: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 29.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
Тиша, яку відчуваю на дотик -
Густа, бо без слів,
Сливова,
Проста.
Рахую до ста:
Темпи різняться. У коловороті -
Скотитись без сил
Додому,
Мов птах.
Чи вирватись? Так.
А іншим й не треба - сидять на дроті,
Чекаючи див
В безонні.
А я
Знов стала пташам
В тиші, відчутно сливовій на дотик,
За крок до зими,
Раптово.
Відтак -
До тебе, до те...
Так.
©Єлена Дорофієвська
10_вересня_2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688075
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Коли торкнешся
Чорної струни
У мене на чутливому зап’ястку,
Які згадаєш мантри давнини,
Щоб обійти,
щоб обминути пастку?
Які для втечі
Обереш шляхи?
У хмарах зникнеш?.. невловимий месник…
Мелодія вже лине від руки…
Шляхів – нема!
немає! перелесник…
Які знання прадавніх
Світлих рун
Шукатимеш… як по коліна – море?
Мелодія із серця темних струн
Гірчить п’янким
настоєм мандрагори…
І не питай
Що сталось за віки
Зі мною, що минали перелітно…
У водах надто чорної ріки
Так переможно
розіллється світло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677874
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов
За ворота білих хмар, дорогою прозорою,
Кожному, хто прагнув троянд черлених,
І хреста дерев’яного чорного,
Гілок терену і шляху довгого,
Інколи нескінченного, завжди кам’яного,
Кожному, хто біг з Часом наввипередки,
Хто шукав між зірками свічада -
У келих по вінця синяви.
Колись будуть про нас говорити,
Колись будуть про нас мовчати,
Колись будемо блукати ми тінями
У царстві великому мрій і спогадів,
Але нині келихи наші сповнені Небом,
П’ю найперший оцю синяву -
Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,
Ще сім днів вітру холодному віяти,
Ще сім гір ногам втомленим перейти,
Ще сім хмар птахам білим перелетіти,
Ще сім черевиків букових протерти,
І сім свит твідових подірявити,
Доки Брама прочиниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 27.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2016
Відгородити ся.
Відгородитись.
Звести на цій межі ожинний тин,
Щоб я могла до тебе прихилитись,
Щоб самотою ти не цвів один.
Моя любов – мереживні півонії
Лякається чужих незграбних рук.
Хоч біла я – цвіти мені червоним.
Шовковий дотик, відгомін та звук
Лягають пелюстково на стежину.
Пелюстку кожну – буду берегти.
Моя межа прихована ожинна –
У сад оцей чужинки – не впусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Відгородити ся.
Відгородитись.
Звести на цій межі ожинний тин,
Щоб я могла до тебе прихилитись,
Щоб самотою ти не цвів один.
Моя любов – мереживні півонії
Лякається чужих незграбних рук.
Хоч біла я – цвіти мені червоним.
Шовковий дотик, відгомін та звук
Лягають пелюстково на стежину.
Пелюстку кожну – буду берегти.
Моя межа прихована ожинна –
У сад оцей чужинки – не впусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Ми йдемо по мотузці,
Між двома хмарочосами
Ми йдемо легко,
Неначе йдемо по дорозі.
Тендітна тонка лінія йде
Між добром і злом
Горизонт перед нами
Схожий на риму мрії.
До сонця,
Швидка птаха бере нас з собою,
Відносить наші бажання
Від курних вулиць великого міста.
До світла,
Подалі від тіней,
Крок за кроком йде
Молода і смілива душа.
Вітер сильний,
Не лишає часу,
Стежить за нашою дорогою.
Ми йдемо
Між добром і злом,
Впевнено і обережно
Йдемо далі.
До сонця, до світла
Подалі від тіней ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605291
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2016
Міст сяє вогнями,
душі малі
з берега на берег переносячи.
Може, то сяють яскраво
Аури їх тонкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668383
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
А приємно дивитись на зорі,
Що спадають додолу.
Кожен дощ - ковток свіжості в морі.
Ним попахує воля.
А приємно дивитись на небо,
Що насупило брови.
Кожен спалах - загострений гребінь.
А лупою є слово.
А приємно дивитись на землю
І напоєну, й вмиту.
Кожна крапля - це ключ до проблеми,
Що зароджує миті.
А приємно дивитись на світло,
Хоч приховане в хмарах.
А людина - це фільтр чи сітка,
Що очищує чари.
А ти знаєш - приємно дивитись
На світ згори вгору.
Адже небо - це стримані миті,
Їх безмежнеє море.
24.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668131
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Любов - це химера.
Крізь пальці тече пісок...
Натягнуті нерви
І в тебе в руках моток.
Напнуті пружини
Сердечного раю
Та відчай дитинний -
Втонути до краю.
Та розпач дорослий -
Згубити твій погляд...
Вплітай сум у коси,
Лиш будь, милий, поряд!
Тебе викрадає
Життєва рутина.
Мій погляд блукає...
Вся, наче причинна.
І знов метушнею
День скрутить у вузлик...
Стисни мене в жменю!
..Мов згублений гудзик...
У новій красуні
Світ твій - одкровенням.
А я?... У зажурі
Залишусь натхненням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666731
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Моїх бажань ріка без берегів,
Весняних мрій жагучі блискавиці –
Де берете ви буйства і снаги,
Щоби зі мною щедро поділиться?
Чи в келихах цілющої роси,
Які підносять сонячні світанки,
Чи в чарах неймовірної краси,
Що душу перетворюють на бранку?
Чи в ніжності закоханих очей,
Які ніколи зраджувать не вміли,
Чи в друга перевірене плече,
Яким мої подвоюються сили?
І я – володар неземних скарбів
Спішу із вами ними поділиться,
Щоб вам бажалось теж без берегів
І мріялось жагою блискавиці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665038
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
А вічний, здавалося, час протікає рікою,
Минаючи рідні й забуті, чужі береги.
Стою на горі, вітер шепче зі мною зимовий
Улітку. Копитами коні біжать до води.
Замріяне сонце сідає вечеряти пізно,
Птахи наливають в червневе повітря пісні.
Стою на горі і, послухавши мудрого свисту,
Закрив очі. Падаю вгору, стрибаю в низи...
Навколо - просвітлена темрява. Шепіт. Шум. Гамір.
На схилі самотній кущ дивиться у далечінь.
Вже спати зовуть, а я все ще вдивляюся в далі...
Не падає місяць... Спить сонце. Інь-Ян. Чорна тінь.
Зливаються води посеред зеленого лугу,
Довкола темніє. Лиш зорі показують шлях.
А стільки води протікає, як сходяться люди...
І стільки річок висихає, як їх вже нема...
І зорі, і води ведуть до нових, невідомих
Світів чи планет. Кожна крапля йде наперекір
Прогнозам. Душа замість крапок завжди ставить коми,
Всередині вимір - глибиною у три ріки...
10.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665015
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Перечитала знов твого листа,
Здається, зараз - ти зі мною поруч!..
Відчула на щоці твої вуста,
І чую, як до мене ти говориш!..
Я аж заплакала... Скажи мені - чому?
Отак, як хочу - майже не буває!..
Чекала сонце, травень і весну,
Але без тебе - радості немає...
Далеко ти - за тридев"ять земель,
В саду моїм перецвітають квіти...
Летить високо в небі журавель,
Мабуть, несе мені твої привіти...
Ще будуть весни!.. але - не такі...
Ще будуть дні і неповторні ночі!
Твої слова - солодкі і гіркі..
А серце з серцем поруч бути хоче!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664534
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2016
Єднання мить
коли на вістрі все -
в танку єднання,
відчуття - в зеніті…
Зоріє небо –
спінене глясе*,
де шлях світил в назначених орбітах…
Воланів шовк
і плаття білий сніг…
Ти в чорному –
таке от пограниччя…
Я - ніч без крил,
що падає до ніг,
ти - білий день, яскравий, іронічний…
Прозора, біла,
але кави сплеск!
Вогненний ти,
я - пухом тополиним…
ТангО і ми -
воістину воскрес,
залишився не мій,
і - милий, надто милий…
Я птаха біла,
наяву, не в снах,
і очі, що поцілили
не мимо!
Лебідка я,
а ти - мій чорний птах.
Орбіт єднання - почуття і диво!
Непрохана.
Нежданна. Не твоя.
Мелодія од вічності… до мілі…
Все те, що тіло
розповіло, па, -
не вимовлять уста, немов зомліли…
У білій сукні…
...ще секунда, ще..
У музиці втонули…
Раптом – тиша.
Десь зникла дійсність,
і пашить лице…
…і спогад, що ніколи не залишить…
***
Не страхотить
товпа ані осуда…
Не зможу,
хай би що,
танок отой забути…
*шовкова блискуча тканина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660992
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 01.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2016
«Вабить мене невідомість цієї імли...»
(Гійом Аполлінер)
Довершено - весна невловима,
Як місто, яке я будував в імлі
З пелюсток вишень минулого квітня,
Що лишились тільки в моїй пам’яті,
Весна зникає й відходить - в імлу.
В імлу невідомості. В імлу вічності.
Наче молитва останнього тамплієра.
З пелюсток білих збудований храм
Нині тільки в спогадах: перехожі
Брудними ногами топчуть його чистоту,
Брудними підошвами стінами міста,
Яке ще вчора називалось весною.
Нині тане в імлі. Нині залишки людяності
Десь там - у спогадах, десь там - у садах,
Десь там - у храмі квітневого дня,
Одного дня чистоти і монахів-джмелів,
І монашок-бджіл. І муралів-мурах,
Що невтомно будуть зводити місто:
Місто Весни. Яке довершено, яке є,
Яке буде, яке спалюють, яке пожирає тлін,
Яке буде вічно воскресати і виростати
З вічної тьми небуття - Новою Весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662336
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Я ще вчора хотіла бузку,
А сьогодні, напевно, конвалії.
І іриску - солодку, в`язку,
Й твої сильні долоні на талії...
Я ще вчора любила хруст
Від фісташок, ледь пересолених.
А сьогодні я хочу вуст
І мурашок від щік неголених.
Я ще вчора любила дим
Від свічок із терпким сандалом.
Те, що вчора було смачним,
Проти тебе нараз програло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662195
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2016
«Пісня,
Якої я не буду співати
Спить на моїх устах…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Пісня,
Яку мені заспівати
Вже не судилось,
Бринить між сяйвом галактик,
Звучить шаленством
Оркестру космічного,
Але в нашому потріпаному
Зболеному світі людей –
Світі життя і смерті
Пісня,
Яку я не буду співати,
Яку не судилося просто,
Спить.
Спить на моїх устах,
Спить між сторінками
Ненаписаних книг,
Спить на згарищах селищ,
Де колись жили люди
І гніздились лелеки і горобці,
А нині згарище –
Попіл одягом чорним
Злої жінки війни.
Пісня
Яку годі шукати,
Про яку всі думають,
Що вона мертва
Чи то ненароджена,
Існує в безмежжі Всесвіту
Споконвічно
Тільки не хоче чомусь, не хоче
Завітати бодай ненароком
У світ людей-безумців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2016
Вечір прийшов небажаний,
Кашляв захриплим голосом,
Марив терпкою м'ятою,
Вперто хотів вина.
Десь у кофтині в'язаній,
З довгим ,проте сивим во́лосом,
Чула себе розп'ятою
Жінка одна сумна.
БУло на дво́рі прехолодно,
Мерзли дуби у півтиші́.
В груші старої,побитої
Сильно боліла спина́.
Жінка з очима сонними
Тихо писала вірші-
Так рятувалась від старості,
Будучи зовсім одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651574
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2016
Заводив милу далі від села...
Гули хрущі та пахла матіола,
Ій лоскотала ніжки ковила...
Лиш тільки зорі й ні душі довкола...
Іх стежка місяцю навстріч вела,
Десь лився спів дівочий, як елей,
Лебідкою горнулася вона,
А він шукав цілунками лілей...
Стікала соком чорноброва ніч,
Зливався шепіт з співом солов’я...
Сорочка тихо падала із пліч,
Вишіптували губи "Лиш моя..."
У милуванні час спливав рікою,
Хмільною медовицею утіх...
