Yoyo: Вибране

Vita V-D

Моєму ЩАСТЮ

[b][i]
Зоріє  ніч  в  небеснім  океані,
Вкриваючи  натомлені  міста.  
Малює  сновидіння  ще  незнані,
Серпанком  покриваючи  уста.

А  я  не  сплю  -  я  думаю  про  літо,
Що  мудрості  примножило  на  рік...
А  я  не  сплю  -  я  спогадом  зігріта,
Що  тішитиме  серденько  довік.

Цей  спогад  в  лютий  холод  зігріває,
Дає  натхнення,  віру  в  чудеса,
Щоразу  щастям  солоно  вмиває  -
Із  ним  життєва  жага  не  згаса...

І  я  не  сплю,  бо  спогадом  сповита
Про  наймиліші  миті  у  житті  -
Моєму  ЩАСТЮ  18-теє  літо!  
Дай  Боже,  літ  ще  сто  у  майбутті!  


[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845880
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Володимир Мілянчук

Коли тобі не спиться – випий кави

Коли  тобі  не  спиться  –  випий  кави
І,  може,  за  хвилину  вже  заснеш...
Світ  розмаїтий  і  такий  цікавий  –  
Не  знаєш,  де  програєш,  де  знайдеш…

Колись,  бува,  рукою  до  вершини
Тобі  подати  –  й  ти  вже  на  горі.
Та  плани  всі  ламає  без  причини
Життя  в  один  момент,  і  все  горить…

А  в  інший  час  стоїш  понад  проваллям
І  думаєш:  Усе,  мені  кінець…
Та  раптом,  ніби  щось  із  задзеркалля
Тебе  рятує,  й  ось  вже  вітерець

Тобі  дарує  крила,  і  в  польоті  
Ти  забуваєш,  що  всього  за  мить
До  цього  ти  стояв  немов  в  болоті
І  думав:  Як  же  все  мені  болить!

Буває  страшно,  боляче  і  важко,
Буває  сумно,  а  бува  і  так,
Що  відчуваєш  –  ти  як  збита  пташка,
Що  в  полі  розпласталася  навзнак.

Та  пам’ятай  собі,  завжди  і  всюди
В  цім  світі  діє  правило  одне:
В  житті  завжди  перемагають  люди,
Що  не  здаються  –  так,  життя  чудне!

Коли  тобі  не  спиться  –  випий  кави…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845687
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 21.08.2019


Тарас Слобода

Осінній день… На інші так не схожий,


Осінній  день…  На  інші  так  не  схожий,
Сьогодні  гріх  томитись  у  авто
Ловлю  усмішку  перших  перехожих  
Закутавшись  думками  у  пальто  

Усе  змішалось:  сьогодення  будні,
Яскраві  фарби  нездійснених  мрій
І  спогади  про  тебе  незабутні,
І  розпачу  нестримний  буревій  

Я  вперше  йду  легким  в  майбутнє  кроком
Ще  й  сніг  мені  сльозою  підморгнув  
Боюсь  лишень  упасти  ненароком,
Залишитись  в  минулого  в  боргу  
 
Бо  час  безликий,  та  лікує  рани  
Готовий  завжди  прийняти  нове  
Та  чи  достойний  щастя  каторжанин,
Що  не  своїм  життям  давно  живе?

Та  не  цілує  вчасно  вірні  губи
І  не  цінує  дотику  руки
Якщо  не  час  –  він  сам  себе  погубить  
Живи  тепер  і  тут,  і  навіки!

Чого  бажати  у  задвірках  Раю?
Красива  осінь!  Господи,  пробач,
Що  я  про  Тебе  в  щасті  забуваю
І  згадую  в  періоди  невдач  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814769
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


макарчук

Як далеко тобі до осені

Як  далеко  тобі  до  осені…
Молода  іще  кров  нуртує,
Тепле  літо  з  травами-росами
В  юну  душу  йде-чимчикує.

І  тихенько  стукає  пальчиком:
«Ти  пусти,  хлопче,  ми  так  схожі!»,
І  лоскоче  сонячним  зайчиком,
Пестить  лагідно  квіти  гожі.

Милим  чубчиком  вітер  грається  –
Не  солідний  якийсь  ти  зовсім.
Тільки  болем  серце  розкрається,
Бо  в  очах  сива-сива  осінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807619
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Наталка Долинська

Мені ж не багато для щастя жіночого треба…



Повітря  немов  переброджене  літа  вино,
П’янким  ароматом  по  вулицям  міста  кружляє.
І  стукає  осінь  в  моє  іще  тепле  вікно,
Впустити  до  себе?!  Та  ж  вибору  в  мене  немає…
Відкрила  їй  двері.  Зайшла  господинею  в  хату!
Хоч  мовчки  те  все,  та  дала  зрозуміти  мені,
Що  разом  у  нас  є  попереду  часу  багато,
І  тут  вона  буде  –  чи  рада  я  їй,  а  чи  ні.
Та  я  й  не  гоню…Розумію,  не  дітись  нікуди  …
Бо  юності  весни  розбіглись  стрімкими  роками.
У  вирії  часу  слова  розгубилися,  люди.
Одні  лише  згадки  знайомими  ходять  стежками.
Повітря  немов  переброджене  літа  вино,
Осіннім  коктейлем  напоєним  літом  хмелію.
Сади  золоте  одягають,  як  завжди  руно,
Холодні  вітри  відганяють  нездійснену  мрію.
Знов  осінь  зі  мною…  Сестра,  рудокоса  привіт.
Так  тоскно  в  душі,  та  прошу,  ти  на  те  не  зважай.
Ще  крила  відчують  прекрасний,  натхнення  політ!
А  поки  по  крапельці  радості  нам  наливай.
Ти  ж  щедра  говорять!  Як  так  то  добав  ще  тепла.
Яскравого  сонця  проміння,  блакитного  неба.
Щоб  я  ще  літати,  хоч  в  мріях  літати  могла!
Мені  ж  не  багато  для  щастя  жіночого  треба…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807306
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Ганна Верес

Літо ще дрімало на покосі

Утік  і  липень,  і  купальська  ніч,
Та  літо  ще  дрімало  на  покосі.
І  сталася  важлива  в  році  річ:
Над  ним  схилилась  жовтокрила  осінь.
Із  сірим  і  рясним  важким  дощем,
Із  сивим,  ніби  дід  старий,  туманом,
Із  золотим  над  річкою  кущем,
І  з  вітром,  що  те  злото  поздуває.
Тоді  безмежна  синя  вишина
Легеньким  порухом  те  золото  обійме…
То  вересневий  ранок  починавсь.
За  все  удячні,  літечко,  тобі  ми!
23.08.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807078
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Тарас Слобода

Не цілуй юних губ…

Не  цілуй  юних  губ,  коли  в  завтра  взаємне  не  віриш  
Не  торкайся,  хай  інші  тривожать  ці  мрії  прісні  
Залишайся  у  тіні,  подалі,  за  крок  до  довіри  
Бо  не  всі  відчайдухи  свої  заспівали  пісні  

Скільки  нас  полягло  на  полях  романтичної  битви  
Скільки  паде  іще    -  тільки  Богу  відому  тепер  
Тільки  вени  не  ріж,  бо  сліди  від  кривавої  бритви  
Замалює  лиш  Бог,  та  чи  гріх  рятувати  в  четвер?  

Я  тебе  украду,  на  свій  ризик  з  гарячого  пекла  
Ти  ще  віриш,  що  й  я,  можу  в  Бога  тебе  боронить  
Я  не  здамся,  повір!    Наша  гра  не  даремно  запекла
Зустріч  ця  не  спроста  -  цілу  вічність  вартує  нам  мить  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807095
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Світлана Вітер

Мій Янголе, я дякую тобі

Мій  янголе,  я  дякую  тобі,
Що  ти  не  залишав  мене  ні  разу,
Що  не  давав  коритися  журбі
І  злом  відповідати  на  образи.

Коли  з’являлись  сльози  на  очах,
Знаходив  несподівано  розраду
І  зупиняв,  як  обривався  шлях,
Не  раз  у  бездну  падати  завадив.

Завжди  знайомив  з  кращими  людьми,
Які  в  житті  опорою  ставали,
І  навіть  серед  лютої  зими
Теплом  душі  без  міри  зігрівали.

Я  відчувала  дотик  твоїх  крил
І  поринала  мріями  у  небо.
Ти  всі,  що  треба  двері  відчинив,
І  ті  закрив,  які  мені  не  треба.

Допомагав  піднятися  з  колін,
Коли  проблеми  тягарем  схиляли.
Мій  янголе,  земний  тобі  уклін,
З  тобою  я  всі  труднощі  здолала.

Тримаю  в  серці  світлі  почуття,
Добра,  краси,  гармонії,  любові
До  праці,  до  людей  і  до  життя,
Йду  стежкою  до  істини  святої.

Хтось  каже  «нещаслива,  бо  одна,
Ще  досі  не  дружина  і  не  мати».
Я  вірю,  зацвіте  моя  весна
І  серце  буде  навзаєм  кохати.

Я  сильна,  я  усе  переживу,
Хоч  дав  Господь  важку  жіночу  долю.
Мій  янголе,  лиш  про  одне  молю,
Не  відвернися,  будь  завжди  зі  мною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785751
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Георгій Грищенко

Закинь журбу

Закинь  журбу  у  дикі  хащі,
Повір,  настануть  дні  найкращі,
Життя  веселкою  заграє
І  соловейком  заспіває.

Тобі  потрібно  енергійно
До  справи  взятись,  щоб  надійно
Побудувать  будівлю  щастя
І  ти  повір,  тобі  це  вдасться.

Журба,  зневіра  –  це  хвороби,
Хворіють  ними  лиш  нероби,
Ти  озирнись,  життя  триває,
За  оптимістів  воно  дбає.

Не  дай  журбі  знесилить  душу,
Скажи  собі:  «  Я  жити  мушу,
Я  буду  щастя  будувати,
Бо  треба  душу  рятувати.»

