Живёт душа, мир оболочка, и в каждой жизни есть цепочка, успехов, радостей, печалей, и не всегда понять деталей. Движенье, действие и слово, как проявленье всегда ново. Вселенная всё поглощает, в ней каждый след свой оставляет…2009
На фото – мой рисунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896501
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 06.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2019
Блукати вологим парком,
Виводити круг стежками.
Шукати сліди з азартом
Ведмедів стрибучих Гаммі
Чи ельфів в дубовім листі,
Чи днів учорашніх віхи.
Спіральні плести орбіти
Й вдавати, що в нормі стріха.
Вмивати алеї сіллю –
Солити, щоб збереглися
Натхненні любов’ю миті
В зеніті бажання жити.
Почати маршрут спочатку,
Та йти у ті самі хащі –
Прокляття, дарунок, фатум?
Все важче, щоразу важче
У ритмі ступати з серцем,
Що скаче у грудях-рамі,
Увись так нестримно рветься –
Ельфійських вогнів піснями
Освячено шлях блукальців,
Що згадок не гублять в мріях.
Дістатись їм світла вдасться
Віри, Любові, Надії –
Крізь терни до зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838986
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 14.07.2019
Твої руки і вигини ніжних долонь, твої очі
Незабутньо-сумні, теплі погляди гріють мене
І упаде в росу біле сяйво від зір неохоче
Оминаючи вікна мої й всю мене омине
Місяць тихо гукне за собою у слід де планети
Нероздільні сузір'я, що створять дорогу тобі
Забери мене, Принце, з собою на крилах комети
Назавжди від усіх не лишай погасати в журбі
Не віддай не впусти і залиш всю собі до останку
Заховай від людей, що від заздрості мертві в душі
Хай і зникну з землі, як зникають вчорашні світанки
Краще вже розчинитися біллю в твоєму вірші
Ти мені не чужий, але все ж недосяжно-далекий
Наче зірка у небі незнаних галактик й світів
Я мов гілка суха, що вмирає в пустелі від спеки
Лиш жеврію в омані чиїхось невдалих життів
Коли вернешся знову до мене, прошу не забути
Залишити прочинені вікна в країну комет
Бо не хочу шукати у вчинках своїх я спокути
Вибираю для себе навік безкінечності лет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803710
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 29.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2019
... достигла туга в погляді завмерла,
налитою сльозою полетить.
та жалями пекучими не вмерла
і вічністю у відчаї болить...
нехай би розіллялась вже рікою
і серцю стало б легше хоч на мить,
і нерви божевільною струною
не рвали б часу, а не зупинить...
хоч хочеш синім небом розчинитись,
а в тузі розчиняється лиш ніч...
сльозами невимовній не спинитись,
бо затра не питає у чім річ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806466
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 26.02.2019
все ж рано чи пізно, а час в безкінечність скінчиться.
хоча він і вічний у такті із стуками серця.
хоча й сьогодення у марності іноді й злиться.
пришвидшить удари в своїм невимовності герці.
......
а може на небо цим шляхом приходять зірки?
миттєвості світлом в тунелях кінця народившись?
по річці прощання із жалю пускають вінки,
у темпі швидкому думками на мить зупинившись...
......
бо рано чи пізно всміхнеться небесне склепіння.
розписаний графік засяє в далеких зірках.
от тільки, що лишить по собі серцеве тремтіння,
коли ота вічність перейде у зоряний шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826120
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Ти мені приснився серед ночі
Голос заспокоював мене
Нехотілось відкривати очі
Боячись,що сон колись мине.
В очі заглядав,гладив волосся
І казав невдовзі ти прийдеш
Щоб в житті моїм невідбулося
Серед людства ти мене знайдеш.
Задзвенів будильник так невчасно
Лежачи я думала про долю
Падав сніг,а я хотіла щастя
Так як і мільйон людей довкола.
День за днем чекала тільки ночі
В своїх снах шукаючи тебе.
Кажуть,що бувають сни пророчі...
Тільки сніг по-справжньому паде...
Автор:Ольга Мельник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821365
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Я исцелю твои раны Приветом
И весь хлам с тобой выброшу
Я прийду за тобой с рассветом
И всю боль с твоей души вынесу.
От меня убежать не получится.
Пряч себя раз такая смелая.
Ты со своей хандрой для меня бесценая
И в тебе столько горя вмещается
Сколько руки свои не заламивай,
Сколько грустью своей не хвастайся.
Я ведь знаю, что ты упрямая,
Я ведь знаю, что ты несчастная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821384
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Осене, яка ти розпрекрасна,
Сил уже немає більш мовчать.
Осінь... Я у тебе закохався
І обіймами твоїми я печаль
Назавжди хотів би вбити,
Та не можу доторкнутись рук твоїх,
Бо ж вони малюють ті картини,
Писані дощем на жовтому листі.
Я б хотів, моя ти золотоволоско,
Цілувать в агонії твої уста,
Та вони уже цілуються із громом
Ви такі щасливі, а я знову сам.
Ти - богиня! Я молюсь у небо,
Звідти сльози нічиї, як я гадав.
Сльози то були закоханих у тебе,
Незліченних тих, хто тебе всю жадав.
Осене, яка ти розпрекрасна,
Чуєш, я тебе до скону полюбив.
Хоч навіки будеш недосяжна,
Ти вертайся знову й знов, бо я без сил
Розлюбити сміх твоїх вітрів.
Я не в силі їм і дати опір.
Бо ж боровся та вагавсь і ледь зумів...
Подих твій сказав: "Настала осінь..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806228
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 01.12.2018
Твої руки і вигини ніжних долонь, твої очі
Незабутньо-сумні, теплі погляди гріють мене
І упаде в росу біле сяйво від зір неохоче
Оминаючи вікна мої й всю мене омине
Місяць тихо гукне за собою у слід де планети
Нероздільні сузір'я, що створять дорогу тобі
Забери мене, Принце, з собою на крилах комети
Назавжди від усіх не лишай погасати в журбі
Не віддай не впусти і залиш всю собі до останку
Заховай від людей, що від заздрості мертві в душі
Хай і зникну з землі, як зникають вчорашні світанки
Краще вже розчинитися біллю в твоєму вірші
Ти мені не чужий, але все ж недосяжно-далекий
Наче зірка у небі незнаних галактик й світів
Я мов гілка суха, що вмирає в пустелі від спеки
Лиш жеврію в омані чиїхось невдалих життів
Коли вернешся знову до мене, прошу не забути
Залишити прочинені вікна в країну комет
Бо не хочу шукати у вчинках своїх я спокути
Вибираю для себе навік безкінечності лет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803710
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 01.12.2018
Каждый человек хотя бы пять минут в день бывает дураком. Настоящая мудрость состоит в том, чтобы не превышать этот временной лимит.
Хочешь собирать мед — не разоряй улья.
Груз будущего, прибавленный к грузу прошлого, который вы взваливаете на себя в настоящем, заставляет спотыкаться на пути даже самых сильных.
Улыбка ничего не стоит, но дорого ценится...
Если судьба преподносит тебе лимон, сделай из него лимонад.
Когда человек начинает войну с самим собой, он уже чего-то да стоит.
Безусловно, ваш муж имеет свои недостатки! Если бы он был святым, он бы никогда не женился на вас.
Будьте заняты. Это самое дешевое лекарство на земле — и одно из самых эффективных.
Выражение, которое вы носите на лице, куда важнее одежд, которые вы надеваете на себя.
Если захочется переделывать людей — начни с себя. Это и полезнее, и безопаснее.
Представь самые худшие последствия, которые может повлечь твой поступок, заранее смирись с ними и действуй!
Помните, что имя человека — самый сладостный и самый важный для него звук на любом языке.
Тайна наших несчастий в том, что у нас слишком много досуга для того, чтобы размышлять о том, счастливы мы или нет.
Для мудрого человека каждый день начинается новая жизнь.
Многие зовут врача, когда им нужна только аудитория.
Всегда помните, что дети любят слушать разговоры взрослых, — и будьте начеку.
Люди не интересуются ни мной, ни вами. Утром, в полдень и после обеда они заняты только собой.
Нет завтра. День спасения человека — сегодня.
Не бойтесь врагов, которые нападают на вас, бойтесь друзей, которые вам льстят.
Перед вами человеческая натура в действии: виновный обвинит кого угодно, но только не себя.
Страх не существует нигде больше, кроме как в вашем уме.
Умейте встать на позицию другого человека и понять, что нужно ему, а не вам. С тем, кто сумеет это сделать, будет весь мир.
Сильное желание чему-то научиться — это уже 50% успеха.
Веди себя так, будто ты уже счастлив, и ты действительно станешь счастливее.
В этом мире есть только один способ заслужить любовь — перестать требовать ее и начать дарить любовь, не надеясь на благодарность.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815632
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
[b][i]четверг. обед. нояб'рь месяц, солнце...
такая декорация сегодня.
прохожих тьма, пожалуй будет сотня,
спешат скорей потратить все червонцы...
мы к ним примкнем, пока шуршит в карманах,
и обойдем лабазы, магазины...
мы перероем ящики, корзины,
чтоб разобраться в блефе и обманах...
его найдем, пусть раньше или позже!
хоть и следят, как евнухи в гареме,
пусть спрятан он под ящиками всеми,
чтобы узнать, на что оно похоже...
чтобы узнать, что ж мы нашли такое
и чтоб потом молчать, как рыба в море,
не разболтать хоть в радости, хоть в горе...
пусть думают ОНО! но там другое!..
сижу и думаю, он сам всё понимает?
и что же там другое, не ОНО?..
на всё я плюну и пойду в кино!
а тот, кто хочет пусть мозги ломает!..
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815666
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Я души в тебе не чаю,
Что же делать?
Может, капелькой растаю,
Слёзкой смелой?
Может, стать тем океаном,
Что тревожит,
И цветком души устланы
Все дорожки,
По которым мы с тобою
Вьюгой-летом
Ходим сказочной судьбою
Дней поэта...
Душа выпита не рано,
Жизнь мечтает,
Расцветает роза тайной
Словно в мае.
Скрылась былью за туманом
Песня эта,
Ни к чему нам расставанья,
Сказка лета.
Птичью стаю провожаю,
Вижу небо,
Жизни нежность обнимаю
Так бережно.
Грустью стану, первым сном
Страсти ранней,
Мыслю я лишь об одном,
О недавней,
О любви недавней мысли,
Солнце вспомни,
И роняют свои листья
Снова клены.
А мечтать о чем, о силе?
Я не знаю,
Раскрываем свои крылья,
Улетаю...
Протяни ко мне ладони,
Теплотою
Окружи любовь, и вспомни
Как мечтою
Дорожили мы, ведь верим
В силу чувства,
Видим тучи в небе сером,
Жизнь искусства.
Может мы о чем-то вспомним?
Не готова.
Ты держи мои ладони,
Дарим слово.
А мечтать о чем, о власти?
И под небом
Создавать мечтами счастье
Солнцем-светом.
Не готова я прощаться,
Май играет,
Только осень, время счастья
Забывает
Горести все, солнцем светит
Ласки нежность,
А потом споет нам ветер, -
Безмятежно...
02.05.13 / 10.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770965
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 23.11.2018
"Вот это дааа... Вот это Кухня!
Огромен солнечный желток...
Полуготов пока белок -
На небе жарится глазунья!"
И кто услышит, скажет - "Бред!
Запрячьте вилки да ножи."
Не закричали бы - "Вяжи!"
А ведь диагноза-то нет -
Был просто голоден поэт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801560
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 23.11.2018
А далі – осінній настрій,
І небо таке… мій Боже!
Розсипані плями айстр
Й роса на земному ложі.
Такі почуття глибокі,
І думка така неспішна,
І спокій, звичайний спокій,
Який не буває лишнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804609
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 23.11.2018
Я бачу сон. Там голуби крилаті,
Там море заглядає до вікна.
Двором літає хтось на самокаті,
До неба піднімається луна.
Старезний кіт на сходинках дрімає,
Сліди сріблясті креслять літаки,
І я іще щасливий, бо не знаю,
Що у житті буває навпаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807932
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 23.11.2018
[i]Тонка занадто шкіра у поета... Як шкаралупа яєчна, під якою яскравий жовток - його сонячна душа, яку намагається зварити матеріальний світ у котлі споживацтва...
Або як ранковий густий серпанок, котрий невдовзі розвіється, щоб уся колючість - несправедливість дня тихо стугоніла по тілу голками - вібраціями безпорадних слів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811125
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 16.11.2018
Мов зорі твої очі вдень, та більше ще вночі палають
Про тебе спогади — вогнем живим печуть
Ти — сонце тепле та щасливе, бо тебе піднесенно кохають
Чиясь ти радість, і його думки з тобою все живуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812898
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 15.11.2018
жодного ві́рша більше
жодного-жодного ві́рша
а́би не стало гірше
а́би не стала інша
а́би не розлучались
і оминули зраду
навіть не починалось
те що ти звеш "позаду"
може уже й не буде
може і не почнеться
бийся за неї всюди
бийся як серце б'ється
бійся коли двіжує
бійся коли зникає
і коли ти ́цілуєш
то шепочи: "кохаю"
5.9.17 - 2.10.17
Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753331
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 15.11.2018
Зникає осінь у нічних туманах,
Вбирає ранок сірі кольори.
Вже й листопад від приморозків в"яне,
А день все далі котиться згори.
В садах порожніх зовсім мало втіхи,
Брунатно-жовті мокнуть килими.
Останній шурхіт - падають горіхи,
Щоб заховатись в листі від зими.
Закономірно все і справедливо,
На зміну літу - осінь і зима.
Душа сумує і чекає дива,
Хоч добре знає, що його нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813253
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 15.11.2018
[b][i][color="#559c45"]Я так хотіла щоб любов...
Ти знаєш.
Що, розкажи сьогодні править світом?
Час невблаганний швидко так минає.
Слідочки губить вже в тумані літо.
Життя ж триває...
І живу бо мушу,
А коли день за обрієм зникає -
Пташиним співом я лікую душу,
Яка втікає бо тебе шукає.
Чекання і думки...
І вкотре - вечір.
Я розмовляю з ним немов з тобою.
І знов, і знов душа планує втечу...
І все це називається любов"ю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 15.11.2018
Я как будто изгнанник из рая
И тебя не способен любить,
От чего же так сердце пылает
И с тобою так проситься быть?
От чего так спокойно с тобою
И тепло так с тобою вдвоем?
Холодят пусть морозы зимою,
Но в груди обжигает огнем.
Я за танец с тобой в полонезе,
Целый мир бы готов подарить
И писать сотни тысяч поэзий,
Чтоб почтенье твое заслужить.
От тепла твоего все растает,
И захочется наново жить.
От чего же так сердце пылает
И с тобою так проситься быть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757686
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 15.11.2018
кожна злива —
зрадлива
кожен день —
зло легень
а ніч що без тебе —
біль між ребер
снів пекуча
сіль мов круча
знов нависла
в небі числами
та рахує
синю збрую —
кожну краплю
й сиву чаплю
все болото
й в грамах злото
та тебе нема
в чорно-білих снах
06.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745006
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 15.11.2018
обійми мене...
і нічого більш не треба.
обійми мене...
пелюстками квітів,
подихами неба.
я літаю верховіттям
зрощених тобою снів.
я літаю...
хоч ніколи не умів.
21.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761433
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 15.11.2018
[i]Тонка занадто шкіра у поета... Як шкаралупа яєчна, під якою яскравий жовток - його сонячна душа, яку намагається зварити матеріальний світ у котлі споживацтва...
Або як ранковий густий серпанок, котрий невдовзі розвіється, щоб уся колючість - несправедливість дня тихо стугоніла по тілу голками - вібраціями безпорадних слів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811125
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 15.11.2018
Сквозь необузданность неба ночного
В разум мне ангел пускает стрелу.
Звезды сверкают гирляндами снова,
Пламя эмоций находит шкалу.
Жду вдохновения тайные знаки,
Дарит улыбку в окно тишина…
Бренное сердце на кончике шпаги
Держит привычно седая луна.
Муза является в гости незвано,
Дерзкою рифмой сверкает перо,
Чтобы душа на веревке аркана
Слов рассыпала на лист серебро.
Мысли и чувства седлают бумагу,
Словно наездник в степи жеребца,
И разливают сердечную брагу
Сладким нектаром по строкам столбца.
В эти мгновения мир исчезает,
Сердце диктует особенный ритм,
Вместе с любовью в осеннем трамвае
Едет попутно и ревность, и флирт.
В урну летят воробьями листочки,
Кляксой размазан по жизни сюжет…
Трудно порою добраться до точки,
Если подсказок читателей нет.
Сквозь необузданность неба /Автор: Виктор Шталь/
............................................................................
Небо ночное сорвалось с катушек /по мотивам/
Небо ночное сорвалось с катушек… Чувствую, в разум вонзилась стрела -
Муза меня зацепила на мушку, долго в засаде сидела-ждала.
Звёзды гирляндами кажутся снова, градусник чувств я подмышку сую,
И по шкале понимаю - хреново: прёт вдохновение, не устою.
И началось: мир поплыл, растворяясь… Лыбясь, в окошко молчит тишина,
И по-недоброму так ухмыляясь, шпагу привычно достала луна -
Щас, как шашлык, ливер мой нанизает, я уже в курсе, оно ж не впервой...
Муза «пером» залихватски сверкает... Чувствую, душу ведут на убой.
Дёрнулся было, да где там... В аркане шея затянута мощной петлёй,
Руки в наручниках, ноги в капкане... Грузят в трамвайчик осенний... Бог мой!
Или сейчас, или шанса не будет! Я рассыпаю словес серебро:
- Брагу возьмите, нектар, как валюту... Птичек моих не бросайте в ведро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813310
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 10.11.2018
Вересень. Ніч похмура.
Спокою дивний дар.
Місяць сховав фігуру
В сірій коморі хмар.
Вітер ворушить кленом.
Може, шукає щось,
Може, весну зелену,
Може, це так здалось.
Чорні лежать баюри.
Давніх думок колаж.
Вересень. Ніч похмура.
Звичний уже пейзаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807178
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018
Моя любов захована в душі
І так глибоко, що лише я знаю.
Розкажуть про любов мою вірші,
Бо в них душа, якою я кохаю.
Мені достатньо погляду очей,
Торкнутись вуст, щоб запалала ватра.
Тоді у мене серце запече,
Але любов, повірте, цього варта.
Тримати руки у своїх руках
І цілувати їх, немов святиню.
Міцніють крила, бо тоді я птах,
І наді мною чисте небо синє.
Свою любов я бережу в душі,
Ношу з собою із теплом у серці.
Прошу, щоб не були це міражі,
А музика в закоханій веселці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797340
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 28.06.2018
Я не любила вас, увы… и в этом каюсь,
Как, впрочем, каюсь в множестве другом.
И к сожаленью, очень часто спотыкаюсь
О то, что переполнило мой дом,
И я несла лишь груз ненужный, бесполезный,
Уставших плеч поникший силуэт.
И очень хочется быть хоть с собою честной:
Бесспорно, соло лучше чем дуэт.
Я не искала вас, я просто проходила
Быть может мимо, может в параллель.
В словах я часто утешенье находила,
А верила ль? Не верила – поверь.
Слова пустые… снова воздух сотрясает
Искусство лишь в слияньи громких фраз,
Меня давно, увы, ничто не поражает,
Лишь забавляет... изредка... подчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796900
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
А мне бы в небо , в небо ,
где я раньше был и небыл…
Где моя душа тает и от души рыдает…
Мне бы в небо , в небо
где любовь души в себе не чает…
А мне бы в небо , В НЕБО
Где душа и сердце не страдает…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702218
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 01.05.2018
А хочешь, я стану твоею весною?
Веткой сирени, зеленой травою...
А хочешь, я стану прозрачной росою...
Дождем серебристым... лишь бы с тобою...
А хочешь, я стану летним приветом?
Бризом морским, еле заметным...
А хочешь, я стану солнечным днем?
Только с тобой бы... только вдвоем...
А хочешь, я стану осенней порою?
Ветра игрою с янтарной листвою...
А хочешь, я стану серым туманом?
Только меня б ты не тешил обманом...
А хочешь, я стану твоею тайной?
Нежной снежинкой, льдинкой хрустальной...
А хочешь, я стану зимнею стужей?
Ты мне так нужен... очень мне нужен...
А хочешь, я стану...
Апрель 2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789847
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
Весна казалась птахою...
Накрыла всех своим крылом.
Коктейль чудесных запахов
заполнил душу до краев...
Она звучала арфою...
Летели звуки в небеса.
Пытались мысли жаркие
в лучах кружиться и плясать...
Гоняет добрый ветерок
Волну лазурную тепла...
- А мой любимый так далек!...
Судьба историю сплела.
И ничего не изменить!
У времени своя спираль...
Мы к прошлому не свяжем нить...
Не в нашей власти все. А жаль...
Дурманит луг с цветочками...
Растает в прелестях весны
печаль и одиночество...
В мечтах сольются с явью сны.
11.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781669
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Іноді , треба змовчати , красиво .
Таке мовчання здатне на диво .
Усміхатися встидливо .
Чого ж я не така ?
Я рубаю правду , як дрова .
І усе чудово розумію .
Може моя правда когось не цікавить .
Але збрехати не конче вмію .
Добре , що випав сніг .
Стало чисто і біло .
А змовчати я можу ,
коли заболіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777594
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Несамовита і холодна тиша
листає сторінки всього життя.
Вона черговий розділ мовчки пише
під супровід мого серцебиття.
Перегортає нескінченні ночі,
похмуро зазирає у вікно.
Її байдужі очі не пророчать
мені нічого доброго давно.
Відверто подивлюся їй у вічі,
неволі не злякатися вже бранцю,
вдягну костюм і запалю всі свічі,
та запрошу, як в юності, до танцю.
За вже немолодечі міцно плечі
тримає сивочола танцівниця –
моя коханка вірна, Порожнеча,
безмовна, невгамовна чарівниця.
Всього було в житті моїм удосталь:
жалю, любові, радощів, тривог…
Та все ж за спокій підіймати тости
ще рано. Бог дасть, це не епілог.
02.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Крізь мене пропустили струм.
Багато – тонни, кілометри…
Тепер я… зіткана зі струн…
Вивчаю неземні сюжети.
***
В один момент тривожно-боязлива…
В наступний – емотивно-нестійка…
Вони сказали: «…вчасно відпустила
Амбіції…Тримайсь за відчуття».
Амбіції. Розбіглися. Як миші.
Лишили ехо тисяч… недослів.
Звільнили простір для наповненої тиші,
І голос серця більше не тремтів.
Прокинулась. Смішні думки на місці.
Знов хочу повернутися у сон.
Бо вірю. Вірю в кожний шанс на вічність,
Де Янголи співають в унісон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766733
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Не кажи мені слова "Якби" -
Мені більше нічого не треба.
Бо у серці один лише ти,
Ось найбільша моя потреба.
Не кажи мені слова "Якби",
Не гніви мого ангела й долю,
Все на світі можна знайти,
А у Бога просити любові.
Не кажи мені слова "Якби"
Бо ти той, а я та... Відчуваєш?
Я боюсь відчуття самоти...
Не питай, якщо відповідь знаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766704
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
це моя зупинка
і я стою на ній
хвилинку, ще хвилинку
стій, часе, часе, стій
холодна мокра крапля
торкається чола
чому не полишає
ілюзія човна?
чому найбільше вабить
бурхливий чорний шторм?
я ж впевнений, я знаю,
я пам'ятаю, я не корм
тріщать натужно весла
і це, мабуть, кінець
із водорослів вдягну
на голову вінець
вода. вода довкола
вода -- життя і смерть
росходилися кола
манила круговерть
ця крапля просто перша
за нею будуть ще
покриється чоло моє
нестриманним дощем
ось це моя маршрутка
плинь, часе, поспішай
калюжі -- мої свідки
а звук грози -- мій рай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729270
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 30.11.2017
А ми тут тихо
двоє помуркочем,
на цім -даху,
на цім - пристолі
ночі.
І скажем в очі
ніжне те ,що
хочем.
Радіючи ,що
дощ нас
зараз змочить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680319
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 30.11.2017
За окном ветер злой.
Дождь со снегом холодный идет.
И зима уже лужи морозит.
И душа тихо плачет, угасает любовь...
Остаюсь я теперь с зимней стужей...
Я в стихах напишу, но тебе не скажу...
Как сердечко мое боль тревожит.
И как холодно мне, и как дрожью мороз
Пробегает по моей коже...
Я в стихах напишу, но тебе не скажу...
Как мне горько и как печально.
И соринки в глазах, и скатилась слеза
По щеке... по предательски, как то случайно...
Я в стихах напишу, но тебе не скажу...
Как мне грустно, как мне тревожно.
Умирает любовь и плачет душа.
Эти муки терпеть не возможно...
Тихо плачет душа... угасает любовь...
Ноябрь 2017г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763232
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Та рима досить дивною була,
Її, казали, янголи забули,
Які лишили вир земної кулі,
Коли уже не витримали зла.
Вона, дзвінка, лежала у багні,
Малий шматок сріблястого металу,
Й так тішила, що думка пролітала:
Ні, не забули – кинули мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760582
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Йде листопад та миє кожен слід,
Листки з дерев обтрушує останні,
Пече холодне сонце на обід,
І сіється туманом на світанні.
В повітрі щось розчинено сумне,
Але що саме – я того не знаю.
Йде листопад, та не бере мене,
Напевне, знов для грудня залишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763189
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2017
В какой-то вечер тихий зимний
Рождался наш с тобой сюжет...
Исповедальностью интимной
Пролился чувства яркий свет...
До тризны - тайный... Мне - синицей
Не пить тепла из рук твоих...
Мне лишь - скиталицей - блудницей
Касаться струн твоих седых...
... Люби во мне мою наивность
И голос звонкий - от весны!
За грех люби и за невинность,
Коль - так любить обречены!..
Тебе, желанный, - птицей райской,
Все песни буду петь свои,
Чтоб мир вокруг казался - майским,
В объятьях таинства любви!..
Люби!... Лишь холодом не мучай...
Не дай ржаветь моей струне...
Пусть - тайной - век!.. - гораздо лучше,
Чем мёртвость чувств, в живой весне...
И каждый стих, во мне рождённый,
Отвергнет.. нелюбви покой.
Любимой быть хочу! Влюблённой,
Не зная чувства: быть чужой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763208
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Протыкают ветви тучи -
В небо рвутся тополя...
Снег пушинками кружится...
На озёрах - лёд до дна...
Листик жёлтый припорошен...
Снится первый зимний сон... -
Тёплый,нежный...Самый лучший...
Улетает птицей стон...
О тебе - строку сплетаю..
О тебе - страницы рву...
О тебе опять мечтаю...
О тебе одном грущу...
И зову,зову(немая)...
И кричу(до хрипоты)!..
А у розы моей алой
Опадают лепестки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763197
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Она приходит вся в белом –
И холодней невесты нет.
Она – снегов королева
И изо льда ее букет.
Она до дрожи целует,
Но не от страсти эта дрожь...
В своих объятьях заколдует:
Чуть задержись в них - и умрешь...
В ней, как и в людях, смешались
И полусвет, и полутьма.
Она бывает смешная,
Бывает страшная она.
Ее ты любишь – не любишь,
Ей абсолютно всё равно.
Не станет нас, а она будет –
И так давно заведено.
Она рисует на стёклах
Неимоверные миры.
Творит бесплатные горки
Для неуёмной детворы.
И Млечный путь, словно ленту,
В метель вплетая своих кос,
Она легко на ткани неба
Нашьёт еще снежинки звёзд.
30 ноября, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763190
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Уйти бы в лирику и окунуться
В морях мечтаний и тоски,
Да, утонуть, и не вернуться,
И с мира бренности уйти!
Покинуть глупость тусклых будней,
Оставить данность скучных дней
И стать немного безрассудней,
Стать хоть немного, но сильней.
Нырнуть прям в бездны неизвестность,
Уплыть неведомо куда,
Забыв на веки эту четность
Мученья совести, стыда.
Исчезнуть в омуте признаний,
В пороке искренних речей,
Слова забыв всех покаяний,
Пропасть бы в магии ночей!
И может там, в ночи глубинах,
Где свет не слепит правды лик,
Будут слышны слова невинных,
Будут видны глаза родных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761320
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
В безкінечних своїх мандрах
Ковтаю тебе гірко,
Як без цукру схололу каву.
Шепочу, мов кричу
Безіменне Твоє Ім’я.
Ти – молитва. Ти – притча.
Ти – сіль.
Сокровенна мантра.
Бо непам’ять лукава
Зжорнує усе. Лишить біль,
Лишусь – я.
Зацерують твій слід
Тихих днів золоті падолисти,
Мертвий птах синім ирієм
Вже не снить.
Часоплину іржа пожирає,
Це кляте місто.
Все як завжди,
Все тільки – мить.
Шепочу, мов кричу –
Ні, не йди. Все минає.
Прісну пам’ять омиє,
І змиє стрімка течія.
Як тавро, крізь вуста,
Аж до вен пропікає
Поцілунку терпкого твого
Печія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694444
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 02.11.2017
Увы, ты не скульптор, не Бог, чтоб судьбу, будто статую,
Слепить. Не напишешь сценарий. Не тот сценарист...
Утюжь - не утюжь - всё равно остаётся помятою,
Хоть гладко чужую играет на сцене артист.
Коль плохо тебе - ты вином, на какое-то времечко,
Поможешь себе, "подлечив" на душе дискомфорт.
Но жизнь, продолжаясь, наносит удары по темечку...
И чувство такое, как будто бы терпишь... аборт.
Как будто бы знахарь какой, без наркоза, лицензии,
Нутро ковыряет и шепчет злорадно: терпи...
И ты не предъявишь ему никакие претензии.
Ты пойман, как зверь. Ты как будто сидишь на цепи.
О, Господи, Боже, откуда взять сил, для терпения?!
Болит ведь не тело! Страдает от боли... душа...
Оправдана ль глупость такая в судьбе - как смирение,
Когда ты живёшь и не можешь свободно дышать?..
Ведь люди так мало способны судьбу изменять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757677
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 02.11.2017
Білет, літак - і напрямок відомий -
У світ моїх найбільших ностальгій.
Забудеться в зими обіймах втома,
В душі моїй стривоженій такій.
Залишиться позаду Східна спека,
Попереду - дитинства береги -
Волинь моя кохана і далека -
Вітри її, морози і сніги...
Зима для мене знову стане дивом,
Й цвірінькання червоних снігурів.
Заскучила душа моя за співом
Чудних отих малесеньких птахів.
За парком, де усе мені знайоме...
... Від сліз, таки, не втримаюсь, мабуть,
Коли відчую щастя - бути вдома...
А вдома - й стіни щастя бережуть.
Білет, літак... Політ душі - до мрії -
І з долею поновлений двобій.
... Я вистою, я зможу, я зумію
На краще не розтратити надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758430
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
[i]Любов долає перешкоди,
Та не зворушні є серця...
І все життя, двоїчні коди -
Вестимуть лише до кільця.
Обирають із поміж вроди,
Неначе з чистої сльози.
Любов долає перешкоди -
Краплями чистої роси...
І відчиняє усі двері,
Є ключ до кожної душі.
В житті лише любов критерій -
Для неї, пишуться вірші...
Любов долає перешкоди,
Душа із нею ожива.
Немов глибокі річки води -
То течії для нас співа...
Любов долає перешкоди,
Відчиняйте свої серця.
І все життя, двоїчні коди -
Щастя, не матиме кінця.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527569
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 30.10.2017
Холодний осінній протяг
І наче шпроти у банці,
Коли переповнений потяг
Минає останню станцію...
Прощаються поглядом кволим
Скупі ліхтарі з перону.
Здаєшся забутим і хворим.
В залізних стінах вагону.
Ти бачиш ЇЇ у тінях,
Крізь запотілі двері.
Кричиш: - "Відпустіть! Я вільний".
Тамуючи біль істерик.
ВОНА помирає тихо.
Згасає в нічних світилах.
- "Пустіть, я відверну лихо,
Я ЇЙ подарую крила"
- "Я ЇЙ подарую крила,
Нехай полетить зі мною..."
Вагон, мов сталева брила,
Він стане моєю тюрмою.
Мені б відкрити ці двері.
Мені б пірнути в обійми
ЇЇ нічних містерій.
Танцюючи танго з тіньми.
ВОНА чекатиме далі.
ЇЇ обіймуть примари.
Попереду сотні баталій.
Позаду із диму хмари.
Я вщент розіб'ю ці двері,
Розімкну міцні повіки
Томи непотрібних паперів,
Забудуться вмить, навіки.
Я зроблю все що завгодно,
Покину всі зорі й небо.
Оглядатись це так не модно,
Але оглядатись треба.
ЇЇ гарячий дотик,
Холодний осінній протяг,
Заберу собі цей наркотик.
Нехай вирушає потяг.
Нехай залишаються шпроти
В могилі консервної банки.
Невже я колись буду проти
З ТОБОЮ зустріти світанки.
ТИ те, що я зву отрута,
Серйозно чи може з жартом.
Повертатись це так не круто,
Але повертатись варто.
30.10.2017р.
Володимир Ухач
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757981
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
******
Хвилястого туману пелена
Над злотною осінньою габою...
Я в парку цьому нині - не сама:
Із пам'яттю зустрілася, з тобою.
Вже відгукали - в вирій - журавлі,
Осінні голоси коханця-неба...
Їм ближче там до Бога чи землі?
Ну, а мені далеко так - до тебе.
Так німо, але я тобі кричу,
Нечутно - помах вій - до себе кличу
І пам'яті роздмухую свічу:
У дзеркалах видінь - твоє обличчя.
І не дано забути голос твій,
Тепло твоє, жадання і горіння...
У долі недоспіваній моїй -
Таке земне й святе благословіння.
А нині в парку наш з тобою слід
Лист укриває золото-врочисто,
І на кущі калиновім бринить
Багряне, як любов сама, намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757956
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Пробач мені за прикру необачність,
Останній штрих
В сплюндрованій добі,
Я був повинен
Висловити вдячність,
А вийшло те що є,
І так собі.
Можливо, каяття
Не допоможе,
І за гріхи
Небесний гнів
Зімне,
Пробач, допоки я просити
Можу,
Пробач, допоки чуєш ти
Мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757948
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Звільнися від пут, що скували твій розум,
Зніми з себе одяг і змий марафет.
Ступи на цю землю порожнім і босим,
Немов новороджений. Кроком вперед!
Ти більше не той, хто повинен боятись,
Вагатись, спинятись і знову іти.
Розправ свої крила і спробуй здійнятись,
Бо той, хто літає — це істинний ти!
✱ 26 серпня 2017 ✱
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747899
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 30.10.2017
[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну що мені на долю нарікати:
Зустрів тебе у розквіті років.
Таку солодку, ніжну мов цукати,
Імператрицю західних пісків.
Струнка, граційна і така поважна,
Хода твоя тихіша за листву,
Що падає на землю неосяжну,
А я цей шелест чую за верству.
І це тому що ти моя відрада,
Мій вірний компас, мудрий поводир,
Шалена згуба, невтамовна спрага
Моїх бажань весняно молодих.
Твій погляд оживляє тлінну душу,
Як крапля світанкової роси
Відроджує понівечену сушу,
Даючи шанс усьому прорости.
І ллються в серце ароматним медом
Вишнево-стиглі всі твої слова,
Що тягне тіло у безкрає небо
На танець душ весільний карнавал.
І сипле золотом казкових меланхолій
Шалений світ добра і красоти,
Лиш нас веде нестримним ритмом колій
В яких давно обірвані мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 29.10.2017
В темноте при луне,
Я хотел бы спросить -
Ты умеешь любить?
Ты умеешь любить?
Я взглянул бы в глаза,
Напоенные светом,
Они схожи, как будто
С зимним рассветом.
Я б в объятьях твоих
Застыл навсегда.
Я б сумел изменить?
Никогда, никогда!
И в объятьях тех
Никуда не пустил,
В сердце долго двоих
Нас с тобою хранил.
Сердце чаще стучит,
Грудь сгорает в огне.
Ты любила меня?
Нет, так кажется мне.
Я проснуся в ночи,
Мне теперь не уснуть
И хотел я спросить -
"Ты здесь?" лишь шепнуть.
Ты являешься часто
Ко мне в чистом сне,
На плече засыпаешь
Так кажется мне.
Но опять просыпаясь
Смотрю вникуда,
Я опять понимаю -
Здесь нету тебя.
Мы готовы во снах
С друг другом быть вместе
Без наигранных масок,
Обмана и лести.
Ты в жизни меня
Теперь избегаешь,
О чувствах моих
Давно уже знаешь.
И вот пред тобою,
Готов я спросить -
Ты умеешь любить?
И готова ль любить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757684
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
"Вариации на тему 90 сонета Шекспира"
Then hate me when thou wilt, if ever, now
Now while the world is bent my deeds to cross,
Join with the spite of Fortune, make me bow,
And do not drop in for an after-loss.
Ah do not, when my heart has scaped this sorrow,
Come in the rearward of a conquered woe;
Give not a windy night a rainy morrow,
To linger out a purposed overthrow.
If thou wilt leave me, do not leave me last,
When other petty griefs have done their spite,
But in the onset come; so shall I taste
At first the very worst of Fortune's might;
And other strains of woe, which now seem woe,
Compared with loss of thee, will not seem so.
Если сердцу не люб, уходи и не жди,
Когда мир предо мною закроет все двери,
Первой стань из потерь, что грядут впереди,
Но не стань в моей жизни последней потерей.
Коль сегодня отменишь сердечную казнь,
Лишь из жалости, утро даря на прощанье,
Уходи, не являй своей милостью власть,
Не давай мне, как нищему, миг подаянья.
Коль решила сама, уходи и не жди,
Пока беды покажут мне мёртвую хватку,
С первым натиском бед ты, как враг, приходи,
Чтобы горький их вкус показался мне сладким.
И тогда я скажу, продолжая любить,
Не сравнить все потери с потерей любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757710
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
На мене очі підійми,
Торкнися поглядом, руками,
Ось ти. Ось я. Ось дивні - ми.
Ось листопад , не днем – віками.
Чимало на землі шляхів,
До серця стежка лиш одна є,
По ній я йшов, я біг, летів,
Але тебе на ній немає…
З оргАнів слів зостався тлін,
Тепла від пристрасті не стало,
Нерозуміння – гірше стін,
І інтегральніш інтегралів.
Хоч все так просто... Не дійти,
Не видно стежки на планеті.
Прости. Даремно літо ти,
Шукаєш в осені заметах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757725
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Ти зачекай мене на роздоріжжі снів.
І я прийду, омріяна, бажана.
Спокусою п'янкою, як хотів,
Як дивна гостя, ніжністю незнана...
Ти зачекай мене на роздоріжжі снів,
Де кожен подих пристрастю терпкою.
Із оксамитових цілунків небо- зліт,
Що зорепадами душею неземною...
Ти зачекай мене на роздоріжжі снів
Полине шепіт, спи моє кохання.
Бо тільки в снах в безмежності світів
Ти вічне, лиш моє, таке жадане...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756796
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2017
[b]Гроза у місті.
Дощ стіною.
Дощ...
Кипить стіна від хмари до асфальту.
В розколах грому суголосся площ,
І світ відлитий з димчастої смальти.
Гроза у місті.
Сердиться Перун,
І коні хмар переступають важко...
Сягає гнів його зелених врун
Принишклих парків в м’яті й у ромашках.
Спустіло місто.
Сповнилось дощем...
Птахи і люди — всі по теплих гніздах.
Відкривши небо скрипковим ключем,
Гроза заграла — впевнено і грізно.
Гроза у місті.
Напуває світ...
Асфальт не п’є. Він мертвий.
Це — навіки.
Та, крапель уриваючи політ,
Течуть по ньому буйнопінні ріки.
Гроза у місті!
Будемо живі!
Веселка буде! Сонце прийде чисте!
І гляне в небо,
у росі й траві
Освячене грозою, світле місто.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754242
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[b]Туманна осінь... Бездоганна осінь
Квилить дощами і кричить гусьми,
І лист різьблений садом вихор носить...
І ми — не ми... І ми — уже не ми...
І я — не я... Бо що я — без любові?
Де берег мій і де моя межа?
У вересня світанки кольорові
Бреду одна, сама собі чужа.
Де ти? Поклич! Озвися із туману.
Мене сюди розлука привела...
Хай буде день. Нехай зоря устане
Й від смутку хай залишиться зола.
Де ти? Озвися! Серце заблукало,
І холодно, так холодно душі.
Моя любов... Тебе було замало,
Щоб осягнути Вічність на межі.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756461
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Торкнулись спогади душі,
Згадалось те що вже минуло.
Ті не написані вірші,
Які лише для тебе були...
І осінь наша золота,
В якій з тобою ми зустрілись.
І твої очі... доброта,
На них, на тебе задивилась...
Усмішка ніжна і проста,
Тепло долонь, що пригортали.
Твої гарячії уста,
Мені цілунки дарували...
Чудово все немов кіно,
Я вдруге, втретє подивилась.
Не наче долі полотно,
Само собою відродилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755570
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Лине мелодія осені дзвінко,
Моцарт, Бетховен, Верді чи Глінка.
Тихі акорди а то голосні,
Осінь симфонію гра на струні...
Вітер грайливо узяв контрабас,
Дощик ударні і лине вже джаз.
Листя кружляє то вгору, то вниз,
Вальс мелодійний заграв піаніст.
Скільки мелодії, скільки тепла,
Дощик за вікнами в серці весна.
Нічка торкнулась тихо сопілки,
Місяць з зорею грали в лічилки.
Промені ранку освітять знов день,
Звуки мелодій торкнуться пісень.
Осінь мелодії знову збере
І по долинах, полях рознесе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753841
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Знову дощ, а його вже не треба,
Барабанить і стука в вікно.
Мабуть навпіл прорвалося небо
І не можна зашити його...
То нам осінь дарує сюрпризи,
Бо на когось сердита вона.
Цілу ніч лише сльози й капризи,
Вередує і плаче щодня.
Заспокійся красуне - благаю,
Теплим променем в коси вплетись.
Пройдись стежкою ти понад гаєм,
Наче сонечко нам усміхнись.
Не пручайся... Прошу... Тобі раді...
Заспівай мелодійних пісень.
Закружляй у парчі в листопаді,
Хай наступить знов сонячний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755563
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Світ фарб довкола золотистий
І листя мов перина на землі
І неба синь в сорочці чистій,
З височини всміхається мені.
Твій погляд ніжності осінній,
Мене мов вітер теплий пронизав.
Закарбувався колір синій
І ті слова, що ти мені сказав...
Ти чуєш, осінь разом з нами,
Торкається до малинОвих губ.
Вмиває личенько дощами.
Ми від дощу ховаємось під дуб.
У дуба чуб й великі віти,
Там дощ нас не дістане ні за що.
Шмигає коло нього вітер,
Ти віддаєш мені своє тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755852
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой
Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм
Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
На улицах погасли фонари,
Дождем омытых улиц шепот,
Пытается коснутся до земли,
Прогнать ненужный вовсе ропот.
Без красок мир совсем иной,
В ночи богаче и прекрасней,
Такой правдивый и пустой
Без лживых слов, ненужных басней.
Окутана земля в туман
Усталую пленит он душу
И ветер дремлет по мечтам
Свой хор нас заставляет слушать.
Разбросаны по небу звезды
Бросают тусклый тихий свет
И падают, как наши слезы
Жалеют и молчат в ответ.
так тихо-тихо и правдиво
Молчит вокруг ночная тишь
И душу будто оживило
Когда в ночи ты,друг, не спишь.
И носятся, как ветер, мысли
Так мучаются и летят
Что нужно им от тихой жизни
Зачем пришли, и что хотят?
Кругом погасли фонари
Мы так тихи и так просты
Что оторваться от земли
В любой момент здесь сможешь ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755503
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Сотни тысячей слов не сказанных,
Мыслей море никому неповеданных,
Миллионы желаний загаданных,
Когда-то будут утеряны.
Не сгоревшее сердце от пламени,
Вдруг замрет в печали-сомнении,
Упаду в пропасть с мертвыми камнями,
Без надежды в немое спасение.
И блуждая меж нашими жизнями,
Изувеченный лютым холодом,
Без поведанных миру мыслями,
Бессердечно-культурному городу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755619
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
В лабиринтах снов осенних,
Серых мокрых бесконечных,
Стены, стены, человече,
И незрячих толпы пленных.
За пророчеством, за светом
В общем шепоте и крике
Ты плутаешь, невеликий,
Слаб твой голос. Сетуй, сетуй,
Что твой крест тяжел и важен,
Что несешь, себя не помня.
На осиновые колья
Сменишь ты его однажды.
И плутая в лабиринте,
Ни во что уже не веря,
Путь найдешь к заветной двери,
Но захочешь ли ты выйти?
В лабиринтах снов осенних,
Серых мокрых бесконечных,
Стены, стены, человече,
И незрячих толпы пленных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755617
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
(фон: Fabrizio Paterlini - Empty Room)
Почувствуй то, что ты не одинок
В Вселенной островов и океанов,
Она ведь дышит слышишь?.: выдох, вдох…
И чувствами полна еще вдобавок.
Мой голос – он водою из заток
Врезаеться волною в мир твой слабый
Пытаясь убедить тебя , что он
Мечтал спасти твой тонущий корабль.
Соври мне если надо, я поверю,
Что в мире комнат.., в мире, что из стен…
Ты отдавал мне честность, но взамен
Не получал того же, что не стою
Твоих стараний, что не насовсем
Ты меня выбрал… Я с твоей душой
Хотела целоваться , ты – искал средь тел,
Не находя… «Стирал» меня волной…
Да, в этом мире комнат – островов,
Здесь, в странном мире волн и океанов
Лишь я была – единственной, кто мог
Спасти твой ветхий, тонущий корабль.
