іванесса: Вибране

Катерина Собова

Коханка

Анжеліка  розгубилась,
Погляда  в  кутку  на  нішу...
Чоловік  прийшов  з  роботи
Не  як  завжди,  а  раніше.

Він  щось  хоче  пояснити,
Виправдовується  зразу,
Анжеліка  догадалась  -
Щось  приховує,  зараза.

-  По  тобі  я,  милий,  бачу,
Хочеш  розіграти  драму?
Що  за  ніжності  телячі?
Говори  відверто  й  прямо!

-  Ну...  ти  ж  знаєш,  дорогенька,
Я  не  вчитель  і  не  ректор,
В  мене  фірма  чималенька,
Я  -  поважний  там  директор.

Відбуваю  всі  наради,
І  успішний,  всім  на  диво,
Делегації  стрічаю,
Дбаю  за  корпоративи.

Мусить  бути  шеф  розкутий,
Це  не  просто  забаганка,
Зараз  так  повинно  бути...
Словом  -  в  мене  є  коханка!

-  Господи,  яка  це  радість!
Що  ж  ти  не  сказав  раніше?
А  я  завжди  так  боялась...
-  Германе,  вилазь  із  ніші!

Відсвяткуємо  всі  разом,
Бо  це  все-таки  подія,
Вип'єм  дружно  за  коханку,
Хай  вона  десь  там  зрадіє!

Завести  амури  всякі
Молодий  не  завжди  зможе,
Мати  любку  в  твоїм  віці  -
Це  уже  на  подвиг  схоже!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804335
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018


С.М. Гайдак

Не набридай тому, кому ти не потрібен

Не  набридай  тому,  кому  ти  не  потрібен;  
Завжди  і  всьому  є  чіткий  кінець;  
Для  когось,  ти  велик,  для  когось,  просто  дрібен;  
Але  не  всі  такі,  багато  ще  сердець;  

Не  ображай  людей,  які  добра  бажали;  
В  житті  всі  різні,  ти  не  ідеал;  
Забудь  про  тих,  що  тебе  зневажали;  
Та  пам'ятай,  хто  тебе  цінував;  

Ти  не  живи  минулим,  то  брудна  калюжа;  
Усе  проходить,  ти  своє  знайдеш;
Тримай  за  руку  ту,  що  не  байдужа;  
Все  інше  з  часом  віднайдеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640924
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.05.2017


Віталій Назарук

НАШІ РОКИ

   
Як  непросто  прожити  життя,
Літа  роки  змінити  на  осінь,
Хоч  назад  вже  нема  вороття,
Але  серце  тепла  в  долі  просить.  

Вже  покрила  давно  сивина,
Розігнались  роки,  наче  коні,
І  біліє  сумна  далина,
І  ховається  смуток  в  безсонні.

Поцілунку  шукають  вуста,
Хоч  тривога  клекоче  у  грудях,
Людська  доля  така  не  проста,
Хоч  ще  думи  закохані  блудять.

Вже  покрила  давно  сивина,
Розігнались  роки,  наче  коні,
І  біліє  сумна  далина,
І  ховається  смуток  в  безсонні.

Вже  пробігли  найкращі  літа,
І  тумани  упали  на  скроні,
Наша  осінь,  як  мрія  свята,
Бо  цвіте,  як  троянди  червоні…

Вже  покрила  давно  сивина,
Розігнались  роки,  наче  коні,
І  біліє  сумна  далина,
І  ховається  смуток  в  безсонні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688029
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Svetok

з першим снігом (і я не про погоду)

Зазирни    в  мою  ніч.  У  ній  безліч  зірок.
Порахуй  від  одної  до  ста.
І  я  знову  зроблю  необдуманий  крок.
Я  занадто  дурна  і  проста.

Я  у  прірву  лечу  від  одного  "привіт",
І  злітаю  до  неба  від  сміху.
Ти  назавжди  змінив  мій  обмежений  світ,
Коли  випав  туди  з  першим  снігом.

Не  дивися  назад.  Бо  захочеш  піти.
А    цього  я  не  зможу  простити.
Я  самотня  до  сліз.  Я  така  ж,  як  і  ти.
Обіцяй  мені  часто  дзвонити.

