Весни би їй, хоч трішечки весни
І синіх пролісків, хоч дрібку в руки.
Смарагдом милуватися сосни,
Не слухати війни протяжний гуркіт.
Весни би їй, хоч трішечки весни,
Коханим зацілованою бути.
Вона ж іде дорогами війни,
Бійців рятує і долає скруту.
Весни би їй, хоч трішечки весни
Народжувати діток щирих, милих.
Кричить лише душа: війну спиніть!
Знаходить жінка-лікар міць і силу.
Весни би їй, хоч трішечки весни
І мирного життя в родині нині.
Букетик квітів хтось несе у сни,
А вранці знов поранених спасіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906615
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 03.03.2021
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/05/18/8773.jpg[/img][img]http://prikolnye-smeshnye.ru/ris/statusy/41.jpeg[/img]
Ми заручилися в грудні на барикадах,
Юні, залюблені в націю, одне в одного.
Втомлені, розпашілі від снігу холодного,
Гімни і гасла змішалися нам в серенадах.
Ми одружились у січні на тій ж площі,
Там, де свобода вінчалася з колючим дротом.
Там, де хрестили націю кров’ю і потом,
Ми на весіллі були, як на багатолюдній прощі.
А коли біль мені нікуди було подіти,
На безіменному – суміш із крові та вати.
Ти шепотів мені: «Нам іще трошки терпіти…
Нам іще, дівчинко, наших дітей цілувати!».
Ми пережили морози, бруківку і рани,
Купили дім, їли сирники, грали в лото.
…Того болючого ранку прокинулась рано,
Пахло весною. Тебе забирали в АТО.
Тепер життя обернулось на вічну пустку,
Проліски перші сховались у щедрі жнива.
Чи ж новий день подарує жалобну хустку,
Чи доторкнеться краєчком твого рукава?
І коли біль мені нікуди знову подіти,
Тихо молюся за тих, хто пішов у солдати.
Я дуже вірю, що нам іще трошки терпіти…
Нам іще, рідний мій, наших дітей цілувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520895
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 03.09.2014
КОЛИСКОВА ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ
(Сеанс психотерапії для жінок)
Ваш чоловік часто з'являється додому в пізній час та ще під мухою. Це породжує в жінок деякі непорозуміння типу: "у якої це ти, паразит, тягався?! " В цьому випадку не слід ДОВОДИТИ ситуацію до конфронтації, а прийняти до уваги те, що ваш чоловік втомлений, фізично виснажений, морально спустошений, сексуально неспроможний. Тож спокійно укладіть його на ліжечко підложить йому під голівку подушечку і голосом Індійської кіногероїні починайте співати:
Пломеніє зоря і на ліжко упав
Та як бублик скрутився під боком.
Я козачка твоя, я дружина твоя,
Пане Іване ти мій лупоокий.
Я хазяйка твоя, я й нагайка твоя,
Пане Іване ти мій кислоокий.
Ти на мене чекай і мене не міняй
Ні на кого, ніколи й нізащо.
Я княгиня твоя, берегиня твоя,
Пане Іване, моє ти ледащо.
Я рабиня твоя, господиня твоя,
Пане Іване, моє ти ледащо.
А ти п'єш "на коня" і гуляєш до дня,
А тоді укладаєшся спати.
Я багачка твоя, я й жебрачка твоя,
Пане Іване, де дів ти зарплату?
Я дивачка твоя, я й добрячка твоя,
Пане Іване, пропив ти зарплату!
Перестанеш ти пити, будеш мене любить
І не буде ні в кого мороки.
Заясніє сім'я і назву тебе я
Паном полковником ще й синьооким!
Заспівали? Тепер смачно поцілуйте чоловіків чуб, чи лисину і він ваш, поки не порснеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517835
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014
і їсти тебе, забувши про кожне свято,
бо ж ти непристойно святий, як на сіре місто.
і я, така (само)закохана в егоїста,
диктую собі, із чого тебе почати.
