Іван Безликий: Вибране

Траяна

Львів

Старий  гуркотливий  трамвай  везе  людей  вузькими  брукованими  вуличками  Львова,  на  яких  здається  зупинився  час.  Його  зачарували  вічні  задумливі  леви  і  оборонні  вежі,  що  стоять  на  сторожі  постійних  пошуків  львів’ян,  їх  відкриттів  і  здобутків,  тієї  атмосфери,  коли  місто  дихає  в  ритмі  твоєї  душі.  Це  величний  Львів  приймає  кожного  в  тепло  і  затишок  запашних  кав’ярень  чи  дарує  відчуття  польоту  на  Високому  Замку,  де  не  можливо  втопитись  в  марноту  і  забути,  що  ти  маєш  крила.  Це  місто  -  творець  і  мрійник.  Тут  щастя  можна  відчути  на  дотик  і  не  згубити  ніколи.
Вулички  Львова  приховують  щось  значно  більше  ніж  усі  людські  прагнення  і  почуття  адже  споєні  поезією  і  музикою,  філософічними  роздумами  і  художніми  полотнами.  Час  бореться  з  вічністю  і  примарою,  виявляється  прогрес  техніки  без  поступу  духу.  Але  короткий  час  нашого  існування  вже  не  викликає  страху.
Львів  -  це  надійність  і  таємниця,  нічна  тиша  і  дзвінкий  сміх  на  каштанах.  Це  прикраса  майстерного  ювеліра,  вічна  імпровізація,  карнавал  і  самотність,  в  яку  хочеться  зануритись  якомога  глибше  (бо  тут  ніколи  не  залишишся  наодинці).
Львів  –  це  кошлатий  сірий  лев  з  сумом  в  очах.  
Львів  –  не  морський  шум,  не  гамірливий  Хрещатик  і  не  індустріальний  гігант.  Він  виділяється  на  загальному  тлі.  
Львів  –  це  танок  тіней,  гра  в  піджмурки,  мистецький  перформенс  і  феєрверк  творчого  натхнення,  пронизаний  ароматом  кави.  Львів  –  багатогранний  і  надзвичайно  цілісний.  Тому  він  нікого  не  залишить  байдужим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414701
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Михайло Гончар

Аз грешен есмь

Очима  вперся  в  стелю  тупо-
Цікаве  дивлюся  кіно-
Гріхи  мої  зійшлись  докупи
І  грають,  дятли,  в  доміно.

Кричать  то  "риба"  раз  за  разом,
То  раптом  весело  "козел!"
І  я,  ковтаючи  образи,  
Скрипів  зубами:  "Very  well".

О,  very  well,  ще  світять  зорі
І  все  прекрасно,  все  sehr  gut.
Коли  помру  (дасть  Бог  не  скоро)
Гріхи  мої  зі  мною  вмруть.

Та  хай  їм  грець!  Хто  жив  безгрішно
Хай  кине  в  мене  камінець...
І  буде  мати  гріх  невтішний
Небачений  супермудрець.

Не  злодій  я,  не  скнів  в  острозі,
Та,  як  собака  реп'яхів,
Допоки  біг,  то  по  дорозі
Зумів  набратися  гріхів.

Вхопивши  голову  в  долоні,
Роблю    ревізію  рокам...
І  чую  як  молотить  в  скроні:
"Cherche  la  femme,  cherche  la  femme".

