Хотілося трішки весни та тепла,
Запалених душ, неповторної миті,
Пелюсток розсипаних, краплі вина
І тихого берегу років віджитих.
Хотілося мрій, швидкісних поїздів:
Від станції-схід і до станції- захід.
У відліку часу сполоханих снів-
Вино недопите розчавлених ягід.
Хотілося ночі, хотілося дня,
Перонів пустих, задощавлених кроків
І натовпу й бурі, де все навмання,
У тихому березі стомлених років.
Хотілося так, ніби вчора цвіло,
А може вже ні... вино десь розлито,
Де трішки весни, що дарує тепло
У тихому березі років віджитих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724459
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Поведу я весною онучат у поля,
Де сніги поспадали, де чорніє земля.
Де хліба просять в сонця хоч краплину тепла,
Щоб добавилась сила молодого стебла.
Подивіться внучата, тут родяться хліба,
В хлібі нації сила золотого герба.
Буде хліб у коморі, буде воля в людей,
Завжди колос налитий притуліть до грудей.
Подивіться у небо, там лунає «курли»,
Це клинами додому знов дороги лягли.
Я прошу вас, онучки, у своєму житті,
Не цурайтеся дому, коли ви молоді.
В полі плечі розправте – це ж бо рідна земля,
Все це ваше онучки і ліси, і поля.
Бережіть свою землю, захищайте грудьми,
Українцями будьте, а найперше – людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724307
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Немає в пам’яті народній,
Ніхто не знає, як було…
Цього немає в книжці жодній,
Як в світ прийшов старий Дніпро.
І заповняючи долини,
Із вихилясами удаль,
Через пороги він полинув
І так заграв, немов скрипаль.
Його меандри, наче вени,
Стрічали доньок і синів.
Та українські в нього гени
І він Вкраїну полюбив.
Десна і Прип’ять бігли в гості,
Шумів у плавнях очерет.
Дніпро летів, летів не просто,
У нього був життя портрет.
Він розливався по долині,
Чого тут тільки не було?..
Тече й донині в Україні,
Гордість країни – наш Дніпро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724150
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Це початок кінця, пробудившись від сну,
Моє серце до тебе тікає
Я його придержу, не хвилюйсь - не пущу
Знаю в тім, твоїм, інший блукає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699596
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 25.02.2017
Твої очі немов полустанок
Дай же, мила, у них відпочити
І той погляд, як зоряний ранок,
Мов до лицаря кинуті квіти.
Не кажи! Ані слова! Благаю...
Не злякай, не збуди дивосну
Дай напитися їх, відчуваю
Що без них я уже не засну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698231
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 25.02.2017
Мій Боже, подай мені руку
І душу в гріхах... захисти,
Народжену в болю та муках,
Всі біди, молю, відверни.
Негідна тебе я благати,
Мій гріх тебе вбив на хресті,
Ридає страдальная Мати,
Там небо схилилось Тобі.
Прощення благаю уклінно,
Возношу свої молитви,
Служила і буду... сумлінно,
З Тобою іти всі віки.
Мій Батьку, мій світе у болю,
Згорйована моя печаль,
Віднайду для душеньки волю,
Покуту понесу я в даль.
Я прощення прошу в Тебе,
Цілунку, як Іуда, не дам,
Прихилю в поклоні все небо,
Прощаю усім ворогам.
Лиш воля твоя всіх судити,
З усіх, Ти- єдиний суддя,
Дай сили, щоб вірою жити,
Гріхи забери в забуття.
Мій Боже, подай мені руку
І душу в гріхах... захисти,
Народжену в болю та муках,
Всі біди, молю, відверни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720006
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Сніг останній мені
Нагадав знов про весну.
Бо бурульки довгезні
Ростають на очах.
Білокорі берези
Знову соком воскреснуть.
Хоч ще буде біліти
Морозець по ночах.
Приспів:
Заспіває весна
І розвіє печалі,
Сніг останній розтане,
Як весняний туман…
І сніги по струмочках,
Відпливатимуть далі.
Крізь луги у лататті
Назустріч вітрам.
Забере таємниці
Зимові за собою.
Хуртовина замовкне,
І прилинуть клини.
І бруньки заспівають
Про весну під горою.
Після снігу настане
Перша днина весни.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719797
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Не дорікаю. Так, не дорікаю!
За все, що було... хай іде в минуле...
Заміни всім колишнім не шукаю,
Лиш дякую, що в моїй долі були
І відпускаю як птахів з паперу,
Як символ того, що будило мрію
І кликало до слабого на віру,
Знесиленого духу, ту надію
Яка хоч трохи додавала сили
Аби піднятись та долати далі
Свій шлях помилок, болю і печалі!
Не зарікаюсь. Ні, не зарікаюсь!
Що вже не зможу довіряти душу.
Я ж від життя нікуди не тікаю
І з кимось в цьому світі бути мушу...
А як без віри?! Як без того бути,
Коли не глянеш невідривно в очі,
Аби душею щирою відчути
Чого від тебе оцей ближній хоче...
Чи в чому каюсь? Так. Буває, часом...
Я - не святенник. Грішний, як всі люди.
Бо ж в вірності невірним присягався,
Не розпізнав посеред них Іуди.
Нікого з друзів начебто не зрадив,
Хоч щодо мене... Бог хай їм суддею!
А я простив! Лиш викреслив назавжди
Із календарних дат свого чекання
На зустрічі, на миті поєднання
Зріднілих душ... які не були рідні...
Лютневий день спливає в надвечір́я,
Зимове Сонце поза ліс сідає:
Клинок життя у піхвах - по руків́я,
Друзів, як птахів - з вирію чекаю!
2017-02-22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719707
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
Тепла́ кортить, та що ж це до вікна
вчепились вперто зірчасті узори?!
Та що ж це вітер бухкає у скло,
ще й, наче пес, півночі завиває?
Хіба ж йому не видно - відбуло
усе холодне, сіре і безкрає...
Тепер весні настарчилась пора,
не нині-завтра пролісками зврунить.
Світ оживе, прозріє - нагора
із темних скринь повитягає струни.
І враз підхоплять пісню гомінку
усі-усі - пташки, дерева, люди.
І навіть півень десь у курнику
запіє вперше на усенькі груди.
Відзавтра вже, о, як тремтить душа,
завзято як відхохкує віконце,
аби крізь нього вранці увійшла
весна до хати радістю і сонцем.
23.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719915
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Зима. Лютий місяць панує над нами.
Завірюха невтомна мете і мете.
Перед зором маскує дорогу снігами
І ледь видне крізь темінь вікно золоте.
За вікном жде Вона. Вечірня година
Розтягнулась для неї немовби на рік...
Біля мене співає своє хуртовина,
Виє вовком голодним, стрибає до ніг.
Зараз прийду додому з полону дороги,
Обгорну змерзлі плечі сувієм тепла,
Сяду в крісло, розправлю натомлені ноги,
І нічого не треба! Тільки б мила була
Біля мене завжди. Сиві прядки волосся,
Буде звично знімати рукою з чола...
Поки що я іду... Вітер кидає клоччя
У замерзле обличчя немовби від зла.
Нащо сердишся ти?! Скаженіло лютуєш,
Ніби я перед Небом у чім завинив!
Я додому іду! До коханої! - чуєш?!
Не студи моє серце, донизу не гни!
Ще не час крокувати долиною смерті,
Доки Муза моя розтривожено жде.
Зі сторінок життя наші весни не стерті.
Не востаннє ще повінь бузкова прийде.
Не вщухає негода! Та ближче і ближче
Випливає із марева вогник вікна.
Зустрічай мене, хато! Мій рідний домище!
Ось подвір'я, ось ганок, а в дверях - Вона!
Не вдяглася у тепле... одна лиш хустина
На кофтині накинута, падає з пліч...
Моя зірочка ясна! Кохана! Єдина!
Сяють радістью очі мов зоряна ніч!
І позаду всі труднощі, виклики долі,
Поринаю у пахощі страв на столі...
А Вона, - наче пташка, - літає на волі!
Так старається друга зігріти в теплі.
9 лютого 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717223
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 22.02.2017
ЖИТТЯ ПОЕТА
Не на небі він. На землі.
Та як важко зіркою бути!
Вік світити для когось в імлі,
А самому про щастя лиш чути!
А літа не спиняють свій лет,
Не чекають, коли щось знайдеться
І старіє, старіє Поет
Хоч кохає ще Музу, як вперше.
Вік у мріях як в шовку ходив,
Пестив слово для когось, як внука!
З під пера, наче диво із див
Виливалась віршем його мука.
Рани зради безжально пекли,
Не щадили насмішок морози.
А рядочки як зерна лягли
Над якими він лив свої сльози!
Що зійде у чергову весну?
Він про те намагався не думать.
Від зимового важкого сну
Повернувсь до весняного суму.
Скресне крига недавніх страждань,
Білим проліском стрельне надія
І під шепіт квітневих зітхань
Забуянить зелом його мрія.
Вкотре вже: буде вірно чекать
Постук кроків, знайомих до щему
Крізь бездонні розлуки стрічать
Свого серця єдину поему!
2017-02-19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719155
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Злетів увись він, соколом, до Бога –
Струна урвалась, серденька биття…
Але прожита в чистоті дорога,
Гріхами не обтяжене життя
На цій землі, де є своя покута,
Де хтось живе у пеклі, хтось – в раю,
Бо правдонька свята в ланці закута,
Де гинуть і від куль, і від жалю.
Господь усіх найкращих забирає –
Хлопчина гідно у бою блиснув.
Тепер його, Героя, світ весь знає,
Коли багач у бруді потонув…
Історія складається віками:
Підняти чи забути в ній когось…
Із уст в уста - крилатими словами
Народна мудрість, правда – що збулось…
23 лютого 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719416
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Нині день собі такий- вічної любови,
В домі панських стариків, де одні сеньори.
Прилетіла добра фея їх почастувати,
Комусь в чомусь помогти, когось поховати.
Походила по кімнатах, не знала де сісти,
Вздріла паню із котом, що не міг вже злісти.
Вже напевно літ так мав, як стара сеньора:
Таке руде та страшне, як якась потвора.
Пожаліла фея паню- дай но їй поможу,
Три бажання най гадає, трохи їй догоджу.
Доживає пані віку із котом тим, рудим,
Так го гладит як дитину, той ляга на груди.
- Добрий день старенькій пані, як сі тут вам має?
А чи знає що за день, чи іно гадає?
В день святого Валентина зроблю всьо, що хоче-
Пані очі відкриває і сі лиш регоче.
Добре... перше шо я хочу- зроби з мене дівку,
Би волосє було чорне і фігурка- гілков.
Лиш то пані проказала- стала молодицев,
Як та пава в новім пір'ю- з гарненьков г...цев.
Друге, каже- поміняй то старезне ліжко,
Нове хочу, як в покоях, аби легко злізти.
Ліжко стало, як плацдарм, літакам злітати,
Таке воно, як в нікого, можна вічність спати.
Ну а третє- хочу мати коло себе "мачо",
А би так задовільнив- з радости заплачу.
А зроби з мого кота, із рудим волоссям,
Бо я іншого не хочу- на біса здалося.
За хвилину коло бабки лежит рудий блазень:
Мускулистий, корінистий на "торо"* похожий.
Пані тихо сі вмостила коло нього в ліжку,
А він лижит, як поліно, як не в своїм стіжку .
Та сі лестит, го цілує- а воно як мертве:
-Що сі стало із тобов, шо не можеш " втерти".
Він сі різко розвертає, та знав шо сказати:
- Не тре було мене, пані, колись каструвати...
торо- бик у перекладі з іспанської.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719410
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Вже подих весняний скуйовдив душу,
Що задрімала у руках зими,
Несміло, мов тендітну красну ружу,
Поцілував, зігнав холодні сни –
Самотності ту ненависну стужу…
В цілунку ніжнім ожило кохання,
Стріпнулося, в передчутті краси,
І забриніло чистотою зрання,
Як ясне сонце – в крапельках роси…
Єство наповнилось життя бажанням…
Іде весна, із подихом кохання.
19 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719324
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Народ і мова – мати і родина,
Одна в них пуповина у житті.
Мова з народом, з матір’ю дитина,
Мова і мама поняття святі.
Ви придивіться, як цвіте калина,
Який же білий у калини цвіт…
Як наша мова чиста, солов’їна,
Що піснею заполонила світ.
Слова складайте, як зерно у діжу,
Щоб потім в нас пекли короваї.
А нове слово, як зернину свіжу,
Нам додавали щедрі врожаї.
Леліймо мову, як свою матусю,
Звертаймося до неї повсякчас.
За мову я і матінку молюся,
Щоб жила мова в кожному із нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719059
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Ріжуть серце не свої слова,
Звичаї чужі, чужі діла.
Інші в них закони і гарант,
Не господар тут ти - емігрант…
Нам чужі їх села і міста,
Інший хліб і інша в них вода,
Зрідка бачу рідні тут сліди…
Ми були і є для них раби,
Вдома запилилися сліди.
Сльози проливаємо не раз,
В їх церквах не наш іконостас.
Хочеться почути церкви дзвін,
Бо для мене тут чужий і він.
Інші в них закони і гарант,
Не господар тут ти - емігрант…
Люди тут для мене всі чужі,
Завжди чомусь важко на душі,
Ми чужими будемо завжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718853
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 21.02.2017
А нині за вікном така зима -
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
І вабить, наче казка, далина,
і ти біжиш туди, і будь шо буде.
Закутуєшся в свіжу заметіль,
пірнаєш у розпушені замети...
А там, а там - і зорі золоті,
і місяць сріблоликий, і комети.
І навіть сонця радісне кубло,
мільйони бджділок пирскають усюди...
Давно зими такої не було,
давно так щиро не всміхались люди.
Не простягали пальці до сніжин,
до зграбних віть, закутаних у іній,
не задивлялись у світла вітрин,
такі чудні і вабно білопінні.
Аж в серці загоряються вогні,
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
Пірнаю, мов дитина, знов у сніг,
щаслива нині, ну а завтра будь що буде.
16.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718704
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
На землі ти своїй - українець,
Якщо ти українець в душі.
Ти господар землі - охоронець,
Від святої межі до межі.
Бережи рідний дім, як зіницю,
Окрім друзів є ще й вороги.
Золоту рости в полі пшеницю
І ніколи не лізь у борги.
Якщо в силі, ставай меценатом,
Пам’ятай, що бідує народ.
Будь солдатом - завжди будь солдатом,
Бережи все святе від заброд.
Коли треба виходь на майдани,
Пам’ятай що там воля жива,
Скинь з душі, якщо мучать, кайдани,
Бережи рідні серцю слова.
Україна – матуся – родина -
Важливіший шнурочок життя.
Пам’ятай, ти в цім світі – людина
І людині належить земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718507
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Шо сі нині в світі творит- хлопи зварювали,
Як минуло їм за... всі сі збунтували.
Прийшла вчора моя Каська, та й руки ламає,
Зачала сі сповідати, яку біду має,
Каже, жи її "слимак " хоче сі розвести-
Хоче, каже, молодицю до хати привести.
В хаті діти, в хаті внуки...де нам сі подіти?
А вно хоче ше на старість та й маленькі діти.
Моя "глиста " сі влюбила в сусідку Олену,
Як їм глянула на неї- не ліпша за мене.
Має цицьки трохи більші, трохи ширша в заді,
Вочи має, як булькИ... і по всій параді.
"-Шляк го трафит.... я го "заб'ю"...я го так любила...
А вно, ку...ва, та й на старість наставило вила".
Роги му вросли, як чорту, таке юш пихате,
Не мені зриває квітку, не несе до хати.
А би вас тута любов із кістьом не зіла,
Памітайте, жи своя, все ближча до тіла.
І до тіла, і до серця, до всього, шо хочеш,
Най сі дітько, в тутім пеклі, із вас не регоче.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718485
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Побачив мавпу син Антоша,
Шепоче мамі Наді:
- На програміста дуже схожа.
Така, як татко, справді.
А та у сміх: - Чому ж на тата?
Що спільне в них укупі?
- Червоні очі, волохата.
І теж мозоль на дупі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717879
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
а небо знов нахилиться й заплаче.
Я знаю, що мине, і добре, й зле мине,
і буде так, що й не було неначе.
І тільки вітер змін у віття шугоне,
і заколише цю нестримну тугу,
що перейшла собі негадано мене
і знов намалювала чорну смугу.
Але відрада є - із хмари сипоне
білезним снігом, бо зима ще нині.
І в душу увійде освяття неземне
й засіє світлом річища полинні.
І я скажу собі - агов, дівице, не
давай себе здолати сірій втомі!
Бо, знаєш, так бува, хтось волю обітне
і відчай оселяється у домі.
А ти його жени, своєї хай не гне
і хай не пеленає в тугу стіни.
Міняється усе, і радісне, й сумне,
і навіть те, що нібито незмінне.
Тож приголуб цю мить, і цей журливий день,
і небо пригорни, нехай не плаче,
бо й біль оцей мине, усе колись мине,
і буде так, що й не було неначе...
14.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718392
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Малий Олег прибіг додому,
Питає в мами хлопець радо:
- Скажи – но якось по – простому,
Що значить дивне слово «стадо»?
У мами, звісно, часу мало –
Прання, мобілка, кухня, хата.
Питань ще їй не вистачало:
- Піди, спитайся краще в тата.
А татко ляпнув що попало.
