Беззастережно впасти в осінь,
Сягнувши охрового дна,
Де нитка сонця у волоссі,
Немов обірвана струна,
Заплуталася випадково…
І спалахнути, мов свіча,
Відчути, як достигле слово,
Терпке й солодке водноча́с,
Із горла проситься назовні,
Як з гілки обважнілий плід.
Набрати світла жмені повні
І щедро хлюпнути землі –
На глянець трюфельних каштанів,
На теплі вощені листки,
На трави в сивому тумані…
І начерка́ти від руки
Думок намічені маршрути,
Щоб не розсипати в юрбі.
І, врешті, з видихом відчути,
Що космос плавиться в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Незабвенному Константину Симонову
Если скажут я умер когда-то,
Чтоб и впрямь не дождаться потерь -
Жди меня, как с войны ждут солдата,
В смерть мою ни секунды не верь!
Пусть однажды, совсем без причины,
Сердце взвоет, как раненый зверь,
Чтоб и впрямь не дождаться кончины -
Не проси и не бойся - не верь!
Беды и ожиданье сомнений,
И тревогу - попробуй измерь!
Вопреки отрицанию мнений,
В нереальность мою ты не верь!
Не проси у Судьбы ты защиты,
Не смотри ты так жадно на дверь:
Знать, не вся ещё чаша испита -
Что я умер, не надо, не верь!
Если скажут, что нет его больше
И не жди ни потом, ни теперь,
Ни к чему столь тяжелая ноша:
Ни кому, дорогая, не верь!
Ты не верь никому в этом пекле,
Только сердцу Надежду доверь...
Я восстану, как Феникс из пепла,
А всему остальному - не верь!!!
11.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244124
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 13.05.2017
Не тримай мене,
Відпусти!
У мені розчинилась осінь -
З божевільно рудим волоссям!
Не стрічав я такої досі...
Відпусти мене
І, прости.
Пам"ятатиму
Я... А ти -
Не тримай лиш, прошу, образи.
Не судилось нам бути разом.
Почуття - на шматочки вази...
І палають між
Нас мости.
Літнім поглядом
Проведи...
Не дивися мені навпроти.
Я підсів на її наркотик...
Розімкни цей прощальний дотик:
Відпусти мене
І, прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605626
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Тишина...
Над распятым войною Донецком
Туман-тишина.
Горсть пшена -
Звёзды в небе.
Остатки их блеска -
На орденах.
Кто герой,
Кто захватчик-подонок -
Поди в этой тьме разбери.
Над горой
Терриконной
Распятое небо кровит...
Всё болит... Всё болит... Всё болит...
Тишина...
Ты обманчива так же, как речи
За круглым столом,
Где шакал
Обещает есть травку,
Овечку
Не трогает волк.
«Мы за мир!» -
Громче всех верещат те, кто сделал
Войну ремеслом.
... Будет пир
На земле, что так щедро усеяна пеплом
Костров,
На которых сожгли наши веру, надежду, любовь
Те, кому мы вручили ключи от своих городов.
Январь-Апрель, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576608
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
[img]http://img01.chitalnya.ru/upload2/520/231897624675184480.jpg[/img]
Дощ перестрів мене раптово
На тихій вулиці міській,
Де усміхались волошково
Весняні бісики з-під вій...
Де все було таким ще сонним
В обіймах ранньої весни...
Лиш розфіранчені балкони
Пливли в повітрі, як човни,
А вітер дмухав на вітрила
З легкої диво-органзи.
І я віршами говорила,
Виймала слово зі сльози,
І лікувала наболіле,
Допоки дощ оцей не вщух.
А краплі бісером летіли
І шелестіли біля вух.
Я затуляла теплі груди,
Немов боялася, що хтось
Тепло в душі моїй остудить...
А з неба свіжого лило́сь
І обмивало все на світі:
Тривоги, біль і гіркоту...
І стін зволожене графіті,
Мов розтікалось на льоту.
І так хотілось розгубити
У цій мандрівці дощовій
Все відболіле й пережите!..
Але найдужче... Образ твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562142
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Хіба винна зима,що не ти
Грієш мої схололі долоні?
Хіба винна вона,що світи
Поміж нас в крижаному полоні?
Чуєш,вітер безжальний ущух?
Не чіпає скрипучих віконниць.
І поземкою стелиться пух,
Сповиваючи простір околиць.
Не спинити вже часу забіг,
Не зцілитися подихом неба.
Коли вибілить спогади сніг,
Моє серце тримати не треба.
Відпусти. Бо не винна зима,
Що поблідли у хмарах софіти.
Може інший зуміє сповна
Мою душу холодну зігріти.
11.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555660
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Вот и всё, нежноглазая радость...
Вот и всё, сладкогубая боль.
Сделав вид, что на время расстались,
Навсегда расстаёмся с тобой.
Расцарапаны души, как спины
В пляске страсти, что жарче огня.
Но, возможно, разумна причина -
Уходить, очень сильно любя.
Уходить, понимая, что дальше
Этот танец не будет таким,
Что последуют паузы, фальшь
И
Что мы выше уже не взлетим,
Что касанья не будут взрывными
(Тело - в дрожь, пред глазами - круги),
Что молитвой звучащее имя
Перестанет быть лучше других.
Оправдаться, поверь, не пытаюсь,
Просто знай (ты не можешь не знать) -
Как с тобой, нежноглазая радость,
Мне ни с кем никогда не летать.
Октябрь, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534450
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Ты прости, Донецк, своих - глупых…
Ты прости, родной, чужих - подлых.
Как же страшно-то - считать трупы,
На бездетные смотреть школы.
Как же страшно-то дышать гарью
(Кто там следующий за «Дружбой»*?).
Не натешились ещё, твари?
Не набряцались (чтоб вас!) оружием?
Дети - смелые. Почти не хнычут…
А у взрослых вот - мороз по коже.
Выбивание ковров нынче
Бесит люто -
На пальбу похоже…
Реактивные вновь рвут небо,
А по ходу на куски - души…
Сколько ж нас переживёт лето,
До которого дожить нужно?
Взведены все, как курки...
Ночью
Грохотал мусоровоз как-то -
Подорвались враз жена с дочкой,
К окнам бросились -
А вдруг танки?
На работу - как на фронт…
- Здрасьте! Что, ещё один блокпост?
Паршиво…
Я-то местный, ну а вы?
- Клацни пастью!
Документы покажи… Живо!
И с коллегами, и дома - рубка!
Все со всеми разошлись во взглядах.
Ох, Донбасс, понять тебя трудно…
Только всё-таки понять надо.
И желательно понять шибче,
Потому что с каждым днём, часом -
Мы к беде очередной ближе…
Видел сон я.
Был тот сон ужасным:
Опустел после пальбы город,
Тут и там - граффити из крови,
Победители идут гордо,
Проигравшие - червей кормят,
И стыдятся щебетать птицы,
Вечный пьяница сидит трезвым,
Дворник медленно метёт гильзы
И насвистывает
«Марсельезу».
28 мая, 2014 г.
* Дворец спорта «Дружба» (он же - ледовая Арена «Дружба», где играл ХК «Донбасс») - был сожжён некими подонками в ночь на 27 мая 2014 года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501814
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Стихає дощ.Ховається у хату.
Ніхто не бачив,що зайшов в домівку
Мою.Я розповім йому багато.
Він на коліна покладе голівку
І говорить.У нього стільки болю.
І стільки мрій ніколи не здійсняться.
Не нарікає зовсім він на долю.
І сни йому некольорові сняться.
Стихає дощ.Поплач,і полегшає...
Ніхто ще окрім мене сліз не бачив
Мого дощу.І краплями спадає
Краплинка,дощ...Ще плаче...Плаче...Плаче...
Поплач.Поплач.До мене притулися.
Обнімеш?Поцілуєш мої очі?
Все буде добре.Більше не журися...
Залишся в мене в дні і в довгі ночі.
Я буду піклуватися про тебе,
Мочити твоє ліжечко казками...
Ти тільки залишайся завжди в мене.
Ти будеш жити...Між моїми днями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499441
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102904/1c3be/ujEB08Rvetc.jpg[/img]
В оливкове світло крон
Аромить квітковий опій...
І сон мій - давно не сон,
Кульбаб посивілих попіл
Хурделить в небесний льон.
Меланжева шаль думок
Лягає на теплі плечі.
Скрипалить вертки́й струмок
І трав килимки овечі
Затягують кожен крок.
Розлито густий акрил -
На сонці ряхтить палітра!
А тіло не чує крил,
Бо крила у змові з вітром -
Чуттєвіші од вітрил!
В полоні бузкових рим
Спинитися б і стояти...
Де травень, мов пілігрим,
І втрати - давно не втрати,
Минулого сивий дим...
Зректися б усіх спокус
У цій непорушній тиші,
Де байковий мох-обрус
Холодну росу колише,
Де промінь, як мед, загус.
Де зранку хмільну весну
Купають світанки свіжі...
Нашіптую мантру сну
І вітер мій шепіт ріже,
Як скальпель тонку струну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498927
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Чомісь 'ї прогнав,
Чом не ціловав?
Кополя народіть...
Та туто нихто,
Нись іши не знав.
Попуд плотом ходіть...
Тримать на руках,
Тайстрину зберать.
Вугнала 'ї маті.
Шо типирь в ниї
У її думках?
Кого юй благаті
Про хліба кусок,
Про малий куток,
Гойдалку дитинці?
Тримать за руку
''Ї єден смуток.
Має у плахтинці
Образок Христа,
Молитвенничок.
Пацарки старенькі.
Плаче дитинча
Голодной...На двох
Скоринки сухенькі...
Сиринчу буде
Мати дітинча,
Доля приголубить?
Плаче цілий динь
Бідной кополя...
І маті 'го любіть...
Кополя*-нагуляна дитинка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496556
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 06.05.2014
[i]Всім загиблим...[/i]
Пробачте, мамо, що не зміг мовчати,
Коли на гідність стали чобітьми.
Оця війна не мною розпочата,
Та я Вкраїну затулив грудьми.
Пробачте, мамо. Не чекайте в гості.
Мов маки на асфальті моя кров.
Тепер мені підвладний час і простір...
Так любо тут на куполах церков,
Така красива наша Україна,
За неї і життя, повір, не жаль…
Щоб тільки знов не стала на коліна!
Щоб тільки волі сонячна кришталь
Не впала й не розбилася на друзки!
Тоді оце все буде не дарма…
На прапорах чорніють болю смужки:
Я не один. Вже багатьох нема.
Пробачте, мамо. Не кленіть же долю.
Це вибір мій: стояти до кінця…
А, може, я гріхи отут відмолю
Свого народу в віщого Отця?
…Розсіє сонце димові тумани—
Народ мій ангел обійме крильми.
І я вернуся пам’яті вітрами,
Бо Україну затулив грудьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480550
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
«Казала мама: буде вже війна…»,—
Промовило дівчатко на уроці.
Що відказати, якщо смерть в півкроці?
Коли аж стогне рідна сторона?!..
Казала мама: буде вже війна…
Стоїть дитя, очата волошкові,
А в них питання зболено тремтить,
Хустинкою втираючи блакить:
«Мій тато там, де сльози пурпурові…»
Казала мама: буде вже війна…
Я тут для нього вчора малювала:
Ось річка, поле, мама, тато, я,
Ось побратими татові стоять.
Їх Божа мати вкрила покривалом...
Казала мама: буде вже війна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480877
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Полиново…
В душі полиново…
Мій народ, мої рідні і…
Смерть.
