утро в тисках оконных.
будешь ли ты спокойна,
если меня не примут
люди с моим умом?
если меня оставят
в комнате узких ставней,
и мне изменит память,
где в ей дверной проем.
я в состояньи мира,
ты в состояньи мира -
это необходимо:
нам не снести войны.
в том, что как в древнем риме
все наши чувства вымрут
в будущем обозримом,
мало твоей вины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434564
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 23.01.2014
Солов'ї пролітали над гаєм
двоє довго сиділи за чаєм
заплітали розмови до рана,
живучи біля свого екрана.
І проникли ті букви їм в груди,
оп'янивши всі логіки Будди.
В голові якась певна незвичність
спонукала думки на язичність.
Вони були богами навзаєм!
І молились щоночі. За чаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428842
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Как же подло одной влюбиться
И бледнея казнить упреком.
Краем сердца-ожесточиться,
Краем чувств-бродить недотрогой.
Как же странно в одно мгновенье
Потеряться в родных объятиях!
И танцуя вокруг вселенной
Лишь безудержно улыбаться.
Как же глупо-не звать на помощь
Обнаружив свою ущербность...
Лишь почудилась невесомость!
Подвернуло улыбкой смелость.
Как же грустно составить тщетность
Безуспешных попыток счастья.
Лишь почудилась невесомость!
Поскользнулась в твоих объятиях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425209
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 02.06.2013
Любовь сильнее всего, святее всего, несказаннее всего.
Н. Карамзин
(В.Ш)
Я не можу без тебе жити,
Надпиваю тебе сповна
Ти для мене - неначе квіти,
Яких щойно торкнулась весна.
Влило сонце в червоне серце
В дивний орган - гарячий віск,
Опустило любов на денце
Дало серцю надмірний тиск.
11.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424211
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 02.06.2013
Ушла! Я путь не преградил.
Иди, коль хочется свободы!
В ответ на всё лишь закурил–
Ни к чёрту нервы!.. Это годы…
Ушла и стало, как во сне:
Спокойно, тихо и уютно,
Ты всё равно придёшь ко мне,
Твердя «люблю» ежеминутно.
Ушла походкой дикой кошки,
Так независимо-легка!
Свои красивенькие ножки
Венчая стуком каблука.
А я остался чьё-то дело
При солнца свете изучать,
Ты мне ещё не надоела,
Но стал с тобою я скучать.
Ушла…
/25.10.2005/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228867
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 02.06.2013
Понтий Пилат не тянет уже руки -
голову пса нащупывать пустотой.
воздух горяч и стены ему узки,
мыслям, что овцам, нужно на водопой...
Понтий Пилат совсем не готов судить
божьего человека людским судом
"хочешь - соври. раскайся и уходи,
Бог промолчит и мы промолчим о нем".
умер Га-ноцри, не закрывая глаз.
Понтий Пилат считает во сне кресты.
он опускает руку в последний раз,
если бы только не было пустоты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386714
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 02.06.2013
Ксожаленью, так бывает,
Мы не те, кого играем.
Мы не те, кем быть хотели.
Не смелЫ и неумелы.
Мы не те, кого любили,
С нами спали, но не жили...
И склонившись у могилы
Нас не спросят: \"где ты, милый?\".
Засыпая труп остылый,
Не заплачут, что есть силы.
Мы не те, кого природа
Воссоздала без изъяна.
Нам она дала полгода
На зализыванья раны.
Нам она дала полночи
На прощанья и прощенья!
Если больше кто захочет -
нет условий на продленье.
Мы - не те, кто будет в тройке.
Не возьмем с шестом шесть метров
Нас ищите на помойке
100 вопросов - 0 ответов.
Мы не те, кто каждый вечер
Провожает солнце в море.
И не нам там волны плещут,
Не для нас им птицы вторят.
Мы не те, кто будет после.
Мы не те, кто был когда-то...
К нам давно не ходят в гости.
Да и нам совсем не рады.
Мы не те, кому спокойно
Достается все и сразу.
Не выигрываем войны,
Не заканчиваем фразы.
О других слагают песни,
О других - стихи, поэмы.
Мы не те - хоть злись, хоть тресни!..
И уже не станем теми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427494
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 02.06.2013
Мальчик приозерный,
голубые глазки.
Ты не местный, верно?
Из какой ты сказки?
Мальчик полупьяный,
маленький мой принц,
звездочка упала,
из твоих ресниц.
Я таких ни разу
не видала искр.
Ты украл мой разум,
изменил мой мир.
Мальчик-заводило,
странный рифмоплет.
Я уснуть не в силах
ночи напролет.
Мальчик полумесяц,
мой хрустальный свет!
Ты погромче смейся,
чтоб нашла твой след.
Приходи в то место,
мальчик озорной,
сосчитаем вместе
звезды над водой.
Я проснусь средь ночи,
выгляну во двор –
сказочно хохочет
мальчик….
мальчик-вор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428721
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
Коли з неба в світ виростає земля
білим-білим, стираючи плями -
починається все із нового нуля,
ілюзорно ховаючи рани.
І є в них тіло. Є в них душа.
І є в них віра. чорної масті.
Розіпнуті "я" елементом ножа
у їхній, наче законній, власті.
Розгойдалося все від землі до небес
на теренах моєї країни.
І мене колихає живий інтерес:
Чи не вмерла ще, блять, ...?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427687
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Вчора він був частиною всесвіту, а сьогодні намагався не втручатися у власний космос.
Погасла зірка... Кажуть, то догоріло чиєсь життя, але завтра все одно та зірка появиться на небі. А може й ні... Тільки якщо душа захоче, якщо буде незапиленою, існуватиме вільно, в гармонії.
Небокрай... А де він? Де край тієї суцільної синьо-чорної уяви, яка малює те небо у нас всередині? Край визначають очі. Хочуть - бачать крізь темне полотно власну зірку, ні - залишаються осторонь особистої планети.
Сонце - в центрі, серце - Сонце: пече, руйнує, не підпускає до себе.
Подивившись на вечірнє небо, кожен бачить своє: хтось мрії, інші - невідомість, треті - себе.
... whetever you like, whetever you want, whetever you need - everything is in your arms.
Закрий очі, подивись перед сном у вікно, відчуй небо над собою...
Він просто не мав з ким поговорити. Море - далеко, небо - далеко. Говорив з собою.
Сам - далеко.
Розірвав душу. Половинку відправив туди, решту залишив собі, на згадку про своє існування.
Небо манило до себе, але йому ще рано. Та він помилявся.
Там часу не існує, тому все завжди там вчасно.
Instantes
Завтра буде завтра, а сьогодні вже пора спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425457
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Забита вкраї попільничка,
І зовсім втомлена душа
Буває, заздрю я п’яничкам
Буває рима без вірша
І так, щоб відпустити руки
І дим лягає на Моне
Якісь невивчені сполуки
Штовхають душу на сумне
Я гріюсь ніжними віршами
Я пишу… Осадом сумним,
І прохолодними дощами,
Із пристрасно гарячих рим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426762
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Прости, не могу не думать
о стылых днях,
что застали в разгаре весны тебя,
пока я
измеряла собой глубины восточных озер,
случайных, в общем – то,
как все в моей жизни.
Костер
тех секунд еще пламенеет в моей крови,
наводняя градусом смерти
все, что вовне и внутри,
оттого пишу тебе так вот, без прикрас,
не прячась в броню метафор
и лунных фаз,
или что там влияет на активность
душевных айкью.
Коль предательство
принимает обличие дежавю,
активируя статус жизни,
вот мой ей ответ:
не все тебе, детка, известно,
и тот скелет,
что маячит в шкафу, пугая
тебя белизной костей,
как минимум мы,
и от этого тьма светлей,
пропитанная нафталином чужих судеб,
что есть наше проклятье,
вода и хлеб,
напоминая о том, что и за дверьми,
неважно какими,
безлюдными нелюдьми
мы будем в тебе занозой торчать, прутом
в жопе павлина,
раскрывающего новый том
эпохальных картинок, что фантиками от конфет
маячат в глазах в преддверии «смысла нет».
Однако на тот извечный вопрос «на кой?»
ответивши вновь бегущей во тьму строкой,
не собираясь оправдывать этот фарс,
хочу лишь заметить:
как бы нас
с тобой не убивали,
из - под полы ножом,
или бритвой по горлу,
пусть думается об одном:
все это месть пространства в угоду тли,
и каждый, кто без времени визави,
наедине с собой,
или с кем-то из,
в подспудных своих, обрывистых, как карниз,
скармливая свой пульс демонам небытия,
в итоге, как правило,
не узнающий себя,
есть лишний излишек, бездарь, без моря прибой,
выкидыш за пределы
нот -
как я, тарабаня: «с тобой»
в эту минуту бегущим в окне дождем,
шумящей строкой вливаясь
в твою ладонь,
чтобы ты, выпивая этот трепещущий луч,
думал о листопаде.
И кактус в пустыне живуч,
коль, насыщаемый мыслями о воде,
сердечным колодцем полнится.
Когда вездесущность нигде,
пополнив мною эфирный и прочий пласт,
сожрет эту вечность,
эту секунду нас,
не оставив камня на камне
и памяти обо мне,
не отпускай ладони,
сияй во тьме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426120
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Пока ты пишешь,
электричество не сможет себя оправдать
прерыванием красной нити
в раскаленной колбе стекла
и письменный стол, обращаясь в пыль,
будет снова и снова
вспоминать легенду о фениксе,
подставляя свою шершавую спину,
чтобы, свивая в тех ветвях
новое гнездо,
ты мог увидеть зарю прежде,
чем она полоснет по горлу
своим жертвенным ножом;
прежде, чем, впрыскивая в себя
очередную дозу
морфия бессонниц
и проходя заново
все ступени посвящения в тишину,
не заботясь о том,
кто тебе ее надиктовывает
и чей профиль имеют монеты
украденных тобою стран,
ты вспомнишь о том,
что эта комната с абажуром,
созданная гипнозом моего воображения,
где ты уже не являешься моим героем,
но - тем, кто,
рождаясь из собственного праха,
сам становится зарей,
есть последнее прибежище твоего
молчания,
потому все, о чем ты пишешь,
неизбежно будет о нас.
Пой, пока тишина не заплачет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374201
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 15.05.2013
Холодні руки
Порожні звуки
Вчорашня пустота
І заніміли губи...
Десь на осінніх луках
Загинула твоя весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423973
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 15.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2013
Коли ти топиш в океані любов –
Тебе накриває хвиля цунамі.
Від страху і холоду піниться кров
І потрібно складати себе–орігамі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425007
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Не з тими я, хто кинув землю
На розтерзання ворогам.
Облесників я цих не те́рплю,
Пісень своїх я їм не дам.
Та жалюгідний той вигна́нець,
Мов поневолений, слабий.
Його дорога - чорний сланець,
Полином пахне хліб чужий.
Ми в тьмі пожежного угару,
Остачу юності губили.
І ні єдиного удару
Від себе ми не відхилили.
Тож знаєм, що в оцінці пізній
Оправданим є кожен час...
Нема в миру людей безслізніш,
Простіш та зверхніше за нас.
А.Ахматова 1922 *ANNO DOMINI*
Не с теми я, кто бросил землю
На растерзание врагам.
Их грубой лести я не внемлю,
Им песен я своих не дам.
Но вечно жалок мне изгнанник,
Как заключенный, как больной.
Темна твоя дорога, странник,
Полынью пахнет хлеб чужой.
А здесь, в глухом чаду пожара
Остаток юности губя,
Мы ни единого удара
Не отклонили от себя.
И знаем, что в оценке поздней
Оправдан будет каждый час...
Но в мире нет людей бесслезней,
Надменнее и проще нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425021
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
- Хто ти? - запитує мене ангел із блакитними очима та сірими, як туман, крилами. Його волосся було чорним, як ніч, а я дивилась на нього та нічого не могла промовити до тих пір, поки не побачила у його руках листя - зелене і свіже, щойно з дерева. Я заплющила очі й спробувала зрозуміти, що це все сон і що насправді його немає тут, що він – це моя уява, яка взбунтувала, образилась, вирішила докучити мені, але ні, не вийшло, він справжній.
