Дощові мадонни (пісня на музику Миколи Шевченка!!!)
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/9/105/251/105251915_yarkiidozhd_kartinamechty.jpg
[/img]
Слова - Тетяна Лавинюкова
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Дощ, весняний дощ - у туманнім мареві.
Чуєш, грає хтось на небесній арфі.
Розсипає вись крапельок стаккато.
І спішать кудись під дощем дівчата.
Арфо дощова, дзвени,
Грай мелодію на струнах!
Хай наспівують вони
Мрії наших літ юних.
Як дівчата йдуть – всі мадонни ніби,
Над чолом цвітуть парасольок німби.
Німби різних барв сяють загадково
А небесний бард грає так чудово.
Арфо дощова, дзвени,
Грай мелодію на струнах!
Хай наспівують вони
Мрії наших літ юних.
Розсипає вись краплі семидзвонно.
Все спішать кудись дощові мадонни.
Німби парасоль, крапельок стаккато:
До-ре-мі-фа-соль – дощова соната.
Арфо дощова, дзвени,
Грай мелодію на струнах!
Хай наспівують вони
Мрії наших літ юних.
Автор цього чудового кліпу відомий кліпмейкер Олексій Тичко
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EdP8MKxTylQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517438
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 23.08.2014
[img]http://prg63.ucoz.ru/_tbkp/Foto/p9_4.jpg[/img]
Текст пісні розписаний у відповідності до акомпаніменту (мінусівки)
Слова - Тетяна Лавинюкова, музика - Миколи Шевченка
[i]Тема першого уроку 2014-15 навчального року «Україна – єдина країна»[/i]
[b]З новим навчальним роком![/b]
Програш
1
Перше вересня на порі,
Поспішають всі школярі.
Рідна школа і рідний клас
Зустрічають так радо нас.
Це новий вже навчальний рік
Завітав до нас на поріг.
Вирушаємо без вагань
У прекрасну країну знань.
ПРИСПІВ:
В садах розквітли айстри і жоржини –
Для наших вчителів осінні квіти.
Великий шлях у кожної людини
З шкільної починається освіти.
Великий шлях у кожної людини
З шкільної починається освіти.
2
Йдуть до школи всі школярі,
А над школою угорі
Сяє в сонячних променях
Синьо-жовтий державний стяг.
Пролунає шкільний дзвінок
І почнеться новий урок.
Буде кожний з нас патріот
І єдиний весь наш народ.
ПРИСПІВ:
В садах розквітли айстри і жоржини –
Для наших вчителів осінні квіти.
Великий шлях у кожної людини
З шкільної починається освіти.(1 раз і зразу на програш)
Програш
ПРИСПІВ:
Нехай далеко пісня наша лине,
Ми хочемо зростати і радіти.
Єдина в нас країна – Україна!
І ми – єдиної країни діти!
Єдина в нас країна – Україна!
І ми – єдиної країни діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518490
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 23.08.2014
[b]МОЇЙ УКРАЇНІ до ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ[/b]
Живемо не хлібом єдиним
Усі ми на рідній землі –
Людина іде до людини,
І радість несе, і жалі.
Хай людяність звичною стане,
Шанують старих молоді,
Хай вірною буде кохана,
Хай дружба не зрадить в біді.
У наших красунь-українок
Не втомиться голка в руках –
Розквітне хрещатий барвінок
З калиною на рушниках.
Ніколи нехай не зміліє
Народних пісень джерело,
Хай кожну дитину зігріє
Священне родинне тепло.
Хай буде навіки єдиним
Увесь український народ.
Всіх друзів вітай, Україно,
Жени всіх ворожих заброд!
Ми келих наллємо по вінця,
Нехай до нас гості ідуть,
У світі нехай українців
По щирій душі впізнають.
[img]http://cs7009.vk.me/c7005/v7005658/2ab8c/0qG9CpvxVWM.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00519226.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519081
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2014
.....................................
...і коли твоїм другом єдиним
( найкращий - сьогодні загинув)
темної-темної ночі,
залишається сигарета,
поцуплена нишком
у тютюнозалежного ближнього,
її вогник обпалює пальці,
але тобі - не боляче.
Боляче буде завтра,
коли зрозумієш нарешті...
а поки
твій патефончик внутрішній
ставить стару платівку
і раптом спливає в темряві
вічний відгомін воєн
"...мне кажется порою,что солдаты
с кровавых не пришедшие полей,
не в землю нашу полегли когда-то,
а превратились в белых журавлей..."
...мовчки вслухаєшся в тишу
темної-темної ночі,
щоб хоч на мить почути
клин журавлиний в небі...
клин журавлиний в небі
клин журавлиний -
в НЕБІ...
що відлітає у Вирій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518883
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014
Богатым на беду мой оказался путь,
Вторгалась она в жизнь, как череда лишения…
Склоняя голову, прочь прогоняю грусть:
Ведь погляди: сквозь мрак горит звезда прощения!
***************
Не смог я накопить богатства полный дом,
Нечасто пил вина из благодатной чаши.
Но Бог порадовал меня в ином:
Глядеть и утопать в глазах прекрасных, Ваших!
*****************
Любовь или вино… Что краше? Что сильнее?
Воздействие всего я испытал сполна:
Хмельной угар прошёл, и горечь всё сильнее.
От сладких уст твоих я пьян, как от вина!
*****************
Мудрец почтенный, с пьедестала лет,
Нас учит про конец всех упований тленных…
Для юноши подобной темы нет.
Любовь и взлёт мечты не знают хода времени!
*****************
Не спрашиваю, кто ты и откуда,
Не выясняю: как и для чего.
Но ты вошла – и ощущенье чуда!
Когда ушла – не стало ничего!
*******************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516899
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 19.08.2014
В пустыне дней своих ищу оазис счастья,
Встречаю, как всегда, руины… миражи…
Устал среди песков призраком шататься,
О, Господи! Помилуй! Дорогу подскажи!
************
Чем жизни путь длинней, тем покороче дни,
Казалось: вот рассвет, - а вечера не стало.
Бери от жизни всё, волынку не тяни,
Не так уж много радости осталось.
**********
Целуя розы губ, лаская бархат плеч,
В морях ответных ласк всецело утопая,
Хотел бы этот миг навек для нас сберечь,
Да только тайны времени не знаю…
**************
Сиянье твоих глаз, бокал вина в руке
И огонёк свечи над гроздью винограда,
Колечко локона на розовом виске,
За все мои труды – достойная награда!
**************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517402
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Сумний ранок, сумний ранок,
Мені в очі заглядає.
Від минулого безсоння
В душі осад опадає.
Попереду, попереду,
День журби та безнадії.
В цій добі тебе не буде
Не знайдеться слід від мрії.
Себе марно вже не тішу
Сподіваннями на диво.
Ти пішла, ти віддалилась
Якось просто, неквапливо.
Все залишила, як було,
Двері в майбуття закрила.
В небі ніжного кохання
Серед лету – склались крила.
І я падаю донизу
У бездонну прірву горя!..
Ой, ти! – зіронько зрадлива,
Ой, ти! – нещаслива доля!
************
Розлучились… Що мені робити?!
Чи обірву всі свої зв’язки?
Позривались всі світи з орбіти,
Всесвіт став незатишний, вузький.
Де колись сузір’я вигравали,
Дивними смарагдами життя,
Там відчаю, безнадій завали,
Там гріхів неприбране сміття.
Розлучились… ніби просто грались,
Для забави, - в ніжні почуття…
А набридло, - взяли й поламали
Всі міста в пісочниці життя…
Винних в цьому можуть бути двоє:
Ти, - і я, та спалені серця.
Сил не стало аби ми, обоє,
Йшли разом до скону, до кінця.
16.08.2014 10:25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518025
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014
В млі туманній зоріє багрово світанок,
Взяв останній акорд соловейко й притих.
Косу клепче косар на дожинки в останок,
Вимальовує в небі літак димний штрих.
Журно віти схилила оголені вишня,
Шарудить внизу листям опалим їжак.
Підкрадається стиха вже осінь-лисиця,
На траві поруділій лишає свій знак.
Над селом все кружляють в скорботі лелеки,
В час прощання данина - то шана землі.
Проводжають їх в вирій тинів переплети,
Кудкудахтають кури, скупавшись в золі.
Навпіл луг розділила зміючкою річка,
Хлюпаються хвильки помежи берегів.
На крутім обриві зростає там вербичка -
Гадки не має, що в обіймах ворогів.
18.08.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518069
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 18.08.2014
Едва встретившись, мы расстались,
Льстя судьбе мимолетной встречи;
Но твой образ в сердце врастает,
Смыслу всякому противореча.
Здравый смысл предаю забвенью,
Он забыть о тебе мне шепчет;
Ведь покрыто безумства тенью,
Переполнено чувством сердце.
И глаза мои стали слепы́ -
Лишь одну тебя замечаю;
И звездой самой яркой - первой -
Твое имя в глазах мерцает.
Твое имя запало в память -
Не задуешь сердечное пламя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516510
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Поцілунками розгладжу
твої зморшки я
І долоні випещу
твої натруджені...
Зірці найяскравішій
я дам твоє ім’я
У глухім куточку Всесвіту безлюдному.
Там, від людства подалі,
Едем нас чекає,
Час і простір з коханням
лиш нам подолати...
Невідомо - у Всесвіті
сила така є -
Щоб тебе від приземлених справ відірвати?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517415
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
За тисячі парсеків від Землі
Планета Рай у просторі кружляє.
Туди не досягають сили злі
І світло сонячне не долітає.
Там під зорею, що твоїм ім’ям
Назвав колись я в мареві любовнім,
Виносить теплі хвилі океан
На золотий пісок...
І зась стороннім
Ступити на цей берег...
Нам лишень
Тяжіння світу вдасться подолати,
Щоб ніжитись у хвилях кожен день
І в райському саду плоди зривати.
І почуття високе і просте
Закрутить грішних нас у своїм танці...
Молитиму Всевишнього про те,
Щоб не прокинутись у пеклі вранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517416
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Луна прикрыла тонкий стан,
Краснея от стыда за кедром,
Зато мой легкий сарафан
Кокетничал открыто с ветром.
Играя, он задрал подол,
Вмиг оголив мои колени.
И я, стесненно глядя в пол,
Запряталась ходчее в тени.
А ты с луною багровел,
И руку, вынув из кармана,
Ко лбу приставил и глядел
На дрожь шального сарафана.
В сим легком облаке одежд
Под вальс сиреневого цвета
Ты показался из невежд
Самым невежливым на свете.
Не предложил меня согреть
В объятьях под ночным покровом,
А в небесах горела медь,
И кто-то выковал подкову.
Сверкал в ночных лучах батист
Под переливом лунной сени,
А я дрожала будто лист
Дурманно-пахнущей сирени.
И ты неспешно подошел,
Окинув платье колким взором,
А звезды в небе ткали шелк
Туманно-золотым узором.
Резвился ветер, как чудак,
И уносился в дАли тленно,
А ты снял вязаный пиджак
И стал средь парка на колено.
Тотчас расплакалась сирень,
Нас лепестками осыпая,
И до сих пор я помню день
Того простуженного мая,
Как звезды ткали небеса,
Рассыпавшись по ночи дальней,
И кропотливая луна
Пекла подкову в наковальне.
Как ропотно журчал речей
По горным склонам баламутно,
Звон птичьих трелей и речей
Ни то на вечер иль под утро.
Как старый кедр набекрень
Здоровался зеленой гривой,
Я до сих пор тот помню день,
Как по-серьёзному игриво
Ты сделал очень смелый шаг
Навстречу мукам страстотерпца –
Мне теплый предложил пиджак,
А с ним в довесок – свое сердце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513281
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 30.07.2014
То була ніч... Багаття жар...
В очах кохались зорі...
Й пліч-о́-пліч, у полоні чар,
Ми захлинались в морі...
Мов полум’яні язики, тайнописів сплетіння,
Зливались руслами ріки́ тіла́ в одне створіння,
У неподільний колобіг взаємного кохання...
То була ніч... То був “забіг” до самого світання...
Багаття жар іскрив в очах
І серце біснувало.
Здавалось, мить – і смерть... Хоча
Нам смерті було мало...
І пліч-о-плі́ч, в шальнім танку,
Збиваючи зоріння,
Вовками вили знову в ніч, щемку,
До озвіріння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513309
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
З ЛЕГЕНД СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ.
Розаліє! Створіння неба дивне!
Прекрасніша за Флору та Діану!
Люблю тебе! Довічно не покину
Та славити в піснях не перестану!
Люби мене, о, німфо моя мила,
Змінив я лук та стріли на бандуру,
Бо пісня серця зараз має силу,
Повір, - кохана, - юному Амуру!
Не сміла німфа відмовляти богу.
Та й і сама від пристрасті сп’яніла.
Пішла за ним на зоряну дорогу,
З одної чаші мед кохання пила.
Нектар любові був такий палючий,
Такий духмяний, неповторно ніжний,
Аж охопив їх щастя шал жагучий
Що вирвався з грудей у диво – пісні!
Співало небо, танцювали зорі,
Живі істоти з дива завмирали,
Бурхливі хвилі в Середземнім морі
Під дивну цю мелодію, стихали.
Тим часом, вище згадана Діана,
Із полювання повернулась зрання.
Собою була, як богиня, славна,
Тож захотіла божого кохання.
Нема Амура! Тільки з неба чути
Симфонію божественного співу.
Злетіла, аби з милим разом бути!
Побачила в його обіймах Діву…
В душі Діани, миттю спалахнули
Нещадні блискавиці зла й образи!
І ревнощі богиню підштовхнули,
Щоб діяти негайно та одразу.
Схопила, німфу, з любощів зімлілу,
Гніву шаленство – наче лава жерла!
У нетрі терну затягнула тіло,
Об шипаки, - безжалісно! - роздерла!..
Краплини крові, на гілках колючих,
Рубіновими зернами застигли…
До місця злочину, страждання, мук болючих,
Прибіг Амур, - від розпачу, - безсилий.
О! – небо! Небо! Лише мить минула,
Як пестив я її чарівні коси,
А вже вона, - навік! –навік заснула!..
Тож хай ці сльози, як цілющі роси
На це гілля, на краплі її крові,
Впадуть бальзамом пристрасті живої,
Хай квіткою довічної любові,
Душа воскресне – Діви дорогої!
І плакав він! І від страждань горючих,
Перед світанком, сіялися сльози.
І сталось диво: на гілках колючих,
З’явились квіти – розпустились рози!
І знов над світом пахощі розлились…
Нектар Кохання дивним ароматом,
Чарує душі двох людей, щасливих,
Щоб все життя у серці квітувати!
24 липня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513208
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Хочу завлечь тебя, где звёзды - россыпью,
Меж небом с долом там затёрты грани!
Ты - с барса грацией, упругой поступью,
И я - свободная, твоя, нагая!
Коктейль из нежности, или рычания,
Головокружения, голодных взглядов,
И замирания, и притяжения,
От осознания, что вот ты - рядом!
Внизу томление, внутри горение,
Прикосновения, и дрожь по коже...
О, наслаждение! И вниз скольжение,
И ты сдержать себя уже не можешь!
В глубины тайные проникновение!
В движеньях музыка, и звезды падают!
От помутнения - до просветления,
И тел сцепление, и капли - градом...
Экстаз, взорвавшийся, подобно выстрелу!
Страсть - в ритме бешеном душа впитала!
И с тихой нежностью рука небрежная,
Что по спине твоей скользит устало...
Легко откинешься, в тебе оттаявши,
Усну в преддверии земного рая...
На горизонте, вон, светлеет краешек...
И кто-то звёздочки с небес стирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513119
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну...
І демонструєш, надто вже старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те щоб поринать у вир любови,
А просто, саму думку допускати
Про те, що може трапиться й з тобою…
Собі доводиш, що не час кохати,
Що стільки є життєво-бізнесових
Проблем довкола, що часи непевнії...
Кохана, знай: шлях до зірок ніколи
Не йшов, минаючи колючі тернії!
Злетить кохання наше над часами,
Над негараздами, такими ницими,
І почуття, помі́ж земним і нами,
Щитом постане і засліпить крицею!
І не залізну, а солодко – сонную,
Запещену в обіймах, заціловану…
Чуттєву жінку, від кохання втомлену,
Я віднесу в Едемський сад прихований.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513043
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=blBtr4xj8sA[/youtube]
Згадай мене, коли настане осінь,
Коли дощі ще смутку додадуть...
Коли пташки замовкнуть безголосі...
Згадай мене... Прошу я: не забудь...
Згадай мене, коли журба на серці,
Безрадісними будуть твої дні.
Себе побачиш іншим у люстерці..
Відкинь, прошу, свої думки сумні..
Згадай мене, коли на очах сльози...
Ти плачеш: відлітають журавлі..
Не вір тоді, отим сумним прогнозам,
І стримай свої сльози і жалі.
Згадай мене, як радість все ж нагряне,
(Прийде до тебе ще щасливий день),
Коли душа наповнеться піснями,
Відчуєш, що далеко я лишень.
Та знай одне: що ти у моїм серці.
Чомусь не перетнулися шляхи.
Хоч іноді згадай у круговерті...
Як жаль, що розлетілись, як птахи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513019
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Такая нежность... Что её рассвету
я доверяю, каждой строчкой, да,
и каждая - лишь о тебе, заветном,
чудесном, ненаглядном, навсегда -
любимом, самом лучшем в целом мире...
И что ещё сказать, чтоб новый день
был радостным, буквально - в каждом миге,
был ласковым, любимый мой, к тебе?!
Я... этого хочу всем сердцем! Только -
чтоб каждый день твой... улыбался, да,
любил тебя, как я! Любое "долго" -
теплом лишь наполнялось... Города,
дороги, облака и... Всё согрею!
Любя, конечно, только лишь - любя.
И... солнышком касаясь... Нет, нежнее!
Храня всю нежность только для тебя...
Не знаю - как ещё... И слов не помню!
И лишь одно умею рифмовать -
люблю тебя! Особенно... ладони,
хочу им... все рассветы доверять,
вот просто же... дыхание, улыбку,
и тайны сердца... И тепло лучей...
Мне нужно лишь одно - тебя счастливым
всё время видеть! Много-много дней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512983
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Хороший мой, люблю тебя, хороший!
Твой каждый взгляд, и шаг, и выдох-вдох...
И... солнышком тянусь к тебе в ладоши,
хотя... сейчас и за окошком дождь...
Чудесный! Да, представь, такой бывает,
когда я просыпаюсь от того,
что хочется обнять тебя... О важном -
не говорить, а слушать голос твой,
и голос сердца, и, конечно, песню...
Поёт мне лето, солнечный июль,
который тоже мне такой... чудесный!
Ведь ты - такой! И я... тебя люблю.
И говорить об этом... очень просто,
и рифмовать, и думать, и... Родной,
почувствуй это солнце! Этот воздух...
Немыслимый! Ведь он же, день и ночь,
тобою полон - сладко, нежно-сладко,
так чувствую его, тебя, тепло...
Люблю тебя, хороший, ненаглядный!
Люблю. И мне других не нужно слов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512809
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Направляюсь мысленно к тебе,
Сопоставляя все события…
Из всех открытий духа на Земле
Ты – величайшее открытие!
Открыв тебя, я открываюсь сам,
Сквозь сердце пропуская сонмы́ молний.
Желания читаю по глазам
Твоим.
И счастлив их исполнить!
И внятно эхом вторят Небеса:
Не упусти дарованное свыше.
Прислушиваюсь к вещим голосам,
Ведь именем твоим эфир весь дышит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512872
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Каждый день, каждый вечер беседуем мы.
Телефон от бесед разогрет, словно печка.
Потом долго не сплю, и в плену серой тьмы
Вспоминаю, что слышал – вплоть до словечка.
В дни последние, речи у нас обоих
Переполнены ужасом, страхом, тревогой.
Мы тревожимся сердцем за деток своих,
За судьбу Украины, за долю народа.
Нам, любимая, в жизни досталось сполна:
Непосильных трудов и забот вереница.
Что придёт в нашу долю ещё и война,
И в кошмарах ночных не могло нам присниться.
Гибнут люди… с обеих сторон, разлилось,
Необъятное море утрат и лишений.
Среди мирных людей разгорается злость,
Отравляет нам души ненависти Гений.
Тебя, нежную, знаю уже много лет.
Никогда с твоих уст слово зла не слетало!
А вчера, на события как бы в ответ,
Тебе, сил удержать, - духа зла, - не хватало!
Говорила ты мне, вся волнуясь, кипя,
Что сама бы душила, Кремлёвскую гниду!
Нам с тобой не понять: зачем терпит земля
Эту нечисть, людскую, за зло и обиду?!
Только верь, моя звёздочка, доля моя:
Суд Господний над хищной Московией грянет!
И вся хунта фашистская, что из Кремля,
Если уж распадётся, то больше не встанет!
Не пророк я. Лишь только, обычный поэт.
Только вера моя в Справедливость Господнюю.
Оправдания всем злодеяниям нет.
Им один только путь: напрямик в Преисподнюю!
Поздний час. Отдыхать нам с тобою пора.
Завтра вновь одолеют заботы, проблемы.
И опять будем ценное время терять,
Говоря про больные, текущие темы.
Но и злу вопреки, страстно хочется мне,
О любви говорить в твои чуткие уши.
Чтоб тебе цвели розы не только во сне,
И хотелось душе песню нежности слушать.
Сбереги нас, Господь, от грядущего зла!
Огради от нелепых, бездумных ошибок!
И за то, что ты в жизнь мою прочно вошла,
Мой нижайший поклон и от сердца – Спасибо! 18.07.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512855
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Солов'їні гаї тихо, тихо шумлять,
Нас запрошують в гості до себе.
А у травах густих ніжно роси бринять
І мелодія лине у небо.
На прогулянку в поле пішов вітерець,
Розгойдались стебельця пшениці.
І кохання торкнулось гарячих сердець,
Нахилилась верба до водиці.
Зазирнув промінь сонця до мене в вікно,
Прохолода ввірвалась до хати.
І волошками вкрилось земне полотно,
Щоб на ньому життя вишивати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512846
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
----
Коли дощам нема кінця і краю,
І місяць сумно дивиться в вікно,
У час такий про тебе я згадаю.
І все перед очима, як кіно.
Чому дощі нагадують про тебе?
І пам"ять тих часів знов ожива..
Та сумніви беруть: нащо це треба?
Але любов живе - перемага.!
Дощі змивають, що було, повільно,
Та миті дорогі іще живуть.
І в спогадах з"являються невільно,
І тихо по житті моїм пливуть..
Пройшли роки... Не згадую розлуку.
Та гіркота, а серце ще болить...
Так хочеться відчуть твої ласкаві руки.
Слабенький вогник в серці ще горить.
Жіноча гордість... Як було простити?
Чому ж тепер відшукую слова...
Якими хочу так тебе просити:
Не забувай любов...Вона іще жива...
Дощ відшумів...Крадеться тихо ранок.
Дощем до блиску вимите вікно..
Мої думки сховалися в серпанок,
Та незабаром прийдуть всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512842
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
[i]Что сладостней и горестней любви,
Cпокойней и мучительней разлуки?..
И радость и печаль благослови,
Все искусы таинственной науки!
[b]Ибн Кузман[/b]
Де ти зараз, що з тобою?
Заблукала, рідна, де?
Серце рветься вже до бою –
за величне… і святе![/i]
[b][i]Ол. Удайко
Я славлю ту благословенну мить,
Коли зустрів, відчув тебе я вперше:
Вогненними очима променить
Жага до дій, жертовності і звершень.
В моїх словах вбачала ти туман,
Коли я присягався на кохання…
Хто любить – не сповідує обман:
В любові сенс життя, а не в обмані.
Любов моя! Мені ти не клялась,
Не зарікалась, не давала слова.
Тобі прощати нічого… й не час,
Не варт й мені просить прощення знову.
Блюзнірствуй же, свавілля, лихослов,
І зводь з ума, і насилай нещастя!!!
Випробування витрима любов –
До болю! Від розлуки! До причастя!
Любов моя! Про гіркоту розлук
Не споминай! Будь ніжною зі мною!
Від уст твоїх, очей, ланіт і рук
Хай буде тепло й лютою зимою!..
Ти добра, чуйна і не терпиш зла,
Оазис мій, криниця невичерпна!
Тебе не тішить – плавать без весла,
Не прославляти – каятись до смерті.
Любов моя! На тебе без надій
Свої я покладаю сподівання…
Покличеш же – життя і спокій свій
Віддам тобі! До краю! Без вагання![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Мне не стыдно, что я - Украинец!
Горько мне, что в неправом бою,
Убивают детишек невинных,
Да и жизни свои отдают.
Горько мне, что желанье свободы
Превратилось в причину войны.
Два соседних, два близких народа,
Истреблять сыновей не должны!
Только кто эту истину ценит
За стенами дворцов из Кремля?
Страшной ложью, заразой измены
Переполнена наша земля!
Мне тебя убедить невозможно:
Твоё сердце в лукавом плену...
Лишь прошу:говори осторожно,
Не спеши клеветать на страну
На основе чужой пропаганды
И в угоду доктрине чужой.
Приглядись: это русские банды
Захватили Донбасс наш родной.
Ведь они по кварталах стреляют,
Прикрываясь детьми, как щитом...
Не спеши подпевать краснобаям.
Как бы не было стыдно потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512663
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Чомусь на світі стало все інакше.
Навколо стало більше доброти.
І сонце світить вже не так, а краще,
В моєму серці поселився ти.
І ранки вже тепер не полинові,
А голову дурманить чебрецем .
А присмаки, які були тернові,
Розвіялися в полі вітерцем.
Ти став моєю радістю і сумом.
На відстані торкаюся руки.
Та як же заспокоїть свою душу?
Геть сумніви! Найкращий в світі ти..
А щастя недалечко притаїлось,
Всього воно на відстані руки..
Лише боюся, щоб не запізнилось..
Бо дні тепер рахуєм за роки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512629
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Закат наполнил кровью небо…
Отяжелели облака…
Уводит колесницу Феба
Седого Хроноса рука…
Сопротивляться бесполезно…
Холодным пламенем объята,
Из подземелья мрачной бездны
Восходит темная Геката…
Уже пугая смертных, поднят
Над миром бледный серп кривой,
Чтоб небо светом преисподним
Наполнилось над головой…
Чтоб понемногу… слой за слоем…
С земли… с домов… с деревьев… с глаз
Спадало светлое, цветное,
Оставив сумрак без прикрас…
Чтоб в сумраке, как наважденье,
Исчезло все, что глазу врет,
Чтоб пробудился в мире тени
Слепой сознанья антипод…
Чтоб ночью темною… в наитьи
Вдруг стали образы видны…
Чтоб стало можно жизнь увидеть…
Во тьме… с обратной стороны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512502
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014
[b][i]NNnn
Я дивний світ пізнав з тобою – **
Дух вічності і ліпоти!
І стала мрія голубою,
Як тільки появилась ти.
І небосхил піднісся вище,
Пісні стинали з серця бруд...
Воркують голуби у висі:
Люби!
Твори!
Лелій!
І – будь!
Мені не хочеться в минуле –
Майбутнє бачу не в імлі:
Бездомним був... Та вже забулось.
Мій дім – і в небі, й на землі!
Ясу освяченого неба
У плесі висвітить ріка…
Та в небі раю вже не треба –
Була б в моїй... твоя рука.
21.07. 2014[/i][/b]
_______
*На замовлення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508909
**Переклад власного вірша:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429088
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512573
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014
По нотам несмелым, мелодией нежной,
К тебе, я, помчусь.
Дыханием ветра, едва ли заметно,
К тебе, прикоснусь.
В объятиях, моих, ты утонешь, наверно,
Безбрежных,
В поцелуях, голодных, моих,
Безмятежною станешь, неспешной.
Из ладоней, твоих,
Утолю свою жажду, по жизни,
В возрождении, очнусь,
Позабыв панихиды и тризны.
Ты, меня не пытай,
Дай мне вволю напиться любовью,
Всё, что тлеет во мне,
Я сберёг, уповая тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512453
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
[b]Озеро Забуття[/b] (З "Пісень для подруг і про них")
[img]http://www.niceimage.ru/large/201305/23543.jpg[/img]
Нам весна колись усміхалася,
Та зосталася лиш печаль.
Що гадалося, те не сталося,
Не судилося нам, на жаль.
Не судилося разом плавати
У бурхливих хвилях життя,
А судилось нарізно плакати
Та й на озері Забуття
А вода озерна студена –
Не перебрести босоніж,
І про тебе згадка для мене -
Як у серденьку гострий ніж...
В дощовім далекому вересні
Розійшлися наші сліди.
На забутім долею березі
Залишилась я назавжди.
Відцвіла любов наша вишнею
І немає їй вороття,
Лиш озвусь до тебе я піснею
Через озеро Забуття.
А вода озерна студена –
Не перебрести босоніж,
І для тебе згадка про мене -
Як у серденьку гострий ніж...
Це співає під власний акомпанімент пані Світлана Гричко, автор музики, членкиня Ліги українських композиторів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508284
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 20.07.2014
[b]В НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА[/b] (З "Пісень для подруг і про них")
В ніч на Івана Купала,
В ніч чарівну, золоту
Зірку, що з неба упала,
Я у вінок заплету.
І мій вінок за водою
Вдаль понесе течія.
Де я зустрінусь з тобою,
Вірна любове моя?
[i]Ватри горять на берегах,
Дивляться очі в очі,
Папороть-цвіт в темних лісах
Квітне цієї ночі.
[/i]
В чарах магічної ночі
Світять купальські вогні.
Де ж він пливе, мій віночок,
Долю шукає мені?
За голубим перевалом
Хто його візьме з води?
Зірка, що з неба упала,
Вкаже дорогу сюди...
[i]Ватри горять на берегах,
Дивляться очі в очі,
Папороть-цвіт в темних лісах
Квітне цієї ночі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509545
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 20.07.2014
ЛІТНІ ГРОЗИ
Вже зранку під тридцять у ті́ні,
Світило пече так вогнисто...
Ми вечора, наче спасіння,
Чекаємо - вирватись з міста.
Роботи кінець недалеко,
Та наші надії облудні -
Вагітніє зливою спека
І вродить грозу пополу́дні.
По вінця наповниться ринва,
Грім котиться несамовито,
Немов спересердя дверима
Знервовано грюкає літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510461
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 20.07.2014
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя...
Не потому, чтоб я Ее любил,
А потому, что я томлюсь с другими.
Иннокентий Анненский
Ты - яркий свет и тень дающая,
И не от мира Ты сего...
Иль Ты - звено недостающее
От человека до Богов?
Быть Совершенством нареченная,
Лишь Всем назначена Ты стать.
Тебя терять - темно и больно,
Найти - в сакрал войти опять...
На остальных Ты не похожа.
Ты - нежность, милость, счастье в дом.
Бесповоротность душу гложет...
Все это - в имени Твоем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512449
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
Ти – легенда моїх думок…
Таїна́ - Ти, укрита часом,
Як початок юнацьких спроб
Описання Твої́х іпостасей.
Часопростір розкидав нас,
Доля спільна - у снах заблукала…
Та лиш думка про Тебе – щора́з:
Щем у серці, у пам’яті – спалах.
Неуті́лені мрії, мабу́ть,
Паралельну яву́ сотворили…
Плаї́ звивисті – сходжена путь -
Серпантинові урвища-схили…
Через тернії звично іти,
Гонор дряпаючи і харизму…
Жаль, та наші з Тобою світи
Є частинками вимірів різних…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512450
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
***
Нелюбимых в бреду не зовут
И не просят не помнить обиды.
Уплывая душой в синеву,
От живых отделяясь, к убитым
Примыкают один за одним -
Сколько их, не успевших проститься,
Сколько их на руках у родни
В эти дни?.. Фотокарточки, лица,
Похоронные ленты, цветы,
Отпевания наскоро - лето.
И-у-же-ни-ка-кой-су-е-ты...
Птичий щебет в саду напоследок.
До чего же земля хороша!
Утопает в ромашках по пояс
Та, которую помнит душа,
По привычке о ней беспокоясь.
Но, как будто накрыло пургой,
И заполнился мир тишиною.
Назовёт её кто-то другой
Незабудкой, любимой, женою...
Оплывает заката свеча,
Оседает земля на погостах.
И любимых отпустит печаль,
Прилетевшая летом с зюйд-оста.
16.07.2014
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-333033-16-1405537387
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512419
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
Чи в янголів буває сивина?
Навіть вони перейнялися горем.
" Чому?! За що?! Не наша ця війна!",
Кричали душі над пшеничним полем.
І стих весь світ... І жайвір замовчав,
Спостерігаючи за падаючим "птахом ".
Лиш нелюд в телефон кричав : " Попав!"
Горіли очі радістю, не жахом.
...А потім на полях збирав трофей...
Перебирав дитячі речі у валізі...
Не закриваючи скляних уже очей
Тілам дитячим, що дивились слізно.
А душі плачуть? Ні. Мабуть що ні...
Бо де пшениця, там було би море!
Смерть косить, не лишаючи стерні...
Війна... У Україні знову горе.
І в янголів буває сивина!
Навіть вони перейнялися горем!
"Чому?! За що?! Не наша ця війна!"
Кричали душі над пшеничним полем...
Валентина Масалига (Uroda)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512404
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 20.07.2014
Дивні відчуття в душі моїй
Залунали ранньою весною:
Ніби ми і досі молоді,
Ніби ми зустрілися з тобою.
Та весна навік з’єднала нас
І тоді здавалося порою:
Об'єднались душі в одночас
Богом ми повінчані з тобою
Дні ідуть, проносяться літа,
Вже волосся вкрило сивиною.
Ти для мене завжди молода
Одне серце в нас на двох с тобою
Як раніше пригодаю я,
Ти торкаєш теплою рукою.
Від кохання оживе земля,
Назавжди осяяна красою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510134
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір!
Якщо завтра не зайде сонце
І настане одвічне світло,
Яке зробить яскравим світ твій,
Мов прожектор на стежці в рай –
Все одно я прийду до тебе
Без страху́, що мене засліпить,
Щоб водити тебе за руку –
Ти надійся лиш, вір, чекай!
Якщо завтра не прийде завтра
І настане сьогодні вічне –
Ні на мить не впадай у відчай
Та не хмур на чолі брову.
Все одно я прийду до тебе –
Обіймемося міцно-міцно,
Посплітаємо наші руки
Швидше аж на одну добу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 19.07.2014
За мить до сонця терпне сивий липень
І лиця неба губляться між снів
Гойдає вітер дощовиці тихі
У безмірі розпатланих доріг
А ти ще тут, між слів і переспівів
Терпкий як вічність, спілий як печаль
Вдихаєш млосно з трав туманне миро
Розп'ятий місяць хилиться до лілій
Купальським шалом озоривши став
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510700
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 19.07.2014
– О, мій спасителю! Ісусе пресвятий!
Почуй мою молитву сокровенну.
Дай сили й витримку у час цей не простий,
Даруй своє, прошу, благословення.
– Зійди, врятуй мою країну від смертей,
Від ворогів, ненависті і битви.
І захисти, украй наляканих, дітей
Від куль безжальних силою молитви.
Щодня молюсь тобі, не гаситься свіча!
Прости мене і людство за провини.
Нехай розсіється від вибухів імла,
Засяє в небі прапор України.
Нехай з війни синів зустрінуть матері
І не приходять свіжі домовини.
Ніколи більше не вмиваються слізьми
Над тілом бездиханної дитини.
– О, мій Спасителю! Почуй мої слова!
Я вірю, що ти сильний і могутній!
Очисти землю від руйнації і зла
І дай надію й віру у майбутнє.
18. 07 .2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512087
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Запах літа - терпке виноградне вино,
Тінь бузкова, що тане на сливі,
Ціла папка пожовклих від старості нот
Грає в такт під мелодію зливи.
Золотистий багрянець на мармурі хмар
Після гніту негоди дрімає.
Дзвоном храму в душі, мов нежданний удар,
Твоє тихе "люблю" йде над краєм.
Сон і спокій - щури, що втекли з корабля,
Гучномовцем над вухом твій голос.
Моє серце - в колисці холодній маля,
Що на звук повертає весь корпус.
Чи відразу змирись, чи покірно чекай -
Вірне рішення звільнить від болю.
Я ж плекатиму вірно душі водограй,
Поки він сфонтанує любов'ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512296
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Опустился месяц в облака,
Как младенец в детскую кроватку;
Греет легкий пух его бока,
Расправляя сбившуюся складку...
Ветер колыбельную поет,
Звезды притушили блеск с сияньем
И скользит по небу, и плывет:
Желтый шлейф окутанный молчаньем.
