Я прошу его: "Боже, услышь меня!"
Непомерно на счастье растет пеня,
И мне не за что больше покой менять
И просить подарков.
Потому что есть заповедь "Не убей!",
И я крашу всех воронов в голубей,
Насыпаю пшена им и отрубей
И молю не каркать.
И когда, как спасения, жду зари,
Я прошу его: "Дверь мою отвори!
Изыми все, что жжет меня изнутри,
Не изымешь - выжжет!"
Потому что зубами во сне скриплю
И на каждом столбе я вяжу петлю...
Потому что сильней, чем ЕГО люблю,
Я ЕЕ ненавижу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535394
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 20.04.2015
Не чуєш - мовчу, бо сни мені сняться чужі
і ними хворію, і ними себе відрікаюсь.
Така в мені темінь, в розрадників світла прошу,
не видно, куди примостилась. А хтось в мені каже,
вертай на півострів, там більше холодних портів,
твої відголоски відчалюють на пароплавах.
І бачу, відбитки долоні в своїй голові,
відмолюють сни замість когось гріхи. Бачу радість.
Вітри розганяють сутулих німих циркачів,
за північ їм сниться дівча з перев'язаним оком,
вона не всміхається. Бачу її білу тінь.
і всіх клоунес розвіває у небі вологість.
І сплю замість тих, кому не потрібні страхи,
кричу замість інших. З тими, що вміють, сміюся.
Вертають в порти пароплави. А там - як чужі,
мої голоси відмолюють гріх самогубства*.
*Самогубство - як свідома втрата власних відчуттів і думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532001
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Бабине літо -
в косі павутиння,
у зморшках, від меду,
злипаються пасма рілля,
та, під хребри, комашить
всі часточки зілля;
у пахвах - волошень полинкова
жовкне з блакиття надії;
в змаганні, в злиганні,
триває борня
за розплющені сонячні вії;
то й, нумо-бо кублитись разом,
в гістяк,
по кров-ляк-деруни,
в осоружій пишноті
рижійної, сливе, олії;
як треба, то -
вмиємось чисто річковою цвіллю,
хай опіки вітру
видубують пику, щоб,
наче ще млодий -
мов бубон кизилу пашіла
подвійно;
осьодже,
ошаті в серпанок,
знітилися спаси
безотчі,
чи літні,
солові,
соковії брилля:
до бабина яру,
між двох охолод,
завертає довкільне поділля;
сим вдіються, згрубою,
вже заважкі залюбки -
дошкуляча дозвільня;
надліткова баба така, бо:
вже й діду вдала,
й худобі дала,
городину спекла,
горобину, на втім, підігріла...
та пригощу залишила:
їжте, хоч лусніть,
аби лиш не визбрало
свійських їдців
ненажерливе війно...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521553
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Я вірю в любов, що змиває усі перепони,
Таку, що з собою лиш світло безмежне несе,
Що вдячною радістю серце по вінця наповнить,
Як чиста вода, зцілить спраглого серед пустель.
Я вірю в любов, що нічого ні в кого не просить,
Любов, що росте, бо себе віддає без вагань,
Любов безумовну, відкриту, любов не відносну,
Не ту, що живе у словах мальовничих зізнань.
А ту, що у вчинках, спрямованих впевнено діях,
Що в будь-яких вирах життя не сховає руки,
Таку, що цвіте навіть там, де не видно надії,
Таку, що живе, коли решта усе - на друзки...
Я вірю в любов, що сердечно всміхається смерті,
Приймаючи будь-яку правду земного життя.
Не ту, що сховалась пахучим листом у конверті,
Не ту, що у жертвах або у сльозах каяття.
Я вірю у ту, що наповнює сенсом буденність,
У ту, що нестримно наближує втілення мрії,
В любов, у якої межа - це сама нескінченність.
А більше, напевне, ні в що я в цім світі не вірю.
18.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518134
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 02.09.2014
Ты как вода,
У тебя ускользающий вид.
Даже если я схвачу тебя,
Ты уйдёшь от меня в песок.
Ты приходишь ко мне голой,
Со следами чужих рук.
Мы пьём коньяк на балконе
Среди сохнущего белья.
Ты работаешь портнихой
В ателье по пошиву снов.
Дедушка твой - индеец,
Ты смугла и толста.