- Я ніщо. – відповіла я .
- Але ти мислиш, говориш, існуєш, то як ти можеш бути «ніщо»?
- Не знаю.
- Хочеш я буду твоїм охоронцем? Я подарую тобі життя у світі й буду оберігати доти, доки з моїх крил не осипиться останнє пір’ячко. – він поглянув мені в очі й, не дочекавшись відповіді, підкинув листя вгору. Вони падали мені до ніг і… О Боже! Ноги… У мене з’явилося тіло і я тепер не просто «ніщо» ? Дивно, мороз по шкірі пронизав мене з середини. Опинившись десь серед міста після заходу сонця, влітку, я відчула, що потрібна тут не просто так.
- Ангеле, що це за дивне відчуття? – запитала я його, дивлячись в небо, а він, кружляючи навколо мене, весело сміявся та відповів:
- Твоя душа бажає віднайти своє покликання. Ось, підніми будь - який листочок, адже кожен із них відповідає за щось. Один з них – твоє покликання. – показав пальцем мені до ніг на те листя, що дало мені тіло, і я підняла один листочок. Він був гарного зеленого кольору, насичений, яскравий. В якусь мить листочок перетворився на перо. – О, письменником будеш. Ось твоє покликання – писати, творити прекрасне із слів.
- Прекрасне із слів? – здивувалась я.
Минуло декілька років, поки я опанувала свій дар. За цей час я не бачила ангела. Мені здавалось, що він зник, залишив мене, але я помилялась. Нещодавно я побачила його. У волоссі прорізалась сивина, очі уже не були такими блакитними, а крила пошарпані. Ангел виглядав дуже втомлено й хворобливо. Мене збентежило це:
- Тобі погано? Через що? Де ти був увесь цей час? Що з тобою?
Ангел повільно присів на стільчик і сказав:
- Пам’ятаєш, я казав, що, давши тобі життя, завжди буду охороняти тебе? Я завжди був поряд. Ти – письменниця. Доки ти писала, усі навколо ненавиділи тебе, бажали зла, намагалися згубити тебе, адже ти писала щиро, й усе це я брав на себе. Ти ніколи не страждала. Ти нічого не помічала, бо я забирав собі усі біди й нещастя, що випали на твою долю. І зараз я не перестану тебе охороняти.
Я стояла і дивилась на нього зі співчуттям і нерозумінням усього. Навіщо тоді йому це? Честь? Гідність? Але ж він ангел, він божество, а я «ніщо» тільки з тілом і умінням писати.
***
Завтра мене стратять за правду. Стратять за те, що я не підпорядковувалась комусь і завжди була в’язнем своїх принципів, ідей та думок. З нетерпінням чекаю ранку, щоб під теплим промінням сонця вийти на вулицю і отримати кулю у вісок. Цікаво, де ж ангел? Він казав, що буде поряд – і де ж він? Ні, я не звинувачую його ні в чому, але зараз я б воліла аби він був тут, зі мною. Мені б поговорити з ним, висказатись, а то ж завтра моє недовге, але не даремне життя припиниться, і я знову стану «ніщо».
Легко… Дуже легко на душі. У мої очі впевнено дивиться дуло автомата. Раптом позаду військового з неба щось впало – це був ангел. Так, це був мій ангел. Я зраділа, але коли він піднявся, то побачила сивого, змарнілого діда з обшарпаними, поламаними крилами. Він намагався зробити крок, а потім ще один. Мить – постріл. Ангел розвіявся у повітрі, а я залишилась жива. Чому? А тому що, усі мої вірші, усі мої твори будуть існувати вічно й ім’я моє разом з ними. Ангел дав мені найкращий талант у світі, і моє покликання було варте усіх цих страждань, які він взяв на себе.
Єдине, що я зрозуміла так це те, що я не просто «ніщо» й ніколи ним не була.
P.S.
«Доки знатимуть люди мої слова – я завжди буду жива.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415960
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 07.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2013
І знаєте, не лічить мене сигаретний дим,
Він так лиш заспокоїть на секунду душу
Я мріяла забути,все, що зв*язане із ним,
І зараз клясти через це себе я мушу...
\"He only mine \" повторювала часто,
Але не мій він був, ніколи і не став,
Я приворожувала просто так його кохання
А треба було просто утікать.
І чесно Вам скажу,брехні вже досить,
І сліз я пролила вже не одне відро,
Я так його кохаю, але досить.
Тепер мене спасе лише вино.
Я вірю, що воно залічить рани,
І зап*янить увесь тий клятий біль
Кохання- це прокляття,І ні одне закляття,
Мабуть, уже не впорається з ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419430
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 07.05.2013
Сколько бы я не говорила, что это конец,
Что легко выбросить тебя из головы,
Но вот никакой из меня беглец,
Не спасают даже придуманные миры.
Когда закрываю на миг глаза,
Я вижу твою удивительную улыбку.
Кричу душе, что надо возвращаться назад
И не совершать очередные ошибки.
* * *
Опять банальные мысли меня поглотили,
Устала их прогонять постоянно.
Главное, чтобы совсем не сломили.
Как мне потом быть графоманом?
* * *
Я возвращаюсь к твоему взгляду,
О нем, наверное, писать не устану,
Только он у меня есть, а больше ничего и не надо.
Да к черту все. Хочу в нирвану.
Планы? О, нет, мимолетные желанья,
С утра к тебе мысленно улетаю.
Я всего лишь ищу свое вдохновенье.
Подари мне его. Ты можешь, я знаю.
* * *
А критика будет? Не зря я стараюсь?
Рифмы к словам иногда подбираю.
Не нужны сейчас, никому стихи,
В инете и так полно другой чепухи.
* * *
Сложно, когда начинаешь ты говорить,
Ведь твой голос сладок для меня, как мед,
Один из лучших, бальзам для души,
Каждый влюбленный меня поймет.
Написала, будто у меня все хорошо,
А счастья – так хоть отбавляй,
Раньше радость чувства мои приносили,
Сейчас проще к стенке – стреляй.
* * *
Вообще-то писать садилась о лете,
О солнце, тепле. Вот беда.
Нарисую звезду на рекламном буклете,
Со мной бред теперь навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421037
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 30.04.2013
терпко так, голосно так
хриплим від відчаю голосом,
я вишрамовувала крихітний знак
в тебе між лопаток. індексом.
швидко так, сильно так,
майже без пам"яті.
стерся вже з нігтів лак.
і тіла пом"яті.
дихали рухами, майже, як зябрами,
дихали тихо так, майже німі.
тільки оті твої пальці між ребрами,
тільки оті на моїй спині.
руки-підступності, руки-артерії,
вп"ялися в тіло, сплелися між нас.
й столичні дивани м"які в кафетерії
їм не забути отой "вищий клас".
дико й нестримно обоє безглузділи,
глухли й німіли, темніло в очах.
ми поділили на пункти і розділи
весь міні-простір у білих плечах.
руки-підступності, подихи зябрами,
вп"ялися в тіло і зовсім німі.
тільки оті твої пальці між ребрами,
тільки ОТІ на моїй спині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420982
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Вузькі міжсезоння дрімотно шпаринами ковзають. Вдома
повз рідних минаю, весною в тенетах заблукана.
Сірі поверхні бетонні уздовж похребтовані -
тіло видовжують. Тіло назад себе скручує.
Далі плетемо розради з вітрами-поривами врозтіч,
аби схопитись за біженців, аби себе наздогнати -
плями на шиї. І на губах ліпить зморшки -
дощ заклопотаний.
Ледь опритомнівши - боса...
Ніби здалося,
що в весни сиве волосся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421852
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
І якщо
на вістрі божевілля сміються беззубі клоуни,
То
у підвалинах часу плачуть без'язикі проповідники.
Сплітаючи крижаними пальцями обнадійливість та страждання в пучки вдаваної радості, здалося, що сум безцінніший, аніж калюжі сліз щастя.
На гойдалці секундного маятника сиділо кілька планів прозаїчного майбутнього, які штовхалися та проклинали один одного на невдачі:
- Ти лише випадковий намір, дурню.
- А тобі все одно не вдасться врятувати світ.
- Може, і не вдасться, однак це не буде так неочікувано, як твій провал щодо творіння добра...
Вони без угаву патякали про неможливість успіху, тим самим розносячи його примарні відблиски в майбутнє з кожним рухом невгамовного маятника. Плани своїм непорозумінням паплюжили дійсність, забруднюючи її плямами неможливості гідного прийдешнього.
Під гойдалкою сидів клоун та слухав їх балачки. Він перебував там достатньо довго й вже встиг втратити всі свої зуби, адже втрачав по одному через кожну суперечку. Йому не залишалося більше нічого, окрім як сміятися, демонструючи пустому простору навколо свою немічність. Клоун слухав та радів із того, що вже ніколи не зможе приносити щастя, бо перестав вірити в нього. Йому потрібен був лише сум, однак він не міг його собі здобути, бо був справжнісіньким клоуном і міг самостійно продукувати лише радість.
Іноді до нього навідувався заплаканий без'язикий проповідник. Він добре знав, що клоуну потрібен чистий сум, знав, як допомогти йому з цим, однак не міг цього зробити, бо не мав язика. Від того й плакав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387164
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 30.04.2013
Ти зайшов в мою душу, немов в трикімнатну квартиру,
Залишив в коридорі пошарпану свою валізу.
Нагадав мені вкотре назавжди забуту сатиру.
Не доїв моє щастя, законно отримавши візу.
Вже й розбиті всі вікна - мені лиш збирати уламки
І робити ремонт, знов здирати потерті шпалери.
Ти будуєш лише хмарочосно-повітряні замки,
А мені лікувати ще душу до нової ери.
Все ж не можу піти. Заселяйся у душу-квартиру.
Можеш дряпати стіни, білити зчорнілу вже стелю,
Годувати голодних мишей лиш шматочками сиру.
Можеш жити, та не нарікай на цю мою пустелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421523
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Вона вранці навшпиньках підіймала важкі ролети
Крізь вітражні клаптики скла, наче пазл, складала цей світ,
В її скронях довколо своєї осі обертались планети,
А всередині неї буддійські монахи читали санскрит.
Всі довколо сприймали це, як знак божевілля
Вона бігла боса по вуглях, як чула ім'я Максим,
Мабуть, він щоночі давав їй якесь приворотне зілля
І вона вибухала тисячами Хiросим
Він опівночі має пролити невинну кров, вшанувати богиню Геру
Посміхається і готує свою підступну болісну пастку
Несподівано, ніби гострим кутком паперу
Намалює червоний браслет на її запястку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411283
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 29.04.2013
сповідь верлібрами білому аркушу,
мов шрами від нігтів на білій спині.
завтра я знов тебе вип"ю і спокушу,
тільки ти вірь мені.
наші розмови зробились відвертими,
заламуєш руки в замок за спиною.
стали долоні такими потертими
а як же. ну як тут не бути сумною?
сповідь тобі, без кінця цілуючись,
щоб не забути нічого важливого.
ти притискав мене, мабуть, дивуючись.
в цьому немає нічого жахливого.
сповідь рукам і плечам, кохаючись,
мов одкровення самим собі.
мов каяття, між яким, задихаючись,
все ж зізнаємося , ми - геть слабі.
сповідь губам на твоїх артеріях,
тихо так, щоб не сполохати ритму.
рухи на дуже складних траєкторіях,
знаєш, а це додає колориту.
сповідь верлібрами білому аркушу,
мов шрами від нігтів на білій спині.
завтра я знов тебе вип"ю і спокушу,
тільки ти вірь мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421582
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 29.04.2013
ти болиш десь посередині грудей
якраз там, де у мене родимка
коли мовчу, то можу почути твоє серце
стук-стук стук-стук
з кожним видихом тебе має ставати менше
ти ніби там але ще десь тут
з кожним спогадом ти маєш ставати гірший
самозакоханий ти - гіркий
я ще ніколи так не писала вірші
ще ніколи так не боялась слів
ти болиш ... застрягаєш в горлі
і стук закладає вуха
і стук пробиває наскрізь
стук-стук
закриваю очі
стук стук
але ж
ти не хочеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421544
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Ніколи не пізно пробачити,
ніколи не рано відчути.
