[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 25.08.2015
Я зміряв Безкрайність, стоптав дно Безодні,
Уславив Звичайність в булому Сьогодні.
Ще плюнув у Вічність погрібши Безсмертя,
Знеславив Величність смішком Пересердя.
Затуркав Розумність, спаскудив Порядність,
Навчивши Безумність кріпачити Владність.
Родився на Старість в гріху Покаяння,
Де в першу хвилину - пробила остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588958
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Вглядаюся часто я в ключ журавлиний,
Шукаю я всіх, що забрала війна,
Що в дні Перемоги під зорями линуть –
І птиць зустрічає в обійми весна.
Розмірений помах і зоряний спокій –
Над нашим селом знов летять журавлі,
Знов пісню свою у задумі глибокій
Співають для тих, хто живе на землі.
Співають, що з ними старі ветерани
Летять у далекий і вічний політ –
І вітер, і сонце лікують їм рани,
І низько до ніг їм вклоняється світ.
А кожного року із гуртом пташиним
Все нові журавки стають на крило
І з піснею-сумом у леготі синім
Вони у прощанні летять над селом.
У кожного з них є тут рідная хата,
Де сіяли ниву, ронили свій піт,
Де мальви цвітуть і росте рута-м’ята -
Тут сонце всміхається тисячі літ…
Крилом понад дахом журавлик черкає,
Лишаючи болі й тривоги свої.
«Спинись, ветеране! – Я птицю благаю. –
Побудь! Не лети у далекі краї!
Бо мало зосталося вас поміж нами,
Бо Батьківщина без вас – сирота…
Живіть на землі, ветерани, віками,
Хай ключ журавлиний живих вас віта».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580078
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 10.05.2015
І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та, молився і благав: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте – не як я хочу, а як Ти…»
(Матв. 26:39)
«Лише пітьма… Анітелень навколо…
А я Тобі, Мій Батьку, помолюсь…
Я помолюсь, як не моливсь ніколи…
За все життя я так боюсь… Боюсь…
Кривавий піт зросив чоло і руки,
І тіла кожна жилочка бринить…
Вже чую, Отче, ті шалені муки,
Я відчуваю ту пекельну мить…
Уже плетуть мені вінок терновий,
І хрест важкий вготовили кати…
Прошу тебе, Мій Батьку, знову й знову
Цю участь мимо мене пронести…
Хай буде так, не як я хочу, Тату,
А як сказав і як волієш Ти –
Мені б лишень одне-єдине знати:
Чи зможу шлях цей гідно я пройти?
Чи зможу дотягти той хрест на гору?
Чи зможу я стояти на хресті?
Чи зможу я звільнить людей від горя –
І смерть здолати в грішному житті?..»
«Усе ти зможеш! Ти все пройдеш, Сину!
І на Голгофу донесеш хреста,
На третій день розрушиш смерті стіну –
І пройдеш через пекло і літа.
В своїх стражданнях і в своїй покорі
В людей Ти вб’єш їх предковічний гріх,
Ти на хресті злікуєш душі хворі -
І Воскресінням станеш Ти для всіх!
Кріпися, Сину, вже веде Іуда
Поплічників Каяфи із Кедрону...
Ти їх прости: сліпі ж бо вони люди,
Не знаючі ні правди, ні закону!
Тож подвиг Твій для них законом буде,
До них Ти йтимеш вічно із небес –
А по весні співатимуть усюди:
«Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!»
12-13.04.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573877
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Душа її – незвідана глибінь,
Напівтонів брунатного какао.
В очах пульсує вилиняла синь
Небес, де сонце мружиться лукаво.
М’якенький обрис повнотілих форм,
Здригається від подиху слабкого.
Життєвих не дотримуючись норм,
Дарує вогкість серденька палкого.
Задарма злото роздає по дню.
По ночі стелить срібляну доріжку,
Чужого бруду беручі пеню,
На легковірну трепетну маніжку.
Її ж планида - слізна самота
Роззявами заклятого вигнанця,
Чужих відбитків груба тіснота,
Чи ляпас від проїжджого коханця.
Руйнує душі чванство і пиха,
Суспільні упередження байдужі.
Якщо ж позбутись даного гріха,
Красу узріти можна… і в калюжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545246
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2014
[img]https://pp.vk.me/c619121/v619121008/1586a/zn8hQcka0EI.jpg[/img]
Коли закінчиться війна і грім гармат не буде чутно,
Я значить вижив, я зумів прорватись там, де було скрутно.
І я не здався ворогам, ні смерті, іродам, нікому,
Там сотні друзів полягло, моє життя - дарунок Бога.
Для Вас закінчилась війна, я ж до цих пір не можу спати,
І як в дитинстві, як колись, мене втішає лише мати.
Кохання в мене вже нема - не діждалась чи не хотіла,
Коли вернувся я живий, на мене й глянути не сміла.
Та я ж не винен, що мені все тіло гради шматували,
Не винен я, бо ми усі є просто люди, не титани.
І навіть куля та мала життя велике відбирала,
А люди в величі своїй забули, що його так мало.
Ну що принесла ця війна: розруху, смерть, моє каліцтво?
Лиш з фотокарток впізнаю свого дитинства рідне місто.
Та краще б я тоді помер і став навіки вже героєм,
Чим проклинати день за днем оту війну пропахлу горем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520312
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014
[img]https://pp.vk.me/c619621/v619621008/13e9e/mYFdv3zyxoc.jpg[/img]
Закрию очі і не віриться:
Твої вуста ціловані вже ним.
Не визнаю! Але у дійсності -
Ти все життя хворітимеш одним.
В поривах хибної могутності
Я підривав всі зведені мости,
І не важливо, що посутності,
Лише з тобою розпочав цвісти.
Тепер я став затятим мрійником
І у житті щось значать небеса,
Але ніколи вже не змінюся
І моя вірність, зовсім не роса.
Бо не розвіється туманами
І не промиється потоком злив,
Ти стала ближча некоханою,
Тому для мене ще існує «ми».
Нехай думки стають поганими,
Нехай мій біль нікого не пече,
Ти знаєш, а мені однаково -
Я підкладу не раз своє плече…
Одного дня усе забудеться
І твої очі кольору весни,
І навіть та безлюдна вулиця...
Але не присмак підлої війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514407
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 03.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2014
[i]…За тобою сім’я й країна.
ЧЕСТЬ відстоять їх...[/i]
(Крилата)
Так, війна – це вогонь і рани,
Сивина це матусі й тата,
Це нападника злі обмани,
Це ще й честь, що боронять свято,
Це сльоза, що в рукав сховає
Син, матусі почувши слово:
На слабинку ж він прав не має –
Бо злорадний щось збреше знову,
Бо в отруті ЗМІїній буде
Люд незрячий пекти сльозина…
Це – війна… Але ж знайте, люди,
Що сльоза ота – ніжність сина,
Що сльоза ота – лиш визнання,
То любов до своєї МАМИ,
До землі, що святиться зрання
Та дарує нам хліб віками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507848
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 30.06.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/8607/qn1wi1ZG_wg.jpg[/img]
Маленький син не знав розлуки,
Із татом сильним був завжди,
Але тепер затерпли руки -
Він пише татові листи:
«Якби я був хоч трохи старший
І зміг тримати автомат,
Я був би поруч, був би з Вами,
А не ось тут писав листа.
Повірте, тату, так сумую,
Як ще ніколи не умів,
І сам не знаю чим вгамую
Цей недитячий в серці біль.
Я знаю, Вам не дуже легко,
Та не із власної вини
Обрали шлях такий далекий
Братозамовної війни.
Ваш командир сидить у штабі
І лиш команди роздає,
Але ніколи він не взнає,
Як серце татове пече.
Бо завтра, може, день некращий
І сонце більше не зійде,
А душі воїнів пропащих
Ніхто, ніде не віднайде.
Ви знаєте, матуся каже:
Лист не дістанеться до Вас...
Вона весь день сьогодні плаче,
А я не знаю, що не так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505214
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Синочки дорогі, за все простіть,
Що всі роки терпіли і мовчали.
Плодилася оця мерзенна гидь,
Що довго владою ми величали.
Мирилися, покірно гнули спини –
Аби лиш оминула нас війна…
Сини мої, ми перед вами винні
І це гнітюча, болісна вина.
Сьогодні нас війна уже накрила.
Всьому терпінню була гріш ціна,
Бо кожен день – могила і могила…
І юного життя – нема, нема…
І горбляться від горя матері,
І вицвітають очі в них до часу…
Мерзенні – розкидають ятері
І на війні - ловлять поживу ласу.
Усе, що продається – продають:
Пайки, бронежилети, автомати…
У виродків своя – зловісна суть
І на життя дітей їм наплювати.
Я не тримала зброю у руках,
Ніколи не хотіла убивати,
Не бачила навіть в поганих снах,
Що з виродком захочу поквитатись.
11.06.2014р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504640
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 13.06.2014
[i]Не бійся досвітньої мли, -
Досвітні огні запали,
Поки ще зоря не настала![/i]
(Леся Українка)
[i]Коли нікого більше не лишилось.
