ЇЖАЧОЧОК- ХИТРЯЧОЧОК
Їжачочок-хитрячочок
Під пеньком знайшов грибочок,
Наколов собі на плечі:
Не віддам грибка малечі!
Ходять, наче біля квочки:
Геть зберуть усі грибочки!
Нам з Рудою їх сушити,
Зиму треба пережити!
І мерщій до себе в нірку,
Лапками зашпортав дірку,
Довго чмихав і сварився,-
Бовхнув в ліжко та й накрився.
І приснилось їжачкові
Літо тепле і шовкове,
Калачиком з гірки котить,
З білочкою танці водить...
Вмить прокинувсь їжачочок:
Зараз не до балачочок,
Нема часу бити ляси,
Йду! Збиратиму запаси,
Аби взимку тепло снилось,
Добре їлось, добре пилось...
Із Руденькою харчами
Поділюся, бо без мами
Зиму буде зимувати...
Вже побіг грибки шукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773154
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
***
Чи то така вже доля України?
З новою владою – нові руїни...
***
Хто б не зайняв наш державницький трон,
друзям – усе, а всім іншим – закон!
***
Знай! Ворог легко націю долає,
в якої духу єдності немає.
***
Де свари й чвари – там країна вбога,
де злагода – то там і перемога.
***
Як сам поліз в неволю,
не звинувачуй долю.
***
Чи владою (віками!) курс наш збочений?
Чи силою проклятою зурочений?
***
Втративши гальма і страх, в хижій хватці звіриній,
топчуть вже те, що лишилося в нас від людини...
27.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714719
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Чому не скажеш, що тобі болить,
Що горне смуток до твого обличчя?
Відкладаєш розмову на колись,
А віхола холодить передпліччя.
Сніжинки заповзають за комір,
Вбирають світ навколо в чисто-біле.
Життя до себе заново примір,
Позбудься барв, де окіл брудно-сірий.
Навстріч теплу долоню простягни,
Нехай сплітаються у замку пальці.
Сміх розсип, ув оберемок згорни
І закружляй в любовнім, ніжнім танці.
30.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709307
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Нещадно вирубуються і вивозяться
ліси України, безконтрольно довбають
бурштин, пересихають
і забруднюються стоками ріки.
Наша дійсність.
Зозуля рахує літа
Ось пішла поза пруг
і верба, і моя Україна...
А зозуля рахує літа,
в'ють гніздо ластівки.
Земна куля кружляє,
шука свою долю невинну –
Так і люди – все мріють про щастя,
без нього в віках.
Я пройдусь по стежині,
знайомій, так рідного Краю...
Ні, не я утоптав її спину
в гарячих пісках.
А ці маки й ромашки
годяться для Божого раю.
– Зайчик сонячний в очі,
до мене звернулась ріка:
"Що ж, метелику сивий,
посидь на моїм очереті;
Подивись, як зміліла,
опали мої береги..."
Від'їжджають казки наших мрій
на тій злотній кареті...
О, нащадків ця порость,
Край-спадщину свій, бережи.
10.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705766
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці там сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684782
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Легким торкається крилом пелюсток золотих і ніжних.
Співатиме землі пісень він колискових взимку, сніжних.
А нині соняхи цвітуть, пелюстки - сонячне проміння.
Так гарно квітнуть... Проросло в них сонця золоте насіння.
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Як налітається - засне між листям... дні ж стоять чудові.
Сам мабуть стане золотим, як пелюстки оці медові.
Хай відпочине... Квіти ж всі за сонцем ясним повертають.
Бо найясніше світло те, і найтепліше... Відчувають.
Так вірити... і так любить...таку надію треба мати,
як в соняхів. І так світить, як сонце, - вчили батько й мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684616
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Невдалий день…
Зірветься із гачка
Невдячна риба. Прохолода келій
Не грітиме. Ти купиш хом”ячка
(такий собі
джунгарик Марк Аврелій)
Невдалий день
Іще штормить, а втім,
Усе змінилось від цієї дати -
У темряві осінніх вечорів
Тобі він
диктуватиме цитати.
Запалить люльку,
І солодкий дим
Здійматиметься венами і… “власне,
Не переймайся, панночко, отим…
Усе мине… мине!
Життя - прекрасне!”
Життя прекрасне…
Милий Купідон
Не влучив знову… лиш яскравий зайчик
Танцює на шпалерах, де твій сон
Тебе поглине і…
“спасибі!!! Марчик ”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680920
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
“Ніч така зоряна…
Десь Галя воду несе…
Ніч така…” (я зупиняюсь за крок від стоп-кадру)
Він дивиться в очі. Він знає геть чисто все.
Він розкладає
для мене абракадабру.
І я завмираю –
маленький зелений ельф…
Він не посміє (я пташка занадто рання)
Плавляться стіни, мов стиглий столітній портвейн…
Я усміхаюсь –
на сцену виходить бажання.
Звуки оркестру –
чіткіші… чіткіш… кіно
різко зникає. У горах палає ватра.
Де позад нього - мій вихід в відкрите вікно...
Крізь сонячні очі -
очі мого психіатра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669932
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Я дивлюся в блакитні очі:
В них виблискує ніжний промінь.
Хоч бувають безсонні ночі,
Життєдайний горить твій пломінь.
Твоя мудрість мене рятує.
Кожен день ти даруєш свято.
Доля наша для нас чаклує
І крокує щастя завзято.
В нас багато ще часу, любий!
Ні кінця почуттям, ні краю.
"Я кохаю," - шепочуть губи.
"Я для тебе усе здолаю!"
19.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633051
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.05.2016
Мій тато з янголами… в небі…
Всі кажуть, тато мій — Герой.
До нього подзвонити треба,
Та номер інший там… не той…
Не той, що в книжечці лишився…
Там зони доступу нема…
Дощем священним тато вмився,
Тепер він небо нам трима.
Я хочу татові сказати
Найкращі лагідні слова…
Мабуть, він вміє вже літати,
На спині крила він хова…
Я знаю, він приходить вранці,
В кімнату сонцем загляда…
Маленький зайчик на фіранці —
Дарунок тата… знаю я!
Вірш написаний від імені дитини, що втратила батька на Майдані.
Я не знаю особисто цю дівчинку або хлопчика, але мушу сказати своє «дякую» і «пробач».
Дякую за те, що ми всі нарешті прокинулись, повірили у свої сили і всьому світу заявили: МИ УКРАЇНЦІ! Але пробач за те, що й досі панує шалена несправедливість.
Дякую за щиру батькову любов до України, але пробач за те, що твій тато більше не може тебе любити. Хоча ні, він любить тебе, кожен день, кожної миті він поруч, він живе у твоєму маленькому серденьку.
Дякую за початок, але пробач за те, що досі немає кінця.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645474
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Не могла не подати цей вірш.
Його написав мій чоловік, Олександр Моренець
Важкий солдатський запах поту
проліз крізь тютюновий дим,
і сон змінився на скорботу,
і я відчув, що не один
в своїй кімнаті серед ночі...
І бачу – поруч хтось сидить...
І заглядає просто в очі,
І починає говорить:
«Мене нема... я вчора вбитий...
Та ось прийшов, бо хочу взнать:
чому одним – так легко жити,
а іншим – тяжко й помирать?»
А я мовчав, боявся слова,
лиш бачив сірий камуфляж...
І «камуфляж» промовив знову:
«Снаряд влетів до нас в бліндаж...
Накрило всіх, ніхто не вижив...
Ти чув колись, як "Град" реве?..
О 22-ій, після їжі,..
дививсь ти шоу по ТВ.
А ми, розірвані на шмаття,
вже залишали білий світ
із янголами в білих платтях...
А нам всього по 20 літ...
Ну що ж, не хочеш говорити...
Мабуть, не знаєш, що сказать...
Кого ж спитать – чом легко жити
й чому так тяжко помирать?..»
Автор – Олександр Моренець
07.02.2016 р.
Не можу переконати, що йому варто публікувати
вірші. А Ваша думка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Ліхтарне світло в заметіль сліпу-
Немов маяк крізь крижані тумани
Розклав волосся надчутливих пут...
Я променів звіряюсь неостанно,
Йдучи туди, де зорепад тепла
Мене огорне, лиш відчиниш двері,
Де серцем відчуваєш, як на лад
Неспокій дум в душі твоїй навЕрне.
Одвічний хліб і склянка молока,
І затишок, мов у склепінні храму...
...І молодість блукає по роках,
Бо є цей шлях, що нас веде... До Мами...
p.s. З даним віршем вводжу в українську літературу зовсім непогане слово НЕОСТАННО, про що офіційно повідомляю)
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011201423
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635145
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ліхтарне світло в заметіль сліпу-
Немов маяк крізь крижані тумани
Розклав волосся надчутливих пут...
Я променів звіряюсь неостанно,
Йдучи туди, де зорепад тепла
Мене огорне, лиш відчиниш двері,
Де серцем відчуваєш, як на лад
Неспокій дум в душі твоїй навЕрне.
Одвічний хліб і склянка молока,
І затишок, мов у склепінні храму...
...І молодість блукає по роках,
Бо є цей шлях, що нас веде... До Мами...
p.s. З даним віршем вводжу в українську літературу зовсім непогане слово НЕОСТАННО, про що офіційно повідомляю)
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011201423
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635145
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Коли прагнеш все встигнути...рух до свободи.
******
Не бійся ходити з синцями за правду,бійся блазнів,що синіють
від люті правди.
******
Темрява завжди нагадує про світло,що попереду.
******
Знайдіть мужність в собі,признавати поразку,таким чином ви
вб"єте її страх.
*******
Ніколи закохані не стануть тягарем один одному,якщо є розуміння
чому вони разом.
********
Не старайтесь шукати собі подібних не в вашому світі.
********
Музика яка пережила свого композитора,завжди звучить вперше
для нових вух.
********
Не пізнавши Бога,не лізь у адвокати до диявола.
**********
Чужа правда про вас...фантазія про ваше життя.
*******
Добре коли ви пишите легенди,але краще,щоб
легенди писали про вас.
*******
Ялові(фальшиві) слова...
зміліле мислення.
******
Наші очі...детектор брехні.
*******
Флігель на будівлі...прокурор вітру.
********
Перехрестя доріг...дороговказ долі.
********
Непорушний камінь...склеп часу.
********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631344
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Мілка вода,не завжди брудна,якщо копнути глибше,можна
дістатись до чистого і глибокого витоку.
*******
Вода змиває бруд з тіла,
Свіча знезаражує зло,
Молитва чистить думку.
*******
Не завжди загружений віз дров, можна вивезти з глибини лісу.
*******
Брутальність...відлуння генетичної пропащі.
*******
Неприматанно українцю,з"їсти кусок сала,якщо не нюхав,як росте
свиня.
*******
Коли відчутно небо давить,починаєш наполегливіше думати і жити.
*******
Стихії завжди нагадують людині,про свою не приборканість
*******
Трепит душі...завжди виправдана богобоязнь.
*******
Інформаційне суспільство...мілке і обмежене мислення,воно відходить
від справжньої творчості.
******
Інформація майбутнього...залежність,тенета думок.
*******
Коли думка б"є думку,народжується творчість.
*******
Не бійтеся ляпасів часу,він виправдає вас.
********
Не свобода волі...хвороба душі.
********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631333
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
А краще мовчи…
Не розказуй усім світам…
Тихіше…в пів-звуку… а краще-ніде й нізащо…
Опівніч… торнадо… спустошливий смерч… Сезам…
Вуста привідкриті…
дочка непролазних хащів
Сміялась до тебе…
І очі відтінків весни
Зливались з твоїми всіма, що не є кольорами…
Лише не кажи, що ти завжди боявся пітьми…
Лише не кажи,
то єдина хвилина між вами…
Бо зникне у росах…
До сонця розчиниться мить…
Бо очі наврочать… чар-зілля її - отрава…
Не треба боятись – до ранку усе відболить…
Благаю, мовчи…
хай говорять за тебе трави…
Де зоряні плеса…
Черемха світанками снить…
Піддайся спокусі – хай водить тебе світами,
Хай квітка дурману сьогодні тебе спопелить…
Допоки – опівніч…
допоки – пливуть... тумани.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624649
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
[b]Країна, що славиться врожаями,
Родючими землями,
Полями, степами,
Зазнала наруги безмежної...
Та світло зорі незалежності,
Наповнює душу силою...
Хай небо тим стане могилою,
Хто голод-життя не здолав,
Хто свічкою в горі палав,
Останнє віддавши тепло
Землі рідній...Туманами тло
Загарбницьких планів ще й досі...