Відразу приклад для Олега:
- Якщо людей стоїть чимало, -
То що це? Група або черга.
А там, де баранів багато?
Малий задумавсь. Глип довкола.
- Ага! Я знаю! Точно, тату!
Якщо багато, значить, школа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718295
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Твір-переможець Шевченківського конкурсу літ. спілки "Славутич"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718313
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Затих майдан. Пролита кров.
Цвітуть по Україні маки…
Ніхто народу не зборов,
Хоч йшли століттями атаки.
Для козаків свята земля,
Встають і мертві із могили,
Щоб не пустити москаля,
Щоб нашу землю не гнобили.
Зберімо силу всю в кулак,
Нехай Сірко веде до бою…
Щоб кожен чоловік-козак,
З дитинства вмів тримати зброю.
Нехай затямлять вороги,
Що в наших жилах кров козацька,
Що замість тих, що полягли,
Мерці у тил зайдуть зненацька.
І кров ворожа потече,
В нас ворогів навчились бити.
Є в нас товариша плече,
Ми не дамо народ зганьбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718315
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Ти змінила в долі все мені…
Змішані проміння і тумани.
Наче роси відлітають дні,
Наче серцю хтось вдягнув кайдани.
Сльози ріжуть серце битим склом,
Виють вітри, хоч безхмарне небо.
І кровить, кровить в душі надлом,
Хоч ще твій з далека лине щебет.
Час пройде – підніметься туман,
Сонце вознесе у хмари роси.
Первоцвітом весняний шаман
Птахами по лісі заголосить…
Хмари будуть довго в небесах,
При грозі ятритись буде серце,
Все змінилось, вже пройшов той час,
Буде ще в душі весняне Сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718152
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Теплі спомини – струм руки…
Диво-Всесвіт!
Бажань вітрила!
Поміж нами – роки-роки…
Двері зойкнули – ти відкрила.
Через стільки студених літ!..
Стрілись мрійники.
Очі в очі.
В горах горя розтанув лід,
полились
почуття
урочі.
О, яким чарівним вином
можуть бути уста медові!
Де ще в книзі, в якім кіно
отака є любові повінь?!.
Біло-біло.
Зима-зима.
Та надія завжди зоріє.
За заметами – ти сама.
Теплі спомини душу гріють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718131
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
- В родині судді всі. Зв’язки також хороші. –
Хваливсь на спір Антон. – У нас мільйони!
Якщо припре. То що нам суд? За добрі гроші
Відміним легко хоч які закони!
Проспорив той «мажорчик» кілька тисяч «бідний».
Сміялись потім всі дружки з Антона.
Бо не відміниш, дурню круглий, хоч ти трісни!
Закони Гука, Ома і Ньютона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718090
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
* * *
Букет…
Нев’янучі рядки…
Нехай говорять пелюстки…
* * *
Непомітно світла нічка відцвіла,
бо зі мною щебетушечка була!
* * *
Коли серце до серця тулиться –
буде свято на нашій вулиці!
* * *
На обжинки з короваєм
ми весілля відгуляєм!
* * *
Простягнули голуб’ята крилоньки-рученьки,
поворкують молодята – будуть козаченьки!
* * *
Як же ніжно в серці скрипка виграє…
Миле сонечко негаснуче моє…
* * *
Коли мотив настояний в душі, –
плекай пелюстку кожну у вірші.
* * *
Хоч білі квіти й посивіли, –
сім хризантем у росах віри…
* * *
Є почуття, і зайві тут слова.
А значить, і любов свята жива.
* * *
Повертайся з оков,
повертайся в любов.
* * *
Говориш, з Музою я спав.
Повір же – навіть не дрімав…
* * *
Світла-світла ніжна нічка
закохала нас хронічно.
* * *
Закоханість спізнай, до ниточки віддайся.
Щаслива засинай, щаслива прокидайся.
* * *
О, як багато говорили очі!
Я впізнавав усе, що напророчив…
* * *
А таки життя прекрасне!
Світку ясний мій, не гасни!
* * *
Нехай кружляє заметіль,
в моєму серці ніжний біль…
* * *
Усе лікується любов’ю.
Зима багата теплокров’ю.
* * *
Я вже істину знаю ясно:
як не тяжко – життя прекрасне!
* * *
У Господа спитаємо поради
і стрінемось на березі розради.
* * *
Де ми облюбували човен мрії,
ім’я твоє в душі моїй зоріє.
* * *
Повеслувалось на гінкій воді…
А ми ж були красиві й молоді!..
* * *
Де ми натхненно мріяли з тобою,
там серце прагне повені любові.
* * *
Вечірня зірка, а чи зірка рання, –
найкрасивіша жінка – у коханні!
* * *
Не повторити жодну мить,
та спомин тішить і щемить…
* * *
Хоч пошрамована картина, –
у тепле літо плину-лину…
* * *
Юнка закосичена ніжно усміхалася…
Врода не позичена в серденьку зосталася.
* * *
Як же ми горнулися, як же милувалися!
Почуття із юності досі ще зосталися.
* * *
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог.
* * *
Зоре ж моя, зоре, зоре моя рання.
Ти ж моє кохання перше і останнє.
* * *
Слова нетлінні птахами злітають.
Шепочуть пелюстки неодцвітанні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718132
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Я знову повертаюсь в ті краї,
Де батько на порозі зустрічає.
Де співають зранку солов'ї,
Де ні сліз ні розлуки немає.
Пройдусь стежиною добра,
Де дідусь водив по джерельну воду.
І наче, знов така мала...
Відчула свою давню вроду.
Я знову повернусь в батьківський дім,
Де пахло свіжим хлібом і любов'ю.
Так тепло й затишно було у нім.
Там всі ділились добротою.
©LV
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718135
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
А ти, маленька дівчинко, танцюй
під сонечком ясним... і під напастям,
і будь незмінно світла на лицю,
і заливай усе довкола щастям.
І вправно так відмірюй па легкі,
хай видається світові - літаєш.
Нехай кружляння ці твої леткі
ніхто й ніколи більше не спиняє!
І ти не слухай вітру, що сопе
тобі на вушко про усякий клопіт.
Нехай ніхто не стримує тебе
у цьому вольнокрилому польоті.
У цьому вирі спраги догори
в обіймах віри - білої пташини.
Твори, маленька дівчинко, твори
для радості незмінної причини!
І, наче в мріях скупана, танцюй
під сонечком ясним... і під напастям,
і будь незмінно світла на лицю,
і заливай усе довкола щастям.
9.02.17 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717991
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Стоїть над урвищем розп’ята Україна...
В багні спинивсь її непевний крок…
«Вважаєте, ця влада незборима? –
Звертаюсь до пригнічених зірок, –
Невже так і застигнем на півкроці,
І знову ми не дійдем до мети?
Невже і в цьому, вже новому році,
Не зможемо брехню перемогти?
Адже могилами засіяна землиця,
Від Дону і до Сяну – у хрестах…
Як можна німо на цей біль дивиться,
Тамуючи свій полиновий страх,
Тоді як порізно й надійно розпинають
Отих, орду в кросівках* хто спиняв?
Як вирок слухати, котрий лунає
Із вуст, кому «родная мать» війна?
А судді ж хто? Питання риторичне.
За кожним майже сіро-бурий шлейф…
Збагачують свої кишені, звісно.
То може, вже нарешті їх пошлем?!»
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717952
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Зібрала сі баба Касі їхати до Львова,
Спорядила си сумки, вигнала корову,
Хустку в квіти, із вінцьом, ладно завізала,
На маршрутку, на зупинці, тихонько чекала.
Здибала сусіда Влодка, з ним сі привітала,
Попросила би, в полудни, корову ввізали.
Сіла з мУков до маршрутки... бо вже літа мала,
Як то кУрє сі угріла, тай си задрімала.
Щось сі снило... ні то гроші, ні то якісь воші,
Ні то злодій, ні то храм- в нім люди хороші.
В тяжкім пОті сі збудила, чоло витирає,
Руков лізе до кишені...а грошей немає.
Знов забула ту хустинку, де їх носит завше,
Стала думати, гадати, шо шоферу скаже.
Приїхала вже до Львова- треба вилазити,
А в кишени "миші лазєт", нема чим платити.
- Пане шофер, ради Бога, шо то за хороба?
Згадалам си я за гроші тілько коло Львова.
Маю в торбі молоко, і маю сметану,
Трохи сира і цибулі- на білєт ми стане.
В бутлю мала баба єйці, газетов завиті,
Був він схований на дні, у старенькій свиті.
- Йой забула м, пане шофер, маю іншу плату,
Тілько мусите ми дати тую білу шмату,
Бутиль мушу свій відкрити, бо моцно запертий:
Би вам , пане шофероньку, могла єйці втерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717962
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
В судах від честі окаянні,
Незамінимі й незрівнянні.
Як Громовержець в небесах,
Гріхи нам важать в терезах.
Кому літ сім за тєлєхвон,
Кому курорта за мілійон.
Від Солов’я з Молдви Луї,
Сидять в шпаківнях холуї.
І все одні і ті ж кирпаті…
У Бога нашого прокляті.
Не божі люди то, манкурти,
Їм за ніщо тебе замкнути.
Не переймаються ж хобітти…
Що є у них і в їхніх діток діти.
З чиєї ж Господи вини…
Да будуть прокляті вони?
Адже батьків ради пожади,
Прийдеться їм відповідати.
Вже від безчестя і огуди,
Зовсім звихнулися приблуди.
Нас дома нищать і глузують,
І слова Божого не чують.
Та над Дніпром висить гроза…
В яр змиє слід чужий роса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717905
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Ой не треба, зозуленько, вдосвіт голосити,
Рахувати літа мої - воду мірять ситом.
Літа мої молодії стеляться туманом,
Як захочуть, помилують і наділять саном.
Ой не треба, як захочуть у журбі втопити, -
То не зможу за рученьку долю ухопити.
А вона така примхлива, вже лаштує сани.
Видно десь їй забажалось не моєї шани.
Ой не треба, зозуленько, на любов гадати,
Он де вона на покуті, приміряє шати.
Приміряє, поглядає скоса і спідлоба,
Хай минає її лихо, іде геть жалоба.
Ой не треба, зозуленько, відліку надвечір.
Хай купаються в надії гніздечка лелечі.
Щоб ми волі не вмивали у сльозах одчаю,
Нехай її вишивані рушники вінчають.
15.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Облуплені вітрини безголосі,
Мов кужіль від лискучого волосся…
Брудний асфальт узимку та уліті
І плечі без голів, тіла лиш пітні…
Мілан, Париж, Мадрид…як безпросвітні…
Вже криком про спасіння бідні душі
І тане льодовик, зжирає сушу…
Цунамі, землетруси мучать вперто,
Аж небо падає…Повітря сперте…
Тепер би з Господом, лише відверто…
І через край вихлюпує терпіння,
Хоч домінує ще мовчати вміння…
Насильство і теракти безконечні,
Ненависні багаті, безсердечні,
Немає гідності, ані статечні…
Кораблик наш, Земля, геть потопає,
В усьому світі толку вже немає…
І тисячі, мільйони, як мурашки,
Життя втрачають, в інших – грубі бляшки
Стискають душі...Правлять шлунки, ляшки.
Запитуєш, для чого так ось жити,
Чому Господь не може розрішити?
На кожного чекає Він з терпінням,
Допоки сповниться любові вміння,
Тієї сили вічного творіння.
Любов спасе цей світ від зубожіння
І Землю від пекельного падіння,
Коли душа жадатиме спасіння…
Воістину Господнє воскресіння!
Хай скорениться зла, гріха насіння!
3 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717906
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Не рвіть, блискавиці, захмарене небо,
Дозвольте дощам напоїти хліба.
Громи нехай стихнуть – ревти їм не треба,
А то, як в оркестрі басова труба…
Хай люди не палять свічки – громовиці,
А тихі дощі дадуть пити полям.
Підніметься жито, дозріє пшениця,
При свіжому хлібі підуть весілля.
І знову в засіки - зерно до зернини,
Запахне у хаті смачний коровай.
Несмертне багатство – шматочок хлібини,
Багатим із хлібом стає отчий край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717895
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Не кради мою волю
І не нищ мою долю,
Не топчи мою землю-
Я народжений в ній,
Хай матуся не плаче,
Чорний ворон не кряче
І я хочу , щоб татко,
Мій лишився живий.
Бо як виросту враже,
Знай, тобі я покажу
Свою силу і волю
І свою булаву,
Українець маленький,
Україна- то ненька,
Українське моє, все,
До безтями люблю.
Подивись в мої очі,
В мирі сплять тихі ночі,
Бо ще дуже маленькі
І не знають біди,
Забирайся із дому,
З мої рідної хати
І ніколи вже більше
Навіть в гості не йди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717883
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
...просто довго пахне валідолом
Й руки опускаються додолу...
А у когось - густо корвалментом
У такі напружені моменти...,
Що тривожать душу і свідомість,
Хоч давно здавалося: удома
Відшуміло, уляглось, затихло,
Але - ні..., бо всенародне лихо...
.......Комусь гірчить гірчицею до ніг,
.......Випалює безжально... А мені
.......Болить десь тупо, глибоко... Немов
.......Хтось убиває до життя любов.........
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717792
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
над струмком у долині –
крига
товщею сірою нароста,
життя –
прочитана книга,
перед небом розгорнута…
…роки-літа…
янгол минулого літа
подумки
горта сторінки –
та
на сторінках – пустота
…порожнеча і пустота
незвична,
нема ані букви, ні фрази,
а так починалося все
класично:
«Десь, якось, одного разу…»
так романтично –
мімоза в руках…
захоплення-вірші-побачення,
та не зосталося
на сторінках
ані титла, ні крихти значення
…такими зближеними були,
навзаєм кумирів собі зростили,
і ось тобі - стався крах:
чужі і сторонні…
…а чисту Правду читають янголи
не в книжках,
а у кожного – на долоні
12.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717793
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Голосить Вкраїна, заламує руки:
О, Господи, доки? Біді де кінець?
Злетілися хижі, без розуму круки,
Взялися клювати мільйони сердець.
Упали синочки, розтерзані дико,
У них - в тім вина, що боронять своє.
О, зглянься над нами всіх долей, Владико,
Я знаю, у тебе для тих також є...
Співають печальну вітри понад степом,
Сльозу витирає моя Україна,
Дай, Боже, назад їм - із вовчим білетом...
Із храмів тих душ попеліє руїна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717811
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Риють землю нашу «Гради»,
Стогне небо у вогні,
Ворог знову спокій краде…
Україна – у війні.
Дим закутав терикони –
Для людей пекельний час.
Там свої на все закони –
Не такі, як в галичан.
Стогне ненька Україна –
Болем стомлена земля.
В душах у людських руїни –
Біди маєм від Кремля:
Той отримав домовину
Із синочком молодим.
В чім була його провина,
Що він посланий туди?
А комусь – мільярдів пару
Зелененьких… у крові…
Й хоч став заможним паном,
Не поможе удові.
Важко осягнуть сьогодні,
За що гинуть без вини
Діти наші? Щоб вільготно
Грабували нас пани?
Щоб багатий ще багатшав,
Сором втративши навік,
Та без міри тілом гладшав,
Хоч державний чоловік.
Риють землю нашу «Гради»,
Стогне небо у вогні…
Прийде час – нечистий вкраде
Тих, хто винен у війні.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717826
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
В чорних жорнах тіла змелені,
В груди меч тобі- вінець з терену,
Стиглі вишеньки, кров'ю квітчані,
Темні силоньки знов повінчані.
Віра продана- антихрИстами,
Душі спалені- єзуїтами,
Тіла змучені під хоругвами,
Розпорошені косовицями.
Слово праведне- тюрми повінню,
Бо неправдою світ закований,
Супротивнику- хрест із вІнцями,
Подарований божевільцями.
Днесь мировані водохрещами,
Захоронені миромазанням,
Душі вкрадені...оправдовані-
У однім ряді із воскреслими.
Дух запалений в лютій ярості,
Світ засіяний, Бога зернами,
Косовиця знов, смертна, зроджена,
В правді воленьки, болю тернами.
Божа правдонька з молитовцями,
Воскресіння день у люстрації,
Стигла вишенька- земля кровцею:
Слава Господу! Слава Нації!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717322
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Твоя душа вразлива, о Поете!
Ти любиш похвали шалені злети,
а ще солодкострунні дифірамби...
І лиш чомусь не любиш зовсім правди.
Не терпиш тих, що трохи критикують -
таких ти рад послати к чорту, всує!
І тих, що ладні вдатись до вправляння,
чекає лиш палке ігнорування.
О любий Віршотворче, Деміурже,
о мій високоважний творчий Друже!
Чому такий упертий є, одначе,
що очевидних огріхів не бачиш
в рядках своїх, не завжди досконалих,
а деколи і зовсім-бо невдалих?
Тобі ж би варто придивитись ближче,
як інколи не те між ними свище.
Як рими, ну відверто геть слабенькі,
а змісту не зібрати навіть жменьку,
ще й помилки собі гарцюють всюди
і щось плохе несуть помежи люди.
Але дарма, кажи чи ні - все єдно!
Тобі повиглядає кожний вредним,
що зважиться казати що супроти.
Незгідливо на теє скривиш рота -
не приймеш ані слова, ані коми,
бо дозволу не видано нікому
на те, щоби тебе критикувати,
щось радити, тим паче, виправляти.
