Юніє світ, юнію разом з ним,
Сьогодні я зі світом в суголоссі.
Муркоче пісню вітер у волоссі,
Правічний ліс здається молодим.
Так сяйно і так тепло на душі!
Сніги давно здали вже нормативи
І до старої схиленої сливи
Зеленим зойком пнуться спориші.
Тріщать по швах вже сонячні мішки,
Під зав'язку в них сонячної втіхи.
Небесну синь погойдують горіхи,
Що поміж віти ллється навпрошки.
Оце б злетіти з хмарами в юрбі!
В політ узявши лиш думок вітрила,
Цвісти, цвісти, бо стримати несила
Квітучу юність весен у собі!
22.03.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828583
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 12.05.2019
Ця пора, здавалося б, журлива,
Ця тягуча матова теплінь!..
Попеляста видублена слива
Гріється під сонцем на гіллі́.
Вже засмаги мелена кориця
Облітає з вилиць і колін,
А в гортані ветхої криниці
Цинкове відро – застиглий дзвін,
Що відбув прощальну літургію,
Коли осінь в сад мій увійшла…
Що це я думки сумні лелію?
Ще ж достатньо світла і тепла.
Ще доволі пахощів і цвіту,
Ще такі медові кольори!
Ще ж у душу, ніби у трембіту,
Дмуть легкі просолені вітри!
Ще у серці теплому гніздиться
Літо, ніби пташка у дуплі!..
Хоч засмаги мелена кориця
Облітає з вилиць і колін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748877
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 26.10.2017
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 06.09.2016
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Может, мы просто уснем?. .» Автор: Miriam Sikilinda
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618013
**********************************************
Все же,
Нам стоит с тобою жить,
Сквозь стоны учиться других любить,
И, может, в потоке текущих дней,
Бессонных порой ночей,
Откроется суть, что мы
Должны этот путь пройти.
Пусть путь этот, мой и твой,
Истоптан до нас толпой,
И сказаны все слова,
Испиты они до дна,
Но все же и я, и ты
Должны этот путь пройти.
Все же,
Нам стоит Его любить,
Ведь кто же нас будет от зла хранить,
И даже средь ропота и нужды,
Средь одиночества и беды,
Нам стоит к Нему идти,
Что б души свои спасти.
Пусть даже лишь только шаг
Был сделан за жизни час,
И только лишь малость мы
Сумеем к Нему прийти,
Но все же и я, и ты
На шаг до своей мечты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687496
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 06.09.2016
До мене теж прийшла у душу осінь…
Хитнула вітром в краплях дощових.
Схилившись сумом у захмарну просинь,
День і собі туманами притих.
Притихло зело подихом осіннім,
Неначе зупинилось на межі.
Насупилось осоння в позу тіні
І літо залишилось в міражі.
Такою осінь у природі бачу,
А смутком відчуваю у душі…
Хмурнію небом і дощами плачу
Й печально відцвітають спориші.
Осінні вітражі в розгін анфасу,
Душевні - зачепилися в думках.
Жіноча осінь... Спита кварта часу
І філіжанка кави у руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 28.08.2016
В очах твоіх теплих - мільйон загадок,
У ніжних долонях- безмежний світ
Чи доля це, чи просто випадок,
Дві наші планети збив раптом з орбіт?
Хвилини без тебе - зупинка часу,
Години з тобою - одна лиш мить,
Заплющую очі, й нема вже спасу,
Твій образ... Твій запах в мені зорить...
Плекаю у собі зворушливу ніжність,
Чекання тремтливе нездійснених мрій,
І пещу в думках я твою дивовижність...
Надіюсь... І вірю, що ти будеш мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680717
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 28.08.2016
[img]http://files1.adme.ru/files/news/part_78/788710/9851960-R3L8T8D-1000-9090901_21.jpg[/img]
Я і дерево. Стоїмо.
Труться ребрами електрички.
Затуляє дошкульний смог
Ледве видиму сітку мжички.
Склопакетом зашитий світ,
У якому ще пізнє літо…
Облітає покрови цвіт,
Мов розірваний динамітом...
Як обстрижена бахрома,
Прилипає до мокрих туфель…
Я ковтаю важкий туман,
Пережовую, наче трюфель,
І полинності післясмак
Так пече, мов осине жало.
Повернути б усе навспак,
Але часу критично мало.
І допоки ядучий смог,
Ніби скальпелем, ріже потяг –
Я і дерево… Стоїмо.
А між нами – вікно і протяг.
[img]http://cs624921.vk.me/v624921307/4681d/PV_xyHDNaII.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613369
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 17.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c623416/v623416008/179bc/htSIx_cRwh8.jpg[/img]
Набридла осінь! А зима -
Дістала, кажучи відверто.
Якби ж вона прийшла сама,
Та за дверима пахне смертю…
Як після жнив горить стерня,
Горить і наша Україна.
Вмирають діти, вся рідня,
Але не станем на коліна.
Чия ж вина, що там війна?
Чиї там гинуть рідні діти?
І хто згадає імена
всіх тих розвіяних по вітру?!!
Хто приютить старих людей,
В яких немає більше хати?
Хто відповість за сіль ночей?...
Та видно всім уже начхати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557473
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 17.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм немає місця на землі,
але вдосталь в нашім серці…[/i]
Сонце стало нічною зорею,
Сохнуть квіти у літнім саду.
Душу біль роз’їдає іржею,
Залишаючи там пустоту.
Роз’їдає так люто, бо знаю,
Опустіла сьогодні земля,
І відкрились ворота до раю
Під палаючий звук скрипаля.
Ти не грай мені пісню криваву,
Не тривож мої струни німі,
Оберни лиш страждання в відвагу
Проживати ці дні, як у сні:
Ніби знову запахло весною
До мурашок, до приступу сліз,
Ніби голос знайомий до болю
Знову кличе до рідних беріз.
І той сон дивовижна реальність,
Закрадається потай в думки.
Але мрію мою, щиру радість
Вщент руйнують останні рядки:
Легше гори зрівняти з землею,
Океан весь розлити в пляшки,
Аніж Вас повернути зорею
Хоч на відстань моєї руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 17.10.2015
Стара кав'ярня... Вона і він...
Тремтячий голос... Між слів - питання...
Не зводить погляд з її колін,
Але стіною її вагання...
Воскресла пам'ять, а там - ВОНИ...
Смакує цнота навпіл із шалом.
Зі спільних таєн, хіба що сни
Й слова кохання звучать хоралом...
Кавовий смак вернув до тями...
От їй би в осінь, вона ж - у квіт...
Й відверто так, не манівцями:
- Тебе чекала я стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577531
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 17.10.2015
...а потім... Наскучавшись вволю...
Вони стрічалися в шалених снах...
Щоб надивитись, до (в зіницях) болю..
У вічі... на ромашкових ланах...
Цілуючись, сміялися, мов діти,
І пили з вуст трояндове вино...
Сплітали руки... ноги... наче віти...
Стелили замість постелі руно...
І кадрували... до найменшої деталі
Кохані риски - в пам'яті архів...
А з їх імен писалися скрижалі
У піднебессі крилами птахів...
А на світанку ніжно-захмелівші
Себе знайшовши у загублених рунах,
... Він тихо зникне... їй косу розплівши...
Щоб знов колись зустрітися у снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596779
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 17.10.2015
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 17.10.2015
[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]
Мої думки, оголені дерева,
Гілками присягають висоту
І паморозі стружка металева,
Здіймаючись, згасає на льоту.
А спогади – захекані хлопчиська ─
Вже вкотре повертають у Різдво,
Де світ дитинства, як ніколи, близько,
Де з вітром неприборканим удвох
Розхитуємо гойдалку скрипучу ─
Аж п’ятами торкаємося хмар!
На прутику різдвяну зірку кру́чу,
Усівшись на засніжений димар…
І пряники розвішую медові,
Стрічками почепивши за гілки.
Тут відлиски на шибці кольорові
Мені малює місяць від руки.
Вкладає бабця казку сизооку
В картатий вузлик: “Спи, дитино, спи…”
І серце розбігається з півкроку,
В сузір’їв позолочені снопи
Пірнає легко, тоне в мерехтінні,
Вбирає в себе зоряний пилок…
На стику часових космічних ліній
Відлунює кожнісінький мій крок…
Минуле там розсипалось, мов сонях,
Насінням перепріло в рукавах…
І тільки пам’ять гупає у скронях,
Вривається у сни мої безсонням,
Як посвіт із далекого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 22.12.2014
У ластовинні хмар зрябіла неба синь,
Крізь сито грає сонце промінцями,
Вдягла свитину чебрецеву далечінь
Розшиту щедро маків каганцями.
У м'ятнім вихорі дрімає літній сад,
Й тяжіють аґрусу рубінові сльозини.
Крокує червень на святковий променад,
Дитинством пахнуть кошики малини.
Ставок дзеркалить клаптиком води
Й співає вітер тихо в очереті.
Мене дитинство знов веде сюди,
Де вічна казка в солов'їному сонеті...
16.06.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507855
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 19.12.2014
Зі мною осінь попрощалася сльозами...
У філіжанці стигне м'ятний чай.
І до вікна вже тулиться вустами
Зимова ніч. Шепоче:" зустрічай".
Як скороплинно осінь відгоріла
Рясним багаттям визрілих шипшин.
Сріблястий іній стелить мавка біла,
Крильми холодить землю з височин.
Лоскоче вітер вогке підвіконня,
Мовчить зоря у темряві німій.
Духмяний чай,прощальна мить,безсоння...
Осіння казка згорнута в сувій...
30.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540542
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 19.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2014
Я запрошу тебе на каву
Серед пишно вбраного парку...
Філіжанку, під смак,
золотаву,
На залишену жовтнем
чумарку
Покладу...
а іще тістечка
Глазуровані шоколадом,
Кави зерна
з свого мішечка
Розсипатиму зорепадом...
Смакуватимеш по ковточку
Осінь з кавою...
- От, пустунка! -
шепотітимеш...
а в таночку
закружляє любов-чаклунка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524417
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.12.2014
...на кінчиках пальців - по ніжному-ніжному дотику...
...у кутиках вуст - по невисловленій надії...
...від смутку до смутку - розлука натягнутим дротиком,
де ходять канатоходцями - сни і мрії...
...на відстані вій - океани,де СОнця сховані...
