[i] Весні і літу, що грядуть
п р и с я ч у є т ь с я [/i]
[youtube]https://youtu.be/vn40a4uOdLU[/youtube]
[i][b][color="#800780"]Ніколи так черешня не цвіла…
То, може, на біду?.. А, мо’, на диво?
Чи то грядуть якісь тяжкі діла,
які нам вручить доля милостива?...
Такий вже жвавий сонця коло-біг,
така шпарка в Землі коло-орбіта:
недавно панував тут сівер* й сніг,
та сонце враз привітно й тепло світить!
В природи є таїни і секрет
І знати все – ще не дано нам, людям.
Сказав би нам все ж оптиміст-поет:
за всім лихим ще нам добро прибуде!
Й нехай закмітять людці, що зуспі̀т**
крутнути хід планет – “заради щастя”–,
і золоте руно у сонця й світ
старий, як правда, вкрасти їм не вдасться…
…Ніколи так черешня в нас ще не цвіла,
щоб небозвід по вінця цвітом полонити…
І ні̀де вже зимі подітись від зела,
як рине на планету переможне літо.[/color][/b]
14.04.2024
_________
*холод;
**назад.
На світлині автора - квітнуча черешня
в палісаді автора, 10.04.2024[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011009
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 15.04.2024
[i]Яка свиня, такий свин,
який батько, такий син.…
[b]Приповідка[/b]
[b][color="#04666b"]Свиня знічев’я влізла у город
й угоцала до пня незрілу ще капусту…
Та тут кмітливий до свиней народ,
далекий від свинячих насолод,
впіймав свиню у саж, що нидів пусто…
Й звернулася до ланових свиня, благаючи на волю відпустити...
Бо, бачте, дітки видіти щодня
її воліють… Звісно ж, не дурня –
хотілось бо малечі бути ситій!
Та ланові стояли, як стіна,
були ж бо ті на стороні закону:
заліз в чуже – у заперті конай
довіку і не покивайся на
сирітсво "хрюшок"
прісно і до скону.
* * *
Мораль цієї баєчки проста,
і ніде нам від правдоньки подітись:
нема скотини, ба, щоб без хвоста –
коли свиней, дай Боже, вже не ста-
не, ваш город...
дориють їхні діти.
[/color]
10.03.2024[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008134
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 29.03.2024
В Дніпрі сирени, перші вибухи лунають
Біля вокзалу купа кинутих авто…
З усіх боків прокляті орки наступають
Вона стоїть та дивиться в вікно…
Чекає, що він знову повернеться,
Що знову довга черга не дойде…
Від болю та ненависті стискає серце…
«Все скоро скінчиться і ворог не пройде»
Новини вимкнути немає сили...
Цілодобово крутить "Марафон"...
«Він піде на війну, він там загине!»
Вона із рук не випускає телефон…
Вікно, новини, телефон і знов по колу
«Він за життя комахи не образив»…
«Він кілька років, як закінчив школу!»
«Із універа і на фронт одразу!?»
«Він не уб’є, він не військовий, він не зможе»…
«А, як повернеться - порву його на шмаття!»
«Світ дивиться на нас і ти, великий боже!!!»
«Хоча … ти сина їм віддав ще й на розп’яття»…
«Чому , як всі, ми не звалили з України!?»
«Чому із сорока мільйонів саме ти?»
«А як же про родину наші мрії!?»
«А як же наші кроки до мети!?»
«Хоча…про що я, світ не тільки наш зруйнован»…
«Пробачте мені люди, я жива…»
«Я б глотки видрала усім пропагандонам»
«Як би могла…як би могла…як би могла…»
Від відчаю і болю сил немає…
Нарешті знов коханий повернувся…
Вона на його плечах засинає…
Він на прощання ще разочок обернувся…
«Він сильний, мужній, він розумний і кмітливий!»
«Він неодмінно вернеться! Я це напевно знаю.»
Хто, як не ми! Хто, як не наш народ сміливий!
Вся Україна, хлопці, вас чекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009736
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Я знаю, із ночей безсонних,
З цитат пророків, й мудрих слів,
Статей журналів дуже модних…
І певно з досвіду років.
Я знаю, із життя знайомих
І незнайомих всіх людей,
Що краще було би сьогодні,
Щоб я…Не згадував тебе.
Не пам’ятав зелені очі,
В яких тонув вже стільки раз,
Шалені рвав зі серця ночі
І не пригадував той час,
Коли від дотиків зникали
Усі думки про суєту,
Коли при зустрічах ми мали
Одну лиш пристрасну мету…
Не відпускати із обіймів!
Забувши в поцілунках світ,
Щоб в ритмах тіл до божевілля,
Чув шепіт губ, що я лиш твій.
З ковтком вина і шоколадом
Триматись в тонусі весь час,
І в стогонах блаженства разом,
Удвох зануритись в екстаз…
Я знаю з книг, бо їх немало
За півстоліття прочитав,
Страждав вже хтось і хтось так само,
Колись від спогадів вмирав.
Я знаю, серед душ на небі,
Є безліч тих, хто цим хворів,
Хто різав вени при потребі
І проклинав своїх богів.
Я знаю все…Але не знаю,
На грішній цій землі чи є,
Якесь майбутнє, де кохаю
Й цілую в шию знов тебе?
Крок вліво… Вправо…Все можливо…
Хай зміняться шляхи криві,
Що приведуть мене, на диво,
В обійми ніжні і палкі.
Кохання вже ми не відпустим!
Повторим в ліжку залюбки,
На грані дикої розпусти,
Із Камасутри сторінки.
Табу не буде і кордонів,
Хай пристрасть голови знесе…
Ось тільки сам собі сьогодні,
Кажу забути вже тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009734
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 29.03.2024
[youtube]https://youtu.be/Wf4a4fuRN0I[/youtube]
[i][b][color="#6b084f"]Приснився дивний сон:
немов вгорі віко́н
на небі кимсь начертані слова:
"Повинен твердо йти
до світлої мети,
то й правда враз появиться нова…"
І я іду…
Як на суду!
На небі вже світає…
Хмарки пливуть
в далеку путь,
а правдоньки немає…
Отак в житті буває...
А правди все немає![/color][/b]
9.03.2023[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007924
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 29.03.2024
[i] Бува, настає мить, коли розмова
з нащадками набуває
особливого
змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав той час, що треба естафету
комусь з рідні нехибне переддать,
не лише вміння й задуми поета,
але й усю,
що маю, благодать.
Щоб все, що коренем проникло в душу,
у новій гілочці, як даність, проросло...
Які слова знайти ще маю й мушу,
щоб прищепить
життєве ремесло?..
Бо ж не хотілося б, щоб дріб’язковість
над всім, що вище, прикро брала верх.
Розгледіти б правдивість і казковість,
щоб глузд
здоровий раптом не пришерх.
Щоб мудрості хватило в лихоліття
добро від зла гапевне відрізнить,
щоб квіточки єднались у суцвіття –
єднала душі
зв'язувальна нить.
Щоб, все життя молившись, пам’ятати
своє коріння й рідне джерело,
що б'є від прадіда... І рідну хату,
що виглядати
вийшла за село...
...А ще... Щоб в нас нащадджувались діти,
доконче знать, де сіяти зернят,
щоб свято мати… Ніде правди діти –
ми гідні
і варті всі родинних свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн, ФНР
На власній світлині: "лапка" 6-місяної
внучки Hanna-Mari в "лапищі" автора.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 16.02.2024
[i]Курка хоч і літає,
Та орлом ne стає!
Народна мудрість
[youtube]https://youtu.be/GD0Fws4iQE4[/youtube]
[b][color="#8a048a"]Дворова курка, хлопаючи крѝльми,
Зідралась якось на високий тин
Й побачила орлана в небі… Пильно
Той споглядав на грішну землю… Й кпин
У тому вдався тут,
Що муж її – когут*
Орлана не злякався,
Лиш чемно запитався,
Чи може він навчить
Його й жону летіть?..
Обом щоб вище хати
Не в сні – в яву літати,
Маленьких щоб курчат,
Коли настане час,
Із даху доглядати
Та в курник заганяти…
Орлан на тин тут ґречно сів
Й таке когуту відповів:
— Простори неба – це мої пенати,
Родивсь я тут й згорю у тім вогні…
Мені дав Бог за хмарами літати,
А вам – довіку порпатись… в Lайні![/color]
[/b]
4.02.2024
________
*Півень.
P.s. Чи не останні події...
є підгрунтям цієї баєчки?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004936
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 15.02.2024
Що примусило тебе бігти вулицею?
Не розбираючи дороги, задихаючись і хекаючи?
Ловлячи таксі за всі гроші, що знайшов у кишенях…
Той дріж всередині невгамовний,
Його не заглушити ніякими байками і середніми нормами,
Ніякими кривими судженнями і думками, як то виглядає з боку.
Ця туга в тобі невблаганна,
Вона прагне, вона веде тебе туди,
Де ти будеш на своєму місці,
Де ти будеш стояти, не відчуваючи голод і холод,
Не помічаючи часу та метушні навколо,
Зосередившись тільки на тому, що любиш понад усе,
Що робить тебе неймовірно щасливим,
Де пульсація ритму життя перейде у вічність…
То ж біжи, біжи туди, куди тобі треба,
Вириваючи себе з коловороту безглуздих обов'язків,
Хтось колись загіпнотизував тебе їх робити,
Втрачаючи по частинам самого себе….
Наче мрець на цвинтарі вночі, ти вставав кожен ранок…
Нехай боязливий мозок зупинить свої обачні застереження,
Нехай люди регочуть, коментуючи твою поведінку,
Нехай ти помреш у цю саму щасливу хвилину,
Байдуже! Тебе не обходить лічильник обертів Землі у Всесвіті,
Ти сам здатен крутити її як і коли захочеш,
Силою своїх творчих думок і завзятих кроків,
На тебе не діють звичні закони тяжіння і правила,
Ти живеш, ти дихаєш на повні груди!
Цей дріж допоможе тобі злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005589
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 26.01.2024
[i] ...він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
Олександр Печора
1-го січня – за новим, а 14-го - за старим стилем православн миі християги святкують День Василя… Два великих співвітчизники народилися саме напередодні цього свята. Два велети Духу, котрі віддали свої життя за Україну, яку ми наразі маємо, якою пишаємось, якою, напевне, хоч не-
вповні задовольнилися б і ці веоикомученики - борці за правду, гуманізм.
Та сталося лихо – їхні життя забрала репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та Василь Стус. Тож ім. присвячено цей панегірик, вже раніше оприлюднений та відредаговапо нині у зв’язку з реаліями сьогодення.
[youtube]https://youtu.be/Yz7aFTZfajI[/youtube]
[b]1.
[color="#d60b0b"]В житті земному серед всіх професій
В найбільшій шані, звісно, ковалі…
І не попи – на кшталт еМПе-конфесій –
кували путь в майбугнє…. ковалі,
Свободу й волю неньці Україні
кували дячно й ревно Василі.
Жили ж не як чужинці-бедуїни:
сини святої Неньки – не “-огли”*
Кували одержимо… Та тирани
усяк лишали волі їх самих:
солону долю крапали на рани,
та біль за Батьківщину не затих.
2.
...Один сконав в Черкасах у лікарні
відчувши влади КГБістський плин,
як “мусора” відбили в буцигарні
печінку... Та не впав Василь у splin**,
Боровся ж бо з "косатою" щосили,
як із безкраєм утисків боровсь …
Содуха*** врешті-решт його скосила –
звізда його упала в шерхлу Рось…
3.
А ти, Василю?.. Випало спіткнутись
зорі твоїй в копальнях Воркути?..
Які тортурии і які спокути! –
чим завинив пред світлом Правди ти?..
...Та обернувся посохом твій карцер –
геройське серце наскрізь пронизав!
Ти наболіле, що сказати мався,
Вкраїні-неньці так і не сказав…
4.
Та зойк ваш, Василі, не зтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник:
на Сонці розгулялися вулкани,
й відчули ми ваш відчайдушний крик…
Той гук у Лету задарма́ не канув –
гойднула світ луна від ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
не будь таких героїв – Василів!..
Та на шляху єдиному – в Європу! –
яку б оцінку виставили нам,
й які ви ще для нас дали б уроки,
коли на долю впала нам війна?..
Не йтиме вже Вкраїна манівцями:
з тропи життя в болото не вернуть,
бо Схід і Захід – з Дону і до Сяну –
торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів –учнів Василів!!! –
з усіх відомих на війні професій
бракує в нас таких ось ковалів!
Щоб світ наставить на стежинуу істин –
змести дощенту з надр і вод Землі
диктаторів, як динозаврів істих,
яких плодять нам кляті москалі![/color][/b]
31.12. 2015 – 4601.2024
______________________
*що означає (арб.) – син.
**меланхолія, депресивний стан
***смерть. Василь Симоненко помер
після побиття у КПЗ м.Сміла 1963 року
****Всесвіт.
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002444
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Каже тато, я - козак.
Маю добрий нюх і смак.
От зніму я рюкзака
та й утну вам гопака.
І дивуйтеся усі:
дідусі і бабусі,
як танцюю. Гуп та гуп -
скаче героїчно чуб.
Бачте, сильний і міцний,
хоч і зовсім ще малий.
Ось шпагат вам, бо ж казав -
я справжнісінький козак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004081
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
[i]"Memento mori "- тим, хто
страждає на безпам'яцтво[/i]
[i][b][color="#085d61"]Не топчись по могилі Людини –
Ні на йоту її ти не вартий!
Це вона у суспільстві дитиннім
як правдисвіт стояла на варті.
За твоє благоденство, щоб скривдить
вже повік вороги не посміли
й на путі переможній, як привид,
не траплялися рифи і міни?..
Не тому та – з косою – нечиста
Її рано та спішно забрала?..
І лягла в ноги рястом барвистим
тобі доля із повним забралом
Чи не то̀му твій шлях осяя̀ний
став таким і легким, і прозорим,
що вказав із відтіль “окаянний”,
маяки засвітивши як зорі.
То ж оглянься назад і молися
за того, хто пройшов тут до тебе,
до могили чолом притулися
та шукай свого ангела в небі.
По могилі Його не топчися –
його імені вкрай не затоптуй!..
Лиш згадай при нагоді – ти чИй син,
роду-племені ко́трого… Хто ти? [/color][/b]
8.12.2023
На світлині автора - обеліск на могилі С.М.
Моковця - у минулому директора Інституту
мікробіології і вірусології НАНУ, чиє ім'я
сяє в скрижалях світової науки і ЮНЕСКО...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000434
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 26.01.2024
. [i]…йшов по ріллі,
голодній і холодній –
і впали сльози.
Спогад з дитинства.][/]
[youtube]https://youtu.be/Pu93I5B8Ywc?si=vbGe4lI8H03q002r[/youtube]
1.
[i][color="#057575"]][b]Подув москаль*– провісник холодів –
нетеч на ґрунті шерхне у калюжі…
Який байстрюк тебе на світ сплодив,
аби зюйд-весту** подихи спаплюжить?