...І свічки горять, і голосять
Хоронять синів матері, вдови...
Хто ж бід підкидає нам нових?
...Колись не карали ката,
Тепер нам за все розплата...
Горить в вікні свічка несміло,
А з болю душа заніміла...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624608
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Так тихо-тихо у дворі,
Заметушилися сніжинки,
Під ясні спалахи зорі,
Поприкривали всі стежинки.
А сяйво сонних ліхтарів
В пітьми виборювало світло,
У тінях сивих димарів
Колядників юрба розквітла.
Із хати в хату, крізь сніги,
Несуть святкові віншування,
Щоб мирно стало навкруги,
Щоби здійснилися бажання. 27/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624377
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Вірш створено у співавторстві з поетесою Уляною Задарма (Надією Капінос)
...Неймовірно...нереально!.. несподівано!.. і -факт!
Загубив СЛОНА у спальні мій забудькуватий брат...
Це жахливо! Неможливо! Загубився - ну хоч плач!-
Це ж не кісточка від сливи... Гудзик... Пензлик... Жуйка... Мяч...
Цвяшок...корок... чи монета... Зник безслідно,наче сон
Не батончик...не котлета... не дрібничка - сірий СЛОН!
Ось чому з самого ранку ми із братом - я та Гриць-
В славнозвісні слонознавці - детективи подались...
Гриць шукав на підвіконні... На полиці... На столі...
На балконі... У вазоні... Та під ліжком на землі...
Може СЛОН заліз у тумбу? За диван в щілину впав?
Повзав Гриць... Жував я гумку... Міркував і керував...
Тут прийшла сестричка Настя: Я - майбутній детектив!
Я зніму відбитки пальців у того, хто це зробив.
Ще й пройдете тест розумний на детекторі брехні!
(Щось від цього трохи сумно стало й брату, і мені...)
Детективів забагато, а злодюжка- чи не ти?
Хтось же мав слона з кімнати... хоч у штанях пронести?
Нумо- виверніть кишені! Все складаєм на столі!
Гляньте, що це??? Величезна... сіра грудка... пластилін!..
Ось де зник ваш слон, "забудьки"! Розчавили? Та дарма...
Виліпіть нового хутко! Складу злочину нема.
Детектив я непоганий. Та й чимало в мене справ-
Там на кухні хтось сметану і кота Степана вкрав...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112101180
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622709
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2015
[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRO09KGc1vYy0QfL_4IoeKN2mcho4f4sDz00d5BhnHhmF6NsFZB[/img]
[color="#489e6e"]Кохання - не буває без страждань
Любові неземної - не бува без болю
Якщо тобі Господь її послав
Мабуть, і є це - подарунок долі.
Кажуть, в любові виміру немає
Не згоден буде той, хто по-справжньому кохає
Бо, якщо вона ледь жевріє в душі
То згодом, як свіча, тихенько дотліває.
Справжня ж горить, як смолоскип
Як веселка, що після дощу, небо обіймає
Як перша квітка, що розквітла у саду
І цілунком своїм промінь її рано зустрічає
Коли два серця б'ються в унісон
І рідний погляд душу теплом гріє
Коли життя своє ладен ти віддать
За того, хто любити безмежно тебе вміє
Оце і є те світле почуття,
Яке ніколи і ні за що не купити
На жаль, рецептів у світі ще нема
Як навчитись по-справжньому любити.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602452
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015
МУЗИКА ВІКТОРА ОХРІМЕНКА
Давно вже на крилі, давно лелеки,
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко – (2 рази)
Немов до вирію летять лелеки… ( 2 рази)
Пр: Птахи летять ввишині,
Линуть у теплі краї…
Через літа, через моря далекі,
Повернуться до нас назад лелеки,
І заклекоче на весні гніздечко, (2 рази)
І порадіє знов моє сердечко. ( 2 рази)
Пр: Птахи летять ввишині,
Радість несуть навесні…
Давно вже на крилі, давно лелеки,
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко – (2 рази)
Немов до вирію летять лелеки… ( 2 рази)
Пр: Птахи летять ввишині,
Линуть у теплі краї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590308
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 25.08.2015
Усі закони писані людьми,
І помилитись може кожний,
Та тільки правда...відсіч голови,
Брехнею криють ті ж закони.
*******
Чи ми до всього звикли...
Чи просто,це якийсь гіпноз?
Над нами дико всі регочуть...
А мільйонери повняться в сніпок.
********
Все зболине болить,звикаєш,
Нагноєне, прорве верха...
А мій народ,живе у болях
Ніяк не зірве черяка!...
********
Дивуюся!...
Яке важке переїдання,
Це ви, мужі державні,
Як не поїли досі,бджоли вас.
********
Ходили степами,ланами
І бандуристи,сліпі...
Шукали взріти правду,
Шукаєм до цих пір.
*********
Росли хліба,лягли покоси,
Були млини і вітряки,
Стерня колола пяти,
Колюча в полі і тепер.
********
Були боги,любили владу,
Губили трони за взірець,
Залишились лишень легенди,
і досі ні один ще не воскрес!.
*******
Ніхто нікому і нізащо,
Не ступить крісло,що вросло.
На лан,в полову,щоб кусало,
а чи захоче хліба в унісон?.
********
Як вміти не любити народ,
Щоб з нього видавити сік?
Напившись його до схочу,
Почати гризти вже кістки.
*******
Країна в нас з чудес чудна.
Все можна говорити,
Свобода в ній незаміжня,
За нею можуть ув"язнити.
*********
Сьогодні у законів варьєте,
Оголені і мантії і вирок...
Звучить зафінішний оркестр,
А завтра вже лізгінка по обіді.
**********
Хтось визначив, добро і зло
А хтось закони й суддів...
Та краще їх і не було,
Як вся брехня повсюди.
**********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601511
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2015
Такий приємний, щирий вечір!
Така п`янка, магічна ніч,
Де змитий слід моєї втечі
Зникає протягом сторіч.
Мій сміх лунав в порожній залі...
Ти пам`ятаєш його дзвін
Сумний?...Та очі ті зухвалі
Дивились тугою з картин...
Застигла мить твого обличчя,
В ній докір, розпач занімів.
Чому минуле мене кличе
Словами зі старих псалмів?
Такий чудовий, гарний вечір...
Старої повісті глава...
Зникає слід моєї втечі,
Вступає ніч в свої права...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590666
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Отак іти за місяцем у безвість,
Сховавши душу за тугий замок,
Вростаючи свідомістю в безмежність,
Де сліз нема, ні болю, ні думок...
Вінок із будяків з чола здійнявши,
У плащаницю загорнувши сміх,
Сузір'ям стати (хоч дрібним) назавше...
Та тягне в баговиння Єви гріх...
І засихає вкотре сіль на віях...
Чи є мета в розлуки - вища суть?
Я алгоритм життя не розумію -
Та чи дано комусь його збагнуть?..
...Ця ніч на двох - в ній тільки я і місяць ...
Отак би йти за ним у небуття..
Мій поводирю світлий, ти не смійся -
Я нерозумне і сліпе дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587061
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 14.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2015
Я вперто шукала
ПосЕред отих візерунків…
Що мороз малював на вікні… аж покИ не затих…
Історію сніжно – пекучих твоїх поцілунків…
Єдину пряму
серед сотень і тисяч кривих…
Я вперто шукала
В безмежжі усіх лабіринтів…
І ось в результаті шукань… і відкладених справ…
До мене сміється в одному з найкращих будинків
Насправді жаданий…
і, знаю – лиш мій Мінотавр…
І раптом зникає
Кудись надоїдлива втома…
Той погляд знеструмлює легко все тіло моє…
-Проходьте, мадам, не встидайтеся… будьте, як вдома…
Насправді у мене…
що треба… для Вас уже є…
-Пробачте… шановний…
Пробачте, я тут – ненадовго…
У мене – робота… і купка – відкладених справ…
Я просто - шукаю… шукаю!.. отак неповторно…
-Станцюємо? –
раптом питає мене Мінотавр…
Мій погляд чомусь –
У підлогу… у стіни… у стелю…
І раптом три кроки назустріч… назустріч - йому…
-Я світло шукаю… оте… що вкінці… у тунелю…
А також єдину свою
- неповторну пряму…
…Станцюю так легко
Стриптиз я йому наостанок…
Бажання… чекання… торкання… сьогодні він – мій!!!...
-Танцюйте ж бо леді… танцюйте!... бо скоро – сніданок!...
І я гарантую
– пройдетеся Ви по прямій!..
А завтра – у баки
Сміттєві червоні вітрила…
А завтра – руїни… і смОрід відстояних ям…
Сьогодні ж… повірте…
Сьогодні! – дарую вам крила!...
Бо я Вас… бо я – Вас???..
Ви просто – танцюйте!..
…..……………….. мадам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581412
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.
*хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051100296
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580347
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Тире поміж двох дат... на кладовищі...
І в цім тире – усе людське життя:
чийсь космос мрій і почуття найвищі,
і сірість повсякденного буття,
і думи та бажання сокровенні
від перших слів до смертного "прости"...
там щастя й радість, плани нездійсненні,
любов і ненависть, у майбуття мости...
Ось за цією рискою – дитятко,
чиясь надія втрачена й любов...
тут – любляча матуся... там – чийсь татко...
Всі поруч – вороги і рідна кров...
Тире, тире... їх – тьма, не полічити...
Багаті, бідні – всі зрівнялись тут...
Дай, Боже, хоч в Тім Світі їм спочити.
А ми на серці будемо носити
рубці і біль від втрати рідних душ...
19.04.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577937
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Сьогодні – рік, як я вже з вами,
шановні джентльмени й дами!
То ж купу вражень накопила!
В собі їх втримати – несила,
бо кожен день читаю ві́рші
талановиті... й трішки гірші,
зірко́ві – просто супер-клас!..
як й ті, що да́рма трачу час.
Бентежать часом, мимо волі,
писаки низькопробні й тролі,
та обійти їх, слава Богу,
і право нам дали, і змогу.
Зізна́юсь: я не б'юсь в екстазі
від вивертів в заумній фразі,
і не позаздрить моя Ліра
метафоричності... без міри,
де вірш – мов павичевий хвіст,
та в барвах геть згубився зміст.
Шаную рими, ритм, модерність,
яскраву образність, майстерність...
Та все це, вам зізнатись мушу,
не обпікає мою душу.
Але... о, як же я "кайфую",
коли глибокий смисл відчую!
Як обертом йде голова,
вловивши мудрості слова,
пророцтво чи афористичність,
неперевершену класичність!
Бальзам сердечний – ті вірші,
де до зірок – політ душі,
що жайвороночком співає
й тебе на крилах підіймає.
Хтось щирим гумором потішить,
хто тінь зажуреності лишить,
здивує в'їдливим сарказмом...
І перехопить горло спазмом
чужа біда, що битим скельцем,
поранить прямо в саме серце...
Безцінне це, коли в вірші
є частка автора душі...
І ба́йдуже, в якому стилі,
аби лиш на чуттєвій хвилі,
щоб до емоцій – ніжних... дужих –
не залишилося байдужих.
Тим, що за гранню пишуть... в трансі –
вклоняюсь низько в реверансі...
Прості вірші чи повні сили –
мене ви всі чомусь навчили,
бо щирих почуттів політ
в душі моїй залишив слід.
Хай буде участь в нашім Клубі
для вас усіх – солодка згуба!
Хай Музи не покинуть вас
і на Парнас несе Пегас
13.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566379
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
У гірському селі Тухлі, де Франко колись бував
І у творі «Захар Беркут» минуле славне описав,
Живуть собі дідусь й бабуся, а з ними – внучок дорогий:
Батьки із братом у столиці, а він – в селі, бо ще малий…
Якось у гості до Миколки приїхав старший брат Іван,
Відтоді у старенькій хаті почався справжній балаган…
Іван «виховує» Миколу: «Пацан, я в шокє, как ти мог!
А твой базарчік по-хохольськи вопше сваліл мєня із ног!
Прікід вот етот – вішіванка – фу, дєрєвєнщіна, отстой!
Смотрі, вот – я: от «Дольче» – майка і пріча – «Звєрєв»… Как? Крутой?!
Миколка злякано дивився на горе-брата і… мовчав…
Невже фарбований цей клоун – Івась, якого так чекав??!
Що сталося з тобою, брате? Чом ляльку з себе ти зробив?
Оцим «карочє», «пріча», «круто» людську подобу загубив!
Так думав він, але сказати боявся, бідний, не посмів…
А брат-упир усе знущався, калічив мову – аж упрів.
