*Svetlaya*: Вибране

Luka

Вродили трави

Вродили  трави
місяцями  уповні.
Не  дихай,  вітре.  
   

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923864
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 24.05.2022


Шон Маклех

Ніч пророчих вогнів

                           «Світ  викинув  іграшки  снів
                               Щоб  бавитись  Правдою  голою…»
                                                                                 (Вільям  Батлер  Єйтс)

Найтемніший  час  буття:  на  межі:
Між  епохами  листя  і  снігу:  темрява.
Між  світами  тіні  і  плоті:  спалах  зірок.
Я  запалюю  вогнище  –  горобини.  
На  горі,  де  колись  росло  дерево  –  ясен  –  
Дерево  палімпсестових  мрій  
Літописів  болісних  абатства  Келлс.  
Ніч  на  Самайн  –  сопілка  малює  стежу:
Піснями  бруслини  черленої  та  отруйної  –  
Ядучої,  наче  втрачені  дні  дощів.
По  тріщинам  черепа  оленя  ірландського
Читаю  майбутнє  –  відкрите,  як  плями  на  Місяці  –  
Розчахнуті
У  безодню  часів  залізних  коваля  Гоббана  –  
Віків  ножів,  мечів  та  іржі  кораблів.  
Книга  тріщин  на  черепі  в  ніч  на  Самайн
Читаю  написане  –  Хтось  Невідомий
Надсилає  нам  знаки  літопису  Вічності.
Танцюйте,  співайте,  вожді  призабутих  кланів,  
Завжди  між  вогнів,  між  язиками  полум’я
В  пошуках  чистоти,  Істини  слів  заборонених,
Діти  квітучого  вересу  –  діти  осені  кельтів.
Ідіть  між  вогнів…
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930097
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Luka

Сльози шовковиць

Стікають  в  трави
у  садку  запустілім
сльози  шовковиць.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918239
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 29.07.2021


Luka

Вікна зіниць

Крізь  вікна  зіниць
чарує  і  тривожить
світ  паралельний.

Автор  полотна  художник  -  Ліза  Рей  (Lisa  Ray)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891385
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 17.10.2020


Luka

Шепіт небес

Шепоче  небо
Лампадками  зірочок
Про  живі  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868549
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 24.03.2020


rutzt

Ранку заклопотаний бедлам…

Ранку  заклопотаний  бедлам.
Натовп,  що  не  відає  упину.
І  якась  розлючена  мадам
забиває  слів  цвяхи  в  дитину.
Сивим  пилом  ділиться  шосе.
Бігають  солоні  оченятка.
Десять-плюс,  та  холодом  несе,
душу  гріє  тільки  ведмежатко.
Бо  тепер  допитливість  –  порок,
їй  ціна  –  копійка  в  магазині…
Перший  і  небажаний  урок,
що  вбива  людину  у  людині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865356
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020


Юхай

Lufthansa

Какой  долгий  рейс,
Рядом  на  кресле  со  мной
Спит  незнакомка.
Её  лица  коснулась
Лишь  тень  от  пальцев  моих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848857
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 10.12.2019


Юхай

+++

Вечером  снова
Ждём  тебя  на  крылечке:
Кот,  осень  и  я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846993
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 07.09.2019


гостя

…бунт


Картонне  місто
В  лапах  міражу.
Стабільні  рамки.  Перманентний  спротив.
Спонтанна  спроба  перейти  межу.
Калейдоскоп  очей.
     Хто  ж  ти  навпроти?!

…трипільський  ліс.
Мій  солоде  тремкий…
Суниці  стиглі.  Фарисеї  гречні.
Вікно.  Сліпі  мігруючі  вовки.
Нічні  фіалки.  
   Майже  непричетні.

…і  те,  
що  закипає  вглибині,
Пульсує,  плаче,  майже  скаженіє…
Мій  світлий  бунт  погасне  у  мені.
……..………..меланхолія……………..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834146
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Luka

Вечірній Дніпро

В  обіймах  схилів
Замилувалась  пітьма
Дніпром  вечірнім.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827029
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


гостя

Смак повені…



Верни  моє.  
Цукрову  аличу.
Смак  повені.  Солоний  дим  анісу.
Ці  аромати  вічності    й  дощу  –
…………….вітри  пралісу

Шумить  вода.  
Нам  сердитись  не  час.
Минулих  битв  сумнівні  атрибути.
Як  сон  трава  переспіває  нас,
……………..дозволь  почути

Перегорілу,  
Вицвілу  іржу
У  променях  зіниць  не  розпізнати.
Як  чорний  місяць  перетне  межу,
………………..я  маю  знати

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825043
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Юхай

Японская поэзия.

Читаю  стихи  -
Целая  вселенная
В  трёх  строчках  всего.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803983
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 25.08.2018


гостя

Позолочена… вода…



Перегортаєш
Спалахи  тепла.
Вдивляєшся  в  зворотній  бік  емалі.
Ота,  що  в  чорній  сукні  підійшла,
Сказала,  
   що  світ  сповнений  печалі.

Дурманно  
Пахла  м’ята…  череда
Впліталась  в  її  пасма  кольорові…
Так,  ніби  позолочена  вода
Текла  крізь  серце,  
   діставалась  крові.

Так  ніби
Ви  востаннє  віч-на-віч,
Глухі  сліпці  спотворених  маршруток.
У  смолоскипах  ваших  протиріч  –
Щось  значно  більше,
   ніж  синхронний  смуток.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798555
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 10.07.2018


Іра Сон

Любовная лирика

[i]Пройти  хотя  бы  раз
По  краешку  твоей  судьбы...
(с)  Леонид  Дербенев  [/i]

Лёгким  касаньем  солнечных  тёплых  губ  
Каждый  рассвет  ложится  в  мою  копилку.
Бойко  звеня,  заливисто  дни  бегут.
Шепчутся  рифмы,  стайками  вьются  пылко.

Ты  где-то  есть...  И  солнце  поёт  внутри!  
Поит  меня  густым  золотистым  светом.
Пульсом  в  висках  рождается  новый  ритм.
Небо  с  землёй  танцуют  во  мне  дуэтом.

"Ты  просто  есть..."  -  рисую  узоры  нот,
Чтобы  сыграть  с  эфиром  на  грани  фола
И  дотянуться  слухом  до  тех  частот,
Где  без  помех  звучит  твой  усталый  голос.

Это  любовь?  Наверное,  да.  Любовь!
Только  не  та,  которая  душит  пленом.
Это  любовь,  которая  без  оков.
Чистая  ткань  и  тонкая  суть  Вселенной.

Это  любовь,  которая  без  границ,
Встречу  с  которой  кто-то  считает  чудом.
Знаю,  её  в  коробке  нельзя  хранить,
Только  растить  и  щедро  дарить  повсюду.

Хочешь  -  лети!  А  хочешь  -  плыви  ко  мне.
Или  туда,  где  ярче,  теплее,  слаще.
Хочешь  -  смени  изысканный  сад  камней
На  каменистый  путь,  в  никуда  лежащий.  

Тянется  ввысь  волшебной  любви  лоза,
Дарит  плоды.  И  эти  плоды  целебны.

Хочется  долго-долго  смотреть  в  глаза
и  любоваться  светом  твоих  вселенных.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798826
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2018


Luka

Квіти в долонях

Весною  пестить
І  яблуня  старенька
Квіти  в  долонях.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791916
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018


Шон Маклех

Ми дощ

                                 «Кохана,  ти  теж  очерет,  а  вкупі  ми  дощ…»
                                                                                                                               (Пауль  Целан)

Ми  –  це  вода,  
Що  падає  з  неба  шекспірівських  драм:
Розділяємось  на  краплини  
Прозорі,  як  день  навесні,
Такі  ж  невагомі  як  сон,  
В  якому  ти  в  гості  приходиш  до  мене.
Ми  –  це  весняна  гроза,
Що  пахне  квітами  сливи,
Що  стоять  і  чаклують  повітря  кімнати
В  порцеляновій  вазі  династії  Хань
З  синім  абстрактним  малюнком,
Який  малював  пензлем  із  шерсті  кота
Майстер  козлинобородий  
На  ймення  коротке,  дзвінке,  нетутешнє:
Майстер  Бо  –  китаєць-блукалець.  
А  може  ми  злива?  
Злива  травнева,  коли  відцвіла  Мей-хуа  –  
Квітка  китайська  –  біла,  як  спрага,
Як  вексель  на  дні  нескінченні,  що  будуть,
Що  прийдуть,  грядуть  неминуче
Тоді,  коли  хмари  зберемо  у  кошик
Як  чисту  білизну  збирає  мальована  праля.
Ми  –  це  дощисько  тропічний:
Теплий,  як  ніч  на  Сейшелах  
Під  пальмами  босих  монахів-рибалок:
Нірвана  дощу:  він  падає  з  Неба
На  Землю  (Інь-Ян).  І  ми  як  краплини
В  падінні.  У  вільному…  
Кохана,  ми  дощ  –  ми  краплини,
Що  виснуть  на  квітах,  ми  свіжість,
Ми  прозора  вода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787328
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018


OlgaSydoruk

Фонарик светлячок зажёг…

Моя  хорошая,усни!..
Моя  хорошая,уж  ночка!..
Две  тучки  дождик  принесли!..
Напьются  досыта  цветочки...
Дрожит  росинка  на  листке
И  паутинка  -  в  жёлтой  кочке...
Твой  ангелочек  монпансье
Рассыпал  в  правом  уголочке...
Фонарик  светлячок  зажёг...
А  свечка  опалила  пальчик,
Когда  наш  домовёнок  -жук
Открыть  пытался  синий  ларчик...
Стучится  бабочка  в  окне...
Ты  -  улыбаешься  (немножко)...
С  полоской(серой)  на  спине
Тебе,наверно,снится  кошка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786074
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 07.04.2018


Шон Маклех

Зелений плащ волоцюги

               «Шістьох  я  побачив  навпроти  опочивальні.
                   Вони  мають  золоте  волосся  і  зелені  плащі,
                   Що  скріплені  зі  споду  оливними  фібулами.»
                                                                         (Скела  «Руйнування  Дому  Да  Дерга»)

Я  хотів  би  сьогодні  (дивлячись  у  синяву)
Або  в  майбутньому,  або  в  минулому
Покласти  до  кишені  іграшку-сонце
І  босими  ногами  йти  легкою  ходою
Узбіччям  Галактики  (де  порожньо),
(Де  настільки  порожньо,  що  здається,
Що  це  не  простір,  а  шмат  Нірвани,
Що  це  не  я,  а  бородатий  Будда,
Що  це  не  Галактика,  а  Дерево  Бодхі,
На  яке  повісили  зірки-ліхтарики).
Я  хотів  би  вчора  (споглядаючи  тіні)
(Серед  тихої  години  минувщини)
Погладити  кудлатого  кота-муркотайла,
Якого  чомусь  господар  назвав  Часопростір
(Мур-мур  серед  мурів  –  пісня  Вічності),
І  хвіст  який  тягнеться  в  нескінченність,
А  ви  казали,  що  Всесвіт  –  це  м’ячик
Яким  бавляться  діти-монахи
У  кляшторі  Вічної  Невчасності.
Я  хотів  би  завтра  (слухаючи  годинник)
(коли  воно  ще  не  стало  «сьогодні»)
Зрозуміти,  що  вода  прозора  –  
Її  так  багато  у  Всесвіті  (такому  закрученому)
І  трохи  в  моєму  горнятку  (кава),
Що  здається  –  навіть  мені  –  Неприкаянному:
Все  наповнює  аромат  свіжості
І  сама  Порожнеча  –  це  флуктуація  свіжості
(Сопілка,  що  грає  сама  по  собі).  
А  ви  думали,  що  я  апостол
Якоїсь  дивакуватої  віри:
О,  як  ви  помилялися.  Як…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780053
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Юхай

Не смотри.

Свет  пропускают
Спичечного  коробка  
Щели  -  там  светлячок.
Одев  очки  сварщика
Открыл  сильнее  -  лети!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775723
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Протоієрей Роман

З закритими очима

Якщо  б  закохувались  ми  з  закритими  очима,
Серця  б  змогли  довічно  так  кохати!
І  чули  б  крила  білі  за  плечима,
Одна  умова  лиш  -  не  підглядати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774362
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Luka

Про крила

Янголе  ясночолий,
Товаришу  із  дитинства,
Чи  пам’ятаєш  мандри
По  місячних  стежечках?
А  високе  вечірнє  небо,
На  якому  ми  разом  з  тобою
Запалювали  комети
Від  вуличних  ліхтарів?
Як  підлітками  до  світанку
На  Шляху  Чумацькім  шукали
Заповітний  щасливий  камінь,
Та  так  його  й  не  знайшли…
А  на  ранок,  отямившись,  разом
Стрімголов  летіли  на  Землю.
А  людям  здавалось,  що  з  неба
Просто  падають  зірочки.
Та  якось  мені  здалося,
ніби  я  вже  стала  доросла,
і  сказала,  що  крила  –  не  справжні,
й  щоб  ти  більше  не  прилітав…
Переконана,  ти    -  щасливий,
І  коли    випадково  зустріну,
Я  впізнаю  тебе  між  тисяч,
Але  першою  не  озвусь  …

Автор  картини  -  Віллем  Хаенрайтс

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773078
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 27.01.2018


гостя

Гості…



…і  гості  йдуть  
непрохано  і  спрагло.
…і  на  порозі  завмираєш  ти.
Вода  тече  нестримано  і  нагло.
Вода  тече…  
   твій  ангел  самоти

освячує  усе,  
що  не  збулося.
Вода  тече  пришвидшено  й  навхрест.
Вода  тече…    на  промені  волосся,
на  згин  плеча  
   твій  ангел  ставить  перст.

