[i] "Вражає сказане несподівано..."
Із досвіду.
[b]Ступають тихо… Йдуть бо ж, боячись
завдати болю… тіні, що на бруку:
то, може, син, чи, може, батько чийсь,
чи доля власна вас веде за руку?..
А може, то – незвідані світи
уразили вас так, оті контрасти?..
Життя прожити – поле перейти,
здебільше те, що мінне і “зривасте”!..
...Отак і йдуть, хто біженцем назвавсь,
із острахом по вулицях Європи:
аби тихіш, щоб не збудити вас –
отих, що співчувають їхнім крокам.
Та серед них стрічаються й такі,
що просичать услід огидне “нацик”…
І хочеться… слова всадить цупкі,
неначе кулю, в душі ZeVi-свастик!
Бо хочеться змести зі світла тінь,
щоб зло від нього мешкали окремо,
щоб не було отих бридких сплетінь –
часу̀ Едему й бісового “ время”!
[/b]
28. 08.2022,
Köln, B R D[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958183
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 07.09.2022
[i] "Вражає сказане несподівано..."
Із досвіду.
[b]Ступають тихо… Йдуть бо ж, боячись
завдати болю… тіні, що на бруку:
то, може, син, чи, може, батько чийсь,
чи доля власна вас веде за руку?..
А може, то – незвідані світи
уразили вас так, оті контрасти?..
Життя прожити – поле перейти,
здебільше те, що мінне і “зривасте”!..
...Отак і йдуть, хто біженцем назвавсь,
із острахом по вулицях Європи:
аби тихіш, щоб не збудити вас –
отих, що співчувають їхнім крокам.
Та серед них стрічаються й такі,
що просичать услід огидне “нацик”…
І хочеться… слова всадить цупкі,
неначе кулю, в душі ZeVi-свастик!
Бо хочеться змести зі світла тінь,
щоб зло від нього мешкали окремо,
щоб не було отих бридких сплетінь –
часу̀ Едему й бісового “ время”!
[/b]
28. 08.2022,
Köln, B R D[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958183
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 07.09.2022
[youtube]https://youtu.be/SeiL6AhkAVo
[/youtube]
[i][b][color="#940a86"]Якою мовою в нас плачуть діти? –
хотілось би спитати у ООН.
Де б від війни оті плачі подіти? –
хай відповів би нам фрацуз Макрон.
Натомість він леліє "фейс” убивці*
на кшталт лиця Жаннет-Мішель Троньє**.
Пішли б ви всі: і "цар", й його ординці
туди, де Крейсер з му́шлі долю п’є***
Чи вчуло плач "всезряче" око Шольца?
Чи тугоухим став вельможний Шольц?
З Ангелою були як "комсомольці"****–
чи став би у пригоді їм Гельмгольц*****?
…В плачах дітей – ні імені, ні мови,
в сльозах же їх – ні кольору, ні слів…
Дитячий плач – як заклик до розмови
властителів,
народів
і послів!
Нехай той плач не кане в безголоссі –
набатом лине в світ дитячий плач!..
Щоб плем’я орків геть ущент звелося
й з лиця землі навіки щез палач![/color][/b]
19.06.2022
________
*йдеться про побажання “зберегти обличчя»
Путіну після Перемоги і через війну в Україні;
**відомі з інтернету колізії щодо першої Леді Франції.
***йдеться про ”трагічну кінчину" флагмана ЧФ РФ;
****однопарртійці А.Меркель і Олаф Шольц в молоді
роки були лідерами молодіжних спілок у своїх партіях.
*****Герман Людвіг Фердінанд фон Гельмгольц (1821-
1894) вважається в наукових колах піонером у
вивченні органів зору та слуху.
©Олекса Удайко
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950981
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 26.06.2022
[i] Із древності в сьогодення...
[youtube]https://youtu.be/7O195hxVbZo[/youtube]
[b][color="#830791"]В нас брехуни оділи нові тоги,
й не видно вже філософів тунік.
Горою першим є вельможні “боги”,
для інших – їм не любий TV-нік.
У моді в нас тепер аристофани*,
що прославляють те, чого нема –
кичаться “перемогами” профани,
народ локшину з вух своїх зніма.
А на фронтах в нас гинуть українці,
жінки і діти – м‘ясом у тилу.
Міста і села знищують ординці,
пусті степи леліють ковилу.
Знімкуються на фронті можновладці –
свою причетність мітять до війни,
не чуючи в своєму серці вад цих,
своєї не сприймаючи вини.
Аристофани роблять нице діло –
борні вагомість зводять нанівець,
і чуються в своєму ділі сміло,
леліючи негаданий кінець.
А ми чомусь принишкли у мовчанні,
немов на світі нас уже й нема –
скрутились у калачики печальні…
Чекає нас на зустріч Колима![/color][/b]
26.05.2022
_________
* Арістофа́н (450 — 380 рр. до н. е.) — поет Еллади,
“батько комедії”, для якої характерна гостра
політична сатира.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948853
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 30.05.2022
[youtube]https://youtu.be/FIvX_7XAJqw[/youtube]
[i][b][color="#8f0c96"]За час війни ти, справжній українцю,
у світову копилку людськості додав,
мистецтва бою звідав таємницю
й додав в скарбницю войовничих справ.
Додав любові до свого народу –
невичерпній криниці дав води,
втоливши спрагу мудрості й свободи,
як пілігріму – славний поводир.
Додав і знань усім, хто зазіхає
ще на красоти нашої землі:
ніколи вам не мати того раю –
для неба ваші душі замалі!
А ще додав краплин своєї крові,
яка струмує в жилах вояка
і закипить, як над своїм покровом
нависне обсіч хмара нелегка.
Доданки ті зберуться в гарні суми,
що в добутку примножать людський рід...
І хай не крає серце ваше сумнів,
що не здолати нам твердих порід.
Бо в час біди додати кожен ладен,
хто усвідомив: спільне – то твоє…
Такий народ дасть відсіч злому гаду,
бо в нього всі оті доданки є![/color][/b]
30.04.2022
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946456
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 05.05.2022
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 12.12.2021
…І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/5nkgfoaI_rI[/youtube]
[i][b][color="#76077a"]Ідуть вперед пригноблені народи,
звільняючись від утисків і пут,
лупають корінні й гірські породи:
базальт, граніт і кострубатий бут.
А що ж з тобою, ненько Україно,
чому спіткнулась раптом на путі?
пора вже відродить в лиху годину
на голібому барви золоті!
Згадаймо велетів борні і думки
як пркцедент незборності,звитяг...
Вже годі жабам у болоті кумкать –
пішов вперед вкраїнський паротяг!
Й нікОму нас не збити з пантелику –
з дороги волі й правди не звернуть!
Провідники і пращури великі
вказали нам оту правдиву путь.
І хай біснуються вожді імперій,
плюють услід сатрапи наддержав –
настала вже нова, свобідна ера,
плоди її свавілець вже пожав.
Плетуться у хвості цивілізацій
народи, де є кормчими царі:
Азопи і Америки локацій
цькують собак недолюдки-псарі .
А нам, вкраїнцям, будувати хату
в ряду межи успішніших держав,
щоб кожному ту насолоду мати,
яку в житті ніхто іще не мав.[/color][/b]
11.11.2021
___________
На світлині автора - один із кадріа акції
"Ні - капітуляції", що мала міце у КИЄВІ
в день Незалежності 24 серпня 2019 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930580
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
…І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/5nkgfoaI_rI[/youtube]
[i][b][color="#76077a"]Ідуть вперед пригноблені народи,
звільняючись від утисків і пут,
лупають корінні й гірські породи:
базальт, граніт і кострубатий бут.
А що ж з тобою, ненько Україно,
чому спіткнулась раптом на путі?
пора вже відродить в лиху годину
на голібому барви золоті!
Згадаймо велетів борні і думки
як пркцедент незборності,звитяг...
Вже годі жабам у болоті кумкать –
пішов вперед вкраїнський паротяг!
Й нікОму нас не збити з пантелику –
з дороги волі й правди не звернуть!
Провідники і пращури великі
вказали нам оту правдиву путь.
І хай біснуються вожді імперій,
плюють услід сатрапи наддержав –
настала вже нова, свобідна ера,
плоди її свавілець вже пожав.
Плетуться у хвості цивілізацій
народи, де є кормчими царі:
Азопи і Америки локацій
цькують собак недолюдки-псарі .
А нам, вкраїнцям, будувати хату
в ряду межи успішніших держав,
щоб кожному ту насолоду мати,
яку в житті ніхто іще не мав.[/color][/b]
11.11.2021
___________
На світлині автора - один із кадріа акції
"Ні - капітуляції", що мала міце у КИЄВІ
в день Незалежності 24 серпня 2019 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930580
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
Рідна мова
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісне в стоголоссі трав,
Кохане слово, наше рідне слово,
Що з небуття Шевченко підійняв.
Ти все знесла: насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Священна кров, пролита в боротьбі,
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526556
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 09.11.2021
[i][b][color="#7a0971"]Мені вже муляє
цей вірш.
його несила
більш носити.
він муляє мені
ще гірш,
як сенбернар
ліниво-ситий,
що вів мене на повідку
слів,
що нанизані на нитку –
міцну, сурову,
хоч тонку,
як та мелодія
у скрипки….
З тих пір,
як сплетена вона
у серці тихім, безпораднім,
не можу солопіти на
світ наш
красивий,
безпощадний..
Мене мелодія п’янить…
Через заплющені вкрай
очі
я бачу ту незриму нить,
яка веде крізь
дні і ночі
мене
в незвідані віки,
веде нестримно,
очманіло…
Я ще побуду залюбки
в тім сні,
до кому в горлі
милім.
…Все ж запишу,
щоб пам’ятать
(хоча б найближчим поколінням)
мелодику та благодать
життя одвічного
нетлінним[/color].[/b]
15.07.2021
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919567
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 21.07.2021
...присвята і - ганьба,
Ганьба і... присвята.
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM
[/youtube]
[i][b][color="#077280"]О велетні!
О мовчазні подій знаменних свідки,
могутні,
вікові,
нескорені дуби!
За що ж вони вас?..
Де взялись оті вандали?.. Звідки?
За що ж не люблять вас оті вузькі лоби?
Невже затим, що поміж них ви сильні і мудріші,
що милосердя мали до людей завжди?
Чи, мо’, тому, що зайняли звірину, темну нішу
скажені, та в людській подобі ще, хорти?!
Ви ж пам’ятали ще ходу і Лесі, і Тараса,
Лукаш і Мавка там ховалися в листві…
Кармалюка і Гонти там сягала траса,
тримав Олекса Довбуш ціль на тятиві.
Діброви, наче схрони, слугували для упівців
як рідний дім, незборний і міцний плацдарм,
текла рікою там повстанців за Вкраїну крівця,
останній дих зробив славетний командарм…
За що ж вас, велети,
так ненавидять вузьколобі?
Невже леліють мрію про старі часи?
Хистити нас від ворогів у боротьбі і злобі
вкраїнцю, велетів пралісу попроси! [/color] [/b]
29.04.2021
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912378
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 03.05.2021
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b][color="#ff0000"]Крик дитини у пустині…
Хто це чув?
Як мурахами по спині
потечуть
звуки тим, хто здатен чути
крики ті
серця матері… Дитина
в темноті
в злоби час… і злої смути
наповал
убієнна, та не винна…
Карнавал
правлять вбивці на кострищі –
кров і смерть
на штиках несуть нам прийшлі .
Повну вщерть
чащу горя п’ють і діти, й матері
вже щодня,
і не світять сонце й зорі угорі…
Солдатня
божевільна влаштувала
звіра рик:
диких військ чужа навала –
відчай...
Крик![/color]
[/b]
02.04.2921
_________
*По картині норвезького художника
а Едварда Мунка «Крик».. Картина»
відома ще й тим, що быльш 100 рокыв
не могли встановити мікронапис «таку
картину міг написати лише божевільний»,
сказану автору студентоп-психіатром при
1-шій демонстрації. Недавно встановлю.
що це зробив сам автор олівцем під
враженням сказного студентом.
Неймовірно ілюстує написане і музика;
щоб послухати, курсором наведіт на
темне поле та натисніть. НЕЙМОВІРНО!
...Слова написані мною за рік до війни. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909816
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 07.04.2021
[youtube]https://youtu.be/xQOKD1HbPS8[/youtube]
[i][b][color="#570454"]Лютує вірус в Україні –
бедлам і розбрат між людьми.
Й сховатись ніде тут людині
від смертоносної чуми.
Й висить над нами чорна хмара –
страшний, як ніч, домоклів меч:
чи ми здолаємо всі чвари,
як самозгубності картеч?
Вже упекли в СІЗО Стерненка,
в прицілі – мужня Звіробій…
Й стікає кров’ю наша ненька
і кличе – вкотре! – в смертний бій.
...Дрімають сонно дві дороги –
дорога в пекло й шлях у рай.
То ж не лелій зрадливі роги,
дорогу правди вибирай!
Несемо щеплення від дурі
на тлі вселенської ганьби:
отой паяц у вовчій шкурі
вже показав, що ви – раби
розваг дешевих і видовиськ...
О ви, недоумки, ханжі,
це завершальний ваш “відосик” –
оті домоклові ножі!…
Бо, як і завше, гинуть люди,
палає рашково Донбас…
Допоки люд терпіти буде,
хотілось би спитати вас?!
Допоти в вас ота остуда –
людського розуму баласт...[/color]
[/b]
28.03.2021
Ілюстрації - з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909436
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Ми всі, поети, браття й сестри,
І хто б там що не говорив,
Писати нас вірші й сонети,
Святий Господь благословив.
Давайте ж будемо достойні,
Благословінь святих Отця,
Несімо дар цей у долонях,
Несімо радість до кінця.
Нас кожного Господь спитає,
Як ти життя своє прожив?
Що ти для людства залишаєш?
І як ти віршами грішив?
Чи не наніс болю віршами?
Адже Дар Божий, то святе!
Давайте віршами й піснями
Творцеві славу вознесем!
Якщо вже маєш дар поета,
Пиши пісні, пиши вірші,
Дар не міняймо на монети,
І грязним словом не грішім.
ЛЮБІ МОЇ ДРУЗІ, ВІТАЮ ВСІХ ВАС З НАШИМ СВЯТОМ,
ВСЕСВІТНІМ ДНЕМ ПОЕЗІЇ!
Щастя вам, здоров"я, натхнення,любові, завжди
весняного настрою,чистоти думок і почуттів. Завжди поруч
привітну Музоньку і вірного Пегаса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908671
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 23.03.2021
І знову пісня медом ллється,
Із чарівних дівочих вуст,
А серце плаче і сміється,
І сумно й радісно чомусь.
Співає серце, ніби скрипка,
Сумні й веселі в нім пісні,
Я чую голос твій, Лебідко,
Я ніби весь в чарівнім сні.
Лунає пісня, кожне слово,
Неначе діамант блищить,
І світ стає весь веселковим,
Й коханням серденько горить.
І знову пісня медом ллється,
Із чарівних дівочих вуст,
А серце плаче і сміється,
І сумно й радісно чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908070
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021
[i]Весно, весно,
світе милий...[/i]
[youtube]https://youtu.be/5b_98Uy38Dk
[/youtube]
[i][b][color="#7a0659"]Прокотись в мені лавиною
грому весняно̀го і дощу…
Піснею пій лебединою,
а не доспіваєш – я прощу.
Прокидайся в серці правдою
про минуле, де мій рідний край.
не явись до мене вадою,
болю про неправду не завдай!
Прорости в мені л ю б о в і ю
до всього, що має добрий чин,
чуйністю до вади босого,
що ганьбиться в людях без причин…
Як заснеш в мені надовго долею,
не ходи до мене ночувати,
во́лячи, не во́ль лінивих волею –
доле, геть підеш з моєї хати!
Розцвіти в житті моїм калиною,
принеси до серденька плоди,
щоб не став у полі я билиною…
Як не так – до мене не ходи[/color]![/b]
1.03.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 06.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5aZAil3wSbo[/youtube]
Оця зима, неначе справжня жінка,
Так часто сльози ллє гіркі.
І котяться вони, як намистинки,
Такі мілесенькі, тримкі.
Земля швиденько сльози ці спиває,
Які тут творяться дива!
Трава крізь землю радо проростає,
І ніби вся природа ожива.
І бачимо весну ми ще незриму,
Думки не сніжні - весняні.
В цю мить ми забуваємо про зиму,
Здаються трави росяні.
Коли всі сльози висохнуть до ранку,
Підкине їх вам лютий морозець...
Впаде ваш погляд далі, за фіранку –
Й думки весняні знищить нанівець.
Примхлива, неповторна, так красива,
Ти можеш доторкатись до сердець.
І то нічого, що така плаксива,
Бо ти людського настрою творець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903725
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 08.02.2021
На білих покривалах зим чужих
народжуються золоті комети
і, роблячи уперше перший вдих,
рихтуються у наддалекі лети.
Понад світами піших і Богів,
над небесами і під небесами -
такі гарячі, спраглі і нагі,
такі нестримно-щирі до безтями,
Як нам не бути ні тепер, ні тут.
Ні там, напевно, де немає снігу,
коли вся кров обернена на ртуть
і все життя спотворене до бігу.
Коли в очах лишається лиш тінь
уміння зріти і невміння бути,
в німих обіймах споночілих стін,
під рев гіркий розтрощених редутів...
А там горі чи може унизу
летять комети, золоті комети.
Богів старих невтриману сльозу
не вміючи ні втішити, ні втерти.
12.01.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902493
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[i] Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]
[i][b][color="#b80b79"]За синім лісом догорає день,
майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
що злинула,
немов орлан хоробрий.
У круговерті пражнього життя,
коли веселки райдужили мрії
й не лаштували шлях до забуття,
в зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
цілуючи усмак вечірні роси.
Здолати б нам ту відстань немалу,
сховавши тугу
у рясні покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам,
за обрій кличе
невгамовна осінь...
І зайві тут намолені слова...
Мовчання – красномовніше від ночі:
вже іншим пахне скошена трава,
в смерканні утопали
сни пророчі. [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Демонам...
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b]Невтішні ще на осінь цю прогнози –
ще дмуть вітри керунками норд, ост…
Як оживити нам вітро̀ву розу?
Як зупинити сущий Голокост?..
Примарний мир – в холодному Донбасі,
ракетний смерч – у теплому Криму,
рашистські яструби – у Карабасі,
Європа вся – у «руському» диму!
Весь світ в омані повертає в зиму,
чекаючи зі сходу перемін…
А він готує ядерну корзину
і тисячі дипломатичних мін.
…Світ сонця гепнувся у летаргію –
коронний демон пожирає світ…
Чекає людність Божого месію
як з'яву в небі, як молитви плід...
Не спить одначе вірний українець –
і у тилу, і на передовій!
Не йде ж бо з України геть ординець:
йому нашіптує про посаг вій.
Циклоп він з виду, дохлий і негідний,
в чолі якого вже немало міт…
Та замір підлий у тієї гідри –
вільготно вм'яти незалежний світ!
Ти, певно, хочеш, гаспиде поганий,
щоб впав у прі останній мій онук?..
...Іще ятря́ть в мого народу рани,
ще дмуть норд-ости горя і розпук.[/b][/i]
[i]23.11.2020
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895895
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Давним-давно, не кожен знає,
Не скаже з точністю коли,
По ковилі сухій, без краю,
Війська Батиєві ішли.
Польотом стріл, вогнем і криком
Гула пекельна круговерть.
Неслись народам військом диким
Полон і голод, жах і смерть.
Пройшов той час, промчав стрілою,
В степу кіннотою відгув...
А шлях прокладений ордою
Її нащадок не забув.
Повзуть стійким прокляттям знову,
Чумною хмарою біди,
І траки вже, а не підкови,
Гримлять дорогою орди.
З прогресом в лад, через приціли,
Не так, як в час кочівників,
В шарнірних баштах ловлять цілі
Розкосі очі чужаків.
Рве грубий хід "вісімдесятки"
Донецький грунт і договір.
Біжить шахтарським краєм гладко
Сталевий кінь Уральських гір.
Під траки дім - вперед машина!
Залізний править дипломат!
Тріумф орди - її година!
Скоріше в ствол новий снаряд!
А час повільно гнав світила
І не помітили в кремлі,
Як їхня зірка тихо сіла,
Зайшла за обрієм землі.
Пішла за нею вслід удача,
Розбійний фарт минулих днів.
І розкладаючи інакше,
Снаряд назустріч посвистів.
І ось димиться, догоряє
Вогнем поплавлена броня.
І угорі кружляє зграя,
Шумить крикливе вороння.
Такий закон - агресор-воїн,
Мечем махаючий з плеча,
В чужій землі, по ходу бою,
Пропустить сам удар меча.
І вслід його зорі погаслій,
Повільно сівшій вдалині,
У небі нові зорі ясні
Зійдуть у східній стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894813
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X2V3KF3gq-Y[/youtube]
Кохання любить неможливе,
Колись почула це в кіно.
Ці почуття, неначе злива,
В чуже все ж стукають вікно.
В надії все ще - відгукнеться,
Чужа душа, це не твоя.
А щось підказує: минеться,
А ми все ж віримо - моя.
Слова підібрані що треба,
Розтане швидко від них лід.
Але йому вони не треба,
Мовчанка злісна їм услід.
І йде розмова двох сердець:
Одне сліпе, чи глухувате,
І всі старання - нанівець,
Либонь, на щедрість небагате.
А друге в мріях усе мліє,
Хіба завжди це буде так?
Воно чекати дурне вміє...
Кохання жде, немов жебрак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894567
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Ми часто плачемо без сліз
І свято молимось за тих,
Хто цю журбу, мов кат приніс,
Щоб свій же біль скоріш затих.
Всере́дині плачі живуть
І точать серце, ніби міль.
Вони змивають гнів і лють,
а залишають розпач-біль.
Як часто кажуть все без слів
Ті очі, що від сліз сухі,
Здавалось, голос занімів –
Але кати, на жаль, глухі…
Подібна тиша та мечу.
Що над тобою він заніс.
Знов в порожнечу я кричу –
Тріпоче вітер, мов свічу.
… Я часто плачу так… без сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894554
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Ми часто плачемо без сліз
І свято молимось за тих,
Хто цю журбу, мов кат приніс,
Щоб свій же біль скоріш затих.
Всере́дині плачі живуть
І точать серце, ніби міль.
Вони змивають гнів і лють,
а залишають розпач-біль.
Як часто кажуть все без слів
Ті очі, що від сліз сухі,
Здавалось, голос занімів –
Але кати, на жаль, глухі…
Подібна тиша та мечу.
Що над тобою він заніс.
Знов в порожнечу я кричу –
Тріпоче вітер, мов свічу.
… Я часто плачу так… без сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894554
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 11.11.2020
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/K0Y-x1f1-50[/youtube]
[i][b][color="#8c0a61"]
Дивні манери в осені – порі,
що нам несе нечувані сюрпризи:
то сонечко пригріє угорі,
то мжичка висне у сутані-ризі...
Рай-дерево* стоїть, немов у сні,
згасаючи... Але в цвіту – троянда.
Такий сюжет – упоминки ясні:
розлучення, стрічання і – ананда**.
Сума́х* у парку густо червонів,
немов троянди юної стидався:
він нею довгими ночами снив,
чекаючи лоскітного страждання.
Вона ж ще юна! В ній – сама весна,
а в осені – вже зрілість і... перейми.
Колізії земні – не дивина:
вони прийнятні на Дніпрі й на Рейні.
Та в тому й зиск природи, що не страх
весні і осені, за руки взявшись,
стояти твердо на семи вітрах
й стрічати зиму,
що приходить завше.[/color][/b]
5.11.2020
_________
*Сумах пухнастий, оцтове або рай-дерево –
декоративна, лікарська та пряна рослина родом
з Північної Америки – прикрса садів і парків.
**Блаженство, радість, реальність як субстанція
всего сущого, Брахмана (із лексикону йоги).
Світлина-композиція – із палісадника автора.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894043
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 08.11.2020
[color="#089629"][b]"Думай_те" - "зробимо ще раз!"[/b][/color]
([i]...із передвиборних гасел відомоїї політбратії[/i])
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[i][b][color="#06736f"]Пішов один поважний пан у владу,
щоб, начебто, здолать олігархат…
Та так й не дав "бандитам" нашим раду,
зміцнивши тим продажний паханат.
З одним із олігархів “поборовся”,
з усіх гармат по ньому він стріляв,
в умі ж мав цілі інші зовсім
й на обіця́нки челяді плював.
Навспак, він клановість лише подвоїв,
подавши руку шарим шаріям,
й таке в своєму царстві він накоїв,
що в світі заслужив і стид, і страм!
Пусті слова, як звісно, ніц не варті,
коли нутро у ритора гниле...
Поставте, хлопці, тут надійну варту,
не зборе ж бо велике зло Мале!
Тому служив, другому – підморгнув,
а третього впустив у владну хату…
Не цар він зовсім – антилопа Гну*,
підгузок імпортний олігархату.
...Та ми із ним уже тепер на “ти”,
долаємо разо́м усі проблеми:
"туди не рипатись, туди іти" –
немає в нас вже жодної дилеми!
Заблудимось – спитаєм віслюка,
він завжди тут, у авгієвій стайні…
Там, за бугром "керманича" рука,
у ній концепти руху наші й тайни.
А ми йдемо навпомацки, гуртом.
"Сусанін" наш веде колону в вирву…
Ми там були рабованим скотом,
а зараз нам готують суту прірву. [/color][/b]
22.10.2020
_________
*травоїдна жуйна тварина порядку
парнокопитних, родини пусторогих.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892464
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Горнім світлом без печалі
Зоряні цвітуть рої.
Кожній панні по вуалі
Шлях Чумацький накроїв.
Між усіх ти наймиліша,
То ж змагаючись, тобі,
Ми із кленом пишем вірша
На папері й на траві.
І дивуються звірята,
Задивляються птахи.
Позбігались, як на свято,
Геть забувши про страхи.
В листя плескає діброва
Не для мене дивака,
Геніально бо кленова
Пише гілочка-рука.
Все ж не марно я із кленом
На веселий став двобій,
Бо прихильністю до мене
З-під вуалі погляд твій...
Мировою нічиєю
Перервався творчий змаг,
Як любові течією
Залило Чумацький Шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892396
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2020
(Акровірш.)
[b]Я[/b] попрошу у Осені мотив…
[b]П[/b]родюсер-Вітер рознесе ці ноти.
[b]О[/b]бов’язково їх почуєш ти,
[b]П[/b]ро почуття, які не побороти…
[b]Р[/b]озкрию в пісні все своє тепло,
[b]О[/b]бійми даруватиму я серця,
[b]Ш[/b]аріється калина, б’є чолом:
[b]У[/b]се кохання – в пісні щедро ллється…
[b]У[/b]смі́шка сонця – ноти звеселя,
[b]О[/b]чей мій промінь у твої пірнає.
[b]С[/b]піває про святу любов земля,
[b]Е[/b]нергія – велична та безкрая…
[b]Н[/b]іколи у житті не розлучить
[b]І[/b]скристе та жертовне спільне світло.
[b]М[/b]іж нами вічно тягнеться в блакить
[b]О[/b]сіння квітка, що на двох розквітла.
[b]Є[/b]днає Осінь душі та серця,
[b]Ї[/b]ї мотив – це доброта Творця…
(Художник - Леонід Афремов.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892051
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 20.10.2020
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
[i]До Дня захисника України:
переспів широко відомої пісні...[/i]
[youtube]https://youtu.be/KI_hDS4WiP8 [/youtube]
[i]“[b][color="#a807a3"]Розпрягайте, хлопці, коней
та й лягайте спочивать,
я* ж піду у сад “зелёний”
хопту** з коренем корчувать…
У саду і на городі
дика нечисть завелась –
цвіття племені і роду
топче "челядь" ница в грязь.”
ПРИСПІВ:
Лиш Маруся, її доля,
нас з’єднає вельми в жмут:
хто – за що, вона ж – за волю…
Що посіють, те й пожнуть!
Нені відданість гаряча -
українцям до лиця:
войовничість, сміла вдача –
жінка-характерниця!
У полку її й Федина –
совість нації – не гірш.
Думка їхня тут єдина:
продають народ за гріш
ПРИСПІВ.
Вояки – в спідниці – діють,
та не видно шаровар…
Хлопці, чи недужі тілом,
чи не той для вас товар?
Діставайте ша́блі з піхов
й заходітеся кувать
перемогу над тим лихом –
хватить вам вже спочиватть!
ПРИСПІВ.[/b]
14.10.2020
_________[/color]
*тут слово Марусі Звіробій;
**бур'ян.
[youtube]https://youtu.be/6VBSowOA6uQ[/youtube][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891701
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 16.10.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Слов’янська хата, де жили діди...
Одвічний символ, сила України,
Безмежний Всесвіт – вогнище родинне.
Ти не забудь дух предків той, гляди!
На покуті – ікони в рушниках…
Домашній простір весь у витинанках,
Від лиха - у оздобленні лежанка,
За піччю – блюдце для Домовика.
У хаті – свіжий хлібний аромат,
На сволоку – небесні добрі знаки,
на рушниках горять багряні маки,
Різьблені вікна – мальовничість хат.
Немов гостюю: по світлиці йду
Через поріг у справжній насолоді,
Він, вірю, зберігає Душі Роду -
Я житиму з собою у ладу...
На Покуті – Дідух, міцний, тугий…
У рушниках, зі свічкою – Божниця.
Домашня скриня – посагу скарбниця.
На миснику – розписані круги.
Майстерно ліжко вбране вишиттям.
Верета, по́шивка - усі в узорах,
У білосніжнім мареві – підзорник,
А від краси – щемке серцебиття…
Плекали в хаті й душах – чистоту,
Гармонію людини та природи.
Цінуй, вкраїнцю, в генах родоводу
Народну мудрість – щиру і святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888187
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
На крило, сіре плем'я пернате, -
Час піднятися в небо тепер!
Від брудної бобрової гаті
Відлітайте до чистих озер.
Ти давно не торкалася, зграя,
Приземляючись, вод голубих.
І вожак молодняк підіймає,
Кличе в даль неозору своїх.
Рве повітря болотне на змаху
Сотня юних міцніючих крил...
Тільки хід уповільнюють птахи,
У підйом не вкладаючи сил.
Знову сам над лататтям кружляє,
Одиноко літає вожак.
Із багнюки зарослої зграю
Не підняти у небо ніяк.
Він даремно розтрачує сили -
Його рідних десятками літ
В трясовинах північних водили
Хижі птахи чужинських боліт.
Їм красоти озер невідомі,
Підневільним чужих вожаків.
У похмурому їхньому домі
Лиш болотних їдять хробаків.
Тільки відчай не гасить надію -
І до рідних призивно кричить;
Тільки з тими хто знятись посміє,
В край озерний вожак долетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888169
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
[i]Літу. Зорепаду.
Звершенню мрій.
[/i]
[youtube]https://youtu.be/0Lc7P8FPl4g
[/youtube]
[b][color="#7a017a"][i]із чотирьох пір року
найбільш впадає в око
пора сподівана, фінальна,
що має мрій здобутки –
комор і хат набутки,
і, рідкісна красою,
незламною рукою
своє кермо тримає й далі,
і наші літні зваби
у са̀єт* і єдваби**
одягне владно, щедро
(ні полину, ні цедри
не явить нам осінніий сад)
з велінь природи-карми
в осінні квітні барви
акорд заключний лі́та –
на щастя заповіти –
отой Серпневий зорепад***…
знать, сповняться всі мрії,
живі й святі надії [/color][/b]
31.08.2020
_________
*Ґатунок оксамиту;
**вид коштовної шовкової тканини;
***йдеться про рясний метеоритний потік, спричинений
в атмосфері Землі кометою Свіфта-Таттла в кінці літа.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887485
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 01.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 30.08.2020
В далекій савані, де спека щодня
Стоїть на засохлій рівнині,
Розказує друзям своїм левеня,
Що взимку дощі ідуть сині.
І слухає зграйка маленьких котів -
Ще левами стануть не скоро -
Як шторм голубий в небесах хлюпотів
І падав у кратері Нгоро.
Роззявивши ротики, тихо сидять
На сонечку діти звірині,
В думках уявляють як хвилі шумлять,
В озера спадаючи сині.
Аж раптом, буває, верхівки дерев
Здригнуться від окрику тата.
Гарчить на малечу розсерджений лев:
"Заткніться там, годі брехати!
Не котяться хвилі морські з висоти,
А падають крапельки сірі!
Затихніть, бо зараз начищу хвости,
Сопливі, дурні іще звірі!"
Малята на ноги і ходу мерщій -
Подалі від грізної зграї...