Заплакав менший… Вийшов з хати… А старший вив, шипів, кричав…
Усе святе, вкраїнське, рідне у бруд ганебно затоптав!
Заплакав соловейко в лузі… Калина всохла і верба…
Затихла кобза, стихла дума… Невже кінець? Отак?.. Ганьба!..
О, ні, запроданці безликі, вам не зламати цей народ,
Не вбити мову калинову, що знесла стільки перешкод!
Коли б усі, як той Миколка, повстали серцем проти зла,
То наша мати Україна давно б у щасті розцвіла!
Отож учімося, читаймо, як нам Шевченко заповів,
Плекаймо мову українську у душах дочок і синів!
Щоб не було Ваньків Безрідних у наших селах і містах,
Молімось щиро по-вкраїнськи – й спасенні будемо в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562357
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 08.03.2015
Вам березень знову розносить
Святковий, веселий привіт,
Він вербам розчісує коси
І перший вирощує квіт.
Ще снігу й морозу доволі,
Ще бджілка в лісах не бринить –
Підсніжник до хліба та солі
Збирає небесну блакить.
Ясніє веселий струмочок.
Танцюють доріженьки вальс –
І неба світлішають очі
В це свято весняне для вас.
Щаслива синичка веснянку
На віточках вишні співа,
А промені сонечка зранку,
Наповнюють дзвінцю слова:
«Лиш миру, лиш щастя й любові
Я, жіночки, вам принесу!
Співатиму в кожному слові
Про молодість вічну й красу!
Тож будьте щасливі, всі мами,
Бабусі та донечки всі!
Хай днина ряхтить пелюсками –
Видзвонюють квіти в росі!
Хай пісня в узор вишиванки
Лиш золото-срібло впліта,
Хай вам посміхаються ранки –
І з Богом вам будуть літа!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564924
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
ВСІМ МАТЕРЯМ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗА УКРАЇНУ –
НАШ ЗЕМНИЙ УКЛІН...
Було в жінки щастя. У рік той далекий,
дарунок від Бога несли їй лелеки –
так довго жадану єдину дитину,
мов сонечко яснеє, – крихітку-сина.
Своє янголятко любила, плекала,
мов квітку, ростила, всю душу вкладала...
Злетіли роки несподівано хутко –
зростила орла одинока голубка.
І сином своїм не натішиться мати!
Їй тільки б радіти, онуків чекати...
Війна!.. Враз пекельним вогнем налетіла
і "градами" душі людей обпалила.
На фронті синок. Від думок та від болю
сивіє матуся, та вірить у долю,
з дороги не зводить заплакані очі –
чекає синочка од ранку до ночі,
а ночі безсонні – в молитві до Бога:
"Візьми МОЮ душу – за сина живого"...
Чи Бог не почув?.. Не достукалась мати...
Надіється, жде його. Звідки їй знати,
що тіло схололо у полі далекім,
вже й Богові душу відне́сли лелеки...
Синочки все бачать з небесного раю
й радіють, що мами завжди їх чекають!
... Хай гріють ці душі на край-небосхилі
подяки і шани народної хвилі!
22.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Розвели́ нас життєві дороги
На два різні, далекі світи.
Тільки там я, напевно, ніколи
Не зустріну такої, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559774
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2015
До садочка йде Катруся:
«Ой, матусю, я боюся,
Там положать мене спати,
А хто буде колихати?
Звикла їсти я за всіх,
Піднімуть мене на сміх,
Там малеча вередлива,
А я дівчинка вразлива.
Хочу йти до школи вчитись,
Там не буду я журитись,
Я вже, мамо, не дитина,
Не Катруся – Катерина».
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/966-katrusya.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555135
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Та хіба це вірші?
Це я бавлюсь, пірнаючи в рими.
Просто спалахи фраз у бідовій моїй голові...
Забаганка душі...
Написала... й поклала у скриню,
Бо написані вже всі шедеври до нас світові.
Та хіба це талант?
Несподівано Божим знаменням
Букви стали у ряд і ритмічно танцюють в словах.
Ті слова - діамант...
Потойбічні ідуть одкровення,
Проявляються в снах, незбагненних мені відчуттях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552489
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Крым озарил мою больную душу.
Нет, твой покой войною не нарушу.
Бред, полнейший бред кричит весь мир о мне опять,
Мол, Украину теперь я посмел желать.
России крест - уродства вечная печать
В связи из этим всех к себе готов принять
Нет не покидай меня безумная мечта
Хочу, чтоб в мире сокрушилась красота
И после смерти мне не обрести покой,
Я душу дьяволу продам, чтоб мир был мой.
Рай.. Обещают рай твои обьятья,
Дай мне Донбасс, а можно Закарпатье,
Знай, греховных мыслей мне сладка слепая власть
Безумец, в детствее - я не знал, как нужно "красть".
Я Украиной, словно бесом, одержим,
Твои поля и горы губят мою жизнь
Жаль, судьбы насмешкою я в рясу облачен
И рай украинский к тому же обречен
Хоть после смерти мне не обрести покой
В болоте будешь погибать вместе со мной .
Сон, светлый счастья сон мой, Украина,
Стон, снится стон и будто, ты руина,
Он, сорвался с губ и покатился танком в низ,
Разбит Донбасс , приходит к жизни мой каприз
Святая Дева, ты не в силах мне помочь
Запретной завести не в силах превозмочь,
Стой не покидай меня безумная мечта
Я запрещу на свете слово «красота»
И после смерти мне не обрести покой,
Я душу дьяволу продам, чтоб мир был мой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552478
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2015
[b](слова, музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
[/b]
Тиха ніч, ніжна ніч свята
Срібним сяйвом усіх огорта.
Сповістила найперша зоря,
Що родилось у яслах дитя.
Ніч надії,ніч віри, чудес,
Ніч єднання землі і небес,
Обіймає любов’ю усе,
Бо спасіння Господь нам несе.
Пр:
Гори, гори світло зорі,
Христос родився на Землі.
Він всі гріхи наші покрив,
Серця любов’ю запалив.
Гори, гори,світло зорі,
Це Сонце родилося на Землі.
Гори,гори,зоря Різдва,
Віри,надії лунайте слова.
2
То казкова вечірня пора,
Коли світить Різдвяна зоря,
Пісня ангелів лине згори
І волхви принесли вже дари.
Я Месії дари принесу
Серця золото, ладан – хвалу,
і як смирну до ніг покладу
всю любов свою і доброту.
Пр:
3
В срібно- зоряну ясну ніч
З року в рік вже десятки сторіч
По землі ступає Різдво.
Христос народився, славімо Його!
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549085
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
[b](слова, музыка, исполнение -Татьяна Мирошниченко)[/b]
[color="#008cff"]Слушать желательно через колонки или наушники
[/color] 1
Снег, снег, снег…
В вальсе кружится с метелью.
Снег в Новогоднюю ночь
Город покрыл белой шалью.
Снег, снег, снег…
Подарки из поднебесья.
Белый, пушистый снег,
В твоих объятьях весь я.
Пр:
Снег лети, снег лети!
Это радости конфетти.
Вместе с хлопьями добрых слов
В Новый год принеси любовь.
Пусть бокалы звенят, звенят!
Пусть играет, искрится вино.
Бесконечной любви снегопад
Постучится сегодня в окно.
2
Снег, снег, снег …
Незримая нежность и ласка.
В нём в Новогоднюю ночь
Прячется детская сказка.
Снег, снег, снег…
Цвет мандаринов и запах
Кажется всё сильней
В еловых заснеженных лапах.
Пр:
3
Я люблю, когда падает снег
И меняет платье природа.
Ослепительно - белый снег-
Чистый лист для грядущего года.
Я люблю, когда падает снег-
Волшебство и обновленье.
В ночь новогоднюю снег –
Надежды, любви проявленье.
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548420
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Цвіте багряно в лютому герань,
Мов сад квітує в травні на відсонні,
Від ігрищ барв танцює підвіконня
Поміж холодних білих зазіхань.
На кожній шибці витівник – мороз
Малює казку - дивні візерунки.
Вручає ніби згубні подарунки
З космічних канн, півоній та мімоз.
Нема ні грама в образах тепла,
Відсутні зовсім промені любові…
Оце б хоч раз торкнулись кольорові
Мережки й звуки трепетно чола !
Орнамент той підкреслено блідий,
Мов шкутильгає тінь із порожнечі…
Чекаєш світла , що зігріє плечі,
А тут світанок дихає гнідий.
Невтішні замки , шпилі , голуби…
Не вишиває голка золотиста
На площі стін бурштинове намисто –
З весняних скринь зворушливі скарби.
Мов навмання писались сторінки,
Бо вражень геть позбавлені принади :
Ні насолоди , ні бодай відради
Я не знаходжу поглядом таки.
Німій красі , либонь , не до вітань,
Бо ніжне серце в гротах амальгами
Замкне зима іржавими ключами…
Хоч дню жива всміхається герань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547858
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 03.01.2015
Читаєш зорі?...
Тільки не кажи,
Що сліпо віриш в те, що вони пишуть…
Ведмедицю колись ми звали – Віз…
Ось тут – колеса…
ну а збоку – дишло…
А я тобі
Ще далі покажУ…
Дивися… ось… та що в небі за дірка?...
Вона ж БУЛА!.. повинна бути – ТУТ!!!
Моя Полярна…
шляховодна зірка…
І я не знаю…
На якій з планет
Мій зореліт згоряє від корозій...
І чи існує десь якийсь “таблет”
Від міжпланетних…
зоряних амброзій?...
Шукаючи
Свій Новий Орлеан…
Це кров моя! – по сотнях капілярів!..
Бушує цей готичний Океан…
Моїх бажань
…… невипитий…….Соляріс………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546891
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 28.12.2014
От слов бессмысленных и пустоты,
Кричу отчаянно,
да… кто услышит?
Ты там, среди безмолвной темноты,
Живешь и радуешься...
веришь? Дышишь.
Тебе не интересна моя боль,
Лишь позитивом ты
готов упиться.
Расписана по строкам моя роль,
Импровизаций вздох,
прочь со страницы.
Досадно ожидание потерь,
Хотя давно не жду я
постоянства…
В который раз я закрываю дверь,
В душевное ненужное
пространство.
Я от бессмысленности устаю,
Перевернёшь,
с ног на голову, снова…
Живу по-прежнему, в аду, в раю?..
Но больше не хочу, ТАК…
право слово.
Пустые сплетни, глупость… месть и лесть…
Непонимания тень
повсеместно…
Я больше не хочу… ведь, знаю, есть,
Тот, кому я нужна
и интересна…
21.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546827
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Хіба на квітці слід роси?
Здалось , бринять пекучі сльози,
Коли пройшлись буремні грози
По гранях ніжної краси?
Блакитну хочу акварель
Спостерігать , пізнавши хто я :
Бо сльози жінки – це не зброя,
Це щем , що кличе на дуель.
А скільки світла за вікном !
Збирай тепло з долонь гарячих,
Зайду з стежок коли козачих
У сад квіток садівником.
Явлюсь з незвіданих доріг
І по душі тонкопрозорій
Розсиплю з жмень яскраві зорі
Й схилюся соняхом до ніг.
Відчувши кривду не одну,
Здолавши муки й перелоги,
Діставши прощення у Бога,
Пізнаєш сліз отих ціну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543314
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Як передати велич і красу
Праотчого та праведного Краю?..
Чи я любов словами донесу?..
Не впевнена, направду, я не знаю...
Та є в мого народу інструмент,
Який вкраїнську передасть натуру,
Тут зіграно лиш крихітний фрагмент...
Тихіше, люди, слухаймо... БАНДУРУ.
[youtube]http://youtu.be/jFWPJ3LmFDo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545334
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
(Хокку війни)
«Якщо все одно колись в землю ляжемо і я, і ти
Так чому б не сьогодні без суперечок і суєти?»
(Р. Кіплінг)
Я знаю – хокку не прийнято писати про події чи історію. Навіть самураї не писали хокку про війну (хоча куму як не їм…), але все таки – хокку не може існувати без правди. Я вихоплював часточки свого нинішнього буття і вкладав їх в рядки (бо я в душі хайдзін), і вийшли ось такі хокку війни.
* * *
Живих і мертвих
Засипав глибокий сніг.
Холодний бліндаж.
* * *
Вимкніть ліхтарик!
Навколо сумні лиця:
Хочу темряви…
* * *
Собачі сліди
На грудневому снігу.
Кроки в темряву.
* * *
Гільзи на снігу.
Що таке спокій тиші
Питаю мертвих.
