В нас немає нічого, крім дочки і любові,
Гарячої кави і щастя в долонях.
Я щоночі купаюся в слові,
Ти ж читаєш думки мої в скронях.
В нас немає нічого, крім ніжності й тиші,
Солодких сніданків і милих розмов.
На даху бешкетують малесенькі миші,
Дуже смішно від їхніх умов.
В нас немає нічого, крім спільного смутку,
Щоденних новин і радісних вчинків.
Колись ми зустрінемо миті здобутку,
І шалену буденність власних будинків.
Ну, а поки... В нас немає нічого
Крім дочки і любові,
Ніжності й тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568707
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 25.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2015
Не наближай до серця сніг
Завихрить буднів стомлена орбіта
Я нашим літом досі обігріта
Блукаю лабіринтом снів
Гублюсь у відображенні розлук
Гірчавий кисень надимає груди
У вічній битві: будем чи не будем
Я ніжністю крізь тебе проросту
****
Не наближай до серця сніг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467478
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 06.12.2014
Сурмить димар і підпирає обрій
Ковтає день задимлений потік
Ялини мліють од задухи чорні
І молять про скупий, убогий сніг
Такі суворі і такі байдужі...
Яке їм діло до моїх плачів?
Що сивим болем стеляться над муром...
Між ними вітер схлипує понуро
Зима диктує вироки мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541826
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Я знаю, что мы встретимся однажды,
Возможно через день, или года.
Неважно то, что мы друг другу скажем,
Мне нужно посмотреть в твои глаза.
Я знаю, что мы встретимся однажды,
Не знаю, скоро ли или придется долго ждать.
Неважно то, что мы друг другу скажем,
Мы даже можем просто помолчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527030
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 20.10.2014
Я уже простила все обиды
Тем, кто предавал и не любил,
Тем, кто был приветлив только с виду,
А в душе недоброе таил.
Я простила грубость и упрёки,
Жёсткие, надменные слова
Недалёким, злым и одиноким
И считаю, что была права.
Я врагам простила их интриги,
Изощрённых сплетен кружева,
Козни, будто фабула для книги,
Там, где «Подлость» - первая глава.
Я друзьям простила их ошибки,
Критику их, резкую порой,
С жалостью и горечью улыбки,
И советов « умных» длинный строй.
Я простила близких и далёких…
В жизни есть всегда за что прощать!
Это дело - не из самых лёгких,
Ничего не нужно упрощать!
Я простила, хоть и было трудно,
Никого на свете не виня,
Полагаю, было б просто чудно,
Если б кто-нибудь простил меня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531335
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Я відпустила щастя на війну
Заради миру в Україні!
І поселила в домі пустоту...
Його життя висить на волосині.
Мій воїне! Шаленством правоти
Будь впевненим, всміхайся смерті!
Немає виправдань моєї самоти,
Воюй за правду в підлій круговерті.
Я відпустила щастя на війну
І дочекаюся Героя України!
Я буду мужньою та прожену біду,
Хай навіть Всесвіт перетвориться в руїни!
Моя країно! Вільна і свята
Не плач, вродлива Богородице!
Здолаємо підступного крота,
Який розрив Твої околиці.
Я відпустила щастя на війну!..
17.10. 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530782
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
лютий завжди був до мене приязний
не морозив долоні і стояв осторонь
інколи падав мені на груди
як і личить старому гостю
в кишені носив сонце
щоб очі були зеленішими
зриваючи вірші з втомлених вій
на голі дерева розвішував
він завше стрічав мене так радо
як листи своїх адресатів
тихо в кутику серця танув
жовтими повенями і новими світами
а я шукала інших зупинок
сміючись з його недоречних повістей
він же
носив квіти
на кожні мої дні народження
лютий завжди був до мене приязний
спав собі в зморшках руки
молився моїм янголам
і боявся піти
бо холодно бути білим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478968
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 13.07.2014
Це неймовірно: мені всміхнувся ранок.
Так щиро-ніжно, ніби-то навмисне.
Він гультіпака, має сто коханок,
Бо, каже, для здоров`я це корисно.
Сьогодні ранок тішить мене снігом,
Дарує сонце і частинку світла.
Спішить кудись таким веселим бігом...
Я настроєм, немов життям, розквітла.
Чудовий ранок гарні пише речі:
І вірші, й прозу, і пісні, й сонет.
Зачитує їх радісно малечі,
Не замовкає в нього той кларнет.
Не квапся, ранку, твоя пісня гарна.
Дай насолоджуся: такий короткий вік.
Моя поезія, мабуть, для тебе марна,
Хоча такий ти милий чоловік!..
Це неймовірно: мені всміхнувся ранок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485465
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 18.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2014
Я не люблю когда отлетают птицы,
Значит скоро наступит зима,
Будет вьюга по крышам кружится,
Снег на сонные ляжет дома.
Сядет иней рисунком на окна
Виртуозная, тонкая кисть
Аккуратные линии ровно
Все рисует, тянет их в высь.
