RAY ZAVTRA: Вибране

sk8ter-boyy

«А перед сном пожити варто…»27. 02. 2015

                                                       
А  перед  сном  пожити  варто,
Відчути  запах  свіжої  трави,
Вдивлятись  у  красу  світанку
І  враження  в  собі  ті  берегти.

А  перед  сном  важливо  бути  чесним
І  не  кидати  слово  на  дарма,
Адже  людиною  потрібно  бути  честі
Відповідати  завжди  за  свої  діла.

А  перед  сном  потрібно  зрозуміти,
Що  ми  володарі  усіх  своїх  думок
Що  ми  усі  такі  різноманітні,
Найважливіше  лиш  зробити  крок.

А  перед  сном  надихатися  важко
І  вже  не  впевнений  чи  треба  він  тобі
А  кисень  наш  забруднений,  то  страшно,
На  цій  планеті  ми  як  в  вихлопній  трубі.

А  перед  сном  ти  щось  зробив  важливе?
Тобі  не  стидно  за  свої  діла?
Для  змін  ніколи  не  буває  пізно
Ти  не  солдат,  та  це  твоя  війна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562809
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015


Інель

Не люблю.

Не  люблю  ні  кіно,  ні  театрів,  ні  парків,
Не  люблю  дискотек,  кафетеріїв,    книг.
Я  покинув  писати,  любити  цукерки  і  марки,
Я  покинув  любити  себе  і  волосся  постриг.

Я  покинув  любити  співати  в  ранковому  душі
І  робити  з  паперу  кораблики  і  літаки.
Перестав  турбувати  гарячі,  весняні  калюжі
І  кидати  нужденним  самотні,  як  я  п’ятаки.

Я  покинув  любити  тебе  і  твоє  божевілля,
Не  звучать    як    ноктюрн    чи  прелюдія  твОї  вуста.
Наше  вогнище  певно  від  штучного  згасло  вугілля  -  
Зникла,  щезла,  пішла,  не  залишивши  навіть  листа.

Тільки  власний  музей  я  люблю  безнадійно,  безбожно,
Я  єдиний  відвідувач,  мешканець,  гість  у  цих  стінах.
Експонати  коштовні  наповнюють  тишу  порожню,
Грає  ніч  у  душі  на  безструнних  моїх    віолінах.

Піаніно  розладнане,  всюди  плетені  серветки,
Недопитий  пуер  і  льодЯники  під  подушками.
Чудернацькі  рослини,  химерні  якісь  статуетки,
Розфарбована  стеля,  що  сяє  щоночі  зірками.

І  не  треба  мені  ні  кіно,  ні  театрів,  ні  парків,
Не  потрібні  калюжі,  пісні  і  не  треба  сім’я.
Ти  не  треба  мені,  я  живу  у  своєму  фільварку,
Я  живу  у  музеї,  що  носить  твоє  ім’я.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560488
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Алексей Ткаченко

Его нашли на дне теченья

Он  был  сметён,  обескуражен
Её  незримой  красотой,
И  статус  был  совсем  не  важен,
А  разность  мнений  -  звон  пустой.

Он  был  совсем  обезоружен,
Повержен  навзничь  и  влюблён,
И  воздух  был  совсем  не  нужен,
И  сердце  издавало  стон.

Он  позабыл  о  положеньи
Своих  насущных  важных  дел,
Но  даже  в  крайнем  исступленьи
Заговорить  с  ней  не  посмел.

Оставил  лишь  стихотворенье
Без  адресата,  лишних  слов...
Его  нашли  на  дне  теченья,
На  венах  -  несколько  рубцов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538469
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 30.01.2015


Sama_po_Sobi

Разговор разума и сердца…

Совещались  неспешно  во  тьме  при  луне
Разум  и  сердце,  друг  друга  сбивая...
-что  ты  опять  всё  советуешь  мне?
кричало  вновь  сердце,  покоя  не  зная...
-  а  что  ты  всё  снова  и  в  тот  же  капкан?
зачем  тебе  это?  так  нужно  влюбляться?
потом,  разбивая  на  части  себя,
опять  будешь  сетовать,  вновь  зарекаться...
подумай  хоть  раз,  и  теперь  не  спеши,
не  надо  опять  наступать  на  те  грабли,
-  тебе  не  понять  импульсивной  души,
я  вижу  его  и  мысли  иссякли...
и  кровь  закипает,  и  нету  уж  сил,
молчать,  говорить,  ничего  не  умею,
я  знаю,  что  ты  и  не  раз  так  просил,
подумать  всё  взвесить,  а  я  снова  млею...
-  тебя  так  легко  обвести,  обмануть...
ты  вмиг  ощущаешь  что  он  вот  тот  самый?
пойми  и  подумай,  хотя  бы  чуть-чуть...
а  то  будешь  плакать...
-ну,  ты    упрямый!
не  знаю  сейчас,  что  будет  потом,
спроси  лишь  у  этих  безумных  мурашек,
они  все  бегут,  пульсирует  кровь...
-  у  тебя  как  всегда,  всё  вверх  тормашек...
-  взгляни  ты  в  его  неземные  глаза,
ну,  как  ?  скажи,  к  ним  быть  равнодушным?
-  у  тебя,  что  ни  довод  -то  снова  зигзаг...
и  как  же  глаза  влияют  на  сущность?
-  ну,  ты  же  не  знаешь  его  ведь  совсем!
-  а  можно  подумать  ты  с  ним  знакомо...
-  я  руководствуюсь  чувством,  затем...
-  затем  уже  поздно...  и  в  клочья  ты  снова...
-  а,  может,  теперь  я  и  не  ошибусь?
я  стало  умнее,  опытней,  старше,
а  ты  подскажи  лишь,  следи  и  не  трусь,
а,  может,теперь  все  будет  иначе...
-  как  скажешь,  ведь  ты  всё  решаешь  у  нас,
но  только  ты  слушай  меня,  хоть  чуть-чуть...
-  я  обещаю,  сейчас,  в  этот  раз,
не  буду  опять  свою  линию  гнуть...
-  а  он  хоть  красив?  ну  так,  интересно...
-  ага,  значит  ты  не  зануда  совсем,
да,  он  красив,  воспитан  чудесно,
он  должен  понравится  очень  тебе...
вот  так  и  уснули,  на  том  порешили,
без  споров  дальнейших  конфликтов  и  ссор,
а  время  покажет,  всё  правильно  или
продолжить  им  стоило  этот  свой  спор...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545230
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


She said: gray...

…для нас немає неба…

Привіт.  

Ти,  знаю,  любиш  дощ
і  вітру  сум,  печаль  осінню  
міських  напівпрозорих  площ...  
Глянь  -    
вечір    причаївся  тінню.

Ось  я  пишу  тобі  листа.
Ми  так  давно  не  говорили
про  те,  що  дарувало  крила.
Вже  я  не  той...
І  ти  не  та...

Запросим  до  розмови  ніч?
Вона  нам  не  відмовить,  звісно.
Хоча  утрьох  нам  ніби  тісно...
Але  хіба  у  цьому  річ?

