Стугоніла земля під копитами коней.
Не здолати. Незмога. Останній поліг.
А згорьована мати, йдучи до полону,
Так розпачливо кликала діток своїх...
Наші ниви стовкли. Нанівець столочили.
Вп’явсь у тіло терновий вінець лихоліть.
У багнищі, брудноті, з останньої сили
Наша скривджена Ненька понині стоїть.
Натерпілась наруги від царських сатрапів,
Приблудила в совєцький засмічений рай.
О народе мій рідний! Куди ж ти потрапив?
Спорохнілі закони. Подвійна мораль.
Наші душі схололи без віри, без волі.
Розпряміть свої плечі, егей, орачі!
За святі обереги, за кращую долю,
За Вкраїну ми схрестимо наші мечі!
...Степовим вітерцем, через доли і води
Я полину в широку замріяну даль,
Де розложисте дерево мого народу,
Де розмовонька рідна й правічна печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444884
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 07.02.2016
Правда ли, вымысел? Сказка ли, быль?
Топот копыт, придорожная пыль.
Звон. Колокольный доносится звон.
Что это? Явь или призрачный сон?
Клекот и шум сотен машущих крыл.
Серый туман землю плотно накрыл.
В мареве липком ни зги не видать.
Гибельной топи опасная гладь.
Спрятан в траве густой страшный обрыв.
Ветер. Души беспокойной порыв.
Город. Разведены на ночь мосты.
Град, как осколки разбитой мечты.
Снег угнетает своей белизной.
Солнца палящего яростный зной.
Дождь, словно слезы скорбящих людей.
Взрыв и крушение всяких идей.
Жизнь различных коллизий полна.
Бьется о скалы морская волна.
Мысли невидимой быстрый полет.
Сад, в нем уютный и маленький грот.
Мир без войны, колосятся поля.
Вертится наша старушка земля.
Падают листья с березовых крон
И колокольный разносится звон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641688
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Было слово в начале… "и Слово то было Бог…"
Было там же в начале… молчание небытия…
Было слово короткой дорогой из двух дорог.
А молчание длинной дорогой… и нем был я.
Было мне тяжело тяготение двух планид.
Их единство и разность… и боль этих двух начал.
Ведь одно исконИ побуждало меня – говори!!!
А другое извечно хотело, чтоб я молчал…
Вновь земная дорога… тупик… и движение вспять.
Я – наследник… я перворожденный… и я – изгой.
Я стал жертвою слова… позволил себя распять…
Нет, не стал… испугался… безмолвствовал… я – другой…
Просто жил… просто брел кривизною прямых дорог.
В бессловесности лжи… в ее черном густом дыму.
Заблудился… отчаялся… оголодал… продрог…
И устал от молчанья… но что мне сказать Ему?..
Где то светлое слово молитвы моей земной?
Где он, мной не построенный, тот поднебесный храм,
Где душою и телом сольешься из двух в одно,
А излившись уже не разделишь напополам?..
Ненавижу себя… для Него не живу, любя…
Закрываю себе… и к Нему не ищу пути…
Что за глупое Мужество – в жертву отдать себя?..
Что за странная Женственность – жертву в себе нести?..
…………………
Он спросил меня… – что молчишь?.. Что ты ждешь, Адам?..
Почему ты в себе не отделишь от света тьму?..
В Его слове извечно-промолвленном… что мне там?..
В моем слове не вечном... не сказаном… что Ему?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610156
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 01.01.2016
Тихцем наносить фарби на листки
чарівна ніч в заквітчаній короні
і з хмар ряднин витрушує зірки
прямісінько до тебе у долоні...
Ця суміш славослів'я, снів і од,
потік, дорожчий за дзвінкі монети...
Радій такому скарбу, епізод
нікчемний у літописах планети...
Як доказ гармонійного Буття,
і віра від удару в голу спину:
лиш кілька слів на зібганих життям
витках дезоксирібонуклеїну...
Не оскотинься, збережи лице!
бо решта, що порвали з Небесами,
вкривають куполи церков свинцем
назамість золотої амальгами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588759
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 01.01.2016
У голосах метал...
Шумить життєве море...
Я, мовби Едвін Хаббл,
нові шукаю зорі...
А інші?! Що сказать?!
На меч змінили рало.
Тому і тоне плач
у відзвуках металу.
Зібгалися слова,
комусь їх чути любо...
Їх, головних, лиш два:
це aurum і plumbum.
У них знаходять суть
придуркуваті люди:
щоби один здобуть,
вганяють інший в груди.
Очима аж їмо
банкноти і монети...
От так і живемо
усі на цій планеті.
Повземо до мети,
у золота в покорі...
А я, щоби втекти,
нові шукаю зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553032
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 01.01.2016
Спрошу я неравнодушно: –
– Во, что ты, мой ближний, веришь?
– Что тебе в жизни нужно,
Кроме хлеба и зрелищ?
– Кроме денег и власти, –
Этих глобальных процессов?
– Кроме порочной страсти, –
Твоих условных рефлексов?
– Может быть неба толику?..
– Может капельку света?..
– Что тебе нужно?
- $000000000000000!!!!!!!!!
– СКОЛЬКО!!?..
– Нет... столько у меня нету…
…
Всё то, что было с нами,
Всё это преходяще…
Выстелешь под ногами…
Перешагнешь… а дальше?..
Что ты возьмешь с собою,
В вечную память смерти,
Если тебе чертою
Жизнь вот сейчас отчертят?..
Станет ли выбор труден?..
Будет душа ли рада?..
Что за душой там будет?..
Будет ли то, что надо?..................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585378
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 26.08.2015
Дороги, які обираємо ми,
Не завжди бувають наші...
...........................................................
Дороги, якими ти йшла колись,
Давно загубилися в часі,
А справ твоїх шальки, то вгору, то вниз,
Хитають терезів чаші.
І щоб не робила, куди б не йшла,
Рахує твої Хтось кроки.
І добре, якщо ти в душі несла
Любові зерна крізь роки.
Повір, бо там, на останній межі,
Хтось гляне в очі й спитає,
- Ти сповнена Духа, чи він зубожів,
А серце, мов вовча зграя?
Дороги, якими ти йдеш тепер,
Не стали для тебе легкими,
Та вірує серце і дух твій не вмер,
І Ангел завжди за плечима.