Но ночью…Сотни тысяч из тревог
Во мне в одну минуту оживали…
Днём уставая от твоих обманов
Хотелось правды. Ложь оставим слабым.
Ты знал, что ты единственный лишь мог
Сцелять не отболевшую потерю:
Ту, что срослась с душой, с глупой целью
Не допустить от сердца впредь «шагов»?
Ты ври себе, а я так крепко верю,
Что в мире комнат.., стен, а не мостов…
Молча стоять часами за закрытой дверью
Важнее всех на свете громких слов.
Я сердцем, будто мачтой в потолок…
А ты с душой ведь до сих пор не веришь…
А может это просто ты не стоишь
Моих навстречу сделанных шагов?!
Смирившись из твоей закрытой дверью,
Смирившись с миром стен, а не мостов…
Я разрасталась в сердце твоём щелью
Ставая глубже и шире с года в год…
…Корабль неисправно одинок?..
…Корабль изначально одинок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746333
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.10.2017
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 15.10.2017
Ах.., оставьте же, мысли лукавые,
(Хоть порой вы чертовски милы),
Хоть вы левые или же правые,
Вы сегодня ничтожно малы.
Не гадайте кофейною гущею
На бубновый души интерес,
Не стращайте тоской вездесущею -
Знаю ваше я "поле чудес".
Да оставьте..! Коль даже вы вещие...
Необъятное время объять -
Мне бы неба дождливую трещину
Лентой радуги перевязать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Повертайся у місячну ніч восени,
Коли сяйво зірок затуманює розум.
Позолотою жовтня хоч раз ризикни -
Я й сама все частіше схиляюсь до прози...
Перепишемо разом всі ноти й слова,
Я... мольфаркою стану і, може, позичиш
Мого серця вогонь та, допоки жива,
Ти ще зможеш, ти зможеш, ти зможеш пожити...
Я не хочу втрачати, не хочу, не хо...
Поскладаємо разом чи пазли, чи соти
І закинем подалі амбітні ІМХО...
Я - мольфарка твоя... без боргів і відсотків...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2017
А ти приходь до мене у гості.
Я заварю нам чаю із м’яти.
Так холодно нам в одинокому місті,
Де вітер самотній складає сонати.
Мій любий, ми поговоримо з тобою
У тиші вечірній за чашкою чаю.
Згадаємо зустрічі під старою вербою.
Ти знаєш, а я тебе все ще кохаю.
Та ми не підемо більше гуляти,
Не мені на гітарі своїй будеш грати.
У холод зимовий іншу зігрієш,
А пам'ять про мене, мов попіл розвієш.
Я знаю, не прийдеш до мене до хати.
Сама буду пити я чай той із м’яти.
Мене буде в холод він зігрівати.
А ти когось іншого будеш кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715101
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 10.10.2017
Дні минають в скроні громовицею,
Я стою на полі чорним рицарем.
Та не воїн на ньому один,
Скільки б не лилось годин.
Розформовані давно там мрії
Сміх — хіба що в істерії.
Я закрию очі — вбачу світло,
А відкривши просто сліпну.
В душу лізуть, шепчуть демони
Снами запитають: "Де ж вони
Струни, заспівані в унісон?" —
Зникли, як вчорашній Вавілон.
Ешафот — не біль, а тільки думка,
Рицар вже зібрав в дорогу клунка.
І поллється дощ, і загримить,
Небо блисне, та й то лиш на мить.
Ох. Яка блаженна смерть
Від удару колючих осердь,
Покликом самотньої долоні
На пустому полі.
Від самотності до самоти.
Й дико, солодко, мені,
Гірко жити дальші дні
Від самотності до пустоти.
Від самотності до самоти —
Тільки "я" в полоні німоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729261
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 10.10.2017
І не достатньо всіх мелодій, що мінорять слух,
Щоб передати відчуття, що в душі заховались
Під дією ахроматичних чорно-чорних смуг —
Вони так боязко, не щиро гнались, рвались, звались.
Від німоти захочеться утратити слова,
Які згорають, сушать і так обгорілі губи...
Замовкне думка, не розрахувавшись на три, два...
Один. І стихне буря, осінь візьме себе в руки
Та й закрячить самотнім вороном, якого сам
Я призову опісля жнив дощем холодно-млосним.
Як і раніше, слух міноритимуть кіпи гам,
А мрія розіб'ється вусмерть ехом триголосим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739243
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 10.10.2017
Стара кав'ярня у стилі "прованс"
На розі міста - тихо, малолюдно.
І місяць розпочав нічний сеанс
Спускаючи на землю своє судно.
Скрипить платівка, аромат "Шанель"
В повітрі закружляє в тон до кави
А на вустах солодка карамель
І спогадів хвилюючі октави.
В тонкім пальто, що кольору бордо,
Висока шпилька, матова помада -
Сьогодні я у образі "Бардо"
Для тебе не абияка принада.
Чекатиму, за келихом вина.
(Незмінна у очах моїх покора)
За нами вже не злічена зима
А так здається, що це було вчора.
Тривогу наганяє бас-кларнет,
Судомить моє серце, нетерпляче.
І у дверях затліє силует
І ти такий же, не змінився наче?
Два погляди зіллються у один.
Забракне слів і стрілка циферблату
Зірве наш календар з життя-вітрин
На мить вернувши нам потрібну дату.
....
Скрипить платівка і не спить бульвар
І ніч ховає місто за лаштунки.
А на устах не випитий нектар
Й твої тепер вінтажні поцілунки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749960
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 10.10.2017
Мне казалось я опустошенная до самой глубокой и несуществующей пустоты. Но, нет. Слезы! Они снова появляются, собираются, как конденсат и протекают. Значит где-то еще тепло. Значит в душе еще горит огонек или искорка. Значит, все хорошо. Если есть еще силы плакать, значит, есть еще силы жить.
PS: В качестве иллюстрации - моя картина, двп, акрил, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754585
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Думками я завжди з тобою,
І хочеш ти цього, чи ні.
Пліч-о-пліч, навіки з тобою:
У щасті, у горі, в біді.
Я думку пущу, мов стрілу,
Щоб швидше до тебе летіла.
Для чого? Навіщо? Чому?
Щоб серце твоє зачепила.
Думками я завжди з тобою,
І знаєш ти це, чи ні.
Думками кохаю до болю,
Які в серці навік, назавжди.
17. 05. 2010 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754410
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Я в Осені запитую:
"Чому така сумна?"
Волосся їй розчісую,
Золотаве, як вона.
Та Осінь все вслухалася:
Про що це знову я?
Вона аж здивувалася:
"І звідки ти взяла?"
У вічі мені вп'ялася,
Мене всю пройняла,
І довго все вдивлялася,
Неначе щось знайшла:
Кохання нерозділене, чи смуток і жагу;
Тернисту путь життєвую, чи вічную тугу?
Тоді вона все зважила:
Глибокий погляд мій.
Відразу ж зауважила:
"Твій шлях - це, ніби, мій!"
10. 10. 2011 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754551
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Моя втома
Більше не ночує вдома
Тихо слухає джаз
Й не питає про нас
Моя втома
Зайшла може тиждень тому
Спокійно зібрала речі
Пустилась в дорогу надвечір
Моя втома
Не рідна а просто знайома
Забула мене спитати
Чи буду її чекати
Моя втома
Здається причина вагома
Та буду її шукати
На порозі своєї хати
Моя втома
Покинула це аксіома
Можливо забуду скоро
Для мене вона не ворог
Моя втома
Мета її невідома
Напевно забути хоче
Мої затуманені очі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748922
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 10.10.2017
Ты появилась вдруг нежданно ..ниоткуда И сердце рвет на части каждый миг Глаза горят как искры изумруда И хочется, как никогда, интриг
Что знаете друзья вы о любви..? О той любви, которая приходит на закате... Когда в ушах звучит:- ты только позови И ты не хочешь думать о расплате ...
О той любви, которую давно не ждешь.... О той любви, когда срывает крышу...
Но время ведь назад не повернешь
Старуха...за своей спиной я слышу..
Не вам судить, диванным прокурорам
Не знавшим стука нежности сердец,
Не вам судить, никчемным фантазерам
Не вы нам эталон и образец...
Неважно сколько лет вам пролетело
Ни сколько на лице у вас морщин..
А важно чтоб душа не постарела
Невзирая на количество седин!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754576
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Ти явився мені уві сні,
Запальний, із палаючим зором,
Снились квіти також запашні,
Що під ноги стелились узором.
Та чорніло вже щось віддаля,
Не співали пташки на світанні –
Відчувала, напевно, земля
Демократії кроки останні.
Ти ж священним вогнем палахтів,
Ти ж, здавалось, нічого не бачив...
Ти ж бо завжди так гарно умів
Маскувати свій гавкіт собачий.
Що ж іще? Ти мовчиш? Не мовчи!
Покажи нам нові перспективи!
А мої, чомусь навіть у сні,
Очі бачить тебе не хотіли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754583
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2017
Надоело так жить!
Ведь не где нет ответа.
Впереди только две полосы:
Револьвер или два пистолета?
Вот бы в пропасть упасть,
Так не где её нет.
Поднимаюсь опять,
Но не вижу я свет.
Будто что-то со мной,
Будто что-то не так.
Как хочу я домой,
Ведь вокруг сплошной мрак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709932
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 10.10.2017
люди больше не пишут писем
мысли спрятаны
на потом
в мерклых бликах экранных
лысин
в тушах смайликов
с грустным ртом
люди больше не смотрят
в окна
глаз расстрелянных дробью
слов
равнодушных
и не умолкнет
выстрел
метких слепых стрелков
люди больше не слышат
голос
голос рождающийся
в груди
голос рождающий крик
неполон
пока молчание не
родит
люди больше с собой
не спорят
лишь умерщвляют внутри
ландшафт
чтоб вместо гор
строить мертвый город
люди устали
дышать.
*фоновая композиция –
Wolves in the Throne Room
«Mother Owl, Father Ocean»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754590
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Дівчина руденька осінь
тихенько вийде із ліска,
на горобину впали роси,
туман ранковий відступав.
А у ранковому тумані
ледь видно стовбури беріз,
осінь до них уже торкнулась,
бо жовті пасма є у кіс.
Ще зеленіє горобина,
зелене листя, та іще пора
прийде для сонячної днини
і для прийдешнього добра.
Червоним чарівним намистом
торкнеться у сірому пліч,
а день прийде, та буде кращим,
осіння швидко наступає ніч.
Невідворотна ніч як осінь,
торкнеться листя і чола,
дарів у ночі й осені багато,
буде ще сонце для тепла.
Стоїть ще осінь на світанку,
подивиться в квітучий сад
і піде далі у лісочок,
бо там чекає листопад.
8.10.2017.10.30.
Фотографія із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754510
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[b]Світанок в роси падає
Із зорями всіма...
На все на світі рада є,
Лиш на любов — нема.
На все на світі рада є,
У кожного — своя...
Бува, любов не радує,
Підступна, як змія.
Бува, любов не радує,
Бува, як дим, гірка.
На все в людей розрада є,
Чому ж я не така?!
На все в людей розрада є,
І навіть на любов...
Що буде, не загадую,
Тебе шукаю — знов.
Що буде, не загадую,
До тебе я іду.
На все на світі рада є,
І я свою знайду.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754337
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
«Ты больше не тайна!»-
Рыдали сугробы.
«Но чья же вина?»-
грустно так отмахнулась...
Ничто не случайно
И нужно ей, чтобы
Вернулась весна!
Непременно вернулась!
Как мог позабыть
Он ее звонкий хохот?
А солнце в глазах?
Нет, оно не остыло!
Наверное быт
Повлиял очень плохо.
А счастье в следах
Было! Только что было...
Что ж ныне? Закованы
В иней ресницы
И бледность лица-
заунывная маска.
И вяжут ей сны
Бессознательно спицы.
И так без конца...
Сказка- больше не сказка?
Дверь скрипнет уныло
Но ласковым ветром
Шепнет : «влюблена!»
Повзрослевшая дочка
«Мамуль, полюбила!
К тебе – за советом...»
И снова весна!
И бессонные ночки...
Ничто не случайно!
Разбрызганы звезды .
Легонько коснулась:
«Ты- Альфа? Омега?
Ты- тайна!
Весь мир мой тобою лишь создан!»
И грусть утонула
В рыдании снега...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754340
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Тепер так легко пишуться вірші…
Це не талант, це, мабуть, просто зрілість.
Мої слова, що линуть від душі –
Це дар мені, що зветься Божа милість.
Рядки влягаються , як трави молоді,
Що в ритмі танцю слухаються вітру,
Як легкий бриз, як кола по воді –
Тихенько й ніжно, як видіння світле.
І хочеться побути в самоті,
Подалі від усіх, де лише я і вітер,
Згадати юність, роки молоді
Із безтурботним яблуневим цвітом,
Коли наївне все і трепетно-п'янке,
Непіввідоме, малозрозуміле,
Коли майбутнім часом все живе,
В минулому копаючись невміло.
І хочеться сказати щось значне,
Про що раніше ще не говорили:
Що все проходить, і життя мине,
Тож жити треба, щоб щодень був милий.
І вже, здається, виросли слова,
І , начебто, вже й сказано немало,
Та головного все-таки нема,
Найважливішого я все ще не сказала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754322
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
[b]Гроза у місті.
Дощ стіною.
Дощ...
Кипить стіна від хмари до асфальту.
В розколах грому суголосся площ,
І світ відлитий з димчастої смальти.
Гроза у місті.
Сердиться Перун,
І коні хмар переступають важко...
Сягає гнів його зелених врун
Принишклих парків в м’яті й у ромашках.
Спустіло місто.
Сповнилось дощем...
Птахи і люди — всі по теплих гніздах.
Відкривши небо скрипковим ключем,
Гроза заграла — впевнено і грізно.
Гроза у місті.
Напуває світ...
Асфальт не п’є. Він мертвий.
Це — навіки.
Та, крапель уриваючи політ,
Течуть по ньому буйнопінні ріки.
Гроза у місті!
Будемо живі!
Веселка буде! Сонце прийде чисте!
І гляне в небо,
у росі й траві
Освячене грозою, світле місто.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754242
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Я прощаю себе эту дерзость!
Эту ложь, что исходит из губ
В этом сила моя,-неизбежность
Не люблю в этой жизни я слуг
Первым выстрелом ранила сердце!
Глаз алмазный в осколках стекло
Каждый день открывать эти дверцы
Мне подсильно!? Всегда мне везло
Ранним утром ты спишь очень чутко
Сон в объятиях держит покров
Кожи нежной блеснула минутка
Дерзновение моё,- твоя кровь
На губах моих алые маки
Страх вселяют и всё же летишь
Замирают под пальцами знаки
Птиц железных ,- летучая мышь
Улетаю, бальзам лью на душу
В жёлтых листьях к тебе я вернусь
Обожгу, ты мне веришь?- Не струшу
Только помни, что я не клянусь!
Я прощаю себе эту дерзость
Не могу лишь простить эту грусть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754249
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
За секунду до осені,
Що закохана в ніч,
Що жене листя росяні
На пустелях узбіч,
Де не мучишся спрагою
У чеканні дощів,
Тиша тішить увагою
Й загадковістю снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754204
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Ч/адит свеча, зажженная недавно,
Е/два мерцают блики в темноте.
Г/ашу её...не гасится. Забавно.
О/гарок счастья... все, как ты хотел.
М/осты горят, когда того желают.
Н/о я молила: "Погоди! Не жги!"
Е/ще не время. И любовь былая,
Г/лотая боль, вернёт свои долги.
Р/азвеет ветер пыль и тлен сомнений,
У/йдет тоска, подспудная печаль.
С/лова наполнят мир стихотворений,
Т/еплом укроют душу, словно шаль.
Н/е спится мне, всё мысли, мысли, думы
О/стывший день скатился на закат.
В/от так всегда, предночный час угрюмый-
Э/кран событий - кадрами богат.
Т/айм-аут взят бесспорно для раздумий.
О/дна мечта, пока с тобой мы врозь -
Т/риумф любви, феерия,Везувий.
В/едь я живу, чтоб это все сбылось.
Е/два луна зажжет на небе звезды,
Ч/адрой укроет сонный город ночь,
Е/ще не сплю...мне нужен свежий воздух,
Р/аскрою окна. Прочь кручина...прочь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
О пташко, сьогодні був я поруч із тобою
Ти спа́ла, раптом біля те́бе став
Навколо ніч, мов тихою рукою
Та теплий вітер недалеко пролітав
При світлі місяця і зір – ти дійсно є перлина
Обличчя рідне стало вже твоє
Твій стан, всі лінії, немов митця робота довга та невпинна
Шедевр Творця, й кохання ти моє
Ти спиш соло́дко, серце тільки б’ється
Блаженства на обличчі почуття
Ти навіть уві сні смієшся
Кохання увійшло в твоє життя
Торкнувся я тебе́, ти пробудилась
Не острах – радість у очах
«Як ти? Як я тут опинилась?»
«-Це сон, таке буває тільки у казках!»
Я тво́ю руку взяв, дивлю́ся в тво́ї очі
Ти світишся уся, немов зоря
Та тільки не щезай, не зможу пережити я, не хочу
Хай буде ще, триває ще хай казка ця
Подумав тільки й сон мій обірвався
Розплющив очі, чи бу́ла дійсно ти?
Та навіть у думках - я з усією чистотою, та не намагався
Зробити нерозумний крок чи учинити гріх
Де є межа реальності й уяви?
Як гли́боко мої думки торкаються тебе?
Слова кохання - не вживають для забави
Й не буде спотикання ні для кого, якщо Божий дух веде!
Це був насправді сон, хоча такий реальний та пекучий
Хай спогади про нього радість принесуть тобі
Моє кохання завдяки тобі , як сад квітучий
Ти дивовижна, і тому тобі мої вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749135
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 07.10.2017
Как трудно избежать порой пожаров,
где карих глаз искрятся угольки…
Теплом лучистым, огненным нектаром
притягивают воле вопреки.
Зелёные – извечная загадка…
Богатая и сильная земля
влечёт коснуться тайн своих украдкой,
как мягких трав, что сразу исцелят.
А в синих – океаны из печали,
сливаясь с небом, звали за черту,
где волны страсти нежностью встречали…
В безбрежности их снова я тону.
Уносит за мечтою лёгким ветром
воздушная стихия серых глаз.
В них ясные просторы пред рассветом…
И чуткость, доброта – не напоказ.
Любимые глаза всегда прекрасны –
и мудростью, и ласкою щедры.
Какое же немыслимое счастье
во взгляде видеть целые миры!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754240
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Підкрадається вже осінь –
Обережний чути крок –
Золоті обнови просить
У завбачливих зірок.
Ще отаву коси косять;
Це – остання сіножать,
Ластівки снують-голосять,
Навівають тихий жаль.
У садочках рум’яніють,
Посміхаються плоди.
Як тумани засивіють,
Осінь зайде і сюди.
Сяде бджілкою на віти,
На дерева чи кущі,
Зацілує ніжно квіти
Й тепло стане на душі…
6.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754228
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Коли на серці виють вітри,
коли нікого не хочеш чути,
всі думки до ладу збери,
кардинально зміни маршрути.
І згадай мене якось,між іншим,
я обіцяю,що буду в усіх перехожих,
і всі церемонії ми облишим.
Буду у слові кожної пісні,
у кожному етапі незавершених місій.
Тільки я знаю,де в тебе болить,
тільки я знаю,як тебе лікувати.
захищу від усіх лихоліть,
від мене не вдасться свій біль маскувати.
Як не захочеш нікого бачити,
залиш усе і до мене прийди.
нарешті зможем усе пробачити,
приходь,коли привід не зможеш знайти.
Наллємо вина і будемо просто мовчати,
бо сказали вже надто багато.
приходь і ми будем світанок стрічати
і казати,що доля проклята.
Я чекатиму тебе у зливи полудневі,
у місячну ніч загадкову.
і у жахливі бурі грудневі
ти опинишся біля моїх дверей випадково
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754231
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Ливень за окном, свалившимся потоком,
льет как из ведра - не охватишь оком.
Прорвали небеса водяной струей,
как это всё держалось на высоте такой?
Физика плюс химия, Н2О – как пули.
Чтоб в потоке ливня мы не потонули!
Поутих немного, стало так свежо -
словно к горным рекам внезапно унесло.
Все в природе классно, только замечай,
обрати взгляд к небу, словно невзначай.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754194
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[color="#78491a"][i][b]Уже поднялся жизни край
И выше стал, над горизонтом.
Да и в душе уже не май,
И хочется лежать в шезлонге.
С друзьями встречи не часты,
Покой имеет нынче ценность
И разговор с собой на ТЫ
Смещает смысл в откровенность.
Уж не кудрява голова
И цвет ее в седом миноре,
Просты поэзии слова
Без вариантов, априори.
Встречаю сам себя порой
На два десятка лет моложе...
Гора не сходится с горой,
А тут они сошлись, похоже.
Петляет память по годам,
Что пронеслись одной минутой,
Иду по прожитым следам,
Где радость заменялась смутой...
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737244
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Вона сиділа на даху Парижа,
вдихала запах вітру і вина,
вологі очі мокрого престижу,
вдивлялись в душу де завжди зима.
Вона оділа чорний капелюх,
вітала ґречно принців із Версалю,
втікала від щоденних чорних мух
в поезій гостроту зі смаком Провансалю.
Вона вичікує хвилини, щоб злетіти,
втоптати тіло в значення подій,
вплестися у букет де мертві квіти,
висять сумними фарбами немрій.
© #КорицяМедова, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720137
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 12.05.2017
Я ніколи не відчувала, що ти належиш мені; я ніколи не хотіла це відчувати. Я не знаю, про що ти думаєш, але я завжди хотіла знати про що. Може тоді я змогла би допомогти тобі, але чим допомогти тобі, як не молитвою? У кожного своя битва, і тому я молюся за тебе. Я не знаю, чи є інша, з якої ти ділиш ліжко. Може, вона теж молиться за тебе. Мені було б досить боляче знати, що є жінка, з якою ти ділиш серце... Але на тобі й праву щоку, якщо тобі стає ніжності і стає спокою.
Може давні й не помилялися, кажучи, що світ стоїть на трьох китах, що плавають в океані. Бо ми самі обираємо, на чому стояти; я стою на вірі, на надії і на любові. Я завжди приходила до тебе простою, такою, якою мене створив Бог. Я опускала зброю, я ламала свій щит: я шукала вхід до твоєї душі. Я не бачила більшої в світі краси, ніж зелень твоїх очей. І не було ночей, після яких я не пробуджувалася б з твоїм іменем.
І мені було і холодно, і гаряче; і млосно, і радісно. Я сама заздрила своєму щастю: я знайшла тебе. І ти став для мене Стамбулом, султаном, я возвеличила тебе, але не думай нічого такого: я сповідалася твоїм голосом, слухала твоєю мовою, дихала твоїм диханням.
Хай би ніхто ніколи не дізнався як я люблю тебе, і що це за почуття, любові. Вони не повірили б. І я теж не повірила. Я ніколи не відчувала, що ти належиш мені, але разом з тим я ніколи не будувала меж, мовляв будь тільки тут, зі мною, або забудь мене. Я не кличу тебе, бо не відчуваю, що маю право покликати.
Я возвеличила тебе, але не думай, що ти став ідолом; ти став тишею, яку я вирішила витримати. Тому кожне слово здається зараз не більше, ніж ношею; тому я нічого у тебе не прошу і голос мій вичерпаний. Ти і сам не говориш до мене... Я пишу це для іншого.
Це послання для вищого. Це послання для вічності. Вічності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731204
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
забудь про все
забудь про все на світі
забудь про все, що коли-небудь пам'ятав
забудь про все
змотай підступні сіті
забудь про неї, мовби ти її й не знав
забудь про те
як вперше притулилась
забудь про те, як ти поцілував
забудь про те
як в іншого влюбилась
забудь про те, як сильно ревнував
забудь про те
як згодом написала
забудь, як спілкування відновив
забудь про.. ВСЕ
вона ж бо не кохала
ти й сам не знаєш точно, чи любив
...НЕ ЗАБУВАЙ!
вона ж тебе змінила!
вона тепер - твоє серцебиття
не забувай
як на помИлках вчила
що тільки впевненим
всміхається
ЖИТТЯ
22.03.17
20:30-20:37
Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731061
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2017
[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну що мені на долю нарікати:
Зустрів тебе у розквіті років.
Таку солодку, ніжну мов цукати,
Імператрицю західних пісків.
Струнка, граційна і така поважна,
Хода твоя тихіша за листву,
Що падає на землю неосяжну,
А я цей шелест чую за верству.
І це тому що ти моя відрада,
Мій вірний компас, мудрий поводир,
Шалена згуба, невтамовна спрага
Моїх бажань весняно молодих.
Твій погляд оживляє тлінну душу,
Як крапля світанкової роси
Відроджує понівечену сушу,
Даючи шанс усьому прорости.
І ллються в серце ароматним медом
Вишнево-стиглі всі твої слова,
Що тягне тіло у безкрає небо
На танець душ весільний карнавал.
І сипле золотом казкових меланхолій
Шалений світ добра і красоти,
Лиш нас веде нестримним ритмом колій
В яких давно обірвані мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Тримай мене…
Я все іще боюсь.
На відстані джерел згортаю смуток.
Прадавні вишні квітнуть у раю.
Едемська ніч
настоює отруту
На білосніжній
Простині снігів,
На прохолодних контурах емалі.
Я друзів відділю від ворогів
На бездоганній
матриці печалі.
І - розридаюсь…
Бо лише спориш,
Цвіте спориш на східцях мого дому.
Розподіл душ. А ми з тобою лиш
Дві постаті
на лінії розлому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722937
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Твоя душа вразлива, о Поете!
Ти любиш похвали шалені злети,
а ще солодкострунні дифірамби...
І лиш чомусь не любиш зовсім правди.
Не терпиш тих, що трохи критикують -
таких ти рад послати к чорту, всує!
І тих, що ладні вдатись до вправляння,
чекає лиш палке ігнорування.
О любий Віршотворче, Деміурже,
о мій високоважний творчий Друже!
Чому такий упертий є, одначе,
що очевидних огріхів не бачиш
в рядках своїх, не завжди досконалих,
а деколи і зовсім-бо невдалих?
Тобі ж би варто придивитись ближче,
як інколи не те між ними свище.
Як рими, ну відверто геть слабенькі,
а змісту не зібрати навіть жменьку,
ще й помилки собі гарцюють всюди
і щось плохе несуть помежи люди.
Але дарма, кажи чи ні - все єдно!
Тобі повиглядає кожний вредним,
що зважиться казати що супроти.
Незгідливо на теє скривиш рота -
не приймеш ані слова, ані коми,
бо дозволу не видано нікому
на те, щоби тебе критикувати,
щось радити, тим паче, виправляти.
Адже твоя душа така вразлива,
прийняти ладна лиш захоплень зливу
чи шквал похвал, чи милі дифірамби -
а в них, бува, ні крапелинки правди.
11.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717601
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Ми складаємось з пазлів
Твоєї й моєї душі,
Цих маленьких порталів,
Що єднають, бо ми не чужі.
Ми складаємось з листя,
Що опало на нашім шляху,
Чи легкий, чи тернистий,
Коли разом - не знаєм страху.
Ми з тобою зрослися,
Сплелися гілками, корінням,
Просто листя торкнися,
Будь завжди моїм провидінням.
P.S. Вірш за малюнком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689707
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 11.02.2017
Пульс бьется тонкой нитью,
Душа еще жива,
И смерть еще над жизнью
Не обрела права,
Совсем прозрачна кожа,
И белизна висков
На первый снег похожа,
Но не хватает слов,
И комом слезы в горле,
Но из последних сил,
На финишном аккорде
У Бога ты просил
Хотя б еще минуту,
Хотя бы еще год,
Чтобы распутать путы
Всех жизненных невзгод,
Чтоб все начать сначала,
Чтоб многое успеть,
И у любви причала
Еще бы раз сгореть,
Еще пройтись бы тропкой
Родной живой земли,
Еще хлебнуть бы стопку...
Еще обнять своих...
Но лишь пищат приборы,
Кругом совсем темно,
Не слышно разговоров,
И ветер бьет в окно,
И ты в своей постели
Пред вечностью один,
У Господа в купели
Тебя уж ждут. Аминь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717617
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Уже другий сніг упав поміж нас
Й місто трамваїв спустіле.
Довкола мене крутиться час
Й часом торкається тіла.
День, як завжди: кава і джаз,
Сукня і запах цигарок.
Той одинокий сірник поміж нас
Згас, перейнявшись запалом?
Тихо іду, тиша іде
Вслід за моїми слідами…
Стоптаний світ, очі без-меж,
Давлюся небом й снігами.
З ким ти тепер дихаєш в такт
Й губи на кому лишаєш?
Той, хто стоїть і назустріч не йде,
Чай потім сам допиває…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711217
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Для мене ти життя дарунок,
Моя і радість, і печаль.
Ти мій єдиний порятунок,
Надійний в гавані причал.
Були дощі і громовиці,
Ходила ходуном земля,
Та до гнізда верталась птиця,
Немов до матінки маля.
І я вертаюся до тебе
Через роки, через літа…
Тут поруч ти, тут інше небо,
Пройшла тут юність золота.
А ти гориш щораз ясніше,
Ти не позбулась почуттів.
Таких жінок немає більше,
Що можуть все простить в житті.
Для мене ти життя дарунок,
Моя і радість, і печаль.
Ти мій єдиний порятунок,
Надійний в гавані причал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711207
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2017
Кохай, бо час тебе не жде.
Він забирає твої дні і ночі.
Кохай, допоки тіло спрагле й молоде,
бо в старості кохають тільки очі.
Ліна Костенко.
Не забувай кохання, що в тобі,
У тілі молодому, в твоїй плоті.
Живи коханням, поки молодий,
Воно не відкладається на потім.
Нехай німіють стомлені вуста
І кожен подих твоє тіло гріє,
В коханні часто крила вироста,
А тіло, то сміється, то німіє...
Кохай, бо невблаганно лине час,
Коли він спопеляє, а не тліє…
Згадаєш у житті його не раз,
Останок же залишиться у мріях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707666
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Коментар до твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698367
Самодостатність - тягар і тортура.
Шепіт мордує з невпинністю тура:
-"Богоподібний!.."** (Стара партитура,
Дрязкіт і дзенькіт розтрощених арф...)
Там, за дверима, терпляче і чемно,
Свита чекає його королеву.
Ковдру на спину: "Мій любий, так треба!.."
Лиш по схід сонця відпущенний кайф.
Йде. Та повернеться, певно, ізнову;
Слово її - не пуста обіця[*s*]нка!
(Справа лиш в то[*s*]му, щоб вивчити мову)
Тільки із нею кохається палко.
"Жінки своєї" він пахне...лиш тінню;
Скільки було їх?..тече безупинно -
Цілий потік, тих - "своїх" і "нічийних"...
Пив без останку, до са[*s*]мого дна!
Янгольські очі, смак ву[*s*]аєри[*s*]зму...
Темінь - розпалась!...*** ([b]тотем[/b] - наче призма)
Радість, у домі, гірляндою висне.
Щастя його - то тварина нічна!
Диво, не [b]ніч![/b].. (та чи він її гідний?)
З ни[*s*]м, як ні з ки[*s*]м ще, вона таємнича;
Мовби Медузу, він - серцем- [b]ніч vídi[/b]...
Жінка же... [b]véni[/b] й без поспіху [b]víci[/b].
**- чоловік, створений за подобою Божою, тобто,
безальтернативно, самотнім
***- так саме, як призма розкладає промінь світла
на гаму кольорів, так само і даний [b]тотем[/b] розкладає темінь на гаму радості
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705489
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 10.12.2016
"*** - Та не треба мені того чорнила… І так вірші напишу – гілкою на снігу." - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705230
не треба того чорнила
я подумки напишу
торкнусь несвідомим неба
чи вип'ю його дощу
додам замість цукру сонця
а замість вершків сніги
скельце протру у віконці
щоб бачити береги
хвилі, що вищі за мене
світанки - мале дитя
візьму до рук акварелі
трішки прикрашу життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705494
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
А ти – не вір, що все навкруг хріново!
Не бідкайся, - що «обікрала» Доля,
Бо станеться колись, де ніжним словом
Торкнеться хтось душі твоєї поля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705487
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Я тобою была больна,
Я тобою переболела.
Я с тобою сгорела дотла,
А потом возродилась несмело.
Я б не бросила никогда,
Но ты мне предпочел другую.
Я пишу для тебя, о да...
Но поверь мне, я не ревную.
Ты был чудом, как яркий свет,
Что горит, но не согревает.
Я любила тебя? О, нет...
Но душа до сих пор вспоминает.
Я сходила с тобой с ума,
Но вернуться бы не рискнула.
Я была влюблена? О, да...
Растворилась и утонула.
Что ж теперь? Все давно ушло...
Может, станем с тобой друзьями.
Я простила тебя давно,
Я сгорела. Погасло пламя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705483
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Там де зорі блукають парами,
П'янко плутаючи небеса.
Я знайду тебе, по-між хмарами,
Там де ніжність панує й краса.
Там де сонце в прохолоді купається
У лісах, будеш Мавкою ти.
Все одно не втечеш й не сховаєшся,
Я зумію, тебе всюди знайти..
Чи в брудних мегаполісах, випадково
Я бездумно кудись зайду.
І почувши ім'я твоє раптово,
Кину все і тебе я знайду.
І до тебе примчусь авто-стопом.
Бо маршрутним таксі то не то..
Доля нас ганяє галопом,
Мовби граючи з нами в лото..
Але ми на це не ведімося.
Де сніжинки кують сотні мрій,
Давай душами переплетімося,
І потонемо в ніжності вій..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633965
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 04.12.2016
Ти тихо крадешся у сон
Обводиш своєю красою,
Там з тобою без перепон
Гуляємо легко росою.
Ти дивишся в очі мені,
Загадками ставиш питання,
І мрії такі неземні,
І в серці горить кохання.
А далі шалена журба,
Мій спокій з тобою,
Без тебе вбиває юрба,
За те що кохалась з тобою.
Залишив мене ти саму,
Невинну і здолану горем,
Не зрозуміти тобі суму,
Що залишив ти кров'ю і болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703320
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Долонями обличчя закриваю…
Хоча - і так мене навідує пітьма.
І зброї проти неї я не маю.
Вона в мені і проти себе я сама.
Там є моє єство, моя частинка
І в ній мій звичний темний силует.
То , може це – небажана зупинка?
Або простий невдалий арт-сюжет?
Але тут вперше я відчула
незнаний запах орхідей…
Твій спраглий дотик – теж без світла…
Тут зосереджена на сутностях людей,
Що зраджують личинам, оголяють ікла.
Загострені всі відчуття в пітьмі.
Я вільна від пророцтв та одежин
І зможе уловити моє око в тінях
Той промінь здалеку – він мій , один.
А поки що – сліди нутром читаю.
Відточую уміння не вмирати
В пітьмі, що більшу силу має
Перед світанком…
Щоб йому програти…
©Олена Зінченко 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703334
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
А ти пішов, і не сказав «прощай»,
А я тебе чекала цілу вічність,
Сховалось щастя десь за небокрай,
І вечір запалив в лампадах свічі.
А я чекала в холодах зими,
В моєму храмі вічної любові.
Як сталось так, що ми уже не ми?
Спинилося кохання на півслові.
Та я чекала між тривог, розлук,
В’язала ніжністю гаптовані молитви,
Аби відчути ніжність твоїх рук,
Тобі на плечі голову схилити.
Та ти пішов. Лиш краплі у траві –
Земля мої листи сльозами пише
Про те, як я присвячую тобі
Невіддану любов свою та ніжність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701783
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
А я не знаю що тепер мені робити,
Куди втекти щоб більше не знайшли.
Я так далеко хочу опинитись
Від тебе хоч на край землі.
А я не знаю що тепер мені робити,
Куди сховатися щоб більше не знайшли.
Я так далеко хочу затаїтись
Від тебе хоч на дно ріки.
А я не знаю що тепер мені зробити,
Куди подіти все щоб більше не знайти.
Я так далеко хочу залишити
Від себе спогади про тебе назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694843
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 20.11.2016
Когда померкнет лампы свет,
Твой я увижу силуэт.
Нагая душа и тело
В полтени дрожит, но смело
Стоишь одна
И предо мной,
Как смерть черна,
Та что с косой.
О этот стан, о этот взгляд!
Те глаза, словно сердцу яд.
К губам твоим (запретный плод)
Позволь коснуться и миг тот
Станет вечность.
Смысл жизни - ты,
Смерти - нежность
Той красоты.
Луна багровая в окне,
И я горю в ее огне,
А ты в тени, словно вода,
Прекрасна, проста, холодна.
Убей меня,
Возьми душу.
Сгорю до тла,
Хворь разрушу.
Так иди же ко мне, Дева,
Не надо, не надо гнева.
Плод я твой вкушу в первый раз,
Станет последним этот час.
Умираю,
Тело в поту,
Лечу к раю,
Иль в пустоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692920
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Ще відчуваю маревом тепло долонь…
Ти не приходь… і не торкайся тіла…
Осінь забрала щастя усі дні!
Я по Весні тобі завжди раділа:
Тільки ж блакитні очі бачила твої!
За що тепер зима серця приспала?
Усі метелики замерзли чистоти…
Боже мій, Боже, як же я кохала!
А восени чомусь кажу: іди… прийди!
Й сама не знаю, що зі мною?
Де пристрасті гублю вогонь?
Але за обрієм… десь. бажана тобою…
Ще відчуваю маревом тепло долонь…
01. 10. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691847
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Над зіллям, затаївшись, відьма ворожила,
На щастя, долю, злагоду, любов.
Здіймалась в небо, молода пташина,
А в серці гаряче палала кров.
Наворожу я пошепки на воду,
Жива вода хай сили мені дасть,
Панує хай омріяна свобода,
Допоки мій вогонь життя не згас.
Хай в лісі я, немов тварина дика,
Але жива, і лісу не чужа,
Він захищає аж до скону віку,
Живе багаття та жива іскра.
Я - жінка. Але "Відьма, - кажуть люди. -
І звідки сила вам така дана?".
Гіркі слова пробачимо, забудем,
Самі для себе творимо дива.
Я - жінка? Відьма? То вже як вам треба.
Комусь - кохана, а комусь - чужа.
Хтось з відьмою злітає аж до неба,
А хтось із жінкою повзе вперед вужа
©Copyright: Анастасія Федоренко, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692093
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
В тобі загубився назавжди я,
А дощ змиває всі шляхи назад.
В очах моїх та червона осінь,
У твоїх - повсюди п'янка весна.
Кажу собі: досить, досить, досить!
Та мучусь в безсонні, бо не моя.
Звела з тобою зрадниця земля.
Вона не знала, що буде лихо,
Вона не знала, що ти нічия,
Живеш світом без права на любов;
Закохана в землю, що нас звела.
А я, як мантру, знову, знову, й знов
Шукаю вихід з під шару криги...
Знов у воду, як до сиру миші.
Не знаю, що сказати, та чую:
Крик душі у середині себе.
На кригу гляну, в дзеркало наче -
Душа вже не окутана небом,
У темряві тліє, плаче, плаче
І шрами твердіють, як та збруя.
Метуть крихти в холод вітродуї.
В тобі загубився назавжди я,
Та мучусь в безсонні, бо не моя.
Вона не знала, що буде лихо.
Шукаю вихід з під шару криги.
Не знаю, що сказати, та чую:
Метуть крихти в холод вітродуї.
Тлію, тлію, плачу, плачу, плачу.
Кажу собі: досить, досить, досить.
Але, все знову, знову і знову.
Тлію, тлію, плачу, плачу, плачу.
Кажу собі: досить, досить, досить.
Але, все знову, знову і знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687441
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Ще один текст, на який незабаром спробую покласти музику. З ним цікава історія вийшла. Я написав його, хотів уже сюди викладати і... видалив ненароком... Прийшлося згадувати, що ж я таки писав. Близько 70% згадав, інше довелося вигадувати знову. Надіюсь, що щось таки навигадував :)
Що в моїй хворій голові
Не знати ніколи тобі.
В ній любов у павутині,
На картині.
Чаю з лимоном аромат
Останній раз поставить пат.
Гра завершена, стривай.
Кажу прощай.
А ти мене малюй, малюй.
Любов свою даруй, даруй!
Пали вогонь з криги, живи
В ріці кохань, пливи, поки
Горить небокраю кінець...
Ритм один не в наших сердець.
Танець пензля на полотні
І ввесь світ у тонкій руці.
Серед сотні тво́їх картин
Я ні оди́н.
Вкутана у білий туман -
Я вірю в цей самообман.
Шах і мат, мій попіл згорить
В цей час, в цю мить.
А ти мене малюй, малюй.
Любов свою даруй, даруй!
Пали вогонь з криги, живи
В ріці кохань, пливи, поки
Горить небокраю кінець...
Ритм один не в наших сердець.
Все. Мене більше тут нема,
А ти не плач, мила, дарма.
На мольберті щастя твоє
Було і є.
Моя любов, як серпантин* -
Не личить до твоїх картин.
Лиш мить прощання збережи
І напиши.
А ти мене малюй, малюй.
Любов свою даруй, даруй!
Пали вогонь з криги, живи
В ріці кохань, пливи, поки
Горить небокраю кінець...
Ритм один не в наших сердець.
* - мається на увазі зброя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690795
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Знаєш, мені завжди здавалося:
Сталося, отже, сталося.
Хай осінь в тернових паростях
Ховає свої плоди.
Знов небо на мене звалилося,
В долоні одній помістилося,
А потім пішло на милицях,
Ближче аби до води.
Знаєш, я була впевнена:
Доля сіється зернами,
Устелено, чим устелено.
Далі потрібно йти.
«Чому саме я?» – не питай себе,
Злидні бувають ласими,
Рухають позачассями,
Не трусяться від висоти.
Знаєш, я маю сумніви,
Що виповзають зсувами,
Та сходить раптом у куряві
Сонця сліпучий магніт.
Сталося, отже, сталося,
Сльози у землю всоталися.
Стань же мені витривалістю,
А я тобі стану за світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690780
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Kелихи. Ром.
Тиша й розмова.
Знову і знову.
Десь за бугром.
Стіни. Підлога.
В межах кімнати.
Вийти до страти.
Лиш до порога.
Музика. Букви.
Холод і сон.
Рушиться трон.
Зв'язані руки.
Роздуми. Сльози.
Муки і сум.
Натяги струн.
Змінені пози.
Запахи. Кров.
Погляди круків.
Магія звуків.
Келихи. Ром
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688995
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 22.09.2016
[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 14.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
[b][i][color="#5900ff"]Пташиним леготом , бджолиним гулом
Був літній день заповненим до краю...
Душа тривоги і плачі забула
В обіймах ніжних літнього розмаю.
Сміялось сонцем небо волошкове
І пахнув день медово-ніжним цвітом.
Стояли липи в золотій обнові,
Дарованій таким чудовим літом.
Поклін за все , тобі , мій любий світе!
Подяку щиру від душі складаю,
За жайворонка спів , цей день і літо!
Його собі на згадку залишаю.[/color][/i][/b]
(Фото автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676731
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Життя завмерло, бо любов пішла,
Забрала дні, а ночі залишила.
Колись втішала, ніби-то зцілила -
Така м"яка була ота смола,
Така м"яка і тепла, - обійми -
Просилась десь малесенька комашка,
І квилила в траві сіренька пташка.
Пішла любов, погодься і прийми.
Пішла любов, мабуть когось знайшла,
Всміхнулась ніжно і занапастила.
Глянь, почорніли білі мої крила,
Без тебе я,як Ангел без крила.
Без тебе я,як Ангел без крила
Живу помалу, звечора до ранку,
Не сплю, гаптую долі вишиванку, -
Життя завмерло, бо любов пішла.
01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656945
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 07.07.2016
И что теперь?
Дом, что пропах молоком
да пирогами,
остался как...
память.
Отнято.
Заколочено накрест,
как шрам.
Что еще нужно нам?
Мира, да чтоб не бомбили.
Да только...
кажется, все это было,
да толку.
Одни осколки...
Дежавю...
Отмолю ли
мысли грешные,
те, о смерти что?
Как же так можно?
без-бож-но...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550533
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 07.07.2016
Стигла мовчки гроза над світом
І в долоні опалим цвітом
Запашним
Вітер сипав... Невже навмисно?
Запліталося снів намисто
В золотий
В колір сонця, тепла і світла...
Я була твоїм пізнім літом.
Відцвіло.
Зріла пристрасть у тиху ніжність.
Почуттів облітала свіжість.
Все... було.
Молодилась душа у згадці,
На хиткій застигала кладці
Нових мрій.
Розцвітала теплом серпневим,
Бо світанком дзвенів веселим
Голос твій.
Стигла мовчки гроза над світом.
В"ялим пристрасть спадала цвітом,
Не біда!
Дощ омиє квітучий солод,
Освіжить буря стислі в побут
Почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676720
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 03.05.2016
Все же любовь подаришь ты другому,
Просто уйдешь…не посмотрев назад,
А я все расскажу дождю и грому…
О том, как мчал сквозь множество преград.
Но не успел и потерял твой образ,
Пропало в пустоту родное «мы»,
Я мчал вперед, не нажимая тормоз,
Но выбраться не смог из подлой тьмы.
Теперь другой за плечи обнимает,
Целует в губы, ловит нежный взгляд,
Хоть о тебе и ни черта не знает,
Даже что любишь горький шоколад…
Пройдут года, и ты однажды вспомнишь,
Мой дикий, но покорный взгляд,
А время повернуть назад не сможешь,
Когда с тобою провожали мы закат.
Минуты пробегут, часы, недели,
Но все равно когда-то ты поймешь,
Что я твоих рисунков акварели,
И мелкая охватит тело дрожь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299014
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 03.05.2016
А ти – десь там, а ти уже далеко,
А я – десь тут, ще далі я, ніж ти...