я ж бачу, що ти як місяць - чужий до смерті.
аж падають стіни - так хочуть тебе тут чути,
а ти непристойно далекий. протиотрути
надіслані поштою в знайденому конверті.
то кому лишити твої нульові результати
й оці карнавали - вкрай вишукані тортури?
мені би тебе торкатись, як клавіатури.
мені би в тобі завбачливо проростати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514186
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Я сьогодні востаннє прийшов
На Майдан… і прощаюся з вами.
Надвечіря. Вже сонце зайшло,
Затуляючи рани криваві.
Небеса кровоточать дощами,
Хоч запахло весною в огні.
Ти, матусю, не плач ночами;
Я її наближав, як умів.
За синів я стояв на сторожі,
За безхмарну і вільну весну.
Серед ангелів в місці Божім
Засилаю молитву свою.
Побратими, між вами стою.
І дарма, що не б’є кров у венах.
Бог покликав у Сотню свою,
Боронити Вкраїни знамено.
Пам’ятайте обов’язок свій,
Що давав нам і мужність і силу,
Що в тріскучі морози нас вів…
Допоможу… Стоятиму з тилу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481208
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 04.03.2014
***
Заскрипіло колесо історії,
Та працює волі механізм.
Чи то ж ми навіки будем скорені
Тими, хто посіяв анархізм?
Ти стоїш – могутній сивий отче.
Погляд креше блискавки й громи,
І «Посланіє…» Твоє, святе, пророче
Дзвоном шабель, зовом душ гримить!
Ми клялися, падали, вставали,
Піднімали вгору правди стяг,
Ми священну волю здобували
І лишали пам’ять у серцях.
А,здавалося, уже відгримотіло,
Відкотився гомін у степи,
Але миттю, (поки суд та діло),
Новий пан позводив ті стовпи,
Що підперли небо, сонце вкрили.
Але люд одвик од темноти,
Взяв Твою поезію. На крилах
Він готовий в світ новий іти.
Не Коліївщина то, не Катрі стогін,
Не хрущі над вишнями гудуть, -
Чуть могутній голос віча того,
Що здригнуло світ: «Уже ідуть!»
Ми усі візьмемося за руки,
І, гонимі пристрастю подій,
Твої болі, Кобзарю, і муки –
Україна у вогні надій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481164
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 04.03.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2014
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
«Казала мама: буде вже війна…»,—
Промовило дівчатко на уроці.
Що відказати, якщо смерть в півкроці?
Коли аж стогне рідна сторона?!..
Казала мама: буде вже війна…
Стоїть дитя, очата волошкові,
А в них питання зболено тремтить,
Хустинкою втираючи блакить:
«Мій тато там, де сльози пурпурові…»
Казала мама: буде вже війна…
Я тут для нього вчора малювала:
Ось річка, поле, мама, тато, я,
Ось побратими татові стоять.
Їх Божа мати вкрила покривалом...
Казала мама: буде вже війна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480877
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Я не вмію про тебе будь-що писати
Чи кричати в нікуди на перехрестях.
І не те що тобі забагато честі:
Просто зрадницько скиглять річниці-дати.
Так токсично тонути у назвах вулиць,
В тьмяних спогадах вбивці серійного - міста.
Все одно, із якого ти зліплений тіста:
Головне, що ми колись (!) розминулись.
Перестань не снитись бордовим небом,
Заливати виходи кислотою.
Я люблю прокидатися не собою,
Прикидатись крихкою. І це ганебно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473687
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Забагато тебе на квадратному метрі зневіри.
Переконливо брешуть тут титри, що ти далекий,
Та й усе, що між нами, аж рветься до небезпеки,
Щоб до крові й синців без казок про любов, що без міри.
А про тебе мовчать всі блокноти, столиці і стелі,
Називають тебе лиш кимось з галюцинацій.
Та й усе, що між нами, ховається від овацій,
Щоб не вірилось навіть у світло, що в моїм тунелі.
І неспокій давно вже на пальцях, немов рукавиці.
