anna zakohana: Вибране

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Лотерея ГУМОР


Вийти  заміж  –  то  не  штука.  Є  на  те  потреба.
Щоб  зробить  найкращий  вибір,  пошукати  треба.
Сперечались  дві  знайомих.  Кажуть:  дуже  складно.
Щоб  попавсь  тобі  одразу  чоловік  порядний.
Ідеал  шукати  марно.  Час  перебирати.
Був  би  щирий,  щедрий,  гарний.  Бажано  багатий.
Кращих,  звісно,  розібрали.  Трутні  й  ловеласи.
То  байдужі,  то  нахаби.  Голі  й  босі  часом.
Із  дурним,  то  курці  ясно,  не  життя,  а  мука.
В  голові  нема  нічого.  Таргани  чи  мухи.
Хай  не  бовдур  і  не  клоун.  Для  життя  хоча  би.
А  воно  лихе  і  вредне,  як  базарна  баба.
Хтось  із  двох  завжди  є  крайній.  Бо  в  сім’ї  нелегко.
Часом  добрий  і  слухняний,  але  пришелепко.
-  В  мене  був  малий  та  хитрий.  Бистрий,  як  ніколи.
Гроші  так  до  нього  липли,  як  до  меду  бджоли.
Я  його  приперла  шлюбом.  Той  ніяк  не  хоче.
Тип  слизький,  бо  крутить  –  вертить,  наче  циган  сонцем.
Був  один  трудяга  –  майстер.  Хоч  живіт,  як  бочка.
Та  приходив  ледве  теплий.  Як  яйце  з-під  квочки.
Ще  й  високий  був,  як  ясен.  Вуса  мав  і  чуба.
Пригорнула  раз,  притисла.  Ледь  не  врізав  дуба.
-  В  мене  теж.  Хлопака  –  красень.  Розум,  сила,  очі.
Лиш  один  маленький  «мінус»  -  до  жінок  охочий.
Був  добряк:  смішний  і  щирий.  І  не  дурень  наче.
Але  як  дійшло  до  діла,  -  він,  як  пес,  ледачий.
-  Я  собі  знайшла  наразі.  Має  добре  серце.
Але  мама  в  нього  прикра:  мед  та  хрін  із  перцем!
Добре  лиш:  вона  далеко.  Років  десять  в  Штатах.
Підкидає  час  від  часу  сину  грошенята.
Вибираєш,  вибираєш.  А  життя  –  не  фея…
Бо  знайти  хороше  й  цінне  –  справді  лотерея!

05.03.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976008
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 10.03.2023


Мила Машнова

Музика Баха

Бах  за  вікном.    Ба-бах!
 Я  розплющую  очі...
 Замість  звичного
 серця,  що  стрибa€  в  п'яти,
 п'яти  стрибають  у  серце.
 Почалося.
 Люди!    грайте  у  хованки!
 впадайте  в  кому,
 в  маразм  або  в  дитинство
 на  власний  вибір.
 Ба-бах  за  вікном.    Ба-бах!
 дзвенить
 сервіз  у  серванті.
 що  зараз?
 ніч  чи  ранок?
 скорботна  раніч...
 на  годиннику  —  три  нулі  та  п'ятірка.
 страх  колупає,  курчить  мені  душу
 викруткою.
 Бах!    Бах-бах-бах!
 Вибухи  снарядів  –  музика  Баха.
 війна.
 Війна  —  вий  на...
 на  що???
 Війна  –  це  Жінка!
 Тоді  чому  в  неї
 обличчя  старого  дiда?
 Мама!    Мені  лячно!
 нехай  стане  невидимою
 наша  п'ятиповерхівка.
 Виє  сирена
 до  судом  голосно,  протяжно...
 Я  з  часом  навчусь
 розрізняти  наближення  горя...
 але  поки  що  я  лежу  на  підлозі  в  коридорі
 і  слухаю  тяжкість  дихання  страху,
 його  аритмію
 під  музику  Баха...

(24.02.2023,  BCN)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975705
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 03.03.2023


Іво Каценбук

Заходу спалах манить у вічність

Заходу  спалах  манить  у  вічність,
Думки  розлетілись  вовчим  виттям.
В  кожному  подиху  є  щось  магічне,
В  минулу  секунду  нема  вороття.
 
Повзаю  лісом,  наче  примара,
Рахую  в  пеньках  кількість  рокі́в.
Заходу  спалах  манить  у  вічність,
І  ось  я  частина  зграї  вовків.

Вию  у  небо..  тиша  і  спокій,
Байдужість  до  людства  в  мені  проросла.
Сьогодні  з  вовками,  завтра  став  мохом,
Довкола  мій  ліс.  І  вічність  моя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975726
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 03.03.2023


Іво Каценбук

Не винен: Ніхто. Нічого. Нікому.

Брудними  руками  
Роздирають  грудну  клітину.
Ламають  ребра
тупими  словами.
Залазять  в  душу  .
Є  ж  відстань.  
Дистанція.  Тисни  гальма.
Слухати  і  тим  більше  чути  цього  
Не  мушу.
Людина  синонім  воля.
Людина  синонім  свобода.
Тебе  бентежать  десь  там  гей-паради,
А  повинні  бентежити  покидьки  в  радах,
Покидьки  в  рясах  і  у  кабінетах,
І  твій  особистий  внутрішній  ...
Ніхто  з  нас  не  знак  якості.
Повторюю  знову.
Не  винен:
Ніхто.  
Нічого.
Нікому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975727
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 03.03.2023


Променистий менестрель

Причетність до простору



Падають  сутінки,  день  вже  догодив,
Дума  моя,  ти  далеко  летиш…
...  Зоряні  в  небі  пливли  хороводи,
Дихалось  вільно,  у  спокої  спиш.

Трелі  баяна  й  округа  сміялась,
Стрекіт  цикад,  де  природи  світи  –
Запах  фіалки  і  трав  нас  долали,
Око  дивилось  з  небес,  висоти…

Простір  і  я  –  чи  причетність  до  трансу
Ніжних  вібрацій  чи  ангельських  крил  –
Серця  торкалась  струна  резонансу…
Хто  б  мені  цю  таємницю  розкрив?
21.11.2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966217
дата надходження 21.11.2022
дата закладки 23.11.2022


Софія Пасічник

Чорна кава (Циганка)

[quote]"Уміння  танцювати  дає  тобі  найбільшу  із  свобод:  висловити  всього  себе  сповна  таким,  який  ти  є"  (с)

"Я  танцюю  –  тому  що  я  щаслива.  Я  танцюю  –  тому  що  вільна"  (с)
[/quote]

Відстукують  бруківку  каблучки,
Ступа  граційно  –  меркнуть  навіть  зорі,  
Браслет  окреслив  вигини  руки..
Стою,  вдивляюсь  в  Неї..  мимоволі

Есенція  моїх  мрійливих  станів,
В  терЕн  чиїх  очей  убрався  я,
Циганкою  є  із  далеких  лАнів,
І  танці  пАлкі  –  то  її  життя                      

ЗнатнИця*  видна,  досить  колоритна,
Дурман  вона  для  серця  й  голови,                                                        
Вважати  варто,  бо  дівиця  спритна:
СипнЕ  щось  в  нАпій  –  глянь,  не  обдури!

Струнка  красуня  любиться  в  свободі,                                              
Черпа  в  природі  чарів  водограй,
А  я  ж  чекаю  слушної  нагоди,        
Щоб  заглянУть  крізь  тайн  її  вуаль..

Краса  циганки  розум  чудно  крає,
А  голос  ніжно  флейту  виграЄ,
Душа  яскравим  пломенем  палає,
Як  змійкою  із  танцю  постає

І  от  вловила  погляд  мій  буремний,
Сяйнули  синню  коси  по  плечах,                                                        
Підсіла,  і  промовила:  "Даремно...
За  мною  тужиш..  –  бачу  все  в  очах!"

Підвівсь  я  рвучко,  руку  мою  взяла:                                      
"Кохати  будеш,  видно,  все  одно,
Але  дитям  ще  я  роздоллям  стала,
Тож  буть  зі  мною,  любий,  не  дано"                                                                                                                                      

Я  з  кавою  залИшивсь  наодинці,                                        
Взирав  у  неї,  як  в  святий  ґрааль.
Побачити  б  у  ній  надій  крупиці,      
Та  сум  лиш  бачив...  І  забуту  шаль..


[i]*Та,  що  "знає",  має  [приховані,  потаємні]  знання,  чародійка..  ну  і,  напевно,  знана/знатна[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946551
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 07.05.2022


Мила Машнова

Мой агрессор, мой враг! Я тебя обожала

Мой  агрессор,  мой  враг!  Я  тебя  обожала,
Я  топила  всегда  и  везде  за  тебя,
В  языки  злые  гневно  вонзая  кинжалы,
Иноверцам  не  дав  твою  честь    запятнать!

Я  с  пелёнок  наивно  твой  мир  воспевала,
Красно-белую  бойню  впитав  с  молоком,
Разве  думала  я,  что  ты  сделаешь  алым
Мою  родину,  небо  и  город  —  мой  дом?

Что  ты  сердце  моё,  словно  мячик  для  корта,
Не  ракеткой  ударишь,  а  залпом  ракет,
И,  тем  самым,  игру  приравняешь  к  аборту,
Где  ни  правил,  ни  раундов  с  кубками  нет.

Что  я  буду  как  выкидыш  жёсткой  эпохи,
Еженочно  молиться  богам  тишины,
Пребывая  то  в  панике,  то  в  суматохе,
Позабыв  навсегда  разноцветные  сны.

Я  любила  тебя,  а  теперь  ненавижу,
Не  отмыть  эту  боль  с  окровавленных  рук.
Рассудив,  по  местам  всё  расставит  Всевышний,
И  тебя,  и  меня,  и  пальбу  из  базук.

7  марта  2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942257
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 14.03.2022


Мила Машнова

Убегаю, сбегаю, как крыса бегу

Убегаю,  сбегаю,  как  крыса,  бегу
С  корабля  под  названием  Ха...
Я  сломалась,  страна,  я  согнулась  в  дугу,
Не  могу  смерчеград  выдыхать.

Я  оставила  сердце  в  ладонях  твоих,
В  материнских  прощальных  слезах...
Кто  я,  родина?  Трус?  Эмигрант  или  псих?
Даже  ты  мне  не  можешь  сказать!

Не  обнимет  меня  ни  Берлин,  ни  Париж,
И  беглянку  зачем  обнимать?
Харьков,  милый!  Надеюсь,  меня  ты  простишь,
Как  прощает,  любя,  только  Мать.

Я,  отныне,  публично  бездомный  поэт,
У  меня  ни  кола,  ни  двора...
За  душой  —  ничего:  ни  камней,  ни  конфет,
В  хрупкой  клетке  зияет  дыра.  

Знай  и  помни,  что  я  покидала  тебя,
Испытав  все  позоры  подряд.
Нет  страшней  ничего,  когда  город  бомбят,
...и  бомбят...и  бомбят...и  бомбят...

 (09.03.2022)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942258
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 14.03.2022


Mattias Genri

А я не верую…

А  я  не  верую  в  возврат
Любви  в  слезах  и  сожаленье.
Вернуть  ли  можно  на  мгновенье
Событье  прошлого  назад?
Что  нас  влекло  неудержимо
В  безбрежно-радостный  покой?
И  всё  сбылось  непостижимо,
Нас  захвативши  в  омут  свой.
Как  было  странно  всё  в  тот  час
На  нашем  девственном  пути,
Никем  не  пройденном  до  нас,
Где  нам  пришлось,  вдруг,  разойтись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940267
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 23.02.2022


Ниро Вульф

Ожерелье надела рябина

Ожерелье  надела  рябина,
Одиноко  качаясь  вдали,
И  ласкают  небесную  спину  -
Улетают  на  юг  журавли.

И  лишь  ветер  играет  листвою,
Словно  ноты  берёт  музыкант,
Скоро  краской  своей  золотою
Осень  скрасит  рябиновый  стан.

И  холодным  ливнем  поплачет  -
Одиночество  ей  -  на  весь  век,
Лишь  сороки  на  в`етвях  судачат,
Скоро  холод,  зима,  белый  снег.

И  покроют  рябину  снежинки,
Словно  д`евицу  белым  платком,
И  замёрзнут  ягод  слезинки,
Что  рассыпались  в  ноги  ковром.

Но  недолго  судачить  сорокам,
Снег  от  солнца  растает,  сойдёт,
За  рекою,  в  поле  широком,
Друг  любимый  -  дубок  прорастёт.

И  не  будет  ей  одиноко,
Ты  любовь  не  спугни,  помолчи..
Месяц  выйдет  из  туч  златоокий,
Обвенчает  рябину  в  ночи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925797
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 23.02.2022


Ти не осліп

Де твоя гідність скажи мамо?

Де  твоя  гідність  скажи  мамо?
Усе  навіки  занепало,
І  твою  гордість  у  багно,
Жбурнули  радісно,  назло.

І  ти  стоїш  у  повнім  смутку,
Боїшся  вимовити  слово,
Бо  знаєш  витрясуть  усе,
Підкупні,  наглі  лицеміри.

Бо  так  тебе  привчили  злидні,
Суворий  голод  і  війна,
Дивитись  осторонь  і  в  боки,
Щоб  сліз  не  бачити  і  кров.

Де  гнів  і  ненависть  штовхає,
Ми  всі  помремо  у  кутках,
Де  віри  й  гідності  немає,
Панує  жадібність  глуха.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823704
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 23.02.2022


Ти не осліп

Я сатанію

Я  сатанію  від  людей,
Гаряче  сонце  випікає
У  моїй  клітці  довге  жало,
Упріє  серце  від  печалі.

Ні  я  не  звик,  коли  ударять,
Коли  у  очі  наплюють,
Синці  чи  кров,  я  марю  гнівом,
Суворим  відчуттям  тривог.

І  ти  прийдеш,  щоб  зупинити,
Щоб  голку  в  душу  устромити,
У  очі  дивлячись  мої,
Я  мрію  вмерти  ніж  чекати.

Пекельний  вітер  проникає,
На  місці  страху  дивний  сміх,
Що  по  куткам  порожнім  бродить,
Стискає  руки  у  труні.

Ти  хочеш  крикнути  кричи,
Палата  сльози  вивертає,
І  ось  останній  б’є  удар,
І  мозок  бідний  закипає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922311
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 23.02.2022


Ти не осліп

Я чую в проваллі твій голос

Я  чую  в  проваллі  твій  голос,
Куди  заблукала  душа?
Де  віра  і  стогін  змішались,
Наступні  гіркі  слова.
Я  знаю,  що  там  у  проваллі,
Лежати  ти  будеш  німа,
Сліпа,  перетоптана  злиднями,
Так  ниє,  страждає  душа.
Від  болю  і  криків  здається,
Як  рушаться  стіни  й  пітьма
До  серця  з  ненавистю  тягнеться,
Остання  година  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940752
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 23.02.2022


Моряк

Сповідь Ліхтарям


Меланхолічний  настрій  тягне  спати,
Якщо  зірки  погаснуть,  то  нехай.
Ці  сльози  із  підлоги  не  зібрати,
Район  мені  шепоче:  "Помирай..."

Самотні  ліхтарі  ведуть  назад  додому,  
Десь  в  кронах  загойдався  час.  
І  не  виходить  усміхатися  крізь  втому,  
Усе  навалиться,  я  знов  пишу  про  нас.

Про  тих,  кого  й  не  існувало,
Вигадую,  будую  --  все  не  те.
І  Серце  що  давно  колись  кохало,
Тепер  уже  ніколи  не  цвіте.

Це  тьмяне  світло  омиває  мої  очі,
Скажи,  скажи  чому  не  хочу?  
Знову  кудись  біжу  посеред  ночі,
Із  серця  віршем  кровоточу.

Краплі  дощу  летять  в  мою  свідомість,
Старе  вікно  --  розбите  на  шматки.
Хотів  улесливо  збрехати,  та  натомість,
Знов  щирість  переповнює  рядки.

Забуті  спогади  ідуть  з  прибоєм:
Лунає  сміх,  знайомий  голос.
Вони  усі  кусають  душу  роєм.
І  під  ногами  кілька  білих  полос.

Палає  ватра.  Ми  були  всі  разом.
Лиш  завдяки  моїм  віршам,
Моя  рідня  не  позникає  з  часом,
Та  я  на  жаль  залишусь  сам.

26.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827957
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 17.02.2022


Моряк

Сон весняної ночі

Черешні  сплять,  вітрами  крони  збиті.
За  ними  простягнувся  сонний  гай.
Сопуть  поля,  туманами  накриті.
Такий  він  мій,  коханий  тихий  рай.

Поснув  бузок,  що  от  розкине  квіти.
Під  яблунею  муркають  коти.
Верба  схилила  свої  ніжні  віти.
Усе  кохане,  поки  в  серці  ти.

Кульбабки  сон  плекають  зорепадом.
У  травах  чомусь  бачу  небеса.
І  все  солодким  в'ється  ароматом.
Шепоче  ніч:  "Поглянь  яка  краса".

10.05.21
Стаськів  М.  А.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913373
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 17.02.2022


Черный Человек

Личный Каин

Вверх,  по  лестнице  вдохновения
В  атмосферу  терпких  свиданий
Отправляется  за  прощением
Еженощно  мой  личный  Каин

Там  он  тешится,  там  он  мается,
Кровоточит  дождями-строчками
То  шокирует,  то  стесняется
Многоточия  лечит  точками

И  в  раю  кофеиновой  нежности
Обернувшись  мехами  бессонницы
На  бескрайних  равнинах  грешности
Он  хозяин  музы  –  невольницы

То  ругает  ее,  то  восторгается
То  разденет,  то  сам  разденется
По  утрам  казнить  собирается
Ну  а  вечером  снова  женится

Вниз  по  лестнице  вдохновения,
Убегая  от  терпких  свиданий
Вновь  спускается  без  прощения
Каждым  утром  мой  личный  Каин…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640467
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 26.01.2022


DVI

ПОСВЯЩАЕТСЯ DVI И ЕГО ВЕРЕ

РІДНЕСЕНЬКА  МОЯ!
.
Зайшовши  на  сайт  «Клубу  поезії»  я  побачив  посилання,  натиснувши  мишкою  я  був  здивований  подарунком,  який  зробила  нам  поетеса.  Я  сердечно  вдячний  за  теплоту,  з  якою  написаний  вірш  про  нас.  
.  
ПОСВЯЩАЕТСЯ  DVI  И  ЕГО  ВЕРЕ
.
Проникнувшись  историей  о  нежном  и  трогательном  чувстве  нашего  собрата  по  перу  мне  пришли  в  голову  такие  строки...  сами  собой...  почему  то...  
.
Она  была…  Она  любила…  
И  с  нежным  трепетом  хранила  
Всё,  что  Господь  ей  посылал…  
.
Её  супруг,  такой  красавец,
Был  покорён  во  цвете  лет
Её  прелестными  чертами,  
Дышал  он  ею  столько  лет…
.
В  их  жизни  было  много  света  
И  первозданной  красоты…  
Она  была  душой  поэта.  
Он  –  воплощением  мечты.  
.
Вот  так  и  жили,  как  дышали,  
Стремились  вместе  быть  всегда,  
Друг  другу  жизни  украшали…  
Но,  в  этот  дом  пришла  беда…  
.
Она  ушла…  Он  был  растерян…  
Растерзан,  ранен  словно  зверь.  
Удар  сей  был  -  неимоверен  –  
За  нею  затворилась  дверь…  
.
Её,  окутав  дымкой  сонной,  
Увёл  Господь  на  небеса…  
А  он  рычал,  как  тигр  сражённый,  
Искал  её  во  все  глаза!  
.
Не  покорившись  пред  утратой  
Слезами  землю  окропил,  
Душой  своей  в  кулак  зажатой,  
Он  смерть  и  горе  победил.  
.
Она  живёт  в  его  поэмах,  
И  дышит  нежностью  во  снах,  
Вся  в  живописных  кружевах,  
В  его  стихах  как  в  облаках.  
.
автор:  Zlatogora

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694221
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 26.01.2022


Любов Таборовець

Окраса зимового саду

Напнула  святкову,  тернисту  хустину,
Ще  й  шубку  зимову,  сріблясту  вдягла.
Окраса  садиби  й  старенького  тину  -
Святим  оберегом  Калина  була.

У  бік  її  зиркають  голі  дерева,
Скрегочуть  гілками,чекають  весни…
На  стовбурі  сяє  сльоза  кришталева,
Там  сплять  під  корою  омріяні  сни.

Вклонилась  привітно,  гостинно  Калина  -
У  полудні  сяєвом  бісер  заграв…
Всміхнулась,  немов  молодая  дівчина,
Бо  личко  рум’яне  Мороз  цілував.

Їй  лагідно  пестив  Вітрець  усе  тіло,
Боявся  порушить    палітру  краси…
Хоча  до  знемоги,  бувало,  кортіло,
Ту  випити  вроду  з  води  і  роси.  

Снігур  чепурний  завітав  на  гостину
Вмостився  в  долоньки  красуні  тії.
І  щедро  посипались  на  скатертину
З  цілющого  грона  серця  золоті.

16.01.2022
Л.  Таборовець


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937150
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022


Наталі Косенко - Пурик

Чарзілля

Ти  мене  проведи  по  стежках,
Де  чарзілля  залишила  рута,
На  її,  пожовтівших  листках
Подивись,  відобразилась  скрута

Мабуть  тяжко  прийшлося  її
У  житті  ось  такім  не  веселім,
Тихо  стебла  схилила  живі,
Що  деінде  лишились  зелені

Нахилюся  з  душею  тепла,
Обів'ю  я  любов'ю  своєю,
Доторкнуся  рукою  стебла,
Поведу  я  розмову  із  нею

А  у  відповідь  милі  листки
Посміхнуться  і  скажуть  спасибі,
Рута  знов  оживе  і  думки
Засіяють  у  серці  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936265
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 08.01.2022


Юхниця Євген

Знаходить молодь новорічні туси

У  лаунж  барах    караокових  коктейлів
Під  живу  музику  зі  сходами  над  стелями.
Серез  яскравих,  знаментих  і  достойних
Знаходить  молодь  новорічні  туси  гронні.
…І  біля  стильних  незнайомих  й  назнайомців
Собою  бути  складно  спершу,  але  сяйва
Несуть  на  танц.майданчик  ще  в  старому  році,
А  повертаєшся  –  натхненною  виставою:
...Дорослі  юні  –  кращі  новорічні  гості!

03.12.21р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935374
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021


Zorg

Осенний экспромт

Скоро  осень  под  ноги  каштаны
Бросит  мне,  тихо  молвив:  привет.
Разорвет  небо  молнии  рана
И  прольётся  неоновый  свет.

Протяну  долгожданной  я  руку,
Оглянувшись  украдкой  назад.
Ровно  год  -  то  веселье,  то  скука
Заливали  вином  мне  глаза.

Тосковал  за  твоими  дождями
Мой,  по  небу  блуждающий  взор,
Да  искал  меж  ночами  и  днями
На  деревьях  знакомый  узор.

Все  теперь  это  кажется  бредней.
Но,  хочу  поскорее  уже
Долгожданной  кленовою  медью
Я  свое  ожиданье  обжечь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922301
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 24.12.2021


Макс Айдахо

кошмар вещей

кошмар  мне  приснился  вещий,  
чья  суть  для  сна  не  нова:
в  агонии  бьются  вещи,  
попавшие  в  жернова.

крик  их  безмолвен,  
и  скрежет
металла,  костей,  стекла  
пластинкой  звучит  заезженной:
"не  уберёг,  не  спасла
зонты  и  ключи,  и  деньги,
машины,  сердца  людей",
"включите  или  наденьте,
спасите  скорей,  скорей!  "
но  чувствую,  что  изношен,
вещами  обрюзг,  оброс.
не  вены  -  труха  под  кожей
зло  побеждает  добро.

что  дальше,  мне  не  известно,
кровит  и  скрипит  кровать,
где  сон  становится  тесным,
реальностью  -  жернова.

Декабрь  2021

#стихи  #стихотворение  #стих21века  #лирика  #поэт  #поэты21века  #творчество

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934442
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 22.12.2021


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Усім Ганнам віншування

Ой,  Ганнусеньки-Ганнусі,
Ваше  свято  на  порозі,
Хай  же  Ангел-охоронець
Вас  від  лиха  оборонить
Та  від  злого  захистить,
Ви  ж  у  злагоді  живіть.
Усі  панночки  і  пані
Відзначають  свято  Ганни.

У  серденьку  квітне  ніжність,
Душу  вашу  не  засніжить.
Будьте  завжди  молодими
Ви,  Ганнусеньки  й  щасливі.
Матінка  Діва  Марія
Хай  здійснить  всі  ваші  мрії,
Радість  принесе  у  хату.
Ще  раз,  Ганни  вас  зі  святом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934603
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 22.12.2021


Лада Квіткова

Не верлібр

І  який  тепер  у  сердець  калібр?
Скільки  треба  пострілів,  щоб  на  смерть?
А  про  тебе  скласти  б  який  верлібр,
Та  в  мені  римована  круговерть.

І  життя,  давно,  не  якась  чернетка,
Ти  ж  хотів  –  розбещеного  митця.
Не  поет  я,  звісно,  а  лиш  поетка,
Та  мені  римоване  до  лиця.

Свічку  загасила,  забрала  душу,
Ти  ж  на  каву  подругу  запросив,
Я  заримувати  вас  якось  мушу,
Хоч  усі  епітети  вже  зносив.

Маєш  ти  одну  характерну  рису,
І  мінливі  надто  твої  смаки.
Скільки  б  тебе  віршами  не  описуй,
Та  проб’ється  істина  крізь  віки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930631
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 14.11.2021


Валя Савелюк

ФАШИЗМ

злочини
двомірно  обмеженої  площини
ховають  вони  
у  масові  мертві  скиби  й  пласти
каральних  законів

сучасні  фашисти  
повисходили  на  поверхні  планети,
як  зуби  
переможеного,  здавалось,  дракона...

прикриваються  білими  строями
сучасні  масові  вбивці  -
людської  волі  ґвалтівники  і  ловці....
а  ми,  
хоч  і  звемось  націями  і  народами,  -
а  сунемо  на  заріз,  як  вівці

їхні  плани  цинічно  прості  
і  до  решти  відверті:
вони  вимагають  і  одного  хотять  -
негайної  нашої  смерті

від  рукотворних-адресних  вірусів
вимирають  старі,  а  тоді  й  малі...
глобальним  фашистам  тісно
з  людьми  на  Землі

промисел  сатани  -
перед  людством  і  Богом
злочини

28.10.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929229
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Ірина Кохан

Ввись

Коли  наважишся  бути  –  
навчишся  слухати  вітер,
Чути  мантри  галактик,
що  зміями  лізуть  з  глибин.
Так  важливо  знайти  себе
в  цьому  надгрішному  світі,
Стати  протагоністом:
мільярди  причин  –  ти  один.

Як  наважишся  бути,  
сховавши  всі  сумніви  в  скриню,
Тампонуючи  серця
хронічно  болючі  дірки,
Підведися  і  йди  прямо
в  глотку  життєвій  лавині,
Йди,  тримаючись  неба,
(воно  ж  бо  тут  цілі  віки).

Воно  вічні  віки  над  тобою
безжально  високе,
Хоч  в  дитинстві  здавалось,
на  яблуні  дідовій  спить.
Підведися  і  йди,
на  краю  географії  –  спокій,
На  краєчку  життя  –  
найвагоміша  бажана  мить.

Лиш  каміння  доріг
пам’ятатиме  зранені  ноги,
Буде  свідком  німим
найпекучіших  втрат  і  падінь.
Як  наважишся  бути  –  
зустрінешся  поглядом  з  Богом
І  нарешті  зумієш  
знайти  свою  втрачену  тінь.

Одкровення  снігів  забинтує
нерівності  долі,
Не  долає  шляху  лише  той,
хто  нікуди  не  йде.
Рух  одвічний  планет
таємниці  усі  розпаролить
І  весна  зацвіте,
і  дозріє  вино  молоде.

Як  наважишся  бути,  то  будь.
Хай  міцнішають  крила.
Сутність  всього  життя  у  польоті:
упав  –  підведись…
Скільки  б  доля  тебе  
не  штовхала  у  прірву  й  не  била,
Не  здавайся  вітрам.
Тільки  ввись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908672
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 28.10.2021


Макс Айдахо

осенний spleen

к    осеннему  привыкнешь  -
не  отпустит.
и  вроде  бы  и  грустно,  в  тот  же  час
спокойствием  лучится  захолустье,
в  котором  я,  с  надёжностью,  увяз.

за  клинописью  птиц  на  полусфере,
цепляя  облака  скользит  и
взгляд.
летите  ,  до  свиданья!
не  уверен
что  встретимся.
как  хочется  обнять

всех  вас,  друзья!  
простите,  если  что.  мне
раскидывать  каштаны,  собирать,  -
настало  время.
время  золотое,
где  есть  о  чем  жалеть
и  многое  терять.

но  знаю  это  только  проходящее:
у  будущего  будущего  нет  -
оно  ещё  зародыш  в  настоящем.
толкается  дождём,
рождая  снег

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928738
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Пісаренчиха

ПОДУМАЙ (18 +/-)

Подумай.  Я  прийду  до  тебе  в  сни.
Зварю  борщу,  відмию  сальний  посуд,
Труси,  шкарпетки  випру.  Всі  ж  брудні.
І  розітруся  у  ранкову  просінь.

Не  опирайся,  запусти  в  свій  сон.
Шовком  чутливим  роздратую  шкіру,
Потішу,  надихну,  візьму  в  полон
У  хащі  нетрів  внутрішнього  звіра.

Розірвуть  тишу  злякані  граки,
Заляпають  на  щастя,  чи  до  грошей.
Розтану,  вуст  торкнувшись  і  руки.
Погоджуйся.  Подумай,  мій  хороший.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908561
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Хуго Иванов

Перебирая старый чемодан


Вот  и  у  нас...
сегодня  выпал  снег
Любовь  сильней...
природы  многократно
Снег  возвращается...
уже  не  первый  век
Любовь  врачи...
не  возвратят  обратно...

Перебираю...
старый  чемодан
Читаю...
недописанные  строчки
Из  прошлого...
событий  караван...
А  дальше...
только
                   точки
                               точки
                               точки...

Забытые...
расСветы  и  Надежды
Целованных  коленок...
колдовство
По  комнате...
разбросаны    одежды
И  чьё-то...
пережитое  лицо

Край  ночи...
и  начало  дня
Не  получилося...
романа
Ты  растревожила...
меня
Страничкой...
с  надписью  Нирвана

И  я  опять...  
листаю  сайты-страсти
Пусть  будут...
до  безумья  нескромны
Душе  и  телу...
может  быть  отчасти
Эмоции...
почти...
возвращены.


ВІД  ДРУЗІВ

Патара  -
Стара  валіза
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938341

Стара,  життям  пошарпана,  валіза
На  дні  стос  давніх  вражень  береже...
Там  паспорти,  в  яких  сумують  візи,
На  жаль,  протерміновані  уже.
Там  стільки  мрій,  що  заблукати  можна,
Якісь  збулись,  якимсь  не  до  снаги...
Та  гріє  душу  споминами  кожна
Відлунням  невмирущої  жаги.

27.01.2022
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,


Петро  Кожум'яка  (Ян  Укович),
Стару  перебираючи  валізу

На  дворі  зимно  -
Випав  перший  сніг...

Любов  сильніш  ...
Природи  незрівнянно
Ізнову  холодно  ...
Думки,  наче  ніж:
Любов  колишня  ...
Неначе  з  неба  мана

Перебираю...
від  речей  стару  валізу
Читаю...
недописані  рядки
Минулого
гортаю  купу  хмизу  ...
Лишились  ...
тільки  спогади,
й  думки  ...

Забуті  ...
Всі  Надії  і  Світлини
Колінець  і  грудей  ...
звабливий  шал
Розірвані  сорочки  і  гардини  ...
Кохання
недопитого
бокал

Ніч  пролетіла,
ранок  засірів  -
Пливли  у  мареві
слова  старих  ...
романів
І  пам;ять  борсала...
мене
між  тих  рядків
і  кожен  з  них
ятрив
у  серці  рани

Неначе  сайти-пристрасті
Масні  ...
Я  згадую
побачення  і
страсті
Душі  та  тіла  ...
ночі  вогняні,
Палкі  емоції
оманливого  щастя  ...
                       19.11.2020
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895511
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 17.12.2020


Юхниця Євген

Шарм лесных озёр безмолвных.

         Шарм  лесных  озёр  безмолвных.
         Тени  сосен  вечных  стройных
         Навевают  сон  хмельной.
         Словно  маленьким  домой
         Ты  вернулся  ненадолго
         И  тоска  тревожит  колко,
         Наряду  с  фонтаном  чувств.
         Вот  и  чёрный  грозный  куст,
         Дикий  местный  обыватель,
         Мрачный  реалист-мечтатель,
         ...Сыростью,  как  будто,  кстати,
         Заставляет  вспоминать
         Всё,  что  было...  А  страдать
         Гладь  воды  не  позволяет,
         Зайчиком  в  глазах  играет,
         Отражая  силуэт.
         Кажется,  мы  здесь  и  ...нет.

                                       16.06.1998г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579223
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 20.09.2020


Valentyna_S

Заблукали зорі

Заблукали  зорі  у  пустельній  тиші,
І  з  дороги  збився  місяць-одноріг.
Ліхтарі  в  шерезі  ніч  під  ноги  кришать
Й  підгортають  крихти  до  узбіч  доріг.

Все  довкіл  завмерло  в  бе́зміру  обіймах,
І  гальмують  миті  свій  шалений  біг.
По  одному  сліпнуть  вікон  дальніх  більма,
Іншим  допікає  клопотів  обліг.

Біглий  промінь    фар  вистрибнув  на  лутку,
Хвиля-дві  –    й  прогнала      темені  стіна.
Ні  зорі,  ні  пташки;  небо  тоне  в  смутку.
Спочиває  в  тиші  уночі  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870332
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 08.05.2020


Ірина Кохан

Затертий вірш

Хмари-ртуть.  Весна,  мов  каземат.
Маскарад  в  ім'я  здолання  смерті?
Вірші,  рими,  образи  -  затерті,
Лиш  вітри  гуляють  поміж  хат...

В  лабіринтах  вуличних  пустель
Голуби  клюють  самотній  вечір.
Час  настав  жертовних  самозречень,
Час  дивитись  як  трава  росте,

Слухати  як  дощ  у  шибку  б'є,
Як  сади  справляють  шлюбну  пору
Й  шепотіти,  погляд  звівши  вгору,
Господи,  в  Святе  Ім'я  Твоє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Сатаніст Київського Патріархату

Надмірна релігійність

Надмірна  релігійність  -  ознака  відчаю
Чи,  можливо,  поганого  виховання?
Справа  звички  чи  все  ж  таки  звичаю?
Стиль  життя  чи  спосіб  виживання?

Причина  відсутності  цілої  особистості
Чи  все  ж  результат  такої  відсутності?
Через  надмірність  барв  чи  таки  сірості?
Пошук  істини  чи  шлях  від  сутності?

Старі  ритуали  через  брак  інформації
Чи  занадто  мало  в  ЗМІ  стосовно  нових?
Крок  еволюції  чи  шлях  до  стагнації
В  пошуках  слів  хоч  трохи  змістовних?

Втрачаючи  все  чи  тільку  віру  і  гідність?
Пошук  нового  чи  бажання  стабільності?
Більш  стабільного  ніж  смерті  вірогідність?
В  чому  ж  причина  надмірної  релігійності?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870410
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Макс Айдахо

не-поэзия одиночества

1
на  износе  осень,  из  осы,
севшей  на  руку,  выглядывает  жало.
сны  играют  с  сердцем  
в  "черт  возьми,  
с  сыном  снова,  ты  куда-то  уезжала".
по  вине  вина  по  венам,  не  впервой,
острое,  как  меч  с  мечтой  о  мире,
бьется,  льется  тонкое  стекло
не-поэзии  
одиночества  в  квартире.

2
чтобы  ты  ни  решила,  не  стоит  
списывать  ошибки  на  возраст.
"я  не  люблю"  превращается  
в  прошедшее  время,  
в  паст  инфинитив  
или  в  пасть  инфантильности,  
или  в  "спать  по  отдельности".  
видимо,  каждый  находит  свой  угол  
в  уютном    экране  смартфона.
и  если  "безлим"  разлучил  нас,  
не  встретиться  ли  
битами  в  битве  в  ботве
за  сто  грамм  Инстаграма?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850333
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 08.03.2020


Макс Айдахо

над пропастью во лжи

мне  кажется,  что  я  сейчас  в  тебе,
и  за  спиной  изогнуты  в  поклоне
две  плачущие  ивы,
и  с  небес
льет  белый  воск  луна.
что  похоронен

мой  стих  внутри  молчания,  и  нам
о  нас  читать  давно  не  интересно.
но  если  вспомнишь  -  преподнесена
к  ушному  завитку  губами  песня

о  тонкости  и  хрупкости  вещей,
о  поездах,  идущих  в  космос  клёнов
о  птицах  и  драконах,  и  ничьей
здесь  нет  вины.
пусть  мир  опустошенный  -

что  есть,  то  есть  -  иного  не  дано.
не  много  и  не  мало.
по  заслугам
отмерено  и  взвешено.  одно
и  радует,  что  все  идёт  по  кругу:

хорошее,  плохое  -  это  жизнь,
с  ее  жестоким  выбором  и  болью.
стоящие  над  пропастью  во  лжи,
в  конце  концов
свершаемся  любовью.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861343
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 08.03.2020


Юхниця Євген

Блёстки - лапушкам!

Блёстки  –  дамам!  К  восьмому!  Хоть  –  хлопотно.
Каждый  офис  –  тюльпанный,  почти.
Ведь  приятно  -  и  юных,  и  опытных.
И  бессильны  мужья  -  ну  ворчи…
…Что  там  –  воду,  премьер  -  в  Крым,  предательски.
Ближе  –  то,  те,  что  –  к  телу,  занятное.
Я,  поэт  -  всех  мамзе́лек,  писательски  -
Очаровывал  бы!  Ведь  –  приятно.

06.03.20г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867176
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 07.03.2020


Юхниця Євген

Кто-то – жену к себе, кто – третьего для пьянки.

Друг  друга  выбрали  они.  Живут  уж  год.
Что  ждёт  партнёр,  другой  –  прилюдно  декларирует.
И  вот,  один  из  них  чуть  сник.  И  в  молоко  -
Другой  пуляет  страсть  и  силу  командирами.
…Что  ждёт  такую  пару  дальше?  Вероятно
К  другим  присматривается  невольно  каждый?
Соседи,  лишь  разлад  заметив,  потянули:
Кто-то  –  жену  к  себе,  кто  –  третьего  для  пьянки.
Вокруг  разбитого  варенья  –  кружит  улей
Из  разнолётных  растаскателей  чужих
Вкуснятин,  сладостей  в  мелка́х  заботы-лжи.

Я  шёл  тут  мимо  них,  и  сам  остановился,
Как  и  другие,  поглазеть  на  треск  и  свисты.

23.02.20г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865754
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020


Віталій Назарук

ЛІКАР ТУМАН

Пливе  туман  весняний  над  рікою,
Ридає  пересохлий  очерет.
Верби  гойдають  тонкою  рукою,
Синій  туман,  мов  дим  від  сигарет.

А  він  пливе,  клубочиться  часами,
Торкається  піщаних  берегів.
Він  наче  лікар,  гоїть  їхні  рани,
У  зелені  невисохлих  лугів.

Жовте  латаття  намочило  ноги,
Рветься  до  світла  молода  трава.
І  висихають  береги  вологі,
Немов  в  тумані    рани  зажива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865756
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020


Віталій Назарук

СЕЛО ПІД ЛІСОМ

Село  під  лісом,  золота  пшениця,
Ріка,  як  змійка  і  кругом  тини…
Лечу  до  нього,  щоб  землі  вклонитись
І  побувати  в  хаті  тишини.

Моє  село    -  це  споришева  доля,
Гіркий  полин,  що  висох  за  селом.
Доглянуті,  припудрені  стодоли,
Да  ластівки  торкаються  крилом.

Село  моє  –  це  трави  й  сінокоси,
Де  виграють  музикові  хрущі.
У  ньому  верби  заплітають  коси,
І  коли  треба,  вчасно  йдуть  дощі.

Цвіти,  село,  гуртуй  свою  родину,
Збирай  завжди  багаті  врожаї.
Прости  мені,  мою  важку  провину,
Що  не  лишився  на  твоїй  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865774
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020


Хуго Иванов

Припёрлась осень… вдруг…

Припёрлась  осень...вдруг...
без  спроса...
из  вчера

Здесь  всё...
как  у  знакомой...
проститутки....
Автоматически...
...в  прелюдии  тупя...
...........................
опять  ветра...
уже  вторые  сутки

Серь  неба
помочилася  дождём
Кислотные
каштанам  ставя  ляпы

С  полей  воняет
гнилью  и  дерьмом...
А  костыли...
опять...
болят...  у  папы
 
Загажен  пруд
под  мусором  поляна
С  корзиной  потребленья...
полон...
морг

Врёт
о  лекарствах
женщина...
с  экрана
А  диктор  хвастает...
что  в  Лондоне...
...был...
см0г...


Со  всех  каналов
СКАЧЕТ
пропаганда
Европе  и  Америке  ВИВАТ!!!...
Разруха  в  доме....
с  голодухи....
пьяно....
так  в  этом  только  Путин....
виноват...


Ни  пить...
ни  утопиться...
нет  желанья
Нет  гривен,  долларов...
и  лишнего...
рубля...

Хранит  мой  холодильник
...  обещанья...
Жую
Слуга  народу.
....на  ночь...
................
...б  л  я...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839285
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.02.2020


Spokij

Фасади. Гарячий конфлікт.

Про  що  пліткують  покинуті  будинки
Розглядаючись  довкала  побитими  вікнами
Прикриваючи  потрощені  фасади
Довгими  ночами  і  власними  тінями

Про  що  вони  мовчать  із  вітром  на  пару
Немає  тут  більше  домашніх  тварин
Вода  не  біжить  стальними  жилами
Ніхто  не  працює  довгими  годинами

Про  що  мріє  бетонний  той  світ
Кераміка  дерево  метал  граніт
Все  сіре  свинцеве  вляглось  і  лежить
Без  сміху  та  галасу  земля  тут  дрижить

Про  що  безлюдні  вулиці
Чому  край  поля  град
За  те  що  мова  наша  тут
Й  сусід  не  брат  для  нас  а  кат

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865176
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 19.02.2020


Віталій Поплавський

БЕРЁЗКА

БЕРЁЗКА

Нагая  в  январе  зажмурилась  берёзка,
Смотря  на  солнце  сквозь  стекло  зимы
И  тихим  шепотом,  как  эха  отголоски,
Ветра  читают  волшебные    псалмы.

Дрожат  беспечно  тоненькие  ветки,
Пытаясь  накопить  нежданное  тепло.
А  что  поделать  березке  однолетке,
Коль  время  летнее  водою  истекло.

Поправив  на  себе  прозрачные  одежды
Стоит  она  в  переплетеньях  грёз,
Где  в  шаге  от  неё  проказник  и  невежда,
Нежданный  кавалер  по  имени  «мороз».

А  ей  бы  к  маю,  где  раздолье  света,
Где  в  море  зелени  купаются  леса
И  золотом  лучей  взрываются  рассветы,
Где  с  запахом  цветом  смешались  небеса.
Всему  своё:  проснутся  вскоре  нивы
И  мир  весны    мечту  осуществит-
И  нежный  май  галантно  и  красиво
На  танец  «Чардаш»  берёзку  пригласит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863259
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 18.02.2020


Янош Бусел

Старий парк.

                                                           Щасливі...

Старий  парк...Матіоли...Ти...  Я...
Незабутні  мелодії  двох...  
Зорі  роєм...Парк  цвітом  буя,
Медом  ніжності  стелеться  мох.
З  труб  у  душу  -    мелодій  ріка,-              
Наших  давніх,  лукавих  епох...              
"Ночь  коротка.  Спят  облака"...
"І  тихо  на  плече  мені
Лягла  твоя  рука"...

Вальс...Вальс...  Вальс...
Незабутній  у  юність  квиток...
Вальс...Вальс...  Вальс...
Звуки  міді  -  повітря  ковток...
Та  ж  рука  на  плечі,  тії  ж  зорі  вночі,
Той  хвилююче  -звірений  крок!..

З  труб  у  душу  -    мелодій  ріка              
Наших  давніх,  лукавих  епох...
Ти  для  юних  -  солодко  -  гірка,-
Та  ми  вдвох...Дочекалися  вдвох
Жовто  -  синіх  знамен  маяка...
Хоч  слабіє  рука  на  плечі,-
То  від  щастя  -  буває  вночі!..

Вальс...Вальс...  Вальс...
Незабутній  у  юність  квиток...
Вальс...Вальс...  Вальс...
Звуки  міді  -  повітря  ковток...
Та  ж  рука  на  плечі,  тії  ж  зорі  вночі,
Той  хвилююче  -звірений  крок!..


 
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842123
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 13.02.2020


Віталій Назарук

ПОВЕРНЕННЯ В ЮНІСТЬ

Сюди  не  зможу  повертати,
Уже  тут  хата  не  моя.  
Лиш  та  криниця  біля  хати,
Ще  ловить  пісню  солов’я.

Ще  під  вікном  цвіте  барвінок,
Туман  пливе  біля  ріки.
Життя  неписаних  сторінок,
Лишили  ті    мої  роки.

Колись  тут  вчив  молитву  Божу,
Ходив  до  церкви  на  Різдво.
Цього  забути  я  не  можу,
Здається  вчора  це  було.

Тут  житній  хліб  і  нині  пахне,
Коли  буваю  у  селі.
Підвечір,  коли  сонце  чахне
І  дує  вітер  при  землі.

А  так  ще  хочеться  додому,
Напитись  чистої  води.
Та  вже  до  берега  чужого
Мої  видніються  сліди.

Дивлюсь  у  вікна,  наче  в  очі
Здається,  що  живі  батьки…
Тримаю  звіт  посеред  ночі,
Про  свої  пройдені  шляхи.

Росте  і  родить  стара  груша,
До  неї  я  дитям  горнувсь.
Заглянув  я  у  її  душу,
Неначе  в  юність  повернувсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864646
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 13.02.2020


Саша Чорнобіла

У центрі Києва

***  
                                                                                                 
У  сяйві  розкоші,  мов  пам’ятник  стою.
З  душі  умить  щезає  прозаїчність  –
тут  Київ  розгорнув  свою  величність
і  демонструє  всім  красу  свою.

Стою  собі  й  дивуюсь,  як  це  ми,
прямі  нащадки  Мудрого  й  Тараса,
в  таку  себе  безодню  завели,
що  не  рятує  нас  вже  й  Київ-красень!

Нема  кого  винити,  бо  самі
не  віддаєм  належне  їхній  славі  –
не  маємо  царя  у  голові
і  через  те  –  не  маємо  в  державі.

Весь  час  кудись  жадаємо  вступати,
по  помаранчів,  то  ракет  благаєм,
і  від  Майданом  обраних,  завзятих,
то  бджолярів,  то  брехунів  страждаєм.  

А  він  стоїть,  славетний,  гордий,  сивий!
Він  майже  весь  –  чиясь  приватна  власність.
Такий  стрімкий,  багато-бідний  Київ,
людських  досягнень  втілена  контрастність.

Горить  свічками  відданих  каштанів,
палахкотить  сузір’ям  куполів,
ніби  благає  всіх  політиканів
спинити  водогін  даремних  слів.

Молюсь  за  тебе,  Київ  неозорий!
Нехай  нарешті  світла  час  прийде!
Нехай  історія  свої  узори
хоч  ненадовго,  гладдю  покладе...

***  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863207
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Valentyna_S

Лавандовий вечір

Півмісяць  холодним  кришталиком
Киває  мені  й  не  перечить,
І  легітним  вкутує    шаликом
Лавандовий  вечір.  

Прикована  дивним  предтечею
Нічниця  зродилася  з  глею.
Десь  обрій  сховався  від  кречетів--
Йде  Всесвіт  межею.

Ховаю  обличчя  у  присмерку,
Угадую  в  прийшлім  минуле.
Таким  же  розписане  почерком…
Чому  не  забулось?

Зимовий  надвечір  лавандою
Засіяв  у  спомин  дорогу.
Я  в  нім  залишилася  бранкою  —
Без  слів  й  епілогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862774
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020


Володимир Бабієнко

Болить у мене серце

Болить  у  мене  серце,  наче  рана,
І  лікарі  не  знають,  що  робить.
Говорять,  за  межу  мені  ще  рано,
А  я  не  можу  кроку  вже  ступить.

Ось  прилетів  мій  ангел-охоронець
І  крилами  розводить,  і  мовчить,
Його  прошу:  -    додай  хоч  два  ще  роки,
Останню  книгу  треба  закінч́ить.

Лежу  в  лікарні  я  у  люкс-палаті.
Медсестри,  найгарніші  в  світі  цім,
Снують  у  накрохмалених  халатах,
А  я  всміхнутися  не  можу  їм.

Мій  ангел  каже:  -    голову  повище,
Лікуйсь  і  за  життя  тримайся  ти,
Бо  за  лікарнею  он  кладовище,  
На  нім  одні  хрести,  хрести,  хрести.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832595
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 14.01.2020


Dema

Терзая время

       "  Прядёт  кудель  под  потолком
         дымок  ночлежный.
         Я  вспоминаю  под  хмельком
         Ваш  образ  нежный,
         как  Вы  бродили  меж  ветвей,
         стройней  пастушек,
         вдвоем  с  возлюбленной  моей
         на  фоне  пушек...

("Румянцевой  победам  (1964)
       ИОСИФ  БРОДСКИЙ)
________________________________________
Терзая  время

Я    с  Вами  был  благословясь
Терзая  время
То  ль  я  беглец,  то  ль  может  князь
Лишь  конь  да  стремя.
И  в  руки  брошенная  плеть
Мне  кнут  в  награду
Вновь  нелюбовь  к  себе  терпеть
Сто  тысяч  лет
Подряд  и  кряду.
Так  кто  же  так  благословил?
Кто  тот  обманщик?
Я  снова  стал  тебе  не  мил
Я  будто  старенький  шарманщик
Дарю  удачу  на  записках
Пишу  стихи,  читаю  книжку
И  ставлю  свечи  на  удачу,
Я...  этот  мир  дарю  тебе
Иль  может  возвращаю  сдачу.


Херсон
27.09.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850701
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 13.01.2020


Олекса Терен

Я НАРОДИВСЯ ДО КОСМІЧНОЇ ЕРИ

Я  народився  до  космічної  ери,
Не  продирявили  ще  атмосфери,
Ще  не  пробили  земну  оболонку,
Не  турбували  імли  Амазонку.
Дитя  ще  не  вирвалось  з  дому,
Бо  не  потрібне  воно  там  нікому,
Там  у  тій  чорній  дирі
(а  мо  там  якісь  упирі?)

Скільки  пройшло  тих  років
Й  багато,  багато  віків,
Перш  ніж  звелися  на  ноги
І  обійшли  всі  дороги,
Які  прокладали  по  ній,
Мушлі,  колисці  своїй.
Так  пропливли  океани,
В  небо  піднялись  з  птаха́ми,
Пірнули  в  найглибші  глибини,
Зійшли  на  найвищі  вершини...

Та  манить  той  Чумацький  Шлях
Й  безкрає  небо  у  зірках.

Тісною  стала  рідна  хата
І  до  зірок  сестру  і  брата
Вже  тягне  незвідана  сила  -
Тільки  б  Земля  відпустила.

11.12.2019  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857757
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 13.01.2020


Квітень Олександр

Всего пару слов о веселом концерте Ирины Билык во время траура по погибшим детям , в Одессе

"Невскрытыми  консервами  "  Кремля  
Набита  музыкальная  богема  !
Как  носит  Украи'нская  земля  ,
Певичку  опозорившую  сцену  ?
*****************************
С  какой  гнилою  ,  черствою  душой,
Приехать  из  какого  нужно  леса  ,
                                                                 с  концертами
В  разбитую  бедой  
Внезапным  горем  траура  ,  ОДЕССУ  !

Олександр  Квітень
17  вересня  2017  року
Зона  АТО

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750989
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2019


Квітень Олександр

Малювала хурделиця (Зима в приазовських степах)

Малювала  хурделиця  ,  в  полі  білим  по  білому  ,
Обіймала    студеністю    зачарований    світ  ,
хвилювалася  ве'лично  ,  небесами  вітрилами  ,
Поринала  за  обрієм    у  моря  степові  .

Простягалась  заметами  і  снігами  пухнастими    ,
Стугоніла  вітриськами    із  безкраю  в  безкрай  ,
знов    кружляла    знов    падала  з  неба    зимно-прекрасного  ,
В    танго  бурі    і  віхоли  ,  в  дивоспів  дивограй  ...

Й  не  ставало  ні  місяця  а  ні  хмар  а  ні  простору  ,
Все  злилось  в  одночасності  ,    і  зникало  за  мить  ,
Щоб  на  ранок    залишити  ,  візерунковим  розписом  ,
На  мольберті  віконному    ,  січня    сивого    лід  ..

Олександр  Квітень
м.Мукачево

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821918
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 17.09.2019


blackberry_poems

розбуди мене в теплому літі!

розбуди  мене  в  теплому  літі
коли  були  дурними  і  добрими
простягалися  луки  квітами
і  купалися  в  сонячних  променях

дуже  швидко  зима  нагрянула
ти  мене  заколисуй  піснями
ти  мене  заколисуй  ранками
і  розмовами  ніжними  різними

хочу  я  до  весни  не  бачити
хочу  я  до  весни  перебіжками
трохи  кави  -  і  літом  марити
прогорів  вісімнадцятий  з  тріскотом!

заколисуй  мене  водоспадами
хай  річки  по  степах  розливаються
моє  серце  болить  снігопадами
крижаною  водою  вмивається

розбуди  мене  в  іншому  літі
обійми  таку  заспану  й  сонну
нехай  стихне  в  душі  моїй  вітер
нехай  буде  Нове,  а  не  Знову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829282
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Ярослав К.

Навіяло

Навіяло  холоду  в  душу,
Сніжить  і  сніжить  заметіль,
І  скільки  його  не  обтрушуй  -
Він  знову  летить  звідусіль...

Насипало  на  підвіконня,
І  льодом  покрилося  скло...
Свої  прикладу  я  долоні,
Пожертвую  власне  тепло,

Щоб  видно  було,  ну,  хоч  трішки
По  снігу  бруківкою  шлях,
Якою,  сковзаючись,  пішки
Йде  та,  що  приходить  у  снах...


Фото  з  інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822864
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Пісаренчиха

МОСТИ

Щоб  народитися  в  кращих  умовах,
Індус  має  страждати  в  цьому  тілі.
Та  не  пізнає  він  себе  другого,-  
Не  пам’ятає  ж  хто  в  життя  це  втілив.

Питання.  Нащо  мучитись,  терпіти,
Щоб  хтось,  колись  зумів  краще  пожити?
Хтось  може  й  буде,  тільки  він  –  не  ти,
Стираються  свідомості  мости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822826
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Янош Бусел

Виткався над озером…

                                     Переклад,-  не  моя  стихія…
                                     Але  ж,-  такі  хороші  вірші…
                                     Молодий  Єсєнін...Сергій  …

Виткався  над  озером  маків  цвіт  зорі,
У  бору  зі  дзвонами  плачуть  глухарі.
Десь  в  дуплі  обжитому  іволга  рида,
Та  мені  не  плачеться,-  горе  –  не  біда!..

Знаю  –  кинеш  ввечері  батьківський  поріг,
Сядем  в  літні  пахощі  під  нагрітий  стіг.
Хміль  цілунків  випаде  на  дівочий  цвіт,
Не  судіте,  людоньки,-  він  зове  в  політ…

Ти  сама  від  пестощів  скинеш  з  себе  все,-
Він  тебе,  розніжену,  в  темінь  віднесе…
І  нехай  зі  дзвонами  плачуть  глухарі,-
П’є  тужні  веселощі  маків  цвіт  зорі…
                                               
                                                   *              *
                                           *
Выткался  на  озере  алый  цвет  зари,
На  бору  со  звонами  плачут  глухари.
Плачет  где-  то  иволга,  схоронясь  в  дупло,
Только  мне  не  плачется  -    на  душе  светло.

Знаю,  выйдешь  к  вечеру  за  кольцо  дорог,
Сядем  в  копны  свежие  под  соседний  стог.
Зацелую  допьяна,  изомну  как  цвет,
Хмельному  от  радости  пересуду  нет.

Ты  сама  под  ласками  сбросишь  шелк  фаты,
Унесу  я  пьяную  до  утра  в  кусты.
И  пускай  со  звонами  плачут  глухари,
Есть  тоска  веселая  в  алостях  зари.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815727
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 27.01.2019


Олександр Макаров Україна

Обычный зимний день…

Обычный  зимний  день.
С  утра  мороз  и  вьюга.
Скользит  по  снегу  тень
От  солнечного  круга.
В  обнимку  с  ветерком,
Вниз  падают  снежинки.
Стою  с  открытым  ртом,
Ловлю  эти  смешинки.
Как  в  детстве  -  хорошо.
Немного  мерзнут  ноги.
Но  так  в  душе  тепло,
Без  грусти  и  тревоги.
Нет  никаких  проблем,
Есть  только  я  и  снег.
Ловлю  его  и  ем...
Счастливый  человек...
Всё  так  же,  как  тогда,
В  сугробах  снежнобелых.
Резвилась  детвора,  
В  пальтишках  леденелых.
Подвязанных  шарфом,
А  на  резинках  варежки.
Катили  снежный  ком,
Сережки,  Сашки,  Ванечки.
Все  Светы,  Любы,  Кати,
Носились  до  темна.
Зато  потом  в  кровати
Сон  крепкий  до  утра.
Одежды  мамы  высушат,
Тихонько  поворчат.
Но  завтра  снова  выпустят,
Мальчишек  и  девчат...
Обычный  зимний  день.
Давно  затихла  вьюга.
Скользит  по  снегу  тень.
От  солнечного  круга.
И  я  пойду  домой,
Подброшу  в  печь  дровишек.
И  снег  сойдет  водой,
Со  смехом  ребятишек...
Но  буду  снова  ждать,
Волнения  природы...
Чтоб  выйти  помечтать,
Какие  мои  годы...

Макаров  А.И.  (  Обычный  зимний  день...  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822922
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Дружня рука

Така як ти

[i]Така  як  ти,
Мені  до  неї  
Мов  до  небес    омріяних  далеко,
Снігами,  холодом  брести  й  брести,
Дощами,  грозами  блукати,
Таку  як  ти,  
Втрачаючи,  гукати.
Такій  як  ти  мені  ще  сто
Пісень,  віршів  писати,
Мені  ще  стоси  нот
У  вир  життя,  впираючись,  вкладати.
Щоб  ти  помітила,
Такого  я  …
Щоб  я  у  мою  заметіль,
Зумів  з  Такою  сонячною,
Не  боячись,  що  звідусіль
Мене  прийдуть  прогнати,
З  тобою  поруч  із  Такою  стати.
Щоб  знала  ти,  де  тут  
Такого  я  шукати.
Ти  б  не  пройшла,
Ти  б  упізнала  
того,
Що  мабуть  би  й  не  знав:
Ну  що  тобі  Такій  при  зустрічі  сказати  …[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822906
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Ниро Вульф

Дороги

Дорог  связующая  нить  -  
вокзалов  разных  перепутье,
и  фонарей  тускнеющая  суть,
и  полустанковых  ночей  безлюдье.

А  поезд,  что  умчится  вдаль,
отстукивая  в  рельсах  километры,
мою  смешает  радость  и  печаль,
судьбу  вверяя  всем  попутным  ветрам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783627
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 27.01.2019


Ірина Кохан

Нетутешня

Ну  от.
Я  повернулася  додому
з  журавлями.
А  тут...  Тут  все  як  завжди,  
все,  як  і  колись,
Із  цябер  хлюпають  
тумани  над  полями,
Тривоги,  радощі
і  сум  переплелись.

Гойдає  гойдалку
і  сипле  цвіт  черешня,
Тут  кожна  квітка,
кожен  кущ  абориген.
Я  в  цій  ідилії  невчасна
й  нетутешня,
Як  гість  з  майбутнього,
як  вождь  диких  племен.

Так,  нетутешня,
бо  приходжу  дуже  рідко,
Лише,  коли  з  собою
кличуть  журавлі.
Привітним  скрипом
душу  рве  старенька  фіртка
І  замість  сліз
цв'яхи  кидає  по  траві.

Атлант-горіх  тримає
й  досі  моє  небо,
Оте  прадавнє  й  сиве,
зшите  із  казок.
По  ньому  Геліос
блукає  поміж  стебел
Й  щоночі  трусить
срібні  роси  на  бузок.

Дощата  лавка
густо  зморшками  побита,
На  ній  давно
вселенський  спокій  оселивсь.
Я  нетутешня  тут,
мов  сіра  тінь  ерміта,
Що  сотні-сотні  літ  
не  тим  богам  моливсь.


26.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786201
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 28.09.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2017


Dema

Сад


Всё  так  давно  перемешалось  строго.
Забытый  сон  и  дикий  сад  камней,
Что  кажется  угрюмым  и  убогим
И  равнодушным  к  обществу  людей.

Что  нужно  Вам?  Смотреть  и  удивляться?
Есть  души  в  камнях,  кто  сказал,  что  нет?
И  есть  язык,  меж  нами  изъясняться
И  где-то  там...    невидимый  всем  свет.

Он  греет  нас,  пускай  мы  холодны…  наружно
Небрежны  в  гранях  и  осколках.
И  если  станет  очень  нужно
Мы  отрастим…  холодные  иголки.

Не  вечны  мы,  ведь  вечно  только  время,
Придуманный  людьми  обманный  сад.
Здесь,  в  камни  впаяны  деревья
Давным-давно…  сто  тысяч  слов  назад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764106
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017


*SELENA*

Ave-знак

Сичить  
               безлика  темінь...
Стриже  
             журу  мінор...
Джигун-вітрище  
                                             (чемно)
Шліфує  
               ночі  
                           лабрадор…

А  я  бреду  
                         у  спомин
Де  синьо-сині  журавлі,
Де  день  війнув  
                                     у  човник
Пелюстя  щастя  
                                   й  в  рань  
                                                     уплів;

А  я    бреду  
                         між  райдуг  —
Кирпатиться  
                           шалка  Весна,
В  квітінні  слив  
                                       грає  дух:
Бджолинно,  
жежко  —  
                         аve-знак.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741657
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Віталій Назарук

РОСЯНИСТИЙ ПЕЙЗАЖ

І  засвітились  роси,  наче  перли,
Як  промені  торкнулися  небес.
Вітри  стомились,  бо  на  мить  завмерли,
Лиш  долинав  з  ріки  легенький  сплес…

А  роси  вигравали  кольорами,
Хмарки  із  неба  бачили  красу,
Лиш  явори  горіли  прапорами,
Дивились  на  перлинову  росу.

Давно  тумани  піднялись  у  небо,
Вітри  творили  в  небі    чудеса.
А  на  землі  лише  плакучі  верби,
Над  річкою  зонтами    нависа.

Потиху  роси  відлітали  в  хмари,
Димілася  зелена  далина,
Вітер  набіг  і  хмари  вмить  розтали,
І  зникла  росяниста  пелена.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741655
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Владимир Зозуля

Абонплата на коррупцию

с  1го  апреля  украинцы,  согласно  решения
НКРЭКУ,  помимо  платы    за  потребляемый  газ
будут  вносить  ежемесячную  плату  за  подключение
к  системе  газоснабжения.  Для  каждого  региона
будет  установлена  своя  абонплата.
.....................

Не  успели  вздохнуть  от  «электро»  и  –  раз!  
Нам  ввели  (смехота!)  АБОНПЛАТУ?  –  На  газ!..
…Что  за  вздор,  что  за  чушь,  что  за  грёбанный  миф?
А  за  что,  черт  возьми,  мы  вам  платим  тариф?..

Знаешь,  Вальцман,  а  может,  уж  сразу  вводить
Абонплату  за  то,  что  нам  хочется  жить?
Абонплату  за  воздух,  за  солнечный  свет,
И  за  то,  что  у  нас  уже  выхода  нет.

А  еще  бы  ввести,  до  скончанья  веков,
Абонплату  на  разум  в  стране  дураков,
Абонплату  за  то,  что  мы  в  ней  родились,
Абонплату  за  нашу  проклятую  жизнь.

Засыпая  мешки  всё  полней  и  полней
С  бедных  гоев  полушки  сдирает  еврей,
И  любовно  и  нежно  катая  в  горсти,
Размышляет:    чего  бы  еще  им  ввести?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726555
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Ірина Кохан

Я покидаю вас

Я  покидаю  Вас,  о  ,  сніжна  панно!
Чи,  може,  Ви  зрікаєтесь  мене...
Одвічний  рух  планети  невблаганно
В  заокеанні  далі  Вас  жене.

О,  як  поблідли  Ваші  білі  руки!
Як  потьмяніли  очі  крижані.
Сакральну  мить  дочасної  розлуки
Нехай  вплетуть  вітри  поміж  стерні.

Не  осудіть,  що  йду  отак  квапливо,
Дзвіниці  неба  б'ють  прихід  весни.
Річок  предтеча  кличе  гомінлива,
Зтрусивши  з  вій  льодяникові  сни.

Із  лона  пнуться  списами  тюльпани,
Вони  ось-ось  проріжуться  у  світ.
Тож,  поспішіть,  моя  морозна  панно,
Не  до  лиця  Вам  ніжний  малахіт.

Не  до  снаги  Вам  сонячна  корида,
Знесилить  душу  проліскова  гладь.
Ще  де-не-де  Ваш  локон  сніжний  видно...
Та  вже  пора.  Он  журавлі  сурмлять!

Я  покидаю  Вас,  о,  сніжна  панно!
Чи,  може,  Ви  зрікаєтесь  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Dema

Творенье дивноe


(ирония)

«Венец  творенья,  дивная  Диана…»
                   (к/ф  «Собака  на  сене»)

Творенье  дивное,  каприз
Изящных  форм  сосуд…  пороков.
Порой,  недостижимый  приз…
Порой,…  словесная  морока.

Порой,  колдунья  и  сивилла,
Порой,  Сократова  Мегера.
Порой,…  ты  просто  символ  мира.
Порой,  как  каменная  стела.

Ну  что  куражится  словесно,
На  что,  с  ехидцею,  слова.  
Ведь  всем  давно  и  всё  известно
О  том,  что  ты,  вдруг  неправа.

Хотя,  всё  ваше  сумасбродство
Вы  отрицаете  едва  ли.
Есть,  в  наших  дамах,  благородство
И  мы,  всё  это  признавали.

Вы  благородно  пили  чай
Вкушали  кофей,…  благородно,
Ну,  и  вот,  вроде  невзначай,
Терзали  нас,  мужчин,  природно.

Всё,  как  всегда,  полов  конфликт.
Вы…  все  для  нас,  а  мы…  не  ценим.
Мы,  всё,  обычно,  Вас  дразнИм
За  Ваш,  к  костюму  «страшный»  ценник.  

Вы,  нас  упрёками  «грызете»
И  за  пивас,  и  за  футбол,
За  нежеланье  ехать  к  тёте
За  нерасставленный  прибор  (  к  обеду)  

Творенье  дивное,…  а  впрочем
Мы  любим  Вас  за  то,  что  есть
От  Вас  всегда  есть  пара  строчек
Что  нам  послушать  и  прочесть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706772
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 16.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016


Янош Бусел

Вечірнє…

                                                 [i]  [b][color="#db1b1b"]Життя...  Спокій...
                                                   Людське  щастя...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#400e6b"]Ми  поряд…Торшер…М’який  промінь…
Тут  зачіски  світлої  дим,-
Там  милих  очей  тихий  пломінь,
Та  подих,  сусідній  з  моїм…

Ще  ближче…Так  трепетно…Мило…
Довіку  б  дивитись  на  це,-
На  брівок  розведені  крила,  
На  рідне  та  ніжне  лице…

Хвилююча  мочка...Знемога...
Торкаю  -  палає  вогнем!..
Як  близько  вже  нам  до  порогу,
За  котрим  лиш  пестощів  щем!..

Забилася  жилка  на  шиї,-
Цілую  її  і  шепчу,-
Про  ніжні  стривожені    мрії,  
Про  ту,  нашу  першу,  свічу,-

З  якої  на  плаття  упала
Розплавлена  крапля  чуття…
Притислись…Губами  припала
Цілує!..Теж  шепче!!.  Життя!!!
[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703239
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 11.12.2016


Янош Бусел

Впала груша…

                     [i][b]  [color="#cc1a1a"]Навічно...Прямо  в  душу...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0e700f"]На  килим  трави  впала  груша  достигла  в  саду,-  
Стрепенулась  душа  від  шелесту  того  падіння…
…У  провулку  глухім  під  тином  стареньким  стою
Семилітнім  хлоп’ям,-  наді  мною  похилені  віти,

Старий    Опанас    крутить  вуса  козацькі  свої,
Приглядається    він,-  чи  візьме  спокусу  хлопчина…
Узяв…Дві  чи  три..  Чи  обоє  помітили  це,-
Он  Вівдя  за  ним,  огірки  вибирає  в  спідницю…

Бери  вже,  бери,-  усміхається  в  вуса  дідусь,-
Бог  уродить  іще!..  Пролітали  роки  непомітно…
Та  все  ж  де    б  я  не  був,-  те  падіння  в  душі  я  зберіг…
Соковите…М’яке…На  літом  постелений  килим…[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705087
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Янош Бусел

Полудневе…

                             [i][b][color="#b31919"]  На  Сході  країни  йде  війна...
                               Проблем  не  перерахувати...
                               А  партії  наші  все  гризуться...
                               Чому  ж  би  не  заборонити  їх
                               роботу  до  кінця  цієї  війни!..[/i]
                               Як  канцлер  Німеччини  в  
                               перший  день  війни  1914  року.[/color]..
                                         [/b]
[i][b][color="#149916"]Вербичка  в  полі...Яр...Навкруг  -  жита...
Ясна,  гаряча  полуднева  днина...
Метелик  над  волошками  літа,
Десь  жайвір  славить  літо  без  упину...

Суничний  кошик  ставлю  у  тіні,
Лягаю  поруч...  Нюхаю  волошки...
Спокійно  так...  Мрійливо  так  мені,-
Проблеми  всі  усохли  враз  до  мошки...

Хмаринки  білі  промінь  сонця  жнуть,
Кудись  пливуть  у  далі  неозорі...
Столоначальник  втратив  всю  могуть,
Всі  партії  -  в  засіці  у  коморі...

В  небесній,-  справедливій,  без  брехні,-  
Зараз  війна,-  не  час  ламати  списи...
Читав  я  -  німці  -  люди  не  дурні-
Їх  з  ординат....поклали  на  абсциси,-

Ми,мов,  всі  німці,-  нація  одна...
І  правильно,-  ми  нація,-  не  члени!..
Суниці  пахнуть...  Краще  від  вина...
Сон...Житні  хвилі  світяться  зеленим...    
[/color]
[/b]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705662
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Тетяна Купрій - Кримчук

СПИНИЛОСЬ ЛІТО

Ще  сонце  вранішнє  з  пухких  перин  не  встало,  
село  оповивали  мирні  сни,-  
од  вибухів  довкілля  задрижало,  прокинулася  Ніна  :  “  Мамо,  грім  !”

 -Ні,  доню,  то  не  грім,  моя  дитино,  розпочалася,  донечко,  війна.
 -Боюся,  мамо!  Ми  усі  загинем  ?  
“  Сховай  мене,  сховай!  –  блага  вона.