На  маки  губ,  
які  мовчали  досі,
сакральну  тишу,    півпорожній  стіл.
…і  гості  йдуть  розгублені  і  босі,
щоб  приглушити
   пульс  твоїх  пісків

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770993
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Юхай

Теплеет ветер.

Тлеет  уголёк  -
Цветок  персика  в  чёрных
Твоих  волосах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770739
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Luka

Самотність

В  просторі  й  часі
усі  дзеркала  –  пласкі,
душі    –  самотні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769251
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


OlgaSydoruk

Не покидает романтичность…

Не  покидает  романтичность,
Рифмуют  строки  о  любви…
Так  притягательна  лиричность
И  прикасания  души...
Я  написала  эти  письма,
Чтобы  однажды  прочитал...
Не  закодировала  числа…
Такого  -  и  не  ожидал…
Я  для  тебя  писала  письма:
И  не  простым  карандашом…
Последний  лист  казался  чистым…
Всё  обозначится  потом…
А  я,  наверное,  мечтала,
Слагая,  строки  о  любви…
И  далеко  не  убегала,
Не  укрываясь  от  тоски…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768972
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017


гостя

В півтемряві…


Закриєш  очі…
Білі  пелюстки
спливуть  над  елементами  декору.
Зійти  з  картин  від  доторку  руки.
Розтанути
     в  півтінях  коридору.

В  півтемряві…
Під  золотом  прикрас
розпізнавати  призабуті    шрами.
То  вже  не  сни.  То  надчутливий  час  
так  грається
     з  чужими  іменами.

З  теплом  очей…
Із  холодом  образ,
що  зникнуть  разом  з  талою  водою.
…  коли  боги  заступляться  за  нас,
лише  тоді
     ми  станемо  собою

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768866
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Livoberezhna forever

Мой серебристый мяч…

[i]Картина  художника  Rafal  Olbinski  (Рафал  Ольбиньский)[/i]

В  небе,  и  в  глубине…
Небо  –  сильней  границ!
Ну,  отпускай  ко  мне,
Разум,  пленённых  птиц!

Но  –  опускаешь  взгляд…
Нет  тебя.  Я  одна.
Лишь  горизонт  примят
Памятью  на  волнах…

Что  там  –  в  твоём  нутре
Скрыто  на  чердаке?
Мне  бы  пойти  вразрез,
Мне  бы  прильнуть  к  щеке

Сбросить  официоз,
Пересмотреть  расклад…
За  наготою  поз
Чайки  твои  следят.

Гладкость  ты  –  не  хранишь,
Скрытен,  и  бородат
Из  приоткрытых  ниш
Призакрываешь  взгляд,

Руки  скользят  по  мне
(или  по  той,  другой?)
Что  лишь  живёт  во  сне
(мой  ты?  или  не  мой?).

Видимый,  и  немой,
Ты  выпускаешь  пар,
И  пропадаешь  вновь,
Слыша  шестой  удар.

Быстро  идешь  на  дно,
Мне  оставляя  высь.
Небо  –  возбужденО!
Выкрикни!  Проявись!

Вместе  со  мной  –  заплачь,
Вынырни  с  глубины!
Гений  мой,  и  палач,
Токами  –  вдоль  спины

Руки  твои  –  скрипач,
Губы  твои,  вампир,
Мой  серебристый  мяч,
Дикий  лиловый  пир

В  складках  и  миражах…
Ну,  прояви  меня!

…Лишь  на  волнах  дрожат
Тени  –  осколки  дня…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768638
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Zinthenko Olena

Сильфіди серед нас

Вже  не  питають  :  де  живуть  сильфіди?-
Повітрям  всесвіту  народжені  вони?
Хоча  комусь  жіночні  і  легкі  флюїди
Приходять  зрідка  у  видіння  і  у  сни.
Колись,можливо,був  той,  перший,
Побачивши  істоти  дивно-  неземні  ,
Готовий  до  сміливих  звершень,
Поніс  їх  образ  в  серця  глибині…
Відтворював  ці  струмені  мінливі
В  полотнах  чи  рукописах  між  слів  -
Відтінки  настроїв  прозорі  і  чутливі
У  творах  цих  магічний  вітер  вів.
Збирали  сили  під  покривом  таємниці
Сильфіди  –тихі  і  відважні  серед  нас
Отих,  прадавніх,  доньки  й  учениці  -
Легкі  дорогоцінні  душі  без  прикрас,
Навішаних  суспільством  невиправним.
Та  серце  не  обдурять  хитрі  ярлики!
Я  ось  одну  впізнала  нещодавно  –
Краплину  світлу  із  надземної  ріки.

З  теплотою  -  чарівній  і  талановитій  S.

©  Олена  Зінченко  15.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766155
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 24.12.2017


гостя

Не змушуй…



“  …  зігрій  холодні
рученьки,  my  doll,
із  гардеробом  древнього  лахміття”
Лікує  серце  чистий  валідол.
“…  моя  маленька
     пташко  закрайсвіття”
 
На  чорних  схилах
сатанинський  гриб
потішить  очі.  Ошукає  душу.
“…не  змушуй  мене  плакати  навзрид,
солодка  моя
   пташечко,  не  змушуй”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766796
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017


OlgaSydoruk

Я в пастель наряжаю картины…

Акварелью  рисую  картины…
Голубые  –  Джоконде  глаза…
Не  приходишь  в  мои  палестины…
Покидаешь  меня  навсегда…
А  свеча  -  полыхает  в  окошке…
На  листочках  –  надежды  слова…
Припорошена  крупкой  немножко
И  тропинка  моя  до  тебя…
Не  приходишь  в  мои  палестины…
Не  оставишь  на  память  следы…
Я  в  пастель  наряжаю  картины,
Размывая  мазки  наготы…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765936
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Luka

До сонця

Вусиком  ніжним
Торкається  лозинка
Променя  сонця

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764776
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


OlgaSydoruk

Несколько точек без слов непонятны…

Серого  неба  чёрные  птицы
Кружат  над  венами  длинных  дорог…
Несколько  строк  закончат  страницу…
И  озаглавят  её  -  «Эпилог»…
Пальцы  струной  скользят  непривычно…
Верных  аккордов  не  сразу  найти…
В  чувственном  море  всё  необычно…
И  -  переменчиво…Как  не  крути…
Несколько  точек  без  слов  непонятны…
Звонко  -  молчание  лет  тишины…
Тесная  келья  -  старого    платья…
Краткая  -  исповедь  юной  души…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764533
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Юхай

Иду по снегу.

Трётся  об  ноги
Белая  кошка-  зима
Ещё  и  мурчит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763074
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Luka

Час до землі горнутись

Сумно  кружляють  
І  падають  додолу
Листочків  зграйки.
Час  до  землі  горнутись,
Бо  сонечко  не  гріє.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758416
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Luka

Осінній вечір

Навкруг  ліхтаря
Золотокрила  зграйка.
Осінній  вечір.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759022
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Н-А-Д-І-Я

На струнах серця вміло грай. .

Бувають  нещасні  істоти,  у  яких  є  серце,  щоб  страждати,  але  немає  серця,  щоб  любити.
 Етьєн  Рей

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w
[/youtube]

Торкнись,  не  бійся,  словом  серця.
Відчув,  дзвенить  його  струна?
Бурхливий  ритм  розбудить  скерцо,
Неначе  знов  прийшла  весна.

Яка  таїться  сила  в  слові,
Які  приховані  дива!?
Такі  візьми  з  них  за  основу,
Щоб  в  серці  рана  зажила.

А  слів  багато:  ціла  злива,
Відтінки  різні,  вибирай!
Бринять  хай  ніжно,  не  фальшиво.
На  струнах  серця  вправно  грай.

Нехай  воно  відчує  радість,
Нехай  забуде  слово  БІЛЬ.
Не  покажи  у  них  убогість,
Хай  їх  почують  всі  довкіл.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752835
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Luka

Останнє вбрання

Сріблясте  пончо
На  тендітній    стеблинці  –
Вбрання  останнє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752333
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 28.09.2017


гостя

Падає…небо…



…ще  на  теплих  губах
Вистигає  густа  карамель.
…іще  пальці  вібрують  у  місиві  здобного  тіста.
Але…    падає  небо.  Виходжу  за  контури  скель
І  туманом  лягаю  
   на  карти  прадавнього  міста.

…ти  ж  розвієш  дощенту  
Мережива  ці  золоті…
(ні  втекти,  ані  зникнути,  ні  розчинитися    –  досить!)
Бо  і  сам  вже  не  знаєш  –  вона  полюбилась  тобі?
…чи  ромашки  крихкі
     на  чорнильному  фоні  волосся?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750790
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Luka

Автопортрет (хайбун)

Ми  приходимо  у  цей  світ,  щоб  пізнати  себе  і  відкрити  небу  -  хто  ми  є.  Кожним  своїм  вчинком,  думкою,  порухом  душі  ми  пишемо  власний  портрет,  за  кольорами  якого,  коли  прийде  час,  визначиться  наше  місце  у  всесвіті.  А  сам  світ,  у  якому  ми  живемо,  лише  дозволяє  користуватися  своїми  фарбами:  дає  змогу  творити  як  і  добро,  так  і  зло  –  вибір  за  нами.  Нам  же  залишається  лише  дякувати  йому,  і  всім,  хто  поряд,  за  надану  можливість  пізнати  себе.    От      тільки  б    навчитися  дякувати  небесам  за  втрати  і  страждання,  які  додають  нашим  портретам  світлих  фарб…      
***
Порухом  кожним
Пишемо  автопортрет
Для  себе  й  неба.

Автор  полотна  -  Jean-Claude  Desplanques

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746683
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Luka

Капелюшок

Біленьке  личко
Під  капелюшок  листка
Ховає  квітка.
А  розхристану  душу
Б’ють  вітри  і  морози.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744495
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Відочка Вансель

Найкращих у світі найкращі з найкращих кохають

Ти  хочеш  злетіти?  А  сили    немає  й  повзти.  
Ти  хочеш  піднятися-топчуть,  як  вшей  з  кошенятка.  
Не  просиш  нічого.  Та  з  Богом  ти  завжди  на  ти.  
В  дощах  і  багнюці  потрощені  твої  крилятка.  

Ти  хочеш  літати?  Людина-не  Янгол.  Ходи!  
Вставай.  Ну,  підводься.  Ще  трішечки...  Вистачить  сили...  
Життя  -  як  пустеля.  Потрібно  б  горнятко  води.  
Потрібно...  Потрібно...  Щоб  просто  до  неба  любили!..  

Коли  вже  ні  крил,  ані  сил,  ні  бажання  повзти,  
Коли  всі  дощі  твої  крила  в  багнюці  змішають  -  
То  знайдеться  той,    хто  на  руки  візьме.  Ти  пливи  
До  неба  руками.  Бо  мрії  Вас  двох  там  чекають...  
Найкращих  у  світі  найкращі  з  найкращих  кохають...  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742873
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Luka

Саторі

Сідає  сонце  -
вечір  повіки  закрив.
Світ  розчинився.
З  ним  відійшли  в  небуття
і  страждання,  і  болі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738816
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Luka

Дніпро палає

Дніпро  палає.
Не  загасити  чайці
Крильми  пожежі.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735813
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Відочка Вансель

Здається, що без нас - вже інший світ

Здається,  що  без  нас  -  вже  інший  світ.  
Здається,  що  без  тебе  Всесвіт  -  пустка.  
І  попелом  паде  із  вишні  цвіт,  
А  небо  в  зорях  -  тільки  звична  хустка.  

Нам  мало  цих  століть  і  всіх  зусиль,  
Щоби  відчути  присмак  поцілунку.  
Я  небо  розрізала  як  текстиль
Найвищого  синішого  гатунку.  

Здається,  що  так  мало  в  світі  нас.  
Здається,  що  крім  нас  нема  нікого.  
З  цілуночків  сплела  я  миті  й  час,  
І  склала  в  торбу  Янгола  малого.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732126
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Шон Маклех

Прозорий світ

                   «...І  вільних  відьом  в  світі  вже  нема
                             Цих  леді  гідних  –  ні  мітли,  ні  сліз...»
                                                                               (Вільям  Батлер  Єйтс)

     Згідно  давніх  ірландських  легенд  потойбічний  світ  
     розташований  на  скляному  острові,  де  все  прозоре...  