Що надбали—
Руйнується вщерть.
А із зброї
одне тільки слово.
Калиново…
Навкруг калиново…
Тільки крик…
Тільки кров і вогонь.
Із пробитих
Вітчизни долонь
В небеса полетіли раптово
Чисті душі…
Пречиста Покрово,
Затули,
Заступити цих людей…
Бо дзюрчить
із пробитих грудей
Тихим докором
кров пурпурова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480757
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Не перекреслюй розчерком пера,
Все те, що ще в тобі пульсує...
Ти знаєш, як це жити всує,
Коли минуле - то діра? ..
Не перекреслюй розчерком пера ...
Чи ти колись лишався сам на сам
З німим питанням у долоні?
Чи відчував, як стука в скроні
Невіра сказаним словам? ..
Чи ти колись лишався сам на сам ...
Запеклий бій..де чорно-білий ти...
Мат королю - твоя поразка ...
І тільки серце -то підказка,
Де світло для душі знайти ...
Запеклий бій ...де чорно-білий - ти...
Зустрінь хоч раз світання без примар...
Трикрапка ночі не бентежить...
Скупа сльоза -то мозку нежить ...
Надія сходить поміж хмар!
Зустрінь хоч раз світання без примар ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
«Со мною вот что происходит
Ко мне мой старый друг не ходит…»
(Евтушенко Е.)
-------------------
«...Выпивая за завтраком чай,
О насущном мы даже не вспомним,
А бывает, порой, невзначай,
Другу лучшему, время, напомним.
Чем мы старше, труднее нам ждать…»
(Томаров Сергей "Последняя минута")
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413101
-------------------
«У меня сидит гость,
В голове его - гвоздь.
Это я его забил,
Чтобы гость не уходил»
(Из устного народного творчества)
========================
[b]Кто ходит в гости по утрам…
(Литературная пародия)[/b]
***
Со мною вот что происходит –
Ко мне мой старый друг заходит…
...Сидим, пьём чай в десятый раз…
Ты не забыл, который час?
А дома выключил утюг?
Соседи затопили вдруг?
Или на кухне травит газ,
Пока сидишь тут пятый час?
(Интересуюсь невзначай…)
Прости, что пьём несладкий чай –
Какие нынче угощенья?..
Я б предложил конфет, печенья –
Нет даже корочки насущной!
Но для фигуры – даже лучше…
Со мною вот что происходит –
Мой друг заварку переводит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413944
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 06.02.2014
Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!
Вони тобі згодяться у борні,
За мир і правду рідного народу.
Не проміняй на срібники дрібні
Свободу!
Коли терпіння виллється за край,
Брехні і зла підточаться основи,
Під кулі вийдеш, танки і нагай
Зі словом.
І хай тебе не зупиняє страх:
У них є лють і дикий погляд звіра,
У тебе - світло чисте у думках
І віра.
У тебе - Бог, Вітчизна і народ,
І янголів пресвітлі силуети.
Шукай собі духовних нагород,
Поете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473920
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014
[img]http://cs616719.vk.me/v616719136/249d/TcBBUghrz-I.jpg[/img]
Мені тепер поїхати, як вмерти,
Як кинутись у прірву з висоти!..
Потрошить вітер вижухлі конверти,
В яких твої нечитані листи.
Мені би десь укритися, та сила
Взаємного тяжіння, як магніт,
Мене знаходить, де б я не ходила,
І штормом розколисує мій світ.
Аж у сплетінні тріскають волокна
І рвуться жили струнами в мені...
Тремтить душа, до ниточки промокла,
І гасить місто цятками вогні.
Під хриплий гул останнього трамваю
Твоє спокійне дихання ловлю
І край вікна, мов скрипка, завмираю:
Ні поруху, ні зойку, ні жалю
За тим, що відійшло і не збулося,
Хіба щось буде вартісним без нас?
Пірнало світло у твоє волосся,
Допоки по́світ сонний не погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473190
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
СЛОНИ!
Настільки прекрасні вони!
У очі ти їм зазирни -
Побачиш багато тепла в них і світла.
СЛОНИ!
Легенько за хобот торкни,
На вухо щось добре шепни -
Чекає на тебе усмІшка привітна.
СЛОНИ!
Рукою сягни їх спини,
Ногою у такт їм тупни,
У ритмі із ними побудь хоч хвилину!
СЛОНИ!
Рожеві навідають сни!
Ти щастя від них почерпни,
Хай хвилею радість на тебе нахлине!
*картинка - Надія Яворська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460252
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Виший мені, мамо, хрестиком сорочку,
Щоби оберегом у житті була,
Щоб буяли квіти наче у садочку,
І цвіла калина з дужого стебла.
Ця сорочка, мамо, в холоди зігріє,
А у спеку буде як жадана тінь.
Барвами розквітнуть сподівання-мрії
Нашого народу усіх поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457478
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]
Коли сповиє дні мої імла,
Залиш мені запаленим ліхтарик,
Щоб я до світла вирватись змогла,
Своїх страхів долаючи примари.
Хай голос Твій веде мене між гір
І крок мій стане впевненим від того,
Що серце в Тебе чисте, як сапфір,
Мені покаже істинну дорогу.
Хай не впіймають дикі манівці
Моїх слідів мережива шовкові.
Кришталь сльози затисну в кулаці
І просвітлію з дотиком любові.
Забуду все - невдачі і жалі,
Вдихнувши небо, світле і погоже!
Буває так: загубишся в імлі,
А шлях тобі осяє світло Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Дивна жінка з очима осені,
У пуховій хустині літ,
Ще шукає в небесній просині
Запізнілий вишневий цвіт.
Зігріває вітри морозяні
Поцілунками теплих мрій,
І шепочуться ранки росяні
За мереживом стиглих вій ...
Тче вітрила зі снів і споминів,
Щоби колір -неначе жар ;
І вплітає всю ніжність променів
Із далеких зірок Стожар ...
Дивна жінка з очима осені,
Із душею, як у дитя,
Обійма сірі дні збурмосені,
Вміло лагодить хмар дрантя ...
І збирає пісні у кошички,
Щоб веселки сплести вінок,
Щоб співали веселі дощички,
Щоб дзвенів джерела дзвінок ...
Дивна жінка з очима осені
Щиро вірить в святу любов ;
І танцює ногами босими
На осколках людських обмов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450527
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Я нёс груши домой из отцовского старого сада:
Два ведёрка с горой,
На дорожку пят`ок - в животе.
По вспотевшей спине проводила ладонью прохладной
Сероглазая осень
В листвы золотистом венке.
Я нёс груши домой.
Ничего, что немного дубовы -
Разложу на шкафу их тугие тела дозревать.
А какие-то пустим с женою на вкусный компот мы,
А какие-то будем в вареньице мы превращать.
Я нёс груши домой… Чуть скрипели и вёдра, и сердце.
Вроде, всё хорошо, но туманится что-то душа.
Может, сад виноват, где моё босоногое детство
Спит давно вечным сном?
…А деревья всё так же шуршат.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450499
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...
Роки збігли - темним валуном
Покотились ген аж у долину.
І тепер там бовваніє хрест,
Наче знак, зарубаний до болю:
Що ніколи більше не торкнеш
Батьківською щирою любов'ю!
В грудях оселилася сльоза -
Пам'яті нескресла, сива крига...
Прошумить ще не одна гроза,
Пробере ще не одна відлига,
Та ніколи найрідніших рук
Запах не забути тютюновий
І не стерти з плівки серця звук
Таткової дорогої мови...
(10.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441238
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 11.09.2013
До чого ж божевільна була ніч!
Мене так солодко і трепетно дразнила...
Згорівша в полум"ї твоїх цілунків злива,
Парою стала й мов роса торкнула пліч -
Імлистою жагою нас накрила.
Від лоскоту твоїх медових вуст,
Млів талим воском я і скрапував на постіль...
Тілами гріли ми і колихали простір...
Хильнувши пристрасть і затьмаривши свій глузд,
Пролили у судоми ночі постріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Я тебе розумію з півпогляду -
Твої очі, мов книжка прочитана,
Їх впиваю вином, що із погребу
Легким порохом часу присипане.
Я тебе розумію з півподиху
І вдихаю тебе м'ятним Орбітом,
Ти собою годуєш удосвіта,
І до ночі рятуєш від холоду.
Я тебе розумію з півдотику -
Ніжним током лоскочеш цілунками,
І в крові пробігаєш наркотиком
І малюєш наш шлях візерунками.
Я з півслова, з півдумки розгадую,
Я читаю тебе й перечитую.
Ти для мене не лишишся тайною,
Просто будеш навік половинкою.
//25.08.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445362
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 23.08.2013
Стугоніла земля під копитами коней.
Не здолати. Незмога. Останній поліг.
А згорьована мати, йдучи до полону,
Так розпачливо кликала діток своїх...
Наші ниви стовкли. Нанівець столочили.
Вп’явсь у тіло терновий вінець лихоліть.
У багнищі, брудноті, з останньої сили
Наша скривджена Ненька понині стоїть.
Натерпілась наруги від царських сатрапів,
Приблудила в совєцький засмічений рай.
О народе мій рідний! Куди ж ти потрапив?
Спорохнілі закони. Подвійна мораль.
Наші душі схололи без віри, без волі.
Розпряміть свої плечі, егей, орачі!
За святі обереги, за кращую долю,
За Вкраїну ми схрестимо наші мечі!
...Степовим вітерцем, через доли і води
Я полину в широку замріяну даль,
Де розложисте дерево мого народу,
Де розмовонька рідна й правічна печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444884
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Такам собі файна,вшитких парадніша,
Але я не знаву,цім тобі миліша?
Цілий динь в глядило лем ся позераву.
І вариті їсті,повірте,не знаву.
Шатя файной возьму і ся намалюву,
І перед глядилом собі я танцюву.
Нихто ня не возьме за жону,я знаву.
Бом така лінива...А тебе чекаву...
Копаті не знаву,кромплі'м не садила.
Але тебе милий любилам,любила.
Тебе ціловаті буду аж до ранку...
Хтось ся позераті буде крузь ферганкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439541
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Ще лише мить... Ще кілька днів чекання...
Й розвіється це марево розлук...
Це наша ніч... І кава в ліжку зрання...
Та насолода від шалених мук.
Моїх відчуєш пристрасть поцілунків,
І спрагу тіла, що як жар горить...
Палкі обійми - це мої дарунки...
А найдорожчий... Насолоди мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439077
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Я у лета принял роды,
Перерезал пуповину.
И ребёнка шар багровый
В синеву небес закинул.
В синеву небес забросил -
И поплыл он словно рыбка.
И чуть ближе стала осень,
И чуть громче стали скрипки.
И чуть громче стали скрипки,
Душу музыкой прошили.
Совершали мы ошибки,
Потому что просто – жили.
Потому что по-другому
Не бывает, не бывает -
По мечты идя дороге,
Каждый шишки набивает.
Каждый что-то там теряет
И находит, несомненно.
Нас ловушки поджидают
И сокровищ блеск несметных.
И сокровища порою –
Те же самые ловушки.
Маску счастья носит горе,
Днём вдруг - ночь,
Средь лета - стужа.
Днём вдруг – ночь...
Любовь – обманка,
В спину – нож от самых близких.
…Слава богу, не всегда так!
Больше света в нашей жизни.
Больше – радости и счастья,
И чудес, конечно, больше!
...Скачет небом солнца мячик -
До чего же он хороший.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438878
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Стара кав'ярня наче львівська панна -
І стриманість, й ошатність водночас.
