Олена Орелецька: Вибране

Божевільна Аліса

галюцинації

а  я  все  така  ж  самотня
мовкчи  дивлюсь  на  воду
меланхолія
і  вітер  
божевільно
пахне  цвітом.

а  я  все  така  ж  не  потрібна
бачу  тебе
підходжу  й  торкаюсь
галюцинації
ти  зникаєш
від  мене  втікаєш.
   

27.04.2015

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577328
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015


stroi

Дощ на асфальті танцював…

Дощ  на  асфальті  зранку  танцював,
Під  парасольками  шукаючи  людей.
Кидався  в  ноги,  в  очі  зазирав,
У  шумі  вулиць,    спокої  алей.

Та  люди  поспішали  хто  куди.
Здебільшого  з  незрозумілих  справ.
Калюжі  обминаючи  води,
Що  на  асфальті  дощ  намалював.

І  він  ображений  струмками  кудись  біг,
Несучи    поміж  бруду  та  сміття,
Загублені  людьми  сенси  доріг,
Та  в  поспіху  забуті  почуття…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535727
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014


Лігріца

Ты сказал …

[i]

Ты  сказал  мне,  что  небо  сегодня  ужасно  унылое,  
чтобы  это  увидеть  -  я  вышла  за  дверь  на  минуту  -  
студенистое  тело  медузы  по  небу  скользило,  
веществом  сифонофоры  было  отравлено  утро.  
И  ни  снег  ,  и  ни  дождь  -  вниз  летел  и  отстукивал  реп,  
календарный  декабрь  пропойцей  падал  на  спину  
в  рыхлый  снег  на  дороге.  Я  всё  же  ответила:  -  Нет,  
это  небо  -  достойнее  аукционной  картины!  

Ты  сказал  мне,  что  жизнь  -  череда  самых  скучных  ролей,  
что  мир  катится  в  пропасть  и  ангелы  нас  не  спасают,  
чтобы  это  проверить  -  я  трогала  цвет  орхидей,  
бархатистость  у  тонких  петалий  изящных  красавиц.  
Ты  когда-то  дарил  их,  увлёкшийся  в  нежнейшие  будни,  
забирая  другие  -  шутливо  взамен  лепестки,  
задыхались  до  боли  их  полуоткрытые  губы...:  -  Нет,  
цветы  умирали,  но  вновь  воскрешались  в  ростки!  

Ты  сказал,  что  любовь  -  это  выдумка,  радужный  бред,  
что  тела  на  земле  вечно  ищут  слащавые  гаммы,  
что  нет  более  зыбкого  чувства,  чем  хрупкий  рассвет,  
где  мужчины  и  женщины  -  суетны  и  полигамны.  
Чтобы  это  расслышать  -  я  молча  смотрела  в  глаза,  
есть  ли  в  крапинках  вечного  циника  маленький  признак:  
-  Нет  ,  ещё  не  утихли  внутри  у  двоих  голоса,  только  
что  же  тогда  между  нами  -  любовь  или  призрак?  

День  прошёл  как  обычно,  медузу  сменила  луна,  
щедро  выплеснув  звёзды  колючие  в  синее  блюдо,  
я  тебя  напоила  собою  до  пьяного  сна  ........................  
Ты  вдруг  тихо  сказал:  -  Небо  -  сказочно,  жизнь  -  это  чудо!  
Ты  сказал  мне,  что  лжёт  календарь  и  статистика  лжёт.  
Ты  сказал,  что  весна  в  декабре  -  это  быль  городская.  
Ты  сказал,  что  любовь  -  это  самый  счастливый  полёт,  
ты  сказал  ...  и  уснул,  не  услышав  ответное:  -  Знаю...  
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534985
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 06.11.2014


melani

Я ведь не плачу когда мне делают больно

Я  ведь  не  плачу  когда  мне  делают  больно.
Я  ведь  не  плачу  когда  умирает  листок.
Трясутся  руки.Предел.Довольно.
Вянет  цветок.
Под  темным  навесом
Бог  -  кофе.
Стресс  -  учеба.
Родная  остановка.
Посиди  со  мной,поговори  со  мной.
Странные  мысли  разгони  рукой.
Тучи  осенью  совсем  не  тучи..
Злые  всадники  с  черным  мечем.
Да,время  не  лечит.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533769
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 06.11.2014


Відочка Вансель

Ось і не пишу

Ось  і  не  пишуться  вірші.Нехай.
Видно,душа  натомилась  і  плаче.
Сльози  знов    сліплять  і  літер  не  бачу.
Я  пила  довго  з  дощем  теплий  чай.