Піду  з  молитвою  до  церкви-
На  сповідь  хочеться  душі,
Бо  ще  спізнюсь  як  раптом  смеркне,
Чи  дах  знесе  на  віражі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413354
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013


морський лев

Не читаєш мої листи

http://youtu.be/o14kKOieL9k  

Не  читаєш  мої  листи,
І  прикметниками  розлуки
Я  цілую  твої  ніжні  руки,
Називаю  тебе  на  ти

Я  не  буду  більш  писати,
І  вкладати  душу  в  рими
Засипає  снігом  цитати,
То  мабуть  такі  вже  зими

То  не  січень  стоїть  під  вікном,
І  по  шибці  пензлем,  грайливо  
Дуже  сумно  мені  одному
Тай  і  ти  сама  не  щаслива

Наша  відстань  -  то  біг  по  колу
Ми  втомились:  писати,  читати,
І  на  ти  тебе  називати
Вже  не  буду  я,  ніколи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396810
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 25.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2013


Іван Мотрюк

Кумова порада. (гумоеска з діалектом)

Пам*ятаю  як  би  нині
Ночі  ті  казкові,
Поцілунки  ті  гарячі
І  слова  медові.

Пам*ятаю  як  казала-  
Милий  мій  хороший  
Не  будемо  ми  сваритись
Хоч  не  буде  грошей.

Все  це  було  до  весілля-
Потім  се  пропало  ,
Уже  пита  чого  п*єний  ,
Чого  грошей  мало.

Зразу  ше  питала  тихо,
Ше  крику  не  було.
Ох  коби  мені  назад,
Всьо  то  сі  вернуло.

Пропив  би  всьо  до  копійки-
До  кусочка  сала,
О  тоді  б  вона  зараза
Хвіст  не  піднімала.

Але  я  не  пив  ні  грама,
Всьо  тігнув  до  хати,
Хотілосі  краще  жити-
тай  такі  шось  мати.

Ось  здаєсі  уже  все  є:
Хата  і  два  сина,
Закортіла  мою  жінку  -
Імпортна  машина.

Взєв  помали  я  й  машину,
І  то  імпортову-
Захотіла  моя  жінка-
Шубу  з  норки  нову.

А  коли  уже  у  неї  
Було  всьо  шо  треба  ,
Заявила  вража  баба-
Нам  тебе  не  треба  .

Нащо  каже  ти  нам  здавсі-
Телепню  вухатий,
Подивисі  ж  бо  на  себи-
Тиж  уже  горбатий.

Іди  каже  гет  від  мене,
Іди  світ  за  очи  .
Мене  з  цим  шо  я  вже  маю  -
Й  молодий  захоче.

І  тибе  би  після  сего  
серце  не  боліло,
Аби  був  собі  бабтистом-
Сто  грам  би  кортіло.

І  тоді  я  з  того  горі
Став  добрячи  пити  -
Рішив  свої  всі  проблеми  -
Горівков  залити.

Зранку  пив  вино  і  пиво-
Бо  палила  спрага,
А  коли  не  помагало-
То  ішла  і  брага.

Та  ось  якось  я  у  барі
Із  кумом  зустрівсі.
Чого  ,  каже  він  мені-
Ти  так  постарівсі.

Розказав  йому  все  чисто  ,
Всі  свої  проблеми,
А  він  тогди  посміхнувсі-
Так  хитро  до  мене.

Каже  скажу  ,я  кумасю  
Як  маєш  діЯти
Аби  свою  любу  жінку
 Перевоспитати.

От  як  прийдиш  ти  до  дому
Бери  шось  від  хати
І  кажи  шо  за  горівку-
Несеж  поміняти.

А  якшо  вона  до  теби
Ше  шось  куме  скаже-
То  ти  втули  межи  очи-
Ото  сім*я  враже.

Отак  роби  кожен  вечір,
А  деколи  й  рано-
І  даю  тобі  я  слово  -
буде  не  погано.

Через  тиждень  моя  жінка
Вже  другою  стала-
Про  розвід  вона  не  мов  би-
Ніц  і  не  казала.