* * *
Сніги та піски.
Образ Будди малюю
Тупим багнетом.
* * *
Все обліплює сніг –
Такий холодний, блідий
Як лиця мертвих.
* * *
Мінометний залп.
Запах гіркого диму.
Яка темрява!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545315
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Всем моим виртуальным друзьям...
Миры, пересекаясь поминутно,
Воображения сплетают нить
И то, о чем, догадывались смутно,
Коснется нас, пытаясь просветить.
Коснется неожиданно, однажды,
Врасплох застав, чтоб за собой позвать,
И каждому пусть, неизвестный, КАЖДЫЙ
Случится в жизни снова и опять.
Коснется словом, зацепив за струны,
И Зазеркалья дверь, приотворив,
Расскажет, что там предвещали руны?
Неведомое – косности подрыв.
Коснется мысленно… и чью-то душу
Созвучием заставит отвечать.
И вот уже покой совсем нарушен,
А на сердце – томления печать.
Коснется так легко пером, случайно,
И параллельный мир накроет вдруг
И волшебством своим необычайным,
Подарит сказку вновь из первых рук.
13.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543498
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Зимонька, піднявши крила,
розтрусила пір'я біле.
Біла ковдра вкрила поле,
луки ліс – усе довкола,
дні снігами сліплять очі,
і тріщать морозом ночі.
Розгулялась завірюха,
мерзнуть і носи, і вуха,
в шалі вкутані малята,
визирають лиш очата,
від захоплення палають,
радо зимоньку вітають.
Бо зима – це лижі, санки
і колядки, і гулянки,
ялинки в хатах чудові,
кульки різнокольорові,
Дід Мороз, а в його клунку
заповітні подарунки...
Свято в кожну йде оселю
і канікули веселі,
ігри, пустощі дотепні
і різдвянії вертепи...
Мов цариця осяйна
в гості вже прийшла зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542647
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014
- Чи пустиш мене, Насте, до себе пожити? - через поріг вдовиної хати переступила баба Паша – тьотя померлого чоловіка.
Настя, відірвавшись від палахкочучої пащі печі, глянула на бабу Пашу, сплеснула руками та заплакала. Стара стояла біля порогу в одному чоботі, без платка, без піджака чи куцини. Боса нога була заліплена осінньою грязюкою і від грязі та холоду сама здавалась якимось бурувато-рожевим чоботом.
- Що ж сталося, тьотю?.. Вигнали?..
- Вигнали скоти! Навіть другого чобота вдягнути не дали, - і зі сльозами опустилася на долівку.
Вдова кинулася до баби, підняла її на стільчик.
- Ось заспокойтеся, тьотю! Бог їм суддя! Якось перебудемо до весни, а там... - умовляла стару. А та, омертвівши від горя та розпуки, бездумно дивилась на розпечену пащу печі.
Після мовчанки баба Паша не вимовляла – дихала самим горем:
- Сиділа, пряла – ввалилися скотами до хати: грязі по-коліна нанесли, "здрастуйте" не вимовили. Кинулись нишпорити, хліб шукати. "Куркулька!" – кричать. Савович голольком бігає поміж ними, покрикує. Кобура нагану по землі черкається. "Вимітайся з хати, розтак твою.." А я перепитую: "За що!.." – "До колгоспу не йдеш, а людям тчеш та прядеш, сини до Донбасу утекли – вимітайся..." Не дали і чобота другого знайти – як пряла, так і на вулицю вилетіла...
В обіди, коли вдова поставила до столу ще одну миску пісного борщу, відрізала маленького окрайчика хліба та поклала стару липову ложку, з котрої любив їсти покійний чоловік, стара тихо і похапливо мовила, щоб діти не второпали:
- Сходимо, Насте, ввечері до мого обійстя.
- А чого ж?..
- Скажу тоді.
На тому розмова і закінчилася. Сьорбали пісний та рідкий борщ мовчки – слава Господу, капусти не забирали. Може ще корівчинка розтелиться – то молочко буде, а поки...
- Мамо, а хлібця більш нема? – спитала старшенька.
- Нема, – з болем мовила вдова, а стара поклала свій окрайчик біля дитини.
- Їжте, тьотю, Вам також треба!
- Та я вже наїлася...
Глибоким вечором, коли старшенька і маленький Федя поснули, баба Паша сказала:
- Тож сходимо до моєї хати, Насте!
- А що там?
- Та в мене оклунок зерна за клунею заховано. Немов чула, що прийдуть і витурять, ще вчора винесла поближче до вулиці та прикидала таким-сяким бадиллям. Вони в хаті, в коморі та в сараї сьогодні нишпорили. Все лахміття забрали – а зерно недалечко біля дороги...
- Та сходимо... Тільки куди ж його... Мабуть, і в мене нишпоритимуть, хоч і вдова...
- Бог не дасть – свиня не виїсть. Щось придумаємо!
Тихо скрипнули сінешні двері, і вдова зі старою, як дві мари, висунулись з хати. Слава Богу, ніч як смола – ні зірочки, ні місечка... Вся Кальонівка потонула в мороці. Навпроти хати біля кладовища шуміли тополі, за хатою на полі поскрипували крилами вітряки. Вдень і Настя, і баба Паша побачили б з пагорба, де стоїть хата, все село: і Загребелля, і Новоселівку, і План, і Яр. Але вночі вони ледве розрізняли свої постаті. Лиш десь далеко на Новоселівці та на Яру блимали коптунці. Навіть внизу Кальонівки упала чорна темнотина.
- Пішли з Богом, Насте! – прошепотіла баба.
Настя, ловлячи дрижаки чи то від холоду, чи від страху, тремтячою рукою штовхнула стару.
Всю дорогу до клуні йшли мовчки. Грязюка, здавалось, так чавкотіла, немов промовляла: "Зло-дій! Зло-дій! Зло-дій!" "Який же я злодій – за своїм йдемо, - промовляла подумки Настя, - діти голодні вже сьогодні... А що ж завтра буде?"
За клунею сунулися помацки по стіні, шукаючи купу хмизу та бадилля: десь там передбачлива баба заховала свій скарб.
- Ось тут, Насте, відкидай бадилля! – шепотіла стара і сама гребла промокле чи то від осінніх дощів, чи то від її рясних сліз бадилля. Мішечок був на місці. Витягнули його, підкинули Насті на спину.
- Іди, дитино, неси зерно, - одними губами промовляла у вуха вдови, - а я все складу так, як було. А то ще допетрять та нишпорити у тебе будуть.
У хаті, коли притягнули оклунка, попадали на лавці біля вікна і довго дивилися на те місце на Низу, де жеврів коптунчик. Відпочивали.
- Мабуть, то контора, Насте, що світло блима? – питалась пошепки стара.
- Авжеж! – так же пошепки відповідала Настя.
- Ну нехай світять та їдять!
- Золи б вони гарячої з’їли, а Савович нехай би і кобуру та нагана проковтнув!
- Боже-Боже! І гріха їм нема – сльози та горе сіють між людей...
Трохи перегодя Настя мовила:
- Горе та сльози... На Загребеллі вже по садках почали дітей хоронити. Таке ж на Яру і Жабокруківці твориться. Багато загребельців до Гуйви та Товстого Лугу ходять речі на хліб міняти, роботу яку-небудь випрошують там. Планяни та новоселівці в Суми та до Донбасу подалися
- Ох! Як там і мої хлопці?
- Працюють і живуть, тьотю! Он туди і Шалгани поїхали, і Кіктева Мавра внука повезла. Там хліб люди заробляють – а в нас уже котів та собак їдять...
- Боже-Боже! – шепотіла баба Паша.
Під вікнами на кладовищі під настрій жінкам шелестіли голими вітами тополі, а у полі скрипіли крилами вітряки, немов просили у них: "Не-сіть зер-но! Не-сіть зер-но!" "Зараз принесу!" – подумки відповіла Настя вітрякам, встала і шмигонула у сінці.
- Куди ти, дитино? Зерно ж ховати треба! – сіпонулася стара за нею.
- Чекайте, тьотю! – просичала у відповідь. – Сховаємо.
В сінях вона довго шурхотіла, а потім занесла заступа та старі розсохлі ночви, які ще за чоловіка розтріснулись – а нових так ніхто і не зробив. Стояли вони, тріснуті, у вдови вже давненько. В них вряди-годи засипали зерно. Потім і зовсім забули про них. Подала заступа бабі, підкинула оклунок на плечі і спитала пошепки:
- Ну що? Підемо?
- Куди, дитино, підемо?
- На кладовище!
- На кладовище? – перепитала стара злякано.
- Так!
- О-ой-йо! Чого туди йти?
- Зерно ховати будемо! – твердо мовила вдова.
- Ой, Насте-Насте, а як хто побачить?
- А хто побачить – ніч глупа!
- Ой, Насте! А на кладовищі? – страх стискав горло бабі Паші.
- А там нікого живого нема.
- А мертві?
- А мертві нікому нічого не скажуть!
- Так-так, мертві не скажуть... Але ж страшно як, Насте!..
- І мені, тьотю, страшно! Але ж діти їсти хочуть – і Савович їх не пожаліє!
Стара ще якусь хвильку борола свій страх, а потім в такт Насті мовила:
- Ох, не пожаліє.
- Тож ходімо?
- Ходімо, дитино, там не шукатимуть...
- А мертві не заговорять...
Знову скрипнули сінешні двері – і дві ледь видимі жіночі постаті посунулися через дорогу на кладовище. Над їхніми головами сумно гіллям шелестіли тополі, а в полі вітряки поскрипували крилами своє вічне: "Зер-на! Зер-на! Зер-на!"
16.11.2007 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539545
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Трьох фаворитів Осені всяк знає.
Ще віддалік від неї царський трон,
як вже в обійми Вересень приймає –
цей юний, недосвідчений патрон.
Хоч лагідно, та без жаги (ще ж діти!),
їх зігрівають теплі почуття.
Чи в Осінь він закоханий, чи в Літо –
сам зеленець* не знає до пуття.
Лиш Жовтень – ось хто Осені коханець!
О, як у парі з ним вона цвіла!
Від щастя, заливав її багрянець,
шарілась пурпурово... (ну й діла!).
На чми́хи вередунки чи образи,
всміхався Жовтень (гідно короля!),
щоранку сипав їй під ноги стрази,
плодами до землі вгинав гілля,
вінчав її калиновим намистом... –
все задаровував... І сукні, і плащі
він вишивав дорогоцінним ли́стом,
оздоблюючи перлами дощів.
Коли ж – у повні злагоди хвилини –
в обіймах завмирали їх серця,
ловив він ніжно в срібні павутини
тремтливого кохання відчуття.
О доле! Чом миттєвості кохання
минають, як серпневий зорепад?
І не помітив Жовтень час прощання... –
кохану вкрав холодний Листопад...
Не мавши зроду до кохання хисту,
терзав красуню вітром та дощем...
У вирі золотого падолисту
ховала від усіх сердечний щем...
Холола Осінь в нелюба полоні,
безза́хисна від подиху Зими...
Від ласк його холодної долоні
лягали перші пасма сивини.
А злий ревнивець люто обдирає
останнє шмаття, під вітрів виття...
Простягши голі костури, благає
сердечна, хоч якогось прикриття...
Накинувши їй сяючу біли́зну,
збудивши сто воронячих хорі́в,
Зима по Осені відправить тризну
під стогін і печальний плач вітрів.
...............................................................
Такі-ось доля їм роздала ролі
в легенді... без початку і кінця...
Та через рік почнуть нові гастролі
всі ті ж актори...
на безмежнім полі
всесвітніх сцен Великого Митця.
* зеленець – незрілий плід.
24.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539175
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2014
Знов свіча на вікні сколихнулась у ніч сумовито,
Знову подзвін віків душу Вкраїні крає навпіл:
«Де ж ви є, мої стоптані, вбиті й замучені діти?
Хоч на мить озовіться із сірих, забутих могил!»
Дощик стука у шибу – чи сльоза омиває дорогу,
Палахкоче свіча – і приходять до Неньки сини,
Бо несуть вони Їй увесь біль, усе горе-тривогу
Із забутих доріг, зі страшної без крові війни…
«Дайте вас обійму, мої спраглі, стражденні й голодні,
Сльози кривд обітру, ще молитву святую вам дам
Ту, що Бог вам давав, як дзвіниці скидали в безодні
Та палили ікони, звелівши мовчати церквам!»
А свіча на вікні палахкоче печально-печально:
«Не сумуйте, сини, і нікого в біді не виніть!