На страті тебе пригадую ,
Останній погляд тобі присвячую..[/i].
(Гнат Михайличенко)
"Як важко зривати невільницькі пута,
Що в тіло впились, доросли до душі,
Так важко себе в оцім світі збагнути,
Неначе бурштину знайти в спориші.
А в темряві чути прокльони та стогін,
І струнонька віри у душах бринить,
Як страшно незрячим шукати дорогу –
Та правду не може ніщо зупинить.
Он Леся сказала: не треба боятись
Досвітньої мли, що приспала усе,
Хай стогін – ночам, промінь – зірці крилатій:
Досвітня зоря Дух Свободи несе.
Той Дух наше тіло підійме до бою,
Той Дух спозаранку ударить набат:
Без нього життя попливе за водою –
А з ним наше слово стає, мов булат.
Із Духом Святим ми випростуєм спину –
Аби від неволі і зла вберегти
Чебрецеву мою, калинову Вкраїну
І ніж відвести, що все гострять кати!" –
Так думи сплітались в узор на папері,
Для Гната "На Кручі" – блаженна пора:
"Блакитний роман" – то до вічності двері,
Хоча молодече життя догора...
Ой, чуєш, земляче, ступають вандали?
Повзуть аж до серця бридкі павуки –
Вони ж Україну квітучу стоптали,
Під груди все пхають свої п’ястуки!..
Втікай же, мій друже, бо смерть наступає,
Втікай же, Ігнате, погибель іде!.. –
"Отих павуків не боюся я зграї,
Бо бачу України завтрашній день!
Отож, їй останні рядки я дарую,
Останній свій погляд присвячую я,
Уклінно молю Матір Божу Святую –
Хай вільною буде Вкраїна моя"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499834
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Ця сірая днина із чистого жалю –
Зі щирого суму та сивого квіту…
Окреслені так вже народів скрижалі,
Що арії болі збирають по світу,
Що аріям треба сльозу проливати
Над попелом згарищ святої святині…
Якби ж було знати!.. Якби ж було знати,
Що цілу державу розтерзують нині!
Розтерзують душу, осміюють мову,
Зі скрині крадучи останню хлібину,
Ще й злодії в хату сповзаються знову,
Щоб ніж найгостріший вштрикнути у спину,
І клясти за слово, дароване небом,
Колиску рубати та рвати на шмаття…
Хіба оце правда? Хіба ж отак треба,
Коли за копійку вбиваються браття?..
Ох, сірий мій жалю! Ох, сивая днина!
У променях сонця – розпечена криця…
Не руште, сліпці, мою древню країну –
За душі окрадені Богу моліться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498835
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 16.05.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 21.04.2014
[b][/b][b][i]В повітрі – марева, химери й міражі…
В степу блищать заклично два озерця –
Творіння людства в Бога на межі –
Пейзажі душ, а ще... пейзажі серця.
Тут ковиляє тріснутий паркан,
А там – занедбане судьбою коло…
А поміж них – вмонтований капкан
На мужність нашу та розкуту волю.
А ще... дерева гострі, мов ножі,
Що уп'ялись в болючий розтин неба –
В сад Гетсіманський, де святі мужі:
Їм на землі нічого вже не треба...
Любові і загину на межі –
Гарматні жерла і прицільні скельця...
То вже не марева, не міражі:
Ума пейзажі – не кришталі серця!
23.03.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487561
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 24.03.2014
У моєму Новомосковську памятник Тарасу Шевченку стоїть в закуточку, що і зблизька не побачиш, якщо не заєш, або тобі не показали. Ото вчора проходячи мимо памятника в мене виникли в голові такі рядочки: "У куточку притулився, стоїть споглядає". А дома вже появився такий вірш.
У куточку притулився, стоїть споглядає:
- Ні нема вже в мене сили, серце смуток крає.
чи народ тут не такий, чи рід мій змінився,
що пройдисвіт в центрі міста так і залишився.
Як же вас то врозумити, що ще вам сказати,
зворушити мозок ваш, може нагадати,
як вольних неволили, як у стійло гнали,
чи про діток, що в степу кинуті вмирали.
Стоїть тут у куточку тишком споглядає,
як москаль злий по Криму народ зазиває
до себе у пекло, що в них раєм зветься.
- Ох народе Криму, тобі ще ікнеться.
Ну а ви чого злякались, труситесь небоги,
то на мене подивіться і сміліше трохи
проганяйте загарбника, женіть його з хати.
Будете старатися якось дасте ради.
Світ просіте заступитись та самі не гайтесь –
за вила за сокири, всім миром вставайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484356
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014
Людино моя прекрасна,
Тримайся за світ, борись!
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись,
І тільки на крилах білих
Незламних своїх надій!
Я вірю: достатньо віри
У світлій душі твоїй.
І сонця там значно більше,
Ніж мороку і зневір!
Людино моя, не бійся,
Незгодам наперекір
Іди лиш на поклик серця
До зоряних перемог.
В молитві тобі всміхнеться,
У смуті розрадить Бог.
Бо крила твої для злету,
А слово – то храм душі,
Нема для думок поета
Умовностей і межі.
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,
Молись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
якби я була Музикою
то кричала б кобзою
ридала б скрипкою…
але я Поезія
тому стають мої рядки струнами
яких наскрізно торкається
Рука Слова
і не вирвати з корінням цих струн
не зрубати і не спалити
бо вони вкорінені в серці України
яке не вб’ють навіть кулі
а до ран йому не звикати
бо вони – стигми Христа
який воскресає
з мечем на устах*
"...і з Його уст виходив гострий меч..."(Об'явл .1:16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480493
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Для зрадників – лиш пекло і безодня,
А для свобідних – небеса і Бог.
Оплакує майдан небесну сотню,
Готуючись до нових перемог.
Загиблим кричимо: «Героям слава!»,
Хоча вони вже чути не будуть.
Закінчується зекова вистава,
Йому тепер не вижити, мабуть.
Не забариться перемога, буде! –
І не кажіть, що хтось дарма поліг.
Стріляв скотина снайпер в шию, груди,
Однак душі прострелити не зміг.
22.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481145
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Ти прости мені рідна матусю,
Що поранив серденько твоє,
Я від кулі упав, не вернувся,
Колись знову зустріну тебе.
До тих пір буду в снах оживати,
Ти мене у поля поведеш,
Будем маки червоні зривати,
Ці кровинки ти в хату внесеш!
І поставиш он там на покутті,
Де Марія й Син Бога- Христос,
Він життя відмолив на розп’ятті,
Щоб я жив і тут маком воскрес!
Я цвістиму в пшеничному полі,
На широких просторах землі,
Рідна мамо не плач , ми на волі!
Заспівай колискову мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481021
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Ти підняв на брата руку,
З легкістю натиснув на курок,
А в очах не було смутку,
Ніби Ворошиловський стрілок.
Куля ж волі не зламає,
Навіть смерть страшна не зможе це.
Все тому, що нас єднає
Доньки й сина зболене лице.
Серце дивно кровоточить -
Маки розцвітають на снігу,
А у мами плачуть очі
Через демократію таку.
І в січневі ці морози
Ллють дощі (на диво),мов з відра.
Не лякають! Бо в прогнозах
Мрія в нас залишилась одна.
Розцвіте моя країна,
Як весною щастя первоцвіт.
Я горджусь, що українець,
І кричу про це на цілий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475789
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Граната шлёпнулась у ног,
со свистом пуля пролетела,
и у меня крамольный слог,
в душе возник, от беспредела.
Безликий беркутный редут,
послал в народ прицельно пулю.
Я побежал (не все бегут),
из далека скрутив им дулю.
Погиб Серёга Нигоян -
казак армянского народа,
чтоб украинская заря
для всех сияла с небосвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474843
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 26.01.2014
Одна капля из сжатого неба —
Нам уже не вернуться назад!
Мы бросаем расколотый жребий,
Вспышкой света примружив свой взгляд.
И настолько святы единицы:
Паритетность иль кара врагом.
Грянет битва. Ты будешь в ней рыцарем.
А товарищ — твоим палачом.
Узник неба, душил себя сплином,
Оттого, что предвидеть был слаб.
Когда ствол обращается в спину,
Негодяям не смотрят в глаза.
В церкве стол, стянут гроб бахромою.
Храм не ветер, чтоб пыль разметать.
Лучше прах, лучше бы в крематорий!
Что в пустые зрачки целовать???
Вновь пошествовав снежною синью,
Одолев суеверья и сплин,
Без весны (!), без надменной гордыни,
Благороден, пусть простолюдин...
Над главой не всыхают иконы,
Мать рубашку терзает до дыр.
В этом мире уж тáк всё законно,
Что законом не стал только мир.
Даже тот, кто был другом с рожденья, -
Божьи дети. Свои же враги.
Брат родной стал живою мишенью.
Кровь бардовая — на сапоги...
Мы бросаем расколотый жребий,
Чтобы нам на путь правильный стать.