І знову розмову про сині дощі
Одне з левенят починає.
Бо хоч і сліпими родились вони
В останні пориви циклону,
Є все-таки досвід життєвий у них,
Знання дощового закону.
Он озеро синє, і неба блакить
Розкинута зверху над ними,
А значить, і дощик зимовий шумить,
Краплинками йде голубими.
І хай скільки хоче гарчить із кущів,
Про сірі доказує тато,
Не хочуть таких непотрібних дощів,
А ждуть голубих левенята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878938
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 30.08.2020
[i] ...до Дня Прапора і
Незалежності
України...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sw8V92gH71w[/youtube]
[i][b][color="#8f0a8b"]Над Києвом розквітнула веселка
(Хоч молимо у Бога ще дощу.) –
знак на погоду у містах і селах
подекуди сумних, а то й веселих.
Зі святом добрим словом пригощу!
Хрещатиком крокують ветерани
нової, Вітчизняної війни,
несуть в серцях ледь-ледь зашерхлі рани –
сліди з твоєї, іроде, вини.
Крокують влад, зоріючи в майбутнє,
ось тільки б не докуччя аскарид!
Сказати б більше, з притиском на кутні –
й своїх, домашніх ще б поменше гнид…
Ще в атмосфері маячить двоглавий,
що ранив наший волелюбний край,
що на борню підняв козацькі лави,
бо терени вкраїнської держави
підступно так, як злодій з лісу, вкрав.
Сьогодні ж зирить скоса на сусідів,
там волю вже виборюють сябри:
Здригнувся там передостанній ідол –
лупають цитадель каменярі.
Кащій двоглавий вже не є безсмертний,
а "голий Бармалей" без бороди.
Твій дух давно вже випущено – мертвий,
та душу українську не кради!
Бо духу в оборонців вже не вкрасти:
душа борця за волю – це не гріш!
Тремтіть і ви, ОРДЛОвські федерасти –
ми вичавим на здравім тілі прищ!
У Києві вітає нас веселка –
наш стяг, де тіла й духу кольори*,
знамено днини у містах і селах,
ознака дум і помислів веселих.
…Слова подяки воям говори![/color][/b]
23.08.2020
_________
*Гігантський прапор України на 90-метровій щоглі
замайорів учора на Печерських пагорбах неподалік
від «Родіни-матері»... Опустимо на мить можливу
критику (за черговий гігантизм) організаторів і вико-
навців цього нового "чуда", віддавши належну шану
платникам податків та мерові м. Києва. Залишимо до
кращих часів і мрію про приведення у відповідність суб-
ординації духу (блакить) і тіла (золотавість), зображе-
них на Прапорі. Війна ж, бачте! Прийдуть до влади
притомні українці - розберуться, що й до чого...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886764
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 26.08.2020
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#760980"]До тебе так непросто долетіть,
хоч лічишся найближчою зорею.
Коли прокинусь у ранкову мить.
тобою марю крізь нічну кирею.
Як ти встаєш – то за тобою й день,
мої уста ти ніжно так цілуєш,
на вулиці й у хаті – нітелень…
Лиш птаство в лісі! Ти його ґвалтуєш.
Зігрієш душу – і уже добро:
воно насправді лагідно бадьорить,
нехай, хоч біс й ударить під ребро,
усе гучніше гам стає надворі.
О сонечко! Моя свята зоря!
Світи ж у душу, дасть Бог, не востаннє…
І лине заклик владний з вівтаря:
"Люби мене до краю, до заклання,
бо я твоє – одвіку – божество,
твоя зоря – і перша, і остання,
життя твого безмежне торжество,
незвідане,
невимовне
кохання".[/color]
[/b]
20.07.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883444
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Триптих або шорт-поема в 3-х частинах
[youtube]https://youtu.be/f54sWQxZxOk[/youtube]
[i]Я к ней вошел в полночный час.
́ Она спала, — луна сияла
В ее окно, — и одеяла
Светился спущенный атлас.
Она лежала на спине,
Нагие раздвоивши груди, -
И тихо, как вода в сосуде,
Стояла жизнь ее во сне.
[b] Иван Бунин[/b]
[/i]
[i] 1.
[color="#730768"][b]В ту мить вона була одна.
Нічна габа вкривала тіло,
і цно́ти звабна білизна́
квітково сни рожеві снила.
Й на підвіконня тих принад
лягли галантно красні ружі –
в садку росли кущі троянд:
до них був зір мій небайдужий.
(Мені щораз та благодать
приходить в памку ненароком,
коли часу́ ненатлий тать
краде мої найкращі ро́ки.)
2.
Та ж спальня, ранок… І – ніко́го!
Лиш тіло млосно-молоде,
що захотілось враз такого ж
незвіданого й молодого,
що ще – ніщо ні з ким ніде…
О, ці одвічні поривання!..
...Вона лежала горіли́ць,
а з нею – приспане бажання
і... хіть, дозріла для кохання,
що вкрай нектаром налились...
І ось... Всі зваби згрупувались,
нехай невільно, крадькома,
та враз в коханні поєднались...
До щастя – крок,
магчна малість!
…Ридала вранішня пітьма.
Це так давно було неначе:
дух роз... прочинене вікно...
Та не з'являється версаче,
хоч душу гріє все одно.
3.
...Пройшли роки́, і впали роси,
й далеким став пройдешній світ,
та серце інколи так просяить:
"подай з минулого привіт!"
Й течуть у душу пам'ятання:
цнотлива молодість – і я...
О, ти – нездійснене кохання:
троянди... маків цвіт... чекання...
надії, марні сподівання –
зрадлива зрілосте моя... [/b][/color]
06.06.2020.
© Ол. Удайко
[i]ПРИМІТКА. Зміст написаного ілюструє вальс у
виконанні Хорхе Ітаке і його чарівної партнерші. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878926
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 10.07.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020
[i] Аналогії…та уроки з історії
Як ілюстрація – “Загибель богів”
Ріхарда Вагнера.... [/i]
[youtube]https://youtu.be/WIevmA41WOU[/youtube]
[i]
[b]Як не в ладу живе людина
з собою чи з оточенням,
в пригоді стане вам вакцина –
на те в природи й очі є!
Та перш, ніж бути вкрай здоровим,
Помучить вас інфекція –
відоме ж явище…В корови*
узяв – цур йо̀му пек! – це я!
Не можу все ж, хоч “сам с усам”,
вмістить у розумі – інвести**:
мікроб, як звісно, ходить сам,
корову ж слід, як слід, довѐсти
А вірус? Він вражає все:
сумління, серце, душу, розум.
І ахінею так несе –
сміються з цього навіть кози.
Та нам, притомним, не до сміху,
коли зелені… Зе-леніють –
мала Гомеру з того втіха
ота – сплоха̀ - шизофренія…
В кормила ж бо – дитячий сад,
ще й президент – студент-заочник:
являють світу голий зад!
Хто цілувать його захоче?:
Вже розсмішили в дупель світ,
а радше всіх – “свою” ж Європу…
Совок, прийми від нас привіт –
Цілуй свого обранця в ....!
Най буде всім гіркий урок –
перш, ніж отримати заразу,
щепіться всі зарані, “впрок”,
здолати щоб оту проказу.[/b]
12.06.2020
_________
*Так сталося, що відкриттю найбільш
ефективного способу боротьби з інфекціями
прислужилась… корова (лат. Vacca), що хворіла на
віспу, від якої Едвард Дженнер взяв ексудат та
прищепив 8-ми річноій дитині задля захистуіі її від
вірусу. Луї Пастер пізніше такий спосіб удосконалив
та назвав його”вакцинацією”, а інокулят - ”вакциною.”
**тут – як“вкладення” нових понять… в голову. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879693
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 20.06.2020
[i] Аналогії…та уроки з історії
Як ілюстрація – “Загибель богів”
Ріхарда Вагнера.... [/i]
[youtube]https://youtu.be/WIevmA41WOU[/youtube]
[i]
[b]Як не в ладу живе людина
з собою чи з оточенням,
в пригоді стане вам вакцина –
на те в природи й очі є!
Та перш, ніж бути вкрай здоровим,
Помучить вас інфекція –
відоме ж явище…В корови*
узяв – цур йо̀му пек! – це я!
Не можу все ж, хоч “сам с усам”,
вмістить у розумі – інвести**:
мікроб, як звісно, ходить сам,
корову ж слід, як слід, довѐсти
А вірус? Він вражає все:
сумління, серце, душу, розум.
І ахінею так несе –
сміються з цього навіть кози.
Та нам, притомним, не до сміху,
коли зелені… Зе-леніють –
мала Гомеру з того втіха
ота – сплоха̀ - шизофренія…
В кормила ж бо – дитячий сад,
ще й президент – студент-заочник:
являють світу голий зад!
Хто цілувать його захоче?:
Вже розсмішили в дупель світ,
а радше всіх – “свою” ж Європу…
Совок, прийми від нас привіт –
Цілуй свого обранця в ....!
Най буде всім гіркий урок –
перш, ніж отримати заразу,
щепіться всі зарані, “впрок”,
здолати щоб оту проказу.[/b]
12.06.2020
_________
*Так сталося, що відкриттю найбільш
ефективного способу боротьби з інфекціями
прислужилась… корова (лат. Vacca), що хворіла на
віспу, від якої Едвард Дженнер взяв ексудат та
прищепив 8-ми річноій дитині задля захистуіі її від
вірусу. Луї Пастер пізніше такий спосіб удосконалив
та назвав його”вакцинацією”, а інокулят - ”вакциною.”
**тут – як“вкладення” нових понять… в голову. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879693
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 20.06.2020
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 02.06.2020
[i]Вічне і думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"] Схились…
над квітами, що неживі:
то – ча̀сові достойні монументи.
Вони не є для тебе візаві –
лиш спогади, живі твої моменти…
Схились
над тими, що уже не з нами.
Де Гідності належний обеліск?..
Живемо ж бо, як спершу, між панами,
де кошти для небесних не знайшлись.
Схились
жертовно перед суттю Бога,
йому у го́рі й щасті помолись:
сприйми Голгофу як свою дорогу –
для тебе Він обрав її колись...
Схились
к добру, та нижче якомога,
до мудрих слів із шаною схились!
Здобудемо над злом ми перемогу –
чужій, ганебній долі
не скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
[i] Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю! ..
[b]Тарас Шевченко[/i][/b]
[i][b][color="#05756f"]9-го Травня… Зрадлива сльоза…
І біль, погамований кров’ю…
А в небі висить нетривка бірюза:
покришений край наш ордою.
В неспішнім строю ветерани війни
в майбутнє несуть свої рани,
та їхньої в тому немає вини,
що йдуть не разом… ветерани!
В очах бо шаліє поденколи блиск,
що ділить навпіл українців.
Чи підемо разом в параді колись,
ковпа́ківці і бандері́вці і?..
Та, буцім-то, кожен хисти́в рідний край
від – вищого штибу – фашистів…
Живи, українцю, дарма не вмирай!
і втілюй в життя свої хи́сти!
То монстри політики СССР
у бойню звели брат на брата!..
облуду явили рашисти й тепер,
щоб нам, українцям, вмирати.
Та нині ми інші вже – маєм урок
і не піддамося тим маніпулянтам!
висить над кремлем вже Дамокла клинок –
агресору – відсіч! І – капітулянтам!..
Єднаймося ж, браття! Зглобімо ряди –
пред нами останній диктатор!
Горо́д свій в Укра̀їні
не городи,
У Лету вмикай навігатор![/b]
[/color]
13,05.2015-8.05.2020
__________
*Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. ВДсе ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
Є версія, що комісап був вбитий... московською радисткою,
нібитд "за зраду", як у свій час і Микола Щорс – по-звірячому,
пострілом.. в потилицю. Ось як розправлялись "господарі"
зі своми "слугами" (НЕ ПЛУТАТИ З НАШИМИ - МЕТАФОРА Ж! ).
На світлині: автор" з братом Василем (ліворуч) на протестній акції
"Ні - капітуляції!" (серпень 2019-го).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875074
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 18.05.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 07.05.2020
[b] [i] [color="#ff0000"]9-10 березня - це НАШЕ свято..[/color].[/i]
[/b]
[youtube]https://youtu.be/vGxA4crwoZg[/youtube]
[b][color="#8607b8"]Співець Вкраїни не писав пісні,
та титли солов’їні я̀трять душу:
його слова – і журні, і пісні –
як Божий хліб, жувати вдячно мушу.
Щоб не було вже більше холодів,
донести їх в ці дні народу треба.
Бо наш Співець того колись хотів,
щоб ми жили під теплим, чистим небом.
[/b]
[i]“[b][color="#7809b8"]Така її доля, о Боже мій милий,
за що ти караєш її молоду…”
Слова надають нам наснагу і силу,
і ми заспівали в “царистськім саду”.[/b][/i]
[b][color="#7007ad"]Його слова несуть у світ добро,
пророчі ж бо, хоч не всіма ще взяті.
За їхнім змістом ми звіряєм крок
і повсякдень співаємо ми свято.
Ганьбив Він зраду й не жалів тут слів,
усім життям своїм не прагнув слави,
й небесних щедро посилав послів,
а на сторожі Слово нам поставив
[/b]
[i][b][color="#790db8"]«Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало:
москалики, що заздріли, то все обідрали»…
Ой, Тарасе, ти наш батьку, й того стало мало –
Раша Крим наш й Край донецький люто відібрала…[/b]
[/i]
[b][color="#96069e"]…Тарас свідомо не писав пісні,
але його співає вся Вкраїна –
його слова нам сняться й уві сні,
мелодія-псалом у душу лине.
Кобзар ніколи не творив кантат...
Та став уславленим у цілім світі:
він – наш акин, співець, соліст, пенат*:
співаємо його ми заповіти[/color][/color][/color].[/color][/b]
[/color]
[i]9.03.2020
_________
*У римлян бог-покровитель родини, батьківщини.
[youtube]https://youtu.be/fuH0muGa35Q[/youtube]
Можливо, я тут вдався до алегоризації чи гіперболізаціїЄ
але тут до відому читачів наводжу професійну думку :
«Використовуючи засоби народної пісні, Т. Шевченко
створив щось надзвичайно близьке до народної пісні,
але разом з тим нове, оригінальне, своє. Поет переважно
звертається до тих пісень, у яких відображаються народні
прагнення. Народнопісенні елементи дорогоцінними перлами
розкидані по всій творчості поета. Він творив в різних жанрах народнопісенної творчості: в нього зустрічається і сумна, спов-
нена туги і хвилювання за майбутнє дитини, колискова і похмура гайдамацька пісня, але найбільше – творів, подібних до народних
побутових пісень з їх багатством тематики і різноманітністю
вираження почуттів і настроїв, починаючи від жартівливих і
закінчуючи глибоко ліричними про жіночу долю, про нещасливе
кохання. Пісня була невід'-ємною часткою поетової душі».
(Коломієць,Іванова: Інститут філології КНУ імені Т.Шевченка)[/i]
http://www.univ.kiev.ua/pdfs/shevstud-16/5_Kolomiyez_B-Ivanova_O.pdf
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867378
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 10.03.2020
[i][color="#00d5ff"] …[color="#0a647d"]отака чудасія щойно
мала місце в Кельні,
де зима – не зима,
а літечко – як квіточка...
Отака знакова "плутанка"
в День Соборності нашої. [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима щадить зухвалих і сміливих:
їм не страшні ні хуги, ні мороз,
ні суховії, ні липневі зливи–
ніщо до них не тулиться всерйоз!
...Дві ягідки красуються на сонці,
несуть в життя несхитний позитив –
вони законів вічних охоронці,
ченці начал – Небес прерогатив.
Ті посланці вросли надійно в землю,
підправивши буттям своїм дизайн,
аби краса вражала нас приємно,
аби вдалась розгадка сущих тайн…
І дай нам, Боже, ту красу примножить:
ростити сад, леліяти дітей,
щоб роль свою відчути міг би кожен
у втіленні Всевишнього ідей!
Дві ягідки – підтекст одної суті:
чуже й своє – немовби два крила.
Нехай до них увага в нас прикута –
дуальність ту природа нам дала.
Дві ягідки – одне... єдине... ціле,
як ненька рідна і один народ,
одні турботи і єдині цілі,
земля єдина –
як один Господь![/color][/b]
21.01.2020, Kln, BRD
На світлині автора ота чудасія: райські
яблучка серед зими і як прототип єдності,
неперервності поколінь – внучка Ханна,
одіта в тон Едему... У дворі будинку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 27.01.2020
[i] ...містика,
народжена
життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs [/youtube]
[i][b][color="#0983b3"]Четвертування душ – паліатив,
а втім не всяк знесе й таку обруху…
Та свічку я таку тут засвітив,
що має сенс – для зору і для вуха...
З екс-екзекуцій вищий ексклюзив –
Інь-янь – найвищого ґатунку ніжність:
природи поклик, рідних душ призив
розтопить лід, втамує неба сніжність.
І стане враз так легко на душі,
бо з пліч впаде скала багатотонна…
А ніжність все крушила...
і круши́…
…І наче вічність –
мить ота бездонна!
……………………………………………….
Сповзла печаль… І впала з вій сльоза…
У жилах таїн – ріки-струми крові…
А в небі десь тьмяніла бірюза,
плела для ночі вкрай міцні покрови…
У двох світів – посередині – злом:
з небесних сурм спливали ночі строки…
Та нерв бринів, воюючи зі злом,
й диміли в свічах хтивості потоки…
І ось в астралі* – красномовний “рик” –
зламав усе під гамір таїн ночі…
До темної габи зір благородно звик –
і не було вже сил відкрити очі….
І це – кінець… Межа переживань,
що зникли враз, раптово і назавше…
Блаженна мить… Музи́к нечута длань
здавила горло – альтові пасажі…
У мить таку кінчається життя,
але живе, нуртує в тілі прана…*
Стражданням вже не треба каяття.
Спалила ніч…
Звитяжний видих…
Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019; Kln, BRD
_________________
*за індуїзмом – життєва енергія, що наповнює
астральне тіло людини, на відміну від фізичного,
котре живиться оксигеном атмосфери.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
[i] ...містика,
народжена
життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs [/youtube]
[i][b][color="#0983b3"]Четвертування душ – паліатив,
а втім не всяк знесе й таку обруху…
Та свічку я таку тут засвітив,
що має сенс – для зору і для вуха...
З екс-екзекуцій вищий ексклюзив –
Інь-янь – найвищого ґатунку ніжність:
природи поклик, рідних душ призив
розтопить лід, втамує неба сніжність.
І стане враз так легко на душі,
бо з пліч впаде скала багатотонна…
А ніжність все крушила...
і круши́…
…І наче вічність –
мить ота бездонна!
……………………………………………….
Сповзла печаль… І впала з вій сльоза…
У жилах таїн – ріки-струми крові…
А в небі десь тьмяніла бірюза,
плела для ночі вкрай міцні покрови…
У двох світів – посередині – злом:
з небесних сурм спливали ночі строки…
Та нерв бринів, воюючи зі злом,
й диміли в свічах хтивості потоки…
І ось в астралі* – красномовний “рик” –
зламав усе під гамір таїн ночі…
До темної габи зір благородно звик –
і не було вже сил відкрити очі….
І це – кінець… Межа переживань,
що зникли враз, раптово і назавше…
Блаженна мить… Музи́к нечута длань
здавила горло – альтові пасажі…
У мить таку кінчається життя,
але живе, нуртує в тілі прана…*
Стражданням вже не треба каяття.
Спалила ніч…
Звитяжний видих…
Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019; Kln, BRD
_________________
*за індуїзмом – життєва енергія, що наповнює
астральне тіло людини, на відміну від фізичного,
котре живиться оксигеном атмосфери.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
[i]...ішов по ріллі -
голодній і холодній...
і впали сльози. [/i]
[youtube]https://youtu.be/9Iy3t8tPqFY [/youtube]
[i][b][color="#094f99"]Подув Москаль*– провісник холодів –
на ґрунті, в полі шерхнуть вже калюжі…
Який байстрюк тебе на спис одів,
аби Зюйд-Весту подих нам спаплюжить?
Подув Москаль… Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Для чого нам нещадні холоди –
нехай все зло у них навік пощезне!
Подув Москаль – і вщент спалив нам Січ.
Подув Москаль – і вирізав Батурин.
Подув Москаль – і відібрав в нас Річ.
Подув Москаль – Свободі край, тортури.
Нехай би віяв краще із Балкан!
Чи з лук альпійських! Може, й з Піренеїв…
Москаль же нас як візьме у капкан –
не спевнити вже замисел Енеїв…
Подув Москаль – і в нас голодомор.
Подув Москаль – й залив вщент кров’ю Крути.
Подув Москаль – брехня, грабіж, терор…
Подув Москаль – трьохсоті в нас і трупи.
Подув Москаль! Зацепенів весь люд,
заціпило хавчури можновладців,
лиш дифірамби й марнослів’я ллють
юлавому царю прищаві агнці!
…Та розу у вітрів* не відберуть –
її пелюстя хилиться на Захід…
Сварог окреслив нам і землю, й путь,
"недодержавність" – сатанінський закид!
Карпати наші й Кристалічний щит**
навічно застовпили нам Європу…
Закмітьте це, халдеї! К бісу йдіть!
Не смійте жертви укладати в копи***!
Подув москаль – й зк’яла наша роза
Вітрв, що з Захду нам переважно дмуть…
Яка чцчпіль! Яка банальна проза =
Природа й людство мають схожу суть!
Та прийде час – й подмуть Середмор
Gfcfnb я пасати теплі – кращі із вітрів,
Й не стане в нас ні смутку, ані горя,
Ні вітру мо москалі, ні суто москалів.
Гряде у світі ясне розуміння,
Звідкіль береться Всесвіту біда –
Й заграє сонце колірним промінням –
І зникне тьма з планети, як вода!
[/color][/b]
23.11.2019
_________
*Тут йдеться про північно-східний вітер в нашій
Розі вітрів*(діаграма, що показує повторюваність
вітрів різних напрямків в даній місцевості); відомо,
що в Україні Зюйд-Вест превалює над іншими вітрами.
**йдеться про Український щит - підняту південно
західну частину Східноєвропейської платфрми
земної кори. ***“хавати”, вкладати за дві щоки.
© Олекса Удайко (текст), ілюстрації - з інтернету.[/i]
[youtube]https://youtu.be/qT3JejPTHns[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855664
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 24.11.2019
В житті не раз
Лишався сам на сам.
Губились мрії,
Кидала надія.
Молитву слав
Тоді я небесам,
Мене можливо
Небо зрозуміє.
В кулак збирав
Розкидані шматки,
Свого життя –
Любові і Надії.
Тоді мені
З небесної руки,
Вселялись в серце
Думи золотії.
Щодо кохання,
Це в мені святе.
Живу коханням
І про нього мрію.
Воно людині
І дано на те,
Щоб повернути
Віру і Надію!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855384
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Де хліб дозріває, ліси килимами,
Хлюпоче старого Дніпра течія.
Звертаюсь до тебе, неначе до мами:
Люблю я тебе, Україно моя.
Пишаюсь тобою, для мене ти мати,
Тут кожному з нас є святою земля.
Як ворог біснується й суне до хати,
Гони ворогів, Україно моя!
Завжди пам’ятай, що сини твої й доні,
Готові усе розпочати з нуля.
До тебе завжди ми простягнем долоні,
Бо ти для нас мати, ти наша земля.
Молюсь і молитимусь, земле, до скону,
Ми ніби живемо в своєму раю.
Тебе возвеличимо наче ікону…
Хай Бог береже Україну мою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854841
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
***
Це жовте листя нині не про нас...
Ці листопади нині про минуле -
як пам'яті свіча, як парастас
за тими, що були і вже відбу́ли.
За тими, що не вернуться сюди.
Але котрих потрібно пам'ятати.
Це жовте листя нині - як сліди.
І ця байдужість - як жорстокі ґрати.
Це не про нас, це, звісно, не про нас.
Але довкола всі на нас не схожі.
Гуде невгамно ейфорія трас,
буденну еру кваплять перехожі.
Таке життя - нестримний біг і біг.
Нестача митей і нестача тиші.
Знов листопад. І знов не застеріг -
можливо, ці, що йдуть, уже найліпші.
Можливо, кращих не зітче весна
ані з небес, ані з невічних генів.
І кожне забуття - гірка вина
у нашій спорожнілій марно жмені.
У цих листках, пожовклих і тремких,
котрі востаннє кличуть до одвіту,
й летять, летять у засвіт навіки́
з байдужої долоні цього світу...
30.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853200
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 02.11.2019
Синочку мій, ти маєш власний дім,
Ти маєш крила, научивсь літати.
Запам’ятай одне у світі цім,
Батьків завжди ти маєш шанувати…
Бо з маленьку, як плакало дитя,
Матуся з тисяч чула плач синочка.
Дитя кормила, потім сповила,
Дрімала стиха в темному куточку.
Наша любов понині ще жива,
Ми і плече з небес підставить можем.
Любов батьків неначе купина*,
Дітям про неї забувать негоже.
*Тут «Неопалима купина»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853437
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 02.11.2019
Високих нот змозолений фальцет
стає на пальці спокою німому.
Додому, мамо, хочеться додому
втекти від цих шалених естафет.
Щоб не висів над душами батіг,
аби не бу́ло натиску і свисту.
Як файно, мамо, осінь стелить листом
заплутану мережечку доріг.
Як файно жовтень грається з гіллям -
які пісні, які чудні зигзаги!
Якби ви знали, мамо, скільки спраги
в мені, а вгамувать її невтям.
Немов лоша біжу через поля.
Біжу, біжу, замилена й спітніла.
А поза мною, мамо, студінь біла.
І вже мені здається, це й не я.
А тінь якась, що загубила час
в скаженім шалі світового ритму.
О, як же, мамо, хочеться спинити
свій біг і притулитися до Вас.
Й погамувати цей нестрим вітрів,
котрі із мене лущать сиву втому.
О, як же, мамо, хочеться додому
в цю мить, як спрагло хочеться домів...
21.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852790
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.10.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Я тобі подарую, всі зорі на небі,
Всі написані мною вірші і пісні,
І нічого в житті, більш від тебе не треба, (2 рази)
Повернися до мене в чарівному сні. (2 рази)
Подаруй мені ніжну, ласкаву усмішку,
Поцілунком зігрій душу спраглу мою,
І душа моя пташкою випорхне з клітки, (2 рази)
Ми опинимось разом з тобою в раю. (2 рази)
Там, де сонце, і квіти, квітнуть тільки для тебе,
Де співають для тебе п"янкі солов"і,
І я славити Господа буду на небі, (2 рази)
За ту радість і щастя у серці моім. (2 рази)
Я тобі подарую, усі квіти що квітнуть,
Всі мелодіі серця, які тільки є,
Почуття наші сонцем над світом засвітять, (2 рази)
З солов"ями співатиме й серце моє. (2 рази)
Подарую тобі, вечори з зорепадом,
Коли зорі долонями можна ловить,
Ми з тобою кохана всю ніч будем разом, (2 рази)
Пить нектар поцілунків, від щастя п"яніть. (2 рази)
Я тобі подарую, своє серце в долоні,
На коліні співатиму кращі пісні,
Почорніють від щастя засніжені скроні, (2 рази)
Ти залишишся сонечком в серці моім. (3 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844571
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 12.08.2019
́ [i] Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
[b] Тарас Шевченко[/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас літо «зеленню» іще побавить,
попореду… "веселі й" "чму́тні"* дні!
Важливо тут – щоб не впіймати ґави:
гадюк не стріти… і минати пні.
Бо ж всі ми любимо бродити в лісі
та вибираєм хащі погустіш…
Не видно неба там, не чутно висі,
веселий гамір диких "качок" лиш.
Позеленів вже світ злато-блакитний:
зелені мислі, принципи і рух.
Цвітуть зелено храми наші й скити,
і притупивсь в послушників вже слух…
І, не дай Боже, затриколоріє –
згадаємо цей липень ще не раз!
О! Де слова ті – заповітні мрії,
що нам з неволі вихаркав Тарас?
Квітуче зе́ло літа цього "тішить",
вертає в юність начебто... Якби…
Якби не смуток... цвинтарної тиші...
якби героїв наших... не гроби. [/color]
[/b]
18.07.2019
_________
*від чмут (рос. забавник, проказник).
[/i]
Для тих, кого цікавить Зело як прототип, шижче
свідчення людей, компетентних і поінормованих
(слухаємо 15.40 -хвилину інтерв'ю В.Цибулько).
[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Розписує сонце в багрянець картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
Ти трудишся, зводиш міста, Україно,
І соняшник тягнеш до неба з землі.
Славутича хвилі і вітер здалека
Шевченкову пісню співають тобі.
Твій прапор - пшениця і небо над степом,
Звитяга і мужність в твоєму гербі.
Ще свіжа легенда у землях козацьких,
Як грізний полковник свій одяг роздер.
І крик твоїх коней під шабельний брязкіт
Відлунням далеким ми чуєм тепер.
В степах придніпровських, у центрі Європи,
Ти перша стрічала, спиняла орду.
І знову на сході вогонь і окопи,
І внуки козацькі відводять біду.
Там тане у битвах надія забродів,
Що шлях твій накреслить російський багнет.
На карті планети, між вільних народів,
Вже час вимальовує твій силует.
Ти юна, і тільки нарощуєш сили,
Сусідка стареньких, заможних країн.
Я вірю - чужинців в столиці осілих
Замінить відважний Тарасовий син.
Підніметься в травні на полі колосся,
Де грудень холодний розсіював сніг.
І жито комбайн покладе у покоси,
Де танк крізь окопи прорватись не зміг.
Від заходу хмарки пройдуть, Україно,
До самого краю твоєї землі.
І сонце допише багрянцем картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 10.05.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 05.05.2019
Батьківська хата, вишня під вікном,
Криниця, мальви, яблунька креслата,
Це ж скільки літ мене тут не було?
Вже скільки літ мене чекає мати.
Мене позвала в мандри чужина,
Пішов топтать неходжені дороги,
А дома мама виглядала край вікна,
Тамуючи жалі своі й тривоги.
Самотньо вишня квітла щовесни,
І яблунька в плодах мене чекала,
Приходили вони до мене в сни,
А спогади серденько виривали.
І ось стежина рушником лежить,
Де жде мене моя батьківська хата,
Пошвидше б вже ота настала мить,
Коли мене пригорне рідна мати.
До вас матусю я вернувся знов,
До вас горнуся, матінко сивенька,
З рук материнських п"ю п"янку любов,
Як добре коли є на світі ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 08.04.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]
[i][b][color="#07717d"]Народжуйте усе, що – від любові,
сирітства, безпорадність не плодіть!
Нехай вічнозеленість як основа
тримається на дереві століть!
Лелійте і підживлюйте коріння –
без кореня рослини не ростуть….
Дістатись неба – Боже повеління,
до благоденства заповітна путь!
Досягне ж висоти лиш той з атлетів,
хто знає, що в гори буває низ,
Бо так влаштована Земля-планета –
вселенської містерії каприз.
Дуальність світу – то закон природи.
Цуратись низу легіню не слід…
Та пам’ятати: деревні породи
ростуть у небо, але низу від…
Тяжіють і андроїди земельно –
немов є все потрібне на землі.
Але душа співа, хоч акапельно,
у віковічно-райдужній імлі...
...В усьому є своя священна правда
і свій, нутром закладений, резон:
хай нітрогена* голосна бравада
уступить смислу!..
Цар царів –
озон**! [/color][/b]
4.04.2019
________
*Азот -інертний газ, складова атмосфери Землі;
в перкладі з грецбкої означає ( [b]а[/b]-не; [b]зот [/b]- життя)
[b] неживий.[/b]
**Трьохатомний оксиген (O3), що міститься в стратосфері
і захищає Землю від космічних та УФ-променів, відіграв
важливу роль у виникненні і збреженні орзанічного світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 08.04.2019
Берегись страна, идет мадуро,
Им по хохоту, как мается народ;
Мир они давно считают дурой,
Всю незрелость перелезут вброд.
Нам они казались очищеньем -
Лейкоциты - на защите нови;
Половодье их, в одно мгновенье,
Обернётся просто раком крови.
Вот они взлетели без стесненья
Под хи-хи, ха-ха и прочий бред.
Ничего святого, нет уменья,
Позади потешный горький след!
Но за ними треть нас, не иначе,
И теперь от них силищей прёт,
Достиженья все переиначат,
Чтоб прикончить нашу волю влёт!
И устроят пир среди развалин,
Да соседа пригласят на пир,
В отблеске чужой и подлой стали,
Погубить наш украинский мир.
4.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831763
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 08.04.2019
О! Як я прагну стрінути весну
Медунками в оголеному лісі.