щоб в темряві світло побачити,
щоб гололос у тиші почути.
Усіх помилок не позбутися,
а правил усіх не завчити.
Ніколи не рано вернутися,
ніколи не пізно, щоб жити..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421598
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Ми розмовлятимемо на рівних
Тільки коли я помру, коханий.
Вживану душу приймуть за винну
І не спитають якого храму.
Рік пролетить - і забуду дотик,
Стане мабуть невимовно просто,
Я уподібнюсь твоїй істоті,
Звужу до крапки серцевий простір.
Що нам, порожнім, чужі образи?
Ми їх залишим живим, а доти
Має минути достатньо часу:
Тисяча дотиків — тисяча років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406201
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 28.04.2013
Я бачу смерть
У всіх твоїх моїх казках
Я бачу повінь
У наших чаюваннях
Я бачу холод
У твоїх словах
*********************************
Кашель рве груди
Чверть серця вже нема
Сонна канонада
З цигаркою в зубах
Нас топить страх
************************************
Побрий обличчя
Та йди спати
Нехай у снах
Присниться
Тобі
Найгірший страх
****************************************
Побитий але не убитий
Без щелепи
Але можу ще пити
Твою брехню
Вона ж рідка….
*******************************************
Сіамський кит
У кактусах сидить
Розбити й в мить
Твій щит
І ти моя
Я злий безчесний
Я
****************************************
Криваві серця
Заглядають
у
Криві дзеркала
Там все видно
Це не тіві
Там немає брехні
****************************************
Живи довго
Душу трави
Демона в собі живи
А потім помри
На світанку
Саме тоді
Час помирати
Людям з чорнотою
У душі
*****************************************
Роблю самогубство
Бо я ідіот
Безхребетний жук
Нічого не можу
Та і не хочу
Я ж ідіот
******************************************
Моя кров тече рікою
По білому полю
Я помираю бо я кохаю
А вона не кохає
Навіть не знає
Бо я ідіот
**********************************************
Зима прибуде
І буде чудо
Єгипет замерзне
Льоди підуть
На побачення
До води
І кораблів
(далі буде)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380843
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.04.2013
как тебя мне называть?
Волшебник? Бог? Святой Отец?
на лик чудесный вечно воззирать?
конечно.ты выдумщик. молодец.
ты поклоненья жаждешь, как воды.
должна перед тобой я прогинаться.
и делать всё, только так,как хочешь ты.
не прокатит. можешь не стараться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421472
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2013
чернило разлилось пятном крови черной
пульсирует венками строк...
тебе рассказать смогу все, ведь ты тот кто
всегда меня выслушать мог.
помятый, потертый, забытый, случайный...
ты самый надежный мой друг -
в каждом таком строк упертом биении
души моей замкнутый круг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419375
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Знаешь, ты самый дорогой мне человек
И с тобою я бы хотела прожить целый век
Неважно ,где, как и насколько красиво
Просто главное - что бы было все не фальшиво
Я хочу видеть тебя спящим и касаться губами век
Ощущать тепло твоих рук, кушать с тобой чебурек
Хочу путешествовать, только с тобой, по всему миру
И на наш Новый Год, украшать безумно квартиру
Сидеть,обнявшись, на диване и смотреть как падает снег
А когда, вдруг, уснёшь, набросить на тебя тепленький плед
И пусть, я не знаю всех песен любимых тобою слов
Зато, научусь я в будующем готовить тебе, наверное, вкусный плов
Буду ревновать тебя к каждой прохожей
Но ,ты главное знай, что только с тобой у меня мурашки по коже
Ты самый родной для меня человек
Научиться всему-лишь бы с тобою навек
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415790
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Коли відчуваєш м"яку траву крізь резинову підошву у кедах...
Ти ідеш поряд я іду і нам не треба, нікого не треба!
Небо безмежне над нами, здається впирається в плечі.
Я сумую за вечорами, яких вже не має, до речі ...
Вітамін С у плодах на деревах, ще зелених як твоя запальничка.
На вінчестер записалось усе це... Курити - погана звичка.
Водоспад - це багато води і зірки щось так тихо шепочуть
Ми рАзом тільки я і ти, а інакше шоб було не хочу!
Сонце палило у очі. Полірував пісок моє тіло
Ми горіли ніби нам на пророчили, ми одне одним горіли...
Коли мокрого, запах, асфальту дарує прагнення жити
То не має більшого кайфу ніж просто тебе любити!
Плити бетонні між нами. Такі точно, є на кладовищі
Тож не розмінюймось дрібняками, ми адже від смерті вищі.
Ніби кліщі в"їдаються в шкіру - незабутні, щасливі моменти,
Я сумую, втрачаючи віру... А пам"ять, її нам не стерти!
Коли сльози лоскочуть губи під час гіркої молитви...
Я знаю, Бог Є усюди! І в шрамах твоїх від бритви.
Коли тільки зелений чай бачать очі відкривши повіки,
Так як було, не стане на жаль. Час не кращий за ліки.
А що, коли я просто не вірю, що все є так як мало бути?!
Ми можем міняти події! Ти просто це мусиш відчути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416941
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 19.04.2013
F&O
Утром варю кофе, или завариваю чай, или просто пью воду из крана.
Я не люблю рано вставать, чтобы бежать на работу, расталкивая прохожих в метро.
Все прохожие в метро мои друзья.
Мы вместе утром просыпаемся в одних трусах (если не повезло), идём на кухню варить кофе.
Потом стараемся проснуться и выбегаем из дома, обнаруживая по дороге, что кроме трусов на нас ещё и приличная одежда.
Ещё и чистая.
И не помятая.
(если повезло)
На улице встречаю девушку - чёрненькую без шапки.
Значит через 3 минуты мне встретится парень в кожаной куртке.
Значит на работу я снова опоздал. Но если я встречу девушку на пол пути к метро, а у входа в метро парня,
значит, я не опоздал.
Они никогда не встретятся.
Он не будет ждать её с работы с букетом нелепых ландышей, а она не скажет ему, Милый, как приятно.
Они не пойдут гулять вместе в порт, провожать рыбацкие лодки.
Они думают, что провожать огромные корабли неинтересно. Если такой корабль утонет, во всех газетах об этом напишут.
Они потом будут всем рассказывать, как они провожали корабль, и как он утонул, и о них станут думать, что они хвастают.
А жена рыбака не скажет, что они хвастают.
Когда они станут уже совсем старые и умрут, она похоронит их рядом с мужем и будет ухаживать за могилками.
А им так хочется, чтобы их любили.
* про трусы я в курсе :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182752
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 17.04.2013
Запуталось небо в сетях Остары,
Чаруя недолгий ночной покой.
Я буду немыслимо, страшно старой.
Но ты не узнаешь меня такой.
Мне будет всего-то чуть-чуть за тридцать
Столетий, истоптанных до краев.
Тебе не причудится, не приснится
Отныне и присно лицо мое.
Бокал не удержит тепло ладони,
Остынет привычных объятий след.
Тихо предрассветье, вздыхают кони…
Вот только что здесь я была, и нет.
Быть может, вздохнешь, облегченно даже,
И темное чувство проникнет в грудь,
Не спя по ночам и стоя на страже,
Чтоб я не вернулась когда-нибудь.
А может, лишь солнце прорвется алым,
Над сердцем совьется змея-тоска.
По ветрам весны и тропинкам талым
Тогда отправляйся меня искать.
Найдешь ли отыщешь, того не знаю,
Да только на все мир отмерил срок.
И может однажды у двери Рая
Нам вновь повстречаться доверит Рок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419006
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Унылая весна шагает по столице, -
До третьих петухов не гаснут фонари,
Не излучают свет рассеянные лица
И не дают уснуть кошачии бои…
А, может быть, не всё совсем уже так плохо?
Хоть, нынче времена коварны неспроста…
Ведь, есть ещё табак и от краюхи кроха,
И можно дотянуть до финиша поста…
По новой стартануть и, наконец, побриться,
Набросить натюрморт на белизну холста...
Хлебнувши кофею, отчаянно молиться
За упокой души воскресшего Христа…
А мне не удалось, увы, угомониться,
Ни лапти доплести, прищучив потроха,
Ни выплатить оброк, ни нагло извиниться,
Ни места отыскать подальше от греха…
Зато мне удалось на этот раз не спиться,
Решительно встряхнуть постылое рваньё…
И всё же от меня шарахнулись синицы,
И, гадко матерясь, резвится вороньё…
апрель 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417596
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Ці дерева,
лізуть своїм гіллям в душу,
стоячи на колінах я прошу
у раннього марева
собі кохання.
Відповідає марево лаконічно:
розумієш, кохання це те, що вічно,
тому бажання
твої такі пусті,
адже ти недостойний вічного в душі,
сиди один, кури та пий, пиши вірші
про її кучері густі.
Яких не торкнешся.
індиферентність накриває з головою,
сиджу, тихо розмовляю сам з собою,
життя, ти мені снишся
трансформація в рослину відбулася
чи просто був роослиною завжди,
здалось, що жив, о, швидше втішся
й мандруй шляхом своїм до ямки з гробом
що й предрекло тобі народження з утроби
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418783
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2013
Я бачу тебе, самотню,
У темно-синьому платті.
Я відчуваю безодню,
Де стогне твоє багаття.
Незриму його присутність
Не заховаєш у тіні.
Тебе я уважно слухав:
Дика, нестримана, вільна.
Ти знаєш, наскільки рідко
Вдається вписати коло?
Маріонетки, нитки -
Невільні усі навколо.
Везіння одне на сотню.
Це щастя, ти розумієш?
Я відчуваю безодню,
Якої до дна не зміриш.
Між нами проходить іскра,
Відкинь жалюгідний сумнів.
Я рідко підходжу близько,
Бо ти листопад, я - грудень.
Втопи у мені своє листя,
І станьмо єдиним цілим.
Ні місто, ні передмістя
Нікого із нас не зцілить.
P.S. Я розумію твою самотність, а це вже - дуже багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416554
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 16.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
А що для вас щастя? Можливо сім’я, кохання, успіх чи свобода? Чи може гроші, книги? Друзі, діти, алкоголь? Що підносить вас до неба? Що змушує сміятися, кричати і ридати від радості? Що ви можете відати, щоб отримати його? А головне навіщо?
Чому людина втрачає розум від чогось? Чому ми хочемо того що нам не належить…і чи належить нам взагалі щось? Тим часом хтось хоче щоб ми належали їм..
Чому ці питання виникли в мене саме зараз, я не знаю.. так завжди, наступає момент, коли ти переосмислюєш останні події, вимальовуєш картину минулого і змінюєш майбутнє…і саме дивне, що все це відбувається після отримання мінімального щастя. Цей момент пройшов і тобі стає сумно. Ти намагаєшся відтворити в голові всі дрібниці боячись що на ранок забудеш їх..ти перекручуєш все по-новому і новому кругу і боїшся, що більше такого не повториться..можливо ми і праві, але факт є фактом – щастя пройшло, чекай нового.
Людина вчиться на своїх помилках, а в мене таке відчуття, що ці помилки повторюються не навчаючи мене нічого. В чому проблема – потрібно розбиратися, все аналізувати і робити якісь висновки. Потрібно навчитися виходити за рамки самих себе, розвиватися в тому, в чому ми сильні, і пробувати те, що для нас нове. Потрібно доводити себе до кінцевої кондиції. Ось в цьому щастя. Знову сумно.
Хочу писати. Викласти свої думки, передати відчуття, показати сльози. Але нічого не виходить. Це важко, чорт візьми, це занадто важко. Хто казав що викладати на папері себе – це легко, ЩО НЕ ТАК?
