: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2013
Ми багато говоримо, люди,
про те, часто, зовсім не рідні,
і фальшиво лунають етюди,
цих мелодій,
зникають у квітні,
знову в липні з*являються в маслі,
твої фарби - малюють червоним,
і ось це - подивись, все прекрасно,
хоч зростилось у жалі і болі...
Ми друкуємо вірші словами,
у яких нестачає любові,
і малюєм складні епіграмми,
і шифруєм молитви у мові,
видаляємо "cпам" із "корзини",
розбираєм свій дім -
на багаття,
й намагаємось знову до краю,
знов на нитці,
злетіти у танці...
Ланцюгом припираючи двері,
розбиваючи все, у, що вірим -
один від одного -
ми Том і Джеррі,
та хто спритний із нас,
хто гранітний,
щоб не бачити сталої спраги,
бідняків, що співають над небом,
тих, хто вищі за наші скандали,
за сварки і неспражні "до тебе",
пригорнутись бажаючи серцем,
зігріваючи тіло душею...
ти тікаючи, не обернешься,
я тобі не скажу "до вечері"...
Ось такі ми, -
незгасанно - зім*яті,
і під довгими справами скупчені,
і поховані, і розірвані,
і розлучені та розлючені,
і співаємо, і тікаємо,
біжимо кудись -
та куди? Хто зна!
Добігаємо, допливаємо,
доки ноги не вхоплять дна.
Там залишимось,
та зостанемось,
і, забудем навіщо прийшли.
Залишаємось,
обіймаємось -
і нехай бо потонемо ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417369
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Постоянный адрес открытки(*плейкаста)
http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=937
Запрошую відвідати !
щоб подивитися*плейкаст на вірш
треба ити за посиланням, як є таке бажання)
Дякую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414145
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 10.04.2013
Ти так рідко мовчиш і рахуєш між нами міста.
Та й тобі все одно: ти ж бо звик. І це безкомпромісно.
Може, я трохи інша або таки зовсім не та.
Все ж без тебе, повір, мені дихати навіть вже прісно.
Ти так рідко мовчиш і, як правило, губиш слова.
Несказанне болить і лишається завжди з тобою.
Ми, мабуть, вже не вміємо вірити просто в дива.
І ця осінь, по суті, тепер для нас буде пустою.
Ти так рідко мовчиш й не шукаєш для мене ще рим.
В нас нема репетицій - суцільні прямі тут ефіри.
Що лишилось навколо? Безмежжя чи просто цей дим?
Вибирати лиш нам. Та якби хоча б трішечки віри...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392442
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 10.04.2013
Намалюй мою тишу на вічно зимових фіранках
І мовчи філігранно, допоки згоратиме рай.
Я втомилась шукати тебе у холодних світанках.
Та і ти не знаходиш мене, тож, напевно, це край.
Опиши краще вічність, яка завмирає у прозі.
Це ж не наше буття, та і що тепер значать слова?
Ще раховані дні – і замерзну. Душа на морозі.
Календарність вбиває, і віра немов нежива.
Розкажи про дороги, якими хворію хронічно
І які починають боліти не лиш восени.
Я лишаюсь з тобою. І байдуже, що не логічно.
Ти – єдиний, з ким зможу втекти до нової весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410204
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 10.04.2013
Беззахисні руки торкали волосся матусі,
На пальчики теплі лягали руденькі витки,
Між ними стікали солоні сльози Настусі,
Яка підсвідомо цей світ називала бридким.
- Прокинься, рідненька! Згубився маленький ведмедик.
Щовечора він турбувався про лагідний сон.
Сьогодні ж твій друг, смішний і не злий дядько Федір
Відніс подрімати звірятко моє на балкон.
Я тихо благала, віддайте пухнастика, дядьку!
А ти закричала, що діти давно усі сплять,
Хотіла привчити мене до якогось порядку,
Куди ж діти безлад? Мала мабуть стільки я знать.