І весну в дзьобі вже приніс лелека
І кинув, наче квітку, з висоти.
А ти – десь там, тебе цілує ранок –
Свою найкращу з-поміж всіх пташок...
А я – десь тут... Із келиха останок
Допив неспішно за один ковток...
А ти – десь там... А я – десь далі, далі!..
Не чути серця стуки голосні...
І в цій своїй звесняненій печалі
Я – десь далеко, ти – уже в мені...
03.04.2016 р. А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658708
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Можно, назову себя твоим?
Буду верно, ждать с тобою встречи,
Разреши мне стать тебе родным,
Каждый день спешить домой под вечер…
Разреши в объятиях твоих
Засыпать, дышать одной тобою,
И делить рассветы на двоих,
Разреши мне стать твоей стеною.
Разреши делить с тобою сны,
Каждый раз влюбляться все сильнее,
Верю, друг для друга рождены
Мы с тобой, и нету душ роднее.
Я с тобой кажусь себе сильней,
Я смогу, я все преодолею,
Чтобы сделать жизнь твою светлей,
И еще, хоть капельку теплее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641339
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 10.04.2016
Життя без тебе більш не має змісту,
Знайшло свій больовий поріг.
І знов блукаю я нічним, таємним містом,
Бажаючи звалитися до твоїх ніг.
На землю впасти, й вголос закричати,
Стогнати від серця щемливого болю.
І в грудях замкнулися сталеві грати,
І бути лиш з тобою я бога власного молю.
Тону лише в тобі, немов у океані,
І прагну більш за все іти на дно.
І згадую лиш губи ті твої багряні,
Немов солодке, молоде вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658716
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Чого вартує це життя?
Летиш десь вдаль із поломаним крилом.
Не бачиш більше вороття,
бо все змішалося із злом.
І хто на тебе десь чекає?
Хто побіжить за звуками сирени?
А батькам все так тебе не вистачає,
дорослий світ,пробуджує пусті проблеми.
Душа розчищує брудні дороги,
і гірко ж падає у бруд.
Не висихає від вологи,
і розбивається на груд,
Від самоти,біжиш до клубі й барів,
що лиш затьмарують твій розум.
Там тебе ніколи не чекали,
для всіх ти лиш тимчасовий посуд.
Ти ніби зникаєш в пустоті,
і став частиною фонеми.
Блукаєш все на самоті,
біжиш на поводу системи.
Чого вартує це життя?
Коли в душі лиш хуртовини.
Воно ніщо,без майбуття,
без рідних і коханої людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655120
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 10.04.2016
[color="#091f04"] Весна прийшла... сама, коли схотіла...
На те вона, урешті, і весна...
Торкнулась ніжно пелюстками тіла
І налила блакитного вина...
А я радів стодзвінко й білокрило,
Я руки їй невпинно цілував –
Вона до мене губи притулила,
А я до неї душу притуляв...
Я весь тремтів... Ох вже оце тремтіння!
Воно уміє більше всіх сказати...
І ми з весною у одне цвітіння
Злилися, щоб повік не відцвітати.
03.04.2016 р. А. Тофан
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657750
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Між рядками живе печаль.
Кораблик надій відчалив.
Лишивши лиш відчай і чай
Та інші цікаві сплави.
Живем на планеті "Земля".
Лягаєм покірно у землю,
Залишивши записку "не я" -
Помираєм за хибні ідеї.
Між рядками живе печаль,
Між рядками живе мовчання,
Це не наше з тобою життя,
Це не наше з тобою змагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657774
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Я вспоминаю сладкие грехи...
влюблён безумно...
сразу в двух деФчёнок....
с одной как стринги
ночи коротки...
и я её...
любимейший "телёнок"...
Тону...
покорно...
в страстное тепло...
А с тою...
... безудЕржно...
и... отчайно...
Одну пил как элитное вино...
С той...
как в последний...
...выживший... случайно...
Одну хотел...
губами...
всю... обнять...
родник целуя...
умирать от счастья...
А та...
могла...
....................
безнравственно... раЗпять...
и мебель мы ломали...
от пристрастья...
....................
В те времена
я счастлив был...
без меры...
И до сих пор...
люблю свои грехи
Лечу грехами
душу ...
тело...
нервы...
и добавляю
каплями...
....в стихи.
*****наталія калина - вільний переклад
- Я вспоминаю сладкие грехи…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662765
*****Петро Кожум'яка (Ян Укович) - Я ВСПОМИНАЮ СЛАДКИЕ ГРЕХИ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737525
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655343
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 02.04.2016
І не мій і не чужий, розвіяв вітер те буття
Пройшло життя , це наш порок, куди немає вороття,
І Чий той спомин, разючий крик, чия була ота мара,
Чи просто вихор почуттів скрутив усе в пусті слова.
Така як ти…. така як я, та ні …. нема, уже нема,
До тями зрідка лиш приходжу я, лунає скрипки час той вороття
Полишу те чого нема, це лиш мара, що в пам'яті жива,
Це лиш мара, а пам'ять - те чого нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583554
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 12.03.2016
Я розкажу тобі , як я живу,
Які у мене плани та тривоги,
Як я чекаю все себе нову,
Як переплутались усі мої дороги...
І як прощаю кожен день людей,
І як мені гріхи прощають люди…
Ось знову кволий кашель із грудей,
І знову ті самі думки-приблуди…
А за вікном розпатлана весна,
То плаче, то сміється , то голосить,
То випива мене усю до дна,
То мовчки чеше свої русі коси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647340
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Почему в снежинках нет молока,
а только снег летит как из ведра?
Поморщил недовольно котик нос:
на носу - тающие капли и мороз.
Гуляет по двору пушистый кот,
в котейки дел невпроворот,
нужно обойти ему сугробы,
двор от мышей спасти огромный.
Заглянет котик в каждую нору:
мыши, ау, затеяли игру?
Ну-ка из норок быстро выходите,
под полом не скребитесь, не шалите.
А если станете шалить,
вам очень тихо нужно быть,
или ваш шум услышит кот,
попасть вы можете в живот…
Фотография из интернета.
02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647711
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
прочитав ЧУДОВІ рядочки ХОРОШОГО автора - Мирослави Жар
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642952
[b]Прощальна записка[/b]
[b]Полетіла у вирій,
де живуть поетичні рядки.
Прощавайте,
більш не вернуся.[/b]
© Мирослава Жар
*11.02.16* ID: № 642952
- Навіяло)):
[b]«Відмовляюсь від слів, що без рими»[/b]
[color="#040ce3"][b][i]
Не вернуся, прощайте, я в вирій
Залишаю із прози тут гирі
Залишаю слова всі, без рими
І навчаюся жити без гриму
Я летітиму плавно, у ритмі
Де рядочки синхронні, як крила
Ейфорія польоту накрила
А слова – гострі леза у бритві
Можуть ранити, можуть голити
То пір’їнки, то з каменю плити
То отрута, то витяжка щастя
То коштовний браслет на зап’ястя
Відмовляюсь від слів, що без рими
Ми поезії всі пілігрими
Відлітаю шукати вірші
Які будуть мені до душі))
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643832
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Моя последняя любовь,
Сегодня я с тобой прощаюсь...
На землю опускаюсь вновь
И к серым будням возвращаюсь...
Освобождаюсь от оков...
От сладких, но невыносимых!
Моя последняя любовь,
За все, за все тебе - спасибо!
За нежный плен, за яркий всплеск!..
За то, что я была счастливой!
Прощай, любимый человек!
Мы расстаемся... но - красиво!
Без обвинений, лишних слов,
Как в небе облака - уплыли...
Моя последняя любовь,
Прости... что мы тебя убили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643810
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Ти не кричи усім, що гордий.
Що є багато тих причин,
через які ти став самотнім...
В житті залишишся один!
Ти не кричи усім, що любиш.
Коли у серці не горить!
Ти і свою долю погубиш,
і у чужої заболить!
Ти не кричи усім, що мало.
Коли насправді - через край!
Бо це і є отим початком,
що називають усі - грань!
Ти не кричи усім, що віриш.
Коли для тебе - це брехня!
Бо ти цим легко покалічиш
комусь глибокі почуття!
Ти не кричи усім, що чуєш.
Коли пускаєш все повз вуха!
Бо так ніколи й не почуєш
слова справжнісінького друга!
Ти не кричи усім, що знаєш.
Коли не в силі всього знати!
Бо те, що ти в книжках читаєш,
не означає - відчувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638008
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 10.02.2016
Стучусь к тебе, но ты меня не слышишь.
Внутри меня дыра давным-давно.
И давят эти стены, эти крыши
Домов, в которых пусто и темно.
Ложится расставанием на плечи
Тяжелый дым от едких сигарет.
И время никого, увы, не лечит,
На протяженьи этих долгих лет.
.. Но в сердце будет биться твоё имя.
И я вернусь, не находя преград,
В те дни, когда мы не были чужими,
В те дни, которых не вернуть назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642352
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
За гріхи заплатила сповна,
Що було - віддала до останку.
І не знаю, чия тут вина,
Але знову не спиться до ранку...
Не тривожу чужі помилки,
Знову все розміняла на центи.
Вранці ж тихо стелю рушники
І свої розкидаю акценти...
Та немає куди вже іти,
До якого хилитися ганку.
Безнадійно чіпляюсь мети
Й помираю в примарних світанках...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641984
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Дістану старенький альбом,
Відкрию я перші сторінки,
Сьогодні зима за вікном,
А в ньому ще літа відтінки.
Сьогодні я ще молода,
Та часом я не володію
І вже я не так вигляда,
В альбомі я ще молодію.
Альбом ще не зовсім старенький,
Але так багато пройшло,
Ми всі ще такі молоденькі,
Для нас тільки сонце зійшло.
Шкільний наш альбом зберігає
Омріяні наші серця,
Він кожного з нас пам'ятає
І тих, кого з нами нема...
02.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641693
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Щось щемить в моїй душі,
Проситься на волю,
Ти прийшла десь із глуші,
На мою недолю.
Може ти в мені жила,
Спала десь тихенько,
Пила воду з джерела
Ввечері й раненько.
А коли пора прийшла,
Сну немає зовсім,
З ложа ти свого зійшла,
Як настала осінь.
Ти у мене унікальна,
Ти така, як я,
Серед ночі ти безжальна,
Будиш навмання.
Та з тобою мені легко,
Все таке живе,
Не тікай ти так далеко
Диво світове.
Надихаєш і вражаєш
Силою віка,
Моя муза — моя радість,
Творчості ріка!
02.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641971
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Я відчуваю дотик вітру,
Що душу, як у полі квітку обіймає,
Колише, змінює навколо всю палітру
І ніжно-ніжно раптом з усіх сил стискає.
Я відчуваю твою руку,
Що серце міцно в кулаку тримає,
Але не чує його стуку,
Бо доторкнувшись - враз із тіла вириває.
Я відчуваю твою думку,
Яка не тут, яку не знаю...
Яка ховається десь за життя лаштунки
Й керує всім, усім, що тільки маю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639316
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Як же мало слів, як же мало слів...
дотики німі хто нас розділив?
Десь в собі кричу, що не відпущу!
Я ж тебе люблю...сам себе виню.
Ось пройшла доба і наглянув сум,
я тепер один серед своїх дум.
Я тепер один серед своїх стін,
як же мало слів, як же мало слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638736
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Небо щось сумне
пише нам дощем,
Крапельки слова
прохолодним днем.
Я читаю їх та не
розберу,
Бачу лише хмар
чорну гіркоту.
Чи ж моє вікно в
неба записник?
Я не розумію...
Грім - небесний рик.
Не читала я щось
поміж рядків,
І не знаю мови
проливних дощів.
Що ж ти плачеш
небо?
Не жалієш слів?
Б*єш їх об вікно
щоб хтось відповів.
Наче відчуваю
натяки твої ,
Не усі дощі
сумні і проливні.
Небо усміхнеться
після своїх
дощів,
Усмішка веселкою із теплих кольорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638773
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Малюй мене на білих простирадлах.
Всі вигини і погляди, волосся.
Поки нам зникнути не довелося,
Малюй ранкову у дзеркальних залах.
В садах Версаля і його озерах.
Малюй напівоголену на стелях.
На вітражах і у старій каплиці.
Осінню, з легким запахом кориці.
Таку, що миттю западає в душу.
Твій пильний погляд витримати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638652
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Зачем решила позвонить?!
Из Осени звонить напрасно.
Давно оборвана та нить.
И все давно тобою сказано.
Мы просто в разных измерениях.
У каждого своя судьба.
Я не убит твоим презрением.
Ты без поэзии смогла.
Звонок длинной в десятилетия.
И лишь короткие гудки.
И не ищу тебя на свете я.
И мы все также далеки.
А на бульварах наши дети,
Но только в разных городах.
Друг друга нам уже не встретить
И дело вовсе не в годах.
Ты внешне также хороша.
Добавился лишь только опыт.
А у поэта лишь душа.
Весь мир им выпит, им же пропит.
И не звони напрасно в Зиму.
Давно с тобою мы чужие.
Я был тобою нелюбимым,
Зато любимым был другими…
15.11.11 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638642
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Запитаєш ― хто я?!
Я ― теорема непроста.
Для когось ― трав дурман,
Хтось скаже, що проста,
Таких на світі мільйон.
Мов ангел ― сама доброта,
Немов демон ― іскра запальна?
Покладиста, як ніжне кошеня,
Чи вперта, мов брикливе лошеня?
Наївне ягня чи хиже левеня?
Яке воно, моє відлуння у твоїх очах:
Озветься квітами й морями,
Чи в навколишній тьмі розстане?!
Прокидатись поруч щоранку,
Жити, плакати й сміятися,
Ділити незгоди й щастя ―
Усе це могли б разом ми…
Як осінній лист мимо пролечу,
На долоні тобі упаду,
Приворожу.
А може залишуся ―
Однією із безлічі ―
У вихорі подій.
Для когось ― казка неземна,
Для когось ― приємна мука,
Для когось, всього-на-всього, ― не ТА.
Для тебе ж, милий мій,
Я буду вічно ― незнайомка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638655
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Серед життєвих лабіринтів, серед тернистих доріг,
Я знайшов тебе та щиро покохати зміг.
Знову спогади,знову смуток,знову біль.Дала ключі,
Скажи,мила,хто я тобі?
Що робиться зі мною?Не знаю я код.
Споріднені душі у нас з тобою.Та не під силу мені твого серця замок.
Сумна красуня чи горда леді?Це не крапка.
Для мене ти ще та загадка…
17.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567717
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 24.01.2016
Я помню все, что было с нами,
Но об одном забыть молю -
Как заигрались Вы словами
Всё повторяя мне: "Люблю!"
Но правды не было ни грамма,
Я вне игры, иначе-пас.
Мне надоела мелодрама
И пустота дежурных фраз.
Прощайте, дорогой, навеки.
Пусть Ваши речи хороши,
Но больше нет в Вас человека,
А только тело без души
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634247
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Утро туманом прикрылось.
Тонет в нём заспанный взгляд.
Ох, снова злится Ярило -
Лицам похмельным не рад.
И заслонил всех подряд
Мокрым седым покрывалом,
Огненно выплавив взвесь
Из ледяного обвала.
Просто какая-то месть.
Если я трезвая вечно,
Что же мне давит на плечи
А?! Справедливости нет.
Ловит печаль мысли встречный.
Иней сверкнул?! Трезвый бред?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633235
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
думать вредно, душа не вечна
в полном сумраке темноты
глядя на прошлое бесконечно
не дождешься конца пустоты
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629733
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Никто не верит в чудеса,
Но мы с тобою знаем точно:
Чудесна ранняя роса
И лист, пробившийся из почки.
Никто не верит в чудеса,
Но мы с тобою знаем точно,
Что есть другие небеса,
И многоточье – вместо точки.
Январь 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629688
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 31.12.2015
* * *
Услышать скрипку тишины,
И совладать вконец с судьбою…
Мы все пред Ним обнажены,
Хотя весьма горды собою.
Мы крайне любим подавлять
В себе – себя, а в друге – друга.
И так неловко нам признать,
Что эта тяга – с перепуга.
От страха быть смешной овцой,
От страха – оказаться первым…
А нам лишь надо быть собой,
Чтоб разговаривать с Вселенной.
Услышать скрипку тишины,
И совладать вконец с судьбою…
Есть брешь в безбрежности стены.
И в каждом человеке – двое.
Апрель 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632549
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Верить – не значит разделять
Не верить – не значит отрекаться
И не позволит мне остаться
Небрежно смятая кровать
Когда поверить очень трудно
Не доверяя никому
Ты сможешь верить лишь тому
С кем зимами будет уютно
А утром вновь всё повториться
Не дописавши свой рассказ
Угрюмость позабытых фраз
Я с горяча могу напиться
И дело даже не в тебе
Я просто не могу врубиться
Как я могла в тебя влюбиться
Признаться не могу себе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632606
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
***
Моя доле, – хмільна розпуснице,
Вересовий мед на устах...
Ти для ангела й біса спокусниця
І на цім і на тім світах.
Праправнука ворожки й воїна
Вся з вогню, протиріч і рим,
Непутяща, дощами споєна
Й трунком часу п’янко-чадним.
Все для тебе замало простору,
Знай шугаєш угору-вниз
І одне лиш благаєш в Господа –
Аби лет цей не зупинивсь.
Все пізнати, і все зуміти –
Райських яблунь струсити цвіт,
І нести на своїх орбітах
І дитячість і мудрість літ.
У сузір’ях не заблудити –
Віднайшовши свою зорю.
І устигнуть ще обігріти
Душі тих, котрі поруч йдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632571
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Танцює, мов живий, в печі вогонь,
Калейдоскопом міняться жарини...
Безмежна ласка в дотику долонь
І - вже немає кращої хвилини! -
Чекання свята! затишок, тепло!..
Ця ейфорія всім така знайома!..
Коли півсвіту снігом замело,
А ми щасливі, що нарешті - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632342
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Яким він буде - новий Новий рік???
Всі думають, загадують, гадають...
Щоб був він гарний!..кращий, ніж торік!
Його так щедро й дружно зустрічають!
... Годинник відраховує свій лік,
В майбутнє зазирнути хочуть люди!..
І кажуть - як зустрінем Новий рік,
То так його і проводжати будем!
Я всім бажаю радості й добра!
Здоров"я, миру, затишку у хаті!
Для здіснення бажань прийшла пора -
Хай будуть щастям ваші дні багаті!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632572
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Ты все еще меня не знаешь,
Ты больше смотришь на других.
И спутника ты выбираешь,
Забыв о качествах моих.
Я звезды с неба не хватаю,
Не вешаю тебе лапши.
Тебя четыре года знаю,
И потому ты не спеши.
Тебя бросали, ты бросала.
Ты одинока, как и я.
От подлости людской устала,
Но ты всегда была моя.
Я был забыт и тоже брошен,
Чужую свадьбу пережил.
Пример, я думаю, хороший:
Любил ли кто, как я любил.
Не ошибись, вновь выбирая,
А если выбор твой на мне,
То мне не надо даже рая –
С тобою счастлив на земле.
09.01.1993 ст. Конечная. Казахстан
Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632588
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Тепло, тепло!!
Розтікається воно!
Збери, збери!!
Збережи його!
Багато людей!
Багато людей!
Багато людей!
Біг до дверей!
Багато людей!
Багато людей!
Багато людей!
Хееей!
Again a bad day!
Стук! Стук! Єєє!!
В грудях ррреве!
Пульс, пульс!!
Ударів 200 раз!
Увесь-увесь!!
Двигтить каркас!
Тиск людей!
Писк людей!
Тіла людей!
Біг до дверей!
Тепло людей!
Добро людей!
Блик людей!
Хееей!
This every day!
Тепло, розтікається тепло…
Собі його збережи,
Доки на протяг не втекло
У пристанище чуже…
10.04.2015. Кйв, 316.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632599
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Якщо ти зрозумів:
"Було вчора погано".
Й для тебе це
Все нездоланно -
Посміхнись!
Щиро від душі
Й не дивись на біди,
Що страшні.
Побачиш зло
Змінило колір
І не такий
Огидний долі.
Постався до проблем
Як мала, мала дитина
Й пограйся просто, просто,
Просто з ними.
Розклади, мов книжки
На полицю.
Й відкинь думки
Про жінку з косов бліднолицю.
Не прийде швидко до тебе,
Доки з посмішкою
Дивишся в небо.
Посміхнись!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632593
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2015
І знову, по захмарених роках,
коли із неминучим мирить досвід,
мені з’явилась усмішка твоя,
неначе сонце бризнуло у просвіт.
І закрутилось знов веретено,
ожи́ла мрія бавиться зі мною,
неначе нас, розлучених давно,
хтось ниткою зшиває золотою.
Змінилось все, а усмішка твоя,
що полонила юні мої очі,
як прапорець на щоглі корабля,
із впертістю хлопчачою тріпоче,
і я, немов прочанка навесні,
надіюсь із таємним серця скоком
до одкровення світлого її
раптово прилучитись ненароком...
Як радісно, що ти її зберіг,
в далеких і важких своїх блуканнях,
коли було не видно берегів,
коли ти був самотній і останній,
всі друзі загорнулись, як один,
у кокони свої—не догукнутись,
і стоптаної гордості полин
був гіршим від ядучої отрути!
Життєвий сенс вертається на круг,
коли, хай зрідка, усмішка з тобою--
неначе порятований твій друг,
крізь небезпеки винесений з бою.
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594954
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 30.12.2015
Без тебе я не питиму вина,
Воно від сліз гірчить – воно солоне,
Хата пуста, лякає тишина,
А кров у жилах скоро захолоне.
Давай цей рік зустрінем, як колись,
Знову при свічці і з вином в бокалі,
О, як я хочу, мрії щоб збулись,
Щоб ми разом жили з тобою далі.
Без тебе я не питиму вина
І скло віконне від свічі змокріє…
Думки мої, як Місяць вирина,
Проте надія ще моя зоріє.
Ми вип’ємо червоного вина
І знов з тобою злетимо у небо.
Слова любові зловить тишина,
А щастя більшого мені й не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632378
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Співаєш пісеньку мені так гарно так красиво
Вона крізь вуха ллється в серце, в душу і в думки…
А раптом, ти не думав, в моїх думках навіки ти
Можеш оселитись та прописатись на завжди….
І що тоді мені робити? Як жити далі, як скажи?
Як дихати, як говорити? Коли повсюди будеш ти?
Тепер ти скажеш: «Нащо треба, мені оті твої слова?
Я хочу тілом володіти! На що мені твоя душа?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627334
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Тебя, похоже, совсем не смущает,
Что дома и любят и ждут?
Очень нежно целуют, скучают
И тобой одним лишь живут?
А ты, приходя обнимаешь,
Красиво слова говоришь
И вроде бы все понимаешь,
Но о чем-то все же молчишь…
Получается, честности нет?
И лишь лицемерие тут?
На какой, скажи, из планет
Возможна такая любовь?
Когда мы любим, мы лелеем
Делить не можем мы любовь!
И очень сильно мы болеем
Когда нам причиняют боль….
А боль предательством зовется,
Измена плоти и души.
И сердце сильно-сильно бьется
Вот-вот сознания лишит…
Тебя же вовсе не смущает,
Что боль ты можешь причинить…
Тому, кто любит, понимаешь,
Совсем не просто с этим будет жить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627361
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Нехай звучить гучніше серця тон
Нехай у кров вбереться ніжність
Коли ми поруч, решта – фон
Ми вдвох, ми в цьому світі більшість
Чаруй, твори і будь собою
Я вслід тобі осанну заспіваю
Ні, це не від того що кохаю
Я насолоджуюсь твоєю грою
Ти – неполохана Жар-Птиця
Ні, не тому що руді коси
Коли ми поруч – решта сниться
Мені не буде ніколи досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460993
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 07.12.2015
Я себе соврала снова
Но и что же тут такого?
Ложь - галочка,
галочка - ложь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623906
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Вода із присмаком солодких квітів
Наповнює твою напівпрозору склянку
Я питиму з неї від ночі до ранку
Де промені Сонця тобою зігріті
У лабіринті тільки-но народжених садів
Там же був я, коли тебе зустрів
Холодний і байдужий голос вітру
Синім кольором на твоїй палітрі
Вода із присмаком терпкої ртуті
Стікає із пробитих стрілами щитів
Голоси наших телефоних номерів забуті
А ніби сталось все як я хотів
Мільйон доріг ми об’їхали взявшись за руки
Зачаровані звуком падіння
Пожовклого листя уві сні
Де наші обійми занадто тісні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623909
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Не знаю я в чём жизни смысл.
И всё понять пыталась
в огромном мире бытия
зачем я подвизалась?
Лишь для того,чтоб пить и есть?
Растить себе подобных?
Смотреть на звёзды и луну,
летать в мирах бездонных?
В поту трудиться,в скорби есть.
Умом не принимая
расклад отпущенных годов,
что жизнью называют.
Переживать,болеть,страдать
и поминутно умирать,
старея с каждым годом.
Потом уйти так и не поняв,
как это жить свободным?
От суеты и пустоты,
от злобы и корысти.
Поднявшись в небо над землёй
где проще всё и чище.
Так хочется словам поверить
Того Кто в теле был как я.
Что царство наше над землёю
где нет обмана,боли,зла.
Но ограниченность ума
всегда со мною рядом.
В огромном мире бытия
я ничего не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623911
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Прикасайся ко мне – не бойся
И рисуй меня наяву,
Приходи ко мне, но не волком,
Приходи так, как есть – я зову.
На словах тебе все не расскажешь,
Ты дотронься до сердца кистью,
Будь художником самым важным,
Поселись в моих тайных мыслях,
Нарисуй там свои узоры
И поставь неподдельную подпись…
Мне признаться совсем не зазорно
Обо всем, даже самом пошлом,
Сокровенном и неделимом,
Загляни во все щели, не бойся,
Нарисуй меня самой счастливой
И до сердца кистью дотронься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622929
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2015
Златистый дождь из осыпающихся листьев
Как будто стайками срывается с ветвей,
Чтоб облака догнать. Но те так мчатся быстро
В осенне-синем, глубочайшем из морей
Неспешно пролетает бабье лето
Во всю верти́т сентябрь веретеном...
Но песнь ведь журавлей еще не спета?
Что, после мая все взаправду было сном?
Когда успели седовласые туманы
Укоренится утром средь полей?
Когда часы отнять успели клептоманы
У быстротечных и без то́го летних дней?
Бесстыдно холод распускает свои руки
Все больше с каждым вечером. Опять,
Как каскадеру в сумасшедшем кинотрюке,
С футболки в свитер и обратно вновь нырять...
Златистый дождь из осыпающихся листьев
Шуршащим пледом лег на стынущую твердь
В янтарном свете лета гаснущие искры
Под шепот ветра – тихий сон длинною в смерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605729
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 19.11.2015
[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм немає місця на землі,
але вдосталь в нашім серці…[/i]
Сонце стало нічною зорею,
Сохнуть квіти у літнім саду.
Душу біль роз’їдає іржею,
Залишаючи там пустоту.
Роз’їдає так люто, бо знаю,
Опустіла сьогодні земля,
І відкрились ворота до раю
Під палаючий звук скрипаля.
Ти не грай мені пісню криваву,
Не тривож мої струни німі,
Оберни лиш страждання в відвагу
Проживати ці дні, як у сні:
Ніби знову запахло весною
До мурашок, до приступу сліз,
Ніби голос знайомий до болю
Знову кличе до рідних беріз.
І той сон дивовижна реальність,
Закрадається потай в думки.
Але мрію мою, щиру радість
Вщент руйнують останні рядки:
Легше гори зрівняти з землею,
Океан весь розлити в пляшки,
Аніж Вас повернути зорею
Хоч на відстань моєї руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 19.11.2015
́Коли все падає і валиться з рук
Іди вперед.Іди й не зупиняйся
Хай пролітає в небі чистий звук
Покайся,перед Господом,покайся
За всі гріхи,учинені в минулому
За все,чого ніколи не вчинив би
Ти помолись тихенько і закрившись
Побудь на самоті - на са мо ті.
І
Не пронулають в зареві ночі
Пісні акорди такі як ти хочеш
Ти не змусиш його полюбити
Тебе.
Усе у житті існує за законами.
Вивчаючи філософію,я розумію,
як би мені важко не було,
я дістануся мети.
Через біль і відчай
Тим більше
Ти мене не зупиниш.Я буду крізь марево йти.
Бо моя воля і моя сила духу занадто велика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622180
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
лунають звуки осені. під ногами опале листя. моросить дощ. жовтень падає на землю, але не ранить. сьогодні все не так. сьогодні не минулорічна осінь. сьогодні я сплю закутавшись у теплу ковдру. п'ю гарячий чай. харчуюсь таблетками. думаю про наступний роман, який би хотіла прочитати. про голубів, що злітаються до мого вікна. про вогники нічного міста. про сутінки і повний місяць. люблю коли так. коли без тебе. коли вільна. коли маю спогади. коли незалежна. коли незакохана. я просто люблю світ. люблю маму й тата. люблю прокидатися і ходити босими ногами по ранковій росі. люблю свою гітару і її шість струн. люблю захід сонця і зорі. я люблю весь світ таким, який він є. але не тебе. вже не тебе.
28.09.2015
(autumn)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610035
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 19.11.2015
і навіть в цю холодну пору, коли дме вітер і жбурляє дощ
найбільше думаю про тебе. найбільше бачу сни про тебе
найбільше хочу я до тебе. бо ти являєшся мені
бо ти мені являєшся
тихенько підкравшись шепочеш слова безголосо
слова про любов
і ніжно гладиш мене по волосcі, торкаючись пальцем щоки
ти дивишся в очі
так, ніби знаєш, що ми ненадовго, що все це лиш мить
що все це солодка тюрма, з якої втікаємо ми
з якої вибираємось й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622197
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Знову квіти у твоїх руках
Гарні як небесний птах
Та в душі у мене лише страх
Не прилетить він під мій дах
І біль і сум у вчорашніх днях
І сіль і сльози на моїх очах
Та вісить тіло на петлях
Немає голосу уже в словах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617537
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Гірким полином п 'ю своє життя,
від гіркоти, до нього смак втрачаю.
Не плачу ,що не має вороття,
лиш за минулим жалю вже не маю.
Ту ложку дьогтю, що дісталася мені,
не буду на близьких моїх ділити
і не тому, що серцю дорогі,
а задля того щоб не отруїти.
Я непримхлива,
але й досить не проста,
будь - кого близько до душі не допускаю,
не одинока, але все ж сама
і від самотності все спокою не маю.
Мені б хотілося душевного тепла,
емоцій, щирості, що так не вистачає.
Людської гідності, й надійного плеча –
це так наївно, я це знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611058
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 05.11.2015
Заграй мені скрипалю
Мелодію сумну,..
Бо в серці стільки жалю,
Але не зна... чому.
Напевне то вже осінь
Загля́нула у сад
І вітер листя носить,
І знову листопад...
Та то ж летить не листя,
Та то мої роки -
Калиновії кисті
Попадали з руки...
І котятся жаринками
У росяній траві,
І десь поміж будинками
Згубились в пустирі...
Іграй скрипалю, грай
Свою сумну мелодію,
Буди у серці рай -
Я заплачу, добродію...
... Я все колись віддам,
Усі свої вірші...
І в "Сад" ніби Адам
Піду вже без душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452261
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 01.11.2015
Ненавиджу себе за біль, за самоту, що відчуваю.
Ненавиджу себе за те, що вперто стверджую-я не кохаю.
Ненавиджу і не пробачу за легкодухість, слабку волю.
Ненавиджу за свою вдачу й за те, що досі не з тобою.
Ненавиджу,що гірко плачу, коли сама себе жалію
За те, що все тобі пробачу, не відвернуся, зрозумію.
За те, що поглядом шукаю, що снишся іноді ночами.
Ненавиджу, і не люблю,і не чекаю донестями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599692
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2015
Розстеляла осінь
Кольорову постіль,
Наче як в останнє,
За мить до кохання!
Щоб мене приспати
Як дбайлива мати;
Щоб змогла пірнути
Й самоту забути!
Щоб знайшла спасіння
В сонячних проміннях;
В дотиках шовкових,
Ніжно-кольорових!
Розстеляла з вітром,
Знявши у повітря
Мить того кохання,
Наче як в останнє!
Хутко покружляла,
Бо можливо знала:
Танок листопада
Щезне як торнадо!
Але те кружіння,
Наче ворожіння,
Нас змогло впіймати
Як дбайлива мати.
В пестощі осінні
Наче павутиння,
Що тримає й досі,
Хоч снігами вкрита
Вже давно та постіль…
Розстеляла осінь…
Розстеляє й досі…
7. 11. 14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615421
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Когда с утра столкнешься ты с бедою
И горе встанет на твоем пути,
Ты помни, Он всегда с тобою
И помощь только у Него проси!
Ты в Нем одном ищи спасенье,
Надежней друга в мире нет;
С тобой Он с самого рожденья,
И даст на все тебе ответ!
Он не предаст и не оставит,
И за Собою позовет...
И крылья за спиной расправит
Ну и конечно же спасет!
И раны Он твои излечит,
От одиночества,потерь...
Огонь любви в душе засветит,
Ты только очень-очень верь!
12.12.12г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616464
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015
[i]Писав поет, свої вірші,
Вміщав тонкий сюжет, між рими.
А за вікном ішли дощі,
Мели сніги… Холодні зими…
Та час минав і вже весна,
Йому, свої дарує, вірші.
І темна ніч, лиш сну нема,
Поетові, ставало гірше…
Та час минав… Хворів поет,
Таке в житті, часом буває.
Писався вірш, лягав сюжет –
В надії, що вона – чекає…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601819
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 26.10.2015
[i]Кого ти, обманюєш – тільки себе
Та до чого, це все – призведе?
Не намагайся ти, тільки збагнути,
Усі мої шляхи й маршрути…
І не шукай лише іншої мети,
Єдина моя мета – це ти…
Я тебе кохаю в світі понад все,
Любов тобі листа, віднесе…
І я чекаю лиш тих хвилин,
Коли з тобою лишуся сам, один
Віч-на-віч, наші поцілунки
І осінь тихо вийшла за лаштунки…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601208
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 26.10.2015
[i]Вона пішла, без зайвих слів та поцілунків,
По собі не лишаючи слідів.
Осінній смуток, тихо вийшов за лаштунків,
Життя – це гра на протязі років.
Вона пішла, а ті слова запали в душу,
Буває часом, ліпше промовчать .
Та сполохану тишу, я вже не порушу,
Хоча від болю, хочеться кричать.
Вона пішла, в очах стояли болю сльози,
В душі була зима й мели сніги.
Життя – складається майже завжди, із прози,
Й змінити це мені не до снаги.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614212
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 26.10.2015
[i]Ця осінь – зітре мене та перепише, набіло,
Знов зафарбує золотом, мій дивний сум.
Спогади біжать акордами пам’яті і тілу,
Та пронзають, неначе електричний струм.
Ця осінь із тобою – тримає мене, в напрузі,
До спазмів, до болю мого, серцебиття.
Я знову бігтиму по зустрічній, тоненькій смузі,
В цю осінь – розпочалося моє життя.
Ця осінь – мені повторює та тлумачить в соте,
Вже до болю знайомі і знанні слова.
Вкотре сьогодні вона вбралась, в багряне та жовте,
І знову обіцяє – незнанні дива…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615903
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
[i]Вона любила – море,
А він любив – дощі.
На радість чи на горе –
Зустрілись дві душі…
Вона любила – квіти,
А він любив – сади.
Й чекали наче діти –
Єднання мить завжди…
Вона любила – тишу,
А він любив – грозу.
Та доля, мов афішу –
Їм видала, сльозу…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616306
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Вона сама завжди чомусь одна
Самотня і тепер навік сумна
Не їхня, не моя і не чия
Невже недостатньо старався я
Це всетаки моя дурна вина,
Що сонце моє не вона
Моє велике горе та біда,
Що тече по горах не моя вода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616018
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Хочу к тебе...Хочу тебя...
И чтобы слушать те слова
Которые уносят прочь
К тебе, любимый в эту ночь...
Хочу с тобой... Хочу всегда
И не подвластны мы годам
Хочу кричать, хочу рычать
Носить в себе любви печать...
Хочу я ласки твоих рук
И слушать, слушать сердца стук
Тебя хочу...всегда любить
И Жить хочу!.. С ТОБОЮ ЖИТЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615766
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Что-то не пишется,видимо стены
Столь напитались стихами сполна,
Что закружились вокруг Авиценна,
Тит с Береникой и, не прощена
Богом, бегущая по перекресткам,
Все разрушая, расчистив пути...
В танце взлетев на кинжальных подмостках,
Ищет опять, что вовек не найти.
Что-то не пишется, перевернулось
Видно в сознании небо с землей.
Вот если б завтра вчера и вернулось,
Вместе с тобою... да, вместе с тобой.
Только у тени ни сна, ни покоя,
Бродит до ночи, морочит меня.
Я уже сидя гоню ее, стоя
Я и молитвой, и искрой огня...
Что-то не пишется, может и больно
Где-то кому-то, похуже еще,
Только с меня, уверяю довольно
Даже укрыться под общим плащом.
Смейся, конечно, а плащ-то дырявый,
Как и мои эти, будто стихи...
Вот развлекается вволю Лукавый
Нижет,как бусы чужие грехи.
Что-то не пишется, мысли не боле
Вырвались вслух, не смогла удержать.
Не расстаются с любовью и болью,
А расстаются с умением ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615736
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Зачем спешу на полувздохе,
Глотнуть горячий,горький кофе?!
Ведь знаю точно,обожгусь,
Но так приятен его вкус!
Глоток,еще один глоток,
Как будто в жилах бьется ток…
И вот на дне почти осадок,
Как много он хранит загадок!
Но, мне гаданье, ни к чему:
Ответ я знаю: \"Почему?\"
И думаю,что знает каждый,
Кто этот вкус вкусил однажды!
И пусть на дне почти осадок,
Но он нам пуще меда сладок…
Спешу,спешу,ведь каждый знает,
Что кофе быстро остывает!
24.04.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615725
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
***
холод.
взглядно провожал
попытался - удержал
будто замок из стекла
замер.
ждётся мне любить весну
веришь, звал её вчера
отпустил набрался сил
отдал всё - в груди дыра
даром море - ты плыви
вёсел пара - парус рви
как найти? увидишь сам
сверив звезды по часам
карты врут ломая курс
выбор фокус на свой вкус
лёд возник вонзая в нас
выдох рваный. через час -
день экзамен прошлый лист
начал снова вроде чист
мимо город - не пройти
рано вышли, ты прости:
грезишь, зришь не зная но -
горбит топит всех одно
прячет в снег, немлеет ртом
камнит мира полотно -
холод.
взгляд но провожал
попытался - убежал
будто замок из песка
умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611719
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Цей день, як біле полотно.
Я йду неспішною ходою,
Думки жену перед собою
І чисті, й світлі, як сукно.
Самого неба бачу дно!
І дивно так, мов народилась,
Мов з цілим світом поріднилась.
І світ мій – дім, і всі – брати
Хрещені кров’ю пресвятою,
І мир у нас над головою,
І злотом вишиті хрести
На душах наших небезгрішних.
Незримі міти, іх Всевишній,
Нам на чоло перстом кладе,
І до причастя нас веде…
Я йду й ковтаю, мов вино
Небесне Світло,
Що зійшло.
2008р.
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615085
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Я щастя візьму у долоні
Тобі подарую його
Втомилася жити в полоні
Не винна нікому й ніщо.
Бери,володій тільки Твоє
А я вже якось проживу
Можливо не тут,не з Тобою
Та це вже Тобі не скажу.
Хоч важко без Тебе,зізнаюсь
Але,і з Тобою не легко мені
Бо я ще і досі кохаю
Та це вже не скажу Тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615084
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Я шукаю спасіння в тобі,
Ти шукаєш спасіння від мене.
Я б просто беріг і любив,
Та моя любов для тебе -проблема.
Ці недосказані фрази
Прозорим кінцем б'ють по грудях.
Я вимагав усе і одразу,
А в відповідь статус Іуди.
Не вистачить листів і чорнила:
Усе одно там залишиться пусто.
Ти кожний мій атом змінила,
І Серце вимагає відпустки.
Колись вважав все відомо,
Що в очах твоїх радість і блиск.
Ти змусила жить по-новому,
Жить, боячись впасти вниз.
Краще померти свідомо,
Ніж жити на двох берегах.
Я не друг тобі і не ворог,
Не спаситель тобі і не кат
Хоча до чого це, ти ж поряд?
І нарешті я хоч щось зрозумів.
Не варто називати любов'ю,
Коли вимагаєш щось в замін!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607012
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 19.10.2015
Забери мене від світу машин.
Забери мені від хижих людей.
Давай бігти до нових вершин,
Там де зустрінемо кращий день
Давай створимо новий світ.
Забудемо те, що залишили.
І в наш рай ми впустимо всіх
Щоб вони там знову все знищили
Давай слухати співи води.
Розтопимо серце від льоду.
Давай вдихнемо побільше краси,
Наберемо повні груди свободи.
Я допоможу покинути клітку.
Навчу любити щось вище.
Принесу в долонях квітку,
Щоб ти, як завжди, все знищив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614548
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Золото вкрала у осені,
засліпила золотими косами,
сині очі позичила в неба,
щоб тільки дивитись на тебе,
напоїла зіллям і вином
і сказала, що люблю тебе давно...
а ти випив склянку води
і пішов, не знаєш сам - куди.
Я не встигла й сказати -прости,
що хотіла тебе зволікти.
В журби осінньої руда коса
занедбана, нечісана три дні,
на неї випала іще одна роса.
Сьогодні знов любов наснилася мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614265
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Вічним нічого не буває!
Це кожен знає!
Та не всі можуть змиритись,
Прагнуть за вічність битись!
Що ж… Вони лиш час втрачають,
Коли неіснуюче шукають!
Вічним нічого не буває!
Це кожен знає!
Та не кожен істину приймає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593543
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 17.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2015
Вигинай своє тіло,
Твори щось дурне.
Покусані губи.
Все скоро пройде.
Потріскана шкіра,
Порізи на спині.
Ми вранці, як діти,
Ні в чому не винні.
Напружене тіло
Готове до бою.
Міняємо пози,
Сьогодні нас двоє.
04.09.2015
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#триКУТник
Із циклу поезій "Дорослі ігри"
Більше текстів тут - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/_W91-Rjud9o[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605061
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 16.10.2015
Коли ти їдеш – я хворію.
Гарячий чай залиш мені.
Я все-таки маю надію,
Що ти прийдеш до мене уві сні.
Обійму ніжно твої руки,
І ти внесеш трішки тепла.
Мені потрібні нові ліки.
Примарам місця тут нема.
Так хочу поряд відчувати
Твоє тепло, твої слова
І ніжно пристрасно кохати –
Лиш тільки б ти була жива.
Я знову сам в білій кімнаті.
Я знову сам на самоті.
Коли ти їдеш – я хворію,
Гарячий чай залиш мені.
12.10.2015
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#триКУТник
Із циклу поезій "Чашка Тепла"
Більше текстів тут - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/lW_N_Sx0Fs4[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613783
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2015
ця осінь надто тепла аби хворіти тобою
надто далека, без дрімоти
надто сонячна й не напружена
не така, як ти
прожити без лихоманки до зими - найкраще
щоб без тривоги
сховати у собі слова
які ти говорив мені, коли був поруч
які я говорила тобі, коли була сама
коли хотіла до тебе, але мовчала
коли любила, та не сказала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613609
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Хочу любові, -
поламані крила.
В небо б злетіти,
та я безсила.
Хочу кохання, -
серце втомилось.
Льоду прикласти б,
щоб ним оживилось.
Хочу тепла, -
душа ж бо не гріє.
Нащо хотіти? –
вже гасне надія.
© Жанна Білавич, 12.06.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613486
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Мені наснився сквер, якому шкода -
Старезну лаву, бо діряве небо.
А дощ ось-ось і я молюсь: "Не треба,
Ще прагне літа бабиного врода".
Мені наснився ти, чомусь похмурий,
Біля вікна в обіймах полонеза.
Ще Осінь розкидає сонця-леза,
І вибриває у пітьми тонзури.
Мені наснився саксофон у листі,
Чекає мабуть, як і я притулку.
Такий самотній, плаче у провулку,
Залишений вдовіти в передмісті.
Мені наснилось щастя невловиме.
Щока нестерпно обпікає шкіру,
Рум"янець розростається в порфіру.
Чи сон, чи яв?.. чи прожене, чи прийме?
05.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611353
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Не йди тоді, коли забракне сили,
У розпачі не бачиш свій причал.
Нехай з душі спаде дев"ятий вал,
Тоді вже йди, коли уже немила.
Якщо мої не хочеш пестить коси,
А у думках давно злітаєш десь
І в серці моє "хочу" - ні шелесь...
Вже не торкає, що тоді ті сльози?
Тоді збирайся, віями прикрию,
Щоб біль не вилився, нехай ущерть...
Тебе забути змусить лише смерть,
Сама собі я ту могилу рию.
Та коли пройдеш не свої дороги,
А там, де буцім рай, давно пітьма,
Вертайся, бо довіку, вже сама
Без тебе не переступлю порога.
Не дорікатиму, не вір, що зневажаю
І не питатиму, коли і з ким?
З дороги витрись рушником новим,
Якщо вже вдосталь випив того "раю".
14.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613260
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Все найкраще трапляється з нами спонтанно,
Мов обійняті морем знайшли острови.
Не складай кожну мить як прийдешнього вламок,
Тільки тут, тільки зараз – живи!
Спотикатись об те, що шукав, не знайшовши,
Пропускати «сьогодні», попе́реду ж «завтра»…
Ця хвилина для тебе не кара, не ноша,
А іскри́на життя, що розпалює ватру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577471
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 14.10.2015
Завтрашний день подползает слепым кротом,
Напуская на волосы осени смутности газ.