Обіцяй,  що  прийдеш,  коли  сонце  зійде.
Я  ж  наївна.  Я  буду  чекати.
І  так  щиро  в  душі  сподіваюсь  на  те,
Що  зі  снігом  будеш  випадати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689378
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Наташа Марос

БАЧИЛА ТЕБЕ…

Примарилось,  а,  може,  і  було  -
Розірване,  розкидане  -  забути!
Пішов  і,  ніби,  з  часом,  уляглось,
Заснуло  все,  втомившись  від  спокути...

І  лиш  у  сні,  буває,  промайне
Твій  образ,  мов  на  склі  розмите  фото,
Я  чую  -  тихо  кличеш  ти  мене
І  важко  йду  хоч  лісом,  хоч  болотом...

Не  можу  дихать,  ноги  не  несуть,
Та  розумію  -  це  єдина  втіха...
Не  буде  в  сні,  то  будні  не  спасуть
Я  не  побачу  -  за  межу  поїхав...

І  серце  розривається  навпіл  -
І  крик  чи  зойк  у  темряві  вже  тоне...
Прокинулась.  Лягають  на  папір
Слова  чи  вірші...  Щось  таке  бездонне...

А  вранці  знову  небо  голубе  -
Воно  ж  не  знає  про  мої  печалі...
На  серці  легше  -  бачила  тебе
І  можна  далі  жити...  жити  далі...

                   -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Іванна Западенська

Достиглі яблучка… або Я не встигла!…

Достигли  яблучка  в  осінньому  саду,  
Й  додолу  впали:  у  верби  пожовкле  листя.
Я  ще  прийду,  коханий,  чуєш?  Я  прийду!
І,  навіть,  як  дорога  буде  вся  імлиста.

Промінчик  сонця  у  холодних  я  руках  
Тобі  несу,  щоб  освітити  твою  душу.
Я  прилечу  до  тебе:  справді  чи  в  думках,  
Та  бути  поруч,  знаю,  я  з  тобою  мушу.

І  не  тому,  що  треба,  звичай  є  такий,  
А  все  тому,  що  вже  без  тебе  тут  несила.
Ти  почекай  на  мене  трохи,  любий  мій,  
І  прилечу  до  тебе  я  на  білих  крилах.

Достигли  яблучка  в  осінньому  саду,  
Вони  не  впали.  Ні,  зовсім  вони  не  впали!
Обов'язково  ще  до  тебе  я  прийду,  
Бо  почуття  мені  незмірних  сил  надали.

І  в  тім  саду  моїм  осіннім  вже  давно,  
Достиглі  яблучка  вже  зовсім  перестигли.
Замалювала  осінь  серця  полотно,  
А  я  не  встигла...  Вибач,  любий,  я  не  встигла...



16  жовтня  2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662296
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


alfa

На берегах між осінню й зимою…

[i]А  замість  снігу  теплий  дощ  пройшов  …
Міський  пейзаж  в  традиціях  поп-арту,
Де  неба  вечоровий    мокрий  шовк
Переливавсь    відтінками    асфальту,  
         
Де    вуличні  жовтаві    ліхтарі  ,
Підсліпувато  мружачись  в  тумані,
 Навпомацки  ловили    угорі  
 Примхливі    тіні    кленів  і    каштанів.

Де  з    пантелику  збитий  календар
Для  виправдань  шукав  якусь  причину,
А  осінь  спішно,  як    скупий  лихвар,
Ховала  золото  під  білу  скатертину.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554833
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 24.03.2016


alfa

Кохання

Камін  іще  беріг  тепло  жарин.
Відсвічував  знадвору  сріблом  іній.
Напівпрозоре  полотно  гардин
Все  у  мереживі,  як  у  театрі  тіней.

Одежа  жужмом  кинута  на  стіл...
Палкі  обійми  юнака  і  юнки  -
Любовний  шал  двох  розпашілих  тіл
На  мові  жестів,  рухів  і  цілунків...