Ти,  відчуваю,  вже  не  та.
І  я  пишу  інакші  вірші,
хоч  кажуть  –  
нібито  не  гірші.
Та  їх  до  цього  ось  листа
я  не  додам.

Це  –  не  для  тебе...

В  них  вже  для  нас  
немає    неба...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 04.11.2014


Sama_po_Sobi

Молчание… (или несколько строчек пустоты)

уж  не  пишу  стихов  и  запылилась  проза...
не  вижу  цветных  снов,  на  сердце  лишь  морозы...
и  не  даю  пустых,  фальшивых  обещаний,
вокруг  лишь  пустота,  нет  сил  и  нет  желаний...
сопливый  happy  end...  нет  места  для  истерик...
стоп  время,  гаснет  свет...  и  нет  пути  на  берег...
мы  просто,  как  герои  сопливой  мелодрамы...
люди  идут,  приходят,  лишь  оставляют  шрамы...
нет  сил  уже  подняться...  и  опустились  руки...
не  время  улыбаться...  и  нету  сильной  муки...
всего  лишь  пустота,  что  душу  заполняет...
и  холод  -  не  болит...  он  бьет,  он  жжет,  пронзает...
и  нету  сил  дышать...  и  нет  желанья  слушать...
лишь  хочется  молчать...  закрыть  замком  всю  душу...
и  хочется  лежать,  сжимая  одеяло...
и  ночь  длинной  всю  жизнь...  а  этой  мне  так  мало...
и  хочется  забыть  все  облики  и  тени,
исчезнуть...быть  забытой  и  близкими,  и  всеми...
лежать  во  тьме  смотреть,  как  блики  света  меркнут,
как  звонко  в  пустоте  мой  прежний  вид  уж  свергнут...
не  плакать,  нет,  ничуть,  а  просто  так  в  молчанье...
уткнуться  в  пустоту,  уйти  в  самокопанье...
вернуться?  может  быть,  когда-то,  но  не  скоро...
сейчас  хочу  молчать,  простите,  все,  кто  дорог...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487856
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 26.03.2014


Sama_po_Sobi

Весенняя Депрессия

длинный,  растянутый  и  до  боли  знакомый  свитер...
на  голове  то  ли  пучек,  то  ли  просто  безобразие...
и  взгляд,  как  прокаженный,  как  будто  резкий  выстрел...
и  каждый  новый  день,  как  вызов,  как  препятствие...

болит  всё  так  в  груди...и  ноет  почему-то...
а  люди  всё  идут...  всё  врут...  всё  путают...
как  карты  из  колоды,  кто  туз,  кого  уж  бито  ...
а  кто  игру  покинул,  забыв  былой  уют...

я  плакать  не  могу...  да  как-то  несерьезно,
когда  к  тебе  с  шипами,  когда  с  ножом  в  спине  ты...
а  знаешь,  что  так  больно,  тоскливо  и  курьезно?
что  это  были  близкие,  люди  "с  одной  планеты"...

ты  словно  та  игрушка...что  превратилась  в  мусор...
тебя  как  будто  нет,  а,  может,  и  не  нужно,
вот  только,  словно  тень  ты,  всё    ходишь  рядом  с  грустью,
и  шрамы  добавляют  извне,  хоть  не    наружно...

устала...просто  сил  нет,  весна  как-то  не  мила...
и  каждый  день  минус  один...вчера  еще  любимый...
эй,  люди,  дайте  знак,  земля,  чтоб  не  кружила...
я  правда  так  устала...  я  правда  отлюбила...

конечно,  соберусь,  и  вновь  так    поднимаясь,
с  восходом  снова  солнца,  лишь  я  и  верный  плеер,
я  оглянусь  немного,  и  в  свитер  одеваясь,
пучек  вновь  завяжу,  забыв  проблем  тот  веер...

а  вы  ...  не  плюйте  спину,  шипов  так  не  вонзайте,
не  бейте  безразлично  о  скалы  равнодушья,
а  тихо  уходите,  бегите,  исчезайте...
раз  больше  в  вашей  жизни  моя  роль  вам  не  нУжна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485322
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Макс Буренок

Дурные мысли

Моё  тело  готово  вот-вот  разорваться.
Я  кричу,  но  никто  не  услышит  ни  звука.
Вот  же  стоило  мне  в  это  снова  ввязаться.
А  судьба  всё  же  очень  забавная  штука..

Или  нет?  Хотя  к  чёрту  судьбу!  С  меня  хватит.
Но  сомненьям  есть  место,  это  всё  не  к  добру.
Кто  же  мысли  дурные  от  меня  то  спровадит?
Перестал  доверять  я  себе  самому..

Это  слишком.  Вернулся  к  изъезженной  теме,
Не  учась  на  ошибках.  Был  плохим  мой  расчёт.
Пускай  я  и  один,  но  вот  как  бы  со  всеми?
Может  в  этом  и  был  мой  главный  просчёт.

А  быть  может  я  просто  надумал  чего-нибудь  лишнего?..

03.09.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446907
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 28.02.2014


Мизантроп

Минуты Жизни

Ты  подарила  больше,  чем  хотела.  В  один  вечер  
Ты  заставила  меня  мой  мир  вверх  дном  перевернуть  
Я,  пожалуй,  навсегда  запомню  запах  этой  встречи  
Запах  счастья,  кофе,  доброты,  наивности  чуть-чуть  

Прогулки  в  парке,  возле  озера.  Ведь  так  чудесно  
Я  давно  так  не  был  рад,  пойми  ты  и  поверь  
Прости  же,  если  сто  моих  слов  прозвучали  неуместно  
Просто  я  пришёл  в  себя  от  страхов  и  потерь  

Ты  вернула  мне  любовь  к  свободе,  жизни,  да  
Но  просто  я  не  знаю,  как  ещё  тебя  благодарить  
Просто  сохраню  я  в  своём  сердце  навсегда  
Ту  минуту  счастья,  что  дала  тогда  мне  силы  жить  

Ты  смеёшься,  как  всегда  слова  звучат  наивно  
А  я  ребёнок,  до  сих  пор  храню  в  душе  тепло  
Которое  когда-то  выльется  холодным  ливнем  
И  останется  внутри  лишь  гордость,  ещё  зло:  

*****

Да,  не  повезло  тебе  со  мною,  слишком  глуп  
Бросаюсь  на  наивность  как  на  маленькое  счастье  
Раньше  был  на  чувства  и  эмоции  я  сильно  скуп  
А  теперь  я  жизни  радуюсь  всё  чаще-чаще-чаще  

Ты  весну  мне  подарила,  в  середине  января  
Среди  снега,  льда,  ты  появилась  словно  солнце  
И  согрела,  не  просив  взамен  любви.  Лишь  говоря  
Что  этот  рай  навеки  никогда  не  остаётся  

Ложь!  Я  сохраню  его  в  стихах,  на  книжных  полках  
Каждый  раз,  за  чашкой  кофе,  вспомню  встречу  
Ведь  мою  душу,  ты  когда-то  склеила  с  осколков  
Да  так,  что  швов  и  трещин  даже  не  замечу  

