Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Где вы сейчас, отцы наши и деды?
О многих знают только имена...
Спасибо всем, за светлый День Победы!
За день, с которым кончилась война.
Спасибо вам за свежий запах хлеба,
За чистоту небесной глубины,
За то, что только дождь на землю с неба,
Аккордами волнующей струны.
Спасибо за поля в ромашках белых,
За майские цветущие сады,
За силу духа, для поступков смелых,
Спасая нашу землю от беды.
Где вы сейчас и слышите ль - не знаю,
Но у страны сегодня Юбилей!
Мы вечно будем помнить - обещаю!
Чтоб внукам передать своих детей
То, что ваш подвиг значит для людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875159
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Как мало их осталось у страны,
Страны, в войне не ставшей на колени,
Страны, тогда убитой тишины,
С трагедией для многих поколений.
Четыре года - в память на века
И двадцать миллионов не забыты;
Они, на нас глядят издалека
И мы, для них, всегда в сердцах открыты.
Как мало их с Победою домой...
Как мало их осталось между нами;
Спасибо, Вам, за мир над головой
И тишину с цветущими садами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873819
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 29.04.2020
(І весною про осінь пишеться...)
А нічка на ладан безпомічно диха –
світанок на хвіртку злетів когутóм.
Скривилась від диму ранкового стріха –
вже в’ється над комином сивим джгутом.
Муркоче в пічурці розніжено котик.
Зібралася бабця доїти козу.
У вікнах шибки, ще вологі на дотик,
стирають фіранкою з виду сльозу.
Звіряє годинники радіоточка,
в розріджену синь задивилась герань:
самотній сусіда – роз’їхались дóчки –
кудись чимчикує в довколишню рань.
Сплітає світанок щоденну основу,
осінніх пейзажів розводить печаль.
Лежить на ослінчику майже готова
із білої вовни невісточці шаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873775
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Ромашкове спішить у гості літо,
Життю радіє так моя душа.
Десь жайворон пісень співє в вітах,
Стежина проростає в споришах.
Проміння в косу сонце заплітає,
Блакить небесна дивиться згори.
А теплий вітер хмари розганяє,
У літа різнобарвні кольори.
Приспів:
Ромашкове літо, ромашкове поле,
У пахощах квітів купається доля.
Ромашкове літо, пахучі сади,
До тебе на зустріч я буду іти.
Гудуть рої бджолині у садочку,
Збираючи пахучий свій нектар.
Одів метелик вишиту сорочку,
Цвіркун мелодій в полі заспівав.
У лузі пахнуть трави, пахнуть квіти,
Про щось шепоче берегу ріка.
Скажіть, як диву цьому не радіти,
В твоїй руці лежить моя рука.
Приспів:
Всю цю красу у серці закарбую
І може напишу ще свій сонет.
Ромашковому літу подарую
У казку поведе його сюжет.
Засвітяться на небі ясні зорі
І місяць посміхнеться нам згори.
Купатись буду я в твоїй любові,
Співати будуть з нами явори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873772
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Колише зорі пісня солов’їна,
Село лежить у сповиточку снів –
Це той куточок раю в Україні,
Де люди особливі і пісні.
Приспів:
У них краса і велич України,
І запах м’яти, й чари чебреців,
І доля особлива Чураївни,
Й сльоза гірка матусі на щоці.
Зірки впилися місяцевим сяйвом,
Бентежить їх і солов’їне «тьох»,
Його на хвилях нічка колисає,
Поміж сердець будуючи місток.
Приспів.
Коли ж ясний рожевоокий ранок
Запалить схід і зіроньки збере,
Трава зодягне дорогі корали
Під звуки солов’їні «сі». «до». «ре».
Приспів.
23.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873577
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Цвіли вже вишні... Ой, як пишно.
І тішив душу білий цвіт.
Весна прийшла, красива й ніжна.
Її красі радів весь світ.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ті дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
Земля горіла, Боже... й небо
рожевим цвітом зайнялось.
Нам залишати рідну Прип'ять,
в розквітлому вбранні, прийшлось.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ті дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
Ой гірко-гірко... стихли кроки.
Був молодим той кожен крок.
Ой гірко-гірко... знову роки
нам повторили свій урок.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ці дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873520
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Вертайтесь, спомини мої, у сни,
Та обирайте не тривожні — добрі,
Бо ті від поля сиві ясени,
Що підпирають синьодзвонний обрій,
Садив татусь далекої весни.
Вертайтесь, спомини мої, у сни,
Де малювала по пилюжнім плесі
Галузкою квітки й гілки сосни,
І журавлів, що синє небо креслять.
А світ здававсь широким, не тісним.
Вертайтесь, спомини мої, у сни,
Де вся рідня жива… й тому щаслива,
Де маму з батьком кликали лани,
Й бабуся в хаті Господа просила,
Ніколи щоб не знали ми війни.
Вертайтесь, спомини мої, у сни,
Та обирайте не тривожні — добрі.
Хай голоси почую в них рясні,
І зрання дзвін відра, й квиління корби,
І незабутні мамині пісні.
Вертайтесь, спомини мої, у сни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873410
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 27.04.2020
О, весно, відігрій мою душу,
Хай проміння накриє печалі,
Бо сама я цей камінь не зрушу
Щоб віднести його у провалля.
Дай мені ще тепла хоч краплинку:
Для молитви сердечної треба,
Щоб не криком минулому в спину,
А словами прощення у небо.
Знов душа відчинила б віконце,
У світанок злетіли би круки.
У жовтенькому платтячку сонця
Йшла б з любов’ю у літо за руки.
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873494
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 27.04.2020
То весна пробирається кволо.
Лине пісня вітрів, та не та…
Півень крикнув щодуху крізь воло,
І проклюнулись сонні жита.
Стрепенувся приблудний лелека
Із незвіданих, дальніх країв.
Виливає проміння із глека
Пломінь сонячний поміж гаїв,
Що бруняться натхненно і рясно —
Незабаром настане розмай,
Закосичений килим квіт-рястом
Поведе у закоханий рай,
Де немає морозів колючих
І пташині звучать голоси,
Солов’їні мотиви жагучі,
У відлуннях тепла і краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873607
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Сьогодні з неба зорепад,
На землю сипав оксамити.
Це диво Всесвіту парад,
Землі свої він шле привіти.
Ним милувалася весна,
Для неї то чарівне дійство.
Роса холодна і рясна,
На трав'янистім королівстві.
І навіть теплий вітерець,
На диво дивиться магічне.
Краса торкається сердець,
З природою злилась навічно.
Сьогодні з неба зорепад,
На землю сипав оксамити.
Затамував свій подих сад,
Весна зустрінеться із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873481
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Доторкнись думками,
Ніжними словами...
Серденьку налий солодкої жаги…
В радості ночами,
Чарами – нитками
Поєднай в розлуці наші береги.
Доленька обійме,
В своє лоно прийме
Рутою напоїть люблячі серця…
Зваба душі вийме,
Вище зір підійме...
Цю любов освятять молитви творця.
Вальсом в небі зорі,
Немов хвилі моря
Сяєвом накриють почуття святе…
В простір неозорий,
З квітами любові
Крилами обнявши, Ангел поведе.
Дивовижні мрії,
Щастя і надія
В колоритній гамі бачать глибину…
В спільнім водограї,
Бережно торкають
Босою ногою сонячну весну.
26.04.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873533
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Де в піснях тоне гай,
Де весняний розмай,
Запах м’ят, сивина полинова,
То моя сторона,
Непорочна й ясна –
Світ дитинства у пам'яті знову.
Я крізь марево літ
Знов готова зустріть
І весну, і замріяні верби,
І дзвінкий потічок,
І калини пучок –
Маю в цьому жадану потребу.
Хоч у мріях вернусь,
До землі нахилюсь,
В споришах відшукаю стежину,
По якій я колись
Бігла в світ, що дививсь,
Як мене проводжала жоржина.
Я пройдусь по лугах,
Піднімусь, наче птах,
Над ромашковим полем полину.
Припаду до води
І нап’юсь досхоти –
О дитинство моє, тополине!
Через тисячі літ
Знов вернуся в цей світ,
Щоб дитинство зустріть барвінкове.
Я в житах поселюсь,
За життя помолюсь,
Подарую дугу веселкову!
Бо ж душа не вмирає ніколи.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873429
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 26.04.2020
У віршах розчинитись і бажаннях,
Щоби від дихання рядків раділо серце.
У розсипах зірок без коливання,
І в справжніх почуттях без жодної гримерки.
До ранку щоб зізнання в кожнім слові,
А сум розтанув, ніби млявий сніг торішній.
Струмком бриніла б одкровень розмова,
І бісер сипався від щедрих душ розкішно.
А вірші гріли б, наче теплий шалик.
І від лампади місяця любов не гасла б.
Бо нам для щастя треба зовсім мало,
Лиш діаманти ніжних слів і серця ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873261
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Гілкою жасмину розцвіло кохання.
Малювала пензлем сонячна рука.
Цвіт у молоці. Очі - чорна кава.
Небеса завмерли в мовчазнім чеканні.
Серце заспівало, як відлуння мушлі.
Настрій пишноцвіттям розливавсь навкруг.
Цілував кохану той весняний дух.
Вітерець торкався лагідно до вушок.
Гілкою жасмину розцвіло кохання,
Білий день зі смаком кави з молоком.
Обіймались з сонцем ніжно під вікном.
Вірили обоє: ця любов - остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873005
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 25.04.2020
--Де зараз, мила, ти, як поживаєш,
Десь потихеньку мене забуваєш?
Може знайшлась така стежка в житті
Що й не сказати про неї в листі?
Мабуть, зустрівся якийсь грамотій
Також охочий до твоїх листів,
Почерк твій вивчив вже, вільно читає
І сторінки у жадобі гортає? ..
Ревність павуча полізла на стелю
І перетворююсь я на Отелло ...
Щоб зберегти якось рештки тепла,
Образ твій видув з вогненного скла.
Схожа й несхожа -- богиня з вогню. . .
Десь ,як склодув, я не вгледів брехню.
І не родина вона й не дружина --
Сяє й мовчить кришталева богиня.
Німо чекає прозорокрихка
Що з нею зробить всевладна рука.
Як поступити не знаю...крамола --
Диво таке зіштовхнути зі столу.
Ой, закохаюся, мабуть, ще в неї
І оживе, як колись Галатея...
...............................................
В косах твоїх утопаю вві сні...
Очі відкрию -- один у пітьмі...
2-й варіант
Де зараз, мила, ти,
як поживаєш?
Як пережити розлуку не знаєш?
Чи на таку вийшла стежку в житті,
Що й не сказати про неї в листі?
Трапився десь на стежині отій
Любий-нелюбий тобі грамотій? ..
Почерк засвоїв твій, вільно читає
І сторінки у жадобі гортає. . .
Ревнощі , мов павутинням, обплЕли, . .
Тож, ніби я вже не я, а Отелло .
Щоб не зітліли жаринки тепла
Образ твій видув з вогненного скла!
Схожа й несхожа на радість мою --
Надто увірував в геній вогню.
Не щебетушка -- холодна льодина --
Сяє й мовчить кришталева богиня .
Німо чекає прозорокрихка
Що з неї зробить всевладна рука .
В розпачі серце -- не винесе болю --
Ніжну красу розтрощити спрокволу.
Ой, закохаюся, мабуть, ще в неї
І оживе, як колись Галатея!
::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
В косах твоїх утопаю вві сні,
Очі відкрию --один у пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873308
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Гучніш забили промені у дзвони.
Відлуння відкликає обрій з крес,
І сірі шиби вікон, з ночі сонні,
Вітають день зіницями небес.
Бентежних душ тонкі озвались струни.
У них гармонія – єдиний смисл.
Стриножує приблудні мислі струмінь
Й вимушує лягти на чистий лист.
Кривавлять маками поля багаті,
Уздовж стежок – барвінкові хрести…
Суттєво вміти в себе убирати
Лише відтінки світла й доброти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872805
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Як день закриє сині очі
Й колиску ночі ніч гойдає,
Безликих тіней поторочі
Грайливо вітер доганяє.
Зірки під місячний вінець
Летять у мріях заповзято,
Легенькі хмари накінець
Закрили сірі оченята.
Де в білім вельоні садок
Пігулку ночі вже ковтає,
Весь світ, від магії, замовк,
Бо велич душу пеленає.
І наче біле янголя
На вушко тихенько шепоче:
-Як важко дихає земля!
Вуста сухі водиці хочуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873268
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Я читаю твій лист, що прислав мені в літо,
В ньому стільки любові і стільки тепла.
Сів метелик де трави гойдаються й квіти,
Прилетіла послухати лист твій бджола.
І зібрались хмаринки у небі кудлаті
Їм цікаво мабу́ть, що ж в листі написав?
Я ховаюсь у трави, що вітром прим'яті,
Щоби лист цей у мене ніхто не забрав.
Б'ється серце моє, затамовую подих
Я щаслива читаючи ніжні слова.
І зберігся в словах тих, блакитний твій погляд
І минулого зустріч для нас ожива.
Пригортаю твій лист і так ніжно цілую,
Він для мене, щось цінне таке у житті.
У душі моїй літо з весною танцює,
А я згадую миті щасливі оті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873104
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 24.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2020
Ранком тихим осіннім
Там гуляє туман.
Різнотрав'я на сіно…
Гір, ярів там нема.
Плине річечки русло,
Понад нею – село.
І хоч хат там не густо,
Та було, ні, жило.
Учепилось корінням
Вікопомних дубів,
Верб крихких і тендітних,
Що схилились в журбі.
Щедрі яблуні й груші
Пригощають село,
Щоб добріш були душі.
І рясніло зело…
А на пагорбі, вище,
Рвуться в небо хрести –
То – сільське кладовище,
Хоче рік весь цвісти.
Рушники там і квіти.
Їх полощуть дощі.
І здається, що звідти
Чути голос душі:
«Будьте мудрими, люди,
Землю, працю любіть,
І село ваше буде
Жити в сонмі століть!»
03.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872945
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Дме вітер, ох який холодний
На цвіт дерев і перший лист
І вірус, наче звір голодний
Життя міняє звичний зміст.
Щодня у пошуках поживи
По наших долях, навпростець,
В весну привносить корективи,
Надіючись, що світ вже мрець.
Нічим заразу не спинити.
Стоїть з мечем земних гріхів.
Дай, Боже, серцем відмолити
Спасіння віднайти шляхи.
Всім разом стати злу на горло,
Стерню засіяти добром,
Аби любові пісня горда
Біду відводила щитом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872887
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Увидел я березку у дороги
и вспомнил стих, что дедушка писал.
Не смог проехать спуск этот пологий...
обнял березку...молча постоял.
А в голове - поэзия из детства,
как прививал ты мне любовь к строке.
И никуда от памяти не деться,
она со мной в твоем черновике.
И захотелось рассказать березке,
как ты любил природу, отчий дом.
Ведь в сердце те душевные наброски
и мы читаем с бабушкой втроем.
И вдруг при этой солнечной погоде
за каплей капля...резко дождь пошел...
Как будто ты услышал в небосводе,
что внук опять твои стихи прочел.
Слова, слова...незримые солдаты,
как много в жизни можете решить.
Порой слова уходят без возврата,
но очень важно их произносить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872921
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Де закохані стежками ходять,
Там лишаються завжди сліди.
В небі чари тихо верховодять,
Доторкаючись теплом весни.
Піднімаючись на крила вітру,
Щастям переповнена душа.
Лине спів у черемхо́вих вітах,
То кохання наше поспіша.
Приспів:
Цвіте черемха білим, білим цвітом
Її вдихаєм ніжний аромат.
До нас всміхнеться, ще барвисте літо,
Свої цілунки подарує сад.
Тихо берег, щось шепоче річці,
Він закоханий у неї теж.
Заблищали роси на травичці,
Ти стежиною мене ведеш.
Ніжно, так тримаєш мою руку,
Я щаслива, що ти поруч є.
Де кохання там нема розлуки,
А воно у нас на двох одне.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872856
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
[i]Не смейте забывать Вы обо мне
И обо мне не смейте думать плохо,
Когда в ночи, с моим последним вздохом,
Скажу «Люблю» в угрюмой тишине.
И пусть Ваш образ сердце пронесет,
Забудутся пустые увлеченья,
Тогда пускай наступит Ваш черед –
И я останусь тенью. Вашей тенью.
Как Вы меня любили! Пусть не так,
Как я готова жертвовать собою,
Но Вы – мучитель, мой любимый враг,
Себя сжигали трепетной любовью.
И пусть нас жизнь разводит по углам,
С другими ищем мы теперь покоя,
Пусть я дарю любовь уже не Вам,
Но памяти о Вас я не отдам,
И правды н и к о г д а Вам не открою!
P.S. Вы обо мне не смейте думать плохо… [b][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872646
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Зароджується ранок надзвичайно чистий,
Пробилось з неба променеве вістря.
Цвітуть дерева знову з ніжністю батисту,
Розносить аромати свіжість вітру.
Звучить весни симфонія - життя барвисте,
А світу що ж готує день прийдешній?
Змішались імпульси і спазми норовисто.
Критична грань. Журливість меж сердешна,
Бо кровожерність паліїв війни й лукавість,
І з лЕщат вірусних ще й виживання.
Лиш Божі сили можуть зупинити "лаву"
І каяття, щоб був наступний ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872111
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 16.04.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Розквітли абрикоси ніжним цвітом,
Оділа білий вельон алича.
Щебечуть птахи радісно над світом,
Магнолія - красуня розцвіла.
Вербові котики всміхнулись радо,
Відкрили своє личко для весни.
Зазеленіли, ожили левали,
На землю впали дощики рясні.
Квітує персик й сакура рожева,
Дарує нам свій королівський цвіт.
Неначе в пишнім платті королева,
Танцює танго радуючи світ.
У цьому розмаїтті кольоровім,
Відпочиває кожен раз душа.
Весна дарує всім такі обнови,
Тоді, на відпочинок вируша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871829
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 14.04.2020
О ти мене не бачив, не уздрів...
Дивився все далекими очима,
Неначе поміж нами - сто морів
І океану далечінь незрима.
А поміж нами був єдиний крок,
Я навіть в серці відчувала спалах.
Холодний погляд і гіркий урок.
Багато слів... та жодних не сказала.
То не біда... Пройшов не перший рік.
Любити - це не гріх, любити треба.
Ти все шукав до серця свого лік.
Лікують душу у висотах Неба.
Перед тобою й досі сто річок...
Розбите серце не знайде причалу.
А був колись між нами тільки крок,
Тепер півсвіту й спогади з вокзалу.
11.03.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871803
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020
Я до тебе прийду…
Ні, прилину на крилах любові
Крізь розвихрені дні
І ночей заколисаних сни.
Я до тебе прийду…
Зустріч цю ми чекали обоє,
Як оновлення дух,
Як пташина чекає весни.
Я до тебе прийду,
Тихим сном посміхнусь на світанні
І росою впаду,
Щоби ти не сколов своїх ніг.
Я до тебе прийду,
Проросту дивоквітом кохання,
В тихий рай поведу,
Де на нас зачекався поріг.
Я до тебе прийду
Крізь дощів сивину й заметілі,
Біди всі відведу,
Своїм серцем твоє запалю.
Я до тебе прийду,
Подарую не просто надію –
Ключ від щастя знайду
І вручу, бо ж давно вже люблю!
12.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871767
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 13.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2020
[i] «Я також, згадай-но,
Пиловбрана, прилетів сюди
Журавлем…»
(Пауль Целан)
[/i]
Твій дім стоїть
У Кварталі Латинському,
В синьоокій Лютеції
У кам’яному Парижі –
Серед міста, в якому немає
Жодної барокової кам’яниці,
Твій дім (наче сірий кляштор)
Бовваніє темним опудалом
На березі Сени –
Ріки непрозорого часу,
В якій Франсуа ловив пічкурів –
Отой, що Війон –
Отой, що розбійник і злодій,
Гравець у слова і майстер ножів.
Твій дім серед міста
Нечесаних галів,
Безхатьок-ваґантів,
Що діжку нечемних пісень
Жбурнули в пивницю.
А з вікна визирає Бодлер,
І щось там про осінь
Холодну і сіру.
Твій дім серед міста,
Де жоден дивак
Залізною вежею небо не ранив.
Ти в місті живеш,
Де ніхто не палив ще на площі
Магістра лицарів Храму,
Де ніхто не пірнав
У потік каламутний
З моста Мірабо,
Поставивши крапку
В сумному вірші про любов.
………………………………
Я бавлюсь словами в тюрмі –
У тюрмі почуттів –
У в’язниці людей.
Прилетів журавлем ненароком
У місто твоє
Оточене мурами слів
І полечу горобцем
Або подихом вітру
У передмістя:
Шукати сліди на воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871674
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020
В мій рідний край прийшла весна,
Птахи вернулися додому.
Принесла радість нам вона,
Забрала з серця біль і втому.
Зазеленіла знов трава
І ніжно сонечко зігріло.
Від сну прокинулась сова
І кудись з гілки полетіла.
І стали знову довші дні,
А ночі стали вже коротші.
Тебе хоч мало бачу в сні,
Все ж сон мені той найсолодший.
Лиш там у спо́кою душа,
Кохання палко зігріває.
Ті сни дарує нам весна,
Вона про нас давно все знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871613
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 12.04.2020
На полотні нічному в роздумах зірки:
Мої супутниці у час безкрилля.
Безмовності тіла небесної ріки,
Аж місяць тихо зупинився в брилі.
Хисткі й тонкі зруйновані зв*язки світів.
Сама табу я змайструвала клітку,
А думка котиться (були ж і я, і ти)
В зірчастість, в спраглість поцілунків літа.
Цукатами смакують спогади мої.
Мабуть, лише зірки це розуміють.
Примарно знову очі дивляться твої.
В них сум і радість, ніби в аритмії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871483
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
У тобі озовуся струмочком,
Що весною так ніжно дзюрчить.
Посміхнуся у полі дзвіночком,
Ти лови незабутню цю мить.
Озовуся я вітром у полі,
Доторкнуся ясним промінцем.
І подякую щиро так долі,
Що вона не приносить нам щем...
Серце мовить страждати не мушу,
Хочу знати, що мовить твоє.
Хоч думки так стривожили душу,
Та у них, ще кохання живе.
Те кохання, яке незабути
І не викинуть з серця мені.
Як я хочу в обіймах побути,
Подаруй мені дні чарівні.
Хай вони, ще любов'ю зігріють,
Хоч на відстані, то не біда.
Мої мрії в душі, ще жаріють
І на серце моє осіда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871464
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
О, як любили, ще дітьми
Ховатись в лісі, біля хати.
Урізнобіч тікали ми,
Бо після «десять» йшли шукати.
Вгорі високо, поміж крон
Гойдались в гамаку гілковім.
Несла черемха у наш схрон
Суцвіть білесеньких п’янковість.
Ще я тихенько, наче кіт,
(Із почуттям палкої втіхи)
Поміж густих зелених віт
З ліщини шморгала горіхи.
Тікало серце із грудей.
Навколо гепав його стукіт,
Та в пазусі вже був трофей
І в роті соковитий хрумкіт.
День танув прямо на очах.
Батьки гукали нас додому.
Проміння сонця в сповитках
Зелених ковдр ховало втому.
І ми злітались звідусюд:
Весела зграйка гомінлива.
«Дитячий щирий сміх» - етюд
Малюю в пам’яті щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871462
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
В поле ночью тайком
выйду мысли проветрить...
- Прошлогодним листом
счастье мчало за ветром...
В небо звездочкам зря
напевала мотивы...
- Я запрячу себя
от безумного мира!..
Среди многих потерь
был любимый святыней!..
Все надежды теперь
с чувством горькой полыни...
Пусть сгорят от зари
бесполезные крылья
безответной любви!..
Станут серою пылью...
* * *
В поле ночью тайком
выйду мысли проветрить...
Счастье было грехом...
- Я любима... лишь ветром.
10.04.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871497
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Весна в вікні. В ній щастя, ніби океан,
А карантин повзе, мов черепаха.
За шибкою звучить, звучить землі орган.
Парфумами весни дерева пахнуть.
Від цвіту юного біліє все навкруг.
Між віттям барви сонця виглядають.
Автомобільний непомітний майже рух,
І люди де-не-де у цім розмаї.
Спостерігаємо частіше із вікна.
І попри карантин, душа теж квітне,
Бо надихає з чистим серденьком весна.
Тебе не можна не любити, світе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871334
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 10.04.2020
[u][/u]Ты лучшая! Любимая!
Без тебя заблудшая,
Без тебя пропащая...
Говорил:Ты лучшая!
Супер, настоящая!
Без тебя ранимая,
Без тебя затворница...
Говорил: Любимая!
Трепетная горлица!
Без тебя угрюмая,
Без тебя нервозная...
Говорил: Ты умная!
Девочка серьёзная!
Без тебя незрячая,
Без тебя капризная...
Говорил: Горячая!
И душою чистая!
Без тебя несчастная,
Без тебя несмелая...
Говорил: Прекрасная!
Словно лебедь белая!
8 04 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871320
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Я з любов'ю обіймаю світ
І тебе любов'ю обіймаю.
Давній мій, прадавній дідів рід,
Родовід про вас розповідає.
Прабабуся, ще була княжна,
Їздила в розкішнім екіпажі.
Виділялась щирістю вона,
А які в той час були пейзажі...
Зеленіли навкруги поля,
Хімії тоді вони не знали.
Прокидалася від сну земля,
Ранки натюрморти малювали.
У розкішних шатах стояв ліс,
Кликав і манив усіх до себе.
І грибні поляни були скрізь,
Чистим і блакитним було небо.
Ріки розливались в береги,
Не смітили так колишні люди.
Хоч не всі освідчені були,
Прибирали за собою всюди.
Серед роду б́у́ли й козаки,
Захищали землю від навали.
Як її топтали чужаки,
То життя за неї віддавали.
Було важко, та жила любов,
До сім'ї, своєї Батьківщини.
Кожен правдою тоді ішов,
І спокутував свої провини...
Давній мій, прадавній дідів рід,
Як твоє змінилось покоління.
Не такий тепер вже білий світ,
Коли ж буде в нім уже прзріння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871065
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
В час, коли біда прийшла
до всіх людей одночасно
і в карантин сидимо по домівках
хочеться радіти кожному дню.
Я дякую тобі, прийдешній день,
За те, що у хмаринок сині очі,
Що ранок променистих теревень
Несе тепло із кавою охоче.
Що свистом шпак зове мене ізнов
І бруньки груш чіпають підвіконня.
У гості вітер крізь вікно зайшов
А квіти позіхають ізпросоння.
Виблискує бурштинова смола
На сливах, що вмивають білі личка.
У пуп’янках заплуталась бджола,
Під вишнями розпушилась травичка.
Від щастя застрягають десь слова.
Стою, дивлюсь, торкаючись фіранок.
У душу ллється ніжність вікова.
Я дякую, що в мене є цей ранок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870949
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Хто ночі коси чорні обріза́в?
Вони тепер такі короткі, пане…
З небес солона падає сльоза
у ніжне серце білого тюльпана…
У пів легені дихають поля…
Пучечок лісу тулиться до Бога…
А людство спить, неначе немовля
і не бажає ві́дати нічого...
А людство спить і бачить дивні сни -
Вони страшні, мій пане, не до жарту…
О, як нестримно хочеться весни -
тієї, що серця розбудить завтра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871052
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Село моє, заплакане, убоге,
Схилилося над ставом у журбі,
Де хвилі, мов онуки, миють ноги,
Літами поцілованій вербі...
Там, на стежках, сліди мого дитинства,
Там юність вперше коси розплела...
Там казка, наче квітка та барвиста,
Лише для мене потайки цвіла.
Там був мій рай! Там я пізнала бога...
Там жив мій рід... Там сплять мої діди...
Дерева там високі і розлогі...
Там не було ні страху, ні біди...
... Ніхто не зустрічає із порогу -
Щасливі дні пішли у небуття...
Село моє, заплакане, убоге,
Хто вкрав у тебе вроду і життя!??
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870908
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Мелодія звучала у залі " Білий вальс",
До нього поспішила, сказала: " Можна вас".
А він їй посміхнувся і враз зніяковів,
Теплом вальс доторкнувся, серця їхні зігрів.
Тримали ніжно руки, йшла обертом земля,
Кружляли вальса звуки в думках були слова.
Як я тебе кохаю! Як я тебе люблю!
Та ти мовчиш, зітхаєш, хоч так у снах зову...
Він не промовив слова, лиш дихання одне
І серця стукіт знову, їм нагадав сумне.
Мелодія скінчилась, та погляди зійшлись,
Вони знов розлучились, бо він був уже чийсь...
В думках лишилась пам'ять і той останній вальс,
Що ще звучить і ранить, хоч сплинув уже час.
Він ті єдині миті в душі закарбував,
Найкращий вальс у світі, для них тоді звучав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870634
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як до нас весна квітуча йшла.
Де сліди лишались на землі,
там підсніжники з'являлися малі.
Де сміялись очі голубі,
сині-сині проліски цвіли.
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як весна до нас квітуча йшла.
Де стомилась - несли на крилі
весноньку крилаті журавлі.
Ластівки летіли і стрижі,
і грачі, лелеки й солов'ї.
О, скільки їх багато... Не злічить.
Веселіше стане нам всім жить.
Сонце зійде. Розійдеться тьма.
Всі радіймо, бо прийшла весна.
Вишеньки біленькі зацвітуть.
Дні веселі, дні щасливі йдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870519
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Доторкнися моєї долоні,
Погляд ніжний мені подаруй.
Я давно у твоєму полоні,
Ти любов мою в серці відчуй.
Я так хочу заглянути в очі,
В них побачити відблиск зорі.
Всі з тобою проводити ночі
І уста цілувати твої.
Щоб мелодія в місячнім сяйві,
Свої звуки доносила нам.
Щоб слова не були мої зайві,
Я кохання тобі лиш віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870509
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Осенить бы крестом обезумевший мир,
где блефуют везде, где плетут небылицы,
создают и ломают стремительно миф,
а улыбки цветут на озлобленных лицах.
То, к чему мы стремились - пустые мечты,
а законы - написанный текст на бумаге...
Здесь, играя, целуют святые кресты,
как читая стихи, принимают присягу.
Все вокруг есть обман, заморочка, клише...
Но мне хочется думать, что клятва до гроба -
это то, что действительно есть на душе,
это то пресвятое, что чувствуют оба...
Верю в то, что не голубь над нами парит, -
с чистым помыслом Ангел летает по кругу,
и в разгар этой смутной, продажной поры,
мы не станем фальшивыми друг перед другом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870561
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Дождем судьбу накрыла осень...
А мне бы... чуточку тепла!..
Скучаю за любимым очень...
Душа за ним всегда брела...
Веселых птиц в саду не слышно...
Лишь шелестит упавший лист...
Весной здесь, под расцветшей вишней,
играл когда-то гитарист...
Пел песню голосом басистым...
Рвал струны под моим ребром...
Серпом остался серебристым...
колоть сердечко... Милый мой!..
Печаль осенняя стелила
прохладу в мыслях... и в судьбе...
Лишь сна неведомая сила
дарила счастье слышать песнь...
Но явь моя... встречает осень!..
А мне бы... чуточку тепла!..
- Скучаю за любимым очень...
Душа за ним всегда брела...
2.04.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870397
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
Це все одно, що доганяти вітер,
Але квітнева сонячна душі оправа
Малює райдугу в моєму світі.
Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
Яке ж було б кохання поміж нами?
Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
Що встелені яскравими зірками.
Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
Дощем незрячим сиплються бажання.
Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
Літають роєм всі мої вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870270
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Красотами жизни хочу насладиться,
Что созданы были для нас, для людей,
Взлетая от счастья за неба границы -
Туда существует шикарный хайвей.
Успеть насмотреться на солнца закаты
Оттуда, где не был доныне никто.
Хочу не жалеть, что потратил когда-то
Свой жизни отрезок совсем не на то.
Хочу впечатлений приятных и разных,
Сюрпризов сегодня, всегда и сейчас!
Хочу каждый день отмечать, будто праздник,
Живём-то на свете всего один раз!
Хочу поцелуев любимой спросонок,
Ей кофе с доставкой из кухни в постель,
А под балдахином прозрачным ребёнок
В кроватке б своей безмятежно сопел.
Хочу насмотреться в глаза голубые,
Эмоций её позитивных и чувств,
Вина с трюфелями... Конфеты. Любые.
Вдвоём. Со свечами...
Ну очень хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870280
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Скажи мені, що ще не пізно
І я твої слова почую.
Хоч ми з тобою десь нарізно,
Я кожну ніч у снах ночую.
Рука проводить по волоссі,
Торкають пальчики обличчя.
Душа кохає ще і досі,
Твоя, чомусь мене не кличе.
Скажи мені... і я почую...
Промов тихенько, що потрібна.
Я ніч у сяйві намалюю
І запалають зорі сріблом.
Скажи мені... Я так чекаю...
Без тебе дні немов в тумані.
Прошепочи мені:" Кохаю"
І залікуй душевні рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870250
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Молодість. О, молодість моя !
Стільки в цьому слові сонця й літа,
За тобою так сумую я,
Десь заніс тебе від мене вітер.
Час так швидкоплинно пролетів,
Нам його з любов"ю не вернути,
Кожен тоді жив так, як хотів,
Молодість ніколи не забути,
Вирувала в наших венах кров,
Ми були романтики з тобою,
Ти подарувала нам любов,
Завжди чарувала нас собою.
Я так часто згадую тебе,
І буває не сиджу на місці,
Поклик твій у даль мене зове,
І світанки чисті променисті,
Я біжу, біжу тобі услід,
Та догнати вже тебе не зможу,
Ти в душі лишила щастя слід,
Душу ніжні спогади тривожать.
Молодість. О, молодість моя,
Стільки в цьому слові сонця й літа,
За тобою так сумую я,
Десь заніс тебе від мене вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863899
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
[b][color="#000dff"][i]Вже випав сніг,
і врешті спить трава,
Три чверті місяця вже п'ють останню кварту.
Безмовності напнута тятива
____ чекає старту.
В спокусі слів очей не відведи,
Втопи у погляді бажання велемовні.
І пий, і пий трояндові меди
_____ як місяць вповні.
Сп'янілий подих вже не зупинить -
Пекельна відстань дощенту розірве.
О, це та мить,
ота сакральна мить
_____ на краю прірви.[/i]
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860399
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 06.02.2020
У пам’яті прокручую без ліку,
Дивуюся, ну як же ти зумів?
Не ждала дивини уже довіку,
А ти, як поклик долі, прилетів.
Не грав німу комедію театру,
Казок не обіцяв, а ні пажів,
А тихо, кожен день по сантиметру
Топив із мого серця лід віків.
Вкидав у ватру все давно минуле
І попелом розвіював навкруг.
Вовків-страхів ти відганяв поснулих,
Закутував від вІтрів-волоцюг.
Горнув до серця ніжно мої крила
З яких зривала пір’я зла зима.
Бальзами прикладав, щоби злетіла,
Піднятись в височінь змогла сама.
Вустами цілував сухі зап’ястя,
Літати поміж хмари знову вчив.
Я зорям посміхалась. Знала - вдасться,
Повірити у диво віщих снів.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863638
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 05.02.2020
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.
На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту
Звабливо залишалась на губах.
Зимового дощу одежа сіра.
Вологістю спадала на асфальт.
І тільки час тримав краплин мірило,
А в шумі чувся досі рідний альт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863514
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Тернисто я шукаю шлях до тебе
І скроні засніжила вже зима.
Напевне бачать свідки всі із неба
Без тебе і душа моя німа.
Та щирість доведе мене, далебі
Надія в серці з кожним днем росте.
Як в подиху глибокому потреба,
Буває, квітка й взимку розцвіте.
Невпинно йду. Встеляє сніг дорогу
Та вірою вже зіткані мости.
Крізь бурі, заметілі і знемогу
То ж дай же сили, Господи, дійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863374
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020
Я ТВОЙ СОН.
Улечу, если скажешь, что кончился сон,
Если утро ласкает ресницы...
Я исчезну, чтоб снова явиться потом
И в единое целое слиться.
За окном сумасшествует злая пурга
И не видно ни зги за порогом;
И опять ты ложишься в пустую постель,
И дрожишь от озноба немного...
Ты не видишь меня, но я рядом, я здесь;
Я, глаза прикрываю губами
И, минутною слабостью кажется спесь,
Не озвученных мыслей устами.
Тонким шелком прикрыта твоя нагота;
Тело дышит и мне уже жарко...
Но рассвет вырвал сон и опять пустота...
Ты проснешься, а мне станет жалко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863299
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Чорна ніч розкрила тиші нутро:
Ненаписаний знову лист,
А паперу білий батист
Зберігав думок мовчазне тавро.
На важницях хитких свідки долі.
Серцю радість чи вже поміст?
А той сум - печалі соліст
Тиснув клапан під знаком бемоля.
Не від Кафки вік і мурахи крах -
День піднявся на повний зріст.
Молитовного тону міст
Прокладав, тамуючи в серці страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863268
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Не хоче хмарка їх нести,
І падають у сад -
Сніжинки білі з висоти
Скидає снігопад.
Їх в морі вітер підхопив
Молекулами з хвиль,
По небу синьому носив
Кругами в сотні миль.
Там кожну холод-ювелір
Огранював, як міг,
Щоб із мільярдів білих зір
Блискучий випав сніг.
Тепер пушинками пливуть
Сніжинки голубі,
І таємниці бережуть
Зимові у собі.
В які країни їх торік
Носила ця пора?
Де з них ліпила сніговик
І сніжки дітвора?
Коли ще вдасться, залюбки,
По світу пронестись?
В які ще випадуть садки
В майбутньому, колись?
Мовчать сніжинки і летять
Повітрям голубим.
Вони струмочками збіжать,
Розвіються як дим.
А нині падають у сад -
Ще довго до весни.
Сьогодні їхній снігопад,
І крутяться вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859445
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 02.02.2020
У вальсі кохання з тобою кружляєм
І кращого дива у світі немає,
Моє ти кохання, мій принц загадковий,
Тобі лиш зізнання у кожному слові.
Приспів:
Ти люби мене коханий все життя і навіть більше,
Мій чарівний, незрівняний ти для мене наймиліший.
Хоч роки спливуть рікою, не забуду я ніколи,
Ми з тобою в вальсі знову, лине музика навколо.
Любити ніколи я не перестану,
Міцніш обійми найдорожчу, кохану.
В медовім цілунку уста хай зіллються,
А кроки у вальсі хай легко даються.
Приспів:
Дивлюся у очі, озера там сині,
Нас крила з тобою несуть лебедині.
В країну казкову де щастя рікою,
У вальсі кохання кружляєм з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863244
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
Хорошо, что нельзя это небо продать,
где на каждом шагу белых ангелов стражи,
где блуждает Луна, дни прессуя в года,
словно призрак ночной у озоновых скважин.
Вот шальная промчалась по небу звезда,
она тоже, видать, ныне в пьяном угаре,
и от счастья с орбиты сошла навсегда...
А мне хочется думать, что это - Гагарин...
Белый саван плывёт в кружевных облаках,
он подхватит меня в миг истекшего срока...
И тогда всё сочтёт моё Божья рука:
и благие дела, и грехи, и пороки...
А пока я маршрут прохожу на Земле,
крест ношу на груди под нательной рубахой,
не хочу размышлять о грехах и смоле...
Почитаю стихи под симфонии Баха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863211
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
"Усіма залишена". Український художник Володимир Микита.
ЗАЛИШЕНА
Так час злетів, здається, що не жила,
Здається вчора вишнею цвіла,
Душі весна торкала ніжно, мило -
Коханою у світі цім була.
Де діточок насіяла маківям -
Подвір’я у захмеленім ціпку,
Лягло життя на скроні сивим зіллям -
Не чути дітвору, так гомінку.
Самотність дико хусткою обняла,
В ній старість одиноко добіга.
Чекала, Боже милий, як чекала,
Що радість в хату хлине, мов ріка.
Цвіте знов сад в осінньому намисті,
Душа холоне - дихає зима,
Надії замісила в старій мисці -
Світ доживає в старості сама.
Залишена, забута, одинока...
Засмагла від розлуки, від біди.
А на вустах молитва від пророка,
І під вікном заметені сліди...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863225
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
С прогнозом солнца много дней
идут дожди упрямо...
- Слова так часто у людей
не сходятся с делами!..
Полощет взгляд стена воды...
Прохлада лезет в ворот...
- Бывает так... не ждешь беды!..
Она сама приходит...
Зачем мне будни без тепла
под серым покрывалом?!
Совсем забыты два крыла...
- И мерзнуть... так устала!..
Наскучило небес панно!..
И есть ли край у тучи?!
- Я все же жду... когда в окно
заглянет солнца лучик...
Я все же верю: - Быть добру!
Дождусь судьбы хорошей...
В реальность сказку подберу!
- Пусть счастьем огорошит!..
Когда бездонный океан
любовью стиснет сердце...
закружит душу ураган...
- Тогда смогу согреться!..
* * *
Ну а пока... сезон дождей...
И я шепчу упрямо...
- Слова частенько у людей
не сходятся с делами...
31.01.2020 г.
Фото из нета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863195
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
***
Сад убравсь одежиною білою,
видно буйне цвітіння здаля.
Вже щасливою породіллею
усміхається в небо земля.
Шаленіє барвисте та врунисте
у довкіллі зело молоде,
і пишається присмаком юності
на лиці ластовиння руде.
Ці небажані сонця відмітини
не вдалось відбілити ніяк.
Та махнула рукою, як тільки-но
полюбив їх красивий юнак.
Заглядаю в люстерко і згадую
найщасливіші сонячні дні,
й не дивуюсь, що більше досадою
не було ластовиння мені.
25.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863154
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Я стежкою іду густим туманом,
Торкається щоки моєї він.
А тиша за засніженим парканом,
Лягла на вії інеєм своїм.
Мені не холодно, в думках зі мною,
Твоє кохання і твоє тепло.
Переплелося разом із зимою,
І стежкою у мандри повело.
Десь чується гудіння автостради
Я потихеньку вибралась на шлях.
Звучать в душі вірші і серенади,
В щасливих і закоханих очах.
Природа у такій красі дрімає,
Співає колискових їй зима.
Буває, що казки розповідає,
Твоя любов за плечі обійма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863128
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
(Слова до пісні від імені чоловіка)
Ти саме та, кого жадають очі,
Ти саме та, кого кохає серце.
Як довго тягнуться мовчазні ночі
І дні бурхливі суму в ритмі скерцо.
Ти саме та, кого б обняли крила,
Ти саме та, кому б зігрів долоні.
Але ж далеко, так далеко, мила.
І без зими ця даль, мов лід, холоне.
Ти саме та, кохана жінка-мрія.
Ти саме та, яскрава зірка в небі.
Ти розпач інколи й свята надія.
Я лину думкою завжди до тебе.
Ти саме та, кого кохають очі,
Ти саме та, найкраща ніжна жінка.
Моя душа тобі "люблю" шепоче,
До тебе стежку застелю барвінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863035
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Без зупину з небес падав сніг на гілки,
Одягала зима в пишні шуби дуби.
І притихнув садок у продовженні сну,
Не будіть і мене, не лишайте одну.
Диво чудного сну хай гойдає мене,
Поруч мати сидить та кудельку пряде.
На крючку біля печі колиска висить,
А вірьовка на ній у задумі скрипить.
Пісня з маминих вуст колисала дитя,
Не шуміть же, вітри, те маля, то є я.
Перший крок нетривкий, дайте, тихо ступлю,
Може, долю свою непросту ще присплю.
Хай дорога біжить у життєву ріку,
Щоб не знати бо зрад на своєму віку.
Та дорога пройшла через щастя і біль,
Крізь любов та печаль і утрати ще сіль.
29.01.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863002
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 30.01.2020
Квітує, квітує черешня
У нашім з тобою саду.
Мов вперше, кохана,мов вперше,
До тебе на зустріч іду.
Так хочу з тобою зустрітись,
До себе тебе пригорнуть.
І зустріччю насолодитись
З тобою кохана побуть.
В руках я несу тобі квіти
І теплі свої почуття.
Ми будем з тобою радіти,
Що знову звело нас життя.
Для мене ти ніжна і мила,
Неначе трояндовий цвіт.
Красою мене полонила,
Багато, багато вже літ.
Квітує, квітує черешня
З тобою щасливії ми.
Кохання лишилося перше,
Торкнулось промінням весни.
Мов вперше, кохана,мов вперше,
До тебе на зустріч іду.
Квітує, квітує черешня
У нашім з тобою саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862822
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 29.01.2020
Посивіла старенька хата
Чи від літ, а чи від снігів,
Обвінчала іі загата,
У колисці минулих снів.
Спала нишком, співав щось вітер -
У засніжених шибках млів,
Заплітав дивні звуки з літер,
В комин дмухав, у нім жеврів.
Заморозив, стареньку, раєм,
Загорнув у чудний кожух,
Марив день за співучим гаєм -
В нім згасав вже віджитий дух...
І сорока плела молебен,
Цекотіла вразливий дзвін,
Он одвірок... лиш місяць повен
Доторкався стареньких стін.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862834
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 29.01.2020
[quote] ... и когда я погружался в сон, дом поднял якорь для ночной переправы.
Андре Жид, "Изабелла" [/quote]
Как нежно светит солнце подо льдом —
под первым льдом на плёсе мелкой лужи...
Старинный сад раскачивает дом,
на стены кинув ленты чёрных кружев.
И вишни примерзают к небесам,
и небеса цепляются за груши...
... возможно, дом качается и сам,
и наши сны пытается подслушать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862800
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 29.01.2020
Закохалась осінь в літо,
Ласками його зігріта,
Засвітилася іскристо,
Усміхалась променисто.
Відлетіло тепле літо,
Павутинкою обвите,
Не лишило їй ілюзій.
Посмутніли очі в тузі —
Умивалася сльозами —
Рясно хлюпала дощами.
Та любов одностороння
Нареклася міжсезонням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862818
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020
не треба нічого
лиш слухати
падає дощ
краплини по шибці вікна
дріботять довгожданні
земля набрякає
приймаючи воду крізь товщ
далеке fortissimo грому
в небеснім органі
купається в ранішніх водах
садок за вікном
і травень лоскоче траву
за оголені п'яти
а спогади ночі
наповнюють душу вином
і мляво злітають
під стелю малої кімнати
не треба нічого
лише відчувати тепло
двох наших долоней
що міцно сплелись на подушці
устами торкати і очі твої
і чоло
і тихо-претихо "люблю"
шепотіти на вушко
05.2019-21.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862730
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Білим цвітом захурделила весна,
Вона в вітер так закохана була.
Він її то обнімав, то цілував,
То у парі з нею в вальсі танцював.
Весна ніжно посміхалася йому,
Дарувала цвіт - кохання милому.
Ти коханий, найдорожчий тільки мій,
Дуже сумно й одиноко буть самій.
Як світило ясне сонечко удень,
Птахи їм співали радісно пісень.
Піднімав на крилах весну вітерець.
Було щастя для закоханих сердець.
Та коли приходив час її до сну,
Шепотів:" Без тебе люба не засну.
Буду сон твій моя весно берегти,
Бо для мене найдорожча тільки ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862718
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Півмісяць холодним кришталиком
Киває мені й не перечить,
І легітним вкутує шаликом
Лавандовий вечір.
Прикована дивним предтечею
Нічниця зродилася з глею.
Десь обрій сховався від кречетів--
Йде Всесвіт межею.
Ховаю обличчя у присмерку,
Угадую в прийшлім минуле.
Таким же розписане почерком…
Чому не забулось?
Зимовий надвечір лавандою
Засіяв у спомин дорогу.
Я в нім залишилася бранкою —
Без слів й епілогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862774
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Чарівно усміхнулась, мов весна,
Азарту наганяє, як у покер.
А то мов осінь сива, - враз сумна,
Чи, може, вже потрібен з фірми брокер?
Думки її не розгадати нам.
Зима-пустуха незвичайна нині.
Щоденних ребусів осів туман.
І чи розкриє таємничу скриню?
Січневий ранок зиркає в вікно,
І сонце простягає знову руку,
А карти розкладає в казино
Зима-круп*є без білої перуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862644
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 26.01.2020
ВеснИ зелені загучать сонати,
Проллється купіль сонячна ясна,
І будуть світлі янголи літати,
Торкаючись тендітного плеча…
Забагне світ бузкового пришестя,
Умиє небо дощиком жита;
На світовім підхмарнім перехресті
Замріє тепла усмішка Христа…
Гармонія в природі безпечальній:
Земля і небо, хмари і птахи …
І тільки люди в цій палітрі – зайві,
І стільки зла насіяно людьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862516
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020
Ще світяться ледь ледь на небі світлі пасма
І в мареві отім пітьма зїдає день
Вдивляюся я ще у контури неясні
Допоки темна тінь крилом на них впаде.
Бджолиний віск гірчить – повітря гоїть рани
Його хоч раз вдихнеш і хочеться ще жить
По контурах отих життя багатогранне
Торкаючись душі миттєво пробіжить.
І холод на душі розтопить теплий дотик
І вічність перейде можливо в мить одну
Ще поки ніч висить підвішена на дроти
Тремтливою рукою ти налаштуй струну.
І знову стань ще раз у тому ти повинний
Що від душі до серця не обірвалась нить
Що є вона в тобі і світ цей старовинний
Мов крильцями мотиль теж у тобі тремтить.
Парище
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862453
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Передімною чистий лист,
А Муза вже слова шепоче.
Про почуття мені чиїсь,
Розповісти секретом хоче.
Беру перо, пишу слова,
Природи дивні таємниці.
Неначе казка ожива
І кожен раз все інші лиця.
Лягають тихо на листок,
Щоразу різні людські долі.
В житті зробив хтось помилок,
І промовляє: " Вже доволі!"
А хтось, так ніжиться теплом,
Кохання солодом спиває.
Хтось йде геройськи на пролом,
Від ворогів нас захищає.
Шепоче Музонька слова,
Встигаю лиш їх нотувати.
Я потрапляю в вірш сама,
Як напишу, вернусь в кімнату.
Життя моє таке щодня,
Не можу щоби не писати.
Чекає кожен день сім'я,
Щоб їм щось но́веньке читати.
Бува біжу собі в поля,
Там простору мені багато.
Там пшениці немов моря,
Малюю словом так завзято.
Коли вітри танцюють вальс
І солов'ї пісень співають.
Поезія приходить враз,
Я з нею завжди розмовляю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862299
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Пам'ять моя, ніби шибка, замшіла і трісла...
О, як минаємось ми і минається час!..
...Баба малює хрести із солоного тіста
Понад дверима, щоб нечисть не влізла до нас.
Дід, посивілий, як Бог, увійде́ ізнадвору
І перехрестить кропилом чотири кути.
Ми у свої закапелки, як миші в комору,
Спробуємо, та не встигнемо вкотре втекти.
Пирснемо сміхом, затулимо дружно обличчя,
Бризки холодні, мов друзки, довкіл полетять.
Скільки глибокого змісту таїть кожен звичай!..
Навіть ці краплі води – то свята благодать.
Скільки довкола любові, і світла, і сміху,
Вловлює пам'ять далекі близькі голоси.
Де ж ота зірка, що впала на дідову стріху?
Може, застрягнувши там, дотепер ще висить...
Може, той спогад щедрівка дитяча розбудить –
Й переді мною постануть усі, як живі?!
О, як минається час і минаються люди!..
Скапує віск із мізинчика, скапує віск...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862362
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
[i][color="#00d5ff"] …[color="#0a647d"]отака чудасія щойно
мала місце в Кельні,
де зима – не зима,
а літечко – як квіточка...
Отака знакова "плутанка"
в День Соборності нашої. [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима щадить зухвалих і сміливих:
їм не страшні ні хуги, ні мороз,
ні суховії, ні липневі зливи–
ніщо до них не тулиться всерйоз!
...Дві ягідки красуються на сонці,
несуть в життя несхитний позитив –
вони законів вічних охоронці,
ченці начал – Небес прерогатив.
Ті посланці вросли надійно в землю,
підправивши буттям своїм дизайн,
аби краса вражала нас приємно,
аби вдалась розгадка сущих тайн…
І дай нам, Боже, ту красу примножить:
ростити сад, леліяти дітей,
щоб роль свою відчути міг би кожен
у втіленні Всевишнього ідей!
Дві ягідки – підтекст одної суті:
чуже й своє – немовби два крила.
Нехай до них увага в нас прикута –
дуальність ту природа нам дала.
Дві ягідки – одне... єдине... ціле,
як ненька рідна і один народ,
одні турботи і єдині цілі,
земля єдина –
як один Господь![/color][/b]
21.01.2020, Kln, BRD
На світлині автора ота чудасія: райські
яблучка серед зими і як прототип єдності,
неперервності поколінь – внучка Ханна,
одіта в тон Едему... У дворі будинку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Чтоб не нарушить тишину,
бездомный пес вздохнул украдкой...
- Чтоб кто-то вдруг ногой не пнул!..
Жизнь не проходит без оглядки...
Живет собака... средь людей!..
О том ежеминутно помнит...
Поранить могут... Ведь камней...
лишь человек швырял бездомным!
Пусть льют дожди... усталость в зной...
Не так страшила непогода!..
- Собак пугает только зло
от человеческой породы...
От ран... не так глаза блестят!
Под сердцем вырастет шиповник...
когда родившихся щенят...
он убивает хладнокровно!..
Срок жизни чтобы не истек...
бездомный пес вздохнул украдкой...
- Чтоб не заметил человек!..
Жизнь не проходит без оглядки...
23.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862333
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Ну от і все. І свічка догорає…
Дороги різні й різні в нас світи.
Ти кажеш, ніби все колись минає,
Прощання наше - спалені мости.
Не знайдені єдині ті слова,
Які сплели б назавжди наші долі.
Я в білій сукні мріями пливла
В життєвій п’єсі ж поміняли ролі.
Опущені куліси сподівань,
В відносинах заміна декорацій.
Кохання кадри стер ти без вагань,
Відбитки душ без ідентифікацій.
Ти все сказав і не твоя вина,
Що так беззастережно довіряла,
Любові глибину, усю до дна
Все чистою монетою сприймала.
Вагон пішов і спорожнів вокзал,
Фата лише десь угорі літала…
Самотність починала карнавал,
Розлука стрілки часу коливала.
Л.Г.,нічого особистого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858295
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 22.01.2020
Я чую голос ніжний вечорами,
Й п"янію так, неначе від вина,
Й душа моя літає між зірками, (2 рази)
Так манить мене Муза чарівна. (2 рази)
До тебе я думками й серцем лину,
Знімаюсь й в небо лину ніби птах,
Тільки тебе, кохану і єдину, (2 рази)
Оспівую у віршах і піснях. (2 рази)
Моя душа від радості співає,
Співають в моім серці солов"і,
До тебе лину я, мій світлий раю, (2 рази)
Чарують почуття палкі твоі. (2 рази)
І хоч зима, надворі заметілі,
Та гріють серце ніжні почуття,
Твоя краса, твоє чарівне тіло, (2 рази)
Моя розрадо й зміст мого життя. (2 рази)
Моє життя трояндами розквітло,
Не дивлячись на скроні в сивині,
Твоє тепло, твоє чарівне світло, (2 рази)
Неначе в сні наснилося мені. (2 рази)
Я чую голос ніжний вечорами,
Й п"янію так, неначе від вина,
І виливається любов моя піснями, (2 рази)
Цвіте у серці юності весна. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862184
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
А весна повз нас, повз нас промчала,
Кинувши під ноги лише цвіт.
Та вона у серці квітувала,
Мій коханий так багато літ.
Вона в нім квітує ще і досі,
Хоч під ноги падає листок.
Застеляє, застеляє осінь,
Стежку, що вела через місток.
Мій коханий ти дозволь сказати,
Витерплю, ще сотню перешкод.
Лиш би знати любий, лиш би знати,
Заблокований кохання код.
Хоч зима посріблить наші коси
І спливуть прожиті вже роки.
Не торкнеться серця мого осінь,
А кохання лиш приходить в сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862078
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 22.01.2020
[i]коментар до твору Віктора Ковача http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819377[/i]
я вічній ночі подивлюсь у вічі -
у них - твоїх зіниць вологий зблиск
у тиші - голос, що до себе кличе
у тінях я твоїх шукаю рис
ми - жертви цифрового голокосту
ми - бранці пут, мережива мереж
здається, що усе між нами просто
насправді - складнощам немає меж
я відчуваю - скучив і чекаєш
хоч і твоя, та досі нічия
в безмежнім павутинно-дикім раї
двох грішників відносить течія...
між двох девайсів - сотні кілометрів
волає капсом месенджер німий
ми заблукали в непрохідних нетрях
і ті, хто поруч, то таки не ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862132
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 21.01.2020
А кутя в полу́миску, як зорі,
Що зібрали янголи вгорі.
Морозець поскрипує надворі,
Ніч полоще коси в димарі.
Під вікном ялинку місяць бавить,
Бо уже померкла від Різдва.
На столі парують теплі страви,
Плаче свічка, піниться узвар.
Ще не чути "Щедрик-щедрівочка"
І дзвінких дитячих голосів,
А зима вмостилася, мов квочка,
Над сухими га́врами лісів.
Ще Ісус в Йордані босі ноги
Не вмочив і гладь не сколихнув...
Пугачами всілись вобороги
Межи гір у мареві півсну –
Стережуть блаженну сиву тишу,
Поки дзвін двори не розбудив.
На мотузці зіроньку колише
Янголя над дзеркалом води.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861747
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 19.01.2020
З добрим ранком кохана,
Найрідніша і люба.
З добрим ранком коханий,
Шепотять мої губи.
Сонце променем сяє,
Посилає усмішку.
Новий день поспішає,
Через гай до нас пішки.
З добрим ранком кохана,
Тобі шлю поцілунок.
З добрим ранком коханий
І від мене дарунок.
Обійму, пригорнуся,
Ти для мене єдиний.
Щиро так посміхнуся,
Як квітує калина.
Загорнуся коханням
І нап'юся любові.
І так буде щорання,
Твої очі казкові.
А як дощик проллється,
Вкриють землю краплини.
Тільки ти лише в серці,
Найдорожча й єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861599
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 18.01.2020
Роки пролетіли, роки промайнули,
Лишився лиш погляд блакитних очей.
А я усе згадую наше минуле
І зір кришталевих в намисті ночей.
Твій голос завжди мене кликав до себе,
Я жити без нього ніяк немогла.
І кожного разу дивившись на небо,
Чекала кохання, весни і тепла.
І навіть коли поверталися птахи,
З далеких країв до насиджених місць.
Кохання моє зазнавало знов краху,
Від того сильніша була його міць.
З тобою були ми так близько й далеко,
Твого відчувала я сердця биття.
Є вірним кохання завжди у лелеки,
Є вірним воно навіть у журавля.
Та я не лелека, я просто людина,
У серці моєму горять почуття.
Хай буде з тобою любов лебедина,
Один лише раз і на все ще життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861487
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 17.01.2020
Хай губ твоїх невипите тепло,
Чужі уста ковтають неохоче
Вже і зимою сонце припекло,
А хто завчасу випити не хоче?
Ловити посміх, блиск очей твоїх,
Хай цілу вічність тягнеться хвилина
Який у цьому може бути гріх,
Яка у цьому є моя провина?
Летять у даль безликі, сірі дні,
В очікувані щастя неземного
Лише на мить дарована мені
Прийдеш, і я - відчую себе богом
Тут на землі хай роздається сміх,
Де пили воду спраглі матіоли
Така любов буває не для всіх
«Така любов буває раз в ніколи» *
Пусте, що пристрасть - зброя молодих
А що вже нам? – кохати без упину
Богині хай виходять із води,
А милих локони вкривають спину…
Хай губ твоїх невипите тепло,
Мої уста скуштують наостанок
Все що не склалось, збутися могло
Твій захід мрій, моїх надій світанок
*«Така любов буває раз в ніколи» * В.Сосюра, "Так ніхто не кохав"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861449
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Знов за вікном ідуть дощі,
А я так зимоньку чекаю.
Закрався сум в моїй душі,
Він римами на лист лягає.
Хтось тихо стукає в вікно,
Беру фіранку відкриваю.
Сумне природи полотно,
Лиш вітер - одинак гуляє.
Йому навбридло мабуть теж,
У сірих фарбах метушитись.
Скажіть, ну де ж зима, ну де ж?
Її б уже пора з'явитись.
Недочуває слів зима,
Не чує тих, що снігу просять.
Його давно чомусь нема,
Тому і сльози шибки росять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861380
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Колючість думки знову набридала,
Пустельне кактуса старе єство.
В які б іще податись дальні-далі,
Щоб тиші ночі розірвати шов?
Зламать колючки, сумніви - до чану.
Під снігом чистим незначна стерня.
Трухою стала й в*язка сіна з часом.
Пройдисвіт-вітер погуляв сповна.
Вже відкривалась сонцем тугість брами.
Думки сягали вище за межу...
Безсоння кануло. В сорочці ранок.
Невже, мов ніч, пройшло...й тепер - ажур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861397
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... ще сипнем ячменю.
Щоби мали гроші ви, кожен день хоч жменю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Виросте ще просо тут... зацвіте ще й гречка.
Щоб торкнулася любов кожного сердечка.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861267
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Тихо падає сніг, замітає хурделиця
І цілують сніжинки обличчя твоє.
Тихо падає сніг і під ноги нам стелиться,
Я для тебе дарую кохання своє.
Приспів:
То не сон, то не сон, то щасливий зими снігопад,
То не сон, то не сон, снігом вже захурделило сад.
То не сон, то не сон, я до тебе кохана спішу,
То не сон, то не сон, тебе ніжно кохаю й люблю.
Тихо падає сніг і лягає мереживом,
На долини й поля, що чекали зими.
Вирушає вона в диво - казку так бережно,
Щоб щасливо в коханні зігрілися ми.
Тихо падає сніг, небо грає рапсодію,
Я ж для тебе кохана зіграю її.
Буде линути світом, та дивна малодія,
При якій лиш співають в садах солов'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861263
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Де розквітли для літечка мальви
При хатині, білішій за сніг,
Там жили мої тато і мама,
І подоланий перший поріг.
Ще дівчам я його підкоряла,
Залишаючи слід босих ніг.
Він дорожчий мені за корали,
Хоча стоптано стільки доріг!
Ніби вчора пишались жоржини
І прощально кивали услід,
Стерегли мені долі стежину,
Поки я підкоряла свій світ,
А сьогодні порожня хатина.
Мальви всохли. Старий геть поріг.
Він мене пам’ятає – дитину,
Посивілу ж зустрів із доріг.
Притулюся до нього думками.
Пасма білі прикрили чоло.
Важко долі встигать за роками,
Та життя майже вже відбулось.
9.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858859
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 23.12.2019
Гурман
Мы познакомились на сайте
Для кулинарных извращуг.
Кто слаб на нервы - не читайте,
Как мы фаршировали щук.
Я был прославленный кондитер:
Состряпал кекс из двух яиц,
Потом за ней уехал в Питер
И перед нею рухнул ниц.
Сразил её своим эклером,
Была в запасе парварда,
Но круче всех - мои манеры
И вот, она сказала: «да!»
Люблю жену я, как шарлотку
И как ванильный круассан.
Люблю я грызть свою красотку
И носом рыться в волосах.
Люблю, как торт воздушный «Прага»,
Люблю, как слойку и бисквит.
Её любовь - моя отвага,
Как чайник на плите кипит.
Люблю жену, как мармеладку,
Как пастилу и как зефир.
Её целую я украдкой,
Когда стучится сон в эфир.
Люблю жену я, как варенье,
Повидло, джем и конфитюр.
Она - мой кайф и наслажденье -
Признаюсь смело без купюр!
Люблю, как сахарную вату,
Грильяж, халву и козинак.
Когда гуляем по Арбату -
Скользят по нам глаза зевак.
Они, увы, не понимают,
Что я - счастливейший гурман,
Свою «печеньку» обожаю,
Я - сладкоежка-наркоман!
В десертах я смекаю шибко,
Сомнений в этом нынче нет,
Но слаще всех - её улыбка
И серых глаз таёжный свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858710
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Як пишно розквітатиме весна в вінку,
Протягне сонячний світанок руки.
Поклич мене, зіллємось разом у танку,
Звучатимуть в серцях любові звуки.
Як прийде білий день у радості й журбі,
Із ласкою від лагідного літа,
Поклич мене скоріш, я вийду із юрби,
Мов райдуга засяю розмаїттям.
Як завітає вечір в сірому плащі,
Стихатиме потроху денний гомін,
І повні вражень, почуттів палких ковші,
Поклич мене в осінній щастя пломінь.
Як приблукає таємничо-стигла ніч,
І темінню прикриє всі принади.
Мене тихенько в зиму споминів поклич,
Збиратимем сніжинок міріади.
До тебе прибіжу, скоріш мене поклич...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858664
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Напишу тобі лист на віконному склі,
Дощ мені допоможе розставити коми.
Розкажу про свій сум, про самотність і дні,
Що для мене такими були невідомі.
День летить в нікуди, залишає сліди
І лягає рясною росою на трави.
Б'ється серце в мені, бо у ньому є ти,
А на небі розсипались зорі яскраві.
Я пишу тобі лист на віконному склі,
Та його ти читати не будеш ніколи.
Заблукався туман в перламутровім сні,
У житті кожен грає свої лише ролі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858656
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Нічка темінь зодягала
В сяйво зоряниць,
Річка зорі колихала,
Що упали ниць.
Місяць опустивсь на воду
І збирав зірки.
На усе Господня воля –
І на рай такий.
Гомонять із осокою
Хвилечки дрібні:
«Ми краси іще такої
Не стрічали. Ні!»
Верби спокій загубили –
Кутались в росу,
Вони річечку любили,
Тож пили красу.
Коли ж ранок із заграви
Ноги опустив,
Нічка зорі позбирала –
Впав туман густий.
Він жупаном дивно-сивим
Верби обійняв,
Поки день набрався сили
І жупан підняв.
26.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858623
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 21.12.2019
А вона така весела!..
Розспівались в ній потоки.
Чистота її прозора
час несе наш через роки.
Верби личка умивають.
Молоді... красі радіють.
Рясні ягідки калини
тут на сонці щічки гріють.
А на березі - гайочок,
там дзвіночки, сині-сині.
І виспівує струмочок
з нею в такт... ген у долині.
Там ромашки білосніжні
фартушечком розстелились.
А птахи між віт зелених
спозаранку роздзвенілись.
Відзеркалюючись, небо
в ній купає білі хмари.
І пасуться недалечко
на лужку овець отари.
А вона така весела!..
Розспівались в ній потоки.
Чистота її прозора
час несе наш через роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858563
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Покинута троянда на морозі
У серці біль, а на очах вже сльози.
В руках вона була таких гарячих,
Тепер лежить в снігу́ і тихо плаче.
Чомусь її так просто залишили,
Від холоду вже покидали сили.
Вона чекала... Хто забув, верне́ться
Її зігріє й пригорне́ до серця.
Та все було дарма,вона лежала
І від морозу тихо замерзала.
Не знала, що загасло десь кохання,
Лишивши в серці біль й розчарування...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858557
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Ти чуєш, мелодія грає зими́,
У танці кружляють сніжинки.
В казкову цю пору зустрілися ми,
А сніг замітав нам стежинки.
Сміялись з тобою і снігом брели,
За руки трималися міцно.
Щасливі в ту пору такі ми були,
Хотілось щоб так було вічно.
Зимова пора́ грала з нами в сніжки
І руки від снігу пашіли.
І так загадково всміхавсь мені ти,
В коханні сердечка горіли.
А потім рукою ти струшував сніг,
Злегка доторкнувсь до обличчя.
Уста поцілунком гарячим обпік...
Той спогад мене завжди кличе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857509
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
Він її любив лише словами,
А вона, подумала, любов.
Прилетіла з теплими вітрами,
Запалав вогонь у серці знов.
Щось в душі немов перевернулось
І згадалась юність у цвіту.
Молодість з любов'ю доторкнулась,
Птахи заспівали нальоту...
Тільки все лишилось міражами,
У пісках сипучих розповзлось.
Наче хтось насипав сіль на рани
І повір тепер комусь і щось...
Вона вірила в палке кохання,
Він ту віру глибоко втопив.
Залишив душі розчарування,
Біль у її серці залишив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857265
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Білі віти... в снігу,
сніг іскриться від сонця.
Позолочений день
зазирає в віконця.
Вже заснув наш садок,
кущ калини дрімає.
Їй красуня-зима
віти теж прикрашає.
Білі віти... в снігу,
вкриті щедро всі ґронця.
Зникне в них гіркота
від морозу і сонця.
Білизна-чистота
ягідки підсолодить.
Чарівниця-зима
біля річки вже ходить.
Ще й за річкою їй
треба віти вкрить глоду.
Не піде вона вбрід,
міст збудує із льоду.
Гай прикрасить й лісок
легка ковдра пухова.
Ой красива ж яка
є у всіх тут обнова.
Білі віти... в снігу,
сніг на сонці іскриться.
В барвах ясного дня
світ увесь веселиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857174
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Безшелесно спочатку падав перший сніг
Зіркоподібними кристалами додолу.
Здавалось: ми з тобою в неповторнім сні,
У феєричнім нерозривно-сніжнім колі.
Крилатий сніг з коханням першим прилетів,
Ця неймовірно ніжна цнота щастя.
Ми розуміли одне одного без слів.
І вже кружляли витвори пухнасті,
Встеляючи вісоном білим навкруги.
Цвіли в долонях наших сніжні квіти,
І танули сніжинки від тепла жаги.
Шептали очі: ти - найкраща в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856954
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Полин - трава, така гірка,
Як доля,що бува гіркою.
Душі торкається злегка,
Лишає в серці стільки болю...
Буває гірко на душі,
Пекельні муки відчуваєш.
Спасають душу лиш вірші,
Їм таємниці відкриваєш...
Вона гірчить, гірчить в полях
І вітер її також знає.
Частенько дивиться на шлях,
Когось неначе виглядає.
Полин - трава між інших трав,
Її зривати я не буду.
Той хто по справжньому кохав,
В житті ніколи не розлюбе...
Полин - трава з душі пішла,
Лишився солод лиш медовий.
Ти тільки мій, а я твоя,
Любов лунає в кожнім слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856947
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
Ступає Грудень на поріг,
Так весело всміхається.
Приніс за спиною він сніг,
Щоб в сніжки діти гралися.
У білизну вдяглись поля,
Дерева в шубки білії.
Під покривалом вже земля,
Мороз малює лілії.
Спішать птахи до годівниць,
Там вже зерно насипане.
Летять сніжинки згори ниць,
Мереживо з них зіткане.
Згорнувся котик у клубок,
В печі вогонь потріскує.
На небі тисячу зірок,
Яскраво так виблискує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856733
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 04.12.2019
Люблю вірші писати спозаранку,
Беру блокнот, спішу в вишневий сад.
Теплом зігріє чаю філіжанка,
А солодити буде шоколад.
Так тихо й загадково у цю пору,
Моє милує серце спів пташок.
Він лине з саду до небес угору
І створює для мене затишок.
В віршах своїх змальовую природу,
Малюю словом свій чарівний край.
Берізок загадкових, ніжну вроду,
Хмаринок білих і небесний рай.
А ще я признаю́сь тобі в коханні,
Зробити легше це в своїх віршах.
Спішу в вишневий сад з блокнотом, зрання,
Мене він зустрічає в кольорах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856500
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019
Мені ти так снишся давно
І часто приходиш у сни.
Я небо люблю, бо воно,
Мов очі блакитні - весни.
Торкаєш мене за плече,
Усмішку́ даруєш свою.
І дуже стає гаряче́́,
Коли я почую - люблю...
Мені ти так снишся давно,
За руку ведеш мене в сад.
Мов долі відкрите вікно
Й немає стежини назад.
У казці буваю щодня,
Як тільки ця ніч настає.
Ти садиш мене на коня,
Нас вітер в обійми бере.
Мені ти так снишся давно,
Чекаю тебе наяву...
Хоч в сні я тебе всеодно,
Кохаю і дуже люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856397
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 30.11.2019
Зітхає ніч,стирає піт з чола,
Хмаринам сіру ковдру розстеляє,
Повзе вужем передранкова мла,
Густим жахіттям на дахи лягає.
Гілки дерев постукують в вікно.
Незримі тіні в липкому тумані
В віконні рами вішають панно
І стигне в жилах кров осінньодрами.
Гудуть дроти повітряних розмов,
В таємних снах криниці заніміли.
Збирає міць морозяний призов
Лякаючи калюжі задубілі.
Вітрюга змоклий лист несе у пріч,
Хребти ламає раті сухостою.
Перлини сліз летять. Зітхає ніч…
Несе бажання приспані з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856332
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 30.11.2019
За голубою заметіллю,
де пругу світиться плече,
зима солодке варить зілля
і дивні коржики пече.
Пахку хитає вітром хвою.
Свята в санчата запряга.
А в буді, зморений нудьгою,
мороз зриває ланцюга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856458
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 30.11.2019
Хтось стукає тихенько в двері,
Для мене то нежданний гість.
Чекав на когось він у сквері,
Думками вилив море сліз.
Промерзло дуже його тіло,
Одежа змокла від дощу.
Торкався вітер його сміло,
Він тихо промовляв " прощу"
Гойдались віти на деревах,
На землю килим з листя впав.
Вже настрій був його на нервах,
Він з лавки якось стрімко встав...
Помандрував у день той сірий,
Думками йшов він в нікуди.
Дощі холодні дуже ли́ли,
Змивались враз його сліди...
І ось хтось стукає у двері,
Я відчиняю... пустота...
То сум прийшов до мене з скверу,
Холоднії його уста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856283
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2019
Відзеркалюється небо
В бірюзовій глибині.
Ранок пригорта до себе
У туманній, тихій млі.
Обнімає ніжно вітер,
Перламутні паруса.
Аромат дарують квіти,
Диво - дивні чудеса.
Сонця промені ласкаві,
Враз зібралися в танок.
Ніби десь звучать литаври,
Заворожує струмок.
Падають на землю роси,
Тільки чути дзінь - дзелень.
По траві йдеш, ноги босі,
Розпочався новий день.
Відкриваю свої очі
І лечу неначе птах.
В мріях, мріяних дівочих
Поцілунок на устах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856042
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
То не холод, як плачуть дощі,
Й наскрізь вітер бездушно проймає.
Холод той – що лежить на душі,
Як мене біля Тебе немає.
То не сум, коли хмари кругом,
І вологий туман обіймає.
Сум тоді - коли мов батогом
По живому зневіра шмагає.
Не біда, якщо сніг заміта
Ті стежки, що удвох ми топтали.
В тім біда, що душа пам»ята
Те, що вже відчувать перестали.
То не біль, коли серце шемить,
Тут зарадити можуть уколи.
Біль тоді – коли втрачена мить,
Та, яку не вернути ніколи.
27.11.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856122
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Не лоскочи словами знову душу,
Мов пухом облетілої тополі.
Нічого говорити я не мушу,
Не залишилось зерен у стодолі.
Осінній подих проникає в шпарки,
Спустошені думки від прохолоди.
До берега давно прип*ята барка,
Стара дорога в брусах і колодах.
Не лоскочи незрячими словами.
Чи варто ворушити пріле сіно?
На небосхилі вечора заграва,
А від вогню повисла кіпоть тліну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856062
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Життя – дарунок неба найцінніший,
А ми живем, як пишем чорновик.
Невтямки всім і серце не болить
Знайти свій шлях, отой найправильніший,
Щоб кожен день вписати в чистовик,
Згадавши, що життя – то лише мить.
Забувши, що воно не безкінечне
У ватру клали, навіть без жалю
Як дрова, рік за роком. Де ж ті ліки,
Щоб гнів, і злість, і фрази недоречні
Упали з серця прямо у золу
Й вогонь образ погаснув вже навіки?
Життя проходить свідком головним
(Нема куди і пізно вже тікати).
Дійшовши ось, до істини, з пітьми
Благанням щирим та іще німим
У неба просим слово все ж сказати,
Як в’язень, що йде скоро до тюрми.
Слізьми роки назад не повернуть,
Та можем в всіх прощення попросити.
І щирим серцем каятись за блуд.
Любов – це все, в ній істина і суть.
Гріхи тяжкі ділами відмолити,
Бо наша совість – то найвищий суд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855997
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Казку читала нам Фея,
Біля дзвінкого потічка.
В серці вогонь Прометея,
Хоч не настала, ще нічка.
Ліс весь притих у мовчанні,
З трав тихо падають роси.
Ллються слова незвичайні,
Квіти вплітаються в коси.
Слухали казку лілеї,
Вітер наспівував соло.
І посміхалася Фея,
Мило і якось казково.
Так мелодійно і ніжно,
Казка лилася словами.
У височінь, дивовижно,
Линула з диво - птахами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855613
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
А осінь знов нас покидає,
За нею в сад прийде зима.
Та серце ще тебе чекає
І вірю я, що не дарма.
В далекий край пода́лись гуси,
Не буде їх аж до весни.
А я тебе таки діждуся,
Бувають все ж пророчі сни.
І я у сни ті дуже вірю,
Бо зустрічаю в них тебе.
Вони несуть мені надію,
Вона в душі моїй живе.
При зустрічі загляну в очі,
Тебе нікому не віддам.
Шаленні з нами будуть ночі,
На зло сто - тисячам вітрам...
І хоч зима насипе снігу,
Щипати буде морозець.
Напишем ми життєву книгу,
Теплом закоханих сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855506
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 23.11.2019
Обійми ти мене обійми
І до серця свого пригорни.
Поцілунок залиш на устах,
Щоби радість була у очах.
Буде осінь, чи може зима,
Буде дощ, а чи сніг, то дарма.
Хочу рук твоїх чути тепло
І щоб затишно завжди було.
У душі, ще живуть почуття,
Не руйнує їх навіть життя.
І стежина ще в весну веде,
Я на ній все чекаю тебе...
У кімнаті зі мною пітьма,
Я без тебе коханий одна.
Лише ніч і у небі зірки,
А твій образ торкає руки.
Обійми ти мене обійми
І до серця свого пригорни.
Поцілунок залиш на устах,
Щоби радість була у очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855396
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Калинові затужавілі грона –
Осінньої любові ярий знак.
Садів сумних оголені корони
Ще пам’ять літа гріють у гілках,
Де яблучко ясне, червонобоке
Засяє раптом спогадом крізь дим,
А пагілля натруджене, високе
Бринить крізь простір шепотом сумним.
Вже листопад до грудня добігає,
Останнім листом молиться вві сні,
І з позахмар’я гордо виїжджає
Сам Михаїл на білому коні.
Благослови ж оцю щедротну землю,
Благослови і думи, і вуста…
Цей листопад як даність - так приємлю,
Прощання калинова гіркота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855480
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2019
І не глінтвейн пила, а тугу прохолоди.
Сльота з небесних сит трусила сльози.
Не тільки за вікном нудна нічна негода,
Давила повсякденна млосна проза.
Утомленій душі хотілось знову злету.
Хоч скелями стриміли міцно стіни,
А все це сталось несподіваним дуплетом,
Коли вже не чекала переміни.
Крізь негідь променем любові, мов сонетом,
Торкнувся ніжно серця в пізню осінь.
Відчула пристрасть пасодоблю не паркетну,
Бо бачила в очах глибоку просинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855292
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Засмутили осінь
Гуси стоголосі,
Позбивали роси,
Полетіли босі
В невідому просинь —
Сумувала осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855382
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до ниточки цю осінь.
Срібляста мряка зблисне у волоссі,
Як згадка про холодні, сірі дні.
Земля нап'ється сивого дощу
За день до того, як посипле з сита
Дрібні сніги зима несамовита.
І я печаль у небо відпущу -
Хай розгойдає горлицею вись,
Від сніговиці струшуючи крила.
Я чи не вперше осінь незлюбила!..
Думки, як пси побиті, розбрелись.
Цей до дірок затертий монохром,
І ця нависла над душею втома -
Так, ніби я відірвана від дому,
Як той листок забутий за вікном.
Мов пластилін, втрачає форму світ,
Піддаючись новим метаморфозам.
І паморозі біла целюлоза
Вкриває кисті закоцюрблих віт.
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до квітки, до травинки...
А там, гляди, і плазму неба вимкне -
І буде сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Ніжних снів тобі кохана,
Шепочу в вечірній час.
Ти мов зірка полум'яна,
З найкрасивіших прикрас.
Заворожуєш словами,
Навіть поглядом своїм.
Переповнений піснями.
Завжди наш родинний дім.
Голос твій ласкавий, ніжний,
Усмішка казковий рай.
Погляд милий, дивовижний,
Мов блакитний небокрай.
Зацілую твої руки,
Обійму і пригорну.
Не змінили думок роки
Я люблю тебе одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855172
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Там, де вітер крила напинає
І на хвилях плине по полях,
Жайвора пісні вгорі лунають,
То моя ще з прадіда земля.
Де озерна гладь у оксамитах
У полоні неба й сивих верб,
Трави дикі, росами умиті,
Край той моє серденько зове.
Де жита із даллю поєднались,
Маки розлили червону кров,
Земле рідна, я тобі зізнаюсь,
Як хвилює серденько любов!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855136
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 19.11.2019
[i] блукає літо
серед жовтого листя
маковим цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало літечко
у тенетах осені
наглими вкрай квітами,
бджолами і росами
пишними палітрами, гамами розваг…
не кінець то світу ще –
променями босими
тінь землі освічена задля противаг
то ураз захмариться,
то вкрай розпогодиться
а то ліс запариться
мікоризи родами…
літнім людям мариться молодість своя
панегірик валиться
пред такою вродою
й ронить кволо палицю в трелях солов’я
серед кіл барвистості
споглядає червнями
вповні звабний пристрастю,
та гонимий тернами
впевнений в успішності смілий маків квіт
як взірець безгрішності
подивує зернями
тонучий в невтішності божевільний світ[/color][/b]
19.11.19
© Олекса Удайко (текст і світлина)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019
Лиш з тобою розкута й вільна
(В млості рідних очей і вій),
Я слабка і така всесильна
До життєвих перипетій.
Лиш з тобою злітаю в небо
(Поряд мужнє твоє крило).
Як повітря, душі потреба
Це кохання в зимі зросло .
Лиш для тебе я книга-казка,
(Із любов’ю читаєш й нині).
І живе твоя ніжність й ласка
У мені, у твоїй дружині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855015
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 18.11.2019
Який колір очей у тебе?
Може такий, як у весни.
Чи, як блакитно - синє небо,
Чи, як з коханням диво сни...
Вони всміхаються, як літо,
Несуть навколишнім тепло.
Неначе сонечко над світом
В ромашках ніжно розцвіло.
А ще вони неначе осінь,
З рудим відтінком серед трав.
Із блиском у дзеркальних росах
Їх поцілунком я торкав.
А ось вони уже холодні
І притаманні лиш зимі.
Тож розкажи мені сьогодні,
Якого ж кольору твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854980
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Живих квіток, не мертву ікебану
Прошу, прийдешність, презентуй мені,
Бо лункодзвонним кришталем на балах
Ще рано загордитися зимі.
Пошлю прохання воскови́м вже листом,
Отим, що сумом пахне біля ніг,
З вітрами, розполоханими містом,--
Нехай заграють у тривожний ріг.
І, назбиравши повну пригорщ мжиці,
В калюжу гляне осінь й на листа,
Й інстинктами бувалої тигриці
Нас подивує-- вже не золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855031
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Зорі тихі, але тремтливі
Загорілись в нічному небі…
Доль гінці вони незрадливі?
А чи вічності в них потреба?
Коли ж зорям стає там тісно,
Вони падають і… згоряють.
Мабуть, це… лебедина пісня
На чиємусь шляху до раю.
1.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854922
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Заплутались в осінніх заметілях.
Дощило десь, і вітер холодив.
Яке ще доля готувала зілля?
Пекуче тиснув сумнів-рецидив.
Між ними прірва, ріки божевілля.
В судомі болю опустілий сад.
Поламаних бажань вже гостре кілля.
Туманний винуватець листопад.
Терпкий, немов вино жалю тернове.
Захмарений розлукою журби.
Обом ставало сіро-сутінково,
Хотілось тиші в гомінкій юрбі.
Заплутались в осінніх заметілях.
Удвох би переждати листопад.
Хоч листя ще тремтіло і летіло,
Виднілось світло з ґнотиків лампад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854864
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Веселий місяць знов зійшов над нашим гаєм.
З тобою вдвох ми тут щодня разом гуляєм.
Мені ти ніжні прошептав слова й красиві.
Взяла ріка твої слова на хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
Вже місяць в хмару заховавсь, лиш поглядає.
Що скажеш знову ті слова, він певно знає.
Стихла калинонька рясна біля вербички.
А ми удвох, а ми удвох тут біля річки.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Й рясна калина, знаю я,
хоче почуть твої слова.
І місяченько той рясний, і зорі ясні.
Почути хочуть ті слова твої прекрасні.
Будь ласка, знову повтори слова ті милі.
Бо ж не повернуть більше нам їх хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854858
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Відлетіли звуки журавлині
Із відлунням в теплії краї.
Червоніють грона на калині,
А дощі торкаються землі.
Осінь поспіша на відпочинок
Її ніч запрошує до сну.
Світять зорі сотнями жаринок.
Шлють у сон для осені весну.
Не журися золотава осінь,
Ми про тебе не забудем ні.
Змиють всі печалі срібні роси,
А душа співатиме пісні.
Листопад у танці ще над світом,
В хризантемах ще квітує край.
Відлітає осінь разом з вітром,
За далекий сірий небокрай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854855
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
У тиші дрімали вулиці,
Світилися лиш ліхтарі.
Десь місяць до нічки тулиться,
Димлять на дахах димарі.
Ховається хтось за вікнами,
Будинків старих, кам'яних.
Ось двері химерно скрипнули,
Хотіли злякати усіх.
Почулися кроки на сходах,
Чичітку відбив каблучок.
Неначе забило подих
І ось уже знову мовчок...
Дерева стоять мов примари
У тиші холодній, німій.
А нічка кида свої чари
Попробуй її зрозумій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854769
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Цените люди тишину,
Любите доброе затишье.
Она подарит новизну,
Бывая нам душевной пищей.
Она, как песня соловья,
Вдруг вдохновеньем напитает.
Не огорчает никогда,
Не к бури если замолкает...
И сердце снова в радость бьётся,
Ступая в сказочную даль.
Воды живой опять напьётся
И позабудет за печаль.
Осень 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854720
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Я забуду тебе, як і сотню незнаних імен,
як і більшість невивчених слів,
непобачених днів.
На планеті живуть сліпі в'язні скажених племен,
Ти один з тих скажених,
що часто згоряють в огні.
Я згадаю тебе, коли вип'ю терпкого вина,
Коли знову прокинусь у сні,
у пустому метро.
Я згадаю тебе, а також, що я зовсім одна
намагаюсь забути твій голос у закутках строф.
Я зашию тебе в сторінках непрочитаних книг,
у шматках сірих снів,
і у клаптях брудних рукавів.
Я сховаю тебе десь у стінах, щоб ти серед них
розчинився і мовчки лежав на верхівках дахів.
Я...залишу тебе, як і сотню незнаних людей,
як і більшість нездійснених мрій
і незвіданих міст.
Я згоріла дотла, щоб забути тебе хоч на день.
Я спалила себе, щоб ти зник, мов непроханий
гість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854724
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
[i] …про наболіле…
[youtube]https://youtu.be/wSXhOMlcadU
[/youtube]
[color="#025c73"][b]Тепло душі зігріє всіх навколо –
проси того добра чи не проси…
Та враз, коли тепла торкнеться холод,
сльоза зродиться точкою роси.
Заблуклий подив в просторі і часі
свій опір чинить проявам добра –
його тямки не в серці – на обцасі*,
на серці ж бо лубок, жорстка кора.
І теплий дім, що збудували влітку
стрічає взимку прикрі холоди…
а слід би скопом, люде милий, світку,
постигнуть правду чистої води,
що йде до нас зсередини і ззовні:
кивання вбік, крутійство, дурість, лінь –
ці неподобства й підступи мерзотні
ході завадять юних поколінь.
Роса щодень гіркі роняє сльози
у наречених, діток, матерів…
О, як набридли ті метаморфози –
здоровий глузд в брехні навік згорів.
І не дай Бог, упасти біля гробу
із плачем... по праматері... Руси**.
Забудьмо кожен про свою утробу –
не граймось всує з точками роси! [/b][/color]
11.11.2019
__________
*каблук, підбір, задник. **древня назва України.
Tочка роси - це температура, при якій водяна пара
з ненасиченої стає насиченою, і перетворюється у
рідкий стан – опади чи конденсат (“сльози на вікні”).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854640
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Венеціанським паводком у мій бентежний сон,
Шаленством в осінь листопадно-тиху
Ввірвався ти. Блищали зорі й місячний цитрон
На радість серцю, втіху чи на лихо?
Мовчанням гусла ніч, мов таємницю берегла.
І я в обіймах, ледь жива, наосліп
Торкалася губами того дивного тепла.
Обох нас колисала ніжно осінь.
З солодких поцілунків вміло плелось макроме,
І ніч кохання набувала сенсу.
Осіннє щастя слалось, мов японське аніме,
І сон любові поселився в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854655
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Ми навесні зустрілися з тобою,
В твої я очі мила задививсь.
Довкола все покрилось пеленою
І десь туман у берегах з'явивсь...
Я зажуривсь, що вже літа минули
І осінь стукає до нас в вікно.
А та весна так швидко промайнула,
Неначе вчора люба то було.
Ми навесні зустрілися з тобою,
Птахи співали щебетом в садах.
Ми молоді тоді були обоє,
Любов вогнем палала у серцях.
Незайманим було тоді ще тіло,
В любистку ще купалася душа.
Люблю... люблю із уст слова летіли,
А руки доторкалися плеча...
Шепоче осінь сумними словами,
Розносить їх по світу вітерець.
Лишилась та весна назавжди з нами
І не загасло полум'я сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854524
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
У сутінки вечірніх меланхолій.
Невипитий гарячий шоколад
Залишу десь біля трамвайних колій.
І хай трамвай позаду дзеленчить,
Мені із ним тепер не по дорозі.
Побачити б ту елегійну мить,
Коли з дерев скидає листя осінь.
Ховаюся у шерхітливу млу,
Яка заполонила все до краю...
Рингтон знайомий вивів з напівсну,
І голос твій: "Ти де? Приходь. Чекаю!"
12.11.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854505
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 13.11.2019
З осіннього саду клавесина гра,
Долетіла до душі моєї.
Осінь завжди щира й серцю дорога,
Королева музики тієї.
Гріють ніжно душу осені слова
І торкають клавіш її пальці.
Падають під ноги осені дива,
Мріями бурштиновими вранці.
І летять щасливо ноти в небеса,
Там їх вітер в просторі чекає.
Осінь королева - оксамит в косах,
Тихо нам пісні свої співає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854412
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Верба сивіє у долині,
В літах, давно немолода,
І чимось схожа на людину,
Усе довкола огляда,
Бо зна: примчить осінній вітер,
Над нею шаблю занесе
І обруба-оголить віти,
Жбурляти листя буде все.
Птахи уже не завітають
До сиротливої верби
Ані тоді, коли світає,
Ані у інший час доби.
Хіба що каркання ворони
Вербиці раптом сповістить
Про сніг, що скоро небо зронить.
Верба все осені простить.
05.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854291
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Школа, ластівка, яблунька, хата,
небо, квітка і друг, й Батьківщина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
Море, річка і зірка, й озерце,
клен, тополя, черешня й калина.
Пам'ятайте: своє - найдорожче!
Де б не був, до тебе озоветься.
Слово рідне - це музика серця,
мов мелодія лагідна ллється.
То ж цінуймо ці світлі перлини.
До прозорої краплі - краплина.
Сонце, поле, матуся і тато,
мир і райдуга, дружна родина.
Бо непросто воно нам дається.
Вміє слово нам душу зігріти.
Розцвітай, наша лагідна мово,
і світи всім... Ти вмієш світити.
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854255
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твій вечір простягає теплі руки,
І сутінки прядуть свій знаний кужіль,
Мов скреготом, в житті моїм, по бруку.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
У тебе ще світанків ціле поле.
Я виполю з душі той білий кукіль,
Що тягне живо соки, п*є із волі.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твоє кохання полум*я вже лиже.
І припікає гАряче облуда,
Я по вогню не побіжу на лижвах.
Звичайно, не свята, гріхів доволі.
Важка чуттєво-розумова брама.
Довіку вже у просторі юдолі,
Не клич мене, не клич, прийду...думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854253
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твій вечір простягає теплі руки,
І сутінки прядуть свій знаний кужіль,
Мов скреготом, в житті моїм, по бруку.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
У тебе ще світанків ціле поле.
Я виполю з душі той білий кукіль,
Що тягне живо соки, п*є із волі.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твоє кохання полум*я вже лиже.
І припікає гАряче облуда,
Я по вогню не побіжу на лижвах.
Звичайно, не свята, гріхів доволі.
Важка чуттєво-розумова брама.
Довіку вже у просторі юдолі,
Не клич мене, не клич, прийду...думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854253
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Ти прийшов в мої солодкі сни
Із пахучим подихом весни.
Пригорнув до себе і сказав,
Як же довго я тебе шукав.
Билось серце і кипіла кров,
Ось, яка з тобою в нас любов...
Десь роки летять за горизонт,
А мені все сниться той же сон.
Я у нім, зі мною поруч ти,
Не страшні́ ні дощ, а ні вітри.
У руці твоїй моя рука
І несе нас у човні ріка.
У країну " Щастя" ми пливем,
Та країна, то для нас Едем.
І немає кращого у сні,
Ніж з тобою любий на човні.
Хочу, щоби сон цей не зникав,
Щоби ти завжди мене кохав.
А можливо буде наяву,
Коли ти промовиш: " Я люблю!"
Буде вперше це і назавжди,
Від кохання зацвітуть сади.
Ну а покищо то лише сон,
Десь звучить із тиші вальс бостон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854206
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Ступає осінь тихо й ледь помітно,
Хоча слідів її усюди вистача,
Гаптує килимочки жовто-мідні:
То клен скидає листя із плеча.
Буває хвацько його вітер-задирака
У жмені набере й тікає в даль.
Ворона враз із переляку каркне
Й летить, забувши стежку до гнізда.
Закохана в осінню казку здавна
Я дякую їй за дощі рясні
Богині нашій, ясноокій Дані*,
За чисті води в голубій Десні!
*– слов’янська богиня води, покровителька річок і струмків, дарувальниця небесних вод.
31.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854179
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Осінь за вікном, холодна осінь,
Листям вкрилась поверху отав
У твоєму русому волоссі
Як в життя криниці потопав
Мов для нас ці зорі мерехтіли,
Мов для нас цей ранок пив росу
Пристрасть розливалася по тілу,
Боже збав, забути ту красу
Ким була ти: марево вечірнє,
Чи забута мрія наяву?
Попри всі твої слова невірні,
Попри все - коханою назву!
На останок посміхнуться очі,
Ніби в такт тій паузі німій
На останок серце полоскочать
Вогники палаючі в пітьмі…
Осінь за вікном, холодна осінь,
Жовтим цвітом плачуть кольори
Ти забула, я ж кохаю досі,
Повтори цю зустріч, повтори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853988
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 09.11.2019
Речі приходять по нас —
Сині вельветові сукні,
Чорні обличчя прикрас, —
Гніву величного сутність.
Сунуть рукава в дощі,
Шарпають нас за рукава.
Стигне від цих ворушінь
Пізня сполохана кава.
Речі кладуть на поріг
Власні невизнані душі —
Наче святий оберіг,
Наче прокляття, що душить.
Чути і шерхіт, і крок,
Чути палке безголосся:
Кожна вже знає свій строк —
Зайвого б їй не жилося.
Падають сукні у пил.
Скільки їх? Сотні і сотні...
Як мені вбратись — без сил,
Стомленій, стислій та сонній?
Адже й моя серед них —
Тепла, зім'ята, красива...
Падають речі до ніг.
Світом проноситься злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853987
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019
Ранок застряв у густім сіроокім тумані,
З липня не чути гучного зозулі «ку-ку»,
Роси, настояні на новоквіті дурманів,
Стежечку виткали сріблом мені в моріжку.
Вдягши на себе із рос голубу вишиванку,
Ранок підставив для дня молодече плече.
Стихли пташок молитви (то ранкові співанки),
І тільки час непомітно для ока тече.
Сяду на весла до нього в човен я чарівний,
Щоби пізнати незвідані далі життя,
Долю заставлю служити мені, мов царівні,
Правди зерно відділяти навчусь від сміття.
23.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853972
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 08.11.2019
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для своєї душі, ніби пеленг.
Як би дощ сумовито, журливо не скнів.
Стиглість думки спаде восени незвичайно,
Бо той зірваний плід - соковитість років.
Шелестітиме листям пошерхле мовчання.
Прошепочеш те слово, торкнувшись щоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853902
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 08.11.2019
Сипле осінь дощем
Із долоні роздертої неба,
А в душі тихий щем
За розмаєм краси і тепла.
Виколисує ніч
І ставок, і розгублені верби.
І стікає вода
З їх оголених осінню пліч.
28.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853877
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 07.11.2019
Звучала мелодія жовтого саду,
Забутою радістю серце торкала.
Чаруюча музика листопаду
Із давньої казки вальсом злітала.
Розмитими фарбами пух позолоти
Спускався неспішно на килим землі.
У гавані тихій сонно-дрімоти
Легесенько вітер крутив кораблі.
Мелодія в душу перлинно лягала
(Повітря, ціловане сонцем бринить).
І холод, і грози сном пеленала
Щоб листяний вальс ще продовжить на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853848
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 07.11.2019
А вже дощі,
всю ніч ішли дощі,
І гупали комусь у сни тривожні,
Гонили дні холодні упорожні,
Вишкрябували сонце із душі.
І клен ловив останній лист дорожній.
Чому та ніч журилася? Чому
Ламали клени кострубаті руки,
Що вчора листя брали на поруки…
Розхитували краплі у пітьму,
Немовби тьму хотіли розіпнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853868
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 06.11.2019
На повороте визг трамвая
и три копейки на билет,
а жизнь летящая, играя,
шестьдесят пять почти, что лет
с тех непростых пятидесятых...
Везде брусчатка, не асфальт,
два этажа и пол дощатый,
ещё не часто слышишь фальшь.
Уж первых десять лет Победе,
живым всё в радость – жизнь, семья.
Нам, детям, на велосипеде,
на самокатах – у жилья
круги по первому асфальту
и шрамов будущих следы;
попытки сделать первым сальто,
плыть, победив глубинь воды...
В кинотеатры за копейки –
по деревням электросвет.
А спецодежд..., ещё армейских!?,
а строек новых, прям расцвет.
Но главное – улыбки встречным
и вечеринки по домам,
где искренность, чистосердечье.
Любовь так вечна наших Мам...
06.11.2019г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853815
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 06.11.2019
Я так довго на тебе чекала,
Вже і осінь минула й зима.
Як весна на сопілці заграла,
Полетіли із серця слова.
І понесли в країну кохання,
Нас південні, гарячі вітри.
Твої очі, блакить на світанні,
Ясний місяць у небі то ти.
Я так довго на тебе чекала,
В моїх мріях завжди був лиш ти.
А зозуля літа рахувала
І кохання з'єднало мости...
Почуттями писалася доля,
Нам від неї уже не втекти.
Я самотня була мов тополя,
А тепер у житті моїм ти.
Я так довго на тебе чекала,
Вже і осінь минула й зима.
Як весна на сопілці заграла,
Полетіли із серця слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853730
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 06.11.2019
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853276
P.S. Дякуючи таким авторам не гріх і перестати писати
Минуло все, та чи Усе минуло?...
Так легко в пристрасть сипати слова
Від осені вже вереснем війнуло,
А ти ще й досі вперта й ділова…
А ти ще й досі у полоні літа
І Боже збав, розвіяти туман!
Бо ти, стоїш в ранковий цвіт одіта
Немов принцеса, мов самообман
А я тобі навколішки з букетом,
Заїжджено знов прошепчу вірша
Ховається за обрисом поета
Приречена, скалічена душа
Хай в боротьбі між небом і землею
Падуть невірні, бо чи в тому суть
Що ми удвох стоптали цю алею
У пошуках що ж мрії принесуть….
Зневірилися, та чи хто осудить? -
Кохання раз дається навіки
У нашій пристрасті виною люди -
Кохати вміють, вір, чоловіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853711
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
Крокує осінь пізнім листопадом.
Знайома стежка їй лежить навскіс,
Через поля бреде вона й левади.
Тепер вони вже зовсім не такі.
Під куполом замисленого неба
Лежить дощем напоєна рілля,
І плечі голі опустили верби.
Їх сонечко удень лиш звеселя.
Стоїть в задумі ліс, густий, зелений,
Пташиний спів у ньому віддзвенів,
В сережках довгих одинокі клени –
Їх не лякає осінь – зовсім ні!
А коли грудень упаде на груди
Зволоженій і стомленій землі,
Зрадіють звірі, ліс, поля і люди
Навій цариці – матінці-зимі!
23.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853614
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 04.11.2019
Глянь, осінь як бавиться з вереснем:
В сади посилає осу,
Лякає закоханим березнем
В весняну цнотливу красу,
То встеле долини туманами,
То жовтим укриє листком,
Пливе над полями, лиманами
Сумних журавлів косяком,
У лісі запахне опеньками,
В корзину стрибне маслюком –
Така вже вона, з витребеньками,
Ще й хвастає в річці мальком.
В дощах, у рясних, покупається,
Розбудить озимих зерно,
Врожаєм рясним похваляється,
Смакує вишневим вином.
А вже, коли жовтню запрошення
Пошле на багрянім листку,
Стежки відшукає він зрошені,
По вогкому прийде піску.
Трусне, мов дощем листопадовим,
На прим’яту бляклу траву,
І яблука пізні попадають
У воду пришерхлу в рову.
10.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853287
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 02.11.2019
Я покину писати вірші
і тривожити серце рум’яне
Коли частка моєї душі
за кулісами музи зостане
На субтоні несказаних слів,
в павутині забутих мелодій
Я, злетівши – упав… і зотлів
Наче раб, наче паж, наче злодій…
Та в падінні свою тятиву
і стрілу я націлив на диво
Неомріяне – переживу
без бурлеску, як завжди, фальшиво
Недописаних мрій каламуть
неохоче там в келиху тане
Жаль, для юних лиш весни цвітуть
і дурманить цей квіт, і дурманить…
Я покину співати пісні
про невинну любов загадкову
І погасну…, щоби навесні
з головою поринути знову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853299
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019
Пошли свій медовий цілунок,
Й чарівний букет хризантемний.
Нам заздрити буде світанок,
Осінній, та дуже приємний.
Хай ранок торкнеться коханням,
Промінчиком ніжного сонця.
У мене ж до тебе прохання,
Потримай його на долонці.
Нехай мої очі розкажуть,
Про те, що щаслива я дуже.
А осені дні розмалюють,
Красивими фарбами друже.
Та зустріч, у нас не остання,
Шептатиму в кожному слові.
Будь завжди в моєму коханні,
А я, в твоїй ніжній любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853227
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 01.11.2019
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 01.11.2019
***
Це жовте листя нині не про нас...
Ці листопади нині про минуле -
як пам'яті свіча, як парастас
за тими, що були і вже відбу́ли.
За тими, що не вернуться сюди.
Але котрих потрібно пам'ятати.
Це жовте листя нині - як сліди.
І ця байдужість - як жорстокі ґрати.
Це не про нас, це, звісно, не про нас.
Але довкола всі на нас не схожі.
Гуде невгамно ейфорія трас,
буденну еру кваплять перехожі.
Таке життя - нестримний біг і біг.
Нестача митей і нестача тиші.
Знов листопад. І знов не застеріг -
можливо, ці, що йдуть, уже найліпші.
Можливо, кращих не зітче весна
ані з небес, ані з невічних генів.
І кожне забуття - гірка вина
у нашій спорожнілій марно жмені.
У цих листках, пожовклих і тремких,
котрі востаннє кличуть до одвіту,
й летять, летять у засвіт навіки́
з байдужої долоні цього світу...
30.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853200
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Нас кликала до себе осінь,
Трусила листя у саду.
Вплітала позолоту в коси,
На щастя, а чи на біду.
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову,
Доторкається шибки листком.
Буду вести я з нею розмову,
Коли нічка засне тихим сном.
До тебе лину я думками,
У тих думках зі мною ти.
Я пам'ять бережу роками,
І мріями пишу листи.
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову,
Доторкається шибки листком.
Буду вести я з нею розмову,
Коли нічка засне тихим сном.
Нехай та осінь наша буде,
Сьогодні, завтра і завжди.
Кружляє листопад усюди,
Я шепочу йому: " Зажди".
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову.
Залишає на травах сліди.
Буду вести я з нею розмову,
Повертатимусь завжди сюди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852996
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 30.10.2019
О спомини! Потуго сил життя!...
Зодягнеш їх - віднайдеш в собі небо...
Ось батьків - батько! Син землі. А я...
За руку з ним. Мала така... (То ж треба:
було мені чотири лиш тоді...)
З тих перших літ дитинного життя
чомусь одне лиш диво пам"ятаю...
(Й не мало це!) Он грудень... Спить земля...
А Миколай - дитячі сни гортає!
(В той вечір був ріднесенький святим...)
Феєрія! Скрізь спалахи вітрин...
І серед світла - мила фея лісу!
Ялинонька,- світ іграшок ясний...
Тепер же на долоню була б, звісно...
(та з року в рік дорожчий скарб святий...)
Ото й відтоді сірих хмар зими
я не бояюся!... Чуєш - співи віхол?
Були в старого очі - сірі сни!
Бездонно-сіра, преподобна втіхо!.............
...............................................................
............................................................
........................................................
29.10.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853043
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 30.10.2019
Заховаємось від усіх,
зазирнемо у інший вимір,
де ні кроків,
ні голосів,
позачасся
і невловимість...
Де ні ночі,
ні снів,
ні сліз,
тільки тиша, що гоїть рани...
Де любов,
наче кисень - скрізь,
світ за гранню
і ми - на грані...
Просто зникнемо -
нас нема
і окремо уже не буде...
Наші сонячні імена -
теплим сяйвом у Божих грудях.
Кличуть нас у свої сади
тиха осінь,
туман-сновида...
Я піду,
тільки ти - веди.
Може, я - твоя Атлантида...
Не покину,
не потоплю,
не зведу у безодню смути.
Як невимовлене
"Люблю!",
Ти не зможеш мене забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852994
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Бере початок дерево з коріння,
Життя його буяє в зелен-листі.
Росте, цвіте, дає плоди осінні...
Аж раптом - лихо - переміна змісту.
І задихається в димах, згорає
На ложі вогнянім осіннє листя.
І тягнеться той дух до небокраю,
Жалю невидимого давня пісня.
А інколи й любов горить в багатті,
Бо кидають. Яка ж зневіра з болем!
Розчарування, мов нікчемне шмаття.
Мабуть, свої зіграв хтось в масці ролі.
Не назавжди осіння гіркість димна.
Весна ввійде у серце знов розмаєм.
Любов, що є в душі - то справжнє диво,
Яке не знає часу, меж і краю.
( картина "Дерево любові" , художниця О. Дарчук.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852960
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Вже ніч розкинула руно,
Впритул завісила фіранки,
Її мелодія давно
В полон затримала до ранку.
Для зірки місяць присягавсь.
Сузір’я сон благословили.
Ліхтар на розі посміхавсь,
А десь машини засурмили.
В осіннім блюзі скрипалів
Кохання ритм свій задавало,
Лавину ніжних диво-слів
Серця навзаєм прошептали.
На дні мовчання – глибина.
Відверте й чесне одкровення.
Як вже сповідана вина
В любові – радість і спасення.
Здіймались в небо повсякчас,
Жага в сплетінні рук звучала.
Ця ніч з фіранками для нас
Кохання в щастя заплітала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852927
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Він цілував її долоні
І пригортав її до себе.
Вже посивілі стали скроні
І лист під ноги впав із неба.
Довкола них кружляє осінь,
А у душі живе кохання.
Хоч в білім інії волосся,
Та не померли сподівання.
В очах іскринки наче зорі,
Усмішка не перемінилась.
Їх поєднала пізня доля,
Усі роки вона журилась..
Він цілував її долоні,
Вона всміхалася до нього.
В обох були дорослі доні,
Та щастям встелена дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852788
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Високих нот змозолений фальцет
стає на пальці спокою німому.
Додому, мамо, хочеться додому
втекти від цих шалених естафет.
Щоб не висів над душами батіг,
аби не бу́ло натиску і свисту.
Як файно, мамо, осінь стелить листом
заплутану мережечку доріг.
Як файно жовтень грається з гіллям -
які пісні, які чудні зигзаги!
Якби ви знали, мамо, скільки спраги
в мені, а вгамувать її невтям.
Немов лоша біжу через поля.
Біжу, біжу, замилена й спітніла.
А поза мною, мамо, студінь біла.
І вже мені здається, це й не я.
А тінь якась, що загубила час
в скаженім шалі світового ритму.
О, як же, мамо, хочеться спинити
свій біг і притулитися до Вас.
Й погамувати цей нестрим вітрів,
котрі із мене лущать сиву втому.
О, як же, мамо, хочеться додому
в цю мить, як спрагло хочеться домів...
21.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852790
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Зажурений перон, неначе пустка,
Хоч гамірно навкруг і шумно.
Ще кілька діб тому, мов сонця згусток,
Радів. Чому ж тепер так сумно?
Не врівноважити тривогу бумом.
Ця благодать лиш тілу, звісно.
А для душі б тепла живлющий струмінь.
Любові сяйво й більше б кисню.
Зажурений перон і паралелі...
Ніхто про це тоді не відав.
Злиняло все, мов фарби акварелі,
Але ж вона ще досі вірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852733
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Вільготно як і трепетно,
до сліз...
Останнє листя
прихистку немає.
Туман пройшовся
нитками і скрізь
готичну браму
осінь прочиняє.
Ще небо розрізають
літаки,
завершують
свої гарячі тури...
за ними теракотові листки....
А люди одягають
у велюри
мізинці-душі,
душі-вказівні
і безіменні
зігріваються невміло.
А хтось тебе
в неназваній війні
від кулі
прикриває
тілом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852730
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Наче в озеро входжу в ранок.
Як сметану, густий туман
У ярочок збира світанок.
—Буде масло, шановний пан?
М’ягкий килим вкриває ноги,
Під стопами тріскоче хмиз.
Їжачок перебіг дорогу
І клубочком скотився вниз.
Між дерев десь блукає осінь
У медовій палітрі свіч.
В сірий колір малює просинь
(Жовтень вкрадки тікає пріч).
В танці з вітром вона кружляє,
Чую шелест її спідниць.
Листя віялом розкидає
Вниз спускається долілиць.
З тих листочків вінок сплітаю.
Тиха радість несеться вдаль.
Осінь сукню нову вдягає
І бурштинову пектораль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852520
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Редко кто забредёт и увидит заброшенный хутор,
окунётся в густой и безжизненный мир тишины,
где стоит уголок, навсегда похороненный будто,
оживающий только в магическом свете Луны.
Смотрит мёртвая жизнь глазом тёмных от старости окон,
словно в ставнях застыл притаившийся чёрный зрачок,
бродит призрака тень, завернувшись в тумановый кокон,
лишь при полной Луне зажигая в окне светлячок.
На полынь во дворе разлеглась, завернувшись в перила,
старой лестницы тень, обхватив деревянную грудь,
вспоминая о том, сколько первых шагов подарила
и по-бабьи - скрипя, провожала в неведомый путь.
Не поют соловьи, да и ворона тоже - не слышно,
всё вокруг замерлО, словно кадр из немого кино...
Только всё ж иногда оживает несмелая вишня
и, как в прошлую жизнь, безнадежно стучится в окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852714
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Октябрьская осень рисует картины -
Лазурное небо без пасмурных туч,
А лес, словно кокон, в плену паутины,
Безмолвен и нынче не так уж дремуч.
Листва на тропинке - изысканный кафель
(Творение царских, поди, мастеров!)
Хрустит под ногами, как будто из вафель,
Коричнево-жёлтый дорожный покров.
От солнечных ванн разомлели деревья,
Раздевшись бесстыдно почти догола.
С берёзой в обнимку чуть-чуть загорел я,
Она, правда, так и осталась бела.
Подружек вокруг у неё тут хватает -
Кто в мини-бикини, а кто в неглиже,
Вуаль по осине шуршит золотая,
В последнем сезонном своём вираже.
И скоро зима... Будут дети носиться,
На лыжах петляя с лесистой горы -
Накроют листву белоснежные чипсы,
Хрустя, как те вафли осенней поры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852604
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Немає ні сну, ні спокою,
Ніч дивиться так байдуже.
Думки літають сорокою,
Не спокій закрався в душу.
І десь серед тиші темної,
Симфонія звуком ллється.
Здається мені приємною,
Торкається мого серця.
Ні зірочки, а ні місяця
І тіней нема за вікном.
Коли ж ті зорі розвісяться,
Чи будуть світить над селом?
У ліжку верчуся... Не спиться,
У руку беру олівець...
Віршами душа звеселиться,
Світає... і нічці кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852580
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Ця осінь тобі дається, як панацея,
Щоб можна було сповільнити звичний ритм,
Розсипатися на ямби і на хореї,
Ввібрати у себе пахощі й кольори.
Розплавитися у золоті падолисту
І пасмо ловити сонця, мов кошеня,
Вдивлятись в осінню синь, кришталево чисту,
Із вкрапленнями чорнильними вороння́.
Ця осінь – не випадковість, це Божий намір,
Щоб ти не спіткнулась босою на стерні,
І стала комусь журавликом оригамі,
І тліла комусь ліхтариком у вікні.
Щоб він прокидався, згадуючи про тебе,
Здіймаючи крильця зморщечок межи брів,
Щоб ти не була ножем йому поміж ребер,
А сонячною леліткою в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852602
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Не стане смутку у душі,
тривоги зникне слід.
Бо дотик ніжних твоїх рук
розтопить лід.
До тебе пригорнуся...
ти обійми міцніш мене.
Не треба слів, не треба,
все скаже серденько твоє.
Бо щастям озоветься знов
в мені його биття.
Як добре, що ти в світі є,
й з тобою - я.
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Там, де любов, ясними є
навіть похмурі дні.
З тобою поряд легко так
завжди й мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852447
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 25.10.2019
На краєчку сукні — світанкові роси,
Місяць соромливий тулиться в імлі,
Досвіток розкинув пишнокрилі коси —
Там, де ніч гадала: «любить, а чи ні?»
На краєчку сукні — переміна долі,
Безкінечні мрії, спокій, сум’яття…
Незабутній спогад сяє в ореолі,
Спонукає жити і без каяття.
На краєчку сукні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850185
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Тускніє свіжо вдягнена корона,
Огидні ті місця, що куплені для трону.
Сухе, ламке гілля такої крони,
І недолугість слова тліє, тліє в броні.
Не треба діадем, корон таланту.
Не спопелить вогнем і не розвіять вітром.
І не потрібні зовнішні атланти,
Бо дерево міцне росте з розлогим віттям.
І визнання простих людей цінніше,
Бо справжній він митець без всякого піару.
Бездарності корона буде в ніші,
Хоч скільки б не співали б дифірамбо-арій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852063
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 21.10.2019
Лиш з тобою поруч, лиш з тобою,
У думках своїх я можу йти.
Лиш з тобою милий, лиш з тобою,
Буду я трояндою цвісти.
Хочу, щоб весна була навколо
І блакить лише в твоїх очах.
Щоби солов'ї співали соло
І моя рука в твоїх руках.
Хочу чути лиш твоє диха́ння,
Щоб була для нас щаслива ніч.
Загорнутись у твоє кохання,
Тільки я і ти, вдвох віч - на - віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851915
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Осіння пантоміма за вікном,
Неначе посміхнулась хризантемно.
А листя розфарбоване в сезон
Тремтить від вітру, кланяється чемно.
Осіння пантоміма міражів...
І думка ностальгійно-кашемірна.
То ж скільки ще чекати довгих днів,
Адже ця осінь зовсім не покірна.
Осіння пантоміма на шляхах,
Краплини дощові спадають тихо.
І восени злітає вільний птах.
Чи не завадить крилам буйний вихор?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851836
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Загорівся клен... золоті листочки.
Золотом розшиті в вишеньок сорочки.
В яблуньок розкішні плаття золотаві.
Тільки посіріли хмари кучеряві.
Осінь щедро так золотила коси
молодим берізкам в гаю, де покоси.
Де потоки срібні, схилились вербички,
заплітають в коси золотисті стрічки.
Кетяги рясні... калинові, пишні,
хиляться до ніг нам. Ой, до чого ж ніжні!
Здалека помітиш, бо ж до себе кличуть.
Лиш журавки в небі жалісно курличуть.
Осінь золота вийшла на дорогу.
Красою багата, та несе й тривогу.
Та краса зваблива кожному до серця
вже сипнула смуток в голубі озерця.
Ще багато днів в неї золотистих.
Вмиються жоржини в ранніх росах чистих.
І журливе "Кру-у..." душу розтривожить.
Все ж, люблю, коли красуня-осінь ходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851709
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Давно відпахло літо чебрецями
І відцвіло волошками в житах,
Лани відкрасувались пшеницями,
І птахи заходились відлітать.
Вже осінь стеле жовті килимочки,
М’які, барвисті, з листя і трави,
А поміж ними – молоді грибочки,
І кожен проситься: «Мене, мене зірви!»
Дарує осінь золото дібровам,
Водиці – срібло й чисті кришталі,
Росу холодну – ранкам сіробровим,
А небу – «кру» прощальне журавлів.
Пора осіння – дивно-загадкова,
Багата на всілякі кольори,
То бурю збудить золоту, листкову,
То намалює чорні стовбури.
Дивлюся я на це осіннє диво
Й, здається, осягнуть не маю сил.
Таке не може сотворить людина,
То мага жовтень в поміч запросив.
19.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851446
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 15.10.2019
Якщо тобі погано десь коханий,
Поклич мене і я прийду до те́бе.
Любов'ю залікую твої рани
І прихилю до ніг блакитне небо.
Теплом сердечним я зігрію душу,
Не дам тобі ніколи сумувати.
І навіть сон твій любий не порушу,
Як завітає нічка в твою хату.
Поклич мене - летять слова із серця
Я посилаю їх тобі думками.
Нехай луною почуття озветься
Й залишиться навіки разом з нами.
Поклич мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851377
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 15.10.2019
***
Так швидко листя падає додолу,
я не встигаю мовити "прощай".
Кружляє осінь по тремкому колу,
вже половина, трохи ще - і край.
Вже недалеко та межа прозора,
коли згори, з розвітрених небес
не листя буде сипатись, а зорі,
в дорогу дальню кличучи тебе.
І на струні дзвінкій заграє вітер
щось невідоме й знане водночас.
Ми - наче діти, мов наївні діти,
допоки осінь не підхопить нас.
Допоки лист останній на долоні
ще кольорами грає без межі,
багряна осінь обпікає скроні
і зашкарублі кінчики душі.
15.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851475
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 15.10.2019
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
В тебе, осене, золота коса.
Не сумуй... прошу тебе.
Зачаровує всіх твоя краса.
Любить миленький і мене.
Золотиночко, тиха осене,
та краса зваблива. Знай.
Вже впустив мене мій милесенький
в свого серденька ніжний рай.
Ой ти, осене, не журись... прошу.
Ще теплом на нас сипни.
Розплететься вже і моя коса,
бо ж приходить миленький в сни..
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851316
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Уже шуршит осеннее сиротство.
Качает ветер голой веткой клёна.
А то, что было жизненным наростом
Метётся по аллее задымлённой.
В подмокшей куче тлеет догорая,
Отринутое временем и жизнью,
Всё то, что было шелестом и граем,
Рукой и взглядом, полотном и кистью...
Вновь нимб зонта и капюшона кужень* –
Ветра всё зябче, а дожди зернистей,
И старый парк – он, как и я, простужен,
И кутается в рваный шарфик листьев.
Пора утрат, когда в душе так пусто,
И где звучит – велико отлучая,
Высокое, безжизненное чувство –
Анафема октяб/о/рьской печали!
....
Кужень* - (здесь)маленькая корзинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851388
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Сповідаюсь дощу, наче осінь хмільному коханцю,
Заштриховані шиби – розгорнутий ретро-блокнот.
І припрошує вітер самотню берізку до танцю,
Обійнявши за стан під розсипаним бісером нот.
Переписую дні, розпливаються фрази в потоках,
На вологому склі аквареллю течуть ліхтарі.
Наче змокла ворона, обтрушує ніч кароока
Смоляне своє пір’я над га́врами тихих дворів.
Сповідаюсь про все: про мінорні думки і про тишу,
Що гніздиться в душі, відтіснивши дзвінкі голоси,
І про те, як під серцем зажуру осінню колишу,
Як ховаю у спогади рештки леткої краси,
Що невдовзі зотліє, присипана пудрою снігу…
Стиха хруснувши гілкою, в сад прокрадеться зима.
Мов прудкі горностаї, із гір понесуться з розбігу
Білогриві завії і світ перевернуть сторчма.
І осягне душа, що для світу це все не намарне:
І мовчання твоє, й обмирання природи, і сніг…
Й ненаписане слово, що теплиться згустком янтарним,
Зледеніє… щоб раптом відтанути десь навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851313
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Небесна органза висить вгорі,
Ескортом листя падає з дерев.
Пройшов чимало звивистих доріг,
А так хотілося йому перерв.
І осені Шопенівський ноктюрн
Звучав в роздягнутій сумній душі.
Парад дерев - цнотливістю скульптур,
Плоди життя вже зібрані в коші.
І вічний той неміряний цейтнот,
І силует жіночий вдалині.
То ж не було фальшивих в серці нот,
І дотепер блищать очей вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851298
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Крокує осінь вже не манівцями,
А впевнено ступає по землі.
Радіють їй діброви з горобцями,
І гарбузи – пузаті королі.
Вони не знають ще лихих морозів,
Тож розкошують, листя їх в іржі,
Лишень дощі навіюють їм прозу,
Коли немає сонечка-діжі.
Ці кроки осені сміливі і неспинні.
Зненацька слух мій дятел розбудив…
Хоч під ногами килим жовтопінний,
Та добре чути крок її твердий.
А згодом осінь крила напинає
Золочені і ними все вкрива,
Лиш сосни та ялини зеленаві
Й такими будуть і після Різдва.
24.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851260
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Один фонарь...
И ветер листья носит...
А под окном до самого утра
Мой старый клен отсвечивает осень
В унылых дебрях темного двора.
А до зимы, ну, сколько, там, осталось...
Готовясь в рай, грустит по лету клен.
Я сединой отсвечиваю старость.
Наверно я такой же, как и он.
Мой добрый клен, забудь свои кошмары -
Будь мужиком, не стоит мир смешить.
Другую жизнь природа нам подарит.
Тоска уйдет, а мы продолжим жить.
Избавься, друг, от мыслей прошлогодних.
Чем злей зима, тем жарче наши сны.
А лето что? Оно ушло на отдых.
Придется нам смириться до весны...
11.10.2019г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851121
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019
Мріє істина в краплях прозорих дощу,
Що повільно стікає сльозою у землю.
Чи для себе її за життя віднайду,
Чи тоді, як над тілом своїм схилюсь мертвим?
І в безсмертя занурюсь наступний виток,
Якщо буде заслуга на волю Господню.
Може, в іншім бутті щирість - то не порок,
За що люди у бруді купають, як хвойду.
Не втікала ж від долі, приймала, як є,
Підставляла й плече, хоч і кволе, в потребі.
Мала серце відкрите для всіх я своє,
В чужім горі схилялась у щирій жалобі.
І несла в собі слово, любов і журбу,
І розлуку, й довіру, й кохання причастя.
І вступаю у осінь життя вікову,
А круг мене палає жертовне багаття.
03.10.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850262
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 11.10.2019
Міст ажурний вже місяць прослав
через річку, що тихо хлюпоче.
І по травах побіг він у став
розсипаючись перлами в росах.
Кинув стрічку на воду легку...
хай гойдаються хвилі сріблисті.
В коси вербам він вплів ще таку
і розсипавсь в калиновім листі.
Із прозорого пив джерела
воду чисту... в ній промені сонця.
І торкнувсь тихо пташки крила,
зазирнути ще встиг у віконця.
І доріжку вузьку освітив,
що із гаю у поле побігла.
Слухав з зорями пісню дзвінку,
і була вона їм така рідна...
Тихі зорі і місяць ясний
пісні ніжній і добрій раділи.
Усміхавсь місяць... зорі злегка
у такт пісні отій мерехтіли.
І сріблиста вже музика та
над землею беззвучно лунала.
Бо із піснею в парі вона
сонну Землю-дитя колисала.
Міст ажурний вже місяць прослав
через річку, що тихо хлюпоче.
І по травах побіг він у став
розсипаючись перлами в росах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851011
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 11.10.2019
Відкланялося літечко вітрами
І відсюрчало коником у ніч,
Відкрила осінь жовто-буру браму,
Де літо кучерявилось раніш.
Нові всім нап’яла вона сорочки,
Узорів натулила на кущах,
Пришила з павутиннячка торочки
Й плодами заходилась пригощать.
То маревом лягала над ставами,
Втомившися отави колисать.
В дібровах соловейки відспівали,
Глухонімим тепер здається сад.
Із сонечком осіннім п’ю журбу я.
Під жовтолистом гріється земля.
Коли ж зима в сніги садок обує,
Краса осіння аж тоді злиня.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850958
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Вже осінь закружляла листопадом,
З калини ніжно сплетенім вінку.
Не сипляться в долоні зорепади,
Лиш місяць відзеркалився в ставку.
Іду щаслива, стежкою мандрую,
Туди де небо землю обійма.
Між вітами в повітрі голос чую,
Тихенько підкрадається зима.
А я ще хочу, щоб нас гріло літо,
В ромашках веселилися поля.
Щоб пригортав до себе теплий вітер
І хвилями торкалися моря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850934
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Прилетіла весна і проміння пряде на балконі,
де старенька застигла, неначе зрослася зі склом,
все вдивляється в даль і хустинку затисла в долоні,
а думки, як птахи, повертають у рідне село.
Там у неї в саду розцвітає замріяна вишня,
а трава у дворі атакує самотній поріг...
Це уперше вона зустрічати лелеку не вийшла,
бо вже сила життя не тримає натомлених ніг.
Ні на що не грішить - добрі діти і чемні онуки -
гідний спадок лишає вона після себе Землі,
та не вміє тримати без діла натруджені руки
і невидимі крихти усе витирає на склі.
Поривається вдень стіни кахельні в кухні протерти,
скатертину розправити, порох змести на столі...
Молить Бога вночі, щоби тільки зимою не вмерти,
бо могилу копати так тяжко у мерзлій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850905
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019
Немало пролетело птиц и дней
и вышло нежных вёсен из проталин,
вот потому теперь мне всё видней,
и я с годами всё сентиментальней...
Теперь я стала больше замечать,
как учатся летать с деревьев листья,
что солнце - словно круглая печать,
а осени походка как бы лисья...
Люблю, когда янтарная сосна
пылает в топке рыжего заката,
когда звенит лесная тишина
и грома в небе гулкие раскаты...
Я нахожу прекрасным муравья,
отчаянно бегущего под ноги...
И думаю о песне соловья:
"Он за меня несет молитву Богу..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850589
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 07.10.2019
[youtube]https://youtu.be/7WZ7Csh7Aec[/youtube]
[i][b][color="#620587"]В ендшпіль року м’яко
впала з неба осінь
і позолотила спомини в душі –
в ній тепер коралі
й неймовірна просинь,
хоч ріллю цяцькують бісером дощі…
На краєчку долі –
сонце в видноколі,
і безхмарне небо – в долі на межі.
Стелиться низенько
рястом шлях у полі,
й жайвором вже впала пісня в комиші.
А з-за горизонту
чути голос зову –
до великих звершень, до нових висот,
світлі дні осінні,
їхня тиха мова
ваблять нас до чину і мирських чеснот.
...Бути на цім світі –
щонайвище щастя,
креатура Божа й рукотворний рай!
Сонми барв одвічних
кличуть до причастя,
в край любові й братства,
в благоденства край…[/color]
[/b]
05.10.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850626
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Присіла осінь тихо в сквері,
Серед квітучих хризантем.
Для жовтня відчинила двері,
Тепер за руку з ним підем.
І хоч стежина вже у листі,
Так часто змочена дощем.
Частіше парасольки в місті,
Та не торкає серце щем.
У вальсі бабиного літа,
В осіннім небі, серед хмар.
Кружляє, веселиться вітер,
Для нього осінь - карнавал.
Довколо нас пейзаж осінній,
Одівся в різні кольори.
Радієм ми прекрасній днині
І цій чаруючій порі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850409
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Променисті ниті доторкались грона,
Ніби теплі губи насолоду пили.
Шепотіла осінь пристрасть цицеронно,
Обіймала ніжно соковитість тіла.
Вересень достиглий підійшов до краю,
Заховалась сонця айстра золотиста.
Вже рілля ребриста слід зітерла вправно,
І самотньо стало і доволі прісно.
Хаотичність вітру навівала думу,
Із мовчазно-сірих хмар сувій послання.
Осінь забриніла дощовитим сумом,
Листя розлетілось, мов птахів прощання.
Не впадай ніколи у сльозливий розпач,
Ці метаморфози тимчасові, звісно.
У майбутнє зробиш знову крок за кроком,
Дні наповнить осінь іншим, мудрим змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850394
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
По суті, ми - чужинці,
все ж таки,
відірвані від Батьківського Дому...
Напівживі,
невпізнані ніким
і непотрібні, загалом, нікому.
Тут кожен сам собі
будує міст,
возводить стіни
і міста безлюдні…
Чи є в такій відчуженості - зміст?
Хто - свят бажає,
хто - звичайних буднів...
Занурені
у власну мілину,
успішно заколисані богами,
не можемо
прокинутись зі сну...
Замість братерства -
стали ворогами.
І розімкнути б коло це терпке…
Не розминутись би,
не розгубити
оте своє -
божественно-людське,
заради чого
хочеться ще жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850315
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Розпочала знов осінь откровення,
Сплітаючи мереживо з листків.
Краплинами дощі упали в жмені,
Мелодія почулась скрипалів.
Полинула так високо у небо,
Лишилась відголоском журавлів.
Цілунком доторкнулася до тебе,
Непосидючих, лагідних вітрів.
Ти обійми, не відпускай від себе,
Даруй слова і почуття свої.
Розкрий оте щасливе серцю кредо,
Бо лише раз живемо на землі.
Нехай та осінь тільки наша буде,
Вплітається коханням у вінок.
І закружляє листопадом всюди,
Впаде під ноги стомлений листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850305
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Дівчинко із очима,
як скло, вологими,
ти вже й забула,
як пахнуть осінні рими…
Світ тебе ловить,
обмотуючи дорогами,
наче бинтами
стерильними і тугими.
Можна цей день узяти
і залпом випити,
але від цього солодше
тобі не стане.
Цей сивоокий дощ,
наче пес не при́п’ятий,
пробує зализати
торішні рани.
Треться у шию
носом вологим,
леститься,
прагне твого тепла
наковтатись вволю.
Вся ця хандра осіння –
маленька дещиця
з того, що перепасти
могло б на долю.
Можна втекти від світу,
замкнутись в коконі,
випасти непомітно
із цих реалій.
Хай собі дні,
мов коні переполохані,
мчать попри тебе стрімко
все далі й далі.
Можна весни чекати,
немов пробудження,
книгу перегорнути,
не прочитавши…
Та повернути втрачене
вже не здужаєш,
кане у Лету
осінь твоя
назавше.
Тож пропусти цю тугу
крізь себе хвилею,
виплачешся –
і стане тобі світліше!..
Там, де душа, мов птаха,
впаде безсилою –
вибухни
ві́ршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850285
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Холодні ночі,
безпритульні сни.
Густий туман осінній -
о, високий!
О, скільки ще
між нами таїни!
Сердець безсонних
неспокійні кроки...
Чи віднайду себе,
чи загублю,
де сон - мені
давно вже не товариш...
Мені здається -
я тебе люблю...
...магніти рук
торкають серця клавіш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849921
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 01.10.2019
І злетів журавель... ввись, розправивши крила.
Ой, багата ж земля своя й дуже красива.
Став кружлять журавель над гніздечком, круг хати.
Не хотілось йому ще свій край залишати.
Пильнували за ним заворожено діти.
Легкий смуток гойднув під віконечком квіти.
Заблищала сльоза в шибках рідної хати.
Нехай легкий політ... Будуть всі тут чекати.
Ось діброва, і гай... сонцем лист загорівся.
Край дороги кленок золотий заяснівся.
І калиновий кущ в ґрона пишні прибрався.
У далекі краї лиш журавлик зібрався.
Вже кружляв журавель тут над озером синім.
Тепле літо йому все ж добавило сили.
Цей політ будуть в снах бачить верби крислаті,
і калина, і клен, і гніздечко на хаті.
- Повертайся, малий! - журавля кличуть діти.
Принеси нам весну. Будем разом радіти.
І махнув їм крилом наш журавлик привітно.
Хоч журлива пора, та на серці так світло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848635
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 19.09.2019
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз писалися тобі...
Осінній сум із тишею у парі,
Мене вертають у минулі дні.
Чи то любов, чи просто серця чари,
Чи може то наснилося мені?
Але ж душа усе те відчуває
І нам її ніяк не провести́.
Вона і досі ще тебе кохає
І посилає з тишею листи.
Палка любов ніщо не вимагає,
А просто виливає почуття.
І ще нераз думками запитає,
Чому з тобою розвело життя...
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз присвячую тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848571
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Неначе прощальна соната,
Доносилось з неба " Курли".
Вже осінь... Їм час відлітати,
Прощайте, кажу, журавлі!
Щасливої, любі , дороги,
Щоб ви долетіли живі.
Нехай оминають тривоги
І душ не торкають жалі.
Щоб вас не мочило дощами,
В путі не штовхали вітри
Щоб сила була завжди з вами,
Летіти у дальні світи.
Прощайте, прощайте рідненькі!
Хай буде дорога легка.
І хмари хай будуть біленькі,
Напоїть нехай вас ріка...
Ми будемо вас виглядати
У рідні краї навесні.
Із трепетом будем чекати,
Журавлики милі мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848262
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 18.09.2019
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Від душі до душі ллється світло,
Випромінює дивне тепло.
І таких тільки дві є на світі,
І дано їм божественне тло.
Почуття зародилось незримо,
Володіє всевишня любов.
Десь в середині вловлені ритми,
І не треба ніяких умов.
Шепіт тихий "кохаю безмежно"...
Осередку початок ніжний,
А в обіймах сердець обережність,
Бо спорідненість - їхній стрижень.
Ніби лава гаряча вулкана,
Ніби хвилі морської покров...
Зустрічаєш з любов*ю світанок,
І до заходу...сонм молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848270
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
…І ми пішли, не озирнувшись в літо,
У світанковий сизий перламутр,
На мапі неба скалкою графіту
Ніч начеркала нам якийсь маршрут.
Верткі стежки курилися за нами,
Сухі поля диміли нам услід,
І жолуді рипіли під ногами,
І янтарі́в залитий сонцем схід.
Ми ще не знали: що? Куди? І звідки?
Манили вдалеч дивні міражі.
Старі тополі, мовчазливі свідки,
Нас провели до крайньої межі.
А далі – світ широкий і строкатий,
Нові падіння, злети, забуття…
Бо не під силу, мов макет, зверстати
Життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848228
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019
А за вікном, а за вікном вже знову осінь,
У небі чути журавлине стоголосся.
Під ноги сипе вона яблука червоні
І листя падає оранжеве в долоні.
Вітри із Півночі примчалися холодні,
Густим туманом вкрились береги сьогодні.
А на пожовклих травах залишились роси,
Вплітає вітер прохолоду вербам в коси.
Кудись у даль за руслом поспішає річка,
Свою печаль ховає пташка невеличка.
Самотньо в прохолодну і осінню пору,
Їй так бракує пташиного фолькльору.
Квітують знову різнобарвні хризантеми,
Про них одвічно хтось складатиме поеми.
Милують око наше ці чарівні квіти,
Між ними хочеться співати і радіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848155
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Ти поклич мене в осінь цю дивну,
Де жоржини так рясно цвітуть.
Подаруй ту любов лебедину,
Яку справжнім коханням зовуть.
Ти поклич мене в дощ, навіть в зливу,
Я до тебе прийду всеодно.
Подаруй мені долю щасливу,
Хай вона зазирне у вікно.
Відчини мені навстіж всі двері
І листочками стежку встели.
Хоч погасли ліхтарики в сквері,
Мене зорі до тебе вели.
Хай твій голос озветься луною,
Через ліс полетить навпростець.
В нас відбудеться зустріч з тобою,
Ти поклич... Ти поклич накінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848064
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 14.09.2019
Щедра осінь йде. Усміхається.
Позолотою розсипається.
Золота вона... Золотесенька.
Тиха-тиха... і гарнесенька.
Сіє, сіється золотиночка...
До намистечка - намистиночка,
до травиночки - ще травиночка.
Яка ж сонячна золотиночка!
Сіє дощиком, та й дрібнесеньким,
в полі зернятком золотесеньким.
Золотиночка із сріблинкою,
бо оздоблена павутинкою.
Шиє золотом ще й мережечки,
листом-золотом витче стежечки.
Носять листячко звірі в лапочках,
буде затишно в їхніх хаточках.
В горобинових ніжних ґронечках
залишаються краплі сонечка.
І в калинові намистиночки
повпліталися золотиночки.
То ж не бійтеся зими грізної
і осінньої пори пізньої.
Бо те золото її світлеє
зігріватиме серце ніжнеє.
Щедра осінь йде... Усміхається.
Позолотою розсипається.
Золота вона... Золотесенька.
Тиха-тиха... і гарнесенька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848046
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 14.09.2019
Зустрілися -
усе пішло не так...
Забракло усамітнення і тиші.
Хоча в душі - солодкий післясмак, -
Я прагну сліз,
що серце заколишуть...
Жадаю сонця в темряві густій,
безмовності жадаю,
як спокути...
Ховаю недописані листи,
аби хоча б на мить
тебе забути...
Але таке зробити -
то зректись
себе самої
на горі чернечій...
Лишається чекати і плисти
за течією
проти інших течій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847971
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 14.09.2019
Минають дні… останній подих літа…
Чи ти ще та, яка була колись:
В осінній передчасно цвіт одіта
Котру боялись і котрій клялись?
Летіло листя пожовтіле клена
Тобі до ніг, мені до забуття
Чи справді ти була така шалена
Чи я тобою марив без пуття?
Чи може доля граючись із нами,
Мелодії відчувши дисонанс:
Історію новими іменами
Напише про любов, але без нас
Із невідомих досі серцю літер
Слова кохання, пристрасті слова
Розносить не обдумуючи вітер
Повстане з них прелюдія нова
У натовпі зустрітись доведеться -
В буденність жарти доля запліта
Та буде непідкорена фортеця
Минають дні, сезони і літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847915
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Везе мене потяг далеко, далеко
У теплі краї де зимують лелеки.
Туди, де моря розмовляють піною,
Туди де квітують сади дивиною.
За вікнами станції, ліс і долини,
Летять, пролітають природи картини.
До тебе коханий доба наближає,
Душа в своїх мріях куплети складає...
У серці моєму чекання, чекання,
Думки найдорожчі й моє хвилювання.
І ось у віконці перон показався,
Той бажаний час до нас двох наближався.
Я вийшла із потягу, чуть не зомліла,
До тебе коханий на крилах летіла.
Цілунки, обійми, троянди червоні,
Щасливі обоє стоїм на пероні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847727
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Гомоніла душа до душі,
Обіймались теплом у тривозі.
Надбігають осінні дощі,
А вони ще зустрітись не в змозі.
Й розливаються щемом в туман
Вересневої, в досвітку, днини.
І шукають між листям талан,
Що життєві дороги згубили.
І печаль закрадається в них,
В перемішку із ніжністю ллється.
Скоро осінь пошле падолист,
Їхня ж осінь в чеканні минеться.
Та душа все душі гомонить,
Що у літо ввібралась назавжди.
Що кохання зимі не спинить
І не треба ні кривди, ні правди.
08.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847563
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Вони жили немаючи образи
Дітей ростили, троє було їх.
Та якось навалилось все одразу,
З'явилась зрада й посварила всіх...
Вона, враз перекреслила всі плани
І поселила ненавість в душі.
Він бути перестав уже коханим,
З'явився інший у її житті...
А за плечима вже прожиті роки,
Перед його очима пронеслись.
Стежина, що вела у світ широкий,
Все щастям це для них було колись.
Вона всміхалась й тихо шепотіла:
"Було кохання та чомусь пройшло.
Мабуть тому, що іншого зустріла,
Ну а тобі тепер не повезло."
А як же діти? Ми ж їм мама й тато,
До неї він щосили прокричав.
Вона мовчала, мов створила страту,
Дім став пустий, він дуже сумував..
Одна лиш ніч, ці бачила страждання
І сльози проливалися дощем.
Неспалося... Вже зникла зірка рання...
А на душі лишився біль і щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847617
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Розмаїттям цвіту ваблять очі
Айстри в вересневому садку.
Синьоокі - люблять тихі ночі,
Білі - денну пісеньку дзвінку.
Жовті - посміхаються від рання,
Ловлять кожен промінь золотий.
Ніжать теплоту і ждуть смеркання
Коли ж вийде місяць молодий.
Ось іще – очам для милування
Сотні голочок, як в їжачків,
Це рожеві вітру шлють вітання,
Ненароком будять павучків.
А червоні тішаться собою
(Пелюстки рівнЕнькі у плісе).
Всі джмелі летять до них юрбою
Кожен краплю меду їм несе.
Ось такий парад із квітів маю.
Гріють душу ніжні квіточки.
З кожною із них я розмовляю
Сонцем наповняючи роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847499
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019
В думки зайшов далекий літній вечір,
Коли уся родина за столом.
І пироги з бабусиної печі
Повільно й гордо дихають теплом.
Духмяний запах спеченого тіста
Гуляє по подвір’ю паничем.
Пиріг вже третій, ще б з одного з’їсти
І почуватись справжнім силачем.
Дідусь сміється, вуса потирає:
«А ну до лоба доторкнись, мала́,
Ну що, наїлась, лоб твердий?» - питає, -
Отож, рукам бабусиним хвала…
Тепер і ми в духовці при нагоді,
Як беремося пироги пекти,
Бажаємо, а не вдається й годі,
Той присмак неповторний зберегти.
А час із печі злизує шершавість,
В ній господиня не пече давно.
Вернути юність, зупинити старість
Нікому в цьому світі не дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847463
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Я подарую осені ключі,
Хай двері відімкне у стигле літо,
Вогню собі позичить у свічі
Й запалить ним іще зелені віти.
Гвоздики, мов розбавлений дурман,
П’янитимуть мою й осінню душі,
А сивобровий вранішній туман
Застеле луг, поля і хату, й грушу.
Я подарую осені ключі
І привітаю з рангом господині,
Щоби вона, росу п’янку п’ючи,
В мені любов до себе розбудила,
До жовтооких обважнілих віт
Беріз і прохолодної водиці,
До вишиванки, де жоржини цвіт
І сум принишк плакучої вербиці.
Я подарую осені ключі
З мережечкою бабиного літа,
Хай посилає сни мені вночі
Під супровід Карпатської трембіти,
Де сонцем заспіває водограй,
І пісня та в душі моїй озветься
І буде снитись літній зелен-гай
Під стукіт розтривоженого серця.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847441
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 08.09.2019
[i] в небі вже наче й… осінь,
а ще тепло он як!
океан – дикі роси
і любов... як маяк![/i]
[youtube]https://youtu.be/x3GAwj_suGU
[/youtube]
[i][b][color="#045569"]В народі кажуть: щоби плід дозрів,
у бур’яні його сховати треба –
в травичці не бунтують перегрів
й надмірне світло, що пульсує з неба.
Зело-добро ховати в тінь не слід –
його діяння хай освітить сонце:
сказавши «а», згадай весь алфавіт –
і для відзнак придбай собі суконця.
Не бійся слави!.. Спинковий* метал
за всіх умов ніколи не ржавіє!
Зробивши добре діло – не вертай,
а втіль в життя нову шалену мрію!
Зі всіх шаленств найвища є любов,
надіб’я те довіку не вмирає,
вона є суть – основа всіх основ,
усепроникна,
дужа
і безкрая.[/color][/b]
6.09.2019
________
*тут як синонім спадкгової шляхетності.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847407
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Іринці йде четвертий рік,
Вона їсть кашу і пиріг,
І знає все про все вона -
Про зайця, вовка і слона.
Тому не слухає мала
Казки про лева і осла,
А як запалить ніч вогні,
Сидить, розказує мені.
Про те що небом йде увись
Інакший місяць ніж колись -
Той був як яблучко криве,
А цей корабликом пливе.
Він підійнятися не міг,
Бо ліс тримав його за ріг,
А потім вітер вверх подув
І його трішки підштовхнув.
А вранці - в скількись там годин -
Її взяв тато в магазин,
І коли йшла із ним назад,
Пила із пляшки лимонад.
Там був місток і стежка вниз,
Там їй метелик сів на ніс
І очі крильцями закрив -
Вона могла б упасти в рів.
Вона ще гралася в піску
І тьотя йшла в капелюшку,
Її собачка мовив "гав"
І дружньо лапку їй подав.
Ще жук кричав в траві "дзінь-дзінь"
І його нюхав зверху кінь.
А коли падав з хмарки дощ,
В ставку кипів зелений борщ.
Було багато ще пригод,
Про все розкаже зараз... От...
Бу-бух... І крихітка лежить,
Мала Іринка міцно спить.
А за віконцем, в тишині,
Палають зіроньки ясні
І місяць в небо, в темну вись
Іде так само, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846520
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 05.09.2019
Як добре знати, що тебе кохають
На вищих нотах вібраційної душі,
І не важлива відстань, бо чекають —
Тоді ж і пишуться в мелодіях вірші.
Як добре, що знайшлась така людина,
Яка в гармонії доповнює твій світ,
Притягнута тобою половина,
З’явилась з сонячних незвіданих орбіт.
Яка не зрадить, не віддасть на плаху,
Розділить радощі, в очах твоїх росте,
В журбі підтримає, не схибить з шляху,
В якої серце не просте, а золоте.
Як добре знати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847039
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Підкралася осінь глухими стежками,
Де трави зруділі обабіч сплелись.
Скрипіли із сіллю вози з чумаками,
Цвіла у діброві калина колись.
А нині червоні плекаються грона
В манірнім поклоні до скибки землі.
Кричить щось тривожне у леті ворона
І будить у серці пригаслі жалі.
Років пережитих утрачені кроки,
Що безвість поглинула в холоді снів.
Щосили утримую в грудях неспокій,
Хоч знаю, що осінню кожен хворів.
01.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846830
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 03.09.2019
Ліг туман на сонні ще долини
І забрів тихенько навіть в ліс.
Пригорнувся до куща калини
А тоді неначе в землю вріс.
Ще дрімав світанок до схід - сонця,
Тиша огорнула береги.
І роса котилась по долонці,
А у ній веселки кольори...
Там де небо цілувало землю,
Промінь сонця вирвався з пітьми.
Привітався й милувався нею,
Птах махнув широкими крильми.
Прокидалася від сну природа,
Посміхавсь до сонця рідний край.
Било джерело прозору воду,
Вигравав мелодій водограй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846854
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 03.09.2019
Насупилось небо, байдужіє сонце,
Коротшає день, плачуть десь журавлі,
І перший листочок вже ліг на долонці,
Потихо вмирає в безмежній журбі.
Він знає, до нього не вернеться літо,
У нього воно лиш одне у житті,
Бо дано йому лишень раз зеленіти,
А потім заснути в обіймах землі.
Ще вернуться весни, горячії літа,
І знову розквітнуть зелені сади,
Та чи пригадають сльозу ту пролиту,
Осіннім листочком,що зник назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846885
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 03.09.2019
Кружляє листя по алеях саду,
Танцює прохолодний вітерець.
І тихий блюз дощу і листопаду
Із сумом доторкається сердець.
У кружеві гаптованім берізки,
Серед ялин зелених - чарівних.
Ляга туман кудлатий на доріжки,
Вернувшись з далей сонних - мандрівних.
Дарує осінь колір золотавий,
Осінній блюз підхопить саксофон.
Мелодію послухають отави
І буде линуть пісня вище крон.
Послухай й ти мелодію цю милу,
Замріяну, окрилену таку.
Вона неначе вітру дивна сила,
Вона мені несе любов п'янку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846753
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Я осені чекаю і дощу.
У ній - моя спокута і молитва.
Тебе із падолистом відпущу,
Терпким нектаром спогадів налита...
Розвіє вітер наші імена,
в мелодіі прощальній
заколише ...
Осінньою прокинуся одна -
ні завтрашня тобі,
ані колишня...
Затужить дощ
і захлинеться ніч.
З твоєї
назавжди зійду орбіти...
І тільки
на світанку,
вдалині
зоря новітня
сонечком засвітить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846580
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019
Зустрічалися з тобою, як сади цвіли,
Милувався я тобою щасливі були.
Цілував я біле личко, обіймав твій стан,
Моя мила чарівничко, ти бальзам від ран.
Приспів:
Ой дівчино, дівчино,ясная зоря,
Ой дівчино дівчино, кохана моя.
Солов'ї співали радо у саду пісні,
Відзвучали канонади звуки голосні.
Я топився моя мила у твоїх очах,
Виростали в мене крила, я летів мов птах.
Світить місяць мені срібний я до тебе йду,
Упаду в твої обійми в нічку чарівну.
Під ногами утікати буде в нас земля,
Все життя буду кохати радосте моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846555
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019
До осени - лишь несколько шагов.
И снова - неизбежность листопада.
По-сути - есть в том некая отрада,
Коль сердце не закрыто для стихов.
И радости наивной, и тоски
Полны они. Волнения разнятся.
Чарует колдовством осенний танец
Унынию в погоде вопреки.
Пусть - пасмурное небо от дождя...
Но осени пора - тот самый случай,
Когда так ценишь то, что прячут тучи,
Когда душа на жизнь меняет взгляд...
Ещё чуть-чуть - и грозы за окном...
Холодную тоску ветра развеют,
А мы не ощутим её. Теплее,
Как только я приеду, станет дом.
Светлее станет... Веришь или нет,
Я, кажется, влюбляюсь в эту осень.
И если вдруг о счастье кто-то спросит -
У бестии хмельной найду ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846554
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019
Краснощекое яблоко августа..,
Винограда янтарная гроздь...
А в придачу примите, пожалуйста,
Малых радостей полную горсть.
Астры яркие, пышные, страстные
И в рубинах калиновый куст...
До чего же в душе чувства разные -
И блаженство, и светлая грусть...
В бархатистых объятиях августа
Явно слаще душистый медок...
А еще.., если можно, пожалуйста..,
Звездным ливнем умыться разок.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846510
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Заварений на літній спеці час
Іде вперед, нікого не спитавши,
Стискаючи в своїх лещатах нас
Він палить дні, приречені, як завше.
Один за одним, як листи летять,
Пришвидшуючи осінь невблаганно.
Їх у рибацькі сіті не впіймать,
Не втримати в обіймах вранці-рано.
Ваганням кат для задумів і мрій,
Бо кожен день має горіть, як ватра.
В шаленім ритмі всіх перипетій
Живім сьогодні, завтра буде завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846386
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
Я кожен раз дивлюся в твої очі
І кожен раз п'янію без вина.
Скажи... скажи... хто долю напророчив,
Чому вона частинами дана?
Мабуть зоря світила не так ясно,
Що ти до мене стежки не знайшов.
Чи, може, я призналася не вчасно?
І ти у іншу сторону пішов...
Душа сумує, що її сказати
І як відвести біль той від душі.
Тебе одного хочу я кохати
Щоб в серці не селились міражі..
Роки спливли, розстали наче крига,
Забрали нашу юність назавжди.
Лиш недописана лишилась книга
І в ній тобі присвячені вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846370
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 28.08.2019
Зайнялися поля світлоносними квітами літа,
Розлилися медами в ароматах липневого дня…
Моя сонячна квітко, небесами любові зігріта,
Наче сонцю самому ти земна й безперечна рідня.
Променистість твою осягаю і серцем, і оком.
Виднокіл аж до краю щось забуте давно розбудив…
В неозорості сонць зупиняється мить й ненароком
Ти знаходиш початки досконало-зворушливих див.
Усміхнулось чомусь… прокотилося літеплим плином,
Розлилося в душі соковитим погідливим світлом,
Мов маленьким пташам пролітаєш над полем невпинно…
І не сталось нічого - просто соняхи квітнуть у світі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844922
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 28.08.2019
По любимой "реке" «Ух, ты!..»
(Красота!.. Ляпота какая...),
Окунувшись в траву, в цветы...
Плыть бы век, без конца и края.
Задыхаться в любви к земле
(Без кормилицы б жизнь пропала)
И такой, не сыскать нигде,
А решишь, так Вселенной мало.
Око поле не в силах взять
(Эка, дивное все же диво),
Ах, как хочется дол обнять...
И склониться к Земле учтиво.
Пять минут - для души глоток;
Ждет авто в суету и будни...
Буду ль, скоро ль еще разок?..
Вновь врываюсь в свой имидж скудный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846240
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 28.08.2019
П’ю повільно на стиглій малині настояне літо,
Доки липень купається в ягідних мріях полів,
Дикі бджоли збирають нектар й заціловують квіти.
В синім небі закохана пара пливе журавлів.
Розкриває долоні у сонячних променях спека,
Забирає в обійми гарячих розпечених днів,
Тільки хмари на небі крилом ледь потрусить лелека,
То омиє всю землю у теплих краплинах дощів.
Непомітно на обрії зазолотилося поле,
Сині мальви всміхаються ніжно у стиглих житах
Десь шепочуть над річкою зеленоокі тополі.
Ця середина літа така ще солодка на смак.
Зарум’янений степ іще повниться чортополохом,
Ще любистком заквітчана стежка біжить через гай,
Ще чорниці в лісах не минула солодка епоха,
А увечері п'ється настояний липовий чай.
І так хочеться хоч би мить зупинити хвилинку
Відпочити від шуму, без сумнівів, болю і слів…
Теплий вітер легенько гойдає тонку павутинку
І тихенько шепочуться квіти в зеленій траві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842891
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 26.08.2019
Як хочеться залишити свій слід
На цій землі, яку люблю до щему.
Аби пишнів кущем калини рід,
А не бринів би гілкою окремо.
Здійнятись в журавлиному ключі,
На чистій ноті злинуть в піднебесся,
Промінчик сонця втримати в руці
І знати – він назавтра знов воскресне.
Любистком зарясніти у садку,
Запахнути у рідних чорнобривцях,
Росою заіскритись в колоску
Щедрого поля зрілої пшениці.
Як хочеться потрібним бути тут.
І знати,що життя пройшло не дарма:
Бабусю внуки з нетерпінням ждуть
І їхній сміх – твоя щаслива карма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846128
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Как угли тлел закат осенний;
Струной дрожал волны прибой...
А ветер, злых намеков гений,
Срывался с песни в жуткий вой.
В пустынный пляж врезалась пена,
Кипела, жалила песок
И, словно узница из плена,
Взгляд ночь бросала на восток.