Есть простая мудрость: чтобы было легко потом,
Через трудности надо пройти сейчас.
Осень тихо сливает с прядей крепкий портвейн
И, краснея в холодном ветре, зовёт на ужин.
Есть ещё одна мудрость: не ныряйте в моря для людей,
Что для вас никогда не смогут осилить лужи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613357
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Я такую тебя не знал...
Ты в отрезке стала чужая..
Потянулся к тебе и оскал
Пробежался по телу с ужая
Боль сосуды сдавила висок.
Улыбнись же, прошу, дорогая,
Нет, не слышишь, сквозь пальцы песок
И глаза и глаза не моргают.
Я такую тебя не узнал...
Да и знать не желаю такую..
Обласкал тебя, кто обласкал?
Ночью тёмной, не я, не тоскую
Вою волком по кромке Луны
Обхожу километры на ррры
На барометре - нет вины
Только шорохи линии мэтры
Кто такую тебя сотворил?
Неужель дьявол в клетке ликует?
Ты не слышала, я говорил
Всё в пустую в пустую в пустую..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612885
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Холоне на столі мій чай
І політає у повітрі дим
Останній їде вже трамвай
І хось біжить за ним…
Наздоганяє і кричить «чекай»,
Та не може його наздогнати...
Щосили він гукає «постривай», -
Наступного всю ніч чекати...
Накрапати з неба починає дощ,
І мокра під ногами вже бруківка.
Він на одинці посеред площ,
А десь далеко там його домівка…
Та добратись немає чим додому,
Бо трамвай останній вже в депо.
І чути десь там гуркіт грому
Він не встиг… йому вже всеодно…
Що тепер робити він не знає
На самоті кохаючись із димом
По – нічному місту сам блукає
І вбиває душу нікотином…
Чує раптом… музика лунає
І на слух він йде до неї
Куди іде? - і сам не знає…
Блукає по нічній алеї…
Остання залишилася цигарка,
Та намокли в нього сірники
І тут музика…кафе…вже п’ята чарка...
Скрипаль старий і… копійки…
Скрипку ту, немов смичком листить...
А серце юнака пронизує печаль
Через кохану вже роки не спить
І топить у вині щодня свій жаль…
Кається тепер, та все пройшло
Вона із іншим на рушник вже стала
Кохання на той світ вже відійшло
А дівчина ота… його таки кохала….
Автор: Назар Гузій 30.07.2011р.©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612090
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
Свет бессоницей в моем окне струится,
в небе полная луна висит жар-птицей,
звезды зажигают в космосе лампадки,
словно дети, до утра играют в прятки…
Тучи вновь меняют прежний курс лениво,
сон заходит в каждый дом неторопливо,
мой приют обходит стороной так часто,
знаю я, что по ночам не спать – опасно!
Только верю я, что вновь бессонной ночью
страх от сновидений разорву на клочья,
смело в небо полечу, и пусть Меркурий
вновь закружит в страстном танго, как Везувий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610317
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Солодка мить в брудній фантазії
Шаленства стогін – крик душі
Ця лиш слова мораль – витвір ілюзії
Є лишньою вона в цій грі
Без образу – в подобі звіра хтиво
В екстазі падаємо в низ
Гріх – каже совість, але ліниво
Так, малюємо новий ескіз
І носимо нові в собі узори
Кольори фальшу і брехні
Життя - це гра, а ми актори
Сцена готова а сили не ті
У поцілунку скрита біль, а може
Завтра нова роль дасть тобі
Похоті тіла - а мораль що скаже –
Вона мовчатиме тихо собі
Наслідуючи юного Нерона - звіра
По лезу ножа ступаєш ти
А почуття твої – в усім зневіра
Що розриває душу на шматки
В тонах рожевих, падаючи тихо
В несамовитім екстазі – п’янить
Дурманить мить фантазії на лихо
Солодкий образ так ніжно манить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532818
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 28.09.2015
Я заблудилась в городе теней.
Луна на тонкой ниточке висела...
А город был чужой. Я только с ней
По улице шагала... так несмело...
Кружили тени... и огни, огни...
То яркие, то еле различимы...
Но мне - пути не видно из-за них...
Неужто ты забыл меня, любимый?
Всё иллюзорно. Нет меня самой.
Одной - так жутко... Небосвод всё уже.
Куда идти - не знаем мы с луной,
А потому опять на месте кружим.
Я потерялась. Видела сама,
Луна, взлетев, запрыгала, как мячик
На ниточке. Вокруг сгустилась тьма.
Испуганный зайчонком сердце скачет,
Готовое прорваться - из груди,
Прыжок вселенский совершить с испуга!
Здесь нет меня. Найди меня! Найди...
Ведь мы уже не можем друг без друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609514
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
В твоих зарядах суматоха,
Того и сам ты не поймёшь,
Нормального не сделав вдоха
Расстроенный домой идёшь.
Зачем жена,зачем работа,
Ты к лешему их всех послал,
Ну а любить ?Так не охота !
Устроил уж большой скандал.
Ты упрекнул,что ты не можешь,
Настроиться на нужный лад,
Могу ли я себя настроить,
Когда ты сам себе не рад ?
Ведь как никто я понимаю,
В работе трудности твои,
Вот потому не предлагаю,
Люби меня !Люби ! Люби !
Мечта моя, ты мой любимый !
Давай беду делить вдвоём,
Отбросив горестей причины,
Вино любви потом допьём !!!
Автор :Зинаида Голуб
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608610
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Ночь. А на улице уже зима.
Снег белый вьется, как пыль,
Забирая всё в никуда,
Наши планы превращает в быль.
Ночь. Сверкают наших судеб огни,
Возьму закрою ладонью глаза.
Неужели мы совсем одни?
А за окном лишь мертвые дома.
Ночь. Не согревают мысли у камина.
Остыла кровь.. Долгие гудки..
Уже другая в голове картина,
Уже слишком разные пути.
Ночь. А мы строили мосты,
И об асфальт тут же разбивали.
Мысли наши всё же так пусты,
Ведь толком друг другу ничего не сказали.
Ночь. Хоть часто ошибалась,
Смотрела слепо в небо, видя пустоту,
И часто я в нём зазнавалась,
Ловила уже погасшую звезду.
Ночь. Немо туман ложится,
И три часа ночи пробили часы.
Уже какой день мне просто не спится,
А голос шепчет «увы, не смогли».
Ночь. И сколько людей блуждают,
Вовсе забытых в себе.
И ведь кто-то, но замечает, -
Ночь, всё дело, только в тебе.
февраль, 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608180
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2015
Як з'явиться за вікном жовтень
І вітер накриє нас листями
Залиш мені крихту любистку
На підвіконні своїм.
Потім, закрий очі міцно,
Так міцно як стане сили
Нехай уява зіграє з тобою в цікаву гру.
Коли знов відкриєш, послухай,
Як тихо стало навколо,
І хтось зовсім так непомітно
Знов шелестить в саду.
Як з'явиться за вікном жовтень
І вітер накриє нас листями
Залиш мені крихту любистку,
А я тобі лишу свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608153
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Не шукай провину, не питай причину...
Бо тобі дорогу я не перейшла!..
Не кажи, що в тебе я одна-єдина,
Все, що мала в серці - я вже віддала...
Наче й крига скресла, відшуміли весни...
Промайнуло літо, мов коротка ніч...
Пов"язала осінь зорі в перевесла,
Й кинула в вогненну, та холодну піч...
А душа бажає те, чого немає!..
Не знайдеш...хоч сонцю свічкою світи...
Наче й зазирнула я на мить до Раю,
Але не посміла у той Рай зайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598893
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 20.09.2015
Торкнулась осінь берегів ріки
ЧарІвним пензлем з фарбами густими...
Пливуть на хвилях вдаль мої роки,
Я ж не встигаю й подумки за ними...
Короткі дні у довгому житті,
І кожна мить тонка, мов павутиння...
Пливуть листки, мов зорі золоті...
Чи то пливе печаль моя осіння?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607246
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Я перестала підганяти час,
Нікуди не лечу, не поспішаю...
І світ відкрився безліччю прикрас,
Мов двері прочинилися до Раю!..
І так спокійно стало на душі,
Коли нічого зайвого не треба...
Моя порада - Люди!.. не спішіть!..
Цінуйте те, що вам дарує небо!..
Любіть, мов перший і останній раз!
Радійте сонцю, і дощу, і квітам!..
... Я перестала підганяти час,
І тільки зараз починаю жити!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608164
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Пів життя віддам за твій єдиний погляд
Чи забирай усе?...мені його не жаль
В серці моїм стріла...пече холодна сталь
Сльозами на очах...лишилася печаль
І ріже на шматки затуплений кинджал
Не вберегтись мені від цих пекучих жал...
Я не скажу:"болить..." бо болем не назвеш,
Усе що на душі...й ти відчуваєш сам
Не повторяй собі...це зовсім, не обман
Я лиш тебе знайшла...тепер вже не віддам...
Ти серцю не бреши, не сій у ньому страх
Воно без почуттів, як без блакиті, птах...
Наш лабіринт життя, заплутаний давно
Куди б ми не пішли...все на шляху, стіна
Між серцем й розумом...розіграна війна
В котрій для нас обох там виходу нема...
Скажи!...боротися?Чи зброю скласти нам?
Коли в очах дощить, а на душі туман...
...............................................................
Шепоче серце, знов...ти мій лиш тільки мій...
А я життя віддам за поцілунок твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603896
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Я падаю и снова поднимаюсь,
Свой опыт собираю по ошибкам.
Сквозь горечь слез все так же улыбаюсь,
Не называя всей цены такой улыбки.
Я научилась тихо улыбаться,
Когда душа рыдает безутешно.
Я так боялась с прошлым расставаться,
Что убегала от Судьбы поспешно.
И вот теперь, сжигая безвозвратно
Все старые и зыбкие мосты,
Я поняла урок Судьбы превратной,
Что кем-то свыше был мне послан Ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607503
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Знаешь ли ты что такое боль?
Рядом быть, но не быть с тобой.
В доме моем без тебя покой.
Мне рассказать ты сейчас позволь.
Знаешь ли ты что такое боль?
Знаешь ли ты что такое боль?
Это курантов бой
Поздней порой ночной
Когда жду домой.
Знаешь ли ты что такое боль?
Знаешь ли ты что такое боль?
Это отчаяния вой.
Волос в висках седой.
Дружба с большой бедой.
Знаешь ли ты что такое боль?
Знаешь ли ты что такое боль?
Свергнут валетом старый король.
В сердце твое утерян пароль.
Горечь утрат, одиночества соль.
Знаешь ли ты что такое боль?
Знаешь ли ты что такое боль?
Годы с тобой зовут за собой.
В новом романе иной герой.
Ночь наступает черной дырой.
Знаешь ли ты что такое боль?
Знаешь ли ты что такое боль?
Стать бывшим мужем, бывшей женой.
Жить не вдвоем, но в квартире одной.
Все разменять за новой ценой.
Знаешь ли ты что такое боль?
Знаешь ли ты что такое боль?
Жизнь без ответов, вопросов рой.
Жаркое лето сменилось зимой.
Почему это случилось со мной?
Знаешь ли ты что такое боль?
Знаешь ли ты что такое боль?
Ты сыграла прекрасную роль.
Жизнь заменила легкой игрой.
Я надоел как старый мозоль.
И у тебя тоже есть боль…
13.55 21.07.2001 Киев. Петровка.
Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606430
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
И вдруг прорвется в тишине
Крик стаи птиц на небе темно-синем.
Смотрю в окошко и как-то не по мне,
Уж больно сердце наполнено уныньем.
Уже сверкают последние лучи -
Пожары солнца затменяет вечер.
Романтично по городу воспламеняются огни..
Тебя бы рядышком - глоток счастья был бы обеспечен..
© Педан Анастасия́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606125
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Відкриєш очі рано вранці
Та не захочеш вже вставати,
Бо за вікном в осіннім танці
Літає листя кострубато.
Маленький дощ... Закриті двері,
В кімнаті легка прохолода,
Але ти в іншій атмосфері,
Бо тепла ковдра - насолода!
Постіль гаряча зігріває,
Початок дня і чиста совість.
Ти над землею, поряд з раєм...
Окута спокоєм свідомість.
Лежиш, кайфуєш від тепла ще,
Читаєш світ, мов легку книжку...
Кайфуєш сам... Та буде краще,
Коли хтось поряд є у ліжку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605957
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Остались считанные дни,
А совершить, так много нужно,
Судьбу свою не обойти,
Коль станешь ты, на путь ненужный.
Судьбу свою не обойти,
И обмануть ее не просто.
Но, что поделаешь теперь,
Когда, попал в ее ловушку?
Ты можешь, горестно рыдать,
И можешь, с усталью молиться.
Но, путь свой уж не обойти,
Когда ты выбрал, путь ненужный.
Теперь, ты знаешь жизни правду,
И, что осталось жить чуть-чуть.
И то, что жить - большая радость,
Когда есть: дом,семья,уют.
"Судьбу свою не обойти"-
-Так говорят, лишь слабы духом.
А, ты старайся и иди,
Смотря с надеждой, сквозь недуги.
Автор: Иванова Анастасия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605964
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015
Твої очі грають музику мені,
Ритмом б'ють, вони такі заглиблені.
Твої губи сто мелодій шепотять,
Ці мелодії для мене майорять.
Твої руки так заграють всі етюди
Їх почує кожний, вони будуть всюди.
Твоя кров біжить у "до мажорі"
Від кохання стали двоє хворі.
І душа твоя співає нотку "ля"
Лиш тоді, коли є біля тебе я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605027
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 07.09.2015
Не сумуй, що зліта швидко літо,
Що вже осінь гаптує свій шлях,
Все частіше розхристаний вітер
Холоднечею віє в полях...
Не сумуй, милий друже, не треба,
Ще в зелене одягнутий сад,
Ще палає пожежа край неба...
Літо сум не поверне назад.
Глянь, як високо плавають хмари,
Ще немає холодних дощів.
Не пускай ще у душу примару
Із холодних осінніх плачів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602766
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 07.09.2015
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Я серед про́стору, невидимого оку,
Чекаю душу рідну, що моя..
Не поспішаю більше, сяду збоку,
На сходах з часу, ціль моя - сім'я.
І день міняється думками з ніччю,
Їй серенади шле, відгадує загадки,
Я хочу поділитись дорогою річчю-
Любов'ю, близкістю і ніжністю про згадки.
Приляжу, відчува солодкий спокій,
Хай вітер теплий заколише тихо,
Я дочекаюсь, знаю, почуття глибокі,
Лиш збережу, життя зустріне сміхом.
Люблю життя..тут стільки ще всього́,
Я тільки починаю йти до сонця,
І знаю, що не пропущу́ свого́..
Єдиного, мені є в поміч - серце.
Нехай мелодія світанку приведе,
Тебе до ме́не..я спіймаю зорі,
Що перед ним, довірюсь..хай веде,
Я дочекаюсь, знаю, вже надво́рі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599645
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 03.09.2015
І шепотіло листя перед сном..:
"Прощай..я відповім тобі пізніше..
Бо відправляюсь вдаль, в нови́й сезон,
Де буде, може, менш тепліше..
Тож бережи тепло, що у душі..
Бо я пове́рнусь, скоро , незабаром,
І знову прошепо́чу лиш вночі,
Що вдома..вже, я поруч, за порогом..!"
І дивно якось пта́хи танцювали,
І той танок такий був несерйозний..
Що день, що ніч,вони зовсІм не спали..
Напевно знали..-не буває пізно.
Ця несерйозність перевелася у сміх,
Танок легкий став, як ота пір'їнка,
Це й є життя..що має безліч втіх,
Дорогу.. й тільки правильні зупинки.
Нечутно більше шепоту..розтанув..
Та птиці танцювали свій танок,
Прийшло нове́ звучання - любо стало,
Нова́ пора, нови́й життєвий крок..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603885
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Коли ти дивишся на мене,
Всередині все завмирає.
Та серце б'ється так шалено,
Що пульс миттєво я втрачаю.
Як тільки зазирнеш у душу,
Я стану гола пред тобою.
Й одразу упаду в калюжу
Своєї крові із водою.
Та опритомнівши - воcстану
Разом з твоїм шаленим серцем.
Я витру сльози й перестану
Збирати краплі на люстерці.
А ти обіймеш мене сильно
Настільки, скільки це підвласно.
Я подивлюсь на тебе пильно
І ти любитимеш пристрасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602726
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
В твоїх руках я тану як сніжинка
В твоїх очах - злітаю в небо я
І в серця кутиках похмура павутинка
Кудись пощезла, як сказав "моя"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602710
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Співає серце
Як тебе побачить
І завмирає -
Як тебе нема
І геть усе
Воно тобі пробачить
Якщо його своїм ти обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602714
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2015
Я збираю валізи-спогади
На старенький вокзал «Нерухомість».
Перехожих лоскочуть здогади.
Я тримаю квиток в Невідомість.
Проводжає вже звичний Ніхто.
Я лиш тиші рукою махаю.
Хто мене пригадає, хто?
Хто напише «Сумую, чекаю?»
Присягають дружити вічно.
Обіцяють кохати завжди.
А слова хворіють хронічно.
Так, на жаль, анемія правди.
Поїзд «Доля» летить рішуче.
Лиш гуркочуть колеса інакше.
Той, хто падав додолу болюче,
Не штовхає від себе слабших.
Хтось чекає на станції «Совість».
Не наляканий відстанню й смутком.
Він мене пригорне натомість.
Я всміхнуся його незабудкам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591827
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 23.08.2015
Міський вокзал, четверта ночі,
Мовчить у темряві перон,
Вже зовсім скоро рушить потяг,
А разом з ним і мій вагон.
Обірве тишу шум металу,
Ввійдуть колеса в звичний такт,
Промчиться потяг серед лісу
І вступить з ним у свій контакт.
Душа бажає мандрувати,
Шукаючи адреналін,
Їй необхідний відпочинок,
І тіло також прагне змін.
Забути все, хоч ненадовго,
Відчути смак скажених мрій,
Пожити трішечки для себе
У вирі радісних подій.
Поїде потяг у місцевість,
Де сонце сходить в океан,
Де неможливе є можливим,
Де із природою роман.
Одна дорога без зупинок,
Одна мандрівка, лиш одна.
Життя триває, треба жити,
Не грає ролі тут ціна...
І ось настане ця хвилина,
Зупинить потяг машиніст,
Я вийду втомлений, щасливий,
Вдихну повітря в повний зріст...
Міський вокзал, четверта тридцять,
Востаннє дивлюсь на перон
І крізь вікно спостерігаю
Як відправляється вагон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590146
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 22.08.2015
«Ти мене не розумієш»
Як він міг таке сказати
А поміж слів здавалось чую
« Не зумієш»
З очей скотилася сльоза
І в грудях подих захопило
Неначе тіло покида душа
І ніби серце вже в останнє билось
Боже! Я так тебе просила
Та лиш тепер я зрозуміла
Боже! Я так його любила
Та не зуміла…
«Ти мене не розумієш»
«А може ти не хочеш щоб зрозуміла»
«Можливо»
І серце битись дальше
Вже більше не хотіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601447
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Ти боїшся відкритих вікон, бо то – перетяг…
дверей незачинених, бо увійде хтось зайвий…
штучного світла зі стелі, котре на петлях…
любові боїшся, бо – назавжди і навзаєм…
променів сонця, що плями лишають на тілі..
піску під ногами, що липне , бо він – гарячий..
янгола поруч у білому і на білім…
дна океану очей, що давно не плачуть…
Бійся солодких книжок, що розгойдують віру…
укусів змії, що сміється тобі в обличчя…
краю землі, що штовхає тебе у прірву..
чужої, що поруч – тримає за передпліччя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593944
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 22.08.2015
У нас ещё осталось лето,
тёплых дождей ждём хоровод,
но лета много не осталось:
осень за августом идёт.
Что осень принесёт с дождями?
А может мы её уже не ждём?
Мы своё лето провожаем
последним солнечным деньком.
Мы провожаем своё лето
сливами и яблочной горой,
арбуз стоит на огороде и
тоже он кого-то ждёт?
Рядышком растёт капуста,
кого ждёт или на полив?
Аист полетел над нами,
над полем и жёлтой стернёй.
Прилетел аист и сел важно,
хозяйски оглядел желтевшие луга,
стога он осмотрел прилежно
и улетел он снова в небеса.
Аист с небес любуется землёю,
в которой осени наступит власть,
с небес передаёт привет и скоро
в далёкие края будет летать.
Земля уже и к осени созрела,
сухих листков начался листопад,
постой, осень, не торопись к нам:
ещё у лета продолжается парад!
Анимация из интернета.
21.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601234
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
[b][color="#ff00ae"]Прихилила личко до личка,
Колихала нас крита бричка..
Цілувала щічки до ночі,
В тінь ховала очі дівочі..
Пригортала ніжно до тіла,
Розбудити тебе хотіла..
Забавляла наче дитину
Та кохала знов без зупину..
Трепетали руки на Музі,-
Щебетали птахи у лузі..
А цілунки пестили груди
І бажання тліло повсюди..
Бричка крита,- таїна велика,
Там гуляє хіть многолика,-
Руки в тіні там пестять Музу!
Душа тане від того блюзу!
17 08 2015 р
Вікторія Р
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600603
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Ніжно-ніжно по твоїх вустах
Дотик пальців по краєчку губ
Через призму протиріч і згуб
На одинці в паралельних снах
Я торкатимусь цілунком рук
Завмираючи під серця стук....
Ніжно-ніжно повністю твоя
Ніжно-ніжно так кохаю я...
Ніжно-ніжно по моїх плечах
Дотики долонь на границі мрій
Наші душі сплетені, як змій
Забороною в чужих світах.
Ми поринемо за небокрай
В подарований небесами рай...
Ніжно-ніжно будеш берегти
Ніжно-ніжно так кохаєш ти...
Ніжно-ніжно в прірві каяття
Кораблем тону у твоїх очах
У душі своїй переборю страх
Щоб розбурхати в серці почуття
Ми нап'ємося щастя з джерела
Де лились для нас сльози ангела...
Ніжно-ніжно стали крилами
Ніжно-ніжно покохали ми...
Ніжно-ніжно на межі буття
Ми поєднані вітром й бурями
Наче два вогні поміж зорями
Заблукаємо вже без вороття
Ми як пил від зір...Були! Та нема..
І лиш відстані між нами двома....
Ніжно-ніжно на краю землі
Ми без пристаней...ми як кораблі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591627
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 21.08.2015
Не можу дихати без тебе...
Я не у змозі...
Серце розділене знов навпіл
Душа в облозі...
Прикована кайданами до мого тіла
А я б злетіла до зірок...я б полетіла...
Не можу бути я без тебе...
Мені би волі...
Дві паралелі і два крила
Дві наші долі...
Ми перетнемося колись, точка знайдеться
Твоя душа...моя душа у ній зійдеться...
Не можу втратити знов тебе...
В цьому хаОсі...
Два маяки в морях сухих десь
Ще тліють досі...
Ні берегу, ні пристані нам не сягнути
Життя назад без помилок не повернути...
Не можу жити я без тебе...
Ні не у силах...
Ти кинь усе і забуть про все
Розправим крила...
Нема землі тепер для нас, лишилось небо
Я у тобі...ти у мені маєш потребу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600885
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
На краєчку літа примостилась осінь.
У віршах оспівана золота пора.
І спішить вплітати павутиння в коси.
Мабуть, так це осені почалася гра.
Освіжила ранки, що були спекотні.
Де-не-де спадає жовтий лист з дерев.
Навіть і річки стали вже молочні,
А журба частіше у душі тепер.
Я не кличу осінь, щоб прогнати літо.
Все ж осінні мрії суму завдають.
Та журбі цвісти не дають ще квіти.
А думки слухняними дітками стають.
Не летять у вирій з клином журавлиним,
А радіють літечку, що милує зір.
Ще маленькім щасті, хоч і запізнілім,
Що живе у серці всім наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601135
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Які малі і вперті ми були,
Дурні, несамовиті, справжні.
І марили мов уві сні
Про речі недосяжні.
І неосяжні перші почуття
Електрику пускали в пальці.
Літали за межею каяття.
Брехня, наркотики, коханці.
На тілі шрами, у очах туман,
Дим цигарок і зарево світанку.
Агресія, неприйняття
З'їдали душу без останку.
І перший, хто віддав тепло,
Назавжди лишиться з тобою.
Це зовсім інше, ніж "люблю",
Це Бог, поділений надвоє.
І ти сліпий, і світ навколо теж.
Все байдуже, мелодія рятує.
Ти океан, який не має меж.
Ти музика, яку ніхто не чує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592645
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 21.08.2015
Розкажи сьогодні,
Ким я буду завтра.
Ти невідворотній.
Моя тиха мантра.
Мій священний Будда.
Наймудріша сутра.
Зрада розіпнута,
Недопиті сльози.
Все в тобі – отрута,
Все у тобі – грози.
Забери навіки.
Дай мені ці руки.
Я у тобі ріки.
Я у тобі звуки.
Кожен шепіт тихий.
Кожен подих моря.
Якщо можеш – дихай.
Ось моя долоня.
Все моє найперше,
Все моє до краю
Віддала, завмерши.
Більшого не маю.
За тобою вічність.
За тобою гори.
І відверта ніжність
І нічні потвори.
Слово твоє гостре,
Серце, що так б'ється,
Подолає простір
І мене торкнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601146
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
нащо тобі знати,коли вранці встала
скільки пила кави і які вершки
краще б я кохання твоє не впізнала
легше було б бити глиняні горшки
нащо тобі знати з ким і де гуляла
і куди дорога місячна вела
я до твого серця стежку прокладала
та прийшов злий вітер знищив всі містки
нащо тобі знати кому стелю постіль
вперше чи востаннє поцілунок шлю
досить натерпілась налюбитись вдосталь
хоче тіло й душу тягне знов в петлю
нащо тобі знати добре чи погано
руки чужі теплі,а чи холод в них
я не відчуваю лиш пече де лоно
залишок від свічок спалахи утіх
нащо тобі знати чи люблю чи дуже
чи дивлюсь у простір в пошуку очей
я тебе забуду очі лиш примружу
бачу як цілуєш знизу до плечей
нащо тобі знати як я протидію
як себе шукаю в купі сред речей
не чекаю зовсім спалюю надію
а вогонь шепоче зупинися,ей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601150
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
[b][i]Ми так швидко закохуємось[/i][/b]
[i]Нас сотні кілометрів розлучають,
Між нами вулиці, в яких життя кипить.
Від погляду метелики палають,
І відчуття це не продати, не купить.
Ти просиш: не тікай, кохана, швидко,
Бо скоро прилетить томлива осінь.
Загубить пелюстки зів`яла квітка
І долі розпрощаються назовсім.
Та поки золото іскриться за вікном
І медом розливається на квіти...
Я заспокоюю думки свої вином,
Під назвою "Останнє наше літо".[/i]
[i]Для тебе[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600169
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Ти до сих пір не розумієш,
Я не кохаю, ти не мій,
І про яку ти зустріч мрієш,
її не буде і не мрій.
Хто винуватий, а хто правий,
Себе за це ти не картай,
Не прийдеш ти на " чашку кави",
Хоч як мене ти не прохай.
Твоі дзвінки мене дістали,
Та зрозумій ти, накінець,
Що ми з тобою не з'єднали
Частинки долі і сердець...
А то вже особиста справа,
Чи я одна, чи не одна...
Бо чашка запашної кави
Давно вже випита до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600925
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Изменено,благодаря критическим замечаниям друзей.Спасибо.
О, наслаждений быстротечность,
Ожоги раскаленных уст
И ожиданий бесконечность,
Когда весь мир уныл и пуст.
О, безупречность замираний,
Вкусив объятий жарких ад:
Жива еще? - теряю грани,
Он также пламенем объят.
О, неизбежной страсти сила,
Как неуемности гротеск,
Слияние вообразила
Грехом, взлетая до небес.
О, смерти маленькой мгновенье!
По капле разливаем страсть,
Чтоб радости испить виденья
И в грех уныния не впасть...
31.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597026
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 20.08.2015
В порыве ветра перемен,
В безликом холоде надежды,
Я вспомнил о весне,
Как прежде -
Я вспомнил о тебе,
Но не сумел признать,
Что чувства не надёжны.
Я на тебя смотрел и понимал,
Как хорошо с тобою,
Но, однажды, я погубил тебя.
Сказать об этом не успел,
Уже, наверное, не важно,
Чего я от тебя хотел.
И шансы быть с тобою -
Безутешны...
И стать твоим не смог,
Как грешны
Слова мои. Меня прости.
Забыть меня просить
Не в праве.
Судьба решит,
Что было с нами.
И никогда я не узнаю
Твой мир, тебя.
Оставлю в прошлом
Прекрасных дней,
Мгновений встречи,
И буду думать о хорошем,
Пусть время
Душу мне излечит.
С тобою не могу так больше,
Видать, сложилась так судьба,
Пусть пролетят ещё года,
Ты в сердце
Вспомнишь эти дни,
С улыбкой вспомнишь
Строки эти.
Тебе о них напомнит ветер,-
Тот тёплый ветер,
Той весны.
Прости меня, прошу, прости.
Закрой глаза и отпусти
Меня из сердца своего.
Я обещание сдержу,
О том, что было, напишу.
Не мне тебе
Судьбу калечить.
Не буду ждать
С тобою встречи,-
Ни ночи, ни зари-заката,
Но вспоминать буду когда-то
Потом, такую, как сейчас,
И жадный взгляд
Прекрасных глаз.
1999 Н...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531561
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 15.08.2015
В полоні привидної мрії,
Хотіла я, хоча б на мить,
Щоб не полишили надії
Тебе хоча б в ві сні зустріть...
Ти десь далеко і я знаю,
Чи заспокоюю себе,
Що скільки часу я не згаю,
Та дочекаюся тебе.
Які у тебе очі, губи,
Яким було життя твоє?
Тебе я вигадала, любий,
Але я знаю, що ти є...
Щоб біль самотності прибрати,
Але і це - не головне,
Мені б лиш вірити і знати,
Що ти теж вигадав мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598832
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2015
Я ошиблась в тебе
И виною тому одиночество.
Так ошиблась в тебе...
А казалось - умею летать....
Мне тебя из себя так неистово выкричать хочется!
И так страшно...
О Боже, как страшно!
Мне тебя из себя потерять....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591216
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 08.08.2015
я щаслива. З тобою хвилини
йдуть так швидко до тої доби,
де у простір до тебе я лину
а ти молиш,- більш так не роби
зупинися, благаєш, вмовляєш
заціловуєш руки і стан
та в душі, ти напевно, що знаєш
я така, я такий ураган.
та нічого, що пізно зустрілись
то і що, що так плине час
ми нікому не підкорились
лиш любов закохалася в нас
я твоя, шепочи без устанку
я твоя, перевір і молись
наді мною кружляють світанки
ніби вперше, та тут, не колись..
а це-зі знаками,для грамотності)))
Я ЩАСЛИВА З ТОБОЮ ДО РАНКУ..
я щаслива. З тобою хвилини
йдуть так швидко до тої доби,
де у простір до тебе я лину
а ти молиш,- більш так не роби!..
зупинися, благаєш, вмовляєш
заціловуєш руки і стан!...
та в душі, ти напевно, що знаєш
я така, я такий ураган!!!.
та нічого, що пізно зустрілись
то і що, що так плине НАШ час,-
ми нікому не підкорились,
лиш любов закохалася в нас...
я твоя,- шепочи без устанку,
я твоя,- перевір і молись...
наді мною кружляють світанки
ніби вперше, та тут, не колись!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597425
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 06.08.2015
Напевно даремно
Тримаюся тебе.
Напевно взаємно –
Втішаю так себе…
Чекаю й не знаю,
Чи варта ця любов.
Благаю. Вмовляю
Сердечних молитов…
Шукаю й тримаю
Душевну теплоту.
Для тебе вмикаю
Життєву простоту.
Кохати й хотіти
Від тебе утекти…
На крилах злетіти
І щастя віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596862
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 06.08.2015
[b][i]День заблудився між тобою й вічністю,
А я чекаю слів зігрітих ніжністю...
Вдивляюсь у вечірнє небо зоряне
І знову плаче моє серце зболене.
Ні, не сама, живуть зі мною спогади
Я відчуваю їхні теплі погляди.
Вони лиш гріють серце й розум мій,
Тримають душу у полоні мрій.
А мрії ці - поділені на двох.
Чомусь не вмію жити без тривог...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576290
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 06.08.2015
[b][i]Я вже навчилась мовчки розмовляти,
Також навчилась плакати без сліз...
Я вже навчилась плачучи сміятись...
Тебе немає, ти зі мною скрізь.
Ти недоплакана моя печаль,
Також - невичерпна моя тривога.
Що я сказала і що ти сказав-
За все попрошу прощення у БОГА.
Пошли мені , мій БОЖЕ , забуття !
Дай сили в цьому,що зробить несила.
І це буде найперше каяття
У тих гріхах , яких ще й не зробила.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598039
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.08.2015
[b][i]Я прислухаюся до тиші...
Чомусь німа...
Тебе чекаю. Ні не прийдеш.
Тебе нема.
І знову сльози, знову плаче
Душа моя.
Чому все так - ти добре знаєш.
І Знаю я.
Життя збудоване із праці
І будніх днів.
Я так хотіла трішки щастя.
Ти теж хотів.
Дорога наша і терниста
І не проста.
Без нарікань, гідно несемо
Свого хреста.
Тож дай нам ,БОЖЕ,не спіткнутись
І донести !
Так хочу я, так мусить бути !
Так хочеш ти !
Я прислухаюся до тиші...
Спасибі їй .
Вона тепер шепоче вірші
Душі моїй.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598042
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.08.2015
Я устала… Хочу на море…
Слушать чаек и шум прибоя,
и на пирсе сидеть под вечер,
рассуждая о чем-то вечном.
Босиком побродить по пляжу,
утоляя арбузом жажду.
Как и в детстве искать ракушки
и из них мастерить игрушки.
Чтобы южный горячий воздух
диктовал на купальник моду,
чтобы ночь подарила звезды,
лунно-желтыми стали грезы.
Я хочу в тишину и радость,
чтобы дыни манила сладость,
чтобы солнце палило жарко
из песка, чтоб лепились замки.
Я хочу каждой клеткой кожи
шоколадный загар умножить.
Чтобы ветер подул соленый
и наполнил сердца любовью.
Я хочу, чтобы шторм в семь баллов,
чтобы каждой минуты мало.
И за руку бродить с тобою,
восторгаясь ночной грозою.
На костре приготовить мидий,
наше счастье до капли выпить.
И гулять по скалистым склонам…
я хочу… мы вдвоем… на море…
© Зеленоглазая, 2015
Автор фото - Наталия Коденцова
На фото: Черное море, Одесса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597973
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 05.08.2015
Вона в нього ні в сотці, ні в тисячці,
Ні на n-му місці важливості,
Ні у слові, ні в крапці і рисочці,
Ні у хтивості, ні у глумливості.
Вона в нього - невидима видимість,
Щось таке, що позбавлене логосу.
Він для неї - незвідана глибимість,
Нерозгадана загадка Космосу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596804
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2015
І світла радість, і жура
Із серця витіка.
Так дихає земля сира,
Так хлюпотить ріка.
Секрет причини у тобі,
Володаре чуттів.
І карбом ляже на судьбі,
Як ти того хотів.
Все прогнозоване, повір,
Пильніше придивись:
Країна міниться, і двір,
І ця небесна вись.
Ти ж так сприймаєш світ, і він
Тобі щось одкрива,
Щоб доторкнувся Божий дзвін,
Щоб виросла трава.
А світла радість і жура
Із серця витіка…
Лиш мудра істина стара
Любові потака.
30.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596807
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Я все ще вірю-ми зустрінемось колись,
Моя рука в твоїй знов буде грітись.
І як тоді... неначе існували тільки ми
Та місяць й зорі сонні...
Я пам'ятаю як ми з тобою сиділи до ранку лише вдвох,ти грів мої руки...Це був немов сон,який мабуть не повториться...Пробач,що нав'язалася тобі...Ти просто знай,що ти подарував мені крила одним лише доторком руки...Ти зробив мене щасливою,я літала вище хмар.І нехай я боляче впала до долу,заліковую свої рани і змазую йодом місце,де були ті крила,ти все одно мій найкращий спогад,ти як промінь сонця-теплий і ніжний,ти як солодкі ліки...Твої очі манять,не розумію саме чим,але коли я дивлюсь на тебе все перестає існувати навколо...Знаю,тобі не потрібні мої почуття,ти ніколи таку як я не полюбиш...Знай,що я ніколи ні до кого такого не відчувала...Я рада,що знайома з тобою і .що ми на одній з тобою планеті...Мабуть,я люблю тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596621
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Ни запах трав,ни шум дубравы,
Ни моря ласковый прибой,
Тебя,никто мне не заменит,
Мой дождик милый ,проливной !
Тебя неведомая тучка,
Из дальних странствий принесла,
И я счастливая такая,
Опять под дождь гулять ушла.
Раскрыв обьятия,в припрыжку,
К Тебе навстречу я лечу,
Зажав украдкою в ладони,
Дождинку я сберечь хочу.
Пусть молчаливую,лихую,
Изменчивую как туман,
Пусть даже снежно-ледяную,
Не излучала бы обман.
Прижав к груди её согрею,
С ней горе,радость разделю,
Скажу доверчиво и смело,
Что очень я Тебя Люблю !
Автор :Зинаида Голуб
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595775
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Л ю б о в ь...
Одно лишь слово, а волненье
Души, умеющей любить.
И двух сердец прикосновенье,
Кто чувством может дорожить.
Любовь... Нежней луча рассвета,
Влеченье ярче, чем закат.
Оно гораздо жарче лета.
Лишь, кто влюблённый, тот - богат.
Любовь.. не теплится в бездушье.
Она бежит от пустоты.
И вмиг, почуяв всплеск удушья,
Уходит прочь от суеты.
Любовь... Не терпит униженья,
Чужда предательству и лжи.
И вянет, как цветок, вмгновенье,
Когда цена Любви гроши.
Любовь - цветок из-под асфальта
Пробъёт ростками толщу льда..
И может ранить, словно скальпель..
Уйдёт внезапно никуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595787
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Любовь без башни и по плану.
Когда строга, когда вразнос.
Любовь, как шкурка от банана
Или, как бесполезный «SOS».
Любовь позлее, подобрее,
Немая и наоборот.
Порой, победа в лотерее,
А в марте – это просто кот.
Любовь – летящая комета,
Вулкан бездонной глубины.
Святая гордость на полсвета
Или последствия вины.
Любовь нигде или повсюду.
Сегодня или никогда.
И, если, завтра верить Чуду
В ответ услышишь только «Да!»
Ну вот, обзор почти закончил.
Вконец запутал я народ.
Но это правда – дни и ночи
Любовь со всех сторон живет!
(25 июля 2015 г. Илья Вардиев. источник: http://chtoikak.vsego.net/lyubovnaya-lirika/679-kratkij-obzor-lyubvi )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595782
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2015
.........Когда я уходил оставил дверь открытую. Ушел я слушать пение рассвета. Забрав твои упреки не забытые. Так не дождавшись от тебя ответа.....И ты закрыв за мною свою дверь. Разрушила последний наш портал. Я не жалею ни о чем... поверь. И повстречаю ту ,которой не встречал.....(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595367
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Я Вас люблю за погляд сонце-чистий,
За те, що в нім знаходжу порятунок.
Ловлю щораз, немов осіннє листя,
Уявний, Ваш прощальний поцілунок.
Я Вас молю: не треба злив і хмар,
Не додавайте сліз в розбите серце.
Зів'яну ж я без ваших губ і чар,
Як перший цвіт, що крізь мороз продерся.
Я Вас прошу: любіть мене, як ранок,
Любіть, як джаз, смакуйте донестями,
Щоб кожен теплий вечір і світанок
Знов надихатись вашими вустами.
Я Вас люблю, як тільки люблять жити,
Як сад і степ, усі ліси співочі...
Як дощ [життя вологу] люблять квіти,
Так я люблю дивитись в Ваші очі.
18.07.2015
Микита Баян і Сонце
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594394
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Цикл "Місто"
Частина 1
Це місто ніяк не відпустить мене
Невже я навічно в цих стінах?
Закута, забута
Новий ешелон знедолених душ їде у вир
Я ж лишаюся тут, обійнята цим містом
Воно не відпустить мене
Воно заглядає мені просто в вічі
Пустує й мене береже
Ми з містом зрослись, стали одним цілим
Воно мене всюди веде
Де б я не бувала, нагадує все
Що ми в поєднанні, що ми є одвічні
Моє місто пам'ятає мене
Воно обіймає мене рано вранці
І знов заколисує вмить
Це місто моє, знає всі мої рани
Воно мені завжди болить...
Березень 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436818
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 22.07.2015
Випадково зустрінеш її серед міста,
Випадково побачиш її у кав'ярні,
Коли осіннє жовто-багряне листя
Буде падати на стежки тротуарні...
Зазирнеш випадково в її сірі очі,
Аби потонути у їхній безмежності
Згадаєш, як ви, мов шалені, щоночі
Задихались від палкої залежності...
Підійдеш до неї, скажеш банальне "привіт",
Запитаєш голосом стишеним " як справи?"
І на мить замре весь цей метушливий світ
Від рідного погляду ніжної пави...
Згадаються крики і тарілки розбиті,
Як вона зачинила за собою двері
І ти зрозумієш, що то все дрібниці,
Бо вся ця драма в смітнику на папері...
Коли осіннє жовто-багряне листя
Буде падати на стежки тротуарні
Випадково зустрінеш її серед міста,
Випадково побачиш її у кав'ярні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595302
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2015
Хай зачекає цілий світ,
Коли з тобою розмовляю,
Коли я шлю тобі – "Привіт",
І чую в відповідь – "Кохаю".
Здається, лише ми одні,
Навколо нас земля і небо…
Неначе в чарівному сні,
Де нам нічого вже не треба…
Тебе чекала скільки літ,
Ти навіть це не уявляєш,
Вже не існує цілий світ,
Коли мене ти так кохаєш…
Гарячий блиск твоїх очей
Я у розлуці пам’ятала,
Поеми зоряних ночей
Тобі в розмовах дарувала.
Можливо так мені не слід…
Але я всіх про це благаю –
Хай зачекає цілий світ,
Коли з тобою розмовляю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593888
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Как много пройдено дорог,
Как много сделано ошибок...
Не мало протоптала троп,
Не мало радости улыбок.
Одна дорога - не страшна.
Но все они увязли в узел!
Десятки лент - одна канва.
И все они - остывший ужин.
Искала тропочку к тебе,
К твоему дому, что напротив.
И как мираж он таял в сне,
Маня теплом из узких окон.
Снег заметает все следы,
Былых ошибок и признаний.
Снег заморозит миражи
И даст толчок новых мечтаний
На белом снеге делаю я шаг
И всё я умно просчитаю.
К твоему дому ставлю шах
И твоё сердце получаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556511
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 15.07.2015
Вино гріха вже не турбує,
Кров дедалі частіше пульсує..
Серед уламків розбитої мрії
Надія десь потроху тускніє...
Докупи хрести, скільки лишилось ?
Трамбуючи суть, життя похилилось.
Стійкий аналіз, майже гіпноз,
Долати верстви під час гроз...
Сонце не гріє, літа обман,
Хіба сполоснутися від ран.
Маленький шанс серед біди,
Спішу туди, спішу туди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593268
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 15.07.2015
[i]Я знаю, що мушу вже йти, моя мила,
Вставати раніше, лишати одну.
Ти мрії мої на шматки розломила,
Як в ліжко боялись впустить тишину.
І зранку, коли розлітається сон,
І сонце ляга на заплутані коси...
По-ближче візьми до себе телефон,
Ти чуєш, мій голос кричить тобі "Досить!"
Твої мимолітні романи щоночі
І марення кимось на пару годин...
Слова чиїсь в вуха летять, поторочі
Та плечі обтяжують сотні провин.
Ти більше така не потрібна нікому!
І ти не згадаєшся грішними тими,
Які провождаючи тебе додому,
Заходили трошки поспати в хатині.
Ти будеш благати мене повернутись,
Неначе змінилась і стала собою...
Я ще раз прийду і не встигнувши взутись,
На ранок залишу тебе із сльозою.[/i]
● Rammstein – Mein Herz Brent ●
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587809
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 15.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2015
Летять роки, але тускніє слід,
Ті перли, що були , сховались в росах,
Холод у серці, а у віршах лід,
Лиш Муза зрідка блиск у них приносить.
Один – єдиний творчий діамант,
Що зміг би у житті прославити поета,
Щоб говорили: «В нього був талант…»
Інші вірші обрамлення з багету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593458
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
За картиною Р.Величка "Кава-брейк"
[img]http://img-4.artonline.ru/paintings/ROMERA/max_kofebrejk.jpg[/img]
Бадьорий ранок. Теплі ноти кави.
Твоїх очей глибоке темне дно.
Тривожний присмак нотами металу.
Прозорих чашок тріснуте крило.
Гірка розлука – піною туманів.
Намиста розсип по зернятках днів.
І дух терпкий розмеленої кави
Годинником пісковим… до хвилин…
Безсоння склянка (друга… третя… п’ята…)
І ночі скло світанком – на друзки…
І раптом очі… в колір аромату
Міцної кави й… почуття вершки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593468
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Вслухався в дихання грудної клітки -
Не стане серцю камерою для страждань...
І муза ходить в гай на заробітки,
Шукаючи нутро загублених зізнань.
Чому ж пиляє безчуттєве м'ясо в клітці
Край лицемірства від ріднішого колись?..
Ми зупинились на тепер гнилій відмітці
І втрачене невидиме, якому так клялись!
Каміння охололо, з писком випустивши пару,
Лишилось лиш питаннячко: чому?