Збудити сині небеса від сну,
Щоб в них «курли» полинуло у висі.
Зануритись у зорану ріллю,
У пахощі майбутнього врожаю.
Погоди лише в Господа молю,
Наповнити засіки всім бажаю.
Щоб біло-біло вишні зацвіли,
Рожево заспівали абрикоси.
Щоб швидше в цвіті бджоли загули,
В траві густій всміхались зранку роси.
Щоб вечором лунало «кум-кума»,
У верб від вітру заплітались коси.
Весіль усім! Весна ж бо не дарма
І солов’ї в гаях хай заголосять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831953
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 08.04.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 27.03.2019
З днем поезії...
Вітаю всіх поетів нині,
Не тільки в нас у Україні.
Вітаю, друзі, від душі,
Щоб Вам писалися вірші.
Пишіть завжди на рідній мові,
Що ви вивчали колись в школі…
Й на мовах тих, які вас гідні,
Що ви їх вивчили, як рідну.
Не забувайте рідну мову,
Вона в житті для Вас основа,
Що калинова, що співає,
Вона, як море те безкрає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829864
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
[i]До дня поезії
та Щастя...
Казала Настя:
"як удасться"...[/i]
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я долю-ружу посаджу на підвіконня
і сонечко в кватирку запрошу… –
Нехай несуть її до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай у ній бушує неугавний Гелій –
і сонячну енергію віддасть…
До тебе ж, добрий-кароокий-щедрий геній,
всім духам чорним
зась!
Краплини вічності моєї – все для тебе:
тобі ввіллю свій древній архітип
і зорепадом уквітчаю наше небо –
сип зорі щастя,
сип![/color][/b]
20.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
[i] Все едины, всё едино,
Мы ль, они ли... смерть - одна.
И работает машина,
И жует, жует война...
[b]Зина Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги, cтугни, гради…
Людський молох з-під копит…
Лиш одна – з косою – рада,
Велилюд війною сит.
І кому те все потрібне?..
Лиш дияволу вовік:
Золоте гайне і срібне –
Щезне жінка й чоловік…
І не родяться в нас діти,
Згасне в корені рідня…
Нам же ніде правди діти:
Без смертей, утрат – ні дня!
Нуртуватиме природа,
І шумітиме трава…
Віншуватиме ся врода,
Але мертва – не жива.
Філософія безплідна:
Чим уславлена вона –
Поразко́ва, безпобідна?..
Божевілля! Мор! Війна![/color][/b][/i]
17.01.2018
Kӧln, BRD
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 03.02.2019
[i]"[color="#f04d0c"]Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон
не має сили і перебуває під чиєюсь владою....
Там же, де закон – владика над правителями,
а вони – його раби, я вбачаю порятунок держави
і всіх благ, які можуть дарувати нам тільки боги[/color]".
[b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В стагнаціях кровить вся Україна,
І мається печалями народ…
Чи ждав хоч хтось такої ось руїни?
Чи вартий він таких ось “нагород”?!
Та все ж не скаже жоден з президентів,
Що був він нікудишній президент…
На ску́зу* ж, мов, – «не мали прецедентів»
Лиш має право... двієчник-студент.
Один – продав за безцінь наше «Бласко»
Й створив такий, як «маємо ми», Крим,
Між крапельок, як по дорозі ласка,
Шмигнув в кущі безславно, невреди́м…
А той – раз-президентський строк учився
І ва́йкав** ще: «що строїть – підкажіть!»,
А люд чекав рішучості і чину…
Натомість – торг: з сусідами як жить...
Бідак-бджоляр – мав гендерні проблеми –
У боротьбі із «леді Ю» застряг…
Хоч не було там жодної дилеми:
ЄеС-НАТО́ – не тонучий «Варяг»!
Йому Майдан вручив гетьма́н-клейноди
Й важку гетьма́нську кормчу булаву….
Та вийшов, певно, скоро в нього з моди
Козацький дух! – Ослабив тятиву.
Й рецидивісту-зеку на поталу,
Що коїв як хозарський резидент,
Віддав казну, і військо… Промотали...
Кому такий потрібен президент?!
А цей, що фе́йково стрибнув в бульдозер,
Що Україну нищить квапно вщент?..
Брехні й прожектів лиш підносить дози...
Десь
забаривсь
народний
президент!
Та чи знайдеться «свій» в країні хлопець?!
Де Голя, Піночетенка найнять?
А то "ввійде" якийсь заморський OPEZ***,
А з ним на та́нку (в гості) й «…-она мать»![/color]
[/color][/b]
07.11.2018
_________
*Оправдання.
**Нарікав.
***Образ, що втілює інтервента: автор ще
пам’ятає з війни німецького коменданта селища
Дігтярі, що на Чернігівщині, під цим іменем.
Загинув від партизанської кулі і похоронений
ма місцевому ринку під вербою. Пам’ятник, звісно,
відсутній…Печально, та повчально...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 17.11.2018
[i]Без слів. Аналізуючи пресу…
[b][color="#065c6b"]
Святе письмо – Свята і віра…
Вона до Бога нас веде.
Та позолочена порфіра
Отців лукавить деінде…
Бувають дні і роки спитку:
Екзамен той здають не всі –
Сумління й сором не у вжитку...
Було так здавна на Русі.
"Отцям" дорожча «честь мундира»,
Але не правдонька свята.
Й підкупність там, а не офіра –
Вся суть гидливого кота.
І дишуть душі святотатством
В святенників* від сатани,
Як в церкву, ряджену у штатське,
Сують єфрейторські штани.
Підмога їм – колаборанти,
Що заробляють грішний гріш.
Бо не Венери й не Атланти –
Вони…. котів паскудних гірш!
І преться в Рашку Ані Лорак,
З собою тягне Лободу…
І де їм знать, що той вже ворог,
Який родинну пне ходу?
Такі людці, хоч з виду гарні, –
Laйно «кремлевских мудрецов»…
...А втім, наразі в буцигарнях
Мруть свято Балух і Сенцов... [/color][/b]
1.09.2018
________
*Святенник - удавано-побожна,
лицемірно-праведна людина
(СУМ, т.8, 1970-1980)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805309
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті.
ЛІНІ КОСТЕНКО.
О, як не просто творяться дива,
Хоч інколи від нас це не залежить...
Слова летять, чи падають слова,
Одні з них гріють, а від інших - нежить.
Митці є різні… І не всі вони,
Оцінюють свої труди тверезо.
Вони є Моські, але й є Слони,
Своє такі не ставлять на терези.
Інколи речення поета на віки
Прославить… І його всі пам’ятають,
Біжать літа, десятками роки,
Окремі творять, але їх не знають.
Із геніїв не хвалиться ніхто,
Вони мовчать, народ їм знає ціну,
Їх одиниці. Приклад - «Мефісто»*,
Картину іноземну і єдину…
Справжній митець не думає про те,
Чи варто малювати, чи писати.
Для нього творчість, для душі - святе,
Він цим живе і має поспішати…
*На 54-й церемонії вручення премії «Оскар» Американської кіноакадемії фільм здобув нагороду як Найкращий фільм іноземною мовою .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797547
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 02.07.2018
[i]Весняна рапсодія…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DY2IAtzAeZM[/youtube]
[i][b][color="#055b99"][b]Не щебечи, Соловейку,
не кукуй, Зозулько -
від пісень таких і «фейків»
мому серцю мулько.
Не принесла гарних років
на крилі Зозуля,
не вкладеться в жваві строки
соловей Беруля.
Та собі він обіцянки
виконав до строку
і наповнив аж до цямрин
криницю, нівроку.
Накувала Зозуленька
надлишкових років:
бджілки носять мед у вулик –
в фонд нероб – оброки.
…І сховають свої статки
не лише в окрузі,
бо ж співатимуть ті пташки
у заморськім лузі.
Не співайте ж, милі пташки,
не марудьте душу!
Я вердикт свій й гідну «таксу»
виносити мушу…[/b][/color][/b]
01.05.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789901
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018
[i] Якось, граючись "кнопками-окціями" на своїй сторінці, я випадково
заблокував одну із своїх робіт, та так, що й через "google" знайти
не зміг,хоча анонс на неї значиться там. Якби то була звичайна ро-
бота, то закинув би затію та переключився на інші! А то така, що
не втратила своєї актуальності і понині, позаяк багато авторів сайту
все більше пишуть іноземною, ризикуючи стати "класиками" російської
літератури та "бути визволеними" з "бандерівського" рабства Месією.
Я прошу вибачення у тих, хто прокоментував мою роботу раніше, чиї
коменти я видалив, але не менше прошу тих, хто цю роботу не читав,
прокоментувати її (не смайликами, а живим словом), бо це надасть
мені наснагу і натхнення працювати у цьому напрямку і далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти був для нас всіх великий й могутній, –
Російський радянський всесильний «язик»…
А зараз – нікчемний! Скажу – вже на кутні:
Тургенєвський красень кудись таки зник…
Що чуємо ми на стражденнім Донбасі,
Що прагне нових нездійсненних угод?..*
«Калякати» суржиком лисі і ласі –
Втрачають обличчя і Васі, і Тасі…
А мова зникає, то щезне й народ!**
Та що то за мова в болоті з’явилась?
Які в неї корені?.. Хто їх заклав?..
Та мова, як кажуть, на вивіз і винос:
У мов праслов’янських –
чужинський анклав.
В болоті ви кумкали... Шлюбні хорали
Із жабами, мосхи***, і досі б вели,
Якби той «язик» у народів не вкрали****!
То де б ви, москіти, сьогодні були?..
Нічого й нікого ви ним би не «взули»,
Бодай не шіпавий, гнилий монархізм!
То ж ним ви зігнали рої в один вулик,
Й назвали олжу ту бридку – комунізм…
…А в нас була «Правда»*****, а ще були віче,
Хоч правили людом гетьмани й князі…
Для чого нам мову державну калічить,
Для чого звертати з святої стезі?..
Та вам наша мова постала як вража:
Беззубому мерину – кріпкий урюк…
І «руськоязикі» пустились у ражу,
Здоровому глузду сказали: «Каюк!»
І тут, як у казочці, трапилась меря******…
І ну – мериносів своїx визволять,
По їxнім «понятиям»… «публику меря»,
Під огласи: «бля.., ПНХ, …ёна мать»!..
Покаятись, вбивці, могли б ви раз триста!
Наразі ви маєте ще один шанс…
Та ваша й вождів канібалова пристрасть
Утопить в крові калинові намиста
Чужиx вам,
– довіку не здійснениx,
– щасть…[/color][/b]
5.02.2016
________
*Київський письменник Олександр Горобець ініціював у
Київраді законопроект про визнання російської мови [b]окупаційною.[/b]
Зокрема він сказав: "Якщо ти не можеш брати автомат і стати
на захист своєї Вітчизни в бою, викинь на смітник свій «язык»,
заговори українською!*
http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/
** У Кембриджському університеті (Великобританія) в програмі
додаткових безкоштовних курсів російську мову замінили україн-
ською
***Одна із назв московитів або москалів…
****На всі 30% російська мова складається із українських слів,
а ще на 1/3 (завдяки німцю-лігнвісту Далю) – з німецьких
*****Йдеться про «Руську правду» – кодекс законів, впровад-
жений Ярославом Мудрим у Київській Русі
******Одне із угро-фінських племен, що лягло в основу сучасної,
але… конаючої Імперії Зла – Росії
Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Резонанс"
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 30.03.2018
[i] Якось, граючись "кнопками-окціями" на своїй сторінці, я випадково
заблокував одну із своїх робіт, та так, що й через "google" знайти
не зміг,хоча анонс на неї значиться там. Якби то була звичайна ро-
бота, то закинув би затію та переключився на інші! А то така, що
не втратила своєї актуальності і понині, позаяк багато авторів сайту
все більше пишуть іноземною, ризикуючи стати "класиками" російської
літератури та "бути визволеними" з "бандерівського" рабства Месією.
Я прошу вибачення у тих, хто прокоментував мою роботу раніше, чиї
коменти я видалив, але не менше прошу тих, хто цю роботу не читав,
прокоментувати її (не смайликами, а живим словом), бо це надасть
мені наснагу і натхнення працювати у цьому напрямку і далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти був для нас всіх великий й могутній, –
Російський радянський всесильний «язик»…
А зараз – нікчемний! Скажу – вже на кутні:
Тургенєвський красень кудись таки зник…
Що чуємо ми на стражденнім Донбасі,
Що прагне нових нездійсненних угод?..*
«Калякати» суржиком лисі і ласі –
Втрачають обличчя і Васі, і Тасі…
А мова зникає, то щезне й народ!**
Та що то за мова в болоті з’явилась?
Які в неї корені?.. Хто їх заклав?..
Та мова, як кажуть, на вивіз і винос:
У мов праслов’янських –
чужинський анклав.
В болоті ви кумкали... Шлюбні хорали
Із жабами, мосхи***, і досі б вели,
Якби той «язик» у народів не вкрали****!
То де б ви, москіти, сьогодні були?..
Нічого й нікого ви ним би не «взули»,
Бодай не шіпавий, гнилий монархізм!
То ж ним ви зігнали рої в один вулик,
Й назвали олжу ту бридку – комунізм…
…А в нас була «Правда»*****, а ще були віче,
Хоч правили людом гетьмани й князі…
Для чого нам мову державну калічить,
Для чого звертати з святої стезі?..
Та вам наша мова постала як вража:
Беззубому мерину – кріпкий урюк…
І «руськоязикі» пустились у ражу,
Здоровому глузду сказали: «Каюк!»
І тут, як у казочці, трапилась меря******…
І ну – мериносів своїx визволять,
По їxнім «понятиям»… «публику меря»,
Під огласи: «бля.., ПНХ, …ёна мать»!..
Покаятись, вбивці, могли б ви раз триста!
Наразі ви маєте ще один шанс…
Та ваша й вождів канібалова пристрасть
Утопить в крові калинові намиста
Чужиx вам,
– довіку не здійснениx,
– щасть…[/color][/b]
5.02.2016
________
*Київський письменник Олександр Горобець ініціював у
Київраді законопроект про визнання російської мови [b]окупаційною.[/b]
Зокрема він сказав: "Якщо ти не можеш брати автомат і стати
на захист своєї Вітчизни в бою, викинь на смітник свій «язык»,
заговори українською!*
http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/
** У Кембриджському університеті (Великобританія) в програмі
додаткових безкоштовних курсів російську мову замінили україн-
ською
***Одна із назв московитів або москалів…
****На всі 30% російська мова складається із українських слів,
а ще на 1/3 (завдяки німцю-лігнвісту Далю) – з німецьких
*****Йдеться про «Руську правду» – кодекс законів, впровад-
жений Ярославом Мудрим у Київській Русі
******Одне із угро-фінських племен, що лягло в основу сучасної,
але… конаючої Імперії Зла – Росії
Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Резонанс"
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 30.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Люблю слова написані душею,
Нез натяків, без ребусів понять,
Щоб кожне слово сказане тобою,
Ставало почином полум'яних багать.
Щоб в кожнім слові дозрівала віра,
Щоб мало силу знищити брехню,
Коли любов- щоб піснею бреніла,
Хай чую слово бажане- люблю!
Коли ж неправда, хай слова чорніють,
Хай гасне сонце, знак, що щось не так,
Слова тоді і літом крижаніють,
Бо дотик той холодний мов слимак.
Нехай промінням слово завжди сяє,
І вносить в душу радість, теплоту,
Хай бурею усе лихе змиває,
А сіє лиш Господню доброту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779655
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 04.03.2018
[i] Як продовження «котячої» тематики,
на прохання окремого «літературного»
бомонду, примушу свого ЛГ говорити.
Рефлексами, а при необхідності
й співати людським
голосом… [/i]
[youtube]https://youtu.be/fhI19sy8jEU[/youtube]
[i][b][color="#29058a"]Як вже було сказано іншим віршем*,
мій Кіт – титулований, вчений…
І хоч допоміг він при пошуку тем,
зі мною не був завше
чемним…
Така вже, напевне, природа в Кота:
то лежнем лежить – куль соломи,
то злість випадкову на вус свій мота,
немов буревій той
«Палома»**…
Чудує подеколи, мов скоморох,
працює під блазня, паяца…
Й тоді не підходь – хоч один чи удвох:
відкусить язик, а то й…
яйця!
Бува, накидається він на слова –
знічев’я, дарма... Але рясно...
То, певно, у Нього болить голова
і рецидивує па-яц-
ність…
Та в захист від нього є декілька слів,
якщо не послуха – ломака.
Бо розуму в Нього – на кілька ослів,
хоч зовні – маленький...
Макака.
Такі ось бувають учені коти
підступні, хоч зовні – послушні…
І ними дивуються в псарні хорти
і всі віслюки у...
конюшні![/color][/b]
25.02.2018
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
**Ураган , що пронісся в Атлантичному океані і над
Островом свободи у 2008 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779227
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 03.03.2018
Усе – від Бога: доля, рідний край,
батьки, талант. Любов – також від Бога.
А ще – шляхів безмежжя. Обирай,
лиш не цурайся рідного порога.
З народження і мова є своя –
ознака твого роду і народу.
І мамина – як пісня солов'я.
Багаті ми на плідні землі, вроду.
Господній дар – безцінне і святе,
великий гріх його не цінувати,
не дякувати з шаною. Проте
ми здатні зневажати, забувати,
а не плекати й множити дари.
Хоч відмовлятись маємо ми волю,
Бог любить вдячність, бачить [i]все[/i] згори
і по заслузі пише дальшу долю.
Вподібнившись зацькованим жлобам,
що нехтують своїм, як нижчевартим,
нестимеш хрест, присуджений рабам,
не здатним ні на злети, ні на старти.
Не прилипай до збориська заброд,
що дім наш перетворюють в руїну.
До Київських князів ми – вже народ,
і в ньому ще не вмер козацький код,
тож збережімо дітям Україну!
1.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774540
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
[i]Тут трохи реальності
(зима ж така) і видумки:
марці, мавки, вітровії тощо...
Але
вже
як
є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав блондинку…
Вітре-вітровію,
розстібни доху їй,
я ж бо сам не вмію.
Розпусти бретельки – десь там милі перса…
А блондинка гарна. Видно, що із перцем!
Чарівну блонпинку торкать не посмів він...
То ж просив пройдисвіт вітру-вітровія:
«Демонструй мені ти всі принади тіла,
Розпитай у неї, що б вона хотіла!
Та погладь їй сукню, розчеши їй коси,
Ще узнай в блондинки, що під сподом носить.
Я десь у прихожій… приховав пакунок,
там для молодої – цінний подарунок…
Ще спитай кохану, чим зігріти душу,
знати щоб допевне, що казати мушу.
Натякни, як зм’якне, чи запросить в хату,
щоб в зимову хугу переночувати…»
Все зробив, як треба, вітер-вітровійко –
правду про блондинку козаку повідав:
«Краля молода ще… дуж-же вже красива,
має все при со́бі… ще й велику силу.
Зустрічі з коханим пестує в надії,
та тебе, козаче, ледве чи зігріє –
в неї довгі ноги і холодні перса,
під мереживами – скаменіле серце».
Оповивши зиму, вітер втік у весни,
щоб вертіти з сонця літу перевесла.
«Певно, ще не час нам в хугу взимку пхатись,
З чічками із льоду не пора кохатись!»
…так подумав марець* й повернув додому,
щоб не остудити серця молодого.
Сніг усохне в лісі – не до запита́ння –
З мавкою-весною на рушник він стане!
[/color][/b]
27.12.2017,
Кельно, ФРН
________
*Березіль, березень./i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
[i] Відлига чи запізнення зими?..
Та це - не завада...
[b] "[color="#0088ff"]Новорічному теплослів'ю[/color]"[/b]
Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b][color="#074469"]Зимова млява… Не тріщать морози,
Не кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових
мляв невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютих,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи
статечності снаги….
І вже в очах – ті сльози-ренегати,
Що на амвон пожертви принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу
справжню, вистраждану суть.
Хай в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна
не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні,
що нам – не вороги.
І зникне враз гірка неоднозначність
З зимової природи і держав,
Бо навчена статечність і обачність
Скують
кайданки для зимових мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i]Серце - не камінь:
плавиться й лід,
як за словами
квапишся вслід!
([b]О.Удайко "Серце - не камінь"[/b])
Публікується за умовами конкурсу
[color="#053e66"]" Новорічне теплослів'я"...[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280559"]Льоди,
льоди,
льоди,
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить... вода:
покоїться стиxія –
несе неспокій тим льодам,
Серця скрупілі гріє...
І прийде час – льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі про-ту-бе-ран-ці…
В підмогу нам – одна з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
І не страшні нам пранці!!!
В зими
ламка
морозна
креш –
впадеш... під знаком строку!
Ти ж, Україно, не помреш:
У Всесвіт –
вірні кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілео
Галілеєм, містить багато води, яка замерзає,
але під товщею льоду хлюпоче. В ній, ймовірно,
існує життя. Є думка, що ця планета і дала
початок всьому живому на Землі. Хто не вірить,
той може перевірити в прийдешніх космічних
подорожах... А може, уві сні?..
[/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765652
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]Тепло чи холодно, але... зверстано...
за умовами та вимогами
[color="#090569"][b]"Новорічного
тепло-
слів'я" [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік притомився в нестримно-диявольськім та́нці –
він, наче мавр, все живе на землі переміг…
Осінь віддала всі чари і сни до останку,
нив’я
зоравши – солодких плодів переліг…
Снігом укутала землю зима-королева,
ліс потонув у дрімотно-теплесенький рай...
В небі дзвенить від морозу струна металева –
грайся,
природо, у зиму! І, граючись, грай!
Фуги, кантати, симфонії й щебет сопілки –
щастя мелодії й зроджене ними життя
сло́ва із барв, що назбирані ревністю пчілки, –
вірша
нового, мов матері рідне дитя…
Словом поети кмітливі весну повертають…
Ранок рожевий природу, що спить, зустріча!..
Словом своїм я майбутнє натхненно вітаю…
Гасне
у променях сонця небесна свіча…[/color][/b]
28.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
(Люблю сміятися із себе, бо не образиться ніхто.)
Набридло за столом сидіти,
аж спину муляє стілець.
Натхнення – ні́де правду діти –
звелося просто нанівець.
Вмощуся зручно на дивані,
зарившись в купу подушок,
помедитую у нірвані
і віршів настрочу мішок.
Ось лиш помрію ще хвилину,
зберу докупи всі думки,
в солодкі спогади полину
й перенесу їх на листки.
Думки вже у вінок плелися,
барвисті, як весняний цвіт.
Струмочком строфи полилися,
яких чекає цілий світ –
неперевершені, чудові,
в них – мудрість, сяєво, краса
і глибина у кожнім слові,
емоцій перли, мов роса!
А рими всі – на заздрість Zangu*,
(тепер він Grover* чи Grovér?)
Та кожен би поет позаздрив,
бо я – світило відтепер!
І так натхненно їх читаю! –
... що аж проснулась...
– Ніц нема!
Про що писала – не згадаю...
Затерпла в ступорі, німа.
Дивлюсь отетеріло в стіни,
на стелю... В голові – зеро,
нема ні проблиску, ні тіні,
паралізоване перо.
От, сон! От, вражая личина,
як розіграв ілюзіон,
видаючи брехню невпинну
за дарувань атракціон!
Отямилась...
І, враз, несміло –
натуру маю я гнучку –
слова проклюнулись невміло,
потроху зріли та мужніли
і – цмок! – я в Музи на гачку.
*– Zang, Grover – псевдоніми одного критика
8.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759332
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
(Люблю сміятися із себе, бо не образиться ніхто.)
Набридло за столом сидіти,
аж спину муляє стілець.
Натхнення – ні́де правду діти –
звелося просто нанівець.
Вмощуся зручно на дивані,
зарившись в купу подушок,
помедитую у нірвані
і віршів настрочу мішок.
Ось лиш помрію ще хвилину,
зберу докупи всі думки,
в солодкі спогади полину
й перенесу їх на листки.
Думки вже у вінок плелися,
барвисті, як весняний цвіт.
Струмочком строфи полилися,
яких чекає цілий світ –
неперевершені, чудові,
в них – мудрість, сяєво, краса
і глибина у кожнім слові,
емоцій перли, мов роса!
А рими всі – на заздрість Zangu*,
(тепер він Grover* чи Grovér?)
Та кожен би поет позаздрив,
бо я – світило відтепер!
І так натхненно їх читаю! –
... що аж проснулась...
– Ніц нема!
Про що писала – не згадаю...
Затерпла в ступорі, німа.
Дивлюсь отетеріло в стіни,
на стелю... В голові – зеро,
нема ні проблиску, ні тіні,
паралізоване перо.
От, сон! От, вражая личина,
як розіграв ілюзіон,
видаючи брехню невпинну
за дарувань атракціон!
Отямилась...
І, враз, несміло –
натуру маю я гнучку –
слова проклюнулись невміло,
потроху зріли та мужніли
і – цмок! – я в Музи на гачку.
*– Zang, Grover – псевдоніми одного критика
8.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759332
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 12.10.2017
Дивлюсь, як плачуть абрикоси
Пелюстям білим, наче сніг,
Неначе іній білий в роси
Зірками білими приліг...
І білі хмари метушаться —
Жене їх вітру білий сон,
Дрімає на гілках акацій
Весільний завтрашній вельон...
І білий терен огортає
Мої думки у гронах днів...
І лине квітень небокраєм,
Туманом білим посивів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 12.10.2017
Якби ще трішки, війни хай пройдуть,
Ще б крапельку - сльозинку не солону…
Щоб все прозоро - зникла каламуть,
Ішли на прощу і несли ікони.
Щоб так по Україні на віки,
Молились у церквах під мирні дзвони.
Щоб у жінок були чоловіки
І щоб державні на замку кордони.
Напевно грішні ми, хоч з нами Бог,
Чомусь не вистачає того – трішки…
Настане час, ми повернемо борг,
До храму будемо ходити пішки.
Щоб мир настав, бо саме в ньому суть
І зародили ниви урожаєм…
Родилась пісня і пропала лють
І засіяло сонце понад краєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754676
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
[i]…якось, гортаючи сторінки осені…[/i]
[i][b][color="#076891"]Свою концепцію Він так настирно тиснув,
Гнучи Закон і Волю мас через коліно,
Що глузд здоровий в нього геть, здається, тріснув:
Оскал душі й емоцій
грали білопінно…
Та рукоблудство Князя тьми не знало меж –
Буяли формули приватні й алогізми…
О, ескулапе душ, за тим пильнуй і стеж,
Щоб не здолали нас
синдроми атавізмів!
Проти хвороб є безліч засобів, порад,
Й простіша з них є РАДИкальна терапія –
Якщо не допоможе голос Віч і Рад,
Згодяться...
вівісекція
і ектомія… [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція і ектомія - хірургічні терміни,
майже синоніми, що означають видалення;
але перший - стосовно теплокровних,
а другий і Homo sapiens, включно.
Фото - власного виробництва, здійсненого
на Кельнському карнавалі у лютому 2009 р. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 11.10.2017
[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так хочеться зими на півстоліття
Без паузи відлиги і тепла.
Нехай мороз тріщить, немов лахміття,
Що догорає в полум’ї дотла.
Нехай тріщить по закуткам й щілинам,
Хай вимерзне вся нечисть і сльота.
І, може, лиш тоді простить провини
Земля обітована і свята.
Хай щезнуть всі запроданці огидні,
Куми, свати і всякий їхній збрід.
Хай замете усі нажитки видні
І пропаде ганебний того слід.
Хоча і рівність вигадка поетів,
Блукаючий утопії маяк,
Та прірви ті глибокі і нестерпні.
І як тут не озлобитись, ну як?
Не втримався. І в ярості всесильній,
Що ніби пес зірвався із цепів,
Бунтарський дух оскаженілий, синій,
Туманом сів від моря до степів.
Вдихнули всі цей присмак "бути вільним".
Але чому всі стали мов кроти?
Такі чутливі, аж до божевілля.
Проте не бачать справжньої біди.
Немає змін від псевдореволюцій,
Від світлих помаранчевих ідей
І обіцянок всіх, немов пилюка.
(То ширма для засліплення людей).
І знову скажуть: "Стадо ідіотів!
Народ цей, певна річ, що пропаде".
А де вожді і вірні патріоти,
Які б вели обвуглених людей?
Вони горіли в полум’ї воєннім,
Пізнали невідступний страх біди,
Тверділи світлі душі їх щоденно
В ілюзії людської доброти.
Душилась віра в натовпі безлюднім,
Бо всі здавалось статуї німі.
Коли кричало тіло повне люті,
Весь світ ховався знову в тишині.
Та вихід є - зима на півстоліття!
І хай вирує вічна мерзлота!
Бо, може, лиш тоді земля зуміє
Почати все із чистого листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 11.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]
Мелодія дощу у сірій млі.
Чомусь думки тоді приходять сірі.
Он зграя прокричала - журавлі!
Я проводжаю поглядом у вирій.
А дощ оцей листає сторінки,
Роки стікають краплями в долоні.
Чомусь стають вразливіші думки,
Частіше я тепер у них в полоні.
Меланхолію створюють роки,
Та як не впустиш ти її у душу.
Оце роки! Даються нам взнаки.
Та так не хочеться, впускати мушу.
Осінній вітер трохи освіжив,
І інша вже мелодія лунає,
Він інші почуття вже розбудив,
Але про це один лиш вітер знає.
Що не пуста й незвірена душа,
І почуття не втрачені з роками.
і думка ця, мене тепер втіша,
Осінніми вривається ночами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Беззастережно впасти в осінь,
Сягнувши охрового дна,
Де нитка сонця у волоссі,
Немов обірвана струна,
Заплуталася випадково…
І спалахнути, мов свіча,
Відчути, як достигле слово,
Терпке й солодке водноча́с,
Із горла проситься назовні,
Як з гілки обважнілий плід.
Набрати світла жмені повні
І щедро хлюпнути землі –
На глянець трюфельних каштанів,
На теплі вощені листки,
На трави в сивому тумані…
І начерка́ти від руки
Думок намічені маршрути,
Щоб не розсипати в юрбі.
І, врешті, з видихом відчути,
Що космос плавиться в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Я ТАКИЙ!
Не кручусь у різні боки,
Як беруся за уроки.
Телевізор не вмикаю,
Їжі в рот не напихаю.
Відкидаю всі вагання
І виконую завдання –
Ревно, з радістю, відважно.
Як читаю, то уважно,
Щоб усе запам’ятати,
Щось таки для себе взяти.
Математику люблю я,
Добре приклади рахую.
Цифри правильно виводжу,
За клітинку не виходжу,
За поля не виїжджаю,
Два рядки на бал лишаю.
Мову знаю теж нівроку.
Із письмом нема мороки,
Рідко помилки роблю я.
Спину, наче стовбур туя,
Я тримаю – не горблюся.
На перерві - веселюся,
Ходжу, бігаю, стрибаю,
Всім добра лише бажаю.
Правила вивчаю слічно
І пишу каліграфічно.
Ще й малюю та співаю,
І ліплю, і витинаю.
А як ловить втома тіло,
Я роблю зарядку вміло.
Каже вчитель: «Молодчина!»,
Мама: «Добра в нас дитина!»
А мені приємно дуже.
Вчись і ти так, любий друже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754721
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
В заду́мі, гортаю сімейні світлини
і телепортуюсь в далекі роки...
Ось фото – найперше – моєї дитини.
– Привіт, янголятко! – торкаюсь руки,
а там – світлий Боже! – ті пальчики милі,
немов у Дюймовочки-крихти, – малі...
І ніжість щемливі накочує хвилі,
підхоплена ними, пливу, як в імлі,
крізь ночі безсонні, повз пам'ятні віхи:
ось – зубчик найперший, а тут – перший крок,
від першого слова так мліли од втіхи,
що радість, напевне, сягала зірок.
Згубилася лялька – і слізок озерце,
обдерла колінця – і знов полились
струмочком окропу на мамине серце...
Чи буде спокійним воно, хоч колись?
Траплялися, зрідка, непослух, пручання
і таткова кара – заслання в куток.
Та це вже – садочок і в школі навчання,
де кожен із нас свій проходив урок.
Росла наша доня, а з нею – тривоги,
вже час самостійні шукати путі.
Рішуче долола затори й пороги,
тож місце достойне знайшла у житті.
Ти болі й хвороби уміло гамуєш.
З жіночою чуйністю і співчуттям,
поранені душі батькі́вські лікуєш,
рятуючи діточкам їхнім життя...
Кровиночко рідна, ти нам – нагорода,
безцінний прекрасний дарунок Небес.
Як гілка старого козацького роду,
ти вистоїш всюди і з нами,.. і без.