Я не знаю з чого почати і як щось пояснити. Все є, і водночас немає нічого. Є я і мене нема. Є вони, але і їх нема. Є ми, але ми не ми, якщо нас немає.
Реальність полягає в тому, що ми творимо все самі – і себе, і події і щастя теж. Але не кожен в змозі контролювати цей процес. Підноситись до неба, здобувати адреналін і ейфорію, насолоджуватися всім – це ще треба вміти. Можливо податися в якусь релігію? Чи політику? Хто зна..
Важко.. сьогодні була 991 п’ятниця в моєму житті, остання п’ятниця мого вісімнадцятиріччя, остання п’ятниця першого тижня квітня дві тисячі тринадцятого року. Вона була гарна. Була сонячна і дощова. Алкогольна і наповнена вечірньою кавою. Була багата на розмови ні про що. Вона дала свій результат – роздуми. Вона була щаслива.
Знаш, я теж хочу бути щасливою. Хочу цінувати кожен прожитий момент, навіть банальний. Хочу посміхатися людям що мене оточують, не зважаючи на мій настрій. Розуміти їх. Хочу робити те, що мене цікавить. Порушувати правила гри і не боятися наслідків. Радіти дощу, холоду. Розмовляти з тими, хто мене підтримає і відштовхне. Дійти до розуміння самої себе і своїх вимог. Втілити в життя потреби. Я хочу володіти подіями мого життя. Я хочу робити когось щасливим. Я хочу бути щасливою... я хочу…
Не знаю чи варто щось продовжувати, чи просто закінчити це все на нічому? Лягти спати, а зранку прокинувшись згадати все і заплакати. Мовчати, закритися у собі і думати, думати й думати... Я не знаю.
Але час покаже. Змінимось ми, і зміняться події, погляди і вчинки. Все буде чорно-білим, але зараз я хочу насолоджуватися кольоровим.
Сьогодні був гарний день, навіть дощ його не зіпсував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416056
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
нет прошлого. нет настоящего.
и чуства запатентованы.
нет камина даже пыхтящего .
и чуства, как палочки, сломаны.
нет камина, чтоб как тогда,
сдирать кожу шершавостью свитера.
и только по скулам из соли вода
и незнакомцы какие-то в Твиттере.
да, не с Юпитера ты. не из неба.
ты земной. обычный мудак.
только тебе почему-то я верила...
обидно...ну, или как-то вот так...
под венами прошлое колется.
спросишь "обидно?". едва ли.
посмотрю-ка я снова новости.
если увижу из-за слёзной вуали.
нет, я не плачу.ты что? я не плачу.
ресничка, наверное, завернулась.
улыбаешься. хорошо тебе, значит.
я если б могла,тоже бы улыбнулась.
а так я просто мило оскалюсь,
и ты подумаешь, что я милая.
конечно, я очень стараюсь,
показать, что совсем разлюбила.
мудак.и снова я повторяюсь.
не видать мне больше камина.
такие как ты не меняются.
да, ты мудак. на до сих пор любимый
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415368
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Жити, безперечно, важко, а буває, що просто немає бажання, все набридло, ти втомився... втомився кожного ранку розплющувати очі, посміхатися, коли всередині нудить, а вечорами хочеться проливати сльози, бо життя несправедливе.
Жити важко, носити ці проблеми у порваній кишені і весь час робити вигляд - все добре. Одноманітні дні змінилися іншою порою року, а ти ще спиш... спиш у мріях, але маєш їсти реальність. В дитинстві був голодний нею, чув лише окремі її фрагменти, а зараз вже її надлишок.
Відкрив двері, зайшов в себе, поговорив, вийшов, зачинив, загубився... між людьми, між різними світами.
Жити важко, навіть її/його присутність не приносить нічого, крім нової замкненості... в собі.
Йдеш невідомою дорогою, з собою, закутавшись у тепле одіяло і з валізою, йдеш, повільно, сам.
Хто ключ твоєї душі? Мама, друзі, знайомі, невідомі? Шпалери душі пошарпані, а клей де?
На горлі душить затягнутий ремінь, хочеться додому, але ти вже далеко... Повинен продовжувати йти, набиратися сил, щоб знову повернутися.
Не дивуйся, якщо замОк буде змінений, це тому, що ти новий. Це не означає. що кращий, просто вже не той. Змирися, інакше не буває. Винятнів тут нема, принаймі це точно не ти.
Знайди себе в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415934
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Мовчання-безодня без слів і без сліз....Прокурений тамбур і сотні чужих облич,ти падаєш,ти летиш не вверх,а вниз,тебе поглинає ніч!
Ну взяв ти квиток на потяг,ну їдеш ти, а куди?до істини,до води?
Чи до чергової брехні?тікаєш від її темнокарих очей?А в чиї потрапиш? І ЧИ ПОТРАПИШ ВЗАГАЛІ?Тікаєш від слів,від сліз,від почуттів,від долі-розламаної на" до" і "після?"
Ти(тебе колись якось звали,у тебе ,як і у всіх,було ім*я,та ти його забув,загубив,розміняв на сумніви,на страх,на відсутність боротьби, і безколірність власного животіння(бо навіть ти сам не насмілився б назвати життям своє жалюгідне існування,зіткане зі спогадів,перманентного відчаю та відсутності будь- яких перспектив...)
Але на щастя наші плани не завжди збігаються з небесними...і ти ти порошинка,пил у списку,таких же як і сам,бессмертних душ,ти який на все дивиться крізь мольберти і фарби очима художника,очима творця Божого вогню-новітнього Прометея,зброєю якого є пензель,а а не меч,ти також знайдеш своє щастя,проте шлях твій буде нелегким....(А хіба колись було інакше?)
Ти мусив пройти крізь власні терни,потрапити у власне Заздзеркалля,щоб насправді зрозуміти чого ти хочеш...А хочеш ти ,як і всі смертні зрештою,простої і звичної,але безсмертної і вічної Любові...
27.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414400
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 06.04.2013
І знову крах.
І знову ти мовчиш.
Твоя душа холодна і зимова.
Моя душа востаннє так кричить.
Квітневий сніг. І крижана розмова.
Як хочеться банального тепла.
Від сонця. І від тебе
(якщо можна).
А за вікном все та ж сумна краса.
Така безкрая і така тривожна.
Немов неска́зані слова летять -
Замерзлою водою неба сльози.
І так нестерпно аркуші мовчать -
Написані
Тобою
Вірші
В прозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415386
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 06.04.2013
У серці пустота,
Ніщо вже не щемить,
Не труситься рука,
Лиш С.К.А.Й. в душі бринить.
Сміливіша чим я,
Хоча, вже всеодно,
Навколо тишина,
І, наче, холодно.
На узбережжі вдвох,
До себе манять кораблі,
Сумний глибокий вдох,
Ще досі спогади живі.
А далі йшли кудись,
Ми говорили ні про що,
Бажання не збулись.
Кохаю досі. Ну за що?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415457
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2013
Між тобою і мною врізалися кілометри,
А між нами лежала дорога на тлі зими.
Потираю долоні й ховаю в обійми светра
А в повітрі опівніч. В повітрі незмінне МИ.
Кілометри шляхів. Чи ж єдиного, певно, шляху.
Із металу й асфальту мені розгортають путь.
Так хотілося крил. Почуватись людино-птахом,
Та усі розібрали, і їду тому, мабуть.
«Ковель-Київ» півсонний гість на нічнім вокзалі,
Я торкаюся пальцями криги вагонного скла.
Перехрестя доби – ліпший час, щоб податись далі.
Вкотре стати інакшою, гіршою, ніж була.
Триста двадцять чотири - багато це є чи мало?
Попільничка порожня. От знову та сама я.
«Здрастє, дєвушка, слухай,а чьо це в проході стала?
Ні прайті, нє праєхать» - Пробачте, - сказала я.
Знаєш, «Києве мій», твоє кредо – асимі_ляція
Голосів у тобі – як в мені надпочатих кіл
Це традиція, певно. Така скомпільована нація:
Потонути в тобі,розділивши себе навпіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411156
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Что сказать мне в ответ
на молчание твоей молитвы,
если в сотый раз возвращаешься
моим теплом,
ненавидя меня за то,
что я
так беспощадно добра к тебе,
за то, что я знаю:
ты –
маленький мальчик, нежный и жестокий;
маленький мальчик,
вечно блуждающий в лесу своих страхов,
ломающий свои игрушки,
чтобы потом искренне оплакивать их.
Когда-нибудь ты поймешь,
что любовь есть нечто большее, чем
аллюры ролевых игр
на фоне меняющихся ландшафтов,
но улыбка твоя
есть ролевая игра длиною в жизнь,
а слезы способны стать
единственной тропкой
из непролазной лесной чащи,
и пока ты любишь во мне врага,
в сотый раз крича, как ты меня ненавидишь,
пока отыскиваешь во тьме холод моих пальцев
и плачешь, обнимая мои колени,
ты будешь возвращаться
снова и снова,
потому что без меня ты боишься жизни,
а со мной боишься смерти,
и это - формула твоего изгнания
из самого себя
и заклятье твоих возвращений,
под гипнозом которого
я в сотый раз буду впадать с тобой
в этот бред,
взглядом, указывающим на дверь
веря, что ты найдешь выход
и боясь себе признаться в том,
что этого не никогда не случится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381977
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 22.03.2013
Когда человек тонет, не время давать ему уроки плавання
И вообще важно его не затрагивать
Что бы не чувствовать вини за собой
А кстати так делают многие.
Их не волнует: ты мёртв, или живой
Им просто меланхолически похуй
Они не запачкают руки твоей умершей головой
Не стесняясь, уйдут «не по-английски»
И никто не скажет «Постой!»
Это норма в нашей с вами жизни.
Безразличие,
Говорили оно хуже войны
Теперь я осознано согласна.
Спасибо, вам милые люди мои
Ваша помощь как всегда уместна
Как всегда вовремя
Когда подыхают
Исчезают
Роняются по пустым городам
Теряются по унылым вокзалам
А всем то не вовремя, то на работу спешу
То на поезд уже опаздываю
То просто мимо пройду
Я же не один такой, правда, ведь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390440
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 18.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2013
Салам алейкум, мій коханий серцеїде!
Як живу? Та помаленько. Ти коли приїдеш?
На двОрі вітер і без тебе якось сумно,
Читаю твіттер і люблю тебе безумно!
Ти помітив, що тепло моє не згасло?
Згадай літо, все було так класно!
Минулим не живу, але п"ю чай без цукру,
як раніше...
Колись собі тебе вкраду, але тоді,
коли буду сильніша.
Небо неймовірне із зірками! Ти його бачив? Бачив?
На тебе дивлюсь я так само... Ти світиш краще!
Кидаю сльози часом на подушку,
Усмішку я дарю усім частіше.
Хочеш прошепчу тобі на вушко,
Що кохаю з кожним днем все більше?
Я знаю, ти сумним також буваєш,
Але мовчиш, не признаєшся.
Ти живи собі як знаєш... А я люблю коли смієшся.
Нічого нового, як завжди:
Ти в голові, а ноги в кросах.
У хаті з привидом не страшно,
Привіт він передати просить...
Отож, люблю і будь щасливий,
Тебе цілую на останок,
Бувай! Дзвони, пиши на мило
І не хапай багато банок :)
4.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406117
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Ты ли здесь, мое светило?
Стан ли твой, твоя ль рука?
О, разлука так постыла,
Так безжалостна тоска!
Ты – венец моих желаний,
Светлых радостей возврат!
Вспомню мрак былых страданий –
Встрече с солнцем я не рад.
Так коснел на груди отчей
Диких сил бесплодный рой,
И, ликуя, первый Зодчий
Дал ему закон и строй.
“Пусть свершится!” – было слово,
Вопль ответом был – и вмиг
Мир из хаоса немого
Ослепительно возник!
Робко скрылась тьма впервие,
Бурно свет рванулся ввысь,
И распались вдруг стихии
И, бунтуя, понеслись,
Будто вечно враждовали,
Смутных, темных грез полны,
В беспредельность мертвой дали,
Первозданной тишины.