Чому піддався на оманний смак узвару?
Чому осліп, пустивши в душу Сатану?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593462
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
щось так мені натхнення немає
тиша і все
пташина співаї-щебетає
про наше усе.
хмура ця теперешня погода
нудна така буденість
і десь ділася краси природа
по всюди ця химерність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593467
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Солнце, море, жара, лето.
Мы с тобою не одеты.
Шепчет что-то теплый ветер.
Шлёт вода свои приветы.
Брызги в небо. Мы, как дети!
Нас счастливей нет на свете!
***
Ночь. Прохлада. Этим летом
Мы стоим под лунным светом.
Горят ярко звезды где-то.
Снизу слышется Tiesto.
Но теплом своим согреты
Мы стоим на том же месте,
Счастливы, что снова вместе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593226
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Сьогодні знову впаде сніг..
Але на вулиці весна.!я знаю....
та подивись, тобі до ніг..
сніжинки тихо, тихо долітають..
А я ніхто, й залишуся ніким,
весь світ безглуздий і прозорий,
ти людям в душу загляни , там пусто.. дим..
усі вони вже безнадійно хворі..
Де ж епідемії любові і тепла,
або хвороби ніжності й турботи...
а знаєш разом з ними й нас нема..
ти забувай ,тепер вже й я не проти..
Ати хворієш спогадами, жаль...
життя назад ніколи не поверне..
ти дивишся в безмежну даль,
життя воно таки доволі вперте..
а я ніхто й залишуся ніким,
мені вже знаєш все оце привично.
і навіть серце бачити пустим...
усі ми хворі.. це періодично...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593297
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Я буду там, где вам, увы, не ждать,
Где нет страстей и бурь любви печальной,
Где сердце не живет надеждой тайной,
Где остаётся только лишь летать.
Я буду там,где глаз голубизну,
Вы больше не замените другою,
Где на нее посмотрите с тоскою,
Не находя желаний новизну.
Я буду там, где тень воспоминаний
На ваши плечи ровно в полночь, снова,
Где сон не лечит, и души оковы
Вам станут знаком яростных метаний.
Я буду там, где вы меня искать
Отправитесь, того не зная сами,
И только чувства нотными рядами,
Напомнят, как же хочется обнять.
Я буду там, когда в душе так пусто,
Когда не нужен мир прекрасный весь,
Когда поймете без кого вам грустно,
Я буду рядом с вами, буду здесь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593273
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Забери мою боль,
По холодным, натянутым венам,
Остуди мою страсть,
Уступая спокойствию путь.
Ты остался со мной,
Полунежным, летящим мгновеньем,
Только мне не упасть,
Я теперь за реальность держусь.
Отступая, одна,
Так привычно, что страшно немного,
Научившись не плакать,
Сильнее теперь становлюсь.
Только эта луна,
Будет чувствовать как одиноко,
Только ночь оправдает
Совсем неуместную грусть.
Отучи узнавать тебя
В лицах случайных прохожих,
И не слышать
Как бешеный пульс по запястьям стучит,
Помоги не искать
Глаз таких же, безумно похожих,
И не знать, как беспомощно
Звездная полночь звучит.
Запрети вспоминать твое имя
И голос навеки,
Стань чужим человеком
Далеким, ненужным сейчас,
Только как не беги,
А судьба настигает
В любом измерении и веке,
И рукою невидимой,
Где-то написаны строки о нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593274
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Я совсем не виновата, что одета в черный цвет,
околдованная ядом, на асфальте силуэт
всё рисую я углями, ночи и день рисую дочь.
В небе яркими огнями загорелись мысли прочь.
Всё рисую я картины, на холсте и на душе,
черно-белыми тенями жизнь набросана уже.
Я совсем не виновата, что не знаю я цветов,
жизни яркой не видала и не нюхала духов.
Нет, совсем я не любила черные глаза твои
нет и не рисовала в памяти своей мечты!
Белым пеплом всё крошиться: жизнь, душа твоя, игра.
Гнилью черною ложиться на холодные следа.
Я совсем не виновата, что одета в черный цвет!
Приросло к душе всё платье и сорвать мне силы нет.
Оголённая кусками тень моя чернее дня,
жизнь моя уже не станет яркой, тёплой без тебя...
Лето 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593265
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2015
Минуле не пише листів,
І не шукає нових друзів
По закутках забутих слів
-Воно примарне і безглузде.
В майбутнього немає крил,
Щоб долетіти до мети,
Бо в мріях не достатньо сил
В реальність щастя донести.
Життя цвіте в цю саму мить,
Дарує казку сьогодення
І хай минуле душу не щемить,
Шукаючи в майбутньому натхнення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499949
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 12.07.2015
Відстукує серце ритм,
Відраховує кожну хвилину.
Залишаючи стільки рим,
Через скільки я вже загину,
Залишаючи стільки слів,
Скільки встигну я ще сказати,
Залишаючи стільки днів,
Щоби душу свою пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592617
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015
ПИШУ ДЛЯ ВАС
(09.07.15)
Пишу вірші… Й ніколи, майже, не блефую
Десь і колись, звичайно, хтось їх чує,-
Мої вірші в численних радіоефірах,
Пишу. Чомусь. І не втрачаю я ще віри
А чи в газетах у журналах їх все ж бачать
І десь не філігранно, хай мені пробачать…
Вірю у добре щось… Пишу. Пишу для вас
Щоб привнести щось гарне в цей недобрий час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592611
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015
Вже третій день до мене прилітає
Маленька пташка , б`ється у вікно,
Чому, пощо, сама себе питаю,
Хоче грудьми розбить прозоре шкло.
Подумала... містерія природи,
Чиясь душа до мене в гості йде,
Стопроцентово із мойого роду,
Із потойбіччя вісточку несе.
Посипала зерняток для спожитку,
Бо пізня цього року в нас весна,
Поїла, заспівала ,дала вістку,
Що “там” у мене любляча рідня.
Повірила... Любов їхня витала,
Відчула всіх, а маму зокрема,
Вона голубкою до мене прилітала,
Тепер я впевнена, що це була вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579388
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 07.07.2015
Пустота. Ни заснуть, ни проснуться
В этом доме, то старом, то новом.
Я дышу, но могу задохнуться -
Даже дьявол приятно взволнован.
Я не вижу знакомых созвездий,
Зарисовки разорваны в клочья;
На каналах транслируют вести,
Карандаш, как всегда, не наточен.
Безнадежно изношены чувства,
Нетоксично вчерашнее жало.
Если фальшь не замена искусству,
Почему она подорожала?
Не свернуть пресловутые горы
Да без риска попутной потери;
Отыщу свои точки опоры,
Как враги бы того ни хотели.
Все прекрасное стало банальным,
Выживая в сигналах эфира.
Пустота - это тоже нормально
Для чертовски огромного мира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298531
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.07.2015
Чи добра я,чи зла,не знаю.
Але завжди себе картаю,
Коли не стримуюсь і вибухаю,
І все в душі своїй ламаю,
Руйную,нищу,розбиваю.
А потім знову все збираю.
Усе найкраще,все,що маю.
Для світла Храм в собі будую.
Не знаю як,а може знаю.
Але частіше розбираю
Розвалини і згарища в душі.
Чи добра я,чи зла,не знаю.
Себе збираю й розбираю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419283
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 07.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2015
..... Лицо с натянутой улыбкой. И взгляд суровый, устремленный в даль...... И строчки жизни перепутаны, как нитки. А на душе тоска, печаль......(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591896
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.07.2015
гравировщик не спит .. холстами
он заброшен его полотно
светит золотом яркой аллеи
разорвать бы и в клочья.. оно
в саду осень давно хмелеет
яблок тени друг к дружке жмутся
им бы в сон тот цветенья вернуться
-я женат!- простишь?-темнеет!
гравюра в белой рубашке
она выбирает любовь
птиц окрылённых тормашки
он искусает в кровь
губы ее ромашки увянут
и вновь и вновь !
вернётся опять весна
гравировщик не спит.. холстами
одиночество сердца рядом
раздели пополам эту боль
разорви пополам наряды
зелень листьев.. призрак Ассоль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592060
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
* * *
А чтоб подольше здесь остаться,
За что-то надобно держаться.
За что-то надо уцепиться,
Чтоб ненароком не свалиться
В ту пропасть, на краю которой
Смиряем гонор свой и норов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592051
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Вчера я чуть не улетела в пропасть,
Сплетенную из жалости к себе…
И виден был слепящий свет на дне,
И душу измельчающая лопасть
Я плавно опускалась в никуда,
Послушно приструнив сопротивленье…
И все ждала заветное мгновенье,
Чтобы остаться в бездне навсегда…
…Но только очень долгим был полет…
Я заскучала,
Краски драматизма
Рассыпались сквозь маленькую призму
Той мысли, что внизу никто не ждет
А как же зритель?
Что же просто так,
Сложив крыла, я плюхнулась куда-то?
Фантазия моя не так богата?
И это расценила я как знак…
Скорей всего жара всему виной
И новости сулящие печали…
…Но с этим соглашусь теперь едва ли-
Жалеть себя отныне путь не мой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592041
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Тепер ти з ним цілуєш літні ночі,
Терпкі й солодкі наче вишні,
І твої очі, твої сині очі,
Сіяють щастям наче літні ночі.
Тепер вже він з тобою йде за руки,
На променад вечірній старим містом,
А погляд сповнений вже іншим змістом,
Коли ви йдете з ним за руки.
А я, ковтнувши ком образи,
Шукаю втіху кожним разом,
Коли про тебе чую різні скази,
Й новий нарощую вже ком образи.
А ти, доросла й така близька,
Немов і не було у нас розлуки,
В думках з тобою, а ти з іншим...
Моя душею й надто близька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592045
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Увядание линий костра
Обнаженности вечера вто́рит,
Здесь ты небу и свету сестра
(Но мне чаша твоя не нужна) -
Мое сердце и так с небом вздо́рит.
Твоей сути звенящая прыть
Надо мной и по мне искание,
Ты придешь, чтобы разум затмить,
( Мою тень ты приходишь губить),
Твое имя – мое Раскаянье.
Но мне чаша твоя не нужна -
Очищает не только праведность,
Есть горчащая сладость окна -
Запрещенного шага сглаженность.
Мою тень ты приходишь затмить?
Оправдаюсь не только верою, -
Если сердце способно любить
Неземной наполняясь мерою…
Безутешная повесть свечи
Ночь пронзит, легкостью поцелуя.
Если хочешь молчать - молчи,
Я чумное допел аллилуйя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592014
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Я марю снами і весною,
I час застиг переді мною.
I відблиск щастя,-він прекрасний...
В моїх очах він не погасне!
Так пахне цвітом, чистотою,
Фіалками й ранковою росою...
Стрибає серце від натхнення,
Для мене ти-благословення...
Слова тут марні й безпорадні,
Ванільні й дуже простосердні.
Давай побудемо у мовчанні,
Щоб не злякати нашого кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559371
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 06.07.2015
Коли немає в серці чистоти,
А в спілкуванні простоти.-
Порочності тягар тобі нести
Й бороти течію тривкої пустоти...
Блукати мороком нерозуміння,
Тривалого душевного збідніння.
Безликого тілесного хотіння
Таке собі повільне зубожіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590258
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 06.07.2015
Post Scriptum (негатив)
Я скоро вновь увижу свет...
Глупец дочитывает книгу,
Я здесь томился много лет,
Плёл в темноте свою интригу.
Я - дух старинный, чадо Тьмы,
Я на страницах заключён,
Я выберусь из сей тюрьмы,
Когда весь текст будет прочтён.
А мой герой свой начал путь,
Кровь снова потекла ручьём,
Назад ему уж не свернуть,
Ещё немного подождём!
Наивный, глупый мальчуган!
Скрепил судьбу свою со мною,
Опять увижу много стран,
Для всех я обернусь бедою!
В двенадцать ночи мы придём,
Слуги мои тебя возьмут,
Тайным невидимым путём
Тебя с собою заберут.
Это судьба. Смирись, малыш,
Ты всех убил, и всюду кровь,
Ну почему же ты не спишь,
Хочешь увидеть близких вновь?
Тебе осталось полчаса.
Живи, пока ещё не поздно,
Я посмотрю в твои глаза,
И все внутри погаснут звёзды.
Я обретаю новый дом,
В теле твоём пройду свой путь,
Переверну ваш мир вверх дном,
Я обуздаю вашу суть!
Всё ярче буквы в темноте,
Я покидаю эту книгу...
Я снова жив, я весь в тебе...
Дьявол опять явился миру.
4.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591806
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Чом, така журлива мова
І безвихідь у словах?
Дівчинко моя чудова,
Захопив тебе твій страх.
Де ж подівся вогник в серці?
Хто надію загасив?
Як ту пташечку за дверці
В пусту клітку посадив.
Де ж ті руки , що зігріють?
Де ж те затишне плече?
Протяги із пустки виють,
В тріщину життя тече…
Ти зневірі не здавайся,
Плюнь байдужості в лице.
Думам темним опирайся.
Все проходить. Пройде й це…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590835
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 01.07.2015
Море моя стихия,
Все позабыв в суете,
Вновь посвящаю стихи я
Вечной его красоте.
Шепчут усталые волны,
Пеной играет прибой,
Здесь вспоминаешь невольно
Все, что прожито тобой…
Катятся волны, как годы,
Их невозможно вернуть,
И по закону природы,
Каждый проходит свой путь.
Глядя на дали морские,
Слушая чаек, стою,
И каждый раз, как впервые,
Кажется, словно в раю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590830
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Любити так, щоб часу було мало,
Щоб кисню у легенях бракувало,
Щоби доба тепліла від любові,
Щоб танцювали градуси у крові.
Любити так, щоб пальцями – мурахи,
Щоб розчинились всі уявні страхи,
Щоби у серці небу було тісно,
Щоб кожен день воно родило пісню.
Любити так, щоби зі сонцем злитись,
У просторінь ясним промінням литись,
Щоби зростали квіти в кожнім слові,
Щоби в очах – всі барви веселкові.
30.06.15 Л. Пікас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590833
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Скажи, ну навіщо зреклася ти янгольських крил?
На мене свою проміняла ти вічність у небі.
Я надто чужий і ніякий не вірності лебідь.
У вільному плаванні я корабель без вітрил.
Я надто звичайний, тебе недостойний, прости.
Кому віддала ти, скажи, свої зрізані крила?
Ти серце любові своє мені навстіж відкрила,
Я не увійшов і тебе у своє не впустив.
Для грішного мене, напевно, зачинений рай.
Кохання моє обезкрилить тебе іще більше.
Поезія – ти! Ну, а я – залишатимусь віршем.
Між нами назавжди межею стоїть небокрай.
Ти – янгол хранитель єдиний мій там, а не тут.
Сліпою любовʹю не можна лишатися неба.
І як мені бути тепер на землі там без тебе?
Відомо, що в янголів крила нові не ростуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590756
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Не все закінчено! Повір!
Ще у житті буде багато болю.
Та тільки жити! Жити попри все
Не буде ж вічного ніколи і нічого.
Не все закінчено! Дарма!
Дарма шукати в смерті порятунок
Вона ж прийде, коли настане час
І в вічності знайдеш ти порятунок.
Настане час і смерть ще завітає,
Але боятися не треба цілий вік
Вона прийде, коли ти й не чекаєш
І обірве той вічний пошук твій.
А зараз битва. Битва за майбтнє,
За рідний край, за ввесь великий світ,
За те кохання, що так душу розриває
І за родину, що у тьмі все майорить.
Немає кращого, ніж це життя мінливе.
Воно одне. Так проживи його як слід.
Нехай тебе і ціле людство не згадає,
Але згадає Бог... Бо тільки він нагородить.
Все буде добре... Треба тільки вірить
І не шукати все легких доріг,
Боротися... Ось це призвання,
Яке прикликало всіх нас у цей жорстокий світ.
Не все закінчено! Настане вечір
І впаде назавжди твій меч важкий
І ось тоді ти зрозумієш, що прожив немарно
І в вічності знайдеш ти свій покій.
Здаватися не треба! Це не допоможе,
Бо боягузам світло не дано навік
Підняти голову і йти крізь біль і відчай,
Не все закінчено! Ще поживи хоть мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590682
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Я дякую Тобі за весь той біль,
Затаєний так глибоко в мені,
Що я його не знала довгі дні.
Він став мені немов на рану сіль.
Я дякую Тобі за весь той шлях,
Яким з Твоєї милості пройшла
До миті де звершилось одкровення,
Що біль - то для Душі благословення.
Я дякую за все, чого навчив,
І байдуже, що падала без сил,
Знеможена здавалася зневірі,
Омріювані зраджувала цілі.
Я дякую Тобі за весь той біль,
Якого не завдати Ти не смів.
Я визнаю сповна його сьогодні
І відтепер нарешті на свободі.
18.05.2015
Затаєний глибоко емоційний біль сковує наше духовне зростання не менш, ніж фізичний біль сковує фізичні рухи. Але у порівнянні з фізичним болем, біль Душі є більш підступним. Часто ми ніяк не асоціюємо його з тими чи іншими негараздами, що трапляються на нашому життєвому шляху. І, що найгірше, не відчуваємо необхідності подолати його, розібратися з його причинами раз і назавжди, звільнитися від нього. Ми просто ховаємо його за ширму, коли він вкотре якимось чином намагається вилізти на поверхню та нагадати про свою присутність. А, виявляється, правильно усвідомлений він може стати рушійною силою нашого розвитку. Як парадоксально. Хотілося б мати інші способи. І вони є, напевне, але ж... нас треба стимулювати, аби ми рухалися. Хіба добровільно хтось забажає щось міняти у собі, у способі життя, в своєму світосприйнятті, бодай щось, якщо все тихо, спокійно і ніщо не турбує? Тому біль варто розуміти як вимушений засіб нашої душі для стимулювання процесу нашого ж розвитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582210
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 25.06.2015
Мы встретились в зале искусства
Давно позабытых племён.
В тебе есть немножечко чувства -
Признаюсь, что я удивлён.
Я только сказал тебе "Здрасте",
Как ты пригласила меня.
В тебе есть немножечко страсти
И даже немного огня.
Ты так ожиданьем томима,
Что даже не можешь идти.
В тебе есть немножечко грима,
Хоть он незаметен почти.
А я продвигаюсь всё дальше,
И мы уже к цели близки.
В тебе есть немножечко фальши:
Во взгляде, во взмахе руки.
И вскрикнул я в мареве счастья:
"Ты будешь моею женой?!"
В тебе есть немножечко власти
Над глупой моей головой.
Я счастлив - любимая рядом
С колечком на правой руке.
В тебе есть немножечко яда
На остром твоём языке.
Бумажка о браке в конверте
И праздник подходит к концу...
В тебе есть немножечко смерти -
Она тебе очень к лицу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203564
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 24.06.2015
Я колись повернусь…
Не чекатимеш… якось під вечір…
А, ймовірніше, станеться це в найчорнішу з ночей…
Під моїми ногами хрустітимуть залишки втечі…
Ти усе ще збираєш?..
в зіницях зелених очей
Сто питань… сто світів…
Не читай… не розпитуй!… не треба…
Бо ні пафосних слів… ні красивих вітальних речей…
У долонях моїх – тільки жменька забутого неба…
Як торкнешся – віддам!...
в найчорнішу… в найглибшу – з ночей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586014
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Чомусь не можу написати ні рядка...
Чи може доля в мене не гірка,
Чи може дуже солодко живеться,
Та ні, спокійно все ведеться.
А може Муза враз покинула мене?
Мабуть, це все мине.
Скажу ж, мабуть, таку нахабність –
Все просто: я – бездарність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589553
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Дождь стал стеной между нами,
вкрапляясь в толщи песка.
Вы ушли в далёкие да́ли,
и овладела нами тоска.
Я письма писал ежедневно,
и Бога молил я за вас,
хотя... сказать откровенно -
не верю в Бога сейчас.
Границы горизонта глотая,
я черкал листы́ дневника́,
и, словно, старуха слепая,
в тотчас смотрел в никуда.
Я верно и хрипло скулил,
как пёс в домашнем углу.
Истратил остатки чернил
на письма в этом году.
И хоть ты пропала навеки,
и пусть ты покинула нас -
любовь измученной калеки,
вечно преследует Вас.
Врать не буду - я устал,
и под толщей снегопада,
коньяка подняв бокал -
я нажрался до упада.
Ждать обучили. Не спорю.
И спасибо, что меня берегла.
Всё тем же псом завою -
от чего ты меня не ждала?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589563
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
У горах - дощі…
І мені - вже нічого не треба…
В часи буревію – у тебе нічого нема…
Ці ріки безмежні із серця відкритого неба…
Із тими дощами -
я вчилась вмирати сама…
Ці ріки безмежні…
І я – вже нічого не хочу!…
Коли огортає могутня шалена стіна…
За водами тими зникають заплакані очі…
Єдине бажання –
допити цю чашу до дна…
І я шаленію! Спиніться,
Мольфари і маги!
Не стримуйте зливу!.. не смійте!.. не треба!.. аби
Ми вже не лишались в полоні одвічної спраги…
Всесвітньої спраги –
безмежно покірні раби…
І ви, невпокорені…
Вперті… сполохані душі…
Ви справді гадаєте, легко торкнеться іржа
Небесних консолей?... хто сміє тут прагнути – суші?!.
Коли між землею і небом -
зникає межа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589571
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2015
Жду когда двери откроет осень.
Вспыхнут розарием гроз колосья
Чувствуя теплого неба просинь
Я буду верным, ты - словно гостья.
Листья в ладонях сентябрь согреет,
Небо чужое перстом заката
Выжжет сомненье, что тяжелее
Сладостной мысли уйти безвозвратно.
Красит слова твои бледность камелий,
(Как же к лицу тебе пыл влюбленный!)
Здесь, на пороге осенних ступеней
Так откровенно не быть холодной.
Как же к лицу тебе быть любимой!
Трепет грозы целовать на помосте,
Нежной, ранимой, неодолимой
Жаль, что я буду незримым гостем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589530
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Забуті сни приходять знов.
Приходять, та мене чекають.
Між нами, здавна нелюбов,
Та сни, про це… ще не гадають.
Вони забуті в попіл, в дим,
Що піднімається під хмару.
Забуті сни, забутих рим,
Не одного, лишень на пару.
Вони тривожять уві сні,
Та, щось шепочуть тихо вранці.
Моє волосся вкрило в сніг,
Забутих снів…забуті бранці.
Забутих бранців не тривож,
Вони вже звикли, до кайданів.
Їм не потрібен гнутий грош,
Та каяття, за біль у ранах.
Забуті сни, що вам потрібно?
Невже згадали про мене.
Пекучих сліз, давно не видно.
Живу, не чуючи про себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589495
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Почему уходят те кого ты любишь,
За кого ты разобьешься в хлам?
Может, думают что, сердце им погубишь?
Нет я лучше новое создам.
Почему бежим за тем кто убегает?
Оставляем на всегда открытой дверь.
А он просто молча покидает.
После этого вы скажите мне верь?
А как можно верить человеку,
Что уходит, а потом так больно рвется вновь.?
Когда я лила там из слез реку,
Он показывал совсем другой, любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589520
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Про що говорить твоє серце,
Коли вуста твердять любов?
Я загляну́ у твої очі
І досягну́ у саме дно.
Відкрию райдужку, як книжку
І прочитаю сторінки́,
Всі потаємнії бажання
Рядком відкриються мені.
Я зазирну в твої́ зіниці,
Що служать призмою душі,
Відчую глибину бажання
І не знайду у них брехні.
Відчую серця твого трепіт,
Де зачаровані думки́,
Жаданим поглядом відкриєш
Свою любов, як сторінки́.
23.06.2015́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589263
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 24.06.2015
І знов такі ж пишу слова,
В блокнот, що пахне кавою,
А ти ж найкращою була,
Тому так часто згадую…
А ти була для мене раєм,
Моїм спасінням в дні журби…
Хоч рими і нестерпні – знаю!
Але ж… Присвячені тобі…
Банальні рими, сенс банальний…
Давно вже закінчилась казка…
Її кінець, нажаль, фатальний.
Та все ж… Прошу, почуй! Будь ласка…
Почуй мій крик із темноти.
Мої молитви йдуть до тебе…
Мені потрібна тільки ти
І щастя більшого не треба…
Невже забулося, пройшло
Усе, що завжди нас єднало?
Усе, що поміж нас було,
Невже ти щастя відшукала?
Із іншим… що ж… Прощай, кохана…
Я йду кудись, на край землі…
У серці збільшується рана –
Ми розійшлись, як кораблі…
Ти відшукала іншу пристань,
А я в країні міражів…
Згадай мене за років триста
Й вірші, присвячені тобі…
Я буду там, в країні марень,
Де наша казка ще жива…
Прийди, побач: я мов примара
Сиджу, записую слова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587856
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Не скажу тобі про це, що знов і знов
в серці мліє моя крадена любов.
Грає скрипка їй мелодію вночі,
хоч прошу: «О замовчи ж ти, замовчи!»
Я не знаю, продалась чому душа,
й дане слово, вже не варте ні гроша.
На перетині самотності доріг
я отримала покару за свій гріх.
Зупинитись.Я ж хотіла—не змогла,
чашу трунку вщерть наповнену спила.
Млосний присмак прохолоди на вустах
пахне звабою і літом.Сніг розтав.
Серед грудня дощ патьожтиь,змоклий день
чи то плаче,чи співа мені пісень
І не страшно, що між нами ці роки
тільки б дотик, дотик рідної руки.
Тільки очі—ця бездонна глибина,
я за крадену любов плачу сповна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588928
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Я зміряв Безкрайність, стоптав дно Безодні,
Уславив Звичайність в булому Сьогодні.
Ще плюнув у Вічність погрібши Безсмертя,
Знеславив Величність смішком Пересердя.
Затуркав Розумність, спаскудив Порядність,
Навчивши Безумність кріпачити Владність.
Родився на Старість в гріху Покаяння,
Де в першу хвилину - пробила остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588958
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Ти зовсім не знаєш, хто Я,
я тільки здогадуюсь, хтО ти
У нас є лише імена -
чужі чи свої? і цьОго вже досить
Я часто щось пИшу тобі,
ти інколи відповідаєш
Між нами якісь перешкоди складні,
чи це ми самі їх шукаєм?
Я посмішку твою люблЮ,
ти - смуток у віршАх мОїх
Ми так уже довго ведЕмо цю гру:
БлизькІ ми? Чи все ж незнайомі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588955
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Постійні пошуки,звертання,
До незнайомих крапель у дощі
Вночі,коли нікого маєш
Готов із стовбуром співати.
Це вільний світ,а ми живі створіння,
Але із сАмої появи на землі
Майструєм од усіх Пізанську вежу
Ось,ось комусь на голову впаде.
Впаде на справжню цінність люду,
Із чистого,незайманого цвіту
Назавжди зникне з зони недо-
Осяжність у меті панує.
Думки,аналізи,рівняння,
Самотність швидко поглинає
Зіставлення нове складає
Прокляте знищення себе.
Дійшовши до логічної кінцівки,
Зробивши дії порівняння
Вражає особиста недоцільність
Нікому більше тайни дати.
Ховаєшся від самого,страшно,
Нові контакти перейняти
Збагачення іде лише від мене
Від безкінцевого нарощування віри
недовіри
Неділя-день вільних від навчання батраків,
Гуляють у суспільнім колективі праці
А я один,все знову.Сам.Один...
Хочеться підійти і тихо запитати:
,,А як вдалося вам дійти до паралельної системи,
Яка знайшла кінцеву суть?''
Злиття геометричної фігури
Прогресія із кратними словами.
Ех,а місяць сніжний ніч тримає,
У пошуці знаходить непотрібність
Здається справді поглядами схожі
Так само часточку уваги хочем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588883
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Починай нове літо цілуючись,
Обіймай міцно, але навпомацки,
Нехай вітер нарешті вгамується,
Заштрихує всі негативні позначки.
Тримай в душі мене, ніби казку,
Ніби щось невгамовне, шалене.
Пам'ятай миті ніжності, ласки,
Забувай про те, що "буденне".
Цілуй невпевнено, але різко,
Не чекаючи, сильно тримай.
Даруй очам моїм нові іскри,
Кожну нотку мою пам'ятай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588892
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
О чём у лета могут быть все рифмы?
И мысли... О прибрежном шуме волн,
их бережном касании?.. Любимый,
не море - в сердце, а лишь... каждый твой
и взгляд, и выдох, и слова, и строчки,
и даже... запятые, только так -
ты весь родной, до краешка, до точки,
до счастья быть твоей, всегда-всегда!
И рифмы все... об этом, вот об этом
немыслимом, сверкающем, таком...
прекрасном, солнечном, цветущем лете,
из ласки, обожания, стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588393
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Вечер упал на город…
Опять ты ищешь печаль…
Ты снова ищешь холод,
И мне тебя искренне жаль…
Нет, ты ищешь мороз
И радость от горьких слёз,
Но, улыбки своей не скроя,
Спросишь себя ты: кто я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588670
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Коли виходжу із будинку
я зупиняюсь на хвилинку,
в нічний мрійливий час,
і замиловуюся враз.
Нічною тишею святою,
квіток небесних чистотою,
і пахощами ніжних віт,
що рясно їх усипав цвіт.
В такі моменти серце грає,
і душу сум уже не крає.
І відчуття, що ти живеш,
у світі вільному, без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588006
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Мабуть, я не з тих, кому личить серйозність.
Кому не потрібна надмірна курйозність.
Я десь посередині, тихо, в куточку,
Писатиму вірші в своєму віночку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588241
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Осінній настрій серед літа...
Чому в житті буває так,
Що в сонцеднях, теплом зігрітих,
Душа дощів почує смак?
Пече і жарить сонце біле
У небі вогняно-м`ячем...
Надворі літо недоспіле,
А в серці хлюпає дощем...
А в серці вже пожовкле листя
Наводить на осінній сум;
Деньки сховались променисті
Серед важких осінніх дум.
Ця осінь тихо в серце вкралась...
І дай-то, Бог, що не зима
До глибини душі дібралась
І хазяйнує там сама.
Вже скроні білим посріблила...
Та то, мабуть, що не біда -
То мої білі срібнокрила
Душі, що й досі молода!
Осінній настрій серед літа
Розвіє серце бунтівне...
Моя душа теплом зігріта,
І це, мабуть, що головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586331
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 17.06.2015
А в мене пусто на душі
І тільки крик свідомий
Інколи під німаєтся
І скручує в судому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587878
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 17.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2015
Так боявся втратити
І ось...
Те, чого боявся так,
Збулось.
І тепер ні страху,
Ні жалю
І не актуальне вже...
- Люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587911
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Назустріч нам ступити важко крок,
Простіше обернутись і піти,
Залишивши непройдені світи,
І наш, пропущений, на жаль, урок.
Давно в нас атрофія почуттів,
Свою від болю душу бережем,
Забули що таке сердечний щем,
А пристрасть і кохання, поготів.
Подібне щось прийде хіба у сні,
Прокинемось від співу солов'я,
Застигне рідне на вустах ім'я...
Реальність - лише тіні на стіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585063
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Ніч обіймає за плечі,
Наче свинцеві повіки.
День метушливий і вечір,
Справ назбиралось без ліку.
Постіль чекає м'якенька,
В сон упаду, як в безодню.
Зараз до тебе б у жменьки,
Та... це, уже, не сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584524
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 17.06.2015
Де ти був, коли липа цвіла?..
Коли літо спливло за водою...
Я чекала тебе, як могла,
Півжиття - дорогою ціною...
А тепер не питаю... - іди...
Я ще літо своє не згасила!..
Замету за тобою сліди,
Бо давно вже тебе відпустила...
Обдарує плодами мій сад,
Груші, яблука, сливи медові!..
Для вина зріє мій виноград,
А душа - для новОї любові!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587902
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Покотилось літо у зелені трави!...
Засміялось в небі сонце чарівне!
А твоя умішка сяє так лукаво.
Що заворожила ласкою мене!..
Ой, піду я лугом, де барвисті квіти!..
Хоч і на край світу! - тільки ти поклич!...
Буде наше щастя колисати літо,
Й подарує вічність найкоротша ніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587798
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
У нього є шрами. У мене є рани.
Ми трохи побиті скитанням світами.
Від кого втікали? До кого прибігли?
Кого не застали? І кого настигли?
Шукали чогось, невідомо і досі.
Ховалися в тінях, чужому волоссі.
Любили не тих, і не з тими кохались.
Раду́є одне - що собою зостались.
І встрітились так - несподівано вчасно,
Що стало все милим, любим, прекрасним.
Що стало все ніжним, палким і гарячим.
Бог посміхнувся. Він все побачив.
Бо радий і Він, коли діти - щасливі.
З Любов'ю на серці, щирі й окрилі.
Літають собі, гармонію сіють.
Душою співають, а тілом - мліють.
Достатньо вже війн. Достатньо вже бою.
Я хочу, коханий, лиш бути з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587799
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
ЗНОВУ «ЧОМУ?»
Чому збігають сумно мої дні?
Чому так сталося, що я кохаю
Чому так сталось, що ти – ні
Чому?! Направду, - я не знаю
Всі любимо, в коханні незалежні
Чом почуття діаметрально
протилежні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587738
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
.......Пришла любовь....В мою опустевшую душу. И в израненном сердце в уголке притаившись сказала...."Я здесь на всегда, ты поверь. Я не струшу"..." Я быть может всю жизнь, такого, как ты искала"......Только разум подлец. не поверив ни слову. Быстро выхватив нож полоснув им по сердцу....Диким воплем крича, нанося удар снова и снова. На железный засов, ото всех на всегда, закрыл свою дверцу......И опять на душе, стало зябко и пусто. А морщин и седин,давно уже не сосчитать......Вспоминая любовь, только сердцу больно и грустно. Что порой хоть на время, нужно разум свой отключать.....(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587746
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
С лакеями да прихвостнями эры
Змеиных сумок, тиковых столов
Трещат в меридианах несессеры
По параллелям снятых с нас портков.
Кроят клыками платиновых сплавов
От чернозёма сквозь моря к степям
Из целого – на тысячи амбаров.
Себе… опять себе… потом – к чертям…
Намалевав вперёд сто ярких жизней
(не стоящие даже и одной),
Трут брендовую обувь об Отчизны.
А с каблуков опять сочится гной.
А мы… а мы, глотая нечистоты,
Откашливаем совесть по кускам.
До судорог… до мути… до икоты…
Осталось бы хоть что… хоть в пополам…
Хоть капля, чтоб мазнуть малёха шрамы
По горизонту цвета антрацит,
Почти что опустевшего от храмов
Для веры (нынче вера – дефицит).
Разрытая кровавыми руками,
Земля косит от лета до зимы
На нас, больных, поблекшими белками
С немым вопросом: а нужны ли мы?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587702
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Фрагменти снів зібрались скопом,
Гайнули сіять огірки.
Сьогодні сум за гороскопом -
Регламент видано марким.
Летить батон, хвала без лою,–
Комірне збільшило пости.
Життя, мов байка з бородою,
Не дасть скоромності цвісти.
Умовні міри топографій
Пророкам всучили розлом.
Шкода, не втиснуть в амфібрахій,
Як править зламаним крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581146
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 16.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2015
Иногда бывает несносно пусто,
Хоть и сотни людей вокруг.
Иногда бывает так сильно грустно,
Что находит сон, как недуг.
В них тону, мечтая о дальнем,
Лишь закрою глаза, как всё тут:
Смех его, дым сигары, желание.
Остальное всё меркнет вокруг...
И чем дальше я погружаюсь,
Тем ярче его портрет.
Слева рядом я начинаюсь,
В остальном просто смысла нет.
И когда всё совсем реально:
Запах, руки, его лицо,
Наклонюсь, как буд-то, случайно
И уткнусь к нему на плечо.
На плече у него уютно,
На плече мой кармический дом,
Я проникнусь им абсолютно
И задишу с ним в унисон.
И ведомо, что будет дальше-
Попытая свой третий шанс,
Он сожмет мою руку с утра пораньше
И уже никогда меня не отдаст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587696
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Я маю бажання. Любити кохання.
Летіти у вирій небесного вбрання
Відчути всі вигини твого зітхання
Лишатися з вічністю без сподівання.
Я маю надію. Чекаю на мрію.
Живу одним днем, без відмови - старію
Стискай мене міцно своєю любов'ю
Пульсуюча сутність наповниться кров'ю.
Я маю тепло. В'ються гнізда думками.
Обійми палкіші лиш стали з роками
Стікатиме радість твоїми щоками
Останній, лиш перший, танок з язиками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579626
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 16.06.2015
Якщо кохаєш, міцно не тримай,
Хто твій, вже не подінеться нікуди.
Не вір, коли гамселять гучно в груди
Й клянуться, що лише з тобою Рай.
Кохання щире — мовчазне, зазвичай,
І зайвих клятв воно не розкида,
(Бо зайве, як в пісок щеза вода),
Слова порожні теж йому не личать.
Не втримаєш, як геть воно іде,
Хоч силу велетенську застосовуй,
Хоч ґрати став й на них міцні засови...
Розтане й не знайдеш його ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587762
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
В любви самозабвенно, до безумства,
и без остатка отдаюсь тебе сполна,
а ты играешь, дразнишь мои чувства,
тобой неудержимо я больна.
И не могу я не исполнить всех желаний,
от прихотей твоих сама я не своя,
я поцелуев жарких жажду, прикасаний,
хочу я знать, что также я твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561404
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 16.06.2015
Воспоминания терзают снова душу,
но, что я есть без них, опять
я мысленно препоны все разрушу,
и побегу туда, где годы повернутся вспять.
Я падаю в глубины ностальгии,
а созерцая бытие, я думаю о том, что есть,
и изменить что –либо, я в бессилии,
и камешков моей судьбы не счесть.
Я соберу всё то, что лихо разбросала,
соединю в мозаику моих времён,
как будто клятву кровью написала,
из дат и чисел, и сердцу дорогих имён.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587769
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Я пам'ятаю нашу першу зустріч,
Вона,як сонце уночі була.
Палало так яскраво й ніжно,
Що я без подиху чотири дні стояв.
Моя тюрма перетворилась,
В просторий замок на піску.
Із теплим австралійським бризом,
Який несе тобі тепло.
Усе буття відраз змінилось,
Художник кольору додав.
Забулась революція далеко,
Її анархія згоріла.
О,де була ти протягом життя?
Куди ховалось миле і привітне личко?
Чому душа твоя прийшла,
До іншого загубленого світу?
Мабуть,
У долі є на мене інші плани,
Які чекати треба на горі.
З твоїми щирими словами,
Залишаться назавжди в голові.
Стоятиму хоч три важких століття,
Але таку,як ти знайду.
І знаю,що буде це нелегко,
Та духом мрії ризикну.
Такої жертви Жінка потребує,
Бо їх лише десяток на землі.
Нехай моє коріння тут осяде,
Із стомленим,але живим обличчям.
І через ці сумні століття,
Підійде щось чарівне,
прямо із небес,
Наллє святу водицю із криниці,
Щоб дерево закохано цвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587665
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Не кричу,не реву,не каюсь!
Боль моя! Застынь же ты на миг.
Не здоровой я депрессией охвачен,
В голове моей мозгов случился сдвиг.
Я утратил прежнюю улыбку,
И в глазах моих мутнеет синь.
Допустил ли в жизни я ошибку?
Для кого мне, и зачем мне жить?
Нет.Не думаю,что я смелее бога,
Мысль моя! Сегодня ты мне враг.
Я стою у смерти, у порога.
Хочешь ты "столкнуть меня в овраг".
Я сейчас в отчаянии конечно,
Но я должен одолеть ту боль.
Ведь не может она длиться вечно.
И у сердца прекратится коль.
Думаю, что время все исправит,
и излечит раненую плоть.
И в мозгах извилины поправит,
И с оче́й, очистит слизи жмоть.
Я конечно же не стану молод.
Седина покроет мне виски.
Сердце ощутит какой то холод,
будет слабо биться от тоски.
Но придет тот день,и я воспряну духом,
И уско́рится у сердца ритм.
И как раньше,сяду с верным другом,
чтоб распить с ним водки русской литр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587554
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Мне одиноко без тебя,
Без глаз твоих, и без улыбки.
Так не хватает мне тебя...
Всё это время - пытки!
Хочу обнять тебя скорей,
Поцеловать при встрече.
И станет мир ко мне добрей,
Ты - мой ЛЮБИМЫЙ человечек.
Ведь счастье есть,
И это - ТЫ.
Но расстояние - тяжесть.
Мне надоело время суеты.
Дни долгих расставаний
В неведении тебя,
Дни мыслей и печалей
Что я люблю тебя.
Но знаю, всё взаимно:
Что вместе мы грустим,
Что вместе мы безумно,
Всех этих встреч хотим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580479
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 15.06.2015
Сьогодні я задумалась про щирість
Про тих хто бреше в очі просто так
Про тих в яких є сотні масок ночі
Про тих, які сьогодні є в думках!!
Сьогодні я побачила той розпач
Коли ти бачиш зраду на очах
Коли ти розумієш що все справжнє,
Було в житті всього один лиш раз!
Сьогодні зрозуміла головне я
Що справжня щирість, то твоє тепло
Яке було з тобою тільки в мене,
Навіть тоді коли кричав наш страх.
Забудь про все і я забуду також
Прощання наше, то не назавжди
Залишилось до тебе лиш кохання
Бо небом нам призначений цей шлях!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587555
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Близость к тебе мучительно иллюзорна,
Будто бросаться в пропасть, лететь в костёр,
Впитывать кожей горячей земли зёрна,
Синь и покой небес, глубину озёр.
Там на прохладном дне в голубом пространстве
Нежность к тебе расширяет земли зрачок,
Жадно сливаться всполохами на красном,
Чтобы ладони неба разрезал ток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586011
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Порвались струни... Розкришились мрії...
Розбилось серце на дрібні шматки...
Лиш тихо пам'ять думкою жевріє
І стелить обереги-рушники...
Розбите серце скотчем не скріпити,
Не скле́їти "Моментом", ПВА...
Пульсує дзвоном біль несамовитий!..
Ще мить - і обірветься тятива!
Безсилий степлер, хоч і срібні скоби...
Не варте й слово мідного гроша...
Потроху меркнуть, затихають спроби -
Стікає кров'ю зранена душа...
Краплинка за краплинкою збігає -
"Кап-кап...", - ридають струни голосні...
Криваво стоголосять небокраєм
Розбиті сподівання... і пісні...
Невже ніхто й ніщо не допоможе?
О, ні! Озвися, лікарю сердець
Розбитих! Порятуй, о Боже,
Надії дай хоч крихту на кінець!
Зціли! Спаси! Заштопай серце... миром!
Добром-любов'ю душу залатай!
І сотвори, зверши́ веління-диво:
Навіки воскреси... щасливий РАЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587437
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
– Моя незаймана, нічна,
Моя кохана!
Моя гаряча й крижана,
Моя остання!
– Долоня на моїм стегні –
Твій вдалий дослід.
Тебе заводить моє «ні»,
Мене – твій досвід.
Зухвалість маєш буть моїм
Цієї ночі!
– Ти – найп’янкіше з-поміж вин,
Я тебе хочу!
instagram: @j.s.garmasch
Надрукований у журналі "Дніпро" №11 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 14.06.2015
Я вдихаю все менше кисню
У легенях все більш СО2
Знову я між світами висну
Менше значимі стали слова
Я вдихаю все менше кисню
І пожовклою стала трава
Стали стертими вчинки і вісті
Ейфорія в полон забрала
Не цікавлять не люди, не душі
Час невпинно ступає вперед
Ніч сивіє на білій подушці
За межею невтрачених бід
Я не буду тримати образи
Так хотілося в небо злетіть
Наостаннє прошу тебе, Боже,
Дай же сили навчитись любить
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481033
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 14.06.2015
Розвели́ нас життєві дороги
На два різні, далекі світи.
Тільки там я, напевно, ніколи
Не зустріну такої, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559774
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.06.2015
Я не хочу уйти бесследно,
Чтоб сорок дней меня родня
Оплакивала безответно,
Теряя след день ото дня.
Почить уныло – всем под силу,
И, черт, я тоже так уйду!
Но не хочу, чтобы могилу
Мне убирали раз в году.
Я не желаю, чтобы внуки,
Почтив меня чрез надцать лет,
Ни слог божественный, ни звуки,
А вспомнили предсмертный бред.
И чтобы в день тот поминальный,
Когда все чтят усопших честь,
Ворчат привычный текст сакральный,
Но кто бы мог мой стих прочесть!
Поднять, не чокаясь, за ямбы,
А не похвал порочный круг.
Нас всех когда-то примут ямы,
А сердце вынет черный крук.
Не сыпьте мне на грудь печенье –
Голодный ворон унесет.
Душа, ушедшая в забвенье
Не ест, не курит и не пьет!
А вы прочтите у оградки,
Коль не забудете, стихи,
Мне песни, песни мои сладки,
Да так, чтоб вороны тихИ
Сложили с выпечкой котомки
Вокруг запыленной плиты,
И молча слушали. Потомки!
Прочтите мне мои стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575573
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 14.06.2015
....Когда у вас сомнений паутина. И недоверия домыслы на вас наводят страх......Сгущая краски, вы испортите картину. Читайте правду ,прямо по глазах......(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587382
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
.....Я так хочу тебя увидеть. Не в силе больше я терпеть........Любить, страдать и ненавидеть. Куда ведь лучше, чем тобой болеть......Но для меня, твои врата закрыты. Не отворить златую клеть......Мои все доводы убиты. Придется дальше мне тобой болеть.......(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587384
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
* N... :
"... не стала я долею, щастям твоїм я не стала"
"Прости: не я тобі дала
Ночей палких, жаги світання
Для двох нас! пристрасті кохання
Вогню, де все згора до тла!..
За миті, крадені у днів,
За ті короткі щастя миті,
Яких ти прагнув так, хотів
У вічність нашу перелити!..