Каплей быть на затиснутом небе,
(Быть героем!) — или убивать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474379
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Молюсь за українця-брата
І не засуджую я, ні –
Руки піднятої на ката
У праведній святій війні.
Бо ця рука жнивує, сіє,
Кладе покоси на зорі…
Рука народу – все уміє,
Бо порядкує на землі.
Вона міцна і мозоляста
Не хоче братися за зброю –
Воліла б мирно будувати,
Прагне до гідного спокОю.
Законне право – жити гідно,
У нас забрали ці кати.
Єднайте дужі руки, рідні,
Тримайтеся, мої брати.
І уперед, до Перемоги,
Під ворогом земля горить.
Відкиньмо страх, усі тривоги
У доленосну для нас мить.
20.01.2014р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473910
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2014
Сьогодні мучуся я від безсилля -
Здобути важко зміни у житті...
Ти, Україно , вслухайся у біль мій!
Не загубися знов у небутті!
Бо ти для мене – зіронька незгасна,
Ковток повітря, свіжої води,
Як непорочна діва, ликом ясна,
Для мудрого добра вже відродись.
Збиткуються немало над тобою,
А ти все родиш гідними людьми,
Оплутана бідою і нуждою,
Що не змахнути дужими крильми.
А ти змахни і скинь усю цю нечисть,
Що упилася в тебе, як кліщі,
На наші обіприся, рідна, плечі…
Не зрадимо ні вдень, а ні в ночі.
2001р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472229
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
На дибі Часу - розіпнуть діла.
На ешафот Віків - введуть поступки.
Злі інквізитори гріхів розпалять купки,
Тавро ганьби прогріють до біла.
І тіло, що в фаворі у спокус,
Оцінять до прогірклого шкварчання,
До, м’язів щиросердного скресання…
Рятунку за для…
Ні, я не Ісус.
Мій трухлий остов згине у тюрмі,
Де забобони стережуть ночами,
Добропорядність дзенькає ключами.
Відвага й ризик рабствують в ярмі.
І погребе досади пилюга
Мої останки дурісно-шляхетні…
Не злинуть ввись вагання безхребетні
Прикуті до чесноти ланцюга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471637
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я вперше у житті не хочу мріяти,
Не хочу бачити, як піде перший сніг.
Увіковічений моїми мріями
Він буде танути, а я не так хотів.
Ловлю сніжинки всупереч реальності
І огортаю їх своїм теплом руки.
Нехай розтануть, може за невдячності,
Та краще мить тепла, ніж холод навіки.
Ну а твоє тепло - лише ілюзія,
Примара вирвана з обірваного сну,
І у житті твоїм я був прелюдія,
А хто для мене ти - я досі не збагнув.
І все ж не намагаюсь стерти з пам’яті
Ті почуття, що загорілись на життя.
Заручник я, по власній волі замкнутий,
Забуду все, але не те, чого нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 03.01.2014
Холодний розум
Сталеві нерви
Гаряче серце
(Відозва на Майдані)
Побили сотні, тисячІ повстали,
На тисячі лиш руку підняли -
Мільйонні виросли майдани,
За європейські цінності пішли.
Кожний з тих, хто ціну зрозумів
І гідність повністю означив,
Повстав, піднявшися з колін,
Відкинувши життя собаче.
Хто душу з духом поєднав,
Влив голос в клич усенародний,
І «з хати з краю» став до лав
За долю, право і свободу.
Серце до серця - і вперед,
Україні та героям слава!
Не населення а нація, народ,
Не територія - своя держава!
17.12. 2013р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467026
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 21.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2013
[img]http://cs303700.vk.me/v303700008/4404/gEF00BoFor4.jpg[/img]
Коли причин життя не бачив,
Я часто згадував тебе,
Не замінив я цим нестачу,
Але здавалось біль мине.
І все минуло. Більше того -
Минула молодість моя,
Поміж розгубленого броду
Ти стала так мені чужа.
Не гріють очі волошкові,
Не вабить твій жагучий стан,
Бо впився цим уже доволі,
Бо ти отрута для життя.
Розбіглись коні вітробокі,
Хоч той табун в дитинстві пас.
Отак кохання - вітер в полі,
А я йому життя віддав.
Ти долю з іншим збудувала
І в серці знов кохання є,
А я збираю з листопаду
Те листя, що до ніг впадЕ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449248
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Люби его,как я любить не смела.
Читай стихи,баюкай на груди.
И на асфальте напиши ты мелом:
Любимый,никогда не уходи.
Люби его.До дрожи,до безумства.
Люби его,как любят в мире раз.
Всеми мечтами,да...,До вольнодумства
Каких-то недописанных всех фраз.
Люби его,как я любить хотела,
Моли ты небо,Бога за него...
Моя любовь к нему вдруг опустела.
Я разлюбила...И на этом все...
______________________________________
И спит любовь,как осень запоздалая
В шкатулке,словно в маленьком гробу.
Тоска слезами заползает талая,
Когда не произносишь:я люблю...
И спит любовь.Веретено да кружево
В шкатулке той на самом дне лежат.
И штамп стоит за долгое супружество,
И даже тьма всю выела печать.
Ведь спящая?А даже не шевелится.
Ее на руки бережно беру.
Она мертва...А мне совсем не верится...
Ведь я тебя хороший мой люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446378
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2013
на городі жито
серпом жала,
перевесла крутила,
снопи в`язала,
у копичку
невеличку складала…
задзвонив мобільний –
не відповідала))
26.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445565
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 27.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2013
Хай смуток мій
обернеться дощем –
нестримно-теплим,
в тиші вечоровій.
У музиці Вівальді –
серця щем.
Вона жива,
напоєна Любов’ю...
Прийми її,
немов своє дитя
і вислухай
історію кохання.
Вона зігріє
все твоє життя,
наповнить змістом
зустріч і прощання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434650
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 12.08.2013
Вбивати час... Холоднокровно...
Не відчуваючи жалю...
Немов в запасі його повно
В бездонній чаші з кришталю.
Вбивати гнівно... Відчайдушно...
Різноманіттям дивних мук...
З лицем спокійним, незворушним.
Гадати, що зійде все з рук.
Вбивати зараз... Завтра знову...
Щоденно жити, наче кат!
Чергове вбивство — сумне шоу,
Парад безглуздих марних страт.
Вбивати звично... Так буденно...
Знаходити у цім екстаз...
Не розуміти патогенно -
Час теж щодня вбиває нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440885
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Сенс життя мислителі шукають,
Схибнулись на думці не простій,
Вони різні книги прочитають,
І заплачуть в думці лиш одній,
Час приходить часто сумувати,
Бо не знають як життя пізнати.
Що ж ця думка вас в душі мордує?
Адже цим ваш розум висихає,
Вас ніхто від горя не врятує,
Як у серці Господа немає,
Якщо сумнів серце привітає,
В ту же мить вас совість полишає.
А чи можна жити без гріха?
Що в житті прекрасного зробити?
Ось скажіть, не в цім є сенс життя
Господа Всевишнього любити?
Якщо ні, свідомість не жива,
В вашім серці Господа нема.
Звідки Він почує ваше слово?
Кожні юди шлях свій оберуть,
Їм, здавалось, буде часом кльово,
Але болі серця не минуть,
Ближнім є жага тоді помститись,
А ніхто не хоче – помолитись…
Господь був і буде Він між нами,
І які часи там не прийдуть,
Він вестиме душі берегами,
А безвірні вмить «униз» сповзуть,
Не кидаймо душу в небуття,
Вірмо в Бога! В цім і сенс життя!
08.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422741
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 22.07.2013
«Живеш у казці, в міражі,
Як маєш Бога у душі», -
Про це нерідко можеш чути
В час техногенний і розкутий.
«Прелюбодій! Бог – це брехня!
Вчиняй розбій. Вбивай життя!» -
Так виправдовується гріх,
Потяг, тяжба до згубних втіх.
Та наслідок, як грім згори –
Нема добра після біди!
Лиш з Богом світ є без оков,
Душа, в якій струмком любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437674
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Я чекала всю зиму на літо
Пережила холодну весну.
І гадала, що з райдужним цвітом
Прийде щастя, як день після сну.
У вечірнюю тиху годину
Брала в руки клубок срібних мрій
І мережила світлу картину
Із думок, що гуділи, мов рій.
Я чекала... І досі чекаю
Щастя, що стопить в серці льоди,
І закрутиться, мов водограю
Краплі чисті стрімкої води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432572
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Легенький подих-бриз мелодій,
Відчує серце – Пригадай!
Нестримна сила нот рапсодій,
Як шелестить життя розмай.
Щораз пройнятися й почути,
Коли навколо рідний край.
Мов ліки істини від смути,
Вона в тобі, лиш зазирай.
І скільки в ній життя довершень,
Як дзвін джерел, як ніжне слово.
Щораз немов почута вперше,
Але щораз не випадково.
16.10.2012 (01.05.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426097
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Місяць важко на небо поліз,
Наче після святкового столу.
У невидимих сотнях валіз
Тягне зорі до свого престолу.