Стало все немой пустынней,
Бог впервые одинок.
Тут он создал купол синий,
Расцветил зарей восток.
Утро скорбных оживило,
Буйством красок все зажглось,
И любовь одушевила
Все стремившееся врозь.
И безудержно и смело
Двое стать одним спешат,
И для взора нет придела,
И для сердца нет преград.
Ждет ли горечь или услада –
Лишь бы только слиться им,
И творцу творить не надо,
Ибо мы теперь творим.
Так меня в твои объятья
Кинул звонкий зов весны.
Ночи звездною печатью
Жизни наши скреплены.
И теперь не разлучиться
Нам ни в злой, ни в добрый час,
И второе: “Пусть свершится!” –
Разделить не сможет нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348457
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 14.03.2013
На лініях тіні Твоєї
схрестилися руки-вужі.
ласкаво вкриваєш єлеєм,
долоні, де були ножі.
Вмикає живу радіолу
Смарагдова голка трави.
Платівкою котять додолу -
останні клубки снігові.
Ріжок розстилає сріблястий
до світла приручену тінь.
Моє відчуває зап’ястя
Твій пульс, наче краплі густі.
Якби ж то збулося… Наскрізно
розкраює сум на дрібки.
Торкаюся подумки, ніжно…
На небі Твоєму зірки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408830
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013
Когда мы с тобой встретимся,
будет снова идти дождь -
дождь, который ты так любишь
и который люблю я,
скребущийся в ржавых глотках водостоков
и стегающий бледные скулы
городских стен,
оставляя
кровоподтеки мыслей тишины,
утопающей в тумане
ноябрьского безвременья.
Ноябрь, как и дождь,
способен консервировать реальность,
наполняя мертвые легкие
будущностью вещи в себе,
потому его внутривенный контакт с нами
вечен,
вызывая целительные вспышки
галлюцинаций,
которыми мы рождаемся заново,
становясь музыкой
несуществования ничего вокруг
и паря в невесомости
призрачных ее мгновений;
думая о чем-то (неизменном
в своей предвнезапности)
и не думая ни о чем вообще
или опрокидывая взгляд в небо
и рассматривая идущих там прохожих,
пока не закружится голова,
снова и снова утоляя в себе эту жажду,
бесконечную, как музыка.
Только музыка
способна делать мир невесомым,
только она вызывает дрожь родственности,
пробегая по венам
дождливыми каплями смысла
и насыщая наши сны о себе
грохочущей вспышками гроз тишиной,
устремляя нас в сердце
морей наших вселенных
откуда
мы возвращаемся ливнем
нового понимания дождя и ноябрей,
понимания того,
что они повсюду, -
как эти бегущие по клавишам
минуты
(тонкие бледные пальцы которых,
пропитанные никотином поздней осени,
так похожи на твои),
встречающие нас
космическим холодом
непроглядности
и теплом вечернего камина,
где я буду что-то рассказывать тебе
твоим голосом,
а ты моим – слушать,
снова погружаясь в сумрак
тех лабиринтов,
чье глубокое молчание
будет еще долго блуждать
в настоявшихся за ночь звуках,
разливаясь по сердцу
тревожными переулками счастья
и гулким эхом беспамятства брусчатки, -
музыка,
владеющая в совершенстве
искусством отчуждения
и город, слившийся с ней воедино,
вобравший кожей ледяную пустоту
этого сна во сне,
что останется внутри навсегда
(самым любимым):
вместе с прошлым и будущим
дождей,
вместе с вечной тишиной
ноябрьской тьмы,
вместе с ясным печальным светом
рождающихся и умирающих звезд,
вместе с глухим криком шепота
миллионов секунд,
услышанных в момент их распада;
сон, что спустя миллионы световых внезапностей
будет хранить во тьме очага
остывшей вселенной
блуждающие огоньки тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385182
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013
Я добре пам'ятаю усі мої нервові зриви. Життя солодке, але ж куди там без гірчиці, а ще коли ти любиш нею приправляти. В такі дні я лаялася та кричала навіть на предмети. Я в черговий раз розчаровувалася в людях, і крізь сльози продовжувала працювати.
А ти....а ти так спокійно і тихо підходив, обіймав, цілував у скроню і лише питав, що мені приготувати. Ти купував льодяники у вигляді різних звіряток та дарував мені їх...ти варив мені глінтвейн та купував рафаелки...ти вмикав солодкий джаз, ти малював на мені смайли....Ти був зі мною.
Кожного періоду страшного невезіння мого, ти був поруч і потрібен як ніхто. Коли тобі вдавалося мене вкрасти з часу робочих тижнів, ти вів мене в тир і ми розстрілювали там телевізори та холодильники, розстрілювали проблеми і невдачі. Або ж ми йшли кататися на машинках, або ж грали в пейнтбол. Після цього всього ми засідали в кав'ярні, ти замовляв моє улюблене мокко, та дарував пачку шоколадних цигарок. Спокійно та теплесенько дивися на мене й посміхався. Я дивуюся як ти витримував мої психи.
В ті хвилини, я навіть тішилася, що в мене смуга невдач. Це були найкращі нервові зриви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396230
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 13.03.2013
Якби ви знали, паничі,
що вчать студенти уночі,
як за книжковими горами
зникають світу панорами
і миті щастя сміючись.
За що, не знаю, називають
роки шкільні дитячим раєм.
Я в школі мучався колись,
там реферати почались,
домашки перші; Я не знаю,
чом Міносвіті повезло,
що по програмі так лягло,
усе нове почати з нами!
Тепер я вчу вишмат і мови,
соціології основи,
і в незалежності від фаху
на психологію домаху
учити всім: і програмістам,
і медикам, й економістам.
Лінгвіст чи навіть інженер
історію тоді й тепер
немов святе повинен знати,
у пам'яті конспекти мати
всіх лекцій, на яких не був.
А як не вчив, не знав, не чув,
то "пощастить" білет дістати...
Якби ж ви знали, паничі,
як спати хочеться вночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372349
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 13.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2013
Усе мине.
Усе колись мине.
Секундна стрілка часу не боїться.
Й хвилин ніхто уже не дожене,
Година за годиною промчиться.
І день за днем у тиждень перейде.
А там і місяць із-за гір крадеться.
І так до року час нас підведе.
Де новий старт життя почнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408164
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
А гори так близько й далеко
Вдихаю тепло їхнє скрізь
Суворі перелази до неба
Стоять затуманені ввись
Є прагнення з ними ріднитись
Є спрага здолати той шлях
Між хмар ось там оселитись
Залишивши час тільки в снах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369026
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 11.03.2013
Мені в дитинстві казали, що можна говорити з морем. Тоді цього я ще не розуміла, а зараз так сумую за тим часом. Я стояла перед морем весною і тонула в його запамореченій схвильованості. Так хотіла кричати, але мовчала, тільки в середині все розривалося на шматки. А море це все відчувало, ставало норовливим і зшивало порвані клітини душі. Після того я усміхнулася, легко, щиро, зі сльозами, а море стало тихішим, заспокоїло мене, порадило робити все, як тільки я цього хочу. Це єдина порада, яку я дотримуюсь до цих пір.
Але чи все було так просто? Життя проходить, і залишаються непомітними хвилини, дні, місяці, роки, події, зустрічі, погляди, почуття. Лише на стариих сторінках щоденника я знаходжу оцінки, які виставляла своїм емоціям: егоїзму, надопіці, фальшивості, натхненню, ламкості. А зараз нічого не відчуваю, відключила звичку завжди сподіватися. Це я назвала власним визначенням - "молочна тиша".
Це коли молодість вже не повернеш, а старість не зустрінеш (це я знаю точно). Коли життя триває так мало, справжнє життя, без докорів, порад, стуку, нав'язливості. Я знову хочу опинитися на березі моря, сама, десь під вечір, коли Сонце заходить, а море позіхає, коли ми розмовлятимемо про силу і наполегливість серця, яке не має сваритися з кров'ю і яке хоче відчувати любов, яке прагне відпочити, але не може нічого цього зробити, яке живе за сказаними заповідями і яке не може написати свої правила.
Так хочеться бути собою, відключити телефон, промовчати про від'їзд, а самій кайфувати від безмежності моря, від улюбленого кольору, від самої схожості з морем: моє кучеряве волосся вдало акомпонує з хвилями, які шепочуть малюнки в моїй голові про рай.
Задоволення.
Вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407866
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 11.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2013
списане
коли твої переспілі слова
наповнювали нотами пустий вагон потягу
я вчилась молитись
так безпомічно і щільно
завойовувала бренькотом власні кроки
що моя хода починала кульгати
і кожен наступний подих прошивався гамівною сорочкою
орнаментами спорохнявілих зупинок
і цоканням усіх годинників
я народжувалась черговою бруківкою
під твоїми ногами
згладжувала усі резонатори і порожнечі
що зривались з кінчика гортані
твоїх покалічених ребер
нафтовий колір мого покритого волосся
нагадував висвердлювання
зім'ятого кимось всесвіту
пропливаючи по тілі твоєму пластиковим дощем
і все чого тобі треба
вичерпати з себе
світло Мавки
схожої голосом на мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407575
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Дорога.
Хромой поэт.
Французский сарафан.
Аллея из каштанов.
Майская гроза.
Твои объятия под дождём.
Восьмой этаж.
ВОрон с Ви на стенах мусоров.
Твоё дыханье.
Скуреный до половины яд.
Болотному пугалу привет.
Не отпуская твою руку -
люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259621
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 10.03.2013
Кіно.Книжки.ЛітВечір і пісні.
Думки. Зітхання , вже сукня чорна.
Відлітає страх чи ще рани гоїть.
Вже світ забрав мою надію
моє тіло і мене саму...
Я вмерла сьогодні,
і сльози пють моє вино.
Сміються тихо журавлі...
В осінній кімнаті,
я плакала голосно,
банально і просто.
Я вмерла сьогодні,без свідків
Без відчаю в очах,
без квітів,без жалю,без болю.
Лише уламки скла,
й прожитих днів - моя брехня.
Холод.Лиш він за гріх моливсь щоранку,
щоб ще жила.
Я не пішла навпостець.
Я вмерла сьогодні і все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357239
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 09.03.2013
У затінку своєї новизни я малюю план,
Підступний план, як жити у майбутньому.
На жаль, не приснився цей складний обман,
Та прагну крокувати ще по шляху путньому.
Чорно-білу райдугу розфарбую в кольорове,
Нехай на неї ангели присядуть відпочити.
Де ж так напартачила ти, моя кохана доле,
Що я любов до себе не можу відродити.
На столі залишились лиш крихти від терпіння,
"Тільки музика вічна" - кажуть люди.
У своїх думках я не знаходжу розуміння,
Близьким є погляд собаки-приблуди.
Усе мене, я знаю, вже небагато,
У кожній трагедії ховається мораль.
Та я так стомилася для себе відкривати
Наступного холодного лиця вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396474
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 09.03.2013
Мое красное платье, сотканное с вещей ненужности,
Стоит больше, чем листья осенью на базаре.
Вы думаете о чем это я?
Я о сегоднешнем дне, который
Занял полку между старыми книгами.
И поэтому они не помещаются вместе
И поэтому я сейчас чертовски злая
И поэтому мне говорят глупости
И поэтому я считаю вас холодным
И поэтому вы для меня неприступны
И поэтому я не знаю надевать ли мне это платье.
И поэтому я не уверена, что понравлюсь вам в нем
И поэтому вы не возьмете меня замуж
И поэтому я вообще не уверена в себе
И поэтому я теряю нить между вашими словами, действиями и последствиями
Ведь вы в черном, а я в красном.
Мы сочитаемся?
Наверно не очень.
Но у меня нет другого платья
Но и денег у меня на другое тоже нет
Но я не знаю, что мне одеть
Но я совершенно не обьективное существо
Но вы же сами мне это говорили
Ладно!
Стоит ли мне вообще заморачиватся?
Ведь вы холодны и так
Ведь вы далеки все равно
Ведь вы не задохнулись до сих пор
Ведь вы успели улыбнутся
Ведь вы поняли, что речь о вас.