І вишуканість в всьому притаманна.
Вона - неначе з Відня ніжний вальс.
Гардини, старі фото й таємничість,
Та запах кави гіркуватий і п'янкий.
І слів зізнання зберігає тих відвертість
Вогонь свічі на столику м'який.
Вона огорне нас своєю таїною,
Сховає дотиків й цілунків палких жар.
Місток невидимий між мною і тобою...
А чорна кава - найсолодший наш нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438861
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Ти - солодка моя шоколадка
В золотавій яскравій обгортці.
А під нею... Я знаю, загадка,
Що розгадувать хочу щоночі.
Розгортаю... Смакую...
Ти танеш...
Від цілунків і пестощів вмілих.
Шоколад... Мене з розуму зводиш!
Й шаленієш від мого ти тіла.
Ми шалено смакуєм жадання...
Ти пірнаєш в могО тіла звабу...
Полонила нас пристрасть кохання,
Що солодша за смак шоколаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438309
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Легенький вітер шелестить у листі,
Ласкаво пестить пасм мого волосся...
В його я дотиках... твоїх... як у намисті...
А, може, просто все мені здалося...
Цілує вітер палко барви квітів,
Їх приголублює і грає пелюстками...
Цей вітер - ти... Я бачу серед вітей...
Мене торкаєшся ти спраглими губами...
Ти - поруч... Відчуваю... Біля мене...
У вітру подихах, в таємному зітханні.
До мого серця твоє через віддаль лине,
Щоб поєднатися в жаданому коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437710
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Я ранил близкого человека
Почти смертельно.
Дрожат любимой моей веки,
Бурлят вены.
Она хотела со мной быть просто
Подольше рядом.
Она глотала меня, как воздух,
А я - отрава.
За то, что мы вдруг соприкоснулись
На миг волшебный
Судьба нам в спины всадила пули,
Ножом - по шеям.
И сладость, что на губах осталась,
Горчит сегодня.
Прости, внезапная моя радость,
Что сделал больно.
Прости, что нежностью исцарапал,
Оставил шрамы.
Хотя, конечно, такого гада
Прощать не надо.
На волосах выступает густо
Седая пена.
И я кусаю кулак до хруста,
Ногой бью стену.
Душа - пустыня, глаза - слепая,
Дурная полночь.
Нет звёзд в помине.
Луна - в бокале.
Запьём горечь...
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437567
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Забути все... Як той жахливий сон,
Як тих примар хижацько-страхітливих.
Щоб знову не потрапити в полон
Розбіжностей миттєво-дріб'язкових.
Піти у небо... В чисті небеса,
Де є початок усього нового.
Прозора зберігає їх краса
Нашу любов... І ми досягнем всього.
Візьмемо лиш на пару два крила.
А нащО більше? Я тепер з тобою!
В твоїй любові відродитися змогла,
А ти себе, я вірю, що знайшов у моїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436443
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Обійми мене ніжно за плечі,
Хай відчую я твою любов.
Оксамитом огорне нас вечір.
Ні, не треба цих зайвих розмов.
Ці обійми... Я в них розчиняюсь,
У очах волошково-ясних.
Пелюстковим дощем умиваюсь
Із медових цілунків, палких.
Обійми!... Й затріпоче серденько,
Наче пташка, у твоїх руках.
Душ єднання... Хоч ти і далеко...
Ми мандруєм в любові світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436404
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
День поцілунків... Ах, яке це свято!
Адже цілунок розповість усе!
В любові не бува їх забагато.
А пристрасний - в шаленство занесе.
Твої цілунки - як весна барвисті -
То ніжні, наче квітів снігопад,
То від бажань - вогненно-пломенисті,
Від них жадань обсипле зорепад.
Я хочу доторкнутися губами
До твоїх, таких солодко-п'янких.
Цей поцілунок - це місток між нами,
Яким підем до пестощів шальних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436048
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Ступа на землю ранок так несміло,
Сонце заплуталося у вербових косах.
До тебе, королевичу мій милий,
Ходою легкою іду по діамантах-росах.
Я цілуватиму вуста твої медові,
Тіло вкриватиму із пестощів серпанком.
Тебе підкорить моя магія любові.
Ми зачаровані коханням і світанком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435594
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
У ресторані шумно й гамірливо.
А ми удвох... Не бачимо нікого.
Дивлюсь на тебе пристрасно-звабливно,
Торкається твій погляд тіла мого.
Наші бажання - наша таємниця,
Ми зачаровані жаданнями палкими.
І в ресторані вже нам не сидиться -
Насолодитися скоріше хочем ними.
Вбрання злітає... Зваба мого тіла
Тебе доводять до границь шаленства.
І пестощі твої, що так уміло
Приносять насолоду й мить блаженства.
І відпочинок... Знову ейфорія
Від жару поцілунків і обіймів.
Майстерність твоя у любові, чародію,
Приносить відчуття нам неймовірні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435276
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Піду у ніч, загублюся у зорях.
У магії цих ясних надвечірь.
Пливстиму у бездоннім синім морі,
Шукаючи перлини із сузірь.
Із них - вінець. Я - зоряна царівна,
Доріжка місячна мій відкриває шлях
До королевича. Ось зустріч неймовірна.
Палкий дарунок - це любов в його руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435097
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Не судилось... нам знову зустрітись
І летіти птахами у вись.
Там коханням, мов сонцем, зігрітись,
Поцілунком торкнутись зіниць.
Не судилось сьогодні... Є завтра -
До правління прийде новий день.
Для кохання розлука - не втрата.
Та болючий у серці все ж щем.
Та з'єднає любов наші руки,
І поринем у ніжність очей.
І пекучий мине біль розлуки
У казковім шаленстві ночей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433909
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Без тебе, любий, вже не можу я,
Від ніжності твоєї серце мліє.
В полоні почуттів душа моя,
Без тебе не горить, а лиш жеврІє.
Я поринаю в наші спільні сни,
В них лагідно мене ти обнімаєш,
Цілуєш очі дотиком весни
І спокоєм-промінням огортаєш.
Твої цілунки - квіти запашні,
Вустами я збираю їх в букети.
Слова любові, знаю! лиш мені
Даруєш ти, й всі пристрасні сюжети.
Без тебе я втрачаю смак життя...
Без тебе просто в світі я існую...
З тобою ж - поринаю в забуття,
В любові казку зорями мандрую.
Нас не розлучить все гидке й лихе -
І підступи людей, і пересуди.
Все піде за водою... Все мине...
Ми будем разом поруч завжди й всюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433709
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Цілую пристрасно вуста твої п'янкі,
Вони солодкі, наче полуниці.
Обійми наші... вогненнО-палкі,
Бажань шаленством світяться зіниці.
Твій дотик рук... Мій тіла оксамит -
Нутро - у вирі пристрасті й жадання...
Ніч намалює цю казкову мить,
Коли закохані відчують смак кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432644
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Поворожу на ромашці - любить - ні?
Що, подруженько, наврочиш? Ясні дні?
Квітку ніжно роздягаю... Пелюстки
Мою долю розкривають залюбки.
Лише кілька залишилось... Скоро знак...
Серце пташкою забилось... Буде ТАК?
Ось остання у долоні - все мені!
Силуетом твоїм мужнім в далині.
Щоб там квітка не казала, буде - ТАК!
Бо нас доля поєднала у зірках.
І веселку простелила нам любов,
Щоб зустрітися могли ми знову й знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428134
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Бурштинові ранки...Сатинові ночі...
Минають розхристані дні...
У твоїх зіницях жевріють пророче
Чорничні вогні...
Сатинові ночі...Бурштинові ранки...
Тумани лягають до ніг...
За крок до розлуки цілують світанки
Запалені губи твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427267
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Вечірній Львів закутався в тепло
Весни... Каштани запалили свої свічі.
Любові цвітом місто замело...
Лиш ліхтарі бурштином загляда у вічі.
А по бруківці... цокіт каблучків...
Старезні леви скриють таїну побачень.
Лиш поцілунки серед кам'янИць віків...
І пелюстками руж вкрива місця освідчень...
Цей давній Львів нас взяв у свій полон...
Любов сховав у затишній каварні...
Щоб пристрасті ще більш палкий вогонь
Відніс нас в почуття небес захмарні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425594
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
З ласкавих слів тече моя ріка,
Яка впадає у любовне море.
Змиває все... Відходить пустота...
Об камні ніжності все розіб'ється горе.
Та чи потрібно... Знов не знаю я...
Можливо... Це душі лише потреба.
А там... для когось - гола маячня...
І знов самотня... в половинці неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425132
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Ходи! Ми помандруєм по зірках,
Їх сяйво ми ловитимем в долоні.
І розсипатимем по місячним стежках,
Щоб темінь ночі не тримала нас в полоні.
А хочеш... позбирай їх ясний блиск,
Таємних зір чудове мерехтіння.
Торкнися ним до моїх ніжних кіс -
Буду для тебе зоряна царівна.
А далі... Поцілунки на Шляху
Чумацькому... що всім яскраво сяє...
Візьму за руку й в казку поведу,
Яка триває без кінця і краю.
І лише місяць, який бачить все,
Любові нашої будЕ безмовним свідком.
А море пристрасті нас в даль усе несе...
І навіть ранок нас сховає оповитком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424913
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013
***
Пригорни, в захмареній долині
Серця засвіти мені любов,
Роси хай намолено-перлинні
Вірою налиють душу знов.
По траві, розніжено-травневій,
Поведи мене у сад п'янкий,
Там, де бавить пелюстки вишневі
Легіт юний легкістю руки.
Зацілуй під куполами бога
Вишнього незмежного чуття,
Хай вбереться радісно небога
У святочно-щедре вишиття
І подибає у храм пресвітлий
Вознести осанну голосну
Щастю тому, що пахучим квітом
Засіває надовкруж весну.
Зодягни світи в бузкову льолю
Шовковито-лагідних небес,
Все моє тремке єство любов'ю
Загорни у марево чудес...
(11.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424110
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Кота натура - ночі таємничість...
Весь чорний. Лише жовті дві зорі
Його очей. В них - дика незалежність,
Хижацька впевненість у м'якості ході.
І кішечки ховали зуби, кігті
Лише почувши його "Мяу" призовне,
Муркочучи, чекали тої миті,
Коли в дарунок дасть блаженство неземне.
Обдарувавши всіх, він йшов тихенько далі,
Бо звик гуляти, де захочеться йому.
І байдуже, усі котячі ті печалі,
Та все ж кінець приходить усьому.
Руденька киця... й також незалежна
На сонці ніжилась, прикривши хитрий зір,
На його "Мяв" лишилась не бентежна.
Кіт скаженів, неначе лютий звір.
Ця боротьба тривала їх недовго -
В серцях котячих поселились почуття.
На сонці ніжаться удвох уже безмовно,
Один без одного не бачачи життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423975
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 10.05.2013
Самотній Вітер гуляв у парку,
Тихо мурликав пісню сумну.
Листом по стежці писав ремарку,
Поки не стрів її... ніжну Весну.
В зеленій сукні йшла промениста,
Цвіт розсипала усмІшка ясна,
Хмари розвела душа її чиста.
Серце скорила вітра вона.
Душі з'єднали їхні навіки
Сонячно-чисті їх почуття.
Єдність душевна прийшла не для втіхи,
А щоб любов'ю розквітло життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422544
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Вона літала думкою у його сни,
Ніч відганяла пломенем свічі,
Печаль розвіювала ангела крильми,
Який грайливо всівся на плечі.
