petra pan: Вибране

Еkатерина

Hallelujah. Leonard Cohen

Воно  вдарило  мені  у  серце  і  розляглося  луною...

Давид  на  гуслах  витинав,
Всевишній  плакав  у  рукав,  -
так  я  спізнав  літаню  чарівную!        
Послухай!  ...та  не  чуєш  ти...
Зринає  гімн
                 і  -  з  висоти
царевих  вуст  спадає:  Алілуйя!

Ти  йшов  до  віри  крізь  облуд,
сипнули  зорі,  зблисла  глуб,  -
краса  явленна  довгий  труд  руйнує:
крушить  престол  її  рука,  
                   втинає  кудрі  і  зника…
А  ти  солодко  стогнеш:  Алілуйя!

Колись  я  й  справді  мешкав  тут.
Долівка...,  ...затишний  цей  кут
без  тебе  -  пустка.
                   В  пам'яті  несу  я
любов,  не  тріумф  –  зимний  склеп.
Над  ним  –  твій  стяг,  пекельний  креп
й  прохромлена,  конає  Алілуйя.

Ти  отверзалась  встріч  мені,
так  звідав  я  що  ж  там  –  на  дні!
Не  знаю  істин,  вищих  ніж  "Люблю!"  я.
Мій  порух  в  храмі  чистоти
                     навколо  нас  зрушав  світи,
в  єднанні  вуст  турчало:  Алілуйя!

Творець  зійшов  з  твоїх  очей!
Хоч  мерле  серце  –  твій  трофей,
                     ім'ям  Його  не  потрясаю  всує.
Хоч  все  не  так,  як  мріяв  я,
                     та  перед  Господом  стоять
я  буду  із  хвалебним:    Алілуйя!

Алілуйя!  Алілуйя!
Алілуйя!  Алілуйя!

2009  р.

Вільний  переклад  українською  твору  Леонарда  Коуена.
Кліп  з  божественною  подобою  автора:
http://www.youtube.com/watch?v=kzWeN-bVDUc&feature=related

Оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=6077That  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514096
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 02.10.2018


H&N

банальности | скупо

Сейчас  случатся  банальности  в  виршах:  дескать,  да,  было  всё,
и  все  тоже  случались,  и  даже  в  одной  кровати  и  в  одном  виртуале
мы  называли  не-это  любовью,  встречались,  мечтали,  гуляли
смеялись  (вот  правда  порознь),  шептали  "люблю"  и  "пошел  ты"...
..."глупый,  стой!"
и  я  останавливался.  Напротив.
Касались  ладонями,  страхами,  криками,  сердцем,  пожалуй,  тоже
вскользь  или  словно  скальпелем  по  душе  -  это  уже  "не  теперь",
это  уже  "не  для  нас",  катастрофически  "так-будет-лучше-поверь"
и  прочие  тысячи  глупых  фраз,  совсем  не  уместных  для  полувлюбленной
в  бога
Или  в  чёрта  межстрочного.
Десять  шагов  за  черту  -  дуэль  на  изменах,  на  вере,  на  козыре  "не  в  сети",
карьера,  учеба,  чужие  в  постели,  следы  в  душе  -  ах,  21,  черт  его  подери,
век!  Тени,  скупые  встречи,  пока-до-вечера,  у  тебя  Диккенс,  у  меня  Брэдбери
и  короткие  смс,  и  случайно  стертое  "не"  перед  "люблю"  в  электронных  письмах
скупых...
не  избалованных  многоточиями.
Это  было  вчера,  это  было  в  марте.  Это  было,  мне  кажется,  тысячи  тысяч  лет  -
и  не  поймешь,  то  ли  назад,  то  ли  нигде:  мы  выпускали  змей,  мы  убивали  любя
мы  расставались  по  счету,  мы  снова  случились  детьми  и  в  них  потеряли  себя
чтоб  обрести  снова,  вылинять  по  весне,  рассмеяться  в  лицо  от  боли,  дать  наконец
ответ
в  графе  "вместе"  поставить  прочерки.
А  сегодня  я  скупо  молчу:  пора  бы  послать  тебя,  наконец,  к  далеким  лихим  чертям
иль  самому  к  ним  -  ты  все  равно  опоздаешь  на  транспорт,  сядешь  не  в  тот  трамвай
заблудишься,  выбрав  дорогу  к  другому  черту/святому/богу/ну  кто  еще  там  бывает,  а?
И  не  приедешь,  напишешь  письмо  мне  "где?",  но  забудешь  прочесть  ответ  и  мы
(!обещай)  никогда  не  встретимся  больше,  ни  здесь,  ни  там...
я  надеюсь  на  это.  Очень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374010
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 24.11.2016