Навіть в горі цьому ви знаходьте для себе повчальне –
І гонителям всім ви молитву спасіння творіть:
Отче Наш, Ти одвіку живущий на небі,
Хай святиться Ім’я Твоє й Воля пребуде Твоя!
Нехай Царство Твоє до нас прийде у вічній потребі,
Нехай в Царстві Твоїм живе кожна Вкраїни сім’я!
Хліба в поті чола подаруй для нас, Боже, сьогодні
І прости нам гріха, як ми зможемо кривди простить,
Від спокус відведи – від цієї страшної безодні,
Від диявола, Отче, наші душі спасай кожну мить…»
Тож свіча на вікні палахкоче у темну годину,
Морок рве на шматки, розбиваючи всі забуття –
І святяться в могилах стражденники всі України,
І дарує Господь всім живущим молитву життя.
14 - 18.11.2008 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538773
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Вірте в чудеса,чудеса найбільші від Бога.
*********
На самоті найкраще зливатись із світом,
тоді серце у спокої.
**********
Людина людині ніколи не була вірна,
постійний і вірний Всевишній.
*********
Думки потрібно тримати на чистоті доброти,
вона допомагає зберегти пам"ять.
***********
Дерево не шкодує за скинутим листям,
і людині неварто шкодувати за прожитими
роками.Для нас нове вже сьогодні.
***********
Зрізане дерево збирає довго сили від землі,
щоб відродити бодай гілку.Вчімся у природи відновлюватись,
навіть після втраченого.
***********
Всяка прожита невдала година життя,це завжди початок
нового потоку,сильнішого.
***********
Водопад чим ближче до прямого потоку,тим сила води більша,
вливайтесь у широкі ріки життя,це рух.
***********
Чим частіше споглядаєте у дзеркало ,тим більше залишаєте
свого потенціалу.Більше дивіться на гладь води,вона очистить,
надасть тонусу життя.
************
Не бий себе в груди,що ти всезнайка,світ дає,
але й має право забирати.
************
Ніколи нефутболь в лісі,тим,що росте в нім, ти в гостях.
Те що ти зіб"єш ногами,може когось спасти.
************
Брехня заради спасіння чужого життя,стає правдою брехні.
***********
Всі ми бажаєм собі і іншим здоров"я,а воно кругом нас,
потрібне бажання його взяти у руки.
***********
Ніколи непізно починати,гірше ніколи не починати.
**********
Наша суєтність пуста про примхи погоди.У Бога все
під рукою.
***********
Якось на конкурсі краси,де була учасниця моя донька,
куратор дуже хвалила її.Стороня людина,яка почула,зауважила мені,
на мою просту подяку куратору.Моя відповідь їй,стала моїм афоризмом:
В те що нам дано,ми додаєм свої труди,що і є результатом,який
плодоносить.А трудами восхвалятись негоже.
***********
Піст це не тільки очистка всього організму,але продовження
стану молодості.
************
Мудрості неможливо навчитись,її потрібно нажити і
додавти в раціон буття.
*************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537999
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Якщо подобається жити
Й тобі хтось на заваді встав,
Повір — сімох вартує битий,
Що вмерти не знайшов підстав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537991
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Осінь пакує валізи,
Скоро вона нас покине.
Свіжі у паспорті візи,
Спішно зібратись повинна,
Бо вже була на порозі
Із офіційним візитом,
Разом з пекучим морозом,
Зимонька несамовита.
Аби лиш мир був у Краю,
То і Зимі будем раді.
Лізуть ворожії зграї,
Важко їм дати вже раду.
Лізуть народ "визволяти",
Лиш допомога дивує,
Люд "визволяють" із хати
І відмовлятися всує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536739
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014
Ніщо не втомлює пам"ять так,як брехня...
І ніщо її не освітлює так,як правда.
**********
Не обростайте мохом,як камінь,який не
рухається,будьте завжди в русі,думка теж рух.
************
Не можна бути чистішим,як вода,
але коли влитись з нею,можна досягти блаженства.
*************
Ми старіємо і не хочемо чути про смерть,вона
приходить до нас від забуття.
************
Світ від нас бажає покірності, а нескупої суєтності.
************
Навчіться слухати природу і природа почує вас,
ми піщинка її Вічності.
************
Мудрець не визнає себе мудрим,але сіє
зерно мудрішого пізнання.
************
Міра у чекання одна ...терпіння,яке нагороджене
бажанним.
***********
Не світ змінюється ,змінюємось ми,нам все
більше потрібно від нього,а він просто
самозбережується.
************
Коли Бог дав людині талант,Він дав долі вибір.
************
Зрізавши одне дерево,посади два,удвічі,
додавши чистоти повітря.
*************
Не шукайте крила своїм творчим доробкам,
(не всім це вдається) у свій час вони знайдуть
свого птаха.
*************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535540
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Исколесив все пристани судьбы,
Я в гавань дум своих
Вернулась безвозвратно,
Не оттого – что море необъятно,
А потому – что нет заветней клада,
Чем тот, что в глубине души сокрыт.
И если сердцем чутким он открыт,
То в том и смысл, и жизни всей отрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535512
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Знов гітара в руках...
Лине музика пружно і ніжно,
Наче в сивих полях
Відображена осені сніжність...
Ти послухай, замри,
Ці осінні тривожні канцони...
Наче в серце вбери
Їх оголені струн передзвони...
Ми блукали в полях
Наче діти, замріяні в себе.
І в осінніх думках
Віддзеркалено вічності небо...
Дай же руку мені!
Ти одна, ти у світі єдина...
Передзвони сумні
Нам дарують оголеність дива...
Дзвін гітари тремтить
Наче голос тривожний, високий...
Ти зі мною в цю мить.
Ти не будеш повік одинока.
Бо дарую я знов
Як цю музику, серця тремтіння.
Лине наша любов
Гармонійна, як Боже веління...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535427
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
На білім коні у день сірий, осінній,
На травах зів’ялих садків та левад,
На пахоті поля викрешує іній
Маестро-зазимник – меткий листопад.
Він бронзове листя долічує в дуба,
На річці майструє з кришталю мости,
Надбати дровець заклика лісоруба
І братчини вносить в селянські хати.
„Ворота зими! – Кличуть дядька братчани.
–Даруйте нам сміху повнесенький міх,
Ще – музики віз і пісень повні сани,
І першого снігу підсипте для всіх!”
„Чекайте сніжку до Кузьми та Дем’яна:
Дівчатам по курці я дам до корзин –
Як вечір освітить вам зірка рум’яна,
То стане курячих цей день іменин.
Ще ситенний мед – праслав’янськеє диво –
На травах я, братці, для вас наварю,
Молитву додам і зірок ніжне мливо –
І стане з недугами трунок на прю!..
Тож будьте міцними й веселими, друзі,
Нехай зберіга вас Святий Михаїл,
Святіть лише дні ці в осінньому крузі
Та грудня чекайте до міст і до сіл”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533871
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.11.2014
Поможи мені, Боже, не збитись з дороги,
Наверни, якщо схиблю я на манівці,
Коли серця, не розуму, слухають ноги,
Й раптом Долю довірю бурхливій ріці.
Не лишай мене, Господи, на самотині,
Щоб душа не пропала без вісті моя.
Легко іноді втратити берег людині,
Коли глузду не чуєш крізь спів солов'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533825
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Не завидуй тому, кто силен и богат,
за рассветом всегда наступает закат.
С этой жизнью короткою, равною вдоху,
Обращайся, как с данной тебе напрокат.
[img]http://cs411928.vk.me/v411928383/c83d/VrImc_y0QhQ.jpg[/img]
Ти не заздри тому, хто багатший від тебе,
За світанком прийде захід сонця на небі.
І життя, що як подих єдиний коротке,
Ти цінуй, поки в тобі іще є потреба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531772
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2014
[b]ОСІННІЙ ПАСЬЯНС[/b]
Колоду з багряних тузів, королів золотих
Півколом під деревом Осінь в саду розклада.
І Вітер-пустун на хвилину принишк і затих:
Про що ворожити взялася чаклунка руда?
І раптом зірвався і листя розвіяв, розніс,
Жбурнув у ставок, навмання розтрусив по землі.
Ображена Осінь з досади не стримує сліз,
Обличчя ховає в серпанку - в туманній імлі.
От шибеник прикрий, ніяк не дає ворожить!
Та збудеться те, що призначено, - прийде Зима...
Он бабине Літо удаль по стежині біжить -
Ще раз оглянулось, востаннє всміхнулось - й нема.
Розплатиться Осінь за всі твої, Літо, борги
Червінцями з кленів, що в посаг собі береже,
Розплачеться Осінь за всі твої, Літо, гріхи
Сльозами дощів у спокуту за щастя чуже.
[i]Гарну картинку подарувала Наталочка-Kulbabka, щиро дякую їй[/i]!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529929
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
У флейти є свій звук,
У скрипки неодмінне соло,
Трембіта відгук верховин,
Дудук в тиші розмова.
А балалайка три струни,
без слова і не Муза.
Бандура мудрість з вічної сльози
на струнах з тридцяти,
гармонії душі живого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529779
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Неначе посилає нам привіт,
Сьогодні сяйво світлої ікони.
І, очищаючи цей грішний світ,
Лунають малинОво чисті дзвони!
У очі дивишся ти, як жива,
Благая Богородице Пречиста!
Розкинула Святії Покрова
Над вуликом стривоженого міста.
Ти рятувала сироту не раз
Молитвою всесильною своєю
І народився Син – для людства Спас!
Ми славимо ім’я твоє душею!
Так розіпни сьогодні Покрова
Над православним одурілим світом!
Хай схаменуться, в кім душа жива,
Один одного перестануть бити...
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529775
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Дитяча невдячність, побий її лях! –
на старості літ – непривабна картина...
Самотня бабуся вдивляється в шлях,
заклякши на лавці кривій біля тину.
Коли онучата зросли чималі,
старенька відчула свою непотрібність.
Все ли́шивши дітям, в глухому селі
купила убогу хатину – бо ж бідність...
І ось двадцять літ на чужи́ні, мов перст,
пошарпана злиднями й вітром билина,
без скарги несе одинокості хрест,
котрий, наче гирі, згинає їй спину.
Син – дуже далеко, не з'їздиш туди,
давно вже не пише і майже не дзвонить.
А доня, хоч їй дві години їзди,
від клопотів власних не вирветься з дому.
На внуків – їх троє – немає обра́з,
навідались зразу – от дітки хороші!
Лиш тільки сказала – приїхали... раз...
забрати на похорон зібрані гроші.
То ж тягне, мов віл, всі роботи тяжкі,
вмиваючись по́том і слі́зьми рясними.
Присяде, втомившись, вдивлятись в стежки,
чекаючи діточок, зустрічі з ними.
Затерпне на лавці. Два фото в руці...
Так хоче почути: "Ми скучили, ненько!!!"
... І біль материнський тече по щоці,
все нижче згинаючи спину старенькій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527747
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014
Душе моя, ти знову у тривозі...
Розгублено завмерла й жоден крок,
напівпритомна, подолать не в змозі.
Чого трясешся? Це ж – лише урок.
Це не удар страшний, а так – легенький
дитячий ляпас, щиголь, геть пусте!
Що? Шок у тебе? Нужбо! Потихеньку
пройде і це, мине, переросте.
Подумаєш! Набили нові гулі?
Загояться, і оком не мигнеш.
Ще й плюнули, і показали дулі?
Здіймись у вись – й забудеш, оживеш!
Питай у Бога, Він єдиний знає,
чом стільки лиха у земнім житті.
Він вірить в тебе і надію має,
що віднайдеш ти правильні путі.
Гординю придуши, моя кохана,
не гонорися! Слухайся Отця,
бо Він веде тебе не на заклання,
тортури чи тернового вінця.
Достойно все приймай. Лиш не бездумно –
учись, гартуйся і долай щаблі́,
не наступай ти вдруге нерозумно
на порозкидані по всіх стежках граблі.
Від заздрощів і бруду очищайся,
бажанню помсти не піддайся ти...
Люби, душе! Літай і омивайся,
щоб Там світліші шати зодягти!
Тобі, рідненька, тут дали вселитись,
щоб жити гідно, мріяти, літать,
вогнем страждань і болю освітлитись,
з красою світу у любові злитись,
за всі земні дари Творцю молитись...
і зіронькою в небі засія́ть.
2011 р, 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525566
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Судьбу никогда ни о чем не просила,
Наверное, гордой была...
Из ситца и штапеля платьица шила
И в тесной квартирке жила.
Но, правда, так было лишь в самом начале.
