Цінуйте ту, що любить вас,
Ту, що коханням зігріває.
В осінню ніч, в зимовий час,
Вона вас любить і чекає.
Віддайте їй своє тепло,
Загляньте в очі волошкові.
Підставте вірності крило,
В них стільки ніжності й любові.
Десь снігопад кружляє вальс,
Із заметіллю разом в парі.
Вона ж завжди чекає вас,
У снах так часто вами марить.
Цінуйте ту, що любить вас,
Ту, що коханням зігріває.
В осінню ніч, в зимовий час,
Вона вас любить і чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820083
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 05.01.2019
Зимова тиша, сонний ліс і я.
Сосновим стовбуром торкаюся століття…
Якась пташина трусить з верховіття
Вчорашній сніг, мов з неба добрий знак.
Живі, не мертві – просто зимно сплять,
По стовбурах до крон біжить живиця.
Тулюсь щокою, чую - їм не спиться,
Про мене сосни нишком гомонять:
«Оце дівча до нас вже вкотре йде,
Людською ніжністю поділиться із нами.
Душі теплом, сердечними думками...
Додаймо ж сил їй жить серед людей!»
Так ось звідкіль і сила, і краса
Душі моєї ?! Ось в чім таємниця?
Так це не просто сніг трясла синиця ?
Наснагу й силу в тілі воскреса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708832
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Просто долоня з сіткою ліній
Дотик блаженний а спогад червоним озветься
Тіло благає, все рівно що ти лихий
Я в тобі ніжність, а інше минеться
Вени крізь шкіру просвічує спрага
Вилити совість, нам краще смакує віскі
Сиплеться цеглою із тріском наше завтра
Ти в мені правда, і топляться глузду вишки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635596
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
ти ховаєш себе за тоною мокрих складів і болю
замотуєш підсвідомість свою в клубок на вузли
ти всі свої безглузді вчинки спихаєш просто на долю
а потім так безнадійно намагаєшся від неї втекти
римуєш все те що відчуваєш на дотик душею
розрідженою кровю замість пера гострені голки
і всі ось ці думки закінчуються словом «самотньою»
а на зап’ястях стискають підпухлі ланцюгом жилки
ти сумуєш за кимось кого стирає кінцівками дощ
і кілометри почутів так вливаються в завтра
і все тобою сказане на дні стоптаних підошв
все немає значення і навіть недочитана мантра
лиш тонна спогадів лоскочуть лімфатичні вузли
і сни що й подосі сняться тими темними ночами
в них він ти і всі думки «а ми могли»!
але все це ніщо ,
нічого нема лиш пустота що живе між цими рядками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355635
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 28.12.2015
(о трагедии 26 декабря 2004)
Утро шепчется с тёплой ленивой волной,
время тихо по небу плывёт облаками -
этот берег не знает картины иной,
ведь земля эта раем зовётся веками.
Шелестит, по песку кувыркаясь, вода
в этой вечной прибрежной игре-круговерти,
но известно лишь птицам, какая беда
мчится к этой земле вместе с ангелом смерти.
Не спешит просыпаться разнеженный люд,
в светлый праздничный день, да еще — воскресенье,
полусонную песню мурлычет уют,
разомлевшие души не мнят про спасенье.
Как всегда, приоткрыта балконная дверь,
окна дружеским взглядом играют с волнами...
Но вдруг вздыбилась тьма, как мифический зверь,
и на берег накинулась пастью цунами.
Как чудовищный тигр, зарычал океан,
закипела вода вместе с черною жижей,
перемешана с криком и кровью из ран —
и мелькали в ней — чёрный, и белый, и рыжий.
Разлетались на щепки дома и мосты,
как игрушки, потоком вращались машины,
и бессильными были стальные винты,
и, как малые дети, кричали мужчины...
Только миг — и уже нет возврата назад -
им теперь никогда не увидеть рассвета...
То была преисподняя — ужас и ад,
и тогда всем открылось лицо Конца Света.
Сразу тысячи жизней в мгновенье одно
с их надеждами, верою и именами
поглотила, как монстр, и умчалась на дно
в свое черное логово смерти - цунами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631681
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
***
Якби ти знав, яке то відчуття —
гуляти разом в листопаді містом,
вслухатися в зітхання падолисту,
який навік прощається з життям.
