Є у зимі щось таке невибачене,
Щось винувате і трохи вимучене,
Холодно сказане й кригою глянуте,
Вітром обпечене й сонцем обмануте.
А до весни іще зо три вічності -
Голі дерева в німому відчаї...
Чаєва чашка до дна наповнена,
Щойно заварена, мріє втомлено.
А до весни іще серце кригою
Тричі укриється, зійде відлигою...
Є у зимі щось таке приречене...
Чайник гарячий рятує втечею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822384
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 29.01.2019
......................... [i] Разорвался у розы подол на ветру.
Соловей наслаждался в саду поутру.
Наслаждайся и ты, ибо роза - мгновенна.
Шепчет юная роза: "Любуйся! Умру...."[/i]
[i] Омар Хайям[/i]
...........................................................................................................
"Знов спокусив мене той теплий вітер!" -
жалілась роза, гублячи росу....
А польові їй вторували квіти:
"Яку ж бо змарнував, стрімкий, красу..."
Хіба ж не ти заманювала вперто?
І запахом дурманила, звала?....
Він прилетів із серцем розпростертим -
покірний, п"яний.... Звабила сама!
І так щоліта - все завжди спочатку:
троянда горда... аромат хмільний...
і легковажний вітер... й ніжність ранку...
й вінцем коханню спів чомусь сумний.
Ох, квіточко, духмяність ця недовга!
Замінить свіжість тлін і духота...
Ти не скупись, бо вітерець раптовий
у простір юність плинну загорта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585288
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Присаживайся…
Кофе, чай, покрепче?
Я рада долгожданной этой встрече.
Я знаю, ты давно не любишь лето
И часто пишешь письма мне про это
Но вот сентябрь…
Да, да! Я разделяю
Я силой наполняюсь и летаю,
Ища с тобою вместе вдохновенья…
Как жаль, что далеко до воскресенья,
Но мы с тобой пойдем гулять по парку
Там полутень, там не бывает жарко
Там осень наплела венков из астры,
Из хризантем…
И как они прекрасны,
Все лето солнышка тепло они копили
Теперь цветут,
Хоть вечера остыли…
Да, им прохлада, как и нам милее…
Смотри, вон там, на краешке аллеи
Два силуэта
Ласково воркуют
Завидую, немножечко ревную
К их молодости, страстным поцелуям…
Давай им, что ли счастья наколдуем?
Как не умеешь?
Было бы желанье!
«Повелеваю, всем без опозданья
Лесным и парковым и всяким разным феям
Доставить счастье, как они умеют,
Вручить вот этой парочке под роспись!
Вопросы есть?
Конечно, нет вопросов…»
И пусть им тоже осень будет в радость
И пусть тепла совсем чуть-чуть осталось
И в ноябре им будет вместе сладко…
Любовь и осень…
Вот она загадка…
Уж за полночь, я все не успокоюсь
И даже если с головой укроюсь
Мне не уснуть, когда ты снова рядом
Глядишь мне в душу этим хитрым взглядом
Из рукава как фокусница снова
Ты строчку мне подкинешь или слово
И я бегу скорее за блокнотом,
Чтоб записать стихи
А после ноты…
Мне не насытиться осенней этой страстью
Вернулась Муза
Это ли не счастье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521119
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014
Ти сидиш сьогодні ввечері,
Виглядаєш із вікна,
Як шляхи мої приречені
Снігу вкрила пелена.
Долі іспиту екзамени
Надає мені життя...
Я далеко, і нема мені
До булого вороття.
Ти себе потішиш кавою,
А мене несе лелекою
Вітер той, що став забавою
Разом з долі небезпекою.
Ти сиди в кімнаті затишній,
Їж вечерю за столом...
Ти сьогодні не пізнатимеш
Зливи, що торкне чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472106
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
У брехні є подвійне дно
Бо брехня - це чистий софізм
Ми з тобою пили вино,
Запиваючи ним егоїзм.
Кажуть, вина – то кров богів,
А боги – тепер ми з тобою.
Ми з тобою тепер вороги,
Обезкровлені після бою.
Віватуємо вічній брехні,
І купаємось у відвертості.
Ми – картини на білій стіні
Кольорові зразки інертності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472113
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Його життя покинула навшпиньки,
Вразивши несподіваним кінцем.
Душа закрила спілкування скриньку,
Захоплення шпурнуло камінцем.
Вуаль образ на душу опустилась.
Збентежився обірваний дзвінок.
Згорнула муза романтичні крила,
На серці причаївся холодок.
Хорошого, між тим, було багато, -
Воно горить червоним ліхтарем.
Ти вмів зробити з повсякдення свято,
Та намагався пестити гарем.
Без тебе терміново вчуся жити,
Гамую спрагу в іншім джерелі.
Нарешті ми з тобою повні квити,
Два спалахи в засмученій імлі.
Я довго прикидалася сліпою,
Та всякому терпінню є межа.
Хай кожен залишається собою
Й більш до душі не тягнеться душа.
Вже відчепила почуттєву шпильку.
Пішла, не відчуваючи вини.
Його життя покинула навшпиньки,
Щоб він мене, бува, не зупинив…
20.09.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113092000595
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450165
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Незавершена думка
Недоказане слово
Незакінчена справа -
Знову і знову.
Як поет без вірша,
Мов митець без мольберта.
Ти кричиш - але тиша.
Чи жити, чи вмерти?