-  Сховай  мене,  бо  я  ще  хочу  жити,
 Босоніж  бігати,  купатися  в  росі,
 Смугастій  бджілці  й  літечку  радіти,  
Із  квітів  запашних  вінки  плести.

 Закалатало  серце  материнське  :  
-Не  бійся,  доню,  розкотів  війни.
 Заплющуй  очі,  в  ковдру  загорнися,  
ще  сонце  досипає  й  ти  поспиш.

Земля  горіла,  корчилась,  стогнала,...  
І  де  їй  ,бідній,  схованку  знайти?  
Заснула  Ніна...  Спочиває  мама  ...
Спинилось  літо,  і  літа  людські.  

@Тетяна  Купрій  ,  2006.
Зображення  з  мережі  "Інтернет".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627692
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2016


Тріумф

Тебя я ожидаю.

Тебя  я  ожидаю.

Когда  придёшь,  Иисус,  не  знаю.
Пройдут  дожди,  сойдут  снега.
Тебя,  Господь  мой,  ожидаю,
И  буду  верной  навсегда.

Тебя  я  встречу  в  платье  белом
С  огнём  пылающим  в  груди.
Пойду  с  Тобой  я  в  вечность  смело.
Гряди,  мой  Господи,  гряди!

С  Тобой  я  буду  в  Царстве  Божьем!
С  Тобой,  Владыка,  навсегда!
Всё  зло  навеки  уничтожишь,  –
И  не  вернётся  никогда!

Твоя  любовь  пусть  торжествует
Навеки  вечные  –  всегда!
Поёт  душа  моя,  ликует.
Мы  не  простимся  никогда!

Галина  Яхневич.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705753
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Harry Nokkard

Бомжи

                                       Бомжи

Отвернулась  Фортуна  и  не  выпала  карта,
Не  хватило  чутья  и  с  избытком  азарта,
В  прошлом  шумный  успех,  освещенные  залы,
А  теперь  на  ночлег  чердаки  да  подвалы.

Как  несбыточный  сон,  где-то  теплая  койка,
И  нормальная  жизнь,  а  не  просто  попойка,
Все  прошло,  как  мираж,  будто  и  не  бывало,
Жизнь  прошла  стороной,  было  все  и  не  стало.    

И  живет  среди  нас  это  странное  племя,
     Ни  кола,  ни  двора,  отвергаемо  всеми,
Впрочем,  разве  живет,  это  к  ним  применимо?
Ведь,  по  сути,  их  жизнь  просто  невыносима.  

Нет  стремлений  у  них,  как  и  нет  сожалений,
Все  сравняла  Судьба,  рядом  нищий  и  гений,
Не  понять  никогда,  что  же  их  породнило,
Почему  же  их  Жизнь  на  задворках  забыла.

Отвернулась  Фортуна  и  не  выпала  карта,
Не  хватило  чутья  и  с  избытком  азарта

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705839
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Dema

Дождь

А  я  люблю,  когда  злой  дождь,
По  крышам  громко  барабанит.
Он  из  железов  гонит  ложь,
Как  будто  он...  офорт  чеканит.
Из  отчеканенных  глазниц
Катится  по  щеке  слеза.
Дождь,...  умывает  сотни  лиц,
Пытаясь  правду  рассказать.
Как  грустно  там,  на  небесах,
Среди  сердитых,  темных  туч.
Что  он  по  крышам  побежал,
Гоняя    отблесками  луч.
Что  заблудился  у  деревни,
И  задохнулся    он...  в  пыли.
Что  устает  и  часто  дремлет
Припав,  по  лужам,  у  земли.
Играет  блюз  уснувших  нот,
Листая  нотную  тетрадь
Вот  тихо  флейта  что-то  врёт,
И  приглашает  дождик  спать.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702959
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Тетяна Купрій - Кримчук

НІКОЛЬСЬКИЙ СОБОР

Засніжені  гори,
Соснові  ліси,
До  неба  піднісся,
Храм  Божий  в  красі.
Здійнявся  увись    
З  печер  у  скалі,
Нікольський  Собор,    
На  Донецькій  землі.
Виблискують  сльози
Блаженства  в  очах    -
Краса  Святогірська
в    небес    на    плечах.
Поднесь  у    підніжжя
Сіверський  Донець.
Пробач  за  все,  грішну…
Всевишній  Отець!
Виблискує  крига,
Сріблиться  ріка.
Вклонюся  доземно,
Бо  хто  я  така?
Дарма,  що  негода
Січнева  січе
теплом  зігріває
молитва…    
Пече…

 Тетяна  Купрій,  2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701224
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Долинська Людмила

Вечір темряви для мене

Я  не  похмура,  вам  здається,
Це  відблиск  неба  в  пилюзі.
Із  нього  дощ  ночами  ллється,
Я  починаю  й  не  закінчую  вірші.
Можливо  забагато  справ  і  звичок,
Що  наростають  грибом  на  корі,
І  тільки  у  дорозі  мені  просто  тихо,
Летять  лиш  мокрі  і  протоптані  шляхи.
Була  істерика  на  тижні,
Ридала,  вила  і  тужила,
Посипав  перший  сніг  із  ліхтарів,
Чай  обліпиховий  в  “Буланжері”.
А  потім  темрява  в  кімнаті,
Та  не  темніша  від  тієї,  що  в  мені.
І  захотілось  світ  цей  скасувати,
Не  обирати,  куди  далі  йти.
І  був  цей  вечір  темряви  для  мене,
Лише  для  мене  і  моїх  ридань,
Тоді  прийшла  до  мене  тиша  мертва,
І  стала  мене  тихо  обіймать…
29.10.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697568
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Відочка Вансель

Радіус Ван дер Ваальса

Я  хочу  спати  з  тобою  і  прокидатись  поруч.  Я  хочу  відчувати  як  б'ється  твоє  серце  і  бачити  твою  душу.  Бо  ти  справжній.  У  всьому.  

Навіть  коли  ми  сваримося-я  не  перестаю  тебе  любити.  Я  люблю  тебе  ще  більше.  Не  відпускати  твоєї  руки.  Торкатися  твого  тіла  і  цілувати,  коли  ти  спиш.  

Дні  без  тебе  тягнуться  як  віз  через  море.  Немає  ні  човна,  ні  літака.  Немає  твого  цілунку.  І  Земля-це  всього  слід  від  підошви  черевиків.  

Насправді  в  світі  існує  одне  кохання.  Речі-це  дрібні  молекули.  Це  атоми,  які  можна  розбити.  Будинки  -  це  пісок  і  частинки,  що  ропадаються.  Що  колись  відокремляться  і  розпадуться  на  стільки  частинок,  що  вимір  числа  дорівнює  поділеному  атому  на  століття.  

Що  ж  тоді  існує  в  світі?  Одна  любов  і  кохання.  Бо  вона  має  світло,  що  ніколи  не  згасне.  Вона  має  пам'ять,  котру  не  поділять  атоми  і  молекули.  

Людина-це  людина.  Одна.  Котру  не  заміниш  ніким.  Її  поцілунок,  її  обійми.  І  наш  світ.  Тоді  створюється  зовсім  новий  світ.  Двох.  

Я  хочу  бажати  тобі  Янголів.  Бо  ти  мій  Янгол.  З  надутими  губами  і  характером,  який  буду  любити  лише  я.  Бо  ти  тільки  мій.  Я  кохаю  тебе  більше  століть,  що  кохали.  І  навіть  більше  кохання...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697261
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Сергей Дунев

На последнем пороге

*  *  *

                           [i]Жить  –  это  значит  муки  длить,
                           Чтоб  получить  в  итоге  фигу…[/i]
                                                                                 Лариса  Миллер


У  светлых  истоков,
В  самом  начале,
Нам  горы  всего,
Не  скупясь,  обещали.

Радость  и  счастье
Щедро  сулили.
Коврижками  с  мёдом
Усердно  манили.

Поддались.
Поверили.
Были  наивны.
Влезли  в  ярмо,
Далеко  не  двужильны.

Кряхтели.
Терпели.
Надежду  питали:
Сбудется.
Будет  всё,
Как  обещали…

Кой-как  добрели.
На  последнем  пороге
Что  же  имеем,
Скажите,
В  итоге?

Фигушку  с  маком.
Попросту  –  дулю.
Не  обманули  нас  –
Подло  надули.

_______________________


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697367
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Dema

Круг


Я  хотела  тебя  целовать  .
Я  хотела...  с  тобою  быть.
Все  что  было  со  мною  забыть,
Все  плохое,  в  клочья  порвать.
Но  ты,вдруг,  испугался  и  в  страхе
Отчего  то  рисуешь  круг.
Белым  мелом,  по  грязной  плахе
Ограждаешся...  в  свой    испуг.
Ты  боишься  меня?  Почему?
Рассказали,  что  ведьма  я?
А  ты  знаешь,  правда...но  лишь  тому,
Что  влюбилась  и  ,видно,  зря.
Слишком  мелко  твое  желание
И  обманчивы  все  слова.
Черт  с  тобою!  Тебя...  на  заклание
И  на  зелье  не  хватит  едва.
Как  обманчивы  ваши  желания
И  извечно  рисуете  круг
Вы  живете  не  состраданием...
Вами  правит  вечный  испуг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697387
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Віталій Назарук

БІЖАТЬ ТУМАНИ

Де  посіч*  -  липа…  Тихе  надвечір’я…
Бджола  із  квіт  висмоктує  меди,
Мовчить  під  ніч  у  споришах    подвір’я,
Ховають  роси    між  зірок  сліди.

Веде  стежина  в  поле  від  порогу,
Летять  тумани  хмарами  вгорі.
І  видно,  видно  вдалині  дорогу,
У  світлий  день,  і  навіть  при  зорі.

Тече  вода  із  джерела  до  річки,
В  очеретах  ховаються  в’юни.
На  луг  туман  лягає  тишком  -  нишком,
Він    додає  вербичці  сивини.

А  ми  удвох,  неначе  очманілі,
Бредемо  по  нескошеній  траві,
І  ці  тумани  перші  сині-сині,
Поміж  трави  біжать,  немов  живі.
                                                                                           Посіч*-    деревна,  або  кущова  огорожа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697470
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Катерина Трач

Всередині мене. .

Всередині  мене  -  буря:
Вже  свідомість  проплива  повз  буї.
Може,  завтра,  якщо  воно  буде,
Може  Завтра  мене  загартує?

Всередені  мене  -  темінь
Моторошних  склепінь,
Бо  ви  -  найміцніший  кремінь:
Багаття  з  ним  не  запалить.

А  вечір  для  мене  -  пастка:
З  вами  -  і  на  глибінь.
Нейронів  -  мізерна  частка  -
Вцілілих  після..  Зцілить

Ніщо,  ніколи,  нізащо.
Вічний  рецидив.
Всередині  мене  -  маска,
Яку  мені  не  начепить.

Всередині  мене  сповідь,
Яку  не  проговорить.
То  помилка  в  формулі  крові,
Мабуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692214
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


мирика

Люди, что вы творите с землёю?

Облака  -  это  выдох  земли..
Вдохновение  РАдости  снизу.
Если  б  люди  вот  так  же  могли
Без  поддержки  пройти  по  карнизу…

Размахнуться  сильнее,  взлететь,
И  подняться  на  уровень  крыши.  
Или  выше,  подальше  лететь,
Там  где  голос  бы  снизу  не  слышен.

Там,  наверно,  небес  тишина.
Сон  так  сладок,  что  помыслы  чистит,
И  душа  там  моя  так  нужна,
Мир  ее  там  уж  точно  услышит!

И  оттуда    как    я  закричу:
Люди,  что  вы  творИте  с  Землею!!!
И  увижу,  людей  –  только  чуть,
Биороботы  суть  свою  скроют.
 
Это  помеси  с  миром  людей,
Все  от  змей  или  ящуров  -  твари,
И  они  не  поймут,  хоть  убей
Сколь  в  поступки  не  тыкай  их  харей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691597
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016


Віталій Назарук

ПОЧИНАЛОСЬ ЖИТТЯ

Перша  наша  кімната,
А  ні  люстр,  ні  лавчини,
Ні  паркету  із  дуба,
Ні  картин,  ні  гроша.
Було  два  чемодани,
Одне  крісло  і  штора,
І  надія,  що  скоро  
Заспіває  душа…
Та  пройдуть  наші  роки,
Розживемось  потрохи,
Буде  затишок  в  хаті,
Буде  все  для  життя.
Доля  питиме  сили,  
Доля  питиме  соки,
Проте  буде  в  нас  свято,
Буде  щастя  й  дитя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691568
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Тріумф

Спам’ятайтесь, Українці!

Спам’ятайтесь,  Українці!
Залиште  майдани!
Мало  горя  вам  по  вінця?
Скиньте  ви  кайдани,

Що  лукавий  накладає,  
Лихому  вас  учить,
Бо,  хто  Господа  лишає,
Того  ворог  мучить.

Легковірним  в  вухо  бреше:
Підуть  всі  на  небо
Та  не  каже,  що  найперше,  –
Покаятись  треба,

І  прийти  із  покаянням
До  Святого  Бога,
Бо  не  йде  з  протистоянням
У  Царство  дорога.  

Не  прийде  через  майдани
Ні  щастя,  ні  воля,
А  нові  й  нові  кайдани!
Без  Бога  –  недоля!

Бунтувати  і  кров  лити,
Немов  ту  водицю,
І  з  озлобленням  ходити
Й  сіяти  щирицю,

Що  росте  і  заплітає  –
Геть  усі  майдани,
Бо  у  Бога  не  питає:
«Що  Тобою  дано?»

Не  питає  і  не  просить
У  Ім’я  Ісуса.
Україна  вся  голосить
Сплюндрована,  боса…

Тож,  покинь  усе  не  Боже,
Моя  рідна,  люба!
І  не  слухай  ти  вороже,
Бо  від  нього  –  згуба!

Слухай  чисте  Слово  Боже,
Складай  його  в  серці  –
І  тоді  лише  ти  встоїш
У  смертельнім  герці.

Галина  Яхневич.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678725
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 09.08.2016


Dema

Эмигранты. Мы уходим

Эмигранты.  Мы  уходим
Мы  уходим,  забудьте  нас
 Мы  стране  своей  не  нужны
 И  у  не  ставьте,  пожалуй,  «класс»
 Ставьте  «горечь»  для  нашей  страны.

 Не  нужны,  не  у  дел,  балласт
 И  под  волны,  в  девятый  вал.
 Оказался,…  не  нужен  пласт,
 Отшвырнули,  не  глядя.  Упал.

 Эмиграция…  за  деньгами?
 Эмиграция…  просто  жить.
 За  дневными  простыми  делами,
 По  ночам,  лишь  с  тоской  выть.

 Не  нужны,  по  матери  сирой,
 Убегая  с  домашней  тоски,
 Разбросали,  по  миру  сирот,
 И  как  хочешь  по  миру  иди.

 От  Италии…в  дебри  Панамы,
 От  прислуги...  рабами  на  поле.
 Наши  письма  считают  спамом
 Эта  горечь...  с  бедою  в  доле.

 Мы  ушли,  позабыли  нас.
 Мы  стране  своей  не  нужны
 И  не  ставьте  пожалуй  «класс».
 Ставьте  «горечь»,  для  бывшей  страны.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682500
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2016


Вячеслав Рындин

Дождь идёт…

[i]Листок  бумаги.  Синие  чернила.  
С  гуся  перо  воткнулось  в  летний  день.
Блестящей  ёмкости  хмельная  сила
Под  жарким  солнцем  испаряет  лень…

Пишу  решительно.  Дышу  немало.
Давленье  солнца  теребит  шкалу
Cлов  изложения  в  плену  мечтаний
Метрического  ямба  на  ходу…

Ползу  измоченным  в  пути  кусочком
Намок  в  штанах  дежурный  бутерброд
Заёжился  под  липовым  листочком
Похолодало  в  жизни  дождь  идёт…[/i]

21.  07.  16    Киев…дождит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679331
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 04.08.2016


Dema

Земле, моя Земле


Земле,  моя  Земле,  чом  ти  посивіла?
 Чом  на  твоєм  небі  туга  пролетіла?
 Чи  той  сум  від  сонця,  або  може  люди…
 Земле,  моя  Земле,  не  орають  плуги.

 Ти  не  родиш  жито,  на  тобі  кайдани
 Ти  посохла  влітку,  взимку,…  льодянії  брами.
 Весняна  веселка  похмурніла  знову,
 Забуваєш,  Земле,  свою  рідну  мову.

 Все  шепочеш    щось,  спраглими  губами
 Жили  свої  рвеш,  тягнучи  кайдини,
 Що  сини  поклали,  залізячча  в  груди.
 Земле,  моя  Земле…  ти  у  сні…  марудиш.

 Кожен  день,  до  тебе,  сни  приходять  справні
 Обіймеш  ти  діток,  у  ві  сні  всі  гарні.
 Але  зло,  мов  хвощі,  стовбур  обвива
 Розкриваеш  очі…  діточок…  нема.

 Порозбіглись  діти…  в  прийми  та  на  прощу.
 Лише  при  дорозі  все  танцює  дощик.
 Обмиває  руки,  що  тримали  плечі
 Підростают  люди,  що  були  малеччю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681817
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016


zazemlena

Літнє

                                                             ***
[color="#6f00ff"][b]
Листок  в  обіймах
пестив  краплю:
Вона  від  ласк  його  світилась.
Та  вітерець  
Зірвався  раптом.
Здригнувся  лист:
Де  крапля?  снилась?

                                                               ***

Після  дощику  у  лісі
Скрізь  роса:
І  на  травах,  і  на  листі
Сяй-краса.
Сонцю  хочеться  напитись
Крапель-чар.
Промінці  свої  помити  -
Спаде  жар.
Вітерець  росу  збиває
До  землі.
Хай  грибочки  виростають  -
Радість  всім.[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681395
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Галина Будянська

На порозі весни

[i]Юній  співачці  Танюші  Жувак  із  Хухри,
краю  сосен  і  беріз,  присвячую  [/i]

Розкрилює  вітрильник  на  піску
Весна  зелена  в  кульбабах  гарячих.
А  я,  мала  принцеса,  у  вінку
Іду  крізь  гай  березовий  і  плачу.
Пірнаю  в  сосни,  що  сягають  хмар
Готичними  казковими  шпилями,
Спасибі,  світе,  за  прекрасний  дар  –  
Чутливе  серце  з  гарними  піснями.
Озерце  в  лісі  –  око  голубе,
Мавки  там  прямо  з  берега  пірнають
Співає  вітер  –  я  люблю  тебе.
І  відповіді  навіть  не  чекає.
О,  берег  перших  мрій  і  перших  сліз,
У  кронах  сосен  пісня  спочиває.
І  ось  вона  звучить  серед  беріз,
А  молода  душа  моя  співає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681429
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Янош Бусел

Пісня про Шостку.

[i]    [b]    [color="#9e1b1b"]  Китайський  древній  змій*,-  порох...
           З  давніх  давен  місцеві  цікавились
           виготовленням  пороху...  Готовили...
           Російський  царат  заснував  тут  завод..[/color].[/b][/i]


[i][b][color="#136b1c"]Коли,    в    часи    звитяг,    славетно    та    іскристо
Козацька    міць    перемагала    зло,-
Ти  в  зародку  було,    мечем    сповите    місто,-
Та    вже    й    тоді    Вітчизну    берегло...
                                         
                                       Приспів:
Живи    в    віках    оновленим      життям,
Шукай    поваги  й  радості  стежини.
Хай    зорі    в    небі    й    білий    цвіт    калини
Для    тебе    будуть    обрієм    буття...

Китайський  древній  змій*  рвав  мури  супостата,
Здіймав  їх  ввись,  даючи  шаблі  шлях...
Вогнем  щетинились  Батуринські  гармати,-
Була  тут  зрада...  й  пам'ять  у  віках...
                                           
                                     Приспів:
Живи  в  віках  оновленим  життям,
Шукай  надії  й  вірності  стежини.
Хай    зорі    в    небі    й    білий    цвіт    калини
Для    тебе    будуть    обрієм    буття...

Ставала,    Шостко,    ти    до    праці    та    до    бою,-
То  піт,  то  кров  пила  обставин  гра.
Не    лицемірила,    була    сама    собою,
Мазепу      знала  ближче  ніж    Петра...
                                         
                                     Приспів:
Живи    в    віках    оновленим      життям,
Шукай    наснаги    й    гідності  стежини.
Хай    зорі    в    небі    й    білий    цвіт    калини
Для    тебе    будуть    обрієм    буття...

А    били    час    біди    військові    барабани,-
Державний    помсти    меч    гострила    ти.
Міцніла    та    росла,    війни    зціляла    рани
В    передчутті    нової    висоти...
                                         
                                       Приспів:
Живи    в    віках    оновленим      життям,
Шукай    достатку  й  розуму  стежини.
Хай    зорі    в    небі    й    білий    цвіт    калини
Для    тебе    будуть    обрієм    буття..          
[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681637
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Dema

Я пишу, в давно забытом мире


Я  пишу,  в  давно  забытом  мире,
 Ну  а  в  этом,  проклятом,  живу.
 -------------------------------
 Не  пишите  на  страничке  «браво»,
 И  не  ставьте  под  словами  «класс».
 Модераторы  правы  или  …    не  правы
 Неформально  укоряя  нас.

 Вы  пишите,  но  без  зла…  обиды.
 И  корректно  посылайте  на…
 Моря,  а  может  быть,  Мальдивы
 Где  песок  и  глупость  не  видна.

 Вы,  в  своих  ответах,  в  строчках
 Говорите,  мол,  держись  дружок.
 А  сквозь  зубы  рвутся  многоточки.
 Модератор  не  позволит…  шок.

 И  ночной  порой,  в  своей  квартире,
 Понимаю  я…  свою  беду.
 Я  пишу,  в  давно  забытом  мире,
 Ну,  а  в  этом,  проклятом,  живу.

 И  в  который  раз,  срываясь  в  штопор,
 Наплевав  на  эти  все  запреты,.
 Я  словами  заглушаю  ропот
 Только,…  в  жизни  есть  свои  сюжеты

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681543
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Аяз Амир-ша

Молитва.

Как  долго  длится  маскарад,
Не  слуг  твоих,а  "патриотов",
Тебя  предавших-и  не  раз,
В  парче  воссевших  идиотов.
О  Боже!Господи,прости!
Исусе,Царю  мой  небесный!
Тебе  под  силу  лишь  спасти,
Сей  мир  чумной  и  многогрешный.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576017
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 04.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2016


Ірина Лівобережна

Дітям - про весну

Замет  від  перших  теплих  промінців
Присів  помітно,  дзюркотить  струмками.
Синичка  вже  співає:  Ців-ців-ців!!!
Підсніжники  розквітли  під  гілками
Вологих,  сонцем  збуджених  дерев,
Що  сніг  важкий  із  легкістю  скидають.
Який  сьогодні  місяць?  Може  знаєш?
(Березень)

Яскраві  першоцвіти  зацвіли,
Метелики  прокинулись  і  бджоли,
Учителі  із  учнями  прийшли
Садочок  прибирати  біля  школи,
Сережки  на  деревах  там,  і  тут,
Подекуди  –  зелене  перше  листя.
Скажи  мені,  то  як  же  його  звуть,
Цей  дивний  місяць?
(Квітень)

Бузок  буя,  дерева  всі  в  цвіту,
Кульбабки,  ніби  сонячні  курчатка,
Кругом  в  траві  розсипались  в  саду,
Теплу  радіють  хлопчики  й  дівчатка.
Вже  прилетіли  з  вирію  пташки,
Ось-ось  почнуть  роботи  на  городі.
Скажи  мені,  чи  знаєш  ти  –  який
В  зелених  травах  нині  місяць  бродить?
(Травень)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666667
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016


Чудна Пташина

Привіт, Адам!

Привіт,  Адам!
Знов  пише  тобі  Єва.
Чому  покинув  наш  Едем?
Не  до  душі  тобі  дерева?
Не  почуваєшся  князем?

Привіт,  Адам!
Це  знову  пишу  я.
Тобі  і  правда  не  цікаво
Як  почувається  сім'я?
Як  згадують  тебе  ласкаво?

Привіт,  Адам!
Нема  ні  звістки.
Можливо,  ти  уже  помер?
І  не  залишилось  ні  кістки?  
А,  може,  хитрий  ти  тепер?

Привіт,  Адам!
Скажи  чи  правда,
Що  люди  довго  не  живуть?
 Що  з  наступанням  листопада  
Птахи  спішать  у  дальню  путь?

Привіт,  Адам!
Розкрий  секрет
Того  солодкого  наземного  життя.
Чи  правду  кажуть,  що  балет
Прискорює  серцебиття?

Привіт,    Адам!  
Та  це  прощання.
Ні  разу  ти  не  відповів.
Залишились  старі  питання.  
У  них,  звичайно,    ти  підвів.

Прощай,  Адам!  
Мені  пора  спинити    
Це  листування  у  один  кінець.
Та  можу  я  тебе  простити.
Удачі  шлю  тобі,  старець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666651
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016


Ivan Kushnir-Adeline

Проза стихов

Ни  мир,  ни  в  нем  живущих
Нельзя  медовым  пряником  дурить.
Не  все  по  маслу  в  днях  грядущих,
Не  увернешься,  надо  жить.

Красиво  скажешь,  строфы  складны,
Опять  стихи,  а  суть  то  проза.
О,  рифмы,  будьте  вы  не  ладны,
Душе  беда,  смертельная  угроза.

Стихи  везде,  чтоб  не  сказал.
Бежал  и  убегал,  но  все  равно
Как  только  лишь  в  руке  бокал,
Так  сразу  в  нем  стихов  вино.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624244
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 18.05.2016


Ірина Кохан

Яблуні так швидко відцвіли

Відцвіли  сади  вже  яблуневі,
Оповили  трави  білим  димом.
І  душі  торкається  незримо
З  дощовиць  заплетена  печаль.

Відлітають  весни  ніжнокрилі,
Б'ється  серце  клекотом  лелечим...
Мов  вітрильник,  лине  сизий  вечір,
Юність  теплу,  несучи  у  даль.

І  зринають  спогади  далекі,
Що  збудились  спалахом  бузковим.
Опадають  зоряні  підкови
У  долоні  купкою  золи...

Височіє  небо  споконвічне,
Оповите  білим-білим  димом.
І  пливе,  пливе  життя  незримо...
Яблуні  так  швидко  відцвіли....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664113
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Jazzman

Сємки

Ти  їси  їх  тут  і  там,
на  годину  по  100  грам,
і  плюєшся  вліво,  вправо,
мов  сміттєвий  ураган.

Між  зубів  уже  щілина,
в  котру  входить  четвертак,
ти  безжалісна  машина,
а  сємки,  -  афродизіак!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665884
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 16.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016


Володимир Туленко

ДЕЛО ОБ ОФШОР-ах! Поём класику: «Дорогая передача» (Письмо на телевидение)

ДЕЛО  ОБ  ОФШОР-ах!  Поём  класику:  «Дорогая  передача»  (Письмо  на  телевидение)
Репортаж  из  «Канатчиковой  дачи»

[img]http://ki.ill.in.ua/m/670x450/24168129.jpg[/img]

Музыка:    Владимир    Высоцкий
Слова:    Владимир    Туленко


Владимир    Семёнович

[youtube]https://youtu.be/fo26xfscd00[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/Nmy0HGq0iSY[/youtube]


КА-РА-ОКЕ

http://www.karaoke.ru/catalog/song/19826624/

[youtube]https://youtu.be/E-B2IZLiMcw[/youtube]


Дорогая  передача!
Об  офшорах  все  судачат,
В  исступлении  даже  плачет
Кое-кто…  ни  дать  ни  взять!
Ведь  мы  все  (так  иль  иначе),
Любим  сложные  задачи,
Ну  а  тут  всё  так  удачно  
Нам  сумели  рассказать!

Вброс  второй  по  этой  теме…
Списков  множество  здесь  есть.
Обалдели,  честно,    все  мы…
Ведь  знакомых  там  не  счесть!
Порошенко  -  сладкий  Петя,
Боря  Ложкин  –  тоже  здесь.
Кононенко  –  пусть  ответит…
Есть  вопросы  –  просто  жесть!


Там  компаний…    200  тысяч!
Предлагаем  мы  всех  высечь!
Тех,  кто  так  сумел  замыслить
Сей  гигантский  отмыв-дом.
Миллиарды  отмывают,
Всё  в  офшоры  отправляя…
   Но,  конец  всему  бывает…
Вот  и  к  ним  он  подошёл!

В  списке  -  бывшие  Премьеры,
И  один,  что  правит  –  есть!
И  король…  народ,  пох@рив,
Очутился  рядом  здесь.
Из  Ирака  и  Катара,
И,  как  видим  …  ОАЭ.
Ух,  и  хитрые  волчары…
Но  им  сделали:  «К  ноге!»


Для  бабла  нашёл  свой  «зонтик»
Бизнесмен  Бориска  «Контик»,
И    уже  открыл  он  ротик..
Возмущаясь,  как  же  так?
Обратился  он  к  громаде:
«Не  судите,  Христа  ради,
Был  тогда  «не  при  посаде»,
И  не  виновен  я  никак!

Дали  б  нам  допрос  устроить,
Рассказали  бы  ему,
Что,  да  как  сумел  пристроить
В  четырнАдцатом  году.
И  не  надо  «мозги  пудрить»,
И  такое  заявлять,
Так  как  вот  таких  вот  мудрых,
У  двери,  с  пяток  лежат!  


Данные  вновь  об  «Intrako»
Проливают  свет,  однако!
Пусть  язык  засунет  в  ср@ку
Игорёк,  дружбан  Петра.
А  то  пишет  он  в  Фейсбуке,
Что  «обложили»,  мол,  де  суки,
И  убрать  он  просит  руки
От  законного  добра!

И  ответы  он  приводит
Для  простых  (как  мы)  граждАн.
И  от  сути  нас  уводит,
Дав  ответы  «Гардиан»!
 Наливайченко  об  этом
Рассказал  немного  так,
Что  пусть  всё  нам  осветит
Генерал  Василь  Грицак!


Много  разного  здесь  видишь:
Засветился  снова  Фирташ,
Про  Азирова  вновь  пишут,
О  его  родном  сынке.
Есть  один  из  «Батькивщины»
По  фамилии  Дубина,
И  «энергичный»  ведь  мужчина,
Был  он  в  близком  далеке!

Мы  замучились  листая
Это  множество  страниц.
Есть  там  люди  из  Китая,
И  других  есть  много  лиц.
У  Татьяны  Козаченко
На  Багамах  есть  офшор.
А  жила  ж  так  неприметно…
Но,  мы  продолжим  разговор.


Нас  объемы  поражают.
Третьи  сутки  мы  читаем,
А  кое-кто  ещё  считает
Сколько    б  получил  Бюджет!?
Но  всех  очень  возмущает,
Как  «горючку»  покупают,
А  потом  на  ней  летает
Самый  сладкий  Президент!

«Мы  ж  с  Россией  не  торгуем?
Или  это  всё  фигня?»  -  
Парни  сильно  огорчились
И  совет  ждут  от  меня.
Ну  а  я  и  сам  не  знаю,
Как  всё  это  объяснять,
И  тихонько  начинаю
Те  оффшоры  посылать!


Оживилась  очень  Юля,
Хочет  «бедная»  звиздюлю
Дать,  скрутив  при  этом  дулю,
Всем  гнобителям  земли.
Но,  копнув,  как  говорится,
Мы  увидим,  что  лисица
Зря  так  сильно  гоношится…
Как  в  «Interprises  Somаli»
 
Тут  двух  мнений  быть  не  может!
Не  дурные  мы  совсем…
И  к  тому  же  подытожил
Мысли  Мустафа  Ноэм.
Пусть  же  милая  ответит
Нам  о  том,  какой  была!?  
Тут  и  Лазаренко  Петя!
Ну,  скажу  вам,  и  дела!


В  состоянии  полудиком
Раздаются  вопли,  крики:
«Это  ж  заговор  великий!»,
«Бей  жидов!»,  «Усим  ганьба!»
Санитары  прибежали,
Нас  к  кроватям  привязали,
А,  чтобы  много  не  орали
Дали  в  вену  куба  два!

Но  в  дурдоме  все  здесь  знаем,
И  совет  вам  можем  дать.
За  «базары»  -  отвечали…
И  готовы  отвечать!
Чтоб  отбить  у  всех  охоту  
В  те  офшоры  посылать,
Надо  провести  работу…
И  оффшор  у  нас  создать!


Нас  уже  не  занимает,
Как  прокурора  «выбирают»,
И  законы  изменяют,
Но  во  вторник  –  вот  никак!
Поболтали,  посидели,
Деньги  наши  все  проели,
И  остались  не  при  деле,
А  точней  –  не  при  делах!

Мы  следить  не  перестанем,
Вам,  конечно  не  совру!
Верим,  светлый  день  настанет,
Мы  точны,  как  раньше  КРУ.
А  на  этом  завершаем,
Ведь  так  много  уже  слов,
Пусть  ребята  отдыхают…
Подпись:
Ваня  Иванов

11  мая  2016,  07:00



*****  ЭТО  ИНТЕРЕСНО  и  ПОУЧИТЕЛЬНО!!!


Офшоры  "Порошенко-Кононенко":  как  политики  реагируют  на  вторую  волну  панамского  скандала


Источник:

http://www.segodnya.ua/politics/pnews/ukrainskie-politiki-v-panamskom-skandale-714390.html


Спикер  Верховной  Рады  обмолвился  о  возможности  создания  ТСК  по  офшорам  украинских  политиков  и  чиновников,  правда  на  Банковой  к  этому  относятся  скептически

Пока  страна  отдыхала,  Международный  консорциум  журналистов-расследователей  опубликовал  базу  данных  об  офшорах  и  их  владельцах  со  всего  мира.  В  списке  более  600  украинцев  и  компаний,  которые  принадлежат  нашим  гражданам.  Среди  них  уже  озвученные  ранее  офшоры  президента  Петра  Порошенко,  главы  АП  Бориса  Ложкина,  бывших  чиновников  режима  Януковича  и  их  родственников.  Правда,  на  этот  раз  стали  известны  более  щекотливые  и  неудобные  для  нынешних  чиновников  факты.  Бизнес-партнеры  Порошенко,  которых  он  расставил  на  ключевые  должности,  с  приходом  на  госслужбу  не  избавились  от  своих  офшорных  компаний  и  не  указали  их  в  декларациях,  хотя  должны  были  это  сделать  по  закону.  Более  того,  как  сообщает  журналист-расследователь  Дмитрий  Гнап,  офшорная  Intraco  Management  Ltd,  которая  связана  с  бизнес-партнером  Порошенко  Игорем  Кононенко,  в  октябре  2014-го  купила  топливо  у  "дочки"  "Газпрома",  и  это  в  условиях  необъявленной  войны  с  Россией.

МАССИВ  ДАННЫХ.  

Международный  консорциум  журналистов-расследователей  открыл  базу  данных  из  почти  320  тысяч  офшорных  компаний  и  трастов,  данные  о  которых  были  получены  из  "панамского  архива".  По  запросу  "Украина"  –  469  офшорных  фирм,  643  officers  (компаний  или  физлиц,  связанных  с  созданием  и  работой  офшора),  558  адресов  и  20  посредников.  В  обнародованных  документах  панамской  фирмы  Mossack&Fonseca,  в  частности,  фигурируют:  сын  сбежавшего  в  Россию  экс-премьера  Николая  Азарова  Алексей,  сын  автомобильного  магната  Тариэла  Васадзе  Вахтанг,  сбежавший  экс-министр  доходов  и  сборов  Александр  Клименко,  жена  Юрия  Иванющенко,  бизнесмены  Дмитрий  Фирташ,  Гарик  Корогодский,  Андрей  Пальчевский,  экс-глава  "Нефтегаза"  времен  Тимошенко  Олег  Дубина,  нынешний  глава  АП  Борис  Ложкин,  мэр  Одессы  Труханови  глава  оппозиционного  Кабмина  Борис  Колесников.
Реакция  фигурантов  базы  данных  не  заставила  себя  ждать.  Например,  Гарик  Корогодский  написал  в  Facebook,  что  на  открытие  этих  офшорных  компаний  на  Британских  Виргинских  островах  получал  лицензию  НБУ.
Премьер  оппозиционного  Кабмина  Борис  Колесников  также  не  скрывал,  что  вывел  свою  кондидтерскую  компанию  "Конти"  в  офшор.  "Этой  "сенсации"  уже  полтора  года  и  она  находится  в  публичном  доступе  с  декабря  2014,  когда  была  выдана  лицензия  НБУ  на  переоформление  активов",  -    заявил  политик,  напомнив,  что  в  декабре  2014  года  он  не  был  ни  госслужащим,  ни  депутатом.  –  Поэтому,  как  управлять  предприятиями,  не  нарушая  украинского  законодательства  –    это  мое  личное  дело".

Среди  украинских  собственников  офшоров  появились  и  очень  интересные  личности.  Так  свою  компанию  на  Багамах  с  октября  1997  года  имеет  начальник  департамента  люстрации  Минюста  Татьяна  Козаченко.  Сама  Козаченко  подтвердила,  что  это  ее  фамилия,  она  действительно  представляла  интересы  этой  компании,  когда  занималась  юридической  практикой.  Но  с  1  ноября  2014-го  к  офшорке  не  имеет  никакого  отношения.  Еще  одна  офшорная  компания  с  ноября  2012-го  на  Британских  Виргинских  островах  зарегистрирована  на  Ивана  Шкрума.  Конечно,  это  может  быть  совпадением,  но  одним  из  известных  украинцев  под  именем  и  фамилией  Иван  Шкрум  является  отец  нардепа  от  "Батькивщины"  Алены  Шкрум.  Для  нардепа  эта  информация  стала  неожиданностью.  "В  первый  раз  об  этом  слышу  реально  сегодня.  Спросила  сегодня  отца,  но  не  могу  нормально  выйти  с  ним  на  связь,  потому  что  у  него  сегодня  день  рождения,  он  не  в  Киеве,  он  празднует.  Но  он  ни  одного  дня  в  своей  жизни  не  был  на  госслужбе,  не  был  депутатом,  не  был  никуда  никогда  избран.  Работает  с  1994  года,  это  вы  можете  проверить  по  реестру,  как  адвокат  и  как  юрист.  И  вот  он  мне  в  Viber  написал,  что  номинально  в  интересах  клиентов  он  регистрировал  компанию,  своих  компаний  в  офшорах  он  не  имеет  и  никогда  не  имел",  –  сказала  Сегодня.ua  Алена  Шкрум.

ИНИЦИАТИВА  ЮЛИ.  

А  ведь  именно  глава  фракции  "Батькивщина"  Юлия  Тимошенко  после  первой  волны  публикаций  "panama  papers"  месяц  назад  сменила  пластинку  ярой  защитницы  украинцев  от  "произвола"  Кабмина  по  повышению  тарифов  на  необходимость  принятия  законов  по  деофшоризации.  Под  куполом  даже  рабочую  группу  по  наработке  законопроектов  о  налоговом  суверенитете  Украины  и  деоффшоризации  создали.  Это  также  была  инициатива  президента:  в  длинном  списке  фамилий  украинцев,  на  которых  зарегистрированы  офшорные  компании,  есть  строчка  с  фамилией  Poroshenko.  На  Петра  Порошенко  с  августа  2014-го  зарегистрирована  "офшорка"  для  перевода  активов  Roshen  в  слепой  траст.  Так  прокомментировал  отсутствие  этой  компании  в  своих  декларациях  наш  президент,  будучи  с  официальным  визитом  в  Японии  6  апреля  –  только  через  три  дня  после  обнародования  "panama  papers".

"Обычно  используются  офшорные  аккаунты  для  минимизации  налоговой  базы.  В  этот  раз  все  было  наоборот.  После  того,  как  я  стал  президентом,  я  сразу  заявил,  что  весь  свой  бизнес  прозрачно  доверяю  крупнейшему  инвестору,  банка  Ротшильд.  Этот  банк  не  принял  украинские  активы  и  через  это  мы  подготовили  специальную  структуру,  где  мы  трансформировали  все  активы  и  они  согласились  управлять  в  слепую  доверие  мои  основные  активы,  чтобы  их  можно  было  отделить  от  моих  политических  деяний  на  время  когда  я  президент.  Это  был  очень  прозрачный  процесс.  Это  нормально  практика.  Я  сделал  это  не  для  минимизации  налогов,  а  это  была  вполне  публичное  действие.  Украинские  СМИ  знают,  что  они  зарегистрированы  на  мое  имя.  Эта  компания  не  получила  ни  пенсо  из  Украины.  Это  было  прозрачное  отделение  бизнеса  от  украинского  президента.  Чтобы  не  было  политически  влияния.  Я  думаю,  это  основное  отличие  от  других  политических  деятелей  панамского  списка.  Я  планирую  ввести  реформу,  что  сделает  невозможным  использование  оффшорных  счетов  в  Украине",  –  заявил  тогда  президент.

По  закону,  кроме  административного  наказания  за  отсутствие  упоминания  об  этой  офшорке  в  декларации  президенту  ничего  не  грозит.  Но  никто  же  не  заставлял  его  говорить  о  курсе  на  деофшоризацию.  Ведь  в  планах  политтехнологов  и  пиарщиков  Банковой  созрел  гениальный  план:  перенести  дискуссию  об  офшорах  на  площадку  парламентской  рабочей  группы,  чтобы  там  ее  и  "похоронить".  И  все  бы  ничего,  если  бы  не  вторая  волна  публикаций  "panama  papers"  и  причастность  бизнес-партнеров  Порошенко  к  торговле  топливом  с  "Газпромом"  уже  после  начала  войны  на  Донбассе.
Так,  есть  в  этом  огромном  массиве  данных  одна  интересная  офшорная  компания  под  названием  Intraco  Management  Ltd.  В  свое  время  в  причастности  к  этой  офшорке  бизнес-партнера  президента  и  нардепа  от  БПП  Игоря  Кононенко  обвинял  экс-глава  СБУ  Валентин  Наливайченко.  Еще  год  назад  появлялась  информация,  что  Intraco  Management  LTD  совершала  крупные  платежи  в  валюте  и  получала  на  свой  счет  большие  объемы  валютных  средств,  с  ее  счетов  переводились  деньги  на  счет  дочери  Игоря  Кононенко  –  Дарьи,  а  также  обслуживался  самолет,  на  котором  летает  Петр  Порошенко.  И  тогда,  и  сейчас  Кононенко  опровергал  причастность  к  этой  компании.

Не  изменила  его  мнение  и  появление  статьи  в  британской  газете  The  Guardian,  где  шла  речь  о  причастности  Порошенко  и  Кононенко  к  Intraco  Management  Ltd.  Позже  стало  известно,  что  бенефициар  "офшорки"  –  Сергей  Зайцев  –  замгендиректора  того  самого  Roshen,  который  передается  в  слепой  траст.  А  по  таможенным  декларациям  в  октябре  2014  года  офшор  Intraco  купил  у  дочерней  компании  "Газпрома"  –  "Газпромнефть  –  АЭРО"  500  тонн  авиатоплива.  И  это  уже  война  на  Донбассе  началась.  И  некоторые  нардепы  под  куполом  об  этом  демонстративно  напоминают.
Пока  ни  сам  Кононенко,  ни  президент  не  прокомментировали  появившуюся  в  СМИ  информацию.  Молчит  об  отсутствии  своего  офшора  в  декларации  и  замглавы  секретаря  СНБО,  бизнес-партнер  Порошенко  Олег  Гладковский,  у  которого  согласно  данным  "panama  papers"  также  есть  офшор.

ХОТЯТ  ТСК.  

Уже  не  устраивает  нардепов  и  рабочая  группа  в  парламенте.  В  первую  очередь  недовольна  Юлия  Тимошенко.  Во-первых,  по  ее  словам,  не  может  возглавлять  рабочую  группу  еще  один  бизнес-партнер  Порошенко  Нина  Южанина.  "На  фоне  того,  что  людей  лишают  последнего,  у  нас  не  рассматриваются  два  законопроекта  по  деофшоризации.  Законопроекты  по  деофшоризации,  которые  внесла  "Батькивщина",  поручено  рассмотреть  бизнес-партнеру  Порошенко,  который  имеет  конфликт  интересов  по  офшорам,  госпоже  Южаниной.  Я  публично  прошу,  господин  глава  ВР,  изменить  комитет  с  налогового  на  финансовый,  по  рассмотрению  этих  двух  законопроектов",  –  заявила  Юлия  Тимошенко.
Во-вторых,  вместе  с  фракциями  "Радикальной  партии"  и  "Самопомочи"  они  требуют  создания  временной  следственной  комиссии.  Для  этого  просят  принять  специальный  закон  о  создании  таких  комиссий,  который  уже  давно  пылится  в  Раде.  "Да  кто  им  даст  его  принять?  Будут  нарабатывать  законопроекты  в  рабочей  группе  Южаниной.  Наше  законодательство  не  запрещает  создавать  офшорные  компании.  А  Тимошенко  на  этом  просто  пиарится.  Пусть  лучше  возьмет  "своего"  Дубину  (экс-главу  "Нефтегаза",  у  которого  есть  офшор  –  Авт.)  как  наглядное  пособие  по  деофшоризации",  –  сказал  нам  один  из  нардепов  от  БПП.

"Что  касается  ТСК  по  офшорным  компаниям,  мы  об  этом  говорили  две  недели  назад.  Мы  понимаем,  что  в  действиях  президента  нет  нарушения  закона.  Это  не  о  президенте,  это  об  офшорных  компаниях,  в  которых  есть  до  сотни  украинских  чиновников  и  политиков.  Почему  мы  не  можем  расследовать  их  дела?  Мне  немного  странно,  почему  этим  занимается  Юлия  Владимировна  Тимошенко.  Ситуация,  когда  она  выходит  и  говорит  об  офшорах,  о  сотрудничестве  с  "Газпромом"  и  о  том,  что  это  нужно  расследовать,  –  это  смешно.  Потому  что  давайте  тогда  расследовать  все:  Somаli  Interprises  –  компания,  которая  перечисляла  $200  млн  на  компании  господина  Лазаренко  на  те  же  панамские  офшоры",  –  заявил  после  Согласительного  совета  нардеп  от  БПП  Мустафа  Найем.

Действительно,  во  время  судебного  слушания  так  называемого  "газового  дела"  тогдашний  замгенпрокурора  Ренат  Кузьмин  обвинял  Тимошенко  в  контроле  за  кипрской  офшоркой  Somаli  Interprises,  которая,  якобы,  переводила  сотни  миллионов  долларов  на  счета  Павла  Лазаренко.  Да  и  других  отдельных  членов  "Батькивщины"  неоднократно  обвиняли  в  причастности  к  офшорным  компаниям  по  всему  миру,  со  счетов  которых  финансировалась  деятельность  партии.
Критикуемая  Тимошенко  глава  парламентского  комитета  по  вопросам  налоговой  политики  Нина  Южанина  предлагает  на  законодательном  уровне  обязать  бизнесменов  декларировать  свое  имущество  за  границей.  "Все,  что  нужно  сделать  парламенту,  это  наработать  качественный  закон,  который  позволит  облагать  налогом  все  доходы  в  Украине.  Именно  проведение  декларирования  активов,  которые  есть  за  пределами  Украины,  на  мой  взгляд,  может  положить  конец  этой  проблеме",  –  считает  Южанина.

Правда  после  многочасовых  дискуссий  под  куполом  спикер  Андрей  Парубий  все  же  обмолвился  о  возможности  создания  ТСК  по  офшорам  украинских  политиков  и  чиновников.  Правда  на  Банковой  и  в  БПП  к  этому  относятся  скептически.  Как  и  ранее,  у  президента  пока  замалчивают  проблему.

Читайте  также:

СМИ  обнаружили  связь  Порошенко  с  офшором,  который  торговал  с  "Газпромом"
В  "панамский  скандал"  с  офшорами  угодили  более  600  граждан  Украины
База  данных  "панамских  документов"  стала  общедоступной
Разоблачитель,  передавший  журналистам  "панамский  архив",  объяснил,  почему  принял  такое  решение  
Крупные  компании  скрыли  от  налогов  221  млрд  долл  в  оффшорах  -  ООН


*****


Опубликована  очередная  порция  «панамских»  документов:  оффшорами  владеют  163  украинца

Источник

http://kp.ua/politics/538490-opublykovana-ocherednaia-portsyia-panamskykh-dokumentov



Всего  в  списке  значатся  12  бывших  и  действующих  высших  государственных  чиновников  в  мире.  Среди  них  -  двое  украинцев.

Международный  консорциум  журналистов-расследователей  ICIJ  Offshore  Leaks  Database,  как  и  обещал  ранее,  в  21.00  по  киевскому  времени  опубликовал  вторую  часть  так  называемого  "панамского  архива".  Это  интерактивная  база  данных  с  информацией  о  200  тысячах  офшорных  компаний  и  их  владельцах.

В  базе  есть  возможность  поиска  по  фамилиям,  названиям  компаний,  адресам  и  странам.  Из  этих  документов  становится  ясно,  каким  образом  некоторые  богатые  и  влиятельные  люди  использовали  офшорные  компании  для  уклонения  от  налогов  и  обхода  санкций.

Так,  в  опубликованном  архиве  значатся  163  украинца.  Ими  создана  195  офшорная  компания.  Так,  в  списке  значатся  президент  Украины  Петр  Порошенко,  глава  Администрации  президента  Борис  Ложкин,  мэр  Одессы  Геннадий  Труханов  (он  значится,  как  гражданин  России,  хотя  отрицает  двойное  гражданство),  бывший  министр  доходов  и  сборов  Украины  Александр  Клименко,  бывший  премьер-министр  Павел  Лазаренко.


Всего  в  списке  значатся  12  бывших  и  действующих  высших  государственных  чиновников  в  мире.  Среди  них  -  президент  Украины  Петр  Порошенко,  экс-премьер-министр  Павел  Лазаренко,  президент  Аргентины  Маурисио  Макри,  бывший  премьер  Грузии  Бидзину  Иванишвили,  премьер  Исландии  Сигмундур  Гуннлейгссон,  который  ушел  в  отставку  после  публикации  первой  части  !панамского  архива",  бывший  премьер  Ирака  Айяда  Алави,  бывший  премьер  Иордании  Али  абу  Аль-Раеда,  бывший  премьер  Катара  Хамада  бин  Хасима  бин  Джабера  аль-Тани,  экс-эмир  Катара  Хамада  бин  Халифа  аль-Тани,  король  Саудовской  Аравии  Салман  бин  Абдулазиз,  бывший  президент  Судана  Ахмад  Али  аль-Миргани,  президент  ОАЭ  Халиф  бин  Заеда.

Офшорные  компании  зарегистрированы  на  членов  семьи  премьер-министра  Азербайджана  Ильхама  Алиева,  шурина  лидера  Китая  Си  Цзиньпина,  дочь  бывшего  китайского  премьера  Ли  Пэна,  президента  Сирии  Башара  Асада,  отца  премьер-министра  Великобритании  Дэвида  Кэмерона,  сына  бывшего  президента  Египта  Хосни  Мубарака,  бизнесменов  Аркадия  и  Бориса  Ротенбергов,  виолончелиста  Сергея  Ролдугина,  которых  в  СМИ  называют  людьми  из  близкого  окружения  президента  РФ  Владимира  Путина.

В  то  же  время  в  США  владельцами  офшоров  являются  более  4,5  тыс.  человек,  в  России  –  более  2,2  тыс.
"Панамский  архив"  доступен  по  ссылке.  

Офшорный  скандал

Международный  консорциум  журналистов-расследователей  (ICIJ)  и  Центр  по  исследованию  коррупции  и  организованной  преступности  (OCCRP)  опубликовал  доклад  по  рассекреченным  оффшорам  72  политических  деятелей  разных  стран.  Украине  достались  20  позиций  с  фамилиями,  среди  которых  президента  Петр  Порошенко,  экс-премьер  Павла  Лазаренко  и  владелец  газеты  Kyiv  Post  Мохаммад  Захур  –  британский  бизнесмен,  который  живет  и  ведет  бизнес  в  Украине.  Также  туда  попали  известные  персоны  из  России,  среди  прочих  и  пресс-секретарь  Владимира  Путина  Дмитрий  Песков,  а  также  несколько  действующих  министров.

ЧИТАЙТЕ  ТАКЖЕ

Деофшоризация:  борьба  с  собственной  тенью
После  панамского  скандала,  где  засветились  и  компании  президента  Петра  Порошенко,  глава  государства  пообещал  начать  борьбу  с  офшорами.  По  его  словам,  вот-вот  в  стране  начнется  системная  кампания  по  борьбе  с  выводом  капиталов  в  налоговые  гавани.



*****      ПЕРВОИСТОЧНИК!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


«Панамский  архив»  найдёте  по  ссылке:

https://offshoreleaks.icij.org/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665168
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Віталій Назарук

ДОЩ ІЗ ГРОЗОЮ

Не  чути  співу,  громи  далеко,
А  хмари  сунуть,  немов  орда.
Навіть  притихли    малі  лелеки,
Дзьоби  жовтенькі  тирчать  з  гнізда.

Таке  затишшя  перед  грозою,
Вже  перші  каплі  сягли  землі,
Вітер  погнався,  мов  за  сльозою,
І  стало  темно,  як  при    імлі.

І  почалося…  Громи  і  злива,
Знов    сильний  вітер  гонив  дощі,
А  блискавиця  весь  час  світила,
Листки  чистенькі  вдягли  кущі.

А  вітер  далі  погнав    у  поле,
Побігли  хвилі  по  пшеницях.
Лише  край  поля  стрімкі  тополі,
Вітали  хмари  у  небесах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665180
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Dema

Не говорят "Люблю" сквозь зубы


"Ну  что  за  вежливая  грубость
Сквозь  плащ  руки  не  подают..."

(к/ф  «Собака  не  сене»)

Не  говорят  «Люблю»,  сквозь  зубы,  сжато
И  не  целуют  мимоходом.
Гримасой,  молча  на  вопрос
«Где  ты  пропал?»,  воротишь  нос
И    равнодушие  лишь  с  ходу.

Любимым,  дарят  поцелуи,  вкушая  счастливо  уста
Шепча  на  ушко,  дерзновенно
Такие    страстные  слова
«Что  ты  моя  и  ты  лишь  та
С  кем  говорю  я  откровенно».

Любимых  жаждут,  словно  воду,
Усталый  путник  средь  песков.
Ответ  Ваш  дарит  мне  …надежду
На  встречу  с  Вами,  и,  как  прежде,
Я  руки  целовать  готов.

А  коль  Вы  гневны  на  меня  за  дерзновенные  поступки,
И  Вами  я  от  Вас  отлучен.
Я,  в  келье,  словно  бы,  пострижен
И  Вас,  лишь  мимолетом  вижу
В  надежде  на  счастливый  случай…

Когда  шепну  наедине,  ты  видишь,  ярко  светят  звёзды,
Даруя  вновь  нам  тёплый  свет.
Я  пью  тебя…  всю,  без  остатка
Пускай  мне  горечь  будет  сладкой
А  ты  смеёшься  мне  в  ответ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663615
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2016


Олег Князь

Травневий ранок.

Тихий  ранок  в  рідному  селі,
Яблуневим  посміхнувся  цвітом,
Десь  над  вишнями  гули  джмелі,
Парував  сніданок  на  столі,
Вабив  ароматом  як  магнітом!
Серце  радував  пташиний  спів,
Промінь  сонячний  привіт  із  неба,
Передав  мені  і  для  батьків,
Вітер  грався  кроною  листків,
Милувався  бо  спішить  не  треба!
Все  подвір»я  потонуло  у  квітках,
А  врожай  майбутній  на  городі,
Весь  садок  у  білих  чобітках,
Дякуємо  матінці  природі,
Теплим  дням,ранковій  прохолоді,
І  за  хліб  і  за  гостинний  дах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663537
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Ірина Кохан

У паводку фіалкових ночей

У  паводку  фіалкових  ночей
Знайди  мене,  зумій  мене  зігріти.
Чарівним  співом  місячний  Орфей
З'єднає  душ  загублених  орбіти.

Стікають  зорі  теплими  слізьми,
Горять  нарцисів  жовті  смолоскипи.
Збуди  мене  від  лютої  зими,
Із  вуст  моїх  солодкий  трунок  випий.

Не  прирікай  на  вічну  самоту...
У  лакримозі  місячного  сяйва
Скидає  небо  зоряну  цноту.
Чи  я  була  для  тебе,  може,  зайва?

Чи  ти  між  снів,  немов  анахорет*,
Збираєш  попіл  згаслого  кохання?
Знайди  мене  у  спалахах  комет
Поки  не  впало  краплями  світання

На  сяйно-біле  прядиво  хмарин.
Збери  росу  із  вій  моїх  тремтливих...
У  паводку  фіалкових  хвилин
Зігрій  мене  у  ніжності  розливах.

*Анахорет  -  відлюдник,  самітник,  пустельник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.05.2016


Dema

Бродяга


Вы  не  спешите  осуждать
 Мой  внешний  вид,  костюм…сигару.
 Мою  привычку  не  болтать,
 И  не  встревать  в  любую  свару.

 Мне  каждый  встречный,  вроде  брат
 Но,..  не  раскрою  душу,…  жаль.
 Мои  поступки,  мой  лишь  вклад
 В  дорогу  к  имении  Грааль.

 Вы  не  судите  по  манжетам,
 По  записи  цитат  известных.
 Мне  каждый  день  несёт  сюжеты
 Но  и  рецензии  нелестны.

 Кто    эти  люди?  Осуждая
 Других,  они  себя  не  видят.
 Они,  как  люди  отмирают
 И  не  живут,  лишь  ненавидят.

 А  я,  изгой  и,  может  быть,
 Я  их  судья,  не  прокурор.
 Зачем  мне  клясться  и  любить
 Ведь  мне  нести  им  приговор.

 Они  отринули  меня,  
 Я  им  бельмом  в  слепом  глазу.
 Кто  я  для  них?  Бродяга  я
 Лишь  раздражение  несу.

 Я,  джентльмен    дорог  забытых,
 Порой,  ведущих  в  никуда.
 Философ  истины  избитой,
 Забитой  в  вечность,  как  всегда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663128
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016


К.Шепот

Всё этот Первомай, и 86…

Всё  этот  Первомай,  и  восемьдесят  шесть,
И  новость  за  семью  замками,
Разлом,  раскол,  -  невидимая  весть:
Невидимое  "нечто"  рядом  с  нами...

Как-будто  мирный  атом  вдруг  взбешён  с  цепи,
Как-будто  наши  души  для  него  игрушки...
А  так  хотелось  "светлое"  нести,
Но  цезий,  стронций,  йод,  теллурий...

Нещадно  Солнце  нас  палило  с  высока,
О  том,  что  тело  убивает  "мирный  атом",
Но  "светлый  путь"  нам  диктовали  "с  высока",
А,  значит,  демонстрация!  Так  надо!

И  вскоре  под  запретом  ДП-пять,
И  прочие  дозиметры,  да  и  вся  тема,
И  всё,  что  жизнь  тогда  могло  спасть,
А  те,  кто  знал,  вдруг,  оказались  немы...

И  разлагались  ликвидаторы,  как  гниль,
В  палатах  смертники:  зажаренное  мясо!
И  доктора,  кто  лучевой  болезнью  гиб,
Пытаясь  муки  облегчить  в  предсмертном  часе...

А  эти  поколенья  всех  детей?  -
Геном  побитый  радиацией  нещадно,
С  пороками  рожденных,  у  несчастных  матерей...
Скажете:  высока-ли  оказалась  цена  правды?

****
Лишь  черный  обелиск,  да  пара  бронзой  дат,
На  память  нам  живущим,  о  былом:
О  тех,  кто,  сам  того  не  зная,  нас  спасать,
В  самое  пекло,  по  приказу  умирать...
****
Лишь  черный  ворон  с  высока  крылом
Спустя,  над  "зоной",  мол,  подумай,  брат,  
Что  изменилось?  Прав  он,  -  в  горле  ком:
Так  модно  до  сих  пор,  чтоб  ничего  не  знать...
****
Пусть  счетчик  Гейгера  трещит  сейчас  о  том,
Что  много  жесткой  беты  там  осталось,  колкой  гаммы,
На  память  нам  живущим:  о  былом
Какой  ценой  мы  всё  же  куплены  у  правды?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662327
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Радченко

Реквієм Чорнобилю


Стогнуть  чорнобильські  дзвони,
Плачуть  полинно  свічки,
Дивляться  сумно  ікони,
Чорні  на  квітах  стрічки.

Губи  шепочуть  молитви  -
Слухають  їх  небеса.
Тихо  хлюпочеться  Припять  -
Велич  віків  не  згаса.

Скільки  життів  не  дожито,
Зламаних  доль  і  калік!
Визріло  тридцять  раз  жито,
Пам'ять  біль  наскрізь  пропік.

Дзвони  Чорнобиля  гірко
Плачуть  й  горять  свічечки...
Ще  не  одна  згасне  зірка
Й  втрат  проростуть  колючки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662335
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Dema

Откровения


А  вам  не  жаль  того,  что  было
 Когда  не  врали  на  духу
 Когда  лишь  доброе  в  слуху
 Мне  жаль,  действительность…забыла

 Я  точно.  Точно  понимаю
 Возврата  к  прошлому  не  будет
 Слова,  которые  осудят
 Мне  горло  горечью  сжимают.

 ВСЁ  в  душном  мире  стало  лишним
 ВСЁ,  то  что  было,  ВСЁ  в  утиль  
 Мы  принимаем  ЧЕЙ-ТО  Стиль.
 И  мы  заразой  этой  дышим.

 Весь  мир    живет,  и  мы  так  будем
 Нам  своего…  ничуть  не  надо.
 Мы  все  войдем  в  чужое  стадо
 И  о  своем  житье  забудем.

 Пастух,  лишь  щелкает  бичом.
 Козлы,  ведут  на  водопой,
 А  может,  кто-нибудь  другой.
 Нам  все  равно,  всё  не  по  чём.

 Ведь  мы  уже  привыкли  ЖРАТЬ,
 Что  не  дадут,  все  аппетит,
 И  нам  уже  и  не  претит
 Козлов  попытка  нагло  врать.

 А  мне  противно  видеть  это.
 Когда  нет  веры  ни  во  что.
 И  даже  в  церкви  есть  НИЧТО.
 Псалмы  на  продаж  лишь  в  кассетах.

 К  чему  юродивым  псалмы.
 Им  корку  хлеба  да  на  паперть,
 Попам,…  наполненную  скатерть
 И  чувство  …прОщенной  вины.

 Они  «опухли»  …ели  крохи,
 Тяжки  вериги,…  тяжок  грех,
 Иметь  у  денежки  успех.
 От  плача  детского  не  глохли.  
 -----------------------------------------------

 Не  надоело?  Есть  итог.
 Когда  о  прошлом  забывают,
 То  в  том,  что  будет,  Вас  сотрут.
 А  честным  быть…  тяжелый  труд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661350
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Віталій Назарук

ПОЕТОВА ДОЛЯ

Я  дитям  народився  бажаним,
Бо  брати  ще  малими  пішли,
Їх  маленькі  могилки,  курганом
У  батьківському  серці  лягли.

Дозрівали  отава  на  лузі,
Ще  гуділи  в  затишку  рої,
Всі  раділи  у  сільській  окрузі,
Що  мої,  стали  справжні  батьки…

Та  минали  роки,  рік  за  роком,
Певно  зверху  батькам  дано  знак,
Чи  законно,  а  чи  ненароком,
Виріс  я,  наче  перст,  -  одинак.

І  полоще  тривога  серденько,
Бо  чомусь    син  у  мене  один,
Є  у  серці  курган,  не  близенько
І  єдина  кровинка  –  мій  син.

Бог  мені  подарив  двоє  внуків,
Цих  орлят,  в  яких  крила  ростуть.
Це  надія  -  мої  непослухи,
Діда  й  батька  продовжують  путь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658517
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Віталій Назарук

ЯВІР ЧЕКАЄ

Схилився  явір  низько  над  водою,
Мов  розглядає  зморшки  на  лиці.
Роса  по  листі  ранньою  сльозою,
Перлинкою  зависла  на  щоці.

Зелене  листя  перли  прикрашають,
В  воді  вони  сіяють  промінцем,
А  рибки  між  краплиночок  шугають
І  дивляться  на  явора  лице…

А  він  поважний  задививсь  на  вроду,
На  водяну,  чистеньку  бистрину,
Собі  чекає  явір  в  нагороду,
Кохану  із  відтінком  бурштину…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658287
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Dema

Грязь


Меня  не  будет  среди  Вас
 Поющих,…  «нужным»  славословье
 И  текст  осанны,  ставя  к  изголовью
 О…  Вы!  Такой  сейчас  востребованный  класс.

 Класс  бесхребетных  молчаливых  сучек.
 В  молчании  встречающих  обман,
 Вам  всё  по  нраву,  враль,  тиран
 И  Вы  во  власти,  столь  потребных  случек.

 Вы  рождены,  чтоб  дать  потомство  грязей
 Что  случаем  к  вершине  вознесен,
 Он  молчалив  и  даже  чуть  учён.
 И  робко  примеряет  роли  «  в  князи».

 А  время,  жалит  без  укора,
 Не  выбирая  прав  или  не  прав
 Такой  времени  есть  нрав.
 Но  снова  грязь  и  снова  у    забора.

 Вся  разлеглась,  я  ныне  для  здоровья
 Здоровье  нации  превыше  от  всего
 Вы  знаете,  как  грязи  нелегко
 Ведь  грязи  отмываются  лишь  кровью.  

 Меня  не  будет  среди  Вас
 Поющих,…  «нужным»  славословье
 И  текст  осанны,  ставя  к  изголовью
 О…  Вы!  Такой  сейчас  востребованный  класс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658369
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Antonina Vinnitskaya

Прощання зими

Лютневим  туманом  зима  огортає  в  прощанні.
Вона  вимагає  залишитись  тут  хоч  на  мить.
Морозним  повітрям  усіх  обіймає  востаннє
І  всіх  переконує,  як  їй  усе  це  болить.

Мене  ж  не  лякають  її  передсмертнії  муки.
Її  вже  чекає  дорога,  ціною  в  життя.
Тож  хай  розправляє,  неквапом,  свої  крила-руки.
В  політ  вирушає  назустріч  новим  відкриттям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644162
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 09.04.2016


Марсианин

МРІЇ МАЙДАНУ.

Кипить  Майдан,  палають  мрії:
Жидів  до  влади  привести!
Бо  збудувать  гешефт  зуміють,
І  українцям  пощастить!

Ввести  грузинів,  «гомарджоба»  -
То  теж  не  зайвий  елемент.
А  щоб  здійснилась  повна  жоnа
Іще  підкинути  вірмен.

Хай  попрацюють  на  вкраїнців,
І  навкруги  все  розцвіте.
Ця  мрія  вже  ось-ось  здійсниться  -
Вкраїна  до  Європи  йде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641679
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 08.04.2016


Ніна Незламна

Хто в Державі хазяйнує

Хто  в  Державі  хазяйнує
Чи  народ,  чи  олігархи
Народ  бідний  -  зубожіє
Ті  ж  все  збільшують  статки.
Керманичів,  Верховну  раду
Треба  тих  всіх  розганяти
Відправити  туди-    на  війну
 Нехай  складуть  ті  мандати.
І  попробують  життя
Того,  ну  армійського…
Та  полишиться  сім`я
Кормільця  надійного.
Розжиріли,  все  забрали
Квартири,  дачі,  машини
Все,  що  можна  взяти
Платили  лиш  копійчини….
Де  ж  вони  набрали  їх
Шалені  (доляри)
Мабуть  обкрадали  всіх
Чи  мо»  спадщину  замали?
Декларацію  подали
 Все  кричать  з  теле  екрану
Пів  Держави  розікрали
 Ну  а  решту,  жаль,  продали.
 Хай  керманичі  наші
Попробують,  як  люди  живуть
Як  всі    сім`ї  нормальні
 Роботи,  на  жаль  не  знайдуть.
За  дві  штуки  гривняків
Хай  попробують  прожити
Мати  двійко  дітлахів
Ще  й  до  школи  їх  водити...
В  деклараціях  отих
Вісім,  десять  будинків
Ще  п`ять  штук,  тих  бідненьких
Мерседесів  машинків.
Але  кажуть,  це  не  моє
Це  мого  сусіда…..
Чи  це,  буцім  теща  має
Йдіть  усі  до  біса…
Прокурори,  олігархи
Чи  в  вас…  Совість  є?
 Ви  живете  за  офшори..
Закон,  що  позволяє?
Хто  придумав,  написав
Оті  фейкові  закони
Народ    гірше  жити  став
Через  всі  ваші  офшори…
Люди  добрі..  Кричать  всі
Як  далі,  усім  жити?
 Гаманці  в  людей  пусті
 Та  як  не  зубожіти….
Кожен  день,  все  жити  гірше
Чи  знову  йти  на  Майдан…
Коли  ж  стане  ліпше
Мабуть  знає  тільки    пан.

                   Квітень  2016р



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658051
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Любов Ігнатова

Я купила весну на ниточці…

-Продається  весна  на  ниточці!  
Ось  купіть  собі,  люба  жіночко!  
У  квітчастій  блакитній  свиточці  
І  легесенька,  як  пір'їночка...  
Лиш  погляньте:    повітрянокульково  
Рветься  в  небо,  немов  неприв'язана!  
Тільки  вітер  ще  коле  бурульково...  
Тільки  казка  її  нерозказана...  

Я  б  купила...  Та  ,майже,  розтрачено  
Все,  що  мала  душа  замріяна:  
І  сльозинки  з-під  вій  освячені,  
І  дитинство  ,  любов'ю  сіяне...  
Тільки  гудзик  в  чотири  дірочки  
У  кишені  лежить  самітником  
І  маленька  яскрава  зірочка,  
Що  дощем  подарована  -лІтником...  

-Ну,  беріть!  Не  вагайтесь!  Дешево!  
Ні  грошЕй  не  потрібно,  ні  золота!  
Тільки  снів  осяйне  мереживо...  
Тільки  іскри  з-під  долі  -молота...  

-Тільки  сни,  щоб  весну  окрилити?!  
Тільки  іскри,  щоб  дать  їй  волечку?!  
...І  за  мить,  разом  з  чеком  вибитим,  
Я  веснянку  тримала  -сонечко...  

І  змахнула  веснянка  крилами...  
Пересіяла  хмари  ситечком...  
...І  лягла  на  папір  чорнилами  
Перерізана  мною  ниточка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 07.04.2016


Dema

В мiсячнiм сяйвi дзвони завмерли

В  місячнім  сяйві  дзвони  завмерли,
 Тихо  здіймає  вітер  траву.
 Тучі,  у  небі,  промені  стерли
 Знову  кохаю,…  та  знову  не  ту.

 Дінь-дінь-дінь!  Дінь-дінь
 Знову  не  ту.

 Та,  що  кохаю,…  грається  мною.
 Та,  що  згубила,  кличе  у  вирій.
 Небо  ізнову  плаче  водою,
 Знов  сліди,…  в    росі,  серед  зілля.      

 Дінь-дінь-дінь!  Дінь-дінь
 Росою  сред  зілля.    

 Нас  цілували  краплі  у  губи
 Ти  ж  не  казала,  що  більше  не  любиш
 Ти  обіймала,  сплітаючи  руки
 Та  обіцяла,  що  знов  приголубиш.

 Дінь-дінь-дінь!  Дінь-дінь
 Знов  приголубиш.    

 Місяць  заходить,  ніч  засинає
 Знову  над  степом,  як  сяйво,  зоря.
 Ти  все  дражнила,  що  ти  не  кохаєш,
 Що  є  любов…  та  тільки  своя.    

 Дінь-дінь-дінь!  Дінь-дінь
 Та  тільки  своя.  