Немали вже до рання супокою
Ті двоє за селом, де свіжий стіг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645311
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
«Смак помаранча танцюйте. Різниця
літепла й літа повільно розтане
там, у повітрі Вітчизни! ...»
(Райнер М. Рільке)
А в нас в Ірландії
Не ростуть помаранчі
Тільки смак витанцьовуємо
Ногами несамовитими.
Тільки запах - білих квітів картоплі
Танцюємо кожного сірого вечора,
Кожного дня похмурого -
І то джигу - танець повного місяця.
Чи може тобі
Забракне повітря для танцю -
Цього літеплого повітря вітряного,
В якому літають оливні бджоли
(Гудуть біля скронь)
Вітряного нетривкого повітря ірландського,
Серед якого на дорогах-толоках
Смак помаранча танцюють
Сновиди-ірландці: люди землі порізаної,
Розділеної, покраяної, пошматованої,
Наче пудинг ірландський
Печений-перепечений у війнах кланових,
Догмами-забобонами приправлений,
У печі нескінченної ворожнечі спечений.
Танцюймо!
Запах вересу, смак столітнього віскі -
Танцюймо!
Запах горілого торфу, гіркоту світлого елю -
Танцюймо!
Може й бідна наша земля на смаки
Й аромати запаморочливі -
Танцюймо!
Під звуки скрипки-каліки
Кулями подіркованої
Танцюймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640333
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2016
«Усі човни речей, човни життів
Поснули в тісних обширах землі,
Нечутно - легкий подих дому...»
(Ів Бонфуа)
Човни, в яких пливемо в невідомість:
Вони такі легкі, і навіть легковажні,
І кожна річ стара: горнятко, чайник,
Годинник, окуляри, мешти, плащ, оливо -
Це все човни: на хвилях океану часу
Ми капітани й моряки, рибалки й маяки,
І пливемо без карти і без лоцмана,
І навіть без весла, хоча... Насправді:
Вітрила з нетривкого льону - прозорого,
І кидаємо ятір в безодню синю часу
І в каламуть годин, хвилин заплаву,
Хоча не ту витягуємо здобич,
І не сріблястих лускоплавців, а почвар:
Химерних виродків чужих і тьмяних снив.
Якби ж то кожен дім, якби ж то кожна хата
Була материком або хоча б землею
Незнаною, чи островом, де спочивають ноги
Від хитавниць буття човна,
Від присмаку солоного вітрів,
Від холоду свинцевих хвиль,
Від мороку глибин,
Від втомлених очей матросів,
Від прихистку вітрів - вітрила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635565
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Так и останется неведом
Привычный людям ход вещей.
И корабли уходят в небо,
Не оставляя якорей.
Грусть растекается безлико
По сиротеющей земле.
А мне бы лишь остаться бликом
В неограненном янтаре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635263
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Ніч у театрі серед оксамитів -
Потерті часом крила кажанів.
До кришталю і золота злетіти б -
Є прихисток у закуточках див.
Шукаю правду у нічному храмі
Важких куліс, у канделябрах снів...
В проході сплять комедія і драма -
У них кохання вічне й поготів...
Дарма хилитись в оркестрову яму -
Вночі не ті мелодії звучать
І пошепки висловлюють пошану
До привидів чи демонів-лещат...
Ніч у театрі серед оксамитів
Розлита в залі схибленим вином.
І проситься на сцену срібний місяць,
Протиснувшись в прочинене вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635020
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2015
«Вітер
Заснув у моїй глибині.»
(Вернер Ламберзі)
Вітер теж бачить сни –
Такі ж скуйовджені,
Такі ж різнобарвні,
Як трава на вершині гори лисої
Кожного пройдисвіта червня
(Бо він не святкує Белтайн,
Не зустрічає епоху Світла –
Епоху шаленого Бела,
І навіть не знає,
Що бувають часи темряви,
Коли сонце скупе і холодне,
Приходить лише на час
І дивиться ображено й сумно
На селища людей-грішників).
Вітер теж бачить сни –
Сповнені пахощами захмарними,
Швидкими, як пісня жайвора,
Солоними, наче спогади старого рибалки.
Я знаю про це, я беріг цю таїну,
Аж допоки
Вітер не знайшов прихисток
У моїй дивакуватій свідомості,
Допоки
Ми не почали бачити однакові сни
І літати у снах над пагорбами ялівцевими,
Над кам’яними хатками чорних димарів,
Де досі шепочуть легенди привиди,
Де співають пісні тіні,
Де буркоче про сучасне глечик
У пічці вогню життя.
Ми літаємо над
У снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629180
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 29.12.2015
«Дві ноти невловимі, і збиточні,
І співчутливі одночасно, й тим жаскі.»
(Ів Бонфуа)
Серед темряви цієї комірчини-світу
(Хоч неозорої, але таки комірчини)
Лунають дві ноти (звуки скрипки),
Я в того скрипаля запитував,
Чому грає таку сумну мелодію,
І чому тільки дві ноти так довго звучать,
Коли рвуться струни – наче ножем різані,
Я того скрипаля просив:
Зіграй мені «Брудне старе місто»,
Або «Моллі Меллоун», або «Росу туману»,
Чи хай уже буде - «П’яного моряка»,
Я тому скрипалю казав:
Ми не вміємо слухати,
Люди поглухли, а ти скрипку,
Люди жебрають, а ти про радість,
Люди риють могили, а ти весільної.
Та він чомусь посміхався,
Нічого мені не відказував,
Той скрипаль – з сумними очима,
З чорною скрипкою,
У білий хітон вбраний,
З бородою кольору Галактики
І такою ж довгою,
І де там джигу, де там чардаша -
Тільки дві ноти дарував мені.
Чи то не мені - Порожнечі,
Чи то не Порожнечі - собі,
Чи то не дарував, а просто плакав -
За нами - невдахами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення.
[/b]
Поза межами
Цього вечора вона сиділа біля вікна. Холодна темрява мляво тягнула кроки, кульгавила покрученими стопами, повільно линув час.
Не залишилось почуттів – ані чорних, ані білих. Байдужим до всього було небо: зірки, заховавшись за ним, плакали, змішуючи сльози з вихором сніжинок.
Була поза межею – у тому дивному стані людської безсердечності, що відкриває світ лише для спостережень, не для висновків. Почувалася великою таємницею, не давала волі крикам, які лилися із втомленого хворобою серця.
З’являлося передчуття, що знає майбутнє. Але так хотілося впевнитися, чи воно взагалі – буде?
Чим підтвердити свої пророцтва?
Чи краще назавжди переконати себе у їх безглузді?
Та й хто б їй повірив?!..
І летіли повз очі рядки, і шепотіли захоплено сутінки, гортаючи сторінки її улюбленої книги...
Було пізно, було темно, хотілося скоріше ночі, щоб відпочити від самої себе. Але ж так повільно линув час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624131
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.12.2015
Волога вранішніх туманів
Сягає теплих подушок
І обрій за вікном розтанув,
Загорнутий у хмарний шовк...
Сіріє сном і сумом ранок,
Побожно колихає мить.
Чи ти багато знав коханок,
Як та, що поруч зараз спить?
І крізь імлу розкритих вікон
Побачиш сивий паморо́к,
Розрізаний рожевим світлом -
Ножем розріджених думок.
Пташині фантастичні зграї
Розвіють попелястий шум,
Сріблясто пір"я їх засяє -
Магічний пройде тілом струм...
І розчиняються тумани -
Сягає промінь подушок...
У світі ближчої немає,
Ніж та, що поруч спить. Знайшов.
__________
Опубліковано у журналі "Дніпро", №1-2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627588
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Злились в одне дві стомлені душі
Застукотіло два самотніх серця
Почулись чиїсь кроки десь у далині
Це щастя тихо, потайки крадеться.
Рука в руці і більше не існує стін
Ні перешкод, що гордо їх долали
Зима пішла, лишивши відгомін
В диких серцях, що ніжністю палали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541188
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 28.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2014
There’s nothing left. I’m in between,
My steps are lighter than the wind,
My time is endless and my heart
Is wild again like raven’s flight.
Among the ruins is my shelter,
The oldest castle feels like home.
If you’re the one so brave to enter
The edge of lines, this empty dome,
I’ll wait for you. There is a path
That lies beyond the looking glass.
It goes into the land of thorns
Where shadows blow the loud war horns.
The silent storm deep down below
Will never stop distorting dreams.
Please find my realm. The afterglow
Will lead you through the maze of gleams.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530091
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 11.12.2014
А ми приходим у цей світ Весною,
Коли Земля вплітає в коси квіти.
Господь майстерно сад фарбує хною,
А янголи з небес нам шлють привіти.
Як ніжна айва, королевою в саду,
Ховає щоки в листя, зашарівшись...
Горіх шепоче їй " Тебе вкраду"...
Пташки сміються, в кронах причаївшись...
А ми, мов ті пташки, всьому радієм...
І кожен новий день - це відкриття!
Бо ми - весь світ! І ми себе лелієм...
А мамині обійми - сенс життя...
Та час пливе, і вже Весна за руку
Веде до Літа юнаків, дівчат...
Воно вже мовить нам свою науку:
"Дитинство не повернеться назад..."
Та що нам це? Коли ми молоді!..
Коли ми пестимось у променях любові...
І птАхи - пАрою... у власному гнізді,
Малюють мрії дивні, волошкОві...
Посеред трав, солодкої малини,
Пахучих, стиглих, ніжних полуниць,
Мету так вправно ліпимо із глини,
Мов бачачи майбутнє до дрібниць.
Та помилки, по крапельці, - у море...
А море - в океан розбитих мрій.
Життя буває з нами так суворе,
І з долею стаєм в нерівний бій.
І ми самі крокуєм тихо в Осінь,
За руку ведучи своїх малят.
Вже не за себе, а за діток просим,
Вслухаючись у тупіт ноженят...
А під ногами - листя пожовтіле,
Як музика осіння, шарудить...
Усе стає до болі зрозуміле:
Ти мусиш цінувати кожну мить...
Курличе в небі журавлиний ключ,
ПтахИ у теплі землі відлітають.
Ми ж тиснем руку Часу голіруч,
Втекти кудись можливості не маєм...
І вже непрохана Зима - до нас, у гості,
Несе з собою холод, мерзлоту...
І за вікном - синички білохвості,
Скидають сніг із крилець на льоту...
І дзеркало, давно забуте нами,
Мов ворог, причаїться у кутку.
І спогади, дірявими човнами,
Нестимуть радість - тиху і хитку...
А у саду - так гарно, білосніжно....
Дерева перлами із інію покрились.
Горіх так само пригортає айву ніжно,
Лиш айва вже зів'яла й похилилась...
А ми приходим у цей світ Весною,
Коли Земля вплітає в коси квіти.
Господь майстерно сад фарбує хною,
А янголи з небес нам шлють привіти...
8.10.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528610
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 11.12.2014
У моєму дірявому капелюсі
Одвічна ніч, де ховаються сни,
Коли день жене їх з поля
Людських кострубатих думок
У закутки невідомого.
Я залишаю свого капелюха
(Щовечора, коли блідий Місяць)
У межичассі: на вішалці,
Де зупиняються всі годинники.
Відвідую щоденно будинок
(З отою вішалкою у закутку)
Зі старими горіховими дверима:
Відчиняю одні –
І знову вертаюся у день «вчора»,
Відчиняю інші –
І потрапляю у день «завтра»,
Минаючи дощавий понеділок «сьогодні».
Отак і мандрую з годинником,
Що сходить з розуму
І показує час: то готичне середньовіччя,
То модернову весну,
То кришталеве бароко.
Цей капелюх
Позичає в мене
Один дивак-джентльмен.
Він зовсім не фокусник,
І навіть не скрипаль.
Йому просто приємно,
Що позичаючи капелюх
Я називаю його джентльменом.
Бо більше не називає його
Джентльменом ніхто.
Ну, зовсім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541957
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Ми - не ви. Ми не гірші за вас, і не кращі.
Просто інші. А вам не збагнути:
без натхнення свого ми довіку пропащі,
і слова, як отруйні токсини цикути,
нас калічать...