Ти  не  один,  з  тобою  діти,
Тож  треба  дать  їм  порадіти
З  життя  прекрасного  такого,
Ото  ж  працюй,  як  кажуть,  з  Богом.
10.08.01.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783286
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Marika

Макс як усі

Макс  як  усі.  Зранку  омлет  і  кава  
(терпко  гірчать  вугіллям  і  кофеїном),  
пробки,  дзвінки,  робота,  колеги,  справи  —  
[i]як  же  його  дістали  ті  кляті  справи![/i]  —  
мешти,  костюм,  сорочка,  усе  як  слід.  
Тільки  лице  прим'яте  і  рухи  рвані  —  
зовсім  на  мить  і  трішечки  зовсім  рвані  —
наче  заїло  плівку  і  на  екрані...  
Макс  як  усі.  


Макс  як  усі.

Знімає  дівчаток  в  барі,  
лається  в  міру,  п'є  по  суботах  віскі,
справно  малює  звіти  і  вчить  англійську
[i](how  do  you  do*  для  галочки  та  англійська  —
наче  комусь  потрібен  твій  список  бід).[/i]
Тільки  в  очах  на  мить  щось  таке  як  зблисне  —
білим  безжальним  полум'ям  раптом  зблисне  —
ніби  весь  світ  згорів  просто  так  без  змісту,  
наче  під  шкіру  лід.

Макс  як  усі.  Ну  тобто  нормальний  парєнь,
Не  голубий,  не  фрік,  не  мажор  без  правил.    
Тут  би  живи  як  люди,  і  без  запари,
зовсім  як  в  тому  фільмі  де  без  запари,
тільки  щось  давить  в  грудях,  тихцем  вмирає,  
чорним  малює  світ.

Макс  закриває  очі,  сміється  хрипло,  
наче  скурив  півпачки,  беззвучно  хрипло,  
Максу  давним-давно  вже  усе  набридло
[i](знаєш,  як  страшно  —  враз  —  і  усе  набридло?):[/i]
сісти  б  у  поїзд  в  Дублін,  Мадрид  чи  Сідней,
Лиш  би  подалі  звідси,  де  небо  видно,  
лиш  би  забути  все  і  тепло,  і  кривду.  
[i]
Лиш  би  не-від-чу-ва-ти.  [/i]


***

Стіни  високі.  Стіни  пусті  й  холодні.
Макса  з'їдає  холод  його  безодні.
Макса  стирають  в  порох  тепло  і  лід.
Сонце  все  світить.
І  догорає  світ.
І  догорає  він.
І  розриває  пута.
Максу  б  заснути.
Максу  б  хоча  б  заснути.
Максу  б  за  вітром.
Максу  б  померти  просто.
Щось  вниз  по  ребрах  стікає  гарячим  воском.
Щось  обпікає  
в  сотні
чужих
життів…
[i]

Ранок  помре  в  агонії.  

Макс  намалює  Дім.[/i]

В  ньому  є  теплий  кіт  і  надійні  стіни,
в  ньому  є  щось  таке,  що  просте  й  незмінне:
затишок,  що  згорнувся  вогнем  в  каміні,
запахи  мандаринок,  кориці,  сіна,
теплі  шкарпетки  і  в  кулаках  насіння…
Що  не  відняти,
що  не  спалити  в  дим.

[i]Що  не  забрати.  [/i]


***

Макс  як  і  всі.  Купить  квиток  до  Відня,
вийде  за  двері  в  ранішнє  безгоміння,
зникне  в  сплетінні  сірих  сталевих  смуг.

Сонце  у  небі  креслить  пекельний  круг.
Сонце  сміється  хрипло  і  зло.
А  стіни  будуть  тримати  казку  і  апельсини,
кішку  руду,  камін,  і  тепло,  і  зливи,
запах  кориці,  затишку,  сигарет.  

[i]Все  що  немає.[/i]


Поїзд  летить  вперед.


_________________________________________________________
[b]
Нow  do  you  do?*[/b]  —  класичне  англійське  привітання,  яке,  хоча  й  перекладається  дослівно  як  "Як  твої  справи?"  відповіді  не  потребує  і  є  лише  актом  ввічливості.



[i]Починала  писати  про  щось  на  зразок  професійного  вигорання,  закінчила,  як  то  часто  буває,  чимось  своїм.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783279
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Miriamina

І може життя промайнути

В  твоїх  очах  стільки  болю
В  твоїх  словах  стільки  сліз
І  вистраждана  доля
І  незбагненний  хист
і  зранку  знов  прокидатися
Одягнеш  свое  життя
А  потім  усім  посміхатися
Коли  тихо  плаче  душа
Та  скільки  можна  терпіти
Так  збожеволіти  вмить
А  потім  усіх  жаліти
А  в  тебе  своє  болить!
Багато  можно  стерпіти
Багато  чого  збагнути
Але  так  швидко  зламатися
І  може  життя  промайнути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783273
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Наталя Данилюк

А дід пішов…

А  дід  пішов  за  обрії  орати,
Мов  не  на  вічність,  а  на  день  чи  два…
Розгріб  турботи  звичні  біля  хати,
Із  вилами  пройшовсь  біля  хліва.

Напхав  у  ясла  сіна,  щоб  корова
Під  вечір  не  урвала  молока.
Поправив  у  печі  тоненькі  дрова  –
Й  рудий  огень  урізав  гопака!

В  думках  розклавши  наміри  по  буднях,
Поворкотів,  що  молодь  вже  не  та,
Що  їм  би  тільки  спати  до  полудня,
І  усміхнувся…  Ох,  літа-літа.

Бо  що  йому,  старому,  ждати  смерті,
Якщо  життя  тримає  на  плаву?
Ще  сили  є,  аби  кути  підперти.
А  молоді́?  Нехай  ще  поживуть.

Отак  собі  у  роздумах  і  праці
Провадив  день  старенький  чоловік…
А  світ  гудів  мільярдами  вібрацій,  
Які  зливались  ув  один  потік.

Зима  лежала  біла  і  кудлата,
Коли  побрів  за  овид  сивий  дід…
І  вікнами  заплаканими  хата
Йому  охрипло  застогнала  вслід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


majra

Ніколи я…

Ніколи  я  лихою  не  була,  
Хоч,  може  часом  і  кому  здавалось.
Я  добрим  людям  не  бажала  зла,
А  до  лихих  воно  само  верталось.

Не  заздрила  нікому,  не  кляла,
(Хоч  іноді  -  до  дідька  й  посилала!..)
До  кожного  привітною  була,
Лиш  потайки,  ночами  сумувала...

Та  це  не  всім  подобалось,  не  всім,
Не  раз,  не  два  -  мов  в  пеклі,  обпікалась.
Багато  літ  і  стільки  ж  лютих  зим,
Я  з  буревієм  заздрості  змагалась!

І  пристрасті  кипіли,  як  смола,
Вагання  роздирали  -  за  і  проти!
Та,  з  часом  мудрість  все  ж  допомогла,
Мені  себе  знайти  й  перебороти!

Змінилось  -  все!  і  я  уже  не  та,
Іду  в  свій  світ  дорогою  своєю.
Мене  не  зачіпає  суєта,
Життю  радію  з  чистою  душею!

Сьогодні,  зараз!  -  це  найкраща  мить!
Любити  ближніх  і  добро  творити!
Бо  час,  як  світло  -  іскрою  злетить!
А  ми  ще  тільки  починаєм  жити...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771374
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Ярослав К.

"Читайте Біблію"

Я  в  Біблії,  можливо,  дилетант,
Не  так  вже  й  часто  в  ній  знання  поглиблюю,
Та  ріже  мені  слух,  коли  сектант
В  розмові  видає:  "Читайте  Біблію..."

Цю  фразу  можна  чути  тут  і  там...
Розмови  з  ним  бували  чи  не  в  кожного.
Дає  вже  волю  він  своїм  вустам
В  тлумаченні  Святого  Слова  Божого.

На  перший  погляд,  наче  і  нема
У  фразі  цій  нічого  аморального,
Але  буває  горе  від  ума...
Звернімось  до  закону  кримінального.

Нам  кажуть,  що  закон  для  всіх  один...
Якби  його  читали  всі  однаково,
Тоді  були  б  скасовані  суди,
І  зникли  б  прокурори  з  адвокатами.

Досвідчений  злочинець  той  закон
Вже  вивчив,  як  школяр  --  табличку  множення.
Хизуючись  знаннями,  мов,  піжон,
Цитує  всі  статті  в  нім  і  положення.

Життя  складне,  і  доленька  лиха...
І  ось,  "знавець"  закона  знов  за  ґратами.
І  де  його  дівається  пиха?
Він  радиться,  звичайно,  з  адвокатами.

Собаку  з'їв  на  цьому  адвокат,
На  захисті  він  спеціалізується.
Злочинець  же  в  законі  --  дилетант.
Нехай  собі  серед  своїх  хизується.

Священник  теж,  по  суті  --  адвокат,
А  ми  пред  Богом  є  усі  злочинцями.
В  священника  найбільша  є  із  влад:
На  сповіді  серця  робити  чистими.

Священник  є  дороговказівник,
Що  вказує  нам  напрямок  до  Господа.
І  Біблію  тлумачити  він  звик,
Духовний  бо  наслідник  він  Апостола.

А  хто  такий  по  суті  є  сектант?
Це  той,  хто  відійшов  від  Церкви  Божої.
Він  --  ракова  пухлина,  він  --  мутант.
Діяльність  його  є  до  нас  ворожою.

Тому  що  головне  в  нього  --  пиха,
І  Біблію  тлумачить  він  по-своєму.
Тримаймося  подалі  від  гріха,
До  секти  не  засовуючи  голову.

"Закон,  як  дишло",  --  кажуть  неспроста.
Сектанти  користуються  цим  впевнено.
Перекрутивши  смисл  слів  Христа,
Блукають  та  ще  й  кличуть  нас  до  темряви.

А  Біблію  читати  --  то  не  все,
По  ній  іще  повинні  вчитись  жити  ми.
Хто  Віру  неушкоджену  несе,
Для  того  двері  Раю  є  відкритими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737797
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.01.2018


Східний

Дай мені, Господи…



Господи,  дай  мені  крила,
І  я  полечу  у  світи.
Господи,  дай  мені  силу,
Щоб  ношу  життєву  нести.

Господи,  дай  мені  долю,
Я  щастя  творитиму  сам.
Крила  направлю  на  волю,
У  щасті  збудую  Твій  храм.

Господи,  дай  мені  мудрість
Швидку  і  легку,  як  та  мить.
Господи,  дай  мені  радість,
Із  миром  так  хочеться  жить.