Зажили  ми  душа  в  душу  -
Аш  любо  сказати,
От  шо  гроший  знову  треба-
Зуби  їй  вкладати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411678
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013


Спайдер

Самотність

Я  заправляю  карасів  соєвим  соусом,  потім  кидаю  жменьку  анісу,  щепотку  лимонної  кислоти(  в  .адло  в  магазин  іти  по  лимон)  і  наливаю  ще  трішки  настойки  "бехеровки",  роблю  ковток  і  думаю:  "яка  ж  гадость,  вже  краще  чистий  спирт."
 Поки  все  замаринується  я  пішов  шукати  прогу  для  редагування  експлорер.ексе,  тут  виключилось  світло.  Пробки  невибило...  облом  всесвітній,  небуде  світло  часа  два-  мінімум.  Виключив  комп,  ліг  і  задумався.
 Чому  ми  одні?  

 Чомусь  всі  творчі  люди  приречені  на  самотність  та  нерозуміння  навіть  серед  собі  подібних,  через  недовіру,  чи  через  унікальність  кожної  істоти  і  усвідомлення  цього.  Ми  тікаємо  за  кордон,  на  моря  в  пустелі  не  просто  від  одноманітності,  ай  щоб  відпочити  побути  на  самоті,  а  хтось,  можливо  навпаки  щоб  утікти  від  неї,  знайти  когось.  Та  вона  переслідує  нас.
 Навіть  якщо  я  знайду  свою  половинку,  хіба  тоді  ми  нестанимо  самотніми  проти  усього  світу?  Так  вона  буде  одною  для  мене  я  одним  для  неї.
 Все  здається  приречене  на  самотність,  але  як  це?  Навколо  дерева,  тварі  які  бігають  по  парі...  Хм...  скоріше  того,  що  самотність-  це  несприйняття  одних  частинок  суспільства,  чи  ще  чогось,  іншими.  
 Я  довго  думав,  згадував  знайомих...

 Треба  поставити  рибу  в  духовку,  Виклав  карасі  на  протвень,  запхав  в  середину  концервований  салат  з  банки.  Все  тепер  в  духовку...

 Згадалось  чомусь,  як  один  знайомий  сказав:  "Ти  холодний  гад,  ти  нічого  невідчуваєш,  крім  своїх  формул...".  Так  я  відчуваю  формули-  це  спосіб  сприйняття.  Я  це  згадав  через  Теслу,  він  теж  був  самотнім  і  помер  один...  Леся  Українка  померла  одна...  здається  ми  помираємо  самотніми  чи  від  самоти.  Але  вони  всетаки  когось  кохали.  Як  жорстоко  помирати  першому  і  залишати  кохану  людину  на  самоті  із  світом,  як  це  зробив  Блейк.  Від  нього  нічого  не  залишилось  крім  його  творів.
 Це  все  думки,  це  все  самотність  і  прочитана  недавно  книжка  "ангели  і  демони",  а  фільм  гівно.  Якийсь  ланцюг  подій  примушує  мене  думати  так.  Я  хочу  помилятися  та  цей  ланцюг  приковує  до  "Ми  одні".
 
 А  рибка  вже  готова.  Який  смак  солодке  та  водночас  солоне  від  соєвого  соусу  м'ясо,  пропитане  анісом  з  кислинкою  лимону(шкода  без  цедри).  І  все  це  губиться  бутилкою  пива.  Через  деякий  час  включилось  світло,-  значить  не  все  так  погано  на  сьогоднішній  день.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401408
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 23.03.2013


Fairytale

Краще

Краще  впусти  в  своє  серце  весну  на  хвилини.
Твій  календар  не  рахує  всіх  втрачених  днів.
Просто  між  нами,  як  бачиш,  -  одвічні  лиш  зими,
Тиша,  яка  не  об'єднує  кволих  світів.

Краще  пиши  незавершені  свої  романи,
Хочеш  -  закресли  минуле.  Лиш  не  відпускай.
Душі  не  вміють  прощатись.  Німі  океани
В  наших  думках  не  розкажуть,  де  вічності  край.

Краще  вплети  в  свою  тишу  загублені  рими.
Наші  раховані  миті  носи  у  душі.
Метри  кусають  і  роблять  нас  майже  чужими.  
Все,  що  між  нами  лишилось,  -  осінні  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411315
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013