Зупинився на мить біля хмар,
Щоби втому червону зігнати,
Розбудив обережно примар,
Наказав їм по замках блукати.
Скинув зорі Морфею на крила,
Під якими ховається ніч,
Темні квіти фіалка розкрила,
Привітався із місяцем сич.
Львівські вулиці сни пеленають,
Оксамитом алея блищить,
Цвіркуни колискову співають,
Все у місті чарівному спить.
Максим Ростоцький
З книги поезій " Тільки про Львів " К.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425327
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Я люблю тебе, Львів, коли ти засинаєш.
Десь бентежний трамвай одиноко скрипить.
Наче в казці, мене ти в собі розчиняєш,
І поета душа в ці години не спить.
По бруківці старій обережно іду,
Чорно-синя ріка під ногами блищить,
Жовтий місяць у ній, як на небі, знайду
І холодну зорю, що в безодні тремтить.
Скільки люду пройшло за століття по ній!
Чую цокіт коня, бачу тіні львів’ян;
В їхніх грудях колись бились тисячі мрій,
Та розвіялось все, мов ранковий туман.
Огортає мій шлях ароматом весна,
Соловейка нічний зачаровує спів.
Де б себе не знайшла, моя доле земна,
І в чужині скажу: "Я люблю тебе, Львів…"
З книги поезій "Тільки про Львів" К.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424109
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Я чіпляюсь думками за мармурні сходи,
На летовище тягнуть мене переходи.
Залишилось хвилину до трапу іти,
Як сховати ті кроки, що маю пройти?
Не забути бруківку улітку ковзку
Та в зимовому парку стежинку вузьку,
Розмальований місячним світлом асфальт
І в молитвах затертий соборів базальт.
Намагаюсь забрати у спогади все,
Що картина життя до сьогодні несе.
Хочу там, де чужа розливається мова,
Розгорнути збережену часточку Львова…
З книги поезій "Тільки про Львів" К. 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423530
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Крізь століття проніс солов’їні пісні,
Рідну мову батьків Україні зберіг.
Львів за неї страждав, як Ісус на Хресті,
Наче воїн з мечем, був її оберіг.
Все зникає колись, та не зникне вона,
Бо у мові душа українців живе.
Її чисті слова і краса неземна,
Жовте поле й блакить, що у небі пливе.
З книги поезій "Тільки про Львів" К.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423532
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Ми змішалися з часом.Лиш сни,
Що про тебе-вночі все приходять.
Ти мене хоч вві сні обійми,
Бо байдужість невпізнанність плодить.
Ми у всесвіті-порох...Та дим
Навіть помах метелика здійме.
Ти для мене був в світі-один...
Найдорожчий,найкращий і рідний.
Я забула лице твоє,стан,
Я забула,як ти цілувався.
Я забула,що серденько вкрав,
Бо мені ти так і не зізнався.
Порцелянові крихти із мрій
Розмішаю і попіл-на вітер.
Я благаю-в душі лиш не стій,
Ти б в краєчку навчився терпіти.
Оцей задній стілець-завжди твій,
Без запрошення можеш сидіти,
На стільці-покривало із мрій,
Поряд-крила-одягнеш?Летіти
На сто прірв,на сто літ,на життя,
Та бодай на хвилиночку.Чуєш?..
До сьогодні ще буду твоя...
Ти зайди в мої сни...Заночуєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421924
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
[img]http://cs306700.vk.me/v306700008/5d79/WgfNHITWLgc.jpg[/img]
Даремно думав, що в коханні
Щасливі станемо, але….
Цілую губи, як востаннє,
Цілую… як і ти мене.
Останнім кинутим трамваєм
Щоночі в пошуках тебе,
Наївно зустрічі шукаю,
(Але ж ніхто мене не жде).
Кохання наше відцвітає,
Бо ти повільно з серця йдеш,
Та навіть квіти в нашім гаї
Повільно сохнуть... і я теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421788
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Для чего нужно быть хорошим?
Для чего нужно быть добрее?
Пусть котеночек кем-то брошен.
Заберем его,отогреем.
Покормить бы с ладошки чаек,
И старушке купить в аптеке
Тех таблеток,что не хватает
В современнейшем нашем веке.
Ведь она собирает крошки
Со стола,и не ест бананов.
Не хватает всего немножко
В продыравленных тех карманах.
Даже если Вы птиц кормили,
Улыбнулись чужим прохожим.
Доброту в этот мир впустили.
На святых стали чем-то похожи.
Даже если всего лишь малость:
Навестить того,кто болеет.
Уважать просто так нам старость,
То душа Ваша все сумеет.
Для чего нужно быть добрее?
Чтобы мир изменить собою.
Стать хотя бы чуть-чуть мудрее,
Не пройти просто стороною
Мимо тех,кто ладошку тянет.
Кто не знает вкус мандарина.
Целый мир ведь добрее станет...
Я бы очень Вас попросила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418182
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 14.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2013
Когда-нибудь захочешь позвонить,
Ведь за тебя мой Бог и я в ответе.
Захочешь так со мной поговорить.
О самом сокровенном на планете.
Мне рассказать,что бросили друзья,
Что дети уже слишком повзрослели.
Не слишком постарела уже я?
Как попугая мы купить хотели.
Когда-нибудь захочешь поболтать,
И чай попить,чтоб спинку я чесала.
Тебе хотелось так не опоздать,
И чтоб тебе я просто отвечала.
Когда-нибудь соскучишься по мне,
Ведь твои дети слишком повзрослели.
Прошепчешь:
-Мамочка,ведь я звоню тебе.
Мы погулять с тобою так хотели.
А на дворе сейчас идут дожди,
Как любишь ты,ну как ты их любила.
Ты телефон,пожалуйста,возьми.
Ты детские вещички сохранила?
Где я на фотографии смешной,
Где я малыш,где ты меня целуешь.
Настолько я тебе ведь дорогой,
Меня ты даже к возрасту ревнуешь.
Когда-нибудь захочешь позвонить,
И мне сказать,что за меня в ответе.
За все,за все захочешь долюбить,
Но нету твоей мамочки на свете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417339
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 13.04.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Отак й в житті буває часто…" АВТОР: На-д-е-ж-да
**********************************************************
Так, випала мені не легка доля,
Я мак цвітучий серед скель.
І з ранку я не вип'ю чисті роси,
А по обіду сохну коренем ущент.
І не звернуся я до інших,
Бо інших поруч і нема,
Лишень скалиста чорна груда,
Нависла наді мною з висока.
Але я знаю то напевне,
Що десь у полі між гаїв,
Цвітуть в барвистих оберемках,
Багряних маків килими.
Туди їх витер позаносив,
Всіх тих, хто витримав життя,
Хто своє серце від лукавства,
Зцілив на скелі скам’янілого буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417178
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Молімося сьогодні за лелек,
Без них не уявляю України!
Вони наш оберіг від небезпек,
Лелеки – символ нашої країни.
Дітей приносять, кажуть нам батьки
Під їхній клекіт ми вчимось ходити.
Тому сьогодні треба земляки
Їм помогти стихію пережити.
Нелегкий шлях до рідного гнізда,
Моря здолали і гірські вершини!
Але зустріла вдома їх біда –
Зима, мороз і сильні хуртовини.
Сніги, мороз, зима замість весни,
Річки, озера скуті шаром льоду.
Тому без нас не виживуть вони,
Без них не буде оберегу роду!
Молімося сьогодні за лелек,
Чужого горя і біди немає!
Летять до України так здалека
І ця любов із ними нас єднає!
27.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413343
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Тяжка ця ноша. Кров і піт від неї.
Та різкою взамах: -Ану, неси!
Ревла юрба. Вищали фарисеї-
Якщо ти бог, хоч сам себе спаси!
За що вони мене так ненавидять?
Бо я відкрив їм, що живуть у злі.
Прости їх, Отче! Що творять – не видять
Незрячі твої діти на землі.
- Я посланий, щоб ви пізнали Бога.
Вручив мені Він Слово осяйне.
Багато добрих діл зробив від нього.
За котре з них караєте мене?
- Бо ти серед народу смуту сіяв.
І віру нашу древню смів хулить.
Казав, що ти Христос, що ти Месія…
Одна лиш смерть тебе угомонить!
Не відповів. Даремно бісер тицять.
А на плечах не хрест – пекучий біль.
Та враз відчув: чийсь жаль, неначе птиця
У серце б'ється. Десь отам, звідтіль!
Він серцем чув печаль ту незречиму,
Він бачив лиця чесні і смутні.
Он дівчинка з брунатними очима
Губами ворухнула: "Боже мій!"
Я все стерплю. Хай збудуться писання.
Вже світить вогник віри пломінкий!
...Палило сонце пагорби піщані.
В безсмертя йшов Син Божий, Син людський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414409
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Цього віршика (вершика, як вона казала) вчила мене, совіцького піонера, моя покійна бабуся з Братківців....