 В  місячнім  сяйві  дзвони  завмерли,
 Тихо  голубить  вітер  траву.
 Тучі,  у  небі,  промені  стерли
 Як  я    кохав,…  та  знову  не  ту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657147
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016


Оля Андрієвська

Цілує небо синій вечір

Цілує  небо  синій  вечір
і  загоряється  зоря.
Тріпоче  крилами  метелик
 у  мерехтінні  ліхтаря.

Ти  посміхнувся  -  враз  змінився
 стан  звичайнісіньких  речей.
І  я  дивлюсь  на  тебе  серцем,  
не  відриваючи  очей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655069
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 05.04.2016


Dema

Кавова гуща


Кавова  гуща…багато  припущень
 Може  біду  мені  пророкуєшь,
 Що  нагадаєш  на  кавовій  гущі…
 А  може  любов,  почуття  невмеруще.

 Кава  у  пОстіль…  дарунок  чуття
 Бачу,  я  знов,  у    очах…  каяття
 Знову  розраду  шукаю  на  гущі
 Є  почуття,  чи  воно  невмеруще?

 Хто  нас  питає,  чому  загубили
 Жили  під  небом,  під  сонцем  любили.
 Та  запитання  ставили  гущі
 Скоро  кінець?  Чи  ми…  невмирущі?

 Кавова  гуща,  питання  та  зрада
 Знову  гадаєшь,  шукаєшь  розраду.
 Він  не  прийшов…не  любить  він  каву
 Гадання  на  гущі  вважає  в  забаву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657103
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Хуго Иванов

НАГЛЫЙ ХУЛИГАН

Ах  этот  ветер
наглый  хулиган
проник....
мне  под  одежду...
дразнит  губы...

А  я  то  знаю...
это  всё  обман!!!
зигзаг  стихии...
завтра  всё  забудет...

И  снова  я...
остануся  одна...

без  страстного...
желанного...  стремленья...

споить  меня...
страстями  ...
без  вина...

и  полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не  плачь  дефчёнка
Я  уже  учусь...
как  ветер  быть...
дарить  
свою  беспечность...

Ласкать  без  спроса...
сказочную  грудь...

И...
превращать...
мгновенья...  эти...
в  вечность


......................................................


Я  был  как  ветер...
наглый  хулиган...
срывал  одежды...
жалил  тебя  в  губы...

Мы  оба  знали...
это  не  роман...
зигзаг  стихиии...
завтра  всё  забудем....

Сегодня  я  один...  
и  ты  одна...
но  в  сердце  тлеет...
тайное  стремленье...

споить  друг  друга...
страстью...
без  вина...
и  насладить...
до  ум0-
помрачЕнья...

Ты  верь  дефчёнка...
Я  ещё  вернусь....
как  ветер...
подарю  свою  беспечность....

без  спроса  обнажая  твою  грудь...
Я  повторю...
мгновений  наших...
вечность.



*****  *Svetlaya*  -  натхнення  за  мотивами  
-  НАГЛЫЙ  ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019

*****наталія  калина  -  вільний  переклад  
-  НАГЛЫЙ  ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033

*****  *Кассіопея*  -  переклад  
-  НАГЛЫЙ  ХУЛИГАН…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655249
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 02.04.2016


Хуго Иванов

Я ВСПОМИНАЮ СЛАДКИЕ ГРЕХИ…

Я  вспоминаю  сладкие  грехи...

влюблён  безумно...
сразу  в  двух  деФчёнок....

с  одной  как  стринги
ночи  коротки...

и  я  её...
любимейший    "телёнок"...

Тону...
покорно...
в  страстное  тепло...

А  с  тою...
...    безудЕржно...
и...    отчайно...

Одну  пил  как  элитное  вино...

С  той...
как  в  последний...
...выживший...  случайно...

Одну  хотел...
губами...
всю...  обнять...

родник  целуя...
умирать  от  счастья...

А  та...
могла...
....................
безнравственно...  раЗпять...

и  мебель  мы  ломали...
от  пристрастья...

....................

В  те  времена
я  счастлив  был...
без  меры...

И  до  сих  пор...
люблю  свои  грехи

Лечу  грехами  
душу  ...
тело...
нервы...

и  добавляю
 каплями...
....в  стихи.


*****наталія  калина  -  вільний  переклад  
-  Я  вспоминаю  сладкие  грехи…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662765

*****Петро  Кожум'яка  (Ян  Укович)  -  Я  ВСПОМИНАЮ  СЛАДКИЕ  ГРЕХИ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737525

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655343
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 02.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2016


Ірина Кохан

Коли зажуравліє небо

Коли  зажуравліє  синє  небо
І,  мов  мімоза,  ранок  зацвіте,  
Цілунком  світ  розбудить  юна  Геба,
З  долонь  розливши  сонце  золоте.

Тоді  зі  сну  зимового  воскресну.
Віолончелі  змовкнуть  снігові...
Піду  босоніж  зустрічати  весну
По  зеленавім  чубчику-траві.

Залебедіють  хмари  білопінні,
Немов  з-під  пензля  майстра  гохуа,
У  вечоровім  сакуроцвітінні
Поволі  скрипка  вітру  затиха.

І  так  бентежно  робиться  на  серці...
І  так  нектарять  зорі  молоді!
Знов  юнь  весни  мрійливо  озоветься
І  зачовніє  легко  по  воді.

Коли  зажуравліє  небо  пряне,  
І  засміється  сонце  між  кульбаб,
Прийде  квітуча,  тепла,  довгожданна
Пора  кохання,  ніжності  і  зваб.


*Гохуа  -  китайський  живопис  водними  фарбами  на  шовкових  та  паперових  сувоях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Arthur Savchuk

Затишний куточок

Збудуємо  собі  будинок,
камін  розпалить  нам  вогонь.
І  грітимемось  ми  щоночі
під  спів  крилатих,  древніх  сов.

Сервант  ховає  таємниці:
забуті  чаші  й  тарілки.
Дзвенить  годинник  що  є  миті
альбом  -  споріднені  думки.

Наш  світ  малесенький  словами,
а  погляд  зоряний  потік.
І  пальцями  ми  відчуваєм,
що  все  поділимо  на  мир.

Тендітний  голос  твій,  лілейний
я  прагну  слухати  завжди.
Подарувати  крила  світла,
щоб  стала  вільною  -  лети!

Скрегоче  радіо  зі  смаком,
де  поруч  свічка  догорає.
Камін  підсилює  мовчання,
щоб  я  сказав  -  Тебе  кохаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652095
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Шон Маклех

Довершено: Місто Міст

                                       «Він  зліплений  зі  смірни,  
                                           з  дерев’яних  хвиль  та  з  туку.  
                                           Пішов  прямо  в  черево  зміїне.»  
                                                                                               (Григорій  Сковорода)

Я  мандрую  дорогами,
Я  блукаю  містами,
Які  ростуть  із  землі
Кам’яними  кущами,
Під  зливою  крапель-фотонів,
Що  кидає  на  землю  зернами
Бородатий  філософ  Сонце.
Я  блукаю  містами
З  поводирем-волоцюгою,
Що  в  латаній  торбі  поем
Збирає  плісняві  крихти  
Черствого  хліба  істини.
Я  блукаю  містами,
Де  нічого,  крім  шматочків
Кудлатого  горя  не  дарують
Мовчазним  голодним  дітям
З  розширеними  очима:
Від  здивування,  чи  то  від  жаху.
Я  блукаю  містами,
Де  хазяйнує  стара  й  кульгава
Господиня  Темрява,
Куди  зазирає  Місяць  
Однооким  апостолом,
Сивочолим  ліхтарником
У  масному  циліндрі  спогадів
І  засвічує,  засвічує,  засвічує
Ностальгію  людей-сновид.
Я  блукаю  містами,
Де  хазяйнує  білий  від  борошна
Мельник  Світло
І  сміється  сміхом  байдужого
Мізантропа-відлюдника
Над  міщанами-небораками.
Я  блукаю  містами,
Де  живуть  лише  мертві
І  хизуються  своїми  квартирами-склепами
Й  будинками-домовинами
І  запевняють  –  як  то  добре  –  не  жити.
Я  блукаю  містами,
Де  міщани  знають  ремесло  одне:
Лише  одне  –  жебрати,
І  нахваляються  
Розміром  своїх  торб  латаних.
Я  блукаю,  блукаю,  блукаю
Містом,  що  містами  громаджено
І  запитую  свого  провідника
Дивакуватого:
«Навіщо?»  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652112
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Наталя Данилюк

Є ранки…

Є  ранки  сирі  і  похмурі,  коли  не  бадьо́рить
Ні  кава  міцна,  ні  улюблений  аудіотрек…
У  небо  вершково-чорнильне  впираються  гори
Щетиною  строгих  ялин  і  колючих  смерек.

Є  ранки  важкі,  коли  ліньки  піднятися  з  ліжка,
Розшторити  вікна,  всміхнутись  плаксивій  весні.
І  сніг  у  дворі  –  кокаїнова  біла  доріжка,
Розтерта  вітрами  за  ніч  по  бруківці  брудній.

Є  ранки,  коли  замовкають  примхливиці-музи:
Ні  пари  із  вуст,  на  обличчі  –  обірваний  крик…
І  жалять  нещадно  слова,  мов  отруйні  медузи,
Та  аркуш  усе  перетерпить  і  справиться.  Звик.

Є  люди  важкі,  мов  пухлина,  коли  жодних  шансів,
Коли  залишається  скальпель  –  ні  страху,  ні  сліз…
І  хочеться  здуру,  сп’янівши  в  глибокому  трансі,
Зробити  із  лівого  боку  маленький  надріз.

І  все  оте  жовчне  й  токсичне,  що  тисне  у  грудях,
Крізь  рану  звільнити,  самій  –  загубитись  в  юрбі…
І  вкотре  повірити:  може,  проблема  не  в  людях,
А  просто  –  в  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Віталій Поплавський

БОЛЬШЕ ГИБНУТ ОТ ЗЛОБЫ…

Если  вы  ненавидите  -
Значит  вас  победили.
Не  ищите  обиды  те,
Что  в  душе  вы  взростили.

Если  вы  злобой  дышите,
Во  греху  знать  душа,
Возвращается,  слышите
К  вам  она  не  спеша.

Мчат  ветра  грозовые
Дав  карт-бланши  войне
Травят  души  людские,
Только    ваши  вдвойне.

И  в  душевних  ознобах
Нет  сравненья  верней:
Больше  гибнут  от  злобы,
Чем  от  пуль  на  войне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651872
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Fluora Wolfram

Бывает временами

Так  иногда  бывает,
Бывает,  что  не  хочется  дышать.
Когда  никто  не  понимает,
А  так  хотелось  просто  закричать.

Пытаешься  сказать..
В  ответ  тебя  никто  не  слышит,
И  только  тяжелей  становится  дышать,
Смотря  на  мир,  и  на  людей  пустышек.

Когда  начнутся  времена  покоя?
Когда  мне  станет  хорошо?
Я  двери  в  свою  душу  навсегда  закрою.
Уйду  гулять,  закутавшись  в  пальто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651888
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Сергей Дунев

Был бы хлеб, была бы вода…

*  *  *

Был  бы  хлеб,  была  бы  вода,
А  что  соли  нет  –  не  беда.
Ведь,  по  правде  если  сказать,
Вносит  соль  в  рацион  слеза.
Искони  на  Руси  велось:
Соль  скрипит  на  зубах  от  слёз.
З  а  т  я  н  у  в    п  о  я  с  а    живём.
Хлеб  жуём  да  водицу  пьём.
Даже  ежели  слёзы  льём,  –
Не  грустим,  а  поём!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651785
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2016


Віталій Назарук

КРАСА НАД РІЧКОЮ

Верба  ридала  над  рікою,  
Спустивши  віти  до  води.
Немов  вмивалася  рукою,
Чи  відганяла  холоди.

А  річка  хлюпала  об  берег,
Швидкі  ганяли  окунці
І  берегла  святий  оберег,
Багатство    сховане    в  ріці.

Верба  дивилася  на  річку,
Творила  тінь,  скидала  лист.
А  сонце  знов  топило  пічку
І  вітер  грав,  неначе  Ліст…

Вербиці  відлетіли  роси,
Їй  вітерець  заплів  косу.
А  віти  верби  в  триголосі,
Дивились  в  річку  на  красу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651693
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Dema

Втiха


А  ми,  мов  діти  з  сиротинцю,
Подайте  людоньки  на  хліб!
Є  понад  нами  цар  та  принци,
Та  цілий  віз…  людських  подіб.

Вони,  звання  для  людства  мають,
Вважають,  що  дано  карати.
Та  слова  свого  не  тримають
Вони,…  в  подобі  депутата.

Та  тільки  штамп  у  них  на  лобі,
Усіх  позначених,…у  пекло.
Там,  поміж  д’яволів  в  подобі
Самі  себе  хай  будуть  жерти.

Як  брехунам,  пательню  в  губи,
Кілок  у  ср…    ой,  пробачте.
Хай  порівняння  трохе  грубе
Та  що  робить,  сміюсь,  хоч  плачте.

Сміюсь,  бо  сльози  лить  несила.
Сміюсь,  бо  рвуть  останню  свитку.
Сміюсь,  бо  Доля  запросила
У  голку  засілити  нитку.

А  там  латки  на  душу  сталю,
Та  зашиваю  злу  проріху.
Я,  у  собі,  надію  славлю.
Та  маю  ще  на  щастя  втіху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650295
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 10.03.2016


Артур Сіренко

Запитання в порожнечу

                                                 «О,  небо  -  ветеран  в  одних  обносках,
                                                     Ти  служиш  нам  уже  п’ять  тисяч  літ,
                                                     Заплати  хмар  стирчать  із  дір  сирітських,
                                                     Та  сонце  -  орден,  знак  твої  побід.»  
                                                                                                                               (Гійом  Аполлінер)

А  може  це  все  було  не  зі  мною?  Може  це  все  приснилось  мені?  Може  це  зовсім  не  я  піднімав  взвод  в  атаку  з  ручним  кулеметом  в  руках?  Може  це  не  я  вів  вогонь  з  мінометів  у  морозний  грудневий  день  і  накрив  роту  сепаратистів?  Може  це  не  мені  серед  розбитих  окопів  і  бліндажів  на  вогневій  комбат  вручив  погони  капітана  і  сказав:  «На,  можеш  тепер  їх  носити,  ти  маєш  на  це  повне  право!»  Може  це  не  я  брав  на  приціл  крупнокаліберного  кулемета  живі  рухомі  мішені  і  бачив  як  вони  падають,  падають  і  падають  у  високу  траву?  Може  це  не  я  вів  взвод  крізь  ранковий  туман  на  схід,  на  зустріч  сонцю,  що  сходило  над  степом,  на  схід,  таки  на  схід,  у  вир  вогню  і  смерті?  Може  це  не  я  роздивлявся  пагорби  на  видноколі  перш  ніж  дати  батареї  команду  «вогонь»?  Може  то  не  я  грів  замерзлі  руки  в  бліндажі  біля  буржуйки  слухаючи  розповіді  старого  фермера  у  солдатському  однострої  про  зерно  і  мед,  про  земельку  і  бджіл?  Може  це  не  я  читав  солдатам  вірші  Кіплінга  під  звуки  канонади?  Може  те  відбулось  в  якомусь  іншому,  уявному  світі?  Може  то  не  я  забивав  підривники  і  вишибні  заряди  в  міни  молотком  і  шматками  дерева,  бо  інакше  вони  не  лізли,  і  думав:  зараз  ми  всі  станемо  космонавтами,  зараз  це  все  вибухне  і  ми  полетимо  в  нескінченність?  Може  то  не  я  милувався  весняними  квітами,  що  зацвіли  біля  бліндажів,  вдихав  аромат  степу,  що  весь  зацвів  молочаєм  і  читав  в  перервах  між  обстрілами  Дікенса  і  Достоєвського?  Може  то  не  я  писав  вірші  у  записник  на  ящику  з-під  снарядів  і  думав,  що  земля  м’яка,  сипка  і  запашна,  і  що  судилось  лягти  під  цю  траву  і  не  жаль?  Може  то  не  мені  вітер  колов  в  обличчя    сніжинками-голками  і  не  я  наказував  причепити  гаубицю  до  «шишарика»?  І  зовсім  не  мені  комбат  казав,  що  він  мене  туди  не  посилає,  але  треба  їхати,  бо  це  наказ,  і  я  думав,  що  ніхто  не  повернеться,  ні  я  ні  мої  солдати?  Може  це  справді  було  не  зі  мною?  З  кимось  іншим,  з  якимось  диваком,  що  носив  плямисту  зелену  одежу,  погони  з  чотирма  зірочками,  голив  голову  бритвою,  філософствував  про  те,  що  смерті  не  буває,  що  всі  ми  вічні  і  чистив  міномети  соляркою?  Я  би  повірив,  що  це  було  не  зі  мною,  що  це  несправжні  спогади...  Але  біженці,  що  живуть  в  моєму  домі,  але  пес  з  вічно  сумними  очима,  якого  взяли  з  собою  біженці  з  моєї  териконової  Еллади,  що  зазирає  щодня  в  мої  очі  і  запитує  без  слів:  «Як  же  так?  Нас  вигнали  з  нашого  дому,  з  нашого  рідної  хати,  і  ми  ось  так  -  тепер  вічні  неприкаяні  волоцюги  будемо  тинятися  по  світах?»  І  фотографія  діда,  і  усвідомлення  того,  що  у  свій  рідний  край  я  більше  ніколи  не  приїду,  бо  нема  куди,  бо  там  не  лишилось  навіть  руїн,  бо  там  хазяйнують  бандити  й  садисти,  з  якими  не  може  бути  ніякої  спільної  мови,  що  мій  рідний  край  окупований,  і  мрія  визволити  його  наразі  лишається  мрією...  І  що  все  лишається  у  спогадах  -  тільки  у  спогадах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649657
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2016


J. Serg

P. S.

В  конце  письма    грызутся  злые  псы,
А  точки  три  добры  и  благочины.
Лишь  запятая,  как  брюшко  осы,
Мне  душу  жалит  остро  без  причины.

Стоит  на  страже  восклицанья  знак,
и  двоеточье,  как  калитка  в    дворик.
Ведь  слово  "милый"  значит  здесь  -"  дурак",
А  поцелуй  прощанья  -    очень  горек...

Прогресса  загулявшего  дитя,
мой  телефон  охрип  от  недозвона,
У  слова  "лю"  весь  день  саднит  культя  -
предвестница  унылого  сезона.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460045
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 08.03.2016


Lexi

Тонкость воздуха

Вид  не  подам,  но  мне  больно.
И  не  скажу,  что  довольно.
Уже  не  могу,  и  срываюсь.
Давай  улечу,  я  покаюсь.
За  все  те  проблемы,  что  были.
Простите  за  все,  победили.
Я  просто  такая.  Мне  гордость
Мешает  вдохнуть  в  воздух  тонкость.
Мешает  сберечь  те  огни,
Что  ночью  светить  мне  должны.
И  так  будет  дальше,  но  годы
Меняют  все  ценности  моды.
А  так  то  все  просто.  Я  знаю.
Когда  получу  -  потеряю.
Взамен  будет  лето.  Но  зимы
С  другими  совсем  неделимы.
______________________________
26.02.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647266
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 08.03.2016


Юля Гармаш

Зимнее


В  плену  свеченья  голубого
Фонарных  полусфер  немых,
Конечной  кажется  дорога,
И,  верилось,  что  ветер  стих.

Идет  со  скрипом  мерзлой  ночи,
Дыша  теплом  в  лицо  зиме,
Тот,  кто  меня  увидеть  хочет,
Тот,  кто  соскучился  по  мне.

Но  свет  погаснет  понемногу,
Ночь  звезды  до  рассвета  жжет…
И  я  иду  не  той  дорогой,
И  не  меня  любимый  ждет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638007
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 05.03.2016


Юля Гармаш

Желание

Хотеть  его  до  отвращенья,
Плоть,  пошлость,  холод,  посмотри  –  
Постичь  желанье  совращенья,
Давно  живущее  внутри,
Так  просто.  Трудно  втиснуть  в  рамки
Разбуженную  ипостась  
Себя.  Страсть  словно  требует  огранки,
В  глаза  любовника  смотрясь.
Неуловимое  мгновенье:
Владеть  и  тут  же  отторгать,
До  аморальности  влеченья
Играть  с  тобой,  с  собой  играть.


instagram:  @j.s.garmasch

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610231
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 05.03.2016


Юля Гармаш

Почти религия

Что  наша  жизнь?Короче  лишь  строка…
Тебя  влечет  мой  выбившийся  локон,
Ревнивый  свет  из  любопытных  окон
И  ощущенье  кружева  чулка.

Почти  религия.  Искусство  во  плоти,  
Эстетика  немого  превращенья,
В  котором  все,  от  слез  и  отвращенья,
До  внутренней    душевной  наготы.

Ты  открывал  касанием  и  взглядом,
Моих  страстей  клокочущую  силу.
Под  треск  осиротевшего  винила
Отравлен  (Окрылен?)  любовным  ядом.


instagram:  @j.s.garmasch

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645516
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 05.03.2016


Dema

А в нас завжди

 А  в  нас  завжди,…  як  ярмарок
 Чи  перевибори,…  майдани,
 Чи  будні,  чи  святкові  стани
 А  поміж  них,  ночей  прошарок.

 Вирує  Неня!  Знов  на  порох,
 Зітерли  лозунги  прийдешних
 Відлупцювали  їх  сердешних
 Як  тих  святеніків,  душ  сорок.

 А  ми  святкуємо  всі  свята
 Чи  їхні  теж  нам  стали  рідні.
 Я  українець,  православний
 Шабату  мабудь  я  не  гідний.

 Я  поважаю  іншу  думку
 Але  зітхаю  я,  навіщо
 Свою  продав,  я  думку  іншим.
 Себе  затер  ,  як  стару  гумку.

 Все  в  нас  не  так,  як  у  людей
 Три  українці,…п’ять  гетманів
 Та  поміж  них  з  десяток  панів,
 А  серед  них,  аж  сім  свиней.

 Вирує  Неньо!  Та  змарніла,
 І  від  синів  вже  не  чекає
 Добра,  та  іншої  не  має,
 Лишень  волосся  посивіле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648810
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Dema

Сонне зiлля


Вважаєш,…  душі  помертвіли,
Так  вийшло,  душі…  тихо  скніють.
Або  ж  замовкли,  чи  німіють.
Та  вже  не  чують  з  неба  співів.

Така  біда,  така  розпука
Що  павутиння  тчуть  бездумно
Забули  все,  що  є  розумним,
Та  потихеньку  мре  наука.

Наука  роздумів,  та  слова,
Що  говорили,  без  обману.
До  палачів  та  до  тирана
Та  по  церквах,  в  промові  богу.

А  зараз,  мовчки  ставим  свічку,
Тихонько  славу  промовляєм.
Клянемо  тих,  кого  не  знаєм.
Та  знову    з  словом  та  до  річки.

Вона,  з  водою,  скине  роздум,
Забуде  образи  свавілля.
Та  знову  нам  обманні  грози
Та  забуття,  та  соне  зілля.  

Херсон
04.03.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649057
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


yaguarondi

Білий час майже згас

Голос  білої  скрипки    за  тихим  вікном,    
Чаклування    повітря    сріблисте  -
Серця  рухів  симфонія  чиста
Над  блискучим  зимовим  вапном.

Воску  крики  вночі  і  сичання  -  свічі    
На  прощання  гіркі  сльози-бризки.

Білий  час  майже  згас,  
Смикотить  скрипкогра
Для  зими  білосніжні  огризки.

Скоро  скрипка  зіграє  весну    
З  твого  сну.
Весно,  гей,  вже  пора  
Готувати  зелені  валізки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645654
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 03.03.2016


Малиновская Марина

< Инстинкт продолжения рода… >


Инстинкт  продолжения  рода
От  сильного,  достойного  самца,
Сильней  морали,  непогоды,
Не  видит  обручального  кольца…

Желание  любить  и  быть  любимым,
Пусть  даже  не  на  жизни  срок,
Так  часто  делает  нас  уязвимей,
Проходит  каждый  свой  урок…

Столь  не  просты  Любви  дороги,
И  много  внешней  красоты…
Но  Сердце  лишь  поймёт,  в  итоге,
Кто  истинное  воплощение  Мечты!


/  15.11.2013г.  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460693
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 26.02.2016


Променистий менестрель

Младость – где ты? 50 лет со дня встречи

 

Полустаночком  мелькнувшим
прошумела,  пролетела...
То  ль  глаза  мои,  то  ль  уши,
то  ли  молодое  тело  –
То  в  картинках,  то  на  слух  я
ощущаю  чувства  запись...
То  ль  прибоя  волны  глухо,
чорны  ль  брови  глазки  красят...

Помню  плац  и  ветр  холодный,
дождь  со  льдом  и  строй  ребячий.
Кросс  тяжёлый,  ели,  лоно,
стук  в  висках,  дорога  скачет...
На  горе  Опук  антенны  –
всеармейские  ученья,
Телеграф  из  "Молибдена",
слух  напряг  в  самозабвенье...

Тысячный  десант  из  неба,
с  моря  корабли  и  танки,
пулемёты  бьют  свирепо  –
телеграмм  стопа  на  бланках.
Позади  три  года  –  дембель,
грусть  и  радость  в  одночасье...
Вот  билет,  последний  штемпель.
Ждёт  любимая  –  о,  счастье...

Но  пока  лишь  новолунье
у  проводника  в  каюте:
мы,  цветы  и  поцелуи  –
года  два  до  уз  уюта...
Сто  км...  увы,  прощанье
и  друг  к  другу  вновь  визиты...

Всё  –  два  года...  и  венчанье
золотое...  Младость  –  где  ты?

23.02.2016г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645962
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Ем Скитаній

зимове кафе.

рояль  і  саксофон...
у  спогад  лине  сутність...

були  ми  тут  удвох  -
в  кафе  твоя  присутність.
           
вечірній  пізній  час,
букетик  із  трьох  лілій  -

кохання  поміж  нас
тут  раптом  оселилось.

і  саксофона  спів
в  мелодії  неспішній.

я  поглід  твій  зустрів  -
не  сплолохнути  б  ніжність.
                                   
сплетіння  пальців  рук
і  поцілунок  довгий,

і  млость  солодких  мук
у  порухах  і  слові.

були  ми  в  самоті
побачень  і  прощання...

мела,  мела  метіль
на  вулицях  кохання.

і  танув  сніг  на  склі
прозоро  і  барвисто...

так  стало  взагалі
нам  затишно  у  місті!

...були  ми  тут  удвох  -
в  кафе  твоя  присутність.

рояль  і  саксофон...
у  спогад  лине  сутність...

               

                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642996
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2016


Antoshka

Дух


Пьеса  

Следующий  век  от  новой  эры.  Пещера  четверых  друзей,  Горация,  Духа,  Кармеля  и  Ментора,  с  одной  стороны  оббитая  коврами  и  тряпками,  с  другой  стороны  измазанная  глиной.  Параллельная  выходу  сторона,  она  же  самая  большая,  заграждена  шкафом  с  книгами  и  креслом,  в  котором  расположился  белый  мягкий  медведь.  Рядом  висит  картина  Ван  Гога  «Звездная  ночь»,  под  ней  простелено  четыре  покрывала  и  подушки.  В  углу  мешки  с  провизией,  около  них  банки,  аквариум  с  золотой  рыбкой,  несколько  цветов  в  горшках,  одежда,  какие-то  технические  приборы  и  прочий  хлам,  в  котором  нуждаются.

Друзья  приблизительно  одинакового  возраста,  от  двадцати  до  двадцати  двух  лет.  С  виду  все  крепкие  и  статные,  кроме  Ментора  –  он  ото  всех  ниже  ростом,  с  небольшим  животом,  в  бардовом  кардигане  и  с  зеленой  бейсболкой  поверх  кучерявой  прически.  Гораций  самый  высокий,  с  черной  челкой,  широкими  плечами  и  в  синем  вязаном  свитере.  Кармель  смуглый  и  коротко  подстриженный,  за  счет  выразительных  скул  и  широкой  спины  кажется  наиболее  привлекательным  от  остальных  товарищей.  Дух  с  короткими  светлыми  волосами  и  не  менее  светлым  лицом,  пухлыми  губами  и  немного  торчавшими  ушами,  одет  в  клетчатую  рубаху.  
В  самом  центре  пещеры  горит  небольшой  костер.  Вокруг  него  уложены  бетонные  плиты,  в  некоторых  местах  заменены  на  паркетные  доски.  Ментор  роется  в  огромном  ящике,  перебирая  газеты.  Кармель  что-то  пишет,  сидя  около  кресла  на  подстилке.  Гораций  спит.

По  местному  времени  около  семи  четвертей.  

[i]Акт.[/i]

Кармель.  Оттого-то  жизнь  и  хороша,  раз  за  душою  ни  гроша.  (Пишет)
Ментор.  Где-то  я  слыхал  подобное.  Копия  или  плагиат,  на  твой  выбор?      
Кармель.  Да  будет  тебе  известно,  что  все  нами  сказанное,  уже,  с  большой  долей  вероятности,  было  сказано.
Ментор.  И  это  слышал.  Но,  может  быть,  и  читал.
Кармель.  Пройденный  этап.  Человек  не  может  быть  настолько  глуп,  чтобы  не  догадаться  о  такой  пустышке.  
Ментор.  Ну,  здесь  все  неопределенно.  К  примеру,  не  читающему,  вряд  ли  в  голову  приходят  мысли  о  морали.  Но  мы  ведь  не  скажем,  что  он  глуп?  (продолжает  рыться  в  ящике)
Кармель.  Всякий  глуп,  если  не  читает.
Ментор.  Так  было  раньше.  Теперь  всякий  мертвец,  если  не  читает.
Кармель.  Знания  можно  получать  и  другими  способами.
Ментор.  Тем  не  менее,  книги  –  единственное  доступное  нам  средство.
Кармель.  Да,  благодаря  Духу,  который  ворует  книги  в  ночную  четверть.  
Ментор.  Он  говорил,  что  во  всем  есть  уникальность.  Вот  ты  пишешь  сейчас,  и  это  уникально.
Кармель.  Естественно,  ведь  то,  что  я  пишу,  это  только  мое.  Точно  также  никто  не  сможет.  Мысль  –  да,  но  не  способ  ее  выражения.
Ментор.  А  представь,  если  бы  каждый  живущий  что-либо  писал?
Кармель.  Графоманы,  что  скажешь.
Ментор.  И  все-таки,  нашелся  бы  среди  миллионов  точно  такой  же,  как  и  ты,  с  точно  такой  же  мыслью  и  точно  таким  же  способом  выражения,  а?
Кармель.  Нет.  В  этом  случае  я  бы  не  писал  и  вовсе,  потому  что  эта  писанина  превратилась  бы  в  некую  будничную  фикцию.  От  избытка  писателей  мы  не  смогли  бы  различить  в  этом  миллионе  того  самого.  Плюс  ко  всему  есть  множество  примеров.  Сколько  поэтов  писало  о  синем  небе,  теплом  солнце?  Сколько  художников  рисовали  звезды?  (показывает  пальцем  на  картину)
Ментор.  Каждый  уважающий  себя  художник  рисовал  звезды.
Кармель.  Но  ни  у  кого  они  почему-то  не  получились  одинаковыми,  это  невозможно.
Ментор.  Здесь  десятки,  ну,  сотни  тысяч.  А  если  миллионы?
Кармель.  Каждый  живой  человек  –  это  просто  человек,  со  своими  мыслями  и  увядающей  плотью.  Описание  у  всех  одинаковое,  не  так  ли?  Но  все  уникальны,  потому  что  человек,  способный  мыслить,  изначально  уникален.  Он  –  это  отражение  жизни  в  зеркале.  И  у  каждого  отражение  свое  собственное.
Ментор.  (Внезапно).  Нашел!  (вытягивает  из  ящика  газету)
Кармель.  Что  это?
Ментор.  «Футбольное  обозрение»,  2010  год,  представляешь?  Печатная  газета,  с  черно-белыми  фотографиями.  Эх,  как  долго  я  тебя  искал!
Кармель.  Откуда  она  в  ящике  взялась?
Ментор.  В  детстве  собирал  по  подвалам  всякий  хлам.  Вот  однажды  наткнулся  на  типографию,  и  вынес  все  самое  интересное.  Пацанами  в  футбол  бегали,  и  попутно  о  Марадоне  и  Луческу  читали.
Кармель.  Писатели?
Ментор.  Да,  в  прошлом  тренерами  футбольных  клубов  были.  Вот  от  них  я  и  узнал,  что  значит  футбол.  Кстати,  когда  мы  убегали  из  дому,  газеты  я  прихватил,  а  вот  мяч  –  нет.
Кармель.  Зачем  нам  в  пещере  мяч?  Газеты  почитаем,  а  с  мячом  тут  не  разгуляешься.
Ментор.  Вот  бы  поиграть.
Кармель.  Ты  знаешь  режим.
Ментор.  Знаю,  но  хочется  побегать.  Надоело  отжиматься.
Кармель.  У  нас  свежего  воздуха  на  четверть  около  единицы,  так  что  растрачивать  прогулки  на  игры,  сам  понимаешь.  
Ментор.  Кажется,  скоро  фаза?
Кармель.  Да,  перепись  и  отчисление.  
Ментор.  Можно  подать  заявку  на  футбол,  вдруг  ответят.
Кармель.  Сомневаюсь,  что  кто-нибудь  захочет  свободу  поменять  на  футбол.  Ты  сам,  как  придет  время,  гулять  побежишь.
Ментор.  Возможно,  но  бестолково  ведь  гулять?
Кармель.  Что  ты  как  маленький.  Мужики  будут  искать  женщин,  женщины  мужиков.  Каждому  нужно  выплеснуть  эмоцию.  
Ментор.  Слишком  по-зверски  это.  Будто  мы  животные.
Кармель.  Я  от  Духа  подобное  слышал.  Но  он  там  пока  книги  ворует  и  в  очереди  за  провизией  стоит,  мало  ли?  Вдруг  подружку  заарканил?  (Смеется)  

[i]Входит  Дух[/i]

Ментор.  А  вот  и  наш  интеллектуал!  Что  в  семью  принес?
Дух.  Пара  книг  и  баул  с  магазина,  посмотрите,  что  там.  (Бросает  баул  на  пол)
Ментор.  Какие  воры,  такой  и  век.  Теперь  уж  воруем  не  глядя.
Дух.  Времени  нет  на  это.  Когда  туго  станет,  начну  выбирать.  
Кармель.  Запечённая  картошка,  да  трехтомник  Толстого  в  придачу,  то  еще  развлечение.  Что  у  тебя  в  руках?
Дух.  Новые  тесты.  Сегодня  нужно  ответить  на  вопросы  и  сдать  кровь.  
Ментор.  Новая  волна  приближается?
Дух.  Да,  и  мы  должны  пережить  ее.
Ментор.  Все  наладится.
Кармель.  Что  люди  говорят?
Дух.  Они  слишком  напуганы,  чтобы  внятно  говорить.  
Кармель.  И  никаких  новостей?
Дух.  Никаких.  Людей  держат  взаперти,  забирают  и  не  возвращают.  Какие  новости?
Ментор.  Ты  знаешь  режим,  Карми.
Кармель.  Отплатил  мне  собственной  монетой?  (Улыбается)
Ментор.  Идеальное  возмездие,  не  более  чем.
Дух.  Гоц  давно  спит?
Кармель.  С  момента  твоего  ухода.
Дух.  Эй,  Гоц,  поднимайся,  нужно  тесты  пройти.  (Дергает  покрывало  рукой  и  садится  рядом).
Гораций.  Ааааа  (зевает).  Только  проснулся,  а  уже  подарочки.
Дух.  Умойся,  если  нужно.  Сейчас  светлая  голова  превыше  всего.
Гораций.  Без  проблем,  давай  сюда.  (Берет  тестер).  Они  что,  новые?
Дух.  Да,  теперь  и  кровь  берут,  не  нужно  ходить  на  сдачу.
Гораций.  Какое-никакое  удобство,  хотя,  кому  от  этого  легче.  И  как  тут?
Дух.  Вносишь  иглу  в  вену,  тестер  подключаешь  к  счетчику.  На  этом  экране  будут  выпадать  вопросы,  как  всегда.
Гораций.  Амбразура  чертова!  Разве  здесь  можно  что-нибудь  разглядеть?
Дух.  Успокойся,  и  внимательно  читай.  Теперь  вы.  (Отдает  тесты  Кармелю  и  Ментору)
Кармель.  Результаты  когда?  
Дух.  Теперь  не  будет  результатов.
Кармель.  А  как  же…что,  сразу  забирают?
Дух.  Да,  если  гости  к  нам  не  нагрянут,  значит,  до  следующей  фазы  мы  свободны.
Ментор.  Так,  здесь  вопрос:  «  Тяжелейшее  наказание  следует  за  невыполнение:  а.  норм  интеллектуального  развития  б.  норм  общежительского  развития  в.  норм  интеллектуально-общежительского  развития»
Кармель.  Какая  глупость.
Дух.  Отвечай  а  –  это  точно,  хоть  и  не  конкретно.
Гораций.  «Отрицание  любви  к  ближнему  должно  быть  обоснованно:  общепринятой  ненавистью,  узаконенными  правилами,  или  интеллектуальной  принадлежностью?
Дух.  Последнее.  Все  сводится  к  интеллекту.
Ментор.  До  чего  же  абсурдная  идеология.  Получается,  чем  умнее  и  мудрее  ты  становишься,  тем  меньше  у  тебя  шансов  любить  человека,  по-настоящему,  от  сердца?
Дух.  Они  хотят,  чтобы  ты  был  умным,  но  бесчувственным.  Человек,  обремененный  состраданием,  дружбой,  любовью,  не  способен  работать  на  пределе  возможностей.  Он  будет  стоять  подле  условного  станка,  но  в  голове  будут  витать  мысли  о  чем-то  человеческом.
Гораций.  Долой  человека,  да  здравствуют  машины.
Дух.  Примерно  так.
Гораций.  Это  был  ответ  на  вопрос.
Дух.  Правда  кроется  перед  глазами.
Ментор.  Но  в  чем  смысл  научного  подхода,  если  он  бесчувственен?  Наука  исследует  природу  –  самое  чувствительное  явление  во  Вселенной.  Сама  Вселенная  и  есть  природа  взаимосвязанных  чувств,  разве  не  так?
Дух.  Научный  подход  не  бесчувственен,  но  отрицаем.  Ученые  не  верят  эмоциям  и  чувствам,  потому  что  они,  как  правило,  вызывают  у  человека  гамму  переживаний  и  наслаждений.  Они,  в  свою  очередь,  способны  побуждать  человека  не  только  к  фантазии,  но  и  вере  в  собственную  фантазию.
Гораций.  Люди  умеют  себя  накручивать.  Кто  знает,  может  Бог  появился  из-за  слишком  большой  любви  человека  к  своему  миру?
Кармель.  Или  из-за  слишком  яростной  ненависти  -  он  обязан  был  появиться.
Ментор.  Но  ведь  ученые  тоже  люди?  Они  имеют  свои  чувства?  Они  ведь  любят  науку,  а  это,  какая-никакая,  но  любовь.
Гораций.  Еще  они  любят  факты,  и  ненавидят  проповедников.
Ментор.  Разве  Вселенная  не  зародилась  во  имя  большой  любви?  Как,  вы  мне  скажите,  как?  Как  все  могло  сформироваться  настолько  идеально  с  точки  зрения  физических  законов  и  химических  процессов,  что  человек  способен  ходит  по  круглой  земле,  смотреть  вдоль  необъятного  простора  Галактики  на  спутники  и  метеориты,  при  этом  не  любить,  не  чувствовать,  но  жить  и  размножаться?
Кармель.  Про  размножение  –  отдельный  разговор.
Дух.  Ментор,  это  твоя  точка  зрения.  Помнишь  про  уникальность?  Ты  всегда  прав,  если  рассматриваешь  собственные  доводы  под  призмой  собственной  жизни.  Мы  можем  долго  об  этом  разговаривать,  но  то,  что  тебя  это  волнует,  уже  свидетельствует  о  наличии  конфликта.  Как  внешнего,  так  и  внутреннего.  Наверное,  это  единственное,  что  дает  нам  силы  выжить.
Гораций.  И  не  стать  глупцами  окончательно.
Дух.  А  любовь…  Знаешь,  во  всем  есть  любовь.  Сегодня  смотрел  статистику,  практически  сто  процентов  атеисты.  Но  ведь  они  живы,  что-то  заставляет  их  жить?  Если  они  не  верят  в  Бога,  пускай,  они  верят  в  науку,  но  они  верят.  Ты  можешь  назвать  их  Бога  как  угодно  –  Эйнштейн,  Менделеев  или  Ньютон,  неважно.  Но  отсюда  и  выходит  главный  факт  того,  что  Бог  есть,  потому  что  он  не  имеет  имени  и  не  имеет  определенного  человеческого  обличия,  а  значит,  может  существовать  во  всем  и  везде,  быть  чем  угодно.  Для  кого-то  он  материя,  для  кого-то  пространство.  Для  кого-то  он  любовь.  
Кармель.  Любовь  –  понятие  спорное.  Нас  вот  выпускают  потешить  свой  эгоизм  и  угомонить  либидо,  но  в  этом  и  есть  любовь.  Потому  что  на  большее  мы  не  способны,  а  о  великой  любви  умеют  говорить  лишь  мечтатели,  никогда  ее  не  испытавшие.
Дух.  Отсутствие  любви  возмещается  присутствием  секса.  Ты  просто  подсел  на  государственную  иглу.  Ментор  говорит  про  кровь  и  ее  сущность,  а  ты  подливаешь  туда  алкоголь  и  мешаешь  с  кокаином.  
Гораций.  Неплохие  сравнения,  Дух!  (Улыбается)
Дух.  Человека  можно  рассматривать  с  позиции,  как  Бога,  так  и  науки.  И  мы  снова  возвращаемся  к  началу.  С  позиции  Бога  человек    -  это  существо,  которое  чувствует,  или,  способно  чувствовать.  Человек  –  высшая  мера  страдания,  и  высшая  мера  любви.  С  позиции  науки  человек  –  это  животное.  Здесь  все  не  так  романтично.  Человек  –  это  плоть,  это  кости,  мышцы,  клетки,  атомы.  Человек  –  это  желание,  похоть,  стремление  к  размножению.  Получается,  Ментора  беспокоит  факт  того,  что  человек  вовсе  не  человек,  а  всего  лишь  животное.
Ментор.  Смотря,  какой  человек.
Кармель.    Но  ведь  человек  и  есть  животное!  Мы  находимся  на  высшей  ступени  эволюции,  но  это  не  делает  нас  отстраненными  от  собственных  желаний.  Из  всех  существ  человек  больше  всех  хочет  секса.  Получается,  чем  больше  существо  осознает  свою  уникальность,  тем  больше  оно  превращается  в  животное.  
Ментор.  По-твоему,  только  похоть  правит  человеком?
Кармель.  Ну  а  что  еще?  Разве  ты  не  хочешь  женщину?
Ментор.  Мои  желания  никак  не  связаны  с  похотью.  Если  я  ее  хочу,  то  только  по  внутренним  причинам.  Я  могу  влюбиться  в  нее  и  только  потом  по-настоящему  захотеть.
Кармель.  Глупости!  Обнаженная  женщина  не  вызовет  у  тебя  желания?
Дух.  Кармель,  ты  слишком  увлекся.  В  тебе  говорит  сейчас  похоть,  а  не  дух.  Ты  должен  уметь  контролировать  свои  желания,  иначе  ты  действительно  станешь  животным.
Гораций.  Дух  о  духе  толкует.  (  Улыбается)  
Дух.  Довольно,  у  нас  будет  еще  время  надоесть  друг  другу.  Вы  ответили?  Отдавайте  тесты  и  продолжайте  читать.
(Отдают  тесты)
Дух.  В  мешке  что,  смотрели?
Гораций  (роясь  в  мешке).  Здесь  лампы  есть,  пару  кульков  с  рыбой,  витамины  какие-то.  Вот  еще  энциклопедия,  для  поддержания,  так  сказать,  интеллектуального  уровня.  Солома  еще…
Дух.  Ладно,  лампы  могут  пригодиться.  Если  пройдем  тесты,  подам  заявку  на  электричество  и  перестанем  греться  костром.
Ментор.  Было  бы  здорово.
Дух.  Все,  я  ухожу.  Надеюсь,  сдача  будет  без  очереди.

[i](Уходит)
[/i]
Ментор.  Золотце  бы  покормить.
Кармель.  Дерзай,  рыбак.  Мы  в  этом  совсем  не  нуждаемся.
Гораций.  Интересная  все-таки  кровь  государственная…Поменял  свою  первую  отрицательную  или  какую-там…И  все,  новым  человеком  стал.
Кармель.  Зато  пища  перестала  быть  основой.  Так,  для  развлечения.
Ментор.  Но  под  контролем  у  верхушки.
Кармель.  Это  незыблемо.  Было,  есть  и  будет.  Государство  всегда  правило  своим  народом,  а  тот,  кто  считал  иначе,  тотчас  был  уничтожен.
Гораций.  Жизнь  не  меняется,  а  власть  –  совершенствуется.  Сегодня  тебе  кровь  переливают,  а  завтра  новые  мозги  изобретут.
Кармель.  Тьфу  на  тебя,  Гоц!  Ты  прекращай  фантазировать.
Гораций.  А  что?  Если  мы  сидим  в  пещере,  это  не  значит,  что  прогресс  остановился.  Раньше  в  морду  получить  можно  было  просто  так,  а  сейчас  только  за  нарушение  правопорядка.
Кармель.  Эволюция,  мать  ее!
Ментор.  (высыпая  в  аквариум  корм)  Ну  вот  рыбка  эта.  Живет  себе,  ест,  плавает,  но  свободна  ведь?
Гораций.  У  нее  свободы  ровно  столько,  сколько  и  у  нас.  Вместо  аквариума  пещера,  вместо  еды  –  книги.  Только  ей  не  приходится  болтать  сутками  со  своими  сожителями.
Кармель.  Посмотрите  на  него!  Общество  бездарной  начитанности  тебе  опротивело?
Гораций.  Да  я  не  об  этом!  За  все  время  никаких  предложений  от  вас  не  слышал,  только  жалобы.
Ментор.  Человек  –  сумма  своих  поступков,  вот  о  чем  сообщает  нам  мудрейший  Гоц.
Кармель.  Потешный  ты.  Жизнь  наша  от  фазы  к  фазе,  от  перерыва  до  проверки.  Какие  возможности  тебе  нужны?  Бабу  отымей,  вкусно  поешь,  проведи  время  в  кайф  –  и  дальше  продолжай  работать.  Что  не  так?
Ментор.  Тебе  это  не  противно?
Кармель.  Ничуть.  Удовольствие  в  избытке  не  оказывает  должного  влияния  на  нервную  систему.  А  если  удовольствие  ограничено,  количеством,  размерами  или  временем,  тогда  оно  обретает  истинный  смысл,  возможно,  смысл  нашего  существования.    
Ментор.  Господи,  все  заново!
Кармель.  Не  впутывай  его  сюда.
Гораций.  У  нас  зима  сейчас?
Кармель.  Государь  ее  знает…  Наверное.
Гораций.  «Присыпанный  трухою  снежной…»
Ментор.  Опять  стишки  свои  пишешь?
Кармель.  Для  следа,  так  сказать,  на  вековой  глыбе  времени.  
Гораций.  «  Любовью  злость  с  порога  пнул…»
Кармель.  Опять  ваша  любовь.  Скука.  
Ментор.  На  душе  святая  мука.
Кармель.  Лучше  попотеть.  О,  спорт,  ты  мир!  (начинает  отжиматься  от  пола)
Гораций.  «Меж  двух  огней  таилась  нежность…  И  я  к  ней  бережно  примкнул»
Ментор.  Браво,  Гоц!  
Гораций.  Для  Духа  написал.  Он  самый  чувственный  из  нас.
Кармель.  (Отжимается)  Раз-два,  раз-два,  раз-два.
Ментор.  Держи  спину,  Геракл.  А  не  то  поясница  скажет  тебе  «  Извините,  подвиньтесь»
Гораций.  Он  жилистый,  выдержит.
Кармель.  (плашмя  падает  на  пол)  А  почему  Дух  самый  чувственный?
Гораций.  Потому  что  он  замкнут.  
Кармель.  Открытость  личности  перестала  иметь  чувства?
Гораций.  О  том,  что  у  тебя  внутри  -  не  должен  знать  никто.  Дух  следует  этому  принципу.
Кармель.  Мне  вот  приятно  поделиться,  похвастаться  или  раскрыть  душу  нараспашку,  как  угодно.
Ментор.  Про  твоих  женщин  нам  уже  осточертело  слушать.  
Гораций.    Помните  Кристофа?
Ментор.  Да,  мальчик,  которого  Дух  пытался  спасти.
Гораций.  Почему  пытался?  Он  помог  ему  перебраться  через  стену.
Ментор.  Да,  но  что  с  этим  мальчиком  теперь,  понятия  не  имею.
Гораций.  Каждый  день  о  нем  думаю.  Славный  малый.  Мало  у  нас  пожил,  а  с  ним  было  весело.
Ментор.  Да  уж,  чистокровный,  наверное,  единственный.
Кармель.  Как  это  государственные  псы  не  углядели?
Гораций.  Он  мальчик  смышленый,  сумел  проскользнуть.  Хорошо,  что  Духа  встретил.
Ментор.  На  Кристофа  можно  надеяться.
Кармель.  Ну,  он  теперь  для  вас  как  Бог.
Ментор.  Злой  ты,  Карм.  Все  оттого,  что  ценностей  не  существует  для  тебя.
Кармель.  Но-но,  расскажешь.  Все  у  меня  есть  -    и  ценности,  и  чувства,  и  ясный  взгляд.  Просто  ты  в  облаках  витаешь,  а  я  сижу  в  пещере  на  сырой  земле.
Ментор.  С  ума  сойти!

[i]Входит  Дух  
[/i]
Дух.  Как  дела,  господа  интеллектуалы?
Ментор.  Философские  беседы  ведем.
Гораций.  Тесты  сдал?
Дух.  Да,  и  снова  статистику  читал.  На  восемь  процентов  упала  начитанность.  
Ментор.  А  про  людей  что?
Дух.  Забирают.
Ментор.  Знать  бы,  куда  их  забирают.
Кармель.  Лучше  не  знать.  Либо  в  овощ  тебя  превратят,  либо  предложат  переметнуться  на  их  сторону.
Гораций.  Бог  его  знает,  а  вдруг  там  все  не  так  уж  плохо?
Дух.  Они  бы  не  держали  нас  здесь.  
Ментор.  Мы  пока  им  не  подходим.  Это,  так  сказать,  часть  воспитательного  процесса.
Дух.  Бездарность.  Жизнь  без  цели  –  не  жизнь.
Кармель.  Мысли  о  самоубийстве  посещают  во  время  утренних  пробуждений.
Дух.  Лучше  от  них  избавиться.  
Ментор.  Смерть  –  не  выход?
Дух.  Не  выход,  потому  что  смерти  не  существует.
Кармель.  И  что,  по-твоему,  существует,  когда  одной  ногой  в  земле?
Дух.  Человек  сам  определяет  свое  существование.  Для  меня  жизнь  –  бесконечность.  Здесь  нет  ни  начала,  ни  конца.  Вот  ты  дышишь  сейчас  –  и  это  жизнь.  Читаешь,  любишь,  веришь  –  и  это  жизнь.  Все  бесконечно.
Ментор.  Глаголом  жги  сердца  людей!
Дух.  Время  в  таком  случае  превращается  в  основу  бесконечности.  Есть  память,  есть  воспоминания,  в  конце  концов,  сны.  А  есть  ты  и  твои  размышления,  которые,  чаще  всего,  обрекают  на  страдания.  Сидишь  на  полу  и  думаешь  о  звездах.  Но  звезд  не  видно  и  это  –  истинное  страдание  в  рамках  бесконечности.
Кармель.  Проще  не  думать.  
Ментор.  Лестница  на  эшафот  тебя  ждет.
Кармель.  Я  бы  не  удивился,  если  бы  Голгофа.
Гораций.  И  почему  жизнь  настолько  страдальческая?
Дух.  У  всех  по-разному.
Ментор.  Четыре  стены  –  вот  истинное  страдание!
Кармель.  Розовая  любовь  куда  хуже.
Гораций.  Или  власть  над  твоим  разумом.  Впихивают  сейчас  маленьким  деткам  всякую  ерунду,  а  потом  и  удивляйся,  почему  они  своих  родителей  не  узнают.
Дух.  Скоро  и  размножение  ограничат.
Кармель.  Куда  уж  ограниченнее.  
Дух.  Для  нас  все  ограничено,  кроме  нас  самих.
Ментор.  Эволюция,  мать  прогресса!  Вот  кто  ограничен!
Дух.  Все  следует  от  беспричинности  и  хаоса.  Если  вся  жизнь  заключается  в  страдании,  то  бесконечность  –  и  есть  истинное  страдание.
Гораций.  Обрести  нирвану  не  так  уж  просто.
Дух.  Сансара  –  наш  удел.
Ментор.  А  я  не  верю  в  реинкарнацию.  Слишком  просто.
Дух.  Оглянись  вокруг.  Здесь  все  слишком  просто,  что,  иногда,  хочется  смеяться  без  остановки  над  абсурдом,  окружающим  и  поглощающим  наш  мир.  
Кармель.  Он  уже  не  наш.

[i]Врываются  трое  полисменов
[/i]
Первый  полисмен.  Именем  государя  и  прав  интеллектуальной  собственности,  именем  свободного  разума  и  скоропостижной  мысли,  именем…
Кармель.  (шепотом  Горацию)  Какого  черта  им  нужно..
Второй  полисмен.  Молчать!
Третий  полисмен.  (Кармелю)  Вы  арестованы  за  нарушение  процедуры  ареста!
Кармель.  Какого  ареста?  Дух,  о  чем  они?  
Первый  полисмен.  Сожитель  номер  «тридцать-семь-Гораций»  подозревается  в  сочинительстве  вульгарных  речитативов,  а  также  их  скрытом  распространении.  У  вас  нет  никаких  прав.  
Ментор.  Как  это,  люди,  да  за  что?!
Первый  полисмен.  Уведите  тридцать  седьмого!

[i]Уходят  Гораций  и  трое  полисменов  
[/i]
Ментор.  Что  же  с  ним  сделают?
Дух.  От  него  зависит,  и  от  адекватности  судьи.
Кармель.  Адекватность!  То,  чего  не  может  быть  у  стражей  правопорядка.  Как  они  пронюхали?
Дух.  Они  сказали  о  скрытом  распространении.  Якобы  Гораций  выкладывал  в  паутину  свои  работы.  
Кармель.  Может,  через  гаджет?
Дух.  Наверное.
Ментор.  Нарушил  условия.
Кармель.  Если  ему  хотелось  поделиться,  почему  он  нам  не  сказал?
Дух.  Здесь  дело  не  в  понимании  и  отзывах.  Так  уж  случается,  что  поэту  важнее  не  любовь  толпы  и  возможное  господство  над  ней,  а  собственный  отпечаток  во  времени.  Ты,  вот,  сам  пишешь.  
Кармель.  Ну,  это  досуг,  что  ли.  Хотя,  конечно,  хочется  что-то  оставить  после  себя.
Дух.  Горацию  предложат  изоляцию  либо  самовнушение.  И,  дай  Бог,  чтобы  он  был  бесчувственен  в  этот  миг.
Ментор.  И  выбрал  самовнушение.
Кармель.  Тогда  он  вернется  к  нам.  Но  не  будет  прежним.  А  смерть  можно  выбрать?
Дух.  Смерти  больше  нет,  я  же  говорил.  Но  за  реинкарнацию  проголосовать  всегда  можно.  Хотя  это  не  пользуется  популярностью,  потому  что  неведомому  неведомое  не  видится,  а  ведомым  не  потребуется.
Кармель.  Гребаный  фарс.  Надеюсь,  Гоц  вернется  все  же  настоящим.  Эх!  Мир  мой  мир!  Помойная  яма  для  дерьма  и  возможность  жить  для  микробов!
Ментор.  Время  действительно  не  наше.
Кармель.  А  что  это  –  наше  время?  Четыре  стены  да  покрывало?
Дух.  В  четырех  стенах  можно  воспитать  только  идиота.
Ментор.  Наше  время,  это  когда  любому  человеку,  доказавшему  что  он  умен,  положен  рулон  туалетной  бумаги.
Кармель.  Подтереть  свою  исключительность.
Дух.  Штамп  на  бумажке  противоречит  нашей  исключительности.
Ментор.  А  запах  в  клозетах  и  подавно.
Дух.  Нет  ничего  плохого  в  том,  что  мы  обеспокоены  однотипностью.
Кармель.  Как  ты  напевал?  Если  есть  стадо,  значит,  есть  пастух?
Дух.  Стадный  конформизм  здесь  не  причем.  Он  –  это  не  что  иное,  как  насилие  по  обоюдному  согласию.  Бог  здесь  выступает  всего  лишь  свидетелем.
Кармель.  Бог  везде  и  во  всем?
Дух.  Возможно,  Бог  существует  для  того,  чтобы  прятать  его  внутри.
Ментор.  Либо  все  это  лишь  замысел  эстета.
Дух.  Купол  для  церкви,  крыша  для  дома,  небо  для  земли.
Кармель.  Все  просто  у  тебя  выходит.  Спорить  не  буду,  но  Горация  не  вернуть!
Дух.  Я  переживаю  не  меньше,  чем  ты.  И,  боюсь,  что  переживания  бессмысленны.  
Ментор.  Но  ведь  так  нельзя!  Чтобы  за  стихи…

[i]Звучит  звонок
[/i]
Дух.  Фаза.  Собирайтесь  и  на  выход.

[i]Уходят
[/i]


[i]Звонок[/i]

[i]Входят  Дух  и  Ментор
[/i]
Дух.  Где  Кармель?  Фаза  на  исходе.
Ментор.  Скорее  всего,  опять  с  бабой.  Вернется,  куда  он  денется.  Или  вернут.
Дух.  Чем  занимался?
Ментор.  Нашел  поле,  где  ребята  играли.  В  лесу,  там,  где  хороший  воздух,  знаешь?
Дух.  Да,  там  прекрасно.
Ментор.  Играл  с  ними  практически  все  время.  Потом  раздобыл  пластинку  Баха.  Уж  очень  хочу  послушать.
Дух.  Это  правильно.  В  нашем  мире  можно  существовать  только  под  грустную  музыку.
Ментор.  Хотя  Ницше  очень  любил  Вагнера.  Но,  воинственная  музыка  мне  не  по  душе.
Дух.  Мне  Моцарт  нравится,  Реквием  потрясающий.  У  Баха  «Страсти  по  Матфею»  завораживают.  Почему-то  вспоминаю  свое  детство,  хотя  услышал  его  впервые  лет  в  16.
Ментор.  Гениальная  музыка  вызывает  разнообразные  ассоциации.

[i]Входит  Кармель.  С  ним  девушка.
[/i]
Кармель.  Я  Вас  любил!  Любовь,  еще,  быть  может…
Дух.  Это  еще  что  такое?!
Кармель.  Познакомьтесь,  друзья-интеллектуалы,  моя  любовь!  Имя  ей  Сандра.
Сандра.  (Шепотом)  Здравствуйте.
Ментор  завороженно  упал  в  кресло  на  медведя.
Дух.  Ты  в  своем  уме?  Приволок  ее  к  нам!
Кармель.  Эх,  а  Гораций  тебя  самым  чувственным  обзывал…  Где  же  любовь  по  твоему  Богу?  Любовь  к  ближнему  и  все  такое?
Дух.  Ты  еще  и  пьян.  Он  тебя  несет  как  от  старого  матроса.
Кармель.  Зато  я  счастлив.
Дух.  Ты  представляешь,  что  с  нами  сделают,  если  узнают?
Кармель.  Вслед  за  Горацием,  знаю!  По  крайней  мере,  друга  увидим.
Дух.  Мы  его  не  узнаем…(садится  на  пол)
Кармель.  Сандра,  пойди  в  кресло  присядь.  Ментор,  уступи  даме!
Ментор.  Вот!  Замечательный  белый  мишка,  это  Вам!  (протягивает  медведя)
Сандра.  Спасибо.
Ментор  уступает  место  и  отходит  в  сторону,  не  сводя  взгляда  с  прекрасной  женщины.  Кармель  садится  на  пол  около  Духа.
Кармель.  Дружище,  ну  прости  меня.  Ее  должны  были  отправить  на  изоляцию,  я  не  мог  не  помочь.  Влюбился,  честное  слово,  с  первого  взгляда!
Дух.  Эта  женщина  привнесла  с  собой  грех.
Кармель.  Она  не  такая,  поверь!
Дух.  А  я  и  не  об  этом.  Взгляни  на  Ментора,  он  чувствует  к  ней  тоже,  что  и  ты.
Кармель.  Не  может  быть…Нет!  Как  же  он,  так  сразу…Ментор,  иди,  читай  книги!
Ментор.  Не  хочется  что-то.
Дух.  Ты  знаешь,  что  будет.
Кармель.  Как  же  он  так  быстро?  Что,  любовь?
Дух.  Да.  Я  полагаю,  он  женщин  никогда  не  видел.  А  эта  действительно  прекрасна.
Кармель.  Ее  должны  были  забирать  после  перерыва.  Я  сам  предложил.
Дух.  Уже  не  важно.  
Кармель.  Проверка  может  нагрянуть?
Дух.  В  любой  момент,  фаза  ведь  только  закончилась.
Кармель.  Я  ее  люблю.  Помнишь,  ты  Кристофа  спас?  Может,  и  с  ней  выйдет?
Дух.  И  что,  соберешься  вслед  за  ней?
Кармель.  Хоть  куда!  Может,  все  вместе,  а?
Дух.  Толпой  нельзя.
Кармель.  За  четверть  можно  по  одному,  хотя…если  поймают.
Дух.  Нам  несдобровать.  Ладно,  пойду  за  книгами  и  попутно  обо  всем  подумаю.

[i]Дух  уходит
[/i]
Кармель.  Сеньорита,  мадемуазель,  мадам…Знакомьтесь,  мой  товарищ  Ментор,  мыслитель,  а  значит,  зануда.
Ментор.  Здрасьте  (кивает)
Сандра.  Привет.
Кармель.  Сия  прекрасная  особа  не  особо  разговорчива.
Ментор.  Ей  это  не  потребуется.
Кармель.  Но  зато,  какие  у  нее  кровавые  губки!
Сандра.  Перестаньте.
Кармель.  Мы  хоть  и  мужчины,  но  приличные.  
Ментор.  Про  тебя  с  виду  не  скажешь.
Кармель.  Мы  все  знаем  твои  романтические  поползновения.  Надо  бы  уже  повзрослеть.
Ментор.  Больно  взрослый  нашелся.
Сандра.  Как  долго  вы  здесь?
Кармель.  Так  долго,  что  влюбляемся  впервые.
Сандра.  Все  шутите.  Спасибо,  конечно,  за  помощь.
Кармель.  Да  ладно,  что  уж  там.
Ментор.  Откуда  вы?
Сандра.  С  другой  стороны  пещер.  Жила  там  с  тремя  девушками.
Ментор.  И  что  же  случилось?
Сандра.  Во  время  прошлого  перерыва  они,  якобы,  нашли  свою  любовь.  Мне  посчастливилось  не  сойти  с  ума.  Но  они  не  прошли  проверку  и  были  арестованы.
Ментор.  А  с  вами  что?
Сандра.  А  меня  должны  были  переводить  куда-то.  Вот  только  не  знаю  куда.  
Кармель.  Довольно  о  плохом.  Не  хотите  почитать  труды  молодого  прозаика?
Сандра.  С  удовольствием.
Ментор.  Хоть  мы  грустим  и  радуемся  розно,  твое  лицо,  средь  всех  прекрасных  лиц,  могу  узнать  по  этой  пыли  звездной,  оставшейся  на  кончиках  ресниц...
Кармель.  Тьфу  ты,  не  твое!
Ментор.  Я  просто…
Кармель.  Помолчи.  (Листает  тетрадь).  Вот!  «…женщина  неприступна  до  первого  приступа.  После  фривольного  интимного  сближения  с  особой  противоположного  пола,  происходит  замещение  внутренних  идеалов  идеалами  внешними.  Наивность  побеждает  рассудок,  и  женщина  становится  жертвой  в  руках  маргинального  первопроходца  ее  непорочной…
Ментор.    Перестань!  Что  за  театр?
Кармель.  Голосок  прорезался!  Влюбленный  Шекспир!  Чего  уставился  на  нее?
Ментор.  Что  такого?
Сандра.  Успокойтесь.  Что  с  вами  происходит?
Кармель.  А  то,  что  это  моя  женщина!
Ментор.  Куда  ж  мне  деться?  
Кармель.  Учебник  открой,  и  глаз  с  букв  не  своди.  
Ментор.  (Берет  книгу  и  садится  в  угол)  Это  ненадолго.
Кармель.  А  ты  не  командуй  здесь!
Ментор.  А  я  и  не  главный.
Кармель.  Подумаешь,  кто?  Дух!  Предводитель  наш!  Тьфу!  Надоело  жить  в  тюрьме  и  ждать  свой  счастливый  билет  на  шоколадную  фабрику!  Я  имею  право  на  все!
Ментор.  Нет  у  тебя  никаких  прав,  ничтожество.
Кармель.  Да  как  ты  смеешь!
Сандра.  Успокойтесь,  прошу.
Ментор.  А  вот  и  смею!
Кармель.  (Подбегает  к  Ментору).  А  теперь  скажи  мне  в  лицо!
Ментор.  (Отталкивает)  Пошел  вон  и  забирай  свою  шалаву!
Кармель.  (Толкает  Ментора,  тот  падает)  Она  только  моя  и  сделаю  с  ней  что  захочу.  Сандра!  А  ну  вставай!
Сандра.  Пожалуйста,  тише!  Я  уйду,  если  нужно.
Ментор.  (Садится  на  пол)  Не  нужно.  Все  в  порядке.
Кармель.  Ерунда  какая-то.
Ментор.  Спокойно,  скоро  придет  Дух,  и  все  наладится.
Кармель.  Ты  это,  извини.  Бес  в  меня  вселился,  что  ли.
Ментор.  Присядь.  А  лучше,  отжимайся.  Вдруг  произведешь  на  девушку  впечатление?
Кармель.  С  меня  спортсмен,  как  с  государя  -  Бог.  (Улыбается)
Ментор.  Мне  твои  метафоры,  как  серпом,  пардон,  по  яйцам.
Сандра.  Чем  вы  увлекаетесь?
Ментор.  Я  поэзию  люблю,  Гораций  тоже,  любил.  Дух  у  нас  развит  во  всех  областях.  
Кармель.  У  меня  тоже  всего  понемногу.
Ментор.  Кстати,  я  недавно  стихи  Набокова  читал.  Замечательная  вещь.  Прозаик  и  в  стихах  прозаичен,  но  до  чего  все  просто  и  складно!
Сандра.  А  я  Блока  люблю.  И  Высоцкий  очень  нравится.
Кармель.  «…Спасите  наши  души,  мы  бредим  от  удушья…»
Входят  трое  полисменов.
Первый  полисмен.  Именем  государя  и  прав  интеллектуальной  собственности,  именем  свободного  разума  и  скоропостижной  мысли,  именем…
Кармель.  Дух  предупреждал.
Первый  полисмен.  Вы  арестованы  за  связь  с  особой  противоположного  пола.  Сожитель  номер  «тридцать-восемь-Ментор»  арестован  за  проявления  запрещенного  чувства,  известного  как  любовь.  Уведите  их!
Скручивают  руки  Ментору  и  Кармелю
Ментор.  Я  люблю  тебя,  Сандра!
Кармель.  Поганые  псы,  отпустите!  Да  что  вы  знаете  о  любви!
Уходят  трое  полисменов,  Сандра,  Ментор  и  Кармель

[i]Входит  Дух
[i][/i][/i]
Дух.  Ребята!  Я  придумал  как  нам…Где  вы…

[i]Входит  Гораций
[/i]
Гораций.    Добрый  день,  меня  зовут  Гораций.  Можно  Гоц.  Я  буду  с  вами  жить.
Дух.  Ты  что…меня  не  помнишь?
Гораций.  Что  это  с  вами?
Дух.  Что  же  они  с  тобой  сделали…Добрый.  Располагайся,  где  хочешь.
Гораций.  Спасибо,  а  вас  как  зовут?
Дух.  Меня  Духом  зовут.
Гораций.  Ааа…вы  тот  самый,  что  мальчика  освободил?
Дух.  Откуда  ты  знаешь?
Гораций.  В  министерстве  говорили  о  вас,  мол,  мальчик  вернулся  и  помог  некоторым  сбежать.  И  все  из-за  вас.

[i]Входят  Кармель  и  Ментор
[/i]
Дух.  Ребята,  где  вы  были?  Гораций  вернулся.
Кармель.  Добрый  день,  меня  зовут  Кармель,  и  я  с  вами  буду  жить.
Ментор.  Меня  зовут  Ментор.
Дух.  (Садится  на  пол)  Новая  жизнь.  Новые  грехи.
Ментор.  А  вас  как?
Дух.  Дух,  Дух  меня  зовут.  Вы  хоть  что-нибудь  помните?
Гораций.  Вы  это  о  чем?
Дух.  Ну,  что  с  вами  раньше  было?  Жизнь,  стихи,  Ван  Гог,  Сандра,  фаза,  золотая  рыбка,  а?
Кармель.  Не  понимаю.
Дух.  Память,  память?  Ну?
Ментор.  Я  вот  помню,  как  на  заводе  работал,  потом  писал  в  классе  что-то,  потом  опять  завод…Сандра...что-то  помню..
Дух.  И?
Ментор.  Нет,  кажется,  что  могу  вспомнить,  но  не  выходит.  Ааа.  Голова  разболелась.

[i]Включается  электричество
[/i]
Кармель.  Нам  подключили  электричество?
Гораций.  Прекрасно!  Только  поселились  и  уже  удобства.
Дух.  Потушите  костер.  Он  уже  нам  не  нужен.
Ментор  засыпает  костер  песком
Кармель.  Мне  сказали,  что  нужно  читать.  Выдали  специальную  литературу  и  брошюрки.  
Дух.  Выброси  все  это.  Книги,  которые  тебе  нужны,  на  полке  в  шкафу.
Ментор.  О,  да  у  вас  здесь  целая  библиотека!  (подходит  к  шкафу).  Лев  Толстой.  Анна  Каренина.  (берет  в  руки  книгу)    «…И  книга  эта  пронзительная,  трагичная,  о  счастливых  и  несчастливых  людях,  о  том,  что  любовь,  даже  взаимная,  —  это  не  всегда  радость,  не  всегда  благословение,  но  всегда  чудо…»    
Гораций.  О,  а  что  это  такое,  любовь?
Дух.  Это  страдание.
Ментор.  А  вы  когда-нибудь  любили?
Дух.  Любил.  И  до  сих  пор  люблю.  А  что  вам  известно  о  велосипедах?
Кармель.  Это  такое,  как  у  полисменов?
Дух.  Именно.  
Кармель.  Интересная  штука.
Дух.  Бросайте  вещи.  Сегодня  мы  будем  кататься.
Гораций.  Вы  что?  Хотите  на  воздух  выйти?
Дух.  Хочу  и  выйду.  И  все  это  мы  сделаем  вместе.
Ментор.  Но  там  же  закон…
Дух.  А  что  вы  собираетесь  здесь  делать?
Кармель.  Ну,  нам  вот  сказали,  здесь  написано…
Дух.  Все  тлен.  Мы  достойны  большего,  чем  четыре  стены  и  шкаф  с  книгами.  Не  бойтесь,  в  случае  чего,  я  возьму  вину  на  себя.
Гораций.  Как  же,  на  свободу?
Дух.  На  свободу,  Гоц,  на  свободу.  Пора  подышать  свежим  воздухом.
Ментор.  А  здесь  золотая  рыбка  у  вас.
Дух.  И  ее  берем.  Она  свободна,  как  и  мы.  В  пределах  собственных  ограничений.  
Кармель.  В  принципе,  интересно  узнать,  что  там.  
Дух.  Вперед.  От  болтовни  рождается  глупость.  И  захватите  с  собой  Ван  Гога,  прибьем  звездную  ночь  к  какому-нибудь  дереву.