Не  знають  спокою  закоханих  серця  -
В  полоні  пристрасті  не  відають  спочиву...
Яка  для  них  щаслива    мить  оця,
Яка  щаслива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619734
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 24.03.2016


sanator

А то було життя…


А  то  було  життя…  Здавалося,  невдале,
Бо  зовсім  не  таке,  як  у  вервичці  мрій.
В  нім  радості  чомусь  –  невиправдано  мало,
Та  й  ту  ховав  у  тінь  суєт  буденних  рій.

А  то  було  життя.  Кудись  усе  спішила,
Встигала  не  завжди,  губила  головне.
На  мило  залюбки  обмінювала  шило
І,  плачучи  за  ним,  казала:  «Й  це  мине»…

А  то  було  життя…  І  що  не  день  –  потала;
То  горе,  то  біда,  то  труднощів  каскад.
Щасливої  пори  так  пристрасно  чекала,
Боялась  і  в  думках  оглянутись  назад.

Чекала  майбуття,  що  лагідно  пригорне…
Збагнула  лиш  тоді,  як  хворою  злягла,
Що  ТО  й  було  життя  –  цікаве,  неповторне,
І  що  вона  у  нім  щасливою  була.


Автор  вірша  -  Валентина  Попелюшка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640931
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


С.М. Гайдак

А ти втомилась від усього

А  ти  втомилась  від  усього;  
Не  хочеш  жити,  все  болить;  
Тобі  не  треба  більш,  нічого;  
А  за  вікном  зима  сніжить;  

По  пояс  все  на  мить  заснуло;  
За  що  ж  ти  Боже  не  взлюбив;  
На  рівнім  місці  з  ніг  хитнуло;  
Ти  знову  ранив,  а  не  вбив;  

В  кімнаті  вітер  дико  свище;  
Сльоза  котнула  по  губі;  
Ти  міг  у  серце,  ранив  нижче;  
Залишив  жити  у  журбі;  

Нестерпні  муки  захопили;  
Душа  закрилась  від  усіх;  
Ти  не  дури,  тебе  ж  любили;  
Якщо  болить,  показуй  сміх;

Усе  мине,  не  падай  духом;
Прийде  весна,  ти  ліпше  заживеш;
І  знов  підеш,  одним  єдиним  рухом;
Пережила  усе  і  це  переживеш!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625081
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 03.02.2016


С.М. Гайдак

Ви не вганяйте більш ножів у спину

Ви  не  вганяйте  більш  ножів  у  спину;  
Не  бийте  в  серце,  вас  же  хтось  любив;
Не  закидайте  біль  словами  без  упину  ;
Якщо  ніхто  за  душу  не  давив;

Більш  не  брешіть  собі,  що  ви  кохали;
Не  говоріть  про  жаль  і  почуття;
На  всіх  давно,  ви  вже  начхали;
Ваша  любов  ,  лише  сміття;

Забудьте  про  людей,  що  вас  чекали;
Не  лізте  їм  у  душу,  що  жива;
Колись  на  вітер,  ви  усе  пускали;
Серця  любові  просто  розбива;
 
Задумайтесь  про  те,  що  ви  чинили;
Не  вивести  тих  плям  від  помилок;
Хто  поряд  був,  ви  просто  розчинили;
А  їм  потрібен  був  на  зустріч  крок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628949
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 03.02.2016


С.М. Гайдак

Не набридай тому, кому ти не потрібен

Не  набридай  тому,  кому  ти  не  потрібен;  
Завжди  і  всьому  є  чіткий  кінець;  
Для  когось,  ти  велик,  для  когось,  просто  дрібен;  
Але  не  всі  такі,  багато  ще  сердець;  

Не  ображай  людей,  які  добра  бажали;  
В  житті  всі  різні,  ти  не  ідеал;  
Забудь  про  тих,  що  тебе  зневажали;  
Та  пам'ятай,  хто  тебе  цінував;  

Ти  не  живи  минулим,  то  брудна  калюжа;  
Усе  проходить,  ти  своє  знайдеш;
Тримай  за  руку  ту,  що  не  байдужа;  
Все  інше  з  часом  віднайдеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640924
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Салтан Николай

Заручник

[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я  вперше  у  житті  не  хочу  мріяти,
Не  хочу  бачити,  як  піде  перший  сніг.
Увіковічений  моїми  мріями
Він  буде  танути,  а  я  не  так  хотів.