Тогда примите мои соболезнования.
Я же еду, вижу, чувствую, понимаю, но не оцениваю,
Но не обдумываю, но не разсуждаю, но не учусь.
Этот хриплый танец разбросал все вещи в моей комнате.
Этот пустяк заставил меня включить радио.
И что я вижу?
Мое платье грязное.
Ведь на него разлилось чернило.
И что же?
Я так долго размышляла, а я все же останусь дома лечить хрипоту
Вместо того, чтобы смотреть на вашу черную рубашку и слышать касание обуви по асфальтных дорожках.
Ну что же?
Тогда поплачу я…
Жалко же… А вам?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406074
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Я ніколи не ставлю крапку,
Мабуть, тому, що впала у кому.
Ми не почнем все з початку,
Заздалегідь це відомо.
Я вдома, а втома від ліні.
Навчаюсь вбивати думки.
І ці чекання постійні
На не пролунавші дзвінки...
Навіщо гаяти час,
Коли скоро всім помирати?
Я хотіла щоб третій із нас
Міг тебе татом назвати.
Здається із вати мозок,
Все що кажу - несвідоме.
Потребую ще одну дозу
Щоб полетіти з балкону...
Он, ворони на горизонті,
Мабуть, по душу мою прилетіли.
З'їли серце і вже не голодні,
Решту тобі вони залишили.
То біль, мучить совість,
А спогад рве нерви.
Може вже досить?
Я хочу перерви!
07.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407081
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
На запутанных ветках мы гордо молчали
В лабиринте игры мы себя потеряли
Где когда-то искра ,там остался лишь пепел
На ладони слезу успокаивал ветер
Расстояние было и были границы
Боль искала тебя в незнакомых мне лицах
Я дразнила тебя ,от тебя убегала
Но проигран мой бой ,терпеть я устала
Без обид и угроз мы лишь гордо молчали
Но зачем мы любили и НАС потеряли
N-A
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329924
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 09.03.2013
Самотність. Як інколи її не вистачає, хочеться закритись від усього світу, і залишитись на одинці. На одинці з собою, з думками, з мріями. Просто відпочити від усіх, просто сидіти, щоб ніхто не чіпав, просто забутись. Полетіти в інший світ, у інший час. Як хочеться навчитись літати, і зникнути за обрієм. Стати птахом, вільним від турбот. Не відчувати цього болю, який приносять люди, не відчувати як кожна клітинка тіла розривається, і хочеться кричати від болю. Але не можна, ти сильна, ти не повинна. Це всього лиш інстинкти. Мозок, потрібно заспокоїтись. Потрібно наказати мізкам, заставити забути. Видалити, знищити біль, або себе. Розбитись об стіну. Забути все, почати з нового листка. Ти сильна, але біль, цей чортовий біль. Який розрізає тебе, який не дає спокою. Він повертається знов і знов. А смерть, здається не такою страшною. Вічний спокій. Вічна самотність. Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407262
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2013
І пульсу немає у наших серцях.
І світ розділився на дві половини.
Я тут компенсую свій відчай в віршах,
Ти там по паперу розмащуєш рими.
На зламаних душах зрослися кістки.
Фантомна печаль залишилась, до речі.
Ти довго боровся, а я - навпаки -
Давно піддалася своїй порожнечі.
Ми змушені завжди лишатись одні,
Щоб більш не робити з кохань дуелянтів!
Нам місце на темному тихому дні.
Ми, милий, мерці у душі, без варіантів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377604
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 08.03.2013
Ти зводиш життя лиш до сенсу – кохати,
Амур, ти такий самодур.
Є інші, хто ладен любові чекати,
А з мене достатньо тортур.
Ти кажеш, що тебе ніхто не зупинить,
Й стріляєш завжди навмання.
От тільки на шкірі моїй безупинно
Росте металічна броня.
Я знаю, любов не усе переможе.
Даремно не тратив би стріл.
У серце моє ти поцілити зможеш
Лише крізь оптичний приціл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380788
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 08.03.2013
Шукаючи слави ішов хтось вперед,
шукаючи їжі, як оси на мед;
побачили в небі блискучу ману,
летять до зірок: хто найперший? Ану!
Пройде півстоліття, майнуть і віки,
у небі озон залатає дірки.
І знов оці люди нове щось шукають,
і знов об граніт свої руки ламають.
Лякливі, страшні, нерозвідані сни
нащадкам своїм залишили вони.
І я залишу, бо я також людина...
...чиясь за стіною кричала дитина.
І жовтим так рясно усипало осінь,
і сонце у хмарах розкинуло коси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400261
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 08.03.2013
м. Суми з вікна універу присвячується
Я дивлюсь на промислове місто:
Багатоповерхівки та авто.
Люди у юрбі, строкатій, тісній,
вдягнені в однакові пальто.
Я дивлюся у вікно і обираю:
бути науковцем чи митцем?
У двигуннім шумі повертаюсь
до прогресу не спиною, а лицем.
Я дивлюся в монітор нетбуку.
Поруч же - чорнила і перо.
А на вулицях, під німбами самбуки,
янголи, обпалені тавро.
Я дивлюсь на промислове місто:
банки, магазини та метро.
У крамницях люди під акорди твісту
продають останнє з душ добро. (01.02.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400164
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 07.03.2013
Ти ненароком спом'янеш мене
Й всміхнешся дивнім спомину-утраті.
Й заб'ється швидше серце ще живе
Та вже безлике,зболене і ватне.
Ти ненароком спом'янеш мене
І витягнеш із пам'яті шухляди.
В коробочку із сірників вкладеш
Й підпалиш!
І залишиш догорати...
І я згорю:..
До коренів,дотла.
Без функції відновлення структури,
Без докорів.
Смиренна і німа...
Без спроб на відбудову,без зажури,
Без болі,без надії,без туги
Беззвучно загорюся і зотлію...
І понесуся попелом в світи:
Людської черствості,глухої сліпоти,
В реальність повсякденну безнадії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406367
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 07.03.2013
стань мені послухом,
наскрізно чистим повітрям
зморені пролежні вицвіли
в сірих вагонах
дрібно вальсуючи, дні
ще блукають підземками
станції - мірками весен,
люди- валізами.
(будь мені спокоєм...)
вперто розмотують колії
заходи східними глибами
гріють коліна,
вичерпно дихають мною,
ходять морозами
завше босоніж,
малюючи шкіру рельєфом…
я не вертатиму -
зайвості пахнуть горілим,
мало пожертви,
так мало тебе за вокзалами
стань мені пам’ятним,
викарбуй тіло на відстані
пристані вічні,
як коротко вічність болітиме
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405892
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Як же бути тепер із творінням,
Що ось тут, у сердечку живе.
Проросло ще міцнішим корінням
У найглибші куточки мене.
Я сама його днями ростила,
Ти лиш ніжністю його живив
Моїх рук ти торкався чарівно,
Із тих поглядів відповідь пив.
Розумів все, казав мені потім,
А я ж просто знялась до небес,
Утопилась в тобі кароокім
І чекала якихось чудес.
А всі дні ті щасливії сплили.
Ти кохав, та уже не мене.
Чимось просто тебе ще й убили,
Не дививсь, хто для тебе живе.
Як же важко було те почути,
Бо в надіях тоді ще жила,
Бо ще мріяла тихо заснути,
Не згадавши, у серці стріла.
Та я досі тепер і не вірю,
Що тебе вже на світі нема.
І від кожного стрічного млію,
Розумію, не зможу сама.
Бо, ти знаєш, оті твої риси,
В мою пам’ять стрічками вплелись.
Їх шукаю в прохожих очима,
Щоб тобою не жити тепер.
Я прощатися зараз не стану,
Бо ще знаю, згадаю ту мить,
Коли була щаслива з тобою,
Бо душа ще і досі щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354197
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 06.03.2013
Мої вихідні мали присмак меліси та м’яти. Звичайний, затишний та ніжний дотик, який огортає душу, заколисує серце та дарує такий бажаний відпочинок. Маленькі радощі мого серця…..
- Ще вчора хотілося плакати, рвати папір щоденних турбот на дрібні клаптики, забуваючись у мріях, що наляканими очима дивилися на мене у дзеркалі. Ще вчора руки тремтіли, коли тримали на своїх долонях крихке життя чужого серця. Рідко задумуєшся над тим, що серце може раптом звести руку у прощальному помаху, прощаючись з буденністю. Проте воно ніколи не попереджає про свої неочікувані плани, що виникають у його думках. Інколи серцю забагнеться випробувати тих, хто поруч. Але ніхто не може дорікнути йому в егоїзмі, зверхності по відношенню до інших. Серце втомлюється від наших марних обіцянок змінити власне життя, очікувань кохання чи справжньої дружби, або сірого відпочинку у закутках власної душі. Втома….Випробування… Затишне, втомлене, розтріпане серце чекало на диво….. Те, що вперто відмовляється відкрити двері незнайомцю, який роками чи то місяцями блукає далекими світами підсвідомості, думок та припущень. Тому одного дня воно знайде затишне спокійне місце, аби поринути у задуму та очікування.
- Моє серце давно надсилало коротенькі записки, силуючись достукатися до думок, щоб вони зрештою звернули на нього увагу. Його обличчя ставало блідим, очі втрачали веселкові нотки, загортаючись у довжелезний плащ холоду. Той день вкотре приміряв рутинні шати, обов’язки та сподівання, проте за якусь коротку мить все почало кришитися на дрібнесенькі друзки, що падали до ніг. Дрібнесенькі, колючі намистинки встеляли підлогу, поволі просочуючись крізь шкіру, розтинаючи вени на криваві шматки. Мені було страшно….. Страх!! Той, який поволі, методично проникає у кожну шпарину душі, насолоджуючись власною перемогою. Перед очима була душа, яка хапалася тонкими, худорлявими руками за життя, чекаючи на допомогу.
Відкрий очі!!! Дихай!!! Ти чуєш??!! Не ховай очей у пітьмі!! Дихай!!! Мій голос зривався на хрип, вигукуючи душі, яка поволі зникала у пітьмі. Тоді мені здавалося, що час зупинився, стоячи за моїми плечима і споглядаючи терзання душі. Його чіпкий погляд роздирав зіниці на тонкі стрічки, які затуляли світ навколо. Пауза емоцій, відчуттів, думок…. Чому не можна перегорнути сторінки назад і виправити все, аби не пустити страх до власних плечей?? Коли він осідає попелом душевних спазмів, тремтінням душі на волоссі та кожному поштовху серця. Тоді стає страшно…. Моя безпорадність сміялася в обличчя, усвідомлюючи власну перевагу наді мною. Наші слабкі потуги щось змінити чи то зійтися у боротьбі із долею розчиняються як шоколад у теплих долонях. Лишається тільки стійко прийняти виклик долі, гідно пройшовши це випробування. На моїх очах чужа душа поринала у пітьму, лишаючи слабкий відтінок мужності на щоках. А що ж душа? Вона виявилася безпорадною у цей момент…. А так хотілося схопити ті кволі відтінки, жбурнути об стіну і закричати на повні груди!!
Я втомилася….Хотілося волати про допомогу, змиваючи біль з душі солоними водоспадами. Скільки це триватиме зі мною?? Де прихисток для моєї душі, де можу мовчати, дивитися у вікно, відпустити думки у далекі подорожі та насолоджуватися їх відсутністю. Хочу тепла…. Для душі….Для своїх виснажених, витоптаних рутиною зіниць….
Обережно, безшумно відкрилися двері. Ласкавий погляд огорнув душу, приголубив очі, загадково посміхаючись. Моя душа сиділа, скрутившись калачиком на дивані, тримаючи за руки весняний вітер, який сидів на краєчку відкритої кватирки. А на її руках вмостилося горнятко із запашним чаєм, який розкинув свої м’ятно – мелісові шати. Мої вихідні сповнювалися смаком м’яти та меліси, отримуючи маленький пакуночок, у якому згорнулося калачиком тендітне щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406421
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Режется утро на мяса куски
Рвется на ружу мой сладкий психоз
Промежутки меж нами настолько узки
Розлетаемся мы на сотни стрекоз.