Прости...
За доторк ніжності – не мій! –
Не наших тіл і душ; години,
Коли не разом ми! Дитини
Не нашої почутий сміх!
За сум і холод по ночах...
За крадених цілунків присмак,
Які лиш поспіхом я встигла
Тобі лишити на вустах...
І знов молю: – Прости мені
За втрачені надії снів,
За щастя – та не наших доньок,
Тепло омріяних долоньок,
За ненароджених синів!..
За мрії, що складав собі,
За цю жагу і спрагу лона…
За перший сніг, що ліг на скроні,
За нещасливі дні в журбі,
Які лишала я тобі...
Тобі ж я дякую за все:
Що в днях моїх ти стрівся щастям,
Що ти – лиш ти! – святим причастям
Любові заспівав пісень
Моєму серцю! Ти один
Неоціненні ті дарунки
Поклав до ніг моїх: цілунки,
Турботу, радість тих хвилин,
Що нам від долі випадали,
Що біль по краплі забирав.
Ти щастя миті дарував! –
Так, знаю, як було їх мало
Для тебе, котрий перший раз
Від мене серце моє спас
Ти, рідний, вперше дав відчуть
Мого єства жіночну суть!..
Ти лікував мене коханням,
Омріяним, жаданим, тим,
В якому я тонула з ним… –
Його відчувши в мить єднання!..
Ти був найкращий чоловік
За згублений дівочий вік –
Найперший, рідний, милий,
Мій!..
Прости! І не зникай. Не смій!"
*
Моя любове, перша – і остання,
Ти днів моїх єдинеє кохання".
...
(не чекав я тебе, слів отих і зізнання серпневого…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577888
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 14.06.2015
Погодьтесь, було б простіше,
коли чорні хмари -демони, білі - ангели.
Хтось іде за вітром, хтось проти.
Всі стадо.
І люди прості, як шпалери у новій квартирі.
Ніхто не прагне осені,
ніхто не купує книги Діккенса,
ті, що із маловідомими таємницями.
Але ми вибираємо важкий шлях.
Завжди.
Ми дурні,
або закохані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585202
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 14.06.2015
*написано з подиху двох сердець незнайомих: Ірина Лівобережна і Касьян Благоєв)
Ворожіння, від Неї:
*
«Як твоїм словам-журбі
Хочу вірити!
Тільки ти з моїх орбіт –
Не іди!
Зранена моя душа
Черствістю…
Зірковий напій з ковша
Черпає,
І стривожена із хмар –
Гомоном,
У містичнім сяйві чар
Човником
До небес пливе на клич,
До води…
Лиш твоє – з усіх облич!!.
– Не іди!...»
*** ** * ** ***
Заговори, з його голосу:
*
«не чаклуй, не привертай
заговорами,
а зустрінь мене, зустрінь
та й за горами,
де одні!.. у травах стиглих, -
як ми любимось!..
щастя знайдемо своє
та й загублене...
скільки втратами обом
хтось нам вистелив!
тож тепер не запізнись –
світ наш вистояв!
ми не впустимо з тобою
в світ цей іншого...
…
причаруй!..
чаруй собою!..
і тишею...»
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581519
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 14.06.2015
Якесь безмежне відчуття свободи,
І не важливо, що до вроди-чи невроди,
І навіть байдуже, що до непогоди,
І "Я тебе люблю", що без угоди,
І у минулому не зламані мости,
Весна, якій весь рік цвісти,
І у душі ні краплі пустоти-
Це все мені даруєш тільки Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587282
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Л.
Влачит, величьем опьяненный,
Существование уныло,
Заумный слог - строфы мерило...
Лохмотьями прикрыв корону.
Там за спиной темнее ночи,
Рыдает Черная Исида...
Но легкой пляскою сильфиды -
Не капля - воздух, камень точит...
Плывет прозрачная, как дымка,
Украдкой горести развеять.
А исцеления идеи,
Накроет... шапкой - невидимкой.
И отзовется созерцаньем -
Раскрепощенным светом духа,
Движенья за порочным кругом,
Явившись золота молчаньем.
11.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587392
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2015
Чому ізнов, ти крадеш спокій мій?
Чому ізнов, тобі я не жаданий?
Чому мені, даруєш тільки біль?
Чому мені, від тебе тільки рани?
Я не один, зі мною тільки ти,
Твоє обличчя та твоє торкання.
Та у руках, зів’ялі пелюстки,
Та поміж нами, попіл від кохання.
Забудь мене шепочуть спраглі губи,
То не кохання, тільки лиш біда.
Я не любов, для тебе тільки згуба,
Шукаєш ти, але для тебе я не та.
Не та, не та, ще стежки не сплелись,
Іще кохання доля не ділила.
Ще не напоєна до вінця чаша сліз
І я тобі забута та не мила.
Мовчи, мовчи, не треба більше слів,
Забудь мене, як я тебе благаю.
Не чути …солов’їний спів,
Ти став не тим і я тебе не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587193
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
«Я плохой? Но я Тобою сотворён…»
Хосров
Человек пришел в мир:
Вот жизнь пред ним. А он – в дороге он,
Уста – словами, и душа, и сердце к богу – с речью.
– К Тебе его слова! Идет дорогой он
(Хоть тяжек путь и речь не медом – горечью) –
Не промолчи, дай знать, что слышишь, коль Всевышний,
Пусть малого, хоть одного, за тысячи годов,
Из миллионов – одного! но слышишь, слышишь!
И отвечаешь, ведь не глух, не стар и не в нирване...
Но тщетны зов, и путь, и слово человека.
Тогда Ты – за межой. Химера Ты. Мираж.
Вот говорят, что был, что приходил и умер.
Воскрес потом – и сразу в небеса!
- А нас-то, сирых, ты зачем оставил
На эти тыщи лет в сиротах, – почему?!
Две тысячи годков – нем, глух и безразличен
Ко всем, кому обетование давал!
И после этого скажи, что не обманщик?!
Какой отец детей своих забудет,
Ежели знает, что слабы, что ждут,
Что немощны в болезнях и соблазнах,
Что души злобны, слепы, и в сиротстве…
Куда-то поманил – а сам слинял,
Оставив словеса, обман и тьму «пророчеств».
Да, хитрые твои, что от корыта
От «веры» что кормящиеся тут
Вещают (эти же две тысячи годков!):
«Вот-вот! Уже! Последние времёна!
Готовься, стадо, уж пастух идет!!»
Но нет тебя. Да и идти ты вряд ли
Сюда еще раз надобность имеешь:
Коль бог, иль сын, – так в силе и в уме
Все делать за один присест, а не за пять,
Все пробуя: а что с сего да выйдет?
А ничего! Умелыми руками
Да мудростью, да силою великой –
Такой корявый мир от неба до земли!
Каков был Мастер! – и такие все творенья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587164
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Я не знаю з чого розпочати нам розмову,
які слова для тебе будуть чогось варті
Я не знаю чому мовчу я знову
та мовчати буду певно аж до смерті
Та вже усе колись сказав,
але твою любов я не знайшов
Та як же сильно я тебе кохав
і по при все кохати буду ще сильніше знов
Та випала мені така любов
велика сильна та безстрашна,
А я дивлюсь у твої очі знов
яка жеш ти прекрасна.
https://www.youtube.com/watch?v=sQ5wjhH7GV8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586701
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Невже ніхто не заслуговує на щастя
вже всіх спідкають прокляті нещастя
Немає впевненості у діях
і віри вже нема в мріях
Весь світ чомусь блукає у віршах
немає спокою у їх серцях
Всі йдуть у пошуках мети
а я... а я залишусь назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587069
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
ти не одна
я не один
вже п'ю до дна
крізь ночі плин
мед твоїх рік
і тепло рук
я в тобі стік
ти в мені стук
серця швидкий
подих грудей
ніжно-рвучкий
й безліч ідей
як буде час
як будуть дні
для спільних нас
й мрій в тишині
ДОГ
12.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587048
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Я плачу… Ні мене немає ,
Лиш тільки тіло у бутті,
Воно в середині палає,
Горить й іскрить в моїм житті.
Якщо й згадаю… Гірше стане,
І біль зненацька обійме,
Кохання сльози про ковтає,
А я все згадую, усе.
Здавалося було ще вчора,
Я мав усе чого хотів,
Я так кохав і вірив в того,
Хто моє серце полонив.
А зараз що? Мене немає,
Нема для того ким я жив,
Як вітер попіл роздуває,
І час що швидко пролетів.
Ось так і я скажу немає,
Мене безжально у бутті,
Я лиш в самотності блукаю,
А ви усі ось так в житті.
Я знаю це таки чудово,
Коли щасливим є життя,
Кохайте і цінуйте того,
Хто вами марить так щодня.
І не гадайте що даремно,
Ви вірте в те що я писав,
Бо я кохав й кохаю того,
Хто мене серце розбивав.
А.А. Отченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586274
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Ну вот и все! Повернут ключ в замке
И я скуля сползу спиной по двери,
Пытаясь в своей горькой правоте,
Найти замену собственной потере.
Ведь жизнь вернется на круги своя -
Мой бисер слов, вплетаясь вязью в строчки,
Однажды заблестит не для тебя.
Стерев улыбкой россыпь многоточий,
Решительно поставлю этот знак,
Кричащий, что не будет продолженья.
Я шла необъяснимо долго так,
К тому, что оказалось лишь мгновеньем.
Ты только эхо, только лунный свет,
Моими пальцами рисующий картины,
Того, что было и того, что нет.
И это очень веская причина
Не смалодушничать, рванувшись за тобой,
Перескулить положенные ночи,
Открыв глаза, увидеть жизнь другой,
Поставив окончательную точку.
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587031
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Нас двое - я и тишина,
вас двое - ты и ночь в постели,
а вот - прозрачная стена,
ты чувствуешь, хоть еле-еле?
Стена из губ и глаз чужих,
стена чужих прикосновений.
Я помню, чувствую я их,
а не тебя. Любовь - мгновенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587042
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
я сонце, ти місяць.
ми живемо на одному небі.
ми не можимо бути разом.
я тобі на цьому небі
відправлю свої думки,
а ти їх прочитаєш
і відповіси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587001
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Не этот мир, совсем не этот –
Врата закрыты для меня.
А сердце ищет, ищет где-то
Сиянье вечного огня.
Он всё мерцает в Занебесье,
Дыханьем радости маня.
И, может быть, смогу зажечь я
Тот Свет внутри – внутри меня.
2015-05-11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584616
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 12.06.2015
Не печалюсь, бо серце невпинно зростає в Любові.
Хай мій шлях – не Вузький, - все одно він до Неба веде.
І Той Друг і Спаситель, Якого стрічаю у Слові,
Взявши міцно за руку, крізь нетрі усі проведе.
2015-05-08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584266
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 12.06.2015
Грома́ми Я небесними не мовлю,
Пекучим сонцем? - Ні. Легким промінням.
А ти Мене чомусь усе не чуєш -
У землю міцно ти пустив коріння.
2015-06-02
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585502
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 12.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2015
Приворожило лето теплым морем,
Арбузным вкусом, спелым виноградом.
Над берегом прохладного залива,
Кружила чайка, над водой взлетая.
И солнца луч, прожектором играя,
Все на волне, качался переливом,
А, чей – то камешек, плескался обгоняя,
Свой полукруг, бегущий над заливом.
Искал в воде, мальчишка загорая,
Ракушки, камешки и прочью дребедень,
А, тучка темная случайно проплывая,
Зонтом на Землю, свою бросала тень.
Приворожило лето теплым морем,
В бокалах квас, морожено в руке,
Стоят девчонки и ребята у причала,
Ждут теплоход, плывущий по реке.
Вода прохладой манит детвору,
Кричат и прыгают, гурьбой все в воду.
Море зовет и пенит красоту,
Кружила чайка и ныряла в воду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586113
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Я, снова на встречу бежал, что есть мочи, увидеть сияние глаз,
Кто в сердце мое, бросал острые стрелы в отсутствие общих фраз.
А губы твои изумрудом манят, бросают мой пыл к нападению,
Мне безысходность твоя говорит, что тело зовет к поражению.
Ну что же, тогда я сделаю шаг, навстречу к безумству порыва,
И пред тобою повержен мой флаг, чтоб не было больше прорыва.
Закрой же глаза и уйди в тишину, Я буду бесстыжим в объятьях,
И тело твое расцелую губами, в каких бы ты не была платьях.
Тебя драгоценную, Я в вышину, с собой приглашу - улететь,
И вот ты в плену, ты досталась тому, кто может не тлеть, а гореть.
Любить и страдать и неистово верить в таинство верной любви,
И пусть говорят, что мы грешные в свете, но только не надо войны.
Красиво бросаешь ты страсти порыва, любовь бьет фонтаном вверх,
Давай же, давай всему телу ты ноты, шепчи, пусть впадает в грех.
Душа выбивает свой такт чаще, чаще и сердце стучит в унисон,
Не думай любимая, забудь все на свете и помни, что это не сон.
А, губы шепчут слова восхищения и нежно все шепчут - АХ, АХ..
И нежность в висках, все шумит в полу - лете и мы подымаем флаг.
Я, снова на встречу бежал, что есть мочи, увидеть сияние глаз,
Кто в сердце мое, вонзил нежные стрелы в отсутствие общих фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586934
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Який у щастя аромат?
Воно із запахом дитинства,
Коли душі розквітлий сад
Народжує нестримну пісню.
Ще щастя з запахом весни,
Яка п’янить солодким щемом,
Коли відчуєш смак краси,
Напише світ тобі поему.
А щастя пахне як добро,
Що подаровано з любов’ю,
Воно вертається теплом,
І гріє вдячністю людською.
А щастя пахне як життя,
Яке сприймається як диво,
Як маєш щирі почуття,
То щастя подарує крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586545
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Тепер між нами буде цілий світ,
І відстань у мільйони кілометрів,
Ти залишив мене одну - і зник
На тому іншому кінці планети.
Як ти живеш отам, на чужині,
Чи гарно там вона тебе зустріла?
Про ту країну розкажи мені,
Що серце твоє так приворожила.
Хай буде так, щоб ти там щастя мав,
Ти був для мене другом, може й більше,
Я знаю те, що ти мене кохав,
Та збудувати щастя в нас не вийшло.
Сьогодні ти прийшов до мене в сні
І залишив в душі краплинку болю,
Я прошу, ти частіш пиши мені,
Я все-таки сумую за тобою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586922
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
/Услышь человеческим ухом
Ведь оно у тебя на спине... /
Слышишь, плачет дельфин
Микрофибрами тело щекочет
Белой простынью волосин
Драматизмом сопрано стрекочет
Песню тяжкую о судьбе
О доле в широкой ниве
Может в ней что то есть о тебе
Может быть, ну, а может о диве
Пальцы лоском коснулись хребта
Звук отшельника ранил серйозно
Краской масленной у холста
Льются звуки хвостом виртуозно
Она сверху.. Над ним.. У моста
Он внизу.. Под ней.. Грациозно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586885
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Розносить вітер білі кві́тки
Шовковим подихом весни,
Неначе сніжним оксамитом
Укрили землю пелюстки.
Крізь свіжі барви листя
Проходять сонячні нитки,
І небо синє, наче море,
Пускає вплав повітряні хмарки.
Щебечуть рясно пта́шки –
Навколо зе́лені краса,
І груди свіжість огортає,
Яку дарує лиш весна.
[i]/2015/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583528
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 12.06.2015
Мила фарфорова лялька,
Як ти тут опинилася?
У цьому лігві розпусти
Й душевного непокою.
Невже твоя мати воліла,
Щоб донька потрапила
В руки безбожного колекціонера,
Віддала йому свою квітку,
Забувши про обітницю любому.
Яскраві кольори веселки
Підманули її на гріх, а їй
Все байдуже, вона у своєму
Квазіраю зі своїм паном.
Лялька танцює, набирає обертів,
Струнка, мов соломина,
Субтильна фігурка з очима
Безмежного щастя. Їй весело,
Довкола гамірно, усі її хочуть…
Однак ось вона оступається,
Й одним необережним піруетом
Понуро летить у безвість,
Розбиваючись там разом зі своїми
Примарними надіями.
Нікому більше не потрібна фарфорова
Лялька з очима повними горя…
24.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586908
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Не знаю хто рядки ці написав
можливо совість лихо чи любов
Та із ними я усе програв
і не знаю чи починати знов
Летять усі слова у забуття
все спить навколо тиша
Залишалась лиш хвилина нам життя
і полетить у безвісті душа
Сплив увесь наш час
в огні усе горить
Вже полум'я забрало й нас
та любов все більше в нім болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586880
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Ти лети, лети у небо
Лети туди, де хочеш ти
Лети туди, де нас немає
Де будемо ти і я іти
Іти окремими шляхами
Туди, де розійшлися ці стежки
Де зникли наші паралелі
На роздоріжжі, порізно пішли
Що доля скаже, я не знаю
Чи ще колись вона зведе
Чи направить нас на ту дорогу
Яка до зустрічі веде
Що буде дальше, не відомо
Та відпускаю я тебе
Ти лети, бо вільна ти
Лети в майбутнє
Слухай серце, шлях воно підкаже
Куди іти тобі у новому житті.
Лети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586810
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Поезія, авжеж - це почуття,
Поезія, мов грім, могутня сила.
Вона облагороджує життя,
Дає й тобі, й мені для злетів крила!
Поезія - гармонія душі,
Що прагне щирості й любові.
Коли немає що сказати - не пиши!
Бо не розчулиться вона у слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584978
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Серце більше не болить,
Лише в очах сухі сльози…
І не рятує небесна блакить -
У душі свої прогнози…
Не допомагає море музики,
Не можу дивитись на світ…
Давлять спогадів ґудзики,
Стискають як металевий дріт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586655
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Я подарую тобі мить кохання
Тонку стеблину сильних відчуттів
Жадану мить солодких відкриттів
Нестримне для обох, сердець єднання...
Звабливо-ніжний аромат двох тіл
Розбавить ніч відтінком прохолоди
Ми піддамось спокусі насолоди
І почуття візьме нас під приціл...
Торкання уст...гарячий подих в скроні
Легке тремтіння хвилями по шкірі
Покірливо в мовчанні і довірі
Себе я віддаю в твої долоні...
Сплетіння душ у неповторнім танці
Коли усі слова - пустії звуки
Коли у крила проростають руки
Коли ми за бажанням - ночі бранці...
Дурманні і солоні відчуття
Під місяцем повінчані весною
Ми згоримо запалені іскрою
Під ритм єдиного... серцебиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586651
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Після перегляду фільму "Ельза і Фред" http://www.kinopoisk.ru/film/108740/
Нам часу залишилось мало,
Спливають невпинно роки,
Раптово кохання спіткало,
Чи всупереч, чи завдяки...
Давно посивіло волосся,
І зморшки лягли на чоло,
Та в серці живе відголоссся
Кохання, що знов зацвіло...
Відчуємо ніжність в останнє,
І радість дарує життя,
Прекрасне останнє кохання,
До того, як йти в небуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580697
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 10.06.2015
Вона - дівчина з іншого життя,
Ламає всі до себе почуття.
Вона не така, як інші, вона така одна.
З думками залишаючить у вечері сама,
Вона хоче ласки і тепла.
І бути там, де нас нема,
Бо вона кішка, що гуляє у ночі сама,
З тобою хоче бути до темна.
Вона -вітер, що блукає у гіллі,
Вона - ангел у білому вбранні,
Що носить чорні крила на спині.
Приходить часто у ві сні
Та все співає ті сумні пісні.
Про те, як був ти і вже зник,
Про її останній божевільний крик,
Про тебе, вічність і про нас,
Про те, як плине швидко час.
І вже не спиниш хід подій,
І не повернеш, але ти мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586620
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2015
Любові слід знайду в твоїм волоссі,
У подиху, у доторку, в зітханні,
Чому ж то так на світі повелося,
Що жити ми не можем без кохання?
Безмежна ніжність у обіймах розіллється,
Солодким струмом в жилах потече,
Цілунок стогоном у серці обізветься,
Вогнем бажання в душу пропече.
В очах своє бажання я знайду ,
У постаті я пристрасть прочитаю,
В сплетінні рук загублюсь й пропаду,
Немов молитву прошепочу, що кохаю.
© Юрій Кульчак
18.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586590
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Твоя самотність – шльондра безнога.
Моя – старість убога,
Вдова тиха,
Де лихо
Чекає на тебе,
Зітри сліди неба
З очей.
Серед ночей
Знайди амулет.
Де ти, а де пістолет,
Де голова, а де гачок,
Де сни, а де люта безвихідь.
Я плюю на життєвий урок,
І на школу життя для кривих і сліпих.
Твоя самотність – шльондра пихата,
Моя – стара хата.
Без дверей,
Без шпалер і вікон,
Без необхідних людей,
Без необхідних калік.
Зате з задами
Пращурів,
Що смачно сплять
На продуктах реклами
Сліпих немовлят.
Твоя самотність – шльондра бездушна,
Моя – музика зворушлива.
Без гравців,
Без душі
Одноденних курців,
Без віршів
І поем,
Нагнися – дивися – Едем !
Він такий соромітний,
Без шкоди
Трощить вікна
Бомонда.
Твоя самотність – шльондра прекрасна,
Моя – зануда нещасна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586601
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Любове моя, чи ти знаєш,
Який тягар, коли кохаєш
Того, кому байдужий ти,
Хто спалює усі мости?
А ти, однаково, кохаєш.
Стражденний той, хто дійсно знає
Як нелюбов холодна крає
Необігріте серце й душу
І майже сподівання рушить,
Але ти віриш: покохає.
Лебідко моя, мрію маю,
Її в молитви огортаю,
Тепло із ніжністю відчути
Байдужості розбити пута.
А я, однаково, кохаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586604
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Ніжним теплом дихає ранок,
Ти на моєму плечі…
Промінь зимовий заглянув на ганок,
Змовкли нічні пугачі.
Віки зімкнуті, очі закриті,
Запах волосся п’янить,
Груди ще сонні, соком налиті,
Просяться зранку любить.
Сніг пролітає, білий, як вата,
А під вікном снігурі,
Ти ще мурличеш, я ж прагну кохати,
Промінь лоскоче в вікні…
Шкода, кохана, муркоту твого,
Та прокидатися час,
Танець кохання, жде часу свого -
Танго кохання, чи вальс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549994
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2015
Запах твого волосся душу мені лоскоче.
Залишся сьогодні зі мною.
Я так тужу за тобою.
Наповнилися слізьми очі.
Милий, не йди, будь ласка.
Без тебе холоне тіло.
Без тебе серце зомліло
Й розтанула знову казка.
Я так ненавиджу ранки:
Пусто і дуже тривожно.
Може, з тобою можна?
Хто я? Дружина? Коханка?
Все зруйнувалося раптом.
Я не чекала кари.
Бога благала ревно.
Він був байдужий, напевно.
Чи ще старатися варто?
Знаєш, мені так прикро.
Я не така, як мріяв.
В мене немає віри.
Господь не залишив решток.
(Більше не бачу стежки).
Нас, наче пил, розвіяв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473433
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 10.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2015
Ця ненависть твоя така сліпа...
І злість, твоя, не зовсім за адресою.
Та вразила найбільш твоя брехня,
Така смішна, вона рідня із втечею.
Ця ненависть твоя тебе ж зжере -
Випещуєш у серці звіра лютого.
Ти зупинись задумайся про те...
Чи запасися врешті решт протиотрутою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585628
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Вбивчий зрадницький постріл у незахищену спину…
Пекельний біль - скажений крик душі на волю рветься
І відмовляюсь вірити в цю безумовно ядучу істину.
Терпка гірка образа глибоко в серці причаїлася
тривожить розтерзану душу в пекучу дошкульну годину
Внутрішній голос волав з усіх сил “все забудеться”,
А серце боліло - щиміло жагуче щоранку
Руки опустилися, серце навіки зневірилося
І бездиханне тіло над прірвою- готове до старту вже спозаранку .
Ще мить і сліпуче з*явиться сяйво- і не хочу навіть помолитися
Зникнуть безслідно турботи в якусь безпросвітну шпаринку
Відлік часу пішов і стрілка годинника вперед стрімко мчиться
Щоб серце більше не боліло від підлого вчинку.
Закриваю повіки, роблю рішучий крок у темну гнітючу бездну
А в голові одна думка “Врятуй мене”, хоча я й жадаю спочинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578504
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 07.06.2015
НА КАВІ
«Плачу за каву». Що ж –
самодостатня,
Нормально, хоч хотів я пригостити
Ця кава, може, перша і остання
Не буду ж я про зустрічі просити
Ось вже і каву нашу допиваєм
Що буде далі, з нас ніхто не знає
………………………………….
«Самодостатня і плачу за каву»
Можливо, буде ще одна забава
Та, за яку платить якось не гоже
Хто зна чи буде, але, усе ж - може?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585833
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Соберусь в путешествие, беглая,
и возьму с собой самое важное…
Твое сердце взяла бы, наверное,
но оно не в наличии… каждая
безделушка и мелочь – как лезвие,
даже стены впитали твой запах,
один выход – питаться полезно и
уходить, не дождавшись завтра…
Удалить твой контакт, уничтожить
все 3000 маленьких писем.
Ну чего же ты медлишь, чего же?
Я так сильно привыкла зависеть
от тебя. Отклонить входящий?
Подтвердить. Я реву и пьянствую…
Забираю Пандоры ящик –
Все, что есть у меня постоянного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582660
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 07.06.2015
Тобі, невгамовному, і навпаки –
Тобі, мовчазному, тихому,
Із ким усі правила я залюбки
Забуду – десь там їх залишимо…
Тобі, із очима античних часів,
Й не з цього століття душею,
Із силою слова отих мудреців,
Яких ми читаєм. Своєю
Рукою надійно мене захищаєш,
Ти завжди тримай мене міцно!
Тобі, смішному, тобі, незвичайному,
Тобі, з яким хочу навічно,
Спасибі за те, що мене зустрів,
Тобі, такому безстрашному,
Тобі, капітану семи морів,
Тобі, єдиному справжньому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585821
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Чого ти плачеш? Ти ж сама все знала.
Нічого не буде. Не мрій.
Думаєш, доля лиха спіткала?
Просто смішно. Він ніколи і не був твій.
Відчувати тепло тіла.
Гріти руки у вогні.
Я знаю. Ти хотіла.
Це все буде. Але лише у сні.
Попри те, що ти скинула гордість
Його погляд не у тобі.
І не плач, не шукай самотність.
Падай у сніг, топися в вині.
Воля в кулак і все на замок.
Його, наче ніколи і не було.
На жаль, лише в горлі важкий комок.
Єдине, що спалити не вдалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585826
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Лучше мне не знать, что не нужно.
Лучше быть объятой твоей дружбой.
Лучше целовать в дыхании ночи…
Лучше если ты того же хочешь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585837
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
в каждой женщине и мужчине всё по базису
да по меткам точки линии под лекало...
эту линию веди тоньше - тоньше волоса
хной иранской
я стану твоей ладонью
я буду тебя касаться
красками жёлтым воском
нитью медовым букетом
цветом акаций под солнцем
прищурюсь твоими глазами
и упаду на донце телом и лепестками
лодочкой листика летом
тёплым я стану твоими губами
сахарными и солью
в пище твоей мостами пройдусь
цветком каприфолью
я стану твоими ноздрями
наслаждаться
совсем недолго..
пока ты рисуешь эту линию
тоньше
тоньше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585669
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2015
Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
І тіло зігрію.
Дай мені крила, і я в вись піднімуся,
І в небі помрію.
Я вітер впіймаю, злечу наче сонце,
Над гори ся здійму.
Зірками – дощами порушу твій спокій,
Упаду, обіму.
Впаду, притулюся у ніжність огорну
Тебе моя мила.
І буду любити таку неозорну,
Допоки є сила.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582613
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 06.06.2015
Скажи мне, милый друг, как жить
С душой, разорваной на части.
Когда не в силах ты забыть
Те сладкие моменты счастья.
Скажи мне, как теперь летать
Свои навек обжогши крылья,
Как падать так, чтобы вставать
С дороги не сбиваясь пыльной.
Как научиться видеть свет
В кромешной тьме, а не в тоннеле.
Отчаяния свести на нет
И клятвам всем остаться верным.
Скажи, как правильно мне жить,
В моменты трудного ненастья
Не разучиться как любить
С душой, разорваной на части?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585766
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Простертым в темноте, не виден белый свет,
Безудержности грех отмолят, не робея...
Отдать или забрать?..По кругу лотерея,
Простертым в темноте - ночной абонемент...
Простертым в темноте покровы не нужны.
Усладою рассвет, в который раз разбудят,
Жемчужных капель путь, так сладостен и труден,
Простертым в темноте - вулкан...клинок - ножны...
Простертым в темноте, пока закрыта дверь,
Слиянье души льют, в узорах лунных кружев.
Полыни сладкой хмель, расплатою заслужен...
Простертым в темноте - лишь видимость потерь...
06.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585763
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
уж осени черта, прохладно утро.
я в осень не вернусь, меня не ждите.
я соберу остатки перламутра.
и вылажу из них "люблю тебя!" графитти...
пусть в городе сентябрь - на сердце весны,
пусть в городе дожди - любовь согреет...
мы мантию любви с тобой наденем.
и вдоль по лужам, собирая звезды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582691
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 06.06.2015
Я знаю ти живеш
у моєму серці
і
ніколи не підеш
з нього
Бо ж там тебе закрив
я на ключ
і
навіки загубив
його
Усе життя чекав
лиш тебе
але
зустрівши, я програв
свій шанс
І осінь знов прийде
як тоді
але
прийшовши, не знайде
вже нас
Чому я не знайшов
необхідних слів
коли
востаннє підійшов
і обійняв
Розтаяв у пітьмі
тихим шепотом
коли
сказала своє "ні"
пропав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585200
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Пусть гремят небеса
И грохочет в груди —
Завяжи мне глаза
Да на луг отведи,
Положи на траву,
Разорви сарафан...
Это сон наяву,
Этот воздух — дурман!
Облака не плывут,
Не шумят колоски —
Мысли голову рвут,
Распирая виски.
От восторга кричу,
До утра не усну —
Я с тобою хочу
Окунуться в весну!
• 16.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581703
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 02.06.2015
У ліжку, на морі,
В скорботі сумною,
У щасті і горі —
Будь поряд зі мною!
• 28.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584231
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 02.06.2015
Не бойся всплакнуть,
Коль грустно до слёз
И нежную грудь
Боль режет на части.
Любовь не вернуть
Букетиком роз:
Окончился путь
Неистовой страсти...
• 02.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584953
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Как готически смотрит небо ...
Кружева кружева кружева
Лунный призрак его бы мне бы ...
Только в споре я - не права
Я пьяна безобразно красива
Соблазнила акаций район
Мне война эта в горле застыла
На лампасах и чёрт и омон
Красной ленточкой визг сигналят
В лимузине вино и лёд
Этой улочкой загурманят
Шуршит зелень кто не возьмёт
По готически в чёрном фраке
Опускается господин
В день умчались бои и драки
Кружева.. Не мои.. Не мои..
Веки шёлковы губы маки
Кисти бархатцы плен этот взгляд
Мир у ног моих я королева
Только муж вот никак не рад((
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584894
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Н А Д І Я
Розчарування в тобі я не маю.
Тобі в душі прощаю за все.
Виню себе - за, що не знаю.
Напевно за наївність свою.
Я жив надією, що зустріну і побачу знову тебе.
І вернеться на круги свої все.
Тебе, побачивши, надія розгубилась.
Хоча в душі - надія збереглась.
На те вона і є надія, що душа на щось надіється.
Віра, що дуже сильно віриться,
Любов, на те, що любить,
А віра, надія, любов - разом голублять.
26.04.2015 р.
А. Рогуля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584398
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Я не буду боротись за твою прихильність.
І не співатиме серце од.
навіки́ зберігатиме пильність,
хоч душа точно знає: ти мій сефірот.
І освідчуватись більш не буду,
ще й писати сумних віршів.
В моїм серці ти завжди чудо,
і бентежниця дивоснів.
Не моя і ніколи не будеш.
Ти мов з раю, з едемських владінь.
В палкім серці ти завжди чудо,
ніби пролісок в провесінь.
Не моя. З цим давно вже змирився.
Світ належить тобі: він бо сам розказав.
Ех, якби ж вчасно то я зупинився...
Бо в тенетах кохання навіки пропав.
Моє серце завжди спокійне:
і радіє, й сумує колись.
Але ти, незбагненна мріє,
його ма́ниш в космічну вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538655
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 30.05.2015
Может, дождик тому стал причиной,
Надоела, быть может, игра.
Просто так не уходят мужчины,
Что клялись у любви лишь вчера.
Пусть сирень отцвела, ну и что же.
Не дурманит акации цвет.
Только ты и сейчас всех дороже
Тех, кто были... Тебя лучше нет.
За окошком жасмин белоснежный.
Он напомнит несмело о том,
Как со мной ты когда-то был нежен...
Где ошибка, что стала кнутом?
Дождь несмело стучит всё по крыше.
И ручьи потекли по стеклу.
Но, как прежде, я голос твой слышу.
И волненье никак не уйму.
Далеко где-то гром громыхает.
И погода не та, что вчера.
Пусть природа теперь отдыхает.
Чуть остыла с дождём и жара.
Будут новые встречи, морозы.
И придут, как всегда, холода.
Почему же ты мне всех дороже?
И зачем ты ушёл навсегда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584350
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015
Я ще не хочу відпускати.
Надію марево пряде.
Ще хочу трішки почекати.
А може, біль отой мине?
Любов'ю знов наповнить груди.
Від щастя серце защемить.
Ми ж нечужі з тобою люди.
Твоя байдужість так болить.
Як ти пішов, годинник зупинився.
Я все в минулому живу.
Приходить ніч, знов ти наснився.
З любові, чар-вінок плету.
З твоїх долонь кохання випиваю,
Хмелію, наче від вина.
Я знов твоя... я так тебе кохаю!
Ти мою душу випалив до тла.
Забрав мій спокій. Де взять сили?
Без тебе - пташка без крила.
Як ти без мене? Ти щасливий?
Бо доля в нас на двох одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583774
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 29.05.2015
Без тебя я не живу, а просто маюсь,
Дни проходят мимо, не оставив след,
Из хандры глубокой вылезти стараюсь
В мир, где ты…, где солнце…,
где любовь…, где свет…
И когда Судьба нам дарит встречи,
Я с тобой, как будто в первый раз.
Теплые ладони – мне на плечи,
Нежный взгляд таких любимых глаз.
Как же долго я тебя везде искала,
Сколько лет тебя тайком ждала,
Лишь сейчас, с тобой,
такой счастливой стала,
Что мечтать об этом раньше не могла.
Нынче тебя рядом нет со мною,
Только долгою разлуке той не быть.
Завтра дверь тебе навстречу я открою,
Чтобы жить, смеяться, верить и любить!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584119
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
И снова дождь, весна…не лето
Мне капли птицами в окно
Стучат, знакомым мне сюжетом.
Лишь небо в тучах, но светло.
Да ветер злой листву взъерошил,
Тихонько взвоет в подворотне.
Меня сегодня он тревожит
Толкаться в спину впрямь негоже.
Трава промокла на тропинках,
Среди деревьев затаясь.
Косые струи, словно нити
Плетут холодную виязь.
А ветер, загулял не в шутку,
Бросаясь горстями воды.
Не умолкает на минутку,
Смывает прошлые следы.
Следы среди асфальтной пыли,
Следы забытых старых ран.
Следы ошибок, что творили
И не замел зимой буран.
-----------------------
И лишь двоим, не виден дождь,
Злой ветер, только лишь проказник
Средь мокрых луж забыта дрожь
У них, двоих, сегодня праздник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584084
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Забытая, ликуй - к твоим ногам - весь мир,
Благоволенья дар прими же благосклонно.
Истоптанной душе, остатки тех порфир,
Небесной манны - хлябь, воистину, знамёна...
Забытая, ликуй, звучат стенанья лир.
Не воскрешая грусть, зловещих воплощений,
Горит в свечах алтарь, богоугодный клир,
Осанну сладко льет, во славу всепрощений.
Умытая слезой, страх теплится чуток,
Украдкой боль тая, я внемлю начертанью
И верую опять, мне нужен Твой урок.
Но под ноги, прости не упаду, не жди,
А если завтра вновь у памяти - попранье, -
К твоим ногам - венок, моим следам - дожди...
24.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584092
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Нестримна лють, чи спалах нетерпіння.
Невже над силу, побороти хіть?..
Не вирване до потягу коріння,
Зустрілись очі...просто...мимохіть...
І запалало...стугонить, ламає,
Викручує та трощить розум вщент,
Душа до страти рветься та волає,
Гримить щосили, падає дощем...
Заборонити?.. спробуй...за відвагу -
В святі одразу?..в дурні вже пошивсь.
До ніг твоїх - душі моєї стяги,
Не візьмеш...але ж хочеш?..то ж лишись...
Нестримна лють?.. палаючи багаттям,
Неначе смолоскипи - ніч, як день,
Хвала - луною, чи гучне прокляття?
Бажаюча та бажана...мішень...
23.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583564
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Розкорковуй мене повільно,
Щоб не було багато шуму,
Щоб в руках твоїх сильних-сильних,
Я, немов у воді, тонула.
Мов шампанське буду сьогодні,
Випущу з себе м'яку піну.
Ти на мене такий голодний...
Розкорковуй мене повільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584083
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Яким ти дивом сповнена, людино,
Що світ цей бачиш в різних кольорах?
Що намалюєш з образа картину,
Передаси її всю у тонах.
А ніжність і любов наповнені красою
І фарбами природи так насичені вони:
Вогонь - яскравим світлом,
А вода - прозорою росою
На всі часи: і миру, спокою, й війни.
Природа все сама створила,
А ти несеш у душу кожного із нас
Цей Храм Краси, де образи й світила -
Над ними непідвладний навіть час.
Так точно вимальовуєш ти сонця подих,
Зірок народженість у всіх тонах....
На Гору Всесвіту ти образами сходиш,
А в смертних просто сльози на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169936
дата надходження 04.02.2010
дата закладки 28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2015
Доторкнусь на відстані рукою.
Чи відчуєш ти її тепло?
Ще пройдусь ходою я легкою.
Дві сльозинки упадуть на скло.
Доторкнусь душі я ніжним словом,
Але тільки пошепки, в тишІ́́́.
Може, ти почуєш випадково
Знай, що вони йтимуть від душі.
Доторкнуся спраглими вустами
До твоєї теплої щоки.
Часто так буває поміж нами.
Дозволяють лише це зірки.
А коли на землю ніч загляне,
Подивлюся на Чумацький Шлях...
І на серці любо-любо стане...
Ти про це узнаєш у віршах...
Знаю, й ти думками біля мене.
І здаля я чую серця стук...
Тільки знай: молитимусь за тебе...
Бережи надію, не впусти із рук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581833
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Ну что слова? Не столько мысли,
Они - чтоб чувства передать:
Любить чтоб, радоваться жизни,
Чтоб ненавидить, иль страдать.
Мысль - это связь субстанций разных:
Да, можно и слова связать,
Есть мысли в формулах, в картинах
И музыке есть что сказать.
Но лишь из слов язык наш возникает,
Что чувства с мыслями соединяет,
Людей в народы превращает,
Нас из природы выделяет.
13 /2/ 2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583823
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Щоб спалити зайвi кiлограми...
Валентина Малая
( поради для чоловіків)
Щоб спалити зайві кілограми,
Слухайте,рідненькі,Маму,
Про режим не забувайте,
Про свою фігуру дбайте!
Розпочну я попорядку:
Вранці робимо зарядку!
На сніданок- фрукти,фреші!
сок,салат, а потім- гейшу...
І так тричі за весь день,
Запевняю,навіть пень,
Потрудившись,швидко схудне,
Раціон робіть не "трудний".
Ввечорі п'ємо кефір,
І включай про спорт ефір!
Крутим гарно халахуб,
На вечерю---стули губи!
Це РЕЖИМ, а не дієта!
І при чому тут котлети?
Ну,а далі- чистим мізки!
Не підходь 100 раз до миски!
Уникай переїдання,
борошняного змагання...-
Схуднеш швидко від такого.
Зовсім правила простого.
Поспілкуйся із природой,
Станеш красенем.Народ же
Як побаче- не заплаче,
Скажуть :"Гляньте, іде мачо!"
Друзів всіх своїх здивуєш,
Як таким став - покепкуєш...
Хто захоче взнать рекламу-
Посилай ...до тої Мами,
Що усі рецепти знає,
Весь люд грамоти навчає.
Робить все це безкоштовно,
Щиросердно і змістовно.
Все,що я отут пишу,
це не просто так -"шу-шу"
Все оце запам'ятай,
ПРО СВОЄ ЗДОРОВ'Я ДБАЙ!!!
© Copyright: 08.04.2012 12:27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583831
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
"Закрой за мной дверь -
Я ухожу..."
(В. Цой)
Не могу я к тебе достучаться,
Докричаться,видать,не судьба...
Извини,я не буду стреляться -
Только в тире уместна стрельба.
Просто молча уйду,не прощаясь.
Пусть согнет меня время в дугу -
Как с тобой, без тебя жить не знаю.
Позабыть тебя? Нет... не смогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583848
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Збитий туркотом, вітром-маревом,
Шляхом стоптаним, тільки - в росі сліз,
Йшов аби куди, як то вжарений,
Чи кілком попав хто, у груди-між.
Погляд стомлено болем вражений,
Та в думках, лише той, пустельний свист,
А приходив, надій споряджений,
У нагоді, думав, життєвий хист.
Та куди там, подій-серпанками
Змалював чужий і зловтішний час,
Марно жити, лиш сподіванками,
Щоб вогонь жаги наперед не згас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583850
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Надворі вже зріла й чудова весна,
Десь чути п'янќі пахощі конвалій,
В душі моїй лунає істина одна:
Моє життя, мов територія баталій.
Артерія життя над прірвою лягла,
Колючим терням заросли стежини,
Нелегкою дорогою я йшла,
Аби відстояти звання людини.
За вікном догоряє полум'я весни,
Повсюди чутно аромат магнолій,
Приходять навіть в кольорові сни
Безмовні дні життя мого агоній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583851
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Навіть щаслива людина хоч іноді плаче,
Навіть здорове серце так боляче ниє.
Хороброму та́кож робиться раптом лячно
І навіть холодний «ко́вдровим» словом гріє…
Ситий «по горло» дізнається з часом про голод,
«Найрозумніший» не буде свідомим у всьому,
Гірчитиме з часом, колись такий добрий, солод,
Бадьорий і сильний теж пам’ятає про втому.
Не можна побачити день, не знавши про тіні,
Нам жить один раз! Не варто лиш сонця шукати.
Будь-які миті: усмі́шки чи сльози – безцінні!
Просто щастя тримай, а погане навчись відпускати.
12.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580703
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Навчися стояти тоді, коли хочеш неспинно бігти
Подалі за світ, тамуючи в серці образу.
Так важко зібрати себе, мов пазли, по крихті,
Коли до всього навколо відчуваєш бурхливу відразу.
Я готова завжди зцілювати смертельну рану,
Зарядити життям, надихати на нові перемоги,
Тільки б чути щоранку: «Як спала, кохана?»
Тільки б чути твій голос привітний з порогу.
Людина, мов камінь, карбується зі спробою кожною,
Не переймайся, якщо не виходить одразу.
Ти знаєш, мій рідний, ми все з тобою зможемо,
Але при умові, що РАЗОМ.
26.05.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583847
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2015
Черные мысли-я исчезаю
Они меня жрут,они поглощают
Они как голодные волки играют
Мясом добычи,я умираю...
Черные мысли рвут вены под кожей
Пока выгляжу хорошо,но все же
Синяки под глазами,волосы выпадают
Кровотечение внутри,я засыпаю...
Черные мысли разумом овладели
Мимо проходят дни и недели
Жизнь пролетает,а я погибаю
Слабею все больше,они уничтожают
Черные мысли мрачнее тучи
Невыносимая боль ставится жгучей
Тело мое бледнеет,немеет
Надеется,что все же болеет..
Черные мысли,внутри меня буря
Взрыв вулкана,цунами и в весок пуля
Жизнь меня покидает,заставляет умолкнуть
Мои жертвы напрасны,без смысла,без толку
Черные мысли разорвали мне кожу
Ни один доктор теперь не поможет
Они проглотили всю меня,даже душу
Сегодняшней ночью вырвавшись наружу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584055
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Разлуку ты выбрал сам.
Долго так разгадывала!
С неверного ракурса
Я тебя разглядывала.
Хотелось бы все забыть,
Написать доверенность,
Чтоб это ты смог хранить,
Как в себе уверенность.
Ушедшие под откос
Мысли все немыслимые,
Как будто бы не всерьез,
Все же меня выследили
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584041
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
катаСТРОФИчески
Мне тебя не хватает катастрофически
Но расстояния между нами астрономически
Любовь факт доказан исторически
Но моя любовь осталась риторически
Не относись ко мне так скептически
Моё состояние стало критически
Наш роман так драматически
Что сердце бьется статически
Так долго я мечтал о любви заветной
А она увы взяла стала безответной
Но кто виноват кто за всё ответит
Что моя любовь мне не светит
Кому ето нужно кому ето надо
Чтобы мы никогда не были рядом
Кто придумал ети игры без правил
Если бы я мог я всё бы исправил
Наше счастье как хрупкое стекло
А моё время давно уж истекло
Не дано мне что-то изменить
Оборвалась между нами нить
И теперь всё ето значит
Что одному из нас плохо и он плачет
Я молюсь но Бог меня не слышит
А она ко мне всё так-же ровно дышит
Но за што мне ето наказание
А может ето просто испытание
Проверка наших чувств и любви
Что не говорите не знаю я увы
Лучше дайте мне совет
Или если можете ответ
На мой риторический вопрос
Для чего тогда родился я и рос
Если б знала ты как тебя мне не хватает
Но моя надежда с каждым днем тает
Я пытаюсь тебе сказать я тебя уверяю
Что с каждым днем я тебя теряю
Но ты не слышишь мой голос
А я так устал от серых полос
Я так хочу хоть чуть-чуть Beeline
Мне надоела любовь в online
Я хочу чтобы наша любовь и чувства
Были достойны высшего искусства
Чтобы о ней говорили все без усталости
А не была предметом скупой жалости
Мне тебя надо мне тебя мало
Но ты уже свое слово сказала
И пусть оно мне не нравится очень
Ясно одно мне ты быть со мной не хочешь
Автор: Михаил Стан, Россия, МО, г. Истра, д. Кострово, "Белые Росы", 27 сентября 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583840
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2015
(за мотивами)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583978
Поети часто пишуть твори про вогонь,
Інтимність душ, палке тепло долонь,
І про фужер вина ігристого,
Як антураж кохання урочистого.