Ловлю  сніжинки  всупереч  реальності
І  огортаю  їх  своїм  теплом  руки.
Нехай  розтануть,  може  за  невдячності,
Та  краще  мить  тепла,  ніж  холод  навіки.

Ну  а  твоє  тепло  -    лише  ілюзія,
Примара  вирвана  з  обірваного  сну,
І  у  житті  твоїм  я  був  прелюдія,
А  хто  для  мене  ти  -  я  досі  не  збагнув.

І  все  ж  не    намагаюсь  стерти  з  пам’яті
Ті  почуття,  що  загорілись  на  життя.
Заручник  я,  по  власній  волі  замкнутий,
Забуду  все,  але  не  те,  чого  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 21.10.2015


Віталій Назарук

ДО КОХАННЯ КРІЗЬ ЗОРІ

                                     Музика,  запис  і  виконання  Миколи  Шевченка
Я  на  битій  стежині,  як  при  заході  сонце,
Першу  зіроньку  стріну,  чарівну,  як  і  ти,
Стану,  люба,  для  тебе  на  життя  охоронцем,
Щоб  тебе  через  зорі  у  любов  провести…

Нехай  небо  співає,  нехай  падають  зорі,
Ти  по  битій  стежині,  як  лебідка  прилинь.
Серед  квітів  весняних,  щоб,  як  хвиля  у  морі,
Задурманила  серце,  як  духмяний    полин.

Осідлай  красень  Місяць,    озовись    поцілунком,
Хай  навік  нас  єднає    кохання  вінок,
Ми  нап’ємося,  люба,  вечерового    трунку
І  підуть  зорі  в  небі  у  весільний  танок.

Я  на  битій  стежині,  як  при  заході  сонце,
Першу  зіроньку  стріну,  чарівну,  як  і  ти,
Стану,  люба,  для  тебе  на  життя  охоронцем,
Щоб  тебе  через  зорі  у  любов  провести…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489973
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 15.08.2015


Андрій Анатолійович Отченко

« На березі неба…»

А  що  ж  бувалі  почуття,
Що  серце  щільно  обгортають,
Гармонь  відкрила  небеса,
А  я  по  небу  все  блукаю.
Із  сумом  так  минають  дні,
Де  посмішку  я  надягаю,
А  що  твориться  так  в  душі,
Нажаль  ніхто  це  не  вбачає.
Усі  живуть  своїм  життям,
Лиш  я  між  ними  так  блукаю,
Нема  кохання  там  де  я,
Воно  від  мене  так  тікає.
А  може  просто  доля  так…
Життя  завчасно  розписало,
На  березі  присяду  я,
Зависну  в  небі  вдаль  від  раю.
І  нагадаюся  життям,
Котре  минає  досить  швидко,
 І  давши  волю  почуттям,
Я  спущу    по  щоці  сльозинку.
І  байдуже  що  скажуть  всі…
Чоловіки  таки  не  плачуть,
А  спитаю…  Кохав  ти?
Якщо  для  когось  це  щось  значить.
І  все  закриється  в  мені,
В  полоні  тіла  і  душі,
Де  серце  ритмом  набиває,
Безжальні  спогади  мені.
А  я  завзято  й  небувало,
Кохаю  те  що  вже  було,
На  березі  присівши  знаю,
Самотньо  в  небі  теж  мені.  

 А.А.  Отченко  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581209
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 22.06.2015


Мандрівник

Твої уста

Твої  уста  насправді  мед  -
КвіткОвий  може  гречаний,
Як  зимою  теплий  плед,
Як  засіб,  що  лікує  рани...

Всі  ласощі  в  однім  цілунку,
Все  небо  в  променях  -  очах,
Немає  кращого  дарунку,
Чим  стигле  літо  на  губах...

