Любов Вишневецька: Вибране

Світлая (Світлана Пирогова)

Заплутались

Заплутались  в  осінніх  заметілях.
Дощило  десь,  і  вітер  холодив.
Яке  ще  доля  готувала  зілля?
Пекуче  тиснув  сумнів-рецидив.

Між  ними  прірва,  ріки  божевілля.
В  судомі  болю  опустілий  сад.
Поламаних  бажань  вже  гостре  кілля.
Туманний  винуватець  листопад.

Терпкий,  немов  вино  жалю  тернове.
Захмарений  розлукою  журби.
Обом  ставало  сіро-сутінково,
Хотілось  тиші  в  гомінкій  юрбі.

Заплутались  в  осінніх  заметілях.
Удвох  би  переждати  листопад.
Хоч  листя  ще  тремтіло  і  летіло,
Виднілось  світло  з  ґнотиків  лампад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854864
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Амадей

Найкраща подруга моя

Найкраща  подруга  моя,
Моя  голубка  сизокрила,
Безмежно  дружбі  радий  я,
З-за  неі  в  мене  ростуть  крила.

Ні,я  не  Янгол,  просто  я,
Від  щастя  в  небесах  літаю,
Чарівна  усмішка  твоя,
Мене  творити  надихає.

І  я  пишу  вірші,  пісні,
Душа  моя  співа,  сміється,
Розвіялись  думки  сумні,
Кохання  поселилось  в  серці.

Не  дивлячись  на  сивину,
Душа  як  юності  співає,
Так,  ніби  я  проснувсь  від  сну,
Неначе  я  попав  до  раю.

І  знов  душа  моя  співа,
І  знову  я  вернувся  в  весни,
І  линуть  з  серденька  слова,
Про  світлі  почуття  воскреслі.

Багато  гарних  є  жінок,
Неначе  в  травні  вишень  цвіту,
Для  мене  ж  подружка  моя,
Одна  єдина  в  цілім  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854878
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Крилата

НЕНА….

Захоплюйся  собою,  мов  нарцис.
Кидай,  кому  захочеш,  серця  спис.
До  мого  ж  не  наближуйся  вікна.
Ненавиджу,  ненавиджу,  нена...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854909
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Сон любові

Венеціанським  паводком  у  мій  бентежний  сон,
Шаленством  в  осінь  листопадно-тиху
Ввірвався  ти.  Блищали  зорі  й  місячний  цитрон
На  радість  серцю,  втіху  чи  на  лихо?

Мовчанням  гусла  ніч,  мов  таємницю  берегла.
І  я  в  обіймах,  ледь  жива,  наосліп
Торкалася  губами  того  дивного  тепла.
Обох  нас  колисала  ніжно  осінь.

З  солодких  поцілунків  вміло  плелось  макроме,
І  ніч  кохання  набувала  сенсу.
Осіннє  щастя  слалось,  мов  японське  аніме,
І  сон  любові  поселився  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854655
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 15.11.2019


Амадей

Якби ти знала

Якби  ти  знала,  як  ридає,
Душі  надірвана  струна,
У  тебе  пароньки  немає,
І  я  один  і  ти  одна,

Лиш  спогади  приходять  в  душу,
Я  згадую  чарівну  мить,
Коли  табу  своє  порушив,
Нікого  більше  не  любить.

Не  дарувать  любові  більше,
Й  нікого  в  серце  не  пускать,
Та  лід  весь  розтопили  вірші,
Схотілось  серденьку  кохать.

Не  дивлячись  на  сиві  скроні,
В  душі  вогонь  пала,  горить,
Так  хочеться  твоі  долоні,
Гарячим  серденьком  зігріть.

Подарувать  тобі  любове,
Весь  світ,усе  тепло  душі,
П"яніть  від  щастя  знову  й  знову,
Писать  пісні,  писать  вірші.

І  дарувать  тобі  кохана,
Ці  найсвятіші  почуття,
Моя  єдина  і  жадана
Надія  й  зміст  мого  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854668
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 15.11.2019


Капелька

Осеннее окно

Опять  осеннее  тепло,
Душевность  лета  сохранив,
Откроет  нам  своё  окно,
Покажет  кто  как  летом  жил.

В  нём  видим  радость  и  любовь,
Услышим  добрые  слова.
Увидим  где  пролилась  кровь
И  обагрились  берега.

Увидим  неба  синеву,
Но,  к  сожалению,  без  вод.
Назвал  кто  эту  красоту
Красивым  словом  небо-с-вод?

Окно  как  зеркало  порой.
В  нём  чувства,  мысли  и  слова.
Не  скроешься  в  нём  за  горой,
Оно  ведь  смотрит  на  тебя.

И  осень  тоже  дарит  нам
Шедевры  летней  красоты.
Не  придирается  к  словам,
Оставив  место  для  любви.

                     Осень  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854717
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 15.11.2019


Капелька

Цените люди тишину

Цените  люди  тишину,
Любите  доброе  затишье.
Она  подарит  новизну,
Бывая  нам  душевной  пищей.

Она,  как  песня  соловья,
Вдруг  вдохновеньем  напитает.
Не  огорчает  никогда,
Не  к  бури  если  замолкает...
       
И  сердце  снова  в  радость  бьётся,
Ступая  в  сказочную  даль.
Воды  живой  опять  напьётся
И  позабудет  за  печаль.

                         Осень  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854720
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 15.11.2019


Крилата

НУ, ЯК ТЕБЕ Я МОЖУ НЕ ЛЮБИТИ?

Ти  заставляєш  серце  в  бубон  бити.
Ти  кров  ганяєш,  наче  мишу  кіт.
Ну,  як  тебе  я  можу  не  любити,  
Коли  собою  затуляєш  світ?

Ти  сонце,  що  промінням  ріже  мряку.
Ти  вітер,  що  торкається  до  кіс.
Ти  вариво  хмільне  з  голівок  маку,
Бездонне  море  і  захмарний  ліс.

М'який,  неначе  шерсть  в  зимі  на  білці,
І  легкокрилий,  мов  у  леті  птах.
Твій  дух  уміє  грати  на  сопілці,
Мотив  якої  втягуєш,  як    пах.

Ну,  як  тебе  такого  не  любити?
Ти  поглядом  одним  ламаєш  лід.
Ти  заставляєш  серце  в  бубон  бити.
Ти  ганяєш  кров,  наче  мишу  кіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854815
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019


Олекса Удайко

ТОЧКА РОСИ

[i]          …про  наболіле…
[youtube]https://youtu.be/wSXhOMlcadU
[/youtube]

[color="#025c73"][b]Тепло  душі  зігріє  всіх  навколо  –
проси  того  добра  чи  не  проси…  
Та  враз,  коли  тепла  торкнеться  холод,
сльоза  зродиться  точкою  роси.  

Заблуклий  подив  в  просторі  і  часі
свій  опір  чинить  проявам  добра  –
його  тямки  не  в  серці  –  на  обцасі*,
на  серці  ж  бо  лубок,  жорстка  кора.

І  теплий  дім,  що  збудували  влітку
стрічає  взимку  прикрі  холоди…
а  слід  би  скопом,  милий  Боже,  світку,
постигнуть  правду  чистої  води,
 
що  йде  до  нас  зсередини  і  ззовні:
кивання  вбік,  крутійство,  дурість,  лінь  –
ці  неподобства  й  підступи  мерзотні  
ході  завадять  юних  поколінь.

Роса  щодень  гіркі  роняє  сльози
у  наречених,  діток,  матерів…
О,  як  набридли  ті  метаморфози  –
здоровий  глузд  в  брехні  навік  згорів.

І  не  дай  Бог,  упасти  біля  гробу  
із  плачем...  по  праматері...  Руси**.  

Забудьмо  кожен  про  свою  утробу  –
не  граймось  всує  з  точками  роси!  [/b][/color]

11.11.2019
__________
*каблук,  підбір,  задник.  **древня  назва  України.
Tочка  роси  -  це  температура,  при  якій  водяна  пара
з  ненасиченої  стає  насиченою,  і  перетворюється    у
рідкий  стан  –  опади  чи  конденсат  (“сльози  на  вікні”).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854640
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019


Ніна Незламна

На роздоріжжі ( поема)

                                       1
Вона  до  дзеркала  задивилась…
Фарбувати  коси,  а    може  ні?
Серце  тихо,  то  шалено  билось
Думки  сумлінні…  Що  ж  робить  нині?
Вкотре  на  роздоріжжі…  Й  не  снилось…
Ой,  роки  –  роки,  ще    ж  лише  сорок…
Мов  троянда…      В  пору,  цю  осінню
Чи  ясні  мрії,  можливо  порох?
Розвіються,  чи  злетять  в  безодню…
Ранкові  бажання  -    чути  слова  ніжні
Себе  відчути,  щасливою  жінкою
Вуста  привабливі;  ясні  стиглі  вишні
Потонуть  в  ласці  і  бути    потрібною.
О,  блудні  думки  –  клубками  тумани
 Пахуча  кава  пінилась  в  чашці
Душа  стомилась,  як  збутись  омани?
Де  взяти  сили?  Злетіти  б  цій  пташці…
Ледь  підхопила,  рукою  волосся
Змарнілі  очі,  повні  сліз,  печалі
Що  ж  за  життя  це?  Як  в  полі  колосся
Під  дощем  й  сонцем…  А,  що  ж  буде  далі?
О,  мрії  –  пташечки,  сизокрилі,  смілі
Чи    й  зможу,  обійти  роздоріжжя  знову?
Надії…  Для  себе  світлі,  зрозумілі
Хоч  й  зима,  скоро  навіє  сніжну  ковдру
А    життя….  Чи  й    минуле  було    щасливим?!
                                                     2
Край  великого  міста,  потопав  в  деревах
Хати  із  цегли,  червоні  й  біленькі,  доволі
Високі  й  нижчі.  І  виноград  по  парканах  
А  вздовж  дороги;  стрункі,  пишні  тополі.
Їх,  три  милі  доньки,  у    мами  й  тата
Великий  будинок  і  чудовий  сад
В  них  не  бідна  сім`я  та  й  небагата
Дивував  гірляндами  синій  виноград…
Привчали  всіх,  батьки  до  праці
Господарки,  щоб  по  городі
Щоб  затишно  й  чистенько  в  хаті
Щоб  трудились,  журилась  мати…
Гарний  врожай  збирали  щороку
Наче  й  в  мирі  і  все  у  злагоді
Підростали,  славненькі  нівроку
Але  батьки,  все  ж  сварились  іноді…
Полоса  чорна  тьмарила  очі
Загуляв  батько,  як  вітрисько  злий
Не  спала  ненька  майже  щоночі
Життя  не  солод  -  полин  гіркий…
Розчарування,  пакунки,    сльози
Ні,  не  простила,  йому  матуся  зради
Чужі  парфуми,  забудь  не  в  змозі  
Заради  дітей,    не  кинув  свої  вади.  
                                     3
Обласне  місто  зустріло  привітно
Хоч  шум  автівок    й  весь  час  чути  галас
Мамі  й  дівчаткам,  на  душі  світло
 В  п`ятиверхівці,  квартира  просто;  клас!  
 В  зіницях  сльози  радості  й  щастя…...
Життя  рікою,  школа,  друзі
З  іншого  класу  хлопець  чемний
Їхнє  знайомство  і  невдовзі
Сподобавсь  мамі.  Він  був  скромний….
Як  наодинці,  в  очах  ясні  іскринки
Перші  цілунки…  Переросли  в  кохання
 А  в  школі  бали  і  диво  -  вечоринки
Вона  ж  для  нього,  як  ясна  зірка  рання.
Блакитноока…  Усмішка;  подібна  сонцю
Ніжна,  тендітна,  між  них  мала  різниця
Веселий  погляд,  запрошення  до  танцю
Час  летів  швидко,  вона  вже  й  випускниця.
Що  може  дати,  рідненька  матуся?
Адже,  ще  має,  дві  доньки  в  квартирі
Радіє  слову,  почула,  -  Вивчуся
Серця  зігріті,    всі  розмови  щирі.
                                                     4
На  роздоріжжі…  Вибрала  не  ту  дорогу
Яке  навчання?  Молодість  прекрасна  пора
Хоча  й    тримала  в  душі  сумління,  тривогу
Вирішила….    Друг  в  житті  -  найкраща  опора!
Кохання  –  вирій,  почуттів  і  чудес
Політ  лелечий,  вірності  і  щастя
Сіяло  сонце…  І  мрії  до  небес
Що  удвох  краще,  все  зробити  вдасться…
В  святу  неділю  стали  на  рушник
Благословили,  батьки,  родина
І  перший  іспит,  немов  маятник
Де  жити  краще?  Не  відпустила  сина
Свекруха  й  строго,  -  Тож  жити  в  купі  легше!
Сидять  обоє,  в  білій  білизні
Хоч  на  підлозі  і    на  матраці
В  раю  неначе,  очі  серйозні
Почуття  ніжні,  ніби  в  палаці….
Ті  дев`яності  -  екзамен    для  сім`ї
Грошей  нестача  й  новина;  вагітна
Зірки  мигтіли  в  туманному  сузір`ї
Вона  ж  раділа,    покірна  й  привітна…..
Казкова  осінь…  Давно    обважніла
Не  час  родити….  В  душу  страх  запав
Сумне  обличчя,  як    квітка  змарніла
Він  взяв  за  руку,  нещастя  відчував….
Думки  осінні,  в  родовій  палаті
Біль  і  страждання,  народжувала  важко
Чомусь  з`явилась  в    білім  халаті  мати
В  очах  темніло…  Слова,  -  Потерпи  пташко
Ледве  почула  й  провалилася  у  сон…
                                               5
В  палаті  сонячно  і  напрочуд  тихо
Тремтіли  повіки…  Думка,  де  ж  дитина?
На  душі  тривога,  підкралося  лихо
Ледь  -  ледь  підійнялась…  Може  маю  сина?
Відкриті  двері…  Лиця  неньки  й  свекрухи
А  поруч  з  ними,  її  любий,  коханий
Вона  ж  не  п’яна,  а  мов  після  сивухи
Для  кожного  день,  видався  вистражданий….
З`явились  на  світ,  два  крихітні  синочка
Дуже  зарано.  Дні  і  ночі,  всі  в  тривозі
Їм  сил  забракло,  не  жити  ангелочкам
Непрохана  смерть,  стояла  на  порозі.
Похмуре  небо,  а  чи  сонце  за  вікном
В  відчаї  двоє,  сварки,  пусті  розмови
Де  ж  те  кохання?  Кожен,  йшов  своїм  шляхом
Щоб  помиритись,  за  це    й  немає  мови…
 У  церкві  тихо,  густо  мерехтять  свічки
Вона  приходить,  синочків  пом`янути
Два  ангелочки,  часто  прилітають  в  сни
О,  як  боляче!  Ні,  не  позбутись  смути.
Рана  під  серцем,  увесь  час  кровоточить
Де  знайти  сили?    Тож  треба  жити  далі!
Вкотре  хустинку,  всю  сльозами  промочить
Де  знайти  вихід,  щоб  позбутись    печалі?  
                                                           6
А  час  летів…  Ледь    загоїлася  рана
Мрія  вчитись,  таки  мала  здійснитися
Перед  нею    в  інститут,  відкрилась  брама
А  з  минулим….  Вирішила  змиритися….
Роки  навчання,  доброта,  щирість  друзів
Придали  сили  і  впевненості    в  собі
Думок  багато,  тішилась  білій  смузі
Щаслива  буде,  ще  порадіє  судьбі….
Кожного  дня  робота  й  знову  навчання
Не  до  втіхи,  папери  і  все  числа  й  числа
По  натурі  весела,    пташечка  рання
Та  все  чомусь,  не  змогла  розправить  крила…
Вже      й  за  плечима    магістратура
В  житті  стежина  плелась  барвінком
Спомини  в  церкві,  лягала  жура
І  Бог  все  бачив,  всьому  був  свідком…
                                             7
Змирилась  доля.  Ввірвався  в  серце
Стрункий,  чорнявий,  почуття  збудив
Ті  поцілунки…  Все  наче  вперше
Мов  в`ялій    квітці,  піділляв  води…
Втік  відчай…  Ожила  в  ніжній  спокусі
Діждалась….  В  обіймах  вдвох  шаленіли
Кохання  –    щастя  джерело  й  радості
Розрада…  Ніжність  дотиків,  п`яніли…..
В  ліжку  не  раз,  заводив  розмову
-  Давай  люба,  народимо  дитя
Боялася…  Та  все  ж  дала  згоду
-Хай  буде  так,  прикрасимо  життя...
Летіли  швидко;  дні,  часи,  хвилини
Окрім  роботи,  займалась  квітами
На  душі  тепло,  думки  перлинами
Потіш  Боженьку,  нас  немовлятами…
Чотири  роки  подружнього  життя
Вже  й  в  безнадії  радість  материнства
Все  стороною  обходило  щастя
Чи  вирок  долі,  а  чи  знак  чаклунства?
В  душі  зневіра…  Палати,  лікарі
Роки,  як  іспити…  Операційні  столи
Гнобили  тіло.  В  тунелі  ліхтарі
Ознака  жити,  цю  звістку  принесли
Та  вже  не  буде  вона  мати  діток.
Тиша  в  квартирі…  Все  погляди  сумні
Він  став  холодним,  айсбергу  подібний
Знов  розлучення,  покинув  навесні
У  важку  пору…  Їй  так  був  потрібний
Лишив  лиш  спомин,  про  палке  кохання….
А  Бог  же  свідок,  не  її  провина
Весь  час  в  надії,  що  зів`є  гніздечко
Не  проростала  саджена  зернина
Від  болю  туга,  щеміло  сердечко.
В  душі  таїла,  печалі  й  страждання
О,що  ж  ти  доле,  як  же  далі  жити?
Не  зацвіте  весною  квітка  рання
А  так  бажала  з  милим  мати  діти.
                         8
А  час  спішив…  Життя  не  зупинилось
Нові  друзі,  тож  змінила  роботу
Дивувалась…  Зустріти  і  не  снилось
Їх  щирість  відчула,  тепло  й  турботу.
Весна  –  чаклунка,  прикрасила  життя
Жага  злетіти,  пташечкою  сміло
Любила  квіти.  Давно  є  бажання  
Прикрасить  клумби,  їх  саджала  вміло.
Чудове  місто  в  суцвітті  каштанів
Тішилась  ними  й  справно  доглядала
Не  малювала,  як  інколи  планів  
Свою  самотність  в  роздуми  ховала.
Все  ж  мала  втіху,  в    Інтернеті  друзі
Часті  знайомства,  побачень  не  ждала
Віру  втратила,  боялась  ілюзій
Ночами  в  пітьмі,  в  стражданні  ридала…
На  все  Божа  воля,  казала  матуся
Ти  доню  старієш,  краса  відійде
За  тебе  лебідко,  я  часто  журюся
Чеснот  замало…    Де  ж  щастя  твоє?
 Вже  й  нині  за  тридцять,  думки,  як  джмелі
Зважилась  з  русявим,  сходити  в  кіно
На  сьомому  небі,  здалось  захмелів
Радів  спілкуванню,  мов  знались  давно…
Про  їхнє  кохання,  свідками  ночі
-З  тобою    ж  не  діти,  нащо  водитись?  
Шепотів  на  вухо,  зазирав  в  очі
Давай  удвох  жити.  І  одружитись
Я  теж  не  проти,  прошу,  не  відкажи.
                                                         9
Стежки,  доріжки…  Сторінки  життя
Щось  шепотіло,  будь  обачною
Придивись  добре!  Яким  майбуття
Він  бачить  далі?  Чи  буде  пуття?
Кілька  місяців,  як  іспити  двом
Він  навіть  ладен,  взяти  дитину
Чужу,  з  притулку.  Здалось  дивом
Ось  так  наваживсь,  яку  ж  причину
Ховав  від  неї?  Впала  підозра…
 М`який  характер,    є  поступливість
Завжди  уважний,  в  міру  веселий
Як  розпізнати,  а  чи  має  строгість?
Чи  не  ховає,  там,  в  душі  лукавість?
Розчарування….    Та  зустріла  мати
Наче  й  привітно,  все  ж  сумна  в  розмові
Тривога  в  серці,  а  чому  й  не  знати
Схоже  ревнує,  погляди  зимові….
 Не  треба  спішити,  спиняла  себе
До  небес  дивилась,  знайти  б  пораду
Аж  під  ранок  небо,  стало  голубе
Розбрелись  зірочки.  Ой,  з  ним  прОпаду…
Думки  тікали  й  вкотре  повертались
Вже  й  сорок  років,  одна  втіха  квіти
Краса  на  вікні,  з  сонцем  розважались
Зайчики  по  них,  чом  не  порадіти?
Шкода  один  в  мами,  не  буде  щастя
Той  життєвий  досвід,  її  зупиняв
Мабуть  залишитись  друзями  краще
Це  буде  помилка,  довго  запевняв
Та  все  ж  охололи  трохи  почуття….
Лиш  по  телефону,  як  брат  і  сестра
Ні,  це  не  помилка,  є  передчуття
Він;  мамин  синочок,  а  життя  не  гра…
Змиритись  не  хотів,  бажав  стосунків
І  часто  дзвінками,  все  ж  надокучав
Не  таких  бажала,  вона  дарунків
Від  долі.  Хоча  він  занадто  страждав…
                                               10
О,  зоре  вечірня,  ти  зійди  над  мною
Підкажи,  що  буде,  прошепчи  тихенько
Поділюсь  думками,  журбою  з  тобою
З  душі  тягар  зніму,  звеселю  серденько….
Які  довгі  ночі….  Однакові  сни
Містом  любувалась,  погляди  в  вікно
Де  знайти  розраду?  Хотілось  весни
А  в  грудях  стискало,  на  серці  тоскно…
Просинався  ранок,  ясне  сонечко
За  вікном  струмки,  плакали  сніги
Збиралась  до  храму,  йти  недалечко
Думки  розвіяти,  втекти  від  нудьги
Там  біль  притупити,  синів  пам`янути….
В  храмі  тихо  -  тихо,  до  свят  далеко
І  людей  замало,  шурхіт  підборів
Сердечко  тремтіло,  ой,  як  нелегко  
Чому  в  житті,  така  ти,  моя  стежко?
Ставила  свічку,  ледь  не  впустила
Хтось  взяв  за  руку,  -  Давайте  я  сам
-  Ось  так,  вже  й  горить!  Сльозу  струсила
-  Ой,  поспішила..  Я  дякую  вам!
 Довго  поруч    стояв,  читав  молитву
 Час  від  часу  назад,  дививсь  на  двері
 Вмить  в  душі    сварила,  себе  роззяву
Але,  все  ж  на  світі,  є  люди  добрі!
Догорала  свіча….  Легеньку  ходу
Ще  здаля,  помітив    і  йшов  за  нею
-  Ви  все,  ще  в  тривозі…  Я  вас  проведу!
Ледь  бліднів,  любувався  красунею….
Він  зростом  вищий,  сміло  взяв  під  руку
Легке  тремтіння  по  тілу  пролилось
Приємний  голос,  позирала  збоку
Треба  ж  такого?  Навіть  і  не  снилось..
                                       11
Скупчились  хмари,  сльозились  небеса  
Накрапав  дощик,    вдвох  в  під`їзд  забігли  
Йому  здалося,  що  на  щоці  сльоза
Заглянув  в  очі,  в  якусь  мить  застигли…
Як  школярі,  обоє  посміхнулись
 Раптом  спитав,  -  Як  звать  чарівну  пані?
Справжні  дива,  здалось  чогось  боялись
В  такі  роки,  напевно  якісь  грані
Є  в  спілкуванні.  Шепотіла  ім`я…..
Голубоокий,    думка  промайнула
Бач  чимось  схожі,  подала  візитку  
І,  як  дівчисько,  собі;  от  утнула
Бігла  по  сходах,  він  залишивсь  в  смутку….
                                         12
Чоло  змокріле,  червоні  щоки
Трепіт  сердечка,  неначе  в  пташки
Зміг  розбудити…  Та  хіба  ж  в  ці  роки
Прийде  кохання?  Життя  ж  не  іграшки….
Ледь  втихомирилась.  Чашка  кави
Зняла  напругу.  Скільки  літ  йому?
Так,  трохи  старший,  не  зловлю  ґави
Одній  на  старість  -  не  заздрю  нікому…
Місяць  вповні,  освічував  кімнату
Він  не  дзвонив,  легке  розчарування
Мабуть  ніхто  не  захистить  цю  квітку
Задовга  ніч,  не  спалося    до  рання…
Пройшло  два  дні,    тримав  три  орхідеї
Тут,  в  під`їзді.  Так  давно  її  чекав
І  торт  в  руці,  посміхнувся  до  неї
-А  я  до  вас,  мо  »  запросите  на  чай?
                                                     13
Короткі  дні…  Мов  потрапила  в  казку
Інтелігент…  Зумів  причарувати
Вуста  до  рук.  Так  відчувала  ласку
Яку  ніхто  й  ніколи  не  зміг  дати.
В  вихідний  день,  навідався  зарано
Вона  в  ліжку…  Накинувши  халат
Хвилюючись  і  трохи  стурбовано
Стріла  в  дверях.  Відчула  аромат
П`янких  парфумів.  Ясніли  очі
Як  феєрверки.  Жага  кохати
Звуки  зітхання,-    Ой.  довгі  ночі…
Весь  час  без  тебе!  Пристав  чекати!»
Які    там  слова,  встояти  не  змогла
Весняний  подих…  В  полоні  цілунків
Аура  спокуси  їх  перемогла
Й  сама  не  ждала,  інтимних  стосунків….
                                                             14
Стежки,  доріжки..  Всі  сторінки  життя
Надто  багато  всього  пережито
Сяє  обручка  на  столику  здаля
Що  відповісти?  А  чи  й  справді  щастя
Пізнає  вона?
Знов  на  роздоріжжі…
Довгий  дзвінок  в  двері……  
О  доленько,  доле,  піду  пригорнуся
Хай  на  серці  я  зомлію
Й  сумніви  розвію,  в  обіймах  втоплюся  
Хай    довіку  буду  з  милим…

                                                 жовтень2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854645
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Сон любові

Венеціанським  паводком  у  мій  бентежний  сон,
Шаленством  в  осінь  листопадно-тиху
Ввірвався  ти.  Блищали  зорі  й  місячний  цитрон
На  радість  серцю,  втіху  чи  на  лихо?

Мовчанням  гусла  ніч,  мов  таємницю  берегла.
І  я  в  обіймах,  ледь  жива,  наосліп
Торкалася  губами  того  дивного  тепла.
Обох  нас  колисала  ніжно  осінь.

З  солодких  поцілунків  вміло  плелось  макроме,
І  ніч  кохання  набувала  сенсу.
Осіннє  щастя  слалось,  мов  японське  аніме,
І  сон  любові  поселився  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854655
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019


Ольга Калина

У гайочку

А  я  сьогодні  в  осінь  закохалась,
Немовби  з  нею  встрілась  в  перший  раз.
Вона  мене  багрянцем  зустрічала  –
Тим  розмаїттям  пишним  в  кольорах.  

Вона  мене  водила  по  гайочку,  
Поміж  берізок  і  міцних  дубів,  
А  ті  мені  із  гілок  по  листочку,  
На  руки  кидали  свій  дар  скарбів.

Оті  скарби,  що  осінь  гаптувала
І  золотом  мережила  вбрання,
Все  у  розкішні  шати  повбирала,
Й  пронесла  через  гай  весь  навмання.  

Легенько  з  гілочок  листки  зривались
І  їх  кружляв  в  таночку  вітерець,
Та  оксамитним  полотном  встелялись  -
Ховали  ту  стежину  навпростець.    

А  я  іду  і  не  спішу  додому,  
Бо  так  приємно  у  гаю  гулять,
З  листочками,  що  сипляться  додолу,  
Забути  все  і  у  танку  кружлять.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854656
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019


Крилата

ПРИСНИВСЯ

А  ти  мені  вночі  приснився.
Тримав  троянду  у  руці.
Ув  очі  пристрасно    дивився,  
Рум’янець  сіяв  на  щоці.  

Мені  хотів  вручити  квітку.
Та  засоромився,  пропав.
Я  не  заснула  до  просвітку.    
Твій  дивний  погляд  не  давав.

Свідомість  вимкнула  над  ранням.
Піднялась,  сон  згадала  враз.
Червона  квітка  –  на  кохання.  
Мене  кохаєш?  Серце…  –  в  джаз.

А,  може,  сон  цей    –  плід  уяви,
Гормонів  танці  у  крові?
Чому  ж  в  душі  гойднулись  трави
І  виріс  подив  на  брові?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854512
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019


геометрія

ОСЬ - ОСЬ ВПАДЕ ОСТАННІЙ ЛИСТ…

                                       Ловлю  я  кожну  мить  життя,
                                       Ніщо  не  заважає...
                                       Люблю  цей  світ  до  забуття,
                                       А    осінь  помагає...

                                       І  не  біда,  що  лист  тремтить,
                                       Й    на  землю  опадає...
                                       Вітер  тим  листом  шелестить,
                                       Земля  його  приймає...

                                       Верби  купають  у  воді
                                       Листя  своє  опале,
                                       Згадують  роки  молоді,
                                       Цілують  їх  тумани...  
   
                                       І  все  єство  моє  кипить,
                                       Осінь  цьому  сприяє...
                                       А  час  іде,  і  кожна  мить,-
                                       Мене  задовольняє...

                                       Мені  нема  куди  спішить,
                                       У  згадках  все  минуле...
                                       Та  я  й  сьогодні  хочу  жить,
                                       Плекаю  і  майбутнє...

                                       А  час  іде,  кудись  спішить,-
                                       Це  знають  усі  люди...
                                       Ось  -  ось  впаде  останній  лист,
                                       І  більш  його  не  буде...

                                       Колись  і  я,  як  лист  впаду,
                                       Світ  не  впаде,  я  знаю...
                                       Та  поки  я  іще  живу,-
                                       Банкет  життя  справляю...

                                       Не  розучилась  мріять  я,
                                       Така  моя  натура...
                                       Стала  поезія  моя,-
                                       Життя  мого  структура...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854573
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Дожди. И радость на душе.

Дожди.  И  радость  на  душе
-Уже  не  жарко  на  дворе
И  в  лужах  видно  облака.
Мы  лету  говорим  "пока".

Дожди.  И  воздух,  словно,  сок.
В  душе  как  аленький  цветок.
Ведь  в  воздухе  любовь,  тепло
И  оттого  в  душе  светло.

Дожди.  И  смотрим  мы  прогноз.
Нам  обещают  много  гроз.
Идут  дожди  опять  к  грибам,
К  столу  вкусняшки  будут  нам.

Дожди.  И  детям  хорошо,
Когда  несильно  глубоко.
Полазить  можно  в  сапогах
И  радость  отгоняет  страх.

Дожди.  И  осень  налегке
Озолотилась  в  октябре.
Дожди  ведь  тоже-  чудеса.
Смеются,  плачут  небеса.

     30.09-01.10  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851124
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Добро и зло идут по свету

Добро  и  зло  идут  по  свету,
Из  века  в  век  идёт  борьба.
Обоим  солнце  ярко  светит,
А  ночью  радует  луна.

Обоих  воздух  вдохновляет  
Дышать  и  видеть  этот  мир.
Для  них  природа  расцветает  
И  приглашает  их  на  пир.

Когда  же  войны  на  планете,
Добру  тогда  потяжелей.
Хотя  за  зло  лишь  зло  в  ответе,
Добро  становится  сильней.

Ему  чтоб  выжить  снова  надо
Средь  зла  растить  плоды  добра.
Наверно  есть  на  свете  карма
За  прошлые  свои  дела.

И  снова  рушатся  эпохи,
Оставив  чудо  за  собой
Прогресса,  вер.  Порою  крохи,
Что  удивляют  красотой.

И  восхищают  гигантизмом,
Чего  не  строят  и  теперь.
По  круче  всяких  коммунизмов,
Всех  утопических  идей.

Есть  пирамиды,  мегалиты,
Дворцы  и  крепости  кругом.
Есть  удивительные  плиты,
Не  вырубишь  их  топором.

Есть  множество  следов  прогресса,
Мы  не  умеем  делать  так.
Из  камня,  из  песка  и  леса
Построили  нам  говорят.

Следы  высоких  технологий
На  скалах  и  в  пустынях  есть.
Не  сохранилося  историй
-Кто  жил,  любил,  трудился  здесь?

Лишь  только  мифы,  даже  сказки
Фантастику  нам  говорят.
Учёные  сгущают  краски
И  отвергают  всё  подряд.

Кто  разломал  и  уничтожил
И  даже  в  землю  закопал?
Давайте  вместе  подытожим
Вопрос,  который  здесь  поднял.

Добро  и  зло  идут  по  свету,
Из  века  в  век  идёт  борьба.
Обоим  солнце  ярко  светит,
А  ночью  радует  луна.

                             Июнь  2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845846
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Луна играет с нами в прятки

Луна  играет  с  нами  в  прятки
И  снова  задаёт  загадки.
Луна-  планета  или  спутник,
А  может  быть  зеркальный  путник?

Луна  встречала  астронавтов,
Терпела  взгляды  космонавтов.
Луна  даёт  холодный  свет.
Какой  здесь  правильный  ответ?

Луна  чудит  Земле  приливы
И  в  настроеньи  перегибы.
Луна  нам  освещает  ночь,
Торопит  пешеходов  прочь.

Луна  к  Земле  небезразлична,
Вокруг  неё  петляет  лично,
Но  непонятно  почему
Скрывает  сторону  одну.

Луна  не  терпит  любопытства,
К  себе  не  подпускает  близко.
Летит  космический  объект
-Таинственный  всем  континент.

Луна  сама  под  впечатленьем,
Что  потеряли  настроенье.
Никто  к  ней  в  гости  не  спешит
Красиво  и  счастливо  жить.

На  Марс  туристов  собирают,
А  за  Луну  всё  забывают.
Не  стало  денег  и  программ,
Чтоб  на  луну  помчаться  нам.

                     Февраль  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827201
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Надпись на заборе

Проходя  мимо  двухэтажного  жилого  дома,
увидел  на  его  стене  стёртую  надпись,
которая  была  внушительных  размеров
и  мне  подумалось:"А  ведь  много  различных  
шедевров  пишут  на  заборе  там,  где  можно  
и  темы  бывают  разные."
Поразмышляв  об  этом,  написал  стих.

Надпись  на  заборе-  непростая  вещь.
Кто-то  постарался  к  надписи  привлечь.
Расписался  круто  и  от  всей  души,
Словно  просвещая  истиной  в  глуши.

Надпись  на  заборе-  месть  или  закон.
Но  порою  всё-же  не  сачкует  он.
Называет  вещи  он  по  именам.
Требует  расплаты  строго  по  делам.

Надпись-  как  реклама  и  крутая  жизнь.
Места  для  художества  есть  завались.
Места  написать  есть  весь  разговор,
Лишь  бы  не  "обиделся"  этот  забор.

Слово  огорчает,  если  в  нём  есть  жесть.
Слово  ублажает-  лесть  там  или  честь.
Слово  согревает  светом  и  теплом.
Правдой  и  любовью  оживает  дом!

Надпись  на  асфальте-  игры  для  детей.
С  ними  мы  счастливее  и  веселей.
Солнышко  рисуют,  классики,  цветы.
Маму  поздравляют:"Очень  любим  мы!"

Надпись  на  открытке-  стих  и  афоризм.
Канули  открытки  что  за  коммунизм.
Ныне  с  днём  рожденья  множество  стихов.
Все  друг  друга  краше.  Много  про  любовь.

Надписи  чиркают  гении  тайком.
Кто  себе  в  блокнотик,  кто  на  чей-то  дом.
Но  не  все  уместны  и  важны,  пойми,
Если  ранят  чувства  добрые  они!

                       Сентябрь-Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815219
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

"Современное рабство"

Название  стихотворения  взято  в  кавычки.
Так-же  все  слова  в  стихотворении  о  рабстве
подразумеваются  в  переносном  смысле  слова  
и  можно  сказать  от  "а"  и  до  "я"  взяты  в  кавычки.

Современное  рабство  увидел
На  любимой  планете  Земля.
Это  рабство  старательно  скрыли,
Словно  жить  по  другому  нельзя.

Это  рабство  имеет  оковы
Для  ума,  для  души  и  судьбы;
Ведь  за  доллар  имеют  народы
Очень  крупные  займы-долги...

Современное  рабство-  РАБотать,
Чтоб  себя  и  семью  прокормить,
Если  ценится  это  во  столько,
Чтобы  мог  только  месяц  прожить...

Современное  рабство  по  вере
-Раб  религий,  что  против  мечты
И  одели  оковы  на  тело,
Покорив  все  стремленья  души...

Раб  зелёных  мешков  толстосумов
Тех,  кто  правит  планетой  Земля.
Хорошенько  об  этом  подумай!
На  добро  иль  на  зло  их  дела?!

Рабство  так-же  -любые  ворота,
Что  скрывают  дорогу  мою  (1)
От  судьбы  что  наполнена  света,
Предлагая  другую  судьбу...

Рабство  каждый  себе  выбирает,
Покорившись  грехам  и  страстям.
Может  даже  порой  замечает,
Ну  а  чаще  не  знает  и  сам...

Современное  рабство  увидел,
Показали  в  солидном  кино.
Кто-то  жизнь  эту  крепко  обидел
И  нашёл  тех,  кто  с  ним  за  одно.

(1)-Что  скрывают  дорогу  твою

                             Ноябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814344
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Узор мороза на стекле

Узор  мороза  на  стекле
Красиво  лёг  в  моём  окне.
Узор  закрыл  собою  мир,
Который  он  не  сотворил.

Взглянул  внимательно  в  окно
-Мороз  вблизи  и  далеко.
Чудесная  в  окне  стена
Из  снега,  инея  и  льда.

Там  за  окном  метёт  метель,
На  солнце  с  крыш  течёт  капель
И  снова  жизнь  бежит  ручьём.
Не  будь  же  грустной  этим  днём.(1)

Ведь  жизнь  прекрасная  всегда.
Была  бы  радость,  не  война
В  душе,  в  семье,  в  любой  стране
На  необъятной  всем  земле...

Узор  мороза  на  стекле,
Но  это  всё-же  не  в  душе.
В  душе  пусть  будет  навсегда
Любовь,  тепло  и  красота!

(1)-
-Не  будь  же  грустным  этим  днём.

                                 17.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823398
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Текут "весенние" ручьи

Текут  "весенние"  ручьи
Уже  в  начале  Февраля
И  скоро  прилетят  грачи,
Услышим  песню  соловья.

Когда  метели  отметут,
Растают  полностью  снега,
Весенний  расцветёт  уют,
Добром  наполнится  земля.

И  с  радостью  тепло  опять
Стучится  солнышком  нам  в  дверь
И  тянет  больше  погулять
И  подышать  весной  теперь.

Неторопливая  ходьба.
Не  подгоняет  дождь  и  снег.
Зимой  как-будто  бы  весна.
В  душе  тепло,  уют,  успех.

Но  всё  ж  Февраль  покажет  прыть,
Не  зря  ведь  Лютым  нарекли.
Зиме  вновь  быть  или  не  быть,
А  нам  писать  о  том  стихи.

                           4-5.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824411
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Разлила осень благодать,

Какой  чудесный  аромат,
Сравнимый  разве  что  с  весной.
Он  тоже  может  вдохновлять
И  даже  насыщать  собой.

Разлила  осень  благодать,
Она  умеет  почудить.
Стал  воздух-  супер-концентрат.
Мгновенья  добрые  ловить.

И  лёгкие,  как  механизм
-Он  рад  себя  подзарядить.
Ходи,  дыши  и  весь  туризм,
Но  многим  хочется  курить.

Ходи  и  радуйся  душа
Природе,  жизни  и  семье.
Люби  в  любые  времена,
Но  помни  всё-же  о  войне.

Война  не  смотрит  календарь,
Ведь  у  неё  свои  права.
Ей  не  прикажешь-  "не  ударь".
На  то  она  и  есть  война.

Но  осень  скажет,  что  зима
Уже  прокладывает  путь
И  каждый  день  календаря
В  снега  всех  может  окунуть.

И  если  холодно  в  душе,
То  даже  летом  в  ней  мороз,
А  если  свет,  любовь  в  тебе
-Там  миллионы  алых  роз.

И  осень  всё-таки  права,
Она  умеет  научить.
Есть  осень  жизни  и  зима,
Но  каждый  может  добрым  быть.

                           Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811419
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Шуршит осенняя листва

Шуршит  осенняя  листва
Когда  наступишь  на  неё
И  как  мгновение  года,
Что  прожиты  уже  давно.

Мы  часто  думаем-  "потом",
Хотя  желается  сейчас.
Растим  деревья,  строим  дом,
Любовь  всегда  как  в  первый  класс.

Нам  хочется  о  всём  сказать
Судьбе,  друг  другу  и  себе.
Листок  календаря  опять
Оторван  где-то  в  вышине.

Так  день  за  днём  летят  года.
К  чему  стремится  мир  земной?!
Скрывали  знания  всегда,
Чтоб  легче  управлять  судьбой.

                               23.10  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811414
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

БЛАГОДАРЮ!

На  Сайте  Клуба  Поэзии  уже  год.
Благодарю  Вас  Дорогие  Поэты
за  свет  и  любовь,  которыми  
Вы  вдохновляете  Всех!


На  Сайте  год.  За  юбилей
Нальём  бокалы  поскорей!
Я  благодарен  Вам  друзья
За  Ваши  добрые  слова!

Благодарю  за  хлеб  и  соль
И  за  вниманье  вновь  и  вновь!
Благодарю,  что  помогли
Писать  хорошие  стихи!

Благодарю  за  радость  строк,
За  светлый,  дружеский  урок!
Благодарю  за  нежность  тем,
Которую  дарили  Всем!

Благодарю  за  позитив
-Весёлый,  юморной  мотив!
Благодарю  за  краткость  лир,
За  творческий  и  дружный  мир!

И  проза,  где  большой  объём,
Но  сколько  блага  было  в  нём!
Всегда  он  чувства  задевал,
Замёрзнуть  сердцем  не  давал.

А  смайлы,  как  салют  души,
Всегда  прекрасны,  хороши!
Благодарю,  что  мы  живём,
На  Сайте  вечером  и  днём!

Когда  легко  и  тяжело,
Есть  дружбы  верное  плечо!
И  каждый  творчеством  своим
Чудесен  и  неповторим!

А  Клуб  Поэзии  сейчас,
Да  и  всегда-  есть  Высший  класс!
Благодарю  за  свет,  любовь!
Желаю  счастья  вновь  и  вновь!

                         Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810822
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Когда спокойно на душе

Когда  спокойно  на  душе
И  день  склоняется  ко  сну,
Ты  понимаешь,  что  уже
Ты  счастлив  видя  красоту.

Земля  не  ранами  полна,
Кругом  деревья  и  цветы.
Не  обижается  трава,
Когда  ногой  наступишь  ты.

И  птицы  так-же  как  вчера
Благодарят  за  этот  день.
Услышим  песню  соловья,
Ещё  не  лёг  в  свою  постель.

Кружатся  ласточки  опять,
Круги  не  лень  им  намотать.
По  своему  кричат-свистят,
Спешат  друг  другу  рассказать.

Поднялся  ветер  и  листва
Шумит  наверно  пред  грозой.
На  сердце  лишь  бы  не  гроза
И  расквитаться  бы  с  войной.

Какая  ныне  красота!
Давно  морозы  позади.
Тепло,  не  душно,  не  жара.
В  разгаре  летние  труды.

И  солнце  ярко  светит  всем,
Когда  нет  туч  и  облаков.
Прекрасных,  добрых  много  тем
Для  написания  стихов!

                           16.06.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796558
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

В твоих глазах увидел счастье

В  твоих  глазах  увидел  счастье
И  отражение  любви.
Пусть  не  постигнет  нас  ненастье
И  будут  солнечные  дни.

В  твоих  глазах  восходит  солнце  
И  небо  синее  всегда,  
И  лучик  нежный  на  оконце
-Твой  взгляд.  Счастливые  глаза.

В  твоих  глазах  увидел  море
И  в  зной  прохладой  освежит,
И  с  плеч  слетают  словно  горы.
Твой  взгляд  согреет,  вдохновит.

В  твоих  глазах  оазис  счастья
Чудесной,  нежной  красоты.
В  нём  место  есть  любви  и  страсти,
И  исполняются  мечты.

В  твоих  глазах  всегда  лишь  лето  
И  очень  тёплая  весна.
Но  всё-же  в  них  бывает  редко
Зачем-то  осень  иногда.

Твои  глаза  магнитом  манят,
В  них  утешаются  сердца.
Они  в  любви,  они  не  ранят,
Они  прекрасные  всегда.

В  твоих  глазах  увидел  душу.
В  ней  отражение  добра.
Душа  сказала:"Сердце  слушай!
Пусть  будет  только  красота!"

Я  восхищён  великой  тайной  
Разумной  жизни  на  Земле.
Хотя  в  ней  всякое  бывает.
Есть  место  "вечной  мерзлоте".

Глаза  любимой  укрепляют
Всегда  на  жизненном  пути.
Порою  даже  воскрешают,  
Когда  тяжёлые  вдруг  дни.

Глаза,  лицо,  ты  вся  такая  
-Из  сказки  фея  наяву.
И  это  Женщина  любая.
Всех  воспеваю  красоту!

И  каждая  почти  Принцесса!
Свой  цвет,  узор  и  аромат.
Мужчина  увлечён  процессом
Познать  загадочный  Ваш  сад!

Вам  этот  стих  я  посвящаю!
Мужчин  умеете  любить!
Добра-любви-тепла  желаю!
Под  мирным  небом  Вместе  жить!

                       Май-  июнь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Люблю смотреть на облака

Люблю  смотреть  на  облака.
Они  как  море  и  река,
Когда  опять  за  горизонт
Садится  солнце,  словно  зонт.

Картина  чудная  всегда
-  Таинственна,  торжественна.
Лучи  всё  меньше  светят  нам,
Внимая  больше  облакам.

И  тишина  приходит  вдруг.
Она-  всегда  желанный  друг.
Пора  природе  отдыхать
И  день  ложится  тоже  спать.

Пусть  всё  спокойно  отдохнёт,
Ведь  дел  всегда  невпроворот.
Давайте  вспомним  вечер,  день;
Конечно  если  нам  не  лень.

Плывут  по  небу  облака.
Уносит  жизни  их  река.
Другие,  словно  снег  и  лёд,
Не  сразу  двинутся  вперёд.

Забрались  выше  в  небеса
И  распростёрлись  как  леса.
Они,  как  ребус  и  кроссворд.
То  словно  пинчер-  классный  торт.

Всё  в  этом  мире  неспроста.
Земля,  природа,  небеса.
Непросто  так  из  далека  
Летят  по  небу  облака.

                             Май  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793906
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Опять красавица Весна

Опять  красавица  Весна
Согрела  всех  издалека.
Лучами  нежности  своей
Она  вновь  радует  людей.

И  каждый  может  увидать
В  природе  Божью  благодать.
Вдруг  просыпается  земля,
Встречается  с  Весной  Зима.

Творец  даёт  земле  тепло.
Неоценимо  велико
Для  всех  значение  любви
Во  все  века  в  любые  дни.

Ведь  без  тепла  замёрзнет  всё.
Без  света  станет  вдруг  темно,
А  без  любви  и  жизнь  не  жизнь,
Поэтому  добра  держись...

Опять  красавица  Весна
Несёт  нам  благодать  Творца.
Сейчас  Зима  и  тает  снег.
Пусть  будет  радость  и  успех.

                     15-17.02.2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825965
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 13.11.2019


Капелька

Поэт- он словно соловей

Поэт-  он  словно  соловей,
Когда  стихи  повеселей.
Когда  в  стихах  есть  красота,
Созвучна  песне  соловья.

Слова-  целительный  ручей.
Текут  и  днём  и  средь  ночей.
Они  как  воздух  для  души,
Как  свет  спасительный  в  глуши.

Летает  птица  счастья  в  них.
Прекрасный,  добрый,  лёгкий  стих.
Надежду,  радость  подаёт.
Прочтя  стих,  каждый  расцветёт...

Поэт  бывает  как  пророк.
Он  обличает  злобный  рок.
Слова-  огонь  в  них  Божества
И  вразумленье  иногда.

Он  изрекает  наперёд,
О  чём  не  ведает  народ
И  только  правду  говорит.
Разбудит  каждого,  кто  спит.

Поэт  в  тот  миг-  искусный  врач.
Но  не  жесток  он,  не  палач.
Он,  как  светильник,  светит  всем;
Лукавых  избегает  тем...

Поэт  бывает  как  судья
И  смотрит  словно  свысока.
Он  душу  взвесит  на  весах
И  чаще  облекает  в  страх.

Поэт  выносит  приговор:
"Разбойник,  врун,  а  может  вор."
Конечно,  доля  правды  есть
И  чаще  справедливый  вес.

Судья  вердикт  всем  говорит,
Под  стражу  может  заключить.
А  может  дать  зелёный  свет
-  Путёвку  в  жизнь  на  много  лет...

Поэт-  себе  сам  режиссёр.
Открытый  он,  порой  актёр.
То  запятой  подарит  жизнь:
"казнить  нельзя  спасти  стремись!"

Кино  в  стихах  и    детектив,
То  в  них  лирический  мотив
И  мелодрама  посетит,
То  вдруг  фантастика  сквозит...

Поэты!Каждому  дано
-  Писать  на  благо,не  на  зло!
О  Всех  немножко  здесь  сказал,
С  почтеньем  просто  написал.

                           Апрель  2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787329
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.11.2019


Капелька

На сердце радость, тишина

На  сердце  радость,  тишина
Когда  в  нём  мир,  а  не  война.
Когда  в  душе  цветут  сады,
Растут  прекрасные  цветы.

Когда  тепло,  любовь  и  свет
Ты  даришь  людям  много  лет.
И  сердце  песнями  звучит
-Умеет  искренне  любить.

Ты  счастлив  небу  и  земле,
Идёшь  по  жизни  налегке.
Как  солнце  согреваешь  всех
И  ближним  даруешь  успех.

Стремишься  войны  прекратить,
Цветами  землю  засадить,
Растить  прекрасный  урожай,
Чтоб  процветал  любимый  край.

На  сердце  радость,  красота.
В  нём  отражаются  дела.
В  нём  есть  красивые  мечты,
Которым  улыбнёшься  ты.

И  в  сердце  есть  тепло  для  всех.
В  нём  радость  жизни,  детский  смех
И  даже  райские  плоды,
Порою  замечаешь  ты.

Как  хорошо  когда  всё  так
И  в  сердце  свет  развеял  мрак,
Но  иногда  на  сердце  бой,
Непросто  справиться  с  собой.

                                     14.05.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792095
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 13.11.2019


Амадей

ЗІЗНАННЯ В ЛЮБОВІ

Для  мене  твоя  трепетна  любов,
Це,  цілий  світ,-  це  в  небі  зірка  рання,
Вона  у  юність  повертає  знов,
І  знову  серце  мліє  від  кохання.

Знов  черемшина  у  саду  цвіте,
І  соловей  для  нас  пісні  співає,
І  гріє  душу  почуття  святе,
Кохання  в  грудях  полум"ям  палає.

В  потік  гірський  зливаються  слова,
Твоє  "Люблю"  в  душі  моі  лунає,
На  скроні  сивина,  моі,  лягла,
Чому  ж  тоді  так  серце  завмирає?

Чому  зірки  нам  падають  до  ніг,
І  кличуть  в  поле  вечорові  роси,
І  жайвір  піснею  нас  кличе  у  політ,
Пісні  для  нас  співає  стоголосі?

І  хочеться  нам  казкою  ще  жить,
Не  дивлячись,  на  посивілі  скроні,
Від  почуттів  у  серденьку,  п"яніть,
Й  тримати  власне  щастя  у  долонях.

Для  мене  твоя  трепетна  любов,
Це,  цілий  світ,  це  мрія,  навіть  казка,
Тобі  в  коханні  зізнаюся  знов,
Прийми  ж  мою  палку  любов,  будь  ласка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846003
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Коли трави світяться у росах (авторська пісня)

 Коли  трави  світяться  у  росах,
І  співають  солов"і  у  гаі,
Заплету  червону  стрічку  в  коси,
І  до  тебе  любий  поспішаю.

Поспішаю  я  до  тебе  любий,
Щоб  кохання,  як  води  напиться,
Щоб  тебе,  так  ніжно  приголубить,
Поцілунками  насолодиться.

Цілувати  трепетно  і  ніжно,
До  сп"яніння,  до  тремтіння  в  тілі,
Зазвучить  кохання  вічна  пісня,
Навіть  солов"і  замруть  на  гіллі.

Будемо  спивати  росу  з  квітів,
І  квітчати  долю  пелюстками,
Ніби  ми  одні  у  цілім  світі,
І  кохання  наше  буде  з  нами.

Розкуйовджу  я  твоє  волосся,
Насолоджусь  статним  твоім  тілом,
І  полине  пісня  стоголоса,
Та,  що  колись  Лада  мене  вчила.

Ми  з  тобою  будем  милуватись,
Пить  нектар,  квітучоі  любові,
І  до  ранку  будем  відчувати,
Почуття  любові  неземноі.

Прийде  ранок,  солов"іна  пісня,
В  душах  наших  ніжно  озоветься,
І  розквітне  в  серці  моім  квітка,
Та,  що  щастям  материнства  зветься.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846788
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

МЕНІ ТЕБЕ НЕ ВИСТАЧАЄ

Моєму  серденьку  тебе  не  вистачає,
Хто  не  любив,  тому  це  не  збагнуть,
Коли  душа  чекає  і  страждає,
І  ніч,  не  ніч,  і  не  дають  заснуть,

Думки  про  тебе,  мріі,  сподівання,
І  розривають  серце  почуття,
Коли  в  душі  пала  п"янке  кохання,
Хоча  позаду  півжиття.

Хоча  в  душі  ще  теплиться  надія,
І  сни  пророчі  сняться  кожну  ніч,
А  серденько,  про  зустріч  нашу  мріє,
Ну  чим  йому  зарадить  ,..    чим  зігріть?

Зігріть  зуміє  тільки  зустріч  наша,
Коли  у  очі  ніжно  зазирну,
Й  розтане  туга  в  серденьку  від  щастя,
Й  зустріну  знову  я  свою  весну.

І  сонце  знов  веселкою  заграє,
І  пісню  заспівають  солов"і,  
Я  розповім,  як  я  тебе  кохаю,
Про  почуття  повідаю  своі.

А  ти  усмішкою  тоді  мене  зігрієш,
Запалиш  сонце  у  моі  душі,
А  поки  що  одні  лиш  моі  мріі,
І  сповнені  бажань  моі  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847410
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

РИБКА (гумореска)

Ішов  внучок  з  бабусею,  біля  магазину,
Де  продають  коньяки,  горілку  і  вина,
Подививсь  на  продавщицю,  що  очима  блимка,
Подивись  бабусю  тільки,  яка  ж  гарна  рибка!
-Та  яка  там  каже  рибка,  де  іі  дивиться,
Бачу  я  лише  одну  тьотю  -  продавщицю.
А  ти  видумав  таке,  (гнівом  зайнялася),
Де  у  виннім  магазині  тут  рибка  взялася?
Як  розплачеться  ж  онучок,  через  сльози  каже,
-Ви  не  вірите  мені,  хай  вам  дід  розкаже!
Ми  із  дідом  на  базар  ходили  в  неділю,
Потім  дідові  вина  чомусь  закортіло,
Тьотя  дідові  вина  в  бокал  наливала,
А  дід,  дививсь,  і  аж  трусивсь,  коли  нахилялась.
Ще  й  за  циці  тьотю  брав,  з-за  прилавку  видко,
І  щоразу  промовляв:"Ох  ти  ж  моя  рибка"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847492
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Про вірші і пісні

Мережу  я  своі  вірші,
Знайшов  розраду  для  душі,
Мов  соловей  в  гаю  пісні  своі  співаю,
А  в  тих  піснях  співаю  знов,
Про  ту  п"янку  святу  любов,
В  них  серце  і  душа  відпочивають.

А  мені  кажуть:"  Не  пиши,
Кому  потрібні  ті  вірші,
Вони  грошей  тобі  в  житті  не  добавляють",
Я  ж,  в  відповідь,  скажу  ім  так:
-Якщо  вірші  для  вас  пустяк,
Напевно,  що  душі  у  вас  немає.

Бо  коли  серденько  співа,
І  в  вірші  вилива  слова,
І  від  кохання  голова  п"яніє,
Це  значить,  серце  в  грудях  є,
Любов  натхнення  жить  дає,
Це  значить  в  серці  ще  живе  надія.

Коли  ж  для  вас  пусте  вірші,
Немає  радості  душі,
І  пісня  "за  живе"  не  зачіпає,
Це  значить  в  вас  душа  німа,
Мабуть  що  й  серденька  нема,
А  замість  серця  камінь  в  грудях  маєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848052
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Загляну в очі…

Загляну  в  очі  твоі  чарівні,
Й  душа  нап"ється  медів  устами,
Й  не  дам  згубити  мою  надію,
Все  те,  що  квітне  поміж  нами.

Зіп"ю  з  барвінку  сонце-роси,
Промінчик  сонця  вип"ю  з  неба,
Відчую  запах  Твого  волосся,
І  що  мені  в  житті  ще  треба.

Забуду  болі  я  і  печалі,
Душа  мов  птаха  полине  в  небо,
Душа  полине  в  далекі  далі,
І  стану  Янголом  біля  Тебе.

Я  розцілую  Твоі  долоні,
Й  вуста,  мов  вишні,  Твоі  медові,
І  почорніють  вмить  наші  скроні,
Й  поллється  щастя  з  душі  моєі.

Й  поллється  з  серця  чарівна  пісня,
Зіллється  в  гаю  із  солов"ями,
І  буде  квітнуть  кохання  пізнє,
І  сад  розквітне  наземним  раєм.

Загляну  в  очі  Твоі  чарівні,
Й  душа  нап"ється  медів  устами,
І  буде  вічно  із  серця  литись,
Чарівна,  вічна  пісня  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848072
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

А в серці квітне юності весна (авторська пісня)

Всміхнись  до  мене  сонячним  промінчиком,
Пошли  мені  усмішку  чарівну,
З  тобою  ми  вже  зорями  повінчані,
Ми  поселили  в  серденьку  весну.

Весна  буяє,  білим  цвітом  піниться,
П"янить,  неначе  молоде  вино,
Чому  з  тобою  пізно  так  зустрілися,
Злились  два  серденька  закохані  в  одно.

В  піснях  кохання  серденько  виспівує,
І  пісня  лине  з  душ  у  небеса,
Душа  в  піснях  любов  свою  оспівує,
Кохання  пізнє,  -  це  ж  така  краса!

Хоча  воно  й  з  засніженими  скронями,
Та  в  серденьку  іще  вогонь  горить,
І  ловим  зорі  в  зорепад  долонями,
А  дотик  тіл,  як  в  юності  п"янить.

А  серденько  з  грудей,  от-от  і  вискочить,
Й  полине  піснею  у  сині  небеса,
Одного  погляду  твого  для  мене  вистачить,
Від  нього  помирав  я  й  воскресав.

Твій  голос  ніжний,  лине  в  душу  піснею,
П"янію  так,  неначе  від  вина,
Любов"ю  насолоджуюся  пізньою,
А  в  серці  квітне,  юності  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848158
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Коли я чую жалібне "курли"

Коли  я  чую  жалібне  "курли",
Дивлюся  в  небо,  й  серце  завмирає,
Що  вас  чекає  на  чужій  землі?
Яка  вас  доленька  на  чужині  чекає?

Зустрінуть  вас  в  дорозі  холоди,
І  голод  буде  душу  допікати,
І  буде  вас  назад  тягти  завжди,
Сюди,  де  залишилась  ваша  хата.

Якщо  й  зустріне  чужина  теплом,
Якщо  і  чисті  плеса  вас  зустрінуть,
Хоч  як  би  добре  там  вам  не  було,
Та  зватиме  вас  Ненька-Украіна.

І  буде  довгою  для  вас  ота  зима,
Немов  дорога  здому  на  чужину,
Ніде  у  світі  краще  не  бува,
Бо  дома  гріють  навіть  мерзлі  стіни.

Нехай  же  буде  легким  ваш  політ,
Вітри  попутні  хай  допомагають,
Летіть,  моі  журавлики,  летіть,
Хай  вас  Святий  Господь  оберігає.

Коли  я  чую  жалібне  "курли",
То  слухаю  і  серце  завмирає,
Молю  я  Господа,  хай  зглянеться  згори,
Й  живими  вас  додому  повертає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848295
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Лише тебе не вистачає

Нарешті  доленька  розквітла  барвінково,
І  серце  серденьку  співає  пісню  щастя,
Вслухаюся  у  кожне  Твоє  слово,
І  забуваю  біди  і  нещастя.

Моя  душа  трояндою  розквітла,
І  серце  в  грудях  солов"єм  співає,
Твоі  вірші,  для  мене  промінь  світла,
Я  в  них  відчув,  як  Ти  мене  кохаєш.

Відчув,  як  серденько  Твоє  у  грудях  грає,
Від  щастя  в  небо  вирватися  хоче,
Моя  душа  від  щастя  завмирає,
Співає  серце  солов"єм  щоночі.

Іду  у  сад  стежиною  у  росах,
Дивлюсь  на  зорі,  бачу  Твоі  очі,
Кохання  Ти  моє  срібноволосе,
До  Тебе  доля  манить  дні  і  ночі.

Душа,  для  Тебе,  солов"єм  співає,
І  доленьку  щасливу  в  гості  кличе,
Про  зустріч  мріє,  зустрічі  бажає,
Так  хочеться  зустрітися  пошвидше.

Прилинь,  не  забарись  моя  Лебідко,
Квітучий  сад  на  нас  давно  чекає,
Моє  Ти  Сонечко,  моя  чарівна  квітко,
В  житті  моім,  Тебе  не  вистачає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848402
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Ти не забула тоі ночі

Ти  не  забула  тоі  ночі,
Коли  з  тобою  в  парі  ми,
Весь  час  дивились  очі  в  очі
І  обнімалися  крильми?

Відчуть  як  серце  щастя  хоче,
Тоді  хотілося  мені,
І  поцілунок  твій  дівочий,
Відчути  на  устах  своіх.

Ти  не  забула,  як  кохання,
Для  нас  трояндою  цвіло?
Пісні  співали  ми  дорання,
І  як  нам  радісно  було.

Буяло  літо  пишним  цвітом,
П"янили  пахощі  земні,
Хотілось  нам  життю  радіти
І  линули  з  грудей  пісні.

І  квітли  почуття,  як  квіти,
Неначе  сад  в  красі  своі,
Згадав  я  почуття  ті  світлі,
Хоча  вже  й  зморшки  на  чолі.

Згадав,...  немов  роси  напився,
Й  розквітли  квіти  у  душі,
І  з  мого  серця  полилися,
Моі  пісні,  моі  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848474
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

ПІСНЯ ВІРНОСТІ (авторська пісня)

         ПІСНЯ  ВІРНОСТІ
           
                             Присвячую  всім  жінкам,  які  вірно  чекають
                             чоловіків  і  коханих  з  війни.


Осінь  русокоса  розплела  волосся,
І  співає  пісню  журавлину  знов,
Я  піду  у  роси  в  золотисту  осінь,
І  поллється  з  серця  пісня  про  любов.      (2  рази)

Хай  до  тебе  лине  з  журавлиним  клином,
Пісня  ,  що  для  тебе  тут  співаю  я,
Збережи  коханий  Неньку-Украіну,
Так,  як  вірність  зберігаю  в  серці  я.                        (2  рази)

Серденько  співає,  аж  луна  йде  гаєм,
Пісню  вірності  співає  зелен  гай,
Я  тебе  коханий  тут  в  гаю  згадаю,
Ти  ж  мене  коханий  на  війні  згадай.                        (2  рази)

Пригадай  як  стрілись,  серденько,  з  тобою,
Нас  в  піснях  купали  в  гаю  солов"і,
Так  тоді  хотілось  пить  нектар  любові,
І  дивитись  ніжно  в  оченьки  твоі.                                (  2  рази)

Нас  війна  проклята  з  милим  розлучила,
Поселився  смуток  у  душі  моій,
Дочекаюсь  свята,  повернеться  милий,
Повернуться  з  вирію  клином  журавлі.                    (2  рази)

Прийдуть  мир  і  щастя  і  для  нас  з  тобою,
Прийде  перемога,  кінчиться  війна,
Голову  покриє  білою  фатою,
І  розквітне    щастям  в  серденьку  весна.  (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848589
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Коли в гаю акація цвіте (авторська пісня)

Коли  в  гаю  акація  цвіте,
І  манять  сріблом  роси  вечорові,
У  рай  земний  я  поведу  табе,                          (2  рази)
У  рай  земний  блаженства  і  любові          (2  рази)

Туди,  де  місяць  сріблом  залива,
У  діаманти  встелену  стежину,
Від  почуттів  п"яніє  голова,                              (2  рази)
І  з  люблячого  серця  пісня  лине.              (2  рази)

Туди,  де  шаленіють  солов"і,
В  сп"янілі  душі  ллють  нектар  медовий,
Де  мов  меди  п"янкі  вуста  твоі,                    (2  рази)
Й  в  серцях  луна  мелодія  любові.              (2  рази)

Коли  в  гаю  акація  цвіте,
Душа  моя  від  щастя  рветься  в  небо,
Горить,  палає  почуття  святе,                        (2  рази)
Дістану  зорі  всі  для  тебе  з  неба.              (2  рази)

Ми  будем  пить,  оту  п"янку  любов,
І  слухать,  як  серця  наші  співають,
І  повертатись  в  юність  нашу  знов,            (2  рази)
Й  звучатиме  лише  одне  "Кохаю".                  (2  рази)

Коли  в  гаю  акація  цвіте,
Й  до  ранку  лине  пісня  солов"іна,
У  грудях  квітка-папороть  цвіте,                    (2  рази)
Й  горить  святим  вогнем  кохання  пізнє.  (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848725
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Тебе я серденько так ніжно покохав (авторська пісня)

Тебе  я,  серденько,  так  ніжно  покохав,
Така  любов,  в  житті  буває  рідко,
Немов  Орфей  в  душі  моій  заграв,
І  в  серці  розцвіла  кохання  квітка.

І  полилася  музика  з  душі,
І  в  неба  синь  полинула  піснями,
І  полились  пісні  моі  й  вірші,
Наповнені  безмежного  кохання.

І  невмовкають  в  серці  солов"і,
Від  щастя  путаю  я  літо  й  весну,
І  полум"ям  горять  в  душі  моій,
Жагучі  почуття  моі  воскреслі.

І  хочеться  від  щастя  ввись  злетіть,
Співать  щоночі  разом  з  солов"ями,
Як  в  юності  від  почуттів  п"яніть,
Й  оспівувать  в  піснях  п"янке  кохання.

Тебе  я,  серденько,  так  ніжно  покохав,
Така  любов,  в  житті  буває  рідко,
Немов  Орфей  в  душі  моій  заграв,
Почуй  же  пісню  цю,  моя  Лебідко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848944
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

ОСПІВУЙТЕ КОХАННЯ ПІЗНЄ

Надворі  осінь  золота,
А  в  серденьку  весняна  пісня,
Оспівує  моі  літа,
Оспівує  кохання  пізнє.

І  ллються  з  серденька  вірші,
І  солов"іна  пісня  ллється,
Бальзам  для  спраглоі  душі,
Отой,  що  Господом  дається.

І  солов"і  п"янкі  в  душі,
Щоночі  аріі  співають,
Переливаючи  в  вірші
Ті  почуття,  як  я  кохаю.

Не  дивлячись  на  календар,
І  незважаючи  на  дати,
Я  ллю  душі  п"янкий  нектар,
Щоб  радість  людям  дарувати.

І  хто  б  там  що  не  говорив,
Ви  душу  виливайте  в  слові,
Допоки  серденько  горить,
Доки  душа  жада  любові.

Пишіть  пісні,  пишіть  вірші,
Нехай  із  серця  ллється  пісня,
Викрешуйте  вогонь  з  душі,
Оспівуйте  кохання  пізнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849112
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

СПОВІДЬ

Нічого  кращого  немає,
За  пісню,  що  душа  співає,
Співа,  мов  соловей  в  гаю,
Й  оспівує  любов  свою.

Душа  співає  про  смереку,
Про  ту  свою  весну  далеку,
Про  ту  стежину  у  житах,
Про  молоді  своі  літа,

Про  почуття  що  з  серця  линуть,
Про  рідну  Неньку-Украіну,
Про  все  святе  що  в  мене  є,
Співає  серденько  моє.

А  іноді  вона  й  заплаче,
Згадає  доленьку  свою,
Якби  лише  ніхто  не  бачив,
Як  виллє  біль,  печаль  свою.

Та  й  знову  серденько  сміється,
І  знову  з  серця  пісня  ллється,
І  знов  співають  солов"і,
У  зболеній  душі  моій,

Отак,  між  сміхом  і  сльозами,
Живе  згорьована  душа,
І  розливається  піснями,
Свій  біль  ховаючи  в  віршах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849341
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

ГРА З ДОЛЕЮ

Зі  мною  доля  в  піжмурки  гуляла,
То  я  ховавсь,  а  доленька  шукала,
То  доленька  ховалася  моя,
Вже  кілька  літ  іі  шукаю  я.

Вже  інколи  я  й  сам  себе  питаю,
Невже  у  мене  доленьки  немає?
Чому  ти  доленько  така  сумна?
Надворі  осінь,  а  прийде  зима...

До  кого  тоді  серцем  пригорнуся?
Кого  зігрію  я  своім  теплом?
З  ким  радістю  і  смутком  поділюся?
Щоб  легше  жити  нам  було  обом.

А  може  ти  у  квітах  заховалась?
В  найкращих  квітах,  доленько  моя,
І  так,  немов  дівчина  закохалась,
Та  й  ждеш,  коли  прилину  серцем  я?

А  осінь  гонить  хмароньки  осінні,
І  сіє  в  душу  смутку  холоди,
Чекаю  доленьку  у  настроі  весільнім,
Куди  ж  ти  ділась,  доленько,  куди?

Зі  мною  доленька  у  піжмурки  гуляє,
Та  вірю  я,  знайдеться  ще  вона,
Бо  у  житті  інакше  не  буває,
Бо  після  зим  приходить  знов  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849456
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

ГРА З ДОЛЕЮ

Зі  мною  доля  в  піжмурки  гуляла,
То  я  ховавсь,  а  доленька  шукала,
То  доленька  ховалася  моя,
Вже  кілька  літ  іі  шукаю  я.

Вже  інколи  я  й  сам  себе  питаю,
Невже  у  мене  доленьки  немає?
Чому  ти  доленько  така  сумна?
Надворі  осінь,  а  прийде  зима...

До  кого  тоді  серцем  пригорнуся?
Кого  зігрію  я  своім  теплом?
З  ким  радістю  і  смутком  поділюся?
Щоб  легше  жити  нам  було  обом.

А  може  ти  у  квітах  заховалась?
В  найкращих  квітах,  доленько  моя,
І  так,  немов  дівчина  закохалась,
Та  й  ждеш,  коли  прилину  серцем  я?

А  осінь  гонить  хмароньки  осінні,
І  сіє  в  душу  смутку  холоди,
Чекаю  доленьку  у  настроі  весільнім,
Куди  ж  ти  ділась,  доленько,  куди?

Зі  мною  доленька  у  піжмурки  гуляє,
Та  вірю  я,  знайдеться  ще  вона,
Бо  у  житті  інакше  не  буває,
Бо  після  зим  приходить  знов  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849456
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

ЩАСТЯ В ЛЮБОВІ

А  що,  коли  дійсно  нас  Доля  звела,
Щоб  жить  і  любить  і  від  щастя  п"яніти,
Від  щастя  щоб  обертом  йшла  голова,
Щоб  людям  красу  дарувать  в  цьому  світі.

Любити,  та  так,  як  ніхто  не  любив,
Співати  пісні,  що  під  стать  солов"іним,
Якщо  хтось  із  чаші  цієі  надпив,
Коханням  навіки  щоб  став  одержимим.

Щоб  квітла  краса  в  нього  завжди  в  душі,
П"янкі  солов"і  у  душі  щоб  співали,
Щоб  ніжні  лилися  із  серця  вірші,
Не  знав  у  житті  щоб  жалю  і  печалі.

Зимою,  в  хурделицю  квітли  сади,
І  серденьку  в  грудях  завжди  було  тісно,
Хотілось  кохання  зустріти  завжди,
І  пити  доп"яну  любов  свою  пізню.

А  що,  коли  справді,  Господь  нам  послав,
Оте,  що  не  кожному  в  світі  дається,
Вогонь  щоб  кохання  у  грудях  палав,
Й  пісні  дарувало  закохане  серце.

Якщо  мені  Бог  у  житті  дарував,
Частинку  своєі  Святоі  Любові,
Щасливий  я  тим,  що  в  житті  покохав,
Й  любов  я  дарую  в  піснях  і  у  слові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849541
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Сьогодні Ви наснилися мені (авторська пісня)

Сьогодні  Ви  наснилися  мені,
У  сні  чарівні  бачив  Ваші  очі,
У  грудях  серце  голубом  тріпоче,
Так  захотілося  мені  до  Вас  у  сні.

Сьогодні  Ви  наснилися  мені,
У  сні  Ви  про  любов  мені  шептали,
У  сні,  мені  цілунки  дарували,
Я  весь  п"янів,  на  жаль,  лише  вві  сні.

Сьогодні  Ви  наснилися  мені,
Моя  душа  злетіла  зразу  в  небо,
Спочатку  говорили:  "Ні,  не  треба!",
Та  все  ж  любов"ю  нам  прийшлось  сп"яніть.

Сьогодні  Ви  наснилися  мені,
Я  любувавсь,  розкішним  Вашим  тілом,
Від  щастя,  все  єство  моє  тремтіло,
Й  з  душі  лились  вірші  моі  й  пісні.

Сьогодні  Ви  наснилися  мені,
Для  нас  із  Вами  солов"і  співали,
До  ранку  почуття  ми    віддавали,
Я  Вам  переливав,  а  Ви  мені.

Сьогодні  Ви  наснилися  мені,
Я  пив  Вас  так,  неначе  квітка  росу,
Обцілував  все  тіло  і  волосся,
На  жаль,  усе  було  це  тільки  в  сні.
Сьогодні  Ви  наснилися  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849753
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Допоки серденько співає

Мене  вже  інколи  питають,
-Навіщо  пишете  вірші?
Чому  пісні  ваші  лунають,
З  немолодоі  вже  душі?

Сиділи  б  десь  там  на  дивані,
А  не  бродили  по  росі,
Або  устали  вранці  рано,
Та  наловили  б  карасів.

До  вас  ще  Муза  в  гості  ходить?
Ніби  молодших  вже  нема!
Кохання  в  вас  у  серці  бродить,
Хоча  на  скронях  вже  зима.

Надворі  вже  буяє  осінь,
А  в  вас  в  віршах,  буя  весна,
І  солов"і  п"янкоголосі,
Вам  ніби  й  старості  нема.

Я,  так  скажу:  "Моі  хороші,
Буває  молода  душа,
У  серці,  що  кохання  хоче,
Хто  вилива  його  в  віршах.

А  я,  поки  що,  поспіваю,
І  для  людей  і  для  душі,
Допоки  в  серденьку  лунають,
Моі  пісні,  моі  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849851
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

ЗІ СВЯТОМ ВАС ЛЮБІ

Шлю  вітання  в  цьому  слові
Вірі,  Наді  і  Любові,
Про    красунь  я  завжди  мрію,
Тож  вітаю  ще  й  Софію,

Вас  подруг,  вітаю,  милих,
Щоб  ви  всі  були  щасливі,
Щоб  вам  доля  усміхалась,
Щоб  любилось  і  кохалось.

Щоб  писалися  вірші,
Ніби  мед  текли  з  душі,
Щоб  мужчини  як  читали,
Все  на  світі  забували.

Й  не  забули  привітати,
З  цим  таким  хорошим  Святом.
Щоб  від  щастя  ваші  очі,
Засвітились  по-дівочі.

А  іще  я  вам  бажаю,
Янгол  хай  оберігає,
Й  посила  Господь  для  Вас,
Щастя  й  Долю  повсякчас.

 ЗІ  СВЯТОМ  ВАС  ЛЮБІ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849875
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Чорнява доленька моя

Іі  я  стрів  посеред  степу,
Вона  ще  юною  була,
Весна  стояла  тепла-тепла,
Я  був  щасливий  як  маля.

Вона  взяла  мене  за  руку,
-Дай,  я  поворожу  тобі,
Відчув  як  серце  в  грудях  стука,
Як  вогник  у  душі  пробіг.

Вона  дивилась  мені  в  очі,
А  я,  неначе  весь  сп"янів,
Відчув,  ій  щось  сказати  хочу,
Але,  неначе  занімів,

Моі  вуста  тоді  мовчали,
В  душі  буяли  почуття,
Вона  в  кінці  мені  сказала:
-  "  Будеш  кохати  все  життя",

Пройшли  роки,  вже  білі  скроні,
Пройшло  життя,  як  одна  мить,
Та  тільки  долю  на  долоні,
Все  ж,  не  зумів  я  обдурить.

Мабуть  тоді,  оту  чорняву,
Зустрів  я  доленьку  свою,
Вона  живе  в  моій  уяві,
Іі  я,  все  життя  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850210
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Ви не карайте за любов

Ви  не  карайте  за  Любов,
Оту,  що  з  серця  мого  ллється,
Хто  не  любив,  нехай  сміється,
Я  ж  про  Любов  співаю  знов.

Ви  не  карайте  за  Любов,
Вона  ж  не  кожному  дається,
Вона,  заполоняє  серце,
Щоб  ми  вертались  в  весни  знов.

Оту  палку,  п"янку  Любов,
Що  посилають  нам  із  Неба,
Ще  заслужить  у  Бога  треба,
Щоб  покохати  палко  знов.

Не  плюйте  в  душу,бо  Любов,
Свята  Любов,  вона  від  Бога,
Що  в  вас  лишилося  святого,
Коли  плюєте  на  Любов?

Не  лізьте  в  душу,  й  не  топчіть,
Іі  брудними  ви  ногами,
Оспівуйте  іі  піснями,
За  неі  Господа  моліть.