На  кораблі  скляному  я  пливу
Прозорому  –  як  сниво  наяву,
Пливу  –  
На  острів  кришталевий:  диво  скла:  
Прозорий  світ:  туман,  роса,  імла
Забарвлюють  прозорість  в  колір  молока,
Крізь  скелі  світло  місяця  до  нас  
Пливе.
І  срібло  осені  у  цей  спокійний  час
Від  острова  майстрів  та  пастухів
Пливу  –  
В  скляні  вітрила  дме  вітрів  двоспів,
Під  дном  скляним  пливуть  стада  почвар
Що  з  тьми  несуть  нам  споконвічний  дар  –  
Забути.  І  примарний  вітер-вечір.
Скляне  весло.  Нам  ковдрою  на  плечі
Лягла  пітьма.  І  моря  хвиль  солона  гіркота
Гіркіша,  ніж  моє  теперішнє  життя,
Прозорим  стану  я  –  
Прозорішим  від  вітряного  дня,
Прозорішим,  аніж  Ірландія  моя...  
І  серед  простору  залишусь  мандрівцем
Такого  синього  і  синім  ялівцем
Я  проросту  серед  камінної  землі
Ірландської  і  зоряні  вірші
Кидати  буду  у  «цвяховану  блакить»  -  
Бо  зорі  цвяхи,  хай  не  зовсім  золоті,
А  десь  іржаві...  На  скляній  траві,
На  каменях  скляних,  які  щомить
Дзвенять  (бо  скло)  і  музика  скляна
Шляхами  скла  й  прозорості  вела...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731314
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Юхай

Каллиграф.

Отправил  письмо,
Вместо  тысячи  слов
Лепестки  абрикос.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728948
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017


Luka

Порцелянова чаша

Ніжних  магнолій  
Порцелянові  чаші
Повняться  сонцем.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727635
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Єлена Дорофієвська

Намечталось (Дополнила)

Сколько  их  побывало,  безликих,  в  твоих  руках  -
Сук  почтенных,  породистых,  знающих  свое  дело,
Мне  плевать.  Здесь  нет  пафоса,  светская  шелуха  
Компромиссов  развеялась,  принципы  поредели  -  
Это  даже  не  опыт,  ничтожная  дань  годам...
...Максимально  тактично  прощупав  на  прочность  души
Друг  у  друга,  их  вскрыли…  И,  не  избегая  драм,
Забывая  молчать,  мягко  тянем:  «Прошу,  послушай…»
Будто  каждый  из  нас  несмышленыш,  ну  как  дитя.
И  легко  доверять,  наконец-то  подняв  забрало,
Быть  отчаянно  близко...  И,  восемь  часов  спустя,
Из  утробы  такси  расплескаться  по  двум  вокзалам...
Возродив  равновесие,  бодро  прибыть  домой.
И  навечно  запомнить  глаза  и  ненужный  адрес…
Избегая  пространных  и  емких  «моя»  и  «мой»,
Сожалеть.  Сожалеть,  сколько  лишнего  намечталось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Luka

Пелюстка магнолії

У  ніч  весняну  
Магнолії  пелюстка
Пливе  по  небу.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727165
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


OlgaSydoruk

Свеча без огня не горит.

Свеча  без  огня  не  горит...
Свеча  без  огня  и  не  тлеет...
За  нежность  посмеет  корить
Лишь  тот,кто  любить  не  умеет.
И  боги  когда  то  уйдут!..
И  сердце,что  негой  болеет.
Истлеет  терзания  кнут,
И  пряник  не  вдруг  зачерствеет.
Забудут  свечу  зажигать,    
И  душу...  ничто  не  согреет.
И  некому  будет  сказать,  -  
Что  омуты  слёз  не  мелеют...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


OlgaSydoruk

Заполошной свечечке до утра гореть

Экспромт

Почему  так  хочется  о  любви  пропеть?
Заполошной  свечечке  до  утра  гореть?
Вновь  затопит  блюдечко  с  голубой  каймой,
И  сорвётся  звёздочка  серебра  стрелой...
Все  пути  -  неведомы...Нет  следа  -  назад...
Всем  надеждам  преданный  лишь  пророков  ряд...
А  когда  не  хочется,  не  заставят  петь.
Заполошной  свечечке  ночью  не  гореть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720387
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Luka

Почорніле сонце

Ховаю  болі  
До  маріанських  впадин  
Знову  і  знову,  
Щоб  почорніле  сонце
Небесам  посміхнулось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718705
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Luka

Ноти симфоній

Зріють  на  сонці
у  краплинках  бурульок
ноти  симфоній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718268
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Хуго Иванов

ВЫлюБИ… меня…

раньше  снилось  море...  
и  стихи...
а  сегодня...
влажность  губ...
и  страсть...

вдруг  твои...
желанные  грехи...
жаром  тела...
начал  ощущать...


возвратилась  сказка...
из  вчера...

где  я  Маг...
учил  тебя  заклятьям...

обращал
движенья...
и  слова...

в  ключ  к  мечтам...
оргазмам...
и  зачатьям...

превращал  тебя...  в  виолончель...
пробуждая...
кнопочки...
и  точки...

страстной  львицей...  
рвущую  постель...  
от  Желанья...
в  наивысшей...
строчке...

было  всё  давно...  как  никогда...
счастье  прежитое  в  раю...

но  во  сне...  
секретные  слова...
надо  мной...
вернули...  власть  свою...

запылало  тело...
и  душа...

закипели  страсти...

твоя  грудь..  
колени...
твоё  Даа!!!..

в  запредельном  счастьИ...

властный  шёпот...
дикого  огня
зазвучал...
повсюду...


Вы...  
Люби...  
Меня...

ВЫлюБИ...  
Меня...

выЮБИменя!!!

выЮБИменявыЮБИменя

В.Ы.юби.М.Е.Н.Я.а.а.а......

..........................
И  Я  ВСЁ...  ЗАБУДУ...

*****Петро  Кожум'яка  пародия  на  -  ВЫлюБИ  меняя…  -  Запой
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718086

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717667
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Luka

Біла чуприна степу

Віхола  гладить
Білу  чуприну  степу
І  плаче,  плаче…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716403
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 07.02.2017


OlgaSydoruk

Это - неправда.

Туче  брюхатой  пора  разрешиться  -
Тужится  вьюга  за  толстым  стеклом.
Это  -  неправда...Это  -  лишь  снится:
Море  и  солнце(над  жёлтым  песком)...
Белый  подснежник  -  зимнее  время...
Всё  оживает  в  начертанный  срок.
Снежные  барсы  -  грозное  племя.
Шторы  завесив,ложись  на  бочок.
Шторы  завесив,лучу  не  пробиться...
Тужится  вьюга...Клочьями  -  пух...
Туче  брюхатой  пора  разрешиться...
Снова  приснился  замкнутый  круг...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716075
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


гостя

Лише…



Терпких  очей
смарагдові  саше.
Скуйовдить  вітер  кучері  солоні…
Вона  -  лише  язичниця…  лише…
Орли  сідають
     на  її  долоні…

І  ти  її  забудеш…
Жаль…  так  жаль!
Комедія  достойна,  власне,  Данте.
Вона  -  лише  зволожена  печаль
Із  тих  часів,
     коли  жили  атланти.

Суди  її,  суди!  
Спали!  (люби)
Чи  пристрели,  як  злякане  зайчатко.
…вона  тобі  міситиме  хліби,
як  розпочати  схочеш
     все  спочатку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714961
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Шон Маклех

Срібні дні

                         «...  Якщо  щось  у  мене  було
                                     Так  це  серце  з  плоті
                                     Я  приніс  його  на  олтар  
                                     Обітницю  сповнюючи
                                     Але  побачив  срібло  одне...»
                                                                                   (Гійом  Аполлінер)

Тільки  срібло.
І  не  лишень  серед  ночі  модерну,
Всюди:  серед  хвиль  зимового  моря,
Між  звуками  слів,
Між  літерами  мертвих  фоліантів:
Срібло:
Срібні  хвилини,  срібні  години,  срібні  дні
Міряють  срібні  годинники:
Зими:  дощавої,  але  дощ  сріблом
На  прозорі  вікна  очей  січня,
Прозорим  сріблом  води
На  метал  сокири  пращурів,
Якою  вони  рубали  ліс  буття  свого  темного.
І  що  в  цьому  срібному
Не  дзвенить,  не  іскриться?
Хіба  моє  серце:  з  плоті  гарячої,
Черленої  і  живої:
Пульсує  разом  з  ритмом  Галактики
Виром  навколо  діри  чорної
Серце:  червоним  мішком  крові.
Кину  його  на  олтар:
Їжте  –  боги  абеткових  істин.
А  навколо  срібло.
Епохи  мисливців  темряви
(Таки  за  вампірами),
Епохи  чорно-білої:
Таки  блискучої,
Трохи  важкої
І  трохи  продажної:
Тридцять  срібляників
Хтось  у  калитку  кинув
Юнаку  бородатому  кароокому.
Срібло.  Одне  срібло  навколо...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714926
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Ліна Ланська

БОЛЬШЕ НЕ ЛЮБЛЮ

Я  разве  нищенка,  чтоб  снизойти?..
На  паперти  с  протянутой  рукой,
Просить  не  стану  чувства  и  гроши.
Душа  моя,  замри  и  не  дыши,
Хотя  и  рановато  на  покой.
Скользит  упрек?..  не  стоит,  не  суди.

На  милостыню  медяки  коплю.
Кому-то  может  свечи  и  зажгут,
А  я  зеркальным  девам  в  темноте
Путь  осветить  смогу...хоть  и  не  те
Дороги    там,  что  в  рай  нас  уведут.
Ты  не  тревожься,  бОльше  не  люблю.

Спущусь  заиндевелой  мишурой,
Целуя  окна  и  твои  следы,  -
На  старой  раме  паутины  нить.
Душе  разбитой  верить  запретить,
Надеяться  и  ждать,    не  в  силах  ты,  -
У  новых  чувств,  похоже,  старый  крой.

Коплю  монеты,    в  старую  тетрадь
Пишу  смешные  грустные  стихи.
И  через  двести  лет  они  найдут
Тебя...гадалки  никогда  не  врут:
В  ладонь  легли  прозрачные  штрихи
Упали  на  века.  Души  не  трать,  -

Мне  милостыня  ни  к  чему,  раздать
Спеши  другим,  а  мне  -  напрасный  труд,  
Лишь  нищим  подаяние  суют.
28.01.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714884
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Luka

Арена Колізею

У  всякій  душі  –
Арена  Колізею.
Вирок  за  часом,
Що  підбирає  мовчки
крила  -  чорні  чи  білі.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714758
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Lesyunya

…з - під троянд…

Сховай  цей  страх  в  шухляду  з  -  під  троянд
Й  не  пий  свій  чай  з  холодним  мокрим  вітром
Тобі,  напевно,  боляче  за  двох
Перед  оцим  зухвалим,  хитрим  світом
...Не  йди...
Зостанься  в  цих  очах  бодай  на  день
Не  спалюй  все,  що  я  відклала  потай
Залиш  свій  голос  у  моїм  дощі
Щоб  я  без  тебе  вже  під  ним  не  мокла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714126
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Наталя Данилюк

Коли Різдво колядкою дзвінкою…

Коли  Різдво  колядкою  дзвінкою
Постукає  у  шибку  крижану
І  доторкне  пресвітлою  рукою
Душі  твоєї  приспану  струну,
Щось  ворухнеться,  чисте  і  високе,
Десь  там,  на  денці.  Вгору  навпрошки
Зашелестять  чиїсь  дрібонькі  кроки,
Як  в  рукавичці  теплій  копійки  –
Твої,  заколядовані,  щасливі…
І  закортить  повірити  в  дива,
Такі  закономірні  і  правдиві,
Як  перша  зірка  в  переддень  Різдва,
В  якій  є  щось  прекрасне  й  таємниче!
Як  шурхання  вертепної  ходи,
Що  дзвониками  за  собою  кличе,
Карбує  візерунками  сліди…
Як  храбустіння  снігу,  чимось  схоже
На  соковитий  хрумкіт  кавуна…
І  на  тобі  –  благословення  Боже,
І  благодать  на  серці  неземна!

Хіба  для  щастя  більшого  щось  треба?
Коли  по  вінця  радісних  думок!?
Чи  то  зірки  дзвенять  на  денці  неба,
Чи  в  рукавичці  жменя  копійок!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Єлена Дорофієвська

Ира-Глафира (Толстокожий)


Он  кричал  сквозь  мой  сон  непривычным,  безумным  голосом,
Что  нарушила  я  доказуемые  теоремы.
Он  исчерпывал  мысли,  слова,  рвал  и  спутывал  волосы:
-  Ты,  Елена!  Зачем  ты  настолько  Елена?!
 
Обвинял,  что  весь  мир  до  фундамента  я  изменила:
-  Погляди-ка,  на  стенах  опорных  троянские  клейма!
И  поэтому  он  на  три  дня,  -  да  хоть  с  Ирой-Глафирой!  -
Растворится  на  карте  -  в  отелях,  борделях,  гаремах.
 
...И  в  мой  сон  прилетали  любовью  сожженные  чайки  -
Этот  голос  способен,  как  соль  -  иссушить,  обескровив...
А  когда-то  ведь  прыгали  в  ночь  и  не  верили  в  знаки,
Оболочками  аур  сметая  сто  тысяч  условий.
 