Адже твоя душа така вразлива,
прийняти ладна лиш захоплень зливу
чи шквал похвал, чи милі дифірамби -
а в них, бува, ні крапелинки правди.
11.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717601
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Не питай мене сьогодні про дощі,
Бо і, справді, я не знаю, що сказати -
Моя осінь у старенькому плащі
Замітає мокре листя біля хати...
Не нагадуй мені більше про літа -
Я сама вже заблудилася у часі.
Не запитуй - моя відповідь проста:
Розгубила давні мрії всі, зірчасті...
Не блукай в моїй душі, в моєму сні
І не вгадуй, як минуле прожилося -
Все одно, те, що наснилося мені,
Не озветься в твоїм серці відголоссям...
Не приховуй за лаштунками зі зла
Хитромудрі і нав'язливі повчання,
Бо так легко в свою осінь я зайшла,
Добровільно, своєчасно, без вагання...
Не чаклункою з'явилась у світи,
А жебрачкою... в очікуванні дива...
І до Господа звертаюся: "прости"...
Знову дощ пішов... О, ні - цілюща злива...
Не питай мене сьогодні про дощі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699185
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 11.02.2017
Зайчик в білу шубу вбрався,
В сніг плигнув і заховався,
Лиш стирчать біленькі вуха
Причаївсь і маму слуха.
А зайчиха хоче тихо
Про вовка розповісти,
Як зустрінеш сіромаха
То тікай вже хоч куди.
А якщо іде лисичка,
Знай, тобі це не сестричка.
Швидко ти стрибай в терни,
Щоб не скоїла біди.
Отакі страшні казки,
Аж напали дрижаки.
Зайчик у клубок скрутився
І до мами притулився.
Спи, малесенький синочку,
Наша нірка на горбочку
У тернових хащах,
Тут не знайдуть нас нізащо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717552
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Оце той вірш – отой один,
Що я писав вночі без Музи.
Його колись візьмуть у клин
І віднесуть моїй подрузі.
Бо в ньому радість і печаль,
І шарм душі, і безнадія…
Тут рідний дім, тут мій причал
І доля зраджена – повія…
Переплелось у ньому все:
Сиве волосся і ожини,
Тут, і еспресо, і глясе,
Тут і поминки й іменини…
Оце той вірш – що одинак,
Родився першим він без Музи…
Таких багато є писак,
Проте не всі напишуть блюзи…
Пора вже думати над тим,
Як маю жити, що писати…
Щоб не пускати в очі дим -
Лише добро нести до хати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717536
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Коли замовкають птахи, бо засмічене небо,
Від попелу тих цигарок, що збирався палити;
Тоді не повторюй укотре:" Не хочеш - не треба!"
Бо кожне несказане слово - пощерблені плити.
На цвинтар любові ходити до віку, до скону -
Приречення вибране. Шеляга варте прокляття?
На спомини молишся, вмивши сльозою ікону,
А я умиваю щоденно криваве розп"яття.
Терновий вінок, не ознака твого божевілля, -
З порізаних вен у судоми і спалахи люті.
Поламані крокви у грубці палають вугіллям,
Над вогнищем шалу у вежі стражданням прикуті.
Мине...все минає, так солоно скрапує туга.
Було, кажуть,мовлене слово усе-таки, спершу?
Люблю... хоч на шмаття роздерта, - пекельна наруга
Роз"ятрює душу, а відчай гукає у... вершу.
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSaNYYVXkHl7xgLr7FV3iky6A80Uu2hczwVzxEFF-_RIoaQR7LK_w[/img]
28.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703485
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 10.02.2017
І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
І серце моє, мов квітка,
і думка одна - "люблю!".
Хоча обпікає холод,
негода тривожить, війни...
І страшно, направду страшно!
Та добре з тобою, Лю...
Ти скажеш - і я повірю!
У кожному слові - спалах.
Вікно зачиню і двері -
не страчу сю мить, зловлю!
Ти сонце мені даруєш.
До тебе я спала, спало
і щастя моє жадане -
оте, що з тобою, Лю...
Ти вибач за парасолі,
за вічні дощі, я знаю,
що всі час від часу мокнуть.
Не нити собі велю!
Та інколи дуже сумно
до меж, до безмеж, до краю...
І з тої жаскої яви
лиш ти мя рятуєш, Лю...
Бо руки стають, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
Бо серце стає, мов, квітка,
і думка одна - "люблю!".
Ти сонце мені даруєш,
зласкавлене, диводійне,
бо добре, коли з тобою,
щаслива з тобою, Лю...
22.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717274
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Один тепер… Тепер лише один…
Його леліяти я маю і любити.
Для мене він, як в піднебессі клин,
З яким, мов з Богом, маю говорити…
Весняний клин розбудить первоцвіт,
Осінній клин «курли» візьме з собою.
І скільки б нам в житті не було літ,
Роки прожиті вернуться журбою.
О, вірше, мій! Болить моя душа,
Хоч крила тягнуть до волошок в небо,
Проте не можу залишити спориша,
Мені без нього і землі не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717368
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
До Тебе і метеликом, і квітом
Первинним ніжним, наче пектораль -
На груди змучені, свинцем побиті…
Зболіле серце рве стражденний жаль,
Як тими пелюстками кров спинити?..
Зима, весна… надії… третє літо
З корінням вириваються гілки…
Не буде на тім місці диво- квіту –
Тужливі груди скровлені в дірки,
Лиш голуб крилами боронить віти…
Незрілі пуп’янки додолу… Діти...
8 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717284
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 08.02.2017
Ми з тобою у різних світах,
Я, мов лань, ти - розкрилений птах,
Я - до осені, ти - до весни,
Тож благаю: мене зупини...
Доки я не втопилася ще
В позолоті з осіннім дощем.
Я ранкову цілющу росу
У долонях тобі донесу...
Тут мене не покинь, не зникай,
Це ж безглуздя - у дикий розмай!
Там і небо не нам голубе,
Там ніхто не чекає тебе...
Краще літо мені без грози
У світанках своїх принеси
І зуміємо все, що було,
Відігріти осіннім теплом...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717018
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Ви бачили, як стрілочка секундна
Приспішується в оберті своїм?
Вже не такі тягучі сірі будні,
Ну, а свята злітають поготів.
Та ще й вода кудись щеза зі студні…
Не виплекані, сонцем не зігріті,
І дощиком не скроплені, як слід.
Пакуються незрілі у століття,
Без права відновити кожну мить,
Час наче в дірку цівкою летить…
Чи може хтось краде його від нас,
Мабуть, у іншім вимірі забракло.
Так хочеться побачити той «лаз»
І хто насправді у болоті квакав.
Нарешті, хто керує, чий наказ…
Втікає, як ніколи, вічний час.
6 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717019
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Які вродили пшениці у полі,
Біжить за обрій хвиля золота…
На рушнику хтось вишив хлібну долю,
Свіженький хліб в обіймах колоска.
Приспів:
Цей рушник матуся,
Наче власну долю,
Вишила, стелити на столі.
Хліб, рушник і долю,
Об’єднали разом
Свіжі хліборобські мозолі.
Пшеничний лан озветься урожаєм,
Рушник застелить в радості земля.
Неначе хор колосся заспіває,
Затягнуть пісню в радості поля.
Приспів.
І свіжий хліб освятить отчу хату,
Сплете дідусь нам «дідух - різдвяник»
Ми маємо цей хліб поцілувати,
Як ляже він на вишитий рушник.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716927
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
МНОГОГРАННИК гумор
Питав у батька син старанний:
- А що це, татку, многогранник?
Щось мудре син чекав даремно.
- Та он, дивись, гранчак, напевно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716958
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Хтось вийшов з мірилом теслярським
І з обрію в зорях досвітніх
Витесував лави кухонні,
Споруджував тин, аналої.
А обрій – аж в землю вгинався,
Голубив її, не одіту,
Ссав місяць щокатий, уповні,
Ведмедиці перса поволі.
В ніч промені зір пломеніли,
Ніяк не тесалися в рамки,
Язичницьки шкірили голки,
Ламались і падали в небо.
А обрій - з упертістю хвилі
Тягнув бурлакуюче лямку,
Вплітався сум‘яттям примовклим
У морок обіймів Ереба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716995
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
У спину темінь Світло пне тихенько –
Невидима відвічна боротьба.
День крила розправляє коротенькі
І птахом відлітає у літа.
І дихання нове для роду – ненька
Вродлива – чи то грішна, чи свята…
Продовжить рід народжене маленьке,
Щодень борнею за крихке життя,
І зло, і правдоньку пізнає, всеньке…
Не схибити б йому та ще – пуття
В дорозі вибраній і, щоб рівненька:
Тяжкий бо шлях – з гріху до каяття.
Не кожен вміє затиснути в жменьку
І не впустити до душі сміття.
Родитися, – щоб з гідністю померти,
Коли з любов’ю лиш серцебиття
Із Господом – до вічності без смерті,
Душею – у безмежне майбуття…
Життя земне – за вічне душ життя…
(5 лютого 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716721
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Іще один крок назад -
в задвер'я чи завіконня.
Бо пан цей тобі не рад -
ти ж бідна нічийна доня!
Ще й, бач, он прийшла сама
до світелка дотулитись,
а місця тобі нема
у цій пишноглядній свиті.
І встромлюються мечі
у серце твоє і груди,
та зойки твої ні в чім
і спуску тобі не буде!
Бо й пані оця ясна
(насправді темніша ночі)
тебе до самого дна
чомусь опустити хоче.
А ти, наче те маля,
виблимуєш лиш очима,
допоки двигтить земля
ненависно за плечима.
Розводиш руками, ба -
нічого не розумієш...
А в тебе летить ганьба,
ще й славу чоренну сіє.
І слово стає не в лад,
стривожує безбороння...
Вступаєшся, крок назад -
в задвер'я, у завіконня...
31.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716676
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Є тільки мить. Розкривши парашут
Свого життя, лечу, як всі, у вічність.
Все ближче твердь, і все ясніше суть,
І все гостріше почуттів готичність.
І слово правди, хоч яке скупе,
І дружній потиск, і мовчання ритми –
Усе у цім повітрянім купе
Тримає нас, не даючи згоріти,
Не долетівши до своїх основ,
Не кинувши в обличчя виклик вітру,
Не зрозумівши раптом, що Любов –
Імператив, який керує світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716442
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Замітає не снігом - розпукою,
замерзають не ноги - сліди.
За небілою, злою розрухою
не пісків уже не віднайти.
Ані цегли чи моцного каменю,
ані ще не зогнилих дерев.
Все понищено злісно, розвалено.
Над проваллями піниться рев.
А в колисках, підвішених долею
на старенькі крихкі сволоки,
діти плачуть, зосталися голими
на розливах чужої ріки.
Та немає кому подивитися
чи прикласти хоча б до грудей.
З вишиванок обірвано китиці,
щось важливе обдерто з людей.
І хтось буде винити хурделицю,
хтось пожежу, а хтось промовчить.
Чорна капа над вічністю стелиться.
В чорну прірву щось вічне летить.
1.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716124
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Серым облаком небо ёжится,
С крыш задорно струится капель.
Сколько пройдено...
Сколько прожито...
Жизнь, по сути, сплошь карусель.
Остановишься, сердцем трепетным,
В небеса отошлёшь мольбу.
Понадеешься...
Поволнуешься...
Жизнь, по сути, сплошь каламбур.
Небо облаком белым светится,
Вторит звонко капели карниз;
- Поживешь еще?
- Где ж ты денешься!
Жизнь, по сути, сплошной каприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716054
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
голова –
як султан рогозовий,
набита ватою чорних думок…
життя
долиною тіла тече,
співаючи,
як безтурботний струмок…
дозріває
думок чорна вата,
облазить клаками,
над струмком вита –
осідає
і пророста…
роками
множаться в головах
чорні ватні думки –
заростають
артерії тіла –
життя струмки…
дозріває –
сіється-сіється чорна вата,
пророста
і русла джерельні
захаращує у болота…
з головами,
сповненими огуди,
як султани болотної рогози –
скаржаться люди,
на гнилі, замулені самочуття,
сварять життя
відмовляються знати –
думати,
що життя – джерельний струмок,
захрясає
у самосійних заростях
болотних заздрощів, намірів і думок…
життя і смерті енергії
циркулюють у думці-слові,
виявляються у здоров`ї
чи не-здоров`ї:
якість
залежить від екології
думок у людській голові
щастя –
чистота і потужність безтурботної течії
03.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716041
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
О світе, чом же ти такий жахливий?
Живеш у війнах, катаклізмах, лжі,
Щодня збираєш чорне своє жниво,
І сам, здається, вже ти на межі.
Чи мо’, ти звик вже до людського горя
І до дитини й матері плачів,
Невимірним що розлилися горем,
То де ж твої любові сіячі?
Тебе укотре, світе, закликаю,
Якщо від зла ти хочеш вберегтись,
Не дозволяй, щоби радів тут Каїн,
Бо можеш зникнуть назавжди і ти.
А в душах, у людських, посій надію,
Що світло переможе владу тьми
І буде диктувати ті події.
Від котрих ти б ніколи не стомивсь.
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Обнялись берізки на морозі,
Тихий парк, лишень синичок зграйка,
Білочка - в акробатичній позі,
І сорока скрикнула, шахрайка.
Шлях молочний, ще ніким не битий,
Лавочка самотня марить літом,
Вітер щось наспівує, сердитий
І ялина простягнула віти.
Сонечко насмілилось крізь хмари
Усміхнутись матінці-землі,
Ця краса мені – за справжні чари:
Промінець вмостився на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Я не з вами і не́ проти вас.
Я сама по собі.
Мандрівниця.
Блудна діва, що згаює час,
не вартуючи навіть мізинця.
Не дивіться осудливо, ні.
Що той осуд колючий безвольній?
Тільки вітер живе у мені,
тільки рани од світу незгойні.
Я не скаржусь, пробачте!
Ідіть
зазирайте у душі цнотливим,
возносіть їх аж до верховіть,
додавайте лжелету й лжесили.
А мені... А мені не туди!
А мені на поля, у безлюддя,
де затоптує сонце сліди
усілякої скверни й облуддя.
Де неторкане мрево снігів,
де мож голосно так голосити,
що аж чутиме вухо богів,
пустомольбами густо набите.
Я не з вами і не проти вас.
Я сама по собі...
2.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715885
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Перервався зв'язок поколінь,
Посередник — шматочок заліза.
І... пропала потреба безвізу
Після дивного слова: Амінь...
Ще одна зовсім юна вдова,
Ще одна зсиротіла дитина
І не знає війна ця зупину,
І безглузді найкращі слова...
Плине кача який уже раз
По сльозами наповненій Тисі.
Душі йдуть до Небесної висі
У страшний і непевний цей час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715814
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Твій подих наче жар, як полум’я із ватри,
Що спалює мене, усю мене дотла…
Повітря, аж кипить, воно багато варте,
Твій подих я завжди у серці берегла.
Я з подихом твоїм не йду до сну ніколи,
Його я чую скрізь, коли тебе нема.
Він пахне, як роса зі смаком матіоли,
Як іній на гілках, коли цвіте зима.
Життя біжить у нас із подихом єдиним,
Тебе відчула я, а ти мене відчув…
Лишилось зберегти нам вірність лебедину
І щоб в кінці життя єдиний подих був.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715804
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Якби мої вернулися тумани,
Клубочками у теплій синяві.
І чашку молока налила мама,
І кіт мурликав вдома на вікні…
Щоб навесні у «кирзаках», що в дьогті,
Місив грязюку, виглядав шпаків.
Приніс квітки із лугу жовті-жовті
І бігав разом в гурті хлопчаків…
Копав зимою у снігу траншеї,
До ночі із зашпорами в руках,
Ті походеньки, ніби Одіссея,
Дитинства, що неписане в роках…
Пора дитинства – голо-босі роки,
Шматочок хліба, я ж тоді був пан…
Собачий гавкіт, різкий крик сороки
І мій туман, дитячий мій туман…
Якби мої вернулися тумани,
Клубочками у теплій синяві.
І чашку молока налила мама,
І кіт мурликав вдома на вікні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715605
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Не розумій мене, не розумій.
І рви на шмаття цей рожевий люрекс,
в який убрала чорне кодло змій,
від злоби і нелюдськості аж буре.
Кажи мені, кажи, що я дурна,
чого рушаю темне і кусливе,
коли на спротив істинний нема
уже ані бажання, ані сили.
Тоненьким пальцем біля голови
крути, давай, хіба ж я опираюсь?
На лови день пішов, іди лови
оте, що я не вмію і не маю.
І хай гримить, хай лускає довкруг,
то певно Бог товче собі горіхи...
А ти ні ворог мій, ні теплий друг -
гірка вода, що капає зі стріхи...
30.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715499
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Живу давно: як віл поміж волами –
Жую овес і сіно із стіжка.
Мене впрягли і я тягав возами
Чуже добро, бо доля так лягла.
Воли пасуться біля мене скопом,
Наїстись треба – праця нелегка.
А поруч коні риссю, чи галопом,
Вифіцують на лузі гопака.
Працюють важко начебто обоє,
Обоє у ярмі давно живуть…
Скоріше прагнуть із ярма на волю,
Та ще не скоро визначиться путь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715457
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Розбрелися у світи діти,
Срібний іній покрив коси неньки.
- Та хотіла ж, щоб літо - літо,
А воно окрайчиком маленьким.
