lionet: Вибране

Олекса Удайко

ЗЕ́ЛО ЛІТА

́        [i]  Я  на  сторожі  коло  їх
         Поставлю  слово.
                                             [b]  Тарас  Шевченко[/b]  [/i]
       [youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас  літо  «зеленню»  іще  побавить,
попореду…    "веселі  й"  "чму́тні"*    дні!
Важливо  тут  –  щоб  не  впіймати  ґави:
гадюк  не  стріти…  і  минати  пні.  

Бо  ж  всі  ми    любимо  бродити  в  лісі
та  вибираєм  хащі  погустіш…
Не  видно  неба  там,  не  чутно  висі,
веселий  гамір  диких  "качок"  лиш.

Позеленів  вже  світ  злато-блакитний:
зелені  мислі,  принципи  і  рух.
Цвітуть  зелено  храми  наші  й  скити,
і  притупивсь  в  послушників  вже  слух…

І,  не  дай  Боже,  затриколоріє  –
згадаємо    цей  липень  ще  не  раз!
О!  Де  слова  ті  –  заповітні  мрії,
що  нам  з  неволі  вихаркав  Тарас?

Квітуче  зе́ло  літа  цього  "тішить",
вертає  в  юність  начебто...  Якби…  

Якби  не  смуток...  цвинтарної  тиші...
якби  героїв  наших...  не  гроби.    [/color]
[/b]
18.07.2019  
_________
*від  чмут  (рос.  забавник,  проказник).
[/i]
Для  тих,  кого  цікавить  Зело  як  прототип,  шижче  
свідчення  людей,  компетентних  і  поінормованих
(слухаємо  15.40  -хвилину  інтерв'ю  В.Цибулько).

[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019


Георгий Добровольский

Пасхальные стихи.

Христос  воскрес!И  в  вышних  слава!
Хор  ангелов  повысил  тон-
идите  к  нам,  стоим  мы  справа
и  крестимся  под  колокольный  звон.

Христос  воскрес!Пусть  каждый  чует,
что  смерти  нет-растаял  страх!
Господь  нас  радостью  балует
и  благодарность  на  людских  устах.

Христос  воскрес!Народ  ликует!
Готов  бить  яйца  ,кушать  куличи..
А  мне  пусть  душу  Бог  врачует
кропя  рукою  батюшки  в  ночи.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422861
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 27.06.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2018


Леся Утриско

Нові зуби, як нові мешта. (Гумореска)

Мала   м  якось  з  своїм  Стефком  таку  суперечку,
Жи  коханку  юш  не  знайде  і  не  скоче  в  гречку,
Зуби  му  повипадали  тай  сі  покришили  -  
Половину  виривали  а  другу  зішили.  
Лижит  тихо  на  дивані  через  трубку  смокче:  
Кашу,  воду,  зупу  терту  -  дихати  не  може.  
Відійшов  від  того  всього,  трохи  сі  обпірив,
Дві  щелепи  му  всадили  -  сам  собі  не  вірив.
Повернувсі  до  села...  йде  тай  сі  регоче  -  
Видно  всі  вже  трийціть  два,  змикати  не  хоче.  
Ввечир  сіли  до  вечері,  зладила  м  "тєфтєлі"-
Так  їв  Стефко,  жи  му  зуби  впали  до  тарелі.
Кажу:  -  Хлопе,  то  не  діло,  то  треба  ліпити,  
А  він  зблід,  як  то  вапно  -  юш  не  хоче  жити.  
-  Завтра  підеш  до  аптеки,  купити  "Корегу"-  
В  мене  вочи,  як  баньки  -  до  чого  то  треба.  
Каже  клей  такий,  зубатий-  ліпиш  і  тримає,
А  чого  його,  мій  Стефку,  та  аптека  має?
Клеї  всі,  коханий  Стефцю,  має  Супермаркет-
Завтра  куплю,  най  юш  буде...  не  будеш  шкварчати.
Написала,  як  сі  зве  -  не  хоче  китайський,  
Му  корейський  подавай,  а  може  швейцарський.  
Клей  купила,  привезла,  зуби  заліпила...
Стефцьо  змовк-  не  їст,  не  п'є,  мовчит  як  могила.  
Їч,  мій  Стефку,  бо  юш  зуби  не  впадут  ніколи,  
Бо  м  купила  "Супер  -  Клей",  жи  клеїт  підкови.  
Кожен  день  сі  мучив  дуже,  не  міг  зуби  зняти-
Я  не  знала  шо  робити,  чи  втікати  з  хати.
Червонів  і  зеленів,  синів  як  той  пупец,
Бо  щелепи  цілий  місяць  ніяк  не  відлупит.  
Відлупили  му  дохтори,  протези  зламали:
Стефцьо  далі  мій  беззубий  -  от  такі  то   справи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806369
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2018


Leskiv

АТА (с) !

Це  солодке  слово"влада"
Є  принадою  для  гада.
Він  із  шкіри  лізе  радо,
Щоб  потрапити  до  Ради.
Не  роздивиться  громада...
Зирк!  У  Раді  повно  гада.
Половина  гадів  -"  вата".
Решта  -  з  ВАшінгтона-штата.
В  гадів  цих  -"  ума  палата",
Дурять  нашого,  знай,  брата.
В  нас  розвалюється  ХАТА.
В  них  -  і  пільги,  і  зарплата.
Та  якби  ж  то  тільки  в  Раді
Розвелося  безліч  гадів!
Ще  й  в  державі!  Їм  не  рада,
Навіть,  ліпший  друг  -  Канада.
Посадити  їх  за  грати?
А  в  судах  сидять...Хто?.  ..
Як  зробити  нам,  щоб  влада
Не  подобалася  гадам?
Я  громаді  дам  пораду
Обробити  дустом  ХАТУ,
Щоб  гірким  здавалось  гадам
Це  солодке  слово  "влада".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777178
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2017


Новоградець

Рождество

В  глухой  ночи,  в  земле  пророков,
В  былые  древние  года,
Зажёгшись  ярко  на  востоке,
Поднялась  новая  звезда.

Взошла  на  небе  тёмно-синем
Над  Вифлиемом  городком,
Посеребрив  на  травах  иней,
Наброшен  зимним  холодком.

Ещё  законом  прежней  веры
Дымилась  жертва  как  всегда,
Но  вспыхнув  светом  Новой  эры,
Перечеркнула  всё  звезда.

Тогда,  в  гостиннице  прохожих,
Что  пренебрёг  бы  царский  вкус,
В  солому  бережно  положен,
Рождён  был  мальчик  Иисус.

И  в  тьме  ночной  звездой  водимы,
В  убогий  хлев,  в  местах  глухих,
Пришли  цари,  и  вместе  с  ними
От  стад  овечьих  пастухи.

От  самых  высших  и  до  низших,
Как  символ  всех  людей  в  миру,
Пришли  с  дарами  и  склонившись,
Отдали  почести  Царю.

В  нём  была  правда,  и  скрывалась
Вся  суть  земного  бытия,
Он  был  назначен  от  начала
Как  миру  праведный  судья.

Он  был  рождён  чтобы  от  самых
Далёких  краешков  земли
Собрать  потомков  Авраама,
Во  тьме  блуждающих  вдали.

Чтобы  любой  с  народов  дальних,
Со  всех  родов,  со  всех  племён,
Мог  быть  как  сталь  на  наковальне
В  горниле  веры  закалён.

Ещё  завеса  лицемерий
Скрывала  правду  впереди,
Но  рос  ребёнок  чтобы  первым
Границу  смерти  перейти.

О  нём  писал  святые  строки
Ещё  в  пустыне  Моисей,
И  о  Мессии  от  пророков
Знал  просвещённый  иудей.