Ми - скитальці по творчих світах, ми приблуди,
Тілом - тут, а думками... десь там...
Ми такі народились... Це дар! Хай так буде!
і дуальність душі, прошу, вибачте нам...
це не лічать...
Бо буденність висмоктує кров, як вампір...
Ми рятуємось так! Так живЕмо!
Наші рими - гостріші за лезо рапір...
Ми із ними небес досягнемо,
хай у снах...
Ви не любите нашу захмарність, земні...
Хоч і ми - тільки в мріях - літаєм.
Чуєм спів дивних Муз, котрі з вами - німі...
Ми так само невільні!... Та знаєм,
що душа людська - птах........
20.11.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538375
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
"Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!" (В. Симоненко)
Ми так від вас втомилися, сусіди!
Нам ваше все зненавиділось вмить...
Хай бачить Бог, як мій народ болить,
Коли страждають матері і діти.
Хай чує Бог,як кличе батько сина,
Як просить повернутися живим.
Як друга покидає побратим,
Яка важка скорботи нам хустина.
Яка вона, сусіде, ціна смерті?
Яке воно життя тобі на смак?
Чи виправдає мірою срібняк
Всі душі понівечені й роздерті?
Хай Бог простить, а я простить не можу...
Мені на це бракує все ще сил.
Земля не вистигає від могил...
Я цьому оправдання не знаходжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513089
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 13.11.2014
Перетворились спогади у листя
І раз-у-раз падуть перед очей.
То були ми, чи "ми" мені здалися
У мареві заблуканих ночей?
Нехай не так, як ми собі хотіли,
І хай не так,як подумки клялись,
Та снігом все позабуваєм білим.
Як літом теплим ніби відбулись.
А потім впали листячком на воду,
Потоком днів у безвість понеслись.
І ти колись згадаєш мою вроду,
І тихо жалкуватимеш колись.
І стане тихо. Тихо, ніби рідно.
Усе на світі має відцвісти.
Я не жалкую ні про що. Ти квітни.
А я твої читатиму листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529338
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.11.2014
Розривати себе на шматочки у грудні -
Якось так нелогічно і зовсім незвично.
Прокидатися повністю десь пополудні.
Замикати у собі себе герметично.
Зберігати всі мрії в закритих конвертах.
І наклеїти марку - усе естетично.
Осінь перетворила мене в інтроверта.
Зиму ж я відчуваю не так драматично.
Наступати на ті ж самі граблі утретє -
Виглядає знайомо і, мабуть, епічно.
Хоч ми всі живемО на тій самій планеті,
Наші Всесвіти різні (хоча б генетично).
У навушниках знову торішні акорди -
Я цю зиму сприймаю лише фонетично.
Вже пора залишати невдалі кросворди.
Зовні тихо. Всередині все хаотично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465874
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 31.10.2014
"Це кінець" - питання мені чи вирок?
Я сама не зніму тягар із Твоїх плечей.
Здійнялись думки невловимим виром,
А у мене в грудях від слів... пече.
Ти моїми руками, певно, не зміниш суті,
І Твоїми зусиллями марно міняти шлях.
Ми з Тобою, схоже, зо́всім Богом забуті,
З головою загублені часом у відчуттях.
Та чи нам з Тобою дано будувати межі,
Чи дано руйнувати те́, що саме прийшло?
Ми до чогось прив'язані і́ в той же час залежні,
Тож невже Ти сховаєш від ме́не своє тепло?
І невже я сховаю сво́є тепло від Тебе?
Стане сил, та чи серце потім мене простить?
Я б Тебе не шукала, якби не було потреби,
Та чомусь воно тільки Тобою снить...
Я б Тебе відпустила, якби на те мо́я воля,
Я б Тебе не обрала, якби вибирала сама.
Пульс сто двадцять у миті, коли Ти поряд.
Так виразно говорять очі. Та не слова...
30.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527024
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Мій океан - це ти.
Невтомний, неозорий, неосяжний.
Дозволь, я потону́. Мені не страшно.
В п'янкому запаху нічної бузини.
Мій океан - це ти.
Смиренно сірий, злегка монотонний.
Бурхливо хтивий. Втопиш безборонну.
Завжди інакший. В хвилі забери.
Мій океан - це ти.
Заковуєш. Ти - присмак несвободи.
Проте лише з тобою - прохолода.
А спека й самота - кати́.
Мій океан - це ти.
Бурхливіший Марії, ревний власник.
Я - тво́я, бо без тебе - швидко гасну.
Потону. Тільки забери.
Мій океан - то ти...
- /Марія тут - ураган/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524284
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 20.09.2014
(+Той,що воює з вітряками)
Надто пізно ставати украй потрібними
Повернувшись в холодні душі.
Прагли стати морями,мостами рідними...
Та запізно:вбиває мерзлючість!
Та запізно:повсюди лиш грубість,
І відсутня Господня милість…
Культ сили- взаємна байдужість,
У кишеню захований стилос!
Надто важко помножити власну щирість
Упиваючись медом брехонь.
Ми не прагнем відвертості,в моді-стислість.
А любов-лиш на рівні стегон...
Архікласним розкрученим брендом,
Алкоголем розпеченим в кров…
Ми кохання зробили трендом,
Зруйнувавши фундамент основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517281
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Халамидник-вітер сіпав зоряний рукав,
Розігнавши хмар свинцевих марево нічне.
Ти, мабуть, своєї долі досі не шукав,
Бо торуючи дороги ти б зустрів мене.
Де медвяні роси просять затінку гаїв,
Сонця заходу назустріч йде місяцесхід,
Там для нас дбайливий вечір схованку б скроїв,
Коли б ми життя озера перейшли убрід.
Не приходь у сни завчасно, не питай небес,
Під яким сузір'ям душі у одну сплелись.
Я пірну струною серця в вир дністровських плес,
Ти лише чекай терпляче вічного "колись".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515852
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Я розкажу вам,що таке кохання,
Та без любові в нім не має змісту.
Без неї гасне наче зірка рання
І не росте,як і без дріжджів тісто.
Кохання без любові,як сніг перший,
Розтане і не вспієш милуватись.
Воно неначе безголовий вершник,
Одна лиш пристрасть,здатна спотикатись.
А ще коли погасне в серці ватра
І вже не будуть милі карі очі,
Любов не гасне,це пізнати варто,
Кохання оживити їх не схоче.
Тому народжуйте кохання у любові,
Щоб все терпіла і запалювала вчасно,
Щоби серця не знали того болю,
Коли само кохання скоро гасне…
24.07.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513579
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Так дивно...
тихо ніжиться печаль...
Липневе листя теж жовтіти може...
Коханець пам"яті сентименталь
З троянд колючих
стелить ніжно ложе...
А в мене задощило не на жарт
І змило мрії вже
про сьоме небо,
І фініш там,
де мав початись старт
Слізьми крізь посмішку:
"Не йди... не треба..."
В навушниках, як завжди, "Океан"
І хриплий голос...
так на твій не схожий:
- Я поверну́сь у сни... ОК?
Обман...
Та пальці в кров...
й чіпляюсь в тихе "може..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 12.07.2014
My train arrives at twenty five to seven.
I have no time to think I’m wrong or right.
I deem we were a couple made in heaven
‘cause nothing matters while you’re by my side.
My heart will keep all memories. Don’t worry.
It's time to cross the past and start the new,
It's time to change my life, rewrite my story.
I'll live, I'll breath, I'll smile without you.
Look at the sky! The sun is going down.
I can remember who I was before.
I know I’ll cry but I must leave this town.
I hope I’ll never see you anymore.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351883
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 11.05.2014
О, Києве... Мій милий, рідний Києве,
З роси й води твоя свята земля.
Не спалено, не знищено батиями
Ні Гітлером, ні хамством москаля.
А ти стоїш увесь святий і пишний,
В каштанах потопаєш край Дніпра.
Лиш теплий вітер легко заколише,
Навіє згадку про героїв імена.
Тож ми від них навчились Край любити,
Ще дужче згуртуватись пліч-о-пліч.
А хто в житті не встиг мету здійснити,
Тому зірками падає у ніч.
На тихе плесо серед хвиль сріблястих,
Відлунням покотилися громи.
Немов молитви за людей полеглих
За те, щоб ми свобідними були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481158
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 04.05.2014
...кадило світанку роздмухане
в селі чутно хори півнячі.
а мені б дочекати півночі,
щоб забути, що вмію слухати.
а мені б дочекати полудня,
коли сонце ще не надкушене.
я тоді поміняюсь душами
з тим брехливо забіленим голубом,
що щодень у вікно прочинине
вносить чорний ковил неспокою.
а годинники й півні цокають,
мов вістують про день причинний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495962
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 01.05.2014
Зігрій мене в терпких обіймах слів,
Запалюй ними кетяги калини,
Сьогодні я твоя робоча глина,
Ліпи із мене все, що б захотів...
А завтра роль мою приміриш ти,
А я творцем буду твоєї долі,
Візьму на палубу з вітрилами Ассолі,
Під райдугу, що зводить всі мости.
Зігрій мене розпалююче-ніжно,
Я сильною втомилась надто бути...
Налий мені цілющої отрути,
Розтни над нами небеса Парижу.
Зігрій мене цілунком із роси,
Зігрій мене! Тепла я ще не знала...
Розтанути в тобі примусь зухвало,
Зігрій в жагучих спалахах сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478965
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 28.04.2014
Сонце по долоні розтікається.
Дотик твоїх рук зігрів.
Відчуття, що цілий світ всміхається.
Середина муркотить від втіх.
Солов'їним співом зачарована.
Голосом барвистим привернув.
Силами небес ти ме́ні посланий?
Може ти чаклун? Відун?
Світлим чарівливим поглядом
у душі моїй замерехтів.
Кращий за усі-усі смаколики.
За "Пломбір", за сяйво світлячків.
Кращий за світанки ве́сен ягідних.
За небес сметанні кольори.
Неповторним полуничним маревом
У ночі приходиш в мої сни.
Завдяки тобі там все мальовано.
Веселково, яблучно-бананово.
Досі в роздумах. Ти сон чудовий мій?
Чи в реальності усе зав'язано?
Байдуже де мрія, де реалії.
Затамую подих, прокайфуючи.
Не вкраде мене дурна апатія.
Ти - любов. А я твоя заручниця.
Забери. Затьмар мій розум квітами.
Волошковим градієнтним вітром.
З кавуновими цілунками-привітами.
Йду у сон, слідами по намисту.
По намисту білому, морському.
Тому, що росте у воднім просторі.
Будь моїм русалчиним Тритоном.
Не лише окремим сонним гостем.
Будь моїм - без всіх от тих епітетів.
Без гучних словечок, що написані.
Ти - ковток води у річку влитої.
Прошу, дай мені її напитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494531
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2014
в руках тримаю аркуш: щось давно
писати я забулася віршами
розлити б рясно по столі вино
і чаклувати у багровім шалі
я тут сама, закуталась у вічність
захмелений спокутую порив
скупа прийшла на думку символічність
сховавшись у обмеженість чорнил
веду рядки, куйовджу букви ревно
розпатлані метафори чешу
та не зарадить вже нічого, певно
моєму вічно п'яному віршу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492331
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 14.04.2014
Годинник твердо вказує віки,
Нахабно сповіщає, що не каюсь,
Сама себе заплутала в сітки,
З яких все безуспішно вибираюсь.
Тону у днях однакових зусиль,
Знову і знову безнадійно задихаюсь.
Куди поділись тіні тих вітрил,
Пішли, і мені шляху не вказали.
Я вже на дні, поринула в цей простір,
І легкості шукати годі там.
Не в силах я чинити навіть опір,
Навіки глибині себе віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491050
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 10.04.2014
а сьогодні тут з’явилось сонце
ніжно-ніжно ввечері в віконце
завітає усміхнеться щиро
приголубить і таку довіру
невід’ємну подарує словом
і у вирій той ласкавим хором
понесе в красиві казки
де і щастя і поразки
де буває затишно і тихо
де на мить обходить лихо
світ любові в тім віконці
дякую я тОбі, сонце
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476744
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 08.04.2014
Ті пружні груди з запахом кориці…
О… як він їх несказанно любив…
Якби він тільки вмів писати вірші…
Які би вірші він їй присвятив…
І ще її очей п’янкі зіниці…
Та він не вмів… а… може… не хотів…
А, може вмів… та, певно, що не вірші…
Ті чорні очі…
Як він їх любив…
Солодкі губи зі смаком суниці...