Одна стрекоза полетела из локтя,
Другая из сердца,а третья з колена
Я дикая нимфа,вонзаю я когти
А может я все-таки просто гиена?
Хочу я собою быть одновременно
Но нимфа утром стала беременной
Мне кажется что я меняюсь постепенно,
Становлюсь в ком-то точно уверенной.
Сегодня прошло.Вот только сомненье...
увеличились боли в области глотки
Застряла стрекоза,началось удушенье
Не знала,что сдохну от твоей походки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405766
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 05.03.2013
В Киеве солнце. Здесь - с этим не рулится
Быстро несет драндулет
В вечное лето Чернобыльской улицы
Бога, дарящего свет
Ты, блин, не рвись за ней, классный собачко
Нам разворот – и вперед
Мы лишь солдаты и наше задачко
Двинуть назад, в низачот
В лагерь депрессии и коматоза
Зелье доставим скорей
В мир, где молчат в спазматических позах
Формы бессмертных друзей
Лаешь на небо? В потоке вибраций
Видишь, там глазки горят?
Требуют быстрых своих инкарнаций
Души чихуахуат
Дай два крыла, доберемся до стаи
Нет, это шутка. Пардон.
Это – для ангелов. Я - поломаю
Как обезьяна айфон
Друг мой иди со мной медленно рядом
Я - доползу все равно
Спросят с меня, если ты по оврагам
Где-то залезешь в говно
Вот и родные припухшие лица.
Каждый - крестом в каремат
Гордо потухшие люди-жарптицы,
Бывший элитный отряд
Гавкай! Взорви это мутное царство
И расскажи им про пиво
В качестве, блин, ну не то, чтоб лекарства
Так себе - паллиатива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354031
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
Оголена місцями тиша,
Через відрізки рваних фраз
Забуте в темряві колише
Із кожним вдихом повільніше,
Слова нанизує щораз.
Оголене місцями слово,
Як перелітний дикий птах,
Знов долетить обов’язково,
Летіти не крилатих вмовить
Родючим зЕрням по світах.
Оголена місцями рана,
Від слів затягнутий рубець
І тиша у тремтіння вбрана,
Обкутує, торкає пряно
Образи зводить нанівець.
Оголені місцями долі
Курличуть з вЕснами дощем,
А тиша рани дрібно солить,
Щоб паростки зростити кволі,
Злетіти ввись легким ключем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406465
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2013
важко уявити душу
мою оголеною,
я заховатись мушу,
щоб не здаватись знедоленою.
не хочу писати,
бо ні́кому.
заплуталась вдесяте
у сліпості пик чужих.
роздягнуся я,
вийду у море
сліз і думок,
хоча навіть пече
мене моє горе
ранами на душі,
шрамами споришів.
під хвиль шумок
роз*їдає сіль віковічну,
предковічну
навіть сильніше,
ніж вона моє тіло;
швидше,
поки воно не згоріло
ще від болю,
що не з тобою,
не з тобою
і навіть не з собою,
а з болем тільки.
не хочу бачити
більше ніскільки,
нікого
й нічого
не хочу чути.
дозвольте просто
собою побути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405799
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Ти б лише знав, якби ти знав
З якою тугою вночі по небу ходять зорі.
З якою радістю зрання з небес вони тікають.
Ти б лише знав, якби ти знав...
Ти блише знав, якби ти знав,
Що сотня аркушів, укладених в конверти,
Де є адреса, індекс та твоє ім'я -
То сотня неотриманих листів, що не дійдуть до адресата.
Ти б лише знав, якби ти знав,
Чому, буває, сну чекаю дуже, коли
Весь день в думках шепочеться одне твоє
Навздогін крикнуте "Я йду!"
Та ти б не знав. Слова зіткали нам вітрила в кораблі.
Вони пливуть, та кожен по своєму океану.
І ти б не знав. І не спитав,
Чому без пекла не буває раю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372140
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 03.03.2013
Туманний ранок,пізня осінь
листопад за вікном стоїть
і як завжди о сьомій ранку
будильник голосно дзвенить.
Ця осінь тугою повита
безмежно довга і пянка
і кожен день несамовито
холодний вітер,дощик полива.
Проснешся зранку,треба бігти
поспати ще хоча б лиш мить
напевно я невмію жити
і розум ще мабуть мій спить.
А просто хочеться забутись,
і з ритму цього збитись назавжди
дурних привичок цих позбутись
в нове життя новою увійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405634
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2013
Среди мертвого поля
Притвориться живой,
Расставаясь с собой,
Провожать всех домой….
А потом среди трупов
Растерять всю себя
Растянуться без чувств
И кричать, лишь кричать…
Землю рвать под руками,
Разрываться на части.
Понимая, что поздно,
Убежало все счастье….
Среди мертвого поля,
Среди серого неба,
Притвориться вороной,
Полететь вслед за смертью…
Не догнать,
Истрепаться,
Оземь пасть,
Не вернуть свое счастье
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405779
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
́утро дышит тобой,
вечер полный тобой,
я летаю в мечтах и теряюсь в желаньях.
Что ты сделал со мной?
Что творится со мной?
Я молчу в пустоте и убила страданье.
Посмотри на меня
И почувствуй меня.
Эти слезы в глазах от тебя и от счастья.
Просто времени нет
И приходит рассвет
И сейчас только мы- позади все ненастья.
Ты живешь и твой пульс
Развивает мне грусть
Ты же робкий такой, сладкий и настоящий.
Наполняешь меня
Смыслом каждого дня.
Этот стих для тебя. Он тобою дышащий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405764
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
одного разу це сито зробиться раптом дірявим
і хтось випадковий схопиться хутко за край.
стане пізно молитись, вдавати надмірно ласкаву,
тут люби-не люби чи шукай- не шукай.
чай розлитий на місто обачності плесом,
діти кожного ранку вивчають старі слова.
немовля мовчазне у колисці чужій воскресло
і нависло над дійсністю наче раптова гроза.
ти лікуєшся текстами,
що не мною тепер написані
я до сукні старанно чіпляю свій колір
й чуже ім"я.
твої відступи схожі на тишу
чи древні істини
під якими знелюднена плаче земля
чи я.
галасують довкола,
жбурляють в лице вітаннями
і рука розчиняється в іншій
як і завжди.
те, що десь між словами не має свого останнього,
безперервно гортає відлуння його ходи
прийди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405270
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 03.03.2013
На підвіконні танцює молода муза
Робить звабливі па і складні піруети
Іноді оступається й стрімко летить з вікна
Муза дзвінко сміється над своїм поетом
Коли він швидко біжить до підвіконня
І щораз злякано споглядає її розпластане на асфальті тіло
З тугою згадує її ноги і плечі оголені
І намагається скласти реквієм, та виходить не дуже вміло
Поет плаче, поет у відчаї
Поет кидає в камін власні записи
А муза запалює ароматизовані свічки
Ніжно пестить і кличе зайчиком
Муза знову танцює на підвіконні
Доводить поета до стану оргазму
У нього стоїть і пітніють долоні
А муза сміється й зникає щоразу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405102
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
кухня. холодна і пуста.
тремтіли пальці.
нерозбірливі слова
знов. ренегатці.
всі вірші мої - ренегатці.
втікли до ворога.
сама собі нотації.
сама собі потреба.
цілувати порожнечу.
подих - єдинне.
повітря для втечі.
а я ще тут. дивно.
читала. декламації
були пустими. даремно
весь світ у сраці,
нічого не видно.
занадто темно...
вибратись би звідси.
іншої. іншої потреба
реальності. я і є всі.
і молитви - то всі до мене.
краплі. дивні мокрі
по щокам моїм. що це?
промови задовгі
чіпляються. сум мине.
ми поїдемо звідси.
ми назавжди. я і є світ.
ми без мене наврядче
врятуємось на весні.
знов білого кольору
обличчя німої душі.
світ - він є сьомим колом
реальності в цьому житті.
кухня. сіре і холодне
повітря з мертвої вулиці.
швидко напої холонуть,
як і на обличчі емоції.
з панельного будинку
завжди є декілька виходів.
і у особливих стосунків
з душею, є ціла гамма відтінків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392440
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 01.03.2013
Гаразд...топчи безжально ніжні квіти,
Руйнуй,вирубуй цвіт в слабкім єстві
Своїм важким чугунним черевиком:
З ночі до ранку,з ранку до зорі...
Ні,не виню тебе!Ти маєш повне право
Їх позривати,знищити...й піти.
Вони без тебе-всеодно б зів'яли!
І не змогли б ніколи розцвісти...
Тому ступай...без сумніву й сміливо!
Слізний ліміт є вичерпаним вщент...
Сльози замерзли й обпікають груди.
Діагноз-безнадійний пацієнт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392665
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 01.03.2013
Новий цикл псевдо-віршів:
Розпочато новий сезон.
Сезон безталанної душі,
Сезон непотрібних розмов.
Викриками для нікого,
І, відповідно, в нікуди,
Наповнюючи повітрям груди,
Знеповнюю киснем легені...
Розмова завжди повз мене.
Пусті погляди крізь мене.
Я знов промовлю голосні
Й містами, болючі і інколи
Навіть вдалі, такі стислі
Слова, що стають викриками.
А мені спогади. Є винагорода.
Моя винагорода - є буття.
Розум компенсує відсутність вроди.
А у мене компенсацією є
власне життя.
Коли не маєш ні краси ні айфона,
А принциповість не дає бабла на життя,
Тоді, вечорами сидиш тупо вдома,
І пишеш вірші про каяття... !(?)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405076
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Тебе немає, світ мовчить,
він, наче онімів раптово,
так тихо чайник закипить,
і знову тиша, знов нічого...
десь за вікном трамвай гудить,
і потім знову він озветься,
але це хвиля, лише мить,
і все знов в тишу обернеться,
а я стискаю телефон,
твоє ім'я вже на екрані,
та відключаюсь, знову фон,
все стало, ніби в мелодрамі.
я хочу знову голос чути,
що став мені потрібен так,
і все,що було,знов відчути,
але тепер вже ти чужак...
тебе немає просто поряд,
а я палю знов сигарету,
мені потрібен так твій погляд,
мені потрібно знати, де ти...
чому життя так розвело,
і з ким ти новий день зустрінеш,
згадати все, що в нас було,
але минулого не зміниш...
ти десь за сотні кілометрів,
що так зриває мені душу,
до телефону - сантиметри,
але мовчати знову мушу...
щоб не тривожити тебе,
щоб слабшою тобі не здатись,
і знов картаю я себе,
і знову нікуди діватись...
я так хотіла, щоби ти,
знов подзвонив, спитав,як справи,
але в полоні самоти,
знов я, дим, цигарки і кава...
я навіть плакати не можу,
бо знаю, що безглуздо все це
бо знаю, що не допоможе,
але чому ж болить так серце...?
ну,ось і знову телефон
в руках тримаю, закликаю,
але мовчить тепер рингтон,
а я дивлюся і чекаю...
та все минеться, прийде ніч,
і вдень загубляться печалі,
але згадай одну лиш річ,
що я тебе ще пам'ятаю.
але все тихо, знов пітьма,
і чайник, кава, сигарета,
тебе нема, зовсім нема,
а я б хотіла знати де ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405055
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Нічого не вмію, окрім як писати,
Хіба, пити пиво і плавити мрії.
За датами знову – такі ж самі дати,
Так, ніби по колу. Ніщо не зігріє.
Проллюся словами у графооргазмі –
Заплідниться Word класичними римами.
Знайти би десь ліки від псевдомаразмів,
Залишити б мрії, усі, між зимами…
Задовгі прелюдії – морфодилеми –
Рояться у мозку як вжалені оси,
Метафор, епітетів – повні гареми,
Складаються тексти – в химерні стоси.
Проллюся віршами у псевдооргазмі,
Для другого разу зберуся з силами.