Не долог час живиться мраком,
Глотать морской туманный бриз...
Ведь все, что дышит нынче страхом -
Лишь "юной дЕвицы" эскиз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846118
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Я не знаю, що сказати,
Як повестися мені.
Щоби серцем покохати,
Не одні потрібні дні.
Почуття весні довірю,
Хай вона розсудить нас.
Як візьме у руки ліру,
Зазвучить чарівний вальс.
Щось мені душа шепоче,
То для мене не нове.
А я бачу твої очі,
Голос твій мене зове.
В серці є якась тривога,
Воно б'ється, то щемить.
Нелегка́ життя дорога
І життя - не одна мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846077
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Два самотні серця, люблять і чекають,
Два самотні серця в самоті страждають.
Незамочить дощ їх, не злякає вітер,
Буде зустріч знаю, буде щастя й квіти.
Приспів:
А за вікном, а за вікном метуть хурделі,
Чекає зустрічі душа давно цієї.
Десь загубилася вона мабуть в дорозі,
Та вірю я прийде весна втечуть морози.
Два самотні серця, бережуть кохання,
Два самотні серця, вірність і чекання.
Їх незалякають лютії морози,
Лиш би не страждали, не лилися сльози.
Як пригріє ніжно сонечко ласкаве,
Будуть зеленіти і гойдатись трави.
І серця у ритмі будуть двоє битись,
Їм уже ніколи більше не журитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845919
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019
Ця осінь вже почалася без тебе...
Й хоча душа блука в твоїх стежках,
Не зрушу з місця. Ти забрав півнеба...
На твому - сонце, мо́є - у пітьмах.
Мені б втекти і враз усе забути.
І хочу тої втечі і боюсь...
Жага колише - лиш твоєю бути,
Та на шляху до тебе я згублюсь.
Мені б тікать від тебе світ за очі,
Й від себе теж... Бо ти ж бо завинив
У тому, що в думках моїх щоночі...
Я ж потай мрію, щоби ти спинив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688083
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 20.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Намалюй мені ніч з ясним місяцем в небі,
Засвіти оксамитові зорі вгорі.
Будь для мене коханий і ніжний, як лебідь,
Хочу бачити очі щасливі твої.
Намалюй мені день, щоби сонце світило,
Щоб проміння його доторкалось руки.
Щоб кохання твоє мене ніжило й гріло
І цілунки твої щоб солодкі були.
Намалюй мені сад, де квітують черешні,
Пелюстками стежину мені простели
Я на зустріч прийду, як приходила вперше,
У той час вже черешні так рясно цвіли.
Намалюй береги, перламутні тумани,
Що лягають на трави цілуючи їх.
Моє серце в любові горить полум'яно,
Повертайся коханий з далеких доріг.
Намалюй... намалюй... я тебе все прохаю,
А насправді цілунком мене обпечи.
Я тебе одного у житті цім кохаю,
Ти навіки моя - на весь світ прокричи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845555
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Дощі...дощі... Тікайте ген за обрій,
Вже досить тут вам сльози проливать.
Хай поверне́ться день до нас знов добрий,
Щоб з вашими слізьми не сумувать.
Дощі... дощі... Ну що ви в нас забули?
Вже ріки напились достатньо вас.
Вертайтеся дощі собі в минуле,
Там де посу́ха... там чекають вас.
Нехай не б'ють у небі громовиці,
І чорні хмари вітер розжене.
Ідіть поспіть дівчата - блискавиці
І не турбуйте більше ви мене.
Я хочу щоби сонечко світило
І щоб в садах співали солов'ї.
Щоби проміння землю обігріло,
Тікайте геть - прошу я вас дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844891
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Ти — не мій, а я — не твоя.
І між нами велика прірва,
І між нами — крихка земля,
Ціпко вперлась. Я непокірна.
Я не вмію по нитці йти,
Мені б кладку міцну, надійну.
Не кажу про тверді мости,
Острови б мені й душу вільну.
А між нами — слова, слова.
Заплетуть, не дай Бог, гачками.
В’яжуть люди казки-дива,
Одягають в неправду й плями.
А у мене — усе не так.
У житті є щось більш вагоме.
Я підставлю крило, як птах
Крізь блакиті — за небо сьоме.
Ти — не мій, а я — не твоя.
Дай побути для тебе другом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843877
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 04.08.2019
Кажуть, що я з полем обручилась,
Все біжу на здибанку, біжу.
В небі ясна зірка засвітилась,
Дощ на травах залишив сльозу.
Пригортає вітер мене й поле,
Манить шлях Чумацький вдалині.
У житах цвіркун співає соло,
А в душі співають солов'ї.
Ніч свої ховає таємниці,
Місяць човником вгорі пливе.
В тиші десь палають блискавиці,
Казка вдалечінь мене зове.
Кажуть, що я з полем обручилась,
А воно так манить мене вдаль.
Я в поезії йому відкрилась,
Поруч з ним, тіка моя печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843780
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 03.08.2019
Скажіть мені,
куди летять птахи?
Повідайте про долю їх крилату.
Дощами наливаються дахи,
День набува осіннього формату.
На перехрестях віщих снів і доль,
Аби в мовчанні нам не розгубити
Тепло магічне білих матіол,
Що йдуть в епоху бабиного літа...
Не віддавайте музику дощам!
Вона притулком стане для пташати.
Бо смуток -
доля, вділена рабам,
А ми ж одвіку -
спраглі раювати.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843738
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Чи музика, чи дотик слова щирого -
Усе крізь серце крівцею тече...
Живе душа від вирію - до вирію,
Переболіла... Дякує за все...
Це сентимент? Сльоза паде непрошено,
Світліє чи стискається душа...
А ти стоїш під небом - заворожено,
І співчуття щемке не полиша.
І терпне пам'ять того, що утрачено,
Що не забути, не вернуть назад...
Здавалося б, за все давно заплачено,
Та совісті живої гусне яд.
І вічні лики образів мальованих
З бабусиних зоріють рушників.
Скорбота, сміх - усе мені даровано,
А сумнівів - на кілька ще життів...
Та є одне... Відміряється мірою
Тією, що між люди пронесеш.
Живе душа від вирію - до вирію,
Переболіла... Дякує за все...
СВІТЛАНА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843784
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Усе минає:
і печаль і біль.
Дощі змивають невагомі кроки.
Урешті зізнаємося собі –
Печаттю
зостається кожен дотик.
Печаттю в серці,
вирієм думок…
Чуття не стерти і не заховати.
Так хочеться,
щоб цілий світ замовк,
Коли ти вчишся заново літати.
І хочеться любити аж до сліз.
І не питати,
що готує завтра…
Відмовитись від болю навідріз
І жити так,
щоб не зазнати втрати…
Усе минає –
і печаль і біль.
Стають пісками зради і образи.
Таємно зізнаємося собі –
Усе минає,
тільки, не одразу.
Якби ж то пересіяти слова
Крізь сито серця,
аби не зміліти
Любові тій, що душу зігріва,
Що сонцем квітне
у тобі
над світом…
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843652
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Ти за руку, ти за руку тримав ніжно,
А мені було казково й дивовижно.
І всміхалися волошки - сині квіти,
Їм причісував голівки в полі вітер.
Ой волошки, ой волошки милі квіти,
Дарувало їх нам поле й тепле літо.
Бігли поруч ми закохані з тобою,
А довкола лиш волошки і нас двоє.
Твої очі мов оті волошки сині
Я топлюся в них кохана і понині.
Погляд ніжний так до тебе мене манить,
А стріла Амура серце моє ранить.
Я нарву тобі букет з волошок синіх,
Подарую лиш тобі одній - єдиній.
І у очі твої сині задивлюся,
З них немов води джерельної нап'юся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843625
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Всесвіт повен світла та екзотики.
Тут усе - незвичне і чудне.
Бавляться квача вербові котики,
виглядають сонця між планет.
Дивляться на нас очима світлими,
Туляться до теплої руки,
Так, немов запитуючи -
Звідки ми?
Хто є ми - рослини, чи зірки?
Вгадують в очах жадану відповідь,
Не лякайтесь, котики, людей –
Ми тутешні,
правда, трохи вітряні…
Ех, який чудний весняний день!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843614
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Липень вже додимів, як старий кальян,
Пахощами кориці, малини й меду.
Небо гладке і тихе, мов океан,
Хмари пухкі збиває у піну щедру.
Сонце пустило стріли поміж дібров –
Заструменіли світлом густі верхівки.
Дні пронеслись потоками стрімголов,
Наче затерті кадрики ретро-плівки.
Ніби вдалось насититися сповна
Спраглій душі яскравим відрізком літа:
В’яленими суницями у сінах,
Бражниками і бджолами в мокрих квітах…
Чистим і тонкосрібним звучанням злив,
Що позвисали струнами між дахами,
Полиском бурштино́вим достиглих нив,
Дубленими плаями попід ногами…
Лагідними кучериками димів,
Що розповзались між язиками ватри…
Ну, а тепер лиш тіні минулих днів,
Тільки вітрів липневих солодкі мантри.
Хай вони будуть спогадом дорогим
Чи відгукнуться ві́ршами випадково.
Все, що тобі залишиться, – тільки дим,
Сіль на щоках засмаглих і стигле слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843661
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Як часто ми знаходимось не з тими,
До кого рветься серце із грудей,
Й годинами безцінно-золотими
Розкидуємось кожен Божий день.
Не з тими прокидаємося вранці,
За руку ми тримаємо не тих,
І нас не надихають імена ці,
Та... менше обираємо із лих.
З собою жити в мирі неохочі,
Картаємо себе на самоті,
Що в некохані дивимося очі,
А згадуються інші, саме ті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843547
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Розтривожилась осінь тобою,
Задощило у серці моїм.
Лист кленовий упав на долоню,
Ти прилинула в наші краї.
У тумані сховалися трави,
Навкруги закружляв листопад.
Кольорові дрімають діброви,
У зажурі стоїть тихо сад.
Прохолодою вкрились світанки
У повітрі гірчать полини.
І дощі барабанять по ранках,
Мов розучують гамми вони.
Розтривожилась осінь тобою,
Чути в небі журливе:" Курли."
Таке близьке й знайоме доболю,
Притаманне осінній порі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843507
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Де Десна-красуня тихо плине
І купа коріння сивих верб,
Синя вись над нею, соколина,
Мою душу у політ зове,
Щоб помилуватися на вроду
Водяних русалок і лісів,
Там зустріти душі мого роду,
Помолитись Богу і красі!
4.07.2019.
Ганна Верес (ДЕМИДЕНКО).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843471
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Загубилися в ромашках, долей наших почуття.
Їх знайти було нам важко, диктувало так життя.
Як блукали по світанках, роси падали до ніг,
Птах співав пісень на ґанку, будив голосом усіх.
Приспів:
Ромашкове поле, нас кличе до себе,
Ромашкове поле, то сонце і небо.
Ромашкове поле на квітах гадає,
Любить, чи не любить, серце відчуває...
Доторкнулася до квітки. чиясь з ніжністю рука,
Посміхалось до нас літо, веселилася ріка.
Сів метелик на пелюстку і зануривсь в кольори,
Одягла хмаринка хустку, полетіла в береги.
Я скажу тобі кохаю. а ромашка так собі,
Лине пісня понад краєм я дарю її тобі.
Заховаюся в ромашках, ти у них мене знайди,
Доля в клітці, наче пташка, ти на волю відпусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843414
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Повертаються додому журавлі,
В рідний край, на Батьківщину.
Полетіти з ними хочеться й мені,
Я в думках давно до неї лину.
Ви журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Повертаються додому журавлі,
Де моя дорога в'ється.
Там батьки мої,і друзі там мої.
Як без мене їм тепер живеться?
Ви, журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Не віддам я свою тугу журавлям,
Краще полечу додому.
Відшукаю я доріжку рідну там,
що без мене заросла травою...
Ви журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Повертаються додому журавлі,
В рідний край, на Батьківщину.
Полетіти з ними хочеться й мені,
Я в думках давно до неї лину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843338
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Прохопилася ніч --смугла панночка
--Чи ж я гарна, --спитала люстерочка.
Вся в свічаді краса чарівниченьки,
Та розгледить не всяк чорне личенько.
Від очей таїть барви під ковдрою.
Незнадли́ва, а бачиться гордою.
Гребінцем чеше коси на ґаночку
Й колискову курниче співаночку.
Сіють спокій довкіл вірні вершені,
Засвітились зірки дальні першими,
Одноокий сяйнув із-за обрію:
--Твоїм пажем, вір, стану хоробрим я.
Човен в місяця мірно гойдається,
Сунуть хмари – об бік розбиваються.
Він же сяйвом сріблить хвилям гребені
І землею, щедротний, не гребує.
Простеляє коханій доріженьку:
--Хай ступають по золоті ніженьки.
Ластовиння зірок непогашене,
Врода чиста твоя, не прикрашена!
Все живе знемоглось сном-дрімотою.
З ві́кон місяць ввижавсь теракотою.
Недосяжні сплять мрії й заманливі
В своїм раї крихкім і оманливім.
Вершень—синонім до слова «вершник».
Теракота--випалена кольорова високоякісна гончарна глина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843465
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Липневий вечір човником пливе,
У небі волошковому, як в морі.
Стихають звуки, і усе живе
Благоговійно молиться на зОрі.
Настояне повітря на меду,
Нектар вбирають яблука і груші.
Земна любов у райському саду,
Невідворотно проникає в душі.
Здається, світ у захваті мовчить,
Не треба слів, щоб з Богом говорити.
Липнева ніч, це та найкраща мить,
Яку щораз так хочеться спинити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843427
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Вже відзвеніли грози... і земля
напилась досхочу й розквітло небо.
(2р)А я прошу, а я прошу, а я прошу
благословення, Господи, у тебе.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
Вже райдуга з'явилась поміж хмар,
і розпростер лелека білі крила.
(2р.)А я прошу, а я прошу, а я прошу,
щоб доленька у всіх була щаслива.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
Вже відзвеніли грози... і земля
напилась досхочу й розквітло небо.
(2р)А я прошу, а я прошу, а я прошу
благословення, Господи, у тебе.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843276
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Світила зірка, світила ясна...
та чомусь зблідла і зовсім згасла.
Знай, її світло нам досі сяє,
дорогу в завтра всім осяває.
Те світло ніжне так гарно світить...
воно у росах, воно у квітах.
Воно у полі в ярій пшениці,
в прозорій, чистій воді в криниці.
Воно яскраво у душах сяє,
як зірку ясну ми пам'ятаєм.
А де забули, а чи не бачать,
там доля, люди, щаслива плаче.
А де забули, не пам'ятають,
там знову зорі... тихо зникають.
Благаю, люди! Прошу, прозріймо!
За ту, що згасла... добро посіймо!
За ту, що згасла, добро посіймо.
Життя прекрасне! Йому радіймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843273
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Літо... Чи не
найкраща
пора
року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]
[i][b][color="#086b68"]Ой, як не хочеться у осінь…
Побудь ще літечко, побудь!
Орфея клавесин голосить,
у шмаття рвучи черні грудь.
Ой, як не хочеться у зиму,
у царство суму і завій –
я назбираю ще корзину
фантазій літа й теплих мрій.
…Ой, як не хочеться у смуток,
що принесе примарний мир, –
душі влелеченій спокуту
на тлі зачохлених мортир…
Фантомний біль – сумління ниє.
І… темінь, морок, німота:
в буття буденного на шиї –
свобода…
Тиша… Та не та…[/color][/b]
26.07.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Не випите вино лишилось у бокалі,
Іскрилося воно, а у душі печалі.
Ще вечір задивлявсь на ніч свою кохану,
А місяць цілував вже зорі полум'яно.
Жасминовий коктель у ніч такий пахучий,
На озері лілей з тобою серед ночі.
Були щасливі ми, чому ж тепер нещасні,
Засмучені сліди дощі змивають рясні.
Летить луною дзвін, торкається до неба,
Такий знайомий він, розповідать не треба.
Про ту любов, що сну, нам не було з тобою,
Згадаємо весну в яку зустрілись двоє.
Згадаємо наш сад і солов'їні співи,
Сплітався виноград і ми були щасливі...
Не випите вино лишилось у бокалі,
Чому ж гірчить воно, лишаючи печалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843246
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Село моє, далеке, те, єдине,
Де загубивсь дитинства мого слід,
Це ти мене ліпило як людину
І у 15 провело у світ.
Село моє – та незабутня казка,
Яку я п’ю усе своє життя,
Де батька сум і мами світла ласка
Були моїм натхненням для звитяг.
Село моє, ти в повені туманів
Нагадуєш мені небесний рай,
Життя любов до тебе не зламало:
Дитинство там і юності пора.
Село моє, ти та свята колиска
І долі найвірніший оберіг,
Де роду слава й біль переплелися,
Де найдорожчий батьківський поріг!
11.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843215
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Врятувала грішну душу
І зігріла як змогла…
Кожним словом перевершу
Тайну віщого тепла;
Ограню твою корону,
Райські висаджу кущі
І в туман, з-за хмар… дістану
Ярку зірочку - вночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843257
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Так низько ластівки літають,
Мабуть сьогодні буде дощ.
Вони душею відчувають
У небі з хмар створився ковш...
Краплини впали на долини,
Омили трави запашні.
І вирізнялися картини,
На фоні піснею дощів.
Зраділа річка цьому диву,
Бож випарилась в ній вода.
Дощ напував її щасливу,
Відчула знов, що молода.
Вона у вихорі кружляла,
В обіймах прохолодних хвиль.
У своє русло повертала,
Летіла, хоч немала крил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843147
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Мне так жаль, что прижавшись
к вам нежно уже не могу
Просто рядом спокойно уснуть
и вдыхать вашу кожу.
Но на сердце - светло, оттого,
что имею возможность
Обнимать вас, срывая тепло
и любовь с ваших губ.
Если б только тот свет
никогда - никогда не погас,
Только б чувствовать нужность
свою перед вами, как раньше,
Как тогда, где в глазах ваших
мир был наивно - оранжев,
Где моя пуповина -
канатом служила для нас.
Но с годами меняется всё
и тончает канат.
От меня отрываясь -
своими путями плывёте,
Ведь уже не птенцы, вы -
во взрослом свободном полёте.
Остаётся лишь верить,
что Ангелы ваши не спят.
И надеяться снова
оранжевый мир увидать -
В продолжении вас, где от
семени вырастет семя
И вернуться ещё раз в то
самое сладкое время,
Где от жизни препятствий -
любовью могла ограждать.
Где спокойно могла засыпать,
не боясь ничего,
Детский сон охраняя - как только
способна лишь мама.
Материнские чувства сравнимы
с целебным бальзамом
И ничто не сравнится с её
материнским плечом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843134
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
Закрывая глаза, будто прячась от солнца несносного,
Убегаю, на пару минут, от восточной реальности.
Вот я там уже, в мыслях, где утро пропитано росами,
Где ласкают мой слух соловья заливного тональности...
Нет, не буду лукавить: восточные птицы приветливы,
А морская волна, будто кошка, к ногам так и ластится,
Но сознание рвётся туда, где прохладно и ветренно,
Где природа родная поющей душе - соучастница...
Белоснежная скромность ромашек - дороже экзотики;
Васильковая синь в золотистых полях - умилительна.
Ностальгийные всплески души - как эффект от наркотика:
Закрываю глаза - и лечу к берегам упоительным...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843131
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
"Кря-кря-кря" - промовив зайчик,
Знову й знову повторив,
І стрибав неначе мячик,
Коли в лісі голосив,
"Кря-кря-кря" - все вимовляє,
Здивувались і пташки,
Ще такого не бувало,
Щоб розкрякались зайці.
В чому справа? Що тут сталось?
Всім цікаво знати суть,
І довкола вже зібрались,
І з терпінням тихо ждуть.
"Ну а що?" - промовив сірий,
Книгу вгору підіймав,
Як говорять там творини ,
Всім до вечора читав.
Там є качка, є корова,
Жабка, песик і свиня,
Киця, коник і ворона,
А мене, чомусь нема,
Може буду крякотіти,
Моє фото буде там,
Як дізнатися ще діткам,
Що і зайчик є в лісах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843153
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
Небозвід ніч цяцькує зірками,
Заціловує сосни та клени.
Одягли з хмар пухнаті панами
Й не шукають раптові дилеми.
І ясніє між гілок сердешно
Кособокою скибкою місяць.
І зворушує в серці сакральне,
Почуття, що в собі воно містить.
І до тебе, коханий мій, милий,
Ллє доріжку з мережива срібну.
Не йми віри тому, хто злостивий,
Знаєш душу лиш ти мою ніжну.
Гомонить із тобою, як сумно
Їй стає рахувати години.
Час тікає повз мене безшумно,
Я ж чекаю від тебе новини.
Все чекаю, чекаю, чекаю...
То молюсь, то умиюсь сльозою.
Ну, а час, час тікає безкраю,
Як же бути у нім сиротою?
Пригортаюсь до тебе ночами,
Якщо сон краде пугач крізь шибку.
Солод п’ю з твого тіла вустами,
Аби щастя відчути ще дрібку.
25.07.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843013
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019
У смутку сад схилив додолу віти,
Ще хочеться так слухати птахів.
Пішло на відпочинок уже літо,
Пісень не чути й дзвінких голосів.
Приспів:
Ти люба осінь не сумуй дощами,
Ти люба осінь душу не тривож.
Будь завжди щира і привітна з нами
І щастя повні вінця наворож.
Лиш сльози тихо дощик проливає,
Мов оксамити падають в траву.
І листопад в самотності кружляє,
Листочки у букет собі зберу.
Із сумом журавлі курликнуть в небі
Їм час уже летіти в інший край.
А вітер прошепоче, що не треба,
Ви повертайтесь в цей небесний рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842914
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Біжить авто. Поміж густих ланів
Дорога в’ється плавним серпантином.
І долітає запах з берегів
Від гречки, конюшини і люпину.
Зелене море хвилями рябить,
Суцвіття пишні вітром оповиті.
Спіймавши літа життєдайну мить,
Сюркоче коник, схований у житі.
А вдалині високі і стрункі
Вп’ялися в небо стебла кукурудзи.
На їх верхівках білі і легкі
Хмарини всілись, як смішні картузи.
Ще милі зо дві і у жовтий тон
Природа пофарбує все довкола.
Це соняхи беруть у свій полон,
Неначе сонце прилягло на поле.
Спинитися. Поринути в красу.
У розсип квітів поглядом упасти.
Як на журбу не гаяти часу́,
Прийдуть хвилини, викупані в щасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840585
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Ти бачив, як падають зорі,
Ночами в шовко́ву траву.
Виблискують роси прозорі,
Неначе зронив хтось сльозу.
Ти бачив, сів місяць у човен
І зоряним шляхом поплив.
У небі з'явилася повінь
Її перепливти зумів.
Ти бачив, нічні блискавиці,
Летіли у різні боки.
Немала гроза колісниці,
Тому і не чути її...
Ти бачив, як ранок прокинувсь,
Туман застелив береги.
Мені ж все оце не приснилось,
Всміхалося сонце згори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842857
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Я довго так йшла до своєї мети,
Проходила біль і далекі світи.
Торкалась думками крутих берегів,
Долала нелегких сто - тисяч шляхів.
Боролась з неправдою серед людей,
Життя дарувало ще більше ідей.
Не втратила в серці своїм доброту
І завжди вживляла у дійсність мету.
А поруч зі мною поезія йшла,
Вона така щира і добра була.
Я з нею ділила і радість і біль,
Була в мене в думці одна лише ціль.
Писати, писати, творити дива,
Щоб линули звуки, звучали слова.
І друзів хороших мені Бог послав,
Бо як я страждала один лиш він знав...
Я дякую Богу і друзям за те,
Що кожен готовий підставить плече.
Для мене ви рідні, хороші такі,
Тепер будем поруч у ногу іти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842805
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Вечір.. Тиша… Ми в полоні диму,
Віскі… Танго.. Танець для обох
Хай до губ не підібрати риму -
В дотику вся велич перемог
Мов кокетка, очі затулила,
Грація у вигинах плеча -
Все таки, п’янка жіноча сила
Серце ранить краще від меча
Вечір… Тиша… В хаосі полоні
Віскі… Танго… Посеред октав,
По спітнілих пристрасних долонях
Я тебе мов книгу прочитав
І даремним видався супротив
Нам обом знайомий цей мотив
Бо ж кому всміхалися навпроти
Очі карі повні теплоти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842788
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
І най би нам
натрапити на зливу,
і повінню
наповнити вуста.
В саду із яблук
білого наливу
у ніч, коли
Рапунцелі коса
розплетена
спадатиме на п'яти
гойдатимуться живо
стремена.
і най би нам забути
і не знати
адреси ,
телефони,
імена.
Минеться
з часом збурена стихія
і блискавка
затягнеться як шрам.
Коли від сліз
для тебе я змалію...
Сміятися!
Сміятися
пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842782
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці тут сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842707
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Подалі відкладаю ті моменти,
котрі рішити, певно, не під силу,
бо музиканти ми — не диригенти
на цій землі, а отже, не всесильні.
Я намагаюсь жити, просто жити,
й, прокинувшись із першою зорею,
цей неймовірний світ наш полюбити
в гармонії з божественним Орфеєм.
Люблю ледь-ледь пробуджені світанки
і мерехтіння зірок серед ночі,
сріблясті соло іволги й вільшанки,
й як ключ лелечий восени клекоче.
Люблю сади у сукнях наречених
і краплі волошкові в спілім житі,
окрай ставка вербиченьки смиренні,
густі отави, стразами овиті…
Так мимохіть приходить розуміння,
що цінувати кожну мить готова,--
тож , хвилювання сповнена й натхнення,
щодня зі світом прагну я розмови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842824
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Де Русалка розпустила коси,
Озеро Піскове тихо спить.
З трав спадають прохолодні роси,
Як цей край Поліський не любить...
Сосни нам про щось розповідають,
Може казку, що в лісах блука.
Хто приїхав в край цей, зустрічають,
Я цю зустріч в серці зберегла.
І хоч дощ розплакавсь, розтривоживсь,
Омивав і озеро і ліс.
То стихав, то знов собі розходивсь,
Потім взяв і в травах загубивсь.
Тихо так у Лесиному саду,
Яблука звисають до землі.
Лиш птахи пісень співають радо,
Полюбились ці краї мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842607
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019
Вчора Мурчик з'їв сметанку і сказав:"Няв-няв!
Няв-няв!"
Він у нас зовсім маленький. Без дозволу сметан-
ку взяв.
Коли стали всіх питати, хто це ту сметанку з'їв,
Мурчик наш сидів тихенько, ніби це зовсім не він.
Говорили, що це курка,бо ж білесенька така.
Думали, що це індичка, бо вже виросла яка! І баран-
чика питали, чи сметанки він не їв? Навіть півника
позвали, бо ж він близько тут ходив. Ще питали качку
й гуску, чи не бачили, хто брав? Бо ж сметаночку га-
рненько хтось таки усю злизав!
На Барбосика дивились, думали сметанку з'їв, бо на
лапках і на спинці білі латки має він. Ще й на хво-
тику у нього біла цяточка яка! На сметанку дуже схо-
жа. Мабуть, теж від молока.
"Це не я! - сказав Барбосик й низько голову схилив.
-Чесне слово. Всі повірте, що сметанки я не їв!"
Не повірили Барбосу. Насварили. Він мовчить.
А наш Мурчик на веранді солодесенько так спить...
Півник, курка та індичка, качка, гуска й баранець
зрозуміли, що Барбосик таки справді молодець. А сме-
танку з'їв наш котик. У сметанці в нього ж ротик!
Мурчик наш зовсім маленький. Зрозуміє. Підросте.
Знай: якщо ти щось накоїв - відповідать тобі за це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842615
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Запитай у осені, запитай у осені,
Чи вона любов'ю, ще зігріє нас.
Ми підем покосами, ми підемо росами,
Хай то буде ранок, чи вечірній час.
Запитай у серденька, запитай у серденька,
Що воно розкаже про любов тобі.
Як зерно до зернятка, як зерно до зернятка,
Так і в нас з тобою роки молоді.
Запитай у осені, запитай у осені,
Чи вона стежками в казку поведе.
Ми туди запрошені, ми туди запрошені,
Будемо з тобою вдячні їй за те.
Журавлів курликання, журавлів курликання,
Понесе луною у осінній час.
Осінь нас покликала, осінь нас покликала,
Зустріч дарувала, наче в перший раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842546
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 21.07.2019
В казковому краї далекім, малята,
Де вчаться дельфіни у чайок літати,
Де сонце від вітру ховається в гори
І білою піною грається море,
Там хвилі над берегом дружньо кепкують:
То легко торкнуться його, то бушують.
Бешкетниці мушлю в дарунок лишають,
Ледь згодом — за неї і в море тікають.
Закутались гори в перинку із хмарок.
Присіли спочити, зустрівши світанок,
На килим лаванди бузково-чарівний,
Щоб слухати вітру історію дивну..
..........................
В хатинці, між листям пахучої м‘яти,
Жив милий жучок, непосида затятий,
Кумедний «ліхтарик» посеред травички,
Світилися крильця його й черевички.
Малесенький «вогник» із личком привітним,
З іскринкою в погляді, в серці — зі світлом.
Й були найяскрАвіші мрії у нього.
Усі Світлячком називали малого.
— Який він прекрасний! — Метелики мліли.
Кружляли навколо, торкнутись хотіли,
Хоча б ненароком, хоч крильця краєчком.
Любов‘ю палали маленькі сердечка.
Щасливі, яскраві летіли на світло.
А він усміхався їм ніжно й привітно,
Підморгував весело «квітам» крилатим,
Дозволивши в мріях своїх покружляти
І сам підіймався жаринкою в небо,
Здавалось для щастя нічого й не треба.
Йому ж було треба, хоча небагато:
Щодня і щоночі до моря літати.
Туди, де між хвилями — мрія блакитна,
Яскравий Маяк де стоїть непохитно,
Вдивляється в даль безперервно і строго,
Щоби Пароплаву вказати дорогу.
А той пропливає щораз гордовито
І голосно друга вітає привітом:
Протяжним гудком, неймовірним і щирим,
Бентежним, гучним, хоч далеким, незримим.
Між велетнів двох, неприступних і гордих,
Щораз Світлячок затамовав подих.
............................
ЯкОсь, серед ночі, до сонечка сходу,
Щокою відчувши стіни прохолоду,
Повідав він мрію свою Маякові.
Бриніла надія у кожному слові:
— Якби Пароплав величезний, могутній
Й мені дарував свій гудок незабутній...
Всміхнувся Маяк:
— Що я маю сказати?
Ти, поки-що, спробуй-но не заважати.
Послухаю довше твої теревені —
На друзки розіб‘ється друг мій об скелі.
У темряві велетня море поглине!
Миттєво могутній потоне! Загине!
Зітхнув, не образився мрійник маленький.
Додому помчав непосида швиденько.
Не через слова — через хмари похмурі,
Здавалось от-от розбушується буря.
Мерщій — до хатинки, що в травах сховалась,
Де з затишком й ніжністю щастя змішалось,
Щоб мовчки помріяти і скуштувати
Імбирного печива й чаю із м‘яти.
..............................
Ще раз озирнувся. Потерпли аж крильця —
Розкраяла небо навпіл блискавиця!
Мить сяйво її освітило дорогу!
Імла непроглядна! Не видно нічого!
Ні моря, ні світла, ні неба, ні хмарок.
Одна лише злива. Один тільки морок.
На поміч помчав Маяку відчайдуха,
Туди, де гроза планувала розруху.
.........................
Знесилене бурею, зморене, хворе
Металось в гарячці налякане море.
Безжалісно хвилями било, шмагало,
Біди наробило б страшної немало.
Та крикнув жучок, ледь не знесений вітром:
— Я тут! Я з тобою! Візьми моє світло!
Бери сміливіше! Ти ж — сильний! Хоробрий!
Довірся мені і усе буде добре!
Повір! Не тривожся! Тебе не залишу!
Не бійся! За руку тримайся міцніше!..
— Спасибі — сказав лиш самими губами
Маяк і... засяяв ясними вогнями!
Ніхто й не помітив та не здогадався,
Що крок до страшної біди залишався...
То ж знов Пароплав привітав свого друга
Протяжним гудком. Аж здригнулась округа.
Зі щирим привітом, що чути за милі,
Він гордо проплив, розсікаючи хвилі.
.......................
Радів Світлячок, що скінчилася злива,
Став зовсім сірЕньким, всміхався ж щасливо.
Хоч голосно якось сміялися чайки
І хмаркою мимо — метеликів зграйка.
Ех! Як калатало сердечко малого!..
...То й що, що гудок цей звучав не для нього...
І хай не збулась давня мрія красива, —
Це зовсім жучкові було неважливо.
Він сірим лишився, водночас —прекрасним,
Мав світло у серці, яке не погасне..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835922
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 20.07.2019
"Після нас хоч потоп" бо мені не вертатись сюди,
Бо мені не хворіти, нащадкам на стіл не дивитись,
Назавжди́ наживусь, а усе, що за мною – зажди!
Я лишу тобі світ, в целофановий саван сповитий.
Ми природі насипали в очі потовчене скло,
Немовлятам в колиски поклали базальтову вату,
В соцмережах у нас не один гламурований клон –
Ми без шкіри у них, втім, боронимо межі привату.
Після нас... а насправді, що буде колись після нас?!
Ми зайшли як орда, не володарі, навіть не гості,
До артерій землі націдили отруєних мас,
Океан завагітнів сміттям і виношує острів.
Вже онуки не знатимуть, як смакували меди,
Як пили із криниць. І спитають "А хто винуватий?!"
Що немає води – бо діди досягнувши мети,
Замість того, щоб жити, навчили отців споживати.
Наше пекло і деяких з нас не на жарт допекло,
Хоч прогризли тунелі, у космос штрикнули ракети.
"Хай би зараз потоп!" – видихає скалічений слон
І зітхає дельфін, задихаючись рваним пакетом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841852
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 20.07.2019
Вітер щедро регоче в лице,
по-дитячому ніжить волосся,
і шепоче : “Покинь все це!
будь зі мною – красива, боса!
стань свободою, сонцем стань,
не тікай, розчинись у промінні,
відречись від гірких терзань,
від людей, – бо вони ж незмінні.
Будь , як я! Невловимою будь,
загубись безтурботно у полі.
бачиш, хмари стрімко пливуть? –
вони вільні, м'якенькі та голі...
бачиш, соняхи дивляться вверх? –
вони слухають радіо неба:
“буря знову невпинно реве,
всім міцненько триматися треба!”
бачиш, маки вальсують-цвітуть? –
бо народжені у свободі!
моя пташко, покинь все, забудь
та й ходімо назустріч природі..”
Вітер мовчки ув очі глядів,
по-дитячому ніжив волосся,
а я тихо, без звуку, без слів
йшла до соняхів –
гарна та боса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842479
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
В річці воду брала, личко умивала.
Личко умивала та й сльозу пускала.
Пливіть, пливіть, сльози...
ой пливіть, дрібненькі.
Десь так довго ходить милий мій, миленький.
Пливіть, пливіть, сльози... а я залишуся.
Може без вас, сльози, милого діждуся.
Як затримавсь милий десь в тяжкій дорозі,
Скажіть, я чекаю, проливаю сльози.
Якщо в нього рана, ви її обмийте.
Заживе швиденько та й до мене прийде.
В річці воду брала, личко умивала.
Личко умивала та й сльозу пускала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842350
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Ти люби, люби мене, люби,
Як блакитне небо й теплий вітер.
Ми з тобою наче голуби,
Провіщаємо кохання світу.
Ти люби, люби мене, люби,
Будемо, мов пара лебедина.
Хай не буде у душі журби,
Від любові зацвіте калина.
Ти люби, люби мене одну,
Ніжно так, по справжньому коханий.
Повернемось з щастям у весну,
Нас удвох зустріне теплий ранок.
Нехай в літі сонце зігріва,
Хай пісень співає бистра річка.
Нас чекає втомлено верба,
Ти прийди коханий до потічка.
Доторкнеться осінь до плеча,
Закружляє вальсом до світання.
Запалає у душі свіча,
Вогником гарячого кохання.
І нехай за вікнами мете,
Замітає сніжна хуртовина.
Я прошу люби, люби мене,
Нехай в серці буду я єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842435
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Промінчик від сонця ласкавий,
Несміло фіранку пробив,
І всівшись на чуб кучерявий,
Синочка зі сну розбудив.
Поглянув він сонно в віконце
Розплющивши очі на мить,
Побачив там лагідне сонце
І неба ласкаву блакить.
Шуруючи заспані очі,
В душі ще десь бачачи сни.
з обіймів він вирвався ночі,
Пташині почув голоси.
Дерева ще вкриті росою,
Зі сну прокидається сад
Милуюсь я тою красою
Вдихаючи трав аромат.
Десь півень далеко співає,
Косарка ледь чутно бринить,
Легенько туман огортає,
Село вже дрімає не спить.
Вже вище піднялося сонце,
Проміння у росах блистить.
Я вдячний Небесна Царице
Що бачу сьогодні цю мить.
За все ,люди ,дякуйте Богу
За ранок за день і за ніч
Щасливу,успішну дорогу,
За кожну малесеньку річ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841339
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 18.07.2019
Наснилась нині рідна хата,
Цвіт чорнобривців під вікном,
Садила іх рідненька мати,
Дощі гойдали тихим сном.
Піснями вабив соловейко,
Де догорав в саду жасмин...
Враз на душі так стало легко -
У матіолах квітнув тин.
Я босоніж ступаю в трави:
Ох, роси мої - смак журби,
Торкаю, в пестощах, заграви,
Цілую жадібно дуби.
Це все моє - моє від мами
І батьків слід в поклоні дню,
У сні - чарівний шепіт гами
І подих теплого вогню.
Наснилась нині рідна хата,
Де на криниці журавлі,
Напившись ним, стаю багата,
Життям багата на землі...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842216
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 18.07.2019
Коли нічка з неба зійде,
мій коханий до мене прийде.
Місяць срібло розсипає,
милий мій мене кохає.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Не ховай за сині хмари
місяця, що зіркам до пари.
Жде миленький біля річки,
де високі шумлять смерічки.
Де калинонька червона
низько хилить свої ґрона.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Не ховай за сині хмари
місяця, що зіркам до пари.
Добре, нічко, нам з тобою.
Тут на березі, під вербою.
Річка хвилечкою грає.
Соловеєчко співає.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Ніби місяць ясний в хмарі,
милий мій... і мені до пари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842198
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 18.07.2019
Сюда, на запах вешних трав,
Иду, лишь снег сойдет усталый
И холод душ людских познав,
Ищу надежды вестник малый.
Простужен паводком весны
И огрубевший от морозов,
Виню себя я без вины,
За лед в сердцах, за блажь, за грезы...
Покой рождает - цвет травы
(Не все так в мире безнадежно)
И став предметом для молвы,
К росткам склоняюсь осторожно
И их прошу о невозможном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842149
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Знов задивилися на нас тут молоді смерічки.
А хвиля хвилю доганя, і кожна щось шепоче.
Я бачу миленький мені сказати теж щось хоче.
Ой, річко-річенько, спинись... Куди так поспішати?
Почуєш, каже милий мій, що вік буде кохати.
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Ой, річко-річенько стрімка, чому так мало нічки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842028
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Перекричати праведні громи,
Перерости ці ріки повноводні,
Супроти вітру впертися грудьми,
І випірнути з темної безодні,
З останніх сил хапаючись за край
Прудкої хвилі, мов побитий човен!..
Відвоювати свій маленький рай,
Зубами розгризаючи окови –
Тривог, сум’яття, відчаю, страхів,
Безглуздих правил та стереотипів.
Бо кожне «вчора» – це лише архів,
Який потрібно просто відпустити.
Переспівати сріберні струмки,
Ранкове птаство і гірські трембіти,
І стати вічним коропом ріки,
Що, ніби місяць, лусочками світить…
І бути тут надійним вартовим,
Що стерегтиме скелі ці і води.
Між пальців часу плавитись, як дим,
І зустрічати день, що сонцем сходить
Рудим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841803
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019
А сьогодні вже червень сягнув за свою половину.
За вікном прохолодно, війнув свіжий ранок - озон.
Кілька тижнів назад розміняла весна хуртовину,
На вікні - моє сонце!.. Цвіте жовтим цвітом вазон.
Притулилась до шибки... Цей шум, як космічні ракети,
У мільйонному місті доріг, як в хатині - мурах.
Тут, навпроти у парку, не чутно пташині бенкети,
На зеленому кедрі зморився знеможений птах.
Скоро вже вихідні. Я так мрію гайнути на море,
Щоб зануритись в хвилях, відчути солоний прибій.
Якнайшвидше бери, обійми, таємничий просторе,
Щоб аж тіло віддалося лону - воді голубій.
Із піску золотого ввібрати енергію світла
І хай спрагло цілує настирливий вдень промінець.
А як вечір спаде на містечко спекотного літа,
Я люблю закидати у море плоский камінець.
Поки що, я до праці... Розніжилась, як ця природа.
Якнайпéрше - робота, а потім вода й камінці.
Та на думці одне: бризки хвиль, беріжок, прохолода...
І як сонце танцює ламбаду на тому кінці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841772
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Теплі хвилі моря, кличуть нас до себе,
Теплі хвилі моря, плещуть за бортом.
Чайок галасливих чути крик у небі,
Літо обіймає нас своїм теплом.
Приспів:
Білії вітрила, роздуває вітер
І несеться яхта ген за горизонт.
То до нас у гості завітало літо,
Ми пливем на острів, то неначе сон.
Несуть вітру крила в далекі простори,
Де сонячний промінь, торкнеться чола.
Хай будуть спокійні й тихі хвилі моря,
Чекає нас берег, зустріне земля.
Я тебе кохана ніжно обіймаю,
Сиплю поцілунки на уста твої.
Нас чекає казка в далині я знаю,
Будуть сумувати за нами гаї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841742
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Іду по стежці. Ніжна вечоровість
Плете гамак притишеним вітрам.
Високі трави пишуть літню повість,
Лоскочуть ноги рідним споришам.
Цвіте казкове диво – різнотрав’я.
Пахуче в серце хлюпає чебрець.
І на сопілці тихо-тихо грає
В обіймах теплих липень-пустунець.
В водиці миють кучері хмарини,
Ковтками хміль п’є річечка до дна
Колише вітер хвилі і краплини
Купають трави росами сповна.
Душа співає спілими житами.
Деінде вже видніється стерня.
Летять всі діти літечком до мами
Аби зібралась разом вся рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Тут полини змережели стежки,
Тут ранки - короваєм на долонях,
Тут їжаки годуються з руки,
А сонце градус міряє об сонях.
Яка легка, правічна благодать!
Ця тиша - перевтілена на спокій,
А пісня одуда, не значить, що біда
До когось повернула свої кроки.
Тут затишно. Тут час завмер і, вмер.
Яскраві зорі ніч свою боронять,
А потім забирає від химер
Проміння тепле доторком на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841697
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Знову зустрілись з тобою,
В очі твої зазирнув.
Бачу у них стільки болю,
Згадую нашу весну.
Згадую нашу калину,
Згадую нашу зорю.
Пісню дзвінку солов'їну,
Смуток і тво́ю сльозу.
Знову зустрілись з тобою,
В пору осінніх дощів.
Спомин обняв під вербою
І залиши́вся в душі.
Я незабув, пам'ятаю,
Що говорили тоді.
Була для мене - ти раєм,
Роки були молоді.
Тихо кувала зозуля,
Нам рахувала літа.
Тільки тепер ми збагнули,
Щастя Господь посила...
Знову зустрілись з тобою,
В очі твої зазирнув.
Бачу у них стільки болю,
Згадую нашу весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841634
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Тьмянієш у небі високо,
Чаруєш мене у вікні,
А нічка приплющує око —
І смуток, і радість в мені.
На місці стояти — безсилий,
Усе поспішаєш кудись.
Ти, місяцю мій жовтокрилий,
Лети, тільки не забарись
Зустріти свою половинку
На іншому боці землі —
Найкращу у світі зоринку
Зумій розпізнати в імлі.
Ти — свідок безсоння, тривоги,
Частенько міняєш курсив,
Хмаринами стелиш дороги —
Лунає мелодій мотив.
9/07/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841617
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Бачу очі твої кожен раз,
Як дивлюсь на волошки у полі.
Чую диво - мелодії вальс,
Виграє вітер з листям тополі.
І заслухалися небеса,
Закружляли у танці хмаринки.
Задзвеніла у травах роса,
Вона падала наче сльозинки.
Приспів:
Де ти кохана, скажи,
Хочу зустрітись з тобою.
Ще залишились в душі,
Зустрічі ті під вербою...
Я блукаю з тобою в думках,
В тихім вечорі, ніжного літа.
Вже засяяло небо в зірках,
Вишивали ім'я оксамити.
Несли мрії з тобою у даль
І у вальсі казковім кружляли.
Забирали із серця печаль
І кохання на двох дарували.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841558
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Матусі доля виткала літа,
І перший сніг упав у рідні коси –
Її дитя з гніздечка виліта –
Розлуку посилає рання осінь.
Тривожно в неньки в серці і в душі,
Сльозились тихо ще красиві очі:
Як жити буде там, де всі чужі?
Вона ж молитись буде тут щоночі.
Світ ні збагнуть не можна, ні змінить,
Завжди він тести людям посилає,
Це ж замахнувсь на найміцнішу нить,
Що матір із дитям завжди єднає.
Й безсилі паралель, меридіан
Перед любов’ю неньки до дитяти,
Не на заваді їй і океан,
Щоб серце, ні, життя своє віддати.
17.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841300
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 10.07.2019
У вербах заблукаємо з тобою,
Нап'ємся прохолоди від ріки.
Зігріємося ніжною любов'ю,
Нам будуть посміхатися зірки.
У срібних переливах хвиль прозорих,
З відлуння ночі линули слова.
Привітно так світили в небі зорі,
У росах була скупана трава.
У пахощах п'янкої матіоли,
Закохано п'янили почуття.
Ми дякуєм, що дарувала доля,
Кохання справжнє - нам на все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841220
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019
Опять увидел чудеса
-Стеною стали небеса.
На горизонте облака
Помяли вдруг себе бока.
Собрались, словно, по делам
Решать к каким лететь местам.
Прогноз какой передают?
Дожди иль солнечный уют?
Весна сюрпризами полна.
То снег на Пасху, то гроза
И сразу тёплый дождь идёт,
Потом всё быстро расцветёт.
Ну и конечно облака
Имеют важные дела.
Они погоду создают
И настроенье всем несут...
Опять взглянул на горизонт,
Сегодня отдыхает зонт,
Ведь Солнце видно в вышине
В прекрасной чудной красоте.
Начало мая 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836314
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 08.07.2019
Котивсь туман густою пеленою,
Стогнав в росі прив’ялий очерет.
Покрились густо верби сивиною,
Отави нагадали лазарет.
Вони лежали, скошені недавно,
Ще «їхня кров» здавалося текла.
Туман їх гоїв тихо, ніжно, плавно,
Хоч під покосом чвакала моква…
Стелилися осінні краєвиди,
На сході сонце вилізло з-за хмар.
Туманні хвилі бігли, як сновиди,
Пахли отави, як густий нектар.
Вода в струмочку ніжно хлюпотіла,
У рясці копошилися качки.
На берег жаба вилізти хотіла,
Горіти перестали світлячки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841197
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019
В зелен-травах ми заблудилися,
в чистих росах там заросилися.
В сонця щедрості ми купалися,
як у ніжності... і сміялися.
Гай веселий нас прикрив вітами,
заквітчалась я диво-квітами.
А слова твої, намистиночки,
розсипались там, мов перлиночки.
То ж збирала їх, як намистечко...
й де колоситься в полі житечко.
В своїм серденьку збережу усі,
не залишу їх у рясній росі.
Ой ти, доленько, моя квіточко!
Розцвітай і ти, як це літечко.
Хай красивою, мов мережечка,
в світ простелиться наша стежечка.
В зелен-травах ми заблудилися,
в чистих росах там заросилися.
В сонця щедрості ми купалися,
як у ніжності... і сміялися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841152
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Не зможу прожити без твого кохання,
Усмішки твоєї і тво́їх очей.
Як в небі засвітиться зіронька рання,
Торкнися цілунком до мо́їх плечей.
В обіймах твоїх наче квітка розквітну,
Прошу, бережи чарівні пелюстки.
Не дай доторкнутись холодному вітру,
Нехай несе щастя за руслом ріки.
Не зможу прожити без твого кохання,
Як місяць без неба, як небо без зір.
Тобі у вірші посилаю зізнання,
А ти прочитай і в це щиро повір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841033
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Закінчив місяць малювать небесні шати.
Сузір’я білим оксамитом вкрились спати.
Молочний стелиться туман зовсім низенько,
Його набрати у збаночок геть близенько.
Світанок сипле з рукава останні зорі,
Блищить перлинками роса в траві прозоро.
Рожеве сонце напівсонне вийшло з хати
Уже прокинулись хліба, пора вставати.
Стихають жабки у ставку, комиш шепоче,
Маленька вивірка в поля летить охоче.
Гілки дерев заворушились, як мурашник,
Звучить мелодія лісів, співають птахи.
Вітер несе п’янкий дурман, квітує липа.
Бджола у пошуках медових п’є суцвіття.
Тендітно крильцями метеличок махає,
Нуга ромашок в пелюстках його купає.
Заграва сонця розлилася понад гаєм,
Земля розсипане зерно тепла збирає.
Проміння впало на вузьку мою стежину
І я зловила у долоні літню днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841117
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Дві долі в актриси —
Сцена і куліси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841098
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Ти пахнеш свіжістю тих вечорів урочих,
що після клопотів щоденних, мов сатин...
Ясніють щедрістю твої ласкаві очі...
Мій затишку! Ти в серці - не один!...
І згадками про осінь пахне літо...
Тепло її - не згарищ полини!
В обіймах стиглих не вмирають квіти...
А тихо сплять, спочивши до весни...
Мій затишку! Дощі - не перешкода...
А міст незримий поміж островів.
І хоч горять щоденні літа магми...
Щоб ти в мені ніколи не змалів!
05.07.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841055
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Як прокинусь уранці, ще з теплого ліжка,
Піднімуся тихенько, ступлю до вікна.
По підлозі ледь - чутно ступатимуть ніжки,
А із саду доноситься пісня дзвінка.
Вже прокинулось сонце і птахи щебечуть,
Свої грона розкинула горобина́.
Шовком падає шаль, що лежала на плечах,
Я без тебе в кімнаті сьогодні одна.
Це нічого коханий, тебе відчуваю,
Голос твій і обійми торкають мене.
Ти шепочеш на вушко кохаю... кохаю...
Б'ється серце у грудях моїх вогняне.
Усміхнуся і тихо промовлю думками,
Милий мій!Я назавжди лишилась твоя.
Споришевими вдвох помандруєм стежками,
Найдорожче для мене твоє лиш ім'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840957
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Я тебе пробачити не в силі,
Боже мій! – поглянь, яка краса
Вітер коси гне верби похилі,
Заграючи плачуть небеса
Ми з тобою вже давно не діти
Наша юність- вічна боротьба
Прийде час - і будемо радіти.
Прийде час і зникне ворожба
Я давно плюю на ідеали
Хто придумав цей манірний стрій? -
Все віддам, щоб тільки зустрічали
Очі милі в темряві пустій
Я тебе пробачити не в силі,
Закриваю очі – образ твій
Підкоряєш ти мене навиліт
Змахом нецілованих ще вій
І пливе байдуже сьогодення,
Крутиться у хаосі подій,
Я тепер усе своє натхнення
Інвестую в човник із надій
Хай пливе, нехай мене дурманить
Хто сказав, що не дістатись дна
В серці оповитому туманом
Будеш вічна, стигла, не одна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840883
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Наближався вечір у своїй красі,
Умивались трави в вечірній росі.
Втомою у небі сонце розлилось,
Прохолоди з річки воно напилось.
Засюрчали пісню свою цвіркуни,
Засвітились в небі яскраві вогні.
Вийшов місяць - красень в воду зазирнув,
Ніжну прохолоду він також відчув.
Капнула з листочка у траву роса,
Розплелась від вітру у верби коса.
Хтось прийшов до річки, вербу обійняв,
Мабуть в час вечірній, щастя він шукав.
Ти не там шукаєш, - мовило воно,
Дуже... дуже близько долі полотно.
Ти для нього стежку свою простели
І у свою душу впевнено впусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840870
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019
– Матінко, матусю, ось і тепле літо!
Мальви кольорові заплітають тин.
Зрошені росою, зорями сповиті,
Лагідно зігріті сонцем золотим.
Тягнуться угору в сонячних загравах.
Мовби зазирають в неземні світи.
Більше не прилинеш, та вони чекають,
Що можливо прийдеш у бентежні сни.
Вже і матіола цвітом сіє рясно,
Навкруги розливши пряний аромат.
Нічка розпустила довгі, чорні пасма,
В думах зажурився престарілий сад.
Згадує напевно, як колись з тобою
Чарувались співом чарівних цикад.
Як у чарах ночі шелестів листвою,
Ґрона розпустивши, білий виноград.
– Матінко, матусю! Ох, якби ти знала,
Як мені бракує мудрих слів, порад.
І чому з домівки ти пішла так рано,
А стежина вперто не веде назад?
Вмовити не можна невблаганну долю,
А душа і досі сумом цебенить.
Часто йду в дитинство навпрошки з тобою,
Згадуючи кожну, неповторну мить.
– Матінко, матусю, ось і тепле літо!
Мальви кольорові заплітають тин.
А ти сяєш зверху ніжним оксамитом,
Променем зірковим, сонцем золотим.
04. 07. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840809
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Вже нічка літня з зорями прощалась,
Коли схід неба ледь порозовів,
І перша пісня з тишею вінчалась.
Ба, соловей в саду її завів.
Рань напівсонну пісня сколихнула
Та й розчинилась у рясній росі,
Тоді трава їй радо посміхнулась.
Вона людських не чула голосів…
А коли ранок дивносонцеокий
Повільно розіпне сатин небес,
Збере ті роси сонячний неспокій.
То рай новий на цій землі воскрес!
31.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840683
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Я чекаю тебе у солодкому сні,
Почуття мої ніжні і чисті.
Як заграє весна пісню нам на струні,
Заспівають птахи голосисті.
І підніметься вітер в самі небеса,
Буде нести думки мої й мрії.
У саду серед цвіту чарівна краса,
А у сон мій летять сніговії.
Віджени, забери цей неспокій зі сну,
Нехай сонце яскраво засяє.
Я зустріла тебе, а з тобою весну,
Що коханням завжди зустрічає.
Обійми, пригорни я чекатиму знов,
Хай з весною приходить кохання.
Поверни в мої сни ту гарячу любов
З поцілунками аж до світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840447
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 02.07.2019
[i]Хоч вірш створено в День
Конституції, він не про Неї.
Хоча... як пильно глянути..
в розряд встраченого
попадає і Основний
Закон держави.
Ескіз з натури...
Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала пташка… трепетно і гордо:
жагучий погляд – в сонячну блакить…
Стихія ж там: і хмар, і райдуг орди,
а тут – остання, хоч і світла мить…
Не пожилось… На те вже в неї йшлося:
Вертка малявка випала з гнізда,
внизу ж життя – голодне, спрагле, плоске –
обитель для… рептилій і нездар.
Вмирала пташка, а за нею – й мрії
піднятись в небо, в царство висоти…
А як хотілось, як цвіли надії,
красот лазурних серцем досягти!
Вмирала пташка – символ лету й щастя
для нас, простих, приземлених украй…
О, як сверблять, буває, в тих зап’ястя,
махнув би хто за нею в дійсний рай!
Де гордо мріти можуть
тільки птахи,
де їхній голий, але рідний дім,
де все – на чину й правди плаху,
щоб недарма –
і блискавка,
і грім. [/color][/b]
28.06.2019
На світлині автора: прототип ЛГ - "винуватиця" ідеї твору,
вже бездиханна, але з піднятою догори головою. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Осінній карнавал у мене за вікном,
Кружляє листя з вітром кольорове.
Осінній карнавал, не гріє вже теплом,
Дерева вбрались в кольори медові.
Я руку дам тобі, ти пригорни мене,
Нехай веде з тобою осінь в казку.
Нехай з життя тікає назавжди сумне,
Лише любов, тепло дарує й ласку.
Для мене ти один найкращий на землі
І іншого в житті мені не треба.
Осінній карнавал сум дарував мені,
Зі мною сумувало навіть небо.
Не проливай дощі, не забирай тепло,
Я попрошу тихенько нашу осінь.
Кохання у душі до щастя нас вело,
Його цілунки відчуваєм й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840354
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Чиясь лягає доленька стернею,
Бува й така, що тре, мов терпугом,
Когось закинула за сиві Піренеї,
А іншого вгостила пирогом.
І кожен з них по-своєму щасливий,
Коли є друзі вірні і сім’я,
І діти – пташенята галасливі –
Дорога тільки в кожного своя.
Ми всі для нашої планети рідні діти,
І кожен – її змучене зерня,
Умієм працювати, жить, радіти
І воювати, коли йде війна.
Одного нам лишень не вистачає:
Тієї мудрості, що посилав Пророк:
Тоді нас фініш у житті стрічає,
Коли є воля Божа і зірок.
15.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840302
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Ой, колише в лузі вітер, гойдає калину,
Приголублює дівчину що малу дитину.
Пестить груди, обіймає стан її пригожий,
Задивляється на личко, вона ж на сторожі.
Сторожить кохання щире, що у серці б’ється,
Що в душі горить, палає, а вітер сміється.
Нахиляє до дівчини гілля лоскотати
Та на вірність він дівочу не зна що й сказати.
Бо у вірності є сила, що міцніша криці,
Живить тіло, як землиця колосом пшениці.
Наливає почуттями хмільними по вінця,
Лети, вітре, в чисте поле до заходу сонця.
Захід сонця зійде в вечір, на ніч перекине,
А дівчина із думками до милого лине.
Будь обачний у дорозі, а, як сон, хай спокій,
Хай літає над тобою в небі синім сокіл.
27.06.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840213
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 29.06.2019
Літа мої у вишиванках долі,
Що зморшками рясними розцвіли,
І миті там, відомі й невідомі,
У борозенки пам’яті лягли.
Літа мої, мов перелітні птахи,
Котрі прямують в вишині ключем,
Минаючи випробування-плахи,
Бо непокірна кров в мені тече,
Гартована і війнами, і потом,
Освячена любов’ю праотців,
Що знала неабиякий супротив
І часто потрапляла під приціл.
Літа мої і в вузликах недолі,
Які завжди непросто розв’язать,
Та пам’яттю і совістю ведомі
Летять у невідомість, де гроза.
11.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840406
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019
Жито в полі колоситься... Колоситься.
Нехай доленька щаслива веселиться.
Жито в полі в колосочку. В колосочку.
Ми зустрінемось в садочку. У садочку.
Жито в полі в колосочку... Будем жати.
Попроси, щоб відпустила тебе мати.
А у нашому садочку зріють вишні.
Надивитися на коси хочу, пишні.
Ще на личко твоє ніжне надивлюся.
Мов з джерельця, з вуст медових я нап'юся.
Як від пісні соловейка сад притихне,
Я почую, як співає серце рідне.
Жито в полі колоситься... Колоситься.
Нехай доленька щаслива веселиться.
Жито в полі в колосочку. В колосочку.
Ми зустрінемось в садочку. У садочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840195
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 28.06.2019
В повітрі метелик блакитний,
Торкається неба крильми.
Міняється колір на світлі,
Вмиваються трави слізьми.
Підхоплює радісно вітер,
В обійми хапає його.
Складає слова теплі з літер,
Цілує легенько в чоло.
Блакитний метелик - то диво,
Якого небачили ми.
У промені сонця грайливо,
Він пе́ребирає крильми.
Лети мій метелик на волю,
До квітів метелик лети.
Хай буде щасливою доля,
На це заслуговуєш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840089
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 27.06.2019
Ми ввірвались з тобою у літо,
В ніжне поле, квітковий розмай.
Де волошки і маки так квітнуть,
Де шумить наш березовий гай.
Ми ввірвалися стрімкоголово,
Разом з літнім і теплим дощем.
День до нас усміхнувся казково
Із веселим, легким вітерцем.
Там де берег купається в річці,
Де густа піднялась осока.
Трави з квітами наче на ситці,
Лине пісня пташина дзвінка.
Я біжу, ти мене доганяєш
І на руки хапаєш свої.
Роси в травах з розгону збиваєш,
Вітер коси куйовдить мої.
І летять з уст слова, що щаслива,
Ти шепочеш:" Кохаю тебе."
І немає найкращого дива,
Коли щастя на двох в нас одне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 27.06.2019
Вікно... Одне лише вікно, що зв'язує зі світом,
Квітує у весну воно, в плодах яскравих літом.
Радіє серце цій красі, бо іншої немає,
Мольберт і пензлик у руці і душенька співає...
Прозорі крапельки дощу на шибці залишились,
Малює він картину цю, щоб додавалось сили.
А ось уже летить сніжок і на вікні узори,
Сіпнуло щось, неначе шок, побачилося море.
Уяв багато, а воно, одне лише у нього,
Всміхалося йому вікно, що варто дорогого.
І сонця промені ясні, торкнулися долоні,
В яскравих блискавках вогні, - птахи на підвіконні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839967
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Ще досвіт вологий такий і притлумлено-сірий,
Ще променя світлий кучерик заплутавсь між гір…
Та мить – і ранкового сонця тоненькі рапіри
Проткнуть і розкрають на клаптики світ, як папір.
Ще бджоли дрімають, напившись квіткового трунку,
Сховавши медовий бурштин у тугі стільники.
І, наче вуста у чеканні палкого цілунку,
Троянди зімкнули тендітні свої пелюстки…
Й чатують спросоння, допоки мереживний ранок
Пригубить з духмяних голівок намисто роси,
І світ зодягнеться в лелітковий диво-серпанок,
І сріблом поллються пташині дзвінкі голоси!
Ще руки мої нерухомі на теплому ложе,
Чекають гарячого подиху й ніжних торкань…
А десь за вікном розвидняється небо погоже,
І сонце між гір вибухає, як пишна герань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839924
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Michael Cheval «New Rules of the Old Game (Новые правила старой иры»
Я — белыми. Ты — всякими…
Я — белыми. Ты — дерзкими —
В атаку ураганы снов идут.
Я — белыми —
капризность
мой редут.
Я — нежными —
перламутринами зари.
Я — томными. Ты — грешными:
«Не ври».
Я — робостью и Сердце — мой суфлёр.
Ты — брассом.
И не смотри сейчас
в упор.
Я — первая.
Грёзы — мой фимиам…
Под лоском слов mon senor —
ты шаман…
Я — первая. Я — тень твоих молитв.
Я — белыми. Я — мглой на поле битв.
Часы песочные — палач, визир…
Я — белыми. Я — лельными
mon sir.
Я — грозными. Ты — грозами — амбит,
Слепые молнии
оставили
твой скит.
Шальной, ретиво-красный конь твой (сюр)
Украдкой метит
на мою ферзю.
Твои зарницы (преблудливые) ловчат…
Я — белыми.
Вино допито.
МАТ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839763
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Тихенько...ццццц
У залі повна тиша...
Завмерло все, застигла в жилах кров...
Душа тремтить...чи стала ще густіша...
Ще мить стою....спокійний видих...крок...
Увертюра….
Взяла я першу скрипку..
І в руку вклала наче диво-смик….
Із перших нот розбуджу чудо-книгу,
А світ навколо у софітах зник….
На каблуках, що гострі наче шпильки,
Впиваюсь в сцену сірого життя,
Повстане вмить торнадо з ното-хвильки,
Нема завіс, немає й вороття.
Не діва я, не фея, не блудниця,
Мадонна десь за гранями буття,
Та де пройдусь – посіється пшениця,
У ній від сліз ховаю почуття.
Не ангел я, та маю його крила,
Їх вже давно для тебе берегла,
У темну ніч від зла під зорі скрила,
Тепер тобі на плечі одягла.
Йде перший акт….
Усі вдягнули маски,
Лиш я одна для тебе мов нага,
Сценарій є, у ньому море ласки,
Для майбуття прокинеться жага..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839529
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Ти прийшов з минулого... Я знаю,
А душа шепоче:"Ще кохаю."
Я не можу їй заборонити
І тебе не можу - не любити.
Почуття живуть в моєму серці
Їм не можу я закрити дверці.
І тому я з мріями сумую,
Голос твій коханий завжди чую.
Часто ти приходиш серед ночі,
Пригортаєш і цілуєш очі.
Але це лиш сон і я це знаю,
Яж тебе, по справжньому кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839527
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Засвіт прокинулось літо,
Гляне: в покосах село;
Пахне суницею й цвітом ,
Сонцем медовим тепло.
Голос відра - від криниці,
Дзумкіт ранковий бджоли…
В роси - квітучі косиці
Трави червневі вплели.
В березі дзвінко-врочисто
Клепле дідусь мій косу;
З гаю суничне намисто -
Літа дарунок несу.
Пахне далеке дитинство
Теплим, парнИм молоком,
Хлібом бабусиним чистим,
М’яти сумним холодком.
Сниться між соняхів хата,
Дідова казка стара…
Кличе бабуся завзята:
- Йди-бо, дитино, пора!
Йду, поспішаю, минаю
Миті, і дні, і роки…
Спогади рідні вплітаю
В пам’яті тихі рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838571
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 22.06.2019
За ромашкою у поле
із торбиною в руці
йде Олесин брат Микола
у сестрички назирці.
А торбина не порожня
та й на вигляд не легка.
Як і вчора, в ній сьогодні
вафлі й пляшка молока.
Братові перечить годі,
краще – далі від біди.
Каже Коля: – На природі
їсти хочеться завжди!
Після гарного сніданку
відпочинок – на ура!
А з ромашкою ділянку
хай розшукує сестра.
Спочиває у травичці,
слуха жайворонка спів.
Нащо заважать сестричці?
Зрозуміло ж і без слів:
квіти – справа не хлоп’яча,
трудиться сестра нехай.
М’ята є в дворі, тим паче,
з неї також добрий чай.
Квіти ж романцю дрібненькі,
випадають із долонь.
Маків наберу для неньки –
ген палають, як вогонь.
Буде матінка радіти
чаю з лікарських рослин
і букету з гарних квітів,
що нарвав для неї син.
20.06.19
(на фото "Квітучий луг" Ганни Афанасієвої)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839469
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 22.06.2019
[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо до храму –
осяваємо себе хрестом,
вмираємо –
осяватимуть вас ним інші люди…
Така ж бо сила рун –
сакрального знака
множення, єднання:
живе – з живим,
мертве з мертвим.
Вступаючи до храму життя,
творення, окладаймо
рунами своє єство…
І життя буде гармонійне,
корисне…
Множмось, єднаймось,
творімо, вишиваймо
хрестиком – знаком
множення і єднання…
Рунічна мова Бога
кличе нас до життя,
єднання, творення.
Будемо ж гідними задуму
Творця…
Складемо сокири братовбивства
хрест-на-хрест, в рунічний знак
братання, множення,
миру…[/color][/b]
20.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Загублюсь у соснах, серед літа,
Де каньйони тихо собі сплять.
Де краса річок й озер розлита,
Де дуби мов вартові стоять.
Загублюсь з тобою, чи без тебе,
Помилуюсь пасмами беріз.
Хмарами що виткали на небі,
Неперехідний, дрімучий ліс.
Загублюсь у полі серед квітів,
Серед трав, що миються в росі.
Заховаюсь у сплетінні вітів,
Що до неба тягнуться в красі.
Перейду через місток веселки,
Що коромислом повис після дощу.
На щоці цілунок літа терпкий
Я на довгу пам'ять залишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839265
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
На Великдень сонцеликий
Бджоли радісно гудуть –
Свято в християн велике –
Паски і церкви цвітуть.
А за ним – Зелене свято
50-ий кличе день,
Для дорослих і маляток
Дивну казочку спряде.
Чебрецями й лепехою
В час вечірньої пори
І шовковою травою
Він застеле всі двори.
Повінчаються з любистком
Дика м’ята при зорі,
Цвіркуни – гучні хористи –
Теж зрадіють цій порі.
Місяць повен гляне збоку
На цей килим з диких трав
Й подарує людям спокій
До Павла і до Петра!
16.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839261
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
До тебе я веснянкою озвуся,
Торкнусь обличчя ніжним промінцем.
В твої палкі обійми загорнуся,
Постукаю у шибку з вітерцем.
Прокинься любий, я вже біля тебе,
А ти поринув в наймиліший сон.
Всміхається до нас блакиттю небо,
Торкаються хмаринки тихо крон.
Від усмішки твоєї стало тепло,
Сьогодні дарував її мені.
У сон до тебе пробивалось світло,
До нас вже їхав ранок на коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839203
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019
На тебе чекають вночі і у ранці...
Від тебе залежить яким буде день.
Ти наша надія - ми всі твої бранці.
Ти поштовх до праці, до різних натхнень.
Ти душі збираєш неначе диявол,
Поганих, хороших - везеш вдалечінь.
І хтось тебе сварить, доволі пискляво,
А хтось вихваляє за якістю вмінь.
На тебе завжди у народу є попит.
До тебе хутчіш ніж до церкви біжать.
Не буде тебе - катастрофа і клопіт!
І ти намагаєшся всіх нас вміщать.
Ти можеш сваритись, дивитись лукаво,
А ще посміхатись із наших надій.
На кожній зупинці ти дивишся вправо,
Щоб влізло побільше - маршрутчик Андрій.
)))))))
20.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839286
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Затишшя у веселковій оправі.
Світліють в небі хмари кучеряві —
Відстугоніла грому булава,
Краплинки срібні струшує трава
Під вітровієве легке сопіння
У перших сонцерозсипах проміння,
Омитий обрій проливним дощем,
Навіює тепло, пікантний щем.
Опісля грозова озонна свіжість —
Мрійливості потік, як Ваша ніжність.
Як солодко у цей вечірній час —
Усе частіше згадую про Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839245
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Наяву чи мара? Куди мене занесло?
Життя хитає туди-сюди, як гнучке стебло.
Невпинно звучить у вухах: - Ти ще жива?
До якої межі натягнута тятива?
Нитка думок розірвалася, чи зв’яжу,
Чи не кінець життєвого вояжу?
Дорога різко зірвалася на пунктир.
До тями вертає піднесений нашатир.
Вдаль років полечу, чи уже лечу?
Питиму чистий озон там досхочу.
По зелених травах ступатиму, без іржі
Дожену у річці русалок , чи міражі?
Ввійду у жита високі, аж попід груди,
Задивлюсь - на ромашці гадає дівча-заблуда.
У волошках блакить… Небо іще не чорне,
Не розрізали на «до» і «після» ворожі жорна.
Налетіли ворони, каркають і клюють,
Хочуть провести літо в останню путь.
Наче у прірву тягнуть безумства війни.
Донеслося здалека:
- Збери всю любов і кордон цього зла перетни!
Лапи провалля тягнуть тебе дарма,
Бо весна у душі - це ніяк іще не зима.
Дійди до світанку живою! Збери усю волю в кулак.
Ворога знищим. Ти чуєш, хіба не так?
Відкрилися очі, сонцем думки оповиті.
Голосно стукає серце: - Потрібно жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839107
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Твої слова поніс десь вітер,
розсипав в полі, де жита.
Там в небо жайвором злетіли...
Яка ж є пісня їх дзвінка!
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони поміж житами
в полях волошками цвітуть.
Твої слова поніс десь вітер,
в гаях розсипав, між гіллям.
В потоках чистих задзвеніли
і в солов'їній пісні... там.
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони у нашім гаї
в траві ромашками цвітуть.
Ти говори... Я хочу чути,
то ж повторяй їх знов і знов.
Бо квітне світ весь ясним цвітом,
коли говорить в нас любов.
Свої слова - найкращі в світі,
для мене знову повтори.
Щоб залишився цвіт їх ніжний
в моєму серці назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839002
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Неділенька. Зеленосвяття.
В повітрі повно світла й див!
Немов коралове багаття
У полі червень розпалив –
І полились шовкові маки
У волошкову голубінь.
Зі сну прокинулись байраки,
Розкинувши крислату тінь.
Забили дзвони величальні –
І покотилася луна.
Заквітла в зелені клечальній
Хатина кожна чепурна.
Невтомні бджоли розгойдали
У сонці скупані двори.
Мов перламутрові опали,
Міняють трави кольори,
Ввібравши золото небесне
Намистом срібної роси.
А серце – чшш, анішелесне
Від благодатної краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838950
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Співав щоранку Соловей... всіх тішив піснею своєю.
Садок тихенько засинав, а вранці просинавсь з зорею.
Бо ж Соловеєчко будив раненько так, ще до схід сонця.
Ой, як же щиро він радів, як промінь зазирав в віконця...
Та от одного разу тут усілось Вороння на віти.
Було лиш чути "Кар!" та "Кар!"... примовкли і дерева й квіти.
А Соловей хотів співать. Хто ж зможе пісню ту почути?
Мовчало все. Чому мовчать? Не міг наш Соловей збагнути.
Невже без пісні можна жить?.. Співати Солов'ю хотілось.
Любив співати він для всіх, бо щире серце в грудях билось.
Ото ж, узяв і заспівав... Бо він в садочку, щоб співати!
Радіють квіти у саду і всі дерева навкруг хати.
Куди поділось Вороння? Хай скаже той, хто про це знає.
А я люблю свій рідний край. Тут Соловеєчко співає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838590
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 15.06.2019
Твоє волосся пахне морем,
Засмагла шкіра — вітерцем.
Моя кохана, світла зоре,
Твоїм я стану острівцем.
Спиваю з вуст солоні води,
У диханні вчуваю бриз.
І, незалежно від погоди,
Моя царівно, ти — мій приз.
Хлюпочуть почуття безмежні
В очах бездонних, голубих,
Хвилюють погляди бентежні —
Тону в обіймах неземних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838142
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 08.06.2019
Цих покосів повінь запашна
І квіток мозаїка строката!..
Даленіє цяткою човна
У любистку викупана хата.
День, мов кінь, пустився навпрошки,
Лиш на сонці блиснули підкови.
Голосами вдарились пташки
Об тінисті, сонні ще діброви.
Мов пацьорки, блимає роса,
Золотиться липа кучерява,
І твоя наклепана коса
Тонко так посвистує у травах.
Ще ранкове сонце не пече,
Межи гір крадеться жовтим лисом.
І здається, що твоє плече
Небо простромило мідним списом.
Що твоя занесена коса,
Ніби меч над серцем полонини…
Що ота розбризкана роса –
Плач трави, пекучий і полинний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837959
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019
[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]
Живемо всі в одній святій сім’ї
у шані й дружбі, як в роду годиться…
Жуємо хліб – як чаяння свої,
й водицю п’ємо з спільної криниці.
Буває, хтось схибнеться… Та пусте:
здається, на верству – одна дрібниця.
Тат* всякий на путі своїй росте,
щоб більшого, ніж є, в житті добиться.
А хто сильніший – руку вам подасть,
щоб більш на пні тому вже не спіткнутись…
Такі резонні звичаї і… масть
в спільнот, де дружба між людьми і участь.
То ж знехтувати добрим – смертний гріх,
як одягти на святість злу личину…
Ділити слід на всіх один пиріг,
якою б не була його рощина**.
Напевно, це стосується і нас,
майстрів пера і ювелірів слова.
У мови суть – усталений баланс –
Красиве й Вічне.
Інше все – полова.[/color]
[/b]
6.06.2019
________
*синонім слова "адже";**запара, розчина.
На світлині з нету - один із випадків́ з життя "пирожника"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 08.06.2019
Квітує літо на долоні у теплім промені сади,
Поспіли ягоди червоні, візьми у руки їх збери.
І лине пісня понад краєм, співають дзвінко солов'ї,
Чарівний ранок зустрічає в обійми нас бере свої.
Приспів:
Там де солов'ї щебечуть дзвінко,
Де квітує сонячний розмай.
Пісню вам співає українка,
Зашумить, підхопить водограй
Малює літо натюрморти, дарує запашний букет,
Нектар збирають бджоли в соти, скуштуємо солодкий мед.
Міцні кохання перевесла, лягли у серце теплим днем,
Так швидко пролетіли весни, ми їх тепер не доженем.
Приспів:
Попереду, ще буде осінь і впаде листя нам до ніг,
Холодними хоч стануть роси, та серце гріє оберіг.
В коханні є велика сила, звучить мелодія сердець,
Вона розправить в небі крила і поведе нас під вінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837812
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 07.06.2019
Де ти, травню сонячний, розпатланий
Зозулястим сяєвом кульбаб?
Розгорнулось небо сірим ватманом,
Полиняв барві́нковий єдваб.
Вже бузки́ духмяні відхурделили
Межи днів, убогих на тепло…
Не гойдають бражники й метелики
Цвітом короноване стебло.
Краєвиди, ніби заштриховані
Зливами у сірий монохром.
Тільки трав густі зелені повені
В шумовинні котяться селом.
Лиш поля, дощу напившись досита,
Зацвіли в ромашкових димах.
Вже й пора заклекотіти косами,
Та погожих днів тепер катма.
Вже весна відчалює від пристані,
Мить – і зникне човен вдалині…
Де ж ти, травню, грозами розхристаний?
Може, лиш примарився у сні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837700
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Літо радісно заіскрилося
Бо волошками жито вкрилося,
А ромашками біле полечко
Літа й сонечка гарні донечки.
На галявинах червоніє мак:
—Я по літечку залишу вам знак.
Пломенітиму у стрічках – вінках
З колосочками в білих рушниках.
Літо в даль степів задивилося
Та у соняхах зупинилося,
Що голівками всім вклонялися
І до сонечка посміхалися.
Влітку хвилями синява - блакить
В квіточках-очах ніжний льон бринить.
Ллється дзвін його та й долиною:
—Повернусь до вас скатертиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837627
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 06.06.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 05.06.2019
Не сніг то ліг у коси ненароком –
То сивина у мами розцвіла,
Хоч не такі глибокі в неї роки,
Та борозенка не одна лягла.
«Матусенько, голубко сизокрила,
Нема очей, добріших за твої,
Любов’ю світ увесь ти підкорила,
Чом від біди не захистиш поріг?»
Матуся посміхнулась калиново,
Де гіркота й краса переплелись:
«У мене відбулась така ж розмова
З бабусею твоєю теж колись.
Запам’ятай, біда і щастя поряд
У цьому світі ходять і живуть,
Від лиха ще не знайдено запорів,
Хоч як дітей матусі бережуть».
Дивлюся в очі мами і в нихбачу
Себе в свої неповні 20 літ:
Будьмо ж до мам уважні і терплячі –
Саме вони квиток дали у світ!
29.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837501
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 05.06.2019
Між колоссям, що в полі, мак червоний розцвівся,
Вітер ніс нашу долю й чомусь дуже втомився.
Він присів відпочити, на траві край дороги,
Вкарбувалися миті, заховались тривоги...
Підійметься на крила, доля разом із вітром,
Та, що серце журила, усміхнеться нам літом.
У блакитному небі, там де хмари пухнасті,
Прийде доля до тебе, подарує знов щастя.
Закружляє у літі, закохає у себе,
Наймиліша у світі, стане знову для тебе.
Обійме, приголубить, прошепоче: "Щаслива"
І для того хто любить, буде доля мов диво...
Вона радо вернеться до людей що кохають,
І зігріє їм серце, закружляє над краєм.
І з коханням за руку у життя помандрує,
Більш не буде розлуки, доля щастя дарує..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837439
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Життя, як сонце, йде за горизонт,
В рутині сірій час спливає.
Подій вервечкою старий альбом
Зрине у пам’яті й зникає.
Скупа усмішка втомлене чоло
Освітить поспіхом в бажанні.
Щось відбулось, щось щезло, як на зло,
У Лету кануло в чеканні.
Ще зійде місяць німотою в ніч,
В холоднім видиві яскравім.
Та годі скинути свій хрест із пліч,
Він з волі Господа в опалі.
Душа оголена, мов сухостій,
Що вп’явсь корінням у землицю.
Любові вірна - істині простій,
Шукає силу там - живицю.
02.06.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837388
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Такої, як я, не буде:
Ні завтра, ні післязавтра...
Дарую вам щире слово,
А в серці палає ватра...
А шлях, не такий простенький
І люди у ньому різні.
Десь плакало моє серце
І ду́мки були нарізно.
І сльози тепер - не сльози.
Із досвідом в серці - криця.
Де була в житті невдача,
Там стала мала дрібниця.
І була у мене радість,
Кохання й маленькі діти.
Я досі щаслива мама
Для того, щоби горіти.
Для того, щоб бути світлом,
Тому називали «Сонцем».
Заходили в хату мрії
І хмари в моє віконце.
А я понад все на світі -
Любила, хто і не любить.
І знала, що Бог - предвічний
Прощає, хто словом студить.
Знаю, такої не буде:
Ні завтра, ні післязавтра...
Бо кожна людина в світі
Є цінність і чогось варта.
Тому не у тіні серце, -
Відкрите, справдешнє... в шрамах.
Живу, бо насправді - сонце,
Із серцем - «гостинна брама».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837374
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019
Позбирали гори хмари,
А над морем — чисто,
Хвиль нелічених отари,
З променів — намисто.
Пританцьовують чубаті,
Стеляться під ноги,
Береги у пінній ваті
Схожі на пороги.
Умлівають гір вершини
У дощах тропічних,
Зеленіє все й долини —
В квітах екзотичних.
Ми красою полонені —
Чудодійна сила
Будить душі у натхненні
І дарує крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837370
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Летять літа на крилах журавлиних:
Не в сиву даль – до вирію спішать.
Завмерла у росі-красі калина…
Й збентежено озвалася душа:
«Відколи світ цей у моїх зіницях,
Калинонька – святий мій оберіг,
І срібноока кошиком криниця,
І заповітний батьківський поріг!
Дитинства тут несмілі перші кроки
І юності закохана пора,
До них летіла мало не щороку
Й зі мною - пара й наша дітвора.
Життя моє у безперервнім леті
Боялось передчасно відцвісти,
Були і рай, і зради, і багнети,
І воля непростиме теж… простить…»
Вже доля заблукала в пізню осінь,
Коси торкнулась інеєм зима…
Живі калина і криниця й досі,
Лиш на порозі вже батьків нема…
29.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837292
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Хтось розсипав оксамити в темнім небі над селом,
То весна стрічалась з літом, доторкалася крилом.
Вечір теплий посміхнувся, він хотів обняти двох,
У туман взяв загорнувся, ліг на прохолодний мох.
Прислухалася до тиші річечка у самоті,
Вітер вітами колише і пісні співа вербі.
Підхопила пісню жаба в очереті ква... та... ква,
Аж прокинулась кульбаба, то не пісня а нудьга.
Щось в траві зашерхотіло і з'явилися вогні,
Світло світлячки включили в казку поведуть вони.
Цвіркунець завзято в травах, личко у росі вмивав,
Тихо було у дібровах, літо весну цілував.
А вона так зашарілась і промовила... Вже час...
Нічка в озеро дивилась, літо поспіша до нас.
Ми його зустрінем радо, посміхнемося йому,
Знову оживуть левади і всім буде не до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837269
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Підперте синє небо на паля́х —
То гострозубі гори звіддаля
Дарують подих свіжого повітря,
У небо повтикали довгі вістря.
Пройти потрібно не один аршин,
Щоб доторкнутись снігових вершин —
Не всім дано здолати ту дорогу,
Розвіяти печаль і мати змогу
Збагнути смак життєвих перемог,
Невдач, падінь і болісних тривог,
Себе загартувати у борні,
Щоб цінувати сонцесяйні дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837255
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019
Пахне в саду матіола, дивним коханням п'янить,
Пахощі линуть довкола, то найчаруюча мить.
Зорі у небі з'явились, місяць всміхнувся до них,
Роси у травах згубились, падали до наших ніг.
Приспів:
П'янить матіола у день вечоровий
І зорі яскраві моргають до нас.
Твої поцілунки солодко - медові,
До уст доторкнулися в тисячу раз.
Не́сло кохання на крилах, радості світлі думки,
Ми ним удвох дорожили, не рахували роки.
Хай вони будуть щасливі, серцем такі молоді,
Не залякають нас зливи, гріють цілунки твої.
Приспів:
Збулися сонячні мрії, стежкою в парі ідем,
Душу коханням зігрієм, і на вівтар покладем
Пахне в саду матіола, дивним коханням п'янить,
Пахощі линуть довкола,то найчаруюча мить...
Приспів:
П'янить матіола у день вечоровий
І зорі яскраві моргають до нас.
Твої поцілунки солодко - медові,
До уст доторкнулися в тисячу раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837115
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019
Плаче небо із нами рясними дощами.
Видно сумно йому і, як нам всім, болить.
Нарікати не треба... дай поплакати небу,
бо ж не стане воно просто так сльози лить.
Вже здається, що й сонце засумувало.
Хмари, хмари і хмари... ніби світ потемнів.
Усміхнімося, люди - і навкруг заясніє.
І зрадіють, напевно, й ті, хто нас залишив.
Щоб не плакало небо, а лиш поливало,
й до землі несли силу краплинки малі...
Дарувати нам треба молитву лиш щиру,
і любов свою, й ласку... небу й неньці-землі.
Плаче небо із нами рясними дощами.
Видно сумно йому і, як нам всім, болить.
Нарікати не треба... дай поплакати небу,
бо ж не стане воно просто так сльози лить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837094
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019
Загус туман у біле полотно,
Уява лиш по ньому щось малює,
Неначе туш мокнув у молоко,
На мить душа відбиток закарбує.
Я знов дивлюсь театр із тіней,
А час завис, неначе у антракті,
У сиві дні змінилась суть речей,
Я цей сюжет залишу на закладці.
Лунає дзвін крізь сизу пелену,
Веде мене від гущі аж до раю,
Немов сліпа долаю цю імлу,
Та знаю він замовкне біля краю.
Сидять гріхи немов під трафарет,
Я їх з добром за руку оминаю,
Іду вперед, де твій є силует,
Для мене ти тепло оберігаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837085
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019
Чому нема неба, зірок нема?
Чи кінець світу, чи просто туман?
Такий, як цукерка густий, тягучий,
Витягує жили, заплутує, мучить.
Немає просвіту. Усе як вві сні.
— Що з нами ще буде? — лунає в пітьмі.
Так холодно. Трусить. Не сила збагнуть.
І замість землі вже якась каламуть.
Наче когось ведуть на покару,
А зло і брехня попереду отари.
За ними і чванство тягнеться услід,
Із високомірством погналося вбрід.
Ген сварки і чвари, як добренькі друзі
Тримаються разом, трясуться в напрузі.
Спокійна, як завжди любов променить,
Не страшиться суду, душа не тремтить.
Прощення присіло скраєчку на лаві
Тихенько з добром розмовляє по справі.
Раптово небесні ворота відкрились
І ангели справжні на землю спустились.
Добро і любов із прощенням зустріли
Взяли їх на крила і в небо злетіли.
Зостались відкриті роти у пітьмі.
— Покайтесь! Бо суд наяву, не вві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837027
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Прошепочи мені: "Доброї ночі",
Без твого тепла мені не заснути.
Щеб раз, тільки раз побачити очі,
Щеб раз, тільки раз у них зазирнути.
Зорі на небі з'явилися ясні,
Мов передати від тебе щось хочуть:
"Люба, цілунки лови мої ря́сні,
Виглянь в віконце, там дивляться очі..."
В сутінках чується тихе сюрчання,
Вітер торкає легенько листочка.
Буде кружляти у вальсі до рання,
Доки весна подарує сорочку.
Прошепочи мені ніжно:" Кохана",
Може тоді лиш я зможу заснути.
Буде нам линути пісня весняна,
Коли ти зможеш мене пригорнути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836941
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Як живеш сьогодні? – поділись зі мною,
Хто тепер закрався у твої думки?
Тільки не вагайся і не будь сумною
Байдуже, що літо хоче навпаки
Віриш, що готовий я для тебе досі
Осушити залпом цілий океан
Та грайливий вітер в русому волосі
заплітає в коси твій новий роман
Скільки ще навколо, нас чекає світла
(не замінить навіть вечір при свічах)
Скільки не старався - тільки ти розквітла
Не у карих – сірих, у чужих очах
І безглуздо листя зеленіло клена
Час – ще той дотепник, хоч і б’є у ціль
Тільки не забути цю любов шалену
Незбагнену пристрасть, мого серця біль
Розпустили віти вже весняне листя
Викрасти б хвилину, ніжний погляд твій
І зіпсутий аркуш, заново, начисто
Цілувати очі, жадно поміж вій
Скільки ще навколо, нас чекає світла
(не замінить навіть вечір при свічах)
Скільки не старався - тільки ти розквітла
Не у карих – сірих, у чужих очах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836918
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Я часто у думках своїх блукаю,
Буває на побачення іду.
Буває, що тебе у них шукаю,
Стежиною біжу, не дожену...
Ну де ж ти... Деж ти... Шепочу коханий,
Чому та стежка вічністю здалась.
Ось поле де всміхаються тюльпани,
Вони в обійми завжди брали нас.
І чуються мені знайомі фрази,
Я тут кохана... Зовсім поруч я...
Від слів отих забулися образи,
А в серці розгорілось полум'я.
Твоя рука легенько доторкнулась,
А я затамувала подих свій.
Невже це ти...На голос обернулась,
Тепер завжди ти будеш тільки мій...
Радіти щастю з нами буде небо,
Коли цілунки обпечуть уста.
В думках своїх завжди спішу до тебе,
Не заросте ніколи стежка та...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836784
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 29.05.2019
Дорога в кожного своя... біжить у світ широкий.
В тебе - твоя, в мене - моя... на ній є наші кроки.
Вона біжить, немов потік, її нам не спинити.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Біжить вона і через гай, там де в танку берізки.
Над ними грозами шумлять і ллють хмарини слізки.
О, скільки тут усього є... йому можем радіти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Дорога в кожного своя, тут радощі й печалі.
Отримаєш, що заслужив... не завжди, що чекали.
Життя всіх мудрості навчить... бо ми ж його є діти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836827
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 29.05.2019
Каштан рожевий… Справжнє диво з див
Поставив на шляху мені Всевишній.
Спасибі, Боже, що нагородив
Видовищем таким рожево-пишним.
Дивлюсь на цю небачену красу
Й величним світ здається і святковим.
Зникає у такі хвилини сум
І Божа благодать лише довкола.
Цей цвіт каштанів, неба світло синь!
Чи є краса у світі чарівніша?
Й так хочеться у рай цей запросить
Того, хто є для серця наймилішим.
17.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836489
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Летить у небі лебедина зграя,
А я услід шепочу їм:" щасти"
Мене за плечі вітер обіймає,
А я все уявляю, що це ти.
Берізки віти шелестять так тихо,
Їм хочеться любові і тепла.
Для мене ж голос твій, то ціла втіха,
Такий дзвінкий, мов води джерела.
Біжу до річки, чую прохолоду,
Латаття жовте у вінки сплелось.
Дивлюсь мов в дзеркало в прозору воду,
Там відображення твоє здалось...
Всміхнулося до мене, привіталось
І руки простягнуло, ось вони...
Враз хвилі в річці швидко загойдались,
На воду падав білий цвіт весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836479
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Переклад пісні на сл. Наума Гребньова "Журавлі" (неповний текст)
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
Не в землю нашу полягали спати,
А в небі - вони білі журавлі.
З тих давніх днів, минулих, до сьогодні
Летять, і нам їх чути голоси.
Чи не тому із сумом і безмовно,
Здіймаєм погляди усі ми в небосинь?
Летять у вирій журавлі далекий.
В утомі з них ніхто не відстає,
Але між ними проміж є маленький,
Можливо, місце буде то моє.
Час прийде - разом я із журавлями
Летітиму у неба сивій млі.
Згори звернусь пташиними словами
До вас усіх, кого залишив на землі.
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
Не в землю нашу полягали спати,
А в небі - серед білих журавлів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836568
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Зазирнула берізка у віконце раненько,
відзеркалились віти її у вікні.
У колисочці доня моя спить маленька,
соловейко на гілці їй співає пісні!
Ніжно промінь ясненький ручки й ніжки цілує
і волоссячко пестить... вже й на щічку злетів.
Ой, який він гарненький! Ой, який він тепленький!
Доня очки відкрила - в погляді заяснів.
І шумить під віконцем тихо-тихо берізка,
оксамитове листя прикрашає роса.
Вже проснулась рідненька, тягне ручки до мене.
Це найбільше багатство і найбільша краса.
Зазирнула берізка у віконце раненько,
загойдалися віти від радості знов.
Бачить наша берізка, як тут рано-раненько
своїй донечці з сонцем я дарую любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836451
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Коли вже весна відпочине й візьметься до справи
І першим промінням наситяться спраглі серця
Я душу оголю, впаду, обіймаючи трави,
Невдачі усі перекресллю штрихом олівця
В полоні тенетах я очі відкрию й відразу
Пливтимуть по небу, у тінях кумедних хмарин
Минулого жаль, сьогодення й майбутні образи
Я буду самотній, та більше не буду один
Квапливо весна буде грати незвідані ролі
У поспіху гублячи першу цнотливу красу
Чи вистачить часу вмирати у тобі поволі
Чи вистачить сонця зігріти холодну росу
Ні ти, ані я, - вже давно не володарі часу
Своє відцвіло, залишилося м’яте, пусте
Та все ж, попри біль, недозрілу любов передчасно
Посадимо вдвох, і хто знає, що там проросте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836385
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Як кохання в крові,
Не позбутись його.
І чекаєш зорі,
Щоб воно в сон прийшло.
Душу спомин ятрить,
Доля креслить дугу.
Зупинити б ту мить,
Провести, щоб пряму.
Де любов двох сердець
Зігрівала тіла.
Нас розлучить лиш смерть,
Я - навіки твоя.
Бринять сльози в очах:
Щастя, радість моя.
Невблаганний в нас час
Та ще спів солов’я.
24.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836339
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Кліпало сонце на заході днини,
Вітер смичком на осиці заграв.
Вечір схилився в обійми долини,
Сяйво лилося в заквітчаний став.
Плавно хиталися білі лілеї,
В заводях хлюпались жваві бобри.
Темінь відкрила у небі алеї,
Падало світло за обрій, в обрив.
Мряка під ноги повзла і на плечі,
Очі мережив густезний туман.
Згасло кохання — слова недоречні,
Канув у прірву незвичний роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836477
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Зацвіла калина білим цвітом,
Наче наречена у вінку.
Закружляла в вальсі гордовито,
Залишивши сльози на листку.
Закохавсь туман у неї зранку,
Притулявся й ніжно цілував.
Подививсь на неї наостанку
І у травах почуття сховав.
Прилетів з країв далеких вітер,
Прохолодою вдихнув в лице.
Кинув їй під ноги зорецвіти,
А вона всміхнулася за це.
Тільки й він не був у неї довго
У далекі мандри поспішив.
Навіть не лишив цілунку свого,
А самотність лише залишив.
Дарувало небо волошкове,
Для калини сонячне тепло.
Відчувалось почуття казкове,
Справжнє... Більш такого не було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836207
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 24.05.2019
Я зіткала кохання своє,
З почуттів і цілунків гарячих.
Десь у лісі зозуля кує,
А берізка чомусь тихо плаче.
Переповнює серце блакить,
Що зависла вгорі наді мною.
Подих ніжності, то така мить,
А ще краще, коли ти зі мною.
Коли просто за руку візьмеш
І усмішку свою подаруєш.
У країну казок поведеш,
Чи уста поцілунком змедуєш.
Я зіткала кохання з добра,
Додала туди пахощі літа.
Щоб дорога життєва вела
У країну казкового світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836109
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 24.05.2019
переступити через гордість, але як?
як ланцюгами, із заліза сповиває,
всі почуття і рідність, мов маяк
у темноті жевріє, та не сяє...
переступити через себе, але як?
не вистачає тої близькості, замало.
і межі, що невидимі, як знак,
бо там де гордість, просто не кохають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835755
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 21.05.2019
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого повні колосочки.
Гляньте, вишиванки одягли синочки.
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Вишиті сорочки в донечок є нові,
квітне тут любисток, ґрона калинові.
Нехай ваша доля, діточки рідненькі,
та й буде щаслива... вишивали ж неньки!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого море колосочків...
Гарні вишиванки в доньок і синочків!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835783
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 18.05.2019
Пора осіння виткала вітрила –
За журавлями хоче відлетіть,
Бо у краю цім трохи забарилась,
А у природі все, як у житті.
На все свій час, своя на все година:
Приходити у світ і достигать,
Адже людина – світу теж дитина,
То ж має все в житті своїм встигать.
20.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835663
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Коли приходить знову вечір
І розсипає ніч зірки.
Торкає місяць їхні плечі,
Мені ж минуле шле думки.
О юність! Ти така чарівна,
Попереду життєвий шлях.
І молодість немов царівна
І стільки радості в очах.
Пройдусь з тобою полем нашим,
Сплету ромашковий вінок.
О юність! Всім тоді розкажем,
Як в самостійність був наш крок.
Були і злети і падіння,
Не завжди шлях рівненьким був.
Та кожен з нас зберіг коріння
І свого роду не забув.
Ми разом добивались цілі,
Зустріла зрілість радо нас,
Наш корабель не сів на мілі,
Пливе на хвилях по сей час.
І лиш коли приходить вечір
І розсипає ніч зірки.
Летять, мов з вирію - лелечі,
З моєї юності думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835369
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 14.05.2019
"...в смерти – вечность, а у жизни – миг. "
Владимир Зозуля
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835192
Жизнь коротка. А все её стези
Ведут к определённому итогу.
И сколько на пути ни тормози,
И ни тяни со сборами в дорогу,
Но ты уже занёс, по сути, ногу,
Едва тебя нащупало УЗИ.
Отмерен не ахти какой нам срок -
Мгновение у вечности оттяпать:
Привет, пока - и вот тебе порог,
На той ноге - с утробы белый лапоть.
Ты можешь расшибиться или плакать,
Но со старухой неуместен торг -
Она придёт. Уколет свой наркоз -
От боли и тревог анестезию.
Вот только не случился б передоз -
Туда бы не хотелось с амнезией
И выглядеть беспомощным разиней,
А то и смерть пойдёт наперекос.
Но нет ещё в гробу гвоздик и роз,
И мы пока живём. Ну что ж, потерпим.
А там, глядишь, ответит на вопрос
Создатель вечной жизни (или смерти?)**,
Где миг, где вечность в этой круговерти,
И даст тогда нам старт на новый кросс...
P. S. Мы вроде - free, но... частная property,
И хош - не хош, а есть над нами Босс...
** см. первоисточник
Фото из интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835348
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Спасибі, матусю, за все, що я маю,
За щирі твої почуття,
За перший найкращий у світі дарунок -
це світле і щедре життя.
За другий у нім найдорожчий дарунок -
твою незрадливу любов,
За ніжний з дитинства ранковий цілунок,
За радість від теплих розмов.
За пройдені з успіхом гарні дороги,
Освітлене сонцем ім'я,
За кожну молитву, сльозу і тривогу
В цю мить тобі дякую я.
Хай літ не торкаються грози з вітрами
І линуть від нас віддалік.
Ніхто і ніколи не стане між нами,
Ти в серці моєму навік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835337
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
[i]Росте черешня в мами на городі,
Стара-стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони й не дякують за те.
[b] Микола Луків[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна вишенька
красну вишивку
одягає в житті раз-у-раз,
серед віточок –
рідних діточок,
як трапляються, не для прикрас.
І намистечко –
спіле листячко
обрамляє її, мов смарагд.
Ще й коралями –
чудо-лялями,
чудо-вишнями – роду парад.
Красну вишеньку –
дань Всевишнього –
з ласки Божої і дідуся
при повіточці
в пару квіточці
посадила з добром матуся́…
Світ завдячений
неперервністю
не розпутницям, і не царям –
вкрай привітним (бо
люблять діти ж їх),
лиш коханим своїм матерям.[/color]
[/b]
12.05.201
На світлині автора - остання представничка
жіночого полку племені з Удаю внучка Ханна,
що народилася і мешкає у Німеччині.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
А весна надворі гра на струнах серця,
Почуття юнацькі розбудила знов,
Знову соловейком пісня з серця ллється,
І розквітла цвітом в серденьку любов.
І душа співає з солов"ями в гаю,
Й зорі посміхаються вгорі,
Кожен вечір люба я тебе чекаю,
А кохання в серці полум"ям горить.
Вийди моя доленько, місяць повний в небі,
Шле тобі цілунки з неба весняні,
Із піснями й серце я послав до тебе,
Мені серце замінили солов"я пісні.
І співає пісня в грудях замість серця,
І кохання ватрою, полум"ям горить,
Серцем я з тобою й думкою святою,
Я чекаю нашу найсвятішу мить.
Усміхнеться, знаю, нам щаслива доля,
Буде нам світити сонечком в житті,
Будуть квітнуть квіти на життєвім полі,
Будем в щасті і любові по життю іти.
Бо весна надворі гра на струнах серця,
Почуття юнацькі розбудила знов,
Знову соловейком пісня з серця ллється,
І розквітла цвітом в серденьку любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835359
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Ти-вогник моєї душі!
Матусенько,люба,єдина
Як добре,що ти є жива.
Ти-краща у світі людина!
З тобою і день ожива.
З тобою і сонечко ясне,
Удвічі зігріє теплом.
І руки твої пахнуть щастям,
А серце дарує добро!
З тобою і квітне калина,
Тюльпани,бузок й спориші
Для мене,ти наче зорина,
Ти-вогник моєї душі!
12 05 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835307
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
З'явився ти в моїм житті і все перемінилось,
Дерева зацвіли в красі я наче б то влюбилась.
Щоночі ти приходиш в сни я там тебе чекаю
І - з ясним променем весни,від себе проводжаю.
Приспів:
Хай зорями світиться небо, коханням для нас,
Хай будуть цілунки солодкі, солодкі щоденно.
А доля щаслива взяла й поєднала в цей час
У щасті кохання для нас було знову рожденне.
Шепочеш ти, прийду іще, даруєш поцілунок,
Без тебе в грудях так пече, та ти мій порятунок.
Прийду кохана завтра знов, як зорі будуть в небі,
Віддам тобі свою любов і пригорну до себе.
Для мене ти вогонь в душі, негаснуче кохання
І навіть, як ідуть дощі, не принесуть страждання.
Коханий не барись прошу у нас з тобою нічка,
Нехай несуть вдаль почуття, немов бурхлива річка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835261
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Ще тихо спали береги, туман упав на трави,
В садах співали солов'ї і в хмарах кучерявих,
Блакить виднілась, вітерець гойдав зелені віти,
А десь летів уже свинець і голосили діти.
Торкнулася людей біда, ввійшла у кожне серце,
В біді країна молода, ліси, поля, озерця.
Страшенна сунула чума із чорними хрестами,
На довгий час в полон взяла, лишивши в серці рани.
Піднявсь старий і молодий на захист Батьківщини,
Летіли кулі наче рій, валилися хатини.
Із гучномовця Левітан промовив грізне слово,
Війна! Розпочалась війна! Кричало в душах знову.
Ішли бої, що несли смерть, там гинули солдати,
Довкола стільки було жертв, від вибухів гармати.
Лише вперед, ні крок назад в думках були єдині,
Була сміливість у солдат служити Батьківщині.
І кожен хто віддав життя за щастя Перемоги,
Пішли у вічність в небуття, пішли служити Богу.
Ми будем пам'ятати їх і згадувать щорічно,
День Перемоги є для всіх історією вічно!
За сьогодення і життя ми скажем їм спасибі!
Безсмертна пам'ять у серцях у домі і садибі.
Хай не торкаються землі, більш бойові заграви,
Хай пам'ятають всі живі меморіали Слави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Пелена накрила сірим димом небо,
Сльози проливають проливні дощі.
Я у даль вдивляюсь, думаю про тебе,
А душа складає з Музою вірші.
Де ти мій коханий, яблуневим цвітом,
Застеляє вітер трави навесні.
Зеленіє в полі, підростає жито,
А в садах співають птахи голосні.
Лине пісня дзвінко, лине понад краєм
І коханням гріє серденько моє.
А сад яблуневий, знову нас чекає,
Білим, білим цвітом стежку нам снує.
Як тебе кохаю, як тебе люблю я,
Почуття не згасли, полум'ям горять.
Яблуневим цвітом яблунька цілує,
А роки рахує наш з тобою сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Крапельки дощику дрібненько стукають.
Супляться хмарки, що сонця нема.
Травень намоклий сердито потупує,
Під парасольку сховалась весна.
Сад зажурився, і сльози ледь стримує.
Вітер відносить пелюстки удаль.
Джміль заховався, квітки не запилює
Із пустоцвітом кружляє тут жаль.
Вулиці – річкою, чоботи носимо
Весело дітки пускають човна.
-Вигляни сонечко, небо ми просимо.
Шморгає носиком мокра весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834940
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832863
І буде слово… Гріх… І каяття
І буде бал.. І демони безсилі…
Мені б крізь терни у твоє життя
Ввірватись…
Й залишитись
В ньому на хвилину
І буде осінь сипати слова,
П’янкі смарагди в непогожу днину
Ти будеш йти по парку, ділова
Уся в думках…
Уся в собі…
З галузкою жасмину
І принесуть спізнілі журавлі
Від тебе звістку - сліз скупих краплину
Нехай чужими були на землі
Але у вічності
З тобою розлучусь,
І у тобі загину
І в час коли, надумають боги
Усім безсмертним пощипати крила
Я розіб’ю всі кляті береги
І заберу з собою навіки
Все те що ти не зберегла
але в мені відкрила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834844
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Пальцями вгору наш місячний легінь
Вперто тримає нічний небозвід.
Нічка-ворожка гадає на темінь,
Краб прибережний прискорює хід.
Птаха пітьми виграє на сопілці —
Вивчила ноту, та тільки одну.
Вітер притихнув на пальмовій гілці,
Ковзає хвиля самотня по дну.
Хлюпає човен, припнутий в камінні,
Місячна стежка — найкращий маршрут,
Щоб поєднати закохані тіні
І врятувати кохання від скрут.
9/04/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834597
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
Загуділи бджолині рої
І заграли мелодій для вишні.
Милувалися цвітом її
І торкались пелюсток розкішних.
Працьовиті, збирають нектар,
Метушаться, щоб більше зібрати.
Так шумливо, неначе базар,
Мов доносяться з сцени сонати.
Ясне сонечко їм до душі,
Кольорами веселка всміхнулась.
Коли падали рясно дощі,
Вони з ними в той час розминулись.
Біла хмарка гойднулась згори,
Полетіла у далі далекі.
Де у вальсі кружляють вітри,
Де курликанням кличуть лелеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834492
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 05.05.2019
Яким же гарним був татусів сад...
(я згадую свого дитинства пору).
Були великі там й маленькі деревця.
З великими - мужніли тут батьки.
За молодими - ми тягнулись вгору.
Не в багатьох в селі були такі садки
(це тато наш з деревами братався).
Сестричок сливок посадив був раз:
червону, синю, жовту... Де їх взяв?
Так непомітно сад наш розростався.
Як гарно квітнув сад наш навесні...
(на нього перехожі задивлялись)
Сюди приходило і літо золоте.
Радів і барбарис, і виноград.
Від теплоти плоди всі наливались.
На райці нашій сім гілок було
(прищеплених, із різними плодами).
Частенько прибігали ми сюди
на диво-дивне подивитися оте.
Мічурінцем всі ж тата називали!
То ж гнулись рясні віти до землі
(що дякувать за ласку треба... знали).
А ми раділи, як збирали урожай.
І від душі усіх, хто завітав до нас,
із радістю так щедро частували!
Цвіте весна... Ой скільки ж літ пройшло!
(Вже багатьох нема дерев... Минулось.)
А босоноге те дитинство золоте
у пам'яті моїй і до тепер живе.
Весняним цвітом знову повернулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833553
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 05.05.2019
(в Радоницю, місяця травня…)
Святої тиші спокій і жура…
На цвинтарі сільському сосен варта,
А тінь хрестів застерігає: «Варто
На світі жити, раз твоя пора!».
Тут явиться прозріння, днем одним:
Межу всьому відчуєш явно, зримо
Руками, розумом, шляхами пілігрима –
Он встелені як хвоєю вони –
І камінь в мітках вічності замре:
Твоє життя все вміститься у риску
Між числами! – до тризни від колиски
Ім’я – на подих, дати дві – й тире…
О дар буття, цінуй його мов скарб:
Ким був ти, мав що – все постане прахом,
Тож дні свої, любов, ще душу-птаху
Оберігай – та додавай їм барв;
До часу в камені торкнися, до трави,
Світ обійми любов’ю – і живи.
Біжи від суєти, бо все зітре
Оте святе між датами тире!
---
(над Припа"яттю, де край дитинства і пам’яті роду…)
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834438
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 05.05.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]
[i][b][color="#07717d"]Народжуйте усе, що – від любові,
сирітства, безпорадність не плодіть!
Нехай вічнозеленість як основа
тримається на дереві століть!
Лелійте і підживлюйте коріння –
без кореня рослини не ростуть….
Дістатись неба – Боже повеління,
до благоденства заповітна путь!
Досягне ж висоти лиш той з атлетів,
хто знає, що в гори буває низ,
Бо так влаштована Земля-планета –
вселенської містерії каприз.
Дуальність світу – то закон природи.
Цуратись низу легіню не слід…
Та пам’ятати: деревні породи
ростуть у небо, але низу від…
Тяжіють і андроїди земельно –
немов є все потрібне на землі.
Але душа співа, хоч акапельно,
у віковічно-райдужній імлі...
...В усьому є своя священна правда
і свій, нутром закладений, резон:
хай нітрогена* голосна бравада
уступить смислу!..
Цар царів –
озон**! [/color][/b]
4.04.2019
________
*Азот -інертний газ, складова атмосфери Землі;
в перкладі з грецбкої означає ( [b]а[/b]-не; [b]зот [/b]- життя)
[b] неживий.[/b]
**Трьохатомний оксиген (O3), що міститься в стратосфері
і захищає Землю від космічних та УФ-променів, відіграв
важливу роль у виникненні і збреженні орзанічного світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.05.2019
По глади моря - белый парус,
По коже - жаркий ветерок...
И соблазняет тебя Бахус -
Вина бы лёгкого глоток...
Глоток вина средь моря жизни,
Где лето чайкою парит
И перламутром красит мысли
Проснувшийся в тебе пиит...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797850
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 04.05.2019
В самотню ніч
Співає сич
Гіркаво.
Торкає пліч
Пітьма сторіч
Лукаво.
І звісна річ,
Що зусебіч
Тужаво.
Зійшов панич,
Зірок павич,
Злотаво.
Вир протиріч
У сотнях свіч —
Яскраво!
Тривогам — пріч!
Летіть у піч
Ласкаво.
Його не клич
В самотню ніч —
Пий каву.
3/04/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834416
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019
Как трудно писать о войне,
Которую знаешь не лично.
Но, было рассказано мне
По дням, по часам... не публично.
Не верил ни вождь, ни народ...
Но враг дерзко вторгся в границы,
Нарушив наш мирный оплот
Кровавою лапой убийцы.
И вздрогнула Родины честь -
Фашизм посягнул на святое,
А силы той было ни счесть
И слюни текли на чужое...
И по́днялся старый и млад,
И бабы, и девки, дети...
Фашисту устроили ад,
Сорвав планы в "розовом цвете".
Пылала Держава в огнях;
Уж враг видел Площадь Столицы...
Но выжил наш дух "на камнях",
Дав силы победе родиться.
Настал переломный момент
И дрогнули ноги фашизма,
А в битве поставлен акцент-
"Избавить весь мир от нацизма!"
Сквозь дым пробивалась весна;
В стране дуло ветром победы...
Какая же мерзость война -
Разруха, болезни и беды.
Соленая горечь слезы,
Еще не засохнет годами,
А память Священной Войны,
Не станет мрачнее с веками.
Да здравствует солнечный май,
Алеющий флаг над Рейхстагом...
И кто бы враг ни был, то знай:
"Не будет твой помысел благом!"
Как трудно писать о войне,
Которую знаешь не лично.
Но, было рассказано мне
По дням, по часам... не публично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834343
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019
Дозволь мені тебе любити,
Дозволь коханою назвати.
Без тебе в світі важко жити,
Ще важче в невідомість грати.
Дозволь мені тебе обняти
І притулитися до тебе.
Солодкий мед із уст збирати
І дарувати зорі з неба.
О Боже! Як тебе кохаю!
Сто раз скажу, промовлю ніжно.
Любов моя прийшла із Раю,
Лягла словами в весну пізню.
Послухай, що шепоче вітер,
В садочку птах пісень співає.
Усі зберу для тебе квіти
І прошепочу, що кохаю.
Дозволь мені тебе любити,
З тобою поруч завжди бути.
Любов не можна спопелити
Її ніколи не забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834264
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Хлюпають, котяться хвилі,
Гордо намотують вал.
Ваші слова серцю милі,
Варті найкращих похвал.
Пінні, летять звідусюди
Доки знайдуть береги.
Бризи наповнюють груди
І додають нам снаги.
Море співає з пташками
І не збивається з нот.
В небо злітаєм думками,
Щоб доторкнутись висот!
4/04/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833141
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Ти бачив, крига в річці як скресає?
А чув, як лід, ламаючись, дзвенить?
Навколо біле місяцеве сяйво,
І ти, неначе в тому завинив,
Що мимоволі став єдиним свідком
Того, як річка, стомлена від сну,
Не зрозуміла, щастя в неї звідки,
Дзвеніла лунко й кликала весну.
А вже коли крижини оживають
І шлях шукають, товпляться у ряд,
Це дійство навіть кілька днів триває,
Зірки вночі на диво те зорять.
Хтось річку цю давно назвав Сулою,
Романтика присутня в назві цій,
Чи Сулейман також колись весною
Був, як скресала крига на ріці?
01.03.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833029
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Не покидай, не відпусти,
Не стань сама рабою!
Приворожила словом ти,
Привабила собою.
В твоїх очах вселився сум
І серденько страждає…
Горить душа – натхненням дум,
Тай піснею ридає;
Душа від ніжності зорить
Й сама того не знає:
То в чарах осені тремтить,
То взимку – запалає;
В печалі гине і не спить,
Цей сум сховать не вміє...
І благо, що в весняну мить –
Вся квітне й зеленіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.04.2019
Ще тиша небо огортає,
Роса омила трави зранку.
Ще на хмарках Весна дрімає,
Цілунку хоче від світанку.
А він із сонечком у парі,
Струну натягують, щоб грала.
Полинуть в небо звуків чари,
Мелодія на них чекала
Бруньки мов лампи засвітились,
Блукає в берегах лелека.
Чомусь дві верби зажурились,
Образились на дуба - свекра.
А ось метелик чепурненький,
Кудись вже зранку поспішає.
У полі - зору він маленький,
Був тут, та вже його немає...
Зіткав павук гамак для себе,
Йому у нім просторо й тихо.
Тривожити його не треба,
Хто потривожить буде лихо.
Десь гавкіт обізвавсь собачий,
Він із котом так розмовляє.
Кіт злиться, а буває плаче,
Тільки про це, ніхто не знає.
У кожного свої турботи,
І кожен має свої справи.
День додає усім роботи,
Додасть наснаги ковток кави...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832961
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Не знайти ріднішої землі,
На якій в садах квітують вишні.
В них співають хором солов'ї,
В вечори звучать пісні колишні.
Навіть вітер рідний в полі нам,
Річка, що біжить, куди не знаю.
Там де простір вільний пшеницям,
Як нам не любити свого краю.
Не знайти ріднішої землі,
Де життя подарувала мама.
Тут минали юності роки,
Дзвони дзвінко кликали до храму.
У обіймах верб стояли ми,
Милувались заходом і сходом.
А у лозах кумкали жаби,
Шепотіли казку тихі води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832849
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019
навчи мене жити без болю,
без доторку тихих жалів.
навчи мене жити поволі,
без швидкості марних світів.
навчи мене просто всміхатись,
радіти нестримно життю.
мурашками знов відчувати,
бо все віддала каяттю.
навчи мене вірити в диво,
ходити по свіжій стерні
і сни відпускати зрадливі,
бентежні і терпко- сумні.
навчи мене знов не боятись,
у тих почуттях, щоб кришталь,
із серця не міг розбиватись,
хоч там уже стримана сталь.
навчи мене жити без болю,
що глибоко в/ївся, нехай
весна розквітає поволі,
під шепіт чуттєвий, кохай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831754
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 16.04.2019
У кожній душі є свої мінотаври,
Свої лабіринти і пошук шляхів,
І біла голубка із гілкою лавру,
І сни неосяжні про велич віків.
У кожній душі є свої межі світу,
Своя черепаха і трійко слонів,
І плечі атлантів, і сонце в зеніті,
І писані глечики повні вітрів.
У кожній душі є у шафах скелети
І скринька Пандори, і попіл листів,
Синці від падінь і окрилені злети,
І безліч затінених «п‘ятих кутів».
У кожній душі є свій молот, горнило,
І вибір тернових вінків і хрестів...
І тільки поет бузиновим чорнилом
Усе це складає у руни зі слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019
Життя гортаю, мов новітню казку,
Де доля ще не вивела кінця,
В ній перемоги є і чорні дні поразки,
Хоч сльози й сум мені не до лиця.
Колише вітер долі білі пасма,
В очах посіяв вицвілу журу,
І весняна не веселить їх Пасха,
А шкіра рук нагадує кору,
Поморщену, потріскану і темну,
Але без неї древо згине враз.
Нехай нудна, але це вічна тема,
Бо у житті красивих менше фраз.
Там найчастіше – сіроокі будні,
Та не біда: господар долі – я,
Тож виберу моменти незабутні,
І допоможе в цім мені сім’я.
12.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832884
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019
Заглядає у душу-віконце
У квітчастім віночку весна.
В ніжній радості світиться сонце,
Абрикос розпустився зрання.
Рушничок пелюсточків рожевих
Всіх побачити кличе вже шпак.
У перлинках води кришталевих
Зміг умитися птах-весельчак.
Нареченою вбралася вишня
Під вуаллю чека видання.
Вітер листя деінде колишнє
Несе з саду у даль навмання.
На зелену травичку груша
Поглядає з гори років.
Погустішала. Квітень у душу
Промінцями любов впустив.
І усюди весна верховодить
Несе радість, веселенький спів.
Віра в щастя у серце заходить
В королівстві квітучих садів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832727
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Нас зігрівало мамине серденько.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Немов наш сад, тепер цвіте твій, мамо, слід.
Всі в ногу йдем дорогою одною.
Хай розростається наш дружний рід,
де люблять всі... й пишаються тобою.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Частую я внучаточок маленьких.
(Вірш-пісня моєї сестри Галини Жабенко,
яка дуже любить свою родину.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Муза
Писать стихи одна морока,
Но не могу, и я без них.
Люблю Есенина и Блока,
Великих классиков других.
Не подражаю,что в том толку,
От совершенства далека...
Лежит тетрадь на книжной полке,
Зависла в воздухе строка...
Писать стихи одно мученье,
Я битый час сижу уже...
Доела сладкое печенье,
И шоколадное драже...
Смотрю в открытое окошко,
И вижу Музы силуэт...
Мне машет преданно ладошкой,
Прекрасных слов неся букет.
28 03 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830909
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Я мусила вижити, чуєш,
коли клекотала біда
і зорі котилися всує,
й отрутою пахла вода.
Я мусила стати до бою,
скропивши неділю дощем,
аби залишитись собою
під чорним недолі плащем.
І хай обернулося мало
голодних вовків на людей,
я звіром байдужим не стала,
не вирвала день із грудей.
Не вмерла тремкою душею
на пласі гіркого жалю,
а тихо пройшлася межею
і світу сказала: "Люблю".
І крикнула прірві: "Прощаю
зневіру твою гомінку!".
І, сьорбнувши білого чаю,
у білу ступила ріку,
щоб ноги від болю відмити,
безсилля і темних жалів,
із серцем, до неба відкритим,
чекати розвеснених слів,
музик, що до танцю закличуть.
І зблисне прощення мені,
і стане уперше незвично
вбиратись у щастя при дні.
Вдивлятись в розгойдане жито
такого хмільного не сну...
Я вижити мала, щоб жити
і знову стрічати весну!
23.11.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831056
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ранки іще похмурі
й такі сирі,
березень ще тримає
помірний градус.
Вийдеш вдихнути
день новий
за поріг,
викотишся,
мов яблуко,
в купіль саду
і зрозумієш:
Боже, таки весна!
Хай металева сітка
дрібної мряки
душу тобі скородить,
як борона,
але настане час
і посходять маки
там,
де лишилась пустка
після зими,
висмоктавши із тебе
останні соки…
Викреше
синь небесна
гучні громи,
обрій тобі розвиднить –
такий високий.
І завібрує звуками
свіжа рань,
трісне скоринка сонця,
і світла цівка
квітневі
залоскоче
теплом гортань –
і розіллються промені
по верхівках.
Ну, а допоки березень
не добіг,
не передав ще квітневі
естафету,
вийдеш
вдихнути день новий
за поріг –
й думка твоя запрагне
дзвінкого лету!
Й серце твоє,
як брунька,
ввібравши сік,
вистрелить білим цвітом
і завесніє.
Знову життя постане
у всій красі,
сходи свої дадуть
молоді надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830838
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Не та весна теперь... Бывало -
Март зимний, белый... Лишь апрель
Дырявил снега покрывало,
Призвав любимицу капель.
Снег исходил ажуром нежным,
Покрывшись тонкой коркой льда...
Глядишь - сугроб огромный, снежный,
Подмыла талая вода...
А сколько мы сосулек съели ?
А помнишь, мастерили плот..?
Чтоб в лужах он не сел на мели,
Тащили к морю талых вод...
Весна резвилась и играла,
А вместе с нею детвора.
Нам было дня и жизни мало !
Что не затеешь - на "Ура!!!"
Не та весна теперь... Бывало...
Да что весна ? Весь мир иной.
Вернуть бы эту жизнь с начала...
Да только где тот путь домой ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Там, де неба ясного блакить,
Перший клин журавлів пролітає,
А внизу вже робота кипить –
Так весна хлібороба вітає.
Зустрічать сірокрилих дітей
Сонце виплило – вже зачекалось.
Жовтоока кульбаба цвіте
Там, де води весняні стікались,
А на серці – така благодать!
Радість там і людська, й журавлина.
Все готова за неї віддать,
Тільки «кру» журавлине хай лине.
02.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830284
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019
Не забудемо дитинство босоноге,
Що до нас приходить часто у вісні.
І ведуть туди щасливії дороги,
Линуть звідти співи птахів голосні.
Приспів:
Веде мене, веде мене дорога,
До рідного, до рідного порогу.
У світлий, ніжний край мій незабутній,
Туди де було свято, були будні.
Достигають у садах червоні вишні,
Зігріває сонце річку й береги.
Я пригадую історії колишні,
Їх у пам'яті з тобою зберегли.
Бігли весело купатися до річки
І вплітали конюшину у вінки.
Заплітали білі бантики в косички,
Доторкалися метелики руки.
Прокидалися з тобою до схід сонця,
Гнали в поле вередливу череду́.
Засинали коли місяць у віконці,
Догравав свою сонату на ходу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830260
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019
[i]До дня поезії
та Щастя...
Казала Настя:
"як удасться"...[/i]
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я долю-ружу посаджу на підвіконня
і сонечко в кватирку запрошу… –
Нехай несуть її до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай у ній бушує неугавний Гелій –
і сонячну енергію віддасть…
До тебе ж, добрий-кароокий-щедрий геній,
всім духам чорним
зась!
Краплини вічності моєї – все для тебе:
тобі ввіллю свій древній архітип
і зорепадом уквітчаю наше небо –
сип зорі щастя,
сип![/color][/b]
20.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019
У минуле спішу по стежині,
По якій ми з тобою ішли.
Несуть крила мене лебедині,
Ми любов свою знов віднайшли.
Не відпустимо більше від себе,
Не дамо забруднити її.
Жити люба не можу без тебе,
Ти одна лиш така на землі.
Приспів:
Зі мною поруч лиш ти одна,
Зігріє серце обом весна.
Тебе кохана в життя візьму
І більш від себе не відпущу.
Я не втомлюся любить тебе,
Я не втомлюся кохать тебе.
На крилах щастя лечу туди,
В моєму серці одна лиш ти.
У очах твоїх синьо - блакитних,
Я топлюся не можу спастись.
Нагадає весна нам і літо,
Як лугами блукали колись.
Було чути в тумані дзвіночки,
Пасовисько стрічало коней.
Своє щастя вплітали в віночки,
Ти горнулась до мо́їх грудей.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829924
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Немає осені без чарів падолисту,
Немає й казки без щасливого кінця…
Не можна все життя прожить в колисці –
Давно відома істина всім ця.
Життя – не рівна і гладка дорога –
Частіш колюча, мов їжак, стерня,
Коли ти просиш допомоги в Бога,
А йдеш то навскоси, то навмання.
Нема життя й без полину й калини,
Але й без меду також не бува.
І поряд із тобою доля плине,
Щоб ти про неї теж не забував.
Пісне життя, прожите без любові,
І хто те зна, чия вина у тім.
Любов завжди у парі із журбою…
Готовим будь зустріти все в житті!
17.12.2018.
Ганна Верес Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829906
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Вже дуже хочеться весни,
Душевного тепла у тілі,
Щоб злі морози-чаклуни
Згорнули килими в артілі,
Де зачаїлись заметілі,
Вітри холодні, зубожілі.
Нехай розтопляться льоди,
Розбурхані у сонце-днині,
Проріжуться глухі дуби,
Прокинувшись у серцевині,
Заглянуть в очі неба сині —
Уже смарагдами віднині.
Хай променистий диво-цвіт
Зігріє хмари скрижанілі,
Мережить незбагненний світ,
А пелюсткові заметілі
Голублять душі захмелілі,
Думки солодкі та несмілі…
19/03/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829801
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Ви знов мені наснилися сьогодні.
Якийсь чужинський... В посмішці печаль...
А очі... як в покійника — холодні...
Ви — даль...
І руки... Я ж любила Ваші руки!
Вони для мене — як святий грааль!
А уві сні вони подібні крукам...
На жаль...
І чорна сукня у червоних маках,
Шампанське переповнює кришталь...
А я... Мені так хочеться заплакать...
Ви ж — сталь...
Прокинулася серед ночі — змерзла.
У шибці хмарно-місячна вуаль...
Уже не сплю, та гіркота не щезла.
Мигдаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Зустрів на стежці дівчину - Веселку,
У її очі милі зазирнув...
Смак поцілунку був солодко - терпкий,
Я до цих пір про нього не забув
В долоні ми збирали срібні роси
І слухали мелодій цвіркуна.
Вплітав коханій я ромашки в коси,
Тікала із - під ніг у нас земля.
І кожен раз тримаючись за руки,
Ми зустрічали ранки чарівні.
Як прокидались загадкові луки,
Вона всміхалась сонечком мені.
Колише вітер пшеницями в полі
І підіймає хвилі золоті.
В зелених сукнях верби і тополі,
То був для нас найкращий день в житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829523
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Я вдячна сонцю й голубій весні
За молоді струмочки, голосні,
За першу брунечку і перший моріжок,
Травинку,першу, побіля стежок,
За довгождану крапельку роси,
За особливий спів бджоли й оси,
За перший пролісок, що між снігів ховавсь,
Та раптом квіткою і запахом озвавсь.
За небо вдячна, звідки ллється спів
Пташок, що раді сонцю і весні.
Й сміються очі, і хвилюються серця,
Бо чарівною є пора оця.
19.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829435
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Ой на озері... ой на синьому... плавав лебідь білий
із лебідкою білокрилою був такий щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
Прикривав крилом лебідь білий той та й свою лебідку.
Обнімав козак, цілував козак дівчиноньку-квітку.
Нема лебедя, нема білого... злинув аж за хмари.
Залишив козак молодесеньку... ту, що є до пари.
Ой ви, людоньки, що ж це коїться?!. Де ж та світла днина?
Шумить явір лиш і гірчить тепер солодка калина.
Залишилася одинокою чом мала лебідка?
Чому журиться біля неї тут дівчинонька-квітка?
Біда, людоньки... Біда, ріднії, та й у нашій хаті.
Треба дружно нам її силою з дому проганяти.
Хай повернеться до лебідоньки лебідь білокрилий.
А до дівчини молоденької той козак щасливий!
Ой на озері... ой на синьому... знов є лебідь білий.
Із лебідкою білокрилою в парі він щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Коли впаде на скроні білий сніг
І сльози потечуть з очей солоні.
Згадаймо дім і батьківський поріг,
Гарячі, ніжні мамині долоні.
Як нам тепер не вистачає їх,
Як хочеться тепло їхнє відчути.
В житті вже стільки пройдено доріг,
Та жодною батьків нам не вернути.
Хатина досі, ще стоїть в саду,
Обдерта, наче сирота сумує.
Курличуть журавлі лиш на льоту
І вітер в самоті господарює.
Кропива жалить, хоче нагадать,
Забулися про батьківське обійстя.
Пора косу самим до рук узять,
Попрацювати, щоби було чисто.
Хоч раз у рік приїхати сюди,
Згадати батьківську любов у тиші.
Сумуємо за ними дуже ми,
Вони у нашім серці наймиліші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Коли зустрілися з тобою,
Я тільки в очі подивилась.
Від них так віяло весною,
В душі кохання зародилось.
Неначе вітерець торкнулась,
Легеньким шовком до обличчя.
До тебе сонечком всміхнулась,
Воно у казку нас покличе
Я згідна. Тихо шепотіла,
З тобою навіть на край світу.
Туди, де розмах птахів крила
І де танцюють хмари з вітром.
Для мене ти, мій принц із казки,
Твої слова хотілось чути.
Твоє тепло і сонця ласки,
В житті нам цього не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829214
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Нахилила віти верба над водою,
Одягла зелений, ніжний сарафан.
Ми під нею любий стоїмо лиш двоє,
Десь вальсує тихо свій танок баян.
Ось уже на небі засвітились зорі,
А у лозах стали кумкати жаби.
Вийшов погуляти місяць на простори
І поплив тихенько з хмарами собі.
Застелили в лузі перини тумани,
Задзвеніли роси, падають в траву.
І пішов гуляти вітерець ярами,
Витре сонце ранку гіркую сльозу.
Не сумуй мій ранок, я завжди з тобою,
Та коханий поруч, я його люблю.
Зігріває ніжність двох нас під вербою,
Я її одному, лиш йому дарю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828999
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Обниму тебя… - Мне так хочется…
Рана давняя - кровоточится…
Небо звёздами - рассыпается…
И слова мои - не кончаются…
Я боюсь её (в красном пламени)… -
Раз впервой иду (с белым знаменем)…
Я из смелости (тех) - замешана...
Только нежностью - перевешенно,
Чтоб дышать свече страстью вечером!..
На ладони всё…всё помечено!
Бесталанные - не красивые…
Не желанные - не счастливые…
Обними меня… - Больно хочется,
Чтобы слышал ты,как колотится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828993
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Так - что же ты, Жизнь, такое?
Из прошлого - отзвук эха
Успехов и неуспехов,
Укрытых туманной мглою?
Года, что волнуют память,
Где юности миг пролистан?
Тот миг - как сухие листья
Истлевшие под ногами.
Понять бы такую сложность...
Сознание - будто в коме...
И помнишь глаза в альбоме,
Но будто нема тревожность.
Альбом бархатистый синий...
Живой ли ещё? - узнать бы.
На фото хранились: свадьбы,
Крещение, именины...
В нём разные были лица.
А сколько ушло куда-то,
Откуда нельзя - обратно.
В том царстве - свои границы...
Лишь память... Лишь в ней осталось
Всё то, что зовётся жизнью.
Как серая пыль эскизов -
Ушедшие боль и радость.
А завтра... А что же завтра?..
Лишь Богу о нём известно,
А мне эта жизнь - завеса,
А может вообще - неправда.
А правда - лишь это утро
И этой весны дыхание,
И сердца - любить желание,
Вот - в этих живых минутах!
Вот в этих минутах, самых
Бесценных, неповторимых,
Которые объяснимы
Лишь только - души устами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828968
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Що за диво за вікном,
Біло, біло все кругом.
Вчора, ще була весна,
А сьогодні знов зима.
Білий пух ліг на поля,
Його видно із даля.
І притих в зажурі ліс,
Хто цей пух до нас приніс?
Захотілося зимі,
Вдіти чоботи нові.
Щоби заздрила весна,
Що таких в неї нема.
Щоб не вимазати їх,
Кинула під ноги сніг.
А сестриця крадькома,
Взула чоботи сама.
Не страшні весні сніги,
На них лишила сліди.
Розсердилася зима,
Чобіток в неї нема,
І побігла в береги,
Де весни були сліди.
Сонце визирнуло, вмить,
Де сліди, вода блищить.
Ти сестрице не сердись,
А довкола подивись.
Господиня в краю я,
На те воленька моя.
А тобі бажаю сну,
Залишаю вже одну.
Ти сестрице засинай,
Справ до мене більш немай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828884
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Є в ранніх ранках сонно-особлива,
Таємна магія примружених очей...
Усміхнена й закохано-щаслива,
В солодкім відклику грайливості ночей...
....
Є в ранніх ранках свіжістю налита,
Хвилинами застила, вічна мить.
Така тендітна, тишею сповита,
Ще заспана, думками полонить...
Є в ранніх ранках мрій така інтимність...
І чашка кави ніжності в руках.
Де магія чуттєвим позитивом,
Всміхається в закоханих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828792
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Все минає, рине за водою,
Як останній тогорічний сніг.
Я з тобою, чуєш, попри долю,
Ти - моє спасіння і мій гріх..
Я з тобою, чуєш, я з тобою!..
Хай по різних ми йдемо шляхах.
Все мине, все хлине за водою,
Вічний, тільки, смуток ув очах.
Вічне тільки небо над тобою,
Бо воно без краю та оков.
Хай зникає все, мов за водою !..
Вічне небо, як моя любов.
Все проходить... Все пройде, я знаю..
Відпускаю. Мій ти, та не мій...
Знаєш, милий, все колись минає...
Жаль...
Цілую у куточок вій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828423
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Весняний дощ буянить у шибки,
По склу мережить хвилями картини.
Наввипередки бігають струмки,
В калюжах тонуть срібні намистини.
У тих дзеркалах, наче кораблі,
Пливуть хмарини вкриті сивиною,
І кожна з них тримає на крилі
Своє дірчасте решето з водою.
Заплутавшись в оголене гілля
Гойдає вітер липи і каштани,
На втоптаних стежинах, як маля,
Довершує свої грайливі плани.
А у домівці затишок заліг
Пухнастим кошеням на підвіконні.
Вдивляюся у сірий блиск доріг,
Замислено підпершись на долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828403
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019
У вінку квітчається калина,
Сонце усміхається згори.
Рідна прокидається країна,
У садах співають солов'ї.
Соняшник голівкою колише,
Небо синє у височині.
І немає в світі наймиліше,
Найрідніше нашої землі.
Приспів:
Моя Україна - то батькова сила,
То мамина ласка, тепло і любов.
Моя Україна - то сокола крила,
Підніметься вгору, літатиме знов.
Колоски пшениці налилися,
Червоніє в полі маків цвіт.
І волошки у вінки сплелися,
Бо міцний наш український рід.
Тягнуться у височінь смереки
І виходять ріки з берегів.
Завжди повертаються лелеки,
У свій край ще пращурів - дідів.
Приспів:
Пригортає вітерець калину
І шепоче про кохання їй.
Міцно бережім свою родину,
Будемо щасливі ми у ній.
Пам'ятаймо, що в родині сила,
Відданість, любов і доброта.
Україна нас усіх зростила
І вона для нас тепер свята.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828353
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
На смак, наче вранішня кава -
Солодко-гірка іпостась.
Хай - грішна!.. Та, ніжно-ласкава
Цілунком в уста заплелась.
На дотик - терпка і гаряча.
В душі - наче в кубиках, лід.
Над відстань, мов димка тремтяча,
Фантазій нестримних політ...
Ну, хто ти - чи Жінка, чи кава?..
Яка все ж тут тонка межа!..
І грішно-солодко-ласкава,
І рідна, і гірко-чужа...
💞☕🌞
***
***
***
Всім - смачного ранку,
запашної кави,
ароматного чаю і
мегапозитивного настрою,
на увесь день !🌞
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828301
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Радій тому, що сонце й небо бачиш
І холод відчуваєш, і тепло,
Не будь скупим, сердитим, необачним,
Поки життя твоє не відцвіло.
Зимі радій і осені, і літу,
Радій весні й кожнісінькому дню,
Бо лише раз живеш у білім світі
На крилах долі, створюєш рідню.
Нехай волосся в сивину вдяглося,
То не біда – радій новій красі,
Добру радій, що в серці збереглося,
І ранкам, що проснулися в росі.
Живи і не тому, що жити треба,
Знай, доля твоя світу не чужа.
Живи, щоб світ не нарікав на тебе,
Й щоби твоя не краялась душа!
17.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828264
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Я проведу рукою по волоссі
І зазирну в блакить твоїх очей.
Кохаю, шепотітиму, ще й досі,
Так тихо доторкнуся до плечей.
Тобі медовий лишу поцілунок
І запрошу тебе у свої сни.
Зроби мені коханий подарунок,
У день чудовий, ніжної весни.
Я розпалю вогонь кохання знову
І нагадаю все, що в нас було.
Ще подарую казку кольорову,
Тобі підставлю вірності крило.
З тобою будемо летіти в парі,
Ніколи не розлучить нас ніхто.
Я подарую казку, щоб всі знали,
А казка принесе для нас тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828105
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Доторкнуся я серцем до болю.
Заберу його більшу частину.
Ти мене не побачиш. Це доля…
Хоч кохаю і каюся, винна.
Бачу наскрізь тягучу безвихідь
Б’ється в скроні і душить грудину.
Потерпи, пережди. Ще засвітить…
(Я тебе у біді не покину).
Своїм тілом твоє знов прикрию:
Від дощу, снігопаду і вітру.
Лід душі розколю, відігрію.
Біду з аркуша гумкою витру.
Повернися до світла з розпуки,
Покажу до любові дорогу.
-Чуєш, річки бурхливої звуки?
Відпусти, хай несуться тривоги.
-Ти гадав вже зима, а не літо
І майбутнє саваном накрите?
Розіллється проміння над світом,
Прийде щастя, вдягнувшись у свиту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828074
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Прийшла у край весна зеленоока,
Теплом торкнулась серця і душі.
Розли́лась річка в береги широка,
Прийшло натхнення Музи і вірші.
Співати стали птахи стоголосо,
Прибрався ліс у ніжний первоцвіт.
І заблищали оксамитом роси,
Мінявсь калейдоскопом дивосвіт.
Весна тихенько будить звірів в норах,
Всміхаються їй сонце й небеса.
Земля прокинулась, широке поле,
Довкола нас чаруюча краса.
На річці оселилась гусей зграя,
Про свій розповідають переліт.
Десь вітерець поміж гіллям літає,
Вербові котики вже бачать світ.
І стали довші дні, коротші ночі,
Від радості заплакали дощі.
За цим усім, спостерігали очі,
Красу душі думками несучи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827973
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Не пісок, а справжнє диво!
Ще й виблискує сяйливо,
В Насті рученьки маленькі,
Назбирала повні жменьки,
(Принести матусі, звісно),
Кулачки стиснула міцно,
Щоб утримати піщинки.
А вони, немов дощинки,
Утікали поміж пальців —
Впали зорями на гальці.
4/03/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828033
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Творіння віршів – рідкісна хвороба,
Яку не зупиня імунітет,
Й якщо це не пера несміла проба,
Тоді діагноз маємо: поет!
Рожеві мрії в них чергуються й стремління,
Й думок цілодобовий хоровод,
Коли народжується слово те, нетлінне,
Де біль людський і шум весняних вод.
Поезія – думок дитя й безсоння,
Котре не жде ні місця, ні часу,
Коли й на сірому осінньому осонні
Ми зустрічаєм сонячну красу.
Душі вогонь там з присмаком кохання,
З тремтінням рук і серця водночас,
Блакить небес, уплетена в зітхання,
І лет думок, що осідлав Пегас.
Поезія – це берег для любові,
Невинна цнота де і мудра сивина,
І вітру шквал, і звуки хвиль прибою,
Між почуттям і розумом війна.
В мистецтві вона панна! Ні, царівна!
Це витвір струн, смичка і скрипаля,
Де глибина й невимовна чарівність,
Котра людське в людині прославля!
16.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Кава з ваніллю і дрібка кориці.
Затишна книга і сніг за вікном.
Фото старе, дерев‘яні полиці,
Хата огорнена спокоєм-сном.
Ранок вже стука в віконниці сині.
Десь там, за обрієм, сонце встає.
Вітер дріма у безплідній калині.
Пташка шукає зернятко своє.
Кицька згорнулась клубком – до морозу,
А до весни залишився лиш крок...
Сплять у бруньках нерозплющених грози,
Теплі дощі і надії ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Зірки,
немов крізь решето,
Дивились
з неба в ніч.
Чи то не Бог сам
креше там,
Схололі
вже вогні?
У хмари
тіло вигнуте
Теж місяць
не ховав,
До ночі
встигли звикнути
Дерева
і трава.
Ген, борозною
білою
Чумацький
шлях стеливсь,
Рукою
загрубілою
Хтось малював
колись.
Дивлюсь
на світ нічний оцей –
Які ж ми
в нім дрібні!
Великі
знають всі про це,
Відкрилось
і мені.
7.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827762
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Я в окно смотрела, как уходит время:
Разрывая сердце,словно,человек...
Разливая яды (жалости) на темя…
С памятью, играя, до припухших век…
Я в окно смотрела ...И - не нагляделась:
Как морозной ночью тихо сыплет снег…
Под высоким солнцем прорастает семя…
Стрелка воровато ускоряла бег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827862
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Я тебе запрошую у весну,
З ніжним цвітом вишень у саду.
В казку загадкову і чудесну,
У якій сьогодні я живу.
Ти прийди, незабарись коханий,
Ноги у росі не замочи.
З'явиться на небі сонце рано,
Нам тепло з коханням несучи.
Я тебе запрошую у весну,
Вона так давно чекає нас.
Небо у яскравім перевеслі,
На хвилинку зупинився час.
Усміхнусь, впаду в твої обійми
І скажу, що я навік твоя.
Почуття мої до тебе сильні,
Ти - мені потрібен. Тобі - я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827705
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Помаду – на серце, парфуми – на душу…
Обламуєш крила, та втриматись мушу..
Я – привид кохання у світлі софітів.
Холодним є сонце в твоєму зеніті.
Я – пам’яті листя, зім’ята сторінка,
Епічної долі летка я хвилинка…
Я - мрія в півсили, я - поклик в півкрику,
Бо ж струни ладнаю на зламану скрипку...
Цілуєш повіки… Ти - сон опівночі
Жіночий, наївний, печально-пророчий…
А небо скляніє далеке, байдуже,
Бо дивиться вгору з брудної калюжі…
«Простити ?.. Прощатись ?…», - слова як лабети,
Мов клапті пожовклої з часу газети,
Неправду оправдую, злічую фрази,
Щоб біль притупити гіркої образи…
Вином полиновим в мені твоя зрада
І зяє на серці розтерта помада…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827522
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
У небі клин вертається додому,
У нім курличуть радо журавлі.
Вони ураз залишать свою втому,
Коли торкнуться рідної землі.
Зустріне птахів Батьківщина радо,
Зігріють сонця промені ясні.
Від гелготання оживуть левади,
Веснянки будуть линути пісні.
Весна застелить килим з первоцвіту,
То незвичайна ніжності краса.
Її дарований цілунок вітру,
Полине у блакитні небеса.
Огорне радістю своєю поле,
Окропить землю дощик весняний.
І буде небо наче синє море,
Купатися у прохолоді цій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827428
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Не будет встреч - не будет расставания.
В прощаниях всегда болит душа.
Им выпала любовь - на расстоянии,
В которой глупо счастья ожидать.
Хотя, для тёплых чувств так мало надобно:
Лишь пару слов достаточно вдохнуть...
Душа в любви - как лозы виноградные:
Она упорно к свету держит путь.
К тому что дарит солнце восходящее,
Чего во тьме, без чувства, не найти.
К чему-то совершенно настоящему,
Рождая гроздья сочные в пути.
Возможно, этот сок в них не останется -
Стечёт в закат иссякшего ручья,
По капельке, как годы, между пальцами...
Для чувств - и время, отчасти, судья...
А, может, этот сок - во что-то выльется,
Продлив любви таинственную жизнь.
И всё же им не стать, хоть на день, птицами,
Чтоб - вольными, в полёте, закружить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827421
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Лушпинням «сємок» спльована зупинка.
Лушпинням фальшу спльоване життя.
Твоїх грішків зачерствіла скоринка,
Їх не лікує навіть каяття.
Бо ти актриса не своєї ролі,
Безглуздих драм епіграф ти німий.
Бо від бажання неземної волі
Ти стала в’язнем власної тюрми.
Немов в театрі, приміряла долі
І грала завжди тільки зі спини.
Старих завіс запилені консолі
Ділили сцену : ліжко від стіни.
Зринали тіні, рвалась кіноплівка
І декорації мінялися, як сни,
А макіяж, гламурна облямівка,
Вже став немов ознакою ціни.
«По чім любов?» - питали на бульварі.
«По чім душа?..» - дзвеніло в голові…
Ти аж ніяк не скрипка Страдіварі,
Хоч і у неї струни не нові.
Ти аж ніяк не скромна Мона Ліза,
Та й посмішка твоя не для усіх,
Ти продаєшся бо в кишенях криза,
Тут справа не у цінності й красі.
Ти продаєшся не з аукціону,
А як б/в, розпродаж, на вагу.
У храм кохання йдуть не по ікону,
А по любов – людську й не дорогу.
Твоє життя – такий собі сценарій
І ніде пробу ставити й печать :
Сьогодні заробила на солярій
І ту «Шанель» купила, «…№5».
Лушпинням «сємок» спльована зупинка.
По чім любов?.. Тобі це звідки знать?!
Від тих грішків зачерствіла скоринка
І не лікує душу «№5»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827520
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Мрійнику мій, не зважай на розмитість дороги,
На приземленість справ і зневіри шептання в душі.
Той, хто любить, уміє дослухатись, певно, до Бога,
Як і той, що єднає струн звучання із ритмом віршів.
Мрій, злітай, досягай… в слові «хочу» - енергії подив
І натхнення творить, свіжа сутність і кроків, і дій.
Все, від чого насправді захоплює вражено подих,
У цім світі безмежнім - від високості й справжності мрій.
Спробуй мрію на смак… Дорікне в божевіллі хтось, може,
Нездійсненним назве… не гаси в небі вогники зір.
Випадає нам шанс бути в час свій на себе лиш схожими…
Не втрачай… Бережи… Надихайся у мрії… І вір…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827466
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Коли весна теплом освятить край
І прилетять птахи дзвінкоголосі,
На хвилях затанцює світлограй
І здасться, диво дивне відбулося.
У зелен-кучері одягнеться верба,
«Курли» згори озветься журавлине,
А в нім і радість, і легка журба,
Позичена ще з осені в калини.
Хмарки зрадіють сонцю і блакить
Розправить парасоль свою над краєм,
Співатимуть на всі лади шпаки,
Й сопілочка весни їм підіграє.
Вода почує згодом перше «кум»,
Їжак від сонця трішечки осліпне,
Стривожить бір зозуля своїм «ку»
І долю на сосні чиюсь розІпне.
4.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827346
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Озовись до мене голосом лелеки,
Подаруй мені кохання і тепло.
Прилети до мене мрією з далека,
Щоби суму в нашім серці не було.
Щоби зорі з неба падали в долоні
І щоб місяць посміхався нам згори.
Мій коханий я давно в твоїм полоні,
Ще із нашої юнацької пори.
Пригорнись до мене теплим вітром в полі,
Подаруй букет ромашок запашних.
Відійдуть усі печалі і всі болі,
Бо моє кохання у роках твоїх.
Я скажу коханий, що тебе кохаю,
Що гублюся в мріях і очах отих.
І летить весела пісня понад краєм,
Де гуляє вітер в пшеницях густих...
Озовись до мене голосом лелеки,
Подаруй мені кохання і тепло.
Підросли коханий в лісі вже смереки,
А минуле наше ріками спливло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827146
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019
Сутеніє. Місяць ще не вповні.
Небо. Річка. Зоряне 3D.
Вітер шепче строфи молитовні,
вечір тіні, мов кужі́ль, пряде.
Охопили місто мляві темпи,
в кулаці пітьми вмирає рух.
Спить, як немовля, у водах Кемпа,
пестить берег повечірній Буг.
Стиглі зорі ляжуть на долівку,
ніч із тиші схованку зітче.
А моя огрійлива криївка –
це твоє безбоязне плече.
Заколише перелітна втома
і «під нуль» тривоги зістриже.
Ми і син. Утіха - троє вдома.
Споночіло. Місяць вповні вже.
26.02.2019
Уляна Яресько
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827206
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
За вікном - завірюха і вітер,
Хуртовина лютує востаннє,
А я серед співзвучності літер
Все вишукую ноти кохання.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Прости меня. Cто тысяч двести раз…
Что слепо верю в гнев чужого бога,
И что меня опять чрезмерно много
То в радости, то в грусти твоих глаз...
Прости упрямость жить одной мечтой,
Когда весна мельком залазит в душу,
И в сладостном цветеньи снова груша -
Лицо невесты будто под фатой ...
Прости внутри нелепый вечный бой,
Моих уйти, остаться и вернуться,
Что чай пьют с одного, конечно, блюдца...
Прости за слабо... силу быть собой...
Прости за глупость сильно привыкать,
Наивно верить будто все навечно,
Хотеть к тебе и к морю бесконечно,
И кисти в краски синие мокать...
Прости за осень в первый день весны,
Что так боюсь не подходить под рамки,
Что волны рьяно рушат наши замки,
Совсем не помнит утро наши сны...
Прости, что много слов, но все не те,
За клятвы мной не данные и скуку,
И что рука моя вновь ищет твою руку
В колючей беспросветной темноте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827150
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
О матінко, тепло твоїх долонь,
Мов магія впливає на дитину,
Бере дитячу душу у полон,
Як сонечко теплом у літню днину.
Ці руки знають і щоденний труд,
І дотик недопитої любові,
І трепети душевних аплітуд,
Як хрест кладуть у час молитви к Богу.
Краса і біль, поєднані у них,
Як і душа матусі, особливі.
Вони на лінії вогню під час війни
І в вишиванках, і в піснях журливих.
13.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827078
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Я кожен раз все згадую тебе,
Мій хлопчику з блакитними очима.
Минає літо, осінь, сніг мете,
А я усе не розпрощаюсь з ними.
Твій погляд кожен раз манив мене,
Від нього я, мов від вина п'яніла.
Було кохання в серці осяйне,
Воно усе життя кохати вміло
Роки спливли і ми уже не ті,
Та кожен раз думками я вертаю.
У те кохання, що було в житті,
Усе в думках так добре пам'ятаю...
Мені ти був дарований життям,
Мій хлопчику, із юності моєї.
Були у серці ніжні почуття,
Та все ж я бути, не змогла твоєю.
У тебе вже давно своя сім'я,
У мене теж вона була без тебе.
Та не забула я твоє ім'я,
Згадаю очі, коли гляну в небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827028
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Імпровізація на тему
[i]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826399[/i]
Хай мости догорять, хай зима спопеліє до тла
І не буде у нас ні сьогодні, ні завтра, ні вчора
Наші душі вже сплять, та не в змозі спинитись тіла
Що мені твоє “ні”, що мені твоїх губ непокора
Хай мости догорять, хай світанок леліє зорю
На колінах хита передвісницю нашого смутку
Випий чашу мою, я в тобі, як колись, догорю
Бачу очі твої, бачу стиглу в полях незабудку
Хай мости догорять, хай нові побудують серця
Хай не буде сьогодні, не буде ні вчора – лиш завтра
Тільки тиша кругом, тільки гасне мелодія ця,
Догорає вогонь, без іскри не розбурхати ватри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826978
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Цей тихий дощ про вічність шелестить,
Освячує молитвою вікно.
Осіння мить щемить...
щемить...
ще мить-
Глінтвейном стане сутінків вино
Із ароматом падолисту й снів,
Із присмаком морозу на вустах,
З мускатним шлейфом перезрілих днів,
Що губляться у пам‘яті й літах.
А тихий дощ іде собі й іде,
В свідомість падає і мрячить у думках...
Знов схуднув календар на цілий день
І хризантемить світ Чумацький шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Налилися в саду соком вишні,
Куштували обоє ми їх.
Обіймали дерева розкішні,
Я ховалась в обіймах твоїх.
Цілував мене ніжно у губи,
Відчувала я солод вишень.
Шепотіла коханий і любий.
А птахи нам співали пісень.
Приспів:
Ой ти ягода - вишня і солодка й терпка,
В небі сонечко вийшло, веселиться ріка.
То дарує нам літо, зустріч в нашім саду,
Я до тебе відкрито на побачення йду.
Ти чекаєш на мене я знаю,
Почекай, ще хвилиночок п'ять.
Я до тебе любов поспішаю,
Щоби міг ти коханий обнять.
Я з тобою мій милий щаслива,
Моє щастя коханий в тобі.
Вишні падають наче б то злива,
Посилає дощі проливні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826895
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019
«у невідомості є шарм – за це й молюсь, Всевишній…»
А день – свіча; а я ще йду! – дорогами земними:
І дякую за цвіт троянд, що бачу понад ними,
За мрій меди, оману снів, шипи тих слів, що ранять,
За зради звабу, кривди смак, що я пізнав так рано,
Коли торкався вікон днів і квітів серця жінки
Чуттів вінком; за сподівань вино святе – і згіркле
Поміж обітниць-засторог, що Ти стелив: до бога
Безмежжя слів, і суєти, і марнота дороги…
Тому вклоняюсь за земне – буття, кохання, правду,
Що відчуваю біль чужий на струнах серця завжди,
Коли свячу печалі втрат сльозами як причастям,
І за талант душі: Ти дав радіти друга щастям;
Уклін за весни, що вели в світи святі – і грішні!..
За полини років – там дні й солодкі, юні, втішні;
Що й нині сію днів добро, любов’ю ніч зоріє,
І за вогонь останніх свіч – за віру і надію:
Ти впишеш в Книгу Доль? Чи десь
її хтось інший пише?
У невідомості є шарм – тож промовчи, Всевишній!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826768
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Усе проходить, все минає
І тільки пам’ять повертає
Туди де трави зеленіші
Розмови теплі і добріші,
Погляди щирі, не лукаві,
Де босоногим по отаві
Серпневим ранком по росі
Спішив ловити карасі.
Там запах маку, тютюну
І конопель, як бур’яну,
Все в перемішку з порохами
Горячими, що за ногами
Клубились в полудень щораз
Й тягнуло на леваду нас.
Там ровер був один на всіх
І допізнА дитячий сміх
Лунав на вулиці всякчас,
Непросто в дім загнати нас.
Пекли картоплю, кукурудзу
Ніхто не мав нас за обузу
Самі до школи йшли й вертали
На лавці друзі вже чекали
І літо, осінь чи весна,
Зима, різниці вже нема.
Там ковзани, клюшка з кавулі,
Лижі, санки, набиті ґулі.
Це дома все, не в Буковелі
Здорові, ситі всі, веселі.