Тише стали трели соловья,
Нарушать покой никто не вправе
И лишь ввысь взглянувшая заря,
Спела во второй, для всех, октаве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511148
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 19.07.2014
[i]І ти мені не ти... І я - не ліпша...
Скриплять слова оскомою "чужі".
[b]Оленка Зелена
Знайоме… Все... До цяточки... До болю*.
Пройшли разом, та – не одні світи.
Ніхто не винен. .. Не святі… Обоє:
І "я - не я" і "ти мені не ти!"
Та від журби – лише одна дорога,
Яка привести може врешті в рай…
Не заважай іти, моя пересторого!
Не край душі моєї! Тугу – край!
І хоч іти по ній бува нелегко:
Старі вериги знать дають своє,
Тяжкі ланці – о ти, моя лелеко, –
Впиваються у серденько твоє...
Хай ціль оця наразі й недосяжна,
Та не вертай з шляху на манівці:
Є Cонце – зірка, певно, вельми важна,
В її промінні плавляться ланці...
Можливо, й Місяць** у пригоді стане,
Покаже Сонцю** всю таємну суть...
І рай небесний на землі настане,
Щасливі пари квіти принесуть!...
…Й настане день, коли між ними діти,
Як солов'ята, будуть щебетать...
І прийде мить, що нікуди їм дітись:
Така судьба… Такий у неї тать…
18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Гусне спека яблучним сиропом,
Смалить сонце кучері беріз,
З дня у день мандрує автостопом
Юне літо з купою валіз.
Модні джинси, кепка, мокасини
Із квітковим принтом — супер стиль!
Миготять вітрильників чуприни
В бірюзі шовкових море-хвиль.
А у літа — бронзова засмага,
Мерехтливі стразики в очах!
Вітерець, закоханий стиляга,
Причепивсь до літа, мов реп'ях.
Дражнить струни сонної гітари,
Щось мугиче лагідне під ніс...
Начепивши модні окуляри,
З чередою напханих валіз
Знов мандрує літечко русяве
Там, де море — чиста бірюза,
Де толочить викохані трави
Спересердя вершниця-гроза...
Де шумлять грайливі водоспади,
Скелям білять голі кістяки,
Де на плитах кінчиком помади
Хтось послання пише у віки...
Де пісок пилюкою із міді
Прилипає до вологих п'ят,
Де гасає липень на боліді,
Розвіває платтячка в дівчат.
Там в кав'ярнях до міцної кави
Додають справжнісінькі казки,
Юне літо, миле і смагляве,
Тістечком ласує залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510432
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Коли спіткнешся, думай про політ,
Не про каміння, а про світлі зорі.
Яким стрімким не був би цей кульбіт*,
Над долею твоєю Бог в дозо́рі.
Коли життя закрутить дикий вир,
Свободи смак вдихни на повні груди!
Нехай душі́ чіткий орієнтир
Убереже від фальші і облуди.
І вір собі на зло усім вітрам,
Усім життєвим пасткам і невдачам,
Хай віри непорушний світлий храм
Плекає серце мудре і терпляче.
Хай ніжний порух чистої весни
В тобі розбудить вічне і високе!
Коли спіткнешся, крила розгорни,
Спрямуй у небо невагомі кроки.
[i]*Кульбіт - переворот вперед через голову з опорою на руки.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 19.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2014
Станут в Боге последние первыми,
Коли Божий исполнят Завет.
Коль идут сквозь преграды и тернии
На страданье… на жертву… на свет…
Коль живется грешно и неправедно,
А заветы вообще ни к чему,
То идется легко, но… неправильно,
На мираж… на пустышку… во тьму…
Коль со злобою бешеной сладу нет,
Она в небо ракетами бьет.
И на землю проклятием падают
Перья ангела… сбитого влет…
…и не музы…а черные вороны
Над твоей головою кружат…
И на листик, с тетрадки оторванный,
Как на плаху, ложится душа…
…и не просто в пылу вдохновения
Водит почерком нервным рука,
а в каком-то слепом исступлении
На строку наползает строка…
…и не нитью разорванной, нервною,
Плачет сердце, себя раскроив…
А в стихах искупительной жертвою
Распинаются чувства твои…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512171
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Гадала ніч на зорях:
— Чи любить, а чи ні?..
І навіть сонний сонях,
Відчув це уві сні.
Розсипались зоринки
Рясним пелюстям віт.
Старались і хмаринки
Піймати зорецвіт...
Розкинулось багаття
Кометою до ніг.
Вдягнула нічка плаття
Із зоряних доріг.
Неначе наречена,
Полинула у край —
Там, де любов священна
Лилась, мов водограй. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512177
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Казалось утро очень хмурым.
И был неласковым прибой.
Во мгле растаяла фигура...
И будто смыло все волной.
И что-то вслед кричали чайки.
Бросались в волны с головой.
И в этот миг мы понимали:
Что так наказаны судьбой...
Ну подожди, услышь, останься
На зло разлучнице судьбе...
А голос тихо растворялся
У вновь, нахлынувшей волне...
Спокойно волны гладят берег.
Ушла на дно морская мгла.
Лишь доносилось морем эхо:
Не плачь... Горит еще звезда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512283
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Якими ж були нещодавно наївними всі ми...
Якими ж довірливо-добрими всі ми були...
Здавалось- це небо у мирно-ясній височіні
Навіки застигло склепінням цієї землі.
Та неба розбитий кришталь розлетівся на друзки...
Та землю потік вогнепаду криваво скупав...
Що ж робиш ти, "брате", і як називать тебе "русскім",
Якщо на Праматір Русі ти меча підійняв?
Здавлось- найтяжче позаду. Лихого тирана,
Що землю, для нього чужу, грабував і гнобив,
Народ подолав, на важкі незважаючи рани,
І волю здобув, і для щастя надію створив...
І от- Батьківщина в вогні. Все не вірю... Від кого?..
Від того, кого споконвіку за брата вважав?..
Це замах на Матір, це як все одно що від Бога
Нараз відректися... То ким же для мене ти став?
Ніколи довір"я до тебе вже не повернути.
Наївність довір"я пішла. Розчинилась у млі,
Яку ти приніс у наш край, нині в крицю закутий.
Ти втратив. Ти втратив довір"я цієї землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512233
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
«…він кожний крок зітханням зважити жадає
і підбирає тиші імено…»
(Райнер Рільке)
Там – за хмарами – тиша.
Там – над хмарами – тільки небо.
Високе і синє.
Може тому воно так нагадує
Вічну дорогу у нескінченність.
Ви назавжди полетіли в небо –
Чисті й прекрасні люди.
Ви залишили нас тут –
На цій Землі божевільній
Серед істот,
Що ходять між нами, людьми,
Що так нас – людей нагадують,
Але, які не мають душі.
Які одним натисканням
Кнопки на залізній почварі
Знищують мрію
Радіти сонцю і людям.
Ви лишили нас тут –
На цій хворій Землі,
Заповідали сказати
Негідникам, що вони негідники.
Сказати вовкулакам,
Що вони вовкулаки.
Сказати, що не можна
Землю перетворювати в пекло.
Але не тільки…
Ви нас лишили домріяти
І дорадіти.
І сказати правду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512256
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Зависла тиша, ледве диха.
Чуть: розкриваються бруньки.
А ніч така хороша, тиха.
На небі врозсип зірочки.
Я відчуваю прохолоду,
Що вітер з річки принесе.
Верба схиляє віти в воду...
По річці думка десь пливе.
Тут повертаюся в таємне,
Хоч світлий спокій на душі.
А, може, це чуття даремне,
Що народилося в тиші.
Десь гілка хруснула.. Ні звуку...
А в гніздах сплять іще пташки.
Та ось у сонячному жмутку
Купають квіти пелюстки.
Від сну природа пробудилась.
Новонароджений йде день.
А я десь в згадках заблудилась.
Моя відрада в них лишень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512152
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Ты появился...
Не сказал двух слов...
И взглядом тёплым ты не удосужил...
И поняла
Что опустел мой дом...
Что рук тепло тебе уже не нужно...
Что я напрасно
Собиралась ждать,
До встречи дни слезинками считая...
Да, мой удел -
В туманностях блуждать...
Пожухлых листьев росчерки листая...
Ты не сумел
Спасти мою весну,
Что так наивно почки пробудила...
Не захотел.
Как будто утонул
В холодном свете тусклого светила...
Не прикоснусь...
Не позову я вновь...
Твою печаль-кручину не нарушу...
Не зацветает
Поздняя любовь
Когда уходят, закрывая душу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512257
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Под парусами веры и любви
В моря глубокой страсти уплываю.
Мне звёзды путеводные твои
Указывают путь к земному раю.
Лишь ты одна царишь в душе моей,
Всю жизнь мою любовью, наполняя.
И в беге неспокойных, трудных дней,
Живу тобой, дышу тобой, - родная!
Плывёт фрегат мой к новым островам
Где ждут нас неожиданные встречи.
Там верят только искренним словам,
Любовью, наполняя каждый вечер.
Давай вдвоём, на каждом островке,
Дворцы мечты и радости построим.
Пойдём в судьбу, держа рука в руке,
С мелодиями неземных симфоний.
И пусть гремят небес колокола,
Пусть такелаж циклоны уничтожат,
Уверен я: все силы тьмы и зла
Нас разлучить на долгий срок не смогут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509838
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Жизнь идёт. Былое отмирает.
В памяти, на некоторый час,
Острой болью грузно оседает,
Чтоб потом не беспокоить нас.
Груз утрат, всегда невосполнимых,
Непосильно сквозь года тащить.
Даже потеряв своих любимых,
Надо дальше, надо дальше жить.
И хотя нам кажется нелепым
Жизнь без тех, кого уж рядом нет,
В новом дне всё также солнце светит,
Дождь идёт или кружится снег.
И опять крылатые рассветы
Новыми надеждами влекут,
И дороги, как большие реки,
К незнакомым городам текут.
Пробираясь по судьбы дорогам,
Новое встречая и любя,
Берегу утерянное прошлое,
Сберегаю в памяти тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511459
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 19.07.2014
«Мне грустно на тебя глядеть!
Какая боль! Какая жалость!
Знать, только ивовая медь
Нам в сентябре с тобой досталась!..»
С. А. Есенин.
Вот – вот придёт макушка лета.
Опять душа моя болит.
Хоть говорить тебе об этом
Практичный разум не велит.
Да! Лето будет без тебя…
Достанется мне только осень.
Под грустный шелест сентября
Мне в счастье верится не очень.
Опять все дни наедине
С глухой тоской, с бессонной ночью,
С бездонной пропастью в окне
И боли непомерной злостью.
Всё возвращается опять,
Как и в прошедшем, - жутком лете.
Когда не рад был, что встречал
Грядущий день, что жил на свете!
Тебя нисколько не корю
В причинах наших расставаний.
Ты, - не причём! Я сам горю!
Я сам причина всех страданий!
Сам виноват, что полюбил
И не могу освободиться!
Нет у меня на это сил.
И сердце это – словно птица, -
Которой буря два крыла,
Жестоким вихрем изломала…
Да! Ты сегодня здесь была.
Но, - Боже Мой! – как это мало!
Мельком лишь только поглядеть,
И всё.… На сердце – боль и жалость!
Макушка лета! А мне – медь
Прошедшей осени досталась!
21 июня 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511460
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 19.07.2014
ХАЙ Я ТРЕТІЙ!
Потроху літа час спливає.
Вже й середина відійшла.
А я по світу не літаю,
Бо вже не маю два крила!
В житті моїм така напруга,
Що й вихід не знаходжу я:
Є серцю дорога подруга,
Та ця подруга не моя!
Можливо, я навіки «третій»,
Можливо, краще б не любив!
Та ким би дорожив до смерті,
Ким би я дихав, ким би жив?!
Вона одна на білім світі,
Про кого думи всі мої.
Для неї мої весни в цвіті,
Для неї плачуть солов’ї.
У кожнім моїм щирім слові,
У кожнім рухові душі,
Звучить мелодія любові,
Для неї всі мої вірші.
Очей проміння, смутком стерті,
Ще звіддаля, однак, ловлю…
І хай я третій! Хай я третій!
Хоч в безнадії, та люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511708
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 19.07.2014
НАД РІЧКОЮ.
Ось завмер я знову над водою.
Рання осінь листя золотить.
По – жіночі, зрілою красою,
Серце розтривожене, не спить.
Як же йому, так собі, заснути?
Глянь навколо: он, яка краса!
У каміння, як в броню, закуті,
Змішані з водою небеса!
А вони злетіти вгору хочуть,
Та з розгону б’ються об граніт…
День і ніч розбуркано клекочуть,
Росами спадаючи до ніг.
Навесні сюди я повернуся,
Щоб побачить, як оця краса,
Від лещат морозяних розкуті,
Відпускає вгору небеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512119
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Уляна Задарма. Пародія.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507514
[b]Відгук.[/b]
Безперечно, з бодуна
Я йому сказала – На!
Відповів дивак – е, ні!
Ти ж не знаєшся в вині!
Покуштуй вино богем:
Дордоне, шато-де-крем,
Вермут, кот-де-монравель,
Вен-де пай, піно грюель,
Шенен блап, розетт, херес,
Брют, фетяску і шартрез,
Монравель, монбазильяк,
Ну а потім – сосиньяк*
А як ти промимриш: …сплю…
Я що хочу, те й зроблю.
Ой, яке важке світання.
А в душі одне питання.
Він з усмішкою (мурло!)
-Та нічого не було!
На столі парує кава,
Сальтисон морга лукаво,
Плов, цукерки, бастурма…
І усе це задарма?
Десь попахує борщем,
А гот-доги – в серці щем.
Круасани суперні,
І усе це Задармі?
P. S
Я чекала на одне -
Що кохає він мене.
Краще був би самогон,
Ніж "виновий" охломон.
* Не подумайте нічого поганого, є таке вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507908
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 17.07.2014
День, наче кулька морозива-
тане й сплива сіромаха...
небо банує за грозами й
крилами птаха...
мураха
лізе гарячим асфальтом,
впікаючи лапки, латками-
злякане літо,
зіжмяканий
фантик
А до мурашника- тисяча
впечених лапок,
спалених вусиків, ям
і назустрічних
танків
колій,коліс,колісниць,
відкоркованих пляшок-
в клумбі, що зовсім
не ліс, тільки світ,
де мурашник
в клумбі, що зовсім не
ліс- тільки спека зелена...
кулька морозива
в клумбу упала
у мене
їжте,МУРАШКИ :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510288
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 17.07.2014
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/9d57/WJCL-ImyPLM.jpg[/img]
Ромашки у волоссі і посмішка в очах,
Такою ти назавжди залишися в думках.
Медові твої губи, веснянки на щоках
Забути неможливо, а я лиш цьому рад.
І знову у неволі, і знову у тюрмі,
Коли згадав я очі, каштанові твої.
Ну як вони горіли, ну як вони цвіли,
Немов ранкове сонце виходило з імли.
А вітер розвіває ті кучері смішні,
Через які, можливо ,сподобалась мені.
Твій голос, ніби пісня - милуються усі,
Зі мною трохи інша – мабуть, у всій красі.
Так прикро визнавати - безсмертного нема,
І та любов, що вічна, трагічною була.
Я не приймаю правди, тому і прокричу:
Ловлю щасливі миті - без тебе проживу!
Ти в світі не єдина, ти в світі не одна,
Але моєму серцю милішої нема.
Давно ти не зі мною, але у серці рай,
Тебе я не забуду і ти не забувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507835
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 17.07.2014
Бракує слів... Просто бракує слів...
Не висказати... Тільки закричати...
Струмки течуть щоками бідних вдів...
І на могилі сина гірко плаче мати...
І на могилі сина гірко плаче мати...
А чиїсь діти там... серед пустих полів...
Подались землю рідну захищати...
Де град... де лютий оскал злих вовків...
І скільки сліз... Пролитих марних сліз...
Кому схотілося погратись у війну?
Хто нам накреслив цей страшний ескіз?
За волю платимо таку смутну ціну?
За волю платимо таку смутну ціну...
Було ще мало мертвих? То тепер "на біс"...
Хто радий цьому всьому?.. Не збагну...
Сміється, дивлячись на все із-за куліс...
Хто сіє страх?.. Хто сіє нам цей страх?...
Чи знає він: відлунням все озветься?
Що кров пектиме вічно на руках?
Що біль невинних потім відгукнеться?
Що біль невинних потім відгукнеться...
Бо час всі війни перетворює на прах...
І Бог до кожного померлого торкнеться...
Когось чекають в пеклі... А когось - на небесах...
Когось чекають в пеклі... А когось - на небесах...
16.07.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511701
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Любимого я не держала
И гирей не висла на нем.
Я счастья ему пожелала,
Забыв о несчастье своем.
Но только, когда мы прощались,
Шепнула: «Скорей уходи!»
И губы мои улыбались,
Но сердце стонало в груди.
Еще, по-предательски, слезы
Волной подкатили к глазам.
Как сок по коре у березы,
Струились по бледным щекам.
Его отпустила на волю
И крылья в дорогу дала –
Искать неизвестную долю
От нежности и от тепла…
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511286
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Снова дождь стучит в окно и крышу,
Будто в гости просится опять…
Да не барабань так… слышу… слышу…
Просто… не хочу тебя впускать.
Мне уже порядком надоело
Времяпровождение с тобой,
Так что не стучи так оголтело
И напрасно под окном не стой.
Не впущу. Ты мне сейчас не нужен.
Я не стану пить с тобой на "ты".
Лето мне согрело... кровь и душу...
Стерло грусти – влажные следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511867
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Заманила сторонка родная…
И приветствует с видом убогим,
Да поклоном земным привечая,
Бездорожье мне стелит под ноги…
На мгновение в воздухе душном
Вдруг пахнёт чабрецом и ванилью
И уже вот с простецким радушьем
Обнимает поземкой и пылью.
Одуванчиков светлую стаю
Легким ветром навстречу мне гонит…
…Я ловлю их… и в детство играя…
Подержав… отпускаю с ладони…
Снова ветер… и солнце… и поле…
Да неровность грунтовой дороги.
Снова небо… и вольная воля…
Да берез на обочине вздохи.
Вновь подсолнух от края до края
Золотистым ковром шевелИтся.
Да с надеждою в небо взирают
Его круглые, детские лица…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511719
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014
З кожним пострілом на скронях сивина.
І щодня летить душа чиясь до зір.
Вдома ти залишилась одна.
Я вернусь, кохана, просто вір.
[i]Приспів
Пригорнусь до тебе хоч у снах,
Незабудки заплету тобі в косу.
Буде в нас іще омріяна весна.
Лиш Вітчизні мир я принесу.[/i]
Знову бій і знову хтось летить увись.
Не буває на війні, на жаль, без втрат.
Тільки ти, моя любов, молись.
Я вернусь. Ну все, у бій пора.
[i]Приспів[/i]
Принесе нам мир голубка на крилі
І страшній війні прийде нарешті край.
Линуть в вирій душі-журавлі.
Я ж вернусь. Лиш ти мене чекай.
[i]Приспів[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511491
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Скапує ніч краплинами,
В пам'ять ножем врізається,
Чуєш, у нас за спинами
В маслі брехня купається.
Люди погрузли в мотлоху,
Хочуть гріхів екзотику.
Нам би іще пів-подиху,
Нам би іще пів-дотику.
Нам би ще раз до сонечка
В душу збирати промені,
В спальні ридає донечка…
Ми від підозр потомлені.
Нищать людці по-різному.
Жаль, не завжди сокирою,
Вени для нас порізали
Сповіддю душ нещирою.
Скапує ніч краплинами,
В пам'ять ножем врізається,
В серці пече вуглинами:
З нами любов прощається…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511858
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Більше спокій я твій не порушу,
Заберу почуття зсиротілі.
Буду гоїти зболену душу
І зализувать рани на тілі.
Я уже не повірю фортуні,
Що ми будемо разом з тобою.
Щоб на серці не лопнули струни,
Я проллюся на трави росою.
Ти проснешся, від сліз солоний,
І подивишся високо в небо:
Я зорею впаду в долоні,
Щоб хоч раз доторкнутись до тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508515
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Колись в мені поволі сум засне;
Згорнувшись у клубок, повіки стулить.
Дозріле літо в душу зазирне -
Розбудить почуття, давно минулі.
І легко-легко стане на душі,
Немов дитині в переддень причастя.
Поллються з уст молитви чи вірші -
Таке щось гарне... То, напевно, щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511800
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Здесь тихий парк, и только крик сорок,
И каблучки дорожкою неспешно…
Цветы колышет лёгкий ветерок,
А липа пахнет несказанно-нежно…
И душу наполняет тишина,
Вползает ненавязчиво, неслышно…
А где-то там опять идёт война!
Пожаров гарью снова люди дышат!
Как страшно – покидать привычный дом!
Под вой снарядов, голод и разруху!
Сплотись, народ, надеждой и теплом!
Друг другу подадим в беде мы руки!
Мы выстоим! Мы сможем одолеть
Всю боль в своих Содоме и Гоморре!
Осталось, может, малость потерпеть!
Победы свет сквозь мрак пробьётся вскоре!
Настанет время – кончится война!
И мой народ о горестях забудет.
И будет только матом вспоминать
Тебя, палач и разжигатель, Путин!
И снова в мире будет тишина,
И счастье непременно будет следом.
Лишь - ветра набежавшая волна -
Под синим небом с золотистым хлебом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511650
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2014
[i] [b]NNnn[/b]
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
[b]Борис Пастернак[/b][/i]
[youtube]http://youtu.be/LDTnAsfSnxY[/youtube]
[i][i][b]
Сплетіння рук,
сплетіння ніг,
сплетіння душ –
хреще́ння серця...
Мій плач – не звук,
страждань поріг,
не шепіт
"клуш" –
надривне скерцо.
Ти – там, я – тут:
мій плач – твій сміх...
і ніг, і рук
в чаду сплетіння…
В’язання пут:
мій сум – твій гріх,
долання
мук,
чуття боріння...
Не остуди
тепло долонь
і ніжність рук,
не мисли зради.
Вернись сюди,
не охолонь!..
Тут серця
стук!
І сум, і радість..[/b].[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511837
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Літувало літо… літо літувало…
Розгортало гілля, смикало ростки,
Дарувало вишні, в квіти зазирало,
Плело огудинням на плотах містки.
Бавилося сонцем, пломінь розсипало,
Зеленіло в травах, вмивалось дощем,
Духмяніло садом, зорями шептало,
Височіло небом…а душею щем…
Хіба ж знає літо, що печаль на часі
Яструбом ворожим б'ється звідусіль…
Життя зупиняють кулі на Донбасі
Й невпинно чорніє туманами біль.
І таким пекучим, невимовним жалем
Лягає на плечі щоденна журба!
І гірчить у літі зотлілим мигдалем,
І стискає душу смуток і ганьба.
Літо пестить луки, згорнуті в покоси,
Перешепотіли у вітрах поля.
Літо літувало…висихали роси…
А від сліз тяжіла вкраїнська земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511750
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Органна музика звучить...
Зі сфер далеких, з – понад хмари…
З глиби́ни сивої століть
До нас вона волає марно…
А людство слухає “попсу”,
Легалізує лихослів’я;
Над Божим світом чинить суд
І рушить Храм свого довкілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511080
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 13.07.2014
Мне Господа чаще просить бы,
Чтоб снова с тобой пересечься,
И, может, тогда бы молитвы
Пронзили унылое сердце.
И, может, тогда бы украдкой
С толпы я тебя распознала.
Любовь была ветреной, шаткой,
Иной я, увы, и не знала.
Но шанс я прошу во спасенье,
Вторую попытку не страчу,
Так дай же мне, Боже, везенье,
Пошли мне, родимый, удачу.
Я бережно буду, до скону,
О чувствах двоих клопотаться.
Мне можно, Господь непреклонный,
С ним снова в толпе повстречаться?
Я ноги стоптала в дорогах,
Щебенка носки оббивает,
А сердце все бьется в тревогах,
И сырость мой плащ проедает.
Я вся изнурилась, Всевышний,
От этих немыслимых странствий,
И вдруг за спиной еле слышно
Пронзило знакомое «Здравствуй!»
Конечно, узнала скитальца,
Хотя не подав даже вида,
Я тихо, скрестив оба пальца,
Шептала: Спасибо… Спасибо… Спасибо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510139
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 13.07.2014
Що кратер,що діє, вулкану
Зароджене тепло в мені.
Струмки вогню безперестану
Клекочуть в серці навісні.
До твого тягнуться гарячі,
Розкрий обійми та прийми.
Очі відкрию я незрячі,
Назавжди вийду із пітьми.
В твоїй любові зазорію,
Дістану в небі голубінь.
За вітром сум я геть розвію,
Занурюсь вся в твою глибінь.
12.07.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510846
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 13.07.2014
Не гільзи! Хай котяться яблука в трави,
Лапає твій погляд хмарок кучерявих,
Яскраве проміння, між гілок розмову,
А ще на додачу - пташок передмову.
А замість ненависті - хлине прощення,
Впусти в своє серце духовне прозріння.
Хай падають зорі на щастя, на долю
Лиш тільки не кулі запечені кров'ю.
Хай полем лягає туман край дороги,
Дозріють хліба ядренисті, розлогі.
Плекаймо сумлінно любов, як дитину,
А саме найбільше - любім Україну.
На крилах молитва злітає до неба,
Дай, Боже, надію якої нам треба.
Ціннішого в світі, нема за свободу
Де твоє коріння батьківського роду.
Хай гепають яблука, котяться спілі,
Над Краєм рокочуть громи знавіснілі.
Ще трішки й веселка освітить всі ниви,
Й мою Україну навіки щасливу!
Хай падають яблука червонобокі
Заправлені медом і дуже солодкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509666
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 13.07.2014
Давай загубимо кохання,
Неначе голку у снопі.
Від нього віє сум страждання.
Я все для тебе, все тобі!
А володію чим натомість? –
Депресією, болем, злом!
Наше кохання ніби помісь
Понадлюбові із лайн...м.
Опорожнілися резерви,
Ті що підживлювали кров.
На кожнім кроці – нерви, нерви…
Давай загубимо любов!
Давай загубимо стосунки,
Бо час турботи не несе.
Мені обридли поцілунки,
Мені обридло геть усе!
Я відпущу свій біль, відрáзу,
Того, що бýло, не вернеш.
І озиратимусь щоразу,
Коли із іншою пройдеш.
Ми станем друзі нелукаві,
Дзвонити будем раз на рік,
І позаздрю нóвій паві:
– Який же в неї чоловік!
А справді, то є клич самиці,
Квітки реакція на мох.
Ми можем бути поодинці,
Але ніколи вже удвох!
А ти, коліньми по підлозі
Стираючи вчорашній бруд,
Промовиш тихо: – Ми у змозі
Шалене щастя повернуть!
Спроможні знову огортати
Себе любов’ю в добрий час,
Нам варто лише зачекати.
Невже загубимо ми нас?
– Наша ілюзія минула,
І не спиняй мене: «Зажди!»
Я щось подібне уже чула.
Давай загубим! Назавжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507885
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 08.07.2014
Не злізай, посидь ще на колінах,
Гола, вередлива і смішна!..
Ти чимало знаєшся на винах...
Ти тремтиш, сп"яніла від вина,
Від вина непізнаної хіті...
Від вина незбагнених бажань...
Ніжне тіло в ночі оксамиті
Все тремтить у палкості зізнань,
Тих зізнань, що ми колись пізнали
В перехрестях фабуло-світів...
Тих, що ми у них колись жадали
Зустрічі в віках булих життів...
На коліна ти вологим лоном
Пролила примарний сік бажань,
Наче маниш присмаком солоним
До здійснення ночі сподівань...
Мить- і ти легка, немов пір"їна
З ніг моїх, примарливо-стрімка,
Наче в трансі, солодко-невинно
Скочиш, наче кішечка гнучка,
А тоді удвох, немов єдине
Ми зіллємось в шалі пізнання...
Ми удвох з тобою любим вина...
Ми п"ємо незвідані знання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507432
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
За мотивами твору Н. Подлєсової "Избушка "
Якось Заєць і Зайчиха збудували хату,
І, натомлено присівши, стали міркувати:
-Треба ж нам розфарбувати цю новУ оселю,
І відтінки підібрати світлі і веселі...
...Раз, поглянувши у вікна, Заєць насвітанні
Вирішив для стін обрати кольори весняЯні :
- Все покриємо зеленим, зробим, як годиться,
І у нас і взимку буде свіжая травиця!..
Фарбували -фарбували, притомились, сіли...
А отут якраз угості літечко приспіло.
Подивилася Зайчиха: маки скрізь, дзвіночки...
- А зробімо оці стіни, наче пелюстОчки?!
Заходились до роботи дружно і завзято -
Коли трудишся охоче, то й на серці свято!
...Осінь стука у віконце дощиком із неба.
- О! Ще в кольори жовтаві фарбували треба!
Доробили - любо глянуть! Усі пори року
Примостилися на стінах - красиво, нівроку!
Тільки дах іще сіріє... Думали -гадали:
Може, його в колір сонця?... Тут зима настала.
Похитала головою Зима, баба біла,
Та й покрила дах снігами щедро і уміло.
І бурчить собі під носа: "Ну й забудькуваті:
Є весна, і літо, й осінь у Зайців на хаті....
А про мене й не згадали, хоч уже і грудень!..
Я сама вже розфарбую - от сюрприз їм буде!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507262
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Мені так часто, в будь-яку годину,
Ти присилаєш радісні світлини.
Таку красу піймати – Божий дар,
Коли на квітах бджілка п’є нектар.
Кульбаби віхола, напівпрозора,
Нагадує хустину із ангори.
Рогатий жук у чашечці троянди,
Волошки пелюстки, немов гірлянди.
Всі подарунки я складаю в скриньку,
Твої вірші, перлинки і родзинки,
І час від часу, скриньку відкриваю,
до серця подарунки пригортаю.
В листах словами обіймаю ніжно,
І сльози по щоках біжать капіжно…
Ти жінка - чисте озеро Любові,
Тобі я дякую за кожне слово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507249
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Ой, музика гучно грає,
В синє небо бубни б’ють!
Десь – то людоньки гуляють,
Десь танцюють, десь – то п’ють.
Ця мелодія грайлива
Неабияк дістає:
Я лишився нежонатим,
І весілля не моє!
Знаю, знаю, наречена
Стала з ним на рушнику.
Всі бажають щастя – долі
У годиноньку таку.
А мене такі моменти
Неабияк дістають!
Не для мене компліменти,
Не за мене чарку п’ють!
Ой, ти! – доле моя, - доле!
Ой, розмови та чутки!..
Чом відмовилася, Олю,
Від серденька і руки?!
Я тебе хотів засватать
Ще минулої весни…
Проти мене був твій тато,
Не про мене твої сни!
Гопацульки гучно грають,
Каблуки об землю б’ють!..
Пісні радісні лунають
Серцю жалю додають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507251
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
[i]Тот, кто любит, должен разделять участь того, кого он любит.
М.Булгаков [/i]
знову засинаєш посеред помережаних кров'ю чернеток
так часто бракує слів коли надміру несказаного і несказанного усередині
Майстре, твоя Маргарита вичавлює із себе сльозу ніби березовий сік
аби тільки були чорнила і дописана книга про Понтія Пілата..
кружляють крильми рукописи катедрою снів
твій спокій на ключик замкнений і ключик у неї на шиї
спи солодко міцно і глибоко спи
допоки покривається тонкою плівкою цвілі
зачерствіла скоринка хліба..
вона ходить навшпиньках та все одно скляний очерет дзвенить
акордами пульсу у розкладеній партітурі тиші
тільки коли дощенту остання сторінка згорить
ти прокинешся..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507450
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
«Іще раз, коли
Химерний запах полину…»
(Майк Йогансен)
Моя земля завжди пахла вересом –
Невагомим та оксамитовим,
Квіткою забутого трунку,
Але вже сто років вона пахне полином.
Хоч кажуть, що то євшан-зілля,
Хоч кажуть, що так воно є, бо небо
Теж синє і сиве, як і ці листя абсентні,
Але запах гіркий – не п’янить, засмучує,
Бо земля теж сивіє – стає полинною,
Якщо й поростає бадиллям, то чорним,
Але все одно лишається сивою,
Бо руки людей забувають доторки,
Окрім доторків до холодного заліза,
А небо стає мовчазним і німим,
Хоч колись співало і шепотіло
Свої таємниці кельтам-мрійникам –
Колись, як вранішнє сонце рудоволосим
А нині теж сивим. Дочасно.
Бо навіть дим тільки сивий
Клубочеться над моєю землею –
Над Ольстером.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507387
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
А яку ти хотів Україну?
Мирну, тиху, спокійну, стабільну?
Чужу правду жувати з полином?
Ти як знаєш, а я хочу вільну.
А яку ти хотів Україну?
На колінах і здатись без бою?
Щоб, спаплюживши честь її сина,
Пити кров із померлих героїв?
Не дарма ж хтось навчився тремтіти
І свої цілувати кайдани.
Тільки хтось, кому б ще жити й жити,
Затулив свої тілом майдани.
Ти якого хотів собі брата?
Та ж не того, що дихає в спину.
Їх чекає болюча розплата.
Ну а ти, ти потрібен країні.
І куди б не велися дороги
Давно мертвої серцем людини,
Та її жде побачення з Богом.
А на тебе чекає Вкраїна.
Йди за волю щобожу хвилину:
Просто так не даються гостинці.
Тільки щиро люби Україну.
Хто ж тоді, як не ти, українцю?
Вірш не мій. Автор Надя Суха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506671
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Тебе, напевно, я вже не люблю…
Чому ж минуле тінню за спиною?
Думки сумні, неначе дощ, зіллю
Й присиплю слід зотлілою золою.
Ні, не виходить, не зникає біль!
Занадто щедро я тебе любила.
Неначе рану, розпікає сіль ,
А душу, ніби розпˈяли на вила.
Пекельну як, перемогти печаль?
Змиритись як… і відпустить кохання?
Не знала я, що ось таке, на жаль,
Мені вділила доля для прощання.
О, доленько, не йди і не зникай,
Я ще не все сказала у зізнанні.
Любові в серці навіть через край,
Чому ж замало стало у коханні?
А як же справжність серця і душі?
І відданість, і вірність у любові…
Кажу наївно? Краще не сміши?!
Ні, не смішу, сумую в кожнім слові.
То ж… виплекаю щирістю рядки,
З весни і літа позбираю квіти.
А небо схилить до землі зірки…
Люблю тебе, люблю тебе таки..!
На жаль, ти цього так і не помітив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507287
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Турбують мені душу сперечання
Про справжні героїчні почуття:
„Які ж там платять гроші?,-запитання
"Щоб патріот віддав своє життя?"
Для чого ті питання задавати,
Навіщо марно запевняти всіх,
Що мають рідну землю відстояти,
Чекати змогу грошових утіх?”
Уваги не зверну на ті промови,
Не буду витрачати зайво час,
Бо героїзм – для кожного спромога
Своє життя віддати за всіх нас.
Своє життя віддати за Вкраїну,
За рідну землю, з думкою про всіх,
За рідний край, за рідну Батьківщину,
Бо все це – вище грошових утіх!
Зробити вчинок-це душі потреба,
Та не чекати з золота вінця,
І не втрачати зайво час, бо треба
Свій шлях пройти із честю до кінця.
Як пам’ять, голуби злетять до неба,
То символ миру, щастя і життя.
Дивлюся вслід їм, зайвих слів не треба...
Героям - слава, а не забуття!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507260
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
(як експромт в продовження вірша автора Kio http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504896)
*****
Ти мене не забудь,
у печалі розвіявшись вітром.
Ти мене не покинь
у пустелі, під пилом сумлінь.
Повертайся щоночі до мене.
А сльози я витру,
щоб мій погляд світлішав для тебе
скрізь марево днів.
Повертайся до мене
у чарівній красі небокраю,
через дотики рук,
через сум або радість життя.
Повертайся таким,
як тебе ще, можливо, не знаю.
Я чекаю тебе,
як найбільше своє відкриття!..
Повернись будь-яким –
може, втомленим. Або безсилим.
Я укрию тебе
від холодних дорожніх вітрів.
Будь-коли, будь-яким –
ти для мене залишишся милим.
Лиш би ти, мій єдиний,
вернутись до мене зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507238
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Подумала: неначе у раю:
Співали птиці різнобарвні,
Гули джмелі, такі забавні,
Творили музику свою.
Шовковиця пругке гілля,
Немовби руки, простягала,
Мені плоди пропонувала.
Медами повнилась земля.
А я шовковички рясні
Зривала й тамувала спрагу.
Краса приносила наснагу.