[i]Уходят[/i]

Занавес







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643000
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Luka

Вітрила хмарин

В  калюжах  смутку  -
білі  вітрила  хмарин
кличуть  у  небо.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643003
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Ivan Kushnir-Adeline

Миры иные

Миры  иные,  цветы  другие,
Другая  жизнь,  другие  песни,
Там  нет  меня,  они  чужие,
Но  почему  то  интересны.

Не  мало  книг  перечитал,
Не  мало  звезд  пересчитал,
Не  мало  передумал  дум,
Без  жали  будоража  ум
О  Бытии,  о  Вечности,
О  мире  мёртвом,  о  живом,
Где  так  неважно  мы  живем,
О  дефиците  человечности.
И  с  неуёмной  жаждою  познания,
Исполнить  все  свои  желания,
Оставив  счастье  под  своей  звездой,
Играл  фатально  я  судьбой.
На  лодке  ветхой  в  края  чужие,
Ища  ответы  на  вопросы  непростые,
Свергая  волны,  ломая  льды
Вторгался  зло,  без  боязни  беды.
А  в  лабиринтах  размышлений,
Средь  утверждений  и  сомнений,
И  смысл,  и  истину  искал  всему.
Порой  на  не  подвластное  уму.

И  сожалею,  что  не  вечный  я,
И  до  сих  пор  понять  не  смог
О  тщетности  проникновения
Туда,  где  властвует  сам  Бог.
             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625731
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 09.02.2016


Ірина Кохан

Вийду в ніч…

Такі  яскраві  зорі!  Вийду  в  ніч...
Вітри  на  домрі  грають  в  завіконні,
І  ліхтарі,  мов  сонця  напівсонні,
Лимонним  шовком  туляться  до  пліч.

Зберу  в  долоні  місяця  нектар,
Що  розіллявся  оловом  із  глека.
Зів'ється  в  небо  стежка  недалека
В  оздобі  зкучерявлених  примар.

М'яке  маренго  стелиться  у  сни,
Лапаті  сосни  в  білих  рукавицях,
Їм,  як  мені,  під  зорями  не  спиться,
Вони  в  чеканні    юної    весни.

                               11.01.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 09.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2016


Анна Берлинг

Осiннiй лic

Проміння  вже  вишило  схили,
Мов  гладь  золотими  нитками.
Поглянеш  –  і  любо,  і  мило.
Тріщить  очерет  під  ногами.

Сухий  ніби  вранішнє  сіно,
Таке,  що  годують  худобі,
Розкинувся  долі  сумлінно,
Аби  стати  взимку  в  нагоді.

На  озері  птахи-дикарки
В  шматках  очеретної  вати
Затіяли  голосно  сварку,
Таку,  що  не  перекричати.

А  сосни  стоять  неутомно,  
Як  ніби  не  чують  той  гамір.
Стоять  непорушно  і  скромно,
В  них,  власне,  прихований  намір.

Розкинули  бережно  віття,
І  сили  не  тратять  на  сварку.
Вони  уже  друге  століття
З  сусідою  грають  в  мовчанку.

Бо  поруч  там  дубе  межує,
У  хвойному  лісі  як  диво,
І  спокій  велично  чатує,
По-літньому,  старо  і  сиво.

Он  дятел  вмостився  на  гілці,
Не  стука,  шкодуючи  дзьоба,
Немов  головує  у  спілці
Ледачих  птахів.  Він  нероба.

І  взяти  би  дятлу  за  приклад
Маленький  комочок  із  листя  –  
Їжак  під  деревами  виклав  
Велике,  просторе  обійстя.

Трудар  поспішає  під  вечір,
І  день  не  наповнює  грою,
Бо  знає  прості  шлунку  речі  –  
Захочеться  їсти  зимою.

А  сонце  вже  тягне  на  спокій  –
Етап  добовий,  многорічний,
Як  ніби  у  рай  передпокій  –  
Довершений,  правильний,  вічний.

Від  лісу  дме  велич  і  сила,
Мистецьки  завершена  врода.
Поглянеш  –  і  любо,  і  мило  –  
Нетронута,  щира  природа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618922
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 19.12.2015


Сергей Дунев

Чист мой лист


*  *  *

Чист  мой  лист  –  как  первый  снег,
Выпавший  в  ночи  нежданно.
Чист  мой  лист,  и,  как  ни  странно,
Нет  желания  во  мне
Пробежать  по  целине  –
Потревожить  строчкой  ранней.

Снег  следами,  лист  строкою
Не  решаюсь  беспокоить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629616
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Antoshka

Оценочная стоимость

[quote]«Большинство  людей  даже  не  осознают  своей  потребности  в  приспособлении.  Они  живут  с  иллюзией,  что  они  следуют  своим  собственным  идеям  и  наклонностям,  что  они  оригинальны,  что  они  приходят  к  своим  убеждениям  в  результате  собственного  раздумия  –  и  что  это  просто  так  получается,  что  их  идеи  схожи  с  идеями  большинства.  Согласие  всех  служит  доказательством  правильности  «их»  идей.»  Э.Фромм[/quote]

(Из  дневников  странствующего  учителя)

Сегодня  в  супермаркете  заметил  молодую  маму  со  своим  сыном,  который  интересно  посматривал  на  прилавок  сладостей.  Шоколад,  печенье,  халва  –  столько  разнообразных  вкусностей,  море  удовольствия,  сахара  и  углеводов.  Он  не  просил  ничего,  а  мать  опечаленно  смотрела  на  цены.  Долго  рассматривала  цветастые  коробочки  и  этикетки.  Все-таки  решилась  порадовать  сына  маленькой  шоколадкой  за  сравнительно  низкую  цену.  История  повторяется  с  каждым  моим  походом  за  продуктами  –  цены  больше,  денег  в  кармане  меньше.

В  университете  без  изменений.  Первый  месяц  в  качестве  преподавателя  проходит  если  не  удачно,  то  очень  хорошо.  Большего  я  не  ожидал,  да  и  распускать  слюни  некогда.  Вот  на  носу  первые  экзамены,  вернее,  не  первые,  но  первые  в  образе  злостного  несправедливого  ассистента  или  добродушного  саркастического  парня,  который  ведет  лекции.  Надеюсь,  что  скоро  все  это  закончится,  трудности  с  деньгами  исчезнут,  а  работа  перестанет  быть  работой.  

Помню,  после  первой  недели  доцент  моей  кафедры  поинтересовался,  мол,  как  там  оценки  у  моих  подопечных.  Я  не  совсем  сообразил,  что  ему  ответить.  Оценок  я  не  ставил,  потому  что  не  находил  в  этом  надобности.  Тот,  кто  хочет  учиться,  обязательно  научится,  если  будет  такая  возможность.  Остальных  нет  смысла  мотивировать  заоблачными  баллами  или  личной  похвалой.  В  конце  концов,  само  государство  делит  людей  пополам,  предоставляя  одним  учебу  за  счет  бюджета,  а  другим  учебу  за  счет  папы  с  мамой.  И  кто  виноват  в  том,  что  девять  из  десяти  оправдывают  свое  существование  наличием  известной  бирки  на  трусах,  количеством  подписчиков  в  инстаграме,  чертами  лица  или  религиозной  принадлежностью.  О  десятом  невозможно  сказать  отдельно,  ведь  он  тоже  часть  всего  вышесказанного.  Просто  он  чувствует  страх  по  отношению  к  самому  себе,  укоряет  себя  за  то,  что  знает  так  мало.  Знать  все  невозможно,  но  знать  о  том,  что  всего  не  узнать  и  этого  достаточно  –  совсем  безобразно.  Если  бы  продолжительность  жизни  человека  зависела  от  уровня  его  накопленных  знаний,  то  на  планете  осталось  бы  народу  от  силы  не  больше  сотни.  А  теперь  представьте  масштабы  глупости  и  бестолковости  современной  общины  в  условиях  земли  и  ее  вместительности.

С  каждой  новой  парой  я  все  больше  расстраивался  в  своих  учениках,  все  меньше  оставалось  во  мне  веры,  что  все  изменится.  Нет,  человека  невозможно  изменить  –  ни  под  дулом  пистолета,  ни  во  имя  вечной  славы,  ни  ради  его  собственного  успеха.  Вот  стоит    перед  вами  человек  –  это,  собственно,  все.  Вы  увидите  что  угодно  –  друга,  старого  соседа  или  обезьяну,  это  неважно,  ведь  он  все  равно  останется  тем  же  и  навсегда.  Ваш  друг  может  заиметь  себе  красавицу-жену,  квартиру  в  центре  и  стремительный  рост  по  карьерной  лестнице,  но  он  останется  все  тем  же  другом,  которого  вы  знали  прежде.  А  если  этот  друг  перестанет  быть  другом,  и  вы  скажете,  мол,  его  испортили  деньги  –  знайте,  ваш  друг  был  дрянью  всегда,  просто  раньше  не  было  повода  показать  истинное  лицо.

Учеников  больше  не  интересовало  знание  ради  жизни.  Их  интересовали  баллы  ради  знания.  Если  ты  хочешь  учиться,  перестань  гоняться  за  баллами,  но  если  ты  хочешь  получать  стипендию,  слыть  умным  студентом  среди  преподавателей  и  раскрывать  зачетку  с  довольной  физиономией  среди  сотоварищей  –  нужно  зарабатывать  баллы.  Оценки,  погони,  конфликты.  Вся  суть  системы  образования  в  развитии  комплексов.  Комплекс  неполноценного  утверждения  в  обществе  и  огульных  обвинений  наставника  –  как  следствие  -  ощущение  собственного  недоразвития  или  умственной  отсталости.  Комплекс  неполученной  оценки  –  как  следствие  –  сжатый  комок  нервов  в  области  грудной  клетки,  отсутствие  похвалы  и  мнимая  общественная  отсталость  от  тех,  кто  получил.  Комплекс  отсутствия  человека  в  учителе  –  следовательно,  либо  опыт  бесконечных  споров  с  глупым  человеком,  либо  те  же  сомнения,  разочарование  и  печаль.  Из  всего  увиденного,  услышанного  и  в  общем,  пронесенного  сквозь  себя,  есть  большая  вероятность  извлечь  что-нибудь  ненужное,  что  приведет  вас  либо  к  бессмысленности,  либо  к  безумию.  Потому  что  человек  очень  зависим  от  человека,  как  и  взгляды  одного  от  взглядов  другого.
Один  ученик,  не  помню  из  какой  группы,  на  всех  парах  отвечает,  старается  и  блещет  знаниями.  Я  его  похвалил  в  процессе  беседы  с  другим  преподавателем.  На  что  услышал  смех  и  недоумение.  Оказалось,  что  на  ее  паре  он  один  из  худших.  Я  предположил,  данный  предмет  его  не  интересует,  и  он  не  видит  смысла  в  его  изучении.  Но  все  было  проще  –  оценка  за  этот  предмет  не  влияла  на  стипендию.  Зачем  тратить  время,  если  за  это  не  платят.

Все  бы  ничего,  если  бы  не  реклама,  не  выстрелы,  не  деньги.  Иногда  пробирает  такое  чувство,  что  все,  что  встречается  на  твоем  пути  –  это  не  просто  преграды,  которые  нужно  обойти,  а  сгусток  противоречий,  недоумения  и  вопросов,  на  которые  нет  ответов.  В  последнее  время  стал  отвлекаться  от  суматохи,  но  так  тяжело  быть  отстраненным,  хоть  и  приятно.  Легче  становится,  когда  не  смотришь  по  сторонам,  не  замечаешь  наряда  на  собеседнике,  не  считаешь  гривны  в  кошельке,  не  начинаешь  разговор  и  не  участвуешь  в  массовке.  Пусть  вся  окутавшая  пустота  кричит  об  одиночестве,  но  ты  ведь  знаешь,  что  дело  вовсе  не  в  этом.  Скорее  в  том,  что  побыть  одному  теперь  не  модно.  Отстраненного  человека  нельзя  задеть,  узнать  и  как  итог  оценить.  Все  хотят  знать,  что  у  каждого  под  рубахой.  Все  хотят  иметь  что-то  большее,  нежели  есть  у  соседа  по  комнате.  И  самое  ужасное  то,  что  каждый  считает  себя  знатоком  человеческой  природы  и  анализирует  соответственно  своему  субъективному  мнению.  Какая  разница,  что  у  человека  на  уме,  если  его  джинсы  старомодны.

У  всего  есть  оценка,  всему  есть  оценка.  Зачем  размышлять,  если  можно  обговорить  то,  что  видно.  То,  что  понятно  и  так,  без  лишнего  вдохновения.  Мы  знаем  о  тебе  все,  а  значит,  можем  делать  выводы.  

Все,  что  кажется  абсурдным  и  глупым,  на  самом  деле  еще  глупее  и  непристойнее.  

Перед  тем,  как  устроится  в  университет,  я  учился  в  институте  в  соседней  стране.  По  приезду  люди  смотрели  на  меня  бешеными  глазами,  когда  я  им  говорил,  откуда  приехал.  Пара  слов  обо  мне,  и  они  уже  делают  выводы.  Пара  слов  о  вас,  и  все  вокруг  запишут  ваше  имя  в  разряд  друга  или  врага.

Кстати,  выстрелы  немного  затихли.  Об  утопии  я  все  также  не  мечтаю,  но  признаки  жизни  у  нашего  захолустья  определенно  есть.  Студенты  ходят  на  пары,  шоколад  лежит  на  прилавке,  реклама  мелькает  в  небе.  Там,  за  пределом,  было  не  намного  хуже,  но  беспокойнее.  Здесь  я  хотя  бы  нашел  работу,  питаюсь  кашей,  проверяю  контрольные,  выгуливаю  собаку.  Однажды  шел  мимо  толпы  митингующих  и  уловил  несколько  взглядов,  мол,  присоединяйся  к  нам.  Нет  уж,  спасибо.  И  мой  нейтралитет,  очевидно,  стал  для  них  поводом  ненависти,  если  они  бросали  мне  в  спину  матерные  слова.

На  экзаменах  все  прошло  удачно,  многие  студенты  остались  довольны.  Просили  об  высоких  отметках,  многим  нужно  кормить  маму,  папу,  у  всех  есть  связи  и  проблемы.  Что  только  они  не  придумывали,  дабы  уговорить  преподавателя.  Мои  мысли  уже  были  о  новой  жизни.  К  тому  времени  я  решился  поехать  еще  дальше  –  в  совсем  другую  страну  и  попытать  там  счастья.
На  последнем  экзамене  подошел  ко  мне  студент,  сдавший  на  четверку.  Совершенно  без  эмоций,  ни  расстроенный,  ни  довольный.  Открываю  зачетку    и  вижу  три  четверки  и  тройку.
-  Ты  на  бюджете?
-Да.
-Наверное,  хочешь  пять,  как  и  все  остальные?
 -Мне  все  равно.
Я  расписался  и  через  пару  дней  смотрел  сквозь  окно  уезжающего  прочь  автобуса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624672
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Ірина Кохан

Вербиця…

В  залитій  сонцем,  замережаній  долині
Над  плесом  кришталевого  ставка
Стоїть  вербиця  в  малахітовій  свитині
Часом  зажурна,  часом  гомінка.

Дрімає  мавка  пишнокоса,  зріють  роси,
Ажурним  сяйвом  ополіскує  туман,
В  гіллі  загрався  вітер  стоголосий,
Збирає  місяченько  срібняки  в  казан.

Ранкове  прядиво  спускається  на  воду,
Промінчик-першачок  спива  нектар.
Вербиченька  милується  на  вроду,
Й  жене  світанок  геть  нічних  примар.

18.03.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568878
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 26.11.2015


Томаров Сергей

Ой, як то в нас сади цвіли весною

Ой,  як  то  в  нас  сади  цвіли  весною,
Як  соловей  співав  ночами  у  гаю...
Але  війна  лишила  всіх  покОю,
Не  жити  більше  людям  у  раю.

И  что  же  я  сказал  не  так,  как  надо?
Быть  может  правду  утаил  случайно?
Не  уж  то  честь  теперь  зовется  \"Зрада\"
И  русский,  понимается  буквально?

Я  вырос  здесь  и  тем  всегда  гордился.
Мне  Украина  -  добрый  отчий  дом
И  я  б  хотел,  чтоб  край  мой  возродился,
И  правнуки  чтоб  славно  жили  в  нем.    

Но...  сказка  воплощается  в  реальность:
Чем  дальше,  тем  становится  страшней...  
И  не  изменит  нашу,  Бог,  ментальность,
Да  и  не  сделать  из  собак  людей.

И  в  чем  же  я  не  прав,  теперь,  скажите?
Меня  пронзает  за  Державу  стыд.
Вы,  очень  вас  прошу,  себе  не  лгите,
Невже  насправді  стан  Країни  не  набрид?    
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508829
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 26.11.2015


Сергей Дунев

Вступаю под сень листопада…



*  *  *

Вступаю  под  сень  листопада,  
По  никнущим  травам  иду,-  
В  плену  у  осеннего  лада,  
С  собою  самим  не  в  ладу.  

Прозрачная  роща  отрадна  
Для  глаз,  а  на  сердце  –  тоска.  
Октябрьского  утра  прохлада  
Снимает  усталость  с  виска.  

Листвы  опадающей  шорох,  
Стекая  наклонно  с  вершин,  
Надёжно  в  незримые  шоры  
Берёт  треволненья  души.  

Врачую  себя  листопадом,  
По  травам  поникшим  бреду,-  
В  плену  у  осеннего  лада,  
С  собою  самим  не  в  ладу.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614425
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 26.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2015


Сергей Дунев

В глуши лесной тоску глушу…

В  глуши  лесной  тоску  глушу:  
Среди  берёзок  и  осинок  
Брожу  и  листьями  шуршу,  
Вдали  от  просек  и  тропинок.  

Молчанье  строгое  хранит  
Сплошь  обнажённая  природа,  
Лишь  паутиночка  звенит  –
Как  финишная  лента  года.  




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616429
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015


zazemlena

Осінь знову така ж, як колись

[b][color="#ff6f00"]Осінь  знову  така  ж,  як  колись,  
То  змінилися,  мабуть,  очі.
Міряв  погляд-філософ  день-мить
час  і  шлях,  що  лишали  листочки.

І  чомусь  така  дума-туга
Заселилася  гостею  в  серці...
Роздягав  клени  вітер-слуга,
Листям  бавився  так,  ніби  вперше.

Так  недбало  шпурляв  золоте
і  надіями  сповнене  листя.
Тихо  осінь  сміялась  на  те:
Їй  подобався  вітер-хлопчисько.

Осінь  знову  така  ж,  як  колись,  
Добре  знає,  на  що  вона  здатна.
Барви  літа  в  полон  їй  здались...
Як  і  молодість  наша  крилата.[/color][/b]





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616503
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015


Лина Лу

ЧТО-ТО НЕ ПИШЕТСЯ…

Что-то  не  пишется,видимо  стены  
Столь  напитались  стихами  сполна,
Что  закружились  вокруг  Авиценна,
Тит  с  Береникой  и,  не  прощена

Богом,    бегущая  по  перекресткам,
Все  разрушая,  расчистив  пути...
В  танце  взлетев  на  кинжальных  подмостках,
Ищет  опять,  что  вовек  не  найти.

Что-то  не  пишется,  перевернулось
Видно  в  сознании  небо  с  землей.
Вот  если  б  завтра  вчера  и  вернулось,
Вместе  с  тобою...  да,    вместе  с  тобой.

Только  у  тени  ни  сна,  ни  покоя,
Бродит  до  ночи,  морочит  меня.
Я  уже  сидя  гоню  ее,  стоя
Я  и  молитвой,  и  искрой  огня...

Что-то  не  пишется,  может  и  больно
Где-то  кому-то,  похуже  еще,
Только  с  меня,  уверяю  довольно
Даже  укрыться  под  общим  плащом.

Смейся,  конечно,  а  плащ-то  дырявый,
Как  и  мои  эти,  будто  стихи...
Вот  развлекается  вволю  Лукавый
Нижет,как  бусы  чужие  грехи.

Что-то  не  пишется,  мысли  не  боле
Вырвались  вслух,  не  смогла  удержать.
Не  расстаются  с  любовью  и  болью,
А  расстаются  с  умением  ждать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615736
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Любомир Винник

Хто допоможе нам?

Усі  мої  вірші  видохли  ще  десь  у  вересні.
Уся  моя  проза  -  десь  в  голові  заторможена.
Ми  з  тобою  розбиті.  Мов  діти,  голодні  і  немічні.
Перелякані  війнами  й  смертю  .  Та  хто  допоможе  нам?

Розлітаємось  небом  і  звідти  пекуче  світимо,
поки  темінь  нічну  не  виїсть  до  крихти  день  новий.
Скільки  світла  не  тим  було  легко  й  бездумно  віддано!
Хоч  вони  до  кінця  залишались  сліпими  й  темними.

Весь  цей  світ  йде  по  колу:  дороги,  станції.
Нас  друкують  фальшиві  поети  з  серцями  картонними.
Ми  з  тобою  у  ньому  є  вічно,  чомусь,  повстанцями.
Але  все  ж  прокидаємось  знову  світанками  сонними.

Тому  поки  пускаймо  глибше  у  землю  корені,
проростаймо  і  розростаймося  попід  сонцем,  бо
в  цьому  світі  ми  неодмінно  для  чогось  створені.
І,  можливо,  з  тобою  також  когось  ми  створимо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615797
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Antoshka

Бути частиною системи

Сучасний  молодий  обиватель,  що  все  ще  плекає  ілюзії  на  рахунок  щасливого  майбутнього,  намагається  діяти  згідно  із  загальноприйнятими  принципами  і  нормами.  Він  озирається  на  всі  боки,  рівняється  на  друзів  або  кумирів,  обчислює  вигоду,  планує  свій  розпорядок  дня.  Ходить  на  навчання,  роботу,  постійно  випробовуючи  нестачу  часу  для  того,  щоб  нормально  поїсти  або  виспатися.  Що  вже  говорити  про  час,  який  він  може  витратити  на  свій  саморозвиток  або  на  захоплюючий  відпочинок.  Ця  людина  тішить  себе  думкою  про  те,  що  незабаром  все  налагодиться,  і  він  зможе  дочитати  книгу,  додивитися  фільм,  дописати  п'єсу.  Він  зможе,  нарешті,  подзвонити  своїм  батькам  і  повідомити,  що  у  нього  все  гаразд.  Згадає  про  старого  друга,  якого  не  бачив  місяцями,  і  відправиться  з  ним  на  матч  улюбленої  футбольної  команди.  Але  все  це  буде  потім,  що  в  перспективі  виявляється  -  ніколи.
Будь-яка  система  рано  чи  пізно  дає  збій.  Питання  лише  в  тому,  як  запобігти  заздалегідь  невідомим  проблемам.  Як  поліпшити  взаємозв'язок  між  механізмами,  як  налагодити  природний  хід  подій.  Але  чи  вірні  ці  питання?  І  до  чого  нам  система,  якщо  кожен  з  нас  представляє  власну  концепцію  втілення  світу?
Щоб  зрозуміти  громадський  порядок,  дати  назву  століттю,  в  ногу  з  яким  ти  намагаєшся  крокувати,  розібратися  у  властивостях  світобудови  і  відповісти  на  питання  буття  -  не  потрібно  мати  вчений  ступінь  або  вважатися  вундеркіндом.  Досить  бути  в  центрі  подій,  спостерігати  і  усвідомлювати,  або  стати  студентом  економічного  вузу.
У  той  момент,  коли  ти  перетворився  з  абітурієнта  в  студента,  емоції  зашкалюють,  голова  паморочиться,  серце  вискакує  назовні.  Саме  в  цей  момент  ти  стаєш  частиною  системи.  Ти  виконуєш  одне  з  перших  розпоряджень,  яке  свідчить:  «Так  треба».  Тепер  всі  подальші  дії  і  вчинки  здійснюються  саме  під  цей  лозунг,  весь  хід  думок  спрямований,  щоб  виправдати  самого  себе.  І  найтрагічніше  і  одночасно  смішне  це  те,  що  ти  поступив  до  економічного  вузу  не  для  того,  щоб  отримати  знання.  Ти  тут,  щоб  виявити  своє  місце  на  карті.  Ти  тут,  щоб  погодитися  або  збунтувати.  Ти  тут,  щоб  вибрати,  як  прожити  свій  безцінний  час.
Добре  здобувати  вищу  освіту,  якщо  не  звертати  уваги  на  інші,  можливо,  більш  важливі  речі.
Студент  -  це  істота  наївна,  схильна  до  впливу  з  боку,  що  приймає  за  даність  все,  що  відбувається  навколо  нього.  Студент  -  це  той,  хто  більше  говорить,  ніж  розмірковує.  Той,  хто  опиняється  на  розвилці  життєвого  шляху,  вибираючи  подальшу  дорогу.  Напевно,  це  найбільш  заклопотана  і,  одночасно,  найбільш  байдужа  людина.  Але  людина,  що  є  майбутнім  для  системи.
Кожен  студент,  який  відвідує  пари,  виконує  домашнє  завдання,  слухає  викладачів  -  в  глибині  душі  сподівається,  що  все  не  дарма.  Дійсно,  навчання  в  університеті  добре  загартовує  нерви  під  час  сесії,  виховує  в  тобі  відповідальність,  змушує  нести  ношу  і  відповідати  за  вчинки.  Але  весь  перелік  твоїх  дій  як  студента  призводить  лише  до  однієї  думки  -  що  все  це  тобі  нав'язано.  Що  все  це  чужа  думка,  фальшива  копія,  системна  необхідність  чи  скритна  ідентичність.  Що  все  навколо  до  того  одноманітно,  що  хочеться  зазирнути  за  фіранку,  раптом  там  щось  новеньке?
Але  там  нічого  немає.  Є  тільки  ти  і  осередок  світу  в  твоїй  голові.
Сучасний  підхід  до  навчання  у  людини  викликаний  не  спрагою  до  розвитку,  а  спрагою  до  багатства.  Вся  суть  системи  полягає  в  тому,  що  будь-яка  цілеспрямована  дія  бажає  бути  оплаченою  або,  як  мінімум,  прославленою.  Так  само,  як  всі  дороги  ведуть  в  Рим,  так  і  всі  ваші  пошуки  сенсу  життя  ведуть  до  грошей.  Дуже  добре  бути  забезпеченою  людиною,  не  брати  кредитів,  мати  домогосподарку,  відвозити  дітей  на  позашляховику  в  дитячий  садок  і  дарувати  дружині  дорогі  подарунки.  Тим  більше,  коли  ваш  статус  вище  власного  рівня  інтелекту,  всі  інші  проблеми  вирішуються  самі  собою.  Будь-яку  проблему  можна  вирішити  за  допомогою  грошей.  Так  думають  учасники  системи.
Так  думає  мрійливий  студент,  який  з  періодичного  відмінника  перетворюється  на  егоїстичного  відвідувача  занять.  Адже  йому  ніколи  витрачати  час  на  даремне  навчання,  коли  можна  працювати  на  півставки,  отримувати  середньостатистичну  зарплату,  пишатися  собою,  попутно  вихваляючись  своєю  самостійністю  перед  друзями,  і  в  найближчу  п'ятницю  залишати  цю  саму  зарплату  разом  зі  своїм  марнославством  в  елітному  столичному  клубі.  Є  й  інші  варіанти,  наприклад,  студентка,  яка  дбає  про  свого  батька,  який  живе  в  зоні  бойових  дій.  Вона  змушена  витрачати  більшу  частину  свого  часу  на  нецікаву  і  тяжку  роботу,  щоб  заробити  хоч  трохи  грошей,  які  допоможуть  прожити  для  її  сім’ї  ще  один  місяць.  Є  ще  безліч  варіантів,  коли  система  прогинає  під  себе  людину.  Є  бездарні  одиниці  суспільства,  небажаючі  працювати.  Є  татові  сини,  які  роз'їжджають  на  іномарках.  Є  звичайні  себелюби,  що  живуть  як  «що  попало».  Є  безнадійні  і  не  дуже,  знедолені  і  щасливчики.  Скільки  людей,  стільки  і  забобонів.
Утім,  найголовнішим  забобоном  є  життя  не  за  сценарієм.  Робота,  дім,  робота.  Від  п'ятниці  до  п'ятниці.  І  тому  подібні  ситуації  системного  життя,  які  написані  одним  і  тим  же  письменником.  У  цьому  є  безліч  позитивних  моментів,  наприклад  -  стабільність.  Будь-яка  людина  мріє  про  стабільність.  Але  не  усім  таке  життя  до  душі  і  не  кожен  в  силах  їй  чинити  опір.
Ми  замкнули  своє  життя  в  економіці.  Тепер  будь-який  вчинок  можна  виправдати  за  допомогою  економічного  терміну.  Тепер  будь-які  бажання  і  мрії  пов'язані  з  економікою.  Люди  працюють,  не  маючи  іншого  виходу.  Люди  працюють,  тому  що  так  треба.  Люди  витрачають  своє  життя  на  роботу,  тому  що  на  інше  у  них  немає  часу.  Вони  думають  про  свою  кишеню,  піклуються  про  гроші.    Люди  більше  не  чують  один  одного.  І  головна  проблема  в  тому,  що  весь  цей  сумбур  законів  системи  нав’язується  найбільше  у  студентські  роки.  
Система  вбиває  будь-які  почуття.
Так  про  що  це?  Про  те,  що  нам  потрібно  змінитись.  Про  те,  щоб  перестати  бути  егоїстами.  Навчитися  розуміти,  слухати,  допомагати.  Про  те,  щоб  переглянути  своє  ставлення  до  життя  і,  можливо,  кардинально  змінити  його.  Про  те,  щоб  перестати  бідно  мислити,  повторювати  щодня  одне  і  те  ж,  працювати  заради  роботи.  Про  те,  щоб  винищити  своє  існування  в  системі  і  створити  свій  власний  налагоджений  механізм.
Досить  існувати  в  замкнутому  просторі,  в  економічній  оболонці.  Навіщо  нам  це  гучне  слово  -  «економіка»?  Ми  навіть  не  розуміємо  що  до  чого,  як  ставити  вірні  запитання  і  коли  потрібно  промовчати.  Досить  шукати  істину  на  банківській  карті,  краще  згадайте  про  свою  сім’ю,  якій  потрібні  ви,  а  не  ваші  гроші.  І  поки  ви  будете  запевняти  себе,  що  «я  повинен  забезпечити  себе,  когось»,  «як  я  можу  покинути  роботу»,  «коли  аванс,  тоді  і  діти»  ви  будете  частиною  системи,  яка  не  тільки  забрала  ваше  тіло,  але  й  мозок.
Питайте  себе  кожен  день.  Насправді  я  хочу  цього?  Це  потрібно  мені?  Як  я  почуватиму  себе,  коли  озирнуся  на  увесь  пройдений  мною  шлях?
Ось  ви  крокуєте  по  сірим  проспектам  і  намагаєтесь  знайти  сенс  життя.  Так,  все,  що  ви  робите  –  тільки  через  гроші.  Ви  можете  дати  системі  останній  шанс  –    прогнутися  під  вас.  Так,  це  буде  хаос,  але  хаос,  яким  будете  керувати  ви.  Адже  тільки  генії  панують  над  хаосом.  
Система    залежна  від  нас,  як  і  ми  залежні  від  неї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615821
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2015


Лина Лу

ПОД ДОЖДЕМ

Бежала  под  дождем,  смеясь,
А  зонт,  заигрывая  с  ветром,
Вдруг  вырвался  и  на  сто  метров
Взлетел,  отделаться  стремясь...

Устал  видать...а  я  за  ним,
Сражаясь  с  непокорным  платьем,
Упала  вдруг  в  твои  объятья
И    небо...стало  голубым...

Иллюзий  миг  -    видений  плен...
Под  проливным  дождем  рискуя
Простыть,    мы  золотом  рисуем
Фрагменты  ярких  кинолент.
25.10.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615889
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


yurr

"Вечірня кава"

Треба  вже  спати,  але  не  хочеться,
Лиш  в  голові  щось  клубочеться;
Дивлюсь  на  стелю,  дивлюсь  на  стіни  -
Так  починається  вечір  осінній.
Дивлюсь  на  стелю,  дивлюсь  на  стіни  -
Так  починається  вечір  осінній.
Хочеться  чо́гось  гарячого
Та  хвилюватись  нема  чого,
На  плиті  чайник  уже  кипить,
Чаю  нема?  -  Значить  будемо  каву  пить.
На  плиті  чайник  уже  кипить,
Чаю  нема!  Значить  будемо  каву  пить.
Чашка  із  кавою  вже  в  руках.
Всі  проблеми  не  при  ділах,
Просто  хочеться  кави  попити
І  ні  про  що  поговорити.
Просто  хочеться  кави  попити
І  ні  про  що  -  поговорити.
Залишись  на  хвилинку  ще.
А  за  вікном  -  вітер  з  дощем,
Посидимо,  кави  поп'ємо
І  цей  вечір  переживемо.
Посидимо,  кави  поп'ємо
І  цей  вечір  переживемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611471
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 16.10.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2015


Артур Сіренко

Розмова дерев

Я  кажу

Мій  сховок  –  наче  листяний  кляштор
Іржавим  крісом  крапку  ставить  доля
Сховає  Чорний  ліс  буття  мого  роки
І  люди  місяця  загублять  шлях  і  слід
Тих  хто  ішов  у  синяву  боліт
Ми  –  міт.  Таємний  міт
А  я  лише  відлюдник
Що  темрявою  дихає  услід
Рокам  поневірянь,  зневіри  і  клятьби
Ти,  старче  лісовий  скажи  –  якої  сили
Справіку  тур  лишав  тут  заповіт
Прирученим  нащадкам  гордих  воїв.

Старий  бук  мовить

Мовчальнику!  Ти  слухаєш  дарма
Розмову  вічну  пралісів  дрімучих
Ти  волю  відшукав  але  себе  згубив
Забудь  натхнення,  спів  дівочий
Забудь  себе  і  людські  голоси
Замкни  уста,  стули  незрячі  очі
Подихай  вічністю  моїх  духмяних  крон.

Смерека  мовить

Тут  не  мовчить  ніхто  у  пущі  лісовій
Ти  голоси  почув  –  зречись  і  будь
Ніхто  не  помира  –  ні  сонце  ні  трава
Дивись  як  кріс  залізний  твій  посріблила  роса
Одвічні  ми  –  і  ти,  твій  кріс,  твої  набої
Нащадки  прокленуть  –  дарма  –  у    вічності  двобої
Є  ти,  твій  оберіг,  твоя  тюрма  -
Це  тіло,  що  несеш  постійно  із  собою
Тому  стань  деревом,  віками  шелести
Воскресни  з  небуття  коли  роки
Відлічувати  втомиться  сова
Ти  лісом  став….

Береза  мовить

Коли  підеш  у  землю  цю
Ти  виростеш  травою
Я  за  тобою  плачу  по  весні
Ці  рани  на  корі,  ці  сльози  соку
За  воями  лісів  що  йшли  у  небуття
Нічого  не  проси  –  ні  долі  ні  життя
Все  лиш  туман  ранковий
За  тобою
Заплаче  ліс
Коли  ти  лишишся  отут
Назавжди….

Чорний  ліс  мовить

Той  жив  –  хто  жив
Хто  холодом  долонь  зігрів  оцю  кору
Оце  залізо  скрижаніле
Що  висло  на  плечах
Людей  нічної  мли….

Я  мовлю

Я  чую  голоси  старих  дерев  -
Моїх  одвічних  побратимів
Я  в  ліс  пішов  –  не  вернуся  назад
Я  лісом  став….
З  вовками  розділив  я  їхню  долю
Коли  мисливці  прийдуть  на  двобій
Не  в  небо  я  злечу  –  моя  душа  не  птах
Під  буком  цим  я  виросту  травою…

(Світлина  автора  віршів)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 14.10.2015


Фея Світла

КРАСА

А  хто  сказав,  що  в  старості  краси  нема?
Мовляв  обсіли  зморшки,  сива  голова,
і  голос  вже  не  той,  болячок  різних  тьма,
тремтять  до  того  ж  руки  і  спина  крива.

Так-так...  Час  не  стоїть,  минулися  літа,
але  зосталось  найдорожче  -  це  краса!
Ви  запитаєте:  "Яка?  Річ  золота?"
Загляньте  їй  у  очі  -  там  живе  Весна,

бездонні  є  озера  ласки  і  тепла,
любов  там  є,  що  із  літами  не  згаса  -
коштовністю  залишитись  вона  змогла.
Не  пропадає  осінню  весни  КРАСА!  


24.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611607
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 09.10.2015


Олекса Удайко

ХТО РОЗХИТУЄ ЧОВНА (муз. В. Охріменка)

[color="#cf5e08"][i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][b][i]Чи  вниз  течія,  чи  до  нових  висот  –  
Куди  пливемо,  вкраїнці?  –  
За  нашу  свободу,  за  рідний  народ  –  
Пліч-о-пліч  –  в  ряди,  вкраїнці...[/i][/b][/b]

[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  човна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i][/b]
                         
[i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][i]І  Північ,  і  Центр,  і  Захід,  і  Схід!
Нема  чого  нам  ділити:
То  Богом  було  нам  створено  світ  –    
Єдину  для  нас  колиску.[/i][/b]

[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  чо́вна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i]  [/b]
                     
[i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][i]Ми  кажемо  вам:  наш  народ  не  діліть,  
І  се́пари,  і  федера[color="#0091ff"]с[/color]ти!  
Вкраїну  очистимо:  нечисті  вмить
Не  буде  ні  нігтика  в  хаті!  [/i]
[/b]
[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  чо́вна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i][/b]                          

[i]1.10.2015              [/i]                              

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610810
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 09.10.2015


Променистий менестрель

Как ещё говорить, чтобы услышали?

затмение  разума

Струился  яркий  лунный  свет,
пред  ним  все  звёзды  потускнели...
Как  будто  чей-то  вдруг  навет  –
с  небес  нагрянули  пастели.

Стал  погружаться  верх  Луны
в  неясных  теней  тёмных  смуту,
цветы  багровые  вольны  –
на  диске  расцветает  рута...

И  наблюдающий  народ
подумал,  что  Луна  в  изгнанье,
уходит  в  предзнаменованье
багровых  предосенних  вод...

Кто  стал  креститься  с  перепугу,  
другой  сознательно  молиться,
обняв  детей,  обняв  супругу  –
ведь  свет  Луны  не  стал  уж  литься.

Да.  На  полях  и  виноград
местами  вялый  и  скукожен,
и  без  плодов  остался  сад.
Весь  мир  жесток  и  неухожен...

Не  спит  оружие  везде.
Народ,  в  чём  был,  уносит  ноги  –
не  то  в  петле,  не  то  в  узде.
В  руинах  прежние  чертоги...

Лишь  только  не  заговорит:
"Опомнитесь  –  о  Человеки!
Звереете,  что  ль,  в  кои  веки?
Слепой  ли  РАЗУМ?
Горит  всё.
СПИД..."

Здесь  суть  богатства,  господа.
Куда  ведёт  нас  жадность,  оных?
Зло  наказуемо  всегда!
Вы  что  ж  молчите,  миллионы?

Абсурд  уж  перешёл  черту,
за  коей  пустота  безмолвья...
В  чаду  что  ль  пьянок  и  застолья?
В  ад  унесём  свой  Мир-мечту?

Ещё  чуть-чуть,  усохнут  реки  –
ОПОМНИТЕСЬ    же,  человеки!

28.09.2015г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609876
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015


Dema

Навіщо все

А  над  рікою,  стелиться  туман.
Бере  в  полон  та  обіймає  плечі.
Твої  слова,  що  вся  любов  обман,
Та  наші  спогади,  надалі,  недоречні.

Навіщо  все,  страждання  та  надія,
Все,  що  загадано,  покрито  пилом  слів.
Але  в  душі,  мала  жаринка  тліє
Там  спогади  давно  забутих  днів.

Пухнастий  попіл  вкриє,  не  тривожить.
Приспав  до  сну,  укрив  забуті  рани.
Прошепотів  «ще  подарує  Боже,
Політ  надій  та  радощів  кайдани».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609902
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015


Dema

Дарунок Осені.




Останні  дні,  ще  все  буяє,
А  завтра  з  вітром  опаде.
І  вранці  Сонце,  ще  заграє,
Але…  не  те.  Не  те.  Не  те.

Загубить  барви  листя  в’яле.
Вже  не  шепоче,  лиш  скрипить.
Та  небо,  щось  похмурим  стало,
Злодюжко  вітер  знов  бурчить.

Все  більше  посивіли  трави,
Принишкли  ввечері  пташки.
Та,  не  такі  з  рання  заграви,
Ще  більш  засмучені  стежки.

Земля  поволі  засинає,
Багрянцем  листя  оповита.
Поволі  Осінь  нас  минає,
Забуте  відголосся  Літа.

Осінні  дні,  дарунок  долі.
Останній  поцілунок  неба.
Дерева  гнуть  гілки  в  покорі,
Але  покори  нам  не  треба.

Кладу  долоні  я  на  плечі,
Зів’яле  листя,  мов  дарунок.
До  мене,  Осінь  тихо  шепче
Та  в  нагороду,…  поцілунок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609918
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015


Альона Денисова

Осеняя пора

Осеняя  пора,  а  дни  теплее  летних.  
И  лист  березы  ещё  совсем  не  пожелтел.
И  лишь  голость  крон  деревьев  осенне-ветхих,  
Напоминает  что  август  все  же  пролетел.

Утро  веет  с  лихой    осеннею  прохладой,  
А  день  дыханьем  лета  душу  нам  согреет.
Лик  солнца  станет  вдруг  приятною  наградой,
Запоздалой  осени  горячий  нам  привет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609872
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015


Мар’я Гафінець

Карпатська ніч.

Біжиш,  як  завше,  від  турбот  у  гори..
Шукаєш  найстрімкішу  із  вершин...
Розкинувши  на  п"ятачку  долоні,
торкнешся  неба!  ...В  радості  хвилин

завмреш  п"янкою  гордістю  гірського
орла,  який  кружляє  десь  там  "над".
В  нестачі  кисню  ти  вдихнеш  (знай!)  Волю
на  повні  груди!  Терпко,  повно  так.

В  цей  час,  коли  свідомість  розіллється
можливостей  потоком  чистим  й  сил,  
Минуле  із  Майбутнім  враз  зійдеться
і  ти  осягнеш  Таємницю  Див.

На  полонині  пропливуть  велично
посланці  ночі  -  сутінки  в"язкі
та  зацвітуть  услід  звабливо-клично
сріблясто-зву́чні  зорі  ті  легкі.

І  куполом  прадавньо-чудо-храму
напнеться  оксамитом  неба  синь...
Вклонись  йому  й  відкриєш  власну  Правду  -  
ввійде  у  серце  кришталем  тих  хвиль,

в  яких  омив  ти  зморене  вдень  тіло,
черпнувши  із  дзвінкого  джерела...
Віддайся  раз  поривам  щирим  сміло  -  
й  озветься  вмить  душа  твоя  жива!

...Карпатська  ніч...  Окутає,  зігріє!
Думки  очистить  ароматом  трав.
І  розум,  одурманивши,  обвіє
тим  вітром  "відань",  що  себе  пізнав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609541
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015


Ниро Вульф

Дощове

Пісню  осені
співає  дощ,
холодні  доторки,
пустельність  площ.
Відбитків  ніг
я  не  залишу  у  калюжах,
обставин  збіг,
та  все  одно,  байдуже,
що  я  без  парасолі
блукаю  в  краплях  сірих  ,
хитаються  тополі
в  плащах  з  похмурих  гілок  .
Та,раптом,  сонця  блиск
усмішкою  до  серця,
останній  жовтий  лист
у  дощовім  люстерці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606631
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Альона Теплова

Young Summer - Letter Never Sent

 Standing  in  your  winter  coat
 The  one  I  never  gave  back
 The  one  last  shred  of  evidence
 That  proves  I  missed  the  past

 I  know  I  seemed  uninterested  
 We  had  everything  but  time
 Danced  with  someone  that  isn't  you
 Just  wishing  you  were  mine

 One  day  I  hope  you  say
 I'm  the  one  who  almost  got  away
 Until  we  meet  again
 I  hope  this  letter  never  sent

 One  day  I  hope  you  say
 I'm  the  one  who  almost  got  away
 Until  we  meet  again
 I  hope  this  letter  never  sent

 I'm  standing  out  on  Church  Street
 Trying  to  get  myself  to  believe
 That  I  still  have  time  to  make  that  call
 I'm  trying  to  fix  the  moment  I  went  wrong

 One  day  I  hope  you  say
 I'm  the  one  who  almost  got  away
 Until  we  meet  again
 I  hope  this  letter  never  sent

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533363
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 26.09.2015


*Кассіопея*

Літо відлітає - переклад

Літо  відлітає,
Свої  жовті  крила  розправляє,
І,  напевно,  співає  пісні
Про  сонячні  дні.
Літо  відлітає.
Його  сезон  повинен  закінчитись.
На  землю  осінь  наступає.
Немає  часу,  щоб  спинитись.  
Літо  відлітає.
Сонце  своє  тепло  втрачає.
Поля  повні  пшениці.
Земля  чекає  на  дощі.
Літо  відлітає,
Але  не  сумно  розлучатись,
І  складності  немає.
Воно  повинно  знову  повернутись.
Літо  відлітає…



[b]Summer  flies  away[/b]
The  summer  flies  away,
She  spreads  her  yellow  wings
And  probably  she  sings
About  sunny  days.
The  summer  flies  away.
Her  season  has  to  end;
The  Autumn  takes  the  land,
There’s  no  time  to  stay.
The  summer  flies  away.
The  sun  is  loosing  heat.
The  fields  are  full  of  wheat.
The  ground  waits  for  rains.
The  summer  flies  away.
But  don’t  be  sad  to  part,
It  isn’t  very  hard.
She  will  return  again,
The  summer  flies  away...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593425
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 26.09.2015


AKM

Затемнення

                                           [img]http://vidomosti-ua.com/photo/original-1292854156.JPG[/img]

[color="#640b91"][i]Тмянішає  місяць,  погасли  вже  зорі
Замовкло  і  стихло  усе  до  пори
Бо  в  небесах,  як  в  великому  морі,
Штормить,    аж  іскри  летять    ізгори

Небесне  пришестя,  нежданна  подія,
Бо  сонце  сховалось  і  місяць  погас.
Найбільша  поразка  -  то  втрата  надії
А  в  небі  затемнення  бачиш  якраз

І  якими  б  не  були  небеснії  сили,
Апокаліпсис  в  душах  о  тут,  на  Землі
Коли  все  на  світі  не  рідне  й  не  миле,
А  думами  ген  десь  у  чорній  імлі.

Не  треба  боятись  нічого  й  нікого,
А  вірити  треба  у  щастя  й  добро.
І  небо  дарує  життю  перемогу!
Крути  ж  бо  рулетку  і  став  на  зеро.
[/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609328
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015


*Кассіопея*

Осіння ніч

Дощами  відшуміла  золотоверха  даль...
Осіннім  падолистом  укрилася  печаль...
Вечірнії  тумани,  немов  земна  вуаль...
Стихає  у  театрі  останній  "Парсіфаль"...*
Смичком  струни  торкнеться  натомлений  скрипаль.
І  журавлі  курличуть,  неначебто  їм  жаль...
Темніє  синє  небо,  вдягає  нічну  шаль...
А  невідомий  геній  десь  пише  пастораль,
Малюючи  селянці  на  шиї  пектораль...



*  "Парсіфаль"  -  остання  опера  Ріхарда  Вагнера,  створена  на  основі  легенди  про  Парсіфаля,  лицаря  Круглого  стола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609335
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Циганова Наталія

Настала осень?…

А  знаете,  на  птичьих  голосах
звучит  набат  по  летнему  пожару.
Три  месяца?  
Да  бросьте…  
три  часа
на  грандиозный  век  земного  шара.
Мелькнуло  ярким  бликом  между  дел,
пропыленной  листвы  и  луж  горячих.
А  нынче  град  из  спелых  желудей
на  фоне  каблучков…  
и  всё  –  иначе.
Иначе  воздух  пахнет  поутру,
листвы  упившись  в  цвете  трёхэтажном.
Настала  осень?  
Нет…  
я  так  смотрю
на  мир  снаружи  из  души  винтажной…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609352
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2015


Dema

Вы знаете…

Вы  знаете,  порою  сам  себе  не  верю,
И  огорчаюсь  и  грущу  порою
Мы  ищем  вновь  забытое  доверие
И  этот  поиск,  кажется  игрой.

Мы  мечемся  среди  затертых  истин,
Колотим  молотом  в  дырявое  ведро.
Мы  среди  тех,  что  истины  не  ищет,
Мы  верим  в  то,  что  нам  не  все  равно.

Не  все  равно,  что  пишут  оппоненты
Читаем  комменты,  и  странно,  почему  молчим.
Мы  вечных  истин,  странные  моменты.
Мы  не  молчим,  мы  просто  не  кричим.  

Мы  не  кричим  в  истерике  и  злобе,
Мы  молча  думаем  о  чем  то,  о  своём.
Мы  жизнь  живём  по  правде,  не  навроде,
И  подставляем  другу  не  язык  ...плечо.

Прощайте  все,  кто  ищет  двоемысли,
Среди  тех  слов,  что  я  Вам  написал.
И  я  как  парус,  что  покой  не  ищет.
И  от  покоя  этого  устал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561930
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2015


Юхниця Євген

Інверсійні колещатка

Я  теж  інверсію  не  проти  вшанувати:
Так,  навигадую,  з  життя  тако:    «Не    -  зарплатня  мала,
А  пересунемо  слова,  і  ось  -  «Нема́ла  зарплатня»!
І  вже  от  про́світу  –  засмагнуть  личко  й  п,яти.

 30.01.15  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555814
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Zinaida51

Осіння свічка

Осіння    свічка

Літа  бабиного  павутинкою
Доторкнулась  до  серця  любов,
Я  вже  стала  осінньою  жінкою,
Коли  ти  мене  віднайшов.

                                     Віднайшов  у  пору  листопадову
                                     І  повів  у  весняну  кипінь,
                                     Може,  правду  казав,  чи    вигадував,
                                   Що  прийшла  я  з  твоїх  сновидінь.

Що  влилася  я  срібною  річкою,
Тихим  спокоєм  в  долю  твою,
Та,  повір,  що  й  осінньою  свічкою
Я  на  попіл  тебе    спалю.



                                                                                                                                 Зінаїда  Сидорчук    ©  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555737
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


єва гелена лєх

100 островов в тумане

                                                                     1
Если  вы  думаете,  что  нет  ничего  скучнее,  чем  мытьё  полов,  спешу  вас  заверить,  что  вы  ошибаетесь.  Я  отношусь  к  этой  части  своей  работы  как  к  искусству,  как  к  таинству,  если  вам  будет  угодно.  Конечно,  в  крупных  космопортах  мытье  полов  в  залах  ожидания  полностью  автоматизировано,  а  на  нашей  маленькой  станции  на  окраине  Большой  Земли  дежурный,  то  бишь  я,  выполняет  всю  работу  сам.  Я  продаю  билеты,  веду  отчетность,  поддерживаю  чистоту  в  зале  и  вокруг  посадочной  вышки.  Пассажиры  у  нас  бывают  не  часто,  поэтому  мытье  полов  –    это  основное  мое  занятие.  Приспособлений  и  средств  для  уборки  у  меня  гораздо  больше,  чем  необходимо,  что  радует  глаз  в  кладовой  и    позволяет  начать  ритуал  уборки    с  тщательно  продуманного  выбора.
Пол  должен  сиять,  подчеркивая  своим  безупречным  видом    престижность  космоперелета,  самого  надежного  и  дорогого  способа  передвижения.  Наш  пассажир  вверяет  свою  жизнь  не  какому-то  водителю  вездехода,  а  космолетчику.
Вы  же  слыхали,  что  это  за  ребята.  Попробуй    стать  одним  из  них!  Уровень  интеллекта  и  здоровья  должен  быть  на  высоте,  простите  за  каламбур.  Элита,  одним  словом.  
Вот  теперь  мой  пол  в  надлежащем  виде.

Я  вам  не  надоедаю  разговорами?    Замечательно…  Может,  еще  чаю  или    желаете  посмотреть  фильм  какой-нибудь?  Ах,  вы  сами  режиссер?  Понимаю,  понимаю,  ничего  нового    вы  не  увидите.  

Историю?  Могу,  конечно.  Я  полировать  буду  блестящие  детали  бархаткой,  вас  не  раздражает?

Про  мальчика  вам  расскажу.  Лет  шестнадцати.  Вихрастый  такой  мальчишка,  с  конопушками,  умными  глазами,  ловкий  и  длинноногий.  Назовем  мы  его  другим  именем,  вам  ведь  нужна  интересная  история,  не  так  ли?  Пусть  его  звали  Васятка.

Лучше  Джонни  или  Петер?  Вам  виднее,  пусть  будет  Джонни.
Джонни  жил  не  на  Большой  Земле,  как  мы  с  вами,  а  на  одном  из  оторванных  материков.  Трущобы  на  развалинах  цивилизации…  Догадываетесь,  что  жизнь  там  не  сахар.    Кто  рылся  по  заброшенным  городам  в  поисках  полезных  для  жизни  вещей,  кто  пытался  выращивать  в  бедной  почве  под  вечно  затянутыми  тучами  небом      скудные  посевы,  а  кто  бродяжничал,  пытаясь  отнять  у  других  их  жалкие  припасы.  Мать  Джонни  выращивала  морковь.  Самые  крупные  корнеплоды    были  в  палец  толщиной,  их  носили  на  рынок  выменивать  на  другие  продукты.  Джонни  помогал  матери  на  поле  или  сидел  с  пятилетней  сестрой.  Места  такие,  понимаете,  детей  без  присмотра  не  оставляли.  Как  и  поля.  Приходилось    их  охранять,  днем  и  ночью.Джонни  тоже  ходил.  С  радостью,  особенно  днем.  Там,  на  вышке  с  колоколом,  можно  было  почитать  спокойно.  Книги  он  брал  в  библиотеке,  люди  договорились  книги  не  уничтожать,  а  собирать  всем  миром.  Из  них  он  многое  узнал  о  жизни  до  войны.  Конечно,  знания  бесполезные.  Какая  разница,  как  было,  если  теперь  так  уже  не  будет.  Не  будет  солнца  вдоволь,  разве  что    в  перелетах  над  тучами  можно  на  него  посмотреть.  Не  будет  разных  стран,  языков.  Зато  и  войн  не  будет.  Дорогой  ценой,  но  люди  поняли,  какую    опасность  они  несут.
Больше  всего  он  любил  читать  о  космолетчиках,  тех,  кто  летал  на  орбитальные  станции,  Луну  и  близлежащие  планеты.  Теперь,  конечно,  на  другие  планеты  не  летают,  не  до  жиру,  быть  бы  живу.
Отец  у  него  погиб  на  войне,  много  космолетчиков  тогда  погибло.  А  сейчас  их  всего  сто.  Великая  Сотня.  Попасть  в  школу  космолетчиков  трудно,  но  еще  труднее  стать  ими.  Можно  всю  жизнь  прождать  в  летчиках,    а  они  выше  туч  не  поднимаются.  Солнца  и  не  нюхали.  Среди  космолетчиков  встречались  не  только  жители  Большой  Земли.  Был  оторванным  материкам  шанс  предоставлен,  небольшой,  но  был.  Всех  желающих  невозможно  было  приютить  на  цивилизованной  территории,  но  герои  нужны  были  всегда.  И  поэтому  возникла  идея  ста  островов.
Ничего  не  слышали  об  этом?  Это  не  удивительно.  Давно  это  было.  Да  и  люди,  которые  прошли  через  сто  островов  на  Большую  Землю,  не  любят  афишировать  свое  происхождение.  Большинство  из  них  достигли  немалых  высот.  Но,  в  основном,  стремились  в  космолетчики.  Сто  островов  –  пропуск  в  Великую  Сотню.  Не  в  саму,  конечно,  но  в  летную  школу  без  экзаменов  брали,  понятное  дело.  Об  этом  каждый  оборванец  знал  на  оторванных  землях.  И  даже  девчонки.  Ведь  среди  космолетчиков  и  женщины  попадаются,  редко,  но  тем  не  менее.  Но  девчонки  через  сто  островов  прорваться  не  пытались,  видимо  инстинкт  самосохранения  у  них  сильнее.  Гиблое  это  дело.
Вот  и  мать  Джонни  слышать  не  хотела  ни  про  острова,  ни  про  космолетчиков.
-  Побойся  Бога,  -  говорила  она.  –  На  кого  ты  нас  оставишь  с  сестрой?  Мы  умрем  голодной  смертью  без  тебя.  А  подрастет  сестра,  кто  ее  от  бродяг  защитит?
Про  то,  сколько  парней  не  прошло  и  погибло  уже  на  первом  острове,  она  даже  не  говорила.  Знала,  это  Джонни  не  остановит.  Был  он  молод,  горяч  и  уверен  в  своей  ловкости.  Тем  более,  что  ходил  он  к  старику-китайцу  тренироваться.  Изучал  тайцзи-цюань,  древнее  боевое  искусство.  А  еще  учился  ходить  по  шесту  на  высоте.
Китаец  жил  в  хижине,  недалеко  от  бездонной  пропасти,  разделяющей  пространство  нищеты  и  острова,  дающие  смельчакам  шанс.  Собственно,  это  и  не  острова  были,  а  вершины  гор,  которые  опустились  при  движении  земной  коры  вниз  и  образовали  причудливую  цепь  утесов,  разделенных  глубокими  обрывами.  Вокруг  видневшихся    вершин  обычно  всегда  клубился  туман,  что  и  придавало  им  сходство  с  островами,  а,  когда  он  слегка  рассеивался,  можно  было  увидеть,  что  между  ними  проложены  мосты.  Но  первый  мост  разрушили  местные  жители,  чтобы  меньше  парней  погибало.  Ведь  на  острове  жил  страж,  он  владел  искусством  рукопашного  боя  и  сбрасывал  в  пропасть  безумцев,  осмелившихся  вступить  с  ним  в  бой.

Нет,  его  не  надо  было  побеждать.  Нужно  было  продержаться  десять  минут.  И  он  тебя  пропустит.  Только  это  очень  много.
Поэтому  старый  китаец  поселился  у  обрыва,  чтобы  как-то  уравнять  шансы,  но  учиться  у  него  было  столь  тяжело,  что  мальчишки  быстро  разбегались,  утирая  слёзы  кулаком.  Китаец  был  требовательным,  жестким  и  насмешливым.
Джонни  не  сбежал.  Он  был  одержим  мечтой  –  стать  космолетчиком,  как  отец.
И  однажды  рано  утром  он  поцеловал  спящую  сестру  и  ушел,  пока  мать  не  вернулась  с  ночного  дежурства  на  поле.  Он  перекинул  через  пропасть  давно  заготовленный  длинный  шест  и  ловко  перебрался  по  нему  на  первый  остров,  помогая  себе  сохранить  равновесие  с  помощью    веера.
Извините,  мне  надо  ответить  на  сообщение,  компьютер  зовет.

Что?  Ах,  нет.  Не  то  чтобы  победил.  Он  и  не  дрался.  Когда  мальчишка  перебрался  на  остров,  он  немного  занервничал  и,  как  учил  его  учитель,  решил  сделать  свою  любимую  форму,  чтобы  успокоится.  Формой  в  тайцзи  называют  определенную  последовательность  боевых  движений  выполняемых  в  медленном  темпе  в  созерцательном  настроении.  Когда  он  закончил,  то  увидел,  что  за  ним  из-за  камня  наблюдал  мужчина  свирепого  вида.  Джонни  поклонился  противнику  перед  поединком,  как  заведено  у    воинов,  а  тот  поклонился  ему  в  ответ.  А  потом  протянул  руку  в  сторону  моста,  и  даже  некое  подобие  улыбки  промелькнуло  у  него  на  лице.

Да,  пропустил  без  боя.  А  что  вас  удивляет?    Изящество  формы  продемонстрировало  ему  уровень  владения  дисциплиной.  Бой  без  боя  –  высшее  из  достижений  воинского  искусства.

Что  было  на  следующих  островах?  На  некоторых  –  ничего.  Голые  камни,  требовавшие  ловкости.  И  не  более.  Но  на  одном  из  больших  островов  Джонни  увидел  здание,  на  пороге  которого  стоял  старик  с  белой  бородой.  Он  назвался  Смотрителем,  показал  свою  станцию,  приборы,  за  которыми  надо  было  следить,  маленький  огород,  на  котором  Джонни  поразила  морковь,  она  была  огромной,  в  три  пальца  толщиной.  Остров  находился  очень  высоко,  и  иногда  солнце  прорывалось  сквозь  тучи.  Здесь  Джонни  погостил  пару  дней,  отъелся  и  отоспался  у  радушно  гостеприимного  старичка.  
-  Оставайся,  Джонни,  -  предложил  он  ему  как-то,  подставляя  белую  бороду  лучам  нечаянно  выглянувшего  солнца.  –  Будешь  моим  помощником,  а  затем  преемником.  Работа  не  пыльная,  а  впереди  –  опасные  препятствия.
-  Спасибо  Вам  за  все,  но  у  меня  мечта.  Я,  как  папа,  должен  стать  космолетчиком.
-  Воля  твоя,  -  ответил  погрустневший  старик  и  собрал  Джонни  припасов    в  дорогу
Один  из  островов  оказался  заповедником.  Каким-то  чудом  в  озере  сохранилась  рыба.  Вы,  наверное  пробовали,  очень  дорогой  деликатес.  Остров  был  самым  большим  из  всех.  Ихтиолог,  так  называлась  профессия  девушки,  которая  встретилась  Джонни.

Да,    красивая.  Знаете,  такой  неброской  красотой.  Смотришь  –  не  насмотришься.  Глаза  у  нее  были  удивительные.  Синие-синие.  Только,  на  этом  история  и  закончится,  потому  что,  смотрите  на  табло:  ваш  рейс  прибывает.  Приятно  было  поговорить…

Как  отказываетесь?  Историю  дослушать?  Хозяин  –  барин.  Но  вам  в  копеечку  влетит  сдать  билет.  Я  столько  за  год  зарабатываю.  Все  равно?  Как  знаете,  на  следующий,  значит…  У  нас  три  часа  времени.  Я  вот,  что  думаю,  надо  вас  обедом  накормить.  Пассажиров  проведу  и    поедим,  у  нас  хороший  выбор,  да,  стандарты  выдержаны.

                                                                       2

У  меня  к  тому  времени  продукты  кончились,  и  я  живому  человеку,  ой,  как  обрадовался.  Да  вы  ешьте,  ешьте,  все  свежее,  я  сам  слежу  за  этим.
Так  вот  она  меня  накормила,  спать  уложила  в  чистую  постель,  я  впервые  узнал,  какое  это  наслаждение.  Нюхал,  знаете,  даже.  Пахло  так  умопомрачительно  свежестью.  У  смотрителя  я  в  гамаке  спал,  по-походному,  а  дома  на  тюфяках,  набитых  высушенной  морковной  ботвой.
Потом  она  мне  остров  свой  показала,  большой,  за  час  не  обойдешь.  Она  так  радовалась  мне,  говорила,  мол,  работу  очень  свою  любит,  но  по  общению  человеческому  истосковалась.  Каждый  день  уговаривала  остаться,  то  помочь  просила,  то  погода  не  та.  Так  я  прожил  у  нее  целый  месяц.
Но  все  же  я  ушел.  

Что  было  между  нами?  Теперь  я  понимаю,  что  любовь.  А  тогда…  За  руки  держались,  целовались.  Два  раза.  Один  раз  в  дождь  под  деревом.  Почему  так  дождь  на  людей  влияет?  Испугались  мы  тогда  здорово.  Я  впервые  целовался,  а  она  оттого,  что  старше  меня  была.  Лет  на  пять,  может  чуть  больше.  
А  второй  раз,  когда  уходил.  Обняла  меня  и  дрожит  на  ветру,  я  подбородком  в  волосы  ей  уткнулся  и  молчу.  Не  потому,  что  слов  нет,  а  чтобы  голос  предательски  не  дрогнул.  Стояли  долго,  время  словно  остановилось.  Я  чуть  было  не  остался,  а  потом  фотку  папину  вспомнил,  в  форме.  И  подумал,  что  он  так  тоже  от  мамы  на  войну  ушел.  Поцеловал  я  ее,  решительно,  не  стесняясь,  и  ушел,  не  обернулся.
 
Конечно,  дурак.  Конечно,  искал.  Не  нашел,  как  в  воду  канула.  С  острова  ушла.  И  никакой  тебе  нигде  информации.

Выпить?  Есть.  Стандарты  соблюдаем.  Тоник  не  надо?  Мне  нельзя,  я  на  работе.  Я  чокнусь  соком.  Ваше  здоровье.  

Можно  было  бы  долго  еще  рассказывать  про  путешествие  по  островам,  да  не  интересно  это  никому,  островов  теперь  ведь  нет.  Канули,  как  говорится,  в  Лету.  Сдвиг  шельфа  продолжался,  оборвались  мосты,  обрушилась  в  бездну  хижина  старого  китайца.  Люди  ушли  жить  в  другие  места.  Об  этом  я  узнал,  когда  вышел  из  госпиталя.  Таким  образом,  я  оказался  последним,  кто  прошел  через  сто  островов.  Но  не  последним,  принятым  в  летную  школу    без  экзаменов.  Формально  я  такое  право  имел,  но  кое-чего  не  хватало.  Того,  что  осталось  в  госпитале.  Мне  ампутировали  руку.
Это  протез,  смотрите,  как  хорошо  сделан,  я  и  так  могу  и  этак,  и  в  глаза  не  бросается,  только  мечта  моя  накрылась  медным  тазом.  Вот  так  то.  Повредил  я  руку  на  одном  из  нижних  островов,  там  пекло  просто  было,  жара  от  лавы,  которая  сочилась  со  дна  бездны.    Обрушился  камень  с  верхушки  скалы,  когда  я  ящерицу  ловил,  от  усталости  бдительность  потерял.  Банальная  гангрена.
Чтобы  поближе  к  мечте  быть,  устроился  работать  сюда.  Вот  уже  двадцать  лет,  как  сыт,  одет  и  хоть  кому-то  нужен.  Эта  работа  –  все,  что  у  меня  есть…  Да  только  мысли  одолевали,  о  том,  как  там  мои.

Нет,  свою  семью  не  создал.  Запала  мне  в  душу  Эля,  ихтиолог.  Забыть  ее  не  смог.  Все  мне  женщины  не  такие,  не  волнуют,  знаете  ли.  А    они  тоже  обо  мне  говорят,  что  скучный  я,  только  о  космоперелетах  и  могу  говорить.
Извините,  отлучусь,  на  минутку,  прибывает  сто  сорок  восьмой,  пассажиров  не  предвидится,  только  груз,  я  мигом.

Вот  и  все.  Осталось  рассказать  совсем  немного.  Однажды,  вот  как  сегодня,  прибыл  грузовой,  я  у  лифта,  как  положено  стою,  и  вдруг  команда  выходит,  весь  экипаж.  Чего  им  понадобилось  в  нашей  богом  забытой  дыре,  мне  не  известно.  Смотрю  я  на  них,  и  сердце  мое  замирает  от  восторга,  как  обычно,  при  виде  космолетчиков.  Среди  них  девушка  молодая,  на  мать  мою  похожа  до  рези  в  глазах,  только  высокая  очень,  вровень  с  парнями.  А  тут  ее  как  раз  по  имени  назвали,  и  я  повторил,  как  эхо:  
-  Нора…  
Она  обернулась,  все  еще  улыбаясь.  
-  Мышонок,  -  позвал  я  ее  домашним  прозвищем,  и  ее  улыбка  угасла.
Сели  мы  в  баре  с  ней  вдвоем,  она  рассказала,  что  переехали  они  на  новое  место  жить,  да  не  сложились  там  у  матери  отношения  со  старшим  в  деревне.  И  когда  Нора  подросла,  стал  этот  грубый  старикашка    её  преследовать.  Пряталась  она  от  него  на  развалинах  города,  и  тут  Норе  повезло  –  грузовой  корабль  совершил  аварийную  посадку.  Спряталась  она  в  трюме  и  так  попала  на  Большую  Землю.  А  затем  сделала  все  возможное,  чтобы  стать  космолетчиком,  забрать  мать  на  Большую  Землю  и  утереть  мне  нос.  И  ей  это  удалось.

Да,  вы  правильно  меня  поняли.  Она  возненавидела  меня  за  то,  что  я  бросил  их,  родных  людей,    и  обрек  на  лишения  ради  глупой  эфемерной  мечты.  
-  Папа  умер  давно,  а  мы  нуждались  в  тебе!  -  повторяла  она,  и  слова  ее  как  камни  обрушивались  на  меня.  
-    Меня  тешила  мысль,  что  я  украла  твою  мечту,    и  только  так  я  могла  помочь  маме.
Я  не  знал,  что  ей  ответить,  и  сказал  лишь,  что  хотел  бы  увидеть  маму.
-  Смотри,  -  сказала  она  и  включила  айфон.
На  экране  появилась  сухонькая  старушка  в  клетчатом  платье,  я  не  сразу  понял,  что  это  мама.  Она  что-то  бормотала,  Нора  прибавила  звук,  и  я  понял,  что  она  зовет  меня  по  имени.  В  руках  она  теребила  мою  детскую  игрушку,  маленькую  потертую  лошадку.
-  Вот  такой  я  ее  нашла,  когда  смогла  приехать.  Она  меня  не  узнавала.  Все  время  звала  тебя.  Я  забрала  ее  на  Большую  Землю,  поместила  в  дорогую  клинику,  но  врачи  не  смогли  помочь  ей.  Она  умерла,  так  и  не  поговорив  со  мной.  
Я  знала,  что  ты  жив,  но  врачи  говорили,  что  зовет  она  тебя  тогдашнего,  шестнадцатилетнего,  и  встреча  со  взрослым  сыном  только  повредит  ей.
Она  сказала  мне  все  это  и  ушла.  Прошло  уже  полгода,  а  я  все    вспоминаю  ее  и  маму.  Раньше  у  меня  была  слабая  надежда,  что  я  их  найду.  А  теперь  ее  нет.  Вот  такая  нелепая  история  моей  жизни.  Без  хеппиэнда.  Не  думаю,  что  вам  она  пригодится  как  режиссеру…  Извините,  что  потратили  на  меня  свое  время.

Помочь  мне?  Чем  вы  могли  бы  мне  помочь?  Разыскать  Элю?  Может  быть,  она  помнит  меня.  Наши  вечера  у  озера,  плеск  рыбы,  переплетенные  пальцы…  
Я  понимаю,  какие  у  вас  связи.  Я  вас  узнал,  конечно.  