Его  приход,  как  свечи  в  доме,
Всё  осветил  чтоб  видел  взор,
Принёс  прощение  простому
И  лицемеру  приговор.

В  простой  лачуге  кособокой
Мог  видеть  верный  Божий  глаз,
Огранки  тонкой,  без  порока,
Души  сверкающий  алмаз.

Простые  люди,  не  от  книги,
Друзьями  были  у  Христа,
Отверг  могучих  и  великих
Наш  Бог,  наверно,  неспроста.

Налётом  лжи,  как  слоем  пыли,
Уже  давно  был  мир  покрыт,
И  в  Божьем  храме  тоже  были
Во  лжи  священник  и  левит.

Но  подходили  уже  сроки,
Был  старый  вычерпан  завет,
И  от  звезды  в  земле  Востока
Зажёгся  в  небе  новый  свет.

И  вот  с  тех  пор,  когда  на  юге
Слетит  последняя  листва,
Мы  в  честь  учителя  и  друга,
Встречаем  праздник  Рождества.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707691
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 18.06.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. ШОПЕНІАНА. ЛИСТ У ВІЧНІСТЬ

[i]"Я  задихаюся  і  благаю  Вас  щастя,
яке  тільки  можливе".[/i]
[i][b](Фридерік  Шопен  до  Соланж  Клезанже.
Новорічна  ніч  1847  року)[/b][/i]

Не  склалося.  Я  вас  люблю,  Соланж,
але  так  сталось,  ви  тепер  заміжня.
В  сльоту  столичну  в'їде  диліжанс,
а  в  нас  заплаче  цвітом  дика  вишня.
І  я,  як  дика  вишня,  упаду
доземно  в  бризках  чулості  під  ноги...
Спасибі  вам  за  буйність  молоду,
за  вперту  облюбованість  дороги.
Сьогодні,  Соль,  я  гратиму  про  час,
що,  нами  обертаючи,  відходить.
Прелюд  -  це  Ви...  Елегія...  Ні,  вальс...
(Терпке  вино  cп'янить,  заколобродить  -  
шумке,  як  ваша  юність  і  краса,
як  хвиля,  що  возносить  на  узвишшя,
як  птаха,  що  зринає  в  небеса!..)
Хоч  визнаю,  безпутнє  це  заміжжя.
Безпутні  подорожні?!  Ні...  Обман  -  
у  тім  талан,  що  в  музиці  спасіння!
Жага  життя  -  Аврора  Дюдеван.
Жага  розтала,  як  роса  весіння...
Тепер  благаю  щастя,  Соль,  у  вас  -  
такого  щастя,  що  в  цвітінні  тоне...
Я  впишу  щастя  в  музику  і  в  Час,
і  в  почуття  тремкого  напівтони.

Рожевий  цвіте,  щастячко,  пливи  -  
бездонне,  неоглядне,  надвелике...
Нетлінна  Музо,  Музико,  живи!  -  
при  доторку  до  ймення  Фридеріка.

https://www.youtube.com/watch?v=V0XcmzLHc1M&list=RDlAvcmWK7jVE&index=4

[color="#ff0000"][i]Авторське  виконання  вірша  на  тлі  музики  Фридеріка  Шопена  можна  почути  в  інтернет-ресурсі:  [b]Ірина  Вовк.Артбесіда.[/b][/i]

https://www.youtube.com/watch?v=bQOnKcpuKRI[/color]

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:  Сполом,  2013)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731511
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Ліна Ланська

А ТИ НЕ ВІР

А  ти  не  вір,  що  сили  молитов
Не  вистачить,  щоби  тебе  закрити,
Щоб  страху  розпороть  останній  шов.
Стечуть  мари  уявні  сталактити,
Хоч  гнів  пекельний  досі  не  схолов.

Не  вір,  що  сам...у  ангелів  давно
Ключі  від  серця,  що  б  там  не  казали.
Пір"їну  кине,  стукне  у  вікно
І  ось,  неначе  душі  причащали,
Твоя  недоля  -  чисте  полотно  -

Всі  біди  щезли.  Лати  і  щити  -
Стіною  стануть    на  порозі  страти.
Над  прірвою,  хоч  і  не  віриш  ти,
Лягли  мости,  тож  не  спіши  вмирати,
Той  міст  помалу  треба  перейти.

Не  вір,  що  день,  як  ніч.  Заволокло
Туманом  чорним,  ніби  сліпотою,  -
У  кіптяві  імли  -  немите  скло.
Та  смерть  веде  буття  до  аналою,  -
Зміїне  ще  ворушиться  кубло.

Сичить,  кусає,  рве  -  гніздо  Горгон
Готове  обернути  всіх  у  камінь.
Зловтішно  руки  потира  Харон,
А  я  стою  навколішки  у  храмі.
Молитвою  невидимий  хітон,
Творю,  -  
                         укрити  твою  долю...  
                                                                     Аmen!
01.02.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ліна Ланська

СПАСАЯ НОЧЬ

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.
Дрожащим  парусом  казалось  далеко
Сиянье  звезд  среди  воздушных  облаков,
Где  межпланетным  кораблем  был  мой  балкон
И  вся  Галактика  пыталась  нам  помочь.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  лечила  тьму,
Лучами  солнца  исцеляла  и  влекла;
Ведь  я  той  искоркой  пылающей  была,
Сжигая  страстью,  уходила  в  зеркала,
А  возвращаясь,  выжигала  по  клейму.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  искала  след
Скользя  по  коже,  раскаленной  добела.
Корнями  в  душу,  незаметно,  проросла.
Июньским  утром  тридцать  первого  числа
В  шкафу  последний  обнаружила  скелет.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  сжигала  зло.
Из  паутины  километров  кружева
Плела  ночами,  неуемная,  едва
Спускалась  лестницей  сусальная  канва,
В  твою  любовь,  пока  еще  не  рассвело.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь...

24.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2017


Akimova

Бездомные стихи (пародия)

[b]***[/b]
автор:  [i]Лилия  Силина[/i]
сборник  стихов  "Смыслы"
[url=""]http://www.stihi.ru/2011/06/18/2420[/url]

Повержен,  день  затих,
В  нокауте  застывает,
И  веселится  вечер  с  влагой...
Во  мне  живут  стихи,
Но  как  бы  их  заставить
Переселиться  на  бумагу?


               [b]  Бездомные  стихи    [/b]

Повеселилась  я  вчера...
Теперь  в  нокауте  валяюсь.
Похоже,  в  голове  дыра  -
Стихи  уходят,  не  прощаясь.

Творенья  бедные  мои
Гоняет  сквозняком  по  дому...
А  вдруг  как  вселятся  они
Кому-то  в  голову  другому?!

Зачем  откладывала  я?
Зачем  с  бумагою  тянула?
На  нерадивую  меня
Мои  стихи  взирают  хмуро.

Терпение!  Уже  встаю....
Ох,  будь  веселье  то  неладно!
Сейчас-сейчас    я    заселю
Вас  в  голову  свою  обратно.

Да  не  галдите  как  грачи,
Мои  сонеты-хокку-саги!
И  ода  трезвости  -  молчи!
Сперва  -  рассол.    Потом    к    бумаге.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708499
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


LubovShemet

Влада від Бога

Вся  влада,  нібито,  від  Бога.
Молитись  треба  і  терпіть,
Терниста  доля,  як  дорога,
Щоб  виживати,  а  не  жить...
Все  запевняли  нас  брехливо,
Що  прийде  світле  майбуття,
Давно  волосся  посивіло  -
Де  ж  те  покращення  життя?
Як  жебракам  у  переході
Подачка  владної  руки  -
Святкуй,  радій,  гуляй,    народе
На  ті  злиденні  копійки!
Продажність,  підлість  і  побори,
Ніде  ти  правди  не  знайдеш,
Хоч  те  давно  замкнуте  коло
Не  раз,  не  два  ти  обійдеш.
Здеруть  з  нещасного  небоги
Останні  латані  штани...
Ця  влада,  кажете,  від  Бога?
Та,  ні,  скоріш,  від  Сатани!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707207
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Ганна Верес

Чи є у світі ще така земля?

