Траяна: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2014


Omega

Призначення

Кожен  в  світ  цей  іде  для  чогось:
хтось  підошви  в  дороги  зчовгать,
є  у  когось  завдання  вище:
заскорузлу  байдужість  нищить.

Дехто  має  вказівку  зверху:
цілі  гори  словесні  вергать.
День  за  днем  рвати  серця  ритмом
аксіоми  і  алгоритми.

Що  ж  поет?  Він  одне  та  інше.
Він  являє  себе  у  віршах.
Раз  родився  –  стократ  вмирає
межи  пекла  і  поміж  раю.

Той,  хто  криками  мандрагори
пересичений  аж  по  горло,
той,  життя  чиє  –  вдих  і  видих,
почуттів  неймовірний  вибух.

Той,  хто  звідав  падіння  й  вежі,
хто,  як  фенікс,  здіймався,  вмерши,
нерозкаяний,  йшов  без  страху
за  крамольні  думки  на  плаху.

Хто  збагне  його  божевілля,
що  він  долі  в  жертовник  виллє?
Сивий  лунь,  до  страждань  терплячий  –
мов  дитя,  над  листочком  плаче.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451416
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013


Omega

Поет

Друже,  ти  знаєш,  хто  він?
Серця  надривний  стогін,
Струмінь  душі  гарячий  –
оголеним  нервом  плаче!

Поет,
той  хто  поза  часом
у  фібрах  тонких  зачався,
і  десь  у  глибинах  тиші
мелодію  щастя  пише.

Поет  –
він  як  рана  свіжа,
болить  кожним  пульсом  вірша!
Сакральна  його  основа
на  самому  денці  слова.

Поет,
ніби,  карма  –  віриш?  –
із  серця  її  не  вирвеш.
Вінець,  що  із  ним  довіку,
за  щастя  творити  -  відкуп.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451415
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013


I.Teрен

РЕАЛІЇ БОЖОЇ КАРИ

                                                                       [i]«Нашій  Сарі  гірше  всіх...»[/i]
                                                                                                 Крилата  фраза
Кожен  має  серце.
В  цьому  світі
хто  не  пожаліє  сироту?
Дехто  й  віршик  пафосний  помітить
і  ...пройде  від  злиднів  за  версту.
           В  силу  християнської  любові
           кожен  виправдовує  своє.
           Хтось  хвалу  співатиме  Покрові,
           хтось  заупокійну  –  рідній  мові,
           Хтось  останню  лепту  віддає.
Той  примусить  витирати  сльози
віршем  про  знедолене  дитя
і  пучечком  жовтої  мімози
освятить  осквернене  життя.
           Он  –  цигани,  що  живуть  в  болоті
           буйним  тлом  не  свійської  краси
           так,  що  й  душу  не  відмиєш  потім,
           що  живеш  людиною  єси.
Навіть  у  міжгір’ях  сльози  ллються,
що  не  всі  пеньочки  золоті.
Тільки  де  ж  знедолені  беруться,
коли  ми  усі  такі  святі?
           Вже  перечитав  і  слово  Боже,
           і  новий,  і  ветхий  Заповіт,
           і  ніхто  відповісти  не  може...
Та  й  чи  знає  сердобольний  рід,  –
[i]хто  моєму  горю  допоможе,
що  вмирає  на  очах  мій  світ?
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451433
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013


Helen Birets

НА ПОРОЗІ

Замерзлий    ранок    в    діамантовій    росі,
Завмерло    все.    В    очікуванні    дива
Птахів  не  чутно  диво-голосів,
Й    не    шелестить      покосом  свіжа    нива.

Осіннім    подихом    повіяло    навкруг,
Земля    із    часом    від    стерні    зчорніє,
Поменшало  вже    від    дерев    зелених    смуг,
І    сонце    зблідло,    світить,    та    не    гріє.

Вагітні    соняхи    із  сумом  на  вустах,  
Похилять    свої      голови      донизу...
Й  вуаль  туману  плаває  густа
І    не    дає    ніяк    посохнуть    хмизу.