Это  вполне  возможно?  Если  она  не  в  счастливом  браке…

Конечно,  я  не  против  того,  что  вы  используете  мою  историю…

                                                                       3

Напарник  пришел  сменить  его  не  один,  а  с  молодым  мужчиной  с  залысинами.
-  Сдавай  смену,  чудило,  ты  уволен.  Этот  вот,  новенький,  стажер,  вместо  тебя.  Ну,  что  ты  уставился?  Я  тебе  сколько  раз  говорил,  эти  твои  игры  с  воображаемым  собеседником  ни  к  чему  хорошему  не  приведут.  Я-то  знаю,  что  ты  нормальный,  так,  прикалываешься  со  скуки.  Но  начальству,  сам  знаешь,  виднее.  Волнуются  они  там,  сегодня  у  тебя  воображаемый  друг,  а  завтра  ты  диверсию  устроишь.  А  космоперевозки  –  это  солидная  фирма,  вот  служба  безопасности  посмотрела  видеонаблюдение  твоего  дежурства  и  …  Одним  словом,  собирай  вещички,  освобождай  жилье  и  вали  без  выходного  пособия.  

Я  собрал  вещи  и  вышел  на  улицу.  Идти  было  некуда.  Впереди  не  было  ни  мечты,  ни  цели.  Пронзительно  захотелось  домой,  но  ста  островов  больше  нет  и,  значит,  дороги    назад  тоже.  А  налево  или  направо  герои  ходят  только  в  сказках.  А  моя  история  на  сказку  совсем  не  похожа.    Да  и  герой  с  меня  никакой…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555782
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Dema

Загадка зазеркалья



 Ночь  на  дворе,  Луна  мятежна
 И  ты,  как  будто,  не  видна
 Лишь  растворяешся  неспешно,
 Средь  отражений  от  стекла.

 Ты  потерялась  в  зазеркальи,
 И  словно  огоньки  твой  след.
 Лишь  Солнца  луч,  слегка,  нахально
 Тебе  с  улыбкой  шлет  привет.

 Ты,  дева  сказок  и  преданий,
 Ты  всё  теряешь  башмачки.
 Твой  поцелуй…не  наказанье,
 Тобой  подарены  ключи.

 Ключи  от  тайны  и  загадок,
 Тому,  кто  папороть  нашол.
 Тому,  кто  верит  в  тайну  сказок
 На  огонёк  мечты  забрёл.

 Не  исчезай,  побудь  со  мною,
 Моя  пропавшая  мечта.
 Глотком  воды  спаси  от  зноя,
 И  прикоснись  ко  мне  слегка.

 Своим  касаньем  безмятежным,
 Подаришь  тайну  мирозданья.
 Я  отыщу  тебя,  как  прежде,
 Средь  отражений  в  зазеркальи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555785
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  ти  не  пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 29.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2015


Віктор Остроух

Друга ночі, а тобі не спиться…

                 ***
Друга  ночі,  а  тобі  не  спиться,
Не  дається  мить  яскравих  снів,
Плаче  за  вікном  руда  синиця
Мовою  засніжених  степів.

Чути,  як  вітрець  ласкаво  дише
У  нічній  туманній  сивині,
Й  тільки  пробиваються  крізь  тишу
В  небі  чорнім  зоряні  вогні.

А  в  кімнаті  затишно,  привітно,
Тепло,  хоч  комин  уже  погас,
Ти  повідчиняєш  усі  вікна,
Що  тепло  тримали  увесь  час,

І  його  відпустиш  в  темні  далі,
Перші  кроки  ніжної  весни.
Третя  ночі,  мінімум  печалі,
Максимум  –  яскраві  звичні  сни…

08.  02.  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555154
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2015


majra

Вечір святий надворі…

Вечір  святий  надворі,
З  чистого  джерела
Місяць  вивозить  зорі
Човником  без  весла.

Небо,  мов  синя  хвиля,  
Схлинуло  в  темну  ніч.
Боже!  Даруй  мені  сили,
Або  терпіння  позич!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552430
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2015


Сволочь

Мосты.

Мне  снится  лето,  вода,  песок
Мы  на  песке  лежим.
Я  пью  вино,  ты  томатный  сок  
Такой  у    тебя  режим.

Я  руку  кладу  тебе  на  живот  
Круглый  как  колесо.
Я  жду  его.  И  он  тоже  ждет.
Или  она.  Мне  все

Равно  он  это  или  она,
Главное  —  я  и  ты  
Вместе...  Устал  от  этого  сна.
Не  снись  мне.  Я  жгу  мосты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363346
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 14.01.2015


abba

Послання справжньому поету

Люди  бувають  різні,  звичайні  і  дивовижні,
Перших,  здається,  більше,  на  інших  –  стоїть  земля.
Хтось  розглядає  зорі,  хтось,  на  базарах,  вишні,
Той  з  України  цідить,  а  цей  її  наповня.

То  є  закон  не  книжний.  З  віків  по  драбині  пнемось,
Де  із  брехливим  словом,  де  слово  міняє  дрюк.
Заздримо  чорно,  чорні  ганяєм  асфальтом  «Бенци»,
Замість  того,  щоб  жити  по  лініях  теплих  рук.

Каємось  наче  щиро  і  в  церкву  йдемо  святкові,
Думаєм,  що  запишуть  хоча  б  у  якусь  скрижаль.
Рідко,  на  жаль,  так  рідко  гуляємо  десь  в  діброві
І  одиниці  зможуть  знайти  свою  пектораль.

Не  прогинавсь  ніколи,  не  бралось  перо  іржею,
Теми  товпились  в  чергах,  штовхаються  й  нині  там.
Діти  його  –  то  збірки,  газета,  статті,  есеї,
Скарб  його  –  вірні  друзі  в  прицілах  життєвих  драм.

Не  розгубив  у  часі  талантів  своїх  чудових:
Чесне  і  влучне  слово  та  вміння  любить  людей.
Творчість  –  не  значить  знати,  де  місце  тире  чи  коми.
Творчість  –  у  душах  грішних  мистецтво  будить  святе.

Хай  не  пристануть  коні,  віршовані  та  прозові,
Доля  сюрпризи  носить.  Вона  ж  у  вас  не  проста,
Не  порожніє  чаша  бажань,  сподівань,  любові.
Справжніх  поетів  мало,  бо  не  продають  Христа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551511
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015


Ірина Кохан

День зимовий, мов свічка згасав…

День  зимовий,мов  свічка  згасав
В  позахмар'ї  солодкої  вати,
Рум'янів  у  полоні  заграв
І  м'якенько  стелився  у  хати.

Бахромою  звисав  із  дахів,
Розливався  ялинкам  на  плечі.
Із  небесно-глибоких  льохів
Вийшов  сизий  змережений  вечір.

Накрохмалені  крила  підвів,
Щедро  зорі  засіяв  крупою
І  над  шапками  сніжних  снопів
Вишив  місяць  медовий  каймою.

По  стежках  морозцем  зарипів,
Розкошлатив  посріблені  брови,
І,струсивши  сніжок  з  рукавів,
Шугонув  у  безлисті  діброви.

                                     15.12.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546205
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 14.01.2015


Любомир Винник

Моя в"язниця

Ще  ніколи  в  житті  так  не  було  насправді  тепло,
Хоч  довкола  мороз  наливав  ще  вина  за  край.
Я  не  знаю  напевно  чи  в  світі  існує  пекло,
Але  в  твоїх  обіймах  знайшов  я  свій  тихий  рай.

А  думки  по  тобі,  мов  по  тілу,  і  голі  й  босі.
Я  не  вірив  колись,  що  у  світі  буває  так.
Я  простий  перехожий,  звичайний  собі    дивак.
Мої  пальці  на  мить  заблукали  в  твоїм  волоссі

Я  осліп  у  цю  ніч.  Онімів.  Та  яка  різниця?
Я  навпомацки  ніжно  ловив  твого  серця  стук.
Мов  по  лезу  ножа,  -  я  торкався  плечей  і  рук.
І  тепер  твоє  тіло  навіки  моя  в"язниця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548494
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 14.01.2015


Валентина Капшук

Так, люди заслуговують на казку

Так,  люди  заслуговують  на  казку,
Яка  позбавлена  тривог,  печалей,
На  світлий  довгий  шлях  і  низку..
Хорошого,  подій,  що  розвиватимуться  далі.

Підніжки  лиш  для  досвіду  даються,
І  після  перешкод  -  винагорода,
І  очі  вже  не  плачуть  ,  а  сміються,
Й  навколо  тільки  ясная  погода.

Так,  люди  заслуговують  на  чудо,
Не  вистачає  деяким  лиш  трішки  віри..
В  найкраще,  що  було,  є  ,  буде,
І  з  часоми  повертається  довіра.

Не  загубіться,  добираючись  до  суті,
Приймайте  все,  що  є  ,  скажіть  "Спасибі",
І  зберігайте  в  "скрині"  лиш  хороші  миті,
Все  краще  -  йде,  повірте..все,  що  треба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551252
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Семен Запобіжник

О бессмыслице поздней работы

Если
можно  
уйти  
в  7,
уходить
позже
ЗАЧЕМ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296807
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 06.01.2015


Ляля Бо

І падав лапатий сніг…

І  падав  лапатий  сніг...  Вночі,  в  середині  березня...
Світився  ліхтар  старий,  аж  сяйво  лилось  крізь  штори...
Між  нами  сотні  доріг  і  час  до  твого  повернення.
Ми  знаєм  правила  гри.  Ми  знаєм  і  не  говорим.

...І  плачуть  в  куточку  годинник  і  календар.
Бо  світлі  наміром  душі  не  можуть  схибить.
Бо  кожен  новий  світанок  -  уже  найсвятіший  дар
І,  знаєш,  любов  -  то  не  фатум,  це  просто  вибір.

(с)  БО  Ляля  http://vk.com/ljaljabo

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409493
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 06.01.2015


plomin

Барви та мелодії кохання

Ви  чуєте?  Мелодія  звучить!
Та    музика  ,  що  й  серце  забирає!
Не  просто  так  у  просторі  бринить  -
На  частки  серце  в  грудях  розриває!

-Прислухайтесь!  Уважніше,  тихіш…
Чому  Ви  не  слухняні,  не  сумлінні?
Ми  поспілкуємось  –змалюєте  пізніш
Красу  троянд  в  блаженному  тремтінні.

-Буденність  геть  відкидуйте  на  мить-
Хай  згине  щем  тривалої  розлуки!
То  ж,  вслухайтесь  –  не  вітер  це  звучить,
А  долітають  чисті  срібні  звуки.

-Ви  любите  безхмарну  акварель?
Та  й  я  про  це  лиш    в  звучнім  розмаїтті!
Вам  ближчі  форми  з    барвами  земель?
І  більш  нічого  не  існує  в  світі?

-Вас  не  крутило  в  вирі  завірюх?
Не  коле  в  грудях?  І  немає  болю?
Це  надзвичайний  тільки  в  мене  слух?!
Це  лиш  мені  судилося  у  долі?

-Признайтесь,  не  соромтесь  ,  хоч  собі  :
Вони  тривожать  ,  будять  –  не  забава,
Вони  існують  –  бажані  й  живі…
Ви  смієтесь  –  це  вигадка  уяви?

-Це  вишень  шелест?  З  вишень  пелюстки?
Не  гнівайтесь!  Вже  якось  обійдеться…
Я  вірю  й  сподіваюся  :  таки
Ця  музика  любов*ю  обернеться!

-Ви  чуєте?  Не  слухаєте  ,  ні?
У  Вас  бентежно  серце  не  тріпоче?
І  очі  не  зволожились  сумні?-
Виходить  ,  дно  не  зрушили  дівоче!

-Ви  плачете?  Капризи  –  сліз  нема!
Чіпляюся  ?  Неправда  –  я  кохаю!
Така  Ви  чарівна  й  така  струнка,
Та  жаль  ,  що  звуки  тільки  я  сприймаю!

-Напевне,Ви  –  художниця  землі  :
Вам  до  вподоби  ,  що  ж,  будь  ласка…
Це  лиш  в  моїй  звучить  весна  душі,
Яка  в  полоні  збудженої  казки!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538687
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 04.01.2015


Юхниця Євген

Как будто от магии

После  Нового  года  стобальных  заторов  не  слышно.
И  чуть  вверх  по  «Грушевской»  пустой,  отдыхая,  качу.
Слева-справа,  за  ручку  гуляют  одетые  пышно.
Что  ж,  в  охотку  штурвал  к  поворотной  кофейне  верчу.

Дома-аристократы  в  убранствах,  положеных  Киеву,
Одобрительно  светом  кивают  авто  и  прохожим.
Тут  «арабики»  запах  нок-боксовый  и  кофе-гриллевый
К  макиятто  экспрессо  привёл,  как  к  искусству  художник.

Там  за  столиком  две  поэтессы  читали  высокое.
И  бармены  и  официанты,  как  будто  от  магии,
Завороженно  перекликались  водичкою-соками,
И  стучали  бокалами  в  паузы  рифмово-тактные.

P.S.
Год  прошёл,  и  в  тянучках  я  больше  не  слышу  стопкранной  заторики.
И  читаю  чертовочкам  уличным  -  из  поэтических  сборников.

04.01.14г.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548700
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


MaR!Я

Приходиш  додому  -  знімай  камуфляж:
Свої  білосніжні  броньовані  крила
Зброю  -  в  куточок...  Змивай  татуаж,  
Що  зранку  старанно  вогнем  виводила

Німб  муляє?...  Що  ж...коли  можеш  -терпи:
Краса  вимагає  постійної  жертви
Прихований  сором  несила  нести  
Та  викрити  -  ні  уже  краще  померти!

У  тебе  матусині  очі  й  вуста
На  батька  ти  схожа  лишень  зовсім  трішки:
Як  в  нього  усмішка  грайлива,  дзвінка
І  крихітні  гостро-заточені  ріжки


30.04.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541242
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.01.2015


Юхниця Євген

Земляцька мить

Ми  виживем.  Заради  нас,  дітей!
Народимо  прикрас  і  галерей,
На  досвіді  загарбницьких  капканів  -
Нащадки  стануть  обережні,  вправні!
Багато  українців  креативних,
Ми  вчитимемся  в  них,  надійних,  сильних.
Ось,  йду,  а  поруч  люди  -  наші,  справжні,
Я  посміхнувсь  їм,  чемним,  добрим,  княжим  -
І  як  ілюмінації  дубайські
Всвітилася  нам  українська  казка:
Хтось  в  щирий  вус  прочумкав:  "Стій,  посидь,
Ти  -  звідки?  Пригощайсь!",  -  земляцька  мить!

02.01.15р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548350
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


TatyanaMir

Снег в Новогоднюю ночь

[b](слова,  музыка,  исполнение  -Татьяна  Мирошниченко)[/b]
 
[color="#008cff"]Слушать  желательно  через  колонки  или  наушники
[/color]                            1
Снег,  снег,  снег…
В  вальсе  кружится  с  метелью.
Снег  в  Новогоднюю  ночь
Город  покрыл  белой  шалью.
Снег,  снег,  снег…
Подарки  из  поднебесья.
Белый,  пушистый  снег,
В  твоих  объятьях  весь  я.
                         Пр:
Снег  лети,  снег  лети!
Это  радости  конфетти.
Вместе  с  хлопьями  добрых  слов
В  Новый  год  принеси  любовь.
Пусть  бокалы  звенят,  звенят!
Пусть  играет,  искрится  вино.
Бесконечной  любви  снегопад
Постучится  сегодня  в  окно.
                               2
Снег,  снег,  снег  …
Незримая  нежность  и  ласка.
В  нём  в  Новогоднюю  ночь
Прячется  детская  сказка.
Снег,  снег,  снег…
Цвет  мандаринов  и  запах  
Кажется  всё  сильней
В  еловых  заснеженных  лапах.
                             Пр:
                               3
Я  люблю,  когда  падает  снег
И  меняет  платье  природа.
Ослепительно  -  белый  снег-
Чистый  лист  для  грядущего  года.
Я  люблю,  когда  падает  снег-
Волшебство  и  обновленье.
В  ночь  новогоднюю  снег  –
Надежды,  любви  проявленье.
                             Пр:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548420
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2015


Ів Ра Марк

У тишині та темноті…

Тишина...
Тихо  як!
Темнота...
Темно  як!

У  тишині  та  темноті...
Я  ще  живу?  Чи  може  ні?
Сиджу  я  сам  на  самоті.
Чому  так  добре  тут  мені?

Лиш  тишина  та  темнота.
Ні  світла,  ні  звуків  нема.
Все  на  цім  світі  марнота.
Потрібна  тільки  Ти  одна.

І  темноту,  і  тишину
Руками  ніжно  пригорну.
Візьму  ілюзію  ясну
Твою  у  сон  свій  і  засну.

Тишина.
Тихо  як...
Темнота.
Темно  як...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546913
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 01.01.2015


Сволочь

Мы с тобой.

Мы  с  тобой  внебрачные  дети  бога.  
Только  это  очень  большая  тайна.  
Нас  таких  осталось  совсем  немного.  
Да  и  те  остались  считай  случайно.  

А  у  бога  много  детей  законных.  
Дети  церкви.  Дети  его  морали.  
Но  среди  обрезанных  и  крещенных  
Мы  с  тоски  как  правило  вымирали.  

Они  знают  -  только  то  что  им  можно.  
Они  любят  -  только  так  как  их  учат.  
Они  нашу  правду  считают  ложью.  
Не  проверив.  Просто  на  всякий  случай.  

Они  смутно  чувствуют  -  мы  -  другие.  
Но  понять  не  могут  что  их  тревожит.  
А  причины,  знаешь,  совсем  простые.  
Не  они  но  мы  на  него  похожи.

2007г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439219
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 30.12.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2014


Res

ТвОи дУхи

.            "...если  завёрнутая  в  газету  ложка
                 оказывается  сверху  газеты,  
                 то  это  значит,  что  дух  здесь."

Ты  духов  вызвала,  но  они
к  нам  не  спешили.  В  роли  очевидцев
остались  только  простыни  из  ситца
и  свечек  желтоглазые  огни,

да  ложки,  развернувшиеся  к  нам
яйцеобразной  выемкой  металла,
когда  гардина  полночь  разметала
по  нашим  жадным  к  нежности  рукам.

Так,  словно  разводящие  в  крови
костёр  из  сушняка  пережитого,
твои  глаза  из  фокуса  простого
всё  превращали  в  магию  любви.

И  тени  на  стене  твоя  рука  
чертила  накануне  Николая,
как  будто  бы  меня  благословляя
на  все  четыре  стороны  греха.

Друг  другом  укрываясь  в  темноте,
как  два  в  одно,  мы  скатывались  в  чудо,
и  трескалась  от  счастья  всё:  посуда,
стекло,  пространство,  время,  и  т.д.

И  ночь  была  легка,  как  кашемир,
а  до  утра,  казалось,  вовсе  малость,
когда  в  меня  вся  комната  сжималась,
и  ты  в  себя  вмещала  целый  мир.

Упорно  разворачивая  вспять
часы,  мы  так  надеялись  на  время  
исчезнуть,  но  по  правилам  горенья,
нам  оставалось  только  переспать

и  встретить  утро  цвета  имбиря,
чтоб  шоколад  с  кунжутом  крепким  чаем
запив,  узнать,  что  будет  нескончаем
короткий  день  средины  декабря,

в  котором  мы,  за  данью  красоте,
друг  другу  будем  голыми  руками
весь  лёд  души  растапливать  кусками,
и  бабочек  ловить  на  животе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547437
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


Андрій Бабич

Не в рифме дело…

Не  в  рифме  дело…
Главное,  -  сюжет!
Где  скромный  твой  куплет,  -  
Почти  поэма!
Душа  где  пела,
Оставляя  след.
Вот  –  теорема!
Если  ты,  -  поэт…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547440
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


Lana P.

ВІТАННЯ З НАСТУПАЮЧИМ…

Ти  відпусти  мене  у  просинь,
Журавкою  у  стиглу  осінь,
Нехай  душа  буде  зігріта
В  обіймах  бабиного  літа.

Вплету  у  коси  павутинки
І  полечу  поміж  хмаринки.
З’єднаю  небо,  землю,  сонце,
Проміння  кину  у  віконце...

Пострушую  з  хмарин  намисто
І  стане  в  небі  чисто-чисто.
До  тебе  їм  вкажу  стежинки,
І  полетять  пухкі  сніжинки.

Закутають  теплом  узимку,
Вберуть  у  вогники  ялинку,
Щипнуть  твої  сливові  щічки
Грайливо  ув  обіймах  нічки.

Нехай  панують  в  Новім  році
Добро  і  мир  на  кожнім  кроці.
Щоб  всі  були  живі,  веселі
У  кожній  хаті  та  оселі!


жовтень  2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547443
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


Сволочь

Искать свое.

Просто  такие  как  мы  не  нужны  в  раю
Там  и  без  нас,  по-моему,  хорошо
Все  непременно  счастливы...  аж  поют...
Можешь  ответить  -  зачем  ты  сюда  пришел?

Просто  мы  не  умеем  себя  вести
Станем  заглядывать  ангелам  между  ног
Или  (в  раю  нельзя  же)  начнем  грустить
Или  у  бога  спросим  -  ну,  кто  тут  бог?

Нас  непременно  выгонят  -  вот  те  крест
Скажут  -  достали  гады  идите  в  ад!
Только  в  аду  не  примут  -  не  хватит  мест...
Там  и  похуже  -  в  очереди  стоят...

Так  что  давай  -  вздохнули,  рука  в  руке...
Тут,  в  промежутке,  пусто...  зато  -  вдвоем.
Видишь  -  неважно  где  ты.  А  важно  -  с  кем.
Лучше  пошли  отсюда.  Искать  свое.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 30.12.2014


Мандрівник

Сьогодні зранку падав сніг

Сьогодні  зранку  падав  сніг,
Я  бачив  це  на  власні  очі,
Патлатий  білий  оберіг
Із  лона  мачухи-лихої  ночі...

Та  не  судіть  уже  за  гени,
Батьків  на  жаль  не  вибирають,
Бо  сніжинки  -  добріші  особи
Пасадобля  витинають...

Розсипані  груди  щедро́ти,
Неначе  фата  молодої,
І  навколо  святкові  видно́ти
Із  картини  розписної...

Й  мороз  -  тріскучий  батіжок,
Щипає  за  рум"яні  щічки,
Веселий  в  голках  порошок,
Вплітається  у  сонні  вічки...

Й  Чудесне  гілля  із  казки,
Дерева  -  мужні  охоронці,
Одягнули  інші  маски,
Стоять  притихлі  у  сторонці...

Сьогодні  зранку  падав  сніг,
Я  бачив  це  на  власні  очі...






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547270
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


OlgaSydoruk

Скажіть чому?. .

Скажіть  чому?..Чому,скажіть,війна?..Чому  війна  крокує  по  моій  краіні?..
Чому  у  ніч?..У  тиху  украінську  ніч...не  чути  співів  солов"іних?..
Чом  матері?..Чом  сиві  в  сорок  років  матері  всю  нічку  на  колінах  моляться  за  сина?..
Чому  сини?..Сини!..Єдиніі  сини?..Кохані  гинуть...За  гріхи  тяжкі?..О,  Боже  мій!..Якіі?..
Чому  поля?..Квітучіі  поля!..Ізриті  мінами  стоять  під  снігом  кольору  калини?..
А  коси  рвуть  на  собі  матері?..  Рвуть  коси...  і  голосять  з  літа  і  донині?..
Чому  та  смерть?..Чом  не  життя?..За  що  така  нещасна  доля  для  краіни?..
Ну  що  за  гріх?..Хто  пам"ятає?..За  які  такі  провини?..
Скажіть  мені!..О,Боженько!..Мені  одній  скажіть!..Навколішках  всі  матері  питають  безупинно!..
Чи  то  людина?..Чи  людина  то?..Що  ту  війну  плекає  і  боронить,як  малу  дитину?..
Коли  кінець?..Кінець  коли  війні?..Коли  матуся  пригорне  і  зацілує  сина?..
І  що  робити?..Ну  що  робити,..щоб  незалежна  була  Украіна?..
Скажіть  мені!..Мені  одній  скажіть!..І  більше  не  кажіть  нічого!..Брехні  не  треба,..не  кажіть!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546055
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014


kazKARka

З ліхтариком опівдні

Силуетами-слідами.
     Нічними  ліхтарями.
Ти  мене  шукаєш?
     Я  ж  -  бачу  тебе  всюди.
І  кожен  погляд  -  спалах.
Фігури,  одяг,  очі...
Мої-чиїсь  зітхання  
     знов  крізь  зимові  ночі.
Саме  розчарування  в  залах,
Де  в  образах  прелюдій
Бездарно  драму  грають
Заблудші  душі-люди.

Скажи,  мене  впізнаєш
У  натовпі  безкраїм,
Що  чергою  простягся
Аж  по  ворота  раю?
Я  ж  точно  тебе  взнаю
     і  серед  сотень-тисяч,
Бо  серцем  лиш  шукаю,
     як  сонячним  промінням,
І  бачу  там,  де  навіть
     не  сяють  зорі  срібні.

Я  думаю,  ти  знаєш.
     Принаймні,  відчуваєш.
Тож,  засвіти  ліхтарик.

Й  знайди  мене  опівдні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543539
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 23.12.2014


*SELENA*

ЭХО ЛЕТА ( «по картине Р. Величко «встреча на грани зимы»)

[color="#09ff00"][b]в  круженьи  забытых  тревог
падает
         падает  эхо
–  лови
ветер  в  пути
                       изнемог
робкой  метелью  обвит

в  зоркости  времени  
                                       томный  туман
за  паутинкою  дней
цепи  забвения  ангел  порвал
дробь  безрассудства
слышней
           всё  слышней

за  кутерьмою  зимы
в  белой  истоме  полей
эхо  из  лета
–    лови
пушиночку  грусти  моей[/b]  
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545766
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


Максим Тарасівський

При дворе

Не  так  уж  давно  и  не  так  уж  далеко  во  дворе  одного  заброшенного  дома  жила-была  Клумба.  Клумба,  как  и  дом,  тоже  была  заброшена,  никто  за  ней  давно  не  ухаживал.  Летом  Клумба  зарастала  травой,  осенью  ее  засыпала  палая  листва,  а  зимой  -  снег.  А  еще  некоторые  прохожие,  иногда  случайно  забредавшие  во  двор,  бросали  на  Клумбу  всякий  хлам.  Так  что  Клумба  совсем  уже  на  клумбу  была  непохожа...

Фрагмент.  Повний  текст  видалено  автором  за  умовами  видавничого  договору


2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545770
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


Serg_maestro

Ми рідко пишемо вірші, коли нам добре

Ми  рідко  пишемо  вірші,  коли  нам  добре
Коли  від  ейфорії,  наче  малюки
Коли  ми  схожі  на  квітки,  які  наїлись  добрив
На  каченя  зухвале  по́серед  ріки

Не  пишемо  рядків  під  час  цілунків
У  час  великих  звершень,  перемог
Коли  від  долі  ми  щоденні  подарунки
Буденно  розгортаємо  удвох

Коли  у  скронях  б'є  не  кров,  а  щастя
Тріпоче  серце,  тіло,  і  співа  душа
Коли  кохана  одягла  весня́не  плаття
А  навкруги  буяє  неповторний  рай

Чи  поспішаємо  усе  в  рядки  сховати
На  радощах  залишити  тавро?
Чому  лиш  сум  ми  випускаємо  із  хати?
Чому  в  віршах  і  розпач,  і  нудьга,  і  зло?

Рясним  дощем  у  римах  ллється  ту́га
Висмикує  у  людях  співчуття
Існує  безліч  ліків.  Лікує  всі  недуги
Та  чи  існують  ліки  для  життя?

20.12.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545110
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014


stawitscky

Не вір нікому - фатум, доля


Не  вір  нікому  –  фатум,  доля…
То  є  стезя  для  слабаків.
Найлегше  –  перекотиполем,
Усіх  вітрів  признавши  волю
Отак  котитись  навпрошки.

А  ми  народжені  боротись
За  сонце,  щастя  булаву.
І,  не  збіднівши  на  чесноти,
Девіз  означити,  як  моду  –
Доки  надіюся  –  живу!

Підстав  надії  дужі  плечі  –
Можливо,  це  останній  шанс.
Бо  ще  далеко  є  не  вечір,
Бо  ще  такі  нас  ждуть  хуртечі  –
Лише  б  трималася  душа!

Хай  буде  –  з  кожного  по  змозі:
І  з  посполитих,  і  з  вождів  –
Якщо  усім  нам  по  дорозі.
Бо  можна  й  викинути  з  воза,
Хто  до  коша  не  захотів.

Вона  важка  у  нас  –  дорога.
Та  крок  за  кроком  –  уперед.
Єдиний  шлях  до  перемоги  
Затятість  наша  й  ласка  Бога  –
Прадавній,  наче  світ,  секрет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545096
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014


Yoyo

Без тебе не спиниться час

Не  думай,  розслаб  свій  мозок,
без  тебе  не  спиниться  час,
те,  що  Ти  бачиш  довкола,
бачить  кожен  із  нас.

Тут  все  у  своїй  безмежності
кудись  поспішає,  мчить,
Ти  в  тихій,  голій  відвертості,
сам  із  собою  посидь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543619
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 16.12.2014


кацмазонка

Всю ніч до ранку сипав сніг.

Із  неба  сипе  білий  сніг
до  ранку  сипе.
Хто  намолов  багато  так  муки?
І  ссипав  біле  борошно  у  хмари.
Забув,не  зав"язав  із  ним  мішки.

А  вітер-лиходій  пробрався  в  небо
як  злодій,що  прокрався  до  млина.
Забрав  мішки  і    сипе  по  дорозі
і  де  несе  вкриває  слід  мука.

Всю  ніч  до  ранку  сипав  він  сніги
і  до  обіду  всі  мішки  потріпав.
Спустивсь  на  землю-не  впізнав  її
дороги  і  хати  до  стріх  засипав.

Ой,що  ж  я  наробив-злякався  вітер
і  кличе  завірюху-поможи-
мести,розчистить  сніг,що  впав  як  лихо
і  ковдрою  накрив  поля,ліси.

Лежить  земля  і  спить  в  пухових  одіялах,
під  голову  поклала  подушки.
І  сниться  їй  весна  в  блакиті  вся,в  туманах
на  голові  із  пролісків  вінки.

Та  вітер  знов  роботу  собі  має,
з  дерев  скидає  шапки  і  хустки.
Сміється  небо-так  тобі  і  треба,
а  будеш  знати  -красти  як  мішки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544188
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2014


Ірина Кохан

Зі мною осінь попрощалася…

Зі  мною  осінь  попрощалася  сльозами...
У  філіжанці  стигне  м'ятний  чай.
І  до  вікна  вже  тулиться  вустами
Зимова  ніч.  Шепоче:"  зустрічай".

Як  скороплинно  осінь  відгоріла
Рясним  багаттям  визрілих  шипшин.
Сріблястий  іній  стелить  мавка  біла,
Крильми  холодить  землю  з  височин.

Лоскоче  вітер  вогке  підвіконня,
Мовчить  зоря  у  темряві  німій.
Духмяний  чай,прощальна  мить,безсоння...
Осіння  казка  згорнута  в  сувій...

30.11.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540542
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 11.12.2014


Ірина Кохан

Вже з мандаринним присмаком сузір’я…

З-за  хмарки  зиркнув  місяця  ріжок,
Вже  з  мандаринним  присмаком  сузір’я.
І  щедро  ллється  срібло  в  келишок,
Святковий  настрій  мчить  до  нас  з  узгір’я!

Перлинні  хмари  помахами  вій
Прядуть  ялинкам  сукні-пелерини.
І,мов  у  рясі  ніжно-золотій,
Блищать  морозно  втоптані  стежини.

На  арфі  ночі  янголи  вгорі
Перебирають  струни  променисті.
І  розсипають  з  неба  янтарі,
Дзвенять  в  душі  дитинства  миті  чисті!


28.12.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542674
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Ірина Кохан

Зимове

Здіймає  сині  крила  вечір,
Ледь-ледь  торкається  землі.
М'яким  пером,немов  лелечим
Розтане  скоро  вдалині.

Йому  на  зміну  ніч  патлата
Зіллється  щедрістю  зірок.
Із  сяйва  місяця  соната
Вплететься  в  небо,мов  вінок.

Захрумкотить  морозним  духом
Груднева  ніч...  І  мимохіть
Пройдеться  тихо  білим  смухом
Поміж  соснових  верховіть.

Під  ялівцем  розхутряніє,
Легеньким  вітром  зашумить.
Опустить  срібні  свої  вії
Зимова  ніч  -  казкова  мить.

5.12.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540549
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 11.12.2014


Левчишин Віктор

ЗАКЛИК

Тікають  секунди,  хвилини,  години,
Дні,  місяці,  а  там  і  роки  -
Термін  життя  не  довгоплинний...
Шануй  митті  щастя,  бо  вони  короткі!

09.12.2014
К.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542610
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Ниро Вульф

По брусчатке

По  брусчатке  ударами  капель  
барабанит  безжалостно  дождь.
Настроение  режет  как  скальпель    
ты  грустишь  и  по  лужам  идешь.

И  следов  на  воде  не  оставишь,
лишь  кораблик  бумажный  плывет,
а  мечты  ты  туману  подаришь…
кто  тебя  за  туманами  ждет?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540299
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 07.12.2014


Вячеслав Рындин

СНЕГ

Проскользил  небесной  далью,
Обнял  запад  и  восток
Выстлал  скатерть  белой  гладью,
Солнце  повернул  как  смог…
Залетел  в  земные  пяди,
Чрез  мирские  ворота,
Наступил  на  те  же  грабли,
Что  и  братья-чудеса…
Получив  крещенье  с  горки,
Как  и  в  прошлые  века,
Отворил  земные  шторки,
Закружил  свои  дела…
Он,  накрыв  кристальной  шалью
Реки,  сёла,  города,
Посмотрел  на  всё  реально  –  
Утвердил  свои  права!

04.  01.  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304150
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 03.12.2014


Левчишин Віктор

Верховна рада - 8. Друга дія: Уряд.

Старі  декорації,  але  артистів  половина  нова,
П'єса  незвична  -  інтрига  суміші  драми  і  водевілю,
Хоча  у  нас,  глядачів,  від  антрактів  вже  і  болить  голова,
Ми  у  захваті  від  очікування  на  епічне  дозвілля.

По  задуму  когорту  героїв  очолив  очкастий  герой:
Має  підтримку  -  більше  як  триста  спартанців  (там  і  горлопан),
Герой  запевняє:  за  нього/варягів  Європа  горою,
Бо  тільки  він  тепер  має,  очевидно/здається,  ясний  план
Як  подолати  зло/зраду/крадіжки  і  не  впасти  зі  сцени,
Як  плебсу  кинути  хліб/мир/розваги,  а  патриціям  -  захист,
І  щоб  в  діях  на  сцені  панувало  Добро  і  щезли  кроти,
І  щоб  кожний  артист  віддав  діям  душу,  серце,  снагу  і  хист!

03.2014
К.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541143
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Юхниця Євген

Новостей пикантных нет

Новостей  пикантных  нет
Тролль  фейсбушный  перегрет
Остаётся  –  перепостить  зажелтевшее.
Щёлкнул  селфишный  портрет
И  его  –  на  интернет,
Соберу  хоть  лайки  ахные  да  нежные.

А  вокруг  Наполеоны,
Чингисханы  и  Нероны,
Новогитлеры  кромсают  территории.
А  торгашеский  народ
Сколько  может  –  доит,  рвёт
Защищаться  не  привыкших  благородиев.

Было,  есть  и  будет  так
Не  по  ветру  –  знать  дурак.
Будь  готов  –  в  упряжку  вместо  лошадины.
Здесь  славянский  мир  и  свет,
Где  законов,  правды  нет
Только  –  взятки,  кумоство  и  дармовщина.

Новостей  правдивых  нет,
Про  певичек  –  весь  обед.
Вместо  дел  –  переживаем  за  Кирокоровых.
Свиньям  –  хоть  соломку  стелят,
А  коровкам  –  стенки  белят,
Украинцам  –  гимн,  молитвы,  вече!  Здорово!

02.12.14г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541073
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


dimeldv

Я налью тебе сон…

Я  налью  тебе  сон  в  искристый  бокал,
Заберу  от  отчаяния  боли,
Расскажу  обо  всем,  что  когда-то  я  знал,
Что  один  я  в  поле  не  воин.

Тишину  приведу,  прикажу  окружить,
Твое  ложе  сплошным  балдахином,
Проведу  между  нами  спокойствия  нить,
И  пройдусь  с  понимания  кадилом...

Положу  ладан  сердца,  его  воскурю,
Расскажу  о  конце  и  начале,
Опишу  всех  событий  шальную  игру,
Успокоюсь?  Не  знаю,  едва  ли...

Ощущая  тревогу  в  беззвучных  речах,
Всю  тебя,  обнимая  глазами,
Я  узнаю,  пойму,  в  чем  сближения  страх,
Почему  в  одиночестве,  сами...

И  узнав  и  приняв,  я  продолжу  стоять,
Любоваться  тобой,  этим  миром,
Ничего  не  возьму  и  отправлюсь  дышать,
Восторгаться  сияний  отливом...

Нагулявшись,  вернусь,  расскажу  обо  всем,
Поделюсь  впечатленьем  прогулки,
Нарисую  картину  словесным  дождем,
Опишу  все  пути  закоулки...

Описав  упаду,  иль  продолжу  стоять,
Я  сейчас  об  этом  не  знаю,
Мне  исканье  -  отец,  а  сомнения  -  мать,
Подошел  я  к  условному  краю...

На  краю  постою,  подморгнувши  тебе,
Брошусь  вниз  головой,  полетаю,
И  улыбку,  в  полете,  держа  на  губе,
Я  свой  образ  из  туч  изваяю...

И  закончив,  уйду  и  оставлю  тебя,
Чтоб  нашла  ты  свое  направленье,
Чтоб  увидела  ты,  те  заветны  места,
Где  ты  примешь  свое  обретенье...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534959
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 02.12.2014


majra

Зимовий вечір…

Зима  лягла,  мов  кішка  на  вікні,
Я  навіть  чую,  як  вона  муркоче...
А  на  душі  так  затишно  мені,
Цілує  сон  мене  ласкаво  в  очі...

Живий  вогонь  танцює  у  печі,
У  відблисках  стають  живими  речі...
Дрімає  Ангел  в  тебе  на  плечі,
Дарує  доля  нам  цей  дивний  вечір...

Моє  лице  від  жару,  аж  горить!
...Мороз,  мов  дід,  тупцює  кругом  хати...
З  тобою  серцем  вмію  говорить,
Але  сьогодні  хочу  помовчати...

Сніжинки  сипле  грудень  із  ковша,
Гойдаються  на  стінах  сині  тіні...
А  в  тебе  сяють  очі...і  душа!
І  я  зігріюсь  у  твоїм  промінні!..
 30  листопада  2013,  21:07  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540818
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014


Night

Пухнастий сніг у светрик загортає

Пухнастий  сніг  у  светрик  загортає,
Шепоче  істини,  секрети.
І  слідом  залітає  до  кімнати
Сніжинок  невгамовних  зграя,
Аби  останню  мить  проіснувати
/Як  пил  і  газ  у  хвостику  комети/

Ця  біла  тиша  накриває  місто.
Сліди  заметено  ще  півгодини  тому.
У  серці  стає  м'яко  та  іскристо
І  по-дитячому  так  хочеться  додому.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540004
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Круглов Роман

Убежать, закрыться, замолчать

Убежать,  закрыться,  замолчать.
Не  хочу,  достало,  не  просите.
До  каких  пор  будете  стрелять?
Поле  боя  у  себя  ищите.

Не  стонать,  не  слышать,  отпустить.
С  головою  в  омут  без  сознанья.
Сомневаться,  медлить,  но  простить,
если  видишь  слезы  покаянья.

Захмелеть,  забыться,  пережить.
Не  приняв,  меняя  идеалы.
Потаенным  в  сердце  дорожить,
покоряя  жизни  перевалы!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539557
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Олекса Удайко

КРАПЛІ СМОЛИ

         [i]Окрім  33-го  ще  був  і  голодомор  47-го…

[b]Не  зажмурюйте    очі  на  дійсність.
Ви  тоді  ще,  мабуть,  й  не  жили,
а  у  нас  мозолі  від  тих  істин
ще  печуть,  немов  краплі    смоли.

Може,  ви  у  болоті  ховались,
коли  ваші  горіли  хати́,
а  чинянки*  під  клунею  рвались,
й  не  було  куди  дітям  втекти?..

Знали  ви,  як  жаду́  ми  плекали
про  хлібці  із  муки  жолудів,
як  бруньки,  мов  цукати,  зривали  
із  дерев  рученята  худі?

Може,  чули,  як  діти  у  сте́рнях
видлубали  з  землі  колоски,
а  на  них  чатувала  вже  че́рва**,
щоб  здобутки  додати  до  скирт?

А  чи  знали,  що  двісті  лиш  грамів
важив  в  полі  тяжкий  трудодень,
як  хотілося  їсти  ночами,
бо  без  хліба,  бувало,  –  весь  день?!

Може,  вам,  добрі  люди,    відомо,
що  батьки  не  уникли    тюрми
за  мішок  бур’яну  для  худоби,
щоб  не  пухнули  з  голоду  ми?..

Чи  чекали  ви  з  тепетом  вісті
із  копалень  брудних  Воркути?
Як  дитячі  котилися  слі́зки
на  батькІв  довгождані  листи?..  

Як  цього  ви  в  житті  не  пізнали,
й  через  душу  оте  не  пройшло,
і  серця,  як  вогонь,  не  палали,
ви  не  знаєте,  що  таке  –  ЗЛО…[/b]

25.11.2014
_________    
*Бомби  [/i]
**Об'їзчиками  звали  тих  сторожів.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Круглов Роман

Снег

Снег,  как  юность,  серебрится,
Все  бурлит,  летит,  метет.
Обещая  грёзам  сбыться,
Позабыть,  что  все  пройдет…

Снег,  как  зрелость,  потемнеет,
То  сугроб,  то  корка  льда.
Мысли,  чувства  охладеют,
Чуть  согрел  и  всё…  вода…

Снег,  как  старость,  поредеет
На  висках  оставив  след.
И  никто  не  пожалеет:
Был  вчера,  сегодня  –  нет…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539108
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Сорохан Алла

До України!

Ти  є  дитя  рабів,дитя  неволі,
Дитя  зневіри  і  нещасть.
На  тобі  лежать  одні  прокльони-
Прокльони  матерів  і  прадідів.

Ти  злидні,  горе,  біль,  нещастя,
Ти-  зачарована  краса,
Твоє  життя  -  одне  нещастя,
Твоє  життя  -  одна  біда.

Ти,    ніби  човен  серед  моря,
Що  плине    й  берега  не  зна.
Ти  та,  чия  краса  і  прагнення  до  волі,
Поразило  усіх  людей.

Ти  пташка,  ранена  у  синім  небі,
Що  тяжко  крилами  махає.
Ти  сокіл  у  висоті  польоту,
Що  пісню  волі  прославляє.

Все  поєдналося  у  Тобі,
Все  увібрало  Твоє  ім'я.
Все  горе  випало  на  Твою  історію,
Та  невмируща  є  вона.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538702
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Олекса Удайко

ПЕРШИЙ СНІГ

   [i]  Холодно.  Перший  сніг  
     вкрив  ще  не  змерзлу  землю,[/i]
                                                           [i][b]Патара  Бачія

Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушно…  Аж  до  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...

Ну,  а  нам  своє  робить  –
Покуняємо  ще  мить!

           Приспів.[/b]

 22.11.2014      [/i]
[youtube]http://youtu.be/qXk0KmzO_Co[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538684
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


heartiness

Торец усыпан пеплом

Усыпан  пеплом  торец  пустого  дома.
Когда-то  звезды  там  устроили  пожар.
Я  знал  жильцов,  и  чьи-то  стоны
скитаются  вокруг,  им  сил  дают  бульвары.

Напротив  -  то  же,  все  так  однообразно.
А  где  ларьки?  Всегда  они  тут  были!
Где  женщина,  в  общении  безобразна?
Здесь  только  ночью  беззаботно  пили.

Нет  садика  и  школы.  Они  ведь  были?
В  двору  играла  ВАША  детвора!
На  третьем  этаже  оладьи  стыли,  
С  окна  четвёртого  кричала  мать:  Сашуль,  домой  пора!

Тут  вспомнилась  еще  больница.
За  час  дойду  к  ней  в  развалку,  не  спеша.
Помочь  ей  тщетно  пытаться  будет  время-птица,  
свинцовой  пылью  изредка  греша.

Нет  разницы  стоять  где  пустырьом,
нет  правды  в  испачканном  подъезде  кровью,
Сияют  перламутром  окна  днем,  
в  ночи  хотелось  бы  ласкать  любовниц.

Взамен  фасад  как  опухоль  в  разрывах,
под  тяжестью  снаряда  крыша  спит,
Когда  ночь  въедается  в  нарывы
нет  чувства  боли  здесь,  и  дом  молчит.

Не  птица  время,  знаю  я  мне  говорили.
Его  за  хвост  не  удержишь.
Но  запах  гари,  оттуда  где  оладьи  стыли...
Слышишь,  вовек  в  вене  его  не  утаишь.
И  пепла  вкус...

Я  знал  жильцов  тех,  чьи  стоны  скитаются  вокруг!
Возможно  был  там,  а  может...  это  сон.
Все  вправду  сильно  похоже  на  испуг.

Таких  кошмаров  в  жизни  не  бывает.
И  если  так?
Тот  дом  пустой,  ему  насрать  что  это  сон.
Его  торец  ведь  усыпан  пеплом...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537982
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Dema

Декаданс



 Среди  флера  белесой  осени,
 Средь  туманов  осенней  зари.
 Наши  чувства,  листвою  сброшеной
 Прикоснулись  промерзлой  земли.

 Остужаются  хладом  безвремени.
 Потускнели  осенним  дождем.
 Пали  чувства,  от  тяжкого  бремени.
 Мы  уходим  туманом…вдвоем.

 Твои  руки  отстыли  от  осени
 И  не  греют  их  солнца  лучи
 Только  парка  аллеи,  как  просеки
 Бороздою  на  сердце  лягли.

 Твои  губы  пунцово  раскрашены.
 Бледность  щек,  трепетание  век.
 И  меня,  ты  пожалуй,  не  спрашивай
 Призрак  я?  А  может  человек.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538005
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Любомир Винник

Відкрийте очі!!!

Відкрийте  очі  -  світ  давно  не  наш!
Ми  всі  давно  продалися  за  гроші!
Замість  добра  і  щирості  -  лиш  фальш.
Ми  всі  так  "по-дитячому  хороші"...

Відкрийте  очі  -  більш  немає  "нас"!
Довкола  лиш  нулі  та  одиниці.
Руйнація  системи,  зсуви  фаз.
Одні  -  голодні,  інші  -  надто  ситі.

Відкрийте  очі  !  Бачите  вже  дим
заходить  в  наші  душі  та  легені?
Горить  вогонь  запалений  "ніким".
Ми  ж,  наче  народилися  на  сцені.

Ми  граємо  свою  нікчемну  роль.
Ми  зраджуємо  совісті  та  вірі:
"Всі  інші  -  слуги,  я  один  -  король!"
Пробачте,  ми  не  люди  і  не  звірі!

Жорстокості  давно  немає  меж.
Кохаємо  своє  "солодке"  его.
Мені  огидні  ви!  І  я  вам  -  теж!
Пластмасові  й  дешеві,  наче  "Лего"!!!

У  нас  на  тілі  сотні  тисяч  ран.
Вони  нас  не  болять,  та  кровоточать.
Життя-  ілюзія,  добро  -  лише  обман.  
Відкрийте  очі!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536327
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Леся Утриско

Материнська молитва!

Моя  Україно!  Любий  мій  Краю!
До  Бога  за  тебе  молитву  читаю!
Благаю  у  нього  ,щоб  змилосердився,
На  нас  -Українців-  з  Небес  подивився!
Материнську  молитву  вислухай  Боже!
Хай  вона  нашим  дітям  поможе!
Зостатись  живими-волю  здобути!
В  здоров*ї  і  щасті  додому  вернути!
Віддаю  в  твої  руки  всі  муки  й  страждання,
Вислухай  матір-її  покаяння!
Прошу  !Синів  захисти  від  недолі!
Життя  збережи  в  боротьбі  за  ту  волю!
Материнську  молитву  буду  щиро  читати!
Поверни  їх  живими  до  рідної  хати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536335
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2014


Арнэ Саксуэм

Ветка.



Со  мной  бывает  редко:
Всю  ночь  заснуть  е  мог,
В  окно  стучала  ветка,
Шершавый  ноготок.

 Она  листки  раскрыла,
А  в  лужах  хруст  стекла,
И  ветка  попросила
Неможечко  тепла.

Не  знаю,  помогло  ли,  
Я  форточку  открыл,
Запахло  небом,  полем,
Дыханьем  птичьих  крыл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536365
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Віталій Назарук

НАБЛИЖЕННЯ ЗИМИ

Відшуміла  осінь,
Вийшла  на  дорогу,
Терном  темно-синім,
Навіва  тривогу…
Зустрічає  зиму,
Хлібними  полями,
Пригорнулась  листям,
Як  дитя  до  мами.
Осінь,  моя,  осінь,
Ти  пора  щаслива,
Чи  стомилась  зовсім,
Чи  не  стало  сили?
Пошуми  ще  трохи,
Дай  тепла  попити,
Бо  в  зимі  холодній,
Я  не  хочу  жити…
Краще  хуртовина  
З  листя  золотого,
Ніж  зима  холодна,
А  в  полях  –  нічого…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536361
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Круглов Роман

Холод в душе

Холод  в  душе,  не  согреет  спиртное
сытым  мгновением,  сыт  им  по  горло.
Смех  с  осуждением  –  все  наносное,
жизнь  в  восьмиграннике  –  путь  прямой  в  стойло.

Был  на  распашку  –  застегнут  на  верхнюю,
вместо  улыбки  –  оскал  одиночества.
В  сердце  листаю  главу  жизни  ветхую,
вместо  Отечества  –  слившего  отчество.

Солнце  отключено,  звезды  погасли,
совесть  храня  в  беспределе  желания.
Где  та  дорога  в  Христовы  ясли,
чтоб  для  страны  попросить  покаяние?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536369
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


LEMAN

мамино счастье и папино тоже. .

..мамино  солнышко..
           мамина  радость..
..мамина  бубочка..
           мамина  сладость..
..папина  гордость..
           наследник..частичка..
..папин  характер..
           и  краник..с  водичкой..
..мамино  счастье..
           и  папино  тоже..
..на  обоих  понемножку
           похоже..
..нежность  без  меры..
           глазенки  горошины..
..чудо  чудесное..
           очень  хорошее..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536372
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Олекса Удайко

ВТОРОЕ РОЖДЕНЬЕ

                                         Щось  із  старої  мушлі...

[b][i]Я  бреду  по  озябшему  лесу,
Обветшалой  и  грустной  листве
И  любви  недопетую  песню
Пою  молча,  не  внемля  молве.

Вот  и  речка.  Два  берега  сонных...
Ты  на  том,  я  –  на  сем  берегу.
Там  вода  –  цвет  очей  твоих  томных,
В  своей  памяти  их  берегу.

И  два  берега  те  –  наши  судьбы  –  
Сплетены  рукотворным  мостом.
Им  в  горячем  объятьи  уснуть  бы
До  весны  воскрешающим  сном!

Впереди  еще  стужи  и  вьюги,
Лед  скует  воды  тайную  гладь,
И  зима  для  тоски,  для  подруги
Возведет  небывалую  гать.

И  уснут...  и  дубравы,  и  веси.
И  зима,  сон  творя  без  конца
И  вторя  колыбельную  песню,
Убаюкает  наши  сердца...

                                 *
...В  зимней  дреме  весны  пробужденье
Я  предвижу.  И  –    в  сердце  ношу
Любви  старой  второе  рожденье!..
Хоть  тебе  я  о  нем  не  скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


stawitscky

Що це?


Не  знаю,  як  це  видається  збоку  –
Напевне,  безпорадним  і  смішним.
Так  хочеться,  немовби  ненароком
Торкнутись  ніжно  Вашої  руки.

Поглянути  у  Ваші  добрі  очі
І  не  побачить  осуду  у  них…
Що  нам  майбутнє,  друже,  напророчить,
Як  нинішнє  –  у  німбі  сивини?

На  теплий  подих  серце  стрепенулось…
Та  знаю  –  до  віщунки  не  ходи  –
Цей  погляд,  ця  постава  й  тихий  голос
Розвіються  із  часом,  наче  дим.

Тому  собі  на  горло  наступаю,
Не  звиклий  звітувать  ні  перед  ким.
Хоч  не  боюсь  ні  пекла,  ані  раю,
Та  …  не  торкнуся  Вашої  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536376
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Томаров Сергей

Туман уходящего лета

Уходит  из  виду  картина  -
Туман  опустился  с  небес;
Невидимой  стала  равнина
И  лес  с  горизонта  исчез.

Сник  звук  уходящего  лета,
Отпели  уже  соловьи,
Лишь  там,  за  туманами  где-то,
Курлычут  еще  журавли.

Пейзаж  нарисован  пастелью
Укрывшей  невзрачный  восход,
Его  не  сравнить  с  акварелью,
Что  в  красках  осенних  живет.

В  насыщенном  влагой  просторе
Далекое  эхо  блудит
И  слышно  в  его  "разговоре",
Как  голос  о  лете  скорбит.

Съедает  все  дымка  густая
И  кажется  всё...  навсегда,
Но  яркая  нить  золотая,
Все  в  цвете  вернет  без  труда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536247
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014


уляна задарма

Любимому не-другу ( очень прошлогоднее)

Мои  стихи  кому-то  не  по  нраву  -
в  них  слишком  много  фальши,говорят:
бумажные  цветы  в  картонных  травах...
Пластмассовых  березок  -  скучный  ряд...

Китайское  дешевенькое  сердце,
на  "черном"  рынке  купленное  "с  рук",
так  оскорбило  слух  неровным  "скерцо"
наигранно  -  наивных  "  тук-тук-тук"...

Я  принимаю  Ваши  обвинения
во  всех  грехах...Ужжжасные  грехи!!!
Не  стоит  впредь  являть  такое  рвение  -
"читать"  мои  печали..И  -стихи.

Вы  ж  разгадали  суть  манипуляций
игры  нечестной  в  чистоту  души  -
Животное  желание  оваций!
(  А  кто  из  смертных  этим  не  грешил?  
                       Быть  может,ВЫ?  )

Финал  простой:  увидите  Ульяну
в  строке  событий  с  новым  лже-стихом-
нажмите  крестик  в  уголке  экрана
(  он  цвета  -  как  наклеенная  рана  )
Божественным,Карающим  перстом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535985
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Юхниця Євген

Лоскотав сніг обличчя в симпатіях

Дивно,  жовтень  буденний,  поквапливий,
А  на  вулиці  –  таючий  сніг.
Відмиває,    холодний,    привабливий
Нашу  втому  з  набіганих  ніг.

Я  вже  встиг  у  сніжки  по  обіді
Поталяпатись  із  перехожою.
Хоч,  зустріла,  спочатку  кобіта
Із  реакцію,  дещо  ворожою...

Та,  вже  потім,  ми  затишну    каву
У  найближчій  кав’ярні  курили.
Та  забута  зимова  забава
Нас  й    понесла    на  приязних    крилах.

Лоскотав  сніг  обличчя  в  симпатіях,
І  вона  дала  свій  телефон.
І  осіння  повинна  апатія
Замелась  в  зимній    атракціон.

                                                   24.10.2003р.    17  годин  01  хвилина

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533207
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Олександр Пахнющий

Без названия ("Ночная темень пахнет не вином…")

                                   [i]Ночная  темень  пахнет  не  вином,  
                                   звучит  совсем  не  как  фортепиано...  
                                         [b]Лев  Либолев[/b][/i]

Ночная  темень  пахнет  не  вином?  —  
нет,  нет,  —  вином  и  чистым  женским  телом,  
становится  глубоким  лёгким  сном  
и  до  утра  покоится  на  белом...  

Какой-нибудь  этюд  "У  камелька".  
Луна.  На  окнах  —  тающие  льдинки.  
Под  голову  заложена  рука.  
Игрушечный  Чайковский  на  пластинке.  

Под  музыку  шуршат  подолы  фей,  
и  шастают  невиданные  звери,  
и  сказочный  учёный  котофей  
приходит  в  сон  сквозь  запертые  двери...  

Фоно  утихнет,  кончится  игра  
и  отрыдают  скрипки  и  гобои...  
лишь  окна  будут  плакать  до  утра  —  
от  тишины,  от  счастья  и  покоя...


[i]25  октября  2014  г.
22:48(Мск)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533275
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2014


Катерина Сокіл

Я напишу на русском!

Я  напишу  на  русском,  чтобы  понимали
Все  те  кто  предал  свой  народ-
Чиновники,  которых  выбирали
Не  зная  что  нас  дальше  ждет.

Я  напишу,  про  то  что  дети  плачут
Отцов  призвавших  на  войну.
Для  вас  же  ничего  не  значат,
Цена  тех  детских  слез  ровна  нолю.

Я  напишу  про  мудрых  матерей,
О  тех  которым  не  забыть,
Всю  боль  от  воинских  страстей!
От  них  душа  не  перестанет  ныть.

Я  напишу  про  голод,  что  их  ждет
Когда  наступит  сила  ожидания,
Пока  огонь  войны  тех  жизни  жжет
Солдат.  За  что  им  это  наказание?

Я  напишу  про  кровь  и  грязь!
Про  холод,  что  застыл  в  ваших  сердцах!
Дела  которых  не  стыдясь
Вы  тихо  кроете  в  глупцов  умах.

Я  напишу!  Не  испугаюсь  прокричу!
Про  то,  что  жизни  просто  дарим  вам.
И  зря  в  надежде  доверяем
Бросая  гордость,  честь  к  ногам!

И  пусть  во  мне  разлиты  реки  русской  крови,
А  флаг  трехцветный  был  пеленкой  мне...
Я  помолюсь,  чтоб  дали  Украине  волю!
Не  воевали  на  украинской  земле!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532641
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014


@NN@

Політ над …

Холодно...  А  тиша...  аж  бринить.
І  прозорість  ранку  надихає
Написати  пісню  про  блакить
Неба,  що  струмить  безкрайо.
Про  холодний  дощ,  що  вчора  йшов,
А  на  завтра  снігом  ляже  білим.
Про  життя  -  основу  із  основ...
...................................................
І  торкнутись  помислом  несміло
Всесвіту,  і  в  нім  завмерти,
Відчуваючи,  -  крізь  душу  йдуть  світи,
Таємниці  відкриваючи  відверто.
Увійти  в  них,  розчинитися,  врости,  
Причаститись  зір,  відчути  їх  свободу,
Час  відкинути,  він  не  потрібен,  ні...
...................................................................
І  від  тиші  й  ранку  пити  прохолоду.

І,  дасть  Бог,  напишуться  пісні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532649
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Томаров Сергей

Осень забыла направить прогноз.

Разносится  ветром  по  улицам  дрожь,
Трепещут  озябшие  листья...
Испуганно  бьется  в  конвульсиях  дождь,
Пытаясь  от  шквала  укрыться.

Под  загнанным  в  угол  афиши  куском,
Дрожит  воробей  несмышленый
И  где-то  над  тучами,  "под  потолком",
Жжет  небо  заряд  раздраженный.

Собаку  хозяин  не  гонит  во  двор,
Зовет  у  камина  погреться,
А  ветер  зловещий,  как  комнатный  вор,
Все  рыщет,  чтоб  чем-то  развлечься.

Анонс  на  столбе  приглашал  на  концерт,
Прогноз  не  вещал  катаклизмов...    
Знать  осень  забыла  отправить  конверт,
Став  тотчас  "душой"  афоризмов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532663
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Любомир Винник

Заховаю цю осінь в тобі!

Заховаю  цю  осінь  в  тобі!
І  на  плечі  впаду  ніжно  листям.
Цілуватиму  сонцем  сліди,
коли  ти  десь  гулятимеш  містом.

Я  закутавшись  зранку  в  туман
зацілую  вікно  твоє  ніжно.
Цілуватиму  гаряче  стан  
твого  тіла  солодкого  звісно.

Я  зітру  твої  сльзи  з-під  вій
На  лиці  намалюю  усмішку
прошепочу  на  вушко:  "Я  твій..."
Розтечусь  простирадлом  по  ліжку...

Попри  межі  усіх  заборон,
Заплітатимусь  вітром  у  коси.

...Я  покину  безслідно  твій  сон...
Поки  знов  не  настане  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529749
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Олена Мальва

"Буде більше"

Хочу  працювати  на  Місяці,
Шукати  руду  для  "республіки",
Забувати  потроху  вірші  ці,
І  те,  що  давно  не  для  публіки.

Маленька  машинка  у  кратері…
Та  пекло  мені  не  загрожує.
Самотнє  судно  у  фарватері.
Кратер  -  море,  що  заворожує.

Морями  з  іменами  красивими,
І  безводними,  і  безплотними,
І  цнотливими,  і  тужливими,
Як  словами  повний  скорботними…

…Супутник,  який  без  Супутника,
Місяць  із  ландшафтами  сивими.
Тут,  кажуть,  погана  акустика…
І  тут  не  бувають  щасливими.

Зате  тут  бувають  спокійними…
Знімки  надішлю  соцмережею.
Константи  лишаю  постійними:
Тебе  любить  душа  під  одежею.

Ми  будемо  тим,  чим  бажатимеш.
Тремчу,  кожне  слово  читаючи.
Я  вдячна,  якщо  пам'ятатимеш,
Я  вже  звикла  жити,  чекаючи.

............................................

"Буде  більше  в  житті,  та  іншому…"

Теплоти,  почуттів  та  ідей.

Розуміюсь  в  ремонті  технічному,

Тільки  де  ремонтують  людей?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530550
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2014


Ірина Лівобережна

Опять туманы

Опять  туманы  нА  душу  легли...
В  осеннем  парке  холодно  и  сыро.
Ковром  лежат,  прибиты  до  земли,
Листки,  что  раньше  
                 так  резвились  живо

На  ветках,  от  любого  ветерка...
Их  солнце  грело  и  дожди  ласкали.
И  в  лужах  отражения  слегка
Колеблются...  
                 средь  золотой  печали...

Размытые,  дрожат  полутона...
Деревьев  свечи  призрачны  немного.
И  завершает  осень  письмена
Листами-фразами,  
                 прилипшими  к  дорогам...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530428
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 17.10.2014


Ніла Волкова

Осіння елегія

Довго  сяяло  «бабине  літо»,
Забарились  холодні  дощі.
Ще  яскравих  шипшин  самоцвіти
Аж  горять  на  зеленім  кущі.

Та  зненацька,  морозець  ударив,
І  дерева  до  сну  роздяглись,
На  газонах,  стежках,  тротуарах,
Наче  килим  пухкий  простеливсь.

Лиш  тополі  в  сріблястому  листі  –
Літні  сукні  їм  скинути  жаль,
А  зима  десь  далеко  за  містом
Білосніжну  дов’язує  шаль.

Спочиває  натомлений  вітер  –
Скільки  ж  можна  це  листя  мести?
Осінь  в  жовтих  конвертах  по  світу
Розсилає  прощальні  листи.


2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530466
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014


kazKARka

Вечернее вдохновение

Записка.  Книга.
Лампы  свет.
Открыта  форточка  -
Снаружи  звёзды.
И  чувствую  (!),  что  мне  
Шестнадцать  лет..!
Луч  нежности  в  глазах.
Тепло  в  прохладе.
Ах,  побывать  бы  мне  в  других  мирах!..
Встречать  рассвет
     На  тихом  берегу.
           В  чужом-родном  краю.
После  ночных  и  пёстрых  маскарадов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530186
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 16.10.2014


ТОполинА

Три звуки осені (з альбому)

               І

Зашуміли  осокори
Над  минулим  літом,
Проминули  сині  гори  
Журавлі  ...  -
Затримтіли  віти.
Сизий  дощик  окропив
Охололу  землю,
Старий  дуб  щось  заскрипів
Дивлячись  у  небо,
Заскрипівши  причаїв  
В  собі  давню  казку
Про  чудовні  теплі  дні,  
Про  весняну  ласку.
Десь  прощально  лопотів
Юний  клен  берізці,
Та  сполохана  стояла
В  жовто-новім  листі,
А  глибокий  синій  дзвін
У  безмежній  висі  
Вів  сріблястий  передзвін
Над  притихлим  лісом.                  

                           ІІ

Багрянець,  Жовтень,  Падолист,
Летять  прозорі  птахи  —  сни,
Живуть  жовтіючим  диханням,
Чаклує  осінь  позаранням
І  марить  мариво  зими.
Прядеться  прядиво  живе
Жовтянцем  сонячним,  осіннім,
А  у  ранці  все  наливається  
Багрянцем  яблук,
Скреслих  в  віттях  мли,
В  обіймах  мре  і  мліє  мряка
Молочно-білих  млосних  рук  
Гармонії  глибокої.
Б’є  в  шибку  стиглим  маком  дощ,  —  
Лунає    гулко,  раптом  —  
Мов  в  вічності  останній  світлий  звук.
                                     

               ІІІ  

Лепоче  осінь  тихий  сон,
Сумні  вітри  гукають  в  шибку,
Немає  лету  листя  перепон,  
Все  міниться  і  кожна  мить
Летить  кудись  так  швидко.
Постій,  спинись,
І  я  туди  з  тобою!
Куди  згасаєш?
Я  ще  не  відважилась  пожити.
О    добра  осене!
Мене  чутливо  присипляєш,
Щоб  розпач  мій  
На  хвильку  притупити.
А  вітер  тужить  під  моїм  вікном,
Співає  пісню  незрадливу
І  я  вже  йду  в  твій  тихий  сон...
Багряним  листом
Вкриє  чиюсь  домовину.  
Дзвінкий  протяжний  чистий  тон  
Огорне  ніжно  сиву  днину.

Болить  роздмухана  душа
І  прагне  лету  безупинно.
                                                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530197
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 16.10.2014


Ксенія Фуштор

Цинкує осінь душі…

-  Про  що  мовчить  сьогодні  осінь,
жовтневим  листом  на  траві?
-  Дощами-слізьми  в  Бога  просить
краплинку  миру  для  Землі.
Вузькою  стежкою  крокує,
й  гріхом  породжені  плоди
збирає  мовчки.  І  цинкує
у  душах    зболені  сліди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530242
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014


Dema

Кружится в танце листопад



 Кружится  в  танце  листопад,
 А  Осень  всё  грустит  дождями.
 Обнажился  в  бесстыдстве  весь  сад,
 Да  под  ветром  качает  ветвями.

 Павший  лист,  мне  кивнёт  головой
 До  свидания  путник,  до  встречи
 И  шепнёт  ,  что  пора  на  покой,
 Подошедший,  по  времени,  вечер.

 Ты  торопишь  меня,  вечер  тихий,
 Убаюкал  листву  на  земле
 Ветерок  прогулялся,  как  вихрем,
 Подмигнул,  подморгнувшей  звезде.

 Зашуршала  листва  под  ногами,
 Затихают  во  тьме  все  шаги.
 Меня  Осень  бАлует  стихами.
 Колыбельной  поманит  вдали.

 Все  затихло,  не  слышно  шагов,
 Лишь  земля  засыпает,  все  к  ночи.
 Только  мышь,  за  поленицей  дров,
 Пропищит  тихо  песенку  доче.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530239
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014


Ниро Вульф

Не стоит ждать. . (Нике Зимней)

Я  не  скажу  тебе,  что  я  люблю,
тайком  все  чувства  я  в  душе  лелею,
и  в  омут  страсти  снова  упаду,
и  снова  неразделенною  любовью  заболею...

А  ты  возьмешь  мою  озябшую  любовь,
в  объятьях  попытаешься  согреть.
А  птицей  бьется  сердце  вновь  и  вновь,
и  хоть  бы  мне  сказать  «люблю»  успеть…

Успеть  увидеть  глаз  твоих  сиянье,
а  может  мысли  так,  украдкой  разгадать,
и  лишь  осеннее  листвы  в  саду  шептанье,
подскажет  мне,  что  не  стоит  больше  ждать….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529784
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Dema

Снежная королева

́
 Лишь  бархат  черной  полумаски
 Скрывает  нас  от  суеты,
 Она  защита,  и  напрасно,
 За  ней  ищу…  твои  черты.

 Твое  лицо.  Глаза  в  отместку,
 Мне  разбивают  все  мечты.
 Мне  тайна  губ  твоих  известна,
 Хотя,  скрываешь  тайну  ты.

 Терять  тебя,  средь  вихрей  бала,
 Искать  знакомый  силуэт.
 Ты  мне  с  улыбкой  отвечала,
 Но,  как  же  холоден  ответ.

 Ты  разрешала  приближаться,  
 Границу  в  танце  указав,
 Ты  позволяла  всем  влюбляться,
 И  всем  при  этом  отказав.

 Ты  королева,  средь  чертогов
 Из  льда.  Твой  мир,  лишь  только,  плен  снегов.
 Ты  улыбаешься,  но  строго
 И  слышен  только  звон  оков.

 Твои  оковы,  звон  хрустальный,
 Но,  Боже,  как  же  холодны.
 Мои  слова…  они  печальны.
 Печаль  несбывшейся  мечты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528326
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Dema

Снова Осень зажигает свечи



 Снова  Осень  зажигает  свечи
 Желтизной,  багрянцем  осветив.
 Хмурый  ветер  шепчет  злые  речи,
 Косы  волн,  он  треплет  у  реки.

 Холод  потихоньку  заползает,  
 И  хватает  поутру  за  нос.
 Солнце  утром  спит  и…  опоздает
 Засветить  фонарики  берез.

 Как  без  них,  не  ярко  стало  утро,
 Лишь  орех  отбросил    мне  листву.
 В  инее    трава  мерцает,  будто,
 Сединой  запудрила  виски.

 Птицы  улетают  потихоньку,
 Лишь  вороны…  в  крики  и  галдеж.
 Осень  прошептала  тихо  и  легонько
 Не  грусти,  не  будет  вечно  дождь.

 Ей  дожди,  особенно,  не  в  радость
 Мокрый  лист,  и  зябкость  от  ночей.
 Тихий  сон,  особенная  cладость,
 Отблеск  от  березовых  свечей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528327
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Ниро Вульф

Батьківська любов

Маленьки  паростки  життя,
їх  батько  сон  так  лагідно  оберігає,
та  злившися  в  одне  серцебиття,
руками  міцними  до  себе  пригортає.

Колись,  вже  виростуть  вони  –
а  зараз,  як  маленьки  янголята,
не  знають  ще  кому  й  куди  йти,
до  батька  линуть  немовлята.

Усім  відома  материнська  ласка,
але  скарбів  дорожче  батківська  любов,
в  лякливу  ніч  заколисає  казка,
заграє  барвами  життя  знов  й  знов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528366
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Ірина Кохан

Саде мій…

Саде  мій,  напоєний  туманом,  
Не  сумуй,  що  лист  духмяний  змок.
Ще  вдягнеш  вишивану  сутану
На  промерзле  плетиво  гілок.
Ще  зігрієш  в  сонячнім  наливі
Свої  плечі,  стомлені  плодом.
Вересневі  хмароньки  грайливі
Табунами  ходять  над  селом,
Пишноцвіті  айстри  попід  тином,
Наче  зорі,  що  забули  вись...
Посміхнулось  небо  так  гостинно-
Саде  мій  зажурний,звеселись!
Зашуми  ще  вітами  до  сонця,
Золота  у  трави  ще  насип!
Заспівай  ще  пісню  березОньці,
Що,мов  змерзла,тулиться  до  лип.
Друже  мій,ще  веснонька  розмаєм
Замережить  заспане  гілля.
Зараз  бо  зима  коней  сідлає  -  
Чутно  подих  вже  її  здаля.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526518
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Ксенія Валері

Східні ночі пахнуть травами…

Східні  ночі  пахнуть  травами,
Чарами  й  коханням,
Слава  разом  із  неславою
За  гратами  зітхання.