...украденим щастям - долоня в човні долоні...
...у слів на вустах - поцілунки недо...ціловані...
...солоні
...і я - в полоні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500299
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.05.2014
Розквітли іриси небесно-терпким розмаїттям,
Ще сонне пелюстя цілує ранкова сльоза,
Розчісує вітер берізок тонке верховіття,
Іскрить пухоцвітом прозоро-легка бірюза.
У купелі сонця хмеліє ірисова знада,
Махровою тишею піниться стиглий моріг,
І пестить повітря бузково-травнева плеяда,
Оцвітина з яблунь фатою спадає до ніг.
7.05.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497013
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Пам'ятаєш, як ми розійшлись у прозорість тієї весни?
Плакав дощ за вікном, сумували у парках алеї.
Ти пішов...вирвав серце, на друзки розбив мої сни...
Мовчазним співчуттям винувато зоріли лілеї...
Поночіло в душі...лише місяця жовте панно
Срібним оловом сліз розливало в траву свої згустки ,
Відболіло,забулось...загоїлись рани давно,
Лиш солодке цвітіння лілей стає спомином пустки...
14.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494482
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 03.05.2014
Тебе шукала я в забутих снах,
І так боялась не впізнати рідні очі,
Лебідкою злітала в простір ночі
Та образ твій губився на вітрах...
Зливалася на землю я дощем,
Барвінками стелилася у полі,
І плакали тумани сивочолі
До дна спиваючи душі моєї щем...
Я розривала заспані світи,
Лягала піснею над тихою рікою,
До неба доторкалася рукою...
І розуміла...там....далеко ти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495360
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 03.05.2014
...у гарячому серці
Кульбабки,
у лимонній його
глибині -
на саМОму-саменькому
дні,
у темряві жовтій
бринить
ЗОЛОТА МОЛИТВА..
...ВІТЕР
гойдає Кульбабку...
Метелики й бабки
куйовдять жовтеньку
зачіску
гострими лапками...
...ЛАТКАМИ
Небо залатане-
пухнастими,білими...
і - пломеніє
між ними-
цвіте...Золотіє!
велика і яснолика
ПРАМАТІР кульбабкова
...СТАТИ б
радісним Сонячним
Зайчиком...
Стрибнути...Пірнути,
як в море, -
в серце оте
КУЛЬБАБЧИНЕ -
морозами - ще не-страчене...
...ВДЯЧНО
отак наслуХАти
як лине-бринить -
вже ВІЧНІСТЬ
( чи - МИТЬ... )
в серці Кульбабки
гарячому -
у лимонній його
глибині,
на саМОму - саменькому
дні
у келії жовтій
така
ЗОЛОТА МОЛИТВА...
...ЗЛЕТІТИ
кульбабчиним парашутиком
(...потім ...колись...)
непомітно
світло
зникаючи з ЛІТА
і СВІТУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495727
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 03.05.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Колись...
Коли зимою твоє літо...
Сріблитиме на скронях снігоцвітом,
Зоря запалить вечір розмаїто -
Мого кохання станеш неофітом...
Ти снитимеш мої жіночі мрії...
Що до кінця любові не зреклись...
Сльозою закочуся я під вії...
Та ніжним сумом в серденько...
Колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495563
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 01.05.2014
...нас проковтнуть міражі,як ВЕЛИКІ РИБИ-
що продаються в рядах,де - Морепродукти:
сни Затонулих Човнів... уламочки Атлантиди...
і плавники Русалок - як сухофрукти.
...нас проковтне Печаль,як ВЕЛИКА РИБА.
( десь в Потойбіччі - РИБАЛКА вже ладить сіті...)
Хто ми з тобою - дві крихітні кульки хліба...
Хто ми?... живі хробачки,на гачок надіті...
...на долі секунди взаємним теплом зігріті
Клює!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496167
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Кульбабакове сонце,
Кульбабкові мрії,
Дитинством кульбабковим
пахнуть надії...
Жовтенька,пухнаста
крапелька світу
Зринає із гущі
трави - малахіту.
Медовий нектар
наливає в долоні,
І лине у серце
кульбабковий промінь.
Злотавий клубочок,
Кульбабкове сонце...
Крізь товщу років
зазирає в віконце!!!
21.04.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490742
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Я лежу під ліжком. Ліжко велике і старе. Тут мене важко відшукати - надто багато речей, окрім мене, під ним: якісь старовинні чемодани, клунки... Усе це припорошене сірим порохом. А ще багато павутини. До речі, я щойно вбила павука. Просто рукою. Он він лежить і дригає лапкою. Самотній, як і я. Десь знадвору ледь чутно чиїсь крики. То шукають мене. Але я не вилізу звідсіля. Ніколи. Я так вирішила.
В кишені намацую дивом вцілілу цукерку. Вона з полуничним смаком. Я заплющую очі і останні події дригають у моїй голові лапкою, як той нещасний павук.
Мені 12 років. Мене звати... А, зрештою, яка різниця, як мене звати?
Мої "дорогоцінні" братики і сестрички інакше, як Жиропа мене не називають. Це тому, що я "жирна". Ну, товста, чи то пак,"маю надмірну вагу"- як сказав моїй матері наш дільничний лікар.
-Треба більше рухатись. На природу, плавання, рухливі ігри... І - дієта!
Поставтесь до цієї проблеми відповідально!
Ось чому цього літа я опиняюсь тут - на околиці невеличкого провінційного містечка, де стоїть будинок моєї бабусі. Взагалі тут непогано. Є великий старий сад, двір. За трохи перекошеним парканом - лісосмуга. Зовсім поруч залізнична колія. По ній кілька разів на день проносяться потяги "товарняки", тоді будинок тремтить і вібрує, що мені особисто подобається. По двору бігають - ось хто завжди в русі! - білі і рябі курки. Веселий Джек (без ознак якої-небудь породи) весело махає закрученим у бублик хвостом. От з ним ми одразу стали друзями, адже він, як і я, любить поїсти. У саду багато яблунь і одна висока груша. А на ній... А на ній так заманливо світять звабливими боками схожі на жовті лампочки плоди. Дістати їх непросто. А залазити на дерево мені не дозволяють.
-Ти зламаєш дерево, Жиропо! - регочучи сказав мені один з моїх "улюблених" братиків...
Братиків у мене троє: Сашко, Мишко і Павлик. Є ще двоюрідні сестри Мар'яна та Ганнуся. І з тими, і з другими я не дружу.Якось так склалося. Справа навіть не у "жиропі"...
Мар'яна та Ганнуся - дві манірні, худі, як сірники, дівиці. Вони щодня ходять засмагати до найближчої калюжі, яку хтось дуже добрий назвав озером. Спершу і я ходила з ними. Але це було невимовно нудно - лежати у квакаючій жабами траві, відганяючи мух, бджіл, та розмовляти про колір лаку на нігтях Мар'яни, чи слухати розповіді про останні "амурні" перемоги старшокласниці Ганнусі. Нудота! Тим більше, що останнього разу я сама не помітила, як з'їла усе печиво, яке мої гламурні кузини захопили з собою.
З Сашком, Мишком і Павликом я не дружу також. Востаннє, коли ми з ними влаштували гру в індіанців, я була полоненою рабинею великого вождя Сашка Гостре Око. І випадково впала на щойно збудований з гілок, палиць розібраного сарайчика та вкраденого тихцем з мотузки мокрого випраного простирадла, вігвам... Вігвам не витримав.
-ЖИРОПА!-сказав Сашко Гстре Око. Я розсердилась. І тріснула його кілька разів скрученим мокрим простирадлом. Мені одномоментно оголосили війну індіанці Мишко Влучна Стріла та Павлик Соколине Перо. Війна закінчилась поразкою індіанців, оскільки їхня зброя - кілька кривеньких саморобних луків - виявилась надто слабкою проти мокрого простирадла. Зрозуміло, дружба закінчилась також. А мої тітки довго сердитими голосами погрожували зателефонувати моїй мамі, витираючи шмарклі заплаканим індіанцям. Тільки бабуся погладила мене по голові і скрушно зiтхнула...
Ось так і сталось, що єдиним моїм другом - зате справжнiм!- залишився волохатий Джек, якого щоранку (а прокидаюсь я рано - нестерпно хочеться їсти) відвязую від причепленої до нього буди і ми біжимо вглиб лісосмуги. Там знаходиться об'єкт моїх спостережень і - повірте!- це набагато цікавіше, ніж лак на нігтях Мар'яни, чи кривенькі стріли з воронячими перами горе-індіанців. Величезний мурашник, що виглядає здалеку як панцир гігантської черепахи! Ми з Джеком кілька разів руйнували його палицею, щоб поспостерігати, як вправно мурашки кидаються його захищати, як несуть на спинах дітлахів, як відбудовують стіни. А ще мурашки на диво швидко ліквідовують усі "сліди" моїх загарбницьких харчових подвигів - огризки недостиглих яблук, крихти тихцем винесених пиріжків, курячі кісточки, вишневі кісточки, сливовi кiсточки... Нещодавно ми з Джеком принесли до мурашника тільце мертвого курчати, бо надто цікаво було побачити, що робитиме цей дрібненький народ з таким дарунком долі.
Можливо літо промайнуло б у цікавих відкриттях та відносному спокої, якби... Якби не сталося дві події. Перша - великі жовті, як сонце, груші налилися соком і нещодавно на світанку я знайшла під деревом одну. Вона була трішки прим'ята - ще б пак!-падала з такої висоти! - але дуже солодка, бо аж три оси кружляли над нею у траві.
Друга подія. До нас,у будинок на околиці маленького містечка, приїхав на літні вакації ще один мій двоюрідний брат.У нього аж надто серйозне і красиве ім'я - Олексій. Він майбутній художник і йому скоро дев'ятнадцять. Він трохи схожий на отих вродливих юнаків з таких улюблених Мар'яною-Ганнусею молодіжних серіалів. В будинку зчинився переполох. Тітки бігали туди-сюди, пекли пироги - така подія! - найталановитіший представник молодого покоління нашої родини завітав! Це ж вам не жарти - в самій столиці навчається, у АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ... Одну з його робіт навіть музей придбав!
Коли Олексій переступив поріг, усі збіглися првітатися. Я стою найдалі, мені чомусь ніяково і хочеться втекти.
- Як ти виросла! - каже мій художньо-обдарований брат.
