Мабуть, небо уже переповнене зорями,
А вокзали втомились чекати на потяги.
Вже набридло думкам почуватися хворими,
Особливо, як поруч лише люди-протяги.
Застудити свідомість з такими ще легше,
Аніж горло, легені чи навіть кістки.
Опускатись на дно, безсумнівно, невперше,
Розтрощивши довіру в найменші друзки.
Тамувати фонтанами спрагу до щирості
Чи ховатись від протягів під парасолями,
Головне - цінуй тих, хто рятує від сірості,
Адже небо для тебе наповнене зорями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513779
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 16.11.2014
Слухай: а хто ми за межами ролі?
Хто ми є, якщо зняти всі маски?
Наші душі забуті і кволі
Прийняли вже, напевне, поразку.
Що ми коємо, що ми будуєм,
І за що життя ладні покласти?
Я питаю тебе, чи ти чуєш!
Я питаю: а хто ти без маски?
Нащось робиш з життя присвяту,
Забуваючи справжню святість...
Ти не можеш його віддати,
Бо воно ж не є твоя власність.
Загубившись в земних тенетах,
Ми створили потворні цілі.
Я спитаю: а справжній де ти?
Я й себе іще не зрозуміла...
Та на тебе дивлюсь - і знаю:
Перед Богом усі ми рівні.
Я себе у тобі впізнаю.
Ролі й маски вже не потрібні.
14-15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466263
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Признанье
Ну, здравствуй тишина!
Давно тебя я не встречала,
Возможно, ты во мне жила,
А я тебя не замечала…
Ты чувствуешь биенье?
И одиночества плененья?
Одна сейчас… одна,
Как призрак прошлого из сна.
Опять к вопросу возвратиться,
Зачем желала я влюбиться?
Зачем себя кому-то отдала,
И почему кому-то вновь верна?
Люблю ли я или страдаю,
Живу сейчас, иль умираю,
Готова ли я строки прочитать
Тому, кому готова жизнь отдать?
О, тишина оставь меня!
Позволь мне больше не страдать,
Увидеть взгляд его спасенье,
Чего могу еще желать?
Скажи мне верная подруга,
О чем сейчас мечтает он,
Скажи, мы сможем друг без друга,
Скажи, он тоже так влюблён?
Ты промолчишь покорно - я заплачу,
Как боль мне эту охладить,
Я для него хоть что-то значу?
Смогу ли я его забыть?
Позволь мне милый мой герой
Твоё имя не назвать,
Ты знай одно, что я люблю
И буду вечно тебя ждать…
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85532
дата надходження 23.07.2008
дата закладки 03.12.2013
САМОТНІСТЬ -
о як всі не люблять те гарнеє слово.
я трохи розширю комусь може погляд на світ...
саМотнІСТь - це МІСТ
до душі, до своєї історії.
це МІСТО в країні Себе і своїх справжніх снів.
САмотНІсТь - СТІНА,
Ну стіна...І хіба це погано?
Вона захищає, весь час оборону трима.
В самотності скільки завгодно зализуєш рани,
Хоч що хай летить, та самотність - найкраща броня
СамОтНість - це СОН,
не завжди сни нам сняться чарівні.
сАмОтНісТь - це НОТА -
Найкраща, вона, мов маяк.
саМОтнісТь - це ТОМ,
Том життя, що тебе робить вільним.
З САМОТНОСТІ - БОЛІ і ЗРАДИ - не скласти ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450984
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 30.11.2013
Сиджу серед купи чиїхсь рефератів.
Комусь - про кохання, комусь - про сарматів.
Для когось важливо - з ким мила гуляла.
Для мене - чому Київ-Русь занепала.
Комусь - ой-ой-ой, та які ж в нього очі!
Комусь - всі ті дати зубрити охоче.
Для когось - поеми і вірши писати,
Комусь - хто куди там ходив воювати.
Ви хочете ліки від злого кохання?