У  тумані  золотистому
Ніжний  сон  сховався,
Даром  осені  –  намистом
До  неї  підкрався.

Полонянка  засинає,
Вмита  п’янким  зіллям,
Чорная  коса  спадає…
Сниться  їй  весілля.

Вітер  защекоче  шкіру,
Нерви  їй  стривожить,
Заграє  на  білій  лірі
І  сон  розтривожить.

А  на  ранок  звинуватять
В  зраді  полонянку,
Бо  не  можна  віддаватись  
Вітру  аж  до  ранку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526895
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Krim



Я  немного  устала…
Мне  просто  хочется  гулять  по  улицам  Амстердама
И  вдыхать  запахи  незнакомого  города.
Не  смотреть  под  ноги,
А  задирать  голову  высоко,  
Чтобы  не  видеть  грязи,  а  только  цветные  крыши.
Чтобы  как  в  сказках  Андерсена
Верить  в  волшебное  «свыше»








: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525967
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Martsin Slavo

НАПЕРЕДОДНІ ЗИМИ

Сумує  осінь  за  змарнілою  красою,
Сиви́ни  вій  розкішних  вкрили  небосхил,
Дощу  рясні  великі  краплі  на  вікні  сльозою
Застигли  й  змили  на  землі  весь  літній  пил.

Промита,  мокра  осінь  сяє  чистотою.
Відходить  листопад,  неначе  в  небуття.
Голосить,  тужить,  плаче  осінь  самотою,  –
Гудіння  чути  в  кронах,  а  в  дротах  виття.

Терпким  сповиті  сумом  ліс,  сади  і  ниви,
А  тиша  дощовими  краплями  бринить,
Не  чути  більше  у  гаях  пісень  пташиних,
Не  виглядає  сонце  душу  звеселить.

Але  чомусь  приємна  ця  пора  прощальна:
Волога,  свіжість,  вітру  невгамовний  гнів.
Вже  скоро  вдягне  саван  погребальний
Зима,  прикрасить  землю  пухом  із  снігів.

23.11.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525965
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2014


Ниро Вульф

Последняя песня лета (для Anna Zakohana

Лето  спело  последнюю  песню
и  журавли  подпели  «курлы»,
туман  накрыл  одинокую  пашню,
не  слышно  жужжание  пчелы.

Серой  моросью  небо  плачет,
улыбки  солнца  заперев  на  замок,
деревья  сменили  зеленое  платье,
и  мокнет  от  ливня  осенний  цветок.

Смотрю  сквозь  стекла  окон,
и  чуть  рукою  касаюсь  отраженья.
со  всех  ко  мне  звучит  сторон
фанданго  летнего  воспоминанье.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525510
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Ніна-Марія

Стоїть калина, заквітчана у грона

Стоїть  калина,  заквітчана  у  грона,
І  тихо  вітер  листям  шелестить,
І  ніжно  він  лоскоче  мої  скроні,
А  серце  знову  завмира  на  мить.

В  чеканні  цім  стою  я  цілу  вічність
Хоч  в  сутінки  давно  загорнуте  село
Я  знаю  ти  прийдеш  до  мене  милий
Щоб  там  не  сталося  і  щоб  там  не  було

Калину  зірвуть  й  листя  пожовтіє
Настане  незабаром  лютая  зима
Кохання  наше  буде  жити  вічно,
Без  тебе  я,  як  човник  без  весла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523283
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 23.09.2014


Ніна-Марія

Завжди пишаюсь тим, що українка!

Завжди  пишаюсь  тим,  що  українка!
Що  на  прекрасній  цій  зросла  землі,
Де  мова  ллється,  наче  гра  сопілки
А  на  весні  щебечуть-плачуть  солов’ї

Я  в  ці  краї  закохана  з  дитинства
У  росяні  ранкові  спориші
У  цвіт  калини  в  мами  на  причілку,
Що  до  сих  пір  живе  в  моїй  душі

В  ті  мальви  під  вікном,  такі  рожеві,
Що  ранками  всміхалися  мені
У  ті  дівочі  мрії  і  надії,
Які  приходили  до  мене  у  вісні.

У  розкіш  кольорів  багряно-жовтих,
Що  килимом  стелилася  до  ніг,
І  відчуття  ті,  радісного  щему,
Коли  переступала  батьківський  поріг

Ти,  Україно,  найгарніша  в  світі!
Тобою  дихаю,  тобою  я  живу
І  поки  серце  в  грудях  моїх  б’ється
Молитимусь  за  доленьку  твою!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523466
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 23.09.2014


Альбіна Кузів

Побудь моїм осіннім епілогом…

Мій  вересень.  Мій  відголо́сок  літа.
Я  врешті-решт  кажу  тобі  «прощай».
Я  вся  цілком  була  в  тобі  прожита,
Й  наповнена  тобою  через  край.

Бездонний  мій.  Захмарилося  небо.
Насупив  брови  –  кучугурки  хмар.
Не  знаю,  як  писатиму  без  тебе
Із  віршів  безкінечний  мемуар.
 
Не  знаю  ще.  Мій  неймовірно  теплий.
Жовтогарячим  листям  на  душі
Твої  слова  так  боязко  завмерли.
Тепер  лежать  там  каменем  на  дні.

Навічно  там.  Та  я  їх  не  боюся.
Мій  лагідний.  Це  доля  в  нас  така,
Безжалісно  холодна.  Я  молюся,
Щоби  вона  повз  мене  не  пройшла.

Щоб  лише  те,  що  виділено  Богом,
Було  для  мене  долею  дано́.
Побудь  моїм  осіннім  епілогом.
Назавжди  мій.  Що  б  далі  не  було́.

23.09.2014  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525334
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014


Відочка Вансель

Чому тепер листи не паперові?!

Чому  тепер  листи  не  паперові?
А  то  б  він  звістку  прочитав  пізніше.
Він  цілував  півночі  кольорові
Малюнки  доці.Що  ж  тепер  рідніше?

Вона  намалювала  небо  синє.
Під  ним  пшеницю  жовту.Весь  малюнок.
Ці  кольори...Як  прапор.Щось  господнє
У  ньому  є...Це  татові  дарунок...

Чому  листи  тепер  не  пишуть  зовсім?
Він  би  пізніше  знав  про  оту  зраду.
Нехай  би  не  принесла  звістку  осінь...
А  він...Вже  дасть  собі...Напевно...Раду...

Війна...Війна...Ні  в  чому  ти  не  винна.
Що  я  півроку  вже  не  був  удома.
Прощаю.Ти  ніколи  не  повинна
Кохать  каліку...Ні,та  це  не  втома...

Це  просто  ноги  ниють...Відірвала
Війна  мені.Та  я  лишився  жити.
О,моя  доню!Ти  колись  питала,
Чи    зможу  я  рідненька  розлюбити

Тебе  дитинко!Чи  ще  повернуся?
Та  повернусь...Лише  не  в  наш  будинок.
Тепер  за  Україну  я  молюся.
Дали  мені  малий  перепочинок.

Казали,що  не  візьмуть  воювати,
Бо  ніг  немає.Як  мені  ходити?
Я  сам  навчився  трішки  малювати...
Я  мушу  свою  землю  боронити!..

Ти  не  сердись  на  маму.Ну,не  треба...
Вона  така  хороша!Ти  змирися...
Ти  бачила  сьогодні  синє  небо!
Моє  маля!Хоча  б  мені  приснися.

Чому  листи  не  з  паперу?Лиш  миті
Тепер  достатньо...І  листа  читаєш...
''Я  не  кохаю..."Літери  розмиті...
Кохана,дуже  добре,що  не  знаєш,

Що  лист  дістав...І  ноги  відірвало...
Лише  одна  душа  мене  боліла...
Чому  в  цю  мить?..Щом  болі  менше  стало?!
Ти  вбити...Замість  ворога  хотіла...

А  я  цілую  донечки  малюнок.
Два  кольори:синь  неба  і  пшениця...
В  моїй  палаті  це  замість  іконок...
Вкраїно...Моя  ненько...Мученицьо...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524105
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Kohanova

Біографії

Сільські  діти  дев'яностих,
що  зростали  на  ліриці  Шевченка  і  Українки  -
читали  книги  із  совкових  бібліотек
і  щиро  вчилися  любити  свою  країну.
Вони  не  розуміли  бубабістів,
не  сприймали  естетику  постмодерну
і  постфутуризму:
Порубали  кущі  калинові,
З  вишиванок  онучі  -  й  край!
Де  ти  лазиш,  народний  символе?
Де  ти,  сука,  козак  Мамай?

Сільські  діти  двотисячних
вчилися  у  національних  і  державних  університетах
(колишніх  педінститутах),
відкривали  для  себе  заново  Уїтмена  
і  наново  -  Жадана  і  Скибу.
З  кожним  віршем,
надрукованим  на  сусідовому  комп'ютері
і  зачитаному  на  літоб'єднаннях,
вони  все  більше  відчували  себе  частиною
літературного  процесу.
Ставали  основоположниками  нових  течій  
і  були  широко  відомими  у  вузьких  колах:
Напиналися  жили  линвами,
Гомонів  у  тривозі  край:
Де  ти  лазиш,  народний  символе,
Де  ти,  сука,  козак  Мамай?

Сільські  діти  двітисячідесятих
отримали  дипломи  і  клопоти.
Невизнані  генії  перетворились  на  офісний  планктон.
В  перервах  між  кавою  і  поп-романами
вони  заходять  на  поетичні  сайти,
читають  недолітературу  із  сотнями  лайків
і  відгуками:  "це  шИдевр",  "неперевершено",  "я  плачу",
і  теж  плачуть.
Плачуть,  що  зарано  народилися.
Попередніх  кумирів  скинули,
А  новітніх  -  нема,  на  жаль.
Де  ти  лазиш,  народний  символе,
Де  ти,  суко  -  козак  Мамай?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524163
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


zazemlena

Переміряла думки́ кроками…

Переміряла  думки́  кроками...
Розігнала  тривоги  піснею,
бо  звучала    з  таким  спо́коєм,
що  кімната  враз  стала  тісною.

Мені  б  стати  на  мить  птахою.
Ні,  не  птахою,  а  хмариною,
Зачепити  зорю́-якора...
О,  куди  ж  тоді  я  полинула  б?

Переміряла  думки́  кроками...
Заземлила  їх  мрій-надіями...
Солод-снів  побажала  донечкам.
Обійня́в  сон...(без  снодійного)


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523732
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Mattias Genri

Катрены 1-6

         1.

О,  многий  жаждет  той  свободы,
Чтоб  вырвавшись  -  разрушить  дом,
В  котором  временно  живём,
По  зову  собственной  породы...

           2.


Как  часто  ищем  оправданья
За  свой  неиствующий  грех,
Как-будто  новое  названье
Ему  придумал  человек...


           3.

...Я  жил  не  раз.
Я  был  когда-то...
Себя  не  раз  я  пережил.
Не  помню  только  точной  даты,
Моих  рождений
и  могил...

           4.

Я  мир  измеряю  своими  шагами.
В  обьятья  свои  я  его  заключаю.
Врастаю  в  него  я  своими  годами;
С  ним  вместе  взлетаю  и  падаю  вниз.

           5.

Вся  жизнь  моя  -  котомка  за  плечами.
В  ней  груз  забот  и  длинные  версты`,
А  в  сердце-облик  с  синими  глазами
Печально  вопрошающих:  "Где  ты...?"

           6.
И  всколыхнулась  синью
Вечерняя  заря.
Осенний  день  остынув,
Ушёл,  дверь  затворя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523731
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Крилата (Любов Пікас)

РАНОК

Виходить  день  на  сонячну  орбіту.
Повніє  ранок,  злизуючи  ніч.
Кида  вугілля  Бог  у  сонцепіч,
Щоби  теплом  зігріть  частину  світу.  

Куйовдяться  долиною  тумани.
Торка  промінням  сонце  ніжно  їх.
І  місяця  вибілюється    ріг.
Усе  живе  вбира  дихання  прани.

Що  вище  сонце,    більше  світла  й  блиску  .
Тумани  в  росах  на  траві  м’якій.
А  ніч  залізла  в  дідову  колиску  -  
Лягла,  заснула,  зорі    сняться  їй.


Світлина  зроблена  мною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523629
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Лавинюкова Тетяна

КАШТАНИ

[b]КАШТАНИ[/b]

Пора  плодів  осінніх  у  пошані  –
Із  ніжністю  завжди  беру  до  рук
Холодну  полірованість  каштанів,
Що  з  тихим  стуком  падають  на  брук.

Милуйтеся,  митці,  судіть,  естети,
Як  гра  природи  винайти  змогла
Маленький  глобус  дивної  планети,
Що  на  долоню  лагідно  лягла?

Брунатного,  рудого  гама  гарна  –  
Гірський  рельєф,  плато,  височина?
А  світла  зона  –  шапка  криг  полярна
Чи,  може,  океану  глибина?

…В  зачаття  ніч  цвіли  свічки  весільно,
І  довго  світ  зачаяно  чекав,
Поки  цнотливо  зріє  дар  осінній
В  зеленім  чистім  лоні  "їжачка".

Воно  ставало  затісним  потроху,
Із  спокою  народжувався  рух,
Що  спричинив  "космічну"  катастрофу  –  
"Планета"  тихо  падає  на  брук.

[i]Уже  не  пам'ятаю,  коли  був  написаний  вірш.  А  зараз  -  хворіють  наші  каштани...  Так    шкода.[/i]  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523663
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Лина Лу

Я ТЕБЯ ЗАКОЛДУЮ


Я  тебя  заколдую,  
Я  тебя  зацелую,
Я  тебя  украду…
Я  тебя  прочитаю,
Мысли  перелистаю…
На  радость,  а  может,  на  беду?..
Я  тебя  обнимаю,
Я  тебя  ожидаю,
Я  тебя  отниму…
Я  тебя  не  разрушу
А  метели  завьюжат?..
Сердце  бросишь  мне,  я  подниму…
Я  тебя  заколдую,
Я  тебя  не  ревную,
Я  тебя  удивлю…
Я  тебя  понимаю,
Что    захочешь  –  узнаешь…
Уведу,  одарив,  утолю…
Я  тебя  заколдую…
08.09.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522164
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Кейтлин

Осенняя колыбельная

Стрелы  дождя  растекаются  робкими  лужами,  
тонкие  пальцы  ласкают  гранитные  скулы,  
метя  их  первым  —  осенним,  мерцающим  кружевом.  
Ломкие  льдинки  ложатся  на  плечи  сутулого  
города  в  сером  плаще  нерастраченной  мороси.  
Все  засыпает...  И  ты,  распусти  свои  волосы.  

Спи,  моя  милая,  сон  по  ресницам  не  стряхивай.  
Осень  танцует  —  гляди,  на  грудь  голову  клонит.  
Тень  кисеи  растянула  прохладная  пряха,  
крепит  дождем  на  фасады,  карнизы,  колонны.  
Полог  туманный  —  пусть  солнце  тебя  не  тревожит,  
глаз  не  коснется  развеять  туманную  дрему.  
Тучи  пуховые  льнут  теплотой  к  твоей  коже.  

Спи,  моя  милая...  Спать  соловьям  и  влюбленным,  
спать  кораблям,  перекличкам,  портовому  гомону.  
Спят  тополя,  спят  бродяги,  певцы  и  художники.  
Осень  уже  во  дворе,  возле  самого  дома,  
пяткой  босой  бьет  в  недремлющий  куст  подорожника,  
паданцы  с  яблонь  целует  губами  закатными.  
Спи  моя  милая,  брось  из  окна,  что  не  спето.  
Спи  в  дождевом  одеяньи,  в  хрустальным  палатах...  
Спи  моя  милая,  спи  до  грядущего  лета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520995
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014


мирика

С попутным ветром

Белых  облаков  густая  проседь.
Обвила  все  небо  в  горизонт
Постарело  лето,  снова  осень
Летняя  жара  ушла  в  ремонт.

Ветер  южный,  следуя  причудам,
Собрал  все  тучи  по  пути  сюда,
Они  завуалили  и  пленили
Знакомые  нам  белы  облака

И  мир  погас  на  время  –  стало  жутко
Вода  стальная  хладом  отдает,
А  море  серо,  как  рябая  утка,
И  чайка  по-  утиному  орет.

Тревогу  насовсем  людей  вселяя
Как  будто  репетируя  ноябрь
Когда  в  стальной  воде  замерзнет  стая
И  тот,  кто  в  шубе  будет  миру  царь.

И  ветер  дует,  радость  запевая.
Надолго  утверждая  свой  маршрут
И  поднялась  очередная  стая
С  попутным  ветром  в  долгожданный  путь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520947
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Mattias Genri

Ах, добро!

 Ах,  добро!  Ты,  маленький  ребёнок!
 Всё  стараешься  на  ноги  встать,
 Но  не  вырастаешь  из  пелёнок,
 За  себя  не  можешь  постоять…

 У  тебя  зубов  никак  не  сыщешь.
 То  ли  зло  –  акулья  хватка  –  враз!
 Как  матёрый  волк,  нигде  не  рыщешь,
 Ничего  не  выдашь  напоказ…

 Вопреки  себе  же,  -  в  наказанье,
 Зло  с  тобою,  уж  который  век,
 Сталкивает  вместе  окаянно,
 Безрассудно,  слабый  человек…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520920
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Mattias Genri

Белые с жёлтым листы…

Белые  с  жёлтым  листы.  
Строчки  от  сырости  плачут,  
Как  сокровенно  чисты  
Мысли  твои  и  мечты,  
И  беспокойство  в  придачу.  

Я  их  читаю  опять,  
Как  тайники  раскрываю.  
И  трепетанье  унять  
Сердца  больного  пытаюсь.  

Старые  письма  твои:  
Совесть  и  пик  откровенья.  
Всё  начиналось  с  любви,  -  
Кончилось  мукой  забвенья.  

Белое  с  жёлтым,  и  ты…  
В  строчках  любовь  и  укоры.  
А  между  ними  –  цветы  –  
Прошлое  девственной  Флоры…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520918
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


s o v a

да, наверно хотела спросить…

пробежаться  по  клавишам  нотным,
пролистать  глубину  облаков,
и  мотив...  ре-минор,  *ля...  городный...
составителю!  шум  чердаков

озверевший  янтарный  напиток,
подстаканник  и  надо  к  семи.
обними  мою  голову...  с  Климтом
мы  вчера  говорили  про  Рим
___
снова  хочется  полной  грудью
ощутить  запах.  снова  ночь.
вот  спрошу  тебя  завтра:  будем?
понедельникам  вредно,  впрочем

прогони  меня  дым  прогресса,
не  читай  мне  рассказов  сон,
если  вдруг  между  строк...компрессы!
скрипка,  вальс  и  вечерний  звон  

___

и  веревочка  слов  в  молитвах,
и  еще  было.  надо.  вздох.
перекрестишь,  растаяв  в  ивах,
день  рассыпался  как  песок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520917
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Променистий менестрель

Злотава моя Україна

   

Злотава  моя  королівно  –
Ввібрала  всі  кольори  враз,
Летиш  вереснево  і  вільно,
Вразлива  журою  пора.

Вже  пір’я  в  польоті  розтрусиш
На  пам'ять,  Жар  птице  моя,
А  крила  жовтаві  і  русі,
І  в  снах  перед  очі  стоять.

То  ж  знову  тобі  поклонюся,
Бо  свято  Покрові  несеш  –
Хай  пари  нові  поберуться,
Бог  діток  похрестить  з  небес.

Хай  Мир  обіймає  Вкраїну:
Всі  села,  міста  й  хутори,
Тополі,  смереки  й  калину,
Де  осінь-краса  майорить…

2  вересня  2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520967
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2014


Bonne Fille

Осінній шепіт листя

Ти  сонця  променем  лягаєш  на  вуста
І  вітру  подихом  так  ніжно  обіймаєш.
Знов  крізь  виткі  дороги  і  сумні  міста
Весняним  ароматом  серце  наповняєш.

Ти  краплями  дощу  вмиваєш  мої  очі
І  листям  восени  нашіптуєш  слова,
А  я  крізь  тихі  дні  й  самотньо-сірі  ночі
Так  віддано  несу  кохання  почуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 26.08.2014


Gaze-r-o

Arash

(Arash
Arash)

Nothing  is  told,
Arash!
Nothing  is  done
New  in  life,
Cause  nothing  is
New
(Omar  Hayam)

When  ages  Torkee's
Are  gone  apon  keass
Of  Gize,  Snake's  Spirit
Blood  -  it  done  King  Irit...

Arash,  Arash,  
Hearry!
Mother-Land
In  fire...
Arash,  leave  
Munny
She  will  stay...

Arash,  Arash,  
Be  worry!
Kingdom
In  dyeing...
Arash,  leave  
Warm  Churny
It  is  wind  of  war...

When  your's  childhood  
Is  run  -  nothing  unbeack!
You  must  defeat  freedom,
Future,  witch  not  only  your's!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517858
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2014


Людмила Глагольева

Я так хочу тебе сказать (на английском)

I  want  to  tell  you  very  much,
What’s  going  on  inside  my  mind.
I  want  to  dream  with  you  all  time,
To  feel  you  always  by  my  side.

I  want  to  look  into  your  eyes  -  
They  are  so  deep,  so  dark  they  are...
And  fall  asleep  just  by  your  side...
You’re  not  like  others,  you  are  the  one!

I  want  to  tell  about  sorrow,
About  happiness  and  joys.
I  want  to  open  you  are  secrets.
And  not  be  a  heartless  toy.

But  why?  I  cannot  realize,
Why  don’t  you  want  to  give  last  chance?
I  know  you’re  very  lonely  now,
But  what  can  I  do  for  you  and  how?

You  always  hide  from  conversations,
You  always  runs  away  from  me.
You  do  not  want  to  know  me  better.
And  now  we’re  strangers,  it  seems  to  me.

I’ll  tell  you  truth:

I’ve  never  understood  the  reason,
Why  you  behave  in  such  a  way.
I  didn’t  want  to  hurt  you  the,
But  you're  not  here,  you  far  away.

I  think  this  all  because  you've  doubts,
Because  I  told  you  about  my  love.
You  and  me  had  been  good  friends,
but  friendship  ending  when  love  appears.

But  all  my  feelings  now  steel  colder,
And  now  I’m  not  in  love  with  you.
I  don’t  dream  of  you  anymore  and
I  almost  don’t  remember  you!

But  even  now  I  can’t  explain,
Strange  feeling  rising  every  day:
When  I’m  sad  or  feel  strange  pain,
I  want  to  be  with  you  again...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517883
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Руслана Лукаш

сторона

Твій  бік,  твоя  сторона,
Твій  список  того,  що  "ніколи".
Що  з  кимось,  і  те,  що  сама,
І  тих,  що  тебе  побороли.

Твій  список  того,  що  "колись",
Не  зробиш,  або  вже  зробила.
Лягла,  чи  злетіла  у  вись.
І  знову  когось  розбудила.

Твій  серпень,  що  зараз  у  комі,
Війна  і  надія.  І  страх.
І  дні  такі  нерухомі,
У  нерухомих  містах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517304
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Сонце й місяць, день і ніч

На  чорно-синьому  велюрі  неба
Рефлектор  сонця,  місяць  повновидий,
Поважно  їде,  як  вельможа  в  кебі,
Обабіч  нього  хмари,  як  сновиди…

А  ніч,  як  чорний  Лебідь,  розсипає
Яскраві  зорі  вліво  і  направо,
А  на  світанку  в  кошик  їх  збирає,
Ховається  на  день  за  обрій  жваво…

Так  споконвіку  варта  ця  існує  -
В  тандемі  сонце  з  місяцем  у  парі,
І  кожен  свій  земний  пейзаж  малює,
А  грім  небесний  грає  на  литаврі…

Танцює  дощ,  шалено  і  ритмічно,
Вогненні  стріли  блискавка  жбурляє,
А  згодом,  тиша  в  просторі  космічнім,
І  знову  все  довкілля  оживає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517058
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Gaze-r-o

Feelings

Sometimes
You  are  my  flower
Sometimes
You  are  my  pain

Yours  eyes
Is  dream-mine

Magic  future
Is  yours  power
You  are  mirror
Of  me,  my-wein

Rainbow  
Of  you
Is  covering  me
Moonlight's
Steps  
It  is  past's-we  

You  
Are  so  strange
No  where’s  range
Pasting  thru  you...

And  another  way
I  m  looking  for  you
And  night  and  day
I  m  running  from  you

You  
For  me  are  so  native
Anything's  creating
Is  closing  in  you...

Rainbow  
Of  you
Is  covering  me
Yours  rose's
Smell  
It  is  my  memory

Sometimes
You  are  my  flower
Sometimes
You  are  my  pain...

Yours  hands
Are  life's  line

Sky's  little  sun
Is  yours  cover
You  are  pages  
Of  my  stars,  rain...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516101
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Михаил Брук

Степь Стрелецкая

Ковыль  степной,  овсяница  трава,
Типчак  и  мятлик,  да  костер  безостый.
И  темная  земля,  как  черная  икра.
Деликатес  с  отливом  блёстким.

А  рядом  лес  степи  Стрелецкой,  богатырь.
Он  был  пожалован  на  вечное  владенье.
И  сохранен,  военными    людьми,
Почтившим  строй  дубов  и  лип  благоговейно.

Подарок  царский  сей  охраною  служил
Полям  и  землям  в  суховей  суровый
И  обошла  участок  тот  беда
Лес  спас  людей  и  степь  от  бури  черной.

И  до  сих  пор  под  кронами  его
Не  меньше  тайн,  чем  в  дебрях  Амазонки.
Здесь  леший  бродит,  днем  темно
Душа  волнуется  от  воспоминаний  томных.

Луна  и  звезды,  ярче  нет  нигде.
Путь  освещают  меж  дерев  скрипучих.
Да,  курский  соловей  поет  в  ночи,
И  филин  ухает  в  лесу  дремучем.

Сжимают  сердце  в  бархатистой  темноте,
Воспоминания,  как  я  обнял  подругу,
О  сне,  о  яви  и    не  сбывшейся  мечте…
Она  сказала  «НЕТ»,  освобождая  руку.

А  утром  ранним,  когда  птичий  хор
Устраивал  вселенскую  побудку,
Я  сонно  шел  раскладывать  костер,
Она  ж  в  косу  вплетала  незабудку.

Забыв  о  чувствах  пылких,  о  руке,
И  острастях  в  тени  лесного  крова,
Коней  седлали,  мчались  по  росе,
Вдыхая  аромат  сырого  чернозема.

Туда,  где  степь  и  лес  сходились  в  поединке.
Туда,  где  сушь  и  ливни  шли  стеной.
Где  зарождались  спор  меж  Севером  и  Югом,
Туда,  где  был  нарушен  мой  покой.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515540
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Лина Лу

ГДЕ-ТО ТАМ…



Закружит  метель  снежинок  хоровод.
Чужие  мы  теперь,  уже  который  год.
Ни  писем,  ни  звонков,  ни  воспоминаний
Ни  встреч,  ни  долгов  нету  между  нами.


Ночью  возвращается  мечта,
Хоть  и  угнетает  тишина.
Ты  совсем  один  где-то  там,
Где-то  здесь  я  совсем  одна.
Вышибаем  клином  клин,
Что  случилось,  наша  в  том  вина.
Где-то  там  ты  совсем  один,
Где-то  здесь  я  совсем  одна.

Дождь  слезой  прозрачной  омоет  окно.
А  утром  город  скроет  серый  туман.
И  каждый  день  мрачный,  расстались  мы  давно,
Память  о  былом  укроет  наш  роман.

Ночью  возвращается  мечта,
Хоть  и  угнетает  тишина.
Ты  совсем  один  где-то  там,
Где-то  здесь  я  совсем  одна.
Вышибаем  клином  клин,
Что  случилось,  наша  в  том  вина.
Где-то  там  ты  совсем  один,
Где-то  здесь  я  совсем  одна
2008.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515388
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 04.08.2014


zazemlena

Що таке Б Р А Х І К О Л О Н ?

-Жарт-
Вірш?
-Ні,
Більш...
-Дум
Сіль?
-Так,
В  ціль...
-Зміст
Фраз?
-Не  враз...
-Зло?
Сміх?
-Стоп...
Гріх!
Як  
З  ним  -
Злет  
Рим.
Час-
Знак:
Тік-
Так...
День,
Ніч:
Віч-в-
Віч...
-ЩО  ж
Він?
-ДУШ
ДЗВІН.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434783
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.08.2014


Евгений Белов

Стряхните пыль с души

Стряхните  пыль  с  души  своей  уставшей  -
Она  еще  способна  к  состраданью.
Душа  не  может  умереть,  как  лист  опавший.
Она  безмолвна,  будучи  в  изгнаньи.

Средь  сладких  звуков,  в  спячку  погрузившись,
Бегущей,  не  тревожа  в  жилах  крови,
На  дно  души  смиренно  опустившись,
Мы  с  умным  видом  ждем,  насупив  брови.

А  где-то  люди  в  горе  безутешном
В  последний  путь,  с  прощальною  слезою,
Детей  проводят,  хороня  поспешно,
Под  залпы  "градов",  будто  под  грозою.

Земля  скорбит,  и  слышно  лишь  рыданье
Над  мирною  Святою  Украиной.
За  что  нам,  Боже,  это  наказанье?
Иль  суждено  пройти  всем  смертною  долиной?

А  кто-то  пьет  Шампанского  бутылку  -
Ему  до  слез  чужих  давно  нет  дела.
Приносит  прибыль  для  таких  война  в  копилку.
Лоснится  кожа,  но  душа  уж  обмелела.

Весь  мир,  открой  глаза!  Очнитесь  люди!
Коснется  каждого  крылом  своим  беда.
Спокойно  никому  уже  не  будет.
Один  лишь  путь  -  кто  скажет  мне  куда?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514205
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014


She said: gray...

…для нас немає неба…

Привіт.  

Ти,  знаю,  любиш  дощ
і  вітру  сум,  печаль  осінню  
міських  напівпрозорих  площ...  
Глянь  -    
вечір    причаївся  тінню.

Ось  я  пишу  тобі  листа.
Ми  так  давно  не  говорили
про  те,  що  дарувало  крила.
Вже  я  не  той...
І  ти  не  та...

Запросим  до  розмови  ніч?
Вона  нам  не  відмовить,  звісно.
Хоча  утрьох  нам  ніби  тісно...
Але  хіба  у  цьому  річ?

Ти,  відчуваю,  вже  не  та.
І  я  пишу  інакші  вірші,
хоч  кажуть  –  
нібито  не  гірші.
Та  їх  до  цього  ось  листа
я  не  додам.

Це  –  не  для  тебе...

В  них  вже  для  нас  
немає    неба...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 28.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2014


Олекса Удайко

О ТИ, МОЯ ЛЕЛЕКО

                   [i]І  ти  мені  не  ти...  І  я  -  не  ліпша...
                   Скриплять  слова  оскомою  "чужі".
                                                           [b]Оленка  Зелена

Знайоме…  Все...  До  цяточки...  До  болю*.
Пройшли  разом,  та  –  не  одні  світи.
Ніхто  не  винен.  ..  Не  святі…  Обоє:
І  "я  -  не  я"  і  "ти  мені  не  ти!"

Та  від  журби  –  лише  одна  дорога,
Яка  привести  може  врешті  в  рай…
Не  заважай  іти,  моя  пересторого!
Не  край  душі  моєї!  Тугу  –  край!

І  хоч  іти  по  ній  бува  нелегко:
Старі  вериги  знать  дають  своє,
Тяжкі  ланці  –  о  ти,  моя  лелеко,  –
Впиваються  у  серденько  твоє...

Хай  ціль  оця  наразі  й  недосяжна,  
Та  не  вертай  з  шляху  на  манівці:
Є  Cонце  –  зірка,  певно,  вельми  важна,
В  її  промінні  плавляться  ланці...

Можливо,  й  Місяць**  у  пригоді  стане,
Покаже  Сонцю**  всю  таємну  суть...
І  рай  небесний  на  землі  настане,
Щасливі  пари  квіти  принесуть!...

…Й  настане  день,  коли  між  ними  діти,  
Як  солов'ята,  будуть  щебетать...

І  прийде  мить,  що  нікуди  їм  дітись:  
Така  судьба…  Такий  у  неї  тать…

18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


LIRA

А я молюсь за ВСІХ !

Багато  бачу  тих  ,  хто  пише  ,що  молиться  лише  за  українських  матерів,  українських  солдатів,  за  мир  в  нашій  країні  ,  АЛЕ  як  на  мене  це  те  ж  саме  ,що    бажати  миру  для  себе  а  для  ближнього  не  бажати...як  злочин...  те  саме  люди  віруючі  вони  за  мир  у  в  душах  людей  за  мир  між  людьми  по  всьому  світу...  і  я  молюся  як  умію  про  мир  в  серцях,  про  бажання  миру  в  серцях  людей,  про  розуміння  безкінечності  та  марноти  будь  якої  вйни,  молюсь  за  кожного  солдата,    українського  россійського  ізраїльського  палестинського  ,за  кожну  людину,  за  кожну  матір  ,  за  кожну  дитину  щоб  жили  в  мирі,  щоб  не  пізнали  горя  вбивства  ,  щоб  не  пізнали  горя  війни,  за  те  щоб  люди    були  милосердними  ,  щоб  були  добрішими  та  терплячішими  один  до  одного  ,  за  щирість,  за  довіру,  за  мир  у  всіх  країнах,  за  мир  між  всіма  сусідами,  за  душі  ,що  нас  покинули  від  усього  серця  молюсь  Творцю  ,  пробач  наші  провини,  пробач  наш  егоїзм,  пробач  ненависть,  пробач  зазіхання  на  чуже,  пробач  за  насилля,  пробач  за  безсовісність,  пробач  за  нелюдяність...

а  я  молюсь  за  всіх  -
за  наших  і  не  наших,  
за  душі  занапащені  ,  
за  душі  ,що  продажні,
 за  матерів    без  ліку  ,
 за  їх  синів  поснувших  ,
 за  мир,  за  Україну  ,
 молюся  щосекунди....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512095
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


Валентина Поїзник

На Дніпрі



Дніпрову  хвилю  голубінь  гойдає,  
Немов  зумисне,  вітер  зник  у  лозах.
Хлюпне  тремтливі  іскри  понад  краєм  –  
І  ноги  ніжать  лоскітливі  сльози.

Раптова  тінь  округло  насідає  –  
В  глухому  басі  набігає  злива.
Прогуркотіло  зречено  –  й  немає,  
А  з  піднебесся  –  райдуга  мінлива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510704
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Юрій Цюрик

Прекрасні фрески Сандро Боттічелі…

Прекрасні  фрески  Сандро  Боттічелі
І  купол  Брунеллєскі  угорі*…
Та  променисті  посмішки  веселі
У  сонячній  кафешці  на  дворі…

Морозиво  з  гарячим  шоколадом  
І  поцілунки…  з  присмаком  весни…
Флоренція  у  квітні  –  так  відпадно:
Над  столиком  зігнулись  ясени…  

А  поряд  квітне  гілка  черешнева-
Безмежний  рай  для  люблячих  сердець…
Чарівно  посміхаються  дерева
І  сліпить  очі  сонця  промінець…

Ти  кутаєш  в  боа  красиві  плечі
І  тихо  кажеш:  «Любий,  пригорни…»
Ми  летимо  у  дивовижний  вечір,  
У  різнобарвну  казку  давнини…

Надривний,  ніжний  плач  віолончелі  
Занурює  нас  в  кольорові  сни…
У  дивовижні  фрески    Боттічеллі;
У  поцілунки…  з  присмаком  весни…

28.04.2014

Прекрасні  фрески  Сандро  Боттічелі
І  купол  Брунеллєскі  угорі*  -  мається  наувазі  собор  Санта-Марія  дель  Фьоре  у  Флоренції.  Діаметр  куполу  сягає  42-ох  метрів  у  діаметрі.  Шедевральний  та  геніальний  витвір  мистецтва.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495466
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 11.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2014


Козаковцева Вікторія Володимирівна

Стежка

У  лісі,  де  шепочуться  берези,
Де  так  цілюще  пахнуть  трави,
Пташки  горланять  соль-дієзи,
Там  моя  стежка-переправа.
Через  стрімкі,  земні  потоки,
На  берег  мрій,  бажань,  казок.
Що  зберегла  дитинства  кроки,
Між  було  і  буде  зв`язок.
Безкрайня,  неосяжна  стежка
У  парі  з  долею  біжить.
Немов  на  рушнику  мережка,
Рясними  квітами  лежить.
Коли  тісна,  коли  розлога,
То  вниз,  а  то  бере  вершини.
Чи  круто  зверне,  ну  а  то  полога.
Плете  віночки  й  павутини.
Бодай  пройти,  бодай  дістати  сили,
Здолати  невідомий  шлях.
Любов  нести,  та  щоб  любили.
І  нумо  в  небо,  наче  птах!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510025
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Ірина Кохан

Коли в полях поснуть вітри….

Коли  в  полях  поснуть  вітри,
Снопів  розгладивши  чуприни,
Зітри  із  серця  сум.  Зітри,
І  слухай  вечір  тихоплинний.

Про  що  шепоче  сад  п'янкий,
Сховавши  вишні  зрілі  в  листі.
Нектар  з  медових  зір  надпий.
Вже  небокрила  у  намисті

Вплітають  шовк    поміж  гілок,
Рум'яне  сонце  вкривши  пухом.
Хвилясто  ніжиться  ставок.
А  ти  вечірню  тишу  слухай.

Як  стрімголов  у  пряжу  нив
Пірнає  стежка  прудконога.
У  краї  тім,де  ти  ходив,
Вже  бур'яном  взялась  дорога.

Та  ти  печаль    свою  зітри,
Лиши  її  у  мальвозливах.
Коли  в  полях  поснуть  вітри,
Подякуй  Богу,що  щасливий....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508482
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 04.07.2014


Ірина Кохан

Вічна казка…

У  ластовинні  хмар  зрябіла  неба  синь,
Крізь  сито  грає  сонце  промінцями,
Вдягла  свитину  чебрецеву  далечінь
Розшиту  щедро  маків  каганцями.

У  м'ятнім  вихорі  дрімає  літній  сад,
Й  тяжіють  аґрусу  рубінові  сльозини.
Крокує  червень  на  святковий  променад,
Дитинством  пахнуть  кошики  малини.

Ставок  дзеркалить  клаптиком  води
Й  співає  вітер  тихо  в  очереті.
Мене  дитинство  знов  веде  сюди,
Де  вічна  казка  в  солов'їному  сонеті...
       
                           16.06.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507855
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 04.07.2014


Собко Вадим

Сьогодні бачив трупи із Донецька

Сьогодні  бачив  трупи  із  Донецька
І  БТРи,  що  ішли  в  Луганськ,
І  зовсім  випадково  в  Інтернеті
Знайшов  розбитий,  спалений  Славянськ.

Скажіть,  як  можна  допустити,  люди,
Щоби  в  країні,  що  несла  любов
Попід  заборами  ховали  трупи,
Текла  по  вулицям  невинна  кров

Я  голосно  прошу  –  прокинься  людство,
Можливо,  зовсім  стали  ви  сліпі.
Потрібно  зупинити  це  безумство.
Не  треба,  досить  кланятись  Москві.

Я  бачив  найстрашніше  –  сльози,
Червоні  очі  матерів.
Це  не  просто  балачки  й  погрози,
Не  порожня  купа  гнівний  слів.

Я  не  можу  більше  говорити.
В  Україні  йде  тепер  війна.
Треба  вбивць  довічно  ув’язнити,
А  загиблим  слава  і  хвала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508966
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.07.2014


Плискас Нина

"Давай накриємось зорею. . "

Давай,  накриємось  зорею,
З-під  ніг  зберемо  сум  минулих  днів,
Розчинемо  його  липневим  медом
І  вип"ємо  в  хмільнім  Раю...

Давай,  спливемо  в  ніч  багатооку
Керманич-місяць  хай  несе.
У  даль  незвідану  глибоку,
Без  пекла,ворожнечі  і  мостів...

Давай,  умиємось  густим  туманом,
Тайно́ю  млою,що  сховала  все.
Ми  будемо  з  тобою,білий  парус,
Де  скель  нерозумінь  розбилися  вітри...

Давай,  загорнимося  тишею  німою,
Де  стук  сердець  завершує  прибій,
Де  щастя  необмежено  щасливе,
Як  із  причастя,  дзвін  прозорої  Душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508553
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 01.07.2014


Ioanna Pekun

Погляд…

І  кожен  погляд,  то  чийсь  монолог.
Початок,  розповідь,  кінцівка,  чи  пролог.
Читати  вміти  між  рядками
І  малювати  на  світанку  тіні...снами.

Практично-стратегічний  план  -  у  дію!
Але  не  тек,  як  хочеш  ти,  а  так,  як  я  умію!
Твоєї  влучності  у  погляді,  не  заперечиш.
І  вже  мовчиш...  І  більш  не  суперечиш...

Впліталися  тим  світанковим  павутинням,
Тіні  на  стінах  -  сокровенним  душ  сплетінням.
Де  світле  з  темним,  каре  з  голубим.
Тримай  за  руку.  Може,  разом  полетим?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507901
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2014


Ірина Кохан

Стара альтанка

Над  плесом  озера,розлитого  сльозою,
Де  вітер  ніжно  пестить  лободу,
Гойдає  спогади,заплетені  лозою
Стара  альтанка  в  заспанім  саду.
У  тій  альтанці  срібним  відголоссям
Кохання  нашого  спливає  світла  мить,
Дрімає  поле  волошкове  у  колоссі
І  стежку  нашу  заколисує  блакить...
Солодким  сумом  плаче  арфа  ночі,
Вкривають  плечі  роси-янтарі.
Я  й  досі  пам'ятаю  твої  очі  -  
До  щему  рідні...і  нажаль  такі  чужі.
Вогнем  пекельним  пристрасний  цілунок
Ще  й  досі  пломеніє  на  вустах,
Спила  до  дна  гіркий  любові  трунок,
Душа  моя  блукає  по  світах.
Стара  альтанка...спогади  у  серці,
Відбиток  місяця  у  полисках  води,
І  крапельки  любові,що  на  денці
Все  раз  у  раз  ведуть  мене  сюди...

             23.06.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506007
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 22.06.2014


Ірина Кохан

Давай відкоркуємо тишу

Давай  відкоркуємо  тишу,
нехай  собі  лине  на  волю,
Вплітається  в  коси
ромашково-чистих  полів.
А  ми  наодинці
побудемо,милий,з  тобою,
Смакуючи  ніч
і  вслухаючись  в  спів  солов'їв.

Давай  розгадаємо  тишу
по  зорях  на  синьому  лоні,
Що  сріблом  лягають
на  зіткані  з  шовку  лани.
Нам  місяць  зливатиме
сяйво  гаряче  в  долоні,
Хай  Всесвіт  чекає....
бо  зараз  є  МИ...лише  МИ....

Давай    відкоркуємо    тишу....

           2.06.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504790
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Ниро Вульф

Родник

Ты  -  горных  родников  вода
чиста,  невинна,  молода.
Я  сердцем  рвусь  к  тебе,
ты  –  вкус  запретного  плода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503967
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Ірина Кохан

Мій….

Шовковичиться  ранок.  Чай  на  двох
Розіп'ємо  під  сонячним  каскадом.
Янтарні  зорі  в  трави,мов  горох,
З  гілок  нічних  розсипались  за  садом.

Меліси  холод  тулиться  до  скронь,
Повітря  пряним  соком  налилося.
А  ти,зігнавши  сни  із  підвіконь,
Знов  зацілуєш  звивисте  волосся.

Вустами  ніжно  плечі  обпечеш
І  зазирнеш  у  вічі  волошкові.
То  янголи  з  блакитно-білих  веж
Крильми  прядуть  тенета  із  любові.

Впаде  сльоза  гаряча  з  моїх  вій,
Усе  збулося,що  просила  в  неба...
В  долонях  тане  щастя  заметіль.
Ти  поряд.  Мій.  А  більшого  й  не  треба!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Стяг

Давня липа.

Давня  липа  –
Бджолина  утіха,
У  своїм  зеленавім  плащі,
Під  акорди  духмяного  сміху
Полюбляє  червневі  дощі…

Проясниться  –  
Запахне  медАми,
І  дитинством  од  липи  війне,
Босоногими  тими  роками,
Що  єднають  її  і  мене.
Як  котилося  сонце  над  нами,
Як  хотілося  нам  у  політ…
Молодіша  вона  під  дощами,
А  для  мене  –  мудрішає  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504364
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Юля Гармаш

Прощання слов’янки


Одного  незабутнього  ранку
Я  стискала  твоє  зап’ястя,
Я  казала,  що  я  є  мольфарка,
Що  занадто  ревнива  до  щастя.

Ти  казав,  що  потрібно  стріляти,
Я  казала,  що  треба  любити,
Ти  чужинців  волів  проганяти,
А  я  гостей  хотіла  зустріти.

Не  кордони  –  серця  відкривати  –  
Всі  поєднані  Богом  і  світом,
То  чому  ж  треба  йти  воювати,
Щоби  врешті  це  все  зрозуміти?

Я  навчуся  тебе  відпускати  –  
Боротьба  –  то    стихія  мужчини.
Лише  совість  і  дух  чогось  варті,
Лише  в  тОбі  йдуть  істинні  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498972
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 10.06.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2014


Олекса Удайко

Я – КОКОН

                             Присвячую  тим,  хто  не  вийшов...

Я  –  кокон!..  
І  цим  про  себе  все  повідав…
Мені    важливо  те,  що  маю    в  со́бі,
Нехай  пів-мертве  –  та  своє…  Особин
В  мені  нема,  там    –  лярва*  безобідна…

Міністр,  директор  –  сам  я  господа́р…
Радію  лиш  тому,  що  незворушне…
Й  не  дам  нікому  стан  цей  раз  порушить…
І  то  –  мені  великий  долі  дар…

А  що  надворі?..    Та  мені  –  плювать!
Нехай  жара  чи  холод  –  лютий  студінь…
Ніхто  мене  ніколи  не  розбудить…
Я  сам  собі  –  і  постіль,  і  кровать…

Я  панцир,  я  лубок,  глуха  фортеця…
Для  того,  хто  для  мене  –  серця  памка,  
Я  заслінка,  замо́к,  я  –  клямка…
Який  мені  резон  від  мого  серця?..

Мені  зати́шно  у  «домику  без  окон»…
Мене  зігріє  власна  німота…
Для  чого  мені  рух  і  суєта?..
Я  –  кокон…

08.12.2013
________
*Лялечка  (зоол.)


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464601
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.06.2014


Taras_Kol

Серйозна гумореска про вибори Гаранта

Розкажу  я  Вам  тихо  пані  та  скажу  й  Вам  пане,
Що  колись  на  Україні,  жити  ліпше  стане
Як  зацвітуть  маргаритки  й  волошки    на  сонці
Запануємо  ми  з  вами  у  своїй  сторонці.

Ну  а  поки  ще  є  часу,  безмежно  багато,
Можемо  ми  деколи  у  вибори  грати.
Вся  країна  пильно  й  палко    чекає  момента,
Як  підходить  у  державі  вибір  Президента.

Все  готується  й  шнигає  від  штабу  до  штабу
Пхає  у  той  процес  себе,  свою  жінку  й  бабу,
Кума,  Дарку  і  сусіда,  де  вище  й  де  нижче,
Щоб  лиш  бути  в  курсі  дєла  й  до  штурвала  ближче  .

Кандидати  аж  за  квартал    до  тої  події,
Зачинають  вовтузитись,  як  шкварки  в  олії,  
Бо  центральна  комісія  старт  кампанії  дала,
Постанову  затвердила  й  опублікувала.  

Починається  тоді  вже  направду  готівля,
Так  би  в  певних  колах  звана  електо-ра-то-заготівля.
Вже  тогди  брешут  усюди,  де  тілько  лиш  можна,
Бо  “галочка”  в  бюлетені  важлива  є  кожна.

Місяців  чотири  колись    всіх  агітували,
Скоротили  тепер  термін,  вже  і  три  стало.
Обіцянки  полетіли  зі  слів  і  з  паперу,
Із  екранів  і  біл-бордів,  ззаду  і  спереду.

Обіцяють,  що  так  файно  всі  ми  загаздуєм,
Що  на  перші  у  світі  місця  стати  ризикуєм,
Що  духовно  й  соціально  будемо  зростати,
Що  Росія  і  Європа  будуть  відставати.

Що  вже  буде  нам  так  добре  -  як  іще  не  було,
Вже  би  й  вірив,  тільки  б  панство  про  то  не  забуло.
Поки  ті  масні  цяцянки  нам  лиш  слух  нервують,
Люди  в  селах…  як  лиш  негри  в  Африці  бідують.

Й  так  натхненно  і  уважно  роздають  газети,
Плакати,  календарі,  заяви  й  памфлети.
Скільки  тої  пропаганди  усім  розпихають,
Що  люди  ще  у  віходках  цілий  рік  читають.

Роздають  футболки  й  ручки  оті  кандидати,
Не  забули  б  ви  в  кабінці  за  них  голос  дати,
Роздають  ще  у  пакетах  червоне  й  зелене,
Головне  там,  звісно,  гасло  “ГОЛОСУЙ  ЗА  МЕНЕ”.

Скільки  того  шуму,  гаму,  грошей,  нервів,  бруду,
До  наступних  виборів  все  це  не  забуду.
Певно  чула  про  наш  захід  в  Африці  Уганда,
Що  Вкраїна  обирала  в  неділю  Гаранта.
[b]Т.К.  2014р.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503533
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014


Юлія Кириленко

Зглянься, світе , наді мною!

[i]Зачекай,  не    спіши,  більш    не    треба
Душу    ніжну    словами    кропити,
Подивись,  сонцесяйний    мій    Фебе,
Глянь    на    мене,  блаватовий    світе!

Хоч    тобі    далебі    не    до    мене,
Ти    вгорі    загаптований    цвітом,  
Я    ж    сплітаю    тут    руки    студені,
Проростаю    в    душі    неофітом.

А    десь    там,  серед    вулиць-мережок,
В’ються    долі    нитки    мов    шовкові,
Мойри    плутають    їх    обережно
Візерунками    на    рушникові…

А    вони,  розплітаючись,  линуть
Вдаль    судинами    довгих    доріг,
Мчать    туди,  де    ключі    журавлині,
Де    спориш    обплітає    поріг,

Де    стрічають    так    гаряче    й    радо,
Що    тепло    струменіє    в    висках,
Де    запалює    зорі    свічадо,
Літній    ранок    втопає    в    дощах,

Мерехтять    неозорії    ниви,
Легіт    шле    поцілунків    крилатих.
Там    гуляє    мій    друг    рудогривий,
Що    на    волі    відмалку    жонатий…

Туди    рветься    душа    моя!  Чуєш?
Не    зімкнуть    її    жоднії    пута!
Мені    сонце    саме    так    віщує…
Та    фортуна    під    кригою    скута.

Натякни    лишень,  муки    всі    за    що?
Під    склепінням    багряним    блукаю,
Від    багнетів    ховаюся,  лячно,
Люті    кулі    на    півнебокраю!

Світанкові    рум’яні    ланіти
Бгають    неба    лазурні    спіралі,  
Наді    мною    ж    Аїдові    діти
Розсипають    свої    пасторалі.

Де    зросилася    пісня    тендітна,
Там    черленять    серпанки    фрезові,
Обеліск    воздвигають    гранітний
Тому    серцю,  що    билось    до    крові.

Тож    і    я    вступлю    в    герць    вікопомний,
За    ружину    візьму    собі    слово,
Інкрустоване    вірою    й    болем,
Кожен    такт    прозвучить    оркестрово!

Бузувірам    мене    не    зламати,
Не    купити    солодкою    здобою,
Буду    рівно    рамена    тримати,
В    мені    правда    засіла    хворобою!

Поверни    лиш    весни    оксамити,
Бо    без    неї    втрачаю    всі    сили…
Мчіть    сюди,  осяйні    афродіти,
Меч    гостріть,  дерзновенні    ахіли!

Хай    ще    досвіду    я    не    зазнала,
Юний    вік    не    завада    в    бою,
Із    очей    зла    облуда    упала,
Доспіваю    вже    пісню    свою!

Ти    судить    мене    хочеш,  мій    світе?
Покарати    за    дерзкість    оцю?
Мене    зробиш    своїм    сателітом
І    в    кривавім    зтруїш    багрецю?

Хіба    те,  що    я    денно    і    нощно
Всепрощення    молю    у    небес,
Осуждення    для    мене    наточить,  
Роздратований,  грізний    Зевес?

Хіба    те,  що    не    хочу    коритись
Галасливим    блюзнірським    законам,
Що    несу    своє    слово    зігріте,
Варте    зустрічі    з    млявим    Хароном?

Дай    одвіт,  розжени    дні    імлисті,
Важіль    часу    щосили    стисни,
Із    брунатним    простись    падолистом…
На    альтанці    кришталик    сльози.

Хоче    плач    оповити    габою,
Нашпилити    на    душу    печаль,
Творить    вечір    гравюри    різьбою,
Напинає    на    світло    вуаль.

Та    я    стримаю    біль    ошалілий,
У    кайданах    сидітиме    звір.
Чар    нічних    арештант  охмелілий,
Ти    протнеш    неба    чистий    сапфір.

Я    ж    чекатиму    ранку    терпляче,
Я    чекатиму    метаморфоз.
Враз    омиє,  мов    злотом    киплячим,
Сонця    промінь,  ясний    віртуоз.

Де    Надир    зіштовхнеться    з    Зенітом,
Перев’ють    руки    небо    й    земля,
Упадуть    крижані    моноліти,
Світ    скарбує    моє    там    ім’я!

І    візьме    він    мене    у    долоні,
Гляне    так,  що    сп’янію    ураз,
Рине    відзвук    гучний    саксофонів,
Із    весною    ми    створимо    джаз!

Я    скажу    їй:  «Плесни    філіжанку
Теплих    мрій    та    палких    сподівань,
Оселися    навіки    на    ганку,
Проводжай    мене    й    знову    стрічай!»

Вона    ж    тихо    мені    прошепоче,
Щоби    я    не    жила    біжучи…
Брості    мов    малахітові    очі,
Гнатись    дужо    немає    за    чим.

Все    що    є  –  суща    це    насолода,
Всі,  хто    поруч,  це    жар    почуття.
Хай    неквапно    світ    любий    проводить
Павутинням    лілейним    життя![/i]


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503161
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 05.06.2014


Ніла Волкова

Палітра життя


Життя  палітра  промениста  
Дає  натхнення  і  снагу:  
Химерна  хмарка  в  небі  чистім,
Сосна  -  по  пояс  у  снігу...

Осіннє  золото  берези,
Веселки  сяючий  міраж,
Щемливі  звуки  полонезів,  
Балету  чари  і  кураж.

І  все  ж,  приваблюють  найбільше,
Навік  карбуються  в  душі,
Аж  просяться  в  новели,  вірші
Людей  цікавих  типажі.

Все  неповторне  розмаїття
Їх  вчинків,  прагнень,  поривань,
Солодких  таємниць  палітра  -
Кохання,  захвату,  страждань!

І  ось  тоді  натхнення  чисте
Проходить  в  творах,  як  курсив.
Душі  палітра  промениста  -
Найдивовижніше  із  див!

2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503335
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014


Юхниця Євген

Мовчазні переглядки

«Hа  дорогах  вінки
   по  загинутих  в  драмах  дорожніх.
Яркоквітні,  кричать,
   доки  рідні  загиблих  живі»
...Так  писалось  давно,
 а  тепер  –  вінки  битвищ  порожніх,
За  вікном  не  кіно  -
 Стрілянини  й  страхи́  бойові...

Драма  в  хаті:  «Я  лишусь.  Буду́  сво́є  охороняти!»
Рідні,  ледь-ледве  стишно:  «Мо,  слід  за  кордони  тікати?»  
Так  у  паводь,  рослини,  одні  -  пливуть  далі,  насінням,
Інші  -  гинуть  вершками,  й  вгризаються  в  грунти  корінням.

Січень  2001р  -  04.06.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503114
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 05.06.2014


Таня Кириленко

В Системі

Я  просто  до  крику  стомилась  триматися  в  рамках,
Варитися  в  наслідках  хворих,  безглуздих  ідей,
Щоб  відповідати  придуманим  кимось  ознакам,
Що  байдуже  на  категорії  ділять  людей.

Я  більше  не  хочу  і  далі  здаватись  нормальною,
Всміхатись  натягнуто  тим,  кому  хочеться  врізати.
Колись  запальна,  і  для  когось  часо́м  аморальна  -
Мені  треба  бути  щомиті  живою  і  різною.

Я  просто  стомилася  співіснувати  з  Системою,  
Не  хочу,  як  всі:    щоб  усе  було  чітко  за  правилом.
Але  я  й  не  хочу  лишатися  зовсім  окремою,
Аби  лиш  Система  безглуздих  умов  не  ставила.

03.06.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502964
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 05.06.2014


СавчукМикола

Портрет Вічності

Панна  Вічність  на  себе  накинула
Позірковану  тогу  галактики
І  у  мандри  далекі  полинула,
Посміхнувшись:-  Ця  тога  мала  таки…

В  океану  люстерко  поглянула
 (Їй  те  дзеркало  Богом  дароване)
І  побачила:врода  не  в’янула,
Бо  безсмертям  вона  онімбована.

Вічність  з  миттю  кокетливо  грається,
Ледь  гойднувши  ошатною  тогою.
Скільки  їй?  Хто  у  жінки  питається!
Це  відомо  єдиному  Богові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337304
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 05.06.2014


Ниро Вульф

Наступит завтра или нет

Жизнь-  
есть  созерцание
настоящего
И  отражение
минувшего
в  воспоминаньях.
И  без  сомнения
будущего  нет.
Есть  то,  что  до
и  есть-  сейчас.
И  тратить  силы,
чтобы  угадать
не  стоит.
Жить  нужно
настоящим,
ведь  завтра
может
и  не  наступить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503159
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014


Анна Берлинг

Хризантеми замерзлі в снігу

Хризантеми  замерзлі  в  снігу
Опустили  голівки  і  плачуть:
 –  Пані  Анно,  в  шалену  пургу
Що  для  ока  квітки  наші  значать?  

Люди  швидко  дістали  із  шаф
Довгі  светри  і  теплі  вушанки.
А  нас  просто  охоплює  страх:
Хто  поставить  нам  хатки-бляшанки?

Он  троянди  зігріті  теплом
І  крізь  дах  поглядають  сонливо,
У  достатку,  захищені  склом,
На  мороз  позіхають  ліниво.

Вітер  їм  не  зрива  пелюстки,
Завірюха  мина  стороною,
І  тендітні  зелені  листки
Прокидаються  свіжо  весною.

Ми  ж  міцного  не  знаємо  сну
І  турботи  від  осені-мами,
І  чекаєм  на  тітку-весну
Вже  засохлими,  злими  кущами.

У  садку  утворився  каток,
Тягнуть  діти  із  хліва  санчата,
І  не  хочуть  вже  плéсти  вінок
З  наших  квіток  замерзлі  дівчата.

На  подвір’ї  крилата  зима
Вже  готує  із  криги  лаштунки,
І  сміємося  цвітом  дарма  –  
Дітлахи  новорічні  дарунки

Все  чекають  від  Діда  з  мішком,
I  той  щедро  дари  презентує.
Нам  же,  вкритим  холодним  сніжком,  
Навіть  ковдру  стару  не  дарує.

Нащо  граємо  кольором  ми?
Серед  снігу  палаєм  усюди?
Всі  любуються  шармом  зими.
Хризантемам  не  дякують  люди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458935
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 03.06.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2014


Променистий менестрель

Музыка сердца песня

                     

Музыка  в  сердце  –
Быль  и  боль,  тишь  и  звон;
Звуки  веселья
И  печали  поклон,
Где  в  обнимку  с  мечтою
Средь  берёзовых  крон,
Сон  туманы  верстают
Для  дождинок:  динь-дон…

Музыку  сердца
Незабвенных  минут,
В  знаках  весенних
Жизни  дни  берегут…
Побеждая  пространство  –
Мысль  не  знает  границ…
Жить  –  как  это  прекрасно  –
В  сказке  любящих  лиц.

Музыка  сердца
С  давних  лет  ты  со  мной…
Рядом  присесть  бы
С  детством  и…  сединой.
Ненаглядным  уроком,
Убегающим  в  даль
По  ступеням  и  срокам
Восхожденья  в  Грааль…

15.07.2007г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493198
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 02.06.2014


Владимир Зозуля

Наполовину

Наклонялась  ива  низко  над  водою…
Ветерок  качался  на  ее  ветвях…
Легкий  пар  струился  в  небо  над  рекою…
Остывая,  воздух,  свежей  влагой  пах…

Вечерело…  низко  солнышко  скатилось…
Алый  луч  закатный  лился  в  облака…
К  своему  творенью  проявляя  милость,
Нежно  прикасалась  Божия  рука…  

...                          

То  ли  показалось,  что…  люблю  и  верю…
То  ли  так  смешались  радость  и  печаль…
Только  приоткрылись  в  поднебесье  двери,
И  пахнула  в  душу  неземная  даль...

По  вечерней  службе  сладостно,  раздольно,
Прозвонили  в  эту  даль  колокола...
Меж  землей  и  небом  выбиралось  вольно,
Отчего  ж  так  сердце  рвалось  пополам?..

Может  от  того  так,  что  святым  я  не  был?..
Может  потому,  что  жил  в  добре  и  зле?..
Только  половину...  я  бы  отдал  небу…
Только  половину…  я  б  оставил  на  земле…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502717
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014


Юрій Цюрик

Какая прелесть эти снегири…

Какая  прелесть  эти  снегири…
На  фоне  запорошенных  сугробов
Сидят  на  ветках,  в  проблесках  зари,
Между  землей  и  алым  небосводом…

Пречистый  серебристо-белый  снег  
Укрыл  холмы  пушистым  одеялом…
И  нежно  улыбается  рассвет,  
Маня  к  себе  жемчужным  опахалом…

Какая  неземная  благодать;
Как  все  вокруг  божественно  красиво…
Какое  счастье  поутру  познать
Снегов  искристых  радужное  диво.

Как  лучезарны  отблески  зари  
Между  землей  и  алым  небосводом…  
Какая  прелесть  эти  снегири
Меж  Рождеством  и  Старым  Новым  годом…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469658
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.06.2014


Юрій Цюрик

Серебрилось утро туманное…

Серебрилось  утро  туманное
Там,  где  ночью  мела  метелица…
Это  сердце  такое  странное:  
Ты  ушла,  а  ему  не  верится…  

Окна  скрылись  узоров  шторами,
Заблестели  рябины  стразами…  
За  нелепыми  разговорами,
Отсверкали  мечты  алмазами…    

Ну,  зачем  мы  любви  ответили  
Снисходительным  притяжением  ?!?...
Почему  тот  рассвет  не  встретили,
Окунувшись  в  страстей  крушение  ?!?...

Гроздья  милой  рябины  алые
Излучали  так  много  нежности…
Жаль,  стихи  мои  запоздалые
Стали  символом  неизбежности.        

Это  сердце  такое  странное
И  нелепое,  разумеется…
Ты  ушла  в  бытие  туманное;
Ты  ушла,  а  оно  надеется…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474004
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 02.06.2014


Любов Вишневецька

Баю - бай

Пальчики  под  щечку,
Носиком  в  подушку.
-  Как  люблю  я  дочку!  -
Ей  шепчу  на  ушко.

-  Ты  сейчас  обнимешь
Плюшевого  Мишку.
А  постель  воспримешь
Норкой  Серой  Мышки.

Завтра  мне  расскажешь,
Что  во  сне  видала.
Звездочки  покажешь,
На  каких  бывала.

Неведомый  остров,
Птиц  под  небесами
Акварелью  пестрой
Нарисуешь  маме.

Закатилось  Солнце.                          
Нет  тепла  ребятам.
Где-то  за  оконцем
Спят  в  лесу  зверята.

Спи  и  ты,  малышка,
В  своей  теплой  норке.
Твой  герой  из  книжки
Сон  хранит  до  Зорьки.

Спи  с  моим  сонетом  –
Тихо  льется  песня…
Удивлю  рассветом  –
Дивом  с  поднебесной.

Мама    будет  рядом.
Ты  –  моя  отрада.
Счастье  звездопадом  -
От  судьбы  награда!    
         
Верно  охраняет
С  неба  Ангелочек.
Пусть  судьбу  составит
Лучше  всех  для  дочки!
 
Он  за  нас  в  ответе.
Так  в  удаче  кружит!
Для  него  мы  –  дети.
Бережет  и  любит…

                                             07.10.2013  г.    

Фото  из  инета.      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462662
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 29.05.2014


Любов Вишневецька

Грусть

Рыжая  осень.  Тихо.
Дышит  прохладой  ночь.
Лист  оторвался…  Лихо
кружит  от  ветки  прочь.
Звезды  сияньем  ярким
Блещут  в  ночи  сырой  -
Жемчуг  рассыпан  царский
В  капельках  над  травой.

Нынче  в  дубраве  краски  –
Святости  торжество.
Ветер  срывает  маски,
Хвалится  мастерством.  
Тихим  шуршаньем  кроет
Тайны  округи  бес.  
Плачет  ручей  и  вторит
Сказки  лесных  чудес.

А  по  утрам  туманы
Льют  молоко  в  поля.
Рваными  облаками
Греет  себя  земля.  
Осенью  грусть  слепая
В  кудри  мои  вплелась.
Бегала  я,  не  зная,
Что  за  судьбой  плелась.

Жизни  тропа  петляет…
Чаще  в  груди  стучать
Сердцу  повелевает.
Больно…  Хочу  кричать!
В  дебрях  и  в  глухомани,
Мысли  свои,  глуша,
Тело  мое  в  дурмане,
Но  далеко  душа!

Зимних  хочу  восходов.
В  прошлом  завязнет  грусть!
Снега  до  небосвода!
Валит  и  валит  пусть.
Белой  отдамся  власти.  
Вскружит  меня  метель!
Буду  взлетать  от  счастья
В  белых  снежинок  хмель...

                                                             01.09.2013  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457713
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 29.05.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2014


Ірина Кохан

Шепоче очерет….

Мені  тебе  не  вистачає
У  лабіринтах  вечорів.
Коли  весна  гуде  розмаєм
В  обіймах  вершників-вітрів.

Коли  в  махровостях  півоній
Ховає  сонце  зрілий  мед,
Блукаю  в  тиші  напівсонній.
А  десь  шепоче  очерет

Про  наші  ночі  недопиті
В  м'яких  каскадах  ковили,
І  про  п'янкі,шалені  миті,
Де  зовсім  юними  були.

Про  відболіле  і  забуте,
Про  споконвічний  часу  біг.
Як  загубились  на  розпуттях
Посеред  зоряних  доріг.

Як  милувалися  весною
В  передчутті  квітучих  злив.
Тростинно  мріяв  над  рікою
Той  очерет...і  літом  снив.

Відшаруділа  пряна  осінь,
Зійшли  з  полів  сліди  зими.
Та  впала  нам  під  ноги  просинь
І  вЕсну  стріли  вже  не  ми...

А  ти  тепер  лише  у  мріях,
В  провулках  сизих  вечорів.
Сльозяться  спогади  на  віях,
Коли  всміхаєшся  зі  снів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501160
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 26.05.2014


Tionka

Людина серед людишок

Сьогодні  ранком  була  злива!
Погода  -  як    думка,  є  дуже  мінлива...
Ще  вчора  сонечко  сіяло,
А  зараз  знов    похмуро  стало...

І  люди,  теж,  швидко  змінюються,
Словами  пустими  вони  обмінюються.
Справді...важко  Людиною  бути!
Людиною  доброю  і  без  отрути!

Отрута  -  це  кривда,  брехня,
братовбивство,  без  неї  ні  дня
прожити  не  мож,  ось  ці  от  людишки
п’ють  її...п’ють  її  без  передишки!

Отрута  -  це  зрада,  крадіжка  обман,
Як  швидко  звикаєш!  О  це  так  дурман!
Ех...  Як  важко  бути  Людиною,
серед  людишок  однією  краплиною!
 

 


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500588
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014


Кутасов

=ЖИЗНЬ СОСТОИТ ИЗ МЕЛОЧЕЙ=

Давно  ли  вы  читали  книги?
Давно  ли  в  строчках  разных  лет
Знакомый  образ  находили?
Встречали  ль  у  окна  рассвет
Невольно  в  мыслях  замечтавшись
И  оторвавшись  от  земли,
От  мира  попросту  уставши
Желая  преданной  любви?

Давно  ли  вы  смотрели  в  небо
Внимая  свет  далеких  звезд?
Давно  ли  вы  делились  хлебом?...
Давно  ли  в  искренности  слез
Открыто  в  чувствах  признавались
Не  в  шутку,  а  вполне  всерьез?!
И  души  ли  объединялись
В  полете  незабвенных  грез?!

Все  это  мелочи,  конечно!
Но  в  этой  сотне  мелочей
Вся  наша  жизнь!  Проходит  спешно  -
За  ней  попробуй  ты  успей...
А  мир  вокруг  материальный
Всего  лишь  бытность  наших  дней!
Заметьте,  что  вдвойне  печальней
Быть  одиноким  средь  людей.

Мир  состоит  из  тонких  нитей
И  счастье  ведь  не  только  в  том,
Чтобы  богаче  жить  и  сытней  -
При  этом  холоден  ваш  дом...
Жить  для  себя  -  пустая  трата
Нам  Богом  отведенных  дней!
За  все  всегда  придет  расплата...
Жизнь  состоит  из  мелочей.


22  мая  2014              Кутасов  Иван  Владимирович

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500522
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014


Наталя Данилюк

Голубінь незабудок

Розплеска́лось  небо  поміж  гір
Пригорщами  ніжних  незабудок.
Борознять  колоною  маршруток
Бджоли  напарфумлений  ефір.

Розсікають  чисту  голубінь,
Що  настояв  день  на  медуниці,
На  солодких  пахощах  кориці,
На  смолі  янтарних  мерехтінь.

На  шовкових  кісоньках  верби
Вітерець  музичить,  мов  на  арфі.
Річка  у  меланжевому  шарфі
Берегам  розчісує  чуби.

Мерехтять  наскрізні  гребінці
У  яскравих  сонячних  софітах,
Світяться  зелені  очі  літа
У  краплині  на  моїй  руці.

У  гаю  мелодію  дзвінку
Цвірінчить,  насвистує  синиця
В  діамантах  росяних  іскриться
Бедрик  на  вологому  листку.

В  купелі  квіткових  ворожінь,
Небом  заколисана  вершковим,
Споглядаю  простір  неозорий  -
Незабудок  чисту  голубінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500527
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014


Ірина Кохан

Вечірні зорі недозрілі….

Вечірні  зорі,м'ятні,недозрілі
В  долонях  тануть,тільки  доторкнись.
Міцним  еспресо  ллється  темна  вись
У  бузинові  цвітозаметілі.

Бешкетник-вітер  в  липове  зело
Ховає  хмар  пухнасті  пеньюари,
Жене  ген-ген  бавовняні  отари,
Щоб  зранку  небо  льоном  розцвіло.

Я  так  люблю  травневі  вечори!
У  солов'їних  купелях  зігріті.
Коли  малює  місячне  графіті
Невидимий  художник  ізгори...

Коли  ванільно  гусне  на  вустах
Ірисів  цукор,змішаний  з  росою.
Й  шовкова  тиша  срібною  фатою
Поміж  дерев  злітає,наче  птах.