Чи  є  у  світі  ще  така  земля,
Щоб  так  чорніла  галкою  у  полі,
Щоби  могла  так  око  забавлять
Й  стогнала  у  ярмі  чужім  без  волі.

Чи  є  у  світі  ще  такий  народ,
Який  уміє  землю  так  любити,
За  неї  ладен  будь-кого  збороть,
Життя  дітей  не  пошкодує  в  битві?

Чи  є  у  світі  ще  така  краса,
Яку  так  важко  випити  словами,
Де  так  рясніє  матері  сльоза,
Бо  землю  кров’ю  діти  засівали?
27.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706693
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Ліна Ланська

ПРУЧАЙСЯ

Безвиході  всміхається  мара:
"Пручаєшся?  Недовго...  із  тенет,
Куди  тобі?  Остання  із  монет,
Тридцята  сріблом,  сплатою  майне".
А  ти  вважав,  що  із    твого  ребра?

А  ти  вважав,  що  біле  для  весіль,
Для  стогону,  в  обіймах  досхочу?
Вона  клялась  щомиті,  до  плачу:
"З  тобою  навіть  пекло  по  плечу!
Вертатимусь  завжди  і  звідусіль."

Вертатимусь?..  колискою  мастил
Не  колихати,  зливою  впаде
Обіцяне  -  непевне  і  бліде,
На  мотузку  у  хащі...  де  він,  де?
Той  срібний  міст  -  без  поручнів  настил.

Той  срібний...  на  трухлявому  плоту
Ти  виснеш  тут,    на  кінчику  буття,
Гукаючи  примарне  забуття?
Без  білих  крил,  хіба  що  каяття
Біду  на  мить  затримає  оту.

Біду  на  мить,  таку  малу,  як  вдих.
Коса  наточена  і  шкіряться  ножі.
А  порятунок  -  просто  міражі...
Та    що  тут  скажеш,  коли  й  ті  чужі?

Та  що?..  пручайся!  Сміхом  за  поріг
Злетівши,  стрінеш  вкотре,  на  межі
Світів  "Було  і  Буде".  З  вітражів
Надією,  впаде  тобі  до  ніг

Спасіння,  -    віра  у  твоїй  душі.

Тьмяніє  срібло?  Не  корись  іржі!

Пручайся!  
25.11.16.

Золото  ваше  та  срібло  поіржавіло,  а  їхня  іржа  буде  свідчити  проти  вас...
Біблія.  Якова  5.3.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702999
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Ліна Ланська

ЛІНІЇ

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії  контуру  десь  перевтіляться
В  абрис    небачений  -  профіль  -  анфас.
Лезо  розрізує  вкрадений  час,
Він  не  повернеться,  навіть  на  милицях.

Навіть  на  милицях,  з  виглядом  зречення,
Скільки  ту  милостиню  не  проси,
Завтра  остання  краплина  роси,
Маревом  зміниться,  без  заперечення.

Без  заперечення,  ще  й  усміхаючись,
Я  розумінням  своїм  поділюсь.
Може  потрібніша  буду  комусь?  -
Лінія  ламнеться,  часу  не  гаючи.

Часу  не  гаючи,  нас  не  питаючи,
Вчора  було,  а  сьогодні  нема,
Тільки  засув  і  без  вікон  тюрма,
Маєш  надію?..молися,  не  маючи.

Маючи,  -  в  схованку,  серцем  захищену,
Далі  від  ока  чужого,  навік.
Контурів  -  ліній    складний    перелік,
Спрощений  пам"яттю  ними  ж  і  знищену...

[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016


П.В.О.

Немає правди в Заповітах?

Немає  правди  в  Заповітах?
Але  ж  це  Божий  Заповіт!
Господній  лист  для  цього  світу,
З  небес  Його  святий  привіт!

Коли  сліпа  душа  блукає  
У  лабіринтах  зла  й  пітьми,
То  дух  твій  жадібно  шукає
Із  відти  вихід  ворітьми.

А  це  ж  і  є  Господнє  Слово
До  заблукалої  душі.
Як(?!)  ще  Йому  вести  розмову
Із  тим,  чия  душа  в  парші?

Ще  маєш  бога  десь  другого?
Авжеж,  то  -  цього  світу  князь.
Помацай  краще  –  має  роги…
І  поклади  на  очі  мазь,

Бо  вже  наразі  час(!)  прозріти
Від  глухоти  і  сліпоти,
І  вже,  нарешті,  зрозуміти,
Що  проти  Бога  прешся  ти.

Так  само  й  Савл  пер  до  Дамаску,
Супроти  вірних  християн,
Та  Бог  із  нього  скинув  маску,
Щоб  він  побачив  власний  стан.

Коли  противився  Ісусу,
Гадав,  що  служить  Богу  тим  –
Тому  Господь  сказати  мусив:
«Ти,  Савле,  йдеш  шляхом  хитким!
Рожен  для  тебе  надто  гострий,
Навіщо  гониш  ти  Мене?  »…

Змінити  напрям  дуже  просто,
Коли  вся  лють  твоя  мине.
А  ще  кидай  безглузду  звичку
Повчати  Божих  посланців:
Ти  «Бога  не  вхопив  за  гичку*»!
Затям,  Він  –  Бог,  вкінці  кінців!
14.10.2016
гичка*  -  зібране  у  «хвостик»  волосся  або  борода.  «Вхопити  Бога  за  бороду»  -  керувати  Богом,  безкарно  чинити  безбожні  вчинки,  переслідувати  або  принижувати  Його  посланців.    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695614
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2016


Ганна Верес

Я цвяхом стану для труни тирана

[u]Присвячую  Олегу  Сенцову,  українському  в’язню,  несправедливо  засудженому  у  Росії  на  20  років,  котрий  учора  (22.08.2016р.)написав  листа  до  українського  народу,  в  якім  заявив,що  й  звідти  буде  боротися  проти  окупантів.  [/u]

– Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана,  –
Слова  Сенцова  сколихнули  світ…
Таким  новий  є  України    цвіт:
Він  і  в  неволі,  мов  на  полі  брані.

– Нас  не  зламать  нікому  і  ніколи,
Адже  свобода  –  то  понад  усе,
Війна  гірку  науку  нам  несе,
Котру  не  вивчиш  в  мирний  час  у  школі.

Хай  каторга  у  двадцять  літ  –  то  рана,
Та  без  утрат  немає  майбуття,
Хоча  у  мене  лиш  одне  життя,
Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана!..
23.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685338
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Лина Лу

ЧУЖИЕ СТРОКИ

Чужие  строки  -  мир    вверх  дном
И  снова  яркие  виденья,
И  день  светлее  за  окном.
Под  впечатленьем

Читая,  мысленно  ворчу,  
По  капле  красоту  вкушая,  -
Сама  душою  заплачу,
Уйдя  из  Рая

Чужой  раскованной  строки.
Назад  так  хочется  вернуться...
Пить  тайны,  вроде,  не  с  руки,
Как  чай  из  блюдца?