В твоих интонациях - нечто
От шороха быстрой змеи,
Твой дом стоит на опушке
Осеннего букваря.
Ты рисуешь картины,
На которых - одни ключи.
Когда падают листья,
В твоих глазах идёт снег.
2007
(Из цикла "Присутствие")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517495
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Одушевлённая темнота!
Кружишь и кружишь горячею птицей.
Поздний свет, уплощённые лица –
Город оставила простота.
Маленький лучик – надежда тесна,
В нашей любви всё так скупо и странно.
С улицы сорвано платье тумана,
В луже затвердевает звезда.
Сердце болеет, как мелкий зверёк.
Вырванный лист, бледный сон, время таинств,
Выбор хорош – жизнью правит случайность –
Нервный, бессовестно юный божок.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501374
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 12.06.2014
- присягаю тобі зневірою і байдужістю забезпечую,
до твого семинебого щастя не доклАду ніяких зусиль,
обіцяю ніколи не бути найкращою в світі втечею
від суворого сонця, що людством пече звідусіль.
я ніколи не стану хлібом, щоб наситити твою душу,
не здаватимусь теплим вином, що відчалює від журби.
постараюсь не лізти в змісти твоїх стопудових "мушу",
не тягнути за коси минуле при доброму слові "якби".
я не бог і не янгол, ці ролі вже надто прісні,
на сьогоднішній день не смакує жертовна любов,
у меню є політика, секс, інстаграм у вчорашньому тісті,
твітер, любий! яких же іщо нада слов?
- га? - враз відказуєш ти, пережовуючи новини,
- твітер, кажу, в тебе сто п'ятсот перший фолловер.
і ти знаєш, згадалось, у нас же якраз роковини..
- га? - знов закинув.. а я собі пошепки: "овер..."
овер всьому, і богові, й нам, і любові і прадіду Змісту
і цілому світові овер! кончілась даже памада!..
я сяду в маршрутку, гайну на природу, за місто..
абєщаю бить стєрвай, а хулі іщо вам нада?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504717
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Він видихає
У тебе повітря,
Він залишає у тобі
Кохання,
Кожної ночі
Холодного
Січня,
Кожного ранку
З початку травня.
Ти носиш у грудях
Просвіт зачаття,
У стиглому лоні
Паростки
Втіхи,
Білі, немов диких
Лілій латаття,
Червоне,
Немов іудейські
Ріки.
Народиш
І будеш терпіти
Ніжність,
Пити відчай,
Ковтати ліки,
Молитись
У сіру
Холодну північ,
Скільки, до ранку,
Скільки?
Будеш кохатись
Не люблячи, палко,
Будеш тремтіти
Як листя осіннє,
Носи у легенях
Його цигарки,
Нехай деруть
Твоє
Піднебіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503234
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 05.06.2014
Если вдруг тебя достали
Власть ГАИ и управдом
Все тебя не уважают
Деньги требуют везде
Для поправки положенья
Нужен хитрый ход конём
Например своей квартиры
Объявить себя главой
Или даже президентом
(В крайнем случае царём)
И от злого государства
Отделиться в тот же час
Если кто-то недоволен
Пушка лучший аргумент
На дурацкие законы
Можешь смело наплевать
И пускай отключат воду
Отопление и свет
Вот теперь ты без сомненья
Независимый вполне
И имеешь право выбрать
Государство по душе –
Где дадут побольше денег
Я советую Бруней
Там тепло бананы кофе
Нефти хватит лет на сто
Правда там ты нужен так же
Как собаке два хвоста
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498837
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 14.05.2014
В один зі звичайних Божих світанків люди містечка прокинулись від того, що у них під вікнами шуміло море. І це в краях, де ніколи його не було і бути не могло. Вони розшторували вікна. Виходили на вулиці. Роззирались. Заглядали у водостічні труби і очі один одного. А далі прямували кожен у своїх справах. Моря не було. Але воно продовжувало шуміти, ніби на кожніського з мешканців хтось одяг навушники з мушель.
Так тривало багато-мало все їх подальше життя. І вони тепер навіть коли йшли на роботу, чи на похорон, чи на іменини бабусі, чи по круасан до сніданку... вони йшли шукати море.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493882
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 05.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2014
Сквозняк срывает шторы и бутылки,
И сквозь окно врывается гроза.
Твердеет небо. Черная кирза
Его стучит в асфальтные затылки.