Подув москаль?.. Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Пощо для нас жагучі холоди –
нехай би злі від холоду пощезли!
Так ні, "воно" ізнову ожило
і світом хресним про̀ростю буяє…
Аби добру наставити жало́,
аби волати світу: "Ей, ще я̀ є!"
2.
…Подув москаль – й спалив в порогах*** Січ.
подув москаль – і вирізав Батурин.
Подув москаль – й спаплюжив нашу річ****,
подув москаль – й свободі край: тортури.
Подув москаль – і в нас голодомор,
подув москаль – кроваво пали Крути.
Подув москаль – брехня, грабіж, терор,
подув москаль – трьохсоті в нас і… трупи.
Подув москаль – й ошаленів весь люд,
кермо вручивши безбах-можновладцям:
лиш дифірамби й марнослів’я ллють:
юлавовму вождю прищаві агнці!
Подув москаль – ворота в нас насті̀ж
огиидному, мов Z-мій, Zа-сранцю,
бо, бачте, має він такий “престиж”–
дітей у пекло відправляти вранці...
3.
...Природа й людство мають схожу суть.
Така суспіль! Така банальна проза...
Вітри, однак, із Заходу подмуть –
і оживе жовто-блакитна Роз**.
І розу нашу вже не відберуть –
повстав в народі хист і дух козацький!!!
Тож недарма дав Бог нам землю й путь,
"адін народ" – царя девіз дурацький!*****
4.
...І прийде час – найкращі із вітрів
пасати схлинуть з Середземномор’я.
з москви ж – ні вітру, ані москалів,
що нам принесли смуток, люте горе...
О життєдайний вітре із Балкан,
о благовісний вітре з Піренеїв!
Москаль не схопить нас уже в капкан –
не збудеться підступний бред "кощеїв"…
Карпати наші й Кристалічний щит******
навіки застовпили нам Європу…
Закмітьте це, ординні! К дідьку йдіть,
допоки вам тут не надрали ж@пу!
Звідкіль “дме” людству вІтрова біда –
гряде нарешті світу розуміння,
тож щезне тьма "кощея", як вода,
коли "нагряне" сонячне проміння!
Весняний цвіт фарбує горизонт,
подуга наша – вже не за горами…
Струсіть, о люди,
геть кошмарний сон!
Від пекла в рай ходімо!
Будьте з нами![/b][/color]
23.11.2019 – 5.01.2024
___________________
*північно-східний вітер – норд-ост –
в нашій Розі** вітрів, в якій, як відомо,
з-поміж вітрів превалює Зюйд-Вест**;
***Запорізька січ як останній форпост
козацької держави юуло знищено 1775 р.
за вказівкою імператриці Катерини ІІ;
****тут – мова;
*****йдеться про відому статтю ілеолога
рашизму путіна "Одін народ"
******Український щит – південно-західна
частина Східноєвропейської платформи
земної кори.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002661
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 19.01.2024
[i] ...він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
Олександр Печора
1-го січня – за новим, а 14-го - за старим стилем православн миі християги святкують День Василя… Два великих співвітчизники народилися саме напередодні цього свята. Два велети Духу, котрі віддали свої життя за Україну, яку ми наразі маємо, якою пишаємось, якою, напевне, хоч не-
вповні задовольнилися б і ці веоикомученики - борці за правду, гуманізм.
Та сталося лихо – їхні життя забрала репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та Василь Стус. Тож ім. присвячено цей панегірик, вже раніше оприлюднений та відредаговапо нині у зв’язку з реаліями сьогодення.
[youtube]https://youtu.be/Yz7aFTZfajI[/youtube]
[b]1.
[color="#d60b0b"]В житті земному серед всіх професій
В найбільшій шані, звісно, ковалі…
І не попи – на кшталт еМПе-конфесій –
кували путь в майбугнє…. ковалі,
Свободу й волю неньці Україні
кували дячно й ревно Василі.
Жили ж не як чужинці-бедуїни:
сини святої Неньки – не “-огли”*
Кували одержимо… Та тирани
усяк лишали волі їх самих:
солону долю крапали на рани,
та біль за Батьківщину не затих.
2.
...Один сконав в Черкасах у лікарні
відчувши влади КГБістський плин,
як “мусора” відбили в буцигарні
печінку... Та не впав Василь у splin**,
Боровся ж бо з "косатою" щосили,
як із безкраєм утисків боровсь …
Содуха*** врешті-решт його скосила –
звізда його упала в шерхлу Рось…
3.
А ти, Василю?.. Випало спіткнутись
зорі твоїй в копальнях Воркути?..
Які тортурии і які спокути! –
чим завинив пред світлом Правди ти?..
...Та обернувся посохом твій карцер –
геройське серце наскрізь пронизав!
Ти наболіле, що сказати мався,
Вкраїні-неньці так і не сказав…
4.
Та зойк ваш, Василі, не зтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник:
на Сонці розгулялися вулкани,
й відчули ми ваш відчайдушний крик…
Той гук у Лету задарма́ не канув –
гойднула світ луна від ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
не будь таких героїв – Василів!..
Та на шляху єдиному – в Європу! –
яку б оцінку виставили нам,
й які ви ще для нас дали б уроки,
коли на долю впала нам війна?..
Не йтиме вже Вкраїна манівцями:
з тропи життя в болото не вернуть,
бо Схід і Захід – з Дону і до Сяну –
торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів –учнів Василів!!! –
з усіх відомих на війні професій
бракує в нас таких ось ковалів!
Щоб світ наставить на стежинуу істин –
змести дощенту з надр і вод Землі
диктаторів, як динозаврів істих,
яких плодять нам кляті москалі![/color][/b]
31.12. 2015 – 4601.2024
______________________
*що означає (арб.) – син.
**меланхолія, депресивний стан
***смерть. Василь Симоненко помер
після побиття у КПЗ м.Сміла 1963 року
****Всесвіт.
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002444
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Були собі злидні, по світу тинялись
Як ось на болотах до купи зібрались
Тож дики, голодні, як хижі шакали
Нічого від цього життя не чекали.
Жили тільки з того, що вкрАдуть в сусіда
З набігів та вбивств в вічних пошуках їдла
Так рухалась ця сарана довгий час
Хапаючи землі й скарби кожен раз...
Тож з часом на мапі з’явилась країна
Велика за розміром, але руїна
Холодна, голодна та дика й глуха
Досягнення нуль, а велика пиха...
Не бачу я сенсу щось далі писати
Навіщо даремно папір марнувати
З часів давнини не змінилось ніщо
Принаймні для тих, хто живе там будь-що
Так, звісно, світ з часом, звичайно, змінився
Умовно на два табори розділився
На світ демократів, де вільний народ
Главу обирає у межах свобод.
І світ диктатури, де межі свободи
Вирішує той, хто ту владу захопить
Вгадайте, як зараз живуть дикуни?
Як вільний народ чи сучасні раби?
...ДАЛІ БУДЕ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002570
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
[i]...ішов по ріллі -
голодній і холодній...
і впали сльози. [/i]
[youtube]https://youtu.be/9Iy3t8tPqFY [/youtube]
[i][b][color="#094f99"]Подув Москаль*– провісник холодів –
на ґрунті, в полі шерхнуть вже калюжі…
Який байстрюк тебе на спис одів,
аби Зюйд-Весту подих нам спаплюжить?
Подув Москаль… Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Для чого нам нещадні холоди –
нехай все зло у них навік пощезне!
Подув Москаль – і вщент спалив нам Січ.
Подув Москаль – і вирізав Батурин.
Подув Москаль – і відібрав в нас Річ.
Подув Москаль – Свободі край, тортури.
Нехай би віяв краще із Балкан!
Чи з лук альпійських! Може, й з Піренеїв…
Москаль же нас як візьме у капкан –
не спевнити вже замисел Енеїв…
Подув Москаль – і в нас голодомор.
Подув Москаль – й залив вщент кров’ю Крути.
Подув Москаль – брехня, грабіж, терор…
Подув Москаль – трьохсоті в нас і трупи.
Подув Москаль! Зацепенів весь люд,
заціпило хавчури можновладців,
лиш дифірамби й марнослів’я ллють
юлавому царю прищаві агнці!
…Та розу у вітрів* не відберуть –
її пелюстя хилиться на Захід…
Сварог окреслив нам і землю, й путь,
"недодержавність" – сатанінський закид!
Карпати наші й Кристалічний щит**
навічно застовпили нам Європу…
Закмітьте це, халдеї! К бісу йдіть!
Не смійте жертви укладати в копи***!
Подув москаль – й зк’яла наша роза
Вітрв, що з Захду нам переважно дмуть…
Яка чцчпіль! Яка банальна проза =
Природа й людство мають схожу суть!
Та прийде час – й подмуть Середмор
Gfcfnb я пасати теплі – кращі із вітрів,
Й не стане в нас ні смутку, ані горя,
Ні вітру мо москалі, ні суто москалів.
Гряде у світі ясне розуміння,
Звідкіль береться Всесвіту біда –
Й заграє сонце колірним промінням –
І зникне тьма з планети, як вода!
[/color][/b]
23.11.2019
_________
*Тут йдеться про північно-східний вітер в нашій
Розі вітрів*(діаграма, що показує повторюваність
вітрів різних напрямків в даній місцевості); відомо,
що в Україні Зюйд-Вест превалює над іншими вітрами.
**йдеться про Український щит - підняту південно
західну частину Східноєвропейської платфрми
земної кори. ***“хавати”, вкладати за дві щоки.
© Олекса Удайко (текст), ілюстрації - з інтернету.[/i]
[youtube]https://youtu.be/qT3JejPTHns[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855664
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 05.01.2024
[i] ...Особисте, наболіле...[/i]
[b][color="#66045e"][i]Пробач, мій Удаю, що я тебе покинув
й пішов розвідати нові світи!
Та мав тебе завжди я за святиню –
своїм ім'ям ти шлях мій освітив.
Пробач мій дім, моя старенька хато,
що кинув я тебе на самоті…
Для мене ти – маяк, як рідна мати,
як світлячок в суцільній темноті.
Простіть, батьки, що вас уже немає,
й за те, що не послухався – «не їдь»…
…Не каючись, уперто я шукаю
до вас хисткий,та ще не стертий слід.
Пробач, Уда̀ю,
те, чого й не маю…
Мо’, і прожив впусту, не до пуття
(зіграв роль… не патриція – плебея),
та мав у пам’яті й душі тебе я
(прямуючи не в пекло, ні, до раю),
як репер, як мірило! Як життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст гармонує з мелодією
Сергія Голоскевича ("Анатолевича")
на слова автора "Удаю мій"
( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
Світлина ілюструє один із епізодів
розмовм Ол. Удайка з річкою Удай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 28.11.2023
[i] ...Особисте, наболіле...[/i]
[b][color="#66045e"][i]Пробач, мій Удаю, що я тебе покинув
й пішов розвідати нові світи!
Та мав тебе завжди я за святиню –
своїм ім'ям ти шлях мій освітив.
Пробач мій дім, моя старенька хато,
що кинув я тебе на самоті…
Для мене ти – маяк, як рідна мати,
як світлячок в суцільній темноті.
Простіть, батьки, що вас уже немає,
й за те, що не послухався – «не їдь»…
…Не каючись, уперто я шукаю
до вас хисткий,та ще не стертий слід.
Пробач, Уда̀ю,
те, чого й не маю…
Мо’, і прожив впусту, не до пуття
(зіграв роль… не патриція – плебея),
та мав у пам’яті й душі тебе я
(прямуючи не в пекло, ні, до раю),
як репер, як мірило! Як життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст гармонує з мелодією
Сергія Голоскевича ("Анатолевича")
на слова автора "Удаю мій"
( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
Світлина ілюструє один із епізодів
розмовм Ол. Удайка з річкою Удай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 24.11.2023
До Нашої скорої перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути” й “слухать”, звісно, – різні речі
“дивитись” й “бачить”, безсумнівно, – теж.
Коли глава на плечах, а не глечик,
узрієш ціну – між словами – меж.
“Побіг” – “не втік” ще, хай й не за границю –
у кожного в житті окреслено кордон:
усяк куштує Божу паляницю
й чатує всяк на свій армагедон.
Лиш кілька слів приємно пестять вухо –
синоніми, що штять людське єство:
звитяга,
перемога
і подуга,
тріумф,
вікторія
і... торжество![/color][/b]
6.03.2023[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 02.04.2023
Вже літній вечір розпустив крило...
Земля за день втомилася від спеки.
Дрімає між садочками село.
Спів солов"їв доноситься здалека.
Виспівують , витьохкують вони,
Й цьвіркун у стиглім житі не вгаває.
Розперезались... Та які там сни!
Мелодія , аж душу розриває!
Яка краса і благодать в селі!...
Так терпко пахнуть ніжні матіоли.
У небі зірочки розсипались ясні,
І місяць світить ясно , як ніколи.
Дорога рідна, що веде в село,
Осяяна , неначе серед днини...
О , Боже мій, як добре тут було!...
Спішу в село... додому , до родини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978934
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 02.04.2023
[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 02.04.2023
[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 02.04.2023
[i][b][color="#9c0b89"]Впав, козаче?.. Швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє незгасне й щедре сонце
путь освітить в доли і моря.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).[/color][/b]
12.06.2022[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950346
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 23.03.2023
Не журися, матусю, свій біль відпусти,
Лиш приходь ти до мене щодня,
Щось не так я робив, то прости,
І нехай не сумує рідня.
Не залишив я вас, я тут, поруч,
Підніми, мамо, очі до неба,
Подивися від себе праворуч –
Під опіку взяла мене Геба*.
Юним янголом буду літати,
Де Вкраїни степи золоті,
Соловейки де люблять співати...
Прилечу я до тебе ві сні,
На плече сяду тихо і ніжно,
Притулюся до тебе, рідненька,
Навіть в зиму холодну і сніжну
Відігрію твоє я серденько.
Обійму тебе, мамо, крилечками,
Поцілую в змарнілі уста...
Сиві коси як збились пучечками...
Ой, не ті ще ж, матусю, літа!
Встане сонце – на небо вернуся,
В нічку знову до тебе прийду.
За Вкраїну щасливу молюся,
Не накликав щоб ворог біду,
Не украв перемогу священну –
Я нікому її не віддам...
Проженем ми сволоту мерзенну,
Не відступимо ми ні на грам!
Мені, мамо, тут зовсім не сумно –
Славних воїнів дружна сім'я,
Не стріляєм, а тихо й безшумно
Нищим світлом своїм м@с..ля.
ГЕБА* – давньогрецька богиня молодості
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977941
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 22.09.2022
Струмить мелодія дощів у днях осінніх.
Вплітає нам в сліпе майбутнє довгі тіні.
Життя, немовби зупинилося печалю,
Й лиш висне промінь золотою пектораллю.
В шалик думок мертво закутана природа.
Й поміж дощів свистить задимлена негода.
Добро і зло зійшлися тут, на полі бою,
Зловіщі грози розгромити прагнуть волю.
Скресає небо синюватими вогнями
Й земля ридає та здригається димами.