Коли  моя  Свята  Любов,
Вам  посміховищем  здається,
Ви  хочте  крові?!  Вирвіть  серце!
Лиш  не  карайте  за  Любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850327
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Цвітуть у серці вірші і пісні (авторська пісня)

Неначе  в  травах  росяних,
Піснями  стоголосими,
Цвітуть  у  серці  вірші  і  пісні,
В  душі  моій  колосяться,                        (2  рази)
Із  серця  в  небо  просяться                (2  рази)
Про  ті  моі  щасливі  юні  дні  .                (2  рази)

Коли  були  щасливими,
Ночами  солов"іними,
Впивалися  коханням  до  зорі,
А  нічка  чарівниченька,                            (  2  рази)
Під  нашою  вербичкою,                            (  2  рази)
Старалася  кохання  вберегти  .          (  2  рази)

Й  світилось  щастя  казкою,
Ми  упивались  ласкою,
Так  нам  хотілось  ніжності  й  тепла,
Впивались  ароматами  ,                              (  2  рази  )
В  мріях  жили  крилаті  ми,                          (  2  рази)
Коли  для  нас  акація  цвіла.                    (  2  рази  )

Кохане  моє  сонечко,
Ти,  мій  промінчик  сонячний,
Зумій  ти  наше  щастя  зберегти,
Кохання  наше  пізнє,  ми                            (2  рази  )
Із  віршами  і  піснею,                                        (2  рази  )
Зумієм  у  житті  ще  пронести.                (2  рази  )                          



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851216
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

ПОРАДЬ МЕНІ ВОРОЖБИТЕ

Порадь  мені  ворожбите,  порадь  мені  друже,
Душа  ниє,  серце  плаче,  бо  страждає  дуже.
Покохав  дівчину  щиро,  за  зелені  очі,
Що  нема  мені  спочинку,  ні  вдень  а  ні  вночі.

Й  вона  мене  покохала,серцем  відчуваю,
Порадь  мені  мій  братіку,  що  робити  маю.
Ти  ж  говориш  із  Долею,  може  запитаєш?
Що  робити  мені  в  світі?  Бо  я  вже  не  знаю.

Посміхнувся  ворож  щиро,  а  що  тут  питати,
Якщо  любиш  іі  вірно,  -  то  ідьте  вінчатись.
Та  зіграйте  на  пів  світу  голосне  весілля,
Та  й  заводьте  собі  діток,  скільки  хто  намріяв.

Спохмурнів  козак  ще  більше,  як  можна  гуляти,
В  час,  коли  стражда  війною  Украіна-Мати.
В  час,  коли  у  нас  на  сході,кращі  з  кращих  гинуть,
Коли  ворог  топче  нашу  Неньку-Украіну!

Твоя  правда,  каже  ворож,нічого  гуляти,
Коли  кров"ю  вмивається  Украіна-Мати.
Збираймося,  та  й  поідем,неньку  виручати,
А  вже  коли  мир  і  щастя,  прийдуть  в  нашу  хату,

То  й  зіграємо  весілля,  музика  заграє,
А  поки  що  Сам  Всевишній  нас  благословляє,
Боронити  рідну  неньку,  Неньку-Украіну,
Хай  Господь  оберігає,  щоби  не  загинув.

Щоб  не  плакало  серденько  ні  вдень,  а  ні  вночі,
Щоб  світилися  від  щастя  зеленіі  очі,
Щоб  прийшли  вже  в  Украіну  перемога  й  воля,
Така  вона  щира  правда,  така  наша  доля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852464
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Мене поезія і музика п"янить

Мене  поезія  і  музика  п"янить,
З  піснями,  я  на  небо  відлітаю,
Лише  заради  цього  варто  жить,
Заради  того,  щоб  почуть  "Кохаю".

Мене  поезія  і  музика  п"янить,
Не  дивлячись  на  посивілі  скроні,
Мені  ще  хочеться,  як  в  юності  любить,
І  відчувать  долоню  у  долоні.

Мене  поезія  і  музика  п"янить,
В  душі  моій,  луна  пісень  багато,
Хороший  вірш,  він  піснею  дзвенить,
Для  серця  й  для  душі  -  це  справжнє  свято.

Мене  поезія    і  музика  п"янить,
І  не  дає  мені  ночами  спати,
Від  вірша  гарного,  у  венах  кров  кипить,
Від  пісні  гарноі  я  й  сам  стаю  крилатим.

Коли  дзвенить  мелодія  в  душі,
Душею  я  між  хмарами  літаю,
Й  лягають  на  папір  моі  вірші,
Душею  й  серцем  я  відпочиваю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845276
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 12.11.2019


Амадей

Я в іі серці кригу розтоплю

Я  в  іі  серці  кригу  розтоплю,
Я  розтоплю  іі  всього  двома  словами,
Я  ій  скажу:"  Тебе  люблю",
Й  не  буде  більш  зими  між  нами.

Я  в  іі  серці  кригу  розтоплю,
Притисну  до  грудей  так  ніжно-ніжно,
Вогонь  кохання  в  грудях  запалю,
В  сумну,  холодну  зиму  сніжну.

Я  в  іі  серці  кригу  розтоплю,
Цілунком  вуст  іі,  вустами,
Зірку  кохання  запалю,
Яка  світитиме  роками.

Я  в  іі  серці  кригу  розтоплю,
Для  неі  в  небі  зіронька  засяє,
ІІ  навік,  щасливою  зроблю,
І  вона  ніжно  серцем  покохає.

Я  в  іі  серці  кригу  розтоплю,
Для  неі  взимку  сад  розквітне,
Я  докажу  як  я  люблю,
І  личко  зробиться  привітним.

Я  в  іі  серці  кригу  розтоплю,
І  засія  веселка  над  землею,
На  вівтарі  в  коханні  присягну,
Й  навік  назву  іі  моєю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854458
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не клич мене

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
Твій  вечір  простягає  теплі  руки,
І  сутінки  прядуть  свій  знаний  кужіль,
Мов  скреготом,  в  житті  моїм,  по  бруку.

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
У  тебе  ще  світанків  ціле  поле.
Я  виполю  з  душі  той  білий  кукіль,
Що  тягне  живо  соки,  п*є  із  волі.

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
Твоє  кохання  полум*я  вже  лиже.
І  припікає  гАряче  облуда,
Я  по  вогню  не  побіжу  на  лижвах.

Звичайно,  не  свята,  гріхів  доволі.
Важка  чуттєво-розумова  брама.
Довіку  вже  у  просторі  юдолі,
Не  клич  мене,  не  клич,  прийду...думками.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854253
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019


Світла(Світлана Імашева)

Пізнє цвітіння

Був  теплий  вечір,  як  весняний  спомин,
В  осінньому  спустілому  саду,
Й  вона  розквітла  вогником  знайомим,
В  цю  пору  заблукавши  золоту.

Отак  цвіла  ,  беззахисно  і  ясно,
Між  спогадів  зів’ялої  трави  –
Кульбабка  ясноока…  Так  невчасно.
А  вже  гули  холоднії  вітри…

Уже  зима  грозила  їй  морозом  –
Згасанням  в  крижаніючій  труні,
Ронило  небо  листопада  сльози  –
Вона  ж  цвіла,  ясніючи  в  траві…

Таке  цвітіння  пізнє,  сиротливе,
Така  надія  сонячна  весни…
Й  моє  цвітіння  –  під  осінні  зливи  –
Нагадує  кульбабку  восени.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854272
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019


меланья

Мне очень жаль

Я  больше  не  окутанный  блаженством,
когда  с  тобой  вдвоем  наедине.
Все  у  тебя  как  надо:  платья,  жесты,
ты  вся  -  как  и  положено  жене
красива  очень,  может  даже  краше,
чем  та,  к  кому  я  голову  сломя...
Но,  став  моей  женою,  -  стала  дальше
на  сотни  километров  от  меня.
И  дома,  как  везде,    -  ты  безупречна,
друзья  в  восторге  десять  лет  подряд...
А  мне  сей  лоск  и  правильные  речи,
как  будто  бы  лягушачий  наряд...
Хочу,  порой,  погладить  нежный  локон,
а  там  слой  лака,  с  гелем  пополам,  
целую  -  подставляешь  хитро  щеки,  
чтобы  помада  с  губ  не  потекла...
И  волосы  сейчас    другого  цвета,
а  запах  трав  -  парфюм  давно  подмял...
 
Мне  очень  жаль,  что  ты  не  пахнешь  летом,  
как  та,  к  кому  я  голову  сломя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854279
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019


Олекса Удайко

Розцвіли піонії

Розцвіли  півонії  садові,
Розпустивши  пелюстки  свої,
Мов  уста  знеможені,  медові,
Мов  безумні  пристрасті  твої.

Я  зберу  квітчані  аромати
І  в  твою  оселю  занесу,
Щоб  у  ній  щоночі  римувати
На  красу  помножену  красу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418762
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 10.11.2019


Олекса Удайко

Струни осені

Ми  йдемо  по  жовтавому  листі
І  вдихаєм  життя  аромат,
Ловим  подих  осінньої  миті:
В  ній  триумф  непридуманих  свят.

Раю  в  небі
Мені  вже  не  треба  –
Подумки  я  давно  уже  там:
Усім  серцем  сягнув  я  до  Тебе,
Щирість  духу  Тобі  я  віддам.

Неосяжність  щасливої  миті
Бережуть  нам  пожовклі  листи...
Випадковості  вже  пережиті,
Неминучість  ще  треба  пройти.

30.10.2001

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451729
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 10.11.2019


Олекса Удайко

Вже, мабуть, не зустрітися нам

У  яких  ми  бродили  світах,
По  яких  нас  дорогах  носило?..
Я  прилинув  до  тебе,  мов  птах,
Із  країв,  де  вже  бути  несила.

Та  тебе  я  в  тобі  не  застав:
Ти  думками  вже  в  новій  дорозі...
І  заквилив  схвильовано  став,
Зореликі  роняючи  сльози.

Вже,  мабуть,  не  зустрітися  нам:
Ти  –  в  світанок,  я  –  в  вечір!  Трагічно!
Що  ми  скажемо  нашим  богам,
Чим  поясним  блукання  одвічне?

Що  родитись  належало  там,
Де  продерлися  тропи  тернові
Через  хащі,  луги,  болота
До  єднання,  сумиру,  любові!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420300
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 10.11.2019


Олекса Удайко

Струни осені

Ми  йдемо  по  жовтавому  листі
І  вдихаєм  життя  аромат,
Ловим  подих  осінньої  миті:
В  ній  триумф  непридуманих  свят.

Раю  в  небі
Мені  вже  не  треба  –
Подумки  я  давно  уже  там:
Усім  серцем  сягнув  я  до  Тебе,
Щирість  духу  Тобі  я  віддам.

Неосяжність  щасливої  миті
Бережуть  нам  пожовклі  листи...
Випадковості  вже  пережиті,
Неминучість  ще  треба  пройти.

30.10.2001

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451729
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 10.11.2019


Олекса Удайко

ДВІ КОЛОНИ

         [i]Природа  —  храм  живий,  де  зронюють  колони,
         бентежні  стогони  і  неясні  слова.
         Там  символів  ліси  густі,  немов  трава,
         крізь  них  людина  йде  і  в  них  людина  тоне.
                                                                                           [b]Шарль  Бодлер[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/bI16RXnawj4[/youtube]

[i][b][color="#62066e"]Світ  наш  підпирають  дві  колони,
з  них  одна  –  любові  і  добра…
В  котрій  з  них  опинишся  в  полоні  –
суть  дороги,  котру  ти  обрав…

…Дві  колони  простягнулись  в  небо,
дві  колони  древок    прапорів...
Й  кожна  починається  із  тебе,
Ґаздо  жовто-синіх  кольорів.

Перша  –  танець,  соло,  мускус,  Прана*–
переспів  пеану...  і  красот,  
в  іншій  –  від  шабе́ль  глибокі  шрами
й  таїна  незвіданих  гризот…

Вчинок  твій  карбовано  в  скрижалі,
крок-у-крок  упевнений  в  ході…
Хай  в  потомків  не  постане  жалю  –
буцімто  були  ще  молоді!  

В  камінь  вже  повержена  Пальміра,  
вщент  розбитий  древній  Карфаген...
Та  нацупив  зоряну  порфіру
мудрий,  непорушний  Діоген…

…В  ум  збрели  мені  ці  алегорії
у  колоні  “stop”-захисників…**
На  параді  –  мов  у  морі  я
стягів  з  битв…  
                                               і  траурних  вінків.  

Ті  соко́ли  ще  розправлять  крила
і  покажуть  –  хто  
                                                         тут  
                                                                             хазяї!
Що  б  у  нас  про  них  не  говорили,
Їхнє  тут  майбутнє...  і  раї!  
[/color][/b]

24.09.2019
_________
*Прана  -  особливий  вид  життєвої  сили,  енергії,  
   який  за  уявленнями  індуїзму  пронизує  Всесвіт.
**Йдеться  про  альтернативний  парад  "Захисників
       Вітчизни"      24.08.2019  року  в  Києві.  

На  світлині  -  ТА  колона,  
а  ще  "вої"-трухляки...
Та  розпрямлять  плечі  в  лоні  -
і  дивись,  вже  козаки!

Праворуч  -  автор,  ліворуч  -  рідний  брат
Василь,  з  українським  щиром  серцем  на
конт-параді  "Захисників  Вітчизни".[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849245
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 10.11.2019


Олекса Удайко

НАЙКРАЩА ІЗ ПЕРУК

           [i]Ні
           про
           що...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла  Вона  ранковим  плаєм  тайним,  
розливши  синьку  схилами  яруг,
вповзла  у  душі  привидом  одчайним
і  в  дивосвіт  впустила  вірних  слуг…  

Взяла  зі  скринь  мольберти  і  палітри,  
гуаші,  масло,  вохру  й  акварель…
Та  не  забула    ноти  і  пюпітри,
щоб  розбудить  птахів  спочилу  трель…  

І  –  ну  давай  мережити  ескізи,  
що  упадуть  в  природний  гобелен,
та  видавати  в  колорит  безвізи,  
де  тішать  різнобарв’ям  липа  й  клен…

Малює  так,  як  метри  ренесансу,
А  то  –  як  справжній  імпресіоніст:
контрастами  доводить  всіх  до  трансу,́
й  пастелями  гаптує  древній  ліс…

Красоти  неба  з’єднує  з  земними
і  щедро  ллє  в  картин  оригінал…
Не  подивує  творами  такими
байдужий  лиш  мистецтва  маргінал.  

Шедеври  ті  "відлунюють"  мастилом,
як  вилиск  сонця,  вправність  метра  рук.
велике  й  вічне  бачиться  не  з  тилу:
майстриня  вбралась  в  кращу  із  перук!

…Пишу  етюд.    Що  начебто  вже  осінь…
А  в  серці  –  сонм  непрожитих  життів:
коней  баских,  не  бирок-мериносів…

…О,  як  би    я  прожити  всі  хотів![/color][/b]

9.09.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 10.11.2019


Олекса Удайко

В БАГРЕЦЬ НАРЯДЖЕНА

[youtube]https://youtu.be/rsRcop8syz0[/youtube]

[i][b][color="#f70d34"]В  червону  сукню  одяглася  вишня  –
зібралась,  певно,  в  місто  на  парад…
Та  сукня    їй,  здавалося  б,  не  лишня,
бо  в  моді  був  вже  траурний  наряд.

У  пізню  осінь  превалює  чорне:  
дерева  чорні,  чорна  вкрай  земля…
І  люд  понурий,  зовсім  не  моторний,
лиш  сонце  потай  блимає  здаля…

Тож  пахмурна  –  не  радує  –  погода,
немов  присіла  з  літа  відпочить…
А  що,  коли  трапляється  нагода
розвіяти  журби  паскудну  мить?..

Ніхто  не  рад  зрадливому  затишшю,
що  передує  торжеству  зими…
В  черленому  красується  лиш  вишня,
віншує  радість,  де  заблуклі  –  ми.

Й  несе  у  світ  свою  чарівну    сукню  –
Їй  осінь,  бачте,  зовсім  не  страшна:
Хай  іній  їй  по  статі  владно  стукне  –
і  вже  в  уяві  –  білоцвіт-весна!

Шануймо  вбір  осінній  панни-вишні  –
нехай  віщує  квітні  весни  знов!
За  шану  нам  подякує  й  Всевишній  –
в  багрець  наряджена  його  Любов…
[/b][/color]
8.11.2019
©Олекса  Удайко

На  світлині  автора:  прототип  цього  твору  -
черевнишня,  посаджена  ним  7  років  тому.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854149
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 10.11.2019


меланья

Между мной и тобой

Между  мной  и  тобой  эта  дикая  осень
пожелтевшие  листья  сжигает  дотла...
Всё  прошло  и  ушло  -  поматросил  и  бросил...
Ну  а  мне  с  той  поры  не  хватает  тепла.
От  меня  до  тебя  -  только  пара  кварталов,
и  лишь  два  светофора  мигают  в  ночи...
Между  мной  и  тобой  -  ничего  не  осталось,
только  дождь  бесприютный  стучит  и  стучит...
Он  спасает  меня  от  пустых  разговоров,
и  надеюсь,  пройдет,  перемелется  всё,
дворник  листья  сгребет,  все  забудется  скоро...
Только  душу  тоска  все  трясет  и  трясет...
Лист  летит  окантован  капризной  резьбою,
но  ему  не  добраться  до  нашей  скамьи...
Сумашедшая  пропасть  меж  мной  и  тобою  :
два  холодных  кольца,  две  несчастных  семьи...
Знаю  я,  что  живешь  ты,  как  раньше,  на  взводе,
да  и  я  продолжаю  все  в  том  же  ключе...
А  за  окнами  осень  продрогшая  ходит,
все  рисует  тебя,  не  пойму  лишь,  -  зачем?

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853996
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 09.11.2019


меланья

Любовники

Всё  -  в  клочья!  Всё  разрушено,  разбито,  
оставили:  ты  -  мужа,  я  -  жену...
А  где  же  счастье,  стоившее  пыток?
Оно  сбежало  -  любит  тишину.  
Такие  вот  немыслимые  ставки  -
зачеркнута  напрасно  наша  жизнь!  
И  только  страсть  горячею  удавкой
над  душами  поникшими  кружит...  
А  совесть...  Вот  она  за  всё  в  ответе!
Ночь  полная  раздумий  и  без  сна,
и  полудрема  только  на  рассвете,
а  в  ней  -  так  глупо  брошена  жена...
 
Нет  смысла  что-то  мямлить,  бить  на  жалость,
ещё  глупей  -  заплакать,  уходя....
Любовь...  прошла,  вернее  пробежала
и  уплыла  потоками  дождя...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854097
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Патара

З Днем української писемності та мови

Як  солодко,  який  це  кайф  —
На  рідній  мові  говорити!
Чи  шепотіти  про  любов,
Чи  лаяти  когось  сердито.
Бо  рідне  —  це  таки  СВОЄ,
Не  крадене  і  не  здобуте.
Це  скарб,  який  Господь  дає,
Щоб  голос  нації  почути.
Тож  нашу  мову  бережім,
Щоб  не  згубитися  у  світі,
Щоб  пусткою  не  став  наш  дім,
Щоб  безвісті  минути  сіті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854109
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Амадей

ПІСНЯ ЩАСТЯ (авторська пісня)

Співав  явір  креслатий,
Для  калиноньки  пісню,
В  ній  хотів  передати,
Всю  любов  свою  пізню.

Лине  пісня  кохання,
Аж  луна  іде  гаєм,
Почуття  своі  ніжні,
Він  з  душі  виливає.

А  калина  ту  пісню,
Про  кохання  почула,
Іі  серденько  ніжне,
Запалало,  здригнулось,

Залилася  багрянцем,
Щастя  капали  сльози,
Не  страшні  ім  у  парі,
Ні  вітри,  ні  морози.

І  молила  калина,
Щастя  -  доленьку  в  Неба,
Тільки  б  бути  ім    в  парі,
Більш  нічого  не  треба.

Пісня  щастя  лунає,
Почуттів  святих  пісня,
Вони  в  парі  співають,
Про  любов  свою  пізню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854131
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чуєш?

Не  тобі  подароване  літо.
Пустоцвіт  розлетівся  від  вітру.
Перестояний  настрій  ідей.
Не  збагну  я  ніяк:  де  ти,  де?

Не  тобі  подароване  літо,  
Бо  не  склалось  у  нас  буйноквіту.
Лиш  посуха  дісталась  душі.
Ось  би  зараз  водиці  ковші.

Не  тобі  подароване  літо.
Не  залИшилось  навіть  і  сліду.
Чи  торкнуться  ще  губи  повік?
Я  чекаю...Чуєш?  Довіку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839452
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Серпневий зорепад

Перед  очима  зорепад  серпневий,
Цей  чарівний  емоцій  феєрверк.
Мов  рибки,  ловить  нічки  вправний  невід,
Чуттєвий  огортає  душу  флер.

У  зорепаді  цім  царина  ласки,
У  зорепаді  цім  любові  пік.
Це  Персеїди  дивовижна  казка,
Струмків  з  небес  яскраво-ніжний  шик.

Літає  метеорів  блискавичність,
Вогнистий  залишає  в  небі  слід.
І  шепіт:  "Ти,  мов  зірка  феєрична,
З  тобою  разом  хочу  я  в  політ."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844134
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не спокушай

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Цей  фарс  сьогодні  недоречний.
Не  мрій  про  зустрічі  нічні  потай,
Проймає  звуків  суперечка.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай,
Стихає  музики  причуда.
За  вітром  котиться  сухий  курай
У  коливаннях  амплітуди.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Мара  це  в  опустілій  залі.
Вже  сонця  сніп  приліг  на  виднокрай,
І  доль  розписані  скрижалі.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Ілюзії  проходять  з  часом.
Хоч  припікає  туги  вогнеграй,
Черниця-ніч  блукає  в  рясі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844792
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо спорідненість - їхній стрижень

Від  душі  до  душі  ллється  світло,
Випромінює  дивне  тепло.
І  таких  тільки  дві  є  на  світі,
І  дано  їм  божественне  тло.

Почуття  зародилось  незримо,
Володіє  всевишня  любов.
Десь  в  середині  вловлені  ритми,
І  не  треба  ніяких  умов.

Шепіт  тихий  "кохаю  безмежно"...
Осередку  початок  ніжний,
А  в  обіймах  сердець  обережність,
Бо  спорідненість  -  їхній  стрижень.

Ніби  лава  гаряча  вулкана,
Ніби  хвилі  морської  покров...
Зустрічаєш  з  любов*ю  світанок,
І  до  заходу...сонм  молитов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848270
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Живим повернися

День  прошмигнув,  ніби  миша  прожогом.
Ніч-одиначка  -  володарка  світу.
Сон  десь  блукає  за  хатнім  порогом,
Зорі  на  мапі  небесній  розквітли.

Місячне  сяйво  на  шибах,  як  фольга,
Тиша  з  безсонням  у  парі  зійшлися.
Чом  у  думках  несподівані  вольти?
Не  вистачає  його  у  світлиці.

Осінь  притихла  в  нічному  полоні.
Серце  тріпоче  листочком  багряним.
Вчора  пішов  у  воєнній  колоні,
Туга  скрегоче  -  роз*ятрена  рана.

Рідну  Вкраїну  йому  захищати.
Осінь  шепоче:  живим  повернися.
Тиша...Безсоння...Утомлена  мати.
Віра  й  надія  в  молитві  злилися.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848691
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Знов падають ранети

Світанок  котить  сонячну  монету,
Блищить  у  небі,  та  не  зігріває.
І  на  тонкім  гіллі  тремтять  ранети,
Фатально  листя  падає  у  вали.

Хоч  вітер  з  вереснем  у  дудку  грають,
А  ми  нарізно  -  вистуджені  роси.
Акорди  ностальгійні  чути  арфи,
І  світлу  ніжність  поглинає  осінь.

Думок  сум*яття  хлипає  в  мінорі,  
Та  не  проходить  туга  стільки  років.
Знов  падають  ранети  у  покорі.
Назустріч  поспіши,  не  міряй  кроки.



(Картина  художника    Є.В.  Муковніна.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849065
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Я тягнулась до тебе душею

Я  тягнулась  до  тебе  душею,
Ніби  бризом  легеньким  торкалась.
Та  хіба  в  шумі  чути  мій  шепіт,
Коли  людськості,  мабуть,  замало.

Я  ковтнула  твоєї  печалі,
І  скотилась  сльозина  у  море.
Самота  пролягла  на  причалі,
Десь  у  темряві  жевріли  зорі.

Після  ночі  наступить  світанок,
Чайки  крила  розправлять  в  польоті,
А  журби  незагоєна  рана
У  морському  залишиться  лоні.

-  Море,  море,  ти  волі  безкрайність,
Розчиняєш  водою  журливість,
І  виспівуєш  сонячну  дайну.
Я,  мов  чайка,  крилато  полину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849156
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Осінній дощ

Я  слухала  осінній  дощ  краплистий,
Що  несміливо  крок  робив  за  кроком.
А  згодом,  мов  розірване  намисто  
Частіше  сипав  шумовитий  докір.

Як  наче  невдоволений  був  світом,
Який  припав  гріховним  сірим  пилом.
Старанно  очищав  розлоге  віття,
І  жадібно  земля  ту  воду  пила.

Засуха  душ  і  дощ  контрастно-щедрий
Змивав  байдужості  тюки,  зневіру.
Живильного  дощу  хотілось  цебро,
Відчути  смак  добра  в  бурхливім  вирі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850107
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Осіння пантоміма

Осіння  пантоміма  за  вікном,
Неначе  посміхнулась  хризантемно.
А  листя  розфарбоване  в  сезон
Тремтить  від  вітру,  кланяється  чемно.

Осіння  пантоміма  міражів...
І  думка  ностальгійно-кашемірна.
То  ж  скільки  ще  чекати  довгих  днів,
Адже  ця  осінь  зовсім  не  покірна.

Осіння  пантоміма  на  шляхах,
Краплини  дощові  спадають  тихо.
І  восени  злітає  вільний  птах.
Чи  не  завадить  крилам  буйний  вихор?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851836
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не напишу про тебе мемуари

Не  напишу  про  тебе  мемуари,
Хоча  мотиви  вже  робили  кроки.
Ще  від  Кармен  звучало  стільки  арій,
І  павутинням  заплітались  роки.

Не  напишу  про  тебе  мемуари.
Приходить  розуміння  надто  пізно.
Не  збудувати  тріумфальну  арку.
Які  ж  ми  різні,  ми  з  тобою  різні.

Не  напишу  про  тебе  мемуари,
Хоч  ще  у  шпарку  заглядає  пам*ять.
Чатує  простір  -  слів  добірна  марка.
Лиш  доля  пише,  ніби  грає  гами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852280
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Доки висітиме мороку титул?

Матово-сірі  обійми  туману
Міцно  взяли  у  тужливий  полон.
Ніби  з  дійниці  краплинна  омана  
Мрячно  тягнула  суцільний  порон.

В  темряві  зіркості  хочеться  світла.
Час  вже  розвіять  туманності  сон.
Доки  висітиме  мороку  титул?
Мислення  штамп  і  банальний  шаблон.

Є  ж  Аріаднина  нитка  в  хаосі,
Щоб  подолати  химерний  туман.
Зараз  потрібний  прозорості  простір,
Щоб  не  попасти  в  підступний  капкан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852508
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 08.11.2019


Олеся Лісова

Листяний вальс

Звучала  мелодія  жовтого  саду,
Забутою  радістю  серце  торкала.
Чаруюча  музика  листопаду
Із  давньої  казки  вальсом  злітала.

Розмитими  фарбами  пух  позолоти
Спускався  неспішно  на  килим  землі.
У  гавані  тихій  сонно-дрімоти
Легесенько  вітер  крутив  кораблі.

Мелодія  в  душу  перлинно  лягала
(Повітря,  ціловане  сонцем  бринить).
І  холод,  і  грози  сном  пеленала
Щоб  листяний  вальс  ще  продовжить  на  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853848
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 08.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Сокровенності слово

Шарудить  ще...знеможене  листя  кленове,
Хоч  ввібрало  у  собі  іржавість  буття.
Лиш  почути  б  твоє  сокровенності  слово,
Що  дозріє  глибинно  з  саков  почуття.

Певно,  тихо  з  дощем  над  оголеним  кленом,
Де  розхристана  правда  бентежних  років,
Віднайдеш  для  своєї  душі,  ніби  пеленг.
Як  би  дощ  сумовито,  журливо  не  скнів.

Стиглість  думки  спаде  восени  незвичайно,
Бо  той  зірваний  плід  -  соковитість  років.
Шелестітиме  листям  пошерхле  мовчання.
Прошепочеш  те  слово,  торкнувшись  щоки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853902
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 08.11.2019


Крилата

КОЛЬОРОВИЙ ТИЖДЕНЬ

КОЛЬОРОВИЙ  ТИЖДЕНЬ  У  ЗАГАДКАХ  (для  діток  підготовчої  групи  садка  чи  1  класу)

ПН,  ЧЕРВОНИЙ    КОЛІР  
1. Він  у  полі  виростає.
З-поміж  жита  виглядає.  
Червоніє,  наче  рак.
Хто  це,  діти?  Звісно…  (мак).

2. Круглу  форму    вони  мають
І  у  червні  достигають.
У  саду  на  гіллі  виснуть
І  на  смак  є  трохи  кислі.            (Вишні)

3. Я  на  городі  виростаю.
Кисло-солодку  вдачу  маю.
Зелений  я,  допоки  зрію.  
Як  виросту,  почервонію.
Росту  з  братами  на  стеблині.
Не  в’юся,  мов  по  тину,  дині.
Я  круглий,  як  маленький  м’ячик.
Але  не  бігаю,  не  скачу.
Мене  їдять  в  борщі,  салаті
І  просто  з  сіллю  Олі  й    Каті.        (Помідор)

4. Дуже  ми  веселу  вдачу  маємо.
На  куші  улітку  виростаємо.
В  китицях  живемо,  зрієм  так.
Кислі  ми,  зазвичай,  є  на  смак
І  червоні,  як  у  Олі  щічки.
Називають  люди    нас  -  …  (порічки).

5. Я  тварина  із  роду  комах.
На  зелених  живу  килимах.
Мене  сонечком  зве  дітвора,
Хоч  проміння  у  мене  нема.
Маю  крильця  червоні,  як  мак.
Як  здійму  їх,  лечу.  Звуся  як?        (Сонечко-жучок,  бедрик)

ВТ,  ЖОВТИЙ  КОЛІР  

1. Кругле,  тепле,  променисте.
В  літній  час  бува  й  вогнисте.
Таку  вдачу  воно  має  –    
Все,  що  бачить,  зігріває.
                                                             (Сонце)
2. Ця  рослина  є  висока.
Жовтокоса,  чорноока.
Є  таке  у  неї  вміння:    
Спіє  -    видає  насіння.
Споживають  його  люди.  
Ще  й  олія  з  нього  буде.
                                                               (Соняшник)

3. Фрукт  цей  з-поміж  всіх  завидний.
Жовтий,  кислий,  яйцевидний.
У  Австралії    з’явився.
Всім  народам  знадобився.
Вітаміни  в  собі  собі  має.  
Люд  з  простуди    витягає.
                                                                         (Лимон)

4. Жовта.  В  полі  колоситься.
Хлібом  стане.  Це…      (пшениця).

5. Біля  моря  спить  ледачо,
Сонце  гріє  -    є  гарячим.
Він  дрібний  і  золотистий.
Дощ  покропить,  стане  чистий.
Влітку  Олі,  Роми,  Дьоми
Люблять  бігати  по  ньому.  (Пісок)

СР,  СИНІЙ  КОЛІР  

1. В  день  ясний  воно  безхмарне.  Синє-синє,  гарне-гарне.  (Небо)

2. І  велике,  і  глибоке,  і  солене,  й  синьооке.
Воно  вдачу  таку  має-  
Влітку  радо  всіх  приймає.  (Море)

3. В  полі  люблять  виростати.
Своїм  видом  дивувати.
Квіти  це.  Вони  низенькі.
В  них  пелюсточки  синенькі,
Стебла  й  лисстячка    тонкі..
Цікрасуні    польові.        (Волошки)

4. Я  не  крапля,  не  хмаринка.  
В  мене  жовта  серединка.
Довкруж  неї  пелюстки  -  
Сині-сині,  наче  сни.  
Стрінеш  –  милуватись  будеш
І  ніколи  не  забудеш.      (Незабудки)

5. Кругла  є  на  вид,  синенька.
Як  дозріє,  солоденька.
У  садочку  виростає.
Восени  її  зривають.          (Слива)

ЧТ,  ЗЕЛЕНИЙ  КОЛІР

1. Хоч  зелений  -    не  смугастий,  
Не  круглястий,  а    довгастий.
І  твердий,  і  соковитий,
Сонцем,  дощиком  налитий.
Його  люблять  споживати,  
До  салату  додавати.  (Огірок)

2. На  дереві,  на  кущику  зростає.
Улітку  він  зелену  барву  має.
А  восени  додолу  опадає.      (Листок)

3. Одежин  багато  має.  
На  городі  виростає.  
Є  зелена,    кругла  й  тлуста.
Що  за  овоч  це?  (Капуста)

4. Трав’яниста  це  рослина.
Не  тече  від  неї  слива.
Та  купують  її,  друже,
Бо  корисна  вона  дуже.
Вітамінами  багата.
Тож  несуть  цей  скарб  до  хати.
Популярна  у  народі,  
А  росте  вона  в  городі.  
На  стеблі  –    зелені  вушка.
Називається…  (Петрушка)

5. Навесні  вона  зростає.
Шовковисту  шкіру  має.
Любить  луки,  двір  і  літо,  
Товариство  з  різних  квіток.  (Трава)

ПН,  БІЛИЙ    КОЛІР    

1. Видом  птаха,  неначе  двійка.
Шия    в  неї  гнучка,  як  змійка.
Біла,  мов  сметана  у  сирі.
Восени  відліта  у  вирій.  (Лебідь)

2. Білий,  наче  сир,  як  лебідь,  
Наче  хмара  в  синім  небі.
Це  напій,  дає  тварина  –  
Кізонька  чи  корівчина.    (Молоко)
3. Білий  він,    солодкий  є    достоту.
В  чай  його  дають  і  до  компоту.
Може  ожиріння  він  давати,
Ним  не  можна  надто  зловживати.  (Цукор)

4. Чистий,  як  людина  первородна.  
Доторкнешся  шкірою  –      холодний.  
Білий.  Взимку  стелиться  до  ніг.
Здогадались,  що  це,  діти?  (Сніг)  

5. З  нього  печуть  тістечко  і  хліб.
Зна  воно  слова  зерно  і  сніп.
Мама  з  нього  млинчики    готує.
Як  даси  сметани  –  всім  смакує.  (Борошно)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853948
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 08.11.2019


Ниро Вульф

Осенняя грусть

Ставок,  лишь  отражая  солнца  свет,
водой  своею  холодит  у  уток  лапки,
и  нынче  поседеет  камышовый  брег,
и  в  тёплые  края  умчатся  цапли.

Так  одиноко,холодно  вокруг,
и  гладь  воды  как  будто  бы  стальная,
невольно  вдруг  услышишь  стук  -  
то  в  двери  просится  зима  шальная.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853955
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 08.11.2019


Ольга Калина

Дрібненький дощик

Дрібненький  дощик  так  тихенько,  
Але  упевнено  іде.  
Він  мочить  землю  помаленьку
І  не  сховатися  ніде.  

Осіння  ніч  приймає  варту
І  темінь  кутає  цей  світ,  
Заходить  подорожній  в  хату,
Промоклий  плащ  знімає  з  пліч.  

А  на  столі  пахуча  кава  –
Терпкий  і  ніжний  аромат
І  тріскотять  в  каміні  дрова,
То  ж  не  повернеться  назад.  

Назад  туди  у  темну  нічку,
І  під  рясний  холодний  дощ,  
Де  з  темінню  зміщалась  мрячка,
Та  й  плащ  промоклий  вже  як  хлющ.    

На  кріслі  він  біля  каміна
Тихенько  буде  спочивать...
І  плед,  поклавши  на  коліна,  
Під  тріск  вогню  собі  дрімать.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853967
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 08.11.2019


Крилата

НЕ МІЙ

А  ти  не  мій.
І  сонце  заховалось.
І  зорі  сяйво
скинули  з  очей.
Ледь  випрямившись,  
Щастя  захиталось,
сховалось  в  пащі    
тисячі    ночей.

А  ти  не  мій.  
Птахи  затихли  в  лузі.
Трава  принишкла,  
згорбилась  верба.
Налив  у  душу
вітер    смутку  музі.
І  вірі  хтось    
з  чола  зірвав  герба.

А  ти  не  мій.
І  світ  не  обманути.
Всі  аргументи  
хижо  кажуть:  
«Ні!»
І  я  спитала  в  долі:  
«Як  же  бути?»
І  я  почула:  
«Витопчи  вогні!»
 07.11.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854004
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019


Олекса Удайко

ДАЙ ДОТОРКНУТИСЬ (10+)

       .[i]..слухаючи  музику,  краще  
       сприймаєш  написане...
       та  ту  музику  можна
       слухати  вічно.  Адже
       вона  є  дух,  вібрації
       Божої  Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої  вуста  –  миліші  в  цілім  світі,
вони  говорять  виразно  без  слів.
Слова  ж  твої,  що  в  сонячному  вітті,
я  у  пісні  про  тебе  тихо  сплів…

Люблю  твої  заломи  й  пуповину,
твою  жертовність,  відданість  просту.
І  дихання  твоє,  твій  клич  в  лиху  годину
я  чую,  люба,  в  леті  за  версту.

Милують  око  марева  й  картини,
що  пропонуєш  ти  мені  щодня...
У  пахмурну  чи  сонячну  хвилину  
вловлю  їх  серцем,  як  лелеченя:  

з  любов’ю,  свято,  як  твоє  причастя,
щедротну  манну,  Божу  світло-тінь...
З  тобою  бути  –  неймовірне  щастя,
одне  з  найпотаємніших  хотінь.

Дай  доторкнутись  тіла  твого  словом,
арпеджіо*  й  акордом  з  теплих  слів,
що  тчуть  в  душі  всесильну  артобнову
в  угоду  Небу  і  його  послів.

…Торкнусь,  о  земле,  –  хай  і  без  одвіту!  –
набутком  дум  у  спільнім  леті  літ…  
Бо  вірю,  рідна,  в  правильну  орбіту,  
йму  віру  заки  в  праведний  політ!
[/color][/b]

30.10.2019
_________
*Арпе́джіо  —  послідовне,  неодночасне  
виконання  звуків  акорду  (один  за  одним).  

Світлина:  доторк  до  води  Білого  озера  (із  ФБ).  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 02.11.2019


Світла(Світлана Імашева)

І хто я тут?

 
Українцям,  які  нині  далеко  від  Батьківщини
*******************************
За  п’ять  морів,  за  тридев’ять  земель,
Де  паленіють  інші  небокраї,
Снить  край  озер  і  крижаних  пустель,
А  України  наче  і  немає.

Такої  вишивАної…  Тії,
Що  житом-льоном  вруниться-  рясніє,
Далекої  сирітської  землі,
Що  при  надії  нині,  при  надії…

Чи  упізнає,  стомлена,  мене?
Стежина  споришева…  голос  мами…
Чи  зрадою-напастю  розіпне
І  спопелить  чужинськими  словами?..

І    згусток  в  грудях  стука  вперебій,  
Маліє  простір,  зір  за  море  рветься…
І  хто  я  тут?  І  де  той  корінь  мій  -
На  цій  межі  розкраяного    серця?  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853271
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 02.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А осінь ще сипле золоченим листям

А  осінь  ще  сипле  золоченим  листям,
Злітають  пір*їни,  немов  із  жар-птиці,
Із  вітром  кружляють  зі  швидкістю  твіста.
І  просині  сяють  яскраві  зіниці.

Мережать,  мережать  стежки  рок-н-рольно,
Гаптують  дороги  й  річки  листопадно.
І  поки  ця  осінь  сидить  на  престолі,
У  тренді  жовтаво-злотисті  принади.

І  я  зачарована  подихом  свіжим.
Ловлю,  мов  пір*їну,  листок  жовтокрилий.
Побачила,  осене,  в  тобі  я  ніжність,
І  знову  Божественну  музику  й  силу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853357
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 02.11.2019


Крилата

ЛЮБОВ-БДЖОЛА

Я  зазіхнула  на  твою  свободу.
Переступила  виорану  межу.
В  душі  твоїй  підпал  вчинила  й    воду  
Не  залишила,  щоб  гасить  пожежу.

Побач  мені,  я  злого  не  бажала.
Чуття  само  крильми  залопотіло.
Мені  також  пече,  любові    жало
Сидить  в  душі  і  трута  ходить  тілом.  

Любов-бджола  охоча  до    печаток.
І  як  тут  бути?  Як  з  цим  далі  жити?
В  землі  є  рік  –  вернутися  в  початок.
А  скільки  нам  відведено  любити?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852951
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

То справжнє диво

Бере  початок  дерево  з  коріння,  
Життя  його  буяє  в  зелен-листі.
Росте,  цвіте,  дає  плоди  осінні...
Аж  раптом  -  лихо  -  переміна  змісту.

І  задихається  в  димах,  згорає
На  ложі  вогнянім  осіннє  листя.
І  тягнеться  той  дух  до  небокраю,
Жалю  невидимого  давня  пісня.

А  інколи  й  любов  горить  в  багатті,
Бо  кидають.  Яка  ж  зневіра  з  болем!
Розчарування,  мов  нікчемне  шмаття.
Мабуть,  свої  зіграв  хтось    в  масці  ролі.

Не  назавжди  осіння  гіркість  димна.
Весна  ввійде  у  серце  знов  розмаєм.
Любов,  що  є  в  душі  -  то  справжнє  диво,
Яке  не  знає  часу,  меж  і  краю.

(  картина  "Дерево  любові"  ,  художниця  О.  Дарчук.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852960
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зажурений перон і паралелі

Зажурений  перон,  неначе  пустка,
Хоч  гамірно  навкруг  і  шумно.
Ще  кілька  діб  тому,  мов  сонця  згусток,
Радів.  Чому  ж  тепер  так  сумно?

Не  врівноважити  тривогу  бумом.
Ця  благодать  лиш  тілу,  звісно.
А  для  душі  б  тепла  живлющий  струмінь.
Любові  сяйво  й  більше  б  кисню.

Зажурений  перон  і  паралелі...
Ніхто  про  це  тоді  не  відав.
Злиняло  все,  мов  фарби  акварелі,
Але  ж  вона  ще  досі  вірить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852733
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 29.10.2019


меланья

Это было давно

Это  было  давно  и  уже  отошло,  отцвело
в  жерновах  у  Судьбы,  словно  всполохи  белых  черемух,
я  за  жизнью  теперь  под  другим  наблюдаю  углом,
и  сама  в  зеркалах  я  сегодня  гляжусь  по-иному.

Не  пытаюсь  сейчас  приручить  эту  дикую  жизнь,
в  схватке  сердца  с  умом  -  я  на  сердце  махнула  рукою,
зачеркнул  календарь  все  былые  мои  виражи,
и  теперь  я  живу  как  в  ухоженном  царстве  покоя.

Это  новый  виток  -  жить  под  трезвым  присмотром  ума:
настоящее  -  мутно,  а  прошлое  -  в  розовом  цвете,
в  списке  мне  надоевших,  под  номером  первым  -  сама,
а  дороже  всего  мне  на  этой  земле  -  мои  дети.

То,  что  было  уже,  оставаясь  давно  позади,
иногда  отзовется  в  стихе,  словно  эхо,  строкою,
и  тогда  затрепещет  взволновано  сердце  в  груди  ,
словно  юность  коснулась  нежданно  волшебной  рукою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852030
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019


Амадей

Пісня про любов (авторська пісня)

А  моє  кохання  і  сміється  й  плаче,
А  моє  кохання  зорями  цвіте,
І  горять  у  грудях  почуття  юначі,                            (2  рази  )
Не  дають  покою  ні  вночі  ні  вдень.                          (2  рази  )

І  у  небо  лине,  лебедина  пісня,
То  душа  співає  про  мою  любов,
У  душі  розквітло  знов  кохання  пізнє,                  (2  рази  )
І  від  щастя  п"яний  я  блукаю  знов.                        (2  рази

А  серденько  в  грудях  голубом  воркує,
Знов  свою  голубку  кличе  у  політ,
До  твого  серденька  стежку  прокладу  я          (2  рази  )
Щоб  зустрітись  знову  через  стільки  літ.        (2  рази  )

Полетіть  у  хмари,побродить  у  росах,
Пісню  з  солов"ями  заспівати  знов,
Розкуйовдить  в  ласках  золоте  волосся            (2  рази  )
І  відчути  серцем  всю  твою  любов.                        (2  рази  )

Хай  твоя  усмішка  сонечком  засвітить,
І  засяють  щастям  очі  чарівні,
Почуття  гарячі  у  душі  розквітнуть,                          (2  рази  )
Повернемось  знову  в  ті  щасливі  дні.                      (2  рази  )

Коли  зустрічались  і  душа  співала,
І  серця  у  грудях  бились  в  унісон,
І  у  серці  квітка  щастя  розцвітала,                            (2  рази  )
Згадую  це  зараз  мов  чарівний  сон.                          (2  рази  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852057
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019


Ольга Калина

Село моє

Село  моє,  в  якому  народилась,  
Ногами  босими  ходила  по  траві.  
 Я  тут  зростала  й  в  школі  я  училась,
Путівку  у  життя    з  села  дали  мені.  

Тут  у  полях,  ранковими  стежками,
Ходили  квіточОк  нарвати  польових
І  бачили  під  сонцем  між  житами,  
Як  наливається  колосся  зернових.  

А  ще  у  поле  бігли  за  горохом
І  то  була  найкраща  дітям  смакота,
Й  калачики,  які  росли  під  плотом  –
Чомусь  тодішня  їх  любила  дітвора.  

Та  ті  медовки  в  баби  Давидючки  –
То  найсмачніші  яблука  були  в  селі.  
Під  яблунями  там  росли  порічки,  
Тож  закрадались  діти:  старші  і  малі.  

А  ще  шовковиця  росла  навпроти,  
Лиш  кладкою  пройти,  місточком  через  став.
Дитячий  шум  і  гамір  линув  звідти,  
Аж  поки  вечір  діток  в  хату  заганяв.  

А  вранці  знов  всі  бігли  на  ставочок,  
Щоб  цілий  день  пірнати,  плавати  в  воді.  
Від  них  тікали  гуси    у  садочок,  
Та  не  зважав  на  це  ніхто  з  дітей  тоді.

Картинки  світлі  з  босого  дитинства,  
З  роками  все  частіше  йдуть  до  нас  
Ви  бережіть    у  серці,  як  багатство,  
Бо  то  найкращий  всіх  і  безтурботний  час.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851281
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 15.10.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

То ж не було фальшивих в серці нот

Небесна  органза  висить  вгорі,
Ескортом  листя  падає  з  дерев.
Пройшов  чимало  звивистих  доріг,
А  так  хотілося  йому  перерв.

І  осені  Шопенівський  ноктюрн  
Звучав  в  роздягнутій  сумній  душі.
Парад  дерев  -  цнотливістю  скульптур,
Плоди  життя  вже  зібрані  в  коші.

І  вічний  той  неміряний  цейтнот,
І  силует  жіночий  вдалині.
То  ж  не  було  фальшивих  в  серці  нот,
І  дотепер  блищать  очей  вогні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851298
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 15.10.2019


Ніна Незламна

Подарунок з минулого / проза /

     Осінній  пізній    вечір  у  полоні  чорних  хмар…  Вдалині    блискавиця  раз  по  раз  на  шматки  розрізала  небо,  рожеве  сяйво  охоплювало  величезні  хмари.  Та  це  лише  на  мить….  За    кілька    секунд    доносився  тихий  гуркіт,  якась  частина  його  припадала  до  землі,  а  інша    тихо  бурчала  й  тікала,  як  подалі,  ледь  -  ледь  чулася  луна  й  десь  зникала.  Напередодні  вітер  шаленів,  зривав  листя  з  зажурених  дерев,  витанцьовував  по  напівсухих  травах  й  квітах.  Та  напевно  злякався  блискавки,  притих,  сховався  в  гаю,  неподалік.  А  можливо  й  десь  доганяв  скуйовджені  хмари.
           Ольга  вийшла  з  хати  й    зморено  підняла  очі  до  неба,  кілька  раз  перехрестилася,
-    О,  Боженьку!  Дай  дощику  та  тільки  ж  не  нароби  шкоди!  Прости  мене  стару  за  всі  гріхи!  Тихеньким,  лагідним  дощиком  землицю  окропи…  Ох  о  –  хо…  Тож  так  озимим  сила  потрібна….
       Іще  раз  оглянула  все  небо  й  швидко  з  мотузки  зняла  висушений  одяг,  який    випрала  сьогодні    зранку.  Чи  закривати  хвіртку,  а  чи  й  ні?  Тільки    подумала,  як    декілька  великих  краплин  впало  на  хустину,  здригнулася  від  несподіванки,  немов  струмом  вразило  все  тіло,  
-    О,  де  там,-    здвинула  плечима,  зморозило,  -  Хай  йому  грець,  ще  змокну!  
 І  до  пса,  що  крутився  під  ногами,
-  Гайда  в  буду,  що  грози  боїшся?  Ото  дурень,  тікай!  
 Ледь  переставляла  ноги,  йшла  до  веранди.  За  звичкою,  включила  світло  і  знову  перехрестилася.  В  хаті  зняла  хустину,
-  Ой,  хоча  б  не  полиняла  від  тих  краплин.  Така  ж  стара,  як  і  я…
         В  окулярах  роздивлялася  хустку,  задоволено  примруживши  очі,
 -  От  добре,  наче  все  гаразд.
 Й  відразу  нагадала,  що  забула  вимкнути  світло  на  веранді,

   -Ой,  треба  ж  такого,  все  забуваю…  Але    хто    там  в  таку  лиху  годину  прийде…
       Чи  то  ввімкнути  телевізор,  подумала  і  тут  же  себе  зупинила,  от  роззява,  тож  блискавиця!  Врешті  присіла  на  стілець  біля  столу,  під  ногами,  на  плетеній  доріжці  лежав  кіт  Васько.  Він  не  звертав  на  неї  уваги,  хоча  вона  вже  декілька  раз  стукала  посудом.  Наливала  в  миску  гречаний  суп.  Як  завжди,  перед  вживанням  їжі,  перехрестилася  до  ікони,  подякувавши  Богу  за  хліб  і  сіль.  Тільки  в  руку  взяла  ложку,  як  почула  гавкіт  свого  Марса  і  гучний  стук  в    двері,  і  відразу  ж  у  вікно,  
-  Тю,    когось  таки    принесло…  Нікого  не  чекаю…    Бач,  то  добре,  хоча  блискавиця,  а  світло  не  вимкнули.  
На  вікні  розсунула  фіранки,  побачивши  незнайоме  обличчя  дівчини,  вирвалося  з  грудей,
-Ой,  хтось  чужий…
 Хвилюючись  відчиняла  двері,  бо  побачила  через  вікно,  що  дівчина  тримала  в  руках  маленький  пакунок,  дуже  схожий  на  сповите  маля.
       Мокре,  бліде  обличчя  дівчини  вразило  стару.  Затрусилися    руки,  тремтів  голос,
-  О,  Боженку!Ти  хто?  Бачу  не  наша,  ти  звідки?
І  окинувши  оком  обійстя,  впустила  дівчину    в  хату  й  швидко  закрила  двері  на  ключ.
-    Та  ви  не  бійтеся,  я  одна  з  сином,  не  прийшла  красти,  чи,  щось  вимагати…  Пустіть  на  ніч,  бо  боюсь  мій  Макс  захворіє…
Ольга  оглянула  дівчину  з  голови  до  ніг  й  зробила  висновки,  не  схожа  на  циганку,
-  Ну,  давай,  заходь,  зніми  мокрий  одяг  і  ковдра  в  малого  бачу  мокра,  щось  знайду  для  вас  переодягтися.
           Скільки  ж  їй  років?  Й  звідки  вона,  де  взялася  в  таку  лиху  годину?  Навіть  сумки  немає,  чим    годуватиме  дитину?  Й  сама  в  легких  капцях,  мабуть  зовсім  змокріли  ноги.  Думки  бджолині  роїлися  в  голові.  Вже  й  наче  хотілося  спати,  мала  лише  повечеряти,  а  тепер  й  сон  пропав.  Від  думок  гупало  у  скронях  і  проймав  мороз  все  тіло,  з  якісь  секунди  відступав,  відчувала,  що  вже  червоніє  на  обличчі.  Дівчина  поклала  дитя  на  ліжко,  переминалася  з  ноги  на  ногу,,
-    Бабусю  дякую  вам,  що  прихистили.  Я  ранком  піду…
-  Та  то  пусте,-  відповіла  Ольга,  викладаючи  з  шафи  деякі  речі.
     Стара  мовчала,  дивилася,  як  дівчина  не  соромлячись  переодяглася  перед  нею.  А  потім  розповила  маля,  воно  солодко  сопіло,  не  відчувало    її  дотиків.  
   О  Боже,  що  це?  Чорнявий  і  смуглявий,  чи  й  не  циганське  це  дитя?    І  подумки,  мов  прикусила  собі  язик.  О,  прости-прости  Боже,  думаю  негоже,  знову  беру  гріх  на  себе,  не  мені  судити.  Зацікавлено  дивилася  то  на  неї,    то  на  хлопчину.  Такий  маленький,  напевно  й  місяця  немає  від  роду.  От,  молодість,    не  знає  страждань,  ото  взяли  моду,  народжують,  а  потім  не  знають,  що  з  цим  робити.  Та  тут  же  перехрестилася  й  відразу  відійшла  від  дитя.  Немов  клубок  в  горлі  застряв,  знов  грішу.  Прости  Боже,  за  ці  думки  злі,  що  значить  старість,  хто  знає,  що  привело  її  сюди?  Мовчки  насипала  суп.
-    Не  чіпай  хлоп`я,  хай  поспить,  напевно  не  промерз…  Он  махровий  рушник  поклала,  накрий  його  і  сідай  разом  повечеряємо.  Вважаю  це  буде  доречно  та  он  на  стільці  в`язані  шкарпетки,  одягни,  хай  ноги  зігріються.  Чого  доброго,  ще  сама  захворієш.  Не  соромся,  я  проста  людина,  грошей  за  ночівлю  не  візьму.  А  роздивляюся  тебе,  бо  схожа  зовсім  на  молоду  дівчину,  бере  сумнів,  що  твоє  дитя.  Та  й  знаєш,  живу  сама,  трохи  боязно.
-  Мене  звати  Роза,  я  з  Демидівки….  Не  журіться  надовго  у  вас  не  залишуся.  Зараз  он  син  проснеться,  погодую,  маю  молоко  в  грудях,  добре,  хоч  з  цим  проблем  нема.  А  все  інше,  якось  владнається,  просто  дощ  пішов,  тому  й  попросилася  до  вас.  Була  на  залізничній  станції,  електрички    не  зупиняються,  тому    й  тут,  Я  тільки  до  ранку,  потім  піду,  -  не  поспішаючи  говорила  дівчина.
       Вони  мовчки,  кожна  з  своїми  думками,  сьорбали  гречаний  суп.    Почувши  розмови,  проснувся  кіт,  потягнувся,  хвіст  трубою  й  відразу  плигнув  на  ліжко  до  малого.  Лише  мить,  Ольга  сердито,    ліктем  скинула  кота,
-    От,  бісова  душа,  напевно  запах  молока  почув!
       Роза,  думала  Ольга  сидячи  біля  вікна,  дивне  ім`я.  А  хто  ж  батько  цієї  дитини,  можливо  хтось  з  мулатів?  Та  ні,  більше  схоже  на  закарпатських  людей.  Але  ж  чи  є  нині    такі  в  Демидівці?  Напевно  все  ж    таки  з  циганів,  хіба  може  до  них  пристала.  Але  ж  така  молода  й  на  вид  порядна,  охайна.
             Роза  з  сином    солодко  спали  на  старім  дивані,  а  вона  ж  хоч  собі    ліжко  й    розстелила  та  сон  не  йшов.  Дивилася  на  краплини,  що  стікали  по  склі,  думки  полетіла  в  молодість….
           Літо….  Неподалік  від  Бару,  невеличке  село  потопало  в  садах.  Поліна,мати  Олі,  викладала  в  школі  українську  мову,  була  вимогливою,  дуже  строгою  вчителькою  і    на  жаль  вдома  своєї  тактики  не  змінювала.  Дівчина  не  знала  батька,  на  цю  тему  ніколи  з  матір`ю  не  говорили.  Лише,  одного  разу,  під  час  шкільних  канікул,  ще  в  років  десять  її  запитала  про  нього.  Тоді  мала,  що  слухати,  мати  сердито  зачинила  її  в  кімнаті.  Заборонила  спілкувалася  з  дітьми,  з  дорослими,  думала,  що  то  чиїсь  настанови,  дізнатися  про  батька.  Ніяких  питань,  мов  під  графою  -  »цілком  таємно».  З  роками  Оля  зрозуміла,  чому  мати    все  сердита,  чому  замкнута,  адже  окрім  роботи  ні  подружок  поруч,  ні  рідні.
           Йшли  роки...  Оля  відчувала  себе  дорослою,  перейшла  в  одинадцятий  клас.  Пізнала  перше  кохання…  Це  було  одного  літнього  вечора,  однокласники  юрбою  пішли  в  поле  посмакувати    молодого  гороху.  Вздовж  дороги,  густі  й  високі  зеленаві  трави  і  молода  посадка  з  листяних  дерев.  А  далі  низина  й  чудовий  березовий  гай.  Легенький  вітерець  колисав  віти  берізок,вони  мов  загравали  з  вітром,  виблискували,  переливалися  златом  на  сонці.
 Ось  і  забрели  Оля  з  Миколою,  світлооким  хлопцем,  від  якого  всі  дівчата  в  класі  божеволіли.  Він  син  міліціонера,  здавався  їй  відповідальним.  Хоча  і  не  було  побачень  та  з  школи  часто  проводжав  додому,  так,щоб  не  бачила  мати.  Вона  всіх  хлопців  з  її  класу  критикувала,  в  кожного  знаходила  вади.  Донька  не  згідна  була  з  її  баченням  та  йти  проти  матері,  це  значить  в  домі  знову  блискавка  і  грім,  крик  і  сльози.  Хоч  і  дорослішала  донька  та  мати  все  сприймала  її  за  десятирічну  дівчину.
           Оля  з  пелени  висипала  стручки  гороху  на  траву  й  сама  впала  на  коліна  від  сміху.  Микола  розповідав  фільм;  »Невероятные  истории  итальянцев  в  Росии».  Їй  не  довелося  його  побачити,  тому  з  задоволенням  слухала.  Він  приліг  біля  її  ніг  і  з  захопленням  розповідав,час  від  часу  дивлячись  в  її  ясні    очі.  Дівчина  ж  чистила  стручки  гороху  і  всміхаючись,  з  жмені  висипала  по  кілька  горошин  йому  в  рот.  Вони  чули,  як    пройшли  однокласники,  залишися  вдвох.  
Микола  витирав  губи,
-Ну  досить  нагодувала,  смачно  дякую,  дай  закушу  солодом!
І  схопив  її  неціловані  уста.  Тремтіла,  не  знала,  що  діється.  Мов  сп`яніла,  дивне  бажання  відчула  в  тілі,  провалилась  в  небуття.  Ніжні,  пристрасні  поцілунки,  дотики  до  шиї,збуджували  її.  Дотик  рукою  до  грудей,  шалено  забилось  серце,    а  він  знову  ловив  і  ловив  її  медові  уста.  Розтала,  як  роса  на  сонці,  сама  не  знаючи,  чому  втратила  над  собою  контроль,  все  дозволила,  піддалася  спокусі.  Лиш  на  мить  думка  привела  до  тями,  от,  що  таке  по  -  справжньому  любити,  кохати….  Гарячі  тіла,  жаданий  дотик,  немов  струм  пройняв  все  тіло….  Бажання  ласки,  поцілунків,  мов  спрага  напитися  води,  відчула  смак  всього  і  заніміла…
     Легенький  вітер  розвіяв  світло  -  русі  коси.  Оголена,    дівоча  краса,  як  магія  спокуси.  Поцілунки.…      -Яка  ж  ти  солодка»  Будеш  весь  вік  моєю….
Чи  то  запитання,  чи  ні,  не  зрозуміла.  В  голові  мов  шепіт,  а  чому  ж  ні,  адже  я  вже  твоя,  коханий…
 Повернулися  додому…  Вже  темніло..На  них  біля  хвіртки  чекала,  як  чорна  хмара,  мати,  
-Ну  і  ну,  всі  повернулися,  а  ви  де  вешталися  до  цієї  пори?
 Микола  взяв  Олю  за  руку,  ледь  зблід,
-  Та  далеко  забрели  в  полі,  тож  йти  прийшлося  через  яр,  а  там  дорога  погана,  ви  ж  знаєте,  рови,  тому  так  сталося.  Ви  вибачте  нас,  не  сваріть  її,  це  я  винен.  
Мати,  від  цих  слів  навіть  посміхнулася,  але  кивнула  рукою  в  сторону  хати    й  трохи  суворо,
-  Більше  ніяких  походеньок!
Оля,  щоб  запобігти  сварці,  відразу  лягла  спати.
     Смачний  горох  і  ті  солодкі  поцілунки  вийшли  боком.  Оля  обчислювала  дні,  зрозуміла,  що  вагітна.  Хіба  буває  так,  що  раз  і  все,  дивувалася.  В  серпні  місяці    впевнилася  в  цьому.  На  побаченні  повідомила  цю  новину  Миколі.  Він  наче  й  зрадів  та    нагнувши  голову,  схватив  її  двома  руками,
-Що  ми  наробили  Олю?  Я  тобі  вірю,  що  ти  більше  ні  з  ким  не  будеш,  думаю  будемо  разом!  Але  ж  школу  треба  закінчити,а  потім  служба  в  армії,  навряд  чи    й  батько  домовиться  в  військкоматі.  
 Сама  струнка,  як  берізка,  стояла  обнявши  двома  руками  молоденьку  берізку,  ні  вона  не  плакала,  вірила  йому,  бо  кохає.  Чомусь  дуже  не  журилася,  он  мати  мене  виховала,  нічого  і  я    підніматиму  сама  дитину  поки  що,  а  там  і  він  прийде  з  армії.
-Миколко,-  підійшовши  до  нього,  поцілувала  в  щоку,  -Я  тобі  вірю.  Я  справлюся.  Одне  тільки,  якось  з  мамою  поговорити  треба….  Він  цілував  її  уста  і  говорив  ніжні  слова,  яких  їй  бракувало  житті.
         Вранці,  за  кілька  днів  до  школи,  її  дуже  стоншило.  Не  втрималась  вискочила  надвір.  Мати  саме  давала  курям  їсти,  побачивши  доньку,  жбурнула  миску  з  зерном  до  землі,
-  Що  догулялася?!  Напевно  той  горох  смачним  виявився!
Вона  різко  схопила  її  за  волосся,  волікла  до  хати,  з  силою  посадила  на  стілець,
-  Швидко  збирай  речі,  ми    поїдемо…
   Зі  сльозами  на  очах  на  якусь  мить  заніміла  та  відразу  ж  зірвалася  з  стільця,
-    Ми  одружимося…  Коли  прийде  з  армії.  Ми  кохаємо  один  одного  мамо!
В  материнських  очах  вогонь  злоби  й  ненависті,  розчервонілася,
-  Вони  кохають  один  одного,  подивіться  на  них  люди!    Та,  це  ж  сором!  Досить  розмов!  Переодягайся,  Їдемо.  Я  не  дам  тобі  мене  ославити  на  все  село.  Я  вчителька,  маю  подавати  приклад  в  вихованні  дітей.  А,  це,  що  ?  Приклад?!  Боже,  як  це  мені  пережити,  скажи?!  Їдемо  в  Бар,  в  мене  там  родина  є,  тітка  Катерина,  по  материнській  лінії  родичка.  Вона  працює  в  лікарні,  ось  там  і  вирішимо,  що  робити  з  тобою…
Ті  слова,  як  грім,  не  говорила,  а  вигукувала  слова.  Дівчині  здавалося,  що  від  перепаду  тону  дзвеніло  скло  вікон..
-Мамо  -  не  кричи,  тож  люди  почують….
Витерши  змокріле  чоло  рукою,  мати  посварила  вказівним  пальцем,  
-Надумаєш    не  послухати,  вижену  з  дому.  Швидко  збирайся,  я  сказала!Маємо  встигнути  на  автобус.
Вона  так  кричала,  що  з  рота  вилітали  краплини  слини.  Від  поведінки  матері  доньку  тіпало  та  вона    збирала  речі.  Розуміла,  своїм  сперечання,  ще  більше  зашкодить,  лише  дужче  розлютить  матір.
           Невеличке  містечко  навіювало  сумні  думки.  Він  там,  я  тут,  а,  що  далі?  І  нічого  не  знає,  що  нині  відбувається.  Ні  я  на  аборт  не  піду,  хай  хоч  ріже  живцем  все  тіло,  хай  виганяє,  але  дитя  буде  жити.
     Тітка  Катерина  здивувалася    приїзду,  але  прийняла  радо,  адже  жила  сама  в  двокімнатній  квартирі,  дітей  Бог  не  дав,  як  розповідала  мати.
 -Ти  справжня  красуня,  Олічко!-  обійняла  її  тітка  і  продовжила,-  Мабуть  мене  не  пам`ятаєш,  я  була  у  вас,  тобі  тоді  здається  чотири  рочки  з  хвостиком  було.  Мама  інколи  приїздила,  при  зустрічі  все  скаржиться,  що  не  вистачає  часу…  Воно  й  насправді  така  робота,  що  не  завжди  вирвешся...
 Вона  відкрила  двері  на  кухню,
-  Поліно,  хай  Оля  тут  подивиться  телевізор,  а  ми  пішли  сюди,  тут  поговоримо.
       Мати  перша  вийшла  з  кухні,  заплакана,  намагалася  не  дивитися  на  доньку,  раз  -  по-  раз  нахиляла  голову,
-Ти  залишаєшся!  Про    дім,  школу    й  не  думай!  Тут  неподалік  є  школа,  кілька  місяців  походиш,  а  там  домовлюся…
-  Мамо,  про  що  домовишся?-  спитала  здивовано.
Мати  підійшла  до  вікна,  задивлялася  в  далину,
-Довго  говорити  не  буду,  що  треба  я  зроблю,  а  ти  готуйся,  щоб  змогла    навесні  здати  екзамени.
З  підносом  в  руках  зайшла    тітка,  на  ньому  стояли  тарілки  з  стравами.  Запахло  копченою  ковбасою,  Оля  зблідла,  рукою  прикрила  рота,  піднялася  з  крісла.
Тітка  всміхнулася,
-Таке  воно  жіноче  життя,  он  на  столі  компот,  візьми  пару  ковтків,  може  попустить..
 Поліна  розповідала  про  роботу  в  школі,  інколи  примружуючи  очі,  позирала  на  доньку  й  важко  переводила  подих.  
За  пів  години,    поспішаючи  кивнула  рукою,
-Ну  бувай  доню,  ніяких  витівок,  лишаю  тебе  тут.  Живіть,  не  поминайте  лихом.
Вона,  щось  прошепотіла  на  вухо  тітці  і  голосно,
-Ти  проведи  мене…  
Обоє  поспішили  до  дверей…  Коли  дівчина  почула,  як  клацнув  замок,
 не  стримала  сліз,  розридалася.  Чи  від  хвилювання,  чи  від  щастя,  що  залишить  дитину,  адже  про  аборт  ні  слова.  Розмірковувала,  звичайно,  не  переливки  мені  буде,  можливо  це  й  на  краще,  що  не  вдома,  тільки  треба  дати  знати  Миколі  де  я,  хай  приїде.  
         Легкий  мороз  проймав  тіло,  з  хвилюванням    дістала  зошит  і  папір…  Напишу  листа,  напишу,  як  кохаю…..І  тут  же  себе  зупинила,  ні,  можливо  хтось  прочитає,  ще  висміють,  напишу  тільки  де  я  й  хай  приїде.
     Пройшло  чотири  місяці…  Оля  дивилася  в  вікно  і  ковтала  сльози,  Микола  на  лист  не  відповів,  мати  жодного  разу  не  приїхала.  У  відчаї,  що  нікому  не  потрібна,  перестала  ходити  до  школи.  Але  тітка  її  запевнила,  що  вони  в  вихідний  день  зустрінуться  з  директором  школи  і  всі  питання  вирішать.    Вона  не  лізла  в  душу  до  дівчини,  бачила  її  хвилювання,  інколи  намагалася  відволікти,  вчила  в`язати  дитячі  речі,  а  інколи  обійме  і  скаже,
-Все  буде  добре,  тобі  хвилюватися  не  можна.
 Їм  добре  вдвох…  Оля  відчувала  у  ставленні  до  себе  увагу  і  тепло.  Ласку  і  ніжність,  яку  мала  лише  в  дитинстві.
     Після  скорочення  штату  в  лікарні,  тітка  влаштувалася  працювати  на  пошту  в  посилочний  відділ,  приходила  з  роботи  втомлена.  Оля  радо  готувала    страви,  пекла  пиріжки,  печиво,  крутила  голубці,  тітка  задоволено  дякувала  їй  і  інколи  навіть  цілувала  в  щічку.  Їй  вже  й  здалося,  що  хай  би  тут  жити  все  життя,  так  спокійно  й  затишно.  Але  тримала  в  душі  біль,  не  ділилася  цим  з  тіткою,  чому  мовчить  Микола?  Чи  отримав  лист?  І  чому  мати  більше  не  приїздить?  Невже  не  простить?
         Поліна  ж,  через  пару  днів  після  приїзду  додому,  в  коридорі  школи  побачила    Миколу.  Він  взрівши  її,  трохи  боязно,  хвилюючись,  
-А  чому  Олі  в  школі  нема?  Що  захворіла?
Сердито  зміряла  хлопця  з  ніг  до  голови,  озирнулась,  впевнилася,  що  близько  нікого  немає,
-Це  ж  ти  її  довів  до  цього.  Дитину    втратила!  Між  вами  все  закінчено  і  не  шукай!  Я  її  відправила  до  Москви,  адресу  не  дам  і  не  проси.  І  гадаю,  про  те,  що  сталося  краще,  щоб  ніхто  не  знав.  Розплескаєш  язиком,  сядеш  до  в`язниці  за  зґвалтування.      Він  побілів  на  обличчі,
   -  Але  ж    я…
Вона  різко  перебила,
   -  Ти  ніхто  і  тебе    звати  ніяк!  Я  все  сказала!
І  різко  розвернулась,  поспішила  в  клас.
     За  стільки  місяців  вона  ні  разу  не  поїхала  до  доньки.  Її  серце  було  переповнене  гордістю,      в  душі  не  змогла    наважитися  простити  доньку.  Але  щомісяця  Катерина  отримувала  від  неї  гроші,  висилала  їх  з  пошти    сусіднього  села,  щоб  ніхто,  ні  про  що  не  дізнався.  Адже  листа  від  Олі,  що  мав  отримати  Микола,  вона  в  поштарки  забрала.  Поштарці  ж    радо  повідомила,  що  відправила  доньку  закінчувати  школу    в  Москву  до  родичів,  бо  там  перспектив  більше,  а  за  мовчання  всунула  в  руку  двісті  гривень.
         За  вікном  весна…    В  кабінеті  директора  школи  на  них  чекали  вчителі.  Катерина  вийшла  з  кабінету,  Оля    відповідала  на  запитання  зі  всіх  усних  предметів.  Вчителі    з  розумінням  поставилися  до  майбутньої  матері,  всі  екзамени  склала  екстерном.  Відчуття  радості  переповнювало  душу.
         За  вікном  ясно  світило  сонце    танув  сніг,  маленькими  струмочками  стікав  з  дахів  будинків…  Вона    приклавши  руку  нижче  грудей  слухала,  як  ворушиться  маля  і  всміхалася,  -  
     -  Скоро  я  тебе  побачу…  Ти  народишся  і  ми  поїдемо  до  татка.  Хоч  бабуся  і  проти  та  ми  з  тобою  все  рівно  поїдемо….
         Тривожна  ніч    нині  видалася  в  Олі.  Відчуття  страху,  час  від  часу  гудіння  в  голові  і  нудота,  яку  намагалася  вгамувати,  запиваючи  водою.  Та  врешті  не  стрималася    встала  з  ліжка,  все  закрутилося  пере  очима  і  попливло…
Катерина  майже  не  спала  цілу  ніч,  чула,  що  дівчина  не  спить,  відчувала,  що  напевно  скоро  почнуться  перейми.  Коли  ж  почула  гуркіт  стільця,  відразу  схопилася  з  ліжка,  різко  відчинила  двері,  Оля  лежала  на  підлозі….
   Катерина  визвала  швидку  допомогу,  розплакалася  біля  неї,  хоч  обливала  водою,  але  привести  до  тями  не  вдавалося.
               В  родовій  цокання  металевих  предметів….  Оля  відкрила  очі,  біля  неї  жінка  середніх  років  збирала  в  лоток  медичні  інструменти,
-О!  Прийшла  до  тями,  от  і  добре.  Дякуй  Богу  за  спасіння,  мало  не  втратили  тебе….
Ці  слова  почула,  як  в  тумані  і  знову  все  попливло  перед  очима.
   Чиїсь  розмови,
-  Багато  втратила  крові…  
 Біля  неї  стояла  тітка  і  жінка  в  білому  халаті.  Вона  взяла  тітку  за  руку,  ледь  всміхнулася  і  тихо,  
-Подивіться,  думаю  все  буде  добре.
   Катерина  обійняла  Олю,  поцілувала.  Але  при  поцілунку  вона  відчула  тітчині  сльози  на  обличчі,
-Я  народила?  Кого?  І  де  дитя?
 Губи  не  слухалися  її,  потемніло  в  очах.
             За  вікном  білий  день…  В  палаті  два  ліжка.  Їй  скільки  різних  препаратів  накололи,  що  вона  все  сприймала  наче  вві  сні.  Але  на  другому  ліжку  помітила  смуглу,  чорноволосу  жінку,  яка  лежачи  годувала  маля  й  промовляла,-
-Моя  Русланочка,  моє  сонечко…
Немов    гучною  луною  пливли  ці  слова,  за  мить  все  зникло.
           Більше  тижня  минуло  після  пологів…  За  вікном  ніч,  Оля  відкрила  очі,  від  вікна    місячне  світло  падало  на  друге  ліжко.    На  ньому  спала  тітка  Катерина.
 Вона  намагалася  встати  та  тітка  відразу  почула,
-  Олічко,  дитино,  ну  дякувати  Богу.  Ти  може  пити  хочеш?
-Тьотю,  а  де  маля,  хто  в  мене?  Чому  ви  тут?  Мені,що  робили  кесарів  розтин?  А  де  та  жінка  поділася,  чи  то  циганка,  що  називала  свою  доньку  Русланою,  її  що  вже  виписали?Який  сьогодні  день?
Катерина  злегка  зблідла,  знервовано  подала  склянку  з  водою.
       -  Багато  не  пий,  не  можна,  ти  зараз  нічого  не  запитуй,  потім  поговоримо,  адже  нині  ніч  за  вікном.
Оля  повертаючись  на  бік,
   -Щось    сил  немає  ….  Добре,  ранком  поговоримо.  
За  кілька  хвилин  відчула,  прилив  тепла  до  грудей.  Ой,  що  це?  Можливо  молоко?  І  до  тітки,
           -В  мене  здається  сорочка  мокра  на  грудях.  Та    швидко  відреагувала  на  слова  ,
     -В  тебе  під  подушкою  є  чиста,  зараз  все  зроблю,  переодягнешся.
     Вона  простирадлом  перев`язала  їй  груди,
-Знай,  тобі  треба  менше  пити…
Мов  божевільна,  обома  руками  схватилася  за  голову,  розплакалася,
-Що  дитину  не  спасли,  то  хоч  скажіть,  кого  мала  хлопчика,  чи  дівчинку?
Жінка  пригорнула  її  до  себе,
     -Заспокойся,  змирися…  Доля  нам  така.  Донечка  була  в  тебе  та  на  жаль…  Хай  випишуть  додому,  там  розповім,  заспокойся….
             Катерина  забирала  Олю  додому  на  таксі.  Дівчина  роздивлялася  навкруги,  наче  когось  шукала,  
-Тьотю,  а  мами  ніразу  не  було  за  цей  час?
Та  приклала  вказівного  пальця  до  губ,
-  Вдома  поговоримо.  
       Минуло  два  місяці….  За  цей  час  майже  нічого  не  змінилося.  Оля  готувала  їсти,тітка  ходила  на  роботу.  З  матір`ю  так  і  не  бачилася.  Одного  вечора  тітка  все  ж  таки  розповіла,  що  сталося  в  лікарні.    Хоч    дитину    мала  через  кесерів    розтин  та  за  два  дні  зробили  гінекологічну  операцію,  бо  утворився  тромб.  Мати  приїздила,  чекала  результату,  щоб  дізнатися,  що  все  буде  гаразд.  Але  дівчинку  не  вдалося  спасти,  мати  відразу  забрала  її  і  поховала  в  іншому  селі.  Навіть  не  сказала  в  якому,  пообіцяла  сказати  пізніше,  коли  трохи  окріпнеш.  Тітка  дуже  нервувала,  то  червоніла,  то    ставала  біла,  як  полотно,  наче  розповідала  про  своє  втрачене  дитя.    Після  розмови  дуже  хотіла  поїхати    додому,  але  тітка  відмовила.  Виявилося,  що  мати,  просила  тітку  не  пускати  її  додому,  щоб  ніяких  розмов  по  селі,бо  всім  розповіла,  що  відправила  її  до  родичів  в  Москву.
     Пройшов  час…    Катерина  оформлялася  на  пенсію,  їй  вдалося  влаштувати  Олю  на  роботу  на  пошту.  Правда  не  в  посилочний  відділ,а  поштаркою.  Обоє  тішилися,  адже  жити  за  щось  треба  було,    грошей  мати    більше    не  присилала.  Одного  разу  таки  приїхала  вона  в  Бар,  але  зайшла  до  Олі  на  роботу  саме  в  той  час,  коли  дівчина  розкладала  кореспонденцію.  Зайшла  з  таким  видом,  наче  вони  вчора  бачилися.  Дівчині  скільки  всього  хотілося  розповісти,  дізнатися,  що  там  вдома?  Чи    Микола  поїхав  навчатися?  І  основне  де  поховали  дівчинку?  Та  вона  тільки  сказала,
     -Мамо,  нам  треба  поговорити,  де  моє  дитя  поховане?
 Мати  здригнулася  від  питання,  зблідла,  знервовано  схопила  доньку  за  руку,
       -Про  це  й  питай,забудь!  Не  трави  мою  і  свою  душу.  Воно  того  не  варте!  Нема  і  все,  нема!  
Й  різко  поспішила  до  виходу.
             Оля,  немов  той  вітерець,  швидко  рознесла  кореспонденцію,  поспішила  додому.  Переступивши  поріг,  розплакалася,    розповідала  про  приїзд  матері.  Катерина  теж  плакала,  чи  то  від  слів  і  жалю  до  дівчини,  чи  від  того,  що  вона  їй  нагадувала  про  її  молодість.  Але  цю  тайну,  що  вона    втратила  недоношену  дитину  на  п`ятому  місяці  вагітності,  не  хотіла  розкривати.  Також  не  хотіла  розповідати  про  своє  життя  з  чоловіком,який  відразу  покинув,  дізнавшись,  що  в  неї  не  буде  дітей.  Боялася  відкритися,  бо  полюбила  її,  мов  свою  доньку.  Дещо  знала  за    дівчинку,  що  народила  Оля,  але  поклялася  Поліні,  що  буде  мовчати.  Порадила  дівчині  не  шукати  Миколу,  вважала,  що  в  такому  разі  навряд  він  зрозуміє  її  біль,  бо  в    таких  випадках,  в  основному  чоловіки  кидають  дружин.
         Пройшло    п`ять  років….  Останнім  часом  тітка  хворіла,  часто  тримала  руку  в  області  серця,  пила  якісь  краплі,  під  язик  брала  пігулку  валідолу,  але  звернутися  до  лікарів,  хоч  Оля    вмовляла,  йти  не  хотіла.
     Одного  зимового  дня  на  дворі    дуже  потепліло.  Оля  ледве  прийшла  додому  з  промоклими  ногами.  Було  багато  кореспонденції,  повернулася  пізно,  відчувала  біль  внизу  живота.  Тітка  відразу  наполягла  на  наступний  день  піти  в  лікарню.  
                             В  поліклініку  йшла  сама,  тітка  знову  пила  ліки.  Довго  вмовляла  їй  піти  з  нею  і  обов`язково  показатися  кардіологу,  але  та  категорично  відмовилася.  На  прийом  Оля  попала  до  молодого  гінеколога.  Він  зацікавлено  подивився  на  неї  після  огляду,
     -  У  вас  запалення,  треба  підлікуватись.  Хоч  і  не  будете  мати  дітей,  але  затягувати  не  варто,  це  може  бути  небезпечно.
Після  почутого,  не  змогла  й  слова  сказати.  Все  ж  дала  згоду  на  лікування  в  стаціонарі,  спішила  додому  взяти  деякі  речі  та  розпитати  тітку,  чому  їй  таке  сказали?  Але  коли  прийшла  додому  та  капала  краплі  й  плакала,
     -Ой  Олічко,  дитинко,  мабуть  вже  кінець,  так  пече  в  грудях,  так  пече…
Оля,  кинувши  сумку,  побігла  до  сусідів  щоб  визвати  швидку  допомогу,  на  весь  будинок,  тільки  в  них  був  телефон.
Катерина  вся  трусилася,  синіли  губи,  хоча  під  язиком  знову    тримала  пігулку.
Ледь  ворочала  язиком,  вирячивши  очі,
   -Сядь,  сядь,  дещо  скажу….
   Відчуття  страху  та  присіла  біля  неї,  взяла  за  руку.  Вона  ледве  вимовляла  слова,
       -  Там,  в  біль`ї,  знайдеш  гроші  на  похорон,
       -  Та,  що  ви  тьотю?  -  перебила  її.  
Вже  майже  шепотіла,
   –Про  дівчинку  слухай,  звати  її  Руслана,  Поліна  віддала  її  жінці  тій,  що  з  тобою  в  палаті  була.  Вона  їхала  потягом  в  Івано  -    Франківськ,  передчасні  пологи,  зняли  з  потяга.  Її  звати  Софія,  вона  народила  мертвого  хлопчика.  Це  не  мій  гріх,  мама  запропонувала  тій  жінці,  а  хлопчика  десь  поховала,  я  навіть  не  знаю  де,  не  зізнається.  Прости,  прости  мене  дитино…
Відкривши  рота,  хапала  повітря  й  за  мить  закрила  очі.  Саме  в  цей  час  в    дверях  з`явилися  медики.
Чоловік,  відразу  подивився  в  якому  стані  очі,  а  потім  кивнувши  рукою,  слухав  серце,  але  вже  було  запізно.
       Оля  беручи  довідку  про  смерть  в  лікарні,  зайшла  до  гінеколога,  щоб  виписав  для  неї  ліки,  які  можна  приймати  вдома.        З  пошти  відправила    телеграму  матері.
     Але  мати  так  і  не  приїхала.  Де  та  мужність  взялася,  де  взялася  сила?  Витримати  два  стреси  одноразово  занадто  важко.  Ховала  тітку,  мов  свою  маму,  на  шматки  рвалося    серце,  глибоко  в  душі  вгамовувала  біль.  Добре  коли  є  такі  чуйні  сусіди  та  працівники  з  роботи,  вони  й  допомогли  їй  організувати  похорон.
         Нелегкі  години  в  одинокості.  Після  невеличких  поминок,  все  здавалося,  що  зараз    в  двері  подзвонить  мати,  але  не  дочекалася.  
           Думки  осині,  може  вона  хвора,  що  не  приїхала?  Треба  поїхати,  важливо  побачити  все  на  власні  очі,  як  вона  живе.  І  дізнатися  чому  не  приїхала,  адже  це  не  на  святкування  чогось,  а  провести  в  останню  путь.  Дивувалася  в  душі,  як  можна  бути  такою  гордовитою,  чи  то  такою  черствою!Могла  б  і  телеграму  дати,  чому  не  приїде.
           Декілька  днів  в  ліжку,  з  ніг  звалила  висока  температура.  До  запалення,  ще  й  грипувала.  На  дев`ятий  день  після  похорон,  саме  випала  неділя,  пішла  до  церкви.  Зробила  все  так,  як  підказала  сусідка  тітка  Тамара.  Вона  навідувалася  до  неї,  купила  лимони  та    деякі  ліки.  Тітка  підтримувала  її  розмовами,  втішала,  що  організм  молодий,  все  пройде  й  забудеться,  як  поганий  сон.
             Час  лікує  рани…  Оля    чекала  теплих  днів,  щоб  нарешті  поїхати  в  село.    Але  зима  видалася  сувора  і  сніжна.  Як  важко  на  душі,  але  треба  дочекатися  тепла  і  обов`язково  розпитати  маму,  про  ту  жінку,  куди  вона  повезла  її  доньку?  І  як  змогла  таке  зробити?Як  їй  живеться  з  таким  гріхом?  Скільки  раз,  це  запитання    задавала  собі,  адже  я  мама  дитини.  Скільки  думок  передумано,  скільки  планів  намріяно  та  треба  було  дочекатися  відпустки  в  березні  місяці.
           Нарешті  і  відпустка…..  Оля  добиралася  в  село,  саме  в  вихідний  день,  щоб  застати  маму  вдова.  Була  здивована  і  пригнічена,  коли    відкривши  двері,  в  хаті  побачила  дядька  Василя,  який  працював  завгоспом  в  школі.  Він  трохи  скривившись  на  обличчі  привітав  її  і  відразу  його,  як  вітром  здуло,  тільки  й  помітила  зачиняв  хвіртку.  Мати,  одягнута    в  довгий  коричневий  махровий  халат,  сиділа  в  кріслі,  біля  неї  на  журнальному  столику  парувала  кава.  Вона  поставила  сумку  на  підлогу  й  намірилася  обійняти  матір.  Та  вона  категорично  кивнула  рукою,
     -Тільки  без  пестощів,  ти  ж  знаєш  я  цього  не  люблю.  Сідай,  якщо  вже  приїхала.  Думаю  не  на  довго,  не  хочу,  щоб  тебе  люди    тут  бачили,  боюсь  заклюють  мене  питаннями.
       В  хаті  тихо  -  тихо…    Глухо  і  одноманітно  гойдався  на  стіні  маятник  годинника,  відстукуючи  секунди  і  час  від  часу  в    пічці  потріскували  дрова.  Оля,  при  розмові  з  матір`ю,  виплакала  всі  сльози.  Їй  вже  й  здалося,  що  вона  їй  не  рідна  чи,  що?  Скільки  злоби  може  бути  в  людини  до  своєї  доньки?  Вона  розповіла  їй,  що  все  знає  про  свою  доньку.  Намагалася  дізнатися  щось  про  ту,  смуглу    жінку,  але  мати  скрушно  похитала  головою,
-  Мені  нема  чого  тобі  додати,  тільки  вона  не  циганка,  із    західної  України,  не  знаю  хто  по  національності….  І  ти  не  будь  дурепою,  не  шукай!  Досить  я  із-за  тебе  щастя  не  мала,  не  хотіла,  щоб  якийсь  чужий  чоловік    виховував  тебе.  А,  що  до  твого  батька,то  помилка  молодості,  яку  ти  на  жаль    успадкувала.  Ти  думаєш,  що  була  б  потрібна  Миколі?!  Він,  як  тільки  закінчив  школу,  вони  відразу  продали  будинок  і  виїхали  в  Київ.  Батько  ж  у  званні,  добряче  нахапав  грошей,  було  за  що  купити  квартиру.  Так,що  змирися!  А  на  похорон  не  приїхала,  бо  грипувала,  нічого  й  без  мене    поховали!
 Витираючи  сльози,  Оля  довго  мовчала.  В  неї  більше  не  було  сил  на  вмовляння.  Мати  при  спілкуванні  дивилася  то  в  одну  сторону,  то  в  іншу,  намагалася  не  дивитися  в  очі.  Донька  хотіла  зняти  вже  розстібнуте  пальто,  мати    здивовано  подивилася,
-Думаю  ти  не  збираєшся  тут  ночувати,  пригощу  кавою  і  їдь,  краще  вдома  проведеш  відпустку.  І  мені  спокійніше  спатиметься,  а  то  розпочнуться  розмови.  Де  і  що?  Чому  сама  приїхала,  без  чоловіка?  Мені  цього  не  треба,  я  найкращі  роки  свого  життя  подарувала  тобі.  Ти  сама  вибрала  свій  шлях,  самостійна.  До  того  ж  тепер  господиня,  квартиру  маєш,  живи  приспівуючи,  насолоджуйся  життям.  
 Оля  кліпала  червоними  очима  й  мовчала.  Такої  зустрічі    про  яку  мріяла,  не  відбулося.  На  жаль  і  дізнатися  того,  чого  хотіла,  їй  теж  не  вдалося.  Похапцем  виклала  з  сумки  на  стіл,  великий  шматок  сиру,  палку  ковбаси  і  коробку  цукерок.
Мати  махнувши  рукою,
     -  Та  не  переймайся,  в  мене  все  є.  Не  треба  було  втрачатися.  Бери  попий  кави,
Вона  налила  їй  кави  в  чашку  і  продовжила,
       -Краще  про  щось  цікавіше  розкажи.
Гаряча  кава  лише  на  мить  відволікла  від  розчарування,стискало  в  грудях,  хотілося    кричати,  вити.
           Життя  продовжилося…    По  сусідству  з  Олею,  жив  одинокий  чоловік  Олег,  правда  за  неї,  був  старший  на  десять  років.  З  дружиною  розійшовся,  але  мав    шістнадцятирічну  доньку,  яка  раз  в  місяць  навідувалася  до  нього.  Він  працював  охоронцем    в  міській  друкарні.  Працював  позмінно,  побачивши,  що  в  неї  нікого  нема,став  частенько  навідуватись  в  гості,  разом  дивилися  телевізор,  чаювали.  А  згодом  стали  жити  разом,  вирішили  не  одружуватися.  Адже  Ольга  знала,  що  в  нього  є  донька,  якій  залишиться  квартира  та  і  він  не  наполягав    на    офіційному  шлюбі.  
Вони  прожили  двадцять  років  разом.  За  цей  час  мати  декілька  раз  приїжджала  в  гості.  Привітно  з  радістю  спілкувалася  з  Олегом.  Донька  помітила  в  ній  невеличкі  переміни,  не  такий  суворий  погляд,  задоволеність.  Одного  разу,  коли  вона  проводжала  її  на  автобус  мати  не  витримала,
       -Ну  от,  бачу  живеш  з  чоловіком,  щаслива.  Тобі  треба  було  мати  за  собою  хвоста?  Чи  й  кому  б  потрібна  була?  Тож  досить  гніватися  на  мене,  подякуй,  що  все  так  сталося.  
             Роки  минали….  Ольга  тільки  оформилася  на  пенсію,  коли  в  Олега  трапився  інсульт.  Ховала  його  не  сама,  поруч  з  нею  стояла  його  донька.  Яка  не  засуджувала  батька,  часто  заходила  в  гості,  з  повагою  віднеслася  до  його  вибору.
         Не  пройшло  й  півроку  отримала  телеграму,  померла  мати.  Як  це  невчасно,  журилася,  от  тепер  зовсім  одна.  І    вкотре,  ковтаючи    сльози,  думками  про  доньку.  Де  вона  і  яка,  напевно  вже  своїх  дітей  одружує.  Хоча  б  одним  оком  побачити  її  та  мабуть  мені  доля  така.
Згодом  вона  продала  квартиру  і  повернулася  в  рідне  село,  в  свій  будинок,  де  зросла.  Хоча  прийшлося  зробити  гарний  ремонт,  витратити  багато  грошей,  але  тут  врешті  знайшла  спокій.  Цей  город,  обійстя,  гріли  серце  й  душу.  Ходила  на  могилу  до  матері  і  розповідала  їй  про  своє  життя.  Журилася,  згадувала  своє  кохання  і  інколи  струшувала  непрохану  сльозу  за  донькою.
                           Вже  світало,  коли  Ольга  відірвалася  від  спогадів.  Витерла  сльози,  що  стікали  по  щоках,  почала  палити  пічку.  От  проснуться    мої  гості,  а  в  хаті  тепло,  затишно.    Поставлю  картопельку,  пюре    їм  приготую,  ще  й  яєчок    всмятку  зварю.  Як  проснуться    сходжу  до  Калини,  хай    дасть  молока  для  дитини.
             Вона  зайшла  в  хату,  коли  Роза  годувала  сина.  Дівчина  зашарілася,
         -Зараз  погодую  і  піду…
Старенька    категорично  заперечила  рукою,
         -Нікуди  не  підеш!  Голодну  не  відпущу,  де  ти  бачила  таке.  Он  сніданок  приготувала,  порадуй  мою  одинокість.  Хай  я  потішуся,  подивлюся  на  твого  козака.
 Привітні  сяючі  очі  дивилися  на  неї,
         -Ой,  дякую  вам!Я  так  виспалася  гарно.  В  хаті  так  тепло  у  вас  і  комфортно.
         -Ну  от  і  можеш  побути  в  мене  декілька  днів,  якщо  нікуди  не  поспішаєш.  Тільки  паспорт  маєш?  Я  забирати  не  буду,  тільки  подивлюся.  Так    мені  на  душі  буде  спокійніше.
Поклавши  сина  на  ліжко,  Роза  дістала  з  маленького  пакунка  паспорт  і  подала  їй.  Ольга    придивлялася  в  окулярах,  гортаючи  всі  аркуші,
   -  О,  ти  заміжня  бачу,    штамп  стоїть.  І  віддаючи  продовжила,
-  А  де  ж  чоловік  зараз…  Чи  в  Демидівці,  чи  десь  поїхав?
Дівчина    почервоніла,
   -  Я  розповім  вам,  а  там  чи  повірите,  чи  ні,  ваша  справа.
           Хлопчик  почав  пхикати,  Роза  відразу  взяла  його  на  руки,  легенько  колисала.  Готуючи  на  стіл  сніданок,  з  цікавістю  поглядала  на  них,  їй  з  першого  погляду  сподобалася  ця  молоденька  мама.  Роза    ж  відчувала    пильний  погляд  старенької,  в  відповідь  кліпала    великими  світлими  очима  і  всміхалася.    У  її  погляді,  лагідних  очах,  щирій  усмішці  –  доброта,  від  неї  віяло  теплом,  Ольга  відчула  спокій  на  душі  і  радість
     -  Макс  заснув  -  тихо  сказала  дівчина.  
         -  Ну  от  і  добре,-    ледь  всміхалася  й  махнула  рукою  старенька,
         -  Давай  будемо  снідати.
 І  перехрестилася  до  ікони.
   Роза  кожного  разу  дякувала,  коли  вона  подавала    їй  страви.
   Здавалося,  що  дівчина  кудись  поспішає.  Швидко  опустошила  тарілку  і  рукою  витерла  губи,
       -Дуже  дякую  за  все.  Як  не  пошкодуєте  про  те,  що  залишуся  у  вас  на  пару  днів,  то  тоді  слухайте,  як  мене  занесло    так  далеко  від  дому.
Ольга  ніжно  поклала  руку  на  її  руку  і  некваплячись  заговорила,
     -Тільки  не  поспішай  дуже,  час  є,  ще  й  чаю  з  молочком  випий,  тобі  це  на  користь  і  хлопчику  теж.
Та,  двома  руками  обійняла  чашку,
 -Я  сама  родом  з  Кольчино,  це  на  Закарпатті..    Є  батьки,  є  сестричка  менша  за  мене  на  чотири  роки.  Мама  українка,  а  тато  угорець.  А  мене  сюди  занесло,  бо  познайомилася  я  з  своїм  Романом  в  автобусі.  Ви  знаєте  там  до  нас  багато  туристичних  автобусів  приїжджає,  ото    наче  й  любов  і  побралися.  Забрав  мене  в  свою  Демидівку,  а  тепер  почав  пити,  як  сказився.  Терпіння  лопнуло…
І    заплакала….  
-  Ну-ну,не  хвилюйся,  не  треба    нервувати,  тобі  дитя  годувати,  -  заспокоїла    старенька.
Шморгаючи  носом,  продовжила,
-Ще  й  попрікає,  що    в  Макса  темніша  шкіра.    А  я  йому  кажу,  дивися    тато  мій  угорець,  хоча  правда  мама  світла,  ну  така,  як  ви,  як  я,  як  він.  Але  ж    сестричка  моя  теж  має  темнішу  шкіру  ніж  я.  Ото  ж  виходить  мій  тато  Максу  дідусь,  тому  тут    нічого  немає  дивного.  Чесно  скажу,  малому  тільки  місяць,а  я  вже  втретє  тікаю  від  нього,  то  в  сусідів  ночувала  два  рази,  а  це  вирішила  повернутися  в  Кольчино.  Почав  руки  до  мене  тягнути.  Правда  там,  в  другій  половині  хати,  його  батьки  живуть,  але  вони  не  були  мені  раді,  коли  ми  побралися,  сказали  чужинку  привіз.    Кому  й  що  казати…Осудять,ще  й  висміють,одне  слово  на  чужині…
   Ольга  знервовано  встала  із-за  столу,  збирала  посуд,  
     -Ото  біда  така….І  це  ти,  ось  так,  вирвалася  майже  без  нічого.
     -Та  ні  в  мене  є  гроші,    три  тисячі  гривень.  Тож  додому  доберуся,-  сказавши  жадно  випила  чай  з  молоком,
-  Знаю,  вдома  мене  сваритимуть,  не  дуже  будуть  раді.  Особливо  мама,  вона  вчителька,  дуже  строга  і  в  школі,    і  вдома.  Не  хотіла  його  мати,  як  зятя,  відмовляла  мене,  щоб  не  виходила  за  нього  заміж,  не  їхала  на  чужину.  Та  і  бабуся,  вона  правда  теж  угорка,  казала,  що  на  сході  люди  недобрі.  Ви  пробачте  мене,    але  не  знаю  чому  таку  думку  мала.  
Холод  пройняв  все  тіло,  Ольга  здригнулася,
   -А  бабусю,  як  звати?
   -У  бабусі  красиве  ім`я  –  Софія…  І  в  мами  гарне,  Русланою  звати.
Затрусилися  руки,  старенька  впустила  тарілку  на  підлогу,  хоч    й  підлога  дерев`яна,  але  тарілка  розбилася  на  друзки.
Роза  схопилася  з  стільця,  похапцем  збирала  їх,
-  Це  ж  треба  такого,  ще  й  із  -  за  мене  тарілку  впустили!
     Присівши  на  стілець,  Ольга  мовчала…  Павутинні  думки    задурманили  голову,  це  ж  треба  таке  спів  падіння!  А  можливо  це  моя  онучка?  Та  ні,  це  вже  мабуть  мої  жадані  сподівання  побачитися  з  донькою.  Чи  то  доля  на  старості  років  вирішила  зробити  мені  подарунок  з  минулого?    А  може  змилувалася,  щоб  не  одна  вік  доживала.  Склала  дві  руки  покупи,  приклала  до  грудей,
-Це  на  щастя  дитино,  не  копошися,  це  на  щастя….
-Та  ні,-    дівчина  швидко  витягла  з  пакунка  гроші,  хвилюючись,
   -  Ось  я  заплачу  вам,  я  маю  гроші.
Ледь  стримувала  сльози  старенька  та  намагалася  виглядати  не  жалюгідною,
   -Не  треба  мені  твоїх  грошей…  Я  маю  свої,  маю  пенсію.  І  хату  не  знаю  кому  залишу,  бо  одна,  як  перст.  Якщо  хочеш,  залишайся  в  мене  жити,  думаю  ми  з  тобою  поладимо.  А  там  вирішиш  сама,чи  повернешся  до  чоловіка,  чи  поїдеш  до  батьків,  то  вже  твоя  справа.
Роза  здивовано  дивилася  на  неї,  все  ще  тримаючи  в  руках  гроші.  Напевно,  правда,  тарілка  розбилася  на  щастя,  тільки  мабуть  для  мене,  подумала,    й  ніжно  обійняла  її,
     -Бабусю,  дякую  вам!  Дякую,  що  повірили  мені,  що  не  прогнали.
Ольга  ховала  голову  в  її  обійми,  ледь  стримувала  крик  в  душі…  Як  би  ж  ти  дитинко  знала,  який  подарунок  ти  для  мене  в  житті.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Вересень  2019р