- В ширину! - пищить цей шмаркач Павлик і запопадливо відскакує убік.
З приїздом Олексія життя моє змінилось. Чомусь мене більше не приваблює мій мурашник. I тому Джек дарма щоразу махає хвостом, коли бачить мене. Тепер мені подобається сидіти на низькій кремезній старій яблуні і спостерігати. Хоч це i нестерпно. Олексій розклав у дворі свого дерев'яного етюдника - розчепірку на трьох ногах з дошкою посередині. Опівдні - "дуже вдале світло!" - він малює одну з цих сухоребрих - Ганнусю. А Мар'яна сідає поруч на лавочку і веде з Олексієм дурнуваті дівчачі розмови. Мар'яна раз у раз регоче, Ганнусі ж розмовляти і, взагалі, рухатися заборонено, її (куди від правди дітись) вродливе обличчя має такий замріяний вигляд... Ці голубі очі, довгі вії, рожеві вуста...
Що ж. Вчора я вперше за довгий час розглядала себе потайки у дзеркалі. Навіщо - й сама не знаю...
А сьогодні вранці сталося непоправне.
З груші у траву вранці впало аж шість солодких і круглобоких груш. Вони були надзвичайно "грушевi"- такі солодкі, пахучі, холодні і мокрі від роси...
Коли повернулася, у будинку панувала ранкова тиша. Я для чогось зазирнула у кімнату, де спав Олексій. Двері були напіввідчинені. Він лежав на спині, широко розкинувши руки. Ковдра сповзла, відкриваючи моїм очам груди і плаский живіт. За мить холодна мокра груша опинилась просто у Олексія на животі. Груша була велика, пахла, як сто банок грушевого меду, і, хоч була трохи пошкоджена з одного боку, все ж виглядала прекрасно!
Хто б міг подумати, що у солодкій тріщині спокійнісінько снідала бджола...
За мить почувся крик:
-Що це?! А-а-а-а!!!
Сонний, переляканий, вкушений бджолою Олексій вхопив грушу і жбурнув щосили. Напрямок виявився вірним - вікно, де самотньо синіла заклеєна невідомо у які часи "ізолєнтою" тріщина. "Ізолєнта" не витримала... Посипалися уламки...
Тепер я лежу під ліжком у бабусиній кімнаті. Я надійно заховалася, старі чемодани і лантухи відгородили мене од світу. На підлозі поряд вже не дригає лапкою скалічений павук. Мені стає його шкода і, мабуть тому, на очі мої навертаються сльози. Я чую крики моїх любих тіток, чую як бігають по саду та будинку братики-сестрички...
-Жиропочко, виходь! -пищить Павлик.
-Ану, припини! - гримає на нього бабуся...
Але я не вийду. Я збираюся тут померти. Мене трохи нудить від голоду, але цукерка з полуничним смаком заспокоює мої муки.Я заплющую очі і уявляю - акуратна, пофарбована в рожевий (хоч я його ненавиджу!) колір труна. В ній лежу я. Довкола стоять мої тітки, бабуся, заплакані братики-сестрички. А найближче стоїть він. Олексій. Його очі червоні, а губи шепочуть:
-Пробач... Пробач... Пробач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487671
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 25.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2014
Завесніло небо журавлями,
Розпушила котики верба,
Голубіють проліскові плями
На вологих вигрітих горбах.
І зірчасті китиці підбілу
Золотять пожухлі береги.
Проз ріллю, на сонці перемлілу,
Прозирає паросток тугий.
Дні, неначе викупані в пиві,
Мов рідкий розплавлений бурштин!
І медові зблиски мерехтливі
Виграють у прорізі гардин.
А грайлива річка недалечко,
Ніби струни срібні, деренчить,
І лелече вигріте гніздечко
П'є вершкову лагідну блакить...
Вигляда крилатих емігрантів
Із далеких сонячних країв.
Джміль рудий між крапель-діамантів
Моторцем проворним забринів.
Вже весна у квітень привідкрила
Зеленкаво-сяючу парчу.
Розправляю руки, ніби крила,
І біжу, підстрибую... Лечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486346
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Рубіновими полисками ранок,
Мов діадема,визрів над селом.
Махрову ніч змахнувши із фіранок,
Заструменів барвистим джерелом.
Заоксамитив градом бісеринок
Ще зовсім голі яблунь гілочки.
Насипав щедро сонячних ворсинок
На зеленаві сосен сорочки.
І пахне поле свіжою ріллею,
Хмарин пір'їнки тонуть в мигдалі.
Несуть весну над рідною землею,
Вертаючись з чужИни журавлі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485878
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014
А небо гладеньке, мов льон:
Ні сивого пасма, ні хмарки.
Розхристані кінчики крон
Вистукують, ніби дзиґарки,
По світло-плаксивих шибках,
Така розпогоджена днина!
Немов павутинка крихка,
Тремтить на шовкових гардинах
З ниток золотих макраме -
Дарована сонцем відрада!
Вітрисько в сопілочку дме,
Скородить калюжні свічада,
Здіймає дрібні гребінці
І тішиться, ніби дитина!
Розплавлена крапля в руці,
А в ній - живописна картина:
Відбитий довколишній світ,
Весняні дива́ і щедроти,
І сонце - руде, наче кіт,
І в небі пташині польоти,
І росяних крапель пунктир,
І димка рожева над гаєм,
І спокій довкола, і мир...
Без миру весни не буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484944
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Жив на світі-білім світі-
Слон як Слон - звичайний Слон:
хобот,хвіст,за вухом - квітка,
ноги-два ряди колон...
Слон любив гуляти містом-
неквапливо,урочисто...
В світлофори задивлявся,
там,де треба - зупинявся,
там,де треба - знову йшов ,
не жалівши підошов.
І жила на світі Миша.
Миша й Миша - як усі.
Як усі - боялась Кішки
й не боялась ков-ба-СИ-и-ир!!!
Знала Миша в ріднім парку
кожну нірку,кожну шпарку...
Та якось,неначе сон,
перед нею виріс - СЛОН!
Закрутилась,завертілась,
наче м"ячик голова...
Слон за серце ухопився!
Бідна Миша-ледь жива!...
Та у парку розважалась
баламутниця Весна -
Слон у Мишу закохався,
ну а Миша - у Слона!
Слон і Миша разом досі-
їм не треба зайвих слів:
Миша сир Слону приносить,
Слон лякає всіх котів!
:):):)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485400
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2014
Знов небо усміхнулося весною,
Розпелюстилась льоном голубінь.
Янтарить сонце теплою сльозою,
Дозрілим медом пестить височінь.
Квітують хмари пролісковим цвітом,
Мов наречені,в білому вбранні.
Вже зовсім скоро пирсне малахітом
Нове життя по вижухлій стерні.
Засокорять струмки дзвінкоголосі,
Розкажуть нам свої зимові сни.
І вітерець у вербовім волоссі
Заграє знов мелодію весни!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485504
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
...вибухнуло Небо феєрверком-
наковталась подиву душа...
День згубився краденим цукерком
в споминах,як в зелах спориша...
Білим сном про синє-синє Літо,
Смутком - у отавах мокрих вій.
Я для тебе - Сонцем,що - не світить,
Ти для мене - Птахом,що -не мій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485650
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Що мені дощ?.. Вода із неба...
Мокру завісу напнув над містом.
Вмощуся в крісло, бо є потреба,
Сьогодні знову слухати Ліста.
Вікно відкрию, впущу вологу,
Заповню простір дощем холодним.
Волинка слізно тягне жалобу,
В цей вечір з нею, наразі, згодна.
Що мені дощ?.. Вода, та й тільки...
Усі печалі зійдуть снігами...
Слухати Ліста... Читати Рільке...
Затишно в крісло вмощусь з ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 09.03.2014
Не судилося - не збулося ...( Любов Ігнатова)
Не збулося, мабуть… судилося
Десь минути тебе на межі.
В квітах поле до ніг хилилося,
А ми все залишались чужі.
Не збулося, таки судилося
У півкварти зібрати сльозу.
А чи небом твоїм дивилася,
Тож не вчула в захмар*ї грозу.
Не збулося, затим, судилося
Засніжити назавжди сліди.
Я назовсім в тобі згубилася,
Мабуть, доля отак, в нікуди…
Не збулося, чому ж судилося
В паралелях шукати мости?
А кохання, на жаль, втомилося
Поміж часом долати версти.
Не збулося… і не судилося
Обопільно дорогу пройти.
У роках надвечір'я вмостилося,
А ми так і не стали на «ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477819
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.03.2014
Дратують люди,транспорт,телефони...
Дратують тисячі пропущених дзвінків.
Та я готова сильно бити в дзвОни,
Аби до тебе дзвін той долетів...
Дратує відстань,що лежить між нами,
І розриває серце на шматки...
Ще й осінь із холодними
вітрами,Розносить нам осіннії плітки...
Дратує шум наколишнього світу,
І тонни зла,що пожирають місто...
Я щохвилини даю відсіч літу,
Яке з моїх плечей не може злізти.
Дратує сонце,що цілує хмари...
Дратує місяць в полум'ї зорі...
Дратує осад у моїм бокалі,
І відблиск моря у нічній порі...
Дратує все.Дратую і себе!..
Немає ліків від моєї хворі...
Моя пігулка- бачити тебе...
Я не така,як всі...I'm sorry...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455218
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 08.03.2014
Травнева нiч дiвчиськом божевiльним
блукає мiстом з квiткою в руцi.
А теплий вiтер - крадькома, свавiльно -
рахує їй веснянки на щоцi.
Десь плачуть пiд гiтару менестрелi,
десь кличуть Щастя на дахах коти.
Ще крутяться у парку каруселi.
I пiшки б до Зiрок на небо йти!
Це все - насправдi? Я вже не вгадаю...
Чарує Нiч, як молоде вино!
- НIЧОГО ТАМ ПО МIСТУ НЕ БЛУКАЄ!
- ЗАПИЙ ПIГУЛКУ! I ЗАКРИЙ ВIКНО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484250
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014
[img]http://cs607821.vk.me/v607821008/2cd8/K0s9wlMWE1Q.jpg[/img]
Відлютують страшні морози,
Неодмінно пройде печаль.
Але ти не сховаєш сльози
За туманну свою вуаль.
Мені прикро, сумно від того,
Що в очах твоїх біль та сум,
Ти чекала мене так довго,
А я вкотре тебе відштовхнув.