Скоро твоє ім'я надрукують якісь газети.
Та й усе, що між нами, лиш ки́дає в нас сюжети,
Щоб до сліз і подряпин. Та зраджують вперто зіниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459552
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Твоя інопланетність ужалила кожен знак:
Кожну крапку, тире і болючий хиткий апостроф.
Я твій космос тепер відчуваю занадто гостро,
І без нього вже все якось прісно, усе ніяк.
І отак, оголеним нервом, до листопада
Всю нестачу тебе в персональну скриньку Пандори,
Крізь весь простір і час галактично і без опори.
Ти отруйна і наркотична моя розрада.
Ілюзорність твоя - то беззаперечна стала.
Ти вростаєш у серце, подихи, навіть у шкіру.
Місяці викликають сліпу, фанатичну віру.
Перетворююсь тихо в [i]Дівчинку, що чекала[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450756
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Я нічого про тебе не знаю. Ти просто є
В тому місті, де мрії в долонях або під ногами,
Де стирається все навіть з тижнями - не з роками.
Ти собі там живеш під вже звичним тавром "не моє".
І не хочу про тебе писати ніяк і ніде
Або знати іще, хто оскомний тобі, як вишні,
Хто десь поруч сидить, чи теперішні, чи колишні.
Раптом щось тебе також із всіх моїх снів вкраде?
Хай же нас розділяє завжди не одне шосе.
І, між іншим, прошу: залишайся таким байдужим.
Чи за крок, чи за сто - все одно я сумую дуже,
Хоч не знаю про тебе нічого. А може, все?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450414
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
3давалося, все зникло в часових порталах.
Душа завмерла в марному чеканні.
Життя за течією пливе далі.
І дні картинами збігають монотонні.
Та раптом погляд твоїх очей синіх,
Що загубились в пам'яті давно.
Здавалося... І почуття присипав іній...
Та серце знов тріпоче... Ожило.
Вуста згадали смак твоїх цілунків...
Від них миттєво пломенів бажань вогонь.
І тіло моє, і твоє... без обладунків...
Від ласк твоїх ідем у пристрасті полон.
Твоя усмішка... Ніжність слів... І кава...
Наших єднання в спогадах сердець...
Руки твоєї дотик... Не забава...
Та чи початком стане той кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447015
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Сьогодні дощ... На мому ж підвіконні
Шматочок сонця - твої лагідні слова.
Торкають оченята мої сонні
Крилом метелика твої палкі вуста.
В твої словах - тепло тендітне літа.
А ще... Одне на двох горнятко кави.
Вона гірка... Та солодко надпита
Нашими спраглими, медовими вустами.
В твою любов я ніжну загорнуся,
Обіймами торкнешся мого серця.
Я зорепадом поцілунків відгукнуся.
Коханням день новий нам усміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443282
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Давай загубимось у золотому житі...
Так сяють твої очі волошкові...
Лиш на одинці будемо ми пити
Вершки любові пристрасно-медові.
Наші бажання в шелесті колосся...
Тіла оголені... Торкаюсь лиш губами...
Й шовкове, золоте моє волосся...
Вогонь жадання розгорається між нами.
Його загасимо... Та іскри ейфорії
Летять шалено так, кохаючи колосся.
Нас огорнули давні наші мрії...
Лиш жито золоте... Й моє руде волосся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438102
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Знов тримаюся міцно за крила дороги,
Засинаю в обіймах чужих країн.
Повернутись до тебе не маю змоги.
І ти знаєш: не хочу. Не бачу стін.
Чесно, жила би так: автостради, готелі.
І не вірила б вперто у кілометраж.
Центр всесвіту, любий, - не твої пустелі.
То лиш в мене на них псевдоажіотаж.
І не знаю, в якому прокинуся місті
Чи що вміститься в простір всіх моїх валіз.
Тільки б їхати далі. Хай швидкість не двісті.
Тільки б не зупинятись, не бачити сліз.
І лишити б позаду ці кляті кордони,
У кишені стискаючи карту доріг.