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851279
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 15.10.2019


Амадей

ЖУРАВЛІ

           ЖУРАВЛІ

                                       Незламним  захисникам  Донецького  аеропорту
                                                                             Героям  -  Кіборгам
                                                                                       Присвячую.

Лунає  в  небі  пісня  журавлина,
Лунає  в  небі  жалібне  "курли",
Летімо  з  нами,  друже-побратиме,
Настануть  скоро  люті  холоди!

А  як  же  я  залишу  Украіну?
Як  я  залишу  неньку,  журавлят?
Якщо  загинуть  доля,  -  то  й  загину,
А  ні,  -  то  будем  разом  виживать!

Летімо  друже,  чуєш,  он  морози,
Вже  льодоставом  сковують  ставки,
Летіть...ви  не  побачте  моі  сльози,
Я  ж  не  один  лишаюсь  тут  такий.

Востаннє  коло  клин  зробив  над  плесом,
Востаннє  чулось  жалібне  "курли",
Востаннє  лилась  пісня  з  піднебесся,
Із  неба  линула  до  рідноі  землі.

Прийшла  зима,  з  морозами  й  снігами,
Всього  на  його  доленці  було,
Він  з  обмороженими  до  кісток  ногами,
Все  ж  вижив...врятувало  джерело.

І  ось  весна,  вже  клини  журавлині,
Вертаються  до  рідноі  землі,
Дітей  стрічає  Ненька-Батьківщина,
Й  журавлик....що  тоді  не  відлетів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851456
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 15.10.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Метаморфози осені

Променисті  ниті  доторкались  грона,
Ніби  теплі  губи  насолоду  пили.
Шепотіла  осінь  пристрасть  цицеронно,  
Обіймала  ніжно  соковитість  тіла.

Вересень  достиглий  підійшов  до  краю,
Заховалась  сонця  айстра  золотиста.
Вже  рілля  ребриста  слід  зітерла  вправно,
І  самотньо  стало  і  доволі  прісно.

Хаотичність  вітру  навівала  думу,
Із  мовчазно-сірих  хмар  сувій  послання.
Осінь  забриніла  дощовитим  сумом,
Листя  розлетілось,  мов  птахів  прощання.

Не  впадай  ніколи  у  сльозливий  розпач,
Ці  метаморфози  тимчасові,  звісно.
У  майбутнє  зробиш  знову  крок  за  кроком,
Дні  наповнить  осінь  іншим,  мудрим  змістом.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850394
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Ніна Незламна

Чепурненька осінь…

Чепурненька  осінь,  потішимось  люди
Бурштинові  роси  ледь  іскряться  всюди
Сонечко  проснулось,  промені  ласкаві
Поцілунки  ніжні,  погляди  лукаві...
Хоч  й  тепла  в  них  менше  та  вони  жадані
Дозріва  горішок  в  зеленім  жупані
Білочка  зраділа,  жолудю  на  дубі  
Зло  кряче  ворона    на  верхівці  в  чубі.
Чепурненька  осінь  -  золотисті  крила
З  вітерцем  завзято  земельку  накрила
Десь  кинула  менше,  сяючих  краплинок
Ледь  більше  до  лісу,  яскравих  зоринок
Виграють  росинки,  мені  ваблять  очі
По  золотім  листі,  я    пройдусь  охоче.
Чепурненька  осінь,  ще  й  вміла  майстриня
Багата  панянка.  Дивовижна  скриня
Є  у  неї  в    шатах,  де  злато  і  срібло
Гарна  господиня,  розсипає  сміло
Ще  й  фарб  підмішає  із  глечика  свого
 Все  це  з  добротою,  до  погляду  мого
Чепурненька  осінь  –  всміхнулась  до  сонця
Захоплююсь  нею  і  я  край  віконця…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850435
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Олеся Лісова

Як звикнути до тиші?

Вірш  про  тих  людей,  що  повернулися
 додому  з  війни  на  Донбасі.


Знову  постріли,  чи  здалося?
(Грім  розноситься  неспіша)
Тіло  з  тишею  не  зрослося,
На  склі  боса  стоїть  душа.

В  місті  ріднім  все  стало  прісно.
Як  було,  уже  так  не  буде,
У  байдужості  вже  затісно.
Я  хрещена  вогнем  заблуда.

В  снах  щоночі  біжу  в  окопи
Де  бійці  всі  -  живі  мішені.
В  них  осколки  летять  потоком,
Рвуться  міни,  таки  скажені.

В  Лету  канула  вся,  колишня
(Білим  цвітом  була  весняним).
Я  тепер  –  переспіла  вишня
На  гіллі  України  -  мами.


Прісно  у  цьому  випадку  -  не  цікаво.
Лета  (забуття)  –  по  древньогрецькій
 міфології  одна  з  п’яти  річок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850459
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Катерина Собова

Все для рибалки i мисливця

Тато    з    сином    магазини
Відвідали    зрання:
Все    було    тут    для    рибалки
І    для    полювання.

Поки    хлопчик    роздивлявся
Багаті    вітрини,
Тато    вже    розрахувався,
Вийшли    з    магазину.

-А    ця    вивіска    збрехала,
Покупців    надули:
Деякий    товар    сховали,  
А,    може,    забули.

Тато    дуже    здивувався:
-Це    -    найкраща    точка,
Тут    завжди    широкий    вибір,
Порядок,    синочку.

-А    горілка,    а    закуска,
Що    береш    ти    зрання?
Ну    хіба    без    цього    можна
Йти    на    полювання?

І    повинна    продаватись
Ложка,    миска    й    чарка,
Бо    без    цього    не    вдається
Ні    одна    рибалка.

А    невдача    під    час    ловлі?
З    кожним    може    статись!
То    повинна    в    магазині
Й    риба    продаватись!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850487
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Світла(Світлана Імашева)

Віче "НІ - капітуляції!"

Зійшлись    українці  на  віче  –  
Із  болем    незгоєних    ран:
Загроза    свободі    нас  кличе…
Почуйте:  говорить  Майдан!
Поранені,    січені  шквалом,
Осколками  рвані  гранат  –  
Своєї  землі  на  поталу
Не  лишим!    Ні  кроку  назад!
Загарбницька  путінська  зграя
Терзає    зотлілий  Донбас…
Диктують    зеленський-  штайнмаєр
Нам  капітуляції    час,
Що  армії    слід  відступати
Й  покинути    землю  свою,  -  
Та  зранені  й  й  вбиті  солдати
Постануть  на  самім  краю.
Ні  –  путіну!    Ні  –  терористам!
Ні  –  їхньому  статусу  тут!
Ні  –  каїна  вбивцям-рашистам!
Вкраїни      сини      не  здадуть!
Не  здаймо,    вкраїнці,    не  здаймо!
Донбас  –  українська  земля!
І  зброю    свою  –  не  впускаймо  !
Триває  за  волю    борня…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850585
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


меланья

Сентиментальность

Немало  пролетело  птиц  и  дней
и  вышло  нежных  вёсен  из  проталин,
вот  потому  теперь  мне  всё  видней,
и  я  с  годами  всё  сентиментальней...
Теперь  я  стала  больше  замечать,
как  учатся  летать  с  деревьев  листья,
что  солнце  -  словно  круглая  печать,
а    осени  походка  как  бы  лисья...
Люблю,  когда  янтарная  сосна
пылает  в  топке  рыжего  заката,
когда  звенит  лесная  тишина
и  грома  в  небе  гулкие    раскаты...
Я  нахожу  прекрасным  муравья,
отчаянно  бегущего  под  ноги...
И  думаю  о  песне  соловья:
"Он  за  меня  несет  молитву  Богу..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850589
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Своїх не забувайте вчителів

Своїх  не  забувайте  вчителів
Ніколи  у  житті,  ніколи!
І  скільки  б  не  було  вам,  люди,  літ,
Прийдіть,  вклоніться  рідній  школі.

Бо  саме  там  добру  навчали  вас,
І  знань  відкрили  світ  широкий.
Хоч  змінює  потреби  й  пам*ять  час,
Зробіть  назустріч  школі  кроки.

Учитель  -  світоч  правди  у  бутті,
Його  любов  у  ваших  душах.
Хоч  промайнули  дні  шкільні  оті,
Що  формували  мову  й  думку.

Своїх  не  забувайте  вчителів
Ніколи  у  житті,  ніколи!
І  скільки  б  не  було  вам,  люди,  літ,
Прийдіть,  вклоніться  рідній  школі.

(Усіх  учителів  вітаю  з  професійним  святом!  Бажаю  впевненості  та  бадьорості,  здоров’я  та  натхнення,  поваги  та  любові,  вдачі  та  успіху.  Нехай  кожен  день  буде  добрим  та  веселим,  цікавим  та  яскравим,  нехай  кожен  учень  радує  Вас  своїми  досягненнями,  нехай  кожна  близька  людина  дарує  Вам  гармонію  та  щастя.  Всього  Вам  найкращого!)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850601
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Олекса Удайко

У ДОЛІ НА МЕЖІ

[youtube]https://youtu.be/7WZ7Csh7Aec[/youtube]
[i][b][color="#620587"]В  ендшпіль  року  м’яко  
впала  з  неба  осінь
і  позолотила  спомини  в  душі  –
в  ній  тепер  коралі  
й  неймовірна  просинь,
хоч    ріллю  цяцькують  бісером  дощі…

На  краєчку  долі  –  
сонце  в  видноколі,
і  безхмарне  небо  –  в  долі  на  межі.
Стелиться  низенько  
рястом  шлях  у  полі,  
й  жайвором  вже  впала  пісня  в  комиші.

А  з-за  горизонту  
чути  голос  зову  –  
до  великих  звершень,  до  нових  висот,
світлі  дні  осінні,  
їхня  тиха  мова
ваблять  нас  до  чину  і  мирських  чеснот.

...Бути  на  цім  світі  –  
щонайвище  щастя,
креатура  Божа  й  рукотворний  рай!
Сонми  барв  одвічних  
кличуть  до  причастя,
в  край  любові  й  братства,  
                                                                             в  благоденства  край…[/color]
[/b]
05.10.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850626
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Любов Таборовець

Як добре, що ти у мене є…

Я  хочу  спертись  на  твоє  плече
Відчути  захист  і  підтримку.
Тонути  в  глибині  твоїх  очей
Серця  щоб  бились  в  поєдинку

Я  хочу  рук  торкнутися  твоїх
Відчути  їх  тепло  і  силу.
Не  забирати    в  мить  оту  своїх
В  обіймах  як  тону    безсило

Я  хочу  пити  губ  твоїх  нектар
П’яніти  від  жаги  цілунку.
Щоб  ніч  в  кохання  добавляла  чар,
А  ми  шукали  в  них  рятунку.

Як  добре,  любий,  що  ти  в  мене  є,
Що  вдвох  стрічаємо  світанки...
Щаслива  по  життю  зоря    веде,
Тож  разом  будем  до  останку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850637
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Лилея

Самое простое обладает глубиной…

Самое  простое  обладает  глубиной...
Жизнь  -  большое  путешествие...
Жизнь  -  Любовь!
Сила  -  внутри  нас!
При  рождении  мы  получаем  "  аванс"...
Далее...
Принимаем  то,  что  зовётся  Судьбой
Не  растрачивая  силы  -  
Живём  в  гармонии  с  собой...
В  гармонии  со  всеми  вокруг...
Только  так  создадим  Созидания  круг...
Так  поможем  Миру  -  Быть!
Духовное  богатство  с  щедростью  Дарить!
Дарить  Радость  успей,
Собирая  возле  себя  хороших,  добрых  людей!
Приятные  минуты  не  забудь!
С  Радостью  проходи  свой  жизненный  Путь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847783
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Амадей

Коли загляне осінь

Коли  до  мене  осінь  в  дім  загляне,
Іі  я  не  пущу  і  на  поріг,
Я  ій  скажу,  що  в  мене  спить  кохана,
Ну  як  би  я  любов  образить  міг.

Скажу  я  осені,  іди  в  гай    до  калини,
Калині  передай  свою  красу,
Піди  розваж  засмучену  дівчину,
І  заплети  ій  щастя  у  косу.

Полинь  у  небо  разом  з  журавлями,
Що  в  вирій  вже  зібралися  летіть,
І  передай  привіт  заробітчанам,
Що  на  чужині  проливають  піт.

Скажу  я  осені,  полий  дощами  ниву,
Щоб  гарний  був  наступний  урожай,
Зроби  хоча  б  одну  вдову  щасливою,
Щоб  щастя  полилося  через  край.


Багряним  листом  притруси  могили,
Всіх  тих,  хто  захищав  земну  красу,
Хто  лебедем  до  Господа  полинув,
За  нас  усіх  хто  вічним  сном  заснув.

Я  попрошу  краси  у  неі  й  світла,
Щедрот  осінніх,  пахощів,  тепла,
Хай  осінь  подарує  кожній  жінці,
Любові  й  ніжності  і  щастя  і  добра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847858
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Ти бережеш життя мурали

Земля  цвіте  від  сонячної  ласки,
Без  неї  плакала  б,  замерзла  б.
Твоя  в  душі  присутність  -  дивоказка,
Без  тебе  світ  увесь  померкне.

Без  тебе  тусклий  день,  а  ніч  -  самотня.
І  небо  у  зловіщих  хмарах.
І  не  прожить  мені  без  твого  доту.
Ти  бережеш  життя  мурали.

Цілуєш  душу,  спонукаєш  жити.
Твої  слова  і  вчинки  справжні.
Від  щастя  радість  в  серці,  й  пульсу  живчик.
Удвох  в  житті  крокуєм  браво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847724
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Любов Вакуленко

НЕ ШУКАЙ МЕНЕ

На  зупинці  тролейбуса  бабуся  з  речами  -
Дві  валізи  стоять  сумно  в  неї  під  ногами,
Заглядає  до  мобілки,  щось  там  пальцем  тика,
А  сама  вже  вся  на  нервах,  тремтить,  як  осика.
Щось  у  неї  не  виходить,  бабця  ледь  не  плаче.
Бачить  хлопця  і  до  нього:  поможи,  юначе,
Мені  треба  есемеску  діду  написати!
-  Ну,  гаразд!  І  бабця  стала  хлопцю  диктувати:
"Це  кінець.  Прошу  забути,  що  було  між  нами.
Не  шукай  мене.  Ти  -  зрадник.  Я  їду  до  мами!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846974
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Lana P.

ЯК ДОБРЕ ЗНАТИ…

Як  добре  знати,  що  тебе  кохають
На  вищих  нотах  вібраційної  душі,
І  не  важлива  відстань,  бо  чекають,  —  
Тоді  ж  і  пишуться  в  мелодіях  вірші.

Як  добре,  що  знайшлась  така  людина,
Яка  в  гармонії  доповнює  твій  світ,
Притягнута  тобою  половина,
З’явилась  з  сонячних  незвіданих  орбіт.  

Яка  не  зрадить,  не  віддасть  на  плаху,
Розділить  радощі,  в  очах  твоїх  росте,
В  журбі  підтримає,  не  схибить  з  шляху,  
В  якої  серце  не  просте,  а  золоте.

Як  добре…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847039
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 05.09.2019


zazemlena

Я не згублюсь в юрбі

[color="#1a00ff"][b]Я  не  згублюсь  в  юрбі,  мене  впізнають
І  вітер,  й  сонце,  і  замріяні  зірки.
Я  не  згублюсь  в  юрбі.  бо  твердо  знаю,
Що  в  кожного  в  житті  свої  стежки.
Я  не  спішу  туди,  куди  не  знаю,  
Майбутнього  не  ваблять  міражі.
І  стержнів  тих  духовних  не  міняю,
Що  щастю  геть  не  створюють  межі.
Я  не  згублюсь  в  юрбі,  бо  ж  як  згубитись,
Як  доля  кожного  по-різному  цвіте.
І  серце  в  радості  повинно  вдячно  битись,
За  цю  невпізнаність...І  за  складне  й  просте...[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847048
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У реєстрі осіннім

Жовтою  айстрою  сонце  у  небі  цвіте.
Вересневий  купаж-аромат  на  порозі.
І  життя  набирає  звичний  осені  темп,
Інкрустація  дивна  чекає  за  рогом.

У  реєстрі  осіннім  -  чорнобривців  парад
І  жоржинне  жабо,  хризантем  криноліни.
І  кизилу  підсвітка  прикрашає  наш  сад,
Ще  й  ожинне  намисто  схилилось  уклінно.

Перезрілість  плодів  з  кракелюровим  шармом,
Груш  бурштинність  і  яблук  рубіни.
А  на  небі  розкішні  шифонові  барви,
Серед  них  журавлині  польоти  у  клині.

І  ще  теплим  крилом  пригортає  нас  осінь.
Час  для  роздумів,  час  для  натхнення  приходить.
У  небесну  уважно  вдивляємось  просинь,
Підбираєм  ключі  до  осіннього  коду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847094
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Циганова Наталія

вальсовое

Случилось  ничто  -  в  неуверенном  небе  позднем  
под  медленный  август  вне  такта  спешили  звёзды.  
И  не  загадать,  и  не  выдержать  раз-два-три.  
В  струящемся  утре  однажды  утонут  годы,  
а  звёзды  по-прежнему  будут  смотреть  на  воду,  
рябую-рябую,  когда  отлетает  стриж.  
И  вдруг  показалось,  что  вобщем-то  несерьёзно  
под  медленный  август  вне  такта  спешили  звёзды.  
Всё  очень  случилось  -  и  я  созерцаю  слёзно  
в  дрожащей  ручонке  -  звенящие  сентябри...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847153
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Олекса Удайко

НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР

     [i]Фінішує  літня  пора...  
     Її  ознакою  є  здобуки
     природи  і  людини...
     Про  це,  і  не  тільки,
     тут...  в  супроводі
     "космічної"  музики
       Ді  Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі

назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім
я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім  

назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях  

назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  
                                                             в  житті  не  кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.09.2019


Олекса Удайко

СЕРПЕНЬ ВПАВ НА ПОКОСИ

[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень  впав  на  покоси  
ваговитим  снопом,  
вже  в  комору  заносить  
лантухи  із  зерном.
Не  бідує  родина,  
не  горює  сім’я  –
дожидається  сина,  
що  вітає  здаля.

         [b]Приспів:
[/b]
         А  веселка  на  сході    
         В  кольорах  виграє:
         бути  гарній  погоді...
         На  столі  усе  є:
         і  хліби  і  до  хліба,
         і  пухкий  коровай...
         І  дівчинонька  люба,
         хоч  сватів  зазивай  

Серпень  в  душу  лягає  
збіжжям  ситним,  добром.
Спас  витає  вже  в  гаї…  
Своїм  щедрим  крилом
він  усіх  обіймає...  
На  столі  мед  і  ром,
а  гостей  ціла  зграя  –  
чути  гам  за  селом.

         [b]Приспів.[/b]

Серпень  риску  підводить,    
є  талан  в  трударів  –
святом  Спас  хороводить,  
гаслом  звершень  зігрів...
На  порозі  вже  осінь,  
та  в  душі  –  водограй:
серце  пісеньку  просить  –  
грай,  музиченько,  грай!

         [b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина  –  автора,  де  ота  зріла  пшениця,
вдалині  –  будинок,  де  мешкає  сам  автор.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 05.09.2019


Олекса Удайко

МОРЕ ЛЮБОВІ

         [i][b]Tth[/b][/i]

       [i]  трохи  ртероспективно,
         але...  не  без  наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
 
[i][b][color="#065063"]преді  мною  розбурхане  море,
де  буяння  невгавних  стихій,
де  ілюзії  й  темрява  спорять
у  розхристаній  долі  моїй…

кванти  сонця  у  хвилі  пірнають,
з  глибини  суть  життя  дістають…
уявити  ж  не  можу  я  навіть,
потаємну  Ра  променя  суть!

тут  молюски,  дельфіни  і  риби
консервують  розмов  олів’є…  
почуттів  резюмую  я  в  глибу,
бо  доречним  є  слово  моє

мені  б  долю  в  подобі  амфібій  –
Іхтіандром*,  напевно  б,  я  став!
жаль,  не  ті  в  нас  нейронові  фібри,
не  той  фейс  і  заломи  постав…

та  в  душі  –  наче  вічності  хвилі:
ком  енергій...  катарсис**...  підйом.
мої  думи  –  незвідані  милі
між  поверхнею  моря  і  дном  

спогад  стигми  кохання  полоще,
побережна  шепочеться  рінь…
тіло  –  мов  пілігрімови    мощі:  
ворухнутись  бік-набік  вже  лінь

дух  мій  –  в  трансі,  в  глибокім  астралі***…
смак  нірвани...    блаженний  потік…
пруг  жаги...  амазонки  і  кралі…
й  посмик  нерва  зрадливого  –  
                                                                                         тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж  з  відомого  фільу  "Человек-амфмбия".
**Очищення,  сцілення.
***Енергетичний,  тонкий  світ  в  езотериці,  аура…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 05.09.2019


Олекса Удайко

ЩАДІМО СОНЦЕ

     [i]  Земне  й  космічне...
       приватне  й
                                     вічне...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо  Сонце!  Хай  воно  нам  світить!
І  в  атмосфері  не  робімо  дір,
світило  наше  –  тепле  і  привітне…
Яка  ще  з  зір?

Найближча  з  них  то  Альфа,  що  –  Центавра…
Та  скільки  ж  світлових  до  неї  літ!..
Не  ті  у  нас  ні  засоби,  ні  аура,
не  той  політ!

То  ж  бережімо  ми  –  одне  одно́го,
не  міряючи  відстань  до  сердець…
Коли  ми  втратимо  чуття  малого,
великому  –  кінець!

Щадімо  сонце  в  душах!  То  –  здобуток  
віків  старих,  родинних  вірних  клятв…
Хто  зборе  темінь,  розбрат,  крах  і  смуток,
той  стане...
                                     СВЯТ![/color][/b]

05.09.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Амадей

ЗУСТРІЧ

 Вони  цю  мить,  давно  чекали,
І  ось  ця  мить,  рука  в  руці,
І  очі  сонцем  засіяли,
Й  усмішка  щастя  на  лиці.

Хоч  й  голова  його  в  сивинах,
Та  в  серці  полум"я  горить,
Оце  і  є  ота  хвилина,
Та  незрівняна  щастя  мить.

Букет  троянд  своі  коханій,
Дарує  з  трепетом  в  душі,
Отій  єдиній  і  жаданій,
Котрі  писав  пісні  й  вірші.

І  ось  вони,  нарешті,  в  парі,
Неначе  пара  голубів,
Серця  іх  рвуться  ввись,  над  хмари,
Іх  Сам  Господь  у  пару  звів.

Вона  від  щастя  засіяла,
Аж  на  очах  сльоза  бринить,
Для  них  нарешті  вже  настала,
Найщасливіша  іхня  мить.

Вони  кохали  і  чекали,
І  мріяли  у  парі  жить,
Хай  Янгол  іх  оберігає,
І  Сам  Господь  благословить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845620
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Олекса Удайко

КОЛИ Я ВІДІЙДУ

     [i]Хоч  вірш  написано  від  першої  особи,
     кожен  читач  має  примірити  написане
     до  себе...  Адже  [b]сві[/b]тло  у  [b]сві[/b]ті  за[b]сві[/b]чують  
     ті,  хто  конче  хоче  це  робити,  а  саме:  діти        
     Бога,  а  гасять  -  служителі  Князя  Пітьми.
     То  ж  несімо  світло,  прометеї!..[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли  я  відійду,  це  буде,  певно,  свято  –
не  хочу,  щоб  журився  хтось  колись…
Кайдани  з  серця,  вірю,  буде  знято,
й  злетить  мій  дух  у  безтілесну  вись.

Коли  я  відійду  –    світ  стане  вище…
це  й  зрозуміло:  в  тім  життя  прогрес.
Хоч  то  не  апогей,  не  розвиткове  днище  –
банальний  трансформації  процес.
 
Коли  я  відійду  –  постануть  інші
й  продовжать  те,  що  я  колись  почав…
О,  скільки  мрій  вони  розбудять  в  тиші!
О,  скільки  дум  впаде  в  живий  ручай!

Коли  я  відійду,  не  згасне  сонце
й  планет  цнотливих  не  унишкне  рух,    
але  мій  поступ  був  потрібен  конче,
щоб  правду  донести  до  людських  вух…

І  як  не  жаль,  що  вкупі  перестануть
душа  і  тіло  час  леліти  свій,  
у  небі  все  ж  так  вишколено  й  стало
ряди  шикує  духу  ревний  стрій!  

Нехай  існує  світу  неперервність,
що  ллється  нам  з  космічної  імли!
Шануймо  ж  ми,  поети,  власну  ревність,
даруймо  мир  і  щастя  всій  Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Серго Сокольник

Перший осінній дощ

Осінній  перший  дощ...  І  наче
Нема  ні  смутку,  ні  війни...
І  бідна  мати  не  заплаче
Над  тим,  хто  землю  боронив,

Хто  не  повернеться  ніколи,
Неначе  сонячне  тепло...
Немов  одквітла  матіола,
Цей  споконвічний  епілог,

Прописаний  каламом  долі,
Квітчає  небо  пелюстка-
ми...  Перший  дощ,  осінньо-кволий,
Сльозою  матері  стіка...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119082108904  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845769
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Патара

І було б так ще років сто…

Увірвався  в  мої  світи,
Де  незмінне  усе  давно,
Де  позаду  горять  мости,
Де  життя,  як  сюжет  кіно.
Тут  тебе  не  чекав  ніхто,
Серед  безлічі  різних  справ.
І  було  б  так  ще  років  сто...
Ти,  на  щастя,  цього  не  знав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845106
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Ольга Калина

Убили (Степан Вікторович Чубенко)

Степан  Вікторович  Чубенко

 (11  листопада  1997р.н.    -  25  липня  2014р.,
 Краматорськ,  Донецька  область,  Україна)
 —  український  школяр  і  патріот,
 воротар  футбольного  клубу  «Авангард»  (Краматорськ),
 катований  і  розстріляний  бойовиками  
проросійської  терористичної  організації  «ДНР»
 за  проукраїнську  позицію,
 народний  Герой  України.

Скажіть:  за  що  його  убили?
За  стрічку  жовто-синю  з  рюкзака?!
Та  молоде  життя  згубили..
І  в  чім  була  провина  юнака?!

Степанку  лиш  було  шістна́дцять  –
Сепари  взяли  хлопця  у  полон.  
Батьки  хотіли  щось  дізнатись  -
Події  з  ними  йшли  як  страшний  сон.  

Його  схопили  на  вокзалі,
 Як  повертався  в  Краматорськ.
І  що  з  ним  діялось  надалі,
Був  свідком  за  Донецьком  пост.  

Дитину  іроди  прокляті
Так  довго  катували  у  тюрмі,
Бо  пики  ті,  горілкою  залляті,  
Творили  що,  не  відали  самі.

«Бандерою»  його    назвали..
Скажіть,  кого?  Оце  дитя?!  
Ви  як  фашисти  мордували,
В  дитини  відбирали  ви  життя.  

Чи  породила  вас  не  мати,  
А  чи  синів  не  маєте  своїх?  
Як  смієте  ви  діток  убивати,
Чому  так  зневажаєте  чужих?  

Прийде  й  на  вас  Господня  кара,
Тоді  відповісте  за  все  сповна.  
Подоки  блудом  мізки  марять,
Не  скоро  ще  закінчиться  війна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845055
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Крилата

ЗАГАС ВОГОНЬ

Загас  вогонь  той,  що  сягав  небес.
Ще  вчора  був,  а  нині  –      попелище.
Де    пломенів,  тамтільки  вітер  свище,
Блукає  мряка,  мов  бездомний  пес.
А  як  горів,  то  плавились  думки,  
Стрибало  серце  й  сходило  з  орбіти,  
В  очах  зростали  дивовижні  квіти,
І  грала  кров,    як  в  провесінь,  струмки.
Затих  оркестр  вогняних  язиків.
Їх  диригент  подався  десь  у  невідь,
Лишивши    спомин  на  порозі  дневі
І  сірники,  від  холоду  вогкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844902
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Lana P.

СПАЛЕНІ КРИЛА

Спалені  сонцем  крила
Серпень  жбурляє  до  ніг,
Втома  його  накрила  —
Все  що  зібрав  —  не  зберіг.

Засумувала  днина,
Скиглять  дощами  жалі,
Стане  на  те  причина  —
Залопотять  журавлі.

Перегойдалось  поле,
Відпочиває  земля,
Думка  стернею  коле…
Там,  де  розмай  був  —  рілля.

Богом  дано  насіння  —
Вмій  поділити  врожай.
Скільки  не  множ  коріння,
Скаже  життя  нам  “прощай”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844872
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 15.08.2019


геометрія

ЗАГАДКОВИЙ СЕРПЕНЬ…

                                             День  за  днем  минає,
                                             літечко  згасає...
                                             Вже  роса  холодна  ранком  на  траві...
                                             А  для  мене  літо,
                                             то  найкраща  втіха,-
                                             і  сонце,  і  квіти  до  душі  мені...

                                             За  вікном  вже  серпень
                                             кольори  міняє...
                                             А  за  серпнем  осінь  дощиком  поллє,
                                             стануть  холодніші,-
                                             і  ночі,  і  ранки,
                                             загадковий  серпень  вражень  додає...

                                             А  для  мене  літо,
                                             то  найбільша  втіха...
                                             Серпень  найщедріший  на  різні  плоди,-
                                             кавуни  і  дині,
                                             ягоди  і  фрукти,
                                             всього  в  серпні  вдосталь,  лиш  бери  й  клади...

                                             Серпень  називають,
                                             не  лиш  зорепадом,
                                             він  же  ще  і  жнивень,  він  і  сніповоз...
                                             Зорі    в  нім  яскраві,
                                             все  частіш  ночами,
                                             спалахнувши  падають-ось  і  зорепад...

                                             Серпень  і  погідний,
                                             лагідний,  цікавий...
                                             Задумливий  й  тихий  у  цю  пору  сад,
                                             хоч  кущі  й  дерева,
                                             пишні  ще  й  зелені,
                                             дозрівають  груші,  сливи  й  виноград...

                                             Щось  шепочуть  тихо,
                                             лагідні  листочки,
                                             із  гілки  на  гілку  плигають  пташки...
                                             В  зеленім  убранні  
                                             ще  стоять  берізки,
                                             й  де-інде  між  ними  є  й  жовті  листки...

                                             Ось  -  ось  вже  торкнеться
                                             новий  диво-пензлик,-
                                             черемхам  і  липам  додасть  жовтизни...
                                             Забере  у  літа
                                             ключик  скоро  осінь,
                                             все  перефарбує    в  нові  кольори...

                                             І  лише  до  хвойних
                                             осінь  не  торкнеться,
                                             колючок  боїться,  так  же  як  і  ми...
                                             Отак  поступово
                                             літечко  зів"яне,
                                             і  зійдуть  останні  його  сторінки...

                                             Можна  ще  багато
                                             про  серпень  писати...
                                             Про  пташині  збори  і  їхні  пісні,
                                             про  звірів  цікавих
                                             і  їхні  турботи,
                                             про  зміни  в  природі  й  на  рідній  землі...

                                             День  за  днем  минає,
                                             літечко  згасає,
                                             природа  міняє  свої  кольори...
                                             Загадковий  серпень
                                             літо  замикає,
                                             осінь  відкриває  нові  сторінки...
                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844855
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Оксана Дністран

Розряхтілись притишені мрії

Розряхтілись  притишені  мрії.
Присмак  ягід  уяву  лоскоче.
Серпень  денною  спекою  мліє
І  несе  оксамитові  ночі.

Небо  щедро  іскрить  хороводом
Семизір’я  Стожарих  сестер.
Видається  –  усе,  що  завгодно
Виповня́ється  з  ними  тепер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845086
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вільна

Всевишньої  любові  небо  чисте,
Вві  сні  і  наяву  -  нектар.
А  де  ж  узявся  той  мольфар,
Який  навіює  пекельну  пристрасть?

В  гріху  втонути  -  опалити  душу.
Політ  -  і  прірви  глибина.
Згорить  яскрава  купина.
Все  ж  тіло  тягнеться  до  тіла  плюшем.

Зачарував  чаклун  до  божевілля,
А  чари  ті  -  руйнацій  пласт.
Ось-ось  і  вибухне  фугас.
На  щастя,  вирвалась  з  полону  -  вільна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845065
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Амадей

ЗІРКА КОХАННЯ

Моя  ти  зіронько  кохання,  неземна,
Ота,  що  часто  так  ночами  сниться,
Надворі  літо,  та  в  душі  весна,
І  від  кохання  нам  ніде  не  діться.

Чарівний  погляд  твій,  мене  давно  п"янить,
П"янять  мене,  твоі  зелені  очі,
Вертаюсь  в  юність,  тіло  все  тремтить,
Відчуть  тебе  в  своіх  обіймах  хочу.

Співають  радо  в  серці  солов"і,
Й  черемха  розцвіла    у  лузі,
У  віршах  почуття  виплескую  своі,
Бо  ми,  давно,  уже  не  просто  друзі.

Те  почуття,  що  не  дає  нам  спать,
І  в  снах  твоі,  такі  щасливі  очі,
Господь  створив  кохання,  щоб  кохать,
До  тебе  лину,  люба,  в  снах  щоночі.

Твоя  усмішка  сонечком  сія,
Зіркою  з  неба  душу  мою  гріє,
Із  серця  лине  пісня  солов"я,
Моє  кохання,  і  моя  надія.

Нам  Бог  дає  життя,  щоби  любить,
Любить,  і  є,  найбільша  насолода,
Я  насолоджуюсь  коханням,  кожну  мить,
Кохання  п"ю,  неначе  в  спеку  воду.

Кохання  в  серці  полум"ям  горить,
Зове  мене,  твоя  чарівна  врода,
Так  ніжно,  вірно,  трепетно  любить,
-  Від  Господа  найбільша  нагорода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844050
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Амадей

Я люблю

               Я  люблю.
 На    вірш  Тетяни  Горобець  "Люби  мене".

Я  люблю,  люблю,    тебе,  люблю,
Так,  як  сонце  паросток  зелений,
Ми  з  тобою  пара  голубів,
Я  люблю,  люблю  тебе  шалено.

Я  люблю,  люблю  тебе,  люблю,
Можу  повторяти  дні  і  ночі,
Я  забув  і  біль  свій  і  журбу,
В  час,  коли  побачив  твоі  очі.

Я  люблю,  люблю  тебе,  люблю,
Ніжно  так,  по  справжньому,  душею,
День  і  ніч  у  Господа  молю,
Час  і  день,  коли  назву  своєю.

Нас  чекає  пісня  солов"я,
І  щасливі  сонячні  світання,
Відчуваю  серцем,  ти  моя,
Зірка  незрадливого  кохання.

У  душі  співають  солов"і,
Вічну  свою  пісню  солов"іну,
І  горить  вогонь  в  душі  моій,
Й  щастям  квітне  вірність  лебедина.

Не  страшні  нам  осінь  і  зима,
Ні  дощі  холодні  й  хуртовини,
Щастя  в  світі  більшого  нема,
Знать,  що  тебе  любить  Та,  Єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842458
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 10.08.2019


Амадей

РАЗГОВОР С МУЗОЙ

О,Муза,  бедная  сестра
И  спутница  поэта,
Оставь  на  время  ты  меня,
Не  мил  мне  белый  свет.

Моя  больничная  постель,
Не  место  для  стихов,
В  саду  гуляет  соловей,
Ему  ты  песни  пой!

"Но  нет"  -сказала  Муза  мне
Здесь  исключений  нет,
В  стихах  излей  свою  любовь,
Коль  ты  уже  поэт.
             .  .  .
И  я  пишу  эти  стихи
Сквозь  боль,  гипсы,  бинты
А  Муза  мне  диктует  их,
Чтоб  их  читала  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839560
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 10.08.2019


Амадей

ЛЮБОВ ЧАКЛУНКА

Всміхнулось  сонечко  в  вікно
В  моі  вітальні,
Принесло  щастя  смак  воно
І  смак  кохання.

Я  підморгнув  йому  в  отвіт
Всміхнулись  очі,
І  враз  відчув,  душа  моя
Кохання  хоче.

І  заспівали  солов"і
У  мене  в  грудях,
Згадав  я  оченьки  твоі,
Вік  не  забуду.

І  ніжний  запах  чарівний
Твого  волосся,
Отой,  що  так  мене  в  душі
П"янить  ще  й  досі.

Ніжні  слова  п"янкі  твоі
І  поцілунки,
І  ожила  в  душі  моі
Любов  чаклунка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839491
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 10.08.2019


Амадей

Я тобі подарую усі зорі на небі (авторська пісня)

Я  тобі  подарую,  всі  зорі  на  небі,
Всі  написані  мною  вірші  і  пісні,
І  нічого  в  житті,  більш  від  тебе  не  треба,    (2  рази)
Повернися  до  мене  в  чарівному  сні.                (2  рази)

Подаруй  мені  ніжну,  ласкаву  усмішку,
Поцілунком  зігрій  душу  спраглу  мою,
І  душа  моя  пташкою  випорхне  з  клітки,    (2  рази)
Ми  опинимось  разом  з  тобою  в  раю.                (2  рази)

Там,  де  сонце,  і  квіти,  квітнуть  тільки  для  тебе,
Де  співають  для  тебе  п"янкі  солов"і,
І  я  славити  Господа  буду  на  небі,                        (2  рази)
За  ту  радість  і  щастя  у  серці  моім.                      (2  рази)

Я  тобі  подарую,  усі  квіти  що  квітнуть,
Всі  мелодіі  серця,  які  тільки  є,
Почуття  наші  сонцем  над  світом  засвітять,  (2  рази)
З  солов"ями  співатиме  й  серце  моє.                          (2  рази)

Подарую  тобі,  вечори  з  зорепадом,
Коли  зорі  долонями  можна  ловить,
Ми  з  тобою  кохана  всю  ніч  будем  разом,            (2  рази)
Пить  нектар  поцілунків,  від  щастя  п"яніть.        (2  рази)

Я  тобі  подарую,  своє  серце  в  долоні,
На  коліні  співатиму  кращі  пісні,
Почорніють  від  щастя  засніжені  скроні,                (2  рази)
Ти  залишишся  сонечком  в  серці  моім.                          (3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844571
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Амадей

ПОТЯГ ЩАСТЯ

Мій  потяг  мчить  до  станціі  "Весна"
Не  дивлячись,  що  вже  проскочив  "Літо",
Хоча  й  на  моіх  скронях  сивина,
Та  хочеться  іще  життю  радіти.

Ще  Муза  в  гості  часто  загляда,
На  струнах  серця  інколи  заграє,
Та  так,  що  кров  вирує  молода,
І  серденько  як  в  юності  кохає.

Душа  іще  трояндою  цвіте,
Не  дивлячись,  що  вже  дорослі  діти,
Із  серця  ллється  почуття  святе,
І  хочеться  у  небеса  злетіти.

І  пісня  з  серця  ллється  через  край,
В  гаю  співає  разом  з  солов"ями,
Й  шепоче  серденько:"Кохай  іі,  кохай"!  
І  я  у  віршах  душу  виливаю.

Я  в  потягу  життя  іі  зустрів,
Зайшла  Вона,  на  станціі  "Страждання",
Зігріть  іі  теплом  душі  хотів,
І  ій  подарувать,  п"янке  кохання.

Наш  потяг  мчить  до  станціі  "Любов",
Позаду  станціі  "Біль",  "Смуток"  і  "Печалі",
Я  вдячний  Господові  знов,
Що  потяг  мчить  у  світлі  далі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844392
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Серпня дукат

Сонце  ласує  в  посудині  неба
Збитими  щедро  вершками  хмарин.
Стежка  від  липня  побігла  серпнева,
Око  милує  карміновий  крин.

Ось  абрикосова  розкіш  з  плодами,
Слива  медова  з  поклоном  до  нас.
Яблук  дозрілих  барвистості  гама
І  чорнобривцевий  зоряний  час.

Айстр  заметілі,  і  циній,  і  флоксів,
Рододендронів  цвітіння  парад,  
Врода  гібіскусів  сповнена  лоску,  -
Літа    віночок  і  серпня  дукат.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843707
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Амадей

Я хочу в весну

Чомусь  усі  вже  заглядають  в  осінь,
Мені  ж,так  хочеться,  заглянуть  у  весну,
Туди,  де  лине  пісня  стоголоса,
Й  побачить  квітку  сонця  чарівну.

Чомусь  усі  роки  своі  рахують,
І  розглядають  в  скронях  сивину,
Я  ж,  зустріч  із  коханням  серцем  чую,
Коли  зустріну  Музу  чарівну.

Коли  зустрінем  ранок  у  Карпатах,
І  в  серці  заспівають  солов"і,
Всю  ніч  не  дасть,  мені  кохання  спати,
Я  виллю  з  серденька  всі  почуття  своі.

Із  серденька  мого  поллється  пісня,
Й  любов  трояндою,  до  ранку  розцвіте,
Й  вулканом  вирветься  з  грудей  кохання  пізнє,
Й  вогонь  кохання  Ій  віддам    за  те.

По  іншому,  нехочу  і  не  вмію,
Із  літа  йти  у  осінь  чарівну,
Кохання  пізнє  в  грудях  я  лелію,
Щоб  навіть  в  осінь,  принести  весну.

Чомусь  усі  вже  заглядають  в  осінь,
Мені  ж,  так  хочеться,  заглянуть  у  весну,
Насолодитись  тілом  і  волоссям,
Відчувши  поряд  Музу  чарівну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843688
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Доля, ніби нива, поорана

Небо  зоряне,  небо  зоряне...
Доля,  ніби  нива,  поорана.

Місяць-підвісок  -  світиться  скибка,
Тонко  виводить  жалібна  скрипка.

Хлопці  не  сплять,  в  окопах  на  варті.
Що  ця  війна  покаже  їм  завтра?

Снайперські  кулі  цілять  підступно,
Ворог  сховався  онде  за  куп*ям.

Схід  у  кривавих  корчиться  ранах,
Молодість  гине,  де  ж  той  світанок?

Боже,  на  тебе  тільки  надія,
Щоб  не  були  скалічені  мрії.

Небо  зоряне,  небо  зоряне...
Доля,  ніби  нива,  поорана.

Місяць-підвісок  -  світиться  скибка,
Тонко  виводить  жалібна  скрипка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843517
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Амадей

Я зустрів тебе в місячний вечір (авторська пісня)

Я  зустрів  тебе  в  місячний  вечір,
Ти  всміхнулася  сонцем  мені,
Ніжний  погляд  ласкав  твоі  плечі,
А  із  серця  лилися  пісні.

Повний  місяць  світив  нам  дорогу,
Зорі  падали  в  трави  до  ніг,
Я  забув  за  жалі  і  тривоги,                              (2  рази)
Почуття  більше  стримать  не  зміг.          (2  рази)

Твоі  очі  мене  полонили,
І  усмішка  твоя  чарівна,
Усе  тіло  від  щастя  тремтіло,
І  буяла  у  серці  весна.

І  лилися  пісні  солов"іні,
З  яблунь  падав  пелюстковий  цвіт,
Відчував  ти,  для  мене  єдина,                      (2  рази)
Ти  для  мене  увесь  білий  світ.                    (2  рази)

В  ніжнім  погляді  стрілися  очі,
В  поцілунку  медовім    уста,
Твоє  тіло  п"янило  дівоче,
Ти  для  мене  була  мов  свята,

Я  зустрів  тебе,  квітко  духмяна,
У  щасливий  і  зоряний  час,
Ти  єдина  моя  і  жадана,                                        (2  рази)
Сама  доля  звела  тоді  нас.                                (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843254
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 29.07.2019


КВолынский

Врятувала…

Врятувала  грішну  душу
І  зігріла  як  змогла…
Кожним  словом  перевершу  
Тайну  віщого  тепла;

Ограню  твою  корону,
Райські  висаджу  кущі
І  в  туман,  з-за  хмар…  дістану  
Ярку  зірочку  -    вночі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843257
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Олекса Удайко

ОЙ, ЯК НЕ ХОЧЕТЬСЯ

       Літо...  Чи  не  
       найкраща
       пора  
       року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]

[i][b][color="#086b68"]Ой,  як  не  хочеться  у  осінь…
Побудь  ще  літечко,  побудь!
Орфея  клавесин  голосить,
у  шмаття  рвучи  черні  грудь.

Ой,  як  не  хочеться  у  зиму,
у  царство  суму  і  завій  –
я  назбираю  ще  корзину
фантазій  літа  й  теплих  мрій.

…Ой,  як  не  хочеться  у  смуток,
що  принесе  примарний  мир,  –
душі  влелеченій  спокуту
на  тлі  зачохлених  мортир…

Фантомний  біль  –  сумління  ниє.  
І…  темінь,  морок,  німота:
в  буття  буденного  на  шиї  –
свобода…  
                                       Тиша…  Та  не    та…[/color][/b]

26.07.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Крилата

МЕНЕ ТИ ВРЯТУВАВ

Мене  ти  врятував,  хоч  ти  цього  й  не  знаєш.
Старому  нині  я  сказала  твердо  «Ні!»
Ти  ще  не  мій  герой,  та  вже  в  душі  блукаєш
І  звуку  надаєш  моїй  тонкій  струні.    

Мені  ти  не  сказав  ще  навіть  і  пів  слова,
Ще  навіть  не  прийшов  ні  в  день  мій,  ані  в  ніч,  
Та  усмішка  твоя    приємна  загадкова  
Вже  ситить  голод  мій  і  гріє,  наче  піч.

Хай  очі  в  очі  ми  не  стрінемось  ніколи,
Чи  стрінемось  хоч  раз  (станцюємо  удвох?),
Ти  –  старт  новому  дню,  ти    квітка    матіоли,
Котра    з’явилась  там,  де  ріс  чортополох.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843417
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Оксана Дністран

Натще

Я  віршами  молилась  натщесерце,
Благала  повернути  спокій  мій,
Кляла  того,  що  так  нахабно  вдерся
У  шовк  блідих,  як  ранній  до́світ,  мрій.

Мовчу  тепер  –  не  вартий  біль  уваги.
Оплачу  потім  бідне  пташеня.
В  тумани  землю  восени  зодягне
Той  прикрий  спогад,  що  не  долиняв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843179
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Lana P.

КАВА (повтор зниклого вірша)

Булькає  у  джезві  кава  —
Підіймається  чубок.
Стигла  осінь  золотава
Повертає  до  думок,
Як  стрічали  ми  світанки  —
Бадьорив  обох  напій.
Недопиті  філіжанки...
В  гущі  —  солод  наших  мрій. 
Пахощі  летять  юрбою,
Ласих  спогадів  —  сувій.
Я  сумую  за  тобою, 
Хоч  давно  ти  вже  не  мій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843007
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Ніна Незламна

Ранок над ставом

Обрій  золотистий
Ранок  росянистий
Біленько  над  ставом
Сповитий  туманом.
Напівсонні  чаплі
Від  сонця  осліплі
Задивлялись  в  воду
Не  знаючи  броду.
Роси  бурштинові
Срібні  і  лілові
У  квітах  і  в  травах
В  кольорових  гаммах.
Сонця  зайчик  скаче
В  ставу  галас.  Кряче
Качка  сизокрила
Розправляла  крила.
Вода  то  сріблиться
То  зазолотиться
Вона  все  кругами…
А  над  берегами
Чубаті  тумани
Мов  диму  фонтани
Ледь  ввись  підіймались
З  хмарами  рівнялись.
Шурхіт  в  очереті
Голоси  лелечі
До  схід  сонця  погляд
Воно  наче  поряд
І  пара  щасливо
Бачить  ранок  –  диво
Й  всю  красу  земную
Я  той  галас  чую
Любуюсь  туманом
Й  дякую  за  ранок
За  квіти  в  суцвітті
За  все  -  все  на  світі!

                             24.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843049
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А тиша била скло

А  тиша  била  скло  і  руйнувала  стіни...
Слова  терпіли  в  летаргічнім  сні.
Так  сталось,  що  німі  гуляють  досі  тіні,  
Не  в  змозі  вигнати  минуле,  ні.

Нав*язливо  сплітались  застарілі  ночі,
Безсонням  рухали  сліпі  думки.
Ці  тіні  смутку  знову  розкривали  очі,
В  яких  мигтіли  втомлені  роки.

Хоч  в  зоряній  вуалі  темінь  ночі  неба,
І  місяць  свічку  запалив  сповна.
Чи  проберемося  через  глибоку  дебру,
Коли  глухі  всі  клаптики  вікна.

А  тиша  била  скло  і  руйнувала  стіни...
Твоє  мовчання  гупало  в  мені.
Надовго  затаїлась  ця  душевна  міна,
Що  часом  вибухала  без  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843055
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Ольга Калина

Посадила мати вишні край городу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8dsF5v8g-KY[/youtube]



Посадила  мати  вишні  край  городу,  
Щоб  вони  для  діточок  росли.  
Поки  підростала  гордість  її  роду,
То  для  неї  втіхою  були.  

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї    край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Поливала  мати  вишні  на  світанку  -
Шелестіли  листям  ті  в  одвіт.
А  як  спочивала,  сидячи  на  ґанку,  
Тішив  око  білих  вишень  цвіт.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї    край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Розквітають  вишні    ранньою  весною..
Та  кого  вже  радує  їх  цвіт?!  
Пустка  поселилась..  Сумно  за  тобою..
Лиш  шпаки  розносять  з  вишень  плід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843122
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Патара

Любов твоя — мій оберіг

Твоя  любов  розтопить  сніг,
Який  не  був  би  він  глибокий,
Весь  світ  жбурне  мені  до  ніг,
Зі  сну  я  прокидаюсь  поки.

Зове  весну  твоя  любов,
Щоб  навкруги  усе  розквітло
І  темряву  уперто  знов
Враз  перетворює  на  світло.

Любов  твоя  —  мій  оберіг,
Моя  солома  для  падіння...
Ти  стільки  подолав  доріг
Аби...  збулися  сновидіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818570
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 26.07.2019


Патара

Я стільки років

Я  стільки  років  "малював  картину",
Не  пензликом  і  фарбами  —  думками.
Була  на  ній  вона  —  одна  єдина,
Найкраща  в  світі  і  чарівна  сама.
Просив  у  Бога  в  потайних  молитвах,
Щоб  допоміг  мені  її  зустріти,
Щоб  давню  цю  за  мрією  гонитву
Нарешті  зупинити  в  цьому  світі.
На  праведника  мало  я  подібний,
Але  таки  мене  почуло  Небо,
(Коли  вже  скроні  кардинально  срібні)  —
Задовільнив  Господь  мою  "потребу".  
Зустрілися,  як  кажуть,  "очі  в  очі",
Так  запросто,  що  навіть  не  повірив...
Не  юна  теж  та  в  ній  азарт  дівочий,
Хоча  у  ньому  не  втрачає  міри.

Як  втримати  в  руках  цей  "подарунок",
Як  не  згубити  в  пристрасті  пориві?..
Так  трепетно  "спиваю"  з  вуст  цілунок,
Прогнавши  геть  свої  бажання  хтиві.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819193
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 26.07.2019


Патара

Відпускаю

Я  тебе  відпускаю
на  всі  сторони  світу,
Мотивацій  немає
йти  з  тобою  у  літо.
Залишайся  у  зливах,
В  яблуневому  цвіті…
І  без  мене  щасливим
Можна  бути  на  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835560
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 26.07.2019


Патара

Щоб… я тебе почула

Давно  згубився  голос  твій
На  тлі  людського  гулу...
Замовкнути  на  мить  зумій,
Щоб...  я  тебе  почула....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839044
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 26.07.2019


Патара

Навіщо мені хлопець нецілований?. .

Прочитала  нещодавно  ліричний  вірш

Навiщо  менi  панi  без  минулого?

Миклош  Форма

...Навiщо  менi  панi  без  минулого?
Безгрішна,  без  страждань,  без  каяття?
Яка  вночі  коханого  заснулого
не  бачила  ні  разу  за  життя?

Яка  на  самоті  не  змерзла  вдосвіта?
Яка  не  пережила:  «Прощавай!»?
Яка  не  слізьми  вмилася,  а  росами,
бо  так  її  навчив  книжковий  рай?

Я  хочу  ту,  що  не  була  іконою.
Я  хочу  ту,  що  виносила  біль.
Що  встигла  бути  білою  вороною.
І  зустрічати  йшла  крізь  заметіль...

і...  не  написати  щось  подібне  НЕ  ЗМОГЛА...
Мене  аж  розривало  зі  середини  ;-))))!
Уявила  себе  вільною  жінкою,  (Господи,  відведи!),
що  перебуває  у  пошуку  другої  половинки...
На  Ваш  суд  подаю  те,  що  мені  намарилося...

Комусь  потрібний,  мабуть,  нецілований,
Без  шлейфу  пережитого  колись,
Що  судить  про  жінок  лиш  за  розмовами,
Що  не  благав  ніколи:"Повернись..."
Що  не  стелив  коханій  жінці  постіль
І  на  вокзалі  не  чекав  добу,
І  не  кохав  аж  двадцять  років  поспіль
Заміжню  жінку,  на  котру  —  табу...

Навіщо  мені  хлопець  нецілований?..
Життя  його  хай  "спробує  на  зуб".
Хай  зрадами  він  буде  загартований,
Прийде  до  мене  після  болю  й  згуб.
Щоб  все  було  у  нас  надалі  порівну,
Бо  і  у  мене  —  чималий  багаж...
Підемо  далі  ми  удвох  під  зорями
І  світ  увесь  навколо  буде  НАШ!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843148
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Оксана Дністран

Самота

Вовками  виє  самота,
Неначе  комини  -  вітрами,
Чуття  холоне  поміж  нами,
Осіннім  листям  опада.

Так  невимовно  до  глибин
Пронизує  нерозуміння,
А  ласка-послуга  невинна
Ще  глибше  забиває  клин,

Що  видається  –  закричу
Хоч  би  почув  мене  хто-небудь,
Та  лиш  грозою  брижить  небо
І  ме́че  блискавку-свічу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842115
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Ніна Незламна

Що за погода…

Північний  вітер…Гойдає  гілочки
Листя  шепоче…  Плине  прохолода..
У  піднебессі  зникають  зірочки…
Мандрує  ранок,    де    ж  та  насолода?

 Літо  медове,  пахке    має  бути
В  природі  певно  є  свої  причуди
Присіла  бджілка,  не  може  збагнути
Морозить  лапки,  не  лечу  нікуди!

До  небес    тягне,  огірок  суцвіття
Досягнуть  хоче,  промінчик  золотий
 Бажав  зігрітись,  продовжити  життя
Ніч  захолодна  ….  І  ранок  вологий…

 Принишкла  пташка,    ген,  до  сонця    зирить
 Немов    в  ряднині,  в    сіреньких  хмаринках
Що  за  погода?  Здригнеться  й  не  вірить
Це  таке    літо?  Чом  весь  час  в  краплинках?

Пелюстки  в  купі,    дрімають  ромашки
Сонце  бариться,    дивуються  ранку
А  на  горбочку  сховались  мурашки
Під  листям  клена,    дрімають  комашки…

 Тепла  чекають….  Та  чи  завітає
 А  поки  ж  вітер  ледь  куйовдить  квіти
Та  все  ж    в  надії,  скоро  залунає
Спів  превеселий  й  будуть  всі  радіти….
                                                                                                               12.07.  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841974
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Ольга Калина

Віддаймо шану

Віддаймо  шану  ми  Герою,  
Що  у  могилі  цій  лежить,
Адже  поліг  за  нас  з  тобою,
А  міг  сьогодні  жить  і  жить.

Він  міг  би  як  і  ми  ходити,  
Ростити  діточок  своїх:
Виховувати  їх,  любити,  
Але  на  сході  він  поліг.  

Він  заплатив  найбільшу  плату
І  найціннішу  –  це  життя.  
То  ж  ми  повинні  пам’ятати  
Яка  ціна  за  майбуття.  

Майбутнє  наше  -  це  Свобода
І  Воля,  Гідність  козаків.
Хай  Слава  нашого  народу
Живе  крізь  сотні  літ  й  віків.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842044
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Ольга Калина

Обстріл 2014 року

З  прес-служби    знову  прозвучало:  
«Боєць  загинув  в  нас  один».  
А  що  колону  обстріляли
Й  на  полі  не  один  там  син  -
 
Про  це  тихенько  промовчали,
Адже  ніхто  ще  не  лічив
Двохсотих.  Навіть,  не  збирали,  
Бо  ворог  цілу  ніч  гатив.    
   