За п’ять копійок "Фантомас",
(а не айфон в руках весь час)
Футбол, "війна", "япка" в саду
Із бур’янів кладем будУ.
На річці острів і "пірати",
"Скарби" і карта де сховати.
Велика камера й, як бджоли,
Пливем на НАШ Серет від школи.
Білик старий крутив нам "груші",
Як з камерою йшли по суші.
"Смолу" ми їли із вишень
І об’їдались черешень
В Локаційках, де їх багато,
Гаївка була справжнє свято
Вербою бились по ногах
І СПІЛКУВАЛИСЬ - на словах.
В Дзюбовім лузі фестиваль
Відгомін ярмарку нажаль,
Що на Івана довгі роки
Із удисюд людські потоки
Збирав до нас, було всьогО,
Пройшло, забулось, відгуло ...
На "Сяйво" в середу чекали,
З сусідами переглядали.
Манив в печери Святий Ян,
Бо дід Багрій казав, що Хан
Сховав карету золоту
І він малим браму оту
В яру залізну бачив сам,
Що вона є, вона десь там.
Але забув, а ми шукали
Коліна й руки поздирали,
Дід тільки в вуса все сміявся
Правда, неправда, не признався.
Там Стінка де кущі ліщини
Горіх скидали додолини,
Вурда чорніла над рікою
Ми захлинались там водою,
Купаючись десятки раз
Прекрасний, теплий, гарний час ...
Усе проходить, все минає
І тільки пам’ять повертає
Туди, де царство доброти.
Згадав, сховай і дальше йди...
24.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826761
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Спасаясь от ненастья, вошел в твою обитель,
Оставив в поле крылья, промокшие насквозь;
Безмолвный, чуть дышащий, недавний покровитель,
Теперь - больной и смертный, непрошеный твой гость.
Глаза слезой пробиты. Как лист дрожу осиный
И проклинаю небо, и осень, и дожди...
А над землей увядшей, плыл остров журавлиный,
Сжимающий, до боли, тепло в моей груди.
Букет из белых перьев с последними цветами,
Горячий чай в стакане, пуховая постель...
Мой ангел, мой целитель, мой рай под небесами...
Непрошеный... Не брошенный... Влюбленный менестрель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826707
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх,
як квіток серед трав. Дзвінкі, бадьорі та барвисті.
Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою повний міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, бо ж голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив... то ж натомився. Сів відпочити там,
де гай. Вода прозора там в ставочку. Подумав:
- А тут справжній рай! Калина наливає ґрона, у дуба
кучерява крона.
В берізок є нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі. Ген височіють як тополі! Жита
зазолотіли нині. А небеса над ними сині...
Люблю бувати в Україні, - радів Господь. - Тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... Бог засмутивсь.
Чийсь голосок почув гарненький. То з гір збігав струмок
маленький. А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини
задзвенів! Що ягідка - то слово світле.
- Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все: - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло... примовкла нива, притих став.
Лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна
пісня. - Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала.
І гарно так заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну. Дзвінку, веселу,
калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Привіт!
Я знов
у турбулентній зоні.
Пасок безпеки?
Він не рятівний.
Порушую
повітряні кордони -
прозорі і невидимі.
Земні
услід тяжіють
кроки і зусилля,
немов фантоми
чуються дзвінки.
Зима дахівкам
снігу натрусила,
що плечі вітром
обдало мені.
І я стою
на чорно-білій
смузі,
і сумніву
нависли кажани.
Вуста Твої
в усміхненому прузі?
Скажи мені...
нічого не кажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826668
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Ти єдиний такий!
Ти в калиновім цвіті,
Ти в піснях солов'я.
Ти промінчиком світлим,
Ти усюди, де я !
Ти у ранішніх росах,
Ти у плесі рікИ.
Ти метеликом в косах,
Ти єдиний такий!
Ти у полі серпанком,
І веселкою в небі.
Вітерцем, що на ґанку,
Ти у кожній потребі.
Ти у сонячнім русі,
Ти в малому озерці.
Ти у кожній спокусі,
У моєму-ти серці!!!
23 02 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826660
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Золотою каблучкою котяться сонячні промені
Відкривають скрипічним ключем сіре небо з-за хмар,
Прокидається світ і звучить у пташиному гомоні
Переможний мотив. Відступає зима. Вже фінал.
Хтось уже розкидає по світу біленькі підсніжники
Чую кроки весни… Вона стукає вже каблучком
Так ласкаво голублять і ваблять обіймами ніжності
Неповторні й п’янкі аромати тепла за вікном.
І хоч лютий бува ненароком на весну насвариться,
Ну аякже інакше – зима ще на календарі,
Та вже котик вербовий на гілці із сонечком бавиться
Із далеких країв теплу весну несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826714
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Колише трави в лузі вітер,
Він пісню грає на струні.
Складає у букети квіти
І надсилає їх мені.
Бентежить серце невідомість,
Давно не бачила тебе.
Втрачаю від думок свідомість
А в голові моїй сумне.
Та вірю, що з думками справлюсь
І весну подарю тобі.
Твоїм коханням я зостанусь,
Вернувши роки молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 24.02.2019
[color="#613b07"]Мольфарка Осінь змінює палітру,
Вчаровує богемність кольорів.
Золочений колишеться від вітру
Той клен, що разом з нами постарів.
І ліс багрянцем виграє на сонці,
Й дощі перуть цю листяну красу!..
Ловлю скупий промінчик у віконці,
Його з собою в зиму понесу.
Бринить відлуння бабиного літа.
Я відчуваю ще його тепло.
Моя самотність, спомином зігріта,
Присіла злегка вітру на крило.
Щоб закружляти з ним у падолисті
Й лишити Осені мої жалі –
З чарівних мрій низатиму намисто,
Доки Весну повернуть журавлі.[/color]
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 23.02.2019
Знов зима повертається в весну,
Білим інеєм вкрила дахи.
Зникло з неба ясне перевесло
І примерзли у лісі мохи.
Знов зима стелить снігом по полю,
Кличе віхолу в гості вона.
Лютий дав їй на те таку волю,
Щоби ще відпочила весна.
То нічого,що крига розтала
І від сонця проснулись бруньки.
То зима з лютим пожартувала,
Заморозить мороз ще струмки.
Заскрипіла журливо тополя,
Прилетіли холодні вітри.
Ось така у зими мабуть воля,
Щоби снігом мести до весни.
Коли березень посохом гримне,
І довкола прокинеться все.
Звеличають весну мов царівну,
А вона, нам тепло принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826433
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Надихатись весною до сп'яніння,
Напитися дощами до безтями,
Врости у тебе серцем і корінням,
Засолов'їтись світлими гаями
Так хочеться, що відчуваю небо
В своїй душі безмежно-веселкове.
А знаєш, я всміхаюся до тебе,
Мугичу щось наївно- сопілкове...
І говорю з тобою без упину
Про все на світі... навіть трохи більше...
Я б простелила хмарку, мов перину,
Лягли б з тобою і читали вірші,
Дивилися б у пролісковий вечір,
І лоскотали б вітрові за вухом,
А ти б тихенько обійняв за плечі
Мене, ту жінку, що уважно слухав...
І в ніч ввійшли б, як у святе причастя,
І спрагу гамували б аж до ранку...
Напевно, це і є жіноче щастя —
Чиєюсь бути... бути до останку....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Я дощ люблЮ,та літню спеку,
Й босоніж бігти по росі.
Люблю,коли летять лелеки,
В своїй омріяній красі!
Люблю зелені трави й луки,
І сірі хмари понад ліс.
Люблю колосся брати в руки,
І посміятися до сліз...
І всю красу,що є довкола,
Я хочу взяти до душі...
Люблю,як пахне матіола,
І в річці плещуться лящі.
Як рано-вранці на світанні,
Женуть худобу на поля.
І відчувається в диханні,
Як пахне матінка-земля!!!
17 02 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826455
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
До квітня доживу і з вирію вернусь
до двох стареньких груш і сивого горіха.
Мій комин задимить, як тютюном дідусь,
кривий беззубий тин покотиться від сміху.
Не стримається він позбутись ланцюга,
турне ціпком у бік стару набридлу хвіртку.
Де через тихий сад барвінок проляга,
бруньками задзвенить антонівка-сирітка.
Про те, як тут жилось, стежина розповість,
засвідчить самоту сухе торішнє листя.
І вікна натякнуть, що я бажάний гість,
та ще вхідних дверей завіси голосисті.
Насію квіточок, оселю побілю –
почну в своїм дворі я господарювати.
Після гостин здіймусь, подібна журавлю,
щоб повертатись знов в свою стареньку хату.
25.01.2019
(фото з Інтернету, дякую авторові)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826429
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
237* «кохаю!» твоє – то найкраща молитва весняна!
Вище Тор, Благовістя, всіх Книг, де вчення про богів,
Твій, о земле весняна, гімн тлінному – в щасті гріхів:
Як же квітне земля! Ось коханої руки і губи,
Мов вино хміль цілунків – і мить найсолодших із слів!..
238* знаки пам'яті:
і де воно все, у що легко так юність манила?!.
Були, Касьяне, дні, коли шляхи твої
Стелилися мов шовк, співали солов’ї,
І усміхався день, і дарував цілунок
Від щастя, і добра, й коханих вуст її!..
239* з уроків Лукреція Кара:
«радість? – не чекай з небес: маєш тут і нині!»
Не молюсь, не надіюсь на диво небес:
Ще ніхто, хто тут жив і помер, не воскрес –
Тож ні миті, ні дня у житті не марную,
Те, що маю земне – то найкраще з чудес.
240* тут мені земля і люди – райська нагорода!
Ні, не шукаю я химер-доріг до раю,
Чудес від неба теж намарне не чекаю –
Живу, люблю, труджусь. І кланяюсь землі:
На ній свій рай земний, і щастя, й радість маю!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826418
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Я всього досягла сама,
Хоч були поряд інші плечі.
І життя не пройшло дарма:
Рідні поряд і сміх малечі.
Все було: і тривоги, й сни,
І кохання безсонні ночі,
Й щастя усмішка, і весни,
І сльозинки сріблили очі.
Йшла, тамуючи часто біль,
Щоб ніхто не міг здогадатись,
І наказувала собі,
Що біді не повинна здатись.
Так і йду всім вітрам навстріч,
Вони й досі дмуть без упину,
Не збагну лиш одну я річ:
Коли ж будуть мені у спину?
22.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826381
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Закуталась в сутінь постать самотня,
Від зір заяснів непримітний асфальт.
Позвало знов серце у вечір суботній
Під хату , де з вікон жаліється альт.
Знайоме віконце. Серпанок фіранки.
Жіноча рука застигає між фалд.
З горня поливає в горщечках фіалки
Й щезає під лемент дитячий і ґвалт.
А вечір зрадливо співає канцони.
Муркочучи, ластиться вуличний кіт.
Пречорний, як ніч, --але геть забобони,
Бо мила, однак, не прийде до воріт.
Тьмяніє в кімнаті. Приспущено штори.
Коханої профіль, як чар у імлі —
Немов продзвеніли водночас собори…
Та чийсь силует обнімає її…
Закуталась в сутінь постать самотня.
Від зір заяснів непримітний асфальт.
Позвало знов серце у вечір суботній
Під хату , де з вікон ще ремствує альт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826017
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Ми з тобою моя доленько, закохались навесні,
Ти прийшла до мене доленько, наяву а не у сні.
Ніжно, ніжно усміхалася, дарувала яблунь цвіт,
Ми з тобою не побралися, вже пройшло багато літ.
Приспів:
Ой ти доле моя доленько,
Чом ти доленько така. ( двічі)
Ой ти доле моя доленько,
То солодка, то гірка.
Був коханий поруч доленько,та чомусь моїм не став,
У думках лишився доленько,взяв і іншу покохав.
Угорі світило сонечко, під ногами білий цвіт,
Народилась в нього донечка,ніжна наче маків цвіт.
Пролетіли роки доленько, швидко ріками спливли,
Та лишилась пам'ять доленько.що з тобою зберегли.
А кохання в моїм серденьку не погасло ні на мить,
Воно знову розгорається і в душі моїй горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826053
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019
У снігу моя доля і коси,
Ледь схолола від віку душа,
Все було на життєвім покосі,
Та надія мене не лиша.
Не спинюся ж я на півдорозі,
Сірі сумніви знищу і страх,
Від душевних спочину корозій,
Й віра в себе почне виростать,
Бо без віри життя є буденне,
Надто довге воно і пісне.
З нею ж сонце, ясне, полуденне,
Все запалить живильним вогнем.
16.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825986
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019
Рука торкнулась клавіші роялю
І полилась мелодія для тебе.
Замріяно летіла з вітром в далі,
Розповідала про кохання небу.
Звучали ноти, тиша в них вслухалась
І десь була далеко, так далеко.
Той день, коли я вперше закохалась,
На крилах, щастя ніс до нас лелека.
Я вірила мелодія не зрадить,
Не відбере вона мене у тебе.
Лиш, коли зірка у долоні впаде,
Її теплом зігріти любий треба.
Багато є мелодій в світі різних,
Та лиш одну, одну для тебе граю.
Вона звучить немов кохання пізнє,
Про нього я ніяк не забуваю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825933
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Ми зустрілися раптом в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
Нам напевно, дарована мить, зазирнути в минуле.
В зачаровані весни примарних ілюзій і мрій.
У літа кольористі, що час непомітно замулив
І у юність тропу всохлим листям ретельно замів.
А можливо знайти, замережені вітром, стежинки
По яких ми блукали удвох в солов'їних гаях.
А сіяючі зорі світили з небесних лаштунків
І здавалось, попереду спільний, омріяний шлях.
Та в одному човні нам пливти по життю не судилось.
Доля нас розвела і у кожного є свій причал.
Ми з роками мудрішими стали, згубилась наївність,
Спито чашу розлук і рубці затягнулись від ран.
Ми зустрілися раптом, в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
18. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825894
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Словно айсберги гладь океана,
Бороздят небеса облака,
С чистотой белизны, без изъяна,
Улыбаясь и хмурясь слегка.
Они жмутся в огромные кучи
И, как стадо овец на лугу...
Редко, но - молчаливый попутчик,
А бывает, как поле в пургу...
Я не ведаю кто и откуда
И не знаю зачем и куда,
Но они, вековые, повсюду
И они в небесах навсегда...
Цвет меняется, нрав и характер...
Ускоряют до беглого ход...
Но ведь есть, им, присущий лишь фактор:
Облака, это небо цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825763
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Затихло все. На лінії мовчання
Серед стриножених зимових вечорів
Брела собі прадавня Босорканя
У світлі придорожніх ліхтарів.
Неначе тінь несла химерне тіло,
Крива ковінька цокала об брук.
А позад неї врочисто біліло,
Неначе саван падав з її рук.
Деревам роздавала еполети,
Як полководець після вдалих битв,
Гротескно станцювавши піруети,
Збирала краплі сонячних молитв.
Немає сонця... Захмарі‘ло небо.
Стара чаклунка пристріт навела...
Ввібравши барви осені у себе,
Завіяла навколо, замела...
І в тиші снів зимового мовчання,
Вдягнувши розпач снігу, як вінець,
Шукала скрізь самотня Босорканя
Тепла і затишку невтрачених сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Ти коли - небудь слухав тишу,
Вона німою не буває.
То з вітром вітами колише,
То нічка травами блукає.
А то дзвенять прозорі роси
І річка на цимбалах грає.
Так дивно пахнуть в лісі сосни,
У полі десь цвіркун співає.
Я прислухаюся до тиші,
Вона мене до себе кличе.
Ми разом з нею пишем вірші,
Про найдорожче і величне.
Ми разом з нею розмовляєм
І одна - одну розумієм.
Вона німою не буває,
Тому що говорити вміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825633
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
Так нетерпляче квапиться весна
Зірвати декорації зимові.
Вона із лютим начебто у змові,
Тому зимі дістанеться сповна.
Коктейль повітря свіжий і п’янкий,
Рябіють фарби на міських білбордах.
Весна іде, усміхнена і горда,
Поцокують по бруку каблучки.
Збиває краплі з гілки горобець,
За нитку снігу сіпнув промінець –
І поторочив вовняну накидку.
Як відчайдушно бореться зима –
Хапається за тіні, та дарма,
Їй не здолати юну ворожбитку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825663
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
237* народжений від жінки – їй вклонюся
І відчути: «Живу!» – в її погляді, в слові, в зітханні,
Кожен доторк любові прийняти, як долі печать.
І святим небесам за цей світ, за чуттів благодать
Заспівати осанну – і жінці вклонитися зрання!
238* перед чужим весіллям: сповідатимусь небу…
За посвячення долі, Всевишній, мене не картай:
Я кохаю цю жінку – карай! – але я зізнаюся:
Я любові блаженством земним лиш від неї нап’юся –
Тож сповідуюсь: «В ній мав би долю, і щастя, і рай!»
239* омана слів і понеділків… – і не в шлюбі…
«Дарувати тобі кожен день-понеділок я буду,
Станеш пестить вуста поцілунками, лоно, і груди!..
І жадатиму я твою плоть, і з’єднаюся тілом!..» –
Обіцяла! – і вірив (наївний!): ти більше хотіла!..
240* вона: «з чого печаль? – нам так любилось легко!»
– О, не питай мене, бо що я відповім?!.
Ми до банальностей дійшли в сердечних справах,
З’єднавши хіть, вогонь кохання й тіл забаву, –
А я… – не хочу бути спогадом твоїм!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825514
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019
Поступь бледной зимы скоро встретит весенний курсив,
каждой новой ступенькой строки из земли прорастая,
окружающий мир полон неги, надежды и сил,
я его словно книгу судьбы с наслажденьем листаю:
оттого, что на каждой странице есть имя твоё,
и на той, что была, и на той, что впоследствии будет.
Новый день в песню новую сладкие звуки прольёт,
омывая живою водой перекрестие буден.
Пусть сегодня февраль снежный парус ветров за окном
демонстрирует с гордостью, в грудах сугробов купаясь,
я тебя ощущаю для сердца открытым огнём -
пуповиною жизни, дарующей вечному завязь.
Средоточие – здесь, где не гаснет свеча на ветру,
где твоя красота служит мне негасимым ответом.
Остальное - уйдёт, обратившись из формы в золу,
чтобы стать соучастником снежного паруса ветра.
Пусть сегодня, в февраль, за окном поступь бледной зимы,
скоро встретит весенний курсив, безупречен и точен.
С каждым новым дыханьем любви ощущаем в ней мы
бесконечно-бескрайнюю неразрушимую почву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825471
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Уриваються в сни дивні спалахи давнього літа,
Проривають пітьму мерехтінням яскравих зірниць.
Тихий сум спогадань, передгрозяним вітром зігрітий,
Невловимо-печально ледь торкнеться до світла зіниць.
Горобиновий кущ занімів від басистого грому,
Ліс здригався від сяйва знахабніло-стрімких блискавиць,
Дощ змивав всі сліди, що вели по стежині додому,
Закриваючи небо дивним плетивом сірих копиць.
Вже промок легкий плащ, несподіваний прихисток суші,
І лились ручаї з прохолодно-прозорих краплин,
Та під зливою літа буттям напивалися душі,
І сміялася радість в літніх квітах промоклих долин.
На дорогах моїх ще не раз зустрічалися грози,
Від колючих вітрів ятрив душу непроханий щем.
Горобиновий цвіт обсипався на аркуші прози
Теплим світлом від щастя, рясно вмитого літнім дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805528
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 14.02.2019
Так сяють очі, наче щастя злива,
Й одна на двох запалена свіча.
На фото цім вони такі щасливі…
Хоч сиві скроні, молодість в очах.
Коли зірвалось з вуст чиєсь зізнання,
Коли рука торкнулася руки,
Хтось запалив між них вогонь кохання,
Мов нагороду дав на всі роки.
Їх упізнаєш між усіх так легко.
Спинись на мить… Відчуй той дивосвіт…
Як неземні, немов спинились в леті,
Щоб в очі глянути й продовжити політ.
А в тих очах – весь Всесвіт, всі епохи,
В любові скупані, мов річки плин, стрімкі,
І глиб двох душ, не змілений нітрохи,
Мов спадок дітям в плескоті віків.
Хто не хотів у цім безмежнім світі
Пізнати вічну сутність таїни?
Вони несуть в собі яскраве світло
І бережуть… Закохані вони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825403
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Іду стежиною у поле,
Де пшениці неначе море.
Волошки сині заплітаю,
Ромашки у букет збираю.
Там чебреці переплелися,
Медунки медом налилися.
Пташиний спів і щебетання,
Розбудить поле на світанні.
У вальсі з вітром потанцюю,
Картину віршем намалюю.
Заслухаюсь пташиним співом,
Прошепочу:"Така щаслива."
Іду у поле вірш писати,
У ньому хочу розказати.
Про краєвиди неозорі
І про високі, дивні гори.
Про те, як трави миють роси,
Як вербам вітер чеше коси.
Як берег річка розмиває,
Туман крадеться понад краєм.
Всміхаюся віршем до сонця,
Воно у мене на долоньці.
Як я люблю красу природи,
Я ж українка, дочка роду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Цей світ постав зі сніжної безодні
І ви́прозорився, немов кристал.
Висить Земля на вервиці Господній
Між галактичних вигаслих дзеркал.
І світиться у темені космічній –
Така складна будова й простота!
Із року в рік традиції предвічні
Наповнюють сакральністю свята.
І додають упевненості й віри
У те, що з Богом розпочато рік,
Що цих зірок розсипані сапфіри –
Це сльози щастя з янгольських повік.
Що ці леткі посріблені сніжинки –
Лелітки наших чистих молитов,
А ці поля багаті на ужинки,
Бо сам Господь їх плугом перейшов.
Отак з правіку, з давніх літочислень,
Коли ще люди вчились у лісів
Красу вдихати спрагло, наче кисень,
Радіти дню, умитому в росі…
І не тягнутись на стеблі гордині,
Щоб замогти Творця і сивий час!..
А мудрість – не захована у скрині,
А на поверхні, справжня, без прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825284
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Я забуду тебе, коли перша зоря упаде
Осліпляючи світ у обійми квітневої ночі
У непізнанне нам місяць стежку нову прокладе
Без образ і жалю кращу долю для тебе наврочу
Я забуду тебе, коли сивий туман опаде
На ранкові поля, не підкорені досі вершини
Тільки серце не спить, мить розлуки нестримно гряде
Стане білою ніч і заплачуть від болю мужчини
Я забуду тебе, коли квіти зів’януть в саду
Під п’янкий зорепад для обох нас цвіла матіола
Тільки схожу на тебе навряд чи колись я знайду
І погасну…, а ти - не опустишся більше з престолу
Я забуду тебе. На останньому змаху пера
Озирнуся й усе в чорноту замалюю навколо
Наша юність пройшла…О, яка швидкоплинна пора…
Та кому я брешу – я тебе не забуду ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825112
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Пахне м'ята і чебрець у полях широких,
В піднебессі вітерець й місяць ясноокий.
Зорі падають в траву, миються росою,
На побачення іду милий із тобою.
Я ступаю тихо так,щоб вітри не чули,
З'явиться у небі знак і він їх розчулить.
А кохання у душі грітиме словами,
У мережці спориші у нас під ногами.
Нерозтрачену любов я віддам для тебе,
Щастя нас зустріне знов у зірному небі.
Підкрадається туман, піднявсь над водою,
Більш нема душевних ран у нас із тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824979
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
[b]Гість у картинній галереї[/b]
Потемнів вже від часу портрет.
Хто ти, та, що очима пронизуєш всесвіт?
Що любила? Світ танго чи м[b]о[/b]же сонет?
Цвіт весни, запах яблук чи літа переспів?
Обіймала того, кого любиш, чи не оберталася вслід,
Там боліло, що губиш, чи все у душі наче лід?
Але цього не бачу, ти просто гарячий вогонь,
[i]Ніжність наче стриміла з очей її і долонь …[/i]
Чи когось нагадала? А … що так стою?
Може, тільки мовчала, а він у раю,
Холодніше ставало, а ти вся цвіла,
Зими в мить пролітали, ти весну несла …
Хто ти? Хіба це важливо,
Ти просто жива. Навіть така, нерухлива,
Тебе поруч нема.
Може, любити навчила, і озирнутись кругом,
На ось, візьми мої крила,
А я залишуся сном …
[b]Портрет[/b]
Я тобі вдячна за крила, вдячна тобі за тепло,
Знаєш, [b]я[/b] справді любила, свої віддала давно,
Щирість мене обіймала, ніжність мене берегла,
Чи це багато, чи мало? Просто я все віддала …
[b]Автор[/b]
Скільки чудових мелодій, скільки відвертих віршів,
Трапиться іноді злодій, до душ людських і до слів,
Трапиться іноді щедрий, все просто візьме й роздасть,
Щедрий від того зрадіє, злодій за гроші продасть …
[b]Гість у галереї[/b]
Щоб так тебе малювати, щось в собі треба знайти …
Думаєш, фарби змішати і полотно натягти?
Так лиш малюють квадрати, може будівлі, стовпи,
Бо щоб любов малювати, треба в той світ увійти …
[b]Автор[/b]
Видно, щаслива людина, не по очах, по душі,
Раз він стоїть тут години, пише про когось вірші,
Має кому щось сказати, щось крізь роки пронести
Можна ж і крил двоє мати, а все життя проповзти.
[b]Портрет[/b]
Як важко бути портретом, хочу назад у той світ,
Ні, не театр, не карети, хочу, де яблуні цвіт,
Хочу, де той, що полюбить, бути в обіймах, в вогні,
Дякую, хто це все зробить. Це так потрібно мені …
[b]Автор[/b]
Чи оживають портрети, чи так буває в житті,
Роботи пишуть сонети, риється хтось в почутті,
Раптом, здається, знайшов щось. Наче від сну ожива.
Але чомусь не надовго, раптом згубила слова …
[b]Гість у картинній галереї[/b]
Знову весна, я помітив, щойно хвилину тому.
Милий портрет, трішки вітер. Я на прощання зітхну.
Піду куплю гарні квіти.
Вона так любить весну.
*[i]на фото - картина Тетяни Рибар "В обіймах"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824737
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Мокрі краплі дощу, мені тихо про щось шепотіли,
Я слова ті впущу, притулюся до шибки несміло.
Так кохаю тебе, а по шибці течуть дощу сльози,
Вітер висушить їх, намалюють картини морози.
Стільки часу минуло, душа все думками з тобою,
Марить кожного дня і страждає без тебе до болю.
Сон приходить тихцем,закрадається тихо до хати,
Лист пошлю з вітерцем,щоб його ти зумів прочитати.
У листі напишу, що мені так самотньо без тебе,
В осінь я запрошу, а у свідки візьму собі небо.
Ти для мене життя у якому без тебе не можу,
Я лечу в забуття, осінь щастя мені навороже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824853
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Добра багато на Землі... тут є чому радіти.
Нам подаровано життя. Це наш є час тут жити!
Довірено нам берегти все, що до нас надбали,
хоч часто спалені мости, руїни і завали...
Найбільший дар - людське життя, вже навіть
не цінуєм.
- Спиніться, люди! Прірва там! - кричить Земля.
Не чуєм.
Вже котрий рік іде війна. Життя там забирають.
Для щастя кожному дано. Забули? Чи не знають?!
Життя... Життя, життя ясне.
Життя... життя, життя цвіте
в весняний день і в літній.
Життя... Житття, життя дзвінке. Скажіть, в ко-
го воно легке? Сльозою падає - дощем...
Та є в ньому й день світлий!
Співає... хвилею шумить, пташиною увись ле-
тить, зерном в ріллю лягає. Де прийняла його зем-
ля - п'є соки, ніби з джерела, корінням проростає.
Життя радіє і дзвенить... в нім неповторна кож-
на мить, немов веселки кольори у серці слід лишає,
хоч борозенками воно і на чоло лягає. В нім муд-
рість світиться віків. Люби життя. В добро повір!
Добра багато на Землі... тут є чому радіти.
Нам подаровано життя. Це наш є час тут жити!
Цінуй життя, роби добро. Хай тут й твоя краплина.
Для тебе кожен світлий день.
Ти на Землі - Людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Хто не кохав,
Не жив той до пуття…
І без гріха
Теж не бува життя…
Заплетені в ледь видиму стежину
Покликали їх в поле спориші…
Вона давно вже іншого дружина,
Та душі їх були і є чужі…
Нанизуючи вкотре незабутнє,
Куйовдить пам’ять збуджені думки:
Вона і Він… без планів на майбутнє.
Летіли їхні порізно роки…
Аж ось і жито… Морем розлилося…
Крадуть волошок очі височінь.
Ледь посивіле у обох волосся…
Це тут згубились щастя їх ключі.
Шукають. .. Шепіт… Рук і тіл сплетіння…
Гарячі і п’янкі в обох уста…
Як душі їхні зустрічі хотіли!
Здавалося, збувається мета…
Устало поряд житечка колосся,
Ховаючи кохання слід у шаль…
О, скільки ж пережити довелося!
Думки їх знов у молодість спішать…
А стежка споришева все чекала,
Поки по ній ітимуть Він – Вона…
Поволі й сонце в далині зникало
І міркувало: їхня в чім вина?
14.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824779
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Під музику вечірнього дощу,
Наповненого звуками роялю
В своїх думках тебе не відпущу,
З тобою в ритмі вальсу закружляю.
Збігають краплі чистої води
З моїх долонь, спрямованих до неба,
А я знаходжу в них твої сліди.
Цей літній дощ, він схожий так на тебе.
Як після спеки благодатний гість
Такий же ніжний і як ти жаданий.
Нехай відлуння грому розповість:
Десь поряд я прозорим вітром стану.
Хай блискавки тобі освітять шлях
І в придорожніх дощових дзеркалах
Ти на легких хмаринах-кораблях
Знайдеш моєї гавані причали.
Стіна дощу між нами упаде,
Розмиє простір довгої розлуки.
І міст-веселку небо возведе,
Щоб нам скоріше поєднати руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800731
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 09.02.2019
Снігами замело стежки до хати,
Примарою, зима торкає день,
Виспівують вітри свої сонети,
Знов у душі виспівують пісень.
І вже поріг. А снігу! Скільки снігу!?
Паду у нім - дитинство навпростець,
Родитися весні й рясному хлібу
І казці цій не бачити кінець.
Тихенько відмикаю старі двері:
Торкає сум колишнього життя,
Розписаного Богом на папері -
Душа враз розбудила почуття.
Все ті ж ікони, вкриті рушниками,
Дубовий стіл застелений рядном,
Стареньке ліжко ніжить подушками
І промінь сонця влігся під вікном.
Живе тут вічність спогадів старезних,
В них задихаюсь... Боже! Це мій гріх...
В нім хочу жити, Боже! Хай не щезне
Мого дитинства вічний щирий сміх.
Іду на ґанок... жменями повітря,
Вдихаю холод, разом з ним журу,
Кружляє наді мною запах віття -
Смородини смакую зажуру.
Дубова бочка від років зчорніла
І деньця он сумують в самоті...
А був той час, в ній яблука шуміли,
Так викупані в осені сльоті.
Тулюсь чолом чорнезного одвірка,
Стара фіранка квітом зацвіла
І день десь збіг, зійшла яскрава зірка,
У тій зимі, в котрій я знов була...
(С)Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824534
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 09.02.2019
Де є любов - там слів не треба,
Де є печаль - там сльози й біль.
То світить сонце ясне в небі,
А то холодна заметіль.
Де є любов - сади квітують,
Де є печаль - там сум щодня.
Вітри за вікнами лютують
Із ночі до самого дня.
Де є любов і розуміння,
Там завжди дружня є сім'я.
Де є печаль, го́ри каміння,
Над ним літає вороння.
Коли прокинешся ти рано,
Тобі привітно скаже день.
Той хто люби́ть не перестане,
Птахи співатимуть пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Ми зустрілись з тобою в саду,
Коли небо нам кидало зорі.
Ти поклич я до тебе прийду,
В ніжну весну таку неозору.
А довкола квітує знов сад,
Линуть пахощі дивні від нього.
Цвіт лягає немов снігопад,
Застеляє коханим дорогу.
Приспів:
Цвіт летить, цвіт летить, цвіт летить,
Пелюстки нам під ноги кидає.
Цвіт летить, цвіт летить, цвіт летить,
Хай розлука дороги не знає...
Зародилось кохання святе,
Шовковисте неначе пелюстки.
Берегло і тебе і мене,
Загортало у ситцеву хустку.
Хоч торкались до нього вітри,
Та ніколи воно не здавалось.
Найдорожчим для мене був ти,
Я у тебе любов закохалась.
Приспів:
Ти для мене мов сонячний день,
Ти проміння, що ніжно торкає.
Солов'ї нам співають пісень
І той день видається нам раєм.
Не страшні нам холодні дощі,
І не будуть страшними морози.
Гріють нас почуття у душі,
Й на очах не з'являються сльози...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824276
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Ви чули, як плачуть дощі?
Їх сльози по травах стікають.
І навіть самотні кущі,
Цей сум у собі відчувають.
У стрісі сховавсь горобець,
Голівка лише виглядає.
Скажіть, коли ж буде кінець?
У птахів, що мокнуть питає.
Закрили суцвіття квітки,
У вулик сховалися бджоли.
Води напились береги,
Зраділо й скупалося поле.
Ви чули, як плачуть дощі?
Течуть їхні сльози прозорі.
Стою під дощем у плащі,
Виблискують краплі мов зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824037
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Не по нраву мне вечер осенний
И дождя леденящая сыпь;
Не по нраву зарницы мгновений
И волны замирающей зыбь...
Не по нраву запревшие листья,
Побледневший, холодный песок
И шаланды, что в море не вышли,
И тревожный, случайный звонок...
Не по нраву, что саваном серым,
Небо скрыло пьянящий рассвет,
Не по нраву седым быть и зрелым,
И дрожать над остатками лет...
Не по нраву... Мечтаю о мае...
О душистых, цветущих садах,
О волне, что кипит, но ласкает...
О заре, со слезой на глазах...
Не по нраву... и взглядом и словом...
Мысли в небе рисуют звезду;
И в мгновении сказочном, новом,
Как с коней, в раж, спускаю узду...
А за окнами дождь с "перегаром",
А в душе - небосвод голубой...
Знаю, осени то не по нраву;
Пусть простит, я поклонник иной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824003
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Він був в війну артилеристом,
А вона снайпером була.
Як сонце сходило над містом,
Чи падала на землю мла.
В одну і ту ж хвилину разом,
Летіли з серденька слова.
Шалений вітер, кулі градом,
Чи ти живий... Чи ти жива...
Зустрітися б з тобою люба,
І тебе ніжно так обнять.
Присісти поруч біля дуба
І пісню нашу заспівать...
Була війна... Вони солдати
І Батьківщина лиш одна.
І був наказ: "На смерть стояти,"
Бо чорна сунула орда.
Ніхто не знав у ту хвилину,
І не були такі думки.
Що ворог знищив вже родину,
Не зацвітуть більше садки.
Згоріла хата над горою,
Лише самотній журавель
Хитає в небі головою,
Не дочекається гостей.
Війна нікого не щадила,
Вона жорстокою була.
Та переможе мужність й сила,
І буде вільною земля.
Й у день святковий, Перемоги,
Як цвітом вкриються сади.
Їх поєднають знов дороги,
Не на хвилину - назавжди...
Зустріне їх широке поле,
Чекати буде старий дуб.
Ти бережи їх завжди доле,
Торкнися медом їхніх губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
205* дієслова-ножі: рими ревнощів
Я передчасно в пеклі побував,
Коли твої він руки цілував,
І ту троянду, що вколола в серце,
До ніг твоїх, прощаючись, поклав!..
206* з криниць роду:
«все постало з землі та із слова любові до Жінки»
О, людині не слово богів на землі серце щастям зігріє,
І зерно проросте не з молитв, де на волю богів всі надії –
Ні, я вірю в святе, що земне, я земному вклоняюся ревно:
Все з любові до жінки живе, все, від слова і хліба – до мрії.
207* сповіді передзим’я:
гріхи і щастя, щастя і гріхи…
А жінка серпнева – солодкий плід, бажаний, зрілий!.. –
І пестить, і порухом вуст манить в сіті уміло!
Хмілію і, спраглий, лечу я у прірву любові –
На милість її віддаю розум, душу і тіло!..
208* що в тобі заховало з народження небо безмовне?!.
Кохана, наділений погляд твій кольором зради,
Цілунок і слово таять смак гіркої печалі.
Чому ж – бранець чар твоїх! – лину від долі причалу
У мріях, у снах у твій світ – і ловлюсь на принади?!.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823943
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Самотня жінка тиха і печальна -
Навіяв вітер з осені журби.
Старих дверей загойдане мовчання,
Лише з вікон - розгорнуті світи.
Грудневе сонце ковзає крізь крона
Оголеної яблуні в саду.
Сидить принишкла на гіллі ворона
Між кілька яблук, що не упадуть.
Руденький кіт пригрівсь на підвіконні,
Принишк на шибці й змочений листок.
О, ця пора... О, дні ці безборонні,
Немов вино з настояних грушок.
Чекає день вечірнього зеніту,
Червоне пасмо вкрило горизонт.
Сидить мовчазно жінка, жде одвіту
І до портрета тулиться чолом.
Всі стіни в хаті - то світи безмежні.
Куди не гляне - погляди живі.
Поговорила... взяла хлібчик в жмені
Й пішла у двір погодувать птахів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823656
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Ти чув колись як плаче дощ
І землю росами встеляє?
Як з трав’яних зелених товщ
Струмочком стрімко витікає?
Як миє кожен пелюсток
Ромашок, скошених у травах,
Й зів’ялий трішечки листок,
Теж заховався десь в отавах.
Дощ ще малює вітражі,
Декором землю прикрашає,
Панно повісив на кущі,
Маленькі краплі розкидає.
А знаєш ти, як плаче дощ,
Коли іде понад розмаєм?
Слідами мокрими підошв
З кришталю стрази залишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823739
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019
То не крилаті лелеки
Понад землею летять,
То у дощі, і у спеку
Плинуть-минають літа.
Квітнуть душі перевесла,
Спалахи п’ють блискавиць,
Хоч притомилися весла,
Воду п’ю з рідних криниць.
Бавиться осінь із вітром,
Листям кружляє в танку,
Сонцем напоєне літо
Спить у осіннім вінку.
І полонять моє серце
Звуки німої струни,
Блиснули очі-озерця –
Щастя сльозу не спинить!
21.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823730
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Коли на землю впадуть роси
І цвітом вкриється трава.
Вплету тобі ромашки в коси,
Немов у пісню ці слова.
Піде́м у луг у чисте поле,
Де вітер тихо гомонить.
Дарує небо неозоре,
Кохання ніжного блакить.
Візьму тебе на свої руки
Й до свого серця пригорну.
Нехай слова почують луки,
Як палко я тебе люблю.
Прошепочу, що так кохаю,
Від себе більш не відпущу.
Кохання наше стало раєм,
Не змокло навіть від дощу.
Ми збережем його навіки,
Нікому більш не віддамо.
Воно у нас таке велике
І так лиш нам любить дано.
Моя кохана, моя ніжна,
Для мене ти ромашки цвіт.
Твоя усмішка дивовижна,
Несе в закоханий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Дзюрчить вода, то річка веселиться,
Лоскочуть сонця промені гілля.
Зелений берег від роси іскриться
І вітер в гості прилетів здаля.
Почулись дивні звуки солов'їні,
Із саду, що за хатою росте.
Вони про тебе нагадали нині
І вишня ще буяє і цвіте.
Ти пам'ятаєш, як під нею двоє,
З тобою ми сиділи молоді.
Гули неподалік десь бджоли роєм,
Я ж дарувала усмішку тобі.
Вдихала щастя те на повні груди,
Воно до себе пригортало нас.
Я шепотіла буде - чи - не буде,
Кохання те закохане у нас...
Звичайно буде, ніжно усміхався,
Звичайно буде - то слова твої.
Але коли ти в іншу закохався,
Померкло все для мене на землі.
Роки пройшли і швидко так минули
І лише зустріч... Зустріч та одна.
Мене у сад з тобою повернула,
Де квітне він, бо знов прийшла весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823233
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Твоя рука в моій руці,
Ми в парі йдем в осінні роси,
І світла радість на щоці,
Й душа від щастя пісню просить.
І серце лірою співа,
І заливає вечір світлом,
Мабуть щасливіших нема,
За нас в цей час у цілім світі.
В роках вернулися ми знов,
Із осені у раннє літо,
Палає в серденьку любов,
Усе кругом буяє цвітом.
Й співають в серці солов"і,
Й душа мов янгол ввись злітає,
Буя весна в душі моій,
Я всім єством тебе кохаю.
Твоя рука в моій руці.
І щастя більшого не треба,
Твоя усмішка на щоці,
Для мене подарунок Неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822856
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Зачекайте літа, не спішіть утікати,
Ви в моєму житті, мов веселка ясна.
Від кохання і радості хочу літати,
Нехай осінь із вітром блукає одна.
Зачекайте літа, не приходьте дощами
І не лийте у душу печалі мою.
Не кидайте літа мені срібло снігами,
Не морозьте мене я вас дуже молю.
Сонце променем ніжно торкає обличчя,
Серце б'ється так гучно бо в ньому весна.
І кохання моє ще у подорож кличе,
Між високими травами юність красна.
Зачекайте літа, не спішіть ви у осінь,
Бо душа молода і ще літо у ній.
Неозброєним оком видніється просинь
І коханого очі, ще сняться мені.
Зачекайте літа, не спішіть утікати,
Ви в моєму житті, мов веселка ясна.
Від кохання і радості хочу літати,
Нехай осінь із вітром блукає одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823096
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Ти не шукай мене у своїх снах,
Ти не шукай мене прошу не треба.
Прийду тоді, коли лише весна,
Веселку кине у блакитне небо.
Ти не шукай сліди, що на снігу,
Ти не шукай, бо ти їх не побачиш.
До тебе в літо сонячне прийду,
Тоді цілунок обпече гарячий.
Ти не шукай мене серед дощу,
Ти не шукай мене коли морози.
У серце лиш тоді тебе впущу,
Коли гримітимуть весняні грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822943
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Порцелянові сни.
Лабіринтів потрійні ходи.
Малахітовий подих очей – покарання умовні.
Мов таємний блукалець, ідеш по поверхні води.
І шукаєш очей.
І уперше лякаєшся повні.
Ми були вже отут…
Виокремлюєш спогад крихкий.
В порожнечі світів мерехтять проповідниці-сосни.
…тільки ти шепочи про відносну прозорість руки.
Про піски, що крізь серце течуть
( абсолютно відносні)
На солоних губах
хай палає цукрова хурма.
Над стигматами рік розтрусити зворушливий попіл…
Повернутись туди, де ми віримо сліпо в дива…
Спопелити усе.
Не лишити нічого на потім
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822998
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Там де трави сплелися з дощем,
Де краплини розкидали роси.
Закрадається в серденько щем,
Він в душі моїй тихо голосить.
Я благаю не треба, мовчи,
Не тривож тих думок і печалі.
Краще душу в кохання вмочи
І полинь разом з ним в світлі далі.
Про кохання усім розкажи,
Як же тепло, коли розуміють.
І міняє життя вітражі,
Коли ніжно кохати уміють.
Тихо так шелестить очерет,
Пташка дзвінко пісні заспіває.
Загадковості ніжний сюжет,
Перламутрове сяйво стрічає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 25.01.2019
Переступила з літа в осінь,
Перегорнула календар.
Але ж яка небесна просинь
Ще виграє з-за сірих хмар!
Впиралось літо, шелестіло
Вітрами теплими впритул.
І золотіти не хотіло,
І не кришило палітур.
Щебече птаство лунко в парі,
Сади у яблуках цвітуть.
А дощ завис в осінній хмарі,
Здається, краплі... переждуть.
І айстри...кольорами грають,
Висвічують уклінно цвіт.
Сягає літо небокраю -
Росою скрапує із віт.
Осіння днино, не тривожся,
Що літу плещемо віват!
Не визначаєм переможця,
Лише радіємо, що так.
Так літо днює, попри осінь
І забарилось не на жарт.
А соняшник проміння й досі
Збирає із небесних кварт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807416
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 25.01.2019
Народилось дитя, чистотою прийшовши до свiту
Ще не знає грiха, ще не бачить примарних спокус,
Потiшає батькiв неповторнiстю Божого цвiту
...Ще далеким є той, неминучий, змiїний укус
Час свiй хiд розпочав розкриваючи книгу життєву,
Вже вiдомий дитинi каприз, з волi власних батькiв,
Помiж брiвок смiливо несе забаганку маттєву,
В кулачках демонструючи немiч не вивчених слiв
Не спиняється час, а iз ним не спинити дитини,
Сiє свiтом слова, що у cпадок вiд батька прийшли
Ненавмисне, та впали в Початок Нової Людини
I глибоким корiнням вiдклались й в життя проросли
,,Кулачок,, перерiс у кулак, що стискає цигарку,
А у другому склянка - предвiсниця лиха й бiди
Так блукаючи тими стежками вiд ночi до ранку
Помiж згубних тих звичок ,,дитятка,, уже не знайти
Знов вечiрка, де ллється рiкою вино та горiлка,
Серед жартiв порожнiх останнiй ламається мiст
Непомiтно в руках опинилися шприц й гостра голка
I життя заховало за ширму не пiзнаний змiст...
Невеселi батьки, мiж життєвих проблем заблудившись,
Нарiкають на Бога, не маючи слiв каяття,
А десь там, недолюблене ними спокусами вкрившись,
У байдужостi свiту вмирає самотнє дитя.....
25.01.2019 Португалiя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822713
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
О краю мій, усе в тобі сплелося:
З волошок, жита й маків диворай,
І золото пшеничного колосся.
Й річок гірських пісенний водограй.
Твоя земля небачено багата,
Манила південь, захід, північ, схід,
Вривались вороги в біленькі хати
І корчували український рід.
О краю мій, ти та перлина світу,
Що винесла всі муки лихоліть,
Позбувся ти немало свого цвіту
У вихорі розбурханих століть
І вистояв, одягся у розмаї,
Купаються в льонах де небеса,
Де сонечко змагається з туманом,
А ворог знов лама свого списа.
О краю мій, замріяний і пишний,
Несу тобі на рушнику любов,
Де цвіт калини й маминої вишні,
Й душа моя, мов сонце, без оков.
16. 01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Знов засипає снігами дороги хурделиця,
Білі полотна мережить на кронах сосни,
І передзвоном снігів ця мелодія в серці
Аркушем чистим чекатиме тихо весни.
Боже, які неповторні ці миті казковості,
Вінчані чарами, сплетені з чистих думок,
І не буває в житті лиш простих випадковостей,
Все, що нам дано в житті – посилає лиш Бог.
Знов занотовую день у щасливих миттєвостях,
Скільки доріг ще попереду варто пройти,
Потяг все мчить уперед, серце мріями стелиться,
Боже, дай сили іще, щоб і їм прорости.
Ще у житті будуть перші тендітні підсніжники,
Сонце гаряче й холодні осінні дощі,
Теплі обійми і лагідні дотики ніжності,
Тихе безсоння і сум одинокий вночі.
Щось віднайдеться, а щось поміж зорями згубиться,
Тільки болить те, що серце не може забуть,
Може із часом усе, що ніколи не збудеться,
Білі сніги у хурделицях днів заметуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822619
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Я дякую тобі кохана,
За нерозтрачену любов.
За те, що ти, мов зірка рання,
Для мене засіяла знов,
За почуття що розбудила,
У серці, ніби яблунь цвіт,
За те, що серце полонила,
Коханням хочеться п"яніть.
За ті п"янкі зимові ночі,
За ту, безмежну благодать,
І за твоі щасливі очі,
Що не дають ночами спать.
Дивлюсь на зорі я ночами,
Злітаю в небо ніби в сні,
З цвітом черемхи, з солов"ями,
Чекаю новоі весни.
І хочеться п"яніть від пісні,
І в небо лебедем злетіть,
Дав Бог мені кохання пізнє,
Дав Бог мені тебе зустріть,
Від почуттів душа співає,
Співає серденько моє,
Я славу Господу складаю,
За те, що Ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.01.2019
Почуй мою любов, почуй моє тепло
І літо те не забувай, не треба.
Згадай минуле, там так затишно було,
Веселка розфарбовувала небо.
Почуй мою любов, вона мене п'янить
І паморочить голову без тями.
Кохання нашого, така бажана мить,
Висвітлюється диво - кольорами.
Почуй мою любов у ніжності думок,
Метеликом я доторкнусь до тебе.
Зроби на зустріч той один - єдиний крок,
Любов'ю пригорни́ мене до себе.
Почуй мою любов, через усі роки,
Почуй, прошу тебе, я так благаю.
Не надівай оков, зроби все навпаки,
В думках з тобою завжди й так кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822439
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
[i] У стратосфері… чомусь на ум
спали події останніх місяців року,
що минув – сумні події, коли підряд
два Су-27 зазнали авіатрощі… Як
реквієм пілотам – ці рядки
поеми-балади… їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім тисяч… Ранок…
А під крилом – сира земля…
Кохана вийшла враз на ґанок,
як вчула гул турбін здаля…
І подумки у стратосферу
дівчи́на миттю подалась:
дум про пілота-офіцера
невідворотна сила. Власть…
І ось вони вже поряд, разом,
мов яструба – “Су” – два крила,
і не підвладна зустріч часу,
що доля в небі їм дала.
Він: “ти мені даруєш крила –
глянь, за бортом яка весна!”
“Ні, це не я тобі дарила,
це ти” – промовила вона…
І враз в любові обнялися…
Розквітли, мов жасмин в саду,
а думи їх цвіли у висі:
“До тебе я не раз прийду”…
Та зайве тут багатонослів’я:
якщо кохання – то не жарт!..
Не чув ні разу солов’ їв я
таких, що чути нам би варт!
Таке проникнення у ду́ші
буває, певно, не щораз…
Відтак все пригадати мушу,
не жаль мені тут жодних фраз…
Ось пестощі… немов звичайні,
та так націлені углиб,
що розбудити явні й тайні,
бажання дівчини могли б!
А злет той (хай і в стратосфері)
найдальших зір немов досяг…
Шукає нові й нові сфери –
як задоволення – поса́г…
Коли буває серце в висі,
усе здається – як нове:
не так, як “борщ”, що “в іншій мисці“ –
торкає глибу… за живе.
І навертає раптом сльози,
немов купаєшся в росі,
коли усі метаморфози
в давно небаченій красі…
Немов сніги і талі води –
в промінні сонця купки хмар…
пісень і танців хороводи –
веде їх чародій-мольфар.
…А там десь – геть за горизонтом
нові світи і вимір їх,
там – одинокий Робінзон ти
й ортодоксадьні амазонки,
що мають за людей своїх...
Незрозумілі нам закони,
й кохання там зовсім не те,
димить доль ілюзорних комин,
і однобоко сніг мете…
А тут життя і щастя з кварти –
наповнюй келих й радо пий!
Це зовсім не змагання в карти:
молися доленьці своїй!
Дається ж бо таке нечасто,
коли багато… й все – на двох
в скаку коне́й баских… гривастих –
захмарний править скоморох.
Та й ним, буває, грає доля...
Хай щастя вщерть – на всі літа;
врожай, все збіжжя у стодолі,
дітей, достатків… все… доволі!
По вінця – чара меду!.. Та –
Су-27… Сім сорок… Ранок…
Здригнулася сира земля…
Прошепотів з вікна фіранок:
“жона”, “вдовиця”, “немовля”...
Мов стогін линуло здаля.
Нехай покоїться те тіло,
що прагнуло в порив, увись…
його душа ж бо не зотліла –
іще повернеться колись…
А ми, земні, запам'ятаєм
і ваші лиця, і діла...
Й слова про вас міцніші сталі:
Хвала вам, воїни, хвала![color="#0091ff"][/color][/b]
22.01.2019
Kӧln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Я прийду під калину, де з тобою стрічався,
Моя люба дівчи́но в тебе я закохався.
Закохався у очі, закохався у брови
І у личко те миле, закохавсь калинове.
Шумить вітер словами, піднімає на крила,
Йде кохання стежками і міцна в нього сила.
Мій коханий козаче, вдячна я тобі друже,
Хай калина не плаче, бо люблю тебе дуже.
Наше щире кохання лиш для тебе і ме́не,
Чуєш як на світанні, шелестить листя клена.
Він нас кличе у поле, там де трави у росах,
Де вітри кучеряві, цвіт вплітають у коси.
Ми підемо на зустріч, будем в парі з тобою,
Віч - на - віч у коханні, буде лише нас двоє.
І цвістиме калина буйним цвітом у лузі,
Буде міцна родина назавжди у окрузі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822296
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Бажаннями нестримними
Та мріями рясна,
З крилатими обіймами
Бешкетниця-весна.
Від ніжних її дотиків
П'яніє голова,
Вона вербовим котиком
У серці ожива.
Колись отак і ти мене
Стрічала навесні
Крилатими обіймами,
Що марились мені...
Ой, веснонько, позви мене,
Лелечими "курли"...
Крилатими обіймами
До себе притули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787477
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 22.01.2019
Я за стеклом - свечи огарок
Безвременно ушедших дней.
Пусть свет мой был не очень ярок-
Не Иисус, не Моисей...
Я не пророк и не дородный,
Не жгущий за собой мосты,
Но все же - муж и сын Господний,
Восставший против нищеты.
Стекают силы воском в чашу
И сухожилий рвется нить;
Обидно мне за Неньку нашу,
В которой детям, внукам жить.
Цветущий край - зарей на запад,
Всё тяжелей рассвета ждать...
И стыдно... Но не стыдно плакать
И больно о садах писать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822077
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Промінь сонця вирвався на волю,
Пригорнувсь до милої обняв.
Посміхнувся хмарам, небу, полю
І від щастя всіх розцілував.
Прокидались гори і долини,
Пахощі полинули земні.
В білій сукні дівчина - калина,
У вінку голівонька її.
Забаривсь, не їде наречений,
Мабуть десь в яру забуксував.
З вітром шепіт прилетів від клена,
Він її коханою назвав.
Посміхнулась дівчина - калина
І кохання клену віддала.
У думках його була єдина,
Кожен рік для нього лиш цвіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821954
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Довкола падає, кружляє сніг,
Він замітає стежки і дороги.
Сріблястим кришталем у душу ліг,
Забрав із серця всі мої тривоги.
Приспів:
Тільки ти - шепоче зима,
Тільки ти - нікого не треба.
Тільки ти і зустріч одна,
З нами поруч зоряне небо.
Приспів:
Я пригорнусь до тебе в тишині,
Сніжинкою впаду на твої вії.
Ти усміхнешся ніжно так мені
І збудуться мої завітні мрії.
Я про кохання розповім тобі,
Про ночі ті самотні і холодні.
Думки мої мов лебеді в журбі,
Несуть мене у теплий край сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821692
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 18.01.2019
Запоздалый каприз у жалости? -
В лед врастает ночная мгла...
Вздох, зимы, так похож на шалости,
Нервно вырванный у тепла.
Звезд не россыпи жгут, а заросли,
Дымка прячет случайный след...
Кто-то должен быть в гневе, в ярости...
Но весна не торопит... Нет...
Понимающий взгляд, на прошлое;
Трижды взвешенный слов запас...
А зима, словно ёж взъерошенный,
Но ведь знает, что пробил час.
Поутру вновь капели звонкие
И ручьев серебристых блеск...
Ночь - не жалость, а чувства тонкие,
Под эмоций прощальных всплеск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821616
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Радіє Сонце завжди ранку, Земля вдягає вишиванку,
лунає чийсь веселий сміх... А я пишу вірші для всіх.
Весела пісня в них дзвенить й так хороше усім нам жить!
В них ночі зоряні, світання, світла надія і кохання.
І квітнуть вишні біля хати, і яблук урожай багатий. І жито...
Жито в чистім полі, як гімн життю, подяка долі.
Щаслива світиться в нім днина, бо ж кожна золота зернина.
Злітає жайвір тут за хмари, тополі жайвір є до пари.
У моїх віршах неба просинь... весна в цвіту, і щедра осінь.
Про щастя кожне слово мріє, то ж в холоди зігріть зуміє.
Є під вікном калина пишна, і колискова дзвенить ніжна,
бо слово горнеться до слова... барвами грає рідна мова!
Живе в них Віра в добрий час й Любов, й Пошана до всіх вас.
Радіє Сонце завжди ранку, Земля вдягає вишиванку,
лунає чийсь веселий сміх. А я пишу вірші для всіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821669
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Ти розбив почуття на шматочки кришта́лю,
Не зберіг ту надійну і вірну любов.
Не повинно так бути, я добре це знаю,
Повертатись туди більш не хочеться, знов.
Нехай сніг замітає сліди не бажанні,
Я не хочу більш чути порожні слова.
Заморозив мороз, те гаряче кохання,
Посприяла у цьому холодна зима.
Я весну́ почекаю і теплого літа,
Коли птах заспіває веселих пісень.
Буде днем тим ласкавим, кохання зігріте,
Закружляє у вихорі знов карусель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821559
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Мій Рай – туманне дихання ріки,
Прогалина в зеленім очереті.
Закидки полиск чайкою з руки,
Що волосінню тьохкає на злеті.
Ласкавий дотик напівсонних габ,
Мов кошеняти пустощі грайливі.
Перегомони дратівливих жаб.
Очеретянки рухи метушливі.
Нюанс світання на піску коси,
Що гальку обертає на рубіни.
Лукавий флірт безхлібної оси
До кави у вінку гіркої піни.
Раптове коливання поплавка.
Надії струм, що надимає м’язи.
Очікування патока глевка.
Виважування збудливі екстази.
А ще - трофея благосна вага,
Що без жалю повернеться у воду.
Нових клювань нестримана жага.
Карасиків з десяток в нагороду…
Ховається доріжка в будяки,
Лазур що підстовпляють небокраю.
Комусь – то спуск до звичної ріки.
А нам, рибалкам – сходинки до Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821513
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019
[i]Буває, слово – втіха,
але буває й біль...
Сумуймо... краще тихо:
слова для рани – сіль.[/i]
[youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]
[i][b][color="#05457d"]Не прискорюймо ранок,
що ранкує в путі,
не освячуймо рани –
вони й так вже святі.
Не такі в горя сльози… і cлова там не ті:
там безмовність мімози – як стожар в темноті́.
Не освітлюймо днину,
вона й так веселить,
не ламаймо калину –
то підступності сить...
Впадемо на коліна у мовчазну ту мить,
як хоронимо сина... Він поліг, щоб нам жить.
Не освітлюймо вечір –
то блаженна пора,
для натомлених – втеча,
світла-темряви гра…
Не підсолюймо рани... Вони й так вже болять:
не зашторюймо рами в матерів, що не сплять![/color][/b]
14.01.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Я у мріях блукаю так часто,
Там ніхто не образить мене.
Бо всміхається радісно щастя
І тікає далеко сумне.
Зустрічаюся в мріях з тобою,
Там де вишні розкинули цвіт.
Моє серце не знає більш болю,
Переходимо річку у брід.
Мої мрії, де ти, де кохання,
Солов'їні пісні у саду.
З неба зірка всміхається рання,
Коли я на побачення йду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821343
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Коханий мій, коханий мій,тебе чекаю,
Багато мрій, багато мрій я в них літаю.
Хоч хуртовина за вікном і сніг лапатий,
Тебе коханий перед сном, хочу обняти.
Приспів:
І нехай хоч, що буде у зиму цю сніжну,
Шепотітимуть губи, так ніжно, так ніжно.
Притулюся до тебе в кохані зіллюся,
Я не можу без тебе я в серці лишуся.
Коханий мій, коханий мій, моя любове,
Ти зрозумій, ти зрозумій, цей день казковий.
Ти будеш завжди у душі в моєму серці,
Не відпущу бажаних мрій в очах озерце.
Приспів:
Коханий мій, коханий мій, зима так сні́жить,
Твої слова, твоє тепло, голубить й ніжить.
І не страшні́́́ нам хуртовини ні морози,
Хай на обличчі лиш від щастя будуть сльози...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821073
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
* * *
Лиш погляну в вікно,
бачу образ її,
Де у яблунь старих
віття вниз похилилось.
Білим птахом вона
там сидить на гіллі,
Від прожитих років
вона мабуть втомилась.
А надворі зима.
А надворі сніги.
А у мами в саду
завжди пахло весною.
А у мами в саду
вічно мальви цвіли,
Щоб у тому житті
не зостатись одною.
А у маминих снах
вічно діти живуть…
В яблуневім саду
знову цвіт опадає.
Так вже суджено їм.
Матері вічно ждуть.
Навіть в вимірі іншім,
як від нас відлітають.
30.01.2005р. (Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820827
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 10.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Поміж полів у дивнім буйноквітті
Лежить напівживе моє село,
А понад ним нависло лихоліття…
Таке лише під мор страшний було…
А ще ж недавно – сад при кожній хаті
І аж до ранку щебет солов’їв.
Ні, не були двори тоді багаті,
Та хати, мов гриби, росли нові.
Проснеться, було, ранок в синьоросах,
А навкруги – нові уже пісні:
То з травами стальні змагались коси,
Покоси навертаючи рясні.
Почується дійничок дзенькіт, відер,
Й мелодія доїльна молока…
Ще, склавши крила, у ярку спав вітер,
Поки пастух зі скотом не злякав.
Не сонце – півень селянина будить,
Вечірні плани проганяють сни…
Мов мурашки, у клопотах і люди,
Хоч їли борщик з горщика пісний.
Далеко роки ті вже відлетіли,
Нап’явши вільні крила й дітворі,
Хатини теж давно осиротіли,
Стежки заспоришились до дворів.
Коли ж розгубить вечір перші зорі,
Лиш де-не-де засвітиться й вікно…
Хто винен в цім? Реформи непрозорі?
Чи ми самі? Мені не все одно.
1.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820050
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні.
Пригадай звуки нашого танго,
Що звучали у дні давнини.
Може разом з тобою в минуле
Помандруємо хоч би на мить?
Там літа молоді промайнули,
Загубивши у просторі слід.
Ліпше вдягнемо юності крила
Й злетимо у небесну блакить!
Там блукають нездійснені мрії
І лиш спогад струною бринить.
А можливо знайти нам вітрила,
Що несли нас на хвилях життя?
Там серця від кохання тремтіли,
Та немає назад вороття.
І хай осінь дістала з шухляди
Прохолодні, дошкульні дощі.
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні!
03. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819972
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Ну, й намело на сходах Новоріччя!
Зима справляє свій різдвяний бал.
Усі стежки й довколишні узбіччя
Дрімають під атла́сом покривал.
Скоцюрбившись від холоду, застигли
Снігами закосичені хати.
Гудуть вітри, посвистують щосили,
Летять пурги розмотані бинти.
Чорніють ієрогліфи-дерева
На тлі холодних аркушів небес.
Кучерик диму випурхнув у мрево
І до блідого обрію примерз.
Затягується, ніби рубчик светра,
Між небом і землею сірий шов…
А заметіль така немилосердна,
Мов хто мішок із пухом розпоров!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820010
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
На дво́рі тихо падає сніжок,
Неначе казка завітала в гості.
Стоїть в снігу зажурений стіжок,
Кохану зачекався хтось на мості.
Он дітлахи спускаються згори,
Їм весело кататись на санчатах.
Зимі радіють навіть снігурі
І звірі її люблять зустрічати.
На поле впало біле полотно,
Прибралися ялинки в наречених.
І сонце з неба світить мов руно,
Зима в віконце стукає до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819777
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Січневий здичавілий вечір,
Холодний прихисток сльоти.
Двором блукає порожнеча,
Воліє хоч кого знайти.
До року час ніяк не звикне,
Тож не накоїв ще дурниць,
І переморгуються вікна
Жовтавим кодом таємниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819812
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Хризантеми в снігах…
Білий сад, тихий сон, срібна містика…
До прозорих мисливців пристанеш нарешті, і край…
На долоні твоїй помаранчева казка не вміститься.
Опівнічне мереживо
шириться серцем – ридай…
…не зрікаєшся крил.
Ніби й берег обіцяний світиться.
Та без тебе шасі від землі відриває літак.
… і не знаєш куди – чи до сонця тобі? чи до місяця?!
……….чи буває отак?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818688
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Лине тихо ніжний скрипки звук,
Мабуть то зима виводить ноти.
Доторкнусь кохана твоїх губ,
Вони медом змазані солодким.
Упаду з тобою в забуття,
Хочу в ньому бути, як найдовше.
І скажу, що ти моє життя,
Я без тебе жити більш не можу.
Місяць промінь кинув у вікно,
Скрипка в ту хвилину заніміла.
А довкола біле полотно,
То зима його для нас стелила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818322
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Тріолет (фр. triolet, від лат. trio — троє) — восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі:
Сонце і день — не мені.
Сни — моя втіха єдина.
Та не щастить і вві сні.
Сонце і день — не мені.
О, хоч у снах чарівні
Сняться юнацтва години…
Сонце і день — не мені,
Сни — моя втіха єдина
(А. Казка).
Тріолет — це тверда строфічна форма, у якій є лише дві рими. Перший вірш повторюється у 4-му та 7-му рядках, а другий — у 8-му. Строфічна формула Т.: АВаАаЬАВ (варіанти АВаАЬаАВ, АВЬАаЬАВ…). Скріплюючи текст “кільцями”, повтори позначають лейтмотив та підкреслюють композиційну завершеність.
Походження Т., як і ін. твердих строфічних форм (рондель, рондо, секстина, сонет) вчені пов’язують із середньовічною плясовою піснею романських народів, з характерним для неї чергуванням строф та приспівів. В процесі олітературення цієї пісні у старофранцузькій поезії XII ст. кількість строф та приспівів, а також їх рядковий обсяг скорочувалися і вже в кінці XV ст. Т. набуває свого канонічного вигляду. Т. виник у середньовічній французькій поезії, прижився в інших європейських літературах. Пізніше відроджується в ліриці бароко і рококо.
Одним зі зразків тріолету є поезія Світличного "Тріолет":
Навіщо тріолети їсти?
Вони - з химер, фантазій, снів...
Не смійте, плотські та земні,
Небесні тріолети їсти!
Се - сонячні кларнети істин.
... А що як істина - в вині?!
Не треба тріолети їсти,
Вони - з химер, фантазій, снів...
Але закорінюється Т. в добу романтизму, коли відбувається процес наслідування італо-французської віршованої техніки.
Т. писали в Німеччині — Й.Гете, А.Шлегель; в Англії — В.Генлі; у Польщі — С.Гощинський, А.Міцкевич; у Росії — М.Карамзін, І.Бунін, B.Брюсов, К.Бальмонт, І.Северянін.
В українську літературу Т. увів 1831 О.Бодянський, проте справжнє поцінування цієї строфічної форми відбулося в контексті становлення поезії модернізму в к. XIX — на поч. XX ст. (І.Франко, М.Вороний, А.Казка). В сучасній українській поезії автором Т. є В.Мордань. На його тексти композитор О.Костін написав камерну кантату «Тріолети” (1985).
Для Т. переважно характерний усталений віршовий розмір. У французькій і польській літературах Т. пишеться силабічним 8-складовиком, у східних слов’ян — 4-стоповим ямбом, хоча зустрічається 4-стоповий хорей зі збереженням альтернансу. Інколи Т. використовують не як тверду віршовану форму, а як строфу для написання більших творів: вірші К.Фофанова «Бджола і троянда», Н.Зарьяна «Двадцяти шости комісарам” та Северяніна “Принцеса Мімоза».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818267
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Природа вже готується до сну,
Сади скидають золото сусальне.
Є щось таке високе і печальне
У цій порі – сама і не збагну…
Бо вже душа – самотнє деревце,
Розвінчане з медовим сяйвом літа.
Ще в айвах сад горить, мов у софітах,
Та вже хмарніє осені лице.
Мов сірничок, надламується звук,
Щоб скалкою застрягнути у грудях…
Пора самозаглиблення й безлюддя,
Терпких чаїв і захололих рук…
Несправджених ілюзій, прийняття,
Бо як-не-як, тепла було чимало:
Шмагали зливи, втім, не бракувало
Ін’єкцій сонця у твоє життя.
Сумна пора сповільнення, коли
Вже не женешся за шаленим темпом.
А листопад прощається контемпом
І все ніяк тобі не відболить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813676
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 16.12.2018
Проиграла осень эстафету,
У зимы открылся явный шанс
И уже разносятся по свету,
Ее слуг учтивый реверанс.
Перегружен воздух мглой и влагой,
По прогнозам, жутким, снег и дождь...
Словно колдовские чары магов,
От которых тело корчит дрожь.
Небо за ночь сильно постарело,
Обросло кудрявой бородой...
Но сквозь проседь, смотрит вниз не смело,
Лучик, солнца, тонкой полосой.
Пусть зима, пусть вьюги и морозы...
Но придет, в назначенный свой час,
Та, что в солнца выкрасит мимозы...
Та, что, как любовь, согреет нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817585
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Днинко моя усміхнена, Великодня!
Сонце русяве лащиться до дзвіниць.
Як мені легко дихається сьогодні,
Ніби у трави хлюпнулась горілиць!
Від пишно вбраних кошиків так строкато,
На́рід пливе юрбою у Божий храм,
От і діждались, благословенні, свята,
Щоб прихилити голови д’образам!
Щоби вдихнути світлої благодаті,
Змити старозавітний прадавній гріх,
Щедрі дари Господні у рідній хаті
Порівну розділити серед своїх.
Скільки того життя – перейти, як грядку,
Висіятись у ґрунт, а відтак – зійти…
Мудра природа вернеться до початку,
Тільки не ти, людино моя, не ти…
Всесвіт такий безмежний, багатоликий,
Сповнений різних див і метаморфоз…
Ми ж воскресаймо душами в день Великий –
Так, як Христос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786536
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Знала б молодість вчасно, як швидко мине,
То не втратила б жодну хвилину.
Не впустила жорстокість у серце своє,
Цінувала кохану людину.
В думах старість вертає в минулі літа,
Де ще молодість сповнена сили.
І якби все спочатку прожити змогла,
Багатьох помилок не зробила б.
Знала б молодість вчасно, що крім кольорів
Ще існують пастельні відтінки.
Не судила б завзято премудрості спів,
Золотої дійшла серединки.
Мала б молодість мудрість, а старість могла,
Протиріч не було б поміж ними.
У гармонії вдвох пролітали б літа,
Осягнувши найвищі вершини.
Має молодість - силу, а старість - знання.
В поєднанні вони є безцінні.
Хай сумісні надбання у вирі життя
Йдуть укупі в міцному сплетінні.
Знає молодість вчасно, що старість дана,
Щоб премудрості в неї навчиться.
Сива старість цінує, що йде не одна,
Що їй молодість в друзі дається.
Що вони нерозлучні, між ними лиш час,
Що стирає життєві картини.
Залишає лиш фото у профіль, анфас,
Тільки вчинки і справи людини.
Тільки б молодість знала, а старість могла...!
06. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786264
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 07.04.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 06.04.2018
Він ніс хреста важкого на Голгофу,
Вінок терновий вп'явся у чоло,
Упав - й не міг вже звестися на ноги,
Бо далі йти вже сили не було.
І не хотів ніхто подати руку,
Ніхто не дав напитися води,
Все людство Бога прирекло на муки,
Лиш Симон хрест поміг Йому нести.
Сам Божий Син смиренно йшов на страту.
Це був важкий, хоч недалекий шлях.
Лиш плакала Марія - Божа Мати,
Як в тіло Сина забивали цвях.
Погасло навіть сонце - зажурилось,
Як кров свята стікала від зап'ясть.
Він тихо прошепоче лиш: Звершилось! -
І Богу душу за людей віддасть.
Уся земля у відчаї здригнулась,
Бо не було в Нім жодної вини.
Чи ж серце у людей не ворухнулось,
Коли вони кричали: Розіпни!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786287
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Яким він буде?
Ранок мій без тебе,
Коли спакуєш речі і підеш?
Бо я це ти.
З твоїх узята ребер
До іншого не приживусь ніде.
Твій корінь, що проріс крізь мене сином.
Твоя рука, яка тримає світ,
Влилися в кров розбурханим бензином,
В моє життя ввірвались, мов болід.
Чи зможу я тоді варити каву,
Стелити постіль (с)ніжну, мов зима?
Коли весь світ твердитиме лукаво:
Тебе нема, нема, нема, нема…
Чи буде сонце, чи прийдеться свічку
Палити, щоб розвіяти пітьму?
О Боже мій, яка погана звичка
Образитись, не знаючи, чому.
Чи ж стану хоч на крихту щасливіша,
Із-за дрібниць спаливши всі мости?!!
… До біса гордість: пригорнусь міцніше,
Допоки ти щасливий поруч спиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785769
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Сраженный, ниц упал в промокшую листву,
Шипела кровь, в росу макая рану...
Вся жизнь его сегодня предана кресту
И вере не поддавшейся обману.
В раскатах грома тонет чей-то слабый дух,
Утеряна и воля, и святыня
И "Отче наш" уже не тешит острый слух,
И в грязь осеннюю легла челом гордыня.
Погоны золотом блестят сквозь пятна крови
На запах пота лег махорки серый дым...
А он искал, искал спасенье в слове
И не хотел, коль выживет, стать злым.
Он неустанно повторял одно и тоже
Живую рану зажимал сырой листвой;
Он ощутил вдруг силу в Слове Божьем
И Святость Духа, и молитву над собой.
И молвил он: "Всевышний, я с тобой!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730690
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Колись були ми молодими,
Тепер - хіба посумувать,
Відгомоніли рясно зливи,
І вже давно не двадцять п’ять.
Змінилась мода, звички, стилі,
Стрілою потяг пролетів,
А ми – вже вишні переспілі
І майже кожен всиротів.
Сади своє вже доживають,
Хати – немов старі колиски,
Ті світлі спомини із раю
Змінились, жаль на обеліски.
Якби ж - у ситцеве дитинство,
В косу пшеничну - синю стрічку,
Де щиро-чисте побратимство,
Веснянок декілька на щічку.
Нехай босоніж по калюжах,
Травневий дощ на цілий зріст,
Щоб під вікном вродлива ружа
Й полохав тишу баяніст…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730521
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 26.04.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Весна - журба вчорашньої зими,
Одвіт на те , чи ми любити вмієм…
Сповзає холод маревом пітьми
До пліч, до ніг… До серця ж не посміє…
Та скрижаніле серце не суди,
Не сполохни його, немов звірятко.
І хто йому шепнув, що між людьми
Зігріється і все почне спочатку?
Та й хто сказав, що це твоя весна?
Хоч частку її носиш в своїм серці?
Хіба наситилась душа сповна
У дикім щемі й спраглості відвертій?
Не прирікай весну свою на мить,
Не програвай любові справжній битву!
Душею зможеш небо оповить,
Щоб скласти гімн любові як молитву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730352
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Судилися нам різні долі,
характери і почуття,
тривоги, радості і болі –
свої сценарії життя.
І кожен нарізно долає
відпущений життєвий шлях,
страждає, плаче і кохає.
У кожного – свій щастя птах,
зоря, провісниця початку,
що згасне, як прийде кінець,
талантів міра і достатку,
і хрест, і терни, і вінець.
Та всі одного просять в Бога,
відчувши подих небуття:
обірветься земна дорога –
щоб не прирік на забуття.
Щоби живі нас пам'ятали,
і спомин той їх грів теплом,
й любов, яку ми дарували,
в їх душах проросла добром.
2007р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730309
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Світають зорі мовчазні
Із золотистими вінцями,
Розшиті сріблом на канві,
Крізь темінь світять каганцями.
Спалахують, немов вогні,
У хаотичних мерехтіннях,
У позолоті — осяйні,
А падають чомусь камінням…
Невже блищить далеке все,
А те, що ближче, те — буденне?..
Чом недосяжність нас зове,
А не життєвість повсякденна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728572
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 25.04.2017
На цыпочках..,
тихонько..,
не вспугнуть..,
Как бабочку, души благоговение.
Щекой к цветущей веточке прильнуть
И потерять земное притяжение...
Медовый аромат.., цветущий рай
Прервут на миг круги земного ада.
И ты, себе позволив - "Улетай",
Вдруг растворишься в белой дымке сада...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730259
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Знову бундючаться
хмари розпатлані –
сірі, як повсть
на молочному ватмані…
Поки весна
не виходить з депресії,
ти у мені затерпай,
наче спеції.
Ти розливайся
судинами п’яними
нотками свіжими,
нотками пряними,
будь у гортані
гірчично-медовими
ніжно-мовчанками,
тайно-розмовами.
Ти мої зливи
розщеплюй на атоми,
будь між лопаток
цілунками м’ятними,
ти інкрустуй
мою власну галактику
перлами-зорями –
клаптик за клаптиком.
Небо підперли
дерева розхристані…
Будь мені сонцем
янтарним на відстані,
будь у пустелі душі,
мов конвалія,
спразі – як во́ди,
а нервам – як Валіум.
Зрошуй вологою
висохлі кратери,
поки цей вітер
мене шматуватиме,
хай залишаюся
світлою, чистою...
Поки ти поруч,
будь певен,
я вистою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730287
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
У ставку відзеркалюють верби,
Невимовна ранкова краса,
З нетерпінням я лину до тебе,
Де стежину вмиває роса.
Спориші простелили доріжку,
Заквітчались весняні сади
І несу я любов,наче квітку,
Повертаюсь із міста сюди.
Моя вулице, ти - Світанкова.
Ти - дитинства квіткова колиска,
Я до тебе горнуся з любов'ю,
Дві дороги в одну знов зійшлися.
Задивилась на вроду калини,
На стрімкий журавлиний політ,
Ти - маленька моя батьківщина
І ти - мій найчарівніший світ.
Ти - і пам'ять, любов і наука,
Ти - дорога в доросле життя,
Моє рідне село, в чистих луках,
Ти, пробач своє грішне дитя.
Заповіт я у віршах складаю:
Як закриється днів моїх лік -
Повернуся до рідного краю
І вже тут залишуся навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730157
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Щасливий той, хто взнав життя.
Воно одне і неповторне.
Живем, поки серцебиття.
Воно безцінне, безкоштовне.
Йому ніхто не склав іще ціни.
Воно дароване нам Богом.
Буває, не цінуєм життя ми,
Та з часом будем за порогом.
Так хочеться почути голоси
Отих, кого уже не повернути.
Відчуєм опік гіркої сльози...
Так хочеться хоч раз їх пригорнути.
За це готові все віддать, що є,
Пройти до них найважчими шляхами,
Але оце більш болю завдає,
Бо вже ніколи їм не бути з нами.
Та пам"ять береже усе старанно,
Ми можем доторкнутись лише в ній
До тих, кого все ж любим сокровенно,
Але зустріть колись, нема надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Допоки цей світ у очах не зотлів від архаїки,
А серце вмивається бризками світла й тепла,
З вишневого цвіту вітри викладають мозаїку,
В вінок з оксамиту вбирається спрагла земля.
А як же насущне, що в тиші сакральній освячене?
Воно ж поза часом і простором створює світ.
А хочеш побачить, роззуйся й випрошуй пробачення,
Хто вміє пробачить, той вміє тримати політ.
Учитися варто, вдивлятись, та знов не повторишся.
Як двічі у річку… Як дзеркало в друзки лиш раз…
Краса світ врятує, якщо ти в красі тій відродишся,
В красі свого серця, без золота, срібла й прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730010
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Друзів ми в житті не вибираєм.
знаєм: це дарунок нам з небес.
Та чому ж ми часто їх втрачаєм
Через купу кинутих словес,
Від яких душа болить і плаче.
Безсердечні кинуті слова...
Та тихенько зносить все терпляче,
І зажуру від людей хова.
Що втрачаєм, те не повернути.
(Хай не всіх торкнуться ці слова).
Прийде день і зможемо збагнути,
Що помилка ця була страшна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729651
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Одне тільки слово – і тане мій льодовик,
Один тільки погляд – пробуджується вулкан,
І те, що здавалось я бути без тебе звик
Насправді – неправда, насправді – це все обман.
Один тільки крок – я назустріч з усіх усюд,
Один тільки дотик долоні – і я воскрес.
Я завше при людях на душу вдягав броню,
І тільки з тобою насправді обходивсь без.
Один тільки спогад вагою у сотні тонн,
Одна тільки мить в галереях чужих світлин.
Насправді без тебе навколо усе не то,
Насправді без тебе я бути не звик один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729507
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 21.04.2017
Нехай весна, капризна і похнюплена,
Така скупа в цю пору на тепло,
Хай буде словом серце приголублене,
Немов лелечим затишним крилом.
Хай гріють світлі спогади про Ра́дову*,
На тлі густого моху й камінців ─
Таку перлинно-ртутну, ледь смарагдову,
Що ковзає по вмоченій руці…
І шелестить між пальців, і видзвонює –
Завжди непроминальна і жива!
Хай дихає між теплими долонями
Росою інкрустована трава…
Хай сниться серцю готика смере́кова
Мов ромбики чіткі на полотні,
Хай голубінь, мережана лелеками,
Дарує золоті й натхненні дні!
І хоч весна, зарюмсана примхливиця,
Така скупа в цю пору на любов,
Хай на душі від теплих слів розвидниться,
Як в церковці від чистих молитов!
[i]*Радова – гірська річка, яка протікає через
селище Перегінське на Івано-Франківщині.[/i]
[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Дрімає став в ранковій тиші…
Дрімає став в ранковій тиші,
Схились верби до води.
Світанок зіроньку колише,
Туманом вкрилися сади…
Не ворухнеться гладь дзеркальна –
Ще спить у лузі вітерець.
Лілея, фея вод печальна,
На дні шукає гребінець.
Промінчик сонячний легенько
Фарбує сонні небеса.
На очерет, траву тихенько
Лягла, немов кришталь, роса.
Світає…Тішиться серпанок
Венеру ніжно обійма.
Цілує ніч красунчик ранок
І та цнотливо утіка…
Кіндрат & Корінь. 08.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729512
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017
[b][i][color="#5100ff"]Скоріше вертайтесь у рідне село,
До отчого дому, до тата...
Згадайте, як добре в дитинстві було,
Як Ви готувались до свята.
Як Вас зустрічала матуся щораз,
Плекала для Вас щастя й долю...
Згадайте долину з лози перелаз,
Під школою пишну тополю...
Скоріше вертайтесь у рідне село,
Пускає росточки вже м'ята...
Хай, батечко, знову відчує тепло,
І буде веселою хата...
23 03 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725333
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]
Дякую за ідею Макієвській Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
Обійми мене так, як ти вмієш...
Ні! Сильніше мене обійми.
Ти, напевно, мене розумієш:
Й тебе хочу обняти крильми.
Поцілуй мене так, щоб відчула,
Чи медові у тебе вуста?
Щоб слова я твої не забула:
Що я в тебе назавжди одна.
Подивися в засмучені очі,
Посміхнися ти так, як тоді,
Коли мало було нам і ночі...
Чи забув, може, ти вже ті дні?
Обійми, поцілуй, посміхнися..
Чи багато для серця тепла?
Ти в коханні моїм розчинися...
Я любила тебе, як могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Вітаю всіх поетів і читачів з Міжнародним днем поезії! Бажаю поетам невичерпного натхнення на написання багатьох нових шедеврів, а читачам, читаючи вірші, отримувати велике естетичне задоволення від сили поетичного слова! Нехай поезія вас окриляє і надихає на великі звершення у вашому житті! Щастя всім, любові, достатку і здійснення ваших потаємних мрій!
(В темпі вальсу)
– Дозвольте вам, панове і пані, розказати,
Що серце відчуває, коли пишу рядки.
Воно то гірко плаче, сумні вдягнувши шати,
А то пташині трелі виводить залюбки.
Приспів
Поезія - це слово і подорож у казку!
Поезія - це пісня, що лине у світи!
Поезія - це диво, яке дарує ласку.
Поезія - це крила безсмертної душі.
Свої вам відкриваю таємні лабіринти.
До вас так хочу думку поета донести.
Що слово поетичне не можна не любити,
Адже у ньому зливи граційності й краси.
Приспів
– Не можна, любе панство, поету не писати.
Бо вірші для поета - крислате вишиття!
Запрошую вас, пані й панове, їх читати.
Без вашої уваги поет - це сирота.
Приспів
21. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724771
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017
[b][i][color="#ff00e1"]Я - буду вашими глазами...
Я - буду парой нежных рук...
Я - ваша роза! Нет! Розарий!
Я - неизменный сердца стук.
Я - буду вашими стихами.
Вы - лучик света и тепла
Под голубыми облаками,
Я Вас всю жизнь свою ждала...
Я - буду вашими годами
Моя любовь из сотни доз...
В мороз согрею Вас губами,
И напою, Вас чаем с роз!
20 03 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724642
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxWu4wxL9CI
[/youtube]
Таке лице прозоре у вікна,
Це дощ промив старанно його й очі.
А я дивлюсь: чи скоро вже весна
Її прихід чекаю я щоночі.
А ніч живе все так, життям своїм:
Звабливий Місяць погляда на зорі,
А я питанням мучуся одним:
Кому доріжку стелить Місяць в морі?
До берега човенце приплива,
А в нім весна, прикрашена квітками.
Такі вночі ось творяться дива...
Іде весна знайомими стежками.
Навколо розкидає буйний цвіт.
Вродлива, непідступна і мрійлива.
Враз змінює і мій духовний світ,
І радістю наповнить усе злива.
А ти ще спиш, покірний темній ночі.
Усмішка ледь торкається лиця...
Так хочеться, щоб ти відкрив вже очі...
Хай радістю наповняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723895
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
текст, музика, виконання, запис - Микола Шевченко
посилання на пісню:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/tod-ya
Коли на душі віддощить,
щокою сльоза відблищить,
коли вже ніщо не болить,
не знати, де вічність - де мить.
Надія - твій спис і твій щит,
загублені в розпалі битв.
І серце вистукує біт,
а розум шукає молитв.
Приспів:
Тоді я, до дії! До дії!
Закінчив життєвий етап -
одразу потрапив до лап.
Змінив свої правила гри -
зі столу цукерку бери.
Оцей примітивний обман -
старезний, мов дідів баян.
Чим вищий ви маєте сан -
тим сильніший дадуть
вам стусан!
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723745
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
У сни розвеснені прийди,
Зігрій вуста палким цілунком.
Зими вже губляться сліди...
Потіш мене кохання трунком.
У коси зорі заплети,
Нехай малює ніч графіті...
А ми одні - лиш я і ти.
Весною пахне у повітрі.
Зжени тумани з моїх вій,
Я крізь сніги тебе чекала.
Прошепочи: "Навіки твій..."
...Весна крайнеба запалала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723326
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
Твої береги-обереги — допоки я тиха,
Допоки весна до землі не торкнулась крилом.
Ти образ мій ніс: молився і майже не дихав —
Боявся здмухнути осіннього серця тепло.
Та я лиш заснула. Сніги, що давили на груди,
Розтали умить і розмили свідомості мул.
В цю ніч присягну я востаннє
цілунком Іуди.
І зникну в серпанку.
Лишивши одвічне
«Чому?»
Я повінь.
Цунамі.
Вулкан, що прокинувся вповню.
Сп’янілій від сонця — по… пояс твої береги…
А хочеш
Удвох, доки місяць стоїть на припоні,
Натрусимо з неба на щастя в поділ кураги.
І будемо з хмар заглядати промінням у вікна.
Розбудимо пристрастю лоно стобарвне землі.
Не стримуй мене, бо я просто стаю божевільна,
Відчувши тепло, що у серці несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Увись злітають вихором слова
Несказані…леткі та білокрилі.
О, як жагуче зеленить весна,
Гойдаються кульбаб розлогі брилі.
Скрипливе колесо…і знову, знов…
Вже повертаються мої лелеки,
Як повертається нев’януча любов,
Як розквітають сакури далекі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722945
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017
В букеті тюльпанів мені дарував ти весну,
Яка із бутонів, мов сонце, мені усміхалась.
У жовтих тюльпанах колишеться ніжність зі сну,
В червоних – та ніжність в моїх поцілунках буяла.
Ах, як мені личить вбрання із квіткових обнов!
Квіткові парфуми… мене надихає їх свіжість.
В червоних тюльпанах твоя пломеніє любов.
Їй в жовтих пелюстках моя усміхається ніжність.
Горнуся, тулюся в пелюстки – а ті багряніють,
Й луною озвалось вітання моєї весни:
«Ці квіти прекрасні, та поряд з тобою тьмяніють,
Вони лиш найменша частинка твоєї краси…»
08.03.17р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722913
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017
[img]http://chervona-kalina.ucoz.com/dlog/prolicku/artleo.com-14048.jpg[/img]
Не надто покладаюсь на весну...
Та мариться цвітіння пишних сакур,
коли у землю як в тірамісу
вчорашнім снігом аж до дна просяклу -
пірнаю, грузну пуп'янком-зелом,
наповнююсь до краю спорадично -
як небо ллється теплим молоком
і сонце - медом, і кохання вічним
півколом райдуги росте-росте
і звершує найбільші сподівання!
І серце тьохкає: "Се те, се те!"
І пурхає увись як пташка рання.
І поворот - на триста шістдесят,
і зелень - паростками в очі цілить,
і пролісків повітряний десант
в долоні небо поміщає ціле...
[img]http://i19.beon.ru/57/83/1768357/69/90896869/731G7YW17is.jpeg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721281
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 10.03.2017
[i]Повір мені, я не слабка, я - просто жінка.
Ганна Дущак[/i]
«Повір мені, я не слабка, я - просто жінка»,
Я по-весняному живу – тендітна гілка.
І в час, коли біда захмарить твоє небо,
Я світлим променем проб'юсь й прийду до тебе.
Повір мені, я не слабка, я - просто ніжна.
В моїй душі розквітла квітка дивовижна.
Вона любов'ю променить, теплом сповита.
Торкнись її, спивай мою безмежність літа.
Повір мені, я не слабка, хоч трішки дивна.
Тебе творю, ліплю, звеличу без сумління.
В твоїх думках я розчинюсь в блакитні мрії,
Несу весну, а в ній любов - тобі під вії.
Повір: тривоги, слава, молодість минеться.
На схилі літ моя любов в тобі озветься.
І скажеш ти: Я ж сильним був, вона лиш гілка…
Не докорю, бо я люблю – я просто жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722307
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Жінко з ребра Адамового,
з весни,
квітко з Едему райського,
неземного!
Ти, що шукаєш миру
серед війни,
правди в олжі лукавій,
в невір’ї – Бога.
Світло твоє – маяк
поміж диких бур –
вирве благий вітрильник
з тенет утрати.
Віра твоя – міцний
непохитний мур,
сміх твій словам байдужим
надійні ґрати.
Ти, що прийшла у цей
незбагненний світ
стати комусь опорою
і натхненням,
вірною Пенелопою
край воріт,
вічним гріхом і вічним
благословенням.
Ти, що прийшла продовжити
рід людський,
серед руїн і воєн
зійти світанком...
Так і блукаєш нетрями
навпрошки,
клопотів і обов’язку
вічна бранко.
Вірю, що дні твої
не п’янкі меди,
часто гірчать неспокоєм,
полинами…
Ти, що даєш життю
заповітний вдих,
світ освіти любов’ю
і молитвами!
[img]https://ukontent.files.wordpress.com/2017/02/16810879_712368845598315_717233099_o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722270
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Моя ти роса ранкова,
Медовий душі цукат.
Свіжість трави світанкова,
Матіоли в саду аромат.
Моя гілочка ти тернова,
Скрипка в гаю сонат.
З хмари зірка моя й покрова,
У сердечку моїх рулад.
Моїх дум ти усіх основа,
Дощик з небес - свічад.
Загадкова моя ти й чудова,
Ти очей моїх любий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722383
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Березню мій вербовий,
сонце у молоці!
Хмар сизопері сови
в променів під приці-
лом. І не втекти нікуди
від перемог весни!
Завтра вже так не буде –
тільки тепер і ни-
ні – ця неповторність миті:
крапля, а в центрі – світ,
свіжа гуаш блакиті,
руніка верховіть,
ґрунту набухле тісто,
перша щетина трав.
Проліску стало тісно,
плівку землі прорвав –
вигулькнув синьооко,
мов переможний стяг!
Впевнено, дужим кроком
рухається життя.
Будять пташки діброви,
смолами плачуть пні…
Березню мій вербовий,
вибухни і в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721429
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Вже щезла ковдра зі снігів,
Ураз відкрилась тиха ніжність,
Весна поглянула з-під брів,
Їй в очі дивиться підсніжник.
Тендітний, на одній нозі
І у святковім капелюшку,
Хоч і подібний він сльозі:
Упала на зелену смужку.
А як же радісно пташині!
Вона пішла вже нотним станом,
Ще є намисто на шипшині,
Весна красується за планом.
Струмки уже відгомоніли
І сонце проситься в зеніт,
І плюшу “котики” купили,
Щоби вербі сказать “Привіт”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721186
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Якби ж то знати, що там буде далі –
Які падіння й обрії нові?
А час летить і тисне на педалі,
І в цій гонитві ти вже сам не свій…
Бо пережитих днів не наздогнати
І не впіймати втрачену мету…
І добре, що тепло своєї хати
Не дасть у прірву впасти на льоту.
Що вогник той привітний, найрідніший
До себе кличе з диких манівців!
І світ стає прозорішим, теплішим,
А ключ – великим скарбом у руці.
Приходиш відігрітися в кубельце,
Лишаєш за порогом свій тягар,
І щиру простоту приймаєш серцем,
Як дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721181
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Свій кращий вірш я ще не написала.
У нім впокориться моя душа,
Що сотні раз у віршах воскресала
І тріпотіла раненим пташам.
У тім вірші надихаюсь, нап'юся
Любов'ю до вели́чнішого краю,
Де я живу, кохаю і молюся,
Де мову неньки у пісні вплітаю.
Я напишу про радощі й жалі,
Про чисті сльози й усмішки крилаті,
Про хліб святий на батьківськім столі,
Про вогник, що дітей чекає в хаті.
Я оспіваю волю козаків,
І ту, що так плекали на Майдані…
Ту, що в нащадках житиме віки,
І правду звільнить з вічних пут кайданів.
А може вірш той буде про любов
Оту, що жінку щастям окриляє.
Чи материнську, що мов той покров,
Не має меж і заздрощів не знає.
Я напишу, як кануть в вічність дні,
Роки, століття, з ними і епохи…
Чи розкажу, як сонце у вікні
Щодня для нас дарує сонця кроки.
Значу́щий вірш про все НЕ напишу,
Бо у житті важливого багато.
Та у віршах свою любов лишу,
У кожнім буду світ цей обіймати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721061
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Перевернув молочний дзбан
Потужний вітер-забіяка,
Крізь непроціджений туман
Сочилася розкисла мряка.
Від крон оголених дерев,
По стегнах потекли струмочки.
А вітру безпробудний рев
Проник до спідньої сорочки.
Озону бракло у сльоті,
Тяжіли кроки під ступнею,
Скисало небо в мокроті,
Зливалось з сонною землею.
Рясне збіговисько краплин
Переливалось філігранно,
У розмаїтті намистин
Дощем снувалося туманно. 10/01/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721241
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Біжить дорога, мов ріка,
Я намагаюсь не відстати,
І зачарована така:
Відкрило небо свої шати.
Упали з неба, мов дива
Чарівні Товтри на рівнину,
Тут, мабуть, зайві всі слова,
Мені б краси тих гір зернину.
Тримають в собі таїну,
Коріння вперлося в корали*,
Цю казку знаю лиш одну
І п’ю пташиних сліз хорали.
Весна вже проситься у Товтри,
Хоч ще дерева шиють сукні
І десь розігруються лоти,
Весни ще більше пульс відчутний.
*Товтри утворилися
на місці морського дна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721034
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 02.03.2017
[b][i][color="#b700ff"]
Квітне вишнями вулиця,
Вряд хатки білолиці,
Одна одної туляться,
Мов сестра до сестриці.
Не спішу, йду тихесенько,
Цвіт вишень - на долоні,
Скоро будуть малесенькі
Ягідки скрізь червоні.
В кожнім дворику зелено,
Пелюсток білизна,
Їх збираю у пелену
І сама, мов весна.
01 03 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721093
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Блукала душа десь по полю,
Шукала знайому стежину,
Шукала вона свою долю,
Невтомно і без упину.
Вона заглядала за обрій,
Дитинство кудись утекло.
Із ним їй так хороше й добре,
Хоч правда давно то було.
За ручку бабуся вела,
Читала душі ОтчеНаш.
Ромашка чарівно цвіла,
Метелик - до макових чаш,
Волошки в танку з колосками
І вийшли з пшенички сокирки,
Пташинка десь кликала маму,
Трималась душа поводирки...
Та ж сама небесна дорога,
Вік сонцю не дався взнаки,
Бабуся пішла вже до Бога,
Скотились за обрій роки.
Дитинство пішло десь далеко,
Вже з ним не зустрітись ніколи,
Шумить і росте роду древко
І моляться світу престоли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720606
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Сонячну росинку засвітив, мов свічку,
І відправив з вітром у країну снів.
Човен із вітрилом переплинув річку,
Дотягнувся плеса, де кохання стрів.
Ти дивилась в обрій за квітучим полем,
Де пробіг туманом дим твоїх думок.
І торкнув промінням ніжним, хоч і кволим
Серця мого струни… Там дзвенів струмок.
Ось тримаю руки, небом оповиті,
І цілую губи, в них з калини мед.
Засвітили зорі, мов пелюстки квітів,
Човен із вітрилом мчиться уперед.
На човні нас троє, ти і я, й кохання,
А над нами небо і туман із мрій.
Нас стрічала зірка, зірка щастя рання,
І співали роси блиском, що я твій.
Човен, хоч до моря виштовхала осінь
І вплела у коси срібла тонку нить,
Та палають досі ті весняні очі
І плекають серце із коханням жить.
Сонячна росинка світиться, мов свічка,
І блукає з вітром у країні снів.
Човен із вітрилом переплинув річку,
Дотягнувся плеса… Я – кохання стрів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719229
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 26.02.2017
За гранью понимания...
Скажите, кто последний?..
Страна полна страданием,
Но жив в ней дух победный.
Таблетки безразличия,
Оборванные нервы...
Террор и ложь в наличии -
Диагноз очень скверный.
Суровое бесправие,
Разбитые надежды...
Но есть у жизни правило:
Поплатятся невежды.
Напоены безумием,
Быть не должно но все же...
Всё в Судный день Везувием...
И тех, кто в "царской ложе"...
Родиться б вновь попозже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720355
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Оттрубила весна "зарницу",
Проводила "старуху" с богом
И, давай над землей кружиться,
Выметать зимний след с порогов.
Задышала земля, вздохнула...
От оков отряхнулась снежных...
Птицей певчей за ней вспорхнула
Разливая звук чистый, нежный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720349
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Світ метушні, де скажено все в «завтра» біжить,
Як смакувати життям, що від нас за півкроку?
Дивна людино, ти так й не навчилася жить…
Губиш себе щогодини, щодня і щороку.
Маски-обличчя, медове лукавство в очах,
Погляд порожній підкреслять опущені крила…
Бідна людино, ти вже не літаєш у снах?
Чом же завчасу душі порожнеча скорила?
Хто смів стоптати у серці жагу до життя?
Хто загасив у очах твоїх вогники щастя?
Чом не тріпоче пташам твоє серцебиття?
Добра людино, тобі б у весну… на причастя.
Душу охрещуй цілющим травневим дощем,
Мрії шукай між зірок і складай їм офіру.
Мила людино, навчися любить ще, іще…
Вірити важко, та все ж - відроди в серці віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Зима ішла, прощаючись навіки.
Отак вона щоразу, кожен рік.
Сльозинки покотилися зі стріхи,
Самотньо, лячно, як мільйони рік.
Пішла по собі, залишивши спомин:
Брудні калюжі, танучі сніги…
Он там вже чути журавлинний гомін,
А тут всі затопило береги.
І раптом несподівано знайшлася,
Галявина у сонячних руках.
А там сховалося тендітне щастя:
Голівка біла у зелених снах.
Ще трішки сонця їй, кришталю крапель.
Ще мить надії , віри і добра.
В цю мить чекання ,леготом крилатим,
З чужини повертається весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720273
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Тіло моє – весни вмістилище,
Вітер збиває з ніг!
Видно, сезон зими закрили вже,
Довшими стали дні.
Стягую нерви, як шнурівками, –
В’яжу в тугі вузли…
Пружно бринить асфальт автівками,
Води летять углиб.
Сонце – млинець пухкий, умочений
В білі вершки хмарин.
Давні сліди зимових злочинів
Стерли за ніч вітри.
Але на те й весна-цілителька:
Латка до латки – й світ!
Серцем вертаю знов до витоків,
Думка – швидкий болід.
Далі і далі – вгору сходами,
Вище хіба що сни!..
Вкотре на цій землі відродимось
Пролісками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
[youtube]https://youtu.be/iseAV-j5OSg[/youtube]
Весняним подихом жевріє у повітрі.
З чужих країв летять додому журавлі.
На лісових полянах проліски тендітні
Невдовзі визирнуть з холодної землі.
Лісні галявини вберуться в первоцвіти,
Звільнившись нишком від морозної зими.
І хоч початок ще весни, колючий вітер,
Але акації вохристим розцвіли.
А незабаром, у дзвінкому щебетанні
Птахи мерщій зав'ють гніздечками гаї.
Пташиним співом зазвучать небесні далі.
Полинуть з талих вод сріблясті ручаї.
Весна, вінчаючись із сонцем золотистим,
Розтопить витвори зимової пори.
В рожеве, біле і смарагдове намисто,
Мов наречені, заквітчаються сади.
24. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720067
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Тебе ніхто любити так не буде,
Таке стається у житті лиш раз.
Моя любов з тобою буде всюди –
Вночі, щоденно, повсякчас.
І не сховаєшся – не буде порятунку,
Не скочиш з поїзда в нічний туман.
Моя любов – то повний келих трунку,
Солодкого й гіркого як обман.
І я не знаю, що несу для тебе –
Біду чи щастя, радість чи печаль.
Моя любов, то біла зірка в небі,
Гаряча і холодна, як кришталь.
Я ревнуватиму тебе, приречено, до болю,
Вночі і вдень, зимою й навесні
За кожен день, прожитий не зі мною,
За кожен поцілунок – не мені.
Бо так нам випало – віднині і довіку,
Ти не моя і я не твій.
У тебе ще весняних днів без ліку,
А в мене осінь – жовтень надворі.
І білими ромашками в долині
Ми будем порізно цвісти.
За все, що з нами трапилось донині,
За все, що станеться в майбутньому – прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720073
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
Тепла́ кортить, та що ж це до вікна
вчепились вперто зірчасті узори?!
Та що ж це вітер бухкає у скло,
ще й, наче пес, півночі завиває?
Хіба ж йому не видно - відбуло
усе холодне, сіре і безкрає...
Тепер весні настарчилась пора,
не нині-завтра пролісками зврунить.
Світ оживе, прозріє - нагора
із темних скринь повитягає струни.
І враз підхоплять пісню гомінку
усі-усі - пташки, дерева, люди.
І навіть півень десь у курнику
запіє вперше на усенькі груди.
Відзавтра вже, о, як тремтить душа,
завзято як відхохкує віконце,
аби крізь нього вранці увійшла
весна до хати радістю і сонцем.
23.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719915
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Сегодня снег ложится лепестками
И на ладони капает роса...
Густая ночь усыпана песками
И горизонта тлеет полоса.
На зов грозы несутся океаны
И мы с тобой два белых корабля...
Из двух листов сложили оригами
И маками усеяли поля.
Течет река безмежного заката
И ей навстречу пламенный восход...
На зрелых чувствах две судьбы распяты
И в небесах душ слышится полет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719903
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Сколько ж их под "плащами" снежными
Не ушедших - пропавших безвести;
Брат на брата штыками, с лезвием...
Словно в сгусток из ада нечисти.
Тишина... На курке терпение...
Замело... До весны не свидимся...
Застывает в крови волнение,
Кто ж из вас на кого обиделся.
Воронье не кружит, а бесится,
Нет возможности брюхом полнится
И в дыму вновь звезда не светится,
И о многих уже не вспомнится.
Здесь страницы твоей истории
Очень горькой и цвета красного;
Ведь за правду вердикт оспорили,
Не смогли без любви к прекрасному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719898
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Їх двох поєднати комусь було треба,
Мов сонце і дощ на віконному склі.
Вона доторкалась думками до неба -
Завжди його мрії жили на землі.
Їй муза все снилась, манила піснями.
Їй рими летіли птахами до жмень.
Він прозою жив, хоч любив до нестями.
І схожим, і різним був в кожного день.
Їй сонце всміхалось, і небо квітуче
Хмарками манило в безкраю блакить.
Для нього проміння аж надто сліпуче:
У небо свій погляд він зводив на мить.
Йому не хотілось ні дивних метафор,
Ні тих поетично закручених слів,
А їй бракувало гіпербол, анафор
В словах його тихих земних почуттів.
Контрасти єдна в їхніх душах потреба:
Із сонця й дощу - в них веселка на склі...
Коли ж вона хоче торкнутися неба -
За двох він так міцно стоїть на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719868
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Колисають літа
мою долю, немов вишиванку,
Де узори і біль
у житті моїм переплелись.
Не пройшли по життю
із дитинства матусі співанки,
Бо в роботі, лишень,
її дні протікали колись.
Скільки ж мук на віку
довелося тоді пережити!
Двічі голод проповз –
очі бачили дикий той жах…
У війну і пізніш
мама мусила полю служити,
Діток не на бабусь,
а на себе самих залишать.
І вечірню зорю
зустрічали колгоспом у полі,
І не ранок будив –
заблукалі із ночі зірки…
Не роки – цілий вік,
мов заручниця сивої долі,
Й мозолі – лиш краса
на долоні шорсткої руки.
Невідомий їй був
смак простого жіночого щастя.
Поле і трудодні
у коротких мелькали у снах.
Не було для дітей
у матусь тоді вільного часу –
На колгоспних полях
їх чекала весна й посівна.
Колисають літа
мою долю і пам’ять і досі,
Вже й моя сивина
білим снігом на скронях цвіте,
Стріла й я на шляху
літом бабиним виткану осінь,
Але пам’ять моя
не забуде ніколи про те.
19.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719834
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
—Ой чого ти, вербонько, та й схилилася?
Ой чого ти, рідная зажурилася?
— Як же мені, вербоньці, не хилитися?
Як же мені, вербоньці, не журитися?
Вітри шумлять сильнії... Потішаються.
Громи гримлять грізнії... всі лякаються!
—Віти твої, вербонько, нахиляються.
Вітри-громи, рідная, хай втішаються.
Зійде сонце яснеє... нижче схилишся,
З трав росою чистою та й умиєшся.
Віти твої, вербонько, мають силоньку.
Любить-береже Бог Україноньку.
Бо хто гнеться, вербонько, нахиляється,
Від землиці силоньки набирається.
Хоч громи розкотисті, та не біймося.
В них немає силоньки. Звеселімося!
...Зійшло, зійшло сонечко! Засвітилося.
Над рікою вербонька нахилилася.
Те проміння яснеє розсипається...
У ріці вербиченька умивається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719108
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017
По отаве густой босиком,
По росе, без рубах и исподней...
Дрожь восторга - огонь с холодком;
Тело полнится силой господней.
Сила мысли - туманы на нет,
Открывается небо в лазури...
Я галопом, как баский, в рассвет
Обгоняя зов собственной дури.
И не знаю, устал ли тогда
Или просто к земле прислонился?
Только понял душой: навсегда
Я с Отчизной своей породнился.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719093
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Ромашка, одуванчик, незабудка...
В густую прядь сомкнулись ковыли
И кажется, что нет войны как будто,
И Украине мир вернуть смогли...
Сады густые спрятали воронки,
С окопов орошаются поля...
А в городах, гирляндами пеленки...
И дышит свежим воздухом земля.
Вот если бы не глупые границы
И паспорта с отметкою страны...
Как счастливы наверно в небе птицы,
Им визы с языками не нужны.
Мечта в подвал испуганно бежала -
Опять руины кроет артобстрел
И Мать-земля от боли задрожала,
И кто-то вновь укрыться не успел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719087
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Тепер –усе!
Ми знову в горах,і
Ти розумієш, час - не кращий лікар…
Лиш антидепресант… дзвенить в мені
Мій персональний,
мій жорстокий вікінг.
Сповзає з гір…
Впускає пазурі
У манускрипти вимолених літер.
Дракар на дні… на дні! і спам снігів
В твої долоні
вклав бродячий вітер.
Полярний шлейф
Упав на килими.
Та виграш –мій! (я обираю решку)
Цей блиск дукатів, зір, дзеркал, і ми
До півнів
переписані на флешку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718950
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
По весеннему, сбросив надменность,
Облаков бродят по небу стаи;
Выражая хозяйке смиренность,
Ну, а может быть просто устали...
Нет в них больше седеющих прядей
И снегами набитых карманов...
Они чистые, как из тетрадей,
Отказавшие зимним буранам.
Пусть еще не освоили статус,
Но их все таки видеть приятно:
То, что в центре, как флагмана парус,
А вот слева... Пока не понятно.
Веселятся... И это их право:
Ведь три месяца были сердиты...
Вот и солнышко "врезали"... Браво!..
Они часть вновь назначенной свиты;
А зима... Её карты все биты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718881
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
*
(нашій дорозі, небу і спогадам… )
Ворожка-осінь кличе на обжинки…
Іду на нашу стежку степову,
Де вперше я торкнувся зваби-жінки,
Де ми, щасливі, падали в траву!..
Та в шармі її золота – обман.
– А все ж повірю, осене-циганко,
Хоч зманиш – і сховаєшся в туман!
Я ж, зачарований, не спатиму до ранку
В полоні довгім спогаду-причастя
Вітрам-гульвісам, небу і любові
Окрилений твого кохання словом
Довірю сповідь Жінці й диво-сну:
«Люблю тебе, моє осіннє щастя,
Що поселив в душі моїй весну!»*
----
* її останні слова-зізнання із-за холоду забуття та печалей…
але просить серце надію: живи!
тривай і тут, між небом і землею, –
бо "ще буде радість щастя
більше вод океану,
а кохання протікати по життю
нескінченною рікою!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718621
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У природі іде все по колу.
Хто зуміє оце зупинить?
Це не зможе ніхто і ніколи
Проти волі природи чинить.
Після ночі приходить вже ранок,
Що вітає новий знову день.
Тільки іншою я вже не стану,
На роки постарію лишень.
І по-іншому гляну навколо,
Повні груди повітря вдихну.
Щось вже пахне не так матіола...
Чомусь важко тоді я зітхну.
Все частіше приходить безсоння,
І як бджоли рояться думки.
І хворіє душа в міжсезоння:
Це даються взнаки ці роки.
Та з роками душа не зчерствіє,
Своїх друзів не кину в біді.
Один погляд - і я зрозумію:
Чи є справжніми друзі мої...
Я ніколи не стану другою.
Буду щастя, як інші чекать...
Свої болі віршами загою,
І відчую в душі благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
За основу взятий цей вірш
Годинник, хоч на трішки зупинись.
Година-дві, повірте, це немало.
Запалимо свічу і як колись.
Вино наллю домашнє у бокали.
Настояне давно, а не гірчить,
Теплом руки чи то душі зігріте.
Не часто випадає така мить,
Осінній спокій бабиного літа.
Позаду метушня буремних днів
І будні сірі, біготня по колу.
Хотів завжди, сказати не зумів,
Те що відчув я не довірив слову.
І знову промовчу, бо що слова,
Важливі в цьому світі вчинки наші.
Для мене ти така як і була,
Загадка, не розгадана у часі.
Мої літа, вплелися у твої,
Ми дерева родинного коріння.
У щебеті онуків у дворі,
Удвох дощі зустрінемо осінні.
2016.
Відео тут - https://youtu.be/o8UHqPUEBdQ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693622
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 16.02.2017
Збирали вантаж для Авдіївки діти.
Хтось банку варення, хтось сала приніс.
Дитяча душа ще не має лімітів:
Улюблену ляльку давала без сліз
Дівчатко-кульбабка:
«Це все, що я маю.
Ця лялька-красуня мені, мов сестра.
Із нею щоночі я вмить засинаю,
Як поруч вона, забуваю про страх.
Та я підросла.
Не боюся нічого.
І спати у ліжечку можу сама.
А діткам там
страшно,
бо з неба нічного
Розпечені зорі жбурляє зима
Крізь стіни і вікна у кожну хатину…
Там світла і сонця,
Дитинства нема.
Та ви передайте, що кожна дитина
Благає Ісуса, щоб зникла війна».
Збирали вантаж…
Що було у коморі
Приносили
з різних куточків села.
Ділилися щиро, щоб тим, в кого горе,
Привезти надію і трішки тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718516
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Між високих і стиглих хлібів,
Що у полі буяє колоссям.
На стежині її я зустрів,
Наче Мавку із довгим волоссям...
А усмішка така чарівна,
Ніжні очі її волошкові.
Зігрівали неначе весна,
Зігріває в казковій любові.
І полинула пісня дзвінка,
Полетіла у небо блакитне.
В береги де самотня ріка,
Де схилилась берізка тендітна.
Підхопили на крила її,
Журавлі і понесли під хмари.
Залишилися в серці мені,
Пломеніючі дивні стожари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Теплі спомини – струм руки…
Диво-Всесвіт!
Бажань вітрила!
Поміж нами – роки-роки…
Двері зойкнули – ти відкрила.
Через стільки студених літ!..
Стрілись мрійники.
Очі в очі.
В горах горя розтанув лід,
полились
почуття
урочі.
О, яким чарівним вином
можуть бути уста медові!
Де ще в книзі, в якім кіно
отака є любові повінь?!.
Біло-біло.
Зима-зима.
Та надія завжди зоріє.
За заметами – ти сама.
Теплі спомини душу гріють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718131
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JBG-rvx8xrE
[/youtube]
Дякую за ідею Шостацькій Людмилі
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
Приємна віє прохолода.
Тіннистий влітку старий сад.
Хороша випала нагода,
Щоб повернути все назад.
І несміливо крок за кроком,
Ступаю я в Едема сад.
І стислось серце ненароком...
Зустрів мене тут листопад.
Легенька тиша зависає,
Нема людської метушні.
Осінній вечір вже згасає...
Чому так боляче душі?
От що зробили з садом роки:
В струмку ледь дихає вода.
І десь зими відчула кроки.
Листва, зітхаючи, спада.
Шукаю квітку з хвилюванням.
Колись троянда тут цвіла.
Немає меж розчаруванням:
До неї старість вже прийшла...
Зустріла з радістю шипшина,
Колюча квітка простоти...
Із сумуванням дум хмарина,
Несла мене від гіркоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717955
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
О, світе мій! Як я тебе люблю...
В шумі вітрів, у гомоні діброви.
А ті слова... що він сказав мені,
Які ж солодкі! О, які медові!
О, світе мій! Як я тебе люблю...
В потоках рік, в вершинах гір до неба.
А ті слова, що він сказав... ясні!
Та ж щастя більшого невже ще треба?
А погляд тих, мов ніч, його очей,
У моїм серці ніжністю розлився.
О, світе мій! Як я тебе люблю.
Зі мною він назавжди залишився!
Своїх я почуттів теж не втаю,
То ж світлою хай буде кожна днина.
О, світе мій! Як я тебе люблю...
Пізнати щастя може лиш людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717874
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]
Зіткало літо полотно,
Прослало серед степу.
Дивує фарбами воно...
А на душі так тепло!
Із ситцю дивний килимок.
Тендітні, ніжні квіти.
О скільки він приніс думок,
Що можуть ще зігріти!
Думки мережені мої!
Зберу, щоб не згубити.
Вплету у них слова твої,
Любов"ю оповиті.
Впаду на росяну траву,
І задивлюся в небо.
І зрозумію, що живу,
Думками лиш про тебе.
А небо тонкий, ніжний шовк,
І ніжний промінь сонця,
Води джерельної ковток,
Росточок у долоньці.
Ось з чого зіткані думки!
Вдихаю запах квітів.
Мого життя це сторінки...
Вони для мене ліки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Дорога стелиться снігами –
Цупка стерильна пелена.
І кінострічка панорами
Біжить у рамочці вікна.
Таке німе красиве ретро
У ґлянці білої зими!
Летять у безвість кілометри,
Мережить гума килими.
Дерев ондатрове убрання
У стружці інею ряхтить…
Це тимчасове обмирання,
Ця перестуджена блакить,
В якій ні поруху, ні звуку,
Хіба що пирсне горобець.
Мороз пропхав колючу руку
Мені за теплий комірець,
І так пощипує зухвало, –
Мовляв, попалася, ага!
І за́шпорів пекучі жала
Пульсують спазмами в ногах.
А я хапаюся вустами
За пару дихання твого,
Мов літо те́плиться між нами,
І лід розплавлює вогонь!..
Летить захекана автівка
Крізь охололу плазму дня…
І ми удвох, і ця мандрівка
В сідлі залізного коня.
[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Бушует метель, всё собой застилает...
А ты ей не верь, она просто пугает.
Зима лишь снаружи, важней, что внутри -
Не будем мы в стужу сидеть взаперти.
Холодные щеки да жаркое сердце,
По венам потоки заправлены перцем!
Лютуешь, зима? А ты рвение брось,
Ведь знаешь сама - не возьмешь на авось.
Мы старой закалки, испытаны нервы.
К чему перепалки? Понятно, кто первый!
Но истинно мудрым и первым был пёс -
От снежной лахудры он лапы унёс.
А мы отморозили щеки и нос...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717378
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Прекрасной женщине, хранительнице семейного
очага, талантливому Доктору, верной подруге и светлому
человеку посвящается.
В помощь солнцу лютою зимой
Ниспослал Господь твоё рождение.
О, Наталья, светоч наш земной,
Наш поклон тебе и восхищение.
Нет предела твоему теплу -
Стольких исцелила, обогрела...
Пусть Господь шлёт дому твоему
Мир и счастье за благое дело.
Радуйся.., ликуй.., февральский день!
Ты отмечен непростым рождением -
Сильной, светлой, лучшей из людей...
Увенчай Наталью поздравлением.
Дорогая, принимай цветы,
От души - любовь и уважение.
Пусть цветут заветные мечты,
Чтобы в радость жизнь и в наслаждение.
Как однажды говорил поэт,
Ты свети "до дней последних донца"
Всем, всегда и много-много лет
На "Ура!" Да будет наше Солнце!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717236
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
(за мотивами)
Ольга Шнуренко
Краса людини – це не тільки врода,
Існує ще моральна і духовна.
Душа – живий, священний храм для Бога,
Фізична врода - не така коштовна…
***
Красивым быть – не значит им родиться,
Ведь красоте мы можем научиться.
Когда красив душою Человек –
Какая внешность может с ней сравниться?
Омар Хайям
***
Ольга Шнуренко
(переспів)
В одне вікно дивилися обоє.
Один побачив тільки дощ і бруд,
А інший - листя молоде й траву,
Блакитне небо і весну ясну.
В одне вікно дивилися обоє…
***
В одно окно смотрели двое.
Один увидел дождь и грязь.
Другой — листвы зелёной вязь,
весну и небо голубое.
В одно окно смотрели двое.
Омар Хайям
http://fit4brain.com/7071
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717113
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Втомилося небо.
Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке -
безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу,
по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись,
щоб утримати небо,
І били на сполох,
й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні
й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись
хотіло
давно
до землі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Взявсь питать холодний Лютий:
Хто і як сьогодні взутий?
В кого теплий кожушок?
В його планах є сніжок.
Хоче висипати норму,
Дасть команду свому шторму.
Хоче в танець завірюха,
Поспіває щось на вуха.
Морозенко носик, щічки
І в дитини, і в синички
Покусає й помалює,
Ще й бурульками жонглює.
Пише вітер текст до пісні,
Всі рядки уже затісні.
Так танцюють його ноти
Від холодної роботи.
Став і чухає чуприну,
Як Весні він здасть провину?
- Без пояснень утече,
Коли сонце припече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716976
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h1Pdd65De8U
[/youtube]
Як тільки сонечко заграє,
Всміхнуться хмарки з висоти,
У мене сумнівів немає:
Мені всміхаєшся це ти.
Це день новий приносить радість.
Нові збудовані мости.
І хай зника душевна слабкість.
Не бійсь, по них сміливо йди.
У круговерті днів буденних,
Дай мріям знову розцвісти.
Серед проблем отих щоденних,
Яскаву зірку засвіти.
І понеси мені назустріч,
Назло морозам і вітрам.
Вони тікатимуть урозтіч,
Коли світитиме лиш нам.
І ти побачиш, як зимою
Розкриють очі всі квітки..
Запахне ніжною весною,
Коли зі мною поряд ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716585
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Стільки дива у світі таємнім,
Хіба встигну усе пережити?
Мені б вдосвіта в серці твоєму
Прокидатись і знов відродитись.
Зачекають світи незчисленні –
В непізнаннім немає розлуки.
А мені б в суєті повсякденній
Відчувати твої теплі руки.
Оди ллються коханню гучному,
Всякий прагне до нього горнутись.
Мені б в зорянім небі нічному
Тебе місячним сяйвом торкнутись.
Я від днів, що за обрієм гаснуть,
Не чекаю ні дива, ні вражень.
А мені б у очах твоїх ясних
Віднайти блиск своїх відображень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716297
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Из губ твоих обрел награду:
Познал, каким быть может рай
И я не шел, парил над садом,
Словно радугой первой май.
Цвет вишневый срывал оковы,
Аромат будоражил кровь...
Поцелуй был мне чем-то новым,
Это "чем-то" зовут ЛЮБОВЬ.
Узнали б вы меня из сотен
По стуку сердца и глазам...
Души полет не оборотен
И приз я свой уже не сдам.
И пусть тонуть я буду в муках,
Когда порвет, свиданье, нить
Я час поставленный разлукой,
Тобой сумею пережить:
Боготворить, ценить, любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716298
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Я хотел бы писать о рассветах,
Синем море и майских садах...
Но страна в камуфляжи одета
И нет радости больше в глазах.
Грабят храмы - святыню народа,
Разбивают историю в хлам...
Закупили "героев" из сброда,
Выдавая за подвиги срам.
Навязали враждебную волю,
Запретили свой голос ценить...
А я помню, как утром по полю...
В марте сок от березы испить...
Канонадой - спокойной вам ночи,
Артобстрел - с добрым утром друзья...
А затем, как бы так, между прочим -
"Україна - єдина сім`я".
Значит гибнут здесь общие дети;
Почему ж сердце близких молчит?..
Не могу я о нежном рассвете,
Не могу и о море... БОЛИТ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716290
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Там бабье лето посреди зимы
И тёплые приветливые льдины,
На водах синих - скалы и холмы,
Ныряющие гордо на глубины.
Там солнце в тучах в виде корабля,
Сияющее ярко и всё время,
Синица в небе больше журавля,
И садят в поле благо, а не семя.
Там каждый пишет нежно о любви,
Не делая рекламу для романа,
В домах поют приятно соловьи,
И люди не сидят подле экрана.
То будущее видится не мне -
Так предначертано нам будет свыше,
Пока внутри, в душевной глубине,
Небесный голос будет людям слышен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716201
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Серым облаком небо ёжится,
С крыш задорно струится капель.
Сколько пройдено...
Сколько прожито...
Жизнь, по сути, сплошь карусель.
Остановишься, сердцем трепетным,
В небеса отошлёшь мольбу.
Понадеешься...
Поволнуешься...
Жизнь, по сути, сплошь каламбур.
Небо облаком белым светится,
Вторит звонко капели карниз;
- Поживешь еще?
- Где ж ты денешься!
Жизнь, по сути, сплошной каприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716054
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Стогне і плаче бандура,
Розповідає про біль.
Рідного серця зажура,
Стрілами мітить у ціль.
Ще Кобзаревому слові,
Допомагала вона.
Вірність завжди у любові,
Юність неначе весна.
Тихо доносяться звуки,
Наче б то жалібний плач.
Грають досвідчені руки,
Струни шепочуть пробач...
Вибач кохана за долю,
Нерозуміння мої.
Що причинив стільки болю.
Засмучені очі твої...
Хочу сказати кохаю,
Лиш повернись у життя.
Спокою в серці немаю,
В нім перебійне биття...
Плаче в зажурі бандура,
Передає почуття.
Десь одинока фігура,
Чекає ще каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716043
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Безліч довгих рокі́в не приходять від тебе листи.
Поступово стираються з мапи події і дійства.
Час від часу приходиш до мене в зажурені сни.
В них шукаєш стежину у юність і наше дитинство.
Давнину замели невгамовні, осінні вітри.
Хоч невільно думки повертають пейзажі кохання.
Мрії райдужні нас у майбутнє на крилах несли.
Вирок долі сумний - залізничний вокзал, розставання.
вже чимало води збігло разом з рікою життя.
Зникли спільні сліди, припорошені снігом, дощами.
І хоч як не шукай, та немає назад вороття,
як немає давно найрідніших людей поряд з нами.
Загубились стежки. Не чекаю від тебе листів.
Де життєва дорога твоя пролягла, невідомо.
Ти напевно, мій друже, з літами зміцнів і змужнів,
та душа назавжди залишилась твоя молодою.
Напиши, як колись, паперовий, омріяний лист,
бо в земному житті не дано нам зустрітися знову.
І нехай за вікном чутно вітру осіннього свист,
прочитаю його під журливе звучання мінору.
03. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716029
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Чорна птахо, чом б'єш до вікна?
Знов матусям несеш похоронки?
Знов танцює зі смертю війна,
Знову "Гради" орають ворОнки.
Все змішалось- і кров, і зима,
І сніги, і могили, і квіти...
Чорна птахо лети із вікна,
Досить в горі матусям сивіти.
Пробивається сонце в імлі,
Буревії й сніги замітають,
А у небі летять журавлі,
Сумно"Кру!"- побратимам співають.
Їх стежки розділила війна,
Розділила- на... до і на...після,
Чорна птаха знов б'є до вікна:
Так трагічно обірвана пісня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715962
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Слова - Ірина Гончаренко
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Посилання на звуковий файл:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/stezhina-dodomu
вірш Іри:
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
Ірина Гончаренко
Світлина скопійована зі сторінки Ірини Гончаренко, нею вона ілюструвала свій вірш, тож я також ілюструю нею новостворену пісню на її прекрасний вірш.дякую всім за увагу і відгуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715801
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Слова - Ірина Гончаренко
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Посилання на звуковий файл:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/stezhina-dodomu
вірш Іри:
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
Ірина Гончаренко
Світлина скопійована зі сторінки Ірини Гончаренко, нею вона ілюструвала свій вірш, тож я також ілюструю нею новостворену пісню на її прекрасний вірш.дякую всім за увагу і відгуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715801
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B-hSNHprgyE[/youtube]
Синичка задивилась у вікно.
Не тішить її теж похмурий ранок.
Повільно сніг притрушує зерно...
Чому ж це ще незайманий сніданок?
Про що це ти задумалась, маленька?
І що тебе цим ранком так гнітить?
Невже, болить твоє мале серденько?
Синичка нашорошилась й мовчить..
Так хочу розгадати цю загадку,
Струсити сніг із пір"ячка й зігріть.
Ввійти в довіру і прокласти кладку,
Пройти по ній, тебе щоб зрозуміть.
Зненацька зграя десь взялась пташина.
Сполохав тишу гвалт і цей приліт.
І синя пташка зникла, як хмарина...
А я усмішку дарувала вслід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715667
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Птахів небесних чую голоси…
На віддалі твій запах відчуваю.
Єлеєм в душу капає з роси,
Коли до тебе лину рідний краю.
У душу віють спогади теплом…
Думки мережать мрії кольорові.
Розхвилювалась річка за селом,
Пливе назустріч Місяць у діброві.
Кладуть у ноги спокій спориші,
Зіткали килим зорі від любові.
Як Боже легко пишуться вірші,
Волинь моя у кожнім твоїм слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715616
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Я втікала сама від себе,
Спакувала думки в валізу,
Так просила погоди в неба,
Витирала іржу з заліза.
Манівцями блукала вічність,
Все ділила святе і грішне,
Обминала усю трагічність,
Не трималася за розкішне.
Я така як усі, я справжня.
Тільки я ще себе шукаю,
Вийшла з вересня, йду до травня,
Як умію – усім прощаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715527
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Весна наповнить ручаї…
Удягне все у шалі.
Розмай поверне у гаї,
А молодість... все далі.
І як у косах сивина...
Летять листки опалі.
В сувій старого полотна,
Складають всі печалі.
О, весно прошу почекай,
Збираю ще скрижалі.
Прошу хоч трішки поблукай…
На березі Спіралі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715425
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Зимова казка сніг довкола,
Лягла перина на поля.
І лине звідкись скрипки соло,
То грають руки скрипаля.
Мелодія щаслива й ніжна,
Заворожила цілий дім.
Зима на дворі білосніжна,
Подарувала казку всім.
І кожне серце, кожну душу,
Зворушить ніжності смичок.
Її я спокій непорушу,
Злетить у небо до зірок.
І десь далеко між світами,
Вона загубиться умить.
Лиш небо спалахне зірками
І серце тихо защемить...
Зимова казка чисте диво,
Її відчули ти і я.
Вона прилинула красиво,
Від скрипки диво - скрипаля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715351
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
А дворище дитинства заросло,
Покрилось чагарем і кропивою.
Вже навіть ранки сиві понад Пслом,
Оті, що чарували нас з тобою.
А пам’ятаєш – дротик у руці
Керує вправно коліщатком з воза,
Леваду нашу, рідні Бакайці
І збиті ноги на курній дорозі…
І наш до школи не близенький шлях.
А Бог частенько змінював маршрути:
То через Кут стежина повела,
А чи кругом – щоб воду оминути.
Мандрівки у шовковицю, у ліс,
А то і просто – куди бачать очі.
В благенькій одежині – королі
І магелани припсільських урочищ.
Ми так спішили пізнавати світ!
А він зростав і розстилав дороги.
Там першого кохання дивен-квіт
( обраниці й не відали про нього ).
А потім – гони суджених орбіт
І долей персональних світлі лиця…
Найвищий ранг присвоєно вже – дід,
І нам би хизуватись і гордиться.
Та пам’ять у дитинство поверта.
Вона закони , безперечно, знає –
Чим дужче замітають нас літа,
Тим ліпший смак утраченого раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715299
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Мне конечно же будет мало
Дней отпущенных божьей волей,
Не хочу лишь, чтоб в них устало,
Шел бы я по пустому полю;
По дороге, в пыли, безлюдной,
По садам не цветущим в мае...
Я хочу, чтобы смех повсюду,
А не горечь в глазах слепая.
Не хочу видеть взгляды злые
(Много сил забирает злоба),
Пусть на лицах живут другие:
Раздающие свет особый.
Мне конечно же будет мало,
Но не только тех дней что прожил;
Не успею я вырвать жало
Из груди тех, что с Богом схожи*,
Но свой век я не даром прожил.
*Человек создан по образу и подобию Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715137
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[i]Відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих.
Світлана Костюк.[/i]
Я відкриюся вам не сьогодні, не завтра, а з часом.
Напишу сто віршів, а чи вистачило б й одного.
Осідлаю коня і у парі з крилатим Пегасом
Віднайду отой край незбагненного світу мого.
Ви мене упізнаєте дивною, злою, красивою,
Відшукаєте в осені – де багровітиме клен.
Усміхнуся ромашкою, зваблю калиною стиглою,
Із мережаних рим вам всміхнеться одна із Олен.
Пізнавайте в віршах, бо насправді лишуся загадкою.
Монограма життя – незбагненне сплетіння душі.
Для когось «хто така», а для вас стану світлою згадкою,
В небайдужих серцях сокровенні посію вірші.
У весняних садах зацвіту білосніжною вишнею,
І зажурено з вами проводжатиму в небі птахи.
Понад все хочу я залишитися вічною піснею,
Що полегшить пройти повсякденні життєві шляхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[i]Відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих.
Світлана Костюк.[/i]
Я відкриюся вам не сьогодні, не завтра, а з часом.
Напишу сто віршів, а чи вистачило б й одного.
Осідлаю коня і у парі з крилатим Пегасом
Віднайду отой край незбагненного світу мого.
Ви мене упізнаєте дивною, злою, красивою,
Відшукаєте в осені – де багровітиме клен.
Усміхнуся ромашкою, зваблю калиною стиглою,
Із мережаних рим вам всміхнеться одна із Олен.
Пізнавайте в віршах, бо насправді лишуся загадкою.
Монограма життя – незбагненне сплетіння душі.
Для когось «хто така», а для вас стану світлою згадкою,
В небайдужих серцях сокровенні посію вірші.
У весняних садах зацвіту білосніжною вишнею,
І зажурено з вами проводжатиму в небі птахи.
Понад все хочу я залишитися вічною піснею,
Що полегшить пройти повсякденні життєві шляхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Тебе віднайду на окраїні снів і галактик,
У безвісті всесвіту, серед сузір`їв чужих...
Я мрійник, дивак, а іще невиправний романтик,
І серце заплуталось: видих зробити чи вдих?..
Тебе дочекаюся десь на межі світостворень!
Я знаю: відчуєш, я знаю: ти прийдеш колись,
Бо це вже було, світ складається з безліч повторень,
Де ми вже були, і прощались, й зустрітись клялись...
Знайду і залишусь назавжди в твоєму полоні,
Тебе відшукаю у таїні світобудов!..
Ти просто прийдеш, станеш сонячним світлом в долонях,
Моєю святою основою всіх молитов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Ты ушел не загасив свечу...
Недопитый кофе с коньяком...
Я себя разлукой излечу,
Не хочу быть больше мотыльком.
Не хочу искать тебя в окне,
Выделять, из всех, твои шаги...
Засыпают блики на стене
И сверкают звезды, но другим.
На звонки "входящие" запрет,
Отключен будильника набат...
Все былое утром на лафет
И без слез оставлю грустный взгляд.
Новый день, как чистое стекло
И не Бах удушливо звучит...
В каплях воска время утекло
И на пламя сердце не летит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714960
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Птахом ніч синя присіла,
Небо – з мереживом зір.
Я вже тобою горіла...
Доля ж зробила відбір.
Зараз з тобою ми в місті,
В місті, якого нема...
Ніч свої звуки солісті -
Тихо для нас...жартома.
Може з відлунням небесним...
Стогін надірваних струн...
Словом, бодай безсловесним,
Щось напророчить віщун.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714950
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]
Надворі розгулялась завірюха.
Посипав сніг, неначе з рукава.
А тиша притаїлася і слуха...
Такі навколо творяться дива.
Бо як зимі тут бути без роботи?
Зіткала білосніжне полотно,
Деревам повзувала всім чоботи,
Розвісила мереживо давно.
.
Мене не залишила без уваги:
Троянди білосніжні на вікні.
І цим ще додала мені наснаги...
Не варто сумувать на самоті.
Чиї сліди ти засипаєш, вітре?
Ти добре знаєш... Це не просто так.
Із серця із мого його ти витри.
Тобі це буде дуже просто, всмак.
Ти почекай... я йду уже з тобою.
Ступаю в незаметені сліди.
От тільки йду повільною ходою...
А ти за мною, вітре, тихо йди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714744
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]
Надворі розгулялась завірюха.
Посипав сніг, неначе з рукава.
А тиша притаїлася і слуха...
Такі навколо творяться дива.
Бо як зимі тут бути без роботи?
Зіткала білосніжне полотно,
Деревам повзувала всім чоботи,
Розвісила мереживо давно.
.
Мене не залишила без уваги:
Троянди білосніжні на вікні.
І цим ще додала мені наснаги...
Не варто сумувать на самоті.
Чиї сліди ти засипаєш, вітре?
Ти добре знаєш... Це не просто так.
Із серця із мого його ти витри.
Тобі це буде дуже просто, всмак.
Ти почекай... я йду уже з тобою.
Ступаю в незаметені сліди.
От тільки йду повільною ходою...
А ти за мною, вітре, тихо йди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714744
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Тридцать три до весны. Пусть ее аромат еле слышен,
На случайный аккорд отзывается тело,
и в такт
Резонансу дождей
сердце просится прыгать по крышам,
И взрываются лампы, и радиоточки горят.
Бдят сурово и зло календарные белые крылья.
Заскучали в комоде прозрачности и кружева.
Я верчусь перед зеркалом и примеряю шутливо
Лишь пальто... на чулки!
(Я, конечно, чуть-чуть вне себя... :) )
Ветры выметут вон одряхлевшие за зиму листья…
Каждый убывший день ритуально бросаю в костры...
А внизу живота безыскусственная первобытность
Заглушает приличные рациональные мысли...
Что же это?...
Да просто -
всего
тридцать три
до весны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714566
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Купалась Нічка синя у ставку,
Розсипала по плесу жовті Зорі.
А Місяць боком ліг на острівку,
Думки його – в Чумацькім коридорі.
Світився Нічці, наче той ліхтар,
Щоб та помила добре свою косу,
Бо і слуга він, і величний цар,
Заколихав враз пісню стоголосу.
Скупалась Нічка в кучерявих хвилях,
Кудись пішла босоніж навпростець,
Збирав поспішно Місяць у зусиллях
І плів вінок із Зір, нічний митець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714560
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Ми частинка буття в цьому світі,
Серед буйності квіту і трав.
Маєм місце своє у суцвітті…
Для життя нам Господь дарував.
Кожен має талант… свою нішу,
Щоб прожити було нам не в срам.
Але, як й чим заповнити діжу,
Має кожен продумати сам.
Щоби в прірву в путі не скотитись,
Своє місце ми мусим знайти.
По путі треба в гору дивитись,
Бо без світла йдемо в нікуди.
Долі дані падіння, контрасти,
По камінні прийдеться іти.
Головне у дорозі не впасти,
Щоб достойно хреста пронести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714448
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Фюїть – фюїть, махнула вдаль.
Пустунчик Арлекіно.
І вже в гаю малий скрипаль,
Шукає Буратіно.
Синичка, пташка неземна,
Моя земна таїна.
Невтомна зранку й до темна,
Малеча жовто-синя.
Так ніжно й легко на душі,
Красуня осінила.
З безвітря пишуться вірші,
В мене з’явились крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714263
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Похоже, что душа все слёзы вылила,
Пусть станут они утренней росой...
Сама ли я судьбу такую выбрала ?
Такую, что не связана с тобой.
Чтоб сердце невзначай, не ёкнув "может быть...",
Желанием не стало возгорать.
Чтоб грешную любовь смирением выбелить,
А после её светлою назвать.
Не каяться.., не сетовать.., лишь выдохнуть,
Умывшись как-то утренней росой...
Ещё бы - сердцу глупому не выпорхнуть,
Когда однажды встретимся с тобой.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713959
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Туман над гаєм клубочився…
Свічками хутір засвітився.
В траві густій, як у жарині…
Було нам тепло, мов в хатині.
Обняв і світ весь потьмарився…
Як плющ навкруг її обвився.
Взяв в руки груди голубині…
Й птахи проснулися в долині.
Зацілував, губами впився…
Дурманом мабуть обкурився.
Як павучок у павутині…
Спивав той трунок по краплині.
Неначе вперше, я відкрився…
У прірву розум покотився.
Тремтіло тіло у богині…
Роса скотилась по стежині.
Приспів:
З туману досвідок світився…
Навіки твій, я залишився.
Оті глибокі очі сині…
Втопили легеня в пучині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714000
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Молюсь матусю за твоє життя,
Для мене ти найкраща в світі.
Любов твоя й гарячі почуття,
Як символ передалась дітям.
Спішу до тебе матінко моя,
Мене ти завжди виглядаєш.
Теплом зігріта усмішка твоя,
Коли до себе пригортаєш.
Знайома стежка в'ється в споришах,
Цвіте черемха біля хати.
І б'ється серце радість у очах,
Як обіймає мене мати.
Я пригорнусь, до неї притулюсь
І сльози хлинуть враз рікою.
В дитинство наче б то своє вернусь,
Як добре матінко з тобою...
Ось рушники і фото на стіні,
У візерунках піч знайома.
І молоко у глеку на столі,
Як вип'єш, то минає втома.
Розказуй доню, як твоє життя,
Що нового у тебе в місті...
Повітря мабуть важке мов сміття,
А тут світанки такі чисті...
Я навстіж відчиню вікно у сад,
Відчую запах матіоли.
Піснями замилуюся дівчат,
Що линуть ніжністю довкола...
Прошу не забувайте отчий дім
І поспішіть до мами й тата.
Зберіться всі родиною у нім,
Бо можна рідних не застати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713778
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WCGzGl85CSg[/youtube].
Повільно ніч іде на спад.
Знов сонце небо освятило.
На небі новий йде розклад:
Воно вже зорі розгубило.
Земля розкрила ледь повіки,
Із квітів випила росу.
Роса для неї - справжні ліки:
Вони підтримують красу.
Жахнулись хмари з переляку.
Вогнем зайнявся горизонт.
Нема ніякого натяку,
Що знов здолає землю сон.
Прокинувсь ліс; проміння грає.
Про щось шепочеться листва.
Цей літній ранок обіцяє,
Відчуть земного божества.
Промінчик сонячний торкнувся,
Мого ще сонного лиця...
Це просто ти мені всміхнувся...
Та казці цій нема кінця....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713750
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Ой летять, летять сніжинки... у лісочок, де ялинки.
На діброву, на поля... зачекалась їх земля.
Гляньте, скільки прилетіло... Стало біло. Біло-біло!
Білі шубки, черевички, білі шапки, рукавички!
Біле плаття у вербички, а в берізки - білі стрічки.
В горобини білі віти, на калині білі квіти.
Біла вишенька і слива. Біла ковдра землю вкрила.
Біла віхола співає, ніжно землю колисає.
Все летять, летять сніжинки... На людей, і на будинки.
А в Карпатських наших горах не сидять звірята в норах.
По сніжку вони гуляють і ялинку прикрашають.
Яка ж гарна та ялинка... Засвітилась на ній зірка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713724
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Дві голубки воркотіли, тай на полечку:
Час світитися весни -- яснім сонечку,
Щоб скупатись у струмку білім пір"ячку
І травичку потоптать на подвір"ячку.
Два голуби воркотіли, тай на ясені--
Один білий, другий чорний-- двоє красені:
Де подруги, їх голубки забарилися:
Чи у полі за промінчик посварилися...
Не сварились, голубочки, на побаченні :
Обіцяло сонечко зимі --"до побачення",
Обіцяло весноньку,- приведе заквітчану,
В барвінкових обріях, з ним повінчану.
Ой прилине веснонька до пташиних діточок,
В різнобарв"ї зіллячка і духмяних квіточок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713684
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Ласкою зігрію, коли буде зимно,
коли буде зимно на душі.
Ніжністю розважу, коли буде світло,
коли буде світло уночі.
Коли буде темно, запалю Я зорі.
Кожна з них для тебе. Пам'ятай!
Ласкою зігрію. Ніжністю розважу.
Все для тебе в цьому світі. Знай!
Зими, весни й літо... Осінь золотава.
Все для тебе! — повторю Я знов.
Та найбільше з того, що зумів Я дати,
це — подарував тобі ЛЮБОВ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713586
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Подите прочь и ночь, и южный ветер...
Я чувства выжигаю, как мосты;
Я обращаю страсть былую в пепел
В том месте, где жила когда-то ты.
Нет за окном цветущей гущи сада,
Лукавый взгляд не прячет свой луна...
Коварство женское - влюбленному награда
И я себя вытаскивал со дна.
Остались за "бортом" вино и вены,
И в шесть патронов жизни барабан...
Освобождаюсь духом от измены
И чувствами, попавшими в капкан.
Волна боится резких колебаний
И я любуюсь видом на закат,
Под заревом горит очаг страданий
И соловьями манит майский сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713556
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
доки тебе нема,
доки ти - тільки вирій,
часточка мого сну,
доки ти – мілина,
тепла далека хвиля,
мрію.... про глибину.
хочу на глибину!
присмерки – поринання
в солі святих морів.
бачу, та не збагну –
пір"я скидає янгол
із демонічних крил...
...отже, мене нема?
вигадай мене з піни,
з кісточок від олив!
темінь та глибина
сповнюють погляд сірий
мулом цілющих снив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713519
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Чому стільки печалі?
Я тебе не питаю,
не шматуй своє тіло,
бо воно ще живе,
чом не скажеш- кохаю,
так... життя я кохаю,
а день той останній
сам по собі прийде.
Він прийде... не журися,
бо призначений Богом,
ти захочеш зостатись
на стежині життя,
та вже зроблений крок
за останнім порогом,
де і вічність твоя,
і твоє забуття.
Чому стільки печалі?
Я тебе не питаю,
не шматуй своє тіло,
бо воно ще живе,
чом не скажеш- кохаю,
так... життя я кохаю,
а день той останній
сам по собі прийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713475
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Шануймо суржик! Рідна мова,
Колись ми з нею виростали -
Хоча вона й не гонорова,
Але ж ми іншої не мали.
Батьки сучасного хотіли,
Та знань у них не вистачало,
То й говорили як уміли -
Адже коріння їх тримало.
Нащадки суржик не сприймають
Щось кострубате, без традицій.
Вони вже й інші мови знають -
Старе ж дідам хай залишиться...
Нас зараз кращого навчають,
Та сутність нашу не змінити:
Усі дитинство пам'ятають -
То й будем "ШО" ми говорити!
16/1/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713491
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
[img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1091/Sp-YY2SaTYI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10cc/GfircNp8xYQ.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10e0/FoKEMDJtwgY.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10ea/5MhNeymi0-w.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1024/mnR8QLgUgTc.jpg[/img]
Січневий ранок. Снігу стоси.
Терпке повітря горло дре,
І водохрещенські морози
Скриплять суглобами дерев.
Ялинка пишна і зелена
Напнула з паморозі шаль,
І Ра́дова*, мов наречена,
Закута в матовий кришталь,
Переливається водою,
Вітає сонце молоде!
І молитовною ходою
Між берегами люд іде –
Напитись чистої водиці
І просвітліти ще на рік!
Пухкий, мов з хутра рукавиці,
З кущів злітає білий сніг.
І в цій святковій благодаті,
Напившись чистих молитов,
Ми повертаємось багаті
На світло, щедрість і любов.
*Радова – річка, яка протікає через селище Перегінське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713138
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Пірнуло місто в сиво-білий смог,
молочна пелена заслала вікна.
Колотить серце, мовби від тривог,
хоч – ні думок, ні почуттів... Одвикла
від гурту, я в жаданій самоті
над віршами хвилинку помудрую...
і полечу в деньочки золоті –
в своїм минулім тінню помандрую.
Там знані й рідні – всі іще живі,
ще туга душу втратами не рвала.
В натягнутій сердечній тятиві
стріла кохання долю чатувала.
Здавалося, життя не має меж,
а почуття – довічні і взаємні!
Красива – і в наряді... й без одеж!
Всі люди – світлі! Тільки ночі темні...
Злетіло в мить... Живу вже без вітрил,
а музика – piano, не мажорна.
І мрії веселкові стерлись в пил,
пропущені через життєві жорна.
І хоч не все в житті "уже було", –
на долю плакатись не вдячно й грішно, –
безцінне і найкраще відцвіло
і вхід до нього замкнено навічно.
Душа ятрилась виром почуттів,
і нуртувало пам'яті джерельце.
... А смог за нічку інеєм осів,
а теплий спомин – на скрижалі серця...
17-18 січня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712920
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Фантомний біль тих відчуттів німих,
Увібраний коралами калини.
А снігу...снігу стільки...зверху стріх.
І сірі дні, мов ночі - горобині.
Крізь перемерзлі сльози...крижані,
Паралізовану вогнем надію,
Я бачила весняники рясні.
А вітер свище, лютий вітер виє...
Тримайтесь любі...на тремкій дузі,
Нехай калина зігріває душу
В такій гіркій, непроханій війні.
ВеснЯники цвітуть! Геть люту стужу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712817
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Біля бака вляглося ялин
Десь з десяток, усі абияк.
Лиш скелети - з красивих рослин,
Від такого лише переляк.
Є образа у них на людей,
Ці - зрадливі такі і невдячні.
Вже красуні позбулись ролей
І дивитись на них стало лячно.
Їм би жити і жити в лісах,
Підпирати здивовані хмари,
Але доля по всіх адресах
Розвезла на веселі базари.
Примірялись, у очі дивились,
Одягали в наряди нові
І шампанського бризки іскрились.
І дарма, що гуляв вітровій
Дарували ялини всім щастя,
Подарунки, салюти, ура!..
Їм Карпати в очах, Закарпаття
На повіках присіла жура.
Не побачити лісу ніколи,
Не почути вже співу вітрів,
На морозі зіщулились кволі,
Вже немає для них лікарів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712519
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Проведи у сни свої навшпиньки,
де навколо – квіти польові
і ранет червоні половинки,
наче настоялись у вині.
Поведи , не бійся, буду тихо
у молитві з Ангелом Твоїм
відганяти лихо зимних віхол,
буду Тобі літом грозовим.
Де людського океану клекіт,
і сови нічної сивина,
кораблі зустрінуться далекі -
уві сні найбільша глибина.
І нехай лілова ностальгія
пахне як букетик матіол…
За вікном відлига лагідніє,
Ти кладеш ранету у пальто.
[img]http://2.bp.blogspot.com/-jPncW2LyOw8/UwUD51-ECCI/AAAAAAAAFpw/zxdj_L-upsU/s1600/1367261577_by_ABAROS_inner.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712462
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Прийшли слова
Чому душа гортаєш
Що вже переболіло, відбуло?
В цей світлий день
Звертаюсь я до мами
Черпаю там наснаги джерело.......
Приспів:
Молюся я сьогодні в Божім Храмі
Молитва ця до тебе долина
Такі слова , казати можна лише мамі
Хоч мова слів щаслива і сумна......
Хай ті слова, долинуть тобі в душу
Самі прийдуть , від серця на поріг
А їх казати рідна моя мушу
Бо щось не доказав, щось не зберіг....
Приспів
Затужу мамо в пісні я словами
Про свою долю, рідна розкажу
Завжди молитись буду в Божім Храмі
І Вічну память я про тебе збережу......
Приспів
15 01. 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712260
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Допоки день – червоний диск не згас,
І зв'язані довірою рамена.
Штовхни свій човен в доленосний час
У неба синь… пливи, пливи до мене.
Бо визрів час і небо ще цвіте -
Жага моєї ніжності іскриться.
Хоч не мольфар й не ангел, а проте
Тобі запалювати в ніч зірниці.
Тобі кресати зорі в цім краю,
Мені - на зорях ніжність колихати.
Допоки день - жевріє ще «люблю»,
Пливи на диск – маяк моєї ватри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712320
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Поглянь, яка навкруг краса –
Роздолля сонячного літа!
Іще не випала роса,
Трава, як килим, шовковита.
Сміються тихі небеса
Промінням, що сховають хмари,
Твоя розплетена коса
Земні й небесні має чари.
Приспів:
Я поведу тебе у сад,
Торкнуся спраглими вустами,
Де голубіє виноград
І наливається медами.
Мені так хороше удвох!
Не знаю, як я жив без тебе.
Здається розмовляє Бог,
Благословляючи із неба.
Медами зріють почуття,
Красою сповнені по вінця,
Переплітаються життя,
Як виноградних лоз пагінця.
Приспів:
Я поведу тебе у сад,
Торкнуся спраглими вустами,
Де голубіє виноград
І наливається медами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712394
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"Таких хвилин чекають все життя"
автор - Олександр Гриб
Твої слова про щастя на землі
мене за душу зачепили.
Була щаслива я, чи може ні -
вночі ці думи розбудили…
За ніч згадала все своє життя -
Хороші спогади й не дуже,
А чи було колись сердець злиття,
А чи завжди одне – байдуже?
Тепер, коли минуло стільки літ,
Сама собі зізнатись можу,
Кохання навіть не лишило слід,
І спогади якісь порожні…
Я знаю, щастя – емоційний стан,
Але не вірю, що таке можливо,
Щодня безмежна радість, як вулкан -
Невже існує таке диво?
Чи справді задоволені життям
всі ті, хто каже - ми щасливі!?
Чому ж тоді навколо стільки драм,
Трагедії такі жахливі?
Але, звичайно, щастя в світі є,
Коротке чи довготривале,
І кожен сам собі його кує -
Життя будує досконале…
Я так до ранку й не згадала -
Хто радість дійсно дарував мені,
І я, як Фенікс, воскресала…
Були щасливі миті, а чи ні?
ТАКИХ ХВИЛИН ЧЕКАЮТЬ ВСЕ ЖИТТЯ
Олександр Гриб
На цій землі не так багато місць,
Де ти колись відчув себе щасливим.
Де дві душі в одну переплелись,
Де хтось тихенько вкрив тебе від зливи.
Де кожен ранок сповнений надій
І кожне слово дихає любов'ю.
Та слів не треба. Просто мовчки стій
І врешті-решт відчуй себе собою.
Таких хвилин чекають все життя.
Такі слова пригадують за чаєм.
Я б так хотів, щоб спогадом був я. –
Пробач, та гарних днів не позичають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712248
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0[/youtube]
.
Спроба продовжити твір Олекси Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
Про сім життів ми згадуєм нечасто.
Та точно знаєм, що дано одне.
Ми живемо, а це вже значить щастя.
Чи кожен це у цім житті збагне?
І живемо усі ми, як хто може.
Хто правдою, а дехто просто так.
З надією, що бог їм допоможе
Прожити все своє життя усмак...
А час іде... Не виняток - спіткнешся.
Життя не пробачає помилок.
І вже тоді, коли ти озирнешся,
Побачиш, що ти знехтував урок...
А що любов? Яке в житті їй місце?
В житті буває: любимо себе.
І почуття зачинять в серці міцно.
Аж поки там трава не зацвіте.
А як зоря, що так й не засвітилась?
Блукатиме по небі між зірок.
А, може, край сердечка десь вмостилась
У тім житті, що не зробило й крок..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712261
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
На уставшем лице потускнели густые морщины,
В пожелтевших глазах накатился соленый раствор...
Он сегодня один отмечает свои именины
И докучливо бьет в голове, что годам перебор.
На затертой кассете осталось веселье с друзьями,
Двадцать лет за спиной и опять всех "собрал" юбилей...
Сколько ж глупых затей прорастало тогда между нами,
Сколько ж с дуру тогда породили мы к жизни идей.
Сумасброд в головах занял твердо победное место
И в свои пятьдесят мы играли в футбол под дождем...
А сегодня один и не знаю как быть если честно
И уже не дождусь я команды своей под окном.
Опускается ночь, разменяв телу новый десяток;
Ни закуска, ни водка не тронуты мной за весь день...
Нерешенных, по жизни, осталось не много загадок,
Но без вас, я в ответ получаю какую-то хрень.
Да простит мне Всевышний - по жизни мне двигаться лень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712181
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
ВІДОМІ ІСТИНИ
***
Неважко відрізнити дійсно мудрих,
від того, хто лише нам "мізки пудрить".
***
Чим більше мудрість світу осягаєш,
тим менше коло щирих друзів маєш.
***
Як нас занапастити, – доля знає:
вона тверезий розум відіймає.
***
Покірно стерпівши образу,
наступну викличеш одразу.
***
Солодшим те здається,
що важче дістається.
***
Чомусь чуже для нас миліше,
нехай і гірше, аби інше.
***
У статі сильної побільшало декору...
Все менше лицарів без стра́ху і доко́ру.
***
Як легко співчуваємо нещастю!
Та мало хто радіє друга щастю...
14.01 2017 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
У відзеркаллі темної води
Торкаюся до місяця руками.