І птиці щебетали навісні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507195
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Ти брав її… як вміє тільки вітер…
Шалено… дико…
Помахом із крил…
Ще інколи ти дарував їй квіти…
Що я б назвала квітами могил…
Ти брав її… приречено і сніжно…
На перехрестях збочених шляхів…
А іноді…так вишукано ніжно…
Та тільки так… як сам того хотів…
Кохав її… як може тільки сонце…
Піском палючим золотих пустель…
Як Ангел… стукав ти в її віконце…
І Демоном… скидав її із скель…
Палив її ти ультрафіолетом…
Підносив в небо… під самі зірки…
Здавалось вже… перед останнім злетом…
Так легко відпускав ти дві руки…
Любив її… як землю люблять грози…
Коли навколо проливні дощі…
Ти відпускав її в оті морози…
Самотню… босу… навіть уночі…
Любив її… як квіти люблять роси…
Коли пустелі замете зима…
Коли вона стоїть простоволоса…
І вже шляхів для відступу нема…
І ось вона – сама уже як вітер…
Як дощ… і сніг… і навіть буревій…
Малює всі найкращі в світі квіти…
У бій іде без всяких прапорів…
Але чи ти збиратимеш ті квіти…
Коли вона вже неповторна хмара?...
У тих степах… де свище тільки вітер…
І де вона… лише твоя… Сахара…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507190
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
А знаєш, коли я помру,
на далекому континенті -
майже на іншій планеті -
народиться крихітне
КЕНГУРУ
в зоряну-зоряну ніч-
майже о третій-
під невпійманим небом Австралії...
Рожеве і безпорадне,
залізе в кишеню мамину,
як з космоса - в теплу
нору.
Вчепиться в шерсть кудлату,
буде вперто життя смоктати,
губами смішними плямкати,
і - підростати.
А ще знаю - коли помру,
на далекому континенті -
майже на іншій планеті -
у могутніх лісах,
що з карт найновіших
стерті,
ти будеш кимось великим, поважним,
на кшталт гуРУ-
в дивному племені ВЕнті-
куАла- БРУ.
Хоча вже ніхто не знає,
що назва ота означає:
може -"Поп"ємо чаю?",
може-" Я вас не знаю -
тому від страХУ - з"їдаю",
може -"Я ВАС кохаю",
а може...
Та що тут грати у гру:
просто -ВЕнті-куАла-БРУ!
І якось одного ранку,
на жовтій долоні світанку,
в мить золотих заграв,
Ти будеш стрічати сонце,
Великого Бога Сонце,
серед високих трав.
Як раптом з-за баобабів,
евкаліптів і сонних коал,
вистрибне юне
стрибуче
налякане і колюче
тендітне таке
КЕНГУРУ
Ти усміхнено очі
заплющиш
і скажеш тихенько:
ВЕнті-куАла-БРУ.
(Це означає
Я ТЕБЕ ПАМ"ЯТАЮ...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507185
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 25.06.2014
[i][b]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/b][/i]
І.
Ніч на скрипці грає музику свою
Аж дзвенять склепіння в піднебессі.
В ритмі танго шлях молочний, стежка-в’юн,
Мов смичка розчесане волосся.
Приспів:
В сяйві місяця срібліють небеса:
Кожна зірка – кришталевий ангел.
По дитячому так віриться в дива;
Мрії з ангелами в кришталевім танго...
ІІ.
Зорепадом обірвалася струна,
Розлетілись ангели намистом,
Залишилася від танго лиш луна,
Мрії ж залишилися на місці.
Приспів:
В сяйві місяця срібліють небеса:
Кожна зірка – кришталевий ангел.
По дитячому так віриться в дива;
Мрії з ангелами в кришталевім танго...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507015
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Твои глаза, твой милый облик,
Твой голос ласковый, родной,
Меня с ума восторгом сводят,
Душа полна тобой одной!
Наверно, стал я ненормальным,
Наверно, выжил из ума,
Коль столько дней, в судьбе печальной,
Царишь в душе лишь ты сама.
Звезда моя! Любовь шальная!
Самих небес священный дар!
Что будет дальше? – я не знаю.
Чем кончится души пожар?!
Наверно, в этой нежной страсти,
Вконец я сердце погублю!
Но, - так и быть! В твоей я власти:
До полусмерти, а люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507046
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
[b][i]Я дякую, Ладо! Й тобі, мій Свароже...
Печалить серця нам, кохана, не гоже...
То ж нам веселитись від пізня до рання.
Ще світить і гріє щасливе кохання!
Моє ти життя так наповнила змістом,
Як куб кришталевий – напоєм іскристим,
Як плід зеленавий – опліддям рум'яним,
Як ніч сизокрилу – світанком багряним;
А серце зневірене – трунком любові,
Немов хлорофілом – листочки дубові,
Немов спраглу землю – вологою в зливу,
Мов рінь побережну – водою грайливо;
Блокноти і зошити – словом у віршах,
Піснями про усмішку долі не гіршу,
Мелодію пісні – шаленим акордом,
А річі привітні – одвітом негордим.
За це тобі, Ладо, велике спасибі!
Тобі ж обіцяю я більше не хибить:
Достойним я буду твоєї любові,
Як мрійним сопілкам – гілки калинові.
Я дякую, Ладо! Й тобі, мій Свароже...
Печалить серця нам, кохана, не гоже –
БудЕм веселитись від пізня до рання.
Хай світить надія услід... Й не остання![/i]
Оновлено 23.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506908
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014
У волошці Сонко -Дрімко
Постелив собі перинку,
Із пелюсточки квасолі
Пошив собі білу льолю,
І простинку із дзвіночка,
Ковдрочку -з листка дубочка,
Із кульбабових пушинок -
М'якісіньку подушинку...
Потім взяв торбинку снів
І пішов до дітлахів.
Не присів усеньку нічку,
Стоптав свої черевички,
Бо розносив сни казкові -
Теплі, ніжні, серпанкОві;
Кожному синочку й доні
Розіклав їх у долоні...
Сонце зблиснуло за гаєм -
Він додому поспішає,
Щоб у ліжку із волошки
Відпочити вдень хоч трошки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506963
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Вийшов з ДОМУ чоловік...
Вийшов з дому чоловік...
Вийшов з дому чоловік,
а на вулиці - ВІЙНА...
Він до пострілів не звик...
Він до вибухів не звик...
Він - до ПЕНЗЛЯ свого звик...
А на вулиці - ВІЙНА!!!
Здивувався чоловік...
Зажурився чоловік...
Розлютився чоловік...
-Ти для чого тут,ВІЙНА?
-Я гойдаю війненят...
-Я - годую війненят...
ІЗ ПІДСТРЕЛЕНИХ СОЛДАТ -
СТІЛЬКИ ХЛІБА І ВИНА!!!
-Хто ж тебе сюди привів?
-Хто ж тебе сюди - хотів?
-ХТО слізьМИ тебе впоїв,
що ти - чорна і хмільна?
-Ненаситність КОРОЛІВ...
Чорна Жадібність ЦАРІВ,
ще й - між здурених рабів-
вічна заздрості стіна...
Кинув пензля чоловік...
Кинув пензля чоловік ...
ЗЦІпив зуби чоловік...
Показав ВІЙНІ - кулак...
Засміялася ВІЙНА...
Засміялася ВІЙНА...
Доторкнулася ВІЙНА -
на чолі - кривавий знак...
Впав додолу чоловік...
Впав на землю чоловік...
і побачив чоловік:
в небі танув,наче дим,
так БЕЗЖАЛЬНО вбитий світ:
не - допечених хлібів...
не - народжених дітей...
не - доказаних віршів...
не - написаних картин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505736
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Одна… на этих красных берегах…
Под небом…темно – серой меди…
-Скажи мне… дочь Атлантов…
Что не так?...
И почему стоишь у этой двери?...
-Прости…отец…
Я чувствую тепло…
Что движется ко мне со страшной силой…
-Не надо…дочь…
Ведь с ним придет и зло…
Оно тебя не сделает счастливой…
-Прости… отец…
Я чувствую его…
Сквозь мрак и ночь…
Сквозь космоса глубины…
Пойми… отец…
Его тепло - во мне…
Я чувствую…
А значит - мы едины…
-Остановись… скажу тебе опять…
К уму и силе… страсти не прибавить…
Ты марсианка с головы до пят…
И твой удел – планетой этой править…
-Отец…ведь это все произнося…
Ты забываешь о вершинах рая….
-Лишь власть –твоя прекрасная стезя…
Зачем тебе…скажи… любовь земная?...
Хочу… дитя мое… я уберечь…
Чтоб дочь мою змея не искушала…
Ты не увидишь землю… НИКОГДА…
-Но я… отец… ее уже ПОЗНАЛА…
-Остановись… послушайся меня…
Иль вспомни мудрость наших древних
Книжек…
-Спасенья нет от этого огня…
Я чувствую его все ближе…
Ближе…
Как две антиматерии в огне…
- Остановись… ведь вы из разной глины…
- Прости… отец… его тепло во мне…
Оно – во мне!..... а значит…
Мы - едины…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506996
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Ухожу. Все вещи в чемодан
Сложены и на замок закрыты.
Что поделать?! Жизненный обман
Оказался, наконец, раскрытым.
Кончилась двойная колея,
Что казалась общею дорогой.
Я – теперь не твой. Ты – не моя.
Незачем былое наше трогать.
Пусть оно останется в ночи,
Что над нами птицей пролетела.
Знаю точно: в сердце зазвучит
Музыка любовных фраз и тела.
Как любили, будут только знать
Наши фотографии с альбома.
Да вот эта – давняя кровать
В комнате стареющего дома.
Оставляю всё тебе, как есть.
Твой мирок, удобный и привычный.
Закружусь водоворотом встреч,
Чередой событий необычных.
Унесут меня в другую даль
Поезда романтики дорожной.
Наших дней скандалы и печаль
Брать с собою больше невозможно.
Ухожу! Все вещи в чемодан
Сложены и на замки закрыты.
Хорошо, что наших чувств обман
Оказался, наконец, раскрытым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506231
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 24.06.2014
РАЗДОР.
Раздражение подавляя,
Ухожу! - уж в который раз!
Снова слёзы! Снова не знаю,
Как глядеть мне, в прицелы глаз!
Мы, чего - то, всё больше в ссоре
И всё реже меж нами лад.
Сколько можно упрямо спорить?!
Перестань! Оглянись назад!
Лучше вспомни: цветут закаты,
Небо звёздное, - в жемчугах!..
Мы брели, ошалев, куда - то,
С поцелуями на губах.
Руки сплетены неразрывно.
Всё едино: сердца, мечты…
А сейчас, - плачет дождь постылый,
Под дождём мокну я, а ты, -
Плачешь ты, закусив подушку,
Горьким комом обида жжёт!
Неудачную самокрутку
Раскурили ветер и дождь.
Я иду. Нет на сердце яда.
Лишь досады горчит полынь.
Что же завтра? Любовь? Отрада?
Или снова ночная стынь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506236
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Глянь, кохана, яблуні цвітуть!
А які тепер духмяні ночі!
Сядемо ми вкупочці, отут.
Я з тобою так побути хочу,
Бо казково яблуні цвітуть.
Легіт прохолодний повіва,
Одяг свій на твої плечі кину.
Соловейко, - чуєш? – як співа
Про своє кохання солов’їне!
Вітерець травневий повіва.
Ти стомилась за минулий день
На своїй, такій важкій, роботі.
І тобі тепер не до пісень,
Не до гри солодких слів та плоті,
Бо стомилась за минулий день.
Ладонько ти, ніжная моя,
Моя казко, моя мила Пані!
Буду слухать стогін солов’я,
А ти ляжеш спати на дивані.
Біля тебе так посиджу я.
Білий цвіт на землю, ніби сніг,
Падає, легесенько кружляє
І трави зелений дивоцвіт
Духмяним мереживом вкриває,
Облітає, облітає цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506824
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014
На смуток, можливо, на сміх
Підтримував небо горіх.
Від вітру гойдалися крила —
Зелені лапаті вітрила.
За людський доведений гріх,
В наземному морі утіх,
Між небом, землею — сполука,
Неначе чиясь запорука,
Хитався від тяжі і мук,
Приховував святість розлук.
Тріщало коріння від болю,
У неба вимолював долю.
13.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506784
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/101/640/101640858_Stanislav_Sidorov__TuttArt___9_.jpg[/img]
[i]Дожди, как жизнь, всегда разнообразные...
Нет в жизни одинаковых путей...
Как судьбы у людей, бывают разные...
Так и характер разный... у дождей... [/i]
[i]автор: невідомий, на вірш натрапила в інтернеті[/i]
Буває дощ тонкий, мов павутинка,
Ковзне по шкірі лоскотом легким ─
І невагома вовняна хмаринка
По небу розтечеться, як вершки.
Буває дощ насуплений, понурий,
Заторохтить по плитах черепиць,
Деревам розкуйовдить шевелюри,
Неоном навіжених блискавиць
Розріже небо, кашляне громами
І в сиві пасма щільно заплете
Веселку кольоровими стрічками,
Розсіє в полі мрево золоте.
Буває дощ веселий і грайливий,
Або ж мінорний, тихий і сумний:
То награє піднесені мотиви,
То ностальгує в дотику струни.
А ще буває ніжний, мов романтик,
Вінки сонетів пише на шибках!..
Тополям розплете шовкові банти,
Сховається хлопчиськом у кущах
І радісно хіхікає, бешкетник,
Крізь зуби цідить іскорками сміх!
То розсипає жменями монети,
То затрубить у кришталевий ріг.
Дощі бувають різними, як люди:
У кожного свій норов і струна,
Свої ескізи, нариси, етюди,
Свій почерк і космічна глибина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506834
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Останній вірш. Думок гарячий біль.
Палац вітрів зруйнований прозрінням.
Душа вагітна тишею безсиль.
У серце ж без гріха – летить каміння.
Останній грім розірваних небес.
У літерах-дощах – печальна сповідь.
Не прийме жодна із твоїх адрес
Дарунку запізнілої любові.
Останній Рим ілюзій упаде.
І винесе сумління грізний вирок.
А спокій... Не знайду його ніде.
Та відпущу рядки в далекий вирій.
Останній лист у вічність – епілог,
Тускніє дрібно-зоряний мій почерк.
Не буду я у списку перемог.
А ти не вчиниш цей блаженний злочин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505213
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 20.06.2014
Это так бывает. Вчера еще каждый из нас имел кучу планов, а сегодня, вглядываясь в тревожные новости, лихорадочно ищешь только шансы на спасение. Обустроить укрытие? Время нет. Уехать? Куда, да и родителей стареньких невозможно увезти - не доедут.
На первый взгляд, жизнь идет своим чередом. Если стараться не задерживаться взглядом на людях в камуфляже, на мешках с песком, а во время стрельбы закрывать уши руками, можно представить, что все по-прежнему. Если не слушать бесконечные разговоры об убитых соседях, родных, не включать телевизор, можно на время забыться. Ан, нет: сны невозможно контролировать.
Сильные мира сего! Договоритесь о чем-нибудь уже! Неужели Вам все мало: денег, власти, славы? Не забирайте у нас хотя бы жизни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504885
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Ты разрываешь душу мне на строчки,
на мелкие, тончайшие кусочки,
на лоскутки, на перья, на пушинки,
на осень, приближавшую слезинки,
на капельки, росинки и дождинки,
разорванные ветром паутинки,
на маковые зернышки в ладошке,
на репяшки, прилипшие в лукошке.
Ты разрываешь душу мне невольно.
Ты, сам-то, понимаешь, как мне больно?
Я знаю, и тебе совсем несладко,
но, как нам друг без друга? Очень зябко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505566
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Люблю всім серцем Україну,
У мирний чи військовий час,
Життя, нажаль, за Батьківщину
Віддати можу тільки раз!
Свята земля князів великих,
А потім славних козаків,
З часів середньовічних, диких
Зростала поміж ворогів!
Тут наших пращурів могили,
Пробиті шоломи князів,
Вітрила “чайок”* в морі білі,
Журливі пісні козаків!
Тут Святослав** спочив сміливий
Ордою вбитий за дари,
Тут Володимир справедливий
Народ хрестив свій у Дніпрі.
Тут захищали від навали
Полки, а потім – курені,
Тут зрадників на кіл саджали –
Не заробляйте на війні!
Тут українська – наша слава!
За нею знов до нас прийшли!
До бою кличе всіх держава
За щастя рідної землі!
*чайка – легкий козацький човен
**Святослав – київський князь, син Ігоря та Ольги, батько Володимира, дід Ярослава Мудрого. У 964–968 роках приєднав до Київської Русі в’ятичів, завоював Болгарське царство на Камі, розгромив міцну Хозарську державу, підкорив багато народностей Північного Кавказу, Приазов’я, Подоння. З 968 року князь почав боротьбу з Болгарією. Загинув Святослав у 972 році біля Дніпрових порогів, повертаючись із другого болгарського походу, у битві з печенігами на острові Хортиця.
15.06.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505549
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Не исчезай! Надежду подари,
Что будет встреча, снова до зари
Любовь ты будешь пить в моих объятьях!..
Не исчезай! Дай руку протяну,
И дотянусь до счастья, и усну
В дурмане цвета липы!.. Сбросив платье
Ты сладкая, как липовый дурман,
Как наважденье, как ночной обман,
Лежишь нагая в бледно-лунном свете,
И в утомлении дотронувшись рукой
До скрытых тайн, тревожа твой покой,
Я в исступленьи пью мгновенья эти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505266
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2014
***
Є люди - квіти, люди - бур'яни,
Є люди - велети захмарні, люди - хащі...
Та все ж вирішуємо, певно, тільки ми:
Зростати нелюдами нам, а чи людьми -
Та так, щоб людськість ту не зрадити нізащо!
(10.05.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505480
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Сонний ранок ліниво зітхнув
І туманом спустився в долину,
Вітер щоки пихато надув,
В синім небі розправив вітрила
І полинув у даль-далечінь...
Сонце заспані очі відкрило,
І в бездонну небес голубінь
Золоте покотилось барило…
Зачепилось за обрій на мить,
Ніби дощ, полилося проміння,
І прокинулась неба блакить
Срібним співом, птахів голосінням…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505446
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Побудь зі мною. Спраглу тишу
Твоя присутність розрива...
Слова лиш в спогадах залишу.
Твоїм я іменем жива,
Одною думкою - ти поруч...
Струна у серці забринить,
Відтворить очі, губи, голос,
Торкнеться сяєвом на мить,
Теплом незнаним збудить душу,
І хвилі повінню заллють...
Ти тільки - будь. Ти не порушуй
Той дивограй, з якого п'ю...
************************
Ты просто будь. Мне слов не надо.
Твоим присутствием живА.
Одним предчувствием : ты - рядом,
Души касаешься едва
Тем полу-вздохом, полу-взглядом,
Биеньем жилки на виске,
И настроений перепадом,
И кожей гладкой на руке...
От осознанья, умиленья,
Огонь затеплится в груди...
Ты просто - будь. Моею тенью.
И никуда не уходи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505268
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Я мрій твоїх на плавання
Приречення…
Доріг твоїх нескореність,
Незламність…
Світів миттєвих повне
Самозречення.
Провин твоїх відмолена
Безкарність…
Я сакур цвіт… і затінок акацій…
Снігів полярних вічна білизна…
Пристрасть і біль,
Що множаться на двадцять...
Скажи мені,
А хто ж тоді - вона?..
Дитя,
Що гірко плаче в підворотні.
Сліпучо-біла й чорна сторона…
Я світло й тінь,
Помножена на сотні…
Скажи мені,
Чому ж тоді… вона?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505088
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Я люблю тебе… ніч…
Коли місячне сяйво
На груди
Упаде і проникне
Крізь мене насправді
Наскрізь…
Я люблю тебе ніч…
Бо я знаю… так більше
Не буде…
Я люблю тебе всюди…
І завжди… безмежно…
І скрізь…
Я люблю тебе ніч…
До нестями… до болю…
До скону…
Коло місячне сяйво
На груди мої упаде…
У китайських садах
Зачарована сяйвом
Дракона…
Я люблю тебе так…
Як ніколи… й ніхто…
І ніде…
Я люблю тебе так…
Як ніколи… ніхто …
І нізащо…
Коли місячне сяйво
Крізь мене у серце
Ввійде…
Я люблю тебе так…
Безнадійно… відкрито…
Нестримано… й просто
Пропащо…
Я люблю… бо я знаю…
Що більше…
Ніколи… й ніде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505421
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Ще кохай мене! Ще кохай,
Поки небо покрили зорі!
Не віддай мене! Не віддай
На перчено- самотнє горе.
Поки час іще, поки час
Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
Поміж нас уже, поміж нас
Причаїлась розлуки рана...
Забери мене, забери!..
Зацілуй, закохай до ранку!
До зорі кохай, до зорі,
До світання, як до останку.
Тож візьми мене, тож візьми,
Закохай у шаленстві ночі!..
Що в коханні не вічні ми-
Серце вірити все не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Друкується вдруге з продовженням..
-----------------------------------------
« Так не поранит острый нож,
Как ранит подлой сплетни ложь. »
Себастьян Брант.
---------------------------
Якщо вас хто-небудь образив,
Струсіть пилюку із плечей.
Хоч слово завжди серце ранить,
Не тріть від сліз своїх очей.
Всміхніться просто їм у очі.
Спрацює метод від образ...
І більш вони уже не схочуть
Вживать у мові свій сарказм.
Розправте плечі, не хвилюйтесь.
Це не біда. Усе пройде.
І таким людям не дивуйтесь.
А серце спокій хай знайде.
-------------------------------------
Дарую посмішку я друзям,
Бо, як без друзів в світі жить?
Вони до мене не байдужі.
Не можуть зле в житті зробить..
Моя душа не обміліла:
Добра бажаю й ворогам.
Вона жива, не скам"яніла.
Та їх слова назад віддам.
Нехай слова їх довго тішать..
Бо їх багато про запас..
А нам не треба носа вішать,
Добро підтрима повсякчас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505453
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Наче не промовила ні слова,
Поглядом лиш кинула з – під вій.
А на серці – барви веселкові,
А в душі – чуттєвий буревій!
******************
Співала ти… Що в світі є дивніше?!
Коли співаєш, люблячи, в ці дні,
Завжди бажаю: слухаючи пісню,
Тебе, -у серці! – відчувать мені!
*****************
Які ж у тебе оченята милі!
Які ж солодкі, медвяні вуста!
Ми на одну настроїлися хвилю,
Бо є між нами іскра золота.
*********************
Ну, не треба так хмурити брови свої!
Ти ж, насправді, на світі з усіх, – наймиліша!
Це ж від того співає у серці моїм
Ніжний поклик весни в березневому лісі!
*********************
Не дають нам заснути в цю ніч солов'ї!
Срібні дзвони весни розтривожують груди.
Вся поезія світу у вроді твоїй:
Обіймай і цілуй! І хай буде, що буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505470
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Коли я думаю про тебе,
Хоч ти в цей час в чужім краю,
Мені нічого більш не треба:
Я вже з тобою, у раю.
Цією думкою живу,
На ній плету свою надію,
Плекаю казку не нову,
Душею й серцем молодію.
І враз стає так любо-любо,
Духмяний лине аромат,
Скоряються висоти, люба, –
Казбек, Ельбрус і Арарат!
8.01.1991,
Кисловодськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505059
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/8607/qn1wi1ZG_wg.jpg[/img]
Маленький син не знав розлуки,
Із татом сильним був завжди,
Але тепер затерпли руки -
Він пише татові листи:
«Якби я був хоч трохи старший
І зміг тримати автомат,
Я був би поруч, був би з Вами,
А не ось тут писав листа.
Повірте, тату, так сумую,
Як ще ніколи не умів,
І сам не знаю чим вгамую
Цей недитячий в серці біль.
Я знаю, Вам не дуже легко,
Та не із власної вини
Обрали шлях такий далекий
Братозамовної війни.
Ваш командир сидить у штабі
І лиш команди роздає,
Але ніколи він не взнає,
Як серце татове пече.
Бо завтра, може, день некращий
І сонце більше не зійде,
А душі воїнів пропащих
Ніхто, ніде не віднайде.
Ви знаєте, матуся каже:
Лист не дістанеться до Вас...
Вона весь день сьогодні плаче,
А я не знаю, що не так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505214
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Тебе не зачепила ще війна?
Твій дім, сім'ю? Лише торкнулась серця?
Як в чистім небі блискавка, вона
у долю несподівано ввірве́ться
чи холодом тривоги потече.
комусь розтрощить долю, наче жорно,
чи звісткою від друзів обпече –
... і вже не буде, як колись, безжурно...
Великий в Бога викликали гнів!
Скарать за гріх – війна – нагода слушна.
За волю мито платимо – по-душне,
наш найдорожчий скарб – життя синів!
2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505276
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Мне каждый шаг видны укоры
И за спиной тяжелый взгляд.
Но пусть лихие разговоры
И беспокоят, и болят.
Меня не косит непогода,
Не страшен мне и сладкий грех,
Хотя в глазах всего народа
Ждет осуждение и смех.
А я нашла себе кумира,
И пусть глядит в окно сосед,
И пусть мужчины всего мира
Презренно смотрят мне вослед.
- Запретный плод, увы, он сладок. –
Кричат повсюду мне друзья. –
Но это ложный путь. Упадок!
Подруга, милая, нельзя!
А я отвечу тоном тише:
- Он сладкий мед, он как нектар.
Это дается людям свыше.
И не запрет, а божий дар!
И пусть меня ругает мама:
- Нельзя до брака в неглиже!
Из чувств моих цветная гамма
Восходит радугой в душе.
И пусть священник восклицает:
- Тебя Лихой зовет на дно!
Он, праведный, все утверждает,
Что быть любовницей – тавро!
Но тех презрений вереница,
Что будоражат словом кровь,
Что я – разлучница, блудница,
Не разобьет мою любовь!
Ведь люди главного не знают,
Как общих истин идиот.
Пусть говорят, пусть осуждают.
Я быстро им закрою рот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505203
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Дождь нехолодный, лета улыбка...
Солнечно-модный, тонкий и гибкий...
Обыкновенный... Все, как всегда...
Нежно щекочет, стекая, вода...
Пары влюбленных в сиянии света,
Словно объяты потоками лета,
Не прикрываясь суровым зонтом
Томно вальсируют в танце босом...
Но- необычна сегодня природа.
Некое таинство в ней происходит...
Дождь истончился и робко затих,
Словно бы в схватках предродовых...
Где-то зарницы, сполохи... Мимы
Дальней грозы, проносящейся мимо,
Изображая волнения лик,
В душах посеют испуганный крик
Молнии блеска и грохота грома...
Юркнули пары в укрытие дома...
Ветер свинцовые тучи увлек...
Где-то прольется холодный поток...
Грянет гроза! Исполнением рока
Где-то суровые струи потока
Грязь выметая, хлынут, бурля,
И возродится, очистясь, земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504681
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 13.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2014
Винна сама: возвела тебе в ранг напівбога,
Ставши адептом, цілуючи навіть півтінь...
Духом збіднівши, я стала душею убога,
Влипнувши в пута медовості словосплетінь...
Що нарікати, коли крізь заплющені очі
Все споглядала величність безмежну твою,
Бачила сонце в тобі серед глупої ночі..
Впала полуда... а я... вже край прірви стою...
Ковзають ноги - нелегко здолати безодню...
Пальці - до крові... та в грудях ще більше болить...
Серце стискають ще щупала слизько -холодні...
В скронях пульсує: "Протриматись мить...ще хоч мить "..
Винна сама, тож не буде ні сліз, ні прощання.
Просто піду, залишИвши на стежці сліди...
Небо оплаче загублене наше світання,
Тихо зронивши краплини сумної води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 13.06.2014
ШЕЛЕСТИТЬ ДОЩ.
Відходить ніч. За шибками вікна, все більше й більше, наливається світлом важка передранкова заволока. До слуху входить одноманітний, чимось нагадуючи шелест листя дерева, звук. Глянув у садок: вітру немає, яблуні з набубнявілими бруньками тихо стоять, ніби ще занурені в солодкі сни. По склу, донизу, сповзають важкі краплини. Об підвіконну бляху, ніби в барабан, вибиває веселу ранкову дріб, перший квітневий дощ. Перша думка була про тебе. Дякую Богу, що ти є у моєму житті! Лише одна згадка про тебе піднімає в глибині мого єства таку хвилю ніжності, такий шал вдячності тобі, що аж не можу стримати сльози, які чомусь виступають на очах.
Як би я хотів привітати тебе з початком нової днини! Як би прагнув, видобути з найпотаємніших глибин своєї схвильованої душі такі слова, від яких ти піднялася б, - як на крилах! – аби летіти у життя щасливою.
Не можу зробити цього. Тебе немає поряд. Нас розділяє не лише оцей веселий, ранковий дощ. Нас розділяє доля. Чомусь така невблаганна, така жорстока.
Та, всупереч неласкавій долі, все ж вірю: Милосердний Господь ще дасть нам, бодай хоч маленькі миттєвості для побачення. При нашій зустрічі, як завжди, буду невідривно дивитися у твої милі, такі дорогі для моєї душі, карі очі. Буду вбирати, - у своє зболене, пошматоване безкінечними розлуками серце, - найдрібніші рисочки твого обличчя, щоб і надалі дихати тобою і жити!
Молюсь щодня за тебе. Молюсь за твоїх дітей, за їхню щасливу долю, за долю нашої спаплюженої України. Молюсь тому, що не маю нікого і нічого дорожчого в останніх роках свого життя! Так, - незабутня ластівко моєї пізньої весни, - у моєму серці - тільки ти і Україна!
І знову, після нашої невеличкої зустрічі, потягнуться довгі – нескінченні години чергової розлуки; і знову буду думати про тебе, чекати тебе! І буде, як і зараз, стукотіти у шибку квітневий дощ, і буде на серці шелестіти тиха мелодія любові.
Шелестить дощ про те, про що не завжди висловиш мовою.
Шелестить дощ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504939
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Scindia museum, Gwalior. Леда и Лебедь
Ледою…
Буду твоєю Ледою*,
Ніжністю,
дійсністю,
леготом,
Помахом білих крил…
Зведена…
Зваблена
пристрастним
легінем,
Як зачарованим
Лебедем
Під дивосвіт світил…
Згубою…
Станем коханням,
чи тугою,
Світлом, чи долі
наругою,
Літеплом, чи теплом…
Любою…
Вічним життям,
подрУгою,
Чи половиною
другою,
Вірним твоїм крилом…
************************
Ледою...
Буду твоею Ледою*,
Нежностью,
песнею преданной,
Взмахом лебяжьих крыл...
Ведаю...
Ты белокрылым
Лебедем
Прикосновеньем
бережным
Душу мою открыл...
Любишь ли...
В страсти своей
погубишь ли,
Мы в забытьё,
иль в будущность
Звёздной тропой уйдём?
Будишь ты
искренность,
пламенность,
выспренность...
Долго ль любить
неистово
Сможем с тобой вдвоём?
*Леда - в греческой мифологии дочь этолийского царя Фестия и жена спартанского царя Тиндарея. Детьми Леды были братья-Диоскуры (Кастор и Полидевк), а также дочери Елена и Клитеместра. Пленённый красотой Леды, Зевс предстал перед ней в образе Лебедя и овладел ею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504476
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Твоя рука лягла мені на плечі…
І позлітали зорі із орбіт…
Не розгуби… не відпусти цей вечір…
Не зупиняй нестримний цей Політ…
Бо лиш від себе не сплануєш втечу…
Коло тебе несе уже Ріка…
Коли так легко в цей відвертий вечір
Моїх плечей торкнулася рука…
Твоя рука заплуталась в волоссі…
І розлилися світом Кольори…
Так ніби маки в стиглому колоссі…
Так ніби зорі полились згори…
Кричали струни серця в Стоголоссі…
І зупинялись з півночі вітри…
Бо грань була небачено тонка…
Коли так ніжно у моє волосся
Вплелась твоя напружена рука…
Твоя рука лягла на мої груди…
І зупинилась вічності Ріка…
Все… що було… чого нема… й не буде…
Вогнем лилось до чистого Струмка…
Нас не спитають… не засудять люди…
Бо зупинилась вічності Ріка…
Коли так легко на гарячі груди
Хмільним вином лягла твоя Рука…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504468
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
[i]І повірте, краще бути крапочкою на фотографії, ніж краплинкою крові на холодній бруківці[/i]
Андрій Любка
Серце плекалось надіями, збитими в крихту;
Вітер пустельний наповнював серця графін.
Що відчувала душа на полях манускрипту,
Зміст до якого Майдану придумував сфінкс?
Біль - і нічого, крім ша́ни засмученів станів,
Хвилей плачу́ і журби, що сповняли паром;
Запаху листя засохших недавно тюльпанів,
Дзвону монет, що на Стіксі збирає Харон.
Хай тії сльози вважаються в річище збиті,
Їхні краплини наповнюють віршів рядки.
Пам`ять же й далі у травня пливе оксамиті,
Ставши душею Майдану на довгі віки.
19.05.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503920
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Дім мій, моя Українонько!
Краю згорьований, зболений!
Ти – мов захмарена зіронька,
нерв мій болючий, оголений!
Зраджена, в серце поранена,
па́синками вщент розорена,
нагло брехнею споганена...
слава героїв спотворена...
Завжди привітна до кожного,
домом й чужинцям ставала ти...
З волі ординця безбожного
ворог вповзає навалою.
Стоптаний край, закривавлений
круками з поля сусіднього...
Але відродиться, вславлений,
чистий від за́йди негідного!
Земле моя незахищена,
з коренем древа родинного!
Ти потребу́єш очищення
нашого. Всіх – до єдиного!!!
8 червня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503943
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 10.06.2014
БАБИНЕ ЛІТО.
Знову прийшла в наше життя осінь рум’яна.
Чому несеш смуток в очах, моя кохана?
Глянь навкруги: скільки краси всюди розлито!
Кружляє вальс – Осінній вальс – Бабине літо.
Перші слова, першу весну, - ми не забули.
Юних сердець ті почуття, ще не заснули.
Хоча в житті було всього, що пережито!..
Кружляє вальс – Осінній вальс, - Бабине літо.
Скроні мої, коси твої, - геть побіліли!..
Незчулись ми, в ході років, як постаріли.
Що не змогли здійснити ми, - дороблять діти.
І, дай нам Бог, за них, за всіх, - тільки радіти!
Вірю: ця осінь для нас обох, ще не остання.
Тому жени смуток з думок, моя Кохана!
Душу твою в зиму життя буду я гріти,
Бо ще між нас кружляє вальс – Бабине літо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504298
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Ох, ця ніч! Така духмяна й зоряна,
В котрий раз ми знову у раю!
Ти від ласки захмеліла й зморена,
Полонила душеньку мою.
Ніби річка, в синє море влилася,
В моє серце, у моє єство.
Без сліду у долі розчинилася,
Назавжди приборкавши його.
Стала мені зіркою довічною,
Ангел щастя, мрії синій птах,
І живеш в коханні диво - піснею,
Що лунає на моїх вустах.
Обгорну тебе руками сильними,
І в очах зелених потону…
Я тримаю ніжними обіймами
Біля серця осяйну весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504296
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
...в тривожному Літі, у білому-чорному світі
заплуталось все... зав"язалось таємним вузлом...
...РИБАЛКИ в пісКАХ закидають діРЯвлені сіті...
а МИША смугаста - полює за сірим КОТОМ...
...і ЛЯЛЬКА тамує ляльковість свою алкоголем,
і без батарейок співає- стонадцятий день...
(...не стань моїм болем - гарячим пульсуючим опіком
на одній із останніх - і,мабуть,найкращих - ПІСЕНЬ...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503990
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 10.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
«Один з них побачив величезного сокола.
- Цей птах схожий на тих,
що водяться в Ірландії! –
сказав він…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Цей острів ми хотіли назвати Едохас,
Хоча слід було б назвати Ар Аш,
Але назвали його островом Сокола,
Чи то самотнім островом Горм,
Бо бачили ми там ірландського птаха,
Що летів до берегів милої серцю Ерінн,
До якої ми марно шукали шлях,
І вже не вірили, що повернутись можливо,
І вже не вірили, що вона десь є в Океані –
Цьому темному Океані Неповернення
Є наша зелена Вітчизна, наша земля трави,
Зілля ніжного спокою і тихої радості,
Не вірили, що в цьому Океані Зневіри,
У Морі Вічних Блукань є наша земля радості,
Земля пісень вогненних свят і сумного вересу,
Земля мовчазних монахів і гомінких скрипалів,
Земля дзвону молитов і безглуздих жартів,
Земля квітки Нонін і дерева Кранн Кулінн –
Наша Ірландія…
Примітки:
Якщо стояти на березі Океану в графстві Клер, точніше в графстві Конте ан Хларь (Contae an Chláir) то хвилі інколи співають: «Ná teacht ar ais!» Не вірете? Тоді постійте і послухайте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504138
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Шовковичиться ранок. Чай на двох
Розіп'ємо під сонячним каскадом.
