Angelina Wij: Вибране

гостя

Магія… Початків…

Лише  шматочок…
Більшого  –  не  треба…
Шматочок  неба  в  полум’ї  заграв…
За  цей  окрайчик  неба…  просто  –  Неба!…
Віддам  тобі  –
     потрійну  Силу  Трав…

Я  -  дике  плесо…
Може,ти  -  камінчик…
Круги  від  нього  –  все  нові…й  нові…
За  цей  маленький  сонячний  промінчик
Тобі  віддам  –  
   подвійну  Сіль  Землі…

Подвійну  сіль…  
Помножену  на  мрії…
Що  розбрелись…  розсипались  -  в  ночах…
За  цю  маленьку  іскорку  надії  -
Тобі!  -  мільйон  Зірок…
   в    моїх  очах…

Лише  –  мільйон…  
Не  маю  інших  статків!..
Та  їх  не  змиєш…  ніби  туш    з  лиця…
Це  неймовірна  Магія  Початків
Ти  марно  в  ній  –
                 шукатимеш…….  Кінця…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555729
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015


Шон Маклех

Край для рибалок

               “Недобрий  цей  край  для  зголоднілих.
                     Тому  я  і  живу  отут.”
                                                                         (Фрідріх  Ніцше)

Жити  в  недобрих  краях  -
Покликання  для  старого  рибалки,
Що  звик  бачити  в  глибинах  моря  дім
Не  для  людей  —  для  риб
З  байдужими  очима  буденності
(Мовляв,  в  холодних  глибинах  буття
Нічого  не  змінюється),
Що  звик  кидати  плетиво
В  безодню  невідомого,
Ловити  здобич  в  прозорості,
Ділитися  думками  з  птахами
(Хоча  кожен  птах  —  думка
Біла  й  легка,
А  не  важка  як  якір).
Для  старого  рибалки
Кожна  земля  твердь,
Кожне  повітря  —  вітер,
Кожний  неспокій  —  хвилі.
Тому  він  не  шукає  землі  доброї,
Не  шукає  землі  гостинної,
Не  шукає  землі  спокійної,
Не  шукає  землі  теплої.
Він  оселяється  в  краях  недобрих,
Щоб  дарувати  хліб  подорожньому,
Надію  —  шукаючому,
Зневіреному  —  істину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536696
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 15.11.2014


Шон Маклех

Сопілка осіннього вітру

Книга  осені
Своїми  холодними  сторінками
Змушує  пальці  відчувати  літери
Як  струни  
Чорної  віолончелі  незримого  майстра.
Осінній  вітер
Все  так  само  гойдає  пожовклу  траву
(І  верес)
Як  колихав  у  часи  осінніх  сутінок  –  
Кельтських  сутінок  короля  О’Доннелла.
Візьми  до  рук  сопілку
Різану  з  ліщини  Вітряного  Берега
Тої  самої
Яку  шанували  діти  Богині  Дану
Та  віддай  її  осінньому  вітру
Може  хоч  він  заграє  забуту  пісню
Яку  нині  не  згадає  ніхто  –  
Навіть  найсивіший  ірландець,
Навіть  друїд,  що  тиняється  тінню
Вже  півтори  тисячі  років
Мовчазними  пагорбами  Манстеру.
Ожина  така  ж  колюча  –  
Її  байдужозелені  листочки
Переживуть  і  ці  холоди  зими.
Але  не  ти.
Бо  осінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527872
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014


Dyed Fox

Убивці

Як  довго  уже  не  приходять  листи.
Мовчить  телефон,  ніби  впавши  у  кому.
Хоч  пусто  у  грудях,  та  все  ж  щось  кричить:
«Бо  ти  не  потрібна  нічому  й  нікому!»

І  більше  немає  історій  про  «нас»,
Затихли  полемік  одвічних  гармати,
Стомилися  люди.  Невтомний  лиш  час  –  
Йому  не  набридне  щодня  убивати.

15.09.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523690
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Ірина Лівобережна

О РОЗАХ

Ты  мне  говоришь  :  «Не  люблю  я  вьющихся  роз…
Такие  растрёпы,  как  будто  ходили  «налево»…  
А  роза  должна  быть,  хоть  и  не  без  заноз,
Но  выглядеть  круто  –  как  роз  КОРОЛЕВА!»
   
В  величии  томном  прекрасно-холодно  нежна
Так  гордо  подняв  лепестки,  там  растёт  одиноко.
Она  безупречна,  она  неприступна,  она
Не  сронит  слезы,  не  увянет,  не  сгинет  до  срока…

Ничья.  Величава.  Не  каждый  посмеет  плебей
За  эту  красу  на  мечах,  и  на  шпагах  сражаться!
…Устал  ты…  Прийди  лучше  к  розе  плетучей  моей…
К  гроздьям  душистым  просто  щекою  прижаться…

Под  ароматным  кустом  ненадолго  уснуть…
С  щедрым  порывом  поддержки  не  выстудить  душу!
Гибкие  ветви  готова  навстречу  согнуть  -
Всё  для  тебя!  Ты  любим!  Ты  –  единственный  –  нужен!

 
Но  ты  и  дальше  твердишь  :  «Времена  –  уж  не  те,
Роз  аромат  расточают  напрасно  -  направо,  налево…»
Что  же…  Стремись  к  безупречной  своей  красоте!
Вечно  живи  со  своей  холодною  КОРОЛЕВОЙ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523912
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 19.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2014


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Різні люди

Бувають  люди,  наче  кораблі,
А  інші  –  паперові  човники.
Одні  –  зірками  світять  уві  млі,
А  інші  –  ледь  помітні  вогники.

Є  ще  такі,  немов  гіркий  полин,
А  інші  –  смакота  медова,
Одні  тебе  потрощать,  наче  млин,
А  інші  –  ніби  шаль  шовкова.

Звичайно  –  люди  різні  і  несхожі:
Одні  –  як  ніч,  і  морок  у  душі,
А  інші  –  ніби  сонце-день  погожий,
Відкриті  в  душу  вікна-вітражі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516683
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Ірина Лівобережна

Белая роза

Она  такая  белая…  нагая…
Кристально-белой  чистоты  в  ней  смесь…
Мой  милый,  я,  конечно,  не  такая.
Во  мне  оттенков  много  разных  есть…

Прости,  когда  бываю  я  занозой…
Ведь  мне  так  далеко  до  чистоты!
Отдельных  лепестков  –  коснулись  грозы…
И  что-то  –  болью  –  приглушил  здесь  ты…

Рассвет  наш  первый  –  кончики  раскрасил!
Голубизной  туманы  там  вплелись…
Мой  мир  –  он  не  всегда  был  чист  и  ясен.
Ведь  безупречной  не  бывает  жизнь.

Любимый,  не  близка  я  к  идеалу!
Но  –  пристальней  на  розу  посмотри.
Её  краса  сильнее  засияла,
Твоим  теплом  согретая  внутри…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515674
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014