Мій срібний шлях, веди мене туди,
Де лиш ковток повітря – поміж нами,
Де розцвітає доленосна мить
В твоїх очах, примружених від хіті,
Без поцілунків – серденько щемить,
Обійми так довірливо розкриті…
Тримають там дві тіні від тополь
Гарячу кулю, що повік не згасне,
Як дві руки в переплетінні доль.
Не думай, що зустрілись ми невчасно,
Бо я для тебе - ніжність берегла,
Твоїм ім’ям весь світ заворожила.
Нехай сьогодні все згорить дотла!
Цілуй, цілуй! Чекати вже несила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712206
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"А ти в мені будь ласка не минай"
автор - Олександр Гриб
Минуло все, душа моя мовчить,
Не клич мене самотніми ночами,
Я вже не зможу так тебе любить -
Велика порожнеча поміж нами…
Все обірвалося в мені за мить,
На небо глянула і враз прозріла,
Що окрім тебе, в світі є блакить -
Яскраве сонце знов мене зігріло…
Не там шукала почуття й тепло,
Дарма, що біль стискає мої груди,
Мені, гадаю, навіть повезло,
Що вже немає у очах полуди…
Тепер ти вільний, іншу пошукай,
Літай, де хочеш в небі без зупинки,
Але мою оселю оминай,
І не просися навіть на хвилинку…
Я сильна духом, все перетерплю,
Хоч ти і був коханим чоловіком,
Твоє зізнання - «Більше не люблю»
Я не прощу, повір, тобі до віку…
Я розрізняю - де межа, де край,
Нізащо не стрибну сама в безодню,
Я краще полечу за небокрай,
Знайду там ласку і любов Господню…
А ТИ В МЕНІ, БУДЬ ЛАСКА, НЕ МИНАЙ
Олександр Гриб
І вітер вщух, і більше не дощить,
І ніч іде провулками пустими -
Цей світ для тебе просто сіра мить,
В твоїх світах нещадно правлять зими.
Атлантам вже несила це нести,
І з кожним вдихом в грудях менше сили,
Побудь зі мною трошечки на «Ти»,
Розправ мої понівечені крила…
А ти в мені, будь ласка, не минай,
Твій біль піде із грозами під вечір
Останній крок і ти стаєш на край –
Таких, як ти, спиняти небезпечно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712088
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Поверни мені, Небо, всіх тих, хто пішов в небуття!
Ненадовго, хоча би на мить, на одну лиш хвилину.
Бо душа моя повна по вінця від мук каяття,
Що не все я зробила для них у життєву годину.
Ще хоч раз хочу глянути в очі такі дорогі,
Пригорнути до серця, потиснути теплі долоні ...
"Ви пробачте, що рідко казала це в вашім житті ...
Я люблю вас!" - скажу їм крізь сльози густі і солоні.
Та якби ж ці благання почули таки Небеса,
Я усе, що ще досі не встигла, для них би зробила ....
Ще хоч трішки побула із ними, послухала їх голоса́ ...
Й відпустила би знову у Небо на Ангельських крилах.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695845
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 13.01.2017
Ногами босими,
Думками чистими
Лише б на хвильку вернулась я,
Де трави скошені,
Мріями зрошені,
Мого дитинства пора ясна.
Колінки з ранами,
Обійми мамині,
Один цілунок лиш — і біль мина.
Де в серці млілося
І ще не зналося,
Як воно гірко болить душа.
У диво вірила,
Чогось чекала я,
Немов Ассоль червоні паруса.
Світлою казкою
І диво—ласкою
Мені здавалося тоді життя.
Ногами босими
По травах росяних
Хоча б на хвильку вернулась я,
Де пахне м'ятою
Десь попід хатою,
Бо там, в дитинстві, душа моя.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711864
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Лето. Владу четыре года.
А в их город пришла война…
Соль и хлебушек – «бутерброды»,
Чай – подкрашенная вода.
Гром? Обстрелы? Мир неприветный...
Мамы нет: «Здесь меня дождись!»
Вышел – дверь захлопнуло ветром,
А ключи в квартире, внутри!
Под листом оторванной жести
Влад увидел: мама лежит.
Он заметил, что сняли крестик,
За брильянт приняв фианит.
Тронул зА руку маму – тихо,
Звал потом – всё равно молчит.
Может, плохо ей? Разберись-ка.
Нет людей: кричи не кричи.
Стал он жить в подвале детсада:
Нет от дома ключей у него.
«Мир жесток: схорониться надо» –
Первый взрослый вывод его!
Как-то встретился пёс весёлый,
Рыжий, с пятнышком на носу.
Влад узнал: это Джек, который
Часто брал с его рук колбасу.
Пёс стал другом его и нянькой:
Хлеба корочки приносил,
За водой ходили с жестянкой,
И держались что было сил.
Сколько дней он так жил – не знает:
Влад умел до пяти считать.
Как-то в форме военной парень
Изловчился его поймать.
– Можешь, друг, говорить? – пацанёнок
Лишь мотнул в ответ головой.
Мел хотел стряхнуть с волосёнок
Обмер: мальчик совсем седой!
История cоздания стихотворения:
К сожалению история об онемевшем и поседевшем мальчике – правда. Был такой случай, когда 5-летний мальчик Саша стал седым и немым после выстрела «ополченца» в его беременную маму.
Для подтверждения реальности, описанной в стихотворении: http://fakty.ua/185484-posle-togo-kak-terroristy-strelyali-vsled-pyatiletnemu-sashe-malchik-posedel-i-perestal-razgovarivat
На это произведение я получила такой «отклик»: Сообщаем Вам, что произведение "Владик" не соответствует правилам публикации на сервере Стихи.ру, в связи с чем оно было снято с публикации. Причина снятия с публикации: нарушение пункта 3.2 правил пользования сервером: Не допускаются к публикации произведения, содержание которых запрещено законодательством Российской Федерации, а также размещение ссылок на страницы, нарушающие законодательство РФ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711951
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"Колись в цьому місті почне проростати ліс"
автор - Олександр Гриб
Не пестила нас Доля, не жаліла,
Хоча були хороші дні й роки,
Я, як і ви, життю раніш раділа,
Пізнала насолоду залюбки…
Не знаю, що надалі буде в світі,
Але так гірко в мене на душі,
В моїм дворі раніш буяли квіти,
Тепер ростуть гіллясті спориші…
І крізь асфальт пробились дикі клени,
Обплутав хату дикий виноград,
Колись гілки були гнучкі й зелені,
Тепер, як дід, скарлючився наш сад…
І я також - уже на схилі віку,
Волошки відцвіли в моїх очах,
Від сивини, на жаль, немає ліків,
І сновидіння мучать по ночах…
А так ще хочеться, як птах, літати,
Кружляти влітку в танці під дощем,
Тому щоночі бачу рідну хату,
І в серці сильний біль, пекучий щем…
***
"Колись в цьому місті почне проростати ліс"
автор - Олександр Гриб
На гойдалці долі ми знову то вверх, то вниз,
Оббито пороги останньої в світі сховки,
Колись в цьому місті почне проростати ліс,
Колись в тому лісі хтось вперше завиє вовком!
Всі в черзі за чимось, а вихід завжди один -
В старенькій валізі затерті дитячі фото.
Усе, що ти знаєш, постало колись з води,
Усе, що ти маєш, говорить про тебе - хто ти…
Повільно в колисці розгойдуються роки,
За нашим майбутнім нічому тепер не бути,
Так хочеться впасти на берег Його ріки,
Так хочеться просто побути колись почутим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711805
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Вихрем кружит вечер, звезды зажигает.
Фонари на улицах горят.
Хорошо, что рядом ты со мной, родная,
Я ловлю твой нежный-нежный взгляд!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
Как же мне приятно рук твоих касаться.
Наполняет нежности волна.
И хоть кружит снегом этот зимний вечер,
Дарит нам тепло сердец... зима!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
СНІЖИНКА
Знов зимовий вечір засвітивсь вогнями.
Сніг іскриться ніжний в сяйві ліхтарів.
Добре, що ти поруч, легко так з тобою.
Зігріває погляд, і не треба слів!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
І хоч сіє снігом в танці завірюха,
Та в душі, як завжди, все ж цвіте весна.
Зігріває дотик ніжних рук ласкавих.
Не торкнулась наших двох сердець... зима!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711765
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Дрімає місто. Вечір за вікном.
Поміж дерев останній скаче промінь,
Ані «шу-шу», затих довкола гомін.
Тоненький місяць золотим серпом
Вчепивсь легенько за високий дах
І розмовляє з горлицями в стрісі.
Така вже ніч, що зорями — у вічі...
Аж видалось, на диво, що я — птах.
Як пригадаю... небо та й тебе...
Мені б гайнути, скільки того світу!
Бо ти сказав: «Любитиму довіку!»
І відшукав на відстані мене.
Вже безліч літ рахує доля час,
Вже відцвіло і відшуміло літо.
Дивлюсь на зорі — спогадів відбиток,
Які щоночі радували нас.
Життя прожито, як минулий день,
Горять у вікнах вогники ще досі,
А моє серце в ритмі й стоголоссі —
Ще серед недоспіваних пісень!
Щаслива й тим. Вдивляючись в зірки,
Стою між світом — тут і там, колись...
А десь далеко ти, немов зблудивсь.
Коханий, шлях до мене — навпрямки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711727
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wha1dzkf5tY[/youtube]
Вмостивсь на гілці Павучок.
Зручну створив хатинку.
Зібравши ниточок пучок,
Сплітає павутинку.
Робота надто вже складна,
Та треба постаратись.
Бо нагодує лиш вона.
От тільки б сил набратись..
Плете узори доладу.
Ляга слухняно нитка.
Обід смачненький розкладу..
З усього цього видко.
Розкинув сіті Павучок.
Чекає лиш хвилинку.
Але навколо лиш мовчок...
Чекає ще годинку...
Узором Мушка милувалась.
Хотілось доторкнутись.
Аж поки в сіті не попалась.
Назад - не повернутись...
-----------------------------------
Мораль в цій байці такова:
Не вірте, люди, павукам:
Затягнуть швидко в сіті.
Не вірте ще слизьким словам...
Бо як з брехнею жити?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711669
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Это грозовые облака...
И плывут куда-то на восток...
Их дорожка будет нелегка
И на землю выльется поток...
И не раз их ветер будет рвать,
И морская гладь начнет дразнить...
Знаю, не придется им скучать,
Вот и не захочется грустить.
К ним в друзья осенний рвался шёлк:
Паутиной плел густой туман...
И швырял под тучи листьев полк,
Когда был раскрыт его обман.
А они ведь сами по себе
И порой смеются от души...
Хочешь, полюбуйся их красе...
Ах, как в гневе тучи хороши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711573
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WE7lbKTROPs
[/youtube]
Я хочу зараз всім сказать СПАСИБІ
Усім, хто розумів мене весь час.
І знаю, що мій правильний був вибір,
Коли я в Друзі вибирала вас.
Я вами, любі, завжди дорожила,
І намагалась зрозуміти вас.
І часто з вами по житті ходила,
Ділила радість, плакала підчас,
Коли читала те, що ви писали.
Раділа, бо зі мною поряд йшли.
Але життя було, що відсівало
Отих, що спільну мову не знайшли.
Але таких було в житті лиш жменька.
Бо доля дарувала часто тих,
Що мали теплі, сонячні серденька.
За це я щиро ДЯКУЮ ВАМ ВСІМ!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711491
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу немовби під вінець.
Не замести їй лиш слідів до двох сердець.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Усі дороги замела зима.
Твої сліди шукала, та дарма.
У шибку стукала вона до нас всю ніч.
Та лише вранці зрозуміла в чому річ.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала й віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711149
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Сіється, сіється, сіється, сіється зернятко.
Гріється ласкою, гріється ласкою серденько.
Долі хорошої ми вам бажаємо в добрий час.
Радість і щастя нехай завітають до вас!
Сіється... Сіється... Сіється зернятко.
Гріється ласкою серденько!
Сіється, сіється, сіється, сіється житечко.
Щоб зігрівало усіх нас веселеє літечко.
Під ясним сонечком жито у полечку зашумить.
Щоб веселіше було нам у світі всім жить!
Сіється... Сіється... Сіється житечко.
Щоб зігрівало нас літечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710891
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Яскраве сонце. Сині гори.
Трава хмеліє у джмелях.
Шукають в небесах підпори
Вершини-піки у снігах.
Від талих вод озерце — синє —
Копірка неба на землі,
Приховане в таємній скрині,
Пульсує з часом на чолі.
Мов чабани, сумні ялини
Пасуть отари білих хмар.
Тумани впали на долини.
П’янить повітря, як нектар.
Пекуче сонце тягне соки
Ще з нерозквітлих полонин.
Скрекочуть в метушні сороки —
Там, де розкинувся полин.
У них є наміри високі —
Торкнутися гірських вершин,
Злетіти вгору так, як сокіл,
Здолати не один аршин.
На крилах мрій плетуть дороги,
Як марево, у височінь.
Долають чималі тривоги,
А на землі лишають тінь. 14/05/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711005
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI [/youtube]
Щастя - це міцне здоров'я і слабка пам'ять.
Ернест Міллер Хемінгуей
------------------------------------------
Ну що ми знаємо про щастя?
До кого входить воно в дім?
Воно, немов святе причастя,
Так необхідне нам усім.
Воно приходить непомітно,
Коли ти солодко ще спиш.
Комусь всміхаєшся привітно...
Когось усмішкою сліпиш.
Та щастя дуже обережне,
Ступає тихо, мовчазне.
Йому приходить так належно.
Воно вас хай не промине.
Воно не любить крик і гамір,
Не переносить метушні.
І має завжди гарний намір:
Торкатись доброї душі.
Той не відчує смаку щастя,
Якщо душа його черства.
І за життя йому не вдасться
Відчути запах божества...
------------------------------------
МОЇ ХОРОШІ, ДОБРІ ДРУЗІ!
У хату щастя упустіть...
Оте, що буде не з ілюзій,
А справжнє вмійте заслужить...
-----------------------------------
(Натисніть на картинки - вони відкриються)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Коли Різдво колядкою дзвінкою
Постукає у шибку крижану
І доторкне пресвітлою рукою
Душі твоєї приспану струну,
Щось ворухнеться, чисте і високе,
Десь там, на денці. Вгору навпрошки
Зашелестять чиїсь дрібонькі кроки,
Як в рукавичці теплій копійки –
Твої, заколядовані, щасливі…
І закортить повірити в дива,
Такі закономірні і правдиві,
Як перша зірка в переддень Різдва,
В якій є щось прекрасне й таємниче!
Як шурхання вертепної ходи,
Що дзвониками за собою кличе,
Карбує візерунками сліди…
Як храбустіння снігу, чимось схоже
На соковитий хрумкіт кавуна…
І на тобі – благословення Боже,
І благодать на серці неземна!
Хіба для щастя більшого щось треба?
Коли по вінця радісних думок!?
Чи то зірки дзвенять на денці неба,
Чи в рукавичці жменя копійок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
А я прийду сьогодні просто так:
Без музи, без написаного вірша,
Із запашною кавою в руках,
У дні яснім, неначе стигла вишня.
А я прийду сьогодні просто так:
З душею, а у ній думки розквітлі,
Торкніть її- скуштуйте її смак,
Солодкий смак у веснянковім світлі.
А я прийду сьогодні просто так:
З любов'ю, що живе у моїм серці,
Яскравою, як в літнім полі мак,
У кольорах яскравих на веселці.
А я прийду сьогодні просто так:
Така, як є, аби побути з вами,
Я гнів прийму... чи не прийму ніяк,
Та привітаюсь щирими словами.
У дні яснім, неначе стигла вишня,
Я привітаюсь щирими словами,
Залиште гнів на вічнім попелищі-
А я прийду- побуду нині з вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708655
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Хтось падає в небо, а інші злітають,
шукають себе і від себе втікають -
залежить від того, чи дійсно щасливий,
чи може нещасний, але особливий…
На грішній Землі так самотньо без тебе,
і холод проймає, шпигає між ребер,
щоночі мене у безодню магічну
заманюють зорі в життя потойбічне…
Ми чинимо спротив безглуздим бажанням,
а тіло голосить – люби, як востаннє,
вмирай уночі, воскресай на світанку,
і чари кохання допий до останку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708550
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
( колискова)
Нічка глибока, нічка стоока,
Світ голубий покриває рядном.
Спи, моя доню, спи кароока,
Зірка висока висить над вікном.
Зірко-зірнице, тобі не спиться,
Ти розкажи про далекі світи,
Хай моїй доні всесвіт присниться,
Щоби змогла досягнуть висоти.
Приспів:
Спи, моя доню, спи, моя доле,
І виростай не по днях, а щомить,
Пісню для тебе співає поле,
Зірка-зірниця для тебе не спить.
Нічка глибока, нічка стоока,
Снів добра фея, матуся зірниць,
Спи, моя доню, спи, кароока,
Книги казок сходять дружно з полиць.
Солодко спиться, казочка сниться,
З неї добро пророста, наче квіт,
Хай материнська мрія здійсниться,
Хай буде мирним і райдужним світ.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708685
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Твої цілунки пахнуть медом —
Такі солодкі і цілющі.
Нас місяць накриває пледом,
Де ясні зорі, всевидющі,
Лягли на тіло візерунком,
Торкнулись серця промінцями,
Влилися в душу млосним трунком
І запалали каганцями.
Те сяйво ллється з позолоти
І проникає так глибинно...
В думках ти підбираєш ноти,
А я підспівую невинно.
Мелодія зриває коди
І проникає всередину,
Їй вже немає перешкоди,
Вона нестримна в цю хвилину...
В твоїх цілунках — смак нектару,
Квіткові пахощі в суцвітті.
Як пережити Божу кару?..
Ти — наймиліший в цілім світі!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708664
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Засидівшись у замкненому колі,
в полоні буднів бранкою щодень,
випурхуєш пташиною з неволі,
муркочучи собі під ніс пісень.
Летиш до друзів, що для серця милі.
Як риба в воду – в однодумців гурт
пірнаєш... і несуть нас теплі хвилі,
і не затягує на дно підступний нурт
ворожості, зміїного сичання
ані отрута непорозумінь...
Купаєшся у щирому братанні,
у позитиві світлих янь та інь.
Розмови тихі, спогади, гостро́ти,
автографи – доробки ж є у всіх!
Є дружня критика і похвали щедро́ти,
і безліч тостів, анекдоти, сміх...
Від легкості аж випрямились плечі –
це зустріч дарувала два крила.
Ну а в душі, немов настав святвечір
і благодать торкнулася чола...
25.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708511
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM [/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lcTvK5VE-8c[/youtube]
У нас з тобою тільки п"ять хвилин.
Рука в руці... Душа чомусь в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708048
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Вона ішла.
…і плавився туман
…І брязкали браслети на нозі
…і сонце відступало за Монблан.
Зникало…
розчинялося в тайзі…
А ти хотів
її застерегти.
Чи вберегти…та, зрештою, мовчав.
Кришились порцелянові мости.
І ти її втрачав…
втрачав… втрачав!
Торкаючись
химерної межі,
десь між солоних,
обгорілих рим.
(…в театрі спопелілих міражів
вона була
найкраща з балерин)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707954
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Я не розлюблю тебе ніколи,
Пам'ятатиму тебе завжди.
Сніг мете, хурделиться довкола,
Мчать у безкінечність поїзди...
А душа лишилась на пероні
І слова ще ніжили її.
Билось серце, пульсували скроні,
Очі пам'ятатиму твої.
В них блакить і глибина озерна,
Блиск такий немов зійшла зоря.
Кава на столі, холодна... Темно...
За тобою так сумую я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707723
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Не п'ється,кажеш,і не пишеться,
Надії,мрії кришуться...
Та плюнь на це - сідай,пиши!
Що маєш на душі - скажи.
Почни з початку
по порядку -
Хай кострубато,хай не гладко,
але всю правду без прикрас.
А хтось оцінить - буде час.
Змалюй канву свого життя:
Не тільки зоряні моменти,
А й помилки усі до цента,
Печаль і радість,каяття.
Облиш сентенції,моралі,
Забудь про алібі,медалі...
Завжди цікавить голий факт,
Як музиканта темп,чи такт.
Пиши як вмієш - головне
Щоб чисту правду.
Все мине.
Ти вище себе не стрибнеш,
Та буде жаль,коли помреш,
Що на прожите житіє
Не залишив своє досьє.
Мені,наприклад сумно нині,
Що від моїх дідів,бабів
Ні на горищі,ні у скрині
Не залишилося й двох слів,
Не кажучи вже про світлини.
Неначе їх і не було,
Немов на світі і не жили,
Та їхніх босих ніг тепло
І досі бережуть стежини.
І ми стежки ті самі топчем -
Слідами предків слід у слід.
Це їх любов,мій добрий хлопче,
Подарувала нам цей світ.
Отож,пиши і не жалійся,
Впрягайся в справу без вагань,
Поплач над словом,чи посмійся,
Похулігань,пографомань,
Лише нікого не порань...
Будь,наче Нестор -
літописцем
свого часу,життя-буття...
О,це далеко не дурниці,
це,щоб майбутні борзописці
в зерно не сипали сміття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707524
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_3149486726971470944_o.jpg?oh=49286c1600b0480fb0f3413274f0cddf&oe=58ED6850[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15626313_944873285612341_4381318461022047505_o.jpg?oh=c520dbb43ede20d776bb3e02a5a796ac&oe=58F6C49D[/img]
Передріздвяний Львів – зимове диво!
На шоколадні плитки площ і стріх
Стікає вечір, темний, наче пиво,
І піною шумує білий сніг.
Ряхтять вогнів льодяники барвисті,
І ваблять апельсини-ліхтарі…
Ялинка у святковому намисті –
Серед зими різдвяний оберіг.
Із приймачів доносяться колядки,
Передсвятковий ярмарок гуде!
Заманюють яскравим крамом ятки
Щасливих заклопотаних людей.
А там – тепленькі вироби із вовни
І керамічна писана краса,
І гальби з пивом, пінисті і повні,
Й вишивані добротні чудеса!..
І пряники медові у глазурі,
Пахуча шинка, сало, і хлібець!
Музичить на дротах, мов на бандурі,
Раптово увірвавшись, вітерець.
У фарах і гірляндах довга траса…
І я від щастя свічуся, хмільна,
Немов з ялинки зірвана прикраса –
Ота, найяскравіша, най-най-на…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707569
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
У очах твоїх Всесвіт, галактики,
Простір неба без краю, без меж...
Зазирну — і розірве на клаптики,
І до купи мене не збереш...
У очах твоїх весни і проліски,
І гроза, й теплі літні дощі.
А буває і блискавок полиски...
І до всіх дверей в душу ключі...
У них літо сховалось жоржинами,
І на віях гойдаються сни,
Пропікаючи душу жаринами
Мене ваблять до себе вони...
У них мрії мої всі здійснилися!
І рояться клубками думки:
Що ж вони на роки так спізнилися?
Чи то я поспішив на роки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Такі солодкі заметілі...
Сніжинки, квітами ванілі,
У білосніжному танку
Кружляють польку надшвидку.
Лоскочуть шию, щоки, руки
І тануть краплями розлуки
На спраглих від чекань вустах.
Душа, неначе білий птах,
Зривається, летить світами
Понад застиглими снігами.
Її спинити не дано,
У неї потаємне дно…
І не страшні їй заметілі,
Вона — володарка у тілі,
Княгиня в долі на плаву.
Ось так і з нею я живу.
Такі пухнасті заметілі,
Неначе вата із артілі,
Спадають ковдрою до ніг...
Я хочу, щоб ти їх зберіг,
Як оберіг
Наших доріг,
Оті солодкі заметілі...
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707458
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Як мама йшла на "вечорки",
В хустину кужіль загортала...
В зимовий вечір сніг хрусткий,
А я, маленька доганяла...
В бабусі хатка, як грибок,
Низенько стріха, білі стіни...
Я ледь встигала, як вовчок,
Заскочити у темні сіни.
А в хаті - тепло! і горить
Лампадка попід образами.
В печі вогонь палахкотить,
І чути тихий голос мами...
Пряде бабуся край вікна,
Хурчить, мов дзига, веретено,
Його мелодія сумна,
Звучить так тихо і пісенно.
Сідала мама і собі,
Свою роботу починала,
І пісня - в радості й журбі,
Мене на хвилях колисала.
Щось говорили - те, та се...
А я нічого не питала,
Затишний говір сон несе,
І я, мов в казці, засинала...
...Додому йдем, мороз тріщить,
Серденько - в захваті чи в страсі!..
О! я б хотіла вічно жить
У тому вимірі і часі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706710
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Там нога не ступала людская
И звериный теряется след;
Да и птица на взлете другая
И "простоя" у радуги нет.
В мелких брызгах густых водопадов,
Первозданный ютится рассвет;
В звездном свете лелеют отраду,
А не вечер отпущенных лет.
Пусть познает, еще не рожденный,
Мир в котором он должен был жить...
И на что он уже обреченный,
И таким его стоит любить?..
Здесь сегодня рождается праздник
(Чует сердце, как рушится мрак) -
Белых ангелов крестник и ратник
Возрождению поданный знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706555
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Свіча тополі проливає в ніч,
Молодика лякливо-тьмяний пломінь.
Убога тінь, як істини відгомінь,
Розходиться серпанком увсебіч.
Широкочолі привиди дубів,
Мов гарпії підносяться над лісом.
Мавпує будячок дошкульним бісом,
В трясовині ромашкових горбів.
Повзуть хмелі гадюками до зір,
Скелетом помертвілого горіха.
Крилом совиним визирає стріха,
З-за палісаду окаянних гір.
До шиї черешнини упирем,
Приссався чалий кущик винограду.
Пан терен вивів грати на леваду,
Вербо́вих фурій аспідний гарем…
Не знала б вакханалія кінця,
Та на зорі розправив янгол крила,
Забарвив чари Вовчого світила,
Коштовним пензлем першопромінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706574
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Люди шукають людей, щоб зігрітися трішки,
Будні зимові розбавити і метушню:
Пити какао і хрумкати разом горішки,
І милуватись палким пасадоблем вогню.
Взувши на ноги бабусині вовняні капці,
Вкупі гортати журнали і фотоальбом,
Погляд губити, шаріючись, між ілюстрацій,
Бо від взаємності доторків те́пло обом…
Щось говорити про фільми й книжкові новинки,
Хором співати, збиваючись з темпу, пісні…
Мріяти спільно про пахощі свіжі ялинки,
Про новорічний такий несподіваний сніг,
Що храбустітиме, мов накрохмалена вовна!..
Про кольорові гірлянди у вікнах квартир…
Люди шукають людей, ця потреба – духовна,
Десь підсвідомо закладений орієнтир:
Бути із кимось, так легше повірити в диво
Напередодні пресвітлого свята Різдва.
Люди знаходять людей – і від цього красиво,
Множиться щастя в повітрі і справжні дива!
[img]http://www.look.com.ua/pic/201503/1024x768/look.com.ua-117677.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706460
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PBQkOmW6BX4
[/youtube]
Ліниво падає сніжок,
Мороз так боляче кусає,
Та це не привід для думок,
Що холод гратись заважає.
Замерз давно уже каток,
Покрилась гірка білим снігом.
Повітря свіжого ковток,
І лікування дзвінким сміхом.
Мороз заліз за комірець.
Він намагався там зігрітись.
Але зірвався тут терпець:
Нащо теплом із ним ділитись.
Тупцюють ніжки по снігу,
Мороз підсилює ще вітер.
Любов нестримну, цю жагу
Несуть в серцях до зими діти.
Не мерзнуть ніжки в чобітках.
Пашать рум"янцем ніжні щічки.
Деревам тепло у платках...
Під снігом спить спокійно річка...
І лине сміх то тут, то там..
Зима - це щастя дітлахам..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706350
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
(Сказка для детей и взрослых)
Сон ребёнку приснился чудесный:
Ангел белый к нему прилетел.
Гость крылатый, почти бестелесный
Над кроваткою песенку пел.
А потом поманил за собою
В неизведанный сказочный мир,
Где, наполненный вечной любовью,
Обитает легчайший эфир.
Мирозданье им вслед улыбалось,
От безмолвия ветер утих,
Только звёзды по-детски смеялись
И рассвет обнимал их двоих.
А вокруг всё цвело, расцветало
От небесной такой красоты.
В триединстве там всё пребывало,
Нежной флейтой звучало внутри.
Вдруг, лучами струясь и играя,
Бог Отец, что Агапэ* зовут,
Им явился, как солнце, сияя.
Грудь Его освещал изумруд.
Взор Творца, в суть всего проникая,
Источал безмятежный покой.
И, казалось, любовь неземная
С глаз лилась золотою рекой.
Бог сказал:
- Изумруд Мой горячий,
Исцеляет людские сердца.
От него и слепой станет зрячим.
Будет жить он в душе мудреца.
Только знайте, что свет его лёгкий
Станет вдруг тяжелее свинца,
Если сердце вновь станет не кротким.
В душу он не войдёт гордеца.
Низко Ангел склонился пред Богом.
От волненья малыш чуть дышал.
Он хотел спросить Бога о многом.
Голос Ангела тихо звучал:
- Всемогущий Творец, Созидатель,
Ты сказал: от Тебя только Свет.
Почему же, скажи, О, Создатель,
На Земле столько горя и бед?
-Горе мною дано, – Бог ответил.
Горе – к Свету Святому стезя.
Всем даю изумруд этот светел, –
Луч струился сквозь сердце, скользя.
Сон прервался. Но, что это было?
Что всё значит – мальцу не понять.
Высоко в небе солнце светило…
Кто сон сможет его разгадать?
Вырос мальчик, стал мудрым поэтом.
В сердце свет изумрудный носил.
Прославлял он Агапэ сонетом
И взамен ничего не просил.
Что бы в жизни его не случилось,
Говорил:
- На всё воля Твоя!
Помнил он то, что в детстве приснилось:
Ведёт к Богу дорога сия.
С глубины бесконечной Вселенной,
На него из другого конца,
Взглядом любящим, благословенным
Смотрят мудрые очи Отца.
*Агапэ – безусловная любовь(древнегреческий).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706356
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Як спускається сутінь з небесних висот
Й б’ється сірістю вечір в кімнату крізь шибку,
Робить пам’ять уперто різкий поворот -
У очах незнайомця лукаву усмішку.
Погляд в погляд раптово на людях тихцем,
Що відбився прибоєм гарячим у скронях.
Хоч здавалось тоді, що не скоро знайдем
Ми слова, що сховають обличчя в долонях.
І в обіймах прокинеться в душах екстаз,
І вогнем їх напоїть, гамуючи спрагу.
Розговіють тіла, стрепенуться нараз
І любов рознесе по крові рівновагу.
11.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705977
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Стоит вся белая в снегу
У дома брошенная вишня.
Вернуть, что было не могу,
И очень жаль, что всё так вышло.
Давно ушли отец и мать -
Их небеса к себе позвали.
Остался дом пустым стоять,
Седыми дети уже стали.
Стоит печален старый дом,
С тоскою смотрит на дорогу.
А вишня грустная при нём
В душе посеяла тревогу.
Сугробы снега намело
И нет протоптаной дорожки.
Что было - время унесло.
Двор не ухожен здесь немножко.
Нет в доме смеха детворы,
Забыли вкус мы спелых вишен.
И лишь, с далёкой той поры,
Здесь крик совы так часто слышен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706008
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Були ми удвох, де літо розквітло.
І небо блакитне ясніло привітно.
По травах високих зі мною ходила,
де ґроном червоним калина ясніла.
А трави цвіли, і літо сміялось.
А в серці моєму назавжди зосталось
Те небо блакитне і літо у ґроні.
Поклала калина тобі їх в долоні.
Стояли удвох ми ген, біля річки.
Там ти заплітала калинові стрічки.
А я задивлявся на довгії коси
й на, скупані в травах, ніженьки босі.
А трави цвіли, і літо сміялось.
В очах твоїх ніжних назавжди зосталось
Те небо блакитне, і літо - у косах.
Весь світ засвітився у вранішних росах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672084
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
На веере каштановой листвы
Дождя ночного капля зависает...
Не знаю где и как сегодня ты,
Как я сама..? Да кто об этом знает?
Быть может знает капля хрусталя,
Что воспарить или упасть не рвётся -
Висит подобием полунуля...
Вот как-то так мне нынче и живётся.
Текущий день особо не мудрит,
Бежит навстречу радости от скуки...
А, может быть, и встречу посулит
Наперекор безвременной разлуке.
(фото с инета)
Спасибо большое Лауре за иллюстрацию стиха.
http://www.playcast.ru/view/11295822/f15d09da03abb5f4f98dad1fe57792509de541b7pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671723
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
[color="#001aff"][i][b]Бродяга - ветер, вечный странник,
Вдруг полюбил один цветок,
Он стал, души его избранник,
Как Жизнь - лелеял он росток.
Воздушным вальсом закружился
Сердец возвышенный роман,
И нимбом ветер озарился
Любимым был он и желанн .
От страстных ласок невесомых -
Кружился шар Земной быстрей,
От поцелуев двух влюбленных -
Мир был счастливей и светлей.
Но все казалось ветру мало
Его порывов нежных взлет,
Вдохнул всю мощь свою и силу -
Сломав любимый свой цветок.
Он очень трепетным дыханием
Спасать завядший стал росток
Кричал в отчаянном сознании:
Ты не любил меня цветок,
В тебя вдохнул свою я силу,
Всю отдал мощь своей любви.
Но предал ты меня, покинул,
Пусты признания твои…
***
И все, кто любит - должен знать -
Любовь не силой измеряют…
А счастье чтоб не потерять -
Как мотылек, над ним порхают.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669507
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Бджілка дуже натрудилась,
Облітала усі квіти,
Аж до вулика спізнилась,
Крильця стали вже тремтіти.
Прилягла в саду поспати
На ромашкових подушках,
Довелося ночувати
У білесеньких пелюстках.
Небо супилось хмарками,
Навіть вже збирався дощик,
Бджілка стомлена без мами
Вже пірнула в сон солодкий.
“Хоч би бджілку не збудити,”-
Шепотіли тихо зорі,
Бджілку листячком прикрили
Ельфи різнокольорові.
Бджілці снились луки чисті,
Саду ніжний аромат
І метелики барвисті,
І чарівний сміх малят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669461
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
[img]http://images.bankoboev.ru/big/bankoboev.ru-kotenok_nyuhaet_oduvanchik-41684.jpg[/img]
Котику сіренький,
подушкові лапки,
подихом легеньким
дмуха на кульбабки.
І летять у висі
білі павутинки.
Котик утомився
і приліг на спинку.
В носику лоскоче,
укриває ватка,
котик буррр-буркоче
і лягає спатки.
Котику сіренький,
сни з очей сонькових
туляться рясненько
до кульбаб хмаркових.
Білим-білим світом,
теплим пір’є-пухом
причаїлось літо
Котику за вухом.
[img]http://www.xrest.ru/schemes/00/14/13/ee/%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%B8-1.jpg[/img][img]http://img-fotki.yandex.ru/get/9516/116075328.4c/0_d4311_9121fab3_XXL.jpg[/img][img]http://www.xrest.ru/schemes/00/11/eb/4e/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%B8-1.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669346
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
[img]http://cs7050.vk.me/c540106/v540106949/36110/02maHbsuiH4.jpg[/img]
[b]"Наскільки я тебе люблю?
Настільки ти від мене даленієш."[/b]
[color="#00ff0d"]Коррадо Калабро.[/color]
Даленієш…
Мій обрій блідне.
В парасольку
згорнулась душа.
А повітря гаряче,
літнє -
закальянилося ….
Спокушай -
У люпинові сни
травневі,
де куйовдиться
лип жовтизна
У руках Твоїх -
глина Єви
доки віддана,
доти жива.
А коли моє небо
низько
І клубочиться
вниз буревій,
уявляю -
Ти дуже близько
і вустами
торкаєшся
вій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668992
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Проснувся вмитий росами світанок
під спів колоратурний солов'я.
Легка, як вітер, я лечу на ґанок,
бо при мені – лише душа моя,
яку не встигли загнуздати плани –
тягар обов'язків дрімає ще –
спішу в мій сад, красу спивать доп'яну,
аж поки подих перехопить щем.
Дерева, квіти... – в нас своя розмова
на рівні духа потаємних струн.
Я розумію їх без звуку слова,
як відьма – таємничість древніх рун.
Шепочуть в росах мерехтливих трави,
що янгол слізки тут вночі згубив,
що в нетрях вже підрісшої отави
кипить життя – театр комедій, див.
Про болі проскрипів старезний берест,
поскаржився на остеохондроз,
у затінку поблід низенький верес –
без сонця в нього авітаміноз.
Тюрбан султанський одягли піони
і похилили голови від дум,
стрункі, нап'яливши по три корони,
іриси – ці не відають про сум.
У когось – спрага, хтось над кимось висне,
комусь тут мокро, хтось від сонця вмлів...
Безмежне розмаїття – барвам тісно
в цім царстві незрівнянних кольорів.
Мій любий сад, – сімейства, види, клани –
найперше хоббі, мій пріоритет.
Вони мені диктують мої плани,
задаючи шалений ритм і темп.
Поохаю, жаліючись на втому,
що осідлали всі мене... А втім –
немає від природи краще дому,
коли живеш в гармонії із ним.
28.05. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668982
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Коли з душі ідуть не просто рими,
А наче півжиття назавжди йде,
І думаєш словами вже чужими,
І серце-камінь холодно-тверде,
Так хочеться сховатися від світу,
Від підлих зрад, жорстокості, брехні!
Холодне серце, наче із граніту,
Як метроном, вистукує в мені.
Воно ще вірить у добро і казку,
Зробити хоче ще назустріч крок,
Відчути хоче ще тепло і ласку,
Щоб полетіти знову до зірок...
Десь там, у глибині, в холодній кризі
Іще горить, ще теплиться життя...
Я вірю: у небесній диво-книзі
Відкрито ще сторінку в майбуття!
Без віри, без любові все вмирає,
Бо без любові в серці лід, зима...
І щирою молитва не буває,
Якщо любові у душі нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uQz2p_pD4-s[/youtube]
Розлогий кущ... Цвітуть троянди.
І повнять пахощами світ.
Додолу хиляться гірлянди...
Проміння сонячного цвіт.
Не просто кущ - окраса саду.
Пахучі жовті пелюстки.
Хибні думки, що символ зради
Ховають в себе ці квітки.
Троянда жовта, як світанок,
Емблема дружби, чистоти.
Серця не здатна тяжко ранить:
Занадто ніжні колючки.
Хлюпоче в склянці ніжна квітка.
А я не можу зрозуміть:
Чом розлучились тоді швидко,
Усе тривало тільки мить.
Чи, може, дарував їх рідко.
Боявсь - зів"януть у воді.
Та жовті квіти були свідком,
Як ми були ще молоді...
На них я з ніжністю дивлюся.
А плин років не спинить час..
А що тепер? Лиш посміхнуся,
Згадаю іноді про нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668845
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Спокуслива травнева ніч –
Смуглява дівчина – красуня,
Зі мною нині, віч на віч –
Все хизувалась, - чи засну я…
Вразливі здібності нічні –
Не приховаю – чарували…
У піднебесній тій пітьмі,
Зірки ясні - бенкетували…
Медовий місяць чеберяв,
Відверто, у нічнім просторі,
В гаї квітучі зазирав…
Нектар хмільний у тому морі.
Вражала ніченька мене
Верлібром співу солов’їним,
А царство жаб’яче земне –
Концертом для Душі незримим…
Спокуслива травнева ніч -
Немає сумніву ні тіні.
Моє признання віч на віч!
Бува лише на Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663543
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Коли загораються зорі,
А місяць гуляє дахами,
І вітру крильцята прозорі
Жонглюють чарівними снами,
Тобі розкажу тихо казку,
Пухнасте моє Кошенятко.
Заплющуй очиці, будь ласка,
Бо час уже грайликам спатки.
На стелі гойдає дрімота
Якісь візерунчасті тіні -
Немов відкриває ворота,
Щоб в хату ввійшли сновидіння;
Залишимо печива трішки
І чашечку м'ятного чаю
На столику, побіля ліжка, -
До тебе нехай прилітають .
Присядуть нехай на подушку
І крильцями ніжно лоскочуть,
І тихо шепочуть на вушко :
"Спи, Котику, доброї ночі... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Маленький кав*ярний куточок у затишній казці
Тихий оазис спокою в натовпі площ
Глибинно-серцево пульсує будиночок щастя
На музику кави гостинно запрошує дощ.
Нотки чарівні ірландського крему з бейлізом
Дотики музики кельтів і присмак вогню,
В домішку з морем пестливого, ніжного бризу
Кавовий промінь з безодні байдужого дню.
Свіжомелені зерна. Танок світлих спогадів предків
Дощ згадує перший веселий гучний карнавал
На Батьківщині прадавнього бога ацтеків
Мекстля. Піратів. Землі, що мандрував.
Кожне веселе обличчя, засмучений погляд
Гори, рівнини, ліси, кожен парк, кожен сквер
Тихі розмови про Всесвіт на каві із Богом,
Замурзані душі, що вмиє у чистий четвер.
В тьмяному погляді щемно танцюють дельфіни
Він залишився б назавжди. Та треба іти.
В сни до дівча, що дрімає на його колінах,
Щоб дідусеві дорогу знайти крізь світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668537
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Туда, где трава до пояса,
Полынь да ромашка белая,
Волнение дикого колоса
Да мёдом душица зрелая...
И рухнув на землю замертво,
Успеть её силу вдохнуть...
Воскреснуть, родиться заново,
А после - продолжить свой путь...
Лишь там, где трава до пояса
Да небо с птицею певчею,
На пике чистого голоса
Пойму любовь эту, вечную.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668629
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4 [/youtube]
Спахнуло, як від страху, темне небо,
І полум"ям зайнявся горизонт.
Прокинулись птахи,піднявся щебет.
І землю покида солодкий сон.
Загравою палає ніжний ранок,
І новий день повіки відкрива.
Над річкою пливе легкий серпанок,
Навколо знову творяться дива.
Пливе кудись по річці соломинка.
Ніхто не знає : довгий чи той шлях.
І де наступна буде та зупинка...
Невже, в душі не має вона страх?
А хвильки, нею граючись, кидають.
Іще хвилинка і піде до дна.
Безжалісно вітри он листя обривають.
Далеко осінь, це ж іще весна.
Закруте річка все в коловороті,
І хто кого тут може врятувать?
Хоч все навколо в сонця позолоті,
І все навкіл тут може зчарувать,
Та новий день несе комусь відраду,
І буде хтось щасливим у цей час.
Для іншого він буде день безладу..
Та ранок промовчить про це сказать..
--------------------------------------------
Гарних вам та ніжних світанків,
Радісних та теплих днів, мої Друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668527
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 27.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c [/youtube]
Дякую ВІталію Назаруку за ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174
-----------------------------------------------------
Дрімає степ, напоєний дощем.
В повітрі зависає дивна тиша.
І пахне теплим, свіжим вітерцем.
Омитий хліб, немов позолотішав.
Повільно дозрівають вже хліба.
Червоні маки вогником палають.
Між ними, ніби стрічка голуба,
Красуючись, волошки розцвітають.
І очі напуває дивний світ.
Це вітер уплітає в жовті коси
Чудові барви, неповторний цвіт,
Що для душі щасливу мить приносить.
Народжується з ночі новий день.
Весняний ранок п"є із квітів роси.
Ми вдвох по росах босоніж ідем,
Волошки ти уплів у мої коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Сіла якось пара лебедина
В річечку, що бігла край села,
Та вода у сонячну годину
Дуже вже прозорою була.
Плавали вони й пили водицю,
А вона дзеркалила тіла,
Вперше тут кохались білі птиці,
І щаслива річечка текла.
Та недовго пара лебедина
Чарувала водяний цей світ,
Небезпека в березі ходила…
Затремтів калини білий цвіт…
Постріл, ніби грім, порушив небо,
Затряслася з ляку синя вись…
Лебеді згадали враз про себе –
Стрімко в небеса вони знялись.
Сльози забриніли у лебідки,
Лебідь їй крилечко підставляв,
Лиш верба була у них за свідка –
Бачила, хто з берега стріляв.
І побігла далі рада річка,
Засміявся вслід калини цвіт,
Й хоч лежала стоптана травичка,
Не збіднів на білих птахів світ.
21.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668247
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Давай зберемось друзі
Колись у ріднім крузі
Молодість покличемо свою
Є про , що згадати, долю розказати
У благословенному краю....
Приспів:
Летіть із доріг
На рідний поріг
Вертайтесь додому ви знову
Бо кличе зоря
Нам з неба сія
На щиру душевну розмову
Згадаємо ми
Як швидко зросли
І як по світах розлетілись
Блукав наче птах
У дальніх краях
Сьогодні нарешті зустрілись....
Тут рідне усе
Джерельце і те
Напоїть своєю снагою
А стежка крута, що в люди вела
Давно заросла вже травою....
Приспів:
Із памяті літ
Немов в диво- світ
Вертаюсь я подумки знову
Вас поруч нема, та знаю імя
І з вами веду я розмову.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668236
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Вона одна- та, що відчула щастя,
Одна- єдина, з іменем весна,
У світлі коси знов впліталось рястя,
Краса дівоча, врода неземна.
Торкався місяць тихо десь отарів,
Звабляв зірки, що падали в траву,
Щось віщував у зговорі з мольфаром,
Приваблював, зчаровував весну.
Вдягали чари молоденьку мавку,
В вінок із трав п'янких, наче мигдаль,
Де вітер тихо опустивсь на лавку,
Мов музикант усівся за рояль.
І вигравав всю музику кохання,
Для неї- тої, що калиною цвіла,
Її, єдиній він співав до рання-
Одній- єдиній, з іменем весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668105
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016
[img]http://files.moblo.pl/0/4/89/48956_landa-dziewczyna-likely-pl-3195a237.jpg[/img]
Сонце в зеніті – круглий спартанський щит,
Що відбиває хмар кочові навали.
Стелиться мох, м’якенький, мов оксамит,
Ноги людські по ньому ще не ступали.
Штрикає тишу гілки сухої хруст,
Вітер бринить джмелем у верхів’ї сосен…
Йду обережно й тихо – ні пари з вуст,
Жалять обличчя хвойні голки́, мов оси.
Свіже повітря зв’я́зки у горлі рве,
Наче мембрана, пружно спирає груди…
Ладаном ліс обкурює все живе,
Лиш непорушні скель кам’яні споруди.
Міряю світ відбитками підошов…
Ліс – посивілий дід, але ще нівроку!
Здалеку привітає: «Це хто прийшов?
Начебто й не змінилась за ці півроку…
Ну ж бо, сідай сюди, на трухлявий пень,
І викладай усе, що в душі ховала…».
Хлю́пне теплом крізь вуса і засопе,
Очі зелені блиснуть, немов дзеркала.
Я притулюсь щокою до бороди,
Наче ми з ним не бачились цілу вічність –
Так, як до пана леститься кіт рудий,
Погляди перегукуються зустрічні.
Мовчки собі поси́димо: я і він,
Щебетом заколисані і вітриськом…
Десь обізветься грому протяжний дзвін –
Схоже, пора додому, вже дощик близько…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667834
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Мені тепер байдуже, чуєш, вже байдуже все!
В душі, як в безкрайому полі, пронизливий вітер
Всі спогади за горизонт назавжди віднесе -
Туди, де у квітах сховалося сонячне літо...
Мені вже не холодно, чуєш, бо гріє весна!
Душі монохром розфарбує вона веселково,
І пісня пташина сонатово в серці луна,
І місяць дарує на щастячко жовту підкову...
Позаду лишилась колюча холодна зима,
Що шпичкою криги у серце гаряче шпигнула.
Мені тепер байдуже, бо вже нічого нема...
Жалі запакую в конверт, адресую: "В минуле"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах, матусю, лишилася.
В твоїх косах ясних залишилася.
Чому, рідна моя, засмутилася?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Ще недавно плела в коси стрічечку,
а тепер сивина світить в нічечку.
Ой, як щедро вона в косах сіється...
Про що, мамко моя, тобі мріється?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах ясних засвітилася.
Назавжди вона в них залишається.
Тихим сріблом ясним розсипається!
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667766
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Чому зозуля не співа,
Шукає все когось роками?
І не назвуть її вдова,
І не покличуть діти: «Мамо..»
Мені так шкода пташку цю,
І безнадійне «ку» хвилює.
« В гнізді, з любові й чебрецю,
Своїх дітей рости», – молю я.
А пташка знову мені: «Ку!»
Й сховалась у густому листі.
Почувся голос у ліску:
«Без неї діти піднялися.»
10.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667737
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Будить матуся щоранку розніжене сонце
Дзвоном в дійницю дзвінких промінців молока.
Піниться небо, та ненька стоїть Охоронцем:
Світ цей тримає Господь і матусі рука.
Цідить матуся світанок у Всесвіту банку
Через цідилочок складених втроє хмарин.
Ангели крила купають в густому серпанку.
Струшує в ніч небо попіл останніх жарин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664935
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 22.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2zBg7Tp3BBE [/youtube]
Усмішка - поцілунок для душі.
Я поглядом тебе своїм ласкаю.
Пройшов сезон, закінчились дощі.
І я тебе знов ніжно обіймаю...
Тихенько щось шепоче очерет
Вербичці тій, що коси полоскала.
І так хотілось долі взнать секрет
В зозулі, що десь поряд кукувала.
Як я чекала слів отих простих,
І ти казав, що коси пахнуть літом.
І вітер з нетерпінням теж затих...
Акація рясніла білим цвітом.
І гостро пахли квіти степові.
Духмяний вечір зависав над ставом.
Та десь з"явились хмари грозові...
А ми дощів в цей час і не чекали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667610
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Зачеркаю сю думку солодко-гірку,
Зачеканю лик бронзи до блиску,
І припну до листка біль...печаль говірку,
І народиться слово в любистку.
Зачерпну вдих ванільний твоїх орхідей,
І розсиплю журу за вітрами.
Так тужливо щебече в садку соловей...
Не вдивляйся...ті очі - цунамі,
Що потоплять у вирі смарагдових мрій,
Що підіймуть до зір мерехтливих.
І влаштують у душах незримий двобій
Почуттів тонкострунно-грайливих...
Зачеркаю сю думку...за давніх-давен,
Із майбутніх вітрів коловерті...
Щоб не чути зрадливого звуку сирен,
Розчинюся у місячній чверті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667455
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Біля двору, біля двору калинонька гнеться.
Біля неї, біля неї ластівочка в' ється.
Скажи мені, калинонько, чом до землі гнешся?
Скажи мені, ластівочко, чом так низько в' єшся?
Мене, пишну калиноньку, вітер нагинає.
А я, мала ластівочка, гніздечко шукаю.
Тепер знаю, калинонько, чом до землі гнешся.
Знаю, моя ластівочко, чом так низько в'єшся.
Утіш мене, калинонько, тугу зніми з серця.
Десь поїхав мій миленький, а коли вернеться?
Якщо з іншою він в парі - ще нижче схилися.
А ти, мала ластівочко, іще нижче вийся.
Біля двору калинонька у цвіту вся, пишна.
А я свого миленького зустрічати вийшла.
Знаю, знаю, калинонько, що нам бути в парі.
Бачу, бачу, ластівочко, що ти в'єшся в хмарі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667406
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
В теплім спомині – літній вечір…
Зорі дивляться-мерехтять…
І рука, що лягла на плечі…
Ті ж від дотику ледь тремтять…
Зазоріли кохані очі
І жадане у них «люблю».
Місяць виплив назустріч ночі…
Думка блиснула: «Чи не сплю?»
Гарячів твій нерівний подих,
Раптом губи вогнем обпік…
І цілунки, цілунки потім…
І належу я вже тобі…
Зорі все іще мерехтіли.
Вечір, тихий, у ніч поплив,
А під ними – два пружних тіла
Й душі, котрі любов пили.
24.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667171
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]
Ця́тки ві́кон блимають, мов стразики,
Кожна з них – увімкнений ефір.
Із дверей викочуюсь, як з пазухи
Жовтобоке яблуко, надвір.
Світлофори в темряві виблискують ─
Сухопутні стражі-маяки…
Трасу, мов докупи зшиті блискавки,
Бороздять автівки-бігунки.
Гуркотять колеса, мов у рупори,
Будять заколисану весну,
І зірки загвинчені шурупами
В стелю неба, темну, натяжну.
Пізно, та вночі не спиться містові:
Де-не-де ще людно, суєта…
І дахи полоще через відстані
Мерехтлива зоряна сльота.
Ніч, мов хрущ, гуде, вібрує, кліпає
Плямами яскравих ліхтарів…
Випускають в небо, як з фолікулів,
Сиві пасма труби-димарі.
Згодом, як ущухнуть вулиць повені,
І авто останнє камінцем
Булькне десь у темінь асфальтовану,
Північ сажу висипле тихцем…
Розподілить плавно – до мілі́метра,
Вкриє місто мороку обрус...
Аж допоки завтра все не вимете
Молодий світанок-сажотрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Налий мені, милий, вина...
Не ніч, а якась дивина -
Осяяна зіркою вись,
Бо долі, мов руки, сплелись.
Скажи, я від чого хмільна..?
Невже від краплини вина,
Чи може від сірих очей,
Чи від солов"їних ночей..?
До серця мене пригортай,
Цілунком мене пригощай...
Не ніч, а якась дивина -
Налий мені, милий, вина...
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666476
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
ледь сіріє, кохана, ти всміхнена лагідно спиш,
а розквітлі дерева за вікнами ходять навшпиньки,
сонне сонце крокує доріжкою першої з тиш,
новий ранок несе, наче писанку, в легкій торбинці
я вкриваю тихенько твоє привідкрите плече,
а рельєф наших тіл в серцевидний складається кратер,
ти під крихкістю снів магматичним біжиш ручаєм,
о нестерпна солодкість об тебе себе обпікати!
що ми разом ось тут - найвеличніше диво із див,
давньоруських волхвів всемогутнє якесь чародійство,
і здається мені, що тебе споконвіку любив,
що ми зріли разом танці вогнищ поселень трипільських
ми й самі потанцюємо, ранку ніяк не діждусь,
але ти ще поспи, вільна птахо моя вогнекрила,
і здається мені, що це сонце й дерева в саду,
що цей ранок, мене й моє щастя сама ти створила!
21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661150
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 19.05.2016
Ванільний сон-вітер майбутнього
Корицею трішки гірчить.
П`янкою, без слів, незабутньою
Веснянкою в серці звучить...
У венах пульсують лавандово
Квітково-замріяні сни...
Життя починається заново
В зеленому лоні весни!
Відродиться із громовицею
Дощем між зелених отав,
І ляже до ніг косовицею
У пахощах скошених трав...
Підніметься в небо із піснею
У гаї нічнім солов`я,
Що співом годиною пізньою
Із Богом, мабуть, розмовля...
І я доторкнусь до могутнього,
Що душу у небо зове...
Ванільний сон-вітер майбутнього
Веснянкою в серці живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Не треба, не бійся,
Це поки що лиш манівці.
А що буде завтра, відомо лиш Господу Богу…
Немає мольберта… у тебе в руках олівці,
Твої олівці…
покладеш на холодну підлогу
Сувій полотна,
Ніби контурну карту півкуль…
Отак жебраки розкладають на площах ганчір”я…
Як сонце погасне, до місяця, сестро, малюй…
Малюй до зірок,
що торкають твоє надвечір”я.
Що світу - до тебе?
Що світу - до болю твого?!
А ти не питай… він глухий до твоєї печалі…
Лише полотно… коли сонце торкнеться його,
Відкрий його променям
вишиті серцем скрижалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667046
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Мой дождь пришёл... Я так грустила...
Я о тебе всегда грущу...
Но вот ты снова даришь силы
И мне всё будто по плечу.
Молчу... Тобою дышит тело,
Тобою тихо льётся мысль
И по шуршащим листьям смело
Ступая оживает смысл.
Волшебник, воскрешаешь пепел,
Бальзамом вглубь забытых ран
Вникаешь... Ветер всё свирепей
Сомнений гонит вдаль туман.
А я в дожде... И так спокойно.
Моя душа в слезах небес.
И так отрадно дышит вольность,
Что целый мир в ней вмиг исчез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535067
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 19.05.2016
Десь, у місячній безодні,
Гаснуть зорі,
Тіні постають холодні
І прозорі,
І думки стають твердими,
Ніби криця,
І літають Херувими,
Наче птиці...
Десь, у місячній безодні, -
Інший вимір.
Там гуляє Звір голодний
(ще не вимер),
Іклами і пазурами
Тягне світло
До задимленої ями -
Щоб не квітло.
Десь, у місячній безодні,
Дні - пустелі:
І безлюдні, і безводні -
Невеселі.
Замість перекотиполя -
Мертві душі.
І жене їх вітер-доля
За край суші...
Десь, у місячній безодні,
Сни про тебе,
Що наснилися сьогодні
Без потреби...
Розсівають хмари просо
Небокраєм :
Чи то сльози, чи то роси -
Хто їх знає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Я сьогодні прихилю весь світ,
подарую Вам віру й надію,
я у Господа вимолю літ,
моїм друзям, з якими зумію
поділити життя і любов,
дні святкові, а також буденні,
примхи осені, весноньку знов,
люту зиму, всі свята блаженні.
Хай серця щирим літом палають,
вірні душі лиш радість несуть
і домівки хай горя не знають-
всі домівки, де друзі живуть.
Ви родиною стали для мене,
хоч ніколи не бачились ми,
хай Вам щастя вкладається в жмені,
діти Ваші живуть без війни.
Хай Вкраїнонька наша воскресне,
хай любов запанує між нас,
біль і зависть із душ наших щезне,
помолюся до Бога за Вас.
За чудові святкові вітання,
що принесли в дарунок мені:
за вірші, за пісні, за бажання,
многих літ Вам також на землі.
Я налию вина повну чару,
засолоджу медами землі,
хай ніколи не буде в нас чварів,
хай співають в садах солов'ї.
Все негоже хай згине з землі,
а все гоже хай стане на варті,
Шануймося, друзі мої!
Шануймось, бо ми того варті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666833
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де солов'ї і місячна соната,
Де стерті грані різних протиріч,
Де вітерець грайливий і крилатий.
І я піду з тобою хоч на край
Усесвіту... а може, навіть, далі...
Веди мене, цілуй мене, кохай,
Вплітай мене до сяйва пекторалі!..
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де окрім нас - лиш зорі і дорога,
Де ми з тобою будем віч-на-віч
З собою, з небом і, напевно, з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Не моляться до сонця пшениці,
Лиш маки бовваніють, наче рани,
На тілі незасіяного лану,
Де Янгол зі свічею у руці
Ллє сльози по Вкраїнському талану...
Цьогоріч вродять знов одні хрести -
У Смерті дуже щедра косовиця.
Втомилася стинать її правиця
Ті долі, що могли б ще розцвісти,
Та душить їх нещадно повитиця...
Зрікаються крилаток ясени...
Бентежний дощ мигичить над полями,
Як посивіла колискова мами
Чиї у муках зроджені сини
У вічність відлітають журавлями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Уламки болю, сходжені стежки,
непройдених шляхів лишилось мало.
Цвітуть дороговказами сади,
я ж бачила - весна й не проминала...
А те, що пелюстки зірвало вниз,
лиш примха змін сезону невловима.
Хай буде дощ! Сьогодні, як колись,
плачем прорветься снів гаряча злива...
Вторує серце небу і весні,
збираю роси певною рукою...
Уламки болю - перли дорогі,
ціна на них - то згода із собою.
17.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660504
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 09.05.2016
Он запомнил ее девчонкой
В белом платьице и с косою...
С ее голосом, песней звонкой,
Выживал под волной взрывною.
В лязге гусениц танков грозных
Он ни капли не чуял страху,
Ее бантов цвет ультра-модный
Вел, под пули врага, в атаку.
Лет пятнадцать ей иль чуть больше,
А война третий год уж длится
И так хочется жить подольше,
Чтоб с ней встретиться и влюбиться.
Украина в огне и Польша,
Но цветет грозной силой знамя,
Не уступим ни пяди больше,
Под ногами у фрицов пламя.
Образ девочки той на сердце,
Как зеницу хранил все годы,
Мы так рано ушли из детства
И познали войны невзгоды.
Залп Победы расслабил нервы.
Пал Берлин и фашизм растаял;
Он об этом узнал не первым,
Но девятого, точно, мая.
Возвращался с надеждой к дому,
Встретить ту, в белоснежном платье
И с цветами, и с майским громом...
Где ж искать ее еще знать бы.
В белом платьице и с косичкой...
В гимнастерке и грудь в наградах...
Сердце вспыхнуло словно спичка
И с тех дней они всюду рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664812
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш.
Поглянь, прошу, на землю із небес.
Коли ж ти цих убивців покараєш?
Нехай здійсниться чудо із чудес!
Хіба їх не родила жінка- мати?
Були ж дітьми такими, як усі.
Невже в дитинстві вчили їх вбивати,
Втрачати усі цінності людські?
Хто їм давав можливість так карати,
Вбивати так жорстоко, без страху?
У Тебе, Господи, про це хочу спитати:
Чи буде кара за годину цю лиху?
За сльози матерів, за їхнє горе,
За те, що не побачуть вже синів.
За відчай, безнадію ціле море.
За долю, що гірчить, немов полинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664776
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Життєва доля непроста –
Все суєта та суєта.
Кує зозуленька літа,
Старенька мати відцвіта.
Не відцвітай, я повернусь,
Дитинства світу доторкнусь,
Цілющої води нап’юсь,
Заплачу з туги й засміюсь.
Приспів:
Мене зустрінуть із розлук,
Пелюстки найніжніших рук,
Очей небесних чистота,
Любов воістину свята,
Що збереже і сохранить –
Лиш мати вміє так любить.
Я повертаюся назад,
Білесеньких хатинок ряд.
Без мене відцвітає сад,
Вітри без мене гомонять.
Ще мить , солодко - щемна мить
І хвіртка гірко забринить.
Лиш мати вміє так любить
І непрощенного простить…
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664711
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Я вдячна, мамо, за життя,
За колискову в ясні ночі,
Донька твоя- твоє дитя,
Цілує щиро твої очі.
Я вдячна, мамо, за любов,
За ніжність, ласку та терпіння,
Я притулюся знов і знов,
Хоча душа уже осіння.
Я вдячна, мамо, за тепло,
За молитви та щире слово,
В житті по- всякому було,
Та ти прощала знов і знову.
Я вдячна, мамо, за життя-
Твоє життя, що дарувала,
Що вклала у своє дитя,
В цілунках пестила й купала.
Я вдячна, мамо, за життя,
За всі співАнки, вишивАнки,
Твоя в них доля і моя,
В них наші, мамо, світлі ранки.
За все я дякую тобі-
Матусю, мамо, моя ненько!
У всім відказуєш собі,
Все дітям віддаєш рідненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664680
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Вот и канули майские грозы,
По обсыпался яблони цвет;
Но во сне, так же, мчат паровозы
В край, на карте которого нет.
Ароматы цветущего сада
Продолжают блуждать в тишине
И ждет странника-мыслей награда -
Сон из юности рвется ко мне.
Лепестки белоснежных созвездий
Прислонились к истокам: к земле
И спешит "группа белых медведей",
Как в последний вагон в феврале...
Где-то там, в предрассветном тумане,
Невзирая на "прелести" лет,
Бродит юность в сердечном обмане
Не вернув контролеру билет.
Как же дорог мне прошлого свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664486
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 06.05.2016
Ніченька виспалась у високості,
Трави в росі зацвіли,
Радо іде до нас сонечко в гості,
Пісню птахи завели.
Ледь голубою і трішки кривою
Стрічкою річка лягла,
Йде понад лісом і лугом з травою
Ранок, спішить до села.
Вийду у берег – вода не хлюпоче –
Дише, неначе димить,
Вкрилася сірим, ледь видимим клоччям.
То – неповторна є мить!
26.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664250
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 06.05.2016
Розносив вітер пахощі духмяні,
Летів під ноги в стежку сніговій.
Пелюстки білі падали, як п’яні,
Черемхою запахнув весновій.
Терпкий дурман наповнював долину,
На крилах трунок в небо піднімав.
Немов у сні надихався цитрину,
Вже соловейко з лісу щебетав.
Дзвеніла вдалеч пісня солов’їна,
Рікою розлилася у гаю.
Діброва наче дівка захмеліла…
І я… неначе, почуваюся в Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
В саду промені ранкові,
Кущики дражнили.
Соловейки світанкові,
Внучку розбудили.
Із ставка в жмені Настуся,
Води зачерпнула.
Вмила личко, кицю Дусю
І у двір порхнула.
Обняла свою бабулю,
Як білка крутнулась.
Покотилась наче куля,
Дідуся торкнулась.
Притулилася до діда,
Цьомнула у груди.
Фея… далі полетіла,
Устигає всюди.
Вже десятий їй минає,
Внученьці сьогодні.
Солов’їний спів злітає,
У дні великодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664034
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Слова твої пахнуть лавандою -
Як спокій...як місяць...як ніч,
Де я між сузір'їв розгадую
Тайнопис твоїх протиріч...
Думки твої пахнуть поли'ново-
Як вітер спекотного дня,
Де кисло - солодко - ожиново
Нам сонячні струни бринять...
Мовчання твоє пахне холодом -
Як сни-візерунки на склі...
Сміється Мороз в сиву бороду
І сипле снігів кришталі...
І пахнуть цілунки цукатами...
Гіпотез кружляють рої :
Якими п'янять ароматами
Мене теплі очі твої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Коли у душу просяться слова,
Стає усе на світі дріб’язкове :
Є тільки я, папір і Боже слово,
Яке на клапті серце розрива.
Шукаю рими у сузір’ї снів,
Зриваю зорі в шалу ейфорії.
І скапує натхнення через вії
Пекучими перлинами вогнів.
О, як тоді нуртує в жилах кров!
Як вибиває серденько чечітку!
Трясуться руки, та виводжу чітко
Слова, просіяні через Любов.
Чуття напнуться, ніби тятива.
А потім пустка, тиша і утома…
Спочину мить й молитимусь потому,
Щоб не стихали у душі Слова. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663924
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XapXYrd0tAk[/youtube][img]http://99px.ru/sstorage/86/2015/08/image_860808151312503537773.gif[/img]
[i][b]Вуста твої, медово-п"янкі, потонули в трояндових пелюстках моїх,
Застигли густим медом цілунка... в незбагненній небесній таїні на зорі,
В потоці чарівних флюїдів весни, яка вже бринить для закоханих всіх,
Розливається хмільно-прянно по тілу, торкається серця в шепоті вітрів.
Та для душі ще дуже мало, розстібнутих гудзиків ванільного неба,
Потоків сонячної прани...вона хоче розмаю, полинути до раю,
Купатися в серпанку на хвилях кохання, а не в згубному трунку пекла,
Слухати сонети солов"я в зелених дібровах, гаях...Я так воскресаю.
В обіймах рук твоїх сильних, я тремчу, колотиться серце, десь, всередині,
Плавиться мед , стікає лавою в кожну клітину й немає тієї сили
Щоб протистояти потоку...він несе...і не видно барв , а тільки тіні...
Люблю! Насолоджуюсь обіймами й цілунками ...Які ж то миті красиві!
Ловлю ці миті в травах росяних, у веселці, після дощу, у кульбабі
Сонцеосяйній на моріжку, в духм"яному бузку, у всьому, що й не осягну,
У м"яті, в любистку, в дзвіночках конвалії, в зеленокосій вербі...В собі...
О, Боже! Як я тебе люблю за цю красу, за весну, за цю казку чарівну![/b]
[/i]
*******
Анімація
http://supergif.do.am/load/povsednevnaja_animacija/vesna/vesennij_poceluj/2-1-0-29154
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658600
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Не весенняя нынче погода,
От людей веет холодом лютым...
Может дань это мертвого года
Для блаженных и в поясе гнутых?
Журавли не вернулись на гнезда,
Горьким соком рыдают березы...
Неужели задумались поздно
И растрачено счастье на слезы?
Прошлогодней любуюсь рябиной,
Сотням "солнц" сердце ставит задачу...
Не хочу жить у берега льдиной,
От того и борюсь, а не плачу.
Разбужу соловья на рассвете
И споем, от души, Марсельезу,
И грозой вспыхнет небо не в лете,
И раздавит волна волнорезы.
Перестаньте в меня тыкать пальцем,
Я не плюшевый и не ломаюсь;
А коль мне суждено стать скитальцем,
Я иду, но увы не прощаюсь,
Я весной к вам опять возвращаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659825
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Плине долі ріка
По життєвім неоранім полю,
То сльозою стіка,
Коли стрінеться камінь в путі,
То бідою ляка,
То рятує від кривди і болю…
Плине долі ріка,
І я нею пливу по житті…
Плине долі ріка
То вузьким ручаєм, то потоком,
Хоч мінлива така.
Та вона – лиш одна, лиш моя…
Так було й є в віках,
І так буде у світі, допоки
Чаруватиме світ і манитиме світлом зоря.
Плине долі ріка,
І той плин – ні змінить, ні спинити,
І думкам не звикать
Вистеляти шляхи сподівань,
Щоби долі ріку,
Мов м’які спориші, підкорити,
Й мати волю таку,
Щоб змінити життя без вагань!..
Плине долі ріка
Від народженя і до сьогодні,
Не росою стіка,
А водою гіркою від зрад,
І до болю звика,
Й берегів своїх сіро-холодних,
Але це не ляка,
І здобутків є більше, ніж втрат…
6.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659681
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Коли літа у сивині ізрання,
То – долі непростої є сліди,
А мо’, зола то від душі згоряння,
Чи похідна від людської біди.
Тож коли бачу посивілі скроні,
Знімаю чемно свій я капелюх,
І не тому, що люди ці в короні,
Цим бур’яни в душі я прополю.
Я теж у іній скоро приберуся,
Бо ж не щадило і мене життя,
Законам людства легко підкорюся,
Бо й я краплинка теж цього буття.
І хоч в путі підбились мої коні,
Перепочинку рокам не видать,
На все свої у вічності закони:
Кого – в Тартар, кого – до хмар піднять.
30.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659680
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Вишиванку одягла,
Внучка Соня вранці.
Й полетіла, як бджола,
Личко у рум’янці.
Закрутилася в танок,
Сяйвом мерехтіла.
Через кладочку в гайок,
Веснянок будила.
Пісня навстіж голосна,
По стежині бігла.
То проснулася весна,
У гаю розцвіла.
І метелики й джмелі,
Радо зустрічали.
З днем народження її,
Всі довкруж вітали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659655
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
В межі засохла деревина
Аж почорніла від дощів.
Давно своє вже відродила,
Відплодоносила...
Хрущі
Не прилітають у суцвіття,
Не в`є гніздо весною птах.
Стара черешня чверть століття
Тримає небо на плечах.
Обходять всі її, сердешну,
(Зрубати не прийшла пора),
А вчора ввечері черешня
Взяла і раптом зацвіла.
Тендітно-білими квітками
Покрились чорні гілочки,
Так хусточку біленьку мама
Закручує.
У шкарубких
Руках тримає полотнину,
В трикутних згорне,
А відтак,
Накриє нашвидку сивини,
Сховавши усміх на устах.
Рідненька мамо!
Йду навпроти,
На стежці килим споришу.
- Пошли, Господь, Свої щедроти
Для мами, -
Тихо попрошу.
08.04.2016р.
засохла старая черешня,
вся почернела от тоски,
давно рассталась с цветом вешним,
и даже майские жуки
не прилетят искать соцветья,
н птичий свист в ветвях зачах...
чтож, больше четверти столетья
держала небо на плечах...
никто не ходит к ней, сердешной,
одно - срубить, и все дела.
а полумёртвая черешня
вчера взяла и - расцвела!!!
такими нежными цветами,
каких не помнили давно,
как беленький платок на маме,
когда, сложивши полотно,
рукой шершавою разгладит,
ткань на помявшихся местах,
покроет пепельные пряди,
улыбку спрятав на устах.
родная! я несу навстречу,
любовь, как тихую свечу,
-Христе мой, Богочеловече,
помилуй и спаси, - шепчу.
Ирина Подюкова 23.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659635
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Як п'янко пахнуть чорнобривці!
Садила, мамо, ти їх у саду
І росами омиті рано- вранці
У снах, як на яву, до них я йду.
Ті очі, що торкають, мамо, неба,
Ті чорнобривці- промені ясні,
Їх запах й ласки твої мені треба,
Так, як лелеці подиху в весні.
Я, як вона розпущу міцно крила,
І як вона вернуся до саду,
Де чорнобривців мама насадила,
Цілунком ніжним тихо припаду.
Зостався слід твій, рідна моя мамо,
У чорнобривцях- запах твоїх рук,
Де я зі сну пробуджуся так рано,
Залишений розлуки мої звук.
Як п'янко пахнуть чорнобривці...
Садила, люба, ти їх у саду.
Я серед них із сну пробуджусь вранці,
Торкнуся рук твоїх я наяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657527
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Слова – Олег Чорногуз
Виконання – Артем Варивода
Звукозапис – Руслан і Роман Шевченки
--------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VGsXN4Qdi_Q[/youtube]
Тиха ніч над хатою моєю
Піднялась до купола небес,
Я ж стою із думкою своєю,
Від життя чекаючи чудес.
Хоч і див, я знаю, не буває,
Але вдача в кожного така:
Що живеш і все чогось чекаєш,
Як коханий любої чека.
Знаю те, що завжди справедливість,
Наче потяг, не прийде в свій час...
Я живу і вірю у те диво,
Що так часто оминало нас.
Я стою і мрію про казковість
І чекаю я від ночі див.
Я не вірю в нашу випадковість,
Як не вірю в те, що я тут жив.
Хочу я летіти над землею
І кажу: ніколи ти не вмреш,
Оживеш казковою зорею
Поміж цих незвіданих безмеж.
Бо нічого тут мені не треба,
Хочу лиш божествених ночей.
Й полетіть зорею до синь-неба
У безсмертнім відблиску очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657463
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
В твоїх очах - походи смолоскипні
під купол ночі, в візію летку,
де босоніж безжурний хлопчик Липень
зигзагом йде по срібному піску.
Там повнобокий місяць-дирижабль
причалює до ще незайманих портів,
і тане літо, як скоринка вафель,
та все ж в запасі безліч теплих днів.
Цілує тьма гладенькі пляжу плечі,
пінисту ковдру море застеля,
там наша юність справжня і доречна
проводить романтичний фестиваль.
Там світломузика закоханого міста
п'є відображення свого шампан,
далекі кораблі - русалчине намисто
вогнів - чарує водяник-шаман.
Там пестить мрію бриз простоволосу,
її спідницю-парасольку до колін,
і зорі падають, як стиглі абрикоси,
це щирість почуттів дарує врожаї.
Я,знаєш, там хотів би залишитись,
бо темрява, пісок і море - Ти,
їх ні не вимірять, ні полічити,
лиш відчувати, тільки жити цим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657486
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
Любов Ігнатова, "Подалі від людської суєти…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823#com2729140
Колись таки ступнемо без вериг
На шлях крутий одвічної спіралі,
Де зусибіч тягтиме руки гріх,
Щоб повернуть у брехні та моралі,
Де кожен крок — місточок двоїни:
До світла чи до темної пустелі...
А поки ж, бач, вериги невеселі,
Відлиті із корупцій та війни...
А поки — хоч на мить від веремій,
Від суєти, від гомону пустого,
Від гри в раба й щасливця золотого...
А поки — хрест нести допіру свій,
І в день яких чи світлую хвилину
До Бога й неба розігнути спину.
04.04.2016 - 01:54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657260
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
І знову сон... Розквітла стара вишня,
Та, що садили з мамою удвох,
Ось мама з хати на подвір`я вийшла,
Мене обняла, слухали пташок.
А вітер дув, здував білі пірїнки,
Вкривали плечі мамі і мені,
А ми сміялись , сонячні сніжинки
Стулились й сіли на одній межі.
Чекали літа! Ось доспіє вишня,
Червоні ягідкі солодкі ,чуть гіркі,
Посушимо, скінчилися торішні,
Вродило ж їх...Ламалися гілки!
І якось так і весело, і смутно,
Було колись, куди ж це все пішло?
У сні живу, мені цілком не нудно,
Тут пахнуть вишні, мамине тепло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657268
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]
Весна кличе в гори. Взуваю розтоптані кеди –
Іще від минулого літа. Ну, що ж, в добру путь!
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Несу за спиною в наплічнику аркушів стоси –
Давно перепрілі ілюзії ще від зими.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
І що мені треба на лоні безмежного світу,
Де я – лиш піщинка дрібна серед тонни піску?
І вітер гуде в мою душу, немов у трембіту,
І космос постійно тримає мене на зв’язку.
І голос мені промовляє: «Алло, абоненте,
Погода сьогодні чудова, тож welcome to please!».
І серце карбує на згадку щасливі моменти,
І камера вкотре фіксує пробуджений ліс.
А він пахне мохом, терпкими оліями хвої,
Обійми свої розкриває і кличе: «Ходи!».
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…
Дрібні, ледь помітні – невидимі майже, їй Богу,
На відстані лету пташиного. Квітню, агов!..
Спасибі, що кличеш мене в цю натхненну дорогу –
Звучати на хвилі поезії та молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Достигає у пролісках квітень,
Нетерплячку сховавши в бруньках,
В насінинах майбутнього літа
Почина нуртувати життя.
Пшениці виграють росянисто,
І ясніють калюжниць зірки,
І бджолине збира товариство
Аромати весни в стільники.
Вже бузьки розхапали білети -
Анонсовано жаб'ячий хор,
Пише вітер у вербах памфлети,
І дощі перейшли в до-мажор.
Журавлями видзвонює небо,
Розливаючи щедро блакить...
І душа відчуває потребу
Хоч у мріях до сонця злетіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657148
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Засвітилось сонце у росі,
кольорами виграє на травах.
Верби нахилились до води,
умивають лиця. Ранок...
Знов веселий ранок виграє,
кольорами сяє так, іскриться.
І пташиним щебетом дзвінким
повниться навкруг все.
Веселиться.
Веселиться і радіє світ,
бо життя в ньому дзвенить, вирує.
Ця земля в росі і спів ясний
є для тих, хто бачить її й чує!
Постріли... В них музики нема.
Радості нема в них і любові.
Сонце збере роси і в траві
залишаються лиш сліди крові.
Краще нехай сонце у росі
кольорами виграє на травах.
Хиляться хай верби до води
й умивають лиця. Ранок...
Хай веселий ранок настає,
кольорами виграє, іскриться.
І пташиним щебетом дзвінким
повниться навкруг все.
Веселиться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655129
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 02.04.2016
Заплющ свої очі...
Ми станемо ближче
Крізь довгі ночі
Сапфірово-сині…
Хай янгол вколише
Тебе у долонях,
Цілована тиша
Торкне твої скроні.
І ніжністю з неба
Посипляться зорі.
Зі мною. До тебе.
В очей твоїх море.
Пірну в глибину я
Зіниць твоїх синіх,
Розтану і стану
З тобою я цілим.
Мальованим серцем
На клапті паперу
Захованим в осені
Десь у кишенях.
Вкарбовані душами
Ми в листопадах,
Навіки закручені
В фарбах багряних.
(23.08.2015)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656676
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Пора весняно – світанкова –
Час солодового тепла…
Роса спокусливо медова,
Мов в перли, трави одягла…
Весняна маківка розквітла,
До низу гне стрімке гілля…
І кожна брунечка тендітна,
Весільну сукню одягла…
Весною вишита лавина -
Зоріє сяйвом пелюстків,
Буяє біла хуртовина,
Природним бісером шовків…
02.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656705
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
[color="#ee00ff"] [i]Собі, коханому, з почуттям гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
[i][b][color="#269454"]Березовим соком зустріла природа
Холодний той марець … Та істину п’є
Люба соковина – й травина, й порода,
Бо так повелося… Бо так воно є…
Одне відмирає, а інше приходить –
Такий у житті собі круговорот…
Як вигідно людям, так робить природа:
Вона не жаліє для нас тих щедрот!
Прикметним є те, щоб було все навзаєм:
Що взяв у природи – в стократ... доклади!
Не збіднюй природу і душу в тім плаї –
Примножуй багатства, росин не кради!
Березовим соком втішається людство –
Своє благоденство по крапелькам п’є,
Трапляється все ж серед нас і паскудство,
Коли один одному жить не дає…
Така парадигма розходиться з Богом –
У нього для кожного все про запас:
Любов і покара, осу́д й допомога…
Закмітьте ж, о люди, твердий цей пасьянс![/color][/color][/b]
27.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]
Буває так: все рухне і не склеїш,
І полетить до біса шкереберть!..
Не допоможуть ні казкові феї,
Ні клопотів нестримна круговерть.
І, мов на зло, ти вкотре вийдеш боса,
Коли розсипле доля бите скло…
Та, попри все, іди, не вішай носа,
Прояснюй затуманене чоло.
Нехай пресують будні, наче степлер,
І щупальцями штрикають до дір…
Лиш був би поряд кіт, м’який і теплий,
Гаряча кава, ручка і папір…
І вранішнього сонця теплий жмуток
У во́гкому квадратику вікна,
І кольору небесних незабудок
Надихана вітрами пелена…
Й до болю рідний голос в телефоні,
І трішечки здивоване «Привіт…»
В ту мить, коли до теплої долоні
Клубком ворсистим треться сонний кіт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Намалювала дивне поле,
Ромашками причепурила.
В букет збираю… Моя доле,
Стомилися мої вітрила.
Ще намалюю ясні зорі,
Як пломеніють на стежинку.
Здавалось, шляхом неозорим
Для щастя випрошу хвилинку.
І ясени я намалюю,
Що край дороги в ряд стояли.
Так часто згадую, сумую,
А люди їх чомусь зрубали.
Я намалюю наші клени.
Оселю прикрашали в свято.
І розцвітало все зеленим…
Я намалюю так багато!
І тихе плесо, ліс і трави,
А під вікном жоржини білі,
Далекий човник з переправи
І вишні в пригорщах доспілі.
Я домалюю ще тополю,
Що кронами до сонця квітла,
А в радості й хвилини болю
Була мені благанням світла!
Полотна розгорну малюнком,
Як здавна мами розстеляли.
Лляним на лузі візерунком
Білились сонцем і линяли.
Я намалюю світлу днину,
Блакитне небо над собою.
В дитинство спогадами лину...
І прикрашаю їх весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654773
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем
Не вірвуся, щоб лишити в серці щем.
Весняним теплом до тебе пригорнусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь.
Чи не бачиш, (зупинись, благаю, мить),
Що душа моя, як ластівка летить ?
Я до тебе - крізь холодні, сірі дні...
А чекаєш ти мене.., чи може ні ?
Якщо скажеш, що я птаха, та не та,
Що душа твоя до мене вже пуста,
Я від крил тих ластівкових відрікусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь...
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654394
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Під вечір забралася в гори,
У тиху, спокійну погоду.
Тут трави, готові до збору,
Віталися запахом глоду.
Віталася пошепки м’ята
І в озері чиста водиця,
Потішила холодом п’яти,
Улітку холодна мов криця.
У горах довершений спокій
Мовчить під егідою неба,
Як ніби у рай передпокій,
А їм говорити й не треба.
І я посміхатимусь кроні,
(Хай заздрять нікчемні нездари)
І небу – благій охороні –
Добавлю краплинок на хмари.
Підкрався вже поспіхом вечір,
Скрутились на сон квіти глоду,
І я від самотньої втечі
Отримала над насолоду.
На тім і розвіяла втому,
Навіяну людом зловмисно.
Та час вже рушати додому,
Не хочу, не хочу у місто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653392
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Поезія – природи неповторність,
Поезія – смарагди із душі.
Поезія, як є… - не ілюзорність,
Вона, як в синіх горах спориші.
То наче бритва , гостре слово,
У пущу світлий сонцепад.
Роса живильно – світанкова
І осені багряний листопад,
Вгорі веселка серпанкова.
Весняні ноти серенад.
То мами пісня колискова,
У храмі світло із лампад.
То є поета дивна повість,
Слова із крапельок - дощі…
Несуть красу в позачасовість,
Коли довершені вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653320
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Є ранки сирі і похмурі, коли не бадьо́рить
Ні кава міцна, ні улюблений аудіотрек…
У небо вершково-чорнильне впираються гори
Щетиною строгих ялин і колючих смерек.
Є ранки важкі, коли ліньки піднятися з ліжка,
Розшторити вікна, всміхнутись плаксивій весні.
І сніг у дворі – кокаїнова біла доріжка,
Розтерта вітрами за ніч по бруківці брудній.
Є ранки, коли замовкають примхливиці-музи:
Ні пари із вуст, на обличчі – обірваний крик…
І жалять нещадно слова, мов отруйні медузи,
Та аркуш усе перетерпить і справиться. Звик.
Є люди важкі, мов пухлина, коли жодних шансів,
Коли залишається скальпель – ні страху, ні сліз…
І хочеться здуру, сп’янівши в глибокому трансі,
Зробити із лівого боку маленький надріз.
І все оте жовчне й токсичне, що тисне у грудях,
Крізь рану звільнити, самій – загубитись в юрбі…
І вкотре повірити: може, проблема не в людях,
А просто – в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Приспів:
Я люблю твої доли, річок водограй,
Тепле літечко в горах, веснянок розмай.
Пісню жайвора в полі, сонати з небес
і лілеї чарівні у заводі плес,
А у Божому лоні заквітчаний рай...
Україно моя, ти країна чудес!
Щебетав потічок розмаїттям октав…
В рідну гавань свою по стежині ступав.
Легкокрило, як вітер летів у село,
Боже, стільки ж води із тих пір прибуло,
А без мене її скільки ж в даль віднесло ?
Приспів:
Бурні ріки спиняв, колупав там скалу,
Відірвався колись в чужину зопалу.
Молодий тоді був, а тепер у літах,
Налітався лелека по дальніх світах,
Прилетів назавжди вже із вирію птах.
Приспів:
Я люблю твої доли, річок водограй,
Тепле літечко в горах, веснянок розмай.
Пісню жайвора в полі, сонати з небес,
І лілеї чарівні у заводі плес,
А у Божому лоні заквітчаний рай,
Україно моя, ти країна чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652612
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016
[i][color="#009dff"]Так склалося, що вірш-пісня, що народися 17
років тому,став актуальним саме сьогодні, коли
неждано випав сніг! Може, то знамення чогось
нового, хорошого?.. Я́к би то не було, радіймо,
друзі!!! [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]Білий сніг 21-го березня
Так привітно під лижу ляга.
Білий сніг 21-го березня –
І з ходою пружніє нога.
Білий сніг 21-го березня –
Наче цвіт яблуневий торік.
Пізній сніг 21-го березня
Мою тугу в весну відволік.
Приспів:
Білий сніг – мов сльоза, притаманна
Тій порі, що збудилась від сну.
Пізній сніг – то солодка омана:
Повернути б жадану весну!
Білий сніг – наче річка чекання,
Що зимою неждано скреса.
Пізній сніг – то вчорашнє кохання...
Чи повернеться давня краса?..
Білий сніг 21-го березня
Пригортається радо до лиж.
Білий сніг 21-го березня –
На повторність надію облиш.
Що було, вже ніколи не вернеться –
Відцвіла едельвейсів пора!
Білий сніг 21-го березня –
Вже збиратись в дорогу пора.[/color][/b]
21.12.1999[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X-PbvM6-dbQ[/youtube]
Сидить на гілочці синичка
І сумно дивить в вікно.
Немов камінчик, невеличка.
Щось не клювала і зерно...
Про що ти думаєш, пташино?
Чому сумний у тебе вид?
Весна жаданна ще прилине.
Чи, може, холод цей набрид?
Невже, гнітить тебе самотність?
У вас, мабУть, як і в людей.
І ти відчула безнадійність
Своїх нездійснених ідей.
Поїж, пташиночко маленька.
Забудь про жалі всі свої.
І звесели своє серденько.
Співають...чуєш? .. солов"ї...
А твій же спів від їх не гірший.
Не раз був радістю мені.
Порадуй ним ти душі грішні,
Що теж чекають теплі дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652502
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Слова поета, - проліски з під снігу,
Єнергія - з під товщі мерзлоти.
Струмки живильні, що лягають в книгу,
Щоби звільнити люд від сліпоти.
Поетів справжніх не терпіла влада
На волі їх бо ж зносить не могла.
Їх розпинала церква біснувата,
Їх проклинали іроди від зла…
Нелегка доля істинну воскрести,
Нещасним людям правду донести.
Не всім дано… та їм воно до чести!
Не кожен може встати й повести.
Поети вічні в пам’яті народу,
Титани світла, промінь чистоти.
Несуть тепло, надію і свободу,
Як ті свічки… в закутках темноти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648412
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Витає кімнатою кави міцний аромат.
Надламаний місяць пливе у віконний квадрат
До столу малого, де зріють бокали з вином,
Де вогник свічі ділить спогади з темним вікном.
Де смак шоколаду ще бродить на спраглих губах,
Де вічність і шал пломеніють, немов на вітрах,
Де музика сфер долинає до нас з висоти,
І нота висока в оголених грудях тремтить.
Хмелію тобою, пірнаю в нестримні світи,
Де все розчиняється, лиш залишаєшся ти,
Де очі навпроти і ми, наче знову в раю,
І де невагомо лунає, як сповідь, - люблю...
14.02-22.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648218
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Упав із неба Божий перст,
Умив яри струмками.
Бог осінив натільний хрест
Їх цілував… вустами.
Удалеч зиму проводжав
Нас зустрічав весною.
Траву на схилах засівав,
Вкривав яри красою.
Верба у пазухах цноти,
Пухких курчаток гріла.
Напившись сонця і води,
Красуня розговіла.
Гойдався ніжно очерет
В долині річка спала.
В цей зачарований сюжет…
Весна, як дзвін ступала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648025
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Лютневий дощ…
Важкий, холодний, дужий.
Зимовий дощ..?
Чи ж то не дивина!
Він навіть вітер краплями подужав
І як не скажеш, що його вина.
Печальний дощ…
Дрібний, сумний, несхожий.
Зимовий! Як?
Так, якось невпопад!
Струснув сліди в калюжах перехожий
І заіскрилось, наче зорепад.
Лютневий дощ…
Рясний, миттєвий, косий.
Криштальний ще -
З крижинками зими.
Похмуре небо надвечір'ям росить…
Удвох ідемо і щасливі ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648003
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Торкаюся чола і гладжу коси,
Весняний ранок зазирнув в вікно.
Омили трави прохолодні роси,
Проміння сонця - Золоте руно...
Квітує все довкола наче казка,
Прийшло нарешті знов до нас тепло.
Весняний день, то наче Божа ласка,
Розправили птахи своє крило.
Над нами ніжне волошкове небо
І синь прозора в'ється в вишині.
Вербові котики несу для тебе,
А ти усмішку подаруй мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647768
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Була зима. Мелодій мелодій
Стояла на віконечку моїм.
Підкрався тихо березень як злодій,
І будував із зелені свій дім.
Була весна. Пелюсточками вишні
Встелявся шлях, де Янгол пролітав.
І усміхнувсь мені Господь Всевишній.
Яка краса! Й пофотографував.
Була і я. Любила дощ й калюжі,
Любила сніг і бурю. Був і ти.
Я намагалась витоптать байдужість,
Щоби у рай до Янголів пройти.
Були дощі, підсніжники, тюльпани.
Стояв весь світ, що вичекав весну.
Лиш на моїй Вкраїні - старі рани
Болять, болять і згадують війну.
Це нам, ось так. Вірші, тюльпани, злива.
А десь чиясь дитина в полі спить.
Чи посміхається ? А чи щаслива?
Чи нам за неї серденько болить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647646
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]
Вздовж вуличок, полатаних калюжами,
Під хлюпання плаксивих ринв і стріх,
Ще від зими до решти не одужавши,
З душі не обтрусивши сірий сніг,
Іти собі, всміхатися, бо лоскітно,
Бо треться в шию теплий комірець!..
І думати: яке то щастя, Господи,
Що цій зимі вже близиться кінець!
Що до весни – якісь-там милі, клаптики,
Що лютий вже вичерпує резерв,
І світ мене ковтає, мов галактика,
І я пульсую в ньому, ніби нерв…
На повні груди, залпом, захлинаючись,
Вдихаю цей розріджений озон…
І тішуся від того, що не знаю, чим
Закінчиться передвесняний сон!..
І вірю, що весна оця намолена
До мрій нових наблизить хоч на крок,
Що ранок розвіконить і дозволить нам
Почати відлік… вже без помилок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Я доторкнулася твоїх долонь
І ніби кип'яток ошпарив руки.
Ти пригорнув мене та біля скронь,
Кипіла кров, бо стукала розлука...
Слова були якісь уже не ті,
Все плуталися наче павутина.
Манери відчувалися круті,
В очах твоїх була німа вітрина...
Дерева в парку відчували сум
І навіть хмари затулили небо.
Для мене то не наче справжній бум...
Я зовсім не чекала це від тебе.
Ну що ж коханий мабуть доля зла,
З тобою розлучає нас назавжди.
По всякому буває і хто зна,
Колись ще й ти просити будеш правди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647329
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Ти сидів за столиком навпроти,
За вікном летів пухнастий сніг.
У думках крутилось дивне... хто ти...
Ти всміхався та сказать неміг...
Покорила хлопця дивна врода,
Дівчина сиділа за столом.
Усмішка її мов насолода,
Зіронька, що світить над селом.
Він... Вона... Думки неначе спільні...
Музика заграла в залі вже.
І вони обоє дивні й вільні...
Запроси прошу тебе... Невже...
Він підвівся рушивши до неї,
Наче прочитав її думки.
І злились в мелодії лілеї,
Серця два коханих залюбки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647321
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
А я замарена у поволоці дум,
Засліплена лиснючим перламутром
Холодних ранків...мерехтливо тліє сум
На випрілій траві під білим хутром...
А я залюблена у неокраю синь,
У весняні тонкоголосі трелі,
У тополину тонкострунну височінь
І медоцвітні пахощі морелі.
Думки полинули у просинь мовчазну,
Замлілу в сонцебризній позолоті.
Ще мить...примружилась душа землі...зі сну...
Вівальді...у барвінковім акорді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645522
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Поторопись, фиалковый апрель,
Февраль дождём унылым многоточит
И, призывая мокрую метель,
Весну, увы, и в марте не пророчит.
А я всё жду, когда придёт апрель,
На цыпочках тихонько подкрадется
И, приоткрыв зимы тугую дверь,
Весенней негою ко мне ворвётся.
Колышут ветви голые ветра,
Мир серости и одинок, и жалок...
Так снизойди же милостью, весна,
Укрась его букетиком фиалок.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646218
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Коли вертаєшся додому,
До рідних серцю берегів.
Враз забуваєшся про втому,
Та пам'ятаєш хто любив.
Хто пригортав і грів долоні,
Душевне надавав тепло.
Від щастя пульсували скроні,
На серці затишно було.
Високі мальви біля хати,
Повітря чисте і легке.
Вдихаю дивний запах м'яти,
Де ти зустрінеш ще таке...
Там жовті соняшники квітнуть,
В широкім полі край села.
І серцю близьке все і рідне,
Торкалось ніжності крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646805
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Тебе запрошую у сни,
Заходь, не стукаючи в двері.
Ще зовсім трішки до весни,
Бринить вона уже в етері.
Ще зовсім трішки до тепла,
Розтане лід в твоєму серці,
А поки там уламки скла
Десь на самісінькому денці.
Прошу наснися уночі,
Коли поснуть усі у домі.
Досплю у тебе на плечі,
Хоч ми так мало ще знайомі.
Хоч наодинці не були
З тобою жодного ще разу,
Не чули від людей хули,
Не зносили чужі образи.
Прийди у сни мої, прошу,
Тебе цілунками зустріну
Під акомпанемент дощу,
В грайливих відблисках каміну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646455
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
"Вот бреду я вдоль большой дороги,
В тихом свете гаснущего дня..."
(Ф. Тютчев)
Тихо падає,падає листя -
Незбагненна в природі печаль,
А мені все весна моя сниться,
Та її не повернеш на жаль.
Кожен день,кожна мить неповторна...
Вічно б слухав той голос, той спів,
Та до серця уже не пригорнеш
І не скажеш несказаних слів...
Не побачиш світанків казкових,
Які так легковажно проспав,
Ради Бога прости,- не промовиш...
Ти спізнився,герой,ти відстав.
І заплаче душа,стисне горло,
Ну а небо таке голубе!
- Не спізнися,- гуділа дорога,-
Ще хтось зможе почути тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646421
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Проміння вже вишило схили,
Мов гладь золотими нитками.
Поглянеш – і любо, і мило.
Тріщить очерет під ногами.
Сухий ніби вранішнє сіно,
Таке, що годують худобі,
Розкинувся долі сумлінно,
Аби стати взимку в нагоді.
На озері птахи-дикарки
В шматках очеретної вати
Затіяли голосно сварку,
Таку, що не перекричати.
А сосни стоять неутомно,
Як ніби не чують той гамір.
Стоять непорушно і скромно,
В них, власне, прихований намір.
Розкинули бережно віття,
І сили не тратять на сварку.
Вони уже друге століття
З сусідою грають в мовчанку.
Бо поруч там дубе межує,
У хвойному лісі як диво,
І спокій велично чатує,
По-літньому, старо і сиво.
Он дятел вмостився на гілці,
Не стука, шкодуючи дзьоба,
Немов головує у спілці
Ледачих птахів. Він нероба.
І взяти би дятлу за приклад
Маленький комочок із листя –
Їжак під деревами виклав
Велике, просторе обійстя.
Трудар поспішає під вечір,
І день не наповнює грою,
Бо знає прості шлунку речі –
Захочеться їсти зимою.
А сонце вже тягне на спокій –
Етап добовий, многорічний,
Як ніби у рай передпокій –
Довершений, правильний, вічний.
Від лісу дме велич і сила,
Мистецьки завершена врода.
Поглянеш – і любо, і мило –
Нетронута, щира природа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618922
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 19.02.2016
(переспів)
Тримай мене в обіймах серед ночі,
Твій погляд - красномовніший від слів,
Тамую розпач у душі і гнів,
Туманом сльози застеляють очі…
В твоїх обіймах млію, як раніше,
Здається, що мене кохаєш знов,
Від того в венах шаленіє кров,
Бажання в тілі - пристрасні і грішні…
Якщо залишиш, буду пам’ятати
прекрасний час, коли були дітьми,
Кохання перше, як нектар пили,
Вдихали квітів ніжні аромати…
Якщо сьогодні ти підеш від мене,
Ніколи більше вже не буде нас,
Замовкне романтичний наш романс,
Піде у вічність почуття шалене…
Тримай мене в обіймах у мовчанні,
Не хочу відпускати, зачекай,
Тебе кохаю, як раніше, знай!
Тобі дарую ці слова прощальні…
Тримай мене в обіймах, як раніше,
Неначе ти мене кохаєш знов,
Цілуй мене, поки ще не пішов,
І знай, що ти для мене найрідніший…
Коли підеш, залишиться натомість
Життя без тебе – музика без слів,
Болючі спогади в полоні снів,
І всюди тінь твоя і невідомість…
Але ще й досі я тебе кохаю
І вірю, що настануть світлі дні,
Ти піснею відродишся в мені,
І я відчую – знову воскресаю!
Кохати буду з кожним днем сильніше,
І ти мене за це не осуди,
Шукати буду скрізь твої сліди,
І виливати почуття у вірші…
А зараз просто ніжно обійми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642656
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 15.02.2016
(за мотивами пісні "Bésame" (Camila)
Лунала вчора «Музика без слів,
Була в обіймах трепетних стосунків,
Сьогодні напишу я переспів
Про магію солодких поцілунків…
Цілуй мене вночі й при світлі дня -
Можливо, зараз пристрасть недоречна,
Коли потрібне іншим співчуття,
І жити стало страшно й небезпечно…
Цілуй мене, щоб зупинити час,
Закрити очі на сумну реальність,
Цілуй мене і в профіль, і анфас -
Хоч кажуть: «Поцілунки – це банальність»…
Цілуй мене, немов зникає Світ,
І скоро вже кінець йому настане -
Нехай кохання зоряний політ
Сьогодні буде вперше і востаннє…
Цілуй мене! Хай знають небеса,
Що ти мене цілуєш без причини,
Тому що просто віриш в чудеса -
Цілуй мене повільно, без упину…
Відчуй мене на дотик уві сні,
Цілуй мене, як вперше і востаннє,
За всі самотні і холодні дні
У нагороду буде ніч кохання..
Цілуй мене, обіймів не жалій -
Сьогодні не існують заборони,
І на межі реальності і мрій
Кохання подолає всі кордони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642999
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 15.02.2016
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635054
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]
Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
[i]*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
От знову, мамо, коліщата
Відмірюють розпечений асфальт,
І ближчає дорожча замків хата
І хвірточки з дитинства рідний альт.
Я знову змотую в автобусі дорогу,
Я знов лечу до рідного крильця,
І Ваших слів найліпшу допомогу
Дарує зболена поїздочка оця.
Я, пригоршнями слово до словечка,
Зберу усі до спраглої душі,
Для кожного знайду своє містечко –
Не розгублю, мов бісер в спориші.
І розкидати більше їх не буду,
Не висію тепер їх навмання –
Посію там, де лиш попросять люди,
Де знатиму, що буде їм рідня.
Тож говоріть, шануючи святині,
Вслухаюся я в музику словес,
І в слові-нотці, ніби у перлині,
Відсвічують усі сонцЯ небес.
Усі сонцЯ до ніг я Вам схиляю,
Всі небеса для Вас я облечу,
Бо кращого ніде мені немає,
Ніж Ваше слово з радості й плачу.
1990
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634878
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vIMb1EuAY64
[/youtube]
Я пильно заглядаю тобі в очі.
Так хочеться узнать твої думки.
А вітер за вікном чомусь регоче,
Мої ж думки, неначе жебраки.
Ви не просіть того, чого немає,
Бо за мовчанням криються слова.
А, може, він і справді все ж кохає?..
Потрібних слів не знайде голова.
Але ж надія все ще надихає:
Скажи про все оце йому сама.
І навкруги повільно все стихає...
А, може, це робити все ж дарма?
Тихенько закрутилися сніжинки.
Рогатий місяць глянув у вікно.
Такі вагання притаманні жінці...
Та вірити так хочу всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634818
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[img]http://probapera.org/content/publication/PH16491_2.JPG[/img]
Куди зникло небо?
А хмари
втекли, мов ягнята
з кошари.
І зорі скарбами піратів
в калюжі втонули
картатій.
А, може,
то кущик малини
ковтнув дощової краплини
і взимку, коли
люта студінь
варенням лікує
застуди?
За сонечком
ясним і гожим
пішло пошукати?
І, може,
підкрався туман
хитрим лисом
і небо ховає
за лісом?
Або витинає
сніжинки,
щоб був кожушок
у ялинки?
Та небу зникати
не личить ,
бо небо безмежне і
вічне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631651
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[b] [i]tth [/i] [/b]
[i]Полуницею пахне сполоханий
щебетом ранок…
[b]Ірина Кохан
[youtube]https://youtu.be/0_UdH4m3YoA[/youtube]
[color="#ff0000"]Шаріються че́́рвнем
в саду полуниці,
Іскриться на сонці багряне руно,
Привітно блищить,
мов вода у криниці,
Цнотою і свіжістю вабить воно…
Над ними схилися...
сонно орхідні:
Каланти, ванілі, пурпурність лілей…
Вони розімліли...
в жазі необхідній –
Барша́ном пелюсток вітають людей…
Та ось господиня
вже рве полуниці…
Й до хати піднесено-гордо несе,
Хлюпочеться сік,
мов вода у криниці,
І пестує зір… полуничне есе.
Та ягода рання...
уяву марудить,
Ніщо не хвилює нас так із уяв!
Фантазії в нас і розбурхує,
й будить…
Не згаку* ж в природі є Нав…
Та ще й Яв.
І певно – період масний,
полуничний
У пам’ять згрубілу у нас запада
Й тече поміж пальців, як казка...
Як вічність,
Як
свіжа
кринична
студена
вода…[/color]
[/b]
18.06. 2015
_________
*Не дарма (рідко вживане).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588148
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 25.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось сказав, що мовчання - золото.
Жодне слово не скаже так...
Та чомусь без слів дуже холодно.
Як прожити без слова? Як?
Та боюсь чомусь слова гіркОго,
Що цвіте на вустах полином.
Так хотілось би слова такого,
Щоб сп"яніти, неначе вином.
Як люблю я з тобою мріяти,
І дивитись на сонця схід.
І думки про мовчання розвіяти...
Просто вірити, вірити слід.
Коли сонце затьмарять хмари,
І посипе колючий сніг,
Я відчую очей твоїх чари,
І розтане у серці лід.
Та мовчання буває зрадою.
Що із того, що серце болить?
Скористається легкою спробою:
Хворе серце сильніш роз"ятрить.
Та відкинем думки про невірність,
Ніжні струни хай грають в душі.
І відчуєм мовчання чарівність,
Що не зникне у злій метушні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось сказав, що мовчання - золото.
Жодне слово не скаже так...
Та чомусь без слів дуже холодно.
Як прожити без слова? Як?
Та боюсь чомусь слова гіркОго,
Що цвіте на вустах полином.
Так хотілось би слова такого,
Щоб сп"яніти, неначе вином.
Як люблю я з тобою мріяти,
І дивитись на сонця схід.
І думки про мовчання розвіяти...
Просто вірити, вірити слід.
Коли сонце затьмарять хмари,
І посипе колючий сніг,
Я відчую очей твоїх чари,
І розтане у серці лід.
Та мовчання буває зрадою.
Що із того, що серце болить?
Скористається легкою спробою:
Хворе серце сильніш роз"ятрить.
Та відкинем думки про невірність,
Ніжні струни хай грають в душі.
І відчуєм мовчання чарівність,
Що не зникне у злій метушні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Зима суха - ні снігу, ні дощів,
Об лід крихкий щоночі б'ються зорі...
І все частіше ві́холить в душі,
Аніж надворі.
Поволі відпускаю, хай пливе
Усе, що справді досі мало вартість.
Цей світ, мій друже, дзеркало криве,
Тож будь на старті.
Перепливи, перебіжи, пере́-...
Бо й кут глухий в собі ховає про́світ.
Життя тебе, як липку, оббере,
Та все це - досвід.
Тож не здавайся відчаю, не стій,
Дарма, що бракне простору і руху!..
Бо в оболонці, хай і заслабкій,
Є сила духу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631143
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
На осколках поломанных судеб,
На обломках расколотых тел,
Счастьем жизнь улыбаться не будет,
Сколько б нечисти призрак не пел.
Не прольются весенние грозы,
Не растают под солнцем снега...
Океанами выльются слезы
И злорадствовать будет пурга.
Детский смех не заглушит страданья,
Встать не сможет с постели старик
И мечты задохнутся в изгнании,
Не издав свой пронзительный крик.
В зеркала посмотритесь с презрением...
В ваших силах рассветы зажечь!
Сохраните наш мир поколениям,
Постарайтесь мир чистым сберечь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586209
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Впаде листок, додолу і зівяне,
Життя як цвіт, відійде в небуття.
Не гріє там вже сонечко весняне,
Не йдуть туди , тепло і співчуття…
Та сніг розтане, й в березі морена,
Зійде з долин, проціджена вода…
Верба для річки знов буде зелена,
Цвістиме буйно, липа молода…
І що з того, що нас уже не буде,
Закриють очі пасма сивини…
У світі цьому, ще не раз прибуде.
За нас в цім світі внуки і сини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586192
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Как научиться плакать и смеяться в одночасье,
Воспринимать нейтрально - горе, радость, счастье,
Не рвать на части душу, сердце, и не портить нервы,
И стать совсем бездушной, черствой, идеальной стервой,
Переключать эмоции-контрасты моментально
в «меню души» на пульте – «радость, счастье и печально»?
Так часто то, что кажется событием фатальным,
со временем становится обычным и банальным…
Где взять нам ножницы и уникальные лекала,
Чтобы душа эмоции кромсала, и меняла
костюмы, декорации, сюжет, актеров, роли,
И чтобы не было обидно нам до слез и боли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586166
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
У сонмі блискавок - заграв,
Поміж запльованих криниць,
Де люд байдужий поспіша
У край приручених синиць,
Лежить зґвалтована душа
Обабіч пройдених доріг -
Уже не варта ні гроша,
Лиш так...ганчірочка для ніг...
Посеред слів важких - в'язких,
З ножем по саму рукоять -
За те, що вірила в казки,
Що можна душу покохать...
Наївна!.. Зовсім, як дитя...
Обличчя й тіло - над усе!
Тоді на блюдечку життя,
Напевно, щастя принесе...
... Там, на розпутті доль і мрій,
Де душ загублених базар,
Котилась болем з-попід вій
Чи то дощинка...чи сльоза....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
З вдячністю Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585730
Коли на сході запалає день,
Зцілуй росинки на моїх долонях,
Збери з волосся залишки пісень,
Наспіваних шаленістю безсоння...
В твоїх очах ще зоряні шляхи,
Що ми пройшли, тримаючись за руки ;
І наші свідки - небо і птахИ
Вплітають в ранок срібнодзвонні звуки...
Зігрій мене пригубленим теплом,
Щоб розлилося венами винОво,
Щоб огорнула шОвковим крилом
Нас черешнева пристрасть світанкова...
Сьогодні і назавжди - я твоя...
Не приторно-солодка, трохи з перцем...
Не відпускай!.. Без тебе згину я...
Без тебе змовкнуть вірші...змовкне серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585909
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Витиеватые узоры
на окнах рисовала ночь,
ветров морозных злые хоры
остатки неги гнали прочь.
Все слезы выплакали свечи,
и темени сомкнулся круг...
И холодок обнял за плечи
без губ твоих и жарких рук.
Как воры, смутные сомненья
вползали в душу: был ли ты
или Морфей послал виденья,
храня от страха, пустоты?
Аэропорты и вокзалы...
ждать странника – судьба моя.
Мое сердечко снова взял ты,
и бедной Пенелопой я
тоскую в долгом ожиданьи,
лелея сладкие мечты
о теплых ласках и вниманьи,
что так дарить умеешь ты...
Я пленница? Да! Но в угоду
богатству, жизни без проблем,
за иллюзорную свободу
я НЕ ОТДАМ свой сладкий плен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585903
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Співають в терні солов’ї…
Чому я плачу? Знову плачу…
Бо відцвітають дні мої,
А я тебе в уривках бачу
Моїх не пройдених шляхів…
Гірчить черемхова розпука…
Сколола пальці об гріхи,
Кров цебенить, та ти не слухай
По краплі вилите життя…
Багряним пломенем – тернина
Вже світиться. Без вороття
До тебе спраглим серцем лину…
Твоє відлуння лиш ловлю…
Твій голос – трепетно-глибинний…
Уклін мій, доле, що люблю…
Останній подих лебединий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585905
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
[img]http://amg12.narod.ru/olderfiles/1/854248168.gif[/img]
[i]"Лицем до сонця..."[/i]
[i]В. Савелюк[/i]
Слухати б дощ, але вікна зашиті у пластик,
По́встю тугою затягнута вмита блакить…
Хочеться вийти і, в небо стрибнувши, упасти
І прокричати на Всесвіт “Мені не болить!”.
І полоскати долоні у зливі червневій,
В пахощах мокрих ірисів, бузку й полуниць!
Взяти й пірнути у трави м’які перкалеві,
Слухати небо й лежати собі горілиць…
І відмахнути думки непривітні й понурі,
Мов комашню надокучливу… Гнати в обхід!..
Навіть у час найчорнішої грізної бурі
Треба обличчя своє повертати на схід.
Звідти і сонце народжує кожен світанок,
Звідти й веселку прядуть сивогриві дощі!..
Вибіжиш босою в час післягроззя на ґанок –
Літо полоще в калюжах тремкі промінці!
Глянеш довкола – які ж бо разючі контрасти:
Скільки життя у природі і штучності в нас…
Поки небесна блакить не зашита у пластик,
Слухаю дощ… І спиняють годинники час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585490
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Ішла душа усміхнена і боса.
Сукенка із замріяних думок.
Хтось скубав наче пір"ячко волосся,
А хтось пропонував їй цвях-замок.
Встромляли в неї ніж і озирались;
Чи боляче,чи кров як темний мак?
Могла б і захиститись...Одцурались
Від неї так багато.Лиш жебрак
Тулився до сукенки.Нею сльози
Свої тихенько витер і пішов.
Вона швиденько витягла занози
Із ніжок,де була засохла кров.
Могла би заховатись від усього:
Погроз,нерозуміння і камінь.
Та як тоді торкатися святого?
Та як тоді промовити:амінь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585216
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Немов зі стану нотного всі ноти
розкидав шквал розлючених вітрів,
краде життя, мов тать, мої цінно́ти
і втрати гіркоту вливає в спів.
Вже барвами не виграю́ть у слові
емоції співочої душі... –
бліді, як міль, німі, потухлі й кволі
мовчать... і не нашіптують вірші.
Чи дочекаюсь сонячного вітру?
Чи понесе ще до зірок Пегас,
щоб запалити неживу палітру?
Мо' вогник серця не наза́вжди згас?
3.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585151
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Я - білий сніг
самотній білий сніг
що на устах твоїх поволі тане
якби я міг
якби я тільки міг
я б вітерцем торкнувся твого стану
я не холодний
ти побачиш
ні
мій подих теплий
ніби жар гарячий
ти лиш відчуй
чи знак подай мені
не бачиш мила
я дощем заплачу
я - сірий дощ
лютневий сірий дощ
навколо тебе
я нестримно хочу
у лабіринтах вуличок і площ
дощити поруч тебе
дні і ночі
я буду вітром
зорями
дощем
холодною росою на світанні
побач мене
я догораю вщент
відчуй мене
відчуй моє кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555308
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 02.02.2015
Пташко моя, а небо так низько-низько,
Борошно трусить лютий і буде сніг...
Сльози течуть шибками, бо їм там слизько,
Вітер у спину дме і збиває з ніг.
Знай, то є щастя ─ бути крилом для когось,
Знай, що любов ─ насправді свободи вдих!
З давніх давен закладена мудрість Богом
В істинах вічних, наче вода, простих.
Кожна душа ─ то квітка, що сонця просить,
Штучним теплом даремно не приручай.
Є такі крила, що й неба для них не досить,
Розмах такий безмежний, що аж за край!..
Є такі люди, що космос несуть у грудях,
Втрапиш туди і втопишся камінцем!..
Що ж ми так мало тямимо часом в людях ─
Не роздивитись, поки лице в лице...
Не зрозуміти, поки мчимо нестримно,
Поки шалені темпи збивають з ніг!..
_________________________________
Пташко моя, закутайся, буде зимно...
Борошно обертається в білий сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Длинной щёткою - дождь по лужам.
Опускается темнота.
Ты мне - нужен. Сегодня - нужен.
За завесой готова ждать
Дождевой. Небосвод сереет...
Ярче - лампочек огоньки.
Я болею. Всегда болею,
Без касаний твоей руки.
Без горячего поцелуя,
Без объятий твоих тепла.
Приходи. Терпеливо жду я.
Ведь всю жизнь я тебя ждала́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556171
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
На сметані та пампушках
Стала пишна, як подушка.
Згадую казала мати -
"Милий має м"яко спати."
Чи байдужа я людина ?
Буде милому перина !
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556024
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Накрив туман село й долину,
Розлився сивим молоком.
Висока вежа тополина
У морок врізалась клинком.
На цілий світ сердиті кури
Дзьобають помацки зерно,
Села просту архітектуру
Ховає димчасте рядно.
Отямились від летаргії
Штахетини-поводирі.
Ліхтар ще з ночі без надії
Над тином блимає вгорі.
Десь голоси, неначе з ями,
Несамовито рветься пес...
КурИть димок над димарями,
Здійнятись мріє до небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555910
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 31.01.2015
. "Будьте ... прості, як голуби" (Матв. 10:16)
Світ міняє тебе від народження вперто, безжалісно.
Ранить ницістю, підлістю. Ріже пихою і злобою.
Б’є насмішками, коле шпильками неправди і заздрості,
Щоб змінити з роками, аби не лишалась ти доброю.
Вимагає жбурнути довіру, любов, доброзичливість
Перехожим байдужим під ноги на звивистих вулицях.
Тобі боляче від безнадії, розпуки, незвичності,
І роз’ятрене серце котятком беззахисним щулиться.
Ти нарощуєш мушлю, натягуєш маску несправжності,
Неприкаяний день під чужими ховаєш обличчями.
Потім плачеш невтішно, тамуючи крик безпорадності,
І терзаєш сумління незгодами і протиріччями.
Те, як важко тобі, бачить Бог із оселі небесної,
Знає та, що постійно навколішки молиться з вірою.
Залишайся для них незборимою, чистою, чесною,
Небайдужою, доброю, світлою, славною, щирою!
25.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555484
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Тебе я чую в шепоті зорі,
У лаві маків поміж крапель зливи.
Прядуть твій образ на піску припливи.
Мережить сонце хмарами вгорі.
Його малюють тьохканням сердець,
Вечірні солов’ї в примовклім гаї.
Волошки пишуть на пшеничнім плаї,
Метеликовим порухом крилець…
На протягах розхристаних вітрів,
Мені радієш сполохом ковилу.
Ромашками біжиш навстріч зі схилу,
Веселками здійнявши звиви брів.
Цілунком росним спалюєш вуста,
Серпанком ніжним оповивши шию…
Розтанувши в обіймах я зорію,
У лоно трав сльозиною з листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555449
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Про любов написати неважко.
Значно важче про це нам сказать.
Кожен з нас відчував, як це тяжко
Пару слів для коханих зв"язать.
Ми чомусь боїмося це слово,
Десь ховаєм далеко в душі.
І не скажем його принципово,
Бо засудять нас люди чужі.
Посміються, позаздрять, уколять.
Слово ж, знаєте, може убить.
І собі ще багато дозволять,
Бо в житті не узнали цю мить.
Є і інші: це слово голублять.
Ці слова не запруть у архів.
І водою й слізьми не розбавлять.
Не шукатимуть зради шляхів.
Не боюсь я писать про кохання,
Хоч давно в мене вік вже не той.
Я живу, значить є хвилювання.
А любити -важка дуже роль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555627
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Троянди на снігу - незвичне диво!
Переплелись і холод, і краса!...
Незвично так!... печально і красиво!
Але, повірте, це - не чудеса...
У час стрімких високих технологій,
Де править білим світом інтернет,
Хтось кинув квіти... чи любов під ноги...
Чиєсь життя.. а не простий букет!..
Мабуть, не всі так гостро це сприймають,
А я цей біль через сніги несу!...
Троянди на морозі помирають,
А люди топчуть цю святу красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555211
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Думки про тебе тільки кольорові,
Хоч чорно-білі всі навколишні світи,
І квіти не живі, а паперові…
І поміж них єдина справжня – Ти.
Пухнастим снігом обіймаєш взимку,
Дощами теплими вмиваєш навесні,
А часом вд́ягнеш шапку-невидимку
І листя шелестом співаєш уві сні…
Даруєш ніжність, теплоту і спокій,
Тамуєш біль від всіх земних отрут,
Яскравий промінь у пітьмі глибокій,
Який освітить будь-який маршрут.
А восени вдягн́еш червоне плаття
Із листя засинаючих лісів,
Серед яких зігріє нас багаття
З твоїх солодких слів і голосів…
Думки про тебе не дають споќою,
Вертають віру: з попелу – вогонь!
І за любов ведуть вперед – до бою,
П’ючи надію із твоїх долонь.
Коли на серці сумно – в небо подивлюся:
Там зорі чисті заплітаються в танок.
Коли бракує віри – тихо помолюся,
Молитва зцілить від важких думок.
А ще є сни, це наче фільм про себе,
Де можна все, чого не буде тут:
В них легко дотягнутися до неба,
Змінити колір ночі і маршрут,
Змінити час і простір, відстані між нами,
Торкнутися плечей, відчувши подих твій…
Але, на жаль, це все лишиться тільки снами,
Зникаючи світанком, злітаючи із вій…
Думки про тебе тільки кольорові,
Хоч чорно-білі всі навколишні світи,
І квіти не живі, а паперові…
І поміж них єдина справжня – Ти.
25.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555191
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Весна в саду нас юних зустрічала,
Пелюстки білі ласкою лились.
Високо в небо музика злітала…
Вишневим цвітом в небо крадучись.
Твої тугі молочно – білі груди
В тумані сизім з жаром цілував.
Слова п’янкі, чи можна їх збагнути…
В азарті хтось нам з Космосу читав.
Сова в гаю чогось зареготала.
Тай подалася знай собі кудись.
Вона не довго нам надокучала…
В єдине тіло й подихом злились!
Стояли вишні срібні у акрилі.
Ген на Обруччі ранок догоряв.
І ми з тобою, медом захмелілі…
Додому нас, Амур не відпускав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554717
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Заручники снігу — не вийти із хати,
Не вдасться душі у снігах заблукати.
Її не лякають гучні перемети.
Вона — непоборна, вивчає планети.
Злітає високо, шукає натхнення,
Їй сонце дарує саме сокровення,
А зорі і місяць, що наче намисто,
Проміння жбурляють — засвітиться чисто.
Так легко і справжньо в навколишнім світі,
Як спектри душі виграють у суцвіті.
А тіло бездушне нічого не вміє,
Воно без душі не живе — тільки тліє... 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554637
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Подаруй мені сонце, напоєне сяйвом любові,
Розпашілі вітри загнуздай і у дім приведи.
Дай пірнути на дно в диво-очі твої волошкові,
І джерельної спити із уст найрідніших води.
Запали в мені поглядом пристрасть:
я—криця, ти—кремінь,
І розплавиться ніч лиш від доторку спрагнених рук.
Мандариновий місяць гаптує серпанками темінь,
Освітити дорогу для наших з тобою розлук.
Залишу́сь, щоб будив поцілунком і чашкою кави,
І за руку у сад мене вів по росі босоні́ж.
Ми, як діти малі, упадемо в нефритові трави.
Тільки ти подолай в мою душу досвітній рубіж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553045
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Оксамитом вкриє небо ніч.
Самоцвітами засяють зорі.
Ніжно так торкнешся моїх пліч
І плоинемо в бездонне море
Незбагненно світлих почуттів…
Та назад вертає ретро долі!!!!
Згарище із спалених мостів
Тліє довго й не згаса поволі.
Під небесним куполом шатра
Ми з тобою - два метеорити.
Спалах щастя поруч з болем втрат
Відіб"ють земні дереворити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552919
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
А щеки рябые- рябые...
И кудри волос золотые,
Глаза - васильковое поле
Под утренней радугой доли.
Из солнцем залитого лета
Бежишь.., но теряешься где-то.
Тебя снова рыжим рисую,
Чтоб легче найти было всуе.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547034
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 19.01.2015
Рано встану, помолюся Богу,
Надіп"ю священної води.
Попрошу, щоб освятив дорогу,
Щоб на ній не знали ми біди.
Щоб здоров"я дав усій сім"ї,
І для друзів. Щоб не знать тривоги.
Щоб скінчились війни на Землі.
Хай живі повернуться солдати,
Ті, що захищають рідний край.
Я не попрошу в Тебе багато,
ПрОшу : про заблудших пам"ятай.
І пробач усім на землі грішним,
Посели у серце їм добро.
Подаруй для них слова утішні.
І зніми із душ таких тавро.
Може, від Твого Благословення,
Лід розтане у серцях глухих.
І знайдуть в житті своїм спасіння.
І прозріють від Чарівних слів Твоїх...
Поведи за руку всіх живущих
І водою всіх нас окропи.
Страждучим, болящим і скорбящим
Віру у життя знов поверни...
Тільки ТИ ОДИН прощати можеш,
Попрошу ще й за свої гріхи.
Будь до мене милостивим, БОЖЕ,
Якщо нагрішила, то прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552833
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
[img]http://tomatoz.ru/uploads/posts/2013-10/1382543089_0_acd02_deeb0041_xl.gif[/img]
Дрібні зірки розсипались на друзки,
Немов старі розбиті ліхтарі,
Рогаликом рум'яним на мотузку
Ніч насилила місяць угорі.
Вчепилася гілками щупла слива
В небесне оксамитове сукно.
Десь у дворі малеча галаслива
Словами сіє щедро, мов зерном!
Там, під горою, притулилась хата,
Лампадкою ряхтить проз гілочки...
Немов прудкі весняні ластів'ята,
Гучні щедрівки б'ються у шибки.
А сивий комин трусить бородою ─
От-от насипле повні жмені див!
І сам Господь йорданською водою
Благословенний двір сей окропив!
Радіє серце, святом обігріте!
Та все ж бентежать по́мерки журби:
Чи дочекаєш, мій коханий світе,
Щасливої і мирної доби?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552738
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Он одиноко шел по свету, пустой была его сума,
И не приветные сюжеты томили сердце, а душа,
Душа стонала от обиды, непонимания, тоски,
А мимо пролетали птицы, несли весенние дожди.
Навстречу, прыгая вприпрыжку, бежала девочка-дитя,
Махали крыльями реснички, улыбка на лице цвела,
Сияньем солнечным сквозь тучи пронзали детские смешки,
И он почувствовал, что будто открылись все его замки.
Невольно губы улыбнулись, и робко брови разошлись,
Как все-таки возможно просто любить бессмысленную жизнь.
Достал старик клочок бумаги, и написал на нем слова:
Я счастлив! Счастлив, даже в стужу, когда смотрю в ее глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552688
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Задивилось небо у привітні вікна.
Притулилось сонце до косої стріхи.
Ранок запрошує холодом дихати,
Пройтися містом для своєї втіхи.
Солодко-морозно пахне у повітрі.
Притоптався сніг. Оголились віти.
Та бадьорить настрій гострий вітер.
Заграє до мене, бавиться,як діти.
Сліпить очі сонце,не дає зігрітись,
Сковзанка із льоду,щоби оступитись.
Поглинає мозок кисень із повітря,
Нумо всі ходімо із квартир на світло!
Та біжить за обрій не ласкаве сонце,
Загляда за комір нетерплячий вітер.
Не гостинно стало за моїм віконцем.
Холодно надворі. Я тікаю звідти...
© (Анна Діденко. - 2015 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551515
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]
В листопадову пору
останнє осіннє тепло
струменіє глінтвейном
під замшею теплої шкіри
і тонкі промінці розтинають,
мов гострі рапіри,
полинялих дібров і садів
оксамитове тло.
В листопадову пору
так багнеться* серцю стрічань,
найніжніших обіймів
і щирої з кимось розмови,
смакувати ковтками легкими
вино пурпурове,
милуватись, як в небі
вечірньому квітне герань...
Прислухатись до шурхоту
листя у прілій траві,
коли вітер обтрусить на землю
кленову перуку,
і тримати когось так дитинно
за лагідну руку -
відчувати, як щастя бринить
у м'якім рукаві!
І як лоскотом ніжним
нестримно біжить по спині
хвиля теплого струму,
що легко поколює п'яти...
Загорнувшись у плед,
ні про що таємниче мовчати,
задивившись, як вечір
запалює перші вогні.
В листопадову пору
так солодко пахне любов
і терпкий післясмак ностальгії
так часто бентежить...
Заліковую смуток душі,
як набридливий нежить,
філіжанками кави
і дозами щирих розмов.
[i]*Багнеться - хочеться, бажається.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 12.01.2015
Темніє фігура між білих фантазій…
А може, то Ви у зимовім саду?
Шукаєте стежку, якою щоразу
Від Вас, не прощаючись, йду.
На ній не знайдете ні сліду, ні згадки,
Та й зовсім в заметах не видно її.
Навіщо шукати вам жінку-загадку,
Яку відспівали давно солов’ї –
Ще там, у фатально-солодкій замрії,
Де вічним здавався весняний політ.
І думку дарма Ваше серце леліє,
Йому довіряти, повірте, не слід.
…………………..
Біліє фігура між чорних фантазій...
Напевне, то Ви у безмісячну ніч
Приходите вкотре в обірваній фразі
Стежками думок між засмучених свіч.
І так невагомо, граційно і легко
Несете весну у мої холоди.
Я хочу торкнутись, та Ви вже далеко...
В рядках недописаних – Ваші сліди.
Байдужо-поволі зрадливу замрію
Розвіює сніг між оголених віт.
Та серце надію недарма леліє,
Йому довіряти, упевнений, слід.
……………………………
Самотні фігури блукають по світу,
Жадані комусь, не зігріті ніким.
Лиш любляче серце зуміє змінити
Такі чорно-білі фантазії зим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551015
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Я у судьбы совет просила,
А та ответила: – Смирись!
Ты поменять меня не в силах.
А впереди бежала жизнь.
Я заявила жизни хладно:
– Ты мне причины назови,
Все почему идет неладно?
А жизнь ответила: – Живи!
И не терзай воображенье,
Со мной идешь, ты век учась.
Я – поединок, я – сраженье.
Все на места расставит час.
И я тогда спросила время:
– Куда спешишь в плену дорог?
Так непосильна ноша, бремя.
А час сказал: – Так хочет Бог!
Затем же я и к небу взвыла,
У Господа ответ моля.
Первопричина, Мудрость, Сила
Сказали мне: – Начни с себя!
Ты не вини судьбу в пороке,
Не сочиняй про страшный рок.
Сама ищи, сбивай пороги
И со всего бери урок.
Ни в коем случаи не мысли,
Что время притаило крах,
Что зла к тебе судьба, Всевышний.
Ты знаешь, все в твоих руках.
И жизнь свою, свой путь и лета
Не поддавай сырой вине.
Никто тебе не даст ответа,
Ведь все ответы есть в тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525855
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 12.01.2015
Сказать за все тебе спасибо,
Так это просто ничего.
Сказать так хочется красиво
Словами сердца моего.
За день и ночь я благодарна,
За то, что рядом был всегда.
Казалось жизнь порой коварна,
Тебя уводит навсегда.
Когда от жажды изнывала,
Ты подавал глоток воды,
Когда тебя не понимала,
Ты не спешил сжигать мосты.
За твое сердце золотое,
За теплоту и нежность рук.
За все с тобою прожитое,
За теплоту от слов вокруг.
За радость, грусть и откровенье,
За жизнь нелегкую вдвоем,
За вкус Любви и наслажденье,
За то, что рядом мы идем..
-----------------------------
Поздравляю всех с Днем БЛАГОДАРНОСТИ.
Спасибо, мои Друзья, за поддержку и
Понимание..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550594
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
И день пройдет,
и ночь настанет,
и слышен где-то волка вой,
и сердце биться перестанет,
и обретешь ты свой покой
Ты упадешь на землю камнем,
и перестанешь ты дышать,
исчезнешь тихо..Улетает
куда-то ввысь твоя душа
Жизнь пред глазами пролетела
и все моменты,чудеса
Твоё бездыханное тело
лежит без жизни пол часа
Лишь после смерти понимаешь,
как жизнь свою ты погубил,
что столько важных дней,моментов
ты из-за лени упустил
Ты был ребенком,после- взрослым,
но жизнь не стоит ни гроша,
ты не увидел,как она прекрасна
и до чего же хороша
Но так бывает,жизнь коротка
и словно миг она проходит
и забирает в вечный сон
и душу в небеса отводит...
Вот так живём и жизнь не ценим,
и всё торопимся,спешим,
а смерть придет в конце недели...
а мы бессовестно грешим.
Я попрошу,цените жизнь
и помните: "Никто не вечен!"
И проживите её так,
чтоб жизни путь был безупречен!
© Анна Шевченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549733
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 09.01.2015
(Ти приходиш у сни… (Любов Ігнатова)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
Не приходиш у сни…
Й не сказав чи у долі чекати,
В паралельних світах, залишивши оскомину днів.
А я в кожному сні намагаюсь сліди відшукати
Тих далеких зізнань, за яких ти в мені відболів.
Не приходиш…
І в снах порожнечею смикає в грудях.
Ще й сніжить-засипає забуті донині стежки.
Десь самотні гілки, зледеніло за вікнами блудять,
Не дістати гінкі тополині, в захмар'ї, вершки.
Не приходиш…
І сон… кольоровими нас не малює,
Лиш тумани густі застелили дороги сувій.
А холодна зима вже, по-своєму, все зафарбує...
Й зникне в білому сні силует запорошений твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549943
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Другий день після Різдва
Розкуйовдилась зима,
Сипле снігом вліво, вправо -
Навкруги все білим стало.
Де земля, де небо? Зась!
Краще з дому не вилазь!
Всюди сніжні кучугури,
Всі кремезної статури.
А мороз, пихатий Дід,
Змайстрував на річці лід.
Вередує дітвора –
«На санчата нам пора»,
І канючать лижі в мами –
Не лякають урагани.
Просить мама зачекати,
Не пускає діток з хати.
Завірюха, білий звір,
Засипає снігом двір.
Вихор крутить каруселі,
Вікна шарпає і двері.
Лютий вітер вовком виє,
Сніг дахи кожухом криє.
Дим із коминів танцює,
Наче кінь гнідий гарцює.
Я сиджу біля вікна,
Не страшна мені зима,
Тепло й затишно у хаті,
Сніг для мене, ніби вата.
Тішить очі білий світ -
На вікні пухнастий кіт,
Шкрябає легенько шибку,
Ловить сніг, неначе рибку.
На узліссі, край села,
Дві ялинки і сосна
В білих шубках, ніби пані –
Розкошують на поляні.
Поряд ходить хитрий лис,
У очах голодний блиск.
Під ялинку, ніби в хату,
Заховалися зайчата.
Дід Панас з рушниці – « бах»!
Охопив лисицю страх!
Для зайчат це порятунок,
Новорічний подарунок -
Врятував їм дід життя.
Вибігли із укриття
І чимдуж у ліс зайчата
Пострибали – там їх хата.
Ось і казочці кінець,
А хто слухав – молодець!
*** Розкошувати - перен. Виявляти себе у всій красі, силі (про природу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550016
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
О диво з див, у тиху ніч морозяну
Стояти серед тиші у саду,
Дивитися на зорі заворожено,
На всесвіту розмірену ходу.
Дерева у розлогості замріяній
Не дихають, мовчать, мов вартові,
Зима їх огорнула сивим інеєм,
Вони завмерли і стоять німі.
А небо вкрилось зоряними перлами,
І я вже не стою,- лечу, лечу,
Щоби торкнутись їх своїми нервами,
Енергії набратись досхочу.
Я розчиняюся у цьому гіперпросторі,
Здається, час спинив свою ходу…
О, диво з див, у тиху ніч морозяну
Стояти серед тиші у саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544985
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 09.01.2015
Колючим снегом замело...
Колючим снегом...
Но пробивается тепло
Весны побегом.
Как солнца тоненькая нить,
Даёт надежду
Твоё желанье - защитить
В объятьях нежных.
В глубины прячется тоска,
Глаза сияют,
И розовеют облака,
Сугробы тают...
Когда сквозь стужу и метель -
Надежды лучик
Дарует солнечный ручей
В снегах колючих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549717
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Люблю відлигу: небо акварельне,
Напівпрозорі хмарки, дзвін струмків...
Душа бринить, співає акапельно,
І настрій враз метеликом злетів!..
Я човника зроблю із мрій крилатих,
А замість ростри -посмішка моя;
І хай пливе, щоб друзям дарувати
Солодкий спомин - співи солов'я!..
І поцілую вітрове стокрилля,
Щоб знов побачить кучеряві сни...
Хтось думає, що це -зими безсилля?
Відлига - репетиція весни!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548459
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Рік старий тікає
Кізонька ступає.
Із доріг у хату,
Прямо на поріг.
Згляньтесь мої дітки,
Прихистіть сирітку,
Втомлена з дороги,
Збилася із ніг.
Взуйте із полички
В білі черевички.
В білому халаті,
Світла наче сніг.
Кізочка - лебідка,
Вам віддячить влітку.
Влітку її личко,
Висохне від сліз.
Зимонька крупою
Всіялаcь густою.
Мяла з конопельок,
Сріблений кужіль.
Разом з Колядою,
Виткала сувою.
Он який розкішний,
Пледовий текстиль…
Забирайте кізку,
Нехай витре слізку.
Пора вже гулятки,
Висох в неї ніс.
Вділи рукавички?
Застебніть гудзИчки.
На дворі й синички,
Поховались в ліс.
В хижці годівнички,
Всипте їм пшенички.
Досить вже ховатись,
Кличте на узвіз.
З дому на левадки,
Йдіть колядуватки.
Тануть чоколядки,
Кізоньки сюрприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549573
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Зарипів сніг на подвір'ї і "тук-тук" –
У хатинку попросивсь Мороз-онук.
Я питаю: "Чом самий ти, де твій дід?"
Мовить: "Він пішов у ліс з мішком із бід.
За плечима в нього розпач, гнів, жура –
Цього року не носитиме дива,
Але знай – він увійшов у кожен дім,
Щоб забрати все лихе, що було в нім."
Я кажу: "Та це і є найкращий дар!
Дід Мороз забрав собі увесь тягар.
Закопає десь у лісі під сосну
У морозну ніч, у зоряну, ясну,
Щоб нікому не дісталось , навіть псам.
Сповістив чудову звісточку ти нам!"
– "Я приніс іще торбинку побажань,
Розв'яжу її для вас я без вагань.
У ній щастя уляглося аж під верх,
І для кожного добро, та ще й без черг,
І здоров'я, і надія, і любов,
Окрім того, Божа ласка і покров.
Хай до вас поважно ступлять на поріг
Мир і злагода в прийдешній Новий Рік!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547540
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Цей день сніжить... То замерзають сльози,
Складається у перемети сум ...
Кому вони потрібні, ці морози?
Чому в їх скрипі відчуваю глум?
Не зрозуміло: пада сніг, чи зорі...
Ступаю по землі, чи вже лечу?
Лише бурульки -чисті і прозорі -
В них бачу і причастя, і свічу...
Мете, курИть, зриває хмари з неба,
Жбурляє в мене, опіка лице...
Чому у грудня виникла потреба
Сповити бірюзу важким свинцем?
Замерзлі пальці колючіють болем...
Та у душІ- на зиму холодніш ...
Жене вітрисько перекотиполем
Оцей колючий і схололий вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]
Гірські вітри збудили заметіль,
Крильми тріпоче лебідь білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті химери
Злітаються роями звідусіль.
На блискітками вкритій білизні́
Слідів чужих присипані мережки...
За стріху зачепились, мов сережки
Бурульки кришталево-осяйні.
Так прибрано і чисто ─ все до свят:
І затишок, і щедрість, і турбота.
Припудрилась ялинка біля плота,
Чекає на різдвяний маскарад...
Коли строкаті вервиці вогнів
І дощику вплетуться в пишні віти,
І голосом карпатської трембіти
Святе Різдво озветься вдалині.
Важким був рік: і відчаю, і втрат
Йому не бракувало... Дай же, Боже,
Забрати у Новий усе хороше,
Що приведе з собою низка свят!
І запалити в кожному вікні
Зорю пресвітлу віри і надії!
Хай заметуть ці щедрі сніговії
Обпалені війною чорні дні...
Нехай новонароджене Дитя
Благословить кожнісіньку родину,
Чиї батьки й сини в тяжку годину
Стоять на варті миру і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
За хатою ще обрій ледве синій,
Ще темноту́ ворушить змерзла гілка,
З небес спада дрібний колючий іній,
А день новий чекають до причілка.
Ще морозець, підкравшись до віконця,
Малює радість попри лиха й біди:
Казкові квіти і проміння сонця
Ростуть з-під рук, мов сад Семіраміди...
Лиш горобець зітхає десь у стрісі,
Бо ніч – як вік для кри́хітки-пташини:
Діждати б день, щоб десь у полі-лісі
Знайти життя у згубленій зернині…
Отож тепліє обрій бірюзою,
Отож віконця світяться в чеканні –
І темноти́ну змерзлою рукою
Ворушить гілка у хвилини ранні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547326
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-GapN0ndJdI[/youtube]
Слухай, Пашо! Розповім я казку.
Там далеко, де живе Зима,
І пройти туди так буде важко:
Хуртовина шлях весь замела.
Там серед ялинок, пишних сосен
В крижаній печері, як кришталь.
Там ніколи не буває осінь.
Дід Мороз живе в таку ось даль.
Лише раз на рік буває в місті
Дід Мороз із торбою в руках.
Він приносить завжди добрі вісті,
Подарунки дітям на святах.
Ти чекай. До тебе теж він прийде,
У вікно он стука. Чуєш ти?
Ти відчиниш двері обережно.
І дозволиш ти йому зайти.
Те, про що ти мріяв принесе:
І рожевий є у нього коник,
Паравозик і машинка - все.
І цукерки, олівці і дзвоник.
Все давно для діток припасе.
З рукава він випустить сніжинки.
Усю землю снігом замете...
Будь щасливою, Моя Дитинко.
Побажа здоров"я і піде,
Бо чекають інші його дітки.
Він у радість стежку прокладе.
У очах спалахують лелітки...
Мій Хороший! Новий Рік іде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547293
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014
[i] Всім, кого стрічають[/i]
[b][i]Я зустріну тебе, златогривий….
Бач, сіяння моє розлилось…
Ти зі мною так будеш щасливий.
Що відчуєш в душі тайну млость.
Ми розквітнемо в світлі Едему,
Попливемо в кораблику мрій…
То ж до пристані хутко підемо
Та в розбурхане море – скорій.
Ти проникнеш в мої лабіринти
І розвідаєш фібри душі…
Та про наші і спурти, і спринти ,
Я прошу, нікому не скажи.
А в Едемі співці-менестрелі
Нам співатимуть райські пісні,
Залоскочуть серця їхні трелі ,
Й зацвітуть наші долі рясні…
І природа відвертим екстазом
На чуття молоді відповість:
Ми прийдемо до посвіту ра́зом,
Як смиренним ченцям – благовіст! [/i]
[/b]
29.12. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547279
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Як довго ми чекаємо тих слів,
Що душу оживляють нам без ліків.
А скільки перебачено вже снів,
Де сад словесний розцвітав, як квіти.
Чому так цінимо прості слова,
Чекаєм, щоб почути, цілу вічність?
Бо ніжне слово щастям напува,
І має у житті свою величність.
Слова живильні й чисті як роса,
Що оживляють землю в літню пору.
Чомусь від них і серце воскреса...
Лише сказати їх потрібно впору.
Слова бувають різних кольорів.
Чекаєм ті, що взяти за основу.
Щоб світ, як від вина, весь захмілів.
Отак ціную значення я слова.
Що схожі так до шепоту вітрів,
Щоб цвіт жасміну відчувать зимою.
Щоб й ти слова мої всі розумів.
Були б в житті прикрасою, каймою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546777
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014
Я расправляю руки, я взлетаю...
Я поднимаюсь в небо, я лечу...
Я под ногами тень свою теряю
И просыпаясь, в ужасе кричу.
Не так все это, как в далеком детстве,
Тревога наполняет бытие;
Мне жутко страшно мыслями увлечься
И хочется остаться на земле.
Навязчивыми стали сновиденья
И скомкана в агонии постель...
Куда зовут полеты и виденья?
Куда уносит жизни колыбель?
Прощаюсь, улетаю, возвращаюсь...
Не все видать окончены дела;
Как Феникс вновь из пепла возрождаюсь -
Любовь твоя меня не отдала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546420
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Милый Дедушка Мороз,
Не прошу охапку роз,
Ни парфумы, ни обновку -
Подари боеголовку!
Нет, нет, нет, я не лютую,
Ведь прошу я непростую -
Новогодне-колдовскую.
Пусть как гахнет во спасенье
Миром, счастьем и весельем!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546357
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Зимове небо сяє Оріоном,
Конячками розбіглися хмаркИ,
І сни казкові кольоровим гроном
Нанизують на ниточку зірки...
Дрімає котик місячним клубочком,
У нього поміж лапок грайлик спить...
Груднева ніч морОзяним дзвіночком
Вже відміряє опівнічну мить...
Віддам тривогу вітру у долоні -
Нехай розвіє безвісти її...
Вже, майже, у дрімОти у полоні
Слова у вірші заплету свої..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
То не небо заплакало зра'ння,
То не чорнії хмари кишать -
То в мені роз'ятрилася рана,
То в мені розболілась душа...
Загорнувшись у сиві тумани,
Знов зрощу у собі їжака...
Мають здатність згасати вулкани,
Бо нутро їх вогонь випіка...
Розлітається попелом листя :
Інквізиція впертих думок
Палить осінь -цю відьму вохристу,
Що зійшла із яскравих зірок....
А зима... Хтось прокляв мої зими....
От би стежку до неї забуть...
Може, є десь чарі'вна, незрима
Обхідна до весни мені путь?
...
Відживу... Відхворію... Відплачу...
Знов босоніж ввійду в спориші...
Ще надія жива! А це значить
Мої вірші -то ліки душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545615
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 24.12.2014
В повітрі солодко духмянить мріями,
Надія в серці потайки тремтить.
Пухкі сніжинки порахую віями –
В дитинство повернутися б на мить.
Вхопити б за хвоста кудлату віхолу
І стрімголов помчати в небокрай.
Туди, мов на санчатах, сонце з’їхало,
Гайда за ним, міцніш мене тримай!
В забуті спогади з малим ліхтариком
Натхненно і завзято летимо,
Он бачу хатку рідну із димариком,
Святковий стіл, смаколики, вино.
Ми ніби під скляним чарівним куполом,
Немов пушинки зи́мно-крижані,
Вже стільки спогадів у тиші гупало,
А ми радієм, нібито малі.
Сніжинок назбираєм із бажаннями
Й наліпимо веселих сніжачкІв,
Гуляти будем в небі до світання ми,
А спогади сховаєм серед снів.
Ще й досі у повітрі пахне мріями,
Ліниво й солодко спливає час.
Проміння вранішнє спіймаю віями –
В дитинство повернутися б ще раз.
грудень 2014
Вірш із новорічної збірки "Різдвяний карнавал поезій"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546148
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Без исключения всем людям на планете
Желаю мира, радости, добра!
Чтоб солнце улыбалось на рассвете,
Искрились звезды светом серебра!
Чтоб каждый-каждый в сказку вдруг поверил,
И отовсюду лился детский смех.
Пусть чудеса распахивают двери,
Во всем всегда сопутствует успех!
Пускай глаза слезятся лишь от счастья,
Пускай в сердцах горит огонь любви,
И стороной обходят все ненастья,
Чтоб всё задуманное совершить смогли!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545904
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 24.12.2014
В предновогодней суете...
Толкаясь, все спешат куда-то.
А я иду - в отдел чудес,
Где всё - из пластика, из ваты,
И из фантазии людской,
Ни в чем не знающей предела!
Здесь разноцветной мишурой
Усталость дней моих продело,
Здесь маски яркие - в глаза,
Здесь блеск, и радость, и сиянье!
И я лечу - на парусах
Вот в этот праздник постоянный!
Средь колокольчиков кружу,
Ныряю в кружево снежинок,
И ворожу, и прохожу
Вновь мимо шариков в витринах,
И зажигаются глаза,
Как в детстве - ожиданьем чуда.
Не иглы тонкие дрожат -
Огонь вливается в сосуды
От блеска тысячи гирлянд!
Я спорить с буднями - сумею!
Глаза доверчиво глядят
Мне в душу - настоящей феи...
Она, как лучик, засияв
Руки коснулась так воздушно!
Иду домой - другая я.
И фея, что запала в душу.
© Copyright: Ирина Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114120611456
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544645
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Розлінилась моя Муза:
Склала крила у комод
І, почухуючи пузо,
Все горта журнали мод...
Я ходжу довкола неї:
" Ну, давай вже, прокидайсь!
Вірші час писать про фею!... "
А вона мені: " Та зась!
Хочу я відпустку мати,
Щоб усе -як у людей!
А іще -солодку вату
(Для осмислення ідей... )
Хочу гору шоколаду,
А морозива -аж дві!
Хочу бачить водоспади,
Облетіть навкруг Землі..... "
" Ну то що ж", - кажу: "Лінуйся!
Оголошення я дам
І назавтра вже займуся
Виборами Музодам!... "
Стало у кімнаті тихо...
Тільки стрілки: "Цок " та "Цок "...
І бурмочучи: "От лихо... " -
Муза одяга вінок:
"Ну чого ти? Я ж готова!
Маю тисячу думок:
Про курорти, про обнови
І про розсипи зірок;
Про кохання і про каву,
Про людей і про котів...
А ще думка є цікава -
Написати про китів... "
.....
Вже давно завечоріло...
Хлипа дощиком зима...
Моя ж Музочка уміло
У світи яснІ зрина;
І приносить мені світло
У долонечках хутчіш,
Щоб не згасло, а розквітло
І новий з'явився вірш....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
[i]Художник William Whitaker - "Teddi", пастель.[/i]
Ты меня рисовал. То углём, то пастелью, то мелом.
На основу бумаги мои наносил ты черты.
Бархат кожи груди растушевывал пальцем умело,
Постепенно пьянея от созданной той красоты…
Ты меня рисовал… В этом танце, в скользящем движеньи,
Где была я бесспорно, и безусловно – твоя!
Из-под пальцев твоих появлялось моё отраженье,
И чем чётче оно, тем расплывчатей делалась я…
Упивался ты им – рукотворным своим идеалом…
Каждой линией, каждым изгибом прекрасной спины…
Я – земная – порою плясать для тебя уставала.
Её плечи, и шея, и руки, уста – тебе были верны…
Ты её сохранил. Зафиксировал в сердце навечно.
Всё такую ж тростинку, пропорций и форм идеал.
Так и любишь – её… А меня – отпускаешь беспечно…
Позабыв, как взглянув на меня, ты душой замирал…
Только как мне уйти, если я без тебя умираю?
И глаза выцветают, когда на тебя не смотрю?
Без касаний твоих не танцую… Одна пропадаю…
Как поведать тебе, как безумно тебя я люблю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544083
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]
Вже й зима надбала хуртовин
І діброви міряють обнови.
Ніби угорі прорвало млин -
Небо сіє борошно зимове.
В білій пудрі змерзли ліхтарі,
Іній закосичив туям вії,
Паленіють пишні снігурі
Яблуками у густій завії.
У спітнілій рамочці вікна
Вгадую розмиті силуети,
І сліди згортає білизна,
Засипає, ніби трафарети.
Довгожданна радісна пора
З присмаком ванільно-мандаринним!
Золотить блискуча мішура
Колючки патлатої ялини,
Що притихла в нашому дворі
І мовчить в очікуванні дива...
Кучугура ген на димарі,
Мов сова сердито-полохлива,
Примостилась - і ні пари з вуст,
Лиш у пір'ї блимають очиська.
Під ногами чутно снігу хруст -
Вгадую, що ти вже зовсім близько...
Скрипнувши дверима, зазирнеш,
Обтрусивши комір од сніжинок!..
І розсиплеш радощі без меж
Пахощами свіжих мандаринок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
До тебе у віршах на "ти" - рефлекс,
Бо спогади болять - моє безсилля,
Вже півдесятка літ з тобою "екс",
Але кохання досі як похмілля.
Труять свідомість тіні з моїх шаф,
Безчасся поглинає мої ночі,
Скелети на поверхні - хто ховав
Тепер нехай розкаже про свій злочин.
Бо сотні незавершених розмов
Лишились в зародку,завмерли,пам'ятаєш?
На них ніхто не зважив,ти пішов,
А я із них усе рядки складаю.
Закам'яніли часточки тепла,
Що,милосердний,кинув ти жебрачці,
Я своє серце ними обпекла
І півдесятка літ тепер в гарячці.
Думки про тебе - у смітник, у тлін,
Від того жару тру нервово скроні,
В кімнаті два на два,в оправі стін,
Я у архівах пам'яті в полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543447
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Цей день мине.І ніч мине.
Ця тиша вичавить дощами
Премокрий сніг і проковтне
Мій вірш,що пишу між рядками.
Цей дощ.І сніг.І Новий рік.
А що тоді в житті важливо?
Щоби тебе твій чоловік
Поцілував.Якщо можливо...
Щоби коли зайдеш у двір,
Тебе стрічала завжди мама.
Тоді не треба з неба зір,
Тільки б рідненька обійняла.
Цей вік мине.Хвилина.Мить.
Цей сніг розтане у краплини.
Але коли душа болить,
То ти жива.Із павутини
Мрійливих снів плету печаль.
Щоби на хвилечку забути,
Що все колись мине.Скрипаль
Вже грає так,що не почути.
Та я вклонилася йому.
Безструнна скрипка не волає.
Хотіла запитать:чому?
Та він і сам того не знає.
Лиш ти зі мною...До завжди...
До вимірів,яких не буде.
Скрипаль обходить ті сади,
В які не зайдуть більше люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543340
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Малює грудень в тихий вечір,
Торкнувшись пензликом до мрії –
Над ставом вербочки старечі,
На вербах захід ще жаріє.
Хмаринки ніжно підмалює:
Штришок, штришок – і є рум'яна...
Так пензлик весело танцює,
Хоч ніч підходить невблаганна.
А проти ставу, біля яру,
Дукат, надщерблений, пихатий,
Взяв ночі темної примару,
Вдяга її в черлене злато.
На небі грудень будить зорі –
Маленькі ніжні самоцвіти
Мигтять у синьому просторі -
І мливо зір спада на віти.
Малює грудень сонний став -
Широке полотно кришталю,
На котре срібний сніг упав,
Прикрив небес дзеркальні далі.
29.12.2009 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543333
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 13.12.2014
[i]Маленькі мрії - це як етюди для великої картини...[/i]
А я хочу босоніж стрибати,
Підніматись все вище увись.
В різнорав'ї теплім купатись,
Щоб волосся і квіти сплелись.
Щоб вода омивала первісна,
Що із гір у ріки надходить.
Дарувала красу,і звісно,
І мене назавжди омолодить.
А я хочу,щоб пахло сіном,-
У повітрі вечірнім над містом.
І картина жила з часу плином,
На останній сторінці і в листі.
Щоб сніги білі гріли ноги,
Бо ходити в житті доведеться.
Щоб цікаві були ті дороги,
І лихе не дійшло,-минеться.
Так.Я хочу босоніж ходити,
Після літньої зливи у місті.
Дещо ноги свої забруднити,
Та думки оновити на чисті...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HBxt_v0WF6Y&list=UU2xskkQVFEpLcGFnNSLQY0A[/youtube]
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542896
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Отболело.., отболело.., отлегло
И не только землю, душу замело.
А рябины гроздья алые горят,
Хоть укрыл их белой шалью снегопад.
Так хотелось без любви свой век дожить,
Только ею научилась дорожить.
Да и слаще от мороза ягод вкус...
Как прекрасен белоснежно-алый куст.
Позабыть тебя хотела... Что же, пусть
Душу трогает рябиновая грусть.
Замело к тебе дорогу.., замело.
Гроздь рябины, а вокруг белым бело.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114121608227
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542884
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 09.12.2014
Останнім променем призахідного сонця
Торкну твоє замислене чоло,
ЗалИшусь теплим вітром у долонці,
До серця притулю своє крило...
Прошепочу тобі осінню колискову
Акордом нерозгублених листків,
І місячну посріблену підкову
Віддам за тебе феї чароснів...
Сплету вінок собі із білого латаття,
Зроблю намисто з тисячі зірок,
І, скинувши своє домашнє плаття,
Зроблю в твій сон несмілий тихий крок...
Наснюсь тобі в цю ніч ... Як сниться синє море,
Що берег заціловує щомить...
Я буду така ж ніжна і прозора,
Я буду колисати і п'янить...