Учіться ідіть. Залишайте зітхання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450899
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 30.11.2013
І ти його впустила в дім,
Ключа легенько повернула,
Він довгий час не був твоїм,
Та серцем ти його відчула.
Він добре знав про норов твій,
Вивчав тебе немов молитву,
Та й він був наче неземний,
Готовий був іти на битву.
Про різні квіти знав усе…
І, що конвалії ти любиш,
Він зірве їх і принесе
І ти, при ньому, їх пригубиш.
А потім впустиш його в сад,
Який ти називаєш раєм…
І двох тоді під зорепад,
Його пригостиш вперше чаєм.
Коли ж побачиш у очах,
Що з ним іти можна до згуби,
Неначе на вістрі меча,
Зіллються в поцілунку губи.
І піде кругом голова,
І очі вдивляться у очі,
І будуть зайвими слова,
В коханні пройдуть ваші ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455458
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 13.11.2013
Так часом хочеться залишитись сліпою,
І в темряві прожити, як усі,
Навік безпечно злитися з юрбою,
Втонути в розмаїтті голосів...
Так хочеться не знати всеї правди,
Не знати, як влаштований цей Світ.
І бути в радості від всього і назавжди,
Спокійно жити аж до схилу літ.
Не думати про те, що тут роблю я,
Що Землю цю топчу не випадково.
Не жалкувати, що життя марную,
Не зважувати кожне своє слово.
Але уже нічого не вернути:
Ступивши крок - не повернеш назад.
І страшно до кінця усе збагнути,
І тяжко, коли все на новий лад.
І кожна мить хвилююча та нова,
Хай часом буду вражена до сліз,
Та все, що є, прийшло не випадково -
Такий вже в Світі діє механізм.
22.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450389
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 13.11.2013
Такі, як ти, приходять назавжди,
У серце проникають мов отрута,
Навік свої лишаючи сліди,
Без запитань чи можна їм там бути.
Такий, як ти - один на все життя,
І втративши - довіку не пробачиш,
В собі нестимеш сум і каяття,
І знатимеш, що в серці й досі плачеш.
Спливаєш часом ти у моїх снах,
В думках моїх усміхнений спливаєш.
І я не вірю в те, що я сама
Обрала світ, в якім тебе немає.
І скільки б не пройшло з тих пір років,
Які б у серці бурі не здіймались,
Таких глибоких, чистих почуттів
Ніколи більше я не відчувала.
Лишився в серці сум, уже не біль
(Його роки розлуки вгамували...),
Та чи колись пробачу я собі
Те, що тебе так пізно розпізнала...
10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448782
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.11.2013
Залиш мої думки і мої сни,
Сама тебе з них вигнати не вмію:
В ударах серця частих і легких,
В примарних безнадійно хибних мріях.
Піди з душі у темряву ночей,
Хай стане на тім місці порожнеча,
Хай буде сумно без твоїх очей,
Та час колись зупинить кровотечу.
Печальна осінь плаче, як маля,
Холодним вітром міцно обіймає.
Зникай назавжди, зіронько моя,
Я цей поріг сама не подолаю.
04.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452773
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 13.11.2013
Ти завжди хотів чути мій сміх,
Хоч самому не смішно бувало.
Ти щомиті робив все, що міг,
Щоб я радість у сміх виливала.
Ти постійно мені жартома
Торочив усілякі дурниці.
Хоч бува тобі сумно - дарма.
І не страшно, що часом не спиться.
Бо ти просто хотів чути сміх,
Або бачити радісні очі.
Ти для цього робив все, що міг,
Щоб розрадити серце дівоче.
І тепер, хоч минули роки,
Пролягає безодня між нами,
Не тримаєш моєї руки,
Та і досі все робиш так само.
Бо ти щиро хотів чути сміх,
Ти беріг мене ніжну, вразливу.
І ти за́вжди робив все, що міг,
Щоб я стала хоч трішки щаслива.
