Яна Фурман: Вибране

Олександр Кобиляков

НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА

Незалежна  моя  Батьківщина,
Я  борюся  за  тебе  щодня!
Ти  для  мене,  як  матір  –  єдина,
Богом  дана  нам,  рідна  земля!

Духом  сильна  і  вільна  Країна,
Та  як  квітка,  завжди  молода.
Не  сумуй,  буде  все  -  Україна,    
Зникне  клята,  російська  орда.

Ми  віками  тебе  боронили,
Зараз  теж  у  полон  не  дамо.
Козаки  в  бій  за  тебе  ходили,
Ворушили  вороже  кубло.

За  нащадків,  за  мир  та  за  долю,
Помирали  Герої  УПА.
Щоби  вмилися  власною  кров'ю,
Ті  кремлівські,  ганебні  війська.

Незалежна  моя  Україна,
Ми  здолаємо  всіх  ворогів.
Буде  жити  квітуча  Країна,
Без  загарбників  та  без  катів.  

                                                             Олександр  Кобиляков

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601966
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 29.08.2015


Олександр Шевченко

Романс


В  білих  снігах
Я  наосліп  блукаю,
В  білих  снігах
Заховався  від  мене  твій  слід.
Озовися,  де  ти?
Я  дороги  до  тебе  не  знаю,
Озовися,  де  ти?
Тільки  холод  і  сніг…

Довго  я  йду,
Пустота  навкруги,  куди  гляну,
Довго  я  йду,
Навкруги  тільки  вітер  і  ніч,
Якщо  ще  раз  впаду,
То,  напевно,  вже  більше  не  встану,
Із  заметів  крутих  
Не  піднятись  мені.

Озовися,  де  ти?
Я  дороги  до  тебе  не  знаю,
Одинока  зоря
Підморгнула  мені  з  висоти.
Тільки  сил  вже  нема
І  остання  сльоза  замерзає…
Озовися,  де  ти?
Озовися,  де  ти?

9.12.1990

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545764
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 29.08.2015


Олександр Шевченко

Літній дощ


За  відкритим  вікном  літній  дощ  не  змовкає,
Заблудившись  у  складках  завішених  штор,
Дуже  швидко  відпущений  час  пролітає,
І    коли  він  скінчиться,  не  знає  ніхто.
І,  здається,  нікого  на  світі  не  стало,
Тільки  мокрий  асфальт,  тільки  мокра  трава...
Тільки  тихо  мені  ти  сьогодні  сказала
Ті  давно  вже  забуті  слова…
Дощ  над  нами  чаклує,  дощ  над  нами  ворожить,
Навіває  видіння,  неначе  вночі,
І  нікого,  крім  мене,  той  дощ  не  тривожить,
Бо  короткі  і  теплі  всі  літні  дощі.
Я  мовчу,  ти  мовчиш,  тільки  музика  ллється,
І  годинник  байдуже  відлічує  час,
Скоро  скі́нчиться  дощ,  скоро  місто  проснеться,
І  умитим  обличчям  всміхнеться  до  нас.
Літній  дощ  за  вікном  барабанить    по  листі,
І  захмарене  небо  гірко  плаче  чогось,
Мабуть,  дуже  давно,  чи  далеко,  чи  близько,
Ті  забуті  слова,  що  казав  мені  хтось.

12.06.1995  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602840
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015


Аня Муравська

НЕ ВСЛУХАЮСЬ В СЛОВА ПІСЕНЬ…

Не  вслухаюсь  в  слова  пісень.
Тільки  музика  серцю  грає.
То  занурить,  то  піднесе,
Спалить  душу  та  й  догорає.

Як  мелодія  –  то  без  слів.
За  собою  позве  й  розкаже.
В  напівмаренні,  в  напівсні
Сум  і  радість  на  неї  ляже.