Чужие  мысли  -  филигрань,
Запутанных  в  миру  колизий;
Не  приоткроют  даже  грань,
Застыв  в  эскизе,

Лишь  намекнув  на  красоту,
Так  иронично  насмехаясь,
Ухмылку  тянут  на  версту
Запоминаясь.
08.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682499
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 10.08.2016


ОксМаксКорабель

ЗВІЛЬНЕННЯ АПОСТОЛА ПЕТРА

                           
Він  не  боїться.  Він  -  Петро.  Він  -  скеля
Перед  очима  пропливло  життя...
Проста  рибацька  хижина.  Крізь  стелю
мерехкотить  малесенька  зоря.

Пильнує  варта.  Завтра  його  стратять.
Натерли  руки  грубі  ланцюги.
В  гріхах  якихось  зранку  звинуватять
Й  на  ешафот  поставлять    без  вини.

Він  не  боїться.  Він  тепер,  як  скеля.
За  Сином  Божим  піде  до  кінця.
Тепер  його  душа  вже  не  пустеля,
Яка  була  в  Симона    рибака.

За  Слово  Боже  завтра  і  заплатять...
На  вікнах  ґрати,  звідси  не  втекти.
Гримлять  громи,  немов  гармати  гатять,
Змиває  дощ  людські  тяжкі  гріхи.

Твердий  у  вірі,  незборима  скеля
Йому  тепер  і  смерть  вже  не  страшна.
Холодний  камінь  -  вся  його  постеля,
Любов  до  Бога  -  ось  його  вина.

В  останню  путь  птахи  його  спровадять,
Вина  на  тризні  вип\'ють  вороги
І  на  могилі  земленьку  розгладять,
Де  він  спочив  лиш  знатимуть  вітри.

Йому  не  страшно.  Він  міцний,  як  скеля,
Лише  затерпла  в  ланцюгах  рука.
В  саду  едемськім  стрінуть  і  звеселять...
Минула  б  ніч  чорнюща  і  гірка.


І  раптом  голос:  \"Йди,  тебе  не  вгледять,
Накрию,  Петре,  я  тебе  крильми.
Йди  до  людей,  які  тебе  не  зрадять,
До  ранку  стража  буде  бачить  сни\".

Йшов  чоловік  із  вірою,  як  скеля
Дивився  Ангел  вслід    ізвисока.
Заспала  стража,  наче  по  купелі,
Господь  з  в\'язниці  визволив  Петра.
Оксана  Максимишин-Корабель
12  липня  2016  р.  
Португалія

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677649
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016


Олекса Удайко

ЛИКЕPАМ*

[i]    …Якось  так  склалося,  що  більшовики  на  чолі  з  
         відомими  Генсеками  попереду  Шевченківських  
         днів  водрузили  начебто  наше,  але  не  наше  свято  
         начебто    коханих  жінок…  Грянула  Декомунізація  –  
         і  обдурених  стало  значно  менше…  Багато  людей  
         вже  не  визнають  8-ме  березня  своїм  святом.  Але  
         уСТАЛЕНі  стереотипи  у  декого  все  ще  домінують…
[youtube]https://youtu.be/fd56_lLVAF0[/youtube]
[b][color="#b20acc"]Оце  так  видала,  Ликеро!
Любити  б  треба  за  життя,
А  не  тоді,  як  атмосфера
Твоє  зустріла  каяття!

Іще  б  Його  лунало  слово
Для  тебе,  грішна,  і  для  нас...
Ще  б  скільки  правди  зміг  би  мовить
Неперевершений  Тарас!..    

…Так,  вже  покаялась  Ликера.
А  ви,  совдепівці?  А  ви?..  
Чужі  у  нас  ще  геральде́ри,
Чужих  релігій  коругви́…          

Й  святкуємо  чужинське  свято  –
Іннесок,    Крупських,  Pоз  і  Клар…**
І  віримо  в  олжу  ми  свято,    
Бо  го́лови  –  отой  товар!  –  
                                                                                                                       
Киплять  бовванами  чужими,
Знехаявши  украй  своє!..
Й  проходить  роки  наші  мимо,
Й  живемо  о́маць  –  де  ми  є?

Свого  ж,  о  люди,  не  цуратись  –
Заповідав    для  нас  Тарас!
Оту  чужинську  хвору  на́пасть
Скандзюбимо  ми,  браття,  враз!        

Вже  наші  милії  Ликери
Долають  пройдену  раз  путь:
Свої  серця  не  для  химери  –
На    плаху    злагоди  несуть…[/color][/b]

07.03.2016
_________
*Читаючи  вірш  Ірини  Лівобережної:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067

**Йдеться  про  відомих  поплічниць  Леніна.
До  відома:  Крім  СPCP,  свято  було  оголошено  
державним  в  Анголі,  Буркіна-Фасо,  Гвінеї-Бісау,  
Камбоджі,  Китаї,  Конго  (свято  конголезьких  жінок),  
Лаосі,  Македонії,  Монголії,  Непалі,  Північній  Кореї  та  Уганді.
Ось  так,  панове  европейці!  Така  кумпанійка...[/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649531
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 03.04.2016


Лина Лу

ПРИВІТ, НЕЗНАЙОМЦЮ!


Привіт,  незнайомцю!
Наснилась  чомусь  наша  зустріч,
На  зламі  часів,  на  зворотньому  боці  життя.
Збиваючись,  вкотре
збираючи  сонце  у  люстро,
Долаємо  ночі  і  дні,  перебігши  буття.

Привіт,  незнайомцю,
якими  блукаєш  стежками?
В  холодному  небі  не  гріють  далекі  свічки.
Птахи  тут  безкрилі,
безликії,  як  оригамі.
В  горах  сталактити,  неначе  колишні  річки.

Привіт,  незнайомцю,
чом    погляд    підводиш  зухвало?
А  що  там  на  серці,чи  є  воно  в  тебе,чи  ні?
Здаєшся  знайомим...
Тобі  я  колись  віщувала?
Але  то  було  мабуть  зовсім  у  іншому  сні.


Привіт,незнайомцю!
Скажи,  а  чому  одинокий?
Здавалось  все  добре,  он  ліра  чарівна  в  руках.
Мелодія  плаче,
Вливається  в  вічність  неспокій,
Злітаєш?  Назавжди?  Та  тільки  ти  зовсім  не  птах...
18.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600651
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 03.04.2016


Лина Лу

ВЕРНИ…

Опять  прошу  у  Вечности,  верни...
Пусть  упадет  в  ладони  лепестками,
Исписанными  мятыми  листами,
Пусть  ими  не  гнушаются  огни.
Верни...

Опять  прошу  грозу,  озон  отдай,
Им  напои  и  облака  и  воздух
И  сбрось  мечи,  но  рассыпая  звезды
Дождями  от  бессилья,  не  рыдай,
Отдай...

Опять  прошу  судьбу,  душе  внимай,
Коль  скоро  заберешь,  зачем  дарила?
Я  разве  умоляла  и  просила?
Я  только  краешек  задела,  край...
Внимай...

Опять  прошу  у  Господа,  прости,
Мне  неразумной,  счастье  дал  увидеть,
Услышать,  обрести,  не  дай  обидеть
Меня,  чтоб    Лабиринтом  провести,
Прости...

Опять  прошу  у  Вечности,  верни,
Слагая  непосильных  мыслей  свиток,
Не  превращая  медь  в  желанный  слиток,
Упрячь  на  время  пылью  среди  книг,
Верни...
14.08.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600458
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015


Лина Лу

ПЕЧАЛЬНОЙ НОТОЙ

Печальной  нотой  тающего  дня,
Мелодия  прощания  звучит.
И  в  отблесках  угасшего  огня,
Улыбка  на  губах  моих  горчит.

Упало  солнце  в  синий  океан,
Свершая  ежедневный  ритуал,
Хитон  отдав  -  серебряный  туман...
Я  ночь  гоню,  ты  сниться  перестал...

