Роман Селіверстов: Вибране

Натаsha

Несподівана зустріч

Здрастуй,  любий,  мовчиш,  ну  звичайно,  ніхто  не  чекав,
Що  зустрінуться  знову  два  сонця,  здавалося,  згаслих,
Хитра  доля  уміло  сплітає  в  невидиме  пасмо,
Наші  душі  невинні  -  у  неї  небесний  устав.

В  ніжнім  мареві  снів  об`єдналося  безліч  доріг,
І  для  кожної  мрії  існують  свої  магістралі.
Всі  небесні  віщунки  тебе  лиш  мені  обіцяли,
Ти  це  бачив  у  снах…тільки  от  зрозуміти  не  зміг.

Здрастуй,  любий,  мовчиш...а  вуглинки  роздмухує  час
Божевільної  пристрасті  і  неземної  любові,
Мужній  погляд  твій  рідний  і  очі  твої  волошкові...
Та  окремо  є  "ти"  і  є  "я",  і  немає  лиш  "нас".

Скільки  лагідних  слів  нам  іще  говорити  не  тим,
Скільки  дотиків  ніжних  не  тим  нам  іще  дарувати?
Недописані  вірші  летять  не  тому  адресату,
Не  оцінить  ніколи  їх  той,  хто  лишився  чужим.

Несподівана  зустріч  то  є  покарання  чи  жарт?
Знову  нам  нагадали,  що  гордість  віщує  розлуку.
Міцно  тиснеш  в  обіймах  цілуєш  обличчя  і  руки,
Замикається  коло  і  фініш  продовжує  старт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743473
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 01.08.2017


Любов Ігнатова

Я колись промину

Я  колись  промину,  як  минає  осіннєє  листя,
Як  минають  сніги,  теплі  леготи  і  первоцвіт,
Як  мина  колискова  у  тихій  порожній  колисці,
Як  минають  зірки,  що  завершують  дивний  політ.

Я  колись  промину.  Що  залишу  на  згадку  про  себе?
Материнську  любов  у  якій  променіє  душа?
Вірші  —  бризки  думок,  подаровані  милістю    неба?
Росянисті  сліди  у  пухнастих  м'яких  споришах?

Я  колись  промину.  Все  минає  на  нашій  планеті.
Ви  не  плачте  за  мною,  а  краще  співайте  пісень,
Щоб  душа  моя  вічна  всміхалась  щасливо  на  злеті,
Щоб  летіла  не  в  ніч,  а  у  сонячний  лагідний  день...





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Любов Ігнатова

Доторкнутися до тебе

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Банальне  "здрастуй"    на  просте    "привіт"...  
І  заганяю  в  клітку  птахомрію,  
І  замикаю  знов  свій  власний  світ...  

До  тебе  доторкнутись  -    як  до  неба  -  
Напевно,  тільки  обраним  дано...  
Я  бачу  сни  про  крила  і  про  тебе,  
Спиваючи  бажання,  як  вино...  

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Очима  обіймаю  -    от  і  все...  
Мою  слабку  розтоптану  надію  
Північний  вітер  в  зиму  віднесе...  

До  тебе  доторкнутися  б  губами...  
Щоб  поцілунок  -  довжиною  в  сон...  
Щоб  знов  і  знов  здаватись  вечорами  
У  твій  солодкий  ніжності  полон...  

До  тебе  доторкнутися  так  хочу...  
Та  знову    "здрастуй"    на  просте  "привіт"...  
І  тільки  мрія  крильцями  тріпоче  
У  клітці,    де  зачинено  мій  світ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Любов Ігнатова

Спинилась ніч…

Спинилась  ніч...  Куди  їй  поспішати? 
Їй  добре  й  тут,  у  стомленій  душі... 
Сама  собі  -  фортечні  мури  й  ґрати... 
Сама  собі  -  сумА  і  бариші... 
       
З  чортополоху  й  перекотиполя, 
З  дощів  морОсних,  вичавлених  з  хмар, 
Змостила  лігво  в  павутинні  болю, 
Покликала  сторожових  примар...
       
Спинилась  ніч...  Не  цокає  годинник... 
Півні  мовчать  -  не  проженуть  мару... 
І  стогне  вітром,  плаче  безупинно,
Ховаючи  обличчя  у  чадру... 

Душа  мовчить...  Вже  ні  жива,  ні  мертва...
Застигла  у  граніті  чорна  мить... 
Спинилась  ніч...  Собі  і  кат,  і  жертва...
Спинилась  ніч...  Їй  нікуди  спішить... 
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Любов Ігнатова

Захворіло Сонечко…

Захворіло  Сонечко  -  
Ліки    п'є  ;
І  хова  в  долонечки  
Личенько  своє...  
Вкрилася  периною  
Неба  вись,
І  блука  хмариною  
Дощик  -  он,  дивись!  
Заберу  малесеньке  
З-під  дощу,  
Дам  рушник  м'якесенький,  
Чаєм  пригощу;
Запрошу  я  Сонечко  
До  душі,  
Дам  йому  в  долонечки  
Казку  і  віршІ  ...
Завтра  розпогодяться  
Небеса  -  
Бо  з  любові  рОдяться  
Справжні  Чудеса!  




















: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 30.07.2015


Крилата (Любов Пікас)

А ти не вір

А  ти  не  вір  її  словам.  
Живи,  як  жив  –  велично  й  сито,
Пересівай    життя  крізь  сито,
Усе  що  над,  кидай  у    спам.

А  ти  щоранку  пий  свій    чай,  
З’їдай  «Корону»  -  шоколадку  .
Серед  ла...а  зерно  шукай,
Іди  до  зір  крізь  неба  кладку.

А  поміж  тим  пливи  в  човні,
Де  буря  хвилі  не  колише.
Та  десь-колись  з’явись    у  сні
Отій,    котра  тобою  дише.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596579
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015


Любов Ігнатова

Я - просто так….

Я  -  просто  подих  вітру  на  губах...  
І  більш  нічого...  Чуєш  :  більш  нічого...  
Моє  життя  -  Чумацький  Зорешлях  :
Удень  його  нема  -  є  тільки  спогад...  

Я  -  просто  павутинка  під  дощем  :
Промокла,  та  все  та  ж  -  дзвінкоголоса...  
Отруйним  упивається  плющем  
У  зранену  ментальність  хижа  осінь...  

Я  -  просто  птаха,  вигнана  з  небес...
За  що  -  не  знаю  -  відібрали  крила...
Мій  світовимір...він  кудись  пощез...  
Чи  я  його  собі  сама  наснила?..  

Я-крихітна  росинка  на  листку  :
Безслідно  зникну,  як  пригріє  сонце...  
Лиш  Всесвіт  на  Калиновім  Містку  
Тримає  мою  душу  на  долоньці  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015


Любов Ігнатова

Душа…

У  сонмі  блискавок  -  заграв,  
Поміж  запльованих  криниць,  
Де  люд  байдужий  поспіша
У  край  приручених  синиць,  

Лежить  зґвалтована  душа  
Обабіч  пройдених  доріг  -  
Уже  не  варта  ні  гроша,  
Лиш  так...ганчірочка  для  ніг...  

Посеред  слів  важких  -  в'язких,  
З  ножем  по  саму  рукоять  -  
За  те,  що  вірила  в  казки,  
Що  можна  душу  покохать...  

Наївна!..  Зовсім,  як  дитя...  
Обличчя  й  тіло  -  над  усе!  
Тоді  на  блюдечку  життя,  
Напевно,  щастя  принесе...  

...  Там,  на  розпутті  доль  і  мрій,  
Де  душ  загублених  базар,  
Котилась  болем  з-попід  вій  
Чи  то  дощинка...чи  сльоза....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015


Любов Ігнатова

Жива!. .

Я  дивилась  на  неї  крізь  морок  нічної  палати  -  
На  бліду,  ніби  з  місяця  зіткану,  шкіру...  
І  не  плакалось  вже...не  хотілось  ні  їсти,  ні  спати..  
За  плечима  десь  Янгол  тримав  мою  віру...  

В  завіконні  береза  сердечками  -  листям  тремтіла,
Виплітаючи  з  тіні  якісь  силуети...  
Лікар  стомлений  -  час  крокував,  одягнувши  бахіли,  
Внутривенно  вливав  мені  "завтра"    в  катетер...  

І  набридлива  думка  снувала  "якби"    недоречне,
 Оплітаючи  серце  липким  павутинням....  
І  від  станції  "видих"  до  станції  "вдих  ''  -  безкінечність...  
І  байдужим  дощем  розповзлось  хмаровиння...  

Я  тримала  її  півпрозорі  тонесенькі  пальці...  
Від  тривоги  з  душі  всі  слова  відлетіли...  
...  Десь  під  ранок  лягло  на  тендітно  -  знервованій  шальці  
Світле  слово  :"  жива  ",  як  метелик  несмілий....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584788
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 05.06.2015


Любов Ігнатова

Квіти….

Квіти  вмирають  стоячи  -
Мовчки...  таємно...  боляче...  
Сиплять  пелюстям  -душами,  
Сірість  навкруг  затрушують...
Завтра  їх  просто  викинуть  
(В  зіткану  безвість  митями  )...
...
Тільки  з  небес  залатаних  
В  скрипко  -дощах  заплаканих  
Їм  зазвучить  адажіо  -
Щиро...  розбито...  наживо...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Любов Ігнатова

У скронях пульсує ніч…

Зі  щирою  вдячністю,  повагою  і  любов'ю  до  Оленки  Зеленої,  яка  надихнула  і  дозволила  використати  назву  її  чудового  віршу:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381



У  скронях  пульсує  ніч...
Годинник  ковтає  тишу...
І  плетиво  протиріч
Сумління  гризе,  як  миша...

Який  розділовий  знак
Поставлять  нулі  дисплею?
Цілую  в  уста  (про  всяк  )
Улюблену  орхідею...

За  штучним  світилом  -бра
Ховається  згусток  темний...
І  гусне  нічна  пора
Як  млосний  шербет  гаремний...

Від  приторності  чекань
Тремтіння  душі  і  тіла...
Чи  вартий  ти  хвилювань?
Чи  то  я  тебе  зустріла?

Знов  опік?  Чи  вітер  змін?
Болітиме?  Чи  загоїть?
Торкаюсь  холодних  стін
У  пошуках  супокою...

А  в  скронях  пульсує  ніч  -
Безжальна,  глуха,  байдужа...
І  зорі  -мільярди  свіч  -
Не  гаснуть  чомусь  в  калюжах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564619
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Любов Ігнатова

Хочеш?

А,  хочеш,  я  буду  твоєю  веснянкою  -
Розвітреноніжною,  сонячноквітною?..  
Звучатиму  сміхом,  або  колисанкою?..  
Чи  пташкою  стану,  до  неба  привітною?..  

А,  хочеш,  сніжинкою  стану  останньою  -
Впаду  на  долоні  п'янкою  краплиною?  
У  вікна  зорею  світитиму  ранньою...  
У  каві  корицею  стану  -жариною...  

Чи,  хочеш,  я  квіткою  стану  підсніжною,  
Тією,  що  з  дійсністю  бореться  сірою?  
Чи  стежкою  стану  длятебепідніжною...  
...Не  зрань  мене  тільки  своєю  невірою...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Любов Ігнатова

Я досі вірю в те, чого нема…

Я  досі  вірю  в  те,  чого  нема...  
Все  намагаюсь  осягнути  вічність...  
Ховає  свої  щупальця  пітьма  
У  місяцем  розчинену  північність...  

Стаю  потроху  "річчю  -у-собі  "
(Пробачте,  Канте,  за  таку  зухвалість  )...
На  крила  почорнілих  голубів  
Наклеюю  думок  недосконалість...  

Під  абажуром  заховались  сни  -
Червоні  маки  посеред  ромашок...  
Напередодні  балу  у  весни  
Малюю  сніг  мазочками  "гуашок  "...

У  музиці  нестало  півтонів  -
Бемоль  з  дієзом  зрадили  палітру...  
І  попелом  легесеньким  злетів  
Останній  вірш,  написаний  для  Вітру...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015


Любов Ігнатова

Про вірші

Під  небесним  шатром  шовковим,  
Там,  де  вишиті  сни  -сузір'я;  
Візерунком  із  мрій  квіткових
Покривається  хмаропір'я;  

Де  ховається  дощ  -маестро,  
Загорнувши  у  спогад  скрипку;  
Спочивають  весни  оркестри,  
Час  від  часу  бурмочуть  хрипко;  

Саме  там,  де  блукають  грози,  
І  Амури  ладнають  стріли,  
І  парфуми  із  туберози  
Огортають  любові  крила;  

У  таємних  садах  словесних,  
Де  сунички  найчервоніші,  
У  весЕлкових  перевеслах  
Я  свої  відшукала  вірші....  

То  колючі,  то  дуже  ніжні,  
То  сумні,  то  в  іскринках  сміху,  
То  холодні,  зимово-сніжні,  
То  тепла  принесуть  утіху...  

Зазирають  мені  у  очі,  
Як  малі  пустотливі  діти,
Ніби  душу  мою  лоскочуть...  
Ну  і  як  же  їх  не  любити?..  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561801
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Любов Ігнатова

Замерзлий вірш…

Цей  день  сніжить...  То  замерзають  сльози, 
Складається  у  перемети  сум  ...
 Кому  вони  потрібні,  ці  морози?
Чому  в  їх  скрипі  відчуваю  глум? 