Поєднаються  у  потік,
Мов  струмочки  весняні,  звуки...
В  них  кохання,  що  вже  навік,
В  них  і  зустрічі,  і  розлуки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458171
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013


Дід Михалич

ПОЕТ ПИСАВ ПРО УКРАЇНУ



Поет  писав  про  Україну,  
Сльоза  стікала  по  щоці…
«За  неї  тільки  я  загину»  -  
Він  написав  на  папірці.

Поет  бажав  скоріш  підняти  
Народ  замучений  з  колін,  
Не  знав:  змогло  багато  встати,
А  хто  сидить  –  так  треба  їм,

Нехай  страждає  їхнє  тіло  
За  їх  слова,  байдужість,  вчинки…
Але  поету  так  боліло,  
душа  не  знала  відпочинку…

Поет  помер  (  він  надірвався,
Коли  з  колін  всіх  підіймав.
Він  рвав  щосили,  не  здавався…
Що  всі  прив’язані  –  не  знав…).

Помер  поет,  забули  люди...
І  тільки  батько  свому  сину
замовить  пам*ятник,  де  буде  
виднітись  "вмер  за  Україну"....


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435118
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 17.07.2013


Тамара Васильєва

Моя любов іскрилася вином

Моя  любов    іскрилася  вином
Настояним  на  чарах  твого  зілля.
Лилися  краплі  загадковим  сном
У  келих  вересневого  застілля.
Ти  пригубив,  а  потім  спрагло  пив
Ковтками  днів,  ночей,  аж  до  хвилини.
Душі  стражденній  бракувало  слів...
Думки  літали  пухом  тополиним,
Через  які  не  видно  зовсім  дна,  
Напій  червоний  наливаєш  знову,
Його  ти  вистояний  смак  пізнав.
І  післямова  знову  в  передмову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397854
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013


zazemlena

Тремтить пісня в душі…

(Зої  Слободян  присвячується)
Я  не  знаю,  чи  варто    співати  про  те,
Що  шепоче  листочок,  упавши  із  клена.
Може  любить  "сьогодні"  своє  золоте,
Чи  знов  мріє  про  літо  зелене.
 
Я  не  знаю,  чи  варто  співати  про  те,
Що  тривожить  мене  у  самотню  годину.
Хай  ромашкою  мрія  у  серці  цвіте,
А  мелодія  -  в  небо  хай  лине.
   
Я  не  знаю,  чи  варто  співати  про  те,
Як  люблю  я  людей,  що  душею  зі  мною.
Тих,  хто  бачить  моє  і  просте  й  золоте...
Тих,  хто  серце  довір"ям  загоїть.

Я  не  знаю,  чи  варто  співати  про  те,
Що  мелодія  нас  об"єднала  в  родину.
А  мій  голос  -  це  голос  мільйонів  сердець...
Це  надія  і  віра  в  людину.

                                                         1996

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386701
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 22.12.2012


Мирослав Гончарук_Хомин

Я вже хочу відчучити нових…

Я  вже  хочу  відчучити  нових,  
Вчорашніх  продав  Прометеїв,
Й  відмовився  мовчки  від  тих,
Хто  не  сприймав  моєї  ідеї....

Я  вже  хочу  відчути  політ,
Лівінгстона  захмарену  вічність,
Солодкий,  бо  грішний  плід,
І  затьмарені  сни,  бо  віщі...

Я  вже  хочу  земного  буття,
Повсякденної  своєї  турботи,
І  маленьке  своє  немовля,
І  жінку,  що  буде  не  проти....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384482
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2012


Дід Михалич

ми українці

Ми  українці,  гордий  ми  народ,
У  нас  єдина  Україна  –  мати
Ми  щастям  засіваєм  свій  город,
І  як  ніхто  ми  вміємо  кохати.

Ми  –  українці,  доля  в  нас  така,
Ми  –  славний  рід  козацтва  й  Кобзаря
Ми  летимо  в  сидіннях  літака,
Хоч  шлях  нам  не  освітлює  зоря.

Ми  –  українці  від  Карпат  до  Дону,
Ми  вільні  всі,  немов  пташки  у  полі,
За  волю  ми  боролися  до  скону,
Бо  так  хотіли  ми  цієї  волі.

