Юлія Л: Вибране

Ліна Ланська

Я НЕ ЗІТХАЮ…

Я  не  зітхаю...Про  мене,  хоча  й  не  мені,
Пишеш  повільно  -  лінивому  не  до  печалі.
Хтось  наближається  тінню  на  змерзлім  вікні,
Ти  ще  і  досі  незвідані  косиш  причали.

Я  не  зітхаю...Голодних  нема  блискавиць.
Серця  мого  донедавна  нечитана  збірка
Молиться  сьомому  небу,  коли  горілиць,
Ще  не  розгорнута,  нишком  натомлено  зирка.

Я  не  зітхаю...В  любові    -  ні  суддів,  ні  вбивць.
Хоч  проклинай,  хоч  молитву  народжуй  довічно.
Душу  зіщулену    вийму  з  вологих  зіниць
І  притулюсь,  забігаючи  із  Потойбіччя.

Я  не  зітхаю...У  пристрасті  ризики  ті  ж,
Як  і  над  прірвою,  тільки  невидимі  зразу.
Закуток  райського  саду  й  нагострений  ніж,  -
Дикий  хамсин,  що  до  смерті  кохає  оазу.

05.10.19.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850555
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Ярослав К.

півоберт

Коли  біда  постукає  у  дім,
Прийде  розлука,  розпач  чи  тривога,
Відомий  вихід  -  ось  ікони  з  Ним,
І  погляд  ми  звертаємо  до  Бога.

Нема  нікого  ближчого  тоді,
А  сумніви  зникають  неодмінно,
Ми  віримо,  старі  чи  молоді,
І  молимося,  ставши  на  коліна.

Та  є,  як  завжди,  инша  сторона  -
З'являється  настирлива  спокуса.
Пручаємося  стійко,  втім  вона
Руйнує  віру  швидше  землетрусу.

І  що  цікаво:  виживуть  шмати
Чи  встоїть  віри  тріснутий  фундамент,
То  ми  самі,  як  злючені  кати,
Ті  залишки  потопчемо  ногами.

Невдовзі  їх  і  снігом  замете,
Бо  віра  швидко  з  пам'яті  зникає,
Коли  навмисно  віримо  у  те,
Що  Бога  в  світі  може  і  немає.

Отак  і  живемо,  туди-сюди:
Від  аверсу  до  реверсу  -  півоберт,
В  багаття  -  із  морозної  води,
А  час  невпинно  справу  свою  робить...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850008
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У вальсі Шопена

Танцює  осінь  під  Шопена,
Мелодії  чарівна  мить.
Ще  не  опало  листя  клена,
А  вальс  в  душі  уже  звучить.

Рудоволоса,  щедра  осінь,
Ступає  радісно  до  нас.
Впадуть  під  ноги  срібні  роси
І  закружляє  ніжний  вальс.

Коханий!  Швидше  подай  руку,
Прийшов  той  довгожданний  час.
Шопен...  Шопен...  Ти  чуєш  звуки,
Вони  до  себе  кличуть  нас...

І  він  такий  щасливий  й  радий,
Коханій  руку  простягнув.
Той  танець  їхній  серед  саду,
Для  них  він  незабутнім  був.

Кружляло  листя,  а  з  ним  осінь,
Всміхалась  парі  з  висоти.
У  цім  осіннім  безголосі,
Дивився  їй  у  очі  ти...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848805
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 22.09.2019


Леся Утриско

Літнє

Не  заплітай  ще  коси,  стигле  літо,
Залиш  як  є,  хай  маки  зацвітуть,
У  сніп  життя  вдягни  пахуче  жито...
У  снах  химер  вітри  отави  жнуть.

Зігрій  заграв  останні  паморочки,
Ще  просить  ябко  вигріти  боки,  
Хай  ранні  роси  вишиють  сорочки
Лелекам,  що  вимірюють  стібки.

Стібки  життя  -  розважні,  гордовиті,
Бо  завтра  лет,  бо  завтра  ніч  гучна,
Руде  колосся  -  будні,  сном  надпиті,
Тим  теплим  сном...  годинонька  чудна.

У  снах  химер  колишеться  бродіння
Пісень  гучних  -  обжинкових  висот,
У  літні  коси  папороть  осіння
Вплітає  сум  туманових  чеснот...

(С)  Леся  Утриско

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847214
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Олеся Лісова

Невблаганний час

Заварений  на  літній  спеці  час
Іде  вперед,  нікого  не  спитавши,
Стискаючи  в  своїх  лещатах  нас
Він  палить  дні,  приречені,  як  завше.

Один  за  одним,  як  листи  летять,
Пришвидшуючи  осінь  невблаганно.
Їх  у    рибацькі  сіті  не  впіймать,
Не  втримати  в  обіймах  вранці-рано.

Ваганням  кат  для  задумів  і  мрій,
Бо  кожен  день  має  горіть,  як  ватра.
В  шаленім  ритмі  всіх  перипетій
Живім  сьогодні,  завтра  буде  завтра.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846386
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 05.09.2019


Ярослав К.

Не з тими

Як  часто  ми  знаходимось  не  з  тими,
До  кого  рветься  серце  із  грудей,
Й  годинами  безцінно-золотими
Розкидуємось  кожен  Божий  день.

Не  з  тими  прокидаємося  вранці,
За  руку  ми  тримаємо  не  тих,
І  нас  не  надихають  імена  ці,
Та...   менше  обираємо  із  лих.

З  собою  жити  в  мирі  неохочі,
Картаємо  себе  на  самоті,
Що  в  некохані  дивимося  очі,
А  згадуються  інші,  саме  ті...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843547
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 05.09.2019


Тетяна Луківська

Нічний дощ

Нічний  дощ

Жебонить  за  віконями  дощ,
На  даху  вибиває  танцюльки,
У  калюжах  всміхається  з  площ,
Розсипаючи  хвацько  буль  -бульки.
Ніч  притихла,  промокрена  геть,
Загубився  у  хмарищах  місяць.
А  у  часі  по  третій  вже  чверть...
Краплі  з  неба  потоками  висять.
Я  відлічую  хлюпанням  ніч,
Дожидаю  у  споминах  рання.
І  сльозинка  спливає  із  віч  -
У  молитві  все  ті  ж  запитання...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845570
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 05.09.2019


Ірина Кохан

Літо

Хтось  у  ступочці  літо  розтер
і  воно  розлилося
Ніжно-синім  жабо  волошкових
пахучих  суцвіть,
Пряним  хлібом,  що  зріє
в  утробі  важкого  колосся
І  зозулиним  "ку",  що  зривається
із  верховіть.

Перегуками  гроз  і  кармінними
хвилями  маків,
Веселковим  тату  між  хмаринностей
неба  м`яких
І  нестримним  теплом,  що  викрешує
з  зоряних  злаків
Десь  незримий  мірошник
і  сяйво  складає  у  міх.

Прохолодою  м`яти  і  соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим  сонцем  і  яблуком  
стиглим  в  траві.
Літо  в  крапельці  кожній,
воно  зовсім  поряд,  я  бачу  -  
Мальвовухим  зайчам
причаїлось  в  моїм  рукаві.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 26.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Акварелі осені

За  вікном  кружляє  диво  -  листопад,
Щастя  десь  блукає,  зажурився  сад.
Падають  листочки  з  сумом  до  землі,
Вишиє  сорочку  осінь  для  зорі.

Подарує  радо  усмішку  землі,
Залишить  цілунки  ніжні,  росяні.
Зашепоче  вітер  лагідні  слова,
Полетять  над  світом  осені  дива.

Тихо  пригорнеться  вона  хризантем,
Попаде  неначе  в  розкішний  Едем.
Ляжуть  акварелі,  цвіт  замайорить,
Вже  не  чути  трелі  в  світанкову  мить.

Буде  небо  з  нею  в  парі  танцювать,
А  дрібненький  дощик  на  сопілці  грать.
Подарує  осінь  кольоровий  день.
Накида  у  кошик  ягід  повних  жмень...

Упадуть  додолу  груші  запашні,
Ти  їх  назбираєш,  принесеш  мені.
Будемо  з  тобою  ними  смакувать
Ти  уста  медові  будеш  цілувать.







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846175
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Ярослав К.

о добре и зле

Я  не  умею  быть  врагом,
Мне  это  чувство  непонятно.
Не  поджидаю  за  углом,
Не  возвращаю  зло  обратно.

Не  знаю,  что  такое  мстить,
И  делать  подлость  от  обиды.
Мне  легче  кажется  простить,
А  не  носить  на  сердце  глыбы.

Мне  говорят,  я  этим  слаб,
Что  не  даю,  бывает,  сдачи,
Но  гневу,  злости  я  не  раб,
А  это  в  жизни  много  значит.

Я  знаю  точно,  лишь  в  добре
Сокрыта  истинная  сила  -
Оно  когда-то  на  горе
Смиреньем  злобу  победило.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842553
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Олеся Лісова

Рідні стежини

Іду  по  стежці.    Ніжна  вечоровість
Плете  гамак  притишеним  вітрам.
Високі  трави  пишуть  літню  повість,
Лоскочуть  ноги  рідним  споришам.

Цвіте  казкове  диво  –  різнотрав’я.
Пахуче  в  серце  хлюпає  чебрець.
І  на  сопілці  тихо-тихо  грає
В  обіймах  теплих  липень-пустунець.

В  водиці  миють  кучері  хмарини,
Ковтками  хміль  п’є  річечка  до  дна
Колише  вітер  хвилі  і  краплини
Купають  трави  росами  сповна.

Душа  співає  спілими  житами.
Деінде  вже  видніється  стерня.
Летять  всі  діти  літечком  до  мами
Аби  зібралась  разом  вся  рідня.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 29.07.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ЗАКРУЖИ…

Закружи  в  вальсе  жизни  нас,  милый!
Я  поддамся  тебе,лишь  веди...
Будь  же  ты  -  половинкой    достойной
Ждет  нас  счастье  с  тобой  впереди!..

Ведь  без  музыки  -  нет  вдохновения,
Нет  желаний  -  созвучных  любви...
Закружи  нас  в  нирване  мгновения
С  ветерком  нежным  -  к  счастью  введи!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843011
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Амадей

РОЗЛУКИ СОН

Шепочу  я  твоє  ім"я,
Хоч  бачу,  ти  уже  з  другим,
Хоч  знаю,  ти  вже  не  моя,
Любов  розвіялась,  як  дим.

Розлука  навпіл  серце  рве,
Душа  у  розпачі  кричить,
У  серці  ж  спогадом  живе,
Ота,остання  щастя  мить.

І  ті  співучі  солов"і,
Більш  не  співатимуть  для  нас,
Всі  почуття  палкі  моі,
У  вічність  забирає  час.

Коли  так  хочеться,  -  іди,
Не  хочу  болю  я  завдать,
Хай  береже  Бог  від  біди,
Мені  ж  лишається,  -  страждать.

Шепчу  в  душі  :"Вернись,  любов,
Невже  так  легко  позабуть?
Чи  може  ти  жартуєш  знов,
Солодшою  щоб  потім  буть"?

Так  кисло  стало  на  душі,
Немов  зжував  цілий  лимон,
               .  .  .  .  .
 -Ти  пишеш  знов  мені  вірші,
Як  добре,...що  це  був  лиш  сон.


 Друкується  вдруге  замість  зниклого.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840359
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Світла(Світлана Імашева)

Ось знову спішить голубою стежиною день

Ось  знову  спішить  голубою  стежиною  день:
Він  долі  дарує  подій  ще  не  пізнаних  диво,
Осяяння  серця  і  трепет  майбутніх  пісень  –  
Життєвого  кола  сюжет  завершає  красиво.
І  соняшник  сонця,  що  знову  проріс  у  блакить,
І  літечка-свята  купальські  дивА-подарунки,
Й  цей  легіт,  що  пестить  й  шепоче:  ми  будемо  жить,
Й  липневі  меди,  і  пісень  ненаписаних  трунки…
Ідеш  навпростець  непростими  стежками  життя  –  
З  гіркою  любов’ю  і  світлим  твоїм  материнством…
У  храмі  душевнім  шепочеш  слова  каяття
Й  молитви  тієї,  що  там  проростала  з  дитинства:
- Я  дякую,  світе,  що  ти  мене  в  лоні  зростив,
Слав  сонця  ласкавість  і  долі  тернисту  стежину,
Життєві  уроки  й  поезії  серця  мотив,
Що  в  венах  нуртує,  невтримно  і  болісно  лине.
Пробач  мені,  світе,  що  мало  уміла  радіть:
Непросто  було  і  дітей  піднімати,  й  онуків;
Роботу  усю  ще  не  встигла  донині  зробить,
Не  все  ще  зростили,  не  вишили  все  мої  руки.
Вклоняюся  Правді  –  величному  Богу  Життя  -  
І  вірю  в  гармонію  світу  –  ясну  Справедливість:
«За  добре  –  добром»…    У  прощЕння  і  мудрість  буття…
І  дякую  знов  за  життя  неповторного  милість.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840483
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Валентина Ланевич

Плакала розлука

Плакала  розлука  у  саду  вишневім,
Рожеві  пелюстки  вітер  колисав.
Пустоцвіт  у  серці  в  теплім  дні  травневім
Болісно  на  клапті  груди  розривав.

Поривалась  в  просинь  та  безсилі  крила
Раптом  знеживіло  впали  до  землі.
Любий  мій,  коханий,  -  в  тузі  голосила,  -
Як  без  тебе  жити?  Вклякла  на  ріллі.

А  із  вуст  мольбою  полилась  молитва,
Просила  у  Бога  долі  й  не  собі.
Щоб  не  було  в  душах  гіркого  сирітства,
Щоб  не  було  місця  там  глухій  тяжбі.

Щоб  сонце  ласкало  закриті  фіранки,
Завше  просинатись  на  ріднім  плечі.
І  тихо  радіти,  що  прийшли  світанки,
А  коханий  поруч  наяву  -  не  в  сні.

01.05.19
світлина  автора:  Валентина  Ланевич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834133
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Ярослав К.

Далёкая-близкая

[i]Ввиду  массового  исчезновения  стихов  с  сайта  приходится  выкладывать  повторно[/i]


Не  знаю,  о  чём  говорить.  Да  и  надо  ли
Навязываться,  ерундой  нагружать  не  в  тему.
Сказали  давно  мы  друг  другу  всё,  что  могли  -
Зачем  тебе,  в  самом  деле,  мои  проблемы.

Молчание  -  золото,  истина  на  века  -
Хранит  без  процентов  надежд  депозит,  как  в  банке.
А  самое  ценное  продано  с  молотка,
Когда  осознали  -  не  в  те  мы  уселись  санки.