На  ранок  запахом  тротилу,
Вогню  і  рваних  людських  тіл,
Всю  балку,  як  туманом  вкрило,
Та  брухт  металу  ще  димів.

Деінде,  хто  живий  зостався,
То  пробирався  до  своїх,  
А  ранений  ще  залишався,  
Бо  він  піднятися  не  зміг.  

А  десь,  за  сотню  кілометрів,  
Із  зведень  добових  годин,
Щоб  не  лякать  людей,  звучало:
«Боєць  загинув  в  нас  один».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842045
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Світла(Світлана Імашева)

ВІРШІ-ЛУНИ


Забриніли  вірші-луни  -

серця  струни,  струни...

Неповторність,  одкровення  -

вибухи  натхнення...

Сонця  спалахи  ігристі,

світе,  чисті,  чисті...

Осіяння,  дух  свободи  -

плинуть  води,  води...

Даль  туманна,  журавлина  -

сниться  Україна...

За  туманами  -  тополя  -

доля  моя,  доля...

Сяйво  струменить  зелене  -

ллється  з  клена,  клена...

Чи  не  казка,  чи  не  сон  це???

Сонце,  сонце,  сонце!

Щось  торкає  серце  знову  -

Мова,  рідна  мова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842082
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Світла квота

Як  галасливо  розлетілися  стрижі,
Мов  борознили  небо  гострокрилі.
Роздряпали  пером  думки  шари  душі,
Намулені  із  часом  смутком  зливи.

Скрипальського  плачу,  мов  оголився  нерв.
Розносив  вітер  сподівання  пилу.
Невже  до  дна  зносився  внутрішній  резерв,
З  якого  стільки  креативу  пріло.

Лаштунки  розкриваючи  перипетій,
Стрижневого  хотілося  польоту,
Із  борозни  небесної  донеслось:  "дій".
З*явилася  зі  стержня  світла  квота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841890
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Серго Сокольник

НАША НІЧ. пісня

НАША  НІЧ
Пісня

У  темряві  місяць,  неначе  маяк.
Ця  ніч,  ніби  пісня,  твоя  і  моя.
Мов  пісня  кохання  у  світі  зірок,
Напою  єднання  живильний  ковток.

*приспів*
А  місяць
мов  човен,  що  обрієм  ночі  пройшов.
Це  місце-
Освітлений  змістом  кохання  альков,
І  дивляться  зорі
В  закохане  море.

Заходим  у  хвилі  розбурханих  мрій,
Злітаєм  на  крилах  кохання  надій,
І  небо  покровом  укриє  пітьми
Оголення  тіл,  що  єднаємо  ми.

*приспів*
А  місяць
мов  човен,  що  обрієм  ночі  пройшов.
Це  місце-
Освітлений  змістом  кохання  альков,
І  дивляться  зорі
В  закохане  море.


Здається,  цій  ночі  віки  не  минуть,
Та  дивиться  в  очі  і  вказує  путь
Світанок,  що  день  подарує  новий.
Ми  ночі  чекаєм,  бо  знову  у  ній

*приспів*
Цей  місяць
мов  човен,  що  обрієм  ночі  пройшов.
Це  місце-
Освітлений  змістом  кохання  альков,
І  дивляться  зорі
В  закохане  море.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119071300734  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841940
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


zazemlena

О літо, літо…

[b][color="#4d00ff"]О  літо,  літо...
Зелене  море...
Острови  квітів  -
Краса  говорить...
А  чи  промовчить,  
Щоб  не  злякати
Бентежний  спогад,  
Ранком  прим'ятий.
Звабливо  місяць
З-за  хмар  лиш  гляне...
В  нім  щось  незмінне  -
Може,  кохання
[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841858
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Ольга Калина

Шукала папороті цвіт

(слова  до  пісні)

В  чарівну  ніч,  в  ніч  на  Купала,
До  ранку  молодь  лиш  гуля,  
А  я  свою  юність  згадала,
Як  молодою  ще  була.  
В  ніч  на  Купала  ми  зустрілись
І  довго  лісом  ми  брели.
Про  щастя  мрії  не  здійснились.
Ой,  де  ж  сліди  ті  віднайти?!

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

Плету  і  пущу  я  віночок,
Нехай  пливе  він  по  воді.  
Сама  я  вийду  на  місточок,
Де  ми  ходили  молоді,
Де  на  Купала  аж  до  ранку
Шукали  папороті  цвіт,
Русалки  з  річки  на  світанку
В  тумані  наш  сховали  слід.

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841815
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Крилата

Лише любов

Лише  любов  запалить  згаслі  очі,
Віллє  снагу  і  впевненість  в  ходу,
Загляне  у  нутро  твоє  охоче,
Відчує  біль  твій  і  твою  біду.

Лише  вона  від  бруду  й  крові  тіло
Обмиє,  з  серця  витягне  ножі.
Обробить  рани,  що  печуть,  уміло
І  піднесе  з  родзинками    коржі.

Лише  любов  без  вигоди  і  плати
Тебе  візьме  й  закоутить  в  па-де-де,
Не  дасть  планеті  нашій  вісь  зламати,
Опісля  ночі  сонце  приведе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841747
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Ольга Калина

Повернешся сюди

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841720
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Ольга Калина

Моя хата скраю

Іде  війна..Десь  там  вона..
І  добре,  що  не  в  мене,  й  не  зі  мною.
І  я  така  тут  не  одна:
Волію  я  займатися  собою.  

Потрібен  нам  дешевий  газ,
Потрібно,  щоб  понизили  тарифи,
Щоб  щось  зробили  вже  для  нас,  
А  то  щодня  підсовують  лиш  міфи.

І  не  вникаю  я  в  ніщо,
Бо  завжди  буде  моя  хата  скраю.
Шкода,  що  гинуть..  Ну,  а  що
Я  можу  вдіяти  отут,    не  знаю..  

В  Росію,  чи  в  Європу  шлях?!  
Плювать..  Хто  їздить,  той  хай  вибирає.
Якщо  і  гинуть  у  боях  –
Мені  до  того  діла  геть  немає..

Коли  лиш  прилетить  снаряд
Й  розірветься  у  мене  на  подвір’ї  ,  
Тоді  дістану  всіх  підряд
Та  так,  що  буде  навкруги  лиш  пір’я.  

Таких  багато  серед  нас,
Вони  не  бачать  далі  свого  носа,
В  складний  для  України  час
Не  розуміють  звідки  йде  загроза.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Амадей

Світле кохання моє

Мені  всміхнулась  доленька  привітно,
Зустрів  я  ту,  що  серце  розтопила,
Для  мене  ти,  мов  зіронька  досвітня,
Від  щастя  в  мене  виростають  крила.

Від  щастя  знову  я  стаю  крилатим,
Немов  Ікар  злітаю  я  до  сонця,
Душа  уже  не  може  не  співати,
Знов  доля  загляда  в  моє  віконце.

Господь  послав  для  мене  зірку  ранню,
Мені  не  треба  золота  і  срібла,
Усі  земні  багатства  я  вже  маю,
Від  почуттів  душа  моя  розквітла.

Від  почуттів  душа  моя  співає,
Від  почуттів  душа  моя  розквітла,
Для  мене  ти  земний  кусочок  раю,
Для  мене  ти,  моє  кохання  світле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841670
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Lana P.

Моя шоколадко (повтор зниклої пісні)

В  тропічному  світі,
У  вічному  літі
Зустрів  я  красу  неземну  —
Кохану  єдину,
Без  неї  я  гину,
В  ласкавих  обіймах  тону.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

У  танцях  ти  жвава,
А  очі,  як  кава,
Мускатного  цвіту  вуста.
Красу  диво-краю
Тобі  заспіваю,
Мелодія  лине  проста.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

Красуються  хвилі,
Що  серцю  так  милі,
На  острові  з-під  Гренадин.
Карибські  простори
Розгойдують  море,
Тепер  я  уже  не  один.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841608
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Lana P.

ТЬМЯНІЄШ…

Тьмянієш  у  небі  високо,
Чаруєш  мене  у  вікні,
А  нічка  приплющує  око  —
І  смуток,  і  радість  в  мені.

На  місці  встояти  —  безсилий,
Усе  поспішаєш  кудись.
Ти,  місяцю  мій  жовтокрилий,
Лети,  тільки  не  забарись

Зустріти  свою  половинку
На  іншому  боці  землі  —
Найкращу  у  світі  зоринку
Зумій  розпізнати  в  імлі.

Ти  —  свідок  безсоння,  тривоги,
Частенько  міняєш  курсив,
Хмаринами  стелиш  дороги  —
Лунає  мелодій  мотив.                                    9/07/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841617
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Подолала

Ясночолого  сонця  погляд  бентежив,
Проникав  у  ритмічність  вулиць.
Голосистість  буття,  мов  вулик...
Відшукати  б  у  вирі  до  серця  стежку.

Вже  від  спеки  бажань  пацьорилась  втома,
Покотилась,  а  хтось  все  ж  шукав,
Не  виконував  давній  устав,
Відчуваючи  людськість  її  в  содомі.

Через  спраглість  і  мотлоху  перегони,
Очищаючи  фальші  сморід,
Розриваючи  масок  смокінг,
Подолала  любов  життя  перепони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841656
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ніна Незламна

Іду степом по стежині. .

Іду  степом  по  стежині,  вона  ж  барвінкова
 Сині  квіти  попід  ніжки  та  й  роса  ранкова
Ноги  пестить  і  лоскоче,  яка  насолода
Кажуть  люди,  що  щаслива,  не  зів`яла  врода…

Іду  степом  де  не  гляну,    маки  і  волошки
 Мабуть  і  я,  як  ці  квіти,  маю  сині  очки
Й  пухкі  щічки,  червоніють,  як  побачу  хлопців
Кажуть  люди,  що  достатньо  маю  охоронців…

Відгуляли  нині  свято  Івана  Купала
І  я  теж,  як  всі  дівчата  віночок  поклала
По  річечці,  при  низині,  де  вода,  тихенька
 І  просила  свою  долю,  щоб  була,  добренька….

Мов  русалонька  в  гаєчку,  голівку  схилила
Скажи    ж  врешті    моя  доле,  в  чому  завинила
Та  вода  вінок  понесла  нащо  так  далеко
Мов  у    вирій  закрутила,  на  серці  не  легко….

Ні  один  з  них  не  наваживсь,  віночок  спіймати
Хитрий  погляд,  в  безнадії,  не  треба  страждати
Шлях  тернистий,  не  для  мене,  тож    не  суди  строго
Щоб  життя  немов  той  терен,  двом  нема  дороги….

Іду  степом  по  стежині,  вона  ж  барвінкова
 Сині  квіти  попід  ніжки  та  й  роса  ранкова
Ноги  пестить  і  лоскоче,  яка  насолода
Ой,  боюсь  так  час  спливає,  геть  зів`яне  врода…

Чи  сприйму  красу  земную,  хоч  на  неї  схожа
 Чому  долю,  важку  маю,  чому  не  пригожа
До  кохання,  до  любові  не  знайду  стежини
Маю  вдосталь  охоронців,  чом  самотня    ж  нині….

                                                                                                   *Ці  слова  можна  покласти  на  ноти,щоб  
                                                                                                       зазвучала  пісня  в  народному  стилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Капелька

Есть в мире очень много тайн

Есть  в  мире  очень  много  тайн,
Они  играют  свои  роли.
О  них  побольше  узнавай,
Иначе  будут,  словно,  тролли.

И  станут  сказки  всем  внушать
Про  то,  что  было  и  что  будет.
Порой  не  сразу  разобрать:
"Где  скрылся  волк  в  овечьей  шкуре?"

Летят  по  небу  облака,
Одеты  в  белые  одежды,
А  ведь  их  вес  и  их  цена  
Земными  мерками  безбрежны.

"Их  вес-  сказали  -сотни  тонн."
Учёные  наверно  шутят.  (1)
Они  ж  не  камень  и  не  слон.
Здесь  явно  что-то  хитро  мутят.

Ведь  если  б  были  сотни  тонн,
То  падали  б  как  град  на  землю.
Представь,  свалился  сверху  слон,
Помял  людей  и  их  одежду...

Так  что  такое  облака?
Стена,  но  это  же  не  крепость?
Как  пролетают  их  тогда?
Учёные  несут  нелепость.

Есть  в  мире  много  сложных  тем
-Сплошные  тайны  и  загадки.
Они  подарены  нам  всем,
Чтоб  были  мы  честны  и  кратки.

(1)-Согласно  официальным  данным
современной  науки  одно  перистое  
облако  весит  в  среднем  800  тонн.
Кучевое,  кудрявое  облако,  которое
радует  нас  в  хорошую  погоду,  
объёмом  в  один  кубический  километр
весит  500  тонн.
 
                                         Май  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ольга Калина

Багаття на Івана Купала

Горить  багаття  та  палає,
І  всім  сьогодні  сил  дає.
Хто  вірно  милого  кохає,
Стрибати  в  чергу  хай  стає.

Через  вогонь  хто  перестрибне,  
В  того  щасливе  майбуття:
Палке  кохання  тоді  прийде
І  будуть  разом  все  життя.

-  Бери  скоріш  мене  за  руку  –
Перестрибнем  через  вогонь.  
Щоби  не  було  нас  розлуки,  
Не  роз’єднаємо  долонь.

Не  відпускай,  держи  міцніше,
Cтрибатимемо  ми  удвох,  
Адже  кохання  наймиліше,  
Коли  довіра  є  в  обох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841560
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Новоградець

Море

Ти  б'єшся  об  скелі  сміливо,
Сріблишся  у  місячну  тиш
І  тихо  крадучись  припливом,
На  пляжах  піщаних  шумиш.

Бурлять  твої  хвилі  свинцеві,
Могутньо  гудуть  в  ураган,
А  вслід  за  стихаючим  ревом,
Лягає  на  воду  туман.

Буває,  пасати  повіють,
З  низької  подмуть  широти,
І  знову  затихнуть  без  дії,
І  парус  не  хочуть  нести.

Твоїх  не  пізнати  секретів,
У  гніві  не  спиниш  тебе.
Із  космосу  бачать  планети
Обличчя  твоє  голубе.

Степами  і  джунглями  ляже,
Безкрайньо  розкинеться  світ.
А  вперто  на  хвилі  і  пляжі
Нас  тягне  лазурний  магніт.

Над  скелями  чайки  на  злеті,
Вечірня  зоря  і  прибій...
І  бриз,  із  мільйонів  сюжетів,
Нашіптує  кожному  свій.

А  в  ранок  пустельно  похмурий,
Із  розбігу  в  тисячу  миль,
Б'є  в  берег  володарка-буря
Пінистими  горами  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841455
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Ольга Калина

Купальський вінок

Виплітаю  Купальський  віночок
Із  квіток,  що  знайшла  –  польових.
До  листочка  добавлю  листочок,
Ще  й  ромашок  таких  запашних.

Я  добавлю  і  маків,  й  волошок,  
Ще  пшеничних  вплету  колосків.
Заплету  я  і  мальви,  й  любисток,  
І  між  них  запашний  деревій.

Заквітчаю  віночок  барвінком,  
Незабудки  добавлю  і  хміль.  
Хто  це  стане  моїм  чоловіком?
Щоб  я  знала:  він  буде  звідкіль,

То  я  пущу  віночок  на  воду  –
Хай  по  річці  далеко  пливе.
Він  побачить  мою  у  нім  вроду  
І  собі  той  віночок  візьме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841559
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Самоцвіти життя

Самоцвіти  життя  під  небесним  світилом:
Це  метеликів  румба  і  коників  соло,
Це  і  мрії  крилаті,  й  надії  вітрила,
І  розкрита  твоєї  душі  парасолька.

Самоцвіти  життя  сяють  льоном  небесним,
Лине  піснею  дзвінко  щебетання  птахів.
І  у  серці  жаринки  кохання  воскреснуть,
І  розпалять  багаття,  наче    диво  із  див.

Самоцвіти  життя  щедро  сипле  природа.
Бережімо  й  цінуймо  цей  Божественний  дар.
І  напея  й  лимнада  співатимуть  оди.
У  гармонії  світу  вип*єш  справжній  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841483
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Крилата

ХОЧЕШ?

Хочеш,  стану  для  тебе  сонцем,  
Цвітом  виросту  під  вікном,
Виноградним  наллюся  гронцем,
Стану  вистояним    вином.

Хочеш,  теплим  дощем  накрию.
Хочеш,  вітром  торкну  чоло,
Буду  піснею,  що  окрилить,
Оберегом,  що  гонить  зло.

Хочеш,  стану  для  тебе  портом.
Впущу  човен  лиш  твій  і  край.
Буду  книжкою,  хлібом,  тортом.
Чим  захочеш  ти.  Вибирай.  
09.07.15

Вірш  давній,  але  тут  я  його  не  розміщувала  раніше.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841329
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі,  віку    
       і    с  и  с  т  е  м  и
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/55A5q3XpKvw[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві…
Подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає...  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

– Як  прийду  у  твій  рай,
й  зашаріються  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

Я  прилину  в  твій  край,
бо  твій  острів  моєї  любові
мій  навіки...  Всякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  приборканий  рай.

І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шурхіт  крил  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 11.07.2019


OlgaSydoruk

Вам не грустно, что когда-то…

Вам  не  грустно,что  когда-то…
Что  когда-то  навсегда
Уведут  и  вас  куда-то?..
И  неведомо  куда…
Украдёт  когда-то  вечность  -
И  малиновый  рассвет,
И  сандаловые  свечи,
Что  пылали  столько  лет…
Уворует  сука-вечность
И  янтарный  амулет,..
И  ажурные  корсеты,
И  затопленный  корвет…
И  виниловое  эхо,
И  разбитый  патефон,
Искромсавши  болью  тихой
(Под  молельный  перезвон…)
И  оставит  только  ноты…
С  параллелями  планет…
Дав  мгновение  (за  что-то)  -
Не  тушить  горячий  свет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 08.07.2019


Руслана Ліщинська-Солецька

Знаю, верю, жду, надеюсь

Душа  и  сердце  так  болит  
но  к  тебе  тянет  как  магнит.
На  части  рвет  меня  и  манит,  
к  тебе  опять  все  тянет,  тянет.

               А  я  все  верю,  верю,  верю,
               что  в  жизни  все  преодолею,
               Сквозь  все  разлуки  и  ненастья,
               к  нам  постучится  снова  счастье.

Но  вопреки  своей  судьбе,
я  все  бегу  бегу  к  тебе.
Пылаю  в  пламени  я  страсти,
любви  моей  огонь  не  гаснет.

               А  я  все  знаю,  знаю,  знаю,
               любовь  свою  не  потеряю.
               Ты  вернешься,  и  как  прежде
               и  щасливы  мы  будем  вместе.

В  свое  я  сердце  дверь  открою
молю  я  Бога  быть  с  тобою,
И  сладкий  мед  горчит  на  вкус  -
но  пить  готов(а)  с  твоих  я  рук.

             А  я  все  верю,  жду,  надеюсь
             И  знаю  точно,  что  сожелеешь,
             Открылась  дверь.  -  Спасибо  Боже!
             -  Я  так  скучаю,  и  люблю,  -  Я  тоже!

Руслана  Ліщинська-Солецька
6  липня  2019
ruslana679@gmail.com



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841088
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Амадей

ВІЧНІ ПОЧУТТЯ (авторська пісня)

Здавалося  б  давно  вже  відболіло,
Здавалося  давно  вже  сад  відцвів,
Чому  ж  тоді,  так  серденьку  хотілось,
Зустріть  тебе,  і  я  тебе  зустрів.

Ти  йшла  така  ж,  як  в  юності  красива,
Ті  ж  очі,  повні  ніжності  й  тепла,
Хоч  скроні  нам  життя  посеребрило,        (2  рази)
Та  у  серцях,  любов  усе  ж  цвіла.                (2  рази)

Зустрілись,  очі  в  очі  подивились,
Солодкі  спогади  в  серцях  знов  ожили,
Мені  тебе  до  болю  захотілось,                        (2  рази)
Притиснуть  до  грудей,  так  як  колись.    (2  рази)

І  ми  забули  всіх  і  все  на  світі,
І  знову  у  душі  весна  цвіла,
Не  дивлячись,  що  в  нас  дорослі  діти,      (2  рази)
Стежина  у  жита  нас  повела.                              (2  рази  )

Там  жайвір  нам  співав  пісні  кохання,
Струмочок,  свою  казку  жебонів,
Від  щастя  ми  були  з  тобою  п"яні,                  (2  рази)
Я  почуття  всі  вилити  спішив.                              (2  рази)

Роки  минули,  скроні  посивіли,
Течуть  рікою  спогади  життя,
Здавалося  б,  відмерло,  відболіло,                (2  рази)
Але,....  не  помирають  почуття.                        (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841048
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Олекса Удайко

ВИСО́ТИ

       Ось  так...


[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч  вабили  мене  висо́ти,
родивсь  і  повзав  по  землі,
та  всім  життям  своїм  усотав:
уретно*  їхать…  на  ослі́.

Хотілось  жвавості  і  руху,
а  ще  –  на  краще  перемін.  
Прийшла  у  зрілості  “проруха”:
все,  що  оточувало,    –  тлін…

Й  жахнув,    мов  полум’я,    у  простір,
лазур’ю    неба  похлинувсь.
Та  все  ж  летів  увись  наосліп,
вспіх  обминаючи    весну.  

…А  та    крайнебо    запалила,  
зелом  на  землю  пролилась,
мов  океану  пінна  хвиля
із  присмаком  зіркових  трас.

Й  здалося    все  украй  резонним:
весна  –  начало  всіх  начал…
Не  віха  з’явисьок  сезонних  –
життя  і  мудрості  причал  !  

Отак  і  маюсь  –  низ  і  небо  –
за  настроями,  як  коли…
Чи  в  неба  є  в  мені  потреба?..
Мені  ж  набридли  вже  воли![/color][/b]

7.07.2019

*Скучно.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Амадей

Чому сумні кохана твоі очі

Чому  сумні  кохана  твоі  очі?
Що  заставляє  серденько  страждать?
Коли  ще  губоньки,  медів  цілунку  хочуть,
Кохання  пить,  цю  Божу  благодать.

П"яніть  від  щастя  звечора  до  ранку,
Вдихати  пахощі  цвітіння  і  весни,
Усим  єством  відчуть  себе  коханою,
Черемхою  пахучою  цвісти.

Здавалося  б,  ну  що  для  щастя  треба?
Кохать  і  буть  щасливою  завжди,
Чому  ж  змарніло  личенько  у  тебе?
І  на  душі,  осінні  холоди.

Коли  ще  так  чарує  твоє  тіло,
І  серце,  так  п"янять  уста  твоі,
А  може  це  все  осінь  завинила?
Що  повно  смутку  у  очах  твоіх.

Гони  від  себе  смуток  цей  осінній,
Нехай  в  душі  співають  солов"і,
Вернися  знову  в  весну  солов"іну,
Троянди  квітнуть  хай  в  душі  твоі.

Відчуй  себе  ти  птицею  в  польоті,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Струси  із  себе  смутку  позолоту,
Всміхнися  сонцю,  ...  і  мене  згадай.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840959
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Синява в Карпатах

Здається,  небо  доторкнулось  до  землі
І  синяву  густу  розсипало  в  Карпатах.
Китяток,  аконіту,  ніби  дивомли,
Хрещатого  гирличу  зілля  ароматне.

В  обіймах  сонячних  перестріч  гайовий,
Альпійські  дзвоники,  горлянка,  цицербіта.
Розкішний  і  широкий  свіжий  краєвид:
І  феєричність  пахощів,  і  соковитість.

І  ми  вдихаємо  оцю  красу  земну:
Звабливість,  щедрість,  пишність,  чудо  полонини.
Цвітуть  ендеміки  чарівності  зі  сну,
Природний  скарб  -  куточок  раю  в  Україні.



(Світлина  з  Інету.  Всі  рослини,  що  згадуються,  синього  кольору.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840941
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Ольга Калина

Загинув він за Україну ( Павлу Ящуку)

Ящук  Павло  Володимирович

(11  жовтня  1966р  –  21  липня  2014  р)

Брав  активну  участь  у  подіях  Революції  Гідності,  позивний  «Паша  Московський».  У  квітні  документально  зафіксував  своє  українське  громадянство,  змінивши  з  російського.  Під  час  війни  –  доброволець,  командир  взводу,  24-го  батальйону  територіальної  оборони  «Айдар»,  позивний  «Мисливець».  
Загинув  21  липня  2014  р.  від  влучення  танкового  снаряду  під  час  виконання  бойового  завдання  в  районі  смт.  Георгіївка,  Лутугинського  району,  Луганської  області.

Указом  Президента  України  №  365/2015  від  28  червня  2015  року,  "за  особисту  мужність  і  високий  професіоналізм,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  вірність  військовій  присязі",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
 Нагороджений  нагрудним  знаком  «За  оборону  Луганського  аеропорту»  (посмертно).    




Таким  присвячуєм  книжки  –
Подіями  багата  доля.
Життєві  непрості  стежки
Вели  боротися  за  Волю.

Павло  був  –  справжній  патріот,  
Любив  найбільше  батьківщину.
Він  прагнув  вигнати  весь  зброд,
Щоб  процвітала  Україна.

Братерську  дружбу  цінував
І  на  Майдані,  і  в  «Айдарі»,
Свій  досвід  хлопцям  передав,
Вони  вступили  в  Сектор  Правий.

Він  на  Майдані  підказав
Й  створив  для  захисту  загони,
А  потім  хлопців  ще  навчав
З  Бердичівської  оборони.

На  схід  він  з  ними  вирушав,  
Щоб  боронити  Україну.
Про  кожного,  як  батько  дбав,  
І  піклувавсь,  як  про  дитину.

Себе  ніколи  не  жалів
І  першим  він  ставав  до  бою,
Життя  бійців  спасти  хотів
І  навіть,  закривав  собою.

Товаришам  він  був  взірцем
І  патріотом  України.
За  Волю  й  Гідність  став  борцем,
Й  за  щастя  кожної  родини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840879
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Липень пише передмову

Насичене  повітря  пахощами  липи,
Висить  янтарна  люстра  сонця  в  небі.
Як  непомітно  ти  прийшов,  спекотний  липень,
Розкішний,  щедрий  -  для  душі  потреба.

Квітучість  літня  по-дитячому  безпечна,
Купаються  в  пилку  рої  бджолині,
В  траві  сюрчання  цвіркунів  доречні.
Метнулись  серпокрильці  -  вгору  линуть.

Суфле  хмаринне  -  радість  для  птахів,  утіха.
Людина  ж  думкою  літає,  словом.
Лоскоче  липень  надзвичайно  мирну  тишу:
Натхненню  пише  передмову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840758
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Ніна Незламна

Місяченько ясний…

Я  піду  пройдуся  в  споришеве  літо
Ой  краса  довкола,  налюбуюсь  світом
Підкрадався  вечір,чути  запах  м`яти
Поспішу  стежкою,  милого  стрічати

На  житньому    полі  квіточки  збираю
В  вишневім  садочку  на  тебе  чекаю
Синьоокий  сокіл,  де  ж  ти  забарився
Вже    й  лукавий  місяць  донизу  дивився.
   
Місяченько  ясний,  освіти  дорогу
Забери  з  душі  ти,  всю  мою  тривогу
І  хай  вітер  бравий,  розвіє  по  полю
Із  квітами  буду,  стрічать  свою  долю

Приніс  запах  липи,  вітерець  легенький
На  мить  освіжилась,  де  ж  ти  мій  миленький
Заплету  в  віночок,  синенькі  волошки
Й  біленькі  ромашки,  почекаю  трошки

Місяченько  ясний,  освіти  дорогу
Забери  з  душі  ти,  всю  мою  тривогу
І  хай  вітер  бравий,  розвіє  по  полю
Із  квітами  буду,  стрічать  свою  долю

Побачила  близько,  серденько  тріпоче
 Душенька    радіє,  пригорнутись  хоче
Віночок  барвистий,  ти  ж  моя  надія
Світлі  зорі  знають,  що  збулася  мрія.  

Місяченько  ясний  освітив  дорогу
Разом  йдемо    любий,  до  твого  порогу
Солов`їна  пісня...  Із  лісу  лунає
Таємнича  нічка  нас  благословляє….
                                                                                                         30.06  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840541
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Любов Вакуленко

РАДІЙ

Коли  ти  втратив  щось  -  радій,  що  не  багато.
Багато  втратив  -  та  не  все,    радій,  це  свято.
І  навіть,  коли  втратиш  все,  що  міг  би  мати  -
Радій!  Бо  вже  тобі  нема  чого  втрачати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840664
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Амадей

СВЯТА

В  житті  я  знав  і  сум  і  біль,
І  одинокість  серце  іла,
Тоді  здавалося  мені,
Любов  в  житті,  -    одне  мірило.

Любов  жила  в  мені  свята,
Вона,  як  сонце  душу  гріла,
Я  ніс  іі  через  літа,
А  про  кохану  тільки  мріяв.

Господь  на  небі  прочитав,
Моі  думки,  моі  печалі,
І  з  неба  доленьку  послав,
Щоби  я  більше  не  печаливсь.

Для  мене,  це  була  свята,
Про  неі  спогад  душу  гріє,
Та  час  пробіг,  пройшли  літа,  ...
Немає  поруч  іі  більше.

Молив  я  Бога  день  при  дні,
Й  оспівував  кохання  в  віршах,
Щоби  Господь  послав  мені,
Таку  ж  як  та,  хоч  й  зовсім  іншу.

Щоб  жить,  любить,  пісні  співать,
Любов  і  ніжність  дарувати,
Кохану  серцем  відчувать,
Щоб  кожен  день  для  нас  був  святом.

І  ось  зустрів,і  покохав,
Ту  святість  серцем  відчуваю,
"Тобі  Господь  іі  послав"...
 -Душа  до  мене  промовляє.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840577
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


Крилата

Так багато…

Так  багато  довкола  масок,  
Не  життя  –  а  театр  суцільний.  
Кривить  губи  і  душі  ласо  
Кожен  другий,  йдучи  до  цілі.

Так  багато  довкруж  завиди  –  
Чорна-чорна,  як    вугіль  в  шахті.
Вона  в’яже  зіркам  овиди,
Робить  діри  на  білій  плахті.

Так  багато  гіркого    слова,
Плаче  Бог  в  небесах  і  храмі  –  
Ріжуть  душу,  мов  ліс  на  дрова,  
Замість  хліба  підносять  камінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840445
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


Катерина Собова

Животик

Якось    в    мами    запитала
П’ятирічна      доця    Ната:
-Чому,    мамо,    твій    животик
Став    так    швидко    виростати?

-Це    кавунчика    я    з’їла,
А    були    там    насінини,
Тепер    вони    проростають  –
Черево    росте    щоднини.

-Що    ти,    мамо,    це    дурниці!
У    людей    так    не    буває.
Це    ж    не    казка    про    царицю,
Навіть    діти    про    це    знають:

Щоб    кавун    у    пузі    виріс?
Та    такого    буть    не    може!
Ця    велика    гарбузяка
На    вагітність    дуже    схожа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840457
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


геометрія

ЯК У ПОЛІ БЕРІЗОНЬКА…

                                       Квітне,  квітне  дівчинонька,-
                                       білий  цвіт,  білий  цвіт...
                                       Як  у  полі  берізонька,
                                       на  весь  світ,  на  весь  світ...

                                       Усміхалась  дівчинонька,-
                                       молода,  молода.
                                       До  тієї  берізоньки
                                       на  побачення  йшла...

                                       І  рум"янець  на  личеньку,
                                       ніби  мак  розцвіта...
                                       Під  березою  миленький,
                                       там  її  вже  чека  ...

                                       І  берізка  всміхалася,
                                       їм  обом  молодим...
                                       Їй  донині  не  забулася
                                       любов  з  кленом  ясним...

                                       Як  берізка  вбиралася,
                                       як  до  свят,  як  до  свят...
                                       І  до  клена  віталася,-
                                       кожен  ранок  і  час...

                                       Вони  листям  торкалися
                                       і  сплітали  гілки...
                                       І  любовно  шепталися,
                                       і  щасливі  були...

                                       Та  невчасно  і  нежданно,
                                       налетів    вітрюган,
                                       їхнє  листя  і  гіллячко,-
                                       він  і  рвав,  і  ламав...

                                       Затуляв  клен  берізоньку  ,
                                       що  є  сили  гіллям...
                                       Силу  вітру  щосилоньки,
                                       він  на  себе  узяв...

                                       І  ще  більше  розізлився
                                       злющий  той  вітрюган...
                                       І  кленовеє  гіллячко
                                       на  шматки  поламав...

                                       Залишилась  берізонька
                                       і  цім  світі  одна...
                                       Пам"ятає  коханого
                                       й  його  бачить  у  снах...

                                       Постаріла  берізонька,
                                       опустила  гілки...
                                       Не  забуде  миленького,-
                                       його  ніжні  листки...

                                       Якби  ж  мала  вона  сили
                                       і  сьогодні,  й  завжди...
                                       І  хлопчині,  і  дівчині
                                       помогла  б  залюбки...

                                       Поспішає  дівчинонька,
                                       на  побачення  знов...
                                       Біля  тої  берізоньки
                                       розквіта  їх  любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840495
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


Ольга Калина

Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись  –  як  завжди.  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  недалеко  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість  -
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо  ?  Що  нас  чекає?
Вдаєсться  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  можем  вилізти  з  ярма?!

Невже  нам  пильність  притупили,
Байдуже  нам,  плювать  на  все?!
Цвіт  кращий  нації  убили.
І  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  впустім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Олекса Удайко

ВМИРАЛА ПТАШКА

         [i]Хоч  вірш  створено  в  День
         Конституції,  він  не  про  Неї.
         Хоча...  як  пильно  глянути..
         в  розряд  встраченого
         попадає  і  Основний  
         Закон  держави.
         Ескіз  з  натури...
         Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала  пташка…  трепетно  і  гордо:
жагучий  погляд  –  в  сонячну  блакить…
Стихія    ж  там:  і    хмар,    і  райдуг  орди,  
а  тут  –  остання,  хоч  і  світла  мить…

Не  пожилось…  На  те  вже  в  неї  йшлося:
Вертка    малявка    випала  з  гнізда,
внизу  ж  життя  –  голодне,    спрагле,  плоске  –
обитель  для…  рептилій  і  нездар.

Вмирала  пташка,  а  за  нею  –  й  мрії
піднятись  в  небо,  в  царство  висоти…
А  як  хотілось,  як  цвіли  надії,
красот  лазурних  серцем  досягти!

Вмирала  пташка  –  символ  лету  й  щастя
для  нас,    простих,  приземлених  украй…
О,  як  сверблять,  буває,  в  тих  зап’ястя,
махнув  би  хто  за  нею  в  дійсний  рай!

Де  гордо  мріти  можуть  
                                                                             тільки  птахи,
де  їхній  голий,  але    рідний  дім,
де    все  –  на  чину  й  правди  плаху,
щоб  недарма  –  
                                                     і  блискавка,  
                                                                                                       і  грім.  [/color][/b]

28.06.2019

На  світлині  автора:  прототип  ЛГ  -  "винуватиця"  ідеї  твору,  
вже  бездиханна,  але    з  піднятою  догори  головою.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Амадей

РОЗЛУКИ СОН

Шепочу  я  твоє  ім"я,
Хоч  бачу,  ти  уже  з  другим,
Хоч  знаю,  ти  вже  не  моя,
Любов  розвіялась,  як  дим.

Розлука  навпіл  серце  рве,
Душа  у  розпачі  кричить,
У  серці  ж  спогадом  живе,
Ота,остання  щастя  мить.

І  ті  співучі  солов"і,
Більш  не  співатимуть  для  нас,
Всі  почуття  палкі  моі,
У  вічність  забирає  час.

Коли  так  хочеться,  -  іди,
Не  хочу  болю  я  завдать,
Хай  береже  Бог  від  біди,
Мені  ж  лишається,  -  страждать.

Шепчу  в  душі  :"Вернись,  любов,
Невже  так  легко  позабуть?
Чи  може  ти  жартуєш  знов,
Солодшою  щоб  потім  буть"?

Так  кисло  стало  на  душі,
Немов  зжував  цілий  лимон,
               .  .  .  .  .
 -Ти  пишеш  знов  мені  вірші,
Як  добре,...що  це  був  лиш  сон.


 Друкується  вдруге  замість  зниклого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840359
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Lana P.

На крилах мрій

З  чужих  земель  лечу  на  крилах  мрій  —
У  небі  заблукала  журавлина.
Ти  ласкою  своєю  обігрій,
Впізнай  мене,  бо  я  —  твоя  дитина.

Маршрут  між  нами  нелегкий  проліг,
Нас  розділяє  не  одна  країна.
Твоя  донька  я  немочей  й  утіх,
Бо  ти  —  одна  у  мене  Батьківщина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840434
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Світла(Світлана Імашева)

Почуйте цей голос

Листочок,  що  загине  без  гілля,-

крик  болю  здичавілої  планети,  -

Твоє  дитя,  покинуте  маля,

благає,  квилить,  плаче:  -  Мамо,  де  ти?

Матусенько,  куди,чому  пішла?

Нащо  мене  залишила,  малого?

Чом  до  грудей  своїх  не  піднесла?

О,  нагодуй,прошу,синочка  свого...

Матусенько,  дала  мені  життя,

Тож  не  роби,  на  горе,сиротою,

Серед  чужих  людей  на  забуття

Не  кидай  із  байдужістю  страшною.

Бо  я  загину  без  твого  тепла,

Без  молочка  солодкого  й  любові...

Поглянь,  матусю:  я  -  твоє  дитя,

Народжене  з  твоєї  плоті  й  крові.

У  мене  навіть  оченьки  твої,

Такі  ж  блакитні,  ніжні,  як  у  тебе...

Були  слова  і  пестощі  палкі,

Була  любов  -  мене  ж  карать  не  треба.

Щоб  не  лилися  сльози  каяття,

І  щоб  журба  тяжка  не  задавила

Твоє  дитя,  покинуте  маля,

Що  ти  його  на  горе  породила.

Будь  матір'ю:  це  суть  твого  життя,

Бо  кожна  жінка  -  це  найперше  -  мати...

Твоє  дитя,  щасливе  немовля,

Тебе  жадає  мамою  назвати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840189
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 28.06.2019


*Svetlaya*

стронций… (космічні листи…)

жеманность  лета  спряталась  в  кончиках  губ...
скрыла  взгляд  за  стёклами  фиолета...
образ  "иконы"  по-прежнему  прочно  люб?....
его  приближает...  размытость  холодного  фетра...

так  вот  к  чему  этот    тёМный  дождь  стеной...
подёргал  за  ниточки...  не  желая...  за  пульс  эмоций...
и  из  глубин  душевных...  щемящих  орбит......  нет...
не  заплакал...  а  медленно...  просочился  стронций...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840223
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У роздумах

Вечірнє  небо  й  сонячна  утома.
У  роздумах  про  те,  що  відбулось.
За  хмарами  суцільна  невідомість,
А  десь  заколосилась  жита  ость.

Дороги  денні  заплелись  в  косиці.
Турбує  спогадів  кортеж.
Шумлять  дерева  у  зеленім  ситці,
І  вечір  доторкнувсь  душевних  веж.

Життя  не  обійшлося  без  помилок.
Вартує  совість  на  шляхах.
Мережані  вже  скроні  у  прожилках.
Поліфонія...згадку  грає  Бах.




(Світлина  вчорашня  моя.))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840245
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Патара

Не вартісна втрата

Ти  —  лиш  епізод  у  моєму  житті.
Хто  винен  що  цей  епізод  був  невдалим?..
Трапляються  зустрічі  ті  і...  не  ті,
Одні  наче  цвіт,  інші  —  листя  опале.
Ти  —  лиш  епізод,  промайнув  і  пропав,
Чи  добре,  чи  зле  це  не  буду  гадати.
Одна  з  багатьох  ти  життєвих  приправ,
Для  страви  смачної  —  не  вартісна  втрата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840248
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Юхниця Євген

Алжирець у Києві

Алжирець,  вчора,  що  готує  шаурму,
Коли  я  з  ним  тихце́м  французською  заме́кав,
Сказав:  тут  жи́є  вісім  місяців,  тому,
В  нас,  в  українцях,  розібрався  достеменно:
…Що  трішки  …нижчий  тутки  рівень  інтелекту,
Ніж  у  людей,  в  країнах,  де  він  був  і  жив.
Сказав,  що  в  нас  готують,  як  тваринам  в  спеку,
А  в  іноземлях:  якість  –  серцем,  й  не  гріши!
…І  показав  ,  як  можна  шаурму  напа́рить.
І  як  він,  якісно,    її  всім  куховарить…

Палило  сонце,  обмаль  сил,  зникала  й  решта.
За  мною  –  черга,  як  на  літаки  до  Ніц,  в  Канзас.
Дививсь  і  думав:  скілька  їх  тут,  нетутешніх,
І  думав:  чом  я  не  завівсь  на  захист  нас?
…І  сонце  зовсім  не  жаліло  мене  й  інших.
Палило,  як  вогонь  -  засохлий  геть  горішник.

27.06.19р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840154
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Юхниця Євген

Все ли когда нибудь смиряются

Безжеланное  сегодняшнее  -
Плески  у  причала.
И  у  ге́рбного  полотнища
Свой  цикл  жизни-качки.

…Все  ль  смиряются  когда-нибудь
С  положенным?  Не  знаю.
Но  летать  всем  точно  по́  небу,
Песчинками  блуждая.

…Но  об  этом  не  узнают
Наши  думалки-сознанья,
Что  быстрее  всех  вай-фаев,
Свето-скоростей  желанных.

26.06.19г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840155
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Відочка Вансель

Дощ

Кулачками  у  віконце
Старий  дощ  постукав.
Де  сховалось  моє  сонце?
Дощик  взяв  за  руку

І  повів  мене  тихенько
По  своїх  долоньках.
Дощ  теплесенький,рідненький,
Це  струмок  на  скроньках?

Це  ти  ніби  став  вже  сивий?
Старий  такий  зовсім?
Що  ти  ходиш  геть  тужливий?
Чи  ти  плачеш  досі?

Де  сховались  дощенята,
Просять  черевички?
З  вами  ходять  Янголятка
Зовсім  невеличкі?

Поховались  у  волоссі
Дощихи  самої.
Ну  яка  в  дощаток  постіль?
Листи  на  сувої

Пишуть  Янголятка  діткам,
Щоби  прочитали.
Сльози  у  дощат  на  щічках.
Бачили?Не  знали?

Плаче  дощ,бо  повертатись
В  ліженько  на  небо.
Воно  мокре.Накриватись
Якось  йому  треба.

Витирає  своє  личке
Дощик  у  святиню.
А  дощатка  невеличкі
Дають  милостиню.

Це  ж  бо  треба  так  красиво
Дощат  тих  навчити.
Хай  же  будуть  всі  щасливі.
Будем  всіх  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840010
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Відочка Вансель

Некохана

Не  твоя,не  чужа,некохана  ,покинута.
Під  дощем  простояла  сьогодні  весь  день.
Хустка  тепла  на  плечі  тендітні  накинута.
Обніми  її  вітер  тихенько  лишень.

Не  твоя,не  чужа.Без  кохання  ,без  дотиків,
Без  обіймів  ,цілунків,без  квітів  і  слів.
Що  не  бачила  зовсім  ніколи  романтиків,
Що  зривають  зірки.Хтось  таки  та  й  зумів!

Посміхалась.Щаслива.Вона  б  догадалася
Попросити  у  Господа  долі.Та  ні.
Щастя  є.Щастя  є!В  цьому  й  не  сумнівалася.
Некохана?Все  добре!Чи  очі  сумні?
Та  здалося...Вже  ніч  у  святковім  вбранні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840011
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Ольга Калина

Віє вітер

Віє  вітер  по  долині,
По  широкім  полі,
Гонить  в  небі  хмари  сині;
Він  гуля  на  волі.

А  ті  хмари  посіріли  –
Чути  громовицю.
Косарі  вже  своє  сіно
Стягують  в  копицю.

Вітер  сіно  розвіває,  
Носить  по  долині.  
А  косарик  доганяє:
-Ой,  куди  ж  ти  линеш?

Хитрий  вітер  з  них  регоче  –
Не  дав,  щоб  стягнули.  
Мабуть,  дуже  він  не  хоче,
Щоб  його  забули.

Він  про  себе  нагадає:
Хто  тут  старший  в  полі.
Хоче  спить,  а  ні  -  гуляє,  
Бо  його  тут  воля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839941
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Lana P.

Місяць і верба

Примостився  місяць  на  розкішній  кроні  —
Підпирає  щічки  віттячком  верби,
Листячком  лоскоче  срібносяйні  скроні,
А  навколо  нього  —  хмари,  як  гриби,
У  шапках  біленьких,  що  не  видно  ніжок  —
Виросли  миттєво  в  пору  дощову,
По  бокам  обсіли  в  формі  сироїжок,
Острах  наганяють  на  нічну  сову.
Та  давай  кричати,  блимати  очима,
Наче  ліхтарями,  в  темному  дуплі.
Місяць  зашарівся,  став  немов  цитрина,  
Враз  купчасті  хмари  зникнули  в  імлі.
На  вербицю  красень  одягнув  корону,
Хоч  і  не  надовго  —  все  ж  позолотив,  
Ощасливив  кралю  —  сам  подавсь  до  трону,
Почуття  залишив  у  безмежжі  див.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839884
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Загубитися б з тобою

Загубитися  з  тобою  від  усіх,
Милуватись  гобеленом  неба.
Рахувати  зорі  -  щастя  оберіг,
Що  сіяють  з  місяцем  червневим.

Загубитись  і  забути  самоту,
Болі  блискавичні  і  провини.
Ще  ж  існує  давнєє  твоє  тату
Серед  нетерпимості  рутини.

Загубитись  лиш  з  тобою  у  світах,
Щоб  рука  в  руці  тепліла  знову.
Відчувати  поцілунки  на  вустах,  
І  купатись  у  святій  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839872
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Олекса Удайко

ВМИРАЮТЬ ХАТКИ

               [i]Тяжкі  враження  від
               недавніх  від_відин  
               Малої  Батьківщина
               залишились  у  автора
               та  рядками  лягли  
               на  папір...  [/i]
   [youtube]https://youtu.be/7Yv61tiXUaY[/youtube]

[i][b][color="#034159"]Умирають  хатки,  в  Леті  тонуть  люди…
Те,  що  залишаєм,  кажуть,    просто  –тлів:
СО2    і  воду…  Та  декотрі  й  чудо  
здійснюють,  підвівшись,    врешті-решт,  з  колін.

Кажуть,  що    руїна  –  обихідка  росту,
тимчасовий  відступ  ради  перемог…
та  усім  відомо,  що  ота  “короста”,
вже  владіє  тілом,  як  землею  –  смог.

…Жив  дідусь  у  хатці,  помагав  колгоспу
і  кінці  з  кінцями  зводив,  як  він  міг,
залишивсь  самотнім,  помістили  в  хоспіс,
й  запорошив  хатку    невмолимий  сніг.

Влітку  –  жаска  спека,  осінню  дощило,
продірявив    по́бій,  вже  на  те  пішло…
Ніде  правди  діти,  як  в  мішкові  –  шило:
заросло  бур’я́ном  рідне  джерело.

…А  життя  ж    буяло,  виростали  діти,
в  хатці  тій  збиралось  майже  все  село,
як  в  краї  далекі  проводжали  скніти
хлопців-новобранців...  Терном  порсло…

Спадкоємці  ревні  розбрелись  по  світу
залишили  хату  й  діда  помирать,
й  ні́кому  в  надгріб’я  покладати  квіти...
Не  втяла  традицій  й  владна,  жирна    рать.

Отака  халепа  селам  досаждає:
умирають  хатки,  немічним  –  що    мор…
Та  ростуть  палаци,  пригород  буяє,
І  тріщать  засіки  у  хапких  комор.    

А  у  світі  грішнім  торжествує  правда:
ріже  однаково  всіх  одна  Коса…
Там  не  ті  закони  й  не  пінязів  влада,
інші  привілеї,  
                                                 святість...
                                                                                       і  краса.[/color][/b]

23.06.2019

На  авторовій  світлині  -  рештки  хати,  в  якій  
проживав  колись  нащадок  славного
 Чубівського  козацького  роду,  дід    
Оксентій...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839813
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Амадей

БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ

На  плесі  лебедина  пара
Вона  з  поламаним  крилом,
І  його  доля  потріпала,
Крила,  неначе  й  не  було.

Та  були  душі  у  них  світлі,
Й  обом  хотілось  ввись  злетіть
І  більш  всього  у  цілім  світі,
Обом  хотілося  любить.

Вона  до  нього  промовляла
Про  біль  свій  і  свою  любов
І  в  нього  серденько  заграло,
І  розцвіла  палка  любов.

Вони  жили  отим  коханням,
Він  обіймав  іі  крилом,
Вона  пісні  йому  співала,
Й  було  ім  радісно  обом.

Ім  навіть  ночі  було  мало,
Вони  до  самоі  зорі,
Все  гелготали,  гелготали,
Світив  ім  місяць  угорі.

Так  час  летів,  а  час  лікує,
Вона,  готова  вже  злетіть,
Радіє  лебідь,  і  ...сумує,
Бо  як  без  неі  буде  жить?!
               .  .  .
Й  вони  удвох  увись  злетіли,
Злетів  він,  навіть  без  крила,
Жила  в  них  вірність  лебедина,
Любов  іх  в  небо  підняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Ниро Вульф

Обирай

Обирай  -  чи  любов,  
чи  ненависть,
серце  моє  ти  знов,
ти  ножем  гострим  краєш.

Та  пійти  не  змогла,
жити  знову  в  розлуці,
а  любов  -як  стріла,
серце  в  кров,я  в  розпуці.

Твої  знову  слова  -  
чи  обман,  чи  похвала,
я  не  буду  сама,
недарма  тебе  вкрала.

Вкрала  завжди  й  знов,
на  чиюсь    навіть  зависть,
обирай  -  чи  любов,
чи  назавжди  ненависть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839428
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Відочка Вансель

Закрий за собою двері!

Закрий  за  собою  двері.
Бажаю  зустріти  долю.
Сьогодні  якось  ввечері
Відріжу  шматок  весь  болю
І  викину  весь.Замолю.

Приходять  для  чогось  зайві
В  життя  твоє  люди.Годі!
А  треба  мені,щоб  сяйво
Було  кожен  день  як  в  моді!
Спить  день  на  старім  комоді.

Відочка  Вансель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839387
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Олекса Удайко

РУНА – ЗНАК ЄДНАННЯ

[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо  до  храму  –  
осяваємо  себе  хрестом,
вмираємо  –  
осяватимуть  вас  ним  інші  люди…
Така  ж  бо  сила  рун  –
сакрального  знака
множення,  єднання:
живе  –  з  живим,  
мертве  з  мертвим.

Вступаючи  до  храму  життя,
творення,  окладаймо
рунами    своє  єство…
І  життя  буде  гармонійне,
корисне…
Множмось,  єднаймось,
творімо,  вишиваймо
хрестиком  –  знаком
множення  і  єднання…

Рунічна  мова  Бога
кличе  нас  до  життя,
єднання,  творення.
Будемо  ж  гідними  задуму
Творця…
Складемо  сокири  братовбивства
хрест-на-хрест,  в  рунічний  знак
братання,  множення,
миру…[/color][/b]

20.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Патара

Доброго ранку, коханий

Що  я  без  тебе?..  Без  ранку  ніч.
Після  дощу  небо  без  веселки.
І  без  вогню  задубіла  піч.
Ложка  "засмучена"  без  виделки...
Що  я  з  тобою?..  Весь  білий  світ,
З  барвами,  що  звеселяють  очі!
Милий  чеширський  казковий  кіт,
Сяйво,  що  білими  робить  ночі!
Що  ми  удвох?..  Світле  майбуття,
Діти,  онуки...  Спільні  сніданки.
Все,  що  вмістило  слово  "життя"...
Вкотре  шепочу:"Доброго  ранку..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839164
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Червня полуничний смак

Червня  полуничний  смак  цілує  сонце,
Ллються  пахощі  меліси,  м*яти.
І  малини  аромати  у  долонях,
Трави  поглядом  небес  прим*яті.

Подих  літа  із  спекотної  Трезени,
І  думки  у  нас  тепер  синхронні,
Бо  закоханість  ураз  біжить  по  венах,
Гріються  серця,  мов  на  осонні.

Червня  полуничний  смак  цілує  сонце.
Опинились  ми  у  лоні  раю.
Дотики  граційні,  ніби  милий  сон  це.
Нам  дійти  б  удвох  до  небокраю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839201
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Ольга Калина

Жасмин росте у нас під тином

Жасмин  росте  у  нас  під  тином
І  пахне  цвіт  біля  воріт,  
А  я  радію,  як  дитина
І  поринаю  в  ніжний  квіт.

Я  так  люблю  іще  з  дитинства:
Заходити  в  квітучий  сад,  
Як  поглинає  мить  блаженства  –
П’янкий,  духмяний  аромат.

Він  зачаровує,  мов  казка
І  струн  торкається  душі.  
Я  відчуваю  Божу  ласку  -
Спішу  записувать  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839257
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Ниро Вульф

По Млечному Пути

Ты  паришь  по  Млечному  Пути,
словно  тайна  скрытая,  как  сказка,
мог  бы  я  всю  Землю  обойти,
но  не  будет  никого  тебя  прекрасней.

Взгляд  твой  -  как  Луны  янтарь,
взмах  ресниц  -  как  бабочки  порханье,
но,  а  я  пусть  для  тебя  -  дикарь,
и  терзаюсь  я  любовным  ожиданьем.

Дай  напиться  мне  из  твоих  уст,
сладким  мёдом  прикоснись  ты  в  поцелуе,
ведь  терзает  бесконечно  этот  груз,
я  обнять  тебя  хочу  и  приголубить.

И  в  тумане  заиграет  Млечный  Путь,
облачусь  я  в  тёмные  одежды,
свет  Луны  как  водопад,  и  пусть,
ты  в  любви  мне  дай  немножечко  надежды.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839322
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Відочка Вансель

Ну для чого вірші?!

Ну  для  чого  віршІ?!
Відриваєш  з  душі
Шмат  великий  
І  клеїш  у  слово.
Ну  навіщо  вони?
Щоб  було  до  весни.
Щастя  людям  всім
Обов'язково!
Скажуть:все  то  пусте.
Ну  навіщо  оте
Рим  складання
І  осуд  вселенський?
Але  може  когось
Втішить  вірш  і  спасе!
Хоч  один,хоч  
Манюнький,
Одненький.
І  тоді  я  перо
Знов  у  руки  беру
І  рятую  когось  
Так  швиденько.
І  слова,що  прості
У  красиве  вдячну.
І  на  серці  так  стане
Тепленько.
І  вклонюсь  читачам
Всім  низенько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839342
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Відочка Вансель

Є люди -небо, люди-сонце

Є  люди-небо,люди-сонце,
Є  люди  ніби  милість  Божа.
Є  люди-місто,охоронці,
Є  Янголи.І  є  прохожі.

Є  ті,кого  би  відпускати,
Є  люди-радість,сміх  і  щедрість.
Такі,яких  лиш  обнімати.
Є  люди-ніжність,обережність.

Є  люди  як  ціла  планета,
Є  люди-космос,люди  Бога.
Для  них  знайдеться  у  поета
Рядок  чи  книга,чи  підмога.

Є  ті,кого  тримаєм  в  серці,
Є  ті,що  нам  дають  уроки.
Є  щирі  люди  і  відверті,
Є  з  каменем  за  кожним  кроком.

Такі,з  якими  б  і  літати,
Що  серцем  навіть  обнімають.
Є  ті,кого  нам  покохати.
А  є  такі  ,що  завжди  сяють.

Є  Янголи...Є  ті...Що  згублять.
Є  люди  ніби  покривало.
Є  ті,що  й  словом  приголублять.
Святі  є  навіть.Та  їх  мало.

Є  люди-свято,є-епоха.
Є    люди-добрі  Янголята.
Та  всі  ми  з  Вами  діти  Бога.
Його  ріднесенькі  малята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839343
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Оксана Р.-Г.

Хотілось…

Хотілось  тільки  щастя  і  тепла,
Та  холоду  навіяло  доволі...
І  не  одна  водиченька  стекла...
А  скільки  ще  каратися  в  неволі?!.

Хотілося  солодкого  вина,
А  довелося  випити  отрути
І  хмелем  цим  упитися  сповна!..
Кого  тепер  до  серця  пригорнути?

Хотілось...  Та  бажання  замалі:
Наповнена  ця  чаша  не  сьогодні,
Адже  на  грішній  і  святій  землі
Усі  шляхи  та  помисли  -  Господніі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839000
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Ольга Калина

На Климовій греблі

Як  любо  на  Климовій  греблі:
Хлюпочеться  тихо  вода.
Живе  в  очереті  і  в  зіллі
Тут  пара  качок  молода.

В  кущах  верболозу  ховають
Маленьких  своїх  каченят,
Ті  плавають,  швидко  пірнають,  
Хоч  схожі  на  чорних  курчат.

Тут  чапля  поважно  і  пишно,
Завмерла,  стоїть  у  воді,  
Ранесенько,вдосвіта  вийшла,  
Як  вітер  ще  спав  на  вербі.

А  потім  проснувся  небога,
На  хвилях  гойдає  качок,  
А  ті  не  бояться  нічого,  
Адже  це  їх  рідній  ставок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839013
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019


геометрія

СЬОГОДНІ В МОЇЙ ХАТІ ПАХНЕ М"ЯТА…

             Бува  душа  сум"яттями  розп"ята,
             Кричать  не  можу,  а  мовчу  й  пишу...
             В  хаті  моїй  сьогодні  пахне  м"ята,-
             Зелені  ж  свята,  я  їх  теж  люблю...

             Живу  одна,нема  з  ким  розмовляти,
             Часом  моє  мовчання  і  зітхне...
             Холоне  моє  серце,як  згадаю,
             Що  літо  дуже  швидко  промине...

             Бува  печаль  єство  все  обіймає,
             Думками  лину  у  минуле  я...
             Не  знаю  я,  що  ще  мене  чекає,
             І  що  готує  ще  судьба  моя...

             Серце  моє  уже  не  молодіє,
             А  час  мене  вже  до  кінця  веде...
             Та  ще  живе  в  душі  моїй  надія,
             Я  Богу  й  долі  дякую  за  це...

             Я  з  радістю  стрічаю  усі  свята,
             Зелені  свята...В  них  усе  святе,
             Прогнати  болі  і  мої  сум"яття,
             Мені  поможе  літо  золоте...

             В  моїй  душі  ще  місце  є  для  мрії,
             І  тепле  літо  щастя  додає,
             А  кожен  спогад  душу  мені  гріє,
             І  я  не  можу  не  писать  про  це...

             Сьогодні  я  усім-усім  бажаю,
             Зелене  свято  хай  вам  принесе:
             Миру,  Здоров"я  й  радості  багато,
             Все  інше  кожен  хай  собі  бере!!!

             Сьогодні  в  моїй  хаті  пахне  м"ята,
             І  сонях  на  городі  вже  цвіте...
             Для  мене  кожне  свято  справжнє  свято,
             Зелене  ж,  вірю  радість  принесе  !..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838987
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Ніна Незламна

Люблю настрій літа

Люблю  настрій    літа…  Солод  на  душі…
Пора  вечорова….  Ой  прекрасна  мить
Невгомонний  коник,  цвіркотить  в  кущі
Запах  матіоли,  мене,  аж    п`янить…

Обрій  мов  веселка…    Зорі  в  вишині,  
Місяць  ясноокий,  дзижчать  комарі…
Джмелик  лягав  спати,  ховавсь  при  землі
Гудіння  сонливе…  Спокійно  й  мені….

Замовкла  пташина,  зморена  за  день
Соловей    сміливо,  переймає  спів
Дзвіночки  у  полі,    тихе  дзень  -  дзелень
Губиться  у  травах,  між  коротких  снів…

Тепло  вкраде  нічка…  Легка  прохолодь
Припаде  на  землю,  вмиє  росами
Мов  зірки  у  небі,  мерехтять  ледь-ледь
Шовковисті  трави  під  покосами….

Люблю  літні    ночі…  Все  вікно  навстіж
Пахучі  суниці,  радість  на  душі
Дочекаюсь  ранку,  піду  босоніж
Знов  відчую  щастя,    в  літній  метушні…
                                                                                                                 14.06.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838815
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Леся Приліпко-Руснак

Я НЕ ТА…

Я  не  та,  котрою  для  тебе  здаюся
Мій  характер  на  смак  не  солодкий
Ти  не  розумієш  чому  я  сміюся
І  чому  деколи  погляд  від  болю  холодний

Ти  не  бачив  ніколи  як  я  хворію
Не  готував  для  мене  малиновий  чай
Не  знав  про  що  я  щоденно  мрію
І  як  земний  виглядає  мій  рай

Ти  за  руку  мене  не  тримав
У  найважчі,  хвилюючі  миті
І  відчаю  сльози  не  ти  витирав
І  мене  в  щастя  не  бачив  безхмарній  блакиті

©Леся  Приліпко-Руснак,  09.04.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838873
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Патара

Спільна печаль

Вибач  та  я  іду,
Не  зупиняй,  не  треба.
Стрілися  на  біду
Під  березневим  небом.
Зразу  би  розійтись
Нам  тоді  в  різні  бо́ки,
Щоб  не  були  колись,
Мов  по  жаринах,  кроки.
Не  розійшлись,  на  жаль,
Думали  обійдеться…
Спільна  тепер  печаль
На  два  безпечних  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838907
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Новоградець

Іринка

Іринці  йде  четвертий  рік,
Вона  їсть  сало  і  пиріг,
І  знає  все  про  все  вона  -
Про  зайця,  вовка  і  слона.

Тому  не  слухає  мала
Казки  про  лева  і  осла,
А  як  запалить  ніч  вогні,
Сидить,  розказує  мені.

Про  те  що  небом  йде  увись
Інакший  місяць,  ніж  колись  -
Той  був  як  яблучко  криве,
А  цей  корабликом  пливе.

Він  підійнятися  не  міг,
Бо  ліс  тримав  його  за  ріг.
А  потім  вітер  вверх  подув
І  його  трішки  підштовхнув.

А  вранці  -  в  скількись  там  годин  -
Її  взяв  тато  в  магазин,
І  коли  йшла  із  ним  назад,
Пила  із  пляшки  лимонад.

Там  був  місток  і  стежка  вниз.
Там  їй  метелик  сів  на  ніс
І  очі  крильцями  закрив  -
Вона  могла  б  упасти  в  рів.

Вона  ще  гралася  в  піску
І  тьотя  йшла  в  капелюшку;
Її  собачка  мовив  "гав"
І  дружньо  лапку  їй  подав.

Ще  жук  кричав  в  траві  "дзінь-дзінь"
І  його  нюхав  зверху  кінь.
А  коли  падав  з  хмарки  дощ,
В  ставку  кипів  зелений  борщ.

Було  багато  ще  пригод,
Про  все  розкаже  зараз...  От...
Бу-бух!..  І  крихітка  лежить.
Мала  Іринка  міцно  спить.

А  за  віконцем,  в  тишині,
Палають  зіроньки  ясні.
І  місяць  в  небо,  в  темну  вись
Іде  так  само,  як  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838911
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Амадей

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ (авторська пісня)

Нас  літо  повело  в  поля
Стежиною  росистою,
Про  наші  світлі  почуття,
Нам  соловей  насвистує.

Ідемо  в  травах  росяних,            
Над  нами  небо  голубе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,люблю,  люблю  тебе.

У  грудях  серце  тріпотить,
Від  щастя  ввись  злітаю  я,
Ловлю  свою  кохання  мить,
Кохана  поруч  йде  моя.

Ідемо  в  травах  росяних,
Над  нами  небо  голубе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838960
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Олекса Удайко

ОСТАННІЙ АТЕСТАТ

[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]

[i][b][color="#065e6e"]Земне  життя  –  збирання  атестатів,
Що  раз-по-раз  виписує  життя  –  
І,  попри  вік,  положення  та  статі,
Підкреслює  його  –  життя  –  знаття.

Народження,  навчання  чи  женіння  –
Всі  акти  –  дії  –  стверджує  папір.
Які  б  в  путі  не  правили  тяжіння,
Нотаріус  –  найперший  поводир.

Не  всі,  одначе,  гербові  печаті
Свідоцтва  мають…  Є  іще  й  такі,
Як  зошити,  як  книги  непочаті  –
Слова-похвали,  помисли  леткі.      

Та  найкрутіші  з  них  підводять  риску  –
Яке  життя  ти  апріорі  мав:
Чи  не  було  від  нього  пусто-тріску,  
Чи  не  робив  ти  недоладних  справ.

Той  атестат  не  писаний,  а  усний  –
В  громади…  і  сім’ї  у  голові…
І  дай  то  Боже,  щоб  було  не  пусто  –
Як  бланки  незаповнені…  Нові.[/color][/b]

14.06.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Lana P.

У чаші літа

У  чаші  літа  —  запах  матіоли,  
Півоній  пишних,  черемшин,  бузку,
Уважність  погляду  гвоздик,  віоли;
Купав  і  незабудок  на  лужку.

Вітри  розкішні  з  присмаком  лаванди,
Духмяність  цвіту  з  лип  і  черемшин,
Пелюстя  загадкової  троянди,
Гербери  кольорові  і  жасмин.

Червоні  маки,  сальвії,  майори;
Ромашки  і  волошки  польові,
Мелодію  ведуть  пташині  хори,
Цикади  не  змовкають  у  траві.

Меліса,  м’ята,  запашний  рум‘янок,
Сік  ягідний,  цикорій  і  чебрець.
А  стільки  в  ній  звабливих  обіцянок!..
Та  тільки  б  не  прийшов  теплу  кінець.    

У  чаші  літа  —  сонячні  вітрила,
Із  неба  скрапують  дощі-меди,
Веселки  розтуляють  пишні  крила...
У  чаші  літа  —  і  твої  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838721
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Амадей

Волошкове літо (авторська пісня)

Волошкове  літо,
У  душі  співає,
Почуття  розквітли,
Полум"ям  палають.

Почуття  юнацькі,              (  2  рази)
У  душі  розквітли,              (  2  рази)
В  цьому  винувате,          (  2  рази)
Волошкове  літо.                (  2  рази)

Почуття  розквітли,
Серденько  тріпоче,
В  волошкове  літо,
Повернутись  хоче.

Так  серденько  хоче,      (  2  рази)
Повернути  час,                    (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  2  рази)
Закохало  нас.                        (  2  рази)

В  волошковім  літі,
Стрілись  ми  з  тобою,
Назавжди  розстались,
З  сумом  і  журбою.

Волошкове  літо,                  (  2  рази)
То  кохання  час,                  (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  3  рази)
Поєднало  нас.                      (  3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838690
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Патара

Людина дощу

Ти  з'являєшся  в  дощ,  так  неждано  завжди.
Раз...  і  вже  парасоля  мені  не  потрібна.
На  асфальті  вогкім  сонце  сушить  сліди,
От  лиш  тільки  були  і...  за  мить  якусь  бліднуть.
Не  зустрінемось  ми  через  антициклон,
Місце  забронювала  на  місяць  тут  спека.
Лиш  би  нам  не  забути  як  пахне  озон
І  як  грім  гуркотить  десь  далеко-далеко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838390
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Лилея

Ничто просто так не бывает…

Ничто  просто  так  не  бывает...
Любая  встреча  -  это  не  "просто  так"...
Самое  важное  ...кого  -  то  встречая...
Почувствовать...
Для  чего  он  Дан...
Есть  много    "просто  прохожих"
А  есть...
Кто  надёжно  "  поселился"  в  Душе
Долго  не  видясь  -  скучаешь...
Как  хочется  опять  встретиться  с  ним...
Хочется  всей  Душой  Дарить  Радость!
Отдавать!
Всё,  что  лучшее...
Ведь  главное  -  Любить!
Своей  нотой  Души  вдохновляя!
Подожди...
Не  спеши  уходить...
Музыка  Души...
Слова  поэта...
Вдохновляет  нас!
Не  думай,  что  "  песня  пропета"..
Есть  ещё  классика...ноктюрн...вальс...
Струны  Души  задеты...
Возвышенно...
Сердцами  поднимая  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838415
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Світла(Світлана Імашева)

Літо дитинства

Засвіт  прокинулось  літо,
Гляне:  в  покосах  село;
Пахне  суницею  й  цвітом  ,
Сонцем  медовим  тепло.

Голос  відра  -  від  криниці,
Дзумкіт  ранковий  бджоли…
В  роси  -  квітучі  косиці
Трави  червневі  вплели.

В  березі    дзвінко-врочисто
Клепле  дідусь  мій  косу;
З  гаю  суничне  намисто  -  
Літа  дарунок  несу.

Пахне  далеке  дитинство
Теплим,  парнИм  молоком,
Хлібом  бабусиним  чистим,
М’яти  сумним  холодком.

Сниться  між  соняхів  хата,
Дідова  казка  стара…
Кличе  бабуся  завзята:
-  Йди-бо,  дитино,  пора!

Йду,  поспішаю,  минаю
Миті,  і  дні,  і  роки…
Спогади  рідні  вплітаю
В  пам’яті  тихі  рядки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838571
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Амадей

Якби міг голубом я стать

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  моя  голубко,  
Щоб  твоі  очі  цілувать,
Із  губ  меди  п"янкі  спивать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  поглянув  з  неба,
І  щастя  більшого  не  треба,
Крильми  голубку  обіймать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
То  ми  б  з  тобою  воркували,
У  парі  вечора  б  чекали,
Зірки  на  небі  рахували,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  любувався  лиш  тобою,
Я  б  жив  тоді  лише  любов"ю,
Тебе  від  бід  оберігать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
До  Господа  злетів  би  в  небо,
Щоб  шану  Господу  віддать,
За  цю  Господню  благодать,
Якби  ж...міг  голубом  я  стать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838577
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Патара

Так мало

Як  мало  потрібно  для  щастя  —
Прокинутись  зранку  в  обіймах,
З  теплом  рідних  рук  на  зап'ястях
І  все  щоб  —  правдиво  й  надійно.
Щоб  ти  і  всі  рідні  —  здорові,
Щоб  спокій  і  лад  у  родині,
Щоб  Молох  не  прагнув  так  крові,
Як  спрагло  впивається  нині.
Щоб  зло  врешті  взяло  відпустку,
На  диво,  щоб  довготривалу,
В  душі  б  не  селилася  пустка...
Потрібно  для  щастя  так  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838594
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Крилата

ЛЮБЛЮ

Я  думала,  ти  вийшов  із  легень,
Вернула  я  свою  колишню  волю,  
Прийшов,  нарешті,  цей  жаданий  день,  
Коли  на  тебе  я  дивлюсь  без  болю.

Я  думала,  лишила  серце  тля.
Кут    розпачу  розбила  бісектриса.
Та  це  не  так,  тебе  кохаю  я,
І  дим  їдкий  ти,  і  водночас  кисень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838345
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Патара

Здивуй його…

Здивуй  його...  довірою  здивуй.
Не  звинувачуй  в  ефемерних  зрадах...
Цій  зустрічі  колись  була  ти  рада,
Ваш  спільний  шлях  невірою  не  псуй.  
Не  контролюй  "натхненно"  кожен  крок,
Не  змушуй  виправдовуватись  завше...
Примусять  врешті  жити  серед  фальші
Ці  ревнощі  до  кожної  з  жінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838104
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Lana P.

Ти пахнеш морем

Твоє  волосся  пахне  морем,
Засмагла  шкіра  —  вітерцем.
Моя  кохана,  світла  зоре,
Твоїм  я  стану  острівцем.

Спиваю  з  вуст  солоні  води,
У  диханні  вчуваю  бриз.
І,  незалежно  від  погоди,
Моя  царівно,  ти  —  мій  приз.

Хлюпочуть  почуття  безмежні
В  очах  бездонних  голубих,
Хвилюють  погляди  бентежні  —
Тону  в  обіймах  неземних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838142
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Ніна Незламна

Чи їм бути разом…


Ясноокий  місяченько,  літечко  стрічає
А  в  діброві  соловейко  пісеньку  співає
Медом  пахне  цвіт  шипшини,  тішиться  сердечко
Ішов  козак  до  дівчини,  живе  недалечко.

Зустрічала,  приголубив,  цілував  голівку
Місяченько  нам  за  свідка,  разом  ми  довіку
У  очах  шукав  розраду,  як  було  сказати
Що  він  ранком  все  покине  і  піде  в  солдати.

 А  ті  очі  милі  й  любі  -  волошки  синенькі
 У  обіймах,  в  поцілунках,  щирі  і  рідненькі
 Не  посміє  він  сказати,  буде  лити  сльози
Нащо    ж  нам    стрічати  літо,з  ним  незвані  грози..

Нічка  чує  соловейка  й    зіроньки  яскраві
Ой,  як  же  болить  сердечко,  лиш  слова  ласкаві
Говорив  їй,  сам  в  тривозі,  хай  би  мирно  всюди
Радо  пригортав  до  себе,  знаю  разом  будем.

Заяснів  світанок  синьо,    немов  хвилі  в  морі
Цілувались,  розпрощались,  поховались  зорі
Місяць  свідок,  давно    в  хмарах,  дрімав,  спочиває
Замовк  соловейко  в  лісі,  мабуть  він  щось  знає.

Ранні  роси    бурштинові,  в  травах  мерехтіли
Розійшлися,  різні  стежки,  чи  ж  вони  хотіли?
Чи  їм  доля  бути  разом,  хтось  скаже  -  не  знати
 Сонце  в  хмарах,    в  душі  тягар,  пішов  воювати…

Десь  блискало  і  гриміло…  Розійшлось  луною
А  думки,  весь  час  джмелинні,  чи    й  буду  з  тобою..
Ой  давно,  треба  нам  люди,  війну  закінчити
Ніколи  не  розлучатись,  всім  щасливо  жити.
                                                                                                                                                   07.06.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838174
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Олекса Удайко

В ОДНІЙ СІМ'Ї

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
у  шані  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –  як  чаяння  свої,    
й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  у  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  розумні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Патара

Уся до крапельки твоя

Катма  для  ревнощів  причини,
Тобі  ж  не  йметься  віднайти...
Самооцінку,  як  мужчина,
Собі  занизив  надто  ти.
Чому  плекаєш  вперто  думку,
Що  можна  зрадити  тобі?..
Якщо  ти  вищого  гатунку  —
Це  нереально  далебі.
Хіба  що  щось  таки  бракує?..
Хоч  не  помітила  ще  я...  ;-))))
Ревнуєш,  мій  коханий,  всує,
Я  —  вся  до  крапельки  твоя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838217
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Амадей

Казка життя

Життя  своє  прожив  неначе  в  казці,
Господь  на  небі  казку  цю  писав,
Страждання  знав  і  знав  Господню  ласку,
І  вітер  часто  гнув,  та  не  зламав.

І  засипала  снігом  хуртовина,
Та  я  ішов,  на  зло  усім  вітрам,
Збивав  до  крові  часто  я  коліна,
Але  вогонь  в  душі  моі  палав.

Й  Фортуна  усміхалася  до  мене,
Ота,  що  долею  усі  зовуть,
Ви  скажете:"Що  у  житті  ще  треба?"
-Прожить  життя  достойно,  -  не  схибнуть.

Любові  у  житті  я  знав  немало,
Із  чаші  пив  в  житті  я  біль  і  щем,
Згадав  і  серце  знов  закалатало,
Як  цілувавсь  під  зоряним  плащем.

Я  згадую,  як  пахла  дома  м"ята,
Любисток,  що  за  хатою  росте,
Як  пестила  мене  в  дитинстві  мати,
Ці  спогади  у  серці,  то  святе.

Я  згадую  оту  найпершу  квітку,
Що  дівчині  я  вперше  дарував,
І  посмішку  іі  оту  чарівну,
Як  вперше  я  іі  поцілував.

Запрошення  на  перший  з  нею  танець,
Коли  від  щастя  й  радості  п"янів,
Коли  від  щастя  серце  калатало,
Й  не  міг  сказати  все  що  я  хотів.

Як  вперше  проводжав  іі  додому,
Те  вперше,  що  було  в  моім  житті,
Я  згадую  ночами,  й  знову  й  знову,
Купаюся  у  вирі  почуттів.

О,  весни,  весни  юності  моєі,
Багато  я  б  за  вас  в  житті  віддав,
Я  так  скажу  -  Господь  Святий  на  небі,
Життя  мені  прекрасне  дарував.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838222
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Ольга Калина

Бродяга

Початок  страшної  війни:
Нема  ні  техніки,  ні  зброї.
На  тлі  порожньої  казни
На  захист  встали  в  нас  Герої.

Бродяга  –  мав  він  позивний,  
Бо  так  складалась  його  доля  -  
На  шлях  тернистий  сироти
Камінням  кидала  недоля.  

"Бродяга"  -  САУ  підписав,  
Що  швидко  мчалася  полями.
З  гармати  екіпаж  стріляв,
Як  проривалися  з  боями.  

Він  був  -  відважний  захисник,  
Тримав  із  гідністю  удари,
В  бою  ховатися  не  звик  -
Його  боялися  сепари.  

Якось,  як  мчав  на  завдання,
Почув  по  рації  розмову:
«Бродяга  едет  –  нам  хана,
Валить  счас  будет  без  разбора».  

Тож  самохідка,  наче  птах,
Бійці  чекали  на  підмогу,
Кінь  бойовий  на  всіх  парах
Не  вибирав  собі  дорогу.

В  хвилини  тиші,  на  дозвіллі,  
Де  кожен  згадував  сім’ю,
Й  собі  гортав  світлини  милі  -  
Давно  не  бачив  він  рідню.  

«Згадав  я,  хлопці,  анекдоти»  -
Товаришам  тоді  сказав.
І  підійшов,  і  став  навпроти  -
Раптово  вибух  пролунав…

Снаряд  від  граду  розірвався
І  дощ  з  осколків  шпаранув.
Не  встиг  ніхто,  не  заховався,
Ніхто  нічого  не  збагнув.  

В  ту  мить  бійці  не  зрозуміли
Чому  Бродяга  похиливсь,  
Спасати  ще  його  хотіли,
А  він  з  життям  своїм  простивсь.