Раз друга немає, приляжу сьогодні з тобою,
Важкі твої руки та з ними не страшно вночі.
Хай сон накриває дитинства страхи пеленою
І дощ для ведмедя пісенно надворі мрячить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413964
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Запливала в небо,
Наковталась хмар…
З того боку весни – осінні мости.
Чекаю коли вляжуться сни…
Домуркочуть коти.
Й нумо вітер цибатий до вікна припинати.
Загнуздаю хмарину,
Гайну
Куди очі ведуть, напряду собі слів,
Наберу дощунів,
Гайну!
На твоє дивувате обличчя – сміх,
Як я вдерлась тобі на поріг,
Так як сніг,
Перепитуєш десять раз –
Будеш чай?
Після неба ти мене виручай,
Нагодуй, забалакай на ніч,
Будеш чай?
... вже питав, вибачай…
Філіжанка, дивись, тягне все всередину,
Телевізор, комод, на столі скатертину…
І твої зачаровані очі,
Заримовані з небом,
Враз наповнені медом…
А потім - гайну…
Не пускай, не пускай,
Бо захочу й піду…
До щоки припаду,
До шорстких на їжачок, до цілунків-балачок…
Не пускай, бо гайну!
Серед хмар запливу – здоганяй, зазивай…
Так я знову гайну,
В осінні шати,
Аби не спати,
пірну!!!
17.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378376
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 22.03.2013
В чашку двору нападало неба…
Зазираю у прожилки часу,
Де шанс, є крихітний шанс набратись сонця…
В мені танцює осені перелюб,
В мені палає листопадова зрада,
В мені сміється дивний пересмішник,
Злидень, що викрав сонце,
Викрав сонне, усміхнене сонце!
Моє ,
Нещодавно моє, Сонце!
Листопад промовчав,
Розповзлася посмішка хтива
П’ятниці,
Тягнулися рукава
Обшарпані,
Руки невпевнені, рухи кволі,
Але сонце сховали поволі
У брудну торбину,
В стару лахмітину зими….
Де тепер ти,
Сонце,
Де Ти?!
Зазираю в шпарину,
Розшнуровую днину:
промінчик-мізинчик,
ще пальчик, ще й долонька…
й далі ..
торкаю твої, сонце, вуста,
я сама посміхаю,
себе посміхаю,
тебе в боки штовхаю,
спати облиш,
спати годі,
поки спить сивий злодій,
поки час на колоді, мов кіт, приліг,
до серця мене пригортай,
від зими утікай!!!
Вмастилася сонцем,
Руки, лице і ребра,
Наїмся сонця, жодним шматком не погребую,
У чашку двору, накидаю спори,
Най проростає!
Сонячних сходів,
напроростаєєє…
собі сховаю…
Сонце,
Це Ти?!
30.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381405
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 22.03.2013
Как страшно заблудиться в темноте,
Коль свет погас давно в конце тоннеля,
Когда друзей ты выбрал, но не тех,
То сердце от ошибки вдруг немеет.
Как больно быть обманутым в любви,
И чувства розлетятся вмиг на части.
В саду тогда умолкнут соловьи,
И станет вдруг бумажным ваше счастье.
Как страшно дней не видеть золотых
И с грустью на лице смотреть, жалея,
Не понимая истин жизненных, простых:
Что время всё идёт, а мы стареем.
Как больно, когда в сердце пустота,
И чем её заполнить мы не знаем.
Любовь приходит снова, но не та,
И в сердце боль. И с грустью вспоминаем.
И душу вмиг морозом обожжёт.
Как жаль, что время плохо лечит раны.
А мы её ( ту прежнюю..) всё ждем,
Забыв уже о боли и обманах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348674
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 13.03.2013
Шелковисто звёздно полотно,
Месяц из-за тучи выплывает.