Ми  –  українці,  славним  є  наш  рід,
Ми  простяглися  з  Києва  до  Криму,
Ми  –  злитки  із  найкращих  із  порід,
Не  підкорились  ми  ні  Польщі,  а  ні  Риму.

Ми  –  українці,  горде  в  нас  звання,
Ми  –  українці  ,любимо  свободу,
Ми  шлях  собі  топтали  навмання,
Пили  в  річках  рясну  від  крові  воду.

Ми  –  українці  ,нескоренні  ми  ,
Ми  –  українці  ,щиро  вірим  в  Бога,
І  навіть  найлютішої    зими
Ми  ,босоногі,гнали  ворога  з  порога.
Ми  –  українці,  цього  не  забрати,
Ми  –  українці,  навіть  у  вісні,
У  нас  єдина  Україна  –  мати,
Нас  підбадьорюють  народнії  пісні.

Ми  –  українці  і  у  спеку  й  в  холод,
Ми  всі  закохані  в  безкраїї  лани
Ми  прожили  війну  тяжку  і  холод,
Бо  ми  Святої  Вкраїни  сини.

Ми  –  українці  ,любимо  співати.
Ми  знаєм  з  діда  –  прадіда  пісні
Ми  Україну  будемо  кохати
В  реальності,  у  мріях  і  ввісні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377480
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Nikita13

Українська наша пісня!

Та  пісня  Вкраїни  –    мов    небо    безкрає,      
І  кожен  мотив  –    зірковий    пірует.
Вона    підбадьорить,    як    сум    розбирає,
Як    серце    заплаче    –    зіллється    в    дует.

Тужливо  дитя  заколише  до  сну
Й  мале  помандрує  в  незвідані  далі.
Розіб’є  незгоди  й  мовчання  стіну;
На  щастя  злетить,  поборовши  печалі.

Крокує  з  народом  завжди  без  упину
І  долю  його  прожива  по  ролях.
А  сила  живильна  щадить  від  загину;
Провадить  і  зараз,  Чумацький  мов  шлях.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376856
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012


Adele

Завітаю до тебе ніколи

Завітаю  до  тебе  ніколи.
І  наві́ки  не  стану  вогнем.
Відтепер  не  засяю  довкола.
Більш  твоїх  не  дізнаюсь  проблем.
Ти  пішов  і  туди,  дай  же,  Боже!
Де  знайдеш  ти  себе  у  собі.
І  молюся  нехай  допоможе
Дух  Святий  у  нелегкій  путі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329933
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 05.11.2012


Bellatrix

Якщо упав - то підведися

Якщо  упав  -  то  підведися.
Якщо  підвівся  -  далі  йди.
Вперед,лише  вперед  дивися.
Ледь  залишаючи  сліди.

Нехай  збиваючи  з  дороги
Вони  услід  усі  кричать.
Слова  такого  монологу
Тебе  нічому  не  навчать.

Повір  тому  -  хто  в  тебе  вірить.
Кажи  тому  -  хто  лиш  мовчить.
Цей  світ  "великої"  довіри
Научить  падать,але  жить.

Досвід  -  великий  вчитель,друже.
Життя  -  така  велика  річ,
Де  щирі  люди,небайдужі  -  
Ціною  сонця  в  темну  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358204
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 05.11.2012


Bellatrix

Тексти неспіваних пісень

Рука  твоя  торкнулась  неба,
Очі  побачили  печаль.
Смертельною  була  потреба
Утамувати  біль  і  жаль.

Свою  надію  ти  покинув
Своє  життя,своїх  людей
Кудись  далеко  ти  полинув
Лишивши  безлічі  ідей...

