Як обирати птаха для герба,
Я би обрав, без роздумів, лелеку!
Любов до Батьківщини і журба
Їх повертає до гнізда здалеку.
Живуть лише біля людських осель,
Це завжди наші бажані сусіди,
З далеких їх чекаємо земель,
Що їх приліт від нас відверне біди.
Це символ України, оберіг,
Їх кольори, як доля – чорне й біле.
В нас спільний з ними батьківський поріг
І наші долі, це єдине ціле!
03.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447010
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 07.01.2014
Гей, українці! Нумо на Майдан!
Вас Україна кличе на підмогу!
Підтримки, браття, жде від громадян!
Залиш усе і вирушай в дорогу.
Залиш образи, болі і жалі,
Що ними серце повниться по вінця.
У нас є право на своїй землі
На кращу долю, браття – українці!
В нас є Майдан – святилище сердець,
У нас є віра і незламна воля!
Настав терпінню нашому кінець,
Нам врешті, браття, усміхнеться доля!
Хай гордістю наповняться серця!
Забудь про сльози, відчай і зневагу.
Як браття, Вам, пасує до лиця
Співати гімн під розгортання стягу!
Тож, браття, дружно йдемо на Майдан
Його ущерть заповнимо по вінця!
Незламний дух, піднесеності стан,
Відчуй, країно, волю українця!
19.11.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461536
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 07.01.2014
Гадаєш ти мене образив,
Коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був! Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти, мене, за цю любов,
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе! Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
28.10.13 р.
Дякую друзі, що знайшли по пошуку цей вірш! Але запрошую Вас почитати і іншу, не менш патріотичну громадянську поезію на моїй сторінці в 2-му розділі за цією адресою
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16199 або в лівому верхньому кутку цієї сторінки у віконечку ПРОФАЙЛ натисніть - ДОДОМУ....
Тут Ви знайдете також і лірику та дитячі вірші. Заходьте на гостини! Не розчаруєтесь!!!
Щоб не витрачати час на пояснення в особистому листуванні, я наважуся дати своє пояснення, чому в Інтернеті поширена інформація про те, що автору цього вірша 13 років. Цей вірш я написав ще до буремного Майдану - 28.10.13 р.
На мою думку, хтось при копіюванні цього вірша допустився помилки і від повної дати написання залишив тільки 13р. Інші сприйняли це за вік автора, що значно сприяло швидкості його поширення. Вийшла така собі піар-акція, що кращої годі було і придумати. Це дійсно той величність ВИПАДОК, а може і сприяння вищих сил... Адже він сприяє ідентифікації та самооцінці, виявився надзвичайно витребуваним і на часі.
Вірші громадянської поезії другого розділу, написані до жовтня місяця 2013 року, увійшли до збірки "СПОЛОХ". Мені зараз кажуть, що вони майже всі були пророчими. Так це чи ні, судити Вам! Але є у цьому щось дійсно містичне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457222
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 07.01.2014
светлой памяти матери
Странный печальный мальчик
чашку с горячим чаем
к сердцу прижал и плачет,
ближних не замечая.
Тихая соль каплет
прямо
на цыпки,
маленькому предтече
слышно: на улицах города скрипки
голос вочеловечен.
И, в подтверждение таинства,
первым
цветом взошли фиалки
прежде, чем майское солнце,
как дервиш,
скрылось в Железной Балке.
Сколько ему?
По глазам – уже тридцать.
Страшно подумать, что, может быть, сорок.
Время крадёт наши детские лица,
но нет
и не будет
вора,
чтобы
из сердца любовь
пуповинную...
Две вещи воспринял он,
как мужчина:
то, что бывают холодными ночи
и длинными,
и то, что сегодня – её годовщина.
Странный печальный мальчик
чашку с горячим чаем
к сердцу прижал и плачет:
"Чаю воскресения, чаю..."
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240543
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 05.12.2013
«Говорят, любовь – подарок Бога.
То, что это так, безумно рада.
Прикасанье – это уже много,
поцелуй – как высшая награда!
А рожденье сына несравнимо
ни с какою радостью на свете.
А ещё я знаю, что любима,
что любимы будут наши дети.
Это счастье я не растеряю
на дороге жизни нашей долгой.
Не тебе – себе я обещаю
и любить, и преданной быть долгу.
Никогда скандалы и упрёки,
ревность и плохое настроенье,
мой любимый, близкий и далёкий,
не испортят в жизни и мгновенье!»