Но  всё  же  осталась  нить  (паутина?  корд?),
Струною  гитары  натянута  до  предела.
И  взять  бы  привычно  мажорный  бемоль-аккорд,
Но  нет,  инструмент  затих  -  батарейка  села.

Людей  в  телефонной  книге  моей  не  счесть  -
Зевнут  безразлично  в  трубку  ночному  гостю...
Так  здорово  осознавать,  что  ты  где-то  есть,
Родная?  Чужая?  Далёкая?  Близкая?  -  просто...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833840
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 04.05.2019


Олеся Лісова

Весна верховодить

Заглядає  у  душу-віконце
У  квітчастім  віночку  весна.
В  ніжній  радості  світиться  сонце,
Абрикос  розпустився  зрання.

Рушничок  пелюсточків    рожевих
Всіх  побачити  кличе  вже  шпак.
У  перлинках  води    кришталевих
Зміг  умитися  птах-весельчак.

Нареченою  вбралася  вишня
Під  вуаллю  чека  видання.
Вітер  листя  деінде  колишнє
Несе  з  саду  у  даль  навмання.

На  зелену  травичку  груша
Поглядає  з  гори  років.  
Погустішала.  Квітень    у  душу
Промінцями  любов  впустив.

І  усюди    весна  верховодить
Несе  радість,  веселенький    спів.
Віра  в  щастя  у  серце  заходить
В  королівстві    квітучих  садів.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832727
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжне звучання весни

При  дорозі  шумлять  явори,
Гордовито  так  віти  сплітають.
А  у  небі  цвітуть  кольори
І  веселкою  ніжно  так  грають.

Усміхається  радо  весна,  
Одягнулася  в  шати  розкішні.
Білий  цвіт  розкидає  вона
І  дарує  обійми  нам  ніжні.

Пестить  лагідний  промінь  цей  день
І  так  хочеться  жити  у  ньому.
Чути  гучне  звучання  пісень,
Повертатись  щасливим  додому.

Заворожує  сад  дивина,
Що  розкинулась  в  тиші  казковій.
Свято  це  нам  дарує  весна,
Зігріває  теплом  і  любов'ю...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831202
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Любов Вишневецька

Любви просила…

Любви  душа  так  искренне  просила!..
Замерзла  в  парке  средь  рябин...
-  В  надежде  с  верой...  столько  силы!
Когда  вокруг  полно  руин...

А  вечер  невозможно  стал  холодным!..  
Любимый  же...  совсем  чужой.
-  Она  укуталась  немодной
мелодией...  Ушла  домой.

Там  плед  пушистый...  крепкий  кофе...
И  грусть  осенних  миражей...
-  Душа  обнимет  катастрофу
судьбы  своей  на  вираже...

Всплакнет  мучительно  за  счастьем...
Не  ведать  больше  ей  тепла.  
-  Вцепилась  злобной  дикой  пастью
разлука!  Крепко  обняла...

А  безутешной...  много  ль  надо?..
Она  просила  лишь  одно...
-  Рябина  горьким  листопадом
помашет  ягодкой  в  окно...

                               27.03.2019  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831151
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Квітка))

лиш м/ятний чай і два шматочки льоду

лиш  м/ятний  чай  і  два  шматочки  льоду,
розлуками  залишилось  від  нас.
хоч  сьогодення  ще  чека  на  проду,
де  ми  є  непрочитані,  а  час  -

гарячий  латте,  сумнівом  скінчився.
і  після  раю  тільки  молитви.
а  ти  і  досі  щастям  не  напився,
як  протиріччя  змінює  смаки.

але  в  кінці,  коли  лід  протверезить,
утратами  і  різні  ми  -  світи,
гарячі  і  холодні  без  обмежень,
надії  все  ж  напишемо  листи...

бо  і  латте  все  ж  може  бути  з  льодом...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829266
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ірина Кохан

Передвесняне

Зимою  лютень  вже  перехворів,
Зібрав  у  клунок  висніжену  ризу.
Молочно-білі  кільця  з  димарів
Набубнявіло  хиляться  донизу.

Замерзлі  сопки  будяться  від  сну,
Струмки  біжать,  немов  прудкі  куниці,
Віщують  нам  заквітчану  весну.
Скидають  сосни  теплі  рукавиці.

Хлюпоче  медом  сонечко  довкруж,
Вощені  буклі  вмощує  на  стріхи.
І  цокотять  у  блюдечках  калюж
Скляних  бурульок  визрілі  горіхи.

Пускає  небо  льону  пагінці
Крізь  сірі  шати  вогкого  туману,
Річок  крилатих  пінні  гребінці
Несуть  про  ве́сну  звістку  довгожданну...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ярослав К.

Не минуле

Не  кажи,  що  минуле  примарилось  нам,
Я  ніколи  у  це  не  повірю.
Що  не  наше  то  щастя,  не  наша  весна
Закружляла  в  бурхливому  вирі.

Що  не  ми  на  світлинах,  що  то  була  гра,
Про  яку  неприємно  згадати.
І  про  що  шепотіла,  забути  пора  -
Сентименти  малого  дитяти.

Що  ти  інша  давно,  не  така,  як  колись,
А  зустрілися  ми  випадково.
Що  емоції  безповоротньо  вляглись,
І  ми  більш  не  побачимось  знову.

Що  тривожу  я  спогади,  не  дорікай,
Бо,  мовляв,  вже  навічно  поснули.
А  мої  -  такі  свіжі.  То  ж,  мила,  ти  знай,
Це  теперішній  час,  не  минуле!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823987
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ярослав К.

Женщинам и их маленьким девочкам

Благодарю  за  идею  автора  Твоя  Сніжинка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668578


Не  хвастайтесь  серьёзностью  -
Не  любим  мы  зануд.
Её  хватает  с  возрастом,
А  годы  тут  как  тут,

Отхватят  всё  прекрасное,
В  обмен  на  седину.
Прохлопаете  глазками
Весну.  И  не  одну.

Пропустите  вы  многое,
А  может  быть,  уже  -
Костюмы,  туфли  строгие
Не  лепятся  к  душе.

Неужто  больше  не  во  что?..
Родные,  вы  о  чём?
Ведь  маленькие  девочки
Танцуют  босиком!

Короткими  причёсками
Успеете  блеснуть,
Вы  б  со  своими  "тёзками"
Советовались  чуть.

Не  бойтесь  быть  игривыми,
Не  прячьте  свой  азарт,
Всегда  таких  любили  мы,
Ещё  со  школьных  парт.

Не  стыдно  быть  похожими
На  маленьких  котят.
Внутри  девчонки  тоже  ведь
Дурачиться  хотят.

Пускай  платки  и  валенки
Придётся  вам  одеть,
В  себе  девчатам  маленьким
Не  дайте  постареть.

Пусть  лавочки  да  семечки
Вас  с  толку  не  собьют.
В  душе  сберёг  кто  девочку,
Тех  годы  не  возьмут!

И  если  вдруг  соскучитесь
По  чувствам,  по  любви,
У  каждой  есть  попутчица  -
Девчонка-визави.

Не  даст  она  состариться,
Напомнит  вам  о  том,
Какие  вы  красавицы
С  девчонкою  вдвоём!


Фото  из  интернета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824635
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Касьян Благоєв

** осінніх споминів терпке вино моє…


                                                                                                                 «грала  скрипка  –  краяла  нам  душі,
                                                                                                                   день  травневий  помирав  у  безнадії…»

       І  оповила  сутінки  печаль  
у  мить  прощання  вінчаних  весною,    
в  останню  ніч  травневих  зір!..  
                                                                                     Як  жаль:
нам  ранок  вже  самотністю  мовчав  –
не  привела  нас  доля  на  причал
любові  дня!  –  згасає  ночі  шал,
і  не  зійтися  пристрастям  в  двобою:
під  тугу  струн  торкнула  ти  вуаль,
ховаючи  очей  своїх  мигдаль,  –  
а  скрипка  ворожила  дням  вдовою:

«Вам  ляже  смутком  на  плече  розлуки  шаль  –  
зрадливо  блисне  на  очах  сльози  кришталь,
і  лишить  в  долях  щемний  слід  старий  скрипаль
на  ночі  цій  –  вселенською  журбою!..»  –  
 
розлучник-день  вже  наливав  її  сповна  –  
а  нам  любові  чашу  випити  б  до  дна!  –  
десь  там,  між  весен  загубилася  вона…    

О,  ще  проллє  сльозу  над  келихом  вина  
мій  день  терпкий,  осінній  за  тобою…
***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824894
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Квітка))

Благаю, не шукай в мені весни

Не  йди  за  мною,  мріями  не  йди.
Бо  час  він  не  прощає,  а  минуле,
Ще  більше  одізветься  до  біди.
Ті  спогади,  якими  серце  стулиш...

Не  прагни  відшукати  в  мені  світ,
Який  вже  зник,  забута  Атлантида.
Намарне  розквітає  дивоцвіт,
З  надії,  я  ніколи  не  любила...

Благаю,  не  шукай  в  мені  весни.
Її  не  буде,  серце  заніміле.
Я  часом  прошепочу    -усміхнись,́́
Невже  тобі  не  вдосталь  наболіло...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824886
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Олена Жежук

… де тиша

[b][i]Зимове    мрево.    Холодно.  Стоять
Оголені    й    обвітрені    дерева.
Хай  спить  земна  вчорашня    благодать  -  
Мені  б  туди,    
                                   де  тиша  кришталева.

Мені  б  туди,  де  сосни  небо  п’ють,
Де  місяць  стежку  вказує  до  хати,
Де  хочеться  про  всіх  і  все  забуть,  
Де  сам  –    
                             та  не  самотністю  обнятий.

І  з  янголом    поезію    читать,  
У  сутінках  тепло  відчуть  у  серці.
В  самотності    з  собою  помовчать  -  
Знайти    себе    
                           у  справжності      відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ірина Кохан

Месія народивсь!!!

Яка  ж  ця  ніч  смарагдово-духмяна!
В  сапфірових  лампадах  темна  вись.
Поміж  сатинних  крил  Зоря  Різдвяна
Нам  звістку  шле  -  Месія  народивсь!

Святий  Малюк  -  володар  над  царями
Прийшов  у  світ  в  убогому  хліві.
Від  щастя  небо  плаче  янтарями...
Хвала  і  слава  ллються  по  землі!

І  пряно  тане  місяця  підкова,
Під  звуки  арфи  сіє  білий  сніг.
Ляга  на  плечі  тиша  серпанкова,
Святе  Різдво  ступає  на  поріг!
 

2014

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820474
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Ярослав К.

Незалежні

Зачерствіла  без  тебе  душа,
Схолодніла  та  стала  байдужа.
От  і  розпач  мене  полиша,
І  від  сліз  пересохла  калюжа.

Не  чекаю  від  тебе  листів,
Ти  так  само  -  моїх  есемесок...
Із  лелеками  біль  відлетів,
Лиш  луною  у  серці  озветься...

Я  сказав  собі:  все,  зрозумій,
Більш  не  буде  "добраніч,  до  завтра",
Не  назве  тебе  лагідно  "мій..."
Недоречні  приколи  і  жарти.

Та  й  не  марю  тобою  давно,
Вже  до  мене  у  сон  не  прийдеш,  ні...
Нам  с  тобою  обом  все  одно  -
Усвідомили.  
                  Ми  -  незалежні...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821821
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Ярослав К.

Врятуй мене

Врятуй  мене  від  безлічі  думок
Нав'язливих,  порожніх  і  незваних,
Що  міцно  заплелися  у  клубок
Ночей  безсонних,  пізнього  вставання...

Врятуй  мене  від  тисячі  дурниць:
Солодощів  не  в  міру,  алкоголю,
Годинами  лежання  горілиць,
Переглядів  торішнього  футболу...

Врятуй  мене  від  стресів  і  тривог,
І  ласкою  вгамуй  нервові  зриви.
Ти  можеш  це,  хоча  ти  і  не  Бог  -
Мій  всесвіт  рятувать  тобі  властиво.

Без  тебе  я  вдаюся  до  дрібниць,
Марную  час  на  римування  віршів...
Мені  не  треба  інших  рятівниць,
Та  я  давно  не  уявляю  інших...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822620
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Сіроманка

Ірина Вовк. І ми ще діти - милі та веселі…

[i][b]Грудень[/b]  -  для  мене  місяць  більше  печальний,  ніж  радісний.  У  грудні  в  ніч  на  18-те  шість  років  тому  відійшла  мама...  Дні  поминань  мами  з  роками  перетворюються  на  ностальгійні  спомини,  коли  всі  з  нашої  родини  були  ще  живі,  а  я  -  ще  мрійливе  дівчатко,  оточене  турботою  і  ласкою  старших...і  казкою  довколишнього  світу.
[/i]

…і  ми  ще  діти  –  милі  та  веселі…
І  хата,  наче  світиться,  нова  –  
в  чеканні  див  пресвітлого  Різдва
у  білі  рядна  вбралися  оселі,
і  наші  всі  зібрались  за  столом
на  «отченаш»  -  родиною…споло́м…
Діткаються  уста  живильних  слів  –  
І  постають  з  святочної  молитви
обличчя  ближні,  що  в  сю  мить  розквітли,
як  ружі  ніжні  з  ангельських  садів…

…Там  мама  –  юна,  мама  –  молода…
Там  баба  з  дідом  у  святочнім  вбранні,
Там  ллється  в  мелодійному  зітханні
Дзвінка  старовкраїнська  коляда.
Вершинно  так  і  затишно  довкіл  –  
І  невтямки  про  долі  грізні  знаки:
Пощо́,  пощо́  вплелись  червоні  маки
У  цей  небесночистий  виднокіл.
…Ні-ні…не  треба…мить  цю  не  згубім  –  
вона  у  часі  нам  дорожча  злота  –  
відкриє  Небо  Зоряні  Ворота,
Різдвяна  ніч  постукає  у  дім…

…І  оживе  бурхлива  течія  –  
Із  голосів  найближчих,  найдорожчих,
І  одцвітуть  нестримним  сміхом  рожі
Святої  ночі  і  Святого  дня!
Різдвяних  див  блакитні  каруселі,  
Де  ми  ще  діти  -    милі  та  веселі…

[i]22  грудня  2018[/i]

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818583
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 04.01.2019


Уляна Яресько

Зарано

Відіграло  кохання  дотла  нетривкий  водевіль,
Безутішній  душі  дні  -  нав"язливі  гомеопати.
Неживе  почуття...  Там,  де  я,там,  де  ти  -  ТАМ  Є  БІЛЬ.
Я  втомилася  йти.  Але  як  це  тобі  розказати?

