Півслова, півдумки, півпо́руху -
Все в тебе. І сни недобачені...
Одначе, забракло нам пороху.
Такі відчайдухи, одначе, ми...
Лишилось нам, в себе закованим,
Чекання це, наче наркотики,
На погляди довгі, приховані,
На зірвані митями дотики...
Йде серце сліпими стежинами
Тих слів, що не були промовлені
І всохли за нашими спинами,
обставин тенетами зловлені...
Дві долі - завжди паралельними,
А погляди - все перехресними,
І вічність - в чеканні пекельному,
В погоні за спільними веснами...
(С) РенІ, 2008.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144098
дата надходження 03.09.2009
дата закладки 11.09.2014
Не зачіпай журливої струни,
Нехай зі сну не будять опівночі
Притихле серце вижухлі тони -
Закутані у сиве поторочі.
Нехай мовчать полинні голоси
Під куполом гіркої безнадії.
Минуле в гості марно не проси,
Сльозою не тривож надарма вії.
Бо згас вогонь і мрево неземне
Розтануло за вікнами у долі,
Тужлива пісня вже не заверне
Чуття п'янкі, безрадно захололі.
І тільки ніч запеленає сум -
Ясою обезкрилене звучання...
Молю, не зачіпай журливих струн,
Хай серцю сниться небо до світання.
(23.08.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446433
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 10.09.2014
Я молЮся за тебе, солдате,
Починаю свій день із новин...
Сину, друже відважний мій, брате,
Мій земляче, ти там - не один...
Хай не вцілить у тебе наш ворог,
І засліпить йому сонце очі,
А земля хай у них сипле порох.
Я молитву до Бога шепочу...
Щоб ніякий " Іуда" не зрадив,
І удача завжди поруч була...
Ти вцілій, я прошу, Бога ради...
Хай молитва зігне вражі дула!
Знаю я - не вмирають герої,
Та прошу я у Бога: " Вцілій!"
Україна в молитві, з тобою!
Переможцем вернися, живий!
Я молЮся за тебе, солдате,
Щоб не влучило військо вороже.
Сину, друже відважний мій, брате,
Мій земляк... Бережи, Тебе, Боже!
Валентина Масалига (Uroda)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514074
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 08.09.2014
(захисникам України)
Тримайтесь, хлопці, молимось за вас.
Ви України гордість і опора.
Молитви шлемо по одинці й хором,
Щоби приспішить перемоги час.
Тримайтесь, хлопці. З вами батько й дід,
Бабуся, мама, жінка, наречена.
В їх погляді одна кінцева сцена:
Країна вільна, славна на весь світ!
Це страшно, коли кулі без кінця,
Життя годинник можуть зупинити.
Та честь найвища – край свій боронити!
Тримайтесь, хлопці. Наші вам серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508573
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 13.08.2014
Все минеться,весну змінить літо,
Ніч зіркату ,змінить ясний день,
Смуток стане радістю сповитий,
А розлука в зустріч перейде.
Все минеться,не малюй полотна
Безбарвного , буденного життя,
Бо у ньому чорно - білі смужки,
Мають сенс всього твого буття.
26.05.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501404
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 26.05.2014
[b]Закривають очі, материнські руки.
Для дітей що волю гідно берегли.
Краплі сліз дівочих, омивають квіти.
І серця пробиті, що для них були.
Скільки ще поляже за Вкраїну милу?
Скільки закатованих людей?
Як же в домовину, мати вложить сина?
Скільки рук накриє молодих грудей?
Як здолати біса, що гризе країну?
Орошає землю кров"ю тих синів.
Що зростали вільно в гаї солов"нім.
Що за неньку рідну, віддали свій дзвін.
Повставайте люди, це вже не майдани!
Це війна проклята зуби щірить нам!
Ворог той орлатий, хоче щоб в кайдани.
Віддали ми неньку, але не віддам!
(С)Надін Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499075
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 26.05.2014
А все-одно все буде добре!
так часто чуєм ці слова,
і нам надіятися треба,
і вірити у чудеса!
Все буде добре! Точно знаю,
надіюсь, вірю і чекаю
бо знаю я, що в один день
прийде кінець сумних пісень.
Як би не було у житті-
тривоги, смуток, рани
це все пройде, і прийде мить
коли все добрим знову стане!
Все буде добре, все-одно,
і все-одно, що скажуть люди,
найкраще - вірити в добро,
тоді в житті і щастя буде!