І коли сон піде від тебе рано -вранці,
І день розвіє чари до кінця,
Побачиш знов промінчик на фіранці -
Мого усюдисущого гінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 09.12.2014
Скрипить приємно під ногами морозець.
Сніжинки пролітають тихо - тихо.
І лине музика закоханих сердець.
Живи любов... Не умирай, а дихай.
А вітер хай розносить світу ці дива.
Як ніжно цей мотив тремтить в повітрі.
Як музика тендітна скрипаля.
Відтінки неймовірні у палітрі.
І той, хто любить, здатен це відчути,
Бо музика таких сердець у всіх одна.
І навіть, хто в любові був забутий,
Торкнеться до душі оця струна.
Примусить просльозитись чуйне серце.
Ці сльози не безсилля буде знак.
Це просто розхвилює тонке скерцо,
Не маючих в душі черствих ознак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542528
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014
Заплакало небо німою сльозою:
Німою сльозою спада на доріжки,
По вулицях бродить само-самотою,
Сідає спочити між хат на обніжки.
Між хат на обніжки схиляється небо:
Аж до землиці низенько-низенько
Невпинно сльозою вичавлює з себе:
«За літо гаряче прости мене, ненько!
Прости мене, ненько, за ночі і ранки
У танці безхмарнім та дні у блакиті,
За сонця ясного палкі забаганки,
За трави, дощем і росою не вмиті…»
Земля озивається тихо до неба:
«Ти час бережи, а не плач без упинку,
Бо, глянь, вже зима - і не плакати треба,
А снігом біленьким прикрити травинки.
Вгорнути травинки у ковдру пухнату:
Хай буде у грудні від снігу біленько...»
Та небо сльозою спада винувато:
«Ще трішки поплачу – прости мене, ненько!..»
03.12.2012 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542429
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 09.12.2014
Ночь сменила наряд осенний
На пушистый и чистый снег;
До рассвета лишь семь мгновений
И зима свой начнет разбег...
Яркий свет ослеплял прохожих,
Как симфония блеск играл...
В этой музыке нот нет схожих
И три месяца ждать финал.
Удивительны снег и пламя,
Безупречен подбор цветов...
Восхищенье парит, как знамя,
Вдоль заснеженных в ночь домов...
Опустила заря ресницы,
Декорации час менять,
Только мне в эту ночь не спится,
Я рассвет новый буду ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540433
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Если месяц буквой "эС" , значит ли, что старый?
Ежели наоборот, точно - молодой.
А бывает он порой до смерти усталый
И бредет - не добредет, как мужик хмельной.
Эх, дороженька моя, тяжела котомка...
Только ношу не отдать ни другу, ни врагу.
Да привалом ублажит милая сторонка,
Верный друг приободрит - "подсобить могу".
А привал и не привал, если нету чарки !
Вижу - подустал и ты, друг хороший мой.
Под розложистой сосной у зеленой балки...
По единой, по одной - до поры ночной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540395
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Ще дрімає сонний ранок.
Темінь за вікном.
До землі приліг серпанок.
Спить міцним ще сном.
Лиш далеко десь відлуння
Грому, що лякав.
А на небі повнолуння...
Дощ вже перестав.
Заспокоїлась природа,
Тиша навкруги.
Це побачить - насолода,
Біль перемогти.
Пронеслась луна по річці,
Як слова твої.
Ніби грім пробіг на бричці,
Утопивсь в воді.
А за лісом так шварнуло...
Освятився ліс.
Чомусь в серці знов кольнуло...
Та не треба сліз.
Зазирнуло сонце в шпарку.
Пахне вітерцем..
Прожену з душі я хмарку
З проливним дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540181
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Зажурилась осінь, постаріла.
Листя посріблила сивина.
Ще недавно барвами нас гріла,
А тепер так пусто... Дивина...
Перепріло листя кольорове.
Тиша загадкова... Плине час...
Все в житті, ми знаєм, тимчасове.
Пізня осінь нагада про нас.
Мовчимо і ми... А що сказати?
Дарувала доля... Не змогли.
І нащо причину в тім шукати?
Перевагу самоті дали...
Але час від часу дошкуляють,
Не дають спокою ці думки.
Наді мною птицями літають...
Доторкнутись мріяла руки...
Вечір листопадовий холодний.
Мжичка ледве чутно дріботить.
Сумувати, мабуть, це природно
Лиш для тих, хто може так любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535326
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
[img]http://effectfree.ru/useruploads/results/2014/11/04/15/1e56fe8.jpg[/img]
Терпи, любове, біль тебе шліфує,
Відточує старанно кожну грань,
Ані зусиль, ні часу не шкодує
Для чергової порції страждань.
Гори, любове, бо тобі не вперше
Дражнити долю розпалом борінь!..
Один щабель, що на путі до звершень,
Стількох вартує злетів і падінь...
Одне маленьке скельце кольорове -
А розіллє веселку у пітьмі...
Борись, любове, ну ж, борись, любове,
Кричи, коли вуста твої німі!
Гартуй себе у полум'ї нещаднім,
Не вір у підлі підступи афер,
Лише тобі думки твої підвладні,
Лише тобі здолати цей бар'єр!
Провадь крізь бурю свій побитий човен
І будь комусь, як по́світ у вікні!
Терпи, любове, ох, терпи, любове,
Бо тільки справжнє вистоїть в борні.
І тільки вічне, мудре і терпляче,
Засіявшись, дозріє у врожай...
Терпи, любове, Бог тобі віддячить,
А від людей подяки не чекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534263
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014
[i] В перші дні незвичайного
листопада хочеться чогось
солоденького або веселого...
Щоб сказати: "Все гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже з неба суне листопад…
Наш вередій, чука́ло* вад:
Не хце** ні літа, ні зими!
Він – хананóк***, як дехто ми…
Скидає з себе жовтий лист –
Свій камуфляж. С-с-с-епаратист!
Пожухлий клин іде під косу –
Бере кермо… провладна осінь!
Та поміж хмари де-не-де
Яскраву сукню ще пряде
Привітне сонце в нагороду
За толерантність всій природі,
Що береже від скону люд.
Він терпить утиск звідусюд:
І від негод, що зносим ми,
І від потомної зими...
О, незбагненний ли-сто-пад!
Він так приходить… не у лад!
Та не кажіть, що ми не раді
Цьому дивнóму листопаду…
Дасть Бог, хоч він відсепарує, –
Нехай та роль йому пасує, –
Від чуйних тих, хто вже не чує,
Хоч неумисне, та не всує.
Отак крокує по планеті, –
Добро, хоч пішки, не в ракеті, –
Немов коштовний аметист,
Наш листопад-сепаратист![/i][/b]
02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче (пол.)
**Баловень (рус.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Солнце скрылось за рекою.
Царство темноты.
Как идти теперь тропою?
Что же нет луны?
Побежала в лес дорожка,
Скрылась за кустом.
Вот крадется месяц кошкой
По саду тайком.
Из лучей соткал дорожку,
Бросил средь реки.
Ночь ступила своей ножкой.
Как же здесь пройти?
Я не вижу здесь обочин.
Глубока река...
Я - царица, между прочим.
И дрожит слегка.
Пока думала гадала,
Месяц свет украл.
Но она все понимала :
Лишь на день сбежал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534193
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Він прилітав нізвідки…
Чи здалека…
Він був лиш Вітер… може… гвинтокрил…
-Скажи мені…
Замріяна Смереко…
За що тебе так сильно полюбив?...
-Літати над дрімучими
Лісами
З таким шаленим гуркотом Злочинно…
А чарівну…
Замріяну Смереку
Ти полюбив… напевно…
Безпричинно…
-Споконвіків належу
Цим просторам…
Мене ще знала первісна земля…
Під небом цим…
У цих високих горах…
Коли насправді станеш ти моя?...
-Лише тоді…
Коли у синіх горах
Назавжди стихне пісня солов’я…
Як усі ріки витечуть до моря…
-Але ж…
Ніколи не віддасть земля!…
Хоч ви - Смереки…
Але ми - Вітри…
Захочу… то й змету все до нуля!…
-Забудь мене…
І спогади зітри…
-Я прилечу…
Чи зблизька… чи здалека…
І що мені насправді скажеш ти?...
-Ти знаєш…
Як ридають ті Смереки…
Коли… до них
…..торкаються… Вітри……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531111
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 02.11.2014
Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 02.11.2014
Стекают капельки дождя.
Все так же осень тихо плачет.
Так плакать может лишь дитя,
Что слезы горькие не прячет.
Прилип к окошку желтый лист,
Хочу погладить я рукою.
Вдруг слышу осени каприз:
Согрей его своей щекою.
Горячий чай в моей руке,
Летает в доме запах мяты.
А там в холодном ручейке,
Другие листья, но измяты.
Горячий чай... Окно вспотело.
Рисую образ на стекле.
Черты ложатся так несмело...
Точь точь, как видела во сне.
И вот глаза твои смеются,
В ответ смеюсь тебе и я.
Быть может, мне пора проснуться,
Понять: ты - выдумка моя?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533680
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 01.11.2014
Изгибом тонким лепестка
К тебе бы нынче прикоснуться
И с ароматами цветка
Тобою глубоко вдохнуться.
А нет, то лебедя крылом
Взметнуть.., от грусти оторваться.
В высоком небе голубом
Парить, тобою любоваться.
А если нет, то в листопад -
Резными листьями под ноги.
И пусть багряные шуршат,
Благословя твои дороги.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114112004273
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533643
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 01.11.2014
Искушением воздух наполнен,
Как в хрустальном бокале вино,
Я сражен, я повержен, я сломлен,
Этих чувств я не помню давно...
Павших листьев чуть прелый осадок,
Опустился на хвойный ковер
И букет этот, сахарно-сладок,
Словно сказочный взору шатер.
Издалека дымок протянулся,
Без него в эту пору никак,
Он бокала едва ли коснулся,
Но хмель рьяно забился в висках...
Я взахлеб волшебство поглощаю,
Наслаждаясь богатством цветов
И пред Осенью шляпу снимаю,
Мой восторг ей понятен без слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533352
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Пуанти жовті в світлі ліхтарів,
Вогниста пачка нібито жарина -
Під музику нетоплених вітрів,
Танцює соло Осінь балерина.
Лазур небесна в блискоті очей
І чорних вій імлиста одержимість.
Гординя в кожнім трепеті плечей.
У плині тіла - зимна невловимість.
Раптовий порух голубиних п’ясть,
Удари крил..! Орлана завмирання…
Граційний спуск між дощових причасть,
В софітах полум'яного світання.
Рвучкий стрибок! Вихрастий пірует..!
Тужливе па німого листопаду.
Палкий канкан! Салонний менует,
Що липову колише анфіладу.
А під кінець – адажіо. Поклон.
Вразливих хмар плаксиві сентименти.
Букет від Грудня, що зайняв балкон
І першоснігу злі аплодисменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533351
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Осінній ліс готується до сну,
У ясенів потріскують суглоби,
Вже літній час на зиму повернув
І вижухле вбрання не до вподоби
Гірським вітрам, на клаптики дрібні
Шматують оксамитові обнови...
Вже сирістю димлять вологі пні,
І плакальниці-вільхи, наче вдови,
Відспівують над ними парастас,
Висить в повітрі ладанна завіса...
Залиш мені хоч трішечки прикрас,
Мій кароокий мідночолий лісе!..
Хоча би жмуток глянцевих листків,
Що виграють на сонці кольорами...
У дні зими, холодні і терпкі,
Зігрію душу теплими дарами.
Вдихнувши хвої пряний аромат,
Надпивши сонця із долоньок листу,
Згадаю щедре золото Карпат
В осінню пору, тиху і барвисту...
А ще - знайомі пахощі грибні,
Що кличуть пориватися у мандри!..
Даруй на згадку мрійниці, мені,
Тепло осіннє, зібране в гірлянди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533339
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014
На растрепанных ветром ветках,
Самый стойкой листвы остатки,
Словно птицы в железных клетках,
Но не в кучах валяться мягких...
Дождь на утро бодрит прохладой,
Не скрывая в глазах ехидства,
А они его ждут с усладой:
"Желтоперых огней" единство.
Не снижая в себе бахвальства:
Мол готовы под дождь и сутки,
Но держать смысла нет пространство,
Скоро снег, так какие шутки.
Без охоты, но делать что же?
Есть свой срок и листве осенней,
Облетая: "Лечу и все же,
Жизнь была не одним мгновеньем
Я вернусь вновь с теплом весенним!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526270
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014
[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]
Розпогодилось! Сонячний спис протаранив діброву
І застряг у густій шевелюрі тополі. А день
Заплітає у вільхові кучері стрічку шовкову
З потічків говірких і веселих пташиних пісень.
Розпогодилось! Боже, ну, що іще треба для щастя?
Може крил невагомих для злету в небесну теплінь?
І нестримної віри в душі, що усе в тебе вдасться,
Що відступить тривоги і сумніву капосна тінь!
Що утрати минулі ти при́ймеш в душі, як належне,
Не зронивши за ними ні краплі гіркого жалю...
Глянь, як пізня троянда на клумбі удосвіта мерзне,
Та вона не розмінює теплу надію свою...
Її віра у ранок прийдешній росте безупинно,
І у сонце нове, що розсіє кристали роси...
Так і ти не здавайся і вір у прекрасне, людино,
І радарами серця лови неземні голоси!
Налаштовуй себе на красу, на любов і на диво,
Хай тебе не зламають підступні зневіра і страх...
Озирнися довкола: як сонячно, легко, красиво -
І у світлому храмі природи, і в тебе в думках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Перетнулись у житті дороги.
В нелегкий зустрілися ми час.
І, забула доля застороги,
Влаштувала зустріч цю для нас.
І стоїм удвох на перехресті.
І куди поверне тепер шлях?
Зустрічі бажанні, хоч нечасті,
Розпалили вогник у серцях.
Вже міняє осінь своє плаття,
Від морозу сивіє трава.
Не спалило б почуття багаття.
Снігом хай зима не покрива.
Хай легенько гріє душі наші.
Вітер, щоб не зміг вогонь згасить.
Хай любов проллється краєм чаші.
Та, що ми зуміли воскресить..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526179
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси,
Злітаючи ввись нестримно...
...А в серце вкрадалась осінь...
Тихенько дощем сіріла
І листячком облітала:
Вона грала сум уміло,
Їй просто сльотИ - замало...
Вона огортала хмарно
Моєї душі світлину,
Ховаючи в незугарну
Заплаканих днів ряднину...
Та думалось: все минеться,
Ще вітер туман розвіє,
Весна ще воскресне в серці,
Тюльпанно зросте надія...
Забула я хід природи...
Зима замітає осінь;
Куйовдить сади негода,
Де пташка співала досі.
Наносить мороз на вікна
Сніжинчасті витинанки,
Гойдаючи непомітно
Печаль на моїх фіранках...
...Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси...
Напевно, я в чомусь винна,
Раз осінь в мені голосить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Відаро́мило в полі покосами,
Відболіла ключами блакить...
Мов долоні багряної осені,
Листя клена чуттєво тремтить,
Опадає з гілок сухозліткою,
Захурделене вальсом чудним...
І гілками риплять, наче хвірткою,
Поруділі гнучкі ясени.
Шкаралупки колючі каштанові
Підмітають вітри-двірники,
Блискотять болота порцелянові,
Відбивають небесні хмарки.
Тут роса кришталевими нотами
Мерехтить на судинах листків...
То чому ж не радію щедротами,
Не хапаю лелітки крихкі?
А стою, мов якась наполохана,
Відгорнувши цю щедру парчу...
Наче осінь пробіглась непрохано
Холодком по моєму плечу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525975
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256
Ти знаєш: я хочу лягти горілиць поруч тебе
В нескошені трави,що трохи гірчать полином,
І поглядом спільним обняти цілісіньке небо,
І вірші спивати солодким досвітнім вином...
Ти знаєш: я хочу навчитися слухати вітер ,
Пізнать таємницю сплетіння розхристаних рим;
І піснею серця весь Всесвіт холодний зігріти,
І змити дощем із душі вже потрісканий грим...
Ти знаєш: я хочу життя по краплині пізнати ,
Знайти його сутність в намисті коштовнім роси;
І промені перші з тобою щоранку стрічати,
І слухати світу пташині дзвінкі голоси....
Ти знаєш: я хочу розпити на двох чашку кави,
Одну щоб на двох, щоб по черзі її цілувать;
І просто мовчати про те, що обом нам цікаво,
І просто сміятись, бо нам іще є ,що сказать....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525603
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Я сумую за тобою, любий,
Хворі нерви колихає струс,
Ти для мене, як пекельна згуба
І найбільша в світі зі спокус.
Я сумую, ніби сніг улітку,
Як мольберт за поштрихом митця,
Як тварина, загнана у клітку,
Я сумую, любий, без кінця.
Лиш вві сні розпливчасто малюю
Сині очі ніби іздалля,
А прокинусь – наново сумую,
Як за мамою невтішне немовля.
А душа надіями ятриться,
Кволе тіло розтинає щем,
Так сумує молода пшениця
За липневим проливним дощем.
Так чекає серед посту здоба,
Зраджена захмеленим вином,
І так плаче птаха жовтодзьоба
За розбитим батьківським гніздом.
Я втомилась і, мабуть, до скону
Не знайду тебе в імлі дібров,
І сумую, як свята ікона,
Що давно не чула молитов.
І від вітру я із неба чую,
Що вже сліз забракло і богам,
Та поки – я віддано сумую,
І цей сум нікому не віддам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Як затишно сльотавої пори
Вмоститися біля старої пічки
І слухати, як буки і смерічки,
Враз полум'ям охоплені рудим,
Нашіптують легенди і казки
Старого лісу. Блискітки грайливі
Пищать, немов комарики дражливі,
Гойдаються вогненні язики,
Облизуючи темряву густу,
Похмурі стіни покривають лоском!
На блюдці мед солодкий тане воском
І сон легкий наблизився впритул.
За вікнами вдаряє у шибки
Сирої мжі розсипана крупиця
І змокла осінь, мов руда лисиця,
Припала до кленової руки
І лащиться, шукаючи тепла,
В'ючи́сь довкола змійкою прудкою!..
У купелі чуттєвій супокою
Моя душа по хмарах побрела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Я цілую твої долоні,
Бо ти любиш мене найбільше.
А коли посивіють скроні-
Полюблю я тебе сильніше.
Я цілую тебе у личко,
Обцілую і вкладу спати.
Свічку палю в малій капличці,
Молю Бога тобі все дати.
Я тебе собі намолила,
Бог дивився і посміхався.
Бо кохання-велика сила.
Ти щасливий?Мені зізнайся.
А коли я тебе торкаюсь,
Відчуваю,що щасливіших
Ще не бачив світ...Я благаю:
Притисни мене ще міцніше.
Не відпустиш?Ти обіцяєш?
Найрідніший мій,наймиліший,
Я кохаю...І це ти знаєш...
Я кохаю від тебе більше!
Вище сонця і зір красивих,
Вище неба тебе кохаю.
Я з тобою така щаслива.
Ти мій Янгол...І я це знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524714
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014
На годиннику -вже осінь без п'яти;
Вже легкі злітають павутинки
У безмежні і чужі світи,
Де дитинства жЕвріють стежинки...
Допивають ранки біль думок
У жоржинах дощового літа,
Де рясніють вишивки зірок ,
Де земля ще сонячно -зігріта...
Вже потроху з вишні капотять
Теплі дні в листковій позолоті....
На годиннику -вже вересень за п'ять,
А мені ще в осінь неохота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512500
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 21.09.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 21.09.2014
Я так люблю ставок свій біля хати,
Такий затишний спокій навкруги,
Похилі верби, сосни пелехаті,
Високі трави ,схили берегів .
Десь крик гусей, гойднувся стоголосо,
Хвилево хлюпнув із небес й принишк,
І знову тихо, спочивало плесо,
Купався промінь, відбивався блиск!
А я стою. Вечірню жду годину.
Вона прийде, пригорне, обійме,
І на руках, мов заспану дитину,
У цій тиші до хати занесе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524310
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Помню отчего дома порог,
Что в прощании скрипнул : "Держись".
Разве сложится в несколько строк
Эта болью прошитая жизнь ?
Разве сложится в несколько строк
Эта женская доля моя ?
Далеко не медовый пирог,
А скорее - во льду полынья.
Разве сложится в несколько строк
Этот страх перед словом "война"?
Бросит клятая судьбы в залог
И "пируй на балу", сатана !
Разве сложится в несколько строк..?
Да и в тысячи строк не сложить,
Но единой строкою итог -
Ах, как хочется, Господи, жить...
(картинка с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071702005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511455
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Мої хороші, сонячні і світлі,
Я вас люблю і дякую усім
За те, що ви теплом в мені розквітли,
Зростили сонце в серденьку моїм!!!!
Я кожному із вас бажаю щиро
Любові, щастя і безмежних благ,
Здоров'я, злагоди з собою й миру,
Не втратити душевних рівноваг!!!
Я вас люблю, і завжди разом з вами
Де б не була я, де б ви не були;
Щоразу обіймаю вас думками ,
І хочу захистити від імли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511401
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014
– А як я з'явилась? – Створив Бог спочатку
Красунечку маму, розумника татка,
Вдягнув маму в плаття, а татка в краватку,
Поставив на бланку важливу печатку.
Щасливо жили собі татко і мама,
Купалися в морі удвох під зірками,
Ходили в кіно і у ліс за грибами,
Та їздили в нашій країні містами.
– А що було потім? – А потім, мій котик,
Потрапила ти до матусі в животик,
І кожного вечора татовий дотик
Чекав на легесенький твій поворотик.
Вів поштовхів ніжок твоїх підрахунок,
Давав крізь животик смачний поцілунок,
Від маминих вголос сміявсь лоскотунок,
Знав доня – найкращий у світі дарунок.
- А далі було як? – А далі, солодка,
Весняного дня була ясна погодка,
За проміжок часу маленький, короткий,
Твого голосочку почулася нотка.
Умить став порожнім тоді живіт мамин,
А татко тримав тебе ніжно руками,
І радісно було нам аж до нестями,
Ось так, моя доня, з'явилась ти з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510294
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Заряди да выстрели
Чувствами, поэт !
Может кто-то выстоит,
А скорее - нет.
Даже птица ухнула б
От красивых строк,
Да и я бы рухнула
В ароматный стог.
Недолет ли, перелет..?
Да не наповал.
Значит, горе-стихоплет,
Где-то ты соврал.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071701990
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510212
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Коли спіткнешся, думай про політ,
Не про каміння, а про світлі зорі.
Яким стрімким не був би цей кульбіт*,
Над долею твоєю Бог в дозо́рі.
Коли життя закрутить дикий вир,
Свободи смак вдихни на повні груди!
Нехай душі́ чіткий орієнтир
Убереже від фальші і облуди.
І вір собі на зло усім вітрам,
Усім життєвим пасткам і невдачам,
Хай віри непорушний світлий храм
Плекає серце мудре і терпляче.
Хай ніжний порух чистої весни
В тобі розбудить вічне і високе!
Коли спіткнешся, крила розгорни,
Спрямуй у небо невагомі кроки.
[i]*Кульбіт - переворот вперед через голову з опорою на руки.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
До тебе... Як торкнутися до неба,
Летіти серед безлічі світів.
Шлях промайну, мов в видиху потреба,
Що Хронос із піщинок часу звів.
Летіти у блакитнім піднебессі
До тебе... Щоб втопитися в очах,
Мов Мавка заховатися у листі
Обіймів твоїх у жарких ночах.
До тебе... Як по нитці Аріадни
Шлях віднайду серед зірок суцвіть
Усе мину, усі бурхливі днини,
Щоби серця з'єднались хоч на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510119
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Пародия на свой же стих "Летай, мой друг..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506601#commlist1
Какой удел.., какого одеяла...
Да и причем здесь хитромордый бес ?
Я так давно, поверьте, не летала
До этих, ну, до самых, до небес.
Решилась и друзей своих позвала -
Пусть близкие увидят мой прогресс.
Заправилась.., немного подождала
И карлсонула ! А за мною бес.
Он уцепился, пакостник, за ногу,
Видать решил на пару карлсонуть...
Мы шасть на орбитальную дорогу,
Но спутник, гад, не захотел свернуть.
А гости где ? Лишь тишина за дверью...
Нет, спутники , конечно, беспредел !
Мой хитромордый собирает перья
И что-то там бормочет про удел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509800
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Наши чувства зародились в унисон,
Как корабли, встречались у причала.
И я на днях видала сладкий сон,
Что не конец все это, а начало.
Несказанно до боли много фраз,
И недопит коньяк в моем бокале,
И наши встречи в ритме женских фаз
Одной служили стороной медали.
Ты уходил, но знала, что придешь,
Хотя другой ты клялся у Завета,
Но ваши судьбы держит только ложь,
Меня вполне устраивает это.
И кто желанней трезво рассуди?
Кому послаже вверено судьбою?
Жену лаская, ты считаешь дни,
Когда опять увидишься со мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492062
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 04.07.2014
Ой, як то в нас сади цвіли весною,
Як соловей співав ночами у гаю...
Але війна лишила всіх покОю,
Не жити більше людям у раю.
И что же я сказал не так, как надо?
Быть может правду утаил случайно?
Не уж то честь теперь зовется \"Зрада\"
И русский, понимается буквально?
Я вырос здесь и тем всегда гордился.
Мне Украина - добрый отчий дом
И я б хотел, чтоб край мой возродился,
И правнуки чтоб славно жили в нем.
Но... сказка воплощается в реальность:
Чем дальше, тем становится страшней...
И не изменит нашу, Бог, ментальность,
Да и не сделать из собак людей.
И в чем же я не прав, теперь, скажите?
Меня пронзает за Державу стыд.
Вы, очень вас прошу, себе не лгите,
Невже насправді стан Країни не набрид?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508829
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 03.07.2014
Вітер дихає косовицею -
Чебрецем;
Небо свариться грозовицею,
Б'є дощем...
Десь між хмарами -місяць човником
Без весла;
Стане дуб моїм тихим змовником
Край села...
Втаємничу його про райдужне
І сумне,
Розповім йому , що небАйдуже -
І мине;
Шепотітиму, нерозказане -
Що в думках...
Вузлик пам'яті нерозв'язаний
У зірках...
Розпогодиться - знов захмариться,
Задощить...
В казані, ніби зілля, вариться
Громомить...
Креше сяєвом -блискавицями
Небокрай;
Розлетілися болі птицями -
Не збирай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 03.07.2014
Не говори : «Всё отгорело».
Не повторяй : «Не будет встреч…»
Встаёт рассвет в тумане белом…
Развеять? Пламенем зажечь?
Как будто музыку украли
И погрузили в тишину…
Скользит судьба моя по грани…
В небес ныряет глубину…
И извлекает звуки мира
Из абсолютной пустоты…
Не сотвори себе кумира…
Но там, за гранью – снова ты!
Так заживает в сердце рана.
Опять полёта не боюсь!
Я снова – поздно или рано
В тебя без страха окунусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508752
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 03.07.2014
Рветься душа моя в небо,
Пнеться навшпиньки до сонця.
Знаєш, а це вже потреба
Вилити душу до донця
Повінню слів на папері,
Бачити в людях софіти,
Крила в неоновій сфері
Бризками сонця зігріти.
Це, ніби дихати, треба
Хоч би у снах поза хмари.
Рветься душа моя в небо
Спити поезії чари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507626
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 01.07.2014
А казала ж матінка:
- Він пустий, як маківка.
Тільки з маку зЕрнятко
Залетіло в серденько.
Запашилась квіткою,
Злетіла лебідкою...
Тільки й не розбилася,
Бо мати молилася.
Тепер знаю, матінко -
Він пустий, як маківка.
Тільки- но те бачеться,
Коли серце країться.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508137
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 30.06.2014
[img][/img]
[b][i]Просинаюсь з думою про тебе,
Бо вночі примарилось мені:
Я руками прихиляю небо,
Щоб згоріть в його святім вогні…
Все, що в небі – вічне і красиве,
Через тебе, рідна, пролягло…
Наодинці я не маю сили
Будувати храм лихим на зло.
А відтак плетуться дивні вірші,
І сумує пісня солов’я! –
Вже життя не хоче бути іншим,
Бо кохаю до нестями я.
Відчуваю твій далекий подих
І тамую свій гортанний вдих,
Щоб не вмисно не злякати подив –
Рій думок про тебе молодих.
І нічого вже тут не поробиш –
Наша доля нас навік єдна:
Хоч у світі різні є дороги,
Нам дісталась, певно, лиш одна.
І від неї нікуди нам дітись:
Хоч петляють – зійдуться шляхи!
Й хай простять нам вже дорослі діти
Й помисли, і вчинки, і гріхи[/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507573
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 27.06.2014
Комом в горле последний глоток..,
Выпит кофе вечерний до дна.
Глянь на гущу хотя бы разок,
Напророчь нам, седая Луна,
Не войну, не беду и не боль,
И не горькие слезы в ночи.
Лишь в рождении малую кровь
И во здравие танец свечи...
Что же медлишь, немая Луна,
Над кофейною гущей висишь ?
Видно, сила веками дана -
Об увиденном молча скорбишь.
А ведь знаешь - не раз и не два
Вновь прольется невинная кровь...
Будь ты проклята, эта война
И иная во веки веков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507493
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 27.06.2014
Дожди бывают очень разные -
спокойные или проказники!
Но каждый дождь имеет прелести –
Чарует ароматом свежести…
Давайте вспомним, как под дождиком
Гуляли в детстве мы без зонтиков…
Мы были все равно счстливыми,
Когда рыдало небо ливнями...
Ладони в небо с криком радости,
Дождинки были лучше сладостей…
По лужам босиком мы шлепали,
И радуге в ладошки хлопали!
И запускали вдаль бумажные,
Кораблики руками влажными…
Когда взрослеем, злые, мокрые,
Мы быстро прячемся под зонтиком...
А я дружу с дождем и лужами,
Ловлю ладонями жемчужины,
Пью ароматы летней свежести -
И нет на свете большей прелести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507669
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014
За мотивами твору Н. Подлєсової "Избушка "
Якось Заєць і Зайчиха збудували хату,
І, натомлено присівши, стали міркувати:
-Треба ж нам розфарбувати цю новУ оселю,
І відтінки підібрати світлі і веселі...
...Раз, поглянувши у вікна, Заєць насвітанні
Вирішив для стін обрати кольори весняЯні :
- Все покриємо зеленим, зробим, як годиться,
І у нас і взимку буде свіжая травиця!..
Фарбували -фарбували, притомились, сіли...
А отут якраз угості літечко приспіло.
Подивилася Зайчиха: маки скрізь, дзвіночки...
- А зробімо оці стіни, наче пелюстОчки?!
Заходились до роботи дружно і завзято -
Коли трудишся охоче, то й на серці свято!
...Осінь стука у віконце дощиком із неба.
- О! Ще в кольори жовтаві фарбували треба!
Доробили - любо глянуть! Усі пори року
Примостилися на стінах - красиво, нівроку!
Тільки дах іще сіріє... Думали -гадали:
Може, його в колір сонця?... Тут зима настала.
Похитала головою Зима, баба біла,
Та й покрила дах снігами щедро і уміло.
І бурчить собі під носа: "Ну й забудькуваті:
Є весна, і літо, й осінь у Зайців на хаті....
А про мене й не згадали, хоч уже і грудень!..
Я сама вже розфарбую - от сюрприз їм буде!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507262
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Він у душах людей намагався помітити тонкощі,
Щоб пунктиром на ватман духовний нак[b]и[/b]дати контур,
А для неї важливими були на тілі коштовності
І не було в житті, крім любовного, жодного фронту.
Він вважав, що на небі заховано мудрість непізнану
Та, бувало, думками сміливо злітав між планети,
А вона килимами обх[b]о[/b]дила землю потріскану,
З намаганням заможного дурня впіймати в тенета.
Він умів необхідне у Долі узяти привітністю,
Знав добро повертається завжди, як кажуть, стократно.
А вона у Життя відбирала гостинці лиш хитрістю,
Виставляючи часто бездушно себе і безтактно.
Він казав їй, що людяність в світі є вищою цінністю,
А вона говорила, що місце йому в божевільні.
У них було занадто багато разючих відмінностей,
Хоча батько і матір, на подив, у них були спільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507121
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Дала доля дівчині вроду,
Тільки щастя кануло в воду,
Тільки щастя кануло в воду...
Тихою рікою пливе.
Квітів польових назбирала -
То ж плети вінок на Купала,
Виплети вінок на Купала
Та вплети жадання своє.
Попливе віночок рікою,
Може й буде милий з тобою,
Нехай буде милий з тобою -
Свічка на воді виграє.
Дивиться дівчина у воду:
-Краще мати щастя ніж вроду,
Забери, вода, мою вроду,
Бо Господь одне щось дає.
Сумно.., тому-
Випала роса на світанні,
Зізнається милий в коханні,
Зізнається милий в коханні...
Вроду, як наливочку п"є.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506122
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Как изнеженный запах фиалки
или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснулись обветренных уст.
Словно небо зарей загорелось
Там, где мак заалел у реки...
Так желанием тело зарделось
От мужской загрубелой руки.
Мир большой. Уезжаешь? Ну, что же...
Но тебе от любви не сбежать.
Лишь славянская женщина может
Так любить беззаветно и ждать.
Как изнеженный запах фиалки
Или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснутся обветренных уст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505515
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 24.06.2014
У матері в садочку вишня низько
Схилила віти до моїх плечей –
І я стою малесеньким хлопчиськом
У затінку, де сонце не пече.
Зриваю я рубінчики маленькі:
В них сонечко у кожнім виграва,
В них – теплота душі моєї неньки,
В них чую колискової слова.
Сльоза гаряча падає під ноги:
Я тут давно дитинство загубив,
Бо юність у незвідані дороги
Покликала на пошук дива з див...
Тепер стою під вишенькою нені,
Схилилися рубінчики із віт…
Листочки перешіптують зелені
Усі слова про цей дитинства світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506945
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Одна девушка Настюшка
(жутко "вмазала" девуля),
Говорит свой подружке:
- О, смотри Катюх, мы в джунглях.
Ей девчонка отвечает:
-Ну, ты выдала, "старушка",
мы не в джунглях отдыхаем,
и сними с очков петрушку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507153
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
...у неї душа осіння
і скільки б не мліло сонце
на вікнах - важкі гардини
невисвітлених думок
та ще - довжелезні тіні
на кожному неба кроці
нанизує доля смуту
у сіро-тугий разок
і хай надоокруж літо
запалює вабні свічі
у серці її навіки
заселено листопад
буває здригнуться губи
сльоза розтривожить вічі
і ще голосніш затужить
душі невеселий лад
та сльози до ранку стихнуть
і знову невгамне сонце
теребитиме гардини
несвітлих її думок
топтатиме довгі тіні
і марно на кожнім кроці
хотітиме розірвати
зажури тугий разок...
(20.06.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506858
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
І знову одна я.
Сполохану тишу
Ні звір не порушить…
Затих вітерець…
Лиш мама-верба
Сумно віти колише…
О, мамо!
Початок ви мій… і кінець…
Він – просто земний…
Він із плоті і крові…
А я ефемерна…
Від світу цього…
Намарно надію
Плекала любов’ю…
Я – Мавка…
Килина – відрада його…
Там – кров з молоком!
Там – рвучка та завзята!
Кипить
У коханні, в роботі, кругом!
…Я – тиха ріка…
Я для нього розп’ята…
Відроджена словом…
Похована знов…
Далекі світи…
Нез’єднанні…
Не зрушуй!…
Не бути нам разом…
Торкання болять…
О, мамо!
Прийміть мою зболену душу!
Бо тіло гінке
Не тримає земля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506823
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/101/640/101640858_Stanislav_Sidorov__TuttArt___9_.jpg[/img]
[i]Дожди, как жизнь, всегда разнообразные...
Нет в жизни одинаковых путей...
Как судьбы у людей, бывают разные...
Так и характер разный... у дождей... [/i]
[i]автор: невідомий, на вірш натрапила в інтернеті[/i]
Буває дощ тонкий, мов павутинка,
Ковзне по шкірі лоскотом легким ─
І невагома вовняна хмаринка
По небу розтечеться, як вершки.
Буває дощ насуплений, понурий,
Заторохтить по плитах черепиць,
Деревам розкуйовдить шевелюри,
Неоном навіжених блискавиць
Розріже небо, кашляне громами
І в сиві пасма щільно заплете
Веселку кольоровими стрічками,
Розсіє в полі мрево золоте.
Буває дощ веселий і грайливий,
Або ж мінорний, тихий і сумний:
То награє піднесені мотиви,
То ностальгує в дотику струни.
А ще буває ніжний, мов романтик,
Вінки сонетів пише на шибках!..
Тополям розплете шовкові банти,
Сховається хлопчиськом у кущах
І радісно хіхікає, бешкетник,
Крізь зуби цідить іскорками сміх!
То розсипає жменями монети,
То затрубить у кришталевий ріг.
Дощі бувають різними, як люди:
У кожного свій норов і струна,
Свої ескізи, нариси, етюди,
Свій почерк і космічна глибина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506834
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
У волошці Сонко -Дрімко
Постелив собі перинку,
Із пелюсточки квасолі
Пошив собі білу льолю,
І простинку із дзвіночка,
Ковдрочку -з листка дубочка,
Із кульбабових пушинок -
М'якісіньку подушинку...
Потім взяв торбинку снів
І пішов до дітлахів.
Не присів усеньку нічку,
Стоптав свої черевички,
Бо розносив сни казкові -
Теплі, ніжні, серпанкОві;
Кожному синочку й доні
Розіклав їх у долоні...
Сонце зблиснуло за гаєм -
Він додому поспішає,
Щоб у ліжку із волошки
Відпочити вдень хоч трошки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506963
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Діду-діду, лавка захолола,
Зачекалась в затінку на вас...
Журна вишня схлипує спроквола
Під скрипучий вітру контрабас.
Все минає: час, події, люди
В цій хиткій нестримній суєті.
І невже отак воно і буде:
Перетне межу на самоті
Кожен з нас, лишивши після себе
Невигойну траурну журбу?
Ще не раз запалиться крайнебо,
Сповістивши про нову добу...
Ще не раз дощі свої етюди
Відіграють клавішами стріх...
Та чиєїсь зірки вже не буде,
Тільки попіл - сивий, наче сніг.
Розтривожать душу мідні дзвони,
В голосінні вдарять у блакить!..
Діду-діду, стежка захолоне,
Заростуть в минуле рубікони,
Тільки пам'ять час не спопелить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505967
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Дніпропетровщино, країни маків цвіт,
Степи широкі, повноводі ріки.
Нехай пізнає, хай почує світ –
В моїх думках і в серці ти навіки!
Легка й прозора неба голубінь,
І соняхів полотна жовтоспинні.
Дніпропетровщина – колиска поколінь,
Привітні люди, щирі і гостинні!
Дніпрові хвилі, звивистість доріг,
Ланів духмяних в’ються скатертини.
Залитий сонцем батьківський поріг,
Червоні грона стиглої калини.
Тут велич й слава прадідів-дідів.
Мовчать звитяжно чорні обеліски,
Їм верболози в прянощах вітрів
У знак пошани хилять свої кіски.
Дніпропетровщино, країни маків цвіт
Твої поля безкраї, бистрі ріки.
Нехай пізнає, хай почує світ –
В моїй душі лишишся ти навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505228
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Заплети мене в коси трави
золотим сухоцвітом
і на згадку п’янкий оберемок
собі зберігай,
коли взимку раптово душа
засумує за літом,
завари собі з медом
на травах настояний чай.
І впивайся теплом і ковтками
смакуй ностальгію,
ще й приправивши ніжністю,
ніби вершками, напій…
Хай за вікнами вовна
густа на деревах біліє,
ти у спогадах ніжних себе,
мов дитину, лелій.
І пригадуй жита ─ золотисті
й тугі, наче дреди*,
кучерявих волошок і льону
легку голубінь,
і, намочені пасмами річки,
протоптані кеди,
що ловили у полі мою
наполохану тінь!
Буде в шибку мести
й лютувати лиха завірюха,
буде вітер гасити
лимонні старі ліхтарі,
притули оберемок пахучий
до теплого вуха,
наслухай шепіт літа крізь
кашель зими в димарі.
*Дреди - особливо заплетені і скручені в ковтуни пасма волосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504978
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Винна сама: возвела тебе в ранг напівбога,
Ставши адептом, цілуючи навіть півтінь...
Духом збіднівши, я стала душею убога,
Влипнувши в пута медовості словосплетінь...
Що нарікати, коли крізь заплющені очі
Все споглядала величність безмежну твою,
Бачила сонце в тобі серед глупої ночі..
Впала полуда... а я... вже край прірви стою...
Ковзають ноги - нелегко здолати безодню...
Пальці - до крові... та в грудях ще більше болить...
Серце стискають ще щупала слизько -холодні...
В скронях пульсує: "Протриматись мить...ще хоч мить "..
Винна сама, тож не буде ні сліз, ні прощання.
Просто піду, залишИвши на стежці сліди...
Небо оплаче загублене наше світання,
Тихо зронивши краплини сумної води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Обычным был июньский день,
Обычный день начала лета.
Сползала угловато тень
От дома к стойке парапета.
Была обычная жара,
У дома вишня созревала
И тополиная пора
Прохожих пухом заметала.
Ах, этот тополиный пух
Да вишен недозрелых ветки...
И ты, мой друг,совсем не вдруг,
Поддался шалостям кокетки.
(картинка с инета, увеличить при просмотре)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504813
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Дрібного листя жовтого півряд,
Колючі пагони, що ранять без причини –
Це все, що залишилось від троянд…
Шипшинові плоди…Тримай ужинок!
Вони гіркі, бо бракне вже тепла,
Душа холола з ними теж помалу,
Але кохання, все ж азартна гра
І я у неї ще б не раз зіграла.
Адреналін у кров…Це жарт з вогнем
Та я не рватиму із коренем шипшину
І хід не пішаком - гнідим конем,
Тепер, можливо, втрапиш в павутину.
Її плела не рік, не два, не три,
Розарій дичавів і я із ними,
Холодний розрахунок для мети:
Зіграла ставка між людьми чужими.
Ужинок твій… Чого стоїш? Тримай!
Таких ще не отримував дарунків?
Твоїми почуттями твій врожай,
Сам заслужив свій результат стосунків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496209
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 12.06.2014
В однім краю п’яниця був нікчемний,
Крадій та ледар зовсім знахабнілий –
Його матуся днини й ночі темні
Молилася уклінно скільки сили.
Завжди синок матусю брав на кпини –
А мама лиш на Бога сподівалась,
Хоч пропивав останню копійчину –
Але йому все мамою прощалось…
Одного разу луснуло терпіння –
І тугою вона заголосила:
«Намарно все: нема йому спасіння,
Молитися не маю більше сили!..»
А в сні тяжкому видиво постало,
Що Сатана на трон свій владний сів
Та все кричить, біснується немало
І гнівно все випитує чортів:
«Чого ще й досі ходить поміж люди
Отой злодюга й п’яниця лихий?
Коли душа його кипіти буде?
Коли вже він повіки стане мій?»
А Сатані говорять: «Все зробили –
І пекло все для грішника пала –
Та матері молитва має сили,
Що бережуть від темряви і зла…»
Раптово чортеня летить маленьке,
«Ура! – кричить, – Ми знов перемогли:
Уже слова святі не каже ненька –
Тож душу злу несімо до смоли!»
І нечисть вся біжить бігом, сміється…
А мама вже не спить – блага уклінно:
- Прости, мій Боже, за слабинку серця!..
З тих пір луна молитва ця невпинно…
[i]Владимир Артемьев
МАТЕРИНСКАЯ МОЛИТВА
Жил на свете пьяница никчемный
Вор и лодырь с наглыми глазами.
Мать его и днем и ночью темной
За него молилась со слезами.
Обижал ее сынок частенько,
Но она на Бога уповала
Пропивал последнюю копейку
Мать же все сносила и прощала.
Но однажды кончилось терпенье
И она заплакала, тоскуя:
- Все напрасно, нет ему спасенья,
За него молиться не могу я.
И забывшись сном тяжелым, видит:
Сатана на троне восседает.
Он кричит, беснуется в обиде,
Демонов сердито вопрошает:
-Для чего скитается по свету
Алкоголик, хулиган и вор?
Почему кривую душу эту
Вы не принесли мне до сих пор?
-Уж давно готовы,- отвечают,
Муки ада этому злодею,
Но молитва матери спасает,
Силы тьмы бессильны перед нею.
Вдруг влетает мелкий бес поспешно:
-Наконец-то! Выигранна битва!
Собирайтесь за душою грешной,
Смолкла материнская молитва!
Стая бесов с хохотом умчалась.
Мать, проснувшись, на колени пала.
-Господи, прости мне эту слабость!
И с тех пор молитва не смолкала.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504652
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Иду за вдохновением к тебе,
К извечно равнодушной Белой Музе.
В иных обличьях, только лишь затем
Не знала чтоб об истинной обузе.
Не знала б только ты, что это я
Так долго не давала спать ночами,
Когда летела прочь из бытия
В твой мир, где воздух накалён мечтами.
На перекрёстке линий на руке,
На берегу таких похожих мыслей,
В которых я тонула, как в реке
В потоке этой и минувших жизней
Тебя за край туники ухватив
Осыпала дождём своих вопросов,
Молчала о мечтах, что было сил –
Они как птицы разлетелись вроссыпь.
Без крыльев стало очень нелегко
Влачить во след тебе пустую душу,
Ты заперлась на тысячи замков,
А я не в силах тишину нарушить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504539
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Крі́зь бірюзові скельця
Сонце, неначе лайм.
Слухаю ритми серця,
Літо в мені онлайн.
Зві́льна* сотаю стежку
Через густі лани.
Вставивши свіжу флешку,
Червень гортає сни.
Хвилі, немов позлітка,
Весело шурхотять,
В радощів - безлімітка,
Сонцю кричу: "Дай п'ять!"
Тепла його долоня
Лине навстріч моїй!
Цідить сонливий сонях
Промені поміж вій.
Крізь бірюзові скельця -
Неба аквамарин,
Між децибелів серця
Вібротони́ судин.
Шепіт морської піни
В мушельках теплих вух,
Скелі, як бедуїни,
На трав'яний кожух
Сіли лічити хмари
Крізь золотий пилок.
Проблиски, мов динари,
Сиплються між гілок.
В турці парує кава,
Наче арабська ніч.
Сонце моє русяве,
Клич за собою, клич...
Літо моє, не сердься,
Вітер у голові!
Крізь бірюзові скельця
Фарби, немов живі!
[i]*Звільна - повільно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501823
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 11.06.2014
Чомусь мовчать,не пишуться вірші.
Згасає свічка. Висохли чорнила.
Дай,Боже,сил...Дай віри у душі...
...здійняти знов підбиті свої крила....
«Допишу рядки свої останні» Ірина Кохан
Останнє слово
І остання рима.
Так порожньо,
Безсило і безкрило
Скорилась долі
Муза нескорима
Їй біль земна
Всі нутрощі спалила.
Рядків останніх
Відчайдушна мить.
Сьогодні все сказала,
Що могла.
А завтра…Завтра…
Боже, як болить!
Це проростають
Знову два крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504013
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Коли замовкають вірші -
Впадає душа в летаргію,
І крила втрачають мрії,
І ночі стають темніші...
І попіл тих слів згорівших
Змивають дощів краплини...
Пече десь усерЕдині,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Від них залишаються шрами,
Думки стають ворогами,
І спади стають крутіші...
Вкриваються пилом ніші,
Де вчора іскрились рими;
Чуття вкриті шаром гриму,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Тьмяніє весь світ навколо,
Втрача аромат матіола,
І зорі стають блідіші...
Записую сни торішні...
Напевно, я завинила,
Згорнувши свої вітрила -
В мені замовкають вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
У моєму саду білим котиком ранок дрімає,
Розтрусивши росу, ніби низку коштовних перлин ;
І клубок вогняний визирає ріжком з небокраю
У віночку пухких, щойно випраних дощохмарин.
Заплітає трава ще не скошені коси шовкОві,
І волошки синЯть і без того яскраву блакить ;
В полуничок яснИть полум'яно -червона обнова,
І бджілками гледичія жовто-медова бринить.
З кучерявих півоній звучать аромати симфоній,
З ніжно-флейтовим соло в рожевості чайних троянд ;
П'є метелик нектар на квітковій духм'яній долоні,
Наливається соком лоза виноградогірлянд.
У волоссі весни - уже геть посивілі кульбабки
Парашутяться снами маленьких крилатих зернЯт ;
Котик -ранок для них підставляє розвітрену лапку -
Час зродити життя, тож нехай собі вільно летять! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501737
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 09.06.2014
Вже парта не чекатиме на тебе ...
І дзвоник не для тебе пролуна ...
Бринить дощами посивіле небо,
І нерви - перетягнута струна ...
Тепер ти гостя будеш в рідній школі :
Так, забіжиш колись згадать свій клас ...
Не помились на перехресті долі,
Бо не повернеш в інше русло час ...
Востаннє форму фартух прикрашає,
Востаннє бантики в волоссі розцвіли ...
Дитинство відліта за небокраєм
Пташатком білим, трепетно -малим ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502099
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 09.06.2014
Як потоне село в білосніжнім вбрані,
Мов до шлюбу одягнутих вишень.
Принесу у долонях небесні вогні
І піду, не сполохавши тиші.
Виграє у волоссі, лоскоче уста
Промінцем місяченько уповні.
Ти прокинешся раптом—кімната пуста,
Тільки зорі в небесній жаровні.
Зазирне у відкриту кватирку вітрець
І потягне за руку до саду.
Серед трав роздухмянився трунко чебрець,
Виглядає шпориш з-за фасаду.
І озветься мінорно завмерла струна,
Сльози щастя сполохають сушу—
Це крадеться навшпиньки красуня-весна
У твою переболену душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503309
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
Місяць скрутився на небі клубочком,
Прядиво снів розтрусивши додолу ;
Ми (з муркотливим сіреньким коточком)
В цій колисковій співаємо соло ...
Зіроньки мружать свої оченята,
Хмароперини збиваючи стиха ;
Казка навшпинечках ходить по хаті,
Крилами з ліжка зганяючи лихо...
Десь, за віконцем, верба солов'ïна
Вітер колише в тендітних листочках ;
Цокають мірно на заспаних стінах
Дами -хвилини в своїх чобіточках ...
Тіні мережать підлогу кімнати
У незвичайну якусь таємницю ;
Вечір у кошик вкладається спати,
Лиш павучок плете щастя на спицях ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498642
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Відповідь на відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор Serg
Єдина мить ...а скільки ïй дано
Верховним Кимось слабкості і сили?!
Сплітаю візерунчасте панно
З пір'ïн отих, що загубили крила ...
Вплітаю віршів золоті нитки,
Душі своєї і тепло, і світло ;
Роблю із пісні срібні завитки,
Щоб полотно моє душею квітло ...
Тобі дарую : хочеш - забирай!
У лютий холод хай тебе зігріє ;
Твого джерельця чистий віршограй
Відродиться і знов заструменіє ...
У післягроззі райдуга сія,
І дихається солодко і вільно ...
І навіть біль уже не дошкуля,
Коли він нами вистражданий спільно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Майской розою и шиповником
Пахнет сладко весенний сад...
Не зову я тебя любовником.
Ты - любовь моя. Я стократ
Замираю от звуков голоса...
Наших тел обжигает плен...
Нежным жестом ерошу волосы,
Поцелуи даря взамен...
Зацелована и обласкана,
Прижимаюсь ещё сильней...
Яркий мир, озаряя красками,
Оживает в любви твоей!
Нет, тебя никогда не брошу я!
Этот домик, и этот сад,
Запорошенный, завороженный,
Мне весну возвратил назад...
Небо мне подарил, и радугу!
Маков пламенем на лугу
В душу ждущую влился на́долго!
Потерять тебя - не смогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501501
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Бывает, что стоишь ты над обрывом.
И страхом переполнена душа.
Но как же удержать свои порывы?
И жизнь перед глазами вся прошла.
А за спиной я чувствую дыханье...
Неужто не спасет твоя рука?
И тишина встревожена молчаньем.
И ноги задрожали чуть, слегка.
А волны разбиваются о берег.
И дымкой застилаются глаза.
Но ты еще чего-то в чудо веришь...
И эхом пронеслась вдали гроза...
На небо посмотрела - вдруг светлеет.
Спасли меня святые небеса...
И вот закат немножечко алеет.
Прошла затменья сердца полоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501089
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
Захотелось душе цыганского...
Не пошла - полетела на волю,
(Юбки пышные цвета красного)
В стЕпи дикие к южному морю.
Брови подняла вразлет чайкою,
Розу алую - в "гриву" черную,
Хоть не связана страстью сладкою,
Разнуздал её чардаш, знойную.
Сколько жизни той, чтоб печалиться ?
Ветер юбок букетом бесится,
Усмехаясь :" Часто ль случается,
Что душа твоя эдак тешится ?"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501117
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
[i](навіяне поезією Сергія Осоки "Мадам Донателла")[/i]
Корицева донна
стоїть на терасі нічній,
велюрова сукня блищить,
ніби шкіра пантери,
і профіль її витікає
чорнилом у скверик,
і кров закипає
подвійним еспрессо у ній.
Самотня і горда,
цигаркою дражнить імлу,
роздмухані іскри,
мов паприка, в'їлись у вени...
І погляд її неприкаяно-
гірко-шалений,
мов лазер тонкий,
розсікає застиглу смолу.
Корицевій донні
так личить лискучий велюр,
у ньому вона, ніби пара,
легка й безтілесна,
налиті глінтвейном,
паша́ть оксамитові перса
і глянцевим полиском
вабить її манікюр.
Між пальців худих
розтікається сивий димок
і губи її кровоточать
солодким мускатом,
розщеплюють спазми
у тілі кожнісінький атом,
і подих терпкий обпікає
вогнем до кісток.
Корицева донно,
спокусо, спокуто гірка,
ти диханням рівним
затлумила крики і кроки!..
Під атласом шкіри
вирують рубінові соки
і ніч, мов пантеру,
твоя приручає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500861
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 25.05.2014
Гримить. Крізна́ краплинна сітка
То налетить, то зникне враз,
Огрядна хмарка, сива тітка,
Знічев'я дра́жнить контрабас.
Пташки скрипалять в міжребер'ї
Слизьких і вимоклих гілок.
Виводить дощ, мов на папері,
На склі кожнісінький рядок.
То спритне сонце злиже почерк,
То здує хвацько вітерець
І, мов хлопчисько, зарегоче,
Чкурне до лісу навпростець,
Де строгі сосни курять ладан
Із позолочених кадил,
Де у зволожених шухлядах
Парфумить хвойний еліксир...
Де трав магічні привороти
Кладеш на душу, мов компрес,
Де потічки вплітають ноти
У дивовижний полонез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499616
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Мы братья все, одна семья,
Хоть отрицаете вы это,
Нас родила одна Земля,
Одна Земля, одна планета.
И есть у нас один Отец,
Всевышний Бог - судьбы творец.
Он испытания нам дал,
А мы безумием гонимы,
Безверия воздвигли вал,
И с сатаною побратимы.
Очиститись прошу скорей,
От желчи, злобы и гордыни,
Довольно запертых дверей,
И горечи степной полыни.
У нас у всех один лишь враг,
Терорризирует планету,
Давайте мы поборем страх,
Душою обратимся к свету.
Ведь чистым помогает Бог,
Змей не достанет птицу в небе,
Ведь столько лет он нас берег,
Он не отказывал нам в хлебе.
Нам нужно выдавить гнойник,
На теле матушки-земли,
Души своей открыть тайник,
И сатану прогоним мы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497305
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Свою любов кладу тобі до ніг
І не питаю, що чекає завтра.
Ти весь тремтиш, так мною занеміг,
А я за ніч згораю, ніби ватра.
Спини мене, а хочеш… прожени,
Не дай впиватись тілом до знемоги.
І я піду, та повернуся в сни,
Шукаючи з безвиході дороги.
Уста в уста, а крила в небеса…
Бурлила кров і дико рвала вени.
Ти мною помирав і воскресав
У місяць травень пристрасно-шалений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499808
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Що у долі бажати собі я не знаю,
Хоч і терпких дарунків та доста дала.
Дивну душу твою у своїй відчуваю,
Ти прийми і мою, я - весняна вода.
Відізвусь у тобі свіжим подихом вітру,
Завмиратиме ніжність моя на вустах.
Залюбки намалюю у грудях палітру,
Де в небесній блакиті серця наші - птах.
Бо в безкінечності вічність - любові сестра,
Шлях до сонця веде в тепла невагомість.
Тільки пройшовши крізь блискавки лезо, тіла,
Стогін крові відчують вповні натомість.
18.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499775
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Без тебе так сумно і важко на серці ...
Між нами веснЯні дощі пролягли ...
І кожна краплина у вірші озветься
І пустить коріння любові углиб ...
Я знову і знову вплітатиму Слово
У кожен свій видих, в кожнісінький вдих ;
Я пісню народу візьму за основу,
Таку, щоби вітер буремний притих ...
Я буду леліяти думку про тебе...
В ключі журавлинім частину душі
Тобі відішлю, обійму тебе небом,
Схилюся до ніг у ряснім спориші ...
Я буду чекати твоï віршоспіви ,
Як предки чекали вогню благодать,
Як зе'млі чекали у посуху зливи,
Щоб кожнеє слово у серце ввібрать ...
Пиши мені, чуєш, коли бракне сили,
Як сльози у грудях вогнем запеклись,
Коли станеш птахом, розправивши крила,
Коли знову схочеш злетіти увись ...
Це знову відповідь на відповідь того ж автора (Serg)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499718
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Уже пустившись в плаванье за летом,
Мечтал увидеть город золотой,
Где б небо озарялось ярким светом
И отражалось бездной голубой.
- Увидеть птиц невиданных расцветок,
Животных не познавших злой оскал...
Цветущий сад с плодами между веток
И нежный ветер вьющийся у скал...
Холодный дождь осенний разгулялся,
Срывая парус, мчал девятый вал...
Как жаль, что сон мой резко оборвался
И в мир реалий возвратил штурвал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498326
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Как люблю я родные просторы,
Запах моря, бескрайнюю даль,
Но мой слог задушили терроры
И молодчиков черная шваль.
Нет свободы в изысканном слове
И утрачен красы колорит...
Неофа - автомат наготове
И не дрогнет рукою бандит.
Вот в полях васильки распустились,
Одуванчиков "щеки" трещат,
А на площади твари глумились
Над мечтой безоружных ребят.
Ароматом каштановых стрелок,
Город моря недавно дышал,
Но отряд "европейских" подделок,
Мир в Одессе войной оборвал.
Люди гибли не чувствуя страха,
Ведь ИДЕЮ ДОБРА не отнять,
Пусть огонь, автомат или плаха...
Не заставит расплата их ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498259
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 11.05.2014
Страх - це осінь. Розпач - це зима. Туга - Новий рік.
Марта Кетро "Гіркий шоколад"
____________________________________________
Страх, коли приходить осінь
Із рясним дощем,
Що посріблить русі коси,
А на серці щем.
І байдужий німий погляд
Обведе красу.
Захова під серцем спогад,
Як земля росу.
Поплетуться по дорозі
Хмурі дні, сумні..
І думки: от тільки б взмозі
Пережить мені.
Тут зима... Та це вже розпач.
Наміри не ті.
І думки розбіглись врозтіч.
Чом же дні такі?
Може, десь ще взяти сили
І назло снігам,
Прихилити небосхили.
Волю дать рукам.
Розігнать химерні хмари,
Що закрили світ...
І забути про кошмари
Й тугу в новий рік...
--------------------------------------
Події, описані у творі, не стосуються автора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498029
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
В Павука на іменинах
Вся зібралася родина :
Син Павло, невістка Пава,
Дід Петро, кума Купава,
А ще тітонька Павлина,
Павуковая дружина,
Сваха, баба Повитиця,
Онучата (як годиться),
Кум Павлиній, сват Павлій,
Брат двоюрідний - Повзій ...
Пригощали всіх на славу :
Із комАшок перші страви,
І салати комарині,
І ковбаси стрекозині,
Купа з гусені ватрушок,
І компот із сухомушок...
А пиріг із саранчею
Був прикрашений свічею ...
Танцювала вся родина,
Аж тремтіла павутина!
Розійшлися десь під ранок,
Як упав роси серпанок.
І радів старий Павук,
Що немає в нього вух -
Бо якби смикнув ïх кожний,
На слона він став би схожий ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497345
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Плачь небо серое, его не судите строго;
Стаями вороны, голубя в землю бьют...
Ой люди добрые, слез не бывает много,
Пусть они горькие с ваших очей сойдут.
Белое в черное, с красным наполовину,
Нет больше чистого, небо сменило цвет...
Ой, волю-вольную, грудью под гильотину,
Только раскаяний, голубя, в жизни нет.
Он не единственный, выпорхнет с клеток племя,
Перышки белые снова увидят свет...
В небе, над радугой, доброе бросят семя
И прорастет, от слез, синего яркий цвет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497432
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Наша квартира - то зона відчуження;
Кожен куток в ній волає самотністю...
Хворе кохання ...Чи буде одужання?
З ким поєдинок - колишнім чи з совістю?
Маски облич вже злилися із душами,
Знову крізь сльози я посмішку вишию ...
Як і коли ми зробились байдужими
В світі, що пахнув шаленою вишнею? ..
Стежка між нами - спориш непротоптаний ...
Всі перші кроки давно уже зроблено ...
Вечір ходив за вікном заклопотаний,
Ношу мовчання поніс знову згорблено ...
Скельця рожеві дощенту розтріскані
Десь у альбомах з ясними світлинами ...
Хто між чужими вимірює відстані
Цими яскравими щастя краплинами?..
Крила моï уже міллю поïжені -
Не врятував ïх і спогад лавандовий ...
Тільки уперта надія засніжені
Ще зігріває пелЮстки трояндові ...
це не моя істрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495779
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 05.05.2014
Засолов'ïлися гаï
Довкруг мого села,
Білих метеликів роï
Черешня одягла.
І затюльпанились двори
Під спів дощів дзвінких,
Вплітають щебет дітвори
В кульбабові вінки.
Рахують жабок журавлі
У кумканні річок ;
Сплітає хма'рові жалі
В тенета павучок.
В мереживі пелюсткозлив
Куйовдяться вітри ;
Вже вечір зорі почепив
На шовк небес чадри.
Тріпоче стомлена душа :
"О, як цвіте бузок!!!"
І Сонко -Дрімко поспіша
Стежиною казок ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495579
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 05.05.2014
В руках весни буяло небо цвітом,
Сміялась ясноока голубінь…
Та враз зірвалась темрява над світом,
Лягла біди гірка, болюча тінь.
Зчорнілі хмари вилися круками,
Стогнала вись над Прип’яттю в імлі.
Безжальна смерть пекельними руками
Стелила килим з горя по землі…
Квітнева ніч минулого століття
Ще й досі в душах вицвіло гірчить.
У кожнім звуці здавнене жахіття
Вертає нас у ту вогненну мить.
Чорнобиль був… Чорнобиль завжди з нами,
Серця тривожить дзвоном полину,
Вклонімось тим, хто власними життями
Нам дарував ще не одну весну…
26.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495362
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Теплінь яка! Меланжеве сукно
у квітах простелилося навколо.
Розлилося кульбабове вино
і небо розпашілося бузково.
Зустріти б Вас і поглядом одним
розвіяти з очей солодкий дОкір.
Чомусь мені приснилися сумним,
задуманим увись і одиноким..
А в мене все як завше, але ні -
навчилася приходити дочасно)
Та кажуть, в часі головне - піти,
ще завиднА, як вогнище не згасло.
Тоді я поспіхом ішла, ступні,
немов мурашником рудим пройшлися.
Жбурляли зграї горобців шумні,
навстріч гукало, шелестіло листя…
І вже як є. Розсипала жалі,
немов дрібні, червоні намистини.
Але нитки ще в’яжуться в вузли
щоденно, мимоволі, щохвилини.
Ступаю легко струнами рукИ -
невидиме звучання збереглося.
Цвітуть бузки. О, як цвітуть бузки!
Вплітаються із вітром у волосся.
[img]http://desktopwallpapers.org.ua/large/201303/25552.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495072
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Весняний день тюльпанами розцвів -
Така строкатість, аж бере за очі!
І сонячно-медові поторочі,
Мов дітвора, стрибають у траві.
Дурманять вишні цвітом запашним -
Така духмяна тепла завірюха!
Лінивий кіт нащурив гострі вуха
І наслухає порухи весни.
Руда бджола принишкла у траві
І, наковтавшись пахощів, шаманить.
Моріг бентежить ароматом пряним,
Лоскоче п'яти кінчиками вій.
Нап'яв павук тендітне макраме
Між гілочок у білосніжній піні.
Скупавшись у янтарному промінні,
Розніжився замріяний ромен.
Вигойдують росу, неначе ртуть,
Тюльпанові осяяні фужери,
Волами повлягалися кичери,
Хмаринну вовну клаптями скубуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Миллионами снежных вершин
Зацвели на Французском каштаны
И, как "девушки" с модных витрин,
Облачились в листву-сарафаны.
В сладкий запах, добавлен морской,
Он от этого ярче играет
И в омытой дождем мостовой,
Жизнь Одессы, как есть, отражает.
Помнит город и звук канонад
И, увы, стук сапог ненавистных,
И геройски погибших ребят...
Всё в каштанах живет многолистных.
Время лечит наличие ран,
Но в историю дни не забыты...
Расцветает каштан-ветеран -
Его любят и чтут одесситы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494662
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Горечью полыни на губах досада,
Выжигает сердце перечный огонь,
Страхи зазывают свистом конокрада,
Только под замками судьбоносный конь.
А тревога, стерва, знает сердца слабость -
Только дело к ночи, она тут, как тут.
"Гостья дорогая" , ах, какая "радость..,"
Для тебя припрятан у порога кнут.
Промахнусь ? Ну что же, горевать не надо.
Обнажу в молитве благотворной слух -
Вот и утихает посвист конокрада...
Прокричал в подмогу третий раз петух.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494604
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Шепоче час
Пилинки фраз
Про сни, про нас,
Про біль образ,
Про гордість літ,
Про сонцецвіт,
Мрій зореліт,
Днів моноліт ...
Нитки думок
Змота в клубок ;
Карбує крок -
Все "цок " та "цок "...
Не зупинить
Прийдешню мить,
Не прихилить
Небес блакить ...
Танцює час
Секундовальс
Без космотрас
І без прикрас ;
На згинах вій,
Де зір сувій,
Де буревій
В душі моïй ...
На грані снів,
Під дощоспів,
Де жар вогнів
Від почуттів ...
Шепоче час
Пилинки фраз,
Де лиш каркас
Зостався з НАС...
ЩИРО ДЯКУЮ МИКОЛІ ШЕВЧЕНКУ (НИКОЛЯ-БАБА') ЗА МУЗИКУ І ВИКОНАННЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494022
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Да что скрывать? Я влюблена.
Теперь дышать не смею ровно.
Безумством Вашим пленена,
Как одержимая. Я словно
Ваша послушница в уме
И как монахиня на людях.
Не придавайте же хуле
И не журите строго, судьи!
Вы повстречались на беду,
Осколки страсти кинув в очи.
Я Вас звала в своем бреду,
Когда стонала среди ночи.
Когда рвалась в семи потах,
Змеей упруго извивалась,
Истомно я глотала: «Ах!»
И ласке подло предавалась.
Я как послушница в миру,
За рясой Вам не видно нрава.
Но как закат впускает тьму,
Тогда мой стыд имеет право
Задрать подол и до бедра
Порвать в порыве буйном платье,
Овладевает до утра
Мной рукоблудия проклятье.
Булавки падают с волос,
На плечи – локоны, как бремя,
И я шепчу себе под нос,
Когда ласкаюсь, Ваше имя.
Остыла в похоти вина,
Утих мой стан, младые груди.
Да, что скрывать? Я влюблена.
Вы не журите строго, судьи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489889
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Сльозу накрила ночі пелена,
Темним крилом голубила, ятрила.
Билась душа в безвиході - одна,
Надломлена, без крику голосила.
Полохалась у відблисках дзеркал,
Її вода лиш нишком цілувала.
По краплі смуток очі випивав,
Питала в долі, за що та карала?
Стискалось серце, чи ж то не дарма?
Збирала дань міських вогнів заграва.
Чом же у грудях паростки тепла,
Сліпа любов від вітру закривала?
12.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491961
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Люблю цей дощ - серед хмільного літа:
Холодні спогади гарячої пори,
Коли журба любов"ю розігріта,
І час втікає краплями води.
Ще босоногі спогади зриває,
Мов спілі вишні, вітер навмання,
А злива обіймає, роздягає…,
Пірнає в трави зляканим ягням...
То небо плаче голосом знемоги,
То мрія снить у шелесті трави.
Люблю цей дощ. Лоскочу босі ноги
В обіймах сліз плакучої верби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491951
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Де ж ви образність тую берЕте,
Некальковані справжні Поети?
Не читаєш, а ніби з долонь ти п'єш
Многолітній, п'янкий, терпкий винний треш!
Колеш пальці рядками-стрілами,
Душу грієш голками-римами...
Дай вам Боже творчого злету,
НЕКАЛЬКОВАНІ СПРАВЖНІ ПОЕТИ!
(Дякую Ірині Кохан за талант)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491917
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Коли загляне ніч в вікно,
Земля приляже на спочинок,
Надію в серці все одно
Все буду пестить, не покину.
Я не скажу, що дуже жаль,
Що не збулися мої мрії.
Я заховаю під вуаль
Слова, якими тебе грію.
Та ти не знатимеш про це.
Ти будеш просто міцно спати.
Лиш кожне сказане слівце,
Луною буде відлітати.
Дощі, дощі безперестанку.
Холодний душ, як із відра.
А я чекатиму світанку.
Така з тобою, любий, гра...
Та я й не хочу, щоб ти знав,
Що я молюсь давно на тебе.
Бо так боюсь злякать печаль,
Яка мені чомусь так треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491727
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Зачем о бОльшем небеса молить ?
Достаточно и малого причастья.
Мне бы с тобою тишину делить
Цветущих яблонь в аромате счастья...
Пусть только шмель цветеньем зашуршит,
Под ним прогнется тоненькая ветка.
Да птица криком небо всполошит...
Разве нужна ей золотая клетка ?
В зените солнце.., кончиком лучей,
Запутавшись в ресницах, улыбнется
И отражаясь влажностью очей,
Благодареньем к небесам вернется.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491602
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Вранішній дощ ніжно пестить ще сонні асфальти,
На брунькощічках залишає свій мокрий дотик ...
Весна ховає в минуле набридлі зимові пальта,
Розтрусивши ловко абрикосових снів наркотик ...
Знову хочеться жити, розправивши білі крила,
Заплітаючи сонце у пісню кульбабовіночків ...
Із землі струменіє відродження світла сила,
Пробудившись від дзвону квітневих дощодзвіночків ...
••• Прошу вибачення у тих, хто читав і коментував цей вірш. Я знову його розмістила, бо вчорашній текст десь загадково зник з моєї сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491712
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Напиши листа мені, майбутнє.
Відійшли на перехрестя мрій
Мелодійний спів дозволь почути
На його сторінках всіх стихій.
Розкажи, як зняти ті окови,
Що до тебе не дають іти.
Що за воїн Світла загадковий
З*єднує в один мої світи?
По моїх замислених мінорах
Пошепки співає вітерець
Знов блукає в темних коридорах
Промінь срібла місячних сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491417
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Музика Сергія Голоскевича
Відлітають журавлі, відлітають…
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають,
та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, – двічі
мов розірване вітрами намисто.
Програш
Не навічно доля нас розлучає, –
заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм, –
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня, – двічі
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш
Хай душа моя журавкою лине,
як почую рідний клич журавлиний.
Хай не губиться повік їхня пісня, – – двічі
гріють душу журавлі благовісні…
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491006
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Мені болить ... О, як мені болить ...
У скроні стука і пече у серці ...
Пронизана голками кожна мить
Розрядом струму у мені озветься ...
Моя сльоза ... О,ця гірка сльоза -
Непрохана, небажана, нежданна ...
Із неï смутку пророста лоза -
Стрімка, витка і зовсім невблаганна ...
Моя душа ...Розтерзана душа ...
Кому потрібна ти в своïм натхненні?
Ти - наче наполохане пташа
У неба дощовому одкровенні ...
Куди піти? Куди мені піти,
Коли грозою шви тріщать у долі?
Чи є іще незаймані світи
У щастя неземному ореолі?
І часу плин. .. Нестерпний часоплин,
Замішаний на сумнівах колючих,
Гірчить, неначе вицвілий полин
В думках підступних, як в пісках сипучих ...
...На перехресті зламів і падінь
Розпутний камінь шлях мені не вкаже ...
Мене зреклась, напевно ,височінь ...
Куди тепер мені... безкровній, майже?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Лиш той поет, хто має силу слова.
Талант, який не тліє, а горить.
Слова душевні в нього за основу.
Від них у інших серце затремтить.
В віршах його знайдуть душі підтримку,
Якщо вона вразлива і болить.
Намалювати слід таку йому картинку,
Коли надії вже нема, щоб запалить.
Коли сльоза бринітиме над словом,
То значить ти достукавсь до сердець.
І твій талант благословенний Богом.
І скажуть всі: народний ти співець...
Віддай талант і душу, якщо маєш
Для тих, кому ти вирішив служить!
Я впевнена: слова ти відшукаєш,
Які в важкі часи підкажуть, як прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Хлопчику юний
за сірим пробитим щитом,
що є у тебе зі зброї -
крім віри у Бога?
Лиш оберіг молитовний
над теплим чолом
і материнська любов,
і душевна тривога?
Поки тебе під прицілом
тримають бійці,
рвуться гранати
і кров багряніє невинна,
вервицю мама стискає
у теплій руці
і засинає щоночі
з думками про сина.
Молиться Богу,
щоб рідну кровинку беріг,
тільки б живим повернувся
до отчого дому!..
Поки чекають дітей
із війни матері,
ми сильні духом
і нас не зламати нікому.
Поки на варті свободи
такі, як і ти,
ладні померти
в нерівному лютому герці,
буде міцніти народ
і думками рости!
Хлопчику юний
з кривавою раною в серці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
[img]https://pp.vk.me/c620521/v620521822/20ce/hDAXgZaNBfA.jpg[/img]
Називай мене як хочеш.
Тільки називай…
Розірвалася на клоччя,
а душа жива…
Піднебесся світлом вабить -
видно перевал.
Сходить квіткою кульбаби
сонячний овал.
Затремтіли маргаритки
на тонкім стеблі,
білі-білі як лебідки..
Ніжністю в Тобі
розтікаються заплави
на піски дрібні.
Ти любов на дні зоставив,
А вона в мені
стала спрагою, дощами,
хлібом і вином….
Називай не іменами,
а найкраще… сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490514
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Вертаюсь я до рідної домівки,
Де матіола пахне вечорова,
Де зацвіли троянди біля хвіртки,
Де мед збирають невгамовні бджоли.
Вертаюсь я з Дністром поговорити,
Щоб розказати всі свої тривоги.
У нього береги такі розмиті,
А в моїм серці біль стоптала ноги.
Вертатись в рідну землю завжди любо,
І мальвами спалахує серденько.
А очі,що стемніли від недуги,
Прозрінням сяють від лугів рідненьких.
Вертаюсь я до рідного порогу ,
Де сріблом грає батькова криниця,
І хочеться забути всі дороги,
Щоб завжди бути в маминій світлиці.
05.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490468
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Коли дощ розціловує вії,
Коли небо заплющує очі,
Чорно-білі, мов спогади, мрії
Розливаються дзвоном пророчим.
Це вони - темно-сірі калюжі,
По краплинці вбираючі небо,
На хвилинку лиш прірву подужав
Піді мною, від тебе до себе.
Не ввібрати їм хмари до щенту,
Як і нам наших мрій не ввібрати.
Та я хочу віддавшись моменту
Крадькома із дощем політати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490330
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
- А що, тварюко, ти вже не крутий?!
Мовчиш ...Дрімаєш? ...Так як я уранці ...
Пізнаєш зараз, що буваю злий -
Мій гнів кипить, немов окріп у склянці!!!
Мовчиш? Мовчи, як нічого сказать,
Тремти від жаху у своïм куточку!!!
Я відучу тебе на всіх гарчать!
Та ти - ніхто, ще й ходиш на шнурочку ...
...
Отак бурчав і зловтішався кіт
Собі у вуса, може і під носа,
Коли кусав оскаженіло дріт
Залишеного мною пилососа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490215
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Лучшей песней о любви
Есть сама любовь...
Как о ней не говори,
Будет мало слов.
В ней такая высота -
Небу не достать,
Ее может широта
Горизонт сорвать.
Даже если ты молчишь,
Так в тебе поет,
Что простой речной камыш
Лилией цветет.
В ней такая глубина,
Что спасенья нет.
Утопай - там вместо дна
Золотой рассвет.
Лучшей песней о любви есть сама любовь...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490234
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Розбився годинник ...А може, то час
Розсипав свої коліщата?
Тепер на долоні у кожного з нас
Уламки життя кострубаті ...
Пружиниться думка квітневим дощем ...
Замерзла промокла Ерато• ...
Минуле для нас - оповите плющем ...
Серця ввійшли в темп модерато ••...
Згубились ключі, непотрібні тепер.
Всі звуки - неначе крізь вату ...
Зродивши в душі міріади химер,
Все грається ніч циферблатом ...
•Ерато - муза любовноï поезії
••Модерато - спокійний, помірний темп в музиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490020
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
…То вдруг запахнет скошенной травой…
Откуда? Только признаки апреля….
Такой зелёной, свежей, луговой,
Как призрак сочно-летнего похмелья…
А на дворе – от неба в пол-земли
Лишь черные с побелкою остовы
Деревьев в светло-солнечной дали…
И солнце – золотистая подкова
Из пышных рун плывущих облаков…
И почек клейких клювики раскрыты…
И гомон вездесущих воробьёв.
Откуда запах тот полузабытый?
Когда звенят кузнечики в полях,
Цветы головками касаются подола,
Куда не глянь – расцвечена земля,
И золотую дань разносят пчёлы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489788
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Бруньки вербові жовті, мов курчата,
На сонці гріють золотий пушок
І хмарка, як цукрова біла вата,
На вільховий намотана вершок.
У філіжанці париться ожина,
На блюдечку янтариться медок,
Духмяних трав розлога скатертина,
Розшита візерунками квіток
Шовкових анемон і первоцвітів,
Підбі́лу китиць милих і густих.
Промінням заціловані й зігріті
Приймають ванни сонячні коти:
Хто на даху, а хто собі в городі
На моріжок приліг, мов на кожух,
То вітерець по спинці заскородить,
То завібрує бджілка біля вух.
І навіть я жалями відболіла,
Немов лампадка, сяю і цвіту!
Це алича так ніжно забіліла,
Чи наречена міряє фату?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490051
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Посвіжішало. Стала бузковою вись,
І ескадра птахів почала свій розгін.
Я прошу у весни: "Відгукнись, відгукнись,
Розбентеж у душі мрій гарячих глибінь."
Прожени всі тумани й осінні дощі,
І зажура нехай відпливе, ніби сон...
Запали буйноцвітом садів вітражі,
Щоб летіла я птахом до нових осонь.
Хай дзенить і нуртує натхненням мій дух,
Радість рветься із серця, відчувши політ.
Розітну із громами увесь виднокруг,
І нехай заніміє від подиву світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489559
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Вибрав місце Домовик
На шкафу скраєчку.
Балачки він слухать звик.
В теплому містечку.
Кухня, звісно, довподоби.
Гарно умостився.
Не трима на мене злоби,
Тихим буть навчився.
А коли сам бува вдома,
То ганя по хаті.
І не знають тоді втоми
Ніжки волохаті.
Розкида по хаті книжки.
Ключі заховає.
Потім сяде собі нишком
На все споглядає.
Любить гратися з котом.
За хвоста тягає.
Так живем ми всі гуртом.
Разом виживаєм.
Привітала його з святом.
Поклала цукерки.
Пригостила соком трошки
Найвищої марки...
Хай тобі (ти наш хазаїн),
Добре в нас живеться.
Бережи наш спокій в хаті,
Щастя хай всміхнеться...
--------------------------------
1 квітня - іменини Домовичка. Привітайте
і своїх Домовичків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489572
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
На павутинну ниточку душі
Нанизую думки, немов коралі,
Весна аромить ніжністю конвалій,
Перейдено останні рубежі.
Шовкові мрії в пуп'янки тугі
Затягнуті й чекають, щоб розкритись
Плеядами квітково-пишних китиць,
На випраних веретах берегів
Розбудять білосніжну заметіль,
Вальсуючи дрібними пелюстками.
Тонує квітень теплими мазками
Залишену зимою вогку цвіль.
Природа молодіє на очах,
А з нею і душа квітує щедро,
Пахтять ліси смерекою і кедром,
Пливуть гаївки чистого ключа.
І дні, налиті сонячним вином,
Замайоріли рясно і строкато,
А поміж ними дощику стаккато
Раптово пролунає за вікном
І обірветься... Ранок на горі,
Запалить люльку, запарує чаєм,
Весні русявій коси заквітчає,
Уплівши дві загублені зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489344
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Як не любити Дніпр широкий,
Його розлогі береги.
І синє небо яснооке,
Поля зелені і луги...
Як не любити ріки бистрі,
Сади, що квітнуть навесні.
І українські співи чисті,
І літнії дощі рясні...
Як не любити край де виріс
І український свій народ.
Сердець тепло і слова щирість,
Де тихі хвилі серед вод...
Як не любити рідне слово,
Що промовляєш вголос ти.
І солов'їну, ніжну мову,
Її нам треба берегти...
Щоб незабути... пам'ятати,
Бо це для нас понадусе.
А Україна - наша мати,
Низький уклін її за те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485200
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Прокидається рідна земля,
Відпочила напевно за зиму.
Зеленіють безмежні поля,
Дощ купає пшеницю озиму.
Ліс закутавсь весняним теплом,
Загубивсь в пролісковому царстві.
Птах торкнувся до неба крилом,
Закружляв в проміневому танці.
Задзвеніла прозора роса,
Зазвучала мелодія в травах.
І берізки розкішна коса,
Розпустилась в зелених дібровах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489120
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Що до осені стелиться шлях -
Ще співатиме сонячно вітер
На відроджених стиглих полях ;
Ще дощем цілуватиме небо
Твою дивну врочИсту красу ...
Я щоранку ітиму до тебе
Цілувати холодну росу ...
Ще не раз розів'ються бутони
Пишноквіттям солодких думок;
Кучеряві сплетуть Купідони
З них коханню вогненний вінок ...
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Не ховайся в колючість стеблин ;
Доки в серці твоïм тепле літо -
Не гірчитиме душу полин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Безумный ветер смолк в твоих объятьях,
А лед души растаял на губах,
Ты как маяк, мой ангел в дивных платьях,
Когда опять теряюсь в городах.
Весенний луч, капризный и игривый,
Твоя улыбка стоит всех цветов,
Мой летний дождь - то ласково-тоскливый,
То зашумишь всей зеленью листков.
Ты, как волна, смываешь все обиды,
И как закат, что манит за собой...
Простая девушка, ведь и не скажешь с виду,
Что в ней вместился целый шар земной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486828
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Бродит ветер весенний по улицам старого города.
Выцеловуют ветви, как руки любимых, лучи...
Вдруг покажется будто и не было долгого холода
И в чужие края зимовать не летали грачи.
Одуванчик горит на обочине маленьким солнышком
И готовится вишня надеть подвенечный наряд...
Только где-то в душе леденящим заточится колышком
Грусть о том, что былое, увы, не вернется назад.
И все же, ветер взъерошит травы,
Себе позволив такой каприз.
И все же сердце, через октавы
Высокой нотой споет на бис.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482550
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 29.03.2014
Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...
Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...
Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...
Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Знову вечір склада пасьянси
З недороблених вічних справ,
Допиваючи із фаянсу
День заварений з перших трав.
Місяць бавиться в хмаросніжки
З віддзеркаленням у вікні,
Віднайшовши собі нічліжку
На холодній німій стіні .
Десь летять запізнілі гуси,
Розбиваючи тиші дзвін ;
Я весняних вітрів нап'юся,
Щоб злетіти ïм навздогін ...
Переваживши за і проти,
Відкладу терези думок ...
Зачиняючи сни -ворота,
Замикаю ïх на замок ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488187
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Ранок пахтить еспрессо
В сивий холодний день.
Де ти, квітуча весно?
Мучить сади мігрень.
Так неприродньо сиро
В передквітневій млі.
Дощик дрібним пунктиром
Тонко різьбить по склі.
Сонцем налиті скрині
Під тягарем замків.
Сіре не в тренді нині,
Трішки б легких шовків -
В теплих тонах пастельних
І бірюзи вгорі!..
Ранок, немов пустельник,
Влігся на димарі.
Краплі дрібним калібром
У міжребер'я віт...
Знову думки верлібром -
З римами дефіцит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488711
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Бракує слів, коли душа співає,
Криштальним дзвоном серце голосить.
Птахи несуть пісні із серця раю,
І в коси заплітають кожну мить.
Весна! Ти певно снишся немовляті...
Усе, що бачу я, то чисті сни.
Увись злетіли всі мої крилаті
Надії, мрії, спогади ясні.
Я чую скрізь акорди і пасажі,
Веснянки українські у ночах.
Що бачу я у стрічних персонажах...
Що бачить небо у моїх очах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488582
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Тут сонце розбивається об вежі
І кровоточить яблунями в день,
Цвітуть сади, горять, мов у пожежі,
Димить пелюстя з вижухлих кишень.
На вербах, мов на гойдалках зелених,
Вітри росу колишуть золоту,
Маленький жук на вусики-антени
Пташині трелі ловить на льоту.
Тут береги, мережані стібками
Духмяних трав, зіп'ялися у вись,
Квітки кульбаби жовтими пучками
Зарінками сухими розбрелись.
А зорі, мов загублені монети,
Щоночі застрягають в димарі,
Старих тополь готичні силуети
Окреслюють лимонні ліхтарі.
Тут ранки свіжі, скупані у м'яті,
Зміїться річка по́логом лляним
І світлих мрій метелики строкаті
Вовтузяться у пазусі весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488378
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Росой холодной поутру умылся ветер,
Смахнул на небе, невзначай, остатки звезд
И, самый первый, за лесами солнце встретил,
И сник, когда проснулся звонкий певчий дрозд.
Угрюмый след прохладной ночи испарился,
Избытком влаги дышит сочная трава,
Лес бренный в песнопеньи птичьем закружился,
Вздымая, изнуренно, ветви-рукава.
Едва лаская, теплым взглядом каждый кустик,
Луч, чудо-весельчак, с листвой играл в лапту...
Его с улыбкою встречали: мак и лютик
И глядя в небо окунались, вдруг, в мечту.
********************************
А день, все крепче прижимался к солнцу ликом
И зной навязчивый, уж не скрывал порыв...
И звали ветер, вновь, не пением, а криком,
Чтобы хоть он, на миг, ослабил пекла взрыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487039
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Летіли веселики, линуло небом "курли".
Летіли здалеку, спішили до рідного дому...
На крилах весну і надію на щастя несли
На землю Вітчизни летіли, долаючи втому.
Їх кликала пам"ять батьків і священна земля,
І теплі дощі, і молочні тумани світання.
І стежка в"юнка, на якій рудокосе маля
Так довго рукою махало услід на прощання...
Їх кликали трави, що буйно росли бережком,
І запах п"янкий чебрецю, материнки і м"яти.
І гамір хлоп"ят голопузих над тихим ставком,
Коли понад вечір вони прибігали купатись.
Вкладали у мирне "курли" вічну радість і щем,
І світлу любов, і надію, та віру пташину,
Бо в ріднім краю жити краще для них, та іще:
Зрікатись не вміли ніколи птахи Батьківщини.
18.03.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486906
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Я - твоя, я - невільниця, Боже,
Чом п’янить та задуха любові?
Так бажати то, певно, негоже,
Але вірність лежить в першослові.
Упиваюсь, теплію душею,
Струмінь світла у збудженім тілі.
Не шукаю собі ворожею,
Приласкай бо вуста занімілі.
Не путана та хочу розкуто,
В пута вбравшись, злетіти в безмежжя.
Всім єством я до тебе прикута,
Тим коханням, де цілісність стрижня.
18.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486537
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Маленький красный карлик
Больше теплом не греет...
Просто коптит он небо,
Всё превращая в дым...
Не испускает жара!
Звёзды вокруг - болеют.
И на своей Планете
Маленький Принц - один.
Воет шальная вьюга,
Стынет в сугробе Роза,
Лис, не дождавшись друга,
Умер. Совсем замёрз он...
Холод сковал движенья.
Кровь застывает в венах.
Некому кофе тёплый
Греть в котелке с утра...
Маленький карлик красный
Не излучает света.
И поглотит Планету
Чёрной Звезды дыра...
*********************
Умирающие звёзды.
Да, уходят, уходят года,
Ничего мы поделать не можем,
И кого-то уже навсегда
Мы теряем. Отчаянье гложет.
И бывает, конечно, порой,
Что приходит раскаянье поздно.
Во Вселенной ведь тоже большой
Очень разные светятся звёзды.
Есть гиганты. И средние есть.
Мощность света от них нас пугает!
Только есть и такие, что нас
В пустоту свою вдруг увлекают.
Это те, что устали светить,
Те, что жизнь не признали игрою.
Надо жить! Излучать! Победить
Притяжение Чёрной Дырою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486413
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Почему мы не можем быть вместе?
Кто придумал для счастья преграды?
И что скажешь супруге ты, если
Я оставлю следы от помады?
Я устала оценивать вина,
Ждать часы, что песок не провеет,
Разрушать ваш уют у камина.
Ну, когда в нем лучина дотлеет?
И спокойно обедать не против,
Хоть ненужные люди узнают.
Я устала молчать, а напротив
Мне глаза твои страстью пылают.
Как история сложится дальше?
Время лето меняет на осень,
Хотя я не могу тебе даже
Позвонить, если время за восемь.
И под утро одна просыпаюсь,
Вся исколота свежей щетиной.
Я устала любить, но не каюсь −
Не грешнО быть с любимым мужчиной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482769
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Всміхнувся проліском
Настінний календар,
А за вікном
Із раночку-світанку
Наперекір
Нашестю сивих
Хмар
Синичка вичеканює
Веснянку!
І байдуже,
Що проліта ще тихо сніг,
Що вітер
Приморожений на дотик,
Що ще ведмідь
Не валить свій барліг,
Та вже прорізавсь
З бруньки
Перший котик!
Вже вириваються
З лещат зими
Струмки
І жебонять відталою
Водою…
Святково усміхаються
Жінки -
Чоловіки вітають їх
З ВЕСНОЮ!!!
З весною вас, дорогі "приборкувачі рим" і повелителі словесного розмаю!!!
Дякую, друзі, за щирі і сонячні коментарі!
На кожен обовязково відповім - була в незапланованій "творчій відпустці"...
З любов'ю і приязню - К.Ш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482762
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
Не перекреслюй розчерком пера,
Все те, що ще в тобі пульсує...
Ти знаєш, як це жити всує,
Коли минуле - то діра? ..
Не перекреслюй розчерком пера ...
Чи ти колись лишався сам на сам
З німим питанням у долоні?
Чи відчував, як стука в скроні
Невіра сказаним словам? ..
Чи ти колись лишався сам на сам ...
Запеклий бій..де чорно-білий ти...
Мат королю - твоя поразка ...
І тільки серце -то підказка,
Де світло для душі знайти ...
Запеклий бій ...де чорно-білий - ти...
Зустрінь хоч раз світання без примар...
Трикрапка ночі не бентежить...
Скупа сльоза -то мозку нежить ...
Надія сходить поміж хмар!
Зустрінь хоч раз світання без примар ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Знов інеєм кошлатиться зима,
Бурульки-брови супить, мов їжак.
Скидає ліс додолу крадькома,
Накинутий морозами піджак.
Хурделиця закохано гуде,
Ховаючись і путаючи слід.
З її морозно-сніговий грудей
Стікає кров’ю біле серце-лід.
Кружляє пух з підбитих подушок.
На озері будується мороз.
Усівшись на самісінький вершок,
На скрипці грає вітер-віртуоз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480132
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
А давай осідлаємо коней -
І у срібнозасніжену зиму
УвірвЕмось, як вітер, зрозгону,
Простодушно, без масок і гриму! ...
З-під копит вибиваючи скалки
Усього, що на душах намерзло...
В первозданному стані русалки
Все минуле й майбутнє щоб щезло ...
І донЕсхочу, як малі діти,
Ми всотАємо радість у себе,
Будем сніжкам -бурулькам радіти,
Обіймаючи крилами небо ...
А як сутінки місячним сяйвом
Келих ночі наповнять по вінця,
Ми слова всі відкинемо зайві,
І у ватру підкинем полінця ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479835
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Прийду туди де тихо плеще плесо,
Де сонце зустрічає ясний день.
Веселки кольорове перевесло
І солов'їв мелодії пісень...
Порину у природу з головою,
В палітрі фарб хай оживає світ.
Омиюсь прохолодною росою,
Який яскравий, ніжний колорит...
Стежиною піду у сад зелений,
Медових яблук в кошик наберу.
Послухаю про що шепочуть клени,
До тебе пригорнусь, бо так люблю...
В обійми загорнутись... таке щастя
І рай такий маленький на землі.
Зелений сад нам казкою віддасться,
А ми гарячі почуття свої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479281
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 14.02.2014
А давайте мы все соберемся,
Пусть закат догорит у костра.
Снова в детство свое окунемся...
А давайте не спать до утра.
Сохранилась под яркой закладкой
В нашей памяти детства пора -
А вы помните, как было сладко
Воду пить из большого ведра ?
А намочим водой ломоть хлеба ?
Да задобрим его сахарком.
Пусть расщедрится звездами небо -
Мы ему подмигнем костерком.
Кто-то скажет, что детство наивно.
А не в детстве ль учились терпеть ?
Сбить коленки нам было не стыдно,
Стыдно было при всех зареветь.
В костерке запечется картошка -
С кожурою пойдет на "Ура !"
Пальцы в пепле и губы немножко...
А давайте не спать до утра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477051
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Кутайся, дівчинко, кутайся,
знову зима...
Сни посіріли, мов кадри
старі монохромні.
Сивого озера гусне
вершкова кайма
тріщинки ниють, неначе
судини судомні.
Кутайся, дівчинко, чуєш,
у пору застуд
вижени протяг з душі
і дражливі озноби.
Просто звикай, що життя -
не завжди Голлівуд,
може колись пощастить
із десятої спроби.
День завесніє і променя
скальпель тонкий
лід розітне і ростки
проберуться назовні...
Кров забурлить, як весняні
прудкі потічки,
тепла блакить пробіжиться
по вижухлій вовні.
Все в тебе буде: і мрій
неземних вітражі,
сяйво з-під вій і хмарини
пухкі під ногами!
Тільки не стій, не тремти,
як листок, на межі!..
Кутайся, дівчинко, небо
вагітне снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478949
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Там йде війна, там вибухи гармат,
Земля п'є кров багряну без упину.
Там гинуть тисячі наших солдат,
І мама тихо сльози ллє за сином...
Забрали її сина на війну,
Не попередивши, не запитавши.
Залишив маму вдома він одну.
Пішов вночі, нічого не сказавши.
Минали дні, спливали чорні ночі,
Не повертав Василь у рідний дім.
Лиш теплі зорі, виплакавши очі,
Навік лишились в серці молодім.
А за вікном все хиляться тумани,
Немов матусі біла сивина.
Печуть вогнем душі глибокі рани,
Забрала сина кривдниця-війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478867
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Облуддям білим інієвих снів,
Заполонила сад Зима-віщунка,
Де від її студеного цілунка
Горіх у надвечір’ї зледенів.
Багаття склавши із хрустких крижин,
Простиглу іскру вибила з кресала
І чаклувати на погоду стала,
Прославши руни стоптаних стежин…
У джерела криштальнім баняку
Булькоче завірюх лілейний трунок.
Дзвенять синиці бурштином вістунок,
Додаючи із віт журбу м’яку.
Ворожка, кров заходу ллє в чавун,
Рипучим гласом шепче примовляння.
Нічним богам готує подаяння,
Читає знаки в безконеччі лун…
Ковшем арктичних скімлячих вітрів,
Степний олтар вона окропить снігом.
Полишить зорі ясним оберегом,
І зазміїться руслами ярів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478710
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них ранкову росу ...
Моє серце до крайнощів схильне -
Я цей хрест свій крізь роки несу ...
Не вдивляйся ...Там плаче дощами
Листопадовий крик журавля ...
Я навмисно лишаю між нами
Непорушений кроками шлях ...
Я так довго ховала від тебе
Тихий шепіт незронених слів ...
Не вдивляйся так пильно...не треба
Проникати у тайну вітрів ...
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них зображень чужих ...
Недовіра морозить могильно
Кожен видих і кожен твій вдих ...
На півкроку залишилось стежки,
На півмріï залишилось днів ...
Не вдивляйся в лякливу мережку,
Якщо більшого щастя хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Краплі б’ють гопака серед площ,
Височінь сірим поглядом зирка.
Таємниці нашіптує дощ
І тобі і мені у кватирку.
З катаклізмом змирилась зима,
Пожинає капризи природи.
Дубу вогкість суглоби лама́,
Липа з моря чекає погоди.
Заховались птахи у гаю́,
Жде своєї пори гайвороння.
Пише дощ таємницю свою
На твоїм і моїм підвіконні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478591
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
А этот вечер, как и множество других,
Задувший свечи и ласкающий брусчатку,
Мы изопьём с Тобою на двоих,
С Тобою на двоих, от всех украдкой.
А эта ночь - на небе звёздный град.
Тобою дышат простыня и одеяло,
И я вдыхаю тонкий аромат,
Которого так бесконечно мало.
А утром Ты проснёшься на груди,
Моей рукою собрана в охапку,
Я буду умолять: «не уходи…» -
Но Ты уйдёшь, и может без оглядки.
А я останусь долго обнимать,
Подушку, простыню и одеяло,
И с жадностью вдыхать Твой аромат,
Которого так бесконечно мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476541
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Чай з меліси парує у чашці.
Запотіло від пари вікно.
Намалюю три білі ромашки,
Бо весну виглядаю давно.
А надворі відлига, туманно.
Надокучливий дощ моросить.
Це зимі, знаю я, притаманно.
Ще не можна весну воскресить.
На гілках меріадами краплі.
Обтяжіли... Ось-ось упадуть.
Це здалось, що весною запахло.
Сонце вкрала небес каламуть.
По калюжах ідуть перехожі,
Ну і що ж, що така ця зима.
Сумувати? Для чого? Негоже..
Не забариться... Прийде весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478261
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Почула я фразу – журитись не треба,
Як прірва покличе – тримайся за небо!
Ніхто не розрадить, ніхто не врятує,
Лиш небо свій спокій тобі подарує…
Лиш небо… Та синь безкінечна, безкрая…
Коли затужу я, життя заламає,
Чи сльози нахлинуть – солоні, прозорі,
Лиш сонце зігріє. На чорному – зорі.
Як буде в житті в мене скрУтна хвилина,
Розплата, чи втрата близької людини,
Чи відчай примусить на вчинок ганебний,
Не згину! Не здамся! Тримай мене, небо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478219
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014
Антрацитова ніч задивилась на нас,
Золотих ліхтарів, очима.
Плив над плесом, туманом приглушений, вальс...
Ти і я... І життя за плечима...
Єдність думки між нами... Рука у руці...
Ми вальсуєм на заздрість ночі.
Линуть тіні густі по сріблястій ріці,
Місяць нам зазирає у очі.
Вже глухіша мелодія між берегів,
Нас сповив легенький серпанок.
Ти, мій погляд, мов відблиск зорі, із під вій,
Не губи, забери у свій ранок.
Хай голублять тебе і кружляють в танку́,
Долі нашої перші такти...
Щоб не сталось, а всякого є на віку...
Ми ж танцюємо вальс, а не танго.
Антрацитова ніч розтеклась поміж зір...
Ліхтарі сполотніли, згасли...
Вальс скінчився... Та в серці не гасне моїм
Зустріч наша, наповнена щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478190
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014
Твої сліди затягує спориш,
Терпких думок насіялось, як маку.
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Невтішне серце проситься в атаку.
Воно не знає милості й жалю,
Воно й себе шматує до нестями!..
Чи ще люблю? - спитаєш.- Так, люблю,
Та що усе це змінить поміж нами?
Чи сколихне холодну сиву тиш,
Чи прорідить цю те́мінь карооку?
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Коли в мій бік не робиш і півкроку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 09.02.2014
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/6623/110243660.0/0_9279f_a315846f_XL[/img]
Тримайся за небо,
за нитку ворсистої пряжі,
за промені перші -
тонкі наконечники стріл!
Крадеться весна,
синьооке дівча в камуфляжі,
і душу твою
привідкриту бере під приціл.
А зброя у неї -
то світлом налиті гранати,
то кулі посріблені
свіжих ранкових дощів,
любовний полон
і жадані невидимі ґрати,
отрута солодка
духмяного цвіту й кущів.
Тримайся за небо,
розширюй межу горизонту,
і дихай вільніше,
із вітром п'янким в унісон!
Краденься весна,
окупантка з південного фронту,
дивись, не проспи!
І не здайся в солодкий полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014
Смирительной рубахой рукава зимы.
Жестко. Принудительно. Вырваться? Увы.
Выть не позволительно - не в лесу, не волк.
Выпачканный мыслями белый потолок.
Хуже нет бессилия - бездыханный срок.
Именем Спасителя - не беда б, урок.
"Докторов консилиум" не пойдет нам впрок.
Плюнуть эффективнее в грязный потолок.
Февраль 2014. Киев
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477778
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014
Полёт! Лечу легко и невесомо…
Лишь эти звуки музыки со мной.
Лишь лёгкий ветер в волосах, как дома.
И тихий шорох крыльев за спиной…
Восторг и смех!
Как просто всё! Как смело!
С обрыва разогнаться – и вперёд!
Всю хрупкость мира ощущаю телом.
Всё шире расширяю горизонт.
Парю над гладью речки и над лугом,
Над буднями, что заслоняют свет,
Пространство прогибается упруго,
Слетает кожура прожИтых лет,
Усталость, невозможность, сожаленье,
Всё то, что не сложилось, не сбылось!
Лишь я и небо. И святое пенье,
И пряди развеваются волос.
Полёт! Как иногда необходимо
Порою отрываться от земли!
Чтобы с душою слиться воедино.
Чтоб с высоты увидеть свет вдали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477741
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014
Сонцеокий день розправив крила
В гороб'ячій гамі до-мажор ;
Розігнавши хмарові вітрила,
П'є зима із березнем кагор.
Сніговий кожух зняли дороги,
Одягнувши сіре пальтечко ;
Відіспавши сни до епілогу,
Пагінці зелені - ïжачком ...
У змаганнях пролісків і неба
Важко зрозуміти, хто синіш ...
І зростає впевнено потреба
У душі посіять весновірш ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477034
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Птахо моя різдвяна,
Спогаде світлий мій!
В сивих, як дим, туманах
Снить заметільний рій.
Паморозь, мов позлітка,
Вкрила цупке гілля́.
Нащо я тут і звідки?
Лагідне янголя
Вітрові чеше гриву,
Поки той мирно спить.
Пряжу сотає сиву
Вихолола блакить.
Птахо моя різдвяна,
Там, у далеких снах
Пахне ялинка пряно,
Сни мої на гілках
Сяють, немов цитринки -
Світло дитячих мрій!
Часу дрібні пилинки
Здмухує пам'ять з вій.
Жне золотавий серпик
Пасма із димарів.
Спогади, як вертепи,
Топчуться у дворі.
Наче пожухлий одяг,
Я приміряю дні
І колядує протяг
Схлипами у вікні.
Птахо моя небесна,
Ветхі твої світи,
По відшумілих веснах
Більше не перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476791
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?
Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...
Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?
А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?
Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Ніч дише ніжно
Схлипом тепла.
Зойкне маніжно
Пташка мала.
Вітер крадеться в сухім буряні,
Зіронька з неба сміється мені.
Я по стежині
Вийду на шлях.
Сутінком нині
Ляжу в полях.
Місяць палає руном в вишині,
Полиски маком біжать по мені.
Річки бистрина
Плющи́ть в берегах.
Вогка перина
Серпанку в лугах.
Зорі іскряться в небеснім вині -
Ніченька блюз наливає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477156
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014
[img]http://blog.liga.net/pics/balashov/%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA.jpg[/img]
Не прорастай!
Не прорастай отчаяньем!
В твоих руках - засевы - Человек!
И, коль посадишь ты зерно - с печалью,
То радости не соберёшь вовек!
Там счастье не взойдёт,
Где грусть засеяна!
И щедрости не расцветут цветы!
Где не распахано,
не сдобрено,
не веяно,
Где нет гармонии,
добра и красоты.
А в зАморозков
времена нежданные
Знай - жгут костры
сельчане
с давних лет.
Чтобы не мёрзли
всходы долгожданные.
Не облетал
с деревьев нежный цвет.
Дежурят ночью,
по утрам меняются,
Чтобы тепло не иссякало тут!
Не предаются
грусти и отчаянью.
Своё ЗЕРНО
от стужи берегут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476544
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
[i][b] NP
Глаза твои – горький миндаль,
И роз лепестки – твои губы…
Меня ты зовешь ими в даль,
И если пойду, то… погубишь!
Но, как мотылек, на твой свет
Лечу я к тебе, незабвенной:
Уже в темноте – жизни нет!..
Лишь призраки, блики и тени.
И пусть я в том свете сгорю,
Упав, разобьюсь я о землю!..
В огне я изведал зарю,
Без коей я жизнь не приемлю!
2.02.2012, 9.12[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476539
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Розрізаним навпіл чужим помаранчем
Скотилося сонце за край небосхилу ;
Застигли в знімінні, сторожа неначе,
Прадавнього степу козацькі могили ...
Під струпами льоду вже ледь б'ється серце,
Пульсує у вирі космічних симфоній ...
Заснуло, затихло пречисте джерельце,
Згорнулось і стислось у неньчинім лоні ...
Весни ембріони у сніжнім завоï
Ще міцно тримають зими пуповину...
Лиш вітер північний - один в полі воïн -
Зганяє у безвість морозяну днину ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476295
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
Напряла за ніч, набілила
Таких дивовижних красот!
Мов атласні білі вітрила,
Мережать ліси горизонт.
А срібла на вікнах, а хутра!..
В молочному губиться світ
І крига тонким перламутром
Ясніє на місці боліт.
Як білі ведмеді полярні,
Кущі одяглись в кожушки,
Синиці, мов айви янтарні,
Засніжені вкрили гілки.
І ветхий димар бородатий
У смушку поважний, як пан,
Крізь танучі клаптики вати,
Сотає молочний туман.
Потягує люльку дубову
І сизий викашлює дим,
У пе́чі потріскують дрова,
Охоплені палом рудим.
А в турці посапує кава
І пінка повзе крадькома...
За вікнами горда, як пава,
Блукає розкішна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476243
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
На флейті вітру грає ніжний бриз
Мотиви тихоплинного прибою,
Що узбережжя з вічною жагою,
Усотує теплом піщаних риз.
Погрузши в янтарі більйонів нот,
Дупластий стовбур схлипує фаготом.
Гойдаючи смарагдовим нальотом
Короткогривих мохових чеснот.
Горючого полину табунець,
Примовкнувши цікавиться із кручі,
Як світограю промінці пекучі
Жбурляють в море хмарки камінець.
А той, не потривоживши гладінь,
У хламиди́ні мармурово-пишній,
Бреде по хвилькам нібито Всевишній,
Вальсуючи у мареві видінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475170
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Поднялся черный дым над Домом,
Взметнулся тучей в небеса -
Беда воткнулась в сердце колом,
Сменила цвет свой полоса.
Кто прав, кто нет, понять уж сложно,
У правды странное лицо,
И белой ниткой, осторожно,
Раскол ступает на крыльцо.
Европа выстлала дорожку,
Ликует запад за майдан...
Рвут нашу Неньку понемножку,
Чтобы загнать потом в чулан.
Чтоб в кандалы опутать тело,
Все соки выжать из груди...
Молюсь, чтоб солнце нам зардело!
Прочь черный дым от нас! Уйди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475165
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Выписанный тонко месяца рожок,
Зимушка надела белый кожушок,
Ущипнул за щеки батенька-мороз...
Может мне влюбиться ? Только не до слез.
Может и влюбиться, только не зимой.
Сколько тут осталось до весны шальной ?
С первыми цветами сердце не робей -
По весне щебечет даже воробей.
Талою водою изойдут снега,
Может и сольются речки берега.
Пусть волной накроет, но не в полный рост.
Хорошо б влюбиться.., только не до слез.
Серебрится тонкий месяца рожок,
Мягко лег на плечи белый кожушок,
Разрумянил щеки батенька-мороз...
Стоит ли влюбляться, если не всерьез?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475066
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014
Розцвітало небо, як блакитна квітка,
Що розкошувала серед поля влітку.
Сонечко зійшло. Пелюстки ласкало.
Сонячним дощем щедро поливало.
Покотилось сонце по шовковім небі.
А для щастя людям, воно завжди треба.
По землі крокує новий, світлий день.
Щоб б же не захмарений був би він лишень.
Хай його освятить вранішня роса.
Що впаде на квіти чиста, як сльоза.
Усміхнуться люди: відійшла гроза.
Цілу ніч гриміла... Зараз десь щеза..
Відголоски чути... Носить їх луна.
Та уже пройшла ніч горобина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475043
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014
Риторика питань і повна тиша,
Жебрачить лише серце про минуле,
Але тепер від цього буду вище,
Не сподівайся, абИ я щось утнула.
Цинічність обрисів, об’їдки від довіри,
Навіщо знову ми розв’язуєм рівняння?
Ікси та ігреки… У сумі нас чотири
І не дорівнює нулю кохання.
Не заперечуй, я прошу хоча б заради
Того,що ти зі мною пережив
І не твоя вина, що мене зрадив…
Я вірила тобі – не заслужив!
Оце й усе… І більше вже ні слова
Не витягнеш із вуст – заціпеніли…
Ти попрощаєшся так холодно й зимово
І коридором ехо кроків прошуміло.
Пішов, ображений… А серце навздогін
Зібравши волю у кулак іще стою,
Пора вже втямити самій, що втямив він:
Кохання не дорівнює нулю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474961
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Мерехтить лілейним глянцем
Степ у крижанім полоні.
Засоромився рум’янцем
Пруг у нічки на поклоні.
Оскляніли непорушно
Бур`яну крихкі примари,
На які, дощем неслушно
Розродились в січні хмари.
Ковзани вдягнувши сніжні,
В’ється зимонька хугою.
Зірочок дзвіночки ніжні,
Місяць гріє під дугою.
Зажурилася вербиця,
Опустивши коси долі...
Листям пурхає синиця
Межи віття на тополі.
24. 01. 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474764
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Снег кружился и нехотя падал под ноги вольготно,
В аккурат, между первой зажженной звездой и луной;
Прикасаясь к земле замирал белый пух неохотно
И надеялся снова подняться в просторы пургой.
Время шло, не спеша вырастали сугробы холмами
И к восходу, вчерашний унылый пейзаж не узнать;
Кое-где покрывало небрежно прижато следами,
Вряд ли сможет их ветер заставить, как прежде, летать.
Засияло алмазною россыпью зимнее чудо,
Не хватало лишь музыки, чтобы дополнить ревю;
Блики солнечных зайчиков прыгали просто повсюду,
Неожиданно как-то, но я их руками ловлю.
Вот такая зима забирает всех мыслями в сказку,
Красит "яблоком" щеки, по чистой своей доброте;
Я спасибо хочу ей сказать за веселье и ласку
И за то, что я смог прикоснуться к ее красоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474748
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Масік - собака моєї тьоті. Хтось викинув його на вулицю, награвшись кумедним щеням, і кудлатий змушений був шукати собі прихисток ...Так вони й зустрілися ...
У дворі з'явився новий господар, а у тьоті - друг, компаньйон і охоронець, який на вихідних ставав ще й товаришем в іграх для двох онучок хазяйки.
Мушу сказати, що Масік - дуже товариський, знайшов спільну мову навіть з представниками родини котячих, яких було кілька у цьому обійсті. Кішки йому довіряли найсвятіше - кошенят!
Особливо міцна дружба виникла у нього з Беллою - білосніжною кицькою, дуже гарною і витонченою. Вони могли разом ïсти, спати, ганяти горобців і ловити мишей... Була у них іще одна спільна риса - нелюбов до білого кольору ...
Біла кішка в селі ... Я думаю, що всім зрозуміло, чому ïï доводилось купати дуже часто. Але ...зранку вся білосніжність випаровувалась буквально за лічені хвилини. Довго не могли зрозуміти, ну як можна так швидко забруднитися, доки не побачили картину, достойну "You Tube ": Белла підходить до Масіка, той бере ïï обережно за шкірку (як зазвичай переносять кицьки свою малечу) і волочить по росяній траві, а потім по пилюці грунтівки ...
Якось ранок видався не росяний. Провівши звичну процедуру, і не отримавши дрстойного результату, Масік, довго не роздумуючи, поніс щойно вимиту білявку до грядки з полуницями, яку постійно поливали, і провозюкав ïï по рідкій багнюці, що зібралася у канавці в кінці ряду ...Мабуть, це був перебір, бо більше вранішні "купелі" не повторювалися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474168
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Не исчезай навсегда, пожалуйста,
Когда метель заметает сад…
Когда морозы трещат безжалостно,
Скелеты веток в снегу торчат…
Когда безвыходно и безудержно,
Под надоедливый ветра стон,
Моё отчаянье шагает улицей.
Когда пророчеством – крик ворон.
И замерзает слеза солёная
На побелевшей моей щеке…
Не исчезай ты! Душа влюблённая
Совсем застынет в зимы мешке…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473995
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Половинкою місяця злоокою
Тривога дивиться мені в душу ...
І знову немаю ні сну, ні спокою...
Снують хмари зиму байдужу ...
На деревах сльози білим інеєм ;
На щоках - просто мокрі смуги ...
Моя пам'ять воює з твоïм іменем -
Щось невдалі в неï потуги ...
Між ударами серця годинника
Народжуються - вмирають миті ...
Час не має достойного супротивника,
Тож і пряде різнодовгі ниті ...
Іще не завтра, та вже і не вчора -
Де та невидима грань між ними?
Ідуть рука об руку щастя і горе -
Людського життя пілігрими ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474014
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!
Вони тобі згодяться у борні,
За мир і правду рідного народу.
Не проміняй на срібники дрібні
Свободу!
Коли терпіння виллється за край,
Брехні і зла підточаться основи,
Під кулі вийдеш, танки і нагай
Зі словом.
І хай тебе не зупиняє страх:
У них є лють і дикий погляд звіра,
У тебе - світло чисте у думках
І віра.
У тебе - Бог, Вітчизна і народ,
І янголів пресвітлі силуети.
Шукай собі духовних нагород,
Поете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473920
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Не судилося - не збулося ...
Сум небес допива земля ... .
В моï сни повернулась осінь
На засніжених журавлях. ...
Обірвалася павутинка
На розхресті семи вітрів ... .
І танцює моя пилинка
На долонях у ліхтарів ....
Не судилося ...Не збулося
Під дощами німіє ніч...
Заплітаю в своє волосся
Стрічку зболених протиріч ... .
Розмальовують думку тіні,
Веселковість забравши мрій ;
І згортаються сновидіння
В непрозорий цупкий сувій ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473453
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014
[img]http://cs616719.vk.me/v616719136/249d/TcBBUghrz-I.jpg[/img]
Мені тепер поїхати, як вмерти,
Як кинутись у прірву з висоти!..
Потрошить вітер вижухлі конверти,
В яких твої нечитані листи.
Мені би десь укритися, та сила
Взаємного тяжіння, як магніт,
Мене знаходить, де б я не ходила,
І штормом розколисує мій світ.
Аж у сплетінні тріскають волокна
І рвуться жили струнами в мені...
Тремтить душа, до ниточки промокла,
І гасить місто цятками вогні.
Під хриплий гул останнього трамваю
Твоє спокійне дихання ловлю
І край вікна, мов скрипка, завмираю:
Ні поруху, ні зойку, ні жалю
За тим, що відійшло і не збулося,
Хіба щось буде вартісним без нас?
Пірнало світло у твоє волосся,
Допоки по́світ сонний не погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473190
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Рясна волога всіяла кущі,
Дими плояться пасмами густими.
В дерев суглоби ниють на дощі,
А у поета на хронічні рими.
У порах року дні, немов сторчма:
Примхливий січень березнем муркоче,
І у благому плащику зима,
Снує у сквері, ніби потороча.
А що поет? Йому і сніг, і дощ
У час натхнення за́вжди на догоду,
І на скрижалях вихололих площ
Він сам для себе створює погоду.
Захоче - біле прядиво зими
Худі гілки сповиє, ніби ру́но,
Або змахне уявними крильми -
І заскрипалить вітер шовкострунно!
За мить плачем розродиться гроза,
Немов дівча ображене, капризне...
А потім неба свіжа бірюза
Остудою ментоловою блисне.
А там веселки теплі кольори
Задріботять пружинками по сходах!..
Бо ж будь-якого часу, чи пори
У творчих на душі своя погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472936
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Коли похмурий день стискає скроні,
А завіконність сіра і мрячить,
Я простягну вам Усмішку в долоні,
Щоб звеселіло серце хоч на мить!
Зігрію словом непривітність січня,
Вкладу у вірші сонце і тепло ...
І хоч зима спізнилась цьогорічна,
Нехай печаль не ляже на чоло!
Давайте-но згадаємо про друзів,
Що кожен з нас - маленький чарівник ;
І пІдемо уздовж по білій смузі,
На чорній засіваючи квітник!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473156
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Я чую ніби твої кроки...
Який знайомий легкий стук.
Враз поселивсь в душі неспокій.
Як дорогий мені цей звук!
Невже ти знову повернувся?
(Яка чутлива ця душа.)
Здалось мені, що ти торкнувся
Вустами ніжно до плеча...
Палають щоки. Мить чекання.
Чомусь змінився увесь світ.
І ще хвилина для вагання...
Злетів з плечей болючий гніт..
Стоїш ти знову на порозі...
Такий бентежний, дорогий...
І я сміюсь на зло морозам,
Бо ти, як завжди, тільки мій!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473128
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
[img]http://img-2006-02.photosight.ru/27/1296765.jpg[/img]
Вальсує сніг в моєму завіконні,
На шибці тане ніжно, мов драже...
Біліє янгол в неба на долоні,
Пухнасту вовну жмутками стриже.
Із теплих шкурок заячих, овечих
Зима деревам шиє кожушки,
Хтось перекинув керамічний глечик
І розтеклись бруківкою вершки.
Жахтить калина в сяєвному сидрі,
Вгинають віти кетяги терпкі,
По ринві краплі, ніби у клепсидрі,
Течуть у білі прядива пухкі.
А навкруги - ні шурхоту, ні сплеску,
У ліхтарях застигла карамель...
І опівнічні сонні арабески
Тонує січень в лагідну пастель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472767
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 16.01.2014
Чому такий глибокий слід?
Не розмивається дощами.
Усе що було поміж нами -
осіннього листа політ,
короткі миті дивних снів
в які так вірити хотіли,
жовто-гарячий колір слів
які надією жевріли.
Чому такий солодкий гріх?
Не розривається сльозами
його ганебний, ницй сміх
Із мого серця під ногами.
Вогнем пала червона кров,
стікає каплями по венах
від болю чорна вже любов,
що є отрутою для мене.
Чому такий глибокий слід
лишився у житті моєму?
Осінній лист, його політ
і, репліка "Закрито тему"
25.10.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472794
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Вином вишневим відзорІв світанок,
Спустивши човен місячний за край ;
І ледь помітний інію серпанок
Покрив голками гострими курай ...
Хрумкочуть льодом заспані калюжі -
До пІвночі збирали кришталі,
Та черевики зношено -байдужі
Ступають всюди, ніби королі ...
В єдиній хмарці проростає сонце,
Ховає до криниці сонми снів ;
І на замерзлій виноградній ґронці
Десант пташиний щось зажебонів ...
На клапті снігу, вишиті слідами,
Ліг відпочити вітер після справ ...
І добрий ранок срібними ключами
Зимовій днині браму відчиня ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472681
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Не на шутку разошлась метелица,
Но спешат друзья в мой скромный дом.
Скатерть белая, как поле стелется
И не важно, что там за окном.
Под селедочку, да под картошечку
(отварная, распахни "мундир").
Ах, Марусин поясок по стопочкам,
Огурец в руке, как командир.
Нам душой по жизни не скукожиться,
Хоть бывало - ох, как заметет...
И не как-нибудь, все славно сложится.
После третьей и зима цветёт...
Под селедочку, да под картошечку
(отварная, распахни "мундир").
Ах, Марусин поясок по стопочкам,
Огурец в руке, как командир.
Пусть удача в нашей жизни встретится!
За любовь ! Нам без нее не быть.
На коня ? Не торопи - успеется...
Будем жить? А как же, будем жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472473
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Коли поср́іблить сивина твої вже скроні,
Далекі спогади у зморшках оживуть,
Я міцно-міцно ст́исну у долонях
Ті руки, що лише тепло несуть.
Їх поцілую - й очі засіяють,
Тихенько спуститься усм́ішка на уста...
У цілім світі кращого немає,
Ніж материнська заповідна доброта.
Із першим подихом народжується в серці,
У кожнім погляді усе життя вона,
Наповнює до дна в душі озерце,
І незмір́енна в неї глибина.
Моя матусю, с́ерденька перлина,
Одна сльоза з очей твоїх - й життя віддам,
В хвилини щастя і в лиху годину
Твої обійми - то священний храм,
Твої слова - то мудрості склепіння,
Одна порада краща сотні книг,
Я Божого молю благословіння,
Аби вогонь в твоєму серці не затих,
Щодень з молитвою про тебе я лягаю,
Світанок будить думкою про те ж,
Для тебе виплачу всі сльози аж до краю,
Бо лиш твоя любов не звідала ще меж.
Я світ пройду, а ти лиш будь зі мною,
Печаль твої не змучить більш уста,
І старість хай обходить стороною,
Хіба ж то вік, коли нема ще й ста.
Молю, живи у кожному світанку,
За мною так ні в кого не болить,
Для нас з тобою не бува останку,
Нам поруч ще віками жить і жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472040
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Де рушниками стеляться поля,
де сонце грає золотавим німбом –
на рідну землю радо лину я,
де пахне свіжовипеченим хлібом.
Ранесенько вертаюся сюди,
де світанкові променяться роси.
Напитися з колодязя води
і по травичці походити босим.
Приспів:
Тут мої земляки найрідніші,
звідси в світ до сердець промінець.
Я туди, де складатиму вірші,
я туди, де чекають мене.
Хлібина сонця в рушникову даль
котитиметься, мов життя по колу.
В криницю прибуватиме вода,
і пам’ять не мілітиме ніколи.
Отут дитинство пахне молоком.
Отут залишусь паросточком юним.
Прополеним і зболеним рядком.
Жагуче слово проростає всюди.
Приспів:
Жодна мить не вертається більше.
Неодмінно й життя промине.
Я ж туди, де звучатимуть вірші.
Я туди, де почують мене.
Затихне грім і буде сонцеграй.
Та завжди скрізь лишаймося собою.
Собі будуймо в Україні рай.
Усе в житті лікується любов’ю.
На батьківщині сонячній моїй
і скрізь на неозорій Батьківщині,
душі кринице, повнись, не мілій,
щоб в ріднім краї квітли люди щирі.
Приспів:
Тут моя недоспівана пісня.
Скільки літ в світі цім не мине –
повертатись ніколи не пізно.
Земляки не забудуть мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471951
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Січневий дощ настирливо січе,
На во́гких вікнах креслить піктограми.
Схилюсь тобі на стомлене плече -
Така шалена відстань поміж нами!..
Така глибока прірва у словах,
Таких неспівпадінь і заперечень...
Допоки сніг виборює права,
Ми на межі проще́нь і самозречень.
Допоки іній зранку крадькома
Фольгою огортає сонну липу,
Мені болить ця вижухла зима
До хрумкоту суглобного, до хрипу...
До наростань серцевих амплітуд,
До німоти, що тисне невимовно!..
Рятую душу вперто від застуд,
А від любові? Це ж невиліковно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472059
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471424
Окрім гри в квача, Маркіз дуже любив хованки. Думаю, що він угледів, як ми з малою гралися (я ж піддавалася :ходила довкола доньки і вдавано зітхала, що не можу ïï знайти) .І от під час черговоï нашої гри, він заліз під диван і принишк. От уже й Оля знайшлася, вже й мене знайшла, знов моя черга вести пошуки зниклоï дитини, а він -сидить, тільки хвіст з-під дивану виглядає ...
Вже й гра скінчилася - сидить ...Через де-який час подає жалібний писк, я візьми й ляпни : "Де ти, моя кицюня? ".Ех, він як вилетить зі свого сховку - щасливий і задоволений - і давай по хаті гасати ...Так ми здогадалися, що Маркіз теж грає в хованки з нами. Тепер, тільки котик залазив під диван, мені треба було, перечіпаючись через його хвоста, ходити і запитувати, чи хтось бачив, де дівся наш пухнастик ...
Але його улюблений сховок був ...за хлорофітумом (така кімнатна квітка з довгими тонкими листками) , який я щойно посадила, і складався він на той час з трьох листків, що не заважало Маркізу почуватися повністю схованим. Треба було бачити його щасливу мордочку, коли я ходила туди -сюди повз нього, бідкаючись, що не можу знайти котусика ...
Одного разу до нас завітала моя свекруха, яка дуже любила Маркіза, і яку він не дуже любив ...Нічого кращого не придумавши, мій кіт, наïжачившись, прожогом кинувся за свій хлорофітум (з трьох листків) , всівся за ним і ...почав по-шпигунськи виглядати з-за нього ...Сміялися ми цілий вечір ...згадуючи загадковий і хитрий вираз мордахи нашого кота ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471803
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Вона була ангелом, він – звичайнісіньким смертним.
Вона була світлом, а він – темним часом доби.
Вона була святом, а він – повсякденням потертим.
Вона була вдачею, він – осередком біди.
Та зустріч між ними була, наче атомний вибух,
Який породив емоційно насичений сплеск.
Вони такі різні, єдині в той час, як вдих-видих:
Одна неймовірна, а другий … Типовий гротеск.
Вона дарувала підтримку йому і турботу.
Зумів завдяки їй життя він пізнати на смак.
Вона до крутого його підвела повороту,
Немов вказівний на шляху доленосному знак.
Вона віддавала себе по краплині, по крихті,
А він поглинав її світло, не чуючи плач.
Вона розчинялася в темряві… Він кусав лікті,
Наповнений світлом яскравим шептав їй «Пробач».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471521
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 11.01.2014
ГОрнуться сніжинки до вікна
Сутністю зимового чекання ...
А ще вчора сонячна весна
Поміж трав розсИпала клечання ...
А сьогодні ...Рвучко стугонить
Дід - вітрисько у холодну шибку,
І ховає у кишені мить
Місяцем, розрізаним на скИбки ...
І думки, розсипаним зерном
Об підлогу стукають прийдешнім ...
...А мені згадались перед сном
Намистинки літа на черешні ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471742
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
На горизонті, вигнутім дугою
Бринить вітрило ранньої зорі.
Над ним в сновиддю втомленій горі,
Ридає чайка просинню живою,
Тяжіння потопивши якорі.
Манірних хвиль скривавлені сувої,
Байдужо котять нескінченний стрій.
Між локонів грайливо-пінних вій,
Яких піском очікують прибої,
Баркас хитає ніс іржавий свій.
Зопрілі сіті сипле знову й знову
Між перекатів валунових зграй,
Надію поплавцем одягши в край,
Старий рибалка – пілігрим Азову,
Розсвіту осміхаючись потай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471592
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: Дарина Рощак
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Малює січень плавно від руки
В молочній піні строгі панорами,
Тут світлоокі бойківські хатки́
До гір плечистих туляться дахами.
І так од віку: скільки цих лісів,
Відколи сонце білить полонини,
Живуть собі пліч-о-пліч у красі
Світи природи й вільної людини.
І так їм добре й затишно обом,
І спільна чаша миру завше повна.
Змахне Господь пресвітлим рукавом -
Закружеляє клаптаками вовна!
Крізь по́ри снігу дихає земля,
Коріння стугонить, як пружні жили.
Старенький бойко* жмутком короля*
В саду дерева в'яже, щоб родили.
У світлу пору сивого Різдва
Тут кожна хата просить вас до столу
І молитвами щирими слова
Летять, мов сніг, до Божого престолу.
А в час, коли проклюнеться весна,
Немов курча з-під матової плівки,
Розбудить землю сонну борона
І свіжі краплі чистої дощівки.
І зарясніють щедро врожаєм
Густі поля й доглянуті городи,
Пройдеться Бог заплуженим конем,
Благословенням землю заскородить.
І буде хліб пахучий на столі -
За працю добру щедра нагорода.
Із роду-віку на моїй землі
Живуть у мирі люди і природа.
*Бойки - представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
*Король - те саме, що дідух, різдвяний сніп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Мов у сні
ми зустрілися радо неждано.
У весні
в пелюсткову п’янку заметіль.
У саду
вперше мовив: «Кохана жадана».
Досі тут
не зів’яли слова саме ті.
А коли
яблунево рум’янилось літо
і коли
танцював золотий листопад –
я тебе
виглядав, обіймаючи віти.
А тепер –
осідає на сад снігопад.
Хоч давно
білий сніг розквітає на скронях,
і вино
вже настояне вщерть на літах –
квітне сад,
в небеса простираючи крона,
не згасає
кохання вогонь на вітрах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471497
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Інше місто за твоïм вікном
Розцвітає зорями ручними,
Згадкою про мене перед сном,
Різними химерами нічними ...
А у мене колючіє час
На долонях місячної рими ...
Вчора ще не писано про нас,
Завтра ми зустрінемо чужими ...
Спалахом - іскринкою згорить
В атмосфері днів метеоритом
Наша зустріч - лиш єдина мить,
Що промчала долями транзитом ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471490
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471173
Кажуть, що домашні тварини з часом стають схожими на своїх господарів ... Не буду заперечувати, оскільки мій Маркіз таки перейняв у мене мою величезну любов до шоколаду. Уже й не згадаю, як він скуштував свою першу цукерку, але як він викрав у мене цілу плитку солодкого дива пам'ятаю й досі.
У Олі була підозра на діатез - кілька червоних цяток на щічках, які щедро мазались синькою (замінником зеленки) .Все б нічого, але ïй категорично заборонили шоколад. Дитя якось не особливо засмутилось - ніколи було : цілі дні, з невеликими перервами, вони з пухнастим другом грали в квача, а от я... Промучившись кілька днів, я купила собі шоколадку, розламала на шматочки і заховала, щоб донька випадково не натрапила.
Спостерігаючи за біготнею, я потихеньку дістала першу "дозу " і насолоджувалась "хлібом і видовищами ", а подивитися було на що. Уявіть собі, як по хаті тупотить кучеряве синьооке і синьощоке (щойно намазане уже згадуваною синькою) дитя, а за ним не менш тупотить кіт, у якого все хутро сторчма, хвіст, як помело, ще й місцями проступа пресловута синька, в місцях особливого тертя об маленьку подругу. В одну кімнату Маркіз женеться за Олею, в зворотньому напрямку - навпаки. Час від часу кіт зачіпався об килим кігтями і з усього розмаху простягався на підлозі ...
...Вклавши увечері спати виморене Янголя, я взяла книгу і пішла шукати свій скарб, щоби поєднати дві з найприємніших речей в моєму житті ...Сунувши руку до першого сховку, довго і безрезультатно шукала свою "заначку "- ïï не було. Обізвавши себе за те, що не змогла заховати від хвороï дитини спокусу, пішла до іншого тайника ...знов порожньо ....Але ж тут вона не могла дістати - зависоко! .. Раптом я побачила бічним зором якийсь рух у районі останньоï надіï. Повернувшись в той бік, я побачила, як мій Маркіз дістає шматочок за шматочком заборонені ласощі і наминає ïх за обидві щоки ...Я метнулась до тайника, але було запізно - мені дісталась лише обгортка із неповторним ароматом шоколаду ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471424
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Торкнулась сніжинка до мого вікна
І спомин у серце принесла вона.
Засніжені вулиці, місяць... і ти,
Коханням проложені наші мости.
Ті теплі долоні, що гріли мене
І щастя, і щастя, яке немине...
Багатими мрії у той час були
І ми кожен день у тих мріях жили.
Усмішку свою дарувала тобі,
Вдивлялася в очі твої голубі.
Тихенько уста шепотіли... люблю...
Мене не покинь... я думками молю...
СерцЯ неморозила навіть зима,
Хоч як не старалась, все марно, дарма...
Нас вогник кохання обох зігрівав,
Морозити лютій зимі не давав...
А ти... пам'ятаєш ту зоряну ніч...
Як руки торкались оголених пліч...
За вікнами сніг... хуртовина...зима...
Ми разом з тобою... сніжинка одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471324
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
У осіннім платті Зимонька строкато
Ходить соромливо притугом степів.
Недоречне сонце, мружиться кирпато,
Між пухкого срібла хмарових снопів…
В бур'яні скрадає ніженьки точені,
Взуті у онучі чорної ріллі.
Острівці ковилу цвіло-золочені,
В’ються шовковистим слідом по землі.
На північний вітер гнівається круком,
Що кудись подався, прихопивши крам:
Сніжно-білу сукню з криги перегуком,
Що южить співанку сонним вечорам;
Брильянто́ву хустку у відливах ночі,
З дивним візерунком в непрозорі скла…
Жебракує полем, ніби поторочі,
У чужих обносках Зимонька мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471165
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Так чи інакше, моє життя завжди було тісно пов'язане з тваринами. Маючи змогу постійно за ними спостерігати,
я зробила відкриття (ще в дитинстві) , що вони такі ж як і ми, а не говорять, бо не хочуть; але коли поглянути у ïхні очі -відпадає всяка потреба у вербальному спілкуванні.
Сьогодні, черговий раз знімаючи кота з акваріуму, я подумала : "А чому б мені не спробувати записати своï спостереження? "
І от, порадившись з Музою, я вирішила спробувати. Якщо перша оповідка сподобається читачам, то буду продовжувати, а ні -... буду писати й далі вірші.
Маркіз був крутим хлопцем із самоï столиці. Варто було лише глянути на його пихату морду, як відразу ставало зрозуміло, що він це знає, як і те, що має надзвичайну вроду : попельнастий, з блакитнуватим відтінком і яскравозеленими очима. До всієї цієї краси обрамленням була шикарна пухнастість - іграшка, а не кіт!
Проживши півроку у Києві, і поставивши в сім'ї моєї сестри руба питання, яке одного разу задав ïï чоловік : "Я чи кіт? ", - він був відправлений у заслання в село (як подарунок мені на входини) .
Так Маркіз став сільським жителем і другою дитиною в домі. Першою була моя донечка, на той час п'ятирічна, Оля.
Зростаючих на "Віскасах " та "Кітікетах ", пухнастий не здогадувався, що є інша ïжа, як і про те, що окрім мух," довкола живності аж кишить ...А тут ...борщ!
Підійшовши до миски, Маркіз довго дивився на субстанцію червоного кольору, в якій щось плавало. На той час привезений з міста посаг у вигляді кошачого корму вже скінчився, і в животі починало бурчати, але гордий малий впертюх категорично відмовлявся від замінників : картопляного пюре з підливою, бульйону, тощо ...А тут ...борщ ...
Маркіз довго не наважувався навіть понюхати оте, але чергова мелодія із його живота таки заставила його бодай обнюхати тарілку ...Видно, що відшукане носом добро чимось -таки сподобалось перебірливцю, і він запустив туди лапу. Нанизавши на кігті, як на виделку овочі, кіт смачно і смішно плямкаючи, об'ïдав ïх із заплющеними очима. Потім, коли гуща вже не ловилась, було вилизано юшку і вимито язиком тарілку. Так я стала для Маркіза найбільшим авторитетом у нашій сім'ї. А церимонія поïдання борщу була заснована раз і назавжди...Були й інші, не менш цікаві, але то - вже зовсім інші оповідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471173
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Есть в моем сердце тихий уголок,
Пристанище любви моей заветной.
Я захожу порою на часок -
Зажечь свечу и спрятаться от ветра.
Хранятся в нем уснувшие мечты,
Обрывки старых задушевных песен
Портреты, на которых я и ты...
Лишь для вопросов уголок мой тесен.
И даже в синем небе журавли,
Простившись с отзвеневшим бабьим летом,
Неспешно улетая, берегли
Молчание твоих немых ответов.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471256
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oTcxaqiIg4U[/youtube]
Чарівний світ в якому ми живем
Долини, гори, океанів води.
І шар земний – казковий наш едем
Для всіх. І для людей, і для природи.
Про що лунає пісня із дібров?
Про що джерельце, весело, співає?
Любов до всього ! Лиш одна любов
Добро , турботу, ласку розпізнає.
Потрібно пам’ятати нам усім
І Божу заповідь не забувати;
Планета наша – то наш спільний дім;
Для пташки, квітки, дерева й звіряти.
Щоб нам у домі щастя зберегти
Запам’ятай слова святі й чудові
Потрібно щоб і він і я і ти
Жили у мирі, злагоді, любові
Хай друзів наших множиться число
Нехай добро мов сонечко нам світить
Завжди потрібні ласка і тепло
Всьому живому на всім білім світі.
,
[b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471054
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014
У безголоссі ще одна свобода.
Іще одна надія, хай їй грець.
Але нема у безголоссі броду,
Аби пройти
повз осінь
навпростець (Наталя Святокум)
Багато хай сльозливої смути…
І хай свобода є у безголоссі...
А я люблю до осені іти
Туди за край, де золотиться просинь,
Де сонце опустилося з небес,
Присіло на високе верховіття
Й пожовк, колись ще синьоокий без,
І засивіло у тумані пліття.
У пригорщі я з радістю вгорну,
Останній шурхіт осені листками,
На нашу стежку тихо заверну
І наодинці стишуся думками…
А осінь звіє за вітрами час
І непомітно в дощ сльозу сховає.
Минуле чинно залишає нас,
Неначе не було його й немає…
В останньому осінньому вбранні
Шукаю подих спомином щасливим,
А осінь затихаючи у дні,
Стає за обрій присмерком сонливим.
Осінній лик відходить до зими,
Лишивши нам свободу в безголоссі…
Але, на щастя, йшли без броду ми
І не минули нашу пізню осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467311
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 08.01.2014
Відкаганіли маки, відцвіли…
Спливає час бурхливою рікою.
У краї, де щасливими були
Осінній степ сивіє ковилою.
Здригнулась вись, умилася слізьми,
В зажурі похилилася калина.
Чужими на світанні стали ми,
Любов гірчила присмаком полинним.
І ріжуть небо крила журавлів,
Згасають зорі тихо над ланами.
Ти зберегти кохання не зумів
Дощами плаче осінь поміж нами.
Відкаганіли маки…І любов
Оцвітиною стелиться під ноги.
Вогонь у грудях ще не захолов
Та не зійдуться наші вже дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471062
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Вона пішла ...не грюкнувши дверима ...
Скандал не влаштувавши ...просто так ...
Знизавши по-дитячому плечима. ..
Зваривши кави ще на двох ...про всяк ...
І задзвеніла тишею кімната,
Осиротіла без тоненьких рук ...
Лиш кави такі щЕмні аромати
Впліталися в самотній серця стук ...
І вікна ...о, які самотні вікна
Заплакали непроханим дощем ...
А вчора ще буяли сонцеквітнем ...
Сміялися вони ...учора ще ...
Сепійний світ угвинчується в мІзки
На вістрі думки і слабких надій ...
І зникли звуки й відчуттів обрізки
В нашаруванні зламаних подій ...
Холоне кава гірко - непотрібна ...
Зібгався час у зморшку на чолі...
Ну от і все...Остання крапка срібна -
Від щастя ключ у кухні на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Те саме Різдво.
І вечеря, і люди -
близькі, найрідніші!
І бабина хата.
Збираємось вкотре,
та бабці не буде...
Вливаюсь в обійми
родинного свята.
Розмови, колядки
і спогади світлі,
і тато словами
жонглює уміло,
дзвенить його сміх
у п'янкому повітрі!
Лиш темне волосся
давно побіліло...
Вовтузяться діти -
дрібні пташенятка...
А руки у мами,
як в доброї феї,
куйовдять чиїсь
оксамитові прядки,
та вже не мої,
тільки доні моєї...
І вже не мені
покладе у кишеню
розчулений дід
за колядку дарунок...
Різдвяний серпанок
хапаю у жмені,
а спогади тануть,
немов поцілунок!..
І я вже сідлаю
іржаві санчата,
мережу засипані
снігом облоги,
у білих вершках
заховалася хата
і сипле зерно
віншувальник під ноги...
В молочних туманах
пливуть гобелени
і стежка в дитинство
лісами поро́сла,
і сніг у дворі
вже не вищий за мене,
те саме Різдво...
Але я вже доросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470907
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Квітчастим ситцем розстелилось поле.
Казкові квіти полонять мій зір.
Яка краса, блаженство неозоре
Нелегкій долі, що наперекір.
Атласне небо вишите зірками.
До нього свої очі підведу.
Я з заздрістю милуюся хмарками.
Куди вони спішать? Все не збагну.
Заплутався у косах теплий вітер.
А я ховаю сльози і біжу.
Я знаю: ти душі моєї витвір...
Та все ж таки я вірю міражу...
Квіткове поле росами покрите.
Босоніж все біжу я навпросець.
В твоїй душі не все, можливо, вбите...
Як колеться пахучий цей чебрець.
Край неба загорівся. Вже світає.
Присіла трохи... Переводжу дух,
Та серце в безнадії калатає:
Густий туман закрив усе навкруг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470889
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Кублиться зима у димарях,
Загорнувши небо у ряднину ;
Задрімали зорі в ліхтарях,
Заховавши місяць у торбину ...
Накошлатив свій кожух туман,
Жмуття вовни кинувши в яругу ;
Вітер заховався за паркан -
Пише на траві пожухлій фугу ...
На дорозі лиже камінці
Хмаровиння, сіяне крізь сито ;
І незвично мовчки горобці
Дивляться із терника сердито ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470525
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Я в отраженьи лезвия ножа
Рифмую то, о чём молчу до боли.
Удар. Удар. Ещё один. Как жаль...
Что недобили...надо бы. Довольно...
Искать звезду, погасшую в заре.
Отматывать с конца опять в начало.
Не потерять бы осень в серебре
Зимы
На нашем стареньком бульваре.
Вкус шоколада. Запах мандарин.
Снежок - мечтами, что хотели сбыться.
И доброта подброшена в камин,
Чему-то слева не даёт смириться.
Я в отраженьи лезвия ножа,
Смотрю на птиц, что улетают в небо.
Зачем же было в клетке их держать
Голодными?
Без малой крошки хлеба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470432
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Чомусь весною пахло вранці.
А де ж жаданний білий сніг?
Повільно капа, як крізь пальці,
Маленький дощик з мокрих стріх.
Бузок ожив - зелене листя.
Трава забула, що зима.
Зеленим килимом росистим
Вже сонну землю обійма.
Я чую запахи фіалки.
Мрійливий вітер з лісу ніс.
Цікаво, як живуть русалки,
І що вплетуть тепер до кіс?
А, може, це весна наснилась?
І ти виною є тому,
Що у природі все змінилось.
Тобі завдячую цьому.
От і весна прийшла раніше.
Десь заблудилася зима.
Ти - моє диво найдивніше,
Що світ мій крильми обійма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470425
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Волшебный вечер,сказочная ночь
и белый снег кружится за окном.
Давай прогоним все плохое прочь,
свою мечту,оставив под замком.
а сквозь окно струится лунный свет
ложится грусть тоскою мне на плечи.
и между звезд ищу я вновь ответ
сижу одна,со мною только вечер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470314
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Шовковий дотик пестощів троянд,
Що пелюстками обіймають тіло…
Підсвітка заворожених гірлянд
Звабливі риси подає уміло.
Лаштунки знято зайвих заборон!
Хай мова тіл розкаже про бажання.
У них один в коханні є закон:
Любить по повній, ніби це востаннє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467268
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 04.01.2014
Слова - Ірина Кохан (Ірина Гончаренко), вірш "Ми мов лебеді білі"
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469882
Давай слухати ніч
під розливистий гугіт зими,
У зав'юженім небі ,
давай розфарбуємо зорі.
Ми,мов лебеді білі,
змахнемо кохання крильми,
І полинем у казку,
де щастя дріма в мельхіорі.
Давай вкриємо плечі
хмаринно-пухнастим сукном,
З крижаного бокалу
розіп'ємо зоряний трунок,
У цитринному плетиві
місяць зійде за вікном,
Розіллється теплом на вустах
твій палкий поцілунок.
Давай вірити в сни
і у янголів,що з висоти
У засніжену ніч
поєднали навік наші долі.
Лебединою піснею
зІрвемо сплячі світи...
Нехай стеле зима
гобелени шовкові поволі...
040114
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470298
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Ох, і мете! Сніжинок міріади
Світ загорнули в сиву пелену.
Вощать налиті охрою лампади
На захололу рунну білизну.
Свистять вітри, мов пізні електрички,
Дзвенить поземка цукром по шибках.
Чиїсь забуті білі рукавички,
А може снігу клапті на гілках?
Тремтять під хутром кетяги калини,
Немов багряні грудки снігурів,
Густа завія пухом лебединим
Затьмила скельця теплих ліхтарів.
У білій піні губляться вокзали,
Пурга в'юни́ться, ніби жеребець!
Бреду собі, закутавшись у шалик,
Як вишня в соболя́чий комірець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470107
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Моï батьки давно вже посивіли,
Та в ïх очах - мого дитинства світ ...
І яблука ...такі щемливо -спілі
В саду, де цілував ïх весноцвіт ...
У ïх руках - від зайчиків гостинці,
Добро землі та сонячне тепло ;
У зморщечок тоненькій павутинці
Роками помережене чоло ...
Захризантемилась ïх осінь моïм літом ...
Весна летить на крилах онучат ...
І ïх сердець безцінні самоцвіти
У кожному з маленьких лелечат ...
http://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg
http://nathnennya.ucoz.ru/publ/moi_batki/87-1-0-3483
Дякую Віктору Оху за гарну музику і відеоряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470017
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469879
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Давай розмалюємо білим
Пожухлий пейзаж у дворі,
Мов дрібок легких налетіло -
Пухнастий танцюючий рій!
Де кожна сніжинка - метелик,
Вальсує у пасмах вітрів.
Пооддаль покинутий скверик
Вершками за мить забілів.
У мушлях лимонних лампадок
Дрімають весняні джмелі,
Їх трелями світлих колядок
Колише Різдво на крилі.
Хай віхоли жалять у скроні,
Та нам не звикати до них!..
В тобі, як в ліхтарику соннім,
Ще те́плиться згусток весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469693
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 01.01.2014
Вже столи всі багато накриті,
А за вікнами чути кроки -
То ідуть в безкінечність миті
Грудня й цього, старого, року.
Сяє вогниками ялинка,
Наче хоче затьмарить зірку ;
Навіть мишка несе скоринку
В новорічно прикрашену нірку.
Таïну опівнічного неба
Розфарбовують бризки салютів...
Загадайте бажання для себе,
Намагайтесь погане забути ...
Розпочнемо з новоï сторінки
Свою світлу життєву повість :
Посірілі сумні відтінки -
Швидкоплинуча тимчасовість ...
Новий рік вже на злітній смузі -
Загадаю я без вагання
Щоб у рідних моïх і друзів
Заповітне збулось бажання!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469581
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 01.01.2014
[img]http://s008.radikal.ru/i304/1112/65/6bee081af52e.gif[/img]
Впала зірка срібним камінцем
На перини сніжно-перкалеві,
Сизий місяць мідним гребінцем
Чеше гриву синьому коневі.
А коли курантів бій гучний
Розіб'є на друзки сиплу тишу,
Хай тебе у поруху струни
Рік Новий у казці заколише...
У криштальнім сяйві, у теплі,
В ароматі пряної ялинки!
Поки ніч гойдає на крилі
Мрій твоїх тендітні намистинки...
Поки неба сяючий велюр
Розливає зблиски на подвір'ї,
Я для тебе вогник запалю
В золотому плетиві сузір'їв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469496
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 01.01.2014
В морозній піні змерзли ліхтарі,
Їм вечорами довгими не спиться,
Десь на криштально-сяючій горі
Кужі́ль пряде зимова сніговиця.
Здається, крок лишився до зими,
Здається, мить - і на́біло всі плями...
Та тільки грудень люлькою димить,
Молочне мрево сіє над гаями.
Така марудна осінь затяжна
І дні - пожухлі аркуші паперу.
У тебе в серці те́плиться весна,
Її флюїди рвуться в атмосферу
Мого безсоння. Місячна канва
Розсікла шибку лазерним прицілом.
Крізь наші пальці дихає трава
І рани затягає хлорофілом.
Тобою го́ю власну гіркоту,
Сортую стоси роздумів по циклах...
Я не впускала в душу самоту,
Та самота до мене майже звикла...
Дрібним піском просіювались дні,
Вона ж мостила затишне кубельце...
Та голос твій розсипався в мені,
В душі застрягло кольорове скельце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468152
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 30.12.2013
Захмурено осінь хвилює думками:
Де спрагле і пристрасне літо знялось..?
Бо наче злетіло десь поміж житами,
І наче забуло, що там відбулось.
У ніжнім цілунку заплутались стебла,
На плечі схилились волошки чудні,
А вись синьоока безмежна і тепла…
Було це ж, було, а неначе вві сні.
Так щиро і щедро любились… тілами
Горнулись, горіли із спекою дня.
Вона не питала поради у мами…
А просто без броду ішла навмання.
Кохання співало і множилось в груди,
Його не спиняли і зливи рясні.
Любилися в щасті, й здавалось, не буде
Розлуки ніколи… здалося й мені.
Бо пристрасть така , наче сяйво від грому…
Теплилися в літі цілунки сердець.
Кохалися так… «що набили оскому»,
Яка спопелила усе нанівець…
Схилились жита тяжко спілим колоссям
І небом волошки уже відцвіли.
Лиш тиша дзвеніла своїм безголоссям…
Та чути її Вони вже не могли.
Засмучено осінь хвилює думками…
І літо лишилось десь там на межі.
А Він і Вона, наче хмари вітрами,
Стирали кохання… бо стали чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462142
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 30.12.2013
Твори добро! Когда на сердце лужа.
И даже в день, когда идут дожди,
Оно внутри, лишь отпусти наружу!
Твори сейчас и ничего не жди!
Твори добро! Открыто и украдкой.
Не ради выгоды, а ради… Просто так!
И пусть иным останется загадкой,
Твоих мотивов БлагоДарный знак.
Добро внутри, лишь отпусти наружу!
Лишь не скупись, наружу отпусти!!!
Кто злом орудует, тот станет безоружен,
Пред тем, добро кто сеет на пути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468309
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Земля всё так же на своей орбите.
Её незаурядных зим не счесть.
Взрываются, летя метеориты,
Неся очередную злую весть.
Совсем неосторожно ходят кошки.
Смешались тени лиц и голосов.
И звёзды осыпаются в ладошки
По буковкам из самых нежных снов.
Так хочется обнять весь мир, хоть словом.
Осколочки души сквозь свет пронесть.
И утопить в реке мелодий слова.
Мерцая в них...
… спасибо, что ты есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468773
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 28.12.2013
Ген свіжий вітер полірує небо,
Що заблищало, як на річці – лід,
Лиш серед блиску – хвіст вогненний Геби*.
Зима лишає в просторі свій слід
З пухких сніжинок, вікон візерунків,
Що розмальовує юнак – мороз.
А під ялинкою вже подарунків
Збирається святкових цілий стос.
Бо ж – Новий рік! І кінь у синій гриві**
Мчить крізь морози, мчить крізь щільний час,
Щоб у натхненнім, люблячім пориві
Відкрити в щастя двері для всіх нас,
Бо наша доля й наша ціль висока –
Це Україна в мирі і добрі,
В серця вселилися б і мир, і спокій
В цій неспокійній, нелегкій порі.
Нехай в усіх оселях радість буде
Зимою, влітку, в кожен – кожен час.
Нехай всміхаються щасливі люди.
Вітаємо із Новим роком Вас!!!
*астероїд, що названий на честь богині Геби
**синій дерев”яний кінь – символ 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468514
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
В небосині сонцем'ячик
Заховався під плащем -
По дорозі босо скаче
День посрібленим дощем.
Все довкола калюжіє,
Заструмковано дзвенить ...
Та грайливим вітровієм
Плащик знятий був за мить.
Розкрилатилась веселка
На підкладці у плаща,
Задивилась у люстерка
На листочках у куща.
Горобці струсили пір'я
Від небесноï води,
Позлітались на подвір'я -
По калюжах побродить.
В бризках радощів малята
Обирають : хто з них "квач "?..
А стара поважна хата
Ловить в вікна сонцем'яч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468513
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Слова - Ірина Кохан (Ірина Гончаренко)
Музика, виконання, запис - Микола Шевченко
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399887
Материнське серце - то любов одвічна,
чиста, кришталева, мов вода жива.
Материнське серце завжди нас зігріє,
ніжно приголубить, пісню заспіва.
Материнське серце - волошкове поле,
без кінця і краю в нім любов живе.
В материнськім серці радість і тривога
за свою дитину вічно не мине.
Материнське серце смуток і надію
крізь життя дороги терпляче пронесе.
Материнське серце здійснить твою мрію,
завжди зрозуміє і пробачить все.
Материнське серце у тяжку хвилину
розпач і негоду від нас відведе.
Материнське серце, якщо ти спіткнешся
вмить на захист стане, хоч саме й впаде.
Не тривож даремно материнське серце,
бо без нього тяжко буде в світі жить.
І вогонь у серці матері палає,
щоб ти був щасливим кожну,
кожну мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468263
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Зимова казка почалася вранці,
Коли у дружнім тихім танці
Посипались легкі, пухкі сніжинки
І вкрили сріблом геть усі стежинки.
А потім грізний вітер
І метіль - його сестриця
Порозкидали снігові копиці,
У вікна й двері люто гуготіли,
Мабуть, погрітись на печі хотіли.
І Дід Мороз
схопивши пензля в руки,
Миттєво кинувсь до науки,
Почав він Морозенків научати,
Як краще шибки візерунками вкривати.
І якось скрізь святково, дивно стало,
Мереживом укрилася земля.
Навкруг все самоцвітами заграло
І я зраділа - це ж прийшла зима!!!
[i]ДИТЯЧЕ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468226
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Ну хто сказав, що стіл - письмовий?!
Понакидали папірців ...
Я ж говорю вам : стіл КОТОВИЙ!!!
Тож прибирайте олівці!
Який твердий мені матрацик
Поклали серед володінь...
Ой! Розірвали!..Ой! Ще й клаца! ..
А ...ноутбук ...ех, гризти лінь ...
А, може, лапкою ...легенько :
Ну ненавмисно ...вибачай? ..
О ні! Я краще посиденьки
Влаштую на кнопках ...Вмикай!
Диви : утупивсь в казна що те,
І розмовля з собою сам ...
Ей! Чуєш? Хоче ïсти котик!!!
