Как жаль терять, что все года
Имело смысл, ласкало душу,
И был уверен: никогда
В любовь я веру не нарушу.
Лишь слабый свет свечи во тьме –
Надежды хрупкая полоска,
Оставит след об этом дне
Слезой, катящейся, из воска.
Одна лишь фраза, жест иль взгляд
Разрушить могут узы счастья,
И пусть никто не виноват,
А все рассыпалось на части.
И не собрать, не склеить нам
Того, что не вернуть обратно.
Как лист бумаги пополам,
Порвалась нить любви внезапно.
Не умирает вдруг любовь.
Не так слаба она на деле.
Не закипает сразу кровь,
Когда уж нервы на пределе.
Когда в горячих спорах мы
Оценку делаем друг другу,
А не поступкам, как должны,
Уничтожая чувств подпругу.
Обиду носим лишь в себе,
Приумножая с каждым разом,
И прогремит тогда в судьбе
Взрыв от одной лишь только фразы.
Внезапным кажется инфаркт,
Но перед ним букет болезней.
Когда в любви живешь на фарт,
Чем дальше жизнь, тем бесполезней.
Прекрасен каждый миг в любви:
Ты, отдавая, получаешь
Гораздо больше теплоты
И теплоту приумножаешь.
Но трудно отдавать тепло,
Когда в душе обиды холод.
Замерзло все, что так влекло,
Не вызывая больше голод.
Мы сами рушим, что дано
С любовью Божьей нам с Небес.
Не забывайте, что звено
В любой цепи имеет вес.
И не жалейте теплоты
Для тех, кто ждет от вас участья.
Мир не спасем без доброты,
А с ней надежда есть на счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430891
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Закутався в туман вечірній пляж.
І сонечко за горизонт сідало…
І дівчина чарівна, мов міраж,
Від гурту осторонь стояла.
Не радували її звуки року,
Вона була прекрасна та сумна
Сльоза самотня гріла щоку…
А із душі давно пішла весна.
І раптом рок змінили звуки танго…
До неї хлопець підійшов… поцілував…
Цілунок той солодший був за мед і манго,
Він її душу зранену полікував…
І звідки він з’явився невідомо.
Хтось думає, що то був Океан…
І не сказавши слів, так легко, не вагомо
Пригорнув. І зазирнув в очей її туман.
Вона в його побачила глибини і ліси…
Бо мав одне зелене, інше – синє око…
Його усмішка неймовірної краси
брала в полон… але ж красиво, не жорстоко...
І ось вони такі красиві незнайомці,
уже кружляли в пристраснім вогню…
і звуки музики – їх танцю охоронці,
назавжди з її серця вигнали брехню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395720
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Привыкайте счастливыми быть!
Просыпаться с улыбкой лучистой!
И со взглядом, по детскому, чистым,
Привыкайте друг друга любить!
Научитесь плохое не звать,
Предвещая заранее беды.
Вы ведите другие беседы,
Научитесь душой расцветать!
Привыкайте добро замечать,
И ценить то, что жизнью даётся.
И за счастьем бежать не придётся,
Будет счастье за вами бежать!
Научитесь подвоха не ждать,
От людей незнакомых и близких.
Ведь у всех, у высоких, и низких,
Есть желание — счастье познать!
Научитесь прощенья просить,
И прощать. Вам судьба улыбнётся!
И весна в вашу душу вернётся!
Привыкайте счастливыми быть!
Ирина Самарина-Лабиринт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392071
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Якщо родився для життя,
Якщо прийшов на світ крізь біль,
Назад немає вороття,
Не прикладай своїх зусиль…
А обери надійний шлях,
Живи законами землі
І засівай добром поля,
Щоб щедрі мати врожаї.
Так проживи життя своє,
Щоб рід пишався ще віки,
Нехай веселка воду п’є
З твоєї рідної ріки.
Життя одне і в ньому суть,
Зібрати найдорожче в нім,
А бурі… Бурі перейдуть…
Ви бережіть життя ясним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394232
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Такої осені давно вже не було,
таких предив не ткали журавлята,
щоб аж до Сонця підіймалося крило
і пошепки хотілось розмовляти.
Простори ширити, нетанучу глибінь
торкнутись тепло, згладжуючи вітер.
У тишу вслухатись - почути далечінь...
....і першим снігом біло розговіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376055
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 20.01.2013