Печальной  нотой  сказочный  мираж,
Казался...Поманил,  мелькнув  исчез...
А  сердце,  совершив  крутой  вираж,
Согрело  не  тебя,  -  нательный  крест...
18.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575290
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015


Галинка верхови

Гандзя (легенда із циклу Карпат)

Гандзя  (із  циклу  "Легенди  Карпат")

                         1.

Ой  кувала  зозулиця,шо  ліси  колола...
Та  видки  ця  дівчиночка,ци  ни  з  Єворова?

Єк  би  була  з  Єворова,ни  так  би  ходила-
Запасочки  дротовеньки,вона  би  носила...

Запасочки  дротовеньки,пацирки  великі.
А  коники  воронії  вуздами  накриті.

А  коники  воронії,мунштуки  штабові.
Та  то  колис  так  носила  Гандзя  в  Єворові

Але  куда  ишла  Гандзя,та  куда  ходила
То  здавалоси  шо  земля  туда  звеселила...

Куда  ишла,та  де  чули  її  голосочок-
то  здавалоси,  шо  дзвенів  веселий  дзвиночок.

                             2.

Покохала  вона  Петра,та  з  бідного  роду
Любив  Петро  її  також,не  було  приводу,

Шоб  молодим  ,закоханим,та  ни  разом  бути.
А  на  осінь  вже  старости  ,стало  в  селі  чути

Батьки  Гандзі,знані  газди-біду  заводили,
а  витак  з  її  вибором  тоже  си  змирили

Тут  приїхав  аш  зи  Львова,той  панський  синочок,
та  й  на  біду  дес  почув  вин  Гандзі  голосочок.

То  ни  мала  вже  дівчина  вид  него  проходу,
Закохавси  паниченьки  та  у  Гандзі  вроду.

Ой  ти    будеш  в  мене  мила  в  золоті  ходити
Бо  із  Петром  в  селі  будеш  тєженько  бідити.

Та  ни  хочу  я  в  золоті,  з  тобою  ходити
Люблю  Петра,Петро  мене-буду  я  з  ним  жити!

Ти  кохаєш  дуже  Петра,та  шо  мині  з  того,
Єк  ни  будеш  ти  моєю,ни  будеш  нікого,

Та  на  усі  ці  погрози,  вона  ни  зважала,
Стрічєєтси  з  Петром  далі,єк  голубив  пара.
                                   
                               3.

А  в  неділю  по  полудні,вітер  вієв  стиха
Зустрілиси  та  ни  знали,шо  станетси  лихо.

Иде  панич  дорогою,молоді  воркуют,
Та  й  ни  чуют  єго  кроки  ,ничого  ни  чуют.

Оскаженів  панский  синок  бровнів  витігає,
Націливси  він  у  Петра  -куля  вилітає.

В  ту  хвилину  дівчиночка  руку  простігнула,
Куля  впиласи  у  руку  і  смерть  видвернула.

Гандзя  крикнула  ,упала-кров  з  руки  рікою,
Петро  кинувси  до  неї-Мила,  шо  з  тобою?

Панич  собі  надбігає,її  піднімає,
Але  Петро  бартку  вхопив  -панича  рубає,

На  ті  крики  ,стрілянину  та  збіглиси  люди,
Лежить  панич  скривавлений  -ой  жити  ни  буде...

Гандзя  сидить  навколішках    руку  обхопила
Стоїт  Петро  зажурений  -кривава  сокира...

                             4.

Закували  у  кайдани  -новина  ни  нова,
А  мертвого  паниченька  забрали    до  Львова...

Батьки  Гандзі  попродали  коні  та  корови,
Та  наймили  адвокатив,хлопцю  оборони.

Усе  село  пидоймилос-Петра  боронили,
Аш  до  Львова  й  Станіслава  на  суди  ходили.

Але  правда  перемогла,втішилиси  люди,
Виправдали  в  суді  хлопця  сидіти  ни  буде.

Колис  весела  й  шіслива  Гадзя  помарніла,
А  рученька  прострілена  уже  ни  до  діла...

А  рученька  прострілена  ни  буде  робити,
А  ни  шити,а  ни  прєсти,ни  дитя  сповити.

Але  Петро  на  це  усе  уже  ни  звертає,
Та  у  першу  ж  неділеньку  сватив  заселає.

То  весілє  гучне  було  ,все  село  гуляло
А  за  того  паниченька  вже  й  не  споминало.

                           5.

Хоч  у  Гандзі  уже  рука  ни  буде  служити,
Але  Петро  из  жіночков  разом  ме  робити.

Ни  чотири  ,а  три  руки  діток  колихали,
Шили,прєли  і  варили  і  поле  орали.

Та  три  сини  єк  соколи  у  них  виростали,
Ціле  село  їхню  сім"ю  за  приклади  клали


Ой  кувала  зозулиця,шо  ліси  колола  ,
Та  з  видки  ця  молодиця  ци  ни  з  Єворова  

                     1.04.2015р.  Верховина.

Вибачайте  за  гуцульський  діалект...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571221
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Лина Лу

Я В БЕШЕНСТВЕ


Я  в  бешенстве...
             гнев  мой,  ты  можешь  в  ладонь  зачерпнуть...
Не  стоит  испытывать  
                         прочность  и  гибкость  терпенья...
У  мягкости  тоже  заложен  лимит,
                                                                                 а  крепленья,
Не  выдержат  натиск,  
                                   и  могут,  однажды,  рвануть...

Я  в  бешенстве...
                   думай,  просила,  когда-либо?..
                                                                                       впредь,
Стирая  все  грани...
                               заранее,  лакмусным  тестом,
Не  лучше  ли,  разума  факт
                                                           обналичить  на  месте?
Признаться  открыто?...
                                             сложнее,  охоты  на  ведьм...

Я  в  бешенстве...
               дом    на  замок  не  закрою,поверь,
Однажды  поймешь,
                                   заблуждение  коршуном    кружит...
Себя  на  куски  -  так  легко...
                                                     но  петлею  из  кружев,
Окажется  чья-то,  
                             вуалью  прикрытая  дверь...
22.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568547
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Лина Лу

МОНОЛОГ ПОЭТА

Цепями  словно,  верою  окутан,
Как  шаг  ступить,  чтобы  не  согрешил,
И  заблужденье  с    истиной,  не  спутав…
Не  каяться  потом:  «Как  же  я  жил?»
Ищу  у  неба  каждый  день  прозренья…
Спрошу,  молитвой  освятив  уста:
«Мне  в  этом  мире,  есть  предназначенье,
Дорога,  что  к  Тебе,  та  иль  не  та?»
Меня  к  ответу  призовешь  когда-то,
И  спросишь:  «Путь  свой  все  же  отыскал?»
А  я  отдам  навеки,  без  возврата…
Тот  дар,  который  ты  мне  ниспослал.
Ну,  а  пока  я  в  этом  мире  бренном,
С  Тобою  только  сердцем  говорю.
Я  не  просил,  но  принял,  то  смиренно,
Чем  одарил…  и  вот  теперь  творю…
Пусть  не  всегда  с  Гармонией  в  согласье,
Я  просто  рифмоплет,  не  корифей…
В  невежества  не  затеряться  б  массе
И  быть  в  ладу  лишь  с  совестью  своей.
Кто  оскорбит,  а  кто-то  рассмеется,
Читая  мной  написанный  куплет.
Доколе  жив,  доколе  сердце  бьется,
Твоею  волей    все-таки  –  поэт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505359
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Лина Лу

ЗАЖГИТЕ СВЕЧИ

Зажгите  свечи,
Пусть  в  пламени  сгорает  боль…
Зажгите  свечи,
И  в  мир  опять  придет  любовь.
Зажгите  свечи,
Растает  снова  темнота;
«Зажгите  свечи»,  –  
Молятся  уста…