Не  зрозуміло:  пада  сніг,  чи  зорі...
Ступаю  по  землі,  чи  вже  лечу? 
Лише  бурульки  -чисті  і  прозорі  -
В  них  бачу  і  причастя,  і  свічу... 
       
Мете,  курИть,  зриває  хмари  з  неба, 
Жбурляє  в  мене,  опіка  лице... 
Чому  у  грудня  виникла  потреба 
Сповити  бірюзу  важким  свинцем?

Замерзлі  пальці  колючіють  болем...
Та  у  душІ-  на  зиму  холодніш  ...
Жене  вітрисько  перекотиполем
Оцей  колючий  і  схололий  вірш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Любов Ігнатова

Настроєве

То  не  небо  заплакало  зра'ння,  
То  не  чорнії  хмари  кишать  -
То  в  мені  роз'ятрилася  рана,  
То  в  мені  розболілась  душа...  

Загорнувшись  у  сиві  тумани,  
Знов  зрощу  у  собі  їжака...  
Мають  здатність  згасати  вулкани,  
Бо  нутро  їх  вогонь  випіка...  

Розлітається  попелом  листя  :
Інквізиція  впертих  думок  
Палить  осінь  -цю  відьму  вохристу,  
Що  зійшла  із  яскравих  зірок....  

А  зима...  Хтось  прокляв  мої  зими....  
От  би  стежку  до  неї  забуть...  
Може,  є  десь  чарі'вна,  незрима  
Обхідна  до  весни  мені  путь?    
...
Відживу...  Відхворію...    Відплачу...  
Знов  босоніж  ввійду  в  спориші...  
Ще  надія  жива!    А  це  значить  
Мої  вірші  -то  ліки  душі...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545615
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 23.12.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2014


Крилата (Любов Пікас)

Є ЛЮДИ

Є  ЛЮДИ
Є  люди  –  небо.
Є  люди  –  плити.
Є  люди  –  світло.
Є  люди  –  тьма.
Одних  зустрінеш,  
То  хочеш  жити.
А  інші  глянуть  –  
Тебе  нема.

Є  люди  –  м'ята,  
А  є  кропива.
Є  люди  –  море,
Є  -  каламуть.
Одні  дарують
До  лету  крила.
А  інші  крила
         


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542046
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 12.12.2014


Олександр Яворський

Ми ніколи не будемо друзями

У  високих  полях  кукурудзяних
Обопільно  підписана  хартія:
"Ми  ніколи  не  будемо  друзями,
Заважатиме  завжди  симпатія".

Ми  окремо  снуватимем  стеблами
Від  весни  аж  до  пізньої  осені,
Захлинаючись  болем  під  ребрами,
Почуттями,  що  кимось  поношені.

Ми  під  сонцем  стоятимем  порізно,
Ми  від  вітру  ховатимем  нахили,
Зарубцюємось  мріями,  совісно
Потаємне  стиснувши  під  пахвами.

Ми  вб'ємо  неіснуючі  спогади,
Обрубавши  у  пам'яті  ґнотики.
У  холодному  просторі  погляди
Зігріватимуть  нас,  та  не  дотики.

Ми  сторонні  уста  цілуватимем,
Закриваючи  очі  у  відчаї,
Проведемо  життя  біснуватими
Із  чужими  навіки  обвінчані.

Ми  стикнемся  не  раз  із  капканами,
Що  наставлять  нам  наші  ілюзії.
Не  судилося  бути  коханими,
То  й  ніколи  не  будемо  друзями.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540703
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


Крилата (Любов Пікас)

ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ, СОЛДАТЕ!

Ця  війна  –  ні  впало,  ні  сіло.
Ти  покинув  мене,  коханий.
Заговорюю  твої  тіло.
Заціловую  твої  рани.

Без  молитви  ні  дня,  ні  ночі,
Без  сльози,  що  обличчя  палить.
Бачу  лагідні  твої  очі.
Чую  слово,  яке  дурманить.

Не  стомлюся  тебе  чекати.
Не  розучусь  тебе  любити.
Повертайся  живим,  солдате.
Нам  ще  долю  на  двох  стелити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537150
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 16.11.2014


Крилата (Любов Пікас)

І ПІДНЕСЛАСЯ ДО НЕБЕС КАЛИНА

Сидить  в  траві  зажурена  красуня  –
Обдертий  одяг,  стоптане  взуття.
Позаду  неї  вищерблена  клуня,
Калина  хилить  до  землі  гілля.

Йде  подорожній  шляхом,  подивляє  
Єднання  суму  в  дівчині  й  краси!
ПІдходить  ближче  та  її  питає:
-  Що  сталось?  Чом  в  очах  сліди  роси?

-      Що  сталося?  Болить  душа  і    тіло.
Забута  я,  спаплюжена  людьми.
-      Як  звуть  тебе,  з  яких  країв  ти,  діво?  
-      Я  Мова  Українська,  із  Руси.

Книжки,  пісні,  кіно,  телеефіри  –  
Усе  це  є,  та  там  мене  нема.
Життя  у  мене  безуспішне,  сіре.  
Слова  -  сапфіри,  світять  надарма.

-  Не  плач,  прошу.  Візьми  себе  у  руки.
Щось  вигадаю  я.  Бувай,  іду!
Прийшов  додому.  Стріли  діти,  внуки.
Їм  про  пригоду  розказав  свою.

Зібрали  раду  у  великім  місті.  
І  вирішили  Мову  рятувать.
Знайшли.  В  траві  сиділа,  в  тому  ж      місці,  
Вмивати  стали,  коси  заплітать.

Найкращий  одяг  діві  тій  придбали:
Шовкову  юпку,  блузу  з  вишиттям.
Жупан  і  чобітки  подарували.
Таке  вбрання  не  снилось  і  царям!

Вінок  сплели.  Накинули  хустину.
Дім  новий  звели.    А  старий  знесли.
Піднеслася  похилена    калина!
Всміхнулась  Мова  -  Мова  із  Руси!

Запрошувать  усюди  її  стали,
Найкращі  зали  їй,  місця  дали.  
Онуки  і  правнуки  виростали.
Слова  її,  мов  душу,  берегли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535845
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Любов Ігнатова

Моє безсоння

Вже  гойдає  небо  на  долонях  
Розсипи  перлинових  зірок...  
В  шибку  зазира  моє  безсоння,
Сни  змотавши  у  тугий  клубок...  

Відчиню  кватирку  -хай  заходить...
Колючіє  морозцем  ця  ніч  ;
І  вітрисько  водить  хороводи  ,
Розсипає  осінь  врізнобіч...  

Вип'єм  чаю  із  моїм  безсонням  -
Хай  зігріє  душу  і  слова...  
Запульсує  тихо  в  моїх  скронях  
Пісня  ночі  давня,  вікова;

Безліч  нерозпізнаних  галактик...  
Безліч  нерозтрачених  питань...  
І  паперу  невеликий  клаптик  -
Пристань  моїх  мрій  і  сподівань...  

І  безсоння  зазира  у  вічі  
Поглядом  довірливого  пса  :
Йти  у  холод  вже  страшніше  вдвічі-
З  тЕмінню  зустрітись  сам  на  сам...  

Не  жену:  удвох  нам  веселіше...
Хай    мене  за  руку  потрима...  
І  сплететься  у  новому  вірші  
Я,  моє  безсоння  і  зима...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532946
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ для двох

Цей  дощ  -  для  двох  ,  а  я  у  нім  сама...  
В  душі  капіжить  -нащо  парасоля?..  
Під  ноги  пада  осінь,  і  зима  
Давно  вже  майорить  на  видноколі...  

Хмаріє  небо  -і  йому  болить  
Безликий  сум,  що  завиває  вітром...  
І  осідає  білосніжна  мить  
На  вигорілу  вщент  життя  палітру...  

Цей  дощ  -для  двох...тоді  злочинці  ми,  
Бо  порізну  збираємо  краплини...  
Вже  відлунали  пристрасні  громи....  
Вже  відлетіли  в  літо  павутини...  

Сивіє  іній  у  моїй  душі...  
ТумАниться  давно  забута  рима...  
Ведмедиця  в  захмарному  ковші  
Ніяк,  напевно,  сліз  моїх  не  втрима....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


Любов Ігнатова

Осіння колискова

Останнім  променем  призахідного  сонця  
Торкну  твоє  замислене  чоло,  
ЗалИшусь  теплим  вітром  у  долонці,  
До  серця  притулю  своє  крило...

Прошепочу  тобі  осінню  колискову  
Акордом  нерозгублених  листків,  
І  місячну  посріблену  підкову  
Віддам  за  тебе  феї  чароснів...  

Сплету  вінок  собі  із  білого  латаття,
Зроблю  намисто  з  тисячі  зірок,  
І,  скинувши  своє  домашнє  плаття,  
Зроблю  в  твій  сон  несмілий  тихий  крок...  

Наснюсь  тобі  в  цю  ніч  ...  Як  сниться  синє  море,  
Що  берег  заціловує  щомить...
Я  буду  така  ж  ніжна  і  прозора,  
Я  буду  колисати  і  п'янить...  

І  коли  сон  піде  від  тебе  рано  -вранці,  
І  день  розвіє  чари  до  кінця,  
Побачиш  знов  промінчик  на  фіранці  -
Мого  усюдисущого  гінця...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Любов Ігнатова

Поговори зі мною…

Не  дай  моїй  мушлі  закритися  знову,  
Не  дай  потонути  у  світі  ілюзій  -
Почни  щиросердну  і  дружню  розмову  
Про  пташку,  про  квітку,  калину  у  лузі  .

Давай  ми  з  тобою  про  все  поговорим:  
Про  місяць  і  зорі,  метелика  крила,  
Про  тепле  і  лагідно  -сонячне  море,  
Про  Грея,  Ассоль  і  червоні  вітрила...  

Давай  вип'єм  кави  під  музику  слова,  
А,  хочеш,-  скуштуєм  солодкої  вати?  
Я,  навіть,  про  біль  говорити  готова...  
Ти  тільки  не  дай  мені  знов  замовчати...  

Не  дай  мені  в  себе  сховатися  знову....  
Не  дай  відректися  надовго  від  віршів...  
Ти  ж  знаєш:    страшним  є  несказане  слово,  
Та  Муза,  розп'ята  мовчанням,  -  ще  гірше...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 28.07.2014


Олександр Яворський

А як я з'явилась?

–  А  як  я  з'явилась?  –  Створив  Бог  спочатку
Красунечку  маму,  розумника  татка,
Вдягнув  маму  в  плаття,  а  татка  в  краватку,
Поставив  на  бланку  важливу  печатку.
Щасливо  жили  собі  татко  і  мама,
Купалися  в  морі  удвох  під  зірками,
Ходили  в  кіно  і  у  ліс  за  грибами,
Та  їздили  в  нашій  країні  містами.

–  А  що  було  потім?  –  А  потім,  мій  котик,
Потрапила  ти  до  матусі  в  животик,
І  кожного  вечора  татовий  дотик
Чекав  на  легесенький  твій  поворотик.
Вів  поштовхів  ніжок  твоїх  підрахунок,
Давав  крізь  животик  смачний  поцілунок,
Від  маминих  вголос  сміявсь  лоскотунок,
Знав  доня  –  найкращий  у  світі  дарунок.

-  А  далі  було  як?  –  А  далі,  солодка,
Весняного  дня  була  ясна  погодка,
За  проміжок  часу  маленький,  короткий,
Твого  голосочку  почулася  нотка.
Умить  став  порожнім  тоді  живіт  мамин,
А  татко  тримав  тебе  ніжно  руками,
І  радісно  було  нам  аж  до  нестями,
Ось  так,  моя  доня,  з'явилась  ти  з  нами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510294
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014


уляна задарма

:) : ( :)

-  Моя  печаль-
безмежна  і  німа:
ЇЙ  -  сниться  ЛІТО...
а  МЕНІ  -  ЗИМА...

ЇЙ  -  сниться  море...
А  МЕНІ  -  сніги...
(  лижня  у  горах,
тиша  навкруги...

...мисливський  постріл
і  собачий  ніс...)
ВОНА  ж    -  ТАКА...
тендітна...аж  до  сліз!

ЇЇ  стежКАми  -  
золотий  пісок...
...сія  вогнями
сРІблений  паСОК...

ЇЇ  слідочки  -
як  дорога  в  рай,
де  океан  цілує
неба  край...

І  я  втрачаю  міцність,
форму,зміст...
(хоч  крем  -  водо-
відштовхуючий-  "TWIST"...)

...шнурок  -  вузлами...
Кругом  голова...
Бо  ж  -  38,
то    -  не  42!..."*

І  ВАЛІДОЛ  НАЛЯКАНИЙ  ДВІРНИК
КОВТАВ  -НА  СМІТНИКУ  ЗАЧУВШИ  НИШКОМ-
ЯК  БУРМОТІВ  ДІРЯВИЙ  ЧЕРЕВИК,
ЗАКОХАНИЙ  У  РВАНУ  БОСОНІЖКУ...  