Лиш боязливо вітерець відносить хмари
І розвіває чорний смут злої примари.
Й дитячий лемент розриває сірий довкіл
Та не змокає в цьому шумі гучний постріл.
І ця гроза в небесних пасмах блискавиці
Здається пеклом в суднім часі громовиці.
Вмирають мрії та куплети, думки чахнуть.
Але з молитвою серця людські не слабнуть….
Світ має жити поки сонце, поки зорі.
Зло Бог потопить у його ж кривавім морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960543
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022
За вербою сонце сходить,
в небі ні хмарини,
соловейко в гаю тьохнув
про початок днини.
Новий день - нові старання,
клопоти й надії...
Між обов"язків нахабних
причаїлись мрії.
Зворушливі, полохливі,
деколи наївні,
щось від світу чудернацьке,
ніби сон опівдні
серед пори робітної
в саму косовицю -
збайдужілим непотрібні,
справжнім - то водиця
серед степу чи пустині
свіжа та цілюща,
то повітря, міцні крила,
сила невмируща...
Мрії, прошу, не соромтесь -
геть усі тривоги...
Медитуйте, світ дивуйте,
йдіть до перемоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960509
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 22.09.2022
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 08.09.2022
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 06.07.2022
Уперше бачив сльози побратима.
Вони стікали стрімко по щоці.
Той біль, що заховався за очима,
Прорізував на волю шлях собі...
З тобою поєднала нас росія,
Коли безжально почала́ війну.
Країна ця - суцільна алергія.
Як досі існувала - не збагну.
А ми - зелені, юні, небувалі
Стояти осторонь не мали як.
Переплелися наші вертикалі -
Пізнали ми професію вояк.
Ти пам'ятаєш перший обстріл зранку?
Тоді стрибали з хлопцями в окоп.
А як удвох зустрілись вперше з танком
І тіло миттю охопив озноб?
Коли спустились разом до підвалу,
Де кільканадцять тіл лежало в ряд?
Заплакали усі від їх фіналу,
Та ти тримався - ти стійкий солдат.
Коли дзвонили мама і дружина,
Коли не знав, чи їх зустрінеш знов,
Коли так набридала ця рутина,
Ти все одно тримався. Далі йшов.
Ти анекдотів знав, здавалось, - море,
Знаходив спільну мову без проблем.
Ти смуток відганяв, печаль і горе,
Хай у само́го в серці - біль і щем.
Декламував завзято ві́рші Стуса,
А за секунду вже ішов у бій.
Глибокі очі, борода і вуса -
Такий усміхнений, такий живий.
Ми поріднились, стали ми сім'єю.
Мене ти братом називав не раз.
Я ж покохав і серцем, і душею
Того́, хто найміцнішим був із нас.
Кохати друга так парадоксально,
Якщо не маєш шансу на любов...
А ворог наступав уже тотально.
Раптовий обстріл. Вибух. Тво́я кров...
Ми напад їх відбили за хвилини.
Побіг до тебе, витяг турнікет.
Але заціпенів, бо із грудини
Стирчав холодний і німий предмет.
Навколішки припав я біля тебе
І обережно ледве припідняв.
По тілу промайнув болючий трепет.
Тебе трясло. Я щось тобі кричав.
- Тримайся, друже. Тільки не здавайся,
Задля дружини й сина ще живи.
А подумки на шмаття розривався:
"Заради мене сили віднайди".
Ти посміхнувся через силу наостанок -
Застигла посмішка навіки на лиці.
Та, попри те, що це останній твій світанок,
То не твоя́ сльоза скотилась по щоці.
Гадав, що бачу сльози побратима.
Насправді ж сльози падали мої́.
Той біль, що заховався за очима,
Прорізував на волю шлях собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951193
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 24.06.2022
Сирени зривали ранок,
мов мальву вогненно-багряну.
Десь бризки зі скла — свіжі рани.
Російська почвара та свита
зжирали добро, щоб давитись.
Гатили в міста, в мирний стогін.
Робили сміття зі святого.
Минуле життя десь за рогом
ставало розмито-чудовим.
Як далі? Як страшно. Як довго.
Підвали ставали нам домом,
що наче нора в невідомість.
Хоч пісня лікує від втоми.
Ми з вами в молитві й у мові.
«Ви як?» — «Ще живі та здорові».
Вовки позбиралися в зграї.
Туман клубочиться й ковтає
всі кроки, що вигадав Каїн.
Розквітне свобода священна:
ми знищимо шлях до геєни.
Державо з вождем божевільним,
мерці, що підживлюють війни,
раби, що у чергах до стійла,
брехнею роками вас пестять,
не браття ми вам і не сестри!
Нескорений рід вам не вбити:
ми — фенікси жовто-блакитні!
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942864
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 20.03.2022
[i] Актуально й корисно для
роздумів про сенс життя...[/i]
[i][b][color="#800c5d"]Не старший брат мені ти й навіть не молодший,
тамбовський вовк тобі і друг, і рідний брат.
Брати мої – каменярі і теслі – зодчі,
ти ж для руїнступав до наших мирних врат.
Немов у гості, ти прийшов у нашу хату,
надіючись на наш гостинний хліб і сіль?
Тебе ж уже з порога стали випихати:
“Іди, злодюго, вбивцю, орку із відсіль!”
Не брат мені ти – ані старший, ні молодший:
в генетиці се є незаперечний факт*,
в тобі є гени стадності й агресій. Отже,
супроти людності здійснив страшний теракт.
Й не допоможуть стаду засоби люстрацій!
І санкції звірюці дикій – не під стать.
В пригоді стануть вівісекції кастрацій,
що змінять дух, і тіло – вашу вовчу стать!
На злочин твій чекають праведні одвіти
в Гаазі і у Божому суді вгорі!
…І на могилах ваших не ростимуть квіти –
ти там в пекельному вогні ущент згорів…
* * *
Не брат мені ти – ані старший, ні молодший,
боронять бо брати від тебе цілий світ,
Як доведеться ж їм від тебе смертне ложе,
квітчатиме їх вдячний світу дивний квіт…[/color]
[/b]
11. 03. 2022,
Duisburg, BRD
___________
*Згідно з новітніми даними генетичних досліджень,
геноми росіян відносяться до гаплогрупи N, яка
охоплює Північ Євразії, разом з фіно-угорськими
(68 %) та уральськими народами (удмурти, буряти,
татари тощо, 32-58 %). Серед українців переважає
гаплогрупа R1a (53 %), характерна для слов’ян –
нинішньої територі України і Польщі, тому зветься
«слов’янською» або «арійською». Гаплогрупа N тут
сягає: 6.9 % – серед укранців; 5,3 % – серед поляків.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942658
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 20.03.2022
Ты уже убит
Ещё мальчишка, а уже zолдат -
ты еле тащишь грязный автомат
и где-то бросил свой бронежилет -
ведь ты не хочешь в поле околеть.
Что ты забыл, zолдат в чужой стране?
Хотелось в Киев въехать на коне?
Хотелось видеть радость и цветы
да только вот кричишь до хрипоты,
вжимаясь телом в жирный чернозём
под яростным и праведным свинцом.
А где – то ждёт тебя отец и мать,
но ты пришёл сюда, чтоб убивать
чужих отцов, детей и матерей
и в мире нет тебя уже подлей.
Но смерти нет, но это не к тебе -
ты носишь смерть на собственном горбе,
ты ею сыт, как кровью троглодит.
Иди же к ней, ведь ты уже убит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942861
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 20.03.2022
[i][b][color="#66086b"]Хто сказав, що весни відмінили,
що панує в паростках війна?..
Ми засіємо ще мирні ниви –
руново всміхнеться нам весна!
Хто казав, що потьмяніло небо,
що нависли хмари грозові?
Вимрію я сонечко для тебе
й родимку – на щастя – на брові!
Хто сказав, що за рубіж – морока,
що в Європі – ми для всіх чужі?
Ми тут ближчі стали, й наші кроки
в тих країнах стерли рубежі…
Хто сказав, що згасло наше сонце,
що для нас настане вічна ніч?
Темних сил навала – вже не сон це.
знак порідь прийлешніх і сторіч!
...Чисте поле сниться нам, лелітко,
де посадимо іще свій сад.
Вже чекають нас весна і літо,
кличуть повернутися назад…[/color][/b]
9.03.2022, Duisburg, BRD
_____________________
На світлині автора: цвітіння
декоративних в Німеччині.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942651
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 20.03.2022
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 28.01.2022
Мілька в темряві літає,
Міль - це теж метелик..
Тихо-тихо зазирає
У нічний ганделик:
- Гей, налий, павук, нап'юся!
Світ - то зрадник! Не боюся!
Там на світлі, у віконці,
Всі метелики на сонці,
То танцюють, то кружляють,
А мене не помічають!
Сіра стала у бавовні,
От би вирватись на зовні!
Ех, нап'юся, сумно, тихо..
От же лихо!
- Дійсно лихо, -
Відповів павук спокійно,
- Ти здуріла безнадійно.
На дворі зима кружляє,
Снігом тропи замітає!
І літає пудра срібна..
А тобі чого потрібно?
Ти в теплі, навколо шуби,
І ще можеш дути губи?
Дуже хочеш за віконце?
А чи там зігріє сонце?
Міль нічого не сказала..
Тихо встала..
І в ганделик більш не забрідала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938441
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 28.01.2022
Я в Новый год без мыслей о тебе,
Легко цинично сделаю два шага,
В снегу я закопаю во дворе
Твои подарки, дома места мало.
Зарою, плюну, матерно ругнусь,
Приду домой, обрадуюсь внезапно.
От полок от пустых Я отвернусь,
От прошлого, что стало мне отвратно.
В одежде лягу прямо на диван,
Я помню, как тебя это бесило.
Ещё твой образ ходит по пятам,
Хоть в мыслях, но уже не мило.
А дальше станет мне легко,
Свободы вкус пьянит неумолимо.
Смотрю я в потолок сам, как бревно,
Минуты пулей пролетают мимо.
Сегодня праздник, лучше его нет,
Экраном смотрит в душу телевизор,
Включу, прольётся синий свет-
Там флаг ЛГБТ настроечной таблицы.
© Михаил Пронин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937163
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 28.01.2022
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 28.01.2022
Догорає сонце, догорає.
Знову я у темінь все ховаю,
Бо рукою закриваю очі,
Щоб себе збагнути серед ночі.
А думки не знають супокою,
Бо вони, блукаючи за мною,
Десь собі малюють дивну мрію,
І я їм перечити не смію.
Розбудилась зірка одинока
Так високо, так чомусь високо.
І немає пари їй на небі,
Бо вона не хоче, їй не треба.
Полечу до неї крізь простори,
На вітрах крізь хмар безмежне море,
Доторкнусь рукою і зомлію,..
Бо інакше жити я не вмію.
24.07.1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938324
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 16.12.2021
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 22.11.2021
Не той світ, до якого летіти, летіти й летіти –
А той, до якого крізь час і крізь простір сягнути.
Аби бути з Тобою – бракує лише хотіти;
Зректися себе – аби із Тобою бути.
2018-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925942
дата надходження 23.09.2021
дата закладки 22.11.2021
[i]О, як ствердно, в унісон звучить
ця чарівна пісня на слова Л. Глібова
із уст Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе усе жадає жадно жити –
такий закон органіки… Й сміття
до глибини не здатне зрозуміти
генеалогії родинного буття
і хай стинають все живе… Під корінь –
напалмом спаленої вщент землі…
Гієна війн, і лють голодоморів
для більшості ще, певно, замалі?
На жаль, не раз
гнобили нас…
й гнобити
ще потужаться
не раз.
Міцнішими ж стаємо ми щораз,
як з ярем вириваємось нараз!
Щораз
здіймається над пнями поросль
з води живої – чистої роси…*
Недарма ж пращурами в нас є орій
і вої незвитяжної Руси!
Тож дякувати маємо уклінно
краплиночкам… криштальної води,
щоб дітям нашим прийшлим неодмінно
в майбутньому уникнути біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів «з роси та води» означає побажання
доброго здоров’я, багатства, добробуту, врожаю.
А пенечок той - спостереження і світлина автора. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 23.09.2021
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять, що рік цей роком є прориву,
бо він належить білому бику…
Мені б хотілось думку білогриву
сказати вам. Крамольну… Ось таку.
Вам хто сказав, що бик є найсильнішим?..
Сильніш за всіх є скелелаз-баран,
бо він бере такі висоти й ніші,
що недосяжні іншим із горян.
Удар його на кілограми маси –
куди тому боксерові Кличку!
А як летить, то сонце в небі гасне,
усе мізерне дробиться в муку̀!..
Та пальми віть я віддаю мурасі –
тут джоулі*, не лік – на кілограм.
Комаха в нашому краю на часі –
координатор планів і програм!
Впаде донизу лиск судейських лахів,
знітиться вмить хабарник і крадій,
як вчує тіло раз укус комахи…
І рухне хіть до окаянних дій!
А щодо щастя – тут немає спору
(Беру на ум чуттєвий елемент!):
хто не відчув мурах в осінню пору,
В любові той – затятий “дисидент”!
Уклін малій, жалюгідній комасі,
подяка їй жіноцтва і мужчин…
Святкуючи Новий рік на Парнасі,
віншуємо призвідниць святовин! [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця виміру енергії.
Мурашки-анімашки з інтернету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Я заблукала у твоїх очах,
Моя далека, недосяжна мріє.
Тепло твоє, що на моїх устах,
Мене тепер підтримує і гріє.
Чи ти збагнеш,
ЩО значиш в цьому світі,
Де так вже легко ненароком впасти,
Де можна вплутатись в лукаві сіті,
А потім божевільно долю клясти.
Спасибі скажу Богу, що ти є,
Бо я ж могла тебе і не зустріти.
Нехай мені святе ім'я твоє
Допомагає і в сльоту горіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903166
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
[i][color="#f01111"][b]Дорогі друзі, в такий спосіб хочу
пртвітати вас зі святами Нового Року та
Різдва Христового! Щастя вам всім![/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/svsnQNbOe_k[/youtube]
[b][i][color="#7c0782"]Опісля ночі, ночі скрути й безнадії
йде ранок переможний по землі,
і прокидаються і сни пророчі, й мрії –
хай збудуться в досві́тчаній імлі.
Прокиньтеся ж від сну в житті щасливими –
нехай розтануть айсбергів льоди!
Хай змиється весь бруд рясними зливами,
щоб не попасти вам яко́сь туди,
де вас не ждуть з червоними трояндами,
де похвали й захоплення не ждуть,
де не висять слова подяк гірляндами,
де не у шані звичаї спокут…
Хай хлюпають у вас гормони радості,
панує в плоті задзеркалля транс…
Хай серце тоне у любові-святості,
в душі звучать Бетховен і Сен-Санс.
А в тілі вашому нехай снують мурахи,
немов вас там, у небі ще щось жде,
і не чіпляються до вас нудьга і страхи,
й ніщо вам не загрожує ніде.