Маленьким сонячним ласкавим зайченям
Торкалась до коханого щоки,
Й з'являлась усмішка щаслива, осяйна
Від дотику ласкавої руки.
Пестила тіло, наче крапельки дощу,
Які стікаючи бажанням так лоскочуть.
Давала квітку поцілунку запашну,
На вушко шепотіла тихо: "Хочу.."
Вона з ним поруч... у думках і почуттях...
Невидима... Та ніжністю відчутна.
Його царівна, що з'являється у снах.
І кожна їхня зустріч не забутня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421718
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Я сумую за тобою!
На щоці - кришталь сльозИ.
Віддаль гадиною злою
Серце боляче гризе.
Хочу поруч зараз бути,
Притулитись до грудей,
Про усе гидке забути
В погляді твоїх очей.
Ти даруєш мені радість,
Сонце ти душі моєї.
Загорнутись хочу в ніжність,
В тепло усмішки твоєї.
Пригорни мене міцніше!
Не пускай мене нікуди!
Не шумлять хай грози більше
В душах. Й зникнуть пересуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420810
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
В небес блакиті ніжні дві душі
В проміннях сонця ніжаться в коханні.
Палких цілунків квіти запашні
Вустами спраглими в букет збирають зрання.
На постілі із золотистих хмар
Їх поєднало сяйво струн Ярила.
Він божеволіє від пестощів і чар,
Його приманює краса її зваблива.
Мить насолоди... Душі в небеса
Летять на крилах у шатро блаженства...
Для них обох лише ця казка вся,
Цей вихор пристрасті і ніжного шаленства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420208
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
І знову день згорів немов свіча,
Лишивши в пам'яті лиш теплі краплі воску.
Горнусь до ночі ніжного плеча,
Щоб сили почерпнути в неї трошки.
Бо завтра знов на сцену вихід мій
У звичній ролі у житті-виставі,
Де за лаштунками минулих почуттів
Душа не прагне визнання і слави.
Так день за днем іде кудись життя...
Все відшліфовано до болю, до оскоми.
В колишнє щастя вже немає вороття,
А зігране лишає тільки спомин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419568
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Для тебе можу бути кошеням,
Яке муркоче ніжне щось на вушко.
І каву з молоком тобі зрання
Звабливим тілом принесу у ліжко.
І пестощами дикий шал ночей,
Наче ласкава кішка, подарую.
Згорнусь клубком біля твоїх грудей,
Любов'ю тобі казку намалюю.
Та проти шерсті гладити не смій,
Бо кішка перетвориться в тигрицю.
Відчуєш повністю хижацький норов мій,
І вся принада лиш у снах присниться.
Біленькі зубки і лезо кігтЕй
Відразу все на тілі ти відчуєш.
Та мудрістю і пристрастю ночей,
Любов'ю вірною тигрицю ти вгамуєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418886
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.
Не свої хороми напирають сіро
До утоми-болю струдженим рукам,
Що не раз ведеться падати у прірву
Темної знемоги за мізерний крам.
За надії крихту у пожухлій жмені -
(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)
Поки догорають вигони зелені,
Поки скаче сонце дике, як лоша.
Тинною журою вимащені днини,
Виписані слізно на листках душі...
Мов полинним лугом за́прано стежини,
Де зблудило долю в сонні спориші.
Гірко плаче осінь під вікном у мами,
Тулиться устами сумно до землі.
Там ридає й ненька сива молитвами,
Поки відлітають в далеч журавлі...
(25.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417667
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Не уявляю світ без тебе...
Потоки днів - німе кіно...
З тобою лину в сьоме небо...
Кохати... Щастя нам дано.
Тебе я серцем відчуваю,
Хоч на заваді - далечінь.
Твої обійми - клаптик раю...
На крилах ніжності прилинь!
Душі без тебе важко дихать,
І серце рветься із грудей.
Твої цілунки - моя втіха
В порожній темряві ночей.
Своє життя не уявляю
Без пелюсток із ніжних слів.
Тобі скажу, як я кохаю
Не фразами... А шалом снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417631
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Люби мене... Як пестить вітер віти,
Ласкавим подихом цілує їх у скроні.
Весною ніжною, що розсипає квіти
Легеньким дотиком промінчика долоні.
Люби мене... Як ясне сонце землю,
Палким цілунком у вуста її цілує.
Впліта у коси росу чисту ранню.
Любов веселкою барвистою малює.
Люби мене... Як море річку любить,
З шаленістю і пристрастю чекає,
Коли бурхливість свою в ньому згубить...
Її цнотливі води так жадає...
Люби мене... Як вірно люблять птиці,
Кохаючись у синім піднебессі.
І від розлуки гине їхнє серце,
Бо відчувають пару аж до млості.
Люби мене... Як ти мене кохаєш...
У морі ніжності твоєму потопаю...
Весняним сонцем ти для мене сяєш...
Із птаха вірністю тебе я так чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417346
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Барвистою рікою грає маскарад,
Місто мережать зоряні вогні.
Скрізь - зміна масок - таємничості парад,
Сплетіння музики й костюмів чарівні.
На ній - коштовності і сукня вогняна,
Граційне й бездоганне її тіло.
Усе приховано... під маскою... Вона
Спокус тенета розкидала так уміло...
Він - повелитель балу... і жінок сердець.
Його так збуджує її краса... інтрига...
У вихорі їх закружляв танець...
Від єдності... скресає в душах крига.
Вона в обіймах... Він - полонений чарів
Вологих вуст її... і шкіри оксамиту...
Спокуси... запаху... Про неї тільки марив...
За нею вже б ішов хоч на край світу...
Та ось акорд останній... І вона зникає...
Як марево... Як у казках ведеться...
Та все ж її знАйде... Він точно знає...
Бо вже навічно володіє його серцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415946
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Прокинься, Україно, вже весна!
Звільни від снігу серце зледеніле!
Співай! У тебе ж пісня голосна.
Пусти з водою слово наболіле!
Вставай з колін! Буди своїх дітей!
Не дозволяй по закутках ховатись.
Черпай з землі наснагу, мов Антей!
Та досить лиш на Бога сподіватись.
Прислухайся, як стукають серця:
Ми тут навік! Ми—разом! Ми з тобою!
Ми вистоїм з тобою до кінця!
Лиш не ставай покірною рабою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415761
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Переплелися у прекрасному узорі
Весняно-сонячні, окрилені душі.
Два серця, що в самотності бурхливім морі
Любові щирої шукали вдвох суші.
Їх острів поєднав із ніжного кохання,
Сховав у лісі надзвичайних почуттів,
Обсипав квітками їх пристрасті й бажання,
Від одинокості їх душі ізцілив.
Море життя пливе по звичних паралелях,
Та недовір й розлуки шторми не страшні.
Вони загубляться у прибережних скелях,
Бо почуття горять в серцях їх неземні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415592
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2013
О як, скажи! Між безлічі світів,
В суцвіттях зір, які мережать ночі,
До серця шлях ти віднайти зумів,
І поглядом поринув в мої очі.
В твоїх обіймах забуваю все...
Ти, як мольфар, зчаровуєш цілунком.
Кохання-море в пристрасть нас несе,
Де будуть пестощі лиш нашим порятунком.
О, більш нічого зараз не кажи!
За нас тіла й вуста усе сказали.
Примар колишнього в минулому лиши...
Любові квітами ми встелим наш шлях далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412381
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Пророчить час годинник на стіні.
Той, іскорками тане у каміні.
Для мене він сьогодні не в ціні –
Лише олива в терпкості мартіні.
Ефірними сльозинками на дно,
Думки стікають переливом джазу.
- «…то був каприз… не вийшло б все одно.»
Мов післясмак, її вдихаю фразу.
Тужливий місяць, крізь віконний глянс,
Під ноги стелить співчуття доріжку.
На ній гілля вихитує пасьянс,
Одягнене в поношену маніжку.
На контрфаготі водостічних труб
Нуртує вітер невгамовне соло.
Вразлива ніч, контрастність клавіш згуб,
Торкається зорепадінням кволо...
Загорнутий у плед саможалю́,
Самітності потягую мартіні.
Провинностей сигарою димлю
І… розчиняюсь в джазовій гордині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412107
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Ниоткуда ни что не берётся,
В никуда ничего не уходит.
Всё меняется - и остаётся,
Умирает - и вновь происходит.
На мохнатое рыло корону
Мы себе, ненаглядным, одели.
А теперь убиваем природу,
Рубим сук, на котором сидели.
Свой удобствами мир обставляя,
Мы кряхтим и расходуем силы,
Но потомкам своим оставляем
Не богатства, а холод могилы.
Мы дотошно копаемся в чувствах,
Сортируем их в банки и склянки,
И возводим любовь до искусства,
Чтоб использовать в виде приманки.
Мы транжирим себя по копейке
На вино, проституток и склоки.
Души кутаем мы в телогрейки -
Удивляемся, что одиноки.
Объявляем на слабых охоту
И в святые тиранов возводим.
Муравьями ползём на работу,
В кабаки - великанами входим.
Мы с презреньем глядим на влюблённых,
Ни к чему, мол, слюнявости эти…
Но за льдами сердец охлаждённых -
Мы весёлые, добрые дети.
Пусть циничные взрослые маски
Кривят тонкие мёртвые губы,
Каждый верит в какие-то сказки,
Каждый ждёт хоть какого-то чуда.
И мечты-невидимки дорога
Постоянно уводит куда-то...
Хорошо, что мы ходим под богом,
Только страшно, что ходим над адом.
1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411943
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Діва стара, запізніла, розгублена осінь
сум розтуманила свій по садах і городах.
Золото взяли вітри,за негодами врода,
краплями змита, струмками стекла по дорозі.
Юнка оголена - яблуня простоволоса,
плаття багряним шиттям шелестить під ногами.
Тільки на самім вершку золотавіє досі,
вітром овіяний, мріє листок нездоланний.
Марить далеким - весна, пелюсток білосніжжя
в танці надій, сподівань на нескорену вічність.
Бруньок незайманих запах, хвилююче ніжний,
біг по корі лоскітливо-пестливих струмочків.
Сон обірвався. Захоплює дух у польоті.
Вітер на бубнах дахів розсимфонює ранок.
Соло листочок веде в одинокості гордій,
це фуете з усвідомленням самообману.
Сіра слизотність осінньої меланхолії
десь унизу, каруселиться мить у нестримі,
ніби ще трохи і з птахом - у вирій,
крок в позачасся, в четвертий омріяний вимір.
Та листопад у істериці бився недовго,
стомлено схлипнув в пусте, невагоме повітря.
Захват польоту завершується епілогом -
нице падіння з долоні підступного вітру.
Невідворотньо зближається вогка холодна байдужість,
мить боротьби суперечностей -"бути - не бути..."
Переривається часу циклічна окружність,
осінь із книги викреслює слово "майбутнє".
Ось і земля - це морозом ціловане ложе,
опіком перше торкання судини судомить.
Погляд останній угору - чи хто допоможе?
Марно. Над світом панує осіння утома.
Перевернувся, зітхнув і здригнувся востаннє,
він ще не порох дорожній - ще жовтий листочок!
...Новонароджений сніг закружляв на світанні
і поховав драму тої осінньої ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409444
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
***
Заховала промахи зима,
Сніжно-білу постелила скатертину.
Ось вже й дочекались ми Різдва,
І колядки під Зорю у небо линуть.