Soul_

не отрекаются любя

мой  город  прячет  фонари-
глаза  
в  опущенных  ресницах

читается  тоска  на  лицах  
и...  страх
и  злость

но  говорить
не  хочет  о  своем  прошедшем

не  ожидая  смысла  "вечность"
живет  от  выжженной  зари
одним  мгновением

в  ладонях
сжимая  боль

самим  собой
не  оставаясь

откровенья
оставив  где-то  за  спиной
не  продвигается  на  шаг

застыло  время
сны  и  лица

а  жизнь
в  распахнутых  страницах
горит
у  черта  на  руках

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649527
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 21.05.2016


Лань.

рокери

бо  насправді  кожен  рокер  мріє  бути  рокером

відпускати  волосся,  як  птахів  з  кліток
тавруватись  татуюваннями,  аби  в  моргу  легше  було  розпізнати
тепер-бо  багато  вмирають  від  передозу

я  рокер  і  я  безсмертний  –  казав,
що  ти  знаєш  про  смак  життя,  якщо  ніколи  не  жив
якщо  не  знаєш  як  це  –  стояти  над  стотисячним  натовпом,  як  Христос
здіймати  руки  до  неба
і  чути  як  вони  моляться  на  тебе  забиваючи  тобі  місце  в  Раю
попри  всі  дрібні  грішки  і  дві-три  судимості
і  вібрувати  музикою,  як  від  Паркінсона
не  те,  що  ці  шмаркачі-піаністи,  трясця  їх  матері
тільки  й  триматись  за  спідниці  і  цмулити  вино
замість  віскі

я  піаніст  і  я  безсмертний  –  казав,
що  ти  знаєш  про  смак  життя,  якщо  ніколи  не  дихав
якщо  не  знаєш,  як  це  –  зривати  оплески  залів
наповнених  імператорськими  пінгвінами
безсоромно  цілувати  чужих  жінок  за  кулісами
викидати  тонни  квітів  на  смітник  просто  тому,  що  їх  забагато
пожинати  захоплення  й  в'язати  його  у  соковиті  стоги
стогнати  від  болю  й  помирати  кожного  разу
сідаючи  за  рояль
не  те,  що  ці  неприкаянці-художники,  трясця  їх  матері
тільки  й  тринькати  гроші  на  фарби  й  ляпати  будь-де
називаючи  мазанину  мистецтвом
і  помирати  як  бомж

я  художник  і  я  безсмертний  –  казав,
що  ти  знаєш  про  смак  життя,  якщо  ніколи  не  торкався
якщо  не  знаєш,  як  це  –  заплющувати  очі  й  бачити  минуле
слухати  шум  крові  в  своїх  передпліччях
розмальовувати  слова,  дотики,  мрії
доводити  до  сліз  поєднанням  двох  штрихів
вдихати  густий  запах  масляних  фарб  й  занурювати  руки  в  розчинник  по  лікті
спати  з  молоденькими  моделями
малювати  портрети  в  маршрутках
вдягатись  як  бомж,  поводитись  як  заманеться
чути,  як  позаду  навшпиньках  ступає  вічність
і  цілує  кожен  твій  крок
не  те,  що  ці  пройдисвіти-поети,  трясця  їх  матері
тільки  й  заливатись  випивкою  курити  до  півсмерті
ліпити  докупи  слова  без  змісту  без  сенсу  без  мети
просто  ліпити  собі  як  будиночки  з  піску
а  потім  напинати  мотузки  як  вітрила  рибальських  човнів
і  повисати  на  них
як  вишні