Знайти би десь ліки від графомаразмів,
Лишити б всі сни, десь там, між римами.
(2012 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336267
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 28.02.2013
зломана...
стомлена...
огорнута заходом сонця...
з шепотом тихим
відкрила віконце.
злітало ім'я з покусаних вуст,
як маки червоних,
зазнавших розпуст.
цей погляд у даль
легкий та чужий
пробуджена...
вільна...
такий,не такий
та наступний день завтра прийде
лиш запах пянкий свідомість стирає.
поглинула вічність
тіло?
мене...
завра немає...
не поверне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404065
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Таємниця твого механізму мені непідвладна.
Твої креслення залишились назавжди нерозгадані.
Вкрасти в Бога твою особисту справу було не складно.
Але за твоєї відсутності навіщо вона мені?
Я ще довго писатиму про тебе зі спогадів.
Будуватиму клонів на всякий свій смак, твій манер.
Але всі вони – тільки армія згаслих поглядів.
Тебе поряд не буде і як мені жити тепер?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383036
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 28.02.2013
Ішов похмурий ранок, дві ночі та світанок.
Сльоза побігла по щоці. Ти задивилась у вікні.
На що, дивилася туди? Гадала почуття - птахи?
І забивала ти на все. Пробач, прости, фігня це все.
Розлука це не привід щоб страждати,
Неправда, що нельзя бухати, коли у голові лиш мати.
Не можна, ні. Пошлю я мать її.
Такі безлюдні суки стали, нема від них куди втікати.
І їх багато, це треба знати. Немає слів. Нема кого довбати?
Накинь пальто, бо довго ще чекати.
І в ту годину як дитина, а може вірне немовля
Жила і вірила у диво і пропускала по сто грам.
Так у неволі відчувати, піпєць підкрався як завжди.
І розділити з ним по чарці, на вечір складений мотив.
Розвій свої всі сподівання, зніми із себе кілограми
На плюй на тих хто серце їсть. Добра нема, коли воно чуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401678
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
Я знаю, що можу зателефонувати тобі пізно вночі.
У березні, квітні, лютому,
через кільканадцять світлових років.
У чужу мені країну, у недосліджений мною світ.
Можу знайти найгеніальніші слова,
або з легкістю видихнути верлібр, чи хоку.
Та я майже впевнена, що там, на іншому кінці телефоної лінії,
у твоєму недослідженому світі, ніхто не стане мене слухати.
Саме тому тобі ніколи не зрозуміти мого мовчання,
обтяженого твоєю холодністю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353469
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 24.02.2013
Не зуди, як вчорашній біль,
Не записуй всі «за» і «проти»,
Я - енергія синіх хвиль
І пливу у своїх висотах.
Не торкаю болючих тем,
Незабутній вбираю досвід.
Я вливаюсь в життя дощем,
З ним стікаю по краплі й досі.
Не шкодуючи сил затям
Переписані тези істин,
Я люблю це складне життя,
Не шукаючи в цьому змісту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403867
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
У день святого Валентина
Напивсь я знову як скотина.
Якщо точніше – як свиня.
Пробач мене, любов моя.
Я не хотів, щоб так все склалось.
Але все сталось так, як сталось
Мій друг знайшов мене на службі.
Ти ж знаєш, я не зраджу дружбі.
Була спочатку кінва пива.
Повір, пили за наших милих!
Горілку виключно за вас
Ми замовляли і не раз.
Наприкінці коньяк ще був.
Що було далі – я забув.
Я зовсім не відчув біду –
Яким додому я прийду.
І прошу я пробачення
За вчинки необачні,
And I will give to you last dime…
Forgive me please, Saint Valentine.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401948
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
...і вірші його - данина сполучникам,
здатність єднати віддалене і пусте
із його вербальних сестер
жодна не знала світла,
будучи дещо штучною
в мить надокучливих споминів
і віроломних сцен.
вірші його - то моря всолоджені,
випиті буднями із повік.
він би міг опинятись
на ранах кожної
з надр тривожності
з надр відлиг.
стільки ніг по асфальту
його недійсності,
закупорені пляшки чужих гіркот
ледь не всоте
ця правда чистою
наче нуликом в древній код.
відчиняю ці стелі влучністю
крізь підлогу наш дім росте.
я йому - данина сполучникам,
щось віддалене і пусте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400741
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 18.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2013
Храни тебя судьба... А что дано от бога -
Того не упускай, не отдавай.
Не будь аристократкой-недотрогой,
Но и цены себе не забывай.
А я тебе банального желаю -
Чтоб были интересны жизни дни.
И чем могу - всем тем благословляю,
Пусть будет так. Судьба тебя храни!
1990
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393919
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 18.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2013
Як можна жити без душі, ти знаєш?
Коли тебе вже більше не пече,
Коли в собі нічого не шукаєш,
Бо ти, мабуть, уже знайшов себе.
Бо у твоїй оманливій безодні
Втопилось, мабуть, не одне життя.
Ти зупинись, подумай хоч сьогодні,
Чи у тобі ще є хоч відчуття?
Бо у твоїх тенетах загубилась
Вже і моя довірлива душа.
А я, напевно, вперше помилилась,
Коли для тебе серце віддала.
А у мені тепер лиш порожнеча,
І я себе відроджую з нуля.
Єдиний вихід – це для мене втеча.
Ти вмієш без душі, але не я.
14.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401002
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Це місто гниле,
Як і люди в ньому.
Постійно у масках,
Справжність - нікому.
Всі грають ролі,
Мов Актори в театрі.
Серця на паролі -
І так Акт за актом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402039
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Здирати з серця кров засохлу
А раптом ти не той
А раптом того вже не буде?
Мені ночами сльози мокнуть
А раптом це любов
Такої більш не може бути...
Тримтить рука і вушко голки
І серце в такт тримтить
Чи то таке оте кохання
Здирати з серця кров засохлу
І в подушку сушить
А раптом це усе востаннє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401610
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 17.02.2013
успеть полюбить. не влюбиться!
а именно душу открыть. и тело.
сделать кучу вещей. ошибиться.
а потом снова в путь. смело-о-о-о.
успеть (по дороге) выбросить
весь хлам. из дома. и головы.
черные полосы закрасить.
или заклеить. чем-то цветным.
успеть натворить чего-нибудь.
немного побыть вне системы.
в ответ на упреки смущенно вздохнуть.
и раздвинуть руками "стены".
успеть. иль суметь. словить момент.
не отпускать. дать мечте дышать вольно.
несложный эксперимент.
а, главное, добровольный.
п.с. - спасибо Дженсен Даунхэм за книгу "Пока я жива" и фильму "Сейчас самое время" (кто знает, поймет)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401450
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Є багато тих з ким можна говорити,
Та мало тих з ким можна помовчати,
Багато тих з ким можна переспати,
Та мало тих, що хочеться кохати.
Багато тих з ким хочеться гуляти,
І можна в даль кудись піти,
Та мало тих, що будеш пам'ятати,
Коли підеш в далекії світи,
Багато тих, з ким можна просто жити,
Весело гуляти цілий день,
З’їсти торт і кавою запити,
І заспівати улюблених пісень.
Мало тих, що можна все віддати,
Всю біль перенести заради них,
Переживаючи звісточки чекати,
Допоки звук останній ще не стих.
І доки буде твоє серце жити,
Доти буде твердо пам'ятати:
Є багато тих з ким можна говорити,
Та мало тих з ким можна помовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394940
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 16.02.2013
Боюся я поднять глаза
Полны они тоскою.
Не вижу я уже тебя
На веки смыло всё волною.
Не вижу звёзд в воде блестящей,
Не слышу сердца, что стучит.
И шорохи уже не столь изящны,
И ветер больше не звучит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208739
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 16.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013
от кинематики до аналитики
мысли кончаются и блокнотики
мы неврастеники, мы же - нытики
курим,гусарим, пьем анаболики.
здравствуй, родная! сегодня весело
нынче погода ни к черту, чтоб ее...
ну, начинай, запевай ка песнею!,
город окутывай ночью черною.
мы с тобой старимся, нет, взрослеем мы.
больше пути не найти, ни нежь его.
мы живем блюзами, стингом, слэмами
богу теперь не увидеть прежнего.
песенка спета во имя будущих
мы покочуем, мирам противиться
будут сыны наших дней кочующих,
хвастать айфонами или ибицей.
мы же - рабы, нами пляшет исповедь.
мы выворачиваем чудовище,
что до кончины жило под лысиной
и напевало про беды - горища.
здравствуй, родная, кури последнюю
и запоем заводную, вечную.
ты не горюй, ты до жизни гений мой.
здравствуй. прощай. поцелуй. конечная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401468
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
Оно, ты знаешь, как то так надоело
Читать стихи писать стихи нету толку.
Пора зачистить все и браться за дело.
Копыта в сторону и зубы на полку.
И разговаривай давай чаще матом.
Они поймут, а хуле, люди простые
А если чувствуешь себя виноватым
То это, знаешь, вообще в другом стиле.
Да перестань, чего ты выдумал тоже.
Какое плакать - все идет так, как надо.
Да где ты видел это господи боже...
Какая кровь? Вино... губная помада.
Ну, я не знаю, что тебе показалось...
Ты лучше на ночь выключай телефон то
Давай-ка спишем голоса на усталость.
Железным людям в голосах мало понту.
Пора заканчивать - котлеты остыли.
Вот тебе факел - вот немецкие марши
И перестань стрелять в людей холостыми.
Умойся. Вытри нос. И слушайся старших.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398331
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Хтось любить горобців рахувати,
Хтось полюбляє у контактах посидіти,
Хтось на дерево як мавпа залізти,
Всі ми різні і не треба нас за це сварити!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397813
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Слетев в сугроб с коня, козой заблеяв,
идею
постоянства затерев,-
шестерка треф -
весь в красном, будто клоун,-
знакомый клон,
экс-мальчик год назад,-
теперь догмат,
старик и отморозок,-
скабрезно
шутит об ушедших днях.
И снега прах
уже замел все вехи;
прорехи
в сердце, в памяти дыру.
Я тру
стекло окна, телеэкрана,
а рана
глубже - там, где не достать...
не знать,
не помнить, нажимать на "сброс",
пить тост
гудков коротких телефона,
на фоне
снега видеть текст открыток,
избыток
чувств хлопушкой оглушив...
Так кто здесь жив?
Их нет. А те далече...
Их свечи
догорели в прошлый век.
Разбег,
инерция, падение и шок.
А где прыжок?
А где же сам полет?
Пилот
был пьян. И рейс не состоялся.
Распался
сон. Расплылся год. Растаял снег.
И смех
всех тех, кто вне прощенья зоны,
со звоном
с елки рвет стеклянные шары.
И каждый взрыв -
зачеркнутый рассказ,
и шифр фраз
черновика бессмыслен.
Путь дальше выстлан
пестрым конфетти.
Пройти
не поскользнувшись - примитив.
Простив:
за бегство - крыс, за вонь - шакалов,
оскалив
рот улыбкой в зыбь зеркал,
накал
страстей считать бенгальской вспышкой,
не слишком
верить в слово и в дела,
не видеть зла,
украсть и затаиться...
Годится!
Покупаю весь набор!
Но что за вздор:
в карманах пусто. Я банкрот.
И Новый Год
за старый долг зачтен давно...
Кино
досмотрено. Финал - тупее нет.
И за билет
не возвращают ни гроша.
Я сам, спеша
раздал кому попало
немало -
жизнь свою по пятакам...
Бокал
шипит шампанским. Взгляд - к часам.
Двенадцать. Лучше молча. Лучше сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389770
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 10.02.2013
містичність
просякнута мною
сидить
у своїх покоях
і на очах
стоїть печать
написана
коханого
рукою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319702
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 10.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2013
не питай, по кому подзвін – він по тобі...
( Джон Донн).
ти дозволяєш себе любити:
по зимах - прощі,
по веснах - пристрасть,
по ранах - зморшки на лобі довші
по болях - чорні гранітні плити
по тобі - стала я більше прикра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339031
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 10.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2013