І радіє снігу дітвора,
Їм печаль мою сьогодні не збагнути;
- Нам же, тих, хто край наш захища,
Не дай Боже в суєті мирській забути.
Тож прошу Тебе, Святе Дитя,
Подаруй Вкраїні - миру, щастя, волі,
А зима хай снігом заміта,
Навіть пам’ять про лихі часи недолі. 06.01.15
***
Справи облиш, вечір цей не для справ,
В небі вечірньому Зірка зійшла.
Кожен промінчик торкається серця,
І понад Світом *Осанна* несеться.
У Назареті, вже дві тисячі літ, як
Хлопчик маленький родився на світ.
Ангели Божі співали про чудо
І пастухи ті дива не забудуть,
Бо у печері-кошарі на сіні
Місце єдине знайшлось для Мессії.
І спеленавши, поклавши у ясла,
Діва Марія - Зіронька Ясна,
- *Люляй, дитятко*, схилившись співала,
Долю щасливу для Сина благала...
*Христос родився,
Бог воплотився,
Ангели співають,
Царіє вітають...* 07.01. 2015
* * *
Прихилилось Небо до Землі...
Щастя нам кують небесні ковалі,
У Різдвяну ніч, щоб кожний з нас отримав
Пару білих крил, які напнуться за плечима,
Мов вітрила чудо-кораблів,
Небо прихиливши до Землі... 06.01.2014
[b]Різдвяна саґа…[/b]
́́Прозора тиша полонила сад...
Лягла на віття срібними льодами..
Оповила Дитятко на руках у Мами...
Налаштувала на мінорний лад
Хори дзвіночків з диво-голосами,
Щоби рознесли Вість по всій землі
[b]- Христос родився![/b] - порадійте з нами...
Янгелики в перинку білий пух
Набили, щоб було Йому тепліше,
І вітер люлечку легесенько колише...
Ще спить Дитя...
Ще не розвиднілось на світ...
Ще тиша бродить білими снігами...
Та вже Зоря, із диво-амальгами,
Розли́ла невечірнє сяйво над полями,
На радість вам.
Поколядуйте Господу із нами. 05.01.2014
***
Різдвяна ніч.
Зоря зійшла на небо.
Під нею, в ясельцях, Дитя сповите. 07.01.2013
***
Серце, мов дзвін,
Радість прийшла,
В небі вечірньому зірка зійшла.
Сяйво навкруг,
Все стихло й чекає, -
В убогій стаєнці Марія рождає,
Нашу надію і
Наше спасіння.
Двері до раю, в життя воскресіння. 07.01.2012
***
Серце палає від полиску свіч.
Тиха радість вирує в Різдвяну ніч.
[b]Христос народився![/b]
Ангельські хори - [b]*Славімо Його*,[/b]
Співають нам з гори. 06.01.2011
***
Різдвяна зірка
у небі з'явилась.
Маленьке Дитятко
в печері вродилось.
Ми з вами це диво
з дитинства знаєм.
[b]*Христос народився,* [/b]-
зі Святом вітаєм. 07.01.2010
***
Ще зовсім трішки
і народиться Христос.
І зірка засія над Вифлиємом.
Вам скаже, незначимий хтось,
що це неправда,
неможливо це під небом.
Не вірте.
Серце ваше відчиніть
назустріч Божій благодаті.
Любіть, любіть,
надійтесь і любіть,
На повну силу, на яку ви здатні.
Він недаремно двері неба
відчинив
І серце ваше
недаремно відчинилось,
Щоб у одну незриму мить -
[b]* Христос рождається*,[/b]
Над світом прокотилось. Святвечір. 2009
***
Ангел Божий
най прийде до вас
У вечірній,
у Різдвяний час.
Хай бажання ваші
візьме й понесе
До Господніх ніжок,
най усе,
Що в молитвах ваших
так бринить,
Виповниться в тую ж
саму мить.
Хай Господь дає вам
більше сил.
Довгих літ вам
і щасливих зим. 06.01.2008
***
Попросіть у Господа,
Щось значиме дуже...
Серце ваше хай до ближніх
Буде не байдуже...
Зглянеться Господь,
Побачивши таємне...
І прохання ваше буде недаремне. Святвечір. 2007
***
Бажаю в Різдво - любові і віри
(по суті ми з вами в душі маловіри).
Бажаю добра, здоров'я, достатку
(хоч наше життя задає нам загадки).
Бажаю вам миру у серці і в домі.
Не вірте в погане, вірте Богу одному. 07.01.2006.
***
Сутінки в кімнаті,
Попід образами ходять світлі тіні.
Полум'я лампадки.
Пироги на сіні.
І кутя смачненька в полив'янім горщику.
Зірочка різдвяна у сріблястім дощику.
За столом зібралась вся моя родина
І нині живуща й та, що в світлих тінях.
Тихії молитви і щирі колядки,
І тріпоче полум'я старої лампадки,
Розганяє сутінки.
Радість в душу лине.
У Різдво повита Україна нині. Святвечір. 2005
***
Янгелики в крильця білі
загорнули диво.
Невечірня зоря ясна
світ заполонила.
У кошарі, серед тварі,
дитятко вродилось.
Бог Предвічний з милосердя
дарував нам Сина. 07.01.2004
***
Хай ангел торкнеться вас ніжно крилом,
І серце зігріє Різдвяним теплом,
Хай щастя дарує маленький Ісус,
В житті щоб не було горя й спокус.
Душа хай співає окрилена вірою,
Добро вам воздасться великою мірою.
Найліпше бажайте сьогодні людям
І ва́ших бажань Господь не забуде. 06.01.2003
***
Зіронька вечірня небо запалила.
Діва Марія Дитятко вродила.
На сіні пахучім в печері-стайні,
А з неба Ангелики співали [b]*Осанна*[/b].
Малі пастушки зібрались докупки -
Там Бог народився. Біла голубка,
Крила над Ним,мов шатро розпростерла,
Небо прихилила, сіяє печера. Святвечір.2002
***
Святвечір. Зоря палає.
В саду, у печері Марія рождає,
Бо в цілому світі для Неї й Дитини,
Немає оселі, немає хатини.
А ви відчиніть своє серце сьогодні,
Відкиньте зневіру, думи холодні,
Затепліть у серці маленьку лампадку,
Малому Ісусику буде там хатка.
Зоря невечірня осяє світлицю,
Різдвяною радістю сповняться лиця. Передвечір Різдва 2001
***
З Різдвом святим тебе вітаю,
мій рідний український краю.
Від гір карпатських і до буйних
чорноморських хвиль.
хай буде мир тобі
і хліб. і сіль,
і все, чим український дім багатий,
хай буде щастя в кожній хаті.
І хай ростуть здоровими сини,
щоб не було злиго́днів і війни,
і щоб не плакала ні жодна мати.
Хай буде радості багато.
Різдва щасливого бажаю, тобі,
мій любий український краю.
Над кручами Славути й на Волині,
в степах таврійських,
й там, де води моря сині,
в горах Карпат і у полтавській хаті,
хай береже нас Бог і Бажа Мати. 07.01.2000
Кожен рік, на Святвечір, я пишу віншування
і розсилаю їх СМС-ками друзям і знайомим,
маю надію і вам вони теж сподобаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409134
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Ми не встигли.
Посварилися вітер із лісом,
небо хмари до ставу притисло
і посипались краплі достиглі
прямовисно.
Ми сховали
між вербовими косами пісню,
бо у грудях їй було затісно.
Блискавицями небо палало
понад містом.
А гітара:
"Я ніколи тебе не забуду,
я ніколи тебе не побачу..."
Залишилась нездійсненим чудом
наша юність в долонях гарячих.
Закрутили
безпритульні вітри на дорогах,
зневажаючи перестороги,
між широтами напорошили
перелоги.
Відкарали
ці дороги чужими краями,
стрічку фінішну ми перетяли
на підмостках життєвої драми
манівцями.
Наша лава...
Наче зморшки облуплена фарба,
щось вона нам нагадує звабно,
ця пір"їна на скронях сріблява,
безпорадна.
Проминуло.
Очі різні у наших онуків,
рук твоїх мені вже не торкнути,
ти ніколи мене не впізнаєш...
Час спокути.
Вечоровість мій спогад остудить
проведу його поглядом вдячно.
"Я ніколи тебе не забуду,
я ніколи тебе не побачу..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409138
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Ти у своїх долонях приніс мені крила
Із любові палкої і серця тепла,
Коли мої, колишні, самотність покрила,
Щоб у небо злетіти я знову змогла.
У обіймах твоїх лину в пристрасні хмари,
Де у зорянім замку живуть почуття.
І в очей твоїх ніжних лагідні чари
Без вагань поринаю та каяття.
Нас у пристрасть відносять крила кохання,
Де веселку малюють солодкі вуста.
Шаленіють у місяця сайві бажання,
І у душах вирує любові весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408358
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Твій голос йде барвистою луною,
У ньому світиться уся твоя любов...
Місток малесенький між мною і тобою...
Його щомиті хочу чути знову й знов...
У ньому ніжність першої фіалки,
І ясність сонця, що дарує нам тепло,
І переливи після дощику веселки...
Усе нікчемне тепер зникнути змогло...
В його я ласку хочу загорнутись,
Поринути в обійми ніжних рук...
В шаленій пристрасті під зорями забутись,
Щоб зникло все...те марево розлук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408969
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Загарбницька натура,
Шовіністичний норов,
З чужих здеруть три шкури,
На себелюбство хворі...
І, на дарма, говорять
У нас у Україні,
Що москалі це - горе
З давних давен і нині.
І, на майбутнє, марно
Добра від них чекати,
Бо москаляча карма -
Нести зло в чужу хату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407863
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Наш приземлений розум ніяк зрозуміти не хоче
чорноти нескінченність - це грізне мовчання над нами.
Але знову і знову вона нас хвилює і манить,
ніби ми нетутешні, а з тої далекої ночі.
Ні кінця, ні початку - несхибна розміреність часу.
Лиш політ у нікуди й ні звідки, без коми і крапки.
І розлякують коні миттєвості загнаним храпом,
На Чумацькім шляху сріблом напорошивши зірчасто.
Там вчорашні секунди - уламки хвилин, як непотріб,
антисонце - гігантська діра пережовує їх у минуле.
Щоб у новім житті немовляти душа не пімнула,*
і з нуля починала це пекло життя. Уже вкотре.
Непрокліпнувши, ми стоїмо перед чорним квадратом,
перед надгеніальністю чорних глибин макросвіту.
розриваються шви від напруги у пам"яті - звідки
це пізнАванності відчуття, передбачення втрати...
*Пімнула (діалект)- згадала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407474
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Она не умела любить…
А Он был доверчив, как пёс,
Которого отравил
Вчера мой паскуда-босс.
Она не умела мечтать
О чём-то, кроме вещей…
А Он её звал летать,
Пусть даже и в шалаше.
Она не умела шить
Узоры из ярких снов.
А Он мог заворожить
Мозаикой из них и слов.
Она не могла понять,
Как не поклоняться деньгам.
А Он предпочёл читать
Молитвы не им - стихам.
Она не могла забыть
Малейший Его прокол.
А Он Её возводил
На песен своих престол.
В житейских же мелочах
Он был - полнейший профан:
Не мог права покачать,
Не мог починить кран…
Всё то, что Он не умел,
Нет смысла перечислять…
Зато - не себе лишь горел,
А всех хотел согревать.
И свет Его озарил
Мильёны чужих дорог…
Она не умела любить.
