Осень в столице пропахла табачным дымом.
Глядя в толпу, ощущаешь, как ноет сердце:
То ли от холода хочется быть любимым,
То ли инстинкты советуют срочно греться.
Осень печальна… Сплошные зонты и пледы,
Мокрые ноги и время менять резину…
Осень – пора меланхолий, любые беды
Кажутся вдруг тяжелее наполовину.
Осень… Быстрее расходится чай и кофе,
Раньше темнеет, людей подгоняя к дому.
Осень сравнима с межличностной катастрофой,
Если друзей не найдётся в кругу знакомых.
Осень надолго… Мужайся, держись, не кисни,
Трудные дни не спеши запивать текилой….
Осенью ты ощущаешь конечность жизни
И начинаешь ценить её с новой силой.
© Любовь Козырь, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611990
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
Поспешно за тобой закрою двери я,
Почувствовав, как давит гравитация.
Единожды разбитое доверие
Не поддаётся полной реставрации.
© Любовь Козырь, 2015
________________________
Фото - © Mashnenko Maksim
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611991
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Ще можна й треба
Вірити в дива,
У янгола,у справжність
Дня і ночі,
Нехай для Вас
Сьогоднішні слова,
Як привітання,
Сповняться пророче:
Радійте дням,
Обожнюйте блакить,
Ви і вона – обидві виняткові,
Хай ковалі під неповторну мить
Перекують Вам місяць на підкову.
В час снігопаду, листя чи трави,
Ви обрана, збагніть це, тільки Ви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541013
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Слова намолені? Якась безжальна осінь
Анафему наводячи, веде
Туди, де глум багряний. Досить… Досить…
Нестримний клен вже вогнище кладе.
Слова намолені? Але (чи не язичник?)
Від вогнища осінньої пори,
Нам прошепоче заповідь незвичну:
-Жарин жовтневих в душу набери…
Слова намолені… Дивись – свята Покрова,
Крізь глум осінній руки простягла.
Піти навстріч. Намолена до слова…
Така як є, і буде, і була…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530123
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Я тобою снила, як дощем
Квітка снить у полудневу спеку,
І торкав душевні струни щем,
Що для тебе я така далека...
Я тобою снила, наче птах
Снить у клітці небом волошковим...
По твоїх заплутаних стежках
Розгубило щастя всі підкови.
Та збирати випало чужим
І ділити навпіл дні і ночі.
Ти мені на долю ворожив,
Та слова не справдились пророчі.
І в чужих незвіданих світах
За тобою стерла білі крила...
Я тобі відкрилась у віршах,
Та даремно душу оголила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442112
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 26.09.2014
Мені болить ... О, як мені болить ...
У скроні стука і пече у серці ...
Пронизана голками кожна мить
Розрядом струму у мені озветься ...
Моя сльоза ... О,ця гірка сльоза -
Непрохана, небажана, нежданна ...
Із неï смутку пророста лоза -
Стрімка, витка і зовсім невблаганна ...
Моя душа ...Розтерзана душа ...
Кому потрібна ти в своïм натхненні?
Ти - наче наполохане пташа
У неба дощовому одкровенні ...
Куди піти? Куди мені піти,
Коли грозою шви тріщать у долі?
Чи є іще незаймані світи
У щастя неземному ореолі?
І часу плин. .. Нестерпний часоплин,
Замішаний на сумнівах колючих,
Гірчить, неначе вицвілий полин
В думках підступних, як в пісках сипучих ...
...На перехресті зламів і падінь
Розпутний камінь шлях мені не вкаже ...
Мене зреклась, напевно ,височінь ...
Куди тепер мені... безкровній, майже?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 26.09.2014
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?
Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...
Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?
А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?
Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 26.09.2014
Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси,
Злітаючи ввись нестримно...
...А в серце вкрадалась осінь...
Тихенько дощем сіріла
І листячком облітала:
Вона грала сум уміло,
Їй просто сльотИ - замало...
Вона огортала хмарно
Моєї душі світлину,
Ховаючи в незугарну
Заплаканих днів ряднину...
Та думалось: все минеться,
Ще вітер туман розвіє,
Весна ще воскресне в серці,
Тюльпанно зросте надія...
Забула я хід природи...
Зима замітає осінь;
Куйовдить сади негода,
Де пташка співала досі.
Наносить мороз на вікна
Сніжинчасті витинанки,
Гойдаючи непомітно
Печаль на моїх фіранках...
...Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси...
Напевно, я в чомусь винна,
Раз осінь в мені голосить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Заплети мене в коси трави
золотим сухоцвітом
і на згадку п’янкий оберемок
собі зберігай,
коли взимку раптово душа
засумує за літом,
завари собі з медом
на травах настояний чай.