Якби ти знав, як вдячна я тобі
за день вчорашній, за осінній вечір...
Адже, коханий, я шукаю втечі
від себе (чи від сірості юрби?).
Якби ти знав, ким є для мене ти?!
Ти мій останній прихисток і доля.
Й коли мене розіпнуть і доколють —
слова ж бо не гвіздки і не хрести! —
єдиний в мене віритимеш ти.
листопад 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620177
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 25.12.2015
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 08.12.2015
* * *
Злелечіла виріями даль.
На шляхах розгублено підкови.
Примороззю вишита печаль
Калиново й трохи бузиново.
Голий пагорб, де старий вітряк
Вижорновує усе, що не попросиш.
Де щоночі виє вовкулак
І блукають тіні сивокосі.
Соняхів обвуглені сонця,
Нагота обтрушеного саду...
І не віриться, що саме осінь ця
Щедро так вродила біль і зраду.
Золото спотворене у тлін –
Десь на небесах готують саван.
Самотиння полиновий сплін –
Недопита, вихолола кава.
За ніким не мовлені слова
В грудях каяттям щемить провина.
Заметіллю бавиться зима,
В діжах зріють вина, вина, вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625153
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 08.12.2015
Буде раз коли я не прокинусь,
І тоді серед вуличних ламп,
Ти читатимеш вірші по стінах,
Перед смертю які я писав.
Буде видно та зрозуміло,
По кривих на цеглі рядках,
Що наважився стати я вільним,
Лиш з червоним вином у руках.
Я чекав від тебе хоч слова,
Напиши, казав, напиши,
Відтиск губ залиш на ньому,
На листі твоїм, на листі...
Дуже довго тобою я дихав,
Через тебе бачив цей світ,
Та тепер я нарешті не схибив,
Зрозумівши що ти, лише міф..
Не існує, та не існувало,
На землі тебе не було,
Ти лише в моїх мріях дивних,
Та думках живеш вже давно.
Буде раз коли я не прокинусь,
І тоді серед вуличних ламп,
Люди повз пропливатимуть, тихо,
Помічаючи цеглу в віршах.
Хтось назве мене словом грубим,
Будуть ті, хто весь час поспіша,
Та один, буде два, може більше,
Ті чий подих, відчує стіна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626731
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Я вичавлю із себе вірш,
Хоч день за днем сиджу у хаті.
Кому потрібний він? Й тим більш, -
Думки у хаті - не багаті.
Я напишу якісь уривки, -
Змішаю добре всі слова.
І не поставивши п’ятірки,-
Болітиме від нього голова.
Життя у біль перетворилось,
В буття чи просто існування.
Проблема в грошах. Всі втомились.
Чомусь не в радість віршування.
© (Анна Діденко. - 2015 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611936
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Война - обычное дело, теперь
Счёты-черепа истории щёлкают,
Каждое утро сводки потерь
На фоне будничной министерской планёрки.
Страна контрастов таки Украина,
Где-то война, где-то полный покой,
В военкомате сидит скотина,
Пишет повестки мясистой рукой
Тем, у кого нет пол-тонны грина.
Чёрт побери этих жирных пингвинов,
Им тоже плевать на белых акул,
Пока не сожрут их родного сына,
Сами будут жрать до паралича скул
Грустную и молчаливую рыбу.
Мозг не проймёт, потому что нету,
Сердце не тронет, потому что нет,
Хочешь чего - так гони монету,
Нет ничего дороже монет.
Только их звон почему-то, тихий,
Страшный, кровавый какой-то звон,
Громче любой новостной шумихи
Тоже проплаченной партией войн.
Войны похожи, и эта тоже
Пышно цветёт на кровавых деньгах,
Я б заплатил, чтобы дать по рожам
Глупым пингвинам в умных очках.
07.07.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592144
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.10.2015
Під кронами темно…
Під кронами – знову осінь…
І, власне, я тут опиняюсь з отих причин,
Які невідомі ні вітру, ні хмарам… досить
Збивати горіхи…
(хай падають з диких ліщин!)