Но  моё  спасибо  вряд  ли  тебя  сделает  бессмертной  
Просто  знай,  что  ты  мне  подарила  милый  рай  
И  пусть  минутный,  зато  сладкий,  как  десерты  
А  теперь  беги  ты,  только  навсегда  не  исчезай:  

*****

А  если  вдруг  захочется  вновь  детской  дружбы  
Приходи  ты,  а  я  встречу  и  пущу  в  свою  среду  
Всем  когда-то  хочется  быть  другом  нужным  
И  если  ты  поманишь,  то  я  тоже  вновь  приду  

Опять  же:  на  минуту,  чтоб  согреть,  согреться  
Ведь  одиночество  придёт,  зайдёт  без  стука  
Я  готов  отдать  тебе  кусочек  своего  сердца  
Лишь  бы  горькой  не  казалась  та  разлука  

Зная,  что  вернёмся  непременно  в  детство  
Пусть  на  время,  на  минуту,  но  вернёмся  
Можем  сотни  раз  спасаться  бегством  
Но  земля  как  шарик,  вновь  столкнёмся  

И  где-то,  в  лицемерной  серости  толпы  
Заметим  яркий  свет,  что  грел  когда-то  
Будем  мы  бежать  и  опрокидывать  "столбы"  
Что  так  мешают  нам  добраться  до  объятий:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188349
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 06.02.2014


Gelli

Одиночество - это необходимо

Одинокая  и  далека,  
Между  мирами  растеряна  ..  
От  себя  я  давно  бегу  
Ложь  уже  стала  правдой  для  всех.  
Все  в  порядке,  я  больше  не  жду

Надеваю  снова    привычную  маску  
Сделав  вид,  что  мне  повезет  
Больше    стены  не  крашу    в  черную  кляксу  ..  
И  на  автопилоте  по  жизни  лечу...

Никому  я    себя  не  выдам  ..,  
Не  хочу  нинче  мнимых  слов.
Ни  побед,  ни  душы  суицидов.
Одиночество  -  это  необходимо.

Я  скрываюсь  от  пустоты  ..  
как  котенок  царапаю  стены,
о  тебе  вспоминаю  день  ото  дня,
о  тебе  что  когда-то  в  зеркале  
говорила  что  ты    это  я.  


вариант  стиха  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298748

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475650
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 01.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2014


John Rashe

Я полон грусти

Я  полон  грусти
От  уединения
Допустим,  это  только  сомнения
Но  в  чём  –  не  ищут  ответа  мои  чувства.
Иногда  страдаю
Тихим  вечером
Не  зная,  где  же  я
И  убежать  от  этих  мыслей  пытаюсь.
Я  и  сам  не  знаю  толком
Любил  ли  я  когда-то
Столько  дряни  в  голове  –  многовато
Но  намного  больше  эта  дрянь  мне  принесла  боли.
Думал  о  страсти
Впал  в  низы
И  счастье  моё  –  мои  мечты,
Мои  надежды  раскрашенные.
Девушка  моя  меня  уничтожила
Хотя,  наверное,  это  я  сделал  сам
Бросив  жизнь,  идущую  по  пятам
Ведь  немного  осталось  до  невозможного.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466548
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013


LenA4ka

"НЕистория"

музыку  на  всю  громкость  -  чтоб  заглушила    мысли.      
не  помогло,  но  попытаться  стоило.
я  где-то  между  небом  и  землей  зависла,
всё  возвращаясь  в  нашу  "НЕисторию".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465907
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 14.12.2013


Lunatic

Вкус этой жизни

Протягивая  руки  к  тишине,
Закрыв  глаза  от  тяжести  попыток,
Всю  радость  наблюдая  лишь  во  сне,
Вдыхая  пустоты  скупой  избыток.

В  недолгие  моменты  теплоты
Улыбкой  прикрывая  спесь  лица.
В  оставшееся  время  суеты
Закрыты  в  темноте  всегда  сердца.

Извечно  спотыкаясь  на  пути,
Скрывая  шрамы  красотой  одежд.
Изрезав  свои  мысли  до  крови
Осколками  разбившихся  надежд.

Спуская  своё  время  на  мечты,
Смысл  которых  мелочно  размыт.
На  языке  застыла  терпкость  от  судьбы,
Вкус  этой  жизни  слишком  ядовит.

2013
(Антологія  сучасної  української  літератури.  2015)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444942
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 12.11.2013


Lunatic

Одинокие следы

Отбрасывая  тень  на  полотно  пути,
Которую  никто  здесь  не  заметит.
Стремясь  как  можно  дальше  заползти,
Чтоб  в  одобрение,  толпы  услышать  лести.
В  надежде  -  не  остаться  в  стороне,
В  итоге  -  раствориться,  как  и  все.

Кто  оставляет  одинокие  следы,
Или  прокладывает  тропы  в  бесконечность,
Всегда  считаются  изгоями  земли,
К  ним  даже  время  проявляет  бессердечность.
Взамен  воображением  наделены,
И,  словно  ветер,  мысли  их  вольны.

А  та  дорога,  по  которой  я  иду
Всегда  извилиста,  но  не  бесконечна.
Её  однажды  обязательно  пройду,
Хотя  бы  просто  из-за  интереса.

2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459835
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 11.11.2013


Озелла Радукевич

Затравлені

Ми  втомлені,  ми  затравлені.
По  місту  ми  ходим́  парами.
Очима  пустими,  напівсонними
Бачимо  лише  ніч.

За  стінами  сіро-бетонними,
За  масками  серйозно-холодними,
У  куточку  квартири  темному
Ховаєм  сотні  своїх  облич.

Самотні,  нещасні,  знедолені,
Для  людей  завжди  холодні  ми.
Ні  допомоги,  ні  поради,  ні  підказки  –
Глуха,  німа  стіна.

Обмануті,  покинуті,  скривджені,
Душі  наші  глибоко  понівечені.
Вічно  незадоволені  власники
Бездушного  майна.

Сліпі,  глухі  страдники!
Егоїсти,  нікчемні  порадники!
Керують  нашими  душами
Роздуті  потворні  Я!

І  ходимо  ми  з  ними  парами,
Стежками  і  тротуарами.
А  з  душі  розбитого  вікна
Визирає  лиш  стіна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457401
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 30.10.2013


Кутасов

=ЧТО ПРОИСХОДИТ?=

Что  происходит?  Я  не  знаю...
Все  это  будто  страшный  сон!
Кричу,  а  может  восклицаю,
В  ушах  неимоверный  звон!

Звон  доводящий  до  безумья!
Он  рвет  мне  душу  изнутри,
Как  будто  в  цель  попала  пуля!
Сердце  зажатое  в  тиски...

Кричу,  а  может  восклицаю!
Проснуться  хочется  от  сна!
С  рассветом  будто  воскресаю,
Вновь  умирая,  когда  тьма...