А    диво    грає    золотом    осіннім    так,  
Що    мимоволі    посмішку    нестри́мну
Відчуєш.    Їй  це  притаманний    знак,
Впіймаєш  оком  постать  її    димну.

І    на    столі  різноманіття    майорить
Та    вабить    ароматними    дарами,
Що    прагне  так    смаками    підкорить,  
Піддавшись    грі    під    осені    замками.

Розгульний    вітер    хмари    кличе    вдалечінь,
Щоб    дощ    не    намочив    ту    насолоду
І    літо    осені    залишить    світлотінь,
Що    золоту    її    доповнить    вроду!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444534
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013


Христина Рикмас

Щеня

"Тварини,  які  живуть  з  людиною,  стають  ручними,  а  люди  в  суспільстві  один  одного  дичавіють.  "(Геракліт)



Без  теплоти,опіки  і    без  ласки
Залишили  на  вулиці  щеня.
Хтось  вишвирнув  заплакане  дитятко,
Беззахисним  покинув  цуценя!
Без  теплоти,турботи,наодинці...
Воно  дрижало,плакало  слізьми.
І  вірило,що  вернеться  господар
І  віднесе  назад,до  дітвори.
Але  “господар”  тільки  сухо  кинув
Безбарвний  погляд  із  вікна  авто.
Натішився...й  без  докорів  поринув
У  справи.Йому  бАйдуже  було:..
До  того  цуценяти,до  тривоги,
Що  розривала  серце...
Людський  рій  снував  безперестанку:
"Ноги,ноги...Усі  не  ті...
Де  ж  дівся  власник  мій?!"
Воно  не  сміло  вірити  у  кривду,
Жорстокість-не  вміщалась  в  сприйняття
І  дикою  була  в  собачім  світі,
А  в  лЮдськім...
Хто  ж  подбає  про  щеня??!
Собаченя  здригалось,потерпало...
І  плакало  всім  тілом,всім  єством.
І  відмовлялось  вірити  у  зраду.
Чи  в  діях  його-хибним  щось  було?!
Щенятко  лиш  зігрітися  хотіло,
Подарувати  вірність,теплоту.
Та  бАйдуже  було  на  те  "людині"...
Безбарвний  погляд  із  вікна  авто...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437683
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 11.08.2013


Окрилена

З надією… (проти українофобів-хробів)

Чого  так  тяжко  крає  серце?
Вуста  розп'яті  у  журбі?
Чому  в  очах  недоля  плаче,
зів'ялим  цвітом  на  чолі?

За  що  тебе  карають  діти  -
жреці  чужого  на  своїй  землі?
Їм  в  Бога  сором  попросити,
бо  вже  і  тебе,  Україно,  прокляли.

Як  сонце  зійде  на  твою  весну
і  защебече  бравий  соловейко,
то  заряснієш  вишнею  червоною  в  саду
і  не  болітиме  тобі  серденько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200777
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 11.08.2013


Jaroslava

ШЛЯХ ПОЕТА

Не  з  мерехтливих  гейзерів  сліпучих,
А  із  джерел  цілющих  Гіпокрена
Черпає,  п’є    поет  натхнення,
Коли  побіжно,а  коли  й  щоденно.
Гаптує    візерунки  строф,катренів,
Вкладає  душу,ніби    менестрель,
І  не  квапливо  ,  а  розмірено,повагом
Дошукується    істини,бентежить  дух,увагу.
Невпинно,вперто,  з  дня  у  день,
Нанизує,мов    перла,значущі  слова
І  множить  почуття  дбайливо,
Розбурхує    уяву,творить  диво.
Крокує  по  житті,страждає,знемагає,
Бо  впевнений  щомиті,повсякчас,
Що  вірш  найкращий  ще  не  складено
І  не  настав  його    визнання  час…
Ще  мусить  підійматися  по  крутозламу,
Завзято  і  настирно  схил  долати
Та  ще  покласти    на  вівтар  доволі  сил,
Аби  напевне  пік  завоювати.                  
Леліє  помисли  і  мріє,марить
Непереборні  перешкоди    подолати,
Бо  він  воліє,дослухаючись  до  мудреців,
Аристократом    духу    стати.
Аж  вже  Пегаса  осідлавши,
Підніметься    ефірно  на  Парнас,
Щоб  зіркою    засяяти  в  пітьмі,
А    відблиском  тієї  зоряниці  
Епоху  возвеличити  і  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411140
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 11.08.2013


Walker

Піднявшись – не впаду!