Ковтаю  краплями  нектар,
Не  можу  вже  себе  спинити,
Яке  це  щастя  -  вищий  дар  
Уміти  трепетно  любити...

І  кожну  мить  свого  буття
Тобою  жити  одним  цілим,
Неначе  вперше  до  забуття
Впиватися  трунком  доспілим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546173
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 16.02.2015


Салтан Николай

Цілую губи як востаннє

[img]http://cs306700.vk.me/v306700008/5d79/WgfNHITWLgc.jpg[/img]
Даремно  думав,  що  в  коханні
Щасливі  станемо,  але….
Цілую  губи,  як  востаннє,
Цілую…  як  і  ти  мене.

Останнім  кинутим  трамваєм
Щоночі  в  пошуках  тебе,
Наївно  зустрічі  шукаю,
(Але  ж  ніхто  мене  не  жде).

Кохання  наше  відцвітає,
Бо  ти  повільно  з  серця  йдеш,
Та  навіть  квіти  в  нашім  гаї
Повільно  сохнуть...  і  я  теж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421788
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 07.02.2015


Ольга Яворська

Жіноча доля

Ж  і  н  о  ч  а      д  о  л  я

Жіноча  доля  -  як  терпка  роса,
Що  на  чебрець  опівночі  спадає.
Цілує  душу  відчаю  сльоза,
А  каяття  помилки  виправляє.

Жіноча  доля  –  як  лукавства  тінь.
Уста  сміються,  а  в  очах  –  зажура.
Закреслить  тугу  забуття  глибінь,
Сама  себе,  всміхаючись,  одурить.

У  щасті  пригортає  цілий  світ,
Про  зло  благає  пам’ять  замовчати.
Жіноча  доля  –  милосердя  цвіт,
Воістину  уміє  все  прощати.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534269
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Наталя Хаммоуда

ОСІННЄ…

     Одягнулася  осінь  в  барвисті,  замріяні  шати,
     І  горіхово-яблучним  зіллям  залила  сади.
     
     Як  шкодА,що  з  тобою  удвох  нам  у  них  не  блукати,
     Не  п"яніти  від  зілля  й  не  їсти  пахучі  плоди.
     
     Листопадом  до  ніг  осипається  наше  кохання,
     Поцілунки  гарячі  за  мить  догорять  назавжди.
     
     А  за  осінню  прийде  зима,  буде  весен  буяння,
     Буду  "я"  й  будеш  "ти",  ну  а  "ми"  відійде  у  віки.
     
     Може  часом  вночі,  я  покличу  тебе  у  просонні,
     Тільки  ти  й  не  збагнеш,  що  твій  сон  потривожила  я.
     
     Та  холодним  дощем  ,  по  краплині  ,на  шибі  віконній,
     я  писатиму  фрази  кохання  для  тебе  щодня.  
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458055
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 31.10.2014


Віктор Слюсар

Я ІНШИМ НЕ СТАНУ…

А  я,  мамо,  іншим
Ніколи  не  стану,
Допоки  у  небі
Летять  журавлі,
Допоки  з  Іраку  
Чи  Афганістану  
Не  вернуться  діти,  
Вкраїно,  твої!  
Вже  досить  страждати  
Й  світами  блукати  
У  пошуках  істини  
А  чи  брехні?  
Пора,  мабуть,  рідна  
Вкраїнонько-мати,
Вертатись  до  рідного  
Дому  мені?..
А  вдома,  а  вдома
Журитись  не  треба.
Додому  ведуть  
Візерунки  доріг.
Наш  дім  осявається  
Променем  неба,  
Коли  ти  ступаєш  
На  рідний  поріг…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533355
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Віктор Слюсар

НЕЗВАНИЙ ГІСТЬ

Хай  не  вартує  ні  чорта,
І  викликає  сміх  порою,
Моя  незряча  доброта,
І  спрага  жертвувать  собою.

Коли  у  спину  цілять  злість,
Мені  лиш  боляче  і  смутно.
Я  на  землі  всього  лиш  гість,
Зовсім  незваний,  а  попутний.  

І  мати  в  рідний  дім  ввела,
На  стіл,  як  водиться,  накрила.
Промінням  сонячного  дня,
Ї  теплотою  освятила.