1954 г.
* Из давнего-давнего письма Фаины из Воронежа мне
в Красноярск, где я учился на курсах командиров
взводов. Письмо это было мной зацеловано и при-
обрело стихотворную форму. За 48 лет совместной
жизни свои обещания моя "Фано", моя Фаина не на-
рушила, будни и праздники мы посвящали друг дру-
гу, семье, родным и друзьям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463128
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 05.12.2013
На пороге божественной Хануки
позволительно будет сказать:
Дай вам Бог, наши внуки и правнуки,
испытаний таких не узнать,
о которых моё поколение
помять горькую в сердце несёт.
Мы – внучата «великого» Ленина,
да и весь наш советский народ
были партией нашей воспитаны,
как колхозное стадо телят.
И обмануты ею, и биты мы.
Искорёжен был разум и взгляд
на обычное, элементарное, –
отчего нам сейчас не смешно.
Превращало успешно бездарное
кодло ленинцев нас всех в дерьмо.
Да и бабушки нас не лелеяли,
хоть любили и были верны.
Прах их пеплом по миру развеяли
в дни кровавой, ужасной войны.
Это мы отдаём по возможности
то, что жизнью накоплено в нас,
без засевшей в мозгу осторожности
и боязни стукаческих глаз
вам, любимые внуки и правнуки,
наша радость, надежда и боль.
На пороге божественной Хануки
дарим мир наш и нашу любовь.
* Ханука - праздник света, начинающийся 25-го Кислева и длящийся восемь дней, отмечает победу света над тьмой, чистоты и искренности - над конформизмом и приспособленчеством, духовности - над сугубым материализмом. В 2012 году празднуется с ночи 8 по 16 декабря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383651
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 05.12.2013
Каждый день в жизни - кастинги, пробы
На доверие, шансы быть близким.
Это все практикуется, чтобы
Защищаться от мира и жизни.
Просто так подойти и обняться
С первым встречным? - Никак невозможно!
Есть сценарий всему: как смущаться,
Хохотать, целовать (если можно)...
Ритуалы прописаны в мозге,
Если нет - то журналы Вам в помощь!
Мы обязаны до или после
Контролировать жесты и голос.
Если рявкнуть не так, а иначе,
И не в тот миг, а чуточку раньше....
То готовьтесь к своей неудаче
И придумайте как быть Вам дальше.
Каждый день в жизни образы, роли
Даже к близким подход неизбежен!
Да и в нас с вами вбиты пароли -
Ни дай Бог кто-то будет небрежен!
10:28
3 апреля 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415215
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.12.2013
Всё трудней и труднее, общаясь,
читать по губам,
Быть по разные стороны ночи, мечты или слова…
У кого-то красивая жизнь,
у кого-то судьба.
У меня ни того, ни другого.
Неименьем своим раздражаю владельцев красот:
В тридцать семь не убит,
не причислен,
не сослан
И не верю бездвижности стрелок стоящих часов
И на лицах во время поста
выражениям постным.
Золотой мошкаре по душе темнота вечеров.
Не спеша презираю пластмассу с дешёвою водкой.
Город, как театрал,
ждёт закатных аншлагов в бистро,
Сам из северных ветров и
вымысла будучи соткан.
От большого глотка в теле станет на миг горячо.
Покупаю цветы,
но они осыпаются тут же.
Как мучительно свыкнуться с мыслью,
что ты обречён
При попытках дешевле прожить,
обречён и осу'жден.
Улыбаюсь в ответ,
безответно и
просто назло
Не кому-то конкретно,
а некой абстрактной идее:
Я живу, как умею, не делая жизнь ремеслом,
Не питая иллюзий и
всё же на что-то надеясь
Даже в худшие дни:
есть места, где бывает легко,
Где есть шанс отрешиться от боли
сосущей и меткой,
Где нельзя заболеть, приобщась к целованью икон,
Но лукавствует дьяк,
протирающий лики салфеткой,
Памятуя:
не верю ни старым, ни новым ворам
И не верят они мне,
что дело не кончится кражей
В двуязычной стране,
где не верят вошедшему в храм,
Как дешёвым вещам с распродажи.
2006-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249249
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 04.12.2013
Осенью – дороги длинней, осенью – протяжнее вздох,
осенью – все мысли о ней, уходящей в белый пролог...