Віриш, твої обмеження і заборони
Лиш самого тебе і збиватимуть з ніг.
Не рахую години, кусаючи пальці.
Знов прокинуся завтра в якійсь із країн.
Божеволіють, сонце, не від дистанцій.
Божеволіють завжди за крок до змін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437453
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013
«Привіт, юначе. Досі віриш в диво?
Шукаєш ти тут папороті цвіт?»
І Мавка посміхнулася звабливо,
Аж захитався юнакові світ.
«Іди сюди. Поближче… Ну, не бійся.
Я лиш самотня дівчина-краса.
Невже тремтиш? То пригорни –зігрійся,
Хай висохне на одязі роса…»
Пішла назустріч, узяла за руку—
Затріпотіло серденько, мов птах.
«Та я дарую радість, а не муку…
Ну пригорни: замерзла на вітрах»
Із неба зірка впала прямо в серце:
Беззахисна… Прекрасна… І сама…
Не очі, а бездоннії озерця….
(Така краса бува життя лама.)
«Ні, це не сон! Повір нарешті в щастя
І стану я твоя на цілий вік…
Прийми із уст моїх святе причастя…
Тепер ти мій законний чоловік…
Нас не розлучать люди та стихії—
Такий союз дається раз в житті.
Хоч… люди не дадуть: вони лихії,
Тож спокій віднайдеш лиш в забутті.
Тебе тримати силоміць не буду.
Захочеш—йди, живи пісним життям…
Забудеш ти, то й я тебе забуду…
Є сумніви? Довірся почуттям…»
Торкнувся уст і небо зазоріло,
І папороть довкола зацвіла…
Щасливий! Тільки серце відгоріло
І ліс накрила вічная імла…
Фото Кладык Петр http://kladyk.com/portfolio-view/mavka/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435604
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
За вуаллю сірого туману
Заховався місяць, як на зло.
А дівчи*на-Веснонька село
Крадькома вдягає у сукману:
То сипне смарагду на луги,
Стразами розшиє чорне небо.
І розбудить землю перший щебет,
Сповнений весняної жаги.
Замуркочуть в вербах котенята.
Запульсує в кронах свіжа кров.
І розсіють дощиком любов,
Сховані у хмарах янголята…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415452
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Весняна музика квітневого дощу
Мене розбудить в споночілій тиші.
Зіпсутий день негоді цій прощу,
Допоки вітер сни мої колише...
Самотній дощ так б"ється у шибки,
Листопадово плаче, мов не знає,
Що ниті-сльози витчуть рушники
для розкоші травневого розмаю.
Дощем танцюють кола на воді -
гойдають міста сонні тротуари.
Втікають хмари в дзеркалі-вікні,
А ними вітер пише мемуари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415594
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Вмирала матінка тихенько.
Спочатку мову відняло…
А діти заповіт скоренько,
Кому завод, кому село,
Кого з торбами попід тином,
Кого у найми закордон…
Їй обіцянки серпантином.
А смертне ложе – полігон.
Усі воюють аж до крові
За землю, гроші, ковбасу.
Об’їдки братові, мов псові.
Собі—навколишню красу.
А тих дітей, що справді люблять
Свою матусю більш за все,
На ешафот. А то погублять,
Як неньці хто з них донесе,
Що дехто жде її кончини,
Бо вже готовий заповіт:
Одним нема і сорочини,
А іншим з неба зореквіт.
Тому «піклуються» за неньку
Лиш «волохатії» сини.
Дасть Бог, спочине, то швиденько
У спадщину ввійдуть вони.
А ненька тихо помирала,
Молилась за своїх дітей.
Безмовно в очі зазирала…
Та ще знайдеться Прометей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413542
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Торкніть чоло гарячими вустами.
Хай подих ваш знуртує в грудях кров.
Хай доведе мій розум до безтями
Від пристрасті розпечена любов.