Як раненько ся пробудиш - про Бога згадай
і молитву щирим серцем Йому посилай
Бог почує мольби твої - ласку надішле
і в здоров"ї, Божім мирі весь день промине
Як лягаєш спочивати у вечір трудни́й
знов до Бога помолися, щоб Господь святий
дав"ти в мирі ніч прожити, збудитись здоров
Бо нам Господь вдень і вночі надає покров
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413881
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
І плаче камінь.Чує молитви,
Що Ангели несуть у своїх душах.
Так боляче.Розтрачені роки
Свої я позбирати тепер мушу.
Пошити з них покров щиріших слів,
Під час молитви ставить під коліна.
Щоби мене Бог вислухать схотів,
Щоби я стати кращою зуміла.
Щоб не дарма я на землі жила,
Щоби втішала душі я сумнії.
Щоби в молитві росту досягла,
Щоби змінила погляди чужі я.
Щоб багатьох навчила я любить,
Всіх ворогів,сиріток і убогих.
Бо на землі одній нам люди жить,
І молитви одні молить до Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414076
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Я просто перестану ждать,
Уеду завтра в другой город.
Чтоб взглядом больше не искать,
Чтоб не искать обычный повод
Тебя увидеть средь зимы.
Тебя коснуться знойным летом.
Когда цветут весной сады,
Когда не будет песня спетой.
Я просто перестану ждать,
Сменив три города и небо.
Во сне к небе мне не летать.
Чтоб ты таким родимым не был.
Я просто перестану ждать,
Целуя мысли твои милый.
Но Боже-дай не опоздать,
И будь лишь Богом ты хранимый.
Я просто перестану ждать...
Но когда Ангел придет с неба,
Чтоб навсегда меня забрать
Туда,где так премного снега.
Где так премного божества...
Я об одном лишь бы просила-
Чтоб передал,как я ждала,
Как за тебя всю жизнь молилась.
Ангел послушал.Улетел.
Он передал молитвы Богу.
Бог сделал так,как ты хотел:
Дал каждому свою дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413862
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Никогда,никогда не жалейте о прошлом,
Не твердите,что сделать иначе могли.
Вспоминайте с любовью всегда о хорошем,
И живите всегда я прошу лишь в любви.
Вы скажите спасибо за все,всегда Богу.
Испытанья даны,чтоб мы стали сильней.
Чтоб нашли себя в жизни и к Богу дорогу,
Бог ведь знает,что в жизни всегда нам нужней.
Не казните себя,что могли бы иначе
Поступить.Стало быть-не могли,вот и все.
Только Ангел для каждого ведь предназначен.
Он поможет.Все будет у Вас хорошо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413164
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Тихо сяду в своє крісло,
Прощу всім обіди -
Серце прагне написати
Для тебе Давиде.
Як псалми твої читаю,
То бальзам на рану
І душею відчуваю,
Що стає їй гарно.
Ти поет усіх поетів
І усіх народів -
Ввіковічив Боже слово
Й створену природу.
Бо ж не раз твої псалми
З прірви витягали,
Захищали від біди,
Бісів відганяли...
Я бажаю..., ні не я -
Душа так бажає,
Вона пита з відтіля:
"Чому не читаєш?
Це ж спасіння для мене,
Це велика тайна,
Бо в цім світі все мине,
Лиш Любов безкрайня..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410928
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Сьогодні я думками
З тими, кого нема…
Бабуся моя рідна,
Метка і чепурна.
Худенька, як дівчисько,
А модниця яка...
Вишивана сорочка –
Краса - і ще яка!
Бабуся йшла у церкву
У дев’яносто літ -
Усміхнена і прибрана –
На стежку і до воріт.
А там такі ж бабусі
В яскравих хустинках,
Всі табунцем по стежці –
І на широкий шлях.
А він їх вів до храму,
Де затишно душі,
Була глибока віра
Тоді в бабусь усіх.
2001р.
Пам’яті моєї бабусі –Перцової Афанасії Купріянівни – прсвячую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409153
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Вже у кожній клітині, в повітрі, усюди весна;
І у співах птахів, що щебечуть її зустрічають.
Хоч ще сніг березневий, тримає й чекає земля,
Коли теплий вже подих простори заповнить до краю.
І усе з нетерпінням, чекаючи з вірою див,
Вже спішить у барвисто-осяйних втонути полотнах.
Наче тоне весь світ, мов в коханні, як вже полюбив
Розростається сила весняна п’янка, незворотна.
І в красі первоцвітів, маленьких численних квіток
І вербових бруньок з яких котики рясно зростали.
Та в душі цей існує весняний незримий місток -
А не там, де сніги березневі оці не розтали.
12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408347
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Не жалейте о том,что других не богаче,
Не жалейте о том,что не любят,не ждут.
Кто-то просто от боли глубокой заплачет,
А кого-то оставил любимый и друг.
Не жалейте о том,что нет денег и славы.
Вы ведь помнить должны,что возможность жива.
Что судьбою всегда Господь Бог нашей правит,
А упорство и труд с нами будут года.
И тогда обеспечен успех,Вы поверьте!
Ведь талантливых много на этой земле.
Каждодневным упорством дорогу проверьте,
И поверьте сначала Вы сами себе.
И тогда Вас догонит успех и удача,
Если стену ступенькою стали считать.
Только знайте,что сильные тоже заплачут,
Только знайте-умеют они проиграть.
Не жалейте о том,что Вы с жизнью играли,
Что она Вам подножки давала сто раз.
Просто вновь от падений своих поднимались,
А иначе не стали б сильнее сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407563
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
"Все важче гортати
сторінки замерзлої книги,
що переплетена сокирами
при світлі газових ліхтарів."
(Осип Мандельштам)
У дитинстві безтурботному,
Коли я бавився
Іграшкомим ведмедиком
На ім'я Ернест,
Я мріяв бути кондуктором трамваю
І слухати вечорами
У вагоні порожньому
Як стукають колеса
Чи то співають
Про місто каменю -
Світ людей зажурених.
І їхати волоцюгою
Вулицями весни і осені.
Куди ж нині їду я?
У цьому трамваї величезному,
Який пасажири похмурі
Словом дивним "Земля"
Назвали?
Мій трамваю з каменю!
Не стукай так голосно
На поворотах долі!
Дай зійти мені
На зупинці затишній
Біля "Сінематографу" -
Кіно подивитись хочу
Про жебраків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407222
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Розтали зранку сутінки в вікні,
у скло влетіла захмеліла просинь.
Весна зі звонів в церкві на шпилі,
в зимову душу падала як роси.
Надворі щемом плакала весна,
у голих гІлках промені горіли.
З собою в гості трунок принесла,
що ми з тобою разом окропили.
Порвали клоччям сходжені вітри,
колись в горні закалене вудило.
Лишились в снах засмучені сліди:
Так рано в вирій птахом відлетіла.
Вже білий сніг туманами розтав,
думки лягали в скошені покоси.
Їх спокій жваво,тепло заплітав,
ще вчора в мертві льодяні тороси.
Летять,летять додому журавлі,
пірїнка впала,в стежечку присіла.
Ой не вертайте в зиму снігурі,
мої думки коханням здичавілим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405828
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
А я тебе кохаю вище зір,
Кохаю вище місяця і сонця.
А нічка наче старий ювелір
Каблучки нам поклала до віконця.
Гадає-вони справжні,золоті,
Не знає,що під ранок пропадають.
А ти тримаєш у своій руці
Ті справжні,що на палець одягають.
А ти прийдеш сьогодні в моі сни?
Ти зацілуєш?Ніжно приголубиш?
Залишилась хвилина до весни,
Де ти цілунком зранку знов розбудиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405078
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 02.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2013
В зимовий вечір глянь на небо:
Там зорі посміхаються тобі.
І ти згадай, як я відверто,
В коханні зізнавався при дощі.
Та все змінилось - зорі стихли,
І голос мій не милий вже тобі,
А серце досі не остигло,
Хоч ніби місяць лютий на дворі.
Я знаю, слів моїх не треба,
Вони розвіються, мов білий дим.
І от відкрив в собі поета,
Мабуть, щоб не залишитись німим.
А я писатиму щоденно,
Допоки вітер віє в небесах,
І ти не знатимеш напевне,
Кому присвячені мої слова.
В зимовий вечір плаче небо -
Це зорі захлинаються від сліз,
А все тому, що ми так грубо
Розбили вщент казковість наших мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402103
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Куди Ви матусю зібрались в дорогу?
Чому ж Ви так рано ідете від нас?
Не хочемо ми, щоб Ви нас покидали,
Бо тяжко нам буде, жити без Вас.
Ми хочемо матусю до Вас приїзджати,
Щоб Ви виглядали нас у вікно.
Онуки матусю, щоб Вам щебетали,
Бо їх не любитеме, так вже ніхто.
Матуся не чує. Матуся не бачить.
Бо вже її сонце за хмари зайшло.
Пробачте матусю, пробачте рідненька,
Пробачте за все , що в житті в нас було.
Давно вже пробачила я вас, діточки милі,
Бо я вас кохаю, ви діти мої.
До вас прилітати із неба я буду,
Щоб ви не були в цьому світі одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399418
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Людина неподільна з своїм серцем.
У нім карбується щодня життєва мить.