6  октября  2013              Кутасов  Иван  Владимирович

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453124
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013


Sama_po_Sobi

неудачница

иногда  так  хочется  плакать,
иногда  уж  нечего  ждать,  
иногда  так  сложно  всё  прятать,
иногда  так  не  хочется  врать...  
иногда  я  о  всём  забываю,  
иногда  не  по  теме  грущу,  
иногда  я  себе  повторяю,
что  себя  никогда  не  прощу...  
не  прощу  те  бессонные  ночи,  
что  я  маме  своей  принесла,
что  живу  словно  то  тамагочи,  
бесконечно  прошу  я  тепла...  
я  не  жду,  я  уже  и  не  верю,  
что  когда-то  я  снова  смогу,  
позабыть  все  те  спады,  потери    
каждый  день  от  себя  я  бегу...  
наступаю  на  грабли  я  снова,  
каждый  раз  забывая  о  том,
что  поверить  в  себя    лишь  основа,  
остальное  приходит  потом...  
каждый  день  я  пишу  на  бумаге,  
что  ещё  я  должна  изменить,  
но  не  знаю  где  взять  той  отваги,  
чтобы  прошлое  всё  отменить...  
и  стою  я  вот  так  на  пороге  
между  прошлым  и  будущим  вновь
ноги  сводит,  как  будто  в  тревоге  ,
всё  сильнее  кипит  в  сердце  кровь...
каждый  шаг,каждый  миг  и  все  тоже,  
я  упорно  стою  на  краю,  
те  мурашки  так  мучают  кожу,  
а  я  снова  молчу  и  стою...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452194
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 05.10.2013


Sama_po_Sobi

ради кого-то….

ради  кого-то  играют  оркестры,
ради  кого-то  пишут  стихи,
ради  кого-то  ставятся  пьесы,
ради  кого-то  сжигают  мосты...

ради  кого-то  поют  под  гитару,
ради  кого-то  ночами  не  спят,
ради  кого-то  крадут  коней  пару,
ради  кого-то  себя  не  щадят...

ради  кого-то  снимают  картины,
ради  кого-то  с  моста  камнем  вниз.
ради  кого-то  к  врагу  и  на  мины,
ради  кого-то  исполнят  каприз...

ради  кого-то  обиды  забудут,
ради  кого-то  кричат  о  любви,
ради  кого-то  жить  все  же  будут,
ради  кого-то  возводят  мольбы...

ради  кого-то  так  хочется  верить,
ради  кого-то  так  хочется  жить,
ради  кого-то  забудут  потери,
ради  кого-то  все  отпустить...

ради  кого-то  бессонные  ночи,
ради  кого-то  все  дни  невпопад,
ради  кого-то  кричат,  что  есть  мочи,
ради  кого-то  бесшумно  молчат....

ради  кого-то  все  хочется  делать,
ради  кого-то,  но  ради  кого?
ради  кого-то  жизнь  станет  не  серой,
ради  кого-то  свешают  добро...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452703
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013


Вера Доброва

А поети…

А  поети  не  сплять...
Все  римують,  римують,  римують...
А  поети  не  сплять.
Все  нотують,  нотують,  нотують.
Що  поет?  -    Він  не  їсть  -  
Він  все  пише  і  пише,  і  пише.
Що  поет?  -  Він  лиш  гість
У  безкраїх  просторах  тиші.
Ти  поет?  Ні,  забудь!
Ти  музика,  що  словом  співає.
Ти,  поет,  не  забудь
Слово  рідне,  що  в  серці  палає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452127
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013


Тарас Процик

Без тебе…

Не  те  без  тебе  літо,  осінь  і  зима
Не  ті  без  тебе  квіти  і  не  та  весна
Без  тебе  не  той  дощ,  не  той  без  тебе  вітер
Я  викладу  «люблю»  із  пелюсткових  літер

Не  те  без  тебе  сонце  і  не  та  трава
Не  той  без  тебе  ранок  і  не  та  роса
Не  той  без  тебе  сміх,  і  сльози  теж  не  ті
Не  та  без  тебе  ціль,  не  та  мета  в  житті

Не  те  без  тебе  небо  і  зорі  не  такі
І  марю  я  про  тебе  щоночі  уві  сні
Не  той  без  тебе  день,  година  і  хвилина
Без  тебе  моє  серце  лише  одна  частина

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450326
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 25.09.2013


Тарас Процик

Фото

Втомився  я  дивитись  фото
Воно  не  скаже  мені  хто  ти
І  різних  кольорів  тут  фарби
Не  відкривають  мені  правди

Я  знов  забув  про  стан  речей
Твій  незабутній  блиск  очей
Для  когось  ти,  -  це  цілий  світ
Можливо  хтось  лише  твій  кіт

Точніше  киця,  неважливо
Та  їй  з  тобою  пощастило
Ти  її  гладиш,  з  нею  спиш
Говориш  з  нею  і  мовчиш

І  як  же  класно  без  розмов
Відчути  отаку  любов
Без  слів,  без  фальші  і  брехні
Вона  є  вірною  тобі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450552
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 25.09.2013


White Heart

Правда жизни

 И  открыл  я  глаза  и  увидел  правду  которую  я  видел  всегда,  но  надеялся  что  это  ложь,  и  боль  ворвалась  в  мое  сердце,  и  страдания  наполнили  мою  душу,  тьма  поселилась  там,  а  свет  перестал  для  меня  существовать.  Упал  я  духом  и  ничего  мне  хотелось,  мне  было  все  ровно,  я  не  жил  а  просто  существовал,  только  наблюдал  как  проходят  дни  в  которых  нет  смысла.  Лишь  боль  в  сердце  и  раны  в  душе  напоминали  мне  о  себе,  мой  внутренний  мир  обрушился,  все  сорвалось  в  пропасть,  небо  затянуло  темными  тучам  и  все  время  идет  проливной  дождь...  Когда  ты  в  таком  состоянии  то  смотришь  нам  мир  другими  глазами  и  начинаешь  осознавать  то  что  ты  должен  это  пережить,  как  сталь  закаляется  в  огне  так  и  ты  закаляешься,  все  эти  препятствия  вся  эта  боль  делает  тебя  только  сильнее.  Конечно  шрамы  в  душе  останутся  но  даже  они  могут  исчезнуть,  ведь  все  в  наших  руках,  это  борьба  и  ты  говоришь  себе  "не  смей  сдаваться".  Многие  бояться  одиночества,  бояться  что  они  навсегда  останутся  одни,    но  когда  ты  проходишь  через  боль  и  страдания,  ты  многое  понимаешь,  осознаешь,  ты  не  боишься,  ты  обретаешь  внутренний  покой  и  живешь  дальше.  Живи,  радуйся  жизни  на  зло  тем  кто  причинил  тебе  боль,  верь  в  себя  даже  если  рядом  нет  того  кто  может  тебя  поддержать,  благодаря  этому  мы  знаем  что  нужно  ценить  в  этой  жизни.  Покажи  что  ты  сильнее  всего  этого  ведь  как  говориться  "Что  не  убивает  нас  то  делает  нас  сильнее"  и  это  правда.  Совершенствуйся,  доверяй  интуиции,  становись  сильнее  и  никогда  не  сдавайся,  а  главное  как  к  тебе  относятся  люди  так  и  ты  к  ним  относись,  многие  не  заслуживают  прощения,  пусть  это  прозвучало  жестоко  но  это  правда  жизни,  кто  тебя  ценить  тот  всегда  будет  ценить  тебя  не  притворяясь  и  если  будет  не  прав  признает  свои  ошибки,  к  сожалению  таких  людей  мало...  
   