А Он не любить не мог.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406778
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Я тут…
Маленька ніжна квіточка –
Я перший мамин цвіт,
Немов тихенька зірочка
Побачу теплий світ…
Я знаю…
Я знаю, що я дівчинка,
Маленькі рученята,
Русявії косички,
Блакитні оченята…
Я хочу…
Я хочу народитися,
Побачити весну,
І з матінкою рідною
Відчути цю красу…
Я чую…
Я чую своє серденько
І матінку свою,
І хоч іще не бачила,
Та так її люблю!
Я сміюся…
Так, сміюся, бо щаслива,
В мене є родина,
Я у матінки кохана –
Найкраща дитина.
Я мрію…
Я мрію прожити в любові
Маленька як зірка дитиночка
Співати пісні калинові –
В майбутньому ж я україночка!
Я знаю…
Лежала мама у палаті
І щось невпинно голосила,
І якась тьотя у халаті
Сердито кричала…просила…
Я не бачу…
Нічого не бачу, не дивлюся,
Та чую: лихо…лихо…лихо…
Мене вбила рідна матуся
І стало
Тихо…
Тихо…
Тихо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168812
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 06.03.2013
Була у хлопця сорочка,
вишита дрібно хрестами.
Були замріяні очі,
карі, такі ж як у мами.
Була душа,як калина,
ніжна і світла, як сонях.
Ніс він свою Україну,
наче кришталь у долонях!
Мати вгадала з нитками,
колір під чуб в позолоті,
на полотні домотканім -
сині волошки на жовтім.
Та вишиття те барвисте
око вороже разило.
Світ розколовся і блиснув...
Впало червоним на біле
серце русявого сина.
Нащо так сильно кохати
рідну свою Україну
вчила згорьована мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406532
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Я вночі не вмикатиму світло-
Мені місячних променів досить,
Щоби знову бажання розквітло
Те, що вище за всесвіт підносить.
Я тебе турбувати не буду-
Просто так, замилуюсь тобою,
Покладу тобі руку на груди,
Причащусь до твого супокою.
Нашепчу тобі сни сокровенні,
Щоби зранку нам їх розгадати...
Моє рідне, кохане натхнення,
Як я хочу цю ніч зримувати!..
Але я не вмикатиму світло-
Мені місячних променів стане,
Щоби рима до ранку розквітла
Й цілувала твоїми устами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406322
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Це кохання між двох -
диво_танго сполоханих тіней.
Ніби бризки вогню
у розплавленім воску свічок...
Це кохання терпке,
наче моря схвильована піна,
що у танці жаги
напува невтолимий пісок.
Це кохання між двох…
Це кохання – і солод, і мука.
Це найтонша струна
у таємних глибинах єства.
Чиста музика сфер,
що вібрує напруженим звуком.
І плетіння світів
невагома двінка тятива.
Це кохання, як хміль
медом сонця по вінця налитий.
І спекотне, як ніч,
що зриває шалену грозу.
Наче буйність садів
межи зваби невинного цвіту.
Наворожена мить,
що сльозою стікає в росу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396852
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 05.03.2013
Сотворіння борщу я б назвав ворожінням-
щоб листок до листочка, все вчасно і все до ладУ.
Чари сонця й землі усмоктало коріння,
щоб не втратили люди, написане їм на роду.
Із пестливих долонь землелюба трипільця
запліднилася нива зерном україноєства.
І, заливши ріллю сонцекров"ю по вінця,
уродила народом на тисячолітні жнива.
Переможно верталися вої Олега,
вдалині зруйнувавши чужинську ворожість ущент.
І княгиня, подякувавши оберегам,
частувала його оксамито-червоним борщем.
Відряджала Андрія на Січ Бульбашиха,
до борщу покропила сльозами зубець часника.
Підвивала, ридала, молилася зтиха.
Ніби знала вона, що востаннє годує синка.
Манівцями до лісу тривожна Ганнуся,
притискала у хустці ще теплий з борщем казанок.
У пілотці під зіркою не промахнувся-
страву й кров розчинив у долонці кленовий листок.
На Дніпрі, чи на Прип"яті у вишиванці
в котрий раз ще шаткує капусту жіноча рука.
І не зна...
...Што хазяйка задумалась? Ну-ка тащи
ети ваши хохлятские красние щі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405403
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Угорі ще останні зірки не розтанули,
і куди зачарованим оком не кинь -
малахітовий степ, і крізь ранішню синь,
наче клапоть хмарини, летить над отавами
легкокрило-щасливий від дикості кінь.
Розсипається грива вітрилом наповненим,
терном чесана, вмита травневим дощем.
Степові полини з ковилою товче
розкуйовджена воля копитом некованим,
під присвист батога, не принижена ще.
Сивий полиск боків ще не витерто шлеями,
до свободи розбіг не втинали віжки,
і не зваблював хліб із чужої руки.
Що із того, що доля колись ще нашле йому
неподолану втому підЙомів крутих...
А господарські коні ішли, ніби крадучись,
поки в полі іржав неприручений біс.
І ховали в очах неподолані заздрощі,
витягаючи долі обридлої віз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405290
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
(діалог лірика і скептика)
-Над білим тлом брунатна смужка крапу.
Рожеві хвильки стрічкою сплелись…
-Це що, новий національний прапор?
-Та ні, це сало! Ну лиш, придивись!
Вкраїнське сало, ми твої васали.
Тобі на п’єдесталі височіть!
-Боюсь, що його швидко б там ум’яли,
Вгамовуючи нездоланну хіть.
-Коли хтось каже: «Фу, какая гадость!»
Повір, що я радію в цей момент.
-Не розумію, друже, в чім тут радість?
-А в мене є залізний аргумент:
Якщо, (не дай Господь!) оцю смакоту
Розпробують Росія і Китай,
То, маючи охоту й купу злота,
Ми сала не побачим, так і знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405394
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Лиш дотик твоїх рук... Нічого більше...
Нутро неначе струмінь обпікає.
Твої... мої бажання... нас сильніші...
Тіла на насолоду вже чекають.
Лиш дотик твоїх рук... І час шаленства...
Навколо нас реальність завмирає...
І рухи в унісон... І мить блаженства
Нас повністю з тобою поглинає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404658
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Сиджу самотня в тишині...
Лиш поруч - чистий лист паперу.
І друзі - всі мої вірші,
Печаль свою лиш їм довірю.
Вони - душі моєї тло,
Знавці про що лиш серце мріє.
Твоєї ніжності тепло
Одне тепер мене зігріє.
Сиджу самотня в тишині...
Та знаю, що спішиш до мене.
Твій силует ще в далені,
Та серце вже до мого лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404402
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Холодна кава на столі...
Мала тендітна філіжанка...
І тінь самотності на склі -
Вже вкотре моя коліжанка.
Я виллю, як вчорашній день
Без тебе, ту холодну каву.
І нову із серцЯ пісень
Й кохання ніжного я зварю.
Гаряча... чорна... запашна...
Із молоком - все, як ти любиш.
Від пестощів моїх п\'янка -
Тебе зчарує... Лиш пригубиш...
Гаряча кава на столі
Із смаком моїх поцілунків.
Вона - для тебе... Лиш тобі
Один із безлічі дарунків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404099
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Две армии стояли,
Меж ними - поле брани,
Где тр`авы скоро выкрасят
В бордо...
А в`ороны - как знали:
Всё небо запятнали
И смерть в свой пригласили
Хоровод.
Сперва плеснули стрелы -
В щиты, тел`а, по нервам.
Потом рубились собственно
Вблизи.
А в`ороны-заразы
Уж делали заказы:
"Того убей, теперь того
Рази!"
Две армии лежали…
За что они сражались -
Теперь уже неважно
Никому.
А в`ороны спустились -
Наелись и напились,
Тостуя чуть вальяжно -
За войну!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403674
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Знов плаче ніч, а сльози ніби зорі,
Летять униз у чорну далечінь…
І темно – синє безкінечне море,
Дарує долі цю чарівну синь.
Лиш місяць жовтобокою косою,
Гуртує тіні в темних берегах…
І творить відблиски над чистою водою,
Зіркам летючим вказуючи шлях.
І плаче у гаю пугач про долю,
Кричить неначе втратив щось своє…
Немає щастя, як немає волі,
Лиш думка зореносно виграє.
Лише під ранок зірочки зомліють
І ляжуть на подушечки із хмар,
І промені теплом поля засіють,
Наповнить квіти сонячний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403220
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Вже давно затупилася криця,
Тож із дерева тешем мечі.
Біля чистої йдемо криниці,
Чорним брудом туди плюючи.
Ледь тримає земля нас на со'бі-
Часто плаче кривавим дощем.
Ненароджені діти в утробі
Смокчуть з мами знедолений щем.
Десять заповідей підзабувши,
Ми псалмуєм тепер до тільця;
І любов до кінця не відчувши,
В шкаралупах ховаєм серця.
Все летить шкереберть, мов у прірву-
Нема світла в тунелі життя...
Де ж той Данко, щоб серденько вирвав,
Щоб при світлі жили до кінця?!
До героїв віднесли тиранів,
Славим їх за кайдани свої;
І бинтуючи колені рани,
Ми наносимо нові собі.
Сохне кров на старій одежині,
Мозолі на руках, як рубці.
Хто ж нам винний?.. Хіба ми не винні,
Що усмішок нема на лиці?..
Під розмірений стук барабанний,
Ми галерно махаєм веслом,
Прославляємо тих капітанів,
Що невміло керують човном...
Схаменися, прозрій, наш народе,-
Варто крицю знайти на мечі!
Не чекаймо із моря погоди-
Бо з тиранів ростуть палачі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402737
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
1.
Поздняя осень с ранней весной -
Сёстры.
Бродит по св`ету ветер косой
Острой.
Солнца лучи колосьями он
Режет.
И без причин приходит в мой дом
Нежность.
Нежность...
Припев
Нежность твоя, как осень -
Душу листвой заносит.
Нежность твоя весною
Цветом её укроет.
2.
Шелест ручьёв и листопад -
Вместе
Мне помогали эту писать
Песню.
Только не осень и не весны
Свежесть -
Синие очи, волосы-сны, -
Нежность,
Пою нежность!
Припев
Нежность твоя, как осень
Душу листвой заносит.
Нежность твоя весною
Цветом её укроет.
Но она, но она -
Не осень и не весна.
Но она - это ты,
Поцелуев костры.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402504
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
… І сонечко яскраво знову світить,
Прийшла сюди іще одна весна,
А за весною знову прийде літо…
Вже котрий рік тебе у нас нема.
Ми із минулого вертаємось в майбутнє,
І знов знаходим тисячі причин,
І сотні слів, які колись забули,
Все, що не встигли ми сказать тобі.
Сиджу під виноградом, що в дитинстві
Ми вдвох садили, як прийшла весна.
Ходили біля нього аж навшпиньки…
Врожай уже збирала я сама.
І я так люблю грона ці рожеві,
Наповнені тим сміхом і теплом.
Й тепер у зимні вечори лютневі
Я чудодійним гріюся вином.
Мені не вистачає батьківських обіймів,
Повчань, які я до уваги не брала,
Що голосом лунали херувимів,
Який зовсім не вміла чути я.
З роками біль все більшає і серце
Тим болем жадібним давно розтято,
Бо знає, що ніхто вже не озветься
Як я тихесенько покличу: "Тато"…́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332481
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 18.02.2013
Загляни в його серце хоробре –
Вільним духом від нього віє,
В ньому світлая віра у Бога,
В ньому ненька його – Україна.