В одних життя вирує, як гірський вулкан -
Кохання і страждання, як дурман.
Для інших – вигадка й фантазії
Замінюють реальність та оказії.
Але всі вірять, що кохання є,
В одних - реальне, в інших - неземне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584060
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Мовчить душа,мовчить неначе камінь,
Хтось ніби в зашморг затиснув її,
Німим став голос,глухота натомість,
А колись лився щебет солов’їв.
По світу ходить і не зронить слова,
Душа шукає в темряві зірок.
Як легко загубити,та нескоро
Знайдеш ,коли лишивсь останній крок…..
25.05.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583814
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015
1
Промок до серця і до нитки.
Знов ллється пісня дощежнив.
То дощевир цей вірш вам виткав.
Дощелавина з небонив.
Промок до серця і до нитки.
Душевну спрагу втамував.
Цей вірш – немов дощу візитка
налита полум’ям в слова.
2
Я промок до кісток. Мов осінній листок
впав із дерева буднів у море
зливосонця живого, що наче місток
у небесні архангелів гори.
Я промок до кісток і промок до думок.
Мені манною дощ цей здається.
Він неначе останньої мрії ковток
віршеструнно торкається серця.
Поезія тУт: © ОЛЕКСАНДР БУКАТЮК
Франківськ — столиця "ПОЕТКВАРТАЛу"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583805
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 27.05.2015
А я смотрю в твои глаза,
Как в первый раз,как в омут грёз,
И вижу в них, что чистота,
Заплакать может сотней слёз.
Так улыбнись и подари,
Нам счастье цвета радуг разных,
В кулак свой храбрость собери,
Пройди с улыбкой между жадных.
Будь светом,солнцем над Землею,
Заставь вокруг всех воспылать,
И не о чем не пожалею,
Когда я буду догорать.
Дари всем радость,мир чудесен,
И непрерывен возглас твой,
И побеждай,ведь ты прекрасен,
Побудь же для меня весной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583715
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Цвет акаций... Как сладок он
В расставания час печали...
Как дурман, как последний сон,
Мы с тобою его вдыхали...
Это жизнь. И ее зигзаг
Не приводит порой к удаче.
Сделан вместе последний шаг.
Он продуман. Нельзя иначе.
Запах грусти... Порой ночной
Ты в иной, колдовской, зовущий
Город снов, словно в мир иной,
Улетишь, чтобы жить грядущим.
Опустеют аллеи сна,
В память сердца запавши где-то,
И утерянная весна
В лето канет... Как камень... В Лету.
На прощание оглянись.
Может, в прошлом забыла что-то?
Это жизнь. Это просто жизнь.
Что-то будет... За поворотом.
Да еще... Правда, не всерьез...
Ты оставила по ошибке
Свой аквариум, полный слез,
С золотой одинокой рыбкой...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115052610177
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583803
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Я в памяти ищу...
Я в памяти ищу затёртый уголок
Иль щель ищу... Вон где-то дуновенье...
На купол вечности я отшвырну венок
Ненужных мыслей и идей сплетенье.
Как сладко юным радостным умом
Опять вгрызаться в вечные проблемы,
И оставляя их на вечное потом,
Когда мы наконец-то повзрослеем.
Разбитые на мелкие куски
Уносятся непрожитые будни.
Не надо волноваться, подожди:
Теперь одни с тобой мы вечно будем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583598
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Все стихи – проталина, не боле,
в изнурённом теле и душе.
И попытка к бегству… не от боли,
от того, что не болит уже.
От того, что позже отслоилось -
как туман над жидетью земли.
От того, что бесконечно снилось -
наважденьем канувшей любви.
От того, что слезло, как личина -
с пяти чувств, как кожа со змеи,
став шестому вескою причиной
плоть и дух внезапно обрести.
Я пишу, а ты… взапой читаешь,
ритм стиха смакуя, как вино,
удивляясь – ну откуда знает
автор то, что кануло давно.
Все стихи – лишь робкая попытка
всё забыть, изжечь в душе, изжить.
Если б знала ты – какая пытка
из шести,
одним лишь чувством жить.
© Copyright: Леонид Валериевич Жмурко, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583597
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Мы шли по июньскому раскаленному,
Хотя к вечеру слегка охлажденному
Тротуару.
Давно прощупанному и исхоженному. Мы шли парой.
Мы что-то пели. Ты помнишь? Мы действительно что-то пели.
А фонограммой служили звуки ночного города.
Декорацией – окна, фары и фонари.
Играли нотами (как умели).
И ты кричал: «звезда снова падает», мол: «смотри, смотри!»
И я сразу входила в роль и, щурясь, загадывала желание.
А ты в это время искал мое имя среди витрин.
Я тебе говорила, что сказочник – твое призвание,
Ты улыбался загадочно, повторяя, что город прекрасен тем,
Что он так старин.
И, как Маленький принц, говорил, что у каждого свои есть звезды.
Только, главное, всматриваться, и тогда, безусловно, найдешь свою.
И заблестит над тобой, рано ли, поздно…
«Ты знаешь, кажется, я нашла» – говорю. И на тебя смотрю.
Ну, и дальше было иногда и без слов.
Мы ценили молчание, знали, что нужно так.
Оставались детьми.
Не говорили о ценах, политике, о наружном.
Не искали друг в друге ошибок.
И от холода спасались простым: «обними!»
Иногда, перескакивая с темы на тему,
Находили друг в друге что-то до боли свое.
Озадаченно рылись в сети, чтобы обязательно вспомнить забытое…
Хотя, конечно, совсем не важное.
Что-то вроде: «ну, кто же это поет!?»
И ты, с таким умным видом потом, перечитывал мои строки.
И цитировал мне меня же,
Напоминая как-бы о неких взглядах на жизнь.
Умудрялись в городе ночью найти пару конских упряжек.
И днем высылали друг другу смазанные фото, с подписью:
«Только держись!:)»
Я забывала с тобою о сложностях, о печали, вечной жизненной гонке.
Все замирало вокруг: звонки, голоса, назойливый стук каблуков.
Мне было будто минус пятнадцать. Летала, бегала, улыбалась, краснела.
Будто девчонка.
Все это было. Среди снов, надеюсь, пророческих… и этих томных «недостихов».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583594
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Так, я сама прийшла до тебе.
Та й як могла я не прийти?
Мій стогін - він сягав до неба
Й котились сльози самоти.
Якби не бачити ніколи
Тебе й твоїх лукавих уст!
Якби забути всі уколи.
Що линули з рожевих уст!
Та ні, це просто неможливо,
Хоч може й зветься це любов,
У нас з тобою лиш хвилина
Для насмішок, які тривожать кров.
Не часто я тебе стрічаю,
Лиш спогадами я живу,
І інших я не помічаю
Й без тебе вечорами гину.
Ти посміхаєшся, як завжди,
Хоч не відштовхуєш від себе.
Можливо, ти й не знаєш правди,
Бо я сама прийшла до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583588
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2015
Когда твоя рука с моей
Пытались строки выводить,
Я думала уже тогда:
Ещё один, с которым мне не быть.
Когда встречаясь взглядом,
Ты мимо проходил.
Я улыбаясь про себя шептала:
"О как же мил!"
Дни, по которым мы не скорбим
Запишу в дневник.
Ещё один мной не любим,
Моей души несчастный пленник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583589
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
І не мій і не чужий, розвіяв вітер те буття
Пройшло життя , це наш порок, куди немає вороття,
І Чий той спомин, разючий крик, чия була ота мара,
Чи просто вихор почуттів скрутив усе в пусті слова.
Така як ти…. така як я, та ні …. нема, уже нема,
До тями зрідка лиш приходжу я, лунає скрипки час той вороття
Полишу те чого нема, це лиш мара, що в пам'яті жива,
Це лиш мара, а пам'ять - те чого нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583554
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Я нынче строю замок из песка,
Самозабвенно управляя миром.
И воспеваю собственную лиру,
Паря мечтами где-то в облаках.
Я упиваюсь солнечным теплом
Среди цветов и трав благоуханных.
И отдаюсь на волю чувств спонтанных,
Всю трезвость мыслей сбросив на потом.
25 05 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583575
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Нам залишились лиш слова -слова і сотня кілометрів...
Кричить : „Люблю!” моя душа...
А у ночі у тиші мертвій...тебе зімною тут нема....
Я так хотіла б, ні, бажала б в твоїх обіймах потонути.
І лиш Бог один те знає, як я хочу з тобою бути...
Та ти далеко, так далеко, а я чомусь люблю тебе...
Із твого краю летять лелеки – вони хоч втішать тут мене...
Я б так хотіла доторкнутись долоню до твого лиця...
Я б так хотіла зазирнути у твої очі і сказать : „Це я...”
Та ні, мабуть, так не судилось відчути ніжність губ твоїх,
Хоча би раз тобі всміхнутись й закрити очі повні сліз...
Та ні, мабуть , так не судилось тобі подарувать себе –
Ти не відчуєш , любий, милий, як я люблю – люблю тебе!
І ласку свою, що так бажаю тобі віддать, я не віддам.
Ти тільки знай- тебе кохаю.... хоч ти далеко, ти десь там...
Smeri4ka
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583582
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2015
Я не люблю тебе сьогодні,
І вчора теж, повір...я не любила, -
Торкнулась спалаху...несила,
Дістати дна у місячній безодні.
Я не люблю...не рву щомиті,
Листи написані - жаги відлуння.
Не згадую, що десь у світі,
Ти є...омріяний - загасне втуні...
Я не люблю , не помічаю,
Бо так болить, розірване прокляттям,
У грудях щось...лиш відчуваю,
Оті пекельні вогняні сум"яття...
Я не люблю...зізнатись мушу,
Коли не візьмеш, краще серце вирви, -
Мою палку, смиренну душу...
З гори уламком кину... просто в прірву.
Я не люблю...і ти не любиш.
Благаю нишком, чарівницю - долю,-
Якщо ключі,сховавши, згубиш,
Довіку буду вдячна тій неволі...
24.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583293
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Забытой флейты звук роняют небеса,
Уроненных слов меч, безмолвен и печален.
К ногам стремительно, стрела или гроза -
Разнузданный Амур... со смертью не венчали.
Забытой флейты стон, ликует одержим,
Но сердце укротил... раздето и распято,
На цыпочках опять вокруг шеста кружит,
А может посох взяв, стать ангелом крылатым?..
И мудрости взаймы, на час или на год.
Глупея не по дням, и в клочья, разрывая,
Мы все, что говорим, сплетем наоборот.
Раз огненный тайфун настиг - испепелил,
Но разорвав узлы и кровью истекая,
Забытой флейты звук, вновь ищем до могил...
24.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583429
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Не загороджу тобі путь.
Не стисну обручем легені.
Живи без мене як-небудь,
Лиш не тримай образ у жмені.
А я молитимусь здаля,
Щоб вітер ніс твої вітрила,
Щоби твого життя зоря
Сто літ і виразно світила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582877
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Все, що навколо діється – омана,
неначе це навіяне мені.
Ховається минуле за туманом
і іскрами горять окремі дні.
Їх небагато. Але я не бідний.
Є ще оази, де квітує рай,
і ніжний силует, і край мій рідний,
і козаки, що їдуть за Дунай.
І особисті, й спільні перемоги,
і ангелом обіцяна земля,
і биті у омріяне дороги,
і та стежина перша у поля.
Тумани опускаються на ниви.
Лягає спати сонечко ясне.
Я залишаюсь там, де був щасливий,
і наче це рятує ще мене.
Все, що навколо діється – омана,
яка оповиває, наче сон:
і тьохкає брехнею мікрофон,
і у ефірі більшає дурману,
і оп’янілі зеки-отамани
ще слухають, що хрюкає Кобзон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582852
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Не идеал я -сознаю.
В устах жены- я пречудесен.
Ну как не воспевать жену мою
В мелодиях красивых песен?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582850
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Описать тебя,рифмуя,
Нужных слов не нахожу.
Коль просты слова возьму я -
Ничего не расскажу.
Ты настолько распрекрасна,
Что мои слова просты
Блекнут,меркнут,вовсе гаснут
От слепящей красоты.
Ты была всегда прелестной.
Образ твой,как не земной.
Чудной ты была невестой,
Стала чудною женой.
От любви,хмелея,страстной
На всю жизнь я стал хмельной.
Счастлив я!О,как прекрасно
Жить с любимою женой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582851
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Гієна слизького стра́ху, тваринного відчаю
тихо повзе по змокрілій холодній спи́ні.
Ніякий приборкувач (навіть з числа досвідчених!),
ніхто(!) – окрім тебе самого – її не зупинить.
Щоразу вона демонструє вповільнені кадри
безглуздої гонки життя твого. Зараз нахлине.
Сльо́зи пускаєш у бій бойовими ескадрами!
Сльо́зи – це зброя. Та що, коли ворог – пухлина?..
Пухлина в тобі причаїлася, дихає звіром.
То змієм сичить, а то квакає, ніби ропуха.
«Пухлино, давай стрілки наших годинників звіримо?»
А сам собі: «Ліпше сконала б скоріш, ніж розпухла!»
Та часом лиш вирок пришпорює гонщика: «Онко...»
І тільки хвороба(!) сприймається, як наказ.
Зненацька змінилося, скривлене в масовій гонці,
обличчя, притрушене пилом, у юнака:
– Це вирок? А де ж прокурор? Хто ж назвався суддею?
– Ти сам. Помовчи... Хоч бунтують в тобі адвокати...
Господь – викладач, ти – бурсак. Врешті, всі ми – спудеі.
Хвороба – розмова із богом. І варто звикати
шукати загублені лекціі в зошитах пам’яті
(оцінка за пару – твоя особиста запара),
а ще... в діалогах душі бути щирим, не спамити,
себе не неволити – досить тварин в зоопарках!
Сонце твоїх чистих помислів – міра здоров’я, –
може єдине(!) побитися з вітром змін. І...
Мир... – Він прийде за умов, коли душу боронять
світлі думки, що пройшли через зарозумілість.
Боротися! Ще раз боротися! Знову боротися!
Стержнем життя проростає в тобі боротьба!
Так – боротьба проростає в тобі, як в утробі матері – лотоси,
щирістю, киснем любові, тепла б’ється грудний барабан.
У битві з думками, що дмуть, як вітри, негативом,
міцніють зірки́ твого духу, стають яскравішими.
І твій барабан б’ється в щасті скоріше – я́к би туди не гатили,
і хто би на радість твою якір смутку не вішав.
Стануть і міцно візьмуться за руки мир, боротьба і сонце!
Гармонія духу – стійка́ запорука успіху і вдосконалення.
Якось проснешся – і зрозумієш, що доти триватиме сон цей,
доки свій мозок дурницями перериваєш, мов землю каналами.
Люди хворобам покірно вкорятися звикли.
Однак, нащо падати духом, а тілом – вмирати?...
Бо ж раптом прийде розуміння: хвороба – не вирок, а виклик!
Тим паче, невдовзі з’ясують: пухлина – не ракова.
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582836
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Так сладко спится по утрам...
И снятся... эти строчки.
Но, просыпаться мне пора!
И на работу, впрочем...
Ещё успею я сказать,
какой ты... самый лучший,
чудесный мой, родной! Опять
ведь подходящий случай.
Подходят утра все для... Да,
чтоб снова признаваться,
что сердце раз и навсегда
тобой звучит, а пальцы...
выводят имя на стекле,
и на столе, и снова...
ещё нежней, ещё теплей -
единственное слово,
что не остынет, не пройдёт,
и сладкий сон наполнит,
и новый день, и... целый год,
всю жизнь мою... И способ
сказать об этом очень прост -
доверить светлым рифмам,
делить на... сотни длинных строк,
коротких - что любимый,
что самый лучший ты, опять
я повторюсь об этом.
И... лишь тобой хочу встречать
я все свои рассветы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582845
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Цвіт вишні облетів — і стало якось сумно,
Неначе білий сніг лежить вже на землі.
І якось холодно, і якось нерозумно
Веду себе дитиною у ці останні дні.
Прийди до мене тихою весняною годиною
Погляну тобі в очі й відразу я засну.
Згорнусь малим клубочком, побуду хоч дитиною
Самій вже якось холодно дивитись на весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582846
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Коли не знаєш із чого почати,
То прийди до своєї рідної хати.
Тільки там можна себе відшукати,
Залишити біль, забути про втрати.
Тут поруч дитинство ще досі живе:
Щавель розлігся собі на травичку,
Ромашкове поле як завжди цвіте,
Прилітати й хрущі мають за звичку.
Ти черствійсь свою загуби у природі,
Віддай хвилювання мандруючим хвилям.
Твій край не раз тобі стане в пригоді,
Піди назустріч неподоланим милям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580416
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Вибрала не того, заради кого варто жити.
"Померла" не заради того, заради кого варто було "померти".
Не вміла "торгувати" своїми багаторічними переконаннями та принципами.
Надію, яку пронесла крізь роки розміняла за одну секунду. А ця секунда стала водночас і великим щастям, і важким тягарем, і невимовним болем ...
Як і вкінці кожної подорожі, залишилися тільки спогади. І ці спогади заморозили усе - майбутнє, минуле, теперішнє. Досвід робить нас сильнішими у своїх переконаннях та принципах. Жаль, не залишилося більше ні переконань, ні принципів, ні мрій. За враження теж треба платити! Ось тому і у "дужевному гаманці" пусто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583208
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Знаєш. Весь час згадую про тебе.
Тi митi, вiд яких несе теплом..
Як йшли "за ручку", i вечiрнє небо
Нас огортало нiжностi крилом.
Згадую той парк, отi алеї,
Якими йшли i обiймались.
Згадую як дарував тобi лiлеї,-
Ти так прекрасно посмiхалась..
Я пам'ятаю твої очi..
Блакитнi.. Сповненi любовi.
Я милувався б днi i ночi,
Ними. Якi ж вони казковi..
I, дурень я, все зiпсував..
Менi було замало,
Любовi тої що я мав
Отої, що палала..
Я затушив її й пiшов,
Кудись. Я все розтратив..
Та так нiчого й не знайшов..
Тебе лиш, дурень, втратив..
Тепер в думках моїх блукаєш.
Про тебе думаю весь час..
Та це все марно,- ти не кохаєш,
Й, мабуть, не буде бiльше "НАС"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583209
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Торкаюся тебе думками
і мрія тягнеться до губ,
душа моя стоїть між нами,
відчутний в серці ніжний сум.
Торкнутися хоча б сльозою,-
до тебе й відпустити страх,
бо різні ми в житті з тобою-
не бачу відповідь в очах.
І очі злиті мов ті зорі
( хвилин десь десять стоїмо),
не помічаєм на дорозі,
що люд - розкидане пшоно.
Відводиш різко свої очі
і віддаляєшся, як птах,
але моя сльоза прозора,
не буде на твоїх вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565120
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 23.05.2015
Любов буває наче танго,
бо ці відносини - вогонь
і звук акордеона - манго,
притягує смаки в полон.
Кружляють пристрасті в наряді,
приманюють людські тіла,
гітарні струни взяті ладно,
звучать в акордах мов життя.
Звучання скрипки поміж ними,
та так, що рветься вся душа,
відводять погляд, - знову блище -
енергія у хід пішла.
Згорає у житті ця пристрасть
і обривається любов,
та музика від цього танго,
в думках все крутиться, як сон...
березень 2015 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583154
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Прости, что я не умерла.
О гордости забыв,
Тебе осанну пела ежечасно,
Прости за то, что я была.
Презрев мои мольбы,
Напомнил мне, -
я лишь Ему, подвластна.
Прости, не превратилась в тлен,
Еще жива. дышу, -
Крыла его нечаянно коснулась.
Прости, мой добровольный плен,
Покинуть не спешу,
Я видимо спала,
да вот проснулась.
Прости, что сорваны цветы,
Завял не мой букет,
И лепестки его благоуханны.
Прости, я думала, что...ты?
Как оказалось. нет.
Вот и живу,
взлетая дымкой рваной.
Прости, что я не предала,
И в памяти храню,
И света тень, и помыслы , и тайны.
Прости, как только поняла,
Я вырву на корню,
Безумное,
ненужное -
"случайно".
22.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582853
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Ми зустрілися пізно –
Була вже осіння пора.
Я дивилась на світ злісно
Й не бачила в ньому добра.
Нічого вже я не чекала
В чужому для мене житті,
Але як тебе пострічала,
Все змінилось в мені.
Нехай для тебе чужа я,
Нехай ти не мій.
У натовпі знову блукаю
Й шукаю тут погляд твій.
Нехай вже нічого не буде,
Життя пройшло. Все одно
Тебе й після смерті не забуду
Кохатиму лише одного.
Ти лиш посміхнися до мене,
Я з легкістю все відпустю…
І, йдучи з життя, напевно,
Тобі прошепочу «люблю».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582878
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Красная роза лежит на кровати,
лежит от печали и боли,
лежит и молчит, и тихо плачет –
никто её на руки не возьмёт,
никто её к сердцу не прижмёт.
Вот я приду и лягу на кровать,
посмотрю на эту розу
и возьму её на руки,
посмотрю и тихо прошепчу:
«И я тоже страдаю от любви,
от печали и боли…»
Я возьму эту красную розу,
прикладу её на краешек груди –
и в моих глазах
потекут слёзы несчастной любви
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583031
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Твоей души я бренный крест.
Я падший ангел в одеянии.
Снят уж с руки мой брачный перст,
мой дух, в разбитом состоянии.
Принес я боль тебе, печаль,
обиду,слезы,злость и муки.
Поверь,мне тоже очень жаль,
что я с тобой теперь в разлуке.
Но всеж любовь твоя ко мне,
спасет меня от разрушенья.
И может быть, в последний миг,
дождусь ,я от тебя прощенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583037
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
життя - це рух
невідомо куди і нащо
і ти сам обираєш:
танцюючи з посмішкою
чи нудьгуючи за перед.кінцем
я обираю танці
з краплею смутку
в світлих очах
кометою галактичної квітки
в колодязі глибоко.дихан|ня
...
p.s.
хай та крапля - моя мала безодня
та хто ж вимірюватиме її глибинність
?
я обираю легкість
я обираю важкість
я обираю поспіхом
мою невимірну помірність
насолоду моментами
внутрішньонеосяжно
легка потаємна хмарність
з сонцем
ічасомзливами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582834
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Правда.
Правда в світі є одна –
То є правда Божа.
Світ зчорнив її до дна,
Бо йому не гожа.
В нього правда є своя,
З побрехеньок зшита,
Щоб тримати бугая
У його корита.
Щоб він їв його харчі
Та кохав, – не думав.
Зрідка, в свято – калачі.
Мед гіркий придумав.
«Їжте, люди, цю бурду,
Не дивіться в небо,
Бо воно несе біду –
Вам того не треба!» –
Так навчають партачі,
Як гнівити Бога.
І за тухлі калачі –
Згине їх дорога!
Спам’ятайтеся усі,
Хто страх Божий має,
Киньте справи всі оці,
Бо ще Бог приймає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582805
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Хтось вірить в відсутність Бога,
Хтось - у безсмертя душі...
А я щось не парюсь із того...
І просто пишу віршІ...
А, може, правильно, вІрші???
Та...Якось мені начхати...
Як буде: віршІ чи вІрші...
Любити, чи покохати...
У п'ятому і сьомому рядках рима повторюється... Та якось...)))))))))))))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582779
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Коли життя дарує вам шанс, на щось. Не відпускайте його, ловіть цей момент, адже "Завтра" так може і не настати. А ти очікуєш: кращого дня, більшої заробітної плати, гарного настрою, натхнення, щоб співпали зорі, і т. д. А раптом, твого очікуваного "завтра" не буде ніколи, можливо це єдиний шанс для тебе досягти чогось кращого.
Завжди переконую себе, що краще може вже й не бути, намагаюсь отримувати задоволення від сьогодення.
От уявіть собі: сонячний літній ранок... спека... десь відчувається легенький "подих" вітру... птахи виспівують якусь дивну, але дуже знайому мелодію, а ти... так спокійно і замріяно... ідеш на РОБОТУ. (Не дуже гарна перспектива.) Йдучи вже такою знайомою стежиною мрієш про відпочинок.. ех.. море.. пляж, можливо, річка... гори..., все десь так далеко від цього будення. Тааак... Відчули?...
А тепер подивіться з іншого боку... Ти йдеш знайомою стежиною і бачиш навколишній світ, відчуваєш аромат квітів, чи можливо тільки завареної кави у когось з вікна, чуєш оцей спів птахів, чи звук проїзджаючих поруч машин. Ти розумієш, що життя прекрасне і робота сьогодні закінчиться. Можна подзвонити друзям, погуляти з коханими людьми, приділити час дитині, граючись з нею в парку, чи на ігровому майданчику у ігри, які були так цікаві тобі в дитинстві. Так це не море чи річка, але ж це також весело і це також відволікає від турбот сьогодення. А можливо ти завтра не почуєш більше голос друга, не відчуєш аромат навколишнього світу, не зможеш обійняти когось з рідних? А море буде завжди.
Доля дарує нам стільки приємних моментів, сюрпризів які тільки потрібно вміти вчасно побачити, відчути, і ніякі моря, гори чи річка не зможу зробити тебе більш щасливим ніж ти сам. Ніхто не зробить твоє життя кращим. Тільки кожен з нас повинен розуміти що все робиться сьогодні, зараз і нічого може не бути в омріяному "Завтра".
Ми не вічні! Нам дарують лише один шанс! Зробіть життя своє і своїх рідних, яскравим та наповненим сміхом, любов'ю і щастям!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582808
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Я дякую Тобі
за світ прекрасний,
Я дякую за всю красу
і теплоту незгасну....
Поглянь навколо –
бачиш дивний край...
Почуй цю мову -
нею заспівай....
Промінчик сонця впаде,
А ти лови…
Іде відлуння гучне,
А ти мовчи…
Я дякую за світ прекрасний,
Хоча й болючий світ...
Я дякую за теплоту незгасну
З бідою чи без бід...
Тече вода бурхливо,
Її несе потоком хвиль ...
Скажу собі :”Щаслива!”
Хоча б на одну мить…
Я щастям оповита,
Хоча й тривога є....
Я радістю омита
І дякую за це!
smeri4ka
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582793
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Я оголила б своє серце,
Відкрила б душу навстіж я,
І розум свій я б відпустила,
Молилася б твоїм богам
Ти лиш люби мене таку
Природню, чисту і земну
Не треба фальші, милих слів,
Собою буть, без масок тих
Не скривдь мене, не обдури
І цей вогонь не загаси,
Не знаю де ти, з ким живеш,
Знайдеш мене, чи оменеш,
Чекала довго я тебе,
Душа закрилась від людей,
І серце стало камяне,
Лиш розум згадує тебе,
Та я щаслива, я одна
Хтось каже горда, хтось дурна
Для когось безсердечна я
Я справжня, вільна
Я-одна....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581829
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Душа хотіла музики й вина,
Нарешті ти прийшла, моя весна,
П'янило тіло вірою в любов,
І серце зразу розцвіло.
Весна, весна, весна навік,
Кричали імпульси в душі.
І все навколо закрутилось,
І серце в небо понеслось.
Проходив час, пройшло вже й літо,
Лиш осінь навкруги й туман,
І віра та десь загубилась,
Любов...хіба вона була????
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582104
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Для мене ти неначе зірка,
Яка сіяє кожну мить.
Для мене ти неначе сонце,
Яке яскраво так горить.
Від тебе завжди йде лиш світло,
Яке ніколи не згаса.
І за рахунок цього світла,
У тебе є така краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582111
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
O leave me my illusion, dear sir!
It’s such a dreary world without your presence.
I’d like to feel your dreamy longing stare,
your hand that inner child in me caresses.
And when you step on brittle yellow leaves
while traveling through forests in Karpaty,
I'd hear the rustle in the urban sleeves,
where hopelessly arrested nature stutters.
I know that there is honesty in you
which saves us both from sorrow and confusion.
You’re down-to-earth, and sensible, and true…
So how can I survive without illusion?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582115
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Мысли никогда не станут реальностью,
Как и небо не станет землёй.
И на душе немного жалости…
Мне хватит встречи лишь одной…
Окунуться с головой в эти волны –
Неси меня, вода!
Глаза слезами полны,
А на сердце нет следа.
Все, что было когда-то
Ветер свободный унес.
Но в памяти я храню свято
Цвет глаз и нежность волос.
Мечта! Не покинешь, я знаю!
Не предашь и от стужи спасешь.
Вот только я веру теряю…
Что было – уже не вернёшь.
Я голос тихий услышу –
Судьба прошептала ответ.
Но предсказаниям свыше
Веры у меня больше нет.
15.02.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541567
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 18.05.2015
Звездными ночами, когда ветер стих,
по тропинкам нежности вдвоем,
шли, незримо мы для глаз чужих,
и мечтали лишь о счастье, о своем.
В тихий вечер скроют нас деревья,
а кусты сирени манят магией ветвей,
и вспугнет своей внезапной тенью
кот, бегущий в свете тусклых фонарей.
И черемуха распустит всюду косы,
одурманит, опьянит, исполнит блажь,
утром окунусь я в ландышевые росы,
и по телу пробежит истомы дрожь.
А потом, опять считая в небе звезды,
долгожданной и сиреневой весной,
я промчавшись через дни и годы,
в аромат черемух упаду с тобой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581371
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Погода в изменении забавна,
Меняет мир звучание дождя,
Я был другим, еще совсем недавно,
И ты другой, когда-то там, была...
Когда-то там и где-то там далеко,
Другая жизнь, другие города,
Другие люди, боль и вкус восторга,
Экстаза крик, горючая слеза…
Но это все, оно ведь просто было,
Оно прошло, оставив знаний след,
Все изменилось, новое, счастливо,
Готовит нам, побед и бед букет…
И снова будет боль и крик восторга,
Глаза украсит счастье и слеза,
И новый круг с судьбою злого торга,
Позволит нам увидеть чудеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581338
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
З досвідченим старим котом
Зустрілось якось кошенятко,
Що гналось за своїм хвостом,
Ніби за мамою дитятко.
Воно то падало, то вмить
Зривалося і далі мчалось.
Старалося хвоста вловить,
Але йому це не вдавалось.
– Скажи мені, малий артист,
Нащо тобі по колу гнаться?
– Мені сказали, що мій хвіст,
То є моє найбільше щастя.
Тому і хочу я зловить,
Щоб щастя завжди поруч мати.
Всміхнувся старий кіт на мить
І молодому став казати:
– Коли я був таким як ти,
Хочу тобі, малюк, признаться,
Мені казали, що хвости,
То є в житті вершина щастя.
І я ловить його почав:
Не пив, не їв, весь час крутився.
Безсило падав, знов вставав,
Аж поки врешті не рішився
Просто піти, як і ходив,
Піднявши голову до неба.
Я відкриття тоді зробив,
У той момент, малий, для себе:
Щодня відтоді знов і знов
Став помічати за собою:
В який би бік я не пішов –
Мій хвіст завжди ішов за мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581344
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
В душе моей Бермудский треугольник -
в ней боль моя , обида и печаль,
потеряна навеки там свобода,
но знаешь и не капли мне не жаль.
Там правит пир колючья гордость
и режут как ножом твои слова,
которые острее кола
внедряются мне в сердце навека.
А как же жить с залатанной душою?
Не излечат её не время, не вода,
не смоют с ран мою свободу
но выпью как вино всю боль до дна.
Не надо мне подачек , ни сочувствий -
я выживу любой ценой.
Но рана мучает на сердце до безумства ,
хотя я и обожаю боль…
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580746
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Прошу я музу,постривай
Не поспішай на сцену
Твої слова твої думки
Малі недозрівші діти
Мистетцтвом жити і любить
Неможливо без зусилля
Навчитись мріяти й літать
Злетіти феєрверком в небо
І на землю пухом сісти
Дограти гармонійно епізод
Можуть лише одиниці
Хто має талант натхнення
У кожного свій орієнтир
Свій власний нувігатор
А моя ціль, зігріть себе
Віддатись безталанні музі співу
А можливо, комусь також
Сподобаються ції живі нотки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580640
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Не дивись на мене- я потвора.
Я людей вбивала...словами.
Я психічно-невиліковна хвора.
Мій гріх не омиєш сльозами.
Не дивись, бо я стану кричати.
Хоч і стіни ці із паралону.
Я ніколи не вміла мовчати
Про безглуздість і тупість закону.
Ти забудеш про мене з часом.
Я сама зітру свої файли.
Нас не побачать більше разом.
Ми один з одного емігрували.
Іди! Пішов геть! Забирайся!
Я більше тебе не знаю.
І прошу тебе-не повертайся.
Мені в пекло, тобі- до раю.
Живи собі далі, смійся,
Радій. По ранках пий чаю.
Про мене, кохання, не бійся.
Я себе, наперед, пробачаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418543
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 12.05.2015
Вот, так и получается,
Что враг мой улыбается
Во все тридцать два зуба!..
А мне бы, сердце радуя,
По тем зубам – кувалдою,
Чтоб враг мой «врезал дуба»!
Вот, так и получается,
Что зло с дерьмом венчается,
А нам – «по барабану»!..
Мне надоело – просто «быть»…
И, дай Бог, завтра не остыть,
Где я в себе – восстану!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580320
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2015
Давай мы просто помолчим,
В молчании этом смысл глубокий.
С тобою чаще мы кричим,
Вот от того на сердце осень.
Давай решим всё наперёд,
В последний раз ты тут со мною.
Ну что ж, настал и твой черед,
Уйти забрав всю боль с собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580288
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2015
Потяг...далека дорога...
Тихий стукіт коліс...
В серці бушує тривога,
Але ніхто не побачить моїх сліз.
Їду туди, де нікого не знаю,
І навіть гадки не маю,
Яка доля мене там спіткає
І від цих думок знемагаю.
Підтримку в очах незнайомців шукаю -
Їх посмішка зігріти зможе -чекаю...
Вип'ю міцного гарячого чаю,
Затишок рідних країв згадаю,
Гіркий клубок у горлі щосили ковтаю...
Цей смуток з часом мине,
Тужливий настрій повз мене пройде!
Я ж не перша і навіть не друга,
Хто на прощання, рідному порогу
Махнувши рукою -
Тужливу відчуває хворобу...
Так хочеться знову отримати змогу
Відчути тепло рідного дому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579359
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 07.05.2015
коли закінчиться перша ніч
ти собі згадай одну лише річ
рано чи пізно скінчиться життя
і тіло твоє піде у землю у небуття
і душа зникне за обрієм світла
тож набирай повні легені повітря
коли закінчиться остання ніч
ти згадай мудрість усіх сторіч
згадай яка на дотик твоя мрія
і яка на смак щастя твого ейфорія
коли ніч просочиться крізь долоні
залишуться навіки руки твої холодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579377
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 07.05.2015
"Стихи нужны мне, как доказательство: жива ли я еще? Так узник перестукивается со своим соседом...
Я в себя стучу, как в стену..."
Из черновой тетради Марины Цветаевой
***
Жива ли я еще? Жива.
Твоим дыханием согрета,
ищу забытые слова
на чуть поблекших кружевах,
едва не пересекших лета
границу зыбкую. В печаль
играю , словно ветер в карты.
Еще не сброшена вуаль
пришедшего на помощь "завтра".
Жива ль? да кажется жива...
Пусть перестала на запястьях
писать (ненужные?) слова
с едва забытой верой в счастье
и в бесконечность бытия.
Рисую строки на песке и
жду, что пришедшая волна
сотрет их. Кажется немею
от дрожи воздуха, что миг
умеет перекрасить в вечность.
И впитывая бесконечность
звучания его, едва
касаюсь неба. На востоке
дышу на солнце и опять
пишу и вновь стираю строки,
листая старую тетрадь...
жива ли я еще?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579431
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Всі її весни течуть бурхливо, мов води гірських рік,
і за кожною з них є великий біль і один чоловік.
А поки вона від березнів аж до травнів вишукує свою зрілість,
мокра весняна земля їй дарує своє тепло і озиму прілість.
Перша зелена трава під пальцями пробуджує в ній чутливість.
Попри всю її систематичну апатію і сонливість,
коли замірявся лиш танути сніг, шаленіла вона,
розбавляючи радість кров'ю, доливаючи в кров вина.
І її кидало із крайнощів в крайнощі,так немилосердно її носило,
аж на скронях збиралися краплями поту жалюгідні залишки сили.
Це тоді вона плакала і читала, прикладалася ніби до подорожника до землі,
рятувалась від світу міцним чаєм у густій аж липкій світанковій імлі.
Вдаючи, що весна її без кінця, і що море в котре вона ввійде не має дна,
задихалась мов впіймана риба, коли раптом лишалась одна.
Врешті решт, відшумівши схили, із гірської стає рівнинною та ріка.
Не важливо якою вона могла би бути, бо вона вже така,
котру веснами повну від талих вод неможливо спинити,
котрій веснами бракне вселенського болю, щоб все пережити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579427
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Мене проклянуть – ти заплачеш…Заплачеш?...
А вулиці темні, похмурі, сірі…
Колись ти це літо за осінь пробачиш?...
Знайшовши мене - (ці рядки невмілі)
Торкнися дощу – він мій образ розмитий,
Лиш в очі мої не вдивляйся ночами –
Відкинутий я, темним саваном вкритий
Стігійської мли, що сміялась над нами.
Пройди через Стікс – його хвилі жорстокі,
І ти зрозумієш мене, наче Книгу –
Я звів Вавилон – його ве́жі високі,
І випив за це чашу Божого Гніву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558989
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 06.05.2015
_________________________________________
Я вам не нужен маем обуя́нный,
Несносно-дикий, твердо филигра́нный,
Гоэ́тии чадящий фимиам
Иль сердце поверяющий цветам,
В агонии, живой и бездыханный.
Для мира явленный но богоданный,
Звенящий стройностью эпиталам;
Не верующий слепо чудесам
Я вам не нужен.
Манящий светом, блеском тьмы желанный,
Душою Мира уязвленный, пьяный,
Поющий славословия богам,
Которые нисходят ночью к нам
Так, словно гость таинственный, незваный,
Я вам не нужен.
_________________________________________
гоэтия – грязное колдовство. Вызов демонов, духов. Имеет отношение к средневековым трактатам озаглавленным как «Соломоновы»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579365
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Я довго шукала мелодію,
таку, щоб душила слова.
Щоб мала свою психологію,
щоб не була чергова.
Стікала душею, мов мед,
липкою була і світилась.
щоб не була "наперед",
у світі моїм помістилась.
Я довго шукала, і, ось
я чую її і вдихаю
це точно вона, не здалось!
такої я не пам"ятаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579206
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Іноді запам'ятовуєш дні,
Іноді просто дати.
Я знаю все, що варто знати,
А може і трішки більше.
А може, наступного разу, коли настане
така ж весна,
Мені раптом стане все ясно:
І те, чому північ завжди наступає невчасно,
І те, чому світло обов'язково гасне,
І те, чому сонце на сході нещасне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578975
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2015
Чи бувало у тебе так,
що ти бачиш в дрібницях знак?
Не підказка і не провидіння,
просто дмухнув вітер весінній.
Соковиті, п"янкі поцілунки
приховають доречні лаштунки,
Вернісаж нерозтрачених мрій
ти розвіюєш лиш рухом вій.
І нехай кожен день - останній,
немає приводу для позіхання,
мій завбачливо точний прогноз -
має скінчитись весняний гіпноз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252153
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 05.05.2015
Я не знаю, що тобі сказати,
Щоб на мене подивився як тоді...
Я не знаю, де тебе шукати,
Розчинився слід твій у воді...
Ми не пара, я це добре знаю,
Ми й не друзі, і уже давно...
Ти про мене хоч колись згадаєш?..
Стоп... Тобі напевно все-одно...
В тебе є тепер кому писати,
В тебе є, про кого бачить сни...
Я хотіла щастя відшукати,
Та його сховав надійно ти...
Між тенет, з яких сплітають мрії,
Між тонким мереживом небес,
Я чекала хоч якоїсь дії...
Виявляється, чекала лиш чудес...
Я не знаю, що тепер казати,
Коли кажеш ти надумане "Привіт"...
Дивно, як ураз чужими можуть стати
Ті, у кому вчора був весь світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578987
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Хочеться спокою, хочеться тиші,
втечі у втечу, у снів течію,
хочеться літа і хочеться вишень,
з світом зіграти хоча б внічию.
Може, чекання — то тринькання часу.
Вірші — як віра у світі зневір.
Хочеться сонця, цілунків і... квасу.
І щоб були всі здорові й живі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563811
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 04.05.2015
Я помню ваш смиренный взгляд
и снова
я вспоминаю все, что не со мной
прожили вы, не признавая Бога
и не стыдясь развратною душой
Ходить по небу колыхая вереск
и лить шелка не оставляя след
но может быть поверить в вашу ересь
намного проще, чем выпить этот бред
Я помню локон
пепельные чары
и детская невинность, как в кино
и в шуме ветра слышались гитары
мотивы
словно из сердца моего
Вы были с обнаженною натурой
Вы завлекали в омут изо льда
И бесновались прекрасною фигурой
Право, жаль, что все не для меня
Я слышал голос бархатной помады
и чтил грацию в движениях чудной
Но все казалось стонами цикады
И рядом с вами
будто сам не свой
Вы отправляйтесь в путь,
но не далекий
быть может, он научит вас любить
Но только крики и вольные упреки
как и градус, могут погубить
Но ваша красота за облаками
затмевает рассудок пеленой
Вмиг исчезают дозволенные грани
Оправдываясь бездарною судьбой
Улыбка у Вас от ангела
а звезды
в глазах сжигая девы отражение
Вы строите распущенные грёзы
испытывая сердечно раздражение
Вы были словно образ
В томной неге
Вы – чудо исполинских дивных снов
Но даже сочинители элегий
Не выразят всю роскошь бедных слов
Но я повинен в собственных желаниях
моя любовь останется чумой
и мой удел находится в страданиях
как поиск истины –
печалью и тоской
Я помню ваши гордые повадки
Скрежет снега и морозная метла
Вы говорили
что на выпивку вы падки
А мне хотя бы чуточку тепла
Прощайте!
и не стоит предаваться
истины в любви не может быть
ведь нам хотелось
кому-то отдаваться
Возможно, вы научитесь любить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557886
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 04.05.2015
Вночі думки й бажання не такі, як вранці
Вночі сміливість рветься із грудей -
А вранці,взувши улюблені капці,
Зникає та купа старанно спланованих ідей.
Стискаємо задумливо пальці,
І знову уникаємо людей...
Вони знову для нас чужинці,
Від фото яких ми вночі не відводили очей.
Вночі уявляли, що ми палкі коханці
В обіймах притискались до рідних грудей,
А насправді ми різних планет мешканці,
Яких розділяє ненависний шлях відстаней.
Всі ми в денному світлі злочинці -
Не даруємо коханим шикарних орхідей...
Нічна жадоба тепер в глибокій скриньці -
Вранці будуємо наших бажань мавзолей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578710
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Ангел повільно спустився з небес
В яскраво-сліпучому білому сяйві
Знімає з плечей моїх втомлених хрест
Руйнівних невдач,невезінь, хибних кроків
І погляд палкий , дещо з часом забутий, воскрес
На диво знаходжу приємні моменти в любові
розправляю згорблені плечі - і це вже прогрес
Неочікувана удача посміхається з різних боків
Промінь надії в змучене серце ангел вселив,
Жагучим бажанням жити мене наділив
Я вдячна йому - він любити, цінити навчив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578819
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Безсилий Всесвіт проти часу,
як океани проти скель.
Час не впаде до ніг зірками
і не благатиме прощень.
Не осінь весни зустрічає,
нам не знайти в дощах тепла.
Опале листя не літає -
не повертається життя.
Не намагайтесь повернути
вчорашній день у календар.
Не зупинити нам розлуки
і не загоїти всіх ран.
Не намагайтеся збагнути,
бо в пам'яті спинився час.
Не намагайтеся забути -
Себе, Тебе, Їх, Вас і Нас...
Згораєм вогником у Небі,
холонем снігом між дерев -
наш Ангел спить - не помічає, -
як вітер дні і хмари стер...
Зозулею крізь час кружляєм.
Ми квапимось без каяття.
Опале листя не літає -
не повертається життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568387
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 04.05.2015
[i] Ми зустрілися о п'ятій, біля переходу. Віяв теплий вітер, а сонце ховалося за деревами, час від часу позираючи на людей, проводжаючи їх ясним поглядом і гріючи своєю добротою. Але я відчула щось інше. Це почуття поглинуло мене повністю і не відпускало до самої ночі. Я чула твій запах,слухала твій голос і мої очі не втрачали жодного твого руху. Ти говорив про осінь, хоча вже третій місяць сипле зима. Але твої розповіді були наскільки теплі, що жодна ковдра так не гріє морозним днем.
Ось ми вже дочекалися вечора, а здається, що пройшла лише хвилина, як швидко йде час. Ти єдиний хто знає мене, мене справжню, але ти не здивований. І це, напевно, і чарує в тобі, притягує, тримає, перевертає все всередині, знову, і знову, і... знову. А навколо падає сніг. Вкриває нас білими-білими хвилями, робить нас пухнастими та чистими, майже святими.
