Сержак: Вибране

Сумний Кіт

СУМНИЙ КІТ


                       Сумний  Кіт

...коли  каштан  свічками  мерехтить
і  спонукає  вітер  до  кохання
і  птах  стає  предметом  полювання
на  місяць,  часом,  хочеться  завить...

моє  життя  минає  за  вікном,  
лишень  промінчик  інколи  спіймаю,
злітають  дні,  а  я  чогось  чекаю,
бо  я  сумним  народжений  котом.

мій  перший  спогад  -  це  холодний  сніг
він  як  батіг,  періщить  по  дорозі
і  пси  які  вже  ждуть  тебе  на  розі
а  скільки  буде  ще  таких  доріг.

безжальний  холод,  тихо  убива,
і  я  приліг,  бо  думав  що  сконаю,
і  сніг  на  хутрі  зовсім  вже  не  таяв
а  за  кущем  ,  чи  то  не  смерть  бува?

мій  другий  спогад  -  лагідне  тепло
істота,  що  дала  мені  надію
взяла  мене  з  полону  буревію
може  лихого,  й  зовсім  не  було.

разом  зі  мною  дівчинка  росла
наповнилась  наснагою  й  красою
хоч  доля  не  була  її  легкою
вона  й  надалі  милою  була.

вона  жила,  сміялася  кохала,
була  у  світі  сонячним  дощем
вона  йому  всю  душу  віддавала
горіла  неопаленим  кущем.

одного  разу  все  украй  змінилось,  
прийшла  розлука  тихо  уночі
вона  як  птаха  у  кватирку  билась
чуже  кохання  собі  крадучи.

він  з  нею  попрощався  на  порозі
усміхнений  
-  не  смій  мене  жаліть!
...йому  написано  загинути  в  дорозі
бо  в  нього  смерть  за  спиною  стоїть...

моє  життя  то  крапля  з  небокраю
вона  впаде  і  зникне  за  вікном
я  біль  чужу  як  власну  відчуваю
бо  я  сумним  народжений  котом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493264
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014


MC_Yorick

Герої не вмирають (остання пісня)


Очі  підведу  на  синє  небо
Що  ж  так  сильно  стукає  у  скронях?
Я  уже  прожив  своє  сьогодні
За  свій  рідний  край  прожив.  За  тебе
Падаю  а  у  очах  проносить
Як  життя  за  одну  мить  минуло
І  з  небес  вас  кожен  з  нас  попросить
Щоб  ви  нас  ніколи  не  забули

Приспів:

Плаче  мати,  сльози  не  втирає
Батько  посідів  за  одну  мить
Кажуть  що  герої  не  вмирають
Кажуть  будем  вічно  жити  ми

Очі  підведу  на  небо  синє
Бога  попрошу  Вкраїні  долі
Навкруги  земля  в  червоний  колір
Ми  за  вас  життя  віддали  нині
Падаю  а  у  очах  проносить
Як  життя  за  одну  мить  минуло
І  з  небес  вас  кожен  з  нас  попросить
Щоб  ви  нас  ніколи  не  забули

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480524
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 28.02.2014