Ти – занадто велике значення,
Щоб забути твоє ім’я.
Почуття – восьме чудо небачене,
Бо без тебе я вже не я.
На моєму шляху життєвому
Ти – єдиний з усіх мужчин,
Разом з ким хоч у пекло миттєво так
Я готова іти без причин.
У життя ти тепер впусти мене,
Свої мрії, свої думки.
Просто ніжністю огорни мене,
Я її запишу в рядки.
І тримай мене біля серця десь
В час тривоги. А в щастя дні,
Коли наче сміється Усесвіт весь
Трохи радості дай мені.
Неймовірний, шалений дуже ти.
Та не дай мені в інший час
Охолонути і збайдужіти
До усього, що є у нас.
Заспокоїти вмій порадою,
Вбережи мене від біди.
... Просто ти – це у серці райдуга.
... Просто згадуй мене завжди.
10.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638866
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Слова Н. Волошко
Музика- alfa
Оранжування - з.а. України О. Сініченка
Вокал - І. Беза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542371
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 20.09.2015
сл. І . Гентоша
музика - alfa
оранжування - О. Первова -Рошка
вокал - О. Атодирес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593295
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 20.09.2015
сл. І. Гентоша
муз. аlfa
оранжування О. Первова - Рошка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607876
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Добраніч! Вже годі веселитись проти ночі,
Хай ангели тобі навіють сновидіння;
Хай серце сповнить мир і розуміння;
Хай після сліз спочинуть твої очі.
Добраніч! І кожна мить, проведена зі мною,
Хай л́ишить звук солодкий і дзвінкий,
Звучить для тебе – теплий і легкий,
Щоб і у снах був поруч я з тобою.
Добраніч! Я хочу, щоб очей не відвела -
Поглянула на мене… не хочеш.. кличеш слуг?
Добраніч! Ти зачинила двері і втекла…
Не дивлячись на те, що я твій друг…
Ти зачинила двері, як тепер нам бути?
Добраніч! – знову повторю,
щоб не змогла заснути.
Оригінал Адама Міцкевича:
Dobranoc! już dziś więcej nie będziem bawili,
Niech snu anioł modrymi skrzydły cię otoczy;
Dobranoc! niech odpoczną po łzach twoje oczy;
Dobranoc! niech się serce pokojem zasili.
Dobranoc! z każdej ze mną przemówionej chwili
Niech zostanie dźwięk jakiś cichy i uroczy,
Niechaj gra w twoim uchu, ą gdy myśl zamroczy,
Niech się mój obraz sennym źrenicom przymili.
Dobranoc! obróć jeszcze raz na mnie oczęta,
Pozwól lica. - Dobranoc! - Chcesz na sługi klasnąć?
Daj mi pierś ucałować. - Dobranoc! zapięta.
Dobranoc! już uciekłaś i drzwi chcesz zatrzasnąć.
Dobranoc ci przez klamkę - niestety! zamknięta!
Powtarzając: dobranoc! nie dąłbym ci zasnąć.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593389
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Она заходит в квартиру без ключей и звонка.
Для неё все двери и окна всегда открыты -
и даже, если закрыты. Поступь её легка -
так когда-то спешила к Мастеру Маргарита.
Она сверяет время по солнцу, идет наугад.
И жалеет зверя, и мчит выпускать синицу.
Бросает в канаву мимозы - безумный обряд!
Только знает - вряд ли история повторится...
Она не боится крови, смерти и пустоты.
Всегда найдется кровать для её одиночеств.
Для слёз - подушка. Для звезд - мурлычащие коты.
Для откровений - дожди затяжные и ночи.
Она давно не верит пророчествам. Никаким.
И, обжегшись на молоке, не дует на воду.