То й є та невидима теорема щастя,
довести котру вдасться краще вдвох…
Прийміть в своїй душі,
як в храмі,
те причастя –
й вам допоможе милостивий Бог.[/b][/color]
30.12.2020
_________
Прикраси на ялинку - з інтернету:
курсором клікніть на лебедя![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899782
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 05.01.2021
(племіннику)
Є питання у Назара:
"Що то падає із хмари?
Білим землю всю вкриває...
Зараз матінку спитаю!"
"Мій маленький, то сніжинки,
Невагомі, мов пушинки.
Ще одна є назва - сніг.
Це якщо багато їх!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900361
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 05.01.2021
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 22.11.2020
Щодня міркую, як же далі жити,
В державі, де нікому ти не треба?
В що вірити і чим ще дорожити,
Землею, а чи може, синім небом?
Що зроблять - все ні в тин, ні у ворота,
І доки майорить одвічний стяг,
Здається, що одна у них робота:
Загнати глибше в землю роботяг...
Вже тисячу будуєм, зерно сієм,
Над вишнями в саду хрущі гудуть!
Подивишся на інших, серце мліє
Та кажуть, що у них не так крадуть...
Допоки собі храми будували,
Давно перетворившись в живу тлінь,
То скільки ж ви майбутнього украли,
І щастя, у живих ще поколінь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895733
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 17.11.2020
[i]…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
[b]Ол. Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
[/color][/b]03.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 03.11.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 06.10.2020
Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
Вчителю, хто ти ?
Питаю тебе я сьогодні,
Вчителю, де ти?
Шукають учнівські допитливі очі.
Вчителю, сонце, сіячу зерн золотистих
Науки у цвіт поколінь,
Вчителю, серденько щире, у працях тернистих
Вкладаєш найкраще, готуєш до дій.
Ти постаєш перед нами змалечку
І ведеш по життю навпростець;
Вчителю, друже, а може лелеченько
Ти покидаєш усе і знання нам даєш.
Це покликання, може і доля
Питаю себе я нераз,
О, Боже, може це є твоя воля:
Обрати одну із сотень професій – для Вас.
Для тих, що прийдуть вчитися завтра
І тих, що навчаються тепер,
Вчителю, сонце, воно того варте
Віддати найкраще, щоб талант не змарнів, не умер.
Щоби цвів ще на тисячі літ,
І пускав у глибину коріння,
Щоб завжди стартував науки політ,
Щоб проростало й плодило насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890392
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 01.10.2020
[i]ІВО, небайдужості і милосердю...
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг все біле: стіни, стеля, койки,
серця модельні, колби і дроти...
Повсюди чути стогони і зойки...
І в цьому "балагані" - саме ти.
Тут кволий рух тремтить на вістрі голки,
і чути крапель мірний метроном.
Тут кожна мить виразно так і колько
нагадує - що є одвічним сном.
Чиясь душа вже прагне в невагомість -
податися монадою в майбуть.
Її земна, банальна невідомість
здобуде там нову, значиму суть.
Десь у кутку плете свої тенета
з ниток незримих хрестовик-павук,
щоб дух піймати страдника-поета,
закмітити останній серця стук.
Тут час і тлін, обнявшись, ходять разом -
життя і смерть ведуть нерівний бій,
жаління свідка піднімає й разить,
вагу схиляє в незбагненний бік.
...І хай вам Бог у цю лиху годину,
де між світами знехтувана грань,
пошле земну, але... святу людину,
яка подасть життю спасенну длань![/b]
22.01.2008 - 01.09.2020
Примітка. Реальні події, що мали
місце в Олександівській лікарні
м. Києва 12 років тому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 07.09.2020
То сонце на душі, то грім, дні радості і скрути, яким ти побудуєш дім, таким йому і бути! Небо і чорне й голубе, є злі і добрі люди, як налаштуєш ти себе, то так воно і буде! Холод чергується й тепло, Всевишній чітко стежить, щоб краще стало як було, лише від нас залежить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888075
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Присвячується ФЕДЕРАСТАМ,хто так палко
мріє про українську федерацію (з малої)
Говорили знавці – революція,
Мов оновлення…
Мовомовлення,
Не нудИ!…
Революція – як полюція:
Сили мОлодця –
В нікуди!
Федерація – педерація*:
Сили нації –
На базар!
Федерація – деградація:
Таку націю
Схопить Цар!
На порядку ж дня концентрація!
Концентрація
В один гурт!
Транслокація – дислокація –
Концентрація –
Гнівний спурт**!
21.03.2013
______
*Педерация (анекдот)*
Мой ивритоязычный сын все время читает википедию на иврите. Почитает немного и вопросы задает. Вот только что:
- Папа, ты знаешь, что такое ПЕДЕРАЦИЯ??
Я чуть не остолбенел, не зная, что и подумать.
А он через пару секунд говорит мне, например США - это педерация и Россия - это педерация.
Тут я дух перевел.
- Знаю Миша, только ты путаешь ивритские звуки П и Ф, говори ФЕДЕРАЦИЯ!
________
*Для тех кто иврит не знает: в иврите П и Ф обозначаются одной буквой, а как читать, надо знать
**Ривок бігуна на фінішній прямій:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487242
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 07.09.2020
(сестричці)
Дівчинка Марійка
В морі купається.
Море хвилюється -
Хвильками грається.
Плавають кораблики.
Під небесами синіми
Альбатроси з чайками
Грають із дельфінами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883413
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 20.07.2020
[i]Что сладостней и горестней любви,
Cпокойней и мучительней разлуки?..
И радость и печаль благослови,
Все искусы таинственной науки!
[b]Ибн Кузман[/b]
Де ти зараз, що з тобою?
Заблукала, рідна, де?
Серце рветься вже до бою –
за величне… і святе![/i]
[b][i]Ол. Удайко
Я славлю ту благословенну мить,
Коли зустрів, відчув тебе я вперше:
Вогненними очима променить
Жага до дій, жертовності і звершень.
В моїх словах вбачала ти туман,
Коли я присягався на кохання…
Хто любить – не сповідує обман:
В любові сенс життя, а не в обмані.
Любов моя! Мені ти не клялась,
Не зарікалась, не давала слова.
Тобі прощати нічого… й не час,
Не варт й мені просить прощення знову.
Блюзнірствуй же, свавілля, лихослов,
І зводь з ума, і насилай нещастя!!!
Випробування витрима любов –
До болю! Від розлуки! До причастя!
Любов моя! Про гіркоту розлук
Не споминай! Будь ніжною зі мною!
Від уст твоїх, очей, ланіт і рук
Хай буде тепло й лютою зимою!..
Ти добра, чуйна і не терпиш зла,
Оазис мій, криниця невичерпна!
Тебе не тішить – плавать без весла,
Не прославляти – каятись до смерті.
Любов моя! На тебе без надій
Свої я покладаю сподівання…
Покличеш же – життя і спокій свій
Віддам тобі! До краю! Без вагання![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 10.07.2020
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 26.06.2020
Зажурилася верба, ой, засумувала,
Сльози крапали в ставок і давно страждала,
Коси тягне до води, аж скрипить коріння,
Хоче зірочку зловить, марні ж ці зусилля.
Місяць небо устелив срібним цим камінням,
У водичці перебив, мов хвалився вмінням,
А плакучая верба їх хотіла в коси,
У волоссячко б вплела та не має досі.
Завтра прийде новий день, прийде мій коханий,
Серед тисячі дерев я росту остання,
Сяде, може під сосну, може під ялицю,
Я ж без нього пропаду, впаду на травицю.
Знов старалась цілу ніч, втомлена заснула,
Не в красі була вся річ та вона не чула,
Він любив її таку : затишок і спокій,
Завжди поруч з нею був, красень кароокий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875884
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 14.05.2020
Вечір ніжно, рожевим,
Обрії запалив,
Неба край, над межею,
Кобальтом відтінив.
Світло-блакитні хмари -
По́логом з органзи...
Тиша б'є у литаври
У передчас грози.
Сонно... не ворухнуться
Мальви - тарелі...
Та струн враз доторкнуться,
Дзвінкі менестрелі,
Перші злітають такти
З підмостків в ожині...
Час концерт розпочати,
Вже Ніч на стежині.
Вечір, ніжно-рожеве,
Скочує у сувій.
Ніч, немов Королева,
Йде у силі своїй.
Серпень, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855190
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 14.05.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 02.05.2020
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 30.04.2020
Хоч навколо карантин,
Пам'ятай - ТИ НЕ ОДИН!
З нами - Бог! В серцях, в домівках,
Наше спасіння і підтримка!
Пам'ятай - ТИ НЕ ОДНА!
З нами сонячна весна.
Все навколо зеленіє,
Сонце тіло й душу гріє.
Все пройде, усе минеться!
Всім нам щастя усміхнеться!
Знову буде мир та спокій,
З Богом ми - НЕ ОДИНОКІ!
Ну, а поки що, думками,
Найтеплішими словами,
Найрідніших обіймімо,
Вдома Богу помолімось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874090
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Я снова мыслями с тобой,
Мое прелестное созданье,
Мой человечек неземной,
И с нетерпеньем жду свиданья!
Поверь, мне плохо без тебя!
Так жду я снова встречи нашей,
Красавица, любовь моя,
На всей Земле тебя нет краше!
1985г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870928
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 06.04.2020
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 16.03.2020
из одноимённого сборника одностиший
021. упала ЧУШКА в ЧАШКУ… получился чай!
022. твой муж не вяжет ЛЫКО? – значит, выпил КОЛЫ...
023. я обожаю ФАНТУ, ту, что по два ФУНТА.
024. для пробы ПУНША пригласите в дом... ШПАНУ.
025. крутая ГОРКА, но на ней ждёт приз – КАГОР.
026. мы носим с горных ПИКОВ охлаждённое ПИВКО.
027. кричи, ори, ВОПИ, но ПИВО не поможет!
028. ВИНО не любишь?! Тогда – что же ты за ВОИН?
029. не всякий ВИНОДЕЛ не практикует НЕДОЛИВ…
030. что УТЕЧЁТ – вы обязательно УЧТЁТЕ!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866526
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 01.03.2020
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 28.02.2020
Був сумний вже святий вечір в сорок шостім році.
Було чути по Вкраїні плач на кожнім кроці.
Вже минуло стільки років - тяжко рахувати.
Знов заплакана малеча жде до хати тата.
Знову матір лиє сльози, за стіл виглядає.
Молиться, що її сина куля не здолає.
Виглядає жінка мужа, а сестричка брата,
За Вкраїну нашу рідну мусять воювати.
Помолімося й ми нині за тих що в окопі,
Україну захищають у холоднім дзоті.
Хай пошлють їм Мати Божа з маленьким Ісусом
Життя довге, устелене біленьким обрусом.
Хай від них святі ангели кулі відвертають.
Хай вони до дому свого скоріше вертають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861205
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 14.01.2020
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.01.2020
[i]Я - голос ваш,
жар вашого дыханья...
[b]Анна Ахматова (Горенко)[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU [/youtube]
[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся – правду, хай гірку,
скажу.
Я – голос...
підвівся – славлю, не солодку лжу.
Я – голос...
буває – високо, в надрив, фальцетом,
коли є неймовірний біль і скрута,
а то ще... тихо і смиренно. Це́ там,
де вам за гріх дісталася покута.
а хочеш – пошепки, а то й дуетом,
як Бог вам дав кохання і любов,
не співану ні чортом, ні поетом,
та мила і охвітна вам обом…
коли ж у можновладних коридорах
тихцем і карно кроять ваші долі,
розголошу... Бо той є скритиий ворог,
хто сіє ворожду і в рани – солі…
Я – голос!
та як моєму племені – загроза,
волатиму – не впав би жоден волос
із голови… Така метаморфоза…
Я – голос!
Я не тону у водах океану
і не горю в пекельному вогні...
Натомість не чакатиму пеану,
словесної і злата брязкотні!
Я - голос![/b][/color]
11.12.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 20.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2019
Вже не чекаєш його дзвінок
І серед натовпу не шукаєш
Він був у спеку - води ковток
І серед пекла шматочок раю.
Він був повітрям, він сонцем був,
Одним ним дихала... його кохала...
Усе минуло... той час минув,
Коли те щастя в руках тримала.
Й тепер не знаєш, що у душі,
Адже ні зла, ні образ немає,
Але і ці відчуття не страшні,
Бо хоч і біль, але відчуваєш.
А ось коли тобі все одно,
Коли байдужість заглянула в очі...
І хай пам'ятаєш усе що було,
Та повернути цього не хочеш.
9. 12. 19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857671
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 12.12.2019
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 12.12.2019
[i] блукає літо
серед жовтого листя
маковим цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало літечко
у тенетах осені
наглими вкрай квітами,
бджолами і росами
пишними палітрами, гамами розваг…
не кінець то світу ще –
променями босими
тінь землі освічена задля противаг
то ураз захмариться,
то вкрай розпогодиться
а то ліс запариться
мікоризи родами…
літнім людям мариться молодість своя
панегірик валиться
пред такою вродою
й ронить кволо палицю в трелях солов’я
серед кіл барвистості
споглядає червнями
вповні звабний пристрастю,
та гонимий тернами
впевнений в успішності смілий маків квіт
як взірець безгрішності
подивує зернями
тонучий в невтішності божевільний світ[/color][/b]
19.11.19
© Олекса Удайко (текст і світлина)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 11.12.2019
Ты сказала - я садист
Хоть любви моей не было предела
В безразличье окутывал иных
А тебе ко мне - не было и дела
Если мог бы я
Оторвать твоих свободы крылья
Что мчатся по указу бытия
Прижал к груди, не теряя взгляда
Каковы же прекрасны твои глаза
Да, я хочу их
Они видят чуждую правду
Взять, выколоть, забрать
Не пускать тебя одну
Пойми же ты, я не садист
Полигамно я скучаю
Хочу я лишь забрать тебя
Что бы солнца больше не видала
...
Чёрт!
Руки, кровь...
Неужели это сделал я?
Софи, милая, прости
Твои слова
Кажись, была уж ты права...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857649
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019
Як загублена Атлантида,
Як жадання, забуте в літах,
Я – твоя Персеїда,
Що для тебе являється в снах.
Поцілую тебе відкрито,
Ніжно-ніжно, ховаючи страх…
Я – твоя Афродіта,
Що кохання несе на вустах.
Не боюсь пересуди людської,
Я – смілива твоя Жанна Д’арк,
Серед стріл війни вікової
Вірне серце в любові вуглях.
Навколо до біса багато людей
Ніби нам пишуть життя сценарій,
І в жорстокому світі страстей
Я – твоя Мата Харі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857220
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
[i]Відійдемо трохи від "котячої"
тематики... Щось у
весни не все
в ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані весни́ зелені очі –
Прозірність їхню застеля туман…
Мізе́рніють весною сни пророчі,
Хутчіш за все у них –
один обман.
Лежить ще сніг – безсилий і регідний,
Оголює зими заочний бруд.
Парі тримать за зиму він не гідний –
Збудила вже весна
поснулий люд.
Земля родюча ребрами вже світить,
І квіт сторожко зустріча весну,
Розставив скрізь вже примулові міти…
Та страдному бурлаці
не до сну!