Я бачу як світяться твої очі. В них немає нічого крім криштальної правди, але вони так близько. Так тихо і так швидко мене полоняють. І я вже повністю там, в твоєму світі, літаю серед загублених мрій, надій і задумів. І невже я — частина тебе? Невже? Як довго я цього прагнула. Ти ж і сам про це знаєш. Скільки хвилин було втрачено даремно, адже могла провести їх з тобою. А зараз ти за крок від мене і цього достатньо щоб бути щасливою.
Та в нас залишилось лише дві години. Ми більше ніколи не побачимось, правда? Ти завжди говорив мені це, з самого початку ти попередив, що лише один раз ми будемо щасливі. І ось цей день майже закінчився й час повертатися назад, у свою реальність. І далі впиватися лише словами. Я думаю варто сказати тобі, що [u]я тебе кохаю[/u]. Пам'ятаєш як почув це вперше? Шкода, що то була не я. Не думай що я колись забуду ким ти став для мене. Ніколи, чуєш, ніколи більше не повертайся. Саме такою має бути наша історія. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554277
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 04.05.2015
Сьогодні барви навколо згасли,
Життя не буде таке рожеве.
А ти смієшся, а ти прекрасна.
Та не зі мною, та не для мене.
Колись признаюсь, що все бачив.
Сховай подалі тяжкі провини.
І доки злість я в душі стримав,
хтось кращий гладив твої згини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554295
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 04.05.2015
Колись. Що було колись?
Пітьма. Як вирва глуха.
Чомусь. Так гірко чомусь.
Чому? Згадати усе?
Вода. Густа водоверть.
Куди? Куди занесе?
Пітьма. Із марних думок.
Коли закінчиться вже?
Вперед. І тільки вперед.
Без слів. А може без снів.
Тому. І безліч тому.
Кому? В холодну пітьму?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578823
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Навкруг – пітьма…
Лиш зоряний камінчик
Метеоритно зблиснув у вікні…
І ще самотній місячний промінчик
Щось малював
у мене на стіні…
На підвіконні –
Півпорожня склянка…
В зіницях - відчеканились вогні…
І хтось мене покликав – марсіанка…
Я ж чула… хтось покликав!
може, ні?..
Можливо,ніч
У зоряній оправі?
Чи сяйво, невловиме… мовчазне…
-Хто дав тобі таке свавільне право
Серед пітьми –
торкатися мене?!..
Ріка котилась
Місячно на груди…
Сліпила очі… скапувала з пліч…
І раптом хтось – вставай… іди між люди…
Я сперечалась –
не розгойдуй ніч!..
Нащо мені
Чарівний цей олівчик?
Для недоспань?… для недослів?… для не…
Самотній самовпевнений промінчик…
-А як же біль?.. як – біль?!
-А біль?……….. мине……...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578713
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Хай нині дощ і небо сіре,
Сховав у грудях голос птах.
Росте у серці квітка віра,
Щоб вкрить мені пелюстям шлях.
Хай крапле дощ. Земля вбирає.
Нове насіння проросте.
Зігнеться сонечко над гаєм,
Зіллє проміннячко густе.
Хай дощ іде. Так має бути -
Наповнить соком спориші
Й мене омиє від отрути,
Дасть свіжі пахи для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578428
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Моя коханка - це моя робота,
Із нею завжди я проводжу час.
І ні тривога, чергова скорбота
Ніщо не здатне розлучити нас.
Мені байдуже, що диктує доля
Моя коханка завжди при мені
Вона є мій талант і моя воля
Вона - моє маля у пелені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411127
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 02.05.2015
Не пам'ятайте мене хоч якимось,
Просто частенько читайте вірші.
Все це й раніше комусь говорилось -
В творчість вкладаю шматочки душі.
Хащі розлогі, дуби коренасті,
Всі почуття, наче звірі у них.
Вірші - то пристань, де я кладу снасті,
Де в мене основа від щастя та лих.
Трісне земля, розійдуться окови.
Час і обставини візьмуть своє.
Я відійду на чистильні розмови,
Творчість моя мені пам'ять зів'є.
Хтось саркастичную посмішку скривить:
"Ким же ти був, о простий віршомаз?!"
Не зрозуміти підводнії рифи,
Тим, в кого совість не білий алмаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554228
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 02.05.2015
Коли над прірвою стоїш,
Тоді усе в голові перевертається,
Здається,ніби ти кудись біжиш,
А насправді, все навколо тебе обертається.
І коли в житті безвихідь відчуваєш,
То ніби в прірву ти впадаєш
Нікого вже не помічаєш,
Тільки життя в очах все пролітає.
Якщо ти в прірву вже впадеш,
Тоді для тебе не буде ніяких меж,
Нічого не будеш розуміти
По своїм правилам захочеш жити.
Тоді не будеш вже любити,
Любов для тебе буде як вода,
Ти її ніби й будеш пити,
Та випаровуватись буде швидко вона.
В прірву дуже легко впасти,
Бо коли твоє життя огорнене ненавистю й напастю,
Ти вже тоді дуже мало розумієш,
Але за це все потім неодмінно пожалієш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577750
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
[i] NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти питаєшся, скільки мені?
Не питай, бо я й сам не знаю.
Пробудись у моєму вогні,
Доторкнись до раю!
Станеш танути – тихо скажи:
Поведу у едем пещо́ти.
На краєчку тієї межі
Що робитимеш?.. що ти?
Від розбурхань твоїх у мені
Стане серце нараз слухняним,
Й колорит мій, неначе у сні,
І міцним, і духмяним…
Й злетимо ми розкрилено ввись
У нові – на кону – висоти:
Ти дозволь… допусти… й подивись,
Своїм серцем усотуй!
Чи спитаєшся, скільки мені,
Коли звідаєш раю? –
На баскому – не вечір! – коні
Чуття віку не мають…[/color][/i][/b]
[i]1.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Я кохаю тебе і це не сон.
Я тону в тобі кожен вечір.
Ти для мене усе,ти для мене любов
Й не потрібні мені чужі речі.
Я кохаю тебе,чуєш?!
І це вже не просто слова.
Ну чому ти мене мучиш
Коли я вже ледве жива.
Не ламай ти мені крила.
Не лишай на серці рубців.
Я померла,коли народилась
Серед жорстоких мерців.
Що може пошарпане серце,
Коли рана болить,кровоточить.
Може,краще вже вмерти
Й тобі не дивитись у очі.
Що можуть зламані крила,
Вони вже нездатні літати
Я померла,коли народилась
Й захотіла тебе обійняти.
Не відчую тепло вже ніколи,
Бо ти зламав мені крила.
Я більше не вірю слову.
Я померла,коли народилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577337
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Ввійди
Відчуй терпіння спротив
Заглянь
У темінь мого світу
Знайди
Мої очі навпроти
Всели
У очі ті надію
Впусти
У серце теплий промінь
Тримай
В обіймах моє тіло
Відкинь
Свої перестороги
Коли удвох
Ми - одне ціле
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576910
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Щасливі люди не пишуть вірші... :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577334
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Маленька квартира
В великому домі...
З сусідами ми
Ще зовсім не знайомі...
Про те, що ми тут,
Один Бог тільки знає -
Ніхто не знайде нас,
Нехай не шукає!
Дві свічі несмілі
Тремтять окрай столу,
А віск, наче сльози,
Стікає додолу...
Малиновий чай
Зігріває ланіти,
Пробуджує згадки
Про радісне літо.
А там, за вікном,
Відцвітають жоржини;
До листя торкається
Пензлик осінній...
Пітьма вечорова
Вуаллю вкриває
Планету - від ока
Людського ховає.
Самотній ліхтар
Мляво грає вогнями,
Немовби про щось
Розмовля зі свічками.
Вони мерехтять.
Кошенятко маленьке
Із тінями грається,
Мурка тихенько...
Так затишно вдома!
Так добре з тобою!
Ми в пору осінню
Зігрілись любов'ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577287
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Давай просто посидимо мовчки.
Не шукатимем правди й брехні.
Не вступатимем в суперечки -
Хто правий тут, а хто, на жаль, - ні.
Я не хочу розбору польотів -
Хто, коли, що сказав не те.
Мені достатній лише твій погляд
І… "волосся твоє сумне".
Ти знаєш, я б краще з тобою
Ось так мовчала би увесь час.
Ти б не кутав мене імлою.
Я б не мріяла вголос про "нас".
Ми би просто з тобою сиділи,
Спілкувалися поглядом лиш.
Так відчули б душі глибини,
А не холодні маски замість них.
Ми мовчали б про те, що не можна
Словами чи на письмі передать.
Щира посмішка, погляд кожний
Більше правди всилі сказать.
Не потрібно пустих обіцянок,
Виправдовувань, слів на вітер.
За вечором наступає ранок,
Без душі – не потрібно літер.
Не брешіть ви ніколи коханим,
Погляд скаже усе за вас.
На душі стає паскудно-погано,
Не завжди виліковує час…
13.02-14.02.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559686
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 26.04.2015
Как будто вчера я носилась, как лось,
И пелось мне сладко, и сладко пилось,
Манило меня в дискотечный шум-гам,
И к тёплым заморским влекло берегам,
Тянуло на подвиги и на грехи,
И сами собою слагались стихи…
Но мир как-то резко свихнулся с ума,
И жажда творить рассосалась сама.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577294
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2015
Раненым зверем
Ветер воет в ночи.
Нервно пляшет неяркое
Пламя свечи,
Я готовлю отвар
Из таинственных трав,
С губ слетают слова
На чужих языках.
Черный ангел я, ведьма,
Создание Тени,
Предо мной восход солнца
Упал на колени.
Разбивая стальные
Оковы религий,
Я листаю ночами
Старинные книги.
Перевернутый крест и пентакль -
Мой знак,
Инквизиция тщетно
Сжимает кулак,
Я исчадие зла,
Средоточье порока,
Стороной мои двери
Обходит дорога.
Я - Мрак, воплощенный
В женском обличье,
Смеюсь, наблюдая
Людские обычаи,
Ни крест, ни осина,
Ни свет не страшны -
Я начинаю охоту
С восходом луны.
Кровоточит закат,
Блики пляшут в глазах,
Есть новая жертва,
Нет смысла в слезах.
Я буду всегда.
Ваша жизнь быстротечна.
Я ведьма.
Я проклята всеми.
Навечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88210
дата надходження 10.08.2008
дата закладки 25.04.2015
Она летала на метле все ночи,
стихи на тучках серебром писала,
а он, поэт, ну как бы между прочим,
лишь улыбался из-под одеяла.
Она абстрактной и пушистой кошкой
зажала в угол слово, словно мышку,
а он, лишь прикоснувшись к ней ладошкой,
весь превращался в красочную вспышку.
Где горизонт челом земли касался,
она все росы превращала в зелье,
которое он пил и не боялся,
что завтра может наступить похмелье.
Когда сам Бог запутался во флуде,
а чёрт нажал все кнопки и педали…
Я видел: им завидовали люди,
хотя они об этом и не знали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549435
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 25.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2015
В Моли́товнім Домі моли́тва луна́є:
«О, Боже Великий, ми любим Тебе!
Навчи нас молитись!» - вся церква благає,
Адже так навчив їх агент ФСБ.
В будинку ж навпроти дитя помирає,
Бо в батька на ліки немає грошей.
А церква гуде вся, аж люстру хитає:
«Ми хочемо чудом зціляти людей!»
А й справді: то дивом було би великим,
Якби фарисеї закрили роти,
Та ще якби схудли хоч трохи їх пики –
Коли би стражде́нним змогли помогти.
Господь нас навчав годувати голодних,
Та зцілення хворим руками нести.
Тож ґвалт зупиніть молито́в неуго́дних –
Та спробуйте в дім, що навпро́ти, зайти́.
25.04.015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577034
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Вечереет. Июнь. Небо чистое,
Словно ангел слезу обронил.
Предзакатное солнце лучистое
Тешит душу, ведь день мне не мил.
Жизнь давно превратилась в мучение:
Этот мир — мой вместительный гроб.
В сердце буря сметает влечение,
А влюблённость смывает потоп...
• 18.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575330
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Біль, розпач і страждання,
Й усе — одній мені!
Я вірю у кохання,
Воно у мене — ні...
• 18.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576893
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Де Ти, гойдає вітер
Де Ти, шумить трава
Де Ти, шепочуть квіти
Де Ти, Тебе нема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576903
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Я розучився вже, мабуть, писати,
Бо не спада на думку жодна рима,
Куди поділась муза та, крилата,
Що поруч повсякчас була, незрима.
Де іронічний той смішок, скажіть,
Що в голові моїй, коли беру перо.
І як зловити невловиму мить,
Коли щось зле перемага добро.
Куди непевність всю подіти,
Стосовно милозвучних слів,
Що не бажають у рядках сидіти,
Як спогади туманні після снів.
Де взяти ківш того добра,
Що "таланом" в народі зветься,
Де ту знайти, що має два крила,
Лиш ту, з якою серце дужче б'ється.
І як збагнути незбагненне,
Незрозуміле зрозуміть.
І як зловити ту шалену,
Протиріччями сповнену мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512109
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 24.04.2015
Ты думала, что знаешь,
О нет, уверенна была.
Что смысл уловила тайный,
Истолковав мои слова.
О чем, о чем, позволь спросить.
О чем ты думала, скажи.
Когда средь душ людей бессильных,
Рискнула упрекнуть меня во лжи?
Ты не тревожилась о чувствах,
А также брошенных словах.
Что двигало тобой, скажи мне:
Гордыня, ненависть иль страх.
Молчишь...смеёшься...понимаешь...
И все же ты кривишь душой.
Ты только объясни мне как же, как же
Могу я быть сейчас с тобой?
Ведь если гордость - преступление,
То добродетель есть смиренье,
А если гордость - добродетель,
То я - ничтожное творенье.
Ведь преклоняясь пред тобой,
Я так и не нашёл ответ.
Я брошен всеми, даже той
Что даровала свет.
В сырой темнице, на коленях.
Я о прощенье помолю.
Что в жертву жизнь свою принёс.
За ту, которую люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576772
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Мы люди, пока мы любим.
Мы люди, пока смеемся.
Мы люди, пока за место под солнцем
Бьемся.
Мы люди, пока желаем.
Мы люди, пока страдаем.
Мы люди, пока боимся
Мы люди, пока стремимся.
Порою слабы, порою глупы...
Взрослеем.
Становимся Волками и Львами.
Своими делами судьбу направляем.
Своими телами грехи совершаем.
Живем, плачем, дышим.
Читаем, думаем, пишем.
Врем, играем, крушим.
Созидаем и разрушаем.
Без конца и края,
Пока сердце бьется
Пока душа в порошок не сотрется.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565370
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 24.04.2015
Я не можу назвати себе поетом,
Я не завжди пишу без помилок,
Я люблю говорити про літо
І про теплий осінній дощ.
Я люблю коли навколо всі посміхаються,
Як щиро радіють кожному дню
Як діти від батьків навчаються,
Любити й поважати Батьківщину свою.
Я люблю гуляти під літнім дощем,
Люблю дивитися на ранковий схід сонця,
Я люблю прокидатися,
Під спів пташок,біля мого віконця.
Ще я люблю співати пісні,
Зранку до самої ночі,
Бо саме вони передати змогли,
Мої відчуття, від світанку до пізньої ночі.
Я також люблю дивитись на зорі,
Вони як ніхто заспокоїти вміють,
Кожної ночі освітлюють небо,
А інколи й впасти на землю воліють.
Я дуже люблю українські Карпати,
Багато століть стоять незворушно вони,
Своєю красою милують око
І зрозому зводять мене восени.
Я люблю добрих і позитивних людей,
Від них багато радості йде,
Бо є багато різних речей
Які усвідомлять тільки вони.
Я люблю рідний край свій,
Тут я народився і живу,
Тут я буду працювати
І любити і страждати.
Я ніколи не назву себе поетом,
Бо негідний називатись так,
Але я буду завжди писати,
Бо люблю це...якось так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570810
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 24.04.2015
Буває так,що серце від болю рветься і кричить,
А в середині усе щемить
В душі усе перевертається,
Невзаємною любов'ю все це називається...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575549
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Радійте кожній миті,
Що Богом дана нам.
І лихі дні прожиті,
Відпустіть вітрам.
Цінуйте своїх рідних,
Щоб пізно не було.
Поважайте усіх бідних,
Повірте, не вони є зло.
Любіть,небесні очі,
Що подарунком є в житті.
І не лякайтеся же ночі,
Та живіть у доброті.
Забудьте всі образи,
Що причинили вам.
Дивітесь на свої укази,
І ви простите ворогам.
Ви частіше усміхайтесь,
На погляди людей невідомих.
І не бійтеся же оглядитись,
У страху, подій незнайомих.
Ви живіть, як хоче серце,
Розум вам не допоможе.
Бо коли тіло буде мертве,
Душа кричатиме "Боже......."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536777
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 24.04.2015
Я вас кохаю »- ось і все,
Що вам хотів сказати.
І не потрібно в цих словах,
брехню,чи вигоду шукати.
І правда в них лише одна,
Що я без вас не можу жити.
Хоча є друзі, є сім’я,
Нема про що із ними говорити.
Із вами поруч можу - просто жити,
Забувши клопоти усі.
Знайоме щось знайшов,
У вашій я душі.
І ви для мене є найкраща,
Мені потрібні тільки ви.
І навіть інколи здається,
Що все це просто – сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576650
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2015
Слезы счастья, как слезы оргазма – лучшее выражение лица женщины.
Чем пустоту накормишь, то она и высрет.
Надпись на могиле: умер от любви к себе.
Музыка есть форма сна, которая, в отличие от последнего, никогда тебя не покидает.
Порыв и стыд где-то всегда рядом, на одной прямой в турбулентном потоке искренности.
Я черепаха, потому мне нужны рыбы, улитки и камышовые заросли.
Жизнь – монолог перед лицом смерти, где она, быть может, единственный зритель.
Расставляя ловушки, угодил в капкан обещания.
Отражение всегда больше, ибо отражает то, что за твоей спиной.
Поэзия – упражнение в умирании, где душа тренирует навыки прощания с миром.
Тот, кого любишь, важнее, чем ты сам.
Страсть тела с точки зрения духа – труп. Может, потому вокруг так много неодухотворенно - трупных стихов?
Дом есть то, где ты одновременно прошлый, настоящий и будущий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576452
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2015
Люблю, коли ти злишся тихо
І вибухаєш раз у раз,
Готовий слухати й не дихать
Вогонь твоїх палких образ,
Очей не зводячи від тебе.
Насупиш брови мило, і
Затягнуть хмари тихе небо,
Немов чорнило у воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575553
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Ледь теплий місяць за вікном
Огорне ковдрою кімнату,
Торкнеться носика твого,
Поки́ ти будеш міцно спати.
І поцілує ніжно раз,
Щоб вмить наснився сон яскравий,
Де ліхтарі у пізній час,
І зранку чуєш присмак кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576453
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Как долго длится маскарад,
Не слуг твоих,а "патриотов",
Тебя предавших-и не раз,
В парче воссевших идиотов.
О Боже!Господи,прости!
Исусе,Царю мой небесный!
Тебе под силу лишь спасти,
Сей мир чумной и многогрешный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576017
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Поїж, попий,
Ковтни пігулку,
Хворобу вбий,
Берись за сумку.
І чимчикуй
Купляти їжу,
Але слідкуй,
Плати за свіжу.
А то тобі
Таке спакують
Й пігулки всі
Вже не врятують.
21.04.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576031
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Ті очі, я вже бачила колись,
Такі сумні ще й докором горять.
Чи віщі сни і досі не збулись,
Надією у серці майорять?
Із пам"яті не викинути...збіг?
Переплелось мереживо думок.
На перехресті двох наших доріг
Останній я роблю, назустріч, крок...
Ті очі... та невже, моя вина?
Серед світів згубився долі шлях...
Невидима, здіймається стіна
Між нами... душу поглинає страх.
Де завинила? Через сім століть
Пророцтва тіні аж тепер зійшлись..
Ти пам"ятаєш ту єдину мить,
Коли в одну, дві постаті злились?
Злились назавжди... знали - бо, знайти
Знов доведеться, що те майбуття,
Якщо прожить - не поле перейти,
Одне на двох омріяне життя?
Ті очі... вже ні відчаю, ні миль,
Коли душа впізнала і тремтить,
Хоч тоне у буремнім шквалі хвиль,
Та відчайдушним човником летить...
20.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575998
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Давай помовчимо, коханий:
говорять очі! Ти ж вбирай
з зіниць іскринки полум"я́ні
та не згори у них. Стривай
банальні фрази не розкидуй -
уже оскома на губах,
мовчи! Мовчи. Ніч не розхитуй -
так добре у її руках.
Послухай зір сяйне́ тремтіння -
із вій цілунком позбирай.
Смерко́ве ж ніжності цвітіння
ти не роздмухуй. Не займай!
Давай помовчимо, жаданий:
співає серце.... Світ мовчить!
Лікує час любовні рани, -
душа ж ще довго в ній горить.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574519
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 21.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2015
Світ абсурдний, як і ми
довкола крайнощі, контрасти, кольори;
гармонії наврядчи досягти,
може, там, в утробному житті.
реальність - дизгармонія вже по собі,
тож човен наш
жбурляють хвилі на скелясті береги,
шукати порятунок в самоті
відлюдником у башті зі слонової кості
або сомнамбулою у напівсні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576023
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Мене дістало все, дістало!
Життя й повітря стало мало
І крик, і розпач, все підряд!
Знов одягну гнилий наряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564687
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 21.04.2015
Никто не вспомнит обо мне!
Хоть даже буду на луне,
Хоть даже буду на луне
Никто не вспомнит обо мне.
Я грусть свою топлю в вине
И вижу тусклый свет в окне
Минуты вновь проходят зря
Ведь нет кого мне покорять.
Хоть рядом деньги и камин,
Но я один, давно один,
Тоска моя болит сильней,
Я серый волк среди людей...
Я потерял родной причал,
Ах слишком долго я молчал!
Молчанье-это злая боль,
Зачем на рану сыплют соль?
Я грусть свою топлю в вине
Не видя яркий свет в окне
И надпись мелом не стене:
"Никто не вспомнит обо мне".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574529
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Допоки є надія,
То значить ще живу,
Допоки сонце гріє,
То знай не пропаду.
Нехай лихе минеться!
Нехай добро вернеться!
Нехай, нехай, нехай!
Я знаю це не край.
Я можу вільно йти!
Пливсти або летіти,
Любов свою знайти!
Лише б цього хотіти.
Та як знайти ту силу,
Яка дає нам крила?
Бо біль здолати треба,
Щоб відстояти себе!
Куди поїдуть коні
Залежить лиш від нас,
Що буде на долоні
Покаже тільки час...
Нехай музика грає!
Він душу очищає!
Від підлості та зла,
Щоб нам додать тепла.
Я зроблю перший крок
До мрії, що горить,
А час-живий пісок
Ніколи все ж не спить...
Допоки є надія,
То значить ще живу,
Допоки сонце гріє,
То знай не пропаду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576011
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
весенний парк притих за бортиком
в апреле снег,
моя экзотика
и запах мыла едкий по утрам
нарциссы,
вонь от свежих новостей
настало время вынести весь хлам,
кота, входную дверь
и всех людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575841
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Якби ти знав…якби ж ти прагнув волі…
Усі б тоді змінилися світи,
В темнім тунелі ми занадто кволі,
Я бачу світло…вибач, мушу йти..
І щоб ти не казав, що буде важко,
Навколо надто мало доброти -
Я відмовляюсь одягати маску…
З тобою чи без тебе….буду йти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575497
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
[b]Вдохновил стих "Мне больно видеть вас вдвоём…"
Автор Ника Зимняя[/b]
Края острые твоего равнодушия
ранят сердце мое до крови,
где любовь, столько лет молчавшая,
так ждала – «ты меня позови…»
Прибежала б в метелях дорогою,
босиком, в любой час, в любой миг,
чтобы быть на минуту счастливою,
чтобы нежность мою ты постиг.
Но не сбылось богов пророчество,
ты ушел под покров к другой,
для меня суждено одиночество,
на губах, что застыло мольбой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575493
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
[i]Мне кажеться: я не смогу себя вернуть
Себя к себе , без одиночества.
Так усердно уже вороны клюют
На асфальте смерть - пророчества.
Мне серость города заступает
Жизни молодость одну.
И идёшь, и переступаешь,
А что за тем "перешагну"?
И как там нас учили в школе:
Где грустны помыслы видны,
Пиши с начало о природе,
Потом зачем мы рождены.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575491
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Весна прийшла... Поглянь на неї !
Вона убралася в лілеї,
І сяє діамант на віях.
Така весна лише у мріях.
" Весна прийшла... " - шепочуть трави.
Під ноги стеляться мурави.
Де сонце світить променисто.
Їй Травень дарував намисто.
Весна прийшла... Завжди мрійлива,
Заквітчана та чорнобрива.
Квіток вона збира букети,
Тоді ж плете із них браслети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575384
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2015
Буває думати про тебе боляче,але забути
не вдається аж ніяк.
Ти влаштувалась на полиці спогадів,а ще
нагадує про тебе мій піджак.
Ним зігрівалась ти не раз в холодну осінь,
коли вітри бешкетували з жовтим листям.
Я відчуваю аромат твоііх парфумів й досі,
а зранку в дзеркалі ввижається твоє обличчя.
Скажи як бути?Чи залиш мене у спокою!Щоб
заглушити зміг до тебе почуття.
Мене бентежить ця зацикленість на тобі і я
жахаюсь,шо не буде іій кінця.
Ось пляшка віскі!Наче ліки з неба воно очистить
мене від думок,
Мені про тебе думати не треба...тебе нема...
Роблю двадцятий вже ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530981
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 18.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2015
Знов дощ так рветься до душі,
Старається розбурхати палітру.
І губи пишуть недописані вірші,
А тіло лиш здригається од вітру.
А за вікном мигають ліхтарі,
Безстрашні світлячки осінні.
І тихо курять трубку димарі,
Так гріючи свої серця камінні.
Стоять дерева-голі жебраки,
Хитаються і плачуть безутішно.
Їм холодно моргають літаки,
Цей вечір покидаючи поспішно.
Дивлюсь крізь тиху пелену дощу,
В глибокі очі страченого неба.
Сьогодні в серце осінь я впущу,
Лиш я...І ти..І більше нам не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377272
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 16.04.2015
А серцю знову струни обірвали,
І долею навіки відтяли.
В душі образи дотлівали,
І вітром розмітало попели.
Моя сльоза,як яд в твоє вино,
Повільно розтікається по тілу,
Тепер мені вже просто все одно,
Але колись,напевне, я любила.
Моя любов, є раєм для образ,
А тіло,пеклом для кохання.
Для тебе я була єдиний раз,
Незнана, неприборкана,остання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398265
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015
Нехай тобі розкаже дощ
Про те, що я, на жаль, жива,
Що вмію дихати без тебе...
Нехай тобі розкаже дощ
Про те, що серце пам"ята
Любов, яка сягала неба...
Нехай тобі розкаже дощ,
Що ця любов ще є жива,
Але не можу вже літати...
Нехай тобі розкаже дощ,
Що мрій уже більше нема,
Бо я не зможу розказати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564952
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 14.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2015
На самом деле сегодня день рождения. У Киры. Она прячется под столом.
Какие-то люди завалились в её квартиру и устроили там дурдом.
На самом деле Кире сегодня исполнилось, как минимум двадцать лет,
Но она не любит праздновать, у неё нет повода радоваться и смеяться тоже повода нет.
На самом деле мир вокруг Киры рушится, и под столом, честное слово, уютно.
Кто-то находит Киру, предлагает ей мороженное, но ей ничего не хочется, абсолютно.
На самом деле Кире хочется только спокойствия и напоследок, изоляции от внешнего.
Быть одной, Кире даже очень свойственно, и однажды, её могут найти повешенной.
На самом деле Кира проклинает себя за своё появление, чем раньше занимался отец.
У Киры давно уже было рвение положить этой кошмарной и никчемной жизни — конец.
На самом деле Кира совсем не выросла, она в свои двадцать похожа на те же пять,
В её жизни ничего не меняется. Не меняется. В её жизни нельзя ничего поменять.
На самом деле Кира ненавидит себя, ведь это она убила свою мать при рождении,
И только в этой совсем незнакомой ей женщине таилось её спасение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564383
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 14.04.2015
Рожеві мальви за вікном розквітли рясно.
Та цілий тиждень ллється дощ – о як невчасно!
Тендітні мокнуть пелюстки – куди ж подітись!..
Мені припали до щоки, аби зігрітись.
Холодні мальви… Як же жаль – красиві шати,
моїм теплом вас не зігріти, не сховати.
Вам треба сонця, щоб світило ясно-ясно,
вам треба бджілку, щоб нектар спивала вчасно.
А дощ хлюпоче, вітер дме, немов навмисне,
і небо чорне та сумне над нами висне.
Квітують мальви за вікном – рожеві дами.
Розносить вітер пелюстки, мов телеграми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573892
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Щоденно правда ходить по землі,
До серця кожного достукатися хоче.
Хто їй відчинить - спокій той знайде,
Та відчиняють люди неохоче.
А правда просить:"Люди, підождіть,
Задумайтеся хоч би на хвилину,
Я вас навчу як жити на землі,
Я вас спроваджу на дорогу миру".
Брехня ж зухвало влазить у серця,
Вона підступно вміє говорити.
"Відкиньте правду.Нащо вам вона?
Зі мною легше буде в світі жити.
"Брехнею можна світ весь перейти"-
Цю істину про мене кожен знає.
Для чого правда, якщо поруч я?
Хто йде зі мною успіх завжди має".
Та скоро буде на землі двобій,
Звичайно, правда в ньому переможе.
Ти кому служиш - правді чи брехні?
Бо вибір цей зробити мусить кожен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353184
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 13.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2015
Де той тихий шелест листя в моїй душі,
Що завжди заспокоював мої думки?
Мені відчай і біль слів твоїх стали солодші,
Ніж наповнені коханням твої рядки.
Чи така у людей любов
Зі смаком недовіри і відчаю,
Чи така у мене уява самої любові,
Від якої я геть спокій свій встрачаю?
Хочу бачити скрізь твої очі,
Читати кожну твою думку
І, засинаючи щоночі,
Знаходити в тобі свого порятунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564714
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 10.04.2015
Давай будувати разом замки,
Давай танцювати у цій тиші,
Тільки не лишай по собі уламки,
Коли твої почуття стануть скупіші.
Не лишай по собі біль,
Краще зараз тобі піти,
Аби ти не потрапив прямо в ціль,
Коли вже пізно казати про різні світи.
Давай танцювати танок коханців
І мовчанням казати "люблю".
Переплетінням наших пальців,
Я неодмінно себе погублю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573302
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Ці всі чоловіки, яких я мала.
Ці всі чоловіки, які "мали" мене.
Постійно десь-кудись зникали.
Лишаючи по собі лиш одне:
Велику дірку в сонячнім сплетінні.
Без відповіді безлічі питань.
Безсонні ночі у падінні.
І сірі дні в мелодії зітхань.
Ці всі чоловіки, яких я мала.
Фактично говорили про одне:
Як їх робота заїб...а,
І що життя таке складне.
Що їм не вистачає ласки,
Любові, тиші й теплоти.
Ці всі чоловіки вдягали маски.
І прагнули одної лиш мети.
Ці всі чоловіки, яких я "мала".
Не всі із них мали мене.
Я деяких навмисне забувала.
Обличчя їх тепер уже тьмяне.
А деяких, я завжди пам'ятаю.
Їх профіль, очі, контур губ.
І образ їх на серці зберігаю,
Від різних катаклізм і згуб.
Ці всі чоловіки, яких я мала.
Я б краще вас усіх не знала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573317
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Ніч відкриває життя
Своїми шершавими пальцями, пульсуючою зіркою, випадковим літаком.
Вона дарує спокій мовчазного лісу, світло ліхтарів.
Дає можливість доторкнутись до загадковості всесвіту. Простягнеш руку і ось воно, заплелось у тебе...
Ніч це як антидепресанти, як заспокійливе, каталізатор правди.
Особливість ночі в тому, що в кожного вона своя, але дарує нам єдине - розуміння, що жити варто.. Хоча б для того щоб іше раз заглянути в її темні загадкові очі... І на цю зірку, що пульсує в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573322
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
«Ти будеш все мовчати,
а я буду говорити,
тому, що час настав...»
(Федір Достоєвський)
Я завжди думав, що там – за межею мене чекають тільки сивочолі предки біля свого гарячого і світлого вогнища. Чекають з нетерпінням і думають: «Де він забарився? Нам потрібні його розповіді про світ людей – так легше перебувати вічність...» Але крім предків чекають біля вогню невгасимого серед нескінченної темряви мої солдати – вони загинули, а я лишився жити (поки що). Їм потрібні мої слова – там, біля полум’я. Я прийду – не сумуйте там без мене.
Дехто нині думає, що ця війна між людьми. Людьми, які в ті самі слова вкладають різний зміст і суперечку щодо змісту вирішують вбивством одне одного. Але це неправда. Це війна між машинами. Величезними металевими динозаврами. Люди лише потрапляють під їх сталеві лапи та зуби, стають на шляху залізних комах, якими вони плюються. Ці залізні монстри живуть своїм життям: люблять і ненавидять, хворіють і вмирають, воскресають з мертвих і стають прахом... Ми лише вкладаємо в них душу, заливаємо бензинову кров у їх залізні вени і вогняні сталеві серця.
У кожному з цих монстрів живе демон, якого розбудили колись перші творці колеса і якому вже не судилося заснути, допоки стоїть світ.
Ми живемо і вмираємо у світі машин. Ми воюємо на війні машин. І люди нині чітко розділилися на дві групи: одні лишилися людьми і дивляться на машини як на даність, чи як на друзів, чи як на не завжди покірних слуг, як на істот з якими вони можуть працювати і (нажаль) воювати: з одними машинами проти інших машин. Другі ж – перестали бути людьми у цьому світі заліза: вони стали рабами машин і сліпо виконують їхню волю, вони втратили душу і замінили її на ментальний механізм. А у деяких машин воля одна – знищувати людей. І саме проти таких покидьків, проти таких моральних виродків доводиться нині воювати нам. І знищувати те, що несе людям смерть.
Воюючи в світі машин мимоволі ловлю себе на думці, що я ставлюсь нині до механізмів як до живих істот. Коли бачу розбиту техніку, мимоволі закрадається в душу відчуття жалю: думається – треба поховати цих істот, віддати землі, щоб прах повернувся до праху, прочитавши над ними псалом з їхньої Біблії – Біблії Машин.
Коли стихають бої, випадає якась хвилина відпочинку, читаю «Кульбабове вино» Рея Бредбері. Як мене в ці дні зачаровує ця книга! Це сентиментальна і живописна повість про мир, про мирну оселю і спокійне життя. Про те, що нині у нас так брутально відібрали слуги божевільного карлика. Як хочеться повернутися у цей світ – світ мирного життя. Але повернення немає – для мене ця війна ніколи назавжди. Я ніколи не пробачу і не забуду нічого. Доки по землі ходить хоч один з тих покидьків, що зруйнували мій світ, сплюндрували мій рідний край, перетворили його в пекло, війна для мене не закінчиться...
Війна – це нескінченне доведення давно доведеної теореми. Точніше кількох теорем. Чи навіть багатьох. Одна з цих теорем – найважча – та, що смерті немає. Не буває. Не існує. Всі ми вічні – бо вічний дух. Насправді, це не теорема, це аксіома. Але люди вперто її сприймають як теорему і постійно пробують її довести. А на війні це особливо важко. Ілюзія смерті стає зримою. Здається, що ось – бачиш межу між мертвим і живим. І в цій гарячці подій люди забувають про вічність. Насправді, страх смерті легко здолати – потрібно лише захотіти. Але здолавши цей страх, усвідомлюєш, що попереду або нескінченна низка реінкарнацій або заспокоєння в нірвані, розумієш, що цю найголовнішу перемогу легко втратити: у людей, що поруч цей страх наявний, нездоланний, неконтрольований, іноді панічний. І вони можуть в пориві паніки будь-кого заразити цим страхом. Подолати цю епідемію страху важче, ніж сам страх у своїй душі.
На фронті трапляється іноді на диво сентиментальні випадки. Один молодий солдат-доброволець Р. з мого взводу зустрів на фронті свого дядька, якого не бачив уже багато років і нічого не чув про його життя і не знав, що він теж на війні. З розмови солдат Р. довідався, що виявляється, у нього є син – в селі, де живе його дядько і яке він відвідував кілька років тому. Через деякий час після цієї розмови я побачив на обличчі солдата відчуття панічного жаху. Він говорив (чи то мені, чи то нескінченній порожнечі Всесвіту): «Мене ж завтра вб’ють, а я навіть сина свого не побачу. Мені б тільки сина побачити, а там хай вбивають!» І це той самий солдат, який вчора в перерві між обстрілами стрибав по самоходкам з вогнегасником в руках і зі сміхом гасив неіснуючу пожежу. Всім навколишнім його поведінка теж чомусь видалась дуже смішною. Хоча фрази він кидав в простір зовсім не смішні: «Я хочу погасити пожежу війни!» І цей же солдат, якому вчора було абсолютно байдуже – померти чи жити, сьогодні заражає навколишніх панічним, нічим не вмотивованим страхом. У людини з’явилося щось, що прив’язало до життя, з’явилася якась цінність, яку потрібно конче бачити будучи живим. І саме це паралізувало на деякий час його волю, його силу духу і безстрашність.
На фронті, як і всюди, люди живуть емоціями. Я бачив старого сивого солдата, який сидів і плакав. Він довідався, що його роту накрило «Градом» під час обстрілу. З роти лишилася ледве половина солдат і машин. І про це нічого не сказали в новинах. Чомусь солдат звинувачував себе: «Якби я був тоді з ними, я би прикрив би їх мінометним вогнем...» Мені хотілося щось сказати солдату, пояснити, що мінометами не прикриєш роту від «Градів», що далеко не все повідомляють в новинах, бо йде війна. Кілька днів тому наш взвод відбивав атаку сепаратиствів: стріляли з усього, що в нас тоді було прямою наводкою. Після бою поле було просто всіяне тілами сепаратистів (поклали явно більше сотні виродків) та розбитими танками (не один і не два були перетворені на металобрухт). Ми відбили атаку, зупинили наступ на нашій ділянці оборони, але теж про це ні слова не сказали в новинах, ніхто нам навіть не потис руку і не сказав які ми молодці. Йде війна і зараз просто не до того. І нам якось було байдуже – бо воюємо ми не за нагороди. Але я нічого не сказав тому сивому солдату, навіть традиційне «на війні, як на війні» і то не сказав...
Рей Бредбері висловив колись геніальну фразу: «Дайте мені стомитися, відчути справжню втому. Я не повинен забути, що я живий, я ж тепер знаю, що живий, і не повинен забути про це ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра.» Я згадав цю цитату і подумалось: найбільші біди в людей від того, що вони забувають про те, що вони живі, перестають цінувати цю мить, цю радість життя. Починають вбивати себе і інших, перетворювати цю радість життя на пекло. Я стояв і дивився на половину Місяця (наче зрізану ножем), на старі дерева, на Юпітер, що яскравим холодним оком зимового нічного неба глипав на землю, і думав: цього всього я міг вже не бачити, не переживати цієї радості буття, на цій війні мене могли вже сто разів вбити. Але я досі живий, відчуваю, бачу, радію. А це не аби що...
Я малюю картину війни густими важкими фарбами – все тих же відтінків: вохри, сірого та свинцевих білил – отруйних і їдких, малюю грубими мазками Клода Моне. Тільки у нього картина виходила чарівна, чуттєва і ніжна. А в мене понура і жорстока. Бо малюю я не «Водяні лілеї», не «Копиці» і, навіть, не «Враження», а безжальні апокаліптичні картини оточуючого мене світу війни. Відчуваю, що треба змінити і пензлі, і фарби, і мольберт, і тему, і навіть палітру. Але не можу. Художники кажуть, що вони свої картини не «малюють», а «пишуть». Я теж свої словесні етюди не «пишу», а «малюю».
Побачив серед гармат і танків молоду дівчину. Обличчя і вуха всі в пірсінгах, фарбована зачіска якась модерново-божевільна. Але в камуфляжі і з автоматом. Від неї пахло не парфумами, а соляркою і димом – запахом війни. Тебе то чого занесло на цю божевільну війну? Ще й філософствує про те, що тема смерті має бути довершена в літературі і репортажах – безглуздо писати про те, чого не існує. Ще філософствує про несерйозність молодих хлопців-солдатів на війні. Тільки такого образу мені і бракувало до моїх етюдів! До моєї колекції людей та особистостей війни. Я тоді сказав їй у відповідь на абстрактні репліки: «Мадмуазель! Ви серед цих танків виглядаєте сюрреалістично. А ще одягніть шапку і каску. По перше, зима, а по друге, ми на війні.» Схоже, вона образилась. Що ти з нами усіма робиш, війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556066
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 10.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015
какой пейзаж, какие птицы,
красивей даже, чем мисс мира.
это все сон, это мне снится,
а мозг на грани позитива
смотрит в даль, какую не объять,
где грузчик он, а может чемпион,
гордится им родная мать,
доволен мозг сидит как слон.
но стоит только приземлиться,
красоты станут вдруг не милы,
из виду скроются все птицы
и он грустит и ждет прилива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572980
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
На великім зап'ясті маленький надріз,
По натруджених пальцях тонесенька цівка.
Відкидаєш в цей день білий світ навідріз,
Адже манить-п'янить чорно-чорна кінцівка.
Краплі котяться вниз, краплі крап-кап-кап-кап,
На долоні відбилась гаряча доріжка.
На підлозі стоїть напівповний стакан,
Пий до дна для рум'янцю, моя Білоскніжка.
Пий маленьким ковтком, пий-смакуй мою кров,
З насолодою пий і губами прицмокуй,
Пий допоки зап'ястя не вкрив сірий шов,
Пий допоки не стали червоними щоки.
Потім ще пригуби напівповний фужер,
Угамуй врешті спрагу, моя імпозантна.
Зупинись, відклади. Може досить уже?
Я насилу живий, залиши щось на завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572936
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015
Коротка, мов постріл, зустріч –
З’явився на мить, проїздом,
Та прямо у серце влучив
Той погляд – палкий і ніжний.
Відразу все заіскрилось,
Засяяли видноколи.
Мов виросли раптом крила,
Розквітло усе навколо.
Поніс його далі вихор –
Пригоди, чиєсь кохання,
На нього чекали втіхи,
На неї – лиш сподівання…
І, наче хтось вимкнув світло,
Упали безсило крила,
Душа, мов зів’яла квітка,
Краплинку роси просила.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572731
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
своим видом
и диким либидо
пугать сторожей, бомжей и ночных собак
так
развлекаться негоже
но всё же
так
мы чувствуем себя моложе
и дальше от смерти
на шаг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543553
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 07.04.2015
раз двадцать
обещали не меняться,
да каюсь -
стали другими.
но, знаешь,
я по прежнему улыбаюсь,
когда
произносят
твоё имя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560866
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 07.04.2015
[i]Усе таке пречисте і пусте
Побачимось у снах або у віршах
І може все складеться щасливіше
Тоді коли п'ять років перейде[/i]
Кость Москалець
А знаєш, і справді, хай вкриються снігом
Ті миті й хвилини, що ми прожили́.
Хай дотики пі́дуть глибо́ко під кригу,
Бо очі не бачать – душа не болить.
Хай все, що твоє, що тобі, що про тебе,
Потоне під снігом вже без вороття.
Хай навіть зі снігом впаде саме небо,
Лиш тільки хай вкриє ще тепле життя.
Хай зникнуть всі спогади, сни і всі ві́рші,
Хай зникне пречисте усе і святе.
Я знаю, складеться усе щасливіше.
Та тільки допоки весна не прийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540971
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 07.04.2015
Ты, стала прошлым... снято бремя,
Мне жаль малыш, мне бесконечно жаль,
Но самый эффективный доктор - Время,
Закончил шить мне равнодушия вуаль.
Он долго ткал ее терпеньем.
Вплетал тоску, страдания и страх.
Узоры вышивал сомненьем.
Стирал в скупых мужских слезах…
Сушил ее на тлеющих любви углях,
Опять в рассол...на угли...снова, снова...
Перегорели угли, прах развеян был в полях.
И вот, в конце концов, вуаль готова...
Вуалью тою, с головой меня укутав,
Усталый доктор, вышел вон, за дверь.
А я, на сердце облаченье то узлом запутав,
Тихонько прошептал...
... а что ж теперь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556308
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 07.04.2015
Тінь закрила моє лице.
На очі упав туман.
Вітер попіл срібний несе.
Душа потрапила в капкан...
Ілюзія руйнує день,
А спокій будує ніч.
Я чую, мене хтось веде.
І ще хтось мене не зустрів...
Що зі мною? Хто я?
Де поділа своі роки?
Хто тепер іде зі мною?
Хто мене одну лишив?
Я малюю небо чорним
І полум'я удалині.
Як сукня падала на стегна,
Горіли крила на мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566517
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 07.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2015
Холодно…
Сніг на дворі́, на серці і на скронях,
Хоча на вулиці, квітує вже весна.
Немає більш тепла в твоїх долонях.
Зима лютує по оби́дві сторони вікна.
Холодно…
Зелене листя білим холодом покрите.
Калюжами із льодом встелена земля.
Кохання айсбергом розчавлене й розбите,
Вщент знищені вітрила корабля.
Холодно…
Не видно сонця через чорні хмари.
Біля будинку на тополі всохла омела.
Твої обійми нині лише мемуари.
Хурделиця надію замела…
Холодно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571744
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 07.04.2015