Она в мои сны является, оставляет стихи -
моя любовь - и на цыпочках в утро уходит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563704
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Моя знакомая Лиза увлекается postcrossing`oм.Я думаю многие знают,что это такое,но все же уточню - это обмен почтовыми открытками между людьми из разных стран.Сегодня,по обеду,в моей квартире раздался звонок.Подняв трубку,я услышал ее взволнованный голос.В телефоне раздавались обрывки фраз,не совсем понятные для меня.Попросив ее успокоиться,я начал расспрашивать,что произошло.В ответ она заявила,что сегодня получила странную открытку:эта открытка имела изрядно потрепанный вид,пожелтевшие края.Еще одной примечательностью было то,что на ней отсутствовали марки,но имелся штамп почты Румынии.Лиза,как рьяный коллекционер открыток, сказала,что подобная почтовая карточка была в обиходе во времена Второй Мировой Войны.На мою просьбу прочесть содержимое она ,пересилив себя,неуверенным голосом начала неторопливо читать:"Я - пилот гражданской авиации.Однажды самолет,которым я управлял,упал.Все,кто находился на борту выжили...Кроме меня".
14.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529967
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Сміявся грім над квітами моїми,
І вітер шарпав їхні пелюстки...
Не знаю... сльози чи дощу краплини
Стікали в оксамитові листки...
А ми ж хотіли зупинити літо!...
Та... не зуміли зупинити час...
Тому сьогодні безневинні квіти
Так гірко плачуть у саду... за нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529945
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Серцем єдиним живе Україна,
Чую як б'ється воно понад сто.
Б'ється за волю на сході нестримно,
За перемогу у зоні АТО.
Б'ється із болем,якого не чули,
Волею душу він рве на шмати.
Силу сердець щоб в віках не забули,
В Бога молити я буду завжди!
07.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516194
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 29.08.2014
Какое прекрасное небо, вдали от тебя,
Какие прекрасные тучи его берегут.
Земля вся покрыта, прекрасною
И теплей мечтой. Тебе это снится
Или привиделось? Что вскоре и ты будешь
Снится. Как белая туча, парить в небесах.
Не зная от том, как больно и страшно,
Живут на земле. Застрявших в омуте,
Печальной и низкой временной суеты.
Все кажется сном, а даже пускай.
И так всем придется страдать на земле.
Не зная того, что над ними летает
Свободное небо от всей волокиты,
И от безысходной ноши. Пленит
Каждое тело, что ходит по кругу.
И смотрит на звезды, ночной тишины.
Забыться и пригнут в глубокую даль,
В покров доброты, где нет злого
И мерзкого. Лишь космос и ты.
Бездонны и вечные просторы покоя.
Спасибо за дождь, за грозу,
За все что пришло нам с небес,
Иначе бы померли мы.
От муки и боли. Тяжелой болезни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516626
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
Нарисуйте меня маслом,
Если в губ уголках улыбка.
Если искра не погасла,
Если нежность в глазах зыбких.
Нарисуйте меня мелом,
Если вдруг не дождусь природы,
Если с крыши шагну смело,
К удивлению небосвода.
Нарисуйте меня пеплом,
Если вдруг не вмещу я мира,
Если горе в лице светлом
Прожжет черно-бурые дыры.
Нарисуйте меня тушью,
Если не возвратиться боле.
Если прожит момент лучший,
Если душу потянет в поле.
Не рисуйте меня вовсе,
Когда тонкий сосуд мой треснет,
И глаза навсегда – в осень:
Вот тогда обо мне песню!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516625
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
Війна. Вони сиділи по домівках.
ніхто із них не знав, що час настав.
склонила донечка беззахисно голівку.
і батько раптом на підлогу впав.
а мати несподівано застигла,
промовивши востаннє: це війна...
і стало враз так тихо...тихо...тихо...
і по щоці скотилася сльоза...
вони замовкли. Назавжди. Навічно.
Ніхто-ніхто не вижив того дня.
... Життя загасло, мов згорівша свічка.
і так померла не одна сім'я.
чому, скажи? Невже і справді небо
мовчатиме, не допоможе нам?
а нам би жити - більшого не треба!
та як поясниш це панам - катам?!