Фортуна навстречу пошла -
Отсыпала щедро удач и печалей
И благами не обошла.
Ни зависти черной, ни зависти белой
И ревностью душу не жгла.
Всегда обходилась я тем, что имела,
И счастлива этим была!
С большой благодарностью все принимала,
Но втайне чего-то ждала…
Чего-то мне важного не доставало.
И вот, наконец-то, нашла!
Так вот же какой не хватало мне штуки –
Я только теперь поняла:
Поэзии, творчества счастья и муки
И все это здесь обрела!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525460
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Я маю те, на що я заслужила.
Я маю те, що Бог дозволив мать.
Не скаржусь. Вкриті пір’ям мої крила
І у душі квітує благодать.
Господь щодень дає мені поживу –
Для тіла і душі без перепон.
І я іду, лечу, долаю ниву,
Немов бігун свій дальній марафон.
Я дякую за те, що було й буде.
Цілую руку Господу за все.
Він завжди щирий, люблячий. А люди…
Вони лиш люди, як і я проте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524879
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Усе чіткіші звуки
У словах...
Усе сильніші витоки печалі..
А на плечі усе чорніший птах...
І далі... далі...
Ці безмежні далі...
Сьогодні нас ще рівно
Тридцять два...
А завтра... хтось залишиться на злеті...
Цинічно звуки падають в слова...
Як розрахуйсь на перший...
Другий... третій...
Цинічно звуки
Падають в слова...
Коли усі поламано педалі...
Сьогодні нас... ще рівно тридцять два...
Але ж... так близько
Витоки печалі...
Але ж... чіткіші звуки
У словах...
Але...сильніші вже акорди диско...
І злітна смуга в нас - на всіх одна...
А в літаку - одне
Вакантне місце...
Я просто знаю...
Мене любиш ти...
Як пахли квіти ті... які у лузі
Мені збирав ти... а тому - Лети!..
А я залишусь десь...
На злітній смузі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523115
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2014
Жовтіючі від часу сторінки
життя свого у пам'яті гортаю
і, в метушні загублені, роки
я мимоволі до життя вертаю.
Переживаючи прожите знов,
всі зерна від полови очищаю,
крізь мішуру, добравшись до основ,
вже без емоцій зважую, прощаю.
Вражаюче красою, молоде –
в душі скарбничку перлами лягає,
безцінне, невимовно дороге –
то серце по краплиночці вбирає...
Лиш болям, що калічили життя,
образ отраві – місць для них не маю,
нехай летять собі до забуття...
Я з тихим смутком всім усе прощаю.
Нічого не закреслюю, хоч є
прекрасне, світле – і гірке та чорне...
Щасливе чи болюче – все моє,
моє життя – єдине, неповторне.
© Із збірки "Душі несмілі первоцвіти"
2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521607
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Молися, сину, за Вкраїну.
Молитва рушить навіть мур.
Збирай велюровий пурпур
Із серця, їй неси в офіру.
Не все долають кулаки,
Пролита кров, із рота піна.
Впади дитинно на коліна,
Збери посічені думки.
Молися щиро, повсякчас,
Тримай у серці своїм віру.
Покаже Господь місце звіру,
Почує твій кричущий глас.
Молитись, сину, не вгавай.
Допоки не прийде світанок
На темний і понурий ґанок,
Відчинить краю двері в рай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439242
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 27.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2014
Вчителі сайту, чи поети, які знають вчителів співів - пропонуйте, хай діти розучують і співають.
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/4/104/145/104145987_0_90b7c_b4985178_M.png[/img]
Слова - Тетяна Лавинюкова, музика - Миколи Шевченка (текст розписаний у відповідності з музичним супроводом)
Тема першого уроку 2014-15 навчального року «Україна – єдина країна»
З новим навчальним роком!
[youtube]https://youtu.be/WSjViH3_b7E[/youtube]
Програш
1
Перше вересня на порі,
Поспішають всі школярі.
Рідна школа і рідний клас
Зустрічають так радо нас.
Це новий вже навчальний рік
Завітав до нас на поріг.
Вирушаємо без вагань
У прекрасну країну знань.
ПРИСПІВ:
В садах розквітли айстри і жоржини –
Для наших вчителів осінні квіти.
Великий шлях у кожної людини
З шкільної починається освіти.
Великий шлях у кожної людини
З шкільної починається освіти.
2
Йдуть до школи всі школярі,
А над школою угорі
Сяє в сонячних променях
Синьо-жовтий державний стяг.
Пролунає шкільний дзвінок
І почнеться новий урок.
Буде кожний з нас патріот
І єдиний весь наш народ.
ПРИСПІВ:
В садах розквітли айстри і жоржини –
Для наших вчителів осінні квіти.
Великий шлях у кожної людини
З шкільної починається освіти.(1 раз і зразу на програш)
Програш
ПРИСПІВ:
Нехай далеко пісня наша лине,
Ми хочемо зростати і радіти.
Єдина в нас країна – Україна!
І ми – єдиної країни діти!
Єдина в нас країна – Україна!
І ми – єдиної країни діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519398
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Не мешай соседу напрягаться,
Если роет он, с усердьем, яму
Для тебя пять тридцать на два двадцать.
Повезло тебе, скажу я прямо.
Ты бассейн иметь шикарный будешь,
А сосед, от зависти, кондрашку.
Только так, а после Бог рассудит
Кто и где тут допустил промашку.
Если вдруг кому-то захотелось
С кем-то "чисто вымыть твои кости",
Пусть дерзают, проявляют смелость,
Ты не жди артроза больше в гости.
Ну а если кто-то плюнул смачно
Тебе в спину, не печалься тоже,
Значит впереди ты однозначно,
Он же всё догнать тебя не может.
Если вдруг не клеятся дела,
Креативных нету всё идей...
Выбрось клей и, чтоб твоя взяла,
Ты гвоздями, друг, НА ВСЁ ЗАБЕЙ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515875
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
[i]СБУ: ракета, сбившая Boeing-777, была запущена из Сніжного
(Із новин)[/i]
Ясніє небо Господа завітом,
Безодню синю сонечко зігріло –
І промінці вплітають в коси квіти…
Хоча війна – але усе так мило!
Любов безмежну небеса дарують,
Від щастя посміхається земля,
Співають пісню ангели святую…
Хоча війна – та з колосом поля!
Комаха-літачок торкнувся неба,
І стежечка біліє серед хмар:
Людині, бач, спішить-летіти треба,
Хоча війна, хоч десь кипить пожар…
Гуде літак, малята зирять в шиби –
Малят і шиби мами бережуть,
А там, внизу, річки, поля, колиби…
Хоча війна – літак тримає путь…
Дитина мамі жебонить на вушко:
«Як виросту, то поведу літак!..»
А на землі узяв політ на «мушку»
Чи хижий звір, чи нелюд, чи хижак.
Він розтоптав любов землі і неба,
Йому начхать на маму і дитину,
Бо так йому політ спинити треба,
Щоб глибоко поранить Україну,
Щоб на полях горів пшеничний колос,
Щоб у диму навік поникли квіти –
Не чує він ні мам, ні Бога голос,
Не чує він що мамам кажуть діти…
«Ой, мамо! Сніг біліє на хмарині…» -
А смерть вогнем шматує білу хмару…
«Ой мамо! Так чарівні далі сині…» -
А Boeing підлітає до удару…
Ще тихо так, ще мить одна єдина,
Ще хижаків не чуть в ефірі сміх,
Ще мама обійма голівку сина –
А злодіям вже впав на душі гріх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512413
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2014
Бракує слів... Просто бракує слів...
Не висказати... Тільки закричати...
Струмки течуть щоками бідних вдів...
І на могилі сина гірко плаче мати...
І на могилі сина гірко плаче мати...
А чиїсь діти там... серед пустих полів...
Подались землю рідну захищати...
Де град... де лютий оскал злих вовків...
І скільки сліз... Пролитих марних сліз...
Кому схотілося погратись у війну?
Хто нам накреслив цей страшний ескіз?
За волю платимо таку смутну ціну?
За волю платимо таку смутну ціну...
Було ще мало мертвих? То тепер "на біс"...
Хто радий цьому всьому?.. Не збагну...
Сміється, дивлячись на все із-за куліс...
Хто сіє страх?.. Хто сіє нам цей страх?...
Чи знає він: відлунням все озветься?
Що кров пектиме вічно на руках?
Що біль невинних потім відгукнеться?
Що біль невинних потім відгукнеться...
Бо час всі війни перетворює на прах...
І Бог до кожного померлого торкнеться...
Когось чекають в пеклі... А когось - на небесах...
Когось чекають в пеклі... А когось - на небесах...
16.07.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511701
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014
Вона прийшла… і стала на порозі…
На мить завмерла стомлена юрба…
Німим питанням звірів у барлозі…
Та як посміла ти!!?... І хто така!!?...
Вітри прадавні розвівали плаття…
Та не торкали п”яні голоси…
Прекрасна квітка ніжного латаття
Вогнем століть горіла із коси…
Дивилась…на розчавлених в зневірі…
І в їх очах уже читала страх…
Зачавлені… озлоблені… мов звірі…
Сталевий блиск і ненависть в очах…
І біль століть відчула в повній мірі…
І відчаєм наповнені пісні…
Коли навколо лиш голодні звірі…
І погляди… і дотики масні…
Спинилася… здавалось… відступила…
В агонії торкалися руки
Моржі…тюлені… мавпи… і олені…
Голодні пси… розлючені вовки…
І раптом звідкись…
Непідкупна сила…
Яка у ній від правіків була…
На лапи тому звіру наступила…
Так легко йшла до білого стола…
Не випити… не з”їсти… не спинити…
Не заховати від дверей ключі…
А ще… ніколи вам не повторити!!!
Мої круті й прекрасні віражі…
Я – всіх сердець
Розпечена руїна…
Лавина з гір……
Що котиться вночі…
Нестримна…
Незламна…
Нескорена…
Я - Україна…
….. й собою закрила
на чистім столі калачі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511406
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
[i]Ляля Рубан.
Член гуртка «Пегасик» в період початку 60-х рр.
Поет. Автор поетичних збірок «Біла вишня», «Незраджена любов», «Сонце опівночі».[/i]
[b]Ляля Даниловна Рубан
Солнце в полночь
: Стихотворения / Ляля Рубан
103 с. 16 см
Киев Молодь 1982
1982[/b]
[i]Мама показала стару сторінку журналу "Радянська жінка". Шукав таку поетесу в інеті. І знайшов лише декілька віршів... Це було 1 рік тому... Сьогодні немає жодної згадки про людину, окрім отого видання СОЛНЦЕ В ПОЛНОЧЬ... Наче людини і не було...[/i]
[b]ЗНАЙОМТЕСЯ!!!
[/b]
*****
Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,
А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.
- Чого мовчиш? - запитує у мене, у серці давній запаливши біль.
- Я – Доля, Невідома, Незбагненна. Але сьогодні я служу тобі.
Чого бажаєш? Забуття чи дива? Для тебе все, не гаючись, зроблю!
І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю! “
- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене?
- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.
- Навіщо це? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.
- Я знаю, що важка його дорога, як можеш дати щастя - дай йому!
- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад?!
- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ!
- А ревність?! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін!
- Яке це має значення для мене! Вже тим щаслива, що щасливий він...
Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.
- Проси для себе! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя!
Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:
- Я щастя хочу! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю!..
*****
Кожній людині потрібен дім.
Якщо не дім – то хоча б кімната,
Хоча б чотири стіни і німб
Вікна, та отвір дверей крилатий!
Бо жодна людина важкі почуття
Від зору сторонніх сховать не вміє.
Життя – це радість, робота, мрія.
Але ж і відчай – це теж життя!
Якщо існує насправді гріх,
Який спокутувать ми повинні,
То це – лише на очах у всіх
Страждання змученої людини.
Я впевнена в тому, що перший дім
Людина поставила лиш для того,
Щоб чорного настрою чорний дим
Не простягнувся далі порога.
Чуєте, серце нещасне знов
Плаче і стогне, і нудить світом!
Відчай – інтимніший за любов.
Дайте можливість його пережити!
*****
Шукаю слово – те, єдине,
Без котрого не проживу,
Питаю сонце, сніг, траву
І душу мучу щохвилини.
За суть його віддам життя.
О щастя, голуба омано!..
І тільки літери не в’януть, –
Серцебиття – словобуття!
На всіх вогнях себе палю,
Пірнаю в найтемнішу воду,
Бо слово,
котре я люблю, –
Це слово рідного народу.