А дехто не хоче дітей. І без риску
й мороки шукає розваги в житті.
З тобою я взнала любов материнську,
а це – найсвятіше з людських почуттів.
Що просять батьки для єдиної доні?
Здоров'я, кохання, життя без проблем.
І дякують Богу за щастя в долоні,
аби не втекло в небеса журавлем.
Ти – мама і жінка, і доня. Хоч нині
життя в нашім краї – не мед, не єлей,
та, попри тривоги і втрати, і кпини,
примножуй достойні чесно́ти Людини.
Будь Примою, доню, у кожній з ролей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Двоє... Назустріч,
стежкою в горах,
Навіть не знають,
що стрінуться скоро.
Двоє стежиною йдуть.
Він, мов мара,
Спускається долу.
Він, а вона,
Мов пташина на волі
пісню співає
Й на плай за ожиною,
в гори високо йде.
Двоє зустрілись, очі у очі,
і защеміло серце дівоче,
Печаль перейнявши чужу.
Вже й проминула,
Та наче б то путами
хтось обіплутав межу.
Стій! Куди йдеш?
Мов у воду опущенний,
Що за біда,
чом несеш її змучено,
Вниз до людей,
а не го́ри, до Бога?
Що в ній такого?
Двоє присіли
На стежці, під кручею,
і розповів чоловік
Той засмучений
правду свого життя.
Довго чи скоро
ті двоє гутарили,
Тільки над горами
громи ударили,
Дощик полив , мов з відра.
Двоє знялись
Й полетіли стежиною,
вгору, все вгору,
Де плай той ожиновий,
там де крислаті
Смереки й ялини
в кронах колишуть буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Відродилась, як фенікс і стала з колін
Незалежна моя Україна.
Наша мрія здійснилась і тих поколінь,
Що в Сибіру знайшла домовина.
Незалежна тепер Україна моя,
Одягнула свою вишиванку.
Розцвіла у красі моя диво-земля,
Що була у чужинців за бранку.
Україно моя, зичу щастя тобі,
Будь щаслива, красива й багата.
Щоб не було ніколи біди у судьбі,
Щоб народ мав життя, наче свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747601
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
[i] Свіжі думки з давніх світлин...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/9R2XnpAddEM[/youtube]
[b] 1.[/b]
[i][b][color="#076182"]Хоча на годиннику "перша година ночі" я спробую
відновити втрачений текст! Отже, про утробний період
мого розвитку я вже десь писав! Пам'ятаю про нього
мало! Згадую тільки, що там було тепло, затишно, та
чомусь темно! А на світ білий з'явився я приблизно о
1-ій годині ночі! І відразу стало мені ясно і... радісно!
Хоча чомусь плакав... Видно, занадто гірким виявився
мені перший ковток повітря, що метнулося в кволенькі
легені разом з прохолодою березневої ночі! Але потім
стало помалу теплішати...
Наближався день святого великомученика Олексія!
І тому назвали мене Олексієм! Хоча в метриці значиться
два імена – Алексей і Олексій: перше – як данина мого
невеселого імперського минулого, друге – як легкий, але
невідворотний дарунок не дуже світлого, але все таки
вільного українського майбутнього…
Проте дитинство моє видалося суворим, голодним і
холодним. Якби не було в ранньому дитинстві, майже
обрядової, щоденної купелі, не було б, напевно, чого і
згадати про дитячий період мого нелегкого, не цілком
благополучного життя! Пам'ятаю, я лежу в теплій воді,
заправленій настоєм із ромашки, материнки чи чебрецю,
загорнутий не то у баєву не то в полотняну тряпчину...
А переді мною ни-ч-ч-ч-чо-гісінько! Тільки очі… Очі,
повні і радощів і печалі одночасно – очі матері! Що вона
думала в ті священні для мене хвилини?.. Чи не про те,
яке важке випробування вибрала вона для свого немов-
ляти – випробування тим туманно-безпросвітним життям,
яке нам готувала Доля! Було важко усім! Хоча ми, малі,
і не усвідомлювали і не замислювалися над тим, чому
іноді мама голосила за обідом, приповідаючи: "хлібця
кусай, сину, один раз, а юшку черпай ложкою тричі".
Був голодний повоєнний 1947-й рік!... [/b]
[/i]
[b] 2.[/b]
[i][b]Чомусь неясно я тямую світ,
Коли ще там був, за його порогом…
Держу парі й даю отим одвіт,
Хто вірить, що народжений не Богом.
Бо Бог той був… моя єдина ненька,
Котра під серцем пестила маля,
А з ним ту мрію теплу, хоч маленьку,
Що гріла душу в собі і здаля…
Плекала мрію, що колись озвучу
Ту ніжно-райдужну її любов, –
Велику дяку долі власній всучу,
Хоругву роду знаного немов.
Та пам’ятаю мами лячні очі,
Націлені в ромашкову купі́ль…
Боялась, певно, долю злу наврочить,
Що в душу сину проросте кукіль…
Були ті очі часом й безпорадні,
Коли фашист палив підряд хати.
Коли живі молились, Богу раді,
Що в них самих не скоїлась Катинь*.
Коли малі ми в болотах ховались,
Від «купелей» гарячих – від гармат…
Солдати наші й німці не братались –
Над ними панував відвертий мат…
Коли малих нас болісно душили
Хвороби, голод, бісова зима…
Коли останні витягала жили
Колгоспна праця, хоч платні нема.
…Чомусь не тривко пам’ятаю світ,
Коли ще там був, за його порогом…
Собі ж і тим даю твердий одвіт,
Хто кле́птає: «всі купелі від Бога».[[/color]/b]
01.07.2017
_________
*Тут як символ масових вбивств.
На світлині автор (праворуч) зі старшим братом[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740579
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 12.07.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Крізь стільки літ передалась тривога,
Прокинувсь о четвертій нині зранку…
І погляд в небо, звернення до Бога,
Чи вийде небо чистим із серпанку,
Не буде гулу, свастики на небі,
Не струсять роси бомби і снаряди,
Не втратить пару в очереті лебідь,
Чи смерть не гряне в формі із плеяди?
Не спав. Молився. Ніч. Летіли зорі.
Неначе тихо, та в душі неспокій.
Бо в нас на півдні, де Азовське море,
Знов йшли бої неждані і жорстокі.
Певно, ось ця тривога, розбудила,
Колись москаль нас рахував за брата.
Ми на війні фашистів разом били,
А нині б’є він нас із автомата.
Таки війна жорстока йде із «братом»
І недаремно виникла тривога.
Вже від рашиста гине наша хата,
То ж не лишайте ворога живого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738794
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2017
Ви хрестили услід мене, мамо,
Як виходив за хвіртку на шлях
І махали ще довго руками,
Наче крилами стомлений птах.
Я ішов у життя битим шляхом,
Проводжало у мальвах село.
І дими бовваніли над дахом -
Це ж недавно, здається, було.
Пригадайте, як Ви вечорами,
Біля пасіки в тихім кутку,
Научали життя мене, мамо,
Як здолати бурхливу ріку…
Я й донині усе пам’ятаю,
Як буяв у підліскові глід…
Смак і нині гілкового чаю
І покритий пилюкою слід.
А тепер, часто в мене буває,
З нетерпінням чекаю вістей.
Коли ж зустрічі час відпливає,
Я хрестом проводжаю дітей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738066
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Я тишу п'ю немов святе причастя,
Вона змиває бурі життьові,
Які сповнили душу, вкрали щастя,
Принесли дні похмурі, дощові!
Купалось сонце, гойдалось на хвильках,
Вітрець тихенький промені носив,
І дарував тепло в червоних стрічках,
Чесав волосся , ніжно шепотів.
-Ну не журись,не плач і це минеться!
Все буде добре, трішки відпочинь,
Ти слухай тишу, щастя озоветься,
Хапай мерщій, не пропусти горінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738441
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Наливсь медами місяць — роздобрів,
Ліниво котиться між зорями до ранку.
Із берега за зграйкою човнів
Спостерігає вітрова коханка —
Гнучка верба, схилившись до води,
Купає в прохолоді довгі коси...
А я приходжу, зранена, сюди,
Коли у душу зазирає осінь,
Коли голосять в тузі журавлі
І дощ-в-мені налагоджує скрипку,
Щоб виплакати всі свої жалі
Вербі і вітру, місяцю і рибкам.
Щоб причаститись співом солов'їв,
Ввійти у чароспокій вечоровий
І віднайти крилатість своїх снів,
Де ти і я, і затишок вербовий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017
За селом криниця обміліла,
Журавель похнюплений стоїть.
Ну яке кому до того діло?
В час розчарувань і лихоліть.
Ну яка кому до того справа?
Коли лихо ходить між людей,
Що колись втамовувала спрагу
Козакам, що зупиняли тут коней.
...........................................................
І тополі всохли, мов якісь примари
Верховіттями у небо пнуться,
А легкі біленькі нави- хмари
Зачепились і немов кужіль прядуться.
...................................................................
І село, скоріше це вже хутір,
Бо недавно розбомбили три господи,
*Град* ударив в клен на перепутті,
Й споришами заростає шлях до броду.
Ще гудуть дроти високовольтні,
Під горою в хаті світиться віконце,
Там ще мешкають, такі самотні,
Що не зазира в обійстя навіть сонце.
.................................................................
А колись в криниці плюскотіла,
І в цеберку сріблилась вода...
Ну скажіть, яке до того діло?
Коли бродять смерть навкруг й біда.
За селом криниця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8
[/youtube]
Твої руки - мої крила, ти - мій світ, мої вітрила.
Автор: Лілія Стащишин
--------------------------------------------------------
В тобі живе чарівний якийсь світ,
А руки мають ніжність сокровенну.
Притягує сердешний дивоцвіт.
Лиця прикраса - усмішка блаженна.
Люблю, коли всміхаєшся мені.
І непомітно втома десь зникає.
І я щаслива, це- найкращі дні.
Та серце до кохання не звикає.
Воно і в будні, як маленьке свято.
З тобою не узнаю серця біль.
Невже це все, з якоїсь казки взято?
В душі моїй ця ніжна заметіль.
Ти - тепле сонце, ніжне вечорове.
Воно не спалить у спекотні дні.
Хмільний напій солодкий малиновий,
Що до смаку завжди душі моїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738693
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
І знову сон... Розквітла стара вишня,
Та, що садили з мамою удвох,
Ось мама з хати на подвір`я вийшла,
Мене обняла, слухали пташок.
А вітер дув, здував білі пірїнки,
Вкривали плечі мамі і мені,
А ми сміялись , сонячні сніжинки
Стулились й сіли на одній межі.
Чекали літа! Ось доспіє вишня,
Червоні ягідкі солодкі ,чуть гіркі,
Посушимо, скінчилися торішні,
Вродило ж їх...Ламалися гілки!
І якось так і весело, і смутно,
Було колись, куди ж це все пішло?
У сні живу, мені цілком не нудно,
Тут пахнуть вишні, мамине тепло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657268
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 18.04.2017
Благословенні, що діждали свята,
Що великодній дзвін розв’яже піст!
Земна Планета – писанка строката,
Де кожен візерунок має зміст.
Де лінії, чіткі і символічні,
В собі ховають автентичний код.
І безкінечник – це насправді Вічність,
А сварґа – це буття коловорот.
І Дерево життя – зелений явір –
Сягає незапам’ятних ще літ,
Де у людській незайманій уяві
Зароджувався архаїчний світ.
І кожен ромбик, рисочка чи цятка
Щось має споконвічне, неземне –
Основу гармонійного порядку:
Як в Сонячній системі рух планет,
Як рівень кисню в нашій атмосфері
Чи досконала формула води.
Лиш прочини думок уявні двері –
І світ тобі відкриє стільки див!
Бо все живе – від Божої любові!
І в цій орнамента́ції, затям,
Ти – символ, закодований у слові,
Ти – рисочка на Дереві життя.
[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 18.04.2017
Благословенні, що діждали свята,
Що великодній дзвін розв’яже піст!
Земна Планета – писанка строката,
Де кожен візерунок має зміст.
Де лінії, чіткі і символічні,
В собі ховають автентичний код.
І безкінечник – це насправді Вічність,
А сварґа – це буття коловорот.
І Дерево життя – зелений явір –
Сягає незапам’ятних ще літ,
Де у людській незайманій уяві
Зароджувався архаїчний світ.
І кожен ромбик, рисочка чи цятка
Щось має споконвічне, неземне –
Основу гармонійного порядку:
Як в Сонячній системі рух планет,
Як рівень кисню в нашій атмосфері
Чи досконала формула води.
Лиш прочини думок уявні двері –
І світ тобі відкриє стільки див!
Бо все живе – від Божої любові!
І в цій орнамента́ції, затям,
Ти – символ, закодований у слові,
Ти – рисочка на Дереві життя.
[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 18.04.2017
Ледь земля крижані розриває окови,
ще дерева – в полоні зимового сну,
верболозові ж котики ніжні, шовкові
і вербові гілки вже вітають весну.
Замість пальм, що не вижили б в люті морози
(не знайти в нашім краї із неї листа)
розквітає верба, переживши загрози,
щоб встелитись під ноги Ісуса Христа.
Свят-водиці краплинки піймавши у руки,
освятивши святкові вербові гілки,
пригадаймо Христа, що за нас йшов на муки,
найвеличніший подвиг вписавши в віки.
Тихо в домі включу благовістові дзвони,
із подякою свічку поставлю на ріг,
і вербові гілки покладу до ікони, –
а в думках я стелю їх до Господа ніг...
Зі святом вас всіх, панове!
Миру, любові, щастя і весни в серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Дніпрові кручі сплять на фоні синяви,
величні у красі, заглиблені у тайни.
Впродовж тисячоліть в життя вдивлялись ви,
з часів далеких Кия і Почайни.
А я дивлюсь на вас. Засніжену гору
цілує промінець, але вона дрімає,
як введений в соматі* велетень-гуру́,
що знань безцінний скарб в собі тримає.
А скільки ж тут подій пробігло-пронеслось!
Як хвиль дніпрових тих, що б'ються об підніжжя.
І славу, і ганьбу відчути довелось,
вглядаючись, як ворог топче збіжжя –
литовець, німець, лях і полчища орди́ –
жорстоких москалів після лихих батиїв.
Горів не раз наш Град, рубалися сади,
та з попелу вставав величний Київ.
Вбирали в себе ви пісенність молитов,
набату гул і благовіст церковних дзвонів,
отруйний шепіт "підкилимних" зрад і змов,
і "Слава Україні!" – клич мільйонів.
Історія століть вкарбована у вас,
і бережете ви її в своїх анналах.
З допам'ятних віків святий іконостас
героїв наших вписаний в кристалах.
Близьке вже майбуття – менш, ніж за сотню літ,
розвіявши з плечей тяжке оціпеніння,
розкажете ви, як творився Київ, світ
від пра-пра-пра-пра-...-пращурів коріння.
Гора – не просто горб, а знань сакральних схов,
настане час, і їх розбудять, як соматі.
О, скільки б таїн люд у горах віднайшов,
аби навчився пам'ять гір читати!
* соматі – стан людини, коли спеціальними
медитаціями досягається вихід душі із тіла, яке стає
камене-нерухомим і може бути в такому стані
як завгодно довго.
Повертають до життя спец. методами.
Такі практики відомі в індуїзмі та буддизмі.
8.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.04.2017
Вже клин за клином линуть журавлі,
спішать із чужини до свого раю.
Несуть тепло на зморенім крилі,
весні відкривши шлях до ріднокраю.
І серце мре розчулено, коли
я чую сум і радість, й крик любові
в пташиному журливому "курли",
безмежно глибші, ніж в людському слові.
В негоду, в дощ і в зоряній імлі
веде їх клич. В нім – тайна диво-сили.
А ми, "царі", до рідної землі
цей потяг... в метушні життя згубили.
Розбіглись, розлетілись по світах...
Женуть нас злидні до чужого раю –
у найми – молодих і вже в літах...
Віками зло жене зі свого краю.
Невже це доля, воленька Небес?
Чом щастя люд на цій землі не має?.. –
Бо щастя в тих, котрі не ждуть чудес,
де одностайно зло народ долає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Летять, летять, летять літа,
Що мають крила журавлині.
За обрій сонце відліта
У хмарно - синій одежині.
Мовчать поля, мовчать ліси,
Спів солов’я безперестанку.
П’яніє небо від краси,
Напившися краси серпанку.
Знайшли веселики гніздо
І засміялося болото…
Неначе враз все ожило,
Знов крила прагнуть до польоту…
Синіє небо й далина,
Жита сміються над роками.
Лише зрадлива сивина
Вилазить інколи боками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727741
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Крізь плазму мокрого вікна
Свій смуток вилити назовні
І зрозуміти, що весна
На завтра сонця жмені повні
Тобі усміхнено хлюпне –
І день новий інакшим здасться!
І все приземлене, сумне
Переросте у хвилю щастя,
Яка накотить звідусіль,
Тебе накривши з головою…
І той полинний давній біль
Умить затягнеться травою,
А там – кульбабові луги
Заусміхаються медово.
І, вкотре сповнена снаги,
Ти на землі почнешся словом –
Таким натхненним і простим,
Бо все просте – першооснова:
Від чистих росяних краплин,
Від Бога, що постав зі Слова,
Від зернятка, що проросло
З-під ґрунту пагоном вологим,
Від рівчака, що стрімголов
Біжить по травах край дороги –
У лоно вічної ріки,
З малого плину – у велике.
Між днів, нестримних, гомінких,
Життя таке багатолике!
Лише будь пильним і лови
У цій шаленій круговерті
Цікавий ракурс і новий
Мазок на білому мольберті,
І щось у звичному таке –
Просте й водночас незбагненне,
Як перше сонце боязке,
Як скарб любові сокровенний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727750
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Новий день починається з тебе,
Із усміхнених рідних очей,
Із блакитного чистого неба,
Із душевних, ласкавих речей.
Доторкнися до серця словами,
Щоб відчула: прийшла вже весна.
Поцілуй мене медом - вустами,
Щоб повірила: в тебе одна.
Із тендітної гілочки вишні,
Що за ніч під вікном розцвіла,
Дивоцвіти красуються пишні...
Десь вівсянка свій спів завела.
Як курчатка, кульбабки жовтенькі,
Розбрелися в траві-оксамит,
Ніби сонечка, теплі, маленькі.
Неповторний весни дивоцвіт.
Серед квітів нарцис гордовитий
Клаптик сонечка в себе ввібрав,
І росою із неба умитий,
Світить ніжний промінчик заграв.
Все навколо цвіте, оживає.
Ця краса почина новий день,
Що гнітило, душа забуває...
Цю красу прийми, милий, лишень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727801
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[i]Миколі Годунку в День народження
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…
У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що, де, коли… їм треба знать!
І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус…
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.
Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзуно́к*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
Дідо́ Микола Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво, досвід.
08.04.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[i]Миколі Годунку в День народження
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…
У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що, де, коли… їм треба знать!
І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус…
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.
Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзуно́к*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
Дідо́ Микола Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво, досвід.
08.04.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 23.03.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 20.03.2017
Моя ти мово! Досі не в пошані!
Сиріточка, хоч матінка жива.
Женуть тебе в краї тобі незнані,
Земля своя притулку не дала.
Занедбана, бо ще й тепер “не в моді”,
Розгул чужинців- це авторитет!
А ти, загнАна в кут, в своїй господі,
Чекаєш, поки скінчиться бенкет.
Хоч час-від -часу піднімаєш голос,
Багато ще глухих в твоїм краю,
Кому потрібний той захланний-пафос,
Якими так хизуються, гниють!
Бо той хто рідну мову не шанує,
І матір рідну, боком омина,
Того Господь ,чужою не почує,
Яка б вона “шляхетна” не була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720267
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 20.03.2017
Ти знов приходила у сни
Матусю, з того світу,
А я прохала, поверни
Той час, що до відліту!
Лишись зі мною хоч на день,
Нехай відчую ласку,
Послухаю твоїх пісень,
Розкажеш диво-казку.
І я в обіймах, мов дитя,
Вколисана тобою,
Забуду все земне тертя,
Спочину в супокою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724034
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 20.03.2017
[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок хочу, сонця, відпочинку,
Помріяти бодай одну хвилинку.
В крилатих мріях заблукати враз,
В дитинстві опинитись водночас.
Дивитись в річку, наче у люстерко,
Як в небі - кольорова знов веселка,
Як пташечка співає в верболозі,
Як кіт розлігся на вузькій дорозі.
А потім перевести погляд в сад -
На справжній яблуневий снігопад,
Як вітерець з суцвіттям білосніжним
Кружляє в танці дивовижно ніжно.
Солодкі мрії пахнуть нагідками,
А я - мала, біжу напроти мами...
Яке то диво! Лиш прикрила очі,
І навіть відкривати їх не хочу...
04 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 19.03.2017
[i] З приводу недавніх подій навколо
ЕСП - "Еволюції Сайту Поезії"
[b][color="#077280"] Більш як півроку тому було
запроваджено дискусію поетів навколо наче б
то важливої теми щодо Еволюції Сайту Поезії,
розпочатої за ініціативи організаторів сайту та
окремих поетів. Ідея непогана. Дійсно покращу-
вати роботу сайту можна і треба. В цій дискусії
я брав участь, намагаючись внести свою лепту
в боротьбу з засиллям антиукраїнських елементів
на сайті. Це можна було б зробити і досить легко,
якби до того прагнули пани-організатори сайту!
Та хура з місця не рухалась. Натомість виявилось,
що сторінка перетворилась на баталії далеко не
літературного характеру. Причиною таких чварів
могло між іншим послужити прагнення організаторів
затії запровадити серед членів сайту дещо подібне
до совкового «соціалістичного змагання». Мета
такого заходу принаймні мені не зрозуміла. Перш за
все тому, що ними (організаторами) не подаються
критерії, за якими малось оцінювати твори аматорів.
А судді - хто?.. Адже для того, щоб оцінити той чи
інший поетичний твір, треба, меншою мірою, знати
елементи поетики, особливості художнього творчості
тощо. Хто з нас, аматорів, може об’єктивно оцінити
такі елементи, як: характер, ідею, сюжет, композицію
твору, його римо-ритміку та й тип жанру (елегія, поема,
сонет тощо)… Багато хто з нас не володіє достатньо
художніми прийомами вираження фабули, ідеї та сюжету
твору. Далеко не всі ще володіють граматикою та
елементарними правилами написання художніх творів.
Між тим невеличка групка "товаришів" сайту
разом з його натхненником паном Юхницею наполегливо
провадять крамольну, на мій погляд, думку про проведенні
так званих літературних конкурсів. Ці намагання нічого,
окрім пустого потрясання повітря, побудови авантюрних
прожектів та сіяння ворожнечі між членами нашого здорового
дружнього колективу, на моє глибоке переконання, не несуть.
Вистачить уже нам конфліктів, які стаються між вельми
«великоповажними» поетами у процесі очних зустрічей чи
після них. Слабкості загальної культури та емоціональні
сплески необґрунтованих амбіцій призводить до того, що
«закадичні» друзі стають ворогами і цілком пристойні твори
"шанованих" раніше друзів брутально ігноруються. Натомість
розвивається корпоративні, далекі від доброзичливості,
творчого зростання та взаємодопомоги стосунки.
Особисто мені хотілось би, аби пропоноване нашою
колегою «голосування списком» було відмінено, а список,
в який чомусь і кимось включено і моє ім’я, за висловом
одного з «достойників» сайту представника «чорних сил»,
було ліквідовано. А якась дискусія щодо «чорної каси»,
не підтвердженої документально, окремих членів сайту
просто обурлива!
Давайте займемось, якщо ми люди, більш корисними,
конкретними справами. Наприклад, матеріально та фізично
допоможемо обмеженому у своїх можливостях інваліду
Петру Пашковському (псевдонім «довгий»), видати першу
збірочку його прекрасних віршів. Для цього не треба творення
якихось кас чи рахунків у стилі "а ля Стасюк". Достатньо дати
певні доручення окремим активістам в організації публікації за
телефоном, а потім особисто і прозоро компенсувати кошти,
потрачені на виготовлення даної книжки.
Важлива, на мою думку, також публікація на сайті віршів наших
друзів, які відійшли у вічність.
Та ще скільки добрих справ можна зробити громадою
розумних, цілком здорових (духом і тілом) людей!
Об’єднуймось, шануймося!
З нами Бог[/color]![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718823
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 14.03.2017
Болем сльозина скапує.
Душу до крові драпає
Те, що орел роздвоєний
Кров точить з нашихз воїнів.
І вже не дні, не місяці,
Роки – бинтами, ранами.
В небо птахами – тисячі.
Сотні – в добі з кайданами.
Хустки чорніють траурні.
Землі гробами давляться.
Владці – в промови бравурні,
В ігри смертельні бавляться.
Досить! Терпець обірваний.
Сльози у жмут зав’язані.
В голосі – крик надірваний.
Діять ми - зобов’язані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723033
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Поділюсь окрайцем останнім
І підставлю плече тій людині,
Що мені в житті допоможе
Побороти біду в Україні…
Нехай плине старечий Дніпро,
Майорить долі стяг жовто-синій,
В позолоті щоб поле було
На моїй дорогій Україні.
Я возношу хвалу трударям,
Поклоняюсь забутій могилі.
Хай святиться віками земля
На моїй дорогій Україні.
Слава нації! Смерть ворогам!
Ці слова мають знати в країні…
Бо творяться «незвичні дива»
В незалежній моїй Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723338
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Вертоліт... Остання вже надія...
Без душі цей птах... та дасть тепло...
Куля в тілі! - Ох, ви ж лиходії!..
- Горе, мамо!.. Горе обняло...
Я не міг, ріднесенька, інакше!..
Таким юним... зброю в руки взяв...
Ти, матуся, знаю... дуже плачеш!..
Син поїхав... захистити край!
Вертоліт... І лікар - Янгол... Рана...
Зникне лихо... наче чадний дим...
- Все зі мною добре буде, мамо!
Повернусь!.. Чекай мене живим...
На зорі звертаєшся до вдачі...
Небо скаже... що війні - кінець!..
Ти мене побачиш... сонце наче...
- Так зігрію... я твій промінець!..
----------------------
Хлопець знав... для неї... самий-самий!..
Так хотів... щоб чула ті слова...
Шепотів... як дуже любить маму...
Але тіло... кинула душа.
- Вибач, мамо!... Твій синок загинув...
Плямочка кривава... Розписи атак...
Він від нас... у другий світ полинув...
Плаче небо... Горя вірний знак...
Ми помстимось ворогам!... На згадку...
долі їх залишимо в вогні!
Пам`ятатимуть усі нащадки...
Кров пролиту... в рідній стороні.
22.07.2016 р.
Фото з інету.
Прости, мама…
Вертолет… Последняя надежда…
Птица без души… несет тепло…
Ранен я!.. В крови моя одежда…
- Горе, мама!.. Горе к нам пришло…
Я не мог… не мог, пойми, иначе!
Добровольцем… сразу на войну!..
Ты, родная, знаю... горько плачешь…
Сын уехал… защищать страну!
Вертолет... И доктор - Ангел... Рана...
Я вернусь домой… Вернусь... живой!..
- Все со мной в порядке будет, мама!
Скоро буду... рядышком с тобой.
Подойдешь к окошку ранним утром...
Сердце отогреть зари теплом...
Там меня увидишь... солнце будто...
- Буду, мама... я твоим лучом!..
---------------------
Знал, что для нее он... самый-самый!
Так хотел... услышала чтоб мать!..
Посылал слова... с любовью к маме...
А потом вдруг... перестал дышать.
- Мать, прости!.. Не сберегли солдата…
Нет родимой... Звездочки твоей!..
Плачет небо... горькая утрата!..
Полыхает горе на войне...
Отомстим за парня!.. Без сомнений!
Отомстим врагу за боль... вдвойне!
Будут помнить сотни поколений...
Пролитую кровь... в родной стране.
21.07.2016 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679319
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
"Знаєш у чому *** жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози ... навести красу, і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін
Українська жінко, та не тільки,
Кажуть, що Ти створена з ребра…
Певно, ні! Бо можеш ти за хвильку,
При біді позичити добра.
Може це добро останнє в тебе,
Та ти бачиш, що комусь біда.
Можеш навіть прихилити небо,
Коли горе в когось вигляда.
Жінці варто лише посміхнутись,
Поділитись поглядом на мить…
Може все в душі перевернутись
І тоді бажаєш знову жить…
Що без жінки чоловіча сила,
Чого вартий чоловік без Вас?
Жінка є для того, щоб любила,
А все решту, то уже від нас.
Найдорожчі наші і найкращі,
Наречені, мамці, бабусі.
Ми були б в житті без Вас пропащі,
Вас, жінок, ми любимо усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722041
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
"Знаєш у чому *** жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози ... навести красу, і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін
Українська жінко, та не тільки,
Кажуть, що Ти створена з ребра…
Певно, ні! Бо можеш ти за хвильку,
При біді позичити добра.
Може це добро останнє в тебе,
Та ти бачиш, що комусь біда.
Можеш навіть прихилити небо,
Коли горе в когось вигляда.
Жінці варто лише посміхнутись,
Поділитись поглядом на мить…
Може все в душі перевернутись
І тоді бажаєш знову жить…
Що без жінки чоловіча сила,
Чого вартий чоловік без Вас?
Жінка є для того, щоб любила,
А все решту, то уже від нас.
Найдорожчі наші і найкращі,
Наречені, мамці, бабусі.
Ми були б в житті без Вас пропащі,
Вас, жінок, ми любимо усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722041
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
Родився у Карпатах – будь гуцулом,
А на Поліссі – будь поліщуком.
Не падай на коліна перед дулом,
Будь українцем, справжнім козаком.
Носи у серці тризуб золотистий,
Знамено синьо-жовте у душі,
Знай, Україна - Матінка Пречиста,
Багатство в волі, а не у гроші.
Будь гідним сином рідного народу,
Шануй батьків і землю бережи.
Могили тих, хто нам здобув свободу,
Сам доглядай і внукам накажи.
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722042
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 14.02.2017
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Знов за хмари, в небо синє –
журавлиний клин...
Вкотре – "... кача по Тисині"...
Вкотре – болю плин...
Світлодарською дугою
смерть пройшла (по дань!),
залишивши за собою
океан страждань.
Крові! Крові! Море крові –
вампірякам пир...
І кричать сліди багрові
від убитих тіл.
Бог візьме їх всіх до Себе,
прийме і земля...
Світлі душі линуть в Небо
через гріх кремля.
Шиють в лазаретах рани,
в муках – вояки...
Щось не те твориться з нами,
любі земляки:
ситі виродки пропащі
в розкоші живуть –
найсвітліші і найкращі
в Небо йдуть... і йдуть...
20.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.11.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 09.11.2016
Духовного прозріння час надходить –
Великий Піст, спасительна пора.
Для вічного життя він нас відродить
І радістю наповняться серця.
Для цього покаяння шлях пройдемо,
Оцінимо, що зроблено в житті.
Побачимо чіткіше ми проблеми,
Що приховались в глибині душі.
На Прощеній неділі ми збагнемо:
Що завтра покаянний цінний час.
Не промарнуймо ми його даремно,
За вічність боротьба чекає нас.
Взаємне прощення додасть нам сили,
Полегшивши гріховний наш тягар,
Який на серці десь ми утаїли
Від різних непорозумінь та чвар.
Наш труд духовний укріпить молитва,
Утримання в їді, від лишніх слів.
У піст свідоміша за вічність битва
З оплакуванням всіх своїх гріхів.
Нехай цей піст даремно не проходить,
Потрудимось духовно в нім сповна.
Для вічного життя він нас відродить,
Щоб славити Воскреслого Христа!
16.02.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244968
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 13.03.2016
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Прощена неділя" АВТОР: irinag
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409565
******************************************
Настала Прощена неділя,
Прощення мушу попросить!
Бо це є Божа настанова,
У цей день прощення робить!
Та я не проти, всіх пробачив,
У всіх прощення попросив,
І у молитві я до Бога,
Лишень одненьке попросив.
Мій Боже, Ти святе спасіння,
Одне лишень Тебе прошу,
Щоб не кінчалася неділя,
Хай вже триває до скону...
Хай люди кожен день прощають,
А не чекають раз на рік,
Бо ж ти, мій Боже, закликаєш,-
Прощайте, хай би цілий вік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421870
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 13.03.2016
Ридала ніч осколками зорі,
А Місяць рахував їх наче долі,
А ми під грушею, ще школярі,
Були удвох, кохана, із тобою…
Вже сад відцвів – змінилося життя,
Я цілував твої гарячі плечі,
Моя єдина, я ж тебе кохав,
Хоч я мовчав, бо зайві були речі.