А душа – темна и странна, словно не родня никому,
и указа нет – начинать наводить порядки в дому:
день убитый – в ящик стола, память – горсткой специй в вино,
горьким смехом быт пополам разорвать и бросить в окно,
и сидеть в сырой темноте, выключив и сердце, и свет,
словно бы давно так хотел: обнулить все счётчики лет,
и дышать по-рыбьи начать, и, звериным слухом едва
различая звуки в речах, привыкать к их дырам и швам
как вещам, что в темени вод обитают тысячи зим,
и уводят в безвесть того, кто решил довериться им,
а когда холодный рассвет поднесет предметы к глазам,
выбрать самый яркий – в ответ на попытку что-то сказать,
роясь в пожелтевших словах, что с небес в отточие дней
катится моя голова…
…и все мысли –
только о ней…
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393530
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 03.12.2013
У сорванных цветов дыханье чище,
чем у растущих на стеблях обвислых:
так пахнет дождь над свежим пепелищем -
стихиею, наполненною смыслом.
У сорванных цветов понятней жесты -
у них уже нет времени лукавить:
стоят, как неизбежного невесты,
и отказаться от него не вправе.
У сорванных цветов уже нет шанса,
как есть у нас с тобой, - начать сначала...
И вянут лепестков протуберанцы
и опадают на паласы в залах.
У сорванных цветов прозренья тоньше:
так проникают в суть, не вскрыв конверта,
так постигают - путь земной окончен,
так умирают с верою в бессмертье.
Их голоса молчанье не нарушат,
и по спиралям восходящей боли
их маленькие праведные души
уносятся в мир белых колоколен.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247818
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 01.12.2013
В туманный полдень, стоя в ряд,
деревья плакали,
и слезы
в асфальт вонзались, как занозы -
в больное тело ноября.
Дома смотрели отрешенно,
как звал из улочки соседней
церковный колокол к обедне
растрескавшимся баритоном.
Смотрели, как на остановке
напротив шахты, ныне мертвой,
молчал народ,
почти что стертый...
Как, голубей сгоняя к бровке,
у тысяч ног слепым терьером
туман хватал одежд края,
и воздух откровенно серый
с трудом вдыхал больной ноябрь
и, проклиная приступ астмы,
в предчувствьи -
времени в обрез -
искал он желтое лекарство
горячих солнечных небес.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248063
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 01.12.2013
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 01.12.2013
Т.П.
Ты видела как вянет хризантема?
И желтый цвет ее,
горячий и густой?
Так плавится в полудне жаркий зной...
Душа моя так избегает тела,
Чтоб не растаться
Никогда с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291803
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 27.11.2013
. ...Гляди веселыми глазами:
Вот эта синяя тетрадь -
С моими детскими стихами.
1915г. А.Ахматова
...Каждая капелька августа
царствует в нас,
звеня,
срывается,
и не падает.
18.01.1993
Писать стихи...
Так долго -
не писать...
К тетради - детской - редко! - возвращаться.
Там мало слов.
Но там так много счастья.
Открыть тетрадь, где между двух листов -
Ты видишь? - пред тобой -
на развороте:
так много ненаписанных стихов
и - чередою -
прожитые годы...
Открыть тетрадь... Найти тот старый стих,
в котором -
- и тебе он посвящался -
там капли отрыванья
дивный миг -
- в паденье - никогда! -
- не превращался!
Истоки здесь http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273635
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360804
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 19.11.2013
Ваши взгляды
падут в меня
гулким Софийским яблоком,
как каждая капелька августа,
царствует в нас,
звеня,
срывается,
и не падает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273635
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 19.11.2013
самые длинные дни
самые краткие ночи
шепотом новых страниц
счастьем из книги пророчеств
пусть оно в несколько строк
с горки
по-детски
вприпрыжку
лета насыщенный сок
капелькой ягодкой вишней
пусть оно тает в руке
и отпускается ныне
ты как всегда налегке
я в голубом или синем
в самые длинные дни
в самые краткие ночи
в преодоленьи границ
счастье - не виза, а почерк
как запятая в дневник
за вычитание точек
кто-то храним и хранит
в ком-то оно мироточит
кто-то доверит парить
перышком
птенчиком
птицей
и непременно дарить
и бесконечно делиться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347767
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 19.11.2013
Есть в увядании цветов
Торжественно-тугая сила -
Так -
Гаснуще-неотвратимо
В закатных красках
Вянет день...