...Ану тебе до пащі псам! ..
Посплю ... Так : голову на штуку,
ОбІймем лапами дроти ,
А хвіст куди? Ага - під руку!
Ну совість май - тут сплять коти!!!
А це що? Миша??? Тьху, зараза!!!
Вже штучну ïжу завели ...
А в пам'яті моïй відразу
Вся живність, що колись ловив ...
Ой! Ой! Зачухалось! ..Ну вибач! ..
Подумаєш - якийсь "деліт "...
Я хочу ïсти! Чуєш? Рибу!
І зачекає нехай світ!!!
Ура-а-а! Таки свого добився!
Ну ...це не риба ...та нехай! ...
Наïвся! Треба тепер вмиться ...
Я тут, скраєчку, не спихай ...
Тепер вмощусь отут зручніше,
Примружу очі ...Ти сиди!!!
Я вже наïвсь! Але пізніше
Мені захочеться води ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468113
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
[img]http://img.mota.ru/upload/wallpapers/2010/06/17/16/02/22393/mota_ru_0061833-crop.jpg[/img]
Ще січень - немовля в зими в утробі...
І місяць на гачечку, мов ліхтар,
Тримає на горі казковий хоббіт,
Вливає світло у нічний нагар.
Іще зірки холодні й нерухомі,
Немов комашок тільця в янтарі,
Їх не бентежать пасма невагомі,
Що видихають в небо димарі.
Ще снять у хмарах сиві заметілі,
Сховавши пір'я в білих подушках,
І зморшкуваті ябка почорнілі
Гойдаються на замшевих вітрах.
Ще лід такий тендітний і прозорий -
Венеціанське вишукане скло...
І на пожухлі вивітрені гори
Зимове руно досі не лягло.
Іще сніги з-під атласної плівки
Не шурхотять патлатими крильми...
Та вже дзвенять колядки і щедрівки
На дні старого куфера зими.
І вже ялини пахнуть пряним воском,
Вже репається тиші тятива...
Вливаються криштальним відголоском
У шепіт ночі дзвоники Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467819
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 23.12.2013
Сумує день марудними дощами
В туманнобрових сивих берегах ;
І шкряба вітер небо пазурами
Ховаючи сніги у рукавах.
Зсірів кришталь на скатерті дороги,
Розхлюпавши крізь тріщини вино.
Зима склада часи у діалоги
Як чорно -білі кості доміно ...
Тремтять дерева, втративши принади,
Ïх летаргія вже чека весни ...
А десь в захмар'ï зоряні лампади
Срібля'ть крізь вікна новорічні сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467814
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 23.12.2013
Месяц заглянет в окошко украдкой -
Лучик мышонком шмыгнёт по стене .
Спи, моя радость, безоблачно -сладко,
Пусть к тебе сказка приходит во сне.
В кресле пушистится кот полосатый,
Лапки домоет -и тоже уснёт.
Только на улице ветер крылатый
Меряет звёздами вечный полёт.
Плюшевый мишенька спит на подушке
Рядом с тобою и лапу сосёт,
Книжки уснули и дремлют игрушки,
Только часы продолжают отсчёт.
Я поцелую тебя в обе щёчки,
Маленький носик, что сонно сопит.
Доброй желаю волшебницы -ночки,
Пусть тебя ангел, малышка, хранит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467494
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Приручу довгу ніч, простягнувши ïй сни на долоні,
Ніби крИхти пташкам, що шукають розради в людей ...
Запишу стан душі партитурою вічних симфоній,
Щоби соло звучало, як сповідь зів'ялих лілей ...
В шепотінні хвилин зазорІє розхристаність вікон,
Місяць білим наливом дозріє на схилі небес ...
Еліксир із пісень - вже давно перевірені ліки,
Коли привид з минулого раптом у серці воскрес ...
В нагромадженні дум знов зародиться вогник надії,
Відкидаючи тіні на стіни колишніх тривог ...
...Ще учора весна фарбувала у прозелень віï,
А вже грудень дописує в "Повісті літ " епілог ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467098
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Таке затяжне потепління,
Хоч вату на клаптики рви!..
Вплітається мідне проміння
У сиву чуприну трави.
Ще трохи й повірять дерева,
Що ніби зими й не було.
І пустка така кришталева
Сотає невчасне тепло.
Намотую нерви, мов жили,
На білий зап'ясток руки.
Останнє лахміття згубили
Покру́чені вітром гілки.
Від сонця втікає по сходах,
Мов ласка, прудкий морозець...
Така затяжна прохолода
У подихах наших сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467375
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Закута річка в холод порцеляни,
У горностаях тануть береги...
Різдвяний дід запріг биків у сани
І бороздить незаймані сніги.
Його волосся, викохане літом,
Зітнуть блискучі місячні серпи
І, заквітчавши пряним сухоцвітом,
Пов'яже січень дідухи-снопи.
Поля й діброви хуга відсвіжила,
Сніжком затерла білим, як вапно.
Морозна ніч, обтрушуючи крила,
Зірок-рибин сипнула у вікно.
Риплять бики, півмі́сяці-копитця
В сипучій пудрі грузнуть без кінця,
Різдвяний дід під інеєм сріблиться
І сивина старому до лиця.
В його благенькій вискубаній бирці*
Гніздиться ніч, вороняче крило,
Крізь дірку в тайстрі* губляться гостинці,
Веселкою цяткують біле тло.
А дід, немов усміхнений Ярило,
Куди не ступить - сіє благодать!
Дрібне пелюстя світ запорошило,
На вітах сосен дзвоники бринчать.
[i]*Бирка - смушева шапка.
*Тайстра - гуцульська торбина, яку носять через плече.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467257
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
У хуртовинах пудряться гаї,
Стрункі тополі в білому, як пави!
Снігів рясні сполохані рої
Влягаються на вітах кучерявих.
Дрібна поземка стелиться, як дим,
Вкриває землю рунною габою,
Під ореолом місячно-блідим
Сріблиться крига світлою фольгою.
Старий ліхтар, закутавшись у шаль,
Ховає в охрі сльози кришталеві.
З тонких бурульок диво-пектораль
Мороз кує зимовій королеві.
Дрімають вишні в тихому дворі,
Гортають сни в казковому полоні,
Чаклунка-ніч сидить на димарі
І пудру снігу здмухує з долоні.
Дрібних сніжинок сивий молочай
Сріблить чуприну стомленому саду.
А на столі парує теплий чай,
На блюдці тануть крихти шоколаду.
Вогонь із печі світло процідив
Крізь темне скло в зимових акварелях.
В передчутті різдвяних добрих див
Блищить і пахне затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Не оставляйте близких вам, друзья,
Не покидайте тех, кто сердцу дорог,
Кто вас хранит в душе, кто стоек,
Не оставляйте, слышите, друзья.
Пусть сотню раз споткнетесь на пути,
Иль разведут кривые вас дороги,
Не забывайте искренность любви,
А возвращайтесь к ближним сквозь невзгоды.
Не предавайте прирученных вами,
Не вырывайте сердце из груди,
А пронесите сквозь огонь и пламя
Ту верность, что для вас хранят они.
Не уходите прочь без сожаленья,
Не рвите тонко сотканную нить,
А попросите лучше вы прощенье
За то, что не сумели сохранить.
Не оставляйте близких вам, друзья,
Не покидайте тех, кто сердцу дорог,
Кто вас хранит в душе, кто стоек,
Не оставляйте, слышите, друзья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466847
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Призахідне сонце присіло на гілку,
Проміння винове сплело у вінок ;
Вже вечір до вуст прикладає сопілку
І кличе зірниці в шалений танок ...
Розвітренокрило злітає жаринка
З багаття нічного володаря снів;
І місяцелика небесна перлинка
Вказала шляхи до незнаних світів ...
І десь там, на зламі логічних законів,
Зустріну на мить довгокосе дівча,
І опік залишить мені на долоні
Сердечком із воску дитинства свіча ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466108
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Давай с тобой поговорим.
Чуть – чуть, не на бегу,
О том, что пишут фонари
Лучами на снегу.
Следы людей и птичий след
Давай с тобой прочтем,
Закутавшись в пушистый плед.
И просто ни о чем
Вдвоем с тобою помолчим.
Вдвоем… Когда – нибудь.
Там, где всегда, лежат ключи…
И белый – белый путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466206
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Народе мій, крізь площі і майдани
Ти проростаєш міццю у віки!
Минуться всі вершителі й тирани,
Усі вожді та мічені божки...
І задихнуться покручі і трутні
У власноруч затягнутій петлі.
А ти, як велет, гордий і могутній,
На Богом даній праведній землі
Засієш поле золотом пшениці,
На плуг залізний меч перекуєш.
Затихнуть воєн грізні блискавиці,
Вгамують зливи спалахи пожеж.
Нова доба духовної свободи
Тобі запалить сонце молоде.
Народе мій, нескорений народе,
Тебе сам Бог до істини веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466188
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Майбутнє-в щирій посмішці дитини,
У стиглім дзвоні жита на полях,
У гомінливих сонця промінцях,
У силі й правді,в єдності країни!
Майбутнє-в шані прадідів-дідів,
У мирнім небі,в пісні калиновій,
У материнській ніжній колисковій,
В дусі свободи,линучім з віків!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466222
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
[b][color="#431cad"]Як мало залишилось тих, живих,
Хто бачив жах війни на власні очі,
Та в поколіннях біль отой не зник,
Він хробаком у серці рани точить.
Іду полями, буйно мак цвіте,
Та в’ється над полями мирна пташка,
Але поля ці бачили таке,
Що нам, нащадкам, й уявити страшно…
Волали ночі сотнями гармат,
Полум’яніли вибухи криваво,
На ворога ішов мій дід – солдат,
Життя заради, не заради слави.
За тих він йшов, що сховані в льохах,
Благали в Бога щиро допомоги,
І йшов солдат, відкинувши свій страх,
Зціпивши зуби, хоч німіли ноги.
Цей степ і трави потом поливав,
Коли стріляли, власною вже кров’ю,
Гнав ворога з землі, що шанував,
Й земля йому віддячила любов’ю.
Тепер лише там буйство диких трав,
А далі – грає сонцем повне жито…
І душі тих,хто край цей захищав
Любов нам залишили заповітом.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466114
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Зігрію чай у самоварі
І в"язку бубликів куплю
Й духмяну м"яту, на базарі.
Настій з ромашки ще зроблю.
Підсмажу кролика в сметані.
Винце теж маю про запас.
І огірки відкрию пряні.
А, може, хтось з вас любить квас?
Калина з медом теж згодиться.
Узвар і з сиром пиріжки.
Прийму я друзів, як годиться.
Що ще забула? А... квітки!
Ну а тепер чекаю друзів:
(На сайті я зустріла їх).
Вони для мене не байдужі.
Хіба є хто дорожче їх?
Валюшу, Олю, Віду, Любу,
Нінулю, Ірочку, Тамару.
І Ліоліну,Лану, другу Любу,
Олеску, Колю і Тетяну.
Ой, ще забула про Сергія.
Та СМС йому пошлю.
Він на гітарі грати вміє.
Ковальчука ще запрошу.
Наталю кличу особисто.
Люблю читать її вірші.
Вони легкі. Як вода чиста,.
Заходь, Наталочко, мерщій.!
Пробачте, що не всіх назвала..
Поп"ємо разом всі чайку.
Давно я зустрічі чекала,
Бо всіх вас, милі, я люблю!!!
---------------------------------
Продовжіть далі цю зустріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466148
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Зима на сонці розімліла -
І потекла струмком у тінь,
Де морозенко так уміло
Кує кришталь зі сновидінь.
У віддзеркаленні бурульок
Сміється промінець тепла,
І кішка, вилізши на вулик,
Промоклі лапи простягла.
Сльозяться очі у калюжок,
І чмока під ногами сніг,
І водяний прозорий вужик
Слідами від машин побіг...
Та ось набігли сиві хмари,
Подув північний вітерець -
І зникла геть весни примара,
Піднявши з хутра комірець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465989
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 15.12.2013
У холодну зимову ніч
Сонце падає з небосхилу ;
У запаленні протиріч
Постає зореока сила ...
Напівмісяцем у вікно
Зазирає напівсубота,
Нашиваючи на сукно
Календарну співзвучну ноту.
Я вдивляюсь в квартет нулів
Електронного циферблату :
Щось магічне є в зміні днів
І в двокрапковім піцикато...*
Під прирученим світлом ламп
Роздивляюсь миттєву сутність
Гостродумних когтистих лап
У пародії на могутність.
І під вартою сновидінь
Перейду в невідоме завтра,
Де із вранішніх володінь
Знову з'явиться сонцеватра ...
*ПІЦИКАТО (від іт. pizzicato - щипком) - 1. Спосіб гри
на смичкових музичних інструментах, коли звук
видобувається не смичком, а щипком пальця.
Щиро дякую композитору і виконавцю Миколі Шевченку (Николя -баба')
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465691
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465606
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Впало з неба прядиво густе
На розмоклі барви падолисту,
А зима, як мачуха, мете,
Не шкодує холоду і свисту.
Дмуть у сурми здиблені вітри,
Між дерев снують, немов примари.
Як зайча до теплої нори,
Тьмяне сонце пирснуло у хмари...
Загорнулось в рунну сивину
І сопе у свій кирпатий носик.
Крізь холодну білу пелену
Клапті снігу жалять, ніби оси.
А зима, сховавши в комірець
Полум'яні вистуджені щоки,
Чимчикує лісом навпростець,
По ярах і пагорбах високих.
По блискучих куполах церков
Аквареллю пише петриківку.
Посивілі маківки дібров
Огортає в заморозну плівку.
І в її широкім рукаві
Снять пташки, метелики і звірі,
І плояться подихи живі
По вітрами видубленій шкірі.
Сніг колючий плечі огорта,
Грію пальці вихололі чаєм
І моїм ужаленим вустам
Так твого тепла не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465945
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Шукай мене в сузір’ї віщих снів,
В легкім промінні місяця у повню.
Я барвами життя твоє наповню
Оголено-нестримних почуттів.
Хіба ти не цього завжди хотів?
Я поведу тебе поміж зірок,
Де сонечко схилилось на перила.
Не обпали лишень, благаю, крила
І душу до колапсових дірок.
Чи доки ще не пізно стишим крок?
Шукай. Знайди. Торкнися до чола.
Хай по плечах розсиплеться волосся,
І наших душ весняне суголосся
Від заздрості прикриє ніжна мла.
Бо в нас на двох є тільки два крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465546
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Котилося по небі ясне сонечко.
Всміхалося дорослим й дітворі.
Заглянуло до внучки у віконечко
Ранкової зимової пори.
Мороз рум"янив дітям білі щічки.
За носики-курносики щипав.
Жаль хвилечок нема на нашій річці.
Він річечку вже кригою скував.
Ось сонечко закрила біла хмарка.
Посипались сніжинки у танку.
І, мабуть, їм від цього стало жарко.
Присіли відпочити на пеньку.
А потім, ніби птахи полетіли,
Засипали дерева і кущі.
Це зимонька - царівнонька хотіла,
Щоб весело жилося дітворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465395
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Разве есть в этом мире что то
Без чего невозможно прожить?
Разве есть в этом мире кто то
Кто бы недруга смог любить?
Кто бы смог не взирая на лица
На богатств, болезнь, нищету
За людей непрестанно молится
По ночам в Гефсеманском саду?
Кто бы смог претерпеть униженья
И побои покорно снести?
А потом не взирая на мненья
На Голгофу свой крест отнести?
Добровольно, по воле Создателя
Словно агнец, что снега белей.
Кто бы смог покорившись, сознательно
Умерить на кресте за людей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465109
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Сьогодні ти ще є у мене
Я чую голос ніжний твій.
Твоє закохання шаленe
Мов сильний вітер, буревій.
Його я відчуваю всюди
Воно зі мною завжди є.
Здивовано говорять люди
"Ви бачили колись таке?"
Я часто гніваюсь... потреба?
Сказать по правді, без причин.
Та якщо треба, я для тебе
Перлини підійму з глибин.
Якщо захочеш, я рукою
Дістату з неба зірочок.
Та покладу перед тобою
На український рушничок.
Тебе кохаю до неcтями
За ради тебе я живу.
І те кохання, що між нами
У серці свому збережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462811
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 10.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Заколючились зорі грудневі,
Згостроносився місяця лик,
І мости на річках кришталеві
Лиже вітру холодний язик .
Одягнувши плащі -невидимки,
Морозці, як майстри -ковалі,
Все кують філігранно сніжинки -
Срібнодзвонні прикраси землі.
Хтось умілий пряде диво -тишу,
Уплітаючи наші сліди,
Там , де спомини сонячні вишень
Сповивають зимові сади ...
Де-не-де хмаровідьми на мітлах
Сонні тіні кладУть до кишень ...
В позолоті віконного світла
Ніч крокує у завтрішній день ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464997
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Усілася опеньком на осонні,
Старечі вигріваючи кістки.
І горобці лякливо-невгамовні
Збирали крихти з щедрої руки.
Вглядались очі стомлено бездонні
У лазурит небес, мов у віки.
Пішла б за обрій—не тримають ноги,
Злетіла б в небо— крил іще нема.
Ведуть додому, кажуть, всі дороги,
Діток багато, а вона сама.
І виглядає мати до знемоги,
Втирає гірко сльози крадькома.
Милує око осені бароко.
Зажура доторкнулася села.
І телефон озветься ненароком
«Ми не приїдем знов. Усе. Діла…»
Вона без допомоги вже ні кроку,
Але для них би й душу віддала.
Без докору всміхнулась сумовито.
Впустила крихти з кволої руки.
Пішла за обрій, сонечком залитий,
Мов крила тріпотіли рушники.
На покуті ридало стигле жито.
Голубками злітались діточки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461169
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 06.12.2013
Сіре небо в сльозах листопаду
Защеміло загубленим сонцем,
І химерам порожнього саду
Вітер став крижаним охоронцем ...
Я пройдусь поміж яблунь застиглих,
Підставляючи краплям обличчя ...
На душі щось тихесенько скиглить,
Але плакатись в осінь - не личить ...
Дощ холодний - компресом для лоба,
Щоб минуло запалення думки ...
ЗАвжди можна зробить нОву спробу,
Перевірити всі розрахунки ...
Я довірюсь паперу і чаю,
Відігрію замерзлий промінчик ,
У зів\'ялому дні відшукаю
Ще живий і зелений пагінчик ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461679
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 06.12.2013
Давай не будем підганяти зИму,
Вона і так сніжИться поміж нас,
І забирає з поцілунків риму,
Лишаючи оголений каркас ...
І кожен дотик віддаляє літо,
Стирає запис в картотеці днів ...
А ти ще й досі іній не помітив...
А може не помітити хотів ...
Слова між нами застигають муром -
Уже на рівні півсліпих очей ;
Чи варто піддавати нас тортурам?
Давай прохати милості мечей!
Загубиться дитинно -безпорадно
Прощання наше поміж гільйотин,
Де плаче осінь стигло- листопадно
У кошики калИнових жарин...
Музика і виконання Миколи Шевченка (Николя -бабА)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462033
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 06.12.2013
Бог мой прекрасен и Бог мой велик,
Бог меня любит, меня Он простит,
Душу излечи от боли и зла,
Богу я верю, спасет Он меня.
Бог - моя радость, мой солнечный свет,
Он мое счастье и неба рассвет,
Мудростью душу наполнит мою,
Бог мой любимый, Тебя я люблю.
Бог - мой судья, наказанье за грех,
Он справедливость одна и для всех,
Я благодарен за участь свою,
И в покаянии грехи искуплю.
Бог - моя милость, прощенье для тех,
Кто в искуплении попросит за всех,
Ты мой спаситель и мир для души,
Царь мой небесный, достойных спаси.
Бог мой - святыня, мой храм и мечеть,
Бог - моя истинна, правда и честь,
Он бесподобен, Ему поклонюсь,
Ты моя гордость, Тебе я молюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464446
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Мій сизокрилий грудню, день добіг,
Небесний о́брус вітер поторочив,
Щербатий місяць ловить на батіг
Дрібні дублони вітряної ночі.
Пісочний час осипався на дно,
Прожитий день назад не повернути,
Терпких думок настояне вино
Гірчить на денці нотками цикути.
Криваві грона в темряві горять,
Пробиті на́скрізь, ніби з арбалету...
І ще один листок календаря
Злітає з гілки й падає у Лету.
А разом з ним несправджених надій
Розмитий шрифт на білому папері...
Та завтра знов розкрутиться сувій
І день новий постукає у двері.
Розкрилить сонце зранку пелюстки,
Розтопить шибку, з ночі захололу,
І будуть знову світлими думки,
Нова доба запуститься по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464474
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Иногда всё настолько запущено,
Что те нити причины и следствия
Узелками - от случаю к случаю.
И развязывать их бесполезно.
Нет, конечно ты можешь помаяться,
Поострее найти где-то ножницы
И с конца воскресенья до пятницы
Ими пальцы до крови корёжить.
И выискивать нити сомнения,
Всё надеясь, что как-то разгладится,
Но как-будто недобрыми феями
Очень прочные вдруг разрываются.
И когда всё настолько запущено,
Жизни шёлк безнадёжно испортили.
Пусть сожжёт его солнце меж тучами.
Ты начни шить другими иголками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464269
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
...Можливо я не осягну
всієї величі Любові...
Але, я намагаюсь показати знову й знову.
Тремтячим жестом неслухняної руки.
Немов, на дошці формулу школяр,
що завдання домашнє "прогуляв",
та спотикається тепер на кожнім слові...
Ох, не від того в скронях молотки!
Він однокласницю водив збирать суницю,
а вчитель вже виводить одиницю.
Червону, мов ота дівчина зчервоніла,
підказуючи, знічено-несміло...
Не шепочи - він знає, лиш згадає.
Любові ж формулу докупи не складеш.
Вона не має меж, вона - кохає!
За формулами в світі не живе.
Вона сама - то є життя нове.
А без любові й сонце висихає...
Усе живе її прийти прохає...
...Перерва...Йди...вона тебе
зове...
2002 рік
Запис 4.11.13
Використана авторська музика - Микола Шевченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458493
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 05.12.2013
Коли на небі зорі сходять,
(Одна з них сяє краще всіх)
Вони у таємницю вводять:
Ти обіцяв одну із них.
Дивлюсь на небо. Як впізнати?
Відчути серцем ту, свою?
Як серед них не заблукати?
Чомусь зневірена стою...
Чи, може, хмарка її скрила,
Від тих зависливих очей,
Яких так сяйвом покорила
Серед безмісячних ночей?
А, може, вона просто впала.
Згоріла тихо на льоту.
Моєму серцю підказала
Душі твоєї сліпоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463517
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
Седое небо с белою подпалиной
И снег - не снег, а лебединый пух.
Ложится он на землю подкрахмалено,
Похрустывает, ублажая слух.
А на душе - ни радости, ни горести,
Безветренно и тихо, как в раю.
Как будто ангел белой невесомости
Унес в обитель снежную свою.
О нет, душа от чувств земных не прячется
И ей не чужд весны бунтарский дух,
Да только нынче ей уж больно нравится
Летящий с неба лебединый пух
И это небо с легкою подпалиной,
И белое безмолвие вокруг,
И то, что снег ложится подкрахмалено,
Похрустывает, ублажая слух.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463515
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
* * *
Останній осінній вечір.
На ранок невже зима?
Не мовкне дзвінка малеча,
та тільки тепла нема.
Зима до воріт добігла,
та, мабуть, не в тому річ:
коли буде біло-біло –
світлішою стане ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463323
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 30.11.2013
Музика Віктора Оха
В очах – стежина в споришах,
де я – маленький.(маленька)
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461846
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 30.11.2013
Коли осінь обтрушує листя
Й засипає орнаментом поле…
Ти не просто мені приснишся,
Ти залишишся тихим болем.
Коли ніч вигаптовує зорі,
А туман припадає на тіні,
Додивляюся сни неозорі,
Доленосних шукаючи ліній.
Коли небо засяє світанням,
Болем ляже печаль у долоні,
Ми приснилися, мабуть, востаннє,
Бо долоні ж занадто… солоні.
Коли осінь тривожить дощами,
Перегойдує крилами листя
І журою летить за вітрами,
Аби десь з висоти приземлиться…
Не проситимусь в сни - сподівання,
Не смутитиму мрію тобою…
Відтепер я осіннім прощанням
Залишусь наодинці з журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460477
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 30.11.2013
[img]http://rewalls.com/pic/201103/800x600/reWalls.com-24925.jpg[/img]
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Півкроку до зими. Застиг ефір.
Тримає ранок яблуню за руку,
Сповивши в іній, наче в кашемір.
Відгарцювавши пристрасну кориду,
Вляглись вітри на сизий килим трав,
За листопадом тужну панахиду
Холодний дощ на днях віджурбував.
Листків пожухлих скинувши перуку,
До згустку сонця моляться кущі.
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Лише криштальна музика душі.
Лиш ти і світ: вдихни і розчинися,
Прислухайся... Почулося? Невже?
Це у надхмарних вистуджених висях
Бог білу вовну клаптями стриже.
Ще день чи два і висипле мішками,
Земерехтить роями височінь!
Тримається промерзлими руками
Тополя за лякливу світлотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462925
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 29.11.2013
[img]http://image.zn.ua/media/images/original/Jun2011/34825.jpg[/img]
Ця житня хлібина
просолена зливами сліз,
ці очі застигли,
мов зорі в морозну погоду...
Земля кровоточить
під пресом іржавих коліс,
що тягнуть на цвинтар
стареньку прогнилу підводу,
притиснуту купою
мертвих знекровлених тіл,
ще дехто між ними
ворушить сухими вустами...
Мороз роз'їдає зап'ястки,
немов чистотіл,
на свіжих могилах
ніяк не затягнуться шрами.
Скорбото моя нездоланна,
мій жалю гіркий!..
Ніяк не загою тебе
і ніяк не відмолю...
Потрошать вітри
обважнілі тугі колоски,
зерно засівають
по кров'ю омитому полю.
Малесенька свічко,
сльозися теплом і молись
за плач убієнних,
за крики живих покаянні!..
Заморені душі
полями углиб розбрелись,
немов поторочі,
розтали у кволім ячанні.
Осквернена земле,
в тобі наш почин і кінець,
і радощів тихих
і диких плачів суголосся!..
А місяць у небі
парує, як теплий хлібець,
і пальці кістляві
до нього шепочуть колоссям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462288
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Ну, здрастуй, старенька пе́че!
А що тобі сниться, га?
Як в піні вогню лепече
Обвуглена кочерга?
Чи як у хрумкій скоринці
Впрівають пухкі паски?
То бабця пече гостинці,
Пливе аромат п'янкий,
Мов хтось засіває ниву
Добірним зерном з долонь!
І тіняву полохливу
Гойдає прудкий вогонь.
Цілує пошерхлі руки
Легка золота імла.
Рояться в кутку онуки -
Поближче би до крила,
А з ним до самого Бога,
Насінням із рукава,
Засіяти по облогах
Намолених душ слова.
На білих Його зап'ястках
Збирати тепло до жмень.
А сонце вгорі, як паска,
Жахтить у морозний день.
Ну, що тобі сниться, пече,
В холодній такій порі?
Самотнє гніздо лелече,
Забуте на димарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461249
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Голомозі дерева підскрипують жалібно вітру,
Що гойдає майбутнє у сонних пахучих бруньках ...
Сльози осені в титрах з віконного скла тихо витру,
І відкрию кав'ярню для птаства у груші в старезних руках ...
Вже парфуми зими обдають всіх морозяним шлейфом,
І куйовдиться дим з ароматом сосни в димарях ...
І останній листок, поруділим і стомленим ельфом,
Ліг в долоню мені, як закладка мого букваря ...
З листопадом на "ти "...Тож прощатись нам важче удвічі ...
Збережу його вірші у теці з поміткою "Мій часоплин "...
Буйні коні зими вже гарцюють у днів на узбіччі,
Закусивши вудила, викрешують іскри хвилин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462755
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Твоя ніжність лягла на подушці місячним зайчиком ....
Я навіть подих затамувала, щоб не злякати ...
Але легесенько таки торкала пальчиком
Той згусток почуттів дивакуватий ...
Ніч за вікном напівзгорілим -напівновим ґнотиком
Запалювала зорі - небесніï свічки ... Чи очі? ..
І місячний зайчик, напившись моïх дотиків,
Щось шепотів незвідано -пророче ....
Крізь призму вікна, розчинившись до атома в промені,
Я хмаринкою світла до тебе злетіла крилато....
На хвилях ріки, у човні під вітрилом споминів,
Ми склали загадане слово "кохати "...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461457
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 19.11.2013
А осінь складає експромти дощами :
І мрЯчить, і тужить, і ллє, як з відра ;
То вкриє дерева з туману плащами,
То стелиться полем із мжички чадра ...
Збирає в нотатник своï дощовірші,
Щоб видати книгу на сто сторінок ...
А нам вже судити -де кращі, де гірші,
Чи варта обкладинка тисяч думок? ..
Залишить автограф на тлі листопаду,
Вкарбує у пам'ять рядочки присвят ...
І сняться катрени безлистому саду
Про сонце і вітер, і мрій зорепад ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461325
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 19.11.2013
Перерізаним навпіл місяцем
Ніч осіння із неба звіситься,
Сни запалить -гірлянди зоряні,
Розкуйовдить думки нескорені ...
Запряже у карету спомини -
Накатається до оскомини ;
На папері розляжеться римами,
Підкує новий день хвилинами ;
Осідлає вітри нестримніï -
І роздмуха вогні інтимніï ...
І відкриє листи загублені,
Прошепоче ïх неголубленим. ;
Переплаче із серцем зболеним,
І надію дасть обездоленим ...
Затанцює ногами босими ...
І впаде на світанні росами ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461224
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 19.11.2013
Намалюй мені місячне сяйво,
Щоби пензлі звучали, як струни,
Щоби зникло буденне і зайве,
І розквітла душа вічно юна ...
Намалюй зачарованість сосон,
Що вслухаються в музику ночі ;
Ïхній стан розкуйовджена осінь
Обіймає і ніжно лоскоче ...
І щоб річка про щось шепотіла
На твоïй надзвичайній картині ;
Намалюй же, будь ласка, уміло
Як співа вітерець в павутині ;
І бринять срібнодзвонисто зорі,
Опадаючи росами в трави ;
І берізки тремтять білокорі
Без яскравого сонця оправи ...
Намалюй мені місяць уповні,
Щоб звучав, як оргАн, величаво,
Щоб моï почуття невимовні
Струменіли, як місячне сяйво ...
фото мого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461056
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Спустів наш берег.Тільки сум та осінь.
На пляжі гуси лопотять крильми.
А пам ятаєш? Ще недавно зовсім
Піщані замки зводили тут ми.
На сірім тлі осінніх меланхолій
Наш синій птах у небо відліта.
Любове! Відпусти й мене на волю!
Забути дай ті очі і вуста.
А здалеку весілля: “Гірко! Гірко!”
На тім весіллі наречена ти.
Якби ти знала, як на серці гірко,
І наших замків сліду не знайти.
Ще прилетить сюди весна крилата.
І громовиця ще сяйне не раз.
І солов'їні ночі будуть грати...
І буде тут любов. Але без нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460594
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Кудлатий дим повзе із димаря,
Мов сірий кіт угору по драбинці.
На голих вітах яблука горять -
Скупа потіха, осені гостинці,
Мов ліхтарі, у вранішній туман
Вогніють блиском бабиного літа.
Плете з багряних ягідок гердан
Журна́ калина, маревом повита.
А день летить на буйному коні,
(осінні дні - нестримні й навіжені!)
Підкови срібні свищуть по стерні,
Збивають часу випнуті мішені.
І не встигаєш десь на віражі
Знайти себе, не розміняти всує,
На ледь відчутній рисочці-межі
Так відчайдушно, вперто балансуєш.
І кожен зойк свідомості, чи схлип
У тиху ніч вривається безсонням.
На мокрій шибці зіркою прилип
Листок кленовий, теплий, мов долоня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460689
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Так близько до зими. Лякливі тіні
Її холодних кучерів лляних
Я вловлюю у кволому промінні,
Що ковзає поверхнею стіни,
Мов пензлик позолочений мольбертом.
Барвисту петриківку яворів
Туманною пастеллю вже затерто
І ліхтарем яскравим догорів
Шовковий клен, закутаний у мжичку.
У жовтооких відблисках лампад
Чекають на останню електричку
Осіння діва й мокрий листопад.
Вдихає запах мускусних парфумів
І книг пожухлих прілі сторінки
Журлива панна, схилена в задумі,
І стан її, обтічний і тонкий,
Обвити прагне холодом шовковим
Джигун-вітрисько, смикає парчу,
Та не пасують ві́тряні обнови
Її сумному тихому плачу.
Ще мить і осінь з тихим листападом,
Майне собі у сонячні краї.
А десь гарбу́ зима вантажить радо,
І скроні жалить дихання її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Ой та поміж гори падала зоря,
Я ж бо покохала вітра-скрипаля.
Очі волошкові, ясні, мов блакить,
Чом же я сумую, серденько болить?
Ой ранкове сонце допива росу,
Тож кому скрипалик розпліта косу,
Всю ніч я чекала вітра-скрипаля,
Де ж ти заблукала, доленько моя?
Ой зайшовся вечір цвітом мигдалю,
Віддала я серце вітру-скрипалю.
Покохала очі, ясні, мов блакить.
Тепер душу мою скрипочка ятрить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460572
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Постаріла хатина. Змарніла.
Вже й шибки поглядають у небо…
Дітвори нерозбірливий щебет
Вже давно віддзвенів. Осеніло…
Постаріла хатина. Зіперлась
На старезну потрощену грушу,
На вершечку повісивши душу,
Одягала калинові перла.
Постаріла хатина. Чекає,
Що приїдуть невдячні онуки,
Цілуватимуть пам’яті руки...
Жаль в чеканні так рано смеркає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460390
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Що, Музо, ти чому не спиш?
Безсоння завітало теж, непрошене?
Заходь в оселю, мовчки чом стоїш?
Вже першим снігом землю запорошено.
Блищать під снігом тьмяно ліхтарі.
І сутінки, шипшиною мережані,
Про давнє щось нагадують мені.
А вечір тишею, мов паском, підперезаний.
Уламки долі, ніби кораблі,
Розкидані під скелями. Як місячно!
Знов привиди минулого в імлі
З”являються, як білка в нору лисячу.
Вже ночі день віддав свої ключі.
І яблуні, обвішані плодами,
Згадаємо із Музою вночі.
А сніг все йде – туманить між домами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460368
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Дивись, як Місяць тихою ходою
Шукає шлях серед мільйонів зір.
І ми йдемо, за руки, вдвох з тобою
Дорогою крізь терни до сих пір.
Скажи мені, що я тобі потрібна,
Як дощ - пшениці, Місяцю - Земля.
Твій погляд – Сонце – ясний, теплий, рідний,
А я – вода джерельная твоя.
Колись спітка розчарування вирій.
Та гравітацію ніхто не відмінив.
Ми будемо разом. І наша щирість
Зітре розлуки біль і весь тягар вини.
Це не завадить гідно пролетіти
Крізь морок холоду і сутність небезпек.
Нехай там сонячний вирує вітер.
Тебе знайду крізь тисячі парсек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460277
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Виший мені, мамо, хрестиком сорочку,
Щоби оберегом у житті була,
Щоб буяли квіти наче у садочку,
І цвіла калина з дужого стебла.
Ця сорочка, мамо, в холоди зігріє,
А у спеку буде як жадана тінь.
Барвами розквітнуть сподівання-мрії
Нашого народу усіх поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457478
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 13.11.2013
Читай мене книгою без ілюстрацій -
Відчуй десь, на рівні сердечних вібрацій ;
Зіграй на всіх струнах душі й мого тіла -
Щоб я на край світу з тобою летіла ...
Укрий мене словом, загорненим в сонце,
Влети білим птахом до мене в віконце ;
Цілуй мене вітром шаленим без тями -
Я стану для тебе у небо щаблями ...
Тримай у міцних чоловічих долонях,
Люби павутинку сивин, що на скронях ;
Зігрій у обіймах, міцніших за скелі -
Я стану джерельцем для тебе в пустелі ...
Я зможу....я буду ...і вір, що зумію ....
Розраджу, підтримаю, знов дам надію ...
Зі шля'ху твого я зверну кожну гору -
Якщо ти зі мною завжди будеш поруч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Дуб червоний — проти падолисту,
У вбранні ховає безліч див.
Всім би нам набратись в нього хисту —
Жодного листочка не зронив.
Збереже крізь зиму і морози
Діточок своїх в рукогіллі.
Не страшні йому вітрів погрози,
У снігах замерзлої землі.
Він віддасть весні в надійні руки
Все набуте, що ось так зберіг...
Дороге дається через муки,
Як любов — життєвий оберіг. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460127
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Не люблю дзеркала'- вони брешуть!!!
Чи буває спокійним обличчя,
Коли блискавки в серці крешуть,
Коли біль -то думок добича? ..
Чи бувають порожніми очі,
Коли рветься душа навпіл,
Коли світло якісь поторочі
Загасили, неначе факел?..
Хіба може сіять усмі'шка ,
Коли в друзки розбилась осінь,
І шкребе пазурами кішка
Ще учора спокійну просинь? ..
Ну невже отой срібний клаптик
Почуття так ховає вміло? ..
Чи то з різних зійшлись галактик
І ментальність моя, і тіло? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460022
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
«Та щось уже не так і не туди.
Хіба ж чекала зради і біди?
Нема здоров”я. І ніхто не любить.
О, я нещасніша, ніж інші люди».-
Отак брела, намокла під дощем,
З тяжкими думами, у серці – щем,
Та ще й склероз напав відразу рано –
Забула ж бо купити я сметану…
І повернула знов до магазину. Тож бреду,
Похнюплена, щось думаючи про свою біду.
Дивлюся – в возику сидить нещасний чоловік
В плямистій формі. Незворушний. І без рук. Без ніг.
З торбинкою для грошей. З поглядом пустим.
Такий же молодий! Я скам”яніла. А за тим
Поклала чоловіку купку грОшей. І свій гріх.
(Хоча купити руки й ноги він уже б не зміг…)
Моя спливла краплиною в руці
Біда. Й не дощ скотився по щоці.
Напав на мене сором. І відразу
Цей сором з”їв всі негаразди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460037
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
А за вікном кружляють заметілі,
Нам дивне срібло кидають до ніг.
Танцюють вальс сніжинки білі - білі,
Пухове покривало стелить сніг.
Співає пісню хуга вечорова
І зазирає кожному в вікно.
Зима, зима, вона така казкова,
Така хмільна, немов п'янке вино.
У темнім небі заховались зорі
І місяць спати вже пішов давно.
Лиш ми з тобою наче човен в морі,
Життя лишило нам своє кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459751
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 11.11.2013
Мені інколи дуже хочеться у дитинство…Особливо коли дивлюсь як яскраво палають зірки на небі. Коли я бачу те місячне сяйво, в моїй душі з*являється якесь загадкове відчуття таємничості. Я думаю про те, скільки людей так само як і я зараз, захоплювались цієї красою, скільки різних поколінь людей завжди об*єднуватиме дещо спільне – цей зірковий простір, думаю про те, що можливо та сама людина, яку ще не знаю, але на котру так чекаю, дивиться на ту саму зірку, що і я.
Певно я занадто романтична… В реальному житті це не так, але коли подивлюсь на ту красу ночі, щось мене перетворює на зовсім іншу людину. Хочеться тепла… домашнього родинного. Але саме того – з дитинства, коли вся сім*я разом, коли за вікном виє хурделиця, а в домі тепло і затишно, коли ввечері дивишся у вікно на сніг, що блищить під зорями і згадуєш як весело якусь годину тому каталась на санчатах, або грала в сніжки, або просто мрієш про щось хороше, як тепло стає на душі, коли згадую ті сімейні вечері у дідуся з бабусею, почуття безмірного щастя і безпеки.
Дивлюсь на небо і розумію – а є що згадати! Скільки різних подій асоціюються з цими зорями – і вечірні прогулянки у веселій компанії до пізньої ночі, коли приходила додому і тихесенько, щоб ніхто не почув повертала ключ у замку, і спокійні розмови з подружкою, наші з нею плани на майбутнє і філософські роздуми про життя, сльози, сміх – чого ви тільки не розділяли з нами, милі мої зіроньки, але найбільше, я вдячна вам за хвилини, коли була на самоті, коли могла тільки вам розказати про свій біль, або якісь страхи, за те, що не залишали мене наодинці з моєю самотністю, за те що ділили зі мною мій смуток і печаль. Ви завжди нагадуєте мені, що є щось вічне, щось важливіше за наші повсякденні проблеми. Врешті-решт, я завжди можу просто підійняти очі догори і знов перенестись у країну безтурботних спогад і згадати, що я – не одна, і можливо саме в цей момент десь сама рідна мені людина дивиться на мене згори і розділяє зі мною ті спогади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459688
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Яка краса: осінній сонцепад!
Проміниться земля опалим листям
І виграє на сонці променисто
Із перестиглих яблучок намисто,
Мов зорі у вечірній променад.
І тихий сум в журавок на крилі
Просіється дощами через сито
На диво-трави золотом покриті...
І відіб’ється сонце соковито,
З-за хмар кармінним зайчиком на склі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459726
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Таємниця місячного світла
Запливає музикою в серце ...
Я воскресла знову! .. Я розквітла! ..
Вибилась з-під каменю джерельцем! ..
Знявши з дум буденності кайданки
І відпивши зоряної рими,
Одягла на душу вишиванку,
В піднебессі стала пілігримом. ..
І зустрівши свій попутний вітер,
Поборовши силу гравітацій,
Віднайшла своє сузір'я літер
Серед сотень різних варіацій ...
Загорнувши ніч у плащаницю,
Відпустивши з пам'яті минуле,
Місячного світла таємницю
Я на рівні серця осягнула ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459689
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Життя - це найщедріший дар людини.
Та часто в нас думки: чи так живем?
Чи перед кимось в нас нема провини?
Чи, може, біль комусь ми завдаєм?
Думки, як дим, клубочаться в повітрі.
І повертаємось у прожиті роки.
Свій погляд зупиняєм на палітрі.
Шукаєм в ній болючі помилки.
Життя різноманітне і жорстоке.
Приносить біль від зрадників і втрат.
Від підлості на серці шрам глибокий.
Від зради ще болючіший в стократ.
Погляньте, люди, в небі світить сонце!
Даруєм радість ближнім залюбки!
Тримаймо щедрість у своїх долонцях!
І будемо людьми, не навпаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459279
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Ковалик двері відчиняє,
Змітає листячко в саду.
Довкруж діброву напуває,
Духмяним соком на меду.
Мудрагель вітер на осонні,
Майструє флейту з кураю.
Вмиває кетяги червоні,
Вином гранатовим в гаю.
Діброва вбралася у шати:
Убрали в церкву молоду.
Звучать у дощику сонати,
Втікають в осінь золоту.
Мені б їх впору перейняти:
Ступлю назустріч втікачу.
Щоби не скинули агати,
В багрянім лиску кумачу.
Пр: Льодовий ковалик - древня назва листопада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459436
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Зажура осіння, імлою лягла на садок,
Сховавши між крапель смородини голі хмизини.
Біліють капусти плесковато-пізні корзини
Зеленим дозором, вздовж оранки чорних грудок.
Стіжка́ верховина, розтала в обіймах сльоти,
Що з крон яблуневих сльозиться в траву монотонно.
Стара кукурудза стеблом ґратулює синхронно,
Горіха привиддю в незримім вінцю самоти.
Намокла стежина пливе берегами трави,
В холодні обійми, до згуби меткого серпанка.
Їй лихо наврочить калина, неначе циганка
Розкинувши картами зношені руни листви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459527
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Музика й виконання Миколи Шевченка
Світ безмежний і чудовий.
Наймиліше – рідний край.
Кажуть, що найкраще вдома,
але в тещі – справжній рай!
Завжди маю тил надійний.
Чи то радість, чи біда –
із усіх доріг постійно
теща зятя вигляда!
Тещоград, Тещоград –
тут приймаю я парад.
Мов на крилах прилітаю
на гостини в Тещоград!
Ненароком десантую
на кутю чи шулики –
теща миттю приготує,
почастує залюбки!
А коли жона шаліє,
проклинає чи жене, –
тільки теща пожаліє
і порадує мене!
Тещоград, Тещоград.
Треба зятю дещо взять.
Наче янгол появляюсь
на гостини в Тещоград!
Повсідається гарненько
вся натруджена сім’я.
Коло мене теща-ненька
і дружинонька сія!
Після чарочки (а як же!) –
задушевні балачки.
Теща скаже, як зав’яже,
та мовчить про болячки!
Тещоград, Тещоград.
На грядки а чи на храм
пориваюсь, прориваюсь
на гостини в Тещоград!
А коли по світу маюсь
і страшенно не щастить, –
перед тещею покаюсь
і вона мене простить!
Не завжди святим буваю.
Тещоград – вівтар мені.
Тут себе я відчуваю
з булавою на коні!
Тещоград, Тещоград.
На млинці чи на наряд
завжди радо повертаюсь
на гостини в Тещоград!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459294
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Казав дідусь: "Побережи здоров’я.
Ти ще малий, але запам’ятай:
здоров’я й розум – то найліпша зброя.
І скарб отой онукам передай".
Казав дідусь: "Здоров’я не розтринькуй.
Ти – молодий, та надто не швиди.
Старого слухай. А судьба – то скринька.
Одна – для тебе. Не згуби гляди.
Іди у світ, та залишайся вдома:
корінням – в землю, в небеса – крильми.
Допоки й не здолає тебе втома, –
людиною живи поміж людьми".
"Побережіть себе. – Кажу онукам. –
Не тратьте без толку здоров’я й час".
Складна і водночас проста наука:
люби, зі світом білим родичайсь.
Життя уроки – то найліпша школа.
Веде й спиняє віра не чужа.
В бою за правду не пасуй ніколи.
Терпінню всякому все ж є межа.
До істини доходять звідусюди.
Нащадкам щиру правдоньку кажіть.
Заради себе, люди, будьте люди.
Заради Бога – душі бережіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458305
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Распустит март цветы под снегом,
Согреет нас своим теплом.
Апрель поздравит с первым смехом,
А май споет нам под окном.
Июнь подарит цвет деревьев,
И дождь прольется невпопад.
Июль подарит ночь под небом
И август даст нам звездопад.
Желанья солнце все исполнит,
Согрев нас пламенным лучом,
Вдвоем под теплою луною
В объятьях жгучих мы уснем.
Разбудит небо, поругает
Двоих грозою сентября,
Октябрь нам с тобой подарит
Сам танец листьев ноября.
Декабрь к нам придет с приветом
И даст в подарок первый снег,
Хоть знает он, что в сердце лета
Желает каждый человек.
Я ж от зимы тебя укрою
И в осень спрячу от дождя.
Я украду тебя весною,
Чтоб стать лишь летом для тебя.
//7.02.10//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459267
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
У пасадоблі юний вітровій
Завихрив пишну китицю жоржини!..
О, як не личить ніжності моїй
Жагучий погляд, солодко-полинний,
Твоїх зрадливих, осене, очей,
Жаги твоєї полум'я багряне!
А листопад настирливо січе,
Мов навіженець! Ли́ском порцеляни
Між очере́тів же́вріє ставок,
Вже не бентежать порухи пташині
Застигле плесо. Вижухлий листок,
Мов на крихкій тоненькій павутині,
Магічні кола креслить, як мольфар,
Що так боїться осінь підпустити.
Сльозиться теплий яблучний узвар
На о́брус листя, золотом розшитий.
А ти, палка і горда, мов Кармен,
Тріщать гілки, як брязкіт кастаньєти!..
Шалений гул огненно-пружних вен
Приглушать мідні сяючі браслети.
Звивалось тіло рухами змії,
Летіли бризки свіжого мохіто!..
Та все ж не личать вибрики твої
Моїм очам, задивленим у літо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459328
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Косым дождем прощальный бал украшен,
Между деревьев бродят сквозняки,
Под вязкой глиной, павший лист заквашен,
Их дворникам собрать уж не с руки.
Врата закрыты желтоглазым звездам,
Луну не стали тоже приглашать...
Лишь ярче, дан указ, зажечься гроздьям,
Которыми всех станут угощать.
Последняя грохочет "канонада",
У молнии заряд шальной иссяк,
А в лужи, словно в брызги лимонада,
Макает крылья воробей-чудак.
К утру, все белым инеем возьмется,
Украсит небо голубой газон...
Прощальным блеском солнышко займется
И осень, вновь, покинет свой перрон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459121
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 08.11.2013
На кінчику багряного листка
Від холоду тремтіла мокра осінь.
В калюжах лопотіли ноги босі
Дощів мінорних… Ох, яка жорстка
Долоня вітру, що куйовдить лист,
Викручує до сліз свинцеві хмари,
Не зможе погасити лиш стожари,
Розпечених калинових намист.
І кущ рожевощоких хризантем
Негоді посміхнеться сонцебризно,
Наповниться теплом осіння тризна...
Впаде додолу листя золоте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459119
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 08.11.2013
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Мій дощику осінній, ти прийшов,
По склі постукав лапкою м'якою.
Хтось розпоров тугий небесний шов -
Розсипалися миті супокою
Намистечком янтарним по стіні.
Вохристі блиски променів ранкових
Вогніли в наїжаченій стерні,
Мов золоті загублені підкови.
А ти стрибав рухливим кошеням
Під мелодійну сонячну сопілку:
То по дзвінких калюжах навмання,
То по деревах, з гілочки на гілку!
Летіли бризки свіжі і легкі,
Мов биті скельця сипались на друзки!..
Схилили айстри китиці п'янкі,
Немов дощу злякались, боягузки!
А ти шугав між листя і кущів,
Творив з води мозаїку прозору!..
Яке ж бо диво - сонячні дощі,
Як радість Бога в листопадну пору!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459067
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
А ти приходиш в мої сни,
Хоч не просив тебе про це,
І не збагну ніяк чому?
Можливо простір той тісний,
Володарює де Морфей,
Чи може нудно там йому?
А ти приходиш крадькома,
Щоб доторкнутися душі.
Вповзаєш в неї, як змія.
У нас майбутнього нема –
Любов лежить серед мерців.
Я вже не твій, ти не моя.
А ти приходиш. Кожну ніч!
Бодай забула б ти цей шлях!!
Чи загубилася на нім.
Щоби хоч раз вдалось мені
Злетіти, наче вільний птах,
У гордовитій самоті.
А ти приходиш... Приходи!
Хоч в снах побудемо удвох.
Заради цього тільки сплю…
Між нами спалені мости,
Але, мабуть, ти знаєш, ох,
Як сильно ще тебе люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458908
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
***
Обтрусила осінь багряницю
зі своїх натомлених рамен,
оголила сокровенну глицю...
Темновіття вицвіле, сумне
скинулось угору безголосо.
Відбриніла тужна пастораль.
Вже до танцю більше не запросить
сивоокий перестиглий жаль
яре листя...
Під ногами скверу
тіні спопелілих теплоднів.
Прочиняє небо мурі двері
в тишу ще неторканих снігів,
у безмежжя рунних заметілей,
довгополих білотканих тог,
де з неділі й знову до неділі
сторожко чекає змерзлий Бог
на свічу намолено-гарячу -
позачасну світляну печать...
Тихо янголи осінні плачуть,
на прощання дзвоником янчать...
(27.10.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458979
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Ну от... Я зважилась нарешті...
Цей лист - останній - так і знай!..
Так важко йти в одному мешті,*
Шукаючи примарний рай...
Я видаляла "електронку",
Палила душу і папір...
Мене тягло в твою воронку -
Чорнішу з з найчорніших дір...
Я зарікалася - клялася...
Переступала за межу...
Ховалася...Не вбереглася...
Знов стала скельцем вітражу...
Я видирала вірші з серця,
Юшила кров*ю в попіл рим...
Твоїх очей почула скерцо -
І знов паломник-пілігрим...
Я виривала з себе нитку,
Яку ти смикав, мов лялькар...
У кожнім губ твоїх відбитку
Руками загрібала жар...
І знов на вогник твій летіла,
З розгону - крилами в свічу...
...У саркофазі мого тіла
Мою ти душу не відчув...
І ось нарешті - лист останній...
Останній зболений привіт...
Без тебе я піду в світання...
Прощай, мій кате! Все!..."Деліт"...
*Мешта- черевик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458972
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Нам кохання приносить радість,
Та воно не буває й без сліз.
Пробачає частенько слабкість.
І не терпить брехню і злість.
Воно, ніби жива істота:
Відчуває і біль, і сум.
Для душі дорога позолота,
Як мелодія ніжних струн.
А як любо ласкає серце!
А буває по нервах б"є.
А часами пекучим перцем
Безпорадність душі несе.
І тоді починаються муки.
І хворієм від тЯжких образ.
Затихають чарівнії звуки...
Хто любив: відчував це не раз..
Не сумує лиш той, хто не любить.
В кого серце безжурне, пусте.
Від кохання він розум не згубить,
А душа бур"яном проросте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458819
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Осінь -майстриня з батисту й жаккарду
Шиє наряди для сірих доріг,
Небу дарує із сонця кокарду,
З ягід калини плете оберіг ...
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить -айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко -грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси ...
І випускає махрові тумани,
Щоби пухкі розім'яли тіла;
Із цвіркуново -пташиноï гами
Звуки зібрала - і снам віддала ...
Осінь -майстриня дощить і калюжить,
Щоб в парасолі квітчались міста ....
І на полях, де і сіють, і плужать,
Пише до грудня терпкого листа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Не сплю... Дивлюсь у небо серед ночі,
Там таке ясне сяєво зірок,
Я серед них твої шукаю очі,
Гублюсь у мареві своїх думок.
Хвилююся за тебе мій коханий,
І наче птаха, знов лечу туди.
Де світить сонце ніжно, полум*яне,
Де квітами всипаються сади...
З тобою там, були такі щасливі,
І гріло нас тепло палких сердець.
Та не лякали громовиці, зливи,
Широким полем бігли навпростець.
"Ти тільки мій" - так шепотіли губи,
Медовим дотиком були твої.
"Мій найдорожчий, мій єдиний, любий",
А в небі пролітали журавлі...
Ось уже ранок... І дзвінок у двері,
Я стрімголов біжу відкрити їх.
Привіт, кохана, холодно у сквері,
Відчула знову ніжність рук твоїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456559
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 05.11.2013
Навчи мене…(Михайло Плосковітов)
Навчи мене не бачити тебе,
Навчи думок спечалених не чути.
Нехай так буде в долі: все мине
І більше, звісно, зустрічам не бути.
Навчи мене всміхатися слізьми,
Навчи похмурі хмари розсувати
Й вичікувати сонце із пітьми
І промені, на щастя, розсипати.
Навчи мене мовчанкою іти,
Навчи любов'ю жити понад кару.
Теплом душі з'єднати ті мости,
Які перетворилися в примару.
Навчи мене долоні піднести,
Навчи в молитві випросити в неба.
Щоб , врешті, донести усі хрести,
Усі, усі…усі, в яких потреба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Рассвет чуть вздрогнул за горой,
Ночные тени расступились,
Волну качнул морской прибой
И звезды в бездне растворились...
Игривый луч щипнул луну
И та со вздохом улыбнулась...
Прорвал крик чаек тишину
И неба синева проснулась.
Немного сонный ветерок
Рассветным бризом поклонился,
Понес плеск моря на восток
И меж цветов росой умылся.
Уж серой ночи канул след,
Гуляют волны хаотично...
Рассвета, право, краше нет!
Его люблю я безгранично...
Жаль, рано встать проблематично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458331
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
(Реакція душі на чудові осінні віші)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
"В безлюдді" - автор: kulbabka
Дощів молитви вразили мене
І церква в верховітті сосен!
«Минає все, і згодом це мине» -
Шепоче вітром пізня осінь…
Самотність, перш за все, це стан душі,
Безлюддя часто нас лікує,
На самоті народжені вірші –
Це краще, аніж ті, що всує…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458329
"Не сезон…" - автор: Леся Геник
Закохатись в тьмяну осінь нереально,
Сіре небо, голий гай – все так банально.
Вже не тішить навіть листопад розкішний,
І думки рояться в голові невтішні…
Але є на світі веселкові люди,
Кожен день - це свято, навіть сірі будні!
Закохалось серце, попри негаразди,
А кохання й щастя нам доречні завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458416
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
[img]http://photos.wikimapia.org/p/00/02/80/87/21_full.jpg[/img]
Примарилось, що моляться дощі
Між ку́полів старих готичних сосен.
Монашкою блукає ту́жна осінь
У довгому потертому плащі...
Перебирає вервицю краплин
Під шурхіт золотого листопаду,
Між нетрями занедбаного саду
Кремезний дуб розкинув, наче млин,
Свої розлогі віти, у дворі
Схилилася вдовою сива хата
І стріха покручена, пелехата,
Повисла на старому димарі,
Неначе бриль. У вибиті шибки
Вітри холодні свищуть, ніби коні,
І перепрілі стіни, безборонні,
Мов ліхтарі, вогніють крізь віки.
І так прозоро дихалось мені
У цю блаженно-молитовну месу!..
Мов серед стін старого Херсонесу,
Блукала я в безлюдній глушині,
Де все таке цілюще і живе
Зоріло, грало світлом на привіллі!
Іскрили в душу яблука дозрілі,
Чи ж їх ніхто століттями не рве,
Що горнуться так любо до грудей
Чужій і неприкаяній приблуді?
Трапляється, що в дикому безлюдді
Не так самотньо, як серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Не сезон закохуватись нині -
Понад містом тужить листопад...
Небо плаття розміняло сині
На пожухлий, сірий ненаряд.
Ще тьмяніші вулиці-приблуди,
У загуслих тінях ще темніш,
Неусміхнені дерева й люди
Потамовують холодний дріж.
Тільки я, мовляв не бачу суму,
Ні студених обіднілих барв,
Засіваю щастя дзвінкострунне
На долонях листяних гітар.
І мелодій веселковий шалик
Поміж віття осені - резон...
До безмежжя серце закохалось,
А говорять, ніби не сезон...
(17.10.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458329
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Година темна і страшна...
Я від куми іду додому,
Долаючи дорогу,втому...
У мріях- кава запашна...
Собачий гавкіт рушить тишу,
Десь загадково пугач "уха"...
У мене вже, як в зайця вуха-
Я чую навіть в нірці мишу...
Мене підтримує "Андроїд"-
Тихенько щось собі мугиче.
Я намагаюсь крок пришвидчить...
...Аж раптом...Леле!!!! Гуманоїд!!!
Іде-бреде собі помалу;
Такий худий,довготелесий,
Ще й світиться в районі чресел...
У мене серце ледь не стало...
У мене аж потерпло тіло...
-А що,попалась???-ниє думка...
А у руках- з банками сумка...
Ну нею я його й огріла...
...Без пам*яті зайшла до хати.
-Чому сама?-донька питає:
А тата поруч ,що-немає?
Тебе він вийшов зустрічати...
Підозра в мене промайнула...
А тут- і чоловік з фінгалом,
На поясі -висить ліхтарик...
-То ж я милесенького "вдула"!!!!
...Хоча й давно усе те сталось,
Ми вигляд робимо уміло,
Що й досі нам не зрозуміло,
Що тої ночі відбувалось...
Та все частіше помічаю,
Що чоловік ніжніш воркоче,
З любов*ю зазирає в очі...
І що з ним сталося?...Не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458279
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Малому лисенятці
Так нудиться у хатці.
І йде воно до лісу -
Пригод собі шукать.
Із ночки до світанку,
Тікає воно з ганку,
Немає віри в ранки
Та розучилось спать.
Маленьке лисенятко,
Поранило десь лапку.
Але без перестанку
Шукає щастя знов.
Воно іще дитятко,
І душить та краватка...
Та, що йому на згадку
Залишила любов.
Маленьке лисенятко
Все розпочне спочатку.
І знайде, що шукає,
Бо серце вкаже шлях.
Прозорі ночі знають
Всі тайни. Хай гойдають,
Хай зірки відкривають
Потрошечку...у снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458196
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Якщо жінка - квітка,
Весняна чи літня,
Значить біля неї
Садівник не спить.
Щастя - її мітка,
У очах досвітня
Зірка Прометея
Вогником горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458183
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Обожнюю я тихий час нічний,
Коли душі не йметься і не спиться…
Коли із неба місяць молодий
Очима-зорями вдивляється в криницю.
Коли думки, мов зливи, у цей час
Полощать струни серця безупинно,
Коли фантазія малює повсякчас
Ескізи до майбутньої картини.
Цей стан душі оспівано давно
В світлинах-віршах багатьох поетів.
Та все ж , не багатьом, мабуть, дано
Відчути сурм захоплюючі злети.
Шедеври дня, полотна снів нічних,
Як передать звичайними словами?..
Це янголи на крилах золотих
Нас осипають вічними дарами.
Вогонь небес давно б уже погас,
І папороть в душі так й не розквітла б,
Якби Господь не посилав для нас
Невидимих лампад магічне світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458227
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Мне нравится стихами говорить
Я прозой, так сказать, не в силах.
В стихах умею лучше я любить
Стихами разгоняю кровь по жилах.
Стихами я дышу, живу стихами тоже
На мир смотрю чрез призму слов и строк.
Бывает рифм не нахожу, но всё же
Стихи мои, как свежий ветерок.
В стихах я вижу звёзды по-другому
И млечный путь в стихах совсем другой.
Стихи бальзам усталому, больному
Стихи, как гром, гремят над головой.
Цветы в стихах цветут совсем иначе
И солнце светит ярче чем в быту.
Стихи ведут меня вперёд к удаче.
Стихи читаю находясь в бреду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458156
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
В кругу изысканных подруг,
Что целый год в зеленом цвете,
Осенний вскрыла свой недуг,
Рябина, загрустив о лете.
Последний сброшен вялый лист
И жизнь как будто бы промчалась,
Но только птиц протяжный свист,
Твердил, она лишь начиналась.
На гроздьях, сотни солнц зардели,
Подруги ахнули красе...
Как впору ягоды созрели
В нечерноземной полосе...
И встрепенулась, и взбодрилась...
И улыбнулась шире плеч,
И в ярко-красный облачилась,
И все к весне клялась сберечь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458135
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Кожне слово має день народження -
Ось таке у місяців походження...
Вересень від слова «верещати» -
Молотити хліб побіля хати.
Тож September, чи Сентябрь – це осінь
завітала до людей у гості.
Tetor, Жовтень чи Октябрь – це «оkto»,
Восьмим місяцем у Римі був «October».
Сонце світить, листячко жовтіє,
А на клумбах квіти пломеніють.
Листопад, Ноябрь, November-novem -
Так звучить цей місяць в різних мовах.
Слово «novem» - «дев‘ять» означає,
В листопаді осінь засинає.
В лісі листя землю застеляє,
Дощ і вітер людям дошкуляє,
А «Studeni» у хорватській мові -
це «холодний», теж осіннє слово.
Ось таке у місяців тлумачення -
Кличе осінь знову на побачення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458160
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
[i]"Все минає і це мине".
(Напис на персні царя Соломона)[/i]
І це мине: відплаче, відболить,
У часу є можливості магічні.
До подиху зимового лиш мить,
А до весни, здається, ціла вічність.
Та й це мине. Вулкани почуттів
Розвіються з роками, наче порох.
У цій буденній сталій суєті
Не розберу, хто друг, а хто є ворог...
Які стежки мереживом тонким
Лягли й застигли в мене на долоні?
Гортатиму пожухлі сторінки,
Коли заниє серце у безсонні.
Мов по спіралі звичній, знов і знов
Повториться трагічне і прекрасне...
І це мине. Лиш істинна любов
Затвердне діамантом і не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457862
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Нерозділене перше кохання,
й досі мрію тебе осягти.
Зоре ранняя, зоре остання,
озовись, усміхнись, освіти.
Боже ж, як колосилася нива!
Любувався волошками я.
Ой ти доленько-доле зрадлива,
ой ти поле – колюча стерня!
Буйна юність не вернеться знову.
Хоч не балує доленька нас, –
бачу вроду твою калинову, –
дивний пломінь любові не згас.
А колись ми дитинно раділи
і, бувало, брели невпопад.
Піднебесні ключі поріділи.
Стеле спогадів дим листопад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457767
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
Потреба у тобі... ковтаю каву -
чорнезну, безцукрову і гірку.
І у листках-чернетках слів замало...
Дозволь тебе у вірші заберу!
Живи у них! Чи бешкетуй!Що хочеш!
Я в тисячне готова їх писать.
Як пір`я, притуляючись, лоскоче -
отак я хочу чути тебе й знать...
Хоча б отак... Зненацька в сумну пору
(але ж без тебе всі тепер такі) -
заголоси́ в оголених просторах.
Клінічну смерть на хвильку обірви!
Потреба у тобі, немов за Маслоу
найвища, найскладніша, найМоя!
Ти не тікай, бо так болить, як впасти
удруге, де розходиться земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457770
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
Зроблю вигляд, що мені -байдуже,
Що розбилися мрії райдужні;
Що сивіють вже скроні осені,
Пилом вкрились думки (стосами) ...
Ти мене ігноруєш -бавишся ...
Я чаюю, ти вранці кавишся ...
І у крихтах променеспогадів
Відчуваєш різницю поглядів ...
"Плюс на мінус "-правдиве правило ;
Почуття нам життя підправило :
Що не склалось -не має значення,
Ікс та ігрек -"прости " й пробачення ...
І хворіючи непотрібністю,
Перейду на узбіччя з гідністю,
Заховаю подалі ніжності,
Віднайду між світів розбіжності ...
І у танці пилинок в промені
Я відчую жагу споминів...
Намалюю свій біль афішами ,
Запишу у нотатник віршами ...
Тільки зовні мені -байдуже...
Позбираю осколки райдужні...
Посивілій відкриюсь осені ...
І на чай ми тебе запросимо ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457640
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
На вірш "Я гадала,все пройшло давно" автор Маргарита Шеверногая(Каменєва)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456221
Я гадала- все пройшло давно...
Відбулось-забулось-відболіло...
І моє заплакане вікно
Від зими й морозів посивіло...
Я гадала,що забула вже
Запах твій...твої міцні долоні...
Тільки знову заповза вужем
Холод болю в серце через скроні...
Твій привіт- негадано чужий...
Рідний і такий...таємно- мрійний...
Не кажи ні слова...не кажи...
Дай сльозі скотитись десь підвійно...
Я гадала...ми ж тепер "ніхто"...
Чи були ми кимось?.. я не знаю...
Час летить,немов твоє авто,
В те життя,де я тебе кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456274
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Журбують вишні в золоті червленому,
Вмочили, мабуть, листя в каркаде
І по хребті, ще де-не-де зеленому,
Сповзло за го́ру сонечко руде.
А хризантем у трави нахурделило,
Мов хто розсипав жмені конфеті!
І листопадить випалене дерево,
Листки-дублони ронить золоті.
Розмито хмари в небі акварелями,
Немов зі збанка вилито вершки,
І не дзвенять сопілковими трелями
Між крон махрових радісні пташки.
Плоди достиглі світять, ніби глянцеві,
У шевелюрах лискають густих,
На яблунево-палевім рум'янцеві
Цілунок сонця бджілкою застиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457397
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
У моïх замурзаних катренах -
Осінь догорає листопадом;
Вогнища в прокурених рефренах
Ще клубочать спогадів каскадом ...
Небо, без пташок осиротіле,
Дощову вдягає пелерину -
Щоб сховати своє рване тіло...
Чи мою незвідану провину...
Сірниками -спалахами думка
Ще блукає в річищах артерій...
У дорожніх непідйомних клунках
День ховає груду біжутерій ...
Що бентежить рими моïх віршів,
Що вони сьогодні полохливі?
Чи вони украдені? Чи грішні?
Недостатньо для життя красиві?
Я зберу метелики чернеток -
Пригощу чорнильним нектарином ;
В порцеляні літер і абеток
Чай заварим сонячним бурштином ...
З ïхніх крил -уривків підсвідомих -
Викладу ажурний візерунок ...
З почуттів зродився невагомих
Вірш новИй, як музи поцілунок.. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457389
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Холодний дощ періщить за вікном.
І тихо прокидається світанок.
Ледь жевріє небесне полотно.
Клубочаться думки так невблаганно.
Так хочеться торкнутися руки...
Та відстань на роки і океани.
Туди де ти, всі продані квитки.
А радість серця - це гірка омана.
Парує чай, пітніють вікна сірі.
От тільки б не прогледіть образ твій.
Мої бажання тонуть у зневірі,
Та погляд у майбутнє ще благий.
Вуста ще не втомились шепотіти
Твоє ім"я у тисячу разів.
От тільки б ти зумів все зрозуміти,
Не засудив .. Бракує більше слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457294
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Ты открыла мне дверь
В мир который, дотронулся к звездам
Где на Млечном Пути
Я тебя среди них отыщу
Разведя акварель
Той дорогой - что тянется к грезам
У порога любви
Твое имя в стихах напишу
И лишь только скажи
Я приду сквозь дожди и метели
И согрею тебя
Твои руки целуя во сне
Белых роз лепестки
Принесу разложив у постели
И что было нельзя
Я сотру на разбитом стекле
Белоснежный туман
Разведет как мосты горизонты
По прохладе росы
Я тебя на руках унесу
К голубым облакам
Где мечта нам напишет аккорды
Что с раскатом грозы
Я в ладони тебе зачерпну
И когда листопад
Осень нежно положит на плечи
И стуча за окном
Ноты грусти, сыграют дожди
Не вернусь я назад
А лишь только зажгу тебе свечи
Что согреют теплом
На коленях стоящей любви .....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457039
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Журбує скрипка в п'янім кабаці,
Під стелею димком плояться ноти.
Старий смичок у змореній руці,
Затерті деки, вже без позолоти.
З глибіні еф, образи дише стон
На публіку, за ситу неувагу,
Що жадібно присьорбує бурбон,
Тамуючи душі химерну спрагу.
Порідний гриф, поміж масних столів,
Гойдає елегантними кілками.
Зугарні пальці з струнних ковилів,
Мордують звук точеними голками.
Дзвенить об стійку посміхом мідяк,
Як плата за не вислухану драму…
Німіє скрипка між нічних гуляк,
Останньої струни порвавши гаму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456269
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013
* * *
Безсоння солодкого спомин
гойдає завісу жалю.
Думок, почуттів теплу повінь
ніяк не спиню, не втаю.
Безодня між нами.
Ми ж – близько.
Воркочуть гарячі серця.
Ген мрій закодована низка –
любовний роман без кінця.
Моє одиноке безсоння,
мій смутку,
розвійтесь, молю.
Як тяжко в недолі без сонця…
Як ніжно та гірко люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455606
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 23.10.2013
А ти для мене вогник засвітила
І день заграв, немов у ворожбі,
Моя натхненна Музо світлокрила,
За кожне слово дякую тобі!
Що я сміялась, плакала й зітхала
В солодкому полоні рим і фраз,
Що по тонких невидимих лекалах
Відточувала слово, мов алмаз...
Що не було мовчання поміж нами
І забуття не штрикали ножі,
Що я кохала завше до нестями,
Що я страждала вкотре на межі.
І милувалась чарами природи,
Розгледівши дива́ у простоті,
І ти мені освічувала сходи,
Вела у даль незвіданих світів.
А скільки весен разом заквітчали,
А скільки зим дмухнули в потічки!
І золотої осені опали
Ми заплітали спільно у рядки!..
І ти, така окрилена й щаслива,
Була зі мною в радості й журбі!..
Моя прекрасна Музо незрадлива,
За кожен подих дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
Осінній дощ мелодію заграв
І полились її чарівні звуки.
А вітерець у кошик їх збирав,
Від серця відганяв печаль розлуки.
В кімнаті тихо, кава на столі,
Я у вікно так часто зазираю.
Вже повлягались діточки малі,
А я тебе все, як колись чекаю.
Хвилююся, щоб дощ ненамочив,
І щоб було спокійно у дорозі.
Щоб місяць тобі стежку освітив,
А я тебе зустріну на порозі.
"Привіт, скажу, коханий, дорогий,
Я хвилювалась і тебе чекала.
Мене зігріє поцілунок твій,
А разом нас зігріє тепла кава"...
У шибку знову барабанить дощ
І небо затягли хмарки кудлаті.
У полі мокне одинокий хвощ,
А нам обом так затишно в кімнаті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456139
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
Яблуками стукотить в вікно
Вересень й буркоче грім останній.
Плямою яскравою на скло,
Приліпився жовтий лист каштану.
Як на стані нотному, блищать
В павутинні краплі після зливи.
Різнобарвних айстр бурхлива рать
Нахилила квіточки грайливо.
Чисте небо, випране в дощі,
У калюжі розливає просинь.
І по них, у золотім плащі,
Всміхнена крокує знову осінь.
Хтось зітхне, що літо вже пішло,
Що невздовзі холод із вітрами.
А мені в цій осені тепло,
Бо її люблю я до нестями!!!!!
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450317
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 23.10.2013
Огни несбывшихся надежд
Перегорают год за годом.
Тускнеют как фата невест
Вслед за свершившимся разводом.
И я бегу куда-то в даль
Туда, где все еще искрится.
Надежд несбыточных печаль
И не могу остановиться.
Тяжелый вздох с груди моей
Со стоном вырвался наружу.
И стало мне еще грустней
Утешить как больную душу?
Быть может мне забыть про все?
Забыть мечты свои, надежды.
Осталось только лишь одно
От горя разодрать одежды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455888
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 23.10.2013
Безкрайній луг, так радує мій зір,
Що аж душа, співає наче п’яна,
І віднайшлася в розумі моїм,
Одна історія, забута, та цікава.
Одного разу, у моїй країні,
Коли сади весною зацвіли,
Я вийшов на простори України,
Якими ж вони рідними були.
І під сосновим лісом, недалеко,
Тихесенько, там де блищить вода,
Якось казково, і до волі легко,
Втамовували спрагу два коня.
Він був великим, грива розвівалась,
Як парус на морському кораблі,
Вона ж, в його могутності купалась,
І тільки очі в них були сумні.
Чому, подумав я у цю хвилину,
Вони ж, як вітер, що летить в поля,
У волі проживаючи годину,
Краще, ніж в рабстві все своє життя.
Їхнє кохання, бачив я з далека,
Вона до нього притулялась як могла,
Хоча в той час була пекуча спека,
І навіть хмарка в небі невидна.
Мені здалось, вони чомусь тікали,
Тай зупинилися лиш на коротку мить,
І, що робити далі, ще не знали,
Тому і серце полум’ям горить.
До них, тихенько, люди підкрадались,
З мотузками, з рушницями ішли,
Як ті вовки, в безвихідь заганяли,
Щоб вирватися більше не змогли.
Накинувши мотузку їй на шию,
Забравши волю, в пекло потягли,
Він воював із ними ще годину,
Та вирватись з капкану не дали.
Він заіржав, неначе крикнув милій,
«В неволю я не дамся, краще смерть»
Зібравши у собі останні сили,
Він кинувся у річку і помер.
І на очах її бриніли сльози,
Вана рвонула, вирвалась, змогла,
В душі її не замовкали грози,
Без нього, це вже навіть не життя.
І тут вона без дум, і з чистим серцем,
За милим в воду, «Разом на завжди»
Їхнє кохання не могло померти,
Воно залишиться навічно у ріки.
Всі розійшлись, а я стояв далеко,
Ридаючи душею як дитя,
Якось казково, і доволі легко,
Вони прожили, вільно, це життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456009
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Я вийшла зранку в двір. Висіли хмари.
Дерева спали в сіроокій млі,
Покручені і чорні, мов примари.
І сум пробігся по моїм чолі.
Листки внизу. Гілки, мов після лінчу.
Стиснули серце обручем жал́і.
Подумалось, отак і я заќінчу
І моє тіло зогниє в земл́і.
Але в пол́удень сонце засвітило.
Підкинув дров у ватру Сонцепік.
І змився сум, мов під водою мило.
Пробіг по жилах життєдайний сік.
Лінч - від слова лінчувати, вчиняти самосуд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455998
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Іноди не знаєм, що ми робим.
Біжимо від світлого добра.
і без страху швидко його губим.
Хай горить, мовляв, усе дотла.
Та душа хіба це розуміє?
Чує: надвигається гроза.
А сказати щось, хіба посміє?
Кам"яніє у душі сльоза.
Помсти пристрасть швидко затухає.
Знов крадуться тишчечком думки.
Стомлена душа все пробачає.
І відчути хоче стиск руки.
А коли в вікно постука вітер,
Серце у надії защемить.
Сльози потечуть, неначе бісер.
Нащо було втратити ту мить?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455972
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Я ще зумію віднайти себе
В таємних сховках занімілих літер,
Коли розвіє хмаровиння вітер
І стане знову небо голубе -
Я ще зумію віднайти себе ...
Я ще зумію встати із колін,
Відмитися від сірості і бруду,
І зняти із очей своïх полуду,
Щоби здолати вже набридлий сплін °-
Я ще зумію встати із колін ...
Я зможу ще епіграф написать
До нОвих партій у своïм двобої,
Відклавши перемир'я із собою,
Відвоювавши в буднів кожну п'ядь -
Я зможу ще епіграф написать ...
Я ще зумію цю прожити роль,
Йдучи крізь час палаючим канатом,
Жагою щастя розгнівивши натовп,
Що бачить сонце лиш з-під парасоль ...
Я ще зумію цю прожити роль ...
Я ще зумію стати стерновою,
В армаді долі флагман -кораблем ....
Засяю в кожній грані кришталем,
І повернусь з усіх атак живою ....
Я зможу все!.. Як будеш ти зі мною ...
°сплін -апатія, меланхолія, зажура ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455902
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Спориші, спориші, спориші…
Ви стежками лягли по країні…
Ви припали усім до душі,
Для нас завжди були ви святиня.
Ви приносите радість душі
І даруєте щастя хвилину,
Моє диво – мої спориші,
Я люблю вас, мов матір єдину.
Як босоніж іду по стерні,
Вашу ласку я чую ногами,
Ви рослини моєї землі…
І ми завжди пишалися вами.
Ви накормите завжди коня,
Козаку віднайдете перину…
І співає щаслива земля,
До якої я думкою лину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455690
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 21.10.2013
Вовняні хмари вкрадені у Мари
Цитрину клали у небесну гладь.
В долину соком бризнули із чари,
Благословили Божу благодать.
Зійшли в Діброву вдягнуті у шати,
Злягли спокоєм в тиші почуттів.
На землю впали з дива аромати,
Повіяв спокій затишком ів.
Та сум чомусь тривогою кружляє.
Уже не гріє серденько теплом.
Опале листя в смуткові блукає
В душі лоскоче стомленим крилом.
На плечі клени голови поклали,
Вже не шумлять, не сила йти у бій.
Стрижалі з хмар в даруночок дістали,
Малюють настрій осені рудій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455595
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Золотой Ниагарой листья к нашим ногам,
Мы случайно с тобою забрели в этот храм,
Бирюзовый здесь купол, а лазурь по краям,
И молились, любимый, одним мы богам.
Струны ветер старинные трогал рукой,
В звуках дивных и стройных мы купались с тобой.
Осень под ноги слала из листьев ковер,
И *Хвала Гименею* пел нам ангельский хор.
Годы мчатся, как птицы, в вечность нас унося,
Но не будем грустить, лишь друг другу в глаза
Откровенно посмотрим... и пускай, как тогда,
Золотой Ниагары нас омоет вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455544
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...
Я тебе віднайшла в хризантемах осіннього ранку,
У мереживі хмар,в Оріона на вістрі меча,
Де збира молоко Шлях Чумацький в пОлив*яні дзбанки,
Де у мороці днів догорає надії свіча...
Я тебе віднайшла в грозовиці раптової зливи,
Де троянди зронили свої запашні пелюстки...
Я,напевно,тепер маю бути безмежно щаслива...
То чому ж в серці вітер зриває безжально листки?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Рожеве диво народилось вранці -
На небі хмари залились рум‘янцем,
Трояндами розквітли сірі хмари,
А сонний ранок пив ковтками чари…
Та згодом засліпило очі сонце,
І зник рум’янець на канві небесній,
Сріблясто-білі хмари, ніби стронцій,
Із космосу, як марево, воскресли…
Рожеве диво зникло, як примара,
Розвіялись ілюзії й видіння,
Прокинулась від сну Печерська Лавра
Ченців молитвами, богослужінням…
Неділя сонячно всміхалась людям,
Церковний дзвін заполонив довкілля,
Блаженний спокій поселився в грудях,
Від цього стало легко в серці й вільно…
Здавалось, я летіла понад світом,
І відчувала за спиною крила,
В душі воскресло знов рожеве світло,
І відродилась в тілі міць і сила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455505
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Скалками тисяч фраз
Серед розбитих ваз,
Серед осколків мрій,
Краплями сліз із вій-
Осінь ділила нас
Серед своїх прикрас,
Серед багаття снів,
Серед калин-вогнів...
Осінь ділила нас
Серед хмарин-гримас,
Серед фіранок -днів,
Серед напівтонів;
Скальпелем по серцях,
В душу- пекучий цвях...
КИдала нам до ніг
Сніжний колючий сміх...
Різала без жалю
Гіркістю мигдалю,
Памороззю в траві,
Думкою в голові...
Осінь ділила нас
Сотнями тисяч трас...
...Болем горять мости
Там ,де МИ мінус ТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455471
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Я б малювала серцем осінь -
Цю зрілість й мудрість віковічну...
Й небес змарнілих тиху просинь,
й знесилену у спеку річку.
Я б малювала серцем осінь -
Пожовклі мрії нездійсне́нні...
Надій безмежжя - зелень сосон-
Глиб-таїну́ слова "буденність"...
Я б малювала серцем осінь -
Як втрату всіх ілюзій й стра́хів...
Й дощу печаль, й холодні роси...
Скрізь на стежинах листя зради...
Я б малювала серцем осінь...
Проміння сонця розбудила б...
Щоб радість засміялась просто,
Зачувши вітру блюз-мотиви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454724
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Ти -моя маленька таємниця;
Я про тебе не скажу нікому...
Біля серця, як пухнаста киця,
Ти лікуєш від життя оскому ...
Часом кігтики устромиш ...Що ж, буває,
І меди гірчать, як ïх багато ...
Я про тебе думку обіймаю,
Кожен раз, коли лягаю спати...
Ти -моя маленька таємниця...
Я для тебе відчиню віконце,
І, неначе білопера птиця,
Принесеш мені промінчик Сонця...
Завдяки теплу твоєму й світлу,
Стала я за осінь цю сильніша,
Квіткою душа моя розквітла
І для тебе написала вірша ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455394
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Я розкажу тобі про що сумує день,
Забувши зранку сонячні катрени;
Чому в краплинах дощових пісень
Мовчать врочИсто зірколисті клени;
Про що шепоче айстри пізньоцвіт,
Спіймавши роси у свої долоні;
Про що муркоче на віконці кіт,
У вічному амурному полоні...
А хочеш- розкажу чарІвні сни,
Що їх малює місяць гостроносий,
Вплітаючи в них трепетність весни
І літа найдухм*яніші покоси...
Прошепочу на вушко шум дібров,
І журавлину тугу над полями...
Та розказати про свою любов
Чомусь і досі я не маю тями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455159
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Осінь і ти. Чорнобривцями щастя палає.
Осінь і я. Цю до серця красу пригорну.
Осінь і ми. Жовте листя у парі кружляє.
Шепіт дерев сповіщає про нашу весну.
Приспів:
Ніжиться сонце в любові,
Сходить кохання зоря.
Небо без хмар волошкове,
Осінь – це ми, ти і я.
Осені вальс. Літо бабине пісню співає.
Наш падолист. Зігріває любові крило.
Осінь прийшла, а у душах весна розцвітає,
Квіти мої, у весни хризантем не було.
Приспів.
Осінь моя. Ти на вальс золотий запросила.
Краплі дощу, як закохані очі блищать.
Щастя моє, у якої пори твоя сила?
Осені час, я не хочу тебе відпускать.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455430
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Погожий день. Яка чудова осінь!
Яка розкішна золота пора!
В очах її легенька мила просинь.
Вона мені подруга і сестра…
Складає тихо листяні узори
На тепле ще від літа полотно,
Десь вдалині жовтіють мужні гори
Мов у старому давньому кіно…
Загралось сонце листячком кленовим,
Шепоче казку теплий вітерець.
Красується намистом бурштиновим
Посланець сонця – ніжний промінець…
Сади... Вони ще пахнуть трохи медом,
Горіхом, що згубився у траві…
Земля вкриває плечі теплим пледом
І гріє руки в теплім рукаві…
Захоплююсь! Яка прекрасна осінь!
Синь з золотом – ліси і небеса…
Магічний спокій – шелест в безголоссі…
Предивовижна є твоя краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455361
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Листопад-листоноша
розсипав пожухлі листи,
шурхотить під ногами
осіння кленова зажура.
Може й добре, що більше
мені не писатимеш ти
і на завтра дощами
умиється осінь понура.
І сльозами очистить
усі незліченні жалі,
розтечуться слова
на папері чорнилом розмитим.
Зіштовхнулися душі
бортами, немов кораблі,
заштормило між нами
і бурю тепер не спинити.
Може й добре, що я
не чекаю твоїх одкровень,
ні гірких покаянь,
ні обіймів міцних до нестями...
Листопадить у душу
осінній захмарений день
і під ноги влягається
листя твоїми листами,
Де слова - не слова,
де не видно рядків, ані рим,
де в обірваних строфах
прощання гірчить полинами...
Листопад-листоноша,
самотній старий пілігрим,
погасив каганці
і тепло захололо між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455117
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Напій рубіну в скатерці розлито,
розлив у долині Грязник - чарівник.
Укрив гаї Весільник оксамитом
й поніс у доли вишитий рушник.
Малює осінь пензлем краєвиди,
вмокає грона й кетяги в бурштин.
Милують око чари миловиді,
Лежать сновиди розсипом перлин.
Застигла в сні наситилась Діброва,
летять в тумани знову журавлі.
Про щось в журавок точиться розмова,
кур...ли лунає й котиться в імлі.
Курінь холодна точиться і з гаю,
манить мене у вирій голубінь.
Як журавель, я спокою немаю,
несе мене думками в височінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452117
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Сміється сонце в горах на вершині,
Внизу осіння радісна картина -
Смереки ваблять очі малахітом,
І золотом берези вбрали віти.
На полотні палітра різнобарвна -
Крокує осінь по землі, як пава.
Річки в обіймах сивого туману,
Опале листя голову дурманить...
В дібровах вітер листопад колише -
Трембіти раптом розірвали тишу,
На небі білі хмари колобродять -
Танцює осінь танго біля броду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454895
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Осінь, маленьке бешкетне дівча,
Вітром гасає в безгоміні саду.
Перли медові брост́ей винограду,
Збившись, намистом звисають з плеча.
Гойдалку вправно зладнавши в гіллі
Із павутинної вдячності літу,
Радісно зблискує в сяйві розсвіту.
Хмар розриваючи сірі кулі.
Сміх оксамитовий в неба ясу,
Спурхує дзвінко з дахів голубами.
Сиплеться в ліс і рясніє грибами,
Що на кашкетах леліють росу.
В сонячну фарбу, долоньки малі
Шко́да умочить. В ту ж мить п’ятірнею,
Клена листочок впаде на алею…
Мила пустунка, розтане в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454846
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
На крилах літа згіркла пустота
І осінь причастилася сльозою.
Чому, скажи, мої німі уста
Лишились не ціловані тобою?
Чому усе складається не так
Як хочеться, як віриться?
Мовчання...
Сухий листок - то передзим'я знак,
Змарнілі мрії - знак років чекання.
Все важче віриться,
Все важче віднайти
Святе тепло на дні холоднім серця.
Десь я прямую, десь прямуєш ти...
А наше літо в пам'ять обернеться.
Мрячить із ранку,
Тоскно і мрячить.
Свинцеве небо накриває місто
І я не знаю - будемо, а чи
Не будемо з тобою...
Знаєш, звісно,
Мені б хотілось бути, але як
Розпорядиться доля - я не знаю,
Тому і ставлю запитальний знак
І журавлем у вирій відпускаю.
21.09.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454834
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
У цих лісах, як в Бога на долоні:
Пливе осіння тепла ворожба,
Терпкий димок соснових благовоній
Цілує мокру шапочку гриба.
В пожежі крон розплавилися роси,
Дрібний кришталь роздмухують вітри,
Листків кленових вигорілі стоси
Встелили плечі темної гори.
Верхи́ модрин куйовдять білу вовну
Хмарин-овечок в сонній череді,
Хтось перекинув з медом діжу повну -
На вітах гуснуть промені руді.
Церковний дзвін, пронизуючи тишу,
Крилом торкає матову блакить.
П'янке повітря подихом колишу
І день мені молитвою дзвенить!
І осінь тут погожа і прозора,
Мов хто розплавив сонячний бурштин.
Немов ковчег, загублений у горах,
У затінку сховався ветхий млин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454805
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Засумувало небо сірим смутком,
У сонця заболіла голова.
Покрилися печаллю незабудки,
Десь загубилися в траві слова.
Мов баранців, погнав хмарини вітер,
Далеко ген за гори, невидать.
Сльозу з ромашки висушив і витер,
Так ніжно хоче клен її обнять.
І дощик посріблив шибки уранці,
Прозорі намистинки позбирав.
А твій портрет усміхнений у рамці,
Дививсь на мене тихо і мовчав.
Похмурий сум алеями блукає,
Та серце зігрівається теплом.
Тепло, оте, кохання зігріває
І пригортає вірності крилом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454817
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Стоїш одна в намисті мрій,
неначебто когось чекаєш.
Знайома постать у вікні,
і зрозуміло вже мені –
до самоти і ти звикаєш.
Принишк наш гамірливий двір,
вже й вікна відпалахкотіли.
Ти виглядала до тих пір,
допоки вечір не побрів,
вагони в ніч прогуркотіли.
А туга серденько шкребе,
рояться мрії… Ой не спиться!
Отак затьмарюєм себе.
Зостався в небі журавель,
та на вікні ж сидить синиця!
Стою один в самотині.
Вже поміж нами мрій безодня.
Знайома постать у вікні.
І усміхнулась ти мені
і освітила враз безсоння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454804
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
[img]http://1.bp.blogspot.com/-A0hHtYNh3Q8/UIEUZOuAqwI/AAAAAAAACAY/HsOiAS48Ofs/s1600/ukfc1SZ0vkQ.jpg[/img]
Листопадить….
І сонне горище,
наче гавань розбитих човнів.
По щілинах гуляє і свище,
і не спиться вітрам.
У нічні, розтривожені
хвилі розпуки
жовте листя з тонкої парчі
укриває вікно…
Чути стукіт –
розговіння дощу
по руці
розливається
терпкістю айви
моя осінь,
як тихий Тибет,
де слова безпричинні і зайві,
де молитва во ім’я Тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454706
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Красива жінка плаче в самоті.
Нема кому їй з віч утерти сльози.
Красивій жінці не везе в житті.
Комусь веселка - їй лиш дощ і грози.
Красива жінка мрії витяга
І чистить їх хустинкою до блиску.
Та їх щоразу поїда іржа,
Немов голодний пес кістяк із миски.
Красива жінка віри не втрача,
Відкрила навстіж серце, щастя хоче.
Роки минають, а його нема.
Чекайте! Не воно ото стукоче?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454494
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Осіннє сяйво, падолист
Гніздять у серці смуток тихий -
І день остиглий журно диха,
І нишкне птаства юний свист.
Земля схолола, а проте
Довкіл іще теплінь тримає.
А поле зоране дрімає,
Про сонце мріє золоте.
Щось невимовне наплива,
Таке печальне і тривожне.
І супиться билинка кожна -
Присохла зсушена трава.
Бо віджила і відцвіла -
Вік пролетів, як мить весела.
І вже посивіли озера,
Туманом котить сіра мла.
Опале листя прибива
Раптовий дощ, бо осінь, осінь.
Зника у хмарі спрагла просинь
І світ про літо забува.
14.Х.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454556
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Коли вікна зашторить вечір,
А будинки розплющать очі,
І звичайні буденні речі
Стануть дивні, якісь пророчі;
Коли місяць сплете мережку
Із реальності й сновидіння,
І на річку опустить стежку,
Що веде в його володіння ;
Коли сум заповзе зненацька
В потаємну кишеньку серця,
І самотня сльоза дурацька
На тривожні думки озветься -
Ти прийдеш ...Крізь часи і простір
Принесеш синьооку ласку ...
І в обіймах твоïх так просто
Знову вірить в чарІвну казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454269
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Я так люблю цей Божий світ,
Цю ранню осінь,
Птахів під хмарами політ,
У квітах роси,
Гарячу літнюю пору,
Траву духмяну,
Органну музику дощу,
Садок весняний.
Люблю, коли дитячий сміх
Летить розлого,
Коли лягає перший сніг
Пушком під ноги,
І хмурий ліс, і ясний гай,
І в полі жито
Люблю. Це мій коханий край!
Як не любити?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454158
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 13.10.2013
[i]Справжній друг - це той, хто буде тримати
тебе за руку і відчуватиме твоє серце .
Бути другом – це вміти сприймати іншого
у хвилини радості і в хвилини смутку
й зуміти розділити їх із ним.
Бути другом – це вміти бачити добро й красу,
якими наділена кожна людина,
і вміти цим захоплюватися. (Шедеври слова)[/i]
[color="#ff0000"]Прийди в мою осінь…
АВТОР: Ірина Кохан[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453204
Солодкі сади і рум‘яні,
А ранки холодні й багряні,
У лісі і в полі панує вже осінь,
Небесні вітрила, волошкова просинь -
Так гарно у вірші ти все описала,
Прийшла в твою осінь і там заблукала…
[color="#ff0000"]Осенний дождь…
АВТОР: tanyabo [/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453055
Така гарна у вірші пейзажна картина,
Силует за вікном на осінній світлині...
Капіжить дощ щодня, мов із відра -
Така сумна й сльозлива ця пора.
Сумує небо за веселим літом,
Коли в саду цвіли розкішні квіти…
[color="#ff0000"]На розпутті солодкоï мрії …
АВТОР: Любов Ігнатова[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452647
Спочатку в вірші сумнів недоречний -
Тебе я знаю вже не перший день,
Той вірний крок ти зробиш безперечно,
І полетиш на крилах у пісень...
Якщо захочеш сильно, справді зможеш,
Не стане на заваді дощ і сніг,
Я впевнена, що ти на це спроможна,
Бо в тебе ЯНГОЛ є, як оберіг…
[color="#ff0000"]Зіщулилась од холоду катальпа…
АВТОР: Леся Геник [/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452680
Сьогодні в лісі всім деревам не до жартів,
Тремтять від вітру – це співає осінь альтом…
Не допоможе сонечко, яке в бокалі,
Сумує серце і душа в гіркій печалі…
[color="#ff0000"]До світла
АВТОР: kulbabka[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
Коли настануть дні останні,
Дай мені силу на зізнання,
На щире каяття й відвертість,
смілий погляд в очі смерті…
На рубежі життя земного,
Звільнитись хочу від усього,
Що так ятрило душу й серце,
Так жити більш немає сенсу…
Бліда, з благальними очима,
Молилась Богу Магдалина…
[color="#ff0000"]Я сьогодні знов зіграю чорними …
АВТОР: Любов Ігнатова[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451182
Майже всі рядочки тут журливі,
Щемні почуття твої, правдиві!
І сумують всі слова на -«аль»
Пастораль, вуаль і пектораль,
Шаль, кришталь, печаль, діагональ
Незначна деталь, коваль, скрипаль…
Хай печаль твоя прямує вдаль,
І засяє сонця магістраль!
[color="#ff0000"]Вже опадають яблука в саду …
АВТОР: Любов Ігнатова[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450753
Коли купую яблука, згадую твої щічки,
коли дивлюся на небо – твої блакитні очі,
Коли світить сонце – згадую твою усмішку…
Хороший вірш ти написала напередодні ночі!
[color="#ff0000"]Мамині сорочки й рушники
АВТОР: Вразлива[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450402
Вишивала мати долю доні і синочку,
І молилась на ікону, що висить в куточку,
Шепотіла імена, щиро, без упину,
Щоб дав щастя БОГ дочці і рідному сину...
[color="#ff0000"]Сховай мене
АВТОР: Lana P.[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449917
Заховалася моя душа у ваших шовковистих травах
і зігрілася в обіймах сонячного ранку,
погойдалася на крилах пісні, заблукала в осінньому лісі,
теплом поетичного слова зігріта, полетіла над світом…
[color="#ff0000"]ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ…
АВТОР: @NN@[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451722
Ці три магічних слова, як три кити, з усіх основ - основа!
У Вірі наша сила, Надія - наші крила, в обіймах у Любові
вони цвітуть, як квіти пурпурові...
МІЙ ЕПІЛОГ...
[color="#ff0000"]Той дощ, що квилить за вікном – не такий щемний,
Як той, що в серці і в очах моїх дощить щоденно…[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453830
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
А давай гайнемо вдвох у осінь,
Там, де небо шите журавлями,
Де гуляють ще тумани босі
Над зеленоврунними полями.
З павутинок бабиного літа
Ми сплетемо пестощі шовкОві,
І співать нам буде тільки вітер
Зоряно -барвисті колискові ...
Ми спіймаєм дві пухові хмарки
І застелим лісові стежини ...
Райдуги над нами, ніби арки,
Ïх квітчають сонячні жоржини ...
Ти і я ...За руки, ніби діти,
Віднайшлись у всесвіті гармоній,
Бо ще вмієм в унісон радіти
Під звучання дощових симфоній ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453781
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Ніжним криком журавлиним
Відлітають десь роки.
Білим пухом лебединим
Притрусилися стежки.
Але я шукаю вихід
З лабірінтових думок.
Невже осінь в цьому винна?
Допустили помилок.
Оксамитові світанки.
І проміння водопад.
А в душі ще забаганки:
Повернути б все назад.
І в твої обійми впасти.
І дзвінкий почути сміх.
І тебе із часу вкрасти.
Чи вважатимуть за гріх?
Пролетіло стільки років!
Та думки ще молоді.
Але що це? Чую кроки?
А так схожі на твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453567
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Я так щиро запрошую в осінь,
З золотавим мережаним листом.
Загубися в моєму волоссі
І надінь калинове намисто.
Я так щиро запрошую. в осінь,
Філіжанку наллю тобі чаю.
Знов блукаю одна поміж сосен,
Ти прийди, я тебе так чекаю.
В серці тліє жаринка кохання,
Душу нею твою я зігрію.
Якби ж знав, як тривожить чекання,
Як у душу вливаються мрії.
Я так щиро запрошую в осінь,
З нею, клена букети збираю.
Вже на листі холоднії роси,
Іх теплом я своїм зігріваю...
Я так щиро запрошую в осінь...
Ти прийди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453496
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Упала осінь листям на долоні… (Тамара Шкіндер)
Упала осінь листом на долоні,
Кладу в букет і ніжно пригортаю.
До шибки притулю на підвіконні,
Нехай осіннім золотом палає.
Тут проминуть дощі та вітровії,
Похмурі проганятиму тумани,
Теплом душі я осінь обігрію
Нехай такою буде поміж нами.
Забарвлю листя гронами калини,
Вдихаю щедрість осені багату…
А в спомині – ще ті осінні днини,
Які отак букетом гріли хату.
У спомині – та зустріч із дощами,
Останній крок осіннього прощання.
Тепер ця осінь дихає не нами…
Букетом ... зігріваюся … востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453487
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
У Карпатах літає сніг,
А у Львові танцює осінь.
Дощ повільний, розмірений біг
Зупиняє в моєму волоссі
І виблискує в ньому. А я
ТОму тішуся, бо діадема
Із дощу - то розрада моя
В цьому світі, де вічна проблема -
Гроші, побут, робота, житло...
Аби краще усе, аби ліпше!
Світе білий з хижацьким єством,
Що тобі до мого крику-віршу?
Що тобі? А мені так болить,
Так судомить і хилить додолу...
Світ - в якому життя, тільки мить,
Світ - в якому не вірять нікому...
Як мара, через натовп іду,
Краплі срібла блистять у волоссі.
Чи написано так на роду?
Тільки я, тільки дощ, тільки осінь...
23.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453415
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Чаклунка одягла свої обнови,
Ясного сонця стишила ходу,
Старанним пензлем обвела діброви,
І вже смакує грушами в саду.
Розсипала бурштинове намисто —
І на м’яких шовкових моріжках,
Під таємничий шепіт падолисту
Добродій-жовтень ходить по стежках.
Відсвічують багрянцем дивні чари,
Тремтять на листі крапельки роси,
І сонце нишком супиться крізь хмари
На тихі приворожені ліси.
Перегортає землю сивий леміш,
Мов сотні раз прочитані томи,
І сіє смуток з радістю впереміж...
Надворі осінь стріпує крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450104
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 08.10.2013
Ветер закусил, как конь, удила,
Гриву растрепал из облаков,
Над землей, склонясь, прошел учтиво,
Лишь трава сбивала пыль с подков.
Он бывает ласковым и кротким...
Так, он, нежен в летнюю жару,
Как, дитя, колышет в море лодку
И от злости рвет с дубов кору...
Он живет, как люди, настроеньем,
В ярости, срывает крыши прочь...
А весной, вишневым дуновеньем,
Для влюбленных возбуждает ночь...
Как люблю, его, страстей порывы,
Уважаю час, когда он спит...
А еще, волшебные мотивы,
От которых все внутри дрожит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453337
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
***
За грядками, за ставочком
сонечко проснулось.
До води качки рядочком
радісно вернулись.
Соловейко тьохка палко,
день новий вітає.
У човні сидить рибалка,
спогади гортає.
У зажурі над ставочком
посхилялись верби.
Ген рясніють бур'яночки,
видно ферми ребра.
Край городів пахне гречка,
соняхи квітують.
А вже й вечір недалечко.
Що ж бо він готує?
Грає рибка на ставочку,
і клює, й зринає.
Скаче півень, квокче квочка.
Хутко вік минає.
Ген полощуть ластівочки
крильця у водиці.
Долинає сміх дівочий,
сумно молодиці.
За грядками, за ставочком
сонечко сідає.
Козаченько дівчиноньку
ніжно пригортає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452584
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Краплини думок у долонях,
І кава холодна в горнятку.
Самотність вистукує в скронях
Минулого знаками згадку.
Знов осінь в багряному листі
Мандрує по вулицях Львова.
Ось двоє... З кохання в намисті,
Цілунки палкі - їхня мова.
Ці двоє - не я і не ти вже -
Ми кадри старого лиш фільму.
Та серце найкращі залишить...
І в нову любов... Тепер вільна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450290
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 08.10.2013
Позолотила руку вільха-схимниця
Мольфару-жовтню, листя намела.
Бурлить еспресо, бульбашками піниться,
Парує в сад розніжена імла.
Між ниточок мережив павутинових
Сотає літо бабине тепло.
Заплівся вітер в кучерях шипшинових,
Густим барвінком небо зацвіло.
Бринить світанок райдужними росами -
Сповзають краплі, світлі, ніби ртуть.
Побудь зі мною мрійницею, осене,
Грайливим літом трішечки побудь.
Вже не гірчать порожніми надіями
Мої гаї, зодягнуті в парчу.
Лоскочу просинь лагідними віями,
Ступаю в день, а мариться - лечу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453321
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Ранок. Я.І чашка чаю.
І годинник на стіні.
Відсторонено вивчаю
Відблиск сонця на вікні.
Майже тиша. Майже звуки
(Ми з годинником -живі),
Його серце гучно стука,
Ніби думка в голові.
Телефон. Гуде на "вібро ".
Ігнорую його спів.
Недописаним верлібром
Чайник знову закипів...
Чай. Ковток .Блокнот і ручка.
Напівтиші кашемір.
Випала з душі колючка
НОвим віршем на папір ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453294
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Осінь лі́та хлюпнула в діброву -
Заіскрився сонячний кришталь
І берізку, панну гонорову,
Загорнув у лагідну вуаль
Теплий день. Розсипала коралі
Горобина в кучері струмка.
На осінній мідній пекторалі
Розтопилась паморозь крихка.
Пишна липа, променем розтята,
Нагинає віти до землі,
Чорнобривці, ніби кошенята,
Під парканом ніжаться в теплі.
Мов тугі пшеничні перевесла,
Блиски сонця пнуться у вікно...
І в моєму серці крига скресла,
Струменить судинами вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453219
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Йду по місті. Так людно. Вбираю вечірнюю свіжу.
В золотому батисті осики і кленів чубки.
Сонце напрацювалось, залізло в дубовую діжу.
Місяць вибіг на службу і зорі за ним залюбки.
Так спокійно. Так тихо. Так любо сьогодні гуляти.
Літо бабине плечі і душу вкриває теплом.
Я його збережу, принесу на долоньці до хати.
Буде гріти мене, як завіє зима за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453216
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Надворі ніч. Чомусь не спиться, а в очах,
Як дика птаха, зачаїлись біль і страх.
Сумує погляд, голос гірко тужить,
Самотня жінка - їй життя байдуже…
Забула радість. Горем зранена душа
Вже більше не літає - два міцних крила
Висять безсило, їх давно зламали,
Злі люди честь спаплюжили зухвало…
Та раптом погляд запалав ясним вогнем,
Не дивлячись на сильний біль та серця щем,
Душа до сонця знову полетіла,
Бо Бог Всевишній дав їй нові крила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452891
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 07.10.2013
На розпутті солодкоï мріï,
Де хисткий і вузенький місток,
Я, напевно, обрати зумію
Той, один, але правильний крок ...
Я зумію пройти босоніж
По стерні неосвячених рим ;
Просто стати інакшою з-поміж
Тих, хто душу ховає за грим ...
В рівновазі між "хочу " і "можна"
Балансує свідомості плин ...
Я, напевно, ще трохи спроможна
Відрізнити від кави полин ...
У завітрених далях осінніх,
У стуманених звуках доріг,
Твоï очі -неначе спасіння,
Поцілунок -немов оберіг ...
Завдяки твоïм сонячним віям,
Я зроблю отой ,правильний ,крок,
Бо я вірю, що вдвох ми зумієм
Подолати вузенький місток ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452647
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Посипався горіх зелений –
Обмерзло листя.
Каштани оголились, клени
Під вітру свисти.
А яблука червонобокі
Блищать до сонця.
Останні набирають соки
З коріння донця.
А небо синьою габою
Укрилось знову.
Зелене листя між собою
Веде розмову.
Воно ще хоче відчувати
Сонячну ласку.
З квітками, травами зіграти
В осінню казку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453042
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Цій осені, що вкралася зарання,
Удар завдавши нагло і вороже,
Своє я залишаю запитання,
Бо хто ж мені все пояснити може?
Розкаже хто про пустоту прогірклу,
В якій хвилини цебенять роками
І туляться печально до одвірків
Холодними, безсонними ночами?
Чому всі дні широкими мазками
Змальовуються фарбами сумними?
І що, скажи, що трапилося з нами:
Були бо рідні, стаємо - чужими.
Чому наш день подібний до завії,
Хоча вощаним листом сипле осінь?
Чому я все іще плекаю мрію
І вірю у твоє кохання досі...
05.10.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453023
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Полилась мелодія осіння,
По дібровах і полях широких.
Піднялась на крилах в небо синє,
За вікном вже чути Жовтня кроки.
По землі ступає гордовито
І багрянцем осипає Осінь.
Про кохання каже їй відкрито
І вплітає хризантеми в коси.
Зазирає в очі малахітні,
Накидає шаль на ніжні плечі.
І слова ласкаві та привітні,
Він коханій шепче кожен вечір.
А вона усмішкою своєю,
Спокушає клена чарівного:
"Хочу бути любий лиш твоєю
І плеча торкатися лиш твого"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452963
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Коли надворі вітер злиться,
І дощ холодний б"є у скло,
До тебе хочу притулиться,
Відчуть приємне це тепло.
Які гарячі в тебе руки!
Приємний подих зігріва.
Я чую серця твого стукіт.
Хіба доречні тут слова?
І повернулось ніби літо.
Жасмін розцвів знов під вікном.
Було це нами пережито...
І так задихало теплом.
Тепер жасмін укритий снігом.
Пташки клюють горобину.
І так чарують своїм співом.
Торкають серця глибину.
Нехай там осінь холоднюча..
А на порозі вже зима.
Вона, звичайно, неминуча...
А ти цілуй нежартома...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452741
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]
Коли сповиє дні мої імла,
Залиш мені запаленим ліхтарик,
Щоб я до світла вирватись змогла,
Своїх страхів долаючи примари.
Хай голос Твій веде мене між гір
І крок мій стане впевненим від того,
Що серце в Тебе чисте, як сапфір,
Мені покаже істинну дорогу.
Хай не впіймають дикі манівці
Моїх слідів мережива шовкові.
Кришталь сльози затисну в кулаці
І просвітлію з дотиком любові.
Забуду все - невдачі і жалі,
Вдихнувши небо, світле і погоже!
Буває так: загубишся в імлі,
А шлях тобі осяє світло Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Ввійшла у мене осінь непомітно
Мене ввібрала, розчинила в со́бі
Перемолола у своїй утробі
Забрала все, що було в мені літнє
І я стою... Ні - опадаю листям
Я - Він?... Вона?... Я - Осінь. Просто осінь
Жбурляє мною, вулицями носить
Вкриває вітер інеєм іскристим
І я встеляю вулиці і сквери
Зриваю - рву на клапті парасолі
А люди йдуть, клянуть мене і долю
Переді мною зачиняють двері
Лиш ТИ одна дверей не зачинила
Дозволила торкнутись Твого світу
Я Бабиним, Твоїм зробився Літом
В обіймах Ти мій холод розчинила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452351
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Сонце лоскоче шовкОву фіранку...
Осінь танцює стриптиз в ритмі танго ...
Каву наллю у свою філіжанку,
В ту, на якій намальований Янгол ...
Пледом думок обгорну своï плечі
(Він такий теплий, хоч трішки колючий) ...
І, одягнувши носочки овечі,
Спогади крадуть хвилинки сипучі ...
Мружиться небо пір'ïнками хмарок,
Ясен гойдає обвітрене личко ...
Зграйками милих яскравих канарок
Руки обсіли моï рідні звички ...
Граються в піжмурки слово і рими ...
Із приймача лине "В пам'ять Карузо "...
І, ніби фея -легка і незрима,
Тихо підходить навшпинечках Муза ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452308
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Мишка – славна трудівниця,
Влітку працювала.
В нірку мірок п’ять пшениці
Притягла, набрала.
Ось поля вже голі. Сіра
Настрій не втрачає.
Сховок в неї є від звіра,
Їжі вдосталь має.
Якось вилізла із нірки,
Десь хом’як узявся.
- Може маєш жита мірку?
Щось проголодався.
З поля все зерно зібрали
Люди ненаситні.
Решта птахи поклювали –
Поїдали спритні.
- Маю в нірці я запаси.
Чом мені не мати?
Не точила влітку ляси,
Бігала збирати
Колос, несла до порогу.
Дам тобі пів мірки.
Тільки раз! Й забудь дорогу
До моєї нірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452263
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Я каву заварю собі сама
І постіль незастелену залишу,
Хай скористається теплом Зима
Та заметіллю цю зруйнує тишу.
В солоне море душу опущу,
Хай заживе, як рани, що на тілі.
На жаль, від болю я не захищу,
Бо ж і самій уже, мабуть, несила...
Розтоптана, зневажена, дарма!
І босими на склі стою ногами,
Та сухо там, бо крові вже нема,
Стекла вона болючими сльозами...
Відбілена, без болю ─ чистий лист,
А чи почну писати знов - не знаю.
Знівечений, щоб знову жити - хист,
Здається? Ні! Бо з вітром вже зникаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451974
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Слова мені залишились і все,
Нічого окрім слів - скупа розрада...
Кривим розмитим почерком есе
Виводить дощ по сірих автострадах.
Під парасольку туляться вітри,
Січуть в обличчя краплі, ніби струни.
Зітри мене із пам'яті, зітри,
Як вічність на табличці древні руни...
Як захмеліла впевнена весна
Останній сніг роздмухує у полі.
Густої зливи сива пелена
Сповила шовком пальці захололі.
Похмуре небо ру́ном затяглось,
Надуло щоки зморені старечі.
Слова мені залишились - хоч щось,
Хоч проблиски в холодній порожнечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452196
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013
* * *
Не пішла – зосталася в мені,
дивним болем душу сколихнула.
Поманили у терпке минуле
очі – і урочі, і сумні.
Виринає споминів луна…
Я, напевно, не зійду з арени.
Не даремно, ой невже ж даремно
в серці дзвінко зойкнула струна?
Не втиха мелодія – зліта!
Калинова виболена пісня.
Ще не пізно. Ще ніщо не пізно.
Миті зупинились! Гей, літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452101
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Пристрасні ягоди стиглоï ночі
Ми куштували з тобою до рання ;
В дивному стані "очі-у-очі "
Нам відчувалося неба звучання ...
Креслили руки якісь візерунки
На розпашілих тілах розімлілих ...
І від вина вогняних поцілунків
Геть збожеволіли...ні ...оп'яніли ...
Ми відпивали кохання ковтками,
Вміло смакуючи зоряні миті,
Білотрояндовими пелюстками
Ніжились губи на перс оксамиті ...
...Пристрасні ягоди стиглоï ночі
Падали нам у гарячі долоні ...
Ïх післясмак десь у грудях лоскоче
І розливається хвилями в лоні ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452093
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Уронило холодное утро, росу, в позолоту,
Извлеченную, осенью, в листьях припавших к земле...
Засияла, она, в благодарность лучам, за заботу
И мне вдруг показалось, что в сказочной я Шамбале.
Расступились на небе упрямые, серые тучи,
Яркой радугой вспыхнул, вдруг, мост над парящей рекой...
И алмазною россыпью вздрогнули горные кручи,
Увлекая в осеннее чудо изящной рукой.
В изумленье не впали лишь сосны и ветхие ели,
В их колючих манерах апатия к цвету лежит,
А лет двести назад, они так же искриться хотели,
А теперь... даже лист прикасаясь к иголкам дрожит.
Улыбаются, бликами, нежно-морозные росы,
Недовольствием ропщут седеющих туч череда...
Растрепались осенние желто-багряные косы...
Я к волшебной стране ухожу далеко в никуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449479
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Мій тихий ранок розбудив, як грім,
Поклавши день новий на підвіконня.
Прийшов, як осінь, в мій самотній дім,
Де чай холов і марило безсоння.
Я двері відчинила—і ось так
Ти став, як осінь, на моїм порозі.
Усі думки, розтиснувши кулак,
Розсипались намистом по підлозі.
Переступивши через мій поріг,
Немов ще боязка мала дитина,
Ти зжовклим листям впав мені до ніг,
І обіймав, цілуючи ,коліна.
Мені по серцю холодом пройшло,
А потім болем вжалило у груди.
Неначе сонце, що лише зійшло,
Очистивши світанок від полуди.
І невгамовним проливним дощем
Лице вмивали надпрозорі сльози.
З’явились сотні образів, поем,
Щоб більше не писати осінь-прозу.
Осінній вітер забере печаль.
Слова мовчать, бо їх уже не треба.
Сувору з серця стягнено вуаль,
Мов сірі хмари з радісного неба…
…Своїх думок щасливих не зловлю,
Знов ароматний чай я п’ю спросоння.
А ти щоранку, поки я ще сплю
Мені букет кладеш на підвіконня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451410
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 30.09.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Колись настане час такий,
Що будем ми, як малі діти.
Він може бути нам гіркий.
Чи перестанемо любити?
Хіба зима остудить кров,
Що ще недавно так пашіла?
Не допустіть, щоб сум зборов,
І щоб душа тут заржавіла.
Нехай вона розтопить лід.
Боріться з цим, поки є сила.
І скільки вам не буде літ,
Воюйте, щоб не зледачіла.
Радійте променю в вікні,
Всміхніться першим раннім квітам.
Відкиньте думи геть сумні.
Добавте їм побільше світла.
І хай вони несуть туди,
Де квіти кригу пробивають.
Та наполегливо бредіть:
Вони чарівну силу мають.
У них учіться сильним буть.
На зло морозам і негодам.
Погляньте: як вони цвітуть!
Не вірять вперто всім прогнозам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451554
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Задощилося ...що ж ...буває ...
І у літа погас вогонь ...
У шаленому днів розмаï
Не пусти лиш моïх долонь ...
Не печалься! Повір, не треба -
Вкриє душу зелений мох ...
Відбивають калюжки небо -
Ми по хмарках ідем удвох ...
Не свари цю невчасну осінь,
Що не має для нас зірок,
Не її в тім провина зовсім,
Що цей вересень геть промок ...
Задощилося ...що ж буває ...
Липне вечір до підвіконь ...
Ми розмову зігрієм чаєм,
Ніч прийдешню -теплом долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451674
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря,
де лебединий став і запашні отави,
де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать
на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть,
з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь. Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь. Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток
і тепла церква в профіль.
І коні на лугу. Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця
змістився центр Європи.
І струменить Любов –
неперебутній скарб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451544
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Просякнутий вином бордовим лист
Стікає хміль осінньою сльозою.
Не чути соловейків — зникнув свист.
Ступає жовтень вільною ходою.
П’янить нектар у зрілості плодів,
Горіхи грецькі падають у згоді,
А усмішки пузатих гарбузів —
Прикраса для роздягнених городів... 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451637
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Мій сад сьогодні дихає полинно,
Між трав пожухлих тліють болота́,
Нанизує дощинки покраплинно
На павутинки осінь золота.
Немов лампадки, охрою налиті,
Махрові айви блимають в туман,
Молочний дим снує по оксамиті-
Між мокрих яблунь куриться кальян.
Пливуть мелодій течії прозорі -
Мрійливий вітер пробує кларнет.
Не я тебе намріяла, а зорі
Зіткали з пилу світлий силует.
Сховала нас загублена альтанка,
Сотала пряжу хляпавка густа,
Гіркої кави тепла філіжанка
Нам зігрівала пальці і вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451466
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Цей львівський дощ... Куди без нього ми?
Все моросить... Мінорну грає гаму...
Прикриє осінь теплими крильми,
Щоб душі не покрились холодами.
Цей львівський дощ... Лиш кава на столі
Парує ледь у затишній кав'ярні.
Всі спогади десь зникли у імлі,
І дощ змиває їх сліди примарні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449861
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 28.09.2013
[img]http://s019.radikal.ru/i634/1309/29/6c1b443822b4.jpg[/img]
[b][i][color="#160fd9"]***
Мы рождены для счастья и побед?
О, как обманчив этих слов секрет.
Что светится, порой, совсем не греет,
А лучшее во тьме глубокой зреет.
12.10.10.[/color][/i] [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450373
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Бреду зіщулено поміж дощами.
Пожухле листя по кутках жбурляє вітер.
Янтарний клен поскрипує гілками,
І чорнобривчате минає літо.
Ховаю спогади під парасолю.
Маленький купол відмежовує від світу.
Із марева дощів могутні тролі
В полон взяли останній промінь світла.
Нудьга дошкульно сіла на рамена...
Шукаю дивосвіт в осінніх креативах.
Займиста ікебана з листя клена
Запалить вогник бажаного дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451374
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
На вірш "Глядя в даль "...автор OHRA
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450171
Там, де ріка загорнена у тишу,
Де тихі хвилі стомлені печаллю,
Художник посивілий вміло пише
Промінням сонця світлі пасторалі ...
Вдивляючись у небо і у воду,
Цілуючи вітрам легкі долоні,
Наносить пензлем на полотна вроду,
Тієї, що заквітчана осонням ...
...
І мліє осінь від штрихів умілих ;
Ревнує, звісно, та боготворить,
Того, хто віднайде у днях дозрілих
Одну єдину, але справжню мить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451345
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Не встигла попрощатися із літом,
А вже у серце осінь зазира
Безвільно догорілим пізньоцвітом -
Холодним торком сивого пера.
Лишилося привілля волошкове
В обіймах медоросяних вітрів,
То ж тягнеться рука тепер до слова,
Розшитого бавовною жалів.
Допоки журавлині перевесла
Маліють у небесній далині,
Останнє світле мрево мляво креслять
Хмаринки позолечено-сумні.
І під крилом у бабиного літа
Корують* душу вижухлі садки,
А на листках віршують пізньоцвіти
Осінні неусміхнені рядки...
(27.08.13)
*корують - в знач. лікують
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451321
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Летние каникулы!
Ура-ура-ура!
Снова в гости к бабушкам
Едет детвора!
Бабушке-медведице
Тоже повезло -
К ней на все три месяца
Привезут его!
Маленького мишеньку-
Доброго внучка.
Будут читать книжечки
В поле у ручья.
Будут они песни петь,
По воду ходить,
И других медведиков
В гости приводить.
Бабушка для внучека
Мёду набрала,
Собрала все лучики,
В сказки заплела.
И ночей она не спит,
Внучека всё ждёт.
Наконец настал тот день -
Радости её...
...и предела не было!
Только повзрослел...
Он уже не мишенька,
Он уже - михей!
Он в приставку рубиться
С ночи до утра,
Выходить не хочет он
Даже со двора.
И рычит на бабушку -
Милую, родную:
"Ты не отвлекай меня!
Видишь я воюю?!"
Плакала медведица,
Что тут говорить?
Плохо ей без внучека...
Как же поступить?
И на горюшко её
Мышки собрались:
"Напугаем мы его
Так, что - ух, держись!"
И пока мишутка наш
В Гитлера стрелял,
Его плотный круг мышей
Тихо окружал...
Вспомнил он, что хочет есть.
Взгляд от монитора -
Тут мышей уже не счеть...
Визг по всему дому -
И закрыв глаза бежит:
"Бабушка, родная!
Ты спаси меня от них!
Я грубить не стану!"
В общем, тут мораль проста -
С бабушкой потише...
А иначе вас тогда
Покусают мыши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451301
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Вже вбралась в червоне намисто калина.
Тумани частіше приходять до нас.
Птахи ось до вирію голосно линуть –
То пізньої осені зоряний час.
Така різнобарвна, така гомінлива,
Мов мрія дівоча у ранні літа.
Зі смутком своїм, наче барви мінливі,
Із серця щороку кудись відліта.
Червоне намисто щораз на світанні
Вертає нас в спогади знову і знов.
Бо сенсом життя є палке лиш кохання
І матері щира та вічна любов.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449244
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 27.09.2013
(Із підслуханого)
Цікаве запитання –
Як живу?
Все, звісно, не розкажеш телефоном...
Багряне листя стиха на траву
Вкладає вітер.
Виноградне гроно
Наповнилося соком.
А вночі
Спить голуб на моєму підвіконні.
Сьогодні зранку сіро,
А дощі
Осінні
Колисково-монотонні.
Живу...
Як всі!
Втікаю від проблем
У дивний світ фантазій та ілюзій.
Пишу вірші,
Нових шукаю тем,
Знайомлюся
І маю уже друзів.
Живу...
Радію осені, дощу,
Збираю листя жовте у букети.
Плач́у за все!
І дорого плач́у...
А запитати хочеться: „ А де ти?”
Та я мовчу.
Тамую давній біль
В кутку душі.
Єдиний порятунок
Мовчання золоте.
Як ти посмів?
Навіщо кинув слово – наче трунок
У вир душі?
Ти дуже завинив!
Де взяти сили, щоб простити вкотре?
Життя, що повне гроз, незгод і злив,
Як літо бабине – не тепле і коротке...
Живу...
Як осінь!
То сльоза спаде,
То посміхаюсь,
А бува – радію,
Як бачу чорнобривці де-не-де
На клумбах міста.
І лелію мрію
Голубкою летіти в небеса
Із голубом...
І день отой настане.
Щасливі вогники ще спалахнуть в очах!
У Львові осінь... Зацвіли каштани.
26.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013
Вогонь велику силу має:
Його призначення - горіть.
Коли легенько він палає,
То можна руки в нім зігріть.
Зігріть і тих, хто поряд з вами.
Дорогу зможе освітить.
Підеш упевнено шляхами:
Від темноти він захистить.
І будуть впевнені, хто поруч,
Що він для них дороговказ.
От тільки хай не зробить попіл
Із найдорожчого для нас.
Вогонь сердець хай ніжно гріє.
Нехай не спалює серця.
І хай ніколи не зітліє
В руках умілого творця.
У того, хто любити здатен,
Хто може щастям осліпить.
У кого погляд добрий, ясен.
Хто може словом ізцілить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451215
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013
[img]http://www.motosvit.com/Moto%20Guzzi/nevada750/10.jpg[/img]
Гуде мотор, заходиться в ревінні,
Ковтає іскри вранішня імла,
Тримай обличчя в чистому промінні,
Лети до сонця, світла і тепла!
Глянь, золотаву осені палітру
Твій кінь залізний хвацько борознить.
Тримай долоні крилами до вітру,
Спивай ковтками лагідну блакить!
Десь миготять калейдоскопом гори,
Вчорашніх тіней сліду вже нема...
Цей незбагненний Всесвіт неозорий
Ти під прицілом погляду тримай!
Яскравих фар горять метеорити,
Асфальт цілують полиски живі.
Тримай душі віконечко відкритим
Новому дню і посмішці новій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451015
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 27.09.2013
Ми тулилися спинами,
В різні боки дивилися
І мовчали так голосно,
І кричали так тишею.
Розмежовані стінами
Суперечки-Чистилища,
Що зростали так болісно,
І ставали все ширшими.
Ще тулились потилиці,
Хоч лоби вкрились ґулями,
І словесні баталії
Вирували у головах.
Серця биті на милицях,
У взутті, що намуляло,
Пройшли крізь аномалії
Де бул́о надто холодно.
Все ж тулилися душами,
Що від болю скрутилися,
Навідріз відкидаючи
Геть усі звинувачення.
Якби тишу порушили -
Вже б давно помирилися,
Та сиділи чекаючи
Хто попросить пробачення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451002
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 27.09.2013
Я сьогодні знов зіграю чорними ...
Вивчивши цих днів діагональ,
За думками сіро -ілюзорними
Заховаю світла пастораль ...
Відчеканю сни -монети зоряні,
Уплету колишнє в пектораль;
Спомини болючі та нескорені
Замережать пам'яті вуаль ...
За життя розплачуюсь з відсотками ...
Дні вином стікають у кришталь ...
Вишиваю білими стокротками
Вилинялу із роками шаль ...
Знову шах ... фігури перелічені ...
Тож чи варто зрошувать печаль?
У Записнику ходи відмічені,
Як Законів незначна деталь ...
Десь гримить -майбутнє пророкується?
Що кує за хмарами коваль?
Д'ійде свято до моєï вулиці,
Чи прямує у безмежну даль? ..
Кину жереб ...завтра знову чорними?!.
Облупилась із душі емаль ...
Звуками різкими і потворними
Виграє ілюзію скрипаль ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451182
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013
Білокоро берізко, чому знову сумна?
Чи промокли вже ніжки, чи вода крижана?
Чи сумуєш за днями, коли сонце, весна?
Може, серце тривожить, що ти зовсім одна?
А чи вітер безжальний: втратив ніжність свою,
І тобою награвся, шука іншу в гаю?
Чи від суму гіркого листя-сльози, як град?
Ти послухай, сердешна, моїх мудрих порад.
Все в житті йде по колу: після радості сум.
Тільки він навіває для душі різних дум.
Бо не може буть свято для душі кожен день.
Життя швидко міняє теми ніжних пісень.
Не сумуй, ти хороша : після спаду - підйом.
Бачиш? Вітер цілує білокоре чоло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450833
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 27.09.2013
В этот праздник ваш совместный
Я желаю радости и счастья.
И в осенний день чудесный
Пусть отступят все ненастья.
Пусть искрятся в небе звезды,
И горит для вас луна.
Этот мир под вас лишь создан,
Ведь любовь у вас одна!
В общем, я вам не желаю
Замков, сказочной любви.
Я вам лишь одно желаю-
Прожить счастливо все дни!!!
[i]Поздравление родителям с годовщиной свадьбы)))[/i]
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451086
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 27.09.2013
Плаче хмарка за літечком,
Проливає печаль,
Зажурилася квіточка,
Що стуманилась даль ...
Плаче небо із осені:
Журавлів вже нема;
На крутий берег росяний
Вже ступає зима.
Плаче сонечко вишнею
У багрянці садів ;
Ніби стали ми грішними
Без серпневих медів ...
...Нам не зняти дощів роï,
Хай вітри гомонять;
Ми зігрієм теплом своïм
Вечорову печать ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450867
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 26.09.2013
Слова - Віталій Назарук
Музика, виконання, запис - Микола Шевченко
1
Розірву сердечні струни,
Щоб ти піснею відчула,
Мого серця спів далекий
І мелодію нову.
І засяють в тебе очі,
Наче зорі серед ночі,
І нам долю напророчать,
На життя одну…
Приспів:
Рветься серце, моя доле,
У широке чисте поле,
на просторії стодоли,
У кохання вир.
Квітнуть знов волошки сині,
Стигнуть грона горобинні,
І радіють люди нині,
І радіє зір…
2
Місяць вийшов із-за хмари,
Зорі всі зігнав в кошару,
Під мою стару гітару,
Пісня зазвучить…
Обніму тебе за плечі,
Щоб позбутись холоднечі,
Тихим голосом лелечим,
Стрінемо цю мить.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450903
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Собака — не друг человека.
Она куда больше, чем друг.
Кто, как не она меня встретит?
И голову ложит на грудь.
Нет, правда! Она обнимает.
Умеет смеяться она,
И вся прямо светом сияет,
Увидев меня со двора.
Она меня чувствует...очень...
И честно, когда я грущу,
Её взгляд ну так озабочен...
«Давай я тебя полечу...»
Она даже руки целует...
За что только это? За что?
За что же они нас так любят?
Так людям любить не дано..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450707
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013
[img]http://mailbox.gazetevatan.com/MailFoto/10_49_0426935_6.jpg[/img]
Зупинишся раптово на межі
І в шепоті дерев почуєш Бога...
Десь миготять шалені віражі,
А в тебе - рівна сонячна дорога.
І у твоїх з калюжами слідах
Відбилось небо, чисте і високе,
Хмарин лінива біла череда
Набилась вітру сивому за щоки.
Сочиться в душу музика легка,
Лелітками кружляють світлі ноти,
Чиясь ласкава впевнена рука
Тебе веде в небачені красо́ти.
Душа світліє, диханням своїм
Ти піднімаєш небо над землею.
Купає день в шафрановій імлі
Душі твоєї ніжну орхідею.
Отак, бува, застигнеш на межі,
Здмухнеш пилюку відчаю і втоми,
І світ зітре умовні рубежі,
І тіло стане майже невагомим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450746
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013
В гаю розвіяв Багрянець,
листки у охрі сиплються з беріз.
Мідяно – жовті падають у танець,
в останній свій, із осені каприз…
Руєн захмарив небо, задощило,
сонатом вітер з гаю затужив.
Заскочив серце, наче заніміло,
осінню тугу долами розлив.
Холодний Хмурень диха йому в спину,
озвалась чайка з плачем.
А дощ надворі пряжить без зупину,
змива осіннє плачем.
…Не падай в душу Осене - завіє,
не залиши у річці без весла.
Не напувай на дворі ностальгію,
лиши для мене часточку тепла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450683
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013
* * *
Висихає Сула.
В ріднокраї хворіє природа.
Не господарі ми.
І княгиня-ріка – нічия.
Подалась-відгула,
обміліла і втратила вроду.
Тихо стогне.
Ще мить
й заніміє її течія.
Знемагає Сула.
У журбі посхилялися лози.
Помирає ріка.
Та невже надійшов її час?!
Кров у землю ввійшла,
в ребрах русла лишаються сльози.
Тихоплинні.
Невже
екологія душ – не для нас?!
Совість ледве жива
зупинилася ген за дверима.
Упинається щем:
ще недавно тут пристань була.
...Пригадають колись:
тут були білі лілії й риба.
Схаменіться мерщій,
доки ще животіє Сула!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450685
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Вже опадають яблука в саду,
Де ми ловили пелюсткИ мелодій,
Де шепотів тихенько :"Украду ..."
Мій кучерявий синьоокий злодій ...
Ми куштували зоряне вино,
Приправлене любов'ю й солов'ями ;
І трав'янисто -росяне руно
Нам застеляло часовІ розлами ...
І ми злітали птАхами увись,
Туди, де простір обіймає душі,
Де почуття окрилені сплелись
Над поцілунком океану й суші ...
...Вже опадають яблука в саду
Рубіновим розірваним намистом ...
А я до тебе, як у травні йду,
Шепочучись із пожовтілим листом ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450753
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Ветер что-то шептал одинокой звезде,
Разгоняя промокшие тучи...
Говорил, что бывал далеко, но нигде,
Не встречал он земли своей лучше.
Здесь он каждую тропку не раз облетал,
Куст черемухи, с детства знакомый,
В чистом поле цветочки тайком целовал
И нес ввысь аромат невесомый...
Рвал по осени листья, бросая в траву,
Словно пазлы, меняя узоры...
И мечтал танцевать он с тобой, наяву,
Но луна, вслед, бросала укоры.
Ты восхода дождись, пусть проснется земля,
Пусть в лучах все вокруг засияет...
И тебя поведу по краям нашим я,
И твой свет ярче прежнего станет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450713
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
На пустищі дикім, де зарослі трав,
Під баком, що повен помиїв,
Ведмедик потертий самотньо лежав
Із бантом рожевим на шиї.
Дощило надворі.
Скуйовджений плюш
Намокнув і злипся.
Недбало
Ведмедик лежав у калюжі.
Довкруж
Нікого не видно.
Смеркало...
Новим він колись подарований був
На свято малому хлопчині,
І довгі роки жив улюбленцем у
Великій і дружній родині.
Він вірним товаришем був у житті,
Ділив із малим перемоги.
Чому ж опинився тепер в забутті,
І кинутий обіч дороги?
Чому по життю не шануємо тих,
Хто нам довіряв,
І з роками
Про них забуваємо?
Звісно, святих
Повік не було поміж нами.
Чому не спиняємось між метушні
Щоденних борінь до знемоги,
Не думаєм, як би жилося мені
Покинутим обіч дороги?
21.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450579
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Багрянокрилий янгол плаче росами,
Ширяючи у прохолодній рані
Садами, між старими абрикосами,
Що в свитку воскову стоять убрані.
Дірявить сонцем хмари із надією,
Про теплий день. На трав’яну палітру
Гілля, листви здригається завією,
Від подиху негаданого вітру.
Всміхається лоза очима спілими,
В окладі вій з льодинок паморозі.
Шапчинами вітають поруділими
Грибниці, перехожих при дорозі...
Замре печальний янгол сяйвом в просині,
Промінчиком зашарудить по лісі.
Мов окрик літа зблисне серед осені,
І розчиниться в дощовій завісі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450560
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Дивна жінка з очима осені,
У пуховій хустині літ,
Ще шукає в небесній просині
Запізнілий вишневий цвіт.
Зігріває вітри морозяні
Поцілунками теплих мрій,
І шепочуться ранки росяні
За мереживом стиглих вій ...
Тче вітрила зі снів і споминів,
Щоби колір -неначе жар ;
І вплітає всю ніжність променів
Із далеких зірок Стожар ...
Дивна жінка з очима осені,
Із душею, як у дитя,
Обійма сірі дні збурмосені,
Вміло лагодить хмар дрантя ...
І збирає пісні у кошички,
Щоб веселки сплести вінок,
Щоб співали веселі дощички,
Щоб дзвенів джерела дзвінок ...
Дивна жінка з очима осені
Щиро вірить в святу любов ;
І танцює ногами босими
На осколках людських обмов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450527
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
[img]https://scontent-a.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/t1.0-9/p370x247/10292530_830708136940442_8367619137235722010_n.jpg[/img]
[i]Картина Ніно Чакветадзе[/i]
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Кучері з мідним відливом, роса на щоці...
Я за тобою, мій янголе, в сиві тумани
Беззастережно подамся - рука у руці.
Там, де ти ходиш, ліси, наче первісні храми,
Сосни високі торкаються в небі зірок,
Пахне повітря терпким ялівцем і грибами,
Міддю виблискує теплий кленовий листок.
Там поміж вербами річка розсипала коси,
В полисках сонця сріблиться рідким кришталем.
Мліють від подиху вітру шовкові покоси,
Квітка бринить, зацілована диким джмелем.
Там, де ти ходиш, дерева шепочуться з Богом,
В небо фісташкове кануть ясні молитви.
Білим вітрильником день за широким облогом
Ковзає легко в сатинових пасмах трави.
Там не гірчать полинами невтішні розлуки,
Теплиться віра, мов чиста янтарна смола.
Сонце медове бере тебе ніжно за руки,
Гладить пір'їнки твого золотого крила...
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Пообіцяй, що не кинеш мене на межі
Раю свого неземного, де тінь моя тане
В теплому сяйві твоєї близької душі.
[img]https://scontent-a.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/t1.0-9/p370x247/10292530_830708136940442_8367619137235722010_n.jpg[/img]
[i]Картина Ніно Чакветадзе[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450395
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
До серця доторкнувся словом.
Зів"яла квітка підвелась.
Розкрила очі пурпурові
І знов багаттям зайнялась.
Малі листочки затремтіли
І так повіяло теплом!
Як жаль, тоді не розуміли:
Взнаки самотність буде двом.
Чому ж серця осиротили?
Нащо був душам цей надлом?
Коханню віку вкоротили.
І поховали десь тайком.
Осінній вечір ліг на плечі...
Невже в житті ще є дива?.
Аж бачу клин летить лелечий.
Несуть любов: Я ЩЕ ЖИВА!
Яка ж живуча в неї сила!
Чекала довго так вона.
Ми знов в серця її впустили.
Тепер на двох вона одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450392
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Сатинові прядки розсипала злива у травах,
Бузкові хмарини пливуть чередою на Схід.
Дощами намочена, тліє парча золотава,
Прикривши берізок прозоро-тонкий малахіт.
Зажурені верби гойдають намолені ранки,
Латтаття свічками застигло на таці ставка.
В занедбану тишу забутої нами альтанки
Стрункої берізки проникла тендітна рука.
А прілого листя в саду намело, ніби крилець
Метеликів ніжних насипали люті вітри...
Торкаються краплі моїх оксамитових вилиць
І блякнуть розмиті вітражні ясні кольори.
Молочного мрева з гаїв накурилось, як диму,
Замовк, обірвавши посріблені струни, фонтан...
Під ноти дощу заплітаю зажуру у риму,
І листя кривавить багряно, мов клаптики ран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450213
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Між нами сни ...обличчя ...кілометри .
Хандра осіння в холоді думок ...
І срібноросий трав'янистий светрик ...
І мерехтіння кришталю зірок ...
Та ти щоранку присилаєш сонце,
Щоб цілувало лагідно вуста;
І теплий "зайчик " на моïй долонці -
Кохання квінтесенція густа ...
А раптом хмарки набурмосять небо?
У абриси уважно задивлюсь :
Оте сердечко припливло від тебе-
Тоді сама я сонечком сміюсь!!!
Фото моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448424
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Відбувся день.
Розлито чорну каву.
На небі гуща.
Тільки пектораль
вдягає місяць
золото-рудаву
і дощ об шибку б’ється,
мов кришталь.
У вазі сонце –
жовті хризантеми,
вони про Вас нагадують мені.
коли погляну,
то зникає темінь
і промені з них ллються
неземні.
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки –
іскри-кожушки.
І карі очі поглядами стежать –
передчуттями
всипані стежки.
Листи читаю,
писані «між іншим»
і, наче чую голос вдалині,
що не погас,
а став іще ніжнішим…
як жовті хризантеми на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Загублена поміж готичних сосен,
Закутана у па́леву* парчу,
Блукальниця рудоволоса осінь
Збирає краплі сивого дощу
З ворсинок моху, лебеді-тумани
Пливуть по хвилях темних верховіть.
На потемнілі пагорби й поляни
Пролито теплу вересневу мідь.
Гірчить повітря прілим виноградом,
Що від шмагання зливами зачах...
Цілуй мене, моя осіння зрадо
Із присмаком цикути на вустах!..
*Палевий - блідо-жовтий з рожевим відтінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450007
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Неквапно прокидається світанок.
Вихлюпує на землю молоко.
На голову деревам ллє сметану,
Що вітерець смакує язиком.
Милує зір берізка одинока,
А як же до лиця їй ця фата!
Не можна відрвать від неї ока!
(До всього в нього мудрості хвата!)
Стоїть, як наречена, ледве диха.
В сум"ятті тільки коси поправля.
І тільки щось зітхає тихо - тихо.
Про що ж це її вітер умовля?
І гладить, як дитині,гарні коси.
На вушко шепче ніжні їй слова...
Але течуть у неї уже сльози:
Неначе вона й справді, як жива.
Це просто уже сонечко заграло.
Зняли завісу промені ясні.
І новий день з усмішкою вітало.
І думи десь діваються сумні...
Доброго дня Вам, мої Друзі!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449992
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Вже пахнуть снігами світанки,
Горіхи б'ють в дах-барабан -
Зима поспішає "у дамки",
Дописує осінь роман.
Весна запашна,літня спека -
Минулося все без фанфар.
Як жаль,що "на біс" соловейки
Не грають свій репертуар.
У них за законами жанру
Настав довжелезний антракт.
Торкай тепер струни гітари
І згадуй як квітнув твій сад...
Душа й восени прагне свята.
Для свята знайдеться резерв...
Нема чого долю картати-
У неї завжди свій маневр...
Насію в душі благодаті,
"Накрию поляну" надій
І може впрошу завітати
Заслужений хор солов'їв...
Заграли весільні музики,
Печеться в печі коровай,
Вже "гірко!" кричать стоязико
І ллється вино через край.
І розчервонілась калина,
Як дівчина між парубків.
Летять через всю Україну
Останні ключі журавлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449232
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Тобі я вдячна, що пішов з моїх думок,
Оселю серця мого назавжди залишив.
Забрав з собою гірких сумнівів клубок,
Щоб дощ страждань в лице холодний не періщив.
Тобі я вдячна... Життєдайне джерело
Душі очистилося від брехні-намулу.
В любові щирій відродитися змогло,
Завмерлі струни в серці сколихнуло.
Тобі я вдячна... Відродилася... Лечу
У сяйво днів нових, що в почуттів оправі.
Ти ж будь щасливим! - тобі щирістю плачу
Без жодних слів. Вони тут просто зайві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449430
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Сонце зайшло за лісосмугу,
Залився перцем небосхил.
В червонім сяйві серед лугу,
Між сивих пращурських могил
Сиділа бабця дуже квола,
В руках тримаючи букет,
Перед хрестом старим додолу
Для гав насипала канхвет.
Вона ридала, з того зморшки
Неначе м’якли від води.
Їй усміхалися волошки,
Голівки рути й череди.
І було чути, як старенька,
Сповнена тугою, журбой,
Засохла нібито опенька,
З хрестом ділилася бідой:
– Кого зростила я, Іване?
Мені хвала йде від людей,
Проте найбільше горе дане
Від рідних, від своїх дітей.
Один на фермі головує,
В полях збира врожайний хліб.
Він найманців чужих годує,
А рідну матінку – сусід.
Молодший наш такий учений,
Він археолога здобув.
Земель об’їздив – край вселений,
А рідне селище забув.
Він раз на рік листівку ма́рку
Прислати може до йменин,
А я тоді прошу Одарку,
Хай прочитає, як там син.
Медаллю, каже, наградили,
Бо цінну знахідку знайшов.
А я благаю вищі сили,
Аби хоч раз у двір зайшов.
Гадала, донька білолиця
Розвіє ген жіночий плач.
Мар’яна з’їхала в столицю,
А муж у неї мов палач.
Сам їздить із директорами,
Її закрив, неначе в хлів.
Яка там подорож до мами?
В самої трійко дітлахів.
І я тепер одна, Іване.
Зростила, дáла, що могла.
Одарка ходить, баба Ганна,
В цілому, в хаті я одна.
Тебе младим цей світ пом’янув.
Ти все казав: дітей рости.
І хоч би раз із неба глянув,
У що ці дітки проросли!
…Там, де в полях зростає рута,
І перцем сходить небосхил,
Старенька мати, ніби пута,
Скинула душу між могил.
Коли зайшло за лісосмугу
Червоне сонце, все село
Померлій віддало заслугу.
А рідні дітки, хоч би хто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449022
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Плейкаст на это стихотворение можно посмотреть здесь:
http://www.playcast.ru/view/1929961/84e4ce25a9eb9b67c95bdfdacf95de638d39e9bbpl
Я не просила - сам меня позвал,
Путь в небе указав мне звездной пылью.
Так нежно говорил, так целовал,
Волшебной силой наполняя крылья.
И в небе я летала выше всех,
Влюбленным взглядом на тебя смотрела,
Ты слушал заразительный мой смех
И открывал мне сердце без предела.
Я даже и подумать не могла,
Купаясь в своих ярких ощущеньях,
Что есть другая, ждущая тепла-
С ней проще, она ближе без сомненья.
Её ты пригубив, забыл меня
И , опьянев, стал счастлив с ней без фальши.
Ты счастлив???? Я так рада за тебя!!!!
Люби и наслаждайся этим дальше!
Я искренна, поверь, ведь я люблю
Лишь не понятно почему так больно.
За свой полет тебя благодарю,
Но больше не хочу летать... Довольно!
Я свои крылья отдаю тебе!
Лети! Зачем тебе чужие драмы?
А мне, напоминаньем на спине,
Останутся два безобразных шрама...
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288518
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 16.09.2013
Уж бисером звездным все небо укрылось,
Луна золотая кулоном зажглась...
А ель вековая к горе прислонилась,
Гармонь по околице песней прошлась.
Ночь, скрыла с любовью дневные заслуги,
Заполнив свой мир пустоты тишиной,
Гармонь приняла в благодарность услуги,
Играя романс тишине не земной.
Заря на востоке открыла в ночь двери,
Растаял прекрасный ночной антураж,
Открылись врата у небесной артели,
В лучах засветился волшебный пейзаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374249
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 16.09.2013
А я всё смотрю на людей...
До чего же штампирован каждый.
Нас всех тянет в одну канитель
Этих смыслов и жизней бумажных.
О материи, ладно, молчу.
О любви.. о святой, о жестокой?
Я душой всей в их души кричу:
Да не страшно мне быть одинокой!
Вот, никто не согреет постель... -
Так возьми потеплей одеяло,
Гениальных идей у людей
В одиночестве меньше не стало.
И вообще, присмотрись за собой.
И у стен, как известно, есть уши.
А весеннею-зимней порой,
К нам взвывают из них чьи-то души....
Он когда-то погиб, а она...
До чего же, ну Боже, красива.
Свечи в Церкви... и их сыновья...
Кроме - нет. Никого не любила.
Согревает и дарит тепло,
Просто рядышком встал - осветила.
И с улыбкой всегда входит в дом,
Хоть вверху, не в постели любимый.
А другой месяцами угрюм,
Ах, покинула очередная.
Бесконечность отчаянных дум
Каждый день он судьбу проклинает.
Что потом? Да по кругу опять.
Будет снова вторая и третья.
Точно так же он будет бежать...
От себя...ничего не заметив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448989
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Важка теракотова втома
Лягла сухолистом до ніг.
Бажання смарагдову крону
Присипав байдужості сніг.
Бурштинова легкість застигла
В осінньо-тягучій смолі.
Небесна зажура не встигла
Злетіти в лелечім крилі.
Загадкою аквамарину
Лишився до літепла шлях.
Розраду лиш тільки калина
Сховала в червоних серцях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448708
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Вощить мій сад медами у тумани,
В колючу мряку, сиву, ніби льон.
Шовковим лиском, золото-багряним,
Бентежить осінь по́ранками сон
Моїх дерев, закутаних у тишу,
У поторочі свіжого дощу.
В долонях літо бабине колишу,
Твоїм теплом намоленим вощу
У темінь крон, обтяжених плодами,
На кросна виноградні у дворі...
Ще сходи пахнуть теплими слідами,
Що день новий для мене приберіг.
Ще запах твій із мускусним акордом
В'їдається в кожнісінький листок
І погляд, затуманений і гордий,
Пронизує, як протяг, до кісток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448605
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Слова - Кириленко Тетяна (Isetta)
муз., виконання - Шевченко Микола (Николя-бабА)
Коли ти дивишся у синь хмільного неба,
Коли по ночі в нім рахуєш зорі,
Згадай, не тільки ти, а через тебе,
Життя свої змальовує узори.
Коли тобі в душі від чогось тепло,
Або тебе щось змушує радіти,
Ти пам'ятай: не ти, а через тебе
Життя сприймає все, що є в цім світі.
І кожен рух, і кожен дотик - трепет,
І кожен подих - просто щастя бути.
Бо то не ти, а просто через тебе
Життя бажає саме це відчути.
Коли ідеш - то будь у кожнім кроці.
Коли ти любиш - дай тебе любити.
І мрій своїх не відкладай на потім,
А просто дай життю тебе прожити...
Внизу - посилання на сторінку чудової авторки Isetta
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=19672
11.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448539
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013
В город по имени Детство,
На красном коне я примчал,
Чтобы душою согреться
И вспомнить начало начал...
Синее синее море,
Желто-горячий песок,
Чайки, как будто в дозоре,
Солнцем горящий восток...
Волн убегающий хвостик,
Рыбой шаланда полна...
В детство разрушенный мостик,
Но не моя в том вина.
Только, вот, снова и снова,
Глядя от берега вдаль...
Детство вернуться готово,
Только не может, а жаль...
В город по имени Детство,
Я вновь возвращаюсь во сне...
В нем мыслями можно раздеться
И мчаться на красном коне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448335
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Осінній ранок виплива з туману.
Стирає марево із заспаних очей.
А я лицем, де сонце сходить, стану,
Зніму тягар недоспаних ночей.
Поволі розправляю никлі плечі.
Усмішку від проміння запалю.
А сум мій віднесе косяк лелечий.
Тебе, моє кохання, ще знайду.
Радію тим краплинкам, що на листі.
Вслухаюся в мелодію дощу.
Як гарно ж так деревам, що в намисті!
Тебе вже, любий, я не відпущу!
І пролісками серце хай розквітне,
І стане діамантова роса.
А щастя, що для інших непомітне,
У серці тепер знову воскреса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448095
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 10.09.2013
А він ішов... Тулився до людей -
потворний кіт - обдерте ліве вухо
Більмом на оці зиркав на дітей,
а ті кота гамселили щодуху
Та він ішов... Шукаючи любов,
горнувся кіт потворно - неповторний
та гнали його люди знов і знов,
і лаяли... Вже майже рефлекторно
..................................................
Одного дня, знайшло його дівча
розтерзаного псами... ледь живого
Він жалібно і кволо так нявчав...
Схилилася із жалістю до нього,
Потвору приголубила - таки
Він зболено поглянув на дитину,
а потім пригорнувся до руки,
замуркотів...
І стихнув за хвилину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448119
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Так айстрово в городі!.. У медах
І нотках амбри викупаний вечір.
Хмарин лінива біла череда
Вляглася горам на могутні плечі.
А в небі тепле пінне молоко
Розбавила брунатна крихта кави.
Рожеве сонце ген за бережком
Видмухує малинові заграви.
Барвистим айстрам китиці дрібні
Цілує вечір ніжним перламутром.
Крадеться ніч, мов кішка, по стерні,
У променях виблискуючи хутром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448091
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Я преклоняюсь перед Вами,
Спасибо Вам я говорю,
Учитель с добрыми глазами,
Что научил меня всему.
Спасибо вам за труд ваш тяжкий,
За жизнь прожитую не зря,
Что научили не сдаваться
И радовались за меня.
Спасибо Вам за пониманье,
И за любовь – низкий поклон,
Спасибо Вам за ваши знанья,
Вы – настоящий Педагог!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447995
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013
* * *
Відлітувалось.
У дозорі – осінь.
В сумні литаври барабанить дощ.
Бешкетник-вітер вдавано голосить.
І хмари, й сонце.
Роздоріжжя прощ.
Кумедний сум,
безрадісні забави.
З небес прощальне долина "курли".
О, як палають, як згасають барви!
Відвікувалось.
Наче й не жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447891
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013
За порогом твоєї вічності
Ще існують римовані сни ...
Еталоном подій пересічності
Стали перші струмки весни ...
За кордонами рук і дотиків,
Виявляється, є життя ...
І у стилі новОï готики
Знов застигло дощів лиття ...
Десь, у вимірах підсвідомості ,
Не знайшлись у рівняннях ми ...
Переживши осінні повісті,
Сонце котиться до зими ...
За реальністю вулиць сплутаних
Світло вікон -пустель міраж ...
І, димами кострищ окутаний,
Визріва виноднів купаж ...
За очей твоïх світло -сірістю -
Веселковість квіткових літ ...
Помережені неймовірністю
Крила просяться у політ ...
В лабіринтах часУ і споминів,
В захаращенні мух -думок,
Із твоïх дивосвітніх променів
Я готова зробити крок! ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447809
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Пливе човник річкою,
В човні перепілки.
Розговілись чічкою,
Дідусеві бджілки.
В човні під вербою,
Наче три лілеї.
Дражняться зі мною,
Ой, красульки - феї.
Із води Дніпрової,
Вигулькнуло диво.
Виткалось за обрієм,
Як у ночі сниво.
Чудо тепле радісно,
З лісу виглядало.
Із лиману жадібну,
Хмарку напувало.
Усміхнулось Сонечко,
Блиснуло в обнові.
Вийняло з віконечка,
Промені казкові.
Стежечка веселкова,
Скупана в любові.
Розчинилась барвами.
Зникла у діброві.
Розгойдала човника,
Зачерпнув водиці.
Замочили ніженьки,
Мої білі птиці.
Та про що малечі ці,
Барви - хитавиці...
На колінах в Діда всі,
Внученьки - сестриці.
Пливе човник річкою,
В човні перепілки.
Розговілись чічкою,
Дідусеві бджілки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447737
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Навіяне віршем Віди Вансель http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447444
---------------------------------------------------------------------------
Тихенько шарудить у листі дощ,
А я думками знову біля тебе.
Ти залишився в літі... Ну і що ж?
Але ж чому душі така потреба?
Так хочеться торкнутися лиця.
Відчути так до болю рідний подих.
І мрія ця здається так проста,
Та люблячі серця занадто горді.
Та я цілую все ж тебе в думках.
І як тоді, так ніжно пригортаю...
А вітер тарабанить по шибках.
І я тебе, як завжди, пробачаю...
Холодний дощ навіяв легкий сум.
І лиш бажання серце зігріває.
Це осінь доторкнулася до струн.
І серце в безнадії спочиває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447690
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Дерева вмирають з пронизливим зойком :
Скрипнуть нестерпно ...і тиша німа ...
Тільки небес перламутрова скойка
Зранене тіло дощем обійма ...
Плачуть птахи розголосистим свистом -
Біль той страшенний сприймають, як свій ...
Грається сумно дерев сльозолистом,
Втративши силу гілок, вітровій ...
Швидко рідіє душею вільшанник ...
Щось загубивши у росах святе,
Тугу Землі виграє стерплий ранок,
Там, де біда на пеньочках росте ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447578
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Осіння тиша... Листя шурхотить
Багряно-золотаве під ногами.
Душа завмерла... Її не оживить,
Бо обірвалась ниточка між нами.
Завмерло твоє серце і мовчить,
А моє - в спогадах весняно-ніжних мріє.
І згадує ту надзвичайну мить,
Коли на крилах прилетіла наша мрія.
Та все завмерло... І сердець чуття
Любов\' ю лиш мого не відродити.