Весна… Немов – як всі минулі весни.
От тільки – плач… Весни цієї – знак!
Чи зглянеться на неї цар небесний,
Щоб жити вже по-новому,
інак?
Нехай би лютень взяв з собою люті,
Що глибоко у зиму проросли,
А березень заграв весні на лютні,
Й послали щастя нам небес
посли!
Тоді б і зажили ми з добротою в парі
Й хвалили б сенс прийдешньої весни...
...І магію ночей шалено карих,
Що снили б нам украй
реальні сни... [/color][/b]
14.03.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 07.12.2019
[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]
Живемо всі в одній святій сім’ї
у шані й дружбі, як в роду годиться…
Жуємо хліб – як чаяння свої,
й водицю п’ємо з спільної криниці.
Буває, хтось схибнеться… Та пусте:
здається, на верству – одна дрібниця.
Тат* всякий на путі своїй росте,
щоб більшого, ніж є, в житті добиться.
А хто сильніший – руку вам подасть,
щоб більш на пні тому вже не спіткнутись…
Такі резонні звичаї і… масть
в спільнот, де дружба між людьми і участь.
То ж знехтувати добрим – смертний гріх,
як одягти на святість злу личину…
Ділити слід на всіх один пиріг,
якою б не була його рощина**.
Напевно, це стосується і нас,
майстрів пера і ювелірів слова.
У мови суть – усталений баланс –
Красиве й Вічне.
Інше все – полова.[/color]
[/b]
6.06.2019
________
*синонім слова "адже";**запара, розчина.
На світлині з нету - один із випадків́ з життя "пирожника"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.12.2019
Над головою зорі, ті самі́ яскраві сяють
Нагадують про очі, рідні вже твої
Але обставини в житті, часо́м— усе що звиклось, зупиняють
Перекривають, сто разів вже пройдені стежки'
Все добре. Все обов'язково добре буде
Бог буде поруч, неможливо щоби Він нас полиши́в
Моя душа — ніколи тво'є світло не забуде
Кохаю те́бе, і пробач, якщо не так я щось зробив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857039
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 05.12.2019
Хочу сегодня рассказать о женщине,
Что в жизнь мою ворвалась, как заря.
В тот самый миг, забыв о непотребщине
Я понял то, что ждал её не зря.
Озёрам её глаз неведомы границы,
Блеск этих губ, сияющих звездой
И гордый, грациозный стан царицы –
Навеки своровали мой покой.
Под сенью волос чащи, в сладкой неге,
Томимый жарким днём хочу дремать
Иль в страсти необузданном набеге
Её грудей вершины покорять.
Я с ней порой бываю словно путник,
Достигший неизведанных широт.
Такой себе Колумб, а после спутник –
Вокруг земли свершивший перелёт.
Бывает, чем-то новым изумление –
Сменяется проторенной тропою,
Которой, точно зная направление,
Бреду, как зверь исконный к водопою.
Ах, сколько неизведанных открытий
Сулят мне дни, где снова с нею я,
И в гуще этих сказочных событий,
Как важно понимать – она моя.
Вот так, без суеты и без сомнения,
Мне стала целым миром и сейчас
Испытываю я благоговение
За каждый с нею проведённый час.
14 февраля 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856753
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 05.12.2019
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 04.12.2019
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 04.12.2019
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 04.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2019
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 04.12.2019
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 04.10.2019
Я там, де знамена закличні,
Де дії ті чемні величні
Так славлю людей міста,- гідних,
Плекають на нивах, що плідних
Та геть не байдужі до краю,
Радіють новому врожаю,
Добробут кладуть у скарбницю,
Щоб гарну спекти паляницю
Всім мешканцям,- не забагато,
Що ринуть до праці завзято,
Долають завжди перешкоди
І цим бережуть міста вроду
Де пам’ятки ті історичні,
Надбання культурні ліричні,
Співуча така солов’їна
Та мова, як вся Україна!
Народ, де зростає щоденно
У розквіті чуйнім натхненно,
Так вершачи злагоду з ладом,
Де є Вознесенщини вклади!
Бо край наш до справ не байдужий,-
Він – творчий та злетний, ще дужий!
З чарівністю сили та волі
З давен від козацької долі
Без зайвих гучних патетичних
Трибунних всіх виступів зичних
Так чітко та стрімко із виру
Крокує до щастя та миру!
04.10.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850330
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
І знов теж саме!!!
Ні, не друзі, мою країну продають,
І сіють сіль на голі рани...
То гниди кров останню пьють
Перевелися українці???
Та ні, такими ж і були...
І винні в них князі і вівці...
Це все чого ви досягли!
І, як кому, а мені прикро!!!
Бо ниють рани і болять
Брати і діти за вас гинуть!
На смерть ріднесенькі стоять
А, Ви бля&юги...! І живете
Сало, ікру, і сир їсте...
Країну навпіл *** рвете
І син такий же..., ваш росте!!!
Не буде прощення..., і нині
Ви, ворогу відкрили путь!!!
А це лиш можуть тільки свинні
Та волю вже не повернуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847657
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 09.09.2019
Пейзаж шахтёрский неоткрыточный:
бараки, сажа, терриконик
да тополя, ну впрямь, опричники.
Под говорок неэталонный.
Кто здесь не рос, тот не поклонник.
Над облепихой тыщи бабочек
привспугивать гудкам с Транссиба.
Сейчас бы юности добавочки!
Но всё равно нас не насытить.
Век малой родине спасибо!
Как не вернуться во владения,
где совершилось без отсрочек
двух душ свободное падение
под звездопаднейшие ночи!
Не замолкает колокольчик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846303
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 27.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2019
[i] Всі свята і пам'ятні дати вже
позаду. То ж зануримось...
в сьогодення. Хай і гіркувате,
але – наше...[/i]
[youtube]https://youtu.be/7d8EH2Ozlss[/youtube]
[i][b][color="#6322a8"]Прогрес технічний має ту заваду,
Що знань надлишок плішить нам мізки,
тож "перечепа" спереду і ззаду
Смакує тим, хто грає “в піддавки”.
Не так би жаль, аби ота хвороба
Вражала не слонів, а пішаків…
А то, буває, вдарить виконроба,
Орудника будови – й поготів.
І валиться споруда потихеньку,
З підмурка починаючи, щораз,
Коли ужиток thymo-poro-shenko’s**
Впаде на долю...
Вже – не до прикрас!
Нехай би так, коли тебе самого
Деменція наспіє… А як гурт?..
Тупий, недієздатний... І з порога
Те безрозсудство
кинеться у спурт?!
***
…Здається, що синдромом слабоум’я
Уражені багато хто з дівчат…
І хлопців, що бентежно пруться в кум’я
Гравцям, у котрих в іграх “жирний чат”:
Везунчикам “спаде” відповідати
За суми, що засвічені в анфас!
…А ми згадаємо ще... й дні і дати,
Як одуру не крикнули “атас”…[/color]
[/b]
10.03.2019
_________
*(Dementia, лат.) – стійке падіння
пізнавальної здатності, що призводить
до зниження критичності, послаблення
емоцій та відчуттів.
**термін, що містить три частини слова [b]Thymus [/b](лат.) –
вилочкова залоза, як орган захисту організму від патогенів,
завдяки Т-лімфощитам та утворюваним ними 3-м пептидам,
з іншого боку, вид глухої кропиви [b]Thymus kosteleckyanus[/b],
що не жалить, але вміло «замовлює» біль (вибір за вами);
[b]Poro-[/b] частина біологічного терміну,що означає
пухлина (гіперплазія, калус);
[b]shenko [/b]–суфікс, що рівною мірою стосується обох
термінів, співзвучний з російським "[b]раша[/b]",
правда, у пестливій формі "рашtymrf". закінчення [b]-s[/b] j
ознає множину, а також родовий відмінок іменника.[/i]
[
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828604
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 19.03.2019
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 07.03.2019
Вогні міжкімнатні в долоні — і тиха...
Знадвору дощі кварталами
сірими дихають
і стукають пальцями в землю,
немов по мені. Твердій.
Сповзла з усіх стін, не зумівши
у діри вміститися знову.
Злетіло вороняче пір'я. Абияк.
З руки. Донесла.
Примарна розмита дорога
і надто повільна хода.
Позаду кімнати заснули,
зціпивши повіки руками,
і хтось говорив би між нами,
якби ти попереду йшов.
Вогні нагрівають долоні
довгими язиками.
І видно тепер геть усе,
що чорним колись було.
29.10.17, Київ #дисонансне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757799
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 30.10.2017
* * *
колись ви взнаєте: тільки любов є дім
а те до неї то руїна й попелище
тут виник дім і ви живіте в нім
а я полину ще до Бога вище
не прикрашатиму святу любов-політ
а простотою і полину і полину
і в лад триматимуться душі в мені –
вслід
повернення у Божу батьківщину
там звідки йдуть вогненні палаші
відчувши Божу силу а не втому
промовить найчутливіший в душі
„ну, слава Богу,
ми нарешті вдома”
коли ви взнаєте: тільки любов є дім –
під нею мертвість і
безкрилість попелища...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751541
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Замовк рояль, обірвані ж бо струни,
І музика давно вже не звучить.
Але душа ще п'є весняний трунок,
І серце щось шепоче, не мовчить.
Мо', про любов, і мужність, і відвагу
Про те, чого забракло нам в житті?
Воно дає нам, грішникам, наснагу
Очищення знайти у каятті.
Покаймося ж, о люди, перед Богом,
Очистимо своє єство від зла
Та виберем собі таку дорогу,
Яка б усіх до Храму привела!
Серця з'єднавши в нерушимі узи,
Підемо рано, у досвітній час
Будити віді сну спасенні музи,
Поки, дав Бог, гармати ще мовчать.
І скресне сонця життєдайний промінь,
І музика звучатиме ще нам,
Коли в душі - святої правди пломінь,
Коли у серці місце є богам!
4.03.1993
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393117
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 21.09.2017
Збираюсь подумки в дорогу.
Ось тихо встану і піду,
В кав’ярні посмакую грогу
І все про все тобі скажу:
Як ранили слова колючі,
Зрадливо як сміялась мла,
Від болю як чорніли очі
І рвалась на шматки душа…
Напевно, сповідь й не потрібна…
Піду собі, як пілігрим,
Нам поруч стало не сумісно,
Але ж і бути нема з ким.
Від пустоти в душі нудота.
Чому не хочу, а іду?
Я знов повівся ідіотом…
Знов повертаюсь, бо люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751442
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Цілуй мене гарячими губами
з квітучою весною у душі
Наповнимо вином свої бокали
із ніжним ароматом пелюстків.
Хай буде вечір, світлі зорі сяють,
а ми з тобою сидимо удвох
Нам серенади цвіркунці співають
в садочку соловейко тьох,і тьох.
Ходім до річки там верба схилилась
милується красою у воді
Не обіймать тебе мені несила,
бо ти для мене сонце у житті.
Туман ранковий плечі огортає
і ніжний вітер віє у траві
Роса прозора квіти умиває
в любові не помітно біжать дні.
Любові щирій вік не перешкода
коханню урагани не страшні,
якщо то доля зіслана від Бога
досягнеш неземної висоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750952
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 17.09.2017
Ще трохи слів, ще трохи днів,
Ще трохи Всесвіту німого,
А я до неба зголоднів,
Отого почуття святого.
Земля – це кров, земля – межа,
Колиска бруду та гордині,
Землі – магніт, земля – іржа…
Я хочу неба… Небо – синє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732160
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 07.05.2017
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 03.05.2017
Дзвеніла вишня у органі,
Яким вона була сама,
Бог бджіл шукав солодкі грані
медів, котрих іще нема
А я вбирав духмяну вроду,
І пив коктейль квітневих хмар,
Ставав крилатої породи,
Легким, розкутим, мов Ікар.
Я був по замислу турботи
Джмелем, котрий вивчає світ,
Знаходячи собі роботу,
На віях сонячних орбіт.
Я вів полеміку далеку,
З тим, кого звали Геракліт,
«Як не крути,- гудів я греку,-
Щороку вкохуюся в світ,
де ще незримим медом грають,
органи вишень навесні,
де вітер бджіл цей світ читає,
й від того – солодко мені…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730111
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017
[i]День народження... Хтось пам’ятає, а
хтось – ні, хтось відмічає, а хтось – ні,
хтось вітає, а хтось – ні. Той день випав і мені...
Ці слова я щиро дарую всім, хто був і є по різні
боки того «сакраментального» словосполучення.
Адже всі ви – мої друзі... зі своїми настроями і
уподобаннями. Та особливо вдячний тим, хто
не пошкодував для мене свого літературного
слова. Адже слово – ідея, думка… Думаймо
і діймо разом, друзі![/i]
[youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew [/youtube]
[i][b][color="#b30b9a"]Черговий рік у Лету рухнув –
Чогось нема, чогось шкода…
Та не живеться в півнапруги –
Душа, як завше, молода.
Нехай попереду – лиш морок,
І тяжко здійснить зайвий крок,
Коли тобі уже не сорок,
І ти далеко не пророк,
Там, в далині іще маячить
Твоєї зірки дальній світ...
Нехай роки у вирій крячуть -
Не гасне в серці їй одвіт!
Допоки зірка в небі світить,
Й струмує в жилах тепла кров,
Твій шлях у темряві відмітять
Надія, Віра і Любов.[/color][/b]
29.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 23.04.2017
ПОВІР
Повір, кохана, знаю й бачу,
Як ти зітхаєш уночі.
Усе в житті тобі пробачу,
І навіть сліз твоїх дощі.
Повір, на ранішній росі
Тебе побачив, рідна, босу,
Як ти ішла уся в красі,
Моя любов чорноволоса.
Повір, одну тебе люблю,
Бо у твою я закохався вроду.
Свої чуття тобі я шлю,
Як серця мого нагорода…
09.04.2017 р.
А. Рогуля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728406
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 12.04.2017
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 28.03.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 07.03.2017
Мої маленькі сни такі великі
У них без віку я, жива...
Там страшно гучно, потім тихо,
У них є ти! Я не одна.
Я виринаю з темної води,
Натоптую твердиню.
Підхоплюю із уст мотив,
Вони твій подих залишили.
Будильник не дзвони! Не смій!
Замовкни ради Бога...
Між нами зараз тільки стіл
І захолола в чашках мокка.
Дивись, як піднімається його рука
Як пощастило локону сьогодні.
Він зна: як я ненавиджу слова
І в нього очі від бажання мокрі.
Ми тут удвох, а скрізь лиш порох,
Будинки зламані, розірвана земля,
І ми вибілюємо посмішками морок,
Пора іти! Будильник верещав.
21.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714915
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 04.03.2017
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 17.12.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 25.11.2016
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 28.04.2016
Войтовичу Назарію,
наймолодшому Журавлику Небесної Сотні, посвята
(із циклу «Пам'яті Героїв Маййдану», лютий 2015-го...)
**
Ну який же з тебе воїн?! Ти ж – дитина
Із пушком під носом, з голосом на зломі.