Іра Завадська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408010
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 26.05.2014
Усміхнись і все буде класно)
І повір, я зроблю те ж саме...
Життя стане на мить прекрасним...
лити дощ за вікном перестане...
Не сумуй, ну будь-ласка, не варто...
бо твій сум я завжди відчую,
бо чомусь так стається часто -
ти сумна і я теж сумую(
Якщо біль на душі - поділися,
і терпіти біль легше стане...
Довіряй будь-яку таємницю,
все залишиться тільки між нами...
І на приклад чужий не дивися!!!
Залишайся завжди собою!!!
Довіряй...не сумуй...посміхнися..!
Пам'ятай, я завжди з тобою!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459557
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 14.05.2014
[i]Світить сонце у твОє вікно
чи періщуть безжально дощі,
тільки знай : мені НЕ все одно,
що ховається в тебе в душі!!![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475736
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 14.05.2014
[i]Він читав її вірші. Невпевнено.
Вимовляв кожне слово схвильовано...
Дихав він так повільно, з перервами...
І ковтав її сльози римовані.
Відчував її серце замучене
І своє виривав по шматочках.
Він - причина, для їх душ розлучення,
і віршів, що мов з порохом бочка.
Він надто пізно на світ народився,
чи може вона надто рано...
Факт у тому, що хтось помилився,
тож зараз обом їм погано...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497214
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 13.05.2014
Чого варті слова,
Що незграбно кидають на вітер?
Чого варта любов,
Що, мабуть, не любов взагалі?
Не потрібно словами
Відкриті ще рани ятрити,
Не потрібно це псевдо,
В якому по вінця брехні…
Чого варте страждання,
Що серце миттєво зазнало?
Чого варті всі щастям
Наповнені дні?
Було б легше і краще
Якби я не знала,
Було б добре,
Якби ти пішов навесні...
Чого варта ця мить
У якої вже термін короткий?
Чого вартий цей біль,
Що коріння у груди пустив?
Не потрібно тягнути
Мене у безодню,
Не потрібно мені
Океанів, морів...
Чого варті слова,
Що незграбно кидають на вітер?
Чого варта любов,
Що, мабуть, не любов взагалі?
Ну будь ласка, не треба
Вже досить вдавати, що діти,
Ну будь ласка іди,
Куди прагнув, куди так хотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493968
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
...але ж справа не в тому, хто винен в сотворенні світу,
хто фальшиво кохав, не прощав повсякденних гріхів.
ти сьогодні поет. ти карбуєш слова на граніті.
а в душі бродять сни і орда недостиглих віршів.
ти пройдеш навмання через натовпи, битви, пустелі,
залишивши позаду зневіру і чорні вітри.
поки муза твоя п'є мохіто в дешевих борделях,
не здавайся, поете, в чеканні своєї пори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290803
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 08.11.2013
Схилилася побожно до хреста
В молитві за дітей Вкраїна-мати.
Імлисті очі, зімкнені уста,
Обвислі крила змучилась тримати.
Кричала би, та мову відняло.
Злетіла б в небо—діти не пускають.
Вчорашні мрії снігом замело,
Сьогоднішні, мов марево, зникають.
Та просить не за себе, а за тих,
Хто за гроша викручує їй руки,
Хто в закутку з надією затих,
Що вже не довгі материнські муки.
За тих, хто вже шукає заповіт…
Хто відібрав останню сорочину…
У кого стали душі пустоцвіт…
Хто ближнього продасть за копійчину…
Хто знає це, та скорено мовчить…
У кого хата завжди буде скраю…
Хто замість говорити скавучить:
Не чув. Не бачив. Хто я сам? Не знаю…
« Прости… Помилуй… Боже, об’єднай
Моїх дітей… І наверни на розум…
Своєю милістю не обминай—
Зціли їх від байдужості цирозу…»
Схилилася побожно до хреста
В німій молитві Україна-мати.
Та крила розправляти час настав.
Не розучись лиш, матінко, літати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390683
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 05.11.2013
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду… дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 05.11.2013
Я писала листи на вологих асфальтових вулицях.
Забувала про коми, ховала в трикрапках слова
І так вірила щиро, що без адресата не згубиться.
Пам’ятала усіх, хто на хвильку читати ставав.
В них так мало про мудрість, все більше про час, що лікує.
Про різницю у строках, коли заживає душа.