Зерна  прошу  ще  любові,
Посію  їх  всі  у  полях.
Твердості,  сталі  у  слові,
І  правди  –  єдиний  наш  шлях.

Совість  у  душу  налити  –
В  Твоїх  усе,  Боже,  руках.
Людям,  прошу  подарити
Це  все,  заблокуй  лише  страх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768566
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Синій Вовк

Тане сніг

Різні  долі  і  різні  в  нас  купелі,
Різні  постелі,  різні  пастелі,
Хтось  -  в  йордані*,  хтось  -  в  чорному  жупелі**,
Хтось  -  в  оазі,  а  хтось  -  у  пустелі.
Різне  тонко  нарізане  нарізно,
Кому  –  в  силос,  кому  –  в  бутерброди,
Хтось  латає  подертого  паруса,
Хтось  рахує  відтинки  свободи.
Хтось  вважає:  мовчання  –  це  золото,
Хтось  рівняє  його  із  брехнею,
А  мені  -  одиноко  й  холодно,
Між  людей,  у  юрбі  й  поза  нею.
А  мені  так  хотілося  звичного,
Не  високого,  зовсім  простого,
Дрібку  щастя,  нехай  би  й  статичного,
Невибагливого  та  земного.
Ніби  й  пестив  легесенько  пальцями,
Ніби  й  грів  біля  нього  долоні  -  
Розмололось  в  кришталики  вальцями,
Тільки  губи  лишило  солоні.
Ні,  не  склалося  в  нас,  не  зіткалося
Ні  в  єдваб,  ні  в  рушник    й,  навіть  -  в  килим,
Загорнулося,  геть  заховалося
В  білий  саван  нелюбим,  немилим.
В  білий  саван…  Мовчання-бо  –  золото,
Виростає  міцними  мурами…
***
Тане  сніг,  одиноко  та  холодно,
Тане  сніг,  на  душі  –  баюрами...

*Йордан  (йордань),  тут  –  священна  купіль.
**жупел  -  Кипляча  смола,  що,  за  уявленнями  християнської  релігії,  ніби  підготовлена  для  покарання  грішників  у  пеклі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768284
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Петро Рух

Цієї ночі бачив я багато…

Цієї  ночі  бачив  я  багато
Снів  різних.  Вранці  снилося  оце:
Я  бик,  мене  чекає  зараз  страта,
Мене  ведуть  на  бойню  за  кільце.

Це  все  не  зайняло  багато  часу.
Мене  убили.  Вся  вина  моя
Була  у  тому,  що  поїсти  м'яса
Хотілось  людям.  Отака  дурня.

Лишив  я  тіло.  І  дививсь,  як  з  туші
Знімали  шкіру.  Починали  з  ніг.
І  хоч  це  не  чіпало  мою  душу,
З  відразою  дивився  я  на  них.

Я  думав:  люди  —  справжні  канібали,
Бо  я  така  ж  істота,  як  вони.
А  потім  я  побачив,  як  вбивали
Людей  такі  ж  ось  люди  на  війні.

[i]14.12.2015
Донбас

Із  циклу  віршів  2015-2016  років  "Світоч  любові"  www.PetroRuh.com/2015.html[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768000
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Радомір

Куди іти

Не  дійти  до  тебе  ні  віршами,  ні  прозою,
Не  долетіти  ні  кулею,  ні  крилом  альбатроса,
Ні  пошепки,  ні  в  крик,  ні  під  сонцем  палючим
Не  дістатись  до  світу  твого  загадкового

Ні  на  галері  бранцем  не  доплисти  до  берегів  твоїх,
Ні  сурмами  вівчарів  не  дозвучати  до  вершин  холодних.
Я  накормив  би,  врешті,  твоїх  собак  голодних,
Якби-то  знав  куди  іти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765895
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 21.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2017


Ol Udayko

ТРИНАДЦЯТЬ ЛІТ

                     [i]  Якось,  переглядаючи  
                       старі  файли...
[youtube]https://youtu.be/y-oBC32cX9E[/youtube]
[b][color="#60077d"]Тринадцять  літ…    
                                                             А  наче  –  все  життя:
Тринадцять  літ  
                                                             мольби,  сум’яття,  болю…
Здається,  це  безпрограшна  стаття  –
Тринадцять  літ  
                                                           не  виграного  бою…

Тринадцять  літ  
                                                           даремних  поривань
У  те  нове,  що  так  й  не  стало  явом?
Тринадцять    літ  
                                                           і  щастя,  і  страждань…
Тринадцять  літ...    
                                                           І  –  тлін,  о  Отче  авве!

Тринадцять  літ  –  
                                                         для  чого  все  було?..
Як  гроз  травневих  нагла  канонада!
Тринадцять  літ!..  
                                                         Гуло  і  відгуло…
Й  побідним  не  завершилось    парадом..  

Тринадцять  літ!..  
                                                       Й  не  стали  на  рушник,
Хоч,  певно,  і  мудрішими  постали…
Тринадцять  літ  –  
                                                     зірковий  час…  принишк,
Хоч  узи  ті  були  міцніші  сталі…

Тринадцять  літ…
                                                     Кому  ввести  в  вину?
Комусь  –  кредит,    але  комусь  –    рахунок...

Я  той  рядок  в  анкеті  промину
Й  візьму  собі...                                              
                                             Як  Божий  подарунок.[/color]
[/b]
28.07.2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Flexis

Спасибо, что пришли…Но я уже.

Спасибо,  что  пришли...
Но  я  уже
Списался,  опустел  и  был  расстрелян.
И  на  моём  бездушном  вираже
Не  отыскать  лиричных  менестрелей,
Скулящих  о  нещадности  любви,
Игре  в  судьбу  тупых  и  одиноких.
А  в  черепной  коробке  Се  Ля  Ви
Запутывает  мысли  и  дороги.

Спасибо  вам,
Спасибо  вам,
Спаси...
Я  мчусь  в  овраг,  не  видя  поворота.
Здесь  будничность,  сжирая  жилмассив,
Меня  рифмует  с  водкой  и  работой.
Здесь  каждый  проживает  за  еду,
Своей  каморке  верен  и  беспечен.
Я  время  расстрелял  бы  на  лету!
Я  раб  его.
И  рад  его  калечить...

Но  всё  терпимо.
Достаю  перо.
И  в  этой  повседневной  круговерти
Размазываю  сгнившее  нутро
С  начала  жизни  до  начала  смерти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441446
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 11.07.2017


polar

Так давно не писав віршів

Так  давно  не  писав  віршів,
бо  забув  почуття  кохання.
З  головою  пірнув  у  змагання
та  отримав  чого  хотів.

Не  пізнав,  що  таке  самотність,
коли  сам  засинав  у  ліжку.
Полюбив  замість  дівчини  книжку
та  відчув  смак  життя  натомість.

Лиш  бувають  в  житті  моменти,
коли  хочеш  про  все  згадати,
починаєш  із  пам'яттю  грати,
підкидаючи  вгору  монети...

Трохи  згодом  прийде  розуміння,
що  не  треба  такого  старого,
відчуваєш  лиш  сум  від  якого
і  спотворюєш  власне  сумління...

Так  давно  не  писав  віршів...
Бо  забув,  про  що  можна  писати...
Так  багато  хотів  передати,
коли  знову  натхнення  зустрів!

(с)  Червоний  Валентин,  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706832
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 11.07.2017


ГАЛИНА КОРИЗМА

ДВІ ЖМЕНЬКИ ВИШЕНЬ

Ви  їли  морелі*,  що  пахнуть  літом,
Такі,  що  вкусиш  і  сік  тече?
Садив  деревця  напевно  дідо,
Чи  може  бабця,  чи  прадід  ще...

А  я  маленька,  в  дрібних  косичках,
Рожевий  бантик  спадав  набік.
Була  сховатись  від  мами  звичка,
Поміж  високих  крислатих  віт.

Квітчасте  плаття,  в  червоних  плямах,
Що  скаже  мама,  було  дарма!
Сиділа  тихо  на  хистких  кронах,
Неначе  справді  у  рай  зайшла.

Губи  злипались  і  пахли  медом,
Оси  з  малини  сьорбали  сік...
Яка  ж  то  втіха  під  синім  небом,
Що  навіть  збоку  шептав  горіх.  

І  наїдалась,  як  хитра  пташка,
Гойдали  долю  легкі  вітри...
Мого  дитинства  -  вишнева  казка,  -  
Дві  жменьки  вишень  в  два  кулаки.

[i]Морелі*  -  сорт  вишень[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740176
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 05.07.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2017


гостя

Іди… снігами…



Коли  згориш,  
коли  розвієш  прах,
розчетвертуєш  шлях…  розплавиш  роси…
Вони  тебе  впізнають  по  слідах.
Знімай  одежі,
     йди  снігами  боса…

Нехай  пульсують  
рани  на  ногах
сльозами  меду  й  сонячного  рому,
щоб  жоден  звір,  щоб  жоден  хижий  птах
не  віднайшов
     твого  аеродрому

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698423
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ЗРЕЧЕНА ЛЮБОВ

Зречена  любов  колись  і  кимось
Над  шляхами  і  вершинами  століть,
Птахою  безплідною  у  ранах
Над  піснями  і  легендами  летить.

Зречена  любов  ,  осиротіла
Молиться  до  хати,  щоб  теплом
Пригорнутись  дотиком  до  тіла,
Тінню  промайнути  під  вікном.

Зречена  любов  ошаленіла
Тягне  чорну  шаль  понад  серця...
А  була  вона,  як  лебідь,-біла,
Як  збиралася  невинно  до  вінця.

Зречена  любов  на  перехрестях
Доль  людських,  розсипаних  тривог...
Ту...  нещасну  ?  Ні,  не  треба  нести,
Хай  оберігає  її  Бог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699584
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Супрунець Сергій

Від якої хочеться жити…

Серед  сотень  новин  вконтакті
Я  натикаюсь  на  вірші.
В  них  такт  не  сидить  на  такті,
Серед  них  є  кращі,  є  гірші.

Трапляються  часто  шедеври:  
Класика  і  сучасні.
Бува  не  витримують  нерви:
«Наскільки  ж  вони  прекрасні!».

Одні  з  них  дарують  радість,
Від  інших  можна  завмерти,
Від  третіх  подалі  сховатись,
Четвертих  –  лягти  і  померти.