я  поет  і  я  безсмертний  –  казав,
що  ти  знаєш  про  смак  життя,  якщо  ти  ніколи  не  слухав
якщо  не  знаєш,  як  це  –  відчувати  як  всередині  тебе  хрипло  дихає  риба
сахатися  рухів  її  хвоста
проростати  руками  в  землю,  як  в  небо  –  електростанції
стріляти  у  вічність,  що  йде  позад  тебе
тікати  від  неї,  пручатись
бо  все,  що  вартує  у  цьому  світі  –  це  свобода,
бо  риби  люблять  свободу,
вгризаються  в  шкіру  зсередини  твердими  губами
і  просяться  на  волю
крізь  наскрізну  дірку  в  твоїй  голові

я  Бог  і  я  замахався  лишатись  аутсайдером
писати  їм  галімі  і  геніальні  тексти
напинати  їх  серця  як  простирадла  хмар
збурювати  їх  кров  як  застояні  води  калюжі
освічувати  їм  шлях  –  ніби  нашіптувати  глухому
«двічі  направо,  а  тоді  ліворуч»
а  тоді  лаятись,  що  цей  бовдур  пішов  прямо  і  гепнувся  просто  в  пекло
я  замахався  вкладати  зміст  в  пісні,  якими  вони  заробляють  на  «щоб  не  здохнути»
бо  вони  сплощують  його  спріснюють  стишують
і  виходить,  що  то  вже  не  я  їх  веду,  а  мене
часом  я  думаю  –  хто  створив  мене,  і  чому  він  не  створив  мене  рокером?
я  би  ковтнув  динаміт  і  поглушив  би  всю  рибу  в  легенях
я  б  стер  усі  кольори,  аби  квіти  втратили  сенс
я  б  розладнав  останній  бісів  рояль
аби  лиш  стояти,  як  Христос
і  слухати,  як  вони  моляться  твоїми  піснями
і  пересохлими  губами  шепочуть  твоє  ім'я
і  зірваними  гортанями  ковтають  твої  жести  –  казав,
йшов  на  найближчу  хмару  й  напивався,
курив  до  психозу,  ковтав  дим  легенями,
плакав,  чухав  наколку  під  лопаткою
і  як  перебиту  лапу  перев’язував  сірі  дреди

бо  насправді  кожен  рокер  мріє  бути  рокером

9.8.2015р,
Львів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598908
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 12.09.2015


*Svetlaya*

мармеладное лето

Мармеладные  абрикосы
Разбросал  по  траве  июль
Лету  солнце  вспетя  в  косы
Кружат  бабочки  Ань  и  Юнь
Паучки  кружева  наткали
Приглашают  на  чай  Цокотух
ну  а  те,  накрохмалив  крылья
К  Лопуху  улетают  на  юг
Пчелы,  шмель  над  цветком  кружатся
Воспевая  его  красу
Ощущение  красок  лета
Я  в  снега  с  собой  унесу
И  цекады  под  вечер  дружно
Запевают  прохладный  джаз
Леденец  Луны  безоружно
Манит  в  летнюю  сказку  нас

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595958
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015


Мар’я Гафінець

"Неправильна" мова.

Насвари́ли  мене  за  вимову:
"Фу,  як  це  у  вас  по-сільському,
діалектами  сипле  розмова  -  
підбирайте,  будь  ласка,  слова!"

Що  поробиш,  в  нас  тут  по-простому
і  не  місце  лише  діловому,
бо  не  вмістиш  у  "правильну"  мову
як  живуть  поруч  з  нами  слова:

як  малюк  мій  струмочком  джеркоче,
жебонить  і  лепече  про  все;
як  сусідка  триндить  і  стрекоче
про  важливе,  цікаве,  нове;

як  із  друзями  ми  теревеним
і  бесідуєм  в  колі  колег;
із  подружками  мило  гутарим
і  глаголимо  мудрістю  тег;

не  напише  словник  найповніший
як  витьохкує  серце  в  коханні;
як  трелює  своїй  наймилішій
і  туркоче,  й  карбує  зізнання;

і  як  цідить,  видушує  злість,
як  цокоче,  гугнявить,  рече;
чи  як  мимрить  непроханий  гість....

..та  ж  не  втиснеш  в  "розмову"  це  все!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576253
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 21.07.2015


Леся Kürbis

1938

Зиґмунд  Фройд  видихає  дим  і  відкашлює  попіл.
Краплі  падають  з  неба  на  висхлу  старечу  шкіру.
Відень  кутає  морок  –  глевкий,  як  варена  картопля,
Відень  крається  навпіл  оскалом  старого  звіра.