У долоні взяла дороги,
На які дітей благословила,
- Відпускала з дому - йдіть з Богом,
Слізьми гірко розлуку гасила.
І чекає серед зим літа,
Бо надія в серці невмируща,
- Поверніть соколята - діти,
Ненька в світі для вас одна суща.
Не зібрати діток під крила,
Бо вже є в них свої соколята.
І старенька чайкою квилить,
- Час-пора в інший світ відлітати.
................................................
Є такий заповіт любі:
*Поважати своїх батька й неньку*.
Щоби вас діточки не забули,
Завертайте додому частенько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714014
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Ще з давен відомо дуже добре,
що у війнах вояки хоробрі,
щоб життям своїм не накладати
застосовували принципи осади.
Зазвичай так бралися фортеці:
час – союзник (все, як у аптеці).
Так міста загарбники морили,
потім здобич і бакшиш ділили.
Про яку осаду йдеться мова
на Донбасі? Люди, ви здорові?!
Визвольна у нас іде війна
від свого, а ще російського, лайна!
Виграти таку війну не можна,
коли влада і собака кожна,
з терористом буде торгувати,
зброю і харчі йому давати!
З глузду вже зійшла злочинна влада
у гонитві за солодким шоколадом.
Міру треба знати сріблу й злату,
а то дупа стане залипати.
Не пройшло всього і трьох ще років,
як звернулись до історії уроків.
Перестали тішитись ми з панди
й перекрили оркам контрабанду.
Вже давно колаборантам ситим,
світло й газ потрібно відключити.
Хай те постачає їм месія –
„Путин их и братская Россия“.
Не кривити власною душею,
треба гнати терористів в шию,
бо як кисень їм не перекрити –
й далі будем рідних хоронити.
Весь народ так можна схоронити...
30.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013005340
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715462
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Останні першими – в тім полотні…
Від болю розірвалася завіса…
І світлом переможним у борні
Земне злітає у блаженній висі –
Запалюються згаслі вже вогні…
Розгойдується вічності колиска,
Все менше розуміння в кожнім дні,
Химерність прорахованого зиску
І страх смертельний навіть уві сні…
І відчуття руки міцної стиску
Фігурок глиняних – всі головні…
Подібний твар та однакові писки,
Нитки лише шовкові, чи лляні…
І траєкторії – маленькі зовсім риски,
І глина – в порох, і вони – смішні…
Пригадую ляльки, набиті з тирси…
Непізнані лиш душі неземні…
Ніхто тут не обділений Всевишнім –
З останніх стануть першими вони.
30 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715446
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Вона носила вірші між думок...
Їх пагони, мов проліски з-під снігу
тягнулися до неба, до зірок,
сердець людських, проталюючи кригу.
Вона носила світло поміж брів...
Його проміння пестило зіниці
зустрічних віч і лагідно зорів
ласкавий усміх збайдужілим лицям.
Вона тулила сяйво до грудей....
Плекала, мов жарину в серці ватри.
Калічилась прорізами ідей...
Чужих ідей, що вилися, як мантри
довкіл її чутливого єства,
довкруж її щемливої незгоди
молитись не до Бога - божества
наскрізної фальшивої породи.
Вона носила втишену печаль...
Тавро на серці стигло полиново.
На помежів'ї снів тужив скрипаль
та инеєм обтрушувалось слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714738
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Не суддя ти мені, не Бог,
І не совість і не покута...
З-поза мурів моїх тривог
Ллється щира твоя цикута.
Ллється хиба твоя за край
І тумани лягають певно.
Не питай мене, не питай.
Все даремно... Усе даремно.
Розгубилися всі думки,
Блудять сироти попідтинню.
Кліпне день і стече в роки.
Промайне десь у згадці тінню
І розтане... Бо ти - не Бог.
Не розгойдуй у серці смуту.
Понад мурами всіх тривог
Лиш любові свята покута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715171
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017
***
Коли життя дрібніше за монету,
коли воно не ставиться в ціну,
згорають від жалю вгорі комети,
лиш чорні іскри котяться по дну.
Чи то землі, чи то душі сумної,
що заблукала на полях олжі.
Летять у засвіт білокрилі вої,
малює осінь чорні колажі.
І небо знов сивіє, плаче, плаче.
Щербатий місяць висікає кров.
"О, світлий вою, лагідний юначе,
ти ж передчасно за межу пішов!".
А десь над лісом перша хуртовина.
Десь на село насунулась імла.
Коли дарма не ціниться людина,
то навкруги лишається зола.
Розвіє вітер, випахкає люльку,
а за ярами впаде перший сніг.
І лиш на серці буде мулько-мулько,
бо очі в правди знов такі сумні.
Дукати чорні в чорнім капелюсі.
Хтось грає марша, хтось пливе під марш.
Дитина зойкне: "Матінко, боюся!"...
І суголосо зойкне "Отче наш"...
27.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711438
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 30.01.2017
І потьмяніють білі орхідеї
на підвіконниках душі моєї,
бо сонце в кіптяві сьогодні утопилось.
Бо я стомилась.
Безперестанку вперто воювати
за правди світло, і гучні дебати
ятрити знову й знову марно, марно...
Брехня живе безкарно.
Собі між люд насіює полови.
До дії дія і до слова слово.
І знов кайдани, знову чорні пута.
Не можу те збагнути.
Та хай! Усе... Маліє денна плата.
Відходжу геть від Юди і Пилата.
Відходжу в тінь - то їм таке здається.
А Сатана сміється.
І плаче янголик душі моєї -
тьмяніють онде білі орхідеї,
бо сонце в кіпятві сьогодні утопилось.
Бо я стомилась.
28.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715280
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Павло Чубинський Гімн України
"Ще не вмерла Україна"
Вознесімо хвалу незабутим синам,
Що святе відстояли в двобої…
Слава Вам! Слава Вам! Слава Вам! Слава Вам!
Слава Вам – українські герої!!!
Плачуть Крути давно і ридає земля,
Вся червона від крові героїв.
Набігала тічня з Московії, з кремля,
Скільки лиха нам ворог накоїв…
І тепер йдуть бої, тепер Крути –Донбас,
У нас кіборги нині герої.
Знову суне москаль, хоч тепер інший час,
Ми в тім самім зійшлися двобої.
Не забудемо Крут, буде жити Донбас,
Кров у маках цвістиме по полю.
Закарбуємо пам'ять у наших серцях
Тих синів, що померли за волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715220
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Шумів під хатою горіх,
Тихенько стукав у вікно,
Роса стелилася до ніг,
Траві зеленій, мов сукно.
Шумів під хатою горіх…
Барвінок сплівся у кутку,
Він любувавсь старим, як міг,
Радів опалому листку,
Йому за діда був горіх.
Барвінок сплівся у кутку…
Почався дощ, пішла сльота,
З горіха впало три листки.
Окутав смуток – самота,
Всміхнулись сині пелюстки.
Почався дощ, пішла сльота…
Шумів під хатою горіх,
Тихенько стукав у вікно,
Роса стелилася до ніг,
Траві зеленій, мов сукно.
Шумів під хатою горіх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714847
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Давно омріяний, та ще не бачений,
В душі змальований і вже освячений.
Снився не раз мені орлом між хмарами,
Що брав в полон мене своїми чарами.
Ти в небі синьому з вітрами борешся,
Та прийде час коли, від волі втомишся.
Запам’ятай собі, я стану волею,
Коли назвеш мене, своєю долею.
Я вже давно твоя, хоч нецілована,
Любов і воленька в душі захована.
Приходь до мене в сни моєю мрією,
Я окропила вже життя надією.
Ти наче рідний став, з тобою завжди я,
Я чую подих твій, бо ти любов моя.
Давно омріяна, та ще не бачена,
В душі змальована, та вже освячена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714846
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Лишилася сама лебідка
І та з простреленим крилом,
Хтось вбив коханого з засідки,
На плесі за старим селом.
Вона тут має відтужити…
Наскрізь мороз її пройме,
Піде у хлів до когось жити,
Якщо до себе хтось візьме.
Сховалась ряска в очереті,
У мул залізли карасі.
На плесі тінь, як на портреті,
В жалобі хвилі з нею всі.
Дітей відправила у вирій,
Злетів коханий в небеса.
До верби вже приходить іній,
І смуток в серці нависа.
Якби здорові мала крила ,
Злетіла б у небесну вись.
Зложила б крила й полетіла
Туди, де милий їй наснивсь.
Може зуміє ще злетіти,
Потроху гоїться крило,
Прийде весна , вернуться діти,
І усміхнеться їй село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714479
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Зривалась амплітуда вниз безмежно
В гіркому негативі, як на зло.
Втрачалася інстинкту обережність,
Горіли крила та життя несло.
Лиш вірою окреслювалась стежка –
Єдине, що тоді її спасло.
Оновлення, тріумф - позаду вежі:
Віднайдене цілюще джерело
І крила, і забулися пожежі,
І наче вже нічого не було –
Балансувати на підступнім лезі,
Не закривавивши довкільне тло.
Шнурують мозок віковічні тези
І фібрами глибин все, що було,
Як вмер за нас неприйнятий воскреслий,
Вовік здолавши смерті чорне зло.
І ти не відчуваєш, що хрест легший?..
Ногами не на камінь – на зело...
Зростають крила, як душа зростає,
Любові сповнена, барвистих мрій
І ясне світло до висот здіймає,
Де дім її божественних надій,
В якому смерті та гріха немає –
Закони інші, неземний в них крій.
Зривалась амплітуда, як належно,
Душа втікала вперто від гріха,
А їй – все компроміс і протилежне,
Високому – земного жебрака…
Вернутись гідно б у святу безмежність –
Отця наказ… і доленька така…
22 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713849
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
У нас крадуть.
А ми, як ті ягнята,
з кошари тільки "бе" благе та "бе".
А крадіїв оте, повірте, не шкребе
бо їм на наше "бе" плювати.
І світові на то плювати теж.
Своє найближче лиш до свого тіла.
Нема нікому до отого діла,
що се падлюцтво поза край,
без меж!
Що нам під носа пхає знову дулі,
котрі ще й тхнуть несвіжістю давно.
Ми тільки "бе"...
На нас хтось люто "н-но"!
І все. І тиша.
Тільки ниють ґулі
Десь на чолі, під серцем, у душі.
Вже й вовна облізає геть не біла.
Виблискує позірно згрубла шкіра,
бо ж вівці приплелися до межі.
А там за нею, хто зна, що чекати.
Зима і сніг, тож паші ще нема.
І віри, і надії вже катма.
Лиш бекаємо ще, як ті ягнята
про біль і муку, про свою біду...
А в нас крадуть безбожно, все крадуть!
Й на наше "бе" з відразою плюють...
21.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713652
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Два «мажори» вперто криють, хто із них крутіший.
В кого хатки, статки, гроші. В кого спадок більший.
- В мене тато бізнес має. Грошей тих, як граду.
Схочу, - купить банк чи фірму. Віллу чи посаду.
Інший каже: - В мене батько – «шишка» у столиці.
Джипи, хати, яхти, гроші – це для нас дрібниці.
Тато – спец у іншій сфері. Знає толк нівроку.
Має голос він хороший. Продає потроху.
- Голос кажеш? Що, співає? «Зірка» на естраді?
- Ні, звичайним депутатом у Верховній Раді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713698
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Знов покоси лоскочуть груди,
Очерет розмовляє з кимсь…
Тихе крякання в лозах чути,
І тумани враз полились,
Які прагнуть покос лизнути…
І запахло ріднею, домом…
Перші роси лягли в траву,
Це наснилось мені самому
Казку бачити вітрову,
Що вернула мене додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713683
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Встати, бігти…Ці вранішні зусилля, здається, ламають щось в середині… Якесь
деструктивне відчуття психозу, боязні не вспіти. І наздоганяє це відчуття, особливо,
в метро, де людський потік , у своїй ранковій спішності, змітає довкілля.
Ось так і сьогодні: біжу, пливу в обіймах величезної кількості людей,
щойно вирваних , наче потоком швидкої повноводної ріки. Лечу, як шмат дерева –
без голови та ніг… Ніхто нікого не бачить і не чує. Поволі потік розплескується,
знесилюється, розтікаючись по станціях метро. Я також в глибокій задумі, тому
не одразу побачила її, молоденьку дівчину, котру всі швидко обминали, думаючи
про своє і недопиту каву... Вона ж, зовсім одна, нікого поруч , зі своїми
проблемами – на красивому стражденному обличчі, рухалась вперед.
Саме так: висока, струнка білявка змушена була практично перекидати ніжки.
У величезних сірих очах не було розпачу, лише боротьба та велика сила волі.
Крапельки поту вкривали бліде обличчя. Потріскані вуста шепотіли, ні-ні, швидше
з них виривались окремі фрази. Тоді зрозуміла: дівча, як керманич, віддає
команду своїм неслухняним ногам: красивим, довгим, але розкиданим в боки
як весла, змушуючи їх пересуватися, при цьому, ще допомагаючи руками…
В її обличчі, в усьому напруженому єстві відчувалася велика сила волі та уміння
диригувати своїм недосконалим організмом, щоб здійснити, бодай, найменший
поступ. Як вкопана, зупинилась я на мить, не вірячи власним очам… Тепла хвиля
любові і співпереживання захлиснула і повністю знесла всі незрілі клопоти та
надумані проблеми. Дівчина не виходила мені з голови. Довго ще роздумувала над
вмінням бути незалежною в цьому важкому світі, радіти кожному зробленому кроку
вперед. Цінувати життя, тішитися світлу, нести свою душу в світ.
Лише ось так, у щоденній боротьбі, долаючи себе і усмиряючи неслухняне тіло,
нарощуються крила душі.
Буває, що здорові люди, піддаючись миттєвим недомаганням, надумують неіснуючі
хвороби, плекають каліцтво тіла й душі. .. З такими думками минуло кілька годин
механічної праці. Голова не включалась. Перед очима стояла мужня Незнайомка,
зустріч з якою додала мені сили і наснаги, збудила почуття участі та любові.
(14 квітня 2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659657
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 21.01.2017
Хрести-хрести…опущена завіса…
Вогонь свічі, малого каганця…
Душа розправлена десь там, у висі,
Кругами інша – в пошуках вінця –
Німім благанні спокою та тиші…
Хрести-хрести…стежинами, шляхами…
Дурман їдкий, тернисті шпигачі,
Гірка спокута… зашморг із роками –
Гріхи… артеріями… на гачі…
Багато що – із молоком від мами…
Хрести- хрести…покинуті, розбиті…
Невпоєних терпінням – прірви лють.
На троні золотім лисніють ситі…
Здирають шкіру, щоб пізнати суть
Усі стражденні – руки ще «невмиті»…
Хрести- хрести… Дай, Боже, донести!
І помочі ослабленим щомиті!
(15 січня 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712633
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Правда там, де людям добре жити,
Де любов співає у серцях,
Там, де вміють ближнього любити,
Скоренивши з душ тваринний страх.
Правда там, де з уст кохання квіти,
Джерелом дзвінким живі слова,
Де усміхнені щасливі діти,
Де Господня віра ще жива.
Правда – в Сонці, в незглибимім небі,
У волошках, схованих в житах,
І у пісні, що пливе, мов лебідь,
У прожитих з гідністю літах...
Правда – вічності рука стоїчна,
Правда – вічна!
16 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713287
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
…і спозираю я
чорного,
мов надмогильного кру́ка –
величезного літака,
мовби яструба,
гачкувато-дзьобастого,
хижою плямою
на все небо розпластаного –
над містами і селами,
над усіма нами
і над нашими,
догори задертими,
непокритими
головами…
почвара армагеддонна,
ніби армада жахна,
грубими швами докупи спаяна –
так, ніби спільна у неї платформа,
металево-чавунно-чорна
із обрубано-гострими
чорними
крилами –
суне
над містами і селами,
над шляхами,
над задертими догори,
непокритими нашими головами –
над усіма нами…
сама лише тінь її,
величезна-страшна,
під себе усе живе
підмина
і спозираю я:
акурат на курсі чорного ісполіна
стоїть,
лагідно сонцем осяяна,
білостіна
невеличка весела хатина –
безпечно стоїть собі
на зелененькому пагорбі
у простеньких
ситчикових квітках –
чиста і гарна, така,
здається, беззахисна і крихка,
як Великодня кра́шанка…
і спозираю я,
наче хатина,
ясно-радісно-білостіна оця –
домівка моя
назавжди єдина:
ось біля неї
сестри, донька, онука – і я,
а також покійні вже мама і бабця:
українського нашого Роду,
дяка Господу,
непереривна жіноча лінія…
(символічна причетність
Душі Народу?..)