О… як він їх несказанно бажав…
Якби він тільки вмів пісні співати…
Яких пісень він їй би заспівав…
Летіли б ті пісні понад Карпати…
І світ би в них втопився і пропав…
Та він чомусь не вмів пісень співати…
Та… може і хотів… але не міг…
Колись в дитинстві… як казала мати…
На вухо наступив йому ведмідь…
Отих очей непрошені зіниці…
І їхня та бездонна глибина…
Ті лісові невипиті криниці…
Якби він міг… то випив би до дна…
Забутих гір солодкі таємниці…
Якби ж він тільки плавати умів…
То переплив би за оті суниці
Він сотні рік і тисячі морів…
…Ті пружні груди з запахом кориці…
О… як він їх нестримано хотів…
Її очей невипиті криниці…
Якби ж він вмів… якби він тільки вмів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490587
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Відстань додому вимірюють вже не метрами
Кількістю спогадів, рим, непобачених фільмів
Дім там де ти...обігрітий чаями і светрами
Тихий і сонний...і дико...шалено вільний
Дім там де ти...часто куриш в кухонне вікно
Слухаєш джаз, котрий любиш напевно з школи
Мій дім там де ти...чекаєш мене давно
Тільки я не повернусь в твоє зачароване коло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454138
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 04.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2014
Присвячується екіпажу морського тральщика «Черкаси
На Донузлаві точиться війна
З підступними російськими «братами».
Блокують шлях затоплені судна,
В облозі корабель, та правда з нами!
Заманюють оманливі слова
Під прапор до російських окупантів,
Бо мріє білокам’яна Москва,
Щоб Київ жив тепер під бій курантів.
Тремтить на вітрі вражий триколор,
Стирчать зловісно бортові гармати,
А ми беззбройні несемо дозор.
Наказ: «Триматись! До кінця стояти!»
Не можу я стріляти в росіян!
Брати ми! Як могли про те забути
Політики, що розробляли план
Захоплення? До суду вас, іуди!
З сестри-Росії збоченці-чини
Зробили завойовницьку країну.
А як же люди – доньки і сини
Великого народу? До загину
Не змити крові братньої з долонь..
Чи ми для того знищили фашистів,
Щоб розпалити знов війни вогонь
Заради примхи схиблених рашистів*?
На Донузлаві точиться війна.
Не рівні сили, але ми єдині.
Не переміг московський сатана.
Я присягав на вірність Україні!
*Рашизм – разновидность тоталитарной, фашистской идеологии, симбиоз основных положений фашизма и сталинизма. Одной из основ является идеология РПЦ духовной теории о «богоизбранности» русских… Рашизм является нарушением принципов международного права, навязыванием миру своей версии исторической правды с точки зрения и интересов России (http://ru.wikipedia.org/wiki/Рашизм).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488518
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 28.03.2014
ми ховаємо в крихітні тіла
планетарного масштабу емоції
ретельно вираховуємо дози тепла
з байдужості згубної порціями
холод жіночих порцелянових рук
що містять полум’я більше ніж в пеклі
потребує кількох дотиків губ
а не мільярдів розсипаних перлів
сталь чоловічих надійних плечей
варта усіх світових реліквій
чому ж ми закутали сонця очей
у дощові хмари вій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488334
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Лише не йди… Нескошеним барвінком…
Бо знають всі… барвінок той… не скосиш…
Життя мого заплутаних сторінок
Ти доторкнутись навіть не попросиш…
Лише не йди… стелитимусь вербою…
Бо що життя?... не зачерпнуть у ложці…
У цьому нереальному двобої…
Ніколи не буває переможців…
Лише не йди… закутавшись в пальто…
Ти зупинись хоча би на хвилинку…
Бо знаєш… що не виживе ніхто
У нашому з тобою поєдинку…
Лише не йди… нескошеним барвінком…
Встелюсь під ноги синіми квітками…
Життя твого надірвані сторінки
Нервовими гортаю я руками…
Лише не йди… спіткнися об поріг…
Ще краще – головою об відкоси…
Бо знаю… із далеких тих доріг
Вже не відпустять невідомі роси…
Твого життя пропалені сторінки
Перегорну в зворотньому порядку…
Твоїх слідів на них – усі відтінки…
Я ж заберу лише тепло на згадку…
Життя мого несписані сторінки…
Я відпускаю у вечірні роси…
Назву їх просто скошеним барвінком…
Якщо навіть ніколи їх не скосиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487712
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 25.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2014
...Знов
тужливо,
журливо,
сонливо
падає дощ...
...Кров
змиває,
зливає,
спиває
із площ...
...Вітер
холодний,
нещадний,
східний
на крилах...
...Із літер
забрати надію
і мрію
не вміє,
не в силах...
...Злість
усюди,
бо люди
приблуди
у своїх хатах...
...Млість
у тілі.
Хотіли,
летіли,
а жах...
...Чудо
здійсниться,
сповниться,
родиться,
бо Бог є із нами...
...Люди,
не буде руїни
З Вкраїни.
І зміни
вже не за горами...
19.03.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486964
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2014
Ранкові промені просились до кімнати,
І гул машин ставав все більш чітким.
- Вже досить... досить тобі спати...
Його жіночий голос розбудив.
Крізь пилину туману на очах,
Примружившись від променів ранкових
Зумів розгледіти якесь дівча
В рожевих шортиках чудових
А голова боліла від вчорашнього вина.
І скільки випили - уже не пам'ятав.
- Ще завтра прийду, - кинула вона
Він поспіхом її поцілував.
В кутку стояла незакінчена картина
Прекрасна... в нього був талант від Бога.
Для неї позувала ця дівчина:
Струнка, красива, нага, довгонога...
Забув ім'я... та музи безіменні.
Взяв сигарету, вийшов на балкон...
Вони - як джерело його натхнення,
Вони взяли його в невидимий полон.
Немов конвалій на весні - їх так багато,
І всі такі ж красиві, молоді і ніжні.
І кожну хочеться погладити, зірвати,
Та змалювати ясні очі, руки білосніжні...
Але минає ніч. А ранком щось не те...
Бо на душі лишилась гіркота.
Не тішить сонце тепле, золоте...
Бо не коханій ранком цілував уста.
Вони всі - музи, а вона - любов.
Любов єдина, справжня, неповторна...
Але вона прогнала. Він пішов.
Хотів забути, та ця приязнь непоборна.
Та і вона без нього, як примара...
Вже сотню раз вони мирились.
Кохання це - обом їм наче кара,
Бо жити разом так і не навчились.
Вона - така уся серйозна, педантична,
Завжди у стильному костюмі, на "шпильках",
А він - натура творча, поетична,
Щодня із пензлем у руці і сигаретою в зубах.
Вона фанатка спорту й джазу,
Не любить кухні, їздить в ресторан.
А він в спортзалі не бував ні разу,
Він любить море, вітер і туман.
Вона читає Чейза й Даніеллу Стіл,
У місті знає всі театри і музеї.
Його письменники: Булгаков та Шекспір,
У голові його - картини і нові ідеї.
Але вони були, мов ті магніти
Носили в грудях не свої серця.
Із іншими могли хіба лиш тліти,
Як сигарета у руці невмілого курця...
З вікна побачив він знайомий силует...
Невже вона? Та він не чув нічого...
Він з злістю кинув пачку сигарет.
Вже ними не заглушиш цю тривогу.
Відчиненими були двері спальні,
І тут царив знайомий, ніжний запах..
Її духи... п'янкі, для нього ідеальні.
Умить прокинувся у ньому запал.
Та що побачила вона у цьому склепі?
Зім'яте ліжко і порожні два бокали.
Він впав у розпач... знову у халепі,
Сумління муки знов його здолали.
Додолу сходами швидко помчав,
Надіявся в думках, що ще не пізно.
Та не було її... не наздогнав,
Хотіли бути разом... Знов порізно.
Весь день йому у пошуках минув,
Але вона немов крізь землю провалилась.
Художник стомлений, розбитий був,
Печаль у його серці оселилась.
Він повертався ввечері додому,
Туман усе довкола оповив...
По парку тихому, майже пустому,
І аромат нових духів вловив.
Красива дівчина з чудовим ароматом
Йому на зустріч неквапливо йшла.
- Якби мені таку красу намалювати...
Вона свій погляд хутко підвела...
І ніч. Романтика. Пляшка вина.
Його кімната. Вітер за вікном.
Ну що поробиш... не його вина,
Що він жінок малює перед сном...
6.03.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483794
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 17.03.2014
«Коли він був королем, солодше звуків арфи здавався кожному в Ірландії голос іншого, бо воістину великими були в ту пору між ірландцями доброта і мужність.»
(Скела «Темайр»)
На острові, що відкритий всім вітрам,
На острові, що зачісує свої кучері трави,
На острові, де землі-годувальниці обмаль,
На острові де кожен камінь – межа
Володінь войовничих кланів,
На острові, де гравців зі смертю забагато,
На острові, де вміли співати помираючи,
На острові, де вміли помирати співаючи,
Є країна бородатих – Улад – земля королів.
Земля торфу й картоплі, скрипок і мечів,
Земля священних каменів чорних монахів,
Земля зеленого капелюха і вересового трунку,
Земля довгих пісень і широких ножів,
Земля зруйнованих храмів і гіркої пам’яті,
Ми вміли помирати за тебе – земле смутку,
Ми вміли любити тебе – земле озер і пагорбів,
Ми вміли грати на скрипках і танцювати джигу,
Але так і не навчилися жити тут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485904
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2014
Ось ця зима принесла стільки болі,
І відійшла, нарешті, вже поволі
Той сніг, що пропитався кров'ю, став водою...
Земля, впитавши ріки сліз, стала вдовою.
Я часто бачу, як жінки ридають.
Вони ці сльози майже не ховають.
Така наша природа... емоційні,
Нам не чужі істерики постійні...
Та ця зима принесла сльози сильних...
Вони ридали біля плит могильних,
З екранів телевізорів ридали,
Сльозами гірко руки умивали...
А мій коханий плакав, як дитя...
Він витирав обличчя нехотя...
Біль виривався сльозами пролитими
Ми всі... ми всі були "розбитими."
А сльози сильних обертаються камінням,
А сльози сильних обертаються кипінням...
Зливаються у лаву, і стають вулканом...
Зливаються у грози, вернувшись ураганом...
Земля враз затремтіла під ногами...
І слід простив у мить за ворогами
Хоч крапля справедливості на землю впала,
Котра до нині міцно-міцно спала...
Весна приносить нам нові проблеми,
Та є... та є передчуття у мене,
Що біди всі минуть, як ті страшні морози...
Бо Бог із неба бачив людські сльози.
5.03.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483566
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Ти мене питаєш
що сьогодні хочу.
" Хіба ти не знаєш?"
тихо прошепочу...
"Здогадайся, милий"
на вушко промовлю.
Ангел білокрилий
огорне любов'ю
В глибині карих очей
не знайдеш завзяття.
Я не хочу тих речей...
Не потрібні плаття
Не бажаю я прикрас
дорогих, блискучих.
Обійдуся у цей час
без троянд пахучих
Не бажаю святкувати
з танцями й піснями...
Хочу тебе відчувати
в душі... до нестями
Подаруй мені обійми
та тепло своє.
Щоби знала, що надійно...
Бо ти в мене є
Подаруй мені те сяйво,
що в серці палає...
А все інше буде зайве,
А все інше маю...
Самі кращі подарунки,
самі найдорожчі -
це твої палкі цілунки
від меду солодші
Зацілуй мене , коханий,
з голови до ніг...
Ти побачиш, я розтану
як на весні сніг
Ти побачиш ейфорію
У темних очах.
Ось про що я, любий, мрію
Ось до серця шлях...
8.03.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484340
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Я захворіла. І, мабуть, невиліковно...
Моя хвороба називається КОХАННЯ.
Вона у серці прогресує невгамовно.