Вот  теперь  он  гремит,  что  разбит.  И  что  Ира-Глафира
Восстановит  баланс  кислорода  в  земной  атмосфере.
Сохраняя  остатки  спокойствия  в  сонном  эфире,
Удивляюсь  и  шуму,  и  дерзости  -  в  общем,  не  верю.
 
Да,  остры  эти  крики,  как  серпы  на  нивах  пророчеств.
Но  зерно  и  вино,  смальта  звезд,  терпкость  слов  -  мое  имя.
Если  жизнь  на  пять  букв  и  шесть  звуков  вдруг  стала  короче,
Пусть  забудет  и  спит,  или  тихо  займется  другими.
 
...Но  вулканы  кипят,  и  по-прежнему  чайки  ревнивы.
Города  наших  снов  породнились  -  пустынны,  похожи.
Утром  с  Ирой-Глафирой  покончит,  толкая  с  обрыва...
-  Ты,  Елена...  -  шепнет
...и  до  ночи  молчит,  толстокожий.
 
2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709285
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Luka

Кава з вогнем

Смакую  життя
Гіркоту  й  насолоду
У  каві  з  вогнем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707186
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Luka

Горобина

Вітер  тамує  подих  –  
Зашарілася  горобина  
У  капелюшку  білім.

***
Гріється  горобина
У  білесеньких  капелюшках
З  лебединого  пуху.

***
Низько  хилить  голівку
Горобина  рожевощока  
В  пухнастім  капелюшку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706899
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Шон Маклех

Коли приходить Щось

                       «Жорстоке  Щось  позначить  і  оберне
                           єство  краси  на  те,  що  йтиме  в  тань…»
                                                                                       (Райнер  М.  Рільке)*

Осінь  слідами  крука-нездари
На  мокрій  землі  сподівань
Шкандибала  за  хвіртку  холодних  днів,
Блукала-блудила  жінкою  божевільною
У  сукні  подертій  для  вітру-коханця
(Бо  така  вона  –  осінь
Без  імені,  без  бажань-гирьок:
А  на  терезах  все,  навіть  спогади),
Але  йшло  Щось,  гупало-тупало
У  темряві  кроками  важкості**,
Ступаючи  шкірястими  стовпами-ножиськами
На  листя  опале  жовте
(Жовтіє  все),
І  мало  не  все  стало  тліном  –  
Навіть  хвилини-монетки  торжища:
Полічені,  позбирані,  погублені,  позначені:
Мало  не  все
Обернулось  у  тлін:
Сірий,  як  сама  буденність.
Трохи  тліну  –  на  горище,
Трохи  длані  –  в  пивниці,
Трохи  Ніщо  –  жебракам  в  капелюхи,
Трохи  ночі  –  в  торбу  безхатькам,
Трохи  заліза  –  в  кишені  потопельникам,
Трохи  глузду  –  капітану  «Титаніка»,
Трохи  щастя  –  самогубцям,
Трохи  чорнила  –  мені***.
Щось:  розмовляю  з  ним  і  тішуся:
Не  до  мене  воно  прийшло,  а  до  осені,
Все  стане  тліном,  але  не  сьогодні****,
Я  старий,  а  світ  ще  старіший,
А  хтось  зістарівся  ще  в  утробі  матері,
А  хтось  живе  на  Місяці  –  
В  кратерах  його  колодязях.
Тільки  не  Щось  –  не  воно…  

Примітки:  
*  -  Переклад  Мойсея  Фішбейна
**  -  Ноги  його  нагадують  плоскоступи  слона.
***  -  Та  не  треба  мені  того  чорнила…  І  так  вірші  напишу  –  гілкою  на  снігу.
****  -  А  може  і  сьогодні.  Тільки  не  кажіть,  що  я  вас  лякаю…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705230
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016


Шон Маклех

Невчасне світло

                             «Невчасне  й  недоречне  глоду  світло
                                 Горить  зимою  в  у  колючих  хащах…»
                                                                                                       (Шеймас  Гіні)

Наші  нетрі  колючі,  а  світло  невчасне,
Коли  над  затоками  тихої  радості  
                                                                                       гусне  імла,
Ми  такі  недоречні,  ми  такі  несучасні
Капітани  зелених  вітрил  
Шхуни  старої  «Життя».
Наш  вінок  –  то  не  плетиво  
Листя  зеленого  дуба,
І  не  з  квітів  весняних  
Його  нам  Плеяди  плели:
Трохи  глоду  –  колючого  древа  друїдів
Нам  на  чоло  –  за  труди.
І  куди  нас  носило
Вітрами  ірландського  моря,
І  для  чого  блукальцями  
Човен  вели  у  пітьмі?
Це  чорнило  ночей
І  безодня  озер  Голуей:
Цим  чорнилом  пишу
Я  на  квітах  зимового  глоду
Одкровення  невчасне  своє,
І  як  завше  лечу
В  снах  пташиних  своїх
За  сліпий  виднокрай,
Над  болотами  Ольстера,
Над  зруйнованим  замком  О’Нілів,
Все  туди,
Де  смерть  нам  борги  віддає.  
Нам  даровано  кожного  дива  по  три:
Три  листки  конюшини,
Три  стебла  очерету,
Три  чорних  вівці,
І  три  краплі  у  келих
Прадавнього  трунку,
Пий,  земляче,  бо  кулі  так  само
На  тебе  залишено  три.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704121
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


гостя

Засіб…від кашлю…



Падаю…
Падаю…  падаю…  па-до-лист…
Падаю  в  очі  твої  густини  металу.
Падаю  просто  в  серце.  Палає  міст
від  полонин  
   до  найвищих  вершин  Непалу.

Десь
поміж  ребрами  крихти  твого  тепла
ще  зберігатиму  я  на  межі  застуди.
Засіб  від  кашлю  -  вермут  і  конопля.
Власне,  здорова
     (  а  що  ж  так  пече  у  грудях?!)

Чуєш  
(підшкірно)  ще  осінь  мою  п'янку.
Майже  клітинно  вдихаєш  її,  іскристу.
Чи  покохаєш  паморозь  цю  терпку,
як  у  долонях
     не  лишиться  більше  листу?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703286
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Відочка Вансель

Коханню Ви молилися як Богу?

Коханню  Ви  молилися  як  Богу?  
Благословляли  кожну  його  мить?  
Ви  цілували  поглядом  дорогу,  
Хоч  від  розлуки  так  душа  болить.  

Ви  вірили,  коли  стоптали  віру?  
Ви  мріяли,  коли  нема  вже  мрій?  
Навколішки  Ви  сповідались  вітру,  
Молили  :
-Та  хоч  ти  мене  зігрій.  

А  Ви  стояли  вкриті  тільки  снігом,  
І  це  був  Ваш  будиночок  і  рай?  
А  Ви  ділились  геть  засохлим  хлібом  
Із  ворогом.  Й  просили  :
-Пробачай...  

Ви  дарували  душу  на  долоні,  
Коли  коханий  кинув  і  пішов?  
А  Ви  стояли  вічність  на  пероні,  
Щоб  він  на  цій  зупинці  лиш  зійшов?  

Ви  вірили,  коли  в  Вас  вкрали  віру?  
Ви  лікувались  віршами?..  Хіба?  
А  як  з  душі  зривали  сьому  шкіру?  
А  як  загостювала  лиш  журба?  

Коханню  Ви  молилися?  Просили,  
Щоб  Бог  його  не  лишив  ні  на  мить?  
Ми  з  Янголом  дарунки  розносили,  
А  він  нехай  у  ліжку  теплім  спить...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703072
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2016


Відочка Вансель

Будьте Янголами

Змінюйте  світ.  У  дрібницях.  У  великому.  Вас  можуть  зрадити  ті,  за  кого  й  життя  віддаш  не  роздумуючи.  А  Ви  дивіться  їм  услід.  Благословляйте.  Й  моліться.  

Будьте  красивими  у  всьому.  У  посмішці,  у  словах,  у  щасливих  хвилинах,  у  сумних  днях.  Бог  зробив  вітер,  щоб  вміти  слухати  тишу.  Бог  зробив  дощ,  щоб  посміхатись  сонцю.  

Дні  складаються  з  хвилин  відчаю,  смутку,  радості,  молитви,  неба,  сонця,  зір.  Дні  складаються  з  мрій.  Носи  інколи  мрію  як  повітряну  кульку.  Відпусти  її  в  небо.  Вона  повернеться.  Здійсненням.  

Не  бійтеся  осоромитись,  зробити  щось  неправильно.  Ваші  вчинки  -  це  ваше  життя.  Дозволяйте  лише  Богу  вчити  Вас.  Пробуйте.  Другий,  сотий,  тисячний  раз.  

Довіряйте  людям.  Навіть  якщо  кидали  найдорожчі.  Навіть  якщо  зрізали  ваші  крила  і  гоїли  сіллю.  Побажайте  їм  добра.  Будьте  Янголами.  

Будьте  завжди  добрими.  Навіть  якщо  доброта  нікому  не  потрібна.  Та  вона  красивіша  за  всяку  вроду.  Бо  вона  потрібна  вам.  

Не  страшно,  якщо  вас  зрадили.  Страшно,  якщо  Ви  самі  собі  зрадите.  І  покинете  себе.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698032
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2016


Любов Ігнатова

Нічна жриця

Я  тебе  роздягну  
                                                         безпардонно,  нахабно  і  грубо,
Оближу  язиком,  
                                                         і  вдихну  неземний  аромат...
На  тобі  затанцюють  
                                                         мої,  такі  жадібні,  губи,
В  напівтемряві  ночі,  
                                                         у  спокої  тихих  кімнат.
Тільки  ти...  тільки  я...  
                                                           І  безмежна  у  рухах  свобода...
Я  забуду  усю  
                                                           сотню  тисяч  журнальних  порад...
Куштувати  тебе  —
                                                           то  така  неземна  насолода,
Мій  гіркий  і  солодкий...
                                                           маленький  грішок    —  шоколад...
       .              

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Сергей Дунев

Впадаю в деДство

                                                                                 *

                                                       Радуюсь  внучке.
                                                 Сединой  убелённый,
                                                     Впадаю  в  де[b]Д[/b]ство.  

                                                         _____________

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696682
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Шон Маклех

Холод

                                 «Я  не  здатний  жити  в  інших  широтах
                                     Я  нанизаний  на  холод,  як  гусак  на  рожен…»
                                                                                                                                 (Йосип  Бродський)

А  я  теж  не  здатний
Жити  в  інших  широтах:
Сонячних  і  гарячих.
Туман  і  мокряк  ірландський
Так  в’їлися  в  моє  тіло,
Що  сам  я  став  білим
Від  бороди  до  глибин  душі,
До  її  найзаплутаніших  лабіринтів
З  вапняку  –  біломурованих.
Я  так  звик:
Якщо  море  –  то  конче  холодне,
Якщо  берег  –  то  конче  вітряний,
Якщо  вересень  –  то  конче  пустка
Вересова  –  а  під  ногами  торфовище,
А  під  торфовищем  сплять  королі,
А  дощ  з  неба  завісою,
А  роса  сріблястим  намистом  
Холодним,  як  вістря  стріл,
Якщо  вітер  –  то  конче  колючий
І  все  в  обличчя  зоране  зорями,
Холодними,  як  все  тут  
На  острові  зеленому  озерному.
Якщо  жовтень  –  то  конче  туман
Там,  між  листям  кленів,
Там,  за  доторком  до  кори  явора,  
Там  за  пальцями  ясена.
Там.
Де  море  гойдає  човен,
Де  хочеться  в  кам’яну  хату
До  жаркої  ірландської  пічки,
Де  запах  картоплі  печеної
І  кожен  кухоль  з  дерева  різаний
Пахне  старезним  віскі.
Там  –  де  холодно.
Там  –  де  осінь.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695330
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Любов Ігнатова

Учора

А  знаєш,  учора  гриміло  в  нас...знов...
І  вечір  жбурляв  у  шибки  хмаровиння...
А  я  все  складала  уламки  розмов,
Зчищаючи  з  них  загрубіле  лушпиння...

                                                                   Ревіло  і  бликало  в  пащі  вітрів,
                                                                   І  так  гоготало,  як  полум'я  в  пеклі...
                                                                   Я  знаю,  ти  поруч  би  бути  хотів...
                                                                   Та  швидко  захмарилось...  ще  швидше  смеркло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Luka

Осінні забави

Бавляться  з  вітром
безпритульних  листочків
веселі  зграйки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694656
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 18.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2016


Н-А-Д-І-Я

На руку впав мені листок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o9ewSi6PevQ  
[/youtube]

Злітає  за  листком  повільно  лист.
Листи    комусь  це  осінь  розсилає.
Лиш  вітер  прочитати  зможе  зміст,
А  потім    всі  вогнем  враз  запалають.

А  я  спішу  узнати:  де  тут  мій?
Не  дам  його  спалити  я  вогню.
О  осене!  Прошу,  ти  зрозумій...
Цей  лист  до  серця  ніжно  пригорну.  