*  розміри  взуття  :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504367
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 25.06.2014


Крилата (Любов Пікас)

ВПЕРІЩИВ ДОЩ

Відкрилось  небо.  Вперіщив  дощ.
Вода  змією  по  тротуарах.
Пощезли  люди  із  вулиць,  площ.
Перун  гуляє  на  сивих    хмарах.

Весь  день  гуляє,  у  бубон  б’є.
Йому  приносить  це  насолоду.
Земля  –трудяга  все  п’є  та  п’є.
Уже  стомилась  ковтати  воду.

Іду  по  місту,  біжить  струмок.
Бузок  зав’янув,  а  глід  красниться.
Печаль  спадає  з  моїх  думок.
Умив  їх  дощик,  немов  травицю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499259
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Любов Ігнатова

Сонний вірш

Місяць  скрутився  на  небі  клубочком,
Прядиво  снів  розтрусивши  додолу  ;
Ми  (з  муркотливим  сіреньким  коточком)
В  цій  колисковій  співаємо  соло  ...

Зіроньки  мружать  свої  оченята,
Хмароперини  збиваючи  стиха  ;
Казка  навшпинечках  ходить  по  хаті,
Крилами  з  ліжка  зганяючи  лихо...

Десь,  за  віконцем,  верба  солов'ïна
Вітер  колише  в  тендітних  листочках  ;
Цокають  мірно  на  заспаних  стінах
Дами  -хвилини  в  своїх  чобіточках  ...

Тіні  мережать  підлогу  кімнати
У  незвичайну  якусь  таємницю  ;
Вечір  у  кошик  вкладається  спати,  
Лиш  павучок  плете  щастя  на  спицях  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498642
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Любов Ігнатова

Болючий вірш

Мені  болить  ...  О,  як  мені  болить  ...
У  скроні  стука  і  пече  у  серці  ...
Пронизана  голками  кожна  мить
Розрядом  струму  у  мені  озветься  ...

Моя  сльоза  ...  О,ця  гірка  сльоза  -
Непрохана,  небажана,  нежданна  ...
Із  неï  смутку  пророста  лоза  -
Стрімка,  витка  і  зовсім  невблаганна  ...

Моя  душа  ...Розтерзана  душа  ...
Кому  потрібна  ти  в  своïм  натхненні?
Ти  -  наче  наполохане  пташа 
У  неба  дощовому  одкровенні  ...

Куди  піти?  Куди  мені  піти,
Коли  грозою  шви  тріщать  у  долі?
Чи  є  іще  незаймані  світи 
У  щастя  неземному  ореолі?

І  часу  плин.  ..  Нестерпний  часоплин,
Замішаний  на  сумнівах  колючих,
Гірчить,  неначе  вицвілий  полин
В  думках  підступних,  як  в  пісках  сипучих  ...

...На  перехресті  зламів  і  падінь 
Розпутний  камінь  шлях  мені  не  вкаже  ...
Мене  зреклась,  напевно  ,височінь  ...
Куди  тепер  мені...  безкровній,  майже?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014


Любов Ігнатова

Ти знай …

Ти  знай,  що  я  молитимусь  за  тебе  
На  всіх  шляхах  прийдешньоï  весни,
Чи  посмішкою  сяятиме  небо,
А  чи  проллється  дощиком  рясним  ...

Де  б  ти  не  був,  відчуй,  що  я  -  з  тобою,
Душа  ...вона  ж  не  знає  перепон...
Я  обійму  тебе  плакучою  вербою,
З  птахами  заспіваю  в  унісон  ...

Відчуй  мій  подих  в  прохолоді  ранку,
Мої  слова  -  у  шепотінні  трав  ...
Я-  виткана  тумановим  серпанком
Найвища  нота  місячних  октав  ...

Ти  просто  знай,  що  не  самотній  в  світі,
Що  в  тебе  є  таємний  оберіг  ...
А  я...для  тебе  буду  просто  жити,
Вплітать  молитви  до  твоïх  доріг  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2014


Крилата (Любов Пікас)

НЕ ВСЕ ТИ КУПИШ ЗА ГРОШІ!

Ти  можеш  найкраще  ложе
Купити,  не  купиш  сон.
Якщо  ти  дієш  не  гоже,
Тебе  не  врятує  й  трон.

Диплома  за  гроші  маєш
І  книги  купив  нові.
Та  розуму  не  придбаєш
За  гривні  чи  за  рублі.

Ти  можеш  купить  повію,
І  страсть  свою    вгамувать.
Але,  щоб  любов...  Не  вірю!
Для  цього  слід  душу  мать.

Ікону  купиш,  офіру
На  церкву  щедро  даси.
Але  ти  не  купиш  віру,
Душі  чистоти  й  краси.

Ти  можеш  на  кладовищі
Купить  на  відхід  землі  -
Не  небо,  бо  силу  вищу
За  грош  не  купить  тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477444
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 07.02.2014


Яся Сингаєвська

Коли попереду лише прокурений тамбур (озвучено)

Час  вправно  надсікає  серце
лезами  взаємних  образ
Не  раз
ти  повертав  мені  ніжність
в  істериці  кинуту  через  плече
Коли  намагалась  втекти
у  останньому  вагоні  виправданої  самотності

Тепер  вже  не  бійся  ставити  крапку
Ковтни  останнє  виплакане  мною  слово
Бо  кожен  
безнадійно  на  власному  егоїзмі  одружений
Лишитися  друзями?
Знаєш  любий
треба  ними  бути  спочатку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476143
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


Юлія Кириленко

До матері…

Коли  поср́іблить  сивина  твої  вже  скроні,
Далекі  спогади  у  зморшках  оживуть,
Я  міцно-міцно  ст́исну  у  долонях
Ті  руки,  що  лише  тепло  несуть.
Їх  поцілую  -  й  очі  засіяють,
Тихенько  спуститься  усм́ішка  на  уста...
У  цілім  світі  кращого  немає,
Ніж  материнська  заповідна  доброта.
Із  першим  подихом  народжується  в  серці,
У  кожнім  погляді  усе  життя  вона,
Наповнює  до  дна  в  душі  озерце,
І  незмір́енна  в  неї  глибина.
Моя  матусю,  с́ерденька  перлина,
Одна  сльоза  з  очей  твоїх  -  й  життя  віддам,
В  хвилини  щастя  і  в  лиху  годину
Твої  обійми  -  то  священний  храм,
Твої  слова  -  то  мудрості  склепіння,
Одна  порада  краща  сотні  книг,
Я  Божого  молю  благословіння,
Аби  вогонь  в  твоєму  серці  не  затих,
Щодень  з  молитвою  про  тебе  я  лягаю,
Світанок  будить  думкою  про  те  ж,
Для  тебе  виплачу  всі  сльози  аж  до  краю,
Бо  лиш  твоя  любов  не  звідала  ще  меж.
Я  світ  пройду,  а  ти  лиш  будь  зі  мною,
Печаль  твої  не  змучить  більш  уста,
І  старість  хай  обходить  стороною,
Хіба  ж  то  вік,  коли  нема  ще  й  ста.
Молю,  живи  у  кожному  світанку,
За  мною  так  ні  в  кого  не  болить,
Для  нас  з  тобою  не  бува  останку,
Нам  поруч  ще  віками  жить  і  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472040
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Любов Ігнатова

ДЛЯ ДРУЗІВ І НЕ ТІЛЬКИ

Коли  похмурий  день  стискає  скроні,
А  завіконність  сіра  і  мрячить,
Я  простягну  вам  Усмішку  в  долоні,
Щоб  звеселіло  серце  хоч  на  мить!

Зігрію  словом  непривітність  січня,
Вкладу  у  вірші  сонце  і  тепло  ...
І  хоч  зима  спізнилась  цьогорічна,
Нехай  печаль  не  ляже  на  чоло!

Давайте-но  згадаємо  про  друзів,
Що  кожен  з  нас  -  маленький  чарівник  ;
І  пІдемо  уздовж  по  білій  смузі,
На  чорній  засіваючи  квітник!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473156
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014


уляна задарма

…Кінцева!

...моя  таємниця  -  водій  трамвая-
Трамвай  номер  9  везе  до  площі,
на  площі  гуляють  туристів  зграї,
знимкуючи  "архітектурні  мощі"...

...всміхаючись,мовлять  екскурсоводи,
зітхаючи,слухають  -  екскурсанти...
Вже  перші  вчувають  ВИНАгороду,
а  другим  вже  хочеться  кави  й  "фанти"...

...одягнуте  в  пластик  Середньовіччя,
припудрені  модно  кульгаві  стіни...
Безмовно  вдивляється  Бабця-Вічність
на  "вишиванки",що  "made  in  China"...

...між  мурів  поснулих  -Щурі  і  Пави,
заплющили  очі  з  каміння  Леви...
І  тільки  Печальний  Водій  Трамвая
відверто  говорить  усім:"...Кінцева!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467259
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


Яся Сингаєвська

Двінок крізь роки

-Алло.Привіт.

-Привіт.

-Впізнала?

-Минуло  стільки  часу...
Знову  ти...

-Як  cправи?Сумувала?

-Смішний...усе  змінилось  за  роки...

-Пробач  за  все

-Не  варто.Я  вже  інша
Час  лікував.У  мене  є  сім"я...

-У  мене  теж.
Все  є.І  навіть  більше...
А  от  кохання...

-В  мене  теж  нема...

-А  може  спробуєм?

-Не  варто...

-Чому?Ми  станемо  щасливими  удвох

-Бо  забагато  ставимо  на  карту...
Мені  вже  час...

-Стривай!
...................
Гудок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460309
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 21.11.2013


Крилата (Любов Пікас)

Знайди себе, дитино!

Знайди  себе,  дитино.  
Розкрий  життя  рулон.  
Хай  щастя  павутина  
Візьме  тебе  в  полон.

Знайди  оті  сторінки,  
Де  сонце  й  спориші.  
Де  вовняться  пір'їнки
Для  легких  крил  душі.

Ковтни  небес  заграву
і  літом  захмелій.
Хай  зродить  сад  на  славу
З  надій  твоїх  і  мрій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461034
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Любов Ігнатова

Музи поцілунок

У  моïх  замурзаних  катренах  -
 Осінь  догорає  листопадом;
 Вогнища  в  прокурених  рефренах 
 Ще  клубочать  спогадів  каскадом  ...
       
Небо,  без  пташок  осиротіле,
Дощову  вдягає  пелерину  -
Щоб  сховати  своє  рване  тіло...
Чи  мою  незвідану  провину...
       
Сірниками  -спалахами  думка 
Ще  блукає  в  річищах  артерій...
У  дорожніх  непідйомних  клунках 
День  ховає  груду  біжутерій  ...

Що  бентежить  рими  моïх  віршів,
Що  вони  сьогодні  полохливі?
Чи  вони  украдені?  Чи  грішні?
Недостатньо  для  життя  красиві?

Я  зберу  метелики  чернеток  -
Пригощу  чорнильним  нектарином  ;
В  порцеляні  літер  і  абеток
Чай  заварим  сонячним  бурштином  ...

З  ïхніх  крил  -уривків  підсвідомих -
Викладу  ажурний  візерунок  ...
З  почуттів  зродився  невагомих 
Вірш  новИй,  як  музи  поцілунок..  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457389
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2013


Мила Машнова

А жизнь моя не делится на два

А  жизнь  моя  не  делится  на  два.
Она  одна.  Без  всяких  до  и  после.
В  который  раз  пришла  без  спросу  осень
И  зачитала  мне  мои  права.


Разорванными  бусами  слова
Твои  звенели  ‒  дробью  по  паркету,
Я  в  тот  момент  уже  стояла  к  лету
Спиною  ‒  ни  жива  и  ни  мертва.


Еще  была  зелёною  трава,
Душа  моя  рвалась  на  все  четыре…
Но  я  скрывалась  в  собственной  квартире,
Марая  тушью  платья  рукава…


16.10.2013г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454786
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013


Любов Ігнатова

Мініатюра з натури …

Чайна  троянда  розквітла  ...
А  кажуть  :"Похмура  осінь  ..."
Тому,  хто  шукає  світла  -
Світла  завжди  досить!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454448
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013


Андрей Кривцун

Встреча выпускников. 20 лет спустя…

20  лет,  чёрт  возьми,  20  лет…
Нам  тогда  даже  не  было  столько.
Перед  нами  лежал  белый  свет  -  
Хочешь  целым  бери,  хочешь  -  дольку.

Мы  шагали  по  разным  путям,
Мы  сбивали  и  ноги,  и  души.
Мы  теряли  друзей  и  себя,
Становились  то  хуже,  то  лучше.

Создавали  дела  и  семью,
Получали  деньжища  и  -  в  морду.
То  судьбу  проклинали  свою,
То  махали,  как  флагом,  ей  -  гордо.

Жизнь  лепила  отметки  вразброс  -  
На  ошибках  учились  учиться,
Винегрет  из  улыбок  и  слёз
Приправляли  сомнений  горчицей.

В  гору  лезли  и  падали  вниз,
Проклинали,  любили,  терпели.
20  лет…  Они  -  то  ли  ползли,
То  ли  -  шли,  а  возможно  -  летели.

Я  желаю  здоровья  всем  нам
И,  конечно,  почаще  встречаться.
Чтобы  рядышком  счастье  -  всегда,
А  мечтам  -  постоянно  сбываться!