Дошкуляв тобі до знемоги,
Коли завжди мусив іти,
Але знову вели дороги
У юнацькі твої світи.
Я для тебе був ненадійний,
Як осінній вітер в полях,
Але точно тобі покірний
І до того ж вірний слуга.
Часом біль відкривав обійми
І я з радістю їх приймав,
Може, був я занадто вільний,
І цей біль мене відпускав.
Так і ти – набралася сили,
Оніміла, але змогла,
Відпустила мої вітрила
І чимдуж від мене пливла.
Не зумів тебе, моя мила,
Відпустити, хоч ти чужа.
Я хотів би, але ж несила
Засадити в серце ножа.
Не підніму руку щоб вбити,
Навіть те, чого вже нема…
Ех, кохана моя, якби ж ти
Ще хоч раз в мені розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479919
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 05.03.2014
Неначе листя восени,
Ми розлетілись в різні боки.
Ледь чутно наші голоси,
І все віддаленіше – кроки.
За вітром ти помчав услід,
Мене дощем зірвало з гілки.
Ти помарнів, пожовк і зблід,
Я постарішала – і тільки.
Ми закрутили, хоч невлад,
Танок останній не під сили.
Та обірвав нам листопад
Надії і посохлі жили.
Жбурляв мене і дощ, і сніг.
Я до калюжі враз прибилась,
І у багнюці, всім на сміх,
Я порсалася і втопилась.
Ти також довго не літав,
Підступний вітер тебе кинув,
Завів далеко за курган,
Ти там від холоду й загинув.
І потепління вже не жди,
Пройшла пора, зів’яли роки.
Неначе листя, назавжди
Ми розлетілись в різні боки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481933
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 05.03.2014
Добігає день до кінця...
Хмари, мов линяле ганчір'я...
Світло сонця спада в надвечір'я...
І у ньому - смуток і я.
А у ньому - смуток і я,
Навіть кава не гріє ніскільки...
Поруч ходять безликі свідки -
Темна ніч і густий туман...
Темна ніч. В ній густий туман
Ліхтарі оповив серпанком...
Буде просвіт... Та це буде зранку,
Якщо сонце проб'ється з-за хмар.
Але ж сонце проб'ється з-за хмар...
День настане легкий і погожий...
А тим часом - стоять на сторожі,
Ліхтарі, запнуті в муар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479323
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 05.03.2014
(В співавторстві з Максимом Тарасівським)
Кричати хочу! Та мовчу... мовчу...
І ріжу навпіл цю нестерпну зИму,
Вкладаю біль в недосконалу риму,
І вкотре вже молитву шепочу...
Вже станув сніг під подихом весни,
Та голос мій в льодовому полоні...
Слова-крижинки на моїй долоні
Колишуть холодом: засни між нас, засни...
Мовчу... хоч душу розрива печаль,
І відчай б'є мене, як люта хуга,
Мовчання убива мене недуга,
Й холоне серце, як живий кришталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482499
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 05.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2014
Твої сліди затягує спориш,
Терпких думок насіялось, як маку.
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Невтішне серце проситься в атаку.
Воно не знає милості й жалю,
Воно й себе шматує до нестями!..
Чи ще люблю? - спитаєш.- Так, люблю,
Та що усе це змінить поміж нами?
Чи сколихне холодну сиву тиш,
Чи прорідить цю те́мінь карооку?
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Коли в мій бік не робиш і півкроку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 09.02.2014
...звiр велетенський
у сiтях трамвайних колiй
сонно вовтузить брукiвку
холодних площ...
Марнi слова з пiдозрiлим
присмаком солi.
Мокре обличчя.Невтiшний
весняний дощ.
Стерплi снiги.Загрузають
думки й пiдбори.
Мертвий мобiльний,де тиша-
тупим ножем.
Рiдними...рiдними...рiдними
БУли вчора.
Нинi - чужими...чужими..
невже...невже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478125
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 09.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2014
Відлига, тепло, схудли кучугури,
На схилах сонце з листя сніг згорта.
Воно на світ вилазить темно-буре –
Лісів осінніх рамка золота.
Струмок жвавіше дзеленчить
під льодом,
Ворона радо каркає згори.
Сьогодні гарна видалась погода –
На небі біла хмарка майорить.
Як повесні, на сонці припікає,
Душа втомилась трохи від зими.
Тому тепло нам небо посилає,
Щоб під кінець не впали в відчай ми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476951
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 05.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2014
[img]http://cs408828.vk.me/v408828008/73b9/nRcbnkL16Jo.jpg[/img]
Вечір знову настрій гріє.
Ми не разом! Ну той що!
За вікном вчорашня мрія
Закінчилась, як кіно.
Тільки кляті режисери
Закрутили все не так -
Ніби справжні мародери,
Познущалися з собак.
Попрощались ми з тобою,
Попрощались назавжди,
Але досі я весною
Розцвітаю, мов сади.
Знаю, в це ніхто не вірить,
Та собі хоч доведу,
Що любов одна на світі,
Так я з нею і помру.
Ну а там собі дам волю,
Але знаю все одно:
Надто дихав я любов’ю,
Щоб закінчилось кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474095
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Світанок надворі, а серце ще досі
У мареві сну, споглядає на осінь.
Малюнками вкриті пейзажні світлини,
І сонячний промінь дарує надії.
А в небі осіннім хмаринки біліють,
Без крил, а літають, завжди такі милі,
Такі невагомі, прозорі і чисті,
У мирі й любові про дощики мріють.
Дощами проллються, і мокрі долоні
Зітруть із обличчя мій смуток та горе,
А сонце осіннє в очах заіскриться,
І посмішка щира прикрасить обличчя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475431
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Ще недавно ми весну вітали:
Яблуні і квіти зацвіли.
От чого ми з вами не чекали:
Це - дарунку справжньої зими.
Так. Погода, ніби-то нівроку.
Веселіше трохи стало жить.
Та щось підмивало ненароком:
Чи хотіла цим нас обдурить?
І зненацька потяглися хмари.
Затягли весняний білий світ.
Це зима пустила свої чари...
І красу накрив холодний сніг.
Як тут упиратись злим морозам?
Ні! Не врятувати ту красу.
Але вірю я отим прогнозам:
Ще лелеки принесуть весну...
Зупинилась віхола спочити.
Крила поскладала на пеньку.
Хіба можем зиму ми судити,
За весняну витівку таку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475294
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Січневий дощ настирливо січе,
На во́гких вікнах креслить піктограми.
Схилюсь тобі на стомлене плече -
Така шалена відстань поміж нами!..
Така глибока прірва у словах,
Таких неспівпадінь і заперечень...
Допоки сніг виборює права,
Ми на межі проще́нь і самозречень.
Допоки іній зранку крадькома
Фольгою огортає сонну липу,
Мені болить ця вижухла зима
До хрумкоту суглобного, до хрипу...
До наростань серцевих амплітуд,
До німоти, що тисне невимовно!..
Рятую душу вперто від застуд,
А від любові? Це ж невиліковно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472059
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Давай розмалюємо білим
Пожухлий пейзаж у дворі,
Мов дрібок легких налетіло -
Пухнастий танцюючий рій!
Де кожна сніжинка - метелик,
Вальсує у пасмах вітрів.
Пооддаль покинутий скверик
Вершками за мить забілів.
У мушлях лимонних лампадок
Дрімають весняні джмелі,
Їх трелями світлих колядок
Колише Різдво на крилі.
Хай віхоли жалять у скроні,
Та нам не звикати до них!..
В тобі, як в ліхтарику соннім,
Ще те́плиться згусток весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469693
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 25.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2014
Поспіх шукаю рукава,
Душа ж - спочинку.
Мабуть – таки, іще жива…
Коли в затінку
Схилила думи над столом
Щойно прийдешні,
А ті, колишні, за вікном,
Клубком у клешні.
Що ж так стривожило єство,
Що надломилось?
Так, наче випила «по сто»
Й брудом умилась…
Я не співаю дифірамб
Такому світу.
Подих стискає лишком «дамб»,
А того ж віку…
А мрія, віра, воля…де?
Без них несила!
Кажуть, що доля так веде…
І я безкрила?!
Як світ, направду, знахабнів…
Я ж залишаю
Руки для крил, без рукавів…
І…ввись... злітаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471306
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2014
Зійшла зоря… за нею лине ніч…
З дзвіночками літають янголята…
Щасливу звістку розсипають навсібіч…
В передчутті величнішого свята…
Духмяно пахне сіно під столом…
Дідух пишається поважно на покутті…
Вже чутно коляду… З святим Різдвом! -
Вітає небо… і тривоги всі – забуті!
Христос рождається! – вже чути звідусіль…
Слави його! Незламний мій народе...
На добру долю! На добробут! Хліб і сіль!
Хай оминуть країну всі незгоди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470718
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Те саме Різдво.
І вечеря, і люди -
близькі, найрідніші!
І бабина хата.
Збираємось вкотре,
та бабці не буде...
Вливаюсь в обійми
родинного свята.
Розмови, колядки
і спогади світлі,
і тато словами
жонглює уміло,
дзвенить його сміх
у п'янкому повітрі!
Лиш темне волосся
давно побіліло...
Вовтузяться діти -
дрібні пташенятка...
А руки у мами,
як в доброї феї,
куйовдять чиїсь
оксамитові прядки,
та вже не мої,
тільки доні моєї...
І вже не мені
покладе у кишеню
розчулений дід
за колядку дарунок...
Різдвяний серпанок
хапаю у жмені,
а спогади тануть,
немов поцілунок!..
І я вже сідлаю
іржаві санчата,
мережу засипані
снігом облоги,
у білих вершках
заховалася хата
і сипле зерно
віншувальник під ноги...
В молочних туманах
пливуть гобелени
і стежка в дитинство
лісами поро́сла,
і сніг у дворі
вже не вищий за мене,
те саме Різдво...
Але я вже доросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470907
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 10.01.2014
...п"ятий сон допивав
опiвнiчну гiркущу каву,
п"ятий вiрш утiкав
неупiйманим - у вiкно...
Забинтованi мрiї
заплаканi очi ховали
i цiдили тихесенько
марних надiй вино...
...а в Зими пiднялася
висока температура...
...i морозива просить
безсилий блiдий Мороз...
Сотий слон на столi
демонструє складнi фiгури -
танцюватиме довго -
до ранку...старанно..."всерйоз"...