Це  чистий  лист  без  жодних  в  ньому  слів.
Його  я  серед  інших  відшукаю.
Лиш  він  один  сказати  так  умів.
Я  почерк  його  добре  пам"ятаю.

На  руку  впав  один  мені  листок.
А  вітер  сипле  листя  вперемішку.
Я  вдячна  тобі,  осінь,  за  цей  крок...
І  що  зірвала  із  вуст  моїх    усмішку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689326
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Шон Маклех

Леді Стайрс

                                                           «Едем  ваш  поза  часом  і  ніде
                                                             Чи  справді  ви  кружляєте  між  нас…?»
                                                                                                                           (Вільям  Батлер  Єйтс)

В  Ірландії,  недалеко  від  Дубліна  стоїть  замок  Ардгіллан.  Біля  нього  є  міст  Ардгіллан,  що  стоїть  над  затокою  Ірландського  моря  на  дорозі  з  Дубліна  в  Белфаст.  Колись  біля  замку  жила  леді  Стайрс.  Чоловік  у  неї  був  моряком.  Одного  разу  він  пішов  в  море  і  не  повернувся  –  пропав.  Леді  Стайрс  довго  стояла  на  мосту  дивлячись  в  нескінченне  синє  море  виглядаючи  чоловіка,  але  він  так  і  не  повернувся.  А  вона  все  стояла  на  мосту,  доки  не  померла.  З  того  часу  на  мосту  та  в  замку  Ардгіллан  інколи  бачать  привид  леді  Стайрс.  Якщо  прийти  на  міст  Ардгіллан  в  ніч  на  самайн  і  зустріти  леді  Стайрс,  то  вона  скине  необачного  подорожнього  з  мосту  в  море  і  втопить  його.  У  1998  році  в  ніч  на  самайн  я  пішов  на  міст  Ардгіллан,  але  леді  Стайрс  так  і  не  зустрів.  Я  розказав  цю  історію  своєму  старому  знайомому  –  Джеймсу  Карпентеру,  художнику.  Він  не  повірив  мені  і  запитав  здивовано:  «Що  ви  там  всі  в  Ірландії  курите?»  Але  ця  історія  все  не  йде  в  мене  з  голови.  Я  ще  кілька  разів  після  того  приїжджав  на  міст  Ардгіллан  в  ніч  на  самайн,  але  все  намарно.  І  тоді  я  написав  таке:

Леді  Стайрс!
Ви  знаєте,  море  це  теж  небо,
Таке  ж  інколи  синє,  а  інколи  чорне,
І  теж,  коли  вітряно,  каламутне  і  непрозоре,
Там  теж  плавають  птахи-риби
І  череваті  кити-хмари,
Там  теж  любить  купатися  Сонце  –  
Рудоволоса  коханка  Всесвіту,
Леді  Стайрс!
Ви  знаєте,  море  це  теж  небо,
Воно  таке  ж  солоне,
Як  бувають  солоними  заповітні  мрії  –  
Такі  сокровенні,  що  кров  з  губ  покусаних,
Коли  ми  дивимось  вгору  або  в  глибину.
Леді  Стайрс!
Ви  розчиняєтесь  в  темряві
Чи  в  молоці  туману.
І  тільки  ми  з  Вами  знаємо,  
Що  той  міст  –  міст  чекання  вічного,
Міст  на  дорозі  з  Дубліна  в  Белфаст,
З  міста  Темної  Гавані
В  місто  Вогню  Білого.
Леді  Стайрс!
Самайн  відкриває  повітряні  двері  –  
Ворота  з  одної  порожнечі  до  іншої,
А  Ви  на  мосту.
На  мосту  Дощів  і  Чекання.
На  землі  холодних  камінних  замків,
На  землі  закіптюжених  коминів,
На  землі  диких  гусей  і  сірої  чаплі
Я  буду  приходити  на  Міст  Чекання,
Виглядати  Вашу  постать  у  платті  туману,
Доки  не  вкажете  мені  шлях
У  небо-море…        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688592
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Серго Сокольник

Пересохший родник… Сюр

Пересохший  родник...
А  ведь  сколько  испито  когда-то...
В  подсознаньи  возник
Калькулятор,  считающий  даты
Наших  встреч...

Дрожь  твоих  преклоненных  коленей
В  ожидании  сладкого  плена...
Это  бред....  Между  нами  стена...
Я  один.  Ты  одна.

Я  на  праздник  Ильи
Колос  ржи  дистиллирую  каждый,
И  настой  спорыньи
Исцелит  виртуальную  жажду
Наших  встреч...

И  увижу  тебя  на  коленях
Отражением  эхо  вселенной
Тайны  жизни,  испитой  до  дна.
Я  один.  Ты  одна.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116091500916  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689021
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Luka

Закоханий бриз

Кучері  хвилям
Пестить  закоханий  бриз.
Зітхає  берег.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687237
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Хуго Иванов

И в лучшее зимой и ночью. . Верю…. .

Два    символа    живут    со    мной    давно
Я    к    ним    привык    как    к    родовым    Тотемам
Один    ...    ты    Зеркало....    во    внутрь    себя    окно,
Другой    Котёнок,    друг    моим    коленам...

Два    собеседника    идут    со    мной    всегда
Судьба    с    улыбкой    кислой    как    капуста
И    Смерть    подруга    страха    и    стыда...
Втроём    мы    спор    ведём...
Про    беспредельность    чувства.

Вопрос    у    нас    один...    возможности    мои...
Зачем    живу    на    этом    Белом    Свете,
Когда    вокруг    так    много    темноты
И    там,    ни    за    кого,    я    не    в    ответе.

А    Зеркало...  
мне  молча...  говорит..
и  я  слова  по  буквам...  ощущаю
я  знаю...........  о  тебе...  намного  больше  слов...
которые  ты  слышать  не  готов...
но  я  неправдой...  это  всё  считаю...

Котёнок    потянулся  и  сказал
Смысл    жизни    мой...    это...    твои    колени
Твоя    рука    и    внутренний    огонь..
Меняют  жизни  смысл...  и  настроеньИ.

Судьба,    с    улыбкой    ...    подобрав    слова
Котёнка    по    головке    нежно    гладит
Сказала...    Кошечка....    конечно    ты    права.
Душа    Судьбою    человека    правит

Смерть    посмотрела    мирно    и    тепло
И    поразмыслив    нам    раскрыла    чудо
Пока    от    слов    людскИх    тебе    тепло...
Ты    не    спеши    Дружок    сбегать    от    сюда

Душа    и    тело..    Зеркало    и    Я
Союз    неразделённых    интересов
В    нём    трудно    компромисс    найти    всегда..
Воюя  с    эйфориею    и    стрессом

Иллюзия  любого  обладанья...
смущает  разум...  
и  пьянит  сознанье...
в  дороге  к  праху...  вечного  ничто...
что  приобрёл?...  и  заплатил...  за  что?...

Осознанное    Я    
есть    результат    борьбы
где    победитель    обречён    на    рею
стараюсь    строить    жизнь        свою    в    любви
И    в    лучшее    зимой    и    ночью..
Верю...........

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686887
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016


Luka

Ложе зорі

Шовком  багряним  
Ложе  вечірній  зорі
Ніч  застилає

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686610
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016


Хуго Иванов

мой Милый котёнок…

Милый  котёнок...
расскажу  я  тебе  сказку  -  правду
из  жизни  одного  королевства...

иду  я  как  то  по  улице  а  на  встреу  мне  принц
такой  себе  упитанный  мужичок....
приехал  орган  в  кафедрале  послушать....
(эт  по  ихнему  главная  городская  церковь)
а  я  ещё  подумал    скользко  зима...
может  ведь  подскользнуться  и  упасть....
так  он  наверно  услышал...
и  решил  упасть...
но  место  было  не  медийное...
для  Пиара  не  подходящее
а  вот  на  свадьбе  герцога  он  и  упал...
как  я  ему  советовал....
прямо  на  красной  дорожке
для  королевских  персон...

пошёл  я  в  парк
и  встретил  красавицу  длинношёрстую  рыжую  корову
а  когда  возвращался  из  парка...
она  уже  родила  телёночка
я  хотел  его  погладить...
но  его  мама  была  убедительно  против
такой  фамильярности...

в  озере  в  плотную  с  пешеходной  дорожкой
лебедь  высиживал  птенцов
никакого  внимания  не  обращая..
на  меня  и  на  гуляющих...
...правда  экологам  разрешили
отбирать  уних  яйца...
так  как  они  убивают  живущих  рядом....

на  поляне  весело  и  шумно  бегали  поросята  дикого  кабана...

за  кустами  стоял  окаменевший  мальчик...
у  которого  от  взгляда  девочки...
отвалилась  голова...
не  пойму  не  то  взгляд  такой...
не  то  мальчик...  слабоват...
сексуально....

на  осветительном  столбе  жонглировал  мячом  футболист

а  на  площади  столпились  двойники
вождей  мирового  пролетариата
доказывая  друг  другу  кто  из  них  больше  вождь.....

на  деревьях  в  лесу  вывесили  скворечники  для  диких  мышей...

студенты  подрабатывают  официантами  и  жонглёрами
пародируют  памятники  и  пьют  на  спор  пиво...

буржуа  выгуливали  по  набережной  свои  фраки  и    платья  ...

рабочий  класс  перекуривает...
стуча    по  скамейке  костяшками  домино

так  проходит  жизнь  в  моём  королевстве....

и  я  хочу  это  всё  показать  тебе
Моя  Любимая  девочка...
чтобы  ты  знала....
если  бы
мы  были  вместе......
то

Принц  бы  не  упал...

у  мальчика  бы  не  отвалилась  голова.....

лебеди  бы  не  стали  убийцами...

и  ваАбще  ..

даже  летучие  мыши  и  поросята
из  диких  стали  ручными....

потому  что  на  них  смотришь  Ты
самое  большое  Чудо  Вселенной....
Моя  Любимая  девочка...

я  точно  знаю  и  без  сомнений  верю
что  только  Настоящая  Любовь
меняет  мир  к  лучшему

ВСЕ  ФОТО  СДЕЛАНЫ  АВТОРОМ

*****0Т  -  ответ  Милого  Котенка  -  Дорогой  Волшебник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688217

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684208
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Хуго Иванов

Побудь ещё немножечко… чужой

я  смог  себя  от  рабства  защитить...
поклявшись...себе  клятвою  простою....
просить  не  буду...  
верить...
и  любить...
и  обрету  свободу...  
над  собою

и  очень  долго  в  этом  мне  везло
я  даже  стал  лечить...    чужую  Юность
пока  не  разглядел  Твоё  Лицо...
и  в  пепел  превратилась  
моя  мудрость...

...........................................

я  так  устал  ...от  холода  зимы.....
проник  он  в  сердце....
и  поранил  Душу...
и  наше  Ты...  уже  звучит  как  Вы....
и  только  боль....
в  словах...  течёт  наружу

мы  встретиться  должны  
чтобы  Любовь  спасти....
почувствовать  её...  прикосновенье....
как  дань...
 себя...  
мы  будем    ей  нести
расплавив  серость...
в  сказочных  мгновеньях.

..............................................

 я  задыхаюсь  без  любви...
как  в  штиль  на  море  паруса....
и  от  сжигающей  тоски.....
меня  спасут  твои  глаза...

вот  фотография  твоя...
мой  мир  мечты  на  ней  очерчен...
пока  ты  ждёшь....
...обнять  меня...
я  Несгибаем....  
и  Бессмертен.  

...................................................


Я  знаю  наша  встреча  состоится...
и  после  адаптации  зрачков...
мы  сможем  вдруг...  
опять  разговориться...
войдя  в  реальность....
из  страны  стихов.                                

мы  придумаем  вместе  ...
фантазии  счастья...
а  касаньем  проверим...  
безумные  сны...
и  заполним  любовью  
остатки  сознанья...
между  нашими  Я  
растворёнными  в  МЫ

мы  узнаем  как  пахнут
зовущие  губы...
как  желанье  сочится
из  глаз  ...
как  из  ран...
мы...
сегодня...
...  и  вечность....
с  тобою  забудем...
и  вселенная  будет
завидовать  нам.

...................................................

побудь  ещё  немножечко  ....чужой....
дай  пережить...  Затменье....  Нетерпенья.
твоё  прикосновение....  
рукой....
и  вечность....  
превращается...  
в  мгновенье.

..................................................

Ты  столько  раз  дарила  мне  Себя.....
свою  улыбку  ласку  и  надежду.....
а  я  как  в  первый  раз....  хочу  Тебя.
и  Голод....  
по  Тебе....
сильней  чем  прежде.



*****Петро  Кожум'яка  -  …ЧУЖОЙ!  -  (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Н-А-Д-І-Я

Я не люблю….


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]

Я  не  люблю  тих  слів,  що  притаїлись,
Як  зрадники,  сховались  і  мовчать.
І  ніби  в  якійсь  пастці  опинились.
Мені  про  це  так  хочеться  кричать...

Скупі  слова,  яка  у  них  є  цінність?
Не  вірю,  що  глуха  бува  душа.
А  слів  хороших  просто  нескінченність.
Оті,  що  можуть  в  нас  творить  дива.