І яка, скажи мені, біда-причина
Привела сюди?! – Те Зло в духовній комі,
Що повзло, бридке, по вулицях столиці,
Міста вічного твоєї України?
…
А тобі ще ж, синку, забавки дивиться!..
…
А натомість бачиш: знищені, в руїнах
Храми Правди, Щастя, Долі і Свободи,
Вже вирішує майбутнє підла Зрада!
Та серденько юне – нашої породи,
Що із честі, волі, гідності! – Як радо
Ви ставали на Майдан той заповітний,
Щоб не дати Зраді зло засіять в душі!
А у серце чисте звір, фашист новітній
Кулю злоби цілив, підлості!.. – І мусив
Ти життя своє – на злеті! – там покласти,
Щоб майбутнє не змогла сволота вкрасти
Неньчине, родини, України!
– Ні, не буде Україна на колінах!
…
Полягло вас... Вбито вас посеред площі,
Покалічено!.. Новітні яничари
Шлях навік проклали на Криваву Прощу…
– І моя провина в тім!.. і мОя кара…
Як же раноньки позбутися отої?!.
– Це ж тобі ще б, синку, жить... о ненько-нене!..
Не герой і не ікона – син для мене
Із Небесної із Сотні Золотої.
Лиш сімнадцять… – мало так… І як багато,
Щоб за тим ключем полинуть журавлиним!
Не герой ти – син Назарій мамі й тату.
І навічно – Син всієї України.
***
Назар був ще дитиною по роках, лише сімнадцять.
ось вже і два роки їх світлої Пам'яті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645559
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
[i]Моєму меншому брату і вірному другу Абасу присвячую[/i]
Я утону в твоїх очах,
що глибиною полонили,
і тугою мене сповили,
за братом меншим...
Просто жах...
Як тяжко і душа щемить,
тебе вже більше не побачу,
і що воно – життя собаче?
як гуркіт грому, просто мить.
Я чую твій басистий голос,
перед очима ти стоїш,
улюбленець всії сім*ї,
гориш промінням, ніби колос.
Окрас – багаття з молоком,
статечний красень, як з картини,
безстрашний норов незупинний,
боєць, гроза, зірвиголов!
Неправда, стрінемось ми знов,
не в цьому, так у іншім світі.
Бо вічна лиш одна любов,
її ми подихом зігріті.
Я утоплюсь в твоїх очах,
назавжди в душу ляже смуток,
тебе довіку не забути,
і твоє ім*я на вустах...
жовтень 2015, Миколаїв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614347
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Коха́в я в ю́ності Горпи́ну
і суп горо́ховий люби́в.
Однак осв́ідчитись дівчи́ні
я па́ру м́ісяців не смів.
Ходив навкру́г і все стида́вся
суво́рих ка́рих оченя́т,
а раз сміли́вості набра́вся
і підійшо́в, та невпопа́д …
Бо я забу́в, що пря́мо зра́нку
су́пу полу́мисок влупи́в,
а та́кож ви́пив ква́су ба́нку,
який вже де́що заброди́в.
Не забари́лось це сказа́тись –
мен́і скрути́ло живота́.
А щоб зовс́ім не обісра́тись,
чкурну́в навтьо́ки… страмота́!
Оп́ісля то́го, всі і всю́ди
мене́ прозва́ли с́ируно́м.
Дуня́ші, Ма́ші, Да́ші, Лю́ди…
а мо́же б кра́ще барано́м?
Прохо́дить все і стид, і юність,
і на́віть м́іри почуття́,
та залиши́вся, по́при ту́пість,
мій по́тяг до струнки́х дівча́т.
Ходжу́, осв́ідчуюсь, талди́чу,
як попуга́й, як увісн́і,
та ро́зуму вже пози́чу,
не зрозум́іти це мен́і.
А щоб нова́ тар́ілка су́пу
не зіпсува́ла рандеву́,
я па́мперс одягну́ на ду́пу
і хай там що – переживу́!
Ви ви́бачте, шано́вне па́нство,
що я тут тро́хи намути́в,
та за моє безме́жне ха́мство,
а кр́аще б зо́всім не твори́в…
15.10.2015, Миколаїв
А це текст "осьвірша", на який мною написана пародія:
ГОВНЮК
- - - - - - - - - - - - - - - - - «была в нём злоба и свобода...» (Гумилёв) любил я в юности Дуняшу, но ей сказать о том не смел (боялся подойти к ней даже) и всё ж однажды - осмелел и подошёл... и вдруг (о, боги!) от страха - пукнул (пук-пук-пук!) она взглянула оком строгим и громко молвила: «говнюк!» я покраснел (как рак в кастрюле) и снова пукнув (пару раз) помчался прочь (быстрее пули) от взора строгих чёрных глаз... «но всё проходит в жизни зыбкой» - и стыд, и юность, и тоска... и вспоминаю я с улыбкой того чудного говнюка... теперь уж я не тот, что раньше... я смело к дамам подхожу (Катюше, Машеньке, Дуняше...) и каждой о любви твержу! :) ......................................................... © Copyright: Антип Ушкин, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613693
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 19.10.2015
[i] Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу…
(Олекса Удайко)[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
Красивості не пишуться -
А зранку все мовчить
Від «азу» і до «іжиці»
Спада у вічність мить.
В якихось вічних клопотах,
Усе кудись біжу –
Міняю стерті чоботи,
Усівшись на межу.
Поміж вчорашнім й завтрашнім
Іде до мене день,
Несе окраєць хліба в дім
Та пригоршню пісень –
Співай, радій же, братику,
Бо ти «єси жиєш»!
Інфляції й політики
Тобі добавлять меж,
Щоб ти присів, оглянувся
Та й чоботи змінив…
Чи ж є де «фіти» й «іжиці»
В колоссі серед нив?
Чи може «буки» й «веди»
в житті тебе ведуть,
Дарують кухлик меду
Й солодшу роблять путь?
Лиш на ніч «люди мислітє»
Добавлять скроням сивості,
Вкарбують день у пам’яті,
У сон внесуть красивості…
Я зошит і олівчика
У сон аж понесу –
І там зустріну віршика
Про правду і красу…
23.04.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576633
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Чи спитаєшся скільки мені
Дивиться небо Коли звідаєш раю?
Зірками у душу... / О.Удайко/
У рубцях серце - ран... сліди
Мабуть, з тобою бути мушу,
Бо ти... вже мій
Чи назавжди ?
Увись піднятись,
До самого краю...
Де колорит витає... і п"янить!..
Ти обіцяв... торкнутися до раю...
Його відчути хочу
Хоч... на мить...
Мене чекаєш?..
У своі обійми...
Ти заплети... І більш... не відпусти!
Роблю я крок...у тво́і володіння...
У пристрасть ту
Вакханку поведи...
Перлини з вуст
Вустами... я збираю...
Твоєму серцю... в дар їх принесу,
Пелю́стки квітів ...ти в мені шукаєш...
А тремор тіла
Творить нам... ясу...
Красивий лотос
Манить... манить раєм...
Йому вклоняюсь... ніби божеству
Вогонь пульсує... і в мені... вмирає..
Душа живе...
радіючи єству ... надихнув вірш"Чуття віку не мають"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574905
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Якби синів таких Земля плекала,
То розквітала б нині Украіна,
А не принижено жебракувала...
Добро творила,не була б руіна...
І якби всяк,так шанував свій день,
Граніт науки так уперто гриз...
Вже б здобули в Європу бюлетень,
І не летіли б ,так шалено вниз...
І якби кожен мав те джерело,
Без знань,давно би висохло воно,
Твоє ж - науці користь принесло,
І поетичне...поле вже зійшло...
Мабуть,зібрав багатства ти душі
На берегах чудового Удаю,
Ввібрав красу плодючоі Землі:
Тепло і цвіт Шевченкового краю...
Свій лан ти любиш,наче хлібороб:
Травиночку і деревце лелієш...
Ти - Украіни справжній патріот:
Для іі щастя, ти гориш - не тлієш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569584
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 12.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2014
Стихи были представлены ранее. Добавлен файл.
Я зажгу огарок свечи, чтобы круг во тьме очертить,
Чтобы свет отыскать в ночи и на время о грусти забыть.
Я зажгу огарок свечи, воск слезою скатится вниз.
Тишина так «громко» молчит, шорох оглушает, как визг.
Не угасай, гори моя свеча,
Слезами умываться не спеши.
Сгораем мы, как свечи, сгоряча
От поджога собственной души
И в сердце нашем, выжженном дотла
Уже ни холода нет, ни тепла,
Утихла боль, а может и ушла,
Остались только пепел и зола.
Я зажгу огарок свечи и всех призраков разгоню,
Но тоску лечи не лечи, не срубить ее на корню.
Я зажгу огарок свечи и поставлю медленный блюз,
Саксофон печально звучит, убаюкивая своих муз...
Не угасай, гори моя свеча,
Слезами умываться не спеши.
Сгораем мы, как свечи, сгоряча
От поджога собственной души
И в сердце нашем, выжженном дотла
Уже ни холода нет, ни тепла,
Утихла боль, а может и ушла,
Остались только пепел и зола.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541607
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2014
Вагон метро полупустой...
Дорожка сквера... Тишина...
И может, лучше, что "отбой".
И даже лучше, что одна...
Здесь тихо клёны шелестят
Ещё зелёною листвой...
Пичуги весело галдят.
Ветвей колышется прибой...
В полоске солнца на траве
Пускай купается душа...
Одна. Свободно в голове.
И просто хочется дышать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524212
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 19.09.2014
Ты опять – незнакомой гранью…
Яркой, классной! Но мне – до боли…
Знаю – ты не хотел поранить.
Но поранил. По ранам – солью…
Так открыто к тебе летела!
Так душою была крылата!
Ты лишь мыслью со мной…
А телом… Я сама во всём виновата…
Уступлю я. На дно залягу…
Мимолётный полёт забуду…
Поцелуи из спелых ягод –
Отойдут. Не свершится чудо…
Я по жизни не стану краше…
На прощанье к плечу прижалась…
Обняла… Не заметив даже
Как в тебе я вдруг отозвалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524488
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
Лунали із сумом трембіти,
Зажурено йшли шахтарі.
Хотіли життю ми радіти!
І жити на рідній землі!
Донбас,Придністров'я,Карпати!
Усі ми єдиний народ.
Так хочеться гордо звучати
Шукаючи певних нагод.
Нехай нам з тобою насниться,
Шевченкове слово, жура.
Давай же ми будемо молиться,
Щоб йшла стороною біда.
Відколи нам їсти те клоччя?
Шматками, як зграйка вовків.
Краса українська, дівоча,
Засліпить усіх ворогів!
Та вмить ми усі розсварились,
Хоч виних насправді нема!
Бо нами керують, ті свині...
Яким лиш прощенне - тюрма.
Чому я над братом лютую?
Перевертень вказує шлях.
Ще відчай не згасно лінчує,
І кроки не зримих невдах.
Лунали із сумом трембіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490497
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 02.08.2014
[i]Спасибі Вам, та ситий я уволю,
Ковтати більш не зможу ті слова,
Що в мене Ви кидаєте від болю
Й навіки залишаєте, бува.
Я ж тільки вітер, не мольфар могутній,
Моя пожива – то небес лазур,
То сонця мед, джерел криштальних лютня,
А не слова, загорнуті в ажур.
Я тут і там, я зусібіч й довіку,
У кожнім подиху, у душах, в головах.
Не віддавайте ж слів своїх мені в опіку!
Я вітер, не фортуни дивний птах!
Не обіцяйте більш нічого, Вас благаю,
Бо Ваша ноша крила закує.
Я ж просто вітер, не посланець раю,
Мені лиш воля, інше – не моє.
Я не хранитель сподівань і таїн,
Я чистий вітер, а не полигач.
Хто слово дав – й слуга йому, й хазяїн,
І сам призвідник всіх своїх невдач.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505156
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Нареку себя новым
и - менем,
На руке дорисую
ли - нии,
Дорогой Хиромант,
про - сти меня -
От действительности
за - клинило.
Вижу линию жизни
ку - цую -
Коротышка, а жить
так хо - чется,
Всё сложилось не по
Конфу - цию -
Сволочь линия - как
проро - чица.
А вокруг всё дожди
со - пливые,
Под ногами земля
кро-вавая,
Ветке мира не стать
о-ливою,
Быть оливе петлёй
ко-рявою.
Стало быть, я смирюсь
с судь-биною,
Хиромант, ты был прав:
мой
прой-ден путь.
Буду жить на земле
Ря-биною
И попробуй тогда
Ме-ня спугнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505729
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 22.06.2014
- Ваше желание?
- Жить!
- Нет, что-то более приземлённое. Жить вы будете. Обещаю.
- Тогда воды.
Вот, берите. Так всё же, ты… вы сами решили записаться в национальную гвардию или отправили насильно?
- Сам.
- ?
- А что? Зарплату пообещали три тысячи.
- В день?
- В месяц.
- И как, заплатили?
- Нет.
- И вы за три мифические тысячи готовы убивать людей?
- У меня выбора нет: дома жена и две дочери, - начал давить на жалость пленный.
- А здесь? Неужели здесь не дети? Дал бы я тебе… вам воды, ублюдина, - швырнул в угол пустую кружку ополченец.
***
Это похоже на фильм ужасов. Или на сон. Только сон этот бесконечный. Массовое зомбирование – в действии. Июнь. Сыро. Дождливо. Когда-то все из школьной программы знали, откуда берётся дождь. Сегодня все знают – это материнские слёзы. Почему слёзы сегодня обесценены? Не потому ли, что ценности пересмотрены, переиначены, перетасованы?
***
Она могла подолгу стоять у зеркала, разглядывая себя со всех сторон.
- Хороша, чертовка! – в результате обследования делала она вывод, посылая воздушный поцелуй зеркалу и убегая на работу, которая доставляла ей удовольствие. Работа была не в тягость. Она любила своё дело. Дело воспитателя.
Её совсем не раздражали дети. В них она растворялась, иногда бегая и ползая по ковру, как девчонка. Какие её годы! Тридцать два никто не давал. Да она и не взяла бы. Пусть только посмеют намекнуть Марине Юрьевне о возрасте – отбреет – мало не покажется.
Было у Марины увлечение: любила она ходить в тир. Самый простой, неказистый, с облупившейся краской на стенах, тир магнитом тянул девчонку. Но посетители точно знали, что не пострелять ходит сюда красавица. Тир держит спортсмен-стрелок Тарас. Статный, видный, мускулистый воспитанный парняга покорил сердце воспитательницы с первого взгляда.
А начиналось всё очень банально. Как-то Марина согласилась с друзьями и подругами съездить в выходной день на охоту. Она знала, что женщин туда не берут. Табу у охотников на женщин. Просто пикник – думала Марина, соглашаясь съездить отдохнуть.
- Я боюсь выстрелов, - последний аргумент отказаться не подействовал.
- А дикую уточку пробовала?
- Я утятину не ем.
- А подстрелить?
- Давайте я вам лучше патроны буду подносить.
- Революционерка! Мы не из пулемёта будем стрелять, - грохнули ребята со смеху. – Ты хоть представляешь себе охоту?