…і спозираю
як суне, грізна і руйнівна,
чорна
залізна громада та,
і видно вже, що ціль її і мета –
беззахисна наша хата,
і усі ми –
з догори задертими
непокритими головами…
густо, низько і страшно гуде:
бомби метати лаштується –
на пониження йде
і відчуваю-бачу я –
ось ще трохи-трохи
і все – у сажу , у попіл,
у обгорілі глиняні ку́ряви-порохи́ –
ось іще трохи-тро-хи…
…і спозираю вже я,
що білостіна,
сонячна, як Великодня писанка,
весела моя хатина –
це Україна…
і суне на неї з неба – невідворотна,
ніким неспинна
чорна залізна гора,
страхітлива москальська почвара
але так само
лагідно,
сонячно і зати́шно
усміхається символічна
хата:
чи вона -
дитинно-наївна,
чи перед Богом свята…
і споглядаю, що черевом,
грубо-чавунно-кованим,
неодмінно проя́ва зачепить
беззахисну ту хатину
за солом`яний дах,
як Великодню писанку –
геть шкереберть перекине
розчавить ущент хатину
черевом грубо-кованим,
але стоїть вона –
сонячна,
мовби замолена-зачарована,
наче витає у інших
віщих далеких снах
…мов наперед своє
щось знає,
і чорна тінь страховидла її не сягає,
і обминає
наведений чудиськом страх:
сяє навстріч віконцями,
наче трьома сонця́ми…
…мов наперед щось знає –
Знає і Вірить вона,
і Віра її – безсумнівна
і споглядаю,
як велетенським
ветхим ворогом-змієм
з неба сповзає
собою ніби сама
загрозлива чорна платформа,
грубо-залізно-склепана,
і за якусь хвилину –
промимо хати – у безодню долину,
у чорну земну
западину,
падає
у далекий за пагорбом мертвий яр:
і чую могутній вибух,
і слідом чую об землю могутній удар…
завалилася гадина чорна,
рухнула глибою-брилою з неба,
бо так їй і треба
…і відчуваю,
як під ногами заворушилась земля,
як судомить планетне тіло
глобальної сили ударна хвиля –
як поверхня всієї Землі гойднулася-затремтіла,
як пройнялися тремтінням пласти в глибині,
у – до ядра самого – планетному лоні…
отак поза хату нашу рухнуло,
навіки-віків згинуло
всепланетне зло,
що півтисячі років тому
на Гнилій Воді звило
було
останнє – третє – своє кубло
…а хатина біла
стоїть на зеленому пагорбі – уціліла:
стоїть непорушно, снопами житніми пишно вшита,
сонцем, як чаша причасна, по вінця налита,
обіч жовтої призьби – сині дрібненькі квіти,
і даровано їй вічно жити
і жити –
сама вишукана Простота
і перед Господом
чистота свята…
22.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685121
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2016
Вона пливла по людному вагону –
Картаті бриджі, блузка в квіточки,
Ще й кольору бузку балеточки,
Тренується, напевно, до «загону»…
Не знаю її віку, вже – пенсійний,
Враз уявила маму чи сестру…
У нас удома вік цей – «аварійний»,
А тут дає ще до життя снагу.
Упевнена, що жіночка танцює,
Їй не завадять сім десятків літ,
І кожен ранок радісно хвилює –
З літами вільний час для неї – мід…
Ось нашим би жінкам такі турботи,
Проблеми де згубити вільний час…
Стареньких в нас засовують у «доти»…
Ніхто не знає коли вогник згас…
17серпня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684268
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Зморшки вкрили матусі чоло,
Карі очі наповнились смутком.
І пригадує все, що було,
Від часів, як була ще дитятком.
Приспів:
В далину,
В далину,
В далину,
Пролітають роки за роками…
Сивину,
Сивину,
Сивину,
Як дарунок лишають для мами.
Рік за роком листає життя,
А окремі літа сняться й нині,
Що прискорюють серцебиття,
Наче цвіт на розкішній калині.
Приспів.
І вкриває усмішка лице,
Карі очі наповнені блиском
І повторює знову все це,
Їй здається, що так воно близько…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684507
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Вже пахне яблуками у саду серпневім
І груші стиглі, мов сонця малі.
А я іду, біжу, спішу до тебе,
Частиночко подільської землі.
Тут все знайоме, рідне аж до болю:
Старенька хата, наче мати нам,
Й троянда чайна побіля вікна,
Подвір"я заросло спориш-травою.
А біля тину ще стоїть криниця,
Хоча й цямриння мохом поросло.
Нап"ємося джерельної водиці
І втоми ніби й зовсім не було.
Та й відчуваєм - додається сили,
Снагу черпаєм з рідних нам джерел.
Не забуваймо місць, де народились,
Хоч як далеко звідси ми тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683777
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
На чудовій планеті
під зводами синього неба,
У безмежному краї,
поміж стиглих садів і полів,
Я шукаю, бо хочу знайти,
твердо знаючи, - треба!
Тепле серце моєї,
до болю святої, живої землі...
Перелистую пам"ять -
шукаю шпаринку для втіхи,
Бо так страшно лишитись
без повітря, без сонця й води,
Та куди не погляну я,
бачу розставлені віхи:
І туди, і туди, і туди -
не ходи, не ходи, не ходи...
Що ж за доля така
і чому незагоєні рани,
І чому вона плаче,
оповита корінням зі зла...
Продають, розривають її
і нещадно тиранять,
Але хочеться дуже,
щоб довго земля ще розкішно цвіла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683799
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Їх тепла ніч іскрилася багаттям,
Далеко десь співали солов’ї,
Вона іскринку скинула із плаття
І локони поправила свої.
Вогонь пихтів, немов старечий трактор,
Роса холодна бігла по траві.
А зорі, наче іскри із багаття,
Кудись летіли, мов були живі.
Вона упала милому на груди,
Шукали вуст палаючі вуста…
Летіли іскри-зорі звідусюди,
А поцілунок, як вулкан зростав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678863
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Вода, вода куди біжиш ти
Куди несеш мої думки
Чи може в море потойбічне
Де їх складаєш на віки
Там де лежать вони пісками
Що їх змолов невпинний час
Під мулом знесеним віками
Ти їх ховаєш про запас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639258
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Потрохи сутеніло на дворі,
Та через сніг було ще біло – біло.
Зривали горобину снігурі
І димом з коминів тепло диміло.
Легенький сніг периною лягав,
Синички доїдали свіже сало,
Мороз мовчав, а вітер наче спав,
У хмарах небо зорі заховало.
Сніжинка раптом впала на брову,
Неначе настромилася на вила,
Ліпили діти бабу снігову,
Ніч підтюпцем до заходу спішила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637718
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Як приємно дивитися в очі,
Говорити чарівні слова,
Цілувати вуста до півночі,
Як любов в кожнім серці жива.
Пр: Не зривайте троянди ніколи,
Не спішіте кохання втрачать…
Як серця у обох охололи,
То троянди від болю кричать.
Збережіте кохання надовго,
Нехай квітнуть троянди в саду.
І живіте одне для одного,
Проганяйте від щастя біду.
Пр.
Хай троянди в саду червоніють,
Не зривайте, нехай помовчать…
Хай вуста в поцілунку німіють,
Бо в розлуці троянди кричать.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637138
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Ніколи не зривайтесь з місця
Так, щоб урвалась пуповина,
Не залишайте дім, родину,
Бо не знайдете в тім заміну.
І праця буде й, ніби, гроші,
Роздивишся – нема нічого,
Та ще, покинуті хороші
Позбудуться всього святого.
В народі вислів є чудовий,
Який потрібно пам’ятати:
Де народився – там згодився!
Не залишайте рідних без любові
І без тепла не залишайте хати.
19 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637088
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Я не доведений наукою -
В глухих кутах професори. Та ну їх!
Навіщо в ваші двері стукаю,
Якщо мене фактично не існує?
Я привид власною персоною,
Не залишаю ні слідів, ні тіні,
Завжди знаходжусь поза зоною,
Мене не видно навіть на картині.
На самоті з своїми муками...
Не передбачив світ для мене місця...
Я не доведений наукою...
Чи вже помер, чи ще не народився...
(13.11.2015.13:30.№173)
Донецька обл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620923
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 19.01.2016
Це моя оголена душа
Безсоромно вийшла до людей.
І хоч як її не потішай,
Спокою не знає день у день.
Схаменіться, люди, я - жива,
Не топчіться, боляче мені...
Не ламайте колос у жнива
І не засівайте по стерні...
Так хотілось жити, як усі
І співать, коли душа співа.
Молодим ще був отой посів
Й кожна крапля у дощу - жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635688
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 16.01.2016
О, мій чарівний незнайомий,
Перед тобою завинила...
Коли ти вже ішов додому,
Я зупинити не посміла...
А так хотіла... Та мовчала,
Щоб зберегти останні звуки...
Чому ж нічого не сказала?..-
Мовчання - згода до розлуки...
...Ще довго в хаті пахла рута
Й тепло ще пам'ятали плечі,
Та я вже знала: то - отрута,
Що розливається під вечір...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636213
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Господь задумав Жінку сотворити…
Не зовсім з кістки створена вона:
З небесного живого оксамиту
І грубого земного полотна;
Із сонячних промінчиків гарячих,
Із молодого хмільного вина;
З джерельної води, що чиста завше;
З пахучих квітів, спілого зерна;
Зі співу птаха, що в раю небеснім,
Із тих хмарин, що легкості сповна,
Із ясних зір, упалих і воскреслих, –
З великої любові, втім, Вона!
8 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635358
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Не смій дивитись так на мене,
Палити поглядом не смій -
Його тепло таке… студене,
Аж креше холодом з-під вій.
Мене виниш? Хіба ж я винна,
Що долі наші не сплелись?..
О, знаєш сам, чия... провина
Розбила щастя нам колись…
Любов-ненависть завжди поряд…
І ми так: з полум’я - у лід!..
У серці - осінь… А твій погляд
Все шле від літечка привіт…
У нім життя - як на долоні,
Тож нас обох не спопеляй:
Давно караємось в полоні...
В очах - загублений наш рай…
Не муч ти доленьку, не треба,
Вже досить зіграних октав!
Моя любов ще прагне неба,
Свою ж ти... в землю утоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634645
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Прийшла в окопи хуртовина,
Вітрюга виє і гуде…
Лиш у покоях жид.вина,
Як нам в окопах не мете.
Сини воюють за «цукерки»,
За статки б.дла, за сантим.
Юд.йська твань із табакерки,
Дарує, дзябли з домовин.
Скажіте? Хто кого люструє…
Юнву відстрілює «НАПАСТЬ».
Чужинська власть дітей «каструє»,
Не наша це. - Бандитьська власть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634428
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Зелене намисто – агати смарагдові.
Прикраса,а в ній,навіть,запах весни.
І дивляться в очі смарагдів агати,
Як дві намистинки прекрасні вони.
Весна живе з літом, в них час зупинився,
Відтінками грає краса у очах,
Хто глянув у них, той в красі утопився,
Умить закохався і спокій пропав.
Смарагдові очі, то скарб чарівниці,
Не часто зустрінеться диво таке
І п’єш ту красу і не можеш напиться,
Ще й ніжні такі, наче щастя людське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633460
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
А на дворі летить дрібненький сніг,
Неначе небо роздає колядки.
Холодне покривало біля ніг,
Зиму несе неначе б то для згадки.
Сріблиться сніг, що так нам до душі,
Іде Різдво, ще крок і на порозі,
Чекаю свята і пишу вірші
Хоча холоне ручка на морозі.
Коли Святвечір при ясній зорі,
Постукає тихесенько у хату,
Покличуть до собору дзвонарі,
Прийдуть з вертепом нам колядувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633157
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
І випав сніг повітряно-пухнастий
Засипало, мов казкою, усе.
Я думала, оте далеке "здрастуй"
З минулого до мене принесеш.
Бо скільки пам'ятаю - все чекала,
Мережило шибки по склу не раз.
Твої сліди, що снігом замітало,
Весна вже змила ріками образ.
Ховала осінь щедрі урожаї,
У бочки - куболітрами вино,
А я чекаю досі ще і знаю,
Хоч вип'ю все, та не сп'янить воно.
Чекати літа? Неодмінно спалить -
Спекотні і гарячі ті літа...
Лечу я до весни і, мов би, манить,
Та спомин знов у зиму поверта.
Прошу у Бога, щоб тебе залишив
На відстані небачених світів,
А вітер знову тінь твою колише
Зимою, бо ти літа не схотів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632872
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 04.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2016
Як хочеться розчулитись в обіймах
І не змигнути з голубих очей.
І повести за руку, щоб надійно,
З коханих смуток скинути плечей.
І цілувати перси до знемоги,
Вдихати подих з запахом роси.
І вибрану одну на двох дорогу,
Щоб Бог її на долю охрестив.
Через роки лишатися в обіймах,
Щоб ягодою вишнілись вуста.
Щоб за кохання ми молились в храмах
І, щоб від нього тільки виростав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632233
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
[i] (пам'яті Ігнатюка В. І.)[/i]
Вітер в лице - покута.
Знову не встигли бути
хоч би на трішки ближче,
довше...
А вітер свище,
в очі жбурляє муку!
Падають мури, гуркіт
часу.
Та пізно надто
плакати, нарікати...
Світ не жадає тиші.
Сльози для світу - лишні...
Згасне зоря - прощання.
Не заперечиш - рання,
рання ще!
Їй палати б...
Небо убрало шати
сірі, холодні, мурі.
Душі відходять булі,
рідні...
Січе покута...
З ними б іще побути
хоч би на трішки ближче,
довше!
А вітер свище...
(28.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632103
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Якщо в нас Бог один,
Єдине небо й зорі
І світить сонце
Теж для всіх одне...
Проплисти маєм
По життєвім морі
І це напевно
В долі головне.
Любов нести
І заповіді Божі
Через роки,
Крізь прожиті літа
І хай Господь
Нам душу посторожить,
І чистою
Залишиться душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631320
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 28.12.2015
[i](Назва вірша означає, що у всіх рядках
одна й та сама жіноча рима, де наголос падає на передостанній склад. В основному, останні два склади кожного рядка співзвучні з «ати».)[/i]
Я скоріш спішу на святі
Вас усіх тут привітати,
І найкраще побажати.
Щоб у кожній нашій хаті
Стіл святковий був багатий.
Легко бу́ло станцювати,
Й пісню гарну проспівати,
Новий рік разом стрічати.
Гарний настрій за́вжди мати,
Про сумне не споминати,
І ніколи не скучати.
Феєрверки запускати
І «Ура» разом кричати
Та кохану цілувати.
Страви різні смакувати,
Хмі́льну чарку випивати,
Все ж, в руках себе тримати.
Маску чу́дну одягати,
Щоб у ній вас не пізнати.
В карнавалі покружляти,
Цілу ніч при сім не спати.
Ех! Гуляти, так гуляти,
Щоби було що згадати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631963
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Чим ближче ми до старості підходим –
потребу меншу в коштах вже знаходим,
тим менше хочеться носитися юрбою,
та більше бачим сенсу… у спокої.
27.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631971
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Так солодко тільки у сні,
В якому ти снишся мені.
Я легко злітаю, мов птах,
У тих нерозгаданих снах...
А небо яке голубе,
Коли зустрічаю тебе.
У парі на диких вітрах
Лечу, забуваючи страх...
І сонце сміється згори:
"Чого ж ти не хочеш? Бери!"
Та я все не вірю, що є
Ось поруч. Жадане. Моє...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630282
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Ніколи не стихне. Цей каторжний біль
Я, мабуть, не зможу забути.
Одвічні борги я не встигла тобі,
Мій батьку, завчасно вернути...
Як мало даруємо просто живим -
Ні зайвого слова, ні звуку,
А він виглядав, на дорогу дививсь,
А, може, протягував руку...
Пробач мені, батьку. Прости, дорогий.
У тому й моя є провина,
Що не долюбили, поки був живий,
Тепер не впуска домовина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628677
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Давай разом зайдемо у воду -
Відчуваєш? Як же холодить!..
Обережно... Я не знаю броду...
Ти ж - сюди не раз уже ходив...
Кажуть, що два рази неможливо...
Знаєш, а я зможу, бо удвох -
Я так довго не була щаслива...
Справді... Не боюся!.. Бачить Бог...
А чому ж повільно так заходиш?
Обпікався? То гаси вогонь!
Я ж кажу: удвох ідем у воду,
Ти лиш не пускай моїх долонь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630778
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Кип'яче і гаряче - речі різні:
Перекипіло - втратило живе.
Моя душа в твоїм полоні пізнім,
Я думаю, навряд чи оживе...
Бо в осені лиш бабине є літо -
Воно коротке, як завжди, бува.
За холоди такого пережито,
Що іноді дивуюсь: я - жива?..
Та як там не було, а сонце зійде,
Зігріє, хоч би де ти не ходив.
І не жалкуй, що в літо вже не підеш -
Ніхто ще не лишався молодим...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631955
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Докричалися, добазікались,
Допатякались, доревли!..
Охрестилися недоріками,
Тож тягнімо, мов ті воли!
Що накаркали - те і маємо,
Наплювали самі ж собі!
То на кого ми нарікаємо,
Захлинаючись у ганьбі?
Нас винищують - ми не бачимо!
(Це когось десь там, а не "нас"!)
Боже, дай же прозріти... зрячому,
Бо вже гупає дзвоном час!
А хвалилися, в груди билися
І браталися ж, як могли!..
Кров'ю братньою осквернилися -
Тепер корчимось від хули...
Чи оглухли вже, що не чуємо?
Мозок виїла глухота?..
Честю-правдонькою торгуємо,
Кров'ю штопаємо літа...
Шлях відміряли болем-відчаєм,
Злом-ненавистю поросли,
Упряглися в ярмо довічнеє -
Чи й розв'яже хто ті вузли?..
Нам би іншого! (Хай і гіршого,
Хоч іуду, аби чужий!..)
Що тепер сповідатись віршами?
Не почують, хоч вовком вий!
Не очистити душі війнами,
Від байдужості не спасти!..
Дай же, Господи, стати вільними -
Нас... від нас самих захисти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?..
Т.Шевченко
Десь світами доленька блукала,
Ряст ногами босими топтала -
Все шукала раю на землі...