..............................................................
Дороги, які обирають тебе,
Стають назавжди твоїми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 26.06.2015
ЛИПКІ СЛОВА
Багато слів, багато слів –
Липкі слова.
Від них, брудних, болить душа –
І голова.
Скажи ,хоч сотні тисяч раз-
Солодкий мед.
Не покуштуєш,бо не харч –
Насамперед
В епоху змін знов пустодзвін –
У новий час.
Нові Тузи і Королі –
Що їм до нас.
І світ новий, і гніт новий –
Нові круки
Старі погоничі лишень –
Та блазнюки.
Вели дияволи кудись –
Не довели.
Авантюристи й пияки –
Вже й зогнили.
А реформатор, нас завів –
У кут глухий
Мабуть його, таки попутав –
Біс лихий.
Ні, за минулим, я не буду
Сумувать.
Але ж вперед ми не пройшли
Ані на п’ядь
Пани гризуться, очманіло,
На горі.
А біль та розпач –
То уділ для злидарів.
Ми знову йдем, вже ледь несем –
Свого хреста.
Не зможем правди осягнуть –
Вона ж проста.
Допоки будемо отарою
Брести
Допоки й перти , ненависні, нам
Хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244700
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 16.04.2015
Прокляття від живих і мертвих,
За муки , за терор, за жах.
У пам’яті людській не стерти ,
Слово скорочення « ГУЛАГ»
Там долі і людей ламали.
Володарюй,суди , карай.
Кістками ,шлях свій , устилали
В комуністичний «світлий рай»
Жахалися безкраї далі,
Стогнав від баченого ліс.
Коли в звірячому оскалі
Стріляв у жертви мракобіс.
Стріляв священників, поетів,
Стріляв у наше майбуття,
Від куль з рушниць та пістолетів ,
Скінчилось не одне життя.
Дух неприкаяний блукає,
Від Соловків – до Колими.
Прислухайтеся як волає,
Із потойбічної пітьми
Благання на усе довкілля,
Не забувайте, не простіть!
Комуністичного свавілля
В майбутньому – не допустіть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244815
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 16.04.2015
Розмріялися квіти на осонні,
Розмаяли по літу кольори.
Лелечий клекіт будить тишу сонну,
І пахнуть медом західні вітри...
Погамувавши спрагу в росах чистих,
Донесхочу награвшись вітерцем,
Спекотний день хова в гаях вітистих
Розпаленіле бронзове лице.
А нива виколисує колосся.
Аж ген пашніють золоті хліба,
І на тендітні пелюстки волошці
Упала неба крапля голуба.
Тугим вітрам душа моя відкрита.
Стою, примружений, під сонячним дощем.
Надворі літо. Світлооке літо.
Скороминуще літо. Літо ще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431630
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 18.01.2015
Спустів наш берег.Тільки сум та осінь.
На пляжі гуси лопотять крильми.
А пам ятаєш? Ще недавно зовсім
Піщані замки зводили тут ми.
На сірім тлі осінніх меланхолій
Наш синій птах у небо відліта.
Любове! Відпусти й мене на волю!
Забути дай ті очі і вуста.
А здалеку весілля: “Гірко! Гірко!”
На тім весіллі наречена ти.
Якби ти знала, як на серці гірко,
І наших замків сліду не знайти.
Ще прилетить сюди весна крилата.
І громовиця ще сяйне не раз.
І солов'їні ночі будуть грати...
І буде тут любов. Але без нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460594
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 18.01.2015
На столі лежала купа баксів.
Сіркою тягнуло від заграв.
Князь Безодні, чорний, наче вакса,
З визиском сьогодні гендлював.
Він водив булькатими очима,
Ґедзів оббиваючи хвостом,
В мізки проникаючи незримо –
Чи нема захищених хрестом?
- Грішники! Як нині вас багато!
Мабуть, справді Бог покинув вас.
Ваша доля – потемки блукати.
Я для вас – один-єдиний шанс.
Завше й скрізь вас мають за нізащо.
Чи в житті хто досягнув свого?
Але я вас виручу з напасті.
Полюбіть себе, бо варті ви того!
Я вже вам готую нову долю:
Розкоші, і пестощі красунь.
Вашим богом буду я і долар!
Душолюб я! Знахар і відун!
В черзі бились у чеканні кушу.
Грішники і так, юрба зівак…
Кожен з них хотів продати душу.
Торгувались. Люто, за п’ятак!
- Десять тисяч? Заломив ти, кореш.
Шість шістсот! І вдарим по руках.
Скріпим кров’ю. І тоді не збореш
Тої клятви даної – в віках!
А як знак подам - ти вб’єш і вкрадеш!
Зрадиш друга, матір і жону.
При нагоді і вітчизну зрадиш.
Я за те воздам. Ти згоден? Ну!
З натовпу підтакнули гуняво,
Погляди відводячи убік:
- За такенні гроші на халяву
Вб’є і зрадить кожний чоловік.
Що нам та душа? Гони монету!
К жизні в нас конкретний інтерес:
Руки щоб по лікті у браслетах,
Пиво, жрачка, і безпечний секс.
Та один не згодився з юрбою.
В грішнім серці народився Бог.
- Люди! Ви торгуєте судьбою!
Він шахрай, брехун і демагог!
Не губіть ви душ у цім свавіллі!
Вічну душу дано неспроста,
Бо вона зродиться в новім тілі,
Як із зерня пагін вироста!
- Гарно ти співаєш соловейком!
Скільки тут емоцій, де Шекспір!?
Ти собі дозволив зайве, Швейку.
Й хрестика не зняв ще до сих пір!
Загарчав, дихнув смердючим ротом,
Звівся з-за стола, мов чорний крук.
- Хочеш, щоб тебе взяли в роботу?
Я мільйони душ прибрав до рук!
- Звір ти є. Призвідник руйнування,
Ворог людства іспоконвіків,
Споживач енергії страждання.
Ти для цього й сієш біль і гнів.
Спонукаєш розбрат і розруху,
Горя й сліз помножуєш число.
Розум твій, відірваний від Духу
Здатний породити тільки зло!
- Бачу я, ти забагато знаєш.
А як менше знаєш, краще спиш.
Ти магістра всіх наук повчаєш!
Про якусь там совість торохтиш.
Так, я п’ю енергію страждання,
Щоб не підіймалась вище хмар.