Та й і тепер цілунки до душі,
Гармонія життєва в нас єдина,
Б’ються серця в осінній тишині,
Бо ти моя і нині половина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605373
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 12.09.2015
[i]До подій 31 серпня під ВР…
[youtube]https://youtu.be/GODlHKTItg0[/youtube]
[b][color="#f01111"]Ми судимо по результату
Той неочікуваний чин…
За чином тим не бачим татя,
Що є одною із причин!
Копнемо глибше – зрозумієм,
Що тать той злющий – в нас самих:
Ми благодушність всмак лелієм…
Ще й недолугість – як на сміх…
І посилаємось на Бога,
Щоб більш нічого не робить…
А треба б Князя Тьми земного
В його “сортірє” утопить!
Увірували – власть від Нього,
Бо Він, твердять нам, всемогуч!
Та краще б нам замісто того
Прогнать… і сеней, і петруш!
І всіх колишніх президентів,
Що обдурили нас – і край –
Й самі пішли у резиденти
Ворожих сил. Тепер карай…
Карай їх, Боже наш, за зраду,
За те, що баченому злу
Служили… Щоб найкращу раду
Віддати ПееНХа-козлу …
Й зробити цапом-відбувайлом –
Прокляття! – звісно ж, свій народ…
Від гір Карпат й до Криму яйли
Без векселів і нагород!..
…То станьмо ж,братці, пред люстерком
Та все, що слід йому сказать,
Скажімо – щиро і відверто –
Й поставим –
НАМ –
оцінку…
«п’ять»![/color][/b]
1.09.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603525
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 03.09.2015
У співавторстві з Любою Ігнатовою.
Слово віри у грудях звучить,
У соборну святу Україну.
Хлібне поле і неба блакить -
То є прапор моєї країни.
Іди до вершини, мій мудрий народ
В думках будь і в діях єдиний.
Бо ми - україці, ми прагнем свобод,
Ми вірні своїй Батьківщині.
ПРИСПІВ :
Живи, Україно, квітуй у віках,
Палай у серцях, наче ватра!
У світле майбутнє обрали ми шлях,
Сьогодні, для внуків, на завтра.
Об’єднайся, народе, в кулак,
Від Полісся до Чорного моря,
Герб країни – це добрий нам знак,
Щоб ніколи не знали ми горя.
У кожного в серці єдина мета -
Щаслива і вільна держава!
Для нас ти країно, як Матір Свята,
Ми горді тобою по праву!
ПРИСПІВ :
Живи, Україно, квітуй у віках,
Палай у серцях, наче ватра!
У світле майбутнє обрали ми шлях,
Сьогодні, для внуків, на завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592770
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.07.2015
В соавторстве с Потусторонним.
Наш век смеётся, плачет невпопад,
Играет смело в "русскую рулетку ";
И, созерцая тусклый звездопад,
Махровым матом мягко стелет клетку ...
И "секонд -хенд " беря на абордаж,
По весу тряпок раскупая души,
Из фильможизней лепит антураж
Лапше "пророков " подставляя уши ...
Переосмыслив формулу любви,
Собрал манатки ...И, кляня дорогу,
Построив мегаполис на крови,
Ногой стучится в ожидальню к Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592914
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.07.2015
[i]Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх... [/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/cpuwBhLKFLc[/youtube]
[color="#0080ff"][b][i]Слова кохання… мають силу,[/i]
[i]Як будь-які гучні слова,
Чуттями кинуті красиво…[/color]
[color="#ff0000"]Від
них
шаліє
голова! [/color][/color]
[color="#0080ff"]А серце спить… Воно розумне.
Бо в ньому ка́рби Бога є.
Коли мовчить – воно щось дума,
На кшталт того, чи то – твоє…
Відтак не в слові вся причина –
В чуттях, що пишуть коди… щасть.
Перш ніж наважитись до чину,[/color]
[color="#ff0000"]Укміть,
чи
слово
серцю в масть![/b][/color][/color]
8.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 03.05.2015
[i]Куди йдемо, братове?..
Благовіщення...[/i]
[b][i][color="#ff5900"]О, як обрид скрипучий галас вулиць,
Свавілля рейок – гільйоти́н метро!..
До тиші з болем мрійно я приту́люсь:
Шукаю спокій і сюжети про
Сільську ідилію, де солов’ї і жаби
Хорали в ніч на всі лади ведуть...
Там заспівав натхненно з ними й я би,
Аби той спів проклав до раю путь…
Аби в гармонії народжувались діти,
Аби лилася солодкість пісень…
Аби було де душам грішним дітись,
Аби був мед в житті – і ніч, і день!
Відтак і мрію… щось про тихий хутір,
Де – бджілки лиш та вільні козаки́…
Де б не чували, що воно є “путін”,
Де б все було стеменно... навпаки.
А ще... щоб нас турботливо коза́чки
Чекали з поля у вечірній млі…
Щоб у душі росли святі заначки
Про рід людський, квітучий рай Землі.
І вірю я, що там, де тихий хутір,
Козачка Та... чекає вже й мене…
Нехай звучить пророцтво надто круто,
Та доля та поета не мине.
Бо знаю певно, що комусь в пригоді
Я стану ще, хоча уже – роки́…
Неда́рма ж бо козацької породи
Й родився в плавнях Удаю-ріки![/color][/b]
07.04.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 11.04.2015
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 11.04.2015
[i]Інколи буває… такий стан душі що…
хочеться музики… високої, незвичної…
Такої, яка раптом… приведе вас в альпійські луки
Тіролі, де квітують едельвейси… де чується аромат
цнотливої природи в унісон співу баранчиків* душі...
[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]
[b][color="#751c1c"]У світлу рань душа співає йодлем**
під пригравання шалу віщих снів,
Та мить стає – немов хорти голодні,
коли змовкає той чарівний спів…
Навколо тебе колорит альпійський,
а в тілі сонми незвитяжних сил:
під стать любі рекорди олімпійські…
немов би ось… гектар трави скосив…
І музика душі в далекій висі
сягає раптом у казковий край,
де жайвір в небі непорушно висне
і прочиняє двері... в сущий рай…
Від тих шалених духу варіацій
спирає подих… лоскотлива мить –
душі і тілу хочеться вібрацій,
знов народитись хочеться… І – жить!
Життя і є та музика чарівна…
І хто ввібрав її у свою суть,
той буде цар, а як вона – царівна:
вам вічним сном ще довго не заснуть.[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула (рос.).
**Спосіб виконання пісні, поширений в Тіролі
та інших провінціях і країнах Західної Європи.[/i]
[youtube][/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015
[i] Ностальгії совковій...
[/i]
[b][i][color="#5800bd"]Мало кануло в Лету ще часу,
Коли дітьми неначе були,
Та збудились від сну біомаси,
І в нудьзі постаріли гримаси,
Потрухлявіли зборів столи…
...Де ти, наша Наташа Вітренко
І при-МАР-ний, як вій, писарчук*?
Виповзайте на сонце скоренько,
У Кремлі вас вітатимуть, сук!
А де ще́ отой пастор cовковий –
Всім відомий “кумир”-губошльоп?..
Мо’, збирає на пам’ятник новий,
Щоб об нього розбити свій лоб?
А відомий гонитель історій –
Горезвісний поет… і мороз?
Проектує новий крематорій
Для буремних теорій і проз?
Ну, а той “гречкосій” – Порновецький,
Що махнув назавжди за кордон?
Студіює пісні половецькі
Чи шизоїдний пестить синдром?
Холуї, що мостирили Хаму
До штиблетів заморські шнурки –
Де вони?.. Продали ж бо, як маму,
Україну імперські совки…
…Ще б хотілось згадати немало
Українських “героїв” ганьби,
Що вплітали за дві щоки сало,
Та були у Кремля як раби…
То ж, як класик сказав, те ми й маєм
(та не чують поденки вини!),
Що ніяк не йменується раєм:
В Україні – гієна війни![/color][/i][/b]
[i]11.03.2015
_________
*Прес-секретар і закулісний друг очільниці ПСПУ.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565746
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015
[b][color="#b80909"]Им не хватило Новодворской…
За ней ушел Борис Немцов!
Убит! Так нагло, по-воровски.
А кто за ним?.. Спросите псов!
Убит!.. Они боятся правды,
Как сатана чумной – креста!
Убит коварно, подло, крадясь –
Метода борова проста!
Диктатору ты неугоден –
Стоишь за правду – получай!
И так в России год за годом –
Таков у банды обыча́й!
На черносотенцах держалась
В империи любая власть:
Крови́ невиданную алость
Псари-подонки хлещут всласть!
Опричники слылú при Грозном,
Охранка – блудника Петра!
Екатерининские розги...
Сексоты Нового царя!
...Но хватит нам лукавить миру:
Придет, Вол Дырь, и твой черед –
Диктаторы Рассеи, в “ирий”!.. –
Грядет
возмездие,
урод! [/color]
[/b]
[i]28.02.2015
___________
*Опубліковано на СТИХИ.РУ та на ФБ
http://www.stihi.ru/2015/02/28/6927
© Copyright: Олекса Удайко, 2015
Свидетельство о публикации №115022806927 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563199
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Дитинство... Ти мені дісталось
щасливим лиш в надіях, снах,
та ще – у пі́сні. Я купалась,
мов рибка, в маминих піснях.
Із сонячним промінням ранок
будила чарівна краса –
матусине мецо-сопрано
злітало птахом в небеса.
Усі довкола завмирали,
коли звучав небесний спів.
Аж до мурашок пробирали
той тембр і магія чуттів.
Безжальна доля злий сценарій
вдові писала молодій...
Не довелось співати арій,
хоча – кому, якщо не їй?!
Весь біль свій в пісню виливала.
З роками, я збагнула... враз –
вона коханому співала
увесь свій вік, щодень і час...
Вже я – мов перезрілий колос,
та ясно чую дотепер
матусеньки чарівний голос,
що ллється із небесних сфер.
28.02.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563124
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Моя Вкраїно матінко, небога
Чого так довго терпиш і мовчиш?
Втомився вже звертатися до Бога,
А ти моя кохана спиш і спиш…
В очах глуха полуда – заволока,
Собачі зграї гавкають скубуть.
Та що мене; не чуєш і Пророків,
Дніпрові хвилі плачуть і ревуть…
Допоки ж ти мій змучений народе
В куточку будеш плакати й мовчать.
Хіба тобі це личить мудрий Роде...
У себе дома цуциком скавчать.
Кайдани скинь; не сковують хай волю,
Розсиплеться полуда наче лід.
Кусати зайдам досі нашу долю,
Нехай в Орді загубиться їх слід..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559648
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 16.02.2015
А чи нам можна поміняти долю,
Чи замінить життєві сторінки,
Засіяти зерном життя по полю,
Перепинити із крові струмки?
Чи зможемо радіти, коли спокій,
Спинити одержиму ворожбу,
Чи зможе в небо вознестися сокіл,
Який буває завжди на льоту?
Чи на святій землі Дніпро всміхнеться,
Чи згасне берегова ворожба,
Чи чайка наддніпрова усміхнеться,
Потоне у святім Дніпрі журба ?
Мій рідний краю, люба Україно!
Твої ми діти – воїни твої…
Тут наша доля – доля солов’їна,
Родина ми на цій святій землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555916
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Ми можем простір слізьми мити
І сіять гнів серед юрми.
Та Матір мусим захистити.
Бо хто це зробить, як не ми?
Жуків рашистських й колорадських
Зумієм вивести з землі.
Нам світ плече підставить братське.
А - ні, то сам піддасться тлі.
Ми - люди вільного народу.
Звів меч над нами? Йди у прах.
Лиш Богу діємо в угоду.
Байдужість вимели і страх.
23.01.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554262
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Така зима, безсніжна, сумно-чорна,
На дротах повсідались горобці,
Насупивсь день, сердитий, йому можна,
Бо небо знов предсказує дощі.
А день святий! Сьогодні Бог з`явився
В трьох іпостасях, на ріці Йордань,
Коли ввійшов Ісус , де охрестився,
Чув Отчий голос, і Дух Святий літав.
Хрестив Іван людей, й не сподівався,
Побачити і охрестить Христа,
Почути Бога, громом обізвався-
“ Це син улюблений! Вподобав його я!
То ж веселімся! Сніг чи дощ, байдуже!
Вітаю всіх з Водохрещами дня,
Свята водиця хай усім поможе.
Обійстя покропіть! І пийте для добра!
З Водохрещем всіх, мої любі! Будьте здорові і благословенні Господом!
Нехай Господь охороняє нашу Україну , вас та ваші родини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552909
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
З Різдвом Христовим всіх вітаю,
Багато радості бажаю,
Христос родився у ясині,
І буде мир по всій Вкраїні!
Нехай мине лиха година,
Щоб була вільна Україна,
Щоб прославлявся рід увесь
Христос родився для нас днесь!
Несе господар сніп у хату,
Дванадцять страв,ялинку Святу,
Бо Бог Предвічний народився,
Зорею в небі засвітився!
Христос рождається! Славім Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548994
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Україно моя неповторна,
Неспалимий мій лагідний спів.
Твоя мова в віках непоборна,
Не знайду для любові їй слів.
З Новим роком моя Україно
В крилах віру несуть чаклуни.
Ще розквітнеш могутня й єдина,
Захистять тебе внуки й сини.
Не забули солдати в окопах,
Скоро прийдуть чекайте в Горбах.
Засиділася ваша вже жо.а,
Їздить досі на наших плечах.
Пора брати "правИло" у руки,
Поки в душах вогонь не потух.
Очі всохли уже від розпуки,
Пора браття позбутися мух.
Лише красти навчились примати,
Нас дістали вже ваші байки.
В нашій хаті пора вже забрати,
Те що наші надбали батьки.
Нехай згинуть іудо - ординці,
Хай повіситься жид і москаль.
З Новим роком мої українці,
Дома ми свого щастя коваль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547981
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Де небо у зорях,
Де Місяць у хмарах,
Де сріблом засіяний шлях,
Святкові ялини
Зібрались до танцю,
Із вітром, що дме по полях.
Біжать сиві коні
Легенькою риссю,
Санки залишають сліди…
І Місяць з-за хмари
На шлях поглядає,
Чекає на днях коляди.
Вертепи готують
По всій Україні,
Колядки вивчають нові,
Морози гаптують
Сніги світло сині
І мерзнуть круті береги.
Морози тріщать,
А сніги пеленою,
Метуть, засипаючи путь,
А діти з вертепом
Зібравшись юрбою,
Різдво в кожну хату несуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546498
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2014
Відкинула всі плани, всі намітки,
як відьма, зла і стомлююся швидко,
бо вичерпався сонячний заряд.
Коли вже на нулі всі батарейки,
тут не поможуть фітнес, йога, рейки –
без Сонця скнію "надцять" днів підряд!
Похмурі дні геть висмоктали сили...
О Сонечко! Я жду твого "посилу",
всміхнувшись, батарейки заряди!
Хоч ненадовго виглянь – на годинку –
і дзиґою невтомно, без спочинку,
завершу враз всі плани і труди.
Почула Зіронька, всміхається годину,
бо знає – гине сонячна людина...
13.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543400
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014
[i]Окрім 33-го ще був і голодомор 47-го…
[b]Не зажмурюйте очі на дійсність.
Ви тоді ще, мабуть, й не жили,
а у нас мозолі від тих істин
ще печуть, немов краплі смоли.
Може, ви у болоті ховались,
коли ваші горіли хати́,
а чинянки* під клунею рвались,
й не було куди дітям втекти?..
Знали ви, як жаду́ ми плекали
про хлібці із муки жолудів,
як бруньки, мов цукати, зривали
із дерев рученята худі?
Може, чули, як діти у сте́рнях
видлубали з землі колоски,
а на них чатувала вже че́рва**,
щоб здобутки додати до скирт?
А чи знали, що двісті лиш грамів
важив в полі тяжкий трудодень,
як хотілося їсти ночами,
бо без хліба, бувало, – весь день?!
Може, вам, добрі люди, відомо,
що батьки не уникли тюрми
за мішок бур’яну для худоби,
щоб не пухнули з голоду ми?..
Чи чекали ви з тепетом вісті
із копалень брудних Воркути?
Як дитячі котилися слі́зки
на батькІв довгождані листи?..
Як цього ви в житті не пізнали,
й через душу оте не пройшло,
і серця, як вогонь, не палали,
ви не знаєте, що таке – ЗЛО…[/b]
25.11.2014
_________
*Бомби [/i]
**Об'їзчиками звали тих сторожів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 27.11.2014
[i]Інакомислі читають...
Закритими очима...[/i]
[i][b]О, поэтическое имя!
Весь пыл души ему дарю,
Его в стихах воссоздаю
И восхищаюсь только им я,
Других имен не признаю!
И всем нутром осознаю,
Что красота стиха не в рифме,
А в героине – диве Римме...
Стройна, пластична, будто лань, –
Природы щедрой изваянье.
Она судьбы счастливой дань,
Очей моих очарованье.
И для скульптур седого Рима,
Пожалуй, не было натуры,
Изящней, красочней фигуры
Неповторимой дивы Риммы.
И взгляд ее очей раскосых
С прищуром тонким и лукавым,
Ресницы – свежие покосы,
И волос – пахнущие травы,
И лепестки тюльпана – губы,
Не целовавшие помады,
И профиль носа, жемчуг-зубы
Под стать чертам богинь Эллады;
Лицо естественно, без грима...
Такая наша дива Римма!
А ножки, ножки! Что за чудо!..
О них рассказывать не буду:
Я не хотел бы тешить тех,
Кто ищет сладость в наготе.
Но лишь скажу вам по секрету,
Что ими сам я был пленен,
И, созерцая ножки эти,
Был страстью буйной опьянен...
Мне хочется подняться выше.
Но как пройти мимо пупка
Или волшебного цветка?..
Не оступиться б. Тихо, тише...
Там сказка дивная – огниво!
"Там чудеса, там леший бродит,
Русалка на ветвях сидит..."
И дивный месяц небосводу
Там злато-серебро дарит...
Но кто посмеет взять огниво
Легко, свободно, без прелюда,
Не жди, вандал! Не будет чуда!..
(Чтоб впрок пошел для вас прелюд,
Закончить надо этот труд!)
...Под одеянием нагрудным
Девичьи, жаждущие груди:
Как перст, торчащие соски –
Щедры Ваятеля мазки!
А шея!.. С матовым загаром,
Длинна!.. Ну, как у лебедей.
И говорят о ней недаром:
"Не видел я таких... людей!"
Но полно! Стих писать – нет мочи!
(Нужно ль кому такое чтиво?!)
Не лучше ль ждать блаженной ночи,
Чтоб поискать... в дупле... огниво?..[/b]
7.10.1988, Ялта[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537914
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Голодомор – страшне, направду, слово.
Що означає? Різновид війни.
Вкраїна знає…. Їй вінок терновий
Вдягли й розп’яли - винну без вини.
Зерно-поживу вигребли з комори.
Лишили білу в хаті танцювать.
Писався присуд пострілом «Аврори»:
- Тому лишатись, а тому вмирать.
Хліб-сало люблять українці мати,
Садок ростить, збирати колоски.
Тому й закули у голодні лати,
Під серп поклали власницькі думки.
Часи заслань, могил, канібалізму.
Усе це дух тиснуло до землі.
По трупах йшли вперед до комунізму.
Та Бог поміг, звернули із путі.
І хай в коморах пам’яті лишився
Той чорний страх, що гідність прогинав.
Наш люд піднявся, в дусі відродився.
Ковток свободи силу йому дав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538119
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Ця війна – ні впало, ні сіло.
Ти покинув мене, коханий.
Заговорюю твої тіло.
Заціловую твої рани.
Без молитви ні дня, ні ночі,
Без сльози, що обличчя палить.
Бачу лагідні твої очі.
Чую слово, яке дурманить.
Не стомлюся тебе чекати.
Не розучусь тебе любити.
Повертайся живим, солдате.
Нам ще долю на двох стелити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537150
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 16.11.2014
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 16.11.2014
« Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Знущаються вами.»
«КАТЕРИНА»
Т.Г.Шевченко
Батьку наш далекоглядний,
Ще в роки далекі,
Ти все бачив наперед,
Наш край і лелеки…
Що з пробитими крильми
Лягли серед степу,
Що оплакані людьми,
Через ту халепу,
Бо ж «сусіди – москалі»,
Сунуть знов ордою,
Не дають і нині нам
Трикляті спокою.
«Урагани» й «гради» їх
Вибили пшеницю,
Зброю атомну у Крим
Сунуть…Чи ж годиться?
А Ти ж нас застерігав,
Так не раз бувало,
Хто твої слова читав,
Розуму хватало…
Не вклонятись «москалям»,
Не просити газу,
Через той смердючий газ,
Маємо заразу.
Поки ще мовчить народ,
А «москаль» все лізе,
Закривають знову рот,
Брязкають залізом…
Просимо: скажи ще раз,
Щоб піднявся люде,
Може прийде і наш час,
«Москаля» не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536375
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Щось із старої мушлі...
[b][i]Я бреду по озябшему лесу,
Обветшалой и грустной листве
И любви недопетую песню
Пою молча, не внемля молве.
Вот и речка. Два берега сонных...
Ты на том, я – на сем берегу.
Там вода – цвет очей твоих томных,
В своей памяти их берегу.
И два берега те – наши судьбы –
Сплетены рукотворным мостом.
Им в горячем объятьи уснуть бы
До весны воскрешающим сном!
Впереди еще стужи и вьюги,
Лед скует воды тайную гладь,
И зима для тоски, для подруги
Возведет небывалую гать.
И уснут... и дубравы, и веси.
И зима, сон творя без конца
И вторя колыбельную песню,
Убаюкает наши сердца...
*
...В зимней дреме весны пробужденье
Я предвижу. И – в сердце ношу
Любви старой второе рожденье!..
Хоть тебе я о нем не скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Вірш публікувався раніше. Озвучила, внісши невеликі зміни.
Восени у листопаді
мерзнуть мавпи в зоосаді,
носороги, крокодили
і жирафи, і горили,
і папуги, і слони –
бо із тропіків вони.
І канючать, невеселі:
"Дайте теплої оселі!"
А ведмедик косолапий
ліг в барліг і смокче лапу,
він чекає вже весни
і солодкі бачить сни.
Раді холоду оле́ні
і пінгвіни, і тюлені,
і песці – усі пустують
і нітрохи не сумують.
Всі вони страшенно раді
холоду у листопаді
і співають жартома:
"Вау! Спеки вже нема!
Друзі! Скоро вже зима!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536037
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Накрила ніч в донеччині село,
Накрила «градом» східного сусіда
І невідомо скільки полягло …
Та знали всі звідки смертельні біди.
Земля стогнала, смерті плуг орав,
А москалям прийдешнім наплювати,
Шибки дзвеніли, комин відлітав,
Строчили навіжено автомати.
Ішли бої, на брата сунув брат,
А у кремлі х…й.ло ковтало віски
І по наказу сипав знову «град»,
Росли хрести, могили, обеліски…
Війна за волю, за свої права…
Ми москалів у гості не просили,
Та доки не збудуємо рова,
Ми віддамо за мир багато сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535328
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 09.11.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 06.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
[i] В перші дні незвичайного
листопада хочеться чогось
солоденького або веселого...
Щоб сказати: "Все гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже з неба суне листопад…
Наш вередій, чука́ло* вад:
Не хце** ні літа, ні зими!
Він – хананóк***, як дехто ми…
Скидає з себе жовтий лист –
Свій камуфляж. С-с-с-епаратист!
Пожухлий клин іде під косу –
Бере кермо… провладна осінь!
Та поміж хмари де-не-де
Яскраву сукню ще пряде
Привітне сонце в нагороду
За толерантність всій природі,
Що береже від скону люд.
Він терпить утиск звідусюд:
І від негод, що зносим ми,
І від потомної зими...
О, незбагненний ли-сто-пад!
Він так приходить… не у лад!
Та не кажіть, що ми не раді
Цьому дивнóму листопаду…
Дасть Бог, хоч він відсепарує, –
Нехай та роль йому пасує, –
Від чуйних тих, хто вже не чує,
Хоч неумисне, та не всує.
Отак крокує по планеті, –
Добро, хоч пішки, не в ракеті, –
Немов коштовний аметист,
Наш листопад-сепаратист![/i][/b]
02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче (пол.)
**Баловень (рус.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014
Як Муза поруч, я в раю,
Бо квітне все - береться сила…
Я так життя тоді люблю
І доленька моя щаслива.
Живе поезія в мені,
Що новий крок, то нові рими,
Горю, неначе у вогні,
Втікають вдаль холодні зими.
У квітах сяє білий світ,
Надуті в кораблів вітрила,
Лиш ті збираються в політ,
У кого є могутні крила…
Польоту смак відчув давно,
З роками виростає сила,
Поезіє - ти той вінок,
Що мені долю замінила…
Коли лечу в твоїх думках,
Як піднімаюся до хмари,
Тоді син неба, а не птах,
А світ освячують стожари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534016
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 02.11.2014
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 01.11.2014
Не хочеться зриватися із ліжка,
Як непогода за вікном гуде.
Уже і сніг з дощем уперемішку…
А в тебе очі – травень і едем!
Зіниці дивні аромату хвої,
Троянди білі, м’ята і покій!..
Чому ж так важко стрітися з тобою?
Чому без тебе дні такі гіркі?
Ця осінь люта лиш тривогу сіє,
Печаль, занепокоєння і біль…
Напевне, я по-іншому не вмію,
Аніж тобі творити у журбі.
29.10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533295
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 01.11.2014
Ніколи б не подумав, що ця осінь
Мене до написання спонукне.
Жовтіє листя… Ні, це не здалося…
Насправді, це пригнічує мене.
Пригнічує, і так, що не заснути,
Й депресія осіння – не вина…
Зі сходу болем і війною чути.
Болить на всю країну ця війна.
06.10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528185
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 01.11.2014
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 01.11.2014
Осінній день у глечик димаря
Налив густого во́гкого туману,
А горобині кетяги горять,
На паморозі білу порцеляну
Течуть багряно викислим вином,
Немов поранив жовтня хтось у груди...
І жолуді тріщать, як доміно,
Настукують свої чудні етюди.
Осінні мряки виїли парчу,
Із листя змили золото сусальне.
Ні посвисту,
ні крику,
ні плачу -
Лише німе спустошення криштальне.
Лиш я і сад у пасмах димарів,
Що злилися із молоком туману,
І яблук мерехтливі ліхтарі
Над мокрими штахетами паркану...
І перемерзла вицвіла блакить,
Що сніг плекає у своєму лоні...
Кленове листя жмутками летить -
Легке і тепле, як твої долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532877
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 01.11.2014
[i]Любовь и жизнь - одно!
Николай Гумилев[/i]
[b][i] Зустрічать піду, де ми розстались,
Щоб відчуть кохання щасну мить.
Лиш подумай: що іще зосталось,
Чим ще можем на цім світі жить?
Дім – робота – діти – магазини:
Бісів круг і суєта суєт!..
А ще будуть... осені і зими,
Ще вони напишуть свій сонет.
Лиш кохання вирве нас із круга,
Лиш воно зігріє душу й кров!
Що миліш, утішніше за друга?
Що сильніш, величніш за любов?!
...Зустрічать піду, де ми розстались,
Щоб не рвать між нами срібну нить...
Так багато в нас іще зосталось,
Що нам варто на цім світі жить![/i][/b]
[i]26.09. 2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 31.10.2014
Берези холоду здались.
Віддали золото з розпуки.
Від них дуби міцніші й буки,
Вони лиш трохи роздяглись.
Трава укрилась морозцем.
Ще навіть колір не змінила,
Бо фарби в сонця не купила –
Вона з порожнім гаманцем.
Підкине вітер грошенят.
Трава не раз його приймала,
В м’яку постельку укладала,
Неначе кішка кошенят.
Лиш скаже, дасть на фарбу вмить
Усім, до кого йшов у гості.
Свічками запалає простір,
Поки зима не загасить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533686
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Так заглядає мило сонце
З-поміж оголених беріз.
Проміння кидає в віконце,
Садок освітлює і ліс.
Забився дзвоном голос пташки,
Із хат побігли діточки.
Пернатим уділили кашки
Із милосердної руки.
В шпарки сховалась павутина.
Бо баба літо провела.
Ще дише холодом долина.
Височина в танок пішла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533690
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Розбита дружба, ну а де ж душа?
Холодний ранок не співає зрання,
Вже змерзли квіти, що у споришах
І снігурами повниться кохання.
Біжать по небу хмари і мовчать,
Посходило зимове жито в жовтні,
Синиці під вікном, вони не сплять,
Із неба дивляться бійці із «сотні».
Народ і далі сурмить у набат,
«Гради» ревуть, на сході України
І проводжають у останній путь-
Батьків, хто брата - мати сина.
Вантаж «двохсотий» через москалів,
Вагонами іде по всій росії,
А люд російський наче онімів,
Він зло і нині сіє по Вкраїні…
Були ж ми разом, падали під танк,
В крові сади і нині під Смоленськом,
Та вам до серця кровососний пан,
Що в нас ху…лом поміж народу зветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532615
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Ворон кряче у діброві,
На порваних струнах.
То бандури українські,
Досі плачуть в трунах…
Гей вставайте, українці ,
Геноцид триває.
Борні нашій на Покрову,
Сімдесят минає…
Наче й маєм незалежність,
Начеб - то й світає.
Та не видно сонця браття,
Бо її немає…
Тож візьмем голоблі в руки,
За своїм звичаєм.
Так як брали наші предки,
Хай втікає каїн…
Українці мають мати,
Знов свого Богдана,
Україна українцям,
Нам, Всевишнім дана…
Геть паскуди з України,
Зайди – бусурмани.
Проросло уже насіння,
Є в нас отамани…
Під Покровою коріння,
Виріс ватажок.
Українець, славний лицар,
Гетьман Тягнибок !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370645
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2014
[i]Всем, кто любил...[/i]
[b][i]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком камне, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Созреет Вечная Любовь![/i]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527484
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014
Не козаки ви, голопузі
Ви гречкосії в личаках.
Які ви в правді мені друзі,
Коли вона вам в дикий жах.
Зніміть нещаснії окови,
Кайдани ржаві на руках.
Душа так проситься обнови
І язва просить у рубцях...
Навчітесь правду не боятись,
Порвіть хахла гнилого в прах.
Пора вкраїнцям шануватись
Щоб дать чужинцям по зубах.
Не маєм права віддавати
Щоб поважали в небесах
Вкраїну треба захищати…
Бо геть змаліємо в очах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527464
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014
[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]
[i]Я ненавижу ваших мертвых. Всех сразу. Даже молодых.
Я ненавижу ваши слезы. И ваших матерей седых.
Я проклинаю вас навеки за ваши подлые дела,
За то,что Родина когда-то у нас одна на всех была!
Вы не славяне, вы - холопы! Зверьё, отъявленная мразь!
Под польской плетью "незалежность" у вас, как видно, завелась.
Она зудит у вас под кожей, зовёт в неведомую даль,
Туда, куда вас вел Бандера, и вся эсэсовская шваль.
О, вы - панове,"западенцы"! И вам претит наш русский дух.
О, как немецкие словечки ласкают вам ваш нежный слух!
Хотите жрать и улыбаться, убийцы женщин и детей?!
Хотите, гады, размножаться, плодя породистых чертей?!
Коричневой чумы отродье, вам от суда не убежать,
Вам в Новороссии придется в могилах общих полежать!
Я ненавижу даже мертвых! Я ненавижу вас, живых,
И ваших жен. И ваших братьев. И ваших матерей седых.
Алеся Пономарева[/i]
* * *
Такий, з призволення сказати, твір було опубліковано вчора
на титульній сторінці нашого клубу. Для чого – відомо лише
організаторам сайту! В кожному разі хотілось сказати свою
думку-відповідь. Звичайно, мовою оригіналу.
[b] * * * [/b]
[i][b]Мне жаль Вас, милая Алеся! Вы – жертва Путина письма,
Что на Донбассе куралесит… Как кот, напакостил весьма!
Но Вы, младая поэтеса, ужель не можете читать,
Чтоб донести градàм и весям, что есть добро и кто есть тать.
Историю, что Вас постарше, понять, видать, Вам не дано,
Но кто и чем поля нам пашет, увидьте, выглянув в окно!
Кто звал вас, танки, смерчи, грады? И чьи войска воюют здесь,
Рассказывать уж Вам не надо! Воочью убедитесь днесь…
Прошед воду́ и яко сушу, и три жестокие войны,
Народ не хочет больше слушать об искуплении вины!
Вина, как видно, уж не наша… Ваш “милостивый” государь
И необузданная раша свершили в спину нам удар.
Вы – чудь, моксель иль угро-меря, а мы – майдановский народ.