В  Інтернеті  завжди,  відомо,
Було  багато  «сміття».
Але  може  і  в  нім  підсвідомо
Хтось  знайде  своє  життя.

В  мережі  достатньо  депресії,
Її  буде  чим  перебити,
Якщо  житиме  в  світі  поезія
Від  якої  хочеться  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697866
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016


Любов Ігнатова

Я тебе ніяк не розкохаю

Я  тебе  ніяк  не  розкохаю...
Рву  із  серця,  із  життя,  з  душі...
А  ти  знову  й  знову  проростаєш,
Як  ростуть  весняні  спориші.

А  ти  знов  приходиш  в  мою  думку,
Коли  я  втрачаю  спокій-сон,
Дістаю  всі  спогади  із  клунків,
І  ридаю  з  вітром  в  унісон...

І  чому,  навіщо  і  для  чого
Я  себе  вбиваю  день  за  днем?..
Десь  згубились  пройдені  дороги
Вибитим  у  бурю  вітражем,

Розгубились  кольорові  скельця,
Втрачено  минулого  сюжет...
Там  було  моє  розбите  серце
Чи  покрите  шрамами  твоє?

Хто  зна...вже  ніхто  не  відгадає...
Може  тільки  я  в  зимовий  час
Намалюю  знов  на  небокраї
Дві  химерні  тіні...тобто  нас...







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2016


Матвійчук

Лікуй мене осінь …

Лікуй  мене  осінь,  а  хочеш  зітри,
я  довго  вдавав  із  себе  щасливого…
Мене  не  спиняли  зливи  й  вітри,
і  слова,  що  здавались  безсилими…

Я  так  часто  мовчав  де  не  треба,
а  де  треба  мовчати  -  то  я  говорив…
В  власному  світі  складав  теореми,
і  правила  неіснуючої  гри…

Від  себе  втікав  ховаючись  в  хаті,
та  все  поверталось  як  завжди  не  так…
І  здавались  думки  ніякі,  картаті,
і  втікали  рядки  крізь  клітинки  в  листках…

Лікуй  мене  осінь,  а  хочеш  зітри…
Самотність  моя  –  моя  вічна  фортеця…
Я  так  втратив  багато  коли  говорив
і  мовчав,  та  не  накажеш  для  серця…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694172
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Сергей Рекун

Я подарю Вам…

Я  подарю  Вам  белое  пальто
Вы  будете  смотреться  на  все  сто
И  попрошу  подарок  мой  принять
Порыв  души  попробуйте  понять

Скорей  всего,  подобного  пальто
Вам  в  жизни  Вашей  не  дарил  никто
Вы  будете  по  улицам  гулять
В  таком  пальто  нельзя  не  щеголять

Все  встречные  Вам  будут  улыбаться
Не  в  силах    красотой  не  любоваться
Пусть  говорят,  что  белое  полнит
Отнюдь,  оно  лишь  Вас  стройнит

И  пусть  завистливые  головы  свернут
Куда  без  них,  пускай  себе  идут
До  Вас  им  бесконечно  далеко
Недостижимо  как  на  небе  молоко

Я  проплыву  навстречу  в  белом  Шевроле
Мне  для  душевного  покоя  важно  знать
Что  рядом  ходит  счастье  по  земле
Вы  мне  улыбкой  это  дайте  знать

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693494
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


ЖУРАВЕЛЬ

всі слова вже давно написані

всі  слова  вже  давно  написані,  
всі  рядки  вже  давно  проримовані,  
сонце  сходить  далеко  за  лісом,  
небо  знов  обіцяє  нам  повені.  

вулиці  знов  мовчазні  та  порожні,  
у  наші  спини  врізається  вітер.  
всі  наші  спроби  –  провально  тотожні,  
наші  думки  –  комбінації  літер.  

марево  знову  нас  вводить  в  оману,  
дощ  починає  приховано  лити,  
очі  твої  накриває  туманом,  
губи  здались,  наче  зірвані  квіти.  

тиша  цнотливо  пульсує  у  скронях,  
сльози  твої  розтеклися  по  венах.  
я  поселюсь  у  твоїх  долонях,  
я  помру  за  твої  знамена.  

що  нам  з  тобою  тумани  та  повені,  
що  нам  дощі  та  непроханий  сніг,  
ми  з  тобою  –  міста,  самостійно  засновані,  
ми  з  тобою  –  війська,  що  ідуть  проти  всіх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692901
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Mariania

Осіннє

А  за  вікном  чарує  погляд  осінь
Так  ніжно  пахне  кавою  й  дощем,
Розмови  теплі,  фрази  безголосі
Пора  дивацтв,  що  дихає  вогнем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692512
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Олена Жежук

Ось і стала чужа

Ось  і  стала  чужа,  в  свою  осінь  мене  не  впустив.
Залишив  лиш  на  згадку  шматочок  вчорашнього  літа.
На  моїх  берегах  буйним  вітром    чи  сном  погостив,
Пригорнув  мої  трави,  й  забрав  в  мене  майже  півсвіту.

Я  у  осінь  наосліп  із  червоними  маками  йду,
Бо  на  тих  берегах  бродять  привиди  мертвого  щастя.
І  ті  маки  горну,  не  згублю  пелюстки  на  ходу  -
Так  прочанин  несе  свою  душу  на  перше  причастя.

Знову  ніч  застаю  в  безнадійнім  полоні  думок,
Ранок  жовтнем  самотнім  безглуздо  мене  зустрічає.
Налетів  буйний  вітер  –  кружляв  з  пелюстками    танок.
Я  віднині  одна.    В  мене  й  мого  півсвіту  немає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Юлія Л

Засинай…


Знову  ніч  шепоче  тихо:  «засинай»
І  везе  нас  втомлений  трамвай
У  країну  світлих  добрих  фей,
Де  царює  добрий  дід  Морфей,
Де  блукають,  наче  ельфи,  сни,
На  дорогах  вічної  весни.
Там  казки  плете  Шехерезада,
Їх  у  неї  –  наче  зір  плеяди.
Там  мелодія  прекрасна  лине,
Наче  світла  пісня  янголина,
А  не  небі  гномик  трусить  хмари,
І  летять  пір’їнки,  як  отари.
З  них  одна  впаде  тобі  на  плечі,
Сон  несе  в  своїх  долонях  вечір,
Прошепоче,  наче  водограй,
Солодко  і  ніжно:  «засинай…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692281
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2016


alfa

Закохані

Подалі  від  суєт  і  від  тривог
За  невеличким  cтоликом  в  кав'ярні
Вони  сиділи,  усамітнившись  удвох,
Такі  щасливі  і  такі  прегарні.
Теплом  сердець  запалена  свіча.
Її  долоні  у  його  долонях...
І  море  ніжності  в  закоханих  очах,
І  безмір  відданості  у  очах  бездонних...
Залишилось  незайманим  глясе.
В  їх  душах  музика  народжувалась  й  вірші...
Вони  один  для  одного  -  усе.
І  навіть  більше!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683118
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 03.10.2016


Уляна Яресько

Тобі належу

Пронизує  музика...  вабить  магічний  спів,
у  серці  нуртують  знову  баси  гітарні.
Ти  влив  мені  в  душу  акорди  своїх  вітрів...
І  ми  летимо,  під  нами    –  міські  кав'ярні.  
Напоєна  жаром,  палає  безмежна  вись,
кладу  свій  маленький  світ  на  твої  рамена.
Ми  –    два  напівсяйва,  що  в  сонце  одне  злились,
ти  жив  у  мені,  ти  був  від  початку  в  генах.
А  що  буде  потім?  –  до  краю?  дотла?  без  меж?
Нашле  Вій  страхи  чи  Хорс  неземну  пожежу?
Щоб  маки  цвіли...  і  волошки  в  очах  –  простеж,
окрилюй  мене,  бо  я  вся  тобі  належу!  

29.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 02.10.2016


Светлана Борщ

Сидит кошка у окошка

Сидит  кошка  у  окошка,
возмущается  немножко:
что  за  спешка  такова,
да  ещё  вот  так  с  утра.

С  кошки  вы  пример  берите,
никуда  и  не  спешите,
завтрак  требуйте  с  утра,
через  час  –  парного  молока.

После  завтрака  такого  
нужно  впечатлений  много:
прыгнет  кошка  на  окно,
посмотреть  своё  кино.

Ей  цветок  не  помешает,
только  пусть  отодвигают
сей  горшочек  в  уголок:
нужно  место  для  котов.

Смотрит  кошечка  в  окно,
провожает  всё  равно
на  дороге  все  машины,
что  спешат,  не  едут  чинно.

Очень  быстро  по  одной,
на  работу  в  город  свой,
“Мяу!”  -  возмущалась  кошка:
разве  торопиться  можно?

Пример  с  кошечки  берите:
себе  дома  отдохните,
а  не  ездите  так  быстро:
что  следить  возможно  мыслью.

Завтракав,  по  мнению  кошки,
нужно  заснуть  на  окошке,
лучше  жить  тогда  с  утра,
если  отдохнуть  пора…

30.09.2016.
Фотография  автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691897
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016


Чудна Пташина

Коли…

Коли  його  душа  покриється  густим  пилом,
Коли  в  його  кімнаті  зів'януть  всі  вазони,
Коли  за  вікном  все  швидше  змінюватимуться  сезони,
Коли  весь  папір  буде  забруднений  чорнилом.

Коли  він  переб'є  у  хаті  таки  весь  посуд,
Коли  він  зовсім  не  буде  покидати  кімнату,
Коли  їжею  на  цілий  день  стане  зерня  гранату,
Коли  з  ним  навіки  попрощається  розсуд.

Коли  він  перестане  рахувати  години,
Коли  завісить  у  кімнаті  усі  дзеркала,
Коли  його  батареї  більше  не  даватимуть  тепла,
Коли  у  кімнаті  буде  менше  повітря,  ніж  павутини.

Коли  він  надовго  забуде,  що  таке  сон,
Коли  він  почне  зливатися  з  білими  стінами,
Коли  від  цілого  світу  захищатиметься  колінами,
Коли  сам  себе  захопить  у  тривалий  полон.