У твому ж - кануло усе у забуття,
І долі зникли , що, здавалося, зішиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447632
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Невтішний день…
Птахи летять за обрій.
І рветься в небо
Тихий сум полів.
Я слухаю
В замріяній жалобі
Тужливий гук
Далеких журавлів.
Зостаньтесь!
Бо хвилюються озера!
Куди ж ви?
Зашуміли береги.
Нам любі
Ваші
Рицарські манери.
Заждіть!
Ще стільки
Сонця навкруги.
Та невмолимий,
Мов закон природи,
Той помах крил
Приречено-тяжкий.
А осінь
Вже
В моїй оселі бродить.
Весняних мрій
Затоптує стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447448
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Ця липа спить, загорнута в тумани,
У позолоту щедрої парчі,
Їй на долоні золотом багряним
Кленова гілка плаче уночі.
Кущі малини, сірі і безлисті,
Шепочуть їй про березень хмільний.
Вже поруділи трави шовковисті
І невгамовні стихли цвіркуни.
Ця липа спить, напоєна вітрами,
Обшарпана непроханим дощем.
Дарма, що серпня вирізьблені брами
Закрила осінь бронзовим ключем.
І може їй не випаде у квітні
Зазнати вкотре цих метаморфоз,
І гілочки, оголені тендітні,
Скує нещадний вранішній мороз...
Та всеодно ці мрії щонайвищі
Не спопелити. Буде ще весна!
Ця липа спить... Прислухайся у тиші,
Як невагомо дихає вона...
Колись, отак заснувши ненароком
Під тихий шепіт листя восени,
Піду і я легким повільним кроком
В розмай п'янкої вічної весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447515
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
У очах моïх -прозелень літа
Ще тебе зігріває сонцем,
Розпускаються лагідні квіти
На гарячій твоïй долонці ...
На губах моïх -стиглі черешні
Іще ваблять. солодким соком ;
Ти відпий спрагло день прийдешній,
Щоб не втратить його ненароком ...
У руках моïх -Всесвіт безмежний,
Я віддам тобі левову частку! ..
Не хвилюйся, мій погляд бентежний
Не приховує згубу чи пастку ...
В моïм серці- вогонь палає ...
Хочеш, вирву його, як Данко?
І піде'мо за небокраï,
Зустрічать солов'ïні ранки ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447294
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Буяють квіти гарні у садах-,
Троянди,айстри... .Різні аромати,
Та сниться часто у ранкових снах
Цвіт чорнобривців батьківської хати.
Беру квиток і їду до села,
Зійшов в ранковій тиші із вагону,
Через жита,де стежка пролягла,
Іду в село з самотнього перону.
Повзе туман по полю до ріки,
Цвіркун виводить пісеньку знайому.
Забиті вікна,на дверях замки,
Я запізнивсь до батьківського дому.
Лише в кутку, в траві між будяків,
Два чорнобривці лячно виглядають,-
Цвіт самоти з моїх ранкових снів,
Він про життя мені все нагадає.
Беру в долоні квіти ледь живі,
Вдихаю в груди присмак гіркуватий,
Які ж буваєм ми ще молоді,
Виходячи в світи з своєї хати.
Сповзла сльоза з щоки на пелюстки,
Забилось серце,ледь здригнулись груди,
Все як в дитинстві. В небі ластівки,
Лише батьків нема і вже не буде.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113072908320
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440305
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 05.09.2013
О чем я мечтаю? О мире без зла,
Без горя и слез, без боли и страха!
Чтоб вера надеждой любовь берегла.
И чтобы добру не мерещилась плаха.
Чтоб мы друг за друга стояли горой
И верили в наше светлое «завтра».
Чтоб за поступки – ответ головой.
И чтоб со всех уст лилась только правда.
Мечтаю проснуться у Бога в Раю
И выпить с ним крепкий утренний кофе.
Его попросить за страну и семью,
И извиниться за боль на Голгофе.
За ту, что не я, но такие же люди!
За то, что не мной, но такими как я!
О, люди, мы сами вершим свои судьбы,
Но судьбы других вершить нам нельзя!
Есть Высший Судья, что знает законы –
Незыблемость коих проверила жизнь.
Он верит в молитву, он верит в поклоны,
Но не принимает взяток и лжи.
04.09.2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447259
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Плачет осень не первые сутки
Моросящим прохладным дождем...
Скоро мы, словно дикие утки,
По печали ее поплывем.
Иль ты, осень, не с той ноги встала,
Иль обида какая нашла,
Или может любовь потеряла
И тоской забродила душа ?
Среди тусклых зонтов ярко- красный,
Там - зеленый, там - желтый в горох...
Может дождь моросит не напрасно,
Может он - не осенний подвох ?
Может осень веселою встала...
(Сожалеть иль судить подожди),
Но в лесу, не нашла, что искала
И послала грибные дожди.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446963
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Віддам кохання в хороші руки!!!
Віддам без плати, а просто так ...
Воно уміє терпіти муки,
Воно приємне таке на смак ...
Віддам кохання, бо вже несила
Його тримати на повідку ...
Воно ж бо вільне! ...У нього -крила! ..
А що я маю -сльозу ïдку?!
Беріть -не шкода!!! У добрім серці
Воно розквітне, неначе мак!!!
І, переможцем в нерівнім герці,
Ще затанцює для вас гопак! ..
Візьміть ...будь ласка ...Воно ж загине! ..
В душі у мене вже мерзлота ...
Воно ж співуче і лебедине,
У ньому -ніжність і чистота ...
Беріть, не бійтесь!!! Воно -чудове!!!
Воно із сонця і світлих мрій ...
І сни збувались моï казкові,
І розбивався злий вітровій ...
...Віддам кохання ...В хороші руки ...
Беріть! ...Рятуйте його ...хоча б ...
Бо вже розносять голодні круки
Пушинки білі моïх кульбаб ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447124
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Зібравши в кошик зорепади,
У глечик сонячне тепло,
Через оливкові левади
Русяве літо побрело.
Іще на згадку запалило
Лампадки яблук золотих.
Курилось осені кадило
Між кедрів темних і густих.
Легкий посріблений серпанок
Осяяв вересня чоло,
У тишу приспаних альтанок
Сухого листя намело.
І на грибній пахучій юшці
Настояв ліс легкий ефір,
Дріма на ситцевій подушці
Медове сонце поміж гір.
І вже змирилася природа
З осіннім шепотом журним,
Та досі сниться літня врода
Вагітним яблунькам рясним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447139
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Присвятив себе Господу він... Він священнослужитель,
Який кожного дня між людей ширив Божий закон.
Але часом коли по неділях в церковну обитель
Приходила вона — він ховав погляд свій між ікон.
Як обітницю дав – ні на мить не лякав його сумнів,
У призначенні тому, що вибрав свідомо колись.
Він не думав... не знав... він не бачив ще тої красуні
Від якої весь внутрішній світ кардинально змінивсь!
Почуття під табу і постійні душевні тортури...
Він боровся як міг... він до неба невпинно взивав!
Та зітхали лиш церкви старезної купол і мури
Як на сповідь схилилась вона, а він їй сповідавсь...
Вона встала, пішла. Він залишився наче розп'ятий.
Оглянулась сказати: ″А, знаєте, Бог - є любов″...
Чи ти, Боже, на нього зійшов, чи він просто проклятий?
Людям не зрозумілий, відлучений з Твоїх церков...
З нею в серці, із Богом в душі йде упевненим кроком,
Хоча знає чекають випробування чималі.
Може там, на тім світі це вилізе все йому боком -
Він до пекла готовий, а рай вже пізнав на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447169
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013
3давалося, все зникло в часових порталах.
Душа завмерла в марному чеканні.
Життя за течією пливе далі.
І дні картинами збігають монотонні.
Та раптом погляд твоїх очей синіх,
Що загубились в пам'яті давно.
Здавалося... І почуття присипав іній...
Та серце знов тріпоче... Ожило.
Вуста згадали смак твоїх цілунків...
Від них миттєво пломенів бажань вогонь.
І тіло моє, і твоє... без обладунків...
Від ласк твоїх ідем у пристрасті полон.
Твоя усмішка... Ніжність слів... І кава...
Наших єднання в спогадах сердець...
Руки твоєї дотик... Не забава...
Та чи початком стане той кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447015
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Десь там, за порогом осені,
Лишилися теплі спомини ...
Десь там, у захмарній просині,
У сонця, мабуть, оскомина ...
І день цей, дощем відмічений,
Сидить за сумними п'яльцями,
І, о'садом дум пригнічений,
Стиска вишивання пальцями ...
Десь там, на краю світотворення,
Дороги німими стрічками ...
Десь там, в півтонах обговорення,
Слова жебонять потічками ...
Моï почуття шліфовані
Втрачають свою розважливість,
І в серці твоïм таврованім
Мене спопеля поблажливість ...
Десь там, у порталі вічності,
Відсвічує час пилинками ...
Десь там, у річках епічності,
Ми стали двома краплинками ...
І десь, на межі світобачення,
Омріяний берег згублено ...
І ти вже втрачаєш значення ...
Ще мій ...але вже розлюблений ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446925
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Як обирати птаха для герба,
Я би обрав, без роздумів, лелеку!
Любов до Батьківщини і журба
Їх повертає до гнізда здалеку.
Живуть лише біля людських осель,
Це завжди наші бажані сусіди,
З далеких їх чекаємо земель,
Що їх приліт від нас відверне біди.
Це символ України, оберіг,
Їх кольори, як доля – чорне й біле.
В нас спільний з ними батьківський поріг
І наші долі, це єдине ціле!
03.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447010
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Пані осінь іде, леді-загадка,
Неба сірого колір очей,
Врізнобарвить життя знову згадками,
Заспокоїть, очистить дощем.
Ця красуня з волосся рудесеньким,
Із засмагою бронзових спалахів.
З нею якось по-сумному весело,
Кожну душу так тонко розгадує.
В теплій кофті із вовни біленької
Вже у гості тебе виглядаю.
Ти мені стала більш, ніж рідненькою.
Чай з ваніллю, як любиш... Чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446840
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Серед листочків мріє колір літній,
Хизуються вбранням яскраві квіти,
Зелений колір вабить оксамитом -
Осінній дотик майже непомітний…
Лише симфонія дощів осіння
В природі викликає потрясіння.
Вже не голосить вранці ліс піснями,
Закоханий у літо до нестями…
Все рідше сонце розганяє хмари,
Фрагменти літа всюди, як примари,
Розкішна осінь вже чаклує всюди,
Малює пензлем для душі етюди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446758
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 02.09.2013
В осінній день кривавить горобина,
На сиве ру́но скапує вино
І на пухких повітряних перинах
Пряде павук добірне полотно.
Листок брунатний жадібно шукає
В туманних пасмах проблиски тепла,
Та над молочним викуреним гаєм
Колюча мжичка крила простягла.
Вже де-не-де пожухлим падолистом
Стрічають клени, липи і дуби
І захололим росяним намистом
У темінь лісу блимають гриби.
Десь на дзвінкому стиглому акорді
Урвалась мідна сонячна струна.
Снують вітри, вдоволені і горді,
І срібний бісер липне до вікна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446816
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 02.09.2013
Спливли непомітно оди'надцять літ
Весня'ним нестримним струмочком ...
Сьогодні для тебе трояндовий цвіт
Теленькає сумно дзвіночком ...
Цей вересень пам'ятно ввійде у сни
Дитинства твого золотого ...
Вже доля заносить у свій записник
Подальшу життєву дорогу ...
Невміло сховавши за посмішку сум,
Вбираєш у себе ці миті ;
Із них вишиваєш мережку із дум
На світлім душі оксамиті ...
І я все не можу ніяк проковтнуть
Застряглий у горлі клубочок ...
Вплітаю молитви в дорослий твій путь,
Неначе кульбабки в віночок ...
на фото -моя старша донечка, якій і присвячено вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446716
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 02.09.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Не зачіпай журливої струни,
Нехай зі сну не будять опівночі
Притихле серце вижухлі тони -
Закутані у сиве поторочі.
Нехай мовчать полинні голоси
Під куполом гіркої безнадії.
Минуле в гості марно не проси,
Сльозою не тривож надарма вії.
Бо згас вогонь і мрево неземне
Розтануло за вікнами у долі,
Тужлива пісня вже не заверне
Чуття п'янкі, безрадно захололі.
І тільки ніч запеленає сум -
Ясою обезкрилене звучання...
Молю, не зачіпай журливих струн,
Хай серцю сниться небо до світання.
(23.08.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446433
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Нічна прохолода вірветься у вікна,
До тіла прилине, зігрівшись, затихне
І низкою спогадів, щира на ласку,
Тихенько ві сні шепотітиме казку
Про те, як спускаються сиві тумани
Із гір, перетворюють дійсність на мани
Та роблять бажання людей яскравіше,
Навколишній світ загортаючи в тишу.
Дзвенітиме тиша на ноті найвищій,
А вітер в сопілку загра на горищі.
Ще скрипне зненацька мостина у хаті
І шурхне завіса на вікнах картата.
До місячних струн обережно торкнуться
Листям дерева... Й поволі зірвуться,
Неначе в литаври ударять в саду,
Яблука стиглі у мокру траву.
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443960
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Вже схилилось небесне світило
Закінчивши свій біг до землі.
Вечір мовчки, поволі, ліниво
Вітерцем дув в обличчя мені.
Небокрай запалав так яскраво
Дивовижна поправді краса.
Мерехтить далечінь золотаво
Мов прозора ранкова роса.
Що за диво, дароване Богом?
Так чарує, та вабить мене.
Десь ось там за небесним порогом
Все інакше, все чисте, святе.
І в мені, сам не знаю, від чого
Раптом тісно так стало душі.
І вона за поріг, до святого
Полетіла в вечірній тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445601
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 30.08.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...(2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле - (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Спішиться розмай,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
ПРОГРАШ.
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445783
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 30.08.2013
Двох Ангелів пустили на нічліг
В заможний особняк на десять залів,
Господар в домі постелити міг,
Та... кинув їм рядно в бруднім підвалі.
Вкладались обезсилені до сну.
Один з них вздрів діру в стіні підвалу.
Узяв він глину, заліпив стіну
І спати ліг на "постіль" ту недбалу.
Ледь засіріло, Ангели у путь,
Далека ще чекала їх дорога.
Не раз, не два проситимуть, мабуть,
Щоб наніч їх впустили, ради Бога...
Вже сутінки, за ними глупа ніч,
Стоять сердеги на порозі хати.
Господар вийшов Ангелам навстріч,
Запрошує зайти в свої "палати".
У хаті бідно, аж душа болить,
Дітей багато у батьків убогих.
Хазяйка постіль розстеля умить,
Бо подорожніх ледь тримають ноги.
Ще повечеряли ( що Бог послав)
І спати уляглись, зморила втома.
Поснули всі, ніч узялась до справ.
На ліжку спали Ангели, як вдома...
А зранку в хаті розпач був і плач,
Не стало у господарів корови!
Якби хазяїн був отой багач,
Усі достатки - в жінки чорні брови.
Подякували Ангели, пішли,
Благословили бідну цю хатину,
Вони ж бо знали, в хаті цій столи
Не пустували завдяки скотині.
Від нині годувальниці нема...
Хай Бог рятує добру цю родину...
Мовчанка поміж Ангелів німа,
Немов у цьому їхня є провина.
Питає перший другого в путі:
- За що віддячив ти недобрим людям,
А тим, що праведники у житті,
Не врятував корову?.. Це - безглуздя!
Промовив другий Ангел: - Не суди,
Про те, про що не все ти розумієш,
Відвів родину бідну від біди
Страшнішої, де вже ніщо не вдієш.
Вночі у хату Смерть прийшла тоді,
Вона забрати мала господиню...
То як гадаєш, рівня цій біді,
Що без корови рід бідує нині?..
А за дірою схований був клад,
Котрого той господар не вартує...
То, може, ми повернемось назад,
Розберемо діру?.. Напевно, всує?!!
Усе дається нам не просто так,
Тож не гріши: - Мені щось не додали!!!
Не раз якась проблема це лиш знак,
Щоб ми життя своє зревізували...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446015
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Кучерява просинь
сипле з-поза ранку,
умиває гілля
яблучних сортів.
Прикотили сонце,
наче полонянку,
із шляхів молочних
чумаки-старці.
Ось воно скотилось
із малого возу,
наче серпантином
сипле промінці
і красує доню,
молоденьку осінь,
умиває щічки,
крутить колоски.
Сріблом, діамантом,
золотом іскриться
і в гаях розлогих
липне акварель.
Як би не хотіли -
листячку не спиться,
щоби не проспати
сонячний ще день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445998
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Літо вирувало своїми спокусами. Сонце попри все виривалося із – за хмар, що всіляко старалися прикрити тепле проміння. І таки досягало землі, пестячи все навколо. Коли Саня потрапляла в такі сонячні обійми, хотілося майнути на відпочинок. І таки звабило її літо. Майнула до улюбленого озера. Природа бавила людей своєю благодаттю. Сонце, вода, тепло вливалися в тіло жінки, витискаючи переживання, клопоти, втрачені надії... Ставало спокійніше, легше. Природа ніжно присипала думки. „ Отак би і жити, тихо, спокійно в єдності з природою”, - подумала. А вечір вже виблискував у водному плесі сяйвом зірок. А ще зазирали в глибину прибережні освітлені будівлі. І здавалося, водному краю немає кінця, то просто сяюче мереживо колихалося у колі вечірньої темноти, заворожуючи своєю неповторною красою. Дивитися на озеро в таку мить було на диво приємно. Суцільна небесна зоряниця у воді, вихитувала колискову і Саня відчувала цю красу і чарувалася нею.
Тишу порушувало вечірнє життя відпочиваючих, які ще шукали розваг. Диміли на березі вогнища, повітря видихало запашними шашликами, виспівувала дискотека потужним ритмом молодості, галасливо плюскотілися у воді пізні купальники та купальниці.
Саня мріяла, мріяла, вслухаючись у веселе вечірнє буття, стараючись відгорнутися від галасу і поринути у ніжну тишу. А сонце, прощаючись з днем, багряницею прилягло на воду. Теж прощаючись з галасом, тихенько закочувалося за темно-синій обрій.
„ Ще трішечки пригляну за вечором і спати”, - подумала, вгамовуючи втому прожитого дня. І не помітила як спогади вплелися в думки. А за мить вже вела монолог, запитуючи і відповідаючи сама собі. Погляд ковзнув поверхнею темного плеса, а в уяві виринув обрис коханого. Сергій стояв, здавалося, ось, поруч, і так уважно вслухався у розмову, що Саня не втрималася, щоб не розповісти про сум за ним. Адже зустріч затягнулася, варіанти відпусток не співпадали, літо догоряло розлукою. Саня сумувала за коханим.
Він з’явився у її житті недавно, відколи влаштувалася в одну із міських фірм. Робота була складною, часто доводилося затримуватися допізна , щоб довершити необхідну справу. А одного вечора зіпсувався комп’ютер і робота зупинилася. Викликали майстра, і саме Сергій ним і виявився. Згадала, як довго він вовтузився з новою моделлю процесора, а таки полагодив. Та на роботу часу вже не вистачило і Саня зібралася додому. Вийшла з приміщення і наштовхнулася на майстра . Сергій теж прямував додому.
- Оце вже нас доля зводить, - посміхнувся, підхоплюючи Саню попід руку.
- І надовго? – жартома запитала і собі посміхаючись.
- Ну, якщо я справжній джентльмен, то до хвіртки твого дому.
- О, це вже справді надовго, - підхопила гру Саня. - Що ж коротка моя щаслива доля – пожурилась удавано.
- А таки доведеться покластися на її, долю. Нехай за нас розпорядиться, - жартував хлопець.
І чомусь Сані це подобалося. Так вони познайомилися. І провів її Сергій додому не один раз. Дружба швидко переросла в кохання. Саня не думала, що можна так любити беззавітно, беззастережно. Їхнє кохання було спраглим і пристрасним. Життя стало цікавим, насиченим зустрічами. Вони багато подорожували, відвідували театр, а влітку поїхали на відпочинок до моря. Квіти цвіли на її столику за порою їх цвітіння. Від перших весняних до пізніх осінніх. Здавалося, щастя справді було поруч.
Саня боялася прокинутися від казкового сну кохання. Її навіть не дивувала те, що матеріальні збитки завжди несла вона, тобто більшість платити доводилося самій. Була мить, коли думка виникла, їхні зустрічі нагадують певну гру, але Саня так засоромила це відчуття, що воно її більше не турбувало. Любила, тому і боялася зневіритись. Зазираючи у вічі Сергію, все перепитувала чи любить, і заспокоєна пристрасними поцілунками, щасливо посміхалася. Справді, поклалася на долю. Слів про любов було багато, а от пропозиції руки і серця не поступало. А їй так хотілося почути саме таке освідчення і бути разом завжди. Якось запитала про бажання створити сім'ю і була шокована його словами.
„ Краще я бороди своєї позбудуся, ніж полізу у зашморг одруження. А ти знаєш, як я її шаную. Надивившись на братову сім’ю, я поки ні – ні, ні в якому разі… ” Вони тоді просто посміялися над його словами. Але пізніше, згадавшила цю розмову, чомусь смішно не було. А навпаки ставало страшно, що майбутнього в них немає. Не бігати ж все життя на побачення, навіть, коли вони такі пристрасні. „ Чи може? – запитала себе Саня, і відповіла – Ох, хай як буде, аби бути поруч, – чесно відповіла сама собі. - Як доля...”
А в один з вечорів він був особливо ніжний. Прийшов з подарунком. Смішне, сіреньке зайчатко було напрочуд гарне. Вечір був веселий. Вони, наче діти потішалися подарунком, підкидаючи його до стелі. Щасливо сміялися... І доля знову розпорядилася інакше. Сергій зник. Надовго. Саня сама не своя очікувала терпляче. Але якось зіпсувався комп’ютер і довелося викликати майстра. Прийшов молодий хлопчина. І Саня таки наважилася запитати його про Сергія. Відповідь приголомшила. „ Він взяв розрахунок і давно вже не працює у фірмі.” Ледве дочекалася закінчення робочого дня. Додому не йшла, бігла. Переодягнувшись, вже не соромлячись, поїхала на квартиру до Сергія. І на запитання про Сергія, господарка пояснила, що він вже не знімає квартиру, виїхав. Саня довго не вірила, що зустрічі не буде. Пригортаючи зайченятко, щовечора чекала коханого. Іграшка стала її талісманом і завжди була з нею. Це все, що залишилося на згадку про їх любов. І Саня старалася пронести її світлим спогадом. Вона чекала, адже не могло все так пройти і закінчитися. Щастя ще чіплялося за спогади і Саня не заглиблювалась в осуд. Ні, ось відчиняться двері її домівки, зайде Сергій і все пояснить. Ця думка давала шлях до повернення і не хотілося втрачати шанс. Отак і жили вдвох із зайчатком в чеканні пояснення.
І зараз Саня продовжувала ставити ті ж запитання та відповіді не було. Водне плесо хлюпотіло вечірнім блиском, хвилі заколихували спокоєм. Дівчина продовжувала мовчки розмовляти, погладжуючи зайчатко. Чому Сергій не озивається, що сталося? Чи, що могло так налякати коханого? Розмова про одруження? Але ж вона прийняла його рішення, аби ж тільки бути поруч. І не змушувала ні до чого. Думки підслуховував хіба вітерець, що посвіжішав з вечором. Хтось поряд плюхнувся у воду. « Ну, от знову галас, вечірні купальники ніяк не вгамуються», - роздратовано подумала, стараючись не згубити попередню думку, механічно струшуючи озерні бризки із зайченятка.
Купальниця, а це була жінка, плавно і гордо виходила із води. Саня зачарувалася її ходою. Аж сама розгорнула схилені смутком плечі.
- Вибачте, здається, я на вас хлюпнула водою. Ви так принишкли над берегом, не помітила, ще раз даруйте, - підійшла ближче жінка, виправдовуючись.
- Ну, що ж довелося прокинутися від спогадів, - Саня посміхнулася, відчуваючи як відходить відчуття незадоволеності.
- Ой! А це що у вас у руках? – вигукнула чомусь здивовано. – Точнісінько як у мене. Зайчатко завжди зі мною. Невже загубився? Ви його знайшли? – захвилювалася жінка.
- Ні, шановна, - сердито відказала Саня, - це мій подарунок. Власне моя іграшка.
- Не гнівайтесь, що перепитую. Просто, це особлива пам’ять для мене про друга, коли чесно, про коханого. Розумієте, було казкове щастя і нема.
Саня запитально і насторожуючись дивилася на жінку, яка розтираючи тіло рушником продовжувала.
- Коханий зник неочікувано, а подарунок залишився, як пам’ять про хороші стосунки. Була велика світла любов, а тепер ось лише зайча. Вибачте, за таку відвертість, прорвало думки вголос. Навіяла спогад Ваша іграшка.
У Сані защеміло серце. Вона дуже не любила таке відчуття. Кортіло сповідатися.
- Ну, іграшок однакових багато, - чомусь і собі виявила відвертість. - А от історії наші на диво схожі. Мій Сергій теж зник, не пояснивши свого відходу. Залишилась тільки згадка – ось це.
- Сергій? І мого теж так звали. Не тільки історії схожі, але й імена, - вже посміхнулася жінка. - Ольга, - простягла руку. – Варто познайомитись, адже горе одне на двох.
- Саня, - відповіла і собі піднімаючись, - не думаю, що горе, просто отака історія.
- А що ще однакове у нашій історії, - посміхнулася Ольга. - Може улюблена Сергієм борода, - сміючись перепитала.
- Так, - ошелешено відповіла Саня. – Бороду він ні за що не проміняє. Вище її лише його свобода. Але це вже не смішно. Програміст, комп’ютерний хакер і пристрасний коханець, ось майже все, що я знаю .
Ольга мовчала, але Саня вже розуміла чому. Очевидно їм від нього залишилися тільки зайчата. Але чому однакові іграшки?
- А чому однакові іграшки? В залишок спогадів?- Нарешті озвалася нова знайома. Вони вже розуміли одна одну.
Над вечірнім озерним плесом задзвенів жіночий сміх, вплітаючись в шепіт хвиль. І не було в ньому смутку, стривоженості. Щирий, веселий сміх хлюпав просто в хвилі озера. Жіноча печаль, що вистоялася у споминах, нарешті, вибухнула веселим хихотінням, ніби звільняючи серце від непотрібної любові. Жінки ще довго обговорювали „ схожі” таємниці свого кохання, розвінчуючи його несправжність.
Вечір , обгортаючись у темінь, переходив у ніч. Тиша таки дочекалася свого часу. Лиш хвильки, набігаючи на берег, плюскалися. Але це нічне соло так заспокоювало маленького, сіренького зайчика, що самотньо лежав на березі. І чи міг би він пояснити, чому саме їх, таких однакових, дарують покинутим жінкам.
Тиша тихо - тихенько,
Заколише природу.
Закотилось за обрій
Сонце літнього дня.
Лиш останній промінчик
Ліг пестливо на воду.
Засріблившись у ньому,
Любов зникла моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443699
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Від подиху мого вікно затуманіє ;
Я пальцем напишу на нім твоє ім'я ...
А там, у завіконні, жоржинова надія
У росянім намисті нестримано сія ...
І крапка в кінці слова скотилася сльозою ...
До неï притулюся устами і чолом ...
А там, у завіконні, день свариться з грозою,
І ïхнє бурмотіння вже котиться селом ...
Зроблю приймач гучніше, щоб аж боліли вуха,
Щоб ду'мки заглушити тоненький голосок ...
А там, у завіконні, північний вітер дмуха,
Гойдає, наче хвилі, осиковий лісок ...
Уже давно у хаті господарем смеркання ...
І проситься хмаринка до серця увійти ...
А десь, у завіконні, живе моє кохання ...
І дощ мені шепоче, що то, напевно, Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445953
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Не нагадуйте, мамо, про осінь,
Це лиш рік добігає кінця...
Посріблилося житнє волосся,
Але Вам сивина до лиця,
Як і яблуньці тій край городу.
Закосичить груднева зима
Цю тендітну замріяну вроду,
А вона не зачахне. Дарма,
Що морози лихі і нестерпні
Розпинатимуть віти тонкі,
А вона ще душею у серпні -
В оксамитових крильцях листків...
Ще пірнає у купіль медову
Перламутрових сонячних днів
І гойдає на вітах підкову
Місяченька у теплому сні.
І з окриленим вітром у парі
Ще співає п'янким споришам.
Не нагадуйте, мамо, про старість,
Не старіє, повірте, душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445847
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Слова, музика, виконання - Микола Шевченко
В тексті навмисно використано суржик, бо... А чого "бо" - обіграйте самі!
У моєї тещі - є вдома банкомат!
В трьохлітровій банці, із-під корнішону.
І ніколи я від неї не почую мат.
Що там мати - жодного прокльону!
У моєї тещі - є вдома автомат.
І неважно: шмайсер, чи порошок стіральний.
В морозілці почеревини добрячий шмат -
зятю з яйцями щоб жарить спеціяльно!
ПРИСПІВ
Теща моя - кльова!
Коли спить, коли пора корову.
Зварить супу, вареників, плову -
й сама в миску залізти готова...
Теща моя - кльова!
У моєї тещі - копія дочка!
Ніби дві краплини з одного стакана!
А як заспівають - "широка рєка" -
на душі проснеться ізверженіє вулкана!
У моєї тещі - супер-чоловік!
З тестьом пити по стограм по двісті - миле діло.
Я до нього як до кореша давно привик.
Щоб у його окуляри не потіли!
А, теща моя - кльова!
Та нехай же вона буде здорова!
Бо кому ж тоді тішить онуків,
бо кому ж тоді порать корову...
А теща моя - кльова!
20 серпня 2013р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444473
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Хочу вишеньку-морелю
Смакувати у садку
І гойдати на орелі
Свою пісеньку дзвінку.
У травиці-шовковиці
Жуцю-сонечко знайти
І дитячі таємниці
Тихо їй розповісти.
Хочу сонце зачерпнути
У долоню зі струмка
І знайти чарівний прутик,
Що лякає гусака.
Хочу хмарки випасати
Пополудні на лужку
І в зозулі запитати,
Скільки має ще «ку-ку!»…
Не дивуйтесь, любі діти:
Що за мрії, звідкіля?
Просто хочу я у літо,
Дуже-дуже хочу я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445689
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
В народе истина живет,
Но мы о ней не вспоминаем:
Когда любовь нас позовет,
Её, не думая, теряем.
Стучимся мы в другую дверь.
Где нас не ценят, не зовут.
Как дорога цена потерь!
Но как же больно тем, кто ждут.
То не услышал, что хотел,
А то плохое настроенье.
И разобраться не успел:
Сложилось сразу впечатленье.
И вот целуешь ты другую,
Но ей совсем не нужен ты.
А сердцем чувствуешь былую,
Ведь, о тебе её мечты...
Проходит время, стынут страсти.
И чем же мы теперь живём?
Но как же стать в любви во власти
У той, что больше не вернём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445631
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445582
Аркуш цнотливо -незайманий...
Я в нього -перша коханка ...
Вкрию рядочками -гамами
Блідість його до світанку ...
Пестощі, місячним променем ,
Ляжуть словами сміливо :
Чи то розніжені спомини,
Чи моя думка грайлива ...
Спрагу до рими невтолену,
Вже побороти несила ...
Душу відкрию оголену...
Що то -оголеність тіла? ..
І до пульсацій гармонії ,
Наше злиття в ейфоріï
Стало початком симфонії
Де виконавцями -мрії ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445602
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Вже стихли в небі літні, сонячні кларнети,
Зіграло мелодраму на три дії літо,
Гучні аплодисменти та рясні букети,
Дарує людям серпень щедро і привітно.
Дощу завіса закриває сцену літа,
Спустошені поля в зеленому театрі,
Новий сезон вже скоро - осінь у повітрі,
Стоять копиці в полі, як швейцар на варті.
Репертуар дарує нам пора осіння,
Палітру кольорів на фоні декорацій,
Чекають осінь театрали з нетерпінням,
Приємних вражень, несподіванок, сенсацій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445607
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Барвисті айстри, чорнобривці та жоржини,
А біля тину червоніє кущ калини.
Щодня ласують у саду дорослі й діти
Медовий виноград, який дарує літо…
Городи курять, мов дідусь їдку цигарку,
Гуляє сонце в піжмурки, зайшло за хмарку.
Курличуть пісню журавлі у високості,
Голубки на вікні - прийшли до мене в гості.
Коти мої вже тут як тут, немов на варті,
Пташки в тривозі - їм з котами не до жартів.
Зненацька, звідки не візьмись, дрібненький дощик,
На крилах вітру прилетів, як мотогонщик.
Заструменіли по вікну дощу краплини,
Нанизує на нитки ранок намистини.
А у сусідів поряд - вранішня забава,
Лоскоче ніжно ніздрі ароматна кава.
Так народився новий день, осінньо-літній,
Спокійний, тихий, дрібний дощик, ледь помітний.
Вже вкотре бачу із вікна таку картину,
Дурманом в душу заповзає спокій дивний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445597
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Дощ розігнав жару і спеку,
Зволожив ніч і днину;
І записав у картотеку:
Хвала дощу від нині.
Хвала дощу, хвала від нині
За прохолоду й воду,
Що відпочинок дав людині,
Зберіг Землиці вроду.
Землиця дощиком умилась
І ожила природа,
Усе живе розвеселилось –
Змінилася погода.
Хоч літо щедро нас пригріло,
Та в спеку буть не сила.
В ранкових росах я ходила
І дощику просила.
Відкрив Господь небесні ставні
І дощ проллявсь на Землю.
Прохання були не даремні –
Вода прорвала греблю.
Збігають дні і серпень сходить,
До школи дітям скоро.
Вже по городах осінь ходить,
Їй на Землі просторо.
Надія є на щедру осінь,
На урожай багатий.
Хоч в небі вже не літня просинь,
Та літо ще крилате.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445621
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Моя душа росте кущем калини
У краї, де родилася й росла.
І пісня українська в серці лине,
Думки течуть роками із чола.
Моя душа лелекою літає,
Над хатою, в якій живу не я.
І мальвою цвіте у ріднім краю
Моя душа… бо там вона своя.
На цвинтарі вже сосни посивіли,
Немає край дороги ясенів.
І б'ются згадки, як на морі хвилі,
Мій день по-юному зазеленів.
Життя стежиною пішло далеко,
Вернулося дорогою назад.
Ішло у дощ, у найсильнішу спеку.
Сльоза блищала…Йшов любові град.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444310
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Журбу осінню відкладу на завтра.
Опалі мрії встигну підмести.
Сьогодні сонце проситься у кварту,
А в руки – літом писані листи,
Ще теплі дотиком останнім...
Запахла м’ята босих вечорів
І спомин в одурманеному стані
У літнє щастя променем побрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358959
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 27.08.2013
[img]http://cs416921.vk.me/v416921805/5af7/s_Z3fpQ6oyw.jpg[/img]
На схилі літа
трави особливі,
тужаві стебла
стеляться до ніг.
Вони, немов
завчасу посивіли,
що стежки розминулися...
Добіг – до краю мед
і сонце на долоні –
іскрить іще,
по-зрадницьки пече.
А ночі стали
глибші і холодні,
мов у темниці…
І яким ключем
звільнити стіни
стиснуті до тріщин?
О, як же міцно
в’яжуться думки…
На квіти вересу
дощі періщать,
ліловий сум
торкається руки.
На обрій сонце
по дощі поверне,
де подих є
розділений навпІл.
Я кожен слід
збиратиму по зернах,
і ніжний верес,
і солодкий біль.
[img]http://cs319529.vk.me/v319529865/a0f4/UIjDaag7-ms.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445593
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Закривайте на ніч щільно вікна,
Щоб не залітали біда й лихо,
Не лякали уві сні Вас відьми,
І щоб спали ви спокійно й тихо…
Хай дарує нічка зорепади,
І чарівні сни аж до світанку
Зустрічайте ранок завжди радо,
Наливайте чай у філіжанку...
Травяний, пянкий, цілющий з медом,
На додачу яблука рум‘яні,
Що вродили цього літа щедро -
Будьте всі щасливі і кохані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445513
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Жаданний дощ...але лише крапЕльки.
Хапає спраглими губами їх земля.
Смакує, як дитина карамельки.
Яка, наситившись, одразу засина.
Прийшов тайком, коли всі люди спали.
Дрімала тихо у задусі темна ніч.
Мрійливо в темінь зорі поринали.
Туман сягав деревам вище пліч.
Ось кілька крапель стукнуло у скло,
І потекли тоненькими рядками.
Але на серці зразу відлягло:
Не потривожусь марними думками.
Холодна мряка, цей туман осінній.
Це серцю треба просто пояснить,
Що плетені думки, як пелих диму,
І їх, як осінь, треба пережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445438
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Заколосилася любов
у стрічках літа.
Плодово-ягідним
наповнилась вином.
І заспівала,
мов циганка-Кармеліта,
вдихнувши пристрасть,
вся пропахла тютюном...
Заколосилася любов,
і наче буря,
змінила спокій
на неспокій, й навпаки.
В такий момент
невиліковно вжалить куля
як серед розпачу
торкнуться дві руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445468
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Я тебе проміняла на осінь,
На застудні плаксиві дощі...
Журавлі замережили просинь
І шипшини патлаті кущі
Зайнялись феєрверком багряним.
Перепріла пшенична канва,
Розливається запахом пряним
Розімліла у скирті трава.
Я волошки й жита проміняла
На янтарні букети листків,
На застиглі холодні дзеркала
Вересневих калюж і ставків...
На забуті мотиви флояри,
На молочний туман поміж гір,
Де, сповитий в оливкові чари,
Розгорнувся м'який кашемір.
Розбрелися думки безголосі,
Згасли барви ранкових заграв...
Я тебе проміняла на осінь,
Ти ж... на іншу мене проміняв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445448
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Я тебе розумію з півпогляду -
Твої очі, мов книжка прочитана,
Їх впиваю вином, що із погребу
Легким порохом часу присипане.
Я тебе розумію з півподиху
І вдихаю тебе м'ятним Орбітом,
Ти собою годуєш удосвіта,
І до ночі рятуєш від холоду.
Я тебе розумію з півдотику -
Ніжним током лоскочеш цілунками,
І в крові пробігаєш наркотиком
І малюєш наш шлях візерунками.
Я з півслова, з півдумки розгадую,
Я читаю тебе й перечитую.
Ти для мене не лишишся тайною,
Просто будеш навік половинкою.
//25.08.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445362
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307
Ми не ті ...Щось змінилось в повітрі ...
Вже не пахне тобою ця осінь,
У вечірніх думок палітрі
Ти відсутній ...вже, майже, зовсім ...
Щось згубилось у наших світаннях ...
Щось утратилось в наших світах ...
Чимчикує самотнє кохання
Ніби сивий знекрилений птах ...
Не шукаймо у комусь провини -
Просто наші шляхи розійшлись,
Просто холод несуть хуртовини,
Там, де добре було нам колись ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445374
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Вот и прохудилась лета благодать...
Птица всполошилась - время улетать.
Пятернёй кленовой осени печать -
Не вернется лето, как и годы вспять.
Не вернется лето - горе не беда,
Ведь ещё не завтра стужа, холода.
Нарисует осень царственный пейзаж -
Заиграет в сердце золотой кураж.
На ладонь ложится клёна пятерня -
Что же, здравствуй, осень, мы почти родня...
(картинка с интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444780
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Курличуть в синім небі журавлі,
Врізаються трикутником у хмари,
Несуть на крилах батьківські журИ,
Дорогу їм освічують стожари!
Несіть у даль і заберіть все зло,
Додому поверніться з чистим серцем,
Спаліть всю біль і принесіть тепло,
В батьківську хату. Нехай сяє сонцем!
А ще візьміть не висохлу сльозу,
Та, що сріблиться на моїм обличчі,
Нехай впаде на земельку мою,
Хай проросте калина на узбіччі.
Я з того світу буду прилітать,
Бо і сама журавкою вже стану,
З журавликом своїм думи гадать,
Як збертегти калиноньку жадану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444801
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Вже не ті. Може я. Може ти.
Повернути минуле не зможем ніколи,
Лиш, прийнявши уроки життєвої школи,
У новій іпостасі себе віднайти.
Може я...
Може ти...
Вже не ті. Може ти. Може я.
Так завжди: під небесним склепінням
Час приходить збирати каміння.
Натрималась його вже земля.
Може ти...
Може я...
Ні, не ти і не я.
У життя каламутній воді
Ми шукали не того, не там й не тоді.
Просто в кожного доля своя.
Не твоя...
Не моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Сидить дитя одне посеред ночі,
І нікому його поцілувать…
Такі самотні ті тернові очі -
І нікому в них рани лікувать…
В душі добро зберіг таки хлопчина,
І нікому його подарувать…
Він хоче мами…він ж іще дитина!
І нікому для нього нею стать.
Покинули дитя напризволяще -
Уже на нього байдуже усім…
А він хороший…Він таки найкращий!
Ніхто не бачить…хлопчик захворів.
У свої п’ять не вірить вже у казку,
Сльозу ковтає мовчки, як титан.
В житті стерпів найбільшу він поразку-
Нема сім’ї…лиш холод…і туман.
Гарячі губи щось собі шепочуть -
Молитву за своїх батьків, мабуть…
Востаннє він зітхнув…і так охоче
Із ангелом почав свій вічний путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384505
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 25.08.2013
Прискаче осінь на буланому коні.
Своєю гривою підійме вітровії.
А літо-літо вже минає, й поготів, -
собі займає чергу в журавлиний ірій.
Так щедро пахне це ласкаве міжсезоння.
Повсюди мед. Вмокай! І випий з молоком!
Усе квітує! Навіть дике підвіконня
упавших зір центнери злиже язичком...
А у садочку, притуляючий до тину,
готують айстри букетований вінок.
І навіть шаль мережить біла павутина
для пави-осені із тисячі жінок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444970
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Яблонька…
Заблудилась яблонька
меж берез и сосен,
Уронила яблочко
в золотую осень.
Сладкое, румяное ( 2 раза )
нам с тобой досталось, ( )
А любовь незванная ( )
рядом дожидалась. ( )
Смаковали яблочко -
жажду утолили...
Как же раньше, милый мой,
друг без друга жили ?
Где нас прятала судьба (2 раза )
раннею весною, ( )
С кем гуляли до утра ( )
летнею порою ? ( )
Тихо бродит по лесу
осень золотая,
Кистью акварельною
сказки сочиняя.
Увлекает за собой ( 2 раза)
меж берез и сосен, ( )
Позднюю хранить любовь ( )
бабьим летом просит. ( )
Оркестровая вставка.
Позднюю хранить любовь
Бабьим летом просит.
Оркестровый проигрыш
Позднюю хранить любовь
бабьим летом просит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444474
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Жаль, осень в бокале, как лед не растает
И грусть не исчезнет, как пьяный дурман,
Но в марте, я верю, весна не обманет,
Не может, в надежде, ютиться обман.
Клин птичий врезается в бездну сырую,
На землю упал, с неба, глянец дождя,
А я вспоминаю весну озорную
И птиц возвращенье в родные края.
Уходит за тучи блик солнца слепого,
От терпкой полыни слеза на глазах
Я в пряной листве, за бокалом хмельного,
Пытаюсь расстаться с весной на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444800
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Старенька сивенька бабуся
В немоднім смішнім капелюсі
Ховає у торбу картату
Цікавих секретів багато.
Там – спицями плетені хмари
І в’язане сонце до пари,
Дощами вишивані квіти
І сни, розмальовані вітром.
А ще у тій торбі знайдете
Пухнастий кульбабковий светр,
Сережки й намисто із вишень
Та казку від сірої миші,
Ще сотню пісочних тістечок,
І мир для усіх суперечок,
Для носика – цятки-веснянки,
Для настрою всім – забавлянки.
Секретів усіх не злічити.
Та знайте, мої любі діти!
Як стрінете раптом бабусю
В немоднім смішнім капелюсі
І з торбою в синю клітину –
Всміхніться тоді неодмінно.
Бабуся за усмішку добру
Секретик вам витягне з торби.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445013
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Навіяний віршем Віди Вансель http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444403 ( другий вірш).
Ми зустрілись колись випадково,
Як дурманив акації цвіт.
І здалося, знайшла я підкову.
Неймовірний душі був політ.
Скоро свято душі стало буднем.
І торкнувся душі гіркий щем.
Прояснились слова ті облудні.
А стосунки - вчорашнім борщем.
Ось ти зараз сидиш біля столу,
Щось бурмочеш неясно під ніс.
Опустив свої очі додолу,
Але я зрозуміла їх зміст...
Що ж, іди! Я тебе не тримаю!
Мабуть, доля моя вже така.
Будь щасливим. Тебе відпускаю.
Обміліла кохання ріка.
Але що це?! Кажу про кохання?
Тебе бог обділив ним якраз...
Значить буде без сліз це прощання.
Розійдемось тепер без образ.
Промайне, пролетить іще літо.
І постука у двері зима.
Але двері для тебе закриті.
Не тупцюй під вікном задарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444445
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Ну що сказать мені про тебе?
Які слова тут підібрать?
А як подякувати небо,
Що ти моїм тепер зміг стать?
Тримаю міцно твою руку.
І ти тримай, не відпускай.
Тепер мовчи, нехай ні звуку!
Слова казати зачекай...
Вони, як пташки, линуть в вирій,
І десь сховає їх блакить.
Хоча вони й підсилять віру,
Пізніше зможуть спопелить.
Слова твої і ніжні квіти,
Звичайно, радість для душі,
Та я навчилася радіти,
Коли удвох сидим в тиші.
Коли ти дивишся у очі,
І ніжний погляд більше слів.
Зуміє серце тут жіноче
Відчути: чи мене любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444770
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Стих навеянный стихом boroda171 За друзей.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445028
------------------------------------------------------
А мысли, как птицы, им нету преграды,
Летят, где тепло, туда, где им рады.
Я чувствую счастье: у меня есть друзья,
Которые помнят: у них есть и я.
Ну что в нашей жизни дороже друзей?
Ты с ними богаче, ты с ними сильней.
Бывает, что друг далеко от тебя,
Тебе если плохо, подбросит огня.
И только услышишь ты слово ПРИВЕТ!
В душе твоей сразу наступит рассвет.
И боль вдруг проходит, проблемы бегут:
Тебя поддержал твой проверенный друг.
Друзей проверяют не только годами...
Они в наших мыслях, всегда рядом с нами.
БЕРЕГИТЕ ДРУЗЕЙ!!!! СПАСИБО ВАМ, МОИ ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445091
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
(відгук на вірш)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444939
Зореокі жоржини та п’янкі хризантеми
Гармонійно пасують до осінньої теми,
На блакитному небі розкішні перини,
А в повітрі мережать тонкі павутини…
Щось ти рано, Наталю, загорнулася в шалик,
І сумуєш так гірко, мов самотній журавлик…
Хай же тішить тебе ароматами літо,
Веселять щебетанням улюблені діти,
І в муслінових сукнях заплакані верби
Не псують тобі настрій веселий і нерви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445008
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Цій осені так до лиця
зореокі жоржини
і китиці пишні
рожевих п'янких хризантем.
Вже небо вантажить
на гарби пухнасті перини,
розплавивши вулиці
свіжим ранковим дощем.
Цій осені так до лиця
мій меланжевий шалик
і смуток в моїх
перестиглих бузкових очах.
Обсипались груші
в садку, мов добірні опали,
і липа стара
заянтарилась, ніби свіча.
Ця осінь настояла
день на медах і кориці,
на пінній робусті
з небесним парним молоком.
В муслінових сукнях
вербові заплакані жриці
вишіптують сонце
руде над лазурним ставком.
Цій осені так до лиця
жовта барва розлуки
і наше прощання
гірке на розхресті доріг.
Тримаю тебе, як берізонька
серпня, за руки
і туга кришталиться
в теплих зіницях моїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444939
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Вбивати час... Холоднокровно...
Не відчуваючи жалю...
Немов в запасі його повно
В бездонній чаші з кришталю.
Вбивати гнівно... Відчайдушно...
Різноманіттям дивних мук...
З лицем спокійним, незворушним.
Гадати, що зійде все з рук.
Вбивати зараз... Завтра знову...
Щоденно жити, наче кат!
Чергове вбивство — сумне шоу,
Парад безглуздих марних страт.
Вбивати звично... Так буденно...
Знаходити у цім екстаз...
Не розуміти патогенно -
Час теж щодня вбиває нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440885
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Я зуміла…й від тебе пішла,
Бо, здавалося, так буде просто.
Поміж нами зневіра лягла
І в мовчанку сховалася гостру.
Ну, зуміла… й від тебе пішла…
Намагалась ж терпіти… несила!
З гіркотою усе відмела
І за мить нашу долю скосила.
Та не знала, що ти , я - то ми…
Й вже по - іншому жити не вийде,
Наче сонце не вийшло з пітьми,
Наче ранок із ночі не прийде.
Загорнулося літо в печаль,
Заплітає сум наші стежини…
І змінити нічого, на жаль…
Перезріло скотились ожини.
Я згортаю самотнє крило
Гордо й гідно, ховаючи в душу.
Та чомусь серце в кригу звело,
Як же битися знову примушу…
Ну, коли ми не так повелись,
Опустивши завісу коханню…
І над нами захмарена вись,
Болем рвала хвилину останню.
І чомусь всі ласкаві слова
Загубилися в нашій розмові,
Наче стрілка кудись часова,
Переставила силу любові.
Квітом так захмеліло навкруг,
Тільки ж бо не п'янію красою.
Літо робить останній свій круг…
Я розлуку стираю сльозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444955
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
(За мотивами)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444534
Приємні, прохолодні, вже не літні ранки,
Росу холодну п‘є довкілля на світанку,
У лісі неймовірна безголоса тиша,
І вітер ледь помітно гілочки колише.
Вже де-не-де жовтіє й опадає листя,
Поля вже майже голі – урожай в коморі,
Долини вкриті сухостоєм золотистим,
На землю падають дощем серпневі зорі…
(навіяні асоціації)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444741
Лиш на бруківці ти почуєш звуки дивні,
Насамперед, коли біжать шалено коні,
В них музика століть живе й донині,
І лінії життя людей, як на долоні…
* * *
З останніх сил чіпляється за сонце Літо,
Але даремно, бо вже Осінь на порозі,
Летить мелодія журлива понад світом –
Це перші перелітні птахи вже в дорозі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444956
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Непрошена сльоза лоскоче вії,
Тремтячим щемом на обличчі слід.
Збираю в серце крихтами надії,
В тишу німу вривається болід.
Тепло гаряче огортає груди,
Наливом щедрим у скопі думок.
Слова пташками випускаю в люди,
До вічності наближенням ще крок.
У ній з тобою, в єдності обіймах,
Я схоронитись хочу за життя.
У спалахах зіркових, безневинно,
Ступити в часі за межу буття.
19.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444163
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Ішов до Тебе...
крізь колючі терня,
долав роки, шукаючи спокою...
Палив мости я ...
помилок накоїв
та все ж зберіг надії чисте зерня
Шукав Тебе...
До згину... Без упину
шукав... На жаль
не в тих місцях... оселях...
Шукав розради...
у чужих постелях
Я ніс мою покуту...
Чи провину?
Пройшов... Здолав...
Суди і пересуди
стаю перед Тобою...
навколі́шки.
Прости мені... Прошу!
гріхи колишні...
...Бо не віддам цілунку, як Іуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444913
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Запросіть мене на танець, Незнайомцю, -
Я давно в очах у Вас втонула,
І, здається, зникло все минуле ...
Розтопило його Ваше сонце ...
Запросіть мене на танець ...Чи у долю ...
Мені досить дотик рук відчути,
Щоб розтало серце, досі скуте,
Щоби знову вирватись на волю ...
Просто танець ...Просто злет над буднем ...
Ох, якби ж то Ви думки читали!..
Бо сміливості у мене мало,
Бо чомусь довкола велелюдно ...
...Ви? ..Мене? ..На танець? ..Звісно можна! ..
У моïх очах давно втонули?
Ваше серце, тенькнувши, відчуло,
Що я з цілим Всесвітом тотожна? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444898
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Надворі літо. Небо синє.
Достигли в полі вже хліба.
Я славлю нашу Україну.
Звучать із вуст мої слова:
Цвіти, мужайся, нене наша!
Ще прийде радість і до нас.
Ти будеш в світі найбагатша!
Прийде! Я вірю в такий час!
Молюся я за людей праці.
Вклоняюсь низько до землі.
Вони не прагнуть до палаців.
Від праці жорсткі мозолі.
Ще прийде час такий в країну,
Де будуть старість поважать.
Не будуть їхать на чужину,
За рідним краєм там страждать.
І буде вчити мати сина:
Вітчизна в нас така одна.
Вітчизна мила, Україно,
Ти в нас найкраща і свята!
Цілую прапор жовто-синій,
Що у руках ось майорить.
Тебе, я рідна Україно,
Не зможу кинути й на мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444904
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Не закривай обличчя від дощу -
То я тебе краплинково цілую ...
А хочеш, я думки всі відпущу,
Щоби вони не заважали всує? ...
Густим ефіром наших почуттів
Заполонило простір і безмежжя ...
А пам'ятаєш, ти колись хотів
Моïм ім'ям назвати узбережжя? ...
А пам'ятаєш човничок старий? ..
Ти в море вивів нашу "каравелу "...
Ми принесли для Нептуна дари,
Щоб він відкрив нам пристрасті джерела ...
А потім ніжно місяць лоскотав
Твоє плече маленьким "зайченятком ",
І веселіше не було забав,
Аніж збирать в букетик зорі -цятки ...
І раптом дощ ... До реготу омив
Наші тіла і спалахи кохання ...
І то була чуттєвіша зі злив...
І то було розніжене світання ...
...Не закривай обличчя від дощу,
Відчуй на дотик спогади -краплини...
Я в небо поцілунки відпущу -
Нехай вони до тебе, милий, линуть ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444743
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Співають, грають,
просять, продають...
Шумна, багатолюдна електричка.
Тут шастала собачка невеличка,
та й сіла поруч:
може, щось дадуть...
Дивилась мовчки,
як я смачно їв.
Очима так виразно промовляла.
А пригощаючись, хвостом метляла,
немов перед господарем своїм.
Дивилась в очі,
щось казала ще.
Про щось, здавалося,
вона мене питала.
До ніг тулилася, дрімати стала.
Її думки в мені будили щем.
Собака спала.
Обіймала шмат
смачного хліба. І була щаслива.
Збудилася на рибу із-під пива.
Й підлогу облизала...
Більш нема.
Її притис в куточку «кучмовоз».
Хвостом виляла і коли штовхали.
Мо’, думала, що так її – кохали?
Собача доля...
Мчав у ніч обоз.
– Це ваша?
З темряви хтось проказав.
В «кравчучки» з лантухом
скрипіла рама.
Попід сидіннями пляшки збирала
маленька жінка...
От і мій вокзал.
Вину і відчай я тоді відчув.
«Це ваша?!» – навздогін
з безодні ночі.
...З кутка впинаються собачі очі...
Мовчу.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444796
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
По бруківці видзвонюють лунко
Дощові намистинки води.
Не крадись, кароока чаклунко,
У мої захмелілі сади.
Зачепилось фісташкове плаття
За ожинову гілку цупку.
Ще горить каганцями латаття
В надвечірній імлі на ставку.
Ще, пропахнувши димом і Спасом,
Теплий серпень дзвенить поміж гір,
Розливаючись, піниться квасом
Яблунево-медовий ефір!..
Наливаються вермутом пряним
Пелюстки оксамитових руж,
Мов тонкі черепки порцеляни,
Обсипається листя довкруж.
Ще на серці так світло й дитинно,
Спрагло п'ю малахітовий рай!
Не крадись, не гірчи так полинно,
Зупинися на день! Зачекай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444741
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Стрілись Петя та Микола
В вихідний біля ріки.
- Друже, щось ти надто кволий,
Під очима синяки.
- Рано, Петю, я встаю.
І на плечі – ношу.
Рибку в вихідний ловлю.
В будні тешу, кошу.
- Жінка й теща теж в труді,
Як і ти зраненька?
Бачив якось – не худі
В них боки – товстенькі.
- Вони неквапом встають,
Плещуть язиками.
Жайворами ж не всім буть.
Й сови є між нами.
- Але ж якщо жайвір ти,
Рано спать лягаєш,
Значить, так, як і вони,
В сні відпочиваєш.
- Е, у цім якраз підвох...
Й вчені із Канади
Підтвердили, з типів двох
Більші в сов принади.
Не вгава, насупив брови:
- Як же тип впливає?
- Засинаю, мої сови
Все смачне з’їдають!
Я зриваюсь, мов будильник.
Зранку, тільки блиск роси.
Відкриваю холодильник –
Там лиш хвіст від ковбаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444632
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Дивлюсь у небо, в синю височінь,
Де сонце променями бавиться з пташками.
Мій янголе, до мене ти прилинь,
Хай кілометри зникнуть поміж нами.
До серця свого ніжно пригорни,
Його відлуння в мому озоветься.
І нічиєї тут нема вини,
Що ми не разом. Та усе минеться.
Настане мить, і наші дві душі
Зіллються після довго чекання.
Палкі цілунки... Пестощі шальні...
Наші тіла відчують смак кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444567
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Дай руку мне. Не надо, не грусти.
Я расскажу тебе как счастье обрести.
Как жизнь прожить, не встав на ложный путь.
И как понять в чем в этой жизни суть.
Живи в гармонии с душой, без суеты,
В жизнь воплощая свои мечты.
И благодать, нам данную с Небес,
Цени. Она имеет в жизни вес.
Вокруг соблазнов много. Не спеши.
Когда возможность есть, то не греши.
Пусть ты устал и трудно сделать шаг,
Но помни: лень – всегда твой злейший враг.
От зависти все беды на земле.
Пусть даже не гореть им всем в огне.
Завистники гниют внутри себя.
Надеюсь, зависть обойдет тебя.
И радуйся за счастие других.
Будь в радости ты рядом, среди них.
Не прячь глаза, когда скорбят друзья,
Все на земле ведь создано не зря.
Не осуждай тех, кто запутался в себе.
Не знаешь ты, что движет их поступком.
Не всем дано ведущим быть в судьбе.
Попробуй сердцем их понять, а не рассудком.
Не забывай родителей своих,
Кто в жизнь тебя напутствовал с любовью.
Не будет в жизни у тебя роднее их,
Ты с ними связан навсегда одною кровью.
Прости всех тех, кто был не прав с тобой.
Мы все здесь вместе на одной планете.
Какое счастье быть самим собой,
И быть среди людей на этом свете.
Ты Бога возлюби со всей душой,
И сердцем всем, и разумом твоим.
Есть смысл в Его учении большой.
Для темных сил ты с Ним неуязвим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444698
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Замерзлий ранок в діамантовій росі,
Завмерло все. В очікуванні дива
Птахів не чутно диво-голосів,
Й не шелестить покосом свіжа нива.
Осіннім подихом повіяло навкруг,
Земля із часом від стерні зчорніє,
Поменшало вже від дерев зелених смуг,
І сонце зблідло, світить, та не гріє.
Вагітні соняхи із сумом на вустах,
Похилять свої голови донизу...
Й вуаль туману плаває густа
І не дає ніяк посохнуть хмизу.
А диво грає золотом осіннім так,
Що мимоволі посмішку нестри́мну
Відчуєш. Їй це притаманний знак,
Впіймаєш оком постать її димну.
І на столі різноманіття майорить
Та вабить ароматними дарами,
Що прагне так смаками підкорить,
Піддавшись грі під осені замками.
Розгульний вітер хмари кличе вдалечінь,
Щоб дощ не намочив ту насолоду
І літо осені залишить світлотінь,
Що золоту її доповнить вроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444534
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Ми зустрілися очі-у-очі
Десь на зламі спекотного дня ;
Там, де вітер берізки лоскоче,
Де буденна стиха метушня ...
На замріяно -зоряних айстрах
Розгойдалися наші думки ;
І у вишитих бісером тайстрах
Задзвеніли ключі та замки ...
Ігноруючи силу тяжіння,
Ми злетіли до ніжності хмар;
Там, де спить журавлине тужіння
Серед споминів сонячних чар ...
А внизу вже збиралася зграя,
Прикладаючи пальці до скронь :
- Дуже дивно ...ці люди ...літають? ...
Божевільні! ...Так, психи либонь! ...
І, упевнені в нашім падінні,
Куштували зловтіху на смак ...
Бруд із ніг витирали об тіні -
Бо до нас не дістати ...ніяк ...
...
Ми сиділи в небес на карнизі,
Розмовляли здебільше очима ...
Шкодували, що ті, що ізнизу
Позбулися вже крил за плечима ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444476
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
«Не сумуйте, мамо!»
Перебігло літо,
наче дитинчата
через той поріг.
Знову сонце дітям
у дорогу світить,
І ховати сльози
стало на порі...
…Перекотять Спасом
яблука на осінь,
Стихне у зажурі
спорожнілий сад,
Тільки зрідка зранку
птах дзвінкоголосий
Стрепене у гіллі
згадку про внучат...
«Дай же, Боже, дітям,
небо за покрову!»
Мамина молитва –
світу оберіг.
«Ви чекайте, нене,
нас у гості знову!»…
…Сивіють в чеканні
волоски доріг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444216
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 20.08.2013
Я готов написать о тебе,
Представляя твой внутренний мир,
Как булат, закаленный в борьбе,
Для души моей – нежный кумир.
Я раздвинуть готов небеса,
Чтоб достать золотую звезду,
И подружек ее голоса
В твои косы с надеждой вплету.
Я не видел тебя и не знал,
Ты явилась как будто из грез,
Как печали счастливый финал,
Иссушив глубину моих слез.
Покорив своим гибким умом,
И вернув мне над разумом власть,
Словно ангел, коснулась крылом,
Не позволив на дно мне упасть.
Ты прекрасна в печали своей,
Я готов с тобой петь в унисон,
Чтобы не было в мире цепей,
Превращающих песню лишь в стон.
Я с любовью пишу о тебе,
Ведь любовь – откровенье души.
Что имею, имею в мольбе,
Ты с ответом постой, не спеши.
Не спеши говорить мне слова,
Что пошлют мою душу в расход.
Когда есть на плечах голова,
Есть и разум, что душу спасет.
Я все время писал о тебе,
Но не знал, что ты есть наяву,
И мечтал, что когда-то в толпе,
Я тебя за собой позову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444312
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
Люблю міжсезоння -не літо й не осінь ...
Щось, ніби портал у незнані світи ...
Уже журавлі на прощання голосять,
Та носять дерева зелені хустки ...
Ще вправно смичками орудує коник,
Напившись мелодій з п'янкоï роси,
Та місяць раніше вмикає свій вогник,
І зорями -снами для нас моросить ...
Люблю міжсезоння -як знак роздоріжжя,
Що думкою міряє стомлений шлях ...
Давно спочива обмолочене збіжжя,
Дріма короваєм пухким на столах ...
Люблю дивний настрій, що стиха підкрався
І вірші диктує все більше сумні ...
І вітер серпневий, що в травах кохався,
Тепер поцілунки приносить мені ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444315
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013
У кожного своя дорога.
Один іде слідами Бога,
А другий щось шукає в полі,
Він сам творець своєї долі.
Та вибір мусять всі робити,
А чи по правді в світі жити,
Чи лан засіювать брехнею,
Горіть смолою чи зорею.
Хтось скаже, і без Бога йти
Можна й добро у світ нести.
Але вкажіть мені на них.
Багато в світі є таких?
Без Бога важче світ любити,
Прощати зло, добро творити.
Бог крила надає орлині,
Він світить у пітьмі людині.
Як Бог присутній у душі,
Кубло в ній не зів’ють вужі.
Любов засяє ясним сонцем
На світу п́оданій долоньці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444148
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
[i]Під крилом у сонячного літа
Хочемо родинно посидіти,
А відтак, хай кожен прочитає
Ті слова, що літо забавляє.
Кожна зустріч - то чиєсь розкрилля,
Може то твій час? І твоя хвиля?
Бо коли замироточить слово,
Час, поете, свідчити любові.
(з візитки серпневої зустрічі "Об'єднаних словом" "Під крилом у сонячного літа")[/i]
Під крилом у сонячного літа
Вже ворожить осінь на листках,
Та, теплом і щирістю зігріте,
Розквітає слово на вустах.
Ллються строфи щедрі потічками
Під гітарні переливи струн
І проміння сонячне стрічками
Розвіває вітер, мов пустун.
Під крилом у яблучного Спасу
Стільки теплих спалахів зіниць!
І вірші добірні, мов окрасу,
Заплітає в райдужний вінець
Кожне серце, спрагле і натхненне,
Світле, мудре, зріле й молоде.
Будь же ти навік благословенне
Слово, що об'єднує людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444135
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
На васильковім небі, як мідяк коштовний,
поміж блідих, рожево-павутинних, сивих хмар
Висить самотній, наче глобус, місяць повний,
Зірки запалює в нічному храмі паламар…
Вечірні сутінки блукають, як примари,
На крилах вітру проникають нишком у вікно,
Серпнева ніч нам наливає в чашу чари,
П’янить, хвилює кров, солодке і терпке вино…
Думки кружляють і гудуть, неначе бджоли,
Заснути нереально – в голові звучать слова,
А під вікном духмяний запах матіоли,
Дурманить пряним ароматом скошена трава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444113
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
На основі повчань священика
о. Семена
Коли замислюєш і робиш зло,
Занурюєш ти душу у багно.
Як заздрощі в тобі будують хатку –
З’їдять тебе усього без остатку.
Як їх у світ ти жалом витягаєш,
Годинник смерті в тілі запускаєш.
Як скупість закладаєш ти за щоки,
Спиняєш тим до серця кровотоки.
Як думаєш лише про бариші,
Кладеш замок для Бога на душі.
Як лиш складаєш, слова «на» не знаєш,
Артерії Добру перекриваєш.
Але коли ти ближньому в пригоді,
То світло благодаті в твоїм роді.
Талант чужий зумієш засвітити,
Тоді і твій поможе хтось розкрити.
Ще варто і таке запам'ятати,
Щоб легко жити і спокійно спати:
Ні з ким не сперечайся, не змагайся,
Печи свій хліб і світу усміхайся.
Добру, навіть найменшому, вклонися,
Зло не суди, за мудрість помолися.
Будь-яке діло чесно ти сповняй,
Не плач і нагороди не чекай.
Як будеш в світі щирим до кінця,
Пришле колись з дарунком Бог гінця.
Хай Бог усім дасть мудрості і благодаті!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444047
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2013
Вновь ветви деревьев острижены наголо,
Остался последний от осени штрих...
Слезами на иней сияние падало
И таяло грустью прощальною в них.
Печалью по озеру марево тянется,
Рвет серость оставленный лебедем пух,
А в памяти клин журавлиный останется
И клич, раздирающий жалостью слух.
Косыми дождями, багрянец, смыт заживо,
Все раньше ложится день белый поспать
А в каплях, на сердце, льнут звуки адажио,
И тщетно пытаюсь прочь скуку прогнать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444068
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Ніби важко промовити слово,
Ніби зникла у всесвіті мова,
Ніби звуки на смак полинОві ...
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Вони мають розгнівані очі,
Ними правлять якісь поторочі,
Ті, що жалами душу лоскочуть ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Мені боляче битись об стіну ...
Та прозора міцна перешкода
Розбиває на друзки свободу,
Ніби нитка в руках ляльковода ...
Мені боляче битись об стіну ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
Бо я можу відвикнуть від тебе,
І полинути легко у небо,
Як пушинки кульбабок зі стебел ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444069
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Дідусь онуці - янгол-охоронець,
На казку перетворює весь світ.
Історії, що з ним бували вкотресь,
Уважно з нею слуха навіть кіт.
Дідусь - це чарівник, що творить диво.
То горобця, то їжачка несе.
"З тобою познайомитись хотіли,
Та потім знов до казки віднесем"
Дідусь - це майстер, золотії руки,
Годинник він налагодить за мить,
Постійно в гаражі щось ремонтує,
Та праця у його руках горить!
Дідусь будь що придумає онуці,
Вчить вірші, для портрету позував,
Та навіть в ігри граються, як друзі.
Концерти слуха, грамоти склада.
Дідусь - мудрець, дідусь - це бравий воїн,
Це воїн Світла для її життя.
Дідусь - це янгол, захисник від Бога.
Дідусь - це старший тато для дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440848
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 18.08.2013
[img]http://cs308827.vk.me/v308827008/8f06/5TB5dAuYhVI.jpg[/img]
Попрошу тебя я, дождь,
Ну не падай милой на ресницы,
С глаз ее пусть лучше ложь
На моих останется страницах.
Не целуй ты, солнце, губ,
Еще я тайком не насладился,
Может, молод, даже глуп
Я как ветер на руки б ложился.
Не печаль мою тоску,
Вечер тихий, памятью вчерашней,
Мне осталось жить к утру,
Как и листьям осени опавшей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443036
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Осінній день лягає понад містом,
Похмурий парк дрімає в самоті.
Без поруху лежить пожовкле листя,
Лише струмок хлюпоче в темноті.
Згасли вогні у вікнах тихих вулиць,
Схилилось гíлля на дахи вогкі.
Уздовж доріжкою нічний прибулець,
Згубив блискітки-зіроньки палкі...
Непрошена прийшла у гості осінь,
Змінила все на золотий покров.
Земна краса — дрімає темна просинь,
Поміж небес й задуманих дібров.
Ця тиха ніч розморена, безсила
Вплітає в ковдру бабині нитки.
Летять у небуття, напнувши крила,
Птахи невтримні — молоді роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444027
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Приємні зміни у погоді – прохолода,
Весь день похмуре небо супить брови,
Зітхнула змучена сухотами природа,
Ганяє вітер між деревами в діброві…
Неначе шторм на морі, буревій у лісі,
Шепоче, шелестить тривожно листя,
Тремтить налякана сім‘я пташина в стрісі,
На небі хмари в оргії сплелися…
За лісом відблиски грози, як фотоспалах,
Та гуркіт грому, мов відлуння канонади,
Аж раптом розірвалось неба покривало,
І хлинув дощ рясний разом із градом…
Задріботіли підтюпцем дощу краплини,
На стадіоні спінились калюжі,
Навпроти світло вікон кольору цитрини,
На клумбі, змоклі від дощу, червоні ружі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443396
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Вступ довго... ( з двох частин)
Пісня
Тепле літо відійшло.
Небо вкрилося хмарками.
Відчиняє в край вікно
Осінь сірими дощами.
Пензля взяв творитель див,
Умочив у сонця тіло,
По травиці поводив,
По листках провів уміло.
По листках провів уміло
ПО травиці поводив.
Умочив у сонця тіло.
Пензля взяв творитель див.
Осінь сірими дощами
Відчиняє в край вікно.
Небо вкрилося хмарками.
Тепле літо відійшло.
Приспів:
Осінь золота,
Осінь золота іде.
НА мої уста
Смуток і дощі кладе.
Осінь золота
Падає листком на чоло.
А мої літа
Ждуть на тепле крило.
Десь курличуть журавлі
І лелеки вальс танцюють.
Їм творитель на крилі
Смуток лагідний малює.
Роздягаються поля.
Лиш садок ще соковіє.
Сохне голос солов’я
І печаль у серці зріє.
І печаль у серці зріє.
Сохне голос солов’я.
Лиш садок ще соковіє.
Роздягаються поля.
Смуток лагідний малює
Їм творитель на крилі.
І лелеки вальс танцюють,
І курличуть журавлі.
Приспів:
Осінь золота,
Осінь золота іде.
На мої уста
Смуток і дощі кладе.
Осінь золота
Падає листком на чоло.
А мої літа
Ждуть на тепле крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443906
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 17.08.2013
Вершинами, в небо, врезаются горы,
Платком белоснежным укутана грудь...
Там птиц и зверей не слышны разговоры,
Но, как хорошо там душой отдохнуть...
Меж ними, в лесах, ночью прячется солнце,
К подножью стремительно мчится ручей...
И только, рассвет отворяет оконце,
Чуть слышное эхо - поет соловей...
Величием, горы, своим восхищают,
Отважных зовут покорять высоту...
Ведь лишь смельчакам, они все ж уступают,
С вершин, панорамой, открыв красоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443721
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 17.08.2013
Сумей любить врагов и щедрым будь,
Сумей скрывать,что многим помогаешь.
Ищи ты только к Богу друг мой путь.
И пусть за правду часто ты страдаешь.
Дай руку тем,кто падал много раз,
Их подними с колен.Пускай осудят.
Ведь этот мир Бог создал для всех нас,
Пусть счастье у всех Вас родные будет.
Завидовать?Не стоит никому.
Подточит и в болезнь лишь превратится
Обида...Помоги всегда врагу.
Пусть ночью Вам прекрасный сон приснится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443560
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 17.08.2013
Самотній човник плещеться на таці
Дзвінкого плеса між очерети́н.
Серед летких пластичних декорацій
Погойдуються китиці жоржин.
Пряде павук посріблені вітрила,
У мандри кличуть мрійника моря.
Передосінній степ позолотила
Налита білим вермутом зоря.
Як сизий шовк, натягнутий на п'яльці,
Лисніє місяць, піниться вино
Між тополиних вигорілих пальців.
Мережать зорі темне полотно.
Серпнева ніч, немов Шахерезада,
Терпким садам нашіптує казки.
Крадеться по стерні осіння зрада
І факелом запалює листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Ненаписанной песней забытые чувства звучат,
По-весеннему взгляд принимает морозные дни
И мне кажется, с неба не снег, а пушинки летят,
И я юности полон, когда мы с тобою одни...
В неокрашенном мире я долгое время бродил
И не верил, что в холод мне может быть так горячо...
Я всем телом и мыслями в жаркий поток угодил
И робею, по-детски, целуя несмело плечо.
Ни минуты от счастья, секунды блаженства ловлю,
Не могу я припомнить, чтоб было такое со мной...
Неустанно готов повторять нежно слово - "Люблю"
Вот наверно, Её, люди кличут, порой - Неземной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443512
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Я вам писала. Ви читали мої стрічки?
Я говорила з Вами. Чули голос мій?
Вас озаряла. Вам світила моя свічка?
Лила тугу в горня. Пили ви цей напій?
Я вас чекала. Відчували хвилювання?
Співала оди – Вам... одному.... . Спів разив?
Несла на таці вам гарячий чай кохання
До ліжка ввечері.Вам губ не обпалив?
Я Вас щоденно в своїм хаті малювала,
На кріслі, поряд. Відчували мою суть?
Просила зілля підсобить. Причарувала?
Чекаю відповідь. Не будете тягнуть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442188
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Ностальгія за літом у сяйві зірниць,
В ніжних дотиках вітру, що пестять волосся.
У промінні ласкавім, що ллється із віч.
Що залишило слід і що не збулося.
Пригадала крилом все одна тільки мить.
Серце птахом у грудях від щастя тріпоче,
Серед днів череди що, здавалося, спить.
Сонце спогадів душу приємно лоскоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443627
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Солодкий ранок з присмаком ванілі
І з ароматом кави з молоком
Розлився млосно у моєму тілі,
І ловить сонце шОвковим силком ...
Солодкий вітер з присмаком сливОвим
Цілує ніжно шию і вуста ;
Шепоче тихо листячком вербовим,
Що рання осінь грИбом пророста ...
Солодке небо у хмаркАх зефірних
Згортає сни у райдужний сувій,
Збирає роси із троянд манірних,
Щоб виткать крила полохливих мрій ...
Солодкий ти, після п'янкоï ночі,
Ще сповнений бажання і тепла,
Мене легеньким дотиком лоскочеш
Солодкого кохання -джерела ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443540
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Мутний серпанок
розстелився, наче пле́со.
І зграї ластівок
несуть туди весло.
Де на човні приїде
вранішнім експресом
пахуче сонце,
що із меду проросло.
І стане радісно
в теплі гойдати трави,
і лоскотати
виноградні табори́.
Переливатися
в жоржинові отави
в передчутті
жовтогарячої пори.
Нехай з затримкою вже
дні лікують рани,
нехай безмежжя смутку
опуска мене.
Ця Осінь прийде -
молода і домотка́на!
Вона зі мною
біль розлуки прожене...
Мутний серпанок
розстеляється поволі.
Чомусь я вірю
в оце явище-обман?!
Колись нежданно в нім
зустріла свою долю...
Тепер лиш пам`ять,
коли навколо туман*.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443663
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Ніч. Не то сплю, не то у забутті. Очі закриті, а я все бачу. Немов дивлюся на екран, а на ньому відображення мого життя. Картини міняються , а тому і не вистачає часу думати над побаченим. Ось я мала, босонога, біжу кудись. Дві тугі косички , заплетені маминою рукою, б’ють по спині і мені чомусь дуже смішно. Я заливаюся сміхом і сама не знаю чому. Радісно. Безтурботно. Про все дбає мама.
А ось я вже підліток. Роздумую над життям. Сиджу під кущем калини, розглядаю, як колишуться від вітру гілочки, і чомусь падають маленькі червоні ягідки. Я заплющую очі і думаю.Як темно! Все зникло і стало боязко. Ось така мабуть смерть. Ніколи нічого вже не побачу, не відчую. Ані того подиху вітру, ані червоних ягідок, які падають на землю краплинками крові. Біжу додому , питаю мами- а чи всі люди вмирають? Чи немає винятків. А сама думаю про себе, може якраз я і буду отим «винятком». Так хочеться жити і то ВІЧНО. Мама не задовольняє мене своєю відповіддю, бо каже, що винятків нема. Про Бога не говорить, бо тоді це було заборонено. Опіюм народу!
А ось я вже скінчила школу, Вже –панна! Чекаю «принца на коні». А його нема. Здавалося, що ніколи не буду кохати. Але воно таки прийшло, оте кохання. Ні, він не приїхав на білому коні. Він прислав мені квіти. Заполонив мою душу.
Навколо мене, посходили рожеві квіти. Брала їх в обійми, цілувала їх ніжні пелюстки. Дивлюся, а це не квіти, це мої діти. Такі кохані, такі довірчиві. Підростають, а я сіяю щастям. І ось моя маленька доня питає мене- мамусю, а чи всі мусять помирати? А винятків нема? Нема дитинко. Але є Бог. І він наш «виняток». Коли віриш у нього, смерті нема.
Стало солодко і тепло на душі. Я заснула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442968
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Зорі бринять кришталеві,
Нам сновидіння пророчать ;
Спи -засинай, королевич, -
Доброї ночі! ...
Місяць на скрипочці грає,
Променем щоку лоскоче ;
І доліта з небокраю :
-Доброï ночі!
Хмарки -пухнастики в небі
Теж колискову муркочуть;
Я пригорнуся до тебе -
Доброї ночі! ..
Вітер колише смеркання,
Лагідно травам шепоче ;
Ну ж бо, укрийся коханням -
Доброї ночі!
Ніби пташина маленька,
Серденько в грудях тріпоче ;
Ось тобі снів ціла жменька -
Доброї ночі! ..
Спи, мій коханий, до ранку,
Сни моï очі жіночі;
Я -твоя скорена бранка ...
Доброї ночі! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443109
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 13.08.2013
ПРИЯТНОГО ПРОСЛУШИВАНИЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442877
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Хотел любви?Любила больше неба.
Хотел,чтоб целовала день и ночь?
Была вернее,чем тот черный лебедь.
А теперь хочешь,чтоб ушла я прочь?
Хотел ты звезд?Рукою доставала.
Хотел,чтоб как святая лишь была?
Чтобы молилась Богу.Но могла я
Развратной быть лишь только для тебя.
Сказал молчать-молчала и любила,
Сказал мне лгать-лгала лишь для тебя.
Сказал:уйди...Ушла...Я все простила.
Не возвращаюсь только никогда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442509
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Умився ранок срібною росою.
Цвіркун піднявся, скрипку в руки взяв.
Зірвались звуки з-під смичка стрілою
І понеслися між дерев і трав.
Усе ожило у ранкову пору.
Зозуля голос подала з ріки.
Збудилось сонце, по драбині вгору
Полізло, сяйва кинуло з руки.
Ожила траса. Заревли мотори.
Скипіла кава. Сміх малят побіг.
Наткав павук на килимку узори.
Мов пес під браму, день на землю ліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442654
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Блукаю в полі і милуюсь літом
Волошки й маки у обіймах жита,
Гуляє у хлібах веселий вітер,
Цілує пелюстки тендітних квітів…
Трава в покосах - пахне пряно сіно,
Вже сонечко давно за обрій сіло,
Луна зітхає сонно у долині,
Небесний маляр вилив фарби сині…
Розсипав зорі, заіскрився вечір,
І тепла шаль лягла мені на плечі,
Сюрчали в житі цвіркуни завзято,
Так радісно було, немов у свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442729
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Її пальці пропахли травами,
Гіркне мед на тонких вустах,
Мріє літо хмільне загравами
В шоколадних палких очах.
А волосся, мов пиво, піниться
По засмаглій її спині...
Зореока печальна схимниця
Пожинає серпневі дні.
Бурштино́ві снопи позліткою
Шурхотять на терпких вітрах,
Порохнявіє плай веріткою
У карпатських густих лісах.
Вона дихає в сад туманами,
Ароматом солодких вин
І дощами блукає п'яними
Між туманних легких гардин.
А на ранок дзвінкими росами
Мерехтить на цупких листках...
О, яка ж ти прекрасна, осене,
Як шафранний акорд п'янка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442864
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Знову вечір обняв мої плечі,
Загорнувши у ніжну красу.
А у пам'яті - лиш твої очі,
Я у споминах їх донесу....
Блиск зірок в них і тихе зітхання
Вечорове... І ніжне "Люблю".
Як пекуче, до болю, чекання...
Прийди швидше... Тебе я молю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442718
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Зазирає Нічка в дзеркало озерне,
Заплітає коси, одягає перли.
Встелить янтарями Місяць їй доріжку,
Від роси не змокли, щоб у неї ніжки.
Десь озветься тихо у траві сюрчання,
Ніжно, мелодійно до самого рання.
Буде танцювати вередливий вітер,
Запахом медовим будуть пахнуть квіти...
Пахощі кориці,тмину і ванілі,
Полетять по світу, наче заметілі.
Розплітати буде він тополі коси,
Будуть омивати трави срібні роси.
Упадуть тумани і покриють річку,
Одягне на ноги Осінь черевички.
Помандрує лісом у поля широкі,
По землі лишатись будуть її кроки.
Дощиком дрібненьким оросяться віти,
Розфарбує златом, кине колорити.
Вишиє барвисту Вересню сорочку,
Сяде відпочити в лісі на пеньочку.
І коли у небі заблищить світанок,
Лагідним промінням доторкнеться ранок.
Голоси озвуться дзвінко журавлині,
Упаде намисто під ноги калині.
Майоріти буде переливом Осінь,
В небі буде чути дивне стоголосся.
У красі зіллються голоси чарівні,
Коли одне ціле, тоді люди сильні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442737
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Леліє серце літні акварелі:
Багряні маки в житі золотім,
П'янких півоній лагідні пастелі
У всій своїй величній простоті...
І буйних трав смарагдові долини,
Лампадки яблук спілих на гілках,
А за селом - строкаті скатернини
Квіткових барв у росяних полях.
Медів пахучих охру золотаву
І полудневий сонця лимонад,
Розлиту в небі вистуджену каву
Над вечоровим куполом Карпат.
Крізних річок ясні аквамарини,
На пелюстках посріблену росу -
Ці веселкові барво-намистини
Я із собою в осінь понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442662
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Вантажить літо кораблі,
Вже кличе море бірюзове
І на бджолиному крилі
Застигло мрево світанкове,
Мов подих осені терпкий -
Так недоречний в пору спеки.
Як білобокі літачки,
Мережать обрії лелеки
І тануть їхні голоси
В м'яких і теплих акварелях.
На вітах яблуні висить
Медових променів куделя.
Вантажить літо кораблі,
Далекий берег знову манить,
Десь на карпатському шпилі
Вже гуснуть вранішні тумани,
Налиті запахом грибним.
Мов пересохлі сухожилля,
Передосінні бачить сни
Допите сонечком бадилля.
Вдихаю пахощі хмільні -
Пахтять у полі сіножаті,
Допоки серпня літодні
Не вкрали зливи пелехаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442395
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Це так дивно -не бути твоєю ...
Не смертельно, а дивно просто :
Відчувати близькість душею,
А думками долати простір ...
Це так дивно -прокинувшись вранці,
Не знайти біля себе крила ...
Від холодних дощів овацій
Геть розмокли моï вітрила ...
Це так дивно -у телефоні
Роздивлятись тебе на фото ;
І, ховаючи крик в долоні,
Хвилю розпачу побороти ...
Це так дивно ... Та ні! ..НЕСТЕРПНО -
Відчувати у серці шпичку! ..
І прощається літо серпнем,
Сівши в осені електричку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442266
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Скотилось сонце з небозводу.
Втопилось в річці за селом.
Земля ковтнула прохолоду.
А нічка вдарила крилом.
Запахли дивним цвітом квіти.
Роса упала, як сльоза.
Дерева стали гомоніти.
Не так вже жалить дереза.
Росою трави обважніли.
Росинки схожі на кришталь,
Як світлячки, замиготіли.
Завів мелодію скрипаль...
Туман легкий прославсь по річці.
Такий прозорий, як вуаль!
Його невидимі вервички
Тримають, щоб на дно не впав.
Неначе рай спустивсь на землю.
Життя вночі - це інший світ.
А я все думаю даремно:
Приносить щастя малахіт?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442077
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Безумний літній вечір...
П"янким відлунням спеки
цілує вітер плечі.
І бірюзова шаль
зісковзує звабливо,
і зовсім недоречі.
Приховую від тебе
у погляді печаль.
А погляд там, далеко,
де ніч втомила спеку.
В безодні незбагненній
втоплю свою печаль.
А ти мовчи.Так треба.
І я мовчу.У неба
вимолюю для щастя
нам прихисток-причал.
А море не втихає...
Цілуєш, ніби вітер...
І пальці у волоссі
вид́ихують мигдаль.
А море проганяє...
Зал́ишили крайнеба
сліди іще незмиті
і бірюзову шаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442047
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Вчорашню спеку ливень змив у став,
Де білий острівець пливе гусиний
Між рогози, що ніби хвіст павиний,
Вальсує в ритмі вітряних октав.
Із довгих вій старенького коня,
Хлюща́ краплить на плахту конюшини.
Пониклий кущ колючої шипшини,
Гіллям дрижить мов змокле цуценя.
У вимитім склепінні берегів,
Поквапливий кулик дзьобить поживу.
Верба столітня, тонколисту гриву
Полоще поміж ряскових снігів.
Струмки з городів плинуть попід тин,
Несуть садів обпале подаяння
У чалий став… А злива йде в світання,
Прославши росний по траві сатин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442125
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Я тобою снила, як дощем
Квітка снить у полудневу спеку,
І торкав душевні струни щем,
Що для тебе я така далека...
Я тобою снила, наче птах
Снить у клітці небом волошковим...
По твоїх заплутаних стежках
Розгубило щастя всі підкови.
Та збирати випало чужим
І ділити навпіл дні і ночі.
Ти мені на долю ворожив,
Та слова не справдились пророчі.
І в чужих незвіданих світах
За тобою стерла білі крила...
Я тобі відкрилась у віршах,
Та даремно душу оголила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442112
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
[i]27 липня на запрошення Ігоря Стожара "Об'єднані словом" побували в самому серці Карпат – мальовничому містечку Яремче. Серед гостей була присутня і Оля Шнуренко (Консуело) - мила і сонячна жінка, яка осяяла наше товариство своїм душевним теплом і щедрим поетичним словом.[/i]
Де водоспад посріблене волосся
Порозсипав поміж холодних брил
І потічків веселе суголосся
Торкає неба лагідний акрил...
Де розмаїті древні візерунки
Мережать домоткане полотно
І камінці видзвонюють так лунко,
Торкнувши Пруту* зеленкаве дно...
А сувенірів – море веселкове!
А вишиття, а посуду – краса!
І поетичне викохане слово,
Як гул трембіти, лине в небеса.
*Прут – річка на території України, Молдови та Румунії, ліва притока Дунаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440657
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 08.08.2013
Цей літній вечір зоряно-сяйний,
Оспіваний у травах цвіркунами.
Чаклує в небі місяць-серп ясний:
Нанизує немов над нами хмари.
І виливсь теплий вечір в літню ніч
Росою також зоряно-сяйною.
Ми, як вони - в обіймах віч-на-віч
У літню пору дихаєм весною.
Купаються тіла наші в росі,
А місяць-чарівник сховавсь у хмарах.
Блаженна ніч у всій своїй красі!
...Затихли цвіркуни у зелен-травах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442035
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Я пригорнусь до тебе увісні,
На груди покладу гарячі руки.
І в очі зазирну твої ясні,
І вбережу від гіркої розлуки...
З тобою я летітиму до зір,
З тобою буду хвилі обіймати.
Ти вір коханий, тільки мені вір,
Ніхто не зможе так тебе кохати...
Я буду теплим променем в вікні
І буду прохолодою твоєю.
І поруч буду завжди, щоб мені,
Летіти з вітром теплим над землею...
Для тебе я співатиму пісень,
Тебе від всяких бід оберігати.
Як зійде сонце і наступить день,
Я буду знов у снах тебе чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440195
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 07.08.2013
За окном, три далеких, счастливых звезды,
Разрушали сиянием мрак
И мне верилось, что не напрасны труды,
И всё это Всевышнего знак.
Я сознаньем отчетливо все понимал -
Не бывает на свете чудес,
Но сквозь тучи, уверенно свет пробивал,
Как не строил заслон ему бес.
Что-то вдруг защемило и вздрогнула грудь
Сжалось сердце и вспенилась кровь...
-"Ты обиды свои на людей позабудь,
Пусть душа будет светлою вновь...!
С этим словом я крепко под утро уснул
И решил, что не будет жизнь прежней,
Свет Всевышнего к разуму мысли толкнул-
Вновь я с Верой, Любовью, Надеждой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441851
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Ще наче й літа не було -
Вже пахне осінь ...
І сонця золотий кулон
Не гріє зовсім ...
Стрибають яблука з гілок
В серпневі роси ...
І біль колишніх помилок -
Неначе оси ...
Спливають хмари в небесах
Неначе пави ...
Вже зранку не гризе коса
Шовкові трави ...
Вже у туманних тілесах -
Грибні приправи ...
І у пташиних голосах
Сумні октави ...
Та стиглим персиком в саду
Ще пахне літо ...
Мережить вітер череду,
Цілує квіти ...
Ще п'ють наливку молоду
СливОві віти ...
І сум притишує ходу
Жоржиноцвітом ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441913
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Чай з вишень. Молоко.
Gregorians про вічне.
Вітер шепоче в вікно.
Листів танок у повітрі.
Сивіє небо.Дощ.
Гойдаються травинки.
Грім свариться за щось.
Звук осені і скрипки.
Вже вирушила в путь,
Лунає її пісня.
Їй павутиння тчуть –
Тонесенькі завіски.
Душа… Пустотна ніч.
Дощ оминає. Тиша.
І хтось – останній клич,
А інший – «та тихіше!»
Дзвінки і інтернет.
Глухий німого слуха.
Хоч безліч тих планет,
Самотність ніжно дмуха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441989
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Уже стигле літо доцвіта наколо.
І висить в повітрі дивний аромат.
Та чомусь за серце торка матіола.
Квітів всіх миліша, може, в сотні раз.
Непримітна квітка для людського ока.
Ростом невдалася, стебельце тонке.
Та яка ж пахуча! Очі - поволока.
А вдихнеш повітря: ой, яке ж п"янке!
Коли вийде сонце, квітка ляга спати.
Пелюстки тоненькі, щоб не обпалить.
А коли загляне вечір літній в хату,
Знову мою душу буде веселить.
Я синеньку квітку приколола в коси.
Та вона не в"яне. Серце не болить.
Поки сонце зійде, не страшні їй роси,
Бо не встигнуть душу їй іспопелить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441906
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
* * *
Серпневі соняхи сміються сонячно.
Жаркого літечка я вже не жду.
Серденько гріється,
мажорно мріється.
Журливо-радісно в моїм саду.
Лапато-рясно так вродили яблука!
А я до осені святково йду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442011
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Бабине літо, сумом сповито,
Рве павутинки життя,
Хилиться гілка, грає сопілка,
Пісні нема вороття,
Знов плаче осінь, меншає просинь,
Листям злітають роки,
Труться на порох, з давнього шорох-
Стежка біжить навпрошки!
Вже не звернути, зникли всі скрути,
Лиш вертикаллю іти,
Літо минає, скрипка втихає,
Дують холодні вітри.
Бабине літо, нитками шито,
Рветься, летить в небуття,
Латка новенька, свита старенька,
Літу нема вороття!
фото взято з- Bashtanka info ( blog)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441879
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Загорнутий в коричневий конверт,
У дощ вночі на смітнику лежав.
Покинутий, приречений на смерть…
Навіщо ж хтось життя йому давав?
Він зовсім сам (а світ такий страшний),
Беззахисний наляканий малюк...
Не захотіли ″цей тягар″ нести
Дві пари сильних і здорових рук.
Один коли дізнавсь — відразу втік,
Сказав, що не полізе у ярмо –
Він надто перспективний чоловік
Якому не потрібне це гальмо.
А друга… Що сказати?.. Все ж змогла
Наважитись, стиснувши в грудях біль...
Від шоку, коли в світ цей привела,
Злякалась, що не впоратись самій…
В осінню прохолодну темну ніч,
Не плакав, не кричав, а просто стих…
Нікому не потрібна в світі "річ",
Яку знайшов над ранок аж двірник.
Міліція, соцслужби і швидка.
Всі з’їхались – така страшна НП.
Оформили, забрали малюка,
Хвалили Бога, що він не помер.
Тепер у нього дім – це інтернат…
Він не самотній. Там є дітки ще…
Та батька… навіть мами там нема!
І тихо по щоці сльоза тече…
Скажу лишень одне – "Малюк, щасти!
Хай спуститься із неба Божий дух.
Хай прийдуть по життю тебе вести
Дві пари вірних і надійних рук"…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441572
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 06.08.2013
на вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439608
Народженню нас- передує падіння ...
Ти бачиш цю думку в очах, що в свічаді? ..
І тільки якесь ледь помітне тремтіння
Тримає ще ніч на планетнім параді ...
Я стала як ти... На одній ФМ хвилі
Моя підсвідомість твою пеленгує ...
Хвилини -убивці...Вони такі милі ...
Навіщо нам вкотре псувати ïх всує ? ...
Все чорне і біле ...Півтону немає ...
За руки крокують і правда з брехнею ...
Не знаючи пекла, не мали б і раю,
І досі блукали босоніж стернею ...
Поглянь у свічадо :я поруч з тобою,
Вимінюю знову монетки на щастя ...
І після тривалого в часі двобою,
Ми знову тримаєм в руках різні масті ...
Чи зможеш мені ти довірити душу,
В мені прорости і пустити коріння ...
Тобою назву щойно створену сушу ....
Народженню нас - передує падіння
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441713
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013
В унісон до вірша Ірини Кохан
"Остання ніч липнева"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440546
Мов краплі крові, маки у житах -
Яскравий спогад на усе життя!
Волошки - ніби сині очі неба,
А біля ставу гірко плачуть верби…
Вода у річці - молоко парне,
Повітря свіже, чисте і п‘янке,
І зграя рибок лиш на мить завмерла,
Реве, як звір, стара й розбита гребля…
На лузі сонце й квітів аромат,
Приємна прохолода у кущах,
Блищать на сонці росяні краплини,
Крокує серпень у ліси й долини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441514
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Вітрець вечірній нагадав мені про осінь,
яка клубочком диму покотилась до́лі,
і десь скакнула поміж виноградні лози,
де снять метелики і тру́дять дикі бджоли.
Лякливо бавиться і тихо засміється -
жбурляє перші "жовті аркуші" землі.
ЇЇ ніхто не бачить, але так здається,
та небом йдуть її ж перисті кораблі!
Вечірні зорі цвіркунять у каламуті -
розводить осінь угорі такий пейзаж!
Клубочком дим, неначе шарики надуті,
у вись злітає, сотворивши камуфляж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441470
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Налитий медом золотавим
І соком яблук запашних,
Через фісташкові отави
І поруділі бур'яни
Крокує Спас. Химерні тіні
Тремтять над плахтами полів.
Яскраві проблиски осінні
Цілують крила журавлів.
Така налита світлом тиша,
Що навіть колос не дзвенить...
Мрійлива яблуня колише
Ефірну лагідну блакить.
Аж прогинаються дерева
Під плодом щедро-наливним.
Так близько осінь вереснева -
Лиш тільки руку простягни,
Відчуєш подих і тривогу,
Що гострим протягом кольне.
Вози вантажить у дорогу
Русяве літо запашне.
Вже атмосфера трохи терпне,
Немов розлито пінний квас...
Іще тримаюся за серпень,
Де пахне яблуками Спас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441585
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Найбільш духмяні яблука осінні,
З дитинства аромат антонівки п‘янить,
Я пам’ятаю небо світло-синє
Й мого дитинства кожну незабутню мить…
Клювали горобці смачне насіння,
Опудало з лахміття не лякало їх,
В повітрі невагоме павутиння
Літало і чіплялося до рук і ніг…
Я смакувала груші й чорні сливи,
Щодня для мами рвала стиглий виноград -
В дитинстві всі були такі щасливі,
Не знало серце ні жалю, ні болю зрад…
Як було тихо ввечері в садочку,
Лиш цвіркуни сюрчали в нірках у землі -
На жаль, так мало у моїх рядочках
Рясних епітетів про ті щасливі дні….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441495
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Не снись мені! Не снись ...Благаю!
Бо потім в грудях так щемить ...
І від утраченості раю
Слізьми вмивається блакить ...
Не снись мені ... Бо стука в скроні
Шаленим скерцо :"Ти не мій! "...
І у затиснутій долоні
Уламки приспаних надій ...
Не снись мені! Не снись ... Не треба! ..
Бо далі знов порожній ранок ...
Перед святим обличчям неба
Я проклену твоïх коханок! ..
Не снись мені ... Голками болю
Не рань крилатоï весни ...
Та перш, ніж відпустить на волю -
Прийди ще раз до мене в сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441473
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Вермут серпневоï ночі
Літо прощанням п'янить ;
Носом частіше хлюпоче
Сповнена суму блакить ...
У намистАх ластів'ячих
Душу зігріли дроти ;
І зорепадами плачуть
В роси далекі світи ...
Ніби в індійському сарі,
У різнотрав'ï лиман ;
І на грибному відварі
Ранок готує туман ...
Бджоли збирають на зИму
Сонячне світло в стільник ...
Осені привид незримий
Вже до віконця приник ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441371
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Упиваються ночі любистком.
Озиваються хвилі в ріці,
розтривожені риб’ячим блиском,
наче золотом у гаманці.
Не поснули іще сінокоси,
стрибунці розгойдали зело.
Певно, марення вітер розносить,
що в безсоння мене завело.
І колишуться зорі-каїри.
Чи у безлічі взнаю свою?
Не приймаючи жодної віри,
я у Храмі Твоєму стою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441178
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...
Роки збігли - темним валуном
Покотились ген аж у долину.
І тепер там бовваніє хрест,
Наче знак, зарубаний до болю:
Що ніколи більше не торкнеш
Батьківською щирою любов'ю!
В грудях оселилася сльоза -
Пам'яті нескресла, сива крига...
Прошумить ще не одна гроза,
Пробере ще не одна відлига,
Та ніколи найрідніших рук
Запах не забути тютюновий
І не стерти з плівки серця звук
Таткової дорогої мови...
(10.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441238
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Подивися – прекрасний світ,
Кожен день, навіть кожну мить.
У полях волошковий цвіт,
Сонця промінь в траві дзвенить,
На листочках бринить роса,
Захід сонця – червона даль,
На озерах туману шаль,
Подивися яка краса!
Чи вистукує на вікні,
Свою пісню, холодний град,
Чи це теплі, погожі дні
І нестримний, нічний зорепад…
Це твоя земля – пам’ятай!
Вона варта є боротьби!
Золоті поля й небокрай…
Бережи її і люби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440251
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 03.08.2013
Учора ти сказав мені "Люблю"...
Його проміння й досі зігріває
Від холоднечі душу втомлену мою.
У серці воно райдугою грає.
Твоє "Люблю"... Із неба пелюстки
Троянд червоних в вальсі закружляли.
Твоє "Люблю... Мов дотики руки,
Вуста, що поцілунки малювали.
Твоє "Люблю"... І феєрверк душі
З любові трепетної, ніжності і ласки.
Твоє "Люблю"... Мандрівка за межі
Бажань солодких, пристрасної казки.
Твоє "Люблю"... Як зоряний маяк,
Який веде наш корабель любові.
Воно - це щастя, що приніс мені в руках...
Сила кохання лиш в одному слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441225
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Душа самотня розмовля з вербою,
Що на одинці тихо шелестить...
Сум закружляв у танці із журбою...
Нестерпно холодно... Яка болюча мить...
Усе як завжди... Сонце в піднебессі
Проміння сипле ніжно-золоте...
Вітер деревам щось у листі шепче.
Краса навколо... Та усе не те...
Все через те... Без тебе я самотня...
Як одиноке дерево серед чужих пісків.
Та це лиш мить... Їх буде ще із сотню...
Та безліч сонячних, щасливих, добрих днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441117
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Мені учора нічка ворожила
На зорях полум'яно-золотих,
Тлумачила, гадала по світилах,
Змагала долю визріти у них.
І щось без перестанку шепотіла,
Допоки не вгавали цвіркуни...
А я стояла тиха і несміла
В обіймах неосяжної луни.
Вдивляючись у засвіти незримі,
Вигойдувала сонми сподівань
На те, що у небесній віще-скрині
Нема жалів, нема розчарувань.
І згірклого, сумного темнослів'я
Мольфарка-ніч не вирве із глибин
Бездоння таємничого сузір'я,
Де вічності незмежний часоплин...
Стояла і в далекі переливи
Вслухалася-чекала дивини,
Усе навкруг до сну горнуло крила
І тільки не вгавали цвіркуни...
(1.08.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440951
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 03.08.2013
У потойбіччі власної душі,
Пройшовши лабіринтом Мінотавра,
Я віршами засію спориші
Під перестук бравурної литаври.
І осідлаю власні почуття,
Пришпорю, щоб летіли разом з вітром...
Їм в унісон- моє серцебиття,
Їм всупереч- думок бридотна гідра.
Зроблю палаш із гострого слівця
І напишу девіз на рукояті.
У Образі блаженного сліпця,
Здолаю знову вітряки прокляті...
***
А зовні- спокій, рівновага і весна,
Веселка, спровокована дощем,
І оболонка солодко- пісна...
І лиш в очах гіркий безмовний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441021
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Лабіринтами снів непрошених -
Прощених,
Коридорами днів приручених -
Скручених
Я від тебе іду надломлена -
Стомлена,
Колючками питань наïжачена -
Втрачена ...
В черевиках моïх припорошених -
Зношених
Час пісками заліг болючими -
Злючими ;
І устами своïми пошерхлими -
Стерплими
Своï сльози пила сОлені -
Змолені ...
І в полях давно спустошених -
Скошених
Проросту чужими зЕрнями -
Тернями ...
Не знайдеш мене звіршовану -
Сховану ...
Не забудеш нерозлюблену -
Згублену ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440872
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Життя смугасте... Чорна, біла полоса
Так змінюються, наче дні і ночі.
Шепочуть ніжності п'янкі мої вуста,
Любов'ю сонячною сяють мої очі.
Немов легкий барвистий промінець,
Я сірі будні буду просто осявати.
Палітрою із зоряних сердець
По темному веселку малювати.
Я просто буду біля тебе повсякчас,
Щоб чорні хмари розігнати над тобою.
Любов'ю трепетною охороню вірно нас,
Нашим серцям не дам наповнитись журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440492
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Торкніться хоч подихом … тіла
У сяйві липневої ночі.
Я б зіркою в небо злетіла,
Де місяць промінням хлюпоче.
Дозвольте на кінчиках пальців
Відчути тепло ваших весен.
Хай душі кружляють у танці,
Хвилюючи місячне плесо.
Хай ніч нам накине на плечі
Гаптовану сріблом кирею.
Ваш подих—це тільки предтеча.
Цілуйте—я стану зорею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440589
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Стукає ніч молотками у скроні,
Відбарабанює миті -години ...
День просочився піском крізь долоні ...
Думка про тебе -то постріл у спину ...
Небо, гаптоване рваною хмарою,
Снами моïми жонглює уміло ...
Я розмовляю з якоюсь примарою ...
Думка про тебе -то мука для тіла ...
Ніжно погладжую місячну звісточку,
Що крізь фіранки до мене пробилась ...
Поворожу знов на зоряну квіточку ...
Думка про тебе -непрохана милість ...
Вітер в екстазі сплітається з гілкою,
Тінню мережить стіну коло ліжка ...
Грається тиша дзвінкою сопілкою ...
Думка про тебе -до щастя доріжка ...
Ранок вповзає в свідомість знесилену
Виміром іншим - звичайна банальність ...
Чай на сніданок і сутність знекрилена ...
Думка про тебе -то ночі реальність ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440612
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Рідна мамо моя, вам сьогодні несу моє слово,
Ви-надійна опора, ви-радість, ви-сила буття.
Я вклоняюсь до ніг вам, я дякую знову і знову,
Що під ризиком смерті мені дарували життя .
Коли вибір стояв, хто на світі повинен зостатись,
Ви без сумніву знали, мені збережете життя
Ви не думали двічі, ви й миті тоді не вагались,
Бо любили всім серцем у лоні своєму дитя.
Допоміг нам Всевишній, в живих ми зостались обИдві,
Ми у змозі любити, радіти життю день за днем.
То ж разом помолимось , подякуєм Богу в молитві,
Що на білому світі, на Божому світі живем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440524
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Коли на темний ночі оксамит
Янтарним блиском зорі споглядають,
У кольорі смарагду, як нефрит,
Листочки клен під вітром розвіває.
І схід туман отруйно, мов хлорат,
Пронизував алмазно-сірим клином.
А в блиску місяця – там променів агат,
Спадаючи на клен аквамарином.
Хоч дерево ще молоде із літ,
І вир листочків опадає плазом,
Був кожен з них, мов темний хризоліт,
Із місяця пронизаний топазом.
З`явився в небі красень оріон,
І хмари вкрились аметисту плином.
Надалі ніч затьмарив моріон,
Ще блискаючи де-не-де рубіном.
Ой, клене любий! Пару б тобі крил, -
І крізь туманність кварцової ночі,
Ти знов в опалі ранку, мов берил,
Сапфіру неба тішитимеш очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440652
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
А ліс так полонИв мене в обіймах
Любов"ю, що взаємно нам дана,
А сонце вишивало ниттям павутини
На сонних ще ожинових кущах.
Добридень..!!!! і вклоняюся низенько,
Я мовчки із тобою говорю
Вітрисько всю розмову носить
Тебе я понад все люблю!!!
Тумани відповідь принесли
В долоні сипали росу.
Метелики кружляли ніжно
Й присіли вісім на косу...
З"єдналася природа, ліс і чари,
І я краплиночка мала,
Ти знов чекатимеш на мене,
Я сп"ю тебе, любов"ю світла і добра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440569
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Снує над садом прядиво дощів,
Плоди намоклі гупають в отаву,
Бешкетник-вітер яблуньку розплів,
Пірнув у хмарку димно-кучеряву.
Дрібні краплини, зібрані в разки,
Замерехтіли в літа на долоні.
Шовкових лілій ніжні пелюстки,
Мов полохливі крильця безборонні,
Заграли щедро барвами в саду.
Легких думок в'юниться веретено:
Дитинних мрій хурделицю пряду,
Лелійний пух лягає на рамено.
І так на серці радісно мені!
Дзвенять калюжі струнами кіфари,
Тонкі патьоки грають на вікні -
Дощу дзвінкого мокрі мемуари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Умився ранок дрібною росою.
Туман прибився до землі, приліг.
Та що ти! Я не плачу за тобою!
То крапельки скотилися до ніг..
А сонце підбивається все вище,
І знову день приносить щось нове.
А вітер щось притих над попелищем.
І з ним міркуєм: кожен про своє.
Невже сумуєш, вітре вільний брате?
Чи крил твоїх торкнулася роса?
Та хто ж тобі так смутку міг завдати?
Ти вільний! Ось у цьому є краса!
Та я зазнала волі вже занадто.
І приторний від неї уже смак.
Погано, мабуть, те, чого багато.
Самотність є одна із цих ознак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440241
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Усталое небо на землю упало
Большим покрывалом из черной парчи
И крайних границ для него было мало,
Все скрылось под толщей бездонной в ночи.
Златыми прожилками звезды мерцали,
Луна, искаженный чертила свой круг,
А птиц голоса, еще где-то звучали
Так тихо, что еле улавливал слух.
Погасший закат восторженье оставил
Малиновым отблеском в пряной листве,
Я глаз не смыкая, все снова представил,
Шагая по пояс в росистой траве.
Пусть все отдохнут, пусть ликует затишье,
К утру соберется немало хлопот,
Релакс не бывает усталому лишним,
Уставшего за день, сон праведный ждет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439938
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Крізь людську байдужість проростали квіти,
Пнулися до сонця ніжні пелюстки.
Від розпуки небо почало сивіти,
Розірвавши душу громом на шматки.
І молились люди: «Та за що нам кара?
Ми ж для тебе, Боже, зводимо церкви,
А над нами досі полину примара,
І дірки в озоні – спробуй проживи.
Що тепер робити?! Та у нас же діти…
І яка їх доля на Землі чека?!...»
Як спасіння наше проростають квіти,
Та і їх безжально рве людська рука.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439595
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Вона пускала у струмочках фантики ...
Сама собі варила каву зранку ...
І мріяла про принца і романтику,
Рахуючи ромашки на фіранках ...
Вона уміла слухать дощ за вікнами,
І розуміла, що шепоче вітер ...
Її слова були для інших ліками ...
А їй ... ну хоч би раз хто сльози витер ...
Вона завжди була для всіх промінчиком -
Світила, звеселяла, зігрівала ...
А свою тугу, крихітним камінчиком,
У черевички від людей ховала ...
Вона кохала...Чи була коханою? ..
Нелегко закохатися в дивачку ...
Душа щеміла вирваною раною -
Не треба їй любові, як подачки! ..
Вона пускала у струмочках фантики ...
І дарувала без остатку ласку ...
І свято вірила у принца і в романтику,
Що хтось напише і для неї казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Зірвавсь листочок і поніс на крилах,
Чийсь сум, чийсь біль, чиюсь гірку печаль.
Та якось по дитячому невміло,
Упав необережно на асфальт...
Він загубивсь у сизому тумані,
Омивсь росою, проливним дощем.
Стекли росинки наче сльози ранні,
Принісши холод і пекучий щем...
Забилось серце з гіркої печалі,
Відчули зорі цей тривожний звук.
Полинув він в невідані ще далі,
Забрав з собою голоси розлук...
І може ще підніме його вітер,
Торкнеться він гарячої щоки.
І полетить над цим великим світом,
Між білих хмар молочної ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439629
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Небо з обвітреними губами
Цілувало очі наші та плечі ;
Метаморфози творив із нами
Літній, закоханий в море, вечір ...
Ми розбудили собою хвилі,
Місяць зловивши в свої долоні ;
Із міріадів п'янких ідилій
Вибрали ту, що співа в безсонні ...
І язиками того прибою
Йшли навпростець до вогню босОніж ;
І поринали удвох з тобою
В пристрасть...Туди, де було бездонніш ...
Дивакувата наша свідомість
Закарбувала лиш вибірково
Злет до зірок, чарівну невагомість,
Тільки одне полум'яне слово ...
...Час відлетів легкокриловим змахом ...
Є ти і я, що колись були нами ...
Пам'ять болить ще Чумацьким Шляхом
В небі... з обвітреними губами ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439537
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Небо бринить, мов сопілка вербова..
Зір - перелетна хода!
Чути, як лине тихенька розмова..
Дзвінко хлюпоче вода!
Пощо шукаєш ти раю земного
Двері свої відчини
Владно проллються зіницями Бога
Дари, твоїй Вітчині!
Ночі гетьманша , висока тополя
Місяць-корона в косі
Йде по Чумацькому –шляхом із поля!
Ніжку купає в росі!
Вечір наспівує травам похилим
Все про кохaння веде!
Річка плете свій вінок срібно білий
Місяцем ясним зійде!
Ой! Не шукай того раю земного,
Він й сам у хату ввійде.
Двері відкрий- не журися небого,
Рай тебе й в хаті знайде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439575
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Підставляю обличчя простягнутим сонячним променям,
Мружу очі грайливо, неначе до них зачіпаюсь,
Та стежиною йду босоногим щасливим паломником,
Золотавим теплом благодатним увесь огортаюсь.
Необтяжений клопотом сіро-похмурим буденності,
Що покинутий у черевиках під пагорбом знятих,
До вершини прямую черпнути у пригорщі певності,
Віри в те, що наземний плазун також здатний літати.
Хто сказав, що життя присудило низинами повзати,
Між доріг кам'янистих, позбавленим права на мрію.
Перепони усі подолати рішучості сповнений -
Окрім сонця блискучого ціль величава так гріє.
І до краю квапливо іти семимильними кроками,
Від землі відірватись шаленим стрибком в невагомість.
Полетівши, життям кольоровим метеликом порхати,
Черевики залишивши, крила здобувши натомість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439414
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Стікає дощ зі скла повільним вальсом,
Малює сутність літніх завіконь ...
А губи, витанцьовуючи сальсу,
Збирають полум'я метеликів -долонь ...
Слова розірвано -розсипаним намистом
Пульсують в тілі, живлячи вогонь ...
А сутінки гаптованим батистом
Вкривають трепетність метеликів -долонь ...
І кожен погляд -мовчазна підказка,
І кожен подих -вітерцем до скронь ...
Дарує ніжності безмежну казку
Шалений лет метеликів -долонь ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439367
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Зимней свежестью пахнет постель,
Из бокала вино пьет луна,
Дверь открыта в прибрежный отель,
Манит взор пустоты глубина...
Переливами звездных огней,
Легким всплеском скользящей волны,
Гаснет стон быстроходных коней,
Нагнетая поток тишины.
Отключен до утра телефон,
Рвется вакуум в толще идей,
Где-то в мыслях послышался стон
От пустых и ненужных идей...
Наливаю, до пары, бокал,
За луну поднимаю свой тост,
Как я рад, что ее повстречал,
Как секрет наслаждения прост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439328
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Стара кав'ярня наче львівська панна -
І стриманість, й ошатність водночас.
І вишуканість в всьому притаманна.
Вона - неначе з Відня ніжний вальс.
Гардини, старі фото й таємничість,
Та запах кави гіркуватий і п'янкий.
І слів зізнання зберігає тих відвертість
Вогонь свічі на столику м'який.
Вона огорне нас своєю таїною,
Сховає дотиків й цілунків палких жар.
Місток невидимий між мною і тобою...
А чорна кава - найсолодший наш нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438861
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Я взую кришталеві черевики,
Піду в незнані зоряні світи,
Вдивляючись у місяць повноликий ...
Цікаво : дивишся на нього ти? ..
Знайду єдину за'тишну місцину,
Де зможу я трояндово цвісти,
Де зніметься із серця павутина ...
Цікаво, чи піде'ш за мною ти? ..
Я буду слухать елегійну зливу,
Писати вірші, будувать мости,
І відкривать закони перспективи ...
Цікаво :заримуєш душу ти? ..
Я буду ніжно пестити хмаринки,
Тобі писати райдужні листи,
Вкладати в кожен посмішки жаринку ...
Цікаво, чи мені відпишеш ти? ..
... Вночі збираю зоряні гвоздики,
Щоби тобі вінок із них сплести...
Вдивляюсь знов у місяць повноликий ...
Цікаво : дивишся на нього ти ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438754
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Коли буває важко між людьми,
Я йду до лісу говорити з Богом...
Високі сосни дужими крильми
Мене стрічають за старим облогом.
В молочне мрево дивні молитви
Шепочуть стиха схимниці суворі,
Поміж ворсинок мокрої трави
Палахкотять у душу мідні зорі.
Тут потічки, як струни золоті -
Одна за одну тонша і дзвінкіша!
У цій могутній звичній простоті
Така п'янка і кришталева тиша!..
Тут кожна голка хвойна, чи листок,
Травинка кожна - все таке знайоме...
Немов якийсь невидимий місток
Веде через нефритові хороми
Тебе до Бога. Краплею роси,
Обкуреної ладаном духмяним,
Торкає світ нетлінної краси,
Загоює твої душевні рани.
І ти летиш з холодної пітьми -
Увись, у синь, подалі від земного!..
Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438784
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Я не умею быть мудрой.Я не умею быть загадкой.Меня ничему не научили ни подруги,ни модные журналы,ни афоризмы.Если я кого-то люблю(подругу,племянницу,друга,любимых людей)-могу говорить им об этом сто раз на день.Зачем ждать,чтобы они очень соскучились?Каждый день в нашей жизни может быть последним.Кто меня будет помнить за мои мысли?Мы всегда думаем,что смерть приходит за старыми и больными.А ведь она не выбирает.Меня постоянно упрекают в том,что я пишу много о грусти.Но я не пишу сценарии к детским утренникам!Хороший портной шьет любую одежду.Если это не свадебный салон...
Я не делаю одну и ту же ошибку дважды.Делаю ее сто раз.Даже если меня обманывали тысячу раз-я все равно верю людям.Да,я знаю,что так нельзя.Хочу ли я меняться?Нет.Мне не хочется быть похожей на всех.Даже если в меня бросали сто раз камнями-я помогу этому человеку в беде.Я буду за него молиться.И просить Бога,чтобы ему помог...
Испытания в жизни не являются расплатой за грехи.Это возможность стать сильнее.Чтобы мы стали более совершенными.А не судили и перестали доверять...
Хотите сохранить счастье?Делитесь счастьем.Делитесь всем:деньгами,улыбкой,знаниями(если это нужно).Помогайте всем,чем можете.Пусть вложенную гривну в ладонь человек даже пропьет-Вам какое дело?Вы поделились.Неужели мы все без греха?И правильно тратим свои деньги?Я могу потратить на одежду в месяц больше,чем заработаю.Это правильно?Нужна ли мне очередная юбка?Или дорогое нижнее белье?Если бы я была более совершенной-я бы раздала эти деньги людям,которые не имеют даже на хлеб.Но я же так не делаю?И как мне тогда судить о правильности?..
У меня была мечта.Я хотела издать свой роман,чтобы подсказать людям,что любовь может лечить от неизлечимых болезней.Чтобы хоть один человек в мире,прочитав его-поверил в маленькое чудо.И стал неизлечимо больной здоровым.Чтобы люди верили в чудо любви...
Но я люблю тебя.И если бы ты позвал меня на безлюдный остров,где нет книг и людей-я бы пошла за тобою следом.И оставила свою мечту.Смогла ли бы жить моя мечта с нами?Не знаю.Ведь она бы там умерла.А мне хотелось иметь много денег,чтобы построить самый большой Центр психологической поддержки умирающим людям.Чтобы они знали,что нужны в этом мире.Даже если не заплатили никому и одной копейки.Но их все равно любят.За то,что они люди...Но я люблю тебя...Очень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438656
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
За межами реальності вже догоріло.
Цвітуть однак ще красно в полі маки.
Хтось дивне те кіно показує уміло
І посилає в снах забуті давні знаки.
Життя – це випадковість і дарунок долі.
Це – батька яблуня, обвішана плодами.
Коли ще люблять й не призначили нам ролі,
Відмірявши наш час секундами і днями.
І знову в пам”яті – тих вечорів пустеля,
І мами руки теплі з пиріжками з маком,
Де Місяць сяяв, що вчепивсь у неба стелю,
І мрії ще не зроблені «майстерно» з браком.
Життя, як ластівка, промчало поза тином
І пилом довгої дороги припорошено.
Дитинства казка вже лише спомИном
Приходить світлим янголом непрошено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438622
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Сон украдкой крадется сквозь толщу ночных облаков
Открывая за темными окнами шторы и тонкую тюль,
Чуть дыша улыбнулся луне белокрылый июль,
Обсыпая серебряной пылью безликий небесный покров.
На воздушной перине из собранных легких ветров,
Опустилась истома и нежно коснулась уставшей груди...
Душный полдень оставив беспечный закат позади,
Удалился бесшумно, без лишних докучливо-жалостный слов.
Многоцветными вспышками мысли ушли в тишину
И уже не тревожит ни завтра, ни спящее где-то вчера...
Свежий воздух дополнил мой сон, задремав до утра,
Позабыв что внимает, июлю за пекло, чужую вину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438551
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Послана Богом, мені, моя доню.
Як добре, що нині, ти, в мене є.
Немов діамант, ховаю в долоню,
та вберігаю від всього, що є.
Ще вчора малям,тебе колихала,
незграбне своє, мале пташеня.
Та з пташки, ти нині,лебідкою стала,
ще трішки із дому,пурхнеш у життя.
Доню моя, моя зіронько ясна.
Небо благаю,щоб щаслива була.
Моя помічнице, юна прекрасна,
хай щастя барвінком встеляє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413277
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 19.07.2013
Червоні маки та волошки в житі,
Росою вранці трави вмиті,
По вінця радість у моїй душі,
Коли про рідний край пишу вірші!
Виблискує на сонці обважніле
Колосся, золотисте і дозріле,
У високості жайвір, як артист,
Щодня шліфує свій співочий хист…
Нас літо ягодами тішить щедро,
Дарують тінь старі розлогі верби,
Старенький став осокою заріс,
І галасує зранку річка й ліс…
Невже десь краще є, ніж в Україні,
Де линуть дзвінко пісні солов‘їні!
Де розмаїття квітів – божий дар,
Аромить медом їх п’янкий нектар…
В Яремче скоро їду, що в Карпатах,
Смереки там ростуть у пишних шатах,
Вкриває гори рясно диво-цвіт,
Лунає пісня чарівних трембіт!
Карпатські гори, мій чарівний, любий край,
До тебе лину я на крилах – зустрічай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438040
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Там, у густому затінку дібров
Палахкотить багрянцем дивна рута
І пісня предків, давня, призабута,
В обіймах ночі залоскоче кров.
(kulbabka: "Купальське")
Лягає промінь поміж густолисту
глибокі трави вдягнені в росу.
А Мавка, що збудилася від сну
Вдягла вінок з зеленого любистку
й ту папороть, що дивно розцвітає.
Хіба хтось бачив в папороті цвіт?
Такий таємний і пророчий світ
Поміж людей легенда не змовкає.
А справді ж Мавка у лісах блукає!..
Якщо не віриш? Тільки позови
Гу-гу... Сплелися разом голоси,
Що навіть свій між нею не впізнаєш.
Легкий туман скуйовджений із вати
Обійме швидко плечі до кісток,
Поглине в тіло ранній холодок
Дивись, щоб справді в лісі не зблукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438339
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Вже майже прощаюся з липнем,
Пошерхлою стежкою йду...
Ще трохи - і хвірткою скрипне
Осіння віщунка в саду.
Загубить червоні коралі
В куделях пахучих отав.
Схилилися верби, мов ткалі,
Кужівка бринить золота.
Вилискує сонячна вовна -
Аж гусне цитринна імла!
І, трунку липневого повна,
Шепоче хмільна ковила.
Ще спрагла мелодій і дива,
Спиває душа висоту,
Допоки віщунка зрадлива
Не вилила охру густу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438127
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Про що твоï очі до мене мовчать,
Якими думками зніміли?
І хто із них зніме таємну печать
На грані ментальності й тіла?
Про що стука дощ у холодні шибки,
Втираючись краплями в душу?
І блискавка ріже цю ніч на. скибки '...
Я йду ... Відчуваю, що мушу ...
Про що здогадався залишений ключ,
Об столик дзеленькнувши тихо? ..
Стрибну із кохання, мов з тисячі круч,
Розвіє уламочки вихор ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438116
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Давай загубимось у золотому житі...
Так сяють твої очі волошкові...
Лиш на одинці будемо ми пити
Вершки любові пристрасно-медові.
Наші бажання в шелесті колосся...
Тіла оголені... Торкаюсь лиш губами...
Й шовкове, золоте моє волосся...
Вогонь жадання розгорається між нами.
Його загасимо... Та іскри ейфорії
Летять шалено так, кохаючи колосся.
Нас огорнули давні наші мрії...
Лиш жито золоте... Й моє руде волосся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438102
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Нарешті я в горах, у горах Карпатах.
Дощі перепадали. Сонце зійшло.
Парує з упадин гірських маккіато.
Між хмар голубе проглядається тло.
Милуюсь пейзажем. Сиджу на терасі.
Вдихаю повітря із сосен, ялин.
Десь муза моя на високім Парнасі.
А поряд поскрипує дружно камін.
Клопочуться рідні. Готують вечерю.
Я п’ю мигдалевого вечора тінь.
Перини-перлини у ноги всім стелю.
Сама ж, наче птаха, несусь в височінь.
Так любо, як поряд з тобою родина
Зібралась уся. І це дійсно не сон!
Теплінь не тому, що вогонь із каміну!
Це гріє сердець всіх биття в унісон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437286
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 18.07.2013
И сколько раз
на жизненном пути,
За дело доброе,
иль шаг неверный в стычке,
Мы шепчем в мыслях
– Господи прости
За тяжкий грех наш,
просто по привычке.
Нам в этой жизни
вечно крест нести.
Тому во благо,
Другому это сложно.
Но каждый шепчет
– Господи прости,
Хоть грех во зло
простить и невозможно.
Попасть в беду
на жизненном пути,
По глупости иль трезво
– всякий может.
Тогда мы шепчем,
Господи прости
В душе надеясь,
что Господь поможет.
И часто разуму
и воле вопреки,
Во благе грешном
или страданьях вечных,
Не забывай
замаливать грехи.
Не жди пока
Господь накажет "грешных".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438096
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Мачок червоний в житі майорів.
Один однісінький не скинув цвіту.
Він ще живе...На сонці не згорів.
Маленьке диво полудення літа.
В полоні почуттів достиглий лан.
Тихенько хвиля хвильку доганяє.
Пливе над річкою полиновий дурман.
І душу ніжний спокій наповняє.
Прозоре, синьоооке бродить літо...
Та осінь підкрадається степами.
Ще пахощі духмяні недопито,
Та спіле літо вже не за горами.
Лікують душу медоносні трави
І посмішка твоїх сумних очей.
Від сонця, що родилося, заграви.
І ніжний дотик до моїх плечей...
Як передать красу цих почуттів?
Немає слів... Приємна насолода!
Як довго ти шукать мене посмів?
Стихає все... Німіє і природа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438010
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Не треба! Молю!
Зупинися! Зажди!
Невже не настане мій перший світанок?
Як добре було б нам укупці завжди,
І я б називав тебе лагідно -
Мамо...
І очі б у мене були голубі,
Бездонні, як небо погожими днями.
Надією був би довіку тобі,
І я б називав тебе лагідно -
Мамо...
Не знала б ніколи зі мною біди,
На старості літ не марніла сльозами,
І хліба доволі було б, і води,
І я б називав тебе лагідно -
Мамо...
Рідненька матусю! Мене не губи!
Життя не вкорочуй своїми руками.
Я б так тебе щиро і ніжно любив...
Благаю, почуй мене!
Матінко!
Мамо!
12.07 -15.07.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437803
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Вели Любов...
тягли до ешафоту
два вартові...
Плітки і Пересуди
зловтішно посміхались "добрі" люди
бо ж кожен з них зробив свою роботу
хтось голосно читав...
що ... Винна!.. Грішна!..
у Неї... чисту... тикаючи пальцем
не було співчуття нещасній бранці
і готувався Осуд - кат поспішно
блиснув вогонь...
зростаючи невпинно
на радість всім,...
Пліткам і Пересудам
та дикий рев затих...
замовк повсюдно
і тишу розірвало...
Я - не винна!!!!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437621
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 16.07.2013
СВІТАНОК
Живу так високо, що сонце очі сліпить,
Світанок вихором вривається в вікно,
Нема криниці у дворі, чарівні квіти
Вже не п’янять мене, як молоде вино…
РАНОК
Медове проміння лоскоче так ніжно,
Я бачу, як кіт обіймає моріжок,
Заграли у сурми земля й голубі небеса
Скінчилася ніч і вмивається в росах краса…
ВЕЧІР
Чорничний джем смакують небеса,
Рубіни-зорі блимають в безодні,
Молочні хмари й справжні чудеса
Дарує літній вечір нам сьогодні…
СПЕКОТНИЙ ЛИПЕНЬ
Сьогодні знов я уві сні літала,
У полі в конюшині заблукала,
Вдихала аромати меду з липи,
Спекотним сонцем усміхався липень...
Я милувалась небом бірюзовим,
І вітром заховалася в діброві,
Сплела собі віночок барвінковий,
І радісно зустріла ранок новий….
СПРАВЖНЄ ЩАСТЯ
Я так радію, що півліта промайнуло,
І що рясні дощі гасили спеку часто,
Похолоднішало учора - я збагнула,
Що скоро осінь – це для мене справжнє щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437583
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013
"Тварини, які живуть з людиною, стають ручними, а люди в суспільстві один одного дичавіють. "(Геракліт)
Без теплоти,опіки і без ласки
Залишили на вулиці щеня.
Хтось вишвирнув заплакане дитятко,
Беззахисним покинув цуценя!
Без теплоти,турботи,наодинці...
Воно дрижало,плакало слізьми.
І вірило,що вернеться господар
І віднесе назад,до дітвори.
Але “господар” тільки сухо кинув
Безбарвний погляд із вікна авто.
Натішився...й без докорів поринув
У справи.Йому бАйдуже було:..
До того цуценяти,до тривоги,
Що розривала серце...
Людський рій снував безперестанку:
"Ноги,ноги...Усі не ті...
Де ж дівся власник мій?!"
Воно не сміло вірити у кривду,
Жорстокість-не вміщалась в сприйняття
І дикою була в собачім світі,
А в лЮдськім...
Хто ж подбає про щеня??!
Собаченя здригалось,потерпало...
І плакало всім тілом,всім єством.
І відмовлялось вірити у зраду.
Чи в діях його-хибним щось було?!
Щенятко лиш зігрітися хотіло,
Подарувати вірність,теплоту.
Та бАйдуже було на те "людині"...
Безбарвний погляд із вікна авто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437683
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Не шуми, зажурений мій клене,
Не ячи в освітлену блакить...
Ще не крильця - листячко зелене
На вітрах шовкових лопотить.
Пахнуть липи теплими медами,
Сік янтарний піниться між віт,
Обважнілі яблуні плодами
Гепають у світлий малахіт
Буйнотрав'я, скупаного в росах,
Зводить літо сонячні мости,
У вербових викоханих косах
Загубився промінь золотий.
Подивись, безрадісний мій друже,
Як барвисто клумба зацвіла,
Літній день усміхнено примружив,
Світлі очі, сповнені тепла!
А тополі - мавки кучеряві -
Щось гуртом ворожать над ставком,
Сіє листя відлиски яскраві
У небесне свіже молоко.
Ну, хіба в раю доречна смута,
Де панує велич простоти?
А коли зима настане люта,
Отоді й журитимешся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437517
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Разбиваю тишину словами,
И тоскуя, собираю вновь.
Докажу любовь свою делами,
Но не буду резать руки в кровь.
Я всего лишь подойду поближе,
Поцелую, обниму, прижмусь,
Искорку в глазах твоих увижу,
И ты скажешь: "Я тобой горжусь!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436090
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Ще половинка літа на долоні...
Духмяний цвіт вигойдує бджолу,
Та вже стоптали в полі ковилу
Дощів нестримні навіжені коні.
Іще липневі дивні акварелі
Квіткові клумби полонили вщерть,
Продовжують шалену круговерть
Цих літоднів строкаті каруселі.
Дощем умиті, журяться тополі,
Сережки загубивши у траві.
Хмільних думок роїться в голові,
Мов колосків незайманих у полі.
У просторі вертливі світлотіні
Виловлюю загостреним чуттям!..
Ще половинка літа і життя,
Та вже бентежать проблиски осінні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437281
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2013
Якщо всі відвернулися-не плач,
Якщо клянуть,якщо не поважають.
Ти всіх пробач,молю тебе:пробач.
Любові люди ці в серцях не мають.
Для них важливі гроші.Це-сміття,
Та навіть гроші треба нам любити.
Але не мірять всі людські життя!
Бо навіть БОМЖ на світі хоче жити.
І не судіть,нікого не кляніть,
За ворогів щиріше Ви моліться.
І в Божий храм добрі серця несіть,
І щиро до ікони Ви торкніться.
Всі кажуть,що сама не зміню світ,
Та знаю,що мені Господь поможе
Колись зібрати в дім усіх сиріт...
Допоможи мій Господи,мій Боже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436954
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Панянка - Ніч вплітає зорі в коси
І з шовку шлейф волочить по землі.
Що ступить крок, лишає срібні роси,
Вклоняються їй навіть королі...
А красень Місяць посилає квіти,
Милується чарівністю очей.
І заставляє зорі мерехтіти
І лагідно торкається плечей.
Вона ж на "ти" давно уже із вітром,
Кружляє наче тополиний пух.
У вальсі з ним, перед великим світом,
Гартує волю, терпеливість, дух.
Ховає чорні очі під вуаллю,
Щоб в неї більш ніхто не закохавсь.
А плечі ніжні накриває шаллю
І в парі з вітром знов кружляє вальс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436654
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Слова Ірини Кохан, посилання на її вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436246
Музика, аранжування та виконання - Микола Шевченко
Знизу - трішки перероблений текст, аби було можливо перетворити на пісню.
Цю пісню можна співати й дуетом зі співачкою. Буде набагато краще.
...Зернами кави духмяний розсипався вечір,
В нутрощі світу ванільною тишею ліг.
В місячнім сяйві твої напівзголені плечі
Тануть, мов лід, від жагучих цілунків моїх.
В пахощах липи купається ніч за горою,
Подихом вітру доноситься спів скрипаля,
Я твоїх вуст ледь відчутно торкнуся рукою,
Небо заплаче...і я прошепочу: "МОЯ!"
Хмари сріблясті змагаються з мороком ночі
Обрій спочине до ранку у зелені плед
Твій поцілунок єство так палюче лоскоче
Пристрасть шалена стікає додолу, мов мед
В пахощах липи купається ніч за горою,
Подихом вітру доноситься спів скрипаля,
Я твоїх вуст ледь відчутно торкнуся рукою,
Небо заплаче...і ти прошепочеш: "Твоя!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436918
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Так свіжо пахне сад після грози!
Крихке намисто струшує кліматис,
Вантажить небо хмари на вози
І коромисло райдуги строкате,
Немов місток, над річкою висить,
Сочиться крізь повітряні гардини.
Ще де-не-де барвінкову блакить
Мережать темно-ситцеві перини.
Смакує вишня спіла в холодку
Цим кришталево-чистим дивограєм!
Зронила гілка крапельку дзвінку
В мальоване горнятко з теплим чаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436832
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Коли відлітали у вирій птахи —
Ті, що лишились без пари,
Від крил їхніх рвались небесні шляхи —
Так утворилися хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436332
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Дай напитаться Священным Словом
И сердце вылить к Тебе в молитве,
Одеться в милость и быть готовой
Быть светом миру, быть стойкой в битве.
Дай не страшиться и не быть горькой,
А все изъяны укрыть любовью,
Дай быть Христовой,смиренной,зоркой,
Дай надышаться,Господь, Тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168393
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 11.07.2013
На рыжей пряди девственной луны,
Звезду ловила плачущая ива...
Ее движенья были так нежны
И грусть ее, как сон, была красива.
Слегка касаясь ветвями воды,
В свою мечту слезами уходила...
Под шелест редко вздыбленной волны,
Она надежду у звезды просила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436482
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Рожевих лілій теплі каганці
Грайливі тіні кидають на сходи.
Чомусь до мене в гості не приходиш...
Зоріє бісер в літа на щоці.
Холоне світло в рамочці вікна,
Де я тебе втомилася чекати.
Хмарки звисають клаптиками вати
З небесно-домотканого рядна.
Немов рубіни, в сонячну імлу
Кривавлять вишні, спекою налиті.
Які чудові неповторні миті -
Лише б радіти світлу і теплу!..
Лише б удвох пірнати в дивосвіт,
Де ми такі усміхнені й щасливі!
Та пролягли сліди твої зрадливі
До інших привідчинених воріт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436415
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Він був, немов скульптура в Пантеоні,
Завжди дівчатами увитий, мов плющами,
І навіть зорі у його долоні
Вночі спадали мрійними дощами...
А що вона... Маленька мишка сіра,
З наївністю прочитаних романів;
І лиш в очах її- творінні Ювеліра-
Кипіло полум'я розжарених вулканів...
Та з того що? Хто ж зазирає в очі,
Коли тіла довкола на все згодні,
Коли уста спокусливі дівочі
Затягують у пристрасну безодню?..
І вона плакала віршованим намистом,
Клітинки зошитів пронизувала словом...
І її сльози - крапельки сріблисті-
Ховались за римованим покровом...
Але вогонь розпеченої лави
Не втримати у замкненому світі;
І полум'я найвищої октави
В ній пробудило силу Нефертіті...
... Вони зустрілись (жанрові закони),
Але у неї серце вже мовчало,
Вже зруйнувались у душі амвони,
І яд утратило колись отруйне жало...
Одна розмова- життєдайна злива-
Скропила очі чистою росою...
Полуда спала... І нутро червиве
Відкрилось за іконною красою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436420
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Обійми мене ніжно за плечі,
Хай відчую я твою любов.
Оксамитом огорне нас вечір.
Ні, не треба цих зайвих розмов.
Ці обійми... Я в них розчиняюсь,
У очах волошково-ясних.
Пелюстковим дощем умиваюсь
Із медових цілунків, палких.
Обійми!... Й затріпоче серденько,
Наче пташка, у твоїх руках.
Душ єднання... Хоч ти і далеко...
Ми мандруєм в любові світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436404
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
́Вышивало, лето, гладью на полях:
Белые ромашки в маковых рядах,
Желтый одуванчик, синий василек...
По краям пшеницу - хлебный колосок.
Нить златую вшила солнечным лучом,
Окропила листья ласковым дождем...
Неба синь прикрыла красоту холстов,
От чужих, непрошеных, северных ветров.
В сумрачных зарницах, дремлет гобелен,
Месяцем янтарным , краски взяты в плен,
Но лишь утро к ряду, солнце ввысь плывет...
Нити оживают, все вокруг цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436303
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Я хочу,
закохавшись до нестями,
тонути в Тобі,
падати на дно...
До губ Твоїх торкатися устами,
вогнем горіти...
Чи не все одно?
Твоїм я хочу бути слідом,
тінню...
Якби я міг...
Якби я тільки міг!
Відірваним,
сухим листом осіннім
стелитись килимком
до Твоїх ніг
Якби це було тільки в моїй змозі!
Там, де стежина твоя пролягла,
я став би джерелом при тій дорозі,
щоб мною ти напитися могла,
пройтися босоніж
у мої роси,
умити мною
шкіри білизну.
Я заплетусь дощем
у твої коси,
щоб схожою Ти стала на Весну
Якби ж я тільки знав, що ти кохаєш!
Що любиш мене вірно!
А проте,
як добре те,
що ти цього не знаєш...
Моє кохання...
Ніжне...
Золоте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436233
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
Постарі́ла яблунька давно -
Білочуба дідова потіха...
Всохле гілля пнеться у вікно,
Та плоди не гупають на стріху.
Постаріла яблунька і дід
Вже не той, зігнув старечу спину.
Притулюсь до скошених воріт,
Чи, бува, не кличуть на гостину
Обважнілі пишні гілочки
Те дівча, що бавиться у травах...
Це ж мої усміхнені роки!..
І мою чуприну кучеряву
Розкуйовдив теплий вітерець!
Скільки весен збігло потічками,
А душа літами навпростець-
В дідів сад: до яблуньки, до мами...
Під скрипучі видихи воріт
Аж роса навернеться на очі!..
Постаріли яблунька і дід,
А душа старі́тися не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
То не зима, то роки посріблили скроні,
І серце стомлене не ватрою горить,
Та лиш з тобою хочу грітись на осонні,
Тобі лиш дарувати щастя мить.
І в мить оцю вкладати мудрість, щирість, звабу,
До краю ніжністю затоплювать тебе,
Знать, в многолітники мого земного саду,
Твоя любов росою упаде.
А час роки несе, мов хуртовина біла,
Нам двічі не ввійти на глибину ріки...
Кохана жінка, мов кали́нонька дозріла,
Що віддала серденько на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435866
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Натхнення :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432934
Місто- мурашник, живучий і взимку,
Втоптує сніг у багно...
Фари машин- золоті апельсинки,
Світять будинкам в стегно...
Десь тупотить, тротуарами ковзає
Поспіх стурбованих мас.
Тінь новорічності звичними позами
У мандаринності ваз...
Втомлено стрілки мандрують до вічності,
На циферблаті питань...
Ніч позбувається вже пересічності-
Пінний фужер сподівань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435963
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Той пылью млечного пути
Проникла неземным дурманом,
В моей пустующей душе
Осела дремлющим туманом,
Давай же просто помолчим,
И в пустоту направим чувства,
Но грустно это, слишком грустно,
Нырнуть в материю безумства...
Мерцает сказочно во мраке
Базальта черная душа,
А помнишь бал ночной
И фраки..и кружева..и кружева..
Улыбок блеск, прохладный вечер,
Магнолий запах, томный взгляд,
И многотысячные свечи
Увы, что больше не горят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435992
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Слегка побледнела на солнце улыбка,
Лучи перестали листву обжигать,
Стихает под вечер июльская пытка,
За горы светило направилось спать.
Прохладой подуло с безлюдного пляжа,
Заря попрощалась с морскою волной ,
Над гладью рассыпалась желтая пряжа,
Что собрана днем молчаливой луной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435770
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Тримаючи за руку піднебесся,
Бреде мій Ангел десь у далечінь,
Допоки туго в’яжуть перевесла
Єство зболіле вірою молінь.
І поки трави стеляться шовково
До ніг іще несходжених стежок,
Возносить Ангел для душі обнову
З глибин Господніх, праведних річок.
***
Хоча й незриме світло оберега,
Та чутна сила дужа на плечі,
Допоки, пригортаючись до неба,
Ще линуть Ангели у далечінь...
(5.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435556
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
«Привіт, юначе. Досі віриш в диво?
Шукаєш ти тут папороті цвіт?»
І Мавка посміхнулася звабливо,
Аж захитався юнакові світ.
«Іди сюди. Поближче… Ну, не бійся.
Я лиш самотня дівчина-краса.
Невже тремтиш? То пригорни –зігрійся,
Хай висохне на одязі роса…»
Пішла назустріч, узяла за руку—
Затріпотіло серденько, мов птах.
«Та я дарую радість, а не муку…
Ну пригорни: замерзла на вітрах»
Із неба зірка впала прямо в серце:
Беззахисна… Прекрасна… І сама…
Не очі, а бездоннії озерця….
(Така краса бува життя лама.)
«Ні, це не сон! Повір нарешті в щастя
І стану я твоя на цілий вік…
Прийми із уст моїх святе причастя…
Тепер ти мій законний чоловік…
Нас не розлучать люди та стихії—
Такий союз дається раз в житті.
Хоч… люди не дадуть: вони лихії,
Тож спокій віднайдеш лиш в забутті.
Тебе тримати силоміць не буду.
Захочеш—йди, живи пісним життям…
Забудеш ти, то й я тебе забуду…
Є сумніви? Довірся почуттям…»
Торкнувся уст і небо зазоріло,
І папороть довкола зацвіла…
Щасливий! Тільки серце відгоріло
І ліс накрила вічная імла…
Фото Кладык Петр http://kladyk.com/portfolio-view/mavka/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435604
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Тут діється одвічна дивина -
Над морем тихим нічку зустрічає
Бузковий вечір, з келихом вина,
На дні якого сонечко сідає.
Він розгортає їй назустріч шаль,
У котрій зорі, наче в павутинні,
Заплутались... Вже гра цвіркун-скрипаль
Чарівну пісню сну над морем синім.
Немов сріблястий човен виплива
По хвилях місяць А на нім вродлива
Вступає ніч-володарка в права
І розгорта на небі чорні крила.
Сховавши непомітно вечір в тінь,
Чумацький шлях накине на волосся.
Неспішно йде у темну далечінь,
А хвилі їй цілують ноги босі.
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435508
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Пригорнулось сонце до землі,
Труть долоньки сонні оченята.
Вчаться в піднебессі на крилі
Впевнено триматись журавлята.
Вкрилась на ніч матінка-земля
Легким покривалом із туману,
Обійнявши сонце-немовля,
Виглядає місяць з-за лиману.
На пеньочок вітерець присів,
Позіхнувши, сколихнув діброву.
Визирає сон із-за лісів.
Соловей співає колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435165
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Пахла в небі вечірня гроза,
Ліс в обіймах гарячого літа.
Покотилася з листя сльоза,
Дощовими краплинами вмита.
Небо тихо приспало зірки,
Місяць човником ліг за хмарини.
Від дощу заблищали струмки,
Напилися водиці ялини...
Вітер вшпарив собі гопака,
У партнерки взяв ніжну березу.
Налякали на гілці шпака,
Не чекав він такого сюрпризу...
Вдарив грім, затремтіло усе,
Спалахнула ясна блискавиця
І луною цей звук понесе,
По землі наче жар - колісниця...
Залишив дощ цілунок мені
І мережану дивну картину.
Що блищала мов глянець в вікні,
Нею я милувалась хвилину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434932
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Тихий вечер луной коронован,
Орденами из звезд награжден...
Взгляд мой к полю, зарницей, прикован,
Дух мой запахом хлебным пленен.
Сонный ветер колосья качает
Создавая на поле волну,
Клен кудрявый о чем-то мечтает,
Охраняя вокруг тишину...
Где-то там, вдалеке, у дороги,
Затрещал одинокий сверчок...
Словно просит о чем-то подмоги
И навстречу спешит ветерок...
Шлейф по небу пустила комета,
Я желанье успел загадать -
Пусть повсюду цветут краски лета
И подольше не хочется спать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435309
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Якби взяла я пензля в руки,
То малювала б новий світ.
У ньому не було б ні крихти муки,
Жорстокість й зло розтанули б, як лід.
І не було б в моєму світі болю,
На полотні лише б добро цвіло,
Любові птах би вилетів на волю
Я хочу, щоб усе так і було!
Малюнок мій казковим би здавався
Для поглядів ненависних людей
І як би хто не намагався-
Не міг би відвести своїх очей.
Прекрасно все було б в моєму світі
Земля не знала б воєн і страждань,
Дрімало б щастя десь у верховітті,
У морі плив би човен сподівань.
Нажаль немає в мене пензля того,
Що міг би мої мрії оживить,
Та є надія серед мороку густого:
У світі новому ми будем колись жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435291
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Подаруй мені квітку, щоб горіла, як жар.
Щоб ЛЮБОВ пила з неї незвичайний нектар,
Щоб багаття тримала, коли випаде сніг,
Коли плакать захочу, щоб лунав ніжний сміх.
Берегтиму від вітру, щоб не рвав пелюстки...
А як квітка зів"яне: не любив значить ти.
Я поставлю у вазу дорогий талісман.
Буде ясно мені, що скінчився роман.
Не впаде вже на неї світанкова роса...
Але що це зі мною? Це в сльозах небеса...
Час загоїв всі рани...Ось ромашок букет...
Та тепер посміхнуся: зовсім інший сюжет.
І не варто страждати, як впадуть пелюстки,
Бо на квітках бувають, як голки колючки...
Вони ранять не в пальці, а у серце живе.
Хоч і квітка принадна, хто ж красою назве?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435219
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
(Ти не прийшов… Любов Ігнатова)
Ти не прийшов... І небо мрячно тужить,
А у душі образа і обман.
Цілує вітер сльози, гоном дужим,
Але так плечі обгорнув туман…
Ти не прийшов... І біль несамовитий…
Як змалювати крила без висот.
Бо кожен змах, розлукою прошитий,
А кожен подих смутком пересох.
Ти не прийшов... І в часі зупинилось
Палке кохання , здивувавши нас.
Неначе поруч вільне залишилось,
Але зміліле й зовсім без прикрас.
Ти не прийшов… Вже вкотре повторився,
Ще повернутись, знову не прийти…
Мені сьогодні інший сон приснився,
А в ньому ми, але чомусь не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435208
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
На край невысказанных чувств,
Рубцом легла твоя открытка.
Закрыт кордон шальных безумств,
Для нас любовь была, как пытка.
На мокрых окнах, от дождя,
Остался яркий след помады...
Растаял в мыслях твоих я,
Разорван тесный круг плеяды.
Укрыта слоем воска ночь,
Свеча страстей во тьме погасла...
Все унеслось куда-то прочь -
Судьба была нам неподвластна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435110
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Ти не прийшов... І плаче тиха ніч,
Змиваючи дощами мої сльози...
Зі мною тільки свічка віч-на-віч
Проходить восковІ метаморфози...
У келихах незаймане вино
Соромиться цнотливості своєї...
І тільки час, байдужий, мов кіно,
Лоскоче вушко миті нічієї...
Ти не прийшов... І телефон мовчить...
Я вже ненавиджу безсилу тишу...
І літо вже потроху осенить,
Надію щойно приспану колише...
Свіча лишила декілька химер,
Що проковтнули вогник полохливий...
І ранок в точці відліку завмер,
Очікуючи, що здійсниться диво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435026
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Чарівна квітка сонячних світанків
забутих істин, праведних доріг,
минає все, лише кохання
тихенько стелить повість біля ніг.
З останніми дощами весняними,
з краплинами цілющої грози,
стирає пам'ять все навіки суще,
але судить її ти не спіши..
Як замовкають голоси вітрів,
переродившись в громові октави,
усе минуле тане без зусиль
й нема йому вже виправдання нами.
Зростає щастя стеблами лиш раз
і проситься душею до блаженства,
лиш над життям панує снами час
й бере від цього своє верховенство.
І важко повернути його біг,
де сміх чи жаль застигли в німій позі.
Чарівна квітка!
Вмерти не спіши..,
бо у печалі згубиш свою прозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434947
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
[i]Там у травах мене ти кохала,
В ароматах духмяних цвітінь.
Папороть-квітом у ніч на Купала,
Я згорав від солодких тремтінь...
(Роман Бойчук: "Папороть-квітом у ніч на Купала")[/i]
Веди мене у цей сосновий храм,
Де холодком приємним віє м'ята
І де трава духмяна, не прим'ята
Шовкові п'яти ніжитиме нам.
Вогнів купальських теплі каганці
Освітять нам гаптовану стежину,
Змахну роси криштальну намистину,
Що на твоїй вилискує щоці...
Там, у густому затінку дібров
Палахкотить багрянцем дивна рута
І пісня предків, давня, призабута,
В обіймах ночі залоскоче кров.
П'янким чар-зіллям споєна душа,
Немов метелик ніжний стрепенеться!..
Тулюся до твого палкого серця,
Як Мавка лісова до Лукаша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434876
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Музика Віктора Охріменка
Білий смуток літа пухом із тополі
Стишено лягає мріями у сни.
Не зійшлися вчасно дві самотні долі,
Заблукавши, мабуть, на стежках земних.
Не судились, видно, їм кохання крила,
Щоб завжди літати разом у світах,
Бо одна з них в землю очі опустила,
Інша доля вільна, як у небі птах.
І блукають світом поодинці долі,
Половинку рідну прагнучи знайти.
І зітхають важко в час, коли тополі
Землю засипають пухом самоти.
15.06-01.07.2013 23:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434802
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Сипле ранок бісер на отави,
Кришталем намисто мерехтить,
Край городу мальви, наче пави,
П'ють дощем розбавлену блакить.
А проміння вилилось на ґанок,
Наче бризнув соком нектарин.
Чи й тебе цілує літній ранок
Проз вітрила атласних гардин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434571
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Лягають трави у густі покоси,
В квітковім ситці поле тихо спить.
У лузі задзвенять ранкові роси,
Мелодія полине у блакить.
Ледь чутно небо грає бірюзою,
Верба сплітає кісоньки свої
Схиляючись, так низько над водою,
Вслухається у співи солов'їв.
В долоні сонце сипле нам дукати,
Плете свої мережива павук.
А вітер підганяє хмари з вати,
Летить, до нас, луною літа звук.
Червоні мальви, білі і рожеві,
Красуються за тином під вікном.
Троянди ніжні, наче королеви,
У танці закружлялися гуртом...
І сонях в золотому кучерявці,
Голівкою киває в ранній час.
Медовий чай вже зачекавсь в альтанці,
Солодким смаком спокушає нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434542
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
***
Заколисане моє серце у щасливому пишноцвіті,
де напахчує вуса вітер і наспівує щось бджола.
Та немає пісень солодших, приємніших в усьому світі,
ніж оті, що шепоче милий, доторкаючись до чола
ніжно-люблячими вустами...
Видається, неначе янгол
нахиляє із неба долі сонцезіткану мрій вуаль...
Поки в саду весняний промінь витанцьовує світле танго,
в русі кожному - справжнє диво, в звуці кожному - пастораль...
(28.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434172
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Огортають сутінки ласкаві
Поцілунку неповторну мить...
Натякни, що хочеш випить кави-
Я сама соромлюсь запросить...
І сховай ключа від цих обіймів,
Щоб до ранку їх не розімкнуть...
Вітру наспів, трохи елегійний,
Нам розкриє потаємну суть...
Ми пізнАєм пестощів сп'яніння,
Коли кожен дотик- зорепад,
Кожен поцілунок- губ цвітіння,
Кожне слово- сотні серенад...
... Ми заварим каву насвітанку,
Коли встануть перші промінці;
І вишневу сонячну співанку
Ми зустрінем вдвох: рука-в-руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434396
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Мне волны тихо напевали
Мотив красивый и простой,
Слова строк чайки подсказали
Гурьбой кружась над головой...
Струна под чувствами вздрогнула,
Пролился звук души немой
И песня в небеса вспорхнула,
В простор бездонно-голубой.
С волной куда-то мысли мчали,
Уж в звездах тешился закат,
А чувства, все еще звучали,
Словно цветущий майский сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434484
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Похмурий вечір загорнувся в шалик-
Його залихоманили вітри;
Розпивши із дощем прозорий шкалик,
Розклав на блюдці місячний цитрин.
І під концерт для коників з оркестром
Поностальгує лагідним дощем...
Далекий грім - вимогливий маестро
Кладе на ноти блискавичний щем...
А вечір геть не має супокою:
То зніме шалик, то накине знов,
То все задухою накриє, аж липкою,
За мить - вітрами розганяе кров...
Зібравши в шейкер диво- аромати,
Збива коктейль, щоб пригостити ніч;
Шалені нотки полину і м\'яти
Усі турботи розганяють пріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433802
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Переповнила чашу сльоза,
Похилилась у смуткові хата,
Нагадала минуле гроза,
Громовицю і впевненість тата.
Як із двору втікав від дощу,
Швидко ставив святу громовицю,
І молитву читав, щоб дощ вщух,
І палала свіча, як годиться.
Сивочолий, простий чоловік,
Що ні дня не бував без роботи,
Блискавицю відводив у бік,
Далі йшов, щоби дрова колоти.
Коли вечір стеливсь на поріг,
Він витягував воду з криниці,
І горнулась травиця до ніг,
Бджіл поїла розлита водиця.
