Чорно-білі думки
Полонили свідомість -
День іде навпаки,
Ніч іде в невідомість.
Між забарвлених фарб
Не знайду собі місця -
Я думок своїх раб,
Від них хочу зректися.
Чорно-білі думки
Сиплять попелом в душу
Й, наче ті хробаки,
Від неясності душать.
В кольорові світи
Силоміць вириваюсь...
Але кляті думки
Знов мене не пускають...
//7.08.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441976
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Так боляче і страшно,
коли вмирають
рідні люди.
Так боляче і страшно
коли "ненавиджу"
шепочуть рідні губи.
Так боляче.Так страшно
коли не хочеш
бачить друга
Так боляче.Так страшно
коли лишається
лиш стужа.
Так боляче. Так боляче.
серце навпіл
рвати
Так боляче. Так боляче.
про зраду
знати.
Так боляче і сумно
від любові
втікати
Так боляче. Так сумно
знати те, що не можна
прощати.
Боляче, сумно і страшно
коли не можеш пробачить
рідні.
Боляче. Сумно. Страшно
Жити в брехливій
пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441977
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Як колосок до колоска плекайте віру,
В погоду, в непогоду, заметіль,
Як Ви плекаєте близьких довіру,
У серці бережіть від стрільб.
Мов ниточка до нитки в полотні,
Вона зіш'є стежину вірну,
Що слугуватиме Вам день у дні,
Оберігатиме від зла, покірно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441985
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Безмежність бачення очей,
Далекий кругозір речей,
Щасливий світ перед двома,
Та хто вона, та хто вона?
Журба подавлена у вірі,
Чекання схоплене в надії,
Чудовий сонячний трофей,
Діамант людских страстей.
Це найдорожче що в нас є,
Кохання в вічність нас несе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166087
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 05.08.2013
Прокинься днем, візьми в полон життя,
Іди на зустріч вітру, в майбуття.
Не залишай позаду мрії своїх снів,
Візьми усе, щоб втамувати біль.
Поглянь на світ реальними очима.
Іди вперед, будь вільною віднині.
В душі майструй квітучий сад,
Люби цей світ, його пекучий смак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166685
дата надходження 17.01.2010
дата закладки 05.08.2013
Ти повір, що не знаю лихого.
Ти повір, що у серці весна
І плакуча верба при дорозі,
Розповість про мої почуття.
Про жагучі нічні, диво сльози,
Серцем плачу, а очі сухі,
Як згадаю твій погляд порожній,
що мої омина береги.
Як застогне наш парк від знемоги,
Що б мені здарувати тобі,
Як сказати про свої тривоги,
Як минути надії сумні.
Хай і поглядом ти мене раниш
І мовчиш, оминаєш слова.
Я не вірю, що мить ця розстане.
Я не вірю, любов ще жива.
Так багато несказаних реплік
І так мало лагідних мук.
Ти минаєш як літо у серпні,
А я літо так мрію вернуть.
Що ж мені дивним чином зробити,
Як зуміти тебе розгадать.
Я не можу тебе не любити
Я не можу тобі це сказать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441648
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
А ти на відстані руки,
Так мало ще і дотягнуся.
Ще мить в обійми я візьму,
Тебе мою таку безлику.
Таку безмежну таєну
Відкрию і секрет зоставлю,
На довгі роки під замки,
Твоє відлуння я поставлю.
Ще мить здається і життя
Отримає терпку зупинку,
В обіймах ми, лиш ніч шука,
Куди сховалися ми привільно.
Ще мить здається і візьму,
Тебе в своє життя до віку,
Очей нап”юся доп”яна
І обцілую ніжні віки.
Ще мить здається і луна
Мелодія в душі єднання
І незнищенна самота,
Мені дасть спокій на прощання.
Ще мить здається не пройшла,
Як сон минув, як я проснувся
І знову сон мене вбива –
Я не зустрів твій погляд поцілунком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439148
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Ти зникаєш мов сон,
Мов мана,
Мов весна -
Мало втіхи лишаєш по собі.
Капля смілості по щоці,
Не сльоза – ти лишаєш усе в напівспробі.
Ти лишаєш вогні, у очах на зорі,
Ті вогні, повні зранених іскор.
Повну чашу мені не судилось відпить
Ти надпита лишась помітно.
Не зуміти мені осягнути тебе,
Не зумію тебе полонити.
Хоч частину мені,
Хоч частину в тобі,
Хочу я над усе зрозуміти.
Можна бажаним буть,
Іскри віри ловить, що згасають в стрімкому польоті.
Твій вогонь не погас, але й він не горить,
Тліє сірим обезбарвленим гнотом.
І не має тепла і не гріє він рук,
Не вогонь, а суцільна завада.
Попелище років залишилось мені
Попелище - непрощенна зрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438876
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Поклич мене,
Не рухом,
Не очима,
Лиш теплим усміхом мені кивни.
Ти позови мене, не як Людину
А як кохання вірне. І твоє!
Ти прокажи мені лиш те, що хочу чути,
Лиш те, що ж бачу в тебе у очах.
Те, що зривається із уст жахучих
Ти прокажи, не стримуй, вже наш час.
Його ж так мало залишилось,
І ж ,небагато так його було,
Поклич мене, поклич мене очима,
Я справ не маю. Та й певно й не живу.
Лише чекаю сон який скоротить,
Ту відстань, щоб побачити тебе
І з тріпотою ніжною у серці так лоскоче,
Ще мить і знову відчуватиму себе.
З тобою поряд, я всесильна мука,
Безвольний раб, з сенаторським тавром,
Тобі поет, ти муза оповита
Нажаль чужим, а не моїм теплом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436734
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Я тебе цілував, обнімав і обманював
Повна крові тепер є душа
Я у тебе кохання благав і зраджував
Стогне й плаче тобою сльоза
Вік малий і малі в ньому виклади
Скрізь зі мною крокує журба
Ти навпомацки мріяла вірити
Я знав певно - що ти не одна
Фраз туманом повитих окрилених
Повно впало із уст і в уста
Поцілунки летючою хвилею
Полонив я тебе – насправді в полоні вже я
Можна тихо піти і зоставити
Сум не зборений у вухах гука
Тільки серце у крові знедолене
Повно знає – що йти вже пора
Залишити і будь - якось збудеться
Стерти номер і стерти чуття
Варто вірити ти невпокорена
І в усьому провина моя
Зайвим стати у днях понад місяцем
Лиш шукати колишню тебе
Віднайти незнайдену втішену
Уподоблену ж змити з себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436344
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 21.07.2013