*****
Сумісність душ –
це не сумісність форм,
Не єдність мрій,
не цілковита згода,
Сумісність душ –
це океанський шторм
І відчуття безмежної свободи!
Це біль –
високий, як гора Ельбрус,
Це радість –
молода, як перший промінь!
А я тебе образити боюсь
І все голублю посивілі скроні,
І промовляю завчені слова,
Мов на відвертість
вже не маю права…
Чому мене примушують лукавить
Тобою завойовані права?!
Допоможи в ці хвилі вечорові
Із серця позривати
мотлох штор!
У нас була лише сумісність крові,
Ми – донори…
Душі ж потрібен шторм!
*****
У весняні вечірні години
Гарно мріять мені про майбутнє.
Вийдеш в поле, душа України –
Наче пісня, повік незабутня.
І якась доброта незвичайна
З тої пісні вливається в груди,
Й відкривається вперше, як тайна, –
Лиш у щасті щаслИвіють люди.
Я дивлюсь то на зорі сріблясті,
То на рідне засіяне поле…
Ностальгія – це туга за щастям,
Тим, яке не минає ніколи…
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511399
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2014
Я вернусь. Непременно вернусь.
В этот край. В это самое место,
Где когда-то рассыпал я грусть.
Где когда-то ушедшего детства
Память яркие краски берет,
Память бледные краски теряет,
Где надежда на встречу живет,
Где фантазия меры не знает...
Где горит, как фантомная боль,
Недопетая песня с тобою.
Улетевшая в память любовь,
Как простуженный нерв, беспокоит...
Не иссох этот светлый родник
С философской живою водой.
Я вернусь... Я вернулся... Приник...
Малой Родины голос родной,
Что живительной влагой поил,
В час нелегкий напомнит опять-
Кто воды этой в детстве испил,
Тот вернется сюда... Умирать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510496
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Щойно прочитала вірш Богданочки "Голоси".
Жбурляє доля нас неждано
з проспектів на терновий шлях...
О, як ми діємо спонтанно
на карколомних віражах!
Коли в душі від болю темно,
ображені на білий світ,
безцінне трощимо даремно,
про що жалкуємо повік,
забувши, що немає долі,
котрій не довелось платить
й по самі вінця випить болю
за дар Небес – щасливу мить.
Тож всі пере́житі страждання,
як нерва болісний розрив –
це наша плата за кохання,
якого було – на розлив.
Ні! Хоронить кохання рано,
дочасно ще із цим спішить,
це – не агонія, лиш рана,
поранена ще буде жить!
Чи убивають безнадійних?
Ні! Борються за їх життя.
Любов – вразлива, непостійна,
та ще вирують почуття.
Біль поступово відступає...
Прислухайся до себе знов,
що твоє серце обирає:
обра́зу горду – чи любов?
Що? Жить, випестуючи болі,
роздмухавши вогонь обра́з –
чи відпустити їх на волю,
відкинувши назавжди враз?..
Скажи: "Кохання обираю,
з блаженством неповторним раю,
з війною почуттів запеклих
і ревнощів стражданням пекла!
Йому в світах нема заміни!
Він – саме той, один-єдиний,
тебе самої половина,
загублена в прадавні дні,
як голочка у скирті сіна.
І навіть у щасливім сні
не снилося, що віднайдетесь,
разом до купочки зберетесь.
.
Любов не вмерла, лиш спіткнулась...
Іще болить, ще не забулось,
проте, за все подякуй долі –
ЛЮБОВІ НЕ БУВА БЕЗ БОЛЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510210
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Витаючи в високих сферах
надвишуканих почуттів,
пишу, що аж тону в паперах...
всіх незакінчених віршів.
Вертаюсь... Клопоти буденні,
безглузда метушня щоденна...
Стає вже й не до почуттів,
і незакінчених віршів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510011
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014
[i]«Сварог уставив ті омовіння і Купалища і те вказав, що не сміємо те покинути. І умиємо тіла, й умиємо душі свої в чистих водах живих…» [/i]
(Велесова книга:дошка 26)
У Купальський вечір тріскотить вогонь,
Полум’я змиває гріх душі і тіла –
Іскорка купальська прикипа до скронь,
І говорить з іскор предків слава й сила:
«Як питаєш правду – знай: вона гірка,
Як жадаєш влади – знай: повік не буде,
Тебе колють днини гірш від будяка,
А твої стежини інші ходять люди,
Глянь, твої роботи хтось колись робив,
Глянь, твої дерзання хтось колись дерзав –
Розливавсь під хмари його щирий спів
І зростав святами між купальських трав.
Папороть казкова зацвітала в лісі,
Хтось її шукати біг у темінь ночі –
Чув сичів лиш крики та вурчання рисі,
Де між віт світились таємниці очі.
На світанку раннім, десь на дикій кручі,
Перший промінь сонця хтось вбирав у груди
І скидав до прірви страх, що в лісі мучив,
І гукав-молився так, щоб чули люди:
«Не біжи за щастям у купальські свята,
Правди не випитуй: де коли і як!
Твоє щастя вірне – рідна твоя хата,
Де вгощає медом твій же день-будяк!»
Падають іскринки до духмяних трав –
До землі спадає лише попіл сивий,
Один слухав предків, інший танцював –
Кожному далося у життєвій ниві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509542
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014
[b]Я музыку души, услышала в тиши...
Она прекрасна, словно звон в глуши.
Вдруг колокольчик в ней, волшебная свирель...
Играют вместе, сердцу колыбель.
И на душе светло, таинственно, мило...
И лучик божества, проник в мои уста.
Он напоил меня, любовью волшебства...
И ароматом музыки ветров.
©Надин Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509025
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.07.2014
У віршах чутно музику: там-там,
сопілки звуки, вітру, мандоліни...
Коли ж велично зазвучить орга́н –
то лине стоголосе слово ЛІНИ.
Талант космічний - і така земна.
Зачепить віршем - мліє серце й терпне,
бо в них думок – бездонна глибина.
Пророче слово Ліни... і безсмертне!
19.03.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508152
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014
(Дитячий, для дівчинки)
Я в Україні народилась.
Люблю свій край Як не любить?
Тут говорити я навчилась.
Тут найблакитніша блакить.
Люблю я українську мову –
Співучу, ніжну, мов ручай.
Матусю, батька, що до школи
Мене привели, зелен-гай.
Люблю я символи Вкраїни –
Герб, гімн і прапор, як життя.
Їх берегтиму! Хоч дитина,
Та маю гідність в серці я.
Герб – тризуб, прагнення до волі,
Не наступ, захист, три зубця.
Жовте – пшениченька у полі,
А голубе – то небеса
В прапорі нашім жовто-синім.
Що значить це? Що мирно жить
Ми хочем у своїй країні.
Нам кров пролитая болить…
Наш гімн потужний «Ще не вмерла…»
Співав народ… і тріснув лід...
Нестиму гідно краю перли.
Ми ще здивуєм цілий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504342
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Хоч маленька, та бійќа.
України я доньќа –
Круглі щоки, карі очка,
Шовком вишита сорочка,
У заплетеній косі
Стрічки жовті й голубі,
Губи – спілая калина.
В моїм серці – Україна.
Як піду до школи я,
Буду гарно вчитися,
Щоб батьки могли гордитись,
Щоби краю пригодитись.
2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504123
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
[b]Йде стара по полі бита,
Жінка у кайданах
А волосся немов доля
Сиве та оманне
Зупинила я стареньку,
В очі заглядаю
А вона, дівча руденьке
Долю проклинає
Руки, ноги у кайданах
Кров тече по скроні
Врятувати як? Благаю!
Біль стиска в долоні
Катували мене діти
Я їх всіх простила
І для того щоб радіти,
Вільний дух зростила
Вільні діти, з вільним духом
Обіймуть рідненьку
І своїм не зламним рухом
Закохають світ у неньку
(С)Надін Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503334
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Скажи, невже у дружби є кордони?
Чому болить душа моя, за що?
Невже довіра наша охолоне,
Усе, що берегли, тепер - ніщо?
З тобою в небо високо злітала,
Без тебе я уже не долечу...
Пісень тобі багато заспівала,
Без тебе я сумую і мовчу.
Одне життя… І є в нас віра в Бога.
Одна печаль… Та два у нас крила.
Тобою подарована дорога
Дозволь, щоб не вузенькою була.
Скажи мені, як можу я мовчати,
Коли мене болить моя земля…
Коли мені так хочеться кричати!
Скажи, у чім провина тут моя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500444
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Матусю, ти все у моєму житті.
Не треба кар'єри і слави.
Поцьомати б руки тендітні твої.
Часо́м від роботи шершаві.
Матусю, так сильно пресильно люблю
Пробач, що про це не говорю.
Пробач, що буває у гніві киплю.
І сльози твої провокую.
Матусю, ти світло в моєму житті.
Завжди приголубиш й розрадиш.
Самотньо хтось йде по дорозі своїй,
А я повертаюсь до мами.
Ти любиш такою, якою я є.
Такою, яка народилась.
Завжди приймеш ласкою, сльози утреш.
Хвилюєшся, щоб я поїла.
Матусю, здоров'я міцного тобі.
З тобою ми точно не бідні..
Найкраща, чудова, вклоняюсь в душі
За твою любов найріднішу.
Матусю, вітаєм тебе дорога.
Завжди залишайся як зараз.
Бажаємо щиро любові й тепла.
І плакати тільки від щастя.
/найріднішому янголу, що оберігає й буде оберігати протягом всього життя. любимій матусі/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499480
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 17.05.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=nsNkZG83Sek[/youtube]
Впали бузковi тумани на плеса, –
знову вернулася осiнь до нас;
Ваша величносте, Осiнь-принцесо,
Вас запросити дозвольте на вальс.
Крила багрянi, рожевi та жовтi
через тумани несуть в снiгопад;
знаю я: вальс не закiнчиться в жовтнi,
вальс поведе в листопад, в зорепад.
Щедра, прекрасна, i нiжно-небесна,
й світла, як Місяць в верхах молодий,
в платтях барвистих, мов казка чудесна,
Осiнь танцює свiй вальс золотий.
Створено 2,3. 01. 1987 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. - С. 91.
[i]Музика Василя Гринчука (відео)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477995
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 10.05.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=F-Wzh1U6iCM[/youtube]
Жито в горах синє, синє,
наче неба синьограй,
про Карпати пісня лине –
ти співай її, співай!
Де зійшлись верхи юрбою,
квіти квітнуть до зими –
ти вiзьми мене з собою,
в казку гір твоїх вiзьми!
Не топчи росинок сонних,
квіти з ночі не рахуй;
подаруй усмiшку-сонце,
своє серце подаруй!
Жито в горах синє, синє,
наче неба синьограй;
про кохання пісня лине –
ти співай її, співай!
Створено 26.07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано:
1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 50;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 424;
3. Золоті обереги (Антологія Бойківського краю). Дрогобич: «Посвіт», 2009. – 192 с. – С. 130.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480214
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 10.05.2014
[b]Ювелирный магазин из ада.
Посетителей вокруг собрал.
Продавали в нём награды.
Всё на полках из кривых зеркал.
Вот блестящий нож Гордыни.
Молот Гнева, Жадности капкан.
В верх стремится меч Уныния.
Зависти стрела, и лук Обман.
На подушечках красивых...
Дьявол разложил добро.
Продавая меч Уныния...
Лени подсыпал хитро.
©Надин Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497347
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Я зустріну тебе, рідний сину,
Відпочинь і присядь на хвилину.
Очі матері бачать страждання,
Ти не крий свого серця зітхання.
Серце матері плаче від болю,
Полетіла б на крилах з тобою.
Захистила б тебе, рідний сину,
Ти присядь, ти присядь на хвилину.
Сину мій, ти не плач, не журися,
Просто в вічі мої подивися.
Я б злетіла, як пташка у небо,
Я б світила, як зірка для тебе.
Я б тобі, як веселка всміхалась,
Тільки б доля щаслива дісталась.
І пішла б я по світу блукати,
Тільки б щастя тобі дарувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497053
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 06.05.2014
(доченьке)
Женщина в тридцать – знойное лето,
Осени кистью ещё не задета,
Налита соком, как спелая вишня –
Именно так их задумал Всевышний.
Женщина в тридцать – ненастная осень,
Ветром остудит, дождём заморосит,
Бурей завоет, ребёнком заплачет –
Невыносимо ей, больно ей значит.
Женщина в тридцать – январская вьюга? –
Ранена в сердце неверностью друга...
Женщина в тридцать – февральская стужа? –
Значит, такой – ты ей больше не нужен.
Но чуть тепла ей – она уже март,
Оттепель будит любовный азарт.