[i]Не  бойтесь  потерять  тех,  кто  не  побоялся  потерять  вас.[/i]          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446885
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 05.09.2013


Dead Soul

Мертва Душа (Те, що відчуваю)

Моя  душа  сьогодні  померла.
Ніколи  не  встане  з  могили  вона
Залишилось  тіло,  розтріпані  нерви,
Та  душу  навіки  закрила  труна.

Труна  та  важкая.  Молю,  щоб  підняли.
Але  то  потрібно  ,  аби  покохали.
Коханням  прекрасним  ,  що  горе  жене.
Мене  полюбили.  Простого  мене.

Її  я  люблю,ще  й  хочу  взаємності:
Кохання,  щастя,  і  нашої  єдності
Сам  знаю  -  цього  не  відчую  ніколи
Та  серце  то  просить:  дуже  вже  коле

Це  все  мені  треба.  Правда,  багато?
І  хочу  мовчати  й  водночас  волати!
Натомість  пишу  дилетантські  вірші
Це  все,  що  горить  в  моїй  мертвій  душі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434557
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 26.08.2013


LenA4ka

всё просто зашибись, как хорошо!

всё  просто  зашибись,  как  хорошо!
я  вру,  конечно  же.  вы  мне  не  верьте.
был  человек  -  не  стало.  (он  ушел).
такой  уход,  порой,  страшнее  смерти.

всё  просто  замечательно.  (не  вру).
а  убедить  себя  в  который  раз  пытаюсь.
на  части  разрываю  тишину,
что  в  сердце.  (в  чем  виновна,-  каюсь).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444125
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 22.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2013


Сем Діма

Для тебе, кохана…

Для  мене  ти  проміньчик  світла,  
що  сміло  рветься  в  темноту.
Для  мене  ти  ковток  повітря,
без  якого  я  не  дня  не  проживу.
Мої  думки  заповнені  тобою.
Всі  спогади,  де  радість  зв’язана
з  журбою-  теж  з  тобою.
Твої  очі-  океан,  в  яких  задумавшись
пливу  я.  Твої  очі-  ясне  небо,  в  яких
замріявшись  літаю...  З  тобою
добре,  й  на  серці  тихо.  
З  тобою  забувається  горе
все  й  лихо.  З  тобою  поруч,  про
все  я  забуваю  й  в  твоїх  обіймах
ніжних  я  тихо  засинаю...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429673
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013


W.I.T.C.H

Клетка

Захлопнув  тяжелую  дверь,
Ты  смотрела  в  окно  на  луну
Почему  на  душе  так  тоскливо?
Отпустила,  того  ,  кого  любила..

Слезы  капали  на  мраморный  пол,
Разбиваясь  как  волны  об  скалы...
Только  звезды  светили  все  ярче
Грустно  напоминая  тяжелую  судьбу...

Рука  скользила  по  стеклу,
Как  будто  изучая  красоту.  
Она  стояла  и  смотрела  вдаль  
Закрытая  в  пространстве  серых  стен..

Ей  не  хотелось  больше  жить
Но  умирать  не  было  смысла
Закрытая  в  себе  душа,
Погружены  в  мысли  тоскливые  глаза...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421589
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013


LenA4ka

"вчера" оставить за дверью.

новое.  (лучше,  чем  заново).  
нельзя  "возвращаться"  назад.  
прошлое  покрывает  ранами.  
мешает  свободно  дышать.  
важно.  "вчера"  оставить  за  дверью.
(чтоб  ни  случилось,-  назад  не  впускать).
новое  стоит  того,  чтобы  верить.  
новое  стоит  того,  чтобы  ждать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417335
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 22.04.2013


LenA4ka

я ЖИТЬ хочу (!!!)

я  не  хочу  существовать.  напрасно.
я  ЖИТЬ    по-настоящему  (!!!)  хочу.
смотреть  вперед  хочу  я    без  опаски.
я  знаю,    (если  верю)  -    получу.

я  не  хочу  жить  так.  как  между  прочим.  
я  каждый  день  хочу  прожить  достойно.
бывает,  многое  мне  голову  морочит.
я  ЖИТЬ  хочу!  пусть  иногда  и  больно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403152
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.03.2013


Божена Гетьманчук

Моє . . . щось

В  житті  все  надто  просто,тому  ми  створюємо  собі  проблеми.
Все  надто  по-різному  ,тому  філософія  завжди  актуальна.
Все  це  просто  життя,  і  тому  поетів  все  більшає,
більшає  творів  про  саме  життя.
Хочу  сказати,  що  я  ганяюся  за  римами,
Іноді  захекано,  і  в  відчаї  здаюсь.
А  тепер,..тепер  щось  сталося  і  я  хочу  бути  надто  відвертою,
По-справжньому  щирою,без  видуманих  слів.
Дивлюся  довкола,  і  не  розумію,чим  я  не  задоволена.
Мабуть  тим,що  все  ,що  довкола-це  моє  життя...
Я  знаю,що  в  інших  все  обов*язково  налагодиться  накраще,
А  в  своє  "налагодиться"  я  вірю  теж,але  вже  не  так.
Буває  ,  що  приходять  думки  і  я    заставляю  себе  висловлюватися
Або  у  віршах,  або  ...та  більше  ніяк.
Жену  негатив,але  він  повертається.
Ви  лише  не  подумайте,що  я  песиміст.
Здається,  я  надто  часто  вживаю  це  слово,
 здається,я  часто  про  щось  прошу.
Але  я  просто  пишу,  ну  а  вам  ,що  до  того?
Прочитали-забули..і  все,толку  нуль.
Ні  я  не  нарікаю,я  дивлюсь  реально
Поети  нещасні  по  природі  своїй,
але  із  цим  твердженням  я  також  вагаюсь,
Бо  краще  ПОЕТ,аніж  просто  "ніким".
Писати  -  талант!  Та  питаннячко  "  Як  ?  ".
Описати  природу  звичайнопрекрасно!  
Але  так  написати,щоб  стало  в  вустах  кожне  слова  із  вірша...
Це  не  просто,  хоч  і  це  "кому  як".
Хто  ж  не  мріяв  лишитися  вічним  в  книжках,в  своїх  збірках,  поезіях  ...
Усі  однозначно.
От  і  я  не  є  виняток,  проте  без  зусиль  ніхто  не  отримає  бажане  щастя.
Ну  і  в  чому  вся  суть...та  ні  в  чому  я  так,
мабуть,просто  хотілося  й  просто  писала,
от  таке  то,хотілось  звичайно,щоб  вірш,
але  муза,напевне  ,  моя  десь  заспала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409045
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013


LenA4ka

бьются надежды. бьются сердца.