Янтарні зорі в трави,мов горох,
З гілок нічних розсипались за садом.
Меліси холод тулиться до скронь,
Повітря пряним соком налилося.
А ти,зігнавши сни із підвіконь,
Знов зацілуєш звивисте волосся.
Вустами ніжно плечі обпечеш
І зазирнеш у вічі волошкові.
То янголи з блакитно-білих веж
Крильми прядуть тенета із любові.
Впаде сльоза гаряча з моїх вій,
Усе збулося,що просила в неба...
В долонях тане щастя заметіль.
Ти поряд. Мій. А більшого й не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Все дощем довгожданим умито
І не втримати яблук гілкам!
П"ю на травах настояне літо,
Як цілющий, від Бога. бальзам.
Гладіолуси, юні гусари -
Тріумфально увінчана рать!
Неохоче розсунулись хмари,
Щоб веселки міраж показать.
Чи сміється, чи солодко плаче
В сяйві сонця заквітчаний сад.
Тихо струшує листя тремтяче
Світлих крапель дзвінкий зорепад.
А троянди стоять гордовито,
Бо вони тут зманіжена знать!
П"ю на травах настояне літо -
Розцвітає в душі благодать!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504119
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Умерьте люди, пыл, скорей умерьте!
Непрочна дней связующая нить.
Давайте будем говорить о смерти.
Осталось мало на земле прожить…
Мы соберём в кружок детей, и внуков,
Поведаем, про бренность бытия,
Что жизнь и смерть, цепляясь друг за друга,
Едины. Это каждого стезя.
А где-то люди там, на поле боя,
Друг другу говорят : «Браток, держись!
Пойдут на нас – прикрою я собою!»
Они-то знают, это ценность – жизнь!
А где-то в полутёмном кабинете,
Над пациентом трепетно склонясь,
«Ещё ты долго будешь жить на свете»
С надеждой говорит спаситель-врач.
И женщина, что рядом, слёз не пряча,
Халата нервно полы теребя,
Молитвой повторяет «Как иначе?
Ты будешь жить! Ведь я люблю тебя!»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504095
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504285
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Коли замовкають вірші -
Впадає душа в летаргію,
І крила втрачають мрії,
І ночі стають темніші...
І попіл тих слів згорівших
Змивають дощів краплини...
Пече десь усерЕдині,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Від них залишаються шрами,
Думки стають ворогами,
І спади стають крутіші...
Вкриваються пилом ніші,
Де вчора іскрились рими;
Чуття вкриті шаром гриму,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Тьмяніє весь світ навколо,
Втрача аромат матіола,
І зорі стають блідіші...
Записую сни торішні...
Напевно, я завинила,
Згорнувши свої вітрила -
В мені замовкають вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Звучи, мелодия любви,
В устах влюблённого Орфея!
Весна! Весна в моей крови
И я держать тебя не смею!
И как же можно умолчать
При виде этакого чуда?!
И как же песне не звучать,
Если со мною ты повсюду?!
Твой образ чистый и святой
Меня безудержно пленяет
И душу дивной красотой,
Мне наполняет, окрыляет!
И эта музыка любви,
Звучит во всём подлунном мире,
И в нестареющей крови
Она самой Вселенной шире!
Звучи, мелодия, смелей,
Встречая день лучистой новью,
И согревай сердца людей
Всепокоряющей любовью!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503544
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Крі́зь бірюзові скельця
Сонце, неначе лайм.
Слухаю ритми серця,
Літо в мені онлайн.
Зві́льна* сотаю стежку
Через густі лани.
Вставивши свіжу флешку,
Червень гортає сни.
Хвилі, немов позлітка,
Весело шурхотять,
В радощів - безлімітка,
Сонцю кричу: "Дай п'ять!"
Тепла його долоня
Лине навстріч моїй!
Цідить сонливий сонях
Промені поміж вій.
Крізь бірюзові скельця -
Неба аквамарин,
Між децибелів серця
Вібротони́ судин.
Шепіт морської піни
В мушельках теплих вух,
Скелі, як бедуїни,
На трав'яний кожух
Сіли лічити хмари
Крізь золотий пилок.
Проблиски, мов динари,
Сиплються між гілок.
В турці парує кава,
Наче арабська ніч.
Сонце моє русяве,
Клич за собою, клич...
Літо моє, не сердься,
Вітер у голові!
Крізь бірюзові скельця
Фарби, немов живі!
[i]*Звільна - повільно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 06.06.2014
***
В куртці злиденній, в куцій спідниці,
торби по двадцять кеге тягне "донна".
Матом обкла́де, з'їздить по пиці –
яке сьогодення, така і мадонна...
***
Заглиблена, мрійливо-осяйна
всміхається, не чуючи звертання...
О не судіте, люди, бо вона
несе тремтливо в усмішці кохання...
***
Скорботна мати...
обеліск новий,..
та на її обличчі усмішка блукає...
О тихо...
вона там,
де ще синок живий
і рученьки до неї простягає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503117
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 05.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2014
Як потоне село в білосніжнім вбрані,
Мов до шлюбу одягнутих вишень.
Принесу у долонях небесні вогні
І піду, не сполохавши тиші.
Виграє у волоссі, лоскоче уста
Промінцем місяченько уповні.
Ти прокинешся раптом—кімната пуста,
Тільки зорі в небесній жаровні.
Зазирне у відкриту кватирку вітрець
І потягне за руку до саду.
Серед трав роздухмянився трунко чебрець,
Виглядає шпориш з-за фасаду.
І озветься мінорно завмерла струна,
Сльози щастя сполохають сушу—
Це крадеться навшпиньки красуня-весна
У твою переболену душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503309
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501823
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 05.06.2014
День настає,
Приходить в дім надія.
Підходить південь,
Спека настає.
Любов забути
Я ніяк не вмію,
Святиться в цій добі
ім’я твоє!
******************
Ти входиш в дім,
як входить в травень літо.
Така ж яскрава,
ніжна та проста.
Мабуть, від того –
в серці мед розлито
І хочуть меду
спраглії вуста!
******************
Все на землі колись було, - не нове!
Та тільки, знаєш? – є і новина:
Коли обоє у щемкій любові,
То навіть в січні настає весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503342
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
Життя палітра промениста
Дає натхнення і снагу:
Химерна хмарка в небі чистім,
Сосна - по пояс у снігу...
Осіннє золото берези,
Веселки сяючий міраж,
Щемливі звуки полонезів,
Балету чари і кураж.
І все ж, приваблюють найбільше,
Навік карбуються в душі,
Аж просяться в новели, вірші
Людей цікавих типажі.
Все неповторне розмаїття
Їх вчинків, прагнень, поривань,
Солодких таємниць палітра -
Кохання, захвату, страждань!
І ось тоді натхнення чисте
Проходить в творах, як курсив.
Душі палітра промениста -
Найдивовижніше із див!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503335
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2014
БЛАГОСЛОВИ.
Благослови мене, Господь, на труд.
Дай мені в розум силу знань та міру,
Та укріпи в Твої закони віру,
Позбав мене гріховних, тяжких пут.
Живу, як всі. В оцім, - земнім миру,
Де так панують пристрасті порочні,
Грішу і я! Проти чеснот жіночих,
Не встояв я!.. – і свічкою горю!
Любов моя! Помилуй мене, Боже!
Благослови, коли я заслужив.
Преправедний! Ти знаєш, як я жив,
Та я без Неї вже і дня не можу!
Лише про Неї всі мої думки,
Не знаю я ні міри, ані строка.
Якщо це – Боже! – прояви порока,
Спаси, Господь, від мук оцих важких!
Чим буду жити? Як розсудиш Ти!
Хай буде все по Твоїй – Вищій Волі!
Бо, якщо жити в розпачі та болі,
До чого можна врешті – решт, дійти?!
Але якщо, це – саме та Любов,
Яку Ти нам, Всевишній, - посилаєш,
То я її покірливо приймаю,
Хвалу Тобі висловлюючи знов!
Тож ще молю: Дай в розум світлість дум;
Дай серцю довгу ніжність та натхнення;
Пізнати дай високе одкровення,
Щоб не гнітив, зболілу душу, сум!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503132
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
...[i]А счастье только знающим дано.
[b]Иван Бунин [/b] [/i]
[i][b]Я не могу гасить с тобою свечи
И лить в бокал прощальное вино! –
Чтоб озарить вечернее окно,
Я солнцем стану в твой печальный вечер.
Я солцем буду для тебя!.. Пусть светит
В душе твоей возвышенной оно!
Я знаю: ты придешь ко мне с рассветом.
А счастье только знающим дано.
Где б ни был я, в каком чаду б я не жил,
Но помнить буду сей прекрасный миг,
Где счастье постигал я не из книг –
Любовь свою с тобой растил и нежил.
И – молча!
Не грустя!
Не говоря!..
Таков уж нрав немого звонаря.[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503071
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 04.06.2014
Тонуло солнце в вате облаков.
Его лучи - ожогом на сетчатке -
Из странных пятен создали альков
Сверкающий на сером! Но загадкой
Недолго оставался сей наряд.
В пучине той светило утонуло...
Громадин серых потянулся ряд,
Дыханьем ледяным костёр задуло!
Деревья сразу вжались в горизонт
Пред бурей, что предчувствует живое!
Внезапно почернел огромный зонт,
Распахнутый в пол-неба надо мною!
Вдали угрозой громыхнул раскат,
И меч карающий сверкнул распятьем!
Мой милый, где ты? Что с тобою? Как?
Слова мои не называй заклятьем!
Паломником, с томлением в груди,
Тебя я безрассудно отпустила...
Вернись, любимый! Отойдут дожди!
Я наше ложе солнцем застелила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503135
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
Простягаю руки до тебе, коханий.
Ми свічку погасим: замало тепла.
Он промені сонця встають над полями.
І тихо лягає прибитая мла.
Рожеве вино виграває в фужерах.
Ми вип"єм з тобою до самого дна.
За те, щоб розлука не стала у дверях.
Бо Богом любов нам дається одна.
Хай сяє й вночі твоє сонце для мене.
І зникне підозра, що ми вже чужі.
Запалить кохання між нами вогненне.
Не гайся, мій любий, скоріш запали...
Хай знову відчую ласкаві я руки.
Гарячий твій подих відчує любов.
Ми музику сонця знов чуємо звуки.
Вона, як окраса святих молитов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503140
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
Візьми мене в танець на фоні вечірнього неба…
Візьми й закрути у легку… невагому спіраль…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Якщо йому справді сьогодні нас трішечки жаль…
Візьми мене в танець… в який ти не брав ще нікого…
Хоч море штормить… І на дні вже лежать кораблі…
Розірвані лінії чітко сплетуться у коло…
Нестримне торнадо знесе нас до центру землі…
Візьми мене в танець… бо справді зімкнулося коло…
Візьми… бо годинник невпинно вимірює час…
Лиш тільки прошу… не кажи мені більше ніколи…
Що танець отой танцювали мільйони до нас…
Вже випито майже всю воду… і зіграно ролі…
І в нас на очах вже лягають на дно кораблі…
Візьми мене в танець на самому крайчику долі…
Якщо це можливо… на фоні такої… Землі…
Якщо це можливо…на фоні багряного неба…
Бурхливого моря… зчорнілого сонця… бо час…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Тому що насправді сьогодні йому… не до нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502622
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 02.06.2014
Любовь… Прекрасней чувства просто нет!
А звуки с легкостью взмывают в небо…
- Тебя искал я столько долгих лет!
Душа рвалась! Ах, раньше встретить мне бы…
Вот Солнышко средь непроглядной тьмы!
Наедине с тобой родной красивой
Мы посетим далекие миры…
- Клянусь, я сделаю тебя счастливой!
Свой сладкий голос, душу, страсть разлей!..
Друг другу отдаваться будем сами…
В ночи я назову тебя моей…
Единственной Звездой под небесами!..
Заглянет к нам из сумерек рассвет…
Увидит… как твои целую очи!..
- Ты рядышком!.. Я чувствами согрет...
О, Ангел... пусть так будет дни и ночи!..
Твое дыхание - живой родник...
Я жажду утолил… Тебя напился!..
А лучик счастья, чтобы не поник,
Марии Деве, Богу помолился...
Любовь… Прекрасней чувства просто нет!
Душа вдруг с легкостью взлетает в небо!..
- Мое ты счастье!.. Жизни смысл... сонет…
который нужен мне, как воздух с хлебом.
17.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502103
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
ДЕ ТИ БУЛА?
Зустрілись ми у переддень зими.
Ще пізня осінь плакалася слізно.
Одне одному впали в душу ми,
Та тільки пізно! Дуже, дуже пізно!
Якщо і нині Землю обійти,
Тобі подібних буде дуже мало!
В моїх роках була зорею ти,
Була моїм незмінним ідеалом.
Де ти була, коли я був один?
Куди від мене ти могла подітись?
Хто вбив між нами осиковий клин,
Що ми, ще юні, не змогли зустрітись?!
Де ти була, коли тебе шукав
Серед мільйонів милих та пригожих?
Ішли літа, та я не зустрічав
Таких , як ти, на ідеал похожих…
А ти була! Оспівана в піснях.
Моє натхнення, муки і надії.
Була зі мною ти – лише у снах,
Була моєю ти лише у мрії!..
Де ти була? Скажи, де ти була?!
Шепчу питання, наче заклинання.
За сивий обрій молодість пішла,
Гірчить в душі полин розчарування!
Зустрілись ми у переддень зими.
Ще пізня осінь плакалася слізно.
Одне - одному впали в душу ми,
Та тільки пізно! Дуже, дуже пізно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499940
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Я не знаю, як тебе назвала
Твоя мати у твоїм краю.
Моя мати вже тебе прокляла,
За фашистську голову твою.
Ти проїхав крізь чужі кордони,
З автоматом у Донецький край.
Землю нашу горем ти наповнив,
Через це я вчора помирав.
Ти напав підступно і зненацька,
Як і личить тільки хижаку.
І розбита бронебійним каска,
Поруч мене на сирім піску.
Ти мене спочатку тяжко ранив.
Потім мені руки перебив,
А вже потім, доробив останнє:
Голову прикладом вщент розбив!
Я помер. Недовго моє тіло
Корчилось від передсмертних мук.
Зараз краще. Все переболіло,
Все минуло, як минає звук.
Зараз я коло сім’ї своєї.
Моє тіло у тісній труні…
Важко розлучатися з ріднею,
Важко без України мені.
Шкода, що не встиг тебе, - мій кате,
Видворити з рідної землі…
Припадає у риданнях мати,
Пальці ніг цілуючи мені.
Плаче молода моя дружина,
Тільки рік прожили з нею ми…
Виховай, кохана, мого сина,
Хай буде достойним між людьми.
Хай він любить, як і я, Вітчизну,
Мною хай пишається, як син.
Ну, а я, - на небеса полину.
Там, на жаль, тепер я не один…
Нас багато! Ті, хто на Майдані
Голови поклав, тепер вже ми.
Боже! Дай, щоб були ми останні!
Руку вбивці скоро зупини!
Будемо усім небесним військом
Господа Всевишнього благати,
Щоб Дав мир над цим прекрасним світом,
Щоб не треба було помирати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502109
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Не крестись мой ближний суеверно.
Небу не молись из суеты…
Ну, какая в этом мире скверна?
Если пахнут травы и цветы.
Если на простом дворишке скотном
Посреди навозного дерьма
Вырастает неземное что-то
Нежною красой, сводя с ума.
Если небеса светлее сажи,
А над головою птичий хор.
Если под ногой твоею вяжет
Зелень свой немыслимый узор.
Если на земле не видно грязи,
Битого стекла и черноты.
Ежели ногой босою наземь,
Шлепанцы, разув, ступаешь ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501956
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Згадався рік щасливий і далекий.
Січневий день ловив в обійми сніг.
Синочка принесли мені лелеки,
Поклавши обережно на поріг.
Радіючи щораз за мить казкову,
Любила сина віддано, без меж.
Йому співала пісню колискову,
Боронячи від шторму і пожеж.
А час летів невпинно далі й далі.
Шкільних років замокнув передзвін.
Фрагменти вальсу з випускного балу
Застигли в лоні пам'ятних світлин.
Згубилась в часі юність незабутня
І райдуга студентського життя.
Піднявши крила вільні і могутні,
Злітає син в доросле майбуття.
– Нехай тебе голубить, тішить доля.
В тонах мажорних музика звучить.
Твої стежки купаються в любові
І барвами сіяє кожна мить.
Й куди б тебе не кликали дороги,
Куди б тебе не звав безмежний світ,
Завжди вертай до рідного порогу,
Де залишив калини білий цвіт.
15.05.2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499195
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Мов медом мазана ця ніч…
Рука стискала руку…
Шовкові доторки облич…
Сердець синхронний стукіт…
Набухли вишнями вуста,
Коханням пульсували…
В волосся пальці, мов в жита
Пірнали й виринали…
... та вічність збігла, наче мить,
Соромиться багрянцем
Небесна вранішня блакить –
Жар на щоках коханців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501658
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Ще ніколи, здається, акації
В травні буйно отак не цвіли!
Ну, а ми на прощальне побачення
З гіркотою й надією йшли.
Місто все захмеліло від пахощів,
Що цілющі, неначе бальзам.
Збожеволіли бджілки від радощів,
Поцілунки дарують квіткам.
Ось старенька прабабця-акація,
Наче в юності, «жару дала»!
То ж, найбільша від бджіл делегація
На прийомі у неї гула.
І, дурманом солодким захвачені,
Охололі серця ожили:
Цілувались, як в перше побачення.
Розлучитись ніяк не могли!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501696
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2014
Люблю носить твою рубашку...
Греть плоть свою… ее теплом.
Рассыпать локоны-барашки
На твои плечи под окном.
К груди коснуться… очень нежно…
И ощутить тотчас… жару!
Забыть дышать… с тобой возможно!
Мне кажется… от чувств умру!..
Нам тени месяц – ох, зевака -
Волшебной краской рисовал…
По стенам блики в полумраке
Смеяться ветер заставлял.
Ладонь в ладонь… Сомкнулись пальцы!..
Мы среди звезд в чужих мирах…
Какое счастье - обниматься!..
Уснуть хочу в твоих руках…
Уснуть под шепот ночью звездной…
О том, что я затмила свет!..
Жалеешь… встретилась так поздно!..
Ведь лучшей в мире… просто, нет.
Пусть заливает лунным светом
Объятья двух влюбленных тел…
И пусть Любовь не знает века!
Не знает Счастье свой предел...
12.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501668
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Сердцу больно – грусть манит.
Жгла любовь когда-то.
Память вместе нас хранит,
Хоть и в прошлых датах.
Те же звезды в небесах…
Так же пели птицы.
Время путается в снах,
Когда милый снится!..
- Посмотри в мои глаза,
Протяни ладони -
Падает на них слеза
С горечью бездонной.
Зорька в небе, словно шаль.
Мне б ее на плечи…
- Как же нас безумно жаль!
Времечко не лечит.
Сложно Ангела понять,
Если сердцу больно…
Пусть надеждою объят
Каждый странник вольный!
- Знай, судьбу свою найдем!..
Будут слезы пылью.
Райский сад… и мы вдвоем!
Счастье станет былью.
14.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501669
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Інколи, коли наляже туга, хочеться стати жінкою...
Бо в її слабкості закопана... ВЕЛИКА СИЛА ДУХУ.
І хочеться... відкопати її... щоб відчути щастя!
[b] Вам, жінки...
[i]Погладь мене – в твоїх обіймах тану
Й лечу у небо, де Христос воскрес…
Ще не була... Томитись перестану,
Коли – на зло лихим – торкнуся я небес.
Злітаємо туди, де ясні зорі,
Де осяйна, незвідана блакить…
Відкрий мені простори неозорі,
Щоб новий світ, нове життя збудить.
І якщо можеш, збережи ікону –
Краси в мені і цноти не поруш!
Збудуй у висі два високих трони
Для двох сердець, близьких і рідних душ.
І на вівтар віддай усе, що маєш:
Любов і ніжність – нині і навік.
Твою жертовність спраглістю пізнаю…
Ти – мій хороший, жданий чоловік.[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Побудь со мной – в твоих объятьях таю –
И вознеси в заоблачность небес…
Там не была, но быть с тобой мечтаю,
И пусть парит наш невесомый вес.
Мы полетим туда, где наши звезды,
Где света неземного лучезарь…
Открой глаза, лучом размежив вежды,
На новый мир, на наш святой алтарь.
И если можешь, не порань, не трогай –
Не рушь во мне непознанной красы!
Воздвигни два хрустально чистых трона
И нас туда навечно вознеси…
А на алтарь воздай – что есть святое:
Любовь и нежность – нашей жизни новь…
И я приму, в амвоне тихо стоя,
Взамен отдам тебе свою любовь.
*Мій переклад мого ж вірша (для порівняння):
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602#commlist1
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501678
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Майской розою и шиповником
Пахнет сладко весенний сад...
Не зову я тебя любовником.
Ты - любовь моя. Я стократ
Замираю от звуков голоса...
Наших тел обжигает плен...
Нежным жестом ерошу волосы,
Поцелуи даря взамен...
Зацелована и обласкана,
Прижимаюсь ещё сильней...
Яркий мир, озаряя красками,
Оживает в любви твоей!
Нет, тебя никогда не брошу я!
Этот домик, и этот сад,
Запорошенный, завороженный,
Мне весну возвратил назад...
Небо мне подарил, и радугу!
Маков пламенем на лугу
В душу ждущую влился на́долго!
Потерять тебя - не смогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501501
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Найкращі квіти на усій Землі
Дарую, люба мамо, я тобі!
І подумки в обіймах пригорнуся,
Крізь сльози тобі ніжно усміхнуся…
Тебе не часто згадую в віршах -
Ятрить ще й досі і кричить душа!
Хоча роки зникають хутко в вирій,
Життя люблю безмежно й щиро…
Квітучий травень, з літом на межі,
Приніс життя, як цінний дар мені.
Садок вишневий заквітчав пенати,
Щоб я могла спокійно й міцно спати…
Росла я швидко, наче із води,
Не знала горя, смутку і біди.
Коли в колисці мама пеленала,
Вечірні зорі в вікна зазирали…
Дитинство босоноге, ніби рай,
Вузька доріжка у зелений гай.
Щодня зозуля в лузі кукувала,
А я роки на пальцях рахувала…
А зараз я рахую лише дні -
Вони бувають радісні й сумні,
Та попри все, життя своє ціную,
Сьогодні маму у вірші віншую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501460
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Мені тебе не вистачає
У лабіринтах вечорів.
Коли весна гуде розмаєм
В обіймах вершників-вітрів.
Коли в махровостях півоній
Ховає сонце зрілий мед,
Блукаю в тиші напівсонній.
А десь шепоче очерет
Про наші ночі недопиті
В м'яких каскадах ковили,
І про п'янкі,шалені миті,
Де зовсім юними були.
Про відболіле і забуте,
Про споконвічний часу біг.
Як загубились на розпуттях
Посеред зоряних доріг.
Як милувалися весною
В передчутті квітучих злив.
Тростинно мріяв над рікою
Той очерет...і літом снив.
Відшаруділа пряна осінь,
Зійшли з полів сліди зими.
Та впала нам під ноги просинь
І вЕсну стріли вже не ми...
А ти тепер лише у мріях,
В провулках сизих вечорів.
Сльозяться спогади на віях,
Коли всміхаєшся зі снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501160
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Я так хочу сказати слова...
Ті слова, на які так чекаєш...
Тема ця аж ніяк не нова,
Та серденько твоє завмирає...
Почекай! Ось із духом зберусь-
Дух мені перехоплює- серце,
Наче молот, приведений в рух,
Об кувадло з надією б"ється...
То ж послухай. Тобі я скажу...
Серце стиснулось... Серце радіє...
Хвилювання бажання... Дрижу...
Зрозумієш... Я знаю... Надіюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501435
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
В стороні капусТЯних плантацій
на саМОму краєчку городу
познайомтесь! - жиЛА собі РАвлиця
неймовірна на вдачу і вроду!
І треба ж такому здійсниться!-
наснилися стиглі суниці -
самі у тім сні безтурботно
суниці стрибали до рота!
СТРИБАЛИ ДО РОТА.
ПРЯМЕНЬКО - ДО РОТА,
ТІЙ РАВЛИЦІ З ДИВНИМ
ІМ"ЯМ - РАВАлоТТА,
ЯКА МАНДРУВАТИ
ГОРОДОМ ЛЮБИЛА,
ЯКІЙ ВЖЕ ЗЕЛЕНА
КАПУСТА НАБРИДЛА!
А СНИЛИСЬ УПЕРТО
РУМ"ЯНІ СУНИЦІ
І ПАХЛИ...ТАК ПАХЛИ
В СОЛОДКОМУ СНІ ЦІМ!!!
Тож равлиця РаваЛОтта
гайнула у мандри в суботу
( буЛА дуже гарна погода! )
на КРАЙ СВІТУ,
точніш - ГОРОДУ...
ДОРОГА-ДАЛЕКА,
СУНИЦІ - НЕ БЛИЗЬКО...
МІЖ ГРЯДОК РЯДАМИ
СТОЯТЬ ЦИБУЛИСЬКА,
А ДАЛІ - ЛЕЖАТЬ
ГАРБУЗЯКИ ПИХАТІ,
СИЧАТЬ З коноПЕль
ПАВУКИ ВОЛОХАТІ...
І КВАКАЮТЬ ЖАБИ З БОЛОТА:
-НЕ ЙДИ! ПРОПАДЕШ,РАВАЛОТТО!
Та равлиця - марить суницями...
не може уже зупинитися!-
Мандрує п"ятнадцяту добу
на КРАЙ СВІТУ,
точніш - ГОРОДУ...
А СОНЦЕ КОЛЮЧЕ
ПАЛЮЧЕ ПАЛАЄ,
ВНОЧІ РАВАЛОТТУ
ДОЩЕМ ПОЛИВАЄ...
ПРОТЕРСЯ КРОСІВОК,
ПОРВАЛАСЬ КОЛГОТА...
ВЖЕ СИЛИ ОСТАННІ
ВТРАЧА РАВАЛОТТА!
...ШЕПОЧЕ,УПАВШИ: " НАСНІТЬСЯ,
МОЇ НЕДОСЯЖНІ СУНИЦІ..."
...була б моя казка печальною
( і навіть у чомусь - повчальною),
якби не наснилась КАПУСТА
Равлику РАВЛУ-АвГУсту
із країни СУНИЧНОЇ родом
на самому краєчку городу...
Йому снилась КАПУСТА зелена-
незнайома,смачнезна шалено!!!
Тож равлика РАВЛА-Августа
зманила у Мандри - КАПУСТА...
Він мандрує п"ятнадцяту добу
на край світу,
точніш - городу.
НАРЕШТІ У КАЗЦІ
ЩАСЛИВАЯ НОТА,
БО РАВЛИК АВгуСТ
ВРЯТУВАВ РАВАЛОТТУ-
ВІН МАВ У НАПЛІЧНИКУ
СТИГЛУ СУНИЦЮ,
КРОСІВКУ,КОЛГОТКУ,
у склянці ВОДИЦЮ...
( А ЩЕ - РОЗКАЖУ ВАМ
ОДНУ ТАЄМНИЦЮ-
АВгуСТ ЗАКОХАВСЯ
У ТУ МАНДРІВНИЦЮ!)
А завтра на грядках - застілля:
у Равликів буде - весілля!
Равлиця Равалотта - то вигадка ( "віртуальна"подружка) моєї донечки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501180
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 27.05.2014
«...Усе було й перебуло,
А ця любов – як холодно без неї!
Як поцілунок долі у чоло,
Як вічний стогін пам’яті моєї...»
Ліна Костенко
Любове! Ти складна була.
Гіркі були твої розлуки.
Ти рай земний мені дала,
А також, всі пекельні муки!
В безвихідь розпачу вела.
Небесну втіху дарувала,
А скарб душевного тепла
Холодним снігом замітала.
Ти, може, десь іще жива?
Хоча, здається, зовсім згасла...
Та ні сльозам, а ні словам
Того не повернути щастя.
Ти нерозважлива була –
Печаль залишила на згадку.
Та я б і душу віддала,
Щоб пережити все спочатку
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501407
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Буду потерей, буду отрадой,
Только – послушай! – только не падай!
Пальцы сломаю, выверну душу,
Но удержу на краю равнодушья!
Раны замажу новым бальзамом,
Или дорогу выстелю к храму,
Хочешь – исчезну за горизонтом?
Над головою невидимым зОнтом
Крылья раскину, сердцем укрою…
Буду твоею, но не с тобою…
Благословением перед битвой…
С благоговением, с чистой молитвой,
Вымолю счастье твоё. Пусть тревога
Вся отойдёт, по велению Бога.
Алый твой парусник ждёт у причала!
Только бы вера не подкачала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500937
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Гримить. Крізна́ краплинна сітка
То налетить, то зникне враз,
Огрядна хмарка, сива тітка,
Знічев'я дра́жнить контрабас.
Пташки скрипалять в міжребер'ї
Слизьких і вимоклих гілок.
Виводить дощ, мов на папері,
На склі кожнісінький рядок.
То спритне сонце злиже почерк,
То здує хвацько вітерець
І, мов хлопчисько, зарегоче,
Чкурне до лісу навпростець,
Де строгі сосни курять ладан
Із позолочених кадил,
Де у зволожених шухлядах
Парфумить хвойний еліксир...
Де трав магічні привороти
Кладеш на душу, мов компрес,
Де потічки вплітають ноти
У дивовижний полонез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499616
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Вогонь… Вода… тут дотиків нема…
Про це шептались клени в верховітті…
Горить вогонь… тече собі вода…
І так воно завжди буде у світі…
Тобі шептали різні голоси…
Два ангели у тебе за плечима…
Один казав… - залиш… і не проси…
Ти ж роздягав її лише очима…
Бо не пізнавши смаку тих ночей…
Не зупинити повноводу річку…
Та неймовірна магія очей
З її волосся виплітала стрічку…
Так у пустельних преріях пожар…
Вітрами легко стелиться в долини…
І підкорившись силі отих чар…
З грудей злетіли два листка калини…
Таких бажань вартує фараон…
І блиск в очах уже насправді новий…
Як той останній взятий бастіон…
На землю легко впав листок кленовий…
Яким ти синім полум’ям горів…
Текла вода… немов тебе не знала…
Насправді кожним атомом своїм
На собі твої очі відчувала…
І неймовірно золотим дощем
Вона стікала в полум’я долонь…
І догорівши вогняним кущем…
Відчуєш легкий дотик біля скронь…
Хоч там насправді дотиків немає…
Вона ж – Вода… а ти – лише… Вогонь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500945
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 27.05.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я напевно помру від міської нудьги,
Від бетонного ґрунту повсюди.
Душу крають мені чорно-білі сніги,
А повітря міське стисло груди.
Проміняв я дерева на сірий пейзаж
Із балкону семиповерхівки,
Кожен ранок вдивляюсь - картина все таж,
А звикати не хочу, ніскільки.
Не літають у місті на жаль журавлі,
Лиш надмірно набиті маршрутки.
Ностальгійно малюю на мокрому склі
Із дитинства свого візерунки:
Ніби сняться мені серцю милі луги,
Старі липи в нічному покрові,
Білі-білі сади майоріли, цвіли -
Я там вперше зізнався в любові.
Ну а місто моє невблаганно пливе
У безодню людського провалля.
Тільки хто вбереже зубожілих людей,
Якщо більшість набита мовчанням?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 27.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2014
Знаю: Ти не лукаво і щиро запах вдихаєш квітів,
Що дарую Тобі по вівторкам - дуже жаль - що не я.
І мені так боляче щосекунди Тебе дико хотіти!
І розуміти: не маю я права, Ти давно не моя...
Знаю: Ти не лукаво і щиро гладиш НЕ моє волосся,
Що до крику, до болю, так би хотіло стати МОЇМ!
І мені так боляче, коли щосекунди вслухаюсь у многоголосся -
І розумію: не почую Твій голос, він давно знайшов собі дім...
Я знаю: Ти не лукаво і щиро дозволяєш собі про мене згадати,
Всього лиш на мить, лиш один раз, коли поряд зовсім нікого нема.
І так боляче мені щосекунди глуху ПУСТОТУ обіймати!!!
І розуміти: обіймаю НІКОГО, бо навколо Твій запах і тиша німа...
10.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498082
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 23.05.2014
Для счастья иногда…
Достаточно лишь взгляда!
Случайно… вскользь… когда
Судьба проходит рядом!..
Как яркий солнца свет
Мне озаряет душу!..
Мелькнет хоть тень – сонет
Я буду долго слушать…
- Тобой заполнен мир!..
Здесь время неподвластно…
Несменный мой кумир.
С любовью – вера в счастье…
Давно нашла свой рай!
Ведь ты… открыл мне дверцу!..
- Миг прошлого, не дай
Забыть дорогу к сердцу!
- С тобой всегда весна!
Ах, если взгляд замечу!..
Обнимут небеса…
И боль мою излечат.
Я памятью дышу!..
Тепло храню в ладонях…
- Найди!.. Я так прошу!
В любви вдвоем утонем…
Огнем горит рассвет…
Играет каждый лучик.
- Мы встретимся?! - В ответ
грохочут злые тучи.
Для счастья иногда
Достаточно лишь взгляда…
Пусть катятся года!
Я жить надеждой рада.
09.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497819
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 23.05.2014
ОСТАННІЙ ДЗВОНИК
Дівчатка в білих фартушках
Дорогу на́вкіс перебігли.
Що́ їм життя – химерні ігри,
Весь світ – синиця у руках.
Пора прощальна випускна
Додасть до сміху смутку краплю.
Цвіте сімнадцята весна,
В шкільних диктантах ставить крапку.
Схилилась вчителька з вікна,
Услід їм дивиться нестрого.
Ще мить – і зграйка гамірна́
Вже зникне за найближчим рогом.
Ще у руках у них книжки,
Їм все підвладне в цій хвилині…
Тріпоче вітер фартушки,
Неначе крила журавлині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500552
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 23.05.2014
Розплеска́лось небо поміж гір
Пригорщами ніжних незабудок.
Борознять колоною маршруток
Бджоли напарфумлений ефір.
Розсікають чисту голубінь,
Що настояв день на медуниці,
На солодких пахощах кориці,
На смолі янтарних мерехтінь.
На шовкових кісоньках верби
Вітерець музичить, мов на арфі.
Річка у меланжевому шарфі
Берегам розчісує чуби.
Мерехтять наскрізні гребінці
У яскравих сонячних софітах,
Світяться зелені очі літа
У краплині на моїй руці.
У гаю мелодію дзвінку
Цвірінчить, насвистує синиця
В діамантах росяних іскриться
Бедрик на вологому листку.
В купелі квіткових ворожінь,
Небом заколисана вершковим,
Споглядаю простір неозорий -
Незабудок чисту голубінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500527
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 23.05.2014
Не надо – локтем в грудь:
Сам упаду!
Как бес – неладен будь! – Занес в беду?..
Не надо – пальцем в лоб:
Я не уйму
Судьбу свою... По гроб
Не быть тому!
Не видя Спаса рук,
Иду ко дну.
Не суй в лицо каблук,
Уже тону...
Но что за твердь средь волн,
Я вижу вдруг?!
Святой надежды челн,
Спасенья круг!..
Спасенья круг – то песнь
Дарю я вам! –
Моя святая "месть"
Моим врагам!
Моя в стихах любовь –
Моим друзьям!
Со мной и вы, и Бог –
Не страшно нам!
Пусть время – все быстрей.
Его не жаль!
Спасенный мир людей –
Моя мечта и цель,
Судьбы скрижаль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500464
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
«...Кажуть люди я сама,
Наче квіточка...»
Андрій Демиденко
У світі славні ви з правіку,
Як і земля квітуча ця.
Віночки, коси та очіпки
І зачіски вам до лиця.
Як бджілки, дома у турботі.
Не присідаєте й на мить...
Чаклунки в танці, а в роботі
Усе в руках у вас горить.
На вроду пишні, наче панни,
В коханні ніжні та палкі,
Наталки, Юлі, Роксолани,
На вдачу спритні та меткі.
Колись сиділи ви на тронах
І не боялись в бій іти.
Та не одній із вас корону
Сміливо можна одягти!
Незламні духом, наче криця.
То ж, вірю, що настане час,
І жити буде, як цариця,
На Україні кожна з вас!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500495
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Щекочущей травинкой на щеке
Вслед за тобою приласкало лето…
Наш след остался в золотом песке,
А в озере – лишь переливы света…
Руки касанье к телу так пьянит,
Изгибы губ застыли в обещаньи…
Лазурью неба - глаз твоих магнит,
Улыбки преломляющая тайна…
Едины мы. Мы словно инь и янь.