Подивися у його очі –
Буйна молодість в них палає,
Солов’їнні травневі ночі,
Запашнії квітневі гаї.
Він крокує пшеничним полем,
Він вдивляється в небо синє,
Він співає в карпатських горах,
Він пірнає в дніпровські хвилі.
Він достойний син свого батька –
Справедливий, відважний сміливець.
Як ти можеш його не знати?
Українець. Він – українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276881
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 18.02.2013
Ти бачив Україну навесні,
Одягнену рясним цвітінням вишень?
Ти бачив Україну восени
У кольорах п’янких, барвистих?
Ти бачив Україну, а чи ні?
Ти чув мелодії сполоханого степу?
Ти чув як луна котиться з гори?
Чи відчував усе те своїм серцем?
Ти зустрічав колись її людей?
Чи заглядав відверто у їхні очі?
Бо в світі більш нема таких очей,
А ти дивитись в них зовсім не хочеш…
Якби ж ти знав душа у них яка,
Наповнена любов`ю до свободи .
А мова, наче щебет солов’я,
Яка занурює у вирій насолоди.
Ти бачив Україну, її чув?
Чи відчував усю її чарівність?
Чи ти згадав, що українець, чи забув?
Чи так і не знайшов в собі сміливість?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401331
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Прислухайся: ти чуєш?То ж весна...
Дзвінкі струмочки вирвались назовні
І їхні співи, срібно-молитовні,
Бринять, немов натягнута струна.
Під стріхами бурульок передзвін -
Така весняна магія сльозиться!
На гілочці калиновій синиця
Клює червоних ягідок рубін.
Прокинувшись, потягується сад...
У переливах срібних амальгами
Прудкої річки поміж берегами
Хрумких крижин біліє рафінад.
Прислухайся: в засніженій імлі
Вже первоцвітів чути шарудіння
І, життєдайним вигріте промінням,
Пульсує серце нашої Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402097
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Давно ти не приходив в мої сни...
Давно не пестив мрії кольорові...
Ти повернись... в минуле зазирни...
Згадай розмови наші вечорові...
Згадав ти все...
що я кажУ?
такі слова не забуваються ніколи...
Давно вже втрачено реальності межу...
Слова горять... та душі наші охололи...
2012р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400083
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Із терну вінок не кожній вдягають людині,
Не кожному трон пасує завжди до лиця,
І небо не завжди над нами цвіте синьо – синьо,
І справжня молитва ніколи не має кінця.
Людина живе, хоч живуть на землі ще тирани,
Раби при таранах, як риби в ставочку мовчать,
І плачуть тіла на яких роз’ятрилися рани,
А люди без рабства – це чисто людська благодать.
Бредемо в отарах,сховавшись за спинами інших,
Плекаєм надію, що ніж нас мине різника.
Змішали до купи святих, безталанних і грішних,
Будуємо храми на звалищах і смітниках.
Стаємо німими, коли ми не бачимо Бога,
Хоч хліба до столу ми просимо в Нього завжди.
Думками і серцем простелимодалі дорогу,
Звертаючи часто на шлях, що веде в нікуди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401935
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Ой не треба дівчинонько за ним бановаті,
Бо не будеш із ним нигда гараздів ти маті.
Буде вун блудом ходиті,буде бантоваті.
Тобі треба з твойов вродов долю сі глядаті.
Не позерай красна дівко,шо файний як ружа,
Бо тобі такого хлопця не треба за мужа.
Вун позерать,котра файта- обнимать,цілує,
Ниськам віділа,шо з другов в постелі ночує.
Облак нияк не закрилі,довго ціловались,
А потому через тебе із ним сперечались.
Вона каже,шо ти гарна,шось дуже вродлива,
А вун каже,шо ти постіль лем му постелила.
Тя не любить і не хоче,бось йому не мила,
Я би нигда вже до нього булше не ходила.
Ой цілой село гуляє,сокачки співавуть,
Вийшла заміж за другого і серинчу мавуть
Дівки,що не позеравуть лем на єдну вроду.
Бо не пити цілой життя із красоньки воду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401710
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Два міста, наче велетні могутні,
Що, як брати, так схожі між собою.
І по бруківці кроки ледве чутні
Весни, що поєднала нас з тобою.
Поважний Лев й перлина Прикарпаття
Зустрілися у романтичнім вальсі.
І єдність душ, і трепетне сум'яття
Сердець, які не вірять свому щастю.
Дарунком долі стала наша зустріч,
Що вітром ніжності влетіла в сірі днини.
Цей погляд... Дотик... Пристрасть... Неминучість...
І відчуття тебе щоночі... щохвилини...
Міста звела і щирість, і кохання...
Зірками загорілися над ними.
Самотніх душ... у Всесвіті єднання,
Що сяє переливами ясними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401579
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Одна лиш мить... І дотики руки,
І погляд, що виблискує зірками.
І поцілунок... Мов троянди пелюсткИ,
Розсипані ласкавими губами.
Одна лиш мить... І в унісон серця.
Любові ніч - казкова таємничість.
І пристрасть... Що не матиме кінця.
Одна лиш мить... Що довжиною в вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2013
Не понимаю!- І прискорив крок.
Пішов земляк. Не вийшло в нас розмови.
Я розумію: “русский говорок”
Приємніший йому за рідне слово.
Ох, цей “русскоязычный контингент»!
Такого в світі не було ще зроду:
Що українці — видає акцент,
А ще — зневага до свого народу.
Хоч сумно це, судить я не берусь.
То епілог тривікової драми.
З тих пір, коли була Вкраїна-Русь
Приєднана московськими царями.
І наша мова їм була “невпрок”.
Щоб ми її скоріше забували,
У душі наші “русский говорок”
Як у розп”яття гвозді забивали.
Слова молитви в серці воскрешу:
Великий Боже, ти нам дав свободу.
Так поверни ж, молю тебе, прошу,
Забуту гідність нашому народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398198
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Крізь грати товсті – небо синє,
Промені сонця золоті
На лиця падають безвинні -
Сумні, красиві, молоді.
А ніч прийде – знов катування,
Знущання і накази: - бий!
І бачу може я востаннє
Цей клаптик неба голубий.
Страшна для них - повстанська
сила -
Тому,мов звірі ті, ричать ричать,
Яка ж то мати їх носила,
Коли катують так дівчат?
Сичить від люті, мов гадюка,
Енкеведистське барахло :
«Ну ,что молчишь, бандерська
сука,
Тебе со мной не повезло».
І знову пальці у одвірок –
Від болю білий світ погас.
«Не зраджу друзів, лютий звіре,
Усіх не винищите нас,
Бо ця земля моя одвічно,
На ній жили мої діди,
Чому ж ти, нелюде поганий,
Прийшов топтать її сюди?»
Дівча худеньке впало долі,
Не відчувало вже чобіт,
Якими убивали волю,
А юнці тільки ж двадцять літ.
Їй би під вербами стояти
У парі з милим цілу ніч,
Натомість хижі очі ката,
Знов руки тягнуться до пліч,
Зривають одяг і шматують ,
І б’ють , допоки не впаде,
І враз стає криваво-чорним
Дівоча тіло молоде.
А мати плаче, тужить мати,
Зачувши зойки нелюдські –
Благає небо - покарати
Чужинців, нелюдів, катів.
Взяли найменших –
Таню й Надю
І в каземати повели,
Як не благала, не молила,
Дівчаток їй не віддали.
Тепер знущаються щоночі,
Не спить налякане село,
Відкрий же, Праведний ти, очі
І зупини криваве зло.
На кам’яній, сирій підлозі –
Маленьке тіло,ледь живе,
І зграйка подруг на с торожі –
Для них усе це не нове.
Усі знеможені, побиті –
Та щоб отак , ще не було,
Спішили рани їй прикрити,
Мостили, що в кого було.
Почули шепіт невиразний,
І зойк ,що душі холодив:
«Володю, орлику мій ясний,
Врятуй мене, прилинь сюди,
А може, ні, не треба милий,
Воюй, коханий, і за нас
Благатиму у Бога сили,
А ще молитимусь за вас.
Я все стерплю : знущання,
болі,
Тебе побачити б ще раз,
А ще, щоб світлий вогник
волі
Для України не погас».
Цей вірш я присвячую своїм рідним – Галайко Надії - батьковій сестрі і Перцову Володимиру – маминому брату. Вони обоє були у Повстанській Армії, як і багато інших молодих людей з нашого села. Вони кохали один одного і обоє загинули. Коли Надії відбили нирки уже в Херсонській тюрмі і вона померла, бабуся попросила мого батька, коли я народилась, щоб він мені дав і’мя його закатованої сестри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383092
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 01.02.2013
«Не пара, ой яка ж не пара», -
Зітхали люди за спиною.
Вона той шепіт відчувала
І никла долі головою.
А він – чубатий, гарний красень –
За нею у вогонь і воду,
Бо покохав (чим ще поясниш?)
Її – непоказну на вроду.
Він так кохав свою «непару»,
Що стихли шепіт, пересуди.
Були вони найкраща пара,
І вгомонились врешті люди.
2001р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396425
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Рідненька голову схилила,
Зронила руки на коліна.
Кудись пішли краса і сила,
Підкралась нелегка година.
Болять так мамині літа,
Хотілось би, щоб не старіла,
Щоб гріла осінь золота,
Робота у руках кипіла.
Щоб радість тішила не мить,
Долала смуток не сама,
Щоб знову стало мило жити,
В душі розтанула зима…
2000р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396653
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Повінчані зорями...
Безтямно закохані...
І сплетені долями...
Повз мрії сполохані...
Секунди годинами...
Без любощів лестяться...
А мрії долинами...
Нарцисними пестяться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350089
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 31.01.2013
Обірвати б ниточки...
Біль сердечний стишити...
Богу б помолитися...
І кохання б вишити...
Щоб на небі зорями...
Та у серці полум"ям...
Щоб з"єднатись долями...
Та, щоб щастя - порівну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383644
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 31.01.2013
Подвигу Олекси Гірника присвячую.
Уночі по снігах – на Тарасову гору.
Чорна темінь чіплялась, тяглась, як смола.
Тільки ніч. Він давно собі вибрав цю пору.
Вдень гебісти в цивільному шиють діла.
- Здрастуй, Батьку Тарасе! Прости, що тривожу.
Я усе, що замислив, відкрию тобі.
Без надії і віри я жити не можу.
В мене серце болить, як народ у журбі.
Змордували, зросійщили всю Україну.
Тож у кого сьогодні нам долі питать?
Сотні кращих синів хто в Сибіру, хто згинув,
А на тих, що зігнулись – мовчання печать.
Я спалю себе, Батьку! Й піднімуться інші.
Годі плакать. Сатрапи не вірять сльозам.
Мій останній протест, аргумент найсильніший
На вівтар незалежності й волі віддам.
…Ніч завмерла від жаху. Принишкли алеї.
Сильний запах бензину… Сірник між долонь.
І живим смолоскипом, вогнем Прометея
Спалахнув він, щоб вічно горів цей вогонь.
Тьмяне сонце червоно зійшло на морози.
В лютім холоді день розповивсь і зачах.
У багрянім промінні льодинками – сльози
Мерехтіли в Шевченкових сивих очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394473
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Як добре, що Ти є на цій Землі…
Що ми знайшлись в житті – не загубились…
Блукали довго в місячній імлі,
А потім одне одному наснились…
Ті ніжні сни з реальністю злились,
Переросли хореями у вічність….