Ще  кров  із  рани  витікала,
Горіла  САУ  в  бур’янах..
Душа  над  тілом  ще  літала,
А  потім  зникла  у  світах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838285
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Ніна Незламна

Та не спить матуся….

За  вікном  знов  вечір….  Посивіла  мати
Очі  в  піднебессі…  Перша  зірка  ясна
Все    думки,  джмелині  …  Не  може  сприйняти
Цю  війну  клятущу  …  Чом  доля  нещасна?

 Йде  війна  на  сході,  плаче  Україна
 Земля  у  руїнах…  Поля  не  в  покосах
Скільки  сиріт  стало?    Й  не  одна  дитина
Лежить    захолола,    у    кровавих  росах.

В  надії  чекає….  Кілька  зірок  в  небі
Мрію  затаїла,  синочка  зустріне
Губи    ледь  шепочуть,  вкотре  тихо  собі
 Будь  обачним  любий,  вернутись  повинен!

Місяць  круглолиций,  давно  вже  сонливий
Та  не  спить  матуся,  все  шукає  зірку
Щоб  замерехтіла.  І    погляд    мрійливий
Хай      все  буде  добре,  зустрінемось  синку.

                                                                                                             07.06.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838286
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Катерина Собова

Шкiльнi проблеми

-Бачиш,    Олю,    наш    синочок
Виправляється    потроху,
А    ти    кажеш,    мої    речі,
Наче    об    стіну    горохом.

Час    не    витрачає    марно,
Став    уже    уроки    вчити,
Як    за    кожен    вчинок    гарний
Стали    ми    йому    платити.

Сотню    -    за    дванадцять    балів,
За    одинадцять    -    півсотні,
Заохочувати    стали:
Десять    балів    -    туфлі    модні.

-Наш    Богданчик    вдався    в    мене,
Має    розум,-    каже    Оля,-
А    щоб    був,    як    ти,    Семене,
То    сидів    би    вічно    в    школі.

То    ж    прийшло    йому    до    тями,
Що    не    все    таке    пропаще:
Ділиться    з    учителями  –
Та    й    пішли    оцінки    кращі.

Ще,    щоб    ти,    як    справжній    тато,
Став    мільйони    заробляти,
То    Богданчик    з    своїм    хистом
Медалістом    міг    би    стати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838296
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мелодія морська

То  тиха,  то  хвилююча  безмежжям  
Мелодія  морська  під  сонячним  прицілом.
І  чайки  ніби  крилами  мережать...
Пливуть  у  небі  хмарок  яснії  вітрила...

Душа  хвилюється,  мов  свіжість  моря.
Новий  чийсь  серф  вже  набирає  драйву  швидкість.
У  захваті  від  вільного  простору,
Легенький  бриз  літає  знову  краєвидом.

...Очима  малювалися  марини,
І  ми  стояли  зачаровані  красою.
І  вигравало  море  білопінне
Мелодію  любові  нашої  з  тобою.


(Серф  -  дошка  для  серфінгу.  Марини    -  картини,  що  зображають  морський  краєвид.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838316
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Ниро Вульф

Миражи любви

Щелчок  зажигалки.  Огонь.
Ты  закуришь  в  тумане  улиц,
звёзд  осколки  летят  на  ладонь,
где  ушедшая  прочь  твоя  юность?

Ненадолго,  как  кадры  кино,
промелькнут  все  знакомые  лица,
может  быть,  их  забыл  ты  давно,
но  Она  тебе  будет  снится.

И,  наверное,  вспомнишь  не  раз
её  смех  и  улыбку  лучистую,
ведь  была  у  тебя  без  прикрас
любовь  первая,  вечная,  чистая.

И  так  хочешь  коснуться  рукой,
в  миражах  ты  любви,  как  в  чуде,
но  упрямо  зовёт  за  собой
дождь  осенний  и  улиц  безлюдье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838006
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Ольга Калина

Я кидаю виклик проклятій війні

Сторінка  фейсбуку..  Світлина  чужа.
Схватило  за  серце  –  не  треба  ножа.  
Невже  наш  синочок?!  Скотилась  сльоза.
І  вже  придивляюсь  до  цього  лиця,
До  тіла,  до  постаті  сина  -  бійця.  
Та  ні,  це  не  він..  І  бути  не  може.
О,  Боже  ж  мій  милий,  а  як  же  тут  схожий,
Себе  я  картаю  –  впізнати  не  можу,
Так  схожий  на  тебе  цей  хлопець,  синочку  -
І  сльози  з  лиця  намочили  сорочку.
Я  знов  придивляюсь..  Це  все  таки  –  ТИ!  
О  ,  сину  рідненький,  мене  ти  прости  -  
Зостався  назавжди  в  проклятій  війні,
Ввижаєшся  в  кожнім  бійцеві  мені.
Так  хочу  побачити  сина  ще  раз,  
На  мить  у  розмові  вернутись  той  час..  
Завжди  на  світлинах  тебе  я  шукаю,
Зі  смертю  не  згідна  -  додому  чекаю.  
Я  кидаю  виклик  проклятій  війні  :
-Верни  ти  дитину  додому  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837980
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Олекса Удайко

В ОДНІЙ СІМ'Ї

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
у  шані  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –  як  чаяння  свої,    
й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  у  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  розумні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Ольга Калина

Назбираю ромашок

Назбираю  у  полі  ромашок  -
Про  них  мріяла  я  так  давно.
Та  до  них  ще  добавлю  волошок  
І  поставлю  в  букет  на  вікно.

Будуть  квіти  мене  ці  вітати,  
Дарувати  п’янкий  аромат,  
Коли  стану  вікно  відкривати
У  вишневий  і  рідний  мій  сад.

Доки  бачу  скрізь  в  житньому  полі,  
Ці  приємні  для  ока  квітки,  
Я  збиратиму  їх  у  долоні  -
І  хай  мчаться  шалені  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837890
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не знищуйте вроду

Періщить  дощ  безжально  батогами.
По  склу  ще  й  град  гатить  горохом.
Безладний  шум,  пташиний  чути  гамір,
Втопились  ніжні  бідні  рожі.

І  від  напруги  горбляться  дерева,
Пеньки  залилися  сльозою.
Колись  мені  здавався  дощ  рожевим,
Тепер  -  з  пекучою  грозою.

Бо  все  із  часом  набуває  сенсу.
Сприймаю  глибше  сказ  природи.
Погода,  мов  людина,    в  стані  стресу.
Не  знищуйте  ніколи  вроду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837712
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 05.06.2019


Серго Сокольник

Сліпці. Сюр

Сліпці.  Сюр

Кінець  весни.  Кінець  весні.
............................................
О,  смак  полинний-  диво  дивне!..
Оце  наснилось...  Креативне.
Біблейська  притча.  Уві  сні...
..............................................
Веде  сліпець  свого  сліпця...
Обоє  в  ямі?  Не  обоє.
-поводирю,  що  ти  накоїв?
Не  зрозуміла  притча  ця?
Бо  поводир  І  НЕ  ХОДИВ.
Він-  тільки  шляховказ  для  інших.
Прилаштувався  не  найгірше,
Ще  й  окуляри  темні  вдів...
...за  фактом  він  же  має  вдів
Отих  сліпців  задовольняти,
Яких  загинуло  багато
Під  проводом  "поводирів"...
...а  ви,  сліпці,  за  ким  ішли?
За  ким  ітимете  надалі?
Відколи  ви  сліпцями  стали?
Раніше  зрячими  були...
Та  на  ковбаси  провесні  
Ви  проміняли  зір  орлиний.
Шкода...  
............................................
-о,  цей  настій  полинний!..
Абсенту  сюр!..
..............................................  
Кінець  весні.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119060308495  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837512
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Олекса Удайко

ЗБИРАВ ДУМКИ

[youtube]https://youtu.be/8-LOvxC47X4

[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав  думки  
                                         сирітські,  
                                                                                 безпритульні,
немов  у  лісі  жолуді  збирав…
Такі  міцні,  
                                       звабливі  і  "манту́льні"    
на  фоні  ночі  й  вранішніх  заграв.

Збирав  думки,  розсипані  віками,
в  некошених  лугах  і  в  бур’яні,
і  обрамляв  благенькими  віршами,
та  серце  чомусь  твердило  мені:

джерела  слова?  
                                                           Йди  не  манівцями  –
ось...  повні  відра...  
                                                           Й  не  вони  одні,
розхлюпані    на  тлі  вологих  цямрин!  
Словесний  рай  –  в  колодязі  на  дні.
 
Напевно,  слід  відчути  гостру  спрагу,
щоб  всякнуть  глиб  стражденної  землі,
як  бурлаку,  як  вікінгу,  варягу,
й  відчути  звук…  
                                                 в  колодязній  імлі.

І  пити  ту  “глибинкову”  водицю,
що  накопив  віками  рідний  край  –
думок,  
                     припнутих  
                                                         зрубом  
                                                                                   у  криниці:
підспудний,  щедрий,    невичерпний  рай.  [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Амадей

НІЧ З МУЗОЮ

Мені  вночі  читала  Муза  вірші,
Ніколи  ще  в  житті  так  не  п"янів,
Все  більше  я  закохувався,  й  більше,
Я  весь  тремтів  від  ніжних  почуттів.

Моє  серденько  в  грудях  тріпотіло,
І  почуття,  несли  мене  десь  ввись,
І  так  мені  в  ту  мить  чомусь  хотілось,
З  тобою    наші  мріі  щоб  збулись.

Я  поруч  відчував  тебе,  кохана,
Відчував  дотик  твій,  твоє  тепло,
Єдина  ти  моя,  й  така  жадана,
Мені,  в  житті  так  гарно  не  було.

Душею  я  злітав  між  зорі  в  небо,
Із  вуст  твоіх  п"янкі  цілунки  пив,
Й  здавалося,  Святий  Господь  на  небі,
Нас  бачив,  й  на  любов  благословив.

Душа  моя,  від  щастя  ,вся  тремтіла,
Я  знав,  мені  до  ранку  не  заснуть,
І  палко  так  мені  тоді  хотілось,
Тебе,  до  свого  серця  пригорнуть.

Від  щастя  в  мене  виростали  крила,
Я  вдячний  за  пісні  твоі  й  вірші,
За  те,  що  ти  коханням  розтопила,
Весь  біль  і  смуток  спраглоі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837352
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Lana P.

Тропічний острів

Позбирали  гори  хмари,
А  над  морем  —  чисто,
Хвиль  нелічених  отари,  
З  променів  —  намисто.

Пританцьовують  чубаті,
Стеляться  під  ноги,
Береги  у  пінній  ваті
Створюють  пороги.

Умлівають  гір  вершини
У  дощах  тропічних,
Зеленіє  все  й  долини  —
В  квітах  екзотичних.

Ми  красою  полонені  —
Чудодійна  сила
Будить  душі  у  натхненні
І  дарує  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837370
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Світла(Світлана Імашева)

Когось убили, когось - купили…

Когось  убили,  а  тих  –  купили,
Когось  на  золото  «підсадили»:
Оцих  –  на  гроші,  отих  –  на  славу:
Рабам  не  треба  власна  держава.

Велична,  вільна  та  ще  й  могуча,
Що  спів  дніпровський  луна  за  кручі,
Під  Боже  небо,  -  з  козацьким  родом…
І  що  то  стало  з  оцим  народом?

Не  треба  мова  нам  материнська  –  
Посіла  славу  бридня  ординська:
Хто  вільно  мислить,  тим  хрест  стругають,
Хахлів  отару  -    в  юрбу  зганяють.

Були  герої,  були  гетьмАни,
Тих  революцій  гули  Майдани,
Війна  гібридна  –  війна  реальна,
Свободи  стогін,  спів  поминальний…

Невже  забули,  невже  простили
Іудам  –  зраду,  синів  могили?
Вже  верховодять  тут  "геніальні"  -  
Жратви  й  видовищ  –  ведуть  "квартальні".

Своє  забудем  –  усе  загубим:
І  Хату,  й  волю,  рабами  будем.
Не  вір,  не  милує  «цар»  сусідній,
Лиш  порадіє  вкраїнським  злидням…

Когось  –  убили,  когось  –  купили,
Борців  –  на  палі  живцем  садили…
А  ми  здаємо  їм  землю  й  волю?
Свою    куємо  й  нащадків    долю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837425
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Оксана Р.-Г.

Роздуми про суще

Плетуть  інтриги  доленосні  ниті,
І  маятник  відгупує  "тік-так"...
Вершиться  воля  праведна  щомиті,
І  кожен  має  свій  небесний  знак.

Витьохкує  ще  серце  спозаранку,
Лунає  десь  весняний  передзвін...
А  хтось  гаптує  сріблом  вишиванку  -
Журавликам  курличе  навздогін.

Гукає  юність  у  манливі  далі,
Духмяно-стиглий  облітає  цвіт...
А  осінь  тисне  на  усі  педалі
І  шле  зимі  заплаканий  привіт.

Гарцює  час  у  вічному  двобої...
Лише  щасливцям  усміхнеться  мить.
О,  де  б  знайти  премудрості  такої,
Щоби  нічим  те  щастя  не  згірчить?..

Що  скиглити  тепер  на  примхи  долі
І  нарікати  на  гіркий  талан?!.
Надія,  віра  є!  А  там  поволі
Звершиться  пресвятий  Господній  план!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837502
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А любов, немов літо

Розлітався  білястий  пух  тополиний  -
Повівав  літній  вітер-пустун.
Серед  квітів  бджолине  чулось  гудіння,
Джміль  мохнатий  над  ними  чаклун.

І  світилась  душа  від  літньої  днини.
Ти  "кохаю"  сказав  уперше.
Незабутнього  дня  щаслива  хвилина,
Тріпотіло  пташкою  серце.

А  любов,  немов  літо,  тепла,  ласкава
Зігрівала,  пестила  сонцем.
Бо  у  неї,  звісно,  медова  оправа  -  
Ніжні  дотики  і  долоньці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837383
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А любов, немов літо

Розлітався  білястий  пух  тополиний  -
Повівав  літній  вітер-пустун.
Серед  квітів  бджолине  чулось  гудіння,
Джміль  мохнатий  над  ними  чаклун.

І  світилась  душа  від  літньої  днини.
Ти  "кохаю"  сказав  уперше.
Незабутнього  дня  щаслива  хвилина,
Тріпотіло  пташкою  серце.

А  любов,  немов  літо,  тепла,  ласкава
Зігрівала,  пестила  сонцем.
Бо  у  неї,  звісно,  медова  оправа  -  
Ніжні  дотики  і  долоньці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837383
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 02.06.2019


Новоградець

Київська гроза

Травневою  грозою  над  бульваром
Ти  раптом  нагадаєш  про  cебе  -
Ти  йшла,  пливла  метеликом,  а  хмари
Затягували  небо  голубе.

Палили  свічі  київські  каштани
І  краплями  гасила  їх  гроза,
Й  на  платтячку,  прилиплому  до  стану,
Лежала  твоя  вимокла  коса.

Хай  місто  обезлюдніло  при  зливі
І  дощ  ішов  завісою  тоді,
То  був  наш  час  і  ми  були  щасливі,
Під  блискавки  бредучи  по  воді.

Ще  тепла  під  сирими  небесами,
Паруюча  під  шквалом  грозовим,
Була  в  цвіту  бруківка  перед  нами,
А  світ  був  безтурботно  молодим.

І  нам  тоді,  ще  зовсім  юній  парі,
Було  іти  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливали  пелюстки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814392
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 02.06.2019


Новоградець

Найкраща земля

Високо-високо,  що  ледве  їх  видно,
Повільно  по  небу  пливуть  журавлі.
До  рідних  домівок,  з  далекого  півдня
Летять  за  вожатим,  від  краю  землі.

Під  крилами  хата,  знайомий  садочок,
Уже  побілілий  під  цвітом  вишень,
А  поряд  дівчатко  спитати  в  них  хоче:
Про  землі  далекі  дізнатись  лишень.

-  Скажіть,  дикі  птахи,  куди  ви  літали?
Вас  з  осені  в  наших  краях  не  було,
Вам  пальми  тропічні  на  вітрі  співали
І  море  вам  довго  під  крила  пливло.

Що  бачили  ви  у  квітучій  савані?
Які  пролітали  заморські  міста?
А  правда,  що  з  сіллю  вода  в  океані?..
Бо  в  нас  у  струмочку  лиш  тільки  проста.

Притихло  дівчатко,  напружило  сили
І  знову  до  птахів  гукає  здаля:
-  Журавлики  милі,  скажіть,  білокрилі,
А  де  найгарніша  у  світі  земля?

Летіли  поважно  створіння  крилаті  -
Якраз  над  садочком  вишневим  були  -
І  відповідь  мудро  промовив  маляті
Вожак  журавлиним  протяжним  "курли":

-  На  південь,  маленька,  ми  в  жовтні  летіли,
Коли  відхилялась  від  сонця  земля.
На  тепле  проміння,  за  ходом  світила
Спрямовано  в  небі  політ  журавля.

Жили  ми  в  затоці  за  містом  портовим,
Над  морем  солоним  закінчивши  путь,
І  чули  як  пальми  шумлять  у  дібровах
І  бачили  як  там  савани  цвітуть.

Там  в  диких  пустелях  біжать  антилопи
І  трави  під  сніг  не  ховає  зима.
Там,  в  Африці  тепло  і  гарно  в  Європі,
А  краще  від  твого  садочка  нема.

Промовили  птахи  і  вдаль  потяглися,
Лиш  рідне  повітря  рубали  з  плеча.
Вони  вже  на  гнізда  дивилися  в  лісі,
А  вслід  їм  дивилось  притихле  дівча.

Під  пальми  тропічні,  з  вишневого  цвіту,
Так  в  землі  далекі  хотіла  мала,
А  зграя  пташина,  шляхом  у  півсвіту,
Повільно  по  небу  додому  пливла.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 02.06.2019


Амадей

Ну як мені не жить тобою

Ну  як  мені  не  жить  тобою,  
Коли  черемуха  цвіте,
Коли  напоєний  любов"ю,
А  в  небі  сонце  золоте.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  моя  душа  співа,
Я,  зачарований  тобою,
І  ллються  з  серденька  слова.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  нам  з  неба  зорепад,
Щасливу  зірку  шле  з  любов"ю,
Коли  квітує  цвітом  сад.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  так  хочеться  любить,
На  небі,  послана  тобою,
Для  мене,  зірка  мерехтить.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  в  душі  твоі  пісні,
Мене  наповнюють  любов"ю,
Мов  соловейко  навесні.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Чомусь  уже  не  знаю  я,
Я  вже  живу  лише  тобою,
Чарівна  зіронько  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835624
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 02.06.2019


Амадей

Не бійтеся любить - 2

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Допоки  в  грудях  серце  ваше  б"ється,
Не  бійтеся  коханням  в  світі  жить,
Любов  в  житті  нам  Господом  дається.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Не  дивлячись,  що  скроні  посивіли,
Ловіть  в  житті  закоханості  мить,
І  в  сімдесят  закохуйтеся  сміло.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Не  слухайте  що  кажуть  про  вас  люди,
Кохання  завжди  голову  п"янить,
В  житті  так  завжди  є,  було  і  буде.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Любов  ви  бійтесь  кидати  під  ноги,
Бо  зрада  в  серці,  раною  болить,
Й  карається  вона  на  небі  Богом.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
І  дарувать  коханій  своі  квіти,
Кохайте  і  любов"ю  дорожіть,
Не  дивлячись,  що  в  вас  вже  сиві  діти.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Межі  кохання  у  житті  немає,
В  любому  віці,  хочеться  -любіть!
Скажіть  коханій:  "  Я  тебе  кохаю".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835696
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 02.06.2019


Ніна Незламна

Люблю неньку - Україну

Між  ромашок  загублюся,  в  весільнім  суцвітті
Налюбуюся  красою,    наймиліша  в  світі!
Люблю  неньку-  Україну,  де  ранки  росисті
Виблискують,  мерехтять,  бурштинним  намистом.
Аж  від  Карпат  -    гір  величних,  де  річки  бурхливі
Хочу,  щоб  життю  раділи  і  були  щасливі
І  туди,  де  сонце  сходить,  для  всіх  -  всіх  єдине
Ген-  ген    думки  відлітають,  а  душа  мов  стигне…
Прийде  час  порозуміння,  гріє  світла  мрія
Ми  ж  народ  є  український,  настане  прозріння
Зустрічаймо  миле  літо,  сонце  яснооке
Хай  земля  барвисто  квітне  і  поля  широкі
Золотяться  щедрим  хлібом.  Мир  принесе  спокій!  
Нехай  втіху    подарує,  барвінкове  літо
Щоб  усмішки  на  обличчі    і  щасливі  діти!
Щоби  сміх  і  спів  пташиний,  ніжно  серця  гріли
Мирне  небо,  тихі  ночі,  зіроньки  ясніли...
Між  волошок  загублюся,  очки  сині-  сині
Серед  густих  трав  шовкових,  лелека  в  долині..
Люблю  тебе  ,  моя  ненько  -  рідна  Україна
Хочу,  що  добро  повсюди,  ми    ж  дружня  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

На пероні

[i]Вже  сиві  скро́ні  в  нашого  бійця́
В  цей  юний  вік  –  лице  іще  дитини.  
Чекає  мати  десь  своє  дитя,
Хвилюється  за  нього  і  родина.

Так  вицвілий  від  часу  камуфляж
І  сірі  берці,  стоптані  війною.
Стоїть  отут  –  зібрався  не  на  пляж..  
О,  наш  боєць,  пишаюся    Тобою!  

Мабу́ть,  додому  їдеш  із  війни,
На  цім  пероні  ждеш  на  пересадку?!  
Не  радує  квітучий  цвіт  весни,  
Бо  гіркі  спомини  в  твоїм  оса́дку.  

Бракує  слів..  Не  можу  підійти,  
Бо,  навіть,  і  не  знаю,  що  спитати.
За  нерішучість,  хлопчику,  прости:
Я  не  байдужа,  а́дже  та́кож  –  мати!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ніна Незламна

Яке чудове літо

                                         
Поміж  квітучих    яблунь,      малесеньке  дівча
В  веснянках,  босоноге…  В  пояс  конюшина
Лиш  в  одних  трусиках,  щоранку  зустріча
Це  райдужне  літечко,    де  пахне  шипшина…

Туман  легкий,    молочний,  на  плечі  ледь  припав
Ця  прохолода  пестить…  Відступа    сонливість
Ясненький  промінь  сонця,  із  вітром  обіймав
Вабили  очі  квіти….  Окраса,  чарівність…

Земна  врода,  літечко…  Глибока  небосинь
Весь  небокрай  ситечком,  з  білесеньких  хмарин
Трава  лоскотить  ніжки,  роса  тихо  дзінь  -  дзінь
Аж  мерехтить  легенько,    розсипаний  бурштин…

Щасливі  оченята…    Скупалася  в  росі
І  вже  біжить  до  мами,  про  все    розповісти
Яке  чудове  літо!  Як  тепло  на  душі!
Давай  разом  рідненька,  потішимось  красі!
                                                                                                               

                 Шановні  друзі!

       З  першим  днем  літа!

         З  Днем  захисту  дітей!  

         Миру,щастя  і  любові  всім!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837205
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

Бур’яни

У  цім  занедбанім  садочку  
Хатина  батьківська  стоїть.
Тут  пустка  з  кожного  куточка
До  себе  зве  й  мені  велить:

Скосити  трави  зависокі
 Та  посапати  бур’яни  ,
Бо  стільки  з  ними  тут  мороки  –
Вже  встигли  вирости  вони.  
 
Здається,  тільки  ось  недавно  
Прибрали  скрізь  і  підмели,  
Але  ростуть  доволі  вправно,
Й  не  скажеш,  що  ми  тут  були.  

Все  дороге  мені,  як  пам'ять  ,  
Як  згадка  про  моїх  батьків,  
Але  щоразу  серце  ранять  
Ці  бур’яни  з  усіх  кутків.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837259
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Літо й радість світились в очах

Відцвіли  феєрверки  бузкові.
Угорі  літній  сонячний  диск.
Замигтіло  навкруг  кольорово,
Усміхаються  поле  і  ліс.

Біжимо  по  доріжці  знайомій
До  черешні,  що  буйно  цвіла,
І  немає  бажання  утоми,
Бо  вражає  нас  розкіш  зела.

І  згадалось  дитинство  щасливе,
І  суниць  оберемки  в  руках.
Босоногі  попали  під  зливу,
Літо  й  радість  світились  в  очах.



Вітаю  всіх  з  Днем  захисту  дітей  і  з  першим  днем  літа!  Сонця  й  тепла  Вам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837263
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Lana P.

Літо, літо, літечко…

Літо,  літо,  літечко,
Пести  ниву  житечком
І  розгойдуй  вітерцем  —
Буде  він  твоїм  взірцем!

Ще  порадуй  зливою  —
Райдужно-красивою,
Сонцем  щедро  осіни
Після  довгої  весни.

Устеляйся  квітами,
Вигравай  трембітами,
Зазирни  за  небокрай,
Тільки  швидко  не  втікай!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837200
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ніна Незламна

Не повірю й телефону

                                         /  Віршована  розповідь  /

Таня  мило,  у  люстерко
Кривить  носа  і  моргає
На  обличчі  мов  веселка
Справжня  лялька  виглядає.
Фарби  сині  і  рожеві
На  повіках  і  на  щічках
Ще  й    парфуми  недешеві
На  хустинці…  Й  на  плечиках…
Худі  ноги…  Туфлі  мами
На  підборах  -  точно    чапля
Ледь-ледь  приходить  до  тями
На  побачення  йде  краля…
Рада  дівка,  сяють  зорі
Чути  пісню  солов`їну
Хай  збрехала    та  не  горе
Що  не  схожа  на  Мальвіну…
Ну  й  нехай  пожартували
Ми  із  подругою  нині
Хай  би  горді  не  ставали
Оті  хлопці    ж  наче  свині…
То  дівок  перебирають
Наче  лахи  в  секонд    -  хенді
Згодом    роги  наставляють
При  любій  малій  незгоді.  
За    мить  Назар    у  віконце
Раз  -  по    -  раз  ,  чомусь  в  тривозі
Де  ж    Тетянка,  моє  сонце
Ніяк    впізнати  не  в  змозі…
В  телефоні,    була  інша
Щічки  -  яблучко  спіленьке
І  здавалася  молодша
Де  ж      те,    личенько  гарненьке?
А  ті  губки  -  спіла  вишня
 Та  коса  майже  по  пояс?
Була  струнка    -    а,  ця  пишна
Щось    хтів  сказать,  втратив  голос….
А  можливо  заблукав  я?о  серця  сумнів,  підкрався
Та  ж  адреса,  що  за  краля?
Враз,  за  бузок,    заховався..
Либонь,  схожа  на  вампіра
На  повіках  блищить  фарба..
Чи  то…  На  якогось  звіра
Нащо  ж  лихо?Така  карма?!
Обличчя  -    мов  з`їв  кислицю
Тіло  холодом    проймає
Зловити  ж  ,  хотів  жар  птицю
В  душі  сам  себе  картає…
От  дівчата,  де  ж  порядність
А  далі  ж  ,  чого    чекати?
Самі    топчуть  свою  чесність
Не    можна    їм  довіряти…
Тепер  знаю,  я  до  скону
Не  відповім,  хай  не  дзвонить
Не  повірю    й  телефону
Нехай    іншого  розводить!

                                                       20.05.2019р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837087
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Під покровом Афродіти

У  чорній  мантії  підкралась  нічка,
Агати  магії  навколо.
А  ось  і  місячна  з*явилась  свічка,
Зірок  розкрилися  долоні.

Твоя  любов  ,  немов  безмежний  Всесвіт.
Душа  зливається  з  душею.
І  почуттів  єднає  диво-сервер,
І  квітнуть  білії  лілеї.

То  ж  ніч  ця  п*є  на  бруденшафт  із  нами,
Бо  під  покровом  Афродіти.
Торкається  гарячими  вустами,
І  знову  хочеться  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837120
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Амадей

СПІВЕЦЬ КОХАННЯ.

Він  став  співцем,  співцем  кохання,
Коли  так  ніжно  покохав,
Вона  для  нього,  зірка  рання,
Для  Неі  він  пісні  співав.

З  душі  його  пісні  лунали,
У  вись,  у  самі  небеса,
Й  до  Неі  знову  повертались,
Іі  чарівність  і  краса.

Вона  трояндою  розквітла,
Відчула  вЕсну  у  душі,
Кохання  загорілось  пізнє,
І  полились  пісні,  вірші,

Ім  солов"і  пісні  співають,
І  світять  зорі  в  небесах,
Вони  щасливі,  бо  кохають,
У  них  цілунки  на  вустах.

Співа  душа  і  серце  квітне,
Бо  серцю  хочеться  кохать,
І  він  спішить  в  віршах  і  в  пісні,
Своє  кохання  оспівать.

Він  став  співцем,  співцем  кохання,
Бо  ніжно  й  палко  полюбив,
Оспівувать  Святе  Кохання,
Його  Господь  благословив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837127
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Ніна Незламна

Яке чудове літо

                                         
Поміж  квітучих    яблунь,      малесеньке  дівча
В  веснянках,  босоноге…  В  пояс  конюшина
Лиш  в  одних  трусиках,  щоранку  зустріча
Це  райдужне  літечко,    де  пахне  шипшина…

Туман  легкий,    молочний,  на  плечі  ледь  припав
Ця  прохолода  пестить…  Відступа    сонливість
Ясненький  промінь  сонця,  із  вітром  обіймав
Вабили  очі  квіти….  Окраса,  чарівність…

Земна  врода,  літечко…  Глибока  небосинь
Весь  небокрай  ситечком,  з  білесеньких  хмарин
Трава  лоскотить  ніжки,  роса  тихо  дзінь  -  дзінь
Аж  мерехтить  легенько,    розсипаний  бурштин…

Щасливі  оченята…    Скупалася  в  росі
І  вже  біжить  до  мами,  про  все    розповісти
Яке  чудове  літо!  Як  тепло  на  душі!
Давай  разом  рідненька,  потішимось  красі!
                                                                                                               

                 Шановні  друзі!

       З  першим  днем  літа!

         З  Днем  захисту  дітей!  

         Миру,щастя  і  любові  всім!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837205
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Патара

Мовчанням "розіп'яти" захотів

Мовчанням  "розіп'яти"  захотів,
Німих  "забив"  у  душу  кілька  слів.
Ввійшли  слова  мов  ніж  у  грішну  плоть,
Не  до  снаги  мовчанку  цю  збороть.
Було  колись  в  історії  уже  —
Впивались  цвяхи  у  єство  чуже.
Хтось  на  хресті  вмирав,  хтось  воскресав...
Це  —  найдревніша  із  людських  забав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836844
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 30.05.2019


Lana P.

Затужили…

Затужили  гори  сині
Славнозвісного  народу  —
До  Карпат,  у  домовині,
Привезли  бійця  зі  Сходу.

Важко  дихає  соснина,
Вітром  зігнута  дугою,
А  на  ній  сидить  дівчина,
Плаче  ревною  сльозою:

—  Як  без  тебе  жити,  любий?  —
Вбила  куля  козаченька,  
Не  вернути  більше  згуби.
Сліз  невипита  річе́нька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836962
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019


Амадей

П"ЯНКА АКАЦІЯ ЦВІЛА

П"янка  акація  цвіла,
Й  лилася  солов"іна  пісня,
До  мене  з  Музою  прийшла,
Пора  мого  кохання  пізня.

І  серце  рветься  із  грудей,
Творить,  любить,  пісні  писати,
Душа,  співа,  мов  соловей,
А  серцю  хочеться  кохати.

І  пісня  ллється  й  ожива,
Оте  п"янке  кохання  в  веснах,
В  віршІ  складаються  слова,
І  знову  почуття  воскресли.

П"янка  акація  цвіла,
Манила  нас  з  тобою  в  роси,
Вже  цвіт  акаціі  вплела
Журба,  тобі  кохана  в  коси.

Тебе  я  палко  пригорну,
Загляну  ніжно  в  твоі  очі,
Тебе,  кохану,  чарівну,
Моєю,  я  назвати  хочу.

П"янка  акація  цвіла,
Й  до  ранку  солов"і  співали,
Обох  нас  доленька  звела,
Своє  ми  щастя  відшукали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836981
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019


Амадей

ВОСКРЕСЛЕ КОХАННЯ

Пишу,  люблю,  лишаюсь  в  веснах,
Співають  в  серці  солов"і,
І  знов  любов  моя  воскресла,
І  полились  пісні  моі.

Моі  роки,  неначе  хвилі,
Враз  накотились  й  відійшли,
Кохання  в  серці  залишили,
І  знову  ви  мене  знайшли.

Цвіте  бузок  духм"яним  цвітом,
Чарує  душечку  мою,
І  знов  весна  буя  над  світом,
Знайшов  я  доленьку  свою.

Вона  одна  така  на  світі,
Неначе  пісня  в  солов"я,
В  душі  трояндою  розквітла,
Всим  серцем  відчуваю  я.

Оте  невипите  кохання,
І  нерозтрачену  любов,
В  душі  пала  мов  зірка  рання,
І  я  живу  коханням  знов.

Кругом  весна  цвіте,  буяє,
Співає  серденько  моє,
Я  шану  Господу  складаю,
За  те,  що  ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836553
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Lana P.

Кліпало сонце…

Кліпало  сонце  на  заході  днини,
Вітер  смичком  на  осиці  заграв.
Вечір  схилився  в  обійми  долини,
Сяйво  лилося  в  заквітчаний  став.

Плавно  хиталися  білі  лілеї,
В  заводях  хлюпались  жваві  бобри.
Темінь    відкрила  у  небі  алеї,
Падало  світло  за  обрій,  в  обрив.

Мряка  під  ноги  повзла  і  на  плечі,
Очі  мережив  густезний  туман.
Згасло  кохання  —  слова  недоречні,
Канув  у  прірву  незвичний  роман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836477
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Фея Світла

Приснилося, що Вас уже немає…

[youtube]https://youtu.be/-paFv-wT8lE[/youtube]

Приснилося,  що  Вас  уже  немає  -
затьмарився  весь  білий  світ.
Я  звала  Вас...  відлуння  гаєм
відповідало  ув  одвіт.
 
Неначе  смерч  здійнявся,  -  все  літало
у  клоччя  вітер  листя  рвав,
гуділо  навкруги  і  завивало,
дощ  лити  не  переставав.

І  холоднеча  люта  враз  настала.
І  пустка  вже.  Самотина...
Ви мали  б  бути!  
Де?  Куди  пропали?!
Прокинуся!
Я  не  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836456
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Амадей

І більшого в житті не треба. ( пісня )

 Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б    тебе  одну  таку  любити,
Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Щоб  дарувать  тобі  букети  квітів.

Будить  щоранку  оченьки  твоі,
Тим  ніжним  і  солодким  поцілунком,
І  дарувать  життя  щасливі  дні,
Щоб  ти  в  житті  не  знала  більше  смутку.

Щоб  посміхалось  личенько  твоє,
Від  щастя  розквітала  твоя  врода,
Щоб  відчувала  що  у  тебе  є,
Від  Господа  Святого  нагорода.

За  той  твій  хрест,  що  ти  в  житті  несла,
Не  сердилась,  і  Бога  не  гнівила,
За  те,  Святий  Господь  з  Небес  послав,
Тобі  кохання  вірне,  незрадливе.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б  світились  щастям  твоі  очі,
Щоб  мліли  ми  від  світлих  почуттів,
І  дарували  щастя  мить  щоночі.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Прошу  одне  лиш  в  Господа  на  небі,
До  подиху  останнього  любить,
І  більшого  в  житті  мені  не  треба.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836446
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Патара

Іди…

Уголос  я  промовила:  Іди...
Іди  й  не  повертайся,  дуже  прошу...
Із  пам'яті  зітру  твої  сліди
І  забуттям  як  снігом  припорошу.
Можливо  навесні  розтане  сніг,
Можливо  навіть  я  тебе  згадаю
Та...  вже  на  жодній  із  моїх  доріг
Не  віднайдеш  утраченого  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836386
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Новоградець

Тридцята ОМБР

Карбує  крок  тридцята  Новоградом,
Виблискує  в  колоні  БТР.
В  святковий  час,  в  День  Пам'яті  парадом
Ідуть  в  строю  бійці  ОМБР.

Захоплення  і  гордість  на  обличчі
Не  скрити  невгамовній  дітворі.
Для  них  каштани  мирно  палять  свічі
І  ластівки  гасають  угорі.

А  там  міняють  дизелі,  в  тридцятій,
Спішать  броню  поставити  на  хід.
Настане  час  -  погрузяться  солдати,
Потягнуться  у  поїзді  на  Схід.

В  боях  було  відстояно  тобою
Лице  твоє  і  честь,  ОМБР.
Де  кров  лягла  на  соняшник  росою,
Там  мак  цвіте  між  злаками  тепер.

І  буде  хай  закрита  для  дитини
Ціна  святкових  залпів,  холостих  -
Палаючі  в  степу  бронемашини
І  ті,  хто  їх  покинути  не  встиг.

А  нині  йде  шеренгами  заміна  -
Тарасів  дух  у  полум'ї  не  вмер!
Ідуть  твої  солдати,  Україно,
Озброєні  бійці  ОМБР.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836387
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Катерина Собова

Кашель

Так    замучив    мене    кашель  –
День    і    ніч    бухикаю,
Дихати    я    вже    не    можу,
І    у    грудях    штрикає.

Що    не    пробував    -    все    марно:
Всі    пігулки    перепив,
Для    аптеки    -    це    все    гарно,
Бо    й    мікстури    закупив.

Та    в    житті    є    і    хороше,
Вірний    вихід    я    знайшов:
Взяв    з    собою    усі    гроші  –
До    цілительки    пішов.

Бабця    чемно    розказала
(От    розумна    голова),
Правда,    гроші    всі    забрала,
Бо    це    рідкісна    трава.

В    чому    зілля    заварити
(Це    важливо    -    як    і    де),
До    схід    сонця    зранку    пити,
І    хвороба    відійде.

Думав    я,    що    через    кашель
Стану    вже    калікою,
А    тепер,    як    зілля    вип’ю  –
Цілий    день    хіхікаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836401
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Ніна Незламна

Одна надія

                                                                                                           /повторно  /
Життя  жорстоке…  Часом  забажаєш  закричати
Ти  неспроможній,  хоч  в  тебе    серце  рветься  на  шматки
Війни  жахіття…  Ніхто  з  нас,  не  хоче  це  сприйняти
Бо  прагне  миру!Щоби  стрічати    ранки  залюбки!

Тож    ми  ж  є  люди!  Не  якісь  там,    в  залізних    клітках    звірі
Невже  не  здатні,  порозумітись  на  одній  святій  планеті
Жадібність,  заздрість…  Нищить  мир,  давно  нема    довіри
На  жаль,  сусід  наш…  Зневагу  не  тримає  в  секреті…

 Пройшло  п`ять  років…  Скільки  воїнів  полягло  в  війні
Ніхто    й  не  думав…  Що  горітиме  вкраїнська  земля
Чи  знала  мати…  Як  співала  колискові    пісні
Що  упаде  син…  На  сході….  Серед    житнього  поля….

Хати  -  руїни…  Біль,  журба,  страждання  материнське
Чи  зрозуміє….Той,  що  не  провів  сина  в  солдати
Суільки  лукавства…  .  Весілля    в  барах,бризка  Шампанське
Ні  той  не  буде…  Ніколи  за  іншими  страждати….

Змінилась  влада…  Хтось  хотів    цього,  а  хтось    зовсім  ні
Вклавшись  на  кріслах…    Збагачували  шаленні    статки
Одна  надія….  Спинить  війну  і  повернуть  синів
Щоб  мир  повсюди!  І  нічия  не  плакала    мати!

Хай  світла  мрія,    сповиває  кожне  дитя,  родину
Вірити  треба!  Іншого  виходу  в  нас    не  має
Щоби  єдині!  Лише  так  збережемо  Україну!
Нехай    народ  наш….  Більше  ніколи  горя  не  знає!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836404
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Рідний поклик - оберіг

Копиці  хмаровиння  з  решета  немов  би
Розсіяли  дощу  дрібні  краплини.
Лиш  очі,  що  далекі  тихо-тихо  мовлять,
Хоч  заблукала  в  них  журба  росинно.

Чому  наповнились  вони  відтінком  смутку?
І  де  поділась  радості  іскрина?
Розлуки  пережить  би  невимовну  скруту,
Яка  у  серці,  мов  шипи  ожини.

...Між  ними  відстань  і  війни  гарматний  постріл,
Дощі  дрібні  із  сивим  хмаровинням.
З  росинкою  блакить  очей  -  цей  рідний  поклик  -
Від  смерті  оберіг  в  бою  єдиний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836431
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хоч    незбагненною,  –
я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  чіп"...  
                                                                 І  без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 24.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

Я кохаю тебе

«Все  написано  вже,  -  прорекли  мудреці,-
Про  любов,  і  розлуку,  й  страждання…»
Тільки  ж  кожен  із  сущих  –  у  власнім  житті  –
Пізнає  таємницю  кохання.
Круто  зміниться  час,  кануть  в  Лету  усі,
Та  пізнАння  не  висохне  древо:
У  новітніх  світах  їй,  Джульєтті  своїй,
Про  любов  заспіває  Ромео…
Він  ловитиме  світло  коханих  очей,
Ніжно  питиме  вуст  насолоду
І  писатиме  вірші  жагучих  ночей
Про  жіночу  божественну  вроду.
Не  погасне  жага,  не  зітліють  слова,
Що  між  зорі,    до  Господа    линуть:
-  Я  кохаю  тебе…  Ти  єдина  моя,
Мого  серця  ясна  половино…
І  тобі  прошепчу  понад  безмір  світів
Цю  молитву  одвічну  зізнання:
- Неповторність  моя,  промінь  щастя  в  житті,
Моє  перше  –  й  останнє  кохання…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835985
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Амадей

КОХАНОІ ОЧІ

Переді  мною  твоі  очі,
Неначе  в  небі  дві  зорі,
І  серденько  чомусь  так  хоче
Коханням  знову  й  знов  п"яніть.

Ловити  усмішку  кохану,
Ловить  оту  щасливу  мить,
І  як  у  юності  до  ранку
Про  щастя  наше  говорить.

Ловить  зірки,  співати  пісню,
І  дарувать  сердець  тепло,
І  пить  любов,  кохання  пізнє,
Яке  до  нас  тепер    прийшло.

Рука  в  руці  і  очі  в  очі,
І  ніжний  дотик  губ  твоіх,
П"янкі  безсонні  наші  ночі,
І  чарівнИй  жіночий  сміх.

У  серці  полум"я  палає,
Палає  все  єство  моє,
І  щастя  більшого  немає,
Кохана,  ти  у  мене  є!

Вдихаю  пахощі  весняні,
Квітучий  сад  мене  п"янить,
Вдивляюсь  в  оченьки  коханій,
Й  від  щастя  серденько  тремтить.

Твоі  любові  повні  очі,
Для  мене  щастя  дві  зорі,
І  навіть  Ангели  щоночі,
Нам  заздрять  високо  вгорі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835986
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Поцілунок ранковий

Поцілунок  ранковий  метеликом  ніжно
Доторкнувсь  невагомо  трояндових  губ.
І  серця  поєднала  щаслива  суміжність,
Сильний  поклик  душі,  ніби  дзвін-перегук.

Поцілунок  ранковий,  як  сонячний  дотик.
І  небесна  всміхнулася  радісно  вись.
І  не  треба  цим  двом  дивовижних  екзотик,
Тут  міцніє  життя  животворного  вісь.

Поцілунок  ранковий  -  дарунок  коханій.
Це  надія  і  вірність  -  щастя  перлини.
Чарівна  пісня  лине  -  любові  осанна,
Бо  кохана  у  світі  тільки  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836118
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Серго Сокольник

ФОТОАЛЬБОМ. пісня

ФОТОАЛЬБОМ
***пісня***

 -1-
Як  у  серце  вповзає  печаль,
І  сльоза  застигає  в  очах-
Повернутися  хоч  би  на  час  
У  реальність  минулого  чар!..
Переглянеш  ти  фотоальбом,
Від  якого  так  віє  теплом,
Ніби  мама  цілує  чоло,
І  повернеться,  що  відійшло...

     -ПРИСПІВ
Дотик  спомину  серце  лоскоче,
Мов  босоніж  ідеш  по  траві,
І  з  минулого  дивляться  очі
Тих,  кого  не  забудеш  повік...

     -2-
У  світлини  старі  зазирни,
І  відчуєш-  не  ти,  а  вони
З  відлетілої  в  далеч  весни
Завітали  до  тебе...  І  сни
Розфарбують,  немов  олівці...
І  рука,  як  колись,  у  руці...
...і  бажання,  а  не  самоціль
Пити  чару  за  спомини  ці!..

     -ПРИСПІВ-
Дотик  спомину  серце  лоскоче,
Мов  босоніж  ідеш  по  траві,
І  з  минулого  дивляться  очі
Тих,  кого  не  забудеш  повік...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119052008722  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836160
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Ніна Незламна

Вибач рідна ненько…

Підійшла    до  хати…  Сіла  на  порозі…
Судорога  в  тілі,  немов  на  морозі.
Облуплені  стіни,  як  одяг  подертий
Номер  на  табличці,  геть  –  чисто  розтертий.
 Дах  перехилився,  дранку  видно  звідти
 Ой,  аж  щем  під  серцем,  ні,  не  має  втіхи
 Вулиці  не  видно,  шалина    довкола
І  старезна  груша,  напівсуха,    квола...
До  землі  схилилась,    де  -  не  -  де  суцвіття
Їй  нині  здалося,  що  пройшло  століття
Де  поділись  люди?  Провалля  -  криниця
 Щось  шука    в  соломі,  шарудить  синиця
Гніздечко  рехтує,  хоче  діток  мати
Як  все  усвідомить?Не  може  сприйняти…
 Десять  літ  минуло…    Думки    -  темні  тіні
Здалося    сповита  вся  у  павутинні
Та  раптово  птаха…    Мов  сон  перебила
Зранена  до  болю,  сльозу  проронила
Лиш  свіже  повітря…  Привело  до  тями..
Заросла  стежина…  Побрела  до  мами
Ворон  в  хащах  кряче  …  Квіти  на  могилі
Вибач  рідна  ненько…  Ти  своїй  дитині
 А  вітер  куйовдив,  давно  сиві  коси
На  фото  краплини,  як  сріблясті  роси…..
                                                                                                           12.05.  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835919
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Повінь кохання

Закутала  місто  барвиста  весна,
Повіки  ж  бруківки  холодні,  мов  іній.
Надія  провулків  занадто  тісна,
І  розписи  сонця  з  тонюсіньких  ліній.

І  змерзли  пелюстки  весняних  долонь,
Тривожить  на  скронях  меланж  ніжно-сизий...
А  може,  це  тільки  розбурханий  сон?
Земля  ж  у  квітковій  пишається  ризі.

Любові  моєї  погадка  крилата
Обійме  теплом  твої  пазли  мовчання.
І  навіть  бруківка  вбереться  у  шати,
Бо  повінь  кохання  розмиє  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мені побачення призначило минуле

І  час  збігав,  й  весна  минала,  й  вечір  смутку...
Мені  побачення  призначило  минуле.
Але  ж  чомусь  тепер  все  було  мутно-мутно...
Чи  буде  каяття?  Чи  сприйме  скрипка  чула?

Кадити  фіміам  я  не  давала  згоду.
Ця  злива  слів,  немов  вчорашній  дощ  невчасний.
Невже  для  тебе,  як  в  театрі,  ляльководе,
І  руки  надто  власні,  і  надмірна  сласність.

Я  ж  не  хотіла  голлівудського  запалу,
Мені  б  душі  спорідненість,  співзвучність  серцю.
Не  допоможуть  ностальгії  дивні  спазми,
Бо  справжні  почуття  із  чистого  джерельця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835909
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Ольга Калина

Маки червоні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wTlzgPlRBdU[/youtube]



Я  піду  там,  де  маки  червоні,  
Де  у  полі  співає  душа,
Оксамитом  ляга  на  долоні  
Цей  цвіт  маку,  що  око  втіша.

Я  із  квіток  там  зроблю  віночок,
Щоб  вдягнути  його  на  чоло.  
До  листочка  добавлю  листочок,
У  вінок  заплету  я  стебло.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа  серед  вас  розквіта.  
 
Буду  слухати  жайвора  у  небі,
Який  пісню  співає  мені.
Дуже  хочу  сказати:"  Спасибі"
За  ці  співи  такі  чарівні.

Ще  пройдусь  по  пшеничному  полю
І  букет  із  цих  маків  нарву.
Я  вклоняюсь  тобі,  моя  Доле,  -  
Бо  у  рідному  краї  живу.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835904
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Ольга Калина

Доброго ранку

Купається  сонце  у  росах,  
Коли  проводжає  зорю.
Сьогодні  по  травах  я  боса
На  зустріч  з  світанком  іду.  

Ступаю  тихенько  й  ногами
Навкруг  розганяю  туман,  
А  жайвір  у  небі  піснями
Розбризкує  щастя  фонтан.  

-Я  Доброго  ранку  бажаю
Сьогодні,  Світанку,  тобі!
Веселку  у  небі  стрічаю,
Де  хмарки  пливуть  голубі.

Цей  ранок  хай  буде  найкращим,
Та  радість  хай  йде  до  людей,  
А  серце  хай  буде  відкритим
Для  добрих,  хороших  вістей.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835903
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 21.05.2019


OlgaSydoruk

Не разрешаю…

В  полнеба  -  тучи-корабли…
Похоже  -  видела  их  прежде…
Под  цветом  паруса  любви
Несут  название  надежды…
И  в  нашем  городе  -  дожди…
И  переменчиво  -  ненастье…
Не  разрешаю:  позвонить,
Не  разорвав,  себя  на  части…
Ты  не  захочешь  не  узнать:
Про  унесённое  годами…
(Не  позволительно  солгать  -
Перед  глазами-образами…)
Запрет  -  о  грусти  говорить…
И...  зацеловывать  запястья…
Ведь  не  возможно  упросить,
Не  напоив,  былою  страстью...
А  в  нашем  городе  -  дожди…
Расцвёл  тюльпан  из  самых  красных…
Не  разрешаю:  приходить
И  отнимать  чужое  счастье…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835525
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 14.05.2019


Амадей

На струнах серця

А  весна  надворі  гра  на  струнах  серця,
Почуття  юнацькі  розбудила  знов,
Знову  соловейком  пісня  з  серця  ллється,
І  розквітла  цвітом  в  серденьку  любов.

І  душа  співає  з  солов"ями  в  гаю,
Й  зорі  посміхаються  вгорі,
Кожен  вечір  люба  я  тебе  чекаю,
А  кохання  в  серці  полум"ям  горить.

Вийди  моя  доленько,  місяць  повний  в  небі,
Шле  тобі  цілунки  з  неба  весняні,
Із  піснями  й  серце  я  послав  до  тебе,
Мені  серце  замінили  солов"я  пісні.

І  співає  пісня  в  грудях  замість    серця,
І  кохання  ватрою,  полум"ям  горить,
Серцем  я  з  тобою  й  думкою  святою,
Я  чекаю  нашу  найсвятішу  мить.

Усміхнеться,  знаю,  нам  щаслива  доля,
Буде  нам  світити  сонечком  в  житті,
Будуть  квітнуть  квіти  на  життєвім  полі,
Будем  в  щасті  і  любові  по  життю  іти.

Бо  весна  надворі  гра  на  струнах  серця,
Почуття  юнацькі  розбудила  знов,
Знову  соловейком  пісня  з  серця  ллється,
І  розквітла  цвітом  в  серденьку  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835359
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Олекса Удайко

КРАСНА ВИШЕНЬКА

         [i]Росте  черешня  в  мами  на  городі,
         Стара-стара,  а  кожен  рік  цвіте,
         Щоліта  дітям  ягодами  годить,
         Хоча  вони  й  не  дякують  за  те.
                                             [b]  Микола  Луків[/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна  вишенька
красну  вишивку
одягає  в  житті  раз-у-раз,
серед  віточок  –
рідних  діточок,
як  трапляються,  не  для  прикрас.

І  намистечко  –
спіле  листячко
обрамляє  її,  мов  смарагд.
Ще  й  коралями  –
чудо-лялями,
чудо-вишнями  –  роду  парад.

Красну  вишеньку  –
дань  Всевишнього  –
з  ласки  Божої  і  дідуся
при  повіточці
в  пару  квіточці
посадила  з  добром  матуся́…

Світ  завдячений
неперервністю
не  розпутницям,  і  не  царям  –
вкрай  привітним  (бо
люблять    діти  ж  їх),
лиш  коханим  своїм  матерям.[/color]
[/b]
12.05.201

На  світлині  автора  -  остання  представничка
жіночого  полку  племені  з  Удаю  внучка  Ханна,
що  народилася  і  мешкає  у  Німеччині.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Відочка Вансель

Між землею і небом

Я  прийду  ще  до  тебе...Можливо...У  котрий  з  разів?..
Я  тихенько  присяду  Янгеликом,очі  зцілую.
Розійшлися  навіки...Як  ти  і  хотів  й  не  хотів.
Я  вже  зовсім  не  та.Я  на  хмарах  вже  вкотре  ночую...

Я  прийду  ще  до  тебе...Торкнуся  до  твого  лиця.
Ти  мене  не  відчуєш.Та  так  і  потрібно.Ти  віриш?
Буду  вірна  тобі.Буду  тільки  твоя...Лиш  твоя...
Розійшлися  з  тобою.Між  небом  й  землею...Ти  мрієш,

Що  могла  б  цілувати  тебе?Ти  б  мене  відчував.
Я  не  стала  би  Янголом.Жила  б  в  твоєму  будинку.
Не  літала  до  тебе.Ти  б  каву  варив.Цілував.
Та  не  сталося  так.Прилетіла  до  тебе  на  хвильку.

Це  мої  фотографії  в  тебе.Альбом  вже  старий.
Я  такою  була?Я  могла  відчувати?Сміятись?
Ти  на  них  такий  рідний,красивий,такий  молодий.
Ми  могли  так  сидіти  і  так...Довго  так  обніматись...

Я  не  раз  прилечу.Та  побач  мене!Прошу!..Пробач...
Ось  метелик  малий!Подивись!Це  твоє  Янголятко.
Хочу  бути  живою!Ти  бачиш  мене!Ну...Побач...
Я  торкаюсь  тебе.Я  торкаюсь...Але...Це...Як  пастка...



Між  землею  і  небом...Допоки  мене  ти  кохав...
Ти  відчуєш  мене...Я  ще  тут...Тільки  де  моє  місто?!
Я  кохаю  тебе...І...Я  хочу...Щоб...Більш  ...Не  чекав.
Ти  дозволиш  мені  біля  тебе  ріднеький  присісти...
Я  б  хотіла  відчути  цілунок!..
Про  все  розповІсти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835034
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Ольга Калина

Хвилина мовчання

Застигла  хвилина  мовчання:
Секунди  відстукують  ритм.  
В  повітрі  пульсує  чекання  
І  тягнеться  вічно  ця  мить.

Бракує  повітря  в  легенях,
Адже  ця  хвилина  тобі.  
Лиш  чути  тихеньке  зітхання  –
Всі  люди  застигли  в  журбі.

Стискається  серце  від  болю,  
Клубком  підкотила  сльоза.  
-  За  що  тобі,  сину,  ця  доля?
Хай  проклята  буде  війна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

А за туманами в полях - червоні маки…

А  за  туманами  в  полях  -  червоні  маки,
Там  обелісками  -  тополі  ув  імлі,
Де  захлиналися  нечувані  атаки
У  тій  безумній,  спопеляючій  війні.

Червоні  маки  -  слід  кривавий  серед  поля,
Червоні  маки  -  душі  згублених  бійців...
Отут  мій  тато  молодий  -  солдатська  доля  -  
З  осколком  в  скроні  -  в  вісімнадцять  посивів.

В  диму  і  полум'ї  здригалася  планета,
Жах-апокаліпсис  творила  .ука  смерть,
Сліпого  зла  розкинувши  тенета,
Людської  крові  наточивши  вщерть.

Громи-салюти  в  небі  гуркотіли,
Той  травень  цвів:  скінчилася  війна!
І  вірили  народи,  і  раділи,
Що  знову  не  повернеться  вона.

Здавалося  б,  усі  усе  збагнули,
Здавалося  б,  покаялись  усі...
Ті  імена  в  граніті  -  не  забули,
І  Пам'ять  вічна,  й  спогади  живі.

Прокляття  ж  тому,  хто  посмів  підняти
Із  пекла  знов  отой  кривавий  меч,
Нову  війну  -  із  братом  -  розв'язати,
Смертей  і  горя  закрутивши  смерч...

Там  за  туманами  в  степах  -  червоні  маки,
У  тих  донецьких  зранених  степах...
У  серце  гатять  "градові"  атаки,
Кров  українська  кропить  волі  стяг..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834964
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Амадей

ПІСНЯ КОХАННЯ

Всміхнулась  доленька  мені,  так  ніжно-ніжно,
Кохання  в  серце  полилось,  а  з  серця  пісня,
Застигли  в  пам"яті  моі  слова  чарівні,                      (  2  рази)
Ти  моя  сонячна  любов,  кохання  пізнє.                (  2  рази  )

Забилось  серденько  моє,  не  спить  щоночі,
Малює  личенько  твоє,  чарівні  очі,
До  тебе  в  мріях  лину  я,  і  так  несміло,                  (  2  рази  )
Кохання  вирвалось  з  грудей  і  полетіло.              (  2  рази  )

І  полетіло  воно  в  гай  із  солов"ями,
І  розцвіло,  і  розлилось  в  гаю  піснями,
І  полилась  із  гаю  ввись  чарівна  пісня,                (  2  рази  )
Оце  і  є  воно,  оте  кохання  пізнє.                                (  2  рази  )

Прийшло  без  стуку,  так  ,  як  входять  вірні  друзі,
Упало  росами  в  житах,  барвінком  в  лузі,
Живу  і  дихаю  я  ним,  і  весь  п"янію,                          (  2  рази  )
Від  твого  погляду  очей,  я  вмить  німію,                (  2  рази  )

Зозуля  щастя  нам  кує  із  солов"ями,
Співуче  серденько  моє  дзвенить  піснями,
Співають  Ангели  з  небес  кохання  пісню,          (  2  рази  )
Оспівують  оте  святе,  кохання  пізнє.                    (  2  рази  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834939
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Амадей

Доля і Любов

Зустрілись  якось  Доля  і  Любов,
Я  знаю  каже  Доля,  почуттів  немає,
Он  подивись,  поет  не  спить  ночами  знов,
Усе  життя  кохання  він  чекає.

У  відповідь  Любов  відповіла,
Ти  Доленько  ведеш  його  до  Раю,
Ти  прочитай  палкі  його  вірші,
Й  скажи  йому,  що  я  його  кохаю.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835125
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Новоградець

Совенята

Ще  в  парку  не  горіли  ліхтарі  
І  літній  день  над  містом  не  погас,
Коли  із  крон  ялинових  вгорі
Злетіли  совенята  в  перший  раз.

Безшумно  крильця  з  гілки  донесли
На  землю  двох  сіреньких  пташенят.
І  злякані  пухнастики  були,
Що  вгору  не  піднімуться  назад.

Не  видно  було  матері  навкруг  -
Добути  корм  належало  сові.
Лиш  дівчинка  ішла  і  її  друг,
Побачили  малечу  на  траві.

Малі  були,  без  сумніву,  із  тих,
Хто  совами  ширятимуть  колись.
А  зараз  голос  дівчинки  притих  -
Чекала,  чи  піднімуться  увись...

А  двійко  круглооких  пташенят
Прибігли  під  ялинові  стволи,
Підскочили  з  кумедністю  малят,
Злетіли  -  і  на  гілочці  були!

І  з  гордістю  сприймали  звисока,
Як  приз  людський  за  подвиги  свої,
Підтримуючий  погляд  юнака
І  окрик  тріумфуючий  її.

Ніхто  крім  них  не  бачив  совенят  -
У  парку  не  гуляло  більше  пар.
Лише  пройшов  алеєю  наряд
І  поряд  загорівся  ще  ліхтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Ольга Калина

Донецький аеропорт (слова до пісні)

Здіймалася  в  небо  із  диму  завіса,
Снаряди  зривались  прицільним  вогнем.
По  аеропорту  Донецька  стріляли  з-за  лісу  –
Із  обстрілу  цього  не  вийти  живцем.

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

Вже  падають  стіни  й  уламки  бетону
Собою  накрили  відважних  бійців.  
Залишилось  троє  із  їхнього  взводу
І  вже  не  чекають  підмоги  й  гінців.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.

Із  стін  терміналу  зостались  руїни,  
Там  кіборг  залишивсь  навік  не  один.
За  мир  для  народу,  за  Неньку-Вкраїну
Життям  не  один  заплатив  її  син.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834924
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Розростеться

Крізь  асфальт  проростають  пагони  юності
І  смарагдом  блищать  під  сонячним  ликом.
Навіть  травень  здається  незрілим,  як  юнга,
Бо  кохання  уперше  тріпоче  листям.

Шелестіти  удвох,  брунькувати  серцями,
Розквітати  пелюстками  щастя  в  імлі,
Берегти  побудовані  душами  храми,
Щоби  вірності  промінь  не  зник  на  землі.

І  тоді  вже  чекати  повторення  знову,
Щоб  розбити  єднанням  важкості  камінь.
Розростеться  гілля  із  плодами  любові.
І  коріння  чеснот  зміцніє  з  роками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834680
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чи зможеш завтра жити без дилем?

Коли  зникають  снігові  одежі,
Мовчать  заплакані  лютневі  дні.
В  душі  чомусь  границі  є  і  межі,
Які  не  перейти  ніколи!  Ні  ?!

Хоча  й  благає  повернутись  серце,
І  дзвін  весни  доноситься  тобі.
Та  все  приправлено,  мов  чилі-перцем,
І  ти  з  пекельним  смутком  в  боротьбі.

Думки  течуть  струмками  в  ніч  безсоння.
Хіба  горітиме  вода  вогнем?
Годинника  знов  цокіт  монотонний.
Чи  зможеш  завтра  жити  без  дилем?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825671
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 09.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 09.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимова Муза

Зима  свої  фортеці  збудувала,
Симфонія  звучить  в  її  душі.
А  ось  моїй  -  чогось  забракло,  мало,
І  не  складаються  нові  вірші.

Від  кришталю  думок  дрібні  лиш  друзки
Розсипались  за  мить.  Хіба  збереш?
І  щось  тріщить,  мов  зламана  галузка.
Не  вичавиш  із  льоду  свіжий  фреш.

Зими  симфонія  лунає  дзвінко,
Немов  бринять  перкалеві  сніги.
Перегортаю  списану  сторінку,
І  Муза  додає  мені  снаги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823509
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 09.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Паморозь-заброда

Суцільним  льодом  паморозь  осіла,
І  гілочки  дерев  оздобила  красою.
Долина  вбралась  в  одяг  сніжно-білий,
І  срібний  ранок  розбудив  те  царство  сонне.

Чарівність...  А  яка  ж  вона  холодна!
І  хочеться  під  час  зими  тепла,  відлиги.
Душевність  не  замінить  сила  лоску,
Мереживо  морозу  і  словесна  крига.

Хай  щезне  швидше  паморозь-заброда,
Чекає  ж  будь-яка  людина  змін  на  краще.
І  не  введе  в  оману  жодна  ода,
Бо  ще  болить  промерзла  льодом  давня  рана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823396
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 09.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима вишивала кохання на щастя

Засніжене  місто  -  зими  вишивання,
Нитками  біленькими  на  полотні.
І  сонця  проміння  в  природному  жанрі  
Так  мило  всміхнулось  тобі  і  мені.

Засніжене  місто,  і  вишивка  сріблом
Сліпучо  блищить  на  вчорашнім  снігу.
Без  тебе  не  можу,  й  тобі  я  потрібна,
Тепло  відчуваю,  любові  жагу.

Засніжене  місто  у  гладі  білястій,
Калиновий  глянець  додав  їй  штрихів.
Зима  вишивала  кохання  на  щастя,
І  разом  зустріли  ми  сонячний  схід.


Світлина  нашого  міста  В.  Чардимова.  (Гладь  -  вид  вишивки,  в  якій  стібки  щільно  прилягають  один  до  одного.    Штрих  -  у  значенні  -  окрема  подробиця,  характерна  риса.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 09.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Кілометри між нами глибоких снігів

Кілометри  між  нами  глибоких  снігів,
І  десятки  років  круговерті.
Перепони  думок  з  охолоджених  гір,
І  пергаменти  часом  затерті.

Мов  приблуди  у  мареві  мрії  давно,
Непорушений  спокій  словами.
Простелилось  навкруг  лиш  зимове  панно,
Увертюра  минулої  драми.

Я  нічого  не  можу  сказати  тобі,  
Бо  пригіркли,  напевно,  причини.
А  життя  повернулось  у  правильний  бік,
І  ще  далі  біжить  безупинно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822575
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 09.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Із саду батьківського

Дитинства  мого  світлі  дні  вишневі,
Бо  то  ж  весняні  аромати  світу.
Коли  щасливою  тонула  в  мреві,
Серед  дерев  у  сніжно-білім  квіті.

А  згодом  -  юності  широкі  крила,
І  зав*язь  вишеньок  -  кохання  перше.
І  поцілунки  ніжності  рясніли
Промінням  сонячного  диво-пензля.

І  плинув  час,  і  дозрівали  вишні.
Плодів  червоних  -  соковите  щастя,
Що  подароване  самим  Всевишнім,
Із  саду  батьківського  тепла  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 09.05.2019


Капелька

Я вдохновляюсь вновь весною

Я  вдохновляюсь  вновь  весною
Её  волшебной  красотою
И  заряжаюсь  в  позитиве
Когда  всё  расцветает  в  мире.

Когда  природа,  словно  сказка,
Нам  дарит  радость,  свет  и  ласку.
Опять  цветы  благоухают.
На  Сайте,  жаль,  их  не  хватает.

Уже  и  позади  дебаты,
Остыли  даже  компроматы.
Весна  взяла  свои  права,
На  газ  дешевле  всем  цена.

Ведь  снова  избран  президент
-Для  всех  ответственный  момент,
Для  всех  надежды  и  мечты
На  улучшение  судьбы...

Мне  очень  нравится  природа.
Всегда.  В  любое  время  года.
Мне  очень  нравится  когда
С  неё  не  делают  дрова.

                         Апрель  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834370
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.05.2019


*Svetlaya*

сто лет… сто зим… (космічні листи…)

сто  лет  не  видела  тебя...
...приобрели  ванильность  тучи...
...мост-радуга  сто  зим  пройдя
соединяет  взгляд...  пекущий  
некогда...  он  нежным  стал...
...порывом  ветра  -  для  полёта...
ты  был...  но  лезвие  дождя
теплом  исчерпывает  квоты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834390
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Амадей

Ти дозволь мені просто любить.

Ти  дозволь  мені  просто  кохать
Коли  сніжні  метуть  заметілі,
Не  дивися,  що  скроні  вже  білі,
Ти  дозволь  мені  просто  кохать

Ти  дозволь  мені  просто  любить,
Тобі  бути  і  другом  і  братом,
Коли  серце  від  болю  щемить,
Ти  дозволь  мені  просто  любить.

Ти  дозволь  мені  навіть  страждать
Коли  в  тебе  розради  немає,
Коли  серце  жіноче  страждає,
Ти  дозволь  мені  навіть  страждать

Ти  дозволь  із  тобою  радіть
Коли  радість  несуть  тобі  діти
Коли  серце  любов"ю  зігріте
Ти  дозволь  із  тобою  радіть

Ти  дозволь  буть  з  тобою  завжди
Захищати  тебе  молитвами
Бути  сонцем  твоім  і  піснями
Ти  дозволь  буть  з  тобою  завжди

Коли  душу  мою  журавлі
Понесуть  до  Небесного  Раю
Знай  що  й  звідти  тебе  я  кохаю
То  ж  дозволь  мені  просто  любить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774329
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 03.05.2019


Амадей

НЕ ВІДПУСКАЙ

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Лиш  пригорни,  хай  доля  усміхнеться,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Й  наповниться  любов"ю  твоє  серце.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  весна  у  серці  в  тебе  квітне,
Твоім  назавжди  буду,  так  і  знай,
В  моєму  ти  житті  зоря  досвітня.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  житті  не  віддавай  мене  нікому,
Немов  кохання  перше  зустрічай,
Й  забудеш  ти  і  біль  душі  і  втому.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  холодну  зиму,  я  зігрію  руки,
Лиш  щиро  ти  і  ніжно  покохай,
Й  ніколи  ти  не  знатимеш  розлуки.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  любові  серденько  нап"ється,
Нехай  любов  цвіте  між  нас,  нехай,
На  двох  нам  доля  радо  посміхнеться.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Ми  в  парі  увійдем  в  ворота  Раю,
Довірся  серденьку,  сердЕнько  хай,
Відчує  як  безмежно  я  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834037
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ольга Калина

Так хочу я сказати прямо

(  музика  Андрія  Мартиненка)

Слова  лягають  на  папері,
Схолола  кава  вже  давно…
Хотіла  б  я  закрити  двері
Перед  тобою,  ще  й  вікно.
Тебе  не  кличу  на  вечерю..
Де  ти  тепер  –  вже  все  одно.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами,  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

Черемха  голову  п’янила,
Бузковий  цвіт  торкався  пліч,
Суперницю  я  не  винила,  
Хоча  й  ридала  цілу  ніч.  
До  ранку  в  лузі  я  блудила,
Зірки  палали  в  сотню  свіч.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звіділь  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

І  черемшина  вже  немила,
Немилий  чемховий  цвіт,
Коли  весни  сконала  сила
Й  потух  в  очах  коханий  світ!
Щоб  повернутися  просила  -
Щодня  чекаєш  на  отвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834119
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ольга Калина

Плаче весна

Враз  чорним  зробилося  небо  
І  плакати  стала  весна.
-Чого  ж  тобі,  Веснонько,  треба,
Адже  ти  привітна  була?

Дерева  сумні,  невеселі,
Донизу  схилилась  верба.  
Чомусь  мені  сумно  в  оселі..
Шумить  і  стікає  вода.

Б'ють  косо  по  шибці  краплини,
Збігають  донизу  згори.  
І  вже  від  цієї  картини
Так  сумно  усім  навкруги.

Змивається  цвіт  абрикосів
Та  й  вишні  сховали  квітки,
І,  навіть,  птахи  стоголосі
Шмигнули  у  різні  кутки.

Лиш  вітер  тихенько  в  садочку
З  кущами  про  щось  розмовля..
І  сльози  весняні  в  струмочки
Збирає  докупи  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834120
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Амадей

ЗУСТРІЧ

Тебе  зустрів  я  через  стільки  літ,
А  ти  цвітеш  вся  так,  неначе  квітка,
Я  мріяв  все  життя  тебе  зустріть,
Душа  радіє,  але  серцю  гірко.

Чому  з  тобою  доля  не  звела,
Тоді,  коли  жасмином  пахло  літо,
Ти  під  фатою  квіткою  цвіла,
Я  ж  від  страждань,  не  знав  де  себе  діти.

Нас  рознесла  по  світу  течія,
Хотілось  викреслить  з  душі  тебе  і  серця,
Душа  моя  кричала:  "Не  моя!",
Надіявсь,  що  з  роками  все  минеться.

І  ось  сьогодні  знов  зустрів  тебе,
Моє  чарівне  сонечко  весняне,
Неначе  Янгол  Сам  злетів  з  небес,
Від  зустрічі  цієі  знову  п"яний.

Ну  як  ти?  Що,  одна?  І  я  один.
Звичайно  що  дорослі  наші  діти,
Ми  дожили  в  любові  до  сивин,
Здавалося  б  можна  життю  радіти,

Та  серце  в  грудях  полум"ям  горить,
Побачив,  і  єство  усе  палає,
Надіюсь  я  на  ту  щасливу  мить,
Коли  Господь  до  купи  нас  з"єднає.

Взяв  телефон,  та  слів  чомусь  нема,
І  знову  смілості  як  в  юності  бракує,
Мабуть  нас  знову  доленька  звела,
Таки  на  небі  Бог  молитви  чує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834220
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Краю мій, залюблений, далекий

Ти    мені    приходиш    в    тихі    сни,
Краю    мій,    залюблений,    далекий,
В    спалахах    у    сонячних    Десни,
Де    тривожать    береги    лелеки,
Де    чарує    цвіт    горобини
В    обіймах    травневого    розмаю,
І    здається,    час    той    зупинивсь.
Я    світліших    спогадів  не    маю.
В    сни    приходить    і    старий    вітряк,
Що    стеріг    село    моє    в    долині,
На    семи    історії    вітрах
Він    молов    людське    життєве    мливо.
І    в    голодні    дні,    і    в    час    війни
Теж    стогнали    почорнілі    крила,
І    нема    нікого      в    тім    вини,
Що    ті    крила    стали    вже    старими.
Краю    мій,    прапрадіда    земля,
Ні,    нема    ріднішої    від    тебе,
Де    колише    пісня    солов’я
Молоді    гаї    і    Боже    небо.
Краю    мій,    за    все    мені    прости,
Й    що    красою    в    снах    я    упиваюсь,
Ти    мене    так    і    не    відпустив    –
Все    життя    любов    між    нас    триває.  
15.02.2015

Ганна    Верес

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589070
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Як проснеться в гнізді пташина


Як    проснеться    в    гнізді    пташина,

То    не      зразу    покине    постіль,

Небу    дякує    за    спочинок,

Потім    вклониться    тричі    поспіль.

Очі    вмиє,    почистить    пір’я,

Рухом    вправним    розправить    крила,

Дзьобик    лапкою    теж    допіру

Миє  старанно      і      без    мила.


Потім    в    променях    сонця    ніжних

Піднімається    над    гніздечком,

Пошукає    комашок    свіжих

І    поповнить    гніздо    яєчком.

Задивлюсь    на    це    чудо    світу

Й    замилуюся    мимоволі,

Знаю:    скоро    малеча    звідти

Вилітатиме    теж    на    волю.

25.11.12

Ганна    Верес

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590245
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Летіла ластівка

Летіла    ластівка,    летіла
Через    ліси,    моря,    поля,
Несла    і    душу    свою,    й    тіло,
Домівку    бачила    здаля.

Вона    давно    цього    чекала
І    навіть    марила    у    сні,
Не    дні    –    години    рахувала.
Тепер    завдячує    весні.

Земля    і    пахне,    і    парує,
Крилу    наснаги    додає.
Любові    вибір    і    добру    є    –
В    гніздо    б    потрапити    своє.

Воно    єдине    й    найтепліше    –
Там    ластів’яти    перший    зойк,
Тому    воно    і    найрідніше,
Бо    хто    відчув    це    хоч    разок,

Той    знає    інші    ціни    й    цілі    –
Приходить    все    це    із    життям.
І    ластівка,    що    уціліла,
Те    саме    скаже.    Це    затям.

Летіла    ластівка,    летіла
З    весною    разом    на    крилі,
Несла    і    душу    свою,    й    тіло,
Щоб    стати    втіхою    мені.

Ганна    Верес

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609017
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Ще снила ніч

Ще    снила    ніч    під    зоряним    крилом,
Пірнувши    в    місячну    казкову    далеч,
І    клени,    що    тулились    за    селом,
В    колисці    з    листя    літечко    гойдали.
Сюрчали    без    упину    скрипалі    –
То    коники    розпочали    змагання.
Цій    ночі    заздрять    навіть    королі,
Радіють    ті,    хто    пив    нектар    кохання.
20.03.2015.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612256
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Журавлиця

Закохалась    пара    журавлина
В    тихі    води    річки    й    береги,
Де    сміялась    квітами    калина,
Де    жило    безсмертя    навкруги.
Птахи    ті,    мов    щастя,    виглядали,
Як    з    яйця    проклюнеться    життя,
Тож    по    черзі    до    гнізда    сідали…
О,    якби    ж    було    тоді    знаття,
Що    журавлик    серце    має    хворе,
Прийде    час:    в    гніздо    не    долетить,
Не    потрапить    восени    за    море    –
Хижий    птах    страшну    наблизить    мить…
Потонули    крила    журавлині,
Сірим    пухом    зацвіла    вода.
Застогнала    річкова    долина:
«Журавля    підстерегла      біда».
Аж    до    ранку    друга    все    чекала
Журавлиця      з    дітками    в    гнізді,
Цілу    ніч    повік    не    опускала,
Віддана    коханому    газді.
Хочеться    до    нього    притулиться,
Діткам    щоб    побільшало    тепла,
Та    вдовою    стала    журавлиця,
А    у    неї    –    тільки…    два    крила.
6.07.2013.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612761
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Сумує темна ніч

Сумує    темна    ніч    –
З    бідою    ж    віч-на-віч:
Солдат    лежить,    солдат    –    на    полі    брані.
І    журиться    зоря:
«Ти    хто    і    звідкіля?
Ба,    тіло    все,    ба,    тіло    все    у    ранах.»

Мовчав…    Не    відповів…
До    неба    очі    звів
Солдат,    мов    ту    зорю    шукав,    далеку.
І    плакала    трава,
Що    тілом    прикривав,
Та    раптом    слух    стривожили…    лелеки.

Пташині    голоси
І    крапельки    роси
Солдату    сил    потроху    додавали.
І    він    ледь…    ворухнувсь,
Коли    над    ним    нагнувсь
Товариш,    з    яким    разом    воювали.

Зраділа    цьому      ніч:
«Тепер    уже    –    аніч    –
Життя    йому    товариш    урятує.»
Й    яснішала    зоря    –
Дізналась,    звідтіля:
То    українська      кров    у    нім    нуртує!..
17.12.2014.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614170
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Виткала ніч

Виткала    ніч    нам    зоряну
Чорну    німу    габу.
День    спочиває    зморений.
Вечір    теж    не    забув

Місяць    на    небо    випустить.
Скибочка    золота
Не    дозволяє    виспатись    –
Кожну    з    зірок    віта.

А    як    уже    награється
Місяцем    темнота    –
Неба    схід    загоряється    –
Ранок    то    нас    віта.
30.11.2013.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619422
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Ще не розтала ніч, і напівсонний ранок…

Ще    не    розтала    ніч,    і    напівсонний    ранок

Свого    ще    ока-сонця    не    відкрив,

І    небо    не    тривожили    заграви,

Й    пташина    не    розправила    ще    крил.