А менi прокидатись
о 6-iй 15...SOS...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471182
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Приймає осінь естафету в літа.
Йду по врожай на визрілі грядки.
Квасолі жовта виткалась намітка
і налилися соком буряки.
На тихих стернях розляглося сонце,
і до весни притихла сіножать.
Посеред грядки зупиняюсь - що це?
Веселі квіти зграйкою стоять.
Оглянувсь. Ущипнув себе. Та марно,
Не зникли. Усміхаються. Стоять.
Це ж хто його отак придумав гарно,
це ж звідки впала Божа благодать?
Я розумію - сквери, парки, клумби...
Але отут - в сусідстві картоплів?
Зненацька почуваюся Колумбом,
який колись Америку відкрив.
І тепла хвиля хлюпнула у серце,
і світ засяяв тисячами барв,
і зазвучав мотив у ритмі скерцо,
аж у танок метнулася верба.
Як забуття скінчилася хвилина,
прокинувсь наче. Здогадавсь. Прозрів.
Цю казку нам придумала дружина
поміж клопотів зранку до зорі.
У цім житті нам є чому радіти,
у прозі днів Господь нам залишив -
тобі - ростити неймовірні квіти,
мені -писати пристрасні вірші.
Та найдорожче свято - спільне літо,
що долею наречено прожить.
Цілую руки, що плекають квіти
на нашій грядці і в моїй душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465574
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Меня зовут воспоминания
В зал черно-белого кино,
На одинокое свидание
Под сигареты и вино.
Душе позволенная слабость
Приходит на закате дня.
По-видимому, это старость
Зовёт в компанию меня.
И нужно промолчать в ответ.
Или сквозь зубы бросить: –
" пас".
Но я опять беру билет,
В последний ряд,
в ночной сеанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464415
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 12.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2013
Не дано всім зрозуміти,
Як це інколи буває.
Коли майже мертві діти.
Мені серце завмирає.
За що Боже плачуть діти?
Так негоже це терпіти.
Де ж твої бездонні очі?
Ти поглянь на їх обличчя.
Як вони посеред ночі
Будуть плакати вже звично.
Не дано всім зрозуміти,
Як це боляче буває,
Коли бачу,мерзнуть діти.
Доля їх же добиває.
Коли хочеш їх одіти,
Бо життя їх убиває.
Коли хочеш напоїти..
Ну,за що їх Бог карає?
Як цим милим оченятам
Вже вдалося согрішити?
Вони наче пташенята...
Як їх можна не любити?
Зглянься Боже на тих діток.
Заспокой ти їх серця,пожалій їх почуття..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465073
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Я малюю в тобі світобачення
Груднем зітканою добою.
Я тебе запрошу на побачення,
Хай деінде, аби з тобою.
Ти частина мого першодотику
До сипучих снігів за криницею.
А назавтра порадять синоптики
Готуватись до стрічі з Громницею.
Кучугури жадають з'єднатися.
Не знайти нам дороги додому.
Кава в термосі. Десять тих градусів
Приховали вируючу втому.
Ти так хочеш сьогодні спізнитися,
Але ось, ми знаходим дорогу.
Ідучи, ти превстигла зігрітися,
Загубивши свою осторогу.
Я малюю в тобі пір'я лічені,
Те, що янгол – давно відчуваю.
Хай кричу. Хай слова запозичені:
Я кохаю тебе! Я кохаю!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465053
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2013
Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 09.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2013
Время дышит сосновыми ветками,
Что с утра меня ждут в лесу.
Крепко связаны яркими лентами
Память детства и будней суть.
Время дышит игрушками старыми,
Чьи зрачки потеряли цвет,
И тоски безутешной гранями
По тебе, родной человек.
Заискрятся янтарными нитками
Лоскутки догорающих дней.
Ты всегда воскрешал ту скрипку,
Что играла в душе моей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465010
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Мій сизокрилий грудню, день добіг,
Небесний о́брус вітер поторочив,
Щербатий місяць ловить на батіг
Дрібні дублони вітряної ночі.
Пісочний час осипався на дно,
Прожитий день назад не повернути,
Терпких думок настояне вино
Гірчить на денці нотками цикути.
Криваві грона в темряві горять,
Пробиті на́скрізь, ніби з арбалету...
І ще один листок календаря
Злітає з гілки й падає у Лету.
А разом з ним несправджених надій
Розмитий шрифт на білому папері...
Та завтра знов розкрутиться сувій
І день новий постукає у двері.
Розкрилить сонце зранку пелюстки,
Розтопить шибку, з ночі захололу,
І будуть знову світлими думки,
Нова доба запуститься по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464474
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Вона …вона банальна.
Вона не особлива.
Вона трішки брутальна.
І дуже хвороблива.
Вона як усі смертні.
Не носить квітів в косах.
Як всі дівчата вперті.
Тендітні ніжки в росах.
Вона не любить каву,
І чай не є для неї.
Вона тобі цікава.
Не можеш ти без неї.
Не любить малювати,
Але фотографує.
І хоче завжди спати.
А інколи ревнує.
Для неї запах м’яти -
Це щось дуже казкове.
Вона мріяла мати
Ромашок ціле поле.
Вона завжди сміється,
І навіть коли плаче.
Вона для всіх є муза.
Але не всіх одначе.
P.S. Вона...вона чарівна,
Але дурні промови.
Бо ти її покинеш.
Даю тобі я слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463238
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 30.11.2013
[img]http://rewalls.com/pic/201103/800x600/reWalls.com-24925.jpg[/img]
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Півкроку до зими. Застиг ефір.
Тримає ранок яблуню за руку,
Сповивши в іній, наче в кашемір.
Відгарцювавши пристрасну кориду,
Вляглись вітри на сизий килим трав,
За листопадом тужну панахиду
Холодний дощ на днях віджурбував.
Листків пожухлих скинувши перуку,
До згустку сонця моляться кущі.
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Лише криштальна музика душі.
Лиш ти і світ: вдихни і розчинися,
Прислухайся... Почулося? Невже?
Це у надхмарних вистуджених висях
Бог білу вовну клаптями стриже.
Ще день чи два і висипле мішками,
Земерехтить роями височінь!
Тримається промерзлими руками
Тополя за лякливу світлотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462925
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Відрубали Капусті голову...
Ще й насипали в рани - солі.
І малі Капустенята -
почорнілі і голі -
в полі...
А Зима-білолиця мачуха
Їх як-небудь вкладає спати:
-Цитьте,сИроти! -дайте
з місяцем
молодесеньким погуляти!
Морозець вас прийде люлЯти-
люлі-люленьки...спати...спати...
...і вдягає блискучі шати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462731
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 29.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013
Метеликів гарячий теракот
Обсипався на попіл. Пізня осінь.
Нема-нема дарованих щедрот,
Душа за літом бабиним голосить.
Хрумтять на вітрі вимоклі гілки -
В дерев суглоби ниють на негоду.
Мов догорілі тліючі свічки
Стрункі тополі тануть край городу.
І я, немов підрізаний листок,
Немов метелик, зігнаний із гілки,
В холодну зиму стишую свій крок
Під завивання тужної сопілки
Терпких вітрів. І дихання моє
Стає таким легким і невловимим.
Осіння хвоща піниться і б'є,
Верлібри днів розламує на рими.
І гасить шал серпневих літоднів
Хода зими, розмірено-чутлива.
На зламі пір довірена мені
Природи мудрість, давня й незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462635
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Лунко бруківкою цокає вечір,
Хвацько з пітьмою у танці кружляє...
Паморозь шаллю кидає на плечі...
Нічку ревниву втіша, обіймає...
Місто дрімає, лиш ратуша сонна,
Сумно зітхнувши, рахує літа...
В неба покоях іскристо-бездонних
Зірочці місяць косу запліта...
Листя вже спить, потомившись від танців...
Солодко снить запальную весну...
"Па" свій останній кружлятиме вранці...
Потім під ковдру приляже ясну...
Стихло усе... заколисане снами...
Лише спів Ангелів тихо бринить...
Завтра прокинеться, вмите дощами,
Місто моє...
а сьогодні...
тсссс... спить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461581
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Намалюю я осінь -
охрою,
Щоб жила довго-довго
в сполохах.
А зима розтечеться
білилами,
Дні з кришталю, а ночі -
сірими.
Весну ж я одягну -
малахітами,
По подолу бірюзою
розшитими.
Ну а літо, а літечко
краснеє,
В камінці-самоцвіти
прикрашу я,
Трішки райдуги кину
у небо, -
Малювала, любий,
для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460261
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2013
Ми копіюємо думки, готуючи дорогу вчинкам.
Не розуміючи мети - не маємо перепочинку.
Крадемо образи чужі і маримо не нашим щастям.
Свої втрачаємо світи, одне життя своє ПРЕКРАСНЕ
Під ноги стелимо, як килимок, щоб інші витирали ноги
І платимо тяжкий оброк образам, болю і тривогам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459981
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Ти знаєш як народжуються перли...
Спочатку біль,
нестримний біль
в усьому тілі.
І ось в ці миті,
слі́зно-наболілі,
зароджується диво.
Поступово, сповита
шаром перламутру,
що виплакало серце,
Мала піщинка,
сіра й недолуга,
Під тиском часу
й перемогою над болем,
Все більш нагадує
білесеньку перлинку -
Палку сльозу
страждань дорогоцінних...
......... ................. .................................
Отак й душа,
скорботою й терпінням,
Під гнітом часу,
перероджується дивно
У скарб,
який ціни не має на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459950
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 12.11.2013
В містах бетонних світло електричне
і лабіринти вулиць - без кінця.
Усе на світі стало синтетичним-
матерії, бактерії, серця.
І, втупившись в екрани кольорові,
сидять сліпці без радості й жалю.
Вслухаються в ефірне щодобове
облапане, обтріпане "люблю"...
І вже здається нескінченним місто,
немає в світі й клаптика землі!
Так хочеться потрапити в дитинство
упасти і померти у траві...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459673
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Хризантеми замерзлі в снігу
Опустили голівки і плачуть:
– Пані Анно, в шалену пургу
Що для ока квітки наші значать?
Люди швидко дістали із шаф
Довгі светри і теплі вушанки.
А нас просто охоплює страх:
Хто поставить нам хатки-бляшанки?