Ноги мив у холодній воді,
Рушничком полотняним тер ноги,
А горівша свіча на столі,
Заважала бурхливій негоді.
Тато в хаті – спокійні усі,
Б’ють громи, вікна плачуть сльозою,
Слова тата - молитви в свічі,
Я пригадую завжди з грозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433699
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Де трави гнучкі і духмяні
Купають коралі суниць,
Де світлі сузір'я медвяні
Спустились у люстра криниць...
Де річка в посріблені коси
Купальські вінки заплела,
В пахкі зеленкаві покоси
Пірнула дражлива бджола -
Поснити у скошених квітах,
В намистечку диво-перлин.
Де вітру гірського трембіта
Гуде між високих модрин...
Де бинди* вплітають строкаті
Русалки у коси верби,
Де в куфері, в дідовій хаті,
Лежать незліченні скарби -
Душа невмируща народу,
Правічні пісні і казки...
Де руни мого родоводу
Лягли на цупкі рушники,
Де виткала доля стежину
Початку мого і кінця...
Тут змалку мене, як зернину,
Плекала долоня Творця.
*Бинда (діал.) - стрічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433676
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Відерце зачепилося за місяць,
гойдається собі туди-сюди.
Ось-ось стіна дощів неначе пледом
накриє дикі пагорби й степи.
Поллє може із місяць не тривало
увечері, віщуючи свій план.
Веселка виграватиме октаву
на кінчиках розбарвлених лампад.
Ледь-ледь, скотивши сонце у комору,
опісля звеселяючих сонат,
піднімуть квіти голови угору -
передлипневий заведуть парад.
На ранок так духмяно пахне м`ята!
Заблимали петунії малі.
Бо вчора місяць віщував нам свято:
притихнуть трохи грозові дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433551
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Чорничним соком вилилася ніч
У темний глек розпатланого саду
І срібнолику місячну монаду
Кудлата хмарка виштовхала пріч.
Дрібних зірок медові каганці
Сплітаються в химерні павутинки,
Роси крізної світлі намистинки
Привітний вітер бавить у руці.
Під звуки тополиних шепотінь
Лисніє і погойдується жито.
Проз гілочки, заплетені у сито,
Просіялась воща́на* світлотінь.
І на лляному диво-полотні
Русява мавка вишиває руни,
А потічок у травах семиструнний
Їй цілу ніч наспівує пісні.
*Вощаний - який має колір воску; блідо-жовтий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433484
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
[i][b]Заплаканим вікнам прожитих років
Наснились обійми гарячі,
І вуст молодих поцілунки палкі
У мареві ніжних побачень.
Похилені двері у першу любов,
І ключик загублений в травах
Шукав я завзято, але не знайшов, -
Не маю на нього вже права.
Подвір’я стрічань обняли спориші,
Стежини укривши навіки,
Лиш спогаду явір схилив до душі
Обпалені щастям повіки…
[/b]24.06.13[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433417
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
[img]http://s020.radikal.ru/i707/1306/a4/e499e09c050c.jpg[/img]
[b][i][color="#351deb"]***
Невидимы пути для наших глаз,
Скрывая цели истинных значений
Ведут туда, где создана для нас
Игра для постоянных обучений.
И в каждой голове война миров:
За души, за спасение, за счастье.
Но не найти тех, подходящих слов,
Чтоб описать, когда и в чьей мы власти.
Я верю в чудо. Верю, что любовь
Спасёт наш мир от этого безумства.
Когда в душе, то ей не прекословь,
Она одна - извечное искусство.
Да, мир велик, но в счастье безутешен.
Любовь жива, лишь ею он безгрешен!
8.06.12. [/color]
[/i]
[/b]
фото из интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433341
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Проміння лагідно лоскоче щічки,
В обіймах берегів дрімає річка,
Блищить світанок в росах-діамантах,
Метелики танцюють на пуантах…
Тріпоче на тополях срібне листя,
І тягнуться гілки у небо чисте,
А верболози дивляться у воду,
На плесі річки хвилі-хороводи…
На лузі оси п‘ють нектар медовий,
Аромить пряно поряд ліс сосновий,
Жують траву корови круторогі,
Біжать за обрій стомлені дороги…
Люблю гуляти вранці на світанні,
Збирати гарні квіти первозданні,
Летіти подумки у храм небесний
І відчувати легкість безтілесну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433249
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Пахне вечір ваніллю,
полуницями й медом,
у хмелю буйнотрав'я
чути брязкіт цикад,
під лимонним серпанком
оксамитовим пледом
загорнувся духмяний
позіхаючий сад.
У келішках дзвіночків
снять посріблені роси,
мов у люстрі, відбивши
павутиння зірок.
У гущавину лісу,
через во́гкі покоси,
прошмигнув хутко місяць,
мов рудий ховрашок.
А в сатинових пасмах
лоскотливої річки
промайнула наяда*,
мов рибина, прудка...
І на гілці вербиці
клаптик синьої стрічки
тріпотів, наче бабка,
полохливо легка.
*Наяда - німфа озер і річок в античні міфології.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433190
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Небесна блакить в білосніжній глазурі
Пірнає тихенько у сплЕтення трав.
Хмаринки біляві безмежно-прозорі
Тонуть в яскравості сонця заграв...
А місяць гостренький нанизує зорі
І шле він хмаринкам намисто своє.
Сріблясті красуні стоять у покорі,
Чекаючи поки серпанок зійде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433032
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Гостросписно пронизує сонце
Кучерявість ще сонного клена;
Простягає в прозорій долонці
Світлий ранок хмаринку для мене.
Заросились тендітні травинки
Переливами райдуг небесних,
І сплелись у акорд павутинки
У зітханні вітрів безтілесних.
ЗабджолИлися квіти ізрання,
ПелюсткАми чуттєво тріпочуть;
І вогненно- парчеве убрАння
Кущ троянд вишива заполОччю...
Розрум'янився червень сунично
Після сну в повномісяччі ночі;
І малює світанок лірично
Мої мрії крилато- жіночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432994
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Вже скоро вечір - сонечко ласкаво світить,
Перисті хмари, ніби привиди, над світом,
Сріблясті птахи-літаки мережать в небі,
В обіймах ставу, ніби човник, білий лебідь...
У лісі тихо – навіть листя не шелесне,
Сплітає вечір очерет у перевесла,
Поміж латаття кумкають поважні жаби,
Кружляють плавно парасольки із кульбаби…
Медовий аромат дарують квіти в лузі,
Лякають рибу довгоногі чорногузи,
На флейті грають цвіркуни меланхолійно,
Танцюють світлячки поміж дерев граційно…
Спекотний вечір заколисує довкілля,
Стулило ніжні пелюстки пахуче зілля,
Нарешті сонце закотилося за обрій,
В нічному небі засвітився місяць повний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432898
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Любовь, как будто мотылек,
Вспорхнёт вдруг крыльями цветными
На сердце, хрупкий стебелек,
Подарит чувства неземные.
Любовь - цветенье алых роз,
Нежнее цвета миндаля.
Она для сердца, как наркоз,
Но только тоньше хрусталя.
Она доверчивый ребёнок .
Не понимает слово ЛОЖЬ.
И любит нежность, как котёнок.
От грубых слов уходит прочь.
Она цветенье белой вишни,
Когда снега уже лежат.
Тогда забудешь, что ты лишний,
Хотя пришел твой листопад.
Цветет, как аленький цветочек
Среди кромешной темноты...
Но как же тонок стебелёчек!
Храни цветок свой ЛЮБВИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432841
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Смотреть на небо я готова вечно
Там столько таинств,столько красоты
И в эту мглу уходят бесконечно
Все-все мои забвенные мечты.
Мерцанье звёзд,свет лунного сиянья
Несёт меня в неведомый мне мир
Прохладный ветерок,его касанья...
И я уж в глубине тех чёрных дыр...
Которых сущность все хотят узнать,
А я так просто там могу летать
как пёрышко,как нежный лепесточек
Так бесконечно:без конца,без точек
Я отдаю себя этому чувству
И рада обладать таким искусством...
Искусством наслаждаться тем,что есть,
Забыть про грех Земли,про злость,про лесть
И знать о том,что где-то в вышине,
Как-будто в сказке,как в прекрасном сне
Всё так спокойно,чинно,превосходно
Совсем не так,как здесь-не обречённо.
Вздохнув,опять лечу я в то пространство
Ну до чего же всё-таки прекрасно!
Как чудно Бог устроил мир наш вдруг,
Как от него захватывает дух!
И не подвластна никаким словам
Та красота,что вижу я сейчас,
Прошу,поверьте вы моим глазам,
Взгляните просто вверх,хотя бы раз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432523
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
На блюдечку шовкового латаття
Згорнувся червень котиком рудим,
А вітерець розчісує багаття,
Жаринки тануть в дзеркалі води,
Немов огненне зоряне намисто,
Що, розірвавшись, котиться по склі.
Повітря пахне солодко і чисто,
В піалах цвіту ніжаться джмелі,
Вдихають м'ятну свіжу прохолоду
Між пелюсткових ніжних пелюшок.
Берізка задивилася на вроду,
Розсипавши сережки у ставок.
Смаглявий вечір тихо пропливає
Між очеретом сонним у човні.
Медова зірка зблиснула над плаєм,
Янтарним оком кліпнула мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432558
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Червень витрусив у трави полуниці запашні,
На килимі Німфа* спала, вплівши ягоди рясні
у волосся русокосе. Поміж хвиль густих сплетінь
загубився промінь літа, ген... між яворами в тінь.
Пестив червень на осонні рясноцвіт, красу з чудес
Полуниць дрібних доволі, наче зіроньки небес.
Цить... Тихіше... Німфа сонна, простягнулась наче лань,
Полуниць гарячих лави достигають до світань.
Вабить ягодами лісу дивовижний краєвид,
Соловейко утомився і безжурно десь затих.
Віть тоненьку стеблоцвітну, мов мереживо дощів
Герса** тихо прикрашала сріблом поміж яворів.
Не давала нічка спати молодому скрипалю,
Довго він шукав стежини у розлогому гаю.
- Це для кого ти шукаєш поміж пряжі в тишині,
Присолоджені ягідки – полунички запашні?
*Ні́мфи (грец. Νύμφες — дівчина, наречена, молода жінка). Переносно німфа — вродлива жінка.
**Герса (грец. Έρση — «роса»).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432132
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
У шовковості скошенних трав
З ароматами дикої м'яти
Ти мені про кохання мовчав,
Не зурочити щоб, не злякати...
Красномовність несказанних слів
Запліталась у подих ритмічний...
День лампадно для нас догорів;
Наша ніч загоралася свічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432390
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Де сонце вплітається в коси
Шовкової річки Сули́,
Де світиться сік абрикоси
На крильцях рудої бджоли...
Берізкам сатинові прядки
Розчісують пряні вітри
І зблисків яскраві лампадки
Гойдають стрункі явори.
Де в танці зійшлися тополі
Під радісні трелі струмка,
Де вербам густі парасолі
Полоще грайлива ріка.
Там сонцем, немов короваєм,
Стрічає Полтавська земля
І небо вершкове над гаєм
Торкає крило журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432258
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
А грім, напевно, в хату не впускають-
Так гучно стука в двері кулаком...
І блискавиці небо розбавляють,
Неначе чорну каву, молоком.
Важкі краплини срібними цвяхами
Все драпірують бульками струмки.
П'янкими веселкОвими шляхами
Летять мої заобрійні думки...
Лоскоче груди озонОве щастя,
А серце десь під хмарами літа;
І одягнувши хусточку квітчасту,
Сміється знову днина золота...
А грім таки достукався до хати.
Стомився й спить, похропує вві сні...
Зелений коник втік від жабеняти,
На струнах сонця виграє пісні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431923
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Хто сказав, що світ перемінився.
Що немає чуйних, милосердних.
Я скажу - він дуже помилився,
Або сам до о́них не належить.
Є порядні, добрі, милі люди, -
Допоможуть, втішать, приголублять,
В радості і в горі поряд будуть,
Ті, що у людині Бога люблять.
Поряд з ними легко і надійно,
Так, мов Янголи навкруг витають,-
Виважені, вдумливі спокійні,
І соромляться коли їх вихваляють.
........................................................
Я молюсь і дякую Спасителю,
Що мій шлях проходить серед оних,
Це для мене, як ковток води живительний,
Чи як, свіжістю наповнюючий, подих.
.............................................................
Хтось казав, що світ перемінився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431707
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.06.2013
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Привіт мій друже, як життя?
Куди ти зник, невже не скучив?
Тобі пишу прості слова,
Бо спомин серце моє змучив.
Ти не мовчи, скажи хоч щось, -
Як жив, як мріяв, як любив?
Скажи мені про літній дощ
В якому шлях свій загубив?
_____________________________
Привіт друзяко, все гаразд!
Так, маю справи... Звісно скучив.
Твої слова - жива вода...
І моє серце спомин змучив.
Живу як всі, життям простим,
В труді, в любові, у пізнанні,
Що є в душі, чи став таким,
Яким Господь закликав стати.
Що роблю зараз? Пізнаю.
Шукаю ВІРУ, ту що справжня,
Шукаю довго... Чи знайду?
Без неї все на світі марне...
Читав вірші твої. Без слів.
Ти як завжди чудово пишеш.
І полотно буденних днів,
Тоненьким пензликом розпишеш.
Ти не змінилась. Наче, ні.
Все таж постава, рима, слово.
Чи може так здалось мені,
А ти змінилася раптово?
Ну що, мій друже, от і все.
Що маю ще тобі сказати?
Час має плин, життя іде,
І я повинен крок ступати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431749
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013
А дощ у ніч вплітає прохолоду,
Та тільки сон в вікно не зал1тає,
І мріі загубили насолоду...
Нічого в світі вічним не буває.
Згубить кохання - як зірвати квітку.
Від того серце снігом замітає.
Не обігрітись йому навіть влітку,
Нажаль пусте, та з часом все минає.
А дощ іде...Чи схаменеться вранці ?
То шелестить.., то ніби замовкає...
Рожева квітка у високій склянці
Відмилувала очі - облітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431527
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Розмріялися квіти на осонні,
Розмаяли по літу кольори.
Лелечий клекіт будить тишу сонну,
І пахнуть медом західні вітри...
Погамувавши спрагу в росах чистих,
Донесхочу награвшись вітерцем,
Спекотний день хова в гаях вітистих
Розпаленіле бронзове лице.
А нива виколисує колосся.
Аж ген пашніють золоті хліба,
І на тендітні пелюстки волошці
Упала неба крапля голуба.
Тугим вітрам душа моя відкрита.
Стою, примружений, під сонячним дощем.
Надворі літо. Світлооке літо.
Скороминуще літо. Літо ще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431630
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Вишневим соком, солодко крізь пальці,
Дозрілий червень лагідно кровиться.
Сердечками на грядках полуниться,
Блищить росою в маковім бокальці.
Бундючиться пихато хмаровинням,
В дзеркаллі плес милується собою.
За мить товче в литаври градобою,
Вкриває шлях студеним ластовинням.
Легеньким вітром, поміж очерета,
Шепоче звивом, мов юрка́ куниця.
Під вербами, в траві котом леститься,
Збиткує павукам липкі тенета.
Вночі зітхає зоряним тремтінням,
П’янить озону безгріховним трунком.
Шматує пруг грімниці візерунком…
І будить ранок сонця воскресінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431540
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Журливо затягнулись небеса
В жупан пожухлий з сірого сатину,
І хмаронька на хмарці зависа,
Збиває пух у неземну перину.
Розкрилися ворота осяйні
У блискавках прийдешньої стихії,
Громи вже розчахнулись потайні,
У зливі захлинулись вітровії.
Спадає срібний бісер до землі
В нитках тоненько-рваних, без упину.
Потічки розлилися чималі
У пахощах блудливого полину.
Підхоплюють мелодію душі
У ритміці пісенного мотиву —
Звучать чутливі ноти у вірші
І музика мінорного наспіву.
Відкрилася шпаринками земля,
Їй вітер пригадав найкращу оду.
Купається у повені рілля,
Отримує від щастя насолоду. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431397
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Знов плаче дощ тужливо за вікном,
Поникли до землі пахучі квіти.
Не зазирає місяць перед сном
І ніч свої ховає оксамити.
Почувся гуркіт серед чорних хмар
І небо з усіх сил заголосило.
Як вирватись з полону диких чар,
Перемогла, щоб силу - інша сила...
Принишкли звірі і на гілці птах,
Сидить самотньо, заховавсь під віти.
Шаленний вітер вигравав в дротах,
Мелодія понеслась цілим світом.
Озвалась громовиця в берегах,
Плакучій вербі розчесала коси.
Промчала злива на семи вітрах
І у дарунок залишила роси.
Посміхнувся теплий ранок літу,
В душі мінорно струни забриніли.
Сонячні, яскраві колорити,
У небі розпрамляли знову крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431237
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Тендітний кущ калиновий несміло
Розкинув руки-віти на осонні.
Весь у віночки вбраний, як на свято,
Весну вітає поглядом ласкавим.
Його маленькі пуп'янки завзято
Повиставляли щічки зеленаві.
Та скоро тепле літо щонайдалі
Гайне поривно слідом за весною,
І ти, калино, зодягнеш коралі,
Аби помилуватися собою.
А потім осінь закурличе з гаю,
Сумне ридання стримати не в змозі...
Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
Бо і моя вже осінь на порозі.
13.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431141
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Пісня на вірш Ірини Кохан "Лілейно-білосніжним кроком йшла Любов"
Муз., аранж., вокал - Микола Шевченко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412386
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431108
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Після дощу в повітрі пахне пряно,
В альтанці стигне персиковий чай,
Пташок солодке радісне сопрано
В повітрі ллється чисто, мов ручай.
Намоклий бедрик* струшує краплинки,
Вони, мов бісер, котяться між трав,
Стрункий щаве́ль тендітні намистинки
Зібрав у крізно-сяючий гердан*.
А цвіркуни, прудкі і полохливі,
Порозсипались хутко, хто куди.
Пахтить землиця, скупана у зливі,
У свіжу просинь травами чадить.
*Бедрик - жук-сонечко.
*Ґердан - шерстяна стьожка або ажурний комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки — капелюхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430863
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Поник увядший и ненужный,
Но я прошу,его храни,
Тот нежный темно-васильковый,
Букет растоптанной любви..
И этих строчек,ряд нестройный,
Перечитай,хоть иногда,
Летая где то птицей вольной,
Мою любовь храни всегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427407
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 11.06.2013
Как жаль терять, что все года
Имело смысл, ласкало душу,
И был уверен: никогда
В любовь я веру не нарушу.
Лишь слабый свет свечи во тьме –
Надежды хрупкая полоска,
Оставит след об этом дне
Слезой, катящейся, из воска.
Одна лишь фраза, жест иль взгляд
Разрушить могут узы счастья,
И пусть никто не виноват,
А все рассыпалось на части.
И не собрать, не склеить нам
Того, что не вернуть обратно.
Как лист бумаги пополам,
Порвалась нить любви внезапно.
Не умирает вдруг любовь.
Не так слаба она на деле.
Не закипает сразу кровь,
Когда уж нервы на пределе.
Когда в горячих спорах мы
Оценку делаем друг другу,
А не поступкам, как должны,
Уничтожая чувств подпругу.
Обиду носим лишь в себе,
Приумножая с каждым разом,
И прогремит тогда в судьбе
Взрыв от одной лишь только фразы.
Внезапным кажется инфаркт,
Но перед ним букет болезней.
Когда в любви живешь на фарт,
Чем дальше жизнь, тем бесполезней.
Прекрасен каждый миг в любви:
Ты, отдавая, получаешь
Гораздо больше теплоты
И теплоту приумножаешь.
Но трудно отдавать тепло,
Когда в душе обиды холод.
Замерзло все, что так влекло,
Не вызывая больше голод.
Мы сами рушим, что дано
С любовью Божьей нам с Небес.
Не забывайте, что звено
В любой цепи имеет вес.
И не жалейте теплоты
Для тех, кто ждет от вас участья.
Мир не спасем без доброты,
А с ней надежда есть на счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430891
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Ну почему любви не гладкий стебель
Зачем нырять в глубокий омут страсти
Поранен быть шипами не хотел бы
Но я пленен,я у любви во власти
Любить и быть любимым,брошен жребий
Осколки жгут расплавленного злата
Кто не познал любовь тот ранен не был
А у меня теперь душа в заплатах
Невольно причиняя боль ожогом
Надеждой и страданьем не калечит
Я ранен был и рассуждал о многом
Любовь,я понял,болью лечит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430480
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 10.06.2013
А я тобі щодня листи писала,
Все вишивала бісером папір...
Та місця на листках було замало,
Щоби вмістить звучання тисяч лір...
І відкладала у шухлядку думку,
Приносячи у жертву сірникам
Всі римування, ніби злу чаклунку,
На радість гострокігтевим кішкАм...
Та знов шкребли, терзали мою душу,
Знов брала ручку на догоду їм...
Писала... Відчувала... Знала- мушу
Надію дати роздумам своїм...
Та знову суд священних інквізицій...
Палкий вогонь зціловує листи...
І плач надії- зраненої птиці...
І знак питання там, де я + ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430401
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Як гарно пахне липа у дворі,
Стоїть заквітчана і пишна,
Спекотне сонце світить угорі,
У сквері - прохолодна тиша…
Звисає гілля, китицями вниз,
Крильми метелики листочки
Тремтять, віщує небо нам сюрприз,
І вітер позіхає мовчки…
Зненацька в небесах далекий грім -
Гуркоче Зевса колісниця,
А потім хмара, ніби чорний німб,
Яскравий спалах-блискавиця…
Рясні краплини теплого дощу
Задріботіли в ритмі танцю -
Земля води нап‘ється досхочу
І заблищать калюжі глянцем...
Аромить свіжість квітів у саду,
Люблю дощу приємні миті
І неба парасольку голубу,
Барвисту райдугу в блакиті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430332
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Не нагадуй мені про осінь, я її позабула, чуєш?
Розплела золотаві коси журночолим, сумним садам.
У моїм полум'янім серці літо щастя нове віншує
І воно що є сили лупить в зоребокий дзвінкий тамтам!
Не нагадуй мені про грози, про сльотаво-незмежні тіні -
Я роздерла намокле небо і засіяла день ясний!
То ж тепер на моїй долоні не ридають дощі осінні,
Не полощуть промерзлу душу вогкотілі, холодні сни.
Не нагадуй мені розпуки листопадовим марнослів'ям,
Я змела бездоріжний спогад у канаву небулих днів
І сьогодні так мило мружить чисте око моє подвір'я,
Що, здається, ніколи тута не було багновинь жалів.
Не нагадуй мені, благаю, тої осені, не нагадуй.
Зазирни в голубі очиці долі іншої і прости!
Віджурила безсонна нічка недоспівану серенаду,
Полетіла сторчма навіки в недосяжні, чужі світи...
(8.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430220
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
Ти була зовсім поруч, найчарівніша жителька Львова.
Зовсім поруч. Й з душі відступала зима.
Ми на парковій лаві по-дружньому вели розмову
Ні про що. І нікого на світі нема!
Та наважся, торкнися... - шелестіли дерева у парку,
Та наважся, скажи... - сам собі у думках шепотів.
Я питався поради у вітру, у сонця, у хмарки -
Не послухав нікого, а себе й поготів.
Ти була... Це назавжди залишиться в пам'яті,
Не зітреться ніколи банальне прощальне "бувай".
І якщо у серцях для кохання всі лави вже зайняті,
Ми навіки залишимось друзями. Ну і нехай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430161
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
Малює літо райдужне графіті,
Медово гусне тепла акварель.
Йдемо з тобою, сонечком зігріті,
І пряних трав смакуємо коктейль.
Цілує вітер ніжними вустами
Моє засмагле бронзове плече
І чередою поміж берегами
Грайлива річка піниться, тече.
На таці плеса бабки* стрекотливі,
Мов павутиння, промені прядуть,
Полощуть крила в сяєві дражливі,
Дзвінких краплин розпирскується ртуть...
І сліпить зір, куди лише не гляну -
Мов хто розсипав жмені кришталю!
Зірву у травах маківку багряну,
Тобі до прядок темних приколю.
*Бабка - стрекоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430059
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Зарум'янилось літо у житі,
Заянтарились теплі меди,
Під склепінням ясної блакиті
Захмеліли шовкові сади.
Нанизали черешні коралі,
Задивились у краплі роси,
По ефірно-ажурній вуалі
Розіллялись дзвінкі голоси -
Кришталево-чаруючі трелі.
Під грайливе дрижання бджоли
На мольберті чудні акварелі
Стрепенулись, немов ожили.
Закурились лампадки духмяні,
Наполо́хали залишки снів...
Назбирай мені променів ранніх
І у глечик постав на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Повіриш? А може і ні…
Що щастя не має без тебе,
Що мовкнуть вночі солов’ї,
І зорі втікають у небо.
Чи зможеш вернути назад,
Усе, що закладено в душу?
І стиглого запаху сад,
І медом наповнені груші.
Я вірив у щастя колись,
Співав соловейко до рання,
І очі дивились у вись
Було божевільне кохання…
Хоч нині по росах сліди,
Давно позникали багряні,
Ми завжди ідемо сюди,
Де долі щасливі і п’яні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429717
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
За сорок лет, я напилась свободы,
Жмет в спину одиночества постель...
Уходят в бездну молодости годы,
Все меньше дразнит жизни канитель...
А я хочу, чтоб в жар от рук бросало,
Чтоб лихорадило от нежных слов
И сердце в спешке биться не устало,
И дух сжимало сотнями узлов.
Еще хочу цветы в любовном ложе,
Хочу вдыхать его густой парфюм...
Какой же дурой я была моложе,
Как поздно видно проявился ум.
Я в небеса с мольбой вздымаю руки,
Хотя б глоток, позволь, любви испить...
Готова я на все земные муки,
Лишь только б быть любимой и любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429428
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Дід Панько продав телицю,
Добре поросятко,
Та й зібрався до столиці
Накупить манатків.
Каже баба -купиш юбку,
Макітру хорошу,
Ну, й собі щось... дешевеньке.
Та не тринькай гроші!
Сидить баба на припічку,
Діда виглядає.
А вже ж того баламута
П’ятий день немає.
Заявила в міліцію:
-Ой, шукайте діда!
Чи живий він, чи здоровий,
Чом назад не їде?
А міліція прислала
Отаку відписку:
“Ваш супруг—владелец фирмы
«Пантелей енд Пріська.”
Понапрасну отвлекли вы
Мужа от работы.
Для милиции же поиск—
Лишние заботы”
Геть щось баба не второпа:
Спаси Матир Божа!
Того, що їй написали,
Зрозуміть не може...
Раптом чує: шум мотора,
Хряпнули дверцята...
У піджаці новомоднім
Дід зайшов до хати.
-Стрічай, бабо, бізнесмена,-
Гукнув він з порога.—
Жаль, що мало часу в мене,
Жде назад дорога.
Відтепер я дистриб’ютер,
Менеджер і брокер.
Взяв кредит, придбав комп’ютер,
Та й офіс нівроку.
Маю “Турбо-Запорожця”.
Експортна поставка!
Ось дивись, в кишені пейджер,
Тільки щось не гавка.
Як зумію подолати
Негативний приріст,
Баксів стільки буду мати,
Що тобі й не снилось.
А приїхав я сьогодні
Тебе попрохати,
Щоб ти, бабо, дала згоду
Шлюб наш розірвати.
Бо забрати тебе в місто-
То вже було б диво.
В тебе ж п’яти порепані,
І вдача лайлива!
Я вже “новий українець”,
Ти мені не рівня...
Забажав я взяти жінку
Панського коріння.
А де взяти? Близ готелю,
Де офіс наймаю,
Стільки ходить їх гарненьких,
Що й ліку немає.
Секретарка—чисто фея!
Талія тоненька...
Запросив її в кафе я,
Зігріла серденько.
-Якби знала, що ти ласий
До тоненьких талій,
Я б тобі в узвар сипнула
Циганистий калій!
-Отруїть за якусь кралю?
Ну, ти, бабо, гониш!...
Що ж. Між нами все пропало.
Віддзвонили дзвони.
-А ти думав, за тобою
Буду умлівати?
Іди з хати, волоцюго,
Гультяїще клятий!
Твої друзі товстопузі,
І оті дівулі,
Ось побачиш: тобі скрутять
Отакенну дулю!
-Я торчу! Ти вже, в натурі,
Мов тим жалом дишеш.
Маю бізнес я легальний,
І є, типу, “криша”.
-В тебе “криша” поїхала,
І в голові шпарка!
Тобі ж, діду, молодиця—
Мертвому припарка.
В тебе ж грамоти три класи,
Знань тих - кіт наплакав.
А що вмієш рахувати,
Ти б і не балакав.
-Не зацитькуй мене, Мотре!
Бо не маєш сенсу.
Я вже третій раз, чи вкотре,
Був у екстрасенса.
Він за сотню долю править,
Має гороскопи,
То сказав: про мене знають
Навіть у Європі.
-Таке диво розгадати-
Невеликий клопіт:
Все село тут тебе знає,
А живем в Європі.
-Хоч в Європі, та не буду
В цім хуторі скніти.
Будь здорова. Тримай бакса,
Купиш собі “снікерс”.
-І я ж тебе почастую,
З печі рогачами!
Отой цмукерс будеш гризти
Кутніми зубами!
-От психічка! Таки всипле
Мені на горіхи.
Бабо! Збіглися сусіди!
Завершай свій... бріхвінг.
По дворищу дід пронісся,
В кабіну упхався,
І рвонув машину з місця,
Аж кофта здулася.
Ще раз баба кочергою
Услід погрозила,
Пожурилась... Бог з тобою,
Їдь, як я немила.
Горе горем, а в господі
Клопоту чимало:
Треба вже сапать в городі,
Курка заквоктала...
2
Вже й зима настала люта.
Сніги, заметілі.
Вийшла баба до комори
По якомусь ділу.
Ба! Дід стоїть коло хвіртки,
Клямкою дзеленька.
Старий платок поверх шапки,
Пальтечко благеньке.
Геть промерзли вже чоботи,
Вуса зледеніли.
Ще й гукає: -Впусти, Мотю.
Є до тебе діло.
-Чого ж ти оце старцюєш
В отих штанцях куцих!
Мабуть, бакси вже не гріють,
Бо тремтиш, як цуцик.
-Прогорів мій бізнес, Мотю.
Вовчі там закони…
Якщо й піду на роботу-
Тільки до ОМОНУ.
Якби... борщу гарячого,
Сала, цибулину,
Та на піч...Впусти, бабусю,
Бо отут і згину.
Зглянься, Господом благаю,
Впусти до світлиці.
Я й дрівець тобі врубаю,
Принесу водиці.
А як стане на погоду,
Поклепаю коси.
Там, дивись, вкошу отави,
Доки будуть роси...
Пожаліла баба діда.
Впустила до хати.
Покупала, обігріла,
Що іще сказати?..
Як поліз наш дід на піч—
Злазити не хоче.
На черіні розімлівши,
Бабі щось шепоче:
-Ми вже разом сорок років,
Моя добра феє.
Ждала ти, як Пенелопа
Ждала Одісея...
А дідам пораду дав би.
Хай кожен послуха:
Не форсіть! Тримайтесь баби,
Як вовна кожуха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429364
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429420
Полуницею пахне сполоханий щебетом ранок…
автор - Ірина Кохан
Згадала я про диво-сон
І написала вірш цей в унісон ....
*****
Сьогодні рано на світанні,
Слова зустріла філігранні
Про сонця промінь-поцілунок
І літа дивовижний трунок…
Згадала аромат суниці,
який так часто мені сниться,
Терпкий і кислий смак ожини,
Та солод дикої малини…
Приємна прохолода в лісі,
А там, край поля на узліссі,
Поляна в сонячній купелі,
І квіти запашні й веселі…
А ще трава густа і роси,
Та спів пташиний стоголосий.
А замість гір - горби і кручі,
Ставки та жаби балакучі…
А ще у снах я бачу річку,
Що схожа на блакитну стрічку –
Немов заквітчаний віночок,
Дитинства райський закуточок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429481
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
(Друзі, обов*язково відповім на всі ваші коменти, але пізніше - аграрний цейтнот. :))) )
Мандрує днина полем, до кінця
П'янливого травневого буяння,
Щоб ніченьки прийняти покаяння,
У повечірній кіпті каганця.
Тінисто проступають на шляху,
Витягуючись струнками слідочки.
Складають крильця, ніби янгілочки
Метелики, в кульбабовім пуху.
Куріпки учиняють променад,
Виводячи курчат на стежку лячно.
Скрипалить коник сватанку гарячно,
Смичками ніг, на крильцях взявши лад.
Позір дрімотний кинувши на світ,
Стуляють вії пелюсток, ромашки.
А сонечко ятрить акацій кашки,
Загаявшись в хитросплетінні віт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429282
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Ніч вінчала смарагдами нас,
Золоті розсипаючи зорі.
Не шкодуючи диво-прикрас,
Синій шовк розстеляла прозорий.
Спопеляло бажання дотла,
Замовкали уста у цілунку.
Розпашілі єднались тіла,
Щоб кохання напитися трунку.
"Обійми, пригорни, доторкнись", -
У зіницях тонула глибоких.
Серце рвалося птахом увись
Під вінчальні небесні потоки.
Літом дихали зорі ясні,
Колихаючи тишу довкола...
Чи було... чи наснилось мені,
В час нічний, як цвіла матіола?
04.06.2013р. 00:05
Для ілюстрації використано картину
Ван Гога "Зоряна ніч"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429301
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Нечто связало наши души
Всему на свете вопреки.
Порою это чувство душит,
Коль от друг друга далеки!
Это одна на двух молитва,
Одно дыхание на двоих.
Между сердец тугая нитка -
В одной тональности звук их.
Это, когда о чем-то плачешь,
А у меня болит душа!
Ты для меня так много значишь!...
Мы по судьбе идем шаг в шаг...
Это, когда ты оступилась,
Ну, а удар весь принял я.
Это Божественная милость,
Когда глаза в глаза любя...
Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429358
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Якби, тьфу-тьфу, забрав Всевишній зір
І стали тьмою враз просто́ри України
Я б не осліп, стократ би бачив їх,
Торкаючись вірши́ванок Ірини.
Зізна́юсь. Грішний. І без гніту сліпоти́
Не зрадив би своїй зрадливій вдачі -
Та раз у раз протоптував стежки́
У дивосвіття Нати oduvan4ik.
Стелю́сь рабом не перед ва́живом юрби́,
Не під окі́рзям владних самозванців.
Їх за́мки – пил, такий же, як вони.
Я ж, на́ймит добр душі́ - оце мої обра́нці.
Ряби́ть ефір від силіко́нних дам,
«левиць» дволиких урядової руїни.
А я знайшов! І вказую усім!
В яких жінок жива душа́ країни!
(І.Кохан, Н.Данилюк та іншим майстриням українського слова)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429224
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Любовь моя, я знаю это ты!
Я с самого начала знал тебя, но наши пути разошлись. Я искал, но сбился с пути. Закрыл пеленой свои глаза, наполнил свою душу горечью. Я заблудился в самом себе, запутался в сетях необузданной страсти. Я потерял тебя. Но каждый день моей жизни был нестерпим, как будто страшная болезнь завладела мной, бросая меня, то в пылкий жар, то в безразличный холод. Я как Кай в плену у Снежной королевы. Сердце мое превратилось в лед, глаза затянуло инеем. Прости.
Я прошел долгий путь, что бы снова найти себя. Осознать, что всегда искал лишь тебя одну. Вернее, я всегда был рядом с тобой. Дышал с тобой одним воздухом, смотрел в одно и то же небо. Вечерами мы рассматривали в темном небе одинаковые звезды, вдыхали ароматы вечернего ветра. Когда ты радовалась, мое сердце радовалось вместе с тобой, когда слезы наполняли твои глаза, мое сердце стекало кровью. Я так часто хотел сказать тебе, - « Я люблю тебя! Я не могу жить без тебя! Каждое мое дыхание, это дыхание твоей груди ». Всей бумаги мира не хватит, чтобы вместить все то, что у меня на душе, никакими словами не передать наполняющие меня чувства…
Ты, наверное, думаешь, кто бы это мог быть? Не утруждайся, мы не знакомы.
Я видел тебя в девушке застенчиво склонившей голову, когда ее взгляд ненароком встречался с пристальным взглядом парня. В детских глазах, наполненных искренней любовью. В женщине, чей стан обнимает утренний свет, а волосы расчесывает южный ветер. Я видел тебя в любящей матери, нежно обнимающей свое дитя, в верной жене, готовой быть всегда рядом и безропотно переносить все тяготы жизни. В веселой и жизнерадостной девчонке, беззаботно бегающей по улице. Я видел тебя во многих, но никогда в одной. Я жадно искал тебя, но ошибался. Я уже начал думать, что тебя просто не существует, что просто невозможно вместить все это в одно слабое женское тело.
Но, я не сдавался, я искал. Я протягивал тебе руку, но ты отстранялась от меня. Когда ты просила о помощи, я приходил, но ты пренебрегала мной. Когда ты искала опоры, мое плечо было рядом, но ты сочла его ненадежным. Я всегда был рядом, но ты не хотела знать меня.
Ты спросишь, кто ты?
Я обыкновенный человек, такой же, как и миллионы других. Ты можешь меня увидеть в любом застенчивом парне, жадно глотающего твой взгляд. В некрасивом, но надежном друге. Ты искала красивого, я незаметный. Ты искала сильного, я слаб. Ты искала властного, я как раб. Ты искала богатого, я беден. Веселого и интересного, я прост и скучен. Ты искала того, кто бы завладел тобой, а мне важен твой выбор.
Нам не суждено встретиться, по крайней мере, не в этой жизни.
Ты спросишь, почему я выбрал тебя, что бы все это написать?
Ты права это безрассудно с моей стороны. Я не знаю, кто ты, чем живешь, что в твоей душе. Я ничего не знаю о тебе. Просто мне почему-то показалось, что это можешь быть ты. Возможно, мне просто сильно хочется, что бы это была ты. Это уже не важно, я решился написать, дальше тебе решать ты ли это или не ты.
Вот я тебе пишу, и с каждой строчкой ты почему-то становишься все дальше и дальше от меня. Почему? Не знаю. Просто такое чувство, что я кричу в бездонный колодец. Вначале эхо близко, а затем все дальше, дальше и дальше. Пока не исчезает совсем.
Мне много лет и я уже не мальчик, но в душе я все еще тот, верящий в чудо романтик. Время наверно бессильно против меня…
А знаешь, что самое обидное, что если бы ты и в самом деле была той девушкой, которую я ищу, то нам все равно не суждено быть вместе. ( Ты скажешь, – « фаталист! » ) Я выбрал путь, по которому вряд ли можно пройти вместе.
Прощай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428797
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 03.06.2013
В унісон до вірша "Давай відкоркуємо тишу"
автор - Ірина Кохан
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428969
Останнім часом навіть уві сні немає тиші,
Мелодію рясних дощів дарує нам Всевишній...
Та інколи є тиша особлива, феєрична поміж нами,
Коли ми п‘єм магічний трунок спраглими вустами...
Сьогодні знов у вірші причастилися коханням,
Почули серця спів і ніжну музику зізнання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429079
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Коли торкаєшся рукою
Моїх засмучених очей,
То ніби хмаркою легкою
Знімаєш тяжкість із плечей.
Я пригорнусь до тебе ніжно,
Немов не бачились сто літ.
І почуттям тут стане тісно,
Бо в серці знову тане лід.
Чому ж без тебе в серці пустка?
І обсідають знов думки.
Чомусь і сонце світить тускло.
Хіба, розлука ця взнаки?
Не раз питала вітра в полі,
Які є ліки, щоб забуть.
Тебе не згадувать ніколи,
І спокій для душі здобуть.
Та повертала знову пам"ять
В той край, де важко забуття.
Нехай часи той край не спалять.
Були ж щасливі ти і я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429074
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
И ни осень за окном, ни зима,
Белоснежный май, а мне очень холодно...
Из шипов колючих жжет бахрома,
Выжигает раны огненным бороном.
Опостыла мне за день тишина,
Я ору душой и бешеным голосом,
Не моя, я знаю, в этом вина,
Не спасти любовь страховочным полисом.
В каплях крови на асфальт лепестки,
Не всегда, увы, мечты воплощаются,
Как мгновения разлук нелегки,
Тяжелы, когда с любовью прощаются.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428966
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Уміння посміхатися очима,
в житті я бачив у небагатьох.
Для цього варто мати крила за плечима
прозорі, щоб не бачив їх ніхто.
Для цього варто вміти так відверто
сказати правду, щоб образи не було.
На зустріч людям відкривати серце.
На допомогу поспішати стрімголов.
Любити світ у всіх його дивацтвах -
в промінні сонця, у краплинах зливи
не забуваючи при цьому посміхатись,
щоб завжди залишатися щасливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428742
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
на вірш ''Останнiй клич'' АВТОР: Олекса Удайко
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428427
Остання мить... Осіння просинь...
Летять у смутку журавлі...
А дві душі у неба просять
Спізнати щастя на землі...
І у шалених поцілунках
ЗлилИсь під вальс осінніх мрій...
Шукають очі порятунку
В мереживних фіранках вій...
Якесь повітря недоступне-
Все не дає себе вдихнуть...
І серце видає підступно
Звичайних слів таємну суть...
Осіння мить... Осіння тиша...
Осіннє небо мовчазне...
Лиш вітер,граючись, колише
Траву, де ти любив мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428614
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
З коханих уст лились брудні слова…
Я розумію: стала не потрібна.
А я жива! Ти чуєш, я жива!
Для когось досі я надія срібна.
Тобі в житті я змарнувала все:
Надії, сподівання, перспективи…
Вирулюй на незвідане шосе:
Ще встигнеш внести в долю корективи.
Не оглядайсь. Не мають майбуття,
Ті почуття, що нас єднали свято.
Лиш пам’ятай: заплакане дитя
Щодня чекає хоч у гості
ТАТА…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428580
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Плаче вечір бісером по стрісі,
Мідні струни б'ються об шибки́,
На старому во́гкому горісі
Причаїлись вимоклі шпаки.
І зірки лампадками блідими
Блимають з-під темної чадри.
Візерунки тінями кривими
По траві виводять явори.
І душі моїй сьогодні журно
Під мінорне дріботіння струн,
Мокра шибка світиться ажурно
В переливах висічених рун.
А тополя тулиться до клена,
Захмеліла, наче од вина...
Чи й тобі нашіптує про мене
Літній дощ у рамочці вікна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428469
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Весняний день, відкривши антресолі,
По небу розкида пухкі хмарки.
Надворі дощ. А ми -без парасолі,
Цілуєм краплі і свої думки.
Тримаючись за руки, наче діти,
Пірнувши в зливу і щасливу мить,
Ми просто йшли, коханням обігріті,
Вдихаючи озон, що так п'янить...
У вишитих калюжами картинах
Шукали відображення своє,
І завмирали в хмарових перинах,
Де райдуга собі гніздечко в'є...
А потім- чай і рушники махрові,
Дзвінкий кришталь, наповнений вином...
І поцілунки місячно- медові
На заздрість ночі за моїм вікном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428344
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Допоки ще живе кохання,
Звучить мелодія п'янка.
Летить в долоні зірка рання
І обіймає стан рука.
Доносяться із саду звуки,
Наспівують їх солов'ї.
Прокинулись зелені луки
І тихо шелестять гаї.
І сонця промені ласкаві,
Торкнулись ніжно вій моїх.
І на столі горнятко кави,
А за вікном лунає сміх.
"Кохана, вже пора вставати" -
Шепочуть лагідно уста.
Жасмін пахучий коло хати
І матіола розцвіла.
Розчеше вітер мої коси,
Цілунки будуть, наче мед.
Намисто подарують роси,
Троянди, запашний букет.
З тобою і своїм коханням,
Я не розстанусь ні на мить.
Перша любов, то не остання,
Не опаде, як з яблунь цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428320
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Реснички неба – солнышка лучи,
Моргают хитро из-за облаков,
И мелкий дождик в окна к нам стучит,
За горизонтом грозный гром кричит -
Весна вновь плачет в храме у Богов…
Прекрасен мир или ужасен он?
В одном бокале солнышко и дождь,
Нас окружает мрак со всех сторон,
Порой реальность выглядит как сон,
И каждый шорох - в теле нервов дрожь…
На самом деле мир не добрый и не злой!
Бывает в жизни резкий поворот,
Но важен в жизни только наш настрой -
Приходит свет за темной полосой,
И вновь сияет солнцем небосвод…
Вернулась радость, счастье и покой,
И продолжают бабочки полет,
Мир обнимает ласковой рукой
И шепчет тихо - "Я всегда с тобой,
Пока любовь в твоей душе живет!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428272
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Маячить червень у прозірній сині…
Розправив парасольки деревій,
Бджолиний бородато висне рій
На безсоромно пахнучім жасмині.
Вже черешнить садочок одяг свій,
Розхитуючи сповитки пташині.
Вітають квіти сонечко в долині,
Зітханнями метеликових вій.
Ріка купелить в хвильовім сатині
Свіжозелений рясковий сувій.
Бутон між неї, на листку надій,
Гойда латаття, мов на скатертині.
Тополі малахітовий розвій
Киває покуйовдженій хмарині,
Що кружить у тремкім аквамарині,
Немов дитинства паперовий змій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428229
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Я не буду вовсю кричать,
Я не буду болеть тобою,
Для меня ты всегда была,
Самой нежной и дорогою.
Без тебя я давно бы умер,
Спился, жизнь свою продал другим,
Роковая постигла бы участь,
Но ты любишь меня таким.
Я бываю и груб порою,
Но с тобою пройду сквозь года,
Ты не будешь со мной в покое,
Такова уж моя судьба.
Я привык, как огонь гореть,
Взрывом, жизнь свою наполняя,
Я и с земли могу улететь,
Как крылатая дикая стая.
Да, бывает, словами ударю,
Говорю что-нибудь невпопад,
А потом обниму, приласкаю,
Вот такой вот я нежный гад.
Ты прости, ты прости родная,
Для меня ты всегда была,
Самая нежная и дорогая,
Да и просто, люблю тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427841
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013
В саду весняна віхола казкова,
Біло-рожева, ніжно-пелюсткова.
Чманіє голова від ароматів
Меліси, вишні й молодої м‘яти…
Коктейль квітковий спраглими вустами,
Спиваю жадібно немов востаннє.
В душі лунає пісня «Ейфорія»,
весна – чарівних квітів феєрія…
Так радісно гуляти рано-вранці,
Малює сонце на щоках рум‘янці,
Лоскоче вітер прохолодний тіло,
За обрієм зненацька загриміло…
Набігли раптом купчасті хмарини,
І впали з неба дощові краплини.
Долонями ловила дар небесний -
Нарешті знову все навкруг воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425269
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Мовчить душа напоєна весною,
Напоєна сповна і до країв!
Рука в руці ідемо ми з тобою,
І чутно серенади солов'їв...
Палюча хвиля огортає з головою
І розквітають ніжно небеса,
Струмок шепоче тихо за горою,
Рука в руці...Весна...Яка краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427460
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Заплющу очі... бачу дім...
матусю... вишиті ікони...
там квітники на підвіконні...
і руки... руки золоті...
Матусин голос... Як ти, сину?...
Літаєш далі по світах...
мов одинокий, чорний птах?..
ти відпочинь... спинись, дитино...
Болить!.. Пече, мов од вогню!...
пече... від болю нелюдського...
Аби лише було до кого!..
Я завтра... Завтра заздзвоню́!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426951
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Розпустила сатинові коси,
За водою пустила стрічки,
Проз тендітні гілки абрикоси
Погасила останні зірки.
З керамічного темного збанку
Смакувала парним молоком
Під крилом запашного світанку.
Над холодним дзеркальним ставком
Ворожила, як мавка, на долю,
Відпускала строкаті вінки
І струнку мовчазливу тополю
Напувала росою з руки.
А коли зайнялось над полями -
Стрепенулась, тонка, як струна...
І майнула ясними плаями
Міднокоса мольфарка-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427294
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Більш ніколи! Чуєш? Не приходь в її сни.
Не край серця, не ятри ще болючої рани.
Мов цвіт яблуневий, котрий навесні
Вітер нахабно зрива невблаганний…
Не приходь в її сни, ні на мить , на хвилину;
Не нагадуй про себе, мрії взявши в полон.
Від осколків знов кров…Ніч така швидкоплинна,
І в житті, мов в кіно, місце зустрічі – сон…
Не приходь в її сни, знов і знов наближаючи гріх.
Доля чітко й назавжди перекрила ходи.
Вітер хмари насунув, що було не зберіг.
Всі умови приймає... Серце ж кличе:"Прийди..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427159
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Звезды в озере купались,
Как ладья луна плыла,
Тучки в плавнях затерялись-
Нарезвились днем сполна.
Ветер гладь рукой нарушил,
Рябь промчалась над водой,
Камышей покой разрушил,
Зазывая за собой...
Спеть настроилась лягушка,
Словно шар раздула грудь,
Соло, это не игрушка,
А вокал - не что-нибудь.
Ночь украдкой проскочила,
Солнца луч отбросил тьму...
В небо держит путь светило,
День продолжит кутерьму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427151
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Курагою розсипані зорі
По небесній шовковій чадрі,
Срібних снів павутинки прозорі
Заколисує ніч у дворі.
Тепле літо смарагдові крила
Розгорнуло, де снять моріжки,
Де ірисам пастельні вітрила
Заціловує легіт п'янкий,
Де роса на густім оксамиті
Відбиває освітлену вись,
Де на лаві, серпанком сповиті,
Наші пальці тонкі заплелись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426897
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Вона чекала, плакала й любила,
А він до неї так і не прийшов,
Вона даремно Господа просила,
Побачити його обличчя знов.
Побачити його зміцнілі руки,
Його ходу у себе на дворі,
І цей "Привіт", так мріяла почути,
І його участь у її житті.
Він так давно до неї не заходив,
Ну а вона, з надією його,
Завжди чекала, і солоні сльози,
Тихо лила біля вікна свого́.
А як колись все добре починалось,
Він на руках тихенько засинав,
Лиш тільки їй в ночі чомусь не спалось,
Все мріяла, щоб він щасливим став.
Усе життя лише йому одному,
Дарила свою ласку і тепло,
Навіть коли пішов з рідного дому,
Вона його простила все одно.
Її любов таки була безмежна,
І ось вона сидить біля вікна,
Останній подих, і вона померла,
Її забрали ніжно небеса.
Вона його усе життя чекала,
А він до неї так і не прийшов,
Він не сказав в останнє слово "Мама",
Так і скінчилася, її життя, любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426777
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
А ліс мені дивився довго вслід,
Щось хмарам шепотів про нас на вухо,
Сонце ховалось, Місяць трохи зблід,
Дуби старі стогнали в лісі глухо.
Пеньки трухляві, мокрі від дощу,
Сопіли тихо при вечірній мжичці,
І заздрили зеленому кущу,
І щойно вимитій у крапельках травичці.
Я ніс гриби, а вечір наступав,
Зірок на небі не було і сліду…
Лиш серп жовтавий в небі вигравав,
Тримав на Сонце сховану обіду.
Ліс віддалявсь, не чути було слів,
Які мені шептав він наодинці,
Бо я сьогодні з ним наговоривсь,
І ніс від нього збирані гостинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426761
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Я тебе вишила снами по білому,
Місячним променем в голці думок,
Крилами янгола в світі змертвілому,
Ключиком, здатним відкрити замОк.
Я тебе вишила сонячним зайчиком
В цупкості хмаровій стомлених днів.
Ось, подивись: мої сколені пальчики
Досі печуть у краплині громів...
Я тебе вишила бісером ніжності,
Подихом вітру у шепоті трав,
Блиском зорі в діамантовій сніжності,
Полум'ям вірності в світлі заграв...
Я тебе шила життя свого ниткою-
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою-
Вишити поруч себе не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Русяве літо знову на порозі,
Бджола полоще крильця у медах,
На небосхилі, наче на облозі,
Пасеться хмарок біла череда.
Шовкова річка коси розметала,
Цілує й пестить теплі береги.
На трав'яні духмяні покривала
Лягли тремкі кульбабові сніги.
А дітвора юрби́ться біля ставу,
Немов прудкі пискливі горобці,
І плеса гладь, янтарно-золотаву,
Мережать пінні сиві бурунці.
Густа засмага бронзою покрила,
В медовім сонці скупані, тіла.
Хмільна весна розправила вітрила,
У бірюзове море попливла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426331
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Пахне в повітрі грозою,
Хмари волами вляглись.
Мов оповив органзою
Вітер мережану вись.
Пряні смарагдові крила
Травень зложив у саду,
Щедра весна посріблила
Жовтих кульбаб череду,
Наче овечок у полі -
Сивіють трави руном.
Туляться пухом тополі
До мозаїчних панно́
Ніжно-весняних пейзажів.
Сутінь вляглася вогка,
Ніби натрушено сажі
Коминарем із мішка.
Мить - і розродяться хмари,
Лине дзвінка благодать!
Ніби блискучі динари*,
Краплі в повітрі висять.
*Динар - старовинна золота монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426130
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Іду я степом. В житі маки.
Як захід сонця пелюстки.
Хтось запалив, неначе злаки.
І лан здається нестійким.
Земля від сонця парувала,
І вітер в полі занеміг.
Мене ж краса зачарувала.
Хто ж цю красу створить так зміг?
Зайшла у жито! Моя доле!
Як море, житні колоски!
Лиш трішки серце взялось болем:
Я бачу ніжні сокирки...
Ти пам"ятаєш оте літо,
Коли ці квіти дарував?
Я милувалась дивним цвітом...
Чому ж так швидко він зів"яв?
Мабуть, палило дуже сонце.
І так згубило красу їх.
Тепер тримаю їх в долонці..
Ми розійшлись... То чий це гріх?..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425869
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Хилить втома, чіпляє за плечі,
Щось і сонце сховалося в хмари.
Та всміхаюсь думкам колотнечі,
Бо приємні їх радісні чвари.
І горнуся до тебе крізь простір,
Розсипаю перлини з любові.
Я щаслива потрапити в безмір,
Рахувати зірки вечорові.
І плекати у серці бажання,
Розібравши усенькі загати.
Завмирати, надпивши кохання,
Щоби згодом шалено кохати.
15.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425144
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Он был богат, но с болью в сердце,
Любовь за деньги покупал,
Вот от того, закрыл он дверцу,
И нищим притворятся, стал.
И тут, уставившись на стены,
Стоял, как во вражеском плену,
Кровь, разрывала его вены,
Душевным криком «Не могу».
По жизни вроде все нормально,
Лишь сердце вырвано с груди,
А в голове все та же тайна,
С которой проживает дни.
С которой мучился ночами,
И боль свою в вине топил,
У каждого такие тайны,
Есть по судьбе, ну если жил.
Она, о как она красива,
Походка, взгляд, черты лица,
Речь холодна, сама строптива,
Но все ж до чертиков мила.
Он полюбил, такой любовью,
В Шекспира нечего читать,
И отдаваясь лишь безмолвью,
Про все решил ей написать.
Она внимательно читая,
Поправила свои очки,
Допила резко чашку чая,
Взяла одежду и ключи.
У выхода, ему за столик,
С какой-то жалостью в глазах,
Сказала так «Ты не достойный»,
Все, разбивая в пух и прах.
«Поэт какой-то, нищ, убогий,
И ни копейки за душой,
Мне тихо, голосом тревожным,
Слова любви, поет весной.
Что мне слова, что мне писания,
Дай мне колечко, серьги дай,
Твоей больной души, рыдания,
Не интересны, так и знай.
Ты прокати меня в машине,
В Париж иль Лондон отвези,
Твои мечтания паршивы,
Станешь, богатым, приходи».
На улице, под слезы неба,
Как будто нож вонзили в спину,
Представьте, как она смотрела,
Когда уселся он в машину.
И только дома прочитала,
Что он поэтам всем поэт,
И телефон его набрала,
Но там гудки, ответа нет.
Зачем он притворялся нищим,
Зачем обманывал ее,
По правде был он знаменитым,
Машина деньги и жилье.
Все потому скажу я прямо,
Что настоящее «люблю»,
За деньги покупать не надо,
Ни нищему, ни королю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425103
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 17.05.2013
"Стара любов не ржа́віє."
(Бойківська приказка)
Стара* любов не ржа́віє ніколи,
Із року в рік міцнішає стократ.
В городі снять шовкові матіоли,
Зігріті теплим подихом Карпат.
Вчуваю річки срібні перегуки,
Лоскоче нюх духмяна ковила...
Мені крізь ро́ки простягаєш руки,
Мов лебедині вірні два крила.
А я за них тримаюсь без вагання,
Бо знаю, що не впустиш. Летимо!
Стара любов - найперша і остання,
Як Вічності невидиме клеймо.
*Під словом "стара" мається на увазі "перша".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425301
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Блищить на сонці росяний світанок,
Промінчики купаються в краплинах.
На землю завітав травневий ранок,
І пісня солов’їна в небі лине…
Вишневий сад п’янить духмяним цвітом,
Встеляє землю рясно пелюстками.
На жаль, весна спекотна править світом,
І дуже рідко тішить нас дощами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425175
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Старинный дом, в окне чуть меркнет свет,
Как будто электрический, но нет,
Там догорала бледная свеча,
Как чья-то, чуть притухшая, мечта,
Я в деревянном кресле, молча, спал,
И сном, себя, тревожить я не стал,
Пусть разум мой заполнит только тьма,
Как этот дом, последняя тюрьма.
Но перебили мой последний сон,
«Кто б это не был, все идите вон,
Я никого уже давно не жду,
Любого выгоню в пустую темноту»,
А за окном, то молния, то гром,
Ну что за гость пришел в такой дурдом,
Ведь даже самый гадкий, бедный пес,
Не высунет из своей будки нос.
«Чего же так стучать, сейчас иду,
Вот только свечку я с собой возьму,
Что бы увидеть морду подлеца,
Который оказался у крыльца»,
И вот я, молча, подхожу к двери,
Так тихо, входят в гавань корабли,
Тревожно открываю, не спеша,
И вижу, там стоит в слезах она.
Промокла, от бушующей грозы,
А я лишь только начал видеть сны,
И как-то жалко стало мне ее,
И мать учила делать лишь добро,
«Ну, заходи, не стой ты на пороге,
В каких-то мыслях, и больной тревоге,
На улице ведь ночь, и непогода,
Прошу, не стой как статуя у входа».
Она вошла, и я захлопнул дверь,
«Ну, заходи, садись, и что теперь»,
И тихим голосом ответила она,
«Я отогреюсь тут немножко у огня,
И я уйду, клянусь, уйду я прочь,
В эту промокшую, чудовищную ночь,
И вы забудете, о том, что я была,
Я не вернусь к вам больше никогда».
«Куда же ты пойдешь в такую стынь,
Ты посиди, немножечко остынь,
На, вот, старинное грузинское вино,
Наверное, так уж было суждено,
Что бы ступила ты на мой порог,
Я, если честно, очень одинок,
Может и стар, но слушать я могу,
Ты расскажи, вдруг чем-то помогу».
«Жила я добротою, много долгих лет,
Встречала с милым розовый рассвет,
Друзьям дарила ласку и тепло,
И верила, что мне всегда везло,
Но как-то раз, как гром средь ясна дня,
Любимому я стала не нужна,
Он лишь использовал меня в своих грехах,
Осталась только боль, и сильный страх,
С тех пор, немного времени прошло,
И мне по жизни вновь не повезло,
Мои родные, хорошие друзья,
Глубокий шрам оставили на сердце у меня,
Так дерзко предали, оставили одну,
За что я до сих пор и не пойму,
Я ж некому по жизни, никогда,
Не причиняла в этом мире зла».
Я вдруг накинул ей на плечи одеяло,
Иль в комнате моей похолодало,
Иль может от рассказа незнакомки,
Какие же на свете есть подонки,
«Ты не спеши вдруг, зарывать мечту,
Я выход для тебя другой найду,
Ведь говорил, что как и ты я одинок,
Но дам тебе последний свой урок,
Коль тебя бросили любимые друзья,
Не надо плакать, сердце леденя,
Быть может это, не друзья-то были,
Коль предали, так значит, не любили,
Таких людей я много повидал,
И каждый меня горько предавал,
Поверь еще на жизненном пути,
Ты сможешь друга настоящего найти,
И песню верности, тебе он пропоет,
Не бросит, не обидит, не нальет,
Сейчас друзей я не имею, но когда-то я любил,
Просто, лучших из них уже похоронил.
Но коль любовь твоя, исчезла вдруг,
То это не любовь, а просто звук,
Ты не рыдай, слезу свою не лей,
Спокойно, на вот, что-нибудь попей,
И слушай, когда сердце в небе тает,
Когда душа, так сладко улетает,
Когда ты хочешь слушать каждый звук,
И от прикосновения милых рук,
Уходишь ты так кратко, стороною,
В тот край, что все зовут мечтою,
Скажи, в тебе бывало хоть бы раз,
Все то, о чем я говорил сейчас,
Ну, если НЕТ, так и любви не знала,
Ложись-ка спать, уж больно ты устала».
Камин под утро все ж немножко тлел,
Огонь давно уж с дымом улетел,
Рассвет мне в дом лучи свои пускал,
Я в кресле, этой ночью, лишь дремал,
Она ушла, со мною не прощаясь,
Но я за это на нее не обижаюсь,
Не знаю, я помог ей, или нет,
На тот вопрос, мне не найти ответ,
Надеюсь, подарил ей чуть надежды,
И остаюсь здесь тосковать как прежде,
Все жду я ночь, с простою верой в то,
Что кто-нибудь мне постучит в окно,
Ну, если уж никто и не придет,
Пускай, пущу тогда себе я пулю в лоб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425058
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
У ніч, коли
магнолія цвіте –
в зіниці небо
падає чуттєво,
на дах крадеться
білогрудим левом,
грозою пахне,
грізне і святе.
Напруга. Шал.
Озвуччя громовиць,
Немов намисто
котиться. Повсюди –
траву зі сну
оливкову розбудить
і слід угрузне
левових правиць.
Дощу до чаш
магнолії наллє.
Рожевий шлейф
огорне підвіконня,
Несміле світло
цівкою на кронах
осяде, наче
ніжне праліне.
Хоч є багато правил…
золоте –
напише час,
якого не відняти...
Найкраще –
буде серце пам’ятати…
Як ніч, коли
магнолія цвіте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422598
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 14.05.2013
***
Пригорни, в захмареній долині
Серця засвіти мені любов,
Роси хай намолено-перлинні
Вірою налиють душу знов.
По траві, розніжено-травневій,
Поведи мене у сад п'янкий,
Там, де бавить пелюстки вишневі
Легіт юний легкістю руки.
Зацілуй під куполами бога
Вишнього незмежного чуття,
Хай вбереться радісно небога
У святочно-щедре вишиття
І подибає у храм пресвітлий
Вознести осанну голосну
Щастю тому, що пахучим квітом
Засіває надовкруж весну.
Зодягни світи в бузкову льолю
Шовковито-лагідних небес,
Все моє тремке єство любов'ю
Загорни у марево чудес...
(11.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424110
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Свеча горела в полумраке
И пламя ровненько плывло
И таял воск,как жизнь земная
В ней сила,радость и любовь.
В глазах мерцает пламя свечи
Как звездный миг на небесах
Она утешет и расслабит
Ведь для души она еда.
Свеча горела, воск все таял
Стекая каплями по ней.
Треща между собой играли,
То пригасало резко пламя,
То возгорало з силой вновь.
В свечи история живая
Начало жизни ей пчела
И приобщились руки нежны
Фитиль и воск-энергия жива.
СТихия чистая природы-
Огнем сожжет печаль как тьму.
Свеча уверенность придала
Миротворенья и покой.
Свеча,ты столб мерцаний
Я-сомненья
Свеча,ты есть огонь
Я частица-микро во Вселенной
Свеча,ты нимб,ты символ Духа
Я- просто человек...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402114
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 14.05.2013
Я знаю, ти колись мене кохав
до забуття в безтямі...
Зійшли роки....
Між берегами плин ріки,
Стекло все в океани.
На течію купальську, не пущу вінок
В твоїх руках він не зів"яне.
Той спомин зліг вже назавжди,
в безчасся небокраєм.
Я знаю,ти життя за мене не дасиш
Хіба воно,гроша ні ламаного варте!?...
Моя душа,хотіла чуть краси
Із Простору промовив хтось:"візьми"
А я не вміла відмовлятись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410877
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 14.05.2013
Я покинул родные края,
Улетел я, как птица в надежде,
Что забуду тебя навсегда,
И не буду любить как прежде.
И покинул я отчий дом,
И оставил старушку родную,
Лишь бы, не вспоминать о былом,
И не видеть тебя такую.
Вспоминаю, какой ты была,
Глубину твоих глаз зеленых,
Ты светилась как ночью луна,
И цвела как весенний дождик.
Ты добро в этот мир принесла,
И любовь ты мою заслужила,
Только сердце навек забрала,
Красотою мой разум затмила.
Но прошла голубая весна,
Наступила проклятая осень,
Забрала у меня, тебя,
Да и пылью, дороги заносит.
И твой взгляд не горит добротой,
Да и нежность твоя уныла,
Не пойму, что случилось с тобой,
Неужели меня забыла.
Стала ты до боли пуста,
Может душу свою продала,
Оттого я уйду навсегда,
Чтоб не видеть, какой ты стала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424615
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Одцвітає кульбаба,
травнева снує хуртовина,
парашутики сиві
розгойдує легіт між трав.
Серед готики гір
соловіє гладка полонина,
пектораллю фіалок
духмяних її заквітчав
оксамитовий травень.
І тиша стоїть напівмертва,
бірюзовим сатином
застигли німі небеса...
Одцвітає кульбаба,
яка ж надаремна ця жертва -
невагомо-тендітна,
летка сиворунна краса...
Теплих кінчиків пальців
завія торкається ніжно,
за щетинки трави
зачепилась ангорова шаль...
Одцвітає кульбаба,
в душі по-весняному сніжно,
білий світ оповила
пухнаста і тепла печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424600
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду… дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
(на злобу дня)
Зміїться пил по смаженим шляхам,
Курить безпліддям солонцевих латок.
Турчинить степом згубний вітер-хам,
Вологи видуваючи податок.
Кульбабо хмари мчать за виднокрай,
Підкорюючись хіті суховію.
Леститься ковиловий водограй
Помежи парасольок деревію.
Вишнева миловидність пелюсток
Хорониться в кістяччі сухостою,
Старезний, що підтримує місток,
Над русла колисанкою пустою.
У вогнедишній безпощаді хвиль
Судомлять лячно волошкові вії.
Толочить вітер палом сухожиль,
Блідих ланів врожаєві надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423472
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Я вышел на просторы ночи,
Весь пьяный, порванный людьми,
Лишь только, сердце, кровоточит,
Из-за потерянной любви.
Передо мною луг, раздолье,
В округе гори и леса,
О, как люблю я это поле,
Люблю родимые места.
Люблю смотреть я, на закаты,
Огнем горящие, в дали,
И этот запах свежей мяты,
Украсил вкус родной земли.
Там далеко, стоит убого,
Ветвями тихо шевеля,
Усталый клен, он одинокий,
Наверно так же, как и я.
Стоял посередине поля,
Вокруг лишь ширь, и никого,
За пару верст, стоит тополя,
Так что ж, ему не до нее.
Я подошел, и начал тихо,
Рассказывать свою судьбу,
О том, как предавали дико,
Вслед оставляя пустоту.
О том, как милая любила,
Потом другому отдалась,
Спокойно так меня забыла,
И кровь на сердце полилась.
Я рассказал, как одиноко,
Что нет друзей, и нет подруг,
Меня все бросили жестоко,
Сейчас лишь он, мой верный друг
И клен ответил мне тихонько,
Смотри, ты, ходишь по земле,
Тебе осталось верить только,
Своей потерянной судьбе,
И если кто-то вдруг уходит,
Тебе, бросая в спину нож,
Так значит он, тебя не стоит,
Цена таким, лишь медный грош.
Кто любит, предавать не будет,
Ну а не любит, отпусти,
Тебе же тоже, легче будет,
Без ссор, предательства и лжи.
Вот мне так плохо, вот так плохо,
Один, и больше никого,
Недавно лишь одна сорока,
Свела на мне свое гнездо.
И не пойти, и не поехать,
Мне здесь судилось умереть,
И твоя боль, мне лишь потеха,
Не приходи ко мне ты впредь.
Мне алкоголь съедает сердце,
Я начал громко хохотать,
Ведь, правда, мне намного легче,
Пора уж душу зашивать.
И наполняясь вновь мечтою,
Скажу спасибо и уйду
Наверно что-то с головою,
Раз уж я с кленом говорю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423987
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 10.05.2013
А що мені відомо про війну,
Про дикий гул скаженої гармати?
Чи то мене, як скрипкову струну,
Враз обірвало вибухом гранати?
Чи то мене ворожий автомат
Прошив, неначе маківку у полі?
Чи я отой поранений солдат,
Біля якого журяться тополі?
І чи мене, забуту на війні,
Не дочекалась вигоріла хата?
Чи серце болем випекла мені
Земля, снарядом навпіл перетята?
Ну, що мені відомо про війну?
Живу собі у спокої та мирі...
А хтось додому з бою не вернув
І журавлем пірнув у вічний вирій...
І що я можу, сповнена жалю?
Чиї загою втрати і тривоги?
Хіба що тихо голову схилю,
Подякую за жертву Перемоги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423615
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Радійте люди
і шуми діброво.
Ангельським хором
лине пісня до небес.
Це наша
мова – колискова.
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Воскресне віра
І в народу мого.
Повстане люд
мій увесь.
За кращу долю,
як повчало
Боже Слово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423331
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Помер господар, слідом пес помер,
Бо вірним був хазяїнові завше.
Ідуть їх душі поруч вже тепер,
Не знаючи що з ними буде дальше.
Дійшли нарешті до воріт удвох
І бачать напис: Псам сюди не можна!
Просилися пустити їх обох,
Прогнали грубо душі подорожні.
Розгублені ідуть вони звідтіль
І знову на шляху якісь ворота.
Невже і тут не їхня зовсім ціль?
Іти їм далі важко й неохота.
Святий Петро з'явився перед них,
Запрошує обох зайти до Раю,
В біді не кида друзів хто самих,
Того душа довіку не вмирає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423401
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Ти знову зробив мені боляче-
До сліз у осколках душі;
І знову, пробачення молячи,
Ти топчеш мої спориші...
З мозаїки серце вже складене...
Вітражні картинки надій
Брехливим обкурені ладаном,
В жаринках посивілих мрій...
Ти знаєш, що будеш пробачений-
Не вмію тримати образ...
Лиш пишеться вірш наїжачений
Колючками стомлених фраз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423328
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013
Ах, радостная весть ко мне пришла,
Христос Воскрес! - сказали небеса.
Сияньем солнечным сияет в синеве,
Свое спасенье дарит Он земле.
Христос Воскрес! - запели соловьи,
Прекрасных песен вестники любви,
Несут на крыльях вдаль сии слова,
Христос Воскрес! Запели небеса.
И вторит им застенчиво река,
Бурлит волнами, омывая берега.
Христос Воскрес! - шумит речной прибой,
И окропляет всех святой водой.
А берега в сиреневом цвету,
В благоухании несут всем весть сию.
Христос Воскрес! - шуршат листвой сады,
А ветер эту весть несет на край земли.
Христос Воскрес! - завоет он в полях,
И громко зашумит в задумчивых лесах.
Над морем волнам пенным скажет он слова, -
Христос Воскрес! Возрадуйся Земля!
Карпатским горам, обогнув весь свет,
Он скажет радостно сию благую весть, -
Христос Велик! И звуками трембит,
Карпаты эхом отвечают, - Истинно Велик!
И я скажу вам люди, не тая, -
Христос Велик! Возрадуйся Земля!
Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!
И трижды отвечают, - "Истинно Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422940
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
У пахощах травневої пори,
Коли дурманять яблуні рожеві
І пелюстки тендітно-перкалеві
Цілують теплі мускусні вітри...
Коли вишень дитинних білоцвіт
Січе у трав духмяне шумовиння
І золотого сонця павутиння
Мережить гір шовкових малахіт,
Великий День крокує по землі,
Гудуть врочисто дзвони Великодні,
Усі стежки-доріженьки Господні
Ведуть під тепле сайво куполі́в.
З-під вишиття святкових рушників
Паски гладенькі дихають ваніллю
І величають сонячну Неділю
Пташок співучих трелі гомінкі.
Щаслива звістка лине до небес
І голос храму світ весняний будить!
Радійте нині, веселіться, люди, -
Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422736
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013
Поміж нами слова незначимі-
Все пристойно:" Привіт! Як справи?"
А на серці бушують рими,
А в душі- блискавОк заграви...
Поміж нами дощі весняні,
Парасольок напнуті крила...
У тонесенькій порцеляні
Не сховати нічні світила...
Поміж нами роки порожні-
Не протоптані ще стежини;
У коханні своїм тривожнім
Я до тебе крізь ночі лину...
Розпочне новий день світання-
Наших мук неземне натхнення...
Поміж нами- моє прощання...
Поміж нами- твоє прощення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421891
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Про Нього… (передВеликодній)" АВТОР: Олександр Яворський
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420825
**********************************************************************
Не бачив я очима,
Та вірю серцем щиро,
З небес Господь спустився,
Марії сталось диво.
Прийшов в життя Спаситель,
Його Христом назвали.
Та Хрест його спасіння
Ми досі не пізнали.
Бо досі в наших душах
З нечистим ми блукаємо,
В гріхах своїх щоденних
Христа ми розпинаємо.
Не плачемо сльозами,
Не стогнемо від горя,
Лишень в тяжких кайданах
Звертаємось до Нього.
Візьми гріхи на себе,-
Його ми закликаємо,
А хрест свого спасіння
Для себе не шукаємо.
Бо важким нам здається,
Не хочемо тягнути,
Хай тягне наш Спаситель,
Ми тягнемо лиш руки.
І хліб його навчання
Байдуже залишаємо,
І кров його спасіння
В завітах не шукаємо.
То хто ж тоді ті люди,
Що то Христа розп‘яли?
Чи часом то не наші
Обличчя в них пізнали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421871
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Я не загнанный зверь, просто волк одиночка
И на теле моем шрамов не сосчитать...
Для себя я решил - жить в изгнаньи и точка
А на серое "стадо" с горы наплевать.
Сам себе я вожак и в охоте я первый,
Падаль есть не привык, от нее мне тошнит
И не скажет никто, что я грубый и нервный,
И не видит никто, как слеза с глаз бежит.
Пусть я дрогну зимой, но не хвост поджимаю,
Я пою под луной, а не вою, как все...
Я свободен и сам, за себя отвечаю,
И рассветы встречаю в холодной росе.
Я из стаи ушел, чтоб как все не сломаться,
Чтоб овес по ночам с голодухи не жрать...
Жаль вот только на мне, будет род мой кончаться,
Не с кем стало-быть мне вольный род продолжать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421181
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Сакура цвіте під шлейфом неба-
Пелюсткова ніжна заметіль
І весна мукачівська, мов Геба,
Розливає у повітрі хміль.
Гілочки́ купаються рожеві
У медово-сонячнім вині
І солодкі ле́готи квітневі
Поміж крон виспівують пісні.
Сіє овид бронзовий серпанок
По квітучо-вишитій землі,
На горі красується Паланок*,
В піднебесся вперлися шпилі.
Заплело́сь мереживо магнолій
У густі нефритові сади.
Пливемо, як човники, поволі
Вздовж янтарних вуличок-судин.
*Замок Паланок -старовинна середньовічна пам'ятка архітектури в м. Мукачево Закарпатської області.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421540
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
В Єрусалим ВІН в'їхав на ослі,
Не Майбахом, не Лексусом, не Порше.
Асфальт не клали рухом, за два дні,
Щоб ЙОГО ослик йшов зручніше й борше.
Що дивно, і ескорту ВІН не мав,
Мигалок не було, сирен не чути,
Народ під ноги листя пальм кидав...
Це не під силу нинішнім збагнути.
ВІН їхав до людей, хоч знав уже,
Що незадовго буде підла зрада,
Від вічних мук невдячних збереже,
На хрест піде цих грішних чад заради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421402
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421394
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Не делай зла - вернётся бумерангом,
Не плюй в колодец - будешь воду пить,
Не оскорбляй того, кто ниже рангом,
А вдруг придётся, что-нибудь просить.
Не предавай друзей, их не заменишь,
И не теряй любимых - не вернёшь,
Не лги себе - со временем проверишь,
Что этой ложью сам себя ты предаёшь!!!
Омар Хайям
Зла не роби – поверне бумерангом,
Не плюй в криницю – будеш воду пити,
Не зневажай від тебе нижчих рангом,
Колись мо доведеться щось просити.
Не зраджуй друзів, не знайдеш заміни,
Кохання згубиш – не повернеш знову,
Себе ти не дури, бо взнаєш ціну,
Брехнею проти себе чиниш змову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421081
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Прошу тебя, ответь мне странник,
Мне мысли близкие, твои,
Как мне сегодня, утром ранним,
Признаться девушке в любви.
С букетом, стоя на коленьях,
Читать ей нежные стихи,
Ну а потом в одно мгновенья,
Взять на руки, и унести.
Туда где лишь любовь всем правит,
Где нет предательства и лжи,
Судьба нам счастье предоставит,
Покой истерзанной души.
Иль может, лучше, не мечтая,
Осыпать златом, серебром,
С колен все так же не вставая,
Ей деньги постелить ковром,
Что бы все время улыбаясь,
И отдаваясь бренным снам,
Ни в чем сегодня не нуждаясь,
Поверила своим мечтам.
А может написать на небе,
Сложить слова, зоря к зори
А лучше кровь, на белом снеге,
Как доказательство любви.
Постой, ответил странник тихо,
И не гони ты, лошадей,
Все разложил по полкам лихо,
Есть множество чудных идей.
Но ты послушай, коль не веришь,
Что есть на свете чудеса,
Любовь деньгами не измеришь,
Ее нам дарят небеса,
Цветами глаз не затуманишь,
Стихами сердца не затмишь,
Ну и ни разу, понимаешь,
Словами жизнь не удивишь.
Ну, раз уж, повстречал на свете,
Ту, что искал всю жизнь, судьбу,
Так подойди к ней на рассвете,
И просто прошепчи, ЛЮБЛЮ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421046
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Ти прийшов з минулого життя,
Коли я вже всі мости спалила...
Знаєш, мені більше не під силу
Чути запізнілі каяття...
Був дурним? І що- порозумнішав?
Це ж чудово! Пощастить комусь...
Я ж назад уже не повернусь,
Не порожня в моїм серці ніша...
Кажеш, за ці рОки розцвіла?..
Не цвітуть троянди без любові...
І гірка отрута в кожнім слові
Точить наші душі і тіла...
Це сльоза?.. За стільки рОків перша...
А моїх не пам'ятаєш сліз,
Що ти пив, неначе сок беріз,
Так цинічно рими з мене здерши?..
Вибач... Маю бігти- поспішаю...
Та й не хочу більш ятрити рани...
Після ночі завжди йде світання-
Я тепер уже це точно знаю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420814
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Ж/асминовой метелью закружило
У/ старого, прогнутого плетня...
Р/ечные глади кружевом прожилок
А/гатовыми бликами манят.
В/есна из сундука достав обновы,
Л/еса оденет в праздничный наряд.
И/ гнезда пряча в ветках, лист кленовый
Л/авровым блеском привлекает взгляд...
Е/й-Богу, на душе и сердце - нега
Т/рухлявый пень и тот весенне рад!
Я/рицы покрывало после снега
Т/ут встретит птиц, вернувшихся назад..
К/урлык, уставших в длинном перелете
Р/адушием приветит здесь земля..
О/пять на водоеме и болоте
Д/ает потомство новая семья.
Н/у как сюда...ну как не возвращаться
О/дин лишь раз покинув этот край?
М/едовая земля и пахнет счастьем
У/ кромный уголок для птичьих стай...
Д/о самых до небес простор безбрежный
О/тмеченный любовью вольных птиц
М/ир радости, уюта и надежды
У/мышленно не знающий границ...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113042407924
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420669
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Вже теплий травень дихає між крон,
Строката клумба грає кольорами
І пелюстки зірчастих анемон
Впиваються мигдальними вітрами.
Уже й тюльпан проклюнувся палкий,
За мить розгорне крильцята багряні,
Стрункі нарциси, горді парубки,
В біло-блакитній неба порцеляні
Медово-ніжні ловлять промінці,
Вони ж петляють в безмірі ясному.
Патлатий джміль у вишні на руці
Полоще тільце в літеплі м'якому.
А сонний кіт приліг на моріжку,
З квіткових мушель вловлює пахтіння.
Такий розмай у маминім садку,
Така шовкова магія цвітіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420641
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Поте́пліло, пахне мигдаль,
Рожево цвітуть абрикоси
І сонця янтарну вуаль
Дзижчанням розгойдують оси.
На матові крильця бджоли
Улігся натомлений промінь
І збігла до сонних долин
Густа малахітова повінь.
І пінний морський лазурит
Нашіптує мушлям сонети,
Вітрисько, п'янкий ворожбит,
Розвісив бруньки-амулети,
Прикрасивши коси беріз
Над чистим оливковим ставом.
А в небі тоненький поріз
Промінням кровить золотаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420181
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Зашарівся прохолодний ранок,
Привітався сонячним промінням,
Заховався молодий серпанок
У блакить небесну біло-пінну…
Задрімали велетенські зорі
У обіймах ніжної перини,
Згодом на небесному просторі,
Вийшло сонце кольору цитрини…
І прокинулось довкілля сонне
Щебетанням, співом стоголосим,
Й полетіли звуки у бездонне
Озеро космічне високосне…
Народився новий день весняний,
Заблищали на листочках роси,
Аромат весни, такий духмяний,
Нам дарують ніжні абрикоси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416919
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Абрикосовый цвет расчехлился,
Белой чашей открылись цветки,
Словно юный птенец оперился-
На ветвях нежный шелк-лепестки.
Вот черешня опять опоздала,
Ей бы парочку теплых деньков
И она б, как алмаз засияла,
Завлекая и пчел, и жуков...
Полной грудью вздохнули сирени,
Почки, словно зеленый вулкан
И вот-вот их взорвет от мигрени,
Только солнце набросит аркан.
Все спешат показать, кто красивей,
За весною кто больше скучал...
И на солнце, других быть строптивей,
Чтобы луч еще больше ласкал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419941
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
[i](Валі С.)[/i]
Таке п'янке і лагідне цвітіння,
Такий квітнево-атласний розмай!
Медами ллється сонячне проміння -
Лише долоні теплі підставляй!
І набирайся міці і наснаги,
Як срібна річка сили поміж гір.
Снують хмарин густі архіпелаги,
Мережать неба синій кашемір.
Несуть весни строкаті самоцвіти,
Двінких веселок теплі кольори,
Щоб кожен ранок ти могла радіти,
Коли проллються промені згори
У дзбан душі. Хай солодко квітує
Ця світла днина, тепла і хмільна!
І хай тебе від мене поцілує
Тендітно-юна дівчинка-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Весна спіймалась у тепла сільце…
Хрущі, в саду ґаздують діловито,
По кубкам квітників, для бджіл, розлито
Медово-приворожливе винце.
Акація у кашковій фаті,
Схилила віти кленові на плечі.
Підтримує між хмар круги лелечі,
Повітря в полиновій гіркоті.
Мурахи сновигають поміж віт
Тополі, що розприндилась пухово.
А горлиця воркує гонорово,
З гніздечка визираючи на світ.
То що ж Весна? Дрімає у тіні́.
Блаженно мружить очі ситим лисом.
Та вже червоним віє тайнописом,
Із степу мак про літечко мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419454
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Ти, мов ніч незбагненно-печальна,
Що зоріє в імлі таїною.
Ти, погуба невинно-фатальна,
Що палає пустеллю німою.
Ти, жаринки тремких першоцвітів
На осонні брудного проталля.
Ти, відбиток небесних софітів
У калюжнім бездонні провалля.
Ти, струмка вогняні переливи,
Між холодного тіла граніту.
Ти, грімниця травневої зливи,
Що кромсає байдужість зеніту.
Ти, світання розхристаномиле,
То криваве, то ніжно-бузкове.
Ти кохання палаючокриле…
Жаль, що тіло моє воскове.
17. 04. 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419225
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
У музику серця
вплітаються струни дощу,
розсипчастий бісер
дзвенить по твердій черепиці.
Мені, як тій вишні
самотній, сьогодні не спиться,
та тіні зажури
у серце своє не впущу.
Якби ж то забутись
у мареві соннім, якби...
Душа, ніби пташка,
у ночі тремтить на долоні
і скапують сльози
з небес мерехтливо-солоні,
на шибах пітніючих
тануть сліди ворожби.
Настирливий вітер
вчепився за коси беріз,
цілує бруньки
захололі терпкими вустами.
Так мало, мій друже,
лишилось надії між нами
і ту вже поглинули
зли́вові паводки сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418564
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Цветомузыкальную приставку,
Кто-то, нынче, к небу подключил,
Для эффекта - водоразливайку...
Солнца свет, на время, погасил.
Громыхает небосвод басами,
Стерео уносит эхо вдаль,
Видел это шоу я глазами,
Вам не передать всего, а жаль.
Молнии бегущими огнями
Освещают капельки дождя,
Наполняя воздух фонарями,
Извергая пламя без огня...
Все блестит, грохочет и мерцает,
Нет восторгу края и конца,
От эмоций тело распирает,
Восхищаюсь я руке Творца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418427
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Облітають з квітки пелюстки...
То колючий вітер нищить ніжність:
Дотиком байдужої руки
Убиває цно'ти білосніжність...
Обрива безжально... Убива...
Що йому чиїсь невтішні сльози?
Завтра буде квіточка нова!..
Ну а цю... Нехай доб'ють морози...
А вона довірилась йому-
Сильному, красивому до щему...
І ковта сльозу гірку й німу-
Спомини вчорашнього Едему...
Облітають з квітки пелюстки...
В зраненім осерді - безнадія...
Та у мріях, зраджено- хистких,
Пуп'янок майбутнього леліє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418448
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Дождь открыл мне окно
Мои строки слезой размывая
Словно зная о том
Что отдать их тебе не смогу
И разбилось стекло
Мою душу в куски разрывая
И как будто пером
В каплях дождь - написал пустоту
Оторвавшись звезда
Млечный Путь навсегда покидает
Этот миг я в стихах
Через версты к тебе донесу
Может он для тебя
Что сказать я не смог прочитает
И что только лишь в снах
Я свечам доверяя скажу
Твоих рук теплоту
Я увы никогда не узнаю
Этих глаз глубину
Не испить мне с нектаром лозы
И лаская мечту
Я сквозь пальцы, как воду теряю
То что я не сложу
У порога, далекой ЛЮБВИ ............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418495
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
ЧарІвна квітка у букеті розцвіла,
І пелюстки троянд завмерли у поклоні.
Невже на світі іще є така краса?
Зашелестіли білі гіпсофіли у розмові.
Вона неначе вітерець така легка,
Неначе промінь сяйва то її обличчя,
І мідним водограєм падає з чола,
Волосся дивна і бурхлива річка.
Тендітний погляд у зажурі вій,
Летять легкими помахами брови,
А ті вуста неначе шепотять наспів,
І до троянди доторкнутись хочуть.
Курносий носик ловить навмання,
Чарівний подих від троянд пахучих.
Вона така безмежно чарівна,
У простоті душевній і розкутій.
Присвячується Ірині Кохан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418350
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Я зупинивсь і вслухався у тишу,
Бо вже літає проліском весна,
Хоч сніг і далі болем в серце дише,
Та я прокинувсь, вже прийшла вона.
Весна співає на Поліссі зрання,
І гонить води людям під поріг,
Такі часи оспівані коханням,
Їх всі шанують, кожен, як хто міг.
А Стир розлився і зробивсь, як море,
Латаття спить і пахне очерет,
І верби похилилися додолу,
І жаби тут затіяли концерт.
Лелеки бродять по воді глибокій,
Де заховались зранку карасі,
І жаби дують спозарання щоки,
Квітують трави в ранішній росі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418292
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
За ким сумує спізнено Весна
У, хмаровиння, траурній вуалі?
І на чиїм зоріє п’єдесталі
Простиглих сліз мелодія рясна?
Примовкнув птах в жалобнім сюртуку
У шпаківниці, наче в домовині.
Лякають нічку стогони вдовині
Сичів, що розкричались на току.
Тужливий марш на скрипці проводів
Журбує вітер кістяком горіха.
Гойдається хрестом безлиста віха
Тополі, у обіймах холодів.
Здимаючись суглинищем липким,
Струмок печалить брудом у ковбані…
На аномально-пізнім шарабані
Весна сумує…
Тільки от за ким?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417686
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Зраджена жінка вип'є печалі...
Змиє слізьми макіяж...
Що їй робити? Як жити їй далі-
Доля зробила віраж...
Вже сивина у волосся закралась,
Зморшка чоло борознить...
Та- молода, їй в обличчя сміялась...
Так їй здалося на мить...
Зварить, за звичкою, вранці дві кави,
Мовчки сльозу проковтне...
Сонце сьогодні незвично ласкаве,
Але без нього- не те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417262
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Лакуза" АВТОР: Наталя Святокум
*********************************************
Цілий вік я ішов спотикаючись о граніт,
Нездоланний, таємний, такий непосильний,
Той граніт, то пізнання душі цілий світ,
Нескінченний, омріяний і дуже потрібний.
Я багато розтратив того, що у серці було,
Не зумів зберегти я любов і безгрішність,
У бажаннях пустих знапастив я безцінне зерно,
А тепер, що я маю - зневагу й невірність.
Та зберу я останні ті крихти любові що є,
Віднайду доброту, що залишилась в серці з дитинства,
Піднімуся до верху, як важко б мені не було,
І в молитві до Бога зцілю свою душу я грішну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417179
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
На платок легла слеза - мама загрустила,
Просмотрела все глаза, сына не видать.
У окошка, день за днем, время проводила,
Как же, все же тяжело - провожать и ждать.
А на небе голубом, солнышко блистало,
Мы бывало с ней вдвоем пили сладкий чай...
И прижав меня к груди, слезы вытирала,
Проведя рукой по лбу, как бы невзначай.
Луч в окошко постучал, в дверь звонок раздался,
На пороге сын стоял, теребя букет...
Я к тебе, родная мать, с дальних стран примчался,
Расскажи, как дальше жить, дай мне свой совет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417094
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Полотнище безмежного неба
Нам розшиє сузір"ями ніч.
Сяйвом місяця лину до тебе:
Поцілунками срібними пліч
Доторкнуся твоїх - ніжно-ніжно.
До світанку кохатиму всю...
Неба край спалахне дивовижно -
Знай, це я твою пещу красу.
Розкроївши небесну імлистість,
Сонце-променем виткаю день.
У твоєму відбившись намисті,
Припаду до твоїх я грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417039
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Весни прихід намарився мені…
Вона прибу́ла в ніч тепла повівом,
На гостроносім місячнім човні,
Уквітчана зірок ряхтливим співом.
По трапу волохато-срібних хмар,
Зійшла на пристань пресвятої ниви.
Подав їй лапу заєць-паламар,
Повів у плавнів вицвілі розливи.
Тополь гінких безлистий караул,
Здійняв гілля в брунькатому вітанні.
- Вона вже тут! – туманив плесом гул.
- Вже ту-у-у-т! – шептало в вітровім зітханні.
На радощах, хилились до землі
У реверансі верби жовтокосі…
Прокинувсь. За віконцем у імлі,
Всміхається Весна на абрикосі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416292
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Мій синьоокий квітню, де ти, де?
Спочила злива бісером на стрісі
І на старому мокрому горісі
Весна тумани димчасті пряде.
Сапфір небес залитий молоком,
Сире повітря хлеще теплі скроні
І первоцвітні крильця безборонні
Холодний вітер лиже язиком.
Ще сніг біліє, ніби рафінад.
Візьму й покину пошуки намарні,
Ховаючись у затишній кав'ярні,
Пірну вустами в теплий аромат.
Розпилить джаз непрохану журбу,
І я в думках відчалю неквапливо
Туди, де в пиві свіжому дбайливо
Купає день розплетену вербу.
Де синю гладь криштальної води
Рунтує* лебідь помахом раптовим,
Де сад квітучий міряє обнови,
В піалах цвіту піняться меди.
*Рунтує - тривожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416205
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Светлана
Палата залита весенним светом
И лучик пляшет на её лице…
Но разве это Света, наша Света?!
Уродство линий и бинты везде…
А ведь вчера она блистала в зале
Чудесной восхвалённой красотой.
Её «Мисс института» награждали
И мы гордились, доченька, тобой!
Потом звонок и голос незнакомый…
Безжалостные резкие слова:
Авария. Разбилась. Возле дома.
На Ленинской. Пока ещё жива
«Мама! Ты пришла! Я очень рада!
И надежда в щёлочках-глазах…
Очень важное сказать мне надо,
Но не знаю, как тебе сказать.
Ты меня малышкою учила
Кушать, одеваться и ходить…
Чтоб я жизнь красивую любила,
Ты меня сумела научить.
Мамочка, ответь, моя родная,
Не молчи, прошу я не молчи!
Понимаешь, я ведь умираю…
Как встречают смерть? Ты научи!!!»
Мать упала, чуть дыша, рыдая.
Как же эту боль перенести?!
«Доченька, я этого не знаю…
Если можешь, ты меня прости…»
Вдруг от койки, что у двери
Застучали, скрипя, костыли
И девчушечка наклонилась:
«Положитесь на Божью милость!
Бог Живой и Благой. Он везде.
Его Сын Иисус был распят на кресте
За меня, за тебя и за маму твою…
Он тебе говорит: очень сильно люблю!
И кто верит в Него, через смерть идёт в жизнь.
К Богу сердце открой, поспеши, помолись.
Ты прости, Иисус, что не знала Тебя.
Жизнь тебе отдаю. Я отныне Твоя.»
Еле слышно слова повторяли уста…
«Бог! Спасибо Тебе! Я готова, чиста.
Мама, дочку прости за обиды и боль.
Ты меня отпусти… Ухожу я… Домой!!!»
Как вместить, что её уже нету,
Что она теперь где-то ТАМ…
Тёплый зайчик лучистого света
Прикасается к мёртвым губам…
Мать девчушечку обняла.
«Благодарна, что ты помогла…
Боль такая, что не измерить,
Но я тоже хочу…ПОВЕРИТЬ!!!»
15-17.05 2012г.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338146
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 04.04.2013
Красуня білявка налита березовим соком,
Їй вітер Південний вплітає у коси весну,
Кожнісінька брунька цілована Сонцем звисока,
Таке довгожданне "цвірінь" прокидає зі сну:
З зимового сну прокидається гілочка кожна,
А босії ноги цілує весни первоцвіт.
Співала б вона, танцювала б, якби було можна -
Судилося ж мавці березою бути на вік.
Квітневим розмаєм зіллюся із вродою тою:
Напивишися соку, я поряд корінням вросту.
Назавжди, красуне, залишуся поряд з тобою -
Твоїх чар я бранець, твій страж на одвічнім посту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414958
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Черпає «ковш» у синім небі зорі,
Чумацький шлях вирівнює ями,
Лякає всесвіт жало Скорпіона,
Дивує Діва пишними грудьми.
І мерехтять у далях ясні зорі,
Окремі гаснуть, падають униз,
В казковому сузір’ї Оріона,
Дві долі невідомі обнялись.
Їм мандрувати у далекі далі,
Пристанище посеред зір знайти,
І десь на невідомому причалі,
Залишити незвідані сліди.
Хай наші зорі ще горять яскраво,
Сузір’я кожен має тут своє…
Бо ясна зірка світить нам по праву,
Яскравим блиском в небі виграє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415474
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
В цей день лебідка білосніжна народилась,
В цей день на небі зірочка зійшла,
В цей день Іринка у життя з’явилась,
Лелека в батьків дім дитятко принесла.
Вітаю, Ірочка, із святом тебе щиро,
Бажаю тобі завжди довгих літ,
І у квітковому весняному цвітінні,
Твоя щоб квітка зачаровувала всіх.
Любов’ю огорнуть тебе всі рідні,
І чоловік зцілує ніжнії вуста.
Завжди бажаю тобі, Ірочка, приємні,
У серці своїм мати відчуття.
І щоб міцним було твоє здоров‘я,
Бажаю щирим серцем я тобі.
Хай посміхнуться зоряні сузір‘я,
Коли між них літатимеш у сні.
Бажаю тобі мати щирих друзів,
Щоб завжди опиратись ти могла,
На їхні плечі у хвилини смутку.
Та краще хай завжди цвіте весна.
Бажаю тобі, Ірочка, натхнення,
У творчому розливі почуттів,
Щоб серце твоє завжди наповняло,
Іскристе сяйво цих святкових днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414531
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Ти повернулась, дівчинко русява!
Згубила стрічку синю у снігу.
На таці неба хмарка кучерява
Вмокає в піну сонця курагу.
Гнучка вербиця коси розпустила,
Бруньки пухнасті ще у сповитку,
Їх вітерець підхоплює на крилах,
Наспівуючи пісеньку легку.
Стара зима згорнула біле хутро,
Сипнула сріблом щедро з гаманця.
Бліді перлинки сяють перламутром,
Вони тобі, як завше, до лиця!
І ця постава, світла і тендітна,
З-під темних вій - небесна бірюза.
Ти повернулась, ластівко привітна!
І день засяяв, ніби органза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414312
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Мені зварили смуток…" АВТОР: Наталя Святокум
********************************************************
Твій смуток заварили сірі чаклуни,
Печаль зіткали з квітів темні маги,
Жорстокі феї ті зізнання заплели,
Що гіркотою наповняють до нестями.
Але все це вони зробили не для того,
Щоб ти ішла до Бога навпростець,
А щоб заплутати твої слабенькі ноги,
У сивих полинах затягнутих в'юнцем.
Бо шлях до Бога хоч тернистий та гіркий,
Та все ж не смутком викладена та стезя,
Любов'ю й радістю наповнене каміння,
Яким потрібно нам іти усе своє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414223
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Я уеду туда, где кончается лес,
Где за стенами сосен - цветущее поле,
Надоел городской, вездесущий прогресс,
Я хочу дать душе, встрепенуться на воле.
А за лесом цветет, маком тканый ковер,
Васильки улыбаются с белой ромашкой
И куда б я не бросил свой жаждущий взор,
Ветерок кружит танец с травой-неваляшкой.
Как в трехмерном кино, небо жжет синевой,
Там в зарницах над рожью пылают рассветы
И приятно слепит солнца луч золотой,
Но, задолго, в тот край раскупили билеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414142
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Весна перстом торкнулася небес.
Ті, ринули струмком аквамарину,
Здійнявши хмар перисто-білу піну,
У шир полів, де сон зимовий скрес.
Земля омита струменем тепла,
Запарувала в млосній благодаті.
Насторожила кущики патлаті,
Мишівка з-під віджилого стебла.
Бджола вчинила перший свій обліт,
Споло́шивши танок дрібних комашок.
У чорно-білім одязі монашок,
Мигтять сороки між брунькатих віт.
А на кургані, ідолом худим,
Ховрах стовбичить в ковилових спицях.
І у його агатових зіницях,
Світило скаче зайчиком гнідим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413819
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Під кучугурами зими
Дрімають ніжні первоцвіти,
Весняним диханням зігріті.
В лелітках білі килими
Вже де-не-де попротавали
Під теплим подихом землі.
На стрісі, ніби на брилі,
Бурульок димчасті опали
Пустили слізоньки рясні,
Надпивши сонячного фрешу.
Ще уночі морози крешуть,
Та вже тепліші стали дні.
Сховавши проблиски весни,
Застигла тиша білоткана,
Десь заблукала юна панна
Під руку з березнем хмільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413722
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Поседели три невзрачные сосенки,
Двадцать лет, как век, на новый разменял...
Загубили юность буйную сестренки,
Но под павшей хвоей ясень прорастал.
Знать не знают, кто им саженец подбросил,
Только приняли его со всей душой...
Хоть и был на сосны ясень не похожий,
Но для них он стал, как ключик золотой.
Согревали сына в лютые морозы,
Защищали в зной от пагубных лучей
И не прятали пред ним от счастья слезы,
Жаль не дал им Бог растить своих детей.
Долго ль, коротко ль, но время не дремало,
Вырос ясень и красивый, и могуч...
И вонзилось в корни сосен с болью жало,
И сошлись над головами стаи туч...
Отпускать его сестрицы не хотели
И держать не смели, вспомнили себя...
Ощутили, что вдруг резко постарели,
Обронив на листья, вновь, слезу любя.
Вырастают, уезжают, улетают...
Так устроен мир, с почтеньем его чтим...
Пусть Господь за это деточек прощает,
Мы для этого, возможно, их растим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413470
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Володар Світу стомлено присів
На ясне ложе сніжновічних гір,
Де між студених кам’яних списів
Вкошлатив гриву хмаровиння звір.
Прислужник Вечір, Дня терпким вином
Хазяйський кубок сповнив до країв.
І Сонця догорілим порохном
Рубін нектару потай отруїв.
Узяв Всевишній келиха до рук,
Щоб втамувати спраглих губ вогонь,
Та Вітровію із розпадку гук
Трутину вирвав з праведних долонь.
На гребенях зайнявся той нектар…
Чернечею згасила його Ніч.
Сердито Бог жбурнув у Космос жар -
Замерехтів більйон янтарних свіч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413156
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Миллионами маленьких рек,
Вытекают минуты из жизни.
Время делит, остатки, на всех,
Мы ж при этом, не очень капризны.
Выпивая за завтраком чай,
О насущном мы даже не вспомним,
А бывает, порой, невзначай,
Другу лучшему, время, напомним.
Чем мы старше, труднее нам ждать
Вечера, что уходят с зарницей
И совсем уж не хочется знать:
Где минута нам станет границей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413101
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Величавая девушка-ночь,
На небесный простор заглянула
И как нежная, добрая дочь,
Суету в сладкий сон окунула.
Бра из лунного света зажгла,
Обрамив красной тенью заката,
В потолке, звездам нишу нашла,
Разбросав их повсюду предвзято.
Ветра шум, был, сменен соловьем,
На душевные, сладкие трели,
Очень жаль, что не слышно их днем...
Вот и ночи часы пролетели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412800
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Зачепилась мереживним шаликом
Попеляста зима за вітряк.
Покотився медовим рогаликом
Сизий місяць у зоряний мак.
На вікні макраме павутинкою
Виплітав морозець, аж упрів.
Тонкорунною диво-хустинкою
Загорнувся жасмин у дворі
Зимограї в повітрі розситили
Евкаліптові нотки п'янкі.
Димарями, руном оповитими,
Закурилися пасма в'юнкі.
Теплий кіт у дрімотливе марево,
Наче мушля у море, пірнув
І крізь вікна, морозом захмарені,
Наслухає співучу весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412709
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Пророчить час годинник на стіні.
Той, іскорками тане у каміні.
Для мене він сьогодні не в ціні –
Лише олива в терпкості мартіні.
Ефірними сльозинками на дно,
Думки стікають переливом джазу.
- «…то був каприз… не вийшло б все одно.»
Мов післясмак, її вдихаю фразу.
Тужливий місяць, крізь віконний глянс,
Під ноги стелить співчуття доріжку.
На ній гілля вихитує пасьянс,
Одягнене в поношену маніжку.
На контрфаготі водостічних труб
Нуртує вітер невгамовне соло.
Вразлива ніч, контрастність клавіш згуб,
Торкається зорепадінням кволо...
Загорнутий у плед саможалю́,
Самітності потягую мартіні.
Провинностей сигарою димлю
І… розчиняюсь в джазовій гордині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412107
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Ти малюєш мене сердечками
На вікні, що стуманюєш подихом,-
Із заплаканими краєчками-
Лише пальців чітким порухом.
Крізь малюнок милуєшся зорями,
Відкриваєш мою галактику.
Чашку чаю ми ділим порівну
І цукерку в червонім фантику.
І збиває нам ритми подиху
Танець рук в поцілунковій ніжності...
Затихають зимові помахи
Завіконної білосніжності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412105
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Напиши мне прозрачным чернилом,
Те слова, что не в силах сказать...
Те, что голубем, ввысь сизокрылым,
От печали нас смогут умчать...
Напиши только то, что на сердце,
Ни к чему чтоб красиво и врать...
Что бы искренне, так же, как в детстве...
Я душой все смогу прочитать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411952
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Недопитая осени сырость,
На закатном темнеет венце,
Небо звездное тучами скрылось,
У луны мрачный грим на лице.
Прелый воздух сбивает дыханье,
Вермут терпкий не дарит идей,
На душе воцарилось молчанье,
От оборванных в сердце цепей.
Из кальяна несет спелой вишней,
Еле теплит остаток углей...
Кто же в этом художестве лишний
И спасет ли от скуки глинтвейн?
Затянувшийся осени праздник,
Сизым облаком смазал окно...
Кто из нас в этом мире изгнанник,
Мне наверно уже все равно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411734
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Ми літали з тобою в захмарних повітряних замках.
Спочивали від неба на лоні пругких споришів.
Зав’язала ти світ, моє сонечко, звабна коханка.
Тихим лагідним словом горнулась душа до душі.
Накували зозулі кохання сто літ і удачі.
І не вірилось нам, що у світі є місце журбі.
Згасли зорі на небі, коли тебе з іншим побачив.
Я спалив кораблі, не заглянувши в очі тобі.
Чорні краплі дощу на осіннім оголенім вітті,
І крізь шарпання вітру чийсь голос металом дзвенить-
“ТИ КОХАННЯ ЗГУБИВ! Воно вмерло для цілого світу!”
Гірко плакала осінь, і годі її зупинить.
Голос той, ніби кат, моє серце мордує невпинно.
До хреста прибиває мене на Голгофі сідій.
Одспівала любов журну пісню свою лебедину,
І завмер її звук на обірваних струнах надій.
І піду я в те місто, де сніг замітає дороги,
Сірі будні життя коротати в тенетах оман.
Там немає тепла. Там нема ні Любові, ні Бога,
Лише злото регоче, що все на цім світі - обман.
Рукотворні руїни у землю вросли вік за віком,
І скульптури стомились дірявить небесну блакить.
Я до статуй кричу , до сліпих, перекошених вікон-
Назовіть мені ціну, щоб нове кохання купить!
А скульптури мовчать. Лише льодом відсвічує мармур.
Де ж бо їм осягнуть таємниці людських почуттів...
За все золото світу любові не купиш ти. Марно!
А все інше - ерзац. Од віків і во віки віків.
Все повториться в світі. І двоє взялися за руки.
Погляд ясних очей. Ніжний дотик довірливих уст.
Вічна Пісня Пісень поведе їх крізь радість і муки...
Я квітневим дощем на закоханих тихо проллюсь.
І розкине весна перед ними зеленії шати.
Ніжні квіти конвалій складуться в вінки запашні.
Він шепне їй: кохаю тебе, й буду вічно кохати!
І ВОСКРЕСНЕ ЛЮБОВ!..І відляже від серця мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411439
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Запоздалый закат с одинокой луной,
Нежно в речке тайком "целовался"...
Очень странные чувства проснулись весной...
В отраженьи их взгляд повстречался.
Легкой дрожью по чувствам промчалась волна,
Камыши встрепенулись случайно...
Но река эту встречу хранить невольна,
Им придется расстаться; печально.
На прощанье, стыдливо, закат заблестит,
Луна нежно в ответ улыбнется...
Встречи миг этой ими не будет забыт
И под вечер он, вновь к ним вернется.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410645
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Зима, зима...
Нема кінця і краю.
Весняні ранки крижить заметіль.
Та вже птахи із вирію вертають,
Витає над полями березіль.
Розправив молодечі, дужі крила.
Хоч проліски ще під снігами снять,
Вітри весни натягують вітрила,
А повінь у душі не спинить гать.
Лісів луною відізветься клично,
Розливом рік здолає береги.
І скресне лід запитань риторичних,
Верне надію на свої круги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411075
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Всю ніч лило і в шибку стукотіло,
Передаючи від весни вітання.
А ти його розгадував уміло,
Заносячи у та'йнопис кохання.
У поцілункових катренах зримувавши,
Усе, що написати я хотіла,
Устами статуйовував назавше
Моє безсоння і гаряче тіло...
А дощ жбурляв нам жменями краплини.
Чи ревнував, чи заздрив поцілункам?..
Чи просто занотовував години
У свій блокнот із дивним візерунком?..
Всю ніч лило і в шибку стукотіло,
Тире і крапками підігруючи нам...
А поміж нами полум'я горіло,
Що непідвладне зовнішнім вітрам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410753
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Запитай у ранньої зорі
Про мою надуману зажуру.
Жовтобокі сонні ліхтарі
Освітили графіку понуру
Тихих вулиць. В китицях мімоз
Досипає місячна заграва,
На сріблястий озера піднос
Світанково вибілена кава
Розіллялась. В піні мигдалю
Стрепенувся по́лиск пурпуровий.
Запитай, чи я тебе люблю
У легкого шепоту діброви.
І почуй у вранішній імлі
Мого серця трепетне ячання.
На хмаринно-білому крилі
Догорає зіронька остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410629
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Под звуки вальса,в танце нежном,
Весна кружится по полям...
Сестра - Зима в убранстве снежном,
С обидой ходит по краям.
Довольно вьюгам гнать заносы,
Уж не страшна твоя пурга,
Плывут на Север пусть торосы
А солнце греет берега.
Оттаяла земля, вздохнула,
Ручей ей звонко песнь поет
И в небо трель его вспорхнула...
Услышьте все: "Весна идет!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410344
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Ніченька гойдає зорі у долонях,
Грає колискову місяця ріжок.
Стиглими житами, вітер мчить на конях -
Шарудить легенько полиск доріжок.
- Спати час, – сюркоче перепел у просі,
Що волотки пишні хилить до землі.
Потай лис мишкує в духмянім покосі,
Птах нічний зітхає у сипкій імлі.
Обрієм химерять гори-лісосмуги,
Трунками дурманять табунці маслин.
Дрохви у бур’яні мліють від напруги.
Соловей втішає бідолах взахлин.
Дзеркало лиману вишиває ладно,
Гобелен шовковий за стібком стібок.
Ніч на нім сміється ніжно-шоколадно
І воркує срібний місяць-голубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410241
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
А я колись прийду й залишусь
В твоїх обіймах і очах,
У світанковій диво-тиші,
У зорепадових ночах...
А я прийду у листопадах,
Щоби розбить стереотип.
В моїх жіночності принадах
Ти прочитаєш манускрипт...
А я колись прийду раптово-
Як затанцює перший сніг...
Зцілую кожне ніжне слово,
Що ти складеш мені до ніг...
А я колись прийду наза'вжди...
Як ти давно того хотів...
На білу нитку нанизавши
Ігристі перли почуттів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410105
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Шурхотить в деревах вітер,
Річка тихо плине.
Над водою сумний голос
Ген далеко лине.
То співає одинока
Сирота-дівчина.
Сльози капають у воду,
Є на те причина.
Вперше хлопця покохала,
Навіть аж змарніла.
Та про це його матуся
Чути не схотіла:
„Щоб ота ще сіра злидня
З нами поріднилась?
Краще б зникла сіроманка,
В прірву провалилась!”
І знайшла йому дівчину.
Заживуть заможно.
Серце в неї дуже злюще,
Бо в ньому порожньо...
Тож коли диктують дітям,
Як їм жити краще,
В підсумок лише одержать
Долі їх пропащі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407412
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Простіть мені... При пам'яті чи ні,
Свідомо, чи була я у відключці,
Навмисно, чи не повезло мені,
Була щаслива, або у розпуці...
Якщо комусь в житті зробила зле,
Образила когось, не дала поміч,
Простити важко, знаю, Вам, але...
Пробачте прошу грішниці відомій.
Простіть мені і я прощаю Вам,
Бо всі не без гріха, усі ми люди.
Очистимо душі своєї храм
І... може, навіть, більше так не будем.
Якби згадати я усе могла,
Що і коли недоброго зробила...
Самій на себе не хватило б зла.
Прости, Господь, і Мати Його мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409837
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
"Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать".
Наталя Баклай
Спочатку було Слово…
Що сказати?
Це знає достеменно тільки Бог.
Мені давно розтолкувала мати,
що слово те святе було – Любов.
Духовності і творчості основа –
безмежна віра, світло й доброта.
З прадавнини поет – художник слова,
людина вільна, щедра і проста.
Любов буває перша і остання.
А ще є справжня, мов Господь, одна.
Хто не любив, той не зазнав кохання
і чашу щастя не спивав до дна.
Слова мої і помисли – до неба:
як на землі набридла всім гризня!
Любові й вольності людині треба,
не бути щоб затурканим ягням.
Окрилений, гартований у слові –
чимало лютих зим переборов.
Бо вірші – то промінчики любові,
що гріють і женуть по жилах кров.
Хтось за коханням болісно жалкує, –
воно ж таки бувало саме ним.
А ніжне слово душі хай лікує
і небайдужих полонить інтим.
Не заздрість окриляє, а свідомість,
що здатний ти на чисті почуття.
Поет я, може, ще маловідомий,
але любив до самозабуття.
І без лукавства написав про себе,
ще більше – в почуттях які ми є.
Ми ж любимо, буває, всеньку землю,
а щастя серцем не розпізнаєм.
Цю невмирущу красоту й наругу
я малював, як відчував митець.
Розкрив я душу читачеві-другу
у сповіді закоханих сердець.
Примхлива доля: і не хочеш – мусиш
до неї примірятися чимраз.
Скажіть, ну як поетові без Музи?
А як же Музі без щасливих нас?
Зуміє той кохатися у слові,
хто вміє закохатися в житті.
Поети – то художники любові,
тому і не зникають в забутті.
В душі і в серці, в радості і в горі –
любові скрізь вкарбована печать.
Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400800
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 17.03.2013
У жіноче свято - завірюха.
Де ж так забарилася весна?
Білий явір колискову слухав,
Та у сон солодкий поринав.
Як же тепло та спокійно вдома!
І намріялося враз мені чомусь,
Що сьогодні крокусам чудовим
Я холодні стебла обійму.
Чи занурю радісно долоні
У мімози кульки золоті.
Чи букет тюльпанових бутонів
Серце звеселятиме мені.
Та неначе за наказом феї,
Серед заметілей снігових,
Ти приніс розкішні орхідеї
І сказав, що схожа я на них.
8-13.03.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408795
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Прости за краткость слов, за скупость выражений
За то что я, не всё тебе сказал
Прости за то - что будто дождь осенний
Я не согрел тебя , любимой не назвав
Прости за то - что этот жемчуг редкий
В глубинах моря не смогу я отыскать
И нежных рук твоих - в волшебный вечер летний
Наверно не дано мне целовать
Очей твоих прекрасных я невольник
И губ - которых вкус не испытал
За миг с тобой я как наивный школьник
Последний час бы на алтарь отдал
Разбилось сердце о скалу печали
И душу мне порвали злые псы,
А раны - что болеть уже устали
Лишь именем твоим заживлены
Из океана звезд тебе достану
Одну - что принесет тебе любви
А я лишь только, другом твоим стану
Такой короткий приговор судьбы....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409323
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Нежданний сніг. Розстрижена перина.
Тремкій весні за пазуху летить
Лелійним пухом ніжність лебедина.
Ген, молоком розбавлена, блакить
Загусла раптом білими вершками.
Сука́є пряжу віхола прудка
І далечінь, мережана стежками,-
Що скатертина, випрана й гладка.
А кучугури в пінній акварелі,
Мов лантухи́ із пір'ям на возах,
Під покривалом сніжної куделі
Ставка холодна згасла бірюза.
Згубивши путь, мов нитку Аріадни,
Снує весна - заплакане дівча...
Яка ж вона ще юна й безпорадна,
Бринить роса в топа́зових очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409253
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Я осени отдам свои стихи
Она шуршаньем строки пролистает
И всем моим желаньем вопреки
Тоскливой ноткой в тех строках растает
С листвою жёлтой унесёт она
Что не сказал я утром летним росам
А может быть, она обречена
Стоять меж слов невидимым вопросом
И в океане проливных дождей
Я растворю те краски что мне дали
И осень, как великий чародей
Напишет холст из грусти и печали
Всё скоротечно как полёт звезды
И Бабье Лето кажется нам мигом
Но этот миг всегда считали мы
Прекрасной точкой в словаре безликом
Прощальный круг рисуя журавли
Куда-то в неизвестность пропадают
И может быть последнее прости
Они на крыльях унести мечтают
Пусть алых роз опали лепестки
Их время безвозвратно улетает
И лета уходящие шаги
В своих стихах, нам осень прочитает
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408838
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Ветки кудрявой ивы
Смотрят в окно тоскливо.
Ветки ивы кудрявой
Шепчут: открой… открой…
Но ничего не мило
Мне без ушедшей милой.
В сердце печет отрава,
Пусто душе одной.
Ты мне, смеясь, сказала:
- Вот я русалкой стала -
В косы иву вплетая
Ласковой той весной.
Только сегодня - осень.
В поле синеет озимь.
Вслед журавлиной стае
Лето ушло с тобой.
Как я люблю, родная.
Как без тебя – не знаю.
Сердце стынет и стонет,
Сердце зовет – вернись!
Снова с тобой красивой
Сядем под нашей ивой,
Тихо она уронит
Первый осенний лист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407830
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Теплі долоньки-під щічки пухкенькі,
Поруч ведмедик рожевий.
Спи, моя доню, мій зайчик маленький...
Місяць зійшов кришталевий.
Я тобі ніжно цю пісню співатиму-
Заплющуй свої оченята.
Янгол до ранку твій сон окрилятиме,
Зі\'роньки будуть сіяти.
Спи, моя пташечко, вкрита цілунками,
Геть відганяй всі турботи;
Ранок прийде зі своїми дарунками...
Вже он дрімає воркотик...
Тихо шепоче годинник хвилиноньки,
Я помолюся за тебе...
Ніч одягнула на вікна хустиноньки,
Зіткані з шовку і неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408342
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013
В печері, із стожильного бетону,
Топчу безцільно штучний ламінат.
Вивчаю бездога́нь гіпсокартону,
Затягнуту в шпалеровий халат.
Крізь жалюзіння́ пластикових вікон,
Сітчастого́ мережива гардин,
Потьмареним пробитись хоче криком,
Весінній промінець. Всього один.
Не знає він, що зледенілу душу,
Вартує морозилки суховій.
І щоб весну відчути, смажить мушу
Її в духовці мікрохвильовій…
Токсичний одяг похапцем накину,
Дверей бляшанку прочиню у світ,
Замружено я прохриплю у днину:
- Рятуй мене, чарівний весноцвіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408462
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Березневі ночі дивоткані,
Затяжні рапсодії дощів,
У терпкому вогкому смерканні
Жар думок на порох перетлів.
Відзвучала джазовим оркестром
Сивопера сніжна далина.
Вічно юний березень-маестро
І його натхненниця весна...
І моїх незвіданих печалей
Мерехтливий бісер на щоці.
Горобині розсипи коралів
Догоріли смутком у руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408582
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Знов небо насупило брови -
Січуть березневі сніги,
В зимовому хутрі діброви,
В пухких килимках береги.
В задумі плечисті Карпати
Тумани снують з рукава,
У соснах покинута хата
Чорніє, неначе вдова.
Вербицям наткали мережив
Холодні вітри крадькома...
Ох, березню!Знову не встежив!
Зима хазяйнує, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Ніхто їх не любить, усі ненавидять,
Маленькі, чорненькі, вони біля нас,
Але ці створіння також хочуть жити,
Кружляти, літати, у небі весь час.
Вони хочуть їсти, вони хочуть пити,
Любити, кохати, робити добро,
Не треба чіпати, не треба їх бити,
Вони є комашки, летючий народ.
На світі потрібні, важливі є мухи,
Вони санітари, така в них судьба,
Дай їсти, водички попити із кружки,
Щоб далі літала навколо юрба.
Це мухи, що зробиш, і інших не буде,
Вони унікальні на планеті Земля.
Нехай вони вічно літають усюди,
І муха це гордість, це почесне ім’я.
10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407805
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Мы держимся порою за ничтожность
Рисуя счастье пальцем на стекле
Предательство прощаем и порочность
И ищем кошку чёрную во тьме
Мы душу отдаём в залог с любвью
Ещё не зная что она мертва
И день и ночь - живём мы с этой болью
Таща её дорогой в никуда
Врезаем с кровью в свои плечи лямки
Надеясь что другого не дано
И в сотый раз - с судьбой сыграв в орлянку
Монета падает всё чаще на ребро
Идя по кругу и куда не зная
Стараемся мы цепи разорвать
Строкой последней книгу закрывая
Нам в эпилоге нечего сказать
Осколкам жизни предаём мы красок
Вращая наших дней калейдоскоп
И как в театре не снимая масок
Мы разжимаем пальцами у строп
В миру штормов всё ищем путь к причалу
Душой своей моля о том Творца
Сломав все ногти - мы ползём к началу
А катимся как в пропасть - до конца ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407655
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Кавовий ранок лоскоче теплом
Плечі,загорнені в ніжність;
Юні Амури літають за склом,
Гублячи пух білосніжний...
Я у сорочці твоїй, босоніж,
Тихо підходжу навшпиньках:
Милий, коханий, цілуй же скоріш
Сну незастиглі краплинки!
Ти заціловуєш до мурашок
Родимки квітку за вухом...
Вранішній спів завіконних пташок
Більше ніхто з нас не слуха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407731
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
В минутах жизни... растворившись навсегда
Прошедших дней уж боле не считайте
К истокам нить порою столь тонка
Вы сохранить её не опоздайте
Не опоздайте в старенький свой дом
Где нежность матери вас теплотой обнимет
Не оставляйте это на потом
Когда лишь боль в душе твоей застынет
Вы вкус любви как сладкого вина
Под крышей звезд далеких испытайте
И пусть та ночь напоит допьяна
Лишь убежать вы с ней не опоздайте
Не опоздайте хоть одной строкой
Сказать друзьям о чем давно хотели
И пусть не крикнет эхо пустотой
Когда сомкнутся где то параллели
Своих грехов - сожженные мосты
У алтаря душою прочитайте
Чтоб не разбились вдребезги мечты
Вы жизнь свою - прожить не опоздайте ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407377
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Для ВАС я строки напишу
Душой и нежностью согрею
И лишь, в одном кляну судьбу
Что ВАМ прочесть их не сумею
У зимних вьюг я заберу
Холодный ветер и невзгоду
В стихах ... я звезды попрошу
Из счастья выткать ВАМ дорогу
И глубина прекрасных глаз
Пусть слез, отныне не узнает
Мечта - что так искала ВАС
С теплом свечи себя подарит
В бокале капелька вина
Пусть растворит собой печали
А боль - что может быть была
Её ВЫ более не знали
Для ВАС желаю я ЛЮБВИ
Огромной, будто океаны
И пусть не знаете ВЫ лжи
Что соль бросает нам, на раны .....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407379
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Ти- ЖІНКА! Значить дуже ніжна!
Ти гармонійна, дивна і п'янка,
Ти дуже вишукана, дивовижна,
Для когось в світі ти одна така!
Ти- ЖІНКА! Значить духом сильна,
Ти знаєш, чого хочеш від життя,
Водночас і проста, і дуже стильна,
І загадкова, як саме буття...
Ти- ЖІНКА! Значить ти- кохана!
Хоч раз в житті ти відчувала це.
Для когось ти- найкраща і жадана,
Для когось лик святий - твоє лице...
Ти- ЖІНКА! Пам'ятай це всюди!
І як би там не склалось майбуття,
А справжня ЖІНКА завжди в шані буде,
Бо ЖІНКА- це і є творець життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407108
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Я не хочу воспоминаний!
Они рвут душу на куски!
Все то прошло! Уже не с нами...
Еще так много впереди!...
Я больше не хочу разлуки!
Устал быть здесь наедине,
Где горло сдавливают руки
Людей ходивших по судьбе!...
Я не хочу воспоминаний!
Душа - лохмотья, сердце в кровь!
"МНЕ ТЫ НУЖНА!" - кричу ночами!
В ответ молчание вновь и вновь...
5 марта 2013 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406741
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
(З святом 8 Березня, кохані!!!)
Тануть, тануть на світанні чари ночі у промінні.
Небосхилом пролітають ситі хмари білопінні.
Сонце уквітчало стягом на тополі верховіття.
Ледь проклюнулись кульбабки з-під землистого плахіття.
Збіжжя килимок, ворситься на розіспаному полі.
Нашорошились брунькато гілочки черешень голі,
Прислухаються до вітру: – «Чи дмухне тепла повівом?
Чи йому Весна озветься жайворонка славоспівом?»
Проясняється лазур’ю сіре дзеркало ставища,
Ясен зламано журбує, мов божок серед капища.
Комашня токує в хорі, на затишному пригріві,
Проти сонечка іскриться, наче зорі мерехтливі.
Розімлілі верболози мружать котикові очі.
Про Весну пліткують хором юрби ґавово-сорочі.
Я,ступаю тихо полем, боячись тремтливість миті
І душею зігріваюсь у проміннім оксамиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406711
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Кожен тиждень телевізор
Видає такі дива,
Що долоні аж пітніють,
Ходить колом голова.
Ковбаса – то все отрута!
Фарш купив – і на той світ.
До прабабці вмить потрапиш
Передати свій привіт.
Тара теж страшна отрута.
Молоко із порошків.
Масло виготовить можуть
З будь чого і без вершків.
Та учора кум примчався.
Від новин він так зрадів,
Що негайно поділитись
Цим зі мною захотів.
Каже, буцімто з’явився
Дуже чесний виробник.
ВСЕ на етикетці пише,
Що у виріб класти звик.
З кумом у «Сільпо» побігли.
Ось товар новенький!
Лупу чималу дістали
Дурники старенькі.
Напис «ЧЕСНИЙ ВИРОБНИК»
Видно і без лупи.
Почали читати всі
Літери до купи:
Склад, умови зберігання,
Термін та придатність.
Прочитали геть усе
Про його діяльність.
А в кінці читає кум,
Не повівши вухом:
«Всім споживачам смачного
І земля вам пухом!»
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406474
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Скину груз своих лет
Да назад убегу
Где роса открывала мне утро
Там рождался рассвет
Прогоняя луну
В ночь - что была порой, безрассудна
Убегу я туда
Где истоки любви
Мои губы нектаром смочили
И босая строка
Смяв в лугах ковыли
С неизвестной звездою пьянили
Я в ладонях держу
Дым утраченных грёз
И подкову кривую - на счастье
Я её разогну
Сколько ж верст её нес
По размытой дороге, в ненастье
Поросли берега
У забытой реки
На мгновенье там время застыло
И плывут облака
С рук хватая грехи
Омываясь дождями тоскливо
Все же сброшу я груз
У забытой реки
Мне с годами, не плыть по теченью
И обратно вернусь
Всем ветрам вопреки
Не отдав свои строки - забвенью ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406288
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Прошумят тишиною берёзы
Забирая себе мою боль
Разбавляя тоскою те слёзы
Что рекой убежали хмельной
Я оставлю для них все печали
И слова как в бокале вино
Что мне нежные губы шептали
Ранним утром даря мне тепло
В белоснежных объятьях тумана
Мне кукушка считала года
Но тогда она мне не сказала
Что тебя потерял навсегда
Лепестками опавшими розы
Написали мне имя твоё
Пусть не плачут росою берёзы
Оно в сердце моём пролегло
Жизнь свою за гроши променяю
И в лаптях к алтарю принесу
Эпилог я себе прочитаю
А тебе эти строки дарю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406287
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Тихенько вітер колихає віти.
Лиш де-не-де проклюнулись бруньки.
Гілки дрімають, ніби малі діти.
Поспіть... Іще немає весноньки.
Тюльпани вже пробилися крізь землю.
Куди ж це ви, хороші? Ще зима...
Тепер, мої, зазнаєте ви болю:
Дадуться взнаки сніг і холода.
А он поляна вкрита оксамитом.
То паморозь блищить, а не роса.
Я в вас учуся болі всі терпіти.
Тоді зі мною плачуть небеса.
Та все в житті приходить і минає.
Який чудовий білий оцей світ!
Чому ж тоді метелик це не знає,
Летить, щоб вогнем крильця обпалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406299
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
У моєї весни
бірюзово-шовковий метелик
в оксамитових косах
заплутався. Легіт п'янкий
лебединим крилом
огортає замріяний скверик,
на вологій вербі
наливаються соком бруньки.
Для моєї весни
крапелинами вранішніх рос
вишивали сорочку
світанки смарагдово-чисті,
доторкаючи флейти
вустами, ручай-віртуоз
солодкавих мелодій
снував кришталеве намисто.
До моєї весни
мигдалева п'янка заметіль
заповзала за пазуху,
щоб заховатись од вітру
і на білих полотнах
її малював березіль,
виливаючи ніжність
свою у пастельну палітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406302
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Я вночі не вмикатиму світло-
Мені місячних променів досить,
Щоби знову бажання розквітло
Те, що вище за всесвіт підносить.
Я тебе турбувати не буду-
Просто так, замилуюсь тобою,
Покладу тобі руку на груди,
Причащусь до твого супокою.
Нашепчу тобі сни сокровенні,
Щоби зранку нам їх розгадати...
Моє рідне, кохане натхнення,
Як я хочу цю ніч зримувати!..
Але я не вмикатиму світло-
Мені місячних променів стане,
Щоби рима до ранку розквітла
Й цілувала твоїми устами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406322
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
* * *
Прости мне, друг, что не было меня
В тот хмурый день в бою с тобою рядом,
Твой «Бэтээр» разорвалО снарядом,
А я тебя не вынес из огня.
А я в тот день в бою за Файзабад,
Полёт осколка не определив по звуку,
Был ранен в грудь,
Мне прострелило руку
Полуживым был привезён в Санбат.
Здесь всё кругом белО.
И тишина
Покоем будто выбелила своды,
Но пОтом гимнастёрки запах йода
Перебивает всё ещё война.
Мы всё ещё с тобою бьём с колен
В стреляющую глушь из автомата,
Бегут во тьму и падают ребята
И смерть для них желаннее, чем плен.
…Весну сменила новая весна,
Она вошла в больничные покои,
Но по ночам мне не даёт покоя
Моя несовершённая вина.
Судьба иная, видно, мне дана:
Я не сожжён, я не погиб от пули –
Вернулся я…
А ты упал в Кабуле.
И в этом моя тяжкая вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403495
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 05.03.2013
Я ухожу, быть может навсегда,
Сказать "Прощай! иль все же "До свиданья"?
Не свидимся, возможно, никогда,
Минутой пусть закончится молчанье.
Я ухожу, без лишних сцен и слез,
Пустые все заполнят удивленья,
Дарить не стоит напоследок роз,
Чтоб душу не вести на край смятенья.
Я ухожу, вот только докурю
И выпью до конца остаток чая...
Небрежно взгляд свой брошу на зарю,
Ее встречать себя я отучаю.
Я ухожу, не стоит провожать...
Коль что не так, за все меня простите...
Не стоит, так же, обо мне скучать,
А будет повод, просто помяните.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405943
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Ты себя забери
На последок оставь только имя
И два слова черкни
Убегающей в небе звездой
И растает туман
А за ним многоточий пустыня
Да лишь боль старых ран
Что останется рядом со мной
Об одном лишь прошу
Ты не ставь эту боль на колени
Я её принесу
На алтарь безвозвратных потерь
И на самом краю
Где маячат лишь чёрные тени
Где бушует метель
Я давно на коленях стою
За окном пустота
Лишь свеча как душа догорает
Знаю я никогда
Той свечи не добавить мне нить
Может быть за меня
Она в грусти моей умирает
И в объятьях огня
Она тает - пытаясь простить
Грусть и капли дождя
Твоё имя с ладонь моих смоют
Ни о чём не прося
Где то в тайны души унесут
Я стучался в ту дверь
Только знаю её мне откроют
Одиночества тень
Да тоска убежавших минут.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405948
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
А для них начиналась война
В то далекое летнее утро
Пробежала по судьбам черта
И земля пошла вспять поминутно
Дым тягучий сменил облака
Сея смерти холодные зерна
И кровавая выпав роса
Растворилась в тумане покорно
Все дороги ушли на восток
Разрывая в куски горизонты
Но свободы последний глоток
Не сыграл под чужие аккорды
Золотых куполов не отнять
Пусть свеча у икон догорает
Непокорная РОДИНА МАТЬ
Никогда на колени не станет
А для них начиналась война
У берёз тишиною сплетенных
Пробежала по судьбам черта
Разделив - на живых и на мертвых
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405468
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Я б строки эти в красках написал
На холст великий их пером бы бросил
И что не смог и что я не сказал
Листвой своей пускай допишет осень
Пусть за меня споет моя струна
Одной единственной - как жизнь неповторимой
Что отдала ты мне свои года
Тебе я благодарен друг мой милый
И пусть уходят от причалов корабли
Их путь нелёгок... как и наш с тобою
Но для меня всегда лишь только ты
И Музой будешь первой и Любовью
Звездой счастливой - Богом ты дана
И нежно я целую твои руки
Ты навсегда - любимая жена
И в радости и в горе и в разлуке ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404838
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 02.03.2013
Він був Світанком-тихим, прохолодним
Любив ранкові зорі і росу
Щоранку, проводжаючи Ніч в постіль,
Він милувався на її красу
Граційна постать і довершена хода
Пекучі губи, викупані в хмелю
Очей спокуса за собою звала
Пісні кохання розпливались над землею
Та День не дозволяв їм бути разом
І Ніч з палких обіймів виривав
Дарма Світанок озивавсь до неба
Його молитв ніхто не зустрічав
Він божеволів, ревнував її до всього
Вже прокляв Місяць,Вечір і Туман
Сліди його вкривали сльози-роси
А радість зустрічей замінював дурман...
Кохання вічне, але не життя
Холодне серце стимулів не має
Щоранку я дививсь на схід
Та не тепер. Світанку вже немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402914
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 01.03.2013
Весною пахне солодко і терпко,
Зими останні губляться сліди.
Тонкої криги наскрізне люстерко
Хрумтить в обіймах темної води.
Вже потічки несуться табунцями,
Шовкові гриви сріблом виграють,
У вирі хвиль шампанить бурунцями -
П'янить думки нестримна каламуть!
Весною пахнуть губи і долоні,
Між двох світів протягнуто місток
І я у тебе в ніжному полоні
Тремчу, немов осиковий листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405193
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Цілий день сніжи́ло за вікном,
В горностаях біла королева
В домоткане грубе полотно
Загортала приспані дерева.
На вікні повісила шифон,
Візерунки дивні вишивала
І плелись мережива, мов сон,
Під снігами танули дзеркала
Недопитих осінню калюж.
Стиглі грона мерзли на калині
І пелю́стя випалених руж
Проглядало в білій пелерині.
А під вечір сонні димарі
Розпустили пасма посивілі
І вляглися спати у дворі
Лебедино-сніжні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 28.02.2013
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 28.02.2013
Росточком пролісків, я зародивсь в тобі,
Веснянкою маленькою світання.
Життя брильянтик бережу в собі,
Як відголосок щирого кохання.
Так хочеться з’явитися на світ,
І сонечка зігрівшись промінцями,
Лиш Очками, сказати: - «Мам, привіт!»
І помахати довгих вій крильцЯми.
Відчути дотик найніжніших рук,
Повів вдихнути однокровний, неньки.
Вловити серця твОго тихий стук
І шовком завитків наповнить жменьки.
Красу твою всотати з молочком.
Не розплескавши дар отой, ні грама,
Тихесенько сопіти під бочком…
І зойк: - «Ой, що ти робиш?!?!?! Мама! Мама!!!
За що зі мною так?! Чому?! Чому?!
Я прагну лиш тепла твого й любові!..»
Не роджене життя пішло в пітьму,
Втопила мрії ненечка у крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369129
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 27.02.2013
Купався вечір в теплім молоці
Повітря , що просякло виноградом.
Бурштинові ярились бубонці,
Лоза спадала шелестким каскадом.
Прогнулися шпалери від ваги,
Блаженства грон охрещених водою,
Дніпрові, що голубить береги,
Йдучи до моря дужою ходою.
Владика ночі молодик-фазан,
Клював перлинки ягідок дозрілих.
Шафрановий нектар сльозив із ран
На пелюстки ромашок захмелілих.
Прогонисті тополі край садів,
Вершками розчинялися в сузір’ях.
Намитий вечір ніжно солов’їв.
І пахло виноградом на подвір’ях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399310
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Абрикоси в саду ще плекають цитринові сни,
Сонцелику блакить затуляють посмучені хмари.
Та під ганком моїм, янголя смарагдо́ве весни,
Бірюзових очей, розлило першоцвітові чари.
Недоречність листа укриває озимком розсвіт.
Щиросердя пелюсть, обірвати все пнеться вітрисько.
Бурульо́к пазурі, простягла ніби капосний кіт
Виноградна лоза, що над дивом схилилася низько.
Янголятко весни, безтурботно вітає усіх.
Жовтим помахом вій плавить в серці моєму льодинки.
Задушевним теплом мозолястих долоней своїх,
Ніжно я обійму малахітове тільце дитинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404132
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Стискала у душі той крик і плач,
Що душу рвав,що різав на частинки.
Бо не сказала матінка:
-Пробач.
А лишила під плотом без тайстринки.
Дитя маленьке,рочків може п"ять
Сидить під плотом,матінку чекає.
А недалеко люди усі сплять,
То і дитя тихенько засинає.
А матінка вже спилася давно,
Та й за дитину назавжди забула.
Бо тримала в руці тепер вино,
А крик душі дитини не почула.
І де тепер шукати?І кого?
Бо не було у них навіть квартири.
Лиш Янгол цілував дитя в чоло,
Допомагав,що було в його силі.
За руку взяв,кудись дитя повів,
Та й вів полями довгими,як море.
Він до будинку дівчинку привів,
Де днів зо п"ять було велике горе.
Чому дитя так довго,довго йшло?
Бо Янгол вів за рученьку маленьку.
В далеке,предалекеє село,
І взяв за руку матінку сивеньку.
Що поховала дівчинку свою,
Що плакала,від болю надривалась.
А він привів кровиночку чужу,
В котрої ненька тільки напивалась.
І Янголятко стукає крилом,
Щоб вийшла сива жінка,подивилась.
Стояла майже нічка за селом,
Заплакана вона Богу молилась.
Почула стук і вибігла надвір,
А дівчинка як дві краплини схожа
На ту,що спить сьогодні серед зір.
Що цілувать вже матінку не може.
І посміхнувся Янгол,полетів,
Щоб передать,що матінка щаслива.
Він розшукав ту іншу серед зір,
Що з пір"ячком периночки трусила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404197
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Недавно, помню, проходила мимо
Через ребенка из протянутой рукой.
И он просил прохожих очень сильно:
"Ну помогите! Помогите...Боже мой!"
Но люди шли и не смотрели даже
На мальчика с протянутой рукой.
Иные обвиняли его в краже,
Другие говорили: "Ты нам не родной!"
Не дай Господь иметь родного сына,
Сидящего с протянутой рукой.
Но я прошу Вас, дайте милостыню,
Даже если он Вам не родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403628
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013
Ми в світ прийшли для щастя і любові,
Усі ми – діти неповторної природи.
Ми з вами – рідні, ми – брати по крові,
Якої б нації не були чи народу.
Людино! Ти – Божественне створіння,
Не опускайся в вчинках до тварин,
щоб залишити і наступнім поколінням
прозорість рік і пахощі долин.
Милуйся лісом, не отруюй воду,
Не кидай скрізь чи пляшки,чи сміття…
Спинись, людино! Не руйнуй природу,
Бо з нею губиш і своє життя!
Птахи щебечуть у яскравих кленах,
А бджоли мед спивають на квітках…
Спинись на мить у травах цих зелених,
Життя довкола – у твоїх руках!
Планета наша – то дарунок Божий,
Нащадкам мусимо її ми зберегти,
бо руйнувати рідне – то негоже!
Хто ж збереже свій дім, якщо не ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394852
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 22.02.2013
Прилечу до Тебе
теплокрилим вітром...
Доторкнусь до Тебе
подихом весни...
Розмішаю фарби
на своїй палітрі...
Веселково - ніжно
розмалюю сни..
Заколишу тихо
травами у полі...
Запалю у небі
тисячі зірок...
Ти відкриєш очі...
вдавано - поволі...
До весни назустріч...
сміло зробиш крок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402897
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Недругам своим я благодарен!
Сколько раз меня они спасали,
Завистью своею, как пожаром,
Маяком над бездною пылали.
Сколько раз, на ломких поворотах,
Мог куда угодно угодить;
Недруги, своею лже-заботой,
Помогали скорость мне гасить.
И всегда, какое бы желание,
Что бы ни светилось на пути,
Недруги узнают все заранее,
Все себе стараясь ухватить.
Обо всем их пылкая забота,
Их баланс не может не совпасть.
Эта не утомит их работа!
Это - их сжигающая страсть !
Одного они не понимают -
Не дано нам все предугадать,
Потому ошибки совершают,
Все себе стараясь забирать.
На ошибках тех и процветаю…
Только вот, что не дает мне спать:
Вдруг они про это все узнают,
Станут, не дай Бог, мне помогать?!
22.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402576
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Заходжу в школу, йду неначе в храм,
відразу в голові заграла рима,
ще тільки вчора я навчався там:
простий школяр з портфелем за плечима...
Ще вчора лиш бісив учителів,
було байдуже все мені малому.
А нині схожий я до журавлів,
Котрі завжди вертаються додому...
Ще вчора не хотів книжки читати,
усе мене бісило і лякало...
якби я міг тоді ото все знати,
що за порогом вже життя чекало...
Старенькі вікна, фотки на стіні,
на них дивлюсь сумними я очима.
І жаль одно: не бути вже мені
тим школярем з портфелем за плечима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401379
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Наснилась мама. В світанковім полі
Немов русалка йшла через роки:
Біла хустина в квітах кольорових,
В руках тримала житні колоски.
Підняла вгору руки, наче крила,
Просила в неба сили, співчуття.
Я знаю – це вона Богу молилась,
Щоби мені подарував життя.
Зернами жита засівала ниву,
Ступала стиха у ранкову мить.
Сховав туман її голівку сиву,
Сльоза росою у траві блищить.
Наснилась мама. Як лебідка біла
Прийшла до мене через скільки літ.
А я тепер, чомусь, лиш зрозуміла
Руками матері тримають світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364813
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 13.02.2013
Цените женщину, мужчины,
Ее упреки без причины.
Капризы, ссоры и скандалы,
Такие точные удары.
Любите женщину, мужчины,
За ее ранние морщины.
Ее тоску, бездонных глаз,
Любите будто в первый раз.
Держите женщину, мужчины,
В объятья рвите из пучины.
Держите крепко, навсегда,
Держите так, чтоб не ушла.
Ее одну нужно беречь,
От боли, горя, трудных встреч.
Она слаба, но так беспечна,
Не идеальна, безупречна.
Она нас делает такими,
Слепыми, мелкими, глухими.
А без нее, мы все никто,
Не "Ты", ни "Я", мы все "Оно".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379062
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 13.02.2013
Як змінилось усе від учора-
Сніг сріблястий все знову накрив…
Йде по ковдрі пухнастій сеньйора,
Мого серця квітучий порив…
Посміхається ніжно й ласкаво,
Десь блукає в казкових шляхах…
Філіжанкою чорної кави
Пригощає мене у думках…
Зачаровано й ніжно цілує…
І смакує гіркий шоколад.
За вікном сніг безумно чаклує,
На дворі сніговий маскарад…
Йде по ковдрі пухнастій сеньйора,
Все життя б Її боготворив…
Розрум’янена і яснозора…
Мого серця квітучий порив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399258
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Заплету у косу
Малинову стрічку;
Позбираю роси
У купальську нічку.
Вплету до віночка
Листячко калини;
Вишиту сорочку
До багаття кину.
І доки над нею
Полум'я панує-
Квіточку лілеї
Ніжно поцілую.
Заварю із квіткою
Я чарівне зілля;
Білою лебідкою
Стану до весілля...
Краще мені крилами
Небо обіймати,
Ніж тому,немилому
Білу постіль слати!
Краще буть лебідкою,
Літати на волі,
Ніж зів'януть квіткою
Без щастя і долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399793
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Коли ішла я повз смітник,
То почула душі крик
Померлої колись сосни
Вона сказала: «Напиши.
Коли я була іще мала
Від народження десь років два,
Якби ви бачили мою сім’ю
Багату, сильну і густу.
Мир і спокій був між нами
Шуміла я тоді з братами
І сестри старші красувались
Здається й часу не здавались.
Я гралася із сильним вітром,
А дуб могутній шуршав листом
Й матуся мною любувалась,
Як я росла і посміхалась.
Та світ мінявся, прийшло горе,
Коли зима у очі коле
Прийшла людина у наш ліс
Й застигло серце в нас усіх.
Якби то так, щоб любуватись
І нами видними пишатись
Так ні, сокира гостра у руці
Й лукавий задум на лиці.
Машини за нею й трактори
Рубай красунь, з корінням рви
Вивозять всіх на пилорами,
А ми росли, росли роками.
Пішла в роботу бензопилка
Стовбур упав, ламалась гілка
Ніхто не бачив наших сліз
І ніби в серце ніж заліз…
Спершу пиляли хто старіше
Бабусі, мами, спустились нижче
Потім сестер. Пилка співає
Тріски летять, жалю немає.
Ми закричали: «Зупиніться
Серце майте, схаменіться!»
Мами кричали: «Нас рубайте,
Тільки малечу не чіпайте!»
І зашуміли наші крони
Злітали злякано ворони,
А у людей немає серця,
Нема дверей, хто би не дерся.
Потім до нас дійшла сокира
Я не помру, ще не година
Я зойкнула, сокира – цюк!
Собі радіє лісоруб.
Потім темінь, я пам’ятаю,
Як галявину свою минаю
Те місце, де колись росли
Тепер лишилися від нас сліди.
Ніч, зима, ось пилорами
Там лежать сестрички, мами
На їх корі сльоза застигла…
Нажитися я ще не встигла.
Ранок. Все чуже й не рідне
Серце невидиме у тілі стигне
Люди – мурахи повставали
Хто на роботу, а хто далі.
Новий рік до них іде
Турботи свята їм несе
Мене поставили в густі ряди
Других на купи, ось бери.
Сосни лежать, вони не знають,
Що отут і повмирають
І не потраплять в чиюсь хату
Дуже бідну чи багату.
А ми ж усі, усі родина
Усі прекрасні, а людина
Носом крутить, вибирає,
Що про красу вона ще знає?
Я на базарі, люд проходить
Когось купують, хтось не підходить
Сосну кидає хтось на плечі
Новий рік, святковий вечір.
Надвечір’я, люди сховались
До гулянок готувались,
А на землі і на морозі
Сосни лежать, чекають досі.
Що хтось прийде, хтось іще купить,
Повісить іграшки, полюбить,
Що навкруги усі зрадіють…
Сосни про це нехай не мріють.
Тихий стогін вухо крає
Мене рукою хтось хапає
Я не пручаюсь, рук не маю
Нічого в світі не міняю.
Знову дорога, людська хата
В тіла сестер моїх убрана,
Із сосни у хаті меблі
Вони росли, а зараз мертві.
Мене поставили, прибили
Прикрасами принарядили
Радість - людям, дітям – сміху
Смерть моя несе їм втіху.
Новий рік, всі п’ють, гуляють,
А я мовчу, вони не знають,
Що кожна голка помирає
Сохне, сохне й відпадає.
Пройшли свята, пройшла неділя
Тепер до мене нема діла
Ні дорослим, ні їх дітям
Скоро стану звичним сміттям.
Святкові радості скінчились
І в мене думки примирились,
Така вже доля, я не вічна
Життя скінчилося трагічно.
Я в’яла, сохла, сумувала,
Я потихесеньку вмирала
Останні думки пролітали
Я полечу додому, вдалі.
У той лісок, де ми шуміли
Тягнулись вверх і шепотіли
Торкались кронами, гілками
Там, де батьки росли віками.
Там де птахи цвірінькотіли
Де ми росли, жити хотіли…»
Раптом спогади пообривало
Так легко, легко тілу стало.
Усе. Несли колюче тіло
На смітник і це не диво,
Так усі сосни помирають
Вони сміття, вони згнивають.
Ліс і сосни, чутно пилки
Не чутно плачу дерев тільки
І все повториться із року в рік
Й за віком вік, за віком вік.
20.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392174
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 09.02.2013
Послухай, як вона співає,
Як барвами акордів сміло виграва.
І диригент погоджено киває –
Її мелодія сотворює дива…
Ти вслухайсь… в ритмі ніжного Andante
Смичок по павутині тихо проведе.
Божественні думки, немов у Данте,
Cвідомість зачаровано у даль веде.
За мить її вже не впізнати.
Бадьорий Presto вишива канву…
Її відлуння ти попробуй наздогнати,
Красу відчути відтінків живу!
Andante – помірний темп у музиці, темп повільного кроку
Prestо – швидкий темп у музиці, дуже швидко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374172
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 09.02.2013
Край родной, где белые туманы
По утрам клубятся на лугу,
Словно веру в силу талисмана,
В памяти я свято берегу.
Там купают ивы свои косы,
В светлой глади ласковой воды.
Там пьянят июньские покосы,
И плодами радуют сады.
Все там мне, родное с колыбели
С маминым впиталось молоком.
Шелест трав и нежный звук свирели,
Сердцу мил и хорошо знаком.
Там, у горизонта, часовыми
Вахтою бессменной - тополя.
Память сохранила, только сними
В мареве бескрайные поля.
Белые, кудрявые туманы
В предрассветной радужной тиши,
Растревожат поздно или рано,
Трепетный огонь твоей души.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398098
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Колисала мати сина,
цілувала ясні очі,
пригортала до грудини,
щоб ніхто їх не зурочив
Примовляла:"Люляй, сину,
спи, маленьке ангелятко...
Не залишу, не покину
я мале своє дитятко!"
Вишивала мати сину
сорочину білосніжну.
Шила долю синьо-синьо,
цілувала ніжно-ніжно
Проводжала мати сина,
пестила густа волосся
і молилась без упину,
щоб в житті йому велося
Виглядала мати сина
у віконце рік за роком,
щоб знайому сорочину
не минути ненароком
Дочекалась мати сина...
Він прийшов одного разу...
Мов заснула в домовині...
і ні жалю ... ні образи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392663
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Молилася мати за грішного сина,
Сльозами вмивалась щоночі в куточку,-
"Єдина любов і надія єдина,
Нехай збереже тебе Боже, синочку!"
Нехай негаразди тебе оминають,
Нехай не зустрінеш журбу ти в дорозі,
Ти ж бачиш, синочку, як весни минають
І скоро порадить я буду не в змозі.
Всю нічку молитва лилася рікою
І сльози лились... не хотілося спати...
А сину наснилось як ніжно рукою
Торкнулась чола посивілого мати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351565
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 04.02.2013
Согнулась от усталости вся жизнь.
Я с горечью смотрю на обелиски.
Нависший страх, как треснутый карниз
Вот, вот придавит и конец, без риска.
В граните немо плачет мал и стар:
Кто здесь давно, а кто совсем недавно.
Здесь все: не важно был ли он бунтарь,
Богач иль вор – их статус теперь равный.
Молчит земля – не все ли ей равно,
Но иногда вздыхает с сожаленьем.
Молитвы шепчут листья мудрено
Да птицы слух ласкают песнопеньем.
Добро и зло на этом пятачке
В согласии живут безмолвном, тихом,
И души их на мертвом языке
Взывают к нам: «Не поминайте лихом».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396779
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 03.02.2013
Поряд яру, окрай степу,
Де стоїть наше село.
Підібрав дідусь лелеку,
Що упала на крило.
Хто підбив, скалічив птаху?
Випадково. Чи на зло?
Покарав хто бідолаху?
Чом їй так не повезло?
Боком до землі припала,
Біль зі страхом у очах.
Вона навіть не тікала,
Лиш кричала в гарячах.
Дідусеві біль знайомий,
Він в війну солдатом був.
Пережив і тридцять сьомий,
З тих пір страху не забув.
Бачив він і такі очі
В сорок сьомім у дітей,
Коли голод дні та ночі
Зжирав сім’ями людей.
Пожалів дідусь лелеку,
І десь в полудень, чи до,
Посадивши під смереку
Влаштував він їй гніздо.
Свіжу рану гасом змазав,
- Інших ліків не було.
Диваків за перелазом
Збіглось, мабуть все село.
Реготав онук сусіда
Вгамувавши пивом спрагу:
- Розум, мов, покинув діда
Бач, знайшов старий розвагу.
Йому жалість невідома,
Він не знає ще життя.
Двадцять літ просидів вдома,
Та ще прийде каяття.
Йому б тільки пиво пити…
Тож, яка у нього ціль?
Боже, дай йому прожити
Обминув, щоб його біль.
* * *
Знепритомнів дід від спеки,
Сидячи коло лелеки.
Очі сплющив, та не спить.
Про життя згадав на мить.
Жилось тяжко у селі,
Коли ми були малі.
Сидять взимку в хаті діти,
Бо немає що надіти.
Були раді, хай їм грець,
Як у хаті каганець.
Згодом мама за хустину,
Купить лампу керосинну.
Потім стали жити краще,
Придбавали, щось путяще.
Був і я, мов іменинник
Батько, як купив годинник.
Потім він, за хліб та мед
Нам, купив велосипед.
Хоч в кожусі спина драна,
Рахували всі – за пана.
* * *
Лине час, слабіють руки,
Розумнішають онуки.
Добре в школі їх навчають
Бачиш, діда вже повчають.
Знають всі події в світі,
Старший - їздив на Гаїті.
Півні, вже, співають треті,
А молодший в «Інтернеті».
Раніш, рідкість патефон,
А тепер – магнітофон.
Телевізори не в диві,
Але діти хворобливі.
Бо сидять і дні і ночі,
У дисплеї вп’явши очі.
Називають матір – «мутер»,
Ось чому навчив комп’ютер?
Я в свої юнацькі роки
Вироблявся до мороки.
Поле гладив бороною,
А тягав її - собою.
* * *
Раз якось, в ранкову росу,
Мабуть в липні це було,
Підклепавши добре косу
Поспішав дід за село.
Чисте небо – ні хмарини,
Наближаються жнива.
Спів пташиний в лузі лине
Разом з ним, душа співа...
А за дідом не поспішно,
Мов найближчий вірний друг,
Шкутильгаючи так смішно,
Білий птах прямує в луг.
Він завжди тепер за дідом,
Як малесеньке дитя.
Цілий день крокує слідом,
-Знав, хто врятував життя.
* * *
Лист осики червоніє,
Закінчилися жнива.
Все частіше луг сивіє,
Сумно вітер завивав.
Вже готуються лелеки,
Відлітати прийшов час.
Але подорож далека,
Буде мабуть не для нас.
Що робити нам лелеко?
-Дід пташину запитав.
Таку подорож далеку,
Навіть я б не подолав.
Та як охне – що за диво?
і застиг, немає слів.
Птах махнув крилом щасливо
І з подвір’я полетів.
Височінь долає кволо…
Пролунав прощальний крик.
Описав над дідом коло
І в блакиті неба зник.
Я щасливої дороги,
Вам бажаю - мовив дід.
Ждемо птаха на пороги,
Щоб продовжувався рід.
СІКалін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391804
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 02.02.2013