Солодка    тиша    землю    загорнула,

Немов    дитя    у    теплі    пелюшки,

Щось    воду    ледве    чутно    сколихнуло,

У    мокрих    споришах    лежать    стежки.

Воістину    вона    є  неповторна  –

Німа    передранкова    дивна    мить.

Я    ж    хочу    всістись    на    небеснім    троні

Й    чекати,    коли    ранок    задимить.
17.03.13

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628422
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Ця ранкова краса

Пахли    роси    в    траві
Мокрим    сивим    густим    туманом,
Ледь    білів    деревій,
Конюшина    між    ним    дрімала.
І    нечутно    плила
Річка    поміж    очеретами,
Спокій    теж    берегла:
В    роси    тишу    ту    загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались    розправить    крила,
Тільки    небо    згори
Парасолькою    все    накрило,
Та    верба    край    води
Задивлялась    на    роси,    квіти…
Раптом    тишу    збудив
Дятел,    що    заховався    в    вітах.
Й    задзвеніла    верба,
Й    роси    враз    заясніли    в    травах,
Вітерець    застрибав,
Бо    для    себе    знайшов    забаву,
Й    піднялись    небеса    –
Ранні    птахи    пісні    заводять.
Ця    ранкова    краса
До    душі    і    мені,    і    водам.
11.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631859
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Своя земля дітей своїх зціля

Вже    літо    заблукало    в    чебреці,
І    небо    грози    громом  розривали,  
Впились  гарячим  сонцем  пшениці,
І    вкрили  поле  пишним  покривалом.

І    напівстиглі  жита    колоски
В    волошок    сині  заглядали    очі,
Їх  шлях    життєвий    дуже    затяжкий,  
Як    і  мого    народу    на    праотчій

Землі.    Та    вірю:  зглянеться    земля    –  
Волошки  між  колоссям  уціліють,  
Адже    земля  дітей    своїх    зціля,
Й  волошки    ще  рясніше    засиніють.

І    буде    хліб  високий    на    столі  –
То    від    землі  і  Бога    нагорода,
Бо  люди,  коли  з  хлібом,  –    королі  –
У  цьому    переконана    природа!
14.01.2014.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634029
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Ніч

Опустила    на    гори    і    ріки
Тиха    зоряна    нічка    крило,
Задрімали    птахи-недоріки,
Зайченя    в    тихі    сни    забрело.

Заколисаний    звечора    вітром
У    дрімоті    завмер    очерет,
В    нім    вербові    заплутались    віти…
Місяць    з    неба,    немов    оберег.

Сірий    ранок    ще    спить    за    горою    –
Його    сонечко    сон    стереже,
Лиш    павук    заховавсь    під    корою    –
Лабіринти,    мов    казочку,    тче  .
30.03.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656722
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Напилися сонця вишні

Напилися    сонця    вишні    –    
Манить    око    блиск    –
Не    червоні    –    темні,    пишні,
З    листям    обнялись.
Росяні    пили    нектари
З    запахом    вина,
Сірий    бавив    їх    світанок,
Цілував    щодня.

Засміються    вишні    в    жменях
Сонечку    ще    раз,
А    пізніше    і    до    мене
У    зимовий    час,
Як    наливки    в    кришталеві
Келихи    наллю,
Сонця    променем    сталевим
Задзвеніть    звелю.
22.06.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656724
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

То неповторна є мить

Ніченька    виспалась    у    високості,
Трави    в    росі    зацвіли,
Радо    іде    до    нас    сонечко    в    гості,
Пісню    птахи    завели.

Ледь    голубою    і    трішки    кривою
Стрічкою    річка    лягла,
Йде    понад    лісом    і    лугом    з    травою
Ранок,    спішить    до    села.

Вийду    у    берег        –    вода    не    хлюпоче    –
Дише,    неначе    димить,
Вкрилася    сірим,    ледь    видимим    клоччям.
То    –    неповторна    є    мить!
26.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664250
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Води тихі лиш в тиху погоду

Води    тихі    лиш    в    тиху    погоду:
Чарівні    і    спокійні    вони,
Віддзеркалюють    небо    і    вроду,
Мчить    павук,    мов    по    трасі  ,    по    них.

Але    тиша    так    рідко    буває:
То    вітрець    по    воді    пролетить,
Пташенят,    мов    дітей,    забавляє,
Хвильки    золотом    позолотить.

Очерет    осоці    щось    шепоче,
Вуж      зигзагом      пливе-утіка,
Ще    далеко    до    темної    ночі,
Витанцьовує    скрек    гопака.

Верби    вітами    воду    дістали,
Заходились    листочки    купать,
А    як    вітру    під    вечір    не    стане,
Знову    будуть    у    тиші    всі    спать.
12.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664254
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

У білому мереживі сади

У    білому    мереживі    сади,
Зозулею    озвався    свіжий    ранок,
У    роси    він    стежину    нарядив,
І    заясніли-зацвіли    корали.

У    білих    квітах    нишпорить    бджола,
Цілющий    трунок    старанно    збирає,
Свою    весняну    пісню    завела
Про    сад,    що    став    для    неї    білим    раєм.

Барвінок    синьоокий    запишавсь    –
Краси    позичив    у    самого    неба,
Кульбабка    заблукала    в    споришах…
Цей    рай    бджола    залишила    для    тебе. 6.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665811
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Осідає вечір понад ставом

Осідає    вечір    понад    ставом,
Вітер    притомився,    не    стриба,
Густо    береги    позаростали,
Тишу    п'є    замріяна    верба.

А    як    зорі    нічка    намалює.
На    небеснім    темнім    полотні,
Кілька    з    них    вода    собі    вполює,
Заховає    глибоко    на    дні.

Скоро    ранок    бризне    променисто
На    узори    з    посивілих    віт,
Заблищить    калинове    намисто
На    кущі    у    срібній    синяві.

І    запахнуть    м'ятою    п'янкою
Трави,    краплі    гублячи    роси…
Не    зустрінеш    більше    ти    такої
Неземної    на    землі    краси.
13.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Річка в березі коріння мила

Річка    в    березі    коріння    мила
Вербам,    що    тулились    при    воді,
Нічка    воду    зорями    сріблила,
Позбавляла    місяця    надій.

То    зірки    на    ніс    йому    саджала,
То    Чумацький    вистеляла    шлях,
Не    давала    спать    йому,    безжальна,
Поки    рання    зірочка    зійшла.

Хто    не    спав    цю    ніч,    напевне,    знає,
То    яка    божественна    краса    –
Можна    порівняти    тільки    з    раєм
Землю    цю    й    казкові    небеса.
14.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670822
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Ранкова ідилія

У    росах    ще    звечора    спала    трава,
Під    ковдрою    з    марева    річка    дрімає,
Промінчик    на    сході    ледь    темінь    прорвав
Нам    ранок    тихенько    на    землю    спускає.

І    стомлені    в    гніздах    ще    спали    пташки,
Щоб    свіжої    сили    за    нічку    напитись,
Лисак    чимчикує    один    навпрошки,
У    травах    і    темряві    щоб    розчинитись.

Мовчать    і    листочки    на    сивій    вербі
(У    снах,    у    нічних,    вони    не    розмовляють),
Їжак    недалечко    десь    спав,    аж    хропів    –
Це    й    тишу    ранкову,    й    мене    забавляє.

А    вже    коли    ранок    на    землю    упав,
Збудив    і    людей,    і    пташок,    і    худобу,
Проснулись    дерева,    трава    і    хліба    –
Усе    буде    мати    вже    іншу    подобу.
8.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670824
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Колисала нічка річку

Колисала    нічка    річку,
Захід    –    ледь    ясний,
Потім    і    його    закрила,
Колисала    сни.

Нічка    річку    чарувала
Зорями    й    зелом,
Трави    в    роси    пеленала
В    лузі    за    селом.

У    сльозах    вербиці    гілка,
Шепче    осока,
Комарів    нудна    сопілка
До    води    склика

Колисала    нічка    річку,
Місяць    задрімав…
Світ    казковий,    світ    цей    вічний    –
Кращого    нема.
22.06.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672450
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

За сільськими городами

За    сільськими    городами,
Де    верба  пишна    вродою,
Й    зорі    часто    купаються,
Там    дзеркалиться    став.
В  тихій    берега    зелені    –
Мурашині    поселення,
Від    людини    ховаються,
Де    травиця    густа.

Пахнуть    рутою-м’ятою
Береги,    мов    засватані,
Цноту,    соком    напоєну,
До    зими    бережуть.
Раптом    щось    забілілося
І    дізнатись    хотілося,
Що    і    ким    там    накоєно…
Я    у    берег    біжу.

Серед    порослі    дикої
Мої    груди…    ледь    дихають,
Серце    вискочить    ладиться    –
Райська    всюди    краса…
А    над    зеленню,    тихою,
Білобокою    втіхою
Встиг    лелека    піднятися,
Щоб    дістать    небеса.

А    як    вечір    опуститься,
Став    ажурно    затруситься,
Заколишуться    стебла    і
Очерету    листки:
Звідти    випливуть    панночки    –
Лиски,    ніби    русалочки,
Й    там,    де    ряскою    встелено,
Затанцюють    стежки.

Землю    вкутає    зморену
Нічка,    тиха    і    зоряна,
Місяць,    сріблом    підкований,
Поведе    її    в    сни,
Й    зазвучить    дивна    музика,
Про    тепло,    літнє,    в    трусиках,
Котра    всіх    переконує,
Що    фінал    то    весни.
26.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Прочинило сонечко вікно

Прочинило    сонечко    вікно
І    краєчок    неба    обагрився    –
Ранок    то    розлив    своє    вино,
І    мов    долі,    тихо    підкорився.

Посміхнулась    росами    трава,
До    квіток    уперто    залицялась,
Ранок    птахам    очі    промивав,
Як    «ку-ку»    зозулине    озвалось.

Ще    вітрець    дерев    не    зачіпав,
Мов    боявся    потривожить    сон    їх,
Тиху    радість    в    груди    наливав.
Зустрічаю    сонечко    босоніж.
21.04.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674886
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Казку цю спинить ніхто не сміє

Знову    нічка    в    небі    зорі    сіє,
Вітер    деревця    заколисав…
Казку    цю    спинить    ніхто    не    сміє.
Бо    лиш    Бог    –    господар    в    небесах.

Посивілі    верби    у    долині,
Косами    торкаються    води,
Грає    скрипка,    дивна,    комарина,
Місяць    молоденький    народивсь…

В    річку,    мов    у    дзеркало,    заглянув,
Там    себе    побачивши,    застиг,
Згодом    мандрував    понад    полями    –
Шлях    долав    у    небі    непростий.

А    під    ним    –    розкішні    диво-шати    –
Молоді    гаї    й    густі    ліси.
Скоро    їх    він    буде    пригощати    –
Роси    срібноокі    запросив…
15.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Закотилось сонечко та й за ліс

Закотилось    сонечко  
тай    за    ліс,
Задрімало    полечко  
при    зорі,
Засвітився    місяцем  
неба  край.
Ой,  чи    все    це    вміститься  
в    ночі    рай!?

Засвистить-затьохкає  
соловей,
Він    у    сад    закоханих  
тай    зове.
Слухає-милується  
раєм    сад,
Про    красу    піклується  
в    нім    роса.

 І    пливе    замріяний  
    угорі
Місяць,    небо    міряє  
в    цій    порі,
З    зорями    вітається,  
стереже,
Тільки    не    вертається  
рай    уже!  
25.02.12

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677221
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Вдяглося тепле літо у шовки

Вдяглося    тепле    літо    у    шовки,
Де    кольори    усі    переплелися:
Там    –    голубінь    упала    у    ставки
Й    завмерло    на    воді    зелене    листя.

Чарує    мак    вогнем    весь    білий    світ,
У    житнім    полі    виріс    він,    духмянім,
Ромашечок    розлився    диво-цвіт,
А    далі    –    сад,    де    яблука    рум’яні.

Садив    його    колись    іще    мій    дід
(Рука    легка    була,    казали      в    нього),
Напевне,    знав    дідусь    уже    тоді,
Що    бігтимуть    сюди    маленькі    ноги

Моїх,    зеленооких    онучат,
А    я    тим    тішуся    і    рідного    згадаю    –
І    струни-спогади    легенько    зазвучать    –
У    пам’яті    архів    я    їх    складаю.

Бур’ян    від    спеки    трішечки    прив’яв,
Та    не    здаються    трави    у    долині,
Й    колише    вечір    пісня    солов’я,
Що    заховався    в    кучерях    калини.  
6.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681267
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Ромашкова долина

Ромашкова    долина    відцвіла,
І    пісня,    солов’їна,    притомилась
В    гаю,    що    підступився    до    села.
Ця    знов    краса    в    осінню    ніч    наснилась:

Я    озером    ромашковим    бреду,
У    піні,    білій,    грузну    по    коліна,
І    душу    мою    повнять,    молоду,
Любові    почуття,    святі,    нетлінні.

Чарує    очі    неземна    краса,
Долина    схожа    з    тихим    білим    раєм,
Над    нею    виснуть    сині    небеса,
Й    душа    моя    на    арфі    соло    грає.

Злетіла      й    інша    пісня    в    небокрай    –
То    жайвір    зачепився    за    хмаринку,
Здалось    на    мить,    я    втрапила    у    рай,
Знайшовши    у    долину    ту    стежинку.
21.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682655
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 01.05.2019


Ганна Верес (Демиденко)

Забреду я у трави високі

Забреду    я    у    трави    високі,

Де    ранковий    розлігся    туман,

Росяний    буду    пити    там    спокій

Із    принадами    із    усіма.


Конюшини    там    горді    голівки

До    моїх    заглядають    очей,

Сонце    не    підняло    ще    повіки,

А    вже    радість    у    груди    тече,


Повнить    запахом    ніжним,    казковим,

Котрий    випурхнув      птахом    із      трав,

Сонце    виплило    тихо,    споквола,

І    не    стало    на    сході    заграв.


Розлилось    його    світло    навколо,

Деревій    білі    зонти    розкрив.

Не    стрічала    в    житті    я    такого,

Ранок    серце    моє    підкорив.
1.06.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 01.05.2019


Патара

Буває…

Зникаю...  з  думок  твоїх  і  з  життя.
Звикаю...  без  тебе  далі  іти.
Минають...  ті  пристрасні  почуття.
Гадаю...  все  швидко  забудеш  ти.
Не  знаю...  для  чого  було  усе.
Буває...  не  ждеш,  а  воно  прийде.
Кидає...  і  з  ревом  у  вир  несе.
Немає...  ще  буде,  от  тільки  де?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834023
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Амадей

Життя і пісня

Несу  свій  хрест,  піт  очі  заливає,
А  я  співаю  пісню  про  любов,
Про  те,  як  дівка  козака  чекає,
В  піснях  у  юність  повертаюсь  знов.

І  знову  в  серці  соловей  співає,
І  мамина  черешня  розцвіта,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Й  кудись  діваються  оті  моі  літа.

Несу  свій  хрест,  а  з  серця  ллються  вірші,
Оте  возвишене,  оте  святе,
І  не  сумую  я  вже  більше,
У  віршах  вже  душа  моя  цвіте.

Душа  моя  буя  весняним  цвітом,
І  серце  переповнює  любов,
Й  від  щастя  в  небо  хочеться  злетіти,
Із  жайвором  співати  пісню  знов.

Несу  свій  хрест,  але  душа  співає,
Із  піснею  кругом  усе  цвіте,
Пісні  і  вірші  з  неба  посилає
Мені  Господь,  для  мене  це...    -  Святе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834009
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
мені  не  до  вподоби  кітч,  а    ще  пихатість,  
що  марнослів'ям  повнять  рідний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  "чудотворних",
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Нехай  в  огні  належить  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю,  коли  обцасом*  –  в  душу,
коли    на  сміх  береться    сивина…
Відтак  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  лиходійство  знищити  до  дна!
 
Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові
До  неньки-України!    (Мій  уклін…)
Бо  не  люблю  найпаче  неньки  болю:
моя  земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук,  підбір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Новоградець

Мої рядки

Злітає  з  клена  жовтий  лист
І  вслід  за  ним  кружляє  сніг.
На  мінне  поле  танк  поліз
І  спалахнув,  пройти  не  зміг.

Петляє  містом  Случ  ріка,
Шумить  вода  і  пахне  бір  -
Про  все  побачене  рука
У  римах  пише  на  папір.

Долають  шлях  у  пів-землі,
Летять  думки  не  просто  так...
А  паралельно  журавлі
Пливуть  по  небу  у  рядках.

Там  рідний  дім  і  там  біда,
Там  з  димом  змішаний  туман.
А  тут  об  берег  б'є  вода,
Шумить  безкрайній  океан.

Але  не  пишеться  балад
Про  край  із  символом  орлом.
Пишу  про  Київ,  Новоград
І  про  дівча  мале  з  котом.

Я  в  час  лихий  пишу  вірші
Про  їхній  знищений  фрегат.
Я,  Україно,  у  душі
Твій  залишаюся  солдат.

І  скажуть  точно  лиш  бійці,
Яка  ціна  моїм  рядкам,
Ті,  в  кого  сажа  по  лиці
Спливає  з  потом  зараз  там.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833634
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Ольга Калина

Торкаюся весни

Чи  знаєш  ти,  як  пахнуть  абрикоси,  
Які  беруться  тільки  лиш  цвісти,
Як  сонечко  спиває  з  квіток  роси,  
Щоб  аромат  медовий  рознести?

І  вранці  бджілки  –  справні  трудівниці,  
Нектар  збирають  з  білої  краси,
Складають  увертюру  чарівниці
Цієї  ранньої  квітучої  весни.

Вдихну  цей  аромат  на  повні  груди.
Яка  прекрасна  ніжна  благодать!  
Яке  творіння  Бога  й  дивне  чудо!  –
Я  так  радію  й  хочу  заспівать.

Моя  душа  торкається  струни
Із  увертюри  ранньої  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833577
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Катерина Собова

Сюрприз

Обіймала    й    цілувала
Скрізь    Русланчика    Агата,
Загадково    так    сказала:
-Скоро    ти    вже    станеш    татом!

Раптом    зблід    татусь    майбутній,
Чомусь    гикавка    напала,
Хотів    вимовить    щось    путнє  –
Зразу    мову    відібрало.

-Це    від    щастя,    так    буває,-
Заспокоїла      Агата,-
Бо    я    знала,    що    ця    звістка
Справжнім    буде    тобі    святом.

Вірю,    що    такі    сюрпризи
Тобі  ,  навіть  ,  і    не    снились,
Твоє    радісне    серденько
На    хвилину    зупинилось.

І    в    цю    мить    тобі,    коханий,
Нехай    заздрять    усі    люди,
Опиши    життя    щасливе,
Яке    в    тебе    далі    буде!

-Далі      я    прийду    додому,
Жінка    гляне    гнівно    в    очі,
Дасть    по    пиці,    запитає,
Де    я    лазив    до    півночі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833688
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 27.04.2019


Світла(Світлана Імашева)

Із ночі третій янгол затрубив…

Із  ночі  третій  янгол  затрубив,
Зоря  Полин  у  лоно  вод  упала-
І  згіркли  чорні  води.  Смертний  дим
Окутав  нас.  Та  Україна  спала.
Пішли  у  ніч  Господні  посланці  :  
Спішили  апокаліпсис  спинити...
Та  вразив  грім...Замовкли  "мудреці",
Перехотілось  красно  говорити.
Заціпило  їх  лживії  вуста,
Народ  прийняв  довічную  покуту,
І  посивіла  Мати  Пресвята,
Що  одкровення  випила  отруту.
І  побіліло  зболене  дитя,
Що  в  муках  помира  від  лейкемії...
Як  чорний  крук  -  зловісне  забуття.
Мовчить  народ,  вітійствують  вітії.
Квітучий  край  укрився  бур'яном...
Дитя  ячить  із  матернього  лона:
-  Чому  я  умираю,  мамо,  чом?..
Було  Полісся  -  стала  мертва  зона.
Із  ночі  янгол  Божий  знов  трубить:
-Не  час,  не  час  нікому  спочивати..
Прокиньтесь,  люди!  Годі,  годі  снить...
Гуляє  світом  смерті  "мирний  атом".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833637
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019


Олекса Удайко

СВІТЛО І ТІНІ

     Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]

[i][b][color="#460b61"]Блукало  якось  світло    по  світах...
Бувало  скрізь    –    у  нім  була  потреба:
Як  гостроокий    та  кмітливий  птах,
що  в  ніч  спустився  з  зоряного  неба.

І  стало  на  землі  журній  світліш:
горіло  те,  що  ледве-ледве  тліло...
Та  не  ходило  виднокраєм  лиш
те  життєдайне  і  палке  світило.

То  ж  якось  зазирнуло  і  туди,
раніше  де  ніколи  не  бувало.
Знайшло  воно  і  там  свої  сліди,
що  встигли  вже  накоїти  немало!

Й  спитало  сонце,  хто  то  є  вони,
і  чим  йому  життям  своїм  повинні…
-  Хоч  антиподи  –  дочки  ж  і  сини,
нехай    таємні,  в  мороці...    Ми  –  тіні.

...Отак  й  живуть  –  мов  рідні,  та  самі,
отак  й  блукають  по  світах  –  у  парі:
одіті  й  голі,  звучні  і  німі,
занадто  світлі...  й  несусвітні  тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Амадей

ПІСНЯ СЕРЦЯ

Я  прийшов  під  калину,
Пригадалось  те  літо,
Коли  стрів  я  дівчину,
У  калиновім  цвіті.

Зашарілась  дівчина,
Як  калина  в  час  пізній,
Й  полилася  за  хмари,
З  мого  серденька  пісня.

Ой  дівчинонько,  люба,
Очі-зіроньки  сяють,
Якби  знало  серденько,
Як  тебе  я  кохаю.

Як  тебе  виглядаю,  
Як  серденько  тріпоче,
Я  тебе  тут  чекаю,
Виглядаю  щоночі.

Ллється  пісня  із  серця,
З  солов"ями  до  рання,
Чи  відчула  ти  серцем,
Незрадливе  кохання?

Мою  пісню  кохання,
З  солов"ями  співаю,
Щоб  ти  знала,  як  палко,
І  як  ніжно  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833410
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Патара

Оговтана

Нашої  казки  НЕМАЄ
І  не  було  вочевидь.
Трішки  й...  ніхто  не  згадає
Дивну  ту  схиблену  мить.
Щось  відбувалось  в  природі,
Мабуть  весна  підвела…
Пам’ять  сховає  на  споді
Згубну…    подобу  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833413
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Відочка Вансель

Ви думали як плаче Матір Божа?!


І  ніс  він  хрест  смиренно  на  Голгофу,
Що  відчувала  матір  у  цю  мить?!
Він  Бог!..І  серце  рвалось  не  потрОху...
Хіба!Ніхто  не  зможе  й  підсобИть?!

Що  відчувала  МАТІР  в  цю  хвилину?!
Варрава  тут.Здоровий  і  живий...
О,люди!Люди!Ви  ж  ...Мою  дитину!
А  він  же-Бог!Він  людоньки  святий!!!

Що  відчувала  матір?..Він  же    мертвих
Із  лона  смерті  вкотре  піднімав.
...Ми  інколи  забудемо  це  в  церкві,
Як  хрест  він  ніс  за  нас...Як  обіцяв

Розбійнику...Розбійник-теж  дитина
Чиєїсь  мами...Боженьку...Пробач...
О,Матір  Божа...Скоро  ж  ця  хвилина,-
Під  хрестом  впаде  син!Не  плач...Не  плач...

Ви  думали,як  плаче  матір  Божа?!
За  що  її  дитину?!Люди!..Так!
Ну  як  вона  дитині  допоможе
Хоча  б  води  подати...Люди...Як?!

Товклися  люди,і  місця  займали,
Щоби  розгледіть  цвяхи  на  руках.
...Ми  інколи...Їм...Молоток  давали...
Як  забували  Бога  в  молитвах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833398
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Ольга Калина

Кульбаби

Кульбаби  жовті  берег  вкрили,
Що  простягнувся  до  води.        
Змішатись  з  ними  б  в  цьому  вирі  
І  залишитись  назавжди.                  

Пройдусь  тихенько  понад  ставом,  
Вдихну  приємний  аромат.
З  цих  квіток  –  однією  стану
І  не  захочу  йти  назад.  

Отак  би  тут  і  залишитись
Та  жовтим  кольором  цвісти..
А  потім  з  вітром  в  небо  звитись,  
Де  він  подмухає:  «  Лети..»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833368
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Lana P.

ГРОЗА У ГОРАХ

Запнули  хмари  не  одну  вершину,
Спадали  табунами  у  міжгір’я,
Укрили  мороком  гірську  долину,
Затьмили  місяць  й  не  одне  сузір’я.

Пітьма  переверталася  клубками,
Впивалась  темними  вустами  в  тишу.
Тривога  промайнула  поміж  нами…
Зірвався  вітер  і  сосну  колише.

Вологою  наситилось  повітря,
Незвичною  такою,  з  підземелля.
Дощ  кидає  на  землю  гострі  вістря,
В  оскалі  блискавок  моргає  скеля.

Метається  між  небом  і  землею
Нічна  гроза  —  сувора  господиня,
Дарує  нам  озонову  алею,
Не  відчуває  меж  її  гординя.

Громів  крехтання  у  печерних  гротах
За  обрій  покотилося  луною.
Дивує  небо  у  нічних  польотах,
А  я  сумую  й  досі  за  тобою.                    18/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833367
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Ниро Вульф

Я вернусь к тебе

Снова  стрелки  часов
украли  мой  день,
выйдет  ночь  из  оков,
я  прошу  тебя  -  верь.

Ты  поверь,  что  вернусь
через  сотни  дорог,
лишь  навеет  мне  грусть
то,  что  сделать  не  смог.

Крутят  стрелки  часов
как  в  клубок  жизни  нить,
сколько  есть  берегов
у  теченья  реки?

Я  когда-то  вернусь,
ведь  разлука  -  не  в  мочь,
сто  дорог  я  пройду,
я  вернусь  к  тебе  в  ночь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833232
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 19.04.2019


Ольга Калина

Винен луг

Знову  забарилася
До  нас  прийти  весна.  
Мабуть,  загубилася  
В  лузі  десь  вона,  
В  торішній  нескошеній,      
Високій  траві,                                              
Росами  де  зрошено  
В  сірій  гущаві.  
Хмари  зупинилися
В  небі,  угорі,
Краплями  спустилися
На  дахи  в  дворі.  
Вже  не  чути  пташечки  –
Тихенько  мовчить,  
А  дощик  аж  ондечки
В  шибку  стукотить.  
Темно,  посіріло  –
Все  сумне  навкруг.      
Мабуть,  звечоріло.  
А  чи  винен  луг?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833177
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Амадей

Що для щастя нам треба

Ой,  як  хочеться  знову  нам  в  весни,
Прискакать  на  баскому  коні,
І  коханій  в  долонях  принести
Мого  серця  найкращі  пісні.

Дарувати  цілунки  медові,
І  у  росяних  травах  блукать,
І  до  ранку  п"яніть  від  любові,
Ніжне  тіло  іі  цілувать.

Пить  коханням  настояні  роси,
Соловейком  для  неі  співать,
І  вдихать  іі  запах  волосся,
Ніжно,  трепетно  й  палко  кохать.

Слухать  жайвора  пісню  у  небі,
І  від  щастя  такого  п"яніть,
Ну  скажіть,  що  для  щастя  нам  треба?
Нам  для  щастя  лиш  треба,...любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833109
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Lana P.

МОРЕ І МИ…

Хлюпають,  котяться  хвилі,
Гордо  намотують  вал.
Ваші  слова  серцю  милі,
Варті  найкращих  похвал.

Пінні  летять  звідусюди,
Доки  знайдуть  береги.
Бризи  наповнюють  груди
І  додають  нам  снаги.

Море  співає  з  пташками
І  не  збивається  з  нот.
В  небо  злітаєм  думками,
Щоб  доторкнутись  висот!          4/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833141
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Олекса Удайко

ПІНА ДНІВ МОЇХ СУВОРИХ

         [i]  Відпочиваємо…
           Але  Вона,  
           думка,
           пра-
           цю-  
             [b]€[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/qTv8lRXM6Tw[/youtube]
 [i]    [b]Хто  бачив  
хоч  раз,  як  хлюпочеться  море,
чи  чув  раптом  хтось,  яко  вруниться  вир?
Як  бушує  містерія  в  гарному  хорі,
коли  в  трансі  закличному  є  поводир?

     А  хто  знає,  
як  піниться  водна  стихія,
як  в  молекул  води  –  хоровод  креатур,  
коли  сонце  одне  на  них  світить  і  гріє,
і  призводить  до  єдності  всіх  партитур?

     І  враз  Думка  
нова  в  морі  вирів  дозріє,
що  просуне  до  сонця  те  море  на  крок…
О,  як  виросте  вгору  омріяна  мрія,
хто  від  подиху  моря  одержить  урок!
 
     Та  в  усякому
вариві  здійметься  піна,
що  на  водних  поверхнях  тримає  свій  плин!
І  шумує  верхівка  у  морі  незмінно,
шумно  плеще  усім,  як  без  мелива  млин.

     А  ілюзія  
в  тім,  що  та  піна  потоне,
не  дає  зазирнути  подіям  у  глиб…
Якби  знали  вагоміші  явища,  то́  не
тупцювати  в  століттях  надарма  могли  б!    [color="#085b6b"][/color]
[/b]
16.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833006
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Ниро Вульф

Человек с военным рюкзаком

Человек  с  военным  рюкзаком,
ты  дорого  прошёл  уже  не  мало.
Почему-то  взгляд  мне  твой  знаком,
взгляд  солдата  -  запорошенный,  усталый.

У  тебя  разбиты  ноги  в  кровь,
от  дорог,  которым  нет  и  края,
над  прицелом  ты  нахмуришь  бровь,
сердце  -  в  камень  и  судьба  твоя  такая.

А  хотелось  жить,  наверное,  как  все  -  
дом,  детишки  и  любимая  работа,
но  в  твоём  военном  рюкзаке  -  
номер  на  брелоке  разведроты.

Снова  над  прицелом  хмуришь  бровь,
у  судьбы  чужой  на  перекрёстке,
и  застынет  каплей    алой  кровь
на  кинжале  обоюдоостром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832994
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Ниро Вульф

Красная помада

На  бумаге  поцелуем
красная  помада,
и  слова  "тебя  люблю  я",
ты-  моя  отрада.

Получал  твои  посланья,
в  маленьких  конвертах,
миг  любовного  признанья
в  жизни  круговерти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832989
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Ниро Вульф

Зелёные глаза

Там,  где  мая  вешние  зори,
где  весенний  поёт  ручеек,
повстречался  когда-то  с  тобою,
но  любовь  я  свою  не  сберёг.

За  дождями  оставил,  в  тумане,
в  зимних  вьюгах,  осенних  ветрах,
и  не  знал  я  тогда  об  обмане,
что  скрывался  в  зелёных  глазах.

Я  терзался  все  эти  годы,
а  любовь  оказалась  -  блажь,
но  не  видел  таких  я  сроду,
с  поволокой  зелёных  глаз.


09419

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832667
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Ірина Кохан

Передсвітанкове

Так  тихо,  ще  не  сказано  ні  слова,
Над  ставом  верби  ходять  хто  куди.
Лишає  ніч  по  собі  терпкий  спомин,
Табун  зірок  зігнавши  до  води.

Ще  хвилі  сплять,  їм  сняться  океани,
Безмежні  далі  й  сині  кораблі.
І  хтось  мені  намріється  незнаний
До  цього  часу  в  ранішній  імлі.

Ані  слівця,  ні  звуку,  тільки  тиша  -  
Стає  поволі  небо  голубим.
Якийсь  поет  колись  про  це  напише,
А  поки  лиш  полин,  неначе  дим,

Сивіє  гіркотою  край  дороги,
Долоні  степу  взявши  у  полон.
Жалі  принишкли,  смуток  і  тривоги
Допоки  світ  додивлюється  сон.

А  вже  за  мить  розкрилиться  узвишшя!
П`янким  нектаром,  дзвоном  кришталю,
І  буде  сміх,  і  сльози,  все  крім  тиші,
І  загука  хтось  голосно:  "Люблю"!

На  оксамитом  виткані  стежини
Впадуть  краплини  нового  життя...
І  завирують  сонця  хуртовини,
І  буде  слово...
Гріх...
І  каяття...

25.08.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832863
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Відочка Вансель

Ти-ідеальна!

Ти-ідеальна.Завжди.У  всьому.В  твоїй  посмішці,в  твоїх  задумах,в  твоїх  сумнівах.

Ти-ідеальна.Такою  тебе  зробив  Творець  світу.Така  душа  лише  у  тебе,така  хода  лише  у  тебе,такі  теплі  обійми  лише  у  тебе.

Ти-ідеальна.Навіть  коли  хтось  бачить  твої  сльози  чи  невдачі.Навіть  коли  тобі  в  п'ятдесят  потрібно  починати  все  з  білого  аркушу.

Ти-ідеальна.Якщо  потрібно  починати  все  спочатку-то  ти  жива!Господь  дає  урок.І  екзамени  важко  здати  як  в  школі.Тут  все  по  справжньому.

Ти-ідеальна.Твоє  волосся,твоє  тіло,твій  недосконалий  макіяж,твоя  сукня,твої  черевики.

Ти-ідеальна.Навіть  якщо  весь  світ  говорить  протилежне.

Ти-ідеальна.В  своєму  виборі  коханої  людини,в  своїх  сльозах  про  розлуці,в  своєму  щастю,в  своїх  сумнівах.

Ти-ідеальна.Навіть  якщо  ніхто  тобі  не  говорить  цього,навіть  якщо  твій  телефон  мовчить.І  здається,що  ти  нікому  не  потрібна.І  ніколи  не  зустрінеш  вже  справжнього  кохання.

Ти-ідеальна.Бо  віриш,що  задум  Господа  навіть  на  сьогоднішній  день  був  найкращим  для  тебе.Бо  тільки  він  знає,що  краще  для  його  ідеальної  дитини.

Ти-ідеальна.Ти  знай  це.Навіть  якщо  тобі  ще  ніхто  і  ніколи  цього  не  казав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832780
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Крилата

ВОНА МЕНІ

Вона  мені  і    квіточка  у    лузі,  
І  жито  в  полі,  і  сосна  в  бору,
І  двір,  і  в  ньому  спів  пернатих    друзів,  
Їх  «тьох-тьох-тьох»,  і    «ців-ців-ців»,  і  «кру».    

Вона  мені  і  зірочка  небесна,  
І  гобелен  з  метеликів  і  трав,
Сніжисті  зими  і    квітучі  весни,
Величне  море  і  скромненький    став.

Обійми  мами,  татові  коліна,  
Примовки  діда,  бабці  вишиття.
Вона  –  це  ненька,    рідна  Україна,
Яку  люблю  я,  мов  саме  життя.

Дитячий  вірш

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832775
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Патара

Або просто… не буду снитись

Зрозуміти  тебе  так  важко,
Намагаюся  й  не  виходить.
Ти  неначе  той  лист  із  пляшки,
Хоч  він  поряд,  а  взяти...  годі.
Сургучеві  печатки  древні
Таємницю  твою  боронять.
Всі  потуги  мої  даремні  —
Почуття  у  склянім  полоні.
В  серці  жевріє  ще  надія,
Знаю  скло  має  здатність  битись.
Розгадати  тебе  зумію,
Або  просто...  не  буду  снитись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832774
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Ниро Вульф

Волчье солнце

Волчье  солнце.Белая  гвардия,
перешли  мы  уже  Рубикон,
и  дорог  седые  подпалины,
говорят  нам,  что  это  не  сон.

Кто-то  думает,  мы  предатели,
 с  наступленья  ушли  в  побег,
жизнь  свою  мы  укромно  спрятали
от  беды,  что  пришла  к  нам  навек.

А  свинец  на  небе  распластанный,
пробирает  душу  насквозь,
и  медалью  солнце  упавшее
превратилось  в  немую  дрожь.

Греют  сердце  клочки  бумаги,
ты  письмо  сожмешь  в  кулаке,
не  утопнуть,  не  сгинуть  в  овраге,
есть  заветный  патрон  в  кобуре.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832848
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Ниро Вульф

Я твоею песней согретый

Я  твоею  песней  согретый,
надо  мною  имеешь  ты  власть,
снова  круг  совершает  планета,
от  любви  бы  твоей  не  упасть.

Ты  в  объятьях  своих  дай  надежду,
чтобы  всё  повторилось  не  раз,
в  океане  любви  безбрежном
хочу  видеть  сияние  глаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832847
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Любов Ігнатова

У кожній душі є свої мінотаври

У  кожній  душі  є  свої  мінотаври,
Свої  лабіринти  і  пошук  шляхів,
І  біла  голубка  із  гілкою  лавру,
І  сни  неосяжні  про  велич  віків.

У  кожній  душі  є  свої  межі  світу,
Своя  черепаха  і  трійко  слонів,
І  плечі  атлантів,  і  сонце  в  зеніті,
І  писані  глечики  повні  вітрів.

У  кожній  душі  є  у  шафах  скелети
І  скринька  Пандори,  і  попіл  листів,
Синці  від  падінь  і  окрилені  злети,  
І  безліч  затінених  «п‘ятих  кутів».

У  кожній  душі  є  свій  молот,  горнило,
І  вибір  тернових  вінків  і  хрестів...
І  тільки  поет  бузиновим  чорнилом  
Усе  це  складає  у  руни  зі  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Відочка Вансель

Отче мій

Отче  мій!Навчи  мене  не  тільки  вірити  в  тебе.Навчи  мене  вірити  тобі  завжди...

Отче  мій!Навчи  мене  просити  тебе.Ти  можеш  дати  мені  все  і  в  одну  секунду.Ти  можеш  дати  мені  стільки,що  цілий  Всесвіт  не  вмістить!

Отче  мій...Та  чи  буде  це  добре  для  моєї  душі?Бо  лиш  ти  один  знаєш,що  буде  добре  для  мене.

Отче  мій...Навчи  мене  повторювати  після  всього:"ХАЙ  БУДЕ  ВОЛЯ  ТВОЯ..."

Отче  мій.Навчи  мене  не  турбуватися  про  завтрашній  день.Про  їжу  на  моєму  столі,про  тепло  в  моєму  будинку.Бо  ти  один  піклуєшся  завжди  про  мене.

Отче  мій.Навчи  мене.Що  все  від  тебе.Що  якщо  ти  допустив  щось,від  чого  я  в  своєму  маловіррю  пролила  багато  сліз-то  ти  вів  мене  через  шлях,що  став  мені  екзаменом.

Отче  мій.Навчи  мене  більше  дякувати  тобі.Веди  мене  дорогою.Я  завжди  як  маленька  дитина  візьму  тебе  за  руку,закрию  оченята  і  йтиму  за  тобою.

Отче  мій...Я  відламаю  шипи  з  твого  тернового  віночка.Щоб  менше  плакала  Матінка  Божа.

Отче  мій...Навчи  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832757
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Амадей

Струна кохання

Душа  моя  дзвенить  любов"ю,
Немов  натягнута  струна,
І  я  живу  лише  тобою,
Й  біда  ніяка  не  страшна.

Біда,  ніщо,  ніщо  нещастя,
Коли  зі  мною  поруч  ти,
З  тобою  вдвох  в  полоні  щастя,
Ми  будем  по  життю  іти.

Ловить  ми  будем  зорі  з  неба,
Щовечора  зірки  лічить,
В  житті  нічого  більш  не  треба,
Лише  б  кохать,  лише  б  любить,

Лише  б  з  тобою  рядом  мила,
Дивитись  в  оченьки  твоі,
Ти  б  мені  й  сонце  замінила,
Й  п"янкі  травневі  солов"і.

З  долонь  коханих  щастя  пити,
Від  почуттів  щодня  п"яніть,
Радіти  щиро  кожній  миті,
І  цінувати  кожну  мить.

І  щастя  більшого  немає,
Сьогодні  у  моім  житті,
Тому,  що  я  тебе  кохаю,
І  щиро  так  кохаєш  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832693
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Ниро Вульф

Никогда он не узнает

Никогда  он  не  узнает,
что  на  сердце  у  тебя,
одолели  вдруг  печали,
ты  грустишь  день  ото  дня.

У  реки,  роняя  слёзы,
ходишь-бродишь  словно  тень,
как  сестре  своей,  берёзе
доверяешь  тайны  ей.

Но,а  в  поле  сильный  ветер,
разметает  пыль  дорог,
ты  к  тоске  попала  в  сети,
жизнь  твоя  полна  тревог.

Сердце  бьётся  словно  птица,
в  чём  же  ты  была  грешна?
Ты  позволила  влюбиться,
в  будни  дней  пришла  весна.

Краснощёким  солнцем  лето
зажигает  всё  вокруг,
а  любовь,  жаль  без  ответа,  
и  не  твой  он,  милый  друг.

Никогда  он  не  узнает,
что  на  сердце  у  тебя,
и  огарком  свечки  стает
вешняя  любовь  твоя.

08/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832616
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Патара

Жаль

Є  люди,  що  приходять  не  тоді,
Коли  їм  важко  й  на  душі  погано,
Коли  ятрить  ще  зовсім  свіжа  рана
І  настрій  наче  кола  на  воді.
Вони  свій  біль  тамують  особисто,
Воліють  не  ділитися  ні  з  ким,
Впиваються  тим  на́поєм  терпким...
Когось  спасти  їм  не  бракує  хисту.
Тих  хто  мою  ждав  поміч  не  дарма  —
Вагон,  як  кажуть,  і  маленький  возик.  
Я  звикла  людям  витирати  сльози,
Охочих  до  моїх  на  жаль...  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832591
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ніна Незламна

Вміло вишивала…

Мерехтів  край  неба  в  кольорових  гаммах
Відбивавсь  далеко,  по  віконних  рамах
Вечір  в  ніч  ховався,  смужки  хмар  палали
Зорі  прояснілі,  крадькома  ховали.

В  хаті  наче  й  тихо….  Чути  тріск  дровець  й  хруст
І  линула  пісня,  із  материнських  вуст…
За  вікном  вже  й  місяць  заглядав  в  віконце
Все  думки  за  сина,  де  ж  ти  моє  сонце….

У  руках  сорочка,  думки  -  оси  й  голка
Вмить  в  кватирку  чути,  закричала  сойка
Немов  пробудилась,  покотивсь  наперстик
У  душі  надія,  вишивала  в  хрестик.

Білу  до  весілля  розшивала  сину
Щоб  життя  вдалося,  мав  долю  щасливу
Ниточки  встеляла,  щоби  був  привітним
Вдосталь  хліба  й  солі,  обід  завше  ситним.

Пригадала  пісню,  ніжну  колискову
Мережила  стежкою,  мову    барвінкову
Любов  до  Держави  -  нитки  жовті  й  сині
Щоб  тепло  і  радість,  у  його  світлині.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти
На  душі  так  тепло,  відчувала  літо
У  квітчатих  барвах,  волошки  і  ружі
То  Бога  дарунки,  щоб    всі  жили  в  дружбі.

Ніч  зоріла  тихо,  сяйне  зорепадом
Уявляла  ненька,  що  син  іде  садом
На  лиці  посмішка  і  ласкавий  погляд
Повертайсь  синочку,  тут  присядеш  поряд.

Хай  в  очах  побачу  утіхи  іскринки
Подаруєш  любий  щасливі  хвилинки
Немов  сонця  промінь,  ти  зігрієш  душу
Обійму,  пригорну,  хай  сльозинку  струшу.

Ой  вже  й  притомилась,  ще  довго  чекати
Хай  війна  скінчиться,  шепотіла  мати
Хай  весняний  вітер,  печалі  розсіє
Наш  стяг  український  над  краєм  розвіє.

Мерехтить  край  неба,  виграє  світанок
Промінь  позолоти,  вже  приліг  на  ґанок
І  вкотре  у  голку,  засовує  нитку
Хай  все  буде  добре,  повертайся  синку.

                                                                                           28.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019


Ольга Калина

Дорослий синок

Як    подорослішав  синок  на  цій  війні
І  постарів,  мабуть,  на  років  двадцять.
В  розмові  нашій  відчувається  мені,
Але  не  можу  я  собі  зізнаться:

Як  виріс  він  давно  з  синочка  й  помужнів,  
Як  ця  війна  змінила  його  долю.
Кордони  боронить    -  обов'язок  велів,  
Щоб  відстояти  України  Волю.  

І    він  пішов  на  схід..    Бо  хто  ще,  як  не  він
Сьогодні  нас  прикриє  всіх  собою.  
І  завдяки  тобі  діждемося  ми  змін  –
Ти  на  сторожі  недарма,  Герою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019


Світла(Світлана Імашева)

НЕ ЗДАЙ УКРАЇНУ

     **********
Там,  де  вмирав  Нігоян,
Болем    куриться  Майдан,
Сотня  зорить  із  небес:
-  Знову  Голгофа  і  хрест?

Знов  Україну  здали?
Не  українці  -  хохли!
Прадіди  встануть  з  могил,
Горем  розвіється  пил...

Звісно,  як  блазень  Іван,
В  нього  такий  отаман.
Реготу  злого  обвал  -  
Пастка  для  дурнів  -  "Квартал".

З  кого  сміялися  ви?
З  себе,  сіренькі  хохли.
В  залпах  куриться  Донбас  -  
Саме  для  реготу  час?

Рвуть  Україну,  жеруть,
Божа  потьмарилась  путь...
Брате,  на  захист  ставай,
Не  здай  Україну,  не  здай!

Сину,  це  наша  земля,
Зась  їм,  іудам  з  кремля!
Рідну  свою  захищай,  
Не  здай  Україну,  не  здай!

Шанс  залишився  один  -  
Знов  не  повториться  він.
Долю  свою  обирай:
Не  здай  Україну,  не  здай!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832300
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019


Серго Сокольник

ПРО ГОЛОВНЕ

"Кров"ю  вранішній  схід  палав..."
"Кров  рікою..."-  ці  теми  вірша...
Володимир-  не  Святослав.
І  війна  зовсім  нині  інша.

Валять  Ідолів  у  Дніпро...
Чи-  Богів,  без  яких  учора
Не  гадалося  жити...Про
Це  написано  гори...  Горе.

Ти  почуй,  як  кричать  Волхви
Закривавленими  ротами-
ЩО  ПОРОБИТЕ  З  НАМИ  ВИ-
ТЕ  ПОРОБЛЕНО  БУДЕ  З  ВАМИ!!!

Ти  поглянь  на  отих  скотів...
Он  на  ТОГО,  хоча  б...  -  Потворо!
Що,  ти  Богу  служить  хотів???
ТОБІ  ВИДАЛИ  КИЙ  УЧОРА

З  правом  бити  усіх,  хто  не
Відречеться,  а  досі  вірить.
Ти  тоді  ще  б  убив  мене.
Ще  до  крові  Майдану.  Вирій-

Це  не  Рай.  І  туди  тобі
Шлях  закрито.  Також,  до  речі,
І  до  Раю.  Туди  жлобів
Не  пускають  Петро  й  Предтеча.

Православ"я...  Одна  сім"я-
Віра  Вірних  і  Рідна  Віра.
...і  текла  Дніпром  кров  моя...
-  Що  ж  ви  робите?..  Миру!  Миру!..

Самознищення...  Тільки-  ні.  
Ти  кар"єру  на  цьому  робиш.
...ми  загинемо  на  війні
Із  самими  собою.  Проза  ж...

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119041009609

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832301
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019


*Svetlaya*

в абрикосовой купели (космічні листи…)

а  облик  твой  меня  давно  не  вдохновлял...
и  колокольчики  в  восторге  не  звенели...
а  у  дождя  сегодня  настоящий  бал...
он  избалован  в  абрикосовой  купели...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832405
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019


Lana P.

Океан

Океан  —  красивий,  дикий,
В  таїнах  —  багатоликий,
Як  виходить  поза  межі,
То  руйнує  навіть  вежі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832152
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 10.04.2019


КВолынский

Пришла пора…

Пришла  пора  открыться  далям,
Забросить  душный  городок…
В  тоске,  поникший  и  печален
В  чужом  краю  –  зовет  исток.                    

Где  столь  любимые  просторы
Приятны  сердцу  моему,
Где  глаз  чарующие  взоры…
Неодиноко  –    одному.    

Житьё  в  чужбине  –    боль  тупая,
Среди  отвязанных  быков,
Душа  свободная,  простая,
Томится  бряцаньем  оков.
 
Вдохнуть  нагрянувшей  свободы,
Взахлёб  вменять  родную  речь,
Среди  вражды,  среди  негоды  –  
Сумел  певучую  сберечь.

Туда  несёт  меня  кручина
Где  милый  райский  уголок,
И  зов  души  первопричинный:
Где  первый  шаг,  где  первый    –    слог

Где  первый  раз  в  любви  признался  –  
Услышал  шелест  мотыльков…
Где  прошлое,..и  с  кем  прощался
В  миру  невидимых  тонов.                

Где  завязь  первых  колебаний
Мечтам,  надеждам  зародясь
И  воплощённых  жизнью  знаний,
В  борьбе  интриг  –  жизнь  удалась!

Моя  любовь  –  Волынь  родная!
Вобрала  таинство  веков.
Твоих  объятиях…скрываясь  –  
Цвела  щемящая  любовь;

Там,  птица  райская,  в  надежде,
Звала…  Неслыханная  трель!  
Как  Мавка  ворожила  прежде,
Зелёных  глаз  -  её  метель.            

Туда  где  в  скорбные  оградки  –  
В  граните  множатся  кресты,
Причал  последний,  у  лампадки
Мои  узнаете  черты.
                       
Настал,  настал  конец  разлуки…
От  мысли  я  пьянею  той…
О,  сколько  пережито  муки?      
К  тебе  лечу  -  мой  край  родной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832200
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Ольга Калина

Василькове « копито»

«  Я  що,  не  з  цього  копита?»  -  маленьким  
мовив  мій  рідній  брат  Василь.  Ці  слова  
стали  крилатими  для  всього  роду  мого  діда  Василя.



Це  фото  з  старого  альбому..  
Йому  вже  так  багато  літ..  
Мій  батько  з  братом  є  на  ньому
І  його  сестри,  баба,  й  дід.

Стара  хатина  у  загаті,  
Віконця  сірі  і  малі…  
Жили  бідненько  -  не  багаті..  
Був  хліб  із  сіллю  на  столі.

Важкі  післявоєнні  роки
І  в  хаті  п’ятеро  дітей:
Найменша  робить  перші  кроки,  
А  старших  вже  нема  тепер.

Нема  Олени  і  Надії  –
В  голодний  вмерли  рік  вони.  
За  ними  слідом  Анатолій
Не  повернувся  із  війни.

Зоставсь  Володя  і  Марія,
І  Ганна,  Стася,  та  Іван.  
На  фото  діти  тут  не  всі  є:
Приходить  Федір  і  Степан.

Дід  працював  тоді  в  колгоспі,  
Сапала  й  баба  буряки,
А  її  мати  на  канапі
Читала  діточкам  казки.

То  як  могли,  так  виживали  
І  їли,  що  їм  Бог  послав.  
На  трудодні,  що  заробляли,
В  кінці  колгосп  зерно  давав.

То  ж  по  закінченню  лиш  року
Пекла  їм  баба  пиріжки,
А  ціле  літо  –  аж  подоки,  
За  «свято»  були  галушки.

Сім’я  жила  і  бідувала,
По  черзі  діти  в  школу  йшли,
Зарадить  як  біді,  не  знали:
На  двох  одні  лиш  чобітки.

Але  на  злидні  не  зважали,
Родина  дружньою  була.
Завжди  всі  разом  працювали,  
То  ж  вижити  сім’я  змогла.

І  розійшлись  діти  по  світу,  
Дітей  і  внуків  нажили,
Та  й  правнуків  до  їх  «копита»,
Лелеки  в  хату  принесли.

Дивлюсь  на  фото  це  з  альбому:
Такий  великий  в  мене  рід…
Коріння  родоводу  всьому
На  фото  із  далеких  літ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Амадей

Отак старому (з гумором)

Іде  така  гарненька  молодичка,
І  форми  гарні,  й  ростом  невеличка,
Й  хвилює  серце  почуття  п"янке,
Йому  ж  цікаво  личенько  яке.

Вона  іде,  сміється  дзвінко,
Янгол  в  плоті,  красуня-жінка,
Ще  й  стегнами  виляє  апетитно,
Щаслива  йде  з  побачення,-  це  ж  видно.

А  він  за  нею  ноги  ледь  волочить,
А  спереду  побачить  таки  ж  хоче,
Й  штани  спадають    в  нього,  як  на  гріх,
Й  сопе,  немов  старий  ковальський  міх.

Відчув,  догнати  силоньки  немає,
Іде  й  під  ніс  тихенько  промовляє,
Притормози  хоч  трошки,  прошу  люба,
Бо  поки  дожену,-то  вріжу  дуба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812560
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

А я все живу весною

А  я  все  живу  весною,
Хоча  вже  на  скронях  осінь,
Не  хочу  я  жить  журбою,
Моє  серце  пісню  просить,

У  серці  троянди  квітнуть,
Й  черемуха  з  солов"ями,
І  зорі  на  небі  літнім,
Не  відпускають  ночами.

Спиваю  з  троянди  роси,
І  струни  у  серці  грають,
Ще  запах  п"янить  волосся,
Ще  серцем  люблю,  кохаю.

Мені  посміхаються  квіти,
Лічу  я  зірки  щоночі,
Я  хочу  життю  радіти,
І  пестити  тіло  жіноче.

На  скронях  уже  сивини,
Роки  час  поніс  за  водою,
Пісні  вже  стають  сумними,
А  я  все  живу  весною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814019
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Помолимось до Господа Святого

Помолимось  до  Господа  Святого,
За  все  що  є  у  Господа  святе,
Попросимо  у  Бога  лиш  одного,
Нехай  Вкраіна-Ненька  розцвіте.

Нехай  розквітне  мова  солов"іна,
Тепло  у  душі  нам  вернеться  знов,
Щасливо  стали  жить  наші  родини,
В  суспільстві  відродилася    любов.

Хай  "  демони"  підуть  із  світу  цього,
Нехай  ім  більш  не  буде  вороття,
Помолимось,  та  й  вийдем  на  дорогу,
Яка  веде,  до  кращого  життя.

Нехай  Вкраіні  сонечко  засяє,
Хай  Сонце  Правди  нам  освітить  путь,
Помолимось  до  Господа  Святого,
Хай  вороги  Вкраіни  пропадуть.

Хай  усміхнеться  Ненька-Украіна,
Як  сонне  посміхається  дитя,
Помолимось,  нехай  все  зло  загине,
І  гідним  буде  у  людей  життя.

Тарифи  більш  щоб  нам  не  піднімали,
У  холоді  щоб  не  прийшлось  вмирать,
На  кусень  хліба  пенсіі  хватало,
Щоб  не  прийшлось  батькам  дітей  вбивать.

Умолимо  ми  Господа  Святого,
І  Все  що  тільки  в  світі  є  Святе,
Просити  будемо  у  Бога  допомоги,
Нехай  Вкраіна-Ненька  розцвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814245
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Лебедина пісня

Сум  і  біль,неначе  чорна  хмара
Розлучили  лебедину  пару.
Ім  би  в  парі  тішитись  в  коханні,
Дарувати  почуття  останні,
Не  судилось...чорною  дірою
Смерть  іх  розлучила  між  собою.
Залишився  лебідь  одинокий,
Позабув,  про  щастя,  і  про  спокій,
В  очереті  тужить  день  при  днині,
Рве  на  клапті  серце  лебедине.
Раз  за  разом  в  воду  він  пірнає,
Сльози  лебедині  так  ховає.
Й  плесо  стало  вже  йому  не  миле,
Втратив  він  щонайдорожче,  милу.
Спогади  лишились,  та  сивини,
Біль  у  серці  й  вірність  лебедина.
А  лебідка  з  неба  поглядає,
І  любов  на  землю  посилає,
Не  тужи,  лебедику,  не  треба,
Прийде  час,  і  ти  прийдеш  на  небо,
Ну  а,  поки  що,  прошу  тебе,  від  нині,
Шли  мені  пісні  ти  лебедині.
Я  і  тут,  на  небі,  іх  почую
Ними  біль,  і  смуток  розжену  я,
І  співає  лебідь  кожну  днину
Пісню  про  кохання  лебедине,
Одинокість  й  біль  він  свій  тамує,
Вірить,  що  кохана  його  чує,
Лебідь  серце  рве,  пісні  співає,
З  милою  в  піснях  він  розмовляє.
Час  летить,  настала  осінь  пізня,
Й  лине  в  небі  лебедина  пісня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814856
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

А серцю хочеться весни

Надворі  осінь,  а  в  душі,
Цвітуть  трояндами  вірші,
І  ллється  музика  Шопена,
Й  не  жовта  осінь,  а  зелена.
Не  осінь  вже,  а  раннє  літо,
І  серцю  хочеться  радіти,
І  серцю  хочеться  співать,
Піднятись  в  небо  і  літать.
Летіть  у  небо,  аж  до  зір,
Душа  ж  у  грудях,  ніби  звір,
Моє  серпденько  вириває,  
І  чую  голос  твій..."Кохаю".
І  ніби  зорі  твоі  очі,
Медовіі  вуста  жіночі,
Ночами  не  дають  спочить,
А  серцю  хочеться  любить.
А  серцю  хочеться  весни,
І  тіло  все  немов  воскресло,
Неначе  осінь  чарівна,
Не  осінь  зовсім,  а  весна,
Співа  п"янкими  солов"ями,
Із  поцілунками  ночами,
Із  теплим  потиском  руки,
Куди  ж  подіну  я  роки?
Куди  подіну  сиві  скроні,
Душі  ж  любить  не  заборониш!
Душі  так  хочеться  тепла.
Мочити  в  росах  ноги  босі,
І  бавитись  твоім  волоссям,
І  пить  із  губ  п"янкі  меди,
Й  забуть  осінні  холоди.
Але  ж  надворі  пізня  осінь,
І  в  серденько  журбу  приносить
Прощальне,  жалібне  "Курли"
Що  посилають  журавлі.
В  повітрі  жовтий  лист  кружляє,
І  землю  золотом  вкриває,
Мені,  ще  хочеться  весни,
Та  часу  біг  не  зупинить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Не бійтеся любить.

Не  бійтеся  любить  і  дарувать  зізнання,
А  недруги  хай  кажуть,  що  хотять.
Допоки  в  серці  в  вас  горить  іще  кохання,
У  душах  буде  мир  і  благодать.

І  навіть  якщо  й  скроні  посивІли,
А  почуття  трояндами  цвітуть,
Закохуйтесь,  любов  даруйте  сміло,
Хто  не  любив,...тому  це  не  збагнуть.

То  ж  швидше  серце  кличте  на  підмогу,
Хай  зорі  щастям  вам  освітять  путь,
Рука  в  руці  й  рушайте  у  дорогу,
В  Краіну  Щастя,  що  коханням  всі  зовуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815642
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Згадай мене моя лебідко

Згадай  мене  моя  лебідко,
Коли  на  серці  в  тебе  туга,
Коли  на  серці  в  тебе  гірко,
Коли  невистачає  друга.

Коли  з  очей,  мов  роси,  сльози,
Весь  світ  дощами  заливають,
Коли  в  душі  тріщать  морози,
І  серцю  спокою  немає.

Згадай  мене  моя  лебідко,
Згадай,  і  серцю  легше  стане,
Господь  на  небі  буде  свідком,
Для  тебе  зірку  я  дістану.

Для  тебе  нахилю  я  небо,
З  тобою  біль  твій  розділю  я,
Для  мене  більшого  не  треба.
Ти  вір  і  знай,  тебе  люблю  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815768
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Наснилася мені любов

У  веселковому  вбранні
Наснилася  любов  мені.
З  очима  повними  печалі,
Любов  із  смутком  повінчали.
Запали  в  душу  сумні  очі,
Що  спати  не  дають  щоночі,
Скажи  мені,  чия  вина,
Що  ти,  любов,  така  сумна.
Чому  душа,  що  так  кохає,
В  житті  не  завжди  щастя  має,
Невже  це  доленька  така?
Кохання  болем  просяка.
Страждає  любляче  серденько,
Встає  удосвіта  раненько,
В  молитвах  Господа  благає:
Пречиста  Матінко  Святая,
Проси  у  Господа,  нехай,
Закоханим  наземний  рай,
Для  двох  іх  буде  вічним  раєм,
Нехай  любов  в  душі  співає,
Хай  ллються  з  серденька  вірші,
Бальзамом  буде  для  душі,
Нехай  любов  співа  пісні,
І  буде  радістю  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815953
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Кохання хочеться напитися доп"яну

Так  хочеться  напитися  доп"яну
І  п"яним  залишатися  тобою,
І  знову  з  головою  у  кохання,
І  далі  жить,  коханням  і  тобою.

Іти  з  тобою  в  парі  через  весни,
І  рахувати  в  парі  в  небі  зорі,
Отой  вогонь  душі  тобі  принести,
Й  засвічувати  зорі  вечорові.

Бродить  у  травах  ночі  до  світанку,
І  соловейка  слухать  на  калині,
З  тобою  люба,  бути  аж  до  ранку,
І  пестити  голівку  на  колінах.

Так  хочеться  вернутись  знову  в  весни,
І  насолоджуватись  запахом  волосся,
Щоб  почуття  в  душі  твоій  воскресли,
І  щоб  лунала  пісня  стоголоса.

Щоб  серденько  пісні  твоє  співало
Щасливими  були  чарівні  очі,
Щоб  почуття,  мов  полум"я  палало,
Кохання  дарувати  тобі  хочу.

Ти  чуєш,  як  серденько  калатає,
Все  тіло  соколом  злетіти  в  небо  хоче,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Як  бачити  твоі  щасливі  очі.

Для  мене  щастя  більшого  не  треба,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
І  знає  лиш  один  Господь  на  небі,
Оту  любов,  як  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816890
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Два серця

Обом  нам  хочеться  у  літо,  
Обом  нам  хочеться  в  Карпати,
В  обіймах  хочеться  п"яніти,
І  як  у  юності  кохати.

Наші  серденька  невгамовні,
Живуть  чеканням  і  любов"ю,
Неначе  ми  в  одному  човні,
Закохані  в  життя  обоє.

Нам  доля  ставила  тенети,
Під  ноги  падало  каміння,
Любов  Ромео  і  Джульєтти
В  серця  прийшла  коханням  пізнім.

Від  твого  погляду  п"янію,
Не  можу  очі  відірвати,
А  в  серці  теплиться  надія,
Що  й  ти,  зумієш  покохати.

З  кохання  нашого  з  тобою,
Писатимуть  сонети  й  вірші,
Господь  освятить  нас  любов"ю,
Щоби  не  розлучатись  більше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817834
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Нірвана (гумореска)

Захотілось  мені  на  дивані,
Погрузитися  тілом  в  нірвану.
Відключив  я  всі  прилади  в  хаті,
Випив  чарку,  став  медитувати.
Вже  і  в  стан  увійшов,  вже  на  небі,
Ніби  більше  нічого  й  не  треба,
Тут  кума  завітала  в  гостини,
Півень  смажений  в  неі  в  торбині,
Ще  й  вареників  ціла  макітра,
І  кума,  мов  троянда  розквітла.
Кума  думала  зразу  що  п"яний,
Бо  ж  не  знала,  що  я  у  нірвані.
Вона  зразу  подумала  може,
Я  лежу,  бо  заслаб,  боронь  Боже.
До  чола  доторкнулась  губами,
Під  сорочку  полізла  руками,
Щоб  почути  як  серце  у  грудях
В  мене  б"ється,  чи  не  занедужав?
Як  відчула  що  б"ється  серденько,
Притулилась  до  мене  гарненько,
В  мене  серце  від  щастя  тріпоче,
Я  відчув  що  вареників  хочу.
Випив  чарку  горілки  з  кумою,
Та  за  лапу  взяв  півня  рукою,
З"ів  вареників  миску  в  сметані,
І  начхать  мені  вже  на  нірвану.
Захотілося  свята  й  для  тіла,
Кума  зіркою  вмить  заясніла,
Ми  щасливі  з  кумою  в  коханні,
І  навіщо  нам  ваша  нірвана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818576
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Коханій

Я  дякую  тобі  кохана,
За  нерозтрачену  любов.
За  те,  що  ти,  мов  зірка  рання,
Для  мене  засіяла  знов,
За  почуття  що  розбудила,
У  серці,  ніби  яблунь  цвіт,
За  те,  що  серце  полонила,
Коханням  хочеться  п"яніть.
За  ті  п"янкі  зимові  ночі,
За  ту,  безмежну  благодать,
І  за  твоі  щасливі  очі,
Що  не  дають  ночами  спать.
Дивлюсь  на  зорі  я  ночами,
Злітаю  в  небо  ніби  в  сні,
З  цвітом  черемхи,  з  солов"ями,
Чекаю  новоі  весни.
І  хочеться  п"яніть  від  пісні,
І  в  небо  лебедем  злетіть,
Дав  Бог  мені  кохання  пізнє,
Дав  Бог  мені  тебе  зустріть,
Від  почуттів  душа  співає,
Співає  серденько  моє,
Я  славу  Господу  складаю,
За  те,  що  Ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Тебе я вперше покохала

Тебе  я  вперше  покохала,
Коли  черемха      зацвіла,
Кохання  я  іще  не  знала,
Ще  не  цілована  була.

Мене  манили  твоі  очі,
Медом  налитіі  уста,
Мені  вчувалися  щоночі
Твоі  такі  п"янкі  слова.

Цих  слів    не  чула  я  ніколи,
Й  заграло  серденько  моє,
Ці  відчуття  для  мене  нові,
Відчула  -ти  у  мене  є.

Мене  наповнювали  щастям,
До  тіла  дотик  рук  твоіх,
Вдвох  мріяла  піти  купатись
На  заздрість  всіх  подрУг  моіх.

Навіть  поранить  собі  тіло,
Щоб  ти  мене  на  руки  взяв,
Й  щоб  ти  так  ніжно  і  несміло
При  всіх  мене  поцілував.

Роки-роки,  спливають  весни,
І  замовкають  солов"і,
Чому  ж  тепер  вони  воскресли,
Ті  почуття  в  душі  моій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819309
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Зоряне кохання

Твоя  любов,  як  пісня  солов"я,
Чарує  так,  аж  серце  моє  мліє,
Із  трепетом  чека  душа  моя,
А  в  серці  ніжна  тепліє  надія.

Твоя  любов,  немов  весна  буя,
І  серце  моє  лірою  співає,
Якби  ти  знала,  як  кохаю  я,
Щоб  розказать,  ще  слів  таких  немає.

Зберу  найкращі  квіти,  які  є,
Веселку  з  них,  зроблю  для  тебе,
Я  про  кохання  розповім  своє,
Нехай  радіють  і  земля  і  небо.

Слова  найкращі  виллю  я  в  віршІ,
І  понесеться  пісня  над  землею,
Бальзамом  стала  ти,  для  спраглоі  душі,
Земною  стала  Музою  моєю.

Хай  ці  слова  летять  у  небеса,
Полинуть  хай  до  Господа  святого,
Нехай  кохання  наше  не  згаса,
Кохання  наше,  подарунок  Бога.

Коли  розквітнуть  в  зелені  сади,
Піснями  солов"і  заллються  зрання,
Природа  вся  співатиме  тоді,
Про  наше  зоряне  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819688
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Та що чекає

Одного  погляду  іі
Достатньо  щоб  причарувати,
Ну  як,скажіть  тепер  мені
Таку  красуню  не  кохати.

Душа  іі,  мов  соловей,
Сама,  неначе  зірка  рання,
Недосипа  вона  ночей,
Живе  надією  й  коханням.

Якщо  душа,  немов  в  вогні,
Кохає,  вірить,  марить,  мріє,
Лишається,...чекать  весни,
І  не  втрачать  в  душі  надіі.

Якщо  в  очах  горить  вогонь,
І  щастям  очі  пломеніють,
І  серцю  хочеться  любить,
Це  та  -про  кого  я  так  мріяв.

Ціню  кохання  -над  усе,
Світліших  почуттів  -немає,
Кохання  світло  нам  несе,
А  от  чи  любить?...я  спитаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820165
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Ода пісні

Без  пісні  не  живе  душа,
Без  пісні,  не  народиш  слова,
Не  буде  гарного  вірша,
Вона,  життя  мого  основа.

Мене  родили  солов"і,
І  вигодували  піснями,
Святу  любов  в  душі  моій,
З  піснями  я  вдихав  від  мами.

Я  пив  оту  Святу  Любов,
І  в  серці  пісня  пролунала,
Я  з  нею  відродився  знов,
Коли  мене  біда  топтала.

Я  пісні  вдячний  ще  й  за  те,
Що  повернула  щастя  жити,
Вкраінська  пісня,  -  то  святе,
Ну  як  цю  пісню  не  любити?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820965
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Розмова з серцем.

Чого  ти  серденько  принишкло,
Забудь  свій  сум,  забудь  печалі,
Кохана  ось  де,  поруч,  близько,
З  нею  пісні  нас  повінчали.

Вінчали  нас  у  небі  зорі,
І  місяць  свідком  був  на  небі,
Була  казкова  ніч  надворі,
Що  ще  тобі,  серденько,  треба?

Невже  так  хочеться  буть  поруч?
Тепла  і  ніжності  бажаєш?
Ти  кличеш  в  снах  іі  щоночі,
Чому  ти  серденько  страждаєш?

І  вмить  серденько  розімліло,
Для  мене  кращоі  немає,
Вона,  мов  зірка  в  небі  світла,
Й  зізналось  :"Я  іі  кохаю  !"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821940
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Пережите

В  щасті  і  любові  ми  жили  з  тобою,
Любувались  цвітом  у  саду  весною,
Сонечку  раділи,  і  ростили  діток,
І  жили  у  серці  мріі  і  надія.

Та  одного  ранку,  ти  моя  смерічко,
Раптом  вся  змарніла,  зпохмурніло  личко,
Очі  не  сміялись,  бо  страшна  хвороба,
В  серденько  забралась,  розумів  я  добре,

Для  мене  дружину,а  для  діток  матір,
Тільки  операція,  може  врятувати.
Ну,  і  що  робити?  Я  моливсь  до  Неба,
Знав,  мою  кохану  в  смерті  вирвать  треба.

Що  в  душі  робилось,  це  не  передати,
Але  ж  дітям  матір  треба  рятувати.
Це  ж  моя  кохана,  це  ж  моя  дружина,
Це  ж  ота  жадана,  у  житті  єдина.

І  віддав.  А  потім...страшно  й  нагадати,
Що  в  душі  робилось,..це  не  передати.
Світ  померк  і  серце  сповнилося  болем,
Розлучала  вічність  нас  в  житті  з  тобою.

Підійшла  сестричка,  враз  лицем  змінилась,
В  вашоі  дружини  серце  зупинилось...
Враз  осиротіло  у  житті  нас  троє,
Що  ж  ти  наробила,  доле  моя  доле?!

Я  почав  молитись,Господи  Ісусе,
Поверни  Ти  дітям  втрачену  матусю,
Поверни,  будь-ласка,  дітям  іхню  неньку,
Хто  ж  замінить  дітям  матінку  рідненьку?

Просинайся,  люба,  просинайсь  рідненька,
В  нас  же  двоє  діток,  і  такі  маленькі!
Просинайсь  матусю,  йди  до  своіх  діток,
А  кого  без  тебе  буду  я  любити?

Хто  мені  без  тебе  скаже:"  Ти  мій  милий!"
І  проснулось  серце  і  заворушилось.
Знов  мені  на  небі  сонце  засвітило,
Серденько  кохане,  знов  для  мене  билось.

А  на  ранок  скроні  сивина  покрила,
Але  ж  є  кохана,  є  у  мене  мила!
На  чолі  з"явились  зморшки,  ніби  в  дуба,
Але  я  щасливий,  є  у  мене  люба!

Сонячно  світитись  будуть  наші  очі,
Знов  горіти  будуть  почуття  гарячі,
Будуть  будні  й    свята,  це  все  потім  буде,
Те,  що  ми  з  тобою,  повік  не  забудем.

Й  зараз  мені  сняться  ті  безсонні  ночі,
Кволе  твоє  тіло,  і  щасливі  очі,
Ті  щасливі  очі,  -не  забуть  довіку,
Дякувати  Богу,  що  добавив  віку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822100
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Тобі моя кохана

Серцю  хочеться  кохання,
Серцю  хочеться  весни,
Ти  для  мене  зірка  рання,
Ти  моі  юначі  сни.

Подарунок  найдорожчий,
Богом  посланий  з  небес,
Ти,  в  посуху  срібний  дощик,
Ти  для  мене  світ  увесь.

Ти,  чарівна  пісня  серця,
Мрія  усього  життя,
Щастя  сповнене  озерце,
Й  найсвітліші  почуття.

Світ  в  тобі  моя  єдина,
Ніби  в  Райському  саду,
Я  до  тебе  серцем  лину,
В  снах  до  тебе  я  прийду.

Принесу  найкращі  квіти,
Всі  земні  і  неземні,
Й  будемо  життю  радіти,
Богом  ти  дана  мені.

Не  зів"януть  щастя  квіти,
Що  дарую  я  тобі,
Будемо  життю  радіти,
Місця  не  дамо  журбі.

Пригорну  так  ніжно-ніжно,
Поцілунком  пригощу,
В  одинокість,  в  зиму  сніжну,
Більш  тебе  -не  відпущу.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823383
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 07.04.2019


Амадей

За руку з віршами й піснями

Коли  біль  і  смуток  душу  роздирає,
Й  тоді,  коли  радісно  мені,
Пісня  з  мого  серця  соколом  злітає,
І  лунають  вірші  і  пісні.

Вірші  повертають  у  далеку  юність,
І  ведуть  мене  через  життя,
Молодість  до  мене  знову  повернулась,
Й  полилася  пісня  солов"я.

Знову  я  блукаю  в  вечорових  росах,
Знов  мене  черемуха  п"янить,
Знов  бентежить  душу  твій    запах  волосся,
Знову  мені  хочеться  любить.

Пролітають  весни,  після  весен  літо,
Замовкають  в  гаю  солов"і,
Та  звучить  у  серці  пісня  солов"іна,
Виливає  з  серця  почуття  моі.

З  літечка  і  весен,  веде  мене  в  осінь,
Де  холодні  ранки  у  росі,
Й  покриває  сріблом,  золотить  волосся,
Й  смуток  поселяється  в  душі.

З  осені  у  зиму  вкотре  я  вертаюсь,
У  зимі,  не  затишно  мені,
Бо  в  зимі,  без  Неі,  серденько  страждає,
Ллються  з  серця  жалібні  пісні.

Повернуся  в  вІршах  знову  в  ранні  весни,
Де  п"янкі  співають  солов"і,
В  веснах  в  моім  серці  почуття  воскреснуть,
Знову  буде  радісно  мені.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823520
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 07.04.2019


Амадей

Ти повернула молодість мені

Ти  повернула  молодість  мені,
Я  знов  гарцюю  на  баскім  коні,
Я  знов  душею  юний  як  колись,
Злітаю  птахом  у  небесну  вись.

Я  знов  п"янію  від  твого  кохання,
І  знов  купаюсь  в  ніжних  почуттях,
Немов  юнак,  вірші  пишу  до  рання,
Всю  душу  виливаю  у  рядках.

Пісні  з  мене  течуть  неначе  ріки,
І  почорніла,  навіть  сивина,
Лише  до  сну  закрию  я  повіки,
Ти  біля  мене  люба,  чарівна.

Співає  пісня  в  грудях  солов"ями,
Зимовий  сад  черемхою  цвіте,
Горить  кохання  полум"ям  між  нами,
Нас  зігріває  почуття  святе

Я  виливаю  почуття  до  тебе,
У  вірші  виливаю  і  в  пісні,
Святого  Господа  я  дякую  на  Небі,
Ти  повернула  молодість  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825692
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 07.04.2019


Патара

В очікуванні… Мойсея?. .

Вже  "зашкалює"  негатив,
"Ріки  бруду"  течуть  з  екранів.
Військо  тролів  на  військо  фанів  —
У  відсотках  значний  відрив.
Всі  очікують  одного́...
Чи  проблем  у  житті  нам  мало?..
Знову  вибори  нас  спіткали:
З  казна-кого  хоч...  будь-кого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831838
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Оксана Дністран

Тихим віршем

Крислатий  красень  під  вікном  
Допоки  ще  стоїть  без  листя,
В  скло  добивається  чолом  -
Набридли  шум  і  гамір  міста.

Уже  весна  пройшла  зеніт,
А  він  –  у  млявості  й  задумі,
Кімната  тягне,  як  магніт,  -
В  ній  люди  справжні,  без  костюмів.

Звучать  музи́ки  там  і  сміх,
А  дітлашня  з  котом  гасає,
Натомлений  татусь  приліг,
Матуся  заправляє  раєм.

Млинці  печуться  і  шкварчить
На  них  сердито  сковорідка,
Зі  свистом  чайник  робить  вид
Що  він  тут  грає  першу  скрипку.

Все  споглядає  наш  горіх,
Щоденно  з  ними  серцем  поруч,
Хоч  і  не  за́йде  за  поріг,
На  чатах,  ніби  вічний  сторож.

Вже  зовсім  скоро  одягне
Сережки-квіти  та  листочки.
Для  нього  зараз  головне
Не  сумувати  за  садочком.

Бо  доля  вже  його  така  -
Стояти  осторонь  від  інших.
Лиш  тягнеться,  бува,  рука
До  тих,  в  кімнаті,  тихим  віршем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831843
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Ольга Калина

Другий тур виборів президента

Народна  мудрість  сповіщає:
Хто  перед  Богом  завинив,  
Того  Господь  ума  лишає,  
Бо  як  би  краще  учинив.

Тоді  без  розуму  особа
Сама  скарає  вже  себе:
У  зашморг  всуне  горло  й  лоба  -
Біда  та  легко  не  мине.

Ну,  що  тепер,  довибирались?  
Бо  ліньки  думати  було..
При  владі  з  ким  тепер  зостались?!  
З  якої  сторони  те  ЗЛО  ?!

Чи  Зло  іде  від  Порошенка,  
Що  у  корупції  застряг?!
Та  з  ним  його  і  свита  всенька…
А  люди  гинуть  у  боях..

Ще  досі  в  нас  не  посадили,  
Тих,  хто  країну  обікрав..
В  шухлядах  справи  залишили:
Хто  на  Майдані  убивав..