Лежать  побиті  десь  гітари
Тексти  неспіваних  пісень
Акорди  ті,що  не  заграли
Про  смуток  ночі  й  світлий  день

Твій  відчай  у  очах  палає,
І  пісня  щира  на  губах
Якщо  шлях  кожен  обирає,
То  ти  уже  обрав  свій  шлях...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375717
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


Стяг

Симфонія осінньої землі

Мелодія  наснилася  музИці:
Душа  стояла  десь  на  видноті,
Й  летіли  вдалеч  білокрилі  птиці,
Ключами  у  блакитній  висоті

Виказувала  скрипка  за  розлуку,
В  очах  душі  стояв  жовтавий  сум,
Березу  й  клен  за  кольорові  руки
Взяли  речитативи  давніх  дум

Суцвіттями  нечуваних  акордів,
Гуло  весілля  в  гривах  вороних,
Душа  складалась  вузликом  сканвордів
Аж  доки  гомін  стишився,  затих…

Потому  узяла  найвищі  ноти  –
Як  найвправніші  в  світі  скрипалі,
І  вклала  у  палкі  музичні  сота,
Симфонію  осінньої  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375471
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012


Бойчук Ігор

Діагноз, як вирок

Веселий  студент,
Веселої  вдачі.
Такий  прецедент  –    
Святкування  на  дачі.

До  ранку  гуляння,
Незнайомі  дівчата.
Година  кохання  –  
Закінчення  свята.

Все  швидко  минуло
І  швидко  забулось.  
Любов  не  відчули,
Пішли  й  не  вернулись.

Це  випадок  звичний,
Такі  ідеали.
Та  огляд  медичний  
Пройти  наказали.

І  все  ніби  класно,
У  нормі,  в  порядку.
І  з  серцем  прекрасно  –  
Робив  же    зарядку.

Та  раптом  дзвінок  –  
Це  “білі  халати”.
–  “Вернися  синок,
Щось  треба  сказати”.

Звичайно  прийшов.
–  “Хвилинку  чекайте.
Десь  лікар  пішов”.
–  “Заходьте.  Сідайте”.

І  серце  з  одного
Розбилось  навпіл,
Від  слів  “головного”  
–  “У  вас  знайшли  ВІЛ.

Але  не  хвилюйтесь.
Не  треба,  не  плачте.
Спокійно  лікуйтесь.
Так  сталось.  Пробачте.

З  цим  люди  живуть,
Живуть  непогано.
В  вас  довгий  ще  путь.
Вмирати  зарано”.

Та  хлопець  ридав.
Боявся,  злякався.
Він  добре  вже  знав,
Що  в  сіті  попався.

Усе  зрозумів  –  
Важка  це  хвороба.
–  “Я  жити  не  вмів  –  
Пропаща  особа”.

А  далі,  що  далі?
Куди  і  до  кого?  –
Ховатись  подалі
Від  світу  чужого.

Та  він  не  ховався,
Від  нього  тікали.
Бо  кожен  боявся  –  
Лиш  крики  лунали.

Один-одинокий,
Всім  стадом  забутий.
Бо  світ  цей  жорстокий,
Ти  в  ньому  закутий.
 
І  біг  від  усього  –  
Лиш  сльози  і  сцени.
А  в  наслідок  цього  –  
Порізані  вени.

Забруднена  кров
Стікає  у  воду.
Вже  майже  пішов
Шукати  свободу.

Але  хтось  побачив,
Ту  тяжку  годину.
Бог  знову  пробачив
Маленьку  людину.

Й  лікарня  нова
І  “білі  халати,”
І  знову  слова  –  
“Зарано  вмирати!”

Та  викрикнув  сміло
–  “А  жити  для  чого?
Яке  ваше  діло
До  горя  чужого?”

Нічого  не  вчув
На  своє  запитання.
Лиш  смуток  відчув
І  біль,  і  страждання.

Та  раптом  побачив
Довгі  коси  дівочі.
Й  одразу  відзначив  –
Заплакані  очі.

–  “У  тебе  щось  сталось?”  –  
Спитав  він  у  неї.
–  “Так.  Життя  обірвалось.
Всі  стерлись  ідеї.

