Почему ты отвернулась?
Уходи, раз нет любви,
Словно птица встрепенулась
И растаяла в ночи.
Тополя в лад закивают,
Пропуская и зовя,
Уходи, ведь так бывает,
Что прощаются, любя.
Я давал тебе поруку,
Только ты это забудь,
Отпущу твою я руку,
Уходи, а хочешь – будь.
Мне просторы все дороже,
Чем твоя пустая дрожь,
Я прощаюсь, мы же схожи –
Я, огонь и пьяный дождь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17821
дата надходження 10.08.2006
дата закладки 19.02.2013
Я щасливий , хоч й мінливий
Гроза за обрій утече
Твоя любов й усміх щасливий
Рідніше серце не знайде
Які ці дні стрімкі у часі
Такі ж як ми у далечінь
Тікаючи у нові хащі
Не забуваєм власну тінь
Щасливий я , бо ти зі мною
Ікони гаснуть і свіча
Не допустима норма болю
Вже випита давно до дна
Єдиний друг , одне кохання
Це все знаходжу лиш в тобі
І промінь кожного світання
Не наче квіти на весні
У двох щасливі і без ліку
Ті радощі , що для сердець
І не шукаю іншу втіху
Долі сплітаємо вінець
У ньому чудо зілля-трави
У ньому радість без журби
І всі ті не потрібні справи
Залишимо на завше ми
Душа душі веде мовляння
Про те кохання і про мить
Коли тілам нема мовчання
І пристрасті не зупинить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402371
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
… а ще пів світу дихало
Сто літ тому назад
Індустріальне жариво
Свій встановило лад
Сади змінили – фабрики
Пісні змінили – схеми
І ми , як сірі гаврики
… фінансові дилеми
… а ще пів світу дихає
Десь там , глибоко в серці
І свіжий всесвіт жевріє
Всі дні там на три чверті
У вальсі , чи у сальсі
Під регі , чи під фольк
Душа схрестила пальці
За справжність цих думок
… стежками асфальтовими
Щасливий дивлюсь в небо
Хмарками загадковими
Милуюсь не даремно
Бо світлі вони й справжні
Не те , що бруд асфальтовий
І чарівливо глянцеві
А не бридото матові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384597
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Їй вже не вперше
Розбито серце.
Гарячі сльози...
Та їх все менше.
Терпіть знущання?
Дурне кохання.
Пішла від нього
та лиш до рання...
Була всесильна,
Боялась вільно.
А потім знову
без сліз ревіла.
Стріляли в крила
Вона летіла...
Огнем палала,
та не згоріла.
Стоп-знак для болю,
зламали волю.
Кусала губи.
Нестримна доля...
Їй вже не вперше
розбито серце.
Вуста німіють...
Чому, бентежні? (23.04.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383509
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
На мою думку,однією з головних проблем сучасної України є те,що дуже багато політичних діячів і людей від яких залежить доля нашої держави зосереджені не на головних проблемах,а весь час розпилюють свою увагу на іноді безглузді дрібниці. Вони витрачають час,який можна було б спрямувати на вирішення нагальних проблем,на якісь свої особисті суперечки. Ці люди проводять години в запеклих боях за свої інтереси і зовсім як це не прикро не згадують про Україну. Іноді замислюєшся чому саме так? А відповідь лежить на поверхні і чекає на те щоб хтось звернув на неї увагу і скористався. Але,на жаль, ніхто й не намагається шукати. Адже, чому по-вашому в нашій країні навіть прості громадяни переймаються будь-чим, але недолею держави? Напевно, тому що, рівень соціального життя населення настільки низький, що людині просто ніколи думати про державу . На життєвому шляху сучасної людини виникає безліч проблем і всі вони змушують її щодня ставати перед іноді тяжким,але вимушеним вибором. А що вже казати про націю в цілому, якщо майже кожен громадянин України стоїть на роздоріжжі. А потім наші політики з усіх телеекранів і газет щосили журять українців за те, що ті полишають Україну і їдуть за кордон у пошуках кращої долі. Звісно їм матеріально забезпеченим важко зрозуміти бідолашних громадян, як кажуть: '' Ситий голодному-не товариш ''. Але ви ж – політики,цвіт нації, світлі голови України - неньки, де ж ваші хоча б якісь спроби підняти вашу матір з колін? Серце стискається, коли розумієш, що до цієї привілейованої верстви населення ніколи не достукаєшся. Прикро й те, що протягом багатьох років споконвічні проблеми України не вирішуються, а лише примножуються. Т.