Души
Тоскующая тень
Так бороздит
Просторы мира
Пред
Отхожденьем в мир иной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285897
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.11.2013
Сердце мое -
лабиринт.
В него -
очень трудно войти.
А выйти -
ты вовсе не сможешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284110
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 13.11.2013
Коли мені важко - я йду у Софію,
Коли мені легко - до неї я йду.
І тут біля Брами,
І тут біля Храму
Я спокій і силу душі віднайду.
У тихім провулку горить Серце міста.
Схилились над ним гіацинти небес.
Відкрилася мушля в акантове листя.
І сяють Корона, і Сонце, і Хрест.
Вздовж білого муру - під Божу Премудрість
Йду від галасливих спокус і марнот.
Велич дерев лиш підкреслює сутність
Вічного міста і справжніх щедрот.
Легко лягає проміння над тінню.
Золото бань віддзеркалиться в Слові.
Сяйво Софії спокійне та сильне.
Мудрість - це світло. Світло Любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239996
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 17.10.2013
В мое солнце проникло отверстие,
И источник тепла вдруг стал дырчатым -
Стало в дырочку тело небесное
И от этого стал я придирчивым.
И поэтому мир мой скукожился,
В сердце холод вошел беспрепятственно.
Мертвецу я почти уподобился,
Не во сне, а практически явственно!
Стал угрюм и ушел в свои домыслы,
Отравился своей же реальностью!
Моё солнце изрезали полосы,
А привычки измазаны гадостью.
01:13 12.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417820
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 17.10.2013
Наталі Годун - сестрі - зі світлом
з почуттям глибокої вдячності за голос у моєму вірші "Далеч-інь"
і не тільки за це...
Ще ніхто так уголос віршів не читав мені, леле.
Ти була наддалеко.
Мої відлітали ключі.
Небесами у вирій спливли невимовні лелеки.
А Твій голос леліє забуту мою далечінь.
Оксамитовим сумом Твій голос мені пробачає
Проростання віршів із магічно-прозорих причин.
Ось і осінь нова гострим струмом мене зустрічає.
А у голос втікає невтомна моя далечінь.
Ще ніхто так уголос віршів не читав мені, віриш?
Ти була надто близько. Аж ангел замовк на плечі.
Біль занадто великий. Його вже нічим не відбілиш.
Та ясніє Твоєю чомусь і моя далечінь.
12.09.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363694
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 16.10.2013
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=18786
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15998
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15538
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17322
О, Господи! Прости мені, прости,
Що я пуста і повна нових віршів.
О, Господи! Пусти мене й впусти,
Туди, де кожен з нас промінням пише:
Де Кисельов приносить їжака,
І де Антонич-хрущ живе на вишнях,
Де писанка небес Римарука
Вже цокається, певно, із Всевишнім.
О, Господи! Навчи мене, навчи
Творити Слово.
Друге і Останнє.
І встояти на березі чекання
Як Симоненко. (Чи подібне просять?)
Навчи не шаблі - олівці гострить.
Старим дубам "Спасибі" говорить
Навчи... Як Ліна... дякувать за осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234364
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 03.10.2013
*
Як пишуться вірші?
Вони в тобі палають.
Зачепляться. Живуть.
І душу вивертають.
Це сяйво. Світло. Ритм.
І наголос. І голос.
Це полум'яний світ.
І слів невипадковість.
Як вберегти слова
У цім вогні живими?
І думку донести
Вцілілу поміж ними?
Слова. Слова. Слова.
Дим. Попіл. Іскра знову.
Мовчання. Відзвук. Звук.
Світанок. Передмова.
І висновок. І звіт
З твоїх доріг хрещатих,
І розумієш ти,
Що це -
лише початок.
**
Як пишуться вірші?
У невимовній тиші.
Коли гримлять громи.
І зацвітають вишні.
Як перед першим снігом
Впаде листок останній.
Як пишуться вірші?
Вночі. Опівдні. Зрання.
Коли свічки палають.
Коли палають очі.
Коли клекоче кров
Із горла серед ночі
Словосполучень, слів,
І образів, і смислів.
І треба все сказать.
І висловитись стисло.
І риму віднайти,
Не допустивши фальші.
І молодіти з віршем...
Або
ставати старшим.
***
Як пишуться вірші?
Чому вони приходять?