Шукати стежок…
Бо могутня і сильна клешня
Мене зупиняє… в свої повертає міста…
Смереки сміються скептично – ти нетутешня!
Твій шанс залишитись
у зграї – єдиний зі ста.
Я знаю… та знову
Фарбую в червоне коси…
(у неї відтінків – безліч! безмежно - облич…)
Зливаюся з нею… впускаю у себе осінь,
Лишаючи їй тільки дим
від своїх попелищ…
Де серце вібрує
Десь пОміж зірками й трансом…
Налий мені, Осене! чаша моя – пуста…
...і я залишаюсь, сп”яніла єдиним шансом…
Бо гори – палають!
і тільки за ними – міста………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611469
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
О! Поділля моє! милий раю!
Нерозривний і вічний звязок!..
Як сьогодні, тебе пам"ятаю -
Маки, мальви, барвінок, бузок!..
Кожна гребля - красується в вербах!
А які у нас сонячні дні!..
Пам"ятаю - квітучими веснами,
Тут звучали найкращі пісні!
Кожна хата, мов біла хмарина,
А довкола - квітучі сади!..
І приводить життєва стежина
Через вічність - нас саме сюди!
Де життя починалось спочатку...
Перші кроки, і перша любов!
Перейду я рокИ, наче кладку,
Щоб із юністю стрітися знов!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603158
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 27.09.2015
Лягли жита у золоті покоси,
Останні маки тліють на межі...
Вже й павутиння заплелося в коси,
А ми з тобою стали, мов чужі...
І це тоді, коли вже холод в небі!..
Коли душі так хочеться тепла!..
... Мені здавалось - я жила для тебе!..
Тепер здається - зовсім не жила...
... Як сонячно!... погожий день надвОрі,
Мов храм святий - у позолоті сад!..
І, як печально в цю осінню пору
Шукати стежку, що веде назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609707
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2015
Я - "фашист?",бо люблю рідну мову
І з дитинства співаю вкраїнських пісень?!
Я - "фашист", бо не зраджую слову
І з молитви до Бога починаю свій день ?!
Я - " фашист ", бо шаную родину
І батькам віддаю, що найнижчий поклін ?!
Я - "фашист", бо навчаю дитину
Дорожити людьми усіх рас і країн ?!
Я - "фашист", бо вмиваюся слізьми,
Коли гинуть у шахтах батьки і сини?!
Я - "фашист", бо відвідавши Південь
Розмовляю російською так як вони?!
Я - "фашист", бо усім співчуваю,
Хто до нині долає від Афгану свій страх?!
Я - "фашист",бо ще й досі ридаю,
Коли згадую " Курськ" - серця й совісті крах?!
Я - "фашист" лиш для тих, хто себе зневажає
І не вміє цінити ні своє, ні чуже.
Я - "фашист", лиш для тих ,хто в душі камінь має
І при першій нагоді ним вбиває мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537690
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 22.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2014
Мені снилось, моя Україна
Не палає війною і болем,
І що пісня її солов'їна
Не надломлена кров'ю і горем.
Мені снилось, не смертю платили
За любов до своєї країни,
Не купляли душі золотими,
В безневинні стріляючи спини.
І в тім сні грала воля по струнах,
І бездарною влада не була,
Не лежали герої у трунах,
Крику й сліз Батьківщина не чула.
І кордон не ділили, не рвали,
Наче серце гаряче у грудях,
І як боляче це ми не знали,
Не вбачаючи зради у людях,
Яких вчора братами ще звали,
Які вчора без зброї у гості...
Ворогами що станем не знали,
На святий посягнули наш простір.
Мені снилось, не було нічого,
Схід і Захід єдині навіки,
У двох мовах - ні зради, ні злого...
Та у досвіт відкрила повіки.
І палає моя Україна,
Її сльози весні не сховати,
Знову впасти без сил на коліна?
Та ми ж тільки почали вставати!