Качнулись ветки. Хрустнула кора.
Вода упала с края водостока
И зашумела странным караоке,
Взбиваясь в пену, чтобы постирать
Чугунных крышек рыжие круги.
Вода стучит, как в поле молотилка.
Трезубен день, как сточенная вилка –
Сиди да письма вымятые жги,
Из букв кривых выращивая сны
И развевая по ветру, как пепел,
Еще нестертые из памяти портреты
Ушедших, но не бросивших, – родных.
24.06.2011-06.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490789
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Назовні не надто тепло і шкіру їдять мурахи. Вітри
оголяють тіло - натомість повітря в сховку.
Щоразу інтимно зранку витрушує скатертину
закохана в Бога жінка.
І моє ім'я допоки збіжить її чистим ганком,
причепами зігне гілля сухих до кісток черешень -
волосся прикриє очі, і поглядом ледь дотично
чесатиму її речі.
У мене забракне духу назвати її навзаєм,
піднести в привіті руку, що плутано тілом ходить.
І скатерть удвоє скрутить, спокійно в будинок зайде,
допоки я буду поряд.
Ця жінка вертає завжди. А з нею – вертають ранки
на вулицю – збиту пилом, у місто – зіниці тонше.
Я Бога її на ганку щоночі ковтаю залпом,
у нього сивіють очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423185
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 01.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2014
Я вас побачу.
Виступить із тіні
Велике щастя, а яке просте!
Поміж негод і
студеней осінніх
Я вас побачу. Завтра.
Тет-а-тет.
Побачу вас!
Та завтра в мене свято!
Фанфари щастя,
феєрверки мрій,
Палку весну мені ця
осінь злата
Дарує
у нерадісній порі
І вже не треба
майського розмаю,
І вже не листя жовте
у журбі
І навіть холод ночі
зігріває,
Коли про вас я думаю собі.
Я вас побачу
завтра,
юна панно:
Такого ще
зі мною
не було!..
А післязавтра – знову сірий ранок
Туманом ударятиметься в скло.
27.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451411
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 20.03.2014
Теплые, нежные -
осень, руки, слова -
Отогрели меня, и взлетела в душе -
кто ты? -
Хрупкая бабочка на день или два,
Или храбрая птичка,
что поет вопреки непогоде?
Руки твои сейчас далеко.
Осень стала дождливой,
Слова - очень разными.
Зима на подходе.
Смирись и терпи - шмыгает нос мой сопливый -
Не обмануть в этот раз
времена года.
Пусть на часок - засияло солнце,
слова и руки ласкают.
Но яркие крылышки
не успевают согреться.
Звонкая песенка простыла и замерзает.
Подожди до весны,
мое непутевое сердце.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456536
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 15.02.2014
1. Грифон
У замку грифон, зелені зіниці,
Смарагди не вміють від часу тьмяніти.
Герби вицвітають, іржавіють лицарі,
Кришаться попелом каріатіди.
У замку грифон із кігтистими лапами,
Кігтистими думками, воєм і піснями,
Об стіни камінні ламатиме пазурі
І клітку розкішну вважатиме тісною.
Це ти - той грифон, твої очі не згасли,
Ніколи не жив і ніколи не вмреш.
Ти - крапля дощу, лабіринтами часу
Блукай до склепіння стуманених веж.
Лускаті повіки важкі від вологи,
Грифон зросте мохом із тріщин, шпарин.
Судини клубками складають дороги,
До неба простягнеш цей свій серпантин.
Герби вицвітали віками, вітрами,
Розносились барви до гір та озер.
Ти виростеш мохом - це доля, не драма.
Ніколи не жив і ніколи не вмер.
2. Саламандра
Сала-
Мандра.
Здурманені мандри.
Нова Панчатантра,
Ти - шостий мішок,
Ти не маєш думок
Не маєш
Палаєш
Можливо, незгасно
Твій попіл
Невчасно
Кришиться з кісток
3. Фенікс
Дружина збиває руїни у попіл,
Димлять ар'єргарди у громі ракет.
Світанок чи захід у тебе, Європо?
І рух твій - назад, а чи, може, вперед?
І де ми? З тобою згораєм вогнями,
Щоб з попелу феніксом знов відродитись?
Коли за горлянку ухоплять іклами,
Куди твоя зникне ураз гордовитість?