Його, є не можливим, загубити.
Та в місті Лева можна залишить.
І саме так, десь років зо п’ять.
Своє залишив серед львівської краси.
На стародавніх вулицях славетьнішого міста.
У світлій ніжності небесної сльози.
Не заперечую, красивих міст не мало.
І безперечно хтось кохає їх.
А я, і мрією, і думкою у Львові.
Зробивши вибір серцем на свій вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397867
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 09.02.2013
А серцю знову струни обірвали,
І долею навіки відтяли.
В душі образи дотлівали,
І вітром розмітало попели.
Моя сльоза,як яд в твоє вино,
Повільно розтікається по тілу,
Тепер мені вже просто все одно,
Але колись,напевне, я любила.
Моя любов, є раєм для образ,
А тіло,пеклом для кохання.
Для тебе я була єдиний раз,
Незнана, неприборкана,остання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398265
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Ніч вже зранку каву готувала,
Сніг із гір весь день вона топила.
Побажання щастя написала,
І тобі вручити доручила.
Топить ранок сніг в теплих долонях,
Спить мороз під деревом у лісі.
І дрімає вітер на тополях,
А птахи любуються у стрісі.
Варить чарівниця джем з цілунків,
В банку закриває дерев"яну.
Упакує в серію дарунків,
Видасть в ніч весняну,трохи п"яну.
Звабить всі серця,що закохались,
Ангелам роздасть до стріл і луків.
Навіть чарівниці переймались.
Слухали мелодії із звуків
Річки,що вже зранку прокидалась.
Гомоніла і вбрання скидала.
Річка знов у шелест дощу вбралась,
І про щось із ним собі шептала.
Прийшов сон у хатку з казочками,
Де жили чарівні добрі феї.
Джем варили всі вони ночами,
І чаї чомусь лише зелені.
Я взяла для тебе три пакунки,
Підмішала,ти ще спав до ранку.
Загорнула в душу я цілунки,
І зварила каву на світанку.
Так тихенько я хотіла встати,
Щоб тебе нічим не розбудити.
Тобі поцілунки передати,
Каву тобі першою зварити.
Але запах кави і цілунки
Біля ліжка вже мене чекали.
Вийшло так,що вчора подарунки
Феї і для мене передали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396416
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Чи стрічали ви ранками сонце?
Чи пили з пелюсток ви росу?
Чи весну виглядали в віконце?
Чи вдихали ви хліба красу?
Може, обсіч дістали ви зорі?
Чи розхристані дули вітри
В ваші лиця у полі, в дозорі
У нескореність ваших вітрил?
Чи збудили ви в серці кохання?
Чи стриножили милиці зла?
Чи вітали хоч раз на світанні
Пустотливе, щасливе маля?..
Як цього у житті ви не знали,
Не пройшли, не змогли, не дали,
Ви жили на цім світі не з нами,
На землі ви
зовсім
не були.
17.03.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393118
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
[img]http://cs406417.userapi.com/v406417008/40f9/F9slRkvEF6c.jpg[/img]
Ти не любиш мене.
Я не люблю тебе.
Тільки знову здається ми в фальші.
Рік за роком іде,
а я знаю одне,
Що любов просто так не минеться.
Ти уже не одна,
але часто сумна,
Хоч смієшся на людях щоденно.
Уникаєш мене,
та і я тебе теж -
Боїмося зустрітись напевно.
А я втратив тебе,
хоч любив над усе,
І я знаю – любила не менше.
Тільки де та любов,
що була ніби сон,
Як дві краплі ранкового сонця.
Не змогли вберегти,
ці дві краплі води,
Що злилися колись випадково.
І збагнув лиш тепер –
(дощ так рясно іде)
Їх мільйони цих крапель навколо.
Пощастило обом.
Та не йшли напролом,
І ми здались так легко без бою.
Обійшли всі шляхи,
що тернисті були,
І знайшли, ніби кращу дорогу.
А на мОїх очах,
як у твОїх думках,
Тане сніг випадково в морози,
Я б повірити зміг,
але ж тане не сніг –
Це кохання прощається з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393090
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
І тільки ніч протягує долоні,
Щоб витерти всі сльози на душі.
Вона завжди питається у долі,
Чому у мене очі все сумні.
Зірки лягають на сивенькі плечі,
А сніг білим мереживом до ніг.
І тільки забирається геть вечір,
А ж бачу ніч весь витрусила сніг.
Мороз тримає у долонях річку,
Гойдає мою душу у думках.
Тримається рукою за смерічку,
Неначе випив келих він на днях.
Сьогодні пригостили за Василя,
Мороз випив горілку,не вина.
Хоч я йому трохи вина налила,
Навіть йому за комір пролила.
І так сміється,так мене стискає,
Неначе він до мене заграє.
І у думках,у споминах блукає,
Перше кохання в думці продає.
Та не потрібно,все перегоріло,
А поцілунок досі на устах.
Як у душі тобі мені щеміло,
Тільки мороз тримав мене в руках.
І як не спала до самого ранку,
І як у школу швидко чомусь йшла.
Як потім цілувала на ганку,
Як тоді щиро закохалась я.
Як відпустила?Навіть не сварились,
Я не питала.Він собі пішов.
Ми навіть один одному не снились,
Але не раз до мене знову йшов.
І тільки ніч протягує долоні,
Мороз вино з долонь моїх лиш пє.
Я не питаю про кохання в долі,
Бо досі те кохання лиш чуже.
Тоді виходить-навіть не кохала,
Закоханність лиш випила мене.
Та досі я єдиного чекала,
Що у життя моє колись ввійде.
Одне лиш жаль-що вітер забарився,
Що не гойдає він тепер зірки.
І що мороз вином лиш промочився,
Що промочив ним комір і думки.
А так мороз хотілося впустити
В мою кімнату,хай собі поспить.
І по ногах його,руках ходити,
Та дивлюся-надворі він лежить.
І тільки ніч протягує долоні,
На старий Новий-з зірок взуття
Собі пошила,а у мене в домі
Зірок натрясла гарних без кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392183
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Вы не верите в Ангелов?Это не страшно,
Только Ангелы очень и очень в Вас верят.
Помолитесь Вы Богу,все будет прекрасно,
Бог откроет для каждого,каждого двери.
Вы не верите в сказки,в любовь и в удачу?
Вы совсем растеряли надежду и веру?
Кто-то снова от грусти сегодня заплачет,
Продолжая так плакать весь день и неделю.
А не лучше в лицо неудачам смеяться?
Ведь стена-лишь большая ступенька,поймите.
И шагнуть на нее,хоть упасть,но стараться.
Только люди,прошу,посмелее идите.
И не страшно упасть,ошибаться,страшнее
Никогда не попробовать и испугаться.
Ведь усилие в жизни намного важнее,
Хоть возможно хоть сто раз еще ошибаться.
Только знайте,что Ангелы тоже страдают,
Среди нас много Ангелов,верю и знаю.
Лишь они по земле и без крыльев летают.
Вот бы мне полетать!Научусь.Обещаю.
Вот бы Ангелом стать,помогать очень многим,
И заставить поверить людей просто в чудо.
Вот так просто бы мне повести Вас дорогой,
Чтоб Вы знали,что Ангел всегда с Вами будет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389395
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2012
Всміхалися нам зорі,
Складалися в слова.
Полинно-терпко пахла
Некошена трава.
Було все дивно гарним –
Дерева, квіти, люди.
Обом тоді здавалося,
Що вік кохати будем.
Надіями на щастя
Уся душа жила,
Що будемо не в парі –
Я знати не могла.
Розлуку не чекали,
І думали – на мить.
Прийшлося у розлуці
Усе життя прожить.
2001рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387380
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2012
Люблю тебе,земле, величну і пишну,
Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
Ще вітер мені ніжно пісню колише,
Ще, земле, даруєш небесну блакить.
І сонце всміхається весело, радо,
І очі у квітів дива чарівні,
І навіть коли опадеш листопадом,
Ніхто не завадить любити мені.
Любов до матусі, дітей і родини,
Любов до землі – найсвітліші, святі,
Бо навіть в лиху і найважчу годину
З чола розганяєш ти зморшки круті.
І я тебе, земле, не зраджу ніколи,
Допоки Бог силу дарує мені,
Засію я щедро своє рідне поле
І сіяти буду квітки чарівні.
26.01.2009р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385826
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2012
Недопите вино.
Недомовлене слово.
А надворі мело
Завірюхою знову.
І колюча крупа
З неба падала мляво,
Ніби гострі слова,
Що сплелись, метушляві.
Щоби без нарікань,
Без жалю, недомовок,
Щоб забути ім”я,
Жах увіткнутих голок,
Що вп”ялися у біль,
У судоми розпуки,
Де забулися в пил
Теплі люблячі руки.
Недозріле чуття.
Почуття недостигле.
Радість їх забуття.
Зникло. Змерзлося. Збігло.
Недопита любов.
Через вінця – спокути.
Снігом вщент замело.