І впивайся теплом і ковтками
смакуй ностальгію,
ще й приправивши ніжністю,
ніби вершками, напій…
Хай за вікнами вовна
густа на деревах біліє,
ти у спогадах ніжних себе,
мов дитину, лелій.
І пригадуй жита ─ золотисті
й тугі, наче дреди*,
кучерявих волошок і льону
легку голубінь,
і, намочені пасмами річки,
протоптані кеди,
що ловили у полі мою
наполохану тінь!
Буде в шибку мести
й лютувати лиха завірюха,
буде вітер гасити
лимонні старі ліхтарі,
притули оберемок пахучий
до теплого вуха,
наслухай шепіт літа крізь
кашель зими в димарі.
*Дреди - особливо заплетені і скручені в ковтуни пасма волосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504978
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014
ДЕ ТИ БУЛА?
Зустрілись ми у переддень зими.
Ще пізня осінь плакалася слізно.
Одне одному впали в душу ми,
Та тільки пізно! Дуже, дуже пізно!
Якщо і нині Землю обійти,
Тобі подібних буде дуже мало!
В моїх роках була зорею ти,
Була моїм незмінним ідеалом.
Де ти була, коли я був один?
Куди від мене ти могла подітись?
Хто вбив між нами осиковий клин,
Що ми, ще юні, не змогли зустрітись?!
Де ти була, коли тебе шукав
Серед мільйонів милих та пригожих?
Ішли літа, та я не зустрічав
Таких , як ти, на ідеал похожих…
А ти була! Оспівана в піснях.
Моє натхнення, муки і надії.
Була зі мною ти – лише у снах,
Була моєю ти лише у мрії!..
Де ти була? Скажи, де ти була?!
Шепчу питання, наче заклинання.
За сивий обрій молодість пішла,
Гірчить в душі полин розчарування!
Зустрілись ми у переддень зими.
Ще пізня осінь плакалася слізно.
Одне - одному впали в душу ми,
Та тільки пізно! Дуже, дуже пізно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499940
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Якщо кохання кличе – йди за ним,
Без запитань і притінку вагання.
Смакуй ту мить, немов вона остання,
Блукаючи Усесвітом тісним…
Шепчу ледь-ледь про почуття до Вас.
Ні то не шепіт – подиху відгомінь:
Боюсь щоб тріпотливо-ніжний пломінь,
В лампаді Сподівання не погас.
Моя відрада щастя торжества,
Як той метелик, сяючо-хвилинна.
Один лиш порух і спокуса тлінна,
Спаде коштовним пилом з божества.
Бо тіло Ваше – вроди чистий храм,
Обитель зла й публічна блуду хата.
Митця різець і шибениця ката,
Змагаються весь час за цінний крам…
Кохання кличе – лину на відсвіт,
Без заперечень, натяку вагання.
Поміж ударів й серця завмирання,
Лиш подихом торкаючись ланіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469880
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 07.04.2014
Поміж березових розлог
Дрижить на вітрі павутинка.
Не чувши крик пересторог,
В ній полонилась балеринка.
Ще нерозсудливе маля
З вінця кульбабового лона,
Повів вловило скрипаля
І відірвалось від бутона.
Спокусник закружляв дівча
В блакиті ніжної любові,
До зір промінного ключа,
Чий пух туманиться в діброві.
Веселок чистий барвограй,
Хмарин наївно-милі мрії
Їй обіцяли з лю́бком рай -
Та не здійснилися надії.
Поривно щез коханця слід,
Де ллють волошки очі сині…
Між чорно-білих Долі віт,
Вона журбує в павутині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398797
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 14.08.2013
Не те, щоб не любив її -
Вона в мені не бачить мужа.
До фліртувань завжди байдужа,
Струмить розталлю у гаї.
Сховавши за імлою вій
Очей смарагдове тремтіння,
Манить перстом листопрозріння,
Поміж березових завій.
Не те, щоб зовсім не бажав
Тепла бутонового тіла -
Її пиха розсвітокрила,
Спиняє холодом заграв.
І не болить, а просто щем
Пройняв росточком серце, з краю:
- А може я її...?!
- Я знаю! –
Вона озвалася дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408414
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 14.08.2013
Пророчить час годинник на стіні.
Той, іскорками тане у каміні.
Для мене він сьогодні не в ціні –
Лише олива в терпкості мартіні.
Ефірними сльозинками на дно,
Думки стікають переливом джазу.
- «…то був каприз… не вийшло б все одно.»
Мов післясмак, її вдихаю фразу.
Тужливий місяць, крізь віконний глянс,
Під ноги стелить співчуття доріжку.
На ній гілля вихитує пасьянс,
Одягнене в поношену маніжку.