Клінічні ознаки: тривожність і зітхання.
Вона з'явилась від залежності до тебе.
Уразила спочатку серце, потім розум.
Немає ліків від кохання. Та й не треба.
Одна розрада - це мої солоні сльози...
Моя любов тотожна із суцвіттям маку:
Така ж прекрасна і до смерті небезпечна.
Зросла в моїй душі й прийшлась до смаку.
Палає в грудях помаранчем безкінечно.
А ти мій опіум. А ти - це мій наркотик.
То мука, то полегшення для мене...
Коли болить душа, один твій дотик
як морфій, проникає в мої вени.
А потім все... лечу кудись за небокрай...
Моя любов межує з божевіллям.
То в пекло мене кинеш, то візьмеш у рай...
Ти розсипаєшся в душі дурману зіллям...
9.03.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484663
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Так хочеться туди,
де сонце топить свої промені у хвилях.
Так хочеться відчути прохолоду,
а може і полегшення з цих хвиль.
Щоб легко все сприймалось і ніяких там обмежень,
сидіти й слухати.
Як шум припливу топить камінці,
як чайки криком глушать біль.
Як під ногами хрупає пісок,
сидіти й зовсім ні про що не думати.
Щоб пусто в голові, не в серці.
Щоб вільною була, як птах.
Як у реальному житті так не виходить,
хоч в сні, хоч на годину відкинути той страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482857
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 08.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2014
Я прошу Вас, как только могу просить...
Мы устали кричать надрывая глотки
Я мечтаю увидеть, как мир блестит,
А не гибнет под пулями по наводке
Я прошу Вас, услышать всю горечь фраз -
Да о помощи мы не просили вовсе!
Ваша алчность сгубила всю душу в Вас
Не играйте же в Господа Бога, бросьте
Я прошу Вас, займитесь своей страной,
А в своей разберемся, пожалуй, сами
Мы за Родину станем глухой стеной
Ведь едины и душами, и сердцами!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483203
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2014
«У плащ кольоровий вдягну я печаль…»
(В. Б. Єтс)
Коли я втому назбирав у кошик ночі,
Коли вірші не пишуться пророчі,
І на папір лягає лише вбога тінь,
Коли в душі зневіра, а не лінь,
І навіть Місяць – цей блідий Сократ
Цей друг - забув і не заходить, і стократ
Мій вечір став самотнішим між книг,
Серед минулого – серед його вериг.
Мій кіт мовчить – свої старі розмови
Про суть життя, весну й котячі змови
Не хоче муркати мені на вухо стиха.
І серед пустки стін, серед мовчання лиха
Посеред порожнечі тьми віків і чорноти,
Посеред забуття, відрази до життя і німоти
Торкаюся рукою я старих своїх речей:
Ось плед, ось кілт і окуляри для очей,
А ще старенький плащ зелений
Як острів наш, як листя кленів,
Як Слайне пагорбу жива й м’яка трава
Як море серпня, як легенд слова,
Як промінь, що втомився в небесах*,
Як мох, що нам нагадує, що прах
То сутність світу… І під цим плащем
Я згадую про все – про цей порив і щем
Який звемо життям, про Бога, про Тартар
Проте, що маю я безцінний дар –
Журбу самотності посеред дива із чудес –
Життя одвічного під куполом небес.
Примітка:
* - іноді як дивитися зі скель Донеголу в далечінь океану, коли в нього падає втомлене Сонце, то можна побачити зелений промінь – прощання Сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481967
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Чи здатен ти побачити
Почути, усвідомити
Що є живі янголи
Янголи-охоронці?
Не ті, що літають хмарами
Й за хмарами у Небі
Безсмертні, сяючі
Споглядаючи на тебе
А живі ангели
Без німбу і крил
Які не вміють ширяти
Із плоті і крові, визначеної статі
Вони ходять землею, підвладні долі і болю
Мають дар, даний не всім
Унікальний дар любові
Ти живеш, спиш, крокуєш
Й часом не помічаєш
Що за твоєю спиною такий янгол
Тебе захищає
Ти страждаєш, ридаєш, картаєшся
І часом не бачиш -
Янгол є за спиною
Він поруч, юначе
Він молиться тихо, беззвучно
За тебе до Бога
Кличе білокрилих чудес
Тобі в допомогу
Обертайся частіше, дивися, побач
Чи хоча б намагайся
Такі янголи є серед нас
Може ти такий янгол?
Зізнайся?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474035
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 23.02.2014
[i]присвячено С.С.[/i]
я щодня підбираю слова
та здаються вони невлучними
я невтримна і трохи німа
тільки з поглядом надокучливим
я щоденно маркую думки
десь фільтрую, а десь уникаю
але ті, у яких є ти
вже спокійно не відпускаю
ця незвична твоя простота
і блискучі смарагдові очі
ніжність й впертість, руки, уста
часто сняться мені серед ночі
завжди ризик – відвертість людська
бо вона розкриває карти
хоч життя – це одвічна гра
не лякаюся я програти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481392
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Дзвони б'ють тривожно по церквах.
Кров людська бруківку затопила.
В Києві, звіряча люта сила
Вибрала гвинтівку для розваг.
Син, юнак, від роду двадцять літ,
Взнавши це, до мами йде в світлицю,
Каже: "Я поїду до столиці,
В мене м'язи й воля, мов граніт!"
Зблідла мати, мов би нежива,
В ноги впала, стала голосити:
- Не пущу. Тебе там можуть вбити!
В світ тебе для щастя привела!
Ти один у мене, любий син.
Батько в небі вже ось десять років.
Не роби таких безумних кроків.
Від яких в душі - гіркий полин.
- Мамо, мамо! Завжди слухав Вас.
Нині ж... на своїм стою. Простіте!....
Краще в путь мене благословіте!
Я поїду. Зве мене Тарас.
- Інші є, хай спробують вони.
Залишайся вдома, любий сину.́
- Як це? Там же браття наші гинуть!
Вони ж т́акож чиїсь є сини!
Сам собі того я не прощу,
Коли буду, мов хробак ховатись
В час, коли до діла треба братись...
Я свою країну захищу!
Витерла сльозу, рука тремтить...
Обняла синка, перехрестила
І сказала, знявши вгору крила:
- Їдь! Хай Бог тебе благословить!
Зве Тарас (Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480716
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Мій чай втрачає знов температуру
Без сенсу кружку обгорну руками
Його приймаю мов гірку мікстуру
Від почуттів, що були поміж нами.
Насправді забувати я не хочу
Наповнених любов’ю тихих днів
Я думала ніколи не наврочу
Та й ти подати руку не захтів.
В розлуці бо ж не кріпшає кохання
І ти один не довго сумував
Порушивши байдужості змагання
Ти руку й серце їй подарував...
А я чекала довго й безсумлінно
Немов голубка в пісні про любов
Все вірила, що на хистких руїнах
Ще можна збудувати теплий кров.
Бридкого корвалолу тридцять крапель
З мелісою пахучий стигне чай
Притиснутий до скронь холодний кафель
Я зовсім не такий благала рай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480571
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 20.02.2014
http://www.karaoke.ru/song/6444.htm
В. С. Высоцкий
Серед свіч догорілих,
Вечірніх молитв,
І воєнних трофеїв,
І мирних багать
Ми привільно жили,
І не звідали битв,
Та мілким катастрофам
Своїм потурали.
Діти прикро сприймають
Свій вік, і якраз
Бились діти до саден,
До смертних образ.
Та наш одяг латали
Нам матері вслід,
І книжки ми читали,
П’яніли від слів.
Липли коси у нас
На спітніле чоло
І у грудях німіло
СолОдко від фраз,
І кружляв в головАх
Аромат боротьби,
З пожовтілих сторінок
Чаруючи нас.
Намагались сягнути
Ми, не звідавши війн,
Войовничий наш клич
Ми сприймали за вій,
Посягали «наказ»,
І кордонів різницю,
Сенс атаки і лязг
Бойових колісниць.
А в киплячих котлах
Боєн, бійок та смут
Стільки тяги принадливим
Вигадкам снів!
Ми на ролі для зрадників,
Ницих іуд
Висували у думці
Своїх ворогів
Лиходія слідами
Ми йшли як на битву,
Найпрекрасніших дам
Обіцяли любити,
Заспокоївши друзів,
Найближчих, де треба
Ролі справжніх героїв
Приміряли на себе
Тільки в мрії назовсім
Ніяк не втекти
Бо забави короткі –
Стільки болю навкруг!
Постарайся долоні
У мертвих розкрити
Теплу зброю прийняти
З натруджених рук…
І відчуєш тоді,
У єднанні з мечем
В обладунках чужих,
Що по чому, по чому!
Ти лякливий хлопак
Чи обранець судьби,
Просто спробуй на смак
Справжній дух боротьби.
Коли поряд впаде
Твій поранений друг,
Над утратою тою
Завиєш, проте
І без шкіри
Залишишся враз від наруг
Ти від того, що вбили його -
Не тебе, -
Зрозумієш, що взнав,
Відрізнив, відшукав
По оскалу забрал:
Це є смерті оскал!
Смерть і зло – подивись,
У них вираз грубИй,
І позаду у нас
Лиш крукИ і гроби.
Якщо, шлях прорубавши
Ти батька мечем
Сіль від сліз одиноких
На вус намотав
А в шаленім бою
Розібрав, що і як,
Отже, книги потрібні
В дитинстві читав!
Якщо м’яса з ножа
Ти не їв ні куска,
Якщо, ручки зложивши,
Глядів звисока,
В боротьбу не вступав
З ницим катом мечем,
Отже, був у житті
Повсякчас ні при чому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480618
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
А ти відчуваєш як твориться твоє майбутнє?!
Як кров і сльози течуть рікою?
Здійнялась буря.. Чи ж вітер попутний?
Ти маєш можливість стати героєм!!!
Життя ж одне, то ж будь людиною!
Життя одне, то ж... бережи себе.
Бунтуй! Кохай! Не будь твариною!!!
У єдності ми переможем ПОЛЮБЕ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480549
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 20.02.2014
Сьогодні бачила тебе в метро
І цього разу очі не підвЕли
Мов відчайдушна ставка на «зеро»
Напруги віти нАміцно обплЕли.
Паралізовано і розум, і думки
Свідомість наче полишає тіло
Дається час пропущений взнаки
Збудивши те, що вже осточортіло.
Знайома куртка, витертий рюкзак
І легка втома відпечатком в’їлась
Такий собі типічний одинак
Чия душа у мОїй зачаїлась.
Сьогодні бачила тебе в метро
Не дихаючи здалеку дивилась
Піднявши комір власного пальто
У натовпі безслівно розчинилась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479737
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 17.02.2014
часом мені здається що це не клуб поезії... що це клуб розбитих сердець... що це не сайт а ... сповідальня... саме так сповідальня для душ які заплутались у світі власних мрій, надій і сподівань... в двох третинах віршів які тут додані приховані такі емоції і почуття... в деяких віршах болю і переживань куди більше ніж слів і рим, рідко кому вдається вирватись звідси... це не клуб поезії - це лабіринт... Звідси йдуть... але дев,ять з десяти повертаються з новими ніками, з новими Образами - за новими почуттями. Окрема тема - фотоальбоми авторів - вже навіть йшлося щоб заборонити їх - лише одне фото кожному автору... але скільки натхнення дарують ті фотоальбоми - а ВАМ мабуть взагалі видалився б без фотоальбомів :D, є безліч користувачів які вважають, що фото необов,язкове - і це теж приваблює - розкрити секрет - хто ж по тоой бік екрану... я думаю більшість з тих хто прочитає це погодяться що за кількістю фліртів, відвертостей і емоцій, а то і пристрасті і божевілля такі гранди як Контакт і Однокашники "відпочивають" - ніде більше не можна заручитись такою підтримкою і таким розумінням як тут, в середовищі замріяних, загублених в світі емоцій, ніхто не зрозуміє так як може зрозуміти той хто пише... і не важливо що пише, вірші чи прозу, картини чи пісні - всі ми жертви творчості... з легкими ознаками графоманії... Ми хворі на Клуб Поезії... і я не знаю як хто а я лікуватись і не збираюсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262282
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 06.02.2014
Ти можеш найкраще ложе
Купити, не купиш сон.