Ми - нація феніксів, ми вже вмирали,
В тортурах, кайданах, сибірах, боях,
Галерах, чорнобилях, на п'єдесталах,
В блуканнях, обіймах - такий наший шлях.
Чи нас ви лякаєте ватрою смерті?
Понюхаймо ж пороху й диму гармат.
Скасовуй омерту, розмову відверту
Почнемо. З вітаннями, твій Гетьманат.
19-21 вересня 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479123
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Не вертайся додому, удома - судома, удома - не дім, удома - не дим. Удома утома.
Не будь у кімнаті, кімната - палата, твоя автострата, кудись автострада. Ти вмієш палати.
У книгу - не сховок, у слово - не сховок, читаєш нервово абсурд-заголовок.
Чорнило розлили, слова у могилі, чорнило чаділо у білій могилі.
Не вертайся додому, удома - судома, удома - не дім, удома - не дим.
23 вересня 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479124
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Коли нема достатку і роботи
Рятує участь у якійсь війні.
Ідуть на злам і забобони й льоди,
В мундирах – безробітні і блатні.
Навчились й джунглі викликати дощик,
В сто атмосфер водичку п,ють зі скель,
Що ж, ниньки й наші українські ночі
Кострами вертять людну карусель.
На телебаченнях - за звичні йдуть розмови,
Як зготувати "Молотов-коктейль".
Лиш смерті відчайдух - не паперові.
І кличуть зброю вийти на панель.
Серця від куль звіріють і німіють,.
А поруч ще звичане йде життя.
Налагожуються взаємодії?
У бурю в ніч – найкраще відплиття?
P,S,
Лише злочинці потирають жмені:
"Ще трошки - й увірвемося в хати.
І - ґвалтувати! Й набивать кишені!"
На черзі - хто в них: ти? чи - ти? чи - ти?
26.01.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475068
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 27.01.2014
«Дні мої, мої дивні діти,
Віддав вас вольній волі.»
(Майк Йогансен)
Луна засипаних криниць
Мені кричить услід – мені, старому,
І небо споглядаю впавши долілиць
І п’ю з хмарин важких прозору воду.
Я спочиваю у тіні дерев, які ще не зросли,
Які обабіч шляху ще не виткнулись з землі,
З блискучого насіння ще й не проросли,
І дивлюсь на істот, що вуха чималі
Не виставили з хащів кропиви
Глухої, як і мій нещасний край.
З минулого ведуть мої сліди –
Грай, конику трави, свої катрени, грай!
Я – «вічний жид» - блукаю в пошуках води
Живої – в сьогоденні заблукав,
Але живу в майбутньому –
Серед його віршів, його заграв.
Мій костур тріснув і дірявий плащ
Та я апостол. Серед темних хащ
Пророчу равликам про їх Армаґеддон,
Про Будду зайчиків і про метеликів закон
І бачу, як із хворої землі
Замість зела й трави
Ростуть ножі
Ростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442713
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 20.01.2014
«Тому що Іспанія!»
(Микола Хвильовий)
Тут -
Місячне сяйво падає
На мої рукописи
Що на шкірі антилопи писані
Візерунком сонячним.
Там -
Ліжко розстелене,
Білизна зім’ята
І запах дівчини.
Тут -
Читаю написи
Якогось Васі
Чи то Генрі
Чи то Хуліо
Про місце його перебування
У часопросторі
І уявляю камені
Далекого Чилі.
Там -
Соус на кухні,
Кавоварка старенька
Кличуть помандрувати
Кудись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407438
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 20.01.2014
Как тихо и добро никого не любить,
не жалеть, не возносить и, в целом, не думать.
Когда прижмет -- слушать Шопена,
во всех же остальных случаях -- тишину.
Выйдя на Каменностровский
с папиросой, вываливающейся из губ,
я не сразу понял, что уже вечер.
“Почему ты так быстро пошел?”
Хотел бы я заглушить этот голос,
или зазвучать фортепианным шорохом.
”У нас никакой романтики”.
Что это значит? Он что же,
не водил в кафе,
не дарил цветы,
не рассказывал о Прусте,
не пускался в пляс,
не изменял жене,
не напрягался,
соблазняя женщину?
Если бы я не выпил немного алкоголя,
меня бы стошнило на месте, наверное.
Лицо я сделал, конечно, так себе.
Мне всего лишь не повезло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473722
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 20.01.2014