Горит  свеча  и  ночь
С  души  уходит  прочь.
Горит,  слезою  жарко  обжигая.
Горит  свеча,  горит
И,  молча,  говорит,
О  том,  что  жизнь  короткая  такая…

Зажгите  свечи,
Пугают  тени  по  углам…
Зажгите  свечи,
Один,  но  будто  и  не  сам.
Зажгите  свечи,
Лед  станет  каплею  в  крови;
Зажгите  свечи  –    
Маяки  любви…

Горит  свеча  и  ночь
С  души  уходит  прочь.
Горит,  слезою  жарко  обжигая…
Горит  свеча,  горит
И,  молча,  говорит,
О  том,  что  жизнь  короткая  такая…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505321
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Шон Маклех

Розірване намисто

                                     «Перли  розсипані.
                                         Нажаль,  розірвана  нитка…»
                                                                                         (Райнер  Рільке)

Наш  світ  зруйновано.
Намисто  днів  і  слів  розірвано.
У  жмені  перли  істин.
Міста  людської  віри
У  руїнах.  Тліє  прах  надій.
Свою  містерію  безглузду  правлять  
Тиран  і  лицедій.
Наш  сад  порубано.
Священних  манускриптів  попелище.
І  дим  гірчить
У  стійлах  скотарів.
Світ  нетривкий.
Вервечку  часу  й  молитов
Розітнуто.  Розпалась
На  ноти  пісня  Всесвіту.
Молись.    Епоха  зла
Прийшла  дочасно.  
Над  світом  душ  панує  мла.
І  про  останні  дні  святі
Пророчить  сивочолий  старець  –  
Монах,  скрипторій  і  скрипаль.  
І  я  цю  казку  слухаю,  нажаль…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504379
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Лина Лу

МЫ ЧТО-ТО ИЩЕМ

Мы  что-то  ищем  между  строк,
Давно  уроненное  в  Лету...
"Не  извлекаемый  урок,"-
Вопят  столетьями  поэты...
Мы  что-то  ищем  между  строк,
Конец,  а  может  быть  начало?..
"Но  вновь  неумолимый  рок,"  -  
Душа  отчаянно  кричала...
Мы  что-то  ищем  между  строк,
И,  клятвенно  даем  обеты,
Отпущенный  мотаем  срок,
Поправ  бесценные  советы.
Мы  что-то  ищем  между  строк
И  о  возвышенном  мечтаем...
Молитвою  укрыв  порок,
А  жизнь  по  капле  утекает...
Мы  что-то  ищем  между  строк,
Прозрения  или  прощенья?
На  перекрёкстке  двух  дорог,
Креста  увидев  воплощенье...
Мы  что-то  ищем  между  строк,
О  незабвенном  забывая...
Плутая  среди  лжи  и  склок...
Мы  что-то  ищем...  что?  Не  знаем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503321
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 06.06.2014


Лина Лу

О, ЕСЛИ БЫ…

О,  если  бы  моя  любовь
Могла  открыть  ворота  рая...
Тебя  любила  б  вновь  и  вновь,
Тебя  любила  б  вновь  и  вновь,
В  горниле  нежности  сгорая...
О,  если  бы  моя  любовь
Могла  открыть  ворота  рая...
По  капле  отдала  бы  кровь,
По  капле  отдала  бы  кровь,
Тебе,  от  счастья  умирая...
О,  если  бы  могла  любовь,..
Но  ведь  тебе  любви  не  надо...
Не  возражай,  не  прекословь,
Не  возражай,  не  прекословь,
Рай  без  любви  зовется  адом...
О,  если  бы  моя  любовь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503387
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014


Шон Маклех

Зимовий виноград

«Може  й  справді  вся  правда  –  мить,
   Мертві  факти  й  безсмертні  міти…»
             (Євген  Плужник)

Визирнувши  за  вікно,  я  побачив  гроно  винограду,  яке  так  і  не  достигнувши,  замерзло  під  час  першого  нічного  приморозку.  Я  подумав,  що  воно  нагадує  мені  ірландських  поетів  початку  ХХ  століття,  які  так  і  не  написавши  своїх  віршів  полягли  під  час  ірландського  повстання  1916  року.  І  я  подумав,  що  зимові  дні  в  Дубліні  завжди  були  сумними  і  меланхолійними  відколи  ірландці  втратили  під  ногами  землю  і  навчились  придумувати  такі  приказки  як:  «Високої  тобі  шибениці  у  вітряний  день!»  або  «Що  в  Коннахт,  що  в  пекло!»  І  тоді  я  подумав,  що  зима  1917  року  у  Дубліні  була  такою  ж  сумною  і  безнадійною  як  і  цей  замерзлий  кислий  виноград  за  вікном  і  написав  таке:

Спустошує  холодний  вітер  слів  
Мій  Дублін  сірий  і  мою  кімнату
Збудовану  з  думок  і  світла  ліхтарів.
Я  істину  намалював  строкату
Між  чайником  і  маривом  Стожар,
Мій  кіт  нудьгує,  за  мізерну  плату
Сізіф  тутешній  на  імення  Болівар
Тобі  догляне  твій  нікчемний  сад,
А  під  небесним  дивом  Оріона
У  снах  твоїх  дозріє  виноград
І  глек  наповнить  трунком  Посейдона  
(Бо  море  теж  п’янить),  і  бідний  харизмат
(Той  що  студент  і  схимник)  з  білого  сервізу
Візьме  горня.  Попросить  в  Бога  візу
На  тиждень-другий  у  банальний  рай.
Він  каву  поважає.  Хліб  розкрай,
Бодлера  прочитай  отрути  повний  вірш
І  в  холоді  нудьги  згадай,  що  все  пройшло
Вітчизну  продали  за  срібняки,  за  гріш,
А  ти  все  бавишся  в  нікчемне  ремесло,
Естета  зображаєш  й  скепсисом  грішиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400064
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 28.05.2014


Юлія Кириленко

*Милый папочка*

Милый  папочка,  в  твой  день  рожденья
С  чистым  сердцем  хочу  пожелать
Я  Господнего  благословенья,
И  лет  сто  этот  день  отмечать.

На  плече  твоём  пусть  неустанно
Ангел  крыльями  машет  святой,
Отгоняет  беду  и  нежданно
Наградит  тебя  вечной  весной.

Ты  надежда  моя  и  опора,
Мой  корабль  на  волнах  судьбы,
Не  одно  уж  подд́алось  нам  море...
К  Богу  я  обращаю  мольбы:

Чтобы  он  не  смыкал  своих  глаз,
День  и  ночь  за  тобою  присматривал.
Как  же  я  благодарна  сейчас,
Что  на  небе  тебя  лишь  загадывала.

Нити  судеб  пусть  рыщут  по  улицам,
Чьи-то  жизни  пронзая  насквозь,
Для  тебя  буду  маленькой  умницей,
Для  меня  ты  от  Господа  гость.

Милый  папочка,  слов  не  хватает,
Чтобы  вылить  к  тебе  всю  любовь.
Во  вселенной  пускай  каждый  знает,
Что  с  тобою  одна  у  нас  кровь.

Я  с  молитвой  ложусь  каждый  вечер,
За  тебя,  родной,  Бога  молю...
Пусть  года  и  садятся  на  плечи,
Я  тебя  лишь  сильнее  люблю.