Якщо ти дієш не гоже,
Тебе не врятує й трон.
Диплома за гроші маєш
І книги купив нові.
Та розуму не придбаєш
За гривні чи за рублі.
Ти можеш купить повію,
І страсть свою вгамувать.
Але, щоб любов... Не вірю!
Для цього слід душу мать.
Ікону купиш, офіру
На церкву щедро даси.
Але ти не купиш віру,
Душі чистоти й краси.
Ти можеш на кладовищі
Купить на відхід землі -
Не небо, бо силу вищу
За грош не купить тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477444
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 06.02.2014
* дякую долі за ще одну чарівну знахідку у моєму житті. приємно знаходити теплих та затишних людей. тому лише такого почуття, теплого та затишного, їм і побажаєш)
На добраніч, ясний друже!
Не журися, тільки прошу.
Ти сумуй, але не дуже.
Твої біди також нОшу.
На добраніч, теплих снів!
Хмарами вкривайся.
Затишку і відчуттів
Сонячних , тримайся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477237
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2014
Берегами мовчань у фантомах закинутих снів
Перехрестями доль і побачень у виплесках зливи
Я шукатиму нас між рядочками жовтих листів
У мільярді прощань у піщинках космічного пилу
Де надвечір туманами молиться наш виднокіл
А любов намистиною блисне на кінчику вії
Потопатиме всесвіт у путах тернових садів
Я твоя не твоя... я загублена небом надія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475357
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Карта мира всем видна,
Но отчасти не нужна.
Дома лучшие друзья:
Телевизор и еда.
Ох прости, забыл сказать,
Вот компьютер - моя мать.
Он ведь учит всех, как жить,
Как работать, как любить.
Всем привет, я - человек.
То ли есть я, то ли нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475014
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014
[img]http://cs9528.vk.me/v9528310/1260/frMZketxjGQ.jpg[/img]
[img]http://cs9528.vk.me/v9528310/1267/-QE3Xai5vN8.jpg[/img]
Загинається літо краєчком циганської хустки,
Осипається м’якоть з-під тіла небесної терки.
Поспішаючи, серпень лишає від фарби згустки,
І стає за щокою по-осінньому м’ятно й терпко.
Захлинається вересень вересом і розмарином,
Видихає із бронхів настоєм туману й ментолу.
І зіниці блищать, як калюжі, залиті бензином,
І не з доброго глузду кидаєш снодійне у «Колу».
Ох, якби ж восени все минуле втекло до в’язниці,
Залишаючи «завтра», духмяне, мов щоки дитини.
Бо за ребрами – мряка така, що купуй хоч спиці,
І в’яжи собі день, ароматний, як долька цитрини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446530
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 18.01.2014
«Та годі вже лякати те небо майже хворе»
(Гійом Аполлінер)
Продаються опудала –
Бездушевні фанатики
На городах і площах виставлені
Теоретично – щоб залякувати,
Практично – для показухи.
Продаються опудала –
З травою та соломою
Замість теплого тіла,
З баняками порожніми
Замість голів і свідомості,
З палицями замість рук,
З дрантям замість одягу.
Купуйте собі, диктатори!
Замість народу вам пасує
Саме такими правити,
Саме такими командувати,
Саме серед таких
Себе людьми почувати.
Подаруйте кожному з них
Автомата –
Легко ж їм буде в живих стріляти,
На вітрі бляшанками дзвенькати,
Неіснуючих ворон відлякувати,
На полі, де навіть будяки
І ті не ростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473072
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Море вечорове лагідне, мов ненька,
Квилить одиноко чаєчка біленька.
Тихі хвилі ніжно берег обіймають,
Про кохання щире йому вповідають.
Шумить-шумить море, шумить-промовляє,
Сонце золотаве за обрій сідає.
Білопінні хвильки водами гуляють,
Зіронькам небесним перлини збирають.
Небо зорі красні у морі купає,
Ніченьці-красуні серпанок вдягає.
Задивились зорі на вродливу нічку
Срібний місяць тулить до серденька чічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456225
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 13.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2014
Хворий Місяць в глибини криниці
Зазирає, коли навіть зорі мовчать,
Темні хвилі ірландського моря
Розмовляти з тобою не хочуть –
Вони про минуле кричать.
Біля дому твого згас ліхтар –
Дикий вітер задмухати може
Не такий іще світоч-стожар,
Тож бреди серед тьми, зупинись хоч на мить
У торбину черствого окрайця шматок
Поклади. В дикий морок сова прокричить
І на пустища вересу – крок.
Чорний кіт донегольських солоних ночей –
Проти шерсті погладиш гульвісу, очей
Ліхтарі обидва – і колись зрозумієш –
Не існує оцього кота.
Кожна ніч – божий день.
Кожен камінь – пророк,
Кожен хрест – поводир.
І вартує чогось – перший крок.
Ти – ірландець. Твій світ – просто міф.
Просто вигадка. Ти не повстанець – Сізіф.
І на пагорби Тари свій камінь несеш,
Що додолу покотиться. Знову береш…
Ти свій біль.. Ні, Вітчизну – у серця мішень.
Ти – ірландець. Повстанець лишень…
Примітки:
Цей вірш – заримований переклад мого невеликого словесного етюду присвяченого трагічним і водночас героїчним подіям 1798 року в Коннахті.
На світлині – скеля біля узбережжя графства Донегол – ірландською Дун на н-Гал (Dún na nGall).
Один англійський історик написав, що Тара – це вигадка і вічна мрія ірландців. Але цей пагорб стоїть і згадує про минуле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471277
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Душа під замком. Згасло багаття.
Інеєм вкрилося синєє плаття.
Тисячі слів, що горять у вогні.
Гордість є? Так. Слабкість є? Ні.
Дихати попілом. Вірити в краще.
Криками поштовхи: “досить, ледащо!”
Довге волосся в траві по землі.
Зморена? Так. Скорена? Ні.
Тисячна спроба. Майже безкрила.
Боже, я стільки всього не зуміла.
Більше від звіра, там де був птах.
Обпечена? ні. Спустошена — так.
Звір у капкані, з*їдено птаха,
Хтось забиває гостренького цвяха.
Метелик, що десь заховався на дні.
Там, де немає вже так, або ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471361
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 05.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2014
...Заходящее солнце пахнет черным кофе
и тобой.
А луна - усталостью и счастьем.
Мой мир внеслов.
Накатилась уж ночь,тишина,
Лишь за окнами - шум листвы.
Бьется в стекла шальная тьма
И осколками ранит сны.
Кровоточит весь мир потом
И скулит еще много лет...
А побыть бы твоим котом
Чтоб ходить за тобою вслед.
Звезды в небе мелькают в такт
Ритму сердца (неровный стук...)
А прожить бы чуть-чуть назад,
Чтобы вновь повстречаться вдруг!
Лунной песней останусь я,
Мыслеформой твоей души.
Жаль,что много успеть нельзя!
Жаль,что так умирать спешим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436901
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 02.01.2014
________________________________________________________
Пісок крізь пальці, час розбитий і сльози на щоках
Надія помирає, треба щось робити. Мрії у руках
Та краще не дивись униз, коли летиш у снах
І всі вкінці побачать кожну мить в думках
Ти знов біжиш галопом по пригодах
Вдягаєш гарні крила при нагодах
Отак по трохи в тебе їде дах
Тут діло все в флюїдах
Чи, може, в спогадах
Що душать тихо
Ніхто не маг
На лихо
Надто
Тихо
То
Лото
Жорстоке
Це намисто
Розділене на сто
Частин для наших фото
Що п’ють із серця нашу кров
З отрутою, не знаючи навіть основ
Свого спасіння. І так тепер багато розмов
А зміст, як не крути, нам невловимий знов
Бо все втрачає сенс свій, навіть терпка любов
Ми наперед вже знаєм – все зникне у життя ріці
Та всупереч розумним аксіомам я триматиму в руці
Свої найпотаємніші бажання. Суть десь там у крапці
Ніщо й ніколи вже не спинить свідомість і ці дикі танці
А час, розбитий всоте, боляче й жорстоко кроїть наші пальці
___________________________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306927
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 02.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2013
Я напишу сто тысяч колыбельных
И буду петь тебе, пока ты спишь.
Мы иногда встречались в параллельных,
Бросая звёзды в лужи с синих крыш..
Луна в окно со светом впустит тени,
Которые пугают по ночам.
Пока ты смотришь ленты сновидений,
Я их не подпущу к твоим плечам.
Ты сладко спишь, окутан томной негой,
Лишь отблеск звёзд касается ресниц.
Уносит ночка к сказочному брегу
На колеснице вдаль за стаей птиц.
Ти спи. Я поищу ключи от рая.
И нежно обниму своим крылом.
В лучах рассвета первых умирая,
Чтоб возрождаться вечером потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468248
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Дозволь мені ніжно впиватись Твоїми вустами,
Дозволь ще хоч раз доторкнутись до надміру мрій.
Я пестити буду тремтячими хвилі-руками
Від кінчиків пальців - крізь зорі - до кінчиків вій...
Дозволь цілувати Твоє найпрекрасніше тіло.
Вгризатись зубами...якщо Ти дозволиш мені...
У спину. У руки. У плоть... так чарівно-невміло...
Й несміло почути на вушко Твоє: Іще ні...
Я хочу почути,як б*ються у грудях вулкани!
Як моє волосся здіймає в думках буревій!
Дозволь Твої пестити руки ,замкнувши в кайдани.
Від кінчиків пальців (безумно) до краю всіх мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226042
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 24.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2013
Ти для мене - загадка, кросворд,
Лабіринт у житті найкрутіший.
Ти для мене – останній акорд,
Найболючіший і найніжніший…
Заблукала в блакиті очей,
Похитнулась у натовпі щастя,
Доторкнулась до рідних плечей,
Пригубила кохання причастя…
Заціловую радісний сміх
І русяве твоє волосся…
Заховала любов від усіх
В горах синіх, в пахучім колоссі,
Під водою озер та морів,
Між тонесеньким сонця промінням,
В кучугурах торішніх снігів,
Між мовчазним сірим камінням.
Про кохання твоє і моє
Лиш призналась зірковій ночі.
Здогадався ранок про все –
Бо побачив закохані очі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426686
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 21.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2013
Читая мои выдумки стихи,
Не нужно там искать меня,
Я не пишу их от тоски,
Или кому-то от себя любя.
Я ухожу от суеты земной,
Не замечая грань фантазий,
И верх берет так надо мной,
Мой мир придуманных иллюзий.
Воображенья плод растет,
У жизнь реальности вливаясь,
И эхо прошлого зовет,
Там я по-новому влюбляюсь.
Не прячусь я по между строк,
Мой мир от всех немного спрятан,
Не нужно подводить итог,
В стихах искать на все ответы.
Как бесконечный небосвод,
Я в безграничность погружаюсь,
Но закрывая свой блокнот,
В свою реальность возвращаюсь.
Лю…
13.10.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454390
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 21.12.2013
- По тональности счастливый
Стих решили написать
В две руки мы.
Я листок тебе подвинул:
Можешь, радость, набросать
Перспективы.
- А начну я всё сначала...
Как тебя я повстречала...
Замечательно...
Как с тобой, родной, летала...
Как о счастье я шептала...
Так мечтательно.
- Дай-ка мне листок теперь ты,
Я в нём место оконкречу
Нашей встречи.
Вдаль когда летят кометы –
Я целую твои плечи
Нежно. Вечно…
- А потом, как мы мечтали...
И друг в друге утопали...
Поцелуями...
О любви, как мы сказали...
И друг друга, как желали...
До безумия..
- То на скорости неслись мы,
То, лупя по тормозам,
Замирали.
Спутав волосы и мысли,
Так реально – в небесах -
Засыпали.
- Расстоянья нипочем...
Ведь в друг друге мы живем...
в полуснах...
Верим вместе в наше "МЫ"
Разрисованы мечты...
В двух сердцах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435215
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 20.12.2013
Я так довго до тебе йшла...
РозсипАла... губила зорі...
Серед сотні доріг знайшла...