Хай не сон, не солодка омана,
Непростими ми йдемо шляхами,
Все це щоб Україна кохана
Доторкнулась до щастя руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495841
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2013
Я зробив тобі чаю
з любові й ненависті
знову бачу й читаю
смерті крила розмашисті
і востаннє не першому
кажу "вибач, розправимось"
не сміємся й не плачемо
просто тихо прощаємся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458542
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 25.11.2013
дякую вам за чисті узбіччя,
за бруд на дорогах, за збитих собак.
можливо то вірш, а можливо притча...
та я бачу веселку, що пронизує дах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443143
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 03.09.2013
На білій скатертині диво - квіти,
Ромашки, маки і волошки сині.
Такі чудові, теплі, літні миті,
Живуть лише на нашій Україні.
Світанки тихі і бурхливі ріки,
Пшеничних хвиль яскраве перевесло.
Цей світ такий просторий і великий
І лиш у нас такі пахучі весни...
Барвінок, мальви, спориші зелені,
Криничний журавель, що біля хати.
Ще повертаються у сни до мене
І колискові, що співала мати.
Шовкові трави в берегах де роси,
Розсипали блискучі намистини.
Верба вплітає прохолоду в коси
І линуть з саду співи солов'їні...
Черешні стиглі, грона винограду,
Солодкий запах цвіту матіоли.
Я смакувала і вдихала радо,
Ніч намалює оксамитом зорі.
Пухкі хмарини в небі наче вата
І захід сонця вмитий карамелью.
Руками світ готова я обняти,
Лишитися назавжди з ним ріднею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432708
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 30.06.2013
(А)лея наших ніжних почуттів
(Б)арвистим килимом встелилася із квітів:
(В)олошки, лілії.., там навіть мак розцвів,
(Г)воздики і троянди в оксамиті…
(Д)ухмяні трави так хвилюють і п’янять,
(Е)кстазом розливаються по тілу…
(Є) там найтонший, найніжніший аромат -
(Ж)асмин пахучий випромінює несміло
(З)бираємо по краплі цей нектар,
(И,І) ніжимось в його солодких чарах,
(І)скриться щастя, як безцінний дар,
(Ї)ство коханням сповнюється в хмарах…
(Й) любов пронизує все тіло й душу теж,
(К)віткові пахощі окутують казково,
(Л)еліють радістю, якій немає меж,
(М)иттєво зачаровують, бузково…
(Н)авколо чутно звуки чарівні -
(О)рфей немов спустився - нас чарує.
(П)ірнаємо, як в море в ці пісні,
(Р)омантика …!А пристрасть аж вирує!
(С)трумок дзвінкий на флейті виграє,
(Т)ріпоче крапелька-росинка на стеблині,
(У) небі сонечко з хмаринок воду п’є,
(Ф)іалково всміхнувшись гарній днині.
(Х)вилюють погляд барви не земні,
(Ц)вітінь квіткової палітри візерунки,
(Ч)имраз виблискуючи в ранішній росі,
(Ш)овкову ніжність нам дарують поцілунки.
(Щ)ораз під вечір зорі, мов кришаль,
(Ю)пітер щедрим жестом розсипає…
(Я)сніє місяць, наче срібна пектораль…,
(Ь,Й) на щастя і любов благословляє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415046
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 18.06.2013
Місто бродить в душі
І лишає бетонні укріплення
Від навали думок і візитів натхнення вночі.
Протидіяти? Ні?
Це хто як потребує освітлення
Для душевних світів. Творчість просить: «Лише не мовчи».
А вона за фоно
І вона – Лорелея у музиці.
Зачаровує всіх, хто почув ворожіння у нотах.
Кожна клавіша – схлип
І водночас надія. А вулиці
Аж заслухались. Стихли. Бо це ж не симфонія в кроках.
Це бурхливий потік
Із піднесень, падінь. Лиш блуканнями
Ми знайдемо мету і почнемо по нотах іти.
Десь фальшиво візьмем,
Десь порветься струна від напруження,
Але варто іти, бо без втрат не побачиш мети.
Ніч 19-20.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413712
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 11.05.2013
На музыку группы Сплин "Романс".
И лампа не горит,
И в сердце свет погас.
Уходишь ты. Мы видимся с тобой
В последний раз.
Прощаясь навсегда,
Не обещай мне встреч.
Иди! Двери распахнуты. Не обнимай
Поникших плеч.