                                     19.08.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472652
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Шон Маклех

Мій шлях

Я  народився  в  Дубліні  (Ірландія)  у  1  квітня  1915  року  і  майже  все  життя  прожив  у  цьому  давньому  і  казковому  місті  -  Темній  Гавані  (крім  кількох  років  поневірянь,  подорожей  і  перебування  в  Ольстері  в  найбільш  буремні  його  роки  і  періодичного  відпочинку-відлюдництва  в  самотньому  будиночку  серед  ірландської  глушини  в  графстві  Слайго).  Хоча  мої  батьки  родом  з  міста  Леттеркенні  (графство  Донегол)  -  звідти  мої  корені,  від  людей  з  кланів  О’Доннелл  та  О’Ґаллагер.  Клан  МакЛех  мало  знаний  в  Ірландії.  Це  вже  не  уланський,  а  коннахтський  клан.  Предки  з  цього  клану  в  мене  теж  були.  Тому  почавши  свою  літературну  і  журналістську  працю  я  підписувався  Шон  МакЛех.  Так,  так,  я  спробував  себе  на  ниві  журналістики,  хоча  газета  псує  літератора,  а  тим  паче  поета.  Я  знав  багатьох  поетів  і  прозаїків,  яких  зіпсувала  газета.  Англійською  я  писати  не  любив,  а  гельською  мовою  в  ті  часи  газети  майже  не  видавалися,  мої  статті  редактори  брали  неохоче:  шинфейнівські  редактори  вважали.  що  мої  статті  недостатньо  шинфейнівські,  фіанафайлівські  редактори  вважали,  що  мої  статті  недостатньо  фіанафайлівські,  фінегельські  редактори  вважали,  що  мої  статті  недостатньоо  фінегельські*,  а  всі  три  різновидності  редакторів  вважали,  що  мої  статті  занадто  мудро  написано,  занадто  заумно  і  філософськи,  і  хто  отаке  буде  читати,  і  взагалі,  це  газета,  а  не  збірник  філософських  праць,  і  ми  тут  не  вірші  пишемо,  а  статті  про  актуальні  події,  і  таке  інше.  Зі  своїм  шкільним  другом  Томасом  О’Саліваном  я  спробував  видавати  власну  газету  в  місті  Корк  під  назвою  «Клох»  гельською  мовою  у  1947  році,  але  вийшло  всього  два  номери  і  наша  газета  зазнала  повного  фінансового  краху.  Після  провалу  моєї  спроби  стати  редактором  газети  я  найнявся  за  порадою  мого  старого  друга  на  рибальську  шхуну  і  спробував  стати  моряком  і  рибалкою.  Моряк  з  мене  вийшов  нікудишній,  але  я  зрозумів,  що  море  це  теж  книга,  її  можна  читати,  на  її  сторінках-хвилях  можна  писати  вірші,  а  риби  -  це  чудові  співбесідники,  вони  інколи  розумніші  за  людей,  бо  ніколи,  на  відміну  від  людей  не  плавають  у  лайні.  
Про  своїх  предків,  як  і  кожний  ірландець,  я  можу  розповідати  нескінченно.  При  цьому  забуваючи  де  закінчується  правда  і  починається  вигадка.  Але  так  чи  інакше  предки  мої  з  півночі  та  заходу  Ірландї  -  з  Уладу  та  Коннахту,  з  тих  місць,  що  нині  називають  гелтахт  -  це  шматочки  Ірландії,  де  досі  збереглась  ірландська  (гельска)  мова.  Гельську  мову  я  успадкував  від  батьків  і  живучи  в  англомовному  Дубліні,  де  тільки  окремі  люди  розуміють  гельську,  я  відчував  себе  ніби  на  чужині  -  на  «рідній  чужині»,  як  я  прочитав  на  старості  років  у  відомого  українського  поета.  
Батька  свого  я  не  знав  -  він  загинув  під  час  повстання  за  незалежність  Ірландії  від  англійської  кулі.  Через  багато  років  мені  зустрівся  один  ветеран  повстання  і  розповідав  купу  легенд  про  мого  батька.  Зокрема,  що  його  псевдо  серед  повстанців  було  «Капітан  Рорі»,  що  останніми  його  словами  були  слова:  «Óglaigh  na  hÉireann…  Sinn  Féin  …»  -  «Ірландська  республіканська  армія...  Ми  самі...».  І  що  поховали  його  серед  Дубліна  на  клумбі,  коли  ще  точилися  вуличні  бої  і  що  один  з  повстанців  при  цьому  просалютував  з  кріса  і  вигукнув:  «Рорі  врятує  Ірландію!»  Але  я  в  це  не  вірю.  Мені  здається,  що  все  це  вигадка  того  старого  дивака,  який  хто  зна  чи  справді  знав  мого  батька.  Але  так  чи  інакше  саме  від  батька  я  успадкував  своє  шинфейнерство  і  псевдо  «Капітан  Рорі»  в  лавах  ІРА.  Про  свою  діяльність  в  ІРА  та  в  лавах  «Шин  фейн»  я,  звісно.  ніколи  нічого  не  напишу.  І  навряд  чи  хтось  напише  про  «Капітана  Рорі».  В  Ірландії  це  ще  не  стало  історією  (А  що  в  Ірландії  стало  історією?  Все  що  відбулось,  ніби  відбулось  вчора.  а  не  тисячу  років  тому,  ніби  досі  триває...).  Крім  того  і  в  Ірландії,  і  в  усьому  світі  до  ІРА  та  «Шин  фейн»  ставляться  неоднозначно.  Та  чого  там  гріха  таїти  -  я  сам  до  ІРА  та  «Шин  фейн»  ставлюся  неоднозначно.  Може  колись,  років  через  сто,  коли  все  нарешті  стане  історією,  як  стало  історією  Ірландське  Великоднє  повстання  1916  року,  може  хтось  і  напише  про  «Капітана  Рорі».  Але  сумніваюсь,  що  ця  писанина  буде  про  мене  -  я  знав  як  мінімум  трьох  бійців  ІРА,  яких  називали  так  само  -  «Капітан  Рорі».  
За  своє  життя  я  перепробував  багато  професій  -  був  моряком,  рибалкою,  вантажником,  кухарем,  продавцем  пива,  вуличним  музикантом,  двірником,  вчителем  географії,  фермером,  водієм  велосипеда,  проповідником  істини,  шукачем  скарбів,  помічником  археолога,  пожежником,  кондуктором,  журналістом,  газетлярем,  старателем,  комбатантом,  підпільником,  філософом,  літературознавцем,  крамарем.  На  старість  років,  назбиравши  трохи  грошенят,  відпочиваю  від  трудів  праведних.  Займаюсь  літературною  творчістю.  Англійською  мовою  -  мовою  цих  зайдів  сасенех,  які  досі  поневолюють  частину  моєї  країни,  мені  писати  мені  не  випадає.  
Якось  я  вирішив  писати  вірші,  в  тому  числі  українською  мовою.  Цієї  мови  мене  навчив  один  українець,  що  потрапив  до  Ірландії  ще  у  1922  році  з  Канади  -  колишній  вояк  першої  світової  війни.  Він  воював  у  лавах  канадського  експедиційного  корпусу  на  кривавих  полях  Шампані.  Це  саме  про  нього  і  його  товаришів  по  зброї  Р.  Кіплігнг  написав  вірш  «Канадцям».  На  фронті  він  був  поранений,  потім  після  шпиталю  жив  в  Англії,  потім  якимось  чином  його  занесло  в  Ірландю,  в  Дублін.  Він  був  нашим  сусідом  в  убогому  дублінському  домі,  в  якому  жив  у  сусідньому  з  нами  помешканні  у  1922  -  1928  роках.  Про  себе  він  сказав,  що  родом  він  чи  то  зі  Снятина,  чи  то  з  якогось  села,  що  біля  Снятина,  що  на  Черлені  Русі  і  звати  його  Андрій  Стефурак.  Хоча  по  документам  він  був  Андрю  Стівенсон  і  саме  під  таким  іменем  він  був  в  Канадському  експедиційному  корпусі.  Сумніваюсь,  що  ці  імена  маюсть  якісь  стосунки  до  його  справжнього  імені.  Емігрував  він  до  канади  у  1910  році,  а  в  1914  пішов  добровольцем  в  британську  армію.  Вечорами  він  грав  на  сопілці,  а  я  і  ще  кілька  сусідських  дітлахів  любили  послухати.  Саме  він  мене  і  навчив  української  мови,  яку  він  називав  «руська  мова»,  а  про  себе  він  казав,  що  він  «русин».  В  серпні  1928  року  він  поїхав  до  Канади  і  про  його  подальшу  долю  мені  нічого  не  вдалось  довідатись.  
Виховували  мене  мама  і  бабуся.  Жили  ми  досить  бідно,  і  дитинство  моє  було  босоноге  у  буквальному  розумінні  цього  слова.  Але  сяк  так-так  закінчивши  школу  я  поступив  до  Трініті-коледжу  у  1934  році.  Моя  мама  мріяла,  що  б  я  конче  став  джентльменом.  У  Трініті-коледжі  я  спеціалізувався  на  філології  -  студіював  кельтські  і  слов’янські  мови.  Саме  в  бібліотеці  Трініті-коледжу  я  зіштовхнувся  з  творами  Григорія  Сковороди,  які  буквально  перевернули  мій  світогляд  і  уявлення  про  слов’янські  культури.  Але  коледж  я  не  закінчив  -  фінансова  скрута  змусила  мене  кинути  навчання  і  заробляти  на  хліб  насущний  перебиваючись  випадковими  заробітками.  Я  пробував  писати  -  літературознавчі  і  філософські  статті,  вірші  і  прозу.  Але  швидко  зрозумів,  що  моя  писанина  нікого  тоді  не  цікавила.  З  написаного  в  ті  роки  майже  нічого  не  збереглося.  У  подальші  роки  інколи  трохи  писав  -  різними  мовами  і  трохи  публікувався  під  різними  псевдонімами.  Мої  літературні  спроби  в  Ірландії  мало  відомі  -  хіба  у  вузькому  колі  друзів.  Українською  мовою  писав  в  стіл  -  так,  заради  розваги.  І  то  більше  після  того  як  вийшов  на  пенсію.        
Крім  того  моє  зацікавлення  українською  мовою  пояснюється  ще  й  тим,  що  згідно  давніх  ірландських  легенд  предки  ірландців  примандрували  на  Остів  Долі  (так  в  давнину  називали  Ірландію)  з  Русі  -  з  берегів  Борисфену,  зі  старої  і  сивої  Скіфії.  Крім  української  мови  використовую  для  віршування  нашу  ірландську  мову  -  гельську.  Пишу  у  різних  жанрах,  але  лімеріки  майже  ніколи  не  писав  -  мої  корені  все  таки  з  Донеголу,  а  це  Улад.  Лімеріки  випадає  писати  все  таки  жителям  Манстера.  Хоча  всі  ірландці  диваки  і  як  писав  Зігмунд  Фройд:  "Ірланці  -  це  єдиний  народ,  який  не  піддається  психоаналізу",  диваком  себе  ніколи  не  вважав.  Я  ним  був.