Це моє природжене бажання.
Я для цього світу – санітар.
Де ненависть, кров – я бенкетую,
(Аж, бува, нагулюю жирок.)
Там, де лад і спокій – голодую!
Ось таке воно життя, «дружок».
В тім, що я такий, самі ж ви й винні.
Я вас не примушую грішить.
Ріжетесь, б’єтесь, п’єте, як свині,
Я ж повинен це усе спожить!
- Бідний Князь Пітьми, сама невинність!
Скоро крильця виростуть між ріг.
П’ять хвилин тому не ваша милість
Спокушала цю юрбу на гріх?
Крадії, пройдисвіти, блудниці…
Чи не жаль «магістру всіх штибів»
Цих людей, зневажених і ницих.
Задля чого душі їх тобі?
- Щоб тобі вмиралось веселіше,
Слухай, я на вухо відповім:
Душі вибираю щобрудніші.
Так, для апетиту. Я їх їм.
- Влада над бездушною юрбою…
Ось воно, стремління Князя Тьми.
За усіх, обманутих тобою,
Будеш проклят Богом і людьми!
- Не тобі мене страхати Небом.
Грішник ти, нікчемний сірячок!
Смерть твоя уже за крок від тебе.
Снайпер вже намацує гачок.
Стій на місці, вперте сотворіння!
- Якщо й згину в цьому шабаші,
Йду у вічність як вінець творіння,
А не раб, позбавлений душі.
Він пройшов крізь натовп онімілий,
Завагався… Ні! Таки пішов!
Бив громами у вухах замшілих
Переможний стукіт підошов.
Знявся вітер. Світло дня померкло.
Глупа ніч сахалася примар.
Всі страхіття Дантового пекла
Вивергнув розбурханий Тартар.
Злі почвари клацали зубами,
Хижа зграя круг от-от зімкне.
Шепотів пошерхлими губами:
«Господи, не покидай мене!»
Із вогких кутків сичало гаддя,
Простягало щупальці слизькі…
Там, у далині, горить багаття?!
Ні! То сонця довгожданий схід!
- Десь ти помилився, харцизяко!
Я ж не мав лишитися живим?..
Він не знав, що неприступний захист
[b]Небо[/b] вже розкинуло над ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444093
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 18.01.2015
Я "олів’є" на свята не кришу,
не добираю в дзеркалі обнови
і жвавості додати не спішу
у хід нешвидкоплинної розмови.
Я не радію, як колись було,
від гамору гостей навколо столу,
від того, як рубіниться вино,
яснішають помолоділі чола.
У дружньому гудінні голосів
всі—лицарі, на подвиги спроможні,
сп’янілі від вина і щирих слів,
один за всіх, і всі—непереможні.
Солодкий час братання промине,
всяк до порогу власного доб’ється,
жарини згаснуть, холод обійме,
і усмішка утомлена зітреться.
Розійдуться—«усі за одного»-
і більше не зустрінуться, напевно.
Хтось часу дожидатиме свого,
нікого не турбуючи даремно.
Хтось буде в самоті ростить дитя,
хтось скоро, без провини, зубожіє,
хтось, як полин, ковтатиме життя,
приховуючи правду, як зуміє.
І кожен буде свій тягнути хрест
в самотності—жебрацькому достатку.
Чи сенс у людях був колись і щез,
а чи його не було від початку?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499268
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 12.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2014
Я хочу миру! Що, не видно?!
А ти ж бо... посилаєш "нах"*.
Моя душа жовто-блакитна
і твій Георгіївський стяг
могли б у кОрчмі десь зустрітись,
і випить чарку, не одну,
могли би ще порозумітись,
у цю розстріляну весну...
Намалювати на пленЕрі
Чудовий ранок... Чи "рассвєт"...
А ти сховався в БеТееРі
і там лаштуєш кулемет...
Та що таке це?! Сором! Сором!
Такий понурий, наче гот...
Ти патріот із триколором,
а я з тризубом патріот!
Я навіть Пушкіна не проти!
Чому такі з тобою злі?!
Давай но будем патріоти,
ЛИШ КОЖЕН - НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ!
*Від німецького прийменника "nach",
який означає напрямок руху... А ви
що подумали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496738
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 27.06.2014
Русские, привет из Бандерштадта!
Как же вам, тупицам, обяснить,
что боятся вовсе нас не надо?!
Мы не воевать хотим! Дружить!
Разразитесь вновь тирадой бранной,
испугавшись медиа-молвы...
Пусть вам Киселёв расскажет на ночь,
как я ем туристов из Москвы.
Прячу после, в схронах, их останки,
вырезаю трИзуб из костей.
И как земляки мои в Славянске
Убивают маленьких детей...
Ложью переполнены до края
этой ваши скудные мозги
и крича: „Фашисты! Убивают!”,
пред собой не видите ни зги!
Что ж вы, „братья”, первыми напали?!
Сорок первый год вам всем в пример!
Ложью вас сюда на смерть погнали,
чтобы воскресить СССР.
Под снаряды мы идём и мины
лицемерной барышни-Москвы,
ЗАЩИЩАЯ землю Украины,
а не НАПАДАЯ, так, как вы.
Верить в зомби-ящик, это мода...
Уши все обвешаны лапшой.
Вам ПОЗОР, „великому” народу,
что живёт с доверчивой душой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507421
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Мы с тобою Господь знакомы,
Но тебя я не знаю совсем…
Не ходил я Тобой ведОмый
По дороге на Вифлеем.
Не держался суровых правил
Не уверовал в Новый завет.
Был не Каин я, нет…но и Авель
Не родился во мне на свет.
Мне на плечи два ангела сели
И крылАми накрыли глаза
И стоял я без воли и цели,
Как слепой…ни вперед, ни назад.
Обреченно стоял ни, причем я.
Без надежды и, в общем, без сил.
А ведь был я в купели крещеный
Мне прощение жрец Твой сулил.
Что ж его вы так мерили скупо?
Отпускали примерно, на глаз?
Ведь в душе замешательства ступор
Переходит в паралич подчас.
Почему все – "да если, да кабы"?
Не задаром – а в "долг и почем"?
Почему всем заблудшим и слабым
Просто так не подставить плечо?
Почему все на страхе и каре?
Разве мало Там силы иной?
Почему задохнулся в угаре
На дороге я этой земной?