Из сердца один путь -
На лезвии ножа.
Иди! И голос мой затих,
Предательски дрожа.
Прикосновенье рук
Ввергает душу в ад.
И жизни музыка звучит -
Минорный лад.
Как лгали те глаза
И руки теплотой.
А в голове еще ненужные слова...
Дышу тобой.
Холодные ветра,
А в сердце кровь кипит.
"Прощай!.. Нет, прошу не уезжай!"
Оно кричит!
Романс для нас двоих
Допет. Прощай тогда!
Я знал, что ты и я -
Не навсегда. Не навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371188
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 29.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2013
Точить камінь вода,
Небезпечно, що сил.
Не рятує броня,
Запліснявівших брил.
Почорнілого дня
Не відпустить капкан,
Лиш воронячий крик
У небесних крапках.
Кожен болісно звик
До чужої землі,
До змертвілих дерев
У липучій золі…
До кісток обдере
Металевий іон,
Життєрадісні дні
У вогні забобон…
Точить камінь вода
У болотах в’язких.
Мегавати тепла
Все порвали в дрізки.
Рознесла, розпекла,
Хаотичність людей,
Монотонна юрба
Із розбитих ідей.
Полонила журба
Світ забутих квартир.
До цих пір не вгає
Тріску пущений вир…
Це планета встає,
Бо втомилась від зла,
Від безглуздих створінь,
Що сама й нажила…
Точить камінь вода…
Так завжди у житті.
За бідою – мольба
І душа в каятті.
Закінчилась гульба,
Серед атомних днів,
Попередження всім
Вмить вдихнули сумні.
Це жахливо, а в тім:
«Чорна биль» відійшла.
Оживає земля
І весна вже прийшла…
Та вороння кружля,
Пам’ять мучить до сліз.
Од відлуння років
Стогне спалений ліс…
21:07, 1.10.2009 рік.
Зображення взято з http://radiobuk.cv.ua
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421072
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Коли я впаду...
мою кров вип'є рідна земля,
щоб виростити з неї траву,
для коня того,
хто стане на моє місце...
Юрій Горліс-Горський
Я не боюсь
Мій страх це їхня сила
Я не журюсь
Зі мною Бог і віра
Я не здригнусь
Не поверну спини
Не каюсь
Хай покаються вони
Я не холоп
Не стану на коліна
Я патріот
Мене ненавидить країна
Усе мине
Та слава не загине
Життя пройде
Душа до Бога злине
А зараз-в бій
За волю або смерть
За нарід свій
Я йду в останній герць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402447
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 26.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2013
Я пам’ятаю хату. Хату з тином.
І глечики полив’яні на ньому.
А в хаті пахне кропивою й кмином.
І промінь сонця на світанку золотому.
Такою уявляю Україну.
А за моїм вікном - одна синтетика.
І пахне вже не травами, а димом.
А потім скажуть: «Це така генетика»…
І Україною уже назвали все:
Готелі, ресторани, нічні клуби.
Хіба для нас країна – не святе?!
Вже на сакральне вищирили зуби!
Спинись… спинись, асфальтова епохо!
Століття криз, інфляцій та деструкції.
Де той патріотизм? Ну хоч би трохи?
І в магазинах імпортна продукція.
В нас забирають мову! Нашу мову!
Та, що в свідомості давно вкорінена…
Та ж те російське – іноземне слово
Вбиває наше, наше, що знецінено!
Багато слів і жодного прогресу.
Ох, скільки їх даремно вже промовлено!
Держава у постійному процесі –
Так кажуть ті, що нами були обрані.
Та як ми сміємо співати: «Ще не вмерла…»,
Коли вбиваємо країну власноруч,
Коли її неоціненні перла
Обмінюєм на закордонний бруд.
© Віталія Костюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418795
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Хто завжди знав і вірив в свою силу?
Хто був колись сміливий, щастя знав?
Хто залишився вірним лиш одній, красивій?
- Той тут стояв, на тебе він чекав.
Ти ж не прийшла- і марні сподівання.
Ти не з'явилася і він спалив своє кохання.
І залишилося в душі одне лише бажання-
поцілувать твоє обличчя на прощання.