Відень  –  втомлений  звір,  що  звучить,  як  різдвяна  пісня,
Золотисте  перо,  що  зумисно  простромить  папери.
Якось  дивно  смакує  кава  –  зловісно  й  землисто,
І  хапає  за  шию  глуха  шерстяна  химера.

Зиґмунд  Фройд  видихає  дим  і  відкашлює  сажу.
Краплі  падають  з  неба  химері  за  душний  комір.

Небо,  вишите  кулями,  руки  багряним  маже.
Від  учора  воно  назавжди  змінило  колір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563177
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


GoodVjacheslav

Параграф бесконечность?

Вселенский  стон  пронизывал  безмежность,
Кричала  вера,  жизни  и  миры.
Сошлись  вне  граней  всех  реалий:
Великий  Света  Сын.  
…кипящий  ангел  тьмы.
Сноп  искр  в  бою,  клинками  высекая,
Топтали  жизни  на  своем  пути.
Они  молчали...
Просто  умирали...
Души,  в  надежде  отдавая  за  мечты.
Гнилая  кровь  струится  -  лик  химеры,
У  Сына  Света,  слезы  с  глаз…  и  месть.
За  все  сердца...  любили,  пели,  жили.
Их  в  летописях  мира,  уж  не  счесть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174601
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 03.01.2015


Андрей Кривцун

Я сегодня видел войну… (На Донбассе сейчас - ад)

Я  сегодня  видел  войну...
Нет,  не  в  книге  и  не  в  кино!
Оседлав  взрывную  волну,
Заглянула  она  в  окно
И,  осколками  хохоча,
В  сантиметрах  прошла  от  плеча.

Я  спустился  в  наш  старый  двор  -  
Там  воронки  чернеет  зев,
Мёртвых  яблонь  немой  укор,
Я  под  ними  на  землю  сел
И  в  бесстрастные  небеса
Опрокинул  свои  глаза.

«Что  ж  ты,  Господи,  нас  забыл?!
Что  ж  ты,  Боже,  покинул  нас?!»
Матерясь  и  молясь,  я  выл,
Отпевая  родной  Донбасс.
Он  войною  сейчас  распят.
«Сам  хотел»,  -  палачи  твердят.

И  пытают  его,  смеясь,
Кожу  рвут,  на  куски  дроб`ят.
Отовсюду  сползлась  мразь,
И  снаряды  -  летят,  летят...
Против  брата  идёт  брат.
На  Донбассе  сейчас  -  ад.

Ноябрь,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537860
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Круглов Роман

Стою, жду сына под бомбежкой

Стою,  жду  сына  под  бомбежкой,
сидит  за  партой  ученик.
Солидный  с  галстуком,  в  одежке,
к  которой  не  совсем  привык.

На  переменках  жутко  тихо,
веселья  нет  у  детворы.
Война  забрала  детство  лихо,
войдя  в  дома,  разбив  дворы.

Сынок,  дай  Бог,  чтоб  мир  вернулся,
учись  и  жди,  ты  не  один.
Махнул  рукой  и  отвернулся,
пусть  слез  не  видит  взрослый  сын!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534819
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


Круглов Роман

Дети Донбасса

Дети  Донбасса  –  дети  подземелья!
В  июле  месяце  «прописаны»  в  подвал.
Не  для  флеш-моба  и  не  от  веселья
в  фуфайках  летом  начат  «карнавал».

«Как  я  провел  все  лето»  нам  напишут,
Как  отличить  зенитку  от  «Катюш».
Где  самолет  и  с  чем  летит  услышат,
в  семь  лет  нашептывая  о  спасеньи  душ.

Чей  след:  от  танка  или  БТРа?
Что  это:  «Нона»,  НУРС,  ПЗРК?
Никто  не  думал,  что  наступит  эра,
когда  ребенок  знает  больше  старика…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534820
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


терен юрій

М"ясні павільйони.

Павільйони,  м’ясні  павільйони.
Наречена  і    мати    чорні.
Гривні,  гривні  по  «  двісті»  нові.
Сорок  день…  дощ  без  «граду»
               що  ми?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534784
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


Soul_

пугающе разбитое стекло

Пугающе  разбитое  стекло
обрОненное  грубою  рукою  -
не  склеить,  не  зашить.
И  лишь  покоем
шумит  камыш...