Він  зрозуміє,  що  десь  і  щось  пішло  не  так.
Але  тоді  йому  вже  не  допоможе  ніхто,
А  він  одягне  своє  старе  чорне  пальто
І  сяде  на,  завідома  розбитий,  літак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691731
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Леонид Жмурко

Туман

Густішає  в  осіннім  небі  мла,
і  колихкий  туман  тече  сивезний
у  ліс  відтінку  трощеного  скла,
завмерлого  неначе  сон  старезний.

По  над  усім  жовтнева  вагота
та  зірка  в  небі  –  сирота  самітня;
І  пісня  невловима  вітру  та,
що  він  ввібрав  у  листі  та  з  коріння.

Вона  як  зойк,  як  ввірвана  струна,
зліта  у  вись,  та  мерхне,  як  останній
заграви  промінь,  відгомін,  луна,
та  тоне,  розчинившись  у  тумані  –

володарі  дощів,  імли  та  хмар
осінніх  тих,  зодягнених  у  чорне,
та  літніх,  зорепадових  примар,
що  до  грудей,  
як  найрідніших  горне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691589
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


гостя

Здрастуй…



От  і  зустрілись…  
Терпнуть  губи…  здрастуй!
Послухай,  сік  березами  тече.
В  напруженні    замруть  підземні  пласти
до  перших
     сильних  поштовхів…  пече!

О,  як  пече
ця  повінь  поміж  нами,
як  огортає  паморозь  оця!
Послухай,  як  зникає  під  ногами
земля,  коли
     обвуглені  серця

йдуть  з  молотка  
за  безцінь,  чи  задарма
в  сумнівному  мереживі  утіх…
І  скрапує  чорнило  так  безкарно
на  перший  сніг………………

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691560
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Наташа Марос

НЕ ВИГАДУЙ…

Не  вигадуй  вже  диво-іграшку,
То  колись  були  молоді  -
Не  зіграємо  п'єсу  зірвану,
Бачиш  -  хвилями  по  воді...

Не  втручайся  у  спокій  приспаний,
Бо  не  стану  тією  знов,
Ні  грайливою,  ні  барвистою,
Ні  терплячою,  як  любов...

Не  вертайся  -  поля  засипало
І  дороги  сюди  нема,
Як  ніколи,  он  снігу  випало  -
Не  вертайся,  бо  тут  зима...

               -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691494
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Руслана Лукаш

не те, що б я

Не  те,  що  б  я  хворіла,  чи  казилась
тобою,  через  тебе...  Просто  туга.
Якби  тобі  я  долею  судилась,  -
натомість,  я  зустріла  тільки  друга.

Не  те,  що  б  я  замучилась  мовчать.
Мені  терпіння  вистачить  до  смерті.
Хіба  щасливі  всі,  які  кричать?
Хіба  щасливі  всі,  які  відверті?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684490
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 29.09.2016


majra

Туман…

Туман...  туман,  мов  молоко  розлите,
Долинами  пливе  поміж  дібров...
Тумани  білі  заховали  літо
А  разом  з  ним  -  і  віру,  і  любов...

Лише  надія  ясно  пломеніє,
В  кущі  калини  -  вогнищем  горить!..
Хоча    осіннє  сонце  й  не  зігріє,
Та  все  довкола  золотом  дзвенить!..

Блаженний  спокій  огортає  душу  -
Час  роздумів  і  стишених  бажань...
...Знайшла  в  траві  солодку  спілу  грушу!..
Іду  -  щаслива!  і  -  нема  питань!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691147
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Олеся Глібка

Й це мине.

Усе  минає.  Й  це  мине.
Безслідно  відбубнить  в  запясті.

І  більш  нічого  не  верне
Думки  та  спогади  напасні.

І  буде  день.  І  нова  ніч.
І  сміх  дитини.  Голос  неба.

Тепло  душі.  Та  пліч-о-пліч
З  твоїм.  З  собою  бути  треба.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690623
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Віктор Шупер

хай кидає цю риму

подивись  на  структуру  вірша
знайди  тут  риму
скажи  що  всі  рими  ведуть  до  риму
скажи  що  заримований  рим  то  зовсім  не  рим
скажи  що  так  йому  легше  стати  твоїм
якщо  заримуєш  усе  до  кінця
скажи  що  рима  йому  до  лиця
скажи  йому  правду  навіть  якщо  це  брехня

навіть  якщо  рима  в'язниця  в  якій  думці  тісно
скажи  йому  во  веки  веков  и  присно
скажи  йому  що  йому  хтось  точно  трісне
якщо  він  не  почне  писати  верлібром
скажи  йому  що  рима  смердить  горілим
скажи  йому  що  римі  уже  пригоріло

скажи  хай  кидає  цю  риму
поки  ще  цілий

23  вересня  2016  [04:11]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690537
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016


Вікторія Коваленко

Істина

                                                                                                       Вчися  йти.І  може,трошки  вчися  віри-
                                                                                                       ти,вчися  бути  завжди  з  Ним,а  не  над
                                                                                                       Ним...
                                                                                                                                                                         Н.Поклад.
Хай  хрест  життя  нести  тобі  затяжко,
Не  бачиш  ти  спасіння,-тільки  біль,
Шукай  Любов  у  мить  останню,пташко,
Звернись  до  Бога  і  скажи  "Амінь".

Від  хаосу  втекти  тобі  несила,
Не  відаєш  землі  ту  вічну  сіль,
Шукай  Любов  у  мить  останню,мила,
Звернись  до  Бога  і  скажи  "Амінь".

Кров  не  поглине  всю  земну  осанну,
На  чистоту  не  ляже  бруду  тінь,
Ти  віднайди  Любов  у  мить  останню,
Звернись  до  Бога  і  скажи  "Амінь".
                                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690375
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Любов Ігнатова

От ми й зустрілись…

От  ми  й  зустрілись,  Осене.  Привіт!
Ти  відкоркуєш  пляшку  із  дощами?
Чи  ти  спочатку  розфарбуєш  світ,
Прикрасиш  синє  небо  журавлями?

А  можна  і  мені  з  тобою  в  ліс
Вплітать  березам  золото  у  коси,
Чи  місяцю  в  туман  сховати  ніс,
Заколихати  до  весни  покоси?

Я  сумувала,  Осене,  повір,
Моїй  душі  тебе  не  вистачало,
Вона  томилась,  ніби  дикий  звір,
В  якого  клітка  волечку  забрала...

От  ми  й  зустрілись...  через  стільки  бід...
Минули  квіти,  вишні  і  суниці...
Я  так  чекала,  Осене,  привіт!
Додати  в  чай  і  меду,  і  кориці?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Віталій Назарук

СТОЛИЦЯ ЛЮБОВІ

Падолист,  
         падолист,  
                     падолист,
Вітер  кидає  срібло  на  скроні.
І  малює  художник-артист
Клени  Луцька  охристисто-червоні.

Ліхтарі,
         Ліхтарі,  
                   Ліхтарі,
Світять  тепло  вогні  вечорові,
І  пускають  дими  димарі,
В  древнім  Луцьку  –  столиці  любові.

Лесин  парк,
                 Лесин  парк,
                                   Лесин  парк,
Одягнув  золоту  вишиванку,
Вже  притихли  птахи,  лише  «карк»,
Можна  чути  у  парку  із  ранку.

Падолист,  
         падолист,  
                     падолист,
Вітер  кидає  срібло  на  скроні.
І  малює  художник-артист
Клени  Луцька  охристисто-червоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689776
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


гостя

Вбиваючи звіра…



І  знову  опівніч.
Ідуть  за  вогнями  вогні.
Ця  сповідь  сумління,  ця  вперта  одвічності  міра.
Я  чую,  як  вперше  ворушиться  шерсть  на  спині,
В  мені  прокидаються  
   ознаки  хижого  звіра.

Окреслюю  коло  -
У  нього  не  смійте  ввійти!!!
Одна  лише  мить  -  і  вогонь  спалахне  поміж  нами!
Одна  лише  мить  -  і  ви  більше  мені  не  брати…
Не  сестри  мені,  не  брати…
     вороги  ворогами…

Межа  ілюзорна,
Та  грані  ці  не  перейти.
Окреслюю  коло…  й  до  ранку  шукатиму  винних…
Тому,  що  не  сестри!  -  й  кричатиму  до  хрипоти.
О,  ночі  хмільні!
     о,  настоянки  погребів  винних…

І  кігті  впускатиму
В  землю  на  сонних  лугах,
До  болю,  до  зойку…  аж  доки  обізветься  ліра,
Аж  доки  прокинусь  на  диких  отих  берегах,
Вдихаючи  трави…  
 в  собі  убиваючи  звіра…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684316
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Karo

Надія

[i][b]Усім,  хто  не  встиг  покохати.  Усім,  хто  щосили  кохав.  [/b][/i]

[i]Під  тихий  стук  канонади,
Де  сотні  поразок  крутих,  
В  тобі  я  знайшов  би  відраду
І  захист  від  куль  бойових.  
Тобі,  на  листочках  затертих,
Писав  би  три  слова  і  знов...
Якби  я  не  був  такий  впертий,
По-іншому  б  склалась  любов.  
Та  іншого  Сонця  немає,  
На  два  не  розділить  Земля
Того,  хто  за  тебе  вмирає,
Того,  хто  кохає  "задля".
Усім  за  поранені  долі
Вернеться  дугою  стократ.
І  тим,  хто  за  правду  і  волю
Себе  віддає  без  цитат...
Без  слів,  без  надмірного  "нащо?".
Тихенько  вступаючи  в  бій,
Аби  не  забути  нізащо,
Для  чого  я  йду  по  прямій.
Для  того,  щоб  просто  почути
Твоє  невблаганне  "ти  мій".
Збагнути  і  знову  забути,
Аби  дати  відповідь  "твій".
Шкода,  що  тебе,  моя  зоре,
Зустріти  я  так  і  не  встиг...
На  світі  є  безліч  історій
У  світі  є  безліч  інтриг.
Якби  я  не  був  такий  впертий
І  зброю  в  руках  не  тримав,
Сказав  би  три  слова  відверто...
Пробач,  що  наш  час  не  настав.[/i]

К402  –  |Усе  пройде|

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684147
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Юлія Л

Намалюй мені день


Намалюй  мені  день,  коли  сонце  всміхається  зранку,
У  обіймах  долонь  нові  свічку  ясну  запали,  
І  на  аркушах  чистих,  неначе  в  прозорім  серпанку,
Намалюй  мені  серце,  що  ще  почуттями  горить.