Ту... що дАла дарунок долі...
Я прийшла, коли падав сніг...
В унісон з небом плакало серце...
Зрозумів... і весну до ніг...
Запромінив... усе минеться...
Коханково у мої сни...
Проникав... цілував і пестив...
І минуле... в дощах весни...
Розчиняв і змивав до решти...
Я так довго до тебе йшла...
Ти прийняв... розстелив жаданням...
Я у тобі... себе знайшла...
Ти промінчик... що став коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401310
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 20.12.2013
Меня однажды ты спросил,
- Что значит настоящая любовь?
И вздрогнуло так сердце мне в груди,
Что стало сложно подобрать всех слов.
Задумалась я, бросив взгляд в окно,
И в паузе неробкого молчанья,
Как чувствую душою горячо,
Не смело стала отвечать я.
В любви нет места для обид,
И невзирая на поступки,
Душа с любовью все простит,
Стирая грань немой разлуки.
Любовь похожа на цветок,
Ты дышишь ним…но не срывая,
Вот это настоящая любовь,
Любить цветок не обладая.
Не знаю я как понял ты,
Услышал ли, в чем промолчала,
Но только прошептал ты мне:
- О, как красиво ты сказала!
Лю…
08.12.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464996
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 20.12.2013
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 18.12.2013
Обычный день. Зима. И, может, вьюга
С утра кружиться будет за окном.
Я в этот день хочу поздравить друга
С таким хорошим, тёплым, светлым днём!
Такой ты близкий, для людей открытый,
Готов помочь ты при любом ненастье!
Так пусть сегодня ангел твой, хранитель
Всей щедростью тебе подарит счастье!
Пусть твой святой от бед оберегает,
Здоровье укрепит, удач прибавит,
Всегда в любой работе помогает,
Веселье и достаток щедро дарит!
От женщин всех, что любят вас, желаю,
Всегда успешны будьте, Николаи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466914
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Налились соком яблука рум'яні,
Їх неймовірна свіжість аж пашить,
І аромат до себе так і манить,
Ще й надзвичайну магію таїть.
Прийду до тебе з ним, неначе Єва,
Плодом любові ніжно спокушу,
В очах горить вже іскорка ігрива,
На тілі твому пристрасть напишу.
Той плід спокуси - ніжне моє тіло,
Вологість губ, що поцілунком вже бринить,
Округлість стегон шалено зваблива
І лоно, що бажанням вже горить.
Ти будеш смакувати плід кохання,
Тебе він насолодою сп'янить,
І від шаленого згоратимеш бажання,
Очікуючи на блаженства мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346197
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 18.12.2013
Когда судьба, казалось бы, свершила
Рисунок жизни... на ладонь - венец...
Случайность мне надежду подарила...
Начать сначала... там, где был конец...
И жизнь с нуля... Лишь только твои очи...
Увидела... и утонула навсегда...
Явь рисовала... жгучи наши ночи...
Твоя реальность приносила холода...
Могу тобою только любоваться...
Безмолвно-робко... как картиной Пикассо...
Но вопреки... желаю обжигаться...
Ведь мне любить тебя... судьбою суждено...
Неприкасаемый... ты мой шедевр Дали...
Боюсь дыханием я краски омрачить...
Пусть горько сердцу так любить... вдали...
Но счастье... о тебе с надеждой жить...
Хотя и за стеклом... тебя боготворю...
А ты любовь молчаньем режешь больно...
Свои стихи... к тебе с любовью я творю...
И посвящаю жизнь тебе... невольно...
Пока ты холоден... творение исскуства...
Но нежностью хочу картинной рамой стать...
И разбудить в душе твоей те чувства...
Что сердце оживят... заставят трепетать...
Я свято верю... что придёт еще тот час...
Когда губами ты согреешь мои руки...
Объединит весна любовью нас...
Под соловьину трель... желаний звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395948
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 16.12.2013
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 16.12.2013
Як тільки ніч – то знов думки запеклі…
І знов у нього на душі пожар.
Любить її – й горіти в муках пекла?
Чи загасити цей нестерпний жар?
Вона, вона… Вона ж дарує крила!
Та погляд знову, мов туман, застиг:
Вона йому все серце обпалила!!!
Та…, як вона…, - не буде вже таких..!
Вона… Вона – це вистраждане літо…
Стрімка, бурхлива, як гірська вода.
Вона – криниця, спрагою налита,
І спить її – всім тілом він жада…
Та спить її - втонуть в глибинних водах:
І хочеться, й стискає душу страх…
Її він бачить – завмирає подих.
Її ім`я - то пісня на вустах.
І знову він стоїть в німім мовчанні.
І знов у пам`яті цвітуть її сліди,
Бо де вона – п`янять троянди чайні,
І золотяться в променях сади…
Як тільки ніч – то знов думки запеклі…
І знов у нього на душі пожар.
Любить її – й горіти в муках пекла?
Чи загасити цей нестерпний жар?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465609
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Чтоб испытать любовь людей на прочность...
Творец создал шедевр... в образе Мужчины...
Дав красоту и ум... ну и порочность
Горячий нрав... но вместо сердца - льдину...
И жизнь вдохнув у совершенное творенье...
Пред очи Женщине... чтоб та... боготворила...
Она же... нежность... чудо... умиление...
Так нежно-искренне... душой всей полюбила...
Она так бережно топила жёсткий лед...
Используя свое всё обаяние...
Наследников даря... спасла людской весь род...
Мужчин... в награду, получив желание...
И так уж повелось среди земных людей...
Из самого момента сотворения...
Чем больше холоден Мужчина и сильней...
Тем Женщина... нежнейшее творение...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391821
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 16.12.2013
Щоденно лід заморожує наші серця,
Від цього одноманітно-сірого життя.
Година стрілка прокручує хвилини,
Нажаль назат нема вже вороття.
Хвороба-смерть рокова,
Можливо й до тебе завтра завіта.
Та цього навіть комаха незна...
А ти ще зовсім маленька дитина
В якої ще навіть не виросли крила!
Як снід вражає мале немовля,
А в наркомана вціляє з шприца.
Дівчина яка надіялась покохати
Теж ця стріла не забула побрати
Рак взагалі не дає майбуття.
Вразивши раз не покине тебе...
Вірний твій друг під боком до кінця,
Швидко він тебе проведе до вінця!
А божевілля окрема тема -
Мара закоханих і злиденних.
Мова тих кому жити не легко,
Куля буття їх поранила легко.
Для курців легень - павутина!
Чорна Вдова їх міцно зліпила.
Подих терпкий їх, пронизаний димом...
Надає їм уявні пурпурові вітрила.
Байдуже, життя триває,
Сьогодні сонце в твоє вікно завітає.
Нове життя породжує нові надії,
Мабуть у неї будуть зовсім інші мрії!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463702
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 10.12.2013
А я вночі не можу спати,
Думки спокою не дають.
Усього ж я не можу знати,
І в серці сумніви живуть.
Лякає відданість коханню.
Лякає щирість почуттів.
Якби ж піддатися бажанню,
Кохати ніжно і без слів.
А в голові туман любові.
Душа вогнем, вогнем горить.
Це я і ти одної крові?
У тебе в серці теж щемить?
18.11.2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461357
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 05.12.2013
Так краще?
Тоді душа тобі – нащо?
Коли
Ти дихаєш
Рівно.
Коли
Ніхто
Не потрібен.
Ідеш
Без болю,
Без цілі.
А очі
Як сірі
Щілі.
І вперто
Стиснуті
Губи.
Байдужий –
Життя
А чи згуба.
Попереду
Пустка
І ззаду.
Ні сина,
Ні дому,
Ні саду.
Душа – в навушниках
Пащі…
Так краще?
***************************************
Так лучше?
Ночами совесть не мучит…
К девчонкам
Дышишь
Ты ровно.
Не связан
Ни чувством,
Ни домом.
Идёшь
Без воли,
Без цели.
Глаза –
Две серые
Щели.
Упрямо
Стиснуты
Губы.
К прохожим –
Ни добрый,
Ни грубый.
И пусто
В душе
И в карманах.
А к цели –
Не тянет,
Не манит.
Стучат
В голове
Барабаны.
Дурманом,
Капканом,
Обманом…
Так лучше?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463978
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Краплинки-балерини в танку малюють кола,
Відбитки ліхтарів - софіти для калюж,
Щасливий дах не спить,бо радісно навколо.
Кадриль танцює дощ зі співом вільних душ.
Навіщо цей театр дешевих декорацій -
З яскравих парасоль, без кольору облич.
Втопило небо дах в безмежності вібрацій,
А штучну фальш внизу сховала темна ніч.
По клавішам душі заграв майстерно вітер,
Когось заколисав, когось візьме в танок
А дах лиш спогляда і ловить кожну з літер,
Що прошепоче дощ краплинками зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460709
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 03.12.2013
Віддзвеніла печаль у прощальних піснях листопаду
За блідніючим обрієм гасне останнє тепло
Із сезону в сезон ця просякнута відчаєм зрада
Витікає солоними краплями поміж долонь
Цей пристанок душі...переповнена смутками чаша
Розкололась об глибу тривог і розтрачених мрій
Де сховаєш тепер ті уламки вчорашнього щастя?
Може кинь у вогонь- хай із листом опалим горить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460813
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Усе не те, не з нами, не про нас,
Не в наших снах і не в твоєму домі…
Студене серце кличе в тихий вальс,
Чужий, не той, не рідний, не знайомий.
Зітри мене, забудь, відговори,
Я привид ночі і твоїх агоній.
Вже не знайдеш спасенної весни
У пелюстках засушених півоній.
Усе не те, не з нами, не про нас,
Гіркої рути набереться спомин,
Студене серце згадує той вальс…
І ми чужі, і навіть не знайомі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460581
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Дихати… Тому, що ти поруч,
Тому, що торкаюся вуст жаданих…
Тому що йдемо ми обіруч.
Тому, що ти зі мною, коханий!
Поглядом тебе приручу,
Хочеш – і дихати перестану?
Але душі моєї не руш,
Душу залишу собі, коханий…
Вона зігріє тебе уночі,
Буде зіркою в час світання...
Якщо всю душу віддам тобі
Де буде жити моє кохання?
*********************
Дышать... Потому, что ты рядом,
И я тону в этих губ глубинах...
И потому, что ласкаешь взглядом,
И что ты - со мною, любимый!
Жестом одним тебя приручу,
Хочешь - даже дышать перестану?
Но лишь я в душу тебя не пущу,
Душу оставлю себе я, ладно?
Она протянет руки в мольбе,
Будет отрадою вновь и вновь!
Ведь если душу отдам тебе,
Где будет светом моя любовь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460628
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Замріяв обрій -
хвилі на повіках,
до неба потягнувся
промінь вій…
Світати з Вами
ніжністю…
я звикла...
і смакувати
поглядів настій.
Це так магічно –
у прадавній тиші
лавиною чуттів
нестИся з гір...
Це так властиво -
дотиків розкішшя
горнути у думках,
мов теплий
кашимір..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314397
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 13.11.2013
Город проснулся, и вновь суета
Льётся по улицам, словно вода,
Глядя в окошко, я вдруг понимаю:
Как мне сегодня тебя не хватает.
Солнце поднимется чуточку выше,
Краем своим зацепившись за крышу,
Вряд-ли оно по лицу угадает,
Как мне ужасно тебя не хватает.
Небо,с глубинной своей синевою,
Кажется морем и свежей волною
Странную-странную мысль навевает:
Знаешь, тебя мне опять не хватает.
Полдень засеял жарой тротуары,
Хочется слушать напевы гитары,
Жажда прохлады ужасно мешает,
Плюс ко всему и тебя не хватает.
День перешел ко второй половине,
Сердце горит, как поленья в камине,
И каждая мелочь напоминает:
Только тебя мне сейчас не хватает.
Вечер... До ночи немножко осталось,
Я отдыхаю, снимаю усталость,
Музыка льётся, волнует, летает,
Для рая в душе лишь тебя не хватает.
Стою на балконе, и катятся слёзы...
О, как всё по-детски! Но как всё серьёзно!
Я плачу тихонько, никто не узнает,
Как мне вечерами тебя не хватает.