Люблю  ті  зорі  м'ятні,недозрілі,
Що  розпустились  пуп'янками  в  ніч.
Лишусь  до  ранку  з  ними  віч-на-віч,
Впустивши  в  душу  цвітозаметілі....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499804
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Martsin Slavo

РАННЯ ОСІНЬ

Люблю  я  осінь,  особливо  ранню,  
Коли  утомлена  від  літньої  жари
Природа  прохолоді  милій  рада  
Й  тому,  що  скоро  упірне  в  солодкі  сни.

Порине  в  радісну  п’янку  дрімоту  
Сни  кольорові  споглядати  про  весну,  –
Свою  майбутню  неповторну  вроду  
Воскреслої  краси  і  звуків  новизну.  

Люблю  я  осінь  за  янтарні  шати,
За  золото  колись  зеленої  трави,
Як  срібне  прядиво  почне  літати,  
В  повітрі  запах  диму  вогнища  тонкий.

Люблю  за  купи  хмар  кудлатих  білих
На  синім  тлі  безкрайніх  пахмурних  небес,  
Торкання  теплі  сонячного  світла,  
Й  осінній  прохолодний  свіжий  вітерець.

Люблю  я  восени  вологі  ночі,
Освітлені  яскравим  сяєвом  зірниць,  –
Насуплені  і  нерухомі  очі,  
Що  тихо  й  загадково  дивляться  униз.

Люблю  осінні  щедрі  довгі  зливи,
Так  схожі  на  невтішені  думки  і  сни,
Які  спливають  в  сутінки  сміливо  
Так  ваблячої  серце  й  душу  давнини.

16.09.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499855
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Dan Screamer

Бездна разума

Там  где,  жизнь  превращается  в  пытку
Там  где,  удача  идет  как  ошибка
Там  где,  свобода  превращается  в  плен
Я  забуду  номера  этих  стен.

Здесь  судьба  словно  приговор
Здесь  призраков  видно  в  упор
Никто  не  знает  зачем  он  тут  нужен
Кто  был  нормальным  -  будет  контужен.

В  бездну  разума  свалился  я  как  камень
Словно  в  дурке  заперт  я  навек
Слишком  быстро  я  теряю  память
Больше  нет  надежды  на  побег.

Паранойя  глушит  мой  разум
С  нею  свободы  я  не  видел  ниразу
Со  всех  сторон  дуют  ветры
Солнце  восходит  во  время  грозы.

Это  как  странный,  непонятный  кошмар
Здесь  я  сам  для  себя  санитар
Я  хожу  по  каждой  палате
Ну  за  что  мне  это  проклятье?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499537
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014


Dan Screamer

10 миров

На  эшафоте  4  петли
Рухнула  грань  небес  и  земли
Стон  заглушит  бешеный  смех
Шальная  душа  рынется  вверх.

Это  проклятье,  так  думали  все
Быть  тёмным  всадником  на  коне
Но  я  бывал  в  десятке  миров
Петли  бросал  на  дураков.

Десять  миров,  сотни  мостов,
Ледовые  смерчи  чёрных  ветров
На  эшафоте  4  петли
Кровь  истекает  из-под  земли.

Каждого  здесь  ожидает  лишь  боль
На  эшафоте  я  ваш  король!
Слуги  и  царь  мне  бьют  поклон
Вскоре  окажется,  -  это  не  сон!

К  петлям  придёт  многоликая  смерть
Будет  кровь  под  ногами  терпеть
Чтобы  пойти  по  прогулке  мирами,
Расправить  крылья  свои  над  телами.

Взорвутся  миры,  попадают  звёзды
А  вместе  с  ними  -  ледовые  слёзы
Души  уйдут  в  другие  миры
Сбросив  с  себя  цепи  вины.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499536
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014


Ниро Вульф

Чувства

Меня  разрывают  чувства,
мечусь  как  пойманный  зверь.
Спасение  –  может  бегство,
закрыв  в  ушедшее  дверь.

А,  что  там  такого  осталось?
Чего  так  безмерно  жаль?
И  радуясь,  чему    улыбалась?
Какая  же  в  сердце  печаль?

Остались  там  -    юности  годы.
А  жаль  -      прошедшую  любовь.
Улыбки  -    есть  весны  прохлада.
Печаль  -      что  не  родишься  вновь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499563
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014


Віталій Назарук

А дощ іде

А  дощ  іде  –  весняний  дощ,
Що  піднімає  перші  трави,
Полоще  дощ  бруківку  площ,
Веселки  творить  величаві…

Лиш  вітерець  не  спить  ніяк,
Хмаринки  сірі  вдаль  втікають…
А  клаптик  неба,  наче  знак,
Що  дощ  на  хвилю  вимикає…

Пройдуть  розхристані  дощі,
Засяють  зорі,  засміються…
І  хмари,  наче  кораблі,
На  небі  з  обрієм  зіллються…

А  вранці  трави  всі  в  росі,
Бо  дощ  добавив  перламутру,
Сіяють  вранці  у  красі.
Немов  вдягли  зелене  хутро.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499293
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Траяна

Вогні

І  все  уже  протерте  до  дірок
У  круговерті  пристрасті  гіркої,
Бо  от  уже  до  прірви  тільки  крок
Туман  вкриває  білою  габою.

Фіалки  відцвітають  на  вікні,
Вінки  течуть  у  безвісті  водою.
Де  запалали  вранішні  вогні,
Що  розірвали  темряву  собою?

У  порожнечі  то  сама  луна
Шурхоче  іскри  згаслого  багаття,
Танцює  досі  ще  чия  мана
На  клаптику  колишнього  завзяття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499330
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Lena Greys

Двісті

Дихаю  твоїм  голосом,
живу  ним  і  в  ньому.

Дощами  вмиваю  свій  сум
і  перетворююсь  на  вчора.

Дивом  залишаюся  жива
після  тисячі  пострілів  у  серце.

Днями  старію,
ночами  омолоджуюсь.

Дурними  снами  багатію
і  розпродую  їх,  обмінюючи  на  захоплення...

Думками  завжди  не  в  собі,
вони  окремо  від  мене,  десь  на  півночі.

Дим  вчорашнього  дня  вже  змішався  з  вітром
і  я  продовжую  народжувати  його  знову!

Докладно  формулюю  невідоме  досі  слово
і  доводжу  його  змістовність  істерикою...

Додаю  тебе  вкОтре  до  свого  життя
і  вкОтре  видаляю  знову...

Додому...  Мені  пора  вже  додому...
Поки  птахи  ще  не  покинули  мої  гнізда  .......................

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499068
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Melody-Rose..

О ней. .

Черты  откровенной  вещуньи,
Прилежные  очерки  глаз,
Сорочкою  спрятаны  руны,-
Увенчаны  в  черный  окрас.

Под  нежною,  смуглою  кожей,
Пантакли,  созвездием  вряд.
Знаменья  и  знаки  встревожат,
напугано-знающий  взгляд.

Мессия,  ведунья,  чар-дева,
Изъеденным  рваным  пером,-
Безмолвно  под  степью  лазури,
Остынет,  дразнящим  теплом.

Как  эхо  бледнеющей  птицы,-
лицо  отдаленно  звучит.
Душою  задумчивой,  кружит,
Обломками  моря,  царит.

Дрожат,  колдовскою  сатирой,-
уста,  над  безлунной  судьбой.
Сокрылись  во  тьме  все  факиры,
Лишь  манят  ведунью  рукой.
                                           
                                               (Прощайте!К  прудам  я  вздымаю..
                                                 Угасли  кувшинки,  алмазною  тайной,
                                                 Мне  холод  лилейный,  кружится  в  фонтане,
                                                 Под  голос  мистерии,  розы  хрустальной.)







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498543
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Евгений Белов

Ночь

Уходит  день.  С  вечернею  прохладой
Вступает  ночь  в  владения  свои.
Гудки  над  бухтой  грустной  серенадой
Тревожат  мысли  полусонные  мои.

Ночь  забрала  своею  строгой  властью
Пространство  звездных  неизведанных  миров,
И  лунный  свет  с  неразделенной  страстью
Струится  с  неба,  мне  даруя  краски  снов.

И  первые  с  опаской  в  небе  звезды,
Дрожа  от  холода  внезапного  в  ночи,
Вьют  необычные  своим  сияньем  гнезда
На  небе,  сотканном  как  будто  из  парчи.

И  ночь  притихла,  наслаждаясь  тишиною,
Лишь  ветерок  слегка  замешкался  в  листве.
Причудливы  предметы  под  луною,
Тень  создавая  в  мрачном  торжестве.

Все  погрузилось  под  ковром  небесным
В  спокойствие  дыхания  земли.
И  лишь  она,  по  тропам  ей  известным,
Тихонько  движется  по  эллипсу  петли.

И  грациозный  стан  природного  молчанья
Украсил  музыкой,  проснувшийся  сверчок.
Он  хрупкой  лапкой  бережным  касаньем
Приводит  в  действие  волшебный  свой  смычок.

Неповторима  спящая  природа,
Простор  бескрайний  средь  пустыни  звезд.
А  мы  песчинки  в  рамках  небосвода,
За  ним  Вселенной  миллиарды  верст.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498691
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Гучномовець Київський

Мои герои

Я  yтpoм  нe  кpичy  coceдям  "cлaвa"
и  фoтo  Гитлepa  я  нe  нoшy  c  coбoй,
тaк  ктo  жe  дaл  "дpyзья"  вaм  пpaвo
peшaть  ктo  вpaг  мнe,  ктo  гepoй.

Дa,  мнe  нeнaвиcтны  кoммyниcты.
Дa,  я  считaю  иx  тoтaльным  злoм.
Ho  для  мeня  тaкиe  жe  нaциcты
чтo  пoзжe  шли  c  кopичнeвым  "дoбpoм".

Дa,  для  мeня  гepoй  ктo  в  18-м  гoдy
в  бopьбe  c  кoммyнoй  жизнь  oтдaл.
Скaжy  вaм  бoльшe,  дa  пpocтo  пoтoмy
чтo  нa  зeмлe  cвoeй  oн  вoeвaл.

Мoи  гepoи  нexoдили  c  тoпopoм  к  coceдy.
Мoи  гepoи  нeгoвopили  вceм  кaк  быть.
Мoи  гepoи  вepили  в  пoбeдy,
oни  в  cвoeй  cтpaнe  xoтeли  жить.
27.2.2014
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498585
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Владимир Зозуля

Воскресенье

Воскресенье  –  день  недели.
Воскресай,  моя  душа.
Нежность  утренней  пастели
Красит  небо,  не  спеша.

Открывай  восходу  двери,
Распахни  скорей  окно…
Я,  заблудший  грешник,  верю!
В  неба  –  дивное  панно.

Верю  потому,  что  вижу
Так,  что  аж  по  телу  дрожь,
Когда  солнца  лучик  рыжий
Ты  мне,  Боже,  в  сердце  льешь.

Верю!  Без  евангелистов!
Без  обрядов  и  примет.
В  откровение  единства,  
Где  земли  и  неба  нет!

Верую  в  живое  чудо,
Сам  которое  постиг.
И  во  веки  не  забуду
Благодати  этой  миг.

Даруй,  Господи!  Приемлю,
Что  Тобою  суждено.
Из  твоих  ладоней  в  землю
Проливается  вино.

Льется…  будто  звон  воскресный,
Душу  верою  полня.
Неба  –  белою  невестой
Манит  под  венец  меня.

Знаю…  скоро  без  усилий
В  это  небо  упаду.
Запрокинув,  душу  вылью
В  эту  даль  и  высоту…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498249
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 12.05.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2014


Максим Тарасівський

Авиатор

…Маршрутку  тряхнуло,  и  я  снова  подумал,  что  человек,  который  оформил  салон  этого  автобуса,  либо  ни  о  чем  не  задумывался,  либо  замышлял  что-то  отвратительное.  Все  окна  были  оснащены  зелеными  занавесями  из  какой-то  синтетической  материи;  располагались  они  таким  образом,  что  пассажир,  который  ехал  в  автобусе  стоя,  мог  видеть  только  серый  асфальт,  а  пассажир,  который  ехал  сидя,  мог  видеть  только  перечеркнутое  проводами  небо,  кроны  деревьев  и  рекламные  растяжки  над  дорогой.  Попробуй,  пойми,  куда  тебя  везут…

Я  огляделся,  но  всюду  я  видел  одно  и  то  же:  медленно  ползущие  полосы  асфальта  в  зеленой  тряской  окантовке.  Мне  стало  не  по  себе,  а  потом  возникла  какая-то  смутная  ассоциация…  Как  будто  я  именно  так  когда-то  видел  дорогу  перед  собой:  всего  только  полметра  серого  асфальта,  впереди,  справа,  слева,  куда  ни  глянь,  только  полметра  асфальта,  а  если  поднять  глаза  –  только  серая  подвижная  муть,  словно  туман,  сон,  грозовое  облако  или  давние,  полустертые  воспоминания.  Но  разве  я  так  когда-то  видел?  Или  это  был  не  я?  -  И  вдруг  я  вспомнил.

…Дорожка  тянулась  по  самому  краю  обширного  Парка;  с  другой  стороны  раскинулся  вполне  английский  газон  Университета.  День  был  выходной  и  даже  праздничный,  и  по  дорожке  шли  семьи,  парочки,  туда-сюда  бегали  дети,  проезжали  велосипедисты,  полустроевым  шагом  проходили  групки  солдат,  получивших  увольнительную.  За  единственным  поворотом  дорожки  стоял  человек,  опираясь  на  алюминиевую  трость.  Лет  ему  было  около  восьмидесяти,  но  осанка  выдавала  в  нем  человека  еще  крепкого,  и  слово  «старик»  не  сразу  приходило  на  ум.  Человек  стоял  среди  шумного  потока  киевлян,  вытянув  перед  собой  правую  руку  и  как  будто  что-то  высматривая  на  земле.  Я  подошел  к  нему.

Эдвард  Антонович  оказался  даже  старше,  чем  я  думал.  «Видел  бы  ты  меня  раньше,  -  сказал  он.  –  Я  же  боевой  летчик.  Истребитель.  Войну  закончил  в  Германии.  Потом  там  еще  десять  лет  служил.  Все  время  в  боевой  готовности.  Спали  прямо  под  плоскостями.  Мешок  какой-нибудь  бросишь  или  реглан  и  спишь.  Тревога  –  а  ты  уже  в  воздухе…  Конечно,  сбивал.  Меня  –  нет.  Ну,  немцы  в  меня  тоже  попадали,  как  же  без  этого,  но  Бог  миловал.  Вот,  смотри,  видишь  вот  эти  серые  точки  на  лице?  Это  осколки.  А  самый  большой  осколок  прямо  вот  сюда,  -  он  хлопнул  себя  рукой  по  груди,  слева.  –  Да  только  мама  и  Богородица  меня  спасли.  У  меня  мама  была  католичка.  Я  на  войну  уходил,  она  мне  иконку  Богородицы  дала,  а  иконка  на  такой  как  бы  пластине  железной.  Всегда  вот  тут,  в  левом  кармане  нагрудном  эту  иконку  носил.  А  еще  там  у  меня  всегда  лежала  колода  карт  –  что  еще  делать  между  вылетами?  Да  и  заснуть  карты  не  давали  –  азарт,  сам  понимаешь…  Ну,  вот.  Приложил  меня  тогда  немец  аккуратно,  как  на  учениях.  Чувствую  удар  в  грудь,  а  ничего,  жив.  Уже  на  земле  посмотрел  –  осколок,  колоду  карт  пробил  как  ничего,  а  Богородица  его  остановила…Тогда  же  вот  эти  мелкие  осколки  мне  чуть  глаза  не  выбили.  Но  зрение  начал  только  после  войны  терять.  Потихоньку,  потихоньку,  но  терял.  И  вот  совсем  недавно  предлагают  мне,  как  ветерану,  операцию.  Профессор,  светило,  все  за  государственный  счет…  Сделали  операцию  –  и  вот  тогда  я  начал  слепнуть  по-настоящему.  Какую-то  инфекцию  занесли,  говорят,  профессиональный  риск,  бывает…  Оперировали  за  государственный  счет.  А  инфекцию  лечить  –  сам  плати…  Но  я  как-то  выкарабкался,  что-то  еще  вижу,  ничего.  Жить  можно...  А  вот  сегодня  утром  –  просто  беда.  Вышел  из  дому  на  прогулку,  походил,  размялся,  повернул  к  дому  –  а  не  вижу  ничего.  Вот:  полметра  вперед,  полметра  вправо,  полметра  влево,  вижу  эту  полосу  асфальта,  а  впереди  –  только  серая  муть,  будто  я  в  облаке  иду,  перед  грозой…  Ну  что  ты  будешь  делать,  ничего  не  вижу…»

Я  вел  его  по  дорожке,  вокруг  сновали  шумные  веселые  люди,  но  я  не  слышал  их  голосов.  Только  тихий,  неторопливый  рассказ  слепого  авиатора,  его  тяжелое  дыхание  и  шарканье  разбитых  туфель  по  асфальту:  полметра  вперед,  полметра  вправо,  полметра  влево…

-  А  после  войны  я  же  в  Германии  остался  служить,  да,  я  говорил  уже,  десять  лет  там…  Жена  у  меня  была…  Немка…  так  ее  любил…  И  она  меня  как  любила…  Сейчас,  подожди…  -  Эдвард  Антонович  остановился  и  посмотрел  на  меня.  Я  понял,  что  он  не  видит  моего  лица;  наверное,  он  хотел,  чтобы  я  видел  его  лицо.  –  Ты  понимаешь,  ведь  десять  лет…  А  потом  приказ:  домой.  Я  просил,  всех  объездил,  а  они  ни  в  какую:  нельзя,  ты  что,  в  Сибирь  захотел?!  Поехал  к  одному  генералу,  я  ему  и  карьеру,  и  жизнь  спас,  а  он  руками  разводит:  и  себя,  и  ее,  и  нас  всех  под  трибунал  подведешь.  Нельзя!  И  осталась  она  там,  а  я  уехал…  -  Эдвард  Антонович  отвернулся,  тяжело  оперся  на  мою  руку  и  медленно  зашагал  дальше.

-  Потом  уж,  дома,  лет  через  десять  только,  снова  женился…  Умерла  уже…  Сын  у  меня…  Молодец,  умница…  Да…

Мы  подошли  к  дома  Эдварда  Антоновича,  поднялись  к  нему  в  квартиру.  В  комнате  стоял  разбитый  диван,  стол,  стул  и  старенький  шкаф.  На  всем  –  слой  пыли.  На  кухне  –  выключенный  антикварный  холодильник  и  два  хромых  табурета.  Окна  были  занавешены  каким-то  застиранными  тряпками.

–  Тут  деревья  раньше  были,  прямо  перед  окнами.  А  вот  в  прошлом  году  их  спилили  зачем-то.  Теперь  солнце  так  палит  –  сил  нет.  Вот  и  пришлось  простынями  занавесить….  А  это  я,  когда  летал  еще,  –  и  он  указал  на  черно-белый  фотопортрет  на  стене,  в  тяжелой  дубовой  раме.  Молодость,  улыбка,  ордена,  уверенность  и  бесстрашие  глядели  с  портрета  на  слепого  старика,  который  уже  не  мог  видеть  того  непобедимого  аса,  но  все  еще  помнил,  каким  тот  был  когда-то  так  давно…  или  совсем  недавно?

Я  попросил  у  него  номер  телефона  и  предложил  оставить  свой,  если  вдруг  ему  понадобится  какая-то  помощь.  Эдвард  Антонович  уверенно,  не  ощупывая  предметы  и  стены,  перемещался  по  своей  квартире  в  поисках  блокнота  и  ручки.  Наверное,  когда-то  давно,  в  другой  жизни…  -  или  совсем  недавно?  -  он  также  уверенно  находил  в  небе  свой  путь  и  свои  цели.  Мы  обменялись  номерами  телефонов,  но  мне  он  так  ни  разу  и  не  позвонил…

…Я  стоял  в  салоне  автобуса,  разглядывал  медленно  ползущие  полосы  асфальта  в  зеленой  тряской  окантовке  и  вспоминал  бесстрашного  авиатора,  который  был  непобедим  в  небе,  а  на  земле  потерпел  сокрушительное  поражение…
______________________________

[i]Авиатора  я  встретил  год  назад,  то  ли  8,  то  ли  9  мая  2013  года.  Прошел  год,  много  чего  случилось,  и  живем  мы  почти  в  условиях  военного  времени,  но  он  жив  -  днями  случайно  об  этом  узнал.  Дай  ему  Бог  еще  -  лет  и  здоровья,  сколько  там  полагается  такому  человеку  по  законам  небесной  канцелярии[/i].

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498013
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014


Жолкевич К

Шустер live

Эфир  новостного  канала,
Болит  голова  -
В  политике  те  же  хлебала
И  те  же  слова.
А  люди  сто  раз  умирали
У  всех  на  глазах,
И  с  песнею  шли  против  стали,
Не  ведая  страх.
Но  этим,  похоже,  всё  мало,
Им  всё  нипочём,
Согнать  бы  с  них  лишнее  сало
Калёным  мечом,
Сломать  бы  поганую  руку,
Все  знают,  кому,
Заткнуть  говорливую  суку,
Все  знают,  кого,
Хотелось  бы  этого  счастья
Не  мне  одному,
И  так  каждый  день  в  нужный  час  я
Включаю  его,
Эфир  новостного  канала,
Болит  голова  -
Надежда  сто  раз  умирала
И  снова  жива.
10.05.14.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497986
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014


Ольга Ратинська

я ищу. .

я  ищу..  
воспримчивость  взгляда  
легкость  картины  
невесомость  улыбки  
таинственный  след  
человека  мужчину  
идущего  рядом  
парящего  мысленно  
в  омуте  лет..  
мы  рождаемся  стонами  
слабыми  
сильными  
порою  безмолвными  
с  губками  синими  
но  становимся  на  ноги  
от  году  лет  
пишем  плачем  смеемся  
и  даже  влюбляемся  
выростаем  такими  
какой  видим  свет..  
зажги  в  доме  лампу  
пшеничную  койку  
укрой  покрывалом  
молитвой  от  бед  
страхуйся  рисунками  
пением  дельфинов  
и  ближнему  руку  
ну,  здравствуй,  привет!  
искала  рассветы  
встречала  закаты  
мазками  лепила  
кувшинке  паркет  
мы  оба  невинны  
мы  в  чем  виноваты?  
вот  встретились  б  завтра..  
нашли  бы  ответ..
я  ищу..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497180
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Юрій Цюрик

Отправьте на войну своих детей…

Отправьте  на  войну  своих  детей:
Упитанных,  холеных  и  довольных…
Пусть  похоронят  их  среди  полей,
Среди  холмов,  задумчиво  привольных…

Вы  мерзкую  затеяли  войну…
И  жаждете  в  дальнейшем  продолженья…
Вы  наши  страны  тянете  ко  дну;
О,  как  коварны  ваши  побужденья…

Вам  наших  недостаточно  смертей  ?!...  
Неужто  ваши  души,  впрямь,  потемки  ?...
Отправьте  на  войну  своих  детей,
Лукавые  и  алчные  подонки…

Своих  на  смерть  пошлите  дочерей…
Вы  слышите  ?!  И  жен  своих  пошлите…
Пускай  их  ищет  ветер-суховей
Или  сепаратисты  пусть  похитят…

Не  нужно  ни  печалей,  ни  страстей;
За  сердцем  спрячьте  рваные  обиды.
Отправьте  на  войну  своих  детей…
А  мы  по  ним  замолвим  панихиды…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497138
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Відочка Вансель

Одежда для белой вороны

Когда  ты  помогаешь  другому,ты  помогаешь  только  себе.Значит,ты  стал  чище,ближе  к  Богу.У  тебя  красивая  душа.

Деньги  надо  любить.Не  в  деньгах  счастье.Но  мы  не  живьем  в  мире,где  за  хлеб,одежду,жилье  надо  расплачиваться  такими  маленькими  бумажками.Деньги-это  добро.    Смотря  как  ими  распорядиться.Стулом  тоже  можно  убить  человека,если  стукнуть  по  голове.Деньги-это  добро  и  возможности.Купить  одинокой  соседке  фрукты,заплатить  за  лечение  знакомого  человека,купить  подруге  на  день  рождения  цветы,сделать  ремонт  в  своем  доме.Нищета  грязная.Рядом  с  нищетой  всегда  идет  грязь.Но  не  беда,  если  пачкается  одежда.Иногда  пачкается  и  душа.

Если  у  тебя  есть  уверенность,что  тебя  любят-ты  можешь  все.А  если  у  тебя  еще  и  отличное  чувство  юмора-ты  непобедим!

Ошибки-это  ступеньки  на  лестнице.Чтобы  можно  было  подняться.Если  топтаться  на  одном  месте,то  можно  не  делать  ошибки.

Воспитай  себя  сам.Забудь  про  статистику.В  моей  семье  никто  не  читал  стихов.Никто  не  читает.Все  мои  родные  считают  это  самой  глупейшей  тратой  времени.Но  написать  стихотворение  легче  в  сто  раз,чем  ископать  полметра  картошки.

Я  никому  не  рассказываю,как  мне  тяжело  мыть  посуду,пол,окна.Люди  думают,что  меня  интересуют  только  маникьюр  и  деньги.Но  я  знаю,что  солнце  любит,когда  окна  чистые.А  пол  все  равно  надо  мыть.Зачем  его  не  вымыть  с  улыбкой,глупо  говорить  об  этом  бесконечно.Мы  же  чистим  каждый  день  зубы?Смешно  будет  обсуждать  каждый  зуб  и  как  мы  открываем  рот.

Я  никогда  не  боюсь  быть  белой  вороной.Меня  не  задевает  плохое  мнение  коллектива  обо  мне.Если  я  считаю,что  так  не  нужно  делать-то  сделаю  как  я  хочу.Я  объясняю  другим,что  белая  ворона-это  красиво!Она  же  белая!Ну  и  что,что  пачкается    вашими  сплетнями?Платье  невесты  тоже  пачкается!Но  не  надевать  же  ей  обычное!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497145
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Ірина Кохан

Розквітли іриси…

Розквітли  іриси  небесно-терпким  розмаїттям,
Ще  сонне  пелюстя  цілує  ранкова  сльоза,
Розчісує  вітер  берізок  тонке  верховіття,
Іскрить  пухоцвітом  прозоро-легка  бірюза.

У  купелі  сонця  хмеліє  ірисова  знада,
Махровою  тишею  піниться  стиглий  моріг,
І  пестить  повітря  бузково-травнева  плеяда,
Оцвітина  з  яблунь  фатою  спадає  до  ніг.

                 7.05.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497013
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Melody-Rose..

Бездонные тайные приключения . .

Бездонное  пространство  неба,
Так  манит  легкостью  суждений,
И  безмятежностью,  в  словах,
Ты  воспаришь,  в  порыве,  в  бездну,
И  вдох  твой  реже  все,  и  млеет,
А  мысль  отрывистой  строкою,  -
маня  усладою  согреет.

Там  звуки  томной  тишины,
Услышишь  в  трепетном  звучании,
Там  мир  любви,  увидишь  ты,  -
в  плененном,  огненном  создании.
Там  странствий  ключ,  зовет  во  тьму,
В  небесно-звездную  пучину,
И  сердца  зов,  манит  к  раю,
к  полету  ангела  незримо.

Там  даль  мерцает  в  вихре  света,
За  горизонтом  ждет,  тот  миг  и  лучик  света.
И  есть  очаг,  сильнее  громовой  кометы..

Кто  согревает  из  глубин?
ты  не  в  печали,  не  один!
и  мы  не  огорчению  предаемся,  а  себе,
Сложив  всю  силу  -  на  крыле.

Там  птицы  синевой  трепещут,
Зовут  блаженство  в  край  земной.
Где  есть  твердыня,  и  моменты,
И  пыль,  что  послана  судьбой.
Светить  с  небес  на  Землю  эту,
Не  меркнет  магия  Земли  святой!

Она  всесильна  -  как  едино  небо,
Она  всевышняя  -  манит  торжеством.
И  праведным  ликующим  волнением,
И  серебристым,  проливным  дождем.

Где  не  сокрушимо  время,-
готовит  в  мир  иллюзии,  -где  Бог..
есть  путь,  и  созывает  племя,
в  любви,  эпоху  сотворить  добра!..
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496928
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Промінь надії

Місяць і Зорі

Сонце  тихо  за  обрій  заходить
Місяць  зірок  на  небо  виводить.
В  ночі  сьогодні  є  світленько  –  
Зірок  на  небі  чималенько.

Зірочки  гарненько  сяють,
Вийти  на  двір  закликають,
Бо  ж  сьогодні  ніч  чудова
Й  здається  ніби  казкова.

Зірок  на  небі  дуже  багато,
Бо  влаштували  сьогодні  свято.
Свято  якому  кінець  приходить,
Лиш  коли  сонце  на  небо  сходить.

Та  це  уже  історія  інша,
Але  нічим  від  неї  не  гірша.
Зірки  хоч  від  нас  і  далеко,
Та  бачимо  їх  дуже  легко.

Які  вони  зблизька  ми  не  знаємо
І  по-своєму  їх  уявляємо.
Малюємо  їх  многокутними
І  вважаємо  їх  доступними.

Та  зірки  для  нас  не  досяжні,
Бо  зірки  вони  ж  не  осяжні.
Ніч  під  своїм  крилом  їх  прихистила,
І  в  нічному  танку  їх  закрутила.

Тож  кожну  ніч  зірками  милуємось,
Вийти  на  подвір’я  не  лінуємось.
Й  вдивлятись  у  небо  не  перестанемо,
Навіть  коли  дуже  старими  станемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496909
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Промінь надії

Весняний гімн

Ось  прийшла  весна
Й  сонце  усміхнулось,
Вже  все  прокинулось,
А  кругом  краса.

Побігли  струмочки,
А  за  ними  ріки.
Ріки-превеликі
Хмурі-прехмурі.

Біжать  котяться  до  моря
Хвиля  на  хвилю  набігла,
До  моря  поспіша,
До  Чорного  моря.

А  крижина  не  дає
Вона  гукає:  «Не  спіши!»
І  на  річці  перепони,
Всі  мости  ладнає.

А  річка  собі  шукає    
Нові  шляхи-дороги
Через  луки  та  городи  
Все  до  моря  поспішає.

Всіх  шум  цей  лякає,
Як  людей  так  і  тварин,
А  річка  собі  співає  
Весняний  гімн.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496906
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2014


Віктор Банар

Минулому

Я  не  вірю  в  кохання  -  забутих  сердець  забагАнку!
Розкажіть-но  цю  казочку  іншому  дурню,  колись...
А  по  ящику  -  тільки  цвітіння  магнолій  і  танки...
І  чому  це  до  крові  закушені  губи,  дивись?!

Я  такий  недовірливий...  Золото?!  Ні!  Феросплави!
Бо  тоді...  Бо  тоді,як  би  це  поніжніше  сказать,
Моє  серце,  що  в  грудях  противиться  голосу  мляво,
Не  пробити  Амуру  свинцевими  "п"ять,  сорок  п"ять"...

До  футляру  закинь  цю  набридливу,  ріжучу  скрипку,
Хай  до  іншої  там  перебуде  якоїсь  пори!
Помолися  святим,  що  сховали  заплакані  лики...
Твій  літак.  Ще  встигаєш...  Кохання  своє  забери!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496233
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 04.05.2014


ТАИСИЯ

ПОЭТЫ ИНТЕРНЕТА



Я  поэтом  себя  не  считаю,
Но,  как  многие,  тоже  грешу.  
Тот  воспел  журавлиную  стаю,
Этот  «на  уши  весит  лапшу».

Мне  в  простые  короткие  строчки
Надо  смысл  глубокий  вложить,
Чтобы  днём  и  бессонною  ночкой
Можно  было  по  совести  жить.

Бесталанного  нет  человека,
Но  не  каждый  способен  открыть
Красоту  торопливого  века,
Обуздать  электронную  прыть.

Кто  готов  не  бросать  слов  на  ветер,
Кто  на  смелый  способен  полёт,
Кто  за  каждое  слово  в  ответе,
Тот  совсем  не  напрасно  живёт!





 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464219
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 01.05.2014


Юра...

Мамі … (коли ти )

Коли  ти  спав  в  колисочці  дитячій,
безтурботним,  тихим  сном,
мама  молилася  за  тебе  на  ніч,
нахилившись  світлим  чолом…

Коли  ти  падав,  розбивав  коліна,
плакав  і  кричав  від  болю,
мама  говорила:  «Не  плач  сину!»  -  
й  витирала  сльози  рукою…

Дитинство  пройшло,  проходить  юність,
ти  вже  дорослим  став  давно,
лиш  мама  тебе  так  само  любить,
за  тебе  молиться  перед  сном…

І  коли  ти  втрачаєш  увесь  сенс
життя,  і  в  майбутнє  віру,
лиш  пам’ятай,  що  мама  -  твоє  все,
і  ніколи  тебе  не  покине…

Пам’ятай,  що  для  мами  болить,
коли  ти  її  розчаровуєш…
Дякуй  для  мами  й  бережи  її,
навіть,  коли  увесь  світ  тебе  сковує…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495527
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Іринка Свердан

Я почуваюся чужою…

А  знаєш?  Я  почуваюся  чужою.
Серед  століття  і  чужих  людей.
Серед  цих  мас,  яких  не  розумію
Не  люблю  я  сучасності  речей.

Душею  я,  в  добі  середньовіччя
Де  лицарі,  де  леді,  де  бої.
Бали  розкішні,  а  не  дискотеки
Шляхетні  дами,  тихі,  рокові.

Там  де  Петрарка  і  його  Лаура
Де  Данте  Беатріче  покохав.
Там  де  Шекспір  смаглявій  леді
Сонети  вічні,  сотнями  писав.

Там  де  немає  п'яних  принців
З  цигаркою  в  прокурених  губах
Там  де  тримають  слово  честі,
В  дуелях  гинуть  задля  дами  серця.

А  знаєш?  Я  чужа  тут,  правда.
Терпіти  я  не  можу  дискотеки.
Я  люблю  гори,  люблю  малювати
Вночі,де  ватра,  на  гітарі  грати.

Я  знаю,це  суспільство  не  для  мене
Фальшиві  почуття  мені  чужі
Тут  щирості  нема,  усе  для  мене,
Не  щире,  брудне,  не  людське.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495689
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014


Юхниця Євген

Ніхто не хоче помирать за територію

Застиглі  наміри,  надії,  сподівання.
Весна  на  осінь,  в  листопа́д,  перевдяглась.
Під  ребра  -  кулі  із  новин,  новин  останніх,
І  геть  пришиблений  мундирний  пустопляс.
Ніхто  не  хоче  помирать  за  територію,
Ніхто  не  хоче  помирати  взагалі.
І  людству  конче  потребуться  теорії,
Як  зберегти  свій  ореал  без  трун  й  золи.

Таке  стрічали  хижаки  за  тищоліття,
Таке  стрічалось  і  у  знищенних  людей.
Одна  земля  на  всіх  на  земляному  світі.
І  кожен  силиться  поліпшити  своє.

28.04.14р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495646
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2014


Анна Кукурика

Я принца зовсім не бажаю мати

Я  принца  зовсім  не  бажаю  мати
Хай  рушаться  гидкі  стереотипи
І  рік  за  роком  в  пошуках  долати
Замінюючи  стухлі  смолоскипи.

Я  безталанно  вулиці  минаю
Зупинки  тимчасові  не  моє
У  пошуках  душі  моя  блукає
Провулками  свідомості  снує.

Так  важко  віднайти  своє  єдине
Що  в  задзеркаллі  тихо  прожива
І  зустрічатись  мимохідь  очима
У  світі  снів  з  ним  бути,  спочива.

Шукаючи  притулку  мов  безхатько
Із  дня  у  день  продовжується  світ
Стрибають  стрілки  поділками  хвацько
Та  кожен  рік  все  той  же  пустоцвіт…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485291
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 28.04.2014


Майя Грозова

. . 1

місто  ховає  тебе  в  одній  із  кишень  будинку
самотній  затишок  відлюдькуватого  Бродського
все  що  маєш  це  невгамовний  дощ  за  вікном  і  поламаний  зонтик
згорнений  у  сувій  ніжності..
коли  здавалося  все  що  можна  було  втратити  втрачено
раптом  так  невимушено  і  легко  дихається
і  рибина  у  грудях  ніби  в  акваріумі
плещеться  та  вистрибує
із  води  що  навчилась  плакати
ще  не  зумівши  стати  солоною..
вітер  колише  фіранки  і  вистукує  по  підвіконню
пальцями..
просто  вчасно  треба  зізнатись  що  найтяжча  брехня
коли  обманюєш  самого  себе
залишається  звичка  із  якою  необхідно  розстатись
бо  невзаємна  любов  шкодить  серцево-судинній  системі..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494854
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 28.04.2014


Rekha

О… рассветах

Люблю  тебя...  И  с  добрым-добрым  утром!
Что  может  быть  прекрасней,  чем  рассвет?!
Наполненный  тобою  до  минуты...
Таким  родным...  Заветней  просто  нет!
А  есть...  твои  глаза,  и  вот...  ладони,
все  линии,  изгибы,  каждый  вдох,
и  каждый  шаг,  и...  Целовать  я...  долго
хочу  всё-всё!  С  утра...  Твою  ладонь...
немножко,  и  вторую,  и  рассвет  твой,
в  ресницах  заблудившийся...  И  день.
И...  ночи  все,  и  зимы  все,  и  лета!
Мой  родненький...  Чтоб  только  же  тебе
вот  это  утро  выдалось  чудесным!
И  ярким  солнце,  нет,  не  как  всегда,
а  как...  сейчас!  И  всё,  что  интересно,
чтоб  наполняло...  время,  час,  года...
Люблю  тебя!  И  только...  самым  светлым
хочу  с  тобой  делиться,  мой  родной.
И...  трепетным,  и  нежным,  и  заветным...
Вот  этой,  например,  моей  весной.
И  каждым  утром,  каждым  вдохом  тоже!
И  счастьем  всем...  Дарить  тебе!  Всегда!
Всё  сердце...  Всё,  что  в  сердце!  Мой  хороший,
волшебные  все  утра  и  мечта,
и...  сны,  стихи  и  яви...  Всё  -  тебе  же!
Ведь  мир  и  так  мой  дышит  лишь  тобой...
Весенне...  И  рассветно...  Нежно-нежно.
И  потому  прекрасен  миг  любой!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495430
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014


Оливия К.

Вкус розы

Какой  у  розы  вкус?  Увы,  не  знаю…
Наверное,  он  нежный,  как  соте,
И  свежий,  словно  дождь,  что  на  Данаю
Пролился  у  Рембрандта  на  холсте.

Медовый  быть  он  должен  или  мятный,
А  цветом  –  аметист  или  рубин..
Конечно!  Он  ужасно  ароматный
И  яркий,  словно  платья  коломбин.

Отведать  розу  можно,  коль  охота,
Но  только  вдруг  –  спаси  вас  Небеса!  -
Медовый  вкус  уже  разведал  кто-то:
К  примеру,  шмель,  пчела  или  оса?

Пролезут  внутрь,  начнут  жужжать  в  жжелудке,
Его  буравя  стенки  -  бжжик  и  вжжик,
И  ощущенья,  в  целом,  будут  жжутки,
Как  после  ста  табаско  и  аджжик.

Конечно,  можжно  есть  десерт  из  роз,  но
Глотая  их,  не  стоит  забывать,
Что  делать  это  надо  остороззззззно,
Дабы  не  слечь  в  больничную  кровать.

2008

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494654
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014


Юлія Звєрькова

А вечір такий погожий!

А  вечір  такий  погожий!
Наспівує  сі-мінор.
Поставлю-но  огорожі,
Додам  їх  усіх  в  "ігнор".

Сьогодні  -  сама  невинність.
Тепленький  п'ючи  чайок,
Я  вірю,  що  швидкоплинність
Зіткає  нам  плед  думок.

Сьогодні  мені  все  можна,
Сьогодні  -  сама  собі.
Зневагу  одержить  кожен,  
Хто  свище  й  кричить  в  юрбі.

Я  буду  ламать  систему,
Я  гратиму  сі-бемоль.
Для  мене  це  не  проблема.
А  вечір  підкреслить  роль.

Нам  будуть  кричать  актори,
Що  грають  на  сцені  в  МХАТ.
Їх  зваблять  мої  мінори,
І  вечір  підніме  гвалт.

Вони  -  лицемірні  блазні?
Хто  знає...  А  може  й  ні...
Я  бачу  лиш  вечір  плавний,
Що  дихає  на  струні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494702
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014


Lana P.

ЯКБИ МАЛА ВИБІР НА МОВУ…

Якби  мала  вибір  на  мову,
Українську  вибрала  б  знову  —  
Співуче  в  дзюрчанні  джерельце
І  чисте,  прозоре,  як  скельце.

В  ній  ноти  звучать  мелодійно,
Слова  заплелись  гармонійно,
В  барвистім,  шовковім  віночку,
В  ріднішому  серця  куточку.

Вона,  наче  квітка,  у  цвіті,
Найближча  мені  в  цілім  світі!
Як  матінка  рідна,  єдина,
Неначе  моя  Україна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494317
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014


дочка бджоляра

Крапля щастя

Крапля  щастя,  крихітна  краплина,
Чиста  і  прозора,  як  роса,
Ти  -  на  світ  народжена  дитина,
Ти  з  очей  непрохана  сльоза.

Крапля  щастя  –  це  щасливі  діти,
Люблячі,  турботливі  батьки,
Річка,  поле,  ліс,  пахучі  квіти,
Сонце,  місяць,  небо  і  зірки.

Крапля  щастя  –  птахів  щебетання,
Подих  вітру,  велич  гір  стрімких,
Трепетне,  окрилене  кохання,
Дотик  губ,  гарячих  і  п’янких.

Крапля  щастя  –  творчість  і  натхнення,
Розум,  одержимий  від  ідей,
Впевнене,  здорове  сьогодення
І  бажання  жити  для  людей.

Крапля  щастя  –  ти  така  тендітна
Серед  хвиль  бурхливого  життя:
То  яскрава,  то  ледь-ледь  помітна  –  
Буду  пити  я  тебе  щодня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494073
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014


@NN@

Стиглі яблука примарились… ледь прозорі.

Стиглі  яблука  примарились,  
Ледь  прозорі...  пахнуть  медом.

Ми  з  тобою  знову  сваримось,
Ділим  землю  по-під  небом.

Я  не  звикла  підкорятися  -
Простір  крилами  заповню...

Звикла,    до  зірок    здійматися,
-  Гартувати  дух  у  полум'ї...

Десь  витати  в  інших  вимірах  -
Ледь  землі  крилом  черкнувши...

Та  готова  все  це  вимінять
На  морську  велику  мушлю...

Щоб  далекий  шум  прибою,
Накотивсь  на  берег  хвилями...

Щоби  десь,  могли  з  тобою,
Знов  зустрітись  ми  щасливими.

Стиглі  яблука  примарились,  
Ледь  прозорі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493318
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Юліанка Бойчук

Ми з дощем пили чай

Ми  з  дощем  пили  чай.  Говорили  про  світобудови.
Пили  чай  за  здоров*я  усіх,  що  у  серці  живуть.  
Підбирали  до  сейфів  забутих  новенькі  паролі
І  змивали  старанно  з  віконець-очей  зайвий  бруд.  

Ми  з  дощем  кожну  мить  відчайдушно  сміялися  серцем
Неприкаяний,  вільний  навіяв  про  осінь  пісні,
Ти  пролився  у  них  ясно  сяючим  місячним  скерцо,
Тайнописними  згуками  сірого  неба  із  снів.  

Мені  дощ  розповів  про  героїв  старинні  легенди
Я  ж  ретельно,  як  твій  літописець,  складала  портрет.  
Чорний  чай  мій  розлився  по  небу,  що  враз  стало  темним
І  у  крапельких  тиші  сховало  мінливий  секрет.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491611
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Ірина Кохан

На терезах любові….

Пожовклі  сторінки  твоїх  зізнань
Ізневагоміли  на  терезах  любові.
В  пилюці  часу  амплітуда  коливань  
Розщеплює  стосунки  невагомі.

Лягає  на  чуття  обтяжлива  оскома,
Осиротіло  у  тумані  спить  ліхтар.
Шансу  нема-і  це  вже  аксіома...
Відправив  службу  усевидячий  дзвонар.

26.02.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490773
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 10.04.2014


Олекса Дмитрук

Дівчаткам

"Біль,  страждання  та  хронічне  тахікардійне  серцеве  биття.
Одвічні  хвилини  й  секунди  "щасливих  незабутніх"  моментів.
Страх,  заплакані  очі,  рученят  тремтіння,  пронизливе  і  дике  тіла  виття...
Хто  ж  ту,  суку,  придумав,  що  зветься  "кохання"?  Хто  отримав  на  неї  патента?"

Банальні  рядочки  малолітніх  несміливих  школярок?..
Примітивні  слова?..  Так!  І  вони  знов  потекли  по  клітинках  шкільних  зошитів...
Та  нехай!  Нехай  заплюють  усі  ті  клітинки  сльози  і  болі  восьмикласних  білявок!!
Нехай!  Нехай  вони  виллють  усю  свою  лють  і  водночас  тепло  почуттів!

Нехай  кожна  із  них  донесе  своє  слово  зрадливе  й  тривке,
Що  у  неї  не  тільки  для  НЬОГО  одного  писалось...
Донеси,  янголя,  усе,  що  наболіло  в  душі,  та  усе,  що  тобі  є  їдке!
Бо  зі  слів  на  клітинках...  жіночність  твоя  починалась.



10.04.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491496
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014


Ниро Вульф

Прощание

Оглянусь  робко  назад  в  толпе  я..
И  узнаю,  что  тебя  теряю..
Вечерний  поезд  гулко  уезжая,
Уносит  вдаль  мои  мечты.
Они  как  первый  снег  растают,
Уже  не  разгляжу  перрон,  где  ты.
Твой  взгляд  остался  где-то  позади
В  туманной  дымке  старого  вокзала.
Еще  не  знаю,  что  там  будет  впереди,,
Тебе,любимому,  в  тот  вечер  все  сказала…
А  ты  хотел  ,  надеялся  и  ждал.
И  думал,  что  все  брошу  и  сбегу.
Но  то,  что  нужно  ты  мне  не  сказал,
Все  было  как  –то  быстро,  на  бегу.
А  счастье  наше  зыбко  пошатнулось,
Над  нами  горько  так  «хихикала»    судьба,
Хоть  сердце  к  сердцу  и  тянулось,..
Забыты    все  пути  к  друг  другу  навсегда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491511
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014


LiTanka

Життя з шести віршів

А  знаєш,  любий,  ти  -  лиш  шість  моїх  віршів.
Ці  дев"ять  років  з  легкістю  в  рядки  уклались.
І  там,  де  сил  душі  забракло  -  писати  вистачило  слів,
Як  підлість  і  обман  моїм  життям  награлись.

Вірш  перший  і  єдиний  був  про  радість  й  віру  в  щастя.
Вірш  сподівань  пізнати  щире  почуття  любові.
Тоді  для  мене  був  ти,  щось  накшталт  церковного  причастя.
Ну  а  любов,  то  як  дитя  із  наших  плоті  й  крові.

Вірш  другий,  милий,  був  про  перші  сльози.
Які  текли  водою  і  мали  вартість  копійчану.
Про  острах  втратити,слова  образ,  про  перші  грози.
Не  знала  навіть,  що  відтоді  сльозодощ  іти  не  перестане.

А  третій  був  про  що́ку,  що  від  ляпаса  горіла.
Щока  тоді  не  знала,  що  це  лиш  перша  серія  сіткому.
Щока  тоді  палала,  та  душа  в  рази  сильніш  боліла.
Щока  не  знала,  що  буде  й  кров  лиш  рік  потому.

Четвертий  був,  що  я  прощаю  й  вірю,  що  кохаєш.
І  двоє  янголят  добром  освітять  темний  шлях.
Та  й  тут  кричав,  коханий,  що  не  своїх  -  чужих  годуєш.
Від  нас  у  ніч  тікав  -  твій  чергови́й  у  душу  цвях.

Мій  п"ятий  вірш  про  те,  що  вже  не  вистачає  сили.
Боротися  з  життям,  мов  пес  вислужувать  твою  прихильність.
Стовпом  стояла,  а  закохані  повз  мене  все  кудись  спішили.
Стояла  й  вірила,  що  з  всіх  чеснот  у  нас  лишилася  хоч  вірність.

Та  поки  я  отак  без  сил  стовпіла  писався  шостий.
В  тобі  поет  проснувся  і  ти  його  творив.
Кохав  мою  "сестру",  яка  повзла  сама  до  нас  у  гості...
Багно  надій...На  дні...Втопив!

Скінчилась  збірка  і  більш  нікуди  писати.
Душа  вніміла  і  рука  затерпла.
Пухлина  в  горлі,  та  пора  прощати.
Прощати  і  прощатись,  поки  я  ще  тепла.

В  нове  життя  без  ві́ршів  мене  прийняла  ніч.
Терпке  вино  присмачене  сльозами  подруга  вірна  розділила.
І  рік  потому,  як  з  собою  віч-на-віч,
Я  відчуваю  буде  новий  перший  -  і  в  нього  будуть  крила!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491167
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 09.04.2014


Лобов

Возрожденье Божье Я

Все  народы  дружно  пойте!
Превозносите  Вечного  Творца!
Крепко  в  вере  своей  стойте,
Ищите  Божьего  лица.
Помните,  пришел  Он  в  мир  Любовью.
Возлюбив,  лелеял,  пас.
Пролился  Святою  Кровью,
И  блюдет  нас  на  последний  час.
Все  народы  величайте
Мудрость,  таинства  Любви!
Злом  на  зло  не  отвечайте.
Помните  Завет  в  Крови.
Всем  с  любовью  возвещайте
Силу  мудрых  Божьих  слов.
В  любовь  с  Богом  не  играйте  –
Обличит  всегда  Любовь.
Все  народы  восхваляйте
Бога  –  Вечного  Творца!
Всю  любовь  Ему  отдайте.
Он  ведь  взыщет  до  конца.
Все  народы  прославляйте
Возрождение  Дитя!.
Всем  народам  раздавайте
Любовь,  Мудрость,  Божье  Я.
О  любви  кричать  не  надо,
Ее  надо  раздавать.
Божий  Дар,  Любовь,  Награда,
Любовь  -  Божья  благодать.
05.01.2005
Любовь  Павлюченко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491316
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014


Шон Маклех

Середмістя

«Черевики  в  мене  завжди  міцно  зашнуровані
   І  я  не  дозволю  місту  кусати  мене  за  п’яти…»
                                                             (Х.  Кортасар)

Серед  міста
В  якому  всі  будинки  сірі,
Де  живуть  люди  з  чорними  душами,
Я  бачив  перехожого
Вдягненого  у  синій  плащ,
Що  був  розмальований  метеликами.
Він  носив  дзеркало
В  якому  замість  весни
Відображалася  осінь,
В  якому  замість  людей
Відображалися  звірі,
В  якому  замість  квітів
Відображалися  мушлі.
Той  перехожий  казав,
Що  заблукав  у  це  місто  випадково,
Що  він  шукав  ключ  від  усіх  дверей,
Бо  його  дзеркало  –  то  теж  двері,
Бо  кожне  вікно  цих  сірих  будинків  –  
Це  зіниці  черепа
Старого  давно  померлого  писаря,
Що  в  похиленій  ратуші
Записував  у  реєстр  мертвих,
Не  знімаючи  чорні  окуляри  думок.
У  тому  місті
Зупинилися  всі  годинники
Коли  серед  ночі
На  дзвіниці  зруйнованого  храму
Сова  прокричала  слова  одкровення
Мовою  давно  зниклого  народу:
Уривок  пророцтва
Про  людей  вдягнених  в  сіре.
Тільки  ніхто  не  зрозумів  ці  речення.
Окрім  отого  перехожого  –  
Отого  –  з  дзеркалом.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490925
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014


Егор Овченков

Хрупкая игрушка

Во  времена  седые  стародавние,
А  может  и  недавно,  наконец
Не  так  и  важно,  в  деревеньку  дальнюю
Забрёл  прохожий  калика,  мудрец.
Зашёл,  да  прижилсЯ...  седа  головушка,
но  телом  крепок,  на  добро  не  скуп...
Плетень  поправит  горемычной  вдовушке
Да  на  крыницу  сладит  новый  сруб...
Жил  бобылем,  ел  молоко  да  хлебушек,
Грозу  и  вёдро  с  радостью  встречал,
Былины  сказывал  и  сказки  малым  детушкам
Да  всё  игрушки  разные  тачал.
Диковинные,  всем  на  заглядение,
Но  хрупкие,  как  тонкий  лёд  весной,
Не  раз  один  младое  поколение
Рыдало  над  разбитою  иной.
А  он  им  ладил  новую  диковину
Ажурнее  и  краше  во  сто  крат...
И  вот  однажды  в  скромную  хоромину
Родители  заплаканных  ребят
Явились  к  старцу:  ,,Ты  увенчан  мудростью
И  ребятишек  любишь,  как  родных,
Так  почему  с  наивной  безрассудностью
Не  ладишь  медных  или  костяных?"
,,Промчатся  годы,  как  водица  талая,
И  с  ними  детства  сладостный  эфир...
Желаю,  чтоб  сия  забава  малая
Поведала,  как  хрупок  этот  мир..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487837
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 07.04.2014


Мандрівник

Стати зорею

Якщо  довго  слухати  звуки  Орфею,
Можна  стати  у  небі  зорею,
Навіть  не  знати,  що  в  Тебе  є  світло,
Запустити  в  темряву  свій  промінь.
Засяяти  красиво,  яскраво  і  гідно,
Щоб  лишити  сонце  -  спомин...

   Роздивитись  довкола  немає  проблеми,
   Тільки  щоб  бути  в  курсі  системи,
   Не  боятись  ночі,  вона  є  романтик,
   Астрал  так  близький  і  ніколи  не  пізно.
   Скинути  окови,  зняти  той  фантик,
   Що  душу  мучить  реальністю  дійсно...,

І  кормити  спраглих  своєю  харизмою,
Бути  маяком  кольорів  і  призмою,
Коли  геометрія  звичайного  простору,
Виходить  за  межі,  скуті  рамки,
Пролити  фарби  до  темного  контуру,
Згоріти  й  лишити  по  собі  світанки...



 



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490882
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014


леся квіт

Квітневі авантюри

Квітень    в    білому    цвіті    скупався
І    у    травах    шовкових    приліг.
Із    берізкою    в    схованки    грався
З    вітром    коси    розплів    її.

До    хмаринок    позалицявся
Дощ    розлютився  ,ревнував.
Квітень    з    страху    в    луги    подався,
Малахітом    стежки    засипав.

І    притулку    просив      у    сонця,
Жарти    були    вже    недоречні,
Травень      виглянув    у    віконце
Бачить    друг    у    біді    сердешний.

Юність    буйна    не    зна  кордонів,
Нерозсудлива    і      грайлива.
Не    збагнув    квітень    всіх    законів,
А      дивись    вже    й    травнева    злива.    

06.04.2014р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490696
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Віталій Назарук

* * *

Поет  –  це  зірка,
Що    яскраво  горить…
Інколи  гріє  і  світить,
Часом  тільки  гріє,
Буває  лише  жевріє,
Та  все  рівно  має  велику  силу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490616
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Sam Holgon

ми, як діти

ми  як  люди  всі  безсилі,
нам  потрібна  поміч.
ми  як  люди  безнадійні,
бо  не  вірим  в  щирість.

ми  страшимося  всі  кари
без  прояви  зброї,
ми  біжимо  всі  до  влади
як  колись  до  Бога.

нам  реальність  -  то  як  дикість  -
відрікання  сили,
нам  потрібна  незалежність
як  дитині  зрілість

тож  тепер  ми  повернулись
не  розумні  дії,
новий  рівень  -  то  є  думка
не  важлива  дітям

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489964
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Наталя Хаммоуда

УКРАЇНА…




Синє  небо,  жовтий  колос-УКРАЇНА!
Найрідніший,  наймиліший  в  світі  край.
Це  твоя  й  моя  прекрасна  Батьківщина,
Українцю,  ти  її  не  продавай.

Ні  на  паспорт  не  обмінюй,  ні  на  гроші,
Ти  не  вір  усім  розказаним  байкам,
Там  лиш  тільки  на  словах  життя  хороше,
А  на  справді  ти  кому  потрібен  там?

В  тій  Росії  хто  ,скажи,  тебе  чекає?
Що  дітей  твоїх  чекає  в  тих  краях?
Сам  у  себе  ти  майбутнє  відбираєш,
Ти  летиш  у  прірву  мов  підбитий  птах.

Схаменися,  ще  змінити  все  не  пізно,
Не  пливи  немов  листок  по  течиї,
Ти  збери  свою  любов  в  кулак  залізний,
І  борись,  за  щастя  рідної  землі.

Ти  ори  і  сій,  кохай  ,радій  світанкам,
Зустрічай  весну  і  слухай  солов"їв,
Одягай  свою  барвисту  вишиванку  
І  веди  у  майбуття  своїх  синів.  

Синє  небо,  жовтий  колос-УКРАЇНА!
Найрідніший,  наймиліший  в  світі  край.
Це  твоя  й  моя  прекрасна  Батьківщина,
Українцю,  ти  її  не  продавай.
.
 ©  2014  Н.Хаммоуда

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490274
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Мандрівник

Відблиск твоїх очей

Відблиск  твоїх  очей,
Схожий  на  юну  весну,
Де  магію  томних  ночей,
Заколисує  синє  плесо...

   Колір  твого  волосся,
   Мені  нагадує  літо,
   Де  золотаве  колосся,
   Гойдає  лагідно  вітер...

Загадку  твоєї  душі,
Сховала  розлучниця  -  осінь,
Де  часто  йдуть  дощі,
І  журба  заплітає  коси...

   Спогад  про  твій  поцілунок,
   Замітає  морозна  зима,
   Лиш  у  вікні  моєму  малюнок,
   Відбили  жагучі    уста...


Пле́со  —  глибока  ділянка  русла  рівнинної  річки.
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490271
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Ник.С.Пичугин

Переводы Германа Плисецкого (2)


[i]Из  Хайяма[/i]

[b]1.[/b]
Болтовня  о  любви  волшебства  лишена;
как  остывшие  угли  –  огня,  лишена.
А  любовь  настоящая  жарко  пылает,
сна  и  отдыха,  ночи  и  дня  лишена.

[b]2.
[/b]Пристрастился  я  к  лицам  румянее  роз,
пристрастился  я  к  соку  божественных  лоз.
Из  всего  я  стараюсь  извлечь  свою  долю,
пока  частное  в  целое  не  пролилось.

[b]3.[/b]
Из  допущенных  в  рай  и  низвергнутых  в  ад
никогда  и  никто  не  вернулся  назад.
Грешен  ты  или  свят,  ты  богат  или  беден,  –
уходя,  не  надейся  и  ты  на  возврат.

[b]4.
[/b]Кто    урод,  кто  красавец  –  не  ведает  страсть.
Не  страшит  одержимых  ни  рабство,  ни  власть.
Безразлично  влюбленным,  во  что  одеваться,
что  на  землю  стелить,  что  под  головы  класть

[b]5.[/b]
Неприкаянный,  слезы  горючие  лью,
исцелить  мое  бедное  сердце  молю,
ибо  вместо  напитка  любовного  небо
кровью  сердца  наполнило  чашу  мою.

[b]6.
[/b]Словно  солнце,  горит,  не  сгорая,  любовь.
Словно  птица    небесного  рая  –  любовь.
Умереть  за  любовь  без  единого  стона  –
не  стонать,  от  любви  умирая,  –  любовь!

7.
Быть  сановным  и  важным  –  не  стоит  труда;
стань  веселым  влюбленным  –  и  воскреснешь  тогда!
Не  нужны  всемогущему  господу  богу
ни  усы  твои,  друг,  ни  моя  борода.

[b]8.[/b]
Насколько  бесконечен  этот  мир,
настолько  бессердечен  этот  мир.
Не  говори,  что  мир  небезупречен,
поскольку  быстротечен  этот  мир.

[b]9.[/b]
Для  того,  кто  за  внешностью  видит  нутро,
все  едино,  как  золото  и  серебро.
Как  динары  и  фельсы  кончаются  быстро,
так  же  скоро  закончатся  зло  и  добро.    

[b]10.[/b]
Жизнь  моя  –  не  запойное  чтение  книг.
Жажду  знаний  –  поэтому  к  чаше  приник.
Если  трезвый  рассудок  –  твой  строгий  уч
ты  рассудка  не    слушай,  он  мой  ученик.

[b]11.
[/b]Горсть  песка,  уносимая  ветром.  Прошла
эта  пьяная  ночь.  Беспросветно  прошла.
Жизнь,  мгновенье  которой  равно  мирозданью,
как  меж  пальцев  песок,  незаметно  прошла.

[b]12.[/b]
Жизнь  мгновенная,  ветром  гонима,  прошла,
мимо,  мимо,  как  облако  дыма,  прошла.
Ни  счастливых,  ни  горестных  дней  не  жалею;
жаль  той  жизни,  которая  –  мимо  прошла.

[b]13.
[/b]Круг  небес  ослепляет  нас  блеском  своим,
и  божественный  путь  остается  незрим.
Этот  путь  недоступен  для  логики  нашей,
меркой  разума  нашего  не  измерим.

[b]14[/b].
Вразуми,  всемогущее  небо,  невежд:
где  истоки  и  устья  страстей  и  надежд?
Сколько  пламенных  душ  без  остатка  сгорело!  –
где  же  дым?  Где  же  смысл?  Оправдание  –  где  ж?

[b][i]От  редактора[/i][/b]:  [i]Я  говорил,  что  «правило  одной  строки»  неприменимо  к  переводам  Г.  Плисецкого.  Это  не  совсем  верно;  оно  применялось  –  но  только  в  обращенном  виде.  То  есть  редактировалась  одна  строка.  На  каком  основании?  Любому  поэту  знакома  эта  проблема:  согласовать  мелодию  стиха  с  его  смыслом.  И  нередко  эта  проблема  остается  не  разрешенной,  и  автору  приходится  выбирать.  Иногда  выбор  делается  в  пользу  смысла;  оригинальные  редакции  первых  трех  приведенных  здесь  переводов  свидетельствуют  об  этом..  Но  как  правило  автор  (переводчик)  отказывается  жертвовать  музыкой  стиха;  и  такой  текст  редактировать  труднее  всего.  За  единичными  исключениями  Плисецкий  переводил  Хайяма  четырехстопным  анапестом,  искать  и  находить  мелодические  проблемы  нетрудно.  Но  надо  обладать  дерзостью,  чтобы  констатировать  смысловые  проблемы  текста.  Ну  что  ж  на  то  оно  и  творчество,  чтобы  иметь  дерзость.    
«Работа  эта,  как  я  убедился  на  собственном  опыте,  практически  бесконечна.  Перечитывая  сделанное,  вдруг  видишь  места,  которые  можно  усилить.  Но  стоит  улучшить  одно  четверостишие,  как  соседнее  выглядит  слабым.  Чтобы  издать  книгу,  надо  было  остановиться.»  [/i](Г.  Плисецкий.)  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490272
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Поправка Юлія

А я люблю Есенина

Вы-мой  поэт,  Сергей  Есенин,  
стихи  я  Ваши  так  люблю!  
От  них  мне  солнце  ярче  светит,  
от  них  весна  в  моем  раю!  

Таких,  как  Вы,  жаль,  нынче  нету,  
не  пишет  так,  как  Вы,  никто-
в  моих  руках  бушуют  реки,  
в  моей  душе  поет  любовь.  

А  Ваши  очи-просто  тайна!  
В  них  бьется  сущность  наглеца  
и  молодца,  и  хулигана,  
в  них  бурь  и  свиста  без  конца!  

И  пусть  Вы  сельский  пастушок,  
водили  дружбу  с  алкоголем-  
у  каждого  есть  свой  грешок,  
у  каждого  свои  есть  боли...

И  нет  теперь  у  нас  таких-  
пустое  поколение.  
Парней  так  много  холостых,  
а  я  люблю  Есенина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490213
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Ірина Кохан

Який прозорий ранок цей…. .

Який  прозорий  ранок  цей!  Дивись,
Босоніж  ходить  небо  по  заплавах,
І  духмяніє  промінь  в  тихих  травах,
Рум'янить  оксамитну,теплу  вись.

А  роси  он  -  коштовні  кришталі,
Стікають  міріадами  на  ганок,
Немов  нектар  з  хмаринних  філіжанок,
Розхлюпався  бурштином  у  гіллі.

А  як  вербіють  річки  береги!
Смарагдовими  зливами  у  воду,
Милуються  паняночки  на  вроду,
Позбувшись  радо  зимної  туги.

Ти  чуєш,як  аромить  кропива?
Ледь-ледь  пробившись  зеленню  до  світу,
Рясним  калейдоскопом  малахіту
Медвяний  сонця  трунок  допива.

Який  крилатий  ранок  цей!  Краса!
Одвічна,незбагненна,Богом  дана.
Життям  налита  чаша  полив'яна...
Неси  за  дар  цей  дяку  в  НЕБЕСА  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489874
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Оксана Вітовщик

Маленький мрійник

Як  за  вікном  колись  блукало  сонце,
Леліяло  і  пестило  життя,
Маленький  мрійник  виглянув  в  віконце.
Йому  також  хотілося  тепла.

Його  манили  незбагненні  роси,
Незнана  даль  й  протоптані  шляхи.
Він  біг  стежками  й  по  асфальту  босий
З  ним  мандрували  молоді  вітри.

А  за  вікном  все  та  ж  гуляє  осінь
Розквітли  хризантеми  на  вікні
Маленький  мрійник  вірить  в  казку  досі
Хоч  загубив  дитячі  він  роки..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489699
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2014


Анна Берлинг

Я кохаю тебе до нестями

Я  кохаю  тебе  до  нестями
Тим  коханням,  що  в’ється  в  казках,
І  поради  не  слухаю  мами,
Всі  ми  мудрі  на  старість  в  словах.

А  я  юна,  для  тебе  цнотлива,
Від  дитинства  лелію    красу,
І  любов  –  нашу  часточку  дива  –
Я  до  ночі  тобі  пронесу.

Вже  зоря  увібралась  серпанком,
Позіхає  ліниво  земля,
І  скуйовдженим,  заспаним  ранком
Я  твоє  промовляю  ім’я.  

Перед  дзеркалом  русую  косу
Моя  доля  зі  смутком  плете,
А  із-ззаду  ,  неначе  наосліп,
Я  щораз  відчуваю  тебе.

А  по  дню  все  кручуся  в  госпОді,
Ніби  праця  рятує  від  дум,
І  голівка  волошки  в  городі
Мій  брунатний  вибілює  сум.

Чому  щастя  тікає  від  долі?
Вона  грішна,  без  нього  пуста.
Я  у  посмішці  маку  у  полі
Твої  повні  впізнала  вуста.

Ти  і  з  соняха  дивишся  ніжно,
Все  підмигуєш    золотом  вій,
І  лоскочеш  мене  білосніжно
На  скатерці  ромашкових  мрій.

Ти  смієшся  до  мене  з  криниці,
Аж  вода  розколихує  щем,
І  у  лоні  рудої  пшениці
Ти  шепочеш  до  мене  дощем.

І  над  річкою  плачеш  вербою,
Вітер  сльози  на  берег  прибив.
І  я  також  поплачу  з  тобою,
Бо  люблю,  як  ніхто  не  любив.

Я  кохаю  тебе  до  нестями,
Як  кохають  крізь  тло  сивих  літ,
І  удень,  і  як  чорнії  брами
Опускає  вже  вечір  на  світ.

Ти  явися,  прийди  по  ночі,
Я  не  стисну  солодкі  вуста,
І  до  рання  мене  пролоскоче  
Той  метелик  внизу  живота.

Я  щоразу  ночами  і  днями
Свої  очі  услід  прикую,
Бо  кохаю  тебе  до  нестями,
Навіть  більше,  здається,  люблю.

…Не  прийшов,  не  сказав  і  знову
Сподівання  наповняться  днем,
І  я  тиху  почну  розмову
Із  волошками,  маком,  дощем.

І  я  знову  почну  в  криниці
Через  товщу  зимових  криг
Впізнавати  твої  зіниці,
Їх  байдужий  і  тихий  сміх.

Я  спитаю  пшеничний  колос,
Яку  пісню  коханий  вів,  
Та  не  чути  знайомий  голос,
Та  не  чути  знайомих  слів.

А  у  відповідь  підло  грози,
Вже  роздмухує    осінь-журба,
Я  тоді  назбираю  сльози,
Що  твоя  загубила  верба.

Я  тоді  підберу  одиноку
Насінину  з  опалих  кіс,
Щоби  сонях  золотоокий  
Знову  маревом  вій  проріс,

Щоби  знову  палив  вогнями,
Виколихував  зерна  пусті.
Я  кохаю  тебе  до  нестями,
Так    кохають  лиш  раз  у  житті.

І  хоч  різні  у  нас  дороги,
І  нас  час  на  майбутнє  стік,
Та  я  вірю:  любов  від  бога,
Невід’ємна,  одна  по  вік.

Ти  з’явися  до  мене  з  серпанку,  
Цвітом  меду  на  божий  спас,
Стань  понуро  на  збитім  ганку,
Я  сама  все  скажу  за  нас.

Посміхнися  до  мене  з  маку,
Чи  джмелем  з  пелюсток  злети,
Бо  життя  –  як  кисляк  без  смАку,
Перекисло  від  гіркоти.

І  ми  підем  удвох  полями
Назбирати  букет  із  мрій.
Я  кохаю  тебе  до  нестями,
Дуже  сильно,  бажаний  мій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488812
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 31.03.2014


Ірина Кохан

Пірнув у густий бузкоцвіт заворожений вечір….

Пірнув  у  густий  бузкоцвіт  заворожений  вечір,
У  полум'ї  заходу  сонця  раптово  втонув.
Ніч  сни  кольорові  клубочить  у  вікна  малечі,
І  день,що  минув,скатертину  свою  загорнув...

Кописткою  місяць  розмішує  зоряні  згустки,
Ангорове  прядиво  хмар  золотить  вдалині,
Верхівки  дерев  одяглись  у  туманові  хустки,
Розвісив  свою  вишиванку  вітрець  на  млині.

Пістрявою  стрічкою  ранок  спливає  за  рогом,
У  росах  вмивається  заспана  з  ночі  трава.
Стріпнулась  світанком  сполохана  в  полі  дорога,
Останні  краплини  смоли  сонцеграй  допива...

       28.03.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489213
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2014


Ірина Кохан

Фіалково-солодка мить….

Сльозиться  ніч  фіалковим  каскадом
У  зеленаву  свіжість  перших  трав.
Немов  жарини,жевріють  над  садом,
Дозрілі  зорі  дзвонами  октав.

М'якенько  місяць  ріже  неба  хвилі,
Човніє  плавно  витканий  ріжок.
І  наче  мавки,хмари  пухокрилі,
Прозорим  пледом  вкрили  моріжок.

В  безвітрі  пряно  дихає  весною
Сосновий  ліс.  Живицею  пахтить.
Шифонним  шлейфом  в'ється  за  горою
Фіалково-солодка  ночі  мить....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488820
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 30.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2014


Віталій Назарук

Перший крик дитини

Перший  крик  дитини  і  радіє  мати…
Тато  ще  з  обіду  під  вікном  стоїть…
Цій  малечі  треба  трішечки  поспати,
Потім  буде  мамця  перший  раз  кормить.

Чому  ти  злякалось,  миленьке  дитятко,
Я  ж  для  тебе,  любий,  зорі  прихилю,
Захистом  від  лиха  буде  рідний  татко,
Бо  ж    тебе  серденько,  як    життя  люблю.