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454267
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013


Чорний лев

ВІР У СЕБЕ

Ти  можеш  все!  Ти  просто  вір  у  себе!
Твоя  душа,  немовби  космоліт,
Який  літав  колись  високо  в  небі
І  Кимось  був  закинутий  в  цей  світ.

Хай  мрія,  мов  зоря,  щоднини  світить!
Хай  сила  в  кожнім  подиху  живе!
Хай  завше  віє  лиш  попутний  вітер
Й  ніхто  тебе  з  маршруту  не  зіб’є!

На  все  у  світі  є  своя  причина.
Свою  причину  має  й  твій  політ!
Ти  просто  пам’ятай,  що  ти  –  Людина.
Плекай  в  душі  любові  дивоцвіт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321396
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 12.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2013


Любов Ігнатова

На розпутті солодкоï мрії …

На  розпутті  солодкоï  мріï,
Де  хисткий  і  вузенький  місток,
Я,  напевно,  обрати  зумію
Той,  один,  але  правильний  крок  ...

Я  зумію  пройти  босоніж
По  стерні  неосвячених  рим  ;
Просто  стати  інакшою  з-поміж
Тих,  хто  душу  ховає  за  грим  ...

В  рівновазі  між  "хочу  "  і  "можна"
Балансує  свідомості  плин  ...
Я,  напевно,  ще  трохи  спроможна
Відрізнити  від  кави  полин  ...

У  завітрених  далях  осінніх,
У  стуманених  звуках  доріг,
Твоï  очі  -неначе  спасіння,
Поцілунок  -немов  оберіг  ...

Завдяки  твоïм  сонячним  віям,
Я  зроблю  отой  ,правильний  ,крок,
Бо  я  вірю,  що  вдвох  ми  зумієм
Подолати  вузенький  місток  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452647
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013


Любов Ігнатова

Пристрасні ягоди стиглоï ночі

Пристрасні  ягоди  стиглоï  ночі
Ми  куштували  з  тобою  до  рання  ;
В  дивному  стані  "очі-у-очі  "
Нам  відчувалося  неба  звучання  ...

Креслили  руки  якісь  візерунки
На  розпашілих  тілах  розімлілих  ...
І  від  вина  вогняних  поцілунків
Геть  збожеволіли...ні  ...оп'яніли  ...

Ми  відпивали  кохання  ковтками,
Вміло  смакуючи  зоряні  миті,
Білотрояндовими  пелюстками
Ніжились  губи  на  перс  оксамиті  ...

...Пристрасні  ягоди  стиглоï  ночі
Падали  нам  у  гарячі  долоні  ...
Ïх  післясмак  десь  у  грудях  лоскоче
І  розливається  хвилями  в  лоні  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452093
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2013


Любов Ігнатова

Задощилося …

Задощилося  ...що  ж  ...буває  ...
І  у  літа  погас  вогонь  ...
У  шаленому  днів  розмаï  
Не  пусти  лиш  моïх  долонь  ...

Не  печалься!  Повір,  не  треба  -
Вкриє  душу  зелений  мох  ...
Відбивають  калюжки  небо  -
Ми  по  хмарках  ідем  удвох  ...

Не  свари  цю  невчасну  осінь,
Що  не  має  для  нас  зірок,
Не  її  в  тім  провина  зовсім,
Що  цей  вересень  геть  промок  ...

Задощилося  ...що  ж  буває  ...
Липне  вечір  до  підвіконь  ...
Ми  розмову  зігрієм  чаєм,
Ніч  прийдешню  -теплом  долонь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451674
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013


Любов Ігнатова

Художник

На  вірш  "Глядя  в  даль  "...автор  OHRA  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450171
 
Там,  де  ріка  загорнена  у  тишу,
Де  тихі  хвилі  стомлені  печаллю,
Художник  посивілий  вміло  пише
Промінням  сонця  світлі  пасторалі  ...

Вдивляючись  у  небо  і  у  воду,
Цілуючи  вітрам  легкі  долоні,
Наносить  пензлем  на  полотна  вроду,
Тієї,  що  заквітчана  осонням  ...

...
І  мліє  осінь  від  штрихів  умілих  ;
Ревнує,  звісно,  та  боготворить,
Того,  хто  віднайде  у  днях  дозрілих
Одну  єдину,  але  справжню  мить  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451345
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013


Любов Ігнатова

Я сьогодні знов зіграю чорними …

Я  сьогодні  знов  зіграю  чорними  ...
Вивчивши  цих  днів  діагональ,
За  думками  сіро  -ілюзорними
Заховаю  світла  пастораль  ...

Відчеканю  сни  -монети  зоряні,
Уплету  колишнє  в  пектораль;
Спомини  болючі  та  нескорені
Замережать  пам'яті  вуаль  ...

За  життя  розплачуюсь  з  відсотками  ...
Дні  вином  стікають  у  кришталь  ...
Вишиваю  білими  стокротками
Вилинялу  із  роками  шаль  ...

Знову  шах  ...  фігури  перелічені  ...
Тож  чи  варто  зрошувать  печаль?
У  Записнику  ходи  відмічені,
Як  Законів  незначна  деталь  ...

Десь  гримить  -майбутнє  пророкується?
Що  кує  за  хмарами  коваль?
Д'ійде  свято  до  моєï  вулиці,
Чи  прямує  у  безмежну  даль?  ..

Кину  жереб  ...завтра  знову  чорними?!.
Облупилась  із  душі  емаль  ...
Звуками  різкими  і  потворними
Виграє  ілюзію  скрипаль  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451182
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Юля Гармаш

Не пишите стихов любимым


Не  пишите  стихов  любимым,
О  любви  говорите  в  прозе.
Строфы  счастьем  невыразимы,
Строфы  слишком  горды  и  грозны.

Прячьте  в  сердце  того,  кто  вам  дорог,
С  кем  вы  трепетны  и  взаимны.
Стих  приходит  как  боль  и  холод,
И  калош  не  снимает  в  гостиной.

Но  не  внемлет  Господь  и  пророки
Нежеланью  ждать  рифм  у  камина,
И    поэты,  увы,  одиноки…
Не  пишите  стихов  любимым!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446121
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 07.09.2013


Любов Ігнатова

Віддам кохання в хороші руки …

Віддам  кохання  в  хороші  руки!!!
Віддам  без  плати,  а  просто  так  ...
Воно  уміє  терпіти  муки,
Воно  приємне  таке  на  смак  ...

Віддам  кохання,  бо  вже  несила
Його  тримати  на  повідку  ...
Воно  ж  бо  вільне!  ...У  нього  -крила!  ..
А  що  я  маю  -сльозу  ïдку?!

Беріть  -не  шкода!!!  У  добрім  серці
Воно  розквітне,  неначе  мак!!!
І,  переможцем  в  нерівнім  герці,
Ще  затанцює  для  вас  гопак!  ..

Візьміть  ...будь  ласка  ...Воно  ж  загине!  ..
В  душі  у  мене  вже  мерзлота  ...
Воно  ж  співуче  і  лебедине,
У  ньому  -ніжність  і  чистота  ...

Беріть,  не  бійтесь!!!    Воно  -чудове!!!
Воно  із  сонця  і  світлих  мрій  ...
І  сни  збувались  моï  казкові,
І  розбивався  злий  вітровій  ...

...Віддам  кохання  ...В  хороші  руки  ...
Беріть!  ...Рятуйте  його  ...хоча  б  ...
Бо  вже  розносять  голодні  круки
Пушинки  білі  моïх  кульбаб  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447124
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013


Олександр Яворський

Священнослужитель

Присвятив  себе  Господу  він...  Він  священнослужитель,
Який  кожного  дня  між  людей  ширив  Божий  закон.
Але  часом  коли  по  неділях  в  церковну  обитель
Приходила  вона  —  він  ховав  погляд  свій  між  ікон.

Як  обітницю  дав  –  ні  на  мить  не  лякав  його  сумнів,
У  призначенні  тому,  що  вибрав  свідомо  колись.
Він  не  думав...  не  знав...  він  не  бачив  ще  тої  красуні
Від  якої  весь  внутрішній  світ  кардинально  змінивсь!

Почуття  під  табу  і  постійні  душевні  тортури...
Він  боровся  як  міг...  він  до  неба  невпинно  взивав!
Та  зітхали  лиш  церкви  старезної  купол  і  мури
Як  на  сповідь  схилилась  вона,  а  він  їй  сповідавсь...

Вона  встала,  пішла.  Він  залишився  наче  розп'ятий.
Оглянулась  сказати:  ″А,  знаєте,  Бог  -  є  любов″...
Чи  ти,  Боже,  на  нього  зійшов,  чи  він  просто  проклятий?
Людям  не  зрозумілий,  відлучений  з  Твоїх  церков...

З  нею  в  серці,  із  Богом  в  душі  йде  упевненим  кроком,
Хоча  знає  чекають  випробування  чималі.
Може  там,  на  тім  світі  це  вилізе  все  йому  боком  -  
Він  до  пекла  готовий,  а  рай  вже  пізнав  на  землі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447169
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2013


Олександр Яворський

Покинутий малюк

Загорнутий  в  коричневий  конверт,
У  дощ  вночі  на  смітнику  лежав.
Покинутий,  приречений  на  смерть…
Навіщо  ж  хтось  життя  йому  давав?

Він  зовсім  сам  (а  світ  такий  страшний),
Беззахисний  наляканий  малюк...
Не  захотіли  ″цей  тягар″  нести
Дві  пари  сильних  і  здорових  рук.

Один  коли  дізнавсь  —  відразу  втік,
Сказав,  що  не  полізе  у  ярмо  –  
Він  надто  перспективний  чоловік
Якому  не  потрібне  це  гальмо.  

А  друга…  Що  сказати?..  Все  ж  змогла
Наважитись,  стиснувши  в  грудях  біль...
Від  шоку,  коли  в  світ  цей  привела,
Злякалась,  що  не  впоратись  самій…

В  осінню  прохолодну  темну  ніч,
Не  плакав,  не  кричав,  а  просто  стих…
Нікому  не  потрібна  в  світі  "річ",
Яку  знайшов  над  ранок  аж  двірник.

Міліція,  соцслужби  і  швидка.
Всі  з’їхались  –  така  страшна  НП.
Оформили,  забрали  малюка,
Хвалили  Бога,  що  він  не  помер.

Тепер  у  нього  дім  –  це  інтернат…
Він  не  самотній.  Там  є  дітки  ще…
Та  батька…  навіть  мами  там  нема!
І  тихо  по  щоці  сльоза  тече…

Скажу  лишень  одне  –  "Малюк,  щасти!
Хай  спуститься  із  неба  Божий  дух.
Хай  прийдуть  по  життю  тебе  вести
Дві  пари  вірних  і  надійних  рук"…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441572
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 26.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2013


Любов Ігнатова

Ми не ті …

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307

Ми  не  ті  ...Щось  змінилось  в  повітрі  ...
Вже  не  пахне  тобою  ця  осінь,
У  вечірніх  думок  палітрі
Ти  відсутній  ...вже,  майже,  зовсім  ...

Щось  згубилось  у  наших  світаннях  ...
Щось  утратилось  в  наших  світах  ...
Чимчикує  самотнє  кохання
Ніби  сивий  знекрилений  птах  ...

Не  шукаймо  у  комусь  провини  -
Просто  наші  шляхи  розійшлись,
Просто  холод  несуть  хуртовини,
Там,  де  добре  було  нам  колись  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445374
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013


Любов Ігнатова

Ми зустрілися …

Ми  зустрілися  очі-у-очі
Десь  на  зламі  спекотного  дня  ;
Там,  де  вітер  берізки  лоскоче,
Де  буденна  стиха  метушня  ...

На  замріяно  -зоряних  айстрах
Розгойдалися  наші  думки  ;
І  у  вишитих  бісером  тайстрах
Задзвеніли  ключі  та  замки  ...

Ігноруючи  силу  тяжіння,
Ми  злетіли  до  ніжності  хмар;
Там,  де  спить  журавлине  тужіння
Серед  споминів  сонячних  чар  ...

А  внизу  вже  збиралася  зграя,
Прикладаючи  пальці  до  скронь  :
-  Дуже  дивно  ...ці  люди  ...літають?  ...
Божевільні!  ...Так,  психи  либонь!  ...

І,  упевнені  в  нашім  падінні,
Куштували  зловтіху  на  смак  ...
Бруд  із  ніг  витирали  об  тіні  -
Бо  до  нас  не  дістати  ...ніяк  ...
...
Ми  сиділи  в  небес  на  карнизі,
Розмовляли  здебільше  очима  ...
Шкодували,  що  ті,  що  ізнизу
Позбулися  вже  крил  за  плечима  ...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444476
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013


Іра Сон

Рыболов

Ты  рыболов  умелый  и  очень  опытный:
Слёту  находишь  место,  где  будет  клёв.
Лучшие  снасти  служат  тебе  безропотно.
Как  ни  крути,  стабильно  богат  улов.  

Это  гораздо  проще,  чем  быть  охотником,
В  поисках  дичи  бегая  по  лесам.
Всё  приготовил  быстро  и  ждёшь  тихонечко:
Каждый  малёк  плывёт  на  приманку  сам.
 