Зізнавалась в безсиллі, кричала життю, що люблю я.
Та безвітряний ранок написане з сонцем змішав.
Так в усміхнених бликах блукають по світу послання,
Втішне слово для тебе, для нього, і навіть для них.
Я писатиму далі, щоразу, як ніби востаннє,
Тільки б мій адресат дочекатися променя зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457980
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Я чекала всю зиму на літо
Пережила холодну весну.
І гадала, що з райдужним цвітом
Прийде щастя, як день після сну.
У вечірнюю тиху годину
Брала в руки клубок срібних мрій
І мережила світлу картину
Із думок, що гуділи, мов рій.
Я чекала... І досі чекаю
Щастя, що стопить в серці льоди,
І закрутиться, мов водограю
Краплі чисті стрімкої води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432572
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 28.10.2013
Ти десь на відстані чекання
Моїх останніх кілька літ,
На відчутті мого бажання,
Що старт взяло і йде в політ.
Ти дихаєш..., живеш..., існуєш.
Мене малюєш у думках.
І наші зустрічі віршуєш
На серця теплих сторінках.
Ти десь... на відстані розлуки,
На відстані мого чуття.
Усе гучніше чую звуки
Присутності твого буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446066
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 28.10.2013
Вона пускала у струмочках фантики ...
Сама собі варила каву зранку ...
І мріяла про принца і романтику,
Рахуючи ромашки на фіранках ...
Вона уміла слухать дощ за вікнами,
І розуміла, що шепоче вітер ...
Її слова були для інших ліками ...
А їй ... ну хоч би раз хто сльози витер ...
Вона завжди була для всіх промінчиком -
Світила, звеселяла, зігрівала ...
А свою тугу, крихітним камінчиком,
У черевички від людей ховала ...
Вона кохала...Чи була коханою? ..
Нелегко закохатися в дивачку ...
Душа щеміла вирваною раною -
Не треба їй любові, як подачки! ..
Вона пускала у струмочках фантики ...
І дарувала без остатку ласку ...
І свято вірила у принца і в романтику,
Що хтось напише і для неї казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 25.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2013
І прийде час.І ти мене знайдеш,
Стоятимеш під вікнами до ночі.
Очима ти звернешся до небес,
І падатимуть зорі всі пророчі.
І прийде день.І висохнуть дощі,
Що я без тебе всі пересушила.
І вицвітуть всі квіти на вікні,
Що для очей твоїх я посадила.
І ми з тобою будемо на Ви,
Неначе тих цілунків і не було.
Неначе більше квітам не цвісти,
Та скільки сліз серденько вже відчуло?
Чи ти б за мене серденько віддав
Вітрам,дощам,снігам і хуртовині?
Чи йшов,чи досі ще мене шукав?
Коханню стелиш квіти в домовині?
Ти раз залишив,другий раз пішов.
То що тобі кохання-лиш забава?
Ти віднайшов?Ти дуже довго йшов?
Та я тебе тримать не маю права.
Іди вже.Не тримаю,дощ впусти.
Бо бачиш,що плететься під ногами.
А квітам тим вже більше не цвісти,
Що я садила їх поміж душами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432102
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 24.10.2013
Судилося-то знайдеш й без адрес.
За сотні кілометрів поміж нами.
Вважатиму я чудом із чудес
Кохання поміж нашими роками.
Кохатимеш?Я більше,так і знай.
Не сперечайся більше ти зі мною.
Лиш Янгола ти серденько благай,
Щоб не обходив в нічку стороною.
Коли мене нема-цілує він
Тебе на нашім ліжечку до ранку.
Лягай ти спати,Сонечко,не стій.
Вікно зачиню і стулю фіранки.
Судилося?І ти мене знайшов.
Не треба ні адрес,ні телефону...
Тільки чому ти дуже довго йшов?
Я не віддам тебе уже нікому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447453
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 24.10.2013
Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...
Я тебе віднайшла в хризантемах осіннього ранку,
У мереживі хмар,в Оріона на вістрі меча,
Де збира молоко Шлях Чумацький в пОлив*яні дзбанки,
Де у мороці днів догорає надії свіча...
Я тебе віднайшла в грозовиці раптової зливи,
Де троянди зронили свої запашні пелюстки...
Я,напевно,тепер маю бути безмежно щаслива...