Горстка  спогадів...  серце  -  неначе  сліпий  каганець...
Сплутав  мови  нам  Бог,  бо  намарили  ми  Вавілони.
Охолола  (любов?),  непомітно  зійшла  нанівець,
Залишилася  в  жовтні,  де  вітер  оголює  крони.

Чи  під  силу  людині  знайти  у  пустелі  росу,
Коли  туга  лунає  зі  серця  щемливим  сопрано?
Щастя  просто  спішило  до  мене.  Прийшло  завчасу.
І  не  чуло,  сердешне:  :"Спинися!  Тобі  ще  зарано!"
@  Уляна  Чернієнко

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 24.11.2018


Уляна Яресько

Тобі належу

Пронизує  музика...  вабить  магічний  спів,
у  серці  нуртують  знову  баси  гітарні.
Ти  влив  мені  в  душу  акорди  своїх  вітрів...
І  ми  летимо,  під  нами    –  міські  кав'ярні.  
Напоєна  жаром,  палає  безмежна  вись,
кладу  свій  маленький  світ  на  твої  рамена.
Ми  –    два  напівсяйва,  що  в  сонце  одне  злились,
ти  жив  у  мені,  ти  був  від  початку  в  генах.
А  що  буде  потім?  –  до  краю?  дотла?  без  меж?
Нашле  Вій  страхи  чи  Хорс  неземну  пожежу?
Щоб  маки  цвіли...  і  волошки  в  очах  –  простеж,
окрилюй  мене,  бо  я  вся  тобі  належу!  

29.06.2016

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 24.11.2018


Ярослав К.

Всё ещё помню…

А  знаешь...  Абсурд  -  но  я  всё  ещё  помню,
Как  мы  познакомились  где-то  в  сети,
Стеснялся  я  номер  спросить  телефонный,
И  после  в  горсправке  пытался  найти.

Так,  глупость,  конечно...  А  всё  же  я  помню
Волнение  детское,  лёгкую  дрожь...
Казалось,  на  "ты"  -  это  очень  нескромно,
А  вдруг  ты  неправильно  как-то  поймёшь...

Да  ты  не  поверишь!  Я  всё  ещё  помню,
Как  весточку  ждал,  вдохновлялся,  грустил,
Средь  ночи  в  компьютер  заглядывал  сонно
И  рАзочарованный,  падал  без  сил...

Забавно,  пожалуй,  но  я  еще  помню
Особый  ромашковый  наш  уговор,
И  сколько  б  ни  было  историй  любовных  -
Я  их  не  дарю  никому  до  сих  пор.

Пора  и  забыть  бы,  а  всё  же  я  помню...
Ведь  оба  мы  знали,  что  дальше  -  ни-ни.
Держались  дотошно  флажков  мы  условных,
Друг  другу  лишь  скрасив  унылые  дни.

Ты  будешь  смеяться,  но  я  ещё  помню
Наивные  грёзы,  дурацкие  сны...
Жаль,  время  умчалось...  Ты  -  больше  никто  мне...
А  сердце  уснуло  до  новой  весны.

Да  стоит  об  этом?  Зачем  я  всё  помню,
Когда  уж  давно  сожжены  все  мосты?
Прошло,  отболело...  Нет.  Чуточку  больно.
И  так  интересно,  а  помнишь  ли  ты?


На  это  произведение  появился  замечательный,  на  мой  взгляд,  стих-"ответ"  на  другом  сайте  поэзии
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47727&poem=300226

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815087
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018


Світлана Моренець

Осінній блюз

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють  барви,  злото  менше  сяє.
Пташина  мокне.  Холодно  кущу.
Це  Осінь  гасне.  Осінь  вже  згасає
у  зливі  падолисту  і  дощу.

А  Жовтень-красень  від  кохання  сохне,
вітрів  благає,  щоб  тримали  "плюс".
Від  їх  поривів  Осінь  тихо  охне,
зронивши  листя  в  ностальгійний  блюз.

Невже  старіє?  Царський  шарм  зникає.
Пік  пройдено  -  повернення  не  жди.
Зі  смутком  Осінь  Жовтня  відпускає,
під  шепіт  листя:  "Відлюбила...  Йди..."[/color][/i][/b]

30.10.2018  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 22.11.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Моє життя

Життя  гортає  списані  сторінки  -
події,  дати,  пройдені  дороги,
звучать  слова  то  голосно,  то  дзвінко,
то  раптом  замовкають  від  тривоги…

Міняються  пейзажі  дивовижні,
світлини  сильних  вражень  незабутніх,
минають  дні,  складаються  у  тижні,
а  між  рядками  -  мрії  про  майбутнє…

Приємні  спогади  дарують  радість,
блокує  пам`ять  горе  і  страждання,
коли  прийде  в  мій  дім  самотня  старість,
мене  зігріють  вірші  про  кохання…

У  них  реальність,  почуття  шалені  -
немає  приводу  себе  жаліти,
я  спогади  візьму  в  обидві  жмені,
і  пригорну  до  серця,  ніби  квіти…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814476
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Любов Іванова

ГРУСТНО МНЕ В ЭТОТ ВЕЧЕР

[b][i][color="#0c35a6"][color="#cc0e3b"]Г[/color]оню  от  себя  я  тоску  и  печаль,
[color="#cc0e3b"]Р[/color]аскрасить  бы  время  оттенками  счастья,
[color="#cc0e3b"]У[/color]ходит  былое  и  мне  очень  жаль...
[color="#cc0e3b"]С[/color]  собой  пусть  уносит  минуты  ненастья.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]ы  мне  преподал  настоящий  урок,
[color="#cc0e3b"]Н[/color]о  сердце  не  хочет  смириться  с  потерей
[color="#cc0e3b"]О[/color]  боли  моей    ты  прочтешь  между  строк,

[color="#cc0e3b"]М[/color]еж  рек,  где  был  раньше  таинственный  берег
[color="#cc0e3b"]Н[/color]е  мне  ты  сегодня  приносишь  цветы
[color="#cc0e3b"]Е[/color]динственной  звать  будешь  дальше  другую!

[color="#cc0e3b"]В[/color]се  ж  в  сердце  моём  не  погасли  костры...

[color="#cc0e3b"]Э[/color]дем,  где  мы  вместе...  О  нем  я  тоскую.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]аинственно  сумерки    кроют  дома,
[color="#cc0e3b"]О[/color]пять  разжигаю  камин  в  одиночку.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]еперь  госпожой  в  моем  сердце  зима...

[color="#cc0e3b"]В[/color]ойду  без  тебя  я  еще  в  одну  ночку.
[color="#cc0e3b"]Е[/color]два  темнота  подкрадется  к  окну,
[color="#cc0e3b"]Ч[/color]адрою  своей  тяжко  ляжет  на  плечи.
[color="#cc0e3b"]Е[/color]й-Богу,  сегодня  в  тоске  не  усну...
[color="#cc0e3b"]Р[/color]азлукой  мы  сердце  и  душу  не  лечим.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811943
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Леся Утриско

Я закохалась

Я  закохалась,  Боже,  в  ці  дощі  -
Омиють  душу,  що  дитя  в  хрещенні,
Небесні  ризи,  виткані  плащі
І  спів,  і  грім  -  такі  одноіменні.  

Я  одягнулась  в  цю,  холодну  осінь,
А  може  в  іншу...  Господи!  Не  знаю,
Терпке  горіння  від  краси  відносин,
В  дощах  її,  немов  би  воскресаю.  

Пожовклі  зливи,  переливи  сосен...
А  може  це,  все  видумане  мною,
Я  закохалась,  Господи,  в  цю  
осінь,
Я  б  огорнула  в  ній  все  пелиною.  

(С)  Леся  Утриско

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811922
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2018


Світлана Моренець

Осінній блюз

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють  барви,  злото  менше  сяє.
Пташина  мокне.  Холодно  кущу.
Це  Осінь  гасне.  Осінь  вже  згасає
у  зливі  падолисту  і  дощу.

А  Жовтень-красень  від  кохання  сохне,
вітрів  благає,  щоб  тримали  "плюс".
Від  їх  поривів  Осінь  тихо  охне,
зронивши  листя  в  ностальгійний  блюз.

Невже  старіє?  Царський  шарм  зникає.
Пік  пройдено  -  повернення  не  жди.
Зі  смутком  Осінь  Жовтня  відпускає,
під  шепіт  листя:  "Відлюбила...  Йди..."[/color][/i][/b]

30.10.2018  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


alfa

Убрід ріку печалі перейду

слова  Л.Бенедишин
музика  alfa
співає  І.  Беза

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798136
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 27.10.2018


Lana P.

ЗОРЯНА ВИШИВКА

Зорями  вишию  небо  холодне,
Щоб  потепліло  від  сяйва  ниток.
Сяй  в  хмаровинні,  блакитна  безодне,
І  золотистий  залишу  виток

Місяцю  ясному,  щоб  милувався
Величчю  ночі  —  яка  ж  це  краса!
Промінь  любові  між  ними  закрався,  —
Срібним  намистом  тремтіла  роса

І  покотилася  поміж  сузір’я  —
Ген,  до  незвіданих  дальніх  планет.
Блисками  сяяли  доли,  узгір’я  —
Зоряна  вишивка,  як  амулет.      
   12/09/18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807516
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Золотила осінь…

Золотила  осінь  кісоньки  берізці,
НасипАла  в  кошик  лісові  горішки.
Застеляла  килим  листячком  багровим,
Все  довкола  стало  різнокольоровим.

Кетяги  калини  хиляться  додолу,
Осінь  -  чарівниця  світ  міня  навколо.
Майорять  на  клумбах  айстри  кольорові,
Ще  з  пахучих  квітів  мед  збирають  бджоли...

Ночі  стали  довші,  вже  приносять  холод,
А  малина  пізня,  ще  дарує  солод.
Вітерець  колише  піснею  діброви,
Місяць  зажурився,  щось  нахмурив  брови...

Та  мине  це  диво,  паморозь  все  вкриє,
Поле  і  долини  срібним  снігом  вмиє.
Морозенко  в  гості  до  нас  завітає,
Небо  світлим  блиском,  зорями  засяє...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807344
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Світла (Імашева Світлана)

Музі іронія сниться…

Канули  в  Лету  сторіччя  -  
Класики  стрій-глибина,
Музі  ж  іронія  сниться,
Хоч  Муза  сьогодні  -  сумна.

Ніжні  романтики  струни
Глушить  абсурдна  доба,
Сентиментальності  луни
В  вік  постмодерну  -  ганьба?

Вже  загриміли  -    у  безвість  -  
Гімни  "совєтські"  -  кліше,
Пафосу  ж  стяги  старезні
Ні,  не  зітліли  іще.

Поки  нуртує  свідомість,
Швидко  "потік"  занотуй,
Рими  чи  лайку  натомість
Вправ  -  й  не  тушуйся,  друкуй!

Станеш  новітнім  Шекспіром,
"Голосом  нації"  ти,
Пісню  напишеш  -  й  ефіром
Будеш  лялякать  -  пливти...

Все  вже  написано  -  знаєм,
Сказано,  зіграно  все...
Тільки  ж  душа  не  сприймає
Це  одкровення  просте...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807533
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Ярослав К.

…обійняти

Немає  гіршого,  коли
Образиш  милу  ненавмисно...
А  серце  крається,  болить,
Йому  у  грудях  ніби  тісно.

Десь  поза  зоною  вже  сміх,
"Пробач..."  -  у  мертву    порожнечу...
І  найобтяжливіше  з  лих
Нахабно  всілося  на  плечі...

Та  й  що  -  римовані  рядки?
Лиш  жаль,  одягнений  у  шати...
Якби  ж...  на  відстані  руки...
Тоді  все  просто  -  обійняти...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806935
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Шостацька Людмила

ДЯКУЮ, МІЙ ЯНГОЛЕ НЕБЕСНИЙ


Янголе,  мій  Янголе  небесний,
 Ти  мене  тримаєш  на  землі,
Ти  приходиш  в  сни  у  мої  весни
     І  несеш  надію  на  крилі.
   Ти  за  мене  завжди  пам’ятаєш,
     Навіть,  як  забуду  я  сама.
Вмить  до  мене  з  неба  прилітаєш
     З  віршиком  любимого  псалма.
   Ти  мені  шепочеш:  «Алилуя»,
         Гладиш  милим  дотиком  думки.
         Ти  –  мій  охоронець  одесную
       На  мої  відміряні  роки.
     Хрест  несеш  зі  мною  на  Голгофу,
     Впасти  не  даєш  на  півшляху,
       Офіруєш  Богу  Саваофу
   У  мою  годиноньку  лиху.
     Янголе,  мій  Янголе  небесний,
Не  торкайсь  тернового  вінця.
 Ти  зі  мною  завжди,  мій  –  ровесник,
     З  першої  секунди  й  до  кінця.
     Ти  –  моя  надія  на  спасіння,
   Щит  святий  від  тяжкого  гріха.
   Від  розп’яття  і  до  воскресіння
 Ти  моїй  вівці  –  за  пастуха.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807334
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Інна Рубан-Оленіч

Літній вечір

Цвіркуни  монотонно  і  чітко  
Вчать  напам’ять  ритмічний  малюнок
Вітерець  позіха  дуже  рідко,
Ніби  згадує  літа  цілунок.
Оксамитове  небо  напнуло
Ночі  темно-глибокий  кобАльт
Місяць  вийшов  на  зоряну  сцену
Щоб  торкнутися  скрипочки-альт.
У  повітрі  пливе  насолода,
Обіймає  задимлений  вечір
Кличе  разом  далеко-далеко
До  чарівної    літньої  втечі…

27.08.2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804896
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Ольга Калина

Туманом вкрились росяні світанки ( двовірш, дистих)

Туманом  вкрились  росяні  світанки,  
Сумні  і  прохолодні  стали  ранки.

Сховалось  десь  за  гаєм  тепле  літо,
Дрібненьким  дощиком  всю  землю  вмито.  

Це  літо  не  вернеться  вже  ніколи..  
Ось  дітвора  зібралася  до  школи,

Де  перший  дзвоник  голосно  лунає
І  до  навчання  радо  зазиває.  

Із  клена  відірвавсь  малий    листочок,
І    вітер  підхопив  його  в  таночок,

Та  й  закружляв  аж  ген  понад  хатами.
Снуються  хмарки  в  небі  над  лісами.