Почему замирает так сердце?
Как же горек земли Твоей дым –
«Никуда от суда вам не деться
Ни пожившим, ни молодым».
Смотрят в душу пустые глазницы
Никуда от них не сбежать.
Никуда от Тебя не скрыться
Моей совести – черный тать.
Ничего от Тебя не спрятать.
Ничего в себе не стереть.
Пахнет жимолостью и мятой
На распятии темная медь.
Я иду по тропинке узкой
Не оставив на ней следа.
Простирается бездною тусклой
Под ногой моей пустота.
Я не знаю, как верить надо
И Тебе не зажгу свечу.
Я Тобой в нелюбви распятый
О Любви УМОЛЯТЬ…не хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499796
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 25.05.2014
Как много стало в жизни боли… наверно отвернулся Он… и мы разучиваем роли в трагедии былых времен... Друг друга попросту не слышим… обидой собственной хрипя… и с каждым днем все тише… тише... смолкаем мы внутри себя... Мы сеем плевелом ненужным… и вот уже наружу прет густая поросль равнодушья и отчужденья – черный всход, оставив погибать в бурьяне ростки надежды и любви... И наша жизнь в глубокой яме... А боль… наш общий визави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497015
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Мой ребёнок сегодня
назвал нас «страной идиотов».
Обняла. Согласилась.
И тихо сказала: «Прости…»
Как ему объяснить,
что есть выход на свет из болота,
если мама,
весёлая мама
всё чаще грустит?!
Сто вопросов в глазах.
Хоть недетские это заботы, –
лучше горькая правда
в эпоху несчастных сирот!..
Как ему объяснить,
что лукавы порой «патриоты»
и что, кем бы ты ни был,
найдётся крупней ПАТРИОТ?!
Как ему объяснить,
что возносим мы гадов и – верим?!
Как ему объяснить,
что страна эта – кукольный тир?!
Как ему объяснить,
почему неизбежны потери?!
Как назвать этот строй,
что смешит, ужасая весь мир?!
Как ему объяснить,
что он счастлив обязан быть «после»,
если что-то внезапно
случится с отцом и со мной…
Как ему объяснить
те смешные истерики взрослых,
что зовутся невинно
«информационной войной»?!
Как ему объяснить,
что сегодня одним кликом мыши
и одним репортажем,
что сделал продажный канал,
обозлить можно всех,
кто добром и смирением дышит,
и заставить стрелять
тех, кто даже в зверей не стрелял?!
Как ему объяснить,
что мы жили спокойно когда-то,
но «ошиблись» в вождях
и тотчас же попали впросак…
Он представить не может,
что папа идёт с автоматом
защищать нашу землю
от родины бабушки. Как???
Видно, нужно страдать,
чтобы перерасти четвереньки…
И, пока подбираю
слова, – но ни слов нет, ни сил, –
он дрожащей ручонкой
даёт мне для раненых деньги.
ВСЕ, что пять долгих лет
на мечту – «на квартиру» – копил.
Чтобы жить по-людски…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483304
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
По произведению И.С.Тургенева "Дурак"
Жил да был один дурак.
Как-то он подумал так:
- Если заругаю всех,
Будет у меня успех.
Что не спросят, делать вид,
Будто знаю, где болит.
Щеки надобно надуть,
Смело продолжать свой путь.
Тут навстречу театрал.
Про спектакль рассказал.
А дурак ему:"Смешно!
Устарел сюжет давно!"
Театрал смутился:"Да...
Я старею. Вот - беда!
И от времени отстал.
Это, право же, скандал!"
В клуб отправился дурак.
Посидеть там, просто так.
Вдруг разговорился с ним
Некто - Спиридонов Клим:
- Новый ты читал роман?
Дар писать не всем нам дан!
Но дурак сказал:"Ха-ха!
Все - сплошная чепуха!
Клим поверил:"Верно ведь!
И читать не стану впредь!
Ты, пожалуй прав, а я
Глуп! Даешь! Взяла твоя!
В гости наш дурак пошел,
Все бы вроде хорошо,
Говорили о друзьях
И о нынешних делах.
Стал дурак чернить других:
- Тот - негодник, этот псих!
Тверд в словах был, посему,
Все поверили ему.
Слух прошел по городку -
Все известно дураку.
Он и судит и рядит.
Стал дурак наш знаменит.
До того дойти посмел,
Что критический отдел
Стал в газете возглавлять,
Свет, без устали, ругать.
Он теперь авторитет
И его важнее нет.
Хоть не храбрый офицер,
Но для юношей пример.
Без забот дурак живет.
Ходит гордо, грудь вперед!
Да... Меж трусов жизнь легка
У любого дурака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417971
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 26.01.2014
Не видно звёзд в огромных городах,
И мёрзнут руки даже у камина,
Надежда поднимает белый флаг….
Виной всему – нехватка эндорфина.
А люди строят планы и дома,
Идут войной на будни и стихии,
Настали непростые времена
Погони за обманной эйфорией.
Хоть бейтесь вы об стену головой,
Но не помогут средства из аптеки.
Забыли напрочь все, что основной
Источник счастья - в близком человеке.
© Copyright: Любовь Козырь, 2013
______________________________
Фото - © Юлька Белецкая
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443694
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 14.09.2013
Люби и не думай, что чувство однажды пройдёт,
Нам знать не дано про святые небесные планы.
Люби, не считая украдкой шаги наперёд,
Дари, не волнуясь, что ветер гуляет в карманах.
Люби и не слушай, что могут пророчить финал,
Ведь как ни старайся, а кто-то бездушно осудит.
Люби, в этом чувстве сокрыто начало начал,
Пускай твою жизнь озаряют любимые люди.
Люби, не боясь, что тонка путеводная нить,
Мгновеньем дыши, свою душу другим открывая,
Ведь лучше, наверное, сердце позволить разбить,
Чем жить без любви, никого никогда не теряя.
© Copyright: Любовь Козырь, 2013
_______________________
фото - © Анатолий Черкас
"Влюблённые в весну"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444185
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 14.09.2013
Невтішний день…
Птахи летять за обрій.
І рветься в небо
Тихий сум полів.
Я слухаю
В замріяній жалобі
Тужливий гук
Далеких журавлів.
Зостаньтесь!
Бо хвилюються озера!