бьются  надежды.  бьются  сердца.
кто-то  рыдает.  кто-то  смеется.
кто-то  не  видит  ночи  конца.
а  кто-то  боится,  что  скоро  проснется.
рушатся  планы.  идеи.  мечты.
сильные  духом  порою  ломаются.
кто-то  боится  своей  "наготы".
а  кто-то,  напротив,  душой  обнажается.
можно  сломать.  это  легко.
взять  и  разрушить.  семью.  отношения.
только  известно  очень  давно:
восстановить  сложно.  нужно  больше  времени.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399997
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 04.03.2013


Rika Markus

я так хочу до тебе сьогодні…

Я  так  хочу  назавжди  до  тебе
щоб  заснути  в  обіймах  до  ранку
і  під  зоряним  атласним  небом
відчувати  тебе  на  світанку
цілувати  розслаблені  руки
що  повільно  стискають    долоні
чути  серця  уривчасті  стуки
посміхаючись  ніжно  спросоння
пити  каву  із  рук  твоїх  зранку
відчувати  на  шиї  твій  подих
ми  прокинемсь  щасливими  завтра
я  так  хочу  до  тебе  сьогодні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405039
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013


LenA4ka

обычно. и сейчас

обычно  я  пью  только  чай  с  лимоном  ночью.
но  мне  вдруг  захотелось  компот.  (малиновый)
мне  надоело  каждый  вечер  душу  в  клочья.
(и  думаю)  сегодня  я  ее  помилую.

обычно  я  включаю  музыку  на  полную  громкость.
она  "обнимает"  меня.    (и  мне  это  нравится).
но  сейчас  вокруг  тихо.  и  практически  невесомость,-
я  снова  и  снова  пытаюсь  со  своими  "тараканами"  справиться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398353
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 22.02.2013


LenA4ka

……………. нужно?

может,  мало  радости  в  стихах.
зато  в  них  ни  капли  фальши.
кто-то  критикует  в  пух  и  прах.
но  всё  уже  не  будет  так,  как  раньше.

может,  не  хватает  в  них  огня.
(я  пишу  о  том,  что  есть  внутри!  а  не  снаружи)
это  не  чье-то.  это  про  меня.
................................................нужно?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397791
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 19.02.2013


LenA4ka

приглашение к

застилаю  постель.  надо  же  что-то  сделать.
целый  день  впереди.  я  с  собой  один  на  один.
моему  сумасшествию  не  существует  предела.
ты  заходи.  втроем  посидим.  помолчим.

а  еще  это  заразно.  ну  а  что?  привыкай!
и  не  лечится  это.  совсем.  кстати.  
так  что  ставь  на  парковку  свой  ретро-трамвай.
и  садись  с  нами.    "ломаться"  хватит!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393813
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 22.01.2013


LenA4ka

в ти-ши-не

медленно  дойти  до  крайностей.
молчать  с  самим  собой.  сорваться  в  крик.
охрипнуть  от  навязчивой  реальности.
ушедшего  "вчера"  заметить  блик.

замерить  все  свои  плюсы  и  минусы.
расчеты  хладнокровно  сжечь  в  огне.
рассыпать  пепел  в  комнате.  (под  плинтусом).
и  всё  это  в  полнейшей  ти-ши-не.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393474
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 22.01.2013


Невідомська Вікторія

Твоя музыка…

Однажды  вечером,  подумаешь  о  музыке,
А  в  доме  все  уже  давно  погасят  свет,
И  тихий  омут,  что  закрался  в  комнату,
Пленит  всю  душу,  поселившись  там  навек.

Однажды  музыка,  твоя  мелодия  любви,
Вдруг  станет  жизнь,  красками  светясь,
И  незаметно  ты  глаза  свои,  поднимешь
От  земли,  теперь  навечно  к  небесам.    

Однажды  жизнь  запишется  по  нотам,
И  песню  ты  свою  споешь  еще  не  раз!
Ведь  в  мире  есть  прекрасное  далеко,
Но  плачешь  ты.  Ты  плачешь  сидя  у  окна…

Зачем  же  плакать?  Люди  не  жалеют.
Ты  говоришь,  что  песня  эта  так  грустна,
И  на  мгновенье  ты  замедлишь  время,
Пусть  эта  музыка  играет  так  всегда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390650
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 11.01.2013


Невідомська Вікторія

Твоя душа - музыка…

Музыка  растопила  твое  сердце,
Заставила  идти,  лететь  вперед,
Музыка  –  надежда  и  забвение,
Ты  думал,  что  она  тебя  спасет.
Музыка  и  сотни  тысяч  звуков,
Ты  верил,  ты  так  верил  в  чудеса!
И  жизнь,  она  дала  то  чудо,
Что  музыкой  ты  для  себя  назвал.
Ты  жить  хотел,  и  так  любить  хотел,
Мечтал,  а  может,  просто  бредил,
Ты  закрывал  глаза  и  тихо  пел,
И  не  было  той  боли  на  рассвете.
А  музыка,  а  музыка,  как  жизнь  твоя,
Чуть  веселее,  чуть  грустнее  стала,
Она,  как  счастья  твоего  отрава,
Она,  как  яд,  который  ты  любил.  
И  все,  наверно,  пустые  разговоры,
Ведь  музыку  не  описать  словами,
Она,  как  часть  истории  героя,
Его  душа,  которая  навечно  с  нами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391402
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 11.01.2013


Sarcasm

Уже не возможно терпеть

Уже  не  возможно  терпеть,  
хочу  я  вернутся  к  тебе  ,
взять  тебя  за  руку  и  улететь.  
вместе  встретить  холодный  рассвет,
который  мы  сможем  нагреть,
смеяться  с  тобой  и  балдеть,  
пить  колу  и  фильмы  смотреть,  
ходить  по  району  и  песенки  петь.
мне  так  этого  нахватает  поверь...
и  что  бы  как  раньше  ..
когда  я  приду  ты  откроешь  мне  дверь.
накипело,..но  уже  проще  теперь
ужасно  скучаю  я  по  тебе,
жду  того  дня  когда  слово  "привет"
не  будет  звуком  с  телефона  лететь  ,
а  когда  скажу  это  и  увижу  твою  улыбку
и  буду  готов  зареветь.......

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390847
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013


Sarcasm

Театр

Спектакль  окончен,я  сыграл  свою  роль  ,и  подавлен  ухожу  я  со  сцены
Смою  грим  не  горячей  и  не  теплой  водой,да  я  и  роль  я  забуду  наверно
Заберу  свои  вещи  и  пошагаю  домой  ,с  рваными  нитями  нервов
Цветы  за  спектакль  я  выброшу  вон,не  заслуживаю  я  их  наверно  
Путь  был  долгий  ,мой  дом  далеко  ,  но  оказался  я  дома  мгновенно  
Как  обычно  ,пью  кофе,  сажусь  за  свой  стол  и  застывает  кровь  в  моих  венах
От  мысли  печальной  что  сыграна  роль  ,и  блин  сыграна  снова  не  верно..
Покончить  из  жизнью  ,не  вариант,а  может  менять  всегда  сцены...
В  них  может  дело  или  в  ролях  ?!тишина  и  вокруг  лишь  одни  только  стены
И  надеюсь  я  скоро  пойму  что  эти  роли  были  бесценны
Ладно  пойду  учить  новую  роль,ведь  завтра  мне  снова  на  сцену

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390844
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013


Light In you

Ти мій біль.