За  ними  слідом  суне  хмара  сива,  
Мабуть,  пора  чекати  знову  зливу.

Сьогодні  я  прощаюся  із  літом.
Летять  лелеки  в  небі  понад  світом.









Двовірш,  або  Дистих  (грецьк.  distichon)  —  найпростіша  строфа,  написана  будь-яким  розміром,  що  складається  з  двох  рядків,  об'єднаних  спільною  римою  ...




Моновірш  —  (грец.  μονόστίχοζ  —  одновірші,  від  μόνοζ  —  один  і  στίχοζ  —  рядок,  вірш)  —  вірш  з  одного  рядка,  написаний  легко  впізнаним  віршованим  розміром.  Сприймається  як  вірш  тільки  на  фоні  розвиненої  поетичної  традиції  даного  розміру  або  в  контексті  поетичної  книги.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804683
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Оксана Дністран

У прозі життя…

У  прозі  життя  –  надто  мало  поезії,
Доскіпливий  погляд  шукає  краси  –
Небесних  барвінків,  облоків  гортензії.
Зронила  задавнене  згіркле  «прости»,
Та  легше  не  стало,  бо  правди  не  зміниш,
Хоч  –  криком,  хоч  –  мовчки,  –  один  результат:
Стоптали  нас  гради,  ввіп’ялися  війни,
Розмило  дороги  вперед  і  назад.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803454
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Наталя Данилюк

Веселки семибарвний декупаж

Після  грози  вгорі  стає  тихіше,
Мов  білий  янгол  світ  перелетів.
Трава  дощі  нанизує,  колише,
Вони  ж  на  сонці  грають  –  золоті!

І  міняться  палітрою  веселки,
Лише  збери  в  намисто  –  і  носи.
Птахи  лишають  мокрі  закапелки,
Розспівують  медові  голоси.

Янтарний  джміль  у  пазусі  квітковій
Просушує  дбайливо  крилець  льон.
Радіють  діамантовій  обнові
Зелені  абажури  буйних  крон.

Ще  звуки  грому  вдалині,  як  згустки,
Розсмоктує  й  ковтає  висота,
І  соняшник  обтрушує  пелюстки,
Мов  пір’ячко  намокле  гордий  птах.

Вібрує  звук,  насичується  колір,
Розсіюється  хмар  густий  меланж,
Привітно  виграє  на  видноколі
Веселки  семибарвний  декупаж.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Леся Утриско

Зорі

Сміялась  ніч,  закохана  у  місяць,  
Зірки,  мов  перли,  сипала  до  ніг.
Цілунками  терпкі  стежини  місять,
Здається  пір'я,  а  поглянеш  -  білий  сніг.  

Який  ж  то  сніг?  Пелюсточки  жоржини,
Смішні  очиці  сотень  волошок,
Що  подих  змінять  поцілунком  днини,
Зірки  усі  зібравши  у  мішок.  

Заклавши  на  веселки  кришталеві,
Розсиплять,  наче  маківок,  зерно,  
Просіють  між  тумани  мигдалеві
І  кинуть  на  небеснеє  рядно.  

Хай  вітер  сушить,  дощ  рясний  омиє,
Де  мати  -  нічка  з  місяцем,  удвох
Своєю  ласкою  огорне  та  зігріє,  
Вкладе  їх  спати  на  хмариний  мох.  

І  знову  буде  тихо  розмовляти,
У  колисковій  недовершених  думок,
Лишень  під  ранок  встигне  реготати,  
Закривши  місяць  в  сонячний  димок.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802657
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Леся Утриско

Мить

Здається  осінь  літом  замаїлась:   
Запах  чебрець  в  обіймах  матіол,  
Ранкова  синь  на  пагорбі  присіла,  
Торкнувся  ранок  до  небесних  зол.

Притихло  все  -  в  цілунку  очерети,
Цвіркун  сонет  витягує  в  гіллі,
Лягають  роси  в  пензлі,  де  портрети  
Пшениць  тугих,  на  зораній  ріллі.  

Казково  так...  лелека  зажурився  -  
Далека  даль  відлунням  мерегтить,  
Чуть  відпочити  в  хаті  зупинився,  
В  своїм  гнізді,  де  враз  застигла  мить.  

Одна  лиш  мить,  бо  завтра  жде  дорога,
За  обрій  сяде  літо  золоте,
В  нім  спогади  -  забути  їх  незмога,
Таке  багате,  пишне  та  просте.  

Булькаті  очі  айстрів  кольорових,  
Сміються  так,  мов  завтра  їм  не  жить,  
Вмлівають  в  поцілунках  днів  чудових,
Одну  лиш  мить,  таку,  коротку  мить.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802638
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Олена Жежук

Не зупиняй

Не  зупиняй,  не  маю  я  страху́,
Не  вмію  я  літати  надто  низько…
Дивись  услід  –  як  крилами  махну.
Дивись…  поки  в  очах  не  стане  блиску.

І  не  молись  за  мене    -  лиш  мовчи…
Це  я,  прощаючись,  тебе  благословляю
Відчути  трепіт  серця  при  свічі
І  реквієм  утраченого  раю…

І  не    дивуйсь  –  для  волі  сто  причин!
Вже  чую  клич  небесного  причастя…
Не  зупиняй  нескорених  вершин    –
Якщо  й  себе  
                                         згублю  
                                                                     у  миті  щастя…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 17.07.2018


Леся Утриско

Стигле літо.

Тихо  літо  сідає  за  обрій  відцвілого  жита,
Вже  й  Івана  Купали  відспівують  ген  журавлі,
Боса  нічка  в  зажурі  у  зоряних  зливах  омита,
Стигле  літо  в  розмаї  крокує  по  засмаглій  землі.

Заплітає  заграви,  у  кошик  збирає  чорницю,  
Насолоду  нектарну  ожинові  п'ють  береги,  
Пісня  стиглих  пшениць  одягає  святкову  спідницю,
В  ранніх  росах,  пянких,  переспівами  мліють  птахи.  
 
Жовті  груші,  мов  дзвони  гудуть  загадкову  журу,
Одинокий  лелека  крилом  доторкає  повіря,
Змокле  літо  у  липах  вмостило  пахучу  жару,  
Дивний  сонях  пелюстками  сипле  казкове  подвіря.  

А  надвечір  похмуро  всміхнеться  весела  гроза,  
Пишні  трави  одягнуть  віночки  вродливих  веселок,
Мов  солодкі  хліби,  у  запарі  набухне  лоза,
Літня  ніч  одягнеться  в  намисто  із  світлих  химерок.  

Стигле  літо  в  розмаї  крокує  по  засмаглій  землі,
Боса  нічка  в  зажурі  у  зоряних  зливах  омита,
Вже  й  Івана  Купали  відспівують  ген  журавлі,  
Тихо  літо  сідає  за  обрій  відцвілого  жита...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798727
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Під ніжну мелодію скрипки…

Під  ніжну  мелодію  скрипки,
Звучали  чарівні  слова.
Торкалися  руки  до  квітки,
Що  в  кожних  словах  ожива.

Пелюстки  летіли  додолу
Встеляли  мов  килим  траву.
А  скрипка  виводила  соло,
Коханий  тебе  я  люблю.

В  мелодії  тій  розчинився
Закоханий  квітки  букет.
В  думках  моїх  знову  з'явився
Знайомий  мені  силует...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796174
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018


Анатолій В.

Я до тебе прийду

Я  до  тебе  прийду  теплим  дощиком,  лагідним  сном,  
Намалюю  туманом  на  шибці  маленьке  сердечко...  
На  весні  ніжним  проліском  я  проросту  під  вікном...  
Простягни  лиш  долоньку,  дивися,  я  тут,  недалечко!

Буду  поряд  в  цвітінні  весняно-квітучих  садів,  
Разом  з  вітром  між  листя  в  садочку  нічному  хвилююсь...  
Чуєш  спів  соловя?  То  мій  ніжнозакоханий  спів.  
Бачиш  місяць?  То  —  я.  Я  із  неба  тобою  милуюсь..

Ти  мене  віднайди  в  шепотінні  нічного  дощу,
В  шумі  вітру,  що  крилами  зранено  б`ється  у  шибку.  
Я  тебе  не  віддам  і  нізащо  вже  не  відпущу!  
Ти  мені  лиш  надії  подай  аріаднину  нитку...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795884
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018


Володимир Верста

*** (у співавторстві з Марґо Ґейко)

У  співавторстві  з  Марґо  Ґейко

***

Янтарний  захід...  Палуба...  Я  досі
Шукаю  у  зірках,  мов  Пуассон,
Координати,  формулу,  лиш  очі
У  мареві  виблискують  –  це  сон?..

Міраж!..  По  хвилях  запахом  жасмину
Її  чарівний,  загадковий  спів.
Це  насолода  з  присмаком  полину,
Із  келиха  відпив  п'янкий  напій  –

Оману  цю...  Приймаю  нагороди
Жагу  і  гріховоду,  звуки  ті
Ведуть  фрегат.  І  линуть  дивні  оди,
Свободи  обіцяючи.  У  млі

Я  нею  зачарований.  Маестро
Нас  вітер  одинокий  в  унісон
Вінчає,  линуть  зоряні  оркестри,
В  тумані  розчинившись,  мов  фотон...

На  скелі  корабель...  Співають  чайки...
Фінал...  Стікаю...  Я  у  крові  весь...
Кінець  трагічний  для  цієї  байки.
Едем  стрічає  –  піднімаюсь  ввись...

***

Віщунки  хвилі  відзвуками  раю  
Нашіптують  пророцтва  гостям  скель.
А  я  на  арфі  райдуг  оди  граю
І  зброджую  у  піні  темний  ель.

Несеться  легковійним  хмелем  пісня,
У  засвіти  заманює  фрегат.
Я  снюсь  вам,  друже!  Не  згадаєш  після.
Де  ваша  дисципліна,  віра,  гарт?

Тримай  штурвал,  вже  близько  гострі  скелі!
Готує  парастас  похмурий  Рейн,
Із  темних  гротів  мов  чернечих  келій
Кадилом  віє  вітер-ієрей.

Було  це  нині,  буде  мабуть  прісно.
Злетілись  чайки,  схожі  на  прочан.
Вжахнувся  він,  утім,  тепер  запізно:
Вуста  наяд  -  загуба,  не  причал.

Хапає  капітан  міцне  каміння,
Що  миттю  обертається  на  глей.
І  „Нині  отпущаєши  …  Амінь“.  Я  –
Тиша,  що  співає.  
Л  о  р  е  л  е  й!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795391
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Олена Жежук

Не зупиняй

Не  зупиняй,  не  маю  я  страху́,
Не  вмію  я  літати  надто  низько…
Дивись  услід  –  як  крилами  махну.
Дивись…  поки  в  очах  не  стане  блиску.

І  не  молись  за  мене    -  лиш  мовчи…
Це  я,  прощаючись,  тебе  благословляю
Відчути  трепіт  серця  при  свічі
І  реквієм  утраченого  раю…

І  не    дивуйсь  –  для  волі  сто  причин!
Вже  чую  клич  небесного  причастя…
Не  зупиняй  нескорених  вершин    –
Якщо  й  себе  
                                         згублю  
                                                                     у  миті  щастя…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Ярослав К.

Научиться бы жить

"Приидите  ко  Мне,  вси  труждающиеся  и  обремененные,  и  Аз  упокою  Вы"  (Мф,  11.28)
"И  говорит  ему:  друг!  Как  ты  вошёл  сюда  не  в  брачной  одежде?"  (Мф,  22.11)

Научиться  бы  жить,  не  сломав  и  былинки,
За  печали  добром  воздавая  сполна.
И  в  любимых  глазах  не  увидеть  соринки,
Лучше  думать,  как  вынуть  свои  два  бревна.

Научиться  бы  жить  без  сомнений  и  страха,
А  оружием  Веры  их  стрелы  ломать,
Не  жалеть  поделиться  последней  рубахой
И  в  преклонных  годах  почитать  свою  мать.

Научиться  бы  жить,  чтобы  помыслы  злые
Не  роились,  как  осы,  в  больной  голове,
Быть  готовым  к  коварству  лукавого  Змия,
Что  залёг,  притаившись  в  зелёной  траве.

Научиться  бы  жить,  избегая  соблазнов,
Чтоб  примером  дурным  для  кого-то  не  стать,
Не  бросаться  на  ветер  словами  напрасно,
Не  завидовать  ближним  и  не  осуждать.

Научиться  бы  жить,  не  горбатясь  под  ношей,
И  смиренно,  без  ропота  крест  свой  нести,
Не  сдаваться  и  думать  всегда  о  хорошем
На  тернистом,  ухабистом  жизни  пути.

Научиться  бы  жить,  невзирая  на  лица,
Не  стесняться  других  повести  за  собой,
Не  замалчивать  правду  и  не  возгордиться,
Благодарным  за  всё  быть  -  за  радость  и  боль.

Научиться  бы  жить  бескорыстно  и  просто,
И  любить  безусловно,  без  всяких  "за  что".
Не  томясь  ожиданием  встречи  с  погостом,
Быть  готовым  всегда,  в  пятьдесят  или  сто.

Научиться  бы  жить,  никого  не  обидев,
Никого  не  виня,  никого  не  браня,
Чтобы  Бог  хоть  в  "чуть-чуть  научившемся"  виде
Смог  когда-то  в  Свой  Дом  пригласить  и  меня.


На  фото:  Почаевская  Лавра.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 18.05.2018


Ярослав К.

Научиться бы жить

"Приидите  ко  Мне,  вси  труждающиеся  и  обремененные,  и  Аз  упокою  Вы"  (Мф,  11.28)
"И  говорит  ему:  друг!  Как  ты  вошёл  сюда  не  в  брачной  одежде?"  (Мф,  22.11)

Научиться  бы  жить,  не  сломав  и  былинки,
За  печали  добром  воздавая  сполна.
И  в  любимых  глазах  не  увидеть  соринки,
Лучше  думать,  как  вынуть  свои  два  бревна.

Научиться  бы  жить  без  сомнений  и  страха,
А  оружием  Веры  их  стрелы  ломать,
Не  жалеть  поделиться  последней  рубахой
И  в  преклонных  годах  почитать  свою  мать.

Научиться  бы  жить,  чтобы  помыслы  злые
Не  роились,  как  осы,  в  больной  голове,
Быть  готовым  к  коварству  лукавого  Змия,
Что  залёг,  притаившись  в  зелёной  траве.

Научиться  бы  жить,  избегая  соблазнов,
Чтоб  примером  дурным  для  кого-то  не  стать,
Не  бросаться  на  ветер  словами  напрасно,
Не  завидовать  ближним  и  не  осуждать.