Г.Шевченко в своїх віршах закликав українців до боротьби за незалежність і свободу України, отримавши цю незалежність, яку наші прадіди і діди виборювали ціною неймовірних зусиль, ми руйнуємо вже вільну, але таку «не свою» країну. Адже як можна назвати своєю, коли вона залежить від сусідніх держав і не може самостійно від них існувати. Зараз наша держава схожа на маленьку дитину, яку покинули власні батьки і яка не може самостійно жити, їй потрібен хтось хто б піклувався про неї і став її янголом-охоронцем. Та де ж знайти таку людину щоб змогла покласти на вівтар пожертви своє життя і витратити його на виховання цієї дитини? На жаль, нікому не потрібні байстрюки. Звісно неприємно і якось самій образливо писати слово «байстрюк», та краще гірка правда ніж, солодка брехня! І сама собі думаєш невже так погано, що аж БАЙСТРЮК?! А воно дійсно так: трішки грубо,неотесано,з крихтою образи і гіркоти вмитої сльозами, але байстрюк. А потім сидиш і думаєш невже ж нічого не можна зробити? А що тут зробиш? Чим зарадиш? Та знаєте, коли хоча б половині всіх українців так боліло за рідну Батьківщину, то життя б покращало! Не все ж так гірко і сумно. Адже в нас є дуже багато талановитої молоді за якою наше майбутнє, в нас є одна з наймилозвучніших мов у світі, в нас така чудова земля з безкраїми лісами і синіми озерами, в нас є добрі і щирі люди-ми є найчудовіша нація в світі! Тому,любі українці, незважаймо, на все те, що віками стояло і стоїть у нас на шляху, на тих нездар політиків, що опустили нас на коліна. Треба пам’ятати головне: якщо ми будемо єдні – наша Україна буде квітнути, а з нею й ми, тому єднаймося і робімо все для нашої нації, для наших дітей, для нашої землі, бо ми, як ніхто заслужили на це щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229876
дата надходження 19.12.2010
дата закладки 09.12.2012
Не віриш? Не віриш... Не вір!
Не вір, що торкаються зір!
Не вір, що злітають до хмар!
Так легше й немає примар.
Не віриш! Не зламна яка!
Кричиш, що кохання нема,
А ти його знала хоч раз,
Так щоб без заборон і образ?!
По-справжньому любить тебе –
Не віриш, не любиш. Обманюй себе!
Й серце й надалі не відкривай йому –
Так цікавіше пробивати броню!
Дарунки, увага, щирі слова –
Для тебе ніщо. Все наче гра...
Повір... І з його почуттями не грай,
Бо і зневірі колись прийде край! 19.07.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375694
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 08.12.2012
Десь за обрієм падали зорі...
Там збувались чужі бажання...
В зорепад... у старій коморі...
Помирало Її кохання...
А Вона збайдужіло дивилась...
На Його передсмертні муки...
Хоч сльозами серце облилось...
Та бридливо забрала руки...
Снігопадом завіяло слізно...
Наодинці із мертвим коханням...
Враз отямилось серце... та пізно...
Криком стало Її мовчання...
Десь за обрієм падали зорі...
Там збулИсь вже... чужі бажання...
Юна відьма в старій коморі...
Без сльози... попрощалась з коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383384
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Ті очі твої, руки ніжні ці -
Від них на серці болісне тавро.
Так б взяти й обірвати всі кінці!
Та щось хвилює ще моє нутро.
Коханням своїм взяв мене в полон,
І прикував із ласки ланцюгами.
Хоч жевріє ще почуттів вогонь,
Та не воскресне вже любов між нами.
Я хочу вирватись. Мене ти відпусти!
Нащо тримаєш десь в куточку серця.
Хоч й дуже боляче, та треба мені йти,
Бо тут немає більше мого щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Ти збережи, хоч краплю світла
й печаль у лісі схорони…
В той час, коли любов розквітла,
свій погляд в небо підійми!
Ти збережи хоч краплю світла
в теплі душевнім із крильми
степів, які не знають літа,
де тільки чутно лють зими…
Твоїм я стану талісманом,
і заховавши в кризі страх,
зіллюсь навічно із туманом,
і буду мріять в твоїх снах…
Коли розтане диво-сніг,
примчусь до тебе, мов світанок.
В теплі зігрію оберіг
І поцілую наостанок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382833
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012