де ж справедливість? І за що ми винні?
що брата шанували? А тепер
він зрадив нас. Встромив ножа у спину.
він до краплини нашу щедрість стер!
та врешті ми зупинемо ці муки.
ми вистоїмо! Разом до кінця!
... Лиш плаче Україна від розлуки
за тими...кого поряд вже нема.
...
... Вона вночі прокинеться і тихо
промовить в мертву тишу: синку, стій...
війна... Це найстрашніше в світі лихо...
невинний син лежить в землі сирій...
і тихо...тихо так в моїй країні...
ледь чутний Мамин стогін, Мамин плач...
йди звідси геть! Запам'ятай, віднині,
найбільший ворог мій, Я - твій палач!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515562
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Я в тайной комнате* сижу, не говорю, молчу,
Побыть в присутствии Отца, Спасителя хочу,
Приму Его особый мир, открыв сердечный «трон» -
Пусть восседает Он на нём, чтоб быть с Ним в унисон!
Его, Его, Его я жду, пусть мудростью пронзит -
Пусть откровение идёт, мой разум посетит,
Хочу послушной быть Ему, чтоб радовать всегда,
Когда мы с Ним, когда мы с Ним, нам не страшна беда!
Идут слова: «Родная дочь, молись и псалмы пой,
Даю тебе не страх - любовь, она в тебе со Мной,
Веди духовную войну, вяжи врага смелей,
Разрушь твердыни сатаны ты Кровию Моей!»
- Спасибо, Бог, Святой Отец, за мой духовный слух,
За этот шепот в тишине, за нежность Твоих рук,
За сердце, полное любви, за наш победы час,
За то, что с нами, Ты живой, не оставляешь нас!
Молюсь, Отец, вступаю в бой: «Я связываю** дух,
Который к нам пришел войной! - Ты, Повелитель мух***, -
Тебе приказ сейчас даю: уйти с моей земли! -
Я властью Божьей говорю, - ты должен быть вдали!»
- Благодарю Тебя, Отец, за выигранный бой!
Хвалюсь**** всегда, хвалюсь везде Тобой, Спаситель мой,
Спаситель наш - родной страны, Тебе хвала и честь!
Победа в духе даст нам явь! Услышим её весть!
04.08.2014
*"Ты же, когда молишься, войди в комнату твою и,
затворив дверь твою, помолись Отцу твоему, Который
втайне; и Отец твой, видящий тайное, воздаст тебе
явно" - Библия, Матфея 6:6.
**" и дам тебе ключи Царства Небесного: и что свя-
жешь на земле, то будет связано на небесах, и что
разрешишь на земле, то будет разрешено на небесах" -
Библия, Матфея 16:19.
***Повелитель мух - Веельзевул (ивр.), одно из имён сатаны.
****" ...хвалящийся хвались Господом" -
Библия, 1 Коринфянам 1:31.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515555
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Над озером тінь заходу тремтить,
і хвилі розгойдалися як гриви,
і легкоступні, вільні і щасливі,
мов мрії, прагнуть шепотом зманить.
І гомонять тих хвиль бурхливі ниви,
що сонце перестало пломеніть,
що в забуття збігає кожна мить, –
і знов біжать, як діточки грайливі.
Над ними час уже безслідно плавить
снопи свого незміряного літа
і золото оманливої слави.
Печаллю береги взялись темніти
і у своїй невинності яскрава
Офелія стоїть у водних квітах.
Николай Лилиев
Над езерото заника трепти
Над езерото заника трепти,
вълните се люлеят като гриви,
и лекостъпни, волни и щастливи
те шепнат и зоват като мечти.
Мълвят талазни вретенили ниви,
че слънцето завеки не пламти,
че всеки миг в забравата лети,
и бягат пак като деца игриви.
Над тях безследно времето стопява
на вечното си лято сноповете
и златото на мигновена слава.
Като печал тъмнеят бреговете
и в своята невинност засиява
Офелия, среди вълните цвете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515559
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014