Намалюй  мені  очі,  які  не  страждають  від  болю,
Щоб  гаряча  сльоза  розтопила  холодну  печаль,
Намалюй  мені  в  білих  трояндах  загублену  долю,
Намалюй  мені  світ,  що  захований  в  рідних  очах.

Намалюй  мені  крила,  які  виростають  від  щастя,
Щоби  вічним  мовчанням  не  став  наш  сумний  епілог,
Ти  кохання  мені  намалюй,  наче  перше  причастя,
Поверни  мені  день,  де  були  ми  з  тобою  удвох.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683915
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


lilova

Твої

Співаємо  Христу:  нас  вивів  із  безодні,
Розлив  Себе  водою:пий,живи.
Живемо  чи  вмираємо-  Господні,
Сміємося  чи  плачемо-  Твої.

Ми-жебраки,без  Слів  Твоїх  голодні.
Без  Світла-  захлинаємось  в  пітьмі.
Але  Ти  прийняв  нас,тепер-  Господні.
Живемо  чи  вмираємо-Твої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683916
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


гостя

Вакханалія смутку…



Не  буде,  як  було…
Чуєш,  місяць  сьогодні  тече…
Місяць  знову  у  повні  лягає  на  соняхи  й  рутку.
Бо  розгойдує  човен.  І  осінь  занадто  пече…
Як  ця  осінь  пече!  -
     золота  вакханалія  смутку…

Не  буде,  як  було…
Не  сколихнуться  трави  ніде,
Не  обізветься  птах…  режисери  готичної  драми
Нас  покинули…  тут  -  нас  ніколи  ніхто  не  знайде.
Пригуби  мою  віру,
     і  мить  зупини  між  світами…

Бо  ще  тиша  така!..  
Бо  клепсидра  висмоктує  час
На  чужі  полюси,  бо  фужер  матіолою  повен…
Бо  ніколи  ніхто…  і  вирішує  повня  за  нас…
………і  розгойдує  човен…………………………..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Відочка Вансель

Час зі мною молився

Чи  то  день,  чи  то  ніч.  Чи  то  вічність,  чи  ранок.  
Палить  місяць  старий  у  століттях  дрова.  
І  заплющує  віченьки.  Впав  десь  на  ґанок.
І  до  купи  зібрав  всі  найкращі  слова.  

Будував  з  них  будиночок,  вірші,  романи.  
Ось  знайшовся  письменник,  що  жив  ще  до  нас.  
Я  купила  йому  шоколад,  марципани,  
Щоб  спитати,  чи  бачив  він  в  дзеркалі  час.  

Що  вдягає  той  час,  чи  кудись  запізнився.  
Чи  він  плакав  колись,  чи  журивсь,  жалкував.  
Тільки  місяць  не  знав.  Час  зі  мною    молився.  
І  у  ліжку  до  ранку  століття  проспав.  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683928
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Арлекін

Ланцюг із ромашок

Таврований  музою,  скований  квітами,  йду,
Невільник  натхнення  свого  і  зеленого  лісу,
На  таці  посрібленій  в  дар  своє  серце  несу,
Наповнене  духом  холодної  м’яти  й  меліси.

Навколо  незримі  сильфіди  заводять  танок,
Шепочуть  своє  щось,  про  небо  блакитне  і  вітер,
Повільно  бреду  між  колючих  соснових  голок,
Де  мавки  розсипали  вилитий  з  вереску  бісер.

Ковточок  зроблю  з  джерела  красномовства  один,
Вдихну  в  повні  груди  отруту  солодку  озону,
В  кущах  наберу  цілий  жмуток  наляканих  рим  -
Мені  не  втекти  вже  з  цього  чарівного  полону.

Коли  ж  піде  муза  й  натхнення  п’янке  забере,
Отримаю  хвильку  омріяну  тиші  й  спокою,
Але  знов  тортури  голодна  душа  обере,
Збиратиме  слово,  щоб  лилось  гірською  рікою…

Залізні  кайдани  зламати  нелегко,  але
Ланцюг  із  ромашки  порвати  насправді  складніше:
Закохане  в  рими  палаюче  серце  моє,
Вростатиме  в  землю  корінням  все  глибше  й  сильніше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683932
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2016


Олексій Тичко

Із осінню на ти

За  основу  взятий  цей  вірш  -  

Осінній  настрій

А  я  із  осінню  давно  –  «на  ти»,
Вона  мені  немов  сестра  по  крові.
Привіти  шле  дощами  з  висоти,
Пейзажі  розмальовує  казкові.

Весна  і  літо  відійшли  ураз,
Обіцянки  пустопорожні  стерли,
Що  сяяли,  немов  іконостас,
Манили,  ніби  ізумруди,  перли.

Ми  попід  руки  –  я  і  листопад,
Брудні  не  обминаємо  калюжі,
Усі  глибини  міряєм  підряд,
В  лице,  у  спину  погляди  байдужі.

Ще  буде  осінь,  може,  й  не  одна,
Але  такої,  мабуть,  вже  ніколи.
Знервована,  промокла,  затяжна,
Ніби  сестра,  а  тисне,  як  окови.
2015

Відео  -  https://youtu.be/TsU8lfEBNJI

Музика,  запис  і  виконання  Володимира  Сірого

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618683
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 13.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2016


She said: gray...

…віднайти свою Основу. .

Хтось    інеєм    закрив    високе    небо
і    ніч    наслав    –    холодну    і    пусту...
Я    серце    заховав    туди,    де    треба.
І    я    це    місце    снігом    замету.

Зима    поглине    райдужні    світанки,
в    самотню    душу    сумнів    заповзе.
Так    хочу    сонця,    хочу    світла    зранку!...
Але    темрява    знов    мене    гризе.

Не    знаю,    що    здобув,    а    що    вже    втратив.
Не    бачу,    як    вперед,    а    де    -    назад.
Вгорі    -    неначе    небо    через    грати,
але    моїх    начеб    не    видно    грат!

Я    –    мов    самотнє    напнуте    вітрило
в    безумстві    хвиль    розбурханих    морів.
Де    та    спокійна    бухта,    щоб    зігріла,
де    мій    надійний    захист    від    вітрів?

Я    мрію    віднайти    свою    Основу,
хочу    творить    картини    і    пісні,
а    дітям    сина    -    тихі    колискові,
щоб    рідно    усміхались    уві    сні...

Розсипаний    пісок    вже    не    зібрати.
Роки    пливуть    і    не    жаліють    нас!
І    знову,    перепилюючи    грати,
торкнутись    неба    хочу    повсякчас...  

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564637
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 11.03.2016


Ендрю Мітін

Дешеві фільми

                                                               Щасливий  фінал  існує  лиш  в  дешевих
                                                               фільмах,
                                                               бо  реальне  життя  зовсім  не  солодкий
                                                               сценарій.
                                                               Ти  насправді  завжди  один,тільки  вимкни
                                                               мобільний
                                                               і  побачиш  хто  поряд,а  хто  тисне  
                                                               педалі.

                                                               Тримати  слово  стало  назвою  однієї  з
                                                               байок,
                                                               накшталт,бути  чесним,не  вестись  на  
                                                               бабло.
                                                               Совість  людська,як  гірський  
                                                               струмок-
                                                               є  невинна  і  чиста,а  є  повне
                                                               лайно.

                                                               І  як  ми  сміємо  судити  його  за  тату  чи
                                                               дреди
                                                               її  осміювать  за  пірсинг  і  вушні
                                                               тунелі?
                                                               Коли  самі  ж  взуваєм  протерті  
                                                               кеди,
                                                               вечорами  вертаючи  в  зйомні  
                                                               оселі.
                                                 
                                                               А  може  у  нього  дві  вищі  освіти  та  власна
                                                               рок-група,
                                                               вона  керує  ІТ  відділом  крутої
                                                               фірми?
                                                               Б...я,як  безнадійно  і
                                                               тупо
                                                               варити  борщі,вірячи  дешевим
                                                               фільмам.
                                         
                                                         
                                                           

                                                             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632076
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 11.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вони писали книгу про війну (Кіборгам присвячую)

Вони    писали    книгу    про    війну,
Де    зло    в    двобої    стрілося    з    любов’ю,
Цього    ніколи    людям    не    збагнуть,
Котрі    торгують      гідністю    і    кров’ю.
Вони    писали    книгу    про    війну
Життями,    долями    і    змученим    каліцтвом,
Не    пробачали    ворогу    вину
За    смерть,    руїни    і    дітей    сирітства.

Вони    писали    книгу    про    війну    –
З-під    терміналів    дивні    літописці,
Землі    стояла    доля    на    кону,
Тож    на    брехню    ніхто    з    них    не    купився.
Вони    писали    книгу    про    війну    –
Їх    перемога    починалась    звідси…
Вдягались    передчасно    в    сивину
Й    низали    подвиги    на    історичне    вістря.

Вони    писали    книгу,    де    в    крові
І    сторінки    тонули,    й    буква    кожна,
Над    головою    де    снаряд    ревів,
І    де,    здавалось,    вижити    не    можна…
Всі    двісті    сорок    дві    вони    доби
Стояли    під    вогнем    війни    гарячим,
На    шлях    святої    вийшли    боротьби
І    витримку    з    них    кожен    мав    волячу.

І    вистояли    хлопці    до    кінця,
З-під    веж    сміялись    в    очі    чорній    смерті…
Прочитана    чи    ж    буде    книга    ця
В    історії    шаленій    круговерті?
Вони..    писали    книгу…    про    війну…
11.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650790
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


kokabaskin

Не зволікай. Навіть якщо вона падає усім Всесвітом тобі на голову.

Не  зволікай.  Навіть  якщо  вона  падає  усім  Всесвітом  тобі  на  голову.
Поспішай.  Лови  цей  дар,  тримай  його  обома  руками.
Біжи  до  неї.  Ніби  ти  ніколи  не  падав.
Зустрічай  її.  Немов  всі  свята  світу  трапляються  завтра.
Торкайся  її,  як  дитина  розв'язує  бантики  на  подарунку.
Обіймай  її.  Ніби  ви  забули,  що  у  вас  є  шкіра.
Згадай  ніжність,  з  якою  сніжинки  танули  на  губах,  коли  ти  був  хлопчиком.
Цілуй  її.  
Тримай  її  так,  немов  від  цього  залежить  твоє  життя.
Кохай  її.  Ніби  ти  щойно  віднайшов  у  собі  серце.
Не  плач,  коли  вона  зникне  як  хмаринка  у  твоїх  долонях.