Військовий  злочин  не  розкрили
По  Іловайському  котлу..  
За  що  так  з  нами  учинили
І  вірить  нам  тепер  кому  ?!

А  від  Зеленського  як  прийде
Те  Зло  в  дірявому  мішку,
То  в  яку  сторону  нам  вийде?!
Як  відвернуть  біду  таку?

Він  ще  не  вивчив  навіть  мови..
Який  із  нього  президент?  
Ми  що  вертаємося  знову,
Як  ласий  путіну  «  презент»?!

За  що  сьогодні  гинуть  діти?
Бійців  в  нас  стільки  полягло..
Що  маєш,  Вово,  з  цим  робити?
З  якої  сторони  те  Зло?

Невже  ти  думаєш:  я  знову
У  серце  прийму  «рускій  мір»,  
Пробачу  ворога  я  свого,  
З  кацапом  сяду  я  за  стіл?

Ти  навіть  ,  Вова,  не  надійся..
І  Коломойський  не  спасе..  
Хоч  головою  в  землю  бийся  –
В  Європу  Україна  йде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Амадей

А я живу, а я люблю

А  я  живу,  а  я  люблю,
Й  кохання  душу  мою  гріє,
Бо  стрів  я  доленьку  свою,
Оту,  про  кого  тільки  мріяв,

Неначе  папороті  цвіт,
Знайшов  в  купальську  ніч  чудову,
Вона  для  мене  цілий  світ,
Палає  полум"ям  любові.

І  ллються  з  серденька  вірші,
І  в  небо  пісня  знову  лине,
Бальзам  для  спраглоі  душі,
Ковток  води  в  спекотну  днину.

Погляд  закоханих  очей,
Вмить  переносить  мене  в  казку,
В  душі  співає  соловей,
Так  хочеться  тепла  і  ласки,

Так  хочеться  іі  одну,
До  серця  ніжно  пригорнути,
Задіти  в  серденьку  струну,
Щасливими  обом  нам  бути,

А  я  живу,  а  я  люблю,
І  щастя  більшого  немає,
Зустріти  доленьку  свою
Й  кохати  так,  як  я  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831933
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Ніна Незламна

Зіронька в небі заясніла

День  світлоокий  ….  Складав  крила
Тікало  сонце,  аж    за  обрій
Зіронька  в  небі  заясніла
В  серці  надія,  в  душі  спокій…
Весна  малює  різні    барви
Жовті,    зелені,  синьоокі
Ховають  брови,  темні    хмари
Все    частіш  білі,  одинокі…
Джерело  сміле  …  Звеселіло
 Буль  -  буль  лунає,  по  окрузі
Кудись  далеко….  Задзвеніло
Поміж  тополі,  впало  в  лузі….
В  кущах  пташина,  гніздо  звила
Шурхіт  у  тиші  й  ніжне  «пі-пі»
З  барвінку    стежка  в  гай  зводила
Я  розгубилась,  в  чародійстві….
Лукавий  місяць….Сяють  зорі
Лелек  перегук,    вказали  шлях
У  піднебессі,  в  синім  морі
До  відпочинку,      звав  кожен  птах…

                                                                 30.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831771
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Крилата

КВІТЕНЬ ПРИЙШОВ

Зацвіла  алича  під  вікном.
Небо  випхало  носа  з-під  хмари.
Сонце  жовтим  лискучим  сукном
Вкрило  вулиці,  сквери,  бульвари.

Джміль  зірвався,    покинув  свій  сон.
Вчувши  запах  Весни  у  повітрі.  
Заспівали  птахи  в  унісон,  
Загойдалося  віття    на  вітрі.

Став  в  чорнильницю  срібла  налив.
Взяв  перо,  пише  вірші  курсивом.
П’є  мурашка  нектар  із  трави.
Все  таке  непідробне,    красиве.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831760
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Ще  свіжа  легенда  у  землях  козацьких,
Як  грізний  полковник  свій  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  полях  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  з  димом  спливає  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Від  заходу  хмарки  пройдуть,  Україно,
До  самого  краю  твоєї  землі.
І  сонце  допише  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Lana P.

ЩЕ СОНЦЕ ВИСОКО…

Ще  сонце  високо,
А  море  глибоко  
Полоще  свої  береги.

І  падають  хвилі
У  всій  своїй  силі,  
Змивають  пісок  навкруги.

Нас  море  гартує,  
Глибинність  дарує:  
Медузи,  яскраві  зірки...

Прислухайся,  милий,  
У  мушлі  чутливій,  
Нашіптує  вітер  казки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831614
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Патара

Різні

Ми  різні...  Настільки  різні,  
що  інколи  торопію
Та,  "задню  вмикати"  пізно,
даремні  про  втечу  мрії.
Ми  різні...  Та  жарт  у  тому,
що  спільна  у  нас  планета,
Де  ми  і  вони  удома
й  буває  у  "тет-а-теті".
Ми  різні...  Але  нарізно
нас  важко  вже  уявити
І  це  аргумент  залізний,
бо...  їхнє  ребро  —  наш  витік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831582
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Оксана Дністран

Скализубе

Ти  звик,  народе,  без  упину
Над  власним  горем  жартувати,
Співати  гарно,  гнути  спину,
І  хвацько  попадати  в  ятір.

…У  краї  рідному  так  любо!  -
Кепкує  доля  скализуба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831395
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Ніна Незламна

На порозі квітень…

Квітень  місяць  на  порозі
Цвіт  фіалок  при  дорозі
Оченята  сині  –  сині
Розстелились  по  долині.

 Між  берізок,  як  мережки
Рясти  звісили  сережки
Вітерець  гойдав  донизу
Поруч  сіра  гірка  хмизу.

А  в  ній  птаха  гніздо  звила
Поруч  голівку  схилила  
У  яснім  сонячнім  блиску
Жовта  квітка  первоцвіту.

А  вербичка  звеселіла  
Діамантами  розцвіла
І  підморгувала  квітню
Співала  із  вітром    пісню…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831317
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Серго Сокольник

ПРОБАЧТЕ НАС

Пробачте  нас,  старіючі  батьки.
Ми,  ваші  діти,  долі  пішаки,
Мандруємо  осточортілим  світом.
Це  є  життя,  і  правди  ніде  діти...
...а  вам  завжди  чекається  на  нас.
І  плине  час...
Судомить  світ  у  катаклізмі  часу.  
Та  ваш  вогонь,  надійний  і  незгасний-
Дороговказ...
...нараз
Намиста  долі  випаде  перлина
І  щось  у  світі  зміниться  незмінне...
...у  вирій  лине
Лелечий  клин.  У  ньому  вільне  місце
Поповнене,  хоч  лемент  у  колисці
Нагадує  незмінності  життя...
...і  каяття,
Що  ми  перед  батьками  завинили,
І  не  завжди  увагу  приділили
До  побажань  побачити  ще  раз...
...та  вийшов  час.
І  отчі  стіни  холодом  зустріли.
І  ми  самі  однині  постаріли.
Пробачте  нас...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119040110057  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831369
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Патара

Хронічне

Він  хворий  нею,  сам  це  визнає,
Він  "сам  не  свій"  коли  її  зустріне
І  не  рятують  від  "хвороби"  стіни,
І  відстань  панацеєю  не  є.
Вона  для  нього  вже  давно  —  мана,
Котра  з  думок  його  не  йде  уперто,
Не  раз  думки  ці  намагався  стерти
Та  намагання...  в  зародку  кона.
Ця  одержимість  пристрастю  така,
Що  вже  не  тішить,  навпаки  лякає
І  ради  в  нього  на  це  все  немає...
В  полон  забрала  жінка  ця  п'янка.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831341
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Оксана Дністран

Роздуми про глузд

Є  непідвладні  глузду  речі  –
Життя  за  когось  віддавати,
Чужі  хрести  собі  на  плечі
Тягти  з  наївністю  дитяти,
Йти  за  ідеї  до  Сибіру,
Гатити  греблі  власним  коштом,
Плекати  у  довкілля  віру,
Собою  дати  іншим  поштовх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831160
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Ніна Незламна

По траві туман стелився….

По  траві  туман  стелився
В  пряний  вечір  біля  тину
Козак  на  стан  задивився
Зустрічав  свою  дівчину

Місяць  сяйвом  засвітився
Мерехтіли    зорі  ранні
Над  рікою  міст  іскрився
Вона  в  білім  кардигані

Немов  птаха,  як  на  крилах
Заглядала  в  сумні  очі
Трепіт  серця,  у  обіймах
Погуляєм  до  півночі.  

Та  нема  коли  лебідко
Стук  копит  далеко  чути
Мусю  їхати  берізко
Мені  ж  тебе  не  забути…

Сів  на  коня  вороного
Хмара  вмить,  місяць  закрила
Вона  ж  просить,  лиш  одного
Щоб  живим  вернувсь,  молила…

Десь  в  гаєчку  соловейко
Пісеньку,  співав  журливу
Ой,  як  же  болить  сердечко
Боже  дай….Долю  щасливу…

Йшла  дівчина  по  місточку
У  серці  надію  мала
Лежав  місяць  на  горбочку
В  смутку  ранок  зустрічала…

                                                     20.03.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830902
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На висоті, щоб бути

Буття  щоденне  в  різних  міркуваннях,
І  знову  дихає,  мов  міх  баяна.
В  мінорних  інколи  бува  ваганнях,
То  враз  мажором  усміхнеться  ранок.

Тоді  душа  твоя,  мов  сонце  сяє,
І  подає  надії,  безперечно,
Хоча  важкі  бувають  денні  сакви,
Ламай  скоріш  і  злу,  й  обману  ребра.

Бо  тільки  та  людина  зветься  справжня,
Хто  відсіч  зразу  дасть  нахабним  скулам,
Хто  бореться  за  совість  чисту  й  правду.
На  висоті,  щоб  бути,  а  не  в  мулі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830810
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Оксана Дністран

КУМУЛЯЦІЯ

Засмальцовані  будні,  протерті  до  дір,
Дим  легені  заповнив  і  давить  безжально,
Стихли  ноти  високі  міжзоряних  лір
Під  питаннями  вибору  й  од  комунальним.

Нагромадження  ліків,  отрути,  спиртів
Закупорює  чакри  желейно-безвольним.
Ентропія  висмоктує  прояв  чуттів,
Підміняючи  вічне  синдромом  стокгольмським.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830795
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ніна Незламна

Я такий щасливий!

                                                   /  віршована  розповідь  /

Я    народивсь…  Коли  сніжок
Ліпив  мені  на  поріжок
Ой,  так  біліло  у    очах
Ховався  в  старих  рядюжках
 Й  під  мамою  зігрівався
Нащо  мороз,  отой  здався?

Мама  каже,    прийшла  весна
Подивлюся,    яка  ж  вона?
Швидко  нюхав,  мокрий  носик
Гарчить  мама,  -  Чорний  хвостик
Зовсім  став  ти  нечупара!
Така  зла,  як  чорна  хмара.

Та  зранку  весь    сніжок  розтав
Я    радо  сонечко  стрічав
Й    синіх  крокусів    ясний  цвіт
Який    прекрасний  оцей  світ!
За  мить  слухав  спів  пташиний
Друзі,  я  такий  щасливий!

********
                     Хай  думають

Хай  думають  загубився  
Ні!  Насправді  ж  притомився
Тож    відпочину  трішечки
Цвіт  крокусів,  мов  свічечки
По  них  в  таночку  промінці
Ой,  як  приємно  тут  мені!
От  веснянка  -  чарівниця
Хочу  цим  насолодиться
Ляжу  прямо,  вмить  на  бочок
Скажіть,  як  я  ?    Як  лісочок?
Та  не  заздріть  любі  друзі
Озирніться  по  окрузі
 Квітне,  в  сяйві,  моя  земля
Зізнаюсь  вам,  щасливий  я!                                                            
       *******

   До  картини…

Заховався  у  суцвітті
Яка  краса  є  на  світі
Аж  дурманить  у  голові
Ану,  скажи!  Як  я  тобі?

                                             27.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830793
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Оксана Дністран

Хвилею

Відбрунявіла  веснами  в  тисячний  раз,
Полуницею  й  липою  відмедовіла,
Поміняла  на  місяці  безлічі  фаз,
Проросла  незабудками  з  власного  тіла.

Підіймалася  хвилею  й  падала  вниз,
Просипалась  пісками  і  часом  в  долоні.
Не  змогла  подолати  лиш  внутрішній  криз
І  звільнити  свідомість  від  низки  агоній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830791
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ніна Незламна

Який чудовий світ / до картини /

 У  яснооких  небесах
Весна  танок  танцювала
Тримала  квіти  у  руках
Під  спів  пташок  розсипала
Ясне  сонечко  тепліше
Замайорів  крокусів  цвіт
Мені  з  ними  веселіше
Який  чудовий,  дивний  світ…
                                                         
*****
О,  як  же    добре,  прийшла  весна
Тут    загублюся    серед  квітів  
Я  теж  красивий,  як  і    вона
Радий,  щасливий,  в  цьому  світі…
***
У  хованки  грають  діти
Заховаюсь  я  між  квіти
Скажуть  песик,  я  грайливий
Чому  б  всім  не  порадіти?
Буду  з  ними,  теж  щасливий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830620
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Ольга Калина

Дякуємо, Герою! ( Денису Шепетюку)

Денису  Петровичу  Шепетюку    
учаснику    антитерористичної
 операції    2014-  2015  р    присвячую    


 

На  скронях  хлопця  сивий    цвіт
І  погляд  став  таким  глибоким.
Йому  лиш  саме  тридцять    літ  
Та  вже  пізнав  життя  жорстоке.  

Пройшов  війну,  пройшов  Донбас
І  повернувсь  живим  додому.
Молилась  матінка  не  раз
І  жить  хотілося  самому.  

Він    пам’ятає  перший  бій,  
Коли  сепари  градом  били.  
Жахіття  в  пам’яті  скупій
Сліди  війни  навік  лишили.  

Він  пам’ятає  всіх  бійців,  
Що  кусень  хліба  з  ним  ділили,  
В  траншеї,  мокрій    від  дощів,
Багнюку  берцями  місили.  

Там  кожен  був,  як  рідний  брат:
Прикрити  інших  міг  собою.
Як  батько  був  для  всіх  комбат,
Своїх  бійців  водив  до  бою.

Додому  хоч  вернувсь  солдат
Війна  його  не  залишила,  
Бо  від  тих  вибухів    гармат
Душевну  рану  породила.  

Хоч  стільки  горя  він  зазнав
Та  закривав  нас  всіх  собою.  
 Він  Україну  захищав!
 Ми  дякуєм  Тобі,  Герою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830634
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Оксана Дністран

Рівнобедрено

Йдуть  мовчки  тінями  байдужі,
Не  поцікавляться  чого
Ти  підійнятися  не  здужав,
Коли  лунав  сигнальний  гонг.

А  чуйні,  хоч  би  й  запитали,
Та  як  могли  би  помогти?
В  собі  сходинки  по  спіралі
Долати  здатен  тільки  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830640
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

Березневий сніг

Сніг  шурхотить  -  дрижать  весняні  віти,
Такий  рясний,  крилатий  снігопад,
І  байдуже,  що  на  порозі  -  квітень,
У  зиму  помандруємо    назад.

Зимовий  привид  -  біла  потороча
Крилом  студеним  холодить  чоло;
Розтане  сніг  -  і  спогади    захочуть
Вернути  щастя    те,  що  відбуло.

Сніг  шурхотить  -  невідворотність  долі,
Що  має  бути,  душу  не  мине…
Вже    проліски,  довірливі,  прозорі,
Десь  виглядають  з  пралісу  мене.  

І  золотіють  дивом  первоцвіти
Між  бростями  у  капищах  снігів…
Відплаче  березень  -  і  заспіває  квітень
Життя  алегро,  сонячний    мотив.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830660
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Отих думок розпалене багаття

Отих  думок  розпалене  багаття
Гарячим  подихом  до  нього  вилось.
Бентежило  в  душі  табу  сум*яттям,
Крутилась  курява  від  вітровію.

-  Торкнутися  б  жаринкою  любові,
Теплом,  щоб  висушити  сліз  утому,
І  не  завдати  порухами  болю,
Долати  разом  довгі  нині  тори.

І  щоб  оте  багаття  не  згасити,
Додала  б  легкі  ніжності  іскринки,
Вогнем  наповнила  б  кохання  силу,  -  
Так  мріяла  жіноча  половинка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Оксана Дністран

Без драм

Мене  він  сонцем  полюбив,
А  я  його  дощами.
Він  прародителем  був  днів,
Я  –  свічкою  у  храмі.

Та  не  судилось  разом  нам.
Ми  розминулися  без  драм.
Він  –  тут,  я  –  там.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830627
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Ниро Вульф

Отчий берег

Кто  вернется  в  отчий  берег…
Чьи  растаяли  мечты…
Ночь,  как  будто  чёрный  лебедь,
Вновь  вошла  в  права  свои.

А  в  окошке  свет  туманом,
Здесь  –  родительский  приют,
Пусть  голодным,  сытым,  пьяным,
Здесь  тебя  любого  ждут.

И  пока  свечою  тлеет
Эта  ночь  ,уснуть  бы  всласть!
Одного  тебя  согреет
Добрым  словом  твоя  мать.

Каждый  раз  пути-дороги
Не  в  таверну  на  постой,
А  туда,  где  не  тревоги,
Пусть  приводят  в  дом  родной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830587
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 27.03.2019


*Svetlaya*

воздушные оригами…

держи  равновесие,  детка...  умеешь  летать?..
а  город  хранит  купола  не  разрушенных  храмов...
а  город...  ступеньки  истории  вспять...
от  замка  остались  воздушные  оригами...

телеги  и  пешие...  всадники...  топот  копыт...
и  пыль  вековая...  извилистость  абрикоса...
истоки...  основы...  энергии  устье-щит...
и  праведность  ветра...  поющего  одиноко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830482
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Ніна Незламна

Навіщо набрався… / з гумором /

Не  спить  стара  цілу  нічку,  все  діда  чатує
Ото  вже  напивсь  до  біса,  чи  то  він  жартує
Бурчить,  що    був  колись  король,  його    всі  любили
Напевно  з  розуму  зійшов,  -  Ой,  немає  сили  -
Кричить.  І  охає  весь  час,  »Любіть»,  каже»  Любіть»
Боюсь  мене  доведете!  Дуже  прошу  не  зліть!
Баба  підійти  боїться,  той  десь  тягне  руки
Ой,  на  що  ж    мені  біда  ця  і  йому  ці  муки
Вже  й  ганчірку  на  голову,  із  оцтом  поклала
Аж  сльозину  проковтнула,  -  Я  ж  тебе  кохала
В  нього  очі,  як  в  вампіра,  в  ліжку  три  дні  поспіль
Воно  б  все  ото    нічого  та  вже  й  мокра  постіль
Що  ж  це  буде,  зажурилась,  мочиться  під  себе
Та,  як  же  я,  мій  любенький  проживу  без  тебе?
Ні,  сама  собі  сказала,  -  Треба  щось  робити
Що  це  дасть,  ридаю  поруч,  досить  голосити!
За  вікном  весна  надворі,  одягла  жупана
За  три  ночі,  геть  зморена,  пішла  наче  п`яна
Під  черешнею,    близенько,  взялася    копати
Дід  очунявся  і  швидко,  визирає  з  хати
Ну  через  вікно  звичайно,  бо  боїться  вийти
Не  знати,  навіщо  риє  ?  Треба  осмислити....
На  лопаті  гойдається,  ледь  видно  із  ями
-  Я,  тебе,  бісову  душу,  поверну  до  тями
Лип,в  вікні    старого  вздріла  і  до  хати  швидко
А  чи  то  він  ,чи  хтось  інший,  так  погано  видко
Розчервонілася,  як  рак,  бачить,  а  він  в  ліжку
Догори  очі  закатав…  Тримавсь  за  рядюжку
Їй  здалось,  що  шаленіє,  дригає  ногами
Почав  ричати,  як  тигр,  я  кохав  ночами
Тебе  одну,  а    мені,  що,  вже  риєш    могилу  
Що  радієш,  що  я  втратив,  оце  нині  силу
Пригадай,  як  ти  хворіла….  Я  ж  мив  тобі  ніжки
Пригощав  в  ліжку  бульйоном..  Тож  почекай  трішки
Згадай,  його  смакувала  й  мене  цілувала
А,  ще  милим  і  коханим  всю  ніч  називала
Баба  хитро  позирнула,  махнула  рукою
Думка  одна,  каже  друге,  -  Та  біс  із  тобою  -
І  погналась  під  черешню,  дід  видить,  знов  риє
Ледь-  ледь  дибає  ногами,  в  ліжку  мати  криє
Дві  руки  поклав  на  груди,  ой  пече  зараза
 Немає  горілки  в  домі,  хоча  б  була  брага
 Певно  помру,  як  не  вип`ю?  Думки,  наче  оси
 Перед  очима  всі  друзі  ,  із  флоту  матроси
Нахилився  до  подушки,  відчув,  мов  болото
За  мить,  раптово,  щось  сяє,  схоже,    на  золото
У  вухах  гуде  і  дзижчить,  то  заграє  скрипка
То  вовчисько  поряд  виє,  то  сусіда  пика...
Ой  до  чого  ж  я  дожився,  здалось  сам  злякався
Вже  сів,  дививсь  до  вікна…    Навіщо  набрався?
Скрип,  у  дверях  вже  старенька,  мило  посміхалась
Ото    я  намучилася,      дякувать  добралась!
Наче  й  ховала  міленько  та  вийшло  глибОко
 Ти  давай  вже  піднімайся,чуєш  лежебоко
Із  –  за  пазухи    тягнула,  дивилася  в  очі
Дід    принишк,  а,  як  угледів,  закам`янів,  в  шоці!
Цілу  пляшку  самогонки,  поставила  на  столі
До  стільця    наче  упала,-  Ну,як  там  королі?
Що  в  гості  сходив  до  предків,  гайда  похмелися
Одягай  сорочку    чисту,  давай  поголися
Це  ж  на  смерть  приготувала,  вже  яма  готова
В  діда  очі,  аж  на  лобі,  -  Що  ти  чорноброва!
Оце  полікуюсь  тільки,  більш  не  буду  пити
 Чесно,  люба,  присягаюсь!  Будем  добре  жити!

                                                                                                         22.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830387
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Руслана Ліщинська-Солецька

Для тебе кохана

(вітання  на  замовлення)

Сонячним  променем  і  ранком  весняним,
я  буду  пахучим,  серпанком  духмяним,
я  стану  для  тебе  кохана  зорею,
щоби  ночами  світить  над  землею.

Я  хмари  розжену  й    бурю  розвію
і  рученьки  твоі  у  холод  зігрію
і  де  б  не  ступали  твоі  ніженьки  босіі
умию  я  трави  ранковими  росами.

Для    тебе  кохана    я  небо  безкрає
прихилю  до  ніг,  бо  тебе  я  кохаю.
всі  квіти  землі  тобі  одній  подарую
і  всім  розповім  як  тебе  ніжно  люблю  я.

Руслана  Ліщинська-Солецька
24  березня  2019
ruslana679@gmail.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830345
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Недомовлених слів оберемок

Недомовлених  слів  оберемок,
І  листів  недописаних  ретро

В  закапелку  душа  ще  тримає
В  нерозквітлім  бутоні  розмаю.

І  недОспаних  нічок  вервечка
Вже  приборкала...слово  в  вуздечці.

Час  біжить  і  гарцює  так  буйно.
Ще  й  намисто  розсипала  буря,

Що  було,  мов  єднання  надія,
А  химери  снуються  на  диво.

Мерехтять,  бовваніють  здалека.
Як  живе  той  самотній  лелека?

Недомовлених  слів  оберемок,
І  листів  недописаних  ретро...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830399
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Патара

Поет

Він  римує  весняний  ранок,
Запах  перших  у  лісі  квітів...
Не  сприймає  він  жодних  рамок
В  недовершенім  нашім  світі.
І,  читаючи  нові  вірші,
Ти  занурюєшся  у  диво,
І...  немає  нічого  більше,
В  римовсесвіті  ти  щаслива.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830330
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Любов Таборовець

Подих весни

Поглянемо  в  небо,  чекаючи  сонця…
З  ним  радість  крізь  хмари    весна  вже  несе
А  дощ  -  віртуоз  все  малює  віконце…
Воно,  як    життя,…  що  в  дорогах    усе.
                               
З  краплинок  його  побудуєм    місточок,
Щоб  нашій  любові  з’єднать  береги.  
Cплетемо  з  цілунків  чарівний  віночок…
Нев’янучим  будем  його  берегти.

А  подих  весни  у  казковому  лісі
Серцям  подарує  п’янкий  аромат…
Летять  вже  лелеки,…  несуть  гарні  вісті
Весні  і  коханню  співають:  «віват!»



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829310
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Любов Таборовець

Жінка у храмі

Зімкнулись  губи,  стиснута  душа…
Говорять  в  мить  таку    лиш  очі
Ледь  чутно  літня  жінка  в  храм  ввійшла…                          
А  з  нею  страх  від  снів  пророчих.
В  німотній  тиші  серце  стугонить
На  волю  вирватися  хоче…
-  Скажи,  о  Боже,  як  війну  спинить?...
з  сльозами  на  очах,  шепоче…
Стікає  струмінь  воску  із  свічі,
Сльоза  у  борозні    обличчя…
За  сина  мати  молиться,  йдучи
що  крок,  то  до  ікон    поближче
Мов  бита  чайка,    руки  до  небес...
-  Йому  ж    ще    жити  і  любити...
Прошу,...  щоб  лід  в    ворожих  душах  скрес,
бо  ж  Бог  і  люд  будуть  судити...
Почуй,    Всевишній,  матерів  слова!
В  серцях  їх  болю  на  століття.
Надія  й  віра  в  молитвах  жива
За  мир  і  землю  у  суцвіттях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829343
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Любов Таборовець

У день народження

Біля  тихої  пристані  власних  думок
Шукаю  слова,  що  поцілять  у  серце,
Щоб  для  тебе  були,  як  живильний  струмок
Із  чистотою  прозорого  денця.
Шукаю  в  книжках,  і  у  прозі,    в  віршах…
Словники    прогортаю  щоденно…
Розгубились,  напевно,  вони  в  споришах,
Де  ранками  сонце  купалось  блаженно.
Та    я  їх  знайду,…  відшукаю  вгорі,
Де  зорі  чарівні  сплітають  намисто…
І  в  народження  день,  о  ранковій  порі
Подарую,  мов  квіти  тобі  урочисто.
А  як  сонце  весняне,  стомившись  за  день,
Цілуватиме  землю  в  обіймах  вечірніх,
Подарую  із  слів  тих  для  тебе  Едем
Шепотітиму  їх  до  годин  аж  досвітніх…
Подарую    слова,    що  дістану  з  душі,
Їх  вимовить  в  мить  таку  важко  вустами
Які,  лише  для  тебе  пишу  у  вірші
Ті,  що  є  незрадливій  любові  мостами.
Обійму,  наче  вітер  весняний  траву,
Поцілункам  жагучим  дам  волю,…
Довгих  літ  накувати  зозулю  позву
Ніжно  щастям    вплетусь  в  твою  долю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830134
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Любов Таборовець

У полоні мрій


Я    листочком  осіннім  до  тебе  прилину
Буду  шепотом  ніжним  будить  на  зорі
Птахом  дзвінко  співатиму  пісню  з  калини
Даруватиму  радість  ранковій  порі.
Я  шукатиму  погляд  твій  кольору  неба
У  квітах  пахучих,  і  в  краплях  дощу…
Віднайду  чарівну  незабудку  для  тебе
Що,  нагадують  очі  твої  голубі.
А  любові  слова,  що  ти  мовиш  для  мене
Подих  свіжого  вітру  мені  принесе
Збережу  я  повік  почуття  сокровенне,
Що  у  мріях  на  крилах  до  тебе  несе.
Втішає  в  словах  твоя  ніжність  і  щирість
А  від  дотику  рук  йде  лише  теплота...
Хай  веселка  з’єднає  і  мрії  і  вірність
Щоб  любові  нектар  ще  відчули  вуста.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830199
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

ЧЕКАЮ

Самотність  глибока,  як  все,  що  велике;
В  самотності  мріяти  вчуся  й  мовчати:
Мовчання  часом  голосніше  від  крику,
А  все  відболіле  -  так  –  слід  відпускати.

Що  рідне,  те  прийде,  не  вразить  даремно,
І  відданість    -  в  слові,  в  очах  засіяє,
Сповідую  щиру  і  ніжну  взаємність,
Щоб  в  горі  і  в  щасті  –  назавжди,  до  краю.

Сьогодні  я  мріяти  буду  про  ласку,  
Про  сонце,  що  Всесвіт  осяяло  ніжно,
Весну,  що  дарує  реальності  –  казку,
Про  душу  близьку,  що  сумує  невтішно.

В  глобальному  світі  з  його  віражами
Пливуть  наші  душі,  блукають,  минають…
Та  Вічність  –  безмежна…  Що  буде  із  нами?...
У  іншім  житті  обіймемось…  Чекаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830210
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Крилата

ДРУЖБА

         ДРУЖБА
                         I                                      
В  Іринки  у  класі  два  друга  було:
Відмінник  Олесь  і  нездара  Павло.
До  школи  й  зі  школи  вони  з  нею  йшли,
Портфель  їй    по  черзі  обидва  несли.
Олесь  так    красиво  зажди    говорив,
Слова,  мов  бальзам  дорогий  в  душу    лив,
Поважно  ходив.  А  Павлусик  скакав  
І  часом,  було,  кулаки  розпускав.
Олена  Петрівна  кричала  не  раз:
- Ну,  що  ти  за  хлопець!  Ганьбиш  увесь  клас!
Глянь,  Павле,  на  Леся.  Не  треться  до  стін.
Завжди  акуратний  і  ввічливий  він.
З  тобою  ж  що  день  –  то  проблеми  нові:
То  шибка  розбита,  то  бійка  в  траві.
Лесь  чує  це,  сяє,  мов  сонце  ясне.
Обличчя  ж  Павла,  наче  хмара,  сумне.
                                                   II
Зібралася  трійця  одним  літнім    днем
В  дворі,  щоби  в  ігри  пограти  з  м’ячем.
Як  збилися  хмари  у  небі  густі,
Додому  зібралися  друзі  тоді.
- Я  м’яч  понесу,  -  тут  Олесик  сказав.
- Бери,  -    каже  Іра.
Павло  промовчав.
Ось  рушили  діти.  Собака  прибіг.
Став  гавкати,  зуби  оскалив  свої.  
Іринку  очима  лихими  пропік.
Олесь  м’яч  покинув,  додому  утік.
Дівчатко  ридає.  Собака  гарчить.  
Павло  поміж  ними  стає  у  ту  ж  мить.
З  кишені  печення    якесь  дістає,
Собаці  отому  страшному  дає.
- Стій  тихо  позаду,  -  Ірині  кричить.
А  тут  вже  якийсь  чолов’яга  біжить.
Ошийник  тримає.  «До  мене,  Палкан!»  -  
Горлає    і  б’є  у  долоні  цей  пан.
Собака  покинув  дітей  і  побіг.
А  в  Іри  обличчя  бліде,  наче  сніг,
І  очі,  мов  зорі,  що  світять  вночі.
Постукав  легенько  її  по  плечі.
Ірина:
-        А  знаєш,  ти  друг  –  вищий  сорт!
Приходь  у  неділю  до  мене  на  торт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830197
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Амадей

МУЗІ

З  тобою  Музонько  моя,
Такий  щасливий  завжди  я,
Для  мене  сонцем  світить  в  небі,
Щаслива  усмішка  твоя.

Тебе  я  в  серденько  впустив,
Від  щастя  вже  бракує  слів,
Щоб  розказать  усе  словами,
Як  покохав,  як  полюбив!

Тебе  щодня  я  виглядаю,
Почую,  й  легше  на  душі,
А  особливо  як  читаю,  
Твоі  пісні,  твоі  вірші.

І  серденько  моє  співає,
Й  душа,  мов  ліра  виграє,
Я  наче  в  небеса  злітаю,
Я  чую  й  дихання  твоє.

Усе  єство  моє  чекає,
На  нашу  зустріч  по  весні,
Ворота  Неземного  Раю
Тоді  відкриються  мені.

Відкриються  і  я  полину,
До  тебе  зіронько  моя,
А  поки  що  думками  лину,
Й  віршами  тішу  душу  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830111
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ніна Незламна

Я зустрічаю ранок

А  ви  бачили  світанок,  який  він  мінливий?
Соромиться,  червоніє,  як  мила  дівиця
Ні,  це  ж  наче  парубійко,  зовсім  не  сміливий
На  якусь  мить  потемніє…  Зненацька  іскриться….

А  то  зовсім  випадково  стає  весь  рожевий
Виглядає  упевнено,  до  землі  так  ніжно
Стежку  стелить  на  весь  обрій,  майстер  березневий
Сірі  на  сині  кольори,  змінює  поспішно..

Яскравий  промінь    -  художник,  намалював  ребра
Раптом  розстелив  веселку,  ледь  –  ледь  в  позолоті
Так  набрався  сміливості,  сяйво  на  пів  неба
На  мить  відверне  увагу,  пташина  в  польоті….

А  часом  морем  заграє,  хмари  справжні  хвилі
 Небо  на  частини  крає….  Ще  по  ньому  зорі
Світанок  в  шати  сховає,  на    самому  схилі
Десь  до  заходу  найближче,  в  темному  просторі..

А  на  сході  квітне  мальва…  Із  відтінком  літа
Фарби  різнокольорові,  смужками,  стрічками  
Яскравіє  шматок  сонця,  піднесе  ввись  світла
Вмить  промінці  поміж  хмари,    виграють  свічками…

Яке  щастя  просто  жити,  відчуть  прохолоду
Любуюся,  край  мій  рідний,  вишневий  світанок
Зачарована  красою,  маю  насолоду
Я  з  пташиними  піснями  зустрічаю  ранок…
                                                                                                                       23.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830107
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весняна палітра

У  весни  палітра  свіжо-чистих  фарб.
Розливає  купіль  синь  небесна.
І  пливе,  і  осяває  сонцедар,
Виграють  промінням  теплим  жести.

Від  метаморфоз  весняних  блиск  в  очах,
Юна  зелень  і  фіалок  першість.
І  несе  на  крилах  нас  кохання  птах,
І  цілунки  ніжні,  ніби  перли.

Логотип  весняний  -  з  пахощами  трен.
Ллється  у  повітрі  фреш  любові.
У  природі  березневих  барв  є  бренд,
Пагін  почуттів  квітує  знову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830101
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Lana P.

СИНИЧКО, КУДИ ТИ ЛІТАЛА?

Синичко,  синичко,  моя  щебетушко,
Скажи  мені  правдоньку,  тільки  на  вушко…
У  пору  тепленьку  куди  ти  літала?
У  лісі  сосновому  що  ти  шукала?  —

Холодного  вітру,  хурдель,  заметілі,
Пташиного  сміху,  пригод  без  годівлі?
Можливо,  комашок  ти  вмить  захотіла,
Безмежжя  свободи?  —  взяла  й  полетіла…

Я  вірю,  що  знову  повернешся  взимку!
Тобі  приготую  насіння,  скоринку,
А  ще  —  кусень  сала,  звичайно,  без  солі,  —
Тебе  врятувати  в  обіймах  недолі.

У  сніжних  завіях,  гудучій  негоді,
Я  стану  тобі  у  великій  пригоді,
Коли  переметами  встелиться  хуга  —
Уздрій  у  мені  якнайкращого  друга!                  19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830023
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ольга Калина

Вже весна

Поглянь  у  віконце:
Вже  промені  сонця
Так  ніжно  і  тепло  
Окутують  світ.

Зими  вже  немає  -  
Весна  заступає.
З  землі  показався
Ще  й  проліска  цвіт.

Гілля  бубнявіє,
Трава  зеленіє,
На  вербах  розлогих
З’явились  бруньки.

А  в  нас  під  віконцем,
Всміхаючись  сонцю,
Вже  скоро  розквітнуть
Красиві  квітки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830015
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Патара

Закритися б

Закритися  б  веретою*  від  світу,
Нехай  гудуть  вітри,  ідуть  дощі...
Знайти  б  комфортну  зону  для  душі  —
У  березні  мінливім  клаптик  літа.
Сердешна  відпочине  хай  хоч  мить,
Вдихне  п'янкий  релакс  на  повні  груди
І  трішки  хоч  тривожитись  не  буде
Чому  так  серце  болісно  щемить.


верета*  —  рядно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829977
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

ПОЕТАМ

 Епохи  кануть  -  розпадуться  трони,
 Новітній    розум  знищить  злоби  тьму,
 Струхлявіють  сучасні  "фараони",
 Що  запалили  розбрату  війну.

 Забудуться  політики  строкаті
 І  їх  словес  брехливі  міражі.
 Залишаться  поеми  і  сонати  -  
 Високі  й  щирі  сповіді  Душі.

 І  в  пам'ять  подивованого  людства
 Назавжди  як  спасіння  увійдуть
 Творіння  геніальні  вільнодумства  -  
 Мистецтва  Правди  вистражданий  труд.

 І  стане  над  Епохою  новою
 У  гулі  галактичному  ракет
 Новий  король  глобального  розвою
 З  ім'ям  високим  -  Всесвіту  поет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829870
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Амадей

Злетів ти в небо разом з журавлями (Володимиру Івасюку) пісня

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  прославляв  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину",
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

І  знов  весною  квітне  черемшина,
Земля  вся  цвітом  вкриється  рясним,
Про  тебе  пам"ятає  Украіна,
Без  тебе  устає  вона  з  колін.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  ,
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Вертайся  сину,  разом  з  журавлями,
Хай  з  неба  пісня  сонячна  звучить,
Пісні  твоі  у  бій  ідуть  з  синами,
На  Сході  Украіну  боронить.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями,
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  ти  будив  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829840
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


OlgaSydoruk

Вы о грустном не пишите!. .

Вы  о  грустном  не  пишите!..
Умоляю,господа!..
И  погоду  не  вините:
Ни  сегодня,ни  вчера…
О  пупырышках  (на  бюсте),
Не  раздетых  донага,
Напишите  так  искусно,
Чтоб  хотелось  мне  туда…
Полстраницы,  поллисточка  -
Сочините  (от  души)…
Говорите  (между  строчек)
О  греховности  любви…
Про  объятия  у  грусти
Не  строчите,господа!..
И  не  сладко  ,и  -  не  вкусно…
И  бывает  жаль  себя…
До  нирваны,  у  окошка,
Через  кассу  №2
Есть  свободные…Немножко…
Приходите,  господа!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829818
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Lana P.

ВЖЕ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ…

Вже  дуже  хочеться  весни,
Душевного  тепла  у  тілі,
Щоб  злі  морози-чаклуни
Згорнули  килими  в  артілі,
Де  зачаїлись  заметілі,
Вітри  холодні  зубожілі.

Нехай  розтопляться  льоди,
Розбурхані  у  сонце-днині,
Проріжуться  глухі  дуби,
Прокинувшись  у  серцевині,
Заглянуть  в  очі  неба  сині  —
Уже  смарагдами  віднині.

Хай  променистий  диво-цвіт
Зігріє  хмари  скрижанілі,
Мережить  незбагненний  світ,
А  пелюсткові  заметілі
Голублять  душі  захмелілі,
Думки  солодкі  та  несмілі…                19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829801
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До джерел

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

Виблискує  ставка  дзеркально-чиста  гладь,
Стоїть  стіною  очерет  з  волоттям,
Немов  очам,  дарунок  цей,  природи  клад.
Милуюся  пташиним  я  польотом.

А  далі  -  у  садках  купається  село
Малий  Фонтан  -  і  серце  завмирає.
Від  вітру  розкішшю  бринить-бринить  зело.
Який  же  ти  чарівний,  рідний  краю!

Летять,  летять  крилаті  спогади  життя,
Щемливо-ніжні  і  дитинно-світлі.
Частішає,  мов  маятник,  сердцебиття,
І  вишень  гладжу  я  крислате  віття.

Бо  кожна  квітка  знову  пишно  розцвіла,
І  перше  тут  зустрілося  кохання,
Яке  промчало,  ніби  спритнонога  лань,
І  залишило  чистоту  серпанку.

А  біля  школи  голосиста  дітвора
Нагадує  і  клас,  й  уроки  знову.
Яка  ж  чудова  трепітна  шкільна  пора,
Коли  вчительське  нам  лунало  слово!

Я  дякую  батькам  своїм  і  вчителям
І  за  життя,  за  щастя  і  науку.
Любов  і  віру  сіяли  вони  на  лан,
Ці  теплі  душі  й  працьовиті  руки.

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829780
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Серго Сокольник

Маленька поема до Дня поезії

***не  адаптована  під  смаки.  сюр.  філософія***

...порозкидано  на  столі
Обгорілі,  мов  крила,  твори,
І  солоний  від  крові  хліб,
Ніби  підпис  на  договорі,
Що,  порушивши  раз  один,
Ти,  як  Майстер,  навік  убитий.
-Маргарито,  до  мене  йди
І  порадь,  що  мені  робити...
............................................
Генеруючи  на  межі
Рівня  творчості  запитання,
Як  поезії  міражі
Трансформуються  у  омани,
Що  ти  маєш  казати,  що?
Заспівати  пісень  повільних
Величальних  для  світу  сильних?
Що  ти  маєш  казати?  Що?
Світ  Евтерпи-  світлиночка  з
Глянцепуперного  журналу.
Тамувати  невтерпиш  сказ,
Бо  питання  тебе,  "дістало"-
Що  ти  маєш  робити,  що?
На  догоду  забути  гідність,
Що  оціниться,  вірогідно?
Що  ти  маєш  робити?  Що?
Крил  тефлонових  анапест,  
Злітні  смуги-  трибрахій,  дактиль...
І-  польоту  тоді  капець.
І-  Шуліка  не  Птеродактиль.
Що  ти  маєш  писати,  що?
Розсередитись  у  середнім
Тексті  з  іменем  Посередність?
Що  ти  маєш  писати?  Що?..
..............................................
...телефон.  Маргарита  зв”я-
жеться  з  Тими,  кому  Завіти,
Мов  абетки  від  А  до  Я...
Згідно  договору  летіти
З  ким  у  сивого  неба  сталь
За  законом  Тріумфу  волі.
-Майстре,    як  фі  мене  дісталь!
Нешабльон!-  резюмує  Воланд-
Світ  безжалісний  і  тупий
Для  людини  твого  покрою.
Коні  творчості  б”ють  копи-
тами  землю  в  калюжі  крові.
Світ,  де  автору  важко  ди-
хати,  викинь,  мов  м”ятий  флаєр.
Відлітатимемо  туди...
Хата...  Вечір...  Тебе  чекають...
................................................
Коні  з  крилами...  Дивина...
-летимо,  Маргаритокрила!..
-ой,  яка    ж  ти  таки  сумна,
Земле  рідна,  як  звечоріло...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119032100280  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829860
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Оксана Дністран

Весняний сплін

До  мене  раз  прийшов  сусід,  
Повідує  біду:
Мовляв,  дружину  я  собі
Ніяк  не  віднайду.
Дівчата  всі,  як  на  підбір,
Та  вибору  –  катма:
Одна  –  страшненька,  дві  –  дурні,
Четверта  –  сатана,
Не  здатна  п’ята  ні  на  що  –  
Ні  в  ліжку,  ні  –  хазяйка,
А  шостій  той  би  підійшов,
Хто  грибникує  «лайки»,
Хижачки,  мямлі,  чи  нудні,
Ще  й  хочуть,  щоб  я  –  на  коні.
А  в  мене  –  пиво  і  хокей,
Не  олігарх,  не  соловей,
Мені  –  порядку  би,  борщу,
І  щоб  ніяких  там  ушу.

Було,  сподобалась  одна,
Та  носа  задирає,
Я  їй  пургу  щосил  погнав,
Мов  –  одесную  раєм,
Та  не  ведеться  –  казна  що,  –
Тешу  їй  кіл  на  лобі,
Що  я  відмовив  іншим  трьом,
Ще  в  маминій  утробі,
Що  кращих,  аніж  я,  –  нема  –
Качався  влітку  недарма.
Їй  на  паркані  написав:
«Виходь  за  мене,  ти,  коза!»

Я  мовчки  вислухала  сплін,
Не  знала,  як  зарадить.
Мо,  має  рацію  і  він,
Та  й  де  шукати,  справді?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829641
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Ніна Незламна

У весняний день

У  весняний  день  просто  не  знати…
Чи  ясне  сонце  зможе  пригріти?
 Та  чи  пташечка  буде  співати?
Чи    стріну  ранок  і  первоцвіти?

Яскраві  барви…  Сонце  золоте..
Пробудять  небо.  Одягнуть  в  смужки..  
Вкотре  світанок  сяйвом  зацвіте
 Й  по  краєчку  розстелить  рядюжки.

Земля  в  дрімоті  та  відійшли  сни
Весняний  вітер  так    легко  ніжить
Упали  роси,  в  трави,  на  стежки
 Стрімкий  промінчик,  веселий  біжить..

 Я  дочекалась,  весни  і  ранку
Спіймаю  промінь,  радо  в  долоні
Земля  вдягнена  у  вишиванку
І  я  щаслива    у  своїм  домі…
                                                         13.03  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829745
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Ніна Незламна

А, якби не він

                         
Не  вій  вітрисько,  душу  не  холоди
Сонячний  промінь,  доторкнеться  ніжно
Із  трав  сонливих,  останній  сніг  струси
 Хай  сум,  тривога,  пропадуть  безслідно

Весни  вітання,  хочу  я  пізнати
Задумаюся,  задИвлюсь  до  вікна
Він  там  на  сході,  піду  зустрічати
Ой,    нащо  ж    люди,  оця,  вбивча  війна.

А,  якби  не  він,    хто  б  йшов  боронити
В  кроваве  пекло,  під  кулі,  снаряди
І  хто  б  зміг  землю    й  мій  сон  захистити
Боєць  на  посту,  за  волю,  за  правду…

Він  там  не  один,  де  страх    і  смерть  ходить
Відважні  сини,  немов  рідні  брати
 Всі  негаразди,  нехай  Бог  відводить
Верніться  живі!  Жде  жінка  і  мати.

                                                                   20.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829746
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Ніна Незламна

Тож дай місяць…

 Година…  Дві..  Чотири  ..  П`ять..
І  час  минав…  Стрілки  спішать..
Але  чомусь..  Сон  геть  утік
Дрімає  ніч…  Немає  втіх…

Лиш  місяць  там,  серед  зірок
Мені  здалось  зробити  б  крок
І  звідати…  Душі  політ
Щоб  поміж  них,  в  далекий  світ.

Це  лиш  думки  у  сяйві  мрій
Тож  крил  катма...В  голові  рій
Бджілки  дзижчать,  аж  бере  сум
Місяць  ясний….  Низав  струм.

Потрапити  б  в  його  полон
Щоб  надійшов  вже  Аполлон
І  злікував  від  самоти
Хоча  б  на  ніч  від  німоти.

В  душі  тепло,  щоб  відчути
Й  спів  кохання  знов  почути
Тож  дай  місяць,  щастя  крихту
В  потайну  ніч,    ніжну  й  тиху…

                                                                         2015р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Ніна Незламна

Тож дай місяць…

 Година…  Дві..  Чотири  ..  П`ять..
І  час  минав…  Стрілки  спішать..
Але  чомусь..  Сон  геть  утік
Дрімає  ніч…  Немає  втіх…

Лиш  місяць  там,  серед  зірок
Мені  здалось  зробити  б  крок
І  звідати…  Душі  політ
Щоб  поміж  них,  в  далекий  світ.

Це  лиш  думки  у  сяйві  мрій
Тож  крил  катма...В  голові  рій
Бджілки  дзижчать,  аж  бере  сум
Місяць  ясний….  Низав  струм.

Потрапити  б  в  його  полон
Щоб  надійшов  вже  Аполлон
І  злікував  від  самоти
Хоча  б  на  ніч  від  німоти.

В  душі  тепло,  щоб  відчути
Й  спів  кохання  знов  почути
Тож  дай  місяць,  щастя  крихту
В  потайну  ніч,    ніжну  й  тиху…

                                                                         2015р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


OlgaSydoruk

Мне в перламутровом - свирель…

Мне  в  перламутровом  -  свирель…
На  перламутровой  -  мечтают…
Средневековый  менестрель
Весны  мелодию  узнает…
А  в  перламутровый  апрель...
(Апрель  бесцветным  -  не  бывает)…
Звенящей  нотою  капель
Любовь  случайно  пробуждает…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829557
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


OlgaSydoruk

Разрисуй - холсты мастихинами…

Разрисуй  -  холсты  мастихинами
(Под  лазурными  балдахинами)…
Не  смотри  -  в  глаза  одиночества:
Одиночества  из  пророчества…
Одиночества  -  не  строптивого…
Беззащитного,  не  спесивого…
С  забинтованной  шрамом  раною,
Испытавшему  ярость  пламени…
Обними    -  в  сто  раз  крепче  прежнего…
Твои  руки  -  нежнее  нежного…
Оживи  -  холсты  мастихинами
Под  лазурными  балдахинами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829528
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Оксана Дністран

Вірус

Війни,  штурми,  бійні  нові,
Там  –  протести,  тут  –  на  крові
Зводять  іміджі,  мов  замки,
Рвуться  пішаки  у  дамки,
За  погроми  у  жилетах
Жовч  випльовують  газети.
Переділи,  перестрілки  –
Наче  віруси  з  пробірки
По  Європі  хтось  розвіяв,
Розум  впав  у  летаргію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829497
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


КВолынский

Не покидай…

Не  покидай,  не  відпусти,  
Не  стань  сама  рабою!
Приворожила  словом  ти,
Привабила  собою.

В  твоїх  очах  вселився  сум
І  серденько  страждає…
Горить  душа  –  натхненням  дум,
Тай  піснею  ридає;

Душа  від  ніжності  зорить
Й  сама  того  не  знає:
То    в  чарах  осені  тремтить,
То  взимку  –  запалає;  

В  печалі  гине  і  не  спить,
Цей  сум  сховать  не  вміє...
І  благо,  що  в  весняну  мить  –  
Вся  квітне  й  зеленіє.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Ліричну малювати акварель

Золотокосе  сонце  виглядає  знову
У  крепдешині  біло-синіх  хмар,
І  ллється  струмом  свіжість  чиста,  світанкова.
Весна  листає  долі  календар.

Як  хочеться  віч-на-віч  бути  лиш  з  тобою,
І  линути  в  зелений  березіль,
А  під  ранкові  звуки  флейти  і  гобою
Причарувати  ніжністю  твій  зір.

Вдихати  насолоду  райдуг  і  медовість,
Життєвий  пити  залюбки  коктейль.
Вслухатися  у  тихий  березневий  говір,
Ліричну  малювати  акварель.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829383
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

Як хочеться ніжно писати про хмари…

Як    хОроше,  легко  писати  -  про  хмари...
Вже  сонячна  повінь  пробуджує  ліс...
А  поруч  -  крізь  трелі  -  гарматні  удари,
В  траві,  що  зродилась,  сліди  від  коліс.

З-під  гусениць  танків  -  роз'ятрені  шрами,
І  сиплються  вікна  -  зіяють  шибки...
І  вчаділо  сонце  вгорі,  між  димами,
І  світ  шаленіє,  і  вчаділи  ми...

До  влади,  до  грошей  -  по  трупах,  по  трупах...
Мільярди  мільярдів  -  і  влада  в  руках.
Кривавиться  сонце,  війна  і  розруха...
І  нІкому  вірить.  І  з  ким  починать?

В  цій  бІйці  за  владу  -  утрачена  сила,
Бігборди,  плакати,  брехня  і  плітки...
І  мудрості  -  мізер.  Ніщо  не  навчило,
Що  в  єдності  тільки  прийдем  до  мети.

Як  хочеться  ніжно  писати  про  хмари...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829330
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Патара

Все може бути

Повіривши,  укотре  обпеклася.
Ну  що  ж,  нехай  гіркий,  але  —  це  досвід.
Порядність  зараз  явно  не  на  часі,
Хоча  таланило  мені  до...  досі.
З  цинізмом  зустрічалася  не  часто,
Тому,  напевно,  втратила  я  пильність.
Беріг  донині  Бог  мене,  на  щастя,
Довіра  —  генетична  в  мене  схильність.
Тепер  я  на  холодне  буду  дути,
(Хоч  сумнів  не  дає  мені  спокою...)
На  цьому  світі  різне  може  бути,
Можливо  й  стану  стервою  жорсткою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829335
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


OlgaSydoruk

Полжизни - полвека…

Полжизни  -  немало...
Полжизни  -  полвека…  -
Я  всё    узнавала  
Того  человека…
Полвека  -  любила
Полвека  -  страдала…
За  что  мне  судьбина  
На  части  ломала?..
Душа  улетала      
С  разбитого  сердца…
Объятая  страстью,
Подальше  от  смерти…
Полвека  -  закатов…
Полвека  –  рассветов…
Полвека  -  прощаний…
Полвека  -приветов…
За  что  мне  судьбина  
То  счастье  послала?..
Душа  (не  чужая)…
И  та    -    не  сказала…

Ничего  личного!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829284
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


OlgaSydoruk

На беду чужую…

Запершило  горло…
И  не  показалось:
Так  душа  (со  всхлипом)
С  клеткою  прощалась…
Обрывая  струны,  находила  ноты…
Перевозбуждаясь  (с  полуоборота)…
Перевоплощаясь,  окрылялась  ролью…
В  косы,укрываясь,  от  случайной  боли…
Сколько  пожелала,столько  и  случилось…
На  беду  чужую…На  чужую  милость…
И  водой  -  напилась…Досыта...Святою...
Будто  -  окрестилась…Будто  бы  -  живою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829270
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

СПРАГА ТВОРЧОСТІ

Прагну  душею  пустелі.  Бо  вже  para  bellum
З  осені  смутком,  коли  надійдуть  холоди.
...десь  потаємних  оаз  невичерпні  джерела
Так  зачекались...  Мерщій  я  полину  туди

Мрією,  щоб  тамувати  до  творчості  спрагу...
(Серед  пустелі  оази-  безцінні  дари...)
...а  за  вікном  водоспади  сумні.  І  відвага
Їм  непотрібна  моя.  Безкоштовно  бери

Сірих  осінніх  дощів  нецікаві  краплини,
Ніби  підробні  коштовності...  Тільки  візьми!
...спрага  душі  до  пустелі  спекотної  лине...
ТВОРЧОСТІ  ПОШУК  НАС,  ВЛАСНЕ,  І  РОБИТЬ  ЛЮДЬМИ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118081708357  Спрага  творчості

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803504
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

СОНЯХ

Ще  тепло  і  сонячно  там,  
Де  трави  приховують  літо,
І  неба  збудований  храм
Не  знищено  іншим  завітом.
Замовкли  птахи  у  гаю,
Аби  не  порушити  сон  цей...
Та  сонях  голівку  свою
Уже  не  поверне  до  сонця,
Побачивши,  що  відбулась
Одвічного  смутку  подія.
Що  осінь  у  гості  зайшла,
Що  літо  пішло-  зрозуміє.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118091109096  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806335
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

ВОЇНУ. До свята Покрови Пресвятої Богородиці

Що,  солдате,  сумний?  "Відчеканив"  паради?  
"Кроком  руш"?  Аксельбантиком  відшарудів?  
Ось  тепер-  до  окопу.  То  дати  пораду,  
Як  сідати,  коли  височенько  злетів?))

Стисни  зуби,  Стежина  від  крові  солона
І  п"янка,  мов  розжований  цвіт  блекоти-
Ще  не  днина.  Твій  час  у  майбутньому.  Он  де
Світ  яскравий.  Тобі  у  майбутнє  світить,

Ніби  вибуху  спалах  розриву  снаряда,
Що  розірве  минуле  твоє  на  шмаття.
Будь  собою.  Ти  вже  "відчеканив"  паради
І  тобі  нецікаве  минуле  життя,

Де  ти  ситовгодовано  в  теплій  казармі
Від  нудьги  одуріло  давив  тарганів.
Нумо  руку  подай  мені  міцністю  варту
Побратима!  Таким  ти  потрібен  мені

У  майбутнім,  яке  ми  здобудемо  з  бою
В  лихолітті  підступності  мінних  полів.
Руку,  друже!  Нам  разом  іти  із  тобою
У  майбутнє.  І  слава  на  віки  віків

Україні,  яку,  мов  дружину  і  матір
Боронити  нам  доля  у  сяйві  заграв,
Де  не  тлін  плац-парадів.  Де  справжні  солдати
Вже  готові  до  бою  і  величі  справ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118101109259  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809701
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

НОВИНИ

Дзвеніла  пташка  в  гаї  калиновім...
І  купували  в  бутіках  обнови...
І  форвард  сотий  м"ячик  забивав...
І  літератор  пташкою  співав
Надвечір  на  гламурному  бенкеті...
І  вояки  вдягли  бронежилети  
І  на  "нульовку"  вийшли...  У  столиці
Злодюги  вщент  "обчистили"  крамницю...
І  хтось,  на  олігархів  дуже  лютий,
Робить,  мов  Че  Гевара,  revolution
На  шлях  слизький  ставав...  На  ковзанах...
А  хтось  запив,  усе  пославши  нах...
...життя  "дуалістичилось"  незмінно...
...В  ЦЕЙ  ДЕНЬ  НА  ФРОНТІ  ЛИШ  ОДИН  ЗАГИНУВ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118102209381  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810952
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

Холоди насуваються

Холоди  насуваються,  люба...
Обійми,  поетесонько  мила,
І  не  будемо  лаяти  сніг,  
Що  волосся  покрив...

...голова  Іоанна  на  блюді
Красномовно  про  це  говорила...
Хочеш,  люба,  послухать?  Мені
Передтеча  відкрив,

Що  не  вдасться  ступити  ні  кроку.
Фарисейськи-болотної  твані
Перейти  не  у  змозі  ніхто.
Скільки  згаяно  сил.

Що  нема  у  вітчизні  пророка.
І  пророком  не  стати.  Та  я  не
Мав  і  наміру.  Власне  (А  ТО)
Я  одного  просив

Холодів,  щоб  по  кризі  холодній
Перейти  через  твань  по  сухому
Ген  до  берега  іншого,  звід-
ки  пливе  жовтий  лист,

На  якому  шрифтом  новомодним,
Мов  на  мапі  дорога  додому,
Відтворився  той  вірш,  що  тобі  
Присвятив  я  колись...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118111000142  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813264
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

РОЗЛУЧНООСІННЄ

Осінь  є  епопея  дощів.
Ця  нездаро  написана  повість...
Цей  поезій  загаслий  порив...
Ось  і  зустрічі  невипадковість

У  промінні  мережених  днів
Поцілунками  споминів  літа.
Відігрітись  тобі  і  мені,
Поки  душу  не  вистудив  вітер

У  часи,  за  якими  шторми
Нехороші  трощитимуть  кригу,
І  нічого  не  вдіємо  ми
У  пороші,  засліплені  снігом

І  оглухлі  у  вітру  витті,
Що  розвіює  зерням  полови
Наших  душ  оболонки  пусті
Суттю  дії  людської  обмови

Під  осанну  оманливих  слів.
Нас  розвіє  за  вітром.  І  знали-
Все  це  станеться...  Та  я  хотів,
Моя  мила,  аби  не  настали

Ці  взаємні  сумні  холоди,
Що  вели  слідкування  за  нами
З  перших  зустрічей...  Люба,  іди,
Погуляєм  востаннє!..  Дощами.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118110600940

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814210
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

СВІТЕ. пісня

***пісня***

Світе!
Ти  коливаєшся  завжди.
І  напрямків,  куди  іти
Тобі  довіку  не  знайти,  
Світе...
Світлий!
Від  складнощів  до  простоти
У  самозреченні  пройти,
Не  розуміючи,  що  ти
Світлий...

---приспів---
Та  є  двуєдності  порив...
Тебе  богинею  створив
Мені  Всевишній,  диво  з  див...  
АVЕ!
І  нам  удвох  творити  світ,
І  Божі  милості  молить,
І  все  загадане  здійснить!..
АМЕN!
.............................................


Вільний
Неволі  волю  віддавав,
У  смутку  очі  відкривав,
Неначе  радістю  палав,
Вільний...
Пильно
Хтось  стежив,  щоб  отак  ішло,
І  світ  затьмарило  крило...
Та  ока  фіксувало  скло  
Пильно,

---приспів---
Що  є  двуєдності  порив...
Тебе  богинею  створив
Мені  Всевишній,  диво  з  див...  
AVE!
І  нам  удвох  творити  світ,
І  Божі  милості  молить,
І  все  загадане  здійснить!..
АМЕN!
..........................................

Світла!
Ти  віддзеркалення  мене
І  доля  нас  не  омине.
Ти  Пенелопа,  я  Еней,
Світла!
Світом
Блукаю  я,  чекаєш  ти,
І  нам  у  темряві  іти
Аби  кохання  освятить
Світлом

---приспів---

Бо  є  двуєдності  порив...
Тебе  богинею  створив
Мені  Всевишній,  диво  з  див...  
АVЕ!
І  нам  удвох  творити  світ,
І  Божі  милості  молить,
І  все  загадане  здійснить!..
АМЕN!



©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118112909832  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815696
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

"Записано вірно…"

***поетичний  сюр***


Пробився  совиний  клич
крізь  сплетіння  дерев  і  тьму-тьмущу...
О  час  неймовірний!  Ніч
і  трамвай,  що  прямує  із  Пущі.
"записано  вірно...",  хоча  у  квит-
ку  і  місця  вже  майже  немає...
...хтось  їде  останнім  трамваєм
і  вІрші  в  дорозі  складає
із  роздумів  клаптів  зимової  темної  ночі
про  тіло  і  душу...  Про  очі  всілякі  дівочі...
Про  те,  що  попереду  буде  
і  те  що  лишилось  позаду,
Про  те,  що  від  світу  корисно  
уміть  будувать  барикаду
і  нею  відгородитися
(а  краще  на  ній  народитися
ну  просто  отут    таки...)
-То  іди  вже  ти,  сядь
на  місце  кондукторське
(бачиш,  звільнилося)
і  вірш  запиши  у  мобілку
про  тіло  і  душу,  про...
...проїзд  вже  вартує  стільки...
Кінцева!  Ось  і  метро!
При  виході  скаже  у  власному  стилі  мені
-  ти  також  поет,  чи  ні?
Я  не  повчав  оракулів  дебільних.
Свої  каракулі  писав  я  у  мобільник.
А  ти  ото,  бува,  їх  не  читав?
...спитав...
 ...Трамвайні  рейки...  Мов  би  думки  звивина...
ТА  ІЗ  ЧИЄЇ  ГОЛОВИ  ВОНА?..)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118120809500  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816810
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

СП'ЯНІЛА НІЧ… (16+)

СП'ЯНІЛА  НІЧ...  
***авангардна  ритміка,  авторські  знахідки***


Сп'яніла  ніч
У  винному  тумані,
Судомі  танцю,
Вихорі  вогню.
Ковзнула  з  пліч  "об-
кладинка"  сукняна
На  "фоліант"  цей...
Вишукане  НЮ

Намалюва-
лось,  темне  серед  світла,
Відбитком  тіла
Ночі  на  стіні.
І  диво  сталось,
Нібито  розквітла
Троянда...  -Хочеш,
Так  її,  чи  ні?

-Звичайно,  хо-
чу!  І  усю  жадаю...
Та  й  не  прозовий  
Фоліант  узяв.
Вінком  сонетів
Я  тебе  сплітаю
(чи  то...  читаю,
Мов  уявну  яв...)

Ти  не  тотем  
Злий...  Зараз  розцілую,
Лиш  губи  б  не  скри-
вавлені  були,
Бо  з  терня  пензлем
Я  тебе  малюю,
ОголенНЮ  від-
давши  шанобли-

во  дань  митця,
Цінуючи  кохання,
Яке  в  мені  збу-
дила  ніч  п'янка...
Картина  ця  сю-
жет  для  малювання...
Чи  ТАК?..  Чи  НІ?..  -Ти
Вся  така!..  -Яка?..)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119010909989  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820765
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

ГІМН ВОЛОНТЕРІВ

*пісня*
**присвячується  чудовій  людині,  Едуарду  Сколінчуку,  водію  волонтерського  підрозділу  "Вбережу",  до  його  ювілею**
***мелодія  авторська***

Вдома  мати  чекає.
Водію,  не  засни!
Як  машину  гойдає
На  дорогах  війни...
Снів  солдацьких  химери  
Снігу  мла  замела.
І  везуть  волонтери
Їм  частинку  тепла.

ПРИСПІВ  1
Закружляли  орли  
І  воєнна  химера
Палить  тіло  землі,
Що  воліла  повстать.
В  ДОПОМОЗІ  пройшли
Хресний  шлях  волонтери,
Щоб  Христу  донести
До  Голгофи  хреста.  
(2-й  раз...)
Чесно  й  гідно  ПРОЙШЛИ
ХРЕСНИЙ  ШЛЯХ  ВОЛОНТЕРИ,
ЩОБ  ХРИСТУ  ДОНЕСТИ
ДО  ГОЛГОФИ  ХРЕСТА.

І  чекають  солдати
Знов  на  зустрічі  мить.
Хоч  самі  небагаті,
Всім  поділимось  ми.
У  нелегку  годину
Вам  священний  наказ
Рятувать  Україну.
Ми  врятуємо  вас.

ПРИСПІВ  2
А  часи  надійдуть-
Крізь  розчинені  двері
Шляхом  тим  проведе
Нас  Апостол  Петро,
Бо  ЧУМАЦЬКИЙ  цей  путь,
Хресний  шлях  волонтерів,
Мов  до  Раю,  важкий,
Довгий,  мов  до  зірок.
(2-й  раз...)
Бо  шляхетний  ЦЕЙ  ПУТЬ,
ХРЕСНИЙ  ШЛЯХ  ВОЛОНТЕРІВ,
МОВ  ДО  РАЮ,  ВАЖКИЙ,
ДОВГИЙ,  МОВ  ДО  ЗІРОК.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119011109863

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821016
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

Як писати, коли на душі…

Як  писати,
Коли  на  душі
Спокій?
Підбирати
До  творчості  шифр,
Поки
Розлилися  дощів  за  вікном
Краплі?..
...розійшлись  і  мені  все  одно.
Крапка.
...а  якби  тим  дощам  не  лити,
А  якби  нам  з  тобою  жити,
Люба  дівчино,  спомин  ти  мій  літа...
...та  "якби"  не  було  у  реалі...
...та  аби  ми  співали  далі
Пісню  цю  з  дощовим  фіналом...
...  Та  відійде  день,
А  за  ним  іде
Вечір,
І  співать  мені
Зоряні  пісні
Легше...
Вхід  до  свіжих  рим
Хід  зірок  відкрив
Навстіж.
-  віднайди  мене!
Де  ти,  згаяне
Щастя?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119013110267  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823579
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 16.03.2019


Серго Сокольник

Рецепт хворій коханій

Дай,  люба,  тебе  обійму
Під  час  хворобливого  сну,
І  сили  тобі  поверну
Собою.  Розвіється  сму-

ток...  Він  від  цієї  пори,
Що  крони  хитає  дерев
Оголених...  Горло  дере
На  горе    завезений  грип

З  країв,  де  не  знано  зими,
Де  тепло,  немов  у  дитя-
чих  снах,  у  які  вороття
Дороги  не  знайдемо  ми...

Відпий  моїх  ліків  любо-  
ві.  Грійся  теплом  мого  ті-
ла,  що  на  хвороби  оті
Коханням  прописане  бо)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119031601070  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829192
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Любов Вакуленко

ТОБІ СЬОГОДНІ ВИПАДЕ ЛЮБОВ

Тобі  сьогодні  випаде  любов,
Ще  вчора  я  її  наворожила.
Не  буде  ні  докорів,  ні  розмов,
Ти  лиш  відчуєш  ніжні  її  крила...

На  завтра  тобі  випаде  журба
Аж  доки  не  отримаєш  дарунок
Там,  де  вночі  накриє  нас  верба,
Гарячий  і  палкий  мій  поцілунок...

Обіймів  спрагу  начаклую  я  -
Кохання  питимеш  із  витоків  натхнення.
І  самозреченість  у  пісні  солов"я
Зійде  на  нас  неначе  одкровення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829149
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Крилата

КОЛИ?

Коли  трава  ця  встигла  прорости?
Коли  цей  крокус  виткнувся  з-під  ґрунту?  
Коли  минуло  сонце  блокпости
Й  дісталось    до  призначеного  пункту  –  
До  того,  що  всі  звуть  його  «Весна»,  
Котра  дарує  окові  етюди?
Коли  це  сталось  –    зняла  лід  Десна,
Набрала  кисню  у  блакитні  груди?
Іду  узліссям  тихо,  наче  кіт,  
У  нагороду  –    спів  пташок  піймала.  
Який  чудовий  (правда,  люди?)    світ!
Лише  б    любов    у  ньому  місце  мала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829151
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Оксана Дністран

Епізод

Рання  весна.  Вітри.
Небо  квапливо  лиже
Щоки  дощем  згори.
Хмари  насіли  хижі

Завтра  небесна  синь
Ляже  горі  на  плечі,
Пролісками  ліси
Вкриють  їй  лоб  старечий.

Витече  часоплин
Струменем  талих  вод.
Крапля  -  сестра  хвилин,
Дощ  -  дрібний  епізод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829072
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Новоградець

Полянка

Хай  вечір  у  хмарах,  і  ти  без  прикрас,
Але  все  так  само,  все  знову  для  нас:
Та  сама  полянка,  той  самий  струмок
І  знову  з  багаття  куриться  димок.

Сьогодні  не  місце  столичним  вогням,
Оркестри  виводять  романси  не  нам  -
В  лісочку,  де  в  юність  не  палять  мости,
Вечірню  заграву  запалюєш  ти.

Блищать,  заворожують  очі  твої
І  трелями  глушать  слова  солов'ї...
Ми  дивимось  знову  на  рибки  в  воді
Під  вогник  яскравий,  не  згаслий  тоді.

Вело  нас  кохання  в  життєвий  політ,
По  шумних  дорогах  виводило  в  світ.
А  стежка  простенька  між  соснами  в  ряд
Нас  в  юність  студентську  вернула  назад.

Туди,  де  хмільним  ароматом  суцвіть
Черемуха  голови  знову  п'янить,
Де,  граючись,  зносить  пилок  із  сосни
Хвилюючий  подих  тієї  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829076
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Відочка Вансель

Спізнився я з листом (присвячення"Діллі")

Пробач,  пробач,  спізнився  я  з  листом.
Рідненька,  тут  не  вміють  сумувати!
Я  для  країни  був  захисником!..
Та  сліз  твоїх  мені  не  зцілувати.

Пробач.Та  я  щасливий  тут  такий,  
Що  Янголи  -  і  ті  всі  дивувались!
Коли  дуркую  -  то  такий  смішний,
Що  мною  до  тепер  ось  милувАлись!

Тобі  чарівних  снів.  Ну!  Посміхнись!
Ти  в  мене  така  гарна.  Ти  вродлива!
Не  треба  мені  сльози...  Ти  молись...  
Люблю  тебе.  Матусенько!  Ти  диво!
І  пам'ятай  :твій  син  завжди  щасливий!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810262
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Заснути в Бога на руках…

Кохала?  Так?  Можливо...  Хто  би  знав.
Складала  осінь  в  тайстру  сум  і  щем.
Її      дощ  просто  зрадив  і  продав,
Вимішуючи  хмари  олівцем  .

І  почергово  грудень,  листопад  
Місили  холод  в  небі  кожен  день.  
Посипав  сніг  з  ваніллю  невпопад
Із  Янгола  малесеньких  кишень.

Коли  тебе  покличу  -  не  приходь!
Май  мужність  просто  жити  у  думках!
Пробач...  За  нього  теж...  Мене  Господь.
Заснути  б  Боже  на  твоїх  руках.  
Я  спала  тут  на  всіх  своїх  хрестах...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811205
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Ось… Стояла душа

Ось...  Стояла  душа.  Хтось  її  десь  відніс.
Трішки  в  небо  від  слів...  Наліталася  знов.  
Ось  стояла  собі  на  цілісінький  зріст.
А  в  кишенях  у  неї  одненька  любов.  

І  в  підлогу  з  небес  -  головою!  Болить.  
Певно  трішки  забула  смиренність.  То  й  так.  
А  замріялась  лиш  на  однесеньку  мить.
Може...  Гордості  трішки  пізнала  на  смак?
Спить  вночі  сам  Христос  на  усеньких  хрестах...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811959
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Напевно, що вірила

Напевно,  що  вірила  більше,  ніж  треба.
Літаючи  небом,  самісіньким  небом.  
Кохаючи  серцем,  душею  і  світом.  
Її  проганяли  і  холодом,  й  вітром.  

Сама  залишилАсь.  Без  того  кохання.
Без  того  до  Бога  самого  прохання,  
Щоб  їй  дарували.  І  полем  ходила.  
Саменькі  молитви  як  ковдри  стелила.  

Ще  зовсім  гарненька,  весь  час  посміхалась.  
У  чому  причина?  Причинна  зосталась.
Гарніша  від  всіх  і  душею,  і  тілом...
Сміялися  з  неї.  Та  це  не  боліло.  
У  полечку  спала...  Ось  вже  й  сутеніло...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811968
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Не чекай мене навіть

Не  чекай  мене  навіть,
Не  мішай  мою  пам'ять
Із  майбутнім,  ні  треба.  
Мені  вистачить  неба.  

Не  цілуй  мене  в  вІршах.  
Я  насправді  найгірша.  
Настрій  зранку  холодний.  
Плаче  вітер  голодний.  

Я  не  буду  писати.  
Час  тебе  забувати
І  без  зустрічі...  Віриш?  
Ти  себе  сам  ще  дуриш.  

Все  пройшло...  Посміхаюсь.  
Я  тому  причащаюсь,  
Що  і  з  Богом  спілкуюсь.  
Молитвами  лікуюсь....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811987
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Душею по лезу

Душею  по  лезу...  Обачність.
Вдягаючи  крила  як  вдячність.
І  заздрити  мертвим  сьогодні.  
Вони  ж  у  оселі  господній.  

Душею  по  лезу...  Тихенько...  
І  цівочки  крові...  У  жменьку.  
Від  сліз  мокрі  крила...  І  впала.  
Дурненька.  Людина?!!  Літала?!!  
Ніколи!  А  вірити...  МАла...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812205
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Лупили душу

Лупили  душу  як  м'яч  на  полі,
А  завіряли  :вона  на  волі!
І  ще  до  неї  :
-Лиш  не  здаватись!
І  посміхатись!..  Ось  так...  Знущатись?..

І  жебракує  сама  у  себе.  
У  своїх  віршах  знаходить  небо.  
У  цьому  світі  одна  дорога  
Веде  тихенько  її  до  Бога.  

Душа  вдягає  не  сукню  білу,  
А  біль  саменький  на  голе  тіло.  
На  черевиках  старі  підбори.  
Закриті  на  ніч  усі  собори...  
Щоби  зігрітись  -  палила  твори...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812207
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Ти закохаєшся в мене сьогодні

Ти  закохаєшся  в  мене  сьогодні!  
Навіть  по  справжньому,  навіть!..  Так  дуже!
Ти  подивився.  Твій  погляд  холодний  
Ніби  всіх  Всесвітів  випив  байдужість.

Я  помилилася.  Знову...  Не  вперше...  
Ти  так  писав!  Як...  Для  мене  всі  вІрші!  
Знаєш...  А  в  тебе  гарнесеньке  серце.
З  іншими  будемо  більш  щасливіші?!
Я...  Вас  цілую...  В  душі?..  Вам  тепліше?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812426
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Я просто черниця

Мій  хороший.  Мій  справжній...  Я...  Просто  черниця.
І  тому  -  тобі  воля!  Яка  чарівниця?!
Маєш  змогу  кохати  кого  тільки  схочеш!
Маєш  змогу  забути  і  душу!  І  очі!

Маєш  волю  давати  свій  час  тепер  іншим.  
Я  закопую  в  землю  кохання  і  вірші.  
Все  пусті  такі.  Люди  їх  геть  не  читали.  
А  кохання...  Немає...  І  всі  про  це  знали!..
Ну  чому  лиш  мені  не  сказали?!  Мовчали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812681
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Я не знаю кохання

Я  не  знаю  кохання,  ніколи  не  знала.
Та  я  долі  постійно  якось  пробачала.
Що  кому  і  для  чого  -  навіщо  питати?
Я  не  мала  його  -  не  могла  і  втрачати.

Я  не  знала  кохання  і  смак  поцілунку,
Я  не  мала  такого  простого  дарунку.
Та  життя  я  можливо  не  раз  проживала...
І  в  минулих...  Отих...  Я  до  хмар  всіх  літала...
Я  не  мала  кохання...  Й  про  нього  благала  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812997
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Я кохала тебе

Я  кохала  тебе.  Крила
Позрізала  на  перину.
Щоб  для  тебе...  В  мене  сила
Для  нас  двох  літати.  Гину

У  цю  осінь.  Ти  не  бачиш.
Ти  байдужістю  встеляєш
Мені  пам'ять.  Ти  тлумачиш  :
Не  кохаю.  Що  ж  чекаєш?

Що  я  впаду  на  коліна,
Що  благатиму  сльозами?
Бачиш,  згублена  пір'  їна
Прірву  мостить  не  між  нами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814046
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Нікому навіть писати

Нікому  навіть  писати,
В  мене  лиш  небо...  І...  Небо...
Та  коли  є  що  втрачати,  -
Може...  Нічого  й  не  треба?

Поговорити...  Лиш  з  Богом...
Вірші  якісь  цитувати.
Пазли  життя  скласти  словом.
Й  трішки  самотність  цькувати.

І  дочекатися  часу
Як  Петро  в  рай  ключі  згубить.  
Випити  болю  всю  чашу.  
Зникнути.  Янгол  розбудить.  
І  за  весь  відчай  засудить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814047
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Без віри й надії

Без  віри  й  надії.  Дихати.
Кисень  давно  весь  випитий.  
Закінчились  просто  виходи,
Каменем    вхід  десь  вилитий.

Цвяхи  в  долоні  -  прикрасами.
Ключ  з  душі  ржавістю  зтрощений.
Ліженько  в  прірві  молитвами
Матір'ю  Божею  мощений.
В  рай  перехід  буде  спрощений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814901
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Я здалася

Я  здалася.  В  мить.  В  одну  хвилину.
На  колінах  хмари  сиві  топчу.
Бог  любив  мене...  Малу  дитину...
А  я  душу  на  візку  волочу.