Куди ж ви?
Зашуміли береги.
Нам любі
Ваші
Рицарські манери.
Заждіть!
Ще стільки
Сонця навкруги.
Та невмолимий,
Мов закон природи,
Той помах крил
Приречено-тяжкий.
А осінь
Вже
В моїй оселі бродить.
Весняних мрій
Затоптує стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447448
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Есть наблюдения, которыми не делятся,
Есть темы, на которые молчат,
Есть потрясения, в которые не верится,
Но рвётся пульс и поникает взгляд.
Есть факты. Есть догадки. Есть терзания.
Есть шрамы. Не снаружи, а внутри.
Есть те, кто не проходят испытание...
Есть вещи не делимые на три.
22.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281977
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 19.07.2013
От заката глаза слезятся,
Раскрывает объятья вечер,
Ты бы мог мне сейчас признаться,
Жаль, что не в чем.
Смолкнут часики на запястье,
Ты обнимешь меня за плечи,
Поделиться б с тобою счастьем,
Жаль, что нечем.
От жары увядают розы,
В этом мире никто не вечен…
Ну какая, скажи мне, польза
В нашей встрече?
© Copyright: Любовь Козырь, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435394
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Говорят, несчастливый наш век. Но могуч и неистов.
До сих пор наши судьбы вершат короли и шуты.
И чем больше умнеем, тем больше непознанных истин.
Мы стремимся к Мирам, недомыслив земной красоты.
На дедовских могилах возводим свои небоскребы,
Где порой Город Призраков ночью выходит из тьмы.
На экранах – убийцы слагают на нас фоторобот.
Неуютно нам жить. Но живем в этом городе мы.
И теряется сущность явлений в потоке сенсаций…
Кто там ищет пришельцев? Они уже здесь! Повезло!
Наполняют наш быт всеми благами цивилизаций,
Но крадут у нас память о том, что добро, а что зло.
Эти гости «оттуда» гуляют теперь по столицам,
В лабиринтах отелей и в гуле пустых площадей.
И зловещие черные метки видны на их лицах,
И ни капельки жалости в блеске стекляных очей.
Сердце рвется в груди, как шальная безумная птица.
Путеводную нить не сгуби в этом мире вещей,
Ежедневно вдыхая из воздуха яд безразличья…
Хорошо, если Ангел-Хранитель на правом плече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422585
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 05.05.2013
И сколько б мы не грезили ночами,
И как бы мы друг друга не хотели,
Из искры, что порхнула между нами,
Рождается не пламя, а метели.
Не важно, сколько будет междустрочий,
Судьбой давно размыты акварели,
И как бы не старались, между прочим,
Мы не проснёмся на одной постели.
Всё просто, от конца и до начала:
Ведь, словно корабли, минуя мели,
Причалим… каждый к своему причалу,
По жизни мы – всего лишь параллели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394337
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 12.04.2013
Ты ищешь её в отраженьях немых витрин,
Где город шумит и над крышами виснет смог.
Ты сам виноват, что остался совсем один.
Ты жил, как хотел, а теперь - получи урок.
И вновь машинально окажешься у двери,
Достанешь ключи… Но увидишь другой замок.
Родится вопрос, отравляющий изнутри:
[b]Свободен ли ты? Или попросту одинок?[/b]
09.04.2013 г.
[url="Читать на авторском сайте"]http://kozyr-lubov.ucoz.ru/blog/vopros/2013-04-09-206[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417089
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 12.04.2013
А время не лечит таких дураков, как ты,
Которые каждый день, упиваясь болью,
Ревут у могилы забытой давно мечты,
Довольствуясь неприметной и грустной ролью.
А время не лечит, таких дураков, как ты,
Которых, бревном на камни, несёт теченье,
Которые только и знают, что жечь мосты,
О чём-то мечтать и жить, не придя в движенье.
А время не лечит таких дураков, как ты,
Жалеющих лишь себя и свои мозоли…
Ты мог бы достичь опьяняющей высоты,
Но тянет к земле диагноз «Без силы воли».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408695
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 12.04.2013
Люблю джерела й чистий дзвiн криницi.
I в синiм небi вiльного орла.
Страшуся я мисливцiв i рушницi
I iхнього в кровиннi ремесла.
Злий посвист кулi i крило пiдтято,
Останнiй окрик сплив у небуття.
I е шмат м"яса i веселе свято,
Цiна йому - обiрване життя.
-----------
Стрiляем. Нищим. Палимо. Вбиваем.
Куди iдем - ВПЕРЕД а чи в НIКУДИ?
Допомогти, зiгрiти - забуваем.
То хто ж тодi ми - ВАРВАРИ чи ЛЮДИ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416509
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Цени любовь, пока она с тобой
Плечом к плечу, не примеряя маски.
Храни её, покуда ты герой
Из доброй и давно забытой сказки.
Цени любовь, пока она твоя
И нараспашку открывает двери,
Чтоб на задворках ледяного января
Не плакать от нечаянной потери...
03.03.2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175211
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 04.03.2013
Эх, ненависть, - отвратное питьё,
Сжигающее душу, словно спичку,
Свергающее жизнь в небытиё
И превращающее музу в истеричку.
Эх, ненависть, - не греющий огонь,
Безжизненно-палящая пустыня.
Ты не союзник, а троянский конь,
Так почему же я - твоя рабыня?
Эх, ненависть, - безжалостная тварь,
Ты - паразит,мои крадущий силы,
Кладущий мою веру на алтарь...
Я так хочу загнать тебя в могилу...
21.01.2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167325
дата надходження 21.01.2010
дата закладки 04.03.2013
Всі такими як Ви не будуть,
Є на це вагомі причини,
Хтось малює в житті етюди,
Хтось живе за кермом машини .
Хтось живе непомітно, тихо,
Споглядає цей світ душею,
Не бажає нікому лиха,
Йде дорогою лиш своєю .
Хтось бажає грошей ,як митар,
В них шукаючи марно долю,
Та багатший за нього злидар,
Що найбільше цінує волю.
Кожен день він радіє щиро,
Сонцю,вітру, дощу і зорям,
І наповнює душу миром,
Щоб не було в ній місця горю.
Хтось бажає стати відомим,
Щоби ЕГО задовольнялось ,
Хтось щасливий прийти додому,
І бажає лиш правди малість.