Легкий  заброс…  поклёвка…  подсечка…  Вот  она!  
Глупая  рыбка  бьётся  в  твоих  руках.
Горько  до  слёз:  шутницей-волною  подано
Снова  не  то,  что  нужно,  увы  и  ах.

Сколько  погибло  рыбы,  лишь  Богу  ведомо.
Многим  твоя  рыбалка  грозит  бедой.  
Знаю,  о  чём  мечтаешь:  поймать  заветную  –  
Ту,  что  зовут  волшебной  и  золотой.

Но  не  выходит.  Не  помогают  знания.
Сердце  твоё  становится  всё  черствей…

…я  бы  могла  исполнить  твоё  желание,  
только  одна  загвоздка  –  не  ем  червей…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444375
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013


Любов Ігнатова

Доброї ночі …

Зорі  бринять  кришталеві,
Нам  сновидіння  пророчать  ;
Спи  -засинай,  королевич,  -
Доброї  ночі!  ...

Місяць  на  скрипочці  грає,
Променем  щоку  лоскоче  ;
І  доліта  з  небокраю  :
-Доброï  ночі!

Хмарки  -пухнастики  в  небі
Теж  колискову  муркочуть;
Я  пригорнуся  до  тебе  -
Доброї  ночі!  ..

Вітер  колише  смеркання,
Лагідно  травам  шепоче  ;
Ну  ж  бо,  укрийся  коханням  -
Доброї  ночі!

Ніби  пташина  маленька,
Серденько  в  грудях  тріпоче  ;
Ось  тобі  снів  ціла  жменька  -
Доброї  ночі!  ..

Спи,  мій  коханий,  до  ранку,
Сни  моï  очі  жіночі;
Я  -твоя  скорена  бранка  ...
Доброї  ночі!  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443109
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2013


Любов Ігнатова

Ще наче й літа не було …

Ще  наче  й  літа  не  було  -
Вже  пахне  осінь  ...
І  сонця  золотий  кулон
Не  гріє  зовсім    ...
Стрибають  яблука  з  гілок
В  серпневі  роси  ...
І  біль  колишніх  помилок  -
Неначе  оси  ...

Спливають  хмари  в  небесах
Неначе  пави  ...
Вже  зранку  не  гризе  коса
Шовкові  трави  ...
Вже  у  туманних  тілесах  -
Грибні  приправи  ...
І  у  пташиних  голосах
Сумні  октави  ...

Та  стиглим  персиком  в  саду
Ще  пахне  літо  ...
Мережить  вітер  череду,
Цілує  квіти  ...
Ще  п'ють  наливку  молоду
СливОві  віти  ...
І  сум  притишує  ходу
Жоржиноцвітом  ....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441913
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013


Любов Ігнатова

Поглянь у свічадо …

на  вірш  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439608

Народженню  нас-  передує  падіння  ...
Ти  бачиш  цю  думку  в  очах,  що  в  свічаді?  ..
І  тільки  якесь  ледь  помітне  тремтіння
Тримає  ще  ніч  на  планетнім  параді  ...

Я  стала  як  ти...  На  одній  ФМ  хвилі
Моя  підсвідомість  твою  пеленгує  ...
Хвилини  -убивці...Вони  такі  милі  ...
Навіщо  нам  вкотре  псувати  ïх  всує  ?  ...

Все  чорне  і  біле  ...Півтону  немає  ...
За  руки  крокують  і  правда  з  брехнею  ...
Не  знаючи  пекла,  не  мали  б  і  раю,
І  досі  блукали  босоніж  стернею  ...

Поглянь  у  свічадо  :я  поруч  з  тобою,
Вимінюю  знову  монетки  на  щастя  ...
І  після  тривалого  в  часі  двобою,
Ми  знову  тримаєм  в  руках  різні  масті  ...

Чи  зможеш  мені  ти  довірити  душу,
В  мені  прорости  і  пустити  коріння  ...
Тобою  назву  щойно  створену  сушу  ....
Народженню  нас  -  передує  падіння  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441713
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013


Любов Чернуха

Зрозуміти, пробачити

Зрозуміти,  пробачити  –  мріяв,  але  не  міг.
Як  забути  плювок  у  обличчя:  «У  мене  інший!».
Знову  сниться,  як  їй  волосся  вкриває  сніг,
Як  дивилася  в  небо,  угору  долоні  звівши.

Так  поволі  зійшла  сила  розуму  нанівець.
Він  ще  й  досі  їй  вірить:  «Кохала,  мовчіть,  кохала!».
І  хоч  холодно  в  серці  та  пам’ять  і  біль  живе,
Але  просто  пробачити,  цього  чомусь  замало.

Коли  стріне  щасливу,  як  з  ним  у  минулі  дні,
То  відпустить  назавжди,  навіщо  дарма  хворіти.
Та  наснилися  очі  –  без  сліз,  лиш,  як  дим,  сумні…
Захотілося,  знов,  в  непробаченні  власнім  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440252
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Любов Ігнатова

Вона пускала у струмочках фантики …

Вона  пускала  у  струмочках  фантики  ...
Сама  собі  варила  каву  зранку  ...
І  мріяла  про  принца  і  романтику,
Рахуючи  ромашки  на  фіранках  ...

Вона  уміла  слухать  дощ  за  вікнами,
І  розуміла,  що  шепоче  вітер  ...
Її  слова  були  для  інших  ліками  ...
А  їй  ...  ну  хоч  би  раз  хто  сльози  витер  ...

Вона  завжди  була  для  всіх  промінчиком  -
Світила,  звеселяла,  зігрівала  ...
А  свою  тугу,  крихітним  камінчиком,
У  черевички  від  людей  ховала  ...

Вона  кохала...Чи  була  коханою?  ..
Нелегко  закохатися  в  дивачку  ...
Душа  щеміла  вирваною  раною  -
Не  треба  їй  любові,  як  подачки!  ..

Вона  пускала  у  струмочках  фантики  ...
І  дарувала  без  остатку  ласку  ...
І  свято  вірила  у  принца  і  в  романтику,
Що  хтось  напише  і  для  неї  казку  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013


Крилата (Любов Пікас)

День наступає

Кава  парує.  Пташка  співає.  
Сонечко  сходить.  День  наступає.
Дихаєш.  Думаєш.  Тішишся.  Літо!
Йди  і  зроби  щось  хороше  для  світу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437826
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013


Любов Ігнатова

Ти не прийшов…

Ти  не  прийшов...  І  плаче  тиха  ніч,
Змиваючи  дощами  мої  сльози...
Зі  мною  тільки  свічка  віч-на-віч
Проходить  восковІ  метаморфози...
У  келихах  незаймане  вино
Соромиться  цнотливості  своєї...
І  тільки  час,  байдужий,  мов  кіно,
Лоскоче  вушко  миті  нічієї...
Ти  не  прийшов...  І  телефон  мовчить...
Я  вже  ненавиджу  безсилу  тишу...
І  літо  вже  потроху  осенить,
Надію  щойно  приспану  колише...
Свіча  лишила  декілька  химер,
Що  проковтнули  вогник  полохливий...
І  ранок  в  точці  відліку  завмер,
Очікуючи,  що  здійсниться  диво...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435026
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013


Іра Сон

Белоснежка

Лежу  белоснежкой  в  помпезно  сияющем  склепе,
В  стеклянном  гробу,  на  песчаном  речном  берегу.
Застыла  поломанной  куклой  в  одежде  нелепой,
И  ни  шевельнуться,  ни  даже  вдохнуть  не  могу.

Под  шёпот  воды  бесконечно  мне  снятся  кошмары,
Плакучие  ивы  танцуют  зловещий  канкан.
Я  «счастьем»  обязана  вовсе  не  мачехе  старой  -  
Мне  яблоко  с  ядом  твоя  протянула  рука.

Ты  водишь  экскурсии  –  бизнес,  конечно,  недурный.
Слащавые  принцы,  глазея,  исходят  слюной.  
Пустышки-принцессы,  хихикая,  платят  «натурой»
(порой  прямо  здесь,  на  подвешенном  гробе  со  мной).  

И  вроде  же  в  платье,  а  будто  бы  голая,  мёрзну.
Противно  и  стыдно.  Глотаю  немую  мольбу.  
А  ты  по  ночам  вытираешь  украдкой  мне  слёзы,
Подводишь  глаза  и  сочувственно  гладишь  по  лбу.

За  что  же,  скажи,  мне  такая  жестокая  пытка?
За  нежности  луч,  за  пьянящие  волны  тепла?
Была  слишком  терпким  и  слишком  горячим  напитком?
Всего  вероятней,  за  то,  что  я  просто  -  была.

Ты  водишь  экскурсии,  выдумав  сказку  о  граблях,
На  казнь  осуждённом  добре  и  оправданном  зле;
И  даришь  на  память  фигурки  надкушенных  яблок,
Стеклянные  тоже.  И  здесь  хрусталя  пожалел…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434950
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2013


Любов Ігнатова

Червневий ранок

Гостросписно  пронизує  сонце
Кучерявість  ще  сонного  клена;
Простягає  в  прозорій  долонці  
Світлий  ранок  хмаринку  для  мене.
Заросились  тендітні  травинки
Переливами  райдуг  небесних,
І  сплелись  у  акорд  павутинки
У  зітханні  вітрів  безтілесних.
ЗабджолИлися  квіти  ізрання,
ПелюсткАми  чуттєво  тріпочуть;
І  вогненно-  парчеве  убрАння
Кущ  троянд  вишива  заполОччю...
Розрум'янився  червень  сунично
Після  сну  в  повномісяччі  ночі;
І  малює  світанок  лірично  
Мої  мрії  крилато-  жіночі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432994
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 23.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2013


Відочка Вансель

Ты Богом наделен великой властью

Стояла  ночь  и  не  решалась  спорить,
Присела  отдохнуть  да  и  уснула.
А  ты  хотел  ее  приход  ускорить,
Казалось-она  в  звездах  утонула.
Ты  сшил  вчера  ей  с  бахромою  платье.
Да  выкроил  из  листьев  пожелтевших,
И  спрятал  под  моей  старой  кроватью.
Узор-из  одуванчиков  летевших.
Да  что  еще  для  счастья  в  мире  надо?
Чтоб  в  эту  ночь  рука  в  руке  лежала.
Иль  босиком  пройтись  у  водопада,
Где    звезды  ночь  у  озеро  бросала.
Проспать  случайно  завтрак,потом  ужин,
Укрывшись  пледом  на  диване  старом.
Чтоб  в  этом  мире  кто-то  дорог,нужен...
Чтобы  любовь  была  великим  даром...
Сидеть  так  близко,трогать  рукой  счастье,
Без  разговоров,обещаний.Знаешь?...
Ты  Богом  наделен  великой  властью.
Но  почему  об  этом  забываешь?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432874
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 22.06.2013


Любов Ігнатова

Безсонне

Сльоза  по  щоці
Реквіємом;
Безсоння  в  руці
Тихим  щемом...
Навіює  ранок
Зажуру,
Зіткавши  серпанок
Із  муру...
Хвороба  думок-
Нерішучість...
Над  прірвою  крок-
Неминучість...
Молекули  слів
Тиражами-
На  зносках  полів  
Вітражами...
І  знизує  вічність  
Плечима:
Її  канонічність-
То  схима...
Дзвінків  телефонних  
Сонети
Розірвуть  безсонні  
Тенета...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429450
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013


Іра Сон

Настоящая…

Постучалась  любовь  неожиданной,  странною  гостьей
В  два  тоскующих  сердца,  измученных  болью  потерь.
Принесла  опьяняющей  нежности  полные  горсти
И  щемящий  рассвет,  прогоняя  туман  и  метель…

Повертели  в  руках,  примеряя  её  так  и  эдак,
Проверяя  на  вкус  и  на  запах,  на  веру  и  ложь…
Здесь  не  то…  Тут  не  так…  Это  вовсе  кошмар…  Напоследок
Надавали  пинков  и  захлопнули  дверь  –  не  войдёшь…

А  потом  разлетелись  по  свету  на  поиски  счастья,
Не  поняв,  не  заметив  –  чего-то  не  стало  внутри.
Им  обоим  хотелось  любви,  но  другой  –  настоящей…
Той,  которая  ждёт,  не  болит,  не  молчит,  не  хитрит…
 
Уходила  любовь  без  оглядки  от  глупых  незрячих,
Уносилась  во  тьму,  в  одиноко-безмолвную  высь,
Не  сказав  им  о  том,  что  она  и  была  настоящей  –
Той  единственной,  самой…  ненужной  и  лишней,  увы…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428541
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013


Любов Ігнатова

Дощове

Весняний  день,  відкривши  антресолі,
По  небу  розкида  пухкі  хмарки.
Надворі  дощ.  А  ми  -без  парасолі,
Цілуєм  краплі  і  свої  думки.
Тримаючись  за  руки,  наче  діти,
Пірнувши  в  зливу  і  щасливу  мить,
Ми  просто  йшли,  коханням  обігріті,
Вдихаючи  озон,  що  так  п'янить...
У  вишитих  калюжами  картинах
Шукали  відображення  своє,
І  завмирали  в  хмарових  перинах,
Де  райдуга  собі  гніздечко  в'є...
А  потім-  чай  і  рушники  махрові,
Дзвінкий  кришталь,  наповнений  вином...
І  поцілунки  місячно-  медові
На  заздрість  ночі  за  моїм  вікном...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428344
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Любов Ігнатова

Сумне

І  знову  сум  підступною  сльозою  
Напише  акварелі  на  щоці...
Зітхає  небо  хмарами  й  грозою,
Тримаючи  краплини  у  руці...
ПросОчиться  нестримане  крізь  пальці-
Тоді  ніхто  крім  зливи  не  збагне,
Що  на  вогненних  блискавичних  п'яльцях
Сьогодні  буде  вишито  мене...
***
Хай    думають,  що  дощ  обличчя  мочить,
І  голосно  кричать  про  парасолю,
Просолені  слізьми    заплющу  очі-  
І  біль  із  серця  випущу  на  волю...