Твоим теплом наполнена до края…
И пусть судьбе свою заплатим дань,
Нам не забыть прикосновенья к раю…
Душа моя твоей душе раскрыта.
Опять в блаженства кутаясь волнах,
Исходим соком, стебельком забытым
У лета в белых сахарных зубах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500319
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Аж захлинаються у співах солов'ї,
Чиясь весна іде назустріч літу.
Мені ж наснилися літа мої,
Присипані вишневим білим цвітом.
Кружляли спогади, солодкі і хмільні,
Джмелями падали у сни тремтливі.
В них залишила болі і жалі,
Там я була весела і щаслива.
А вранці сонце зазирнуло у вікно,
Зозулька щедро років накувала.
І я подумала, що щастя - ось воно,
А я жила -- його не помічала.
Воно у яблуках, що гупають в траву,
У плині річки ніжно-голубої
І навіть в тому, що на світі я живу
У мирі і в гармонії з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500291
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
И воздух пронизан желаньем познанья процесса
Слияния душ, упоенных поэзии силой...
И голову счастье кружит в ожидании милой...
Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
Ты неповторима, в любви совершенно другая,
Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..
Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
Нам станет степною травою любовное ложе.
В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...
Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
Играя травою, примятой от наших сандалий...
И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
И яду испив в невозможности выйти из круга,
Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.
И громом вулкана взорвется гроза за горою,
И с неба потоком дождя исступленье омоет...
Причина ли, следствие- что есть явление это-
Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 21.05.2014
А на вершинах гір стоять сніги…
Повір… вони не топляться ніколи…
Прошу… мовчи… ні слова не кажи…
Слова – обман… піски пустель… міраж…
Літак… що на останній йде віраж…
Там невагомість… не болить… не коле…
А на вершинах гір – лише вітри…
І знаєш ти… там не знайти ожини…
Я за собою не палю мости…
Вони самі летять із висоти
У ті долини… де цвітуть жоржини…
Бо знаю я… і знаєш… мабуть ти…
Що ми з тобою – різні дві вершини…
І хай простить нас ангел Темноти
За той політ… де сплелися світи…
Де медом пахнуть ягоди шипшини…
За безнадійно зниклі десь вітри…
І ще очей твоїх нестерпну впертість…
За неповторний смак тієї миті…
Китайських рік нестриману відвертість…
Рівняння ті… де невідомих три…
І розв”язки… якісь несамовиті…
За бездоганно спалені мости…
За мить оту… над прірвою… у житі…
Нехай простить нас ангел Темноти…
Бо на вершинах гір лише… сніги…
Вершини ними цілий рік покриті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500246
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Солодким нектаром розквітла акації злива,
У полисках сонця джміліє її ніжноцвіт.
Обійнята небом,стоїть загадково-мрійлива,
Медовою гущею радо шумить живопліт...
З небесної глиби спадає накидка парчева,
І місяця промінь розгладжує китиць кришталь.
У білій,духмяній сукенці,немов наречена,
Акації повінь пряде зоресяйну вуаль.....
10.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499868
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Періщить дощ на втіху полуницям,
Грибам і травам, юним деревця́м.
Тендітна слива в затінку сльозиться,
Крізне намисто так їй до лиця.
Періщить дощ, розписує курсивом
Тоненьку шибку в рамочці вікна,
Тріпоче листя вишні полохливо,
Холодні краплі здмухує весна.
Дзвенить у ринві, наче у бляшанці,
Намокле пір'я вичищає птах.
Топлю́ зажуру в білій філіжанці,
Гаряча кава гіркне на вустах.
До тебе стежка майже захолола,
Пече розлука в серці, як миш'як...
Періщить дощ і студить все довкола,
Лише думки не вистудить ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499241
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Умчались годы пухом с тополей...
Чужим не стал ты. Мне остался другом...
Так ясень и рябина меж ветвей
Едва крылом касаются друг друга...
Лишь ветер ворох кос разворошит,
На ясене листва заблещет глянцем -
С тоской она из-под ресниц глядит,
Малиновым окрасившись румянцем...
Цветущих дней не возвратится даль...
Не молода, но всё еще - прекрасна...
Лишь тихий шёпот : "Это не беда..."
В круженьи парашютиков... на счастье...
Картина "Рябина". Цикл - "Деревья в женских образах".
худ. Фомин Николай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498574
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 13.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2014
Всё приходит до того,
Кто умеет ждать.
Это очень нелегко.
Трудно передать.
Буду ждать тебя я долго.
Сколько хватит сил.
Я не знаю ждать мне сколько...
Только б ты простил.
Часто слышу тихий голос
Твой из далека.
Ты зачем смотрела, гордость,
Важно, с высока.
Что-то медлите вы, стрелки,
Коротки шаги.
Заключить бы с вами сделки.
Может быть торги?
Только нет и в этом смысла...
Надо просто ждать.
Может быть, мечта зависла?
Нужно ли страдать?
Да! Надежда - безысходность.
Верою живу...
Ловко прячу я нервозность
И упрямо жду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498462
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 13.05.2014
Сегодня не время писать про цветы-
Цветы и без вас процветут.
От газовой гари померкнут мечты-
И именно этого ждут.
Сегодня не к месту писать о любви-
В бессмысленно-глупых боях
Безумия жажду купают в крови
Уродцы в юродивых снах.
Умолкнем. Погибших почтим, тех , кто пал-
Кто б ни были- их ли вина,
Что олигархических гадов финал
Испит Украиной до дна?
Безумие власти- безумие сна.
Измена и подлость извне...
В печали и трауре эта весна
Проходит по нашей стране...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496833
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Вышел месяц из-за тучи,
Серебрит мое окно.
Яркий свет сердечко мучит…
Болью насквозь прожжено.
Пустота меня связала
И закрыла к счастью путь.
- Вот бы все начать сначала!
Да судьбу веревки жмут.
Плачет ива над рекою,
В каплях с грустью берега.
- Что ж мы сделали с тобою?!
Я сквозь годы влюблена...
Той завидую, что рядом!
Видит, слышит, говорит…
Милый мой – ее отрада!
Может ли, как я, любить?!
Добрый ветер гонит тучи…
Сушит слезы под окном.
Соловей зальет певучий
Мысли… душу… боль о нем.
05.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496885
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
[b]ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ[/b] (З "Пісень для подруг і про них")
Зустріч ця випадкова, тиха щира розмова,
Стільки літ промайнуло – ми зустрілися знов...
Колись разом зростали, але навіть не знали:
Може, то була перша, наша перша любов?
Розійшлись колись долі, як дві стежки у полі.
Я щаслива у шлюбі, чому ж серце щемить?
Ой, чого ж воно хоче, чом шукають так очі,
Щоб наш погляд зустрівся хоч на мить, хоч на мить.
Нам той час не забути, тільки не повернути.
І що доля судила, все збулось у житті.
Чом хвилює так знову зустріч ця випадкова,
В ті літа повертає, де були молоді?
Сивина вже на скронях – все життя, мов в долонях –
Так приємно згадати нашу молодість знов...
А серця завмирають, очі погляд шукають –
Мабуть, то була перша, наша перша любов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495698
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 02.05.2014
Час-буревій схиляє нам рамена,
розсипавши на скроні срібний цвіт,
а ти все йдеш, все знову йдеш до мене
з тих незабутніх, неповторних літ,
пречистих, наче роси світанкові,
із тих духмяних, зоряних ночей,
де місячного сяйва серпанкові
лягали тіні на церковні дзвони,
на схили круч і на химерні крони –
а ми в сердець вслухались передзвони
зовсім не в змозі відвести очей
один від одного. П'янили солов'ї....
Над нами вже збирались перші хмари,
бо ти безбожно пропускаєш "пари"
й, мов за факіром, ходиш на мої
всі лекції, в конспектах і на книжках
палких освідчень пишучи записки –
тож я витаю у казковім сні...
А після лекцій, в творчому екстазі,
долаю арій витівні пасажі,
рулади аріозо чи пісні,
а ти малюєш комікси веселі,
де я "на сцені" в Лондоні, Марселі...
Все ніби вчора... Лиш нема страждання.
Там ще такий безжурний диво-світ,
і ти під вікнами од вечора до рання,
ми сповнені шаленого кохання,
чарівності тремтливого чекання...
і нам з тобою – лиш по двадцять літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496274
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 02.05.2014
Піщинки щастя з твоїх вій
Осипались, мов дощ із неба.
Не треба ні палац із мрій,
Ні туфельок царициних не треба.
Тобі лиш рок-н-рольні ночі
І постіль з плямами кохання.
На ранок – чай зелений хочеш;
На вечір – у Дніпрі купання.
Весь глянець, всю палітру жовтих ЗМІ
Жбурнеш в камін – горить красиво.
І знову правда у вині;
і знову буржуазне чтиво.
Знов під дощем нічні гуляння
Без парасолі, просто в хмари.
Коли весела – обіймання;
Коли не дуже – будуть чвари.
Ось так живу в твоєму світі:
Ношу даремно парасолю.
Тобі нарву у жменю квітів,
А ти для мене зірвеш волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495921
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 02.05.2014
Они шли молодые, гордые, стройной колонной.
И над русским городом плыл украинский гимн!
Их конечно, было немного, не миллионы.
Но сердце стучало в такт, отбивая ритм!
Сердце стучало в такт, а глаза мои плакали!
В Петербурге, в эти очень тяжёлые дни
Люди – за Украину!!! – шагали с плакатами!
И такая радость, что мы в борьбе не одни!
И кричали они «Героям слава!» и «Украине слава!»,
«Не стой на обочине!» - громом звучало в толпе!
Гордость в душе росла за нашу державу!
Почему, дончанин, это не близко тебе?
Почему ты опять кого-то захватываешь?
И наш, украинский стяг, ты палишь в огне?
И лупишь кого-то, чтоб снова плакали матери!
В нашей стране – ну чем не комфортно тебе?
А где-то в Москве, на Манежной площади,
Восемь отчаянных стяг, что ты жёг, сберегли!
И несли его как Христос – распятие, Господи!
И пели гимн - пока их в полицию не увели!
А наш боксёр из Крыма, из Симферополя,
Как гордо реет над ним украинский флаг!
Донецкие! Нельзя одной-единою жопою
Единовременно и дома быть, и в гостях!
https://www.youtube.com/watch?v=euXC4eRWnVo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496258
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 02.05.2014
Я лепестками прОсинь неба вышила
Тебе, преображая серость дней…
Под градом ледяным зимою выжила…
А ты с любовью говоришь о ней…
В лодчОнке утлой под надутым парусом
Восторженна, доверчива, нежна,
К тебе стремилась. Ты ж узорным гарусом***
Завесил плОтно два своих окна…
Под небом зАмки возвела, и золотом
Лучей чистейших я несла тепло.
Из хрусталя иллюзия - надколота…
Внутри неё – обычное стекло…
***Сейчас натуральная ткань гарус широко используется в качестве материала для занавесей. Гарус пропускает минимальное количество солнечных лучей, потому создаёт плотную завесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496259
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 02.05.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014
ПЕРЕКЛАД З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ
Емілі Дікінсон
[b]Я МАВ ГІНЕЮ ЗОЛОТУ[/b]
Я мав гінею золоту -
Та загубив в піску -
Хоч гроші маю ще, та жаль
Гінею ту дзвінку.
Увесь пісок я перерив –
Шукав її, шукав!..
А як збагнув, що не знайду -
То сів та й заридав.
Я мав вільшанку у саду -
Любив її пісні.
Вона пропала восени –
І сумно так мені.
Хоч інші пта́шки навесні
Співатимуть в саду –
Тієї пісні, що любив,
Я більше не знайду.
Я мав зорю у небесах -
Одну з-поміж Плеяд,
Та згасла зіронька моя –
Не ве́рнеться назад!
В нічному небі тих зірок
Ніколи не злічить -
Та я одну її любив
І буду вік тужить!
У цього ві́рша є мораль –
Я мав любов палку́ -
Вона – вільшанка і зоря,
Гінея у піску!
Нехай ця пісенька сумна
І сльози, що я ллю, -
Знайдуть зрадливу ту любов
В далекому краю.
І, може, навіть каяття
До неї ще прийде́ -
Але не зна́йде співчуття
Під сонечком ніде.
1858
[i]Емілі Дікінсон (1830 -1886 ) - американська поетеса. За життя опублікувала менше десяти віршів (більшість джерел називають цифри від семи до десяти) з тисячі восьмисот, написаних нею. Вірші Дікінсон не мають аналогів в сучасній їй поезії. Їх рядки короткі, назви, як правило, відсутні, і часто зустрічаються незвичайна пунктуація і використання великих букв. Багато її вірші містять мотив смерті і безсмертя, ці самі сюжети пронизують її листи до друзів.[/i]
Emily Dickinson
[b] I had a guinea golden[/b]
I had a guinea golden —
I lost it in the sand —
And tho' the sum was simple
And pounds were in the land —
Still, had it such a value
Unto my frugal eye —
That when I could not find it —
I sat me down to sigh.
I had a crimson Robin —
Who sang full many a day
But when the woods were painted,
He, too, did fly away —
Time brought me other Robins —
Their ballads were the same —
Still, for my missing Troubador
I kept the "house at hame. "
I had a star in heaven —
One "Pleiad" was its name —
And when I was not heeding,
It wandered from the same.
And tho' the skies are crowded —
And all the night ashine —
I do not care about it —
Since none of them are mine.
My story has a moral —
I have a missing friend —
"Pleiad" its name, and Robin,
And guinea in the sand.
And when this mournful ditty
Accompanied with tear —
Shall meet the eye of traitor
In country far from here —
Grant that repentance solemn
May seize upon his mind —
And he no consolation
Beneath the sun may find.
1858
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494636
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Я ушла. Толи зовом совести,
Толи долгом обремлена…
Был печальным конец у повести.
И застыла моя весна
В побелевших руках затиснутых,
И в упрямо сжатых губах,
И в глазах, что готовы выстрелить
Гневом… Но до сих пор в слезах…
Шла по вересковым я пустошам,
Без дороги, путаясь в снах…
То, что сердце твердит, не слушая,
Понимая – теперь одна…
Растревоженная, обманута,
О, скажи мне, за что? Зачем?
Нервы будто в душе натянуты,
И обрезаны насовсем…
Не обрезаны… Всё отрублено…
Ложью праведной? Добрым злом?
О, любовь моя загубленная!
…И завязанная узлом…
И тогда у небес спросила я :
«Как мне быть? Господь, подскажи?
В этом бегстве теряю силы я,
Средь неверья, потерь и лжи…
Помоги! Дай совет мне правильный!
Что мне делать с тем, что внутри?
Не оставь меня! И направь меня!
Я – раба твоя, посмотри!»
Я зажмурилась, и прислушалась
К сердцу – лучшей из ворожей…
И услышала среди пустоши :
«Где ты? Джейн! Джейн! Джейн!?!»***
Этот голос!!! Его узнала бы
Среди тысячи, и в бреду!!!
На колени тогда упала я
Прокричав: «Я – здесь!!! Я – иду!!!»
***«В доме стояла глубокая тишина – полагаю, все, кроме нас с Сент-Джоном, уже отошли ко сну. Единственная свеча догорала, комнату заливал лунный свет. Мое сердце билось часто и сильно – я слышала его стук. Внезапно оно замерло от невыразимого ощущения, которое заполнило его, тут же достигнув головы и разлившись по всему телу. Ощущение это не было подобно электрическому удару, однако по резкости, силе и необъяснимости не уступало ему. Казалось, прежнее возбуждение всех моих чувств было лишь сонной одурью, от которой их теперь принудили очнуться. Все они необычайно обострились, зрение и слух ожидали чего-то, я вся трепетала.
– Что ты услышала? Что ты видишь? – спросил Сент-Джон.
Я ничего не видела, но я услышала голос, где-то звавший: «Джейн! Джейн! Джейн!» И только.
– О Боже! Что это? – ахнула я.
Вернее, мне следовало бы сказать: «где это?» Ибо звуки раздались не в комнате, и не в доме, и не в саду. Они донеслись не из воздуха, и не из-под земли, и не с небосвода. Я услышала их – откуда, из какого «когда», постигнуть невозможно. И это был человеческий голос – знакомый, любимый, незабвенный, – голос Эдварда Фэрфакса Рочестера. В нем звучали боль и горе, он звал отчаянно, жутко, настойчиво.
– Я иду! – закричала я. – Подожди меня! Я иду! Иду!»
Шарлотта Бронте «Джен Эйр»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494730
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Хитрющий- прехитрющий Вуж
Схотів, пролізши крізь болото,
Залізти в хату, та чимдуж
Затято взятись до роботи-
Перекусати хазяїв,
Наїстись сала у коморі,
Спалити наостанок хлів...
Коротше, наробити горя.
Та поки дурень радо ліз,
Від щастя закотивши очі,
Під"ївся Чапель- довгий ніс,
Його сковтнувши серед ночі.
Мабуть, прийшов мені гаплик-
Подумав Вуж, та все ж поліз
Поміж кишками до сідниць,
Щоб вилізти, неначе Глист.
Та файний Чапель- мудрагель
(як довгий ніс, то й довгий розум!)
Сідниці деревом підпер-
А ну, вилазь, якщо ти в змозі!
Так лазив Вуж, туди- сюди,
Аж поки весь перетравився.
І тільки бачили Глисти,
Як Вуж дурний занапастився.
....... ....... ....... .......
Побачить можем паралель-
Коли в чужу залазять хату,
То цих непроханих гостей
Назад не можна випускати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2014
Ця любов не перша й не остання;
і фінал не такий, як ти думаєш.
За вікном вже квітневі смеркання –
почуття через засоби гумові.
Як татарська орда ти пройшла по мені:
все зі свистом, із гиком, без пам’яті.
Обтрушуся від пилу, здіймусь від землі,
але ти на цей вечір вже зайнята.
Ця любов, як клубок голих нервів,
потріпала що душу, що плоть.
Ми лежали в постелі завмерлі,
молячИсь, щоб не бачив Господь.
Ця любов, як щось збуджено-дике,
заставала самих нас от-там.
Забирали безсовісні ріки,
вкравши те, що було нам життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493170
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Наши чувства зародились в унисон,
Как корабли, встречались у причала.
И я на днях видала сладкий сон,
Что не конец все это, а начало.
Несказанно до боли много фраз,
И недопит коньяк в моем бокале,
И наши встречи в ритме женских фаз
Одной служили стороной медали.
Ты уходил, но знала, что придешь,
Хотя другой ты клялся у Завета,
Но ваши судьбы держит только ложь,
Меня вполне устраивает это.
И кто желанней трезво рассуди?
Кому послаже вверено судьбою?
Жену лаская, ты считаешь дни,
Когда опять увидишься со мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492062
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Злива над Чересполем
(радіоп’єса)
Дійові особи:
1. Генерал.
2. Полковник Кряжич.
3. Старший пілот Ігор Ямпольський.
4. Марина.
5. Світлана Петрівна, секретарка генерала.
6. Голоси з динаміка.
Генерал: (натискає одну з кнопок на пульті) –Третій відділ?
Голос із динаміка: -Так точно.
Генерал: -Полковника Кряжича до мене, будь ласка. (Знову натискає кнопку) –Світлано Петрівно!
Голос із динаміка: -Я слухаю.
Генрал: -Через 20 хвилин приготуйте нам дві кави.
Секретарка: -Вам як завжди?
Генерал: -Так, подвійну.
Входить полковник: -Пане генерале! Полковник Кряжич на ваш виклик…
Генерал: (перебиває) – Добре. Сідайте. Літаки вже в повітрі?
Полковник: -Так точно. Злетіли 20 хвилин тому.
Генерал: Полковнику! Зараз я відкрию деякі деталі нашої операції, які, через їх абсолютну секретність, не слід було знати нікому. Навіть вам.
Полковник: -Слухаю.
Генерал: Вам було доручено підготувати екіпажі, які в умовах сильного циклону доставили б у дружню нам Іларію цінне промислове устаткування та хімічну речовину ді-екс. В кожен із п’яти літаків «Ратмир» ви завантажили по 10 тон устаткування і 30 тон ді-екс.
Полковник: -Саме так.
Генерал: Із заходу насувається потужний циклон. Зараз він над територією Лужитанії. Так от, полковнику. Хімікат ми розсіємо в епіцентрі циклону, над Лужитанією.
Полковник: -Не розумію, генерале. Для чого?
Генерал: -Якщо ми цього не зробимо, то циклон, пройшовши територією Лужитанії, викличе інтенсивні опади у наших південних провінціях, а там зараз починаються жнива. Нам не потрібні втрати врожаю, тому ми за допомогою ді-екс змусимо основну масу води випасти у Лужитанії, за межами нашої території.
Полковник: -Але там теж… почалися жнива… і така маса опадів на невелику територію… можливі повені, людські жертви. Адже це, фактично, застосування кліматичної зброї! Чи не викличе це… дипломатичного скандалу?
Генерал (роздратовано): -Нехай це вас не турбує, полковнику. Наше першочергове завдання – продовольча безпека своєї країни. Дипломатичного скандалу теж не буде, це я вам гарантую. Ді-екс невидимий для радіолокаторів і лужитанійці його просто не помітять. Після розсіювання з літака він висхідними потоками підіймається над циклоном і поступово осідає, змушуючи грозові хмари випадати рясними зливами. Дозвіл на політ через територію Лужитанії ми отримали заздалегідь.
Полковник: -Завдання зрозуміле. Я військовий, і готовий без вагань виконати будь-який наказ Вітчизни.
Генерал: Правильно мислите, полковнику. Я сподіваюсь, що ви добре зробили свою справу, і підібрані вами екіпажі не підведуть?
Полковник: -Ні в якому разі, пане генерале! Всі ці люди абсолютно дисципліновані і віддані інтересам Батьківщини. Коли стосовно одного з них у мене виникли сумніви, я подбав про додатковий психологічний контроль над ним.
Генерал: (з тривогою) -Що ви маєте на увазі?
Полковник: -Йдеться про командира групи літаків, старшого пілота Ігоря Ямпольського. Тестування виявило у нього такі риси… ну, як би це пояснити… схильність до вільнодумства, загострене почуття власної гідності, чи що?
Генерал: -Чому ви його не відсторонили від польоту?
Полковник: -Це висококласний спеціаліст і на сьогодні його просто ніким замінити. До того ж, він торік уже проводив групу літаків через центр циклону у подібному польоті до Іларії. Я здогадуюсь, що той рейс теж був із викидом ді-ексу?
Генерал: -Надмірна здогадливість інколи псує кар’єру, пане полковнику. Подібний політ дійсно був. Тоді екіпажі підбирав ваш попередник, полковник Березанек. На жаль, він загинув. Автомобільна катастрофа. Але ми відволіклись. Що це за метод психологічного контролю стосовно Ямпольського?
Полковник: -Ним займається старший лейтенант розвідки, моя донька Марина. На тренуваннях я увів її до складу екіпажу як практикантку, і Ямпольський відразу закохався в неї. Марина навіть не доклала ніяких зусиль, передбачених планом. Так що все під контролем, пане генерале! Ямпольський тепер дивиться на Марину відданими очима і спішить виконати кожну її забаганку.
Генерал: -Непогано, полковнику. Але моя вам порада на майбутнє: ніколи не ставте рідних вам людей на бойові операції.
Полковник: -Та яка ж це бойова операція? Звичайний рейс транспортних літаків…
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Літаки наближаються до епіцентру циклону.
Генерал: -Чудово! (Натискає кнопку). Перемкніть на шифрований зв’язок.
Динамік: -Готово.
Генерал: -Сапсан, я Беркут, прийом.
Ямпольський: -Беркут, я Сапсан, борт 212. Чую вас добре.
Генерал: -Сапсан, доповідайте, як там у вас?
Ямпольський (весело): -Тут у нас невеличке пекло. Блискавки! Бовтанка! Але прорвемось! Загалом політ проходить нормально. Всі екіпажі працюють у штатному режимі.
Генерал: -Зрозуміло. Будьте на зв’язку. (Кладе мікрофон). - Ну, з Богом, полковнику!
Полковник: (обережно) -Чи варто залучати Всевишнього до такої неоднозначної справи?
Генерал: -Не моралізуйте, полковнику Кряжич! (Знову бере мікрофон). -Сапсан, я Беркут. У зв’язку з важкими умовами польоту наказую звільнитись від сипучого вантажу з набором висоти і продовжувати політ.
Ямпольський: -Беркут, я Сапсан. Але в цьому немає необхідності! Бовтанка зменшується, і спереду я вже бачу просвіт між хмарами.
Генерал: (з притиском) -Старший пілоте Ямпольський! Ви мене добре чуєте? Повторюю наказ: негайно звільнитись від ді-екс!
Ямпольський: -Та чую я вас. Пане генерале! Даю вам слово честі пілота, що вантаж буде благополучно доставлено до пункту призначення.
Генерал: (зривається) –Якого пункту? Що ви собі дозволяєте? Ви усвідомлюєте, ЩО вас чекає за невиконання наказу?
Ямпольський: -Знаю. Але я знаю й те, що Конституція вимагає не виконувати злочинних наказів. Після торішнього викиду цієї гидоти, в Лужитанії загинув урожай. Від повеней постраждали люди. Я довго думав, чи ваш наказ тоді був просто перестраховкою, чи це була запланована диверсія проти сусідньої країни. Зараз я зрозумів: це – диверсія. Всім екіпажам! Ні в якому разі не скидати ді-екс!
Генерал: -Це зрада! (До полковника, зловісно) –Ну, полковнику, ви ще відповісте за вашого «повністю контрольованого» Ямпольського! Перемикаю вас на Марину. Говоріть!
Полковник: -Маринко, зайди в кабіну пілота і змусь Ямпольського виконати наказ. Управління літаком передай другому пілоту. Дозволяю застосувати зброю!
Марина: -Не можу! Ігор відправив другого пілота до штурмана, для уточнення маршруту, а сам замкнувся зсередини.
Генерал: - Марино! За всяку ціну умовте Ямпольського виконати завдання! Перемикаю вас на загальний зв’язок.
Марина: -Ігоре! Прошу тебе! Не занапащуй своє майбутнє. Виконай наказ і ми будемо разом. Цей інцидент забудеться як прикрий випадок. Пане генерале! Дайте слово, що з Ігорем нічого не станеться, якщо він зараз виконає ваш наказ.
Генерал: -Слово офіцера.
Марина: -От бачиш! Все буде гаразд. Тим більше… (схлипує)… пробач. Я не плачу. Це просто нерви… я тобі хотіла сказати… Ігоре, я не уявляю, як я буду без тебе… мені ніколи не було так хороше, як із тобою… (плаче)
Ямпольський: -Маринко! Прошу тебе, не треба, перестань! Я тебе кохав і кохаю, не зважаючи ні на що.Та сьогодні один із аеродромників випадково прохопився, що, мабуть, рейс надто важливий, раз полковник Кряжич поставив свою доньку, офіцера розвідки, шпигувати за екіпажем. То виходить, що ти говорила мені неправду?.. Ніби ти метеоролог, а батьки в тебе – вчителі? Значить, з твого боку це ніяке не кохання, а завдання з нагляду за «шалапутним» Ямпольським?
Марина: -Ні, коханий, ні! Я сказала тобі неправду якраз через те, щоб ти не подумав чогось поганого! Спочатку це й справді виглядало як завдання. Але потім, супроти всіх настанов, я по-справжньому закохалася в тебе. І тепер мені начхати на офіцерські погони і всі ті завдання! Я хочу бути тільки з тобою. Я кохаю тебе, чуєш?
Генерал: (до полковника) –Молодець, Марина! Відмінно працює! А того базіку з аеродромної обслуги знайти і покарати.
Полковник: -Це перше, що я зроблю завтра, генерале! …Але те, що вона закохалась, схоже на правду…
Марина: -Ігоре, чого ти мовчиш?
Ямпольський: -Зараз я нічого в світі більше не хотів би, як напевне знати, що твої слова – правда. Серце мені кричить, що це так, а голова говорить – ні. Я обізнаний з методами зовнішньої розвідки.
Марина: -Ти мені не віриш… Як це гірко! Я не знаю суті справи, але хоча б поясни: що це за бравада? Чому ти відмовився виконати наказ?
Ямпольський: -Я гадав, ти в курсі. Марино! Цей наказ - злочинний! Якщо я скину ді-екс, тут почнуться цілодобові проливні дощі. Будуть повені, руйну…
Полковник: -Що це?
Генерал: -Я вимкнув Ямпольського.
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Літаки пройшли центр циклону. Літак бортовий номер 212 змінив курс на 90 градусів і зараз летить у напрямку столиці Лужитанії – Чересполя.
Генерал: -Цього ще не вистачало! (нервово хапає мікрофон): -Борт 212, я Беркут! Наказую другому пілоту, штурману і помічнику різаком зламати двері кабіни, арештувати Ямпольського і взяти курс на Іларію. Дійте негайно!
Генерал: -Полковнику! У кого з екіпажу є зброя?
Полковник: -Екіпаж неозброєний. Штатний пістолет є лише у Марини.
Генерал: -Нехай вона використає його для арешту Ямпольського.
Генерал: -Борт 212, я Беркут. Другий пілоте, доповідайте: ви вже приступили до злому дверей?
Другий пілот: (стишено) – Не можемо нічого вдіяти, пане генерале. Марина стала біля дверей кабіни, навела на нас пістолет і ми стоїмо зараз із піднятими руками.
(Голос Марини здаля): -Годі базікати! Стояти!
Ямпольський: -Маринко! Пробач мені! Я – телепень. Але я кохаю тебе! Чуєш? Як ніколи в житті не кохав!
Генерал (зловісно до полковника): -Ну що, полковнику, догрались? Ви і ваша донька знехтували вищі інтереси Батьківщини. На вас чекає трибунал!
Ямпольський: -Аеропорт Чересполь, я борт 212. Прошу термінової посадки. Аеропорт Чересполь! Прошу посадки.
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Борт 212 вийшов із режиму кодованого зв язку. Зараз він у прямому ефірі.
Генерал (сам до себе): -Залишається останнє…
Ямпольський: -Всім, всім, всім! Говорить пілот літака «Ратмир» Ігор Ямпольський! На борту літака знаходиться 30 тон хімічної речовини ді-екс, яку командування планувало розсіяти над територією Лужи…
Генерал натискає кнопку. Голос Ямпольського обривається.
Полковник: -Ви відключили зв’язок?
Генерал (втомлено): -Це не зв’язок, полковнику. Я привів у дію пристрій самоліквідації…
Полковник (з надією): -Самоліквідації радіопередавача?
Генерал: -Ні. Самоліквідації літака.
Полковник (істерично): -Генерале! Для чого ці дурні жарти? Ми не закладали в літак ніякої вибухівки. Там же люди. Там моя донька!
Генерал (повільно): Вибухівку заклала інша команда.
Полковник: Ви…ви…ви це… сер’йозно? О Боже!.. Доню!.. Доню! Моя кровинко! Як же я, старий дурень…
Генерал (владно перебиває) –Візьміть себе в руки! Ви військовий! Ви як ніхто повинні розуміти, що інтереси держави вищі за життя декількох її громадян! І майте на увазі: вам ще доведеться давати звіт за цей шарварок, що ви натворили!
Полковник: -Я… натворив? Ні, генерале. Натворили ви! Це ви ведете неоголошену кліматичну війну проти сусідньої країни. Це на вашій совісті п’ять невинних жертв. Ви – вбивця! (Полковник важкими повільними кроками виходить із кабінету).
Генерал: (сидить за пультом у заціпенінні. Його виводить із цього стану брязкіт блюдця.)
Секретарка: -Ваша кава, пане генерале.
Генерал: -Що? А-а, Дякую.
Секретарка: Мабуть таки понеділок і справді важкий день. Полковник вийшов від вас білий, як полотно. Та й ви на вигляд дуже стомлений. Не завадило б відпочити.
Генерал: -Так. День сьогодні просто шалений. Все на нервах! Таке не кожен витримує. Доведеться декого звільнити. (Починає колотити каву, але раптово припиняє і знову сідає за пульт).
Генерал: -Спецгрупа «Дві троянди»? Командира негайно!
Динамік: -Я слухаю.
Генерал: -Терміново розпочинайте операцію «Вечірній поцілунок». Найвищий ступінь секретності! Об’єкт – полковник Кряжич. Після завершення негайно доповісти!
Динамік (вальяжно-зловісним тоном, подібним до голосів представників злочинного світу): -Буде зроблено, генерале!
Генерал: (натискує іншу кнопку): Нагородний відділ?
Динамік: -Так.
Генерал: -Підготуйте нагороди для екіпажу літака «Ратмир», бортовий номер 212. Посмертно.
Динамік: -Єсть.
Генерал: -А також нагороду для особи вищого командного складу.
Динамік: -Прізвище?
Генерал: -Полковник Кряжич. Загинув у ДТП.
На пульті звучить сигнал виклику:
-Пане генерале! Це третій відділ. У нас біда! Щойно полковнику Кряжичу стало зле. Ми викликали швидку, але було запізно. Вона лише констатувала смерть від інфаркту.
Генерал: -Прикро… і сумно. Це велика втрата для нас… і для всієї країни. (Натискає кнопку): -Спецгрупа «Дві троянди»?
Динамік: -Так точно.
Генерал: -Відмініть операцію «Вечірній поцілунок».
Примітка: Для того, щоб «голоси з динаміка» звучали правдоподібно і відрізнялись від голосів генерала, полковника і секретарки, їх необхідно піддати аудіокорекції: звузити смугу частот (300 – 3000гц.), а на «голоси з літака» додатково накласти шумовий фон і потріскування грозових розрядів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493444
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Ты не увидишь слёз моих…
Зачем? Тебе и так непросто…
От сожалений и вопросов,
Нелёгких помыслов земных…
Ступай свободно и легко.
Ты это заслужил безмерно.
Пусть обойдёт тебя и скверна,
И то, что ранит глубоко…
Я этот крест несу сама.
Его наверно заслужила.
Не так, как нужно, жизнь сложилась,
И переполнена сума…
Поэтому – не будет слёз.
Они – мои. Мои навечно.
Живи – свободно и беспечно.
Не принимай меня всерьёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494316
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2014
Цитата:
[i]Я Вас больше не потревожу...
Разве только... коснусь стихами...
Нежность смело введу под кожу...
Зацелую лицо ветрами...[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
[b]Любовь внутривенно [/b]
Не пугайтесь так! Выше голову!
Вы опять за штаны хватаетесь?
Я пришла делать вам уколы.
Нет, не в руку. И не мечтайте.
Молодеет душа и тело
От инъекций любви и ласки.
Нежность тоже введу я смело,
А вот катетер – тот с опаской.
И не смейте бледнеть мгновенно,
Покрываться гусиной кожей…
Я любовь уколю внутривенно,
И вас больше не потревожу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494024
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
ПЕРЕКЛАД З ПОЛЬСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ
Адам Міцкевич
[b]До М…[/b]
Вірш, написаний 1823 року
Йди геть з очей!... послухаюсь одразу,
Йди з серця геть!... і серденько слухняне,
Геть з пам’яті!... та ні, того наказу
Покірно пам’ять слухати не стане.
Ще довша і густіша тінь лягає,
Коли далеко сонце призахі́дне, -
Так постать у світах моя зникає,
Але у пам’яті твоїй не блідне.
На кожнім кроці, щодоби, щоразу
У пам’ять я твою туди прилину,
Де плакали і тішились ми разом,
Бо скрізь залишив я душі частину.
Струн арфи доторкнешся ти рукою,
Щоб чарівна мелодія звучала -
Згадаєш, як вечірньою порою
Цю ж пісню ти колись мені співала.
За шахами, задумлива й похмура,
Ти не врятуєш короля від мата,
Бо згадуєш: стояли так фігури,
Коли нам довелось востаннє грати.
Танцюючи, оглянеш бальну залу,
Біля каміну місце спорожніле,
Згадаєш, як, утомлені від балу,
Ми розмовляти саме там любили.
Чи книжку розгорнеш сентиментальну –
Закоханих сумні поневіряння –
Згадаєш ти свою любов печальну,
Гіркого не тамуючи зітхання.
А як кінець у повісті щасливий -
Герой нарешті пригорне кохану,
Дмухнеш на свічку, знов зітхнеш тужливо:
Чом не такий фінал твого роману?
Зблисне зірниця, зашумлять ялини,
Крильми пташина з криком затріпоче,
Здригнешся ти: з далекої країни
Моя душа вернулась опівно́чі.
На кожнім кроці, щодоби, щоразу
У пам’ять я твою туди прилину,
Де плакали і тішились ми разом,
Бо скрізь залишив я душі частину.