Нас по достоинствам уж мерят, а вами правит ваш урод!
И видно – вас снедает зависть, что вы не можете нести
Славян и руссов гордо знамя. Вам бы волков в тайге пасти!
Вам дела нет до наших братьев, гарячих материнских слез…
Не лучше ль вам домой убраться, забрав - на память - трупный воз.
Не то, мы сами грузом двести отправим вас восвояси́…
Глотайте путинские “Вести”... Из Украины ж – гой еси!
[/b]
30.09.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Савур - могила.
Памяті танкістів героїв:
Миколи Степанчука.
РаФіка Невинуватого
та Івана Приходька .
Гриміли пушки й Урагани,
Горіла й плавилась броня.
Від крові харкали кургани,
А танк стояв немов стіна.
На нього падали снаряди,
Свистіли міни навкруги.
Впритул розстрілювали Гради.
Й давило небо від ваги.
Та раптом скінчились патрони,
І ось дивися, дивина…
Плював на тактику й закони,
Рвонув безстрашний, як стіна.
Гриміло: «Слава Україні»!
Аж в Підмосков’ї загуло…
Звучало в пісні солов’їній:
« За Україну помремо»!
Ординець з ляку розбігався...
В штани наклали сцикуни.
Наш прапор гнівно розвівався,
Втікали зайди – дикуни…
Р.с.
Тіло й душу ми положим
І зіп’ємо чашу.
Нашу славоньку примножим,
Зіб’єм пиху вражу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526222
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 29.09.2014
А ми не знали, що є нафта, газ,
Збирали собі дрова про запас,
Які у лісі завжди в нас були,
Хліб чудодійний у печах пекли…
Варили файний чудернацький суп,
Де було треба сало й трішки круп,
А юшка була завжди запашна,
Родиною з’їдалася до дна.
Ти не «даруй» нам, «брате» більше газ,
У нас є все - є трохи про запас,
Ми українці і у тому річ,
Що ми йдемо у день, а не у ніч.
Тепер вже нам «брати» - не ті брати,
Бо наші діти у степах лягли,
Щоб жало відвалилось у змії,
Прошу вас відступіться, москалі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526141
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 29.09.2014
[i]Не пробуждай воспоминаний
Минувших дней, минувших дней,
Не возродишь былых желаний
В душе моей, в душе моей.
Ф.Тютчев[/i]
[b][i]Прервав чреду святых мечтаний,
Не воскрешай минувших дней,
Не пробуждай былых желаний
В душе измученной моей!
И не являй мне сновиденья,
Где жизнь – одна лишь благодать,
Огромным счастьем упоенье.
От грез ночных – ни взять, ни дать!
Сердец былое излученье
Сожгло связующую нить,
Пришло досадное прозренье:
Минувшего – не возвратить!
Нет, не вернуть того, что было,
Не начать пройденный раз путь:
Что в воду пало, то уплыло –
Реки теченье не вернуть!
И лунный свет воспоминаний
Не озарит рассудок мой.
Не пробуждай былых желаний,
Душе уставшей дай покой!
[/b]
07.08.1987[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526498
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014
[i] В.О.[/i]
[b][i]Йшов поет – принижений і голий,
Йшов туди, де світлих днів нема,
Де – пітьма, пустеля, хвища, холод,
Де – щодень… і круглий рік – зима.
Йшов, додолу кинувши похмуро
Прагнення, і думи, і слова…
Погляд падав до землі понуро,
Де – пожухле листя… й трин-трава.
Йшов і думав щось він про лопату:
«Трапиться, можливо, на путі,
Щоб поглибше долю закопати,
Що до згину мучила в житті?»
Та нараз зустрілась інша «Доля» ,
Й залунав її звитяжний «клич»,
Що збудив його і мертве поле…
А у лісі – «пугу-пугу» – сич …
Що «пугикав» сич у ту годину,
Що пророчив птаха віщий лет?..
Та в душі – така буянь лавина,
Що птахів не слухався поет.
Обізнав Судьбу свою: руками
Ухопив її спасенну длань
Й тішився не днями, а роками –
Хай то вечір, чи то світла рань.
Підвелись і прагнення, і думи,
І знайшлись піднесені слова,
Погляд сліп** – опрічний і
бездумний.
Зеленіло листя… Й – трин-трава-а-а!!!
Й полились у світ веселі ноти,
Зашуміло прядиво пісень,
Ожили і книги, і блокноти –
Спаленів ясою новий день.
Доля ж розпізнала щире серце,
Щедру вдачу, котрі мав поет,
Та й крутила ним, немов люстерцем,
Вправленим у злато і грезет.
І казали люди: «Знай, поете,
Доля з поля – то недоля. Зась!
Не твори балади і сонети –
«Граються тобою – ними грайсь!»***
Та для нього Доля – найдорожче…
Хоч знайшов він те, чого нема:
Доля та – мов полиск на дорозі,
Марево, що створює сама.
…Йшов поет і думав про лопату…
[/b][/i]
06.08.07
________
*О. Удайко. На відстані: поезії, пісні. К.:
ЗАТ «Віпол», 2007. 94 с.
**Сліпи - очі (Б. Грінченко).
***Вираз із вірша І.Козаченка.
Подяка: НАДЕЖДЕ М. за картинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 18.09.2014
[i] Я до тебе, наче боягузка,
Притулюсь і вже не відпущу![/i]
[b] [i]Кульбабка
Нам побільше б милих боягузок!
Небо стало б менше грозовим...
Ми б негоду обернули в трусок
Й зажили б життям своїм... Земним!
А то, бачте, зайди-мухомори
Залили коралом поле й ліс.
Полонять і землю нашу й море…
В дýші грішні враз вселився біс.
Ще й ченці канони каламезять –
Чортове приймають за своє,
Алергічну провокують нежить…
Бог все ж антидоти подає!
Скоро вже на небо сонце звалить
І розіб'є хмари грозові!
Боягузки! Ми, мужчини, з вами –
Ви нас лиш настирно
по-
зо-
віть!
Ми розправим дані вами крила
Та й покажем шуї* нашу креп –
Від негод і громовиць прикриєм,
Бо ж змуруєм гаспидові склеп!
...нам побільше б милих боягузок!..[/i][/b]
11.09.2014
________
*Haвoлoч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
Кажуть люди: живи
мо-
мен-
та-
ми,
Адже правди в житті нема…
І летять слова
комп-
лі-
мен-
та-
ми,
Править кривда в житті сама...
Я ж утямив нерушну істину:
Щоб не мати життя за мить,
Якщо треба – я й землю їстиму!
Жити в правді – це значить жить!
7.09. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521505
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Боюсь, о люди, ярої любові.
Вона – що пломінь! Може спопелить.
Вона у серці, в помислах, у слові.
Вона – як вічність, а не просто - мить!
Але, як ніч, що тягнеться до світла,
Щоб в сонячному промені згоріть,
Іду туди урочисто і світло...
Любов – то вічність, а не просто – мить!
21.08.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521508
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014
Моя душа у небі птаха,
Як Боривітер на крилі.
То Еверест то гірка плаха,
Ласкавий промінь у пітьмі.
Моя незвідана бродяга,
Мої невилиті жалі.
Свята заложниця у блага,
Розпята радість у гіллі.
Мій дикий розпач і відвага,
Рубці в долонях й мозолі.
У полі дикім чиста сага,
Морщин здобуток на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519768
дата надходження 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014
[i]Стихли сурми, тихо день спада
З небосхилу, наче лист вербовий,
Де ти є – єдина жінка та –
З життєдайним вогнищем Любові?*[/i]
[b][i]
Три жінки у житті є,
Яким вклоняюсь знов:
То Віра і Надія,
А ще – моя Любов…
Та часто так буває –
В душі – немов зима:
Самотність серце крає,
Бо там когось нема!
Хоч вже кона Надія,
Розтане десь Любов,
Візьму я в серце Віру –
Кохатиму я знов!
Ні ночі без кохання,
Ні дня баз каяття!
Від рання до смеркання...
Такий комиз життя![/i][/b]
27.08.2014
_________
*Слова автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519775
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014
[i][b]Я знов жорстоко кинутий в безодню
Мечем неправди й пристрастю наруг…
О, де ти, вірний і далекий друг?
Чому мовчиш, коли – у преісподню?
Коли – не плач, а безголосий крик;
Коли щомиті – підлості і зрада...
Коли до слова відбира язик?..
Чому мовчиш, коли зі мною… правда?
О, ця жорстока, ница німота́!
О, ця солодка покритка – свобода!
Чому ночами сниться пісня та́,
Якій наймення – щастям насолода?..
Рожевий сон і сотні тисяч мрев –
За всі тортури! – нагорода тиха…
… А там, за морем – безпорадний рев…
Мовчання… І – ґвалтованої втіхи…[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014
Хлюпнула осінь багрянцю
В літній притишений сад.
Клич мене, серпню, до танцю
В цей вогняний маскарад!
Пишні оливкові крони
Вкрив золотавий пилок,
Листя, неначе дублони,
Жевріє поміж гілок.
Зранку молочні тумани
Пряжить вологий ефір,
Лускають стиглі каштани,
Гепають на кашемір.
Яблук медові плафони
Сіють лелітки дрібні...
Скирти вляглись, мов бізони,
На обгорілій стерні.
Поле поголене гладко,
Серпень щетину зібрав...
Хто ти, руденьке хлоп'ятко
В купелі пряних отав?
Первісток осені? Промінь,
Вкраплений в пізні листи?
Серце в раптовій судомі
Скапує медом густим.
Сонце мольфарить над лугом,
Крильця лоскоче джмелю...
Будь мені, вересню, другом
Й тим, кого щиро люблю...
Тим, хто не тішився цвітом
В буйному морі весни,
Всім, недолюбленим літом,
Вколеним жалом війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Переорані землі в степах…
Ні, не плугом, а «градами» зорані,
Там біжить понівечений шлях,
А дерева хтось висмикав з коренем.
Тут сіяли пшеничні поля,
Кавуни дозрівали нівроку,
Тут багато родила земля
І орли пролітали високо.
Сталось лихо. Північний сусід,
Що в брати набивається вічно,
Залишив переораний слід,
Світ обманює нині цинічно.
Та не можна здолати народ,
Який прагне здобути свободу,
Бо ніхто не закриє нам рот,
Ми здобудемо волю народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519331
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Ще крок до перемоги, мій народе,
Один лиш крок, але який важкий!..
Нема шляхів широких до свободи,
Лише тернисті і вузькі стежки.
Ще подих до омріяного волі!..
А поки задихаються в димах
Твої калини, верби і тополі,
Твої багряні маки у житах...
А поки кров'ю скроплена землиця
Щодень палає в лютому вогні
І роздирає грізна блискавиця
Блакить небес. І гинуть у борні
Твої сини за правду незбориму,
Бо голос крові праведний не вщух!
Під обстрілами в гіркотинні диму
Гартується незламний їхній дух.
Ще крок до перемоги, ще лиш подих,
Одне зусилля – хай і надважке –
До справжньої свободи, мій народе,
Бо згине зло лукаве й нетривке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519313
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 25.08.2014
[i] Додня Українського прапора[/i]
[b][i]Сьогодні, друзі, знову свято…
Й парад військовий, як колись…
Хоч Сходом ратують хлоп’ята,
Калини соки пролились…
На стяг Вкраїни кров пролита –
В жаркому варимось котлі!
Та купину не опалити –
Не віддамо і п’ядь землі!
У цю лиху для нас годину
Всім побажаємо добра!
Ми скоро проженем скотину,
Що породила чорна гра!
Тож, співвітчизники, зі Святом!
Хоч свято те цей раз в імлі…
Та “буде син і буде мати,
І будуть люде на землі”![/i]
[/b]
24.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
[b][i]Сумніви, сумніви, сумніви, сумніви...
Чом ви лінчуєте сон
та поміж нами – украй нерозумними –
чужості сієте клон?
Може, тому що ніяк не нагріємо
місця свого у житті,
тóму, що нам зі святими і грішними
випало в човні пливти?
Може, тому що рабів нерішучими
робить нужденне життя?
Чи, мо', тому що з успішними учнями
бореться нице сміття?
...Сумніви, сумніви, сумніви, сумніви
крають кохані серця...
Сумніви злії, не будьте безумними –
душі жадають вінця!
Сумніви наші вже стали нестерпними –
в серці невимовний біль.
Плинуть роки неспокійними серпнями,
плаче омріяна ціль.
21.08.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Літа пролетіли, прямують у вирій,
Все менше і менше – рідіє наш клин…
Та я, як і ви, мої друзі, щасливий,
Хоч часто у меді був гіркий полин.
Красуні дівчата і хлопці чубаті,
Тепер сивина нам на скроні лягла,
Та ми і донині душею багаті,
А дружба – це вічне, тут зайві слова.
Пр. Однокласники мої, однокласники,
Коли поруч, то ми молоді,
Свого класу й донині ми власники,
Пригадаймо роки золоті.
Пр. Не старіє душа – вічна молодість…
Ми наляжемо ще на крило,
Наша дружба, як озеро гордості,
Споконвічне життя джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518204
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014
[i]NNnn
[/i]
[b][i]Що я, бокал?.. Лише кришталь і спрага,
Пустий, холодний, одинокий звук.
Та повен я бажання... і наснаги
Відчути рай – вина закличний гук!
І ось тебе... повільно... поглинаю:
Так свято... з дзвоном... десь із висоти
Повни́ш мене... від денця... і до краю...
І вже ущерть... по самі вінця – Ти!
І вже в мені... ти граєш кольорами,
Тамуючи і спраглість, і жагу,
І вже немає святості між нами –
Помножуєш... бажання на снагу!
...Хай я – бокал! З тобою ж я – не спрага,
І не мінорний, одинокий звук –
Симфонія і здійснення, і прагнень,
І дотик... ніжних губ, ланіт і рук...
Чарівність я твою не розплескаю,
Аби, вакханко*, в герці шаленіть!
Я донесу її... до неземного раю,
Де нас з'єднає сластолюбна мить...
І буде там блаженство... і відрада:
І хміль вина... й бокалів блиск і звук...
Хай я – бокал, в тобі ж, вино, – вся влада,
Бо ти в мені... римуєш серця стук![/i][/b]
17.08.14
__________
*В грецькій міфології Вакх – Бог вина;
«вакханка» — жінка, нестримна у
проявах своєї пристрасті.
На світлині: Никанор Тютрюмов, "Отдых вакханки".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 19.08.2014
[b][i]Вона прийшла –
близька... жадана...
Неначе доля,
Богом дана...
І...
цілий день
аж до смеркання
пісні, як сон,
обом вилися,
мов жайвір у
блакитній висі…
І...
сонце так
привітно гріло,
й приливом сил
буяло тіло...
Душа росла,
немов на дріжджах.
Була ж раніш
гірка, несвіжа,
неначе пліснява
в кутку...
Хто міг терпіть
її таку?!
...Були мотиви –
«Долі клич»*!
Та іншої
ти їй не зич!..
І...
хвиля так
тіла «ласкала»,
І...
«Думи» знов
нові плекала.
І...
молоді – не «вечорові»** –
від спілкування...
від любові...
Любові вічної,
Як світ...
І...
сонце – знов! –
посеред віт...
І...
літо знов
цвіло у росах,
по камінцях
ходило босе.
І...
любим був
невгавний шторм,
для чайок – з рук –
жаданий корм...
І...
знову гув
небесний дзвін...
Куди подівся
обсіч він?..
Невже літав
десь за моря
відчути гук
Календаря?..
Цвіте земля,
шумлять моря…
Для них: що день,
що ніч – зоря!
Й...
вируює хіть
вже безліч днів...
Та в світі ви
нараз одні...
Нехай людей
любов єдна,
І...
пийте чашу
всю! До дна!
...Десятки, ти-
сячі кохань
пошли їм, Боже,
В тиху рань!
І..
хай у небі
жайвір в'ється...
А серце в грудях
клично б'ється... [/i][/b]
______
*)\"Долі клич\" (2005); **)\"Думи вечорові\"
(в роботі) – збірки віршів автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
[b][i]Знов лютуєш, люба?.. І чого...
Так кумедно надуваєш губи?
Чом не чуєш серця ти мого?
То ж нараз зведеш його до згуби...
Злість твоя, незрозуміла лють
Спалять ніжні паростки любові...
Ангели у небі сльози ллють
І дивуються-дивуються тобою.
Я тебе кохаю до нестям!
Ту любов не вбити вже брехнею.
Я довів це всім своїм життям,
Ти ж завжди ховалася за нею.
І нехай зрадіє дивина,
Як умить розстануся з тобою, –
Не моя – твоя у тім вина,
Що любов вінчається з журбою...[/i]
[/b]
07.07.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Стоїть ніби день – а суцільна пітьма.
Так хочеться свята. А свята нема.
Щоденно двохсоті приходять в гробах,
Снаряди осколки лишають в тілах.
Сусід нас лякає. В чім наша вина?
Ми просто хотіли звільнитись з ярма,
Здійснити свій власний у краще політ.
А він перекраяти вирішив світ.
Суцільне безум’я, суцільний психоз.
У пекло кромішнє влаштовано крос.
Чи план того вартий, що пишуть в Кремлі,
Щоб стерлося людство з обличчя землі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516803
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
У природі зміни помічаю.
Тиша насторожує мене.
Літо, але лист уже злітає.
Значить, осінь все ж не промине.
У любові теж буває осінь,
Коли поцілунків смак забув.
А душа не знає уже млості.
І в собі ти осінь теж відчув.
Притаїлась осінь за віконцем.
Ти сумуєш за вчорашнім днем.
Лиш надія теплиться на донці:
Може, тимчасово й все пройде?
Тільки у природі все по колу:
Літо, осінь, потім йде зима.
Тільки у людини вже ніколи
Повороту з осені нема.
Старість не повернеться в дитинство.
В мами на руках не будеш спать.
Роки позбирай по намистинці.
І зумій до всього вже звикать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516281
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Якби я знав, як треба жити,
Тоді б я жив собі,- "як знав";
Де що казати... Що - робити...
І всіх би "на увазі" мав.
Ходив би фраєром пихатим
Без краплі совісті в очах;
Не вмів би плакати, прощати,
Не вІдав, що то - Божий страх?
Не мав би комплексів "нікчемних"...
Зате, багато б грОшей мав!
"Що таке скромність, чуйність, чемність?-
Не чув. Не бачив. Не жував..."
Одна проблема: що купити?
Ще що, до того, що купив?...
Якби я знав, як треба жити,-
Мабуть, тоді б я і не жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369545
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.08.2014
Біленька хатина, двері світло сірі,
Повернувсь додома хлопець у мундирі,
Подививсь на маму і сльоза злетіла,
За короткий термін мама посивіла.
Заламала руки - обняла синочка,
За цей час для нього вишила сорочку,
Тато пакнув люльку, підійшов до сина,
Кольором червоним сяє сорочина.
Накриває мати нову скатертину,
Як я тобі рада, мій рідненький, сину…
Добре, що не звістка, добре, що не втрата,
Що живого стріли із війни солдата.
А на тому боці, розмістили «гради»,
Родичі з Росії б’ють по наших – гади…
Може з-за кордону брат стріляє в брата,
Його теж чекає у Росії мати.
Ти прийшов додому, повернувся сину,
Доля така в тебе берегти Вкраїну…
Бо «брати» шматують на куски державу,
Ти за честь воюєш, за наш мир і славу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515479
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Щоб в дорозі не заздрить чужому,
зупини своє я на межі.
Не бажай зла ніколи й нікому,
остуди його в терпкій душі.
Ще спіткнешся бува, зупинися
не порань молодого стебла,
оглянися, назад повернися
щоб черпнути води з джерела.
Бо тоді коли трапиться жити
і так схочеться внуків любить.
Може доля прийти розчавити,
прямо дома в порозі зганьбить.
Де б не був ти, дістане розплата
в світі цьому, як вічність стара.
Вона завше приходить, до хати
в ясні дні, наче вночі Мара.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515061
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014
Напровесні у темному лісочку
Родилось жваве, миле тигриня…
Вже радить мати первенцю-синочку:
Сміливо йди у ліс, не навмання!
І він пішов, бо полюбляв свободу,
Радів життю, як рідко хто з тварин.
Пішов у світ він темряві супроти,
В палкий вогонь не раз стрибав!.. Один.
Та в лігві шерсть його не так блищала,
Й були налоги** зовсім не такі,
Як в табуні, де маслаки тріщали
Й літали окровавлені шматки…
…Ішли роки́. Заїла тигра скука –
Буяла в ньому вдача молода…
В нестерпних для свого сумління муках
Тигр обернувсь в грайливого кота.
Все рідше він являв тигро́ву вдачу,
Коли стрибав наві́дліг в багаття́.
З’явилися вже рисочки котячі –
Гладенька шерсть, мурко́тливе життя.
Та жвавий кіт все ж мав нутро тигряче,
І, будучи частенько в звірів у гостях,
Тлумив свою енергію гарячу ,
Щоб не тусати кішок і котят.
…Якось забрів він у одну оселю,
Й угледів враз левицю чарівну
І здибився… підстрибнув аж до стелі,
Збудивши і левицю віді сну…
Нараз левиця стала тигру мила,
Бо мала в со́бі здатність повернуть
Не лиш снагу, але й тигро́ву силу –
Забуту вкрай усю тигро́ву суть.
І враз проснулись ніжності звірячі –
Така левиця в лісі лиш одна…
Хоч з’єднані родиною Котячих,
Та кревність душ Всевишнім їм дана!
Він знов відчув себе величним тигром –
Котяча шкіра тигру замала!
Не треба слів, тут зайві і субтитри:
Котячий в тигра скінчився колаж!
Він знов став молодим і спритним,
Життю радів, немов мале дитя…
Левиці він не став нічого крити –
Усе – як є: любов і каяття!
Як не кажіть, та варто пошукати
Унади** тигра в хатнього кота…
Знайдіть – і, ну-мо, чом не поважати:
Добріша за людей тварина та.
------
Якщо в житті, дай Бог, і ви, левиця,
Зустріли тигра, що бував котом,
Згадайте – ким вам довелось родиться?
І чи не станете ви тим гордиться,
Що ваші душі з'єднані... містком?..
22.05.2014
________
*Почуто з уст В. Ісакіу та оброблено автором.
**Звички (повадки - рос.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 31.07.2014
Вже рвався день з тугих обіймів ночі ,
Скидав зі себе заспану вуаль,
Загравою горіли вперто очі
І зорями вдивлялися у даль.
Хвилево стихли звуки канонади,
Хоч за горою десь лилася кров,
А лицарі по цей бік барикади
Пили життя, вдягали волі зов.
Навколо них лежали побратими
І багряніла стоптана трава.
Спокійно спіть. Словами золотими
Записані ваші святі діла.
Своєю кров’ю здобували волю,
Ви не вмирущі. Правда не вмира!
Воскресне слава в нашій Україні,
Вас не забуде батьківська земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514251
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014
В стражданнях, болях чи в журбі,
сльозами серце вмити мушу
і висповідатись... собі...
у віршах, щоб очистить душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514254
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Сьогодні мої крила приземлились.
Душа – суцільне бите череп’я.
І очі в інший світ мені відкрились,
Де чорне й біле, а між ними я.
Дивлюсь на місто. Що йому до мене?
І літо ніби тепле, не зима.
І небо синє, і трава зелена,
І люди ходять. А мене нема…
На лаві сіла. Тіло придавили
Байдужості і зверхності коші.
Лиш сонце мені милість учинило –
Теплом пройшлось по ранах у душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514289
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014
----
Коли дощам нема кінця і краю,
І місяць сумно дивиться в вікно,
У час такий про тебе я згадаю.
І все перед очима, як кіно.
Чому дощі нагадують про тебе?
І пам"ять тих часів знов ожива..
Та сумніви беруть: нащо це треба?
Але любов живе - перемага.!
Дощі змивають, що було, повільно,
Та миті дорогі іще живуть.
І в спогадах з"являються невільно,
І тихо по житті моїм пливуть..
Пройшли роки... Не згадую розлуку.
Та гіркота, а серце ще болить...
Так хочеться відчуть твої ласкаві руки.
Слабенький вогник в серці ще горить.
Жіноча гордість... Як було простити?
Чому ж тепер відшукую слова...
Якими хочу так тебе просити:
Не забувай любов...Вона іще жива...
Дощ відшумів...Крадеться тихо ранок.
Дощем до блиску вимите вікно..
Мої думки сховалися в серпанок,
Та незабаром прийдуть всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512842
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 24.07.2014
В чужинськім мареві полуди,
Гадюки й ворона гібрид.
Чужинське воїнство від юди
З печери вилізло на світ.
Балділи Гетьмани в дуеті.
Углиб Майдану спів несло.
Сьогодні їх на парапеті
В захмарья чуть не понесло.
Ще б пак. Їх виборці іуди,
Що «без політики» живуть.
Принесли «шапку» їм на блюді,
Тепер на нас вони плюють.
Зіграли в зло пітьми сполуки,
Коли над Площами гуло.
Тепер втирають тихо руки,
Укравши в заводі весло.
Нема вкраїнців в тому стаді.
Жидівське зомбі - помело.
В пітьмі зплодились біснуваті,
Тому зарази й прибуло.
Не можу більше я мовчати,
Давно печалі душу рвуть.
В нас, не збудуєте Пархати.
Ще є вкраїнці. Не дадуть!
Сором обливає серце, коли українські і Мер співають в унісон аллілуя разом із збіговиськом заблуд, які ніколи не брали і не візьмуть в руки зброю щоб захистити рідний край. Зате ця нечисть проголосувала саме так , як їм "аполітичним" була дана вказівка. Ось чиї в нас жидопрезиденти і юдомери. Гідність маю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512969
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Я так люблю тебе, моя країно!
Люблю у дощ, у спеку і в мороз.
Впаду перед Всевишнім на коліна,
Щоб тільки втішний дав тобі прогноз.
Люблю тебе обдерту і розкішну,
Бо ти мені свій прихисток дала.
Люблю, коли у радості й невтішна,
Коли не в силі піднести крила.
Я успіхам твоїм завжди радію,
Що йдуть до нас з глибоких поколінь.
Між чорних скибин смутку радість сію.
Ношу надію серед потрясінь.
Ти вирвешся із лап вогню і горя,
Здобудеш славу й воленьку святу.
Заблискотять на синім жовті зорі,
Доріжку місяць виллє золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512948
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Над церквою грішник лукавий,
на троні ординське щеня.
Орел двоголовий кривавий
нутро їхнє підла брехня.
Чого тобі племя цапине,
чого тобі , гнидо крива.
Не каєшся жидомордвине,
копаєш могилу в жнива.
Не знищиш козацькую славу
бо слава правдива жива.
Відслужить вам вічну відправу
не Русь ти паршивок, Моква.
Ми завше жили з вами різно
тож скінчиться «русска весна».
Розплата ж приходить залізно,
горбатого править труна.
Ніщо не зникає без сліду
не тіштесь примурки дарма.
Відправлять й без нас панахиду,
зустріне вас вічність німа.
Й не будемо плакати слізно,
не справити нам дикуна.
Майбуть вже вам каятись пізно
бо батьком у вас Сатана!
Чого тобі горенько пізнє,
з обори облізле теля.
Мо хватить хворіти рашизмом,
Допоки ще терпить земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511444
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Дубові гаї і сосна в міжболотті,
Ожина вплелася в туман,
І темні осики, неначе розп’яті,
Вдягнули зелений жупан.
Біжать наче хвилі льонові тумани,
Що вітер уранці жене…
Де Світязькі пляжі дрібненько - піщані,
Навік полонили мене…
Між білих берізок Поліського краю,
Зустрів я берізку свою,
Волинська земля - це частиночка раю,
Яку усім серцем люблю…
Послухайте пісню – це мавки співають,
Їм вторять в гаях солов’ї,
Тут зорі вечірні у простір злітають,
В найкращому небі землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507378
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Цвітуть троянди пишно біля хати.
Вдягнули луки вишиті сорочки.
А десь, лице закривши, плаче мати,
Дружина, ненароджені синочки.
Але цього солдату не почути.
Пішло життя із молодого тіла.
Лишивши вбивці гіркоту покути,
Його душа до Бога відлетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505406
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 17.06.2014
[i][b]Вечір... Ні хмаринки
На вечірнім прузі...
Тихо дуб дрімає
На спочилім лузі.
А як сонце зайде
За межу планети –
Заведуть про вічність
Дум нічні кларнети.
Приспів:
Думи вечорові,
Думи – і ні слова,
Думи від кохання,
Думи від любові
До Вкраїни-неньки,
До святої мови...
Не дають заснути
Думи вечорові.
Думи про минуле,
Про все пережите,
Як – насупріч долі –
З болем, але жити.
Вечір... Вже хмаринки
На вечірнім прузі...
Ніч гойдає думи
На небеснім крузі.[/b]
[/i]
_____________
На світлині - Лада Лузіна, письменниця,
журналіст, яка в інтернеті анонсувала
ненароком вірш "Спасибі тобі, Ладо" та
псевдонім автора (Олекса Удайко)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Північний вітер знову огортає
І холодок вривається у душу.
І що на нас чекає, я не знаю…
Та холод з півночі я пережити мушу.
Зігрітись хочу на своїй землиці,
Вдихнути теплого повітря, що із Криму.
І подивитись на щасливі лиця,
Які не дуже поважають зиму.
Настане час, і напрям вітер змінить,
Тепло із заходу дощами нас оросить.
Земля рясним врожаєм не обділить
І стиглі ляжуть на стерню покоси.
І нам страшний не буде тоді голод,
Ми хліб свій маємо і сала у достатку.
Гуртуймося, щоб не настиг нас холод,
І в Україні буде все тоді в порядку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505499
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Люблю всім серцем Україну,
У мирний чи військовий час,
Життя, нажаль, за Батьківщину
Віддати можу тільки раз!
Свята земля князів великих,
А потім славних козаків,
З часів середньовічних, диких
Зростала поміж ворогів!
Тут наших пращурів могили,
Пробиті шоломи князів,
Вітрила “чайок”* в морі білі,
Журливі пісні козаків!
Тут Святослав** спочив сміливий
Ордою вбитий за дари,
Тут Володимир справедливий
Народ хрестив свій у Дніпрі.
Тут захищали від навали
Полки, а потім – курені,
Тут зрадників на кіл саджали –
Не заробляйте на війні!
Тут українська – наша слава!
За нею знов до нас прийшли!
До бою кличе всіх держава
За щастя рідної землі!
*чайка – легкий козацький човен
**Святослав – київський князь, син Ігоря та Ольги, батько Володимира, дід Ярослава Мудрого. У 964–968 роках приєднав до Київської Русі в’ятичів, завоював Болгарське царство на Камі, розгромив міцну Хозарську державу, підкорив багато народностей Північного Кавказу, Приазов’я, Подоння. З 968 року князь почав боротьбу з Болгарією. Загинув Святослав у 972 році біля Дніпрових порогів, повертаючись із другого болгарського походу, у битві з печенігами на острові Хортиця.
15.06.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505549
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Не пам’ятаю віршів всіх,
Не пам’ятаю слів, що плачуть
І навіть тих, які щось значать,
Чи тих, що викликають гріх.
Бо кожен вірш - краплини кров,
Що має протекти по жилах
І я тоді лише щасливий,
Коли вшановую любов.
А в мене вірші є такі,
Яких позбутися не можу,
Із них будую огорожу,
Із слів високих і стрімких…
Щоб кожен вірш летів увись
І серце билося у ритмі,
Щоби слова були у битві,
Щоб слово й мова піднялись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505379
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Злой человек вредит другим
Без всякой корысти себе.
Он никогда не был любим.
Он не в притензии к судьбе.
Он злом питается, живет.
Но отражается в нем боль.
Но он однажды все поймет.
В чем здесь причина,в чем здесь соль.
Ошибка здесь всего одна:
Сумей кого-то полюбить.
И ты не будешь делать зла.
Любовью сможешь покорить.
К тебе потянутся с любовью,
И ты научишься страдать.
Любовь бывает часто болью.
Но сможешь ты её прощать...
Но время мало на раздумья.
Спеши... Легко здесь опоздать.
Ты окунись хоть раз в безумье,
С улыбкой будешь вспоминать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503885
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
[i]NN
Хто з нас не мріяв… про спільну подушку,
Про нерозлучність коханих сердець?..
Хоч не завжди потрапляє на мушку
Те, що шукає лукавий стрілець…
Спільна подушка – це хата читальня…
Гра в драмтеатрі і спів солов’я…
Бога напутливе, щире вітання:
Разом навіки – від А і до Я.
Спільна подушка – це біди і радість,
Все, що не стане, – ділиме на двох;
Спільна подушка – це труд, не парадність:
Твій, мила, видих, його, звісно, “вдох”.