Ти  мій  біль.
Якого  так  не  вистачає.
Ти  мій  сум.
Який  все  зараз  наповняє.
Ти  мій  страх.
Який  так  швидко  настигає,
у  котрий  раз,  у  котрий  раз.

Ти  -  Сон.
Який    реальністю  не  буде.
Ти  -  пам'ять.
Яка  мене  колись  забуде.
Ти  -  Дотик.
Який  пішов  в  нікуди.
Ти  -  Звук.
Який  не  можу  я  забути.

Ти  -  Сонце.
Яке  для  мене  сяє...
Ти  -  Вітер.
Який  мене  вдихає...
Ти  -  Почуття.
Яке  вже  зараз  спочиває,
одне  єдине  почуття.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390672
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013


Кіра Рубінова

Обман….

Тебе  ніколи  не  було  насправді,
Лиш  вигаданий  образ  хворої  уяви,
Таке  придумати  не  надто  геніально,
Не  було  б  визнання,  малої  слави,
Сказати  просто:    «Видалити  образ»,
Знайти  б  іще  потрібну  кнопку,
І  тут  як  завжди  закон:  «Подлость»,
Забракне  духу  для  початку,
Людська  натура,  вічна  жертва  світу,
Яка  б  усе  віддала  за  химерні  мрії,
Аби  лише  здійснити,  їх  здійснити,
А  в  подарунки,  просто  так  давно  не  вірю,
Тебе  ніколи  не  було  насправді,
Якась  дурна,  навязлива  ідея,
Шкода,  закінчилася  біла  правда,
Змішалася  у  кашу  із  брихнею...


16.12.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387322
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Жанна Чайка

дробясь, собираю

Растаяло  в  Лете  начало  Пути
средь  вех  остановок  "прощай"  и  "прости".

Одежд  вереницы  и  россыпь  эпох...
По  крохам  уменье  и  опыт...  Там  Бог

ведет  и  лелеет  родное  дитя...
В  витках  поднимается  к  свету  стезя.

На  высших  весах  измеряют  полет  -
минуты,  секунды,  как  день  или  год.

Устал  ли  ты,  Путник,  -  спросить  мне,  позволь,
меняя  творений  влекущую  боль?

И  эта  ли  плата  тебе  по  плечу?
Услышала  тихо:  "Люблю  -  не  ропщу.

За  Сказкою  в  Вечность,  рождаясь  на  миг,
дробясь,  собираю  из  звуков  свой  стих".



24/12/12

акварель    "Радуга"  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387456
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012


Кіра Рубінова

Рекомендую…

Якщо  минуле  не  дає  життя,
То  ти  розстав  всі  наголоси  в  ньому.
Нехай  усе  болюче  і  не  так,
Згорить  у  попіл,  чи  зітреться  в  порох,
Не  бійся  попалити  всі  мости,
Бо  інколи  вони  цього  чекають,
Щоб  розпочати,  щось  нове,  дійти  мети,
Зроби  ремонт  в  душі  і  викинь  зайве...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378772
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 13.12.2012


chajka

пианисту.

Твой  день,  как  в  тумане  -  шагаешь  отчаянной  ощупью,
Дорога  твоя  -  из  металла  и  камня  изваяна.
Ты  движешься,  словно  слепой,  неуверенной  поступью,
Ты  падаешь  -  но  не  сдаёшься,  снова  вставая.
Не  зная,  где  правда,  где  ложь,  ты  сражаешься  истово,
Не  помня  себя,  забывая  про  глупые  принципы,
Срывая  себя  в  черном  зале  хрустальными  кистями,  -
И  пальцы  -  в  полете  мечтаний,  в  поисках  истины.
Твой  мир  -  это  звук;  твой  звук  -  это  словно  Вселенная,
С  палитрой  волшебной,  чудесной,  безбрежно-таинственной...
Ни  страсти,  ни  власти  -  мечтаешь  ты  лишь  о  бессмертии
Той  музыки,  Музыки  -  только  твоей  -  и,  конечно,  единственной.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383708
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Grace Dix

Как пел Синатра

Привет.
Сегодня  растоптали  первый  снег.
Как  жаль,  его  почти  что  не  осталось.  
Вот  строю  планы  на  побег
из  города
ты  не  поверишь  как  все  примелькалось.  
Всё  люди-люди,  спешка,  суета  –
подобие  ажиотажа  в  переполненном  театре.
Пытаешься  пройти,  занять  свои  места  
и  повторяешь  «Боже,  помоги»  как  мантру.
Мне  бы  терпения  взаймы,
да  чтобы  нервы  выдержали  до  предела.
Синатра  пел  «come  fly  with  me»,
а  знаешь,  
я  бы  полетела.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383375
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 09.12.2012


LenA4ka

не отводя взгляда

эти  мысли.  мысли.  мысли.  они  крадут  мой  покой!
иногда  хочется  снять  голову  и  положить  рядом.
забыть!  оставить  ВСЁ.  и  просто  быть  собой.
смотреть  самой  себе  в  глаза,  не  отводя  взгляда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380153
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Той,що воює з вітряками

Восстать из руин

Ты  должен  восстать  из  руин
Восстать  из  руин  и  спеть...
И  наплевать  что  ты  теперь  один,
Не  дай,не  дай  душе  истлеть!
Ты  должен  восстать  из  руин,
Просто  восстать  и  спеть,
Отблеском  слабым  забытых  картин,
Жизнь  страшнее  иногда  чем  смерть...
Смотреть,тупо  безумно  смотреть,
 в  немую  безразличность-  в  пустоту...
Ответь,  прошу  тебя,  ответь...
Найду  ли  я  свою  звезду?
Смогу  ли  я  ее  обнять...
И  прошлое  забыть...
Смогу  ли  я  опять  летать,
Смогу  ли  снова  жить???
       23.09.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366006
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 13.10.2012


Serg

на грани…

на  грани  безумия  жизнь  пробегает,
и  вечно  куда-то  спешит,
зачем?  почему?
самый  умный  не  знает,
аж  в  горле  от  ветра  першит...

на  грани  дефолта  мы  все  существуем
и  бедный  и  тот,  что  богат,
не  веришь?  напрасно?
лишь  глупый  ликует,
попутав  рассвет  и  закат...

по  граням  стеклянным  порою  стекает
вся  жизнь  и  глазами  кричит,
не  выход?  слабак?
самый  добрый  не  знает,
как  сердце  ночами  болит...

на  грани  своей  неразборчивой  страсти
мы  строим  прижизненный  рай,
забыли?  не  знали?
в  погоне  за  властью
виднее  бездушия  край...

на  грани  всех  граней  давно  уже  строим,
вернее  ломаем  себя,
зачем?  почему?
только  мудрый  откроет
таинственный  смысл  бытия...

проблемка  тут  есть,  филигранностью  точной  -
отсутствие  мудрых...  а  вдруг?  
откуда  и  где?
в  бытовухе  порочной?..
пора  разорвать  этот  круг!


