Наркотиком був, так наркотиком і залишився.
Лиш гіркіший щоразу та і кайф я тепер не ловлю.
Дозами ейфорії щоночі раніше снився,
Ну а зараз торкАєш лише єдину струну.
Та й вона вже надірвана, хоча, можна сказать,не болюча.
Просто спогад, що не зможе по вік відбреніть.
Але часом буває, що пам’ять стає колюча
І в душі щось завмре на маленьку схвильовану мить.
Та до цього звикаєш і здається, що так воно й треба
(Просто плата за рими, що складаються тихо вночі).
Має кожен поет своє власне єдине небо
І єдину людину - наркотик без кайфу в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594262
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 12.11.2015
Колись давно осінніми стежками
Ми в школу йшли. І нам було тоді
Сімнадцять років. Сонцю, що над нами
Сімнадцять років - небу і землі.
Нам так хотілось жити і любити,
Пожовкле листя падало до ніг.
Ми відкривали разом таємниці,
Що світ тільки для нас обох беріг.
Ми були вільні, ми були щасливі,
Ми ще не знали тягаря буття.
Ми відчували в собі стільки сили,
Закохані безтямно у життя.
Колись не стане листя під ногами,
Пройдуть роки… Але буде й тоді
Сімнадцять років сонцю, що над нами,
Сімнадцять років - небу і землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467041
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.09.2015
Хвилина за північ…
Ти вже не рахуєш дати…
Він просто прийшов… бо давно вже хотів прийти…
...і раптом спинились знайомі всі циферблати.
...і раптом згоріли
без винятку всі світи.
І ти вже – не ти…
Бо у тебе імен – безмежно!
Де смуток й бажання станцюють якийсь вертеп.
А півні співатимуть вранці… і так бентежно…
Ти також із них,
героїня чужих вендет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607734
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Мене наздогнало минулеє раптом
(З-за рогу влетіло цукерковим фа́нтом).
І пахло ванільно, аж солодко в роті,
Забрати мої обіцяло турботи.
Насипало жмені цукерок повненькі
Й усе примовляло: "Частуйся, рідненька!"
Відмовити важко. Беру, розгортаю
І… довго в обгортці цукерку шукаю:
В одних камінці, в інших просто повітря…
Так боляче стало від того, повірте…
Коли ж озирнулась – то геть заніміла:
Бо фантики-люди праворуч і зліва,
Вгорі, піді мною, говорять привітно,
А ще компліменти дарують, мов квіти.
Їм легко живеться, бо душі порожні,
І з тебе твою намагається кожний
То випить, то висмикнуть шпарко за нитку,
Щоб байдуже стало, немов напідпитку…
Я вдам, що з минулим таким не знайома
І грюкну дверима. Відчувши утому,
Ввімкну телевізор. О дивнеє диво!
Людина із фантика мовить красиво…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604676
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Така була любов,
Яку оспівують поети.
У тих римованих сонетах,
В рядках яких скипає кров.
Така була любов,
Коли лиш очі-в-очі,
Губи горять, сказати хочуть...
Але не треба тут розмов.
Така була любов,
Що крила виростали,
І ми б птахами стали,
Сягаючи висот будов.
Така була любов...
На три зупинки.
Ти так і не наважився на вчинки,
Не обертаючись, пішов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576847
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Синій колір—колір смутку і далекої дороги,
ліхтарів, сумних, як птиці, сплячих вервечкою авто,
вигнання в холодний простір, за ворота, за пороги,
де в примарнім позачассі нема вчора, нема завтра.
Колір довгого падіння по нічній горизонталі
у просту прозору правду і відходу неминучість,
де повітряна бруківка—мов чекання на вокзалі—
в напівсні спостерігаєш й не береш ні в чому участь.
Синій колір—колір куртки із відсутнім капюшоном,
непомітного відриву і польоту без коріння,
і розгубленості колір, коли йдеш, облита дзвоном,
вранці виключена з школи за нездібність і невміння...
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557292
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
...На травах бринять струнно
світань золоті роси...
...А Небо - таке юне!
А трави - іще босі...
...в отавах,де спить Літо,
загублені ним заБАвки:
бджолині міста - з квітів,
червоні плащі - маків...
...І чує крізь сон Літо,
як в Небі росте - Сонях...
В церКОвцях суцвіть світло
джмелята у дзвін дзвонять...
...про день,що зросте квіткою...
...про Світ,де війна - спомин...
...про душі усіх вбитих,
яким не прийти - з ВОєн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500968
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 17.07.2014
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Як ти живеш із ним,
Моя
Нерозділена радість,
Він любить тебе
Хоча б в половину
Мого?