Очередная  ученическая  попытка  использования  украинского  в  творчестве.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217169
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 11.03.2016


Вадим Кравець

Ти знов приходила до мене уві сні.

Під  сяйво  місяця,  що  ллється  поміж  хмари,
Під  мерехтіння  крапель  снігу  на  вікні,
Під  гомін  крихітних  зірок,  що  скупчилися  у  стожари,
Ти  знов  приходила  до  мене  уві  сні.

Мов  вітерець,  легким,  ледве  помітним  рухом,
Ти  відчинила  темряви  загублений  портал,
І  шовковистим  різнокольоровим  пухом,
Заполонила  мій  нерозфарбований  астрал.

Кружляла  в  танці  чарівному  і  сміялась,
Горнулася  в  обійми  мов  пухнасте  кошеня,
Сніжками  кольоровими  жбурляла,
Повітряні  цілунки  роздавала  навмання.

Чому  приходила?  Не  знаю…
Навіщо  знов  турбуєш,  невгамовна,  спокій  мій?
Тебе  я  більше  не  тримаю…маю…аю..аю…
Так,  знову  лиш  луна…  у  темряві  німій.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646908
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 10.03.2016


Grigory

НЕ ЗАМОВКЛИ СТЕЖИНИ



Бур’яном  заростуть  всі  доріжки,  
Де  в  дитинстві  ходили  ви  пішки.  
В  серці  будуть  лиш  біль,  каяття,  
Та  не  буде  в  свій  дім  вороття.  
(Галина  Бондарчук)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7Gb7zLJdPpQ[/youtube]

[color="#0000ff"]…  Вже    нема  у  свій  дім  вороття,
Хоч  в  траві  не  замовкли  стежини,
Але,  бачте,  життя  ж  є  життя  -
Тож  другому  всміхаються  стіни...

Тож  у  хаті  вже  вікна  не  ті  -
Не  такі,  як  при  тату,  старечі...
Тож    не  мами  в  дворі  чути  речі,
А  на  покутях  інші  святі...

Ох,  болить  же  душа,  як  погляну:
Я  промовив    тут  «мамо»  і  «тату»,
Тут  я    віршик  виписував  свято,

Виглядав  своє  щастя  незнане,
Селу  клятву  шептав  полум'яну  -
Доля  ж  іншим    дала  мою  хату..[/color].  

01.03.2016  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649273
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Lazarus Crow

Русифыкація\Були ж часи

Були  ж  часи...

Були  ж  часи,  коли  надворі
Лунав  веселий  спів  дітей
В  достиглім  житі,  наче  в  морі,  
Як  колоском  чиєїсь  долі
Із  тихим  шепотом,  поволі,
В  минуле  йшли  снопи  людей.

Коли  світило  наше  сонце
Над  землями  моїх  дідів
Коли  Сварог  дивись  в  віконце
Й  Перун  над  стріхою  гримів  -  

Тоді,  здавалося  в  Україні
В  країні  рідній  все  жило...
Та  все  минуло,  відгуло
Як  спалахи  багать  всесвітніх.

Немає  слова  "свій"  -  "Халопы",  -  
Луна  у  вікна,  -  "Выхадите,  
І  наші  кожані  чоботи
Своєю  кров"ю  окропіте".

"И  нету  слова"...  тьфу,  немає!
Немає  слів,  немає  вух
Куди  дівалася  та  мова,  
Що  прадідам  голубе  слух?

Коли  на  "вєчному"  багатті,
"Гореть"  ми  будемо  в  огні  -
"Кто"  позбирає  все  те  дрантя,
Що  ми  лишилили  по  собі?

Кто  "покарає"  і  ""Осудить"
За  наш  поруганный  язык,
Когда,  как  мерзкий  грязный  клык
Вгрызется  память  прошлых  судеб...

Но,  может,  силой  проведнья
Дано  мне  в  завтра  посмотреть?
И  нашей  славы  привиденье,
Живым  и  радостным  узреть?
Услышать  где-то  тихий  шепот,
Родных  от  века,  вечных  слов,
Козачий  быстроходный  топот  -
Не  только  в  сизом  царстве  снов?..

...Когда  ж  светило  наше  Солнце,
Над  землями  моих  дедов?
Когда  Сварог  смотрел  в  оконце,
И  слышен  был  нам  гул  громов?...

"Ведь  было  ж  время..."  -  тьфу  ти,  буде!
Я  вірю  в  це,  доки  жива!
Народ  себе  не  враз  забуде,
Й  не  раз  траплялися  дива.

От  тільки  трошки  потерпіти
Незручну  рукоять  меча
І  як  рубитися  з  плеча
козачий  навик  відновити!

Настане  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541060
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 25.02.2016


Крилата (Любов Пікас)

Болід думок

Холодить  серце  сніжний  ком.
У  вусі  хижий  голос  крука.  
Піти  б  з  усіх  усюд,  фейсбука,
Забитись  в  землю  хробаком.

Щоби  у  серці    біль  ущух,  
Сховатись  від      гнійної  зливи,
Від  криків,    усмішок  фальшивих,
Кривлянь,  похвал  і    показух.

І  я,  з  чуттів  зробивши  жмих,
Втекла  б,  але  за  мною  слідом
Думки  запаленим  болідом
Помчать.  Не  здихатись    від  них.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609268
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015


Вітрова Доця

Не дивись у вікно - там війна…

Не  дивись  у  вікно  -  там  війна.
Там  прощально  співають  гармати,
Ті,  що  навчені  лиш  убивати
Всіх,  хто  має  людські  імена.

Не  дивись  у  вікно  -  там  бої.
Там  від  пороху  дух  закладає.
Там  надія  остання  палає
У  багряно-пекельнім  вогні.

Не  дивись  у  вікно  -  море  сліз.
І  останнє  в  житті  сподівання.
І  дзвінке  неможливе  мовчання.
Там  панує  ненависть  і  злість.

Не  дивись  у  вікно  -  там  життя.
Що  під  подихом  смерті  згасає.
Там  криваво-червоно  світає.
І  немає  за  це  каяття.

Не  дивись  у  вікно  -  там  війна.
І  твій  погляд  нічого  не  змінить.
Вічність  слабкість  і  страх  не  оцінить,
Та  оцінить  чия  в  тім  вина.

Не  дивись  у  вікно  -  там  війна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584876
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015


Ivanka B.

Загубить

"Третя  весна  загубить  тебе,  загубить..."
Я  не  вірила  в  те,  що  знову  скочусь  на  дно
"Він  ніколи  тебе,  ніколи  вже  не  полюбить"
Я  й  подумати  не  могла,  що  буває  так  всеодно.

"Ти  розквітнеш,  зав'янеш  і  десять  разів  по  колу"
Я  чекала  весни  -  єдина  надія  втекти
У  кожному  сні  біжиш  боса,  розхристана  й  гола,
Бо  не  стало  вже  сили  врешті  назавжди  піти.

Він  приходить  щоразу  і  манить  тебе  до  себе
Стає  душно  і  млосно  від  рідних  обійм  міцних
Він  загубить  тебе,  тікати  подалі  треба
Я  чекаю  уже  півжиття  та  усе  не  тих.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583125
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015


majra

Чому сумуєш, Зіронько моя?. .

--Чому  сумуєш,  Зіронько  моя?..
Он  повний  Місяць  сходить  за  горою!..
Це  ж  він  для  тебе  золотом  сія,
І  срібло  розливає  над  водою...

--А  я  сумую...Боже  милий  мій!..
Я  вчора  вранці  Сонечко  зустріла!
Мені  відкрився  білий  світ  новий!
Душа  моя  -  до  Раю  захотіла!...

--Чи  ж  знаєш  ти,  малесенька  моя,
Що  Сонцем  ти  затьмарена,  погаснеш...
--А  я  ЛЮБЛЮ!..І  добре  знаю  я  
Життя  -  це  спалах!..І  воно  -  ПРЕКРАСНЕ!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581898
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015


Богданочка

Як тут бути щасливою, тату?…

Не  свари...  не  свари  мене,  тату...
Краще  випий  зі  мною  вина.
Тільки  келих,  до  самого  дна...
Бачиш,  я  тут...  бреду  по  канату.

Бачиш,  я  тут  воюю  з  собою.
Сотні  дум,  наче  вихор,  кружляють...
Такий  галас,  нестримні,  зчиняють...
Я...  чи  я...  вийду  вбитою  з  бою?

Пам'ятаєш,  ти  вчив  мене,  тату,
на  цім  світі  любити  людей...
Бо  добро  у  душі  -  привілей...
А  добру,  бачиш,  руки  відтято...

Ти  показував  небо  в  зірках,
Всі  сузір'я  на  ньому,  й  планети,
За  хвоста  я  хапала  комету,
Бо  не  знала  про  війни  і  страх...

Це  наївне  дитинство...  невинне.
Бачиш  все  у  рожевих  відтінках...
На  казкових  лишилось  сторінках...
Бо  хороше  усе  -  швидкоплинне...

Ну  куди  все  поділося,  тату?
Мені  очі  недавно  розкрило  життя...
Тату,  вмить  зупиняється  серця  биття!
Ми  за  що  даємо  таку  плату?

Бо  людина  -  неначе  комаха  мала,
А  життя  -  це  всього  лише  мить...
Батьку,  серце  у  грудях  щемить...
Адже  мрії,  в  долонях,  шматочками  скла.

То  ж  не  рІки...то  сльози  усюди!
Їх  війна  принесла  із  собою...
Тату,  плачу  у  парі  з  вербою...
Ну  для  чого  на  цій  Землі  люди?

Хто  ми  є?..  Та  і  що  нам  під  силу?..
Мабуть,  мало  у  світі  добра...
Я  шукала  не  те,  що  знайшла...
І  цей  світ  розумію  насилу...            

Як  тут  бути  щасливою,  тату?...
Більш  не  бачу  у  небі  комету  хвостату....