[i]Адресатка цього твору - Мариля Верещаківна – перше і, річ ясна, трагічне кохання Адама Міцкевича. Її роль в історії польської літератури неможливо переоцінити: 1821 року Мариля, назавжди розбиваючи серце поета, виходить заміж, причому, не за нього. А роком пізніше Міцкевич видає збірку „Балади і романси”, яка започатковує польський Романтизм.[/i] (Олександр Бойченко)
[b]А ось оригінал:[/b]
Adam Mickiewicz
[b]Do M..[/b].
Wiersc napisany w roku 1823
Precz z moich oczu!... posłucham od razu,
Precz z mego serca!... i serce posłucha,
Precz z mej pamięci!... nie tego rozkazu
Moja i twoja pamięć nie posłucha.
Jak cień tym dłuższy, gdy padnie z daleka,
Tym szerzej koło żałobne roztoczy, -
Tak moja postać, im dalej ucieka,
Tym grubszym kirem twą pamięć pomroczy.
Na każdym miejscu i o każdej dobie,
Gdziem z tobą płakał, gdziem się z tobą bawił,
Wszędzie i zawsze będę ja przy tobie,
Bom wszędzie cząstkę mej duszy zostawił.
Czy zadumana w samotnej komorze
Do arfy zbliżysz nieumyślną rękę,
Przypomnisz sobie: właśnie o tej porze
Śpiewałam jemu tę samę piosenkę.
Czy grają w szachy, gdy pierwszymi ściegi
Śmiertelna złowi króla twego matnia,
Pomyślisz sobie: tak stały szeregi,
Gdy się skończyła nasza gra ostatnia.
Czy to na balu w chwilach odpoczynku
Siędziesz, nim muzyk tańce zapowiedział,
Obaczysz próżne miejsce przy kominku,
Pomyślisz sobie: on tam ze mną siedział.
Czy książkę weźmiesz, gdzie smutnym wyrokiem
Stargane ujrzysz kochanków nadzieje,
Złożywszy książkę z westchnieniem głębokiem,
Pomyślisz sobie: ach! to nasze dzieje...
A jeśli autor po zawiłej probie
Parę miłośną na ostatek złączył,
Zagasisz świecę i pomyślisz sobie:
Czemu nasz romans tak się nie zakończył?...
Wtem błyskawica nocna zamigoce:
Sucha w ogrodzie zaszeleszczy grusza
I puszczyk z jękiem w okno zalopoce...
Pomyślisz sobie, że to moja dusza.
Tak w każdym miejscu i o każdej dobie,
Gdziem z tobą płakał, gdziem się z tobą bawił,
Wszędzie i zawsze będę ja przy tobie,
Bom wszędzie cząstkę mej duszy zostawił.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494134
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Шепоче час
Пилинки фраз
Про сни, про нас,
Про біль образ,
Про гордість літ,
Про сонцецвіт,
Мрій зореліт,
Днів моноліт ...
Нитки думок
Змота в клубок ;
Карбує крок -
Все "цок " та "цок "...
Не зупинить
Прийдешню мить,
Не прихилить
Небес блакить ...
Танцює час
Секундовальс
Без космотрас
І без прикрас ;
На згинах вій,
Де зір сувій,
Де буревій
В душі моïй ...
На грані снів,
Під дощоспів,
Де жар вогнів
Від почуттів ...
Шепоче час
Пилинки фраз,
Де лиш каркас
Зостався з НАС...
ЩИРО ДЯКУЮ МИКОЛІ ШЕВЧЕНКУ (НИКОЛЯ-БАБА') ЗА МУЗИКУ І ВИКОНАННЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494022
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Я була колись райським куточком.
Звабливо
На деревах моїх щебетали пташки.
Я пишалась веселим струмочком,
що живо
Біг віки до великої мами-ріки.
На його бережках - у траві,між корінням
Копошився невтомно бідовий народ...
А зозулине кУку і трель солов'їна -
Як одна з нагород,що дарує Господь.
Та в минулім столітті щось трапилось грізне...
І донині здригаюсь від згадки про те.
У той день пролетів птеродактиль залізний
І щось випало з нього смертельно круте.
Зі страшним завиванням неслося на мене
І упало якраз у веселий струмок,
І в ту ж мить спалахнула гієнна пекельна
І загинув безвинно мій райський куток.
Утворилася вирва смердюча й глибока.
Поступово болото сховало її...
Лиш ворони літали та зрідка сороки...
Перестали співати мої солов'ї.
Я ще мала надію,ждала порятунку -
Сподівалась на добрих,розумних людей,
Та нікому на спало чомусь і на думку
Щоб забрати багнюку у мене з грудей.
Навпаки - звідусіль поповзли динозаври...
Але - ні! Динозаври таке б не змогли.
Із помешкань людських,ваших вулиць,базарів
Весь непотріб до мене везли і везли.
Був веселий струмок...як згадаю - заплачу...
На деревах моїх щебетали пташки...
Поховали живою - вже й неба не бачу,
Лиш, неначе над трупом, кружляють круки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494114
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Ліс повен звуків, запахів, таїн –
Ввійди у нього благовійно й щиро,
Відчує він – прийшли таки свої,
Як добрі друзі – із любов’ю й миром.
Щоб покаянно голову схилить,
Щоби принести клятву і молитву,
Щоб відректись від єресі й хули,
Не руйнувать, не красти, не губити.
Коли дозріє рішення святе –
Навік позбутись каменя гордині,
Мур недовіри, може, упаде
І, може, ліс твою покуту прийме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493920
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Старесенька, порожня, неприкаяна.
Чи молодість була, чи й не була?
Свого творця – найпершого хазяїна
Давно уже вона пережила.
І, мабуть, на роду її написано
Піти від того часу по руках.
Хтось жив – не жив.
Хтось перекроїв присінок,
Хтось у мокву дурив латками дах.
Боліли ноги десь внизу, в фундаменті.
Дрижало тіло все від лихоліть.
Уже давно й глуха.
Та ще при пам’яті.
Скоцюрбившись, навколішки стоїть.
І знов чужі прискіпливо обмацують.
Це значить знову, вкотре, продають.
Які ж тепер за неї асигнації
Дадуть?
А може, й зовсім не дадуть.
Яке іще її чекає лишенько?
А втім, нехай.
Хіба не все одно?
Аби лиш не зрубали рідну вишеньку,
Що дивиться в заплакане вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493149
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
[i]Присвячується пам'яті
Платона Воронька
[b][/b][/i]
Настояна на монастирських травах
Осіння тиша навіває сон.
Вляглись морози перші на отавах
Чернеччина. Тут виростав Планон.
Іще звучало материнське - синку!
Жахлива бідність пріла по кутках.
Хлоп'я - в монастирі, у дитбудинку,
Вчепилося в науку, як реп'ях.
Роки бурхливі, чесні і невтомні
Немов кипіли на горі Охтир.
…Учителі і друзі невгамовні
Платона тепло проводжали в мир.
В долині біля Ворскли – цвіту, цвіту..
Ще й у діброві – де воно взялось?!
Він був уже відомий всьому світу
Але в душі ромашками цвіло.
Мав шевелюру пишну, як у лева
А очі мов зоріли іздаля
Одна була у нього королева –
Охтирщини зеленої земля.
І кращої уже не буде більше!
Гора Охтир, зелені комиші...
Вони перетекли в поеми, вірші,
Осівши згодом у моїй душі.
…Чернече! Зір у побережжі тоне,
Жінки неквапно вулицею йдуть
І серце щемко стиснеться: Платоне!,
Коли в борах аж схопиться - я тут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493146
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
А я ішла… віддаючи тепло…
Усім світам… напевно… вже востаннє…
На тих дорогах чатувало зло…
Маскуючись майстерно під кохання…
Бажання оглядатись не було…
Хоч знала я… що не прощаюсь з вами…
Так вигнанці … що йшли уже у прийми…
Соляними лишалися стовпами…
Боялась я… що нас потоп накриє…
І не поможе досвід поколінь…
Ламаючи на тих дорогах шию…
Тікав Пегас… Із тисячі падінь
Йому сценарій напишу… А може
Він буде уже просто - Ефемер…
І не буде ні Завтра… ані Вчора…
А лиш банально – втомлене Тепер…
Я не вважала це останнім днем…
Дощі сірчані… І пекельне море…
Яким неперевершеним вогнем
Горіла ти… Содомо… і Гоморро…
Боялась не віддати той кредит…
Що необачно взяла у віків…
Мені він залишає на остаток…
Лише мільйон розбитих черепків…
Бо не віддали ми ще світу дань…
І прощення не пройдені ще гори…
І цей безмежно сильний океан
Нові зростить Содоми… і Гоморри…
Я думала… не може бути гірше…
Не випити… не вичерпати море…
Яким вогнем палатимуть ті вірші…
Допоки ми – Содома… ми ж – Гоморра…
І знала… що не можна оглядатись…
Та… неймовірно… в тому каюсь… каюсь?..
Насправді не могла я прикидатись…
В останній раз спонтанно обертаюсь…
І тим чарівним соляним стовпом…
Я назавжди… із вами... залишаюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493046
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Как всегда, стоишь в стороне.
Век сменился, но ты все тот же.
Ты не враг. И не друг ты мне.
Но с чего ты решил, что можешь
С убежденным видом лица,
Обо всем со знанием дела,
Тошнотворно и без конца
Извергать убедительно-смело
Водопады изысканной лжи?
Вроде, так. Но вот незадача-
Прежде, чем все охаять, скажи,
Что ты сделал, чтоб было иначе?
Так и сгинешь ты, не познав,
У экрана на простыни белой,
Как мороз до кости продирал,
Как земля под врагом горела,
Как мы шли к основе основ...
Твой мирок до щели был сужен,
И в вершеньи судьбы миров
Никому ты здесь не был нужен.
И поэтому я спросил,
Отделяя зерно от плевел,-
Мне не важно знать, ГДЕ ТЫ БЫЛ.
Я скажу тебе, ГДЕ ТЫ НЕ БЫЛ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493091
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Народе мій, воскреслий у віках,
Тобі між націй європейських бути,
Бо ненаситне зло спіткає крах
І крик його залишиться невчутим…
І лють його нещадно спопелить,
І вичахнуть ліси, немов пустелі.
А над тобою лагідна блакить
Розмиє веселкові акварелі!
Після грози розбурхана весна
Сади зама́їть пишно, як на свята,
Задріботить у полі борона,
Зодягнеться у цвіт вишневий хата.
А рідна мова стане на крило,
Мов журавля, злетівши понад хмари!
Заб’є ключем засохле джерело,
Пощезнуть воєн да́внішні примари…
І ти кущем добірним зацвітеш
Між європейців, мудрий мій народе!
Господь поставить Слово пресвяте
На варті миру, правди і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Твои глаза...
Глубокие озёра,
Обрамлены прекрасным камышом...
Их глубина...
Их цвет - хмельного моря,
Когда небес лазурь утонет в нём...
Немножко серость рябью набежала...
Ты улыбнулся вновь голубизной.
И бабочка в ресницах задрожала,
И свет разлился яркий, неземной...
Твои глаза...
Когда люблю безмерно,
Хочу в озёрах этих глубине
Я отражаться,
пусть и эфемерно...
И оставаться навсегда на дне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492888
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 17.04.2014
ВЕЛИКДЕНЬ (пісня на музику Світлани Гричко)
Великодний дзвін над світом лине,
Сяйво золоте пливе з небес,
Зеленіють гори і долини
І вітаються: Христос Воскрес!
У промінні сяйва золотого
Розцвіла природа, ожила.
Щиру сповідь принесімо Богу
І нікому не чинімо зла.
Сонячне проміння дарує тепло,
Свято Воскресіння до нас прийшло.
По всій Україні села і міста
Раді Воскресінню Ісуса Христа.
Нам би всім узятися за руки –
До святого храму світлий шлях.
Великодних дзвонів чисті звуки –
Воскресає радість у серцях.
В кошику у мене паска пишна,
Писанки як чудо із чудес,
Білий рушничок, де мама вишила
Золоті слова: Христос Воскрес!
Сонячне проміння дарує тепло,
Свято Воскресіння до нас прийшло.
По всій Україні села і міста
Раді Воскресінню Ісуса Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493062
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Таємничою ходою
Зійшла нічка над водою,
Вийшов місяць з-за хмаринки,
Усміхнувся до зоринки.
Задививсь на її вроду
І шубовснув сам у воду.
Розгойдав у хвилях море:
— Як же я сумую, зоре...
Аж здригаюсь у зізнанні
І топлюся у мовчанні.
Покохай мене душею,
Я навік назву "своєю".
Зашарілась зірка ясна:
— Якщо я тобі прекрасна,
Посилай до мене ласку,
Повторімо нашу казку.
Темна нічка ворожила,
Слід у здогадках прикрила.
Світле сяйво заплелося,
У кохання пролилося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492395
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Глухая полночь, цветом рыжим,
Прошлась полоской по окну...
И небо звездной пылью брызжет,
Вливая краски в тишину.
Спит рябь укрывшись лунным светом,
Кувшинка спит обняв камыш...
Все наигрались за день с ветром,
А ты, родник, журчишь малыш.
Оков оконных избавляюсь,
Ловлю молчание, как миг...
И... замирая наслаждаюсь -
Молчанием, что не постиг.
*******************************
Лишь день сдаст пост и солнце сядет,
Я настежь окна распахну...
Внимать, как ночь с природой ладит,
Впустив в обитель тишину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490931
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Сльозу накрила ночі пелена,
Темним крилом голубила, ятрила.
Билась душа в безвиході - одна,
Надломлена, без крику голосила.
Полохалась у відблисках дзеркал,
Її вода лиш нишком цілувала.
По краплі смуток очі випивав,
Питала в долі, за що та карала?
Стискалось серце, чи ж то не дарма?
Збирала дань міських вогнів заграва.
Чом же у грудях паростки тепла,
Сліпа любов від вітру закривала?
12.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491961
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Мелодія на вірш автора Калиновий:: Ти починаєшся з очей
Прикріплений файл: Ти починаєшся з очей.mp3
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491939
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Люблю цей дощ - серед хмільного літа:
Холодні спогади гарячої пори,
Коли журба любов"ю розігріта,
І час втікає краплями води.
Ще босоногі спогади зриває,
Мов спілі вишні, вітер навмання,
А злива обіймає, роздягає…,
Пірнає в трави зляканим ягням...
То небо плаче голосом знемоги,
То мрія снить у шелесті трави.
Люблю цей дощ. Лоскочу босі ноги
В обіймах сліз плакучої верби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491951
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Я напишу собі новий сюжет…
Містичний сад… де не живе кохання…
Де вже падінням стане кожен Злет…
І кожна зустріч там буде - Остання…
У тім саду дощі ідуть рясні…
Але ніколи не буває страху…
Бо гарно так співатиме пісні
У мене на плечі та чорна Птаха…
Мене накриють проливні дощі…
Та серце не болітиме Потворне…
Бо чого ще боятися мені…
Як стало рідним все сумне і Чорне…
І всього вдосталь буде в тім Саду…
У світі… де нема чого втрачати…
Я в ті долини серце покладу…
У тім саду не вміють лиш кохати…
Цинізмом ми покриємся… мов джемом…
Байдужості там спіють повні грона…
І буде він моїм новим Едемом…
Лиш на любов – табу і Заборона…
Так бережно зриваю я ті грона…
Чому ж я почуваюсь так злочинно?..
Чому ж тоді палає… мов ікона…
Чому ж отак нестримано… неспинно…
У світі… де Любов поза законом…
Тебе люблю… так чисто… так полинно?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491897
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
ТРИПТИХ ВОКЗАЛЬНИЙ
1. ВОКЗАЛ
Багатьох тимчасовий притулок,
про який забувають усі,
варто з площі звернути в провулок
чи з валізою сісти в таксі.
А він лишиться далі кипіти:
хтось сміється, хтось плаче, хтось їсть.
І картатий паралелепіпед
на «кравчучці» - прикмета цих місць.
Тут на стінах маршрути на мапах,
тут зникає в розмовах бар’єр,
і густий комбінований запах
не здолає кондиціонер.
Як з небес, з репродуктора голос
Апокаліпсисом прозвучить –
ніби навпіл життя розкололось –
завирує мурашник умить.
Врізнобій заскрегочуть «кравчучки»,
пролунав на пероні дзвінок.
Колежаночки Верки Сердючки
пильно ваш перевірять квиток.
Під покровом скляного склепіння
тут єдині осілі жильці
(хоч і мить не сидять ці створіння) –
безпритульники і горобці.
2. НА ПЕРОНІ
Друг нам руки прощально потис,
Посміхнувся і зник у вагоні,
І мотив монотонних коліс
Став втішати юрбу на пероні.
Семафор підморгнув і погас.
А між нами зчинилася сварка –
Дріб’язкова, не перший вже раз,
Менш за ламаний гріш чогось варта.
Сором досі: нервово і зло
Стільки слів запальних пролунало –
Все, здавалось, важливим було,
Хоч і жодного змісту не мало.
Поки ми марнували свій час
У смішній суперечці порожній,
Пропливали вагони повз нас,
З них дивились на нас подорожні.
Доганяла той потяг весна –
Плащ зелений у крапельках-росах...
І дитина всміхнулась з вікна
До таких нерозважних дорослих.
3. У ВАГОНІ
От і все. Я уже в купе.
Поруч ці незнайомі люди.
Стисло серце, мов щось тупе
і холодне лягло на груди.
Ну, звичайно, я друг сім’ї
і завжди у них як удома.
Я кохаю давно її –
ситуація ця відома.
З ним зі школи я ще дружу,
завжди спільні були секрети.
Так і вліз у сім’ю чужу…
Де ж поділися сигарети?
Але тут і в тамбурі – зась,
що ж покуримо вже у Львові.
А я ж другом обом їм звавсь.
Не вберігся я від любові.
За вікном все пливуть сади,
квітнуть яблуні, ятрять душу.
Не подітися нікуди́,
і цей біль я терпіти мушу.
Як ішли вони навздогін,
як махала вона рукою…
Телефон… Хто? – вона? чи він?
Ні, не буде мені споко́ю.
Взяв у касі квиток туди,
звідкіля вороття не буде.
Та від себе не утекти,
і холодне щось тисне груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491881
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
БУЗКОВЕ "ЩАСТЯ" (З "Пісень для подруг і про них")
У бузковім саду,
Де від пахощів п’яне повітря,
В п’ять пелюсток знайду
Квітку я, щоб збулося повір’я.
Ой, та п’ята щаслива пелюстка!
В твої очі дивлюся, як в люстро.
А в очах твоїх світиться щастя,
Хай усе, про що мріємо, вдасться!
Ой, та п’ята щаслива пелюстка!
В твої очі дивлюся, як в люстро.
Це очей найніжніша розмова,
Наше щастя бузкове, казкове!
Відцвітає бузок,
Але щастя бузкове на в’яне,
У бузковім тумані
Я завжди тебе бачу, кохана!
Ой, та п’ята щаслива пелюстка!
В твої очі дивлюся, як в люстро.
А в очах твоїх світиться щастя,
Хай усе, про що мріємо, вдасться!
Ой, та п’ята щаслива пелюстка!
В твої очі дивлюся, як в люстро.
Це очей найніжніша розмова,
Наше щастя бузкове, казкове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491858
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Ти пахнеш вишнями весни *
Й смакуєш ягодами літа.
Ти - королева глибини
Морської й неба Афродіта.
Ти свіжістю цілуєш зранку
І зігріваєш сонцем денним.
Обіймеш ввечері серпанком
Холодну ніч в морях південних.
Але ти - не зима й не осінь,
Бо в них нема твоєї спеки.
Лиш теплі дні в твоїм волоссі,
Зелене листя і лелеки.
11.04.2014
* "...пахнеш" розквітлими вишнями (а не плодами).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491803
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Коли загляне ніч в вікно,
Земля приляже на спочинок,
Надію в серці все одно
Все буду пестить, не покину.
Я не скажу, що дуже жаль,
Що не збулися мої мрії.
Я заховаю під вуаль
Слова, якими тебе грію.
Та ти не знатимеш про це.
Ти будеш просто міцно спати.
Лиш кожне сказане слівце,
Луною буде відлітати.
Дощі, дощі безперестанку.
Холодний душ, як із відра.
А я чекатиму світанку.
Така з тобою, любий, гра...
Та я й не хочу, щоб ти знав,
Що я молюсь давно на тебе.
Бо так боюсь злякать печаль,
Яка мені чомусь так треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491727
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Вранішній дощ ніжно пестить ще сонні асфальти,
На брунькощічках залишає свій мокрий дотик ...
Весна ховає в минуле набридлі зимові пальта,
Розтрусивши ловко абрикосових снів наркотик ...
Знову хочеться жити, розправивши білі крила,
Заплітаючи сонце у пісню кульбабовіночків ...
Із землі струменіє відродження світла сила,
Пробудившись від дзвону квітневих дощодзвіночків ...
••• Прошу вибачення у тих, хто читав і коментував цей вірш. Я знову його розмістила, бо вчорашній текст десь загадково зник з моєї сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491712
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2014
Не бажала ніколи багатства.
Що зуміла, того й досягла.
Не хотіла розкішного рабства.
Жити чесно. Оце я змогла.
Бути щедрим, багатим душею,
І любов"ю когось запалить.
І щоб серце не вкрилось іржею.
Цим багатством потрібно прожить.
Не здаватись, коли буде важко.
Жить душевно і радість цінить.
Дарувати уміть свою ласку.
Доброту треба теж розуміть.
Щоб життя не розтало, як свічка,
Не задув його легкий вітрець,
Нехай буде широке, як річка...
Обережним будь, вправним, плавець.
Хай на факел життя буде схоже,
Хоч триває одну лише мить.
Освітити життя допоможе...
Тільки в полум"ї хай не згорить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491555
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 11.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2014
[color="#2f00ff"] [i] Замкнутый между скал
Начал таять лёд.
В это весеннее утро
Вода пробилась сквозь мох,
Ощупью ищет дорогу.[/i]
Сайгё[/color]
[color="#d900ff"]*************************************** [/color]
над урвищем самотності
сумують сни
їхні тіні зачіплюються за павутиння смутку
їхні промені гаснуть в холоді безглуздя
десь під сірезним смоком днів
що завис над льодяними скелями
на дні дОсвітків дзюрчить річечка —
то Мрія
яка хоче побачити сонце
і довгими ночами перешіптуватися із зірками
зрештою
можливо розтанцюється гроза
і сель дрібним камінням
обрушиться на липуче павутиння
і здригнеться урвище
і дощ змиє вчорашню темінь
і лелітки із хвиль кучерявих
злетять білими голубами
і два серця зустрінуться
в подиві світання
так народжуються перші промені Зорі
іскри з яких розсипаються в чар-руту
і вона вкривається квітом
[color="#2f00ff"][i]дві зірки стрілись
на перехресті див
рута розцвіла[/i]
[/color]
— тихо...
Серпень струшує наші мрії
які в зоряній колисці перетворились в зерна «Завтра»
підстав обрус витканий із райдужних ниток серця
і зернини проростуть
маками
волошками
рутою
і скеляста прірва з обледенілими скелями
перетвориться
в оазис літа
[color="#2f00ff"][i]ранкові роси
світяться у руті
зірок коралі[/i][/color]
[color="#d900ff"]
**********************************************[/color]
Утагава Хиросигэ. Ущелье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491508
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Просто на крылечке посидим...
Знаешь, я соскучилась. Соскучилась...
Ты на речке целый день один.
Я торчу тут в огороде "чучелом". )))
Рыба? Знаешь... Ну её совсем!
Вон соседский кот с нахальной рожею!
Если до утра её не съест,
Назову тогда его Пригожиным... )))
Так уютно на твоём плече...
Так тепло рука груди касается...
Ах, спасибо, милый, ну зачем?
Я ведь для тебя - всегда красавица!
Этих пальцев шаловливый жест...
И в глазах искристые лукавинки!
Сумасшедший... Ну, давай не здесь!
Невысок заборчик... И проталинка...
В комнату! Конечно же - сейчас!
Убери вазоны с подоконника!
Подсади, как будто в первый раз!
Поиграем - в Соловья-Разбойника! )))
Богатырь... Иду в твой сладкий плен!
Так хочу тебя... Тоской немыслимой!
Эта помесь рук, груди, колен...
Этот взрыв эмоций, будто выстрелы!!!
Солнце светом опалит окно,
Наш порыв неистовый приветствуя!
Лето, мы вдвоём, и всё равно
Я - твоя единственная женщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491455
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Весняний надвечірок розлився густим кумачем,
Мимохіть зашарівся на плесі дзеркальної річки.
Вітер стиха розрізує скибочки неба мечем...
І лягають на землю сапфірово-зоряні стрічки.
Філіжанки тюльпанові гріють вечірню сльозу,
Із-за хмар пишнотілих видніється місяць-медяник.
В мідній купелі тиша вплітається вербам в лозу,
І сріблястим каскадом зоріє холодний серпанок.
8.04.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491439
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Мені болить ... О, як мені болить ...
У скроні стука і пече у серці ...
Пронизана голками кожна мить
Розрядом струму у мені озветься ...
Моя сльоза ... О,ця гірка сльоза -
Непрохана, небажана, нежданна ...
Із неï смутку пророста лоза -
Стрімка, витка і зовсім невблаганна ...
Моя душа ...Розтерзана душа ...
Кому потрібна ти в своïм натхненні?
Ти - наче наполохане пташа
У неба дощовому одкровенні ...
Куди піти? Куди мені піти,
Коли грозою шви тріщать у долі?
Чи є іще незаймані світи
У щастя неземному ореолі?
І часу плин. .. Нестерпний часоплин,
Замішаний на сумнівах колючих,
Гірчить, неначе вицвілий полин
В думках підступних, як в пісках сипучих ...
...На перехресті зламів і падінь
Розпутний камінь шлях мені не вкаже ...
Мене зреклась, напевно ,височінь ...
Куди тепер мені... безкровній, майже?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 09.04.2014
То було дивно… Якось нетипово…
То був лише експеримент…
Лише мій біль… і чистий лист паперу…
Так… ніби в Wordi новий документ…
І, захопившись тим експериментом…
Я чую… вже пульсує біля скронь…
Таким прекрасним чорним рудиментом…
Лягав на мої лінії долонь…
Так, ніби я стою під сильним градом…
Коли у горах проливні дощі…
Таким невинно - чистим водоспадом…
Стікає біль той по моїй щоці…
Я думала… його я розфарбую
У всі можливі світу кольори…
А я лиш тільки контури тушую…
Бо кольорів мені не надали…
Я п’ю його… немов цілющу воду…
По венах пропускаю я той біль…
Яку п’янку незвичну насолоду
Лишає біль той у душі моїй…
Нестерпний біль прийму як обезболення…
Торкнусь до нього кінчиками вій…
Яке незнане досі задоволення
Тече по венах у крові моїй…
Але… якщо спочатку було Слово…
А тільки потім - фарби і листок…
Чи можемо ми чисто випадково
На ньому наробити помилок?..
Або… якщо спочатку було Слово…
А тільки потім – фарби і папір…
Чи можемо ми… знову ж… помилково…
Свого життя перекроїти Твір?..
Але насправді істина проста…
Нехай прийму його… як обезболення…
Нехай почну все з чистого листа…
Нехай незнане досі задоволення
Отримаю від того болю я…
Нехай назву я вишуканим словом…
Нехай торкнуся кінчиками вій…
Та чорний біль залишиться лиш болем…
І тільки болем… у душі моїй…
Але – якщо основа всього – Слово…
А біль – незмінно - чорний рудимент…
То… певно… можна… тільки одним словом
Призупинити… цей експеримент…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491246
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 09.04.2014
А мне говорят: "Постой! Не играй с огнём!"
Живи, как начертано нам по нашей судьбе...
А я не играю! Нет! Я живу огнём!
Тем, что горит, когда думаю о тебе...
Тем, что зажгла сама, вопреки всему.
Тем, что в сердце несу, от других храня...
И не понять ни разуму, ни тебе самомУ,
Такую - сияющую в душе - меня.
И пусть злой рок - одумайся! - мне твердит.
События, страны, людей - странно перемешав,
Я всё равно упрямо буду к тебе идти,
Чувства свои в кулаке от тебя зажав.
Не потревожу тебя любовью. Живи как жил.
Надейся на Бога, на ангелов, на судьбу.
Но если вдруг зажечь свой огонь решишь -
Найди меня! В чём-то я у тебя в долгу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490661
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Боль уйдет, если ты прикоснешься,
Доброй, нежной, шершавой ладонью.
До краев наполняюсь радостью,
Если ты обогреешь любовью.
И твой взгляд ощущая нежный,
Я на миг становлюсь крылатой.
Тает боль, словно комья снежные,
Если любишь ты, если рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490363
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Яка весна! Гайда на річку, люба
Віддатись владі хвилі і весла,
Щоб ця знемога на краєчку згуби
Нас у обійми раю понесла.
І будуть з нами свідки найцінніші:
Ці зорі і нестримна течія
І поцілунки,ніжний шепіт, вірші,
У всьому світі – тільки ти і я .
А потім хай – чи слава, чи неслава
Гуляти піде десь поміж людьми…
Нас тільки Бог судити має право,
Бо знає Він,не час минає - ми .
Для нас оця омана найсолодша –
Кохаймося, п’яніємо, п’ємо!
А прийде час схилитися на прощі
Потішимось – недарма стоїмо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490633
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Лиш той поет, хто має силу слова.
Талант, який не тліє, а горить.
Слова душевні в нього за основу.
Від них у інших серце затремтить.
В віршах його знайдуть душі підтримку,
Якщо вона вразлива і болить.
Намалювати слід таку йому картинку,
Коли надії вже нема, щоб запалить.
Коли сльоза бринітиме над словом,
То значить ти достукавсь до сердець.
І твій талант благословенний Богом.
І скажуть всі: народний ти співець...
Віддай талант і душу, якщо маєш
Для тих, кому ти вирішив служить!
Я впевнена: слова ти відшукаєш,
Які в важкі часи підкажуть, як прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
ЗЕЛЕНИЙ ХРАМ (теж пісня)
Увечері і ранком осяйним,
Коли земля збудилася від снів,
Молюся вам, дерева, в сріблі зим,
В зелених оксамитах навесні.
Вклоняюся дощам я і вітрам,
І водам голубим озер і рік.
Природа – наш святий зелений храм,
Від лиха і гріха наш оберіг.
Приспів
[i]Природо, в тобі свобода,
І ласка твоя й любов!
Поблагослови, природо,
Щоб дух твій на нас зійшов!
[/i]
З молитвою йдемо в зелений храм,
Що біль тамує горя й самоти.
Природо, подаруй прощення нам,
Врятуй своїх дітей і захисти!
В найменшій квітці, в крапельці роси
Утілена частинка божества,
Втішають нас пташині голоси
І від недуг цілюща є трава.
Приспів
Природо, в тобі свобода,
І ласка твоя й любов!
Поблагослови, природо,
Щоб дух твій на нас зійшов!
І ще раз повторюється Приспів
[i]Перший варіант пісні був російською мовою:[/i]
Девочки из Ивано-Франковска с песней в русском варианте получили Гран-при на детском творческом конкурсе "Южный экспресс" в Ялте, кажется, в 2010 г. Музыку написала Светлана Гричко.
ЗЕЛЁНЫЙ ХРАМ
По вечерам и утром на заре,
Когда еще другие видят сны,
Молюсь деревьям в зимнем серебре
И в буйной свежей зелени весны.
Дождям я поклоняюсь и ветрам,
Моя земля – мой дом и колыбель.
Природа – наш святой зелёный храм,
Озёр и рек пречистая купель.
Припев:
[i]Природа – в тебе свобода!
О сколько в тебе любви!
Природа, наш бог природа,
Спаси и благослови![/i]
Плывёт форель и бродит по горам
Олень, и славят утро соловьи…
Природа, всем открыт твой светлый храм,
И все мы – дети грешные твои.
Здесь каждый самый маленький цветок
Таит в себе частицу божества,
Здесь человек не будет одинок,
Здесь от любой болезни есть трава.
Припев.
С волнением войдем в зелёный храм,
Где льётся ручейков и листьев речь.
С рожденья этот дар достался нам
И мы его обязаны сберечь.
И если горе вьёт гнездо в груди
И белый свет становится не мил,
К родной земле с молитвой припади –
Она утешит и прибавит сил.
И ещё раз Припев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490421
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
ВЕСНА
Озветься обрій громом,
Проллється небо дощами,
Черемха білими гронами
Тішиться, зустрічає
Скупану в талих водах,
В росах рясних весну,
Аж перехопить подих,
Ніби від дурману́.
Мріють фата-морганою
Вітром напнуті гаї,
Музикою органною
Вибухнуть солов’ї.
Все так до сонця пнеться,
Так безоглядно квітне –
Знову несе під серцем
Юна земля вагітна.
Збентежена і гордовита,
Цнотлива й звабливо-принадна.
Тремтять яблуневі віти,
Як пензель в руці Леонардо.
...А за весною літо –
Мудро всміхнеться земля,
Ніби Мадонна Літта,
Що бавить немовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490423
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
«Сонце означало істину,
кільце змій, звитий у кільце – вічність,
якір – ствердження або раду,
голуб – соромливість,
птах бусол – богошанування,
зерно і насіння – помисли і гадки…»
(Григорій Сковорода)
Дороги весняного вітру
перетинаються біля старого ільма,
Що крислатим дороговказом
Перетворює думку на знак,
Що чорним калікою
Тичеться в море квітів
Пальцями сухих гілок.
Дороги весняного вітру
Існують у мріях птахів:
У піснях про вічне повернення
До неіснуючого дому
Вічних блукальців легкості.
Дороги весняного вітру
Білим маревом стелють шлях
Розтривоженим душам
До Валгалли хмар –
Білих, як пелюстки вишні
Чи то до кудлатого Сіду –
Темного як нутро глека.
Дороги весняного вітру
Сповнені гудінням
Волохатих прочан,
Що торують своє паломництво
Від храму квітки до монастириська-вулика.
Дороги весняного вітру
Нескінченним лабіринтом
Заводять у хащі музики
З яких нема вороття
Навіть жебраку-скрипалю
З графства Слайго.
Дороги весняного вітру
Стануть колись дорогами осені
Коли зацвіте верес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490501
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Хлопчику юний
за сірим пробитим щитом,
що є у тебе зі зброї -
крім віри у Бога?
Лиш оберіг молитовний
над теплим чолом
і материнська любов,
і душевна тривога?
Поки тебе під прицілом
тримають бійці,
рвуться гранати
і кров багряніє невинна,
вервицю мама стискає
у теплій руці
і засинає щоночі
з думками про сина.
Молиться Богу,
щоб рідну кровинку беріг,
тільки б живим повернувся
до отчого дому!..
Поки чекають дітей
із війни матері,
ми сильні духом
і нас не зламати нікому.
Поки на варті свободи
такі, як і ти,
ладні померти
в нерівному лютому герці,
буде міцніти народ
і думками рости!
Хлопчику юний
з кривавою раною в серці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Ті пружні груди з запахом кориці…
О… як він їх несказанно любив…
Якби він тільки вмів писати вірші…
Які би вірші він їй присвятив…
І ще її очей п’янкі зіниці…
Та він не вмів… а… може… не хотів…
А, може вмів… та, певно, що не вірші…
Ті чорні очі…
Як він їх любив…
Солодкі губи зі смаком суниці...
О… як він їх несказанно бажав…
Якби він тільки вмів пісні співати…
Яких пісень він їй би заспівав…
Летіли б ті пісні понад Карпати…
І світ би в них втопився і пропав…
Та він чомусь не вмів пісень співати…
Та… може і хотів… але не міг…
Колись в дитинстві… як казала мати…
На вухо наступив йому ведмідь…
Отих очей непрошені зіниці…
І їхня та бездонна глибина…
Ті лісові невипиті криниці…
Якби він міг… то випив би до дна…
Забутих гір солодкі таємниці…
Якби ж він тільки плавати умів…
То переплив би за оті суниці
Він сотні рік і тисячі морів…
…Ті пружні груди з запахом кориці…
О… як він їх нестримано хотів…
Її очей невипиті криниці…
Якби ж він вмів… якби він тільки вмів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490587
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014
Сумує голубка за голубом сивим,
Пісні жалібненькі виводить свої.
Життя їй, у парі, здавалось щасливим,
Їм ноти складали самі солов’ї.
Так боляче тужить в надії на зустріч —
Мелодія болю невпинно гуде.
Що сталось, насправді, з єдиним і милим,
Коли ж пригорнеться, до неї прийде?
Вона ж бо так довго чекає на птаха —
Душа розболілась у пастці вагань.
Мабуть, в нього інша вже є бідолаха...
Голубці лишилося море страждань.