Прелесть!..Неприятно лишь одно:
Зрелище печальное бывает.
Вспыхнула на небе вдруг звезда
И мгновенно полетела вниз...
Сердце встрепенётся вмиг тогда:
Это оборва́лась чья-то жизнь.
А вокруг ничто не изменилось
Золотит луной в реке вода.
Я не верю! Может, мне приснилось,..
Что звезда исчезла навсегда.
Снова не спеша плывёт рассвет.
Темнота во мгле тихонько тает.
И холодный льётся лунный свет...
Красотище! Лучше не бывает.
А душа прощается с землёй,
И печаль глубокую скрывая,
Взмах крылом, и с горькою тоской,
Вдруг исчезла, словно птичья стая...
Адрес Плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268083/3cbd2af37517de5edbd87a331549a45d2c622a02pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 07.03.2013
Ніч гойдає в хмарках Янголяток,
Зіроньками світить на хмаринки.
Я дивлюсь-іх там цілий десяток,
Стелять собі ліжечка,перинки
Трусять і сніжинки ще літають.
Хтось на небо почепив люстерко,
Зорі собі падать дозволяють,
Бо чомусь висіти так нестертно.
Думають,що на землі так добре,
Та не мають змоги підніматись.
В Янголятка серденько хоробре,
Щоб всі зорі знову почіпляти.
Янголятко підійшло і просить
В мене торбу зорі поскладати.
І до однієі в небо носить,
Щоби світло людям дарувати.
Я йому завжди допомагаю,
Зорі вичищаю з Янголятком.
Потім його спатоньки вкладаю,
Бо воно було іще дитятком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401205
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 06.03.2013
Сирітка, сирітка,
Як у полі квітка
Вітерець гойдає
На стеблі згинає.
Сирітка, сирітка
Обірвана нитка,
На одежі латка
Де твоя хатка?
Оце місто – хата
Чи село багате,
Твоя хата – поле
Де бур’ян й роздолля.
В квітках твоя постіль,
Де собаки гості,
А по тілі – тварі
Замість стелі – хмари.
Сирітка, сирітка
Де це твоя тітка?
Про матір не питаю,
Де вона я знаю.
Вона у могилі
Її давно зарили,
За гратами ненько
Сидіти довгенько.
І ніхто не бачить,
Як оченята плачуть
Тіло їсти хоче,
Ніхто не поможе.
Нічого ти не маєш
Кулачки кусаєш,
Живеш на подачки
Повадки жебрачки.
А де твої мрії?
Вони полетіли
Давно повмирали
Коріння не пускали.
А хто пригортає,
Сльози витирає
Кого ти гукаєш?
Думки відганяєш.
До тебе озветься
Стукіт твого серця,
Пустота грайлива
Й безконечність сіра.
Й поглядом я кину
Несхожа на дитину
Ти, як та тополя,
Що зламала доля.
18.04.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375477
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.03.2013
Моя мамочко рідненька,
лягай спочивати...
Заспіваю колискову,
а ти будеш спати.
Баю, баю, баю, бай..
спи, матуся, засинай..
Натрудилась ти за день;
болять в тебе ніжки...
я співати буду пісню,
а ти лягай в ліжко..
Баю, баю, баю, бай...
спи,кохана, засинай.
Ти найкраща із всіх мам...
я тебе кохаю.
Дуже треба ти всім нам-
я це добре знаю.
Баю,баю,баю, бай
Солоденька, засинай.
Твоє серце найщиріше
на всім білім світі...
твої очі найясніші,
як дві зірки світять.
Баю, баю, баю, бай...
моя люба, засинай
Ти, як сонце золоте,
ти, як мак багряний...
спи, рідненька, засинай,
поки сонце встане...
Баю, баю, баю, бай..
спи, рідненька, засинай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123423
дата надходження 26.03.2009
дата закладки 04.03.2013
Десь лелеки додому збираються.
Ранній подих відчули весни.