Ми  мовчимо,  бо  любим  лиш  себе,
Запаси  слів  ховаєм  у  архів.
І  павутиння  з  них  мереживо  плете.
Щоб  не  збіднів  запас  хороших  слів.

Я  не  боюсь  казати  ніжних  слів.
Нахалам  відсіч  дати  не  умію.
Та  можу  у  душі  приборкать  гнів.
Душа  моя  ніколи  не  зчерствіє.

Не  бійтесь  людям  дарувать  тепло.
Воно  серцям,  можливо,  необхідне.  
Щоб  врятувати  в  тяжкий  час  могло,
І  щоб  в  душі  у  нас    було  погідно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016


Luka

Росинки нот

Промінчик  ранній
Збирає  росинки  нот  
У    месу  літа.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679138
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Хуго Иванов

Я ХОЧУ РЕБЁНКА ОТ ТЕБЯ

не  мешайте...
...  Нам....
.....  журавли
моя  осень...
о  счастье..
споткнулась...
Лучик  Света..
ко  мне  ...
из  Весны...
страстным  взглядом...
к  душе...
прикоснулась.

эта  ночь...
наслаждений...
....  без  сна...
скинув  годы...
с  вершин
......  пьедестала  ....
в  моём  сердце
шалунья  весна...
календарь
запустила...  с  начала...

жизнь  полна
безумных  снов...
и  ...  слов....
наше  счастье...
только....
на  Земле...
колдовали  звёзды...
нам  любовь...
яркою  заплаткой...
на  судьбе...

и  горя
от  страстного  накала....
ты  сама...  себя...
благословЯ...
тихо  мне  на  ушко  прошептала...
я..хочу...
ребёнка...
от.....
тебЯ



*****0Т  -  в  слух…  -  Я  ХОЧУ  РЕБЁНКА  ОТ  ТЕБЯ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711070

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679089
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016


Хуго Иванов

ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ…. .

ты  меня....
не  спутаешь...  ни  с  кем...
ни  глаза...
ни  руки...

почернела  белая  сирень...
от  тоски...
в  разлуке

ты  моя  религия  любви...
чётки...
и  скрижали...

плавные  движения  твои...
музыку  рождали...

танец  страсти...  
волшебство  творя...
нежность    излучая.

вдруг...
ты  прикоснулась...  до  меня...
тайны..  изучая...

как  мальчишка.....
будто...  в  первый  раз...
переп0лнен  страстью...

твоё  соло....
мой  безумный  джаз...
приближают  к  счастью...

в  нашей  сказке...
только  о  любви...
тает  мир  реала...

шорох  звуков...
плавит  наше...  в...  Мы...
дарит  жизнь...
с  начала...


разогнал  дождь  джаза  баловство...
площадь  опустела

а  во  мне...
бушует  колдовство...
твоих  глаз...
и  тела...

спит  в  ладошках...
нежности  дурман...

времени  не  властно...

осень...
рвётся  в  душу...

сквозь  туман...

но  пока...

напрасно.



*****Дарія  Типчук  -  Навіяно  -  ТЫ  МЕНЯ  НЕ  СПУТАЕШЬ  НИ  С  КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732

*****Петро  Кожум'яка  -  навіяне  Хуго  і  Дарії  Типчук  -  ТЫ  МЕНЯ  НЕ  СПУТАЕШЬ  НИ  С  КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016


Хуго Иванов

*****невідома Аматорка переклад - ЛЬВОВ ДЖАЗ ДОЖДЬ…….

ты  меня....
не  спутаешь...  ни  с  кем...
ни  глаза...
ни  руки...

почернеют  розы  как  сирень...
от  тоски...
в  разлуке


разогнал  дождь  джаза  баловство...
площадь  опустела

а  во  мне...
бушует  колдовство...
твоих  глаз...
и  тела...


спит  в  ладошках...
нежности  дурман...

времени  не  властно...

осень...
рвётся  в  душу...

сквозь  туман...

но  пока...
напрасно.




[b]невідома  Аматорка  переклад[/b]

ЛЬВІВ  ДЖАЗ  ДОЩ  …

я  тебе  ...
не  сплутаю  …  ні  з  ким  …
ні  очі  …
ані  руки  …

вже  посивіли  маки  наче  дим  …
від  жалю  …
й  розпуки

вже  батяр-джаз  втомився  від  дощу  …
стих  осиротіло

а  я  ще  досі  …
спогадом  тремчу  …
від  погляду  …
і  дотику  …
до  тіла  …

в  твоїх  долонях  …
засинаю  ще  …

мов  часу  плин
ця  мить  одна  спинила  …

в  мені  весна  …
розлилась  …
цим  дощем  …

і  осені  …
до  нас  …
немає  діла  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675090
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Серго Сокольник

Сон надходить ( 16+ )

Ти  мене  відпускати  не  хочеш
Із  обіймів,  хоч  я  догорів...
Наші  ночі!..  розпусниці-  ночі!..
Цей  бажання  одвічний  порив...

...ніч  хвилинами  міряє  кроки
До  ведично-морфінових  снів,
І  дрімоти  вороняче  око
Вглиб  душі  заглядає  мені.

Ось  уже  підхопила  на  крила,
Хоч  свідомості  промінь  не  згас...
Відбулося-  не  значить  здійснилось...
Задоволення-  ще  не  екстаз...

Голос  пам"яті  серце  лоскоче
Мов  босоніж  ідеш  по  траві,
І,  можливо,  подивишся  в  очі
Тим,  кого  не  побачиш  повік,

А  можливо,  і  тій,  без  якої
Вже  не  матиме  сенсу  життя...
Сон  наповнює  душу  спокоєм.
Я  його  пригублю,  мов  пиття,

Що  зціляє,  відновлює  сили
Для  кохання  тобі  і  мені...
Вже  світає...  Прокинулась,  мила?
Що  наснилось  тобі  уві  сні?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116061101151  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016


Ниро Вульф

Прилетай

Ночь  нежна  и  роняет  звезды,
всё  в  туманность  зовёт  меня,
уже  за  полночь,  очень  поздно,
но  я  жду  у  окна  тебя.

И  когда,  вдруг,  прохладный  ветер
чуть  коснется  горячих  крыш,
я  мечтаю  о  нашей  встрече,
прилетишь  ли  ко  мне,  малыш?

Полетаем  вместе  с  тобою
мы  над  городом  нашим  ночным,
ночь  плащом  нас  своим  укроет,
к  звёздам  ближе  мы  станем  одни.

Как  чудесно  стать  невесомым,
танцевать  под  цикады  трель,
и  почувствовать  сладость  истомы,
жду  тебя,  моя  девочка-эльф.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668237
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Luka

Літнє сонце

Яблуком  стиглим
Падає  літнє  сонце
В  росяні  ночі.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667214
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Luka

Літня ніч

Літньої  ночі  в  травах
Оживають  мільйоном  зірок
Сльози  мрій  нездійсненних.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666256
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Luka

Паросток

Паростком  ніжним
Сонечко  проростає
Крізь  чорну  хмару.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665836
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


OlgaSydoruk

В лаванде (синей) мотыльки …

В  лаванде(синей)мотыльки  пыльцою  очертили  тени...
До  первых  проблесков  зари  садились  на  одни  колени...
То  вверх  поднимались,то  -  вниз...Сужая  окружность  запрета...
Томление  -  в  порыве(на  бис),..прелюдия  -  до  ответа...
Прохладный  сочился  бриз,прозрачным  казался  корсетом...
Затих  легендарный  солист,укрывшись  за  занавес  где-то...
Оплыла  на  блюдце  свеча  и...каплей,застывшей  на  вене,
Касалась  крыла  мотылька,..сетей  неожиданной  лени...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Н-А-Д-І-Я

Сонячні мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E  [/youtube]



Клубочиться  туманом  легкий  сум,
Пливе  собі  поволі  над  рікою.
Він  зітканий  з  рожевих  моїх    дум,
Що  не  дають  давно  мені  спокою.

Моїх  думок  притишений  політ...
За  обрій  тихо  сонечко  сідає,
І  зморений  турботами  мій  світ,
Спочити  вже  від  клопотів    бажає.

На  човнику  моїх  бажань  і  мрій,
Чарівна  нічка  тихо  припливає,
Торкається  ледь  сонних  моїх    вій,
І  сон  мої  думки    перемагає.

І  я  повільно  кану  в  забуття.
І  десь  там  розчинились  усі  мрії.
Окутують  вже  нові  відчуття,
І  зникли  всі  ознаки  безнадії.

Веселка  розцвіта  після  дощу.
Купається  поляна  в  зливі  сонця.
Я  до  своєї  мрії  вже  біжу...
Та  промінь  розбудив,  що  у  віконці...












: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016


ptaha

Душа, яка позбулась рим…

Іде  душа,  яка  позбулась  рим,
Застуджена  неначе  й  трохи  квола.
А  теплий  вірш  (він  був  колись  твоїм!)
Лежить  на  білім  –  словом  прохололим,

Чорнильно  роз'їдаючи  папір
(А  той  до  всього  звиклий  і  байдужий).
Іде  душа,  яка  позбулась  рим,
На  порожнечу  у  собі  недужа.

Її  тримає  в  формі  тільки  плащ  –  
Завіса  серцю,  від  очей  лаштунки.
Кричи,  душе!  Не  можеш  –  просто  плач!
Від  себе  не  буває  порятунку!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661478
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2016


Luka

Ранок

Ранок.  Зорі  немовля  
В  молочнім  купелі  туману
Небеса  омивають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659302
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Luka

Боже, вільна

До  мене  приходила  Радість.
Відкривала  широко  двері.
В    саду  моїм    спочивала.
Співала  ніжних  пісень.
Напувала  п’янким  повітрям,
Дарувала  широкі  крила,
Нахиляла  високе  сонце,
І  теплішав  зимовий  день.
Я  вві  сні  посміхалась  від  щастя,
і  писала  про  нього  поеми,
поки  сумніви  не  закрались,
може  Радість  ця  –  не  моя.
І  тоді  сади  спорожніли.
Перестало  всміхатись  сонце.
На  горищі  зотліли  поеми.
Боже,  вільна…  чи  вільна  я?

Автор  картини  -  Жозефіна  Уолл

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658510
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


гостя

Однак…



І,  власне,  
Ти  міг  би  цю  дівчинку  все  ж  полюбити…
Таку  непостійну…  таку  золотаву…  однак…
Вона  забувала  відвідати  виставку  квітів…
Проте  потрапляла
     на  форум  бродячих  собак…

У  міру  нестерпна,
Не  краща  за  інших  й  не  гірша…
Кренделик  до  столу…  чар-зілля  у  неї  в  меню…
Її  домові  вже  писали  щось  схоже  на  вірші…
Ти  завжди  позичити
     можеш  у  неї  вогню…

Сьогодні  у  борг…  
Тільки  завтра  із  нею  ви  квити…
Сум  синій…  сум  білий…  її  кораблі  -  по  морях…
І  ти,  безперечно,  зумів  би  таку  полюбити,
Якби  ж  не  лишала  ключі
     від  квартири  в  дверях…

Оту,  що  складала  
Примар  на  гладенькі  полиці…
Читала  їм  кодекси  вдячності…  і,  зазвичай,
Писала  свої  мемуари  пухнастої  киці…
І  сутінки  лила  
   в  духмяний  мелісовий  чай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 27.03.2016


Сергей Дунев

Белые пятна души




*  *  *

Терзает,  а  что  –  непонятно.
Будит  средь  ночи:  «Пиши!»
Поэзия  –  белые  пятна
Непостижимой  души.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654959
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Віталій Назарук

НЕ ВСІ ПОЕТИ БРЕХУНИ

«Та  я…Та  вона…Та  вони…»
«  А  я:  від  весни  –  до  весни…»
…Проходили,  мила,  повз  тебе
Поети  –  старі  брехуни.
                                         Василь  Простопчук

Це  я  і  повір,  тільки  ти,
Зі  мною  завжди  до  весни,
Світи    моя,  зоре,    світи,
Не  вір,  що  усі  брехуни.

Поет  -  променистий  кришталь,
Він  мріє    лишити  сліди.
Ти  поруч  –  зникає  печаль,
Поети  ж  не  завжди  діди.

Їх  треба  зігріти  теплом,
Щоб  ручка  не  мерзла  в  руці.
Щоб  поруч  була    за  столом,
Щоб  сліз  не  було  на  щоці.

І  знай,  ти  для  мене  одна  –
Кохання  -  мій  подих  весни,
Моя  ти  пісенна  струна,  
Поети    -  не  всі  брехуни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654595
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Серго Сокольник

Чекання

В  синьому  мареві  сонячний  гасне  ліхтар...
Ніч  розправляє  потроху  воронячі  крила...
Звістки  від  любої  серця  чекає  радар...
Звістки  немає  весь  день...  Що  ж-бо  трапилось,  мила?

Може,  забувшись,  блукаєш  у  соннім  гаю,
Тішачись  співом  пташок,  що  вертаються  з  раю,
Вдома,  мов  смуток,  лишивши  "мобілку"  свою,
І  у  легені  весняне  повітря  вдихаєш?..