                                               14.12.14.                                                                                                                                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543607
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Iren Iren

Стати світом

Не  губи  слова,  коли  їх  так  бракує,
І  нехай  вони  не  будуть  вітром.
Нас  мільярди  та  лише  душа  відчує,
Кому  й  для  кого  стати  цілим  світом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498841
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Ліна Біла

Занотую весну…

Занотую  весну  у  блокноті  своєму  в  останнє.
Замалюю  поля,  насаджу  густо-густо  жоржин  -  
і  дрібненьким  дощем  (утоплю  безголосе  кохання,  
відспіваю  його,  а  попереду  сотні  стежин).

І  можливо  мене  на  якійсь  жде  омріяна  мрія.
Через  терни  пройду,  через  небо  і  землю  чи  смерть.
Головне,  щоб  моє...  Моє  серце  щось  щиро  зігріло,
а  не  вкинуло  знов  у  земну  круговерть.

У  блокноті  моїм  вже  давно  оселилась  зневіра,
а  я  впевнено  всім  та  й  собі  вже  укотре  брешу.
Бо  зростило  життя  у  мені,  мабуть,  хижого  звіра:
не  перечу  комусь,  лиш  себе  розриваю-душУ.

По  краєчку  листа  слово  в  слово  єднається  в  риму.
Між  рядочків  пливе  лейтмотивом  остання  весна.
Я  напевно  засну.  Хай  блокнотом  тиняється  злива,
а  пробудить  хай  той,  з  ким  дорога  єдина,  одна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498824
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


taniyaa

шоколад

"..Колись,  ти  запитаєш,  що  більше  всього  я  любила  :
тебе,  як  еталон  краси  і  сили,  чи  твою  пику,  повну  блідої  фальші  і  сигаретного    їдкого  диму  ?
Я  відповім  не  просто.  Я  сяду  на  коліна,  і  засуну  твою  цигарку  в  глиб  твоєї  ротової  порожнини.
Ти  задихнешся,  милий.  Ти  впадеш  додолу,  а  я  піду,  
усміхаючись,
 із  словами,  повторюючи  іх  знову  і  знову..  "

Ми  стоїмо.  Ми  знайомимось.  Ми  обираємо.  
З  кимось  цілуємось,  а  з  кимось  просто  розважаємось.
Когось  готові  ми  закидати  словами,  а  комусь  не  скажемо  й  "привіт"  біля  зупинки    на  вокзалі.
Хтось  запав  у  душу  своїми  словами,  а  від  когось  тошнить  як  після  дешевої  реклами.
Реклама  "Корони"  -  обгортка  яскрава,  малюнок  прекрасний,  а  форма  -  ідеала.  
А  всередині  -  смак  гіркоти,  смак  тривоги  і  не  бажання  скуштувати  її  ні  сьогодні,    ні  завтра  в  холодні  морози  і  ні  
в  хвилини  страждання..
Солодкий,  тяне  до  нього  кожного  ранку,  готова  вночі  заради  нього  вставати,  готова  час  свій  йому  віддавати,  але  якщо  кожен  день,  якщо    дуже  багато,  то  колись  цей  шоколад  обов*язково  стане  не  вартим.  надоїсть,  не  захочеш,  бо  смак  як  у  всіх.  
забажаєш  нового,  з  новими  смаками,  з  новими  словами,  назвами  та  іменами..  

Хтось  змінив  твої  думки  і  погляди  днів  так  за  три,  а  хтось  пішов,  закривши  двері,  викресливши  слова  всі,  
крім  "  більше  не  кури."
Ми  куримо  ,  якщо  нам  погано.  
Коли  нам  добре,  ми  викурюємо  теж  немало.
Ми  куримо  після  пристрасної  ночі,  після  кави  зранку  і  після  напруженого  тижня  на  роботі  .  
Ми  куримо,  коли  боїмось  ..  Боїмось  нове  почати,  боїмось  забути  про  старе  і  знову  навчитися  кохати.
МИ  куримо,  бо  нам  здається,  що    загояться    всі  рани,  нам  здається,  що    цигарка  змінить  життя  недосконале.
Куріння  убиває.  Скорочує  життя.  Одна  цигарка  вдень  і  смерть  твоя  близька.
Але  ж  ми  кохаємо.  До  нестями.  І  це  кохання  вбиває  більше  ,  чим  цигарка  після  кави..

З  кимось  ми  одружуємось,  а  з  кимось  ми  спимо.  І  якщо  це  одна  людина,  то  нам  дуже  пощастило.
Якщо  ми  знайши  того,  з  ким  можемо  і  спати,  і  говорити  ночами,  і  пити  вечорами  -  то  варто,  варто  бути  разом.  варто  прожити  довге  життя.  бо  краще  -  ж  не  буде.  ніколи  не  бува.

Ми  починаємо  стосунки,  ми  починаємо  кохання.
Ми  обіцяємо  любити  і    поважати,  у  горі  бути  рзаом  і  в  щасті  обіймати.  Дітей  не  розділяти,  не  плакати  ,  не  вбивати,  а  потім  нас    хочеться  просто  погуляти..
Ми  повертаємо  з  дороги,  ми  хочемо  на  ліво.  Туди,  де  шоколадом  дешевим  змащена    стежина.
Ми  йдемо  ,  гірко  плачемо,  картаємо  себе  сто  раз,  що  була  дорога  наша,  а  ми  пішли  туди,  де  був  цей  дешевий  шоколад.

Для  чого  говорити  "я  тебе  люблю",  а  потім  цілувати  іншу,  яку  знайшов  на  лівому  шляху  ?
Для  чого  зустрічатись,  сміятись  досхочу,  а  потім  знайти  інше,  і  сказати  "  я  з  нею  вже  сьогодні  сплю  ?
Не  було  правди  в  цьому.  Не  буде  вже  ніде.  Таке  життя  зрадливе.  Таке  воно  ,  
таке.

І  шоколад  не  завжди  солодкий.  не  такий,  як  на  перший  погляд.  не  такий,  як  на  обгортці.  .


не  завжди  ти  можеш  бути  з  тим,  кого  дійсно  і  палко.
не  завжди  все  йде  так,  як  б  хотілось  і  не  завжди  ти  можеш  розказати  правду.
не  завжди  ти  можеш  правильно  вчиняти.
і  завжди  будуть  ситуації,  коли  варто  не  сказати..  
просто  промочати,  щоб  не  поранити,  щоб  не  обпекти.  
бо  є  шоколад  не  дуже  ,  ає  такий,  що  варт  і  три  ціни..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482587
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Neteka

Як все змінилось навкруги

Як  все  змінилось  навкруги:
Змінились  дні,  змінились  сни,
Кудись  за  обрій  відпливли
Веселі  обриси  весни.
І  тільки  пам’ять    раз  у  раз
Вертає  в  молодість  всіх  нас...

Ми  пам”ятаєм  до  дрібниць,
Як    пахли  ягоди  суниць,  
Як  пили  воду  із  криниць,
Як  голови  схиляли  ниць,
Коли  нашкодили...  або  ж
Роздягнені  гасали  в  дощ...

І  перший  погляд  в  синю  даль,
Кохання  перше  і  печаль,
І  все,  що  скажеш  невзначай,
І  тихий  вечір  –  справжній  рай.
Не  пам”ятаєм  тільки  дні,
Що  сіробуднями  були.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481575
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


уляна задарма

колискова

Люлi,мiй  сину...Люлi...
вже  не  болить  тобi  куля,
i  душа  твоя  -так  далеко.
     як  в  небi  -
       лелека...

Баю,мiй  сину...Баю..
востаннє  тебе  люляю...
Тiло  юначе,бiле...
Що  чорна  рука  -  не  пожалiла-
на  курок  натисНУла  i...
   Сонце  моє  -
       убила.

Люлi,мiй  сину...Люлi...
Змовкли  для  нас  зозулi...
Стали  сухими  -  Верби,
чорними  -сльози,
бiлими  -  коси...
НаЗАвжди  прострiленим  -
         небо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481494
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Lady Christianna

Простіть, брати!

Свіча  тихенько  плаче  під  вікном,
Кричить  земля  від  сліз  й  людського  горя:
Брати  мої  прощаються  з  хрестом,
Який  їм  дарувала  Божа  воля.  

Герої  славні  нашої  землі!
Небесна  сотня  світочів  безсмертних!
І  посивіли  долі  матерів  
За  їхню  молоду,  криваву  жертву.  

Простіть,  дуби,  що  згас  ваш  ясний  цвіт!
Простіть,  брати,  що  вас  не  захистили!
За  НАШ  майбутній,  гордий,  вільний    світ
Мечі  ви  мужньо  у  бою  схрестили.

Роки  пройдуть,  затихне  плач  гіркий,
Розквітне  врешті  Україна-матір!
Та  вічність  пам'ятатиме,  що  ви
Зросили  кров'ю  щастя  в  кожній  хаті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481466
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Микола Кавецький

"Благословляю"

Благословляю,
Благословляю,
Благословляю  час,
Коли  Твоя  Благословенна  Мати
Тебе,  моя  Єдина,  понесла,
Бо  тільки  я  Тебе  приречений
Кохати.

 Славословлю,  
 Славословлю,
 Славословлю  чуття,
 Що  їх  мені  судилося  пізнати  –
 І  сонцесяйним  є  тепер  моє  життя,
 Бо  тільки  я  Тебе  приречений  
 Кохати.

 Піснетворю,
 Піснетворю,
 Піснетворю  Тебе
 І  не  втомлюсь  Тебе  повік  співати,  -
 То  ж  так  мені  назначено  з  небес,
 Бо  тільки  я  Тебе  приречений  
 Кохати.

 Благословляю,
 Славословлю,
 Піснетворю
 Тебе!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481485
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


горлиця

Ти прости мені мамо!


Ти  прости  мені  рідна  матусю,
Що  поранив  серденько  твоє,
Я  від  кулі  упав,  не  вернувся,
 Колись  знову    зустріну  тебе.  

До  тих  пір  буду    в  снах  оживати,
Ти  мене  у  поля  поведеш,
 Будем    маки  червоні  зривати,  
Ці  кровинки  ти  в  хату  внесеш!  

І  поставиш  он  там    на  покутті,
Де  Марія  й    Син  Бога-  Христос,
Він    життя  відмолив  на  розп’ятті,  
Щоб  я  жив  і  тут  маком    воскрес!  

 Я  цвістиму  в  пшеничному  полі,
 На  широких  просторах  землі,
Рідна  мамо  не  плач  ,  ми  на  волі!
Заспівай  колискову  мені.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481021
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014