Чи просто в трубку крикнути "Побачу!"
А подумки: "Знайду тебе й пробачу."
Хто бачив лід, вогонь і джерело натхнення?
Хто босим геть усі дороги перейшов?
Хто не лякався ні життя ні смерті?
- Той долю свою саме тут знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387898
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
На полі зраджених надій
Крові і жаху,
Де смерть справляла свій завій
Бенкетом праху,
Схрестилися віків мечі,
Жива ідея-
Палало вогнище вночі-
Дух Прометея.
Дарунок вічного вогню
Він дав людині,
Себе підставив під борню,
Зевса гордині.
Прикутий до вершин гори,
Орла довбанню,
Тримав ідею до пори,
Свого страждання.
Минули роки мук і зла,
Горіла рана,
Поки Геракл убив орла,
Звільнив Титана.
Ідея волі все жива
І слава вічна,
Надія завжди ожива,
Людині звична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386812
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Самотня ніч ворожить на зірках,
В душі бредуть печалі-пілігрими.
Волає тиша, мов полин, гірка.
Думки мої – не в такт, слова – не в риму…
До тебе не приходжу більше в снах,
Лиш спогади – невірні слуги часу,
Мені дозволять доторкнутись дна
Хмільного моря, де тонули разом.
У павутинні вічності бринить
Струна-крило загубленого раю,
Курличе час жалями сивини,
А я скарби минулого шукаю
У небі мрій, де чарівна рука
Малює сни у місячнім соборі,
І де любов, безсмертна і п’янка,
У келих серця наливає зорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386186
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Мале зайчатко в перший раз
Пішло у перший клас.
Зайчиха – мама торт спекла,
Зробила з моркви квас.
З нагоди радісного дня
Зібралась вдома вся рідня.
Пиріг з капусти на столі,
І фрукти, і салат.
Сидять дорослі і малі –
Бабуся, дядько, брат.
Усі чекають школяра.
І ось нарешті, ось!
Сказала мати: «Вже пора,
Щоб свято почалось!»
«Чого ж навчали, розкажи»–
Дідусь зайча спитав.
А зайчик зошита розкрив:
«Я перший іспит склав!
Приніс п’ятірку я за день –
З читання і письма.»
«Та тут є 2 та 3 лишень.
П’ятірка де ж? Нема...»
«Учитель в школі, мудрий Крук,
Навчив нас рахувать.
І я дізнався з перших рук,
Що 2 та 3 – то п’ять!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384647
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 13.12.2012
Ви причинили музику дверима,
Манірно не дослухавши сонет.
Так біг за вами спраглими очима -
На півдорозі зупинив кларнет.
Яка потреба музику губити
Очима поїдаючи уста,
Котрі ніяк не можуть полюбити
Тих нот ,де оселилась висота?
Наставить ніч до скроні парабелум,
Заграйте вальса, Фредерік Шопен,
Хай темрява нам зорі щедро стелить,
І вправить небо в давній гобелен…
Ви причинили музику дверима,
Й хоч серед літа оселились зими,
Та лиш на мить, бо тепло від сюїти
Яку не кожен може зрозуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355860
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 13.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Чи можна Вас аж до кінця збагнути,
І розпізнати,наче горизонт?
Напевно,ні, бо Ви – химерний порт,
Куди й в негоду любо повернути
Чи ж можна Вас аж до кінця збагнути?
Напевно,ні,бо як тремтить сльоза,
Росою на опущених повіках,
Ви розчиняєтесь безмежністю навіки,
Й лукава радість Ваша – у мені
Ну як збагнути Вас,коли сумні
Акорди опуска на землю вечір –
Всміхаєтесь, здавалось, не до речі,
Й слова – такі дзвінкі і голосні –
Мелодії весни кладуть в мені.
Був цілим,але то лише на час,
Легенький дотик рук -
І розчиняюсь в Вас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383404
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Навіщо дається життя?
Щоб тихо піти в забуття?
А потім уже під хрестом
Довічно лежати пластом?
Та лише поезія здатна
Піднести мерця як дитя,
Писалась вона як приватна,
Посмерті летить в небуття!
29.12.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384389
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012