Хоч  не  просто  буде  жити  на  цім  світі,
Поки  ти  не  станеш    на  міцне  крило…
Хай  тобі,  синочку,  ясно  сонце  світить…  
Щоб    життя    щасливе  квітами  цвіло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305034
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 28.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2014


Nora

переїдь геть з моїх снів

холодно..
так  сильно  холодно..
забирайся  будь  ласка  геть.
я  втомилась.
не  приходи  більше  в  сни..
в  думки..
забирай  весь  одяг
і  запах
і  очі
і  руки.
залиш  будь  ласка  мене  саму.
і  більше  ніколи  не  давай  свій  погляд.
ти  забирав  мене..
не  даючи  себе..
ти  віддавав  мене  на  їжу  для  собак,  при  тому  запевняв,  що  кохаєш..
пройшло  так  багато  часу..
я  тебе  вже  разів  36  пробачила  та  48  разів  забула..
але..
ти  причинився  до  мого  шпітального  перебування,  за  що  тебе  ненвиджу.  в  тричі  більше.  довше.  та  глибше.  
можеш  собою  пишатись.  
ти  залишив  так  сильно  багато  розбитого,  гострого,  блискучого  шкла..
тепер  вже  з  моєю  кровю.
але  ти  знаєш..я  все  ще  хочу  в  Сідней.
але  хочу  туди  без  тебе.
без  твоїх  очей
сильних  рук.
я  більше  ніколи  не  хочу  бути  залежною  від  тебе.
ти  тепер  знайшов  новий  вихід  в  моє  життя,
нагадуєш  мені  про  себe  крізь  сон.
та  знаєш..
я  все  ще  хочу  в  Сідней.
і  без  тебе.
я  все  ще  хочу  двох  дітей.
не  від  тебе.
я  все  ще  хочу  будинок,  на  березі  океану,  аби  бачити  приливи.
не  з  тобою.
більше  не  з  тобою.
а  Ти  переїдеш  геть  з  моїх  снів.
назавжди.
я  не  хочу  відчувати  твій  запах.
більше  ніколи.  
забирай  свої  очі  з  обіймами.
та  більше  ніколи  не  приходи.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431824
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 20.03.2014


Калиновий

За неспокутий історичний гріх

Свої  гріхи  ти  сам  спокутать  мусиш,
та  сумнів,  наче  звір,  мене  гризе:
О  Господи,  за  що  ти  нас  не  любиш?
О  Боже  правидний,  чого  нам  не  везе?
Любов  Господня  –  без  кінця  і  краю,
та  не  дається  всяким  далебі
бо  Бог  завжди  тому  допомагає,
хто  є  не  ворог  і  йому,  й  собі
Коли  я  бачу  нації  руїну,
то  відповідь  влаштовує  на  всіх,
що  Бог  не  любить  нашу  Україну
за  неспокутий  історичний  гріх
Карає  Бог  десницею  своєю
і  тим  усяким  сущим  воздає
за  те,  що  ми  зневажили  ідею
яка  основу  нації  дає
За  те,  що  ми  забули  Боже  слово
і  волю  всім  гріхам  дали,
за  те,  що  ми  плюндруємо  рідну  мову
й  чужу  до  вжитку,  як  свою  взяли.
За  те,  що  тільки  молимось  з  нагоди,
стежки  позабували  всі  у  Божий  храм,
за  те,  що  ми  цуралися  злагоди,
яку  найбільше  бракувало  нам.
За  те  ви  всі  терпіли  супостата,
й  тим  самим  призріли  на  Божий  гнів,
за  те,  що  йшли  з  сокирою  на  брата
натомість  разом  йти  і  бити  ворогів
За  те,  що  церкву  зрадили  екзархи
свою  зреклися,  а  чужу  дали,
за  те,  що  всі  провідники-єрархи
не  тими  нас  дорогами  вели
За  те,  що  до  чужих  вождів  хилились
і  їм  на  поміч  посилали  рать,
за  те,  що  ближнім  хлібом  не  ділились,
а  прагнули  як  більше  обідрать
За  те,  що  ми  трималися  чужинців,
а  не  шукали  власний  шлях  життя
і  через  те  мільйони  українців
пішли  від  нас  в  одвічне  небуття
Не  невезіння  Україну  губить,
а  ми  самі.  Ми  всі,  до  одного.
То  ж  не  грішіть,  що  Бог  наш
нас    не  любить,  -
Це  ми  не  любим  Господа  свого!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486614
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014


Анна Берлинг

На память попрошу тебя оставить

На  память  попрошу  тебя  оставить
Свой  образ,  что  в  «Евангеле»    лежит.
Нам  жизни,  к  сожаленью,  не  исправить
И  следующей  вместе  не  прожить.

Я  можно  дань  верну  счастливой  жизни  –  
Возьму  из  книги  сушеный  бутон,
И  с  трепетом  я  пронесу  до  тризны
Знакомый  сердцу,  милый  баритон.

Ты  напоследок  оставляй  и  трубку
И  свежий,  мелкодрОбленый  табак.
А  помнишь,  как  в  Венеции  на  шлюпке
Там  лодочник  прозвал  тебя  Казак.

Меня  же  величал  Крылатой  Музой
З-за  ветхого  мольберта  твоего,
Нам  в  плаванье  он  был  тогда  обузой,
Сейчас  же  оставляй  мне  и  его.

Я  даже  галстук  заберу  лиловый,  
Который  ты  ни  разу  не  одел.
Мне  на  душе,  как  камень  стопудовый,
Лежит  мой  грех,  мой  сладостный  удел.

Я  заберу  лампадку  и  твой  гребень,  
Наживку,  на  которую  удил,
И  по  двору  насобираю  щебень
И  землю,  по  которой  ты  ходил.

Ты  мне  оставить  можешь  еле  зримый,  
Потертый,  сношенный,  ненужный  хлам.
Я  все  приму.  Но  лучше,  мой  любимый,  
Прости  меня  и  оставайся  сам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485482
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 16.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2014


Егор Овченков

Что тебе подарили?. .

-  Что  тебе  подарили  родители?
-Жизнь!
-Но,  ведь,  это  же...  
-Много!  Поверь  мне,  уже  очень  много!
Знаешь  сам,  провожая  тебя  у  порога,
Осеняют  крестом  твою  спину...  Готовы  вложить
Каждый  стук  своего  стариковского  сердца
В  грудь  твою...  Каждый  вздох  за  здоровье  готовы  отдать...
До  седин  ты  для  них  остаёшься  младенцем
И  всё  так  же  ночами  не  спит  престарелая  мать.

-Что  тебе  подарили  родители?
-Свет
Бесконечной  любви,  просто  так...  За  одну  лишь  улыбку
Терпеливо  прощают  страдания,  боль  и  ошибки.
Ожидают  и  верят  в  тебя  до  скончания  лет.
Зажигают  свечу  перед  образом...  Плачут,  украдкой
Вытирая  слезу  в  уголочках  прищуренных  глаз.
Как  зеницу  хранят  пожелтевшие  письма,  тетрадки
С  выцветающей  надписью  ,,школа...  фамилия...  класс"

-Что  тебе  подарили  родители?
-Мир!
Это  солнце  и  звёзды  и  это  огромное  небо...
Подарили  рассвет...  Аромат  испечённого  хлеба...
Облетающий  лист  и  цветущих  лугов  кашемир...
Теплоту  своих  рук  и  пылящую  полем  дорогу...
Подарили  мечту  и  надежду...  Стремление  ввысь...
Это  много,  поверь  мне  на  слово,  уже  очень  много...
И  при  встрече  за  это  ты  им  до  земли  поклонись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485639
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014


Antoshka

Весна для таких, как я

Начни  жить  по-другому.  Сегодня  встречай  весну
Табурет  противен  дому.  Лень  противна  дню
Себялюбие  роет  ямы.  Ищут  дороги  мечты
Провались  почерком  странным.  Твои  убежденья  слепы
Негативна  пародия  страха.  Позитивен  счастливый  уют
Поражения  сводятся  с  крахом.  Неудачен  долгожданный  дебют
Начни  жить  изначально.  Оборотом  к  минувшим  часам
Все,  что  происходит  буквально.  Оставь  на  раздумья  друзьям

На  столе  чашка  холодного  чая.  На  улице  запах  весны
Во  дворе  ждут  охранники  мая.  Озноба  от  ранней  зори
На  плече  тяжесть  прошлых  недель.  Укажет  путь  тебе  карта
Чтоб  умереть,  как  в  январе  метель.  Начни  снова  жить  в  марте
Простота  облегчает  будни.  Любовь  найдет  для  них  смысл  
Быть  собою  трудно.  Мир  в  глазах  немыслим
Одному  среди  стен  грустно.  Двоим  на  планете  тесно
У  большинства  внутри  пусто.  У  многих  в  жизни  пресно  

Но  начни  жить,  как  хочешь.  Полюби  кого  нельзя.  
Проснись  темной  ночью.  Найди  в  себе  новый  изъян.  
Утопай  от  безысходных  чувств.  Обвиняй  за  каждый  поступок.  
Твой  дом  не  будет  пуст.  Сверни  в  неизвестный  проулок.
И  найди,  что  называют  весной.  И  помни  о  глупой  любви
Пришло  время  что-то  делать  с  собой.  А  все  остальное  -  найди.
Найди,  что  ищут  годами.  Возьми  пару  фраз  на  потом
Темнота  наполнена  нами.  Город  опечален  дождем
Найди,  что  вызовет  смех.  Найди,  что  подарит  улыбку
Соверши  простительный  грех.  Признай  гордо  ошибку
Не  смотри,  если  противно  взгляду.  Найди  источник  света
Верующий  совершает  обряды.  Судьбу  не  ищут  где-то
Но  найди,  кто  ищет  тебя.  Обойди  аккуратно  ненастье
Весна  для  таких,  как  я.  Что  живут  в  ожидании  счастья

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483196
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Віталій Поплавський

ЧУЖЕ ЖИТТЯ

Чуже  життя,  немов  чужії  вікна,
Та  в  них  ніколи  ти  не  зазирай,
Якщо  ж  на  підвіконні  ружа  квітне,
То  це  не  значить,  що  за  нею  рай.

Може  за  вікном  є  гордий  погляд,
І  серце,  що  кує    помисли  свої
Різний  від  твого  у  них    світогляд
Та  в  душах  інші  співають      солов'ї.

Кожному  своя  дорога  правди:
Серед  дрібничок  буденного  життя
Зайві  їм  усі    твої    поради  -
Ти  запам'ятай  це  правило  буття:

Не  ти  створив  їх,    не  тобі  судить
І  не  тобі  їх  всіх    переробляти
Життя,  що  Богом  дане,  тільки  мить  -
Тож  треба  його  гідно  проживати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484478
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Едельвейс137

ПАДЕ ДОДОЛУ ЛИСТ ОСІННІЙ

Паде  додолу  лист  осінній,
По  долу  довгі  тіні.
А  я  для  вас,  як  день  осінній,
Або  зимовий  іній.

Осінній  день  –  любов  із  смутком,
Як  іній.  Не  надовго.
Така  любов  не  для  прибутку.
Вона  лиш  до  порогу.

Переступив  поріг  й  не  стало.
Мов  іній  –  як  не  було.
В  осінній  день  тепла  замало.
За  інієм  загуло.

Любов  найкраща  навесні.
Чим  раз,  то  все  тепліше.
Оце  б  таку  любов  мені…
Зимою  –  іній  лише.

Любов  з  весни  іде  до  літа.
Там  сонце.  Ніч  коротка.
Там  літні  дні,  неначе  квіти,
Любов,  як  мед  солодка.

Хоча  любов,  якщо  любов,
І  зиму  й  літо  гріє.
Таку  любов,  як  хто  знайшов,
Ніколи  не  жаліє

І  літо  й  зиму,  ніч  і  день
Вона  без  тями  любить.
І  серед  ночі  й  в  полудень
Не  плаче,  не  марудить.

Таку  любов  для  вас  бажаю,
Й  собі  таку  хотів  би.
Та  де  знайти  не  уявляю.
Щоб  знав,  то  полетів  би.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484322
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


уляна задарма

пiгулка :)

Травнева  нiч  дiвчиськом  божевiльним
 блукає  мiстом  з  квiткою  в  руцi.
А  теплий  вiтер  -  крадькома,  свавiльно  -
рахує  їй  веснянки  на  щоцi.

Десь  плачуть  пiд  гiтару  менестрелi,
десь  кличуть  Щастя  на  дахах  коти.
Ще  крутяться  у  парку  каруселi.
I  пiшки  б  до  Зiрок  на  небо  йти!

Це  все  -  насправдi?  Я  вже  не  вгадаю...
Чарує  Нiч,  як  молоде  вино!
-  НIЧОГО  ТАМ  ПО  МIСТУ  НЕ  БЛУКАЄ!
-  ЗАПИЙ  ПIГУЛКУ!  I  ЗАКРИЙ  ВIКНО!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484250
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


Рідний

Душа людська, немов маля

Душа  людська,  немов  маля,
Відлучене  від  мами,
У  небо  дивиться  здаля
Псалмами  -  молитвами.

І  нахиляється    воно,
Як  неня  до  дитяти.
Блаженний  той,  кому    данó    
У      вись  його    пірнати.  

06.03.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483841
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Юхниця Євген

И своих волков по́лно…

Непростые  всегда  отношения  между  соседями.
То  не  так  посмотрел,  то  на  грядках  чужинный  петух.
Дык...  не  может  быть  мира  в  малиннике  между  медведями,
«То  –  в  природе»,  -  экранит  мне  близкий,  как  мама,  нотбук,
Мы-то  –  люди,    и  я  человек,  не  койот,    не  паук.

А  вот  нет,  и  зависливо  смотрим  на  шторы  соседские,
Тайно  грезим,  как  там  всё  у  них  погорит-пропадёт.
Ох,  за  дядь  конкурируют  тётки    подставами  резкими.
Всё  понятно,  пока  ...не  войной  враг  с  «Калашем»  идёт...
Бегемот?  –  пусть  в  своём  зоопарке  живёт  бегемот.

Говорят:  там  где  волк  –  там  охотнику  делать  и  нечего.
А  у  нас  и  своих  волков  по́лно,  чтоб  звать  и  чужих  тёмным  вечером.  

04.03.14  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483378
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Стеллс Дрон

Люди опомнитесь !!!

Мы  не  умеем  петь  своих  песен,
Мы  не  знаем  слов  про  свободу!
Мир  наш  был  всегда  очень  тесен,
Мы  боимся  Россию  и  Бога!!!

Для  одних  идеал  друг  Бандера,
Для  других  идеал  святой  Ленин!
И  стучите  Вы  лбами  о  стену,
И  не  видите    двери  в  Европу!!!

Олигархи  командуют  Вами,
Продаёте  себя  Вы  за  деньги!
И  кричите    что  Вы  патриоты,
Но  как  овцы  стоите  в  шеренге!

Вы  подыметесь  в  бой  брат  на  брата,
Кто  за  Ленина,  кто  за  Бандеру!
И  не  будет  точки  возврата,
Породившим  смерти  Химеру!

Оглянитесь  друзья  украинцы,  
Посмотрите  в  глаза  Вы  друг  другу…
Не  давайте  себя  кукловодам,
Будь  свободна  нация  жизни!

А  враги  наши  нас  уже  продали,  
А  враги  наши  с  девяностых!
Как  вампиры  сосут  кровь  народову,  
И  обгладывают  наши  кости!!!

Так  восстанем  же  силою  светлою,
Скинем  гнёт  подлецов  и  предателей!  
Чёрных  жизней  кладоискателей,
Ненасытного  бизнеса  «гениев»!!!

05.03.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483625
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014


горлиця

Пророцтво збувається! Читайте і не сумуйте!

Збувається  пророцтво  про  долю  України

30.01.2014  |    Рубрика:  Головні  новини,Культура,Новини  |    Автор:  Свобода  
 
2511Пророцтво  греко-католицького  священика,  отця  Германа  Будзінського  написане  в  день  українського  референдуму  1991  року  збувається.  Про  це  у  соцмережі  “vkontakte”  повідомила  група  “Бандерівець”.

Отець  Герман  Будзінський  (  р.н.  1905  –  р.с.  1995  )  –  монах  студит,  греко-католицький  священик,  який  пройшов  понад  20  років  тюрем  та  сталінських  концтаборів  пророкував:

«Ніхто  не  розуміє,  що  весь  світ,  а  особливо  Східна  Європа,  стоять  на  порозі  страшних,  кардинальних  змін,  як  це  було  на  початку  двадцятого  століття  перед  першою  світовою  війною.  Сьогодні  відбувся  народний  референдум  про  незалежність  України.  Є  величезна  ейфорія  в  народу  нашого,  який  350  років  стогнав  і  знищувався  в  московському  ярмі,  що  ми  на  кінець  станемо  вільними.  Люди  радіють  та  надіються,  що  все  зле  вже  позаду,  сподіваються  на  краще  життя,  на  гарне  майбутнє  для  себе  і  своїх  дітей.  Але  на  жаль  не  все  так  гарно  буде  в  України  та  українців  у  найближчих  чверть  віку.  Ще  мине  одне  покоління,  поки  Україна  отримає  свою  дійсну  незалежність,  бо  сьогоднішня  незалежність,  це  швидше  декларація,  ілюзія,  ніж  реальність  цього  історичного  факту.

Я  хочу  розказати  те,  що  чекає  на  наш  нарід  у  найближчих  чверть  віку:  Ейфорія  скоро  мине,  а  з  нею  повернеться  гірка  реальність:  люди  поведуться  на  заклики  фальшивих  пророків,  будуть  закриватися  заводи  і  фабрики,  розпочнуться  великі  звільнення  людей,  почне  рости  безробіття,  гроші  знеціняться  і  втратять  свою  вартість,  люди  почнуть  масово  виїжджати  за  кордон  на  заробітки,  як  це  і  було  колись.  Почнуться  нарікання  від  цих  самих  людей,  які  ще  вчора  раділи  незалежності,  то  тепер  вони  ж  будуть  на  цю  незалежність  страшенно  нарікати.  Так  буде  кілька  років.  По  цих  кількох  роках  життя  трохи  внормується  економічно,  але  почнуться  утиски  та  переслідування  політичні.  І  так  буде  тривати  13  років  аж  до  величезного  здвигу  людей  в  Києві,  який  буде  мирною  відповіддю  народу  на  дії  другого  керманича  України  посісти  владу  в  державі  пожиттєво.

Всього  за  чверть  століття  в  Україні  буде  п’ять  керманичів.  Чотири  керманичі  мужчини.  П’ятим  керманичем  України  буде  жінка,  яку  перед  тим  влада  буде  переслідувати  та  посадить  до  тюрми.  А  звільнить  її  з  тюрми  революційний  нарід.  Через  13  років  прийде  до  влади  третій  керманич  України,  на  якого  всі  щирі  українці  будуть  покладати  величезні  надії.  Але  він  стане  дуже  гірким  розчаруванням  для  нашого  народу.  Замість  приступити  до  тяжкої  праці  та  реалізовувати  надії  народу,  він  буде  займатися  тільки  пустослів’ям,  самолюбуванням  та  нечесним  збагаченням.

Тоді  знову  в  народі  почне  рости  розпач  та  безнадія.  І  тоді  Бог  пошле  нам  страшну  кару,  до  влади  в  Україні  прийдуть  треті  совєти.  Це  буде  страшна  бандитська  орда.  Це  станеться  через  15  років  після  мої  смерті  !!!  (Отець  Герман  Будзінський  помер  в  січні  1995  року  ).  В  людей  будуть  забирати  їх  майно,  над  ними  будуть  неймовірно  знущатися.  Плач  і  розпач  буде  панувати  на  всій  Україні,  бо  ці  бандити  будуть  скрізь:  в  міліції,  в  прокуратурі,  таємній  поліції,  судах,  державному  апараті.

Вождь  третіх  совєтів  буде  бандитом  і  не  маючи  ніяких  національних  традицій  та  виховання  почне  насаджувати  в  Україні  найгірші  совєтські  порядки  колишньої  імперії.  Тоді  настануть  другі  Крути,  після  яких  відбудеться  другий  великий  здвиг  народу.  Це  буде  перше  повстання  проти  третіх  совєтів,  яке  буде  жорстоко  подавлене  диявольською  владою.  Московщина  за  допомогою  третіх  совєтів  буде  старалася  втягнути  Україну  в  нову  імперію.

Новітнім  енкаведистам  буде  дозволено  все.  Для  них  не  буде  існувати  ані  Бога,  ані  закону,  ані  моралі.  Але  не  треба  боятися,  бо  це  триватиме  дуже  недовго.  Зло  ніколи  не  переможе  добро.  Бог  змилосердиться  над  Україною  і  вождя  третіх  совєтів  вб”ють.

Це  станеться  між  річницею  незалежності  та  річницею  народження  Тараса  Шевченка.  Його  ж  не  даремно  називають  Пророком  в  нашому  народі.  Ці  обидві  дати  мають  для  нас  великий  сакральний  зміст.  Шевченко  ж,  подіями  минулого  описував  наше  майбутнє.  Тільки  це  розуміти  треба,  як  і  Біблію.  Тому  його  так  ненавидять  вороги  України.  Після  цього,  як  Україну  очолить  жінка,  яка  вийде  з  тюрми,  на  Україну  чекає  дуже  скорий  розвиток  та  велике  майбутнє.  Від  сьогодні,  через  35  років  Україна  стане  однією  з  найсильніших  держав  світу.  Такою,  як  зараз  є  Америка».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483432
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014


Любомир Винник

Вона любить чай з молоком…

Вона  любить  чай  з  молоком  і  з  минулого  літа  -  оливки.
А  ночАми  зриває  зорі  з  небес,  мов  черешні
(до  речі,  вона  їх  любить  також  безперечно).
І  записує  в  зошит  життя  свого  дивні  уривки.

У  неї  сіро-блакитні  очі,  а  у  волоссі  сховалось  сонце.
Вона  єдина  така  на  сотні  чужих  світів.
Вона  любить  морозиво,  певне  усіх  сортів,
а  також  милуватися  місяцем  крізь  холодне  її  віконце.

Вона  любить  гуляти  парком  під  теплим  літнім  дощем
до  серця  її  не  в  кожного  є  право  доступу.
Любить  свого  кота  і  страшенно  не  любить  лоскоту.
А  на  душі  у  неї  помітний  болючий  щем.

Мов  чорно-біле  кіно,  вона  проглядає  свої  дивовижні  сни...
Допомоги  ніколи  ні  в  кого  не  прость.
Вона  втомилася,  їй  вже  набридла  осінь.
Тож  з  надією  в  серці  чекає  своєї  весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476971
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Шабо

Біла осінь

Та,  що  у  білій  сукні,
З  бурштину  намисто  вдягла
І  з  вітром  гуляла  під  руки,
У  вальсі  з  теплом  відбула;
Перлинами  краплі  ловила,
Щоразу  до  неба  молилась,
Веселку  тримала  за  край,
Збирала  вчорашній  врожай.
І  знову  вона  полетіла
Кудись,  в  невідомі  світи,
Тримаючи  птаха  за  крила...
Ах  осінь,  бешкетнице  біла,
Своє  загубила  намисто,
Бурштином  гуляла  по  місту,
Години  лічила,  хмарини,
Чіплялася  за  горобини...
Бешкетнице,  осіне  біла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433748
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2014


Гучномовець Київський

Кудлатий пес

Пес  кудлатий  коло  хати
Стереже  нові  лопати,
Він  свою  роботу  знає
Хоч  і  котик  докучає.

Пес  важку  роботу  має
У  дворі  котів  лякає.
В  темну  ніч  завжди  на  варті,
Уночі  вже  не  до  жартів.

На  чужих  буде  гарчати
Хазяїв  радий  завжди  зустрічати,
За  хвоста  не  дасть  чіпати
Лиш  за  вухом  можна  почесати.

Вдень  як  хвильку  вільну  має
Вже  тоді  відпочиває.
Лапки  сірі  поскладає
На  подвір'ї  він  дрімає.
5.4.12.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344214
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 25.02.2014


Гучномовець Київський

Хитрий котик

Кiт  руденький  на  подвiр'ї
Миє  лапки  свої  бiлi,
Котик  мрiяв  про  ту  пташку
Що  живе  пiд  самим  дашком.
Цiлий  день  вiн  чатував
Але  пташку  не  спiймав,
Потiм  бiгав  на  горищi
Думав  знайде  мишок  з  двiстi.
Сiрi  мишки  всi  ховались
В  бiлi  лапки  не  давались,
Кiт  руденький  засмутився
I  до  хати  вiн  спустився.
Тут  згадав  вiн  про  сметану
Та  й  подумав:-"Я  дiстану",
До  стола  вiн  пiдiйшов
Стриб  нагору  i  знайшов.
Довго  їв  вiн  ту  сметанку
З'ївши  всю  побiг  до  ганку,
Швидко  з  хати  i  в  садок
У  травичку  в  холодок.
5.4.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350829
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 25.02.2014


Гучномовець Київський

Запізнилась мишка в школу

Сiра  мишка  засмутилась
Бо  до  школи  запiзнилась,
Вийти  з  нiрки  не  виходить
Бiля  нiрки  котик  ходить.
Сiрий  котик  цiлий  ранок
Стереже  свiй  любий  ганок,
Мишку  дуже  це  хвилює
Школа  ж  бо  знання  дарує.
Школу  мишка  полюбляє
Там  знання  всi  здобуває,
Любить  спiви  й  малювання
I  спортивнi  всi  змагання.
Кожен  день  до  школи  ходить
Днi  цiкаво  там  проводить,
Всi  вiдвiдує  уроки
I  немає  там  мороки.
Котик  сiв  помити  лапки
Вмив  ще  вушка  та  й  лiг  спатки,
Мишка  сну  цьому  зрадiла
I  до  школи  "полетiла".
6.4.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351330
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 25.02.2014


Гучномовець Київський

Котикова наука

Котик  в  школу  йти  не  хоче
До  науки  не  охочий,
Числа  й  букви  недаються
Всі  над  ним  сміються.

"Нащо  вчити  ті  карлючкм
Лиш  болять  від  цього  ручки,
Краще  в  хаті  погасати
Сірих  мишок  полякати".

"Вчитись  котикам  всім  треба
Бо  важлива  то  потреба".
Грізно  це  сказала  мама,
Та  й  за  хвіст  стягла  кота  з  дивану.

Взяла  котика  за  лапу
Відвела  в  шкільну  кімнату.
"Будеш  гарно  тут  ти  вчитись,
Обіцяй  в  навчанні  не  лінитись".

"Обіцяю  добре  вчитись
На  уроках  не  лінитись,
Арифметику  любити  буду
Про  письмо  я  не  забуду".

"Вчу  я  числа  і  письмо
На  перервах  п'ю  я  молоко,
Гарно  я  тепер  навчаюсь
І  нічого  не  лякаюсь"
5.4.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354786
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 25.02.2014


Гучномовець Київський

Допитливий їжачок

Їжачок  жив  на  Поліссі
В  гарнім  чистім  лісі,
В  лісі  довго  міг  гуляти
Все  нове  хотів  він  знати.
Запитанням  легко  друзів  міг  дістати:
“Щоб  нового  почитати?”
“Вже  дістав  своїм  читанням!”
Чув  від  друзів  нарікання.
“Якщо  хочеш  все  так  знати
В  школу  книги  йди  вивчати,
Там  кмітливим  завжди  шана
А  ледачим  лиш  догана”
“От  халепа,  що  ж  робити
Як  у  школу  цю  вступити
Я  ж  маленький  їжачок
Мені  шостий  лиш  річок”
І  з  такими  от  думками
До  своєї  мчав  він  мами.
“Мамо,  мамо!  Що  робити?!
Хочу  в  школу  я  ходити.”
Їжачка  за  руку  взяла  мама
І  спокійно  так  сказала:
“Пані  Білку  я  попрошу  нашу
Щоб  взяла  тебе  до  класу”
Їжачка  взали  до  школи
Там  вивчає  різні  мови
Став  старанно  все  вивчати
Щоб  про  все  ще  більше  знати.
27.5.2012.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370060
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 25.02.2014


Мила Машнова

Мой город не спит

Мой  город  не  спит.  Он  просто  застыл  в  ожиданьи,
Что  может  в  любую  минуту  начаться  война,
И  что  "чужаки"  разберут  всю  брусчатку  на  камни,
Сжигая  дома,  магазины    дотла,  дочерна.


Мой  город  молчит.  Он  просто  со  всем  не  согласен,
Ему  неприемлемы  стрельбы,  агония,  злость…
Протест  горожан  убедителен,  хоть  и  не  гласен:
«Не  трогайте  город,  чтоб  нам  отвечать  не  пришлось!».


Мой  город    колюч.  Он  просто  попрятал  иголки,
Пока  ему  в  брюхо  не  начали  тыкать  клюкой.
Он  цел  и  един,  как  хрустальная  ваза  на  полке,
Лишь  гость  незнакомый  задеть  её  сможет  рукой.


Мой  город  строптив.  Он  просто  не  падает  в  ноги,
Не  просит  подачек  –  напротив,  другим  подаёт.
Кто  я  в  этом  городе?  Просто  одна  из  немногих,
Кто  истинный  ужас  событий  в  стране  сознаёт.


Мой  город  умён.  Он  просто  не  верит  зарокам,
Которые  кто-то  из  сборищ  людских  прокричал,
Прикрыв  свою  ложь,  лицемерье  и  ненависть  –  Богом!
Мой  город  не  спит.    Он    просто  безумно  устал…


22.02.2014г.
 



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481091
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Променистий менестрель

Сергею Есенину

Эх,  Серёжа!  Раздолье  России  –
Ширь  бескрайних  полей  и  степей;
Ты  поэзии  новой  Мессия,
Разудалостью  в  душах  нам  вей!

Пробуждай  заскорузлости  тлены,
К  Вере  стопы  людей  вороти
И  сердечностью  слов  откровенных
Поиск  Истины  в  нас  возроди.

Эх,  Серёжа!  Зарёю  на  крыше
Умываешь  невежества  лень…
Крик  и  боль  нашу  видишь  и  слышишь
Сквозь  наряды  берёз  и  сирень.

Путь  усеян  багряной  листвою
И  в  молитвах  ковыль  на  холмах…
Я  люблю  твои  строки,  не  скрою,
Осветлённые  Русью  в  снегах.

12.06.2005г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389505
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 24.02.2014


Променистий менестрель

Первый дождь осенний

Был  вечер.  Первый  дождь  осенний.
Вчера  плюс  двадцать,  а  сейчас…
Здесь  под  зонтом  в  холодной  тени
Хоть  да  какой  –  уют  всё  ж  спас.

На  остановке  деве  юной
Струится  дождик  по  лицу.
Укрыл  зонтом.  «  –  Спасибо».  Струны
Сигнал  послали  ввысь  гонцу…

Мы  под  зонтом  вдвоём  стояли:
Муж  зрелый,  юность  цвета  май.
Дождь  пел  нам  песню  трали-вали,
Под  зонт  вселился  нежный  рай.

Из  струй  дождя  –  троллейбус  десять,
Чтоб  с  юностью  прощаться  вновь…
Мгновенья  встречи  сколько  весят  –  
Людей  и  случая  покров…?

Растаял  дух  –  воспел  Есенин.
Свет  в  луже  бег  её  венчал…
Был  вечер.  Первый  дождь  осенний.
Погасла  не  сгорев,  свеча…

20.10.2012г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389753
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 24.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2014


Людмила Махиня 2

Я не хочу і не буду жити на колінах

 Я  не  хочу  і  не  буду    жити  на  колінах
У  своєму  ріднім  домі  ,  у  своїй  країні!
Вийшли  люди  на  майдани  по  всій  Україні
Бо  затерпли  в  них  коліна,  стомилися  спини.
Чого  ж  прагнуть  українці-  питаються  в  світі-
Чом  бунтують  ті  холопи  їх  дружини  й  діти?
Вільну  працю,людську  гідність  й  суди  справедливі!-
Невже  прагнем    ми  багато,  чи  не  заслужили?
Ми  не  хочем  побиратись,  як  старці,  по  світу-
Самі  вмієм  заробляти  і  собі  і  дітям!
Владу  ж  просим  не  мішати  будувать  країну
Ви  ж  накрали  вже  доволі-  зробили  руїну.
Європейці,  росіяни  саміти  зібрали-
Затрусились  в  усім  світі,  що  холопи  встали.
Вільна  ,  сильна  Україна  в  світі  не  потрібна,
То  ж  і  давлять  з  усіх  боків  (  це  так  явно  видно!)
Ну  а  наші  можновладці  скачуть,  метушаться,
Собі  голови  ломають,  щоб  дорожче  сдаться.
Продають  нашу  державу  наліво  й  направо-
Схаменіться  запроданці,  не  ваше  то  право!
Кричать-брешуть  на  всі  боки  наші  депутати
хочуть  людей  надурити,  хочуть  їх  приспати.
Українці  мудрі  люди,  хоч  дуже  терплячі-
Ой  набридли  їм  ті  брехні  і  діла  свинячі.
Толерантно,  в  м*якій  формі  хочуть  нагадати,
Що  пора  змінить  крану,  досить  нам  брехати!
Але  хвора  наша  влада-не  бачить,  не  чує,
 Ввела  військо    необачно,  війну  провокує.
Дуже  різні  інтереси  в  влади  і  народу-
Народ  прагне  до  прогресу-влада  ледачкує.
Ясне  діло-  красти  легко,  трудитись  не  треба,
А  народ  терпів  ледачих,  то  він  ще  потерпить.
Ой,  яка  ж  ти  Україно  багата  та  сильна-
Скільки  світу  мільярдерів  швидко  наплодила.
Довго  слухали  ми  казку,  та  вона  скінчилась,
Бо  закінчилось  терпіння-  нація  сплотилась!
Опозиція  і  влада,  досить  вже  сваритись,
Досить  нищить  Україну-  пора  зупинитись!
Ненажерливість  же  ваша  зламає  ту  гілку,
На  якій  ви  повсідались(  думали  довіку!)
Схаменіться,  ненажери,  зменшіть  апетити,
Бо  від  жадібності  теї  легко  подавитись.
Оті  взятки  і  побори  ой  же  як  набридли-
Згинь  нечиста  з  України,  згинь  злодійське  бидло!
Мільярдери,  олігархи  і  заможні  діви
Від*уїжджайте  ви  в  Європу,  на  Кіпр,  на  Мальдіви.
Дайте  нам  попрацювати,  землю  відновити,
Щоб  народ  вдихнув  повітря  і  зміг  вільно  жити!
На  чужину  утікайте  швидше  ,  казнокрадці,
Споживайте,  що  накрали      грішні      марнотратці.
А  народ  собі  заробить-  тільки  не  мішайте,
Якщо  втеча  не  вдалася-  на  себе  пиняйте!
Не  захочите  ви  з  миром-  ну  тоді  держіться,
Щоб  ви  раптом  не  повисли  на  отій  же  гілці!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481133
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Марина Василюк

Дозвольте

Дозвольте  жити.
Дозвольте  носити  цукерки  у  кишенях!
Час  від  часу,  дякувати  Богу.
Перетинати  лінії,  грішити!
Проклинати  день,  а  в  ночі  знову  хотіти  жити.
Дозвольте  мовчати,  
рахувати  зорі  і  наївно  вірити  весні.
Задихатися  від  мрії,  доводячи  теорію  свого  "Я"
 Здаватись  без  бою,лаяти    декоративну  вразливість.
Дозвольте  припинити  говорити  "Так"  
І  в  решті-решт    навчитись  пити  спокійно  каву.
Стомлювати  долоні,  від  власних  варіацій.
Заїдати  своє  боягузство  винятково,  і  то  лише  по  вівторках.
Дозвольте  в  щент  проломити  небо.
І  лиш  потім  втратити  себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469064
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 22.02.2014


Анна Берлинг

У лика Анны

Прискорбно  сердцем  понимать  -
На  сон  мои  иссякли  планы.
Покинув  в  полночи  кровать,
Отмерив  крест  у  лика  Анны,

Святую  тезку  попрошу,
Дабы  замолвила  словечко.
И  до  зари  не  потушу  -
Пускай  поплачет  воском  свечка.

И  попрошу  святую  мать
(  Хотя  же  кто  средь  ночи  будит?)
Наутро  Господу  сказать,
Пускай  меня  не  обессудит.

Я  отпустить  прошу  грехи,
Что  воплощаются  в  реальность,
Я  думаю,  мои  стихи
Нейтрализуют  аморальность.

Частично  сглаживают  срок,
Что  мне  отмерила  тревога,
Мое  мышление  порок,
Но  мой  талант  был  дан  от  Бога.

Простите,  Аннушка,  за  то,
Что  я  порочу  наше  имя.
Ваша  забота  и  тепло
В  моей  душе  навек  хранима,

А  Ваша  святость,  благодать
Порою  ослепляют  очи.
Вы  не  способны  не  прощать!
Спасибо  Вам...Спокойной  ночи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456440
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 21.02.2014


Ірина Кохан

Лілейно-білим кроком йшла любов

Крізь  морок  ночі  
Й  чагарник  колючий,
Деручи  душу  й  тіло  
свої  в  кров,
Скидаючи  з  плечей
туман  тягучий,
Лілейно-білим  кроком  
йшла  Любов.
Її  не  раз  
прилюдно  розпинали,
Палили  її  тіло
зла  вогнем.
Вона  ж  скорботно
і  смиренно  так  мовчала,
Лише  зітхала  важко
день  за  днем.
Любов  стояла  під  
дверима  і  чекала,
З  надією  вдивлялась
у  серця....
Любов  з  останніх  сил
людей  благала,
Вони  ж  вбачали
у  Любові  лиш  старця...
Того,що  жебракує
попідтинню,
В  кишені  крихти
жменями  кладе,
Не  розпізнали  у  Любові
ту  святиню,
Котра  в  душі  
трояндою  цвіте.
Її  осяйний  промінь
не  узріли,
Забули,розтоптали,
відреклись....
Стрілу  отруйну
в  серце  їй  жбурнули.
Та  хай....
Любов  повернеться....
Колись....
Вона  пройде  ще
милі  крізь  образи
Терпінням  щиросердним
в  небеса,
Розсипляться  слідами  її  стрази.
Любов-то  милосердя  і  краса!!!!!


 Хай  любов  оселиться  у  кожному  серці.

25.03.2013.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480972
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014


Любомир Винник

Забудь (То пересолювала, то переперчувала…)

Ти  від  недавна  "в  активному  пошуку",
а  я,  здається,  давно  знайшов.
Вже  можу  жити  без  твого  дотику.
Як  же  я  довго  до  цього  йшов....

В  моїй  уяві  її  усмішка,
а  ти  постійно  листаєш  минуле...
Холодним  чаєм  облита  книжка,
у  якій  мИ  спільну  лінію  гнули.

І  сторінки  в  ній  давно  затерті.
Від  її  вигляду  робиться  лячно...
Ти  додавала  то  солі  то  перцю,
щоб  було  жити  хоч  трохи  смачно...

Ти  готувати  ніколи  не  вміла,
ти  ж  це  ніколи  не  заперечувала.
Мене  у  грудях  пекло  і  боліло  -
то  пересолювала,  то  переперчувала.

Зараз  у  тебе  лиш  мокра  подушка...
Дні  за  днями  внікуди  йдуть.
Мабуть,  зараз  сказати  слушно  :
Я  забув,  тож  і  ти  забудь!

Dreamer  ©

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480626
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014


Ник.С.Пичугин

Кирпата ніч

[i](мала  поема)
[/i]
Як  за́світла  за  крайніми  хатами
сміття́  палили,  вже  розтанув  дим.
Ніщо  таке  тополі  не  хитає;
посеред  неба  всівся  молодик.
Спокійний  і  рогатий,  наче  бидло,
ще  звечора  підвівся  і  завис.
Йому  так  нудно,  все  йому  набридло…
Аніполуди.  Тільки  тінь  сови.
А  десь  же  воно  ляскає,  гуркоче,
нахнюпившись,  блукає  бозна-де;
до  будь-якого  гембеля  охоче,
таке  затяте  –  певно,  що  знайде́.
А  тут  топо́лі  туляться  до  неба,  
до  лагідної  певності  Стожар,
до  праведної  зверхності  Дене6а  –
вони  їм  і  батьки,  і  сторожа́.
Диви,  як  рясно  висипало  го́рі!
дрімотні  зела  долі  шепотять.
Тут  вистачає  спокою  і  волі.  
Вони  з  тобою.  Спи,  моє  дитя.
Кружляють,  зорі,  наче  та  сновида,
тримають  плин  досвітньої  ходи;
червневе  небо  губить  ластовиння
у  повний  кошик  українських  див.

Ще  кавуни  не  спіють  на  городах.
Там,  за  межею  бур’янів,  курна,
у  поле  йде  Єланецька  дорога;
її  вартує  явір-одинак  –
огрядний,  та  дебелий,  та  кремезний,
ще  змалечку  приставший  до  пуття.
А  он  кущі  навприсядки  завмерли:
природна  річ  –  інерція  буття.
А  хтось  блукає  –  загубив  до  хати
зворотний  шлях.  І  грець  його  веде.
А  хтось  шукає  гетьманські  дукати,
бодай  дрібного  шеляга  знайде.
(Кандиба  отакий  несосвітенний
хіба  що  чорну  курку  не  доїв.
Не  в  маму  він  причмелений  і  темний  –
батькі́вських  батогів-бо  недоїв.)
А  хто  там  ще  тікає  геть-подалі,
позаочі,  наосліп,  навмання?
(Червнева  Трійця  не  відповідає.
Десь  калатає  бричка  без  коня;
а  батоги  висвистують.)  Туди-бо,
куди  вона  повз  зоряний  узвіз?
Цупка  і  непрозора  перспектива
загорнута,  зав’язана  в  сувій.

Господня  ти  покинута  садибо,
мій  світе  ясний,  зоряний  мій  світ!

Як  «Вія»,  хтось  вночі  читає  тишу:
перегорнув  сторінку  –  і  принишк.
Велебні  стебла  подихом  колише,
неначе  хто  ступає  під  рушник.
Сосною  розпахтілось  наче  зблизька,
насправді  ж  –  од  віддалених  узлісь.
Тут  досхочу  ромену  і  любистка,
крилатка  сходить  прямо  із  землі.
Гречана  вовна  навіть  не  цвіте  ще,
коріння  котиполя  ще  міцні;
а  осторонь  цілюща  гожа-теща  –
як  знахідка,  не  скласти  їй  ціни!
А  дехто  розсипає  вже  насіння.
М’який  летючий  іній  понизу  –  
то  скіфської  кульбаби  тануть  тіні,
у  темряву  пірнають  і  повзуть.
Перегортає  суглинок  на  супісь,
спориш  і  лободу  –  на  полини
чиясь  тут  недоторкана  присутність.
Чиїсь  упорядковані  лани.
Ця  нива  ще  не  знала  хлібороба,
її  засіяв  Син  або  Отець.
(А  хто  посіяв  зорі  по  дібровах  –
чи  то  на  небі  папороть  цвіте?)

…Хіба  ж  дадуть  тоненько  й  тихо  прясти
ті  дуропляси  злякані  –  зайці?
Урозтіч  –  і  гасають  вихилясом,
протоптують  облудні  манівці.
То  блимають  їм  кліпалки  всілякі,
то  їм  по  колу  никає  хижак,
то  задні  ноги  стежкою  гуляють,
поки  хазяїн  спить…  Короче  –  жах!
Дивіться  он,  розбіглись,  як  по  хаті,  –
вони  вже  мабуть  точно  не  дурні́!  –
рудої  миші  вишкребки  пикаті,
різноманітні  жевжики  дрібні.
І  їм  не  лячно,  жевжикам.  «А  хто  там,
де  чагарник,  вовтузиться,  як  пес?
Чого  воно  товчеться  живоплотом,
кахикає  і  рохкає,  й  сопе?»
Тю,  їжачок!  Дурні,  злякались  га́зди.
Він  щось  поживне  ніс  на  кожусі́,
а  тут  його  спіткали  негаразди  –
нема  кому  поперти  їх  усі!
Там  облизень  гуде  –  проста  комаха,
там  витрішка  цікава  –  бач  яка!
Товариш  вовк,  сердешний  сіромаха,
тепер  полює  білого  бичка.
…Навипаски  отим  широким  степом
пройдуть  ще  не  зав’язані  світи,
а  той  завіявся  уже  –  на  порох  стертий  –
товченим  маком  зоряним  звідтіль.
Уговтались,  розтринькались,  завмерли,
перевелись  на  випаси  степи…

А  то  ж  чиї  там  брязкають  стремена?
і  промайнув  бунчук,  і  блиснув  спис?
Земля  запам’ятала  всі  нашестя,
потовчена  копитом  татарви.
Туте́шній  вітер  пестить  проти  шерсті
що  не  зросло  з  тутешньої  трави.
…Хто  там  дуркує  голосом  пташиним,
чиї  зелені  вусики  висять?
Гей,  не  ходіть  у  зарості  шипшини,
де  рохкає  скажене  порося!
Гей,  слухайте,  чи  вуха  вам  заклало?  –
та  не  ласуйте  жданками,  дурні́,  –
як  вивірки  регочуться  зухвало
і  посвистом  скликають  кажанів,
а  ті  гуртом  ширяють  понад  рястом.
Базіки  точать  ляси,  бо  нудьга…
На  кого  вони,  власне,  точать  ляси?  –
пильнуйте  в  світлі  зоряних  багать.
Од  виярку  гукає  вража  сила  –
аж  довела  до  сказу  ярчука.
Когось  осика  у  кущі  струсила,
і  він  озвавсь  до  неї,  як  чекав.
Собак  до  чвари  кличуть  переве́ртні  –
шалений  ґвалт  здійняли  брехуни;
попід  хати  розносять  теревені.
Шкода,  немає  Гоголя  на  них!
Нема  кому  назвати  поіменно,
заборонити  галас  шахраям,
бо  тільки  Гоголь  знає  достеменно,
кому  яке  судилося  ім’я.

А  поки  їм  тут  попуст  і  дозвілля,
нагоди  не  цураються  бевзі:
ті,  дзигою,  ті  гопки,  ті  до  зілля,  –
як  та  казала,  діло  на  мазі.
Там  вибрики  зіпсовані  хихочуть,
заколотили  злидні  веремій,
там  покруч  он  збиткується  і  корчить  
«о»  кругле.  Небалакають  німі.
Он  халамидник  посмішку  на  кутні  
не  натягає…  Ти  диви,  дотяг!
Над  ким  воно,  миршавеньке,  кепкує  –
замість  покути,  бісове  дитя?
Знайшовся  хвіст  до  нашої  кобили,
як  віщували  знані  чаклуни!
(Аж  перебендя  губу  закопилив  –
такий  кумедний  кручений  панич!)
Свої  права  качають  трістенята,
несамовиті  вишкварки  сюрчать,
бо  не  якісь  заброди  тридесяті,
а  зроду-віку,  ту́та  повсякчас!
Там  молоко  скисають,  варять  воду,
козі  ламає  роги  куций  слуп,
там  очмана  вже  загрузив  підводу
і  лихо  запрягається  у  плуг.
Камінням  засівається  обійстя,  –
як  вродить,  то  ніхто  не  подола.
Маленький  скиглик  вже  не  хоче  їсти,
бо  лячно  як!  –  такі  кругом  діла.
Глузуйте,  як  нарипались.  Про  мене.
Хизуйтеся,  як  ви  такі  цабе.
…А  вже  нагайка  мацає  рамена.
…А  хтось  простує  пішки  до  небес.
Та  цур  тобі,  нестерпне,  нестатечне
і  вкрай  зухвале  сім’я  кропиви!
Гуляй  десь-інде,  не  чіпай  оте,  що
шанується,  Зарічне  і  Зайви́,
Нову  Одесу,  Троїцьке  і  Бу́зьке,
що  припада  до  Буга  і  Дніпра.

Чумацьким  Шляхом  оповита  пустка  –
то  зовсім  інша,  то  не  ваша  гра.

Дурні  пара́ски  (себто  наші  відьми),
натішившись  у  цурки  досхочу́,
як  напосіли:  «Граємо  у  пі́тьми,
мерщій  усі  шукайте  тирличу!»
І  враз  імла  осіла  прямовисно,
замулило  повітря.  Хай  вам  грець,
та  звідки  серед  степу  трясови́на?  –
а  жаба  давить,  наче  комірець.
Таки  відчутний  каламутний  присмак,
немов  накрили  змоченим  рядном;
і  жевріє  перед  очима  присмерк  –
куди  подівся  зоряний  танок?
Нівроку,  неабияка  задуха,
нестерпний  сморід  твані  й  перваку.
Принишкла  навіть  клепана  свекруха
і  тільки  стиха  скиглить  у  кутку.
...Аж  о́ндечки!–  і  певно,  що  було  так,
а  начебто  здавалось,  що  нема  –
стирчить  лопата  посеред  болота,
і  постелило  цвіль  попід  туман.
І  плямкає,  і  шерхає.  І  брязка
залізо  шестипалої  стопи.
Догралися,  що  вкрай  дурна  параска  
казна-яка  зурочила  степи.
Спокуси  наші  первісні,  скоромні
як  потекли  з  покинутих  криниць,
німий  терпець  і  розпачі  судомні  –
як  покотились  геть  по  царині!
Незмоги  тільки  ойкають  од  болю,
терновий  клопіт  жалісно  квилить,
щодуху  із  загальною  юрбою
жене  пилип  отари  ковили.
А  тирличе́м  навіяна  омана
усе  те  тягне  в  сороміцьку  гру,
воно  пологим  схилом  за  туманом,
за  пі́тьмою  спадає  до  яруг.
По  вінця  повні  ниці  чорториї
натурою  сує́тних  ідіом,
повторюваних  двічі  чи  то  тричі,
нуртують  не  озореним  єством.
І  далі,  далі,  безвісти,  у  нетрі!
де  край  оселі  брилами  заліг,
де  циркуляри  вештаються  мертві,
де  не  буває  неба  і  землі.

Як  раптом  блисне  бозна-що,  як  лясне!  –
і  басом  невдоволено  до  них.
Неначе  хто  одрізав:  «Цитьте,  блазні!»  –
з  одміреної  часом  давнини.
«Та  ні,  дарма,  такого  не  буває…»
(Горбатий  чіп  в  уяві  постає…
Нехай  він  і  надалі  пропливає
за  обрієм  занедбаних  суєт!)
Великі  скрути,  масінькі  халепи,
та  чим  же  вам  страшний  горбатий  чіп?
Мерщій  по  кублах,  репані  дурепи,
бо  то  не  він  мандрує  уночі.
«Та  ні,  здалося…»  –  «А  нашо  здалося
воно  мені?»  –  «Гулляємо,  дарма!»
Гей,  стережіться!  Гоголь  у  дорозі.
Чекайте,  ду́рні,  буде  вам  «пітьма́»!
І  розійшлося,  як  насіння  вроздріб,
лушпиння  тільки  вітер  підміта,
над  степом  зорі  напинають  простір…
А  чи  не  простір  –  Гоголя  мета?
То  певно  він,  покинувши  дорогу,
під  зорями  мандрує  навпрошки.

В  недовгому  очікуванні  бога
кирпата  ніч  сміється  пошепки.

[b]2003
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396669
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 20.02.2014


БГІ

НІЧ ДЛЯ ЧОГО?

Що    від    ночі    нам    чекати?
Ну,    звичайно    ж  -  сну,    поспати!
Одні    кажуть  –  щоб    поспати,
З    денних    справ    відпочивати.
Діткам    швидше    щоб    рости
Й    готуватись    йти    в    світи.
Сни    щоб    снились    кольорові,
Всім    міцнилося    здоров’я.
Що    б    на    ранок    і    у    день
Не    сидів    дурний,    як    пень!
Другі    мовлять  –  щоб    читати,
Щось    не    дуже    можуть    спати.
Треті,    також    ще    без    снів  -
Їх    вже    тягне    до    віршів.
Вночі    пишуть    та    читають,
Мрії,    гадки,        думки,    мають,
А    доба,    мов    й    ніч    -    летить,
Тож    приляже    ще    й    поспить.
Іншим    бува    трішки    гірше  -
Не    йдуть    сни,    книги    і    вірші,
В    ніч    зібрались    всі    болячки,
Тут    їм,    бідним,    не    до    сплячки.
Лежать,    ходять    і    ковтають,
В    вікно    ранок    виглядають.
Коли    ж    сходить    сонце    ясне  -
Ощасливлює    нещасних:
Радо    сонце    він    зустрів  -
Ніч    вже    й    цю    перехворів.
Всі    під    Богом    люди    ходять,
Дні    з    ночами    так    проводять,
А    помітив    лиш    світанок  –
Стрімголов    побіг    на    ганок.
З    дня    на    вечір    мчать    всебіч,
Щоб    зустріти    гарну    ніч.
Мов    убитий,    кріпко    спить,
Як    уклався,    так    й    лежить,
В    сон    як    в    яму    він    пропав,
Втому    знявши,    бодро    встав.
Коли    ж    має    в    ніч    кохання-
Щоб    не    раз    і    як    в    останнє.  
Кожну    ніч    благословляєм,
Що    Бог    в    поміч    посилає,
Щоб    знайшов    те,    що    шукав
І    щоб    гарний    день    настав!
                               17.02.  2014р.,  Київ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480247
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 19.02.2014


Дмитро Овсієнко 86

Коли ще я бував малий

Коли  ще  я  бував  малий,
То  був  великий  мрійник,
Відважний  в  мріях  був  такий
Водій-далекобійник.
У  снах  я  простір  розтинав,
Лежачи  в  рідній  спальні,
Тоді  ще  й  гадки  я  не  мав,
Як  це  відповідально.
Комп’ютер  якось  я  купив
І  був  безмежно  радий,
Як  віртуально  все  возив
По  США  і  по  Канаді.
Та  двадцять  років  мені  вже
І  серцю  не  до  того,
Бо  кажуть  кожному  своє,
Пора  шукать  дорогу,
Яка  осяяла  б  в  дощі
І  в  спеку  б  напоїла,
Життєвий  затишок  мені
Дала  б  і  тверду  силу.
В  житті  учителем  я  став,
Це  дуже  непогано,
Та  довго  смуток  огортав,
Як  при  дорозі  стану.
Дорога  вдалину  іде,
А  при  дорозі  клени,
Туга  серденько  моє  рве
За  чимось  нездійсненним.
І  дуже  хочеться  мені
Кудись  майнути  з  хати,
Та  не  тому,  що  тисячі
Я  міг  би  заробляти.
Життя  у  нас  шалений  вир,
А  я  всього  лиш  мрійник,
Для  мене  ти  навік  кумир,
Водій  далекобійник.
Хоч  тисячі  і  маєш  ти,
Та  суть  свою  не  губиш,
Аж  в  обрій  йдуть  твої  думки,
І  ти  це  сильно  любиш.
Назустріч  сонним  всім  полям
Без  підлого  йдеш  страху,
Всім  серцем  зичу  водіям
Ні  палиці,  ні  цвяху!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478106
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014


гостя

Я закохана в ніч…


Я  закохана  в  ніч  до  безтями…
В  таємничу  її  тишину…
В  чорні  тіні…  І  плями…  І  ями,
В  одну  із  яких  я,  можливо,
Колись  упаду…

Я  люблю  нерозгадані  звуки…
Чи  то  плач…  Чи  то  кроки  в  саду…
Тихий  шелест…  І  шепіт…  І  стогін
Самотньої  муки,
Для  якої  і  слів  не  знайду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478150
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Lana P.

ХАТИНА НА ПОЛЯНІ

Хатина  на  поляні.  Димарі.
Сніжинки,  мов  маленькі  бунтарі,
Танцюють  в  сяйві  місяця  іскристо.
Він,  наче  сонце,  світить  променисто.
Вкривають  ліс,  дахи  і  землю  кволу,
Заковану  морозом,  захололу.
І  зігрівають  теплим  кожушком,
Їх  вітер  підганяє  батіжком.      2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477154
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


Ксенія Фуштор

"Все геніальне простота"

Якщо  глянути  на  світ  із  точки  зору  глядача,  а  не  учасника  цього  самого  світу,  то  абсолютно    кожен  із  нас  скаже,  що  потрібно  щось  міняти,  бо  майже    усі  ми  чи  то    котимось  каменем  у  прірву,  чи  то  осіннім  листом  течемо  за  течією  часу.  І,    тільки  раз  на  багато  тисяч  варіантів    можемо  спостерігати,  як  той  самий  лист,  зачепившись  за  суху  гілку  або  ж  (що  взагалі  практично  неможливо  в  наш  час)  за  власну  віру  та  ідею,  намагається  з  усіх  сил  опиратися  та  протистояти  закоренілим  принципам.  Щось  треба  міняти.  Як?  Із  чого  починати?  Де  віднайти    ту  істину,  яку  у  всі  часи  шукали    як  мудреці,  так  і  прості  смертні  люди?  Вона  поряд,  от  тільки  побачити,  чи  то  радше  усвідомити,  не  так  уже  і  просто.    
Ми  так  і  не  відповіли  на  питання  «Із  чого  починати?».  Спробуємо  дати  на  нього  відповідь.
І  так,  оскільки    світ  бере  початок  у    кожному  з  нас,  то,  мабуть,  перш  за  все  потрібно  заглянути  собі  самому  в  душу.  Привести  в  порядок  хаос,  що  там  (іншими  словами  –  поскладати  усе  по  поличках),  зібравши    все  сміття  на  одну  купу  і,  -  гори  ясним  вогнем  все  те  що  отруювало  думки  та  вчинки.  От  тільки    глядімо:    не  викиньмо  в  той  вогонь  високих  цінностей,  що  обов`язково  є  присутніми  у  кожному  людському  серці.    Давайте  на  мить  уявимо,  що  можемо  маленькою  мікроскопічною  частинкою,  для  прикладу  атомом,  блукати  всередині  людської  не  до  кінця  вивченої  сутності.  Що  ми  зможемо  там  побачити?  А  на  це  у  кожного  буде  своя  власна  відповідь  –  істинна.  Неправильного  варіанту  в  даному  випадку  не  буде.  Також  кожен  зможе  побачити  явний  чи,  можливо,  глибоко  прихований  талант,  що  причаївся  і  вичікує  свого  виходу  на  так  звану  сцену.    А  таланти  –  вони  бувають  різні.  Хтось  малює,  хтось  співає  або  ж  створює  ту  саму  музику,  а  хтось  має  надзвичайний  талант  врегулювання  (якщо  можна  так  висловитись)  суперечок.  Кожна  людина,  скільки  б  років  від  роду  їй  не  було,  має  свою,  ніким  і  нічим  неповторну,    оригінальність  розмаху  крила  і  висоту  польоту.  Потрібно  тільки  прислухатись  перш  за  все  до  себе,  а  потім    і  до  тих,  хто  поряд.  Прислухатись,  вникнути  і  зрозуміти.  Розвити  в  собі  і  допомогти  розвивати  навколишнім    відчуття  тонкості  думки,  розуміння  звуків  міжрядкового  інтервалу,  а  також  особистої  значущості  у  процесі  роботи  особистої    літературно-дослідницької  лабораторії,  що  по  ідеї  має  стати  невід`ємним    механізмом  у  системі      становлення  креативної  та  творчої    особистості,  конкурентоспроможної  у  сучасному  інформаційно-технологічному  суспільстві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476935
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


ks

Унылое, скучное, пошлое

Я  вам  расскажу  очень  старое,
Унылое,  скучное,  пошлое,
С  душком  нафталина  придание,
Сложившееся  в  мое  прошлое.
Я  предал  и  нет  мне  прощения,
Не  вымолить,  выстрадать,  выпросить.
Я  предал  свои  убеждения,
Я  выстроил  колкую  изгородь
Меж  мною  и  миром  потерянным,
Друзьями,  родными  и  близкими.
Я  больше  не  буду  поверенным,
Я  больше  не  буду  им  признанным.
Паденья  со  всеми  случаются,
Но  мы  подымаемся  сызнова,
А  мне  и  лежать  очень  нравиться
В  изгнании  собственно  избранном.
Я  тут  только  начал  подумывать,
Ведь  не  были  же  эти  принципы
Моими.  Их  ктО-то  придумывал.
А  я  просто  выбрал  путь  собственный,
Вот  и  сижу  в  одиночестве,
Непонятый,  преданный,  чокнутый,
Отвергнутый  этим  обществом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476186
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014


kpyk

нова доля

пологи.  мама..  )
пелюшки.  безсонна  ніч  -
-  нова  людина  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460863
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 31.01.2014


Наталя Лазука

* * *

Ангели  живуть  на  дні  шухляди.
 Вогниками  сяють  поміж  шпар.  
Хай  собі  скрипить  таємна  ляда,
 Від  старих  часів  –  безцінний  дар.
 Пізнаю  оцей  маленький  світик
 Позолоти  серця.  Головна
 Свічечка,  як  віра,  мовчки  світить…
 Хоч,  кому  що  нині  –  таїна?
 Хто  кому  сьогодні  стане  дивом
 У  великій  ері  слів  і  зрад?
 Я  тепер  рятую  в  грозах  й  зливах  
Ангелів  своїх  із  дна  шухляд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475554
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Борисовна

ОсенНЯя прогулка

Осыпаются,  звеня,
Росы,  звездный  свет  храня.
Я  тропинкою  лесною
Продвигаюсь  семеня.
Птичий  гомон  не  унять  –
Лес  приветствует  меня!
Здесь  особый  привкус  жизни  –  
Всюду  –  дружная  возня:
У  паучьего  плетня
Шмель  колдует,  в  нос  бубня,
И  пытается  кузнечик  
Голос  скрипки  перенять.
Чем  порадует  меня  
Спелый  час  лесного  дня?
Кто  скрывается  лукаво
Под  щепой  сухого  пня?
Сказки  вечные  храня,
Пряным  духом  нос  дразня,
Приоткрылся  гриб  осенний,
Шляпкой  влажною  маня.
Луч  устал  тепло  ронять.
Ночь  спешит  на  смену  дня,
А  в  корзинке  у  меня
Крепкий  рыжик  ждет  родня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442382
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 27.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2014


Катерина Опал

Аромат дівочої шкіри

[i]Дурманно  ковтати  запах,що  зводить  з  розуму.
І  раптом  зрозуміти,  яке  це  божевілля.
Увійде  шаленим  теплом,чи  диким  морозом
Аромат  дівочої  шкіри.
Лишиться  на  пподушці  зранку,
Просякне  кімнату
Аура  запаху  дівочого  аромату.
Вона  була  тут  ще  вчора.
Роздягалась,  лягала  спати
Але  й  не  думала,
Як  же  зводить  з  розуму
Її  дівочий  запах-солодка  вата.
Сплетіння  мускусу,  орхідей
Чи  може  ніччю  стомлених  білих  лілей.
Її  шкіра  парує  невидимим  цвітом.
Я  збирав  би  його,
Щоб  тримати  в  таємній  кишені  жакету.
Щоб  будь-де  відчувати  тебе.
Як  зайду  у  кав'ярню,  чи  метрополітен.
Не  згубити  б,  
Не  забути  б  на  сидінні  в  трамваї,
Не  лишити  його  у  поспіху  вдома.
Цей  аромат,мабуть,  не  втрачають.
Аромат,  що  зводить  з  розуму  знову.
Як  би  мене  запитали
Які  квіти  я  люблю  найбільше
Без  вагань,  просто  сказав  би
Її  квітку  плекав  би  вічно.
Квітку,  що  зводить  з  розуму  ароматами,
Запаху  дівочої  шкіри-солодка  вата.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469138
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 20.01.2014


Христина Рикмас

Клубочок

Маленький  клубочок  найбільшого  щастя...
Малесенький  згорток  нового  життя...
Це  зменшена  копія  матері  й  батька;
Це  збільшена  доза  любові  двох  “я”.

Медовий  дарунок  ванільного  неба...
Казковий  дарунок  цукрованих  мрій...
І  світ  став  солодшим!Лавандові  стебла  
Обняли  й  прийняли  малятко  двох  “зір”...

Теплесенький  згорточок  ніжності  й  дива...
Космічний  клубочок  ангЕльських  світил...
Мій  Боже,наповни  дитячі  вітрила
Твоїм  світлим  сяйвом  для  розмаху  крил!

Маленький  дарунок  безмежного  щастя...
М'якенький  клубочок  людського  “шиття”...
Нехай  пелюстками  встеляється  шлях  ваш,
Наповнений  нотками  сміху  й  добра!


Щиро  вітаю!..і  радію  за  породільницю..))..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444475
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 19.01.2014


Траяна

Екзотика

Еталонна  етнічна  епіка
Епатує  ерзаци  етики,
Емпіричні  етапи  емоції
Емулюють  егіду  естетики.

Епігони  етеру-  Еринії
Енергійно  елеять  енігмами,
Елегантно  ексодять  Етрурію
Екзотичними  ендоритмами.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471940
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Оливия К.

Танго и воспоминания (поэтический ансамбль) ч. 1

Оливия  К.

«В  аллее  парка,  где  припудрил  землю  иней,
Вы  мне  явились  королевой  плавных  линий,
Такая  вся,  как  будто  Вас  лепил  Челлини,
Так  грациозна  и  маняще  хороша…»  -

Писали  Вы  в  письме  о  нашей  первой  встрече,
Ещё  о  том,  что,  мол,  утратили  дар  речи,
Когда  я  руки  положила  Вам  на  плечи
Шанелью  пятой  и  туманами  дыша!

Виктория  С.

Увы,  прошло  с  тех  пор  так  много  лет  в  разлуке,
Но  сердце  ёкнуло  и  задрожали  руки,
Когда  увидел  Ваше  фото  я  в  Фейсбуке
И  танго  я  услышал  вдруг,  как  наяву.

Я  ждал  ответа  на  письмо,  как  приговора,
Готов  был  ночь  не  отходить  от  монитора,
А  Вы,  мой  друг,    -  Вы  мне  ответили  так  скоро,
И  пожелали  знать,  как  я  теперь  живу!  

Ирина  О.

Живу    один,  хотя  виски  посеребрило…
Жен  было  много  –  ни  одна  так  не  манила,
Как  вы  тогда,  когда,  вы  помните,  текилу  
Мы  с  вами  на  двоих  распили  из  горла…

И  вновь  и  вновь  все  то  же  буду  вспоминать  я
Тот  шелест  вашего  изысканного  платья...
И  стон,  с  которым  пали  вы  в  мои  объятья,  
Мне  не  забыть  -  та  ночь  волшебною  была…  

Ольга  Н.

В  ту  ночь  луна  дробилась  в  лужах  серебристо,
Листва  от  ветерка  звенела,  как  монисто.
Любовь  нас  сразу  поразила,  точно  выстрел,
И  на  мгновенье  мы  забыли  обо  всём.

Мне  не  удастся  даже  выразить  словами,
Какая  страсть  в  тот  краткий  миг  владела  нами.
Но  вы,  должно  быть,  это  чувствовали  сами,
Шепнув  мне:  "Кто  танцует  танго,  тот  спасён"  

Оливия  К.

В  какой  связи,  теперь  не  вспомнится  ни  разу,
Произнесла  я  эту  выспренную  фразу.
Должно  быть,  просто  с  перепугу  и  с  экстазу
От  Вашей  близости  и  первых  робких  па.

Да,  танго  ритм  меня  всегда  сбивает  с  толку,
Я  забываюсь  и  болтаю  без  умолку,
И  смысл  в  словах  моих,  как  в  стоге  ту  иголку,
Искать  не  следует,  хоть  я  и  не  глупа!

Зато  иные  мне  припомнились  детали,
К  примеру,  как  меня  Вы  грубо  отчитали,
Когда  мечтательная  я,  воззрившись  в  дали,
Вдруг  каблуком  Вам  наступила  на  штиблет.

Кричали  Вы,  что  это,  мол,  не  «Скороходы»,
Что  туфли  «Цебо»  -  это  писк  последний  моды,
Чтоб  накопить  на  них  потратили  Вы  годы,
И  собираетесь  носить  ещё  сто  лет!

Виктория  С.

Ах,  дорогая,  ну  и  память,  право  слово!
Я  пошутил  тогда,  о  чём  твержу  Вам  снова!
Вы  из  меня  героя  сотворили  злого,
А  я  за  "Цебо"  зла  на  Вас  и  не  держу.

Штиблет,  совсем  как  новый,  вышел  из  починки
(А  развалился  ведь  почти  на  половинки)
А  что  три  дня  носил  я  лыжные  ботинки  -
Такая  мелочь,  это  ясно  и  ежу!

Но  Вы  другого  были  мнения  об  этом,
Небеспристрастно  отнеслись  к  моим  штиблетам,
Сказав,  что  лыжные  ботинки  жарким  летом  -
Не  комильфо,  не  гуд,  и,  в  целом,  моветон.

Я  промолчал,  хоть  всё  в  душе  моей  кричало,
Что  Вам  бы  в  зеркало  взглянуть  бы  для  начала,
Что  моветон  -  ваш  перманент  а-ля  мочало...
Ах,  миль  пардон,  я  что-то  начал  не  о  том!  

(продолжение  следует)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465015
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2013


Natali Farina

Не курю же я. .

[i]Вы  знаете,  как  тяжело  дышать,
Когда  нет  рядышком  того,
Кто  забирает  грусть  и  страх,
Уносит  прочь  из  тела  моего.

Я  с  ним  парю,  как  перышко  на  небе,
Я  растворяюсь  в  мире  неземном.
Душа  давно  уже  на  запределе:
Ломает,  режет,  крутит  по  живом.

Но  мысль  о  милом  боли  утоляет,
Приносит  в  мир  комочек  теплоты..
Не  только  тело  -  сердце  замирает,
Когда  любви  мы  собираем  вновь  плоды.

Давно  уже  б  забросила  все  это..
Плыла  бы  по  течению.А  хотя...
Нет-нет,  извольте,  дайте  сигарету..
Ах,да  забыла..  Не  курю  же  я..

И  не  заменит  никакая  сигарета,
Того,  с  которым  можно  на  край  света.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462116
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 26.11.2013


Natali Farina

Мне пафос чужд, понты - не мое хобби

Не  знаю  я  какое  место  в  этом  мире
Занимаю  и  для  чего  я  рождена.
Хоть  есть  у  меня  парочка  кумиров,
Не  буду  как  они,  ведь  я  -  одна.

Ведь  я  крупица  в  сказочной  вселенной.
Я  -  долька,  ломтик,  часточка  и  капля.
Я  не  смотрю  на  всех  глазами  той  надменной,
Которая  горда,  как-будто  цапля.  

Мне  пафос  чужд,  понты  -  не  мое  хобби.
Хоть  мне  за  20,  в  душе  всего-то  5,
Я  маленькая,  на  вид  не  скажешь  вроде..
А  плюхаюсь  с  разбегу  на  кровать..

Любая  мелочь  радость  мне  приносит,
Будь  то  игрушка,  миленький  цветочек..
Надежда  до  небес  меня  подносит,
Оттуда  я  кидаю  свой  платочек...


Я  вышила  на  нем  такую  фразу:
"Скажи,  что  любишь  милую  заразу?:)"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462475
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013


Крилата (Любов Пікас)

ДОБРЕ СЕРЦЕ В НАЗАРА

Взяв  Назар  сестричку  Злату
Із  собою  погуляти.
Посадив  на  тракторець
Та  й  поїхав  навпростець
Поміж  горбиків,    долин
В  продуктовий  магазин.
Трактор  їхав  дир-дир-дир,
Тер  стежину    аж  до  дир.
Весело  було  їм    мчати,
Пробігали  квіти,  хати.
Ось  червоний  дах,  мов  мак.
Трактор  зупинив  хлопчак.
Злату  взяв,  торбину,    гріш  –  
І  у  магазин  скоріш.
Там  цукерок  він  купив.
Ними  Злату  пригостив,
А  ще  бабцю,  маму,  тата.
Взяв  цукерочків  багато!
Сам  зо  дві  зі  смаком  з’їв.
Дідусеві  залишив.
І  хвалили  всі  малого:
-    Добре  серденько  у  нього!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461841
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013