Обіймає тебе,
Говорить з тобою
Про старість,
Укриває тебе
Уночі,
Цілує тебе в
Чоло?
Чи він справді
З тих вже
Дорослих
Чоловіків,
З яким тобі
Впевненно,
Крихітко,
З яким тобі
Терпко?
Ти міняєш
Йому бинти
Після його
Прагматичних
Боїв,
Відмолюєш всі
Гріхи,
Навідуючись
До церкви.
Це, дивно,
По правді так,
Жити минулим,
Шукати його
На дні,
Обриваючи
Час,
Наливати по
Вінця
Тиші,
Боятись повернення
Як солдати
На передовій,
І кохати,
Як тільки кохають
Колишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483100
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Самотньо так...
Неначе сироті
І їжа, ніби,
з присмаком полину
Не ті на небі зорі...
Ні, не ті.
І я, немов, не я.
Наполовину
Без Тебе день
втрачає кольори
І чорно - білим
видаєтся небо
І свічка гасне...
Свічка не горить
І холодно...
Так холодно без Тебе
Не бачу змісту
Цілі та мети
Скарбів земних
повір, мені не треба!
Куди іти?..
Скажи, навіщо йти
без Тебе поруч?
Як, скажи, без Тебе?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475997
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
Абсолютно спокійна. Від страху не лізу на стіни,
Не стрибаю з четвертого поверху свого трагізму.
Навіть дивно закохана в свої вже звичні руїни.
І не б'юся в істериках з смаком твого фаталізму.
Я не брешу, що все ж відпустила твоя нереальність,
Не пірнаю в минуле, не дряпаю більш підвіконня.
Та й відверто якщо, ти - моя небанальна банальність.
Навіть рада тепер, що для тебе одвічно стороння.
Це давно не самотність. Це просто тотальна залежність.
Всі минулі роки я викашлюю в кожну застуду.
Ти вмістився в мою персональну пекельну безмежність.
Абсолютно спокійна. Колись я тебе (не) забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448897
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Колись я проклинатиму цей день…
Зустрів мене на мокрому вокзалі,
Уник майстерно слізних одкровень,
Тамуючи цілунками печалі.
Валіза й кошик мокли під дощем,
Торт взагалі лишився у вагоні…
Ми цілувались під твоїм плащем –
Самі на спорожнілому пероні.
Не розмикали рук ми ні на мить:
Ані в таксі, ні в ліфті, навіть в душі;
Коли бажання пристрасно бринить,
Закохані до поглядів байдужі.
Вечеря в номер… Стиглих полуниць
Солодкий сік на незасмаглій шкірі…
І, лежачи на ліжку горілиць,
Вживати намагалися «Дайкірі»…
Ніч промайнула подихом одним –
І знов перон. Лишилось півгодини…
Мені на південь, на півострів Крим,
Тобі – в село, до вірної дружини.
Ти не зі мною вже, думками там,
Вигадуєш брехню правдоподібну,
Важливіший тепер синенький штамп
За почуття… Так боляче й огидно!
Ти поспішаєш. До купе забіг,
Валізу кинув. Куций поцілунок
Холодних вуст. «Дзвонитиму тобі,
Та не щодня», – сумнівний подарунок…
І знову дощ… Хай змиє всі сліди
Злочинних вчинків! Ні, йому несила…
Картатимусь віднині й назавжди:
Заради чого забруднила крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435599
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Життя - це ринг, це біль і кров,
Порізи наживо - це рана.
Коли ти падаєш все знов, і знов,
Коли по той ти бій екрану.
Життя - коли цвіте усе,
І коли вітер все змітає.
Коли на столик подають глясе,
І коли в кишені нічого немає.
Життя - коли руку тримаєш любові,
Або коли йдеш всьому наперекір.
Коли байдужі часи просторові,
І коли нападає хижий звір.
Схрестити руки, чи жити в надії,
Не маючи, можливо, прав.
Життя - воно палає, або лиш тліє,
Але ти вижив, і аж ніяк не програв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424952
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 17.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2013
Знову серце сміється тріолями.
Чи сумними, чи, може, веселими.
Я життя відміряю стодолями,
І містами, і, навіть, селами.
Переплуталось все, змішалося.
Я тепер не все розумію.
І забулося те, що зналося.
Що не вміла - тепер умію.
Мені місяць засліплює очі.
Ну, а сонце - так, ледве сяє.
Наче кішка, гуляю щоночі.
Ну, а вдень в сновидіннях блукаю.
Чом так сталось, ніхто не розкаже:
Хтось не знає, а хтось не хоче.