Он троянди зігріті теплом
І крізь дах поглядають сонливо,
У достатку, захищені склом,
На мороз позіхають ліниво.
Вітер їм не зрива пелюстки,
Завірюха мина стороною,
І тендітні зелені листки
Прокидаються свіжо весною.
Ми ж міцного не знаємо сну
І турботи від осені-мами,
І чекаєм на тітку-весну
Вже засохлими, злими кущами.
У садку утворився каток,
Тягнуть діти із хліва санчата,
І не хочуть вже плéсти вінок
З наших квіток замерзлі дівчата.
На подвір’ї крилата зима
Вже готує із криги лаштунки,
І сміємося цвітом дарма –
Дітлахи новорічні дарунки
Все чекають від Діда з мішком,
I той щедро дари презентує.
Нам же, вкритим холодним сніжком,
Навіть ковдру стару не дарує.
Нащо граємо кольором ми?
Серед снігу палаєм усюди?
Всі любуються шармом зими.
Хризантемам не дякують люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458935
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Я додивлюсь цю п"єсу до фіналу...
Яка майстерність... шал... накал... азарт...
А закулісну гру... недосконалу...
Розціню... як чужий невдалий жарт...
Кричатиму найголосніше: Браво! Браво!
З брехні з вершками їстиму десерт...
І замість вліво... поверну - направо...
В фойє, з усмІшкою, дослухаю концерт...
Що фальш відчула... не подам і виду...
Як діалог перетворився в монолог...
А потім по коханню... панахиду...
Замовлю... болем написавши епілог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426266
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 10.11.2013
-Ну що ж...Прощай.Адресу не забудь!-
сказав мені - так холодно,спокійно...
За ніч одну в це місто провінційне
вітри північні осінь принесуть.
-Пиши мені.Чекатиму листів.
Так дивно,неприродно,божевільно...
Невже ці очі так світились синьо?
Чи просто серпень серцем володів?...
І дотик губ так ввічливо просив
пробачення за все,що пролетіло...
Ми літнім божевіллям відхворіли...
Тобі я не писатиму листів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459430
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 09.11.2013
У співавторстві з Данилом-Київським:
Осiннiм Львовом стелиться туман...
Мене... твоєю ніжністю вкриває...
Нова сторінка... як новий роман...
Старим пером, та душу зігріває...
Рядок дерев оголених бринить...
Їх пестить вітер хмарками туману.
Цi почуття природні не спинить
I я тремчу - мить чарівного стану...
На гривах левів вже сріблиться сніг...
Я ж сяю вся... теплом твоїм зігріта...
Летять цілунки крихітнi до ніг...
Знов нас єднає... давній промінь літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459389
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 09.11.2013
Доторкнулась душі - і душа
засвітилась іскристо...
Видно, чиста була і прозора, як те джерело,
Із якого пила диво-спокій я твій променистий,
Що упевненість дав у підтримці, і щире тепло...
Доторкнулась... Та мабуть вже вкотре
не сталося дива.
Знов я душу свою на усі закриваю замки.
Не збулось. Нехай доля твоя
завжди буде щаслива.
Нехай ангели сиплють під ноги тобі пелюстки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459236
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Странно очень... но поздней осенью...
Ноют прошлого... старые раны...
Покрываются чувства проседью...
В голове бороздят туманы...
Ведь ждала, что все забудется...
Но молчание душу точит...
Только сердцу надежда чудится...
И любовью оно кровоточит...
Память чертит письма на стенах...
Разрывая глазную сетчатку...
Я до боли в артериях... венах...
Ощущаю тебя нехватку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458330
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 08.11.2013
(До дня звільнення Києва)
Якось тестю моєму сказали:
Вам медалі даремно дали –
Ви б війну ту взяли і програли,
Ми б заможніше зараз жили!
Я б знайшов, що б на те відказати,
Ну а тесть мій аж заціпенів –
В рабстві тяжко і батько, і мати
Працювали на вражих панів.
Німці б жменю народу лишили,
Коли б кинули ми воювать.
Нас будо б з півмільйона, від сили,
Що б було тут кого поганять.
А іще я згадав табір смерті,
Де мій дядько за спротив сидів.
Скільки люду там просто померли,
Але він таки вижить зумів.
А таємні оті циркуляри,
Що писали фашисти тоді:
І травили народ і стріляли.
Виживали, але в боротьбі.
І тому захотілось: Спасибі!
Ветеранам іще раз сказать.
Тільки де ті з медалями, сиві? –
Вже на цвинтарях довго лежать.
Завдяки їхній праці і крові
Маєм свій нагодований край.
Не жалій їм краплину любові,
Від душі її зранку віддай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457951
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Жовтим снігом осені
Ліпить казку сум щоночі.
Тіні снів скуйовджені
Нам стрясають сутінь в очі.
Сивим листям - попелом
Сіє ніч тепло останнє.
Коле серце пострілом,
Кришить час німі питання.
Мерзнуть верби карії.
Знов циганить пальці холод.
В мені осінь стАріє,
Лічить вголос листя кволо.
В храмі неба змолено.
Сонце ночі білим збігло.
Світять душі зболено.
Зір хрести стікають сріблом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456524
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 01.11.2013
човни відчалюють від берега-
гойдають їх туману сутінки,
і очерету тиха музика зникає-
десь у глибині...
човни відчалюють від берега-
так люди від життя відчалюють-
ця казка-давня і печальна:
човни-вертають,люди - ні...
а берег інший- ледь видніється,
все манить нас туди дістатися,
та розкидає доля снасті -
і обривається струна...
там за туманом,знаю,криється
і маяком далеким світиться
причал,куди веде вітрильце
мого маленького човна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457873
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Якось влітку між Кульбаб
виріс раптом Баобаб.
Наче ящірка-зелений,
здоровенний!Здоровенний!
Пощастило діду й бабі
з тим гігантським Баобабом:
вони вилізли на хмару-
в небесах пасуть отару!
Цілий день над полем гречки
в небі бігають овечки,
а як Сонце йде до хати-
між зірок лягають спати.
Засинає й Баобаб
між потомлених Кульбаб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457875
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Така брехуха, осінь ця,
Пообіцяла, поманила,
Тумани скинула з лиця,
Довкілля сонцем напоїла.
..............................................
І їй повірили троянди -
Розкрили пуп'янки свої,
Бузок розцвів біля веранди...
Та не співають солов'ї...
Усе навкруг, мов подуріло -
Бруньки в магнолії тугі.
Зима вже скоро, біло-біло,
Розстелить пелени в логи,
Накриє сад, поля, дороги,
Морозом вдарить по траві...
Бузок цвіте без застороги,
Розпушив кетяги свої.
...............................................
Із голови пішло все в *ноги*,
Дивлюсь, не тільки у людей.
Брехня стоїть біля порогу,
Відчиниш, і ураз ввійде.
Такі ми, українці, щирі,
Впускаєм в дім усіх і все,
А зайда, на святу порфіру,
Бруд за ногами принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457505
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
... лірика стомилась, склала руки…,
Значення втрачають вирази й слова…
Від мене залишаються лиш стуки,
я пустий … я знову випитий до дна…
Вечір увімкнув в кімнаті світло,
та від нього не світлішає мені…
моя присутність стала непомітна…
я здаюся… не кажіть, що маю сили, ні
я вже безсилий, як слова без значень,
як взимку сонце світить та не гріє…
Наперед для кожного вже вдячний…
Лірика стомилась… а без неї, я не вмію….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457350
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2013
Журбують вишні в золоті червленому,
Вмочили, мабуть, листя в каркаде
І по хребті, ще де-не-де зеленому,
Сповзло за го́ру сонечко руде.
А хризантем у трави нахурделило,
Мов хто розсипав жмені конфеті!
І листопадить випалене дерево,
Листки-дублони ронить золоті.
Розмито хмари в небі акварелями,
Немов зі збанка вилито вершки,
І не дзвенять сопілковими трелями
Між крон махрових радісні пташки.
Плоди достиглі світять, ніби глянцеві,
У шевелюрах лискають густих,
На яблунево-палевім рум'янцеві
Цілунок сонця бджілкою застиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457397
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
...Така терпляча! Терплячість покірна, собача-
гарує на пана, мов кляча
і ходить вже вік - по колу.
...Така наївна! Де-юре - княжна,царівна!
Де-факто - монетка мідна
у шапці жебрацькій, кволій...
...Така живуча! Під сонцем чужим, палючим
виводить "бесаме мучо"
і бачить у сні - калину...
...Така далека! Порожнє гніздо лелеки...
Чиєсь персональне пекло -
любов ця гірка, полинна...
...Така дволика! Зійде за копійку криком,
на зраду - страшну, велику
у тьмі золотій - зніміє...
...Така прийдешня! І болем стара черешня
в душі зацвіте (чи вперше?)
над степом - прадавнім, синім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457275
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Ти подавав мені смачні червоні вишні -
такі достиглі, мов твої вуста.
Навчився промовляти фрази грішні
і ту неправду, що завжди пуста.
Ти розкидав по всій кімнаті речі,
бо місця, бачиш, не знаходив їм.
Невпевненість лягла на твої плечі.
І ось ми вдвох ошукані стоїм.
Я знала все, і навіть трохи більше:
думки, звички, улюблені місця.
Мені, здавалось, мало бути гірше,
але все мирно підлетіло до кінця.
Серденько, то є Наша доля -
ще навіть не зійшовшись, розійтись.
Звичайно, залишилась крапля болю,
та попрощатись не могла я не прийти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457077
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Ти закохай мене у себе... закохай...
Вплети в волосся ніжно пестощі-розмай...
Вустами серед осені даруй весну...
І серце пристрастю ти пробуди зі сну...
Не відпускай мене... й на мить... не відпускай...
Цілунки щирі хай летять, мов водограй...
Твоєю буду... ти любов'ю заквітчай...
Ти закохай мене у себе... закохай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456355
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Я себе відганяю й до себе йду.
Наче річку одну вкотре вже перехожу.
Бо, звичайно, не раз у житті ще впаду,
та лишатись на місці не хочу, не можу.
Надто часто зі мною кава і чай -
мої ліки від втоми увечері, вранці.
Я піду, щоб змінитись, а вдома лишу
золотий наліт у холодній чашці.
Тепер же прошу, зустрічай дитя,
що ласкою й турботою зігріте.
Минуле і майбутнє - це твоє життя,
тож прийми як належне, егоїстичний світе.