08.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453428
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 13.11.2013
Я не хотіла б знати твою ніжність,
Та знаю вже про неї не з історій,
Про чесність, доброту і про надійність,
Про дивні відчуття, коли ти поряд.
Я не хотіла б знати про деталі:
Як вранці ти комусь готуєш каву,
І як майстерно знищуєш печалі,
І що з тобою кожну мить цікаво.
Про ті дрібниці, що тобі важливі,
Про все, що тебе часом надихає,
Або про те, до чого ти вразливий.
Але чомусь таки я все це знаю!
Я не хотіла б думати про тебе,
Але вона говорить так багато!
Бува кричати хочеться "Не треба!
Мені не варто стільки всього знати!"
Та я мовчу, доповнюю твій образ.
Кому ж як не мені вона розкаже
Як добре, коли ти весь час є поруч.
Мені так тяжко знати те, що ваше.
01.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457864
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 13.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2013
можливо мене в магазині купили,
де дуже пахучі шампуні і мило.
а може де квіти барвисті, гарненькі
та ні, де цукерочки всі солоденькі.
Нам зважте сказали покупку свіженьку,
там всі чомусь були такі веселенькі.
вагою три з гаком отак кілограми,
для доброго тата й гарненької мами.
ніжненько пакуночок той обгорнули,
й додому щасливі швиденько гайнули.
а потім хрестини й багато вітань...
все ж скільки на світі важливих питань.
а досі не можу сповна зрозуміти,
звідки беруться такі гарні діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459084
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Коли ти вибира собі дружину,
на все життя одну оту єдину,
ти не забудь ще три цікаві речі,
які згодяться в шлюбі все до речі.
Ти маєш бути їй не тільки чоловіком,
жити у вірності до кінця віку.
І подарунки з гарним ароматом,
а бути батьком, матір'ю і братом.
ти маєш ніжність матері плекати,
їй співчувати, як уміє мати.
І милість батька риса є важлива,
бо ті жінки такі вже всі вразливі.)
Ну й дружба брата теж має ціну,
подумай сам, якщо маєш сестру.
Бо жінка йде з сім'ї, іде з тобою,
це не обмежується днями чи добою.
Повага, взаєморозуміння і терпіння,
до цього також треба мати вміння.
Коли ти вибира собі дружину,
на все життя одну оту єдину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460082
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
У співаторстві з Максимом Уельським.
«Не вважай себе нещасним від того, що твоя мрія не збулася. Вважай себе нещасним, якщо в тебе не було мрії»
Марі Ебнер-Есшенбах
Вона.
Привіт, я пишу тобі цей лист, сидячи на березі ріки. Ти мене зовсім не знаєш, хоча можливо ми і зустрічалися колись, хоча, я сподіваюся, ти відчуваєш мене і віриш в мене так само, як і я в тебе. Це, напевно, безглуздо.
Я ніколи не бачила твого обличчя, я не знаю, який ти зовні, я навіть не знаю, що ти любиш робити, а що ненавидиш найбільше, я не знаю твого оточення, і вже точно не знаю твого відношення до цього життя і навіть стилю поведінки, але я відчуваю, що ти є. Так, ось так. Я не знаю що це - серце, душа, інтуїція, підсвідомість, але в глибині душі я усвідомлюю, що ти - та сама відірвана частинка мене. І я тебе обов'язково відшукаю всупереч усьому, чуєш? Вірніше не я - серце відшукає, розум мені давно вже підказував кого треба вибрати в претенденти, але це усе не те. я не хочу зшивати з себе з людьми, які явно мені не підходять. Спробуйте склеїти пів-яблука і півчашки – безглуздість, потворність, збочення якесь врешті-решт. Дивно, що ви не думаєте про це, коли хочете приліпити до себе якусь людину.