Розливалась ріками-морями...
Простелялась горами-лісами...
Розсипала радощі-жалі...
І знайшла той рай у Божім кра́ї,
Де народ знедолений... співає...
І сміються-плачуть солов'ї...
Там навіки оселилась доля!..
Усміхнувся люд! Настала воля!
Й повернулись діти-журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583642
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 27.12.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.12.2015
А ви бували в степових краях,
Де простір - скільки бачить око?
У небі між хмарками птах
Ширяє гордо й одиноко...
Безмежний океан трави
Колише невловимий вітер,
І жайворонка спів живий
Реанімує подих літа.
У різнотрав`ї притомились
Від босих ніг мої сліди...
Дитинство в росах загубилось,
Тепер ось спробуй - віднайди!
Роки летять, як урагани,
У нікудИ, все мимо нас...
Лиш храми степові - кургани -
У небо дивляться крізь час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601479
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 26.12.2015
Собирательный образ мужчины
В отражении женской души,
Ты напрасно считаешь морщины -
Раны прошлого неизлечимы,
О цене их забыть не спеши...
Становись поумнее с годами -
Не для женщины, - хоть для себя...
Мы на гуще кофейной гадали,
За тебя все кроссворды решали
И прощали так просто тебя...
Много ль женщине с возрастом надо?
Чашка чая, да тёплый платок...
Не роскошная, малому рада
И, не ждущая большей награды, -
Ей бы воздуха лишний глоток...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631531
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Проходять дні, проходять роки,
Сумують квіти на вікні.
Коли й чому, які пророки
Все напророчили мені.
Цей дім, цей сад, ці пишні трави
Цю дивну вазу на столі,
Грозу і дощ, і цю заграву
І все, що снилося мені.
Всі зустрічі мої й прощання
Всі мої радощі й жалі.
Цілунки, сльози, обіцяння
І мрій далеких «кораблі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631581
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Кохання ницим не дано,
Воно ж ,як кажуть, окриляє
А як відомо всім давно -
Змія польоту не пізнає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584373
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 20.12.2015
Ти малювала квіти на потертому папері,
А я стояв й збирав зів’ялі пелюстки,
Що ти колись зривала, сидячи у сквері,
І промовляла, тремтячи,:”Кохав чи ні?!”.
Кружляли пелюстки і падали додолу,
А в них, в тих пелюстках — відлуння почуттів,
Тих почуттів, що розпинали твою душу сивочолу
І кидали мене у вир безсонних каяттів!
Не відаю тепер чи правильно тоді усе зробили?!
Хто винен був , а хто залишився правий?!
А поки що — цвіли лиш квіти на потертому папері,
Що я колись з тобою не зберіг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439144
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 19.12.2015
Вступительных экзаменов любви
не надобно - натерпится она страданий
Прошу тебя, свеча души, гори!
Не тухни лишь от ветра глупых колебаний...
Спеши - она ведь тленна, голодна,
С последних сил к тебе потянет ночью руки,
Спеши - не то обрушит навсегда
На нас зима свои снега разлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593320
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 19.12.2015
[i][b]Слова - Романа Бойчука
Музика - Володимира Сірого
Виконує - Володимир Сірий[/b][/i]
І.
За мить
до весни
я спинився й побачив –
твої там
розквітлі
сліди.
Вони,
наче сни.
Ну а це, мила, значить, –
що різні
є наші
світи.
Намарне я прагнув зробитися вітром
Із теплих південних країв;
Впиватись нектарами ніжного цвіту,
Який не належить мені!
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
ІІ.
І все
навкруги
стало раптом інакшим…
З тобою
ми знову
на «Ви».
Несе
нас ріка
у своє, а не наше,
життя, де
немає
зими.
Бажання свої записав на папері
У пісні на крилах вітрів!
Схрестились орбітами дві паралелі
З таких наших різних світів.
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629624
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Ридала ніч. О, як вона ридала!..
Летіли зорі, наче сльози вдаль…
Змовк соловей. Зозуля не кувала.
Сюрчав цвіркун, немов дзвенів кришталь.
(Продовження на замовлення…)
До сходу сонця ще було далеко,
Та ранішня зоря вернулась в дім,
Солодко спали стомлені лелеки,
А над гніздом висів туманний німб.
Зіркове небо наче відридало,
З’явився Місяць – зоряний пастух…
Зірок на небі стало мало-мало,
А Місяць в хмарах начебто потух…
Ніч притомилась. Замовчали зорі…
Неначе вперше тьохнув соловей.
І голубінь на сході неозора,
Зірки горнула до своїх грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629567
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Усе в житті трапляється, проте
Не кожну річ пробачити можливо
Тебе прошу, ти зрозумій одне:
Слабка. Мені такого не під силу.
Не буду кращою ніколи, так і знай
Та буду вірною і щирою з тобою
Про це, тебе попрошу, пам*ятай.
Або забудь. Але не грайся мною.
Не стану іграшкою у твоїх руках,
Хоч бути гордою надмірно я не вмію.
Слабка. Але я не покажу страх.
Мабуть, його ніхто не зрозуміє
Зі мною складно? Надто, я скажу.
Можливо, навіть, я тебе не варта.
Але тебе лиш про одне прошу:
Не край моєго серця. Це не жарти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629433
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Так болю багато, обрізаних крил,
Обвітрених душ і хрестів.
І пхається смуток до висохлих жил
Із чорних зміїних хвостів.
Так болю багато, розірваних тіл,
Продертої грішми душі
І спазмів нудоти від зрадницьких діл,
Брехні, що залила коші.
Так болю багато, багато війни,
Розбитих сімей і сердець.
Допоки цей світ, не відмити вини,
Не стерти колючий різець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629441
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Колись твої слова нестримно-білі
Моє життя забрали з чорноти.
І стукали вони у серці дивом,
Несли в щасливі дні Сварожих Кіл,
З'єднали нас у ціле (у щасливе!)-
Та раптом розділили знов навпі́л.
Заплакана (проте ще на узвишші),
Безсила від набридливих повчань,
Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...
Відродиться весною ? - перестань!
Вже не для нас медові ночі весен,
Польоти двох у далечі́нь заграв.
Ти в чо́вен запросив, але без весел...
Любив мене? -Любив... та чи кохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Почуй мене, сильніше вже не крикну.
До тебе лину, та не досягти.
Я думала з роками просто звикну
До прірви у душі, до пустоти.
Поклич мене, бо вже немає сили,
Як восени в холодної ріллі.
Давно твої сліди дощі розмили,
Бо часто йшли великі і малі.
Побач мене у мареві ранковім,
Де зустрічаєш вранішню зорю.
Я прибіжу до тебе знову й знову,
Босоніж, як тоді. Не побоюсь.
Прости мені за всі гріхи незнані
Недовго я купалася в раю.
А, може, пекло то було в тумані,
Що задушило молодість мою?
Повір мені, того ніхто не бачить,
Як важко йти по долі без тепла.
Немає сну. І знову тихо плачу.
Здається, що я зовсім не жила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628774
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Без тебя заживают раны,
Остывает горячий чай.
Я сама починила краны,
Разучилась одна скучать...
Что болело тогда обманом,
Я вернула тебе опять.
Снова спать отправляюсь рано -
Отучаю себя мечтать...
И не жду я небесной манны,
И смешно тебя ревновать...
Мне самой даже очень странно,
Что тебя перестала ждать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629315
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Івано-Франківськ найтеплішим є взимку,
У світлі грайливих, барвистих гірлянд…
Уздовж стометрівки пройдімося, синку,
На розі там купимо мамі троянд.
Весна у Франківську усміхнено-ніжна,
Так, ніби сестричка сміється вві сні…
У білому цвіті краса дивовижна –
Пелюстя бруківку вкриває, мов сніг.
А влітку, ти знаєш, у місті спекотно -
Крізь бризки фонтанів сховаємось в тінь.
Морозиво купимо сніжно-холодне,
Присядемо в парку на лавці он тій...
А ти пам»ятаєш, як листя збирали,
І плели із нього пухнасті вінки?
Прийде скоро осінь сюди золотава…
Мов листя злітають дитинства роки.
Івано-Франківськ найтеплішим є взимку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629338
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Кінець зими, молозиво снігів,
холодний мур твого нерозуміння,
нашвидкуруч споруджений з гріхів
і впертої відмови від прозріння.
Натомість – почуттів твоїх муляж,
чужі моделі щастя, мертві плани,
нестримність сліз – безпрограшний дренаж,
фальшивої душі фальшиві рани.
Невже ти не збагнув і не відчув
загибелі снігів невідворотність,
де немовлям заходиться в плачу
моя новонароджена самотність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629348
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
В розбите серце вкинь зерно,
Як наміри благії, —
Чекай дощу в надії,
Хай з вірою зросте воно… 15/12/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629202
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
- От сон хороший в мене був! – говорить кум до кума. –
Зайшов у банк. А в мене там – з шістьма нулями сума!!!
Сміється той: - Який це сон? Все - правда до копійки.
Приходжу в банк. Рахунок мій – нулі, нулі та й тільки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626948
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Вже вічність я не чую твого голосу,
А, значить, не живу на світі Божому.
У мороці долаю чорну полосу,
Та де й коли знайду на тебе схожого...
У постаті вдивляюся збентежено -
Не пропускаю жодного прохожого,
Уважно всіх по одягу відстежую,
Але нема ніде на тебе схожого...
Щоденно я готуюсь до побачення,
Торкаючись до серця ранку кожного,
Вже цілий світ давно за все пробачила,
А так і не знайшла на тебе схожого...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626951
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
«ДІАЛОГ В РАЮ»
-За що ти, Боже, так караєш жінку?-
Всевишнього архангел запитав.-
«Невже за райських яблук ніжну шкірку,
Що їх Адам від Єви скуштував?»
Хитнув Владика мудро головою,
І мовив так із вічних вуст своїх:
«Я так хотів, щоб їх було лиш двоє…
Від кривди я беріг, як тільки міг.
Коли їх пара , то живе кохання.
З’явився третій - ревність і сльоза…
Й завжди чомусь у цім протистоянні
Над жінкою проноситься гроза».
- Ти так говориш, мовби її любиш!
Тобі мабуть й самому її жаль?
- Свої творіння лиш злочинець губить.
ЇЇ сльоза , то і моя печаль.
Здивовано спитав архангел знову:
«Тоді чому ти муки ці їй шлеш:
Родити в муках і любити знову,
Коли любов – пекельна мука теж?»
- Бо без кохання жінка ніби мертва,..
Вона неначе квітка без води.
Лиш за любов іде вона на жертву,
Й нове створіння варта народить.
Життя театр… Людина в нім, як лялька!
Її як схочу так і поверну.
Повір, мені її самому шкода палко,
Але ж вона спокутує вину.
- Тоді чому прогнав її на Землю?
Там холодно, а тут завжди тепло!
Без неї твої птахи в саді дремлють,
Й давно у раї сміху не було.
- Бо і Земля – це теж моє творіння.
Вона б зів’яла без жіночих рук.
Без жінки не було б в людей прозріння,
Й поети б не зазнали творчих мук.
Бо це вона сказала перше слово,
Створила дім, зіткала полотно,
І приручила і коня й корову,
І вперше в землю вкинула зерно.
Тож, не шкодуй життя її святого!
Хоч й був жорстоким вигнання обряд.
Хто втратив рай, той створить його знову,
Бо жінка – це і є едемський сад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623511
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ти - доля моя, до якої ішла,
Як липа цвіла молочно.
Тоді я іще молодою була
Тепер я вже знаю точно:
Що з липи бувають не тільки меди,
Не тільки чаї духмяні...
Щоразу, коли я приходжу сюди -
А спогади манять і манять -
То волію більше ніде не ходить,
Ніякими в світі шляхами,
Бо бігали ми молодими туди,
Де липи лилися стежками...
Тепер лише чаю пахучого рай
Нагадує все вечорами:
І липень спекотний, і перший розмай,
І все, що було поміж нами...
Та тільки, мов яду, торкнуся, бува,
Я меду з цілющого зілля,
Болять мені ті, не для мене, слова
З чужого, на жаль, весілля...
Де музика грала і пісня лилась,
І танці - у кого як вийшло...
А я все пригадую мліючий вальс
Й стареньку заплакану вишню...
Стихали далеко десь співи гучні,
Чим далі - повільніші кроки,
Солодкі такі, ніби снились мені
У ті молоді наші роки...
А липа кипіла!!! А липа цвіла!!!
Не видно за цвітом нічого!!!
І я, пам'ятаю, щаслива була...
Тоді. Так давно. Біля нього...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І квітка на шпильці, й стрічка,
І тиха, як сповідь, нічка...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623516
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ви бачили, як плаче сильна жінка?
Її сльоза – пекуча кислота…
Її чуття – палітра із відтінків,
В судомі болю скривлені вуста.
І лінії між брів її понурих
Глибокі, мов обірвані рови…
Така сльоза, як повінь, точить мури,
З лиця землі змиває острови…
Ви бачили, як плаче сильне серце?
Емоція його – суцільний нерв!..
Як пробує в собі тримати все це,
Коли терпіння вичерпавсь резерв?
І як зрадливо сіпаються плечі,
Стискаються до крові кулаки!..
В очах її – безодня порожнечі,
Та й досі погляд – впертий і різкий.
Вона, немовби вулканічний кратер, –
Перегоріла, спалена ущент,
Душа втомилась вічно воювати,
Проте, поразка – ще не аргумент.
І вкотре перегорнута сторінка
Додасть їй віри в себе і у всіх…
Трапляється, що плаче сильна жінка…
Нехай собі, бо слабкість – то не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623482
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Важкий ми шлях торуємо в Європу:
Майдан пройшли і Крим, тепер Донбас.
Народом стали іншої ми проби,
І вже не змінить нас ніякий час,
Бо маєм код від праотців і Бога:
Свободу й мову вічно берегти,
Тож пройдем гідно ми і цю дорогу,
Не спинять і колючі нас дроти.
Ми європейці, а не азіати,
Святі для нас є МИР, ЗЕМЛЯ І ПЛУГ,
ДИТЯ ВЕСЕЛЕ І ЩАСЛИВА МАТИ,
І наше ЗАВТРА без брудних наруг!
18.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622272
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
За плечами спиной(замечалось) – манили, подмигивали;
И ласкали глазами, мурлыкали, мялись в объятья.
А когда попадались, как кошки с колбаской зафи́гилинной,
Начинали по-дьячьи, по делу, серъёзно «Да, кстати...»
За глазами садовника все нежеланные зелени -
Моментально внедрялись, роднились, росли, как при допинге.
Только с ножницами обрезальщик ...на землю - коленями:
Сразу «дикое»: цветом – с «садовым» сливается тропиком.
P.S.
Ну а как ты хотела (хотел), коль тебе ...будто-...семьдесят,
Иль ведешь себя – словно смотритель в домах престарелых...
...Всё живущее ищет: контактов полезных весенничьих,
Продолжение рода и ...меньше контролей счумелых...
19.11.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622268
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2015
«ЧЕЧЕНСЬКА МАТИ».
Чеченська мати з немовлям в руках,
Поміж колон із мармуру в метро,
Із болем і зневірою в очах
Стояла із дитям немов тавро.
16 літ так мало їй іще,
Та втратила давно вже віру в бога.
Тоненькі ручки, вицвіле лице,
І лише очі з чорним блиском злого.
Та й де б взялась та ніжність у очах,
Коли з дитинства в біженцях блукала,
Згвалтована, зневірена душа,
Що кілька раз під кулями вмирала.
Батьки давно в бойовиках між гір
Свою Ічкерію державну захищали,
За волю бились, наче лютий звір,
Із вірою у серці помирали.
В 12 літ лишилась в однині
Із хати вигнана, осміяна дитина…
Вона хотіла вмерти по зимі,
Немов шевченківська «Лілея» попід тином.
А потім насміявся той палач-
Її вагітну виштурхавши в cпину,
Бо що йому чеченки ції плач,
Й його ще не народжена дитина.
Вона хотіла кинуть це дитя,
Нехай прийме за гріх батьківський муки,
Та воно плакало й вернулась з каяттям,
Із жалем знов взяла його на руки.
І присяглася: вирощу й навчу,
Як тих загарбників, тих нелюдів вбивати.
Можливо син і батькові помстить,
За те, що у жебрачки пішла мати.
Хто у Шевченка «Сон» колись читав,
Той сни ції чеченки відгадає,
Як син її Іван, чи може Савл
Багатим, дужим й гарним виростає…
Та це ще буде… Мрія, а чи сон,
А поки що реальність є голодна-
Собі й йому просить в метро шматок,
Свою біду відкривши принародно.
Хтось кине погляд злий, презирство, вдар,
А хтось мідяк і слово дошкульніше:
Чого сидиш, здорова, молода, ?
Іди працюй і нам лапшу не вішай!»
Вона б пішла та з ким лишить дитя?-
У світі мертвих і батьки й бабусі.
В садок платить нема чим до пуття,
Й зректись дитяти не в чеченки дусі.
Нема житла - склепіння і вокзал,
А син хворіє в холоді і бруді.
Вона лиш колискову заспіва,
Й не зна, чи завтра жити іще буде.
Тому стоїть і руки простяга .
Хтось кинув: «На панель йди, чорномаза!»
Своїй доньці цього б він не бажав,-
Жебрачці ж плюнуть вдушу – не образа.