Відкиньте пасмо довгого волосся,
Торкнувшись ненароком до плеча…
І наших душ весняне суголосся,
Осяє догораюча свіча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414541
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Усі твої рядки вже відлунюють в серці цитатами.
Календарні вогні ще шматують уривками фраз.
Повертаюся знов з нульовими чомусь результатами
І уперто не вірю, що все лікуватиме час.
Забувати так легко. Безмежність лишилась до осені.
Циферблати рахують хвилини, які не для нас.
Мої мрії зів'ялі та, мабуть, давно уже зношені,
Тож невже треба вірити в те, що немає образ?
Твої кроки відлунюють в тиші безжальними римами.
І нічого нема дивовижного: просто ти йдеш.
Я постійно лікую себе лиш надмірними зимами.
Твої кроки. Рядки. Циферблати. Вітри. Ти. Без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415040
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Знаєш, як боляче падати вперше із неба?
Крила ламаються, й варто іти по землі.
Та перемога - єдина безглузда потреба,
Хай би все інше розтануло десь уві млі.
Думаєш, легко свої забувати поразки,
Ті, що руйнують хвилинні усі міражі?
Тижні останні, немовби з невдалої казки,
Майже вбивають. І все. Я таки на межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414558
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Легенький вітер ледь цілує плесо,
Схвильовуючи дотиком чоло;
І править місяць солов'їну месу,
Щоб мирно спало втомлене село.
Дрімає берег, чебрецем сповитий,
Колисаний оркестром цвіркунів;
Піщаний шлях, за день ногами збитий,
Під росами затих і обважнів...
Слова давно, розірваним намистом,
Сховалися серед шовкових трав;
В цю літню ніч, шалену і пречисту,
Мене ти, ніби тайну, розгадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414383
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Гріти душу об гарячу чашку,
обпікати чаєм почуття.
Ніби й тихо, а заснути важко..
небо, ковдра, руки і життя.
Нерішучі спроби і вагання
виїдають розум не на жарт.
Влаштувати у собі змагання,
а на серці вивіска «НА СТАРТ!»
Ніби й тихо, а заснути важко.
ковдра, небо, руки, почуття...
Гріти душу об гарячу чашку,
чаєм обпікаючи життя..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414303
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Він прийшов, коли вже не чекала
Увірвався з подихом весни,
Він не знав як у ночі ридала
Богом незабута, залишив!
Серце, переповнене любові,
Розривалось з тріском на шматки
По-дорослому, хотілось вити з болю,
По-дитячому, тікати в свої сни.
Він ввірвався, громом серед ночі
Блискавицею середини весни,
А вона поглянувши в ті очі
Тихо шепотіла, не іди..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413519
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Я пишу СМС- вже десяте із шостої ранку...
І стираю... Не можу тобі відіслать...
І дивлюсь на зціловані сонцем фіранки,
Вкотре квіти рахую. Хоч знаю, що їх лише п'ять.
Знову тисну на кнопки... На них покладаю провину
За свою нерішучість, за втрату довіри до слів.
І порушує тишу лише ненаситний годинник,
Проковтнувши всю ніч, із липких і набридливих снів...
Я пишу СМС... Намагаюсь не втратити думку,
Нашиваючи літери знов на бездушний дисплей...
Лише декілька слів можуть стати моїм порятунком,
Лише декілька слів... Та вискакує серце з грудей...
Вже давно за вікном ніч згортає в рулон візерунки...
Вкотре "завтра" запалить надії тоненьку свічу...
Я б могла уже пити шалені твої поцілунки,
Та натомість, ковтаю лиш сльози свої досхочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413347
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Давай хоча би разом замерзати,
Бо ж нам не обіцяють потеплінь.
Ми можем будувати замок з вати,
Лишати від минулого лиш тінь.
Давай хоча би разом рахувати,
Бо скільки ще вбиватиме нас час?
Зима уже дописує сонати,
А в нас натомість знов душений сказ.
Давай хоча би разом римувати,
Допоки місто у полоні снів.