   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427910
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013


Любов Чернуха

Повертаюсь вранці. .

Повертаюсь  додому..  вранці.  Не  істери.
Чоловіча  сорочка  прозоро  ховає  груди,
І  вологим  волоссям  вітер  плечі  укрив.
Не  дивлюся  у  очі  тій,  що  як  завжди  судить.

Повертаюсь  -  щаслива..  не  чую  дзвінких  питань,
Бо  ще  шепіт  на  вушко  із  розуму  вміло  зводить
І  в  повітрі  грозою  запах  жаги  вита,
Як  шалений  провісник    травневої  непогоди.

Повернулася  ж,  мамо!  Благаю,  не  істери!
Теплі  руки  іще  відчувають  напругу  в  м’язах,
У  сплетінні  нестерпний  вулкан,  як  вогонь  горить.
Відпусти…  поговоримо  потім,  пробач,  не  зараз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427752
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Liuba29

Мені для щастя не треба багато…

Мені  для  щастя  не  треба  багато
лиш  кілька  серцю  важливих  фактів  –
Усмішка  мами,  обійми  тата
і  друзі  поруч  а  не  «вконтакті»..
Мені  для  щастя  багато  не  треба  –
життя  без  фальшу  і  серце  кохане.
Тебе  обнявши,  дивитись  у  небо
і  точно  знати,  що  «завтра»  настане..(L*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427265
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013


Любов Ігнатова

Я тебе вишила…

Я  тебе  вишила  снами  по  білому,
Місячним  променем  в  голці  думок,
Крилами  янгола  в  світі  змертвілому,
Ключиком,  здатним  відкрити  замОк.
Я  тебе  вишила  сонячним  зайчиком
В  цупкості  хмаровій  стомлених  днів.
Ось,  подивись:  мої  сколені  пальчики
Досі  печуть  у  краплині  громів...
Я  тебе  вишила  бісером  ніжності,
Подихом  вітру  у  шепоті  трав,
Блиском  зорі  в  діамантовій  сніжності,
Полум'ям  вірності  в  світлі  заграв...
Я  тебе  шила  життя  свого  ниткою-
Кожен  стібок,  кожен  шов  осягла...
Серце  тремтіло  зів'ялою  квіткою-
Вишити  поруч  себе  не  змогла...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2013


Іра Сон

Эти  строки  –  сквозные  раны…
Эти  строки  -  живая  боль.
Их  выводит  немым  сопрано
нелюбовь…

Просто  рвётся  на  строки  сердце.
(это  значит,  что  сердце  есть…)
Неужели  нести  до  смерти
этот  крест?

Пишут:  «здорово!..  сильно!..  метко!»
Кто-то  с  радостью  бы  обнял…
Только  любят  во  мне  –  поэтку…
не  меня…

Каждый  миг  озаренья,  дрожи;    
ночи  творчества,  стих  любой  -
я  бы  всё  променяла,  Боже,
на  ЛЮБОВЬ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422789
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2013


Любов Ігнатова

Сильна жінка

Сильній  жінці  нема  пощади-
То  слабких  на  руках  носять!..
А  вона  собі  дасть  раду,
Хоч  щемить  на  душі  осінь...
Сильна  жінка  ховає  сльози,
Прикриваючи  біль  сміхом,
Коли  серце  кують  морози,
Посипаючи  рОки  снігом...
А  так  хочеться  їй  кохати,
І  ловити  дощі  в  долоні...
Але  знову  горять  хати...
Але  знову  біжать  коні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Liuba29

Ніколи не пізно пробачити. .

Ніколи  не  пізно  пробачити,
ніколи  не  рано  відчути.
щоб  в  темряві  світло  побачити,
щоб  гололос  у  тиші  почути.
Усіх  помилок  не  позбутися,
а  правил  усіх  не  завчити.
Ніколи  не  рано  вернутися,
ніколи  не  пізно,  щоб  жити..(L*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421598
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 29.04.2013


Відочка Вансель

Молитва дитини за Бога

Я  люблю  тебе  Боженьку,-молиться  ввечір  дитина.
Тобі  дякую,що  ти  даруєш  дарунки  мені.
Що  з"явилась  сьогодні  у  матінки  вільна  хвилина,
І  вона  прочитала  казки,найгарніші  вірші.
Я  молюся  за  них,хочу  в  тебе  просить  допомоги,
Щоб  вони  розуміли,що  в  житті  є  для  них  головне.
Щоб  мені  не  звернути  ніколи  з  св"ятої  дороги,
Щоб  всі  були  живі  і  здорові.Напевно-це  все.
Ти  ж  бо  знаєш,за  кого  тебе  я  Господь  попросила,
За  всіх  рідних  моїх.Я  молюся  сьогодні  тобі.
Я  б  до  тебе  Господь  мій  у  гості  щоденно  ходила,
Я  б  молитви  усі  доносила  у  своїх  душі.
-Що  ти  плачеш,маленька,чом  сльози  падуть  в  твою  душу?
Я  зробив,що  ти  хочеш.Хіба  я  тебе  підводив?
-Я  питання  задати  тобі  одне    Господи  мушу.
Хто  за  тебе  у  тебе  свої  молитви  відмолив?
Ти  усім  помагаєш,ти  певно  вже  совсім  старенький,
Хто  тобі  допоможе,хто  втішить  і  сум  відбере?
О  мій  Боже!Мій  Боже...О  Господи  мій  дорогенький,
Хто  за  тебе  молитви  у  світі  цім  білім  складе?..
На  колінах  стоїть  пятирічна  маленька  дитина,
Молить  Бога  за  Бога,бо  в  нього  в  житті  стільки  справ.
-Я  ще  зовсім  маленька.Та  знаєш,мій  Боже-повинна
Помолитись  за  тебе  сьогодні...Завжди...Щоб  ти  знав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421317
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013


Людмила Мартиненко

ПАДАЄ СНІГ…

В  ніч  чарівну,  зимою  засніжену,
Ти  без  мене  прошу  не  сумуй,
Я  сніжинками,  білими-ніжними,
Прилечу,  ти  лиш  тільки  відчуй.

На  губах  розстелюся  цілунками
І  в  обійми  свої  огорну,
Я  на  віях  твоїх  візерунками,
Незабутніми,  враз  промайну.

Я  на  щічки  твої  буду  падати
І  розтану  в  долонях  твоїх.
Нам  ніхто  не  зуміє  завадити,
Бо  для  інших  це  падає  сніг…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389225
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 27.04.2013


Іра Сон

Я умею летать…

Я  умею  летать!  
Генетический  сбой,  аномалия…
Но  с  рождения  крылья  растут  у  меня  за  спиной.
Прикоснись  к  ним,  не  бойся!  
Ты  думаешь,  я  ненормальная?
Не  такая,  как  все?  
Ну  тогда…  полетели  со  мной!
Ты  не  бойся  упасть  –  
я  поймаю,  сумею,  я  сильная!
Ты  не  бойся  сгореть  –  
я  от  солнца  закрою  собой.
Как  красиво  вокруг…  
и  глаза  мои  –  синие-синие,
как  кусочки  небес…  
шелест  крыльев,  как  нежный  прибой…
Полетаем  ещё?  
Как  прекрасно  быть  просто  свободными
От  законов  и  правил,  условностей,  злых  языков…
Устаю  иногда  ощущать  я  себя  инородною,
Одинокой,  чужой…  
а  сейчас  мне  с  тобой  так  легко!..

***
С  добрым  утром,  родной!  
Так  забавно  щекочутся  лучики,
Проникая  в  окно,  шаловливо  играют  со  мной…
Но  постой,  подожди…  
почему  на  запястьях  наручники?
Почему  так  болит…  
что  случилось  с  моею  спиной?
Почему  ты  молчишь?  
Улыбаешься  грустно-неискренне…
Почему?  
Говоришь,  не  летаю  уже  десять  лет…
Что  ты  сделал  со  мной?  
Что  ты  сделал,  любимый,  единственный?!
Мы  же  вместе  летали!
Тебе  же  так  нравилось!  
Нет?
А  теперь…  Как  теперь?
Говоришь,  привыкаю  немножечко…
Привыкаю,  как  все…  
даже  клетка  мне  очень  мила…
Подожди…  вспоминаю,  как  кто-то  
кормил  меня  с  ложечки,
а  меня  всё  рвало…  
...два,  залитые  кровью,  крыла…
вспоминаю…  ползком…  на  коленях…  
как  стыдно…  как  больно-то…
Говоришь,  я  не  плачу  давно  
и  во  сне  не  кричу…
Но  скажи,  мой  родной,  мой  хороший…  
за  что  ты  со  мною  так?!
Как  ты  мог...  Как  ты  мог?!
Ты  боялся,  что  я...  улечу?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318035
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 25.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2013


Любов Ігнатова

Ти прийшов з минулого життя

Ти  прийшов  з  минулого  життя,
Коли  я  вже  всі  мости  спалила...
Знаєш,  мені  більше  не  під  силу  
Чути  запізнілі  каяття...
Був  дурним?  І  що-  порозумнішав?
Це  ж  чудово!  Пощастить  комусь...
Я  ж  назад  уже  не  повернусь,
Не  порожня  в  моїм  серці  ніша...
Кажеш,  за  ці  рОки  розцвіла?..
Не  цвітуть  троянди  без  любові...
І  гірка  отрута  в  кожнім  слові
Точить  наші  душі  і  тіла...
Це  сльоза?..  За  стільки  рОків  перша...
А  моїх  не  пам'ятаєш  сліз,
Що  ти  пив,  неначе  сок  беріз,
Так  цинічно  рими  з  мене  здерши?..
Вибач...  Маю  бігти-  поспішаю...
Та  й  не  хочу  більш  ятрити  рани...
Після  ночі  завжди  йде  світання-
Я  тепер  уже  це  точно  знаю!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420814
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013


Олександр ПЕЧОРА

БЛАГОВІСНІ ЖУРАВЛІ

Відлітають  журавлі,
                                                                         відлітають.
Тануть  жалісні  ключі,
                                                                         душу  крають.
Залишають  рідний  край,
                                                                         залишають.
Та  травинку  кожну  хай
                                                                         пам’ятають.


Що  було,  те  відцвіло
                                                                         променисто
і  зажурено  лягло  
                                                                         падолистом.
Журавлиний  клин  печально
                                                                         зависнув,
мов  розірване  вітрами
                                                                         намисто.


Не  навічно  доля  нас  розлучає.
Заповітнії  ключі  повертає.
Повесні  "курли-курли"
                                                                         ріднокраєм,
то  надія  і  кохання  безкрає.


А  душа  моя  журавкою  лине,
як  почую  рідний  спів
                                                                       журавлиний.
Хай  не  губиться  в  імлі  їхня  пісня  –
гріють  душу  журавлі  благовісні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420002
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Любов Ігнатова

Я вийду в ніч…

Я  вийду  в  ніч,  де  місяць  круглобокий
Дарує  росяні  перлинки  солов'ям,
І  неба  океан,  такий  глибокий,
Спалахує  зірками  тут  і  там...
Вберу  у  себе  запах  абрикоси,
Заплющу  очі-  загострю  чуття...
А  теплий  вітер  все  мені  приносить  
На  срібній  таці  благо  забуття...
На  мить  свою  покину  оболонку,
Злечу  туди,де  виноградник  снів,
Зірву  собі  одну  солодку  ґронку,
Таку,щоб  ти  приснитися  зумів...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420588
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Любов Ігнатова

Двоє в холодному ліжку ( на вірш Олександра Яворського '' На чужому ліжку''

www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420219
Їх  двоє  в  холодному  ліжку...
Далеких  знайомих  квартира...
Тіла  ще  гарячі,  та  сніжка
Частину  душі  їх  накрила...
І  кожного  вдома  чекають,
У  кожного  сім'ї  і  діти...
Чому  ж  вони  часто  тікають
Туди,  де  є  кава  і  квіти?
Слова  незначимі  витають
В  ефірі  загусклої  хоті...
Вони  їх  уже  не  сприймають
Тремтінням  розніженим  плоті...
А  стрілки  біжать  навіженно-
Прощальні  палкі  поцілунки...
Цураються,  мов  прокажені,
На  людях  відкрити  стосунки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420251
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 23.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2013


Любов Чернуха

Найсильніші слова


Найсильніша  молитва  -  це  та,  що  в  очах,
Що  у  серці  болить  і  уривками  плаче.
Коли  двоє  чи  троє  у  небо  кричать
І  достукатись  хочуть  у  вічність  незрячу.