Хвороба  та  сама
Мене  убиває.
Зачинена  брама.
Шляху  вже  немає”.

Знайшли  спільні  теми  
Для  бесіди  хворі.
Одні  в  них  проблеми  
І  будні    суворі.

Всю  ніч  говорили
Про  свої  симптоми,
Про  все  що  творили  –  
Заснули  від  втоми.

І  хлопець  забув,
Забув  про  страждання.
Всім  серцем  відчув
Солодке  кохання.

І  очі  кохали
Таку  саму  хвору.
Вже  разом  долали
Хворобу-потвору.
І  жили  щасливо,
І  довго,  напевно.
Дивились  сміливо  
В  майбутнє  непевне.

Звільнились  з  оков,
І  з  пазурів  звіра.
Бо  там  де  любов  –  
Там  надія  і  віра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375266
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Салтан Николай

До останньої краплі дощу

[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До  останнього  подиху  вітру,
До  останньої  краплі  дощу,
Серце  юне  любитиме  вірно,
А  в  душі  лиш  питання:  Чому?

У  коханні  цінив  я  довіру,
От  тому  і  довірив  життя,
Я  по-іншому  просто  не  вмію,
Бо  була  ти,  мов  щире  дитя.

По-наївному  вірив  у  вірність,
Тільки  в  тобі  її  не  знайшов,
Жаль  пройшли  ті  часи  і  та  юність,
Коли  легко  повірити  знов.

Ти  поглянь,  вже  і  вітер  не  сильний,
Та  і  дощ  не  такий-то  рясний,
То  чому  ж  тоді  досі  я  вірний,
І  цей  світ  для  нас  двох  замалий?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 02.11.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ОСІННЄ СОПРАНО

Обіймає  небо  сизими  крильми  -
Злякане  довкілля  подихом  зими.

Причаїлось  сонце  в  золоті  дібров,
Листя  червоніє,  ніби  свіжа  кров.

Рожевіє  обрій  –  незабаром  сніг,
Знов  зима  казкова  прийде  на  поріг.

Заспівало  небо  нотами  дощу  -
Я  до  себе  холод  в  душу  не  пущу!

Голосним  сопрано,  ніби  саксофон,
вітер  завиває  в  позолоті  крон…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374910
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


Мирослав Вересюк

Я БУДУ СНИТИСЯ ТОБІ

Я  буду  снитися  тобі,
У  сни  приходити  щоночі  
Розраду  дати  тій  журбі,
Що  застилає  твої  очі.

Я  буду  у  твоїх  думках,
В  солодких,  потаємних  мріях.
Теплом  гарячим  у  руках,
Надією,  що  ще  жевріє.

Я  буду  в  серці  і  душі,
Щоб  захистити  і  кохати.
В  душі  народжені  вірші  
Щоб  уві  сні  могла  читати.  

15.022010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374666
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Ліна Біла

мало неба.

Так  мало  неба  на  двох  і  землі.
Так  мало  світла  в  очах  заломилось.
Я  прожила  забагато  в  тобі,
і  навіть  долю  у  то́бі  зустріла.

Між  нами  тихо  жили  пару  фраз:
"Привіт  як  справи?  Добре,  бувай"
Розлука  все  ж  будувала  каркас  -  
облаштувала  іржою  наш  рай...

Мені  хотілось  прощати  завжди,
хоч  дорікання  мене  і  втопили.
Отак  і  зникли  рожеві  світи:
не  відчуваючи,  просто  любили...

Так  мало  неба.  Багато  зірок
зітліли  там,  де  кохали  ми  вчора.
Ще  пальці  хочуть  зробити  дзвінок,
а  серце  просить  забути  розмову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373975
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012


Юра...

Я заплету поезію в коси…

Дні  заховалися  в  сонячне  літо,
і  дощ  розбиває    тишу  постійно…
Червень  забрав  з  берегів  сухе  сіно,
а  я  блукаю,  щовечора  тінню…

Ранок  почнеться  із  кави  і  кави,
онлайну,  з  криків  сучасного  року,
пусті  есемес  без  змісту  й  обставин…
Не  знаю,  де  я…  чи  низько,  високо…?