На контрфаготі водостічних труб
Нуртує вітер невгамовне соло.
Вразлива ніч, контрастність клавіш згуб,
Торкається зорепадінням кволо...
Загорнутий у плед саможалю́,
Самітності потягую мартіні.
Провинностей сигарою димлю
І… розчиняюсь в джазовій гордині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412107
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 14.08.2013
Моя промокло-спрагла плоть
Пісок спиває з криги дюн,
Де під ногами сонцезлоть
Кури́ть багном неначе в’юн.
Мій розум тупістю списа,
Голубить прозаїчність мрій,
В чотирикутті колеса
Фортун незайманих повій.
Душа, прославлена в ганьбі
Безгу́чним дзвоном лине вниз,
Де у посмученій гульбі
Роди́ться помислів каприз.
Лиш серце – скеля почуттів
У піні хвилювання крові…
Як довго ж я відкрить хотів,
Порожню пляшку з-під любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436712
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 13.08.2013
Це так дивно -не бути твоєю ...
Не смертельно, а дивно просто :
Відчувати близькість душею,
А думками долати простір ...
Це так дивно -прокинувшись вранці,
Не знайти біля себе крила ...
Від холодних дощів овацій
Геть розмокли моï вітрила ...
Це так дивно -у телефоні
Роздивлятись тебе на фото ;
І, ховаючи крик в долоні,
Хвилю розпачу побороти ...
Це так дивно ... Та ні! ..НЕСТЕРПНО -
Відчувати у серці шпичку! ..
І прощається літо серпнем,
Сівши в осені електричку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442266
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Є тільки поле,
пшеницІв розлив,
лискуча соболИна
шерсть ячменю,
я – нива в червні,
нива серед нив,
яка тримає дивний
світ у жмені:
музичних гречок
пінистий прибій,
тонку струну
між небом і землею,
на котру сів
жайворонковий рій,
і біле сонце в небі,
як в музеї.
Немов планета,
Рухаю вперед,
Навколо мене
Мошок сателіти
Повітря п`ю
Прозоротеплий мед -
Й утома витискається
З орбіти.
Вертаю з поля,
Наче той Ісав,
Чи дика квітка,
Що зросла на волі,
В одежі складки
Вітер повкладав
Усі принадні
Таємниці поля.
На ганку сяду,
Поруч сяде ніч,
Як вправний зодчий,
Виведе колони,
У сітку тінЕй
Візьме кожну річ,
А в баню неба
Зір управить дзвони.
Барвистий спокій
Вселиться тоді,
Торкнеться уст
Тендітна панна – воля,
Спасибі, день,
Що не лишив в біді
Й за те, що і в мені
Є трохи поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428905
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Я тебе вивчаю... По краплині
Злизую з медового вікна
Здогадок. В золоченій платині
Бігаю довкола полотна
З пензлем у руці. Лягає тінню
Перший, ніби вгаданий, мазок.
Простягаю жмені до прозріння
Півтонів. Намаренням зірок
Заплітаю все, що за Молочним
Шляхом загубилось в далині.
Лину до пізнання, бого-зодчим
Званого. А краплі на вікні
Все густіють, нетерпенно манять
Доторкати, проникати в суть,
Залишати різнобарвну пам"ять
На зап"ястках долі, каламуть
Фільтрувати фібрами чування...
А воно закручує, веде
Серце за лаштунки сподівання,
Де вивчаю і... люблю тебе...
(8.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423679
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 17.05.2013
так падає гільйотина
без – жалощів
без – зітхань
так палять листву осінню
так топить лошицю твань
так – просто і без вагання
так – навіть не вчула біль
я – вбила в собі кохання
щоб легше було – тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394070
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Ви причинили музику дверима,
Манірно не дослухавши сонет.
Так біг за вами спраглими очима -
На півдорозі зупинив кларнет.
Яка потреба музику губити
Очима поїдаючи уста,
Котрі ніяк не можуть полюбити
Тих нот ,де оселилась висота?
Наставить ніч до скроні парабелум,
Заграйте вальса, Фредерік Шопен,
Хай темрява нам зорі щедро стелить,
І вправить небо в давній гобелен…
Ви причинили музику дверима,
Й хоч серед літа оселились зими,
Та лиш на мить, бо тепло від сюїти
Яку не кожен може зрозуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355860
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.12.2012
Флегматик-вечір
Вистелив доріжку
З колишніх днів
І спогадів ясних:
Були Ви наче
Цікавнюща книжка,
Як справжній диптих
Й навіть тетраптих.
Сторінки перегортували
Губи,
І цілували – очі -
Синій лід.
Вас зачитати – то таки
На згубу,
Тоді,непевне,
Зачитатись слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373283
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 07.12.2012
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 07.12.2012