Лише дивне чуття підкаже,
Чому сяють незвично очі.
Або кара, або подарунок -
Неважливо, але приємно
Відчувати надії цілунок
Й малювати його натхненно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420385
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 28.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013
Привіт. Я прийшов до тебе.
Я – чорний кіт.
Привіт.
Я знаю, біль твого серця не мине,
Але я – кіт.
Привіт.
Ти знаєш, я довго йшов до тебе.
Бо я – кіт.
Я не маю крил, та маю добру душу.
Ти не дивися, що
Я – чорний кіт.
Привіт.
До тебе приєднатись мушу.
Не прожени мене.
Я ж кіт.
З тобою в горі й радості
Жити тепер буду.
Всі біди віджену
І біль твій присплю.
Я – чорний кіт.
Привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412090
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Заткнись! Набридло.. можеш помовчати??!
Від твоїх криків в мене рветься грань
Хіба так важко ввічливо сказати??
Чи треба сліпо навалитись в хлам?
Мені набридли всі оці розмови,
Від тебе ,слідом, ниє голова
Я до таких стосунків не готова!
Й між нами крапку втесую сама.
Знімай кайдани і вали до пекла,
З твоїм минулим ,там тебе приймуть.
І рушниками вишиють дороги
І хліб із сіллю видадуть у путь.
А я прийду за тебе вболівати,
Розставлю ,чемно, всі крапки над «і».
Для тебе, вибач, нічого додати
«Прощай, тварюка»прокричу тобі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411872
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Судьбы голодные собаки
уже на твой напали след...
и обмануть их шансов нет;
глаза их светятся во мраке,
и спину жжет зловещий свет.
Беги, мечта моя, быстрее
сквозь стену ветра и пурги!
И пусть становятся враги
в бессильной ярости хитрее,-
перехитри их, убеги!
Беги, беги, мечта моя!
Петляй, кружи, сбивай со следа;
я верую в твою победу,-
я это ты, ты это я,-
мчись смертоносною торпедой!
Беги, беги, моя мечта!
Хоть силы быстро иссякают,
и лай все ближе: догоняют...
Вперед! Попытка их пуста:
надежду злоба не поймает.
Беги, мечта моя, и мчи!
Ведь силы и они теряют;
нам ночь поможет, нас скрывая,-
пусть, задыхаясь, палачи
тебе вслед наугад стреляют.
Беги, беги под страхом смерти -
от ошалелого зверья,
от тучи черной воронья,
от лжи коварной круговерти,-
беги! Беги, мечта моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411881
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Мені довелось поміняти життя,
Віддати кредитне терпіння…
Я довго чекав, що ти будеш моя,
А ти залишилася вільна…
Я відпускаю тебе і прощу
Себе за таку легковажність…
В мені не зісталось зовсім вогню,
Що раніше здавався нам справжнім…
Мені починати нових ідей,
Скромніших, тепліших обіймів…
Я довго був межи твоїх гостей,
Я втомився бути надійним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400220
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
..так мало слов, так мало слёз,
комок, застрявший "на пути",
задам единственный вопрос:
"зачем?.."
позволил ей уйти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55111
дата надходження 18.01.2008
дата закладки 02.02.2013
Залізні, думаєш, нерви?
Чи може сталеві груди?
Втомився бути відвертим,
Коли всі нещирі люди...
Графітні думаєш стержні
Утримують чесний погляд?
Руйнуться подумки вежі
Довіри до того, хто поряд...
З вольфраму думаєш щирість,
Титанове маю терпіння?
Я все таки мовчки виріс
Із вашого божевілля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397028
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Набридло відповідати
Загальноприйнятим нормам:
Посміхатися вчасно,
Промовчати стисло,
Собі протистояти,
Щоб не порушити форми,
Казати «усе класно»
Коли на душі кисло.
Насточортіло чекати,
Що підштовхне до дії.
Рухатись обережно,
Не заглядати в очі,
Не хочу долю благати
Не віднімати надії.
Можливостями обмежено
Заклею я мрії скочем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395538
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Я напишу тобі останній вірш,
Лимонним соком виллю в бите серце.
Остання крапля полинових сліз...
І мулом постелю душі озерце.
Останнім словом буде не "люблю",
Ти знаєш, це щось більше, ніж здається.
Бо я тебе, не маючи, гублю,
А доля з нас в істериці сміється.
Я напишу останню тут строфу,
Рука, здригаючись, не вірячи, напише...
Схиляю, засмутившись, голову.