Научиться  бы  жить,  не  горбатясь  под  ношей,
И  смиренно,  без  ропота  крест  свой  нести,
Не  сдаваться  и  думать  всегда  о  хорошем
На  тернистом,  ухабистом  жизни  пути.

Научиться  бы  жить,  невзирая  на  лица,
Не  стесняться  других  повести  за  собой,
Не  замалчивать  правду  и  не  возгордиться,
Благодарным  за  всё  быть  -  за  радость  и  боль.

Научиться  бы  жить  бескорыстно  и  просто,
И  любить  безусловно,  без  всяких  "за  что".
Не  томясь  ожиданием  встречи  с  погостом,
Быть  готовым  всегда,  в  пятьдесят  или  сто.

Научиться  бы  жить,  никого  не  обидев,
Никого  не  виня,  никого  не  браня,
Чтобы  Бог  хоть  в  "чуть-чуть  научившемся"  виде
Смог  когда-то  в  Свой  Дом  пригласить  и  меня.


На  фото:  Почаевская  Лавра.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 17.05.2018


Володимир Верста

Місячний етюд

Холодна  північ...  Вітру  поцілунок
Гартує  серце  вихором  штормів.
Несу  крізь  урагани  я  дарунок,
Тобі,  моя  Селено,  моря  спів...

І  не  благаю  милості  Фортуни!..
Згубив  координати  пелюстків  –
Насіяних  тобою  квітів.  Струни
Лунають  ніжно  краплями  дощів.

А  море!  Amor!  Ти  знаєш,  не  забуду
Я  синь  твоїх  чаруючих  зіниць.
Немає  карти,  компас  у  нікуди

Веде  по  хвилях  гострих  колісниць.
Ловлю  за  нитку  місячні  етюди...
А  шлях  покаже  сяйво  зоряниць.

Селе́на,  Ме́на  —  у  давньогрецькій  міфології  —  богиня  Місяця
Форту́на  —  римська  богиня  щастя,  долі,  добробуту,  успіху.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  09.05.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791058
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Ярослав К.

Тайны грома

Прячется  небо  в  чёрный  туман
И  растворяется  в  дымке  заката,
Солнце  залезло  тучке  в  карман,
Даже  забыло  сказать  нам  "до  завтра".

Пыль  закружилась  жёлтым  столбом,
Капли  дождя  её  садят  на  место.
Важное  хочет  выдать  нам  гром,
Вот  бы  услышать  -  ведь  так  интересно...

Нет,  врассыпную...  Все  -  кто  куда...
Будто  их  гонят  горячей  шрапнелью...
Стойте,  да  это  -  просто  вода!
Что  ж  вы  пугливые,  в  самом-то  деле?

Только  мальчишка  искренне  рад  -
Видимо,  хочет  узнать  о  секрете.
Что  ему  лужи,  что  ему  град?
Вот  уж,  воистину,  "будьте,  как  дети..."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790755
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Олена Жежук

В полиновім серці

Розгойданий  пам'яттю    в  тиші  спливає  вечір,
І  кроки  удаль..    щохвилинно,  мов  крик  лелечий.
В  пітьмі  розчинились,  зронились  –  на  дно  камінням,
[i]В  полиновім  серці    не  тоне  журба  осіння.[/i]

А  може,  спалити,  розвіять..  й  пітьма  відступить?
І  біль  пригасити…  та  хто  ж  оцю  пам'ять  купить?
Полинова  північ  заходить,  а  ніч  -  глибинна.
[i]Чи  каятись  варто?    Любов  не  буває  винна…[/i]

З  бездонної  чаші  не  спити  повік    спокути,
І  пісня  прогіркла,    бо  надто  вже  душу    ч  у  т  и…
Солоною  краплею  впала  додолу  квітка,
[i]Любов  огрубіла…  а  я  була  просто  жінка.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786203
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Валентина Ланевич

Загубивсь поцілунок в світлинах.

Загубивсь  поцілунок  в  світлинах,
В  паралелях  весняних  доріг.
В  чистих  тих  кришталених  краплинах,
Котрі  падають  нишком  зі  стріх.

Лиш  відбиток  у  серці  гарячий
Викликає  зачаєний  сум.
Тілом  струм  пробігає  тремтячий,
Ніжних  любощів  пряний  парфум.

Їх  залишив  мені  ти  на  згадку,
Як  кохались  з  тобою  удвох.
Пам’ять  тче  карамельну  заплатку
Під  зазивне  вечірнєє  "тьох".

29.03.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785110
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Ярослав К.

Твой внутренний мир

Твой  внутренний  мир...  Это  так  интересно...
Как  каждое  утро  подарок  под  ёлкой...
Как  будто  бы  я  с  незнакомого  места
Смотрю  на  пейзажи  родного  посёлка...

В  твой  внутренний  мир  захожу  осторожно,
Стремясь  не  обидеть,  покой  не  нарушить,
Стараясь  при  этом,  насколько  возможно,
Утешить  от  боли  уставшую  душу.

Твой  внутренний  мир...  Становлюсь  на  крылечко  -
Там  дверь  за  дверями...  Сплошные  загадки...
Блуждать  коридорами  можно  тут  вечно,
Пока  ты  со  мною  играешься  в  прятки...

Твой  внутренний  мир  открываю  несмело,
Ступая  по  узкой  заросшей  тропинке,
Секретные  знаки  читая  умело  -
Ты  их  оставляешь  на  каждой  травинке.

Твой  внутренний  мир,  как  большая  матрёшка
Снимаешь  -  а  там  их  неведомо  сколько...
Твой  внутренний  мир  узнаю  понемножку  -
Пока  же  открылась  лишь  малая  долька...

Да  мне  и  не  надо,  чтоб  много  и  сразу,
Тебя  познавать  -  это  разве  не  счастье?
Твой  внутренний  мир...  Многогранность  алмаза...
И  кажется,  я  становлюсь  его  частью...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783218
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Леся Утриско

Душі дві тихо мліли.

Втомився  березень  в  гучних  снігах,  
В  крихкім  морозі  зорі  догоріли,
Гойдався  місяць  на  твоїх  руках,
Від  рим  п'янких  в  нім  почуття  зомліли.

У  жартах  снів,  у  співі  молитов,
У  візерунках  ночі,  сповнених  надії,  
На  крилах  дня  засніжено  зійшов  
Цілунок,  що  оспівував  події.

Горіло  серце,  полум'я  цвіло,   
У  сніговії  проліски  жевріли,
Стежками  доль  замріяно  жило  
Кохання,  де  вогні  знов  мерегтіли.  

Втомився  березень,  загублений  в  снігах,  
Весняний  подих-  проліски  жевріли,  
Гойдався  місяць  на  твоїх  руках,
Від  рим  п'янких  душі  дві  тихо  мліли.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783232
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Ярослав К.

Спортзал у маршрутці

Мабуть,  бракує  режиму  порядку  -
Час  змарнував  на  ранкову  зарядку.
Поки  туди,  ну  а  потім  -  сюди...
Ох!  Хоч  бери,  на  роботу  не  йди.

Це  несерйозно.  Вдягаюся  хутко
Й  крізь  кучугури  бігом  на  маршрутку.
Черга  на  неї  вже  метрів  на  сто...
"Люди,  скажіть-но,  а  крайній  тут  хто?"

Якось  заперли,  занесли,  запхали.
Тим,  хто  не  вліз,  ми  руками  махали...
Ну,  дорогенький,  натисни  педалі,
Хай  починається  вранішнє  раллі...

Ми  залишаємо  нашу  зупинку,
І  пасажири  стають  на  розминку.

Скаче  по  ямах  набита  маршрутка,
В  тонус  приходить  розслаблена  грудка.
Трохи  наліво,  трохи  направо,
Скоро  наступна  чекає  нас  вправа.

Швидше,  здається,  поїхали  трішки...
Робимо  ручки,  робимо  ніжки!
Міцно  тримаймо  в  руках  свої  речі,
Ні,  не  сутулимось,  випряміть  плечі!

"Зараз  же  стій!  Я  проїхав  зупинку!!!"
Робимо  біцепс,  робимо  спинку!
"Ой,  на  дорозі  малесенький  песик!!!"
Робимо  трицепс,  робимо  пресик!

Хто  там  сачкує  ще  з  самого  ранку,
Зараз  маршрутка  поставить  у  "планку"!
В  кого  іще  нерозім'яті  м'язи?
Гей,  за  кермом,  а  піддай-но  ще  газу!

То  не  біда,  що  пропахлися  потом  -
Ми  ж  безкоштовно  займаємось  спортом!
Рух  -  це  життя,  а  маршрутка  -  це  рух!
Нація  сильна  -  здоровий  і  дух!


Фото  з  інтернета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781780
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 14.03.2018


КВолынский

О, женщина!

О,  женщина  –  краса  земная!
В  сей  день…  приветствую  тебя!
Создатель,  долг  свой  исполняя
Украсил  прелести…любя!  

Ты  краше  всех  цветов  на  свете,
Ты  подымаешь  стаю  чувств,
Ты  таинств,  всех  мирских  свидетель,
Ты  –  покоритель  наших  уст.

Тебе,  не  выстроить  кордоны,
Их  не  приемлет  красота:
Перед  тобой  роняли  троны,
Перед  тобою  суета.

Ты  –  властелин  мужских  поступков,
Несёшь  с  достоинством  свой  долг.
Ты  –  победитель  над  рассудком!
Ты  заслужила  свой  престол.                      

Свою  –    Эпоху  Возрожденья,
Как  на  Голгофу  влачишь  Крест!
Себя    украсила…  смиреньем,
Но  твёрдый  взгляд,  как  грозный  Перст!

Из-за  тебя  рождались  ссоры
И  наступала  благодать,
Ты  всем  живущим  в  этом  Мире
Любима:  дочь,  сестра  и    Мать!

Ты  -  украшенье,  в  наше  время,  
Как  расцвеченный  розы    куст,
Влечёт  шмеля  удобрить  семя…
Ты  королева  наших  чувств!

Тебя  Создатель,  в  назиданье,
Предрёк  для  нежности,  утех,
Тобой  любуясь  –    сновиденье,
Мы  принимаем  Божий  грех.
 
От  зарожденья  и  доныне,
Чтобы  добыть  святой  бутон,
Блестяще  спрятала  в  бикини  
Свой  символ  власти  –  царский  трон.

О,  женщина!  Ты  –  Божий  Дар!
Награда  за  бои,  терпенье…
Ты  –  Гений  по  коварству  чар!
Ты  рождена…  для  Вдохновенья!

С  праздником  Вас,  дорогие  женщины!  Здоровья  Вам  и  Вдохновения!  Берегите  себя!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Світла (Імашева Світлана)

Не бачу альтернативи…

                       У  цім  віртуальнім  світі  бреду  стежками,
                       Блукаючи  в  лісі  -  в  хащах  погаслих  днів.
                       Тепер  -  незворушно  горда,  була  -  кохана,
                       Та  втрата  невідворотна  -  і  світ  змалів.

                       Світанок:  нові  обличчя,  турботи,  справи...
                       І  дякую  Богу:  все  це  у  мене  є,
                       І  сонця  палкі  цілунки,  й  весни  октави,
                       Й  дітей  голоси  веселі  -  усе  моє.

                       Та  погляд,  і  слово,  й  дотик  -  такі  реальні,
                       І  рідні  такі  жагучі  твої  вуста...
                       Той  спогад  і  смак  розлуки  -  трави  печалі
                       Зі  світу  моїх  ілюзій,  де  ти  постав.

                       Знов  ранок  -  і  світ  штурмують  життя  припливи:
                       Солоні  бентежні  хвилі  людських  чуттів.
                       У  повені  цій  не  бачу  альтернативи:
                       Любити,  світити,  жити  -  у  сяйві  днів.
                       
                       

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780845
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Володимир Верста

Полігімнія

Співають  оди  днів  забутих  вірно
Сирени,  що  у  моря  берегів.
Нашіптують  сонети  мелодійно
Твої  уста,  торкаючись  вітрів.

Моя  богине,  я  вклонюсь  покірно,
Нехай  лунає  одинокий  спів
Мого  тобі  присвяченого  гімну,
Буяють  ноти  запашних  садів.

Заквітчані  луги  –  кохання  цноти,
Троянди  зацвітають  водночас.
З  тобою  залишаємося  доти,

Допоки  в  серці  мій  вогонь  не  згас.
А  поки  зі  стрілою  ми  Ерота
Закохані  шукаємо  Парнас...

Полігі́мнія    —  одна  з  дев'яти  муз,  винахідниця  ліри,  муза  пантоміми  та  гімнів.

Е́рос,  також  Еро́т  —  давньогрецький  бог  кохання.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  02.03.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779915
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

І світ почує

Дизайнер  ночі  неповторним  стилем
Оригінальний  в  творчості  своїй.
Захоплює  чарівність  небосхилу.
Сузір*я  сяйво  -  жмуток  золотий.

І  місяць  щедро  сіє  дивне  світло.
Прийшли  удвох  на  рандеву  нічне.
Найкращого  нема  кохання  в  світі,
Бо  від  Всевишнього  воно  міцне.

До  тебе  пригорнусь  душею  й  тілом,
І  світ  почує,  що  люблю...  люблю.
Нічого,  що  так  пізно  ми  зустрілись,
Зірками  наше  щастя  устелю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Володимир Верста

Уранія

Яскраво  загоряються  комети,
А  зорі  гаснуть  проблисками  днів.
До  мене  прилітаєш  у  сонети,
Лишаючи  Парнас  і  всіх  богів.

Я  збережу  закохані  секрети
І  не  розкрию  павутину  слів.
Моя  богине,  подаруй  сюжети,
Незвіданих,  загублених  світів.

Твої  слова  спускаються  зірками,
Збираю  їх  я,  мов  розталий  сніг.
Загубляться  вони  поміж  віками?

Чи  пролунають  у  чиємусь  сні?
Не  знати!  Відправляються  струмками
Шукати  береги  морів  в  пітьмі...

Уранія  —  в  грецькій  міфології,  одна  з  дев'яти  олімпійських  муз,  муза  астрономії.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  27.02.18


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779390
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Любов Іванова

ПРОШУ, ОТПУСТИ!