В  темному  небі,  немов  на  написаний  твір,
Смуток  тривоги  розлив  з  авторучки  чорнило.
Віти  дерев,  мов  антени,  торкають  ефір,
Ловлячи  звістку  від  тебе...  Що  трапилось,  мила?

День,  що  скінчився  без  тебе-  скінчився,  чи  ні?
Як  до  мовчання  одвічності  важко  звикати...
Щось  відбулося.  Чи  трапилось.  Ти  подзвони.
Вечір.  І  ніч  ще  попереду.  Буду  чекати...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116032601262  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Лія***

Кавове…

Я  запрошу  тебе  на  каву
Серед  пишно  вбраного  парку...
Філіжанку,  під  смак,  
золотаву,
На  залишену  жовтнем
чумарку
Покладу...
а  іще  тістечка
Глазуровані  шоколадом,
Кави  зерна
з  свого  мішечка
Розсипатиму  зорепадом...
Смакуватимеш  по  ковточку
Осінь  з  кавою...
-  От,  пустунка!  -
шепотітимеш...
а  в  таночку
закружляє  любов-чаклунка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524417
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 22.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2016


Хуго Иванов

Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ

Я  собираю  прошлого  следы,
где  ты...    меня,  
спасала  от  ненастья,
а  я  дарил  
весенние  цветы,
и  умирал...
в  объятиях...
от  счастья.

В  далёком  прошлом...
лучшая  весна,
за  окнами  
не  помнящий  нас  город,
моя  Волшебница...
сегодня  не  одна...
и  я  уже...  
не  так  бездумно  молод.

В  снах  возвращаюсь  
памятью  к  тебе,
в  твоё  тепло...  
с  безумными  страстями...
к  глазам,  
с  вселенской  нежностью  в  себе,
...и...  
нету  расстоянья...  
...между  нами.



*****  *Svetlaya*  -  переклад  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885

*****Мирослава  Жар  -  переклад  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101

*****Лина  Ланская  -  вільний  переспів  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279

*****Октябрина  -  переклад  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462

*****0Т  -  п0дарун0к  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454

*****наталія  калина  -  переклад  
-  Я    СОБИРАЮ    ПРОШЛОГО    СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609

*****Петро  Кожум'яка  -  пародія  на  переклад  наталія  калина  
-  Я  СОБИРАЮ  ПРОШЛОГО  СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Макс Айдахо

восточное. любовное

...случайно,  копаясь  в  архиве,  нашел  
фотографию  молодой  пары:  
девушка  в  форме  медсестры  начала  
двадцатого  века,  
рядом  стоит  парень  в  царской  офицерской  
форме,  
с  георгиевским  крестом  на  груди.
со  светлыми  улыбками  -  отец  и  мать  перед  
расставанием.

к  фото  был  прикреплен  конверт-письмо  
треугольной  формы.
развернув  я  прочитал:

...и  если  уста  ее  тонкие  грустью
вольют  в  мое  сердце  небесную  синь,
то  горы  качнутся  и  сдвинутся  устья
двух  рек,  словно  с  "янь"  повстречается  "инь".

во  тьме  берега  задрожат,  и  забьется
волна  о  скалу,  раскрывая  цветок,  
чей  свет  обнаженный  цветущего  солнца  -  
путь  избранный,  тайный  ведет  на  Восток.

но  нужен  ли  Бог  ослепленный  игрою
Богине  /и/,  чьи  крылья  наполнены  днем?

я  вновь  задыхаюсь  огнями  перрона,
встречая  во  сне  поезда  без  Нее...

Памир,  190...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592910
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 03.03.2016


Лина Лу

ЛУННАЯ ЗАВОДЬ

Окрестили  Лунной  заводью
И  к  вечерне,  не  к  заутрене
Истерзав,  как  плетью,  памятью
Провели  по  кромке  внутренней.

Неминуемо...  не  минуло  -
Мост  серебряный  качается.
Я  пришла...казалось,    сгинуло
То,  что  сердцем  называется.

Да  упало...знать,  не  стерпится  -
Каплей  крови  тихо  скатится.
Не  спеши  удостовериться  -
На  душе  и  так  сумятица.

Стынут  знаки  незаметные,
Паутинно-бесконечные,
Неизведанно-запретные
Хоть  не  крылья,  но  заплечные.

А  взошла  Луна,  -  полынною
Упилась  и  не  раскаялась,
Не  настойкою  -  лавиною,
Льдиной  горькою  истаяла.

Окрестили  Лунной  заводью,
Не  напиться  -  горечь-горечью,
То,  что  было  чьей-то  памятью,
Обернулось  алчной  полночью.
20.02.2016








: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646380
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Шон Маклех

Довершено: Місто Повітря

                           «У  дітей  розплющені  очі,
                               Бо  за  вікном  покірно
                               Обростає  птахами  дерево.»
                                                               (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Місто,  в  яке  прилітають,  
А  не  приїжджають,
Місто,  в  якому  будинки  прозорі,    
Бруківка  прозора  і  навіть  лікарні,
Ратуша  і  буцегарні  -  все  прозоре,
Бо  зроблене  все  з  повітря,
Воно  там  -  у  висоті  недосяжній,
Я  прилітаю  туди  на  повітряній  кулі
І  на  різнокольоровому  дирижаблі
(Жаблі,  дриглі,  чаплі),
Я  будую  собі  будинок
Серед  його  прозорих  вулиць,
Навіть  не  будинок,  а  замок,
Запрошую  в  нього  гостей-птахів,
Пригощаю  друзів  вином-сонцем,
І  прошу  всіх  крилатих:  «Не  падайте!
Не  треба  туди  -  вниз,  додолу,
Не  треба  важкості  і  себе  відчувати
Гирями  і  брилами,  оливними  кулями,
Не  треба  -  летимо  вгору,
Ми  всі  легші  повітря,
З  якого  тут  муруємо  місто,
Допасовуємо  повітряну  цеглу,
Накриваємо  повітряним  дахом,
Щоб  завжди  у  наших  оселях
Панувало  лише  світло  -  
Яблука-сонця  чи  місяця-п’єро,
Бо  так  воно  влаштовано  -  
У  мріях...  І  снах...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645744
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Шон Маклех

Довершено: Місто Трави

         «Хіба  світ  і  натовп  -  не  краще  видовище,
             до  того  ж  безкоштовне,  подібне  до  відомого
             Піфагорівського  торжища?»
                                                                               (Григорій  Сковорода)

Є  місто  зелене-смарагдове-квітковане:
Місто  вусатих  равликів-поспішайликів
З  хатинками-мушлями  розцяцькованими,
Листяними  стінами-вулицями  тонконоговими,
Стеблиновими,  тимчасовими,  звіробійними
Та  мальвовими,  запашними  й  живими.
Там  час  вимірюють  мохом  -  
Швидкістю  його  росту,
Там  пророкують  і  проповідують
Віщуни-слимаки  слизосині  словолипкі,
Там  дощ-не-дощ  -  подія  епохи,
Там  мурашник  -  імперія  -  Олександра,
Мало  не  Македонського,
Там  струмок  лісовий  Ніагарою
Тече  невідому  куди  і  невідомо  звідки,
Там  дерево  досягає  Космосу,
Калюжа  хвилями  океанськими
Колихає  жабія-динозавра  ненажерливого,
Там  попелиці  худобою,  а  муралі  пастухами,  
Там  ніхто  не  відає,  не  знає  й  не  здогадується,
Що  зима  прийде  біла
Неминуча.
Як  смерть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Сокольник

Мить неповернення

Як  же  ж  хочемо,  хочемо,  хочемо
Щоб  початком  здавався  кінець,
Щоб  сльотою  небесною  змочений,
Промінь  сонця  весняного  скрес,

Щоб  серця,  що  вже  попелом  вкрилися,
Знов  зігрілись  кохання  теплом...
І,  зажурені,  щоб  не  журилися...
І  щоб  стало  усе,  як  було...

Хоч  би  раз  іще  ніжками  босими-
Чи  по  лезу,  чи-то  по  стерні...
Щоб  у  небі  свинцевому  осені
Спів  весняних  птахів  задзвенів!..

Світ  пост-фактум  народжених  роздумів-
Де  ми  ІНШІ?  Де  СПРАВЖНІ?  Хто  зна?..
Тільки  "мить  неповернення"  пройдено.
Та  й  куди  повертатися  нам?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021912824  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645314
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Luka

Свічечка

До  неба  рветься  
Метелик  однокрилий.
Свічечка  гасне.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644885
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 19.02.2016


OlgaSydoruk

Я только слова пишу…

Экспромт

Когда  зажигаю  свечу,  
За  шторою  прячется  страх...  
Короткой  строкою  пишу...  
Совсем  не  такой,чтобы  "ах"!..  
Я  просто  дышу  в  тех  словах!..  
Вяжу  их  узлами  и  цепью!..  
Узором  ветров  -  на  песках!..  
Ударами  -  верною  плетью!..  
Касанием  нежным  (души)  
И  тем  поцелуем  французским...  
О  жизни  -  дорогой  любви
(Под  соусом  сладостно  -  грустным)...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 17.01.2016


OlgaSydoruk

Разметался завиток на подушке белой…

Если  счастлив  человек,забывает  бурю...
Ремесло  любимой  век    -  тяжкое  в  натуре...
Делят  истину  в  ломтях,а  не  в  крохах(  свыше)...
В  Шамбале,наверно,снег  -  с  лепесточков  вишен...
Разметался  завиток  на  подушке  белой...
Ржаво  -рыжий  колосок  для  букета  -  спелый...
Тень  сиреневая  век  -  от  небес  лазури...  
Розы  белые  -зиме...Алые  -  июлю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635496
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Патара

Ангел полетів

От  тільки  що  сидів  з  тобою  поряд,
Було,  як  біля  мами  тепло  з  ним,
Витягував  з  депресії  і  горя.
І  раптом...  зник,  зостались  "нитка  й  дим".

Коли  він  є,  його  не  помічаєш,
Усе  якось  природньо,  звично  так.
Брак  відчуваєш  у  часи  відча́ю,
Коли  життя  твоє  втрачає  смак.

Вже  звик  ти  під  крило  ховати  душу
Від  негараздів,  лиха  і  проблем...
Зник  в  морі  негативу  клаптик  суші,
Де  гамували  твій  сердечний  щем.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629911
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


OlgaSydoruk

Сон подкрался незаметно…

Для  Камилы

Сон  подкрался  незаметно...
Склеились  реснички...
Недочитана  страница...
Нолик,единички...
Ветер  шваркает  в  окошко  веточкой  сирени...
От  полоски(белой)света  прогоняя  тени...
Сон  стучится  в  дверь  ладошкой...
Двери  открываю...
"Люли  -люли"  -  моей  крошке  тихо  напеваю...
Кошка  серая  -в  лукошке  -маленький  клубочек...
"Люли  -люли,люли  -люли"...
Сладким  -  сладкой  ночи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629789
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Серго Сокольник

ЦЕ- ТЕМА. Маленька поема

Видатного  покрою
Театру  куліси.
Їх  на  сцені  лиш  двоє.
Упала  завіса...
-Ти  пощо,  Катіліно?..
Терпець  увірвався...
Цезар  мертвий.  Та  стимул
Величний  зостався...
Нерозвинутий  логос
Сховай-но  подалі-
Гордо  напнута  тога,
Античні  сандалі...
Тібр  міліє  на  літо...
І  рідні  пенати
Вже  з  провінції  їде
Нерон  рятувати.
.............................
І-  жіночі  інтриги
Із  присмаком  тліну...
Театральність  віршів,
Що  читав  на  колінах...
...ти  не  думав  ніколи,
Як  кане  у  Лєту
Тих  віршів  однакових  
Папір  з  туалету,
"Мурмоталок"  незграбних
Кричуща  банальність,
Що  на  блюді  підноситься,
Мов  геніальність,
Наче  в  піку  тому,
Хто  проходив  крізь  ночі,
Хто  в  холуйську  тюрму
Заповзати  не  схоче,
В  кого  вірші  пориву  
І  спокою  різні,
Вітрогонно-стрімкі,
Гостролезо-залізні,
Мов  отримана  в  битві
Зі  стогоном  рана?..
Що  ти  бачив  в  житті,
Туголобий  баране,
Що  "під  Цезаря"  шився
Жіноцтво  любити?  
Ти  у  нього  повчився  б,
Що  з  ними  робити.
Їх  порив  шаленіти...
Ті  оргії  ночі...  
Після  битв...  Ти  кульбіти  
Робити  не  хочеш,
Бо  тобі  до  душі
Театральні  інтрижки,
Безталанність  віршів-
"Свіжоспечена"  книжка,
Безкінечно-нудна
Писанини  дурнЯ...
Цезар  глянув  би...
Плюнув...  Сказав-
РОЗМАЗНЯ.
Та  й  усе.  -До  клоаки
Закиньте  сувій
"Писознаків"!..  Та  він,
Як  нараз,  неживий.
"Братство"  Брутів-
З  скляними  очами  ворони
З  каламуті  каламус
Дарують  Нерону.
Їм  до  смерті  
Осанну  лабать  і  лабать.
............................
Щоб  померти,
Просить  доведеться  раба.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115121211894  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628212
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Luka

Коріння

Зернятко  життя
Радістю  колоситься
З  коріння  смутку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627842
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Серго Сокольник

Відхід осені. Коханій

Закотилось  сонце  за  світи...
В  темряві  згубивсь  совиний  крик...
В  молочаю  парості  застиг
Цей  останній  осені  розбіг-

Золотаво-  попелястий  арт
Мов  на  паті  зібраних  дерев...
Наче  пар  кружляння,  листопад...
Спів  птахів,  що  зА  душу  бере...