- Нет. Только знаю, что надо отсиживаться в камышах, а там – ужи.
- Ужи – это еще что! – вытаращил глаза Влад. – Вот крокодилы – это страшнее.
Марина поняла, что попала под обстрел шуток и рассмеялась.
Вот так она попала на самую настоящую охоту. Жутко было смотреть на трофеи: тушки горкой лежали на траве у реки. Но счастливое выражение лица Тараса так и манило: «Почему я раньше его не видела?» - думала Марина.
Он классный стрелок, - шепнула на ушко Юля. Я видела его в тире.
- Ты его давно знаешь?
- Пару лет.
- И ты молчала? - вспылила неожиданно Марина. Два года пропали.
- Его не было в городе. Говорят…
- Что говорят?
- Да нет, ничего. Я не знаю. Просто его не было в городе, а когда вернулся – открыл тир. К нему молодежь повалила, как на дискотеку. Говорят, он хороший тренер.
- А меня можно?
- Что – можно?
- Можно записать в ученики?
- Мы все у него в учениках, просто я молчала об этом.
- Приходи, Марина, буду ждать, - вдруг сказал Тарас.
Откуда он взялся? Вроде, шептались в стороне…
Вот так воспитательница попала в тир. В бестселлере сказали бы: «долгие и упорные годы тренировок сделали своё дело». Здесь – реальность, и поэтому было трудно. Очень. Прежде чем взять в руки пневматическую винтовку, Тарас гонял группу по полю, заставляя выполнять все мыслимые и немыслимые упражнения. Хуже всего было – преодоление препятствий в положении «по-пластунски».
К детям в садик приходилось надевать спортивное трико, чтобы никто не заметил содранных локтей и коленей. Марина тренировалась на совесть. Она думала, что только так может обратить на себя внимание тренера.
И вот этот день наступил.
- На что? – сказали бы ребята, смеясь над девчонкой.
- На всё прошлое.
Жизнь до тира в корне отличается от нового состояния. От стрельбищ Марина, как и от основной работы, тоже получала удовольствие. Несовместимое вместилось в неё и накрепко засело. В её лексиконе появились новые слова: дробовик, винтовка, молоко, цель, мазила, яблочко. В манере поведения – уверенные и спокойные движения, плавная речь, детская непосредственность куда-то улетучилась.
***
- Ребята, воды…
- Терпи. Терпи, подруга. Нельзя.
- Суки! – вырвалось у девушки. Воды!
- Пацаны, девка теряет сознание. Срочно доктора!
- Ты где его возьмёшь, Макс? К блокпосту ни одна живая душа не подойдёт.
Блузка на правом плече Марины быстро приобретала багровый цвет.
- Осколочное, - сделал вывод Макс. Лёгкое. Вон торчит кусочек металла. Ну-ка, дай мне лезвие.
- Ты с ума сошел, - шикнул на него Влад.
- Не дрейфь. Управимся.
Макс быстрым движением выхватил лезвие из упаковки, вскрыл его и поднёс к зажжённой зажигалке.
- Обезвредил? – спросил Влад. Макс кивнул головой.
- Сожми-ка девочку покрепче в объятия.
Влад подчинился.
«Операция» прошла быстро. Разорвав кусок простыни, ребята ловко перетянули плечо Марины.
- Ты откуда этому научился?
- Тарас научил. Знаешь такого?
- Слышал.
- Пить… - простонала Марина.
- Привет, девочка. Будет тебе вода, стрелок ты наш незаменимый. Радуйся, что под пулю не попала. Осколочек зацепил легонько плечо и слегка застрял в твоей…
- Голове? – ватными губами прошептала Марина.
- Мы твою светлую голову и за миллион не променяем.
***
Лазарет был не грязным, а, скорее, неуютным: окна заложены мешками с песком, металлические койки с облупившейся эмалью, трава на полу. Главное: здесь была связь с миром.
Как странно… хочется проснуться и снова увидеть свой детский сад, малышей. Как там Тёмка? Выпал зубик? А Ульяна? Справилась с произношением «эр»? Марина улыбнулась, вспоминая тёплые улыбки своих мурашек. Она так и звала всех: - Мурашки, быстренько ко мне! Прихлопнув в ладоши, широко раскидывая руки, ждала всех в объятия.
- Ну, Марина Юрьевна, как наши дела? – услышала девушка мягкий голос доктора.
- Только не домой. Что я маме скажу? – взмолилась Марина. – Она знает, что я отдыхаю в Крыму.
- Скажешь: оступилась, когда преодолевала Ай-Петри, - продолжил доктор, осматривая рану. – Домой! Возражения не принимаются.
***
Жизнь приобрела новые окраски и восприятия. Вертолёты превратились в вертушки, обычный град приобрёл новую смысловую оценку, Украина же совсем потеряла смысл. А ведь раньше с детками Марина Юрьевна с удовольствием повторяла хором: хозяин – господар, птица – пташка, Солнце – сонэчко…
Что произошло со страной? Это было пафосное враньё? Где сейчас правда? Марина глубоко была убеждена, что правда там, где Тарас. И теперь её отправляют подальше от правды. Домой Марина ехала в старенькой «копейке». По сторонам не хотелось смотреть. Она знала практически каждый поворот, холмик и яму вдоль всей трассы. Пришлось на животе поползать. Спасибо Тарасу за подготовку. Неужели он знал наверняка, что произойдёт?..
- Привет, Марина! – услышала она родной голос парня. – С возвращением.
- Привет, Тарас, - улыбнулась девушка.
- Будешь у меня в штабе работать?
- Спрашиваешь!
- Через три дня жду, - протянул руку к щеке девушки Тарас.
Марина улыбнулась. Значит, жизнь не заканчивается.
- Жизнь не заканчивается, - повторила она вслух.
- Она только начинается, красавица, - отозвался водитель. Ещё детей нарожаешь. Соскучилась за своими в садике?
- Соскучилась. Пусть растут в мире. Я постараюсь его сохранить.
- Говорят, президент остановил военные действия на неделю.
- Неужели действительно мир?
- Ты в это веришь?
- Я женщина. Обязана верить. Мне рожать еще.
- Сейчас включу новости, - быстро отреагировал водитель.
- Ночью бойцы национальной гвардии обстреляли Семёновку.
Машина грубо тормознула. Марина застонала от резкого толчка.
- Сволочи! А ты говоришь – рожать, - сквозь зубы зарычал мужчина.
- Война, детка. Война…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506495
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Бодай згоріло племя кацапине,
Коли прибилось наших берегів.
Лама чужинець крила Україні,
У нашій хаті зайда знахабнів.
Орда проклята вилізла з болота,
В господі нашій гадить язиком.
Неначе дома кичиться сволота,
Звихнулась в злобі наволоч умом.
Що вам потрібно сімя тут Ордине?
Ну не живеться вам без Пахана…
Пігмей масковскій пуцєнька вражина,
Давно чекає вас із будуна…
Майбуть забули в тундрі ваша хата.
В улус матайте разом з язиком.
Дістали вкрай маскалики прокляті,
Пора всобить Вам «браття» носаком.
Підняти в небо крила обгорілі,
Розцілувати стомлену блакить.
Позбутись болю в стерзаному тілі,
Й без вас Вкраїні долю намолить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505420
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Стиглі яблука примарились,
Ледь прозорі... пахнуть медом.
Ми з тобою знову сваримось,
Ділим землю по-під небом.
Я не звикла підкорятися -
Простір крилами заповню...
Звикла, до зірок здійматися,
- Гартувати дух у полум'ї...
Десь витати в інших вимірах -
Ледь землі крилом черкнувши...
Та готова все це вимінять
На морську велику мушлю...
Щоб далекий шум прибою,
Накотивсь на берег хвилями...
Щоби десь, могли з тобою,
Знов зустрітись ми щасливими.
Стиглі яблука примарились,
Ледь прозорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493318
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Хлопці стомились і рвуться в бій,
І стримати їх несила.
Господи, зглянься і пожалій,
Щоб смерть їх не покосила.
Трішки потерпіти, - ще не час,
Не зріла у масах Воля.
Диво тримає хиткий баланс
Людяності і сваволі.
Небо встилають чорні дими...
Вірте - вони побіліють...
Ті, що за гранню миру й війни,
Тримають віру й надію.
Час перейшов вже страшну межу,
Що над Майданом тяжіла...
Ангели з плоті нас бережуть,
Одягнені в крила білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478649
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 11.02.2014
[i]...ну что, изжил в себе раба?
да ты свободен даже не был,
не знал тюрьмы, не знал сумы,
но был всегда одним доволен -
что детям вновь - рабы не мы,
мы - не рабы - талдычут в школе.
[b]Лев Либолев, («Мы — не рабы, рабы — не мы...»)[/b] [/i]
«Мы — не рабы, рабы — не мы...!»
Кто что давил — не видел — что мне?
Но зарекаться от сумы
да от узилища? — не вспомню!..
Сума — у каждого своя,
что толку мериться сумою?
Не зарекаюсь, знал и я
её печаль: была со мною...
А вот с тюрьмой Господь упас,
пока хранит меня, ей-Богу...
Но как похож на парастас
твой злой упрёк!.. Решая строго,
скажу тебе: вопрос тюрьмы —
вопрос клейма... Да, телу — тесно...
Тебя пугает сгусток тьмы?
Мой друг, свобода — бестелесна.
Чем ты решил меня пенять
небрежно, походя, навскидку?
Что я — не голоден? Не б...дь?
Что не успел отбыть отсидку?
Я — здесь, ты — там, вовсю трубя
не о своём, клеймишь другого...
Я — не свободен от себя.
Я — раб, но — собственного слова.
Откуда знать тебе, где я
сижу и что талдычу детям?
Стезя — у каждого своя,
свои свобода, боль и плети.
Мы даже разный хлеб едим, —
и не должны друг другу вроде?
Ты попрекаешь не своим —
ты, брат, — вне воли на свободе.
А впрочем, друг, и мой упрёк —
гнилое дело. Клятва — то же
дерьмо, но где я дал зарок?
Кому и в чём? На постной роже
моей гордыню увидал?
Прочёл мою присягу где-то?
Ну, если надобен скандал, —
изволь... Но я — я без ответа!..
Ещё не пел Христов петух,
а ты — опять: «Сражайся, к бою!..»
Да, ты — спросил. Да, я — не глух,
но бить — не буду: Бог с тобою...
[i]27 ноября 2013 г.
17:52(Мск)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462787
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 28.11.2013
И за что мне такое счастье?
За какие такие заслуги?
Сквозь осеннюю грусть и ненастье
Мы смогли разглядеть друг друга…
Я не ангел, и не предтеча…
Не врачую чужие души…
Кто-то, Добрый, назначил встречу
Нам с тобой, улыбаясь в лужах…
Воздух пахнет листвой опавшей
Дома ждет нас горячий ужин
Мы гуляем с тобой в настоящем
Кто-то в прошлом… Уже не нужен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457468
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2013
У моïх замурзаних катренах -
Осінь догорає листопадом;
Вогнища в прокурених рефренах
Ще клубочать спогадів каскадом ...
Небо, без пташок осиротіле,
Дощову вдягає пелерину -
Щоб сховати своє рване тіло...
Чи мою незвідану провину...
Сірниками -спалахами думка
Ще блукає в річищах артерій...
У дорожніх непідйомних клунках
День ховає груду біжутерій ...
Що бентежить рими моïх віршів,
Що вони сьогодні полохливі?
Чи вони украдені? Чи грішні?
Недостатньо для життя красиві?
Я зберу метелики чернеток -
Пригощу чорнильним нектарином ;
В порцеляні літер і абеток
Чай заварим сонячним бурштином ...
З ïхніх крил -уривків підсвідомих -
Викладу ажурний візерунок ...
З почуттів зродився невагомих
Вірш новИй, як музи поцілунок.. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457389
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Ти закохай мене у себе... закохай...
Вплети в волосся ніжно пестощі-розмай...
Вустами серед осені даруй весну...
І серце пристрастю ти пробуди зі сну...
Не відпускай мене... й на мить... не відпускай...
Цілунки щирі хай летять, мов водограй...
Твоєю буду... ти любов'ю заквітчай...
Ти закохай мене у себе... закохай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456355
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Ти думаєш, що я твоя покара,
Невже тобі я так дарую біль?
Можливо десь, колись, не зараз,
Де ще малюють ту погану цвіль.
Чому завжди ти птаха одинока?
Чому твоя не знана висота?
Повір, а рана то глибока…
Ти не свята, я також не свята.
Чом я для тебе наче звір не вбитий?
Я так до тебе горнуся крилом,
Страх через вінця, чуєш, ситний.
Бо я до тебе з ніжністю й теплом.
А я до тебе наче ангел, крила
Чому не ціниться оте добро?
Там за вікном панує злива.
І лиш в фіналі, правда, чи зеро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417600
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 24.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2013
Запуталась у мелкой паутине,
Не потому, что ночь в глаза тайком.
Не потому, что кто то в середине,
Все разгромил, осколки под стеклом.
Заплуталась, не знаю, что и дальше,
Там у реки заброшенная даль...
Как много, много этой фальши,
Так много лжи, обид, а жаль....
Определится трудно, я согласна,
Что правильно, что нет, что просто так.
Лишь жизнь прошла бы не напрасно,
А говорить не в суть, то ты мастак.
Запуталась у мелкой паутине,
Не так, что бы совсем, а чуть.
Ты выбираешь совесть на витрине,
Совсем забыв, каков твой жизни путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449691
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 07.10.2013
Життя повз мене, на баскім коні,
Пронеслось, знявши куряву до неба.
Дивлюся, мов крізь шибку у вікні,
Оцінюю... А є у цім потреба?..
Щось буду змінювать? О, ні, не буду!
Чи кая́тись? Що́ не зробила я?..
На шлях насипала каміння груди,-
Не знаю, чи його вже розгребла...
А катува́тися,що я не ста́ла -
Політиком, учителем, поетом,
Не хо́чу...Часу́ лишилось мало,
Перед останнім, вирішальним сетом.
Життя це гра - моя, в мені, зі мною, -
Мені прийнятні правила її,
І з нею, і на неї йшла війною, -
Відстоювала я права свої.
Дивлю́ся, мо́в би збоку, зве́рхньо...
Оці́нюю... Кому, скажіть, це треба?..
Коли останній промінець померкне,
Хай судить Той, хто володіє Небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450941
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 26.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2013
Запросіть мене на танець, Незнайомцю, -
Я давно в очах у Вас втонула,
І, здається, зникло все минуле ...
Розтопило його Ваше сонце ...
Запросіть мене на танець ...Чи у долю ...
Мені досить дотик рук відчути,
Щоб розтало серце, досі скуте,
Щоби знову вирватись на волю ...
Просто танець ...Просто злет над буднем ...
Ох, якби ж то Ви думки читали!..
Бо сміливості у мене мало,
Бо чомусь довкола велелюдно ...
...Ви? ..Мене? ..На танець? ..Звісно можна! ..
У моïх очах давно втонули?