Ось  і      не  пишуться  вірші.Кому
Я  б  ще  хотіла  їх  знову  читати?
Права  не  мала  тебе  я  кохати...
Ти  не  залишиш  мене  знов  саму?

Ось  і  не  пишу...Сірезне  буття...
Сум  переїхав  до  мене  пожити.
І    на  папері  ми  будем  білити          
Вірші,у  котрих  заберу  життя...



________________________
Відболіло.Відбілило
Літо  сивину.
Я  для  осені  складала
Літери  в  весну.
Я  для  неба  засівала
Зорі  аж  за  край.
Як  тебе  я  покохала,
Що  на  землі  рай?
Відгромило.Віддощило.
Вітер  обривав
Мої  крила,що  носила,
Коли  ти  не  знав.
На  шматочки  розриває
Тіло  й  душу  рве
Вітер  старий,коли  каже:
Любов  не  живе...
Відлітала.Засівала
Зорі.Ти  збирай...
Іще  вчора  я  гадала,
Що  на  землі  рай...







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531318
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014


zhmerinchanka

Ты уходил, ты уезжал, ты улетал.

Посвящается  другу.

Ты  уходил,ты  уезжал,ты  улетал
не  попрощавшись  с  летом.
И  вещи  собраны.Ты  едешь  на  вокзал.
Уже  приехал.Куплены  билеты.

Не  захотел,не  замечал,не  разглядел,
что  за  окном  трамвая  горько  плачет  лето.
Оно  в  слезах  бежало  за  тобой.
Ты  уезжал.И  куплены  билеты.

И  солнце  улыбалось,обнимало,
целуя  губы  и  твоё  лицо.
Но  ты  не  замечал.Не  вышел  из  трамвая.
Не  возвратился  в  дом,оставил  ты  его.

И  ветер  закрывал  твои  ворота.
И  вырвал  с  рук  твой  купленный  билет.
Но  ты  уехал.А  цветы,деревья
стояли  и  смотрели  тебе  в  след.

Грустило  лето  тёплыми  дождями.
В  лесу  росли  грибы.Ты  их  любил.
И  падали  на  землю  яблоки  с  тех  яблонь,
которые  ты  с  матерью  садил.

Теперь  ты  далеко.Тебя  я  не  увижу.
Но  в  памяти  остался  ты  со  мной.
И  у  тебя  всё  есть,но  в  снах  ты  часто  видишь
то  лето,что  бежало  за  тобой.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531302
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Мілана Мар

Обними меня

Обними  меня  силою  мысли,
далеко  друг  от  друга  с  тобой.
И  часы  словно  в  небе  зависли,
не  хочу  оставаться  одной.

Поцелуй  своим  мысленным  взглядом.
Улыбнись,  знаю  ты  где  то  рядом.
Верю,  время  придет  -  ты  вернешься.
Нежным  шепотом  звезд  улыбнешься.

Мои  дни,  словно  капли  дождя,  пролетают.
Я  надеюсь,  что  встречу  тебя,  ожидая.
Ты  мне  снишься  все  время  ночами.
И  я  верю  в  любовь  между  нами.

Как  хочу  прикоснуться  губами
к  твоей  нежной  красивой  щеке.
И  обнять  даже  не  понимая,
что  всего  лишь  приснился  ты  мне.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530275
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014


Надін Буре

"За что?"

[b]За  что  скажи  ты  мне  на  милость?
Такие  судьбы  у  ребят
За  что  кровавые  могилы?
Копаем  землю  всю  подряд
 
Зачем  война  пришла  на  землю?
И  за  какие  те  грехи?
Что  убивают  дочь  и  сына
За  что?  На  милость  ты  скажи?
 