Розчинились  в  сірості  міста...
Розчинились  в  сірості  поля...
В  серці  розлилася  пустота,
Вихор  смутку  у  душі  кружля...

Тільки  ти,  благаю,  не  згубись
У  безликій  холоду  юрбі!..
Прихились  до  мене,  прихились!-
Відігріюсь  серцем  на  тобі.

Наші  ночі,  сповнені  тепла,
Наші  дні,  що  світло  ллють  надій,
Наші  нероз"єднані  тіла,
Мов  в"юнок,    що  вплівся  в  деревій,

Допоможуть  в  сірості  журби
За  осіннім  сонцем,  що  пішло.
Відігріюсь  серцем  на  тобі-
Прийде  час  зимових  насолод!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115110700229  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618970
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Олекса Удайко

ТО НЕ СОНЦЕВА ТІНЬ

[b][i]tth[/i][/b]
         [i]Волинь...  с.  Веснянка.  Погоже  літо...
         Озеро    неподалік    від      Луцька...  
         Чайки  над  озером...  І...  мрії!  Мрії  
         про  майбутнє.  Бо  сьогодення  сумне.
         Та  життя  бере  своє...  Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То  не  сонцева  тінь  в  голубих  небесах
В  плесі  озера  вкіс  відбивається…
То  на  бе́резі  трав  жадібка́  бірюза  
Корінцями  углиб  розвивається…

То  не  чайка  над  озером  в’ється,  літа́,
Спрагло  долю  у  вирі  шукає…
То  твої  молоді  та  щасливі  літа
Серед  літ  запізнілих  блукають...
 
То  не  жайвір  у  небі  відчайно  співа,  
Немов  щастя  нам  щедро  віщує…
То  твої  в  позолоті,  коштовні  слова
В  моїм  серці...  щоночі  ночують.

...Кличе  неба  і  трав  нехибка  бірюза,
Літо  гладить  фіранки  в  віконці…
То  не  сонцева  тінь  в  голубих  небесах…
То  моє  несподіване  сонце.[/color][/b]

10.08.  2015,  с.  Озеро,  Волинь[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 16.08.2015


Н-А-Д-І-Я

Тепло душі…

Тепло  душі  розсипалося  барвами.
Відчула,    ніби  тихий  шепіт  трав.
А  день  розцвів  трояндами  і  мальвами,
А  ще  недавно  вітер  бушував..

Заграло  слово  ніжною  веселкою.
У  серці  влаштувало  дивосвіт.
І  стала  я    не  тонкою  стеблинкою,
А  квіткою,  що  зветься  первоцвіт.

І  десь  далеко  грім  уже  гуркоче.
А  хмари  вже  рожевим  розцвіли.
А  серце  ще  хворіє  і  не  хоче
Повірити,  що  це  уже  не  сни.

По  крихітці  маленькій,  по    краплинці
Зберу  в  долоні  всі  твої  слова.
І  вдохом  поселю    у  всі  клітинки.
Такі  від  слів  бувають  ось  дива.

Їх  просто  треба  вміти  розуміти.
Не  кожен  зможе  ці  сказать  слова.
Вони  в  мовчанні  можуть  бути  -  квіти,
А  можуть  і  мовчанкою  вбивать...














: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591639
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015


Любов Ігнатова

Не відпусти

Тримай  мене  за  руку  -  не  пусти,  
Бо  я  впаду  під  ноги  людостаду...  
Попереду  у  нас  -  місток  хисткий,  
Та  спалені  дороги  -  вже  позаду...  

Не  відпусти...  Не  рви  тоненьку  нить  -  
Вона  з  клубочка  діви  -  Аріадни...  
Відчуй  всім  серцем  цю  тендітну  мить  :
Початок  -  це  і  просто,  й  дуже  складно...  

Тримай  мене  за  руку  -  не  пусти,  
Не  дай  згубити  відчуття  надії...  
Кидає  осінь  звОхрені  листи,  
Де  я  писала  сни  -  дівочі  мрії...  

Не  відпусти...  Тримай  мене  міцніш  -  
Бо  кожен  крок  -  Русалоччина  мука...  
Та  поцілунок  зболений  -  п'янкіш,  
А  шепіт  ніжний  -  наймиліші  звуки...  

Тримай  мене  за  руку  -  не  пусти!  
Вона  в  твоїй  долоні  пташенятком  
Потроху  забува  свої  хрести  
І  починає  вірити...  спочатку...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588451
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015


Віталій Назарук

ПОЕЗІЯ

Поезіє,  ти  скрипка  для  душі,
Єдина,    неповторна  у  поета…
Художником,  як  пишуться  вірші,
Йому  потрібно  вибрати    багети.

В  одному  вірші  музика  звучить,
У  іншого  є  гама  кольорова,
Як  лине  думка,  значить  від  душі,
Поезія  злітає  чистим  словом.

В  поета  завжди  скрипка  у  руках,
А  якщо  ні,  то  у  руках  палітра,
Мовчазна  скрипка,  як  нема  смичка,
Художник    замалює,  а  бо  ж  витре...

Поезія  твоя  –  це  стан  душі,
Де  виривається  на  волю  кожне  слово,
Тоді,  як  птахи  вільні  є  вірші,
А  разом  із  словами  вільна  мова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568201
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 01.05.2015


Єва Романенко

• МОТЫЛЬКИ •

Осознала,  что,  нервные  клетки  губя,
Без  тебя  я  ни  ночи,  ни  дня  не  могу!
И  когда  на  вопрос  "Как  дела  у  тебя?"
Отвечаю:  "Прекрасно!"  —  тебе  я  не  лгу!

Чуткий  сон  твой  считаю  за  честь  сторожить,
Лишь  с  тобою  хочу  в  тёплой  ванне  лежать.
Ты  всегда  помогаешь  мне  боль  пережить,
Заставляя  ходить,  говорить  и  дышать!

Всё  пытаясь  осмыслить,  сидя́  в  темноте,
Поняла,  что  хочу  просыпаться  с  тобой.
В  сердце  —  сакуры  цвет,  мотыльки  в  животе;
По  артериям  хлещет  ручей  голубой...

За  тебя  я  умру,  оживу,  растворюсь...
За  тобою  отправлюсь  и  в  космос,  и  в  ад!
Я  люблю  —  потому  ничего  не  боюсь!
Лишь  бы  чувствовать  твой  неземной  аромат...

•  23.04.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576796
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015


Олекса Удайко

В МОЄМУ ЛАНІ ВЖЕ ОБЖИНОК

                       [i]  Собі...  коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]

[i][color="#19078f"][b]В  моєму  лані  вже  обжинок,
зоря  вечірня  зайнялась…
Чи  довго  ще  топтать  стежину,
де  квітне  тихо  буйний  ряст?..

Чи  вдасться  ще  любить,  творити?
Чи  принесе  творіння  “сласть”?  
Чи  Музині  дорослі  діти
доглянуть  сад,  де  квітне  ряст?

Чи  стане  пороху  і  хисту
тих  діток  викупать  в  росі
та  в  небо  –  світле,  не  імлисте  –
послать  нащадкам  на  засів?..

Всі  о́бзиви  у  Божій  волі:
він  знає  все:  що…  де…  коли…
Та  так  хотілось,  щоб  у  долі
не  сталось  прикрої  імли…

Нехай  та  істина  життєва
ще  довго  осяває  путь…
А  як  кончина,  то  –  миттєва,
щоб  без  турбот  для  всіх  заснуть.

І  все  ж,  найперше…  що  б  хотілось  –
життям  попасти  в  трібну  масть,
щоб  і  душа,  і  грішне  тіло
дарма  не  толочили    ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На  світлині:  з  братом  Василем  
(ліворуч)  на  могилах  батьків...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Владимир Зозуля

Где ты, Любовь?. .

Подари  мне  часть  своей  души…
Светом  пустоту  во  мне  заполни…
Положить  мне  снова  разреши
Это  сердце  на  твои  ладони.
Обнови  его  мне…  обнови…
В  этом  мире  жить  мне  стало  нечем…
Хочешь,  на  свиданье  позови,
Или  подари  случайность  встречи.
От  тебя,  Любовь,  я  всё  приму,
Благодарно  и  с  благоговеньем.
Мне  так  неуютно  самому
В  этом  одиночестве  осеннем.
В  этом  небе  солнечный  овал,
Потемнев,  холодным  стал  и  стылым.
Кажется,  что  я  бы  всё  отдал,
Чтоб  вот  так  же  сердце  не  остыло.
Чтобы  на  кресте  твоём  опять
Ты  пронзила  мне,  и  грудь,  и  руку,
Чтоб  еще  раз  в  жизни  испытать
Этого  блаженства  –  боль  и  муку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550608
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015


Luka

Ангели на снігу

Торкнувшись  крильми
два  ангели  на  снігу
сягнули  неба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549997
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


Лина Лу

Я УСТАЛО БРЕЛА…

Я  устало  брела,    падал  снег,
Белым  саваном  землю  укрыв.
Даже  время  замедлило  бег,
Задержав  своей  нити  обрыв.

Я  устало  брела,    чей-то  след
Не  засыпан  и  так    сиротлив.
Из  чужой  жизни  –  просто  фрагмент
Одинок  и  ужасно  тосклив.

Я  устало  брела…  твой  портрет  
Отражали  игрушки  с  витрин  .
Звездной  пылью    летящих  комет,
Мне  казались  минуты  смотрин.  

Я  устало  брела,    загустел
Лунный  свет,  отражаюший  блик.
До  утра  лишь  ему  и  блестеть
Круг  извечный  скользяще-безлик.
07.01.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549801
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Патара

Нічна замальовка

Ніч  вкрила    землю  теплим  темним  пледом,
По  ньому  золотом  виши́вані  зірки
І  сніг  паде  додолу  густо  з  неба,
Неначе  манна  з  Божої  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546968
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 03.01.2015


Небесна

Любов………………………. .


Любов  -  це  наче  квітка,
яка  росте  на  будь  якій  землі
стеблo  у  неї  з  золотої  нитки  
те  золото  знайдеш  лише  в  душі,
а  листя  із  пахучої  троянди,
що  наче  б  то  з  небесного  раю,
а  ще  коштовніше  за  діаманти,
якщо  я  оту  квітку  віднайду.
Говорять  що  вона  усіх  чарує
і  серце  мліє  від  її  краси,
якщо  із  вас  про  неї  хто  почує
ви  спробуйте  це  диво  віднайти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534879
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 03.01.2015


TatyanaMir

Снег в Новогоднюю ночь

[b](слова,  музыка,  исполнение  -Татьяна  Мирошниченко)[/b]
 
[color="#008cff"]Слушать  желательно  через  колонки  или  наушники
[/color]                            1
Снег,  снег,  снег…
В  вальсе  кружится  с  метелью.
Снег  в  Новогоднюю  ночь
Город  покрыл  белой  шалью.
Снег,  снег,  снег…
Подарки  из  поднебесья.
Белый,  пушистый  снег,
В  твоих  объятьях  весь  я.
                         Пр:
Снег  лети,  снег  лети!
Это  радости  конфетти.
Вместе  с  хлопьями  добрых  слов
В  Новый  год  принеси  любовь.
Пусть  бокалы  звенят,  звенят!
Пусть  играет,  искрится  вино.
Бесконечной  любви  снегопад
Постучится  сегодня  в  окно.
                               2
Снег,  снег,  снег  …
Незримая  нежность  и  ласка.
В  нём  в  Новогоднюю  ночь
Прячется  детская  сказка.
Снег,  снег,  снег…
Цвет  мандаринов  и  запах  
Кажется  всё  сильней
В  еловых  заснеженных  лапах.
                             Пр:
                               3
Я  люблю,  когда  падает  снег
И  меняет  платье  природа.
Ослепительно  -  белый  снег-
Чистый  лист  для  грядущего  года.
Я  люблю,  когда  падает  снег-
Волшебство  и  обновленье.
В  ночь  новогоднюю  снег  –
Надежды,  любви  проявленье.
                             Пр:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548420
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Патара

Я знову помилилася адресою…

Я  знову  помилилася  адресою...
Постукала  туди  куди  не  слід...
Напевно,  це  пов'язано  зі  стресами,
На  нас  звалилось  стільки  різних  бід.
Я  стукала  в  надії  що  відчинять,
Хто  за  дверима  це  не  основне.
Була  вагома  на  мій  стук  причина  -
Гадала  я...  почує  хтось  мене.
Та  за  дверима,  теж,  одна  байдужість
І  я,  засмучена,  їх  зачиняю  знов.
Розгублена  душа  страшенно  тужить,
Аби  від  туги  не  схолола  кров...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545062
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014