Все,  більше  не  впаду  я,  ні,
На  радість  кревним  ворогам,
Знайомим,  що  сидять  в  багні,
І  де  колись  сидів  я  сам!

Як  важко  вилізти  з  багнюки
Пліток,  неправди,  де  слова
Лише  пустопорожні  звуки,
А  після  них  –  лиш  тринь-трава...

Я,  як  Мюнхаузен,  чуприну
Схватив  свою,  потяг  угору...
Знайомі  ж  лиш  кричали  в  спину:
-  З  багна  не  вилізеш  ніколи!

Та  всупереч  усім  законам,
Що  здавна  діють  на  Землі,
І  всупереч  людським  прокльонам,
Що  звикли  жити  у  імлі,

Мене  Господь  підняв  з  болота
І  я,  босоніж,  по  стерні
Іду  смиренно,  без  погорди,
Піднявшись  –  не  впаду  вже,  ні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442694
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2013


Walker

Любіть Україну

Любити  треба  Україну,
Її  безмежнії    поля,
Красиві  гори  і  долини,
Що  ще  Шевченко  прославляв.

Любити  треба  свою  справу
І  душу  вкладувати  в  неї,
Боротись  за  свою  державу,
Ми  ж  українці,  не  плебеї!

Любіть,  як  сказано  в  Писанні,
Всіх  ближніх  і  далеких  теж,
Любіть  неначе  це  в  останнє
Любов’ю,  що  не  знає  меж!

Любіте  Бога,  що  нам  дав
Життя,  любов,  близьку  родину,
Ну,  а  найперше  –  дарував
Нам  рідну  неньку-Україну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442691
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013


Ростислав Сердешний

"Мотив осінній серце застеріг…"

**************************************

Мотив  осінній  серце  застеріг,

Він  передрік  сумну,  засніженую  даль.

Уже  не  осінь,  сніг  —

Пора,  заглиблена  в  печаль.

 
Уже  не  осінь,  тільки  сніг,

Уже

Зими  провісник  білий  ліг.

Уже...

 
Земля  на  вічну  мить  завмерла,

І  з  пам’яті  все  темне  вічність  стерла.

 10.12.09.

Антологія  сучасної  української  літератури.  -Хмельницький,  2015.-Ч.5.-С.  197.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440168
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Віталій Назарук

МАТЕРИНСЬКА ДОЛЯ

Уздовж  понад  дорогою,
Розквітла  липа  медами,
А  пісня  із  тривогою
Летить  понад  левадами.  

Три  донечки  у  матері,
Розквітли,  наче  сонечка,
Три  долі  чорнобровії
Все  дивляться  в  віконечко.

І  мріє  кожна  донечка
Зустріти  долю-долечку,
І  щоб  сіяло  сонечко
Постійно  у  віконечку.

А  мати  Богу  молиться
За  долю  кожній  донечці,
Не  може  дочекатися,
Як  будуть  всі  у  парочці.

Доля  прийшла  до  кожної,
Злетіли  доні  з  парою,
Не  залишилось  жодної,
Самотність  вкрила  хмарою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440165
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2013


Любов Чернуха

Завмираю обличчям в ніч

Завмираю  обличчям  в  ніч.
У  безмірно  глибоку  тінь.
Не  мовчи,  я  прошу,  поклич,
Чи  з  промінням  тихо  прилинь.

Не  зіркам  розкажу  про  сни
І  не  місяць  думкам  суддя.
Тільки  вітер  і  небо  з  ним
Відчайдушно  мені  годять.

Завивають…  і  я  реву.
Не  від  ран,  не  від  щемних  слів.
Поміж  маренням,  наяву
Розлюбити  мене  хотів.

Та  не  стало  тобі  снаги
Розтоптати  чутливість  фраз,
Розділити  на  -  я  і  ти…
Їх  без  дозволу  ділить  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439824
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013