27.04.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256390
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 11.10.2012


ЕТ

В душі я завжди залишаюсь та сама…

Напівсухе  кольорове  листя  
Лежить  на  східцях  старого  будинку,
А  я  в  собі  не  знаходжу  місця
 і  в  голові  відображаю  картинку:

Ти  зі  мною,    а  над  нами  зоряне  небо
 і  крізь  тишу  чути  мій  сміх,
Ти  в  шортах  і  кепці  я  в  джинсах  і  кедах,  
Здавалося  всесвіт  упав  нам  до  ніг.

Тих  привидів  може  нема  у  хатині,  
та  трохи  лячно  було  нам  обом,
І    пофіг  було,  що  то  пізня  година,
 Головне  -    нам  весело  було  разом!

Ми  розмовляли  з  тобою  до  5  ранку,  
Ти  пам’ятаю  щось  навіть  співав,
Я,  здається,  заснула  під  твою  колисанку,  
а  прокинулась  як  будильник  заграв.

Якби  ти  лиш  знав,  як  я  не  хотіла  
Щоб  ти  в  той  день  поїхав  додому,
Я  кілька  годин  після  того  ревіла,  
а  чому  не  могла  пояснити  нікому…

І  зараз  я  дуже  шалено  сумую,  
Все  пам’ятаю,  все-все  до  дрібничок,
Таке  відчуття  що  без  тебе  помру  я,  
та  я  вже  мертва  фактично…

Я  завжди  обожнювала  осінь,  
Але  тепер  обожнюю  Лємана.
Хоча  я  не  в  кедах  сьогодні,  а  в  кросах,
В  душі  я  завжди  залишаюсь  та  сама.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367951
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 10.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2012


Кіра Рубінова

Моєму другу.

Чому  сумуєш  друже  милий,  душа  у  тебе  ще  болить?
Ти  розкажи  і  легше  стане,  як  дикий  вітер  пролетить,
Розвій  всі  сумніви  й  вагання,  словами  ти  їх  опиши,
І  може,  ті  твої  зітхання,  самі  промовлять,  а  не  ти,
Тай  очі  тихо  заспівають,мелодію  чи  вірш  життя,
Й  на  серці  легко,  легко  стане,  теплом  огорнеться  душа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363506
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 08.10.2012


White Heart

Зрозуміти без слів

"Не  можна  оцінити  всю  красу  лісу,  оцінюючи  лише  одне  дерево",  колись  я  почув  ці  слова  то  не  міг  зрозуміти  їх  значення,  але  усвідомив  головне,  не  можна  поспішати  з  висновками.  Тепер  я  знаю,  людина  не  мов  ліс,  в  якому  дерева  це  його  вчинки  і  якщо  оцінити  один  вчинок,  то  не  можна  сказати  напевно  яка  ця  людина  насправді.  Кажуть  вчинки  людини  говорять  за  неї,  але  так  це?  Перш  ніж  судити  про  когось,  треба  самому  по  бути  на  місці  цієї  людини,  по  бути  в  її  шкурі.  Але  не  всі  це  можуть,  деяким  достатньо  того  що  вони  бачуть  зовні,  але  не  те  що  всередені,  в  душі  тієї  людини,  в  її  серці.  Ми  вважаємо  якщо  людина  часто  сміється  і  вона  весела,  то  в  неї  все  гаразд,  але  це  не  так,  інколи  ми  вдягаємо  маски,  щоб  інші  не  бачили  що  в  нас  відбувається  в  душі,  і  тому  чим  більше  людина  сміється  тим  більша  в  неї  рана  в  серці.  Людина  намагається  цю  рану  загоїти,  забути  про  неї,  але  коли  вона  залишається  на  одинці,  рана  починає  про  себе  нагадувати.  Доки  людина  не  поставить  себе  на  місце  іншої  людини,  доки  не  побачить  світ  з  її  сторони,  її  очима,  вона  не  зрозуміє  її  вчинків  та  самої  людини.  Як  що  ти  це  робиш,  то  починаєш  розуміти  людину  без  слів.  Кажуть  "що  нас  не  вбиває  то  робить  нас  сильнішими",  так,  ми  стаємо  сильнішими,  але  наше  серце  стає  грубішим  і  хоч  рани  затяглись,  шрами  залишились.  Гріх  судити  людину  за  її  переповнені  емоції.  Хто  пізнав  біль  самотності,  той  ніколи  його  не  забуде,  і  як  би  сильно  ти  його  не  ховав,  не  намагався  його  позбутися,  він  залишається.  Скажу  чесно,  я  сам  відчував  цей  біль,  здається  що  в  твоєму  серці  з'явилася  діра,  яка  росте  і  пропалює  тебе  з  середені,  ти  постійно  відчуваєш  холод  в  душі  і  здається,  що  тебе  поглинає  темрява,  від  цього  болю  хочеться  кричати,  тебе  не  мов  розриває  на  шматки.  Так,  звучить  це  моторошно,  але  це  правда,  і  хто  це  усвідомить,  той  ніколи  не  побажає  такого,  навіть  ворогу.  Я  люблю  читати  японскі  вірші  хокку  і  танка,  особливо  мені  запам'ятались  вірші  японського  поета  Ісікави  Такубоку,  в  своїх  віршах  він  писав  про  своє  життя,  і  дуже  багато  було  написано  про  його  самотність  і  як  він  з  нею  боровся.  Про  самотність  важко  говорити,  тому  що  згадуєш  ті  відчуття,  і  намагаєшся  за  допомогою  творів  до  нести  до  читачя.  А  я  хочу  сказати  головне,  цінуйте  тих,  кому  ви  не  байдужі,  хто  вас  у  всьому  підтримує,  для  кого  ви  дорога  людина,  не  мов  рідна.  Вони  вірять  в  вас.  Не  забувайте  їх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369024
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012


White Heart

Самотність

Зараз  в  моєму  серці,
Не  мов  темрява  нічна,
Прийшла  вона  несподівано,
З  нею  постраждала  душа,

Всередені  не  мов  порожнеча,
Світла  в  ній  більше  нема,
Серце  заполонила  самотність,  
А  в  душі  холодна  зима,

Інколи  в  душі  буває  злива,
І  відчуття  часу  від  неї  зника,
Вона  немов  бескінечна,
Наповнюється  нею  душа,

В  інші  моменти  це  пустеля,
Безкрая,  де  нема  життя,
В  ній  вогонь  бескінечний,
Спопелить  все,  до  тла,

Страшнішого  за  смотність,
Нічого  в  світі  нема,
Пізнавши  її  біль  і  страждання,
Той  не  забуде  цього  відчуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368604
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 06.10.2012


Кіра Рубінова

Давай сьогодні буде все інакше

Давай  сьогодні  буде  все  інакше,
Подивимось  по  іншому  на  світ,
Побачим  сходи  сонця  ясні,
Візьмем  кусочок  променя  собі,
Давай  сьогодні  буде  все  інакше,
Ми  будем  цінувати  кожен  день,
Наповнювати  серце  отим  щастям,
Яке  крокує  поряд,  тихо  йде,
Давай  сьогодні  буде  все  інакше,
Ти  намалюєш  зовсім  інший  світ,
І  замість  фарб  візьмеш  мій  настрій,
Це  буде  фон  для  твоїх  кольорів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368145
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 04.10.2012