Дві наші Долі квітами сплелись
В омріяну казкову романтичність…
І стали зрозумілими слова,
Переросли надії у бажання…
Моя ти квітка… ніжна… польова
Моє ти недолюблене Кохання…
Як добре, що ти є в моїх думках…
Чи може то омана … ірреальність?!…
Нектар солодкий на моїх вустах…
Чи вічний Сон… Чи незбагненна Радість?!…
Не випадай із простору життя…
Не йди у ніч безмежну і бездонну,
Не забирай Любов у небуття…
Й не відпускай із Ніжності полону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377175
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 30.01.2013
Посивілі сніги почорніли від суму та болю;
Так багато пройшло через серце холодних вітрів…
Ти не та, з ким піду у життя по безмежному полю
Й полечу у далекі простори прекрасних світів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396753
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
А ти зі мною граєшся, як з мишкою:
Відпустиш - знов спіймаєш за хвоста...
То ніжно обізвеш мене "Малишкою",
То кривиш, мов з відразою вуста...
І знов спіймаєш лапою когтистою,
Аж цяпає слина із язика...
А потім із усмі'шкою барвистою
В собі включаєш знову "мужика".
Так день за днем... Уся спина вже зранена,
У серці міцно гострий зуб засів,
Від болю і кохання затуманена,
Хвалю тебе на сотні голосів...
Аж раптом-бац! Запрошення зі стрічкою,
Щоб розділити з вами щастя день...
І я босоніж по снігу зі свічкою
Іду до храму знищених смирень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396363
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
А я усе дивилася на тебе
Крізь скельця непрозорих окулярів.
І вірила, що ти - посланець неба,
Божественних розносчик циркулярів.
І все старалась у безсонній тиші,
Знайти хоча би слід від твоїх крил,
Хотіла розпитать, де їх залишив,
Коли покинув світлий небосхил...
Та раптом впала із очей полуда,
І замість німбу засіяв ліхтар...
І спить у ліжку янголом приблуда,
Загорнений у брехні, як в кептар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395878
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Засмутившись на самоті,
Втоплю в душі своїй образу…
Бо найболючіше в житті -
Це бути поряд… та - не разом.
29.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396454
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Я давно не кохаю тебе…
Це лиш час нам поєднує долі,
Проганяє та кличе поволі,
Та колись все напевне мине.
Я давно не кохаю тебе…
Взагалі, поясни, як кохати?!
Відпускати і завжди тримати,
Коли ти забуваєш мене.
Я давно не кохаю тебе…
Не шукаю у натовпі очі,
Ти пробач, але я так не хочу,
Це щодня убиває мене.
Я давно не кохаю тебе…
Ці слова намагаюсь відчути…
Але як ? Як себе обманути ?
Коли серце тобою живе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385610
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 24.01.2013
Не шкодую, не кличу, не плачу,
Все мине, як той ранішній дим,
Я в стихії своє життя бачу,
Вже сріблиться мій сонячний дім!
Ти тепер затихаєш мов птиця,
Моє серце ! Куди ж ти біжиш?
Вже країна прозорого ситцю,
Не заманить в поля босоніж.
Дух бродяги! Ти все рідше й рідше,
Розгоряєшся ! Стих! Не гориш!
О, моя ти зів’янута свіжість,
Де той блиск у очах , чом вже спиш.
Я тепер став скупіший в бажаннях,
Хоч, незнана, ти снилась мені,
Немов я зустрічав весну ранню
І помчавсь на рожевім коні.
Всі ми, всі - в цьому світі в гостинах,
Вітер віє, а лист все летить ...
Ми живем в життєвих перетинах
І не можем нічого змінить!
Вірш складений за мотивом Сергія Єсеніна
"Не жалею, не зову, не плачу,"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394723
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Іди вже... на прощання не цілуй...
Прикинусь я, що сплю неначе.
Іди із серця, часу не марнуй,
А я... я знов буду терпляче
Чекати... Як кого? Тебе...
У снах, у римах, і у мріях,
Ти йди... і бережи себе,
Мене ж залиш у сніговіях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344706
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 22.01.2013
У хаті плакали малі голодні діти,
А піч холодна стояла у кутку,
Лежала мати, нічим обігрітити,
Вона не чула більш дитячого жалю.
В руках тримала замерзлу картоплину,
Яку знайшла десь в полі у снігу
Та пару колосків завернутих в хустину,
Не встигла розділити, що кому.
Прохали діти-« Матусенько проснися,
Дай їсточки, а потім будеш спать»-
Мати дивилася незрячими очима
На покуть де святі в рядок стоять.
Вони мовчали, дивилися з під лоба,
Чим допоможуть? З покуття ж не зійдуть!
Вони не в силі матір розбудити
І їсти дітям також не дадуть.
О Боже праведний, за що ж такі наруги
Над краєм, де Ти завжди на устах,
В молитві складені до Тебе в журбі руки,
За що ж карався люд у тих роках?
У тридцять третім врожай буяв на славу,
Могли б весь світ тим хлібом накормить
Та нові «власники» зерно повимітали
І за селом воно погноїщем лежить.
Не лиш Максим ховав зерно в полову
Багато мріяли хоч якось запастись,
Їх куркулями звали, все забрали,
Ніхто не міг від їх злоби спастись.
З Максима насміх між селянами зробили
Плякат на плечах , -«дивіться ось злодій!
«Хованням хліба , соціалізму не збудуєш!»-
Байдуже їм, що діти гинуть від отих затій.
Максим ішов, спустивши очі в замлю,
Ту що з дитинства понад все любив,
Вона ж була кормильниця родини,
Тепер знущання комсомольськії терпів.
А все за те, що молодечу силу
Уклав , у тяжко запряцьовану ріллю
І опиравсь, щоб землю не віддати-
«В колгоспне стадо, казав, я не піду »
І не пішов. Зате його забрали
Сибірську землю даром оброблять.
Сміялись, «не хотів в колгоспі працювати
То будеш тут своє життя картать.»
Та нитка життьова була недовга,
Перепиляла крижана зима,
І без труни під снігом закопали,
Сім'ї сказали, «він втік, його нема».
Чекала Ганна, колисала діти,
Збирала по полях гниле зерно,
І тішилась якщо знайшла зернину
Замішане з болотом все в одно.
Варила юшку і таке давала дітям.
Сама ж не їла, щоб більше їм було,
Від голоду вже пухла й часто мліла
Так гинуло й розграблене село.
Чекала із надією Максима.
Часто дивилась в заморожене вікно,
А він не йшов, від стогону будилась,
Та то в сусідів віднайшли зерно.
Били людей без жалю й де попало,
За те, що жменьку заховав того зерна,
Брали й від тих, що до колгоспу записались,
Щоб норма здачі доповнена була.
Ганна ховалася забравши діток з хати
Тікала в ліс, чекала тишини,
Тоді ізморена до хати поверталась
Обходячі сусідськії тини.
Село мовчало, не було тут скоту,
Ні гавкання колишніх сторожів,
Скот весь забрали, а собак поїли,
Не для селян зійшов зерна посів.
А вечором сільрадські худі коні
На віз збирали трупи по селі
І за селом у спільную могилу
Вкидали всіх, були ще там й живі.
Ось так Вкраїну нашу «визволяли»
«Щастя комуни» у народ несли,
За слово , що любиш Україну,
Товарними вагонами в Сибір везли.
Прийшов вже час сказати світу правду
Що не природа насміялась над людьми,
А та пекельна ненависна влада,
Втоптала в землю волю чобітьми.
---------------------
Над ранок вийшли діти босі з хати
І кликали сусідів помогти,
Матусю рідну щоб зі сна збудити,
Бо спить й не бачить їхньої біди.
Та вже не встала матінка з постелі
Та й тато щастя із Сибіру не привіз,
Тинялись дітки по селі голодні,
Аж поки в яму не забрав їх сільський віз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394260
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Поріжу ніч на спалені листи
Без слів і дат, без болю і провини.
У книзі долі не було святих.
Я докорів нікому вслід не кину.
Душа допита. І пустий папір.
Прощаю наперед усе, що буде.
Зітру любов, зачитану до дір –
Сонети щастя між рядків облуди.
Такі, як ми – піщинки в глибині,
Що мріють стати перлами в намисті.
Та наших мрій праобрази земні,
У дзеркалах чужих не мають змісту…
Душа розбита на мільйони зір –
Хай мерехтять у вічному склепінні.
Поріжу ніч на тисячі зневір,
Та в серце не впущу недобрі тіні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381484
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 21.01.2013
Прекрасна Осінь... Звабниця-красуня -
Руде волосся до самих плечей,
Очей бездоність піднебесся синя,
У них спокуса зоряних ночей.
На ній серпанок - легке павутиння,
Що не сховає пишності грудей.
Її таку, зустрівши Вітер зрання,
Не міг відвести погляду очей.
Вони кохались в золотому листі,
Від їх бажань почався листопад.
Він пестив її тіло аж до млості,
І божеволів від її принад.
Вони кохались вперше, як востаннє,
Бо скоро прИйде та розлучниця Зима,
Все снігом замете... Та їх кохання
Не зможе знищити холодністю вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360919
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 20.01.2013
Ну ось і все...
мрячить до болю в скронях...
Давно у жовтні вже не було блискавиці,
А привид сонця десь в твоїх долонях...
З-під вій - сльозами дощ в розширених зіницях.
Думки - на клапті спогади розвіяли,
Тяжіють хмарами минулого дрібниці...
Я п"ю з відразою... (хіба про це ми мріяли?)
Самотню каву без смакУ і без кориці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368081
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 20.01.2013
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.01.2013
Лапатий падав сніг,
Скрипів під кожним кроком –
З кутею майже біг,
Христа Різдвяним роком…
Як се давно було,
Та як заблизько серцю.
О ріднеє село –
Твій спомин щемом в’ється…
…До дядини добіг,
Хустину розв’язала,…
Хвалила,… ще пиріг
Свій теж туди поклала;
А в двері вже юрба
Із гомоном веселим,
Йде здравиця, сівба –
То радість світом стелить:
«З Різдвом Христовим Вас,
Зі снігом, урожаєм –
Хай буде все гаразд
Над України краєм!
І біди пройдуть всі
І щастя приголубить,
І спокій у душі
Вас поцілує в губи».
Лапатий знову сніг,
Хоч і часи надворі
Не ті,… лише у сні
У тім зірковім морі
Я привидом… знайду
Стежини в завірюсі –
Кутю,… й життя в меду,
В Різдвянім Світла крузі…
04.11.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387072
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 19.01.2013
Тебе кохатиму я повільно...
Щоб від цілунків тремтіло тіло...
Нестримно... ніжно... щоб неподільно...
То так майстерно... а то невміло...
А потім ніжити до світанку...
Над ліжком тихо запалю зорі...
Укриє ніч нас тонким серпанком..
Заснем в обіймах... в щасливій зморі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358824
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 19.01.2013
Зроби для мене ліки від безсоння,
Настояні на зоряному трунку
Із пристрасно-медових поцілунків,
І небо принеси мені в долонях.
Втамуй хоч раз мою нестерпну муку,
Собою напоївши до безтями,
І не питай, що далі буде з нами,
Чи на сторожі не стоїть розлука…
Звари для мене рятівну отруту,
Настояну на місячних зітханнях,
На світанкових ніжних щебетаннях,
І пелюстках чарівних диво-рути,
Щоб я померла і родилась знову
В обіймах невагомості і ласки.
Нехай безмежна і щаслива казка
Співає нам до ранку колискові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393100
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 13.01.2013