Темнеет, на улице стало прохладно.
Пускай ты не слышишь, не видишь, и ладно...
Зажгутся огни, снова ночь наступает,
Я чувствую, как мне тебя не хватает
В цветеньи садов, в громкой песне органа,
В дыханьи ветров и в волнах океана,
И в шуме дождей, в свете каждого дня
Мне всё равно не хватает тебя!
© Copyright: Любовь Козырь, 2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161635
дата надходження 18.12.2009
дата закладки 05.11.2013
– Чуєш, бабо, от дива,
Світом править сатана,
В місті є така крамниця,
В ній резинова дівиця.
Точно така, як жива,
Ох і справжні там дива,
Таку кралю, як придбаю,
Тоді молодість згадаю.
Пружні груди та сідниці,
Не такі, як паляниці,
Поїду зранку у крамницю,
Та придбаю ту дівицю.
Баба випалила вмить,
– Хочеш їхати, то їдь,
Прапор, діду, тобі в руки,
Ну, а далі для науки.
Швидко все на вус мотай,
Добре слухай не дрімай,
Кажуть там у тій крамниці,
Не одні лише дівиці.
Для жінок там є забави,
Всі моторні, величаві,
Рухаються, не дрімають,
І про старість не згадають.
Я також у місто їду,
Чого скис та гаснеш, діду,
Щодо кралі не дрімай,
На майбутнє пам’ятай.
Їсти будеш сам варити,
Грубку кожен день топити,
Будеш прати свій прикид,
І крутий у кралі дід.
Не забудь насоса взяти,
Щоб ту кралю накачати,
– Досить, бабо, вгомонися,
Я жартую схаменися.
– Ти жартуєш, а я ні,
Геть набридло все мені,
– Що бубниш, ти, бабо, годі,
Стану ще тобі в пригоді.
Приносу води та дров,
Що я в місті тім знайшов,
Щоб забаву ту купляти,
Треба грошей торбу мати.
А тобі ціни немає,
В селі кожен про це знає.
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/384-rezinova-divitsya.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458650
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Малому лисенятці
Так нудиться у хатці.
І йде воно до лісу -
Пригод собі шукать.
Із ночки до світанку,
Тікає воно з ганку,
Немає віри в ранки
Та розучилось спать.
Маленьке лисенятко,
Поранило десь лапку.
Але без перестанку
Шукає щастя знов.
Воно іще дитятко,
І душить та краватка...
Та, що йому на згадку
Залишила любов.
Маленьке лисенятко
Все розпочне спочатку.
І знайде, що шукає,
Бо серце вкаже шлях.
Прозорі ночі знають
Всі тайни. Хай гойдають,
Хай зірки відкривають
Потрошечку...у снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458196
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Сильные люди не пишут поэмы, и душу не льют на песок.
Они не хотят строить новые стены, чтоб мысли просто пускать в потолок…
Сильные люди не ходят по строчкам, в поисках нового дня.
Им не нужны никакие рассрочки, они не ждут ни тепла, ни огня….
Сильные люди не плачут над книгой, зачем? Ведь есть сам у себя.
Хотят обратиться бессмысленным мигом, чтоб позабыть и суть бытия
Сильные люди не любят те сказки, в которых все мирно и нет места злу,
Там места нет даже искренней ласке, а все почему? - превратилось в золу….
Испёкшись на ранах под хрупкою кожей, где крылья росли, теперь - уже нет,
На ранах, исписанных дрожью, нежность которой хранила секрет…
Нет и души, что так часто парила в пространстве серых изученных дней,
Той, которая в раз обратила мир злобы на мир торжества и страстей.
Мир многословия искренних красок, всего, что когда-то находилось в плену
Теперь все лишилось и жалостных масок, а сильные люди все плетут тетиву.
Ведь сильные люди не ищут причины, и выходы тоже все канули в нет.
Им не нужны никакие вершины, они перетерпят даже тысячу лет.
Но есть и у сильных слабое сердце, что ждет теплоты, любви огонька
Лишь важно найти ту самую дверцу, чтоб оживить свет их ночника.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455273
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Ты мой кумир, мое спасенье,
Мой взрыв души… мое смиренье.
Моя отрада и печаль,
И как я мог не замечать…?
Твою улыбку, голос нежный,
Касанье рук, будто небрежных.
Наши встречи по ночам
И просто смех по мелочам.
Я думал дружба – нет, ошибся,
Сам не понял, как влюбился,
Ведь это чувство хуже грома,
Ударит раз, а помнишь долго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455263
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
У пам`яті погасли романтичні ночі,
Хвилюючих дівочих палких переживань,
Коли закохані, аж до межі, твої прекрасні очі,
Мене шукали в аурі безмежних сподівань.
За часом згаялись тонкі відтінки,
Яскравих барв любовних почуттів,
Та знай, в житті своєму не знайшов я більше жінки,
Яку б так просто розумів без слів:
В очах світлинки – це кохання,
кокетство в жестах- це жага,
Тремтіння вій – як докір за чекання,
Щоб зрозумів, яка для тебе це була вага.
Долоні складені в молитві –
Це болісне німе „пробач”,
Як пальці бігали по клавішам роялю мов в гонитві,
Це значить в тебе знову на душі тягар невдач.
А як виймала обруч із волосся,
Такий, до болю в серці, не забутий рух,
Я знав, бо так якось вже повелося,
Твій ніжний шепіт про любов торкнеться моїх вух...
Я відчував, як кров до крові,
З твоїм єством зріднився світ мого єства,
Й можливо ці слова й не нові,
З тобою я пізнав скрижалі справжнього любовного таїнства.
І хоч роки, як біль, так і не загоєної рани,
Лягли на плечі в сірій самоті,
Я все-одно ніколи не жалів, що був твоїм коханим,
Й кохав тебе в юному житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167589
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 16.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2013
Цінуй не тих, у кого мила врода,
Що до біди заманює тебе,
Не тих, хто перемінний, мов погода,
Хто з першої ж нагоди підведе.
Не тих, хто за пахучими словами
Приховує засмерджену брехню,
Хто клявся, що закоханий без тями,
А в почуттях вишукував ціну.
Не тих, хто із багатої родини,
Хто презентує речі дорогі,
А тих цінуй, хто у скрутні хвилини
Не залишав тебе на самоті.
Цінуй не тих, хто досягав вершини,
І з гордістю над нею майорів,
А тих цінуй, хто в якості людини
Заради тебе падав до низів.
В житті, мабуть, зустрінеш ти багато
Людей різноманітної ваги,
Та тих, кого змогла душа обрати,
Ти перш за все цінуй і бережи !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451099
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013
Щастя - це коли є заради кого жити,
Коли ти розумієш, що у світі не сама,
Коли так хочеться дружити і любити
І дарувати кожному частиночку добра...
Щастя - це коли є за кого помолитись,
Про що помріяти, закривши очі перед сном.
Коли приємно на весь світ дивитись
Й, всім посміхаючись, боротися з безсилим злом :)
Щастя - це світ ілюзій, що ввірвався у реальний світ
Завдя́ки всім чарівникам моєї казки.
Разом ми досягнем ще тисячі орбіт!
Спасибі, що ви є, за щирість, доброту, терпіння й ласку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451100
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013
Я дихаю. І задихаюсь знову.
Палючим жаром холод обпікає.
«Ти чуєш?.. Пам’ятаєш ту розмову?»
«Як рятували світ?.. Я пам’ятаю…»
І двадцять шість відтінків фарб рожевих
Стояли в черзі, загорнувшись в сіре.
І хтось із них хотів побачить Єву,
А хтось чекав на Майстра й сліпо вірив.
Ця мить, коли на аркуші паперу
Відтінки роздягались для натури,
Рожевим світом осягнувши сферу –
Оце було зародження культури.
Це час, коли художник з полотнищем
Зливавсь в пориві юнощів помпезних,
Тоді лиш штрих знаменував ще більше,
Ніж нині доля тих, хто в гендлі з Крезом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450690
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 26.09.2013
На улице пахнет сыростью,осенью,прошедшим летом.
Сдувает остатки чувств холодный ветер.
Мы прячем глаза под дождем,под солнечным светом.
И прячемся в толпах людей,в потоках,реках...
И дрожь пробирает от холода бывших дней.
Где надо нам жить, завтра? Вчера? Теперь?
И краски с волос,цвета наших былых надежд,
смывает все дождь-от боли и до одежд.
И я не теряюсь,не ношу на руке часы-
я просто живу и незачем мне спешить.
Сегодня-живу. Вчерашнее-нет,не в счет!
Вчерашнее тянет нас на самое дно...
Пусть солнце,мороз,или грусть-
но я поняла,жить нужно лишь ЗДЕСЬ и только СЕЙЧАС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451023
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013
Я не вмію читати вірші,
Гарно, пафосно, вголос - не вмію.
Я пишу, але всі ті думки
У душі й на папері десь тліють.
Я не вмію у голос "люблю"
Навіть рідним пишу на листівці.
То сакральне і я берегу -
Це на серця лише кіноплівці.
Я не вмію на статус в контакт.
Той, хто треба, і так все почує,
А для інших...Та нащо ім знать,
Ті думки, що для когось звітую.
Я не вмію, казали мені...
"Юль, Ахматову як, ТАК читати?"
Я не вмію читати вірші...
Я їх можу лише відчувати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450977
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013
Дружина? Ні. Кохана? Неможливо.
Знайома? Так, та холодно й журливо...
А може друг? Примарно, все ж я жінка...
А мо ніхто? Оце було би гірко!
Вогонь - це я. Ти - стриманість і спокій.
Мої- слова. Ти - пісня синьоока...
Не поруч ми. Насправді - недалеко.
На крок вперед - чатує небезпека...
Сестрою стать? Ото було б чудово!
Натхненням? Так! А згасне випадково?..
Ніколи - страшно. І забуть - не зможу.
То як же нам? Допоможи , о Боже!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447286
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 26.09.2013
Спіши кохати і дружити,
спіши здійснити свою мрію!
Бо ми не можем вічно жити-
у нашого життя є міра.
Спіши звершити щось хороше
і після себе слід залиш.
Бо з кожним днем життя коротше,
жити спіши і не лінись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450897
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Безробітний – волоцюга,
На роботі – працівник,
Маєш гроші, маєш друга,
Ти для нього рятівник.
Друга мусиш виручати
І грошима і питвом,
Ворогом ти можеш стати,
Скажеш борг віддай бігом.
Чоловік ти – є дружина,
Не женився – холостяк,
Ти ущербна вже людина,
Для родини ти будяк.
Ти член партії – партієць,
Виборець – електорат,
Вмієш все, то ти умілець,
Кожному ти друг і брат.
Діток маєш, то ти тато,
А онуків – ти вже дід,
Назв для тебе є багато,
Ти ж людина, так і слід.
20.09.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450439
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Ранковими вустами юна осінь
Натхненно посміхнулася мені,
Привітно задзвеніли срібні роси,
Птахами лунко гай загомонів.
Тихенько на травичку сів метелик,
Тигровими крильми замайорів,
І трав злилася пісня в буйну велич,
Здригнувшись міріадами морів.
А вітер огортав могутні скелі,
Що мохом їхні груди поросли,
Торкаючись осінньої пастелі,
Що дихала вже холодністю злив.
Воістину талантом є художник,
Що створює природи полотно,
Листочок і рослинку вкривши кожну
У шати розмаїті перед сном.
Дерев торкалась пензлем осінь мудра:
Жовтаві ось, багряні кольори,
За ними золоті лягали кудрі
На спрагле тло осінньої пори.
Так, осінь - то художниця від Бога.
З барвистою ошатністю дібров
Мій погляд вів нечутні діалоги,
І груди щедро повнились добром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450416
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Завітала осінь в поле,
Трактор там земельку оре,
Сіє зерно висіває,
Осінь вслід благословляє.
Пошли, Боже, урожай,
Щоб прославив увесь край,
Пошли, Боже, щастя, мир,
В кожну хату, в кожен двір.
Щоб родились діточки,
України зірочки,
Щоб любили всі земельку,
Мов рідненьку свою неньку.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/316-blagoslovennya-oseni.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450424
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013