То чому ж в серці вітер зриває безжально листки?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Скалками тисяч фраз
Серед розбитих ваз,
Серед осколків мрій,
Краплями сліз із вій-
Осінь ділила нас
Серед своїх прикрас,
Серед багаття снів,
Серед калин-вогнів...
Осінь ділила нас
Серед хмарин-гримас,
Серед фіранок -днів,
Серед напівтонів;
Скальпелем по серцях,
В душу- пекучий цвях...
КИдала нам до ніг
Сніжний колючий сміх...
Різала без жалю
Гіркістю мигдалю,
Памороззю в траві,
Думкою в голові...
Осінь ділила нас
Сотнями тисяч трас...
...Болем горять мости
Там ,де МИ мінус ТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455471
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Кожна жінка -то справжня чаклунка;
Так ведеться із віку у вік:
Бо в таку ж бо малесеньку сумку
Стільки впхати б не зміг чоловік!!!
...Я оце нещодавно у свято
Ридикюль привела до ладу,
Щоб можливо було відшукати
Те, що в нього,про всяк,покладу...
Чоловіка б ви бачили очі,
Коли я почала діставать
Гаманець,дві хустинки дівочі,
Два пакета,цукерок із п*ять;
Ручку, стержень,червону помаду,
Олівець косметичний і лак,
Плитку пористого шоколаду,
Люстро, гребінь, ліхтарик, "Тік-так";
Ще рожеву помаду,серветки,
Записник, пару дисків (компакт),
Щітка (одяг щоб чистить), таблетки,
І якийсь телефонний контакт...
А ще -ножиці,пилочку,флешку,
Візитівки, листівку, п*ятак...
О! Це -донці купила сережки,
А це- жуйка (лимонна на смак)...
Знов помада (блискуча ,сунична),
Пудра ,пластир, заколка, брелок,
Книжка...ну...для жінок...еротична...
Так...парфуми,намисто, шнурок....
І ще купа потрібних дрібничок...
Як вмістились? Не знаю й сама...
Тільки знаю,що сумок подібних
У жіноцтва планети ще тьма!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456210
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2013
Це так дивно -не бути твоєю ...
Не смертельно, а дивно просто :
Відчувати близькість душею,
А думками долати простір ...
Це так дивно -прокинувшись вранці,
Не знайти біля себе крила ...
Від холодних дощів овацій
Геть розмокли моï вітрила ...
Це так дивно -у телефоні
Роздивлятись тебе на фото ;
І, ховаючи крик в долоні,
Хвилю розпачу побороти ...
Це так дивно ... Та ні! ..НЕСТЕРПНО -
Відчувати у серці шпичку! ..
І прощається літо серпнем,
Сівши в осені електричку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442266
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 28.09.2013
Віддам кохання в хороші руки!!!
Віддам без плати, а просто так ...
Воно уміє терпіти муки,
Воно приємне таке на смак ...
Віддам кохання, бо вже несила
Його тримати на повідку ...
Воно ж бо вільне! ...У нього -крила! ..
А що я маю -сльозу ïдку?!
Беріть -не шкода!!! У добрім серці
Воно розквітне, неначе мак!!!
І, переможцем в нерівнім герці,
Ще затанцює для вас гопак! ..
Візьміть ...будь ласка ...Воно ж загине! ..
В душі у мене вже мерзлота ...
Воно ж співуче і лебедине,
У ньому -ніжність і чистота ...
Беріть, не бійтесь!!! Воно -чудове!!!
Воно із сонця і світлих мрій ...
І сни збувались моï казкові,
І розбивався злий вітровій ...
...Віддам кохання ...В хороші руки ...
Беріть! ...Рятуйте його ...хоча б ...
Бо вже розносять голодні круки
Пушинки білі моïх кульбаб ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447124
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Запросіть мене на танець, Незнайомцю, -
Я давно в очах у Вас втонула,
І, здається, зникло все минуле ...
Розтопило його Ваше сонце ...
Запросіть мене на танець ...Чи у долю ...
Мені досить дотик рук відчути,
Щоб розтало серце, досі скуте,
Щоби знову вирватись на волю ...
Просто танець ...Просто злет над буднем ...
Ох, якби ж то Ви думки читали!..
Бо сміливості у мене мало,
Бо чомусь довкола велелюдно ...
...Ви? ..Мене? ..На танець? ..Звісно можна! ..
У моïх очах давно втонули?