Найсильніші  слова  не  для  себе,  для  тих
Ким  живемо  щодня  та  з  ким  ділимо  радість
І  почутою  буде  мольба  за  близьких
У  безмірно  далекій  освітленій  гладі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419616
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013


Ольга Папінко

Маски

Прозвенит  будильник.  Встану  из  кровати.
Как  же  все  достало.  Все,  довольно!  Хватит!
Мне  бы  в  серость  будней  малость  белой  краски...  
Выходя  из  дома,  я  надену  маску.
Я  надену  маску  –  буду  улыбаться,
И  моя  «улыбка»  будет  отражаться
В  зеркалах,  в  витринах,  в  стеклах,  в  мелких  лужах,
Выгляжу  отлично,  будто  все,  как  нужно.
Я  иду,  и  люди  мне  плывут  навстречу.
Но  однажды  эту  странность  я  подмечу:
На  меня  посмотрят,  спрятав  свои  глазки,
Точно  же  такие  неживые  маски.
Как  же  это  грустно!  Лучше  лбом  об  стену,
Чем  надеть  без  трепа  этой  маски  смену...
Как  же  это  страшно,  ведь  без  маски  этой
Покажу  всем  душу  голой,  не  одетой...
Но  однажды  утром,  выглянув  наружу,
Я  картину  эту  все  же  обнаружу:
Позабыв  о  страхе  и  поверив  в  сказки,
Люди  без  сомненья  сбросят  свои  маски...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419339
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Любов Ігнатова

Я - на війні!

Я  -  на  війні!  Із  ким?  З  собою!
І  полонених  не  беру!
У  цім  гроссмейстерськім  двобої
Так  чи  інакше,  я  -  помру...
У  завойованій  частині...
А  в  іншій-  феніксом  воскресну...
У  слів  збудованій  вощині,
У  диво-  райдуг  перевеслах.
У  кожній  росяній  краплинці
Я  віднайду  свої  утрати.
У  шовком  вишитій  торбинці
Я  буду  мудрість  зберігати.
Я  напишу  вірші  найкращі  
На  глибах  чорного  граніту.
Святим  вогнем  здолаю  хащі
Мого  зруйнованого  світу...
І  відбудую.  По  цеглинці.
Збиваючи  до  крові  руки.
І  хай  літають,  як  ординці,
Душевних  мук  голодні  круки.
Я  не  злякаюсь  більше  болю-
Бо  загартована  в  стражданнях,
Ціную  людяність  і  волю,
 Від  хоті  відрізню  кохання!..
Навчуся  жити,  ніби  м'ячик-
По  мудрих  фізики  законах:
Чим  дужче  б'ють-  тим  вище  скаче,
І  у  воді  брудній  не  тоне...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Любов Ігнатова

Я вже не лялька!

На  твір  Рижульки  "  Маріонетка''www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416789
*  
Я  вирву  з  кров'ю  кожну  нитку...
Я  вже  не  лялька,  я  -  жива!
Дрімає  розум  у  сповитку,
Що  його  виткали  слова.
Я  ще  зумію  жить  без  тебе,
Ще  стане  сил  загоїть  рани...
От  тільки  скепсису  не  треба-
Мене  уже  він  не  дістане!..
Ти  не  радій,  що  бачиш  сльози,-
То  тане  крига  у  душі,
То  після  затяжних  морозів
Зелені  сходять  спориші...
Я  вчуся  дихать  самостійно,
Звикаю  до  своїх  думок...
В  житті  не  все  так  безнадійно-
Ще  другу  є  один  дзвінок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417036
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 11.04.2013


Томаров Сергей

Мама, дай совет

На  платок  легла  слеза  -  мама  загрустила,
Просмотрела  все  глаза,  сына  не  видать.
У  окошка,  день  за  днем,  время  проводила,
Как  же,  все  же  тяжело  -  провожать  и  ждать.

А  на  небе  голубом,  солнышко  блистало,
Мы  бывало  с  ней  вдвоем  пили  сладкий  чай...
И  прижав  меня  к  груди,  слезы  вытирала,
Проведя  рукой  по  лбу,  как  бы  невзначай.

Луч  в  окошко  постучал,  в  дверь  звонок  раздался,
На  пороге  сын  стоял,  теребя  букет...
Я  к  тебе,  родная  мать,  с  дальних  стран  примчался,
Расскажи,  как  дальше  жить,  дай  мне  свой  совет.      





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417094
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Н-А-Д-І-Я

Не жалкуй, що втрачена надія…

         Кожен  бачить,  яким  ти  здаєшся,  мало  хто    відчуває,  який  ти  є...
------------------------------------------------------------------------


Не  жалкуй  за  тим,  чого  нема.
Що  в  житті  твоїм  так  й  не  збулось.
Хай  душа  не  тужить   крадькома:
Бо  цьому  відбутись  не  вдалось.

Не  жалкуй  за  тим,  що  відбулося,
Що  пройшли  ті  радості  часи.
Що  тобі  їх  втримать  не  вдалося.
Не  тримай  образу,  відпусти.

Можуть  друзі  стати  ворогами.
Ти  їх  за  бездушність  не  свари.
Згадуй  лише  добрими  словами,
В  тім,  що  помилився,  теж  прости.

Бо  не  кожен  може  бути  другом.
Друга  треба  більш  себе  любить.
Друг  завжди  є  першим,  а  не  другим.
І  в  хороших  вчинках  проявить.

Не  жалкуй,  що   втрачена  надія,
Що  комусь  тепло  ти  дарував,
І  за  тим,  що  не  збулася  мрія,
Рухнуло  усе,  що  будував.

Просто  посміхнися  ти  невдачам.
І  повір:  усе  переболить.
Серце  заспокой  ти  тихим  плачем.
І  почни  по-новому  вже  жить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416499
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Любов Ігнатова

Нерішучість

Я  пишу  СМС-  вже  десяте  із  шостої  ранку...
І  стираю...  Не  можу  тобі  відіслать...
І  дивлюсь  на  зціловані  сонцем  фіранки,
Вкотре  квіти  рахую.  Хоч  знаю,  що  їх  лише  п'ять.

Знову  тисну  на  кнопки...  На  них  покладаю  провину
За  свою  нерішучість,  за  втрату  довіри  до  слів.
І  порушує  тишу  лише  ненаситний  годинник,
Проковтнувши  всю  ніч,  із  липких  і  набридливих  снів...

Я  пишу  СМС...  Намагаюсь  не  втратити  думку,  
Нашиваючи  літери  знов  на  бездушний  дисплей...
Лише  декілька  слів  можуть  стати  моїм  порятунком,
Лише  декілька  слів...  Та  вискакує  серце  з  грудей...

Вже  давно  за  вікном  ніч  згортає  в  рулон  візерунки...
Вкотре  "завтра"  запалить  надії  тоненьку  свічу...
Я  б  могла  уже  пити  шалені  твої  поцілунки,
Та  натомість,  ковтаю  лиш  сльози  свої  досхочу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413347
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 06.04.2013


Любов Ігнатова

Плаче дощ…

Заплакане  автобусне  вікно
Викривлює  весь  світ,  дощем  умитий,  
Я  бачу  в  нім  зі  спогадів  кіно-
Осколки  пам'яті,  на  крапельки  розбиті...
Від  поцілунку  ще  горить  плече-
На  ньому  твоїх  губ  шалений  опік...
А  ця  сльоза  -  не  по  щоці  тече,
Вона  змиває  твій  прощальний  дотик...
І  плаче  дощ  назовні  і  в  душі...
Моя  губа  закушена  до  крові...
І  я  римую  зломлені  вірші,
З  очима  нерозквітлої  любові...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Любов Ігнатова

Те, що спало на думку…

У  вирі  темпераментів  і  бачень,
У  просторі  реальності  надій,
Знайди  в  собі  можливості  пробачить,
І  добрим  словом  ближнього  зігрій.
Заморським  птахом  не  вважай  удачу,
Вагання  від  здійсненності  відсій;
І  тих,  хто  біля  тебе  гірко  плачуть,
Почути  в  небайдужості  зумій.
І  не  шукай  в  словах  таємних  значень,-
Не  кожен  у  житті  цім  лицедій;
Утримайся  від  шпичок  зауважень,  
Щоб  не  зламати  крил  комусь  і  мрій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415238
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Любов Ігнатова

Непорушний завіт. ( з Віталієм Назаруком)

Не  замахуйся  і  не  вдар;
Не  знімай  із  плеча  щита...
Невгасимий  сердечний  жар-
Твоя  сила!  Вона-  свята!
То  в  тобі  пророста  зерно,
Те,  що  в  правду  зросте  колись.
Скинь  із  шиї  брехні  ярмо,
Щоб  злетіти  тобі  увись.
Не  зневаж,  коли  просить  хтось,
Не  пройди  повз  безсилля  мрій.
Якщо  в  тебе  життя  збулось-
Свого  ближнього  обігрій.
Подай  руку,  коли  біда,
Бережи  у  душі  тепло.
Щоби  сорому  тінь  бліда
Не  прикрила  твоє  чоло.
Бережи,  те,  що  є  в  душі,
Що  схоронене  у  віках,
Що  мовчить,  наче  сич  в  тиші,
Що  злітає,  неначе  птах.
І  нащадкам  своїм  лиши
Непорушний  життя  завіт,
На  скрижалі  сердець  впиши:
-  Україну  свою  любіть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415654
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Надія Рубінська

Музыка дождя

Мне  снова  в  дождь  по  улице  гулять,  
И  от  обиды  плакать  незаметно.  
Слезинки  будут  по  щекам  сбегать,  
Прощаясь  тихо  с  чувством  безответным.  
   
Никто  внимания  не  обратит,  
Поверьте,  я  недавно  проверяла.  
А  время  очень  быстро  пролетит,  
Как  поезд  литерный  мимо  вокзала.  
   
Возможно  рядом  кто-то,  как  и  я,  
Гуляя  в  дождь,  свою  тоску  скрывает.  
А  может,  в  тихой  музыке  дождя,  
Промокнув,  о  любви  мечтает...

                                       2002

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416148
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Любов Ігнатова

За мить до кінця відліку

Вино  з  чебрецевим  присмаком,
Думки  і  слова  -  антоніми...
Гуляє  весна  присмерком  
Зимової  сніго-агонії.
Нас  ваблять  уста  безмовністю,
Якимсь  загадковим  потягом;
І  очі  лише,  з  непристойністю,
Відшукують  щось  під  одягом.
Наш  максимум-  пальців  дотики,
Вербальні  якісь  півнатяки...
А  десь  верблозні  котики
Куштують  вечірню  патоку...
За  мить  до  кінця  відліку,
Відмінимо  порух  стартовий;
І  ніби  злочинних  спільників,
Тримаєм  себе  під  вартою...
Прощальні  руки  потиски,
Цілунок  легкий-  на  удачу...
Ми  іспит  цей  склали.  Оплески!
Чому  ж  тоді  ледь  не  плачу?    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416131
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Андрей Кривцун

Утаю лишь одну мелочь…

Мне  сегодня  зима  -  не  зима,  
А  вчера  была  осень  -  не  осень.
От  меня  ты  весною  прохладной  ушла,
В  пламень  лета  меня  бросив.

Оторвались  от  песни  слова
И  ударились  мертво  оземь.
Из  груди  моей  вымелась  сердца  зола  -  
Прямо  в  ночи  тёмные  косы.

Я  лодчонкой  ладошки  сложу,
В  них  молитвы  вдохну  светоч.
Я  тебе,  мой  Господь,  обо  всем  расскажу,
Утаю  лишь  одну  мелочь.

Утаю,  как  я  жить  устал
Без  души,  что  рванула  с  корнем
Та,  которую  я  очень  долго  искал,
Чтоб,  найдя,  потерять  вскоре.


2003.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416166
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


забайкальская

Не там, не с тем

Не  выделяться  из  толпы  -  как  все,  как  все…
Уныло  –  серые  столбы  везде,  везде.
О,почему    мне  не  помог  никто,  никто.
Я  пронесла  через  года  не  то,  не  то.
Мы  говорили  много  лет  о  чём,  о  чём?
И  продан  в  прошлое  билет  почём,  почём?
Я  словно  торопилась  жить  зачем,  зачем?
Так  счастья  хочется  испить,  но  чем,  но  чем?
Остановилась,  Боже  мой!  Я  где,  я  с  кем?
И  сердце  полнится  тоской  –  не  там,  не  с  тем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416164
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Про дві мови. .

[i][color="#273eb0"]О  як  же  дійти  мені  згоди  між  вами?
Російська  -  то  мова  і  тата,  і  мами,
Але  українська  –  то  мова  бабусі,
Відлуння  пісень,  що  забути  боюсь  я,

Душа  тій  землі,  що  мене  колисала,
То  сон  мій  ранковий,  в  якім  я  літала!
І  як  же  мені  дійти  згоди  між  вами:
Дві  мови?  Але  ж  не  буває  дві  мами.

Тому  я  вклонюся  двом  мовам  низенько,
Та  виберу  ту,  що  підкаже  серденько,
Та  виберу  ту,  що  уходить  корінням
У  світ  пра-пра-пра,  де  мої  покоління..