Набрид телевізор. Весь час щось говорить.
Там очі бездумні вогнями горять.
Випуск новин завжди все спотворить,
а в міс України зуби блищать.
Та ні, я не заздрю, у мене осінь.
Я хочу закутатись в теплий беж.
Абонент недоступний зараз, зовсім.
Він відмовився від послуг мереж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456931
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
...ти був ласкавим песиком
із хвостиком-колесиком,
ти був смугастим котиком,
з електрострумом-дротиком,
янголиком замріяним
із трепетними віями,
з устами мармеладними,
неначе щастя крадене.
...Модель удосконалена
Івасика-Телесика,
своє дурити серденько
було з тобою весело!
Чому ж тепер консиліум
із мед- та судекспертами
почухують потилиці
над крильцями подертими,
Вишпортують пінцетами
Очам своїм не вірячи
з душі -ой леле!- мертвої-
ці зуби крокодилячі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456929
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Летіли літаки
Небом твоєї душі
Коли ти спав
А місяць тебе колисав
Пігулки щастя
Ти і я разом
І ніжні очі-океани
Сніг топили за вікном
Солодкі вуста
Мурашки по тілу
І хто що там каже?
Байдуже
Летіли літаки
Твої, мої крила
Не втратити б тебе
За вітром підняті вітрила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456212
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Батареї серце не зігріють.
Осінь переллється в листопад.
Хтось знайде загублену надію
вже не оглядаючись назад.
А буває холодно і в спеку,
бо в душі термометр є свій.
Десь любов від осені далеко,
як не близько спогадам до мрій.
Та не варто падати у відчай,
і втрачати віру в майбуття.
Прийде сумнів з допитом, мов слідчий,
а у тебе алібі - життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456449
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 26.10.2013
І знову... знову про сумне
та не тому, що вкотре осінь
зненацька застає мене
як я хворію сонцем досі.
Проміння в серці бережу,
воно ніколи не зів'яне.
Я перейшов вогню межу
і перетнув кордон обману.
Та від кохання не втекти,
воно у серці досі зріє.
Десь там напевно мрієш ти,
а я тепер лише надіюсь.
І жоден листопад розлук
від серця серце не сховає.
Злетять голубки наших рук
в єднання, що миліше раю.
НЕзаборонені плоди
з дерев впадуть в долоні саду.
Знов про сумне... Сумне? Ади
я не сумую, навіть радий. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456450
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 26.10.2013
З беріз жовті коси звисають,
У золоті груша стара.
У листі червленім, аж сяє,
Й пливе у туманнім розмаї
Тривожна осіння пора.
А люди спішать і не бачать,
Що світ цей у зміні весь час.
Нові перед нами задачі
Він ставить, немов передачі,
І вішає диво прикрас.
То квіти, то трави, то листя,
То графіка сіра зими.
Навіщо ми світу здалися?
А може він в нас помилився
І зникнемо в мареві ми?
Надворі спокійна природа
І ми не завада дощу,
Холодна осіння погода,
Дістались ми з нею до згоди –
Це в шелесті листя почув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456734
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
(Майже пісня)
І знову ота ніч уже надворі,
Коли стає так важко на душі.
І знову оті сни , всі кольорові,
Коли , ти , клявся в вірності , мені.
Та ось поїхав, ти, туди далеко,
Туди де, не побачу ,я тебе.
І нагада лише ота смерека,
Те щастя , що зустріло там мене.
Поклявся ,ти , мені там у коханні,
Поклявся , в вічній вірності мені.
Та чи, тебе , побачу на світанні ?
Чи можна мені вірити тобі?
Пішов , ти , батьківщину захищати,
Пішов , мені , сказавши почекай
І серце мене просить почекати,
А люди , усі кажуть забувай.
Забуть його : говорить , рідна мати,
Забуть його і іншого шукай.
А серце , все благає почекати,
Кохає він , тебе і ти кохай.
І знову ота ніч уже надворі,
Що в душу мою щастя принесла.
Не вірю , я вже людям , що говорять.
Тобі лише і серцю вірю , я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438579
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 26.10.2013
У шумливому безголоссі,
Сховавшись,немов злочинці.
Я й моя подруга—Осінь
Знов лишилися наодинці.
Гуляли у парку старому,
Каталися у трамваї.
Не хотіли іти додому,
Бо там нікого немає.
Говорили про наболіле,
З рук голубів годували.
І обличчя своє несміле
В кленові листки ховали.
Зустрічали людей байдужих
І усмішками вітали.
Відображення у калюжах
Ми сонця свого шукали.
Розмовляли про що не знаю,
Говорили про все на світі.
Філіжанкою теплого чаю
Душу хотіли зігріти.
Край алеї на лавці сіли.
Якнайдалі від грізних площ.
Раптом клени зашурхотіли
І почав накрапати дощ.
Він слізьми по щоках котився.
Ти шептала мені : «Не плач…»,
А з дощем ніби біль кришився
Від життєвих моїх невдач.
«Осінь, Осінь, моя небого,
Моя подруго золота.
Все мине. Все пройде. Нічого…
Тільки зараз ось самота…
У цей день тільки ти зі мною,
Не сидімо вже тут, ходім.
Повертаюсь я знов сумною
В свій холодний самотній дім.
Де ніхто не заварить кави,
Де нікого давно нема…
Осінь, Осінь, моя ласкава,
Залишаюсь я знов сама…
Ну а завтра пройдусь тут знову,
Як під серденьком зашкребе.
І з букетом листків кленових
Я шукатиму тут тебе…
У шумливому безголоссі,
Де самотність не має меж,
Я чекатиму тебе, Осінь,
Все чекатиму, що прийдеш…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456759
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Она читала его, как книгу,
почти запоем, дыша загадкой:
кто он такой и зачем к интриге
свои ремарки даёт украдкой...
Она читала и восхищалась,
во сне дописывала страницы
и, со-причастная, растворялась
по предложению, по крупице...
Ему же... льстило её внимание...
Ведь только им... так никто не жил...
И грели душу её признания...
А ей казалось... что он любил...
Она бы даже... могла вписАться...
Главою в книгу, но к сожаленью...
Финал дочитан - пора признаться...
Что для него - она стала тенью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412731
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.10.2013
Не розпалюй вогонь, як не вмієш згасити,
Бо на попіл згорить, що у скриню складав все життя .
Збудувати нове, це як море сушити ,
Уже сили не ті ,та й не те вже у нас почуття!
Обережно з вогнем, зупинись поки можеш,
Почекай поки земельку скропить Господня роса,
Бережи ті краплини, зерниці це Божі,
Принагідно погасять пожежу й повернуть життя.
На землі ми з тобою із Божої ласки
І життя в нас одне,що роками сплелось у вінок,
Розмаїття квіток- це життя, а не казки,
Кожний день привітаймо , робімо обдуманий крок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456702
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Ну что не помолчать
в такой ненастный день.
Понежиться в кровати,
коль на работу лень.
Иль почитать стихи -
возможно о любви.
Легонечко прижмись
и поцелуй сорви.
А если виноват
и знаешь это сам...
...останови закат,
замедли ход часам...
продли немного день,
чтоб он с собою в ночь,
не нес обиды тень...
Ты́ сможешь нам помочь?
Давай же помолчим
в такой дождливый день.
Сердечко так стучит...
и на работу лень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455521
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2013
Важка теракотова втома
Лягла сухолистом до ніг.
Бажання смарагдову крону
Присипав байдужості сніг.
Бурштинова легкість застигла
В осінньо-тягучій смолі.
Небесна зажура не встигла
Злетіти в лелечім крилі.
Загадкою аквамарину
Лишився до літепла шлях.
Розраду лиш тільки калина
Сховала в червоних серцях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448708
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 19.10.2013
Намалюй мені, коханий, казку...
І, дарма, що ти давно не малював...
Замість фарб, візьми свою ти ласку...
І малюй... де щойно цілував...
Ти не пензлем намалюй картину...
А гарячими, жада́ними вустами...
Намалюй ще пісню лебедину...
І веселку коханкову... поміж нами...
Не зважай, що ніжність розгубилась...
І не часто сняться кольорові сни...
В твоїх почуттях я відродилась...
Намалюй там НАС... і пригорни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453929
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Залиш мені краплиночку себе,
Щоб очі твої бачити щоранку,
Вдивляючись у них безперестанку...
...Яка ж у них нестриманість живе!
Залиш мені краплинку теплоти,
Що вчора лиш до неї доторкалась.
Забулась й раптом знову закохалась
До відчаю. До сліз. До хрипоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452688
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 05.10.2013
Я поїду за тобою на край світу...
Не вражає? В небеса, Чумацьким Шляхом!
Лиш нехай кохання зірка світить
Світлом ніжним... лагідно і м"яко.
Я піду вслід за тобою по стежині.
Тільки руку протягни мені, так треба...
Уночі, десь там, на вигоні, в долині -
Стежка місячна. Лише для двох. До неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452441
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 05.10.2013
Втікають зебри днів, і ми, як звірі
На клапті рвемо час на радість, біль і страх.
Ми - тіні чорно-білі й жовто-сірі.
Розп’яті сонцем, тихо тлієм на вітрах.
Нервуєм я і ти. І осінь з вітром в парі.
Не знати хто в погоні цій легка мішень.
Чи жертва ти, чи кат в життя сафарі,
Чи просто ситий глядач в цей момент лишень…
Гризуть лемури п’ятниць сон і спокій.
Закони стада нас тримають міцно так.
Біжиш і вбік не ступиш пару кроків,
Бо впадеш враз від ран чи інші вмить з’їдять.
Мисливців маски часто одягаєм.
А часом жертви ми, бо Богу все ж видніш…
Що нас з тобою зараз не вбиває, -
То з часом, кажуть, робить нас таки сильніш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452567
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 05.10.2013
Шукала що?не відала сама.
В мій дім на чай просилася зима.
Я їй сказала тихо:-не пущу...
Хотілось так не снігу,а дощу
передпотопного того -
з прадавніх днів,
що мілкість душ
за сорок діб залив...
щоб попливли із міст брудних
човни,
щоб в небесах причалили
вони...
щоб морок-світлом,
радістю-печаль...
А за вікном вже сипав сніг...
Як жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452754
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013
Вона багато раз чула слово ЛЮБЛЮ...
Але кожного разу, це були інші відчуття...