Я  знаю:  збутися  добру,
Це  щастя  -  жити  і  радіти.
А  в  те,  що  все  -  таки  помру,
Не  вірю,  як  не  вірять  діти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532679
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Салтан Николай

Шматочок раю

[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів  би  вітер  щастя  заплітати  
В  зелене  листя  ранньої  весни.
Отак  і  я  хотів  би  відчувати
Твої  обійми  теплі  з-за  спини.

Бо  ти  для  мене,  мов  шматочок  раю,
Серед  весни  лапатий  ніжний  сніг.
До  губ  твоїх  невільно  припадаю,
Що  аж  земля  пливе  з-під  моїх  ніг.

Пянію  я  від  ніжності  цілунків,
Та  тільки  тих,  що  память  береже  -
Ось  так  життя  позводило  рахунки,
Що  серце  досі  пробирає  щем.

Я  сподіваюсь  ти  колись  пробачиш
Мою  невчасну,  спізнену  любов.
І,  видно,  час  тепер  не  мій  товариш  -
Тебе  несе  від  мене  стрімголов.

І  не  знайти  відради  в  сьогоденні,
Що  так  невпинно  змушує  мене
Забути  все,  любов  свою  блаженну,
І  навіть  те,  що    небо  голубе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 07.06.2014


Сокольник

Спомин про минуле (особисте)

Я  літав...  Ми  літали  тоді
Молоді,  і  щасливі  від  того,
Що  в  роках  синьозорих  надій
Буде  все,  що  попросим  у  Бога.
Я  живим  повернувся  з  війни.
Звідтіля,  з  чужедальнього  краю.
Серця  пам"ять  приходила  в  сни...
Та  назад  вороття  не  буває...
І  я  жив...  Боже,  як  ми  жили!..
Мотоцикл,  полювання,  кохання...
Ми  навчання  пізнАння  пили,
І  кохались  від  ночі  до  рання...
Відійшло.  Вдалечінь.  Аж  туди,
Звідкіля  вже  листи  не  надходять.
Друг,  кохана...Кого  я  любив,
З  ким  дружив,  кому  був  у  пригоді...
Відійшли.  Хто  і  жИвим  пішов...
Зрадив  хто,  а  хто  став  нецікавим...
П"ю,  як  досвід  життя,  знов  і  знов
Філіжанку  прогорклої  кави...
Ночі  темні,  буремнії  дні-
Все  здійснилось  так  саме,  як  треба.
Та  нерідко  ще  й  досі  вві  сні
Я  лечу  мотоциклом  у  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491679
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Natalka_V

Тільки не ламайте крила

Ви  колись  ламали  людям  крила
Боляче,  по-звірському,  жорстоко?
Чи,  можливо,  ви  і  не  хотіли,
І  зламали  зовсім  ненароком?

Ви  колись  казали  «Я  кохаю»
І  не  мали  цього  на  увазі?  
Дарували  ви  комусь  шматочок  раю,
Потім  забираючи  одразу?

Ви  приходили  колись  із  миром
І  ножа  тримали  за  спиною?
Ви  комусь  втиралися  в  довіру,
Хоч  насправді  були  не  собою?

Ви  колись  безсовісно  брехали
Друзям,  близьким,  родичам,  знайомим?
Людям  в  душу  ви  колись  плювали,
В  очі  посміхаючись  при  цьому?

Чи  ви  заздрили  колись  чужому  щастю?
Руйнували  чиїсь  світлі  мрії,
Намагаючись  його  якось  украсти,
Позбавляючи  людей  надії?

Я  не  маю  права  вас  судити,
Я  не  совість,  не  суддя,  не  Вищі  Сили.
Я,  звичайно,  не  збираюся  вас  вчити.  
Тільки  прошу:  не  ламайте  людям  крила!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493829
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Сокольник

Купівля рабині. Спомин у метро. ( 16+ )

Ти  стоїш  у  метро  за  півметра.
Погляд  твій-  мов  ікона  жива...
Від  здогадки  стискається  серце-
Може  я  тебе  вже...  купував?