[b][i][color="#231e7d"]П-епел  наших  чувств...  зола  и  пепел,  
Р-азве  о  таком  мечтали  мы.  
О-тошел  души  и  сердца  трепет,  
Ш-лейфом  затянувшейся  зимы...  
У-  судьбы  кредит  просить  не  стали,  

О-т  обид  -  кружится  голова.
Т-рижды  глупо  прятаться  в  вуали,  
П-одбирать  обидные  слова.  
У-бежать  хочу,  уйти,  умчаться,  
С-лышишь,  умоляю,  не  держи.  
Т-ы  один  разрушил  наше  счастье  
И-  оставил  только  миражи...[/color][/i].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778481
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Леся Утриско

Сьогодні не напишу пишних рим.

Сьогодні  не  напишу  пишних  рим,
Лиш  помовчу,  загубленою  в  роздумі,
Я  закохаюсь  в  день-  хмаринка  й  дим,
Змалюю  пекторалі  в  тихім  задумі.  

Горнятком  кави  ранок  розпочну,
Цілунок  сонця  вип'ю  із  зажурою,
Впаду  у  віхолу  зими-   у  ній  лечу,  
Весняною  грозою...  може  бурею.

А  в  ній  туман,  закохано  сльозиною,  
Торкне  межі,  де  вчора,  завтра,  нині,
Де  день  знов  увінчається  перлиною-  
Мій  білий  янгол,  в  зоряній  свитині.  

Сьогодні  не  напишу  пишних  рим,
Лиш  помовчу,  загубленою  в  роздумі,
Я  закохаюсь  в  день-  залишусь  в  нім,
Змалюю  пекторалі  в  тихім  задумі.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776981
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Олена Вишневська

дорога до себе

Мені  не  потрібно,    повір,    більше  жодних  пояснень.  
Слова  догоріли,  у  грудях  клубочиться  дим.  
І  все,    що  не  трапилось  до,    тепер  стало  невчасним,  
А  світ,    де  немає  тебе,    божевільно  пустим.  

Тут  тиснуть  на  мене  потріскані  стіни  палати,
Розхлюпалось  небо  на  землю  /навмисно?/  дощем.  
Я  так  красномовно  навчилась  до  хрипу  мовчати
У  безвість,    де  плавиться  воском  задавнений  щем  

І  скапує  відчаєм.    В  серці  -  руїни.    Не  храми...  
Відсутність  тебе  і  в  нікуди  чітка  магістраль.  
Попереду  ніч  за  кордоном  віконної  рами
І  довга  дорога  до  себе  крізь  страху  вуаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 14.02.2018


Любов Іванова

З ДНЕМ ЗАКОХАНИХ

[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються  люди  для  любові,
З  любов»ю  нам  дароване  життя.
Хай  в  кожного    у  серці  і  у    слові
Живуть  і  квітнуть  ніжні  почуття.

Співаємо  з  любов»ю    колискові
І  ніжимо  у  пестощах  дитя.
Не  може  бути  щастя  без  любові,
Бо  саме  у  любові    сенс  життя.  

Хай  сяють  в  небі  зорі  світанкові
Життя  струмує,  наче  з  джерела.
Любові  Вам,  великої  любові,
Освідчень  і  душевного  тепла!

Хай  птахи  легкокрилі,  як  хмаринки
І  вітер  пустотливий  мандрівець,
Несуть  по  світу  диво-Валентинки
Як  вісники  закоханих  сердець...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Лілея1

СЛИВОВО-ТЕПЛА НІЧ…

[i][b]В  прекрасну,    цю  сливово-теплу  ніч
Старих  тополь  клубочки  білі  вати,
Летять...  летять...    в  долоні    зусебіч
І  їх      нестерпно  хочеться  сховати.

Стиснувши    міцно-міцно    у  кулак,
Мов  потайне,  німе,    послання  неба,
Коли  тремтить  ця  блискітка-сльоза,
Немов  волога  дощику    на  стеблах.

Й  бракує  щастя,  так,  неначе  би
Легеням  кисню  бракне  до  знемоги.
Якби...  якби...  якби  ж  ото...  якби...
У  цім      житті  не  мучили  тривоги,  

Коли,  красиві  блиски  бурштину
Заграв  ранкових,  мила  Афродіто,
Не  Вам  мережать  з  білого  пушку
Струнких  тополь    подушечку  із  літа.
 [/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Лілея1

ПЕРЕПИСАТИ ЗИМУ…

[i][b]Недавно  осінь    жовтими    таро
Ще  ворожила  в  золоті  сусальнім,
А  вже  ось  біле    лебедя  перо,
Зимово  креслить    знаки    запитальні.

Красивий  почерк  пластику  вікна  
Морозними  химерами    шліфує.
І  на  душі  зима...  зима...  зима...
Попри  плюси  квартирні  тріумфує.

Ця  одинокість  щирих    почуттів,
Мов  та  струна,  бринить  в  куточку  тонко.
Я  б  так  хотів,  ах,  як  би  я  хотів
Переписати  зи́му,  незнайомко!

Нехай,  хоча  б  у  сотому  вірші́,
Додавши    червня    вишеньку  і  неба.
А  сонце...  сонце...  в    тебе  у  душі  ,
Тож  малювати,  мабуть,  і    не  треба.[/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Lana P.

ОБЛІТАЮТЬ СЛОВА…

Облітають  слова  пелюстками  жасмину,
І  солодять  думки  ніжні  пахощі  трав.
Я  до  тебе  у  танці  хурделиці  лину,
Тільки  крила  для  мене  ти  вчасно  розправ.

Щоб  злетіти  вдалося  з  тобою,  мій  птаху,
На  зіркових  шляхах  набиратись  снаги,
Де  нірвана  безмежна  розвіє  стан  страху,
У  цілунках  відкриє  вуста-береги.

Розіллється  ріка  почуттів  небувалих,
І  скресатиме  крига  —  любов,  як  рушій!
Віднайдемо  себе  на  стежках  заблукалих, 
Словом  зайвим  наш  рай  не  зітри!  Не  посмій!
   4/02/18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775670
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Квітка))

Не залишай ці доторки душі…

Не  залишай  ці  доторки  душі...
Так  просто  й  невимовно,  повертайся,
На  цих  вітрах,  що  з  часу  і  тиші,
Зіткають  простір  й  шепчуть,  закохайся...

Де  цвітом  вишень  вкрилася  земля
І  зорі  позсипались-  діаманти.
Безкрайнє  небо  -  мої  почуття,
Де  крила  й  ніжність  вірні  ад/ютанти...

Не  залишай  ці  доторки  душі...
Як  щось  просте  і  легко  невимовне.
Бо  інші  діаманти  в  цій  тиші,
Розріжуть  небо,  тугою  коштовні...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774229
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Ярослав К.

Перлини

Шукаєш  перлини,  шукаєш  скарби,
Яскраве  коштовне  каміння...
Між  сірої  маси  людської  юрби  -
Сердець  світлозарних   горіння.

Посеред  байдужості  і  холодів  -
Хоч  трохи  тепла  й  розуміння,
В  буденності  хмарних  однакових  днів  -
Весняного  сонця  проміння...

Подібне  з  подібним  -  то,  кажуть,  рідня,
Хоча  й  відрізняються  зовні,
Не  бачиш  ти  сонця  і  світлого  дня  -
Зніми  окуляри  ті  чорні.

Здається,  на  холод  ще  скаржився  Кай,
Бо  серце  на  лід  було  схоже...
Тепла  джерело  ти  в  собі  відшукай,
Зігрій  ним  усіх  перехожих.

Можливо,  ти  поки  не  гідний  перлин,
Щоб  стати  душею  їм    рідним,
Та  можеш  повірити,  що  не  один
Відчув  це  таким  необхідним...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772751
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


OlgaSydoruk

Пред распятым крестом

Пред  распятым  крестом  -
И  обет  и  молитва…
Не  желавшему  славы,  
И  не  нужно  наград…
Чтобы  страх  победить,
Честью  выиграть  битву,
Лишь  дороги  пройти,
Уносящие  в  ад…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763734
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ведомая любовью

Легко поймут умеющих любить

Избрала  превосходный  путь  любви,
ведь  лучше  не  нашла  на  белом  свете,
я  верю  в  то,  что  на  любой  планете
легко  поймут  умеющих  любить.

Избрала  я  науку  всех  наук,
чтоб  изучать  её  и  днем  и  ночью,
ни  с  кем  не  споря,  зачастую  молча
овладеваю  силой  слова  «друг».

Предпочитаю  силой  «я  люблю»
владеть,  как  Бог,  чем  силой  «ненавижу»,
я  смысла  жизни  без  любви  не  вижу,
ведь  только    с  ней  возможно  жить  в  раю.

Я  верю,  не  пойдет  на  компромисс
любовь  во  все  века  с  безбожной  ложью,
я  верю  в  то,  что  жить  любя  несложно,
и  в  то,  что  всех  смертей  сильнее  жизнь.

И  потому  среди  земных  дорог,
в  заботах  о  сегодня  и  грядущем,
тем  добываю  райский  хлеб  насущный,
когда  учусь  любить,  как  любит  Бог.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763696
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ярослав К.

Цветы Вашей души

Он  смущается,  жадно  читая
Ваши  милые  сердцу  стихи...
В  них  такая  Вы  и  растакая,
Мол,  пустилась  во  все  бы  грехи.

Но  ведь  то  хвастовство  напускное,
И  не  больше,  чем  просто  мечты.
Не  отважитесь  Вы  на  такое  -
Растоптать  Вашей  клумбы  цветы,

Где  ромашки  цветут  и  тюльпаны,
Где  конца  не  имеет  весна,
Где  всегда  Вы  любимы,  желанны
В  своих  грёзах,  стихах  или  снах.

И  поэтому  даже  о  встрече,
О  знакомстве  с  героем  стихов,
Очевидно,  не  может  быть  речи.
Да  и  он,  может  быть,  не  готов

Потревожить  влюблённую  душу
Чтоб,  лукавя,  надеждой  терзать,
Чтоб  спокойствие  Ваше  разрушить,
А  своё  навсегда  потерять.

И  не  лучше  ль  в  холодной  постели
Так  же  нежно  писать  о  любви,
В  поэтических  мини-дуэлях
Умиляясь  своим  визави.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761507
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ol Udayko

ФАНТОМИ ЛЮБОВІ

   [i]    ...осінній  настрій  у  любові,
але  ніяк  в  фантомах  болю.  

         

[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
       

[i][b][color="#058387"]Любов,  певно,  –  найвищий  дарунок,
Що  дається  людині  в  життя!..
І  вплітається  тернами  в  руни
Те  солодке  –  до  сліз  –  почуття…

І  купаються  люди  в  любові,
Не  чекаючи  в  ній  потрясінь  
Й  покладаючись  в  долі  на  Бога,
На  його  прецедент  воскресінь.

Та  буває  –  любов  покидає,
А  чи  губиться  в  купі  проблем…
Хто  того  не  відчув  і  не  знає,
Той  не  втратив  повік  свій  едем.

Та  таких,  певно,  в  світі  немає,
Хто  б  карався  без  втрати  кохань,    
Адже  любляче  серце  –  окраєць
Тяжких  мук,  і  терзань,  і  зітхань.

…Наші  сни,  мов  фантоми  любові,
Повертають  у    прядиво  крез*
І  ведуть,  як  рабів,  за  собою,
Без  порад,  і  залагоджень  без….    

То  ж  буває  –  фантом    під  ногами,
Обійдіть  ,    не  тусайте  його…
Мо’,  там  серце  чиєсь    й  оригамі  
Викресати  з  любові    вогонь…

Поторочі…  Примари…  Фантоми…
Як  же  бути  людині  без  них,  
Коли  любляче  серце  застогне
В  сподіванні  подій  весняних  ?..  

О,  фантоми!  Фантоми  любові  –
Хай  болючі,  та...    ніжні  чини**!
Бо      серця  у  кохань  не  дубові:
Не  засуджуй  –  своє  відчини!  [/color][/b]

2.09.2017
______
*    тут  як  символ  багатства;
**тут  -  дії.
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 22.09.2017


гостя

Я зостанусь… тобі…



На  світанку  піду.
Не  сьогодні…  нехай  –післязавтра.
…і  пронизливо  сич  закричить  на  ведмежій  горі.
…і  відчуєш  –  я  йду…  між  серцями  бринітиме  мантра.
   Так  спокійно  і  легко    
       додому  ідуть  косарі

З  косовиць  золотих.
Тільки  хвиля  шаленого  вітру
Спалахне  смолоскипом    й  твого  доторкнеться  весла.
…і  на  пагорбах  раю  стареньку  іржаву  палітру
Розкладеш  обережно
     й  приречено  скажеш  –  пішла…

Не  запалюй  свічу!
Не  шукай  на  розвалинах  літа
Чорно-білі  штрихи…  не  окреслюй  в  собі  пустоту…
…  я  зостанусь  тобі  перламутром  вишневого  цвіту
В  час  цвітінь  найп”янкіших
   …і  навіть,  коли…  одцвіту


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Ярослав К.

Возьмите женщину "на ручки"

Девчонка-плакса  с  малых  лет
Бывает,  так  уже  измучит...
И  просится,  чтобы,  нет-нет,
А  кто-то  взял  её  "на  ручки".

Она  становится  взрослей,
Проходит  возраст  "почемучки",
Но  хочется  всё  также  ей,
Чтоб  кто-то  взял  её  "на  ручки".

И  в  юности  находит  сплин,
Пока  девица  не  получит
Свой  неизменный  витамин,
Чтоб  кто-то  взял  её  "на  ручки".

Она  надеется  и  ждёт,
Что,  может,  завтра  будет  лучше,
И,  наконец,  найдётся  тот,
Кто  сможет  взять  её  "на  ручки".

Мечтает  девушка  во  сне,
(Хоть  сон  она  вам  не  озвучит)
Что  принц  приедет  на  коне,
И  он  возьмёт  её  "на  ручки"...

Капризна  девушка  порой,
И  та  ещё  бывает  "штучка",
Желая,  чтоб  её  "герой"
Почаще  брал  её  "на  ручки".

И  обижаться-то  смешно
На  оскорбления  от  "злючки",
А  просто,  видимо,  давно
Никто  не  брал  её  "на  ручки"...

Вы  будьте  чуточку  добрей,
Когда  она  вам  откаблучит,
Она  же  хочет  поскорей,
Чтоб  кто-то  взял  её  "на  ручки".

И  дома,  если  меркнет  свет,
И  над  семьёй  сгустились  тучки,
На  это  есть  простой  совет:
Возьмите  женщину  "на  ручки".

Она  устала  от  забот,
Но  теплится  надежды  лучик,
Что  очень  скоро  муж  придёт
И  заберёт  её  "на  ручки".