Нерозгадана тайна
Нерозділений спомин
(Чиєїсь любові?).
Хтось боровся - та марно.
Любив - випадково?
Нерозпечене сонце,
Недоквітчані весни;
Небезпека навколо
Брехня та нечесність.
Непотрібні шаблони
І безрадісне щастя.
Чи живеш, чи існуєш?
А для кого, а нащо?
Незабуті бажання
Та нездійснені мрії...
Ти ще хочеш чекати,
Але втратив надію.
Незавжди бути правим,
Назавжди бути лівим.
В незавершених справах
Ні чорним, ні білим.
Жити так як мільйони -
І не жити водночас.
Бути самим собою?
Світло бачити в ночі?
Невтамована спрага,
Невгамований голод,
Недоброджена брага,
Безморозяний холод.
Недовипале листя,
Недосніжені зими.
Нероздумані думи
Йдуть у морок із ними.
Незачинені двері
Невласного дому.
На роздоріжжі розгублений. -
А чи винен у цьому?
Нещасливий кінець
Незнайомої казки.
Небувалий обман,
Справедливість у масці.
Непоганий актор,
Та не зіграна роль його,
Як чималий вогонь
Та з холодним полум'ям.
Нероз'ятрені рани
Кров'ю не сточаться.
Той, хто йде разом з нами
Ніколи не втомиться.
Радість смутком заміниться,
Сонце жовте сховається,
Двоє вже не зустрінуться,
Більше не закохаються.
Айсберг серцем розтоплений
Ллє водою крижаною -
Він її не знайде,
Ніжно не назве коханою.
І безтлінним недопалком
Без чесно́ти і мужності
Впаде серце моє
У калюжу байдужості.
Ненависному ворогу
Що шле наклепи за́ очі
Не подам я руки
Від покари рятуючи.
Недочуті слова,
Недослухана музика,
Невисока трава -
Бо підкошена, рубана.
Недобитий хижак
Із кривавими іклами, -
Незачинені двері
З розбитими вікнами.
Непочатий абзац
Як пролог незавершений...
Сто доріг, та яка? -
Ти не знаєш, не впевнений.
Без сльозини ридаючи,
Сміючись, та сміху не знаючи,
Без любові ревнуючи -
Живучи чи існуючи?
Нерозквітла весна
Несвіжими ранками.
Не живеш. Наче спиш
І гидкими сніданками
Починаєш свій ранок -
Холодний, безсонячний.
Безкінечний кінець
Не пророком пророчений.
Неяскрава зоря,
Недопалене полум'я...
Наче я і не я,
І не доля моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446905
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Он провожал меня домой,
Дарил признания обеты.
Слепил на каждый пальчик мой
Брильянты, в платину одеты.
Лицо все исколол щетиной,
Касалсь коленей, брал за плечи.
Тропу отбеленной холстиной
Украсил и просил о встрече.
Хвалилсь хрустальными дворцами.
Заманивал в свои владенья.
Звенел по веткам бубенцами.
Скрипел во всю от наслажденья.
Из лап его я вырываясь
Ключи по сумке нервно шарю…
Звоню назойливо… Дождалась!
Быть может я еще оттаю?..
Муж понял все без слов, наверно,
В пути меня кто домогался.
С имбирем чай налил мгновенно
И все тепло отдать старался.
А тот под окнами шатался.
С утра я на стекле читаю:
"Живей родная собирайся,
Я у парадного.Скучаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387486
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 19.09.2013
Тече човен, десь у днищі,
Підминає осітняг.
Мокро в хаті, на горищі,
І, нічого не досяг.
Дощ періщить, вже пів тижня.
Розболілась голова.
А ні качки,ані крижня,
- Вода плавні залива.
Сумно в хаті без обіду,
Вже і полудень пройшов.
І немає навіть сліду,
Щоб до двору хтось зайшов.
Вже тепер нема сумління,
-В баби совісті нема.
Ані курки ані півня,
Зійдеш з голоду з ума.
Десь поперлась, мабуть зранку…
І корови вже нема.
Обіцяла запіканку,
Та, «мать» вижила з ума.
Люльку запалю, помрію,
Надимлю їй тютюном.
Тим і душу розігрію
Хай воняє бур’яном.
…Я був парубок моторний,
Та не гострий на язик.
В чомусь був і непоборний
Та веселий до музик.
Мав чуприну, ніби щітку,
Що звисала на чоло.
Та був загнаний у «клітку»,
Це давним давно було.
І нащо нам оті «гриви»,
Що носили у віках.
Бо нема альтернативи
- Жінку вдержати в руках.
Колись білі були зуби,
По стиралися вони.
Лиш пеньки кусають губи,
Господи їх борони.
Верхні шестеро, відсутні.
В нижніх, декілька тріщать.
А як випадуть і кутні,
Щойно треба щось рішать.
Виє вітер, душу крає,
Вже прийшла і череда.
Десь когось собака лає…
В нас четвер, чи середа?
Вечір сивий насідає…
Де, там в чорта каганець?
Тільки баба моя знає…
Ось, найшовся на кінець.
Прийдеться голодним спати,
В хаті холод - не жнива.
Треба бабу запирати,
Цілий день її нема.
Де сидіти та гуляти?
Може іншого знайшла?
О! – Заходить хтось до хати…
Моя мила - ти прийшла?
19 вересня 2013
СИКалин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450135
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013