Хоча люди, звичайно, говорять, що бути однією негоже. Вони такі смішні. Вони не розуміють, що коли вони бояться залишитися наодинці, вони просто біжать від себе. А потім проблеми-розлучення і нові знайомства, хоча по суті, якщо подивитися наше життя в прискореному темпі - це одні і ті ж знайомства - із заїждженими кліше і навіть однією і тією ж поведінкою. Міняються тільки особи, а усередині порожнеча все одно порожнеча - і як і раніше страшно залишатися наодинці з собою, тому що сам собі не поставиш питання "як справи"?, від самого себе якось нецікаво слухати компліменти, самому собі розповідати про те, що ти любиш яскраво-червоні троянди теж якось ні до чого. Тут потрібно хоч трохи прикласти зусиль, щоб розібратися з собою, але так хочеться "отримувати від цього життя все, нічого не віддаючи натомість".
Я зараз, як Нарцис подивилася на своє відображення у воді. Зараз безліч людей, які із задоволенням би поринули в цю річку, нехай не сперечається зі мною це покоління егоїстів, що піклуються лише про свою зовнішність. Єдине місце, в якому я готова потонути - це твої очі, тому що я знаю, вони випромінюють твій внутрішній світ, а я готова потонути у твоєму світі, тому що він - продовження мого.
Я люблю самотність, мені зовсім не нудно наодинці з собою, мені завжди є чим зайнятися, я знаю, куди йду, тому я - дуже щаслива людина. І тому я шукаю тебе, мені є, чим поділитися, я не буду нічого у тебе забирати і вимагати.
Все, я прощаюся з тобою. Відправляю цей лист корабликом в подорож по цій річці.Швидше за все ти його не прочитаєш, але мій душевний порив дійде до твоєї душі. Я знаю це напевно.
Цікаво, чи змінилося зараз щось у твоїх очах?
***
Він.
Здрастуй, мій вигаданий ідеал. Напевно ти існуєш десь ще, окрім моїх думок, але, напевно, зустрітися нам вже не призначено... Зрозуміло, тому ніхто не може бути провиною окрім мене. Втім... Може, ми вже навіть зустрічалися. І може навіть в цьому житті. Але думаю, я просто не був готовий. Недостатньо хороший для тебе, або не готовий на щастя...
Повноцінному, тривалому, невигаданому щастю. Не знаю. Але думаю, що я все ж повинен заслужити тебе. І доки мені цього просто не вдалося. Значить, мені є до чого прагнути. Але навіть якщо мені не вдасться... Так вже вийшло, що і ті, хто негідний - теж хочуть любові. І я в неї віритиму. Чекатиму. Скільки знадобиться. Усупереч вигаданим громадським стандартам. Я не зобов'язаний бути з кимось просто тому, що так прийнято. Усупереч силі плотських бажань.
Вони - нікчемність без Любові. Усупереч безглуздим помилкам. Адже вони частина будь-якого життя. І очікування або пошуки чогось ціннішого, ніж те, що є - це зовсім не помилка. Нехай хтось скаже мені, що це помилка, і вже тим більше - що вона грубіша за будь-яку з інших помилок - і я розсміюся йому в обличчя. Живіть своїми дрібницями. Скільки завгодно.
А я житиму своїм життям. Навіть якщо воно буде повне самотності і відчаю. Вона моє. І я проживу його так, як сам визнаю потрібним, а не як за мене вирішили інші. Воно буде повна зльотів і падінь. Воно буде повно почуттів і емоцій. Воно вже повно ними. Живіть як вважаєте за потрібне. А я житиму всупереч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433171
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 12.11.2013
Идёт по лесу бегемотик,
У него большой животик,
Да и попа велика,
Толстые висят бока.
Плачет бедный бегемотик -
Не хотел такой животик,
Трудно по лесу ходить,
Ношу тяжкую носить.
Что ж ты плачешь, бегемотик?
Ведь не сам отрос животик!
Его кто-то раскормил...
Тот, кто тортики точил...