Нас душать, певне, класиків цитати,
А може, лиш нестача щирих слів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410982
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Ти говориш годинами - я би воліла мовчати.
Відчуваю, що надто багато в повітрі півслів.
Нам рахують хвилини лише мовчазні циферблати,
Хоча їм і набридло життя у полоні дощів.
Ти ідеш так повільно. Тобі уже близько до раю.
А мені, відчуваю, ще йти кілометрами снів.
Це банально звучить, але я тебе досі чекаю,
Хоч мені і залишилось, певно, лиш декілька днів.
Ти шукаєш баланс, відпускаєш минуле безжально.
Я ж фрагмент, тільки спогад, що досі не знає, де ти.
Мабуть, краще піти, бо лиш так буде все ідеально,
Бо лиш так збережуться назавжди забуті світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410680
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Весна задумала побавитись у сніжки!
Мала ще дуже - зовсім дитинча!
Узула в валянки свої маленькі ніжки!
Вдягнула шубку–і по вулицях гуля!
Снігами замела дороги Львова
Мала пустунка – тішиться дитя!
Лежить вінок у скрині волошковий,
Вона ж зимову шапку надягла!
У кучугурах немічні автівки…
Як вибратись? додому доповзти?
Ото сьогодні вдалася мандрівка!
Не рушиш з місця – як тут не крути!
Хто пішки йде, змагаючись із вітром,
Автобус пхає гурт чоловіків,
Здіймається пороша вгору вихром!
Здається, що кінець усіх світів!
Ну годі, весно мила, жартувати!
Знімай зимову шубку й чобітки!
Жінки вже хочуть гардероб свій поміняти,
Зміни його нарешті вже і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409671
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Пам'ятай, що поети для нас не шукатимуть рими,
Бо про недолюбов все ж не пишуть величних поем.
Тому краще лишатись одразу хронічно чужими:
Тільки так ми уникнемо вічно безглуздих дилем.
Нам не треба стирати кордони. Я знаю: надалі
Краще просто піти, як руйнуються всі міражі.
Бо усе, що між нами, - не зовсім потрібні деталі,
Які ріжуть свідомість ще гірше, ніж гострі ножі.
Пам'ятай, що усе - випадковість. Нікому не треба
Розбивати укотре і так наболілі світи.
Ми далекі, і я ... Я за крок до його недонеба.
Більше не повертаюсь. Пускаю. Назавжди. Лети!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409687
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2013
Жінка з ароматом кави
Чоловік зі смаком рому
Елегантно вальсували
По безлюдному перону
Шлейф кавовий – дотик вітру
Дотик вітру - па у вальсі
Жінку-каву переквітлу
Вигинає ром у сальсі
Оголилась біла ніжка
Дотик-відстань в ритмі танго
То в обійми рветься кішка
То літає ніжний янгол
Зупинились …часу обмаль
Розвернулись, і на біс -
Емоційний пасадобль
Під ритмічний стук коліс
Розчинився ром у каві…
Місяця бліда повнЯ
Приховала їх ласкаво
В музиці нового дня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393872
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 27.02.2013
Моє натхнення світанкове,
Лютнева паморозь думок
В очей глибинці волошковій
Вплітає рими в колосок.
Слова - заховані в тюльпани
Думки - закохані в весну
Течуть струмки - меридіани
Тривожать музу з напівсну
Моє натхнення опівнічне
Запахло травнем і бузком.
У твоїм дотику магічнім
Вальсують почуття...без ком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404295
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Сполохані тіні снують лабіринти
У світла долонях німих ліхтарів,
А ми перехрестями пишемо титри
До спалених гасел чужих бунтарів.
Крокуємо поруч вузьким тротуаром,
Малюємо далеч в зірницях очей.
Нічого не візьмеш у долі за даром:
Ні зрілих світанків, ні сонних ночей.
Сполохані тіні сплели лабіринти
Зі світла очей недосяжних зірок,
А ми переходимо межі – щоб жити,
Щоб виткати з мрії упевнений крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404214
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013