"Я пишу не для того, щоб просити тебе прийти, я пишу, щоб попередити: я завжди буду чекати"
Фредерік Бегбедер
Ось і ми...Так натхненно живі
Візьму руку і неначе,
Так по дитячому прості,
Так по зимовому гарячі.
Ось і ми...На краю землі
Не бійся я поруч,
У самій темній імлі,
Я твій сонячний обруч.
Ось і ми...Два вогники
Революційної свободи,
У одному човнику,
За любої погоди.
Ось і ми...Такі голодні,
У теплих хвилях ліжка,
Немов завтра безодня,
А нам би ще трішки.
Ось і ми...Одна із драм
Де ми дворяни,
І цей світ належав нам
До інопланетанів.
Ось і ми...Останні звуки,
Занавіс,в тишині сліди.
Я твої зігрію руки...
Ось і ми...назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477551
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Пам'ятаєш берег моря
І нас нарешті двоє,
У цілому світі
Два героя...
Ці маленькі мрії,
Напевно, тільки мріяти і вмієм,
В мене про славу,
В тебе про весілля.
Муркочеш, коли я називаю котик,
Такий обережний дотик,
Немов хмаринка по тілі,
У пісочку животик...
Я до тепер не вірю,
Що був цей поїзд в неділю,
Дурак...Думав назавжди,
Твої губки з ваніллю,
́З морозивом ванільним,
І яким не був я сильним,
Скільки не ховався,
Від права бути вільним -
Вони все знають...
Мовчиш...очки засинають,
А як же ніжки?
А ніжки - почекають,
Можна тільки трішки,
Трішки дозволяють...
Я такий радий, що тебе зустрів,
На березі найчорнішого з морів,
І зараз таке відчуття,
Що щось забув, а так хотів,
Напевно, знайти тебе знову,
В купе сусіднього вагону,
На холодних сходах
Рідного перону...
Жаль, що ти не тут...
Жаль, ти не бачиш те що я...
Поділити б знову все на два,
Ліжко, пляж,
Думки, слова...
Покривало, пахлава...
Моя солодка,
Зараз переглядаю фотки -
Яке тихе було море,
Нотки... Нотки..
Пам'ятаєш, як падали зорі,
Під легенький бриз моря,
Ти точно загадала те, що і я,
Просто не говориш...
Де б не сховались,
Наші номера не завалялись,
Дякую тобі
За хвилини щастя,
Що б не сталось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426783
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Зірвемо одяг,
ти з мене, я з тебе,
Сядемо на потяг,
На той, що до неба.
Ти розмалюєш мені спину,
Я покусаю все твоє тіло,
Ніби все так і бути повинно,
І все доволі зрозуміло.
Забудемо наші війни,
суперечки, чвари,
Те, що ти така безнадійна,
А я такий нездара,
І так повільно,
Немов божевільна,
Заграє невидима гітара.
Якщо ніч не знайде фраз,
І дощ забуде ритми,
Я складу для тебе джаз,
Поцілунків ноти, обіймів рими.
Якщо зранку холодом потягне,
І вітер тебе роздягне,
Я зігрію, зупиню час,
Допоки живуть ці ноти - живе наш джаз.
Заснемо тихо,
Ти авжеж, а я напевно,
моє солодке лихо,
Ти моя потреба.
Поцілунком розбудиш,
Я зроблю міцного чаю,
Ніби ти таки забудеш,
Ніби я все не знаю.
Зітремо дні
соленою водою,
Ми винуваті одні,
Кохана - двоє,
І одна з пісень,
Впише ще один день,
В календар з весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385470
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012