Голосний їхній клекіт вчувається.
Вони перші весни віщуни.
Ох! Далека дорога додому...
Їх тяжкі обсідають думки.
Що ж там буде в путі - невідомо,
Щоб не далась дорога взнаки..
Я проситиму сили природи:
Поможіть, щоб не збились з шляху!
Не примножте тяжкі перешкоди.
Освітіть, зорі, в нічку глуху.
Ну а, Місяць, (пастух їх рогатий)
Не сховайся за хмари легкі.
Будь пташкам у цей час, ніби братик.
Посилай їм проміння тонкі.
А тебе, ясне Сонце, благаю:
(Ти тримаєш усе на землі)
Хай без страху птахи пролітають.
Не спали їхні крильця малі.
Я бажаю попутного вітру.
Хай дощі окроплять тяжкий шлях.
Щоб птахи принесли гарну звістку.
Щоб засяяла радість в очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403264
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 03.03.2013
Наяву не зустрінемсь ніколи.
Не побачу твій колір очей.
Хоч цвістиме весна вже навколо,
Не для наших з тобою ночей.
Лиш на відстані зможу відчути
Ніжний погляд, усмішку твою.
Хіба може душа не збагнути,
Не відчуть дану кимсь дивину?
В час, коли розцвітатимуть ранки,
Свіжі роси впадуть на траву,
Ось здійсняться тоді сподіванки:
Я думками до тебе прийду.
Їх, як вітер, не можна здогнати,
Бо для віри нема перешкод.
А чи зможеш мене ти впізнати?
Буде більше від всіх нагород.
І без скрипу відчиняться двері.
Я навшпиньках тихенько зайду.
І здійсняться тут дУмки химерні:
Свою мрію далеку знайду.
Я на тебе лиш кину свій погляд.
До лиця доторкнуся рукою.
На хвилинку я буду лиш поряд,
Але душу свою заспокою...
Ти відчуєш: у сні усміхнешся.
Якби знав ти, хто поруч з тобою.
А коли ненароком проснешся,
Зрозумієш: збудила сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396467
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 25.02.2013
Рано так вийшло сонце вітати.
Світло потрапило в рідне вікно.
Що тут гадати, що ж тут чекати.
Нові пригоди воно принесло.
Сон розірвали збентежені лихом.
Звідки з'явилися біль із вогнем.
Беріть свою клятву країну тримайте.
А ну повставайте за слово своє.
Вона відпустила його бо любила.
Життя наче камінь, а горе вода.
Бо вірна вона і Бога молила:
-"На все Твоя воля, яка б не була".
Руки на груди, серце відкрите.
Очі на небо, чиста вода.
Теплі обійми згадують плечі.
Які в нього руки, та сильна душа.
Довго чекала про нього мовчала.
Тихо молитва в душу зайшла.
І цю хвилину долею звала.
Кохання його повернуло назад.
Дивилась в вікно, там знайоме обличчя.
Розлука втомила, а відстань стіна.
В минулім залишила мертві страждання
Війна не зруйнує такі почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369252
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 24.02.2013
Я колись загадала бажання -
в своїх трепітно - ніжних думках.
Говорили, тоді про кохання
і про те, як прекрасно у снах.
Я колись зажадала в долонях,
своїх рук потримати хмарину.
А мені відказали "Не можна!
Іди звідси, наївно дитино!"
Я прийшла до всевольних поетів
і віршами журбу змалювала -
Але там, "вумні тьоті і дяді"
"Не шедевр!" в один голос сказали.
Я прийшла до безкрайньої стежки
й куди далі іти вибирала.
"Ці бажання твої небезпечні!"
мені лагідно ніч нашептала.
Я благала "оранжеву долю"
і з надією марила небом -
"Мила доню, моя мила доню
- ці дарунки, авжеж, не для тебе!".