обманчивая  тишь...  

В  раскатах  грома  (?)  вздрагивают  стекла,
как  будто  бы  ресничная  канва
пустого  дома.
Неба  бахрома
опутала  деревьям  руки-ветви.
И  гонит  листья  сорванные  ветер,
как  будто  завтра  забредет  зима.

И  холод  в  душах  там,  где  солнца  свет
стекает  переплавленной  смолой  
на  город  мой

наверно  бога  нет?
 
(и  лишь  пылает  небо  надо  мной)
А  завтра  встречу  выпавший  рассвет?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515136
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 03.08.2014


Оринка Поцілункова

ми видумки

Нас  не  було,хоча  б  у  цім  світі  
ми  вигадки  тих,хто  взявши  перо
дописали  роман  й  оселились  на  Криті
і  думали  ,  що  все  загуло

вензелями  ввесь  світ  прикрашали
крапки  цілували  папір
одягнули  не  в  пишні  шати.  
А  дуже  просто-в  ампір

хто  ми  є  і  де  шлях-невідомо
я  тримаюсь  за  танучу  тінь
ти  не  друг  і  не  ворог,  знайомий
віршових  натхнення  сплетінь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479274
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 08.05.2014


Патара

А спати ЯК?!!

Депутата  Горлівської  міськради  
від  "Батьківщини"  Володимира  Рибака,  
який  зник  минулого  тижня,  
знайдено  мертвим  зі  слідами  катування.


І  знову  хтось  на  душу  смертний  гріх  
Узяв  собі,  рахуючи  що  правий...  
А  спати  ЯК,  після  ТАКИХ  "утіх"?!!  
Дітей  ЯК  зачинати  в  цій  державі?!!  
Була  ЛЮДИНА  і...  її  НЕМА.  
Таки  ЛЮДИНА,  а  не  бидло  дике!  
Можливо,  вбивцю  й  не  чека  тюрма,  
Але  душа  його  -  візьми  і  викинь....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494336
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014


MiShura

18 февраля 2014

В  Киеве  мчатся  по  встречным  полосам  «скорые»
И  кричат,  сигналя  об  общей  беде.
Низкое  небо  испуганно  сжалось  над  городом.
В  Киеве  «беркут»  расстреливает  людей.

Мы  –  не  совок,  не  быдло,  мы  –  люди,  мы  -  граждане.
Только  для  этой  власти  мы  –  просто  никто.
Вся  Украина  сейчас  -  огромная  Врадиевка*
Бьётся    и  корчится  под  бандитской  пятой.

Кто-то  меня  называет  фашисткой  –  пусть  их.
Им  непонятен  мой  постоянный  страх:
Ведь  в  моих  снах  девушка  плачет  по-русски
Над  подругой:  «Слышишь?  не  умирай!»

Врадиевка  -  райцентр  в  Николаевской  области,  где  офицеры  милиции  несколько  лет  насиловали  и  убивали  местных  жительниц.  Дело  получило  огласку,  когда  одной  из  жертв  удалось  спастись,  но  под  "личным  контролем"  президента  Януковича,  виновные  получили  очень  мягкие  наказания.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493859
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Сволочь

Искать свое.

Просто  такие  как  мы  не  нужны  в  раю
Там  и  без  нас,  по-моему,  хорошо
Все  непременно  счастливы...  аж  поют...
Можешь  ответить  -  зачем  ты  сюда  пришел?

Просто  мы  не  умеем  себя  вести
Станем  заглядывать  ангелам  между  ног
Или  (в  раю  нельзя  же)  начнем  грустить
Или  у  бога  спросим  -  ну,  кто  тут  бог?

Нас  непременно  выгонят  -  вот  те  крест
Скажут  -  достали  гады  идите  в  ад!
Только  в  аду  не  примут  -  не  хватит  мест...
Там  и  похуже  -  в  очереди  стоят...