Було ЛЮБЛЮ батьківське, тверде, надійне, як тил і ніжне, як яблуневий цвіт...
ЛЮБЛЮ найдорожче - промовлялось дитячими вустами синочка і мало смак грудного молока...
Підносило до небес ЛЮБЛЮ пристрасне, за яким втрачала голову... Воно було божевільним...
ЛЮБЛЮ було стабільне, як дорога статуетка, яка не пасує до інтер"єру, але шкода викинути...
ЛЮБЛЮ було різним - грайливим, віртуальним, притягуючим і відштовхуючим, з гірчинкою... зі смаком кампарі і ранкової кави... Обпалююче, як віскі...
Було болючим, що шматувало серце на малесенькі частинки, заборонене ЛЮБЛЮ...
Різне було... А вона все чекає: КОХАЮ!... Незрадливе, щире, на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452461
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 03.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2013
Ти відчуваєш, як росте між нами прірва?
Так дивно... та мене вже не болить...
Хоч тілом залишаюсь тобі вірна...
Та від розлуки відділяє нас лиш мить...
Ти відчуваєш? Як із холодом осіннім...
Байдужість проникає в душі нам...
Фальшивіють слова... а все, що було цінним...
Ми легковажно віддали вітрам...
Чи відчуваєш ти? Навіщо я питаю...
Коли до нелюбові - лише мить...
Ти відчуваєш! Я це добре знаю!
Та все не зміниш... коли серце вже мовчить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452172
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Слова мені залишились і все,
Нічого окрім слів - скупа розрада...
Кривим розмитим почерком есе
Виводить дощ по сірих автострадах.
Під парасольку туляться вітри,
Січуть в обличчя краплі, ніби струни.
Зітри мене із пам'яті, зітри,
Як вічність на табличці древні руни...
Як захмеліла впевнена весна
Останній сніг роздмухує у полі.
Густої зливи сива пелена
Сповила шовком пальці захололі.
Похмуре небо ру́ном затяглось,
Надуло щоки зморені старечі.
Слова мені залишились - хоч щось,
Хоч проблиски в холодній порожнечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452196
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Знайти ромашку в польовім роздоллі,
Зібрати сяйвом у кошіль росу,
ПіднЕстись духом, щоб дістати зорі
І візерунком викласти красу.
Усмішку серця зачепити в трави,
Нехай лоскочуть вітрові боки.
І … чаруватись подихом отави…
Квітують барви на усі смаки.
І вже по плечі загорнутись в жито,
Вплести волошок у вінок собі…
Доріг пройшла, багато пережито.
Та якось так, неначе у юрбі.
Хіба в мені не квітувало літо,
Не духмянів в покосах аромат…
Чому ж, неначе все водою "змито",
Неначе щастя, хтось відрізав шмат.
Вернусь літами я в розкішне літо,
Щоб знову в квітах віднайти себе,
Я стану сонцем понад нашим світом,
І ще зустріну, як тоді, тебе.
І… не повірю, що ми все ж не пара,
Не відпущу, не відступлюсь назад.
Тоді ми щастя загубили в хмарах,
Дощем – сльозою переплакав сад.
Ми не почули мудрого мольфара,
Не зберегли розсипаних дарів.
То ж кожне літо, наче наша пара,
Збирає пам'ять барвами з полів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433531
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 02.10.2013
(Я тебя не зову…Мазур Наталя)
Я не кличу тебе…хіба ж простір можливо
І чи вдасться у часі ще підняти крило.
Повернути назад … і надію лишила,
А дорогу неблизьку вже давно замело.
Я не кличу тебе, а чи що з того буде,
Бо між нами тепер німота пролягла.
Нас таки розлучили пересудами люди.
І не наше те щастя – випадковість проста…
Я не кличу тебе, небо осінь малює,
Замішавши у фарбах пломінець золотий.
Не покличу тебе… відстань серця не чує!
Літо кришить останній день такий осяйний…
Душа ж кличе тебе!!! Серце стогоном рветься!
Бо без тебе, неначе я стою на краю.
Наше щастя обабіч… і чи ще озирнеться…
Понад зорями кличу!!! Та лиш мовчки стою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447315
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 02.10.2013
Він до тебе ішов і ніс квіти в руках,
Промовляючи завчену ще вчора промову.
Від хвилювання надмірного збивався в словах –
Починав все спочатку знову і знову.
Він зізнатись хотів у своїх почуттях,
Припавши коліном на вологий асфальт,
Та коли вже до тебе був пройдений шлях
Його голос із басу перетворився на альт.
Ти стояла із іншим, той тебе обіймав
Та цілував твої ніжні руки,
Холодний дощ як на зло накрапав
А біль стискав серце його від розпуки.
І падав дощ, а він на лавці сидів,
Змиваючи біль дощовою водою.
І падав дощ, а він просто хотів,
Забути про те, що знайомий з тобою.
І падав дощ, не жаліючи слів –
Маленьких краплин німої розради.
І падав дощ, загасаючи гнів,
Наче вогонь, що розгорівся від зради.
Травневий вечір вже ліг на плечі
Він пізно додому вертався сьогодні,
Гнітило душу відчуття порожнечі,
В кишенях грілися руки холодні.
В той день випадково тебе знов зустрів,
Ти промовила: «вибач за те, що так сталось».
Він жодного слова сказать не зумів,
Хоча серце в грудях швидко закалаталось.
Лише на прощання тебе обійняв,
Не здіймаючи очі з-під прикритих повік,
Холодний дощ як на зло накрапав
І вас побачив вже твій чоловік.
І падав дощ, а він на лавці сидів,
Змиваючи біль дощовою водою.
І падав дощ, а він просто хотів,
Забути про те, що знайомий з тобою.
І падав дощ, не жаліючи слів –
Маленьких краплин німої розради.
І падав дощ, загасаючи гнів,
Наче вогонь, що розгорівся від зради.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426150
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 02.10.2013
Ми тулилися спинами,
В різні боки дивилися
І мовчали так голосно,
І кричали так тишею.
Розмежовані стінами
Суперечки-Чистилища,
Що зростали так болісно,
І ставали все ширшими.
Ще тулились потилиці,
Хоч лоби вкрились ґулями,
І словесні баталії
Вирували у головах.
Серця биті на милицях,
У взутті, що намуляло,
Пройшли крізь аномалії
Де бул́о надто холодно.
Все ж тулилися душами,
Що від болю скрутилися,
Навідріз відкидаючи
Геть усі звинувачення.
Якби тишу порушили -
Вже б давно помирилися,
Та сиділи чекаючи
Хто попросить пробачення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451002
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 02.10.2013
Пробач, що від сліз вже вологі слова...
Душа заховалась під стріху.
На небі - ні хмарки, та сонця нема.
В полоні печалі. Зі сміхом.
Вже осінь холодна, я хочу тепла.
У світ ластівки полетіли.
Чи люта буде цього року зима?
Турбуюсь про душу... не тіло.
Душа десь притулку шукала собі,
І гнізда знайшла ластів"ячі .
Весною вона заспіває пісні.
А зараз... замерзла і плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452034
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Парад фонарей вечерами у дома
Напомнил о смерти ушедшего дня.
Луна напевает тихонько знакомый
Романс,где вы нежно любили...(меня?)
Я вами воспета. Но это не важно.
И поздно уже предаваться стихам.
Рассвет за окном. Слишком серо и влажно
И все фонари растеклись по столбам...
Средь серого гула проснувшихся ливней
Пускаю бумажный кораблик мечты.
Была б я еще хоть немного наивней,
Тогда может не было той пустоты...
Я вами воспета, любима (не) вами.
Тоскую (увы) не по вашим губам.
В затертых минутах меж жизнью и снами
Я дань возношу проходящим годам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452032
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2013
Ти приходиш у сни, у мою недокохану осінь,
Знову спалах в душі - догорає від пристрасті ніч,
Небо плаче дощем, наче милості в Господа просить.
Як здолати рубіж? Як розлуку прорвати? Повіч!
Я іду по краю, не боюся зірватися в прірву,
Почорніла трава заховає сліди від очей.
Іншовимір любові з реального світу нас вирвав
Ще на нічку одну. Може, Любий, від світу втечем?...
Потойбіччя чуттів, що бентежать уяву і серце,
Нас заманює в ніч, де немає уже заборон.
Страх вернутись туди, де всі мрії на шмаття роздерті,
Страх ніколи уже не вернутись в солодкий полон.
Хто ці двоє зі сну, що не стануть в майбутньому нами,
Не зустрінуть весну, не кохатимуть в сяйві зірок?...
Знову прірва і край, почорніла трава під ногами,
Вимальовує ніч поміж нами незримий місток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451598
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334699
Любов ходила боса... по стерні...
В вінку із мрій... не відчувала болю...
І враз гоїлись зранені ступні...
Від Вітру пестощів у тихім полі...
Вже солов"ї прощальну відспівали...
А Вітер ніс Любов у м"ятне ложе...
Там хвилювання у цілунках тамували...
Й плекали долю... на веселку схожу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435474
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 29.09.2013
Гаптує осінь золоту печаль...
Літає сум... тоненьким павутинням...
Десь плаче скрипка... і сентименталь...
залишить слід... у небі хмаровинням...
Огорне землю дощовим рядном...
А ніч збере усі зірки у збанки...
Закохані дерева... ніжним сном...
Як прохолоди осені підранки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446387
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 29.09.2013
Я призначу тобі побачення
В центрі Львова в старій кав"ярні...
Все минуле не має значення
Та й майбутнє таке примарне...
Ми замовимо каву з осінню,
З падолистом, кида словами...
А у поглядах - палко, просинню
Намалюєм любов між нами...
А на ранок... в зім"яту постіль...
Де лишились кохання тіні...
Злі морози з зимою поспіль...
Вже засиплять холодний іній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448723
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 29.09.2013
На шибах візерунки із дощу...
Малюють силуетно кавування...
Кидають про каштани... що в іржу
Убрались... мимохіть... і знов мовчання...
Глінтвейно спокушає старий Львів...
Дзвіночково манить у шоколадні...
Дощить... та у душі лунає спів...
І мрії золотаво-листопадні...
Ласти́ться осінь кішкою до ніг...
Чарує барвами в старому парку...
А я молюсь... щоб трепетно зберіг...
Мою любов... у серця закамарку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450850
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 29.09.2013