Ваше серце, тенькнувши, відчуло,
Що я з цілим Всесвітом тотожна? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444898
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Ніби важко промовити слово,
Ніби зникла у всесвіті мова,
Ніби звуки на смак полинОві ...
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Вони мають розгнівані очі,
Ними правлять якісь поторочі,
Ті, що жалами душу лоскочуть ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Мені боляче битись об стіну ...
Та прозора міцна перешкода
Розбиває на друзки свободу,
Ніби нитка в руках ляльковода ...
Мені боляче битись об стіну ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
Бо я можу відвикнуть від тебе,
І полинути легко у небо,
Як пушинки кульбабок зі стебел ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444069
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 19.08.2013
Я напевно живу лиш віршами!
Наче кисень, що в горах я пю.
Все чомусь я ходила граями,
А у світ цей добро тільки ллю.
І щоночі я з ними кохаюсь,
Вони в душу не лізуть, як пил.
Зранку сонечку я посміхаюсь,
Без надії, що є десь ще тил...
Вони в бруді моєї одежі...
Не шукають чіткий компромат.
Ось я бачу вже знову в мережі,
Муза йде, поруч з нею формат.
Я напевно живу поетично?
Чітко мрію, рядками горю...
Але все по простому, практично,
Тільки Бога постійно молю.
Я напевно живу лиш віршами!
В тому суть, що любов мабуть є!
Плава лебідь стрімкими річками,
Рима є, бо вона виграє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442122
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Ты же сильная...сможешь я верю,
Не сдавайся! Умоляю, дыши...
И без сиплая в пасть только зверю,
Все отдашь в этой глупой тиши...
Да,я сложная! Что здесь проблема?
Но ведь жизни я знаю цену....
Выступает другая дилемма,
Хочешь правду тебе я скажу?
Много боли в твоих нитках счастья,
Каждый злобу бросает в догон...
И всем кажется - это ненастье,
Только сердца твой слышится стон.
А я думаю ты одуванчик...
Куда ветер бросает летишь.
И упрешься в старый чуланчик,
Ты от горя слезами кричишь...
Ты же сильная, есть в тебе воля,
Только нужно собраться тут чуть.
Лишь поверь и вот эта неволя,
Улетит!Ты найдешь верный путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441747
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2013
[i]такое настроение с утра,
как будто с мёртвой точки и не сдвинусь...
как будто кто-то свыше наорал,
сказал - давно пора отбыть повинность.[/i]
[i][b]Лев Либолев, \"Такое настроение с утра...\"[/b][/i]
Уже не жарко, тихо... На крыльце
горит белёсым светом ртутный столп,
очерчивая складки на лице,
посуду на столе и старый стол
с вином и хлебом... Зеркало со мной
пьянеет одинаково, и мы
не меряем, кто более хмельной
из нас двоих. У нас границу тьмы
очерчивает новый виноград
над досками стола, старинный стул
напротив и ещё какой-то гад
в куске стекла... Окрестный мир уснул
и видит жизнь, отличную от той,
которая с утра выносит мозг,
а полдень наполняет суетой
и тает быстро, как церковный воск
у копии, набитой на картон...
Ещё вино не кончилось, но день
уже сгорел... Ещё не клонит в сон,
но тело — не отбрасывает тень...
Из признаков растаявшего дня —
одни воспоминания. Они
ещё способны радовать меня,
как путника далёкие огни,
далёкие настолько, что дойти
уже не хватит времени... А ты —
ты как живёшь? Увы, длина пути —
не интеграл от скорости. Просты
бывают только формулы, но Бог
есть сущность неформальная, и путь,
который человек осилить смог,
не впишешь в числа... Ты когда-нибудь
приедешь на родные берега?
Как там, за океаном? Тоже жуть?
...Когда-нибудь закончатся бега,
и нам с тобой позволит отдохнуть
держатель су́деб, — будут ли видны
какие-то различия суде́б?
Друг, выбор государя и страны —
меняет ли на вкус вино и хлеб,
даёт ли то, что требует душа?
Да, волю, может быть, даёт, но я —
свободен даже здесь, где, всё круша,
свободой правят рабства сыновья.
Я думаю, что власть и океан
обособляют трон и дурака,
сидящего на нём, и тот обман,
которым кормят нас... Издалека,
конечно, игры баловней судьбы —
различны, но не веря своему
нанайскому любителю борьбы,
другим не стал бы верить — никому...
И чёрт бы с ними... Я безумно рад
твоим стихам — читаю перед сном
твой едкий ямб, — он под хорей цикад
так тешит слух!.. Мечтаю об одном:
открыть посылку и достать тетрадь
страниц на сто, и в ней — твой ровный слог!..
Ты трать себя. На это дело — трать,
чтоб я читать и восхищаться мог!..
Что я? Я нынче — глух, но больше — нем,
всё как-то неохота говорить.
Ну, — сплю немного... И немного ем...
Уже немолод — выгорела прыть.
Я прикопал лозу, — дала росток,
лет через десять будет виноград,
как раз для внуков. Вырастил цветок —
пурпурный флокс и, знаешь, очень рад
(не меньше, чем оранжевым). В тепле
предгорий юга сад даёт покой,
сравнимый с раем... Привыкать к земле,
наверно, мне пора и мять рукой
те комья, что забьют однажды рот,
набитый прежде звуками!.. тогда
всё будет (так — не так?) — наоборот:
ни рабства, ни свободы, ни труда...
Какие мысли, чёрт! Пустой стакан
способен умертвить, стакан с вином
даёт разминку мозгу и рукам
и... как трезвит рассудок перед сном!..
...Однако ночь. С хребта сползает дождь...
Экран грозит обзором новостей,
опять о чём-то врёт любимый вождь,
сосед согласен выдворить гостей
(ушли бы только). Мой зелёный змий —
ох, просится долой из требухи!..
Глухая ночь... Крыжополь, Гоголь, Вий...
Семейство спит — пора читать стихи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436746
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Без твого голосу авітамінозить
Коми втікають, крадучи крапки
Вірші ламаються, їх потроху прозить
Мої натерті до блиску рамки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430047
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 18.06.2013
[quote] Я был не лишним ртом, но лишним языком,
подспудным грызуном словарного запаса
И. А. Бродский, "Письмо в оазис" [/quote]
Я — не тот Александр, которому ты написал,
мой оазис — тесниной зажат. У подножия скал
есть, конечно, подобье дороги на север, к пустыне.
Там заносят песком твои белые кости ветра́
обретённой свободы. А мне — на работу пора,
чтоб отдать фараону — царёво... Но помнить о Сыне,
обречённом на жертву Отцом, можно — здесь, можно — там,
и секира — везде неизбежна... Амбарным котам,
охраняющим хлеб от мышей, — не уйти от амбара:
потому что в пустыне никто не бросает зерно,
зёрнам надобна грязь... Может быть, оставаться — грешно,
но, пожалуй, бесплодие — хуже. Пустынного жара
здесь — как в чистых песках, на свободе... Однако, пора
поливать мои злаки: их тоже сжигает жара!..
[i]06 июня 2013 г.
18:30(Мск)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429817
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Ты знаешь, нынче жмутся облака
к сырой земле и мочатся дождём.
Да, так и есть, что — "мочатся". Пока —
мы только ждём погоду — лето ждём.
Хлеба́ без солнца — вымокнут на пню,
и виноград нальётся кислотой —
вина не будет. К Троицину дню
буханка будет стоить золотой.
Моя жена беспечно (как всегда!)
мне говорит: прорвёшься, за тобой
и мы пройдём, всё, — молвит, — ерунда:
победа — смерть, пусть дольше длится бой!..
...Ты помнишь, философию она
не признавала: дева, знак земли,
и без меня, когда уже одна, —
грустит, что мы всё время на мели...
Сегодня — новость, утренний дозор
прошёл, и ей сказал легионер,
что цезарь дал развод — своей... Позор!..
Наш выдумщик хозяйственных химер,
наверно, бедный, выбился из сил,
катаясь в колесницах... А потом
под бремя царской власти закосил...
А может, всё же, он меняет дом,
и в новостройке прежняя жена
не радует хозяина страны?
А может, Га́ю — новая нужна?
О Боже, только б не было войны!..
Оно, конечно, — личная стезя,
и вроде бы не нашего ума —
его житьё... Но, всё-таки, нельзя
смущать имперских жён и их дома!
Да, друг мой, только б не было войны:
центурии подтянуты под Рим...
Зачем, скажи, войска внутри страны?
Приказа ждут? А что прикажут им?..
Я думаю, что в наши времена
не худо бы уйти за Гибралтар,
однако мы — огромная страна,
дороги — дрянь, а я для бега — стар...
Вот так сижу и жду, пока дожди
снесут к реке дома или пока
просохнет... Ты, наверное, не жди —
бери свой меч, пока тверда рука,
беги за край, империя у нас —
огромна, но не вся земля — под ней,
беги, найдёшь свободу — в добрый час,
покуда у тебя и сил, и дней
довольно, чтобы строить новый дом,
любить жену и вырастить детей.
Иди с мечом, но проживи трудом,
и как-нибудь — попроще, без затей!..
Уже темнеет, и не видно туч,
но льёт — опять. К столу зовут. Пока.
О цезарь, цезарь... Он у нас — могуч
и долгорук... Ах, цезарь! Ах, рука!..
[i]07 июня 2013 г.
21:28(Мск)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430071
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Теплі калюжки наповнені небом.
Скаче дівча, аж підстрибують кіски.
Так би, по-доброму, гримнути треба, -
Раптом згадалось дитинство неблизьке:
Тільки но грім відгримів, босонога
З хати лечу, розлітаються бризки,
І привічає в калюжах дорога
Зранені, босі, прудкі мої ніжки.
Усміх мов сонце і радість мов злива,
Кіски підстрибують в такт моїм ніжкам,
Серце тріпоче - яка я щаслива...
..............................................................
Мить закарбована в пам'ять відрізком.
Час мов шуліка чига́є у небі.
Життя подалося ген за водою...
Добре, що можу іще, по-потребі,
Так от, зустрітись сама із собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426813
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Не буду я плакать... Не буду!
Ну де ж ти ,моя сила волі?
У цьому театрі абсурду
Ведучі не гратиму ролі!
Метнулася стрімко куліса.
Відкрилися нутрощі сцени.
Тепер я уже не актриса,
Отож не дивись так на мене!
Слова, як птахи чорнопері ,
Злітають під вибух оркестру...
Сьогодні відсиджусь в партері.
Сьогодні твій вихід, Маестро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389520
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 23.05.2013
Я додивлюсь цю п"єсу до фіналу...
Яка майстерність... шал... накал... азарт...
А закулісну гру... недосконалу...
Розціню... як чужий невдалий жарт...
Кричатиму найголосніше: Браво! Браво!
З брехні з вершками їстиму десерт...
І замість вліво... поверну - направо...
В фойє, з усмІшкою, дослухаю концерт...
Що фальш відчула... не подам і виду...
Як діалог перетворився в монолог...
А потім по коханню... панахиду...
Замовлю... болем написавши епілог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426266
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Я зберу в долоні вранішню росу.
Сидячи в заті́нку розчешу косу.
Вірші, мов коралі, нанижу на лист,
Невеликий - знаю, але це мій хист.
Як мала дитина бавиться в піску,
Розсипаю вірші на чистім листку.
Гаптую словами радість і печаль,
Синьооку дівчину, неосяжну даль...
Гра в слова й словами - це не є обман.
Збираю в долоні вечірній туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424677
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Така жага життя, що хочеться померти,
Піти у вічність, з пам'яті все стерти,
Земне, наболене, та навіть й дуже світле...
І не хворіть, не нудить білим світом.
Не бачити бузку що квітне біля хати,
Моїх малесеньких янге́ликів-дівчаток,
Доньку і сина, і маленьку Кіру...
Піти зі світу у всесвіт з миром.
Така жага життя, що хочеться летіти.
У безкінечну даль, за обрій світу.
Та все ж прошу у Господа краплину часу,
Любов здобути, як душі окрасу.
Побути між людьми, пізнать їх біль і щастя,
Від ближніх, по потребі, відвести ненастя,
Приборкати в собі злобу й гординю,
Жага життя, - я так живу віднині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423571
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Она так бесстыдно... красивая...
Нежным лучиком зацелована...
То порой... откровенно стыдливая...
То по-женски робко взволнована...
А она ведь счастьем баюкана...
Он мечта ее долгожданная...
Воплотился сладкими муками
Прошептав... Ты такая желанная...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397651
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 13.05.2013
- Что? Снова в пропасть? Снова нараспашку?
"И для меня ОН Бог"...так скажешь? "Уж, поверь..."
А что потом... мне плакаться в рубашку?
Или души своей закроешь напрочь дверь?..
- А как мне, Ангел? По-другому не умею...
Любовь наполовину - не терплю...
Дай насладиться счастьем... я не пожалею!
Дай шанс услышать с уст его: "Люблю..."
- Глупышка... ты же знаешь, как все будет...
От боли сердце ты б поберегла...
- Болит разлука... и чужие рядом люди...
А сердце?
Поздно...
я ему его дала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424416
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Хай іде собі будильник, цокає ритмічно.
Бачу я перед собою дівку симпатичну,
Синьооку і тендітну, середнього зросту...
Ой, куди ж бо це дивлюся? Близько до погосту!
Душе рідна, років сорок володієш мною,
Не вгамуєшся ніяк - не даєш спокою!
Не піддамся на цей раз - спробую терпіння,
Як урветься той терпець, візьмусь за гасіння!
Може статись, що не буде води коло мене?..
Значить, буду кулаком, ще добавлю рЕмня,
Після того, як замало, візьмуся за шию -
Перетну собі дихання (душив курку, вмію)!
Ой, та що ж це я кажу? Жити ще ж бо хочу!
Цюк-цюк-цюк … То не будильник? А де ж мої очі?
Лежу собі?.. То я сплю?.. Марення та й годі!
Видно вчора перепив… Де я?.. На городі.
24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403944
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 09.05.2013
Надо чувства каплю остудить.
Ну откуда столько в душе счастья?
Мне бы тебя только отпустить.
Уходи.Не нужно обниматься.
Нет,постой,дай просто обниму,
Чтобы,когда выйду за другого-
Вспомнила,что я еще люблю.
И что не верну уже былого.
Нет,уйди.Она тебя поймет.
Только бы как я тебя любила.
Ты любим?Она до ночи ждет?
Почему сегодня отпустила?
Дай мне надышаться до конца.
Нет.Уйди...Вернись хоть на мгновенье.
Я бы на коленьях прождала...
Но итог-одно стихотворенье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423666
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Цей букетик конвалій пахучих...
(Ніби юності ніжний привіт),
Подарований щиро, не штучно...
Та пройшло стільки літ...
Стільки літ!
А тоді ж все сприймалось як „треба”,
І букетом не був той букет...
Тоді зірку хотілося з неба,
Або хоч примітивний
Сонет...
...І весільно, і якось трагічно
Цвіт конвалій мій спогад пройма...
Бо ці квіти веснітимуть вічно.
Мені ж в молодість стежки
Нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423290
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013