Я  здалася.  Скінчилася  сила.
На  візку  колеса  розламались.
Боженьку,  я  все  тебе  просила.
Дав...  Давай...  Чому  ж  я  нарікалась?
В  небо  впала.  Все...  Я  відліталась.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815009
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Роману Гурику


Стільки  часу  пройшло.Я  тепер  не  про  це.
Скільки  справжніх  героїв  пішли  в  небеса.
Я  не  знаю  чому,  та  одненьке  лице
Виринає  нізвідки.  Такі  чудеса.

Я  не  знала,  хто  він,  я  не  знала,  ким  був,
Я  не  знала  пісень,  що  він  просто  любив.
Я  не  знала,  що  в  мить  він  останню  відчув.
Я  лиш  знала,  що  Янгола  хтось  таки  вбив.

Стільки  часу  прошло.  Навіть  слово  "війна"
Не  внесли  до  сторінки  країни  ніяк!  
Я  не  знала  його!?Інші  ж  є  імена!
То  чому  це  лице  памятаю  я  так?!?  
Коли  скінчиться  все?..  Ти  подаш  нам  хоч  знак?..



P.  S.  Я  постійно  пам'ятаю  його...  Я  не  знаю  чому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815243
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Присвячення "ДІЛЛІ"

Ма,  я  не  писав,  та  мандаринки
Передам  святому  Миколаю.
Щоб  тобі...  Малесенькі  частинки
В  смак  дининства...  Ти  не  плач.  Благаю.  

Ма,  повір,  я  все  рідненька  знаю.
Що  сумуєш,  що...  Не  все  так  просто.
Мам,я    до  Вкраїни  прилітаю.
Але  зараз...  Тільки...  Знаєш...  Гостем...

Мам,  напишеш  потім  Миколаю?
Я  писав.  Та  не  казав  нікому.  
Скоро  ж  бо  Різдво.  Рідненька,  знаю,
Розкажи  про  біль  цьому  святому.

Він  тобі  розкаже  справжню  казку,
Мандаринки  під  ялинку  нашу.
Мам,  я  знаю,  що  завжди...  Що...  Важко...
Мамко,  кожний  має  болю  чашу.
Мам,  для  тебе  посмішки  попрошу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815245
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

А я ще і досі шукаю любов

А  я  ще  і  досі  шукаю  любов,
Виймаю  ножі,  зашепочую  рани
Молитвою  тільки.  А  скільки  розмов
Було  про  майбутнє!  Та  не  з  порцеляну

Душа  моя,  справді!  Впаде  -  обітру,
Реп'Яхи  і  попіл  я  змию  водою.
Хоч  боляче  буде  -  все  потім  зітру...
І  житиму  в  Всесвіті  з  Богом.  Зимою

Як  випаде  перший  справжнісінький  сніг  -
Я  лист  як  дитя  Миколаю    напишу.
Щоб  чисте  кохання  мені  приберіг.
А  зараз...  Чекаю...  І  слухаю  тишу.
Приходь...  Я  ніколи  тебе  не  залишу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815299
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Зима, зимонька моя

Зима,  зимонька  моя.
Помічниця  я  твоя.
Хмари  буду  я  трусити,
Щоби  дива  наробити.

Снігу,  сніженьку,  лети,
У  дитиночки  світи.
Щоби  дітки  всі  -  здорові.
Щоби  свята  всі  чудові.

Трішки  Віда  зажурилась,
До  Ісуса  притулилась.
Ми  дорослі,  не  маленькі,
Чуєш  Мамко  Божа  ненько?

Прочитай  листи,  малюнки
Усіх  діток.  Я  пакунки
З  Миколайчиком  віднесу.
Почуй  Відоньку  Принцесу.
Пишу  діток  всіх  адрЕсу.

Відочка  Вансель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815964
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 14.03.2019


Відочка Вансель

Осінь

Що  ж  ти  осінь  босоніж  знову?
Черевички  ж  тобі  купила.  
Ти  б  погодилась  на  розмову,  
Ми  ж  як  сестри.  Я  заробила

І  тобі  їх  дарую.  Хочеш?
Прегарнесенькі  як  в  Царівни!
Що  ж  босоніж  ти  зорі  топчеш?  
По  красі  ж  ти  не  маєш  рівних.

Один  смуток  в  дощі  вдягаєш,  
Сукня  латала,  зовсім  стара.  
Матір  Божу  завжди  чекаєш,
І  вдивляєшся  в  сиві  хмари.  

На  Різдво  її  рвеш  лілеї,  
І  троянди  всі  зберігаєш.  
Ця  краса  вся  твоя  для  неї,  
В  день  народження,  що  чекаєш.  
Ти  даруночки  ж  їй  збираєш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807826
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 14.03.2019


Ніна Незламна

А чи є таке село?

А  чи  є  таке  село,  на  рідній  землі
Де  немає  могили?  Мовчать  солов`ї  …
Серед  дерев  і  трави  …  Син  впав  на  війні…
Як  журавлик  молодий,  ще  не  мав  сім`ї…

Все  жили  і  братались..  А  ворог  не  спав
Весь  час  кував  ланцюги  …Та  коли  ж    кінець?
П`ятий  рік  війна  йде..  Знов  народ  повстав
Де  ж  обіцяний  той  рай?  На  душі  свинець…  

І  пече,    і  так  болить!  За  світлі  мрії
Молить  мати  в  темну  ніч  й  за  своє  дитя
Кожен  з  нас  несе  свій  хрест…  Та  де  ж  надії?
 Що    народу  чекати,  яке  майбуття?

Сонце  землю  зігріло  …    Стежка  в  болоті
Чи  від  снігу,  чи  від  сліз,  до  цвинтаря  шлях
 Душа  кричить,  очі  лід…  Хрест  в  позолоті
Полетів  поміж  хмарин,  сизокрилий  птах….

А  чи  є  таке  село,  де  могил  нема?
Дочекалися  весни,    скрізь  квітнуть  квіти
Синів  любих,  милих…  Забрала  війна….
А  чи  хтось  хотів  страждань?  Чому  радіти?

                                                                                           10.03.2019р
                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828973
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ніна Незламна

Весна на порозі

Колотить  думки  минулі,  вітер  в  старім  листі
 Краплі    багрові  і  світлі,  льодяні  в  намисті
Сухі  трави  в  позолоті,  сонечко  збудило
Святу  землю  ледь  зігріло,    сніги  розтопило…
Між  дерев  голих,  в  лісочку,    горбочок  синіє
Сонця  промінь,  веселиться,  пролісок  ясніє
У  гаєчку  спів  заводить,  маленька  синичка
Радо  вертить  голівкою,  підіймає  крильця
Як  пушинка  ввись  злітає,  хоче  розказати
Йде  весна,  вже  на  порозі,  пора  зустрічати.
                                                                                                                   12.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828972
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ольга Калина

А доля вишиває

А  доля  тче  і  вишиває
Мою  стежину  у  житті.
Мережки  у  рядок  складає.
-Додай  ще  барви    золоті.

Як  я  втомилася  від  болю
У  чорно-сірих  кольорах.
Душа  згорьована  на  волю
Так  рветься  стрімко  по  ночах.  

Втекти,  втекти    десь  так  далеко,
Де  неба  синього  блакить.
І  де  під  хмарами  лелека,  
Крильми  махаючи,  летить.  

У  небі  так  зірок  багато  –
Вночі  сіяють  в  вишині.
От  однією  з  них  би  стати    -
Світити  в  небі  щоб  мені.

-О,  доле,  змилуйсь  наді  мною
І  чорні  фарби  забери.
Нехай  життя  бринить  струною
І  жайвір  хай  співа  згори.

Додай  в  стежину  світлих  ниток
З  яскравих  ніжних  кольорів,
Веселки  барв  і  злата  злиток,
Щоб  шлях  мій  сяяв    і  світив.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828974
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ольга Калина

Меморіал Вічної Слави

Спадає  сніжок  біленький  
Із  гілки,  що  на  сосні..
 -Ну  як  ти  тут,  мій  рідненький,  
Повідаєш  що  мені?  

Світлини  Героїв    на  стелі
Змарніли    попід    дощем.
А  вітер  морозом  стелить
Й  окутує  ніч  плащем.  

Цю  тишу,  що  серце  крає,
Сховала  в  собі  зима.
 -Синочку,  тебе  немає.
Шукати  тебе  дарма..

Холодний  стоїть  з  граніту
Цей  Слави  меморіал.  
А    пустка  мовчанням  гнітить  –
Закрився    в  небо  портал.  

 -  Чому,  так?        -    волає  серце
І  сльози  струмком    летять.  
Вогню  язики  у  скерцо
Тихенько    палахкотять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828976
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Патара

Доброволець

Він  не  чекав  повісток  з  військкомату,
Не  міг  сидіти  вдома  в  грізний  час.
Крутила  біля  скроні  пальцем  "вата":
"Нехай  іде  дурне,  а  "мудрі"  —  пас".
І  він  пішов,  щоб  зупинити  звіра,
Який  на  нашу  землю  зазіхнув.
Усе  що  мав  —  патріотизм  і  віру
Й  на  фото  очі,  у  яких  тонув...
Якби  не  він  і  не  йому  подібні,
Хтозна  де  б  зараз  ми  усі  були.
Їх  впізнаю  в  юрбі  по  скронях  срібних,
Іду  по  місту  мирному  коли.

http://litakcent.com/2016/07/27/dobrovolec-pislja-
ilovajskoho-polonu-j-komy-perejshov-
na-ukrajinsku-movu/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828984
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


OlgaSydoruk

Я боюсь её (в красном пламени) …

Обниму  тебя…  -  Мне  так  хочется…
Рана  давняя  -  кровоточится…
Небо  звёздами  -  рассыпается…
И  слова  мои  -  не  кончаются…
Я  боюсь  её  (в  красном  пламени)…  -
Раз  впервой  иду  (с  белым  знаменем)…
Я  из  смелости  (тех)  -  замешана...
Только  нежностью  -  перевешенно,
Чтоб  дышать  свече  страстью  вечером!..
На  ладони  всё…всё  помечено!
Бесталанные  -  не  красивые…
Не  желанные  -  не  счастливые…
Обними  меня…  -  Больно  хочется,
Чтобы  слышал  ты,как  колотится…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828993
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


OlgaSydoruk

"Мама, это правда?. .

"Мама,это  правда  –  маленький  Амур
В  сердце  попадает,чтобы  разбудить?..
И  бесстыже  юным,  и  совсем  седым…
Мама,чтобы  только  страстью  напоить?..
Мама,так  обидно  -  даже  не  узнал,
(Приходилось  близко  мимо  проходить)…
Мама,ненасытно  -  губы  целовал…
Мама,  мне  не  стыдно  это  говорить…
Мама,мне  так  страшно…
Страшно  -  отпустить…
И  печаль  упрятать  в  пухе  покрывал…
Я  его  простила,  прежде,чем  забыть  –
И  седьмое  небо…И  -  обрыва  край…"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828938
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ольга Калина

Ми з Музою (іронічне)

Ми  вдвох    із  Музою  гуляєм
Навкруг  подвір’я  до  ріллі.  
Ногами  човгаєм,    згрібаєм
Торішнє  листя  на  землі.  

А  вітер,  вітер  дошкуляє..
Тепер,  неначе,  ще    зима.
І  холодом  таким  проймає  –
Натхнення  зникло  і  нема.  

Мовчить  подруга  моя  –  Муза.
Тихесенько  під  ніс  сопе.
На    лоба  зсунула    картуза,  
Торішнє    листячко  гребе.

-Ну  що,    мовиш?  Мовчи,  заразо.
 Без  тебе  справлюся  сама.
 Слова  ловлю,    докупи  в’яжу,
А  вірша  не  було  й  нема.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Іде відродження

Обличчя  у  весни  дівоче,  юне,
Усмішка  загадкова  на  вустах.
І  проростуть  хвилясті  в  полі  руни,
Пташиний  затріпоче  в  небі  змах.

Верба  в  сріблястих  котиках  лисніє,
Їх  ніжно  пестить  радісна  весна.
Підсніжники  піднялися  на  ніжки,
Цвіте  у  лісі  квітів  білизна.

Іде  відродження  землі  і  волі,
Золотооке  сонце  зазира.
І  що  ж  чекає  нас  на  видноколі?
Весни  усмішка  -  це  надій  пора.

Ґаздує  вправно  юна  господиня.
Душа  ж  людська  молитвами  жива.
Хай  Україна  зробить  вибір  нині
За  спільні  справи,  а  не  за  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828872
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Патара

Не сподівайся що я заплачу

Не  сподівайся  що  я  заплачу,
Мабуть  доречно  та...  не  про  мене.
Маю  не  дуже  уперту  вдачу,
Хоч,  за  потреби,  вона  —  шалена.
Важко  вгадати  на  що  я  здатна,
Вигляд  —  оманливий,  вчинки  —  дивні...
Затишно  в  капцях  мені  кімнатних,
Але  іду  "добувати"  гривні.
Сліз  моїх  ти  не  чекай,  не  варто,
Не  за  таких  я  обставин  плачу.
Шкода,  не  ту  потягнула  карту,
Та  до  кінця  гри  далеко  наче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828813
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Патара

І знову про… НЕЇ

Скільки  всього  в  ній  намішано  Богом,
Що  тільки  не  приросло  до  ребра...
Жінку  вивчати  як  Всесвіт  пора,
Все,  в  порівнянні  із  нею  —  убоге.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828814
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


КВолынский

Есть город у моря

Есть    город  у  моря,
Как  парусник  белый,
С  ветрами  он  спорит…
Достойный  и  смелый.

И  нет…  ему  равных
По  духу  морскому,
Приверженец  славных
Традиций…Святому.

Служил  он  отчизне,
Служил  и  народу…
Он  -  верен,  капризен  –  
Борец  за  свободу.
   
Нагрянули  распри
И  раны  открылись  –  
Ослабло  доверье
И  слёзы  пролились.

Борьба  за  святыни,
За  скрепы  немые…
За  общие  ставни
И  земли  родные,

Пошёл  брат  на  брата
Без  меры,  без  чести…
Не  будет  возврата
Без  крови  и  мести.

Есть  город  у  моря,  
Как  парусник  белый,
С  ветрами  он  спорит…
Достойный  и  смелый!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828615
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Дороговказ

Шевченкові  слова  -  дороговказ,
Немов  зірки  яскраві  в  темінь.
Пророчо-мудрі  крізь  буремний  час,
Не  втратили  правдивість  тембру.

Тяжке  становище  -  тягар  людей.
Та  їхню  він  будив  свідомість
І  сподівавсь:  настане  волі  день,
Народ  здобуде  кращу  долю.

Читайте  й  перечитуйте  "Кобзар",
Слова  Шевченка  благодатні.
Народу  й  Україні  -  справжній  дар,
Дороговказ,  щоб  щастя  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828519
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Патара

Український Пророк

Нам  випало  вродитися  в  раю
На  клаптику  блакитної  планети
І  у  Пророки  Бог  нам  дав...  поета,
Який  любив  Вкраїноньку  свою.
Тарасе,  за  вікном  двадцятий  рік
Уже  аж  двадцять  першого  століття
І  знову  в  Україні  лихоліття,
І  знову  втратам  губимо  ми  лік.
Свій  погляд  на  благословенний  Край
Укотре  ворог  "кинув  ласим  оком",
Ніхто  не  знає  кров  тектиме  доки,
Коли  зі  злом  цій  битві  буде  край...
Тарасе,  скільки  горя  ти  зазнав,
Талантом  й  працею  стелив  собі  дорогу,
Просив  прихильності  до  України  Бога,
Хоч  сам  тоді  так  мало  мав  ще  прав.
В  нас  на  столі  довіку  твій  "Кобзар",
Він,  як  ніколи,  актуальний  нині.
Тебе  шанують  в  кожній  тут  родині,
Бо  ти  нам  залишив  безцінний  дар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828458
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Новоградець

Котяче кохання

Я  знаю  -  скажеш  що  не  віриш
У  намальовану  красу,
Але  любов  свою,  без  міри,
Тобі  словами  донесу.

Ти  найгарніша,  наймиліша
На  весь  бескрайній,  білий  світ.
Моє  котяче  серце  тішать
Твій  ніжний  погляд,  ніс  і  хвіст.

Я  твій  навіки,  без  вагання,
Я  все  життя  віддам  умить,
Щоб  в  ніч  весняну  до  світання
Лише  тебе  одну  любить.

Всі  зорі  з  місяцем  і  сонцем
Згрібу  з  небес  тобі  хвостом,
І  сяду  в  тебе  під  віконцем
Могутнім  лицарем-котом.

Пухнастим  стану  суперменом,
Щоби  під  блиск  твоїх  очей,
Зірватись  раптом  як  скаженний
І  ну  мерщій  ловить  мишей!

Тоді  до  полюсів,  до  самих,
Моя  любов  розтопить  сніг.
І  все  що  є  під  небесами,
Я  покладу  тобі  до  ніг.

Намиста,  перли,  самоцвіти,
Всю  саму  цінність  і  красу,
Заморські  квіти  всього  світу
Тобі  єдиній  принесу.

І  ти  узнаєш,  королево,
Що  я  один  на  білий  світ
Не  тимчасовий,  березневий,
А  всесезонний,  справжній  кіт.

Бо  за  гірські  вершини  вища
І  довша  всіх  тисячоліть,
Моя  любов  по  всіх  горищах
Гасає,  скаче  і  нявчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

Обираймо клоуна, громадо!

ПЕрегляньте  уважно  і  зробіть  висновки,  як  "ЗЕ"  відгукнувся  про  Україну:  адреса

https://www.youtube.com/watch?v=YCpeU6_2gAw

**********************
Обираймо  клоуна,  громадо:
Стане  очевидно,  хто  є  хто!
Буде  весело  -  а  що  втрачати?-
Цирк  назвем  -  "Вкраїна-шапіто".

Навчимось  ходити  по  канату,
"Рускій  мір"  -  справжнісінький  театр.
Нас  "гарант"  почне  дресирувати,
Помагати  буде  -  психіатр.

Танцювати  будемо  під  дудку  -  
Під  чию?  То,  певно,  не  секрет.
І  маріонеткову  мазурку
Збацає  нам  гідно  президент.

А  заблеєм  мовою  отою,
Що  гримить,  аж  піниться,  "Квартал".
Нею  матюкає  перед  боєм
 Найманців  в  Донбасі  "генерал".

Обираймо  клоуна,  родино:
Той  "квартальний"  -  чистий  патріот:
Щоб  обгадить  неньку  Україну,
Не  стуляє  свій  єхидний  рот.

Гідні  ми,  щоб  нами  клоун  правив,
Олігарх  новіший  обдирав?
Щоб  козацьку  нашу  вічну  славу
Хто  нас  зневажає,-  потоптав?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824883
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

Сповідь янголу-хранителю

         
Мій    світлий  Янгол,  ти  зі  мною,
Коли  над  прірвою  ішла,
Розбите  серце  заспокоїв
І  дарував  душі  тепла.

Незріле  в  юності  створіння,
Брела  цим  світом  наобум…
Коли  зійшло  мені  прозріння,
Ти  вже  зі  мною  поряд  був.

Пізнала  слабкість  лЮдську,  втрати,
Господню  Віру  віднайшла,
Навчилась  жити    і  прощати
Без  слів  –  без  докору  і  зла…

Коли  судили,  і  сміялись,
Й  камінням  кидали  слова,
Як  ми  з  тобою  рятувались?
Ти  захищав  –  і  я  жила.

Я  дякую,  о  мій  Хранитель,
Мій  світлий,  добрий  провідник,
В  цю  невеселую  обитель
Ти  сяйвом  Вишнього  проник.

Будь  поряд,  Янголе,  зі  мною
В  тривоги  день  і  уночі,
Даруй  лиш  віри  і  спокою  –  
Тобі  молюся  при  свічі.

Молюся,  Янгол  мій,  молюся:
Храни  усіх  і  захисти,
Налий  надії  в  спраглу  душу
І  за  гріхи  мені  прости…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822029
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 10.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Охоронець

Весна,  а  небо  ніби  з  сивиною...
І  я  дивлюсь  в  шовкову  хмарну  вись.
І  тягнуться  дерев  ще  голі  крони,
Немов  мої  думки  в  життєвий  диск.

І  час  суворий,  перемінна  доля.
Вантаж  терпіння  -  ноша  непроста.
І  попри  негаразди  сила  волі
Тримає  в  кліщах...ледь  тремтять  уста...

Я  сльози  розчиняю  в  барвах  сонця,
І  непомітно  огорта  тепло.
Це  обіймає  ангел-охоронець,
Він  береже  мене  і  світле  тло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828384
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Інна Рубан-Оленіч

Мечты

Касания,  как  будто  невзначай,
Слова,  как  нежный  и  скользящий  шелк
Так  бы  хотелось  кофе  или  чай
Наедине…  нет,  это  не  намек.

Всего  лишь  мысли  побежали  напрямик,
Когда  он  рядом,  силы  больше  нет,
Я  поняла,  для  нас  это  тупик…
Как  хочется  вдвоем  встречать  рассвет.

Себя  боюсь,  наедине  с  тобой,
В  глазах  тону  и  в  мыслях  растворяюсь,
И  даже  лёгонький  намек  любой,
А  я  уже  в  желанья  погружаюсь.

Придумала…  весна…  нет  просто  сон,
Он  такой  страстный…  или  показалось?
Сдержать  себя  чтобы  не  понял  он,
Что  мне  о  нем  только  мечтать  осталось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828289
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Шостацька Людмила

ПРОРОК

                                 
Народжений  бути  Пророком
І  жити  для  інших  в  віках,
Ціну  заплативши  високу.
Поезій  нестримна  ріка,
Мов  хвилі  Дніпрові  і  кручі
Вмивають  вкраїнські  простори,
Заходять  в  серця  і  у  душі.
Їх  радо  приймають  престоли.
               Духовний  взірець  всьому  світу,
               Нетлінного  духу  Кобзар.
У  слові  його  «Заповіту»
Надію  плекає  злидар,
               Багатий  на  віру  вселенську.
 Стоїть  на  Чернечій  Тарас
 І  Господа  молить  за  Неньку,
 І  Господа  молить  за  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828348
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Амадей

БАТЬКОВІ ТАРАСУ

           БАТЬКОВІ  ТАРАСУ

                                                                                       І  мене  в  сем"і    великій
                                                                                       Сем"і  вольній,  новій,
                                                                                       Не  забудьте  пом"янути
                                                                                       Незлим  тихим  словом.
                                                                                               Т.Г.  Шевченко  "Заповіт"
Проснись  батьку,  встань,  Тарасе,
Буди  Гайдамаків!
Холодний  Яр  уже  шумить,
Знамена  як  маки.

Уже  вогонь  в  Яру  тліє,
Скоро  запалає,
Лиш  неправда  кругом  править,
А  правди  немає.

Хто  дорвався  до  "корита"
Грабить  та  "богує",
А  що  кажеш  робить  влада?
Не  бачить,  не  чує.

Ані  сліз  вона  не  бачить
Вдови  й  сиротини,
Вони  граблять,  щоб  забрати
Усе  в  домовину.

Вони  думають  на  той  світ
З  собою  забрати,
Літаки,  палаци,  яхти,
Хто  на  що  багатий.

Сирота  сидить  голодний,
У  холодній  хаті,
А  вони  з  нього  шкуру  деруть,
Нелюди  прокляті.

Вони  думають  на  небі
Господа  немає?!
Брешуть  гади,  Господь  прийде,
Прийде  й  покарає!

Заговорять  на  Вкраіні  
І  Дніпро  і  гори,
І  потече  кров  ворожа
У  синєє  море.

Вони  тебе  зневажають,
Батьку  ти  наш  милий,
Навіть  квіти  не  покладуть
Тобі  на  могилу,

Бо  бояться  і  мертвого,
Як  колись  живого,
Жива  батьку  твоя  правда,
Живе  твоє  слово!

Та  є  батьку  на  цім  світі  
І  порядні  люди,
Вони  тебе  пам"ятають,
Й  повік  не  забудуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828344
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Амадей

ДЖЕНТЕЛЬМЕН (гумореска)

В  мене  кум,  ото  мужчина,
Таких  небагато,
Він  куму  на  руках  носить
У  Жіноче  Свято.

Рано  встав,  поніс  на  кухню,
Кохану  дружину,
Щоб  вона  пів  дня  стояла
Обідать  варила.

Потім  поніс  до  свиней,
Кохану  дружину,
Щоб  прибрала  гній  в  свиней,
М"яко  підстелила.

Потім,  поніс  у  дровник,
Дружину  Микола,
Щоб  дров  вона  нарубала,
Та  ще  й  поколола.

Із  дровника  вніс  на  кухню,
Поставив  до  печі,
Захотілось  йому  півня,
В  романтичний  вечір.

Так  носив  він  цілий  день,
Джентельмен-чудило,
А  кума  весь  божий  день
За  нього  робила.

До  вечора  так  втомився,
Приліг  на  дивані,
Як  заснув,  як  захропів,
Проснувся  аж  рано.

-Ну,  як  свято?  -  питається,
Дружину  Микола,
-Ой  спасибі  лебедику,
Вдалось,  як  ніколи!

Ти  ж  учора  як  заснув,
Спав,  як  немовлятко,
А  до  мене  кум  прийшов,
Зробив  справжнє  свято.

Я  давно  вже  не  була
Отака  щаслива,
Де  й  береться  у  мужчин
Чоловіча  сила.

Вечеряли  при  свічках,
Випили  текіли,
Від  текіли  в  мене  все  
Тіло  розімлілось,

То  він  мене  заніс  в  спальню,
Так  гарно,  так  ніжно,
Ти  ж  стомився,  не  чув  навіть,
Як  скрипіло  ліжко.

От  спасибі,  хто  придумав,
Цей  Жіночий  День!
Тепер  знаю,  який  він,  той
Справжній  джентельмен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828321
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Любов Вакуленко

КОРОТКО О ГЛАВНОМ

Если  кто-то  бежит  от  вас  со  всех  ног  -
Не  печальтесь,  не  зная  главного:
Может  вашу  молитву  услышал  Бог  -
«Но  избави  нас  от  лукавого…»
***
Если  станет  вопрос  ребром,
Как  тебе  поступать  с  учтивостью,  -
Отвечай  добром  на  добро,
А  на  зло  отвечай  справедливостью.
***
Забудь  о  проблемах  своих,
«Спасибо!»  скажи  небесам,
Порадуйся  счастью  других  -
И  ты  будешь  счастлив  сам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828284
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Любов Вакуленко

КОРОТКО О ГЛАВНОМ

Если  кто-то  бежит  от  вас  со  всех  ног  -
Не  печальтесь,  не  зная  главного:
Может  вашу  молитву  услышал  Бог  -
«Но  избави  нас  от  лукавого…»
***
Если  станет  вопрос  ребром,
Как  тебе  поступать  с  учтивостью,  -
Отвечай  добром  на  добро,
А  на  зло  отвечай  справедливостью.
***
Забудь  о  проблемах  своих,
«Спасибо!»  скажи  небесам,
Порадуйся  счастью  других  -
И  ты  будешь  счастлив  сам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828284
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ольга Калина

Я намалюю мамі сонце

Я    намалюю  мамі    сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Воно  всміхнеться  крізь    віконце  -
Усмішка  мами  розцвіте.

Матусі  намалюю    небо  -  
Безмежно-синю  далечінь.
-  Ти  не  сумуй,  рідна,  не  треба.
Думки  хай  линуть  в  височінь.

Я    намалюю    мамі    поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте,
Озерце  в  полі  волошкове,
Стежину,  що  до  нього  йде.  

Я    намалюю    мамі    річку  -
Прозора,  чиста  в  ній  вода,  
А  поряд  ще  струнку    вербичку,
Їй  вітер  коси  запліта.  

Я    намалюю    світ  пастеллю  -  
Яскраві  барви  підберу.  
З  веселки    килимок  постелю
І  поряд  з  мамою  піду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ніна Незламна

Да, мы женщины

[youtube]https://youtu.be/xVZWjalas7Y[/youtube]


 Да,  мы  женщины…
Когда  есть  любовь….  Мы  прекрасные
И  красивые.    И  ненастные
Коль  не  ценишь  ты,    ненаглядную
Соловей  поёт,  песнь  печальную

Мы    весны  цветы  …    Синева  в  лесу
 Умей  нас  беречь,  земли  красоту
Не  придай  огня,  что  в  глазах  твоих
Спрячь  боли  слова,  чтоб  ветер  утих.

Если  дождь  пройдёт,  обними  слегка
Не  буди  слезу  из-за  пустяка
Посмотри  в  глаза,  найди  солнца  луч
Нежный  поцелуй,  среди  тёмных  туч

Да,  мы  женщины….
И  коль  в  море  шторм,  опора  всегда
Мы  утопим  грусть,  отойдёт  беда
Чайкой  белою,  буду  рядом  я
Знаю  любишь  ты,    я    радость  твоя…

                                                                           06.03.2019г

 С  наступающим  Праздником  всех!
Мира,счастья,успехов  Вам  дорогие!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828129
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ніна Незламна

Да, мы женщины

[youtube]https://youtu.be/xVZWjalas7Y[/youtube]


 Да,  мы  женщины…
Когда  есть  любовь….  Мы  прекрасные
И  красивые.    И  ненастные
Коль  не  ценишь  ты,    ненаглядную
Соловей  поёт,  песнь  печальную

Мы    весны  цветы  …    Синева  в  лесу
 Умей  нас  беречь,  земли  красоту
Не  придай  огня,  что  в  глазах  твоих
Спрячь  боли  слова,  чтоб  ветер  утих.

Если  дождь  пройдёт,  обними  слегка
Не  буди  слезу  из-за  пустяка
Посмотри  в  глаза,  найди  солнца  луч
Нежный  поцелуй,  среди  тёмных  туч

Да,  мы  женщины….
И  коль  в  море  шторм,  опора  всегда
Мы  утопим  грусть,  отойдёт  беда
Чайкой  белою,  буду  рядом  я
Знаю  любишь  ты,    я    радость  твоя…

                                                                           06.03.2019г

 С  наступающим  Праздником  всех!
Мира,счастья,успехов  Вам  дорогие!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828129
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


OlgaSydoruk

Когда колокол трезвонит…

То  холодной,то  горячей
Ночь  касается  волной.
Я  бегу  туда  незрячей...
Добегу,и  ты  -  со  мной...
Месяц  с  вёселками  тонет
Там,где  севера  звезда...
Когда  колокол  трезвонит,
Открываются  глаза...
Негасимый  пламень  астры
Возле  кромки  февраля...
Ты  люби  её...  и  здравствуй,
Но  и  помни  про  меня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828151
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


OlgaSydoruk

А где-то есть святые боги…

А  ты  не  знаешь  эти  слоги  -
Из  звуков  тех,  которых  нет?..
А  где-то  есть  святые  боги,
И  демон  тоже  где-то  есть…
Прощай,зима!
Прощайте,снеги!  –
Раскрылся  синий  первоцвет
На  самом  краюшке  дороги,
Где  начинался  белый  свет…
А  я  узнала  -  эти  слоги,
Срывая  красный  амулет
В  объятиях  страсти  и  тревоги...  -
Пересечения  планет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828161
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Крилата

ТАКЕ

Душа  танцює  
босими  ногами  
По  битім  склі.

Довкола  люди,  
Але  ти  нікому  
Із  них  не  свій.

Весна  промінням
Бомбардує  серце,
А  лід  не  йде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828195
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Патара

Сурогат

Я  пафосних  вітань  не  хочу  нині,
Хай  навіть  "від  душі"  вони  ідуть,
Якась  несправжня  в  них,  фальшива  суть,
Не  впевнена  що  треба  це  людині.
Червоним  розмалюють  календар
І  нас  запевнять,  що  цієї  дати
Належить  палко  нам  когось  кохати,
Нести  комусь  букети  квітів  в  дар...
Любіть  щодня,  кохайте  як  в  останнє,
Не  дивлячись  на  дати  і  свята́,
Не  пафос  гріє,  гріє  простота  —
ЩОДНЯ  горнятко  чаю  в  ліжко  зрання.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828211
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ольга Калина

А мати все чекає сина (Яремчук Олександр)

А  мати  все  чекає  сина,  
Що  загубися  на  війні.  
Чия  у  цьо́му    є  прови́на?  
О,  Боже,  ти  скажи  мені..  

Його  нема  між  полонених  
І  серед  мертвих  теж  нема.  
Про  нього  правду  днів  буремних  
Покрила  кригою  зима.  

Саву́р-Моги́ла..  Після  бою  
Поранених  везли  бійців.  
А  у  Петрівську,  за  рікою,  
"Сепа́ри"  їх  чека́ли  всіх.  

То  ж  зав’яза́вся  бій  нері́вний  –  
Боєць  наш  не  один  поліг.  
І  кожен  з  них  пошани  гідний:  
Боровся  так,  як  тільки  зміг.  

Серпне́вий  ра́нок  став  оста́ннім,  
Коли  всі  бачили  його́.  
Рік  чотирнадцятий  був  крайнім..  
Надалі  все  -  анікого..

І  серед  безвісти  пропавших
Наш  Олександр  Яремчук.  
Загадці  щоб  кінець  покласти,  
Скажіть:  а  може  хто  що  чув?  

Не  будьте,  люди,  так  байдужі  
До  горя  матері  й  рідні,  
Яка  за  сином  тужить  дуже..  
Хоч  щось  повідайте  сім'ї..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827959
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Патара

От така в мене вдача й…

Ні  про  що  не  шкодую  —
Що  було,  те  було.
Шкодувати  вже  всує
Про  добро  і  про  зло.
Хай  дурниць  наробила
У  своєму  житті
Та  тримають  ще  крила,
(Мабуть  крила  —  "ще  ті"!)
Є  мені  що  згадати,
Плачучи  й  сміючись,
Сміх  і  сльози  до  хати
Я  носила  колись...
І  носитиму  далі,
(Сподіваюсь  таки),
Десь  до  ста,  в  ідеалі,
Із  легко́ї  руки.
Не  шкодую,  не  плачу  —
Що  було,  те  було...
От  така  в  мене  вдача
Й...  витривале  крило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827964
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ніна Незламна

Важка доля козача


О,  небо  -  небо…  В  сизо  -  сірій  пелені
Напружиш  слух,  почуєш  стоголосся
У  розпачі,  на  душі    гірко  мені
Крики  птахів…  Схилилося  колосся…

І  все  летять,  над  темно-рижим  полем
Лиш  де  –  не  –  де,  зосталось  золотаве
І  там  димить,  земля  убита  горем
Лежить  боєць,  під  ним  жито  кроваве.

Душа  спішить,  до  криків  тих  пташиних
Хоче  волі,  що  на  жаль  не  пізнала
Їх  не  спинить,  відчайдушних  сміливих
Страшна    біда  -  клята  війна  забрала.

Десь  грає  гімн  і  лине  «Пливе  кача»
Сльоза  гірка,    стікає  по  обличчі
Усім  болить….  Важка  доля  козача
Він  без  вагань,  дививсь  смерті  у  вічі….

                                                                               13.08.2018р                                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827967
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаю еліксир

Вдихаю  еліксир  чарівної  весни,
Бо  час  прийшов  екстравагантної  панянки.
Мені  повітряні  і  легкі  сняться  сни,  
І  мариться  зеленоока  німфа-нявка,

Яка  цілує  ніжно  гілочки  дерев,
Пташиним  диригує  вміло  щебетанням,  
І  знов  стрибає  сонця  золотавий  лев,
В  серцях  зароджуються  паростки  кохання.

Щезають  миттю  і  проблеми,  й  суєта,
Мелодію  весни,  мов  хіт  не  зупинити.
Злилися  спраглі  в  поцілунку  двох  уста,
Підморгують  їм  вії  сині  первоцвітів.



Шановні  друзі,  одноклубники,  рада  вас  бачити.  Тільки  виписали  з  лікарні.  Дякую  за  підтримку.  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


OlgaSydoruk

Фиолетовым сирень цвела…

Фиолетовым  сирень  цвела…
Ароматом  сладости  пьянив…
Написать  решилась  про  себя:
Ни  слезинки  больше  не  пролив…
Я  невестой  юною  была…
И  в  кипенность  белых  покрывал
Завернулась  нежностью  тогда…
(Испугать,  наверно,  не  желал)…
От  сердечной  искорки  огня
И  лампадки  теплятся  в  углу…
Как  молиться  стану  за  тебя,
То  нечаянно  голос  надорву!
По-другому  -  нету  прежних  сил…
По-иному  -  видно,  не  сказать…
Мне  бы  помнить,что  ты  говорил...
Мне  бы  спрятать,чтоб  не  потерять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827997
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


OlgaSydoruk

Говори…Я слушаю тебя…

Говори…Я  слушаю  тебя…
Почему-то  голос  так  дрожит…
Посмотри,пожалуйста,в  глаза!..
Всё  понятно:  там  ещё  болит…
Ты  поверь,  когда-то  всё  пройдёт…
И  кометой  время  пролетит…
И  в  какой-то  сумасшедший  год
Ты  захочешь  снова  ощутить…
Ты  захочешь  чувства  обнулить,
Совершая  жизни  поворот…
Погрусти,  когда  душа  болит…
Только  пусть  печаль  не  разорвёт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828019
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Патара

Хочеться

Хочеться  щоб  любили
Більше  всього́  у  світі,
Щоб  не  брехали  в  вічі,
Не  лицемірили  щоб.
Щоб  не  лише  у  свята
Нам  дарували  квіти
І  дивувати  щиро
Не  полишали  спроб.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828052
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жмуток тепла

А  ти  приніс  мені  нову  весну
І  а-капельний  жаворона  спів.
Та  пісня  ллється  звуком  голосним
І  розбудила  широчінь  степів.

А  ти  приніс  мені  весну  бажань,
Що  у  промінні  сонця  мерехтить.
І  розгоряється  натхнення  жар.
Небесна  посміхається  блакить.

А  ти  приніс  кохання  навесні.
Душа,  мов  крокус  ніжний,  розцвіла.
Тривогам  впевнено  кажу  я  :"Ні!"
Бо  в  серце  лине  жмуток  твій  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828110
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Патара

П'ять років

Минуло  п'ять  років,
А  враження  -  вічність...
Так  важко  без  тебе
Мені  на  Землі.
Усе  за  законом  природи  -
Логічно,
Та  душу  "не  гріють"
Ці  тези  малі.
Так  холодно,  мам,
Без  твоєї  молитви,
Що  іноді  відчай
Підступить  впритул.
Здається  спинила  б
Цю  "дивну  гонитву"
Та...  далі  живу,
Аж  у  вухах  "йде"  гул.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828114
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
приносить  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


OlgaSydoruk

Я в окно смотрела…

Я  в  окно  смотрела,  как  уходит  время:
Разрывая  сердце,словно,человек...
Разливая  яды  (жалости)  на  темя…
С  памятью,  играя,  до  припухших  век…
Я  в  окно  смотрела  ...И  -  не  нагляделась:
Как  морозной  ночью  тихо  сыплет  снег…
Под  высоким  солнцем  прорастает  семя…
Стрелка  воровато  ускоряла  бег...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827862
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2019


Оксана Дністран

Як нині тиші хочеться мені

Як  нині  тиші  хочеться  мені
Такої,  щоб  навиліт  аж,  до  дзвону.
У  каву  вкину  дрібку  кардамону
І  зовсім  трішечки  весни.

Хай  помовчить  нав'язливий  «інет».
Вже  в  лісі  проростають  первоцвіти.
Послухаю,  як  стануть  гомоніти
Під  шелест  обертів  планет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827683
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


OlgaSydoruk

Знаешь – вчера написала слова…

В  хмурый  февральский  день
Солнца  -  ещё  не  очень…
Это  ресничек  тень
Чуть  закрывает  очи...
Ты  …обними  меня…
Я…  задержу  дыхание…
Фотка  сгодится  для
Часа  воспоминания...
Скоро  наступит  такая  весна!..
Стрелки  часов  в  догонялки  играют.
Знаешь  –  вчера  написала  слова…
Кто-то  читать  их,наверно,желает…
Чуть  приоткроет  большие  глаза
(Под  жестковато-тугим  одеялом)  -
Синий  подснежник  (в  тумане  дождя)…
Новых  надежд  вдруг  окажется  мало…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827744
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


OlgaSydoruk

А на краюшке мольберта…

В  полумрак  приходят  тени
Танец  ночи  станцевать…
Замирает(будто)время
На  минуту…И  на  пять…
Прилетает  мудрый  ворон,
Приползает  нежный  зверь  -
Через  запертые  окна,
Не  распахнутую  дверь…
Мне  однажды  разрешили
Кистью  профиль  срисовать…
И  аорту  не  прошили  -
Обязательством  молчать…
А  на  краюшке  мольберта  -
Из  пастели  акварель…
Прошлогодние  конверты,
Позабытая  свирель…
Чтобы  сердцем  ощутила
Зарождение  весны…
Чтобы  душу  отпустила
Меланхолия  зимы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827745
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Lana P.

ОМЕЛЮХИ

Чубарики-омелюхи
Повдягали  капелюхи,
Новомодні,  шовковисті,
На  голівоньки  барвисті.

У  яскравому  убранні
Прилетіли  на  світанні
Із  тайги,  в  зимову  пору.
Поселились  біля  бору

Величезною  юрбою,
Смакувати  омелою,
Ягідками  із  калини,
В  диких  заростях  ожини.

Оме-оме,  омелюхи
Не  згубили  капелюхи
По  дорозі,  як  летіли,  —
Тільки  крила  лупотіли.      4/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827791
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Ніна Незламна

З весною!

Сріблястий  пух..  Дерев  чарівність
Сніжок  вже  вщух…  Зими  мінливість
Садок  в  красі.  ..  Казковий  рай…
Весняний  вітер,    в  дрімоті    гай.

Сумний  снігур  по  гіллі  скаче
Давно  сніжок  на  ріллі  плаче
Не  забарився  весни  привіт
Майорить  всюди….  Крокусів  цвіт.

 Всміхнулось  сонце,  розтанув  лід
Десь  загубився  зимоньки  слід
Підсніжник,  пролісок    проснувся
З  весною!  Радо  посміхнувся.
 
                                                                         Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827801
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Любов Ігнатова

Замальовка

Кава  з  ваніллю  і  дрібка  кориці.
Затишна  книга  і  сніг  за  вікном.
Фото  старе,  дерев‘яні  полиці,
Хата  огорнена  спокоєм-сном.

Ранок  вже  стука  в  віконниці  сині.
Десь  там,  за  обрієм,  сонце  встає.
Вітер  дріма  у  безплідній  калині.  
Пташка  шукає  зернятко  своє.

Кицька  згорнулась  клубком  –  до  морозу,
А  до  весни  залишився  лиш  крок...
Сплять  у  бруньках  нерозплющених  грози,
Теплі  дощі  і  надії  ковток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Ниро Вульф

Янтарные слёзы Луны

Блеск.Янтарные  слёзы  Луны
в  бокал  ночи  добавят  мёд,
и  слова  сейчас  не  нужны,
лишь  улыбка,  полунамёк...

И  одежды  -  шёлковый  плен,
сбрось  нечаянно  в  этот  час,
над  любовью  не  властен  тлен,
и  ничто  не  разлучит  нас.

И  блестит  в  небесах    янтарь,
в  поцелуях  проходит  ночь,
я  желаний  твоих  бунтарь,
и  сдержать  я  себя  невмочь.

Мне  улыбка  тусклой  Луны
отразится  в  бокале  дня,
спрячу  я  ото  всех  мечты,
не  узнает  никто  про  тебя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827596
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Крилата

ДУМАЙ

Хтось  любить  сир,  а  хтось  із  курки  м'ясо,  
Хтось  піки  гір,  а    хтось  морську  глибінь,
Хтось  Приймаченко  любить,  хтось  Пікассо,
Хтось  житній  лан,  хтось  неба  голубінь.

На  заході  живе  хтось,  хтось  на  сході.
Хтось  зводить  дім,  хтось  робить  шоколад.
Хтось  в  шахті,  хтось  працює  на  заводі,  
Хтось  сіє  хліб,  хтось  садить  виноград.

Хтось  любить  пісню,  хтось  смакує  словом,  
Хтось  каву  п’є,  а  хтось  зелений  чай.
Хтось  Києвом  чудується,  хтось  Львовом,
Хтось,  наче  ватра,  хтось,  немов  свіча.

Хтось  президент,  а  хтось  один  з  народу,  
Письменник  хтось,  а  хтось  його    читач.
Зі  знаті  хтось,  хтось  із  простого  роду.
Мов  соловей,  хтось,  хтось  немов    пугач.

Ким  ти  б  небув,  що  б    не  любив  у  світі,
З  неправдою,  зі  злом  не  загравай.
Знай,  час  ніхто  ще  не  впіймав  у  сіті.
Мине  –  підеш  із  чим  за  небокрай?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827570
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ніна Незламна

Весняний світанок

Напівтьмяно…  Гаснуть  зорі
Хмари  -  птахи  -  мандрівниці
У  небесному  просторі
Темно  -  сині  танцівниці.
 Ясне  сонце  позолоту
По  обрію    й    ввись  малює
Рушить  темноти    дрімоту
Світлий  день  нам  пророкує.
Вийду  я  нині  на  ґанок
Свіжий  подих,  весни  чари
В  рожевій  рясі  світанок
Зникла  в  лісі  тінь  примари.
А  сніг  рихлий,  торкне  тишу
Збудить  поле  ненароком
Бульк  –  бульк  стіка,  вода  в  нішу
Заясніє  срібним  блиском….
Ніч  тікає,    ген  за  гори
 Залишивши  слід  туманний
В  синяві  голі  діброви
Струмків  звуки,  спів  органний….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827540
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ніна Незламна

Я прошу тебе

Я  прошу  тебе,  не  дивися  вслід
На  мить  замовчи,  краще  не  гукай
Хоч  плачуть  сніги,  твоє  серце  лід
Тож  не  поведи,  знов  в  холодний  гай…

Там  в  дрімОті  все,  бо  іще  ж  зима
І  трава  ще  спить,  і  птахи  мовчать
Так  і  поміж  нас,  почуттів  нема
Не  прийшла  весна,  не  настав  наш  час…

Я  прошу  тебе,  поглянь  навкруги
Хоч  струмки  дзюрчать,  розляглись  річки
Й  ми  з  тобою  так,  як  ті  береги
Не  будемо  вдвох,  бо  різні  стежки….

Прошу  відпусти,  не  дивися  вслід
Мати  -  доленька  для  нас  не  одна
Не  торкайсь  душі,  твій  цілунок  лід
Далі  стежкою,  я  піду  сама…
                                                             Вірш  зі  скрині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827539
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Амадей

Ти напиши лише "Люблю"

Ну  як  цю  весну  можна  не  любити,
Весною  з  серця  в  нас  самі  течуть  вірші,
Ти  ж  напиши  одне-єдине  слово,
Лише  б  було  воно  від  щироі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"-і  більш  нічого  не  пиши,
На  більше  я,  повірить  не  готовий,
Розчарувань  багато,  в  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"...-  "Чекаю"...  навіть  слова  не  пиши,
"Чекаю",...  в  серці  відізветься  болем,
Словом  "Люблю"  мій  біль  заколиши.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю",...і  серце  знову  сонцем  засія,
Повірю  я,  що  день  настане  новий,
Повірю  я,  що  ти  будеш  моя.

Якщо  напишеш  що  "Люблю,..Кохаю!",
Венера  в  небі  запалає  знов,
Тебе  щовечора  я  в  небі  зустрічаю,
В  вечірнім  небі  разом  ми  з  тобою  знов.

Ми  зорі  в  небі  любимо  обоє,
Ми  любимо  пісні,  й  читать  вірші,
Ми  жити  вічно  будемо  любов"ю,
Любов  і  є  бальзам,  для  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне  лише  "Люблю!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827462
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Інна Рубан-Оленіч

Весняна ніч (акровірш)

[color="#ff0000"][i][b]В[/b]же  скоро  соловейки  в  буйних  вітах,
[b]Е[/b]ксперименти  з  голосом  вестимуть,
[b]С[/b]піватимуть  джмелі  в  яскравих  квітах,
[b]Н[/b]а  крилах  журавлі  весну  нестимуть.
[b]Я[/b]сніше  зорі  будуть  миготіти,
[b]Н[/b]есміло  місяць  випливе  з-за  хмари,
[b]А[/b]  в  свіжих  травах  будуть  сюркотіти

[b]Н[/b]октюрни,  цвіркуни  –  нічні  примари,
[b]І[/b]млисті  сутінки  зі  мною  віч-на-віч
[b]Ч[/b]и  є  щось  краще,  ніж  весняна  ніч?

02.03.2019[/i]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827485
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Патара

Здрастуй, весно захмеліла

Загадковий  запах  ладану
З  ароматом  твого  тіла  —
Таємниця  нерозгадана
Від  якої  я  сп'яніла.
Невгамовний  натиск  пристрасті,
У  якому  ледь  не  вмліла
І  слова  твої  уривчасті...
Здрастуй,  весно  захмеліла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827486
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Інна Рубан-Оленіч

Де живе кохання?

Де  живе  кохання?
В  сторінках  роману?
У  чужих  листах?
В  дзеркалі  екрану?
У  дзвінких  піснях?
У  віршах  ліричних?
Весняних  ночах?
Одах  романтичних?
На  палких  вустах?
В  боязкій  розмові?
У  слізних  очах?
У  одному  слові?
В  дотиках  руки?
А  чи  тіл  ковзанні?
Де  чекань  роки?
А  чи  мить  в  бажанні?
Де  живе  любов?
В  морі  чи  в  озерці?
Віднайди  її
У  моєму  серці…

02.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827489
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ольга Калина

Слава двадцять шостій


Слава  Бердичівській
Нашій  бригаді!  
Вашим    досягненням
Дуже  ми  раді.    
Місто    ви  славите    
Подвигом    ратним.
Скрізь  ви    досягнете
Успіхів    знатних.  
Все  ви  зумієте,
Сил    докладете,
В  спорті  відзначитесь  -
Перші  прийдете.
В  битві  із  ворогом
До    перемоги,  
Платите    дорого:
Кров  по  дорогах.  
Вже  вас  на  коліна  
Їм  не  схилити
І  Дух  український  
Їм  не  зломити.  
З  вами    повернемо
Землі  в  країну
І    воз’єднаємо  
Нашу  родину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827514
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ольга Калина

Нашому солдату (Капралюку Миколі)

Як  тобі    служиться?
З  ким  тобі  дружиться,
Наш  дорогий  ще  й  відважний    солдат?  

Додому  скучаєш?
Мабуть,    чекаєш  
Ти  SMS    від    красивих    дівчат.

Мабуть,  щоночі,
Як  стулиш    ти  очі,
Сняться  тобі    рідна  матінка  й  дім.

Після  розлуки
Мамині  руки
Стіл  накривають  святковий  усім.

Брат  і  сестрою
Разом  з  тобою
Тиху    розмову    ведуть  за  столом.  

Стежку  додому  
Бачиш  ти  знову:
 В’ється  у  полі  за  рідним  селом.  

 Служба    скінчиться    
І  сон  твій  здійсниться  -
Рідні  діждуться    тебе  наяву.  

Вийде  родина  
Зустріти  дитину    -
Воїна-хлопця  й  людину  нову.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827515
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Серго Сокольник

Скінчилась зима

Тепло...  Вже  заметіль  за  вікном  не  кружляє.
Сніг  не  слІпить.  І  річка  безльодно  біжить...
...і  вночі  іншим  містом  немов  би  блукає
Та,  без  кого  замерзне,  здається,  весь  світ...

...ти  з  роботи  завжди  повертаєшся  пізно...
З  телефоном  не  сумно  іти...  Ми  удвох
Поговорим  про  вічне  з  тобою,  про  різне...
Обімрієм  наступний  до  зустрічі  крок...

В  світла  колі  рукою  торкнися  планшету...
Поцілунок  у  "скайпі"...  І  ти  не  сама...
Ясночолим  дано  неземного  сюжету...
-а  ще,  знаєш?  Сьогодні  скінчилась  зима...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827373
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Оксана Дністран

Не озирайся

-  Не  озирайся,  йди  вперед  -  попустить,
Усе  минеться  і  переболить,
Затихнуть  згодом  карколомні  хрусти,  -
Загравно  даллю  вабив  оковид.

І  я  ішла,  долала  духом  тіло,
Вгрузали  ноги  і  тягло  назад,
Пройшло  чимало,  та  не  попустило,
Вродив  без  мене  яблуневий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827339
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


Настасія

Бджілка

Діставала  хлопця  бджілка
На  столі  стоїть  тарілка
З  медом  і  млинцями,  хутко
Уминав,і  гнав  він  смутки
Що  летіли  звідусіль
Несучи  йому  лиш  біль
Він  так  довго  упирався
Так  відважно  захищався
Що  втомилася  істота
Заглядати  йому  в  рота))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607309
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 01.03.2019


Настасія

Я випущу її на волю

Я  випущу  її  на  волю,
Нехай  летить,  так  буде  краще
І  буде  в  неї  інша  доля,
Хай  не  вертається  ні  за  що  
Тебе  зустріне,не  у  мріях,
О,  як  же  пташка  буде  рада
Вона  без  Тебе  шаленіє,
Прилинуть  мріє  водоспаду

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607790
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 01.03.2019


Настасія

Ребёнок

Ребёнка  в  приюте  прозвали  котёнком
Он  ласковым,мягким  был  с  виду  ребёнком
Он  всем  доверял,и  быть  может  напрасно  
Тянул  свои  ручки  не  зная  -  опасно!

Ребёнка  никак  не  могли  все  понять
Хотелось  всем  им  на  него  накричать
Хотелось  изранить  наивную    душу
Но  он  их  как  будто  совсем  и  не  слушал

Он  ждал  огонёк,  точь  такой  же  как  в  нём
Он  знал,верил  в  чудо,  им  быть  всё  ж    вдвоём
Ребёнок,  девчонка  -  красивые  глазки
Смотрела  в  окошко  и  верила  в  сказку))(((

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610761
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 01.03.2019


Настасія

Воля

Якось  зранку,  на  світанку
Хтось  відпустить  полонянку
Вітру  в  полі  не  зачиниш  
І  його  ти  не  зупиниш  
Віднайде  він  десь  шпаринку  
І  гайне  крізь  цю  щілинку  
На  простори  і  на  волю
Там  шукати  свою  долю
Не  вдягайте  вітру  зашморг
Не  чекайте  ви  будь  ласка
Що  він  прийме  це  як  ласку
Бо  він  знає  що  це  пастка    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607969
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 01.03.2019


Настасія

Под водой

Всё  опять,  у  меня  как  всегда
И  пусть  время  течёт  как  вода
Мне  не  жалко  его,есть  беда
Посильнее  чем  в  топку  года

И  беда  пребывает  всегда
Где  не  сдержанность  есть  и  вражда
Там  слова  убивают  тебя
Те  что  сказанные    не  любя

Я  не  слышать  хочу  их  вовек
Ведь  болеет  от  них  человек
Пусть  замолкнут  навеки  уста
В  чьих  нет  света,где  темень  пуста

Я  ищу  тот  увиденный  свет
Я  зову,а  ответа  всё  нет
Мне  темно  и  так  страшно  самой
Всё  как  будто  плыву  под  водой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610969
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 01.03.2019


Настасія

Відчуття

Блукаєш  як  завжди,  самотньо  світами
Тобі  б  доторкнутись  до  рідної  мами
В  обіймах  сховатись,немає  нікого
Рідніше  за  маму,окрім  лише  Бога  

Неначе  вкусивши,  той  лагідний  трепіт
З  цілунками  мами,  і  з  ніжністю  шепіт
Шукаєм  в  житті  ми,  такі  ж  відчуття
Що  їх  відчуває  маленьке  дитя          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612019
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 01.03.2019


Настасія

Хочу в его ладошки

В  любимые  хочу    ладошки
Почувствовать  себя  в  них  кошкой
Увидеть  негу  в  его  взоре
В  той  глубине  что  схожа  с  морем

Вкушать  нектар  блаженства  снова
И  слышать  ласковое  слово
Мурлыкать    нежно  что  то  в  ушко
И  сны  ловить  с  одной  подушки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641643
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 01.03.2019


Інна Рубан-Оленіч

За мить, весна

За  мить,  весна  з  мого  календаря,
Свої  закони  установить  в  світі
Ясніш  згори  блищатиме  зоря
Ще  сонна  гілка  пробудиться  в  цвіті.

Все  оживе,  буятиме  навкруг,
Під  променями  сонця  засіяє,
Застеле  трави  соковиті  луг
І  соловей  в  садочку  заспіває…

Даруй  мені  здоров’я  й  благодать,
Красуне-весно,  лагідна  й  красива,
Я  буду  твою  ласку  виглядать,
З    тобою  дуже  хочу  буть  щаслива.

28.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827244
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2019


Ніна Незламна

Недолюбила… / слова до пісні /

Недолюбила    я  ….  Недокохала
Не  утопилась    я    у  твоїх  очах
Чому    так  мало    я  цілувала
Коли  був  поруч,  не  тільки    в  снах.
Чому    так  мало    я  цілувала
Коли  був  поруч,  не  тільки    в  снах.

Недолюбила  я  ,  недокохала
Як      місяць    землю  ясний  обіймав
Ховала  погляд,  спостерігала
Як  ти  в  саду,    другую  цілував.
Ховала  погляд,  спостерігала
Як  ти  в  саду,    другую  цілував.

Недолюбила  я  ,  недокохала
Знаю  у  цьому  є  моя  вина
Коли  в  хатині  свіча  сіяла
П`янів  ти  одиноко  від  вина.
Коли  в  хатині  свіча  сіяла
П`янів  ти  одиноко  від  вина

Тож  я  спинилась,  ніч  здивувала
Закалатало  серденько  моє
Отак  з  думками  геть  утікала
Бо  зрозуміла  я  хтось  в  тебе  є.
Отак  з  думками  геть  утікала
Бо  зрозуміла  я  хтось  в  тебе  є

Чом  розгубилась  й  сама  не  знаю
Думки  роїлись,    немов  джмелі
Серденько  билось…  Краще    спитаю
Від  чого  любий    так  захмелів.
Серденько  билось…  Краще    спитаю
Від  чого  любий    так  захмелів.

Молоде  тіло  тебе  манило
 А  чи  кохання  п`янке  вино
Чи  мала  теплі,  ніжніші  крила
І,  щось  чарівніше  у  ній  було.
Чи  мала  теплі,  ніжніші  крила
І,  щось  чарівніше  у  ній  було.

Недолюбила  я,  недокохала
Чи  то  на  щастя?  чи  на  біду
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…

Недолюбила  я  ,  недокохала
Чи  то  на  щастя?  чи  на  біду
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,    більш  я  не  прийду…


                         *Буду  рада,  якщо  ці  слова  покладуть  на  музику
                             Щоб  зазвучала  пісня.
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827139
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Lana P.

СИНИЧКИ

Чорні  шляпки,  білі  щічки  —  
Витанцьовують  синички
На  морозі  коло  хати  —
Хочуть  їстоньки  пернаті.

В  кожушках  лимонно-жовтих
Ще  прибилися  у  жовтні,
З  лісу  сніжного,  —  веселі.
Стало  гамірно  в  оселі.

“Зінь,  сінь,  тінь!”—  звучить  з  тремтінням,  —
Почастуєм  їх  насінням,
Салом,  крихтами,  водою,
Стрінем  березень  весною!          27/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827113
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Любов Ігнатова

Тихий дощ

Цей  тихий  дощ  про  вічність  шелестить,
Освячує  молитвою  вікно.
Осіння  мить  щемить...
                                                         щемить...
                                                                               ще  мить-
Глінтвейном  стане  сутінків  вино

Із  ароматом  падолисту  й  снів,
Із  присмаком  морозу  на  вустах,
З  мускатним  шлейфом  перезрілих  днів,
Що  губляться  у  пам‘яті  й  літах.

А  тихий  дощ  іде  собі  й  іде,
В  свідомість  падає  і  мрячить  у  думках...
Знов  схуднув  календар  на  цілий  день
І  хризантемить  світ  Чумацький  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Серго Сокольник

ЛЮБОВНЕ ПОЗАЧАСОВЕ

Ще  багаттю  палати...  Як  буде  куліш  до  смаку,
Що  не  із  концентрату,  в  закіпченому  казанку!..)))
Ми  удвох  біля  вогнища.  Згодом  заллємо  вогонь
І  кохатися  підемо  під  розчепірення  крон

Верб  сумних,  що  зеленим  волоссям  укриють  своїм
Переплетення  тіл...  Зараз  тільки  вечерю  доїм...
Ти,  кохана,  з  рушниці  вологи  краплини  зітри,
Мов  сльозини...  Їм  нині  не  час...  Хай  чекають  пори,

Як  розлука  захоче,  мов  привид,  торкнути  плече,
Бо  у  вІйни  дівочий  щораз  виливається  щем
Сльозогінно...  неначе  від  газу  Майдану  пори.
Кача  плине...  У  темряві  шерех  сполоханих  крил...

На  приховану  творчість,  на  острів,  куди  через  Стікс
Пролягає  місточок,  немов  обіцянки  пусті,
Припливли  полювати...  Чи  ні...  Ми  цінуєм  життя.
Тільки  віру  козачу  у  себе  вбери  і  затям-

Це  я  міг  би  сказати  душевно,  без  обеняків-
Різні  влади  даремно  вбивають  у  нас  козаків.
Дух  козачий  у  нас,  відчуваєш  кохана!..  У  нас
Наша  сила  і  вдача...  Кохатись  ідемо  нараз,

І  сполохана  кача  злетить  на  два  срібних  крила...
Я  віддячу  за  те,  що  мені  ти  себе  віддала,
І  до  ранку  над  темними  водами  Відьми-ріки
Буде  плинути  стогін  солодкодівочотривкий.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119022507431  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826819
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Крилата

А ДЕНЬ ЗЛЕТІВ

А  день  злетів,  як  з  дерева  листок.
Ось  був,    гілками  грав,  горів,  мов  свічка,
Накручував  години  на  моток,  
Допоки  їх    не  відібрала  нічка.

Взяла  –    погризла,  наче  огірки.
Накрила  небо  темною  габою.
На  неї  місяць  виклала,  зірки.
Лягла  під  лісом,  тішиться  собою.

Як  відпочине  трішки  від  турбот,
Почне  тоді  бродити  поміж  хати,  
Одягнена  у  чорне,  наче  гот,
І  сни  усім  охочим  роздавати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826822
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


КВолынский

Другу…. в День Народження.

 
Прийми  мої  вітання
В  далекій  стороні,
Хай  збудуться  бажання  –  
Так  хочеться  мені.

За  тебе  цілий  келих
Я  висушу  до  дна,
Таких  як  ти,  веселих,
Не  знала  і…  весна.

Для  всіх  ти  є  товариш,
А  другом  -  був  мені,
Борщ  з  янками  не  звариш
В  далекій  стороні.

Ти  там  для  них…  аміго,
Чи  може  -  камарад,
Креолочку,..  до  стогу  –  
Сьогодні  будеш  рад!

Та  ще  й  трішки  здоров’я  –  
То  зичу  я  тобі.
Великого  натхнення
В  АТОшній  боротьбі!

Бо  голос  твій  не  чути
На  рідній  стороні,
Засмучені  поети
І  болісно  мені!

Сьогодні  в  п.  Новоградець...  День  Народження!  Вітаю  Льоня!  Здоров'я,  Успіхів  і  Натхнення  тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826764
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У сні мрійливому

Зима  кокетливо  жонглює  сніжним  пилом,
Форсить,  тримає  білизни  фасон.
Немов  підносить  янгол  нас  на  білих  крилах,
І  сниться  дивний,  загадковий  сон.

В  якому  веснонька  розкрила  щастя  двері,
Розтанули  сувої  снігові.
І  сонячного  пригубили  ми  лікеру,
Кохання  закружляв  медовий  вир.

У  сні  мрійливому  весняні  поцілунки,
Бо  це  тепло  душі  із  глибини.
І  хоч  зима  іще  жонглює  досить  лунко,
Любити  хочеться  тобі  й  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826671
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


*Svetlaya*

а ты…

А  ты..  а  ты  все  грани  перешел...
Моей  любви  испытывая  прочность...
И  чувства...  чувства  стали  как  рассол..
Изысканная  непорочность..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826618
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Відочка Вансель

Не згадуй мене. Не треба

Не  згадуй  мене.  Не  треба.
Ти  іншим  даруй  хоч  небо.
Не  згадуй.  Була  твоєю.
Казав  :
-Будь  завжди  моєю.

Писав  ти  листи  і  вірив,
Що  наші  стосунки  -  мрії
В  століттях  пройдуть...  Що  ж  сталось?!
Не  так...  Якось...  Нам  кохалось?

Я  дякую  за  кохання.
Я  дякую  за  чекання.
Не  знаю...Де  все  поділось?..
Не  вірилось...  Не  гоїлось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826730
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Амадей

БАТЬКІВСЬКА ХАТА (авторська пісня)

Батьківська  хата,  вишня  під  вікном,
Криниця,  мальви,  яблунька  креслата,
Це  ж  скільки  літ  мене  тут  не  було?
Вже  скільки  літ  мене  чекає  мати.

Мене  позвала  в  мандри  чужина,
Пішов  топтать  неходжені  дороги,
А  дома  мама  виглядала  край  вікна,
Тамуючи  жалі  своі  й  тривоги.

Самотньо  вишня  квітла  щовесни,
І  яблунька  в  плодах  мене  чекала,
Приходили  вони  до  мене  в  сни,
А  спогади  серденько  виривали.

І  ось  стежина  рушником  лежить,
Де  жде  мене  моя  батьківська  хата,
Пошвидше  б  вже  ота  настала  мить,
Коли  мене  пригорне  рідна  мати.

До  вас  матусю  я  вернувся  знов,
До  вас  горнуся,  матінко  сивенька,
З  рук  материнських  п"ю  п"янку  любов,
Як  добре  коли  є  на  світі  ненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Патара

Єдина панацея

Напитися  б  води  з  твоїх  долонь,
Щоб  втамувати  цю  пекельну  спрагу,
Душевну  відновити  рівновагу
Опісля  безконечних  тих  безсонь.

Ввібрати  б  сяйва  із  твоїх  очей,
Щоб  відігріти  охололу  душу...
Тебе  укотре  турбувати  мушу,
Єдина  ти  зі  знаних  панацей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826584
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Крилата

БУДІТЬ ДУМКИ

Будіть  думки,  даруйте  добре  слово  світу,
Засійте  ним  міста,  і  села,  і  луги.
Виймайте  тіло  із  байдужості  граніту
І  сонце  з  душ,  зігрійте  обшир  навкруги.

Планеті  нашій  не  шкодуйте  свого  світла,
Вона  стомилася  від  тяготи  пітьми.
Зробіть  усе,  щоби,  немов  весна,    розквітла,  
Де  вирви  зяяли  від  мін  –  зродився  мир.  

Так  добре  це,  як  дневі  спів  дарує  пташка,  
Бринить  бджола,  сміється  річка,  мов  дитя.
Як  ліс  шумить,  танцює  з  вітром  вальс  ромашка,
Тримає  людство  на  міцних  руках  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826571
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


КВолынский

К Чаадаеву

                         
                             А.  Пушкин

                             Переклад.

В  любові,  мріях,  тихій  славі  
Недовго    пестив  нас  обман.
Пропали    юності    забави,
Мов  сон,  мов  ранішній  туман.
Та  в  нас  горить  іще  бажання,
Під  гнівом  влади  рокової
Нетерпеливою  душею
Вітчизни  вірим  призиванням.
Чекаєм  ми  прозрінням  томним        
Хвилини  воленьки  святої,
Як  ждав  коханець...  молодим
Хвилини  зустрічі  нічної.
Поки  свобода  в  нас  горить
Поки  серця  для  честі  жИві,(жваві)  
Пора  Вітчизні  присвятить
Душі  прекрасніші  пориви
Товариш,  вір:  зійде  вона  –  
Зоря  щасливого  відраддя,  
Росія      вибухне  від  (сна),
І  на  уламках  самовладдя  
Напишуть  наші  імена!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824538
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 23.02.2019


КВолынский

Я младенец…

Я  младенец  перед  вами  –  
Ураганные  ветра,  
Словно  щепка  над  волнами  
И  бессилен,  как  трава.

Вы  несётесь  по  простору  –  
Не  находите  преград,
Возбуждая  страстей  свору,
Всё  круша,  что  невпопад.

Кто  не  терпит  вашей  силы,
Тому  близится  конец…
Рок  судьбы…осилить  смелым  –  
Предлагает  Бог-отец.
 
Ваши  вольные  проказы
Вдохновляют  мою  прыть…
Флибустьеры…их  рассказы
Умиляют  гордо  плыть.

Да…моряк  и  вечный  спутник
Ваших  бешеных  затей...
Вы  –  достойнейший  соперник
Всех  желаний  и  страстей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823689
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 23.02.2019


КВолынский

Желанный плен.

Не  звано  –  влюблённый  
В  морскую  царевну…
Летишь  вдохновленный
К  желанному  плену.
Ведь  сердцу  не  скажешь,
Чтоб  ночью...  остыло…
И  только,  приляжешь  -  
Оно  застучало:
И  душу  терзает,
Рвет  мысли  на  части…
Кто  это  не  знает  –  
Тот  в  жизни  несчастен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 23.02.2019


КВолынский

Муза

                                   Муза.
Владика  дум,  володар  ночі…
Співець  веселля  і  журби,
В  красивій  постаті  жіночій  –  
Великий  Майстер  ворожби.

Приходить  темними  ночами...
В  віконце  гляне...  і  мовчить!
Від  чар,  незнаними  словами,
В  мені  поєзія  звучить.

Припасти  би  до  уст  горячих,
Відчути  полум'я    її      –  
Зорі,  що  з  Місяцем...  щебечуть!
Немов  весняні  солов’ї.

Жага,  примара  і  натхнення  –  
Вона:  і  холод,  і  тепло...
Веснянкою,  мов  птаха  рання
Прибилась    вранці,  через  скло.

То,  так  здивовано  присяде,
То  знову,  хвостиком  вільне….
Цей  вільний  птах…політ  свободи  –  
Манок,  приваблює  мене.  

Нехай,  вже  суджений  пробачить  –  
Таку  жадану  і  близьку,
Зорю,  що  з  Місяцем  судачить,
Що  в  серці  б’ється  і  в  мозку.  

Чарівна  зіронька…  далека,
В  холоднім  космосі  блистить…
В  моїй  душі,..  печаль  глибока  –  
Яскравим  полум’ям  горить!

Проходить  все  –    і  все  минає…
І  найпрекрасніша  та…  мить,  
Коли  душа  цвіте,  страждає  –  
Тоді  любов  не  відгорить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Відочка Вансель

Ти запросиш мене на побачення?

Ти  запросиш  мене  на  побачення,
Коли  зрадить  цілісінький  світ?
Бо...  Вже  часу  в  нас  стілечки  втрачено,
Що  врятує  лиш  в  небо  політ.
Нам  дивилися  Янголи  вслід...

Ой...  Намріяла.  Мрійниця.  Дівчинка.
Я  дивлюся,  чи  ти  уже  йдеш.
Я  Принцеса  ж.  Маленька  горошинка
Перетворена  в  диво  з  чудес.
Моя  віра  в  кохання  без  меж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826479
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Любов Ігнатова

Весняний настрій

Надихатись  весною  до  сп'яніння,
Напитися  дощами  до  безтями,
Врости  у  тебе  серцем  і  корінням,
Засолов'їтись  світлими  гаями

Так  хочеться,  що  відчуваю  небо
В  своїй  душі  безмежно-веселкове.
А  знаєш,  я  всміхаюся  до  тебе,  
Мугичу  щось  наївно-  сопілкове...

І  говорю  з  тобою  без  упину
Про  все  на  світі...  навіть  трохи  більше...
Я  б  простелила  хмарку,  мов  перину,
Лягли  б  з  тобою  і  читали  вірші,

Дивилися  б  у  пролісковий  вечір,
І  лоскотали  б  вітрові  за  вухом,
А  ти  б  тихенько  обійняв  за  плечі
Мене,  ту  жінку,  що  уважно  слухав...

І  в  ніч  ввійшли  б,  як  у  святе  причастя,
І  спрагу  гамували  б  аж  до  ранку...
Напевно,  це  і  є  жіноче  щастя  —
Чиєюсь  бути...  бути  до  останку....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Відочка Вансель

Хороший… Мій

Хороший...Не  знаєш,  що  ти  моє  щастя,
Ти  навіть  не  знаєш,  що  кращий  такий.
Нам  різні  і  порізно  сни  досі  сняться.
Який  ти  прерідний.  Який  ти...  Ну...  Мій...

Змішалося  сонця  з  краплинами  смутку,
Тебе  зустрічаю  вже  вкотре  у  сні.
А  вітер  прийшов  і  пішов  дуже  хутко.
Він  каже  :
-Ти  будеш...  Дружина...  Мені?

А  я...  Ну  а  я...  Вже  дощу  обіцяла,
Красива.  Красуня...  І  сумно  якось.
Ще  завтра  тебе  я  сама  цілувала...
А  вчора  ніколи  й  ніщо  не  збулось.
І  заміж  за  дощ  йти  мені  довелось.

Відочка  Вансель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826354
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Відочка Вансель

Я з тобою

Я  з  тобою.  Завжди.  Чи  то  дощ,  чи  то  сніг.
Я  з  тобою.  Тоді,  коли  вічна  зима.
Я  з  тобою  до  старості  днів  наших,  літ.
А  без  тебе  мене  ж  бо  немає,  нема.

Я  з  тобою,  коли  відвернуться  усі,
Цілий  світ.  Коли  бідність,-я  сльози  зітру
Як  заплачеш.  Ми  разом.  У  нашій  душі
Є  дві  пари  прелюблячих,  люблячих  рук.
Хай  ніхто  і  ніколи  не  знає  розлук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826364
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


*Svetlaya*

доля в'ється…

первоцвіти...  твої  вітання...
і  пухкельні  смішні  горобці...
доля  в'ється...    і  сподівання...
теплим  променем  на  щоці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826366
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Інна Рубан-Оленіч

Розбився келих

Розбився  келих  –  мрії  потекли,
Липкі  калюжі  лише  залишились,
Надії,  мовчки,  вдалеч  утекли,
І  лише  сни  барвисті  й  далі  снились….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826392
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Lana P.

ШЕДЕВР

Він  обережно,  віртуозно  вигинав
Жіноче  тіло  —  шедевральне  полотно.
В  руках  умільця  оживилося  воно,
У  погляді  зіниць  красуню  поглинав.

Пишноти  округляли  делікатний  стан,
Не  відірватись  від  картини  аж  ніяк!  
Від  пристрастей  палких  у  небі  місяць  вкляк.
Бажань  і  прощень  розійшовся  ураган.

Розпещені  її  вуста,  як  маків  цвіт,
Очей  прелюбощі  у  пестощах  земних,
Яскраві  промені  у  пасмах  золотих.
Для  себе  малював  —  побачив  цілий  світ!          19/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826396
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Патара

А хотілося б навпаки

Нас  розводить  у  різні  бо́ки
Невблаганний  та  мудрий  час,
Це  було  не  один  вже  раз
І  просвітку  не  видно  поки.
І  задумаєшся  таки:
Так,  напевно,  все  має  бути...
За  вікном  гірко  плаче  Лютий,
А  хотілося  б  навпаки  —
Щоб  було  досить  снігу  нині,
Щоб  мороз  завітав  сюди
І  траплялись  твої  сліди
Дорогій  по  життю  людині.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826398
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Крилата

Чи знає П…?

Чи  знає  П..тін,  як  болить  душа
У  мами,  що  дитину  загубила,
Як  жаль  її  з’їдає,  мов  лишай,
Який  прибрати,  ну,  нічим  не  сила?

Гадав  про  те,  що  стане  він,  двоглав,
Виною    сліз    її,  ночей  безсонних,  
Коли  в  ОРДЛО  дарунки  щедрі  слав    –  
Матеріалів  смертоносних  тонни?

Чи  уявляв  який  це  справді  жах,  
Як  рвуть  з  корінням  мамину  надію?
Хай    проклятим  той  буде  у  віках  
Хто  смерть  у  світі,  мов  пшеницю,  сіє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826342
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весна навшпиньках

Весна  навшпиньках  лагідним  піано
Крадеться  по  землі  і  дихає  легенько.
І  розквітають  первоцвіти  рано,
Вбирають  пахощі  п*янкі  життя  легені.

Весна  сердець  пелюстки  розкриває.
Цей  атрибут  любові  із  початку  світу.
Натхнення  неба,  і  краса,  і  ваба,
Джерельність  свіжих  почуттів  і  звуків  світлість.

Весна  й  кохання  неподільні,  злиті,
І  ось  жива  душа  енергію  вбирає.
Бруньки  розпустять  зело  -  клейкість  листя,
І  знов  продовжиться  буття  земного  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826340
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Без пут

У  безголосім  сні  з*являлись  у  чеканні
Ескізи  декорацій  від  руки.
У  непроглядну  тьму  світилом  з  неба  канув.
Здавалось,  влучно  бив  у  серце  кий.

І  трепіт  губ,  немов  під  вітром  лист  осини,
Лишився  із  минулого  іще.
А  світ  на  мить  якусь  ставав  безбожно  сірим,
І  підпадьомкував  пташиний  щем.

Ескізи  декорацій  вранці  малювались.
Чи  світлосій  спроможні  повернуть?
Чуття  хмаринним  покотились  зразу  ж  валом,
І  промінець...  блідий,  але  без  пут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826087
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Відочка Вансель

Дякую

ДЯКУЮ

Де  б  Ви  не  були,  з  ким  би  Вас  не  зводило  життя,  які  б  не  були  обставини  в  житті  -  дякуйте  за  все.

Дякуйте  за  все  і  всім.  Навіть  якщо  Вам  здається,  що  вони  ні  краплиночки  на  це  не  заслуговують.  А  Ви  дякуйте.

Дякуйте  в  відповідь  коли  подякували  Вам.  Здається...  Звучить  трішки  нерозумно.  Та  Ви  спробуйте.

Дякуйте,  коли  Вам  просто  посміхнулась  незнайома  людина.  Коли  дощ  по  драбині  сходить  з  хмар.  Коли  вітер  грається  Вашим  волоссям.

Дякуйте  за  все.  За  рідних,  за  друзів,