Отак й живе, поклавши до труни
Всі мрії, що з дитинства так плекала.
Колись вона у білому вбранні
Із квітами принцесою кружляла.
А рідний батько гордо говорив:
«З такою вродою буть зіркою екрану!»
За що ж ти, доленько, дала все це убить,
Що зорі-очі стали наче рана.
Вона не просить ними, не блага,
Бо сльози висохли на віях цих пухнатих,
Лише до помсти в серці є жага,
Й гірка любов до рідного дитяти.
Хтось каже «Мир!»… Для неї ще війна:
Ніхто їй не віддав батьків і хату,
Й не повернув на землю, де б вона
Могла у щасті це життя кохати.
Де б вона виростила 7 своїх синів,
Бо доля жінки й щастя - в її дітях,
А замість цього жебра між снігів,
Й не знає, доки буде животіти.
У світі чомусь мало доброти,
Й жебрацтво виклика роздратування.
Якщо байдуже знову пройдеш ти –
Побільша на одне розчарування.
Я не здивуюсь завтра, чи колись,
Що вона вб’є себе і сотню інших:
Від тероризму ми ще не зреклись,
А в помсті жереб можна витягти найгірший.
Вона нещасть Вам не простить, о ні!
За те, що їй прийшлось жебракувати.
Вона ще й досі в проклятій війні,
Як докір людству ця чеченська мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621098
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Роблю я й хочу все зробить,
Щоб ти цвіла, як гарна вишня
Й не шкодувала ні на мить,
Що ти за мене заміж вийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607806
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 14.11.2015
Минула молодість. Мабуть-бо марно мріяти?
Майнула маревом, мов моря миготінь.
Медами, м'ятами, морозами, метілями,
Між мУзик місячних, мов мряки моросінь.
Минула молодість митарствами, мандрівками,
Мовчазних мук марнотерпінням, манівцем,
Марнорозтратсвом, маловірними манірами,
Марноочікуванням мирним, ментежем*.
Майнула молодість мінлива, малоздержана.
Молюся... миркаю*- минулось маяття,
Могутнсть мудрості молитвою мережена
Межує-мириться з минулим й майбуттям.
Миркати*-нарікати на себе, на когось.
Ментеж*-бунтарство, постання, боротьба з кимось чи самим собою, протистояння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602168
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 01.11.2015
Хай ллються промови потоком бурхливим,
Була б тільки правда в потоці томУ.
Огидні для Господа губи брехливі,
А губи правдиві приємні Йому.
Дивись Приповісті 12:22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617372
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Усе, як завше – щось утрачене, щось лічене
Помежи доль – розхитані мости.
І гріє досі ще каштановими свічами
Ота весна, що вміла доцвісти.
Вино солодке, білий хліб і святість паперті,
Правічний сум доріг-кардіограм,
Де світ змілілий у цитриновому заході
Свої казки нашіптує богам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617243
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Вона з дитинства знала путь до зір,
І говорила з ними до світанку,
Та що за тема не була б, повір,
Та завжди поверталася до ранку.
Байдуже спека за вікном, чи дощ –
Завжди була осяяна їх світлом.
Її вів їх незвучний відголос,
Всіма що є, не тільки звичним світом
Вона була як річка серед гір,
Будила розум свіжими думками.
Вона могла би врятувати світ,
Повівши людство зниклими стежками.
Але, природа взяла знов своє…
Отримавши потребу в обіцянках,
Вона вже більш не чула голос зір.
І не від них верталася по ранках.
Обравши зі світів звичайний світ,
Втопивши знайдені стежки у квітах,
Навіки загубила світло зір,
І віднайшла нове у дітях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616295
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2015
Не скажіть, поцілунки. – Я більше люблю обійми,
Бо можна обняти і друга і дівчину й маму.
Поцілунки –це добре, ними закінчують війни.
Усе б непогано, та Ісуса теж цілували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613821
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
Дощі осінні наче твої сльози
Впадуть на землю,мов на мою грудь.
Весною зацвітуть у них мімози
Нам спогади у пам'ять принесуть.
Нехай шляхи розмиє твоя осінь
Хурделиця снігами замете.
Візьми кохання,наче сонце босе
Що смуток й відчай у букет вплете.
У смутку відроди чарівні мрії
Забудь образи,хай любов цвіте.
У відчаї вдихни життя надії
Кохання наше вічно-молоде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609823
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
(в подарунок Haтaлiї Xaммoудa)
Cxиляюcь, жiнкo! Cилa твoгo cлoвa,
Cльoзaми впaлa нa мoїй щoцi
Й зaлишить cлiд в душi, нeмoв пiдкoвa-
Глибoкo-щиpий з вiдблиcкoм зopi
Meнi близькa ти, xoч чужi ми люди,
B нac дoлi piзнi i cтeжки життя,
Ta диxaю як ти, iз бoлeм в гpудяx,
Koвтaючи чужинcькeє буття
Tвoї пepeживaння й бiль в тpивoгax
Я poзумiю тaк, нeмoв cвoї;
У чoмуcь пapaлeлi є в дopoгax-
He у фiзичниx, a в шляxax душi
Пишaюcь,жiнкo! Шлю пaлкi вiтaння
Й пoдяку зa тaлaнт тa cлoвa блиcк!
Tвopи дoбpo, нa apкушax бaжaння,
Щo в вiчнicть пepeтвopять кoжeн лиcт
20.09.2015 Portugaliya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608296
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Літо-літечко, там понад хмарою
Ходять грізно, палають загравою,
Вкриють хусткою сірою, рваною,
Темне лихо з бідою кривавою.
Літо-літечко, дай же напитися,
Десь сховатися, не забаритися.
Знов дощами цілюще пролитися,
Відродитися і відновитися...
Серпень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603395
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Спільнота людей з вадами зору,
Здавалось, була не потрібна нікому.
Але він ішов собі з дому туди,
Щоб внести в сімейний бюджет чесно зароблені тяжкою рутинною працею копійки.
Він був далеко не ніким, він знав три іноземні мови,
Умів він відділяти круглі зерна від полови,
Жінка і діти чекали з роботи його,
Він йшов немов був зрячим, але насправді нічого не бачив.
Самотній неначе, та це не для нього, а для перехожих,
Ти знаєш, так дійсно, на тебе й на мене він зовсім, напевно, не схожий.
Рахує він гроші у магазині купити солодке молодшій дитині,
Потім, як завше, після роботи сідає в трамвай номер 4.
Вирій птахів пролітає, він не бачить, але знає
Відчуває, просто відчуває, відчуває
Ає, скажу я вам, цей чоловік – ну зовсім не страждає,
Він просто наш світ по-іншому сприймає.
Чути голос вітру, чути шепіт лісу,
На очах кайдани, темряви завіси.
Світла не видно, але життя прекрасне,
Не зважаючи на біль, мрія не згасне!
Таких людей насправді в нашому світі не дуже багато,
Але про їхні проблеми, мій друже, не треба забувати.
В тебе є очі, в тебе є вуха, в тебе є руки, в тебе є мозок,
Когось обділила природа, їм варто допомагати.
Вони такі ж як всі, у них щиріші душі,
Вони від болі і вад безперечно любити вміють ще дужче.
Митися в душі, напевно, не зручно їм, та це не проблема,
Проблема у тім, що не завжди вміють з такими людьми поводились чемно.
Можливо суспільство ще не досягло того апогею,
Хтось захищає права сексуальних меншин – лесбіянок і геїв.
Я намагаюсь вам нагадати про людей із вадами зору,
Допомагайте їм у житті піднятись під гору.
І знаєш, мій друже, поводься пристойно з такими людьми ти,
Їх як і тебе, як всіх інших людей – потрібно любити.
Треба вміти забити на всі негаразди, всілякі буденні дрібниці,
Вміти діставати палиці з життя колісниці.
Чути голос вітру, чути шепіт лісу,
На очах кайдани, темряви завіси.
Світла не видно, але життя прекрасне,
Не зважаючи на біль, мрія не згасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603027
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Вижу мглистого неба витраж.
В неизбывной качаясь печали,
Возвышается храма мираж,
Нас с тобой там однажды венчали.
Купола в легкой дымке утрат,
Потускнели от грусти иконы.
И к воздушному кружеву врат
Прислонилась с младенцем мадонна.
Упованием мнимому льстят
Укрываясь крылом серафима,
Наши тени... столетья назад,
Были кем-то когда-то любимы.
Проплывая, в молитве склонясь,
Призывая спасенье и благость,
В вечной верности я поклялась,
Лишь тебе, вот одна и осталась...
Не утешилась столько веков,
В сердце просится счастья услада,
Из прозрачных колючих венков,
На чело опустилась расплата.
26.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602606
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Рідненька
Сонце промінне - небо сіяє,
Квітка до квітки – Неньці вінок,
Цвіте садочок, птаха співає,
Бджілка невтомно носить медок.
Зорі яскраві йдуть на вечерю,
Котиться місяць на виднокруг,
В хату повіви ллються крізь двері,
Сиплються роси на килим-луг.
Ніч на світанку посоловіла,
У позолоту фарбує схід,
Дзвінко гайочки загомоніли,
Світ одягнувся у малахіт.
Пливуть кудлаті перли-хмарини,
Блиснули висі, мов бірюза,
Бавиться в чарах рідна країна,
Повила землю райська краса.
Радісно грають луки-музики,
Купає коси в річці верба…
Як це скуштуєш, то вже навіки
Серце полонить диво-судьба.
Намалювалась стрічка-веселка,
Б’є, мов танцює, ключ-водограй…
Яка ж ти гарна, наша Рідненька!
Тільки, будь-ласка, серце не край…
25 серпня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602054
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 25.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2015
Вже двадцять п’ятий, як свобідні ми,
Як позбул́ися гамівн́ої свити.
Та знов недоля чорними крильм́и
Вкриває край наш, зиркає сердито.
Вже двадцять п’ятий нас ведуть вожді
Під «Ще не вмерли…» й стяг – жовто-блакитний.
Та спить і бачить нас в своїй узді
Рука кремлівська – хижа і невситна.
Вже двадцять п’ятий ми кудись йдем́о.
А приглядітись – товчемось у ступі.
Та досить. В цей раз вже не проспим́о
Свою фортуну, зберемось укупі,
В бою здобудем воленьку святу,
Оселим щастя в Материній хаті,
Освітим чорно-вишкірену тьму
Биттям гарячим златосерць-дукатів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601782
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Осіннього сонця зтьмяніла тіара,
уже воно – ґречність,уже – толерантність.
Заснули на зиму і пристрасті , й чвари.
Лиш натяк легкий на подробиць пікантність –
твій лист нетерпляче чекає у скриньці,
конверт – білі грати твоєму привіту,
в нім – споминів літніх пригірклі гостинці.
…Гербарій і лист – епітафія літу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601722
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
[i]По мотивам І. Губермана[/i]
За все на євреїв знайдеться суддя.
За жвавість, за розум, сутулість.
За те, що єврейка стріляла в вождя.
За те, що вона промахнулась.
[i]Оригінал[/i]
За все на евреев найдется судья.
За живость. За ум. За сутулость.
За то, что еврейка стреляла в вождя.
За то, что она промахнулась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601295
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
А я, безбожник, Господа молю,
чтоб он меня не нагружал стихом..
Как рыбий жир ребёнок, не люблю
я Музу и прошу её о том,
чтобы ушла к кому-то от меня –
какого чёрта мучить старика!
Приятель мой не пишет аж три дня!
Горюет он! А у меня рука
не поднимается чтоб что-то записать…
Когда не пишется, какая благодать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601215
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Осінній ліс попахкує димами,
В дубовій люльці куриться смола…
Я не прийшла поплакатись думками,
Я просвітліти серцем забрела.
На пні сухому всістися зручніше,
Припасти зором до пожежі крон
І слухати, як вітер світ колише,
Співає з потічками в унісон.
І вірити, що в цій красі безлюдній,
У глушині намолено-святій,
Такі дрібні й убогі наші будні –
Не варті миті тут, на самоті…
І до землі вклонитися деревам,
Бо ж я – Верба, а, отже, не чужа!..
І ця прозора річка кришталева –
Мого життя початок і межа.
І дупла ці – душі моєї рани,
І соки ці нуртують і в мені!
Спасибі вам, старі, як світ, Ґорґани,
Що сонця й на мої вділили дні!
Що з вами я незвідані висоти
Пізнала і вросла сюди навік,
Що вистачало срібла й позолоти
На мій земний благословенний вік!
І в час, коли травою, ніби швами,
Затягне пам’ять всі мої сліди,
Я знов сюди повернуся, щоб з вами
Цю світлу тишу вічно стерегти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600534
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Чорнильним сумом перепалить серце ніч, -
В снігах твоїх мовчань втопилось небо.
Трикрапки слів порожніх так болять мені.
Прострілені дірки зірок. Без тебе.
Комусь із нас кортить пограти в нелюбов.
І ждати щастя знов століття болю.
Сльозами рвати тіло після молитов.
Чи битись вперто. Чи зійтись без бою.
Розчинить нас безжально і бездумно час
У веснах тих, де ми в любові квітли,
В гіркій холодній каві днів, думок, образ…
В змілілих душах враз змаліло світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587030
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 18.08.2015
Під льодом шкіри ледь пульсує сонця карлик.
Блукають струми щастя й суму в серця гирлі.
Бунтує лиш любов. Зорить її кришталик
В тісних тунелях вен. Десь там, в душі міжхвиллі.
Любов, як знак, відбиток світлий сонця в мені,
Нуртує вкрик, вулканить, кличе, будить жити!
Немов джерел глибинна сила й щедрість в жмені
Кохати ніжно, щемно зве. Тебе любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593517
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 18.08.2015
Розлігся серпень в яблуневому саду.
Видать втомився... І не дивно, спека...
Гука до нічки - Де ти?! - Йду я , йду!
Мов на цимбалах виграє лелека...
Вже смерклось. Гуп! Це яблуко медове.
Злякався коник у траві й замовк.
Їжак не забарився. Все, готово!
І на спині вже цілий натюрморт.
Десь чути сміх закоханої пари.
Вітрець розносить запах матіоли,
Нудної пісеньки пищить собі комарик.
Мабуть голодний і від того кволий...
Заснув в садочку серпень горілиць,
Під звук цілунків молодої пари.
Знов той комар...Ну, досить уже! Циць!
Не розганяй дзищанням нічні чари...
Valentyna Uroda 13/08/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600283
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2015
А мене позвав у гості ліс.
Зранку.
Сонце ще не вилізло зі сну.
Спало.
Ніс ранкову пісню верболіз
Ґанку.
Небо хустку світло-голубу
Вбрало.
Я пішла і сонце піднялось
Вгору.
Віддали долини небесам
Пару.
Відкривати в лісі довелось
Штору
Неуваги, щоб ввійти у храм
Дару.
Ліс ожину відавав свою
Щиро.
Кидав спілі ягоди мені
В руки.
Дрозд виводив соло в сосняку,
Мило.
Плескали крильми йому чижі
Й круки.
Брала шир в ясир парфумами
Мелііса.
Подих дарували свій дерева
Зично.
Дякую тобі, мій протеже,
Лісе,
За прихильність і твою привабу
Вічну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600310
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Я п'ю холодну воду із криниці.
Полегшено зітхаю, губи витер…
Повз мене сміючись дві молодиці
Пройшли. Гойдає теплий вітер
Високі явори. Звід заскрипів.
Я на дівчат гарненьких задивився,
Немов води холодної й не пив.
А поглядом з білявкою зустрівся
І, чи не в перше у житті, почервонів.
Миттєво впрів. Застукотіло в грудях.
Незрозуміле щось пролопотів.
Збентежився, зніяковів на людях...
І… залишок води з відра допив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599612
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Якщо тобі не вистачає сили
Від болю розриваються музолі
У тебе твоє щастя вкрали,відкусили?
Терпи,в житті багато болі!
Якщо повітря у легенях закінчилось
Від болю рветься серце на шматки
Подумай,може це наснилось?
А може це узагалі казки?
Якщо тебе пекельний біль стрілою
Захоче проколоти навпростець
Борися!Борися сам з собою
З мільйонами брехливих тих сердець!
Якщо тебе захоче хтось зломати
Не знаючи хто ти такий і як живеш
То памятай:тебе не подолати
Нівать якщо в кривавім бою ти помреш!
Якщо зневірився й нема надії
І доля грає із тобою жарт
То памятай про ті дитячі мрії
І знай:ти не повернешся на старт!
Якщо тебе життя кидає в яму
Й назад немає вороття
Тоді згадаєш ти про свою маму
Й подумаєш про сенс свого життя!
Життя-це Божий дар,радійте
Радійте коли вам погано,зле
Живіть!Учіться!Мрійте!
Такої більш нагоди не буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599634
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Любителям гумору
Конференція жіноча відбулась в Парижі.
Тут були жінки чорняві, біленькі і рижі…
І одним з питань жіночих, не варто сміятись…
Скільки раз на тиждень сексом потрібно займатись?..
Англічанка виступила не краще й не гірше –
«Я стомлююсь на роботі – один раз не більше…»
А німкеня проронила чи дві, чи три фрази -
«Мені сексу вистачає на тиждень два рази.»
Тут зірвалась француженка, як листя із гілля -
«Я рахую, що потрібно сім раз на неділю…»
Піднялася українка: «Ви вдумайтесь тільки…
У неділю зрозуміло... А у будні скільки?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520157
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 14.08.2015
Эпиграф.