Заплакало небо дощами розлуки,
І крапелька впала на рідне чоло.
На неї поглипують жадібні круки —
Ніхто не захистить самітнє крило.
В ній стільки тепла і високого лету —
Не відає він дорогих почуттів.
Закралися сумніви в серці сонету:
Коли б так любив, то давно б прилетів. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490408
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
У заброшенных скал – перекресток дорог .
В камне высечен лик - он нахмурен и строг .
И твой выбор непрост , а судьба не видна -
Но из этих дорог в небо только одна.
В злой, предутренней мгле наши души молчат.
Нет богов тишины , лишь проявленный ад.
Ты идешь в пустоте, ничего не тая .
Путеводной звездой – ностальгия твоя.
Нет полета мечты - только фарт да кураж .
Этот каменный лик – просто въедливый страж.
Этот призрачный мир – лишь преддверие снов .
Столько ложных путей к царству вечных основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490612
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Бруньки вербові жовті, мов курчата,
На сонці гріють золотий пушок
І хмарка, як цукрова біла вата,
На вільховий намотана вершок.
У філіжанці париться ожина,
На блюдечку янтариться медок,
Духмяних трав розлога скатертина,
Розшита візерунками квіток
Шовкових анемон і первоцвітів,
Підбі́лу китиць милих і густих.
Промінням заціловані й зігріті
Приймають ванни сонячні коти:
Хто на даху, а хто собі в городі
На моріжок приліг, мов на кожух,
То вітерець по спинці заскородить,
То завібрує бджілка біля вух.
І навіть я жалями відболіла,
Немов лампадка, сяю і цвіту!
Це алича так ніжно забіліла,
Чи наречена міряє фату?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490051
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014
За що я люблю тебе, любий? То знай.
Для мене маленький даруєш ти рай.
Ти бачив, як сонце уранці встає?
Як щедро тепло своє людям дає.
Отак і мені, милий, любо з тобою.
Мене дивував ти не раз добротою.
І серце, я знаю, твоє непросте.
Росточок любові до мене росте,
Який не схитнеться від сили вітрів.
І знай: недаремно мене ти зустрів.
Я можу кохати тебе, розуміть.
Мені дорога кожна зустріч і мить.
Могли б не зустрітись з тобою ніколи.
Тоді в нас життя мало б інший геть колір.
Я вдячна за радість, що ти в мене є.
Що ти незвичайний...Ти-диво моє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489219
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 03.04.2014
Який прозорий ранок цей! Дивись,
Босоніж ходить небо по заплавах,
І духмяніє промінь в тихих травах,
Рум'янить оксамитну,теплу вись.
А роси он - коштовні кришталі,
Стікають міріадами на ганок,
Немов нектар з хмаринних філіжанок,
Розхлюпався бурштином у гіллі.
А як вербіють річки береги!
Смарагдовими зливами у воду,
Милуються паняночки на вроду,
Позбувшись радо зимної туги.
Ти чуєш,як аромить кропива?
Ледь-ледь пробившись зеленню до світу,
Рясним калейдоскопом малахіту
Медвяний сонця трунок допива.
Який крилатий ранок цей! Краса!
Одвічна,незбагненна,Богом дана.
Життям налита чаша полив'яна...
Неси за дар цей дяку в НЕБЕСА !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489874
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Да что скрывать? Я влюблена.
Теперь дышать не смею ровно.
Безумством Вашим пленена,
Как одержимая. Я словно
Ваша послушница в уме
И как монахиня на людях.
Не придавайте же хуле
И не журите строго, судьи!
Вы повстречались на беду,
Осколки страсти кинув в очи.
Я Вас звала в своем бреду,
Когда стонала среди ночи.
Когда рвалась в семи потах,
Змеей упруго извивалась,
Истомно я глотала: «Ах!»
И ласке подло предавалась.
Я как послушница в миру,
За рясой Вам не видно нрава.
Но как закат впускает тьму,
Тогда мой стыд имеет право
Задрать подол и до бедра
Порвать в порыве буйном платье,
Овладевает до утра
Мной рукоблудия проклятье.
Булавки падают с волос,
На плечи – локоны, как бремя,
И я шепчу себе под нос,
Когда ласкаюсь, Ваше имя.
Остыла в похоти вина,
Утих мой стан, младые груди.
Да, что скрывать? Я влюблена.
Вы не журите строго, судьи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489889
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Загадки не дают покоя,
Таится в истине накал...
- Кто разум дал? Вершит судьбою...
Начало, где больших начал?..
Где мироздания ответы?!
Горю желаньем разгадать...
- Кто подарил нам всем планету?
Кто не позволил нам летать?!
Хочу увидеть бесконечность,
Вселенной россыпь звезд объять.
И, наконец… осмыслить вечность...
Предназначение понять.
Навстречу рвусь к тому, кто создал…
Цепляюсь выше облаков
за кочку, крошку и за воздух!..
Азарт – погибель чудаков…
Глаза совсем не видят выступ…
И кожа снята до крови…
- Скала, свои ладони выставь!
Меня над бездной удержи!
Непримиримость тянет душу.
Иначе жить бы я не смог...
Свой смех на правила обрушу:
- Дождь начался… у моих ног!
А может я глупец бредовый...
- Вселенная, весь мир - во мне?!
И в той... которая ждет дома...
Рисует сердце на окне…
03.04.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489972
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Окреслюють дорогу ліхтарі,
Ясна вервечка - тягнеться до дому...
Гірлянда світлоносна угорі -
Це - не трикрапка, не тире, не кома.
Не пауза. Ні. Це насамкінець
Не місце, де ти ставиш перенОси.
Ні те, ні інше, друже. Це - кінець.
Кінець роману, і кінець віднОсин...
Бринить у серці зустріч, мов приплив,
Дорога - наче вигнута підкова...
Та ти вже світ наш спільний розділив
На ДО і ПІСЛЯ. Знаком розділовим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489977
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА (у Івано-Франківську)
Ця вулиця в липах розкішних,
Щоб бджоли купались в меду.
І знову я нею неспішно,
Неспішно до парку іду.
У місті найкраща для мене,
Бо носить ім’я Кобзаря…
Дерев верховіття зелене
Цілує рум’яна зоря.
Ім’я невмируще Шевченка
З дитинства навіки святе…
Назустріч з книжками студентка,
Напевне, на лекції йде.
Учися, мудрішай, красуне,-
Тут поруч університет…
Котре покоління вже юне
Навчає безсмертний поет.
Згадайте: ще вчились читати –
У душу назавжди лягли
Рядки, де садок коло хати,
Хрущі, що у вишнях гули.
Ми вже не розлучимось з ними,
А надто на вулиці, де,
Плекаючи думи і рими,
Кобзар ніби поряд іде.
Тут пам’ять підказує знову
Улюблені, вічні слова –
Продовжує з нами розмову
Шевченкова слава жива.
PS. Ну, не зовсім історія створення, та все ж хочу
розповісти... Саме у день 200-річного ювілею
Кобзаря наша група поверталася з
туристичної подорожі (з Італії) автобусом.
Вирішили на честь такої знаменної дати
провести конкурс на читання творів
Шевченка (мікрофон був біля наших водіїв).
Ну я і прочитала тоді вперше свою
Шевченкіану. Неочікувано для мене
"автобус" віддав мені перше місце... Ще й
дуже гарну книжку подарували творів
Шевченка. А я тоді вирішила публікувати
свої вірші хоча б в інтернеті...
10.03.2014 - моя перша публікація у Клубі поезії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489342
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014
ЛІЛЕЯ
На клумбу випадково гляну –
І зупинюсь від того дива!
Шляхетні,наче з порцеляни,
Лілея квіти народила.
Та Севр, Саксонія й Кіото
Не перевершать чистих ліній:
Така гармонія і цнота
В зірчастих чашах гордих лілій.
Жива Тарасова легенда!
(Посмертні вшанування пізні),
Не буде краще монумента
На першій ноті змовклій пісні.
Де ранок роси чисті ронить
Царюй, княгине снігова!
У білій сяючій короні –
І наречена, і вдова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489258
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Обніми мене! Обніми!
Ну, хіба це тобі так важко?
Знову ходять хмари німі,
Знову вечір зітхає тяжко…
Ти застряг у примарі див,
Я по колу свій сум пускаю…
Місяць-парубок розгубив
У надхмар’ї зіркову зграю…
Пригорни до своїх грудей…
Розтопи байдужість морозну…
Місяць чУйніший до людей…
Променисто дарує сльози…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489278
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Так надрывно ноет душа…
Снова ходим ВОКРУГ истомы…
Слитки слёз на полу шуршат…
На стене – от любви фантомы…
Ты по скайпу общаешься с ней.
Я – пытаюсь найти отраду…
И шаги к тебе – всё больней,
Через слёз-камней перекаты…
Тень твоя упрямо молчит.
Сжалась я в своём зазеркалье…
А промозглый напев – звучит…
Только слышен тебе – едва ли…
Лишь к рассвету уйдёшь - заснуть.
До утра я в душЕ проплАчу…
Разменять бы мне ЧТО-НИБУДЬ
На один поцелуй. Горячий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489052
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Сидить на гілці пташенятко.
Про щось задумалось мале.
І не торкнулося й зернятка.
Невже й птахам буває зле?
А вітерець легенько диха.
Боїться пташечку злякать.
Качає гілочку ледь, стиха.
Це, щоб мале заколихать.
Та щось не спиться цій пташині.
Невже не чує ще весну?
Отак буває і людині,
Як щось болить, то не до сну.
Маленьке серденько сумує,
Бо ще далеко літні дні?
А, може, просто щось віщує?
Як зрозуміть оце мені?
Так хочу взять оцю пташинку
І пригорнути до грудей.
І пожаліти, мов дитинку...
Бояться, жаль, птахи людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489018
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Душа ещё верит в чудо…
Когда ты губами гладишь
Мне тело, взывая к чувствам –
В лесу рождается ландыш…
Как руки твои – он нежен…
Как глаз родники – он ясен…
Так бел он в твоей неге…
Как Бог молодой – прекрасен…
Блестит в бисеринках пота,
Когда ты в усталой дрёме,
Откинулся… Твой живот я
Целую в сладкой истоме…
Он в листьях сокрыт чутких
Моей любви непомерной…
Такой ранимый и хрупкий…
Чувственный и эфемерный…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488849
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2014
Я кохаю тебе до нестями
Тим коханням, що в’ється в казках,
І поради не слухаю мами,
Всі ми мудрі на старість в словах.
А я юна, для тебе цнотлива,
Від дитинства лелію красу,
І любов – нашу часточку дива –
Я до ночі тобі пронесу.
Вже зоря увібралась серпанком,
Позіхає ліниво земля,
І скуйовдженим, заспаним ранком
Я твоє промовляю ім’я.
Перед дзеркалом русую косу
Моя доля зі смутком плете,
А із-ззаду , неначе наосліп,
Я щораз відчуваю тебе.
А по дню все кручуся в госпОді,
Ніби праця рятує від дум,
І голівка волошки в городі
Мій брунатний вибілює сум.
Чому щастя тікає від долі?
Вона грішна, без нього пуста.
Я у посмішці маку у полі
Твої повні впізнала вуста.
Ти і з соняха дивишся ніжно,
Все підмигуєш золотом вій,
І лоскочеш мене білосніжно
На скатерці ромашкових мрій.
Ти смієшся до мене з криниці,
Аж вода розколихує щем,
І у лоні рудої пшениці
Ти шепочеш до мене дощем.
І над річкою плачеш вербою,
Вітер сльози на берег прибив.
І я також поплачу з тобою,
Бо люблю, як ніхто не любив.
Я кохаю тебе до нестями,
Як кохають крізь тло сивих літ,
І удень, і як чорнії брами
Опускає вже вечір на світ.
Ти явися, прийди по ночі,
Я не стисну солодкі вуста,
І до рання мене пролоскоче
Той метелик внизу живота.
Я щоразу ночами і днями
Свої очі услід прикую,
Бо кохаю тебе до нестями,
Навіть більше, здається, люблю.
…Не прийшов, не сказав і знову
Сподівання наповняться днем,
І я тиху почну розмову
Із волошками, маком, дощем.
І я знову почну в криниці
Через товщу зимових криг
Впізнавати твої зіниці,
Їх байдужий і тихий сміх.
Я спитаю пшеничний колос,
Яку пісню коханий вів,
Та не чути знайомий голос,
Та не чути знайомих слів.
А у відповідь підло грози,
Вже роздмухує осінь-журба,
Я тоді назбираю сльози,
Що твоя загубила верба.
Я тоді підберу одиноку
Насінину з опалих кіс,
Щоби сонях золотоокий
Знову маревом вій проріс,
Щоби знову палив вогнями,
Виколихував зерна пусті.
Я кохаю тебе до нестями,
Так кохають лиш раз у житті.
І хоч різні у нас дороги,
І нас час на майбутнє стік,
Та я вірю: любов від бога,
Невід’ємна, одна по вік.
Ти з’явися до мене з серпанку,
Цвітом меду на божий спас,
Стань понуро на збитім ганку,
Я сама все скажу за нас.
Посміхнися до мене з маку,
Чи джмелем з пелюсток злети,
Бо життя – як кисляк без смАку,
Перекисло від гіркоти.
І ми підем удвох полями
Назбирати букет із мрій.
Я кохаю тебе до нестями,
Дуже сильно, бажаний мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488812
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Рок черною тенью над нами встает.
Голосят кликуши над телом отчизны,
Да черною тучей кружит воронье
Прельщенное гнилостным запахом тризны.
К себе даже капельки жалости нет.
На свет пробуждается, нечто другое.
Душа не молясь, принимает обет
Познав сопричастности чувство святое.
И больше уже о себе не болит!
Тебе просветленье даровано свыше.
Ты полнишься… полнишься болью земли,
И ею же чувствуешь, любишь и дышишь.
И эти речушки, и эти поля
И каждая трель соловья на рассвете
Все это ТВОЕ… и вода… и земля
И ТЫ СТАЛ СЕГОДНЯ ЗА ЭТО В ОТВЕТЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488783
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Літала птаха над гніздом,
Ридала птаха;
Була з надломленим крилом,
Мала невдаха.
Зламала в розпачі крило.
Сама зламала.
Життя не буде! Все одно.
Їй світу мало.
Широка чорна полоса!
Далеко біла.
Була загублена краса.
Дитя згубили!
Біда пливла над тим селом
В пекельних звуках.
Кричала мати над гніздом.
Кричала в муках.
Забрав злий беркут лелеча!
Забрав єдине!
Вже не поверне дитинча!
Немає сина.
Жорстока чорна полоса
Так серце рвала!
Куди дивились небеса?
Дитя ж не стало!
Смерть зайву сипала біду
Та лізла в тіло.
- Синок, тебе я ще знайду! –
Надія тліла.
Не стріне мати більш ніде
Свою дитину...
Хоч в снах лелека обійме
Малу пташину.
Глибока рана пролягла,
Втягла рутину.
Не захистила, не змогла!
Свою дитину!
Злетіла птаха в небеса,
Та й склала крила.
Упала каменем, ясна.
Упала, мила!
Затихла в чорній полосі,
Й окутав морок.
Гніздо пусте, в самій росі.
Там тільки холод.
28.03.2014 р.
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488758
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Ранок пахтить еспрессо
В сивий холодний день.
Де ти, квітуча весно?
Мучить сади мігрень.
Так неприродньо сиро
В передквітневій млі.
Дощик дрібним пунктиром
Тонко різьбить по склі.
Сонцем налиті скрині
Під тягарем замків.
Сіре не в тренді нині,
Трішки б легких шовків -
В теплих тонах пастельних
І бірюзи вгорі!..
Ранок, немов пустельник,
Влігся на димарі.
Краплі дрібним калібром
У міжребер'я віт...
Знову думки верлібром -
З римами дефіцит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488711
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Лише не йди… Нескошеним барвінком…
Бо знають всі… барвінок той… не скосиш…
Життя мого заплутаних сторінок
Ти доторкнутись навіть не попросиш…
Лише не йди… стелитимусь вербою…
Бо що життя?... не зачерпнуть у ложці…
У цьому нереальному двобої…
Ніколи не буває переможців…
Лише не йди… закутавшись в пальто…
Ти зупинись хоча би на хвилинку…
Бо знаєш… що не виживе ніхто
У нашому з тобою поєдинку…
Лише не йди… нескошеним барвінком…
Встелюсь під ноги синіми квітками…
Життя твого надірвані сторінки
Нервовими гортаю я руками…
Лише не йди… спіткнися об поріг…
Ще краще – головою об відкоси…
Бо знаю… із далеких тих доріг
Вже не відпустять невідомі роси…
Твого життя пропалені сторінки
Перегорну в зворотньому порядку…
Твоїх слідів на них – усі відтінки…
Я ж заберу лише тепло на згадку…
Життя мого несписані сторінки…
Я відпускаю у вечірні роси…
Назву їх просто скошеним барвінком…
Якщо навіть ніколи їх не скосиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487712
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Сонячно. В небі хмаринка.
Хлопці на ній засідають.
В кожного думка-зернинка
Душу і там розриває.
Погляд припав до країни -
Ненька колись обнімала…
Кожного звали там... сином.
Доля гірка їх спіткала…
- Я на майдані загинув.
Стільки несуть мені квіток!
Кулею снайпер поцілив.
Найманець. Гроші для діток.
- В цинку з Афгану полинув…
Як доживають без сина?..
Боже, за що я загинув?!
Жах! Підірвався на міні.
- Також натрапив на міну.
Не повернувся додому…
Ех, не дійшов до Берліну!
Збили фашистам оскому.
- Плакав за мною Бандера –
З ним захищали земельку.
Драли її мародери.
Довго стогнала, рідненька.
- В різні місця посилали.
Я ж не хотів воювати!
Шкода, років було мало.
Рано посивіла мати…
- Хлопці, жили ми на світі
В час процвітання бандитів.
Край нам прийшлось боронити.
Воля. Співають трембіти.
- Нас колись люди забудуть.
- Так… Це для нас не важливо.
Небо хай мирне їм буде!
Щастя ж не буде їм дивом.
Погляд припав до країни -
Ненька колись обнімала…
Вітер подув на хмарину.
Вдаль попливла і розтала.
23.03.2014 р.
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487691
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Я чую плаче десь людина.
Який гіркий, надривний плач..
Ні, ні! Не плаче це дитина...
Шепочуть губи:"Ти пробач"...
І серце стислося від болю.
І я схопилась... Що це сон?
Це знов випробування долі?
Серця ж не б"ються в унісон.
Не плач, коханий. Надто пізно
Свої спокутувать гріхи.
З тобою ми були нарізно,
Лиш душі рідними були.
Ми вбили те, що не вмирає.
З коханням гралися колись.
Та час від часу оживає.
Не плач, не треба... Не журись.
Великий гріх... Та я пробачу,
Бо щастя все-таки було.
Та що винить тепер невдачу...
Нащо тримать у серці зло..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487407
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Зібрала все – усі принади осені.
Всі зустрічі, прощання і слова.
А вслід вітри осінні – стоголоссям,
Та не жива вже. Мабуть, не жива…
Поїхав ти автобусом останнім,
Не обіцяв дзвінків ти і стрічань…
Було – лише моїм – оте кохання.
Тепер мої – і сльози, і печаль…
Так легко у кружлянні листопадовім
Я вірила – прийшла моя весна!
А ти уже на дальній шлях поглядував,
В твоїх думках уже я не жила…
Зібрала все. Твої слова, і вірші,
Твої – такі неправедні – дари.
У вогнище! Мене немає більше!
Гори все синім полум’ям! Гори!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487569
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Запізнилась весна моя…
Десь хлюпоче дощ по карнизу…
Листя жовте я, як життя
У простору складу валізу…
І піду… Побреду… Куди?
Не чекають сади квітучі…
Не знайшлося таких грудей,
Де сховатися б, як за кручу…
Вдаль, світ зА очі, по ріллі,
Розгубивши яскравість листя…
Весно! Виткни хоч із землі
Диво-пагони, як колись!
Щоб тягнулась увись душа,
Щоб не гнулася знов донизу…
Перехожі кудись спішать…
У багатті не стало хмизу…
Сіро, сіро по горизонт,
НИзьке небо свинцево давить…
Витікає з думок озон,
Наче кров із живої рани…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487568
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав,
І ласим не був на чуже, бо свого мав доволі.
Чому ж тебе вкотре спіткала нещадна біда,
Весна опинилась в тенетах чужої сваволі?
По що вони йшли, знавіснілі од люті раби,
Узявши твій мир під холодні і точні приціли?
Мій славний народе, хрещений в огні боротьби,
Від крові твоєї не раз вороги захмеліли!..
А землі святі засівали кістками синів,
Їх вічною славою смерть в полі бою покрила.
І нас не зламати, не знищити в жодній війні,
Бо ангельська сотня над нами розправила крила.
Дарма потішається ниций лихий окупант,
Дарма скаженіє орда його люта і п'яна!..
Якщо і горіти, то лиш у цвітінні троянд,
Якщо і диміти - лише в яблуневих туманах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486949
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Попідтинню бузковим маренням,
Понад горами і проваллями
Тихо ходить душа моя, старано
Розмиваючи світ міркуваннями.
Понадвечір вовняним сутінком,
Чебрецем і гірким полином
Я відмию свій світ від мелодики
І чужий в нього смуток поглину.
Із терпким почуттям невимовності,
Світанково-небесною радістю
Подивлюся у вічі самотності -
Посміхнуся самодостатністю.
Лісовою дрібною малиною
І пахучою ніжною м’ятою
Заварю я у чашку глиняну
Всі моменти, які вже не згадую,
І піду танцювати з ведмедями,
Гомоніть зі старими деревами,
Упиваючись тихо сновиддями,
Зачарована лісу мотивами.
Це у світі моєму вміщається,
Тільки ти не журися, серденько,
Бо уже за вікном гойдається
Мрія, час і життя на серпику.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486527
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Мені болить. В душі моїй тривога.
Сльозами дощ наповнює життя.
Чи в нас з тобою не одна дорога?
Чом замість світла, у душі - пітьма?
А ти згадай щасливу нашу осінь.
Лише 3 роки... Ніби все життя -
Люблю тебе, здається, ніби й досі.
…
Най би згоріли кляті почуття!
Ти використав, наче ляльку, знищив
Все те, що в серці дихати могло.
І наді мною сонце стало вищим,
Вже не відчутно променів його.
…
Ніхто на мене не чекає вдома.
Напевно. Так стається у житті...
... Сьогодні - ставиш крапку там, де кома,
А завтра – гасне сонце… у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486480
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Маленький красный карлик
Больше теплом не греет...
Просто коптит он небо,
Всё превращая в дым...
Не испускает жара!
Звёзды вокруг - болеют.
И на своей Планете
Маленький Принц - один.
Воет шальная вьюга,
Стынет в сугробе Роза,
Лис, не дождавшись друга,
Умер. Совсем замёрз он...
Холод сковал движенья.
Кровь застывает в венах.
Некому кофе тёплый
Греть в котелке с утра...
Маленький карлик красный
Не излучает света.
И поглотит Планету
Чёрной Звезды дыра...
*********************
Умирающие звёзды.
Да, уходят, уходят года,
Ничего мы поделать не можем,
И кого-то уже навсегда
Мы теряем. Отчаянье гложет.
И бывает, конечно, порой,
Что приходит раскаянье поздно.
Во Вселенной ведь тоже большой
Очень разные светятся звёзды.
Есть гиганты. И средние есть.
Мощность света от них нас пугает!
Только есть и такие, что нас
В пустоту свою вдруг увлекают.
Это те, что устали светить,
Те, что жизнь не признали игрою.
Надо жить! Излучать! Победить
Притяжение Чёрной Дырою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486413
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Завесніло небо журавлями,
Розпушила котики верба,
Голубіють проліскові плями
На вологих вигрітих горбах.
І зірчасті китиці підбілу
Золотять пожухлі береги.
Проз ріллю, на сонці перемлілу,
Прозирає паросток тугий.
Дні, неначе викупані в пиві,
Мов рідкий розплавлений бурштин!
І медові зблиски мерехтливі
Виграють у прорізі гардин.
А грайлива річка недалечко,
Ніби струни срібні, деренчить,
І лелече вигріте гніздечко
П'є вершкову лагідну блакить...
Вигляда крилатих емігрантів
Із далеких сонячних країв.
Джміль рудий між крапель-діамантів
Моторцем проворним забринів.
Вже весна у квітень привідкрила
Зеленкаво-сяючу парчу.
Розправляю руки, ніби крила,
І біжу, підстрибую... Лечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486346
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 17.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2014
Вони прийшли… І поламали скрипку…
Розкидали навколо по снігах…
Мелодія забулася так швидко…
Лише німим акордом дикий птах
Літав над нею… А німий той смичок
Отак собі дивився в небеса…
І від його шалених отих звичок
Нічого не зосталось… Лиш краса…
В його уяві малювала СКРИПКУ…
Яку він так невимушено брав…
І так шалено…тонко так… і швидко…
ЇЇ найтонших струн він діставав…
Як тонко грала скрипка та чарівна…
В його міцних… напружених руках…
І вільна… ніби місячна царівна…
Просила їй зіграти на зірках…
Мелодія ота на вищім рівні
Зливалася із подихом весни…
І проспівати вже забули півні…
В шеренгу поставали бур”яни…
Там десь над плесом заніміли липки…
І місяць покотився аж за став…
Коли той смичок в молодої скрипки…
Свою найвищу НОТУ діставав…
Вони прийшли… І поламали скрипку…
Розкидали… так просто… по снігах…
Нехай… беріть усе… усе до нитки…
І хай… німим акордом хижий ПТАХ…
Допоки Смичок… пам’ятає Скрипку…
То не замовкне МУЗИКА в Віках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486150
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Хочу быть безгранично красивой…
И иметь без предела ума!
И пусть жизнь моя будет счастливой…
И на старости лет… не одна.
Как бы время немножко замедлить,
Чтоб успеть на три жизни вперед!..
Не рассеять минуты на бредни…
Пусть напрасных не будет забот!
- Не лишай меня, Господи, веры!
И надеждой меня поддержи…
Пусть не встретятся дикие звери
На просторах любимой страны!
Пусть сплывают студеные зимы,
Безвозвратно уходят года...
- Пусть все женщины будут любимы!
И пусть каждая... любит сама.
16.03.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486114
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Выпал снег… Любимый мой, снег…
Заглушил все краски и звуки…
Погасил мечты о весне…
Всё накрыл… пеленой разлуки…
В небесах началась война
Между надобностью и болью…
Знаю я – я тебе нужна!
Знаешь ты – я живу тобою!
Чтоб ни прочила нам судьба,
Слышишь? Нам уже не замёрзнуть!
Лишь коснусь я губами лба,
Воспалённого от прогнозов,
Экзит-полов, тупых речей,
И бездействия власть имущих,
Прошепчу : «Я люблю тебя…
Верь, любимый, всё будет лучше!
Потому, что душа моя
Так устала уже от плача!
Потому что сойдёт земля
Из орбиты, будь всё иначе.
Потому что над нами Бог.
Он всё знает, все беды видит.
И детей из духа его
Не оставит он, не обидит!
Ну а если свой же завет
Он не выполнит, и нарушит,
Всё равно мы войдём в рассвет!
…Я отдам за тебя всю душу…»
Мой любимый, нам выпал снег…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486174
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
На память попрошу тебя оставить
Свой образ, что в «Евангеле» лежит.
Нам жизни, к сожаленью, не исправить
И следующей вместе не прожить.
Я можно дань верну счастливой жизни –
Возьму из книги сушеный бутон,
И с трепетом я пронесу до тризны
Знакомый сердцу, милый баритон.
Ты напоследок оставляй и трубку
И свежий, мелкодрОбленый табак.
А помнишь, как в Венеции на шлюпке
Там лодочник прозвал тебя Казак.
Меня же величал Крылатой Музой
З-за ветхого мольберта твоего,
Нам в плаванье он был тогда обузой,
Сейчас же оставляй мне и его.
Я даже галстук заберу лиловый,
Который ты ни разу не одел.
Мне на душе, как камень стопудовый,
Лежит мой грех, мой сладостный удел.
Я заберу лампадку и твой гребень,
Наживку, на которую удил,
И по двору насобираю щебень
И землю, по которой ты ходил.
Ты мне оставить можешь еле зримый,
Потертый, сношенный, ненужный хлам.
Я все приму. Но лучше, мой любимый,
Прости меня и оставайся сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485482
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Моя релігія - кохання,
Моя ікона - дівчина-весна.
Не треба їй мої благання,
Вона ж бо бачить янгола сама.
Ти - віра, і твоя душа - мій храм,
А очі - біблія, святиня...
Служу її священним сторінкам,
Бо ти давно моя богиня!
Всі янголи - істоти неземні,
Тому їм все видно, як і богам.
І де б не був тут я, на цій Землі,
Завжди під захистом її, не сам.
Крилатий стрів свою крилату,
Прекрасну птаху, диво із небес.
А журавель вмирав у ґратах...
Вмирав, але із нею він воскрес!
ДТХ
12.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485500
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Знов небо усміхнулося весною,
Розпелюстилась льоном голубінь.
Янтарить сонце теплою сльозою,
Дозрілим медом пестить височінь.
Квітують хмари пролісковим цвітом,
Мов наречені,в білому вбранні.
Вже зовсім скоро пирсне малахітом
Нове життя по вижухлій стерні.
Засокорять струмки дзвінкоголосі,
Розкажуть нам свої зимові сни.
І вітерець у вербовім волоссі
Заграє знов мелодію весни!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485504
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Когда время дойдет к полуно’чи,
Погружаясь на дно тишины,
Возгорятся - расплавятся свечи
На пороге в астральные сны
Отражаясь в хрустальных бокалах,
Фейерверком карминных огней,
Блики света сомкнутся устало,
На плечах и ладони моей
Сон, отмерив в пространстве вселенной,
Изумрудную гавань любви,
Ускользнёт под луною нетленной
В синем море вести корабли
Прикоснётся губами к сединкам,
Повторяя: «Я вовсе… не Сон!"
И прольёт боль хрустальных слезинок,
В колокольный, рождественский звон
Обнимая, мне скажет под утро:
«Отыграют лишь в бубен дожди,
Я вернусь голубым перламутром,
Ты меня только жди, только жди!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485603
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Доверие? Его вы растоптали,
Его уж больше не вернуть.
Простите, только я устала,
Сама продолжу этот путь.
Вы мне противны, извините,
Вся ваша ложь – она пуста,
И, как и вы, она отныне,
Совсем неважна для меня.
Если вам больно – буду рада,
А если нет – я подожду,
Ваша печаль – моя отрада,
Я ради этого живу.
Спасибо, нет, не стоит фальши.
Меня вы ею насытили.
Держаться бы от вас подальше,
Но мой азарт совсем не в милость.
Вы думали, что я страдаю?
Надежды ваши в пух и прах,
Ведь я от радости взлетаю,
Весна в душе, любовь в глазах!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485387
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
А я шукала лінії ДОТИЧНІ
До тих сердець…. Фальшивила струна….
Чомусь рядки лягали так ГОТИЧНО…
Як золотом карбована труна…
Я розривала лінії долонь…
Щоб вберегтися від прадавніх чар…
Та сивина торкнулась моїх скронь…
Не запитавши дозволу у хмар…
А я шукала сонця серед ночі…
Води в пустелі… Квітів у снігах…
І вірші стали вже… немов … пророчі…
А на душі - кружляє чорний птах…
Я думала… не все ще так трагічно…
Лише один ковток твоїх пісень…
І буде день цей не таким готичним…
А буде просто… світлий… білий день…
А я шукала чистої криниці…
Щоб з неї лиш напитися води…
Але твоїх очей хмільні зіниці…
Три кола пекла кликали пройти…
Я так шукала світла ХАОТИЧНО…
У сяйві зір… У мареві заграв…
Але… Рядки лягали так… ГОТИЧНО…
Мій Білий Ангел майже Чорним став…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485356
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Раненный солдат… не дышит.
Пуля в теле молодом.
Парень умер. Бог не слышит.
Смерть над маминым гнездом.
Платье черное. Платочек.
Давит шею узелок.
- Господи, за что сыночка?!
Почему короткий срок?..
Как спасала от простуды!
Закрывала от собак...
Не спасла лишь от Иуды -
От людей погиб смельчак.
Отобрали жизнь у сына…
- Я молилась так о нем!
Кто-то в судьбах ставил мины,
Поливал парней огнем.
Не заштопать сердце маме!
Душу в тело не вернуть.
Будет слезы лить годами.
Обозначен ее путь.
Нежно сын плечо согреет
Своим ангельским крылом.
Жизнь закончилась. Лишь тлеет
Свечка. Копоть над столом.
10.03.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484907
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 12.03.2014
Я тополя, що гнеться на вітрі,
Приколихана хижою ніччю.
По житті йшла не раз по зустрічній,
Щастя стало короткою миттю.
Наштрикнулась душею на палю,
Постріл у серце з холодності днів.
Я не в силах здолати ту скелю,
Що поміж нами ти стрімко так звів.
Поринає кохання в безсоння,
Знову чіпляє за вії сльозу.
Ти мені, ти - людина стороння, -
Мовчки слухаю. Його ж я люблю.
10.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484800
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 12.03.2014
Багато я не попрошу…
Лише візьми одну СВІЧУ…
із рук моїх… бо випита душа
до дна…
І глибина моїх криниць --
то віддзеркалення зіниць…
Твоїх очей…
Їх чистота… І глибина…
Багато я не попрошу…
Лише віддай одну СВІЧУ
із рук твоїх… Із пустоти
в горАх…
Бо знаю я… І знаєш ти,
яким вогнем горять мости.
І біла птаха з висоти
розіб’ється у ПРАХ…
Багато я не попрошу…
Лиш запалити ту СВІЧУ…
І випити тепло її до ДНА.
Бо знаєш ти, і знаю я...
Серед усіх отих світів
і вчасно спалених мостів…
Твоїх криниць …
То є найглибша ГЛИБИНА…
Багато я не попрошу…
Лише задуй оту СВІЧУ,
як прийде час…
Холодними губами…
Бо знаю я… І знаєш ти
(отих світів дочки й сини),
як впаде листя восени…
Що роблять ті світи
Із НАМИ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485110
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 12.03.2014
Багаття витекло крізь пальці,
Погасло в зелен-травах росах.
Зостались спогадів окрайці,
Запутались у вербах-косах.
Ранкові зорі мерехтіли,
Тумани в видолинках спали.
Примари-сни крізь них летіли
І диво-птахами ставали.
Думки-слова крізь ніч летіли,
Сплітаючись у пам’ять ночі.
Легкими зграйками присіли,
Дивуючи ще сонні очі.
Коли замріяний світанок
Здійняв прозорі світло-крила,
Новітній день своїх обранок
Повів на зустріч сонцю сміло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485050
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 12.03.2014
А небо гладеньке, мов льон:
Ні сивого пасма, ні хмарки.
Розхристані кінчики крон
Вистукують, ніби дзиґарки,
По світло-плаксивих шибках,
Така розпогоджена днина!
Немов павутинка крихка,
Тремтить на шовкових гардинах
З ниток золотих макраме -
Дарована сонцем відрада!
Вітрисько в сопілочку дме,
Скородить калюжні свічада,
Здіймає дрібні гребінці
І тішиться, ніби дитина!
Розплавлена крапля в руці,
А в ній - живописна картина:
Відбитий довколишній світ,
Весняні дива́ і щедроти,
І сонце - руде, наче кіт,
І в небі пташині польоти,
І росяних крапель пунктир,
І димка рожева над гаєм,
І спокій довкола, і мир...
Без миру весни не буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484944
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2014
Как красиво врёшь ты, как красиво!
Просто в душу дышишь перелеском!
Хвойным, свежим, вымытым на диво,
Чистеньким, сверкающим, прелестным!
Как кружат там бабочки-пеструшки!
Как трава заманчиво-шелкОва!
Шишки, будто детские игрушки
На ветвях качаются. И снова
Я хочу туда. Коснуться веток
И в траве безудержно валяться!
Любоваться бабочек полётом.
Чистоте и свету отдаваться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483798
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014
Мысль зависла на стекле,
Взгляд упёрся в стенку глупо,
Вечность кружит в снежной мгле,
Рассекая звёздный купол.
Звон тиши порвал струну
Сердца, встроенного в раму,
Страж ночи нагнал волну,
Омывая солью рану.
Пульс любви настиг во тьме,
Расслабляет неизбежность,
Покоряемся судьбе,
Море чувств таит безбрежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483659
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
Пливуть душі на ставочку
У квітковому віночку,
Вмиваються у водиці
Із джерельної криниці.
Летять душі в піднебессі
На повітряному плесі,
Розпустили свої крила,
Зупинити їх несила...