Ваше серце, тенькнувши, відчуло,
Що я з цілим Всесвітом тотожна? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444898
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 04.09.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 03.09.2013
Україно моя закосичена,
та краса твоя – не позичена…
Уже так із давен тобі сталося –
кращі землі тобі й нам дісталися…
То від Бога твого – від Всевишнього,
Від живого отця – не колишнього…
Маєш мову свою солов’їную,
Що санскиту під стать, та невільную…
Самобутність твоя ще й у звичаях –
У сусідів вони не позичені…
Маєш славну, як світ, ти історію
І державну (як знать?) категорію…
Та в недавні часи піддавалася –
Ворогами не раз покривалася…
То ж чужі по тобі всмак топталися,
(Хоч душею ти їм не скорялася…)
та найбільше за всіх Москви братія,
ще й домашня твоя "хохлократія"…
ОтумАнити нас намагаються
й душу-мову твою вщент споганити…
Тепер мова у нас обрусичена,
не своя вже вона – запозичена.
Тож додому, назад повертаймося –
від чужого лайна очищаймося...
Хоч чужому й корисно навчатися,
та свого нам негоже цуратися…
10.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430526
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 31.08.2013
Зроби для мене ліки від безсоння,
Настояні на зоряному трунку
Із пристрасно-медових поцілунків,
І небо принеси мені в долонях.
Втамуй хоч раз мою нестерпну муку,
Собою напоївши до безтями,
І не питай, що далі буде з нами,
Чи на сторожі не стоїть розлука…
Звари для мене рятівну отруту,
Настояну на місячних зітханнях,
На світанкових ніжних щебетаннях,
І пелюстках чарівних диво-рути,
Щоб я померла і родилась знову
В обіймах невагомості і ласки.
Нехай безмежна і щаслива казка
Співає нам до ранку колискові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393100
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 31.08.2013
Я тебе вишила снами по білому,
Місячним променем в голці думок,
Крилами янгола в світі змертвілому,
Ключиком, здатним відкрити замОк.
Я тебе вишила сонячним зайчиком
В цупкості хмаровій стомлених днів.
Ось, подивись: мої сколені пальчики
Досі печуть у краплині громів...
Я тебе вишила бісером ніжності,
Подихом вітру у шепоті трав,
Блиском зорі в діамантовій сніжності,
Полум'ям вірності в світлі заграв...
Я тебе шила життя свого ниткою-
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою-
Вишити поруч себе не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 31.08.2013
Я України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди
у к р а ї н н о серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318457
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 30.08.2013
Хіба ревуть воли,
як ясла повні?
Та, певно,що ревуть,
коли пусті вони.
А суть усе ж таки
не в цьому,
а в тому,
із чиєї ж це вини
ти став волом?
А був же буйним туром.
Хто і коли тебе,народе,
оскопив?
Чи ,може,цар Петро,
коли палив Батурин?
А,може,ляхи?
Може це вони?
Тоді,
як кат згодовував собакам
ті ремені,
що драв у Гонти зі спини
й на палях мовчки
помирали гайдамаки?
А,може,
Катерина це зробила,
коли сказала Січу
руйнувать?
Де ж відповідь,
де та знайшлася сила,
яка змогла в ярмо тебе
загнать?..
***
Тур не зважа на ясла-
він зламає роги,
щоби лишень ярмо на шиї
розтрощить.
А віл?
У нього є перестороги.
Віл,коли ясла повні,
-промовчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334449
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 30.08.2013
Ми зустрілися очі-у-очі
Десь на зламі спекотного дня ;
Там, де вітер берізки лоскоче,
Де буденна стиха метушня ...
На замріяно -зоряних айстрах
Розгойдалися наші думки ;
І у вишитих бісером тайстрах
Задзвеніли ключі та замки ...
Ігноруючи силу тяжіння,
Ми злетіли до ніжності хмар;
Там, де спить журавлине тужіння
Серед споминів сонячних чар ...
А внизу вже збиралася зграя,
Прикладаючи пальці до скронь :
- Дуже дивно ...ці люди ...літають? ...
Божевільні! ...Так, психи либонь! ...
І, упевнені в нашім падінні,
Куштували зловтіху на смак ...
Бруд із ніг витирали об тіні -
Бо до нас не дістати ...ніяк ...
...
Ми сиділи в небес на карнизі,
Розмовляли здебільше очима ...
Шкодували, що ті, що ізнизу
Позбулися вже крил за плечима ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444476
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 28.08.2013