Коль  нам  грехов  такая  плата
Коль  так  свободу  добывать
Ты  помоги  нам  в  час  заката
Любовь  на  сердце  удержать
(С)Надин  Буре[i][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530285
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014


Вероніка Стрельченко

Істина

І  я  ніколи,  напевно,  не  напишу  власної  книги.  Не  буде  увіковіченої  історії  одного  кохання  чи  трагічно  прожитого  життя.  Писати  ж  розповіді  з  себе  –  це,  фактично,  теж  саме,  що  вести  щоденник.  Ти  думаєш,  мені  просто  немає  з  чого  писати?  Думаєш,  що  у  моєму  житті  немає  кохання  й  емоцій?  О,  друже!  Та  у  мене  цього  настільки  багато,  що…
Крапки  посеред  речення  ставити  важко.  Особливо,  коли  розумієш,  що  усі  слова  варті  уваги,  та  водночас  –  а  навіщо  їм  про  це  знати?  
Я  люблю  лимон  із  цукром,  а  ще  гарячий  чай.  Квіти  мені  дарують  рідко,  тому  улюблені  змінились  із  білих  лілей  на  ніжно-рожеві  трояндочки.  Що  б  це  могло  означати?  
Вартість  запилюжених  фотокарток  з  кожним  днем  зростає  в  рази.  І  ти  здогадуєшся,  напевно,  чому?  Там  де  дитинство  –  завжди  щастя,  безтурботність  і  доброта.  Там,  на  фото,  у  минулому,  усе  це  є,  а  тут?  Що  є  у  нашому  з  тобою  житті  крім  зради,  жорстокості,  ненависті  і  байдужості?  Навіть  правди  немає,  але  ж  ми  відверті?  Ми  відверті  з  тобою,  бо  тільки  чесна  людина  може  не  приховувати  свою  злість  та  ворожість.  О  так,  це  єдине,  що  залишилось  в  нас  із  дитинства.  
Пройде  ще  рік,  а  потім  два  й  три  і  ти  –  будеш  іншим.  Та  й  я  буду  іншою.  Ми  усі  станемо  іншими  людьми.  Будемо  зухвалі  і  ввічливі,  добрі  й  злі,  мілкими  в  закапелочках  душі  й  величними  –  ми  будемо  старшими.  
І  я  ніколи,  напевно,  не  напишу  власної  книги.  Не  буде  увіковіченої  історії  одного  кохання  чи  трагічно  прожитого  життя.  Писати  ж  розповіді  з  себе  –  це,  фактично,  теж  саме,  що  й…    Так,  крапки  посеред  речення  ставити  важко.  Особливо,  коли  розумієш,  що  усе  вище  написане  таки  твоє,  таки  істина.  Так,  твоя  особиста  істина.
Можливо  я  ніколи  не  напишу  власної  книги,  та  це  не  смертельно.  Смертельно,  коли  проживши  життя  розумієш,  що  у  ньому  так  і  не  було  тієї  історії  кохання…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530284
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014


Тася Чорненька

Коли не забувається…

́Лиш  не  кажи,що  все  уже  минуло,
Не  вірю  я,чи  вірити  не  хочу,
Моя  печаль  лиш  тільки-но  заснула,
А  ти  їй  знову  розкриваєш  очі.

Та  ж  не  буває  так,щоб  все  пройшло  безслідно,
Душа  людська—найкраще  в  світі  сито,
Бо  відкидає  з  часом  все  нерідне,
І  залишає  те—́  без  чого  не  прожити.

І  всі  стежки  мої  ведуть  до  тебе,
Де  б  не  була́,  і  що  би  там  не  бу́ло,
Безсилі  люди  і  безсиле  небо,
Коли  не  забувається  минуле...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461347
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Яковенко Тетяна Василівна

ТАКА ДУША ДУРНА…

А  ти  усе  ще  рідний?  Доки?
Така  душа  дурна,  аж  ну!
Це  вже  не  скарга,  і  не  докір,
А  щось  таке,  що  й  не  збагну…

А  ти  усе  ще  рідний.
Нащо?
Один  лиш  подив  від  людей!
Моя  душа,  дурна  й  пропаща,
Усе  пручається  з  грудей.

А  в  долі  дуже  мало  рясту,
І  подарунків  лиш  на  гріш.
У  долі  можна  тільки  вкрасти,
І  то  лиш  крихітку,  не  більш.
Таку  собі  дрібну  дрібницю,
І  непотрібну,  і  смішну,
Але  вона  й  за  те  помститься,
І  так  помститься,  що  аж  ну!

А  не  кради  ніде  й  нічого!
А  не  кляни  своїй  судьбі!
А  не  проси  ніколи  в  Бога
Нічого  зайвого  собі!

Не  шарпай  совість  в  різні  боки!
Кажи:  що  сію,  те  і  жну!
А  ти  усе  ще  рідний…  
                                               Доки?
Така  душа  дурна,  аж  ну…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445200
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013