Она  согреет  вас  теплом
И  спрячет  все  свои  колючки,
Погасший  свет  вернётся  в  дом  -  
Возьмите  женщину  "на  ручки".

Крадутся  медленно  года
Змеёй  предательски-ползуче...
Ей  ощущается  всегда,
Что,  как  без  рук,  без  этих  "ручек"...

                         *              *              *

Она  -  уюта  островок,
Она...  Ну  что  бывает  круче?
А  нужно  только  и  всего:
Не  выпускать  её  из  "ручек".



[i]Идеей  стихотворения  послужили  многочисленные  публикации  в  интернете,  раскрывающие  некоторые  аспекты  женской  психологии.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739034
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 18.08.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти приходиш у сни…

Ллється  пісня  дзвінка  солов'їна  із  нашого  саду,
Прохолодна  ріка  зустрічає  з  тобою  нас  радо.
І  ліси  і  луги,  кольори  на  яскраве  змінили,
Ти  приходиш  у  сни  найдорожчий,  коханий  і  милий.

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

Світить  сонце  для  нас  посміхається  радо  із  неба
І  волошковий  вальс  лине  з  поля  для  мене  і  тебе.
Закружляє  обох  вітерець  кучерявий  у  парі,
А  у  небі  блакить  і  над  нами  яскраві  стожари...

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746412
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Елена Марс

Я так рада, что ты о себе эти строки читаешь

Так  за  что  ты  меня  полюбил,  за  какие  заслуги:
За  стихи,  в  откровеньях  которых  так  ищешь  себя
Или  нрав...  иногда  непокорный,  похожий  на  вьюгу,
Или  взгяд  -  где  смотрю  я  так  нежно,  открыто...  любя?..

Не  поверишь,  сама  удивляюсь  такой  аксиоме
И  мне  странно  самой,  что  и  правда  тебя  я  люблю.
Сожалею,  что  мало  с  тобой  в  этой  жизни  знакома
И  что  шансы  на  общее  счастье  -  подобны  нулю.

Почему  же  так  вышло,  что  мы  полюбили  друг  друга,
Если  наши  дороги  судьба  не  сведёт  никогда?
Не  медвежья  ли  это  судьбы  вот  такая  услуга  -
Испытать  наши  чувства:  уйдут  ли  они...  в  никуда?..

Я  не  знаю...  и  ты  это  тоже,  мой  милый,  не  знаешь,
Но  поверь  моим  струнам  душевным:  я  рада  любви!
Я  так  рада,  что  ты  о  себе  эти  строки  читаешь,
Где  останешься  целую  вечность  -  моим  визави.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745311
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Натаsha

Несподівана зустріч

Здрастуй,  любий,  мовчиш,  ну  звичайно,  ніхто  не  чекав,
Що  зустрінуться  знову  два  сонця,  здавалося,  згаслих,
Хитра  доля  уміло  сплітає  в  невидиме  пасмо,
Наші  душі  невинні  -  у  неї  небесний  устав.

В  ніжнім  мареві  снів  об`єдналося  безліч  доріг,
І  для  кожної  мрії  існують  свої  магістралі.
Всі  небесні  віщунки  тебе  лиш  мені  обіцяли,
Ти  це  бачив  у  снах…тільки  от  зрозуміти  не  зміг.

Здрастуй,  любий,  мовчиш...а  вуглинки  роздмухує  час
Божевільної  пристрасті  і  неземної  любові,
Мужній  погляд  твій  рідний  і  очі  твої  волошкові...
Та  окремо  є  "ти"  і  є  "я",  і  немає  лиш  "нас".

Скільки  лагідних  слів  нам  іще  говорити  не  тим,
Скільки  дотиків  ніжних  не  тим  нам  іще  дарувати?
Недописані  вірші  летять  не  тому  адресату,
Не  оцінить  ніколи  їх  той,  хто  лишився  чужим.

Несподівана  зустріч  то  є  покарання  чи  жарт?
Знову  нам  нагадали,  що  гордість  віщує  розлуку.
Міцно  тиснеш  в  обіймах  цілуєш  обличчя  і  руки,
Замикається  коло  і  фініш  продовжує  старт.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743473
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Галина_Литовченко

НОКТЮРН

Нам  зустрітися  не  судилося,
йшли,  напевно,  ми  врізнобіч.
Сонце  в  трави  десь  закотилося,
вечір  нишком  подався  в  ніч.

Повний  місяць  між  хмарами  плине,
шиють  вулиці  кажани.
Тінь  моя,  мов  тонка  бадилина
притулилася  до  стіни.

Мускулистий  розкидистий  ясен        
зупинився  під  ліхтарем.
Закружляла  із  леготом  в  вальсі
тиша  площею-пустирем.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731980
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 15.07.2017


Наталі Калиновська

НЕДОКОХАВ… (ВІДЕО!) :ВІДПОВІДЬ МУЗИ…

НЕДОКОХАВ...  https://youtu.be/0rsvKJXdBdQ

Недокохав…  о,  як  давно...

Недокохав…  моє  тепло
Сприйняв  за  надто  вбогий  посаг…
Шаленства  марево  пливло
У  даль  і  чахло  в  чистих  росах.

Не  відчував…    мою  любов!
Ми  з  нею  в  розпачі  мовчали  …
А  в  сірій  мряці  знов  і  знов
Щасливі  танули  причали…

Не  зрозумів…  душі  вогонь
Погас  у  вихорі  печалі…
Бліде  тепло  твоїх  долонь
Ледь-ледь  торкалося  вуалі.

Недокохав…  о,  як  давно
Губами  щік  торкався  ніжно…
П’ю  досі  те  терпке  вино
Й    п’янію…  просто  дивовижно!

23.  04.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740320
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 03.07.2017


Ярослав К.

Ніколи

Ніколи  вже  не  буде,  як  колись...
Давно  вже  відійшли  безсонні  ночі,
В  них  погляд  твій,  закоханно-дівочий,
Та  безліч  мрій,  що  майже  не  збулись.

Пройшли  часи  примарних  сподівань
На  те,  що  хтось  з  нас  зміниться  на  краще...
Тягали  ковдру,  невідомо,  нащо
Увесь  етап  виснажливих  змагань...

Давно  я  вже  тобі  не  дарував
На  наші  дати  білосніжні  квіти,
Коли  раділи  ми,  неначе  діти,
Що  Бог  такі  несхожі  пазли  склав...

Ідуть  роки,  веселі  та  сумні,
В  них  повна  чаша  радощів  та  болю...
Вчимося  ми  сприймати  все  як  долю
Та  розуміти  речі  головні.

І  вже  не  так  далека  сива  старість,
Та  я  тебе  міцніше  обійму...
Моя  кохана,  от,  скажи,  чому
Ніколи  не  було  в  нас  так,  як  зараз?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736200
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Світлана Моренець

ЧЕРВЕНЬ

Оспіваний  в  сонетах  і  верлібрі,
закоханий  у  солов'їний  спів,
літає  Червень  пташкою  колібрі  –
король  краси  між  літніх  місяців.

Заколосив  смарагдові  отави,
грозою  розкіш  зелені  умив
і  феєрверком  вибухнув  яскравим,
розсипавши  скарби  краси  і  див.

Від  буйноцвіть  вгинаються  стеблини.
Жасмин  п'янить  і  м'ята,  деревій.
Мов  стрази,  сяють  росяні  перлини,
а  барви,  барви  –  світе  ясний  мій!

У  царстві  лілій,  мальв,  під  шепіт  вітру,
гуде  бджолина  музика.  А  я
вбираю  серцем  райдужну  палітру,
і  миром  повниться  душа  моя.

Земля  тобою  вбрана  –  незрівнянна,
ти  вишив    самоцвітами  мій  край.
О  милий  Червню,  пташко  осіянна,
дай  ще  красою  впитися  доп'я́на!
Чаруй  і  владарюй.  Не  відлітай!

13.06.2017  р.

Авторське  фото.  Один  з  куточків  мого  саду.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2017


НАДЕЖДА М.

Краса душі в словах…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4_eDHYyN96o[/youtube]
Таке  у  нас  життя  все  ж  дивовижне:
Сміємося,  то  плачемо  навзрид.
Від  радості  й  печалі  бува  слізне.
Все  ж  дякуєм  його  за  різновид.

Захочемо  -  і  будемо  щасливі:
Радіємо,  буває,  від  дрібниць.
Утішать  нас  завжди  слова  ласкаві-
Не  часто    дістаємо  їх  з  скарбниць.

Нерідко  замість  слів  нам  скаже  погляд,
Очей  чиїхось  дивна  глибина.
І  ти  уже  щаслива  з  ними  поряд,
Бо  знаєш,  що  в  цім  світі  не  одна.

Але  боюсь  тих  слів,  що  причаїлись,
Коли  тримають  камінь  у  душі.
Не  хочу,  щоб  мені  такі  зустрілись.
Як  їх  пізнать  в  життєвій  метушні?.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717756
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017


НАДЕЖДА М.

Едемський сад…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JBG-rvx8xrE  
[/youtube]
   Дякую  за  ідею  Шостацькій  Людмилі

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784

Приємна  віє  прохолода.
Тіннистий  влітку  старий  сад.
Хороша  випала  нагода,
Щоб  повернути  все  назад.

І  несміливо  крок  за  кроком,
Ступаю  я  в  Едема  сад.
І  стислось  серце  ненароком...
Зустрів  мене  тут  листопад.

Легенька  тиша  зависає,
Нема  людської  метушні.
Осінній  вечір  вже  згасає...
Чому  так  боляче  душі?

От  що  зробили  з  садом  роки:
В  струмку  ледь  дихає  вода.
І  десь  зими  відчула  кроки.
Листва,  зітхаючи,  спада.

Шукаю  квітку  з  хвилюванням.
Колись  троянда  тут  цвіла.
Немає  меж  розчаруванням:
До  неї  старість  вже  прийшла...

Зустріла  з  радістю  шипшина,
Колюча  квітка  простоти...
Із  сумуванням  дум  хмарина,
Несла  мене  від  гіркоти...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717955
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ірина Кохан

Дихання міст

Люблю  слухати  дихання  
сонних  засніжених  міст,
Прохолодне  й  п'янке,
ні  на  що  більше  в  світі  не  схоже.
І  своїми  думками
ловити  думки  перехожих,
(Ніби  ноти  на  слух
впізнає  віртуоз-піаніст).

Пити  з  теплих  кав'ярень
м'яке  суголосся  розмов
І  безцільно  блукати,
зганяючи  сни  з  тротуарів.
Завмирати  від  подиву
(як  личать  соснам  ці  сарі!),
Що,  мов  янголи  білі,  
схилилися  для  молитов.

Крадькома,  наче  тать*,
зазирати  у  душі  вітрин,
Мовчазні  і  скляні,
від  морозу  в  легкім  татуажі.
Й  милуватися,  як
у  нічній  оксамитовій  сажі
Тонуть  стрічки  доріг,
одягнувшись  в  пухкий  палантин**.

Люблю  слухати  дихання
                   сонних  засніжених  міст...

*Тать  -  злодій.
**Палантин  -  хутряна  чи  оксамитова  накидка  у  вигляді  широкого  довгого  шарфа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Валентина Ланевич

Чому не скажеш, що тобі болить?

Чому  не  скажеш,  що  тобі  болить,
Що  горне  смуток  до  твого  обличчя?
Відкладаєш  розмову  на  колись,
А  віхола  холодить  передпліччя.

Сніжинки  заповзають  за  комір,
Вбирають  світ  навколо  в  чисто-біле.
Життя  до  себе  заново  примір,
Позбудьсь  забарвленого  в  брудно-сіре.

Навстріч  теплу  болоню  простягни,
Нехай  сплітаються  у  замку  пальці.
Розсипли  сміх,  в  охапку  всю  згорни
І  закружляй  в  любовнім,  ніжнім  танці.

30.12.16

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709307
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2016


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2016


Д З В О Н А Р

СПОГАДИ ПРО НІЧ, ДЕ ПЛАВИЛОСЯ ЛІТО . . .

.                            "Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч"
                                                                                       Л.  Ігнатова

Поклич  мене  в  гаряче  літо,
Де  плавиться  від  спеки  ніч,
Де  серце  мріями  зігріте
І  ми  з  тобою  віч-на-віч...

Там  місяць  хитро  так  сміється
Й  зірки  ховаються  у  хмару...
І  серце  ледве  твоє  б'ється  –
Тривожно  слухає  гітару...

Вона  все  плаче  про  кохання,
Про  теплі  літні  вечори...
А  ми  з  тобою  аж  до  рання...
...І  щось  шепочуть  явори...

...  Вже  вітер  стомлено  затих,
І  соловейко  занімів...
А  слів...  -  величних  і  святих,
Я  так  сказати  й  не  зумів...

   P.  S.
Тепер  ця  ніч  приходить  в  сни...
Тривожно  знову  б'ється  серце,
Сміються-плачуть  ясени,  –
Із  сліз  зібралося  озерце...
...  А  ми  все  слухаєм  гітару
І  ночі  цій  нема  кінця,  –
Серця  злилися  в  райську  пару,
Вознеслись  прямо  до  Отця...
......................................

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665763
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 25.06.2016


Шостацька Людмила

ЛЕБЕДИНЕ ЦАРСТВО

Озеро  закоханих.  Царство  лебедине.
Тут  -  краса  і  щастя.  Є  щось  неземне.
Ріжуть  води  крила,  крила  янголині,
Є  тут  і  казкове  й  по-людськи  щемне.

Все  коханням  дише:  небеса  і  води,
Трави  тут  шепочуть  на  ліричний  лад.
Озеро  любові  –  озеро  свободи,
Лебедина  пісня,  почуттів  каскад.