Сам Творець їх захищає,
В небесах охороняє,
Шлють ангели у промінні
Дух священний Україні,
Щоб встояла і змужніла,
Розцвітала і раділа,
Щоб збиралося колосся
І заможно всім жилося! 24.02.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483547
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 05.03.2014
А я люблю этот свет Асадовский,
И обожаю и Ахматову, и Тушнову.
И, чтоб не говорили про наив детсадовский,
Ещё люблю и Цветаеву, и Гумилёва.
И до дыр зачитала Есенина,
С его неведомой осеннею грустью.
Ищу и прИзрачности, и спасения,
От них я плачу, когда отпустит.
И улетаю я в край неведомый,
Где море, сад и летние рощи,
В мир таинственный, неизведанный,
Друниной, Тютчева и Волошина.
Не понимаю я
– что бы делала,
Насколько дела б мои
были плохИ,
Если б однажды
в себе я предала
Веру, надежду, любовь,
и стихи.
****************************
Не могу я читать, не могу,
Про цветочки, что небом дышат,
И про камни на берегу…
Нужно мне, чтоб срывало крышу!!!
Чтоб безумствовала весна
Так неистово, первозданно!
…Чтоб будила сердца она
И в душе прижигала раны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483559
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014
Хоч місяць березень тривожний нині,
Лякає нас то снігом, то дощем.
Я вас, кохані, мами й господині
Вітаю квітами і весняним віршем.
Коли пригріє сонечко весняне
І все почне в природі зеленіть,
Зірвіть на клумбі всі свої тюльпани,
Й до ніг небесній сотні покладіть.
За їхній подвиг низько їм вклоніться,
Вони для нас віднині не чужі.
За тих, кого не стало помоліться,
І тим, хто залишились поможіть.
Я щастя всім бажаю і у всьому,
На всі, відведені для нас роки.
Хай на Вкраїну з вирію додому
Завжди вертають люди і птахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483644
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
Ще не висохли сльози,
Не вимилась кров,
Не просіявся смуток крізь сито.
А вже зрізано лози
І хочуть любов,
В лоні щойно зачату, згубити.
Не дамо, не дозволим
Убити дитя –
Очі неба і усмішка миру.
Виймем віру з-під поли,
А дух із кільця.
Переможемо вражую силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483640
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
Глаголишь: «Истина в вине,»
Но есть другое мнение,
Что истина сейчас в Весне,
В весеннем настроении!
Звенит весенняя капель!
Улыбки удивительны.
Смазливые мадмуазель
Безумно соблазнительны.
Шарфы слетели на ветру
И им всё это нравится.
Цвет губ и щёк сродни костру.
Сосулька в полдень плавится.
Глаголишь: «Истина в вине,»
Но есть другое мнение,
Что истина сейчас в Весне,
В весеннем настроении!
Иллюстрация из Интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483624
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
пахне од печі хлібом…
снилася мама…
небом… небом… ішла сама
однотонним порожнім небом –
ма-ма…
під ногами босими – сіра безодня,
безрадісна і курна́…
глянула у вікно – сьогодні
перше березня:
от і весна
дочекалися…
та не всі
перше березня – от і війна,
традиційно: орди московської проти Русі́
… диких качок авіа-ла́нка
прорвалася через облогу,
либонь, із боєм…
до Бога
молитва наша, а сподіва́нка
на синів, що стають до зброї
…сину, сину, рушають зранку,
тут, у вузлику, хліб… вишиванка…
образок…
і
з чебрецем-євшан-зіллям ла́данка…
03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483214
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 05.03.2014
Почему мы не можем быть вместе?
Кто придумал для счастья преграды?
И что скажешь супруге ты, если
Я оставлю следы от помады?
Я устала оценивать вина,
Ждать часы, что песок не провеет,
Разрушать ваш уют у камина.
Ну, когда в нем лучина дотлеет?
И спокойно обедать не против,
Хоть ненужные люди узнают.
Я устала молчать, а напротив
Мне глаза твои страстью пылают.
Как история сложится дальше?
Время лето меняет на осень,
Хотя я не могу тебе даже
Позвонить, если время за восемь.
И под утро одна просыпаюсь,
Вся исколота свежей щетиной.
Я устала любить, но не каюсь −
Не грешнО быть с любимым мужчиной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482769
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 04.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2014
Заплутався вітер в твоєму волоссі
І так по дитячому ніжно обняв.
Розсипались маки у жовтім колоссі,
Ромашки ховались в лугах серед трав.
В блакитному небі з'явились хмарини,
Впліталися промені сонця у них.
Упали на землю з роси бісерини,
Почувся здалека закоханих сміх...
Так ніжно і мило тримались за руки,
Стежиною щастя ішли навпростець.
Сопілки мелодії ніжнії звуки,
Розносив по полю легкий вітерець...
В очах волошкових купалась веселка,
Топились крутії у них береги.
Озвалась в високій траві перепілка
І звуки її полились навкруги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480286
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 04.03.2014
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483038
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 04.03.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483207
Ірина Хміль. "Вже не кличу"
У обіймах осіннього клена вересневі голосять вітри.
Видувають кохання шалене, жовтим листом жбурляють згори…
Прохолодою бабине літо зазирає у душу мою…
Ти скупий, ти не можеш зігріти. На Бескидах високих стою –
Одинока похила смерека. Десь трембіта надривно співа́.
З гір потоком безжальним – здалека́ вихолоджують серце слова…
По стрімнині в ущелині кружить та прозора блакитна вода,
Моє серце жбурляє байдуже, розбиває, і знов підкида́…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483365
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Пригорну до серця ніжну квітку.
Затремтять червоні пелюстки.
І в очах забігають лелітки,
Бо тепло торкнулося й руки.
Це окраса степу - мак червоний.
Серед квітів вогнищем горить.
А на вигляд шовковистий, скромний.
Тільки у руках чомусь тремтить.
Та чому краса оця так дика?
Чом боїться теплих моїх рук?
Через хвильку мак уже не диха.
В"яне...і втрача принаду луг.
З пелюстків закапали росинки.
Оживить водою? Та дарма...
Тільки залишилися жаринки...
Ось така історія сумна...
Неможливо диких приручити,
Бо не знають радості тепла.
Лиш для себе можуть вони жити.
І згорять в самотності дотла.
( натисніть на картинку...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483178
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Приходять вірші на світанку…
Як місто спить…
Лиш подих вітру… І на ганку
Вже ВІН сидить…
Складає крила свої білі…
У темноті…
У сни мої вплітає вміло
Свої пісні…
Ще не пізнавши того броду,
І змісту слів…
Я їх прийму, як нагороду
За біль віків…
Я просто п”ю, як чисту воду,
Оту красу…
А втім, беру, як нагороду
За чистоту…
І зникне ВІН… У ту годину,
Як тільки день…
Я ж подарую вам долину
З ЙОГО пісень…
Ще в темряві… Новий сюжет…
Від мого Ангела вам – звістка…
Тому… що тільки ВІН – ПОЕТ…
А я?… лише …
Стено…..графістка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483104
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Моє село – куточок на
землі,
Мікроскопічна Всесвіту частинка –
Зелений клаптик на блакитнім тлі,
Мій шлях життєвий і моя зупинка.
Без філософії: моє коріння тут,
Воно міцніло, від дідів зосталось,
Воно вглибилося у рідний ґрунт…
І звідки б я додому не верталась,
Лиш через Білку я переступлю –
Між селами одвічну межу, –
І рідними поля мені стають,
Хоч Бог те зна, кому вони належать...
Й зело усяке, бур’янець простий
Мені й без назви близький і знайомий.
До хати ще і їхати, і йти,
А я вже серед поля, наче вдома.
А плин пшениць! Хвилястий вітрогін
Нагонить хвилі й колоски ворушить…
А жайворонка в небі передзвін
Не тільки серце – камінь з місця зрушить.
Моє село, моє коріння тут.
Без філософії, чому і задля чого.
Коли ж садки весною зацвітуть,
То й Сам Господь вертається до нього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482599
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Людино моя прекрасна,
Тримайся за світ, борись!
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись,
І тільки на крилах білих
Незламних своїх надій!
Я вірю: достатньо віри
У світлій душі твоїй.
І сонця там значно більше,
Ніж мороку і зневір!
Людино моя, не бійся,
Незгодам наперекір
Іди лиш на поклик серця
До зоряних перемог.
В молитві тобі всміхнеться,
У смуті розрадить Бог.
Бо крила твої для злету,
А слово – то храм душі,
Нема для думок поета
Умовностей і межі.
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,
Молись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Зависло затишшя в природі,
Немов би очікує щось.
Та я не суджу по погоді,
Що в серці моїм відбулось.
І ніби зими вже немає,
Весни ще пора не прийшла,
А серце чогось все чекає.
Ну що ж його так дошкуля?
Чи, може, вже сонця замало,
Чи співу пташок ще не чуть?
Мене ти тривожиш зухвало..
Неспокій... Та в чом його суть?
Чого тобі треба, маленьке?
Не можеш спокійно ти жить..
Моє золоте ти, серденько,
Шалено ти можеш любить.
Давно відцвіли вже левкої,
А проліски ще не цвітуть.
Та ти все ж живеш в непокої:
Його так й не можеш забуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482228
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 27.02.2014
Вона його згубила назавжди,
У тих світах, де пломеніють зорі,
Промінням проникають неозорі
І не питають, як пішов, куди...
Хоч вверх ногами світ переверни —
Ніколи не вертається минуле...
Усе в житті нове — не те прибуле,
Їй хочеться ще ранків у весни.
Сповитися в обійми, без нудьги,
У пристрасних прелюбощах й донині,
Лиш спогади стулились в домовині...
Нестерпний біль неспитої жаги.
Як часто не цінуємо урок,
Сміливості бракує на відвагу,
Чи дбаємо про честь і про повагу? —
Життя натисне свій важкий курок.
Вона його згубила назавжди,
Лише в душі залишився навіки.
Де ж віднайти найкращі чудо-ліки,
Щоб врятувати людство від біди?
Вона його згубила назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481388
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 26.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2014
Вогонь - величезна це сила.
Непросто його погасить.
Для ніжного серця - вітрила,
Не зможе любов спопелить.
Не треба, щоб ватра палала.
І дрова тріщали в печі.
Маленьке полінце - немало.
Жаринка - до щастя ключі.
Буває, любов покидає.
Отут би підкинути дров.
Маленька жаринка палає.
Не вірить в кінець, що прийшов...
Злітає над попелом вітер.
В надії вогонь розпалить.
Дивує розсудливість й витвір,
А серце це баче й болить...
Хай вітер надії тримає,
Щоб вогник у душах не гас.
Хай бурі й дощі обминає,
Дарує тепло повсякчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481816
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Відходиш тихо. Мовчки, по-англійськи.
Ледь чутний скрип розхристаних воріт,
З важкого сну прокинулись берізки,
Тобі кивають вітами услід.
Надворі сиро, крапельки вологи
Тремтять, мов піт, на вижухій корі,
Верхівки крон настромлюють на роги
Кудлату пряжу з темних димарів.
Твоїх думок розірвані конверти
Шматує пам'ять, ніби вітровій!..
Благенький плащик, сірий і потертий,
Не так вже й личить величі твоїй,
Як пишні шуби з норки і ондатри,
Скупе в цю пору небо на сніги...
Вже де-не-де підсніжників кліп-арти
Вкривають голі мокрі береги.
У свіже небо куряться духмяно
Набухлі жили вимоклих гілок,
Ще край городу знизу, під парканом,
Сіріє сніг, мов попіл цигарок.
Зібравши кволе виснажене військо
Вітрів колючих, віхол навісних,
Капітулюєш. Мовчки, по-англійськи,
Без тріумфальних почестей весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Иди по небу!
Синь и глубина!
И отраженья светлые капели!
Проснись! Очнись! Смотри –
Пришла весна!
И так немного
До цветов апреля!
Всё с ног на гОлову
Переверни!
В глаза впусти
Ты лучики из света!
И сердце переменам отвори!
Со мной ищи
Весенние приметы!
Заплакали сосульки в феврале,
Ручьи с синицами не в тон запели!
Идёт весна!
Смотри! Вдыхай! Гори!
Уже немного –
До цветов апреля!
*****************
На верболозах котики смішні
Пухнасті мордочки довірливо розкрили.
Радій, всміхайся птахів метушні,
Черпай в відродженні природи - сили!
Поглянь – уже інакша неба синь,
Тепліше сонце, усмішки ніжніші!
І горобці кричать: «Журбу покинь!
Про вЕсну думи, наміри і вірші!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481957
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
«Життя – це сторінка…»
(Р. М. Рільке)
На Великдень я завжди приходжу до одної невеликої старовинної ірландської церкви, де в середині темно, майже чорно, і тільки через кольорові вітражі падає промінь світла. Веселі прихожани інколи запитують мене: чому я такий сумний у такий радісний день. Вони просто не знають, що я згадую Великдень 1916 року у Дубліні…
Сентиментальний цвіркун
У старому кам’яному домі,
Що стоїть на скелі ельфів,
Серед землі вітрів і відчаю,
Ховається за холодною пічкою
в якій ніхто не палив
Веселого вогню затишку,
Не готував на його язиках
Добру вечерю спогадів,
Не грів свої зашкарублі руки
Старого моряка мертвого океану.
Але цей цвіркун –
Цей вусатий мудрець спогадів,
Цей вчитель одвічної журби
Співає мені пісню тихої радості –
Тихої радості людей нашого клану.
Коли я згадую всіх поіменно –
Всіх кого тоді вбили,
Тоді – після Великодня
Року тисяча дев’ятсот шістнадцятого,
Коли земля моя –
Зелена Ірландія
Рахувала вдів і сиріт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481440
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
В эпоху, когда рушатся миры,
И мера жизни слишком коротка,
И на пороге чУмные пиры,
Минута встречи- как же ты сладка!..
И ожиданье встречи сквозь тебя
Пройдет, как "дней связующая нить",
И из последних сил крепишь себя
Желанием единственным- дожить.
Дожить, чтоб из протянутой руки
Испить любви короткой звездопада.
Мы наших тел сплетенные венки
Наденем друг на друга, как награду
За все, за все, что испытали мы
Идя дорогою тернистой к этой цели.
Она, как свет среди кромешной тьмы-
Для этого мы только уцелели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Летели слова мои через эфиры:
-О, где ты, хороший мой? Где ты, мой милый?
А ты отзывался в душе и по телу,
И мысли текли, и плелись, и летели…
И вдруг:
-Я услышал! Я – здесь! Всё в порядке!
Я еду к тебе! С расстоянием – в схватке!
Я – сердцем с тобой! Я надеюсь на встречу!
Тебя обниму. Успокою. Отвечу
На все недомолвки, волненья, тревоги,
Теплом и любовью.
Встречай же с дороги!
…Прекрасным ноктюрном, из счастья, из света,
Мелодия сердца взвилась над планетой!
Играй же, кружись, как в сплетении судеб
Рукой дотянись!
Он – приедет! Он – любит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481514
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Він просто дивився в Небо.
І Небо буЛО - прекрасне.
У Неба за божим планом
уже починалась весна.
А тут, унизу - пожежі...
Багнети... Гранати... Каски...
Кривавий врожай збирала
з прицільним вогнем ВІЙНА!
Він бачив безкрайнє Небо.
Зникали кудись "чи варто?"
Сочився цілунок кулі
гарячим густим вином.
Він бачив безмежне Небо
і,мабуть, - омріяну Долю -
підстрелений власним братом.
Накритий брудним рядном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481056
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
«Не описати те, що бачив я словами,
Та тільки так: повір, відчуй!»
(Р. М. Рільке)
Сніги вже тануть,
А сонце регоче нам в очі
Затятістю шотландського тана.
Як легко відчути,
Що смерті немає,
Є лише вічність –
Для тебе, для мене…
Тільки – як боляче,
Що спільних друзів
Поруч немає
І вже не буде
Ніколи, ніколи, ніколи…
Цієї весни підсніжники
Пахнуть димом.
Цієї весни земля
Пахне кров’ю.
Світ почорнів, збожеволів,
І тільки клаптики неба –
Порожнього, як слова Заратустри
Падають у нашу свідомість.
Підставляю своє серце
Залізним бджолам смерті.
Стріляйте!
Вбийте краще мене,
А не свободу
Моєї країни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480874
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
(одноимённая картина Вадима Большакова)
Склонились стройные берёзки,
И золото роняют косы,
Над этой речкой тихоструйной
Над непричёсанной травой…
А в душу просится напевно
Вся синь безоблачного неба,
И рощи тонкая зеркальность
Тоской пылает неземной…
О, почему, мне непонятно,
Ложатся рыжих листьев пятна,
Такая смутная тревога,
Слеза непрошена в глазах…
Мне лЕта не вернуть обратно,
Всё утекает невозвратно,
Снежинки первые дорогу
В моих проложат волосах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480780
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Кривавий ранок
загорявся
Над Україною
Святою,
Через політиків
триклятих
Лилася кров людська
рікою.
Здіймалось в небеса
багаття
Та чорний дим стояв
стіною,
Один на одного йшли
браття
За мир - кривавою
ціною.
За тих володарів
пихатих,
За тих хто нашими
життями
Собі дорогу
прокладає,
Людськими вмитую
сльозами.
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480439
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
[i]Озвучка: Аліна Орел
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
У купелі чуттєвої краси,
У сповитку́ карпатської природи,
Де музикою ллються голоси,
Даруючи блаженство насолоди...
Де ніжно доторкає, ніби струн,
Вербових віт, розпатланих водою,
Гірський вітрисько, мрійник і пустун...
Де свіжі ранки пахнуть чередою,
Янтарним пивом, теплим молоком
І скошеною пряною травою,
Гарячим хлібом, медом, тютюном,
Розніженою в росах ковилою.
Тут краєвиди, ніби вишиття,
А шепіт лісу чистий, як молитва,
Він береже минулі дні звитяг
Мого народу у завзятих битвах.
Тут поєднались велич і любов,
Краса чуттєва і готичні скелі,
Старі обряди й сила молитов,
Невтомна праця і пісні веселі.
Тендітні квіти й височінь дерев,
Минуле й суще у корінні роду.
Ніхто цей рай земний не одбере
В мого одвіку вільного народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480299
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 19.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2014
Так странно встретились, так странно...
Не то зимой, не то - весной...
На белой плоскости экрана
Я рисовала профиль твой...
Мазочки ровные ложились
Вуалью позабытых снов...
Пускай не спелось, не сложилось,
Но было. Музыкой без слов...
Лучом туманного заката,
Прозрачной неба глубиной.
Ты не со мною был когда-то.
И снова будешь - не со мной.
Свет фонарей. Февральский вечер.
Стынь музыки и тишины...
Случайный взгляд случайной встречи.
И две недели до весны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480220
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Не перекреслюй розчерком пера,
Все те, що ще в тобі пульсує...
Ти знаєш, як це жити всує,
Коли минуле - то діра? ..
Не перекреслюй розчерком пера ...
Чи ти колись лишався сам на сам
З німим питанням у долоні?
Чи відчував, як стука в скроні
Невіра сказаним словам? ..
Чи ти колись лишався сам на сам ...
Запеклий бій..де чорно-білий ти...
Мат королю - твоя поразка ...
І тільки серце -то підказка,
Де світло для душі знайти ...
Запеклий бій ...де чорно-білий - ти...
Зустрінь хоч раз світання без примар...
Трикрапка ночі не бентежить...
Скупа сльоза -то мозку нежить ...
Надія сходить поміж хмар!
Зустрінь хоч раз світання без примар ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Мне хочется взбежать сегодня
ободранным котом на крышу.
Наверх к луне, по шатким
сходням,
где теплый вечер небом дышит.
В простор, разлитый в лунном
свете,
шагнуть, дрожа, и сесть у края.
И ощутить, как свежий ветер
коросту с чувств моих сдирает.
И с ночи, всем ветрам открытой
хоть раз, от пуза и до рвоты
напиться, словно из корыта,
пьянящим воздухом свободы.
Хочу почувствовать сегодня
дух новизны и возрожденья.
Хочу, чтоб свыше
в преисподнюю
весна дохнула всепрощеньем.
И стал бы я тогда – прощенный,
безликий, безымянный – кто - то.
Один бессрочно заключенный,
вдруг выпущенный… на свободу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480112
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Втомилася рука,
Сумно водячи втомленою ручкою
По посірілому від утоми паперу,
Виводячи знаки, що перетворяться на вірші,
Які мають стати ластівками
І полетіти у простір
Кольору помаранчі, над морем,
Чіпляючи крилами баранчиків хвиль.
Давно, коли попереду за дорогою не видно було прірви,
Твоє серце не давало мені змерзнути,
Але так холодно стало на Землі - скрізь і у всьому.
Запалила вогнище – розтопити лід,
Та вогонь підпалив посірілі сторінки,
І мої вірші зі спаленими крилами
Вже не змогли злетіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479925
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 17.02.2014
[i][b]« - Знайди мене в наступному житті,
- вона мені приглушено сказала...
…
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...»
Molfar «Темно»[i][/i][/b][/i]
Мольфаре, наближається гроза…
Серед зими дощем вагітні хмари.
Трикапки затремтіли у сльозах
І темно стало від облудних марень.
Веде мене язичниця-любов
Дорогою із гір – та все у прірву…
Молитву шепче мовою дібров,
Отруйний хміль із коренем не вирву.
«Знайдеш його в наступному житті…» –
Мені сказала доля і розтала
Снігами окаянних почуттів,
І в душу крига врізалась кресалом.
Не стримуй дощ, мольфаре, хай гримить,
І серце крають муки-блискавиці!
Ця повінь-ніч украла пів-зими.
І душу, безіменну і безлицю…
Мольфаре, наближається гроза…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479824
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Сегодня – знаешь? – древний день Кикимор.
Такая разновидность Домового.
Она обычно злая! Чтобы выгнать
Тут нужен амулет. С «куриным богом»
Я знаю – носят люди обереги,
Кто всякой нечисти всегда боится…
…О, как хочу однажды на рассвете
В твоём я доме тайно поселиться!
Смотреть как спишь…
Взбивать твои подушки…
И чай тебе заваривать крепчайший...
Смотреть, как тело нежится под душем…
И обнимать, как будто в настоящем…
Перебирать рукой шальные прядки…
Следить, чтобы еда – всегда в запасе,
И вещи чтобы сложены, в порядке.
И чтобы на меня ты натыкался!!!
Везде! На кухне, в ванной, на пороге,
Случайно, вычурно, рукой, с разбега!
Чтобы тянуло из любой дороги
Ко мне. Не надо, милый, оберега!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479749
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Сижу и смотрю в темноту на качание веток...
А как в темноте видно ветки? Как черную кошку.
Небесные капли в окно — звук пронзительной меди
как поступь Слепого Пирата с мешком Черных Меток.
Но мне ли о страхах не знать? Все они понарошку –
Сегодня ко мне подойдет Очень Юная Леди
(Павел Перьев)
________________________
Качаются ветки, качаются черные кошки...
Дождем в темноте песню тихую вечность мурлычет.
Сквозь плотное облако лунным минором в окошко
на цыпочках ночь проникает в покои девичьи,
садится на стульчик у старенького пианино,
в четыре руки с одиночеством, в такт колыбельной,
играет недавно разученную сонатину,
из звуков картинки рисуя, лепя их на стены...
Что ж ветки? Качаются. Кошки качаются тоже,
небольно царапая стекла и тонкие рамы.
Спит Юная Леди, и снятся ей Голубь и Ёжик,
и жизнь бесконечна как будто, и смерть — за горами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479764
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Стривоженим птахом із світу ілюзій,
Ледь-ледь не пірнувши в щемливі вогні,
Блукала любов у прихованій тузі
І голос дзвенів, десь тремтів у мені.
Прошу, не втікай у знервовані далі,
Довкола сум’яття, в думках й поготів.
Бурштиновим днем розтеклися печалі,
Забравши все те, що так палко хотів.
Хотів бути поряд, в обіймах тримати,
Словами відкрити для тебе цей світ.
Хотів одягнути в коштовностей шати
Та сліпиш ти їх тільки порухом вій.
Стривоженим птахом у сни невагомі
Влетіло кохання, мов вихор в'юнкий.
Впустивши у серце зчарований промінь,
Ще більше заплутало вкотре думки.
22:09, 12.02.2014 рік.
Зображення: http://natalyagurkina.ucoz.ua/news/38
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479664
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Безсоромно, читаючи сповіді,
В sms-ках моїх: "Все океу".
Не натхненник сучасної молоді -
(Трохи смішно), не маю ідей...
Я не вмію, щоб "двері на защіпку",
А це, кажуть, потрібно усім...
Не спішу, прогуляюся краще вже, -
Ви не стійте, чекає таксі!
У сучасному світі шаблонному
Важко мати свою якусь форму.
Тож не буду для всіх еталоном я,
Бо друю любов "понад норму"!
Ті поняття, що вже категорія
Залишаю для різних наук.
Один день - це маленька історія
Та не все подається у друк!...
© Людмила Ковальчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479666
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Не судилося - не збулося ...( Любов Ігнатова)
Не збулося, мабуть… судилося
Десь минути тебе на межі.
В квітах поле до ніг хилилося,
А ми все залишались чужі.
Не збулося, таки судилося
У півкварти зібрати сльозу.
А чи небом твоїм дивилася,
Тож не вчула в захмар*ї грозу.
Не збулося, затим, судилося
Засніжити назавжди сліди.
Я назовсім в тобі згубилася,
Мабуть, доля отак, в нікуди…
Не збулося, чому ж судилося
В паралелях шукати мости?
А кохання, на жаль, втомилося
Поміж часом долати версти.
Не збулося… і не судилося
Обопільно дорогу пройти.
У роках надвечір'я вмостилося,
А ми так і не стали на «ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477819
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 15.02.2014
На закате за лунной дорожкою
Поплывём мы на край земли.
Так хочу я пушистою кошкою
Потереться о руки твои...
Эти сильные, в родинок крапинки
С еле вИдными нитями вен.
И губами янтарные капельки
Осторожно собрать с колен...
Этот остров - он наш, с осОкою.
Ты прошепчешь: "Ко мне иди..."
И мои пшеничные локоны
Защекочутся по груди...
Переливами смеха счастливого
Разольётся по телу дрожь!
И в безмолвную тишь осинника
На руках ты меня унесёшь!
Где трава высока измятая,
Поцелуи легки, как пух...
Твои волосы пахнут мятою,
И уже горячо от рук...
Только шепот: "Не оставляй меня..."
И счастливый твой смех в глазах...
Только выдохи, и касания
И черёмуха в волосах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479548
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.02.2014
Що мені дощ?.. Вода із неба...
Мокру завісу напнув над містом.
Вмощуся в крісло, бо є потреба,
Сьогодні знову слухати Ліста.
Вікно відкрию, впущу вологу,
Заповню простір дощем холодним.
Волинка слізно тягне жалобу,
В цей вечір з нею, наразі, згодна.
Що мені дощ?.. Вода, та й тільки...
Усі печалі зійдуть снігами...
Слухати Ліста... Читати Рільке...
Затишно в крісло вмощусь з ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Без настрою ранок чомусь прокидався:
Похмурий, плаксивий дивився в вікно.
А, може, таким лиш мені він здавався,
Бо й в мене недуже. Десь збіг вже давно..
Та треба ж робити із цим щось нарешті.
Без гумору день, як прокисле вино.
Неначе весна, без цвітіння черешні,
Я вчуся радіти малому давно...
Нелегко дається порада-наука.
Яку ж собі радість придумать в цей час?
Та раптом почула. Це пташка знов стука.
Така ось пригода була і не раз.
І я засміялась... Розумна пташина.
Не встигла ще корму насипати їм.
Ця радість моя - це маленька краплина.
Та настрій підняла у серці моїм...
------------------------------------------
Дякую Ірині Чорній за ідею...http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478473 Історія невидумана, правдива.
Часто заглядують до мене у вікно синички, яких я годую уже багато років..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478493
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 02.02.2014
Іду з тобою шляхом битим
Вже стільки літ – і хочу знов…
Любов не вичерпать, не вбити,
Якщо правдешня ця любов.
Якщо чекаєш кожну зустріч,
Неначе свято. І тоді
Приходить дивовижна мудрість:
Ми тільки разом – молоді!
Бо почуття травневі з нами
І доторки такі хмільні,
А що пізнали й не пізнали
Живе в подружньому горні.
Іду з тобою…
31.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476162
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 02.02.2014
Душа моя
На гілочці життя
З усіх світів
Тебе ще виглядає.
Та, мабуть,
Нам стелилася
не та
Стежина,
Що серця навік
єднає.
Медове літо
На твоїх вустах.
Мої ж літа -
Спіткала осінь
рання...
Вже й не співають
Солов'ї в садах
Пісень про наші
Весни і кохання.
Та як згадається
Прожите хоч на мить -
Для щястя нашого
Там місця
не знайшлося...
У грудях серце
Скрикне,
заболить
За тим,
Що у житті
не відбулося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475723
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Не обманывай ты сердца
не меняй личины.
Отпусти меня на волю,
грусть моя – тоска.
Не спеши вослед за мною,
грусть моя – кручина.
Расплатился я с лихвою
сединой виска.
Не гонись за ветром в поле –
лишь сама устанешь.
Не ступай напрасно в воду –
вброд не перейдешь.
Раз отплакавшее сердце
плакать не заставишь.
Раз оплаченную цену
дважды не возьмешь.
Лучше во поле широком
шелести травою.
Да листву осенним ветром
поднимай, крутя.
Пролети по поднебесью
и над головою
Ты седой моей, пролейся
каплями дождя.
Я дождем осенним смою
грусти и тревоги.
И пойду зиме навстречу,
не спеша, один.
И пускай покрылись снегом
контуры дороги.
Кажется летящим в небо
белый серпантин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475282
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Березень,холод собачий,
Вимерзла озимина.
Схудлий заєць полем скаче,
Ворон одинокий кряче...
Отака весна.
Вітер злий зі всіх кутків
Вимітає зиму,
А в душі печаль віків
І нудьга без гриму.
Душечко моя,душманко,
Як тобі вгодити?
Може кинутись під танки,
Чи вином залити?
Все тобі не так вже зранку
І до вечора не так...
Догризай вже до останку,
Залиши один кістяк.
І,нарешті,будеш вільна
І змахнеш крилом -
Попід стелю у неділю,
У вівторок напролом
В небо вилетиш вікном.
Воля,воля! Світ широкий,
Радість неземна!..
І якраз на суд високий
Залетиш дурна.
І спитає Цар Небесний,
Усеправедний Суддя:
"Розкажи-но,душе.чесно
Що ти хочеш від життя?
Що тобі для щастя треба -
Дна морського,суші,неба?
Можу дати хист поета...
Хочеш в жабу поселю?
Будеш серед очеретів
Квакати вінки сонетів...
Заживеш - кум королю!
Хочеш - в шахту аварійну,
Чи солдатом в бій нерівний?
Що не скажеш - все зроблю!"
Що ти скажеш Всеблагому?
"Ой,помилуй, ой, прости?!"
Тож сиди вже краще вдома...
Ще не вечір, ще терпи.
Вітер нишпорить круг хати,
Ніби продзагін,
А душа бажає свята
І нічого
навзамін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473019
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Завершен обман под пестрой
маской.
Праздничное сброшено клише.
Прожита рождественская сказка
Без чудес…
в который раз уже…
На душе уныло и тревожно…
Снова серых будней суета…
И спешит к кому то неотложка
С красными крестами на бортах…
Отчего-то холодно мне стало…
Отчего так зябко? – не пойму.
Может быть, тепла в квартире
мало?
Или много места одному?
Может этот холод от тумана?
От зимы без снега в январе?
Или от поллитры без стакана
На троих распитой во дворе?
Что-то перечеркивает душу.
Проводя незримую черту.
Что ж там, черт возьми, мне
в горле душит?
Поднимаясь горечью ко рту.
Что печалью так терзает сердце
И смятеньем чувства бередит?
Музыкой Шопеновского –
скерцо
Властно расширяется в груди?
Может это с просьбой: -
Отпустите.
В небо порывается душа?
Или на размер стал меньше
китель?
Давит грудь и не дает дышать.
Может нанесенные обиды
Расплатится, требуют сполна?
Может в подсознание зарыта
И тревожит старая вина?
…Ох… как давят, навалившись,
годы.
…Ах… как хочется их с плеч
стряхнуть.
Хочется надежды и свободы!
К черту эту гребаную грусть!
Больше не хочу январской
сказки.
Суеты рождественских – клише.
Хочется весенней златовласки.
Хочется цветов на витраже.
Нарисуй зима мне неумело
Инеем…
цветочек на окне.
Вечером…
холодно-
черно-
белым…
Помечтай со мною…
о весне…
© Copyright: Владимир Зозуля, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471239
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Для одиноких, Новый Год, совсем не радость...
Хоть отмечать всегда найдется где и с кем...
Под фильм известный «...Заливная рыба — гадость!»
И массу прочих, ежегодных, вечных тем...
И вас поздравить близкий рад, такое дело:
Чтоб наконец то обрели любовь в душе,
Что бы удача вас покинуть, не посмела,
Рай долгожданный подарила в шалаше!
Гуляет радостно и громко целый город,
И каждый "чокнуться" с тобою норовит.
Такой торжественный и долгожданный повод,
Хотя, по факту, просто пьянки прототип.
Для одиночек этот праздник - испытание,
Убрав подальше слезы прошлого с лица,
И сжав бумажку в кулаке с одним желанием,
С огромной силой вновь поверить в чудеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469483
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 31.12.2013
Так повернулась жизнь… чужими стали лица.
И черною тоской твои глаза глядят.
И я не знаю, как от черноты отмыться…
Я раньше никогда так не искал дождя.
Я раньше никогда не уставал от жизни.
Жил, как умел… как мог… не опуская взгляд.
Да только вот года… приОбняв, шею стисли,
Да так, что позвонки под тяжестью хрустят.
Я чувствую, как жизнь несет меня по встречной…
И по ночам в груди я ощущаю боль…
И черной полосы пугает бесконечность,
Как будто бы идешь не поперек… а вдоль…
Сложить бы этот груз… и место не запомнить.
И дальше налегке, не уставая жить.
Но память, как река… все глубже… все огромней,
А я уже устал против теченья плыть.
Я лег бы на воде… раскинувшись спокойно
И в вышину смотрел, не отрывая глаз…
И неба синеву пил долго… и запойно,
Как будто бы впервой… или в последний раз…
Но жизнь несется вскачь, лета меняют зимы.
А я за нею мчу, давя педаль на все.
И годы… как столбы, что пробегают мимо.
И старость… как туман на встречной полосе…
… А помнишь, как я шарф вязал тебе на плечи?
Как обнял в первый раз и подарил цветы?
Я мог часами ждать в холодный зимний вечер…
Я мог тебя понять…
А вот поймешь ли Ты?
Да… можно убежать от злости непогоды…
Или уйти к другой, спасаясь от тебя…
Ну а куда бежать от жизненной невзгоды?
Или куда уйти…
от самого себя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468160
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Зимовий день -байдужий і похмурий,
про віхоли бубнить мені приймач.
А я ховаюсь за фантазій муром -
біжу у літні спогади - навскач!
В лісах там виглядають полуниці-
червоні лиця світять із трави,
вдягають шапки після громовиці
найперші,найсміливіші гриби!
Дівчам гасає там чиєсь дитинство
наввипередки з Вітром босоніж...
Вігвамів індіанських побратимство
ворота відчиняє їм навстіж.
Всі війни - переможні! І над світом
ще не трусив печалі перший сніг...
Ті дивні дні мене рятують світлом,
коли зимовий вітер валить з ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468130
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
...Зима i бiлi ліхтарі
як в небесах-холодні зорі.
Стоять дерева в кришталі,
неначе велетні прозорі...
і ледь тремтять,коли зі сну
хурделиця розкине крила,
згойдавши днину цю німу...
чи ти любив?...чи я...любила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467323
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 21.12.2013
...моя таємниця - водій трамвая-
Трамвай номер 9 везе до площі,
на площі гуляють туристів зграї,
знимкуючи "архітектурні мощі"...
...всміхаючись,мовлять екскурсоводи,
зітхаючи,слухають - екскурсанти...
Вже перші вчувають ВИНАгороду,
а другим вже хочеться кави й "фанти"...
...одягнуте в пластик Середньовіччя,
припудрені модно кульгаві стіни...
Безмовно вдивляється Бабця-Вічність
на "вишиванки",що "made in China"...
...між мурів поснулих -Щурі і Пави,
заплющили очі з каміння Леви...
І тільки Печальний Водій Трамвая
відверто говорить усім:"...Кінцева!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467259
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 21.12.2013