Примітка:
*  -  «Фіне  гел»  (ірл.  -    Fine  Gael)  -  «Обєднані  гели»,  «Фіана  файл»  (ірл.  -  Fianna  Fáil)  -  «Солдати  долі»,  «Шин  фейн»  -  (ірл.  -  Sinn  Féin)  -  «Ми  самі»  -  ірландські  політичні  партії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364572
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 12.01.2014


Галина Левицька

Слова і Слово

 
Слова:  зернини  кинуті  у  грунт,
І  що  посієш  —  будеш  пожинати.
Тут  не  доречний  спротив  а  чи  бунт,
Бо  кожен  владний  серцем  вибирати.
 
Бог  Всемогутній,  мудрий  Елохім
Наш  світ  чудовий  збудував  зі  Слова.
І  Божим  Словом  міцно,  навіки
Поставлені  у  Всесвіті  основи!
 
Людина:  витвір  із  Його  руки,
Подоба  Божа,  з  Нього  взятий  Образ!  
Любов  черпаючи  із  Вічної  Ріки,
Ліпив  Він  ніжно  характерний  обрис...
 
Вдихнув  у  тіло  Життєдайний  Дух
І  дарував  уміння  говорити,  
У  душу  й  тіло  дав  бажання  й  рух,
Щоб  ми  могли  любити  і  творити!
 
Говорить  Бог!  Говорить  кожен  з  нас...
І  кожне  слово  має  силу  дії.
Слова  любові  чи  слова  образ...
Слова  прокляття  чи  слова  надії...
 
Ти  зупинись.  Покайся.  Помолись...
Наповнюй  серце  істиною  Слова.
Ісус  є  Слово!  Словом  вздоровись,
Щоб  освятились  всі  твої  основи.
18.11.2013р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461344
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Рижулька

СПОКІЙ

Вечірня  тиша.  Світло  ліхтарів
Прибралось  місто  з  бурштину  в  намисто.
Лампадку  місяць  жовту  засвітив,
Ніч  одягнув  у  сукню  зорянисту.

Вона  мандрує  серед  таємниць
Старих  будівель...  Ангели  -  із  нею,
Торкаються  крилом  вікон-зіниць,
Гаптують  сни  із  спокою  парчею.

Моя  долоня  у  твоїй  руці,
РазОм  ідем  назустріч    диво-казці.
Збираємо  любові  ми  ключі  -
Відчиним  двері  ніжності  і  ласці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458993
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 18.11.2013


J. Serg

Святой и грешный мир

Луч  озарил  икону  -
все  утро  на  кону.
Ласкает  он  Мадонну,
Как  Бог  свою  жену.

А  я  вдыхаю  воздух
настоянный  на  сне,
и  думаю  о  звездах,
о  рифмах  и  вине,

о  искупленьи  скором
болезненной  вины,
и  о  поездке  в  горы
в  другой  конец  страны.

Сползает  луч  с  иконы  -
проигран  медный  грош.
И  ждет  одну  Мадонну
стальной  холодный  нож.
 
Но  утро  непорочно  -
спят  скальпель  и  эфир.
И  я  святой,  заочно,
как  божий  грешный  мир.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454599
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013


Потусторонний

***

Тянет  всех  куда-нибудь  подальше…
Где  нет  фальши.
Грязь  месить  приходится  поближе,
где  пожиже.
Повернёшь  отчаянно  налево
с  королевой.
Осознаешь:  Чисто,  не  лукаво  -
только  справа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453695
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013


Тамара Шкіндер

Троянд букет мені мій син подарував…

Троянд  букет  мені  мій  син  подарував.
Найкращі  в  світі,  наймиліші  квіти.
Буває  ж  так,  що  взимку  тепле  літо
Прилине  казкою  духмяних  трав.

Любові  щирої  синівської  тепло
Відбилося  в  пелюсток  оксамиті.
Б"є  струменем  освяченої  миті
Прозоро-чисте,  світле  джерело.

О,  незбагненної    краси  чарівний  цвіт
У  серці  материнської  любові.
Горять  маленькі  ватри  пурпурові.
Не  згасне  цей  вогонь  із  плином  літ!!!

Троянд  букет  мені  мій  син  подарував.
Найкращі  в  світі,  наймиліші  квіти.
І  віриться,  що  вічним  буде  літо
В  барвистих  рушниках    шовкових  трав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412655
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 03.10.2013