Стерти. Вбити. Забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2012
Нічна тепер самотність … і в дощ я під вербою,
Там згадую миттєвість, несказані слова,
І знову хочу бути обманутим тобою,
Бо щось не гріє серце осіння ця журба.
Замерзли мої руки, потерпли мої щоки,
Від холоду такого замерзла і любов,
Словами не зігрієш, бо стільки то мороки -
Вже тисячі відбулись пустих отих розмов.
В обмані важко жити, і знати чи не знати,
Де гола твоя правда, а де густий туман,
Та я не розумію, бо може і не вартий,
Відчути ще раз присмак гарячий на губах.
Мені хоча б хвилинку побути біля тебе,
Повірити у мудрість миттєвості життя,
Я знаю ти зуміла б, злетіла би до неба,
Та не замінить щастя звичайне співчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Пора сплила дощами в глиб ярів.
Стомилася царівна жовтокоса.
Скінчилась її пісня стоголоса,
Крилом змахнувши в сирості вітрів.
Надвечір омрячила смутком трон,
Лишивши спадкоємниці діброви,
На ніжки натягла багна окови,
Пішла в світи… Бо так велить Закон.
Зостався білошвейці тільки крок
Опівночі зробити до престолу.
Легким повівом сніжного подолу,
Сипнувши памороззю лиск зірок.
Її хода цимбалами крижин,
На скам’янілій виграє дорозі…
Останній лист вальсує на вітрозі
У віхолі лілейних балерин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381529
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Йдучи́ якось містом, зустрів я жахливу картину:
Дітиська ганяли ногами зчерствілу хлібину.
І зойкнуло серце, і день став темніше від ночі,
І рік тридцять третій одразу повстав перед очі,
Де круками чорними смерть невблаганна літала,
Де в дикому голоді нація горда згасала.
Не був я, на щастя, у тому страшному горнилі,
А бачу, немов це зі мною все трапилось нині:
...Жнива в тому році проходили тяжко, з дощами,
Та все позбирали - старалися днями й ночами.
Вже повна комора, та йде рознарядка з району:
- На станцію звозити збіжжя хутчіш до перону!
І що тут подієш - порипують зтиха підводи,
І - зась до мішка: це зерно "трудовому народу".
Не видно крізь сльози. Над фірами прапор червоний.
Прибули... О, жах! - проростає зерно під вагоном!
Зібрати б його, просушити швиденько... Та де там...
- Геть! Всі за ворота! - Вже колють у спину багнети.
...А вдома сім'я не діждеться повернення тата -
Подався синок по стерні колосочки збирати.
Йому вже за десять. Він старший. Він всіх нагодує.
Як загнаний заєць безсило хлопчина рачкує.
Вже три колосочки знайшов! Ще би трішки - й до мами.
...Не бачив, як "гицлі" злетілися враз з нагаями.
Голівонька впала, де жито буяло зелене
За три колосочки!
...Там люди посадять три клени.
І виростуть ті, і над полем похилиться віття,
І поруч хто йтиме, згадає часи лихоліття.
...Я хліб той підняв. Дотулився до нього губами.
Звичайно, не їв. Розкришив лиш поміж голубами,
Бо так уявляю - це душі між нами літають
Тих діток, що й досі свої колосочки шукають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380041
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Коли опустіє сцена і занавіс день цей закриє,
З"являються Ангел і Демон в сплетінні небесного дива:
Один - як небесна дитина,ясніший від променя світла,
Другий-як жорстока тварина,тремтять перепончаті крила.
Один - серце поїть любовью і манить в золочені далі,
Другий тут же,поруч з тобою,та манить в лунке задзеркалля.
Один подарує надію,зачепить найтоншії струни,
Другий сіє заздрість й безвір"я - душі найтемніша частина:
Загляне улесливо в вічі, нашепче про славу безмірну,
А потім скує серце снігом й гординю засвітить в обличчі--
І станеш холодним і черствим,байдужим до людського горя,
Поглине лунке задзеркалля у небо обернений погляд...
...Та поки в тобі не загине цей голос бездонного неба,
Твій Ангел свій меч не покине в кривавім двобої за тебе.
Твій Ангел поборе безвір"я й тебе за собою покличе.
На ранок-прокинешся іншим і сонце в очах заіскриться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379702
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
До 8-ї річниці Помаранчевої революції
Твердив Гарант, що нація - аморфна,
І що ідеї в нації нема.
А тут іще сентенція бігбордна
Весь час в напрузі виборця трима.
Була надія - піде, як по нотах,
Все проковтне тупий електорат
І знову там, на Зевсових висотах,
Возсяде свій, не з вулиці, Гарант.
Проте - не склалось. Бачить Бог, не склалось!
Це ж скільки треба фальші і брехні,
Щоби терпіння в демосу прорвалось
І він сказав рішуче й твердо: "Ні!"
Не сподівались владці велемовні
На дужий спротив випручаних мас.
Ще не зотліло в пам'яті духовній
Те, що єднало й зближувало нас.
Гримів Майдан гарячим помаранчем
І біло-сині плавились льоди.
Ми всі зійшлись під гаслом об'єднавчим
І сумніви розвіялись, як дим.
Знецінювались долари й червінці -
Росла свобода вибору в ціні.
І саме тут "маленькі українці"
У Націю єдналися в ці дні.
Сімнадцятть днів "бродила" Україна,
Сімнадцять днів боролась за права.
Ми твердо знали: доля в нас - єдина,
І не сприймали розбрату слова.
Так, ми народ! Ми прагнемо поваги,
Волієм вільно думать і творить.
Найвищий злет духовної звитяги
В серцях у нас повік не відгорить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379700
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
ОСЯЯНІ ВХОДИ В ХРАМИ ВИСОКІ
Бачити хочу, ці зорі пророчі
І подихом тиші наповнити груди.
Бурління струмка, що альтом клекоче,
З грою дзвінкою, чути хочу повсюди.
За обрієм ночі, в далечі синій,
Зустріти світанок любові і віри.
В чарі бажаній, в ласкавій святині,
Кохання набратись, яскравої міри.
Осяяні входи в храми високі,
В гармонії прагнень, на щастя відкрити.
Розвитку мозку, простори широкі,
В блакитному плесі, свій дух окрилити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378447
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
«Серце, - ти мій ліхтарик
(Заглядаю в заплакані дверця)...»
(Майк Йогансен)
Пірнаю у глибини Землі,
Як в море зотлілих книг.
Шукаю камінці-літери,
Щоб шліфувати ними
Старезний іржавий якір,
Що застряг між пеклом
Та днищем човна Харона,
Того самого човна,
Якому ірландці звикли бажати:
«Сім футів під кілем!» -
Повторюючи це ритуал
Кожної скорботної п’ятниці
Перед тим як згасити
Свічку своїх колискових.
Відполірую цей якір
Своєю сивою бородою,
Відшліфую до блиску
Забутими словами гелів.
Буду його волочити
По дну Океану Спогадів,
Як діти волочать
Зламану іграшкову машинку
У пісочницю
Заборонених слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378426
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2012
Я до сегодня, вполне был уверен,
Что сон мой давно уж пал и растрелен,
Картины, истории, больше не зримы,
Но сердце боролось, и сны теперь чтимы.
Приснился мне ангел, с её силуэтом,
И голос прикрасный, со сладким приветом,
Не видел — внимал, взгляд и дыханье,
К тебе прикоснуться, лишь было старанье.
Мгновенье. Застыл, и мы оказались,
У дома, где помнишь, с тобой целовались,
Но как и в реальности, лишь на чуток...
Нежный, воздушный и нужный глоток,
Был и остался... дальше во сне,
Как в жизни, я понял — не нужен тебе.
И просто прошёл, мимо дома, сдержавшись...
Но резко дошло: «я во сне», оказавшись,
Рядом с тобою, держа твою руку,
Смело смотря на тебя, и не звуку,
Не удалось родиться в тот миг,
Тогда я решился, губами настиг,
Тебя... и с опаской боялся ответа,
В жизни, скорее б ушла, но ведь это,
Это был сон, и ты сомневашись,
Продолжила дело, и мы целовавшись,
Застыли в веках. Горели в огне,
Что так розгорался в тебе и во мне.
Мы стали на столько близки, что я снова,
Подумал, что всё это, сон, и бредово,
Очнулся в кровати, с желаньем и верой,
Судьба, что бы стала, более смелой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378154
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Зіщулені в покорі спини.
В них страх так глибоко засів
Бо тридцять третій,тридцять
сьомий і нині
У нашій пам’яті, жахливі ті роки.
Якби ж ланцюг той розірвався,
Що держить наші душі на гаку,
Забути б нам репресії, страждання,
Ми б збудували Україну не таку.
Та страх так міцно вріс у наші спини,
Що розрівнять не можем їх ніяк,
Не живемо, ми у покорі гинемо –
Талановиті й добрі – ми народ-бідняк
1998р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376358
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Пустельний пляж замучено притих.
Вітри зрівняли літечка сліди.
Між човників опало-золотих,
Гойдаються на хвилях холоди.
Від сивої розхристаності хмар,
На йод перетворилася блакить.