Спільна подушка – це ваша родина,
Щасна, здорова, єдина сім’я…
Грізна нагряне, не дай Бог, година –
“Ми нерозлучні, кохана моя!”
З неї, злостивці, сміятись не можна:
По́стіль не вами, а Богом дана!
Хай її візьме достойниця кожна –
Й “спільність” по праву оцінить сама…
Спільна подушка – це приспана доля,
Рай неземний для коханих сердець,
В котрих нуртує свавільна сваволя –
Стати освідченими під вінець.
Спільно ж любіть її, – теплу й холодну, –
Майте таку, яку Бог вам дає…
Слів не кидайте пустих і голодних...
Тіштеся тим, що вона у вас є!
08.06.014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503846
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Закохавсь не в красу, а у серце твоє,
Що, як пташка летіло на волю,
Ми удвох здобували єдине - своє
І тепер на двох ділимо долю.
Коли поруч з моєю літає душа,
Що готова підтримати завжди,
Коли в парі єдиній у світ вируша,
Де вони добиваються правди…
То тоді відчуваємо щастя в житті
І зозуля кує літ багато,
Ми ніколи не зійдемо з цього путі,
Бо життя для нас завжди – це свято…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503894
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Пташиний спів зусібіч лине.
У душу щемний слід кладе.
У такт пісням кущі калини
Гойдають листя молоде.
Всміхаються до сонця квіти:
"Цілуй!". Даються без пручань.
Б'є червень гол в ворота літу,
Весна йому дала м'яча.
Тремтить волошка в хвилях жита,
Моргає їй червоний мак.
Блищить трава, росою вмита.
Йде день у скач, немов рисак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503732
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Роки переплелися у літа,
Вже сонце до спочину шлях шукає,
Проте душа жива і точно знає,
Що є вона і, що вона жива…
Беруть за комір пройдені роки,
Питають часто про життя прожите,
Чи на полях родило густо жито,
Чи не спинили біг старі струмки…
І думка думку, наче дзвони б’є,
Літа черешнею солодко пахнуть,
А зорі в небі сяють, а не чахнуть
І кожна зірка блиском виграє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503597
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Лиш той поет, хто має силу слова.
Талант, який не тліє, а горить.
Слова душевні в нього за основу.
Від них у інших серце затремтить.
В віршах його знайдуть душі підтримку,
Якщо вона вразлива і болить.
Намалювати слід таку йому картинку,
Коли надії вже нема, щоб запалить.
Коли сльоза бринітиме над словом,
То значить ти достукавсь до сердець.
І твій талант благословенний Богом.
І скажуть всі: народний ти співець...
Віддай талант і душу, якщо маєш
Для тих, кому ти вирішив служить!
Я впевнена: слова ти відшукаєш,
Які в важкі часи підкажуть, як прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 02.06.2014
В похмурий день ми згадуєм про сонце.
Душа терпляча так чека тепла.
Бредуть отарами хмарки на горизонті,
А річку обійма холодна мла.
Ось знову тихо дощик накрапає
і шарудить між листям у саду.
І день сумний легесенько зітхає.
Та я чомусь, всміхаючись, іду.
Холодний дощ, та я йому так рада.
Приємне просвітління в голові.
Не думаю, що сонцю буде зрада,
Коли всміхаюсь, дощику, тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502735
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014
На одному з телеканалів вразила фраза жителя Сходу, чому він ратує за приєднання до Росії :"Да чтоб мои дети разговаривали на этой "ихней мове"! Никогда!.." А дідусі і бабусі у нього, як з'ясувалося, – українці...
Пробачте, за різку розмову,
я захищати честь берусь:
не ображайте мою мову,
як нижчевартісну якусь!
Це мова цілого народу –
нащадків Київських князів, –
що дух козацький, силу, вроду
проніс крізь темряву віків.
У вас – позичена, нерідна,
моя ж – від матінки, жива,
співуча, мила, своєрідна,
пошану в світі нажила.
Співала нею моя ненька
і дід, і прадід, і пра-пра... –
увесь мій рід, що вже давненько
живе на берегах Дніпра.
Пережила навали, війни,
все чужорідне, наносне,
нещирі "братскіє" обійми
і нас, дасть Бог, переживе!
Я різні мови поважаю,
але люблю лише її,
котру хутенько "забывают"
манкурти й ниці холуї.
Мою ріднесеньку шаную,
співаю, думаю, творю,
у ній матусин голос чую,
я нею з Богом говорю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499919
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
***
Чималий шмат свого життя
в моменти болю, каяття,
вагань чи вибору путі,
живу у п'ятому куті.
Лиш той куточок пізнає́
мене таку, яка я є.
***
Сховавшись в п'ятому куточку,
творю свій власний добрий світ...
В нім завжди є відправна точка,
що надихає на політ –
мов перевтілене створіння,
реальне в нереальнім сні...
Це – сфера тво́рення. Творі́ння
народжується тільки в ній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499093
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Місяць скрутився на небі клубочком,
Прядиво снів розтрусивши додолу ;
Ми (з муркотливим сіреньким коточком)
В цій колисковій співаємо соло ...
Зіроньки мружать свої оченята,
Хмароперини збиваючи стиха ;
Казка навшпинечках ходить по хаті,
Крилами з ліжка зганяючи лихо...
Десь, за віконцем, верба солов'ïна
Вітер колише в тендітних листочках ;
Цокають мірно на заспаних стінах
Дами -хвилини в своїх чобіточках ...
Тіні мережать підлогу кімнати
У незвичайну якусь таємницю ;
Вечір у кошик вкладається спати,
Лиш павучок плете щастя на спицях ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498642
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Відлетіла у вічність матуся...
Як же пусто тепер на землі!
Часто з тугою в небо дивлюся,
свою Неньку шукаю в імлі.
Десь, в світах неосяжних, незнаних,
що, можливо, – на відстань руки,
оселили тебе серед званих
на безмежні роки чи віки.
Знаю, рідна, ти Богом обрана,
світлих янголів бачиш навкруг,
вже забула проблеми і рани...
Мабуть, кожен, хто є там, – твій друг,
бо й в житті ти не лаялась, ненько,
доброти вистачало на всіх,
мала щире і щедре серденько
і жила, оминаючи гріх...
Як до тебе горнулися люди
і численна шкільна дітвора!
І летіли слова звідусюди
у конвертах до твого двора.
Як я хочу твій голос почути
і, в обіймах натруджених рук,
безтурботним дитятком побути
без дорослих проблем та бе мук.
Неможливо... І люто хапає
біль за серце. Пече... – аж до сліз,
так матусеньки не вистачає,
її ласки, турботливих слів!..
Дай, матусю, про себе щось знати,
хоч у снах розкажи, як Там є...
Для дітей стане янголом мати,
як скінчиться земне житіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498321
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Лечу додому наче птаха,
До свого рідного гнізда.
Лелека Мамин нетіпаха,
З гніздечка з сумом вигляда.
Біжить стежинонька до хати,
До мого рідного села.
Прийшла бурлаку виглядати,
Бо ж рідна Матінка сліпа.
В скорботі виплакала очі,
В чеканні виїли жалі.
Які ж були ті довгі ночі,
Коли впряглись на чолі.
Один я в неї залишився,
Встрічай Матусю блукача.
В дорозі я не загубився,
Стрічай Матусенько курча.
Матусю Матінко рідненька,
Прошу голубонько не плач.
Моя ти горличко сивенька,
Своєму синові пробач.
Впаду в затруджені долоні,
Всім серцем ніжно притулю.
Їй витру слізоньки солоні,
І в Бога сили помолю.
Не плач Матусенько, всміхнися,
Нехай пригорнеться пташа.
В коліна синку притулися,
Нехай зігріється душа.
Я вже додому повернувся,
Несу розраду на крилі.
Щоб ти не плакала Матусю,
Печаль віднесли журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498225
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Мама діток родить.
Мама діткам годить.
Ніч недосипає,
На руках гойдає.
Як маля в тривозі,
Гладить руці, нозі,
Цьомками вкриває,
Небо прихиляє.
Ангелів і Бога
Просить про підмогу,
Щоб завжди чували,
Зла не підпускали
Хижі чорні бризки -
Лиш любові блиски.
Як маля зростає,
Жить його навчає
Між людьми у світі.
Мов бджола у цвіті,
Так весь день в турботі –
В думах, у роботі.
В навчанні поможе,
Приготує ложе.
Хоч вже сил не має,
Казку почитає,
Зранку в божій ласці
На город подасться,
Огірки посіє.
Це вона уміє!
Виполе травичку.
Заплете косичку.
Зварить суп чи борщик.
Цвіт посадить в горщик.
В шафі і комоді
Поскладає одяг.
З ніжністю святою,
З радістю, любов'ю
Їжу приготує,
Діток нагодує
Мама-трудівниця,
Справжня чарівниця.
І за це рідненьку
Маму дорогеньку
Щиро і завзято
Привітають з святом
В день чудовий світлий
Діти її, квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498120
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Вже йде війна... а ми ще сумніваємось,
надіючись, що лихо обійде.
Орда вже в нашім краї – ми ж вагаємось,
мо', не дійдуть... розсмокчеться... пройде...
Під "звйоздами" акули прораховують,
як захопити: нишком чи в бою?
Підступно вже на шмаття розчленовують
мій мирний край, Вкраїноньку мою.
А ми бездіємо... Навздогінці приймаємо
спізнілі рішення, чим світ веселимо́.
Хапаєм ворогів... і відпускаємо,
і в розшук, відпустивши, даємо́
Підпалюють, зривають – ми чекаємо...
Якого хріна? Просто не збагну!
Благально на Європу поглядаємо
чи пригрозить їм пальчиком: "Ну-ну!"
Таємна гра... Щось незбагненне коїться,
і, поки йдуть солдатики на смерть,
в мутній воді велика риба ловиться –
ТРОН на кону!!! А світ – хоч шкереберть!..
Терплячі ми... Все ніби ґави ловимо...
допоки не рване козацький ґен!
Тоді своїх негідників розчавимо
і Рашу в своє лігво заженем!
25.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498043
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Давно не було в нас такої весни,
Щоб сонце так довго блукало…
Щоб змії шукали чиєїсь вини…
Щоб яструби в небі літали.
Щоб серед посівів пшениці кукіль
Надовго, мов рак, вкорінився…
Щоб хмарилось небо у нас із відтіль,
Де ранок, як марево, снився…
…Холодна весна! Що й душі не зігріть…
А як вже хотілося літа!
Та звіра масна, ненажерлива хіть
Шукає нового корита…
Вдавилися б ласі до лю́дських кісток –
Кровавії людино-жери!!!
Хисткий до неправди, злодії, місток:
Диктаторів кінчиться ера!
І прийде весна у арійські краї…
Навіки вже згине, холодна!
Ми вирвемо з поля осот, кураї,
Звоюєм шляхи наші водні.
А вам на могилі поставимо хрест.
Побудьте хоч там християни!
Навіки здолаємо доль перехрест,
Навік розкуємо кайдани…
О7.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497365
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Що ж це діється у світі, мамцю моя мила?!
Вже сама бажання маю взяти в руки вила!
Від "бандер" нас рятувати? Що, землі вам мало?
Окупанти, щоб вас в пеклі чорти рятували!
Хто бандерівець ти знаєш, невіглас, вражина?
Хто Вкраїну свою любить!Від батька до сина!
Першим признаком " бандери" - вишита сорочка.
Підпадає у родині - бабця, мати й дочка...
А якщо ще заспіває гімн наш патріот,
То в " братів" наших на сході - піни повен рот!
Донедавна розмовляла російською теж...
Я гадала - знати мови, тоді світ без меж!
А тепер мовчу, й до себе я сама сміюся.
Хотів Утін зробить краще?! "Языка" боюся!
Я в центральній Україні живу, й моя мати.
Що, як там, в кремлі, почують, й прийдуть "рятувати"?!
Вчора син прийшов зі школи, й шепоче дитина:
"Там береза сік вже точить."( Щоб не вчув, вражина!)
Бо боюся, як почує, прийде з автоматом...
Русская береза? !( Мої слова - матом... )
Якщо я не так сказала... каюся. Звиняйте.
Та... весна прийшла! В садочку КАЛИНУ саджайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494626
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 06.05.2014
Читай мене книгою без ілюстрацій -
Відчуй десь, на рівні сердечних вібрацій ;
Зіграй на всіх струнах душі й мого тіла -
Щоб я на край світу з тобою летіла ...
Укрий мене словом, загорненим в сонце,
Влети білим птахом до мене в віконце ;
Цілуй мене вітром шаленим без тями -
Я стану для тебе у небо щаблями ...
Тримай у міцних чоловічих долонях,
Люби павутинку сивин, що на скронях ;
Зігрій у обіймах, міцніших за скелі -
Я стану джерельцем для тебе в пустелі ...
Я зможу....я буду ...і вір, що зумію ....
Розраджу, підтримаю, знов дам надію ...
Зі шля'ху твого я зверну кожну гору -
Якщо ти зі мною завжди будеш поруч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 06.05.2014
Молімось, люди, до Бога щиро.
Єднаймось в дусі в нелегкий час.
Розвіймо злобу, просімо миру.
Гординя може згубити нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496633
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Что видим мы в своей истории ?
Один лишь только День Победы!
Как много мы всего испортили,
Лишь нам по силам наши беды.
И заплатили цену сдельную,
Всласть осушая рока чашу,
Не только ротами растрельными,
Что б не щадить чужих и наших.
За что, скажите, воевали?
За что годами лихолетье?
Что, может, жить богаче стали
Под тираническим портретом?
Не мы ль судьбу зовем злодейкой,
Жизнь, разбавляя лихо зельем?
Возьмись за дело, порадей-ка!
Или работать не умеем?
Любовь, меняя на забаву,
Забаву в дрязги превращая,
Надёжную имеем славу,
Когда отечество спасаем.
Зачем такое нам отечество,
Что ни за что не отвечает?
Зачем себе мы бесконечно
На шею садим негодяев?!
Лишь для того, чтоб наши беды
По нас же густо и размазывать,
Да про великие победы
Потом без устали рассказывать.
Что ж пейте, лейте, веселитесь,
Раз большего вы не достойны!
И лишь, когда опохмелитесь,
Не удивляйтесь новым войнам.
30.06 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495135
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Усі ми маєм різні долі,
характери і почуття,
тривоги, радощі і болі –
свої сценарії життя.
І кожен на́різно долає
відпущений нам Небом шлях,
страждає, плаче і кохає,
у кожного – свій щастя птах.
Неодинаковий початок,
різним буде і кінець,
і мрії, досвід та достаток,
і хрест, і терни, і вінець.
Та всі одного просять в Бога,
відчувши подих небуття:
коли обірветься дорога –
щоб не прирік на забуття.
Щоб нас ще довго пам'ятали
і спомин той всіх грів теплом.
Щоб і Звідтіль ми огортали
коханих пам'ятним добром.
12 лютого 2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495176
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Через роки, через літа,
Життя стікає річкою…
Як рута радують жита,
Неначе коси стрічкою.
Щодень міняє одяг свій
І хмари в різнім кольорі,
Вклонімося землі святій,
Яка давно розорана…
Допоки шлях угору йде,
Шумлять гаї розхристані,
Дорога в невідоме зве,
Яке лежить на відстані...
І ми живемо на віку,
І радуємось доленьці,
І не зійдемо із шляху,
Минаючи околиці.
Через роки, через літа,
Життя стікає річкою,
Хлібами радують жита,
А доля часто звичкою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495195
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
[i]Своїй доньці Марині
до Дня Народження[/i]
[b][i]Хто з нас не мріяв… бігати по хвилях,
Коли не чуєш тіла і ваги?
Поперед ніг морські конають милі,
Що додає і сили, і снаги!
І враз в уяві виплива "голландець",
Що вмить долає відстані і час!..
...І ось уже наш шкіпер-гендерландець
Вітає щиро і привітно нас.
Човнів немало… Вибрали «Долорес» –
Згадалась невпокорена Іспань…
Надулось небо, починалась "морось",
Та в трюмі в нас – провінція Шампань.
І ні на що вереди непогоди:
В кампанії* і затишок, і гам…
А в закутках – і шкіперські клейноди**,
І «Ельзе Океана»*** тарарам…
… А ранком знов в дорогу невідому –
Вже синьо-жовтий прапор на кормі!
Немов ми не в Голландії, а вдома –
Все ‘дно ми – на свободі, не в тюрмі!
Як не хотілось звати дім тюрмою,
Та мій сусід готує всім ганьбу!…
...Вітають стяг проїжджі над кормою,
Картають слів російську "голитьбу»!
І мчить в майбутнє гордо наш «голландець»,
В Європу прапор прокладає путь!..
О, речники російської «бала́нди»,
Вам мрії наші й цілі – не збагнуть!
Бо ми живем не на одній планеті,
Не однако́ву вибрали судьбу:
Ви віртуальний світ у інтернеті,
А ми реальність – мир і… боротьбу!
Й закмітьте ви, прогресу відморозки:
Наш рух у Всесвіт вже не зупинить!
А ваших куцих, недорослих мо́зків
Туди не пустять зроду!.. Ні на мить!
[/i][/b]
26-28.04.2014, Leeuwarden – Kӧln
___________
*Кают-кампанія – частина човна, в якій
збирається команда для спілкування.
**Ботфорти та традиційна люлька шкіпера.
***Відомий вокально-інструментальний гурт
"Океан Ельзе".
На світлині зліва направо: внук Максим, донька
Марина і автор цих рядків на човні "Dolores",
пришвартованому на каналі неподалік від
центру міста Leeuwarden (Нідерланди).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495205
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Люстерко – загадкове диво!
В нім потайна, магічна сила
лякає часто протиріччям:
це я дивлюсь, чи з потойбіччя?
Колись тендітна гарна краля
дивилася із задзеркалля,
іскрилась, мов фонтан, кокетка,
вся з себе – ягідка, конфетка.
У часі краля розчинилась...
З роками дама вже дивилась –
привітна, посміхалась мило,
ми досить мирно з нею жили.
Тепер я в люстро не дивлюся,
бо там ховається бабуся.
Підлещуюсь до того лику –
вона ж єхидно морщить пику.
Старіє люстро! Тра змінити,
щоб задзеркальців відселити
і не вдивлятися до скону
в якусь страхітливу Горгону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494958
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]
[b][i]Проснулся… Утро… Солнечным лучом
В окне моем ты вдруг затрепетала…
И как мне не пустить такую в дом,
Оставив страсть и… совесть у портала?!
И вот – весна на жаждущих губах!
И птицею враспах раскрыты руки…
Не устоять мне на своих ногах,
Не вынести греховно-страстной муки!
…Мираж-туман окутал все кругом,
Стекая по груди лавиной капель…
И птица-феникс бьет своим крылом,
Срывая стыд, бросая робость на́ пол!..
Сползая вниз, уносится стремглав
Незыблемость табу, условий, правил…
Мираж… переписал уж много глав,
Все главное, что выше, обезглавив.
...Подумаешь: зачем нам миражи,
Зачем они играют с нами в прятки?
Поймал мираж – возьми и накажи,
И не давай... Эроту крупной взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014
[/i]
_____________________
*Гарно в ансамблі з музикою (звуковий або відео)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 25.04.2014
«…Дивись,
Не легковажить у променях світла трава.
В дорогу!...»
(Р. М. Рільке)
Шлях
Через гущавину зневіри,
Через очеретяні болота втоми,
Через теренові колючі хащі марноти,
Через ліс власного недосконалого «я»
До
Вогника
Маленького такого
Спалаху в темряві – вогника істини.
Блукаєш біля селища,
Де всі жителі збожеволіли
Бо наїлися мухоморів брехні,
Бо забули як то воно – думати,
Бо забули, що вони люди,
А не двоногі опудала,
Не споживачі чорної браги,
Не мішки для непотребу.
Шлях.
Візьми в свою торбу
Черствий окраєць філософа,
Горнятко для води неповернення.
Тобі йти ще довго…
Дуже довго…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494750
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Ще з часів прадавніх
так вже повелося,
що не може Нічка
стрітися із Сонцем.
Вічність, ніби діти,
в схованки гуляють
і одне за одним
стиха підглядають.
Лиш за обрій Сонце
промені сховає,
як йому на п'яти
Нічка наступає.
В мить приспить чаклунка
ліс, поля і гори,
і розсипле з клунка
діаманти-зорі,
ще й запалить в небі
місяця ліхтарик,
на людей навіє
сну міцного чари.
владарює Нічка
не одну годину,
доки підкрадеться
час нової днини.
Перед новим ранком,
стрівшись із світанком,
обгорнеться Нічка
димчастим серпанком,
заховає зорі
під полу тужурки
і гайне за обрій
далі гратись в жмурки.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=58oMb-Sq2QU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494705
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Вже давно сивина посріблила літа,
І біліють туманами скроні,
Недалекі часи, як орлом ще літав
І кохання горіло в безсонні.
Вже сповите гніздо і малі на крилі,
Онучата вбиваються в пір’я,
Не змовкають і нині оті солов’ї,
Що мене довели до весілля.
Ще горять в небесах незабутні зірки,
І ховається Місяць за хмари,
А ріка все біжить, тихо б’є в береги,
І цвітуть понад лісом стожари…
Засріблилась намистом весняна роса,
І побігли розсідлані коні,
Перший промінь… Туман… І ранкова краса,
Сяє так, наче німб на іконі.
А яке ж бо цікаве життя на землі,
Кожна мить, наче пролісок долі,
І щоденне тепло - чудні миті святі,
Як хліба на багатому полі.
Шанувати життя, берегти, як святе,
Хоч роки шлють нам звістку про себе,
Нехай наша земля, як і доля цвіте,
Сонцем світить усміхнене небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494139
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Нищили віками, били-убивали,
У ярмо турецьке з України гнали…
Табори німецькі, магаданські тюрми,
Сталінські закони, соловецькі сурми.
Не убили долю, не зламали волю,
Із колін ти встала - зародила полем.
Моя земле люба, горда ти синами,
Україно мила, ти завжди із нами.
Наша рідна земле, у цвіту калини,
Ми тобою горді… Слава Україні!
Досить перед кимось нам згинати спину,
Маємо ми завжди берегти країну.
Щоб ніколи більше ми не воювали,
Працювали плідно і пісень співали,
Вороги хай знають – ти у нас єдина,
Станемо стіною ми за Батьківщину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494124
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Мені здається, вся біда, що є,
Не з нами, не тепер, не в Україні.
Бо, як і вчора, сонечко встає,
Промінням лиже довгі сірі тіні,
Співає пташка в туєвім гіллі,
Дитя дарує посмішку іскристу,
Народжується день в густій імлі.
Немов метелик з лялечки у листі.
Але із серцем щось уже не те,
Не та душа, в ній радість загубилась.
Весна. А в серці осінь сум плете.
Була любов... Куди вона поділась?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493868
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2014
Аби могли ми вибирати долю -
чи хто обрав би ту, що є, - свою?
Щоб вдруге нам дали пожити вволю -
прожив би хто безгрішно, як в раю?
Без заздрощів, образ, без намагання
утнути хоч один манюнький гріх?
Без сварок, без брехні та без бажання
спихнути дідьку недругів своїх?
Без сподівання на чужі поразки,
без осуду чужих провин, гріхів?
Зуміли б ми без лицемірства маски
радіти щастю друзів-ворогів?
Боюсь, що ні! Бог мудро все провидить,
тому життя і долю раз дає,
за що Його, буває, ненавидять.
А Він же любить нас таких, як є!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488581
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 15.04.2014
[b][i]Ну, що, панове, знову Крути?
Знов ті ж... знайомі нам граблі?
І знову «брат»?..* На цей раз Путін...
І п'ядь шматована землі.
Невже закінчилась держава?
Невже нас проковтне Адольф?
Чому ж зіваємо ми, гави,
Поки псарі гуляють в гольф?!
А ви, іуди-підписанти,
Що Україну роздягли?..
Ви лише чортові гаранти –
Йому ви совість продали!
А ще гаранти – президенти!
Чим ви займались 20 літ?
Чекали нових прецедентів?..
Чечня, Абхазія чи… світ?
Ви мріяли, що обійдеться,
Що не полізе "старший брат"?
А він – ножа в зболіле серце,
Бо так звелів Вкраїни кат!
Тепер з бідою наодинці...
Що ваші санкції йому:
Свої діла німі ординці
Вершать собі… й не по уму!
Та не надійтесь, європейці
Й заморська товстосумна шваль,
Що вас минуть «епікурейці»**,
Що вас їм раптом стане жаль...
Дістануть геть за океаном:
Що для ракет той океан!
... О де ти, булава Богдана?
О де звитяжності майдан?
Та є заначка ще у Бога –
Збунтує й ваш російський дух!
І буде спільна перемога:
«Кащей безсмертний» спустить дух!
І завесніє вся планета!
Вся – без тиранів і царів...
Нам пригодиться ще ракета –
Відправим в космос вас, звірів!
А ми засієм наше поле
Любов’ю, ладом і добром…
О, ти вкраїнська наша доле,
Копаєш вглиб міцним копром!..[/i]
[/b]
8.04.2014
___________
*Йдеться про полковника Мурав’йова, який
повів багатотисячну армію на Київ у 1918 році,
коли вирішувалась доля УНР – праобразу
нинішньої української держави.
**Епікур – однин із основоположників «стоїчної»
філософії древньої Еллади, сучасник Діогена.
Саме він стверджував, що людина може бути
щаслива на дибі. Страждаючи смертельним
недугом, подбав про дітей померлого раніше
його учня Метродора і забезбечив їх у своєму
заповіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491174
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Допоки буде день сходити,
А хмара сіяти росу,
Вартує в цьому світі жити,
Вплітати радість у косу.
Допоки зорі вечорові
У блисках митимуть дахи,
Давати варто шанс любові,
На хмарах мчатися верхи.
Допоки землю миє небо.
Дарує веселковий цвіт,
Іти назустріч мрії треба
І гріти посмішкою світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490241
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Я по житті звичайний чоловік,
Стараюсь не образити нікого,
Просто живу - і вже до цього звик,
Обрав свою назначену дорогу.
Я - не святий, у мене є гріхи,
Я п’ю горілку, їм часник і сало,
Та до біди ніколи не глухий
І виручав з біди людей чимало…
Ніколи на коліна не ставав,
Не кланявся ніколи в пояс пану,
Бо так прожити тато наказав,
Лиш перед Богом на коліна стану.
Так сина вчу і внуків дорогих,
Щоб рід свій берегли і честь ізмалу,
Молитвою звертаюсь до святих
І внуками пишаюся по праву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490410
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Неґатив , це винищувач росту життя,
Він вбиває найменші пориви,
Бережім ,немов скарб, позитивні чуття,
Зупинім його в зародку зливи!
Прислухаймось до правди, вбиваймо брехню,
І не лиймо до жару оливи,
Розгориться вогонь і підніме борню,
Щоб спинити, потратимо сили.
А нам сила потрібна, бо ще молода ,
Наша рідна Вкраїнська Держава_
Розпростовує крила, на старті вона,
Нехай лине в світи її слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490397
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
[i] В нас руки є, які із автоматом,
Тепер вже незалежні від кремля.[/i]
[b] Віталій Назарук
[/b]
[b][i]В нас руки є, які – із автоматом...
Й не тіш себе, що раптом промахнусь:
Ціну́ високу заплатила мати,
Щоб я від неї підло відвернувсь!
І буду «славу й волю»* пильнувати,
Що нам навіки звоював Майдан!
Шкодую, що мені лихого "брата"
Так необачно вибрав мій Богдан.
Та ще не вечір!.. Нові колорити
Для нас розквітнуть! Бо туди підем,
Де не прийдеться вже окопи рити,
Де в радості буятиме Едем!
В нас руки є, та хочу в них тримати
Не автомат – усміхнене маля...
І буде син і буде щасна мати –
Тарас** з небес пророче промовля![/i][/b]
5.03.2014
________
*Гімн України вже знає напам’ять кожен українець!
**Відомі пророчі слова Тараса Шевченка:
…Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Дитинства мого вже пробігли роки,
Його пам’ятаю, як казку,
Вклоняюся Вам, дорогенькі батьки,
За Ваше тепло і за ласку.
За те, що з дитинства навчали мене,
Любити життя й Україну,
Хай щастя Господь Вам пошле неземне,
Що Ви так зростили дитину.
Татусю і мамцю, в небеснім краю,
Невідомі далі вас стріли,
За Вашу любов щодня Бога молю,
Щоб Ви там жили і раділи.
Бо казку уже не вернути мені,
Роки пролетіли дитячі,
А Вас, дорогі, бачу тільки у сні,
За Вашою казкою плачу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489786
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Не шукаймо зла поза собою -
В ближчому чи дальшому довкіллі.
А борімось з власною злоб́ою,
Що росте вулканом на безвіллі.
Поки зла пускатимем лавини,
Нетерпимість гладити по личку,
Вигорим до тла із середини,
Без вогню з чужої запальнички.
Обнімімось, всім ім’я нам – люди.
Кожному дав Бог нетлінну душу.
Вичистімо серце від облуди.
Мир зростімо, мов садову ружу.
Ружа – троянда (галицька говірка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489715
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Розбився годинник ...А може, то час
Розсипав свої коліщата?
Тепер на долоні у кожного з нас
Уламки життя кострубаті ...
Пружиниться думка квітневим дощем ...
Замерзла промокла Ерато• ...
Минуле для нас - оповите плющем ...
Серця ввійшли в темп модерато ••...
Згубились ключі, непотрібні тепер.
Всі звуки - неначе крізь вату ...
Зродивши в душі міріади химер,
Все грається ніч циферблатом ...
•Ерато - муза любовноï поезії
••Модерато - спокійний, помірний темп в музиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490020
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Ти жив, як міг, тож воїном загинув,
Поклавши першим голову в бою.
Твій голос в вічність соколом поринув,
Десь Боривітрем шепче у гаю.
Армянський син моєї України.
Життя заради неї ти поклав.
Ідеш до Бога рано від родини,
Господь найкращих завше забирав.
І квітів, мраморні бруствери
В вуаль прощальну груди одягли.
Небесні слуги Ангели – трансфери,
Героя в Рай небесний підняли.
Від хвиль Дніпрових пінилась терраса.
Могуть у хвилі з Неба подали.
Твої слова пророчі від Тараса,
Во славу нашу світом понесли!
В пам'ять
Сергія Нігояна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489073
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
На колінах стою і молитва луна:
Боже, любий, спаси Україну!
Бо тепер в ній життя, як гітарна струна,
Розірветься у кожну хвилину.
Збережи і засій в Україні добро,
Дай пожити, хоч трохи народу,
Хай сусід заховає придумане зло
І віддасть Україні свободу.
Сяє в душах любов, вже розтали сніги,
Пломеніє вона в кожнім серці,
Не діліть ви у річки її береги,
Бо цей поділ страшніший від смерті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488917
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 30.03.2014
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Як почнеться війна" АВТОР: Опівнічниця
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483718
************************************************
Если завтра война, и поднимут меня по тревоге,
Пулю в сердце всадив, убеждая, что враг впереди.
Лучше б мне не родиться, неузнанным быть на дороге
Твоей светлой и чистой, как синее небо, любви.
Если завтра война! Замирает от страха в тревоге
Мое сердце не зная, что ждет нас с тобой впереди.
Сто проклятых чертей! Спотыкаясь на ровной дороге,
Проклинаю вождей от рожденья не знавших любви.
Если завтра война, отупею в безумной тревоге,
Словно мать предо мной на коленях стоит впереди...
Не ступлю я и шагу по этой кровавой дороге,
Душу Богу отдам и твоей безграничной любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483868
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 28.03.2014
У хуртовинах пудряться гаї,
Стрункі тополі в білому, як пави!
Снігів рясні сполохані рої
Влягаються на вітах кучерявих.
Дрібна поземка стелиться, як дим,
Вкриває землю рунною габою,
Під ореолом місячно-блідим
Сріблиться крига світлою фольгою.
Старий ліхтар, закутавшись у шаль,
Ховає в охрі сльози кришталеві.
З тонких бурульок диво-пектораль
Мороз кує зимовій королеві.
Дрімають вишні в тихому дворі,
Гортають сни в казковому полоні,
Чаклунка-ніч сидить на димарі
І пудру снігу здмухує з долоні.
Дрібних сніжинок сивий молочай
Сріблить чуприну стомленому саду.
А на столі парує теплий чай,
На блюдці тануть крихти шоколаду.
Вогонь із печі світло процідив
Крізь темне скло в зимових акварелях.