Хто ,скажіть, із них щасливіший?
З ким би Ви подружились в житті?
Всіх нас слово красиве тішить,
Всі ми грішники, всі ми святі.
Нас багато, та всі ми різні,
Молоді,дозрілі, відомі,
Хтось знаходить себе у пісні,
Хтось знаходить себе у слові.
Всі такими як Ви не будуть,
Ми несхожі і це прекрасно,
Ми не вічні, ми тільки люди,
Хай всім щиро всміхнеться щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391567
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 01.03.2013
Затисну бiль в кулак i промовчу,
Вже душу - на замок, вiтрами рвану.
Переболiю, перетлiю i прощу,
Хоч як би хто не сипав сiль на рану!
Нехай болить, хай рана свiжа ще,
Хай колобродить смуток в моiм серцi.
Та прийде час i пiд рясним дощем
Хтось боязко постука в його дверцi.
Промоклий до останнього рубця,
Попросить в його лонi ще прихистку.
I бiль, що був менi так до лиця,
Вiдiйде в осiнь, скупану в любистку.
I я впущу, повiривши ще раз,
Бо не душа, а зло хай в пiтьмi чахне.
Не скам"янiле серце вiд образ,
Мов нiжний квiт, завжди до сонця прагне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402705
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 27.02.2013
У чому сенс твоїх-моїх розмов?
Ми різні тим, що несемо землею
І голос серця нещодавно змовк
Програвши почуття, як в лотерею.
У чому сенс написаних листів,
Пустих вітань, лиш тільки для годиться.
Ми сторони віддалених світів
І часова між долями різниця.
У чому сенс? Немає, не знайшла.
Розірвані замки гарячих рук.
Забуду мить, що шлях переплела
І втихомирю серця перестук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389397
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 22.02.2013
Сам на сам у дзеркальному просторі
Із очима і диханням совісті,
І мовчання нависло загострено,
У слабинки впивається болісно.
Сам на сам перед поглядом матері
Не пробачений за недоказане.
Обіцянками тижні збагачені
Телефонно-короткими фразами.
Сам на сам із холодними пальцями,
Що стискають легені напружено,
На дорозі із виглядом глянцевим,
Ледве йдеш поміж друзів, зворушений.
Ти не сам. Є такі ж недолюблені,
Не знаходять дороги полегшені.
Одинокі, в просторах загублені,
В існуванні шукають довершеність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397339
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Не понимаю!- І прискорив крок.
Пішов земляк. Не вийшло в нас розмови.
Я розумію: “русский говорок”
Приємніший йому за рідне слово.
Ох, цей “русскоязычный контингент»!
Такого в світі не було ще зроду:
Що українці — видає акцент,
А ще — зневага до свого народу.
Хоч сумно це, судить я не берусь.
То епілог тривікової драми.
З тих пір, коли була Вкраїна-Русь
Приєднана московськими царями.
І наша мова їм була “невпрок”.
Щоб ми її скоріше забували,
У душі наші “русский говорок”
Як у розп”яття гвозді забивали.
Слова молитви в серці воскрешу:
Великий Боже, ти нам дав свободу.
Так поверни ж, молю тебе, прошу,
Забуту гідність нашому народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398198
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Де ти є, відгукнись, половинко моя.
Ти десь ходиш по світу, я знаю.
Як співала весна, не знайшов тебе я,
І тепер без надії шукаю.
Ти відкрийся мені, посміхнись, ідучи,
Мила, рідна, як важко без тебе.
Ти і я – наче два журавлині ключі
На осінньому сірому небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392572
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 14.02.2013
Споконвіків ми тут несли свій хрест.
Іще з трипільських веж, крізь лихоліття
Вростало в землю, вилось до небес
Мого народу мозолясте віття.
На рідній мові тисячі років
Молились ми, сміялись і співали.
Немов добірне зерно засівали
Вкраїнське слово у ріллю віків.
Чому ж сьогодні в нас переважа
Імперський рик північного ведмедя?
Бентежить слух говірка та чужа,
Згина мене аж до земної тверді.
Я підіймусь. І стану я на прю
Сторуким велетом, і стоголосим словом!
Піснями предків небо підіпру.
Ти ще розквітнеш, рідна моя мово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397181
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 14.02.2013
А зорi падали. тремтiли,
Суцвiттями горiли свiч.
О, як з тобою не хотiли
Ми, щоб кiнчалася ця нiч!
Долина маками ряснiла,
Пливло латаття по рiцi,
Теплом впивалася i млiла
Моя рука в твоiй руцi.
Стрiмка рiка у даль нас несла,
i в круговертi тiй п"янкiй
Ми дружно склали своi весла
I пiддалися властi тiй.
...Вже зорi гаснули, нiмiли,
А навкруги цвiла весна.
Ми повертати не хотiли
До берега свого човна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370398
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 09.02.2013
Я не стою. Постійно йду вперед,
Живу й тоді, коли не можна жити.
…Хто обіцяв в житті суцільний «мед»? –
Ніхто й не пробує його підсолодити!
Ніхто мені не винен в цім житті,
То що чекати? Позбирати б сили,
І хай мені позаздрять хоч би ті,
Що вже свою надію полишили.
Хай заздрять ті, що втратили любов,
Хто віри в серці відчува нестачу.
… А я позаздрю тим, хто віднайшов
В чужім краю хоч крихітку удачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396804
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Улыбнись :) Пусть исчезнут печали,
Пусть хоть маленький солнечный луч,
Пролетев через дальние дали,
Принесёт теплоту из-за туч.
Улыбнись :) Пусть растают туманы
И, казалось, разомкнутый круг
Вновь сомкнётся, прощая обманы,
Воскрешая ослабленный дух.
Улыбнись :) Пусть сквозь летние грозы
Пролегает твой жизненный путь,
На щеках твоих - капли, не слёзы,
Тебе не в чем себя упрекнуть.
Улыбнись :) Пусть померкнут проблемы
И сердечный ускоренный стук,
Игнорируя все теоремы,
Увенчает касание рук.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
(Фото взято из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186999
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 26.01.2013
Сколько разных людей суждено повстречать на пути...
Сколько тайн и чудес горизонты скрывают от глаз...
Только что-то мешает нам верить, дышать и идти,
Быть счастливым не в завтрашнем дне, а сейчас.