Вже  яке  ми  життя  проживаєм?
Пам"ять  серця,  хоч  час  уже  сплив...
Де  ж  я  бачив  тебе?..  На  базарі,  
Де  колись  я  тебе  там  купив...

Дивний  ринок  прадавнього  сходу...
Ти  соромишся  серед  дівчат...
Покривало  відтінює  вроду...
То  за  скільки  ж  тебе  вторгувать?

Ти  стояла,  оголеність  тіла
Продавець  зі  знанням  вихваляв...
І  відчув  я,  як  ти  захотіла
Щоб  тебе  саме  я  вторгував.

Торгувались...  Питав  безсоромно,
Що  з  тобою  можливо  робить.
Не  тебе.  Продавця.  Як  невтомно
Ти  хазяїна  зможеш  любить.

Твого  лона  торкався  руками.
Шал  по  тілу...  І  пружність  грудей
Відчував...  Це  не  зовсім  те  саме,
Як  тримав  би  я  вільну  тебе...

Хоч  здригалась  від  сорому  й  хіті,
Та  відмовити  ти  не  могла
В  відчутті  доленосної  миті.
Врешті-решт  ти  рабиня  була.

Ціну  збив.  Розплатився.  Так  треба.
Це  базар,  тут  багато  рабинь.
І  була  ти  на  сьомому  небі,
Як  тебе  я  за  руку  повів

До  своєї  оселі,  де  мала
Ти  мені  підкоритись  уся.
Ти  чекала...  Здригалась,  бо  знала-
Насолоді  не  буде  кінця...

Відчиняються  двері  вагону...
Я  з  тобою  свій  погляд  схрестив...
Я  виходжу,  відчувши  навздОгін,
Як  ти  хочеш...  аби  я...  купив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493691
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Сокольник

Желанной женщине ( 16+ )

Когда  ко  мне  нагая,  в  лунном  свете
Прижметесь  Вы,  от  холода  дрожа,
Меня  объемлет  эротичный  трепет...
Острее  он,  чем  лезвие  ножа.

Ножа,  который,  погружаясь  в  ножны
Моей  избранницы,  соединяясь  с  ней,
Явит  единство  бешеных  желаний,
Явит  соединение  страстей...

Прелестная!  Когда  Вы,  вся  нагая,
Пронизанная  солнечным  лучом,
Встаете  с  ложа,  вновь  я  Вас  желаю.
О  Вас  мечтаю.  Больше  ни  о  чем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469041
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 20.04.2014


Сергій Ранковий

**** Чоловічі сльози ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Про  що  плачуть  чоловіки…"  АВТОР:  Шипшинка

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304844

*****************************************************

З  дитинства  батько  мене  вчив,
Що  чоловік  сльози  не  має!
Не  плачуть  справжні  вояки,
Хай  як  життя  їх  допікає!

І  я  з  дитинства  сльози  стер,
Не  біль  тілесний,  не  страждання,
І  навіть  батькове  прощання
Сльози  не  вичавить  тепер.

Життя  кидало  в  різні  боки,
Важкими  були  ті  часи,
І  мрій  моїх  розбиті  роки,
Як  насміхались  вороги.

Як  загасав  я  у  зневірі,
Як  дряпався  щосили  вверх,
Як  від  кохання  груди  нили,
Вона  ж  грошей  бажала  вщерть.

Душі  страждання  я  осилив,
Зневіру  подолати  зміг.
Коханню  більше  я  не  вірив,
Бо  гріх  кохання  переміг.

Але  сльози  не  знав  відтоді,
Як  батько  дав  мені  завіт.
Хай  бачив  сльози  я  довкола,
Та  сліз  моїх  не  бачив  світ.

І  от  спустошений  душею,
Зайшов  напомацки  у  храм,
І  доторкнувшись  до  Писання,
Пред  Богом  сповідатись  став.

І  піднімаючись  з  коліна,
Відчув  я  сльози  на  щоці.
Пробач,  мій  батько,  що  не  втримав,
Я  сльози  грішні  у  собі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478185
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 13.02.2014