Так  что  давай  -  вздохнули,  рука  в  руке...
Тут,  в  промежутке,  пусто...  зато  -  вдвоем.
Видишь  -  неважно  где  ты.  А  важно  -  с  кем.
Лучше  пошли  отсюда.  Искать  свое.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 16.03.2014


Шаманка

молитва о нем

я  молю  Тебя,  Господи,  сбереги
его
от...  самого  себя...
дай,  Бог,  тихой  реки  ему
берег  и
мост  ко  мне  на  стальных  цепях,
чтоб  ни  сжечь,  ни  взорвать
его,  ни  сломать,
он  не  смог  никогда  и  знал,
что  на  том  берегу
и  не  на  словах  жду  без  устали  я  одна...
дай  рукам  его,  сердцу  и  духу
сил
выжить,  вынести  и  суметь,
в  кровь  края  нецелованных
прикусив,  не  разменивать  жизнь  на
смерть...
дай,  найти  ему,  Боже,  а  не
искать,
не  влюбляться  дай,  а  любить,
пусть  жестока  дорога  и  не  близка,
Ты  храни  его.
в  поле  битв
пусть  любовь  моя  станет  ему
броней
от  потерь  и  сомнений    стрел.  я  прошу,  дай  мне,  Господи,
знать  о  нем,
что  он  жив,  невредим  и  цел.
Ты  отдай  мне  всю  горечь  и
боли  яд,
что  готовил  ему.  И  с  ним
если  даже  устанешь  быть,
Боже,  я
не  устану  его  хранить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303062
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 16.03.2014


Шаманка

Don't, Кихот!

Муторно  от  стихов.  
Правда  горчит  в  гортани.  
Мельницами  скитаний  
Смолот  и  о  плохом  
Думаешь.  
Don't,  Кихот!  


Зябко  до  потрохов.  
Злые  фантомы  боли  
Шепчут  наперебой  о  
Главном.  И  день  за  год  -  
Заживо?  
Don't,  Кихот!  

В  небе  слепо-глухом  -  
Пусто.  Мы  оба  знаем...  
Снова  взята  пивная  -  
Крепость  -  пускаешь  в  ход  
Ветреность?  
Don't,  Кихот!  

Будет  еще  поход,  
Ветры  свежей,  сильнее,  
Рыжие  дульсинеи,  
Сын  на  тебя  похож.  
Сетуешь?  
Don't,  Кихот!  

Славы  хлебнешь  с  лихвой,  
Роскоши  и  признаний,  
Выучишь  жизнь  с  изнанки,-  
Скоро  уже,  вот-вот...  

Веришь  мне?  
Don't,  Кихот!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355042
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 16.03.2014


Шаманка

с оговоркой по Гессе

Ты  обо  мне  ничего  не  знаешь.  Наверно,  думаешь  до  сих  пор,  что  у  меня  в  голове  -  сквозная.  Конечно.  Сам  же  стрелял  в  упор.  Не  веришь  в  то,  что  и  так  бывает  -  не  все  пройдет  -    Соломон  неправ,  и,  если  вдруг,  окажусь  права  я,  ты  не  держи  на  меня  добра.  
     Я  понимаю,  нельзя  так  близко,  что  ни  слукавить,  ни  продохнуть.  Ты  не  прощаешься  -  по-английски,  а  я,  прощая,  молюсь  окну...  
   "Вот  кабы  мне,  то  я  смог  бы",  "Я  бы"...  Вновь  недокуренные  слова...  И  чем-то  горьким  стекает  в  ямбы  лишь  безысходное  "Наливай!".    Смелеешь...  Градус  слегка  повысив,  ты  между  строк  намекаешь  мне:  "Да  ну,  какие  там  игры  в  бисер?  Ведь  игры  в  бисер  -  не  для  свиней".  Так  долго  целясь,  стреляешь  мимо,  и,  обесценив  любовь  в  Игре,  находишь  в  каждой,  в  любой  -Гермину,  ту,  обреченную  умереть.  Так  много  возле  их,  милых,  кротких  -  несносной,  искренней  -  не  чета,  диагноз  выставлен  –  идиотка...  И  проще    -  вычеркнуть,  не  читать.  Забыть  и  впредь  обходить  десятой,  других,  вменяемых,  звать,  искать,  но  пресных,  тихих  ручей  иссякнет  -  во  мне  утопит  тебя  тоска.  Бездонный  темный  холодный  омут  -    подписан  чертом  -  вода  дрожит,  ты  окунаешься  -  правдой  сломлен...  Насквозь?  До  истины?  -  Значит,  жив.          

______________________  
Вдохновившим  -  Спасибо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350233
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 16.03.2014