Білосніжне  щастя  –  на  щасливих  хвилях,
Падають  у  води  зорі  золоті
І  пливе  краса  ця,  наче,  на  вітрилах,
Чисті,  непорочні,  з  вирію  святі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674260
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016


Процак Наталя

МАГІЯ НОЧІ…

У  тиші  міській  заспіває  хрипучий  рояль
За  ноти  візьме  приглушені  відгуки  вітру
І  небо  опустить  на  вії  сонливу  вуаль
Замінить  на  темінь  сонце-блакитну  палітру

Дрімає  старенька  кав'ярня  -  моргає  ліхтар
Туманно-яскравим  віченьком  місяць  пихатий
Блукає  у  морі  незлічених  зірко-отар
Лишаючи  слід  за  собою  срібно-строкатий

Прокрадеться  сон  через  дах  і  шмигне  у  вікно
Нав'язливо  буде  проситись  до  нас    у  кімнату
А  нічка  постелить  на  плечі  магічне  сукно
Ступаючи  впевнено  по  тонкому  канату

Гойдає  фіранку  ласкаво  нічний  вітерець
Жбурляє  в  обличчя  димок  від  теплого  чаю
Ти  нишком  ховаєш  від  мене  блідий  папірець
Котрий  я  уперто  поглядом  своїм  шукаю

Прошу,  начитай  мені  ніжно-тремтливі  вірші!
Хоч  трішечки  з  нічкою  в  такт  почаруй,  коханий
Торкнися  своєю  душею  моєї  душі
Бо  кожен  твій  вірш(як  завжди!)  для  мене  бажаний

Я  буду  вслухатися  серденьком  -  магії  шик...
В  уяві  зачиню  себе  у    чарівних  стінах
А  в  тиші  міській  затихає  приглушений  крик
...і  я  засинаю  тихенько  на  твоїх  колінах...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 24.06.2016


Анатолій В.

Останні непрочитані листи

Останні  непрочитані  листи...
Тебе  їх  прочитати    не  примушу!
Зачинених    конвертиків  хрести  -
Як  двері,  що  зачинені  у  душу...

І  щось  мене  давним-давно  гризе:
-  Ну,  видали  ту  кляту  електронку,
Скінчилося,  забулося  вже  все!..
В  народі  кажуть:  рветься  там,  де  тонко.

Та  вкотре  перечитую  все  знов  -
Прості  листи,  нічим  не  особливі,
Нема  там  слів  "кохання"  чи  "любов",
Там  всі  слова  грайливо-неважливі...

І  колються,  немов  стерня  в  жнива,
Несправджені    бажання  їжачками,
Бо  мною  не  написані  слова
Ти  вже  не    прочитаєш  між  рядками...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2016


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016


гостя

Скрижалі…



Не  треба,  не  бійся,  
Це  поки  що  лиш  манівці.
А  що  буде  завтра,  відомо  лиш  Господу  Богу…
Немає  мольберта…  у  тебе  в  руках  олівці,
Твої  олівці…
       покладеш  на  холодну  підлогу

Сувій  полотна,
Ніби  контурну  карту  півкуль…
Отак  жебраки  розкладають  на  площах  ганчір”я…
Як  сонце  погасне,  до  місяця,  сестро,  малюй…
Малюй  до  зірок,  
   що  торкають  твоє  надвечір”я.

Що  світу  -  до  тебе?
Що  світу  -  до  болю  твого?!
А  ти  не  питай…  він  глухий  до  твоєї  печалі…
Лише  полотно…  коли  сонце  торкнеться  його,
Відкрий  його  променям  
   вишиті  серцем  скрижалі…





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667046
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Циганова Наталія

…все так, як колись я хотіла…

Мій  розбитий  світанок  збирала  в  мозаїку  кава.
Пересмажена...  чесно,  як  міг,  рятував  кардамон.
Я  тікала  від  тебе  з  відкритим  поламаним  правом
на  остачу  життя…  що,  можливо,  і  є  еталон.
Я  тікала,  рятуючи  те,  що  від  мене  лишилось.
Без  мобільного,  спогадів,  серця,  надії  і  крил.
Мій  жаданий  світанок  прийшов  під  свободи  вітрилом…
під  рожево–блакитним…
все  так,  як  колись  я  хотіла…

…і  помер…
у  мені…
десь  ліворуч…
під  тонами  брил…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Анатолій В.

Ванільний сон-вітер майбутнього

Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Корицею  трішки  гірчить.
П`янкою,  без  слів,  незабутньою
Веснянкою  в  серці  звучить...

У  венах  пульсують  лавандово
Квітково-замріяні  сни...
Життя  починається  заново
В  зеленому  лоні  весни!

Відродиться  із  громовицею
Дощем  між  зелених  отав,
І  ляже  до  ніг  косовицею
У  пахощах  скошених  трав...

Підніметься  в  небо  із  піснею
У  гаї  нічнім  солов`я,
Що  співом  годиною  пізньою
Із  Богом,  мабуть,  розмовля...

І  я  доторкнусь  до  могутнього,
Що  душу  у  небо  зове...
Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Веснянкою  в  серці  живе!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 15.05.2016


гостя

Кружляє… цвіт…



За  цим  столом  
лиш  двоє  –  ти  і  я.
Розсиплю  солі…  покладу  приправу.
Ти  розкладеш  пасьянс…  летить  земля…
Летить  вишневий  цвіт
     мені  у  каву.

Летить  зі  стелі,
осені,  вікна...
Не  схочеш  кави,  і  попросиш  чаю.
Летять  мої  збентежені  слова
по  чорному
     периметру  печалі…

Вона  –  вже  тут…
Десь  поміж  нас  вона.
Пасьянс  зійшовся...  ти  втомився,  воїн.
Кружляє  цвіт…  земля…  слова…  весна…
І  що  мої  слова  –  
   супроти  твоїх?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663457
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016


Ліна Ланська

Я ЗАБЛУКАЛА

Я  заблукала,  зайшла  ненадовго
У  цей  паралельний  світ.
Може,  скотившись  з  орбіт,
Впала,  коли  добиралась  до  Бога?

Впала,  прокинулась,  хто  я  не  знаю
Кличуть  на  ймення...мене?
Може  той  сон  промайне  -
Я  ж  таки  йду  кудись,  щось  та  шукаю?

Я  ж  таки  сонячний  вітер  ловила,
Крила  втопила  в  росу,
Бо  розганяла  грозу  -
Щогли  поламані,  в  шмаття  -  вітрила...

Щогли  поламані  у  бригантини.
Звідки  летить  корабель?
Диво  з  далеких  земель  -
Інших  світів    лиш  фрагменти  картини.

Інших  світів  я  чомусь  не  впізнала,
Хоч  тільки  хвилька  буття  -
Наше  недовге  життя.
Я  тебе  кличу,  бо  я  заблукала...
10.02.2016.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642682
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Ірина Лівобережна

СИЛА ЛЮБВИ

СИЛА  ЛЮБВИ
[i](по  мотивам  одного  мультфильма)[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8ntYR8tpfJE[/youtube]

Не  говори,  что  сейчас  не  можешь,
Нету  сил,  бесконечно  занят…
Ведь  если  ТЫ  не  поможешь…
Видишь?  Я  без  тебя  замерзаю…

Вот  уже  холодеют  руки,
Мир,  что  вокруг,  побеждает  стужа…
Знаю  –  сам  ты  идёшь  сквозь  муки,
Связи  рвёшь,  никому  не  нужен…

Рассыпаются  все  устои,
Всё  крошится,  искрится  иней,
Шепчет  вьюга,  что  жить  не  стОит,
Если  предан  ты  был  другими,

Если  брошен  в  сугробах  мёрзнуть
Без  ухода,  и  без  тепла…
Да  пошли  эти  мысли  к  чёрту!
Этот  свет  я  всю  жизнь  ждалА.

Сквозь  заносы  не  прорастала
Без  сияния  глаз  твоих.
Пусть  осталось  совсем  нам  мало  -
Пол-дыхания  на  двоих,

Пусть  снега  растопить  –  не  сможем,
Время  года  –  не  изменить,
Если  ты  мне  цвести  -  поможешь
Дам  я  силы  тебе  –  светить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634445
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Ліна Ланська

А Я КАЗАТИМУ

А  я  казатиму  тобі  щодня,
Свої  думки  нанизуючи  тихо
На  почуття...  летить,як  пташеня,
Кудись  далеко  недалеке  лихо.

А  я  казатиму:"  Ти  весь  мій  світ,
Укрию  візерунком    твою  ношу,
Щоб  ти  ту  прірву,  як  калюжу  -  вбрід,
А  коли  тріщина,  тобі    -  найтонша".

А  я  казатиму:"  Не  йди,не  руш",
Коли  розлиті  у  пітьмі  розлуки,
Коли  до  денця  висушених  душ,
Твої  тремтячі  доторкнулись  руки.

А  я  казатиму:  таке  життя,
Доки  цілую,  в  пристрасті  купайся,
Бо  у  сьогодні,  завтра  вороття
Не  буде  більше,  поспіши,не  гайся".

А  я  казатиму  тобі  щодня
Ба,  навіть  світло  може  бути  темним.
М"яка  перина  коле,  як  стерня,
Коли  не  з  тим,  не  з  тою  -  все  даремно.
01.12.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625464
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Уляна Яресько

Я від тебе за тисячу миль… (авторське виконання)

Я  віднині  чужа.  Я  від  тебе  за  тисячу  миль,
(Бо  втомилася  тінню  ходити  по  лезу  безодні!)
Пізня  осінь  заплакала  знову  дощами  безкриль.
Скоро  грудень.  А  я  не  твоя.  Не  твоя  відсьогодні.

Йшла  слідами  любові  наосліп.  Летіла  за  край!
У  тенета  привів  заворожливий  поклик  мольфара.
Не  мовчи  -  гіркотою  всіх  правд  оповий!  покарай!
Краще  постріл  -  і  все!  ніж  надовго  відстрочена  кара.

Одурманити  ніжністю  солодко  міг  лише  ти...
Та  хіба  передбачиш  оті  непомірні  надломи?
Не  чекай  на  мій  осуд!  Словами  мене  зрешети!
Хай  болить...  Але  знатиму  я:  одне  одному  -  хто  ми?

По  краплині  любов  не  висотуй  із  мене,  не  пий...
Я  за  тисячу  миль,  де  ще  видно  сліди  янголині.
Пізня  осінь  оплакує  світ  наш  безмовно-пустий...
Завтра  грудень.  А  я  не  твоя...  не  твоя  вже  віднині.
25.11.2015

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Анатолій В.

Ти за тисячу миль…

Після  прочитання  вірша  "Я  від  тебе  за  тисячу  миль…"  автора  Уляна.Ч
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094





Ти  віднині  чужа.  Вже  не  будеш  моєю  ніколи,
Якось    все  відбуло,  ми  не  зчулися  й  самі  коли...
В  листопадових  днях  почуття  назавжди  охололи!
Скоро  грудень...Ми  наше  тепло  зберегти  не  змогли.

Ти  летіла  за  мною,  а  я    був  сліпий    і  не  бачив,
Хоча  теж  у  тенетах  любові  заплутався  й  сам.
Сам  надумав  вину,  сам  образив,  і  сам  не  пробачив,
Сам  віддав  почуття  на  поталу  осіннім  вітрам!  

Сам  страждаю  тепер,  проклинаю  себе  і  цю  осінь.
Та  хіба  передбачиш    написане  в  книзі  буття?
Осінь  плаче  дощами,    вітрами  в  деревах  голосить,
В  листопадових  днях  охололи  навік  почуття!

Ти  за  тисячу  миль,  і  вітри,  і  дощі  безупинні...
Ти  пробач  мене!  Знаю,  що  грішний,  що  я  не  святий!
Завтра  грудень.А  ти  не  моя...не  моя  вже  віднині...
Пізня  осінь  оплакує  світ  наш  безмовно-пустий.



                                     Дякую  за  натхнення  автору  Уляна.Ч

                       Дякую  моїй  донці  Аліні  за  чудові  ілюстрації.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624272
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Циганова Наталія

Твоя душа дощить…

Твоя  душа  дощить
                       весняно  -  в  перехресний  листопад.
Осінньо–сіра  мить  
                       вчепилася  калюжами  за  небо.
Туману  колорит
                       фарбує  без  художницьких  принад
Серцевий  синій  ритм
                       олівчика  в  руці  моїй  під  себе.

Ти  так  радів,  коли
                       твоє  згадала  дихання  вві  сні…
Чи  в  неба  ти  молив
                       прозорість  дати  пам’яті...  на  подих?...
О,  як  мені  болить…
                       колючо–гострим  льодом  навесні…
В  передостанню  мить…
                       прощення  –  на  прощання  переходах…

Пусти  мене…  пусти…
                       віддам  очима  небу  весь  свій  жаль...
Цілунок  перестиг
                       там…  зліва  нижче…  нижче  за  плечима…
Вагання  пелюстки
                       пожухли  врешті…  і  пустий  Грааль
Я  оберну  в  хустки…
                       яскраво–чорні…  від  своєї  рими…





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587478
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015


Любов Ігнатова

Запроси ти мене до осені

Запроси  ти  мене  до  осені  
Літнім  дощиком  з  грозовицею,  
Може,  ранком  прозоро  -  росяним,  
Чорнокавою  із  корицею...  

В  журавлинім  знайди  клинописі  
Мого  імені  знаки  -  музику  -  
У  вітрів  семиструннім  голосі  
Розв'яжу  всі  мінорні  вузлики...  

Твою  осінь  зігрію  сонячно,  
Розчинюсь  у  тобі  веселкою;
Проведу  між  сузір'їв  поночі,  
Прожену  туман  -  зраду  спекою...  

Кожен  з  тисячі  моїх  дотиків  
ВідізвЕться  в  тобі  мурашково...  
І  прогнозам  на  зло  синоптиків  
Розіллється  тепло  ромашкове...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 07.06.2015


Томаров Сергей

Врата к Господу лету открыты.

Позолотой  украшены  клены,
Словно,  храмов,  блестят  купола
И  дождем  плачут  с  неба  иконы  -
Осень  руки  к  святым  подняла.

Врата  к  Господу  настежь  открыты,
Лето,  ждет  неминуемый  рай,
Его  отблески  грозами  смыты
И  отточен  меж  осенью  край.

Ангел  белые  крылья  расправил,
В  поднебесную  выложил  путь,
С  доброй  памятью  лето  отправил,
У  Всевышнего  чуть  отдохнуть.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448885
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Леся Shmigelska

ПСАЛОМ

Про  що  ти  думав,  милостивий  Боже,  
Коли  Тебе  зреклися  всі  святі,  
А  ненаситні  хтиві  людозвірі  
Терзали  тіло  чисте  на  хресті?  
І  у  в  обіймах  неземної  муки    
Мертвіла  кров  на  зболених  устах,  
І  навіть  небо  гасло  від  розпуки,  
Останній  промінь  кинувши  на  шлях.  
За  що  цей  біль,  за  що  такі  страждання?  
Пече  колюче  терня  знов  і  знов.  
Гаряча  кров  і  біль  святого  серця    –    
Така  людська  розплата  за  любов?!  
…Вже  вкотре  йду  на  сповідь,  наче  вперше,  
Гортаю  дні  в  молитві  поміж  строф.  
Ісус  Христос  воскрес,  іще  не  вмерши,  
І  йде  до  нас  десятками  Голгоф.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415627
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 14.04.2013