Піднімуть з дна душі,
Таке наколобродять,
Щоб визбирать росу
Із найчистіших слів,
Які ти так шукав,
А мовить не посмів.
Уголос. Чи колись.
Але ось тут, сьогодні
Без них не обійтись,
Бо вірш -
Сльоза Господня.
****
Як пишуться вірші?
Секрет. І таємниця.
У груди б'є крильми
Поезія. Жар-птиця.
І проситься на волю.
І з серця вилітає.
Як пишуться вірші?
Цього ніхто не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280101
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 27.09.2013
Я тримаю за руку. Тримаю в обіймах.
Я тримаю у думці, у серці, у снах.
Я тримаюся гідно. Тримаюсь на рівні.
Я тримаюся Слова. І Правди в словах.
Так тримаються в болях - невиліковні.
Так тримає і не відпускає наркоз.
Так тримаються віри - лише послідовні,
Коли їх виганяють на лютий мороз.
В полі зору тримаю. Тримаюся курсу.
Я тримаю екзамен. Тримаю секрет.
Прапор вище тримаю. І руку на пульсі.
Мій тримається в битві останній багнет.
Так метелик тримається квіток веселих.
Так тримається вранці на травах роса.
Так тримається смальта в мозаїках древніх.
Так атланти тримають для нас небеса.
Я тримаюсь...
І з місця свого я не зрушу.
Далі - прірва...
Чи сонячно-зоряний рай?
Відпусти, не тримай мою зболену душу.
Якщо зможеш...
А втримаєш?
Міцно тримай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235071
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 27.09.2013
Сьогодні в лісі пахло як у церкві,
Коли остання золота свіча
Свої втрачає сльози, щоб померти
І в землю загорнуть свою печаль.
На осені вівтар
дуби складуть
Зелений лист, що бронзою візьметься,
А клени лист останній віддають
У цій молитві від усього серця.
Прозоріє повітря між дерев.
І ясени стоять немов прочани.
А Дух Землі це золото бере
І нам під ноги стелить величаво.
Це золото несправжнє так шкода...
Ще кілька днів -
його зітре на цедру.
Сьогодні на цім золоті - вода.
...сьогодні в лісі пахло як у церкві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290401
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 27.09.2013
Я боялась, блукала, дороги не знала.
Та чомусь серед тисяч можливих шляхів -
Я єдиний, небесний цей шлях обирала,
Що до Тебе, до Тебе, до Тебе привів.
Я мовчала, німіла, інших мов я не знала.
Та чомусь серед тисяч несказаних слів -
Тільки мова Любові в мені промовляла,
Тільки промінь Кохання в мені говорив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246475
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 24.09.2013
Заглушати печаль...
Під деревами грітися в лісі.
До кори притулятись в час смутку холодних дощів.
Ну а потім виходить
До вижухлих трав на узліссі
І казати собі, що вдалось цю печаль заглушить.
Повернутись додому.
Узяти білесенький аркуш.
І на нім витинати
Відтінки, слова, голоси.
Виливати незустрічей втому -
Страшну, наче зашморг, -
Бо носити печаль у собі цю немає вже сил.
Торувать но́вий шлях.
І відшукувать но́ві стежини.
Не дивитись у бік тих доріг, що до Тебе ведуть.
Гамувати печаль.
І питати себе: "Це єдина?
Це єдина важка, але вірна і правильна путь?"
Прямувать до людей.
У роботі, у друзях, подіях
Помічать но́вий сенс, іншу якість, змістовний причал.
Але як мені жить і не бачить Тебе?
Без надії?
Не мовчи...
Розкажи:
Де і як утопити печаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289944
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 23.09.2013
У лісі дощ. Дерева мокрі плачуть.
Туман не знає дякувать кому:
Чи цій зимі - морозами ледачій,
Чи вже весні?.. Так рано ж на весну.
У лісі дощ. Жаданої вологи
Вже гіллячко корінням напряде.
Шлях розвезло. В багнюці мої ноги.
Рука корою мокрою веде.
Гілля дерев завмерло в млі і тиші.
І сіре небо - на верхів'ях віт.
Клаптями снігу
схили ще колишуть
В колисці озера
дірявий льоду щит.
Пора додому. Під надійним дахом
Запи́шу вірш. Зварю картоплю, борщ.
Деревам весь мій біль
дано відплакать.
Туман. Зима. І йде у лісі дощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239544
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 23.09.2013