В передчутті різдвяних добрих див
Блищить і пахне затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 28.03.2014
Віють східні вітри, в небі хмари чорніють,
Хоч і ллються дощі, не страшні вже вони,
Запанує весна, вже підсніжки біліють,
Попри всі холода, сонце світить весні.
Ось всміхнуться тюльпани, нарцизи розквітнуть,
І купатиме віти зелена верба,
Скоро Вербна Неділя, й знов Ісуса пригорнуть,
Розіпне знов за тиждень зрадлива юрба.
Так і в нашім житті, люблять бунт піднімати,
Не пишатись весною, віднову клястИ,
Та Воскрес же Христос! Марно зло величати.
Оживай Україно! В обнові цвіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488499
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2014
Сонечко моє, моя єдина,
Ластівка, конвалія моя,
Я до тебе, наче птаха лину,
Ти - моя сіяюча зоря…
Ти - моя берізка соковита,
Твої руки, наче два крила,
Мріями моїми оповита,
Що медами у душі лягла.
Ти - моя сніжинка білолиця,
Ягідка духмяна лісова,
Ти найкраща в світі молодиця,
Ти моя мудрюща голова…
Ти - найкраща, певно, в світі мати,
Бабця для внучаток, наче дар,
Ти живеш для того, щоб кохати,
Всю себе поклала на вівтар.
Як, скажіть, я маю не любити,
Як такій не кланятись щодня,
Для такої жінки варто жити,
Бо вона для мужа, як броня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487791
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
[b][/b][b][i]В повітрі – марева, химери й міражі…
В степу блищать заклично два озерця –
Творіння людства в Бога на межі –
Пейзажі душ, а ще... пейзажі серця.
Тут ковиляє тріснутий паркан,
А там – занедбане судьбою коло…
А поміж них – вмонтований капкан
На мужність нашу та розкуту волю.
А ще... дерева гострі, мов ножі,
Що уп'ялись в болючий розтин неба –
В сад Гетсіманський, де святі мужі:
Їм на землі нічого вже не треба...
Любові і загину на межі –
Гарматні жерла і прицільні скельця...
То вже не марева, не міражі:
Ума пейзажі – не кришталі серця!
23.03.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487561
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Шановні друзі, колеги! Передруковуючи цю статтю
Олексія Заводюка на нашому сайті, боюся, що вона
матиме неоднозначну оцінку читачів. Але я свідомий
того, що вона необхідна для розуміння процесів,які
відбуваються зараз між двома братськими народами!
В знанні сила і ключ до пошуку вірного вирішення
проблем, що виникли тимчасово на відтинку історії,
свідками і дієвими особами якої нам випало бути!
Один філософ, здається, сказав: "Геніальність -
це надзвичайне почуття відповідальності за в все те,
що нас оточує!"
...Будемо ж геніальними, друзі!
[b][i]«Ваша великорусская мечта – сидя по горло в дерьме,
затащить туда всех остальных. Это и есть Русизм.»
Шамиль Басаев[/i] [/b]
Удивительно, как малограмотный горец
точно определил сущность русского народа.
Мне понадобилось 20 лет, чтобы понять
смысл этих слов чеченского воина.
Этот пост будет очень злым. По военному
злым. Я скажу все, что уже накипело и
льется через край. Слишком долго мы,
украинцы, молчали. Старались не обидеть
наших русских братьев.Но больше молчать
не могу. Война развязывает язык получше водки.
Я знаю, что найдутся люди, которые найдут,
что сказать в оправдание русскому народу.
Обязательно найдутся те, кто осудит этот
текст. С готовностью выслушаю и тех и других,
если будет что слушать.
Я не буду обижать весь народ, потому что
это не правильно. Я разделяю русских людей
на русских и кацапов. Русский – это брат
украинца. Кацап – это существо омерзительное,
несущее в наш мир только злобу и ненависть.
Главное отличительная особенность кацапа –
невежество. От невежества все беды кацапа:
пьянство, воровство, нищета и т.д.
Чтобы посчитать количество кацапов на
территории России, нужно сложить рейтинги
Путина, Жириновского и Зюганова.
***
Сегодняшний шабаш в Кремле – пикник
бандитов на Титанике. Толпа кацапов,
которая беснуется не понимая, что ее
ведут на убой. Сопли взрослых мужиков
про День победы и благодарности великому
Путину.
Да, они считают это убожество великим.
Потому что сами кацапы настолько убогие,
что для них Путин – это Величина.
Практически полубожество.
А какие рыла были сегодня в Кремле.
Торжество, наглость, упоение безнаказанностью.
Не было на этих рылах ни стыда, ни совести,
ни разума. Бандитская малина. Дележ добычи
рэкетирами. Выступление Путина. Проследите
за его логической цепочкой:
Меня обидели американцы, но ответить им я
не могу, потому что я слабак против них.
Поэтому я дождался пока заболеет мой
ближайший родственник и назло американцам,
я вонзил ему нож в спину. А когда меня за этот
поступок весь мир назвал конченным, я объяснил
им что зарезал брата для того, чтобы его не
зарезал кто-нибудь другой.
Бесноватая толпа многократно аплодировала
этому стоя. Так же как она в свое время
аплодировала Сталину. Только тогда вместо
украинцев были троцкисты, зиновьевцы и
другие невиновные.
Россия не победила фашизм в 45-м. Она его
усыновила. Мальчик вырос и мир ужаснулся.
Только в отличии от Гитлера у мальчика есть
ядерная бомба. Сегодня за кулисами Кремля
стоял дьявол и аплодировал. Его ученики
сделали хорошую работу.
Проклятая страна, убогие люди. Безнадежно
всё. Проходят столетия и ничего не меняется.
Тот же народ, те же грабли, то же убожество.
Убогие люди, повторяют мантру о величии
России. Их не надо проклинать, потому что
там нечего проклинать. Это пустые места.
70 лет они празднуют победу над фашистами!
Уже все фрицы сдохли, а рабы все празднуют.
Потому что праздновать им больше нечего.
За 70 лет ни одной победы, ни одного достижения,
одна показуха. Гагарин тоже не в счет. Какое они
к нему имеют отношение? Никакого. Нация бездарей,
которое кроме пьянства и разбоя больше ничего не
умеет делать.
Найдутся те, кто возразит мне и скажет, что в
России было много достойных людей. Согласен.
Бог, в отличии от меня добр и посылает в Россию
хороших людей, чтобы хоть немного просветлить
варваров. Я результата не вижу, но Богу виднее.
Жалкий народец. Завистливый. С черной,
мстительной душонкой. Агрессия от бессилия и
понимания того, что хуже других. Намного хуже.
А так хочется превосходства. И как это
превосходство получить, если делать ничего
не умеешь. Если только бухаешь и воруешь.
Если похвастаться можно только победами
к которым ты не имеешь никакого отношения.
Если побежденные спасали тебя, победителя,
гуманитарной помощью и кредитами, чтобы
ты не сдох с голода.
А теперь кацапы, как ничтожнейшие создания,
платят черной неблагодарностью за все хорошие
дела, что сделали им немцы и американцы
в начале 90-х. Не будь западной помощи, не было
бы уже давно России. А теперь у них появились
деньги и можно как свинья: и сам за стол и
ноги на стол. Немецкие солдаты называли их
свиньями, значит немецкие солдаты были умнее
нас и гораздо быстрее докопались до истины.
Пока мы верили в пропаганду про братские народы,
солдаты вермахта правильно расставили акценты
про людей и свиней.
А кацапам так хочется блистать. Хочется утирать
носы конкурентам. И мечется медведь в поисках
подвигов. Напасть на Китай страшно, на США еще
страшнее. Но нашли. Напали на Грузию.
Превосходство 1:30. Герои бля. Ты что.
Суворов обрыгался от счастья на том свете.
Какая блистательная победа. Медали, шампанское.
Полный кремль уродов.
И как воюют? Подло. Без погон. Вранье и коварство.
Ничтожный народец. Ничтожнейший. Дождались,
когда сосед ослаб. Когда весь украинский народ
воевал с криминальной хунтой, разве названным
братьям они помогали? Нет. Они помогали врагам
украинцев. Деньгами, патронами и гранатами. А
когда украинцы победили, ударили в спину. И
снова празднование. Мрази!
Соперничать с американцами у них не получается.
В Америке есть Тайсон, но в пару к нему американцы
могут поставить Билла Гейтса. Кого в пару к Валуеву
выставит Россия? Кого? Перельмана? Ну так он еврей.
И они русские знать о нем ничего не знали пока
загнивающая гейропа не сообщила этим бухарям,
какой самородок у них есть. Да и Валуев по сравнению
с Тайсоном – просто мешок с говном.
Отсюда вся эта бесконечная показуха. Олимпиады,
Сколково, дворцы, олигархи, новые русские. Чтобы
показать, мы мол не хуже других. Но все же знают,
что хуже. Оттого и злоба в их чёрных душонках.
Ежегодно европейцы устраивают автосалоны, на
которых хвастаются друг перед другом новыми
достижениями автопрома. И только кацапни там
нет, потому что нет никаких достижений. И никогда
не будет. Потому и ненависть к Европе, с одной
стороны, и мечты о хорошем немецком или
французском авто - с другой.
Они называют тупыми американцев. Они на полном
серьезе считают себя конкурентами Америки. Сидят
за компьютерами, работающими на американской ОС,
подключены к сети Интернет, которая придумана
американцами и называют их пиндосами! А по
телевизору грозят им ядерной войной. Не грозятся
конкурировать с IBM или Apple, нет, бомбу грозятся
кинуть. Если кто забыл, то бомбу им подарили тоже
американцы.
Кацапы, если американцы, которые столько дали
миру - тупые пиндосы, тогда я вас с этих пор считаю
обезьянами. Если сравнить американцев и вас, то
польза человечеству абсолютно не сопоставима.
А не нравится Америка – откажитесь от американских
технологий или закройте свои вонючие хлебальники.
По кацапскому телевизору идет реклама Газпрома.
Не товаров и услуг, сделанных в великой империи,
а Газпрома. Мы на первом месте в мире по добыче
газа. Бог ты мой, какое великое достижение.
Пробили дырку и качают газ. Это обезьяна сможет
сделать. А если учесть, что половина Газпрома
принадлежит иностранцам, то вопрос еще, кто ту
дырку сверлил в земле. Если вы там и были, то
бригадир точно был немец.
И украинцам каждая кацапская срань в лицо тыкает.
Ты же мол хохол, газ у меня покупаешь. Смотри мне,
не будешь Пушкина любить, я тебе газ продавать не
будут. Мигом закрою вентиль.
Вы где-нибудь видели, чтобы продавец так разгова-
ривал с покупателем? Это быдлячество в чистом виде.
Но так думают в России практически все, за исключением
процентов 10 нормального населения, которое каким-то
чудом еще сбереглось в этом мрачном государстве.
А как хочется соперничать с Америкой? Хочется, очень
хочется. Да, но в чем? В войне? Американцы кроме войн
дали миру интернет, мобильную связь, компьютеры,
технологии. Они много чего дали этому миру. Что дали
миру кацапы? Только войны и водку. Больше ничего.
Потому и живет кацап от войны к войне. Потому что
заниматься ему больше нечем. Не умеет он строить.
Умеет только бухать, воровать и убивать. И еще
изворотливо врать.
А посмотрите какая реакция на введенные санкций.
И власть, и народ, два сапога пара. В унисон один
мотив. Да, это мы украли, да это мы нарушили все
законы и договора, но мы кацапы и нам на всех вас
насрать. Они даже не стесняются своей подлости.
Они гордятся этой подлостью. Бравируют ей.
Смотрите на нас, вы не можете быть такими мудаками,
а мы можем. Потому что мы русские. Какие вы русские?
Вы кацапы. Вам до русских как до солнца.
Умные люди просят одуматься. Предупреждают о
скорой расплате за содеянное. Но ничего не помогает.
В безшабашном угаре пребывают кацапы, крым с нами
и все. Будем без трусов, но с крымом. Это очень
похоже на поведение пьяницы, который знает, что
завтра утром придет расплата, но выпить хочется,
и он плюет на завтра. Он гуляет сегодня. И гуляет
так, что у самого морда побитая, да у соседей
имущество не целое.
И потому тянет кацапов со всех частей света назад.
В кацапский мир. Потому что живя в Украине, Крыму
или Латвии надо что-то делать, чем-то полезным
заниматься. Но что может делать кацап? Ничего.
Построить достойные курорты он не может. Найти
и применить себя в новой стране, тоже не может.
Выучить язык страны, в которой живет – не может.
Оттого и начинается везде одна волынка.Его унижают,
принижают, не дают по-русски говорить. Хотя дай
ему говорить по-русски, он кроме матов и бекания-
мекания ничего умного и не скажет.
И понеслась знакомая песня кацапа. Сам не живу
и другим не даю. Казалось бы, решить вопрос просто.
Собирайся и едь к березкам своим. Но он же кацап
хитрый. Он понимает, что носится с ним как с дитятей
малой будут только в Европе, которую он так ненавидит.
Будут права его соблюдать и здоровьем его интересоваться.
А в России если он только заикнется про свои права,
местные мусора отмудохают его так, что мама родная
не узнает. Потому ноет наш ванюшка про родину, но
сидит и никуда не уезжает. Кацапье – очень хитрое.
Любимая мантра против Украины - перекроем газ.
Потому что больше предложить Украине нечего.
Когда и газ уже не помог – пустили в ход танки.
Истерика. Кацапы - это психи насильники. Не
получив от женщины ответной симпатии угрожают
ножом и как животные насилуют ее. Потому что
убогие, а женщины убогих не любят. Потому что
любить там нечего.
А перекрыв газ куда вы его денете? В трубу назад
засунете или тайгу будете обогревать им? Это же
не бензин его в канистру не нальешь. Почеши голову
свою дурную, подумай, что ты говоришь.
Но когда кацап думал головой? Вместо него думает
начальство, его дело работать на плантации, пить
водку (чтобы меньше думал), воевать с соседями,
чтобы кремлевским хозяевам было чем хвастаться
перед иностранными послами и умирать пораньше,
чтобы барина своего не печалить своим немощным
видом и необходимостью платить пенсию.
Газ русским дал дьявол, чтобы окончательно отравить
их гордыней и спесью. У арабов тоже есть нефть, но
посмотрите, как они себя ведут благородно. Вы когда-
нибудь видели, чтобы арабы вели себя как стадо гопников?
Посмотрите на них. Их тысячи в наших городах и
университетах. И посмотрите на русскую молодежь
за границей. Пьянь, наркоманы, отбросы общества и
бесконечная спесь. За исключением тех, кто сбежал
из России от подобного мракобесия.
Откуда у вас ребята эта спесь? Что такого вы
сделали для этого мира? Просверлили трубу и
выкачали нефть? Ограбили свою страну. Довели
убогий народ до полного скотства? Откуда у вас
эта спесь? Мы империя. В чем вы империя?
В идиотизме?
Иметь столько всего. Потенциально самая
богатая страна мира, а фактически одна из
самых бедных. Чудовищная детская смертность
и олимпиада в тропиках за 50 миллиардов, а
потом как контрольный выстрел в голову еще
100 миллиардов на войну в Крыму. Кому вы
завоевываете эти земли если вас самих
почти не осталось?
А украинцы все удивляются, как так может
быть? Мы говорим им правду, а они верят не
нам, а мразям из банды Януковича и путинским
пропагандонам. А нас даже слушать не хотят.
Да потому дорогие украинцы, что душонка у
них черная. Черная и хитрая. Не хочет кацап
видеть свободного украинца, не может он
видеть богатого украинца, не в силах он даже
представить, что украинец смелее и благороднее
чем он. Невыносима кацапам даже мысль о том,
что украинцы без нефти и газа, и без Путина
уделали их по всем статьям. Не смогут они \
этого принять никогда.
И дело не в телевидении, которое якобы их
бедных зомбирует. Дело в том, что они ищут
доказательства того, что украинцы ничтожества,
а Путин и Киселев просто дают им то, что они ищут.
Иваны, вы хотите найти подтверждение, что украинцы
твари, а вы молодцы? Получите. Они хотят именно
такого телевидения, путинского. Не будут они
смотреть нормальное телевидение, которое не
мочит хохлов и америкосов. Кому понравится
смотреть как другие радуются жизни, пока ты
сидишь в куче дерьма.
Вот и ответ вам на вопрос, почему кацапа
нельзя переубедить в том, что украинцы
нормальные люди, а на Майдане не было
фашистов. Когда кацап это слышит, он
не хочет этому верить. Он готов поверить
хоть черту, только бы не признавать, что
украинцы как нация стоит на несколько
ступеней выше, чем спесивые кацапы,
не знающие ни истории, ни родства своего.
Да к тому же рабы безропотные, веками
подставляющие послушно спины под плети.
Это не украинцы, которые за свободу умирать
готовы, кацап готов умирать только за хозяина,
за себя лично никогда.
И выдумывают они ложь про украинских
проституток в Москве. Только забывают
они добавить, что проститутки эти в основном
генетический мусор, доставшийся нам от
немытой россии. Посмотрите откуда они
едут и на каком языке говорят. Донбасс
и русско-советский восток. Так что не
обольщайтесь кацапье, едут к вам не
украинки, а биомасса, доставшаяся нам
после оккупации от вас.
Но Путин каков молодец. Как он тонко
уловил, что нужно этим убогим доходягам.
Он точно уловил, что если он этим
лузерам даст иллюзию величия, они будут
целовать его в жопу. И посмотрите, так
и есть. Чтобы он ни делал, они прощают
ему все.
15 лет он у власти. За 15 лет немцы, корейцы,
японцы сделали реформы, создали государства
с судами и правоохранительными органами,
запустили свое производство, дали миру хорошие
товары и новые технологии. А что сделал Путин за
15 лет? Ничего. Сидел на газовой трубе и ни хрена
ни делал. Только рассказывал про великую россию,
которая встает с колен. 15 лет вставала и кроме
оккупации Грузии и Крыма ни хрена больше не смогла.
Но они об этом даже не думают. Никто даже не
спрашивает у Путина, а где деньги? Почему канадец
получает от правительства ренту за нефть, а русский
получает только патриотическую лапшу на уши? Может
по мнению Путина русским не нужны деньги. Может
Путин думает, что они все равно эти деньги пропьют?
Удав и бандерлоги. Мой респект тому, кто это подметил.
В десятку. Путин – жалкая личность, мстительное и
мелкое ничтожество. Но какой великолепный манипулятор.
Как здорово он их всех имеет. Ребята, это искусство.
Большое искусство. В течении 15 лет грабить 150
миллионов людей, а они тебя считают великим и
готовы на руках носить.
Я пониманию почему американцы не хотели свергать
Путина. Он им до чертиков надоел. Они могут
свергнуть его за год, а может и меньше. Но…
У них не было нового пастуха для России? Уйдет
Путин, а кто придет ему на смену?
И Путин понимает, что он нужен. Нужен всему миру
для того, чтобы как факир усмирять этот буйный и
злой народ. Народ, который готов убивать и резать
не жалея ни себя ни врага. Убивать ни за что,
просто так. Потому что ничего больше делать не
может и оттого злой на весь белый свет.
Нет, это не Гитлер, который бился в истеричном
припадке. Этот актер классом повыше. Красивейший
развод. Я начинаю верить в то, что Путин продал
свою душу дьяволу. Бог не награждает такими
«талантами». Такие таланты дарит только Дьявол.
Но похоже, что в этот раз Путин доигрался. Реальный
руководитель России уже принял решение и процесс
пошел.
Править Путину осталось недолго и следующим
русским царем будет Ходорковский, который уже
застыл на низком старте и терпеливо ждет своего
часа.
© март 2014 Алексей Заводюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487383
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
На выходе из бухты, прямо по фарватеру, он затопил аж пять судов, чтобы навсегда закрыть в бухте наш флот, навеки лишить Украину Черного моря.
Врешь, карлик! В этом море плавали еще казацкие «Чайки» до того, как Петр 1 вывел свои суда. А мы тем более, под мирными флагами, сотнями прекрасных морских лайнеров будем бороздить завещанные нам предками морские дали. И нас всегда будут встречать с радостью дружественные соседи, в том числе и россияне. Но ты до этого не доживешь: тебя сметут, как и нашего тирана, твои же соотечественники за сотворенное тобой зло. Не захотел жить в мире, и мне тебя нисколько не жаль.
На рейді затопив аж п’ять судів!
Невже Господь твій рід не покарає?
Бо Україну зрадити посмів…
Уже весь світ про підлість твою знає!
Тебе небесна кара не мине,
Лиш тільки МИР фанфарами заграє.
За кров невиних МАТИ прокляне!
Страшись, тиране, вже провісник сяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485699
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
ПОСЛЕ ЗАЯВЫ ВОВЫ О "ЗЕЛЁНЫХ ЧЕЛОВЕЧКАХ",
ОН СТАЛ НЕПОДСУДЕН...
От корабликов и пушек,
у него течёт слюна...
Ну не может без войнушек
дядя Вова - сатана!
То ли ростом он обижен,
то ли мамой обранён?
Замечаем как на лыжах
по асфальту едет он...
От зелёных человечков,
отказался на корню,
и с собой привносит вечно
ахинею и херню.
Доказал как Протоколы
мировые, не указ!
Скажем дружно: "Дядя Вова,
ну оставь в покое нас!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484154
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 08.03.2014
[b][i]Іде весна… Крокує містом марець…
У вибалки тумани щедро ллє,
Та Лютень… цей костуруватий старець
Себе забути вперто не дає…
Нагадує … Про холод… про відлигу…
Про кетяги калини на снігу…
Про спотикання прикре часу плину…
Про те, як ми леліяли снагу.
Та пролісок пробився крізь темнину,
Крізь гнилі нашарованої пласт!
Несе весну в кожнісіньку родину,
Як не міцний в серцях гіркоти наст…
Усе забудеться: і благодатні днини,
І та тривожна серпанкова рань…
Та не забудуть істинні мужчини
Нанесених Вкраїні-неньці ран!
І вже ніколи, певно, не забути:
Як ми ледь-ледь
не втратили вагу…
Той вогняний і...
неповторний...
Лютень.
І кетяги калини...
на снігу.
25.02.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481775
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
І хто сказав, політики не треба,
Це хто сказав, потрібно розійтись.
Ні нам говорить, Сотня з неба,
Щоби щурі, старі не завелись.
Бо до кінця, не виконані плани,
Там на Печерах, повна каламуть.
Отож не підем, доти ми з Майдану,
Допоки ці, підмурки не впадуть.
Аби онуки, ранок зустрічали,
Пора змію, зажучити в кулак.
Гнилі почистим, душі і завали,
Щоби скінчити, друзі кавардак.
Не буде там, облуди і дурману,
Не буде там, принижень і проклять.
Очистим хату, світлу від обману,
Й настане спокій, мир і благодать.
Тож хто сказав, політики не треба,
Нам хто сказав з Майдану розійтись.
Ми зробим все, бо виникла потреба,
Аби старі, щурі перевелись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481741
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
[i][/i][b][/b][b][i]Йду я до Майдану – назустріч зорі…
Там Вкраїни серце, там богатирі…
Там куються долі!.. В них найвища суть –
Прокладають хлопці у Європу путь…
Жарко на Грушевській:* вогнемовний герць
ЗаБулатив сталі небайдужих серць!
Та ворожі дула пробують на зуб
Леговані се́рця і козацький чуб.
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай!
«Згинуть воріженьки» – як роса, як сон –
Втілять нашу мрію вої без погон!..
На́рід український факел запалив,
Не згасить вже світла і мільярдом злив!
Понесуть народи світло у майбуть
Й виберуть для долі праведную путь –
Скинуть всіх тиранів раз і на віки́!
…І сплетуть майданам ла́врові вінки!
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай! [/b][/i]
_____________
*Мова йде про відомі події на вул. Грушевського (у Києві).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Слава Україні!
Як пече у грудях,
Як болить дивитись в очі ворогам.
Постріли лунають "Беркута" по людях...
Вірно підкоряються зеківським "богам".
Слава всім героям! Слава "екстремістам"!
Що стоять за нашу волю і життя.
Збунтувалось кожне українське місто
Через невгамовне кровопролиття.
Слава нашій нації!
Богом все проститься...
Та стискає в грудях від страшних картин -
Як сльоза стікає по кривавих лицях
Сильних і відважних, стомлених мужчин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480711
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
Просинаюсь з думою про Тебе,
Бо вночі примарилось мені:
Українське прихиляю небо,
Щоб згоріть в його Святім вогні…
Олекса Удайко
Чому́сь примарились мені мої студентські ро́ки…
Коли Гірни́к Олекса* тілом факел засвітив…
Коли я до Тараса міряв несміливі кроки,**
І в «Україні» Стуса виступ душу запалив***…
А ще у пам’яті моїй та Шелестова книжка,****
Яка відкрила очі багатьом із нас,
Яку ми в закутках читали й милувались нишком:
Який то був історії славетний час!
… Пройшли десятки років… В нас багато що змінилось
З’явились діти, внуки… Скроні інеєм взялись…
І тілом вже не ті… Але, на щедру Божу милість, –
Дух молодецький, й думи про Вітчизну – як колись!
І ось спішу урочисто до Нового Майдану,
Який я сам інтуїтивно передрік,*****
Щоб захисти рідну мову, землю богодану,
Від злодіїв, злостивців хижих, недорік!
І перший, хто зустрівсь мені, був молодий хлопчина,
Закутаний у жовто-синій стяг поверх рамен,
Як символ молодої духом неньки-України –
Такий собі вкраїнський політичний супермен!
Й по-батьківськи я обійняв його худенькі плечі…
Та щось сказати втішне я йому уже не міг…
Давили сльози… Й не було уже ні слів, ні речень –
Всі сумніви щодо Вкраїни хлопець переміг!
…А згодом я пізнав хлопчину на телеекрані,
Коли ОМОН в товпу жбурнув кийковий шквал…
Втамовуючи біль від кровотечі й рани,
Він прагнув зупинить ОМОНу лютий шал.
І тут мене оздобною словесністю прорвало –
Я кляв ОМОН жорстокий вздовж і впоперек!
Та межи слів подумав я: тут слів, мабуть, замало –
Гарант будує "храм" на крові! Він не ім’ярек!
30.11.2013
____________
*Український дисидент, політв'язень, Герой України (2007) 22 січня 1978 р., у 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (21 січня 1918) вчинив самоспалення біля могили Тараса Шевченка в Каневі на знак протесту проти насильницької русифікації України.
**Пам'ятник Тарасу Шевченку у сквері на Володимирській вул. у Києві. "В радянські часи 23 травня, в тени перепоховання поета, єбиралась прогресивна громаськість Києва, що було під неусипним оком органів КДБ.
***4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Вячеславом Чорноволом у кінотеатрі «Україна» в Києві на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків’’.
****Йдеться про книгу П.Ю. Шелеста, колишнього Першого секретаря КПУ "Україно наша Радянська", в якій правдиво зображено деякі сторінки історії України, що харктеризувало автора, за доносом Начальника КДБ УРСР генерала Федорчука, як українського націоналіста.
*****На моїй сторінці ( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518), де, зокрема, є такі слова:
Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
А ще (: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204):
Ще будуть в нас нові майдани,
Які до влади приведуть
Сумління, мужність, Богом дані.
Вони покличуть в нову путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463432
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 20.02.2014
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Павло Тичина
Споконвіків народ наш український
Боровсь за правду, проти ворогів...
Проти татар, усіх морок чужинських,
Бо вдома бути газдою хотів.
Історія!.. А зараз - сьогодення,
Між ветхим і новим чітка канва!
Ми маємо на те благословення,
Щоб втілити в життя нові слова.
Коли в душі багаття пломеніє,
А жар для нього щедро Богом дан,
Нехай вона, нескорена, не скніє -
Виходьте, браття, сміло на Майдан!
На ньому б'ється Серце України,
Народжуються нації сини!
Їм небайдужа доля Батьківщини,
За неї кров'ю присягли вони!...
Ми не допустимо свавілля влади
І не дамо пролити більше кров!
Сини Вітчизни! "Градів" канонади
Звучать не будуть в Україні знов!
7.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464388
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 20.02.2014
На Майдан ходжу – як на роботу,
Фах мені цей до душі припав:
Маю тут про майбуття турботу,
Хоч багато злободенних справ…
На Майдан іду – немов на свято.
Там душею в небо я злечу!
Злагоди і миру там солдати –
В яриві хоругв і кумачу.
На Майдан несу свою надію
Яв творити із безумних снів,
Бо давно про кращу долю мрію
Моїх внуків, дочок і синів!
На Майдані серце моє мліє,
Коли бачу сльози на очах:
В кожному рішучість пломеніє –
Дух звитяги в людях не зачах!
На Майдані вчуся право жити,
Й за дітей смиренно я молюсь.
В мо́лоді свободи вже не вбити –
В молодих я гідності учусь!
Наш Майдан – це університети,
Щирості , сумління – джерело!
Ще прославлять у віках поети
Наш Майдан!.. Що упокорив зло!
17.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466486
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 20.02.2014
Синочку мій, ти в тата не стріляй,
Бо від сьогодні тато на Майдані,
Сусід Степан, Михайло Водограй,
Тобі везуть смачненьке в чемодані.
Якщо побачиш тата – підійди,
Негоже сину не признати тата,
Бо ще колись, татусеві сліди,
Згадаєш ти, як стрелиш з автомата.
Чудово знаю, в тебе є наказ,
Та хто ж здобуде для народу волю,
Знов дурять нас, таке було не раз,
А ми і далі скручені від болю.
Прошу тебе, синочку, не стріляй!
І попроси, щоб не стріляли друзі,
З добром ти своє серце відкривай,
Ти подзвони і слово дай матусі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474858
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 11.02.2014
Нова Вкраїна з вічності постала,
Без жидо - урків, вихідців з орди.
Зозулька долю нову накувала,
Зі сліз, терпіння, слави і журби.
Як довго долю тую ти чекала,
І як тобі чекалось без вітрил?
Без крил, безкровна в обріях літала,
Коли ховався в смутках небосхил.
В дорогах дальніх тратила ти сили,
Зчорнілі в горі лишила сліди.
Й високі в полі сипані могили,
Та вперто йшла, незламна до мети.
В огнях уже заквітчані Майдани,
Як цвіт стоять онуки і сини.
Розтали хмари, - сіяні тумани,
Й над ними небо синє, як льони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476357
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
Мы с тобою ещё поворкуем…
Будем в старости мы вспоминать,
Как друг друга безумно ревнуем…
Как учились вдвоём пеленать
То, с любовью, рождённое Чудо,
Что уже нарожает своих…
Я, любимый, и в старости буду
Согреваться в ладонях твоих…
Вот представь: Мы седые-седые…
Кресла два и малиновый чай…
Внуки взрослые стали такие…
Где-то молодость шепчет «Прощай»,
А на сердце у нас, как в семнадцать,
И любовь, и душа на двоих…
Мой родной, можешь не сомневаться,
Я прочту для тебя этот стих…
Ты в ответ улыбнёшься, конечно,
И не вспомнишь… Лет сорок назад
Я уже прочитала поспешно
Этот стих… И хранила как клад…
Сделав ставку на чувства земные
И поверив в любовь навсегда…
Знаю, будем когда-то седые,
Но несчастны вдвоём – никогда!!!
И семью на земле создавая,
Бог нам Ангела шлёт с высоты…
Ведь семья – это горсточка рая,
В ней рождаются жизни цветы…
Это всё осознаем попозже…
Ты – судьба, без сомненья, моя…
Для меня всей вселенной дороже
Наш шедевр под названьем «СЕМЬЯ»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475358
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Тисячі львів’ян і жителів області прощаються
з Юрієм Вербицьким, якого невідомі 21 січня
викрали з Олександрівської лікарні у Києві…
катували... та кинули в лісі вмирати на морозі...
(З хронічки останніх подій…)
[b][i][b]Чи знаєте як смачно пахне юшка
Після гучних літаврів «бочкарів»*,
Що виграю́ть, узяті вже на мушку
Таємних і продажних снайпері́в?..
Ту юшку нам готують серцем, щиро
Дівчата наші, сестри, матері́…
Й стоять за юшкою у черзі мирно
Солдати наші славні – бочкарі!
Горить Майдан, палають жахно шини,
Й вогонь буремний – в молодих серцях!
Ковтають юшку істинні мужчини –
В них дух звитяги й правди не зачах!
…Й стояв Юрко в тій черзі… Та востаннє!
Вона – з косою – вибрала його…
Знайшов він смерть свою не на Майдані –
В катівні зека – чорта самого́!
Та Він не став пред ними на коліна,
В негідників пощади не просив!
«Іще не вмерла» й перед смертю лине…
...Вмирав за правду – України син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові ефекти на бочках - у піку урядовим
шумовим гранатам, начиненим сльозогінним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014