Я благала мене врятувати -
"Подаруйте лиш крила. Неважко?" -
Та мені, як завжди відказали
"Йди до дому, нікчемная пташка".
Я сміялася - гірко, безсило,
без дороги і тихих пісень,
Мені знову казали про крила,
а на сердці лиш пасмурний день.
Я сміялася - м'яко, принишкло,
небезпечне моє майбуття.
І тепер, моя доля затихла -
знов розмірено - сіре життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385991
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Утро встречало холодным дыханием.
Запахом кофе и взглядом пронзительным.
Были наказаны мы расставанием ,
С каждой минутою время - стремительно….
Слов не хватало, душило молчание.
Сколько в нем было, и боли и радости.
Жизнь от свидания и до свидания.
И не пугали ошибки и разности…
Гордый причал провожал переборами,
Старых аккордов прибоя соленого…
Прятали лица за серыми шторами,
Лайнера вдаль уходящего, черного,
Моря, холодного и безразличного,
Что забирало слова и признания,
Двух окрыленных, и больше обычного,
нежным и трепетным, было прощание…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282092
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 11.11.2012
Включи меня на киевском перроне
Налей вина, не красное, - сухое,
Я не сойду, останусь я на троне,
Своей любви, а утро- как хмельное.
Весь этот день покажется обычным.
И золотистым кленом под ногами.
Тобою сказанное, будет очень личным,
Когда-то скрытое под белыми снегами.
Открой глаза, влюби, и стань луною.
Мы будем вместе одинокой ночью.
Теряясь в снах, и встреченные мглою.
Что в дом вошла, поставив многоточье..
Не между нами. Просто ненароком.
И сердца стук почти уже не слышен.
Не нужно быть, наверное, пророком,
Чтобы понять, что счастье где-то выше..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220154
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 09.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012
Уже поздно. Поймите. Мороз за окном.
дрогнут пальцы, И мнимая осень на деле.
Заштрихуйте свой голос за мрачной чертой,
И спустите всю боль, что была на пределе.
Уже нужно. Поймите: ноябрь подустал,
Коркой льда приковал себя к мертвой дороге.
Все меняется, только усталый пристав,
Устремил пистолет вам куда-то под ноги.
Вот пристал. Не стреляет, а все же идет.
Вот ноябрь – хоть и осень, а зябко, морозно,
Нажимайте, прошу же, дрожащий курок,
И быстрее: так быстро, как это возможно.
Не тяните. А то, так надрывно внутри,
Что бездействие в тягость, а действовать – глупо.
Я хочу распластаться на фоне зори,
И чтоб кто-то толкнул меня, выругав скупо.
И тогда я привстану, на стыке дорог,
И, смеясь, поднимусь, и пойду, спотыкаясь,
И сама, вдруг, нажму этот чертов курок,
И уже навсегда в дымке дней затеряюсь.
И скажу, вдруг серьезно тогда ноябрю,
В кучу листьев со всей высоты опускаясь:
«Дай мне вмерзнуть в застылую землю твою
И чтоб изморозь эта нетленной осталась».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292467
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 09.11.2012
нас ніхто не покличе кружляти в повітрі,
хитрі здогадки крізь,
якщо можеш мовчи
або ж краще з безвиході вистріль.
я для нас збережу цей обачливий вечір
і постріл,
втаємничу його,
наче стали сліпі
і тепер остаточно дорослі...
готуючись до польоту,
знімаю з шиї зірки.
твій гіркий аромат обпікає дощами,
я пишу стислий лист
і останній...
до мами.
так втрачалась в тобі
і чекала надміру супротив.
повороти нудоти,
яка мала присмак доріг.
ми повинні піти,
розганяючись, просим мовчання.
хтось свій шлях скоротив,
хтось не вірив, що можна востаннє.
потім сіре тепло
і кімната від слів як від глуму.
вас тоді не було,
то тепер хай не буде і суму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335787
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 09.11.2012