Безрідна чайка стогне мов бідар
У вечорі, що обрієм горить.
І стражником на обмілі валун,
Гривасто-пінний вирядив пасок…
Торкаючись душі моєї струн,
Журба тече між пальців у пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376214
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Ты где-то очень, очень, очень, очень близко!
Под тем же небом, в том же вечере… Ты здесь!
Луна склонилась для тебя настолько низко,
Что можно на неё по лестнице залезть.
Ты так близка, что можно помолчать о море,
О том, что где-то ждут зимы или весны.
О полуночном задремавшем светофоре,
Который тоже видит красочные сны.
Закрой глаза! Ты тоже видишь меня рядом?
В полночной, охватившей город тишине
Увидеть можно не одним лишь только взглядом –
Просто подумай, лишь подумай обо мне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376175
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Верю я в это, или же нет,
Готов поменяться, или всё бред,
Ух… эта сила, где-то в груди,
Не заблуждай меня, а помоги!
«Да или Нет», выбор простой,
И ясно, что «или», ответ уж дурной,
Осталось всего два компонента,
Но выбор, пожалуй, сложней комплимента…
В одном этом «Да», столько понятий,
А в «Нет», ещё больше, мой юный приятель,
Дело ж не в том, что б выбрать из двух,
А в выполнении, этих потуг.
Я не готов, не хочу, и не буду,
Ведь если отвечу, вовек не забуду,
Что ж, наконец, готов дать ответ,
Скорее уж «Да», чем твёрдое «Нет».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375589
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2012
Мужчины тоже, как ни странно, плачут.
Как журавли, оглядываясь вдаль.
И со слезами от прохожих прячут
Свои тревоги и свою печаль.
И пусть весь мир смеётся и судачит,
Что плакать - это не мужская роль...
Когда мужчины плачут - это значит,
Что на душе неистовая боль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375257
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012
* * *
Різноманітна наша мова
Прекрасна, мила, чарівна
Вона, як пісня колискова,
Що в серце глибоко лягла.
Вона, як дівчина у вбранні
В сорочці вишитій й вінку,
Як пісня пташки на світанку,
Що лине в веснянім гаю.
Мова – це струмочка шепіт,
Сюрчання коника в траві,
Це лелеки рідний клекіт,
Що відліта в чужі краї.
Це сміх дорослого й дитини
Й живильна сила джерела,
Це життя твоєї України,
Що мову цю тобі дала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375249
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Хто такий Бог? Бог – це є сила,
Це надія на краще, коли доля не мила
Бог – це відповідь, а не запитання,
Він – наша місія, це наше завдання.
Бог – це енергія, що з нікуди взялася,
Це мрія твоя, що щойно збулася,
Бог – це любов, що існує у світі,
Це терпіння велике, що уміє терпіти.
Бог – наша радість і смуток й печаль
Він погляд вперед, на життя твоє в даль,
Бог – це початок і всьому кінець
Непослушним всім пекло, а іншим – вінець.
Умиротворення – Бог, Він - спокій в душі,
Бог – покарання, не смієш грішить
Він - невидиме око, що бачить наскрізь,
Це сонце, вода і на березі бриз.
Бог – це повітря, що кожний вдихає
Тільки не кожен в легені пускає,
Бог – для тебе рука допомоги
Візьме Він на руки, щоб не мучив ти ноги.
Бог – це реальність, це іскра в серцях
Він – довголіття у шані в батьках.
Бог - це границя, гріху Він закон,
Це Вищий суддя, це ключ від оков.
Бог – це є віра, як скеля без хиту,
Це каторжний труд у сльозах і без сміху.
Бог - це молитва ввечері й вранці
Він - наглядач, а ми його бранці.
Бог - це учитель, що жити навчає,
Це наука проста, та не кожен це знає,
Бог - це наш захист і міцна броня,
Бог - наша душа, Бог - наше життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374165
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Мене хвилює доля України…
Вчорашнє, сьогодення, майбуття…
Не на словах – на ділі переміни,
Не на вустах - у серці почуття…
Бездарні й недолугі горлопани…
Хіба вам ще не досить, крадії ?
Ще не набридло вам, політикани,
Ділити нашу Неньку?! Злодії...
Для вас народ мій - плебісцит почесний...
Вам не болить за націю душа …
І не страшить вас кара – Суд небесний…
Не боїтесь земного палаша…
У душах ваших нищівні руїни,
Ви йдете сліпо в самозабуття…
Вас не хвилює доля України -
Сьогоднішнє Її і майбуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373063
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012
[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До останнього подиху вітру,
До останньої краплі дощу,
Серце юне любитиме вірно,
А в душі лиш питання: Чому?
У коханні цінив я довіру,
От тому і довірив життя,
Я по-іншому просто не вмію,
Бо була ти, мов щире дитя.
По-наївному вірив у вірність,
Тільки в тобі її не знайшов,
Жаль пройшли ті часи і та юність,
Коли легко повірити знов.
Ти поглянь, вже і вітер не сильний,
Та і дощ не такий-то рясний,
То чому ж тоді досі я вірний,
І цей світ для нас двох замалий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 20.10.2012
У теплому куточку примостилась,
Ближче до печі - тлів іще вогонь,
Накинула хустину, плечі гріла,
В ногах тулився кіт, теж змерз, либонь.
І тихо так, і суму повна хата,
Сидить бабуся і думкИ пряде,
Колись дітьми і внуками багата,
Тепер сама, ніхто вже не прийде.
Село для них, померлих років цвинтар,
Бо й сад пропав- посох, поріс бур’ян,
Пусте село, свистить у травах вітер,
Нема вже чим потішить городян.
Лишила пряжу підійшла до Бога,
Що з Матір’ю з покуття споглядав,
Молитву тиху мовила, небога,
Щоб щастя дітям, внукам посилав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366818
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 13.10.2012
Роки втікають, залишають смуток,
Бо це не птахи, що летять додому…
Лиш Ваша доля, мов зелена рута,
Всміхається «Весіллю золотому».
Колись серця злилися у єдине,
Від поцілунків заніміли губи,
Життя розпочалося лебедине,
Воно на двох співало пісні всюди.
За півстоліття, ніби все уперше,
Святковий стіл накриєте Ви знову,
Кохання Ваше доля Вам завершить
І правнукам подарить колискову.
І на «Весіллі золотому» вже із блиском,
Кричатимуть, як і колись Вам - «Гірко!»,
Гойдатимете правнуків в колисці,
Вони ж бо Ваші найясніші зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369785
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
В своїх німію почуттях,
Щоб не сказати лишнє слово
І відчуваю тільки страх
В передчутті чогось нового
Коли зустріла я тебе,
Здавалось, все в житті змінилось
І, навіть, небо голубе
Червоним полум’ям світилось.
І навіть квіти серед трав
Цвіли пелюстками любові,
Щоб ти одну мене шукав
У своїх мріях кольорових.
Любов до тебе залишу
В колоссі спілому, у листі,
В зеленій гілці споришу,
В калини зорянім намисті.
Ти знов зустрінешся мені,
Як скронь твоїх торкнеться осінь,
Але тужливі журавлі
Забрали літо в сіру просинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368665
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Учора – вітання, чай, торт, хризантеми.
Сьогодні - все в прірву, відвічні дилеми:
Солодке і кисле, п’янке і гірке,
Яскраве і тьмяне, небесне й земне.
Цвях в серце забито. Ніхто не скривився.
Ніхто не підтримав і не заступився.
Бо правда того, хто на вищій сходині.
Не друг – конкурент є людина людині.
Та що моє серце, яке прожували?
Як навіть Христа на хресті розіп’яли -
Найвищу любов – батогом по лицю.
То що вже про душу казати мою?...
А вірилось, свято продовжиться нині -
Вітання, чай, торт і квітки жовтокрилі.
Це було учора – небесна блакить.
А нині все в хмарах, в імлі і дощить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367969
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Прощаюсь знову на пероні,
Відійде поїзд, смуток ляже,
Лиш квіти зірвані, червоні,
До її серця шлях покажуть.
За день, чи два, зав’януть квіти
І десь на іншому пероні,
Зів’ялі, можуть полетіти,
До урни, квіти ці червоні.
І ляже відстань, як ніколи,
Розірве ланцюжок кохання,
Воно втече за видноколи
І зникне ніби зірка рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367905
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре,
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367545
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Зупиниш час, відключиш телефон,
Собакам заборониш гавкати,
Затихне піаніно, зникне його тон,
Внесуть труну і люди будуть плакати...
Нехай накреслить білий дельтаплан
Два слова в небі - він помер,
І сукня чорна обтягне твій стан,
І чорні туфлі взуєш ти тепер.
Він був для тебе північ, південь, захід й схід,
Для нього ти одного посміхалась,
Він був для тебе день і ніч, і сонце й лід,
Ти думала, кохання вічне? Помилялась...
Зірок не треба, заберіть їх геть,
Тепер тобі нічого вже не треба,
І сльози стримуєш ледь-ледь,
Бо він помер, пішов від тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367120
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 29.09.2012