Із  вічності  погляди  пращурів  древніх  -
Їх  мови  цуратись,  то  дуже  не  чемно.
Російську  я  теж  забувати  не  стану,
Бо  це  мова  тата,  бо  це  мова  мами..

В  житті  обома  користуюсь  я  вільно,
Комусь  заважає  цей  факт  дуже  сильно?
Я  б  радо  іще  інші  мови  вивчала:
То  часу  забракло..То  розуму  мало..

Тому  всім  кажу,  не  дивуйтесь,  панове,
Що  чуєте  скрізь  дві  споріднених  мови.
Чи  треба  зрікатись  назавжди  якоїсь?
А    може  обидві  –  вивчати  на  совість?

Щоб    ті  жаргонізми  -  не  різали  вуха,
Щоб    суржик  –  за  двері  й  замкнути  наглухо,
Щоб  нас  іноземці  не  мали  за  дурнів,
Слідкуйте,  щоб  ви  розмовляли  культурно.[/color]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416160
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Ірина Лівобережна

Засвітися для неї зіркою

Засвітися  для  Неї  зіркою.
Знаю,  можеш.  Бо  квилить  душа.
Не  бажаєш  їй  долі  гі́ркої,
Але  ріжеш  її  без  ножа…

Знаю.  Втомлений  і  зневірений.
Не  підняти  надламаних  крил.
Але  ж  був  ти  Любов`ю  і  Вірою,
Був  –  у  ціломі  світі  Один!

Жінка  може  ставати  покірною.
Та  її  тут  немає  вини…
…Не  вночі  –  у  балансі  над  прірвою…
Ти  при  світлі  її  пригорни!

Шепочи  їй  слова  розважливі,
Приголуб,  поцілуй,  як  колись!
В  тебе  вийде,  лиш  треба  зважитись!
Засвітись  ти  їй,  засвітись!!!


Є  ще  варіант  російською  мовою.  Не  могла  вибрати.  Хай  виберуть  читачі...


Подари  любимой  признание.
Знаю  –  сердце  щемит  и  душа…
Прекрати  преграду-молчание,
Этим  режешь  её  без  ножа…

Прекрати  –  испытывать  пыткою
Сильных  рук  твоих  ласки  не  знать.
…Нет,  не  ночью,  усталостью  вытканной,
Поцелуи-ожоги  срывать…

Нет.  Ты  вспомни  о  нежной  и  трепетной,
Как  вы  встретились  в  первый  раз…
И  согреются,  и  засветятся
Огоньки  твоих  тёплых  глаз!

Обними  её,  поцелуй  её,  
О  любви  своей  –  расскажи!!!
И  залюбится,  и  затеплится,  
И  наладится  ваша  жизнь!

Подари  любимой  признание.
Не  молчи.  Прошепчи.  Достучись!!!
Словно  солнце,  лучами  весенними
Для  родной  души  засветись!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416107
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Оксана Гринчук

Коли душа у тебе геть навиворіт,

Коли  душа  у  тебе  геть  навиворіт,
А  твоє  серце  б’ється  вже  лиш  через  раз  –  
Ти  вірну  стежку  у  майбутнє  вибери,
Де  не  розкидані  каміння  із  образ.

Коли  геть  задушили  сльози  со́лені,
Але  не  ллються  вони  вже  з  твоїх  очей  –  
Ти  відпусти  в  минуле  спогад  зболений,
Впаде  тягар  із  намозолених  плечей.

І  певен  будь,  що  всі  твої  емоції
Складуться  вдвоє  у  мішок  минулих  літ.
Усі  не  витрачай,  лише  півпорції,
Коли  душа  у  тебе  геть  навиворіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415868
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013


СвітЛана

години-крила

а  я  чекаю,  що  ти  подзвониш
вже  восьма  ранку,  ще  тепле  ліжко
мене  цілує  сонце  всього  лиш
та  ти  цілуєш  встократ,  бо  ніжно

а  я  чекаю...
 години-крила  до  мене  сіли
їх  час  бо  тліє    
мені  до  них  вже  немає  діла
весна  не  гріє.

і  так  щоранку  в  годині  восьмій  я  все  чекаю
мене  цілує  сонце  всього  лиш  і  чашка  чаю

години-крила  до  мене  сіли
їх  час  зникає
мені  до  них  вже  немає  діла
тебе  немає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415844
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013


Ірина Лівобережна

А я була замріяна…

А  я  була  замріяна,  невпевнена  і  дика…
Спитав  ти:  «Що  шукаєте?».  
                                                               «Я?  Польові  гвоздики…»
Ти  розсміявся  радісно:  
                                                               «Не  тут  треба  шукати!
Але  я  знаю,  де  ростуть!».  
                                                               І  взявся  показати.
І  я  тобі  повірила  упевнено  і  зразу.  
Ішли  полями-жИтами,  перекидались  фразами…
Про  що?  Не  пам`ятаю  я,  хоч  згадую  щоночі…
Лише  усмішка,  голос    твій  та  очі,  очі,  очі…
І  квіти.  Ні,  не  рвали  ми.  Ми  гралися  з  кульбабками,
С-під  ніг  злітали  коники,  ганялися  за  бабками…

А  серпень  дихав  травами,  дзвенів,  співав  під  кленами!
І  танула  невпевненість  в  очах  твоїх  зелених…
І  розкривалась  квіткою  душа  під  диво-трунками,
І  ніч  була  із  зорями,  з  торканнями,  з  цілунками….

Прокинулась.  Привиділось.  Ти  спиш  собі.  Світає…
Душа  моя  спустошена  давно  вже  не  літає…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415845
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013


Liuba29

Не той зрозуміє, хто бачив багато. .

Не  той  зрозуміє,  хто  бачив  багато
й  пробачить  не  той,  хто  колись  ображав.
Якщо  ти  не  знаєш,  *а  як  це  -  втрачати*,
можливо  ти  просто  нічого  й  не  мав..
Солодку  мить  зустрічі  не  зможе  відчути
лиш  той,  хто  розлуки  не  пробував  смак.
Життя  теорему  дуже  складно  збагнути
було  так  постійно  і  завжди  буде  так..(L*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415784
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013


Liuba29

Дозволь ще раз торкнутись до руки. .

Дозволь  ще  раз  торкнутись  до  руки,
Дозволь  ще  раз  поглянути  на  тебе,
Дозволь  вдихнути  аромат  п'янкий,
Дозволь  лиш  це,лиш  це  і  більш  не  треба..
Дозволь  лиш  пригорнутися  ще  раз,
Дозволь  пройти  повз  тебе  мимоволі,
Дозволь  я  поверну  назад  наш  час,
Дозволь  я  знову  вирвуся  з  неволі.
Дозволь  дощем  упасти  на  весь  світ
Торкнутися  лиш  краплею  до  тебе,
Дозволь  ще  сонцем  передам  привіт,
Дозволь  лиш  це,лиш  це  і  більш  не  треба..(*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415462
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013


Liuba29

Слова як ноти – в пам'ять і назавжди. .

Слова  як  ноти  –  в  пам'ять  і  назавжди,
слова  ножі  –  по  серцю  і  наскрізь.
Слова  без  цукру  –  скільки  ж  у  них  правди,
вони  були  нічиїми  колись..
Слова  і  тиша  –  музика  й  мовчання,
слова  отрутою  по  тілу  розлились.
Слова  для  зустрічі,  обіймів,  для  прощання,
вони  були  нічиїми  колись..
Слова  поєднують  –  так  міцно  і  навіки,
слова  мов  рани  –  байдуже..,  стерплю.
Серед  мільйонів  слів  лише  три  слова  –  ліки
простих  три  слова  «Я  ТЕБЕ  ЛЮБЛЮ»  ♥  (L*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414075
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 02.04.2013


Liuba29

І життя нескладна теорема. .

І  життя  нескладна  теорема
все  логічно  і  правильно  в  ній.
Люди  разом  і  раптом..окремо,
відлік  часу  лишився  нічий..
Ти  знаходиш  –  хтось  інший  втрачає,
доля  різна  у  кожного  з  нас.
І  не  часу  нам  не  вистачає,
це  замало  *людини*  у  нас..(L*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414556
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013


Carpe Diem

просто думки…

І  ніби  так  дивно  щось  знову  шепоче  осінь,  
Покривши  під  масками  барв  своїх  хмурі  обличчя…  
І  ніби  ти  знову  про  щось  незбагненне  попросиш,  
А  я  лиш  про  то,  що  цинізм  цей  тобі  геть  не  личить..  

Знову  буде  сміятися  дощ  своїми  сльозами,  
Омиваючі  наші  давно  вже  нездійснені  мрії…  
Даруючи  спокій,  тепло  чи  ж  безмежну  надію,  
Але  не  тобі  й  не  мені…  Він  просто  глузує  над  нами.  

Пройде  ще  5  років…  І  кожен  із  нас  зрозуміє,  
Наскільки  не  може  у  космосі  Деймос  без  Фобоса…  
А  ті  всі  слова  —  то  останній  притулок  надії,  
Яка  заблукала  десь  в  синьому  мареві  глобуса…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413971
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Надія Рубінська

Ветер перемен

Та  жизнь  прошла,  с  бессонными  ночами.  
Теперь  живу  как  в  ярком  сне.  
Согревшись  солнца  тёплыми  лучами,  
Я  снова  радуюсь  весне.  

Свободною  открытою  душою  
Встречая  ветер  перемен,  
Довольна  я  и  жизнью,  и  собою.  
И  миром...  без  твоих  измен.

                                       2006

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413967
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Любов Чернуха

Беззахисні руки

Беззахисні  руки  торкали  волосся  матусі,
На  пальчики  теплі  лягали  руденькі  витки,
Між  ними  стікали  солоні  сльози  Настусі,
Яка  підсвідомо  цей  світ  називала  бридким.

-  Прокинься,  рідненька!  Згубився  маленький  ведмедик.
Щовечора  він  турбувався  про  лагідний  сон.
Сьогодні  ж  твій  друг,  смішний  і  не  злий  дядько  Федір
Відніс  подрімати  звірятко  моє  на  балкон.

Я  тихо  благала,  віддайте  пухнастика,  дядьку!
А  ти  закричала,  що  діти  давно  усі  сплять,
Хотіла  привчити  мене  до  якогось  порядку,
Куди  ж  діти  безлад?  Мала  мабуть  стільки  я  знать.

Раз  друга  немає,  приляжу  сьогодні  з  тобою,
Важкі  твої  руки  та  з  ними  не  страшно  вночі.
Хай    сон  накриває  дитинства  страхи  пеленою
І  дощ  для  ведмедя  пісенно  надворі  мрячить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413964
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Gabriet Ksenia

Є стільки слів не сказаних

Час,  як  одна  мить  його  плин  неможливо  не  помітити.  Він  змінює,  корегує,  додає  своїх  нот  і  фарб  у  загальну  картину  життя.  Він  іде…  не  зупиняючись,  не  затиняючись  і  навіть  не  спотикаючись.  Біжить  кудись  у  невідомість  розкидаючи  усе  в  себе  на  шляху…

       Одного  разу  ідучи  засніженими  вулицями  ти  усвідомиш,  що  насправді  ти  не  жив,  а  лише  мчався  за  часом  і  тільки  тоді,  коли  ти  зупинишся  ти  починаєш  жити.

         Зупинка  –  це  всього  на  всього  мить.  Ти  живеш  миттю.  Ми  всі  мабуть  живемо  миттю.  І  як  мильні  бульбашки  надуваємось,  злітаємо,  а  потім  віддаляємось  у  вічність  туди  далеко  у  небо,  так  і  до  кінця  не  усвідомивши,  що  життя  –  це  зупинка,  а  зупинка  –  це  мить.

         Часом  є  стільки  слів  не  сказаних,  часом  є  стільки  чорнил  не  списаних,  а  мали  б  бути…

           Жаль  ми  хочемо  але  не  можемо.  Ми  можемо  але  не  робимо.  Ми  самі  себе  стримуємо.  Стримуємо  своє  життя.  І  воно  іде  тоді,  коли  стільки  ще  не  сказано,  воно  іде  у  не  підходящий  для  цього  момент,  воно  іде  у  небо…

           А  хотілось  б  бути  як  дитина,  говорити  про  все  на  світі,  бути  вільним  і  летіти  і  зупинятись  не  на  мить  і  сказати  стільки  не  сказаного.
Але  ми  себе  закупорюємо,  ми  мовчимо,  чинимо  насильницький  акт  над  душею  і  падаємо  не  встаючи…  мовчимо…

           Час  іде  коригуючи,  перетворюючи  нас  у  попіл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384915
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 30.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2013


Gabriet Ksenia

Ми всі були ангелами ©

"Ми  всі,  колись  були  ангелами,  поки  нас  не  вбили"

"Порнографія  ангелів.  Бруд  стає  в  моді,  ангели  чорніють"


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264613
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 29.03.2013


Gabriet Ksenia

Мрії

Хочу  назад,  туди,  там  де  мрії  не  розбивалися...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382926
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 29.03.2013


Gabriet Ksenia

Бережи його.

- Пообіцяй  мені  дещо…
- Що?
- В  мене  є  серце…  воно  маленьке  але  дуже  любить  тебе.  Бережи  його.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285676
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 29.03.2013