Гортаю  сторінки  поезій  і  прози,
там  є  щось  своє,  незбагненне  ще  мною…
та  я  заплету  поезію  в  коси,
і  завжди  ітиму  у  серці  з  тобою…
                                                           Поезія...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343302
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 22.10.2012


Тамара Піддубна

Гідність

Так  холодно  було  мені  поміж  вами
Завмерли  подяки  слова  на  устах
Коли  не  стерпіла,а  може  терпіння
Стомилось  від  мене  та  й  зникло  в  світах.

Без  жодного  слова,без  краплі  сумління
Без  жалю,без  крику  ,без  каяття
Один  тільки  погляд  на  спомин  лишила
В  нім  жила  одвічна  гідність  людська.

Та  й  двері  закрила.Назавжди,назавжди
Покинула  дім  де  холодна  душа
Та  жити  ,як  жила  більш  не  хотіла
Для  щастя  дала  мені  доля  життя.

Відкину  в  минуле,пробачу,забуду
Та  висохне  з  часом  гірка  сльоза
Розвіються  хмари,душу  зігріє
Любов  сестра-людська  доброта!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372443
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2012


Віктор Ох

Пісня без слів чи слова без пісні

Суєтний  день  на  роботі  минув.
Сів  я.  Розслабивсь.  Подумав  про  Музу.
Раптом  навкруг  мене  натовп  загув.
–  Хто  ви  такі?
–  Та  це  ж  ми  –  твої  друзі!

Я  придивився,  і  справді  –  овва!
Разом  щільненько  мене  обступили
добре  знайомі  й  забуті  слова.
Скільки  всього  з  ними  ми  натворили…

Довгі  й  короткі,  пихаті  й  прості,
багатозначні,  сумні  та  веселі,
і  діалектні,  й  прозорі,  й  густі,
слова-паразити  й  слова-пустомелі.

–  Що  вам  потрібно?  –  я  їх  запитав.
–  Хочемо  ми,  щоб  зробив  ти  з  нас  пісню!
Нас  у  гармонії  певній  розстав,
щоб  про  ЛЮБОВ    вийшло    ранню  чи  пізню!

–  Кращих  часів  ви  чому  не  знайшли?!
Інші  тепер  вже  в  піснях  теми  модні!
Ну  ж  бо,  розходьтесь!  Йдіть  звідки  прийшли!
Пісню  без  слів  напишу  я  сьогодні.

======================

14.02.2012    –  До  дня  закоханих

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314498
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 19.10.2012


Олександр Ткачинський

Музикант

Він  ритми  шукав,  відстукував  пальцями
По  грифу,  акордами  ля  –  сі-бемоль.
Акорди  безбожно  стояли  спартанцями,
І  все  не  здавались  йому  у  полон.

Але  він  їх  брав,  і  брав  наполегливо,
Старанно  псував  всім  сусідам  життя.
Аж  поки  сусідці,  що  звалась  Оленою,
Нарешті  не  увірвалось  терпця.

Вона  увірвалась  в  музичну  майстерню
Вночі,  де  не  спав  молодий  музикант,
Натхненно  так  граючи  кварти  і  терції...
Одні  і  ті  ж  самі  –  вже  тиждень  підряд.

Підступно  підкралась  сусідка  Олена
До  молодого,  але  вже  митця.
Не  дуже  для  нього  зручна  мізансцена,
Не  буде  для  хлопчика  хеппі-кінця.

Я  хочу  закликати  вас  наостанок:
Не  грайте  на  нервах  у  ближніх  своїх.
Якщо  ви  не  Моцарт,  якщо  ви  не  Вагнер,
Мистецтво  не  варте  їх  криків  і  сліз.

P.S.  Музика  -  це  те,  що  об'єднує  людей  з  усього  світу.  Це  ще  один  із  інструментів  глобалізації.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331013
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 19.10.2012