Ты улыбнись – засияет апрель,
Голос её зазвучит, как свирель,
Травкой шелковой постелется в ноги,
Снимет усталость твою и тревоги.
Ты её нежно целуй, обнимай –
И расцветет, словно ласковый май.
Женщина в тридцать – как ты прекрасна!
Женщина в тридцать – как ты опасна!
Сладость медовая, горечь полынная,
Женщина в тридцать – ЛЮБОВЬ тебе имя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496097
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014
[i] І час спливає нотами сумними...[/i]
Дід Михайлич
[b][i]Мені відоме пекло це, мій друже,
А ще - коли час краплями тече...
Та небо враз побачу я в калюжі,
Як промайне оголене плече...
І хочу жить, елегії творити,
Пізнати в небі смуток дальніх зір,
Аби його інтимні колорити
Вбирав мій спрагло-зголоднілий зір.
І враз життя наповнюється смислом,
І доля радо ластиться до ніг...
Я резюмую світ прийдешній стисло:
Ти – мій...
лелечий...
долі оберіг[/i]![/b]
[i]3.04.2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489953
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Я і не знала, що твій біль
стискав і серце, й душу пресом,
терзав бажань шалений хміль... –
і танув у обіймах стресів.
Ти стільки літ ховав жагу
в таємних мріях сокровенних,
вслухався в сміх, слова, ходу,
вже й без надії на взаємність.
Мене з тобою не було,
бо з іншим я літала в парі.
Ховав ти розпач свій в зело́,
я – своє щастя аж за хмари.
О, як болить душа моя
за тебе! В мене муж, родина.
Ти – однолюб, така ж і я,
а в них любов – одна-єдина.
То ж, попри заборони, ждав...
Зарубок на душі чимало.
Ти все життя любов плекав –
я ж тобі доленьку зламала.
Вину за це довік нести...
Пробач, мій друже!
І прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495030
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
І знову сад… Здається він той самий,
Та тільки не зима вже, а весна.
І знову я стою під небесами,
І тиша, мов натягнута струна.
Завмер оркестр в очікуванні ранку,
Лиш перший промінь ледь торкне струни.
Зворушить тишу грою на світанку
Дзвінкоголоса музика весни.
Озветься птаство диво-голосами,
І завальсує вітер між гілок,
І дзюркотливі хроматичні гами
Вплітатиме в мелодію струмок.
А я неначе в справжньому партері:
Слухач, глядач, і трохи режисер…
Тут Моцарт, і Вівальді, і Гварнері,
І Штраус, і Бетховен, і Шопен.
Одвічна класика – чарівна, неповторна,
Природи музика довершена, жива…
Звучить сопілка, флейта і валторна,
Віолончель, і скрипка, і труба.
Божественні ці звуки не забути,
До серця кожного торкаються вони.
Прислухайтесь… її лиш треба чути –
Дзвінкоголосу музику весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491756
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Я не можу сьогодні мовчати.
Та не завжди є з ким говорить.
Я б хотіла на всесвіт кричати,
Щоб хоч щось в цьому світі змітить.
Я б хотіла сьогодні радіти
І стрічати зелену весну.
Та не можу цей сум відпустити,
І з очей ллються краплі дощу.
Я хотіла би просто любити
І про внуків писати вірші,
І у Господа щастя просити,
Щоб свій шлях могли гідно пройти.
Та не можу, бо сум за Вкраїну,
Мов рядном мою душу вкрива.
Я для тебе, моя Україно,
Віднайду найсвятіші слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493027
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 16.04.2014
Живе неподалік від мене Людочка С. Її мама померла, коли їй було лише три роки. З того часу минуло багато років, та мама завжди жила в дитячім серці. Я написала для дівчинки пісню, яку вона співала на випускному вечорі, мабуть, тому, що дуже хотіла, щоб в таку хвилину мама була поруч. А потім, дякуючи мені, вона сказала:"Хоч я й не маю мами, та маю пісню про неї". Слова на музику поклав В. Каленіченко.
І знову весна розквітає,
І тануть останні сніги.
Улюбленим мамам на свято
Збираємо перші квітки.
І я принесу, моя мамо,
Тобі до могили цей цвіт.
Візьми мої квіти і сльози,
І сни, в яких снилася ти.
Я дуже сумую, рідненька.
А скільки я хочу спитать?
А скільки я хочу почути?
Про радість і біль розказать.
І пісню твою колискову
Сама проспіваю собі,
І очі твої волошкові,
Я знову побачу у сні.
І знову прийду я до мами,
Про смуток і біль розкажу
Про перше дівоче кохання,
Про ночі без сна і журбу.
Нехай пролітають години,
Нехай пропливають літа.
Тебе я не зможу забути.
Ти в пам'яті вічно жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492556
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 14.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2014
Ти озирнись назад: усі сліди,
Що по житті лишаєш за собою,
Подвійні скрізь. Супутник в тебе є –
Ти не сумуй, він поруч із тобою.
Пліч-о-пліч радий із тобою йти,
В усьому завжди він допомагає
Долати перешкоди до мети,
Йдучи вперед, від бід оберігає.
Ти зрозумієш, тільки придивись:
Там, де один ланцюг слідів зникає,
Це не тому, що ти один йдеш,
І не тому, що він тебе лишає.
Супутник твій тебе на руки брав,
Ніс на плечах, плекав, немов цілитель.
В біду велику впасти не давав
Твій друг,порадник - Ангел-хоронитель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491635
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Вирішуй, чим заповнити життя,
Що головне, а що не так важливе.
Понад усе - твій дім, твоя сім"я,
Коли це є, то ти уже щасливий.
Робота? Для душі лиш обери,
Кар"єра? Це вже як кому вдається.
Немає щастя більшого, коли
Життя у буднях в свято обернеться.
Усе, що можеш, рідним віддавай:
Тепло і ласку, час, що не вернути…
Увагу на дрібниці не звертай.
Бо речі, одяг – це усе набуте.
Цінуй в житті усе, що дороге,
Відкинь все зайве - ігри і забави.
Для друга час ти все-таки знайди,
Щоб випити разом по чашці кави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491633
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Не йшла, тихенько шкандибала,
Не рівною хода була,
Кульба подругою їй стала,
Немов зіницю берегла.
Сльоза скотилась недоречно,
Роїлись в голові думки,
Богу молилася сердечно,
Куди ж полинули роки?
Колись літала, як та чайка,
Була завзята, молода,
Тепер услід лунає лайка,
При дітях стала сирота.
Кров’ю налиті очі в сина,
Зелений змій його скрутив,
Щодень одна і та ж картина,
Давно життя своє згубив.
Невістка злість на ній зганяє,
Летять прокльони лиш у слід,
У неї серце завмирає,
Геть почорнів весь білий світ.
Онукам гроші лише треба,
Забули геть про все святе,
Смерті благає вона в неба,
Навіщо їй життя пусте.
Під храмом сіла та молилась,
В покорі склала свої руки,
Краще б біда їй та наснилась,
Як подолати всі ті муки?
Солоні сльози материнські,
Печуть земельку, мов вогонь,
Прошу вас, схаменіться, близькі,
Ще доживете до сивих скронь.
Бог бачить все, йому судити,
Тоді не буде каяття,
Бачать зневагу й ваші діти,
Немов вода спливе життя.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/645-sirota-pri-dityakh.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491432
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014
[b]Молитва за воскресіння України[/b]
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, що стерпів і вмер за нас на хресті й третього дня воскрес із мертвих у великій славі, зглянься на нашу Матір Україну і подай їй Свою могутню руку. Ти бачиш, Ісусе Солодкий, як терпить і страждає наша дорога Вітчизна, на хресті розп'ята, Пилатами осуджена й в могилу ворогами нашими погребена. Вислухай щирі молитви синів і дочок України і воскреси її, як воскресив Лазаря із гробу у Віфанії, щоб Ім’я Твоє було прославлене нині і завжди і навіки вічні. Амінь.
[b]Молитва за волю Українського народу[/b]
Всемогутній Боже і Творче Світів, Ти створив небо і землю і свобідних птахів, що любуються і радіють своєю волею і свободою, яка підлягає тільки Твоїй Всемогутній Волі: Ти знаєш, Господи, що свобода це найвищий скарб людини й народу, що всяка неволя є найстрашнішим терпінням. Змилосердься ж Господи над Українським народом, що терпить поневолення на широких землях своїх, зітри кривду і неправду, що неволить його, і дай йому Преподобний, зажити вольним життям, щоб нікому не служив окрім Тебе, і щоб вільно прославляв Ім’я Твоє. Амінь.
[b]* ці молитви були взяті із молитовника виданого в 1939 році,
його зберегли діти репресованих.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464541
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 08.04.2014
По різні боки завірюхи,
буває, розведе життя.
Крізь сніг до нього тягнеш руки,
а відповідь – лише виття,
холодне вітру завивання,
та ще густий кружляє сніг
і засипає сподівання,
що він прийде на твій поріг.
Невже наза́вжди згасла ватра?
Світ буднів, бід... і пустоти,
життя, як монотонна мантра –
тож охололи він і ти...
Нема доріг, всі обірвали,
лише заплутані стежки.
Серця, що полум'ям палали,
заціпеніли в два сніжки.
О як вам хочеться забутись
чи хоч заснути довгим сном
і в літі вашому проснутись!
Та сніг все сипле за вікном...
© Збірка "Душі несмілі первоцвіти"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488130
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Ти ще не знаєш з ким зв"язався.
Твоя війна нас підняла.
І кожен серцем згуртувався...
Вона з колін нас підвела.
Ти думав що ми поклонились.
Тобі віддали волю нив...
За них ми кров"ю тебе вмиєм!
І вирвем з серця твого гнів!
Ми всі брати, за волю згинем...
І твій народ, в твій супереч...
Як старший брат, віддасть малому.
Свій сильний дух, і грізний меч!
©Надін Буре[b][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486444
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Ще сон триває...
Немає сенсу закривати очі:
Душевна процвітає сліпота.
А сум долає нас вже проти ночі.
Від цього присмак в крові - гіркота.
Немає сенсу затуляти вуха:
Кричить вже тиша. Не мовчить вона.
Бо це - межа! Бо це - тоненька смуга,
Де кожен мов натягнута струна.
Немає сенсу затискати рота:
Слова самі зриваються із вуст.
До шиї нашої лаштують дрота.
А душ поламаних не чують хруст,
Бо сон триває...
10.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410587
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 24.03.2014
Ти для мене – дарунок долі.
Ти для мене – в житті взірець.
Не лаштуєш кайданів волі,
Бо в душі ти завжди митець.
Відчуваю з тобою щастя.
Воно звичним мені стає.
Неодмінно усе нам вдасться,
Що наснаги обом дає.
Є великі духовні сили,
Не торкається нас отрута.
Я кохаю тебе, мій милий,
Я до серця твого прикута.
19.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467243
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 23.03.2014
Рубіновими полисками ранок,
Мов діадема,визрів над селом.
Махрову ніч змахнувши із фіранок,
Заструменів барвистим джерелом.
Заоксамитив градом бісеринок
Ще зовсім голі яблунь гілочки.
Насипав щедро сонячних ворсинок
На зеленаві сосен сорочки.
І пахне поле свіжою ріллею,
Хмарин пір'їнки тонуть в мигдалі.
Несуть весну над рідною землею,
Вертаючись з чужИни журавлі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485878
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 19.03.2014
...Романа Гурика
І сонце Тобі не світить, і вітер Тобі не віє -
У вічне позаземелля злетіла ясна душа...
Молитви останній подих, вогню надостання дія,
Де куля смертельна скроню неторкану віднайшла.
Зосталися біль і свічі, та квіти, безмежжя квітів,
Що плачуть дощем, росою, матусиними слізьми...
Скажіте, о люди добрі, чи є щось миліше в світі,
Ніж діти і щось гіркіше, ніж плакати за дітьми?!
Сумує у небі янгол, у чорній хустині туга.
Над лагідним первоцвітом марою застиг вінок.
Утратила Неня сина, а друг бойового друга,
Сестра золотого брата, життя зупинило крок...
Та ярко палають очі на фото, їх не згасити -
Боровся за Україну, за нинішній день, за нас!
То ж маємо пам*ятати, допоки судилось жити,
Пожертву сю героїчну, і славити повсякчас!
Втішаючи тиху Неню, благати у Бога сили,
На будучність неогудну, на звершення боротьби
Небесної Сотні нині, що стала гірким мірилом
Свобідної України нескореної доби.
(5.03.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483628
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 10.03.2014