Она, как пойманная птица
Под сенью черного платка,
Молчит, и воздуха страшится,
И видит призрак кирдыка.
Дмитрий Быков. Российский поэт.
http://gordonua.com/publications/Bykov-Novyy-mir-nachnetsya-10-maya-2015-goda-75404.html?utm_medium=referral&utm_source=lentainform&utm_campaign=gordonua.com&utm_term=139771&utm_content=3444965
Забъроудили дроужьдьжи постъимперскыя
Въ котелъкахъ уродовъ-москалей,
Корьчатъ жопы-рожи изъувђрскыя,
Чемъ дђржавней, темъ тупей и зьлей…
Смђрть придђтъ вамъ дикая и шалая,
Изътрђбятъ васъ вщень и на корню,
И изъ трђбы кра червоньно-алая,
Окъропитъ москальску пятерню…
Смђрти боудоуть лыпькыя и мерзькыя,
Смђ́ртей боудђ цђлы караванъ…
Изольлються дроужьдьжи постъимперскыя
На броусътьчатку съ Троупомъ Number One.
2015г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598515
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015
(відкритий лист)
Товариш Путін, ви мене простіть,
Що пхаюся в політику високу,
Та не витримую, що жити мене вчить
Людина, як то мовиться, з «заскоком».
Що вам зробилося, який туман засів,
Що ви вриваєтесь без стуку в мою хату?
Я допомоги точно не просив –
Наразі сам умію ґаздувати.
Хоч не розкішно, може, я живу
Та я живу, пардон, у себе вдома
І до сусідів «глотку я не рву»,
Бо мова мені їхня невідома!
Не пхаю носа я ні на Кавказ,
Ні в Придністров’я – щоб сто років жили.
Так що ж за мухи покусали вас,
Що ви на мене око положили?
Я міг би зрозуміти Люксембург,
Де місця – дрібка, а людей – нівроку.
Та озирніться: де ваш Петербург,
І скільки миль аж до Владивостока!
Та вам ту землю пішки обійти,
То треба цілих два життя прожити!
А тих народів різних «до біди» -
Невже вам вдома нічого робити?!
Невже у вас, звичайно, крім Москви,
Вже все блищить, як ті котячі …пальці?
Чомусь же не додумалися ви
Далекий Схід презентувать … китайцям!
То що ж ви так вчепилися у Крим? –
Його ж і так вам віддали задурно.
І флот ваш там, побив би його грім,
Давно здійснив «експансію культурну».
А з тими, що не хочуть в «есесер»,
Що ви, скажіть, надумали робити?
Чи, може, їх поставити тепер
Попід стіну й холоднокровно вбити?..
Я можу зрозуміти майже все –
Депресія, покинула дружина…
Та чом покуту не свою несе
Цілком спокійна і нейтральна Україна?
Коли причинне місце вам болить
Й похилий вік вже не дає кохати,
До лікаря пристойного сходіть
І …вийдіть, на фіг, геть з моєї хати!
17.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486850
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 09.08.2015
… А знаєте, мамо, як важко лежати в окопі
Під гуркіт снарядів, під куль завиваючий свист?
Стікають краплини чи поту, чи крові по лобі,
І сам по собі в голові укладається лист.
Паперу немає, тож Ви поштаря не турбуйте.
Замовк телефон, бо бракує тут світла також.
Та Ви не турбуйтесь. Ви тільки здоров’я пильнуйте,
Довіртеся Богу й не слухайте ситих вельмож.
Ви ж знаєте добре, що я не хотів воювати –
Який з тої бійні для хлопа простого резон?
А хто ж, як не ми, буде землю свою захищати?
Яка в тім різниця – Дністер перед нами чи Дон?
Нас «Кіборги» кличуть… Це, ніби, ми – люди залізні,
За те, що зубами вгризаємось в кожен стовпок.
Та, мамо, не вірте – тут всі ми прості, хоч і різні:
Он фізик сидить, журналіст, навіть чийсь там «синок»…
Які ж ми залізні? Нам хочеться жити й кохати,
І тішитись квітам, й на сон цілувати дітей.
Нам серце болить, коли змушені друзів ховати,
І сльози скупі крадькома витирати з очей.
… А вчора з продуктами, вірите, пошту прислали:
Дитячі малюнки – наївні такі і прості.
І вижити просьба…Ми їх біля серця ховали –
Таких я не мав ще ніколи в своєму житті!
Скажу я Вам, мамо, не треба втрачати надії.
Тримаємось ми попри холод, нестачі і смерть.
Ми бачили зраду! Та бачили й відданість мрії –
Тримає нас віра, що ворога знищимо вщерть!
Настане ще час, що прочиню я двері до хати,
Де завжди чекає на мене світлиця свята.
І хочу я, мамо, щоб вийшли мене зустрічати.
Тоді й «прочитаю» Вам дивного цього листа…
29.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534206
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 07.08.2015
Де тi роки спливли, за якою такою водою?
Звiдки зморшки взялись i на скронях звiдкiль сивина?
Все частiше тепер бачу маму свою молодою,
Все частiше приходить до мене вона в моїх снах.
Як росли ми малi у гнiздечку затишному в мирi -
Зiгрiвала ти нас пiд своїм материнським крилом.
Та настав такий день - розлетiлись журавлики в вирiй,
Щоб лиш зрiдка зiйтись за батькiвським святковим столом.
Лиш повiки зiмкну - бачу очi твої, моя мамо,
Помiж звукiв мiльйон знову голос я твiй впiзнаю.
Ось вже й внуки зросли, а ти далi пiклуєшся нами,
Через вiдстань i час я завжди чую мову твою:
- Напиши менi лист, поки є ще кому написати,
Поки мама жива i чекає на вiстку твою,
Бо хотiла б i я своїй мамi хоч слово сказати,
Та нiколи листом вже не втiшу я маму свою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188557
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 05.08.2015
Поизорваны крылья осколками мин...
И не ангелы кружат над нами -
Воронье кроет ширь поднебесных равнин
И во всем виноваты мы сами.
Им позволили кровью себя насладить,
Изливать стали хищникам души,
Не подумав о том, что до дна будут пить,
Превращая в послушных игрушек.
Ангел раненный в мой постучался чертог.
Посмотрел мне в глаза, улыбнулся...
Ты не будь над заблудшими слишком уж строг...
И глотая слезу вдруг запнулся...
Приютил белокрылого, водки налил...
Вижу боль отлегла понемногу...
Я надеюсь, что хватит у ангела сил
Солнцу в небе расчистить дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586211
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Пишіть, якщо Господь перо вам дав
І пише воно легко та завзято,
Хай шанувальників не будете ви мати,
Не головне в житті це, Боже збав.
Хай буде поціновувач один
Серед безликого, байдужого довкілля,
Та, саме він, у страві буде сіллю,
І смачно буде дуже, саме з ним!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577217
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R400h4-6tbs#t=14[/youtube]
Кліп Олексія Тичка
Знов розквітли сади, загуділи хрущі,
Пелюсткова знялась хуртовина,
Ми тепер, як тоді, цілувались в ночі,
Хоч вже мали дорослого сина…
Ніжно гнав вітерець пелюстки до очей,
Зорі стиха летіли й моргали,
Я легенько торкнувся коханих плечей,
А вуста поцілунку жадали…
Соловейко виводив своє «тьох» та «тьох»,
Пахло вишнею пишне волосся
І ця зоряна ніч наповняла нас двох,
Солов’їним п’янким стоголоссям.
Ми щасливі були, як в юначі роки,
Вмить забулись роки і болячки,
Твої руки, кохана, я притис до щоки
І забилося серце гаряче!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490177
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 20.04.2015
Я та, що тримає світ
у стерплих тремких долонях,
що губить щоденний крок
між гуку і суєти,
життям - навмання убрід
і аж до зими на скронях,
вплітає лелійність мрій
у інші живі світи.
Я та, що не знає сну
під склепом повік утоми,
що завше чатує час
у плині земних скорбот,
гаптує життя канву
любов'ю... і до оскоми,
до крові із мозолів
байдужості жне осот...
Я та, що живе, мов птах
з удосвітків і до смерку
серпанком подоби крил
спішить обіймати день,
стоїть на семи вітрах
в небес загляда люстерко
і молячись, силу п'є
з його благодатних жмень.
Я проклята і свята,
слугиня чужої волі,
і кара, і Божий дар,
і гострий Митця різець.
Я мати і сирота,
жадана й чужа до болю...
Я та, що голубить світ.
Творіння його вінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571505
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Вхопив й тримає у руці
Маленький, сивий, як грибочок,
До п*ят з борідкою дідочок
Прудкі веселі промінці.
Та як смикне їх - аж грози
Збриніли сльози по осиці,
А він багряні блискавиці
Збирає в кошик із лози.
Надалі глянув з – під повік
Своїм орлино – мудрим зором
На каплі бісеру прозорі –
Й погнав громи у інший бік.
Дмухнув в жита чарівний дим –
І заіскрилося колосся,
Заграли барви стоголоссям
Вмить під склепінням голубим.
Чи то коромисло із вод,
Чи дід відром дістав з криниці?
Під сміх дівчата білолиці
В зелі водили хоровод.
Дзвінкі почув я голоси –
Забав омиті прагли злаки…
Та мавок гурт пішов у маки –
І зник у повені краси.
Якби ж не зорило в очах,
Як казка бавиться грайливо?
Я й сам не втямив, що за диво
У червні бродить по ланах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557911
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Колись я приїду до Києва з сином...
Колись... Як цвістимуть каштани...
Під небом пройдемось високим і синім,
Пройдемось ошатним Майданом...
Торкнуся, припавши на мить на коліно,
Гладкого, новенького бруку...
- Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай! Приклади свою руку...
- То сонце нагріло! - і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради...
- Ні сину, не сонце... На цьому ось місці
Горіли колись барикади...
Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади,
Лиш страх, брудні гроші і ґрати...
І люди боролись... І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло...
І лилася кров... Але найголовніше, -
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати,
Я всіх називати не стану...
- А що там? Чому стільки квітів там, тату?
- Це стелла Героїв Майдану...
- Цікаво... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків... Це тепер ніби символ,
Це знаки, для всіх зрозумілі...
Мій син помовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
- Я все розумію... Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?...
23.02.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 20.01.2015
Любите тех, кто просто рядом,
Кто не посмеет изменить,
Кто вас ласкает теплым
взглядом,
Кто просто помогает жить.
Важнее в жизни ведь не вид,
Обманчив часто он бывает,
Не то красиво, что блестит -
Красиво то, что согревает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552796
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Не раз, не два гадалося мені,
Що на лану я заблукати хочу,
Упасти в маки і закрити очі –
Мов ти один у рідній стороні.
А ви хоч раз лежали у хлібах,
Де золотому вихорі вдалося
Куйовдить й пестить лагідно волосся,
Щоб зблиснув хміль в зволожених очах?
Щоб вільний дух свідомістю ввібрав
Оці величні Господа споруди!
Вдихнути злаків запахи у груди
Й упитись вдосталь ароматом трав;
Де плечі хвиль уперлись – в небесах
Сяйнути світлом раптом забаглося,
Коли тепло дозрілого колосся,
Мов струм, пройшлось по втомлених руках.
Перебере пучками по струні,
Аж ойкне враз вібрація у серці:
Приємна млість розіллється озерцем
В твоїй палкій вразливій глибині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551776
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Я хочу жити в Україні,
В єдиній, вільній, самостійній,
Бо українкою зросла
Корінням в землю проросла.
У цій землі лежать сини,
Що за Вкраїну полягли
І козаки й січовики
І так відважні земляки.
Земля моя, моя ти Батьківщина
Душа знедолена горить,
А за тобою Україно
Серденько втомлене болить.
Болить, бо є чого боліти
Бо піднялися московіти
Свободу здумали втопити
Та ще й державу задушити.
Не вийде номер на цей раз
Бо є народ сміливий в нас
Душею любить Україну
Таки відстоїть самостійну.
Дороги іншої нема
Бо натерпілися сповна
Ряди зімкнуть, на захист стать
Свою державу відстоять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550859
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
В першу ніч зими,
Бачив дивні сни:
Сніг кудись повів тебе за руку...
В пошуках весни
Я губив сліди -
Віддалявсь від тебе з кожним кроком.
В перший день зими
Сніг з дощем розмив
Слів твоїх прощальних: кожну з літер.
Тим дощем були
Сльози самоти
Із моїх очей - замерзлих квітів.
Доле, поверни -
Кожну нашу мить;
Сни й сніги між нас нехай розтануть.
В музиці весни
Хай любов бринить
Й піснею летить понад світами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540869
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
— Пап,ты мне друг?
— Да ,дочерь!
— Тогда убей меня,придави,придуши!!!!
— Солнышко,милая,я люблю тебя очень...
Что случилось? Ты давай поглубже дыши...
— Пап, ты ведь любишь?
— Да,верно,родная!
— Не придашь?
— Ну что ты,никогда,уверяю!
— Пап ,а меня уж давно уверяли..
— А потом и предали! Ты слышишь? Предали!!!
— Солнце,кто?
— Папа! Не важно.ей Богу.
Ты скажи,как теперь можно верить народу?
Да, однажды я любила и меня любили,
И ласкали,мной дышали,за меня убили бы.
А теперь,солью-ранами меня кормят,
Разрывают,убывают— кости мне ломят .
Обещали ,что всегда будут восхищаться,
Даже жизнью своею мне пытались клясться .
а потом будто тучи надо мною стали.Предали-предали..
Но кто сказал,что жизнь будет справедлива,
Жизнь — игра,научись же играть красиво.
Не влюбляйся в глаза иль крутые шузы,
Он искал не тебя, он хотел музы,
Да черт знает,что он там хотел то,
Приходил ,кофе пил и ходил раздетым.
Приходил,ведь любил,мило улыбался,
А потом перепил, с кем-то кувыркался,
И опять приходил...и не признавался...
И опять говорил,что любовь до гроба,
Хоть бы врать научились, идиота оба!
Но он не пожалел о своей ошибке,
НЕ сказав и "прости",золотой рыбке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457593
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 04.11.2013
Немитого посуду сила-силенна.
Вже кухні не видно поміж тарілок.
А я все своїх вогняних, незбагненних,
Шалених не можу зібрати думок!
Не сипляться рими мої зорепадом,
Як я в своїх мріях плекала давно.
І щось не виходить сьогодні зі складом:
Не грає поема, як добре вино!
Вже чую, як з вулиці діти гукають,
А я все в безмежжі наборів і тем.
Насуплено син раз у раз поглядає:
« Чого ми і досі гуляти не йдем?!»
--«Синочку, малий , почекай іще трошки,
Ще хвильку, бо саме римується ось.
Ану підкажи, що писать про волошки »--
І знову усе навкруги зайнялось!
… Постояв малий, і, похнюпивши носа,
Узявся конструктором гратися знов.
А чоловік, поглядаючи скоса,
Чекає на свій ще не зварений плов.
А я все прошу : «Ну пробачте, миленькі,
Ще декілька слів, і прийду вже до вас.
Я зараз допишу швиденько-швиденько,
Допоки у думці ще вогник не згас.»
… Вже син зголоднів і обідати хоче,
Бо так нагулялися з татом в дворі.
Мені чоловік : «Ти вже нерви лоскочеш,
І топчешся вже по моєму добрі!
Я більше терпіти оцього не стану,
Це вже переходить за всяку межу!!!»
А я : « Ось… строфичку…маленьку…останню…
І миттю обід готувати біжу!»
Як гляне на мене—мов блискавка з неба!
Як гримне дверима—в вухах загуло!
« Такої дружини удома не треба!
Щоб їсти нічого, крім рим, не було!»
Закрив двері ті, і пішов. Ой,не знаю,
Що буде вже далі казати мені!
… І тут…аромат…найсмачнішого чаю
До мене приходить,немов уві сні…
Відкрилися двері—коханий заходить,
В руках він несе той омріяний чай…
Не знаю, де він в собі сили знаходить
І тихо шепочу йому : « Вибачай…»
Він глянув в мої уже стомлені очі,
І лід із думок його скрес.
« Пий чай—в животі он буркоче
В одної з палких поетес!»
… Вже чую на кухні робота вирує,
І син попоїв досхочу.
А я все римую-римую-римую!
Про себе слова підходящі шепчу.
… Поезія—пошук і слів, і сюжетів.
Це – прірва, де ти стрімголов!
« Спасибі!»--кажу таким сім’ям поетів,
Де витримка , сила, любов!
Хоч часто ті люди, яких ми кохаєм,
Чекають уваги від нас.
А ми все про когось поеми складаєм,
Красивих шукаючи фраз…
Вони ж нам частенько і чай приготують,
Допоки ми в світі чудес.
Спасибі мужчинам, що просто шанують
Коханих своїх поетес!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456845
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 02.11.2013
(На мотив Vitaly Beskrovny – Tonight I Wanna Be With You)
И до утра всё падал снег,
Писались грустные стихи.
О, если б мог ты стрелок бег
Остановить... Но лишь шаги,
Всё удаляясь от меня,
Звучали где-то в тишине.
А я ждала, любовь храня,
Но образ твой лишь снился мне.
Я отпускала навсегда,
Готовя ужин на двоих.
И мы сквозь ночи и года
Бродили по толпе чужих.
Мы не писали странных строк,
Не доверяли чудесам.
Пусть всё закончилось не в срок,
Пусть так угодно небесам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452759
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013