Бо вірш останній, а любов ще дише...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391664
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
подавленное солнцестояние
с трудом но пробивает толщину
комнатного окна
и всё равно как-то обжигающе темно
и всё равно
хотя я еще продолжаю испытывать голод
и себя
подавляя жгучую истощающую потребность
в словах
стараюсь гасить ее стихами
потребляя внутривенно
иногда внутриутробно
иногда они застревают
и жгут
словно каждая буква впечатана клеймом
изнутри
но в последнее время в моих глазах
не отражаются чужие
слова
наверно это слова-вампиры
или вампиры это люди которые их произносят
или я?
возможно это я
всего лишь утратил способность видеть
изображения всех обнажающих себя
образов
и отражать их
как раньше
раньше твои стихи были трудновыводимыми
а образы глубоковводными
потому что пока я тебя читал они погружались
в меня
и я захлёбывался
сначала ими
когда же образы достигали дна сознания –
я был уже полностью тобой
|растворен|
сейчас в словах слишком много веры
а в тебе присутствует однобогость
будто ты пытаешься уничтожить те
внутренние противоречи
которые с рождения плыли с тобой
и против всех
в твоих снах
помогая не понимать этот мир
еще теплых зомби
и понимать свой личный
такой холодный
такой неправильный
чуждый нормальному представителю
тлеющего человечества
но родной
только
тебе
когда-то ты отрицала существование
людей
но признавала наше с тобой
и потому верила в бессмертие
|слов о|
любви
теперь ты уже не веришь в жизнь
после смерти
не смотря на длительный трип туда
|и обратно|
и даже не смотря на приобретенную способность
предчувствовать смерть
чувств
я начал видеть кошмары
которых так хотел
в надежде что когда-нибудь стану их элементом
чтобы в период твоих бесконечных
бессонниц
являться тебе регулярно
взамен я перестал видеть слова
как и отражать их
твои произнесенные молчанием слова
без которых раньше
мне так не хватало воздуха
без которых я испытывал одиночество
и голод
ненаписанных стихов
без которых
в мои окна совершенно не поступал свет
твоих
ламповых
солнц
без которых во мне больше не стало смысла
и тепла твоих образов
это я
больше не отражаюсь
|в них|
*фоновая композиция – Aythis «New Earth»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390856
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Я без тебя, наверное, могу
Прожить всю жизнь и быть счастливой ныне.
И пусть в душе твой образ берегу,
Не знаю, как терзаться по мужчине.
Когда ты признаёшься мне в любви,
Захлёстывает нас волна желанья.
Любовью только это не зови –
Инстинкты! Страсть послужит оправданьем
Моим словам, настолько нежным, что
Ты забываешь обо всём на свете,
Ко мне летишь в расстёгнутом пальто,
Без шапки, несмотря на снег и ветер.
Я не люблю, наверное, тебя.
Играю в чувства, задавая смело
Ряд испытаний новых, но, любя,
Всё исполняешь. Нет любви предела!
Нет, не люблю. Конечно, не люблю!
Скучаю просто, если врозь мы долго.
И потому по сто раз в день звоню,
Пока твоя не просигналит «Волга».
Мы расстаёмся, слёзы на глазах
Твоих блестят. Смеюсь. Я хохотушка!
Нет, не люблю! Неважно, что в слезах
Утонет ночью вновь моя подушка.
Хороший мой, достоин ты любви!
Кто, как не ты? Красивый, умный, смелый!
Прости и больше замуж не зови.
Пойми, что не к лицу мне этот белый!
Ведь красный с чёрным – вот мои цвета,
Как у Стендаля или в глупой песне.
В них страсть и грех смешались неспроста,
Любовь и смерть, огонь и боль – всё вместе.
Такой жены, как я, жаль и врагу.
Часы наш срок отстукивают мерно…
Я без тебя, конечно же, смогу!
И буду счастлива с другим. Наверно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390811
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Мы с тобою стоим у расстрельной стены,
Так устроена жизнь – не сегодня, так завтра.
Не для нас «не сейчас!» страусиная мантра,
В сердце смотрят стволы, и курки взведены.
Здесь не будет промашки – здесь снайпер стоит.
Кончен суд, не спасут адвокатовы речи.
Но пока черной точкою пуля летит
Полетаем и мы, не спеша с ней на встречу.
Только как не крути, выбирая пути,
Свистнет пуля, заставит вернуться обратно.
У стены, где за спинами бурые пятна,
Вспыхнут красные пятна на нашей груди.
Мы стоим у стены. Только смотрим – вперед,
Выше пуль и стволов, выше солнца и неба,
Вдаль, где, может быть, наш завершится полет,
В даль, в которой никто никогда еще не был.
28 апреля 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385626
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012