Разум жаждет побед, сердце дерзкой надеждой горит,
Можно взмыть в небеса... Отчего же тогда мы стоим?!
Видно, просто закованы в цепи из давних обид,
Ведь так много прощаем себе и так мало - другим...
15.03.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247260
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 24.01.2013
И то, что было болью, станет прахом:
Истлеет и развеется ветрами…
А мнившееся самым жутким страхом –
Рассвет грядущий унесёт ручьями.
И то, что было грустью, станет тенью,
У ног твоих едва-едва заметной…
Судьба творит свои хитросплетенья,
Всё будет хорошо. Бороться тщетно…
20.12.2011
© Copyright: Любовь Козырь, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301232
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 24.01.2013
«Хворіють страхом наші гени,
Ми діти вбитих поколінь…», Олексій Тичко, «Генетичний страх»
Чи вірус страху, чи зневіри,
Байдужості в людських серцях?..
І хат, що скраю теж без міри,
А воля предків, наче птах…
Літає вороном у небі
І ластівкою – до землі…
Якби ми знали, що нам треба…
То вилізли б уже з петлі,
Самі собі, що накидаєм,
Аби був хліб…і без війни…
Тепер вже маємо, що маєм
І очі вниз сумні сумні…
27.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373772
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 22.01.2013
Город проснулся, и вновь суета
Льётся по улицам, словно вода,
Глядя в окошко, я вдруг понимаю:
Как мне сегодня тебя не хватает.
Солнце поднимется чуточку выше,
Краем своим зацепившись за крышу,
Вряд-ли оно по лицу угадает,
Как мне ужасно тебя не хватает.
Небо,с глубинной своей синевою,
Кажется морем и свежей волною
Странную-странную мысль навевает:
Знаешь, тебя мне опять не хватает.
Полдень засеял жарой тротуары,
Хочется слушать напевы гитары,
Жажда прохлады ужасно мешает,
Плюс ко всему и тебя не хватает.
День перешел ко второй половине,
Сердце горит, как поленья в камине,
И каждая мелочь напоминает:
Только тебя мне сейчас не хватает.
Вечер... До ночи немножко осталось,
Я отдыхаю, снимаю усталость,
Музыка льётся, волнует, летает,
Для рая в душе лишь тебя не хватает.
Стою на балконе, и катятся слёзы...
О, как всё по-детски! Но как всё серьёзно!
Я плачу тихонько, никто не узнает,
Как мне вечерами тебя не хватает.
Темнеет, на улице стало прохладно.
Пускай ты не слышишь, не видишь, и ладно...
Зажгутся огни, снова ночь наступает,
Я чувствую, как мне тебя не хватает
В цветеньи садов, в громкой песне органа,
В дыханьи ветров и в волнах океана,
И в шуме дождей, в свете каждого дня
Мне всё равно не хватает тебя!
© Copyright: Любовь Козырь, 2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161635
дата надходження 18.12.2009
дата закладки 21.01.2013
Счастье близко, за окошком,
Ввысь взлетает синей птицей,
Мягкой и пушистой кошкой
Возле наших ног ложится.
Счастье возле нас, колышет
Ветром дерева листочки
И дождем стучит по крыше,
И блестит водою в бочке.
Счастье рядом, обнимает
Крепкою рукой за плечи
И цветет сиренью в мае,
И слова любви нам шепчет.
Счастье прямо перед нами,
Верным псом бежит навстречу,
Смотрит малыша глазами,
Что-то весело лепечет.
Счастье, стоя у порога,
Доброй вестью в дом стучится.
Счастье - это милость Бога,
Мир, любовь, родные лица...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383156
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 19.01.2013
Я, под стук колес, крепко спал.
Разбудил меня громкий голос:
- В Королевство Кривых зеркал
Прибывает наш поезд!
На перроне снег, темнота,
И никто меня не встречает.
Где граница? Где та черта,
Что от яви сон отделяет?
Прохожу сквозь пустой вокзал.
Тишина. Смолкло все живое.
Королевство Кривых зеркал,
Что здесь верное? Что кривое?
Выход в город. Стоит такси.
Света тоненькая полоска.
Но куда меня отвезти
Я не знаю, вот в чем загвоздка.
Мой шофер поболтать горазд,
Позволяет поездки дальность.
Занесло меня, в этот раз,
В перевернутую реальность.
Словно в сказке знакомой, тут,
Зеркала стоят, как на страже,
Но не льстят они и не врут,
И не выглядим мы в них краше.
Чувств людских стеклу не понять.
Зеркала коварны, жестоки.
Проходя, опять и опять,
В них мы видим наши пороки.
Отражается в зеркалах
То, что в душах, на дне, таится.
Злобу, ненависть, зависть, страх,
Можно все прочитать на лицах.
"Свет мой, зеркальце, мне скажи!.." -
Эта просьба здесь неуместна
Вот кривая гримаса лжи
И притворная маска лести.
Не исправить, не изменить.
В кулаки сжимаются руки.
Невозможно стекло разбить.
И страшны бессилия муки.
Я не смог бы прожить и дня
В мире, лишь, из зла состоящем,
Где все время винят меня -
В прошлом, будущем, настоящем.
Ночь. Не видно нигде людей.
Зеркала - пустые глазницы.
В свете уличных фонарей
Спит страны волшебной столица.
Завершил шофер свой рассказ:
- Вижу, грустно Вам, не смеетесь.
Так куда поедем сейчас?
Возвращаетесь, остаетесь?
Я вздохнул:"Вези на вокзал..."
Поезд тронулся... Все сначала...
Королевство Кривых Зеркал
Растворившись во тьме, пропало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393885
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Душа твоя, як тінь, що йде на суд..
А ти шепочеш: "Сил моїх немає.."
Депресія, як кровожадний спрут
Болючим смутком душу огортає..
Не плачу я.. за нас обох... сміюсь..
Бо сльози що? Лиш відчай.. безнадія..
А краще я за тебе помолЮсь,
І як ніколи - серденьком зігрію....
А знаєш - я.. вже бачу, як тебе
Взяв під опіку Янгол, що від Бога.
Як із царин, де небо голубе,
Веде до тебе.. радості дорога...
А знаєш - я.. я вірю - все мине..
Бо ж все в житті, хороше й зле минає.
І ніжністю струну душі торкне..