В общем здесь мораль проста -
Чтобы весить меньше ста,
Нужно чаще маму слушать,
И поменьше наночь кушать)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433961
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 12.11.2013
Я к тебе обращаюсь, пиши!
И не слушай напрасные споры,
Что твои на письме "разговоры"
Не по вкусу для чьей-то души.
Ты ведь можешь творить, так твори!
Человек - он творец изначально,
Будь то весело, грустно, печально -
Миру ты часть себя подари.
Знаешь, это ведь странно бывает,
Незнакомый тебе человек
Вдруг случайно зайдёт, прочитает...
Не сейчас, так спустя пару лет.
И вот ты так незримо и тонко
Своим словом подаришь совет.
Может веру подаришь ребёнку,
На вопрос чей-то важный ответ.
Когда есть, что сказать - говори.
Всё, поверь, в этой жизни уместно.
И порою спасают от бездны,
Просто письма ночные в сети...
Просто запись одна в дневнике,
Про него уж сто лет, как забыли,
Но она лишь меня окрылила,
Снова чёрная ручка в руке.
Ты пиши, жизнь сама всё расставит,
Чтоб, кто надо тебя прочитал.
Пусть и слог будет не идеален.
Клад уместного слова - немал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438374
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 12.11.2013
Для донечки
«Со то є? Апельсинка? А то? Помаланці?
А мозна я з»їм? А я хоцу сце»
Складаються в пісеньку нотки дитячі:
«Більсе не хоцу - язицок пеце.»
Пахне цитринкою шийка маленька,
Липкі рученята- привід для втіх
Біжить до води Мандаринка кругленька,
Вмивається смішно від щічок до ніг.
Принесла бабуся з городу гарбузик -
Цілований сонцем і теплим дощем.
Оглядає Іринка, погладжує пузик:
«А цю помаланцу я тоцно не з»їм!»
Вхопила морквинку « Я зайциком буду»
Побігла босенька по теплій траві
Помарнчева дівчинка – мамине чудо,
Сонечком сяє у небі моїм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427707
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 12.11.2013
– Весь бы мир я к ногам твоим бросил,
Да ведь знаю, что ты не возьмешь…
– Мне так нравиться легкая проседь
Твоих иссиня-черных волос…
Я целую небритые щеки,
Я касаюсь горячей руки…
Почему же мы так одиноки,
И так в эту минуту близки?
– Когда ты одеваешь платье,
Когда смотришь, стесняясь, в пол,
Бог свидетель, похоже, я спятил,
Бог свидетель – с ума я сошел!
– Я твоя. Больше чем мне казалось.
Даже больше, чем сам ты хотел…
Как же в этом себе я сознаюсь?
Как открыть ты мне все это смел?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451163
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 12.11.2013
Забув, де є межа,
І не спитав мене ні разу,
І наче кінчиком ножа
у серце запустив фатальну фразу!
Нехай так буде, як ти хочеш,
Нехай мене із серця стер,
Живи тепер ,як собі можеш,
Та блиск в очах ТВОЇХ помер!
Чому в ТВОЇХ ???
Який же ти наївний...
Я ангелом твоїм була,
Тепер душа моя із вітром східним
Загинула,летить...
вона колись жила!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171010
дата надходження 10.02.2010
дата закладки 12.11.2013
Реальність та мрії - перетин множин.
Помножити радість на кількість новин.
Відняти проблеми. Відкинути біль.
І перед собою побачити ціль.
Підносити всі почуття до квадрату.
Звести до нуля гірку оту втрату.
Вже досить шукати думок інтеграли -
Ми не логарифми й не факторіали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 12.11.2013
Ми знов далеко, ніби міражі.
Нас розділяють кілометри снів.
Всіх почуттів зростають тиражі.
Між нами стільки ще невимовлених слів.
У серці щось до трепету палке.
Між нами відстань - цілих три світи.
Ти поруч все одно. Що це таке?
Закоханість. Натисну "Зберегти"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324814
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 12.11.2013