Надія ... Віра.. і Любов безкрая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102027226
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238458
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 19.01.2013
Краплинами божественої зливи,
святою благодаттю із небес,
віщують в храмах дзвонів переливи -
таку важливу вість "ХРИСТОС ВОСКРЕС!"
Випонюється щастям кожне серце
дарованих Великоднем чудес..
Відлунням над землею озоветься
величнеє.."ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!"..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11104238413
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255667
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 19.01.2013
О Боже мій!! Невже у тому милість,
щоб у тривогу серце запрягти?
І міркувати, чи ж була то щирість
як пригортав до себе ніжно ти?
Кому ж бо вірить, як не вірить серцю,
отим терезам мрій і сподівань.
Воно щораз коханням озоветься
і затамує зойкіт хвилювань..
Мовчить сердЕнько.. тільки тихо плаче
в сумнім чеканні бажаних вістей..
То затріпоче ластівкою, наче
ця невідомість, це - ніщо... пусте..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108113318
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274665
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 19.01.2013
Даремно сподівалась, що ти мій..
Не мій.. Не мій! Звучить, як вирок долі
Вже не реальність - тінь рожевих мрій,
бажань шматочки, від зневіри кволі..
Я марно сподівалась.. Все дарма..
Дарма.. Дарма! Змиряюсь у покорі..
Лишень гірчить в душі самообман..
Все розчинилось у життєвім морі.
Я марно сподіваюсь? Знов і знов,
не відпускає втомлена надія..
Тускніють барви, а моя любов
яскравим світлом досі пломеніє..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110014231
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283759
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 19.01.2013
А сльози чужі не гоять душевні рани,
Не зможуть зібрати в купу розбиті мрії.
Від горя чужого легше ніяк не стане:
Воно не вдихне життя у твої надії.
А сльози чужі нічого уже не змінять:
Не треба просити в Бога комусь розплати.
Хай усмішки інших сонцем тобі засвітять,
Щоб знов захотілось дихати і кохати.
Написано 17 травня 2010 року.
Джерело натхнення: le Magnifique "Повість про кохання."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188899
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190287
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.01.2013
Листопадом до ніг
Осінь,
Хороводить з дощем
Вітер,
Розібралась в собі -
Досить,
А надія й крізь щем
Світить!
Подарую тобі
Крила,
І торкнеться землі
Небо,
Навіть в нашій журбі -
Сила:
Все, що сталось в житті, -
Треба.
17.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247701
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 18.01.2013
В мире странная вещь происходит -
Лезут в душу, в нее же плюют...
От того, во мне солнце заходит,
А по коже, мурашки снуют.
Нежный дождик совсем не тревожит,
Не зовет вдаль по лужам бежать...
След обиды, ни как не проходит -
Боль пытаюсь с трудом удержать.
Ну и ладно, я выдержу бремя,
Ведь не первый раз сердце болит...
Пусть судьей будет строгое время,
Пусть Господь, кто не прав, тех простит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367501
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 13.01.2013
Чим більше в світі підлості й облуди
Брехні, підступності та забуття,
Обачніші, уважні будьте люди,
Бо прийде, вірте, прийде каяття.
Свідомість трутою нечистий кропить,
В умах людей він засіває зло,
Добропорядність чорним злом затопить.
Щоб тільки торжество його було.
Тому в собі не гнів – любов тримайте.
Біс не дрімає – це пересторога.
Любов і співчуття у серці майте,
Звертайтесь за порадою до Бога.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287472
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 13.01.2013
Осінній вечір. Пожовкле листя.
Сонно кружляє вже листопад.
Дерева вбрались, немов, в намисто,
Осінній спогад, осінній сад.
Осінній вечір, холодні зорі
Розносить вітер осінній дим.
Біла хмаринка, як човник в морі,
Моє веселце пливе за ним.
Осінній смуток сльозинку зронить,
Розбите серце наводить жаль.
Листок самотній упав в долоню,
Як пізня сповідь чи як печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382204
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 12.01.2013
Цінуймо час, в якому ми живем,
І ліс, і поле, цю маленьку річку,
І ту дорогу по якій ідем.
І не ламаймо лісову смерічку.
І не топчімся в лузі по квітках,
Бо їм так боляче, коли стають на груди.
Вони шепочуть: – В наших пелюстках
Нектар здоров’я, то ж лікуйтесь, люди!
І не рубаймо для наживи ліс,
Бо гроші ці обернуться сльозою.
В природі не буває пустоти –
То ж і залила все кругом водою.
Людей цінуймо зовсім не знайомих
І тих хто поруч, за одним столом,
І шапка з голови тобі не впаде,
Як при вітанні вклонишся чолом.
І пам’ятаймо істину просту,
Вона записана в пророчій книзі:
Порожній колос пнеться догори,
Важкий з зерном – він хилиться донизу.
Не ображаймось, коли лиє дощ,
І на жару не нарікаймо люди.
Подумаймо – це кінчиться також,
І пам’ятаймо – вічно так не буде.
Шануй батьків, люби свою родину,
Коханий погляд лагідних очей,
Щоби колись, в важку тобі хвилину
Ти міг схилитись на чиєсь плече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390582
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 12.01.2013
В темень ночи бреду я одна
Сквозь усталые лица.
Златоглазая с неба луна
В чьи-то окна стучится.
Может быть одиноко и ей -
Нет любимого рядом,
Вот и ищет она на земле
Друга искренним взглядом.
Точно так же ищу я тебя
Средь миров, среди птиц.
Ты придешь и сцелуешь любя
Две слезинки с ресниц.
Время скроет следы на снегу,
Время раны залечит.
Для тебя в эту ночь я зажгу
Новогодние свечи.
И, как только в бокалы налью,
Тень мелькнет из пурги.
Я увижу улыбку твою,
И услышу шаги.
Я искала, искала тебя,
Средь миров, среди птиц.
Ты придешь и сцелуешь любя,
Две слезинки с ресниц.
В этот вечер я снова одна,
За окном кружит вьюга.
Одинокая бродит луна,
Ищет старого друга.
Улыбнусь я тихонько луне,
Прогоню прочь ненастье.
Слышу - счастье стучится ко мне,
Запоздавшее счастье.
Я так долго искала тебя
Средь миров, среди птиц.
Ты пришел, так сцелуй же любя
Две слезинки с ресниц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389165
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 28.12.2012