В тихом танце снежинки кружатся,
Оседая на теплых губах,
Словно с нами хотят поиграться
И запутаться все в волосах.
Где то в окнах тепло и уютно,
Где то там тихо свечка горит.
Каждый вечер и каждое утро
Тот очаг добрый ангел хранит.
А на улице - стужа и слякоть
Все куда-то бегут и спешат.
под ногами болотная мякоть,
Людьми улицы просто кишат.
Суета...в эту пору ей нету здесь места.
Ведь зима - это тишь и покой.
И я хочу оставаться все время
Там за окнами с желтой свечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457213
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Мы расставались с тобою влюбленные:
Я- в самолете, ты-махал мне рукой.
Надеждой и верою так опьяненные
Мы расставались со смертной тоской.
А под ногами - земля отрывается:
Вокзалы, дома - все поплыло внизу.
Небо пушистое мне открывается,
И предлагает взять в руки звезду.
На сердце лишь грусть и глаза опечалены...
О, как не легко расставаться с тобой.
И звезд тех не нужно, что мне предоставлены,
Мне нужен лишь ты, кто отобран судьбой!
...я все ждала...и окна открыты были...
И вот ты приехал внезапно ко мне-
Мы верили, ждали, казалось любили,
Здесь мы вдвоем в ночной тишине...
Но что-то не ладится наш разговор с тобой...
Налью я, пожалуй, покрепче вина...
И в мыслях лишь горький вопрос немой:
За что будем пить? За любовь и до дна?
...
Не умирает любовь на расстоянии!
Пускай между сердцами восходят мили -
Встретившись - вновь как на первом свидании...
Если б, конечно, друг-друга любили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453061
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 07.10.2013
я носитиму на зап'ястях твою цьогорічну осінь
і коли вересневі дощі стукатимуть до тебе у вікна
я грітиму руки і чесатиму їй волосся
щоб жовтень жовтів не так примітно
я осінь твою цьогорічну доливатиму зранку до чаю
проросту листопадом на сторінках книжки
позичу у серпня яблук
аби вона така безпорадна
ще зовсім без житла і паспорта
стала для тебе коханою
залишаючись жити в шухлядах пам'яті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446169
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 12.09.2013
липне липень до тіла як чорна смола
календар виокремлює простір датами
дощопадом промокли твої рукава
сьома спека кілометру дев'ятого
докипають піски поранені морем
ми були в тому році каліками
одягають спідницю покошені гори
залишаючи нас перед хвірткою
і кипить десь між подихом твоя сльоза
понад лісом тремтливими буднями
вперто небо крокує в новіших очах
щоб втопитись у батьковій студні
і коли виливається літо у кров
я навмисне до тебе глухну
жовті рими на кленах бавляться в гру
хто чекатиме нас до лютого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437507
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
ти ніколи не вміла малювати сонливість
а над голосом тихим завше пахло безкольором
та
що пальцями вчиться сміятись
десь нитками сплетена з холоду
всі твої повнолітні дощі зашкарублись
на ринвах вичікувань
там
між сизих туманів-хрущів
хтось чекає на тебе
захеканий
і малює безпомічно верховіття дерев
одягає на них обрамлення
та
що вітер спиняє вогнем
заслуговує кликатись
мамою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434178
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 02.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2013
бо у мене під шкірою розцвітає чиєсь віщування
на промолене небо просріблених клятв
точить пряжу старе простирадло
порахованих подихів
що намріяла'м вдаль
ниють в боці слова смолою запечені
випасаю самітную лань
торохтить павутиною ніч
приречена
пустоцвітів червоних в загоєний шрам
в ноги падають крихти звінчаних крил
табунами достиглих днів-шершнів
і ожиною серце ділить приплив
щоб просіявся час в дарований перстень
сню туманами запах мокрих ялиць
і на спицях гойдаються гори
навіть вірші іржавіють з камінних лиць
навіть голос калікою стогне
і в обвеглені камиші
вишні падають співом
ти мене ось тут залиши
поміж літа
в чужому вирію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430149
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Не втрачайте надію, будь ласка,
Навіть коли вже нема вороття.
Не втрачайте завзяття, будь ласка,
Навіть коли вас чекає поразка.
Прошу вас не ставайте черствими,
Бо образили вас колись.
Відривайте серце повне надіями
Навіть якщо через це обпеклись.
Будьте щирими, вірними,добрими
Це так легко, лиш варто знайти
Навеличку частиночку сонця в душі
Та назустріч хорошому йти.
Ви не бійтеся щастя пізнати
І кохати як вперше колись.
А як знову об камінь спіткнетесь -
Встаньте,вірте,надійтесь,живіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425190
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 05.06.2013
я волоссям причетна до осені
десь заповсталось в ній моє море
і приреченість до молитовності
завше стукає в скроневій долі
я зіницями схожа до простору
він ніколи не мав кольоровості
і мабуть до застиглого часу
який досі ніким не цілований
я тобою міряюсь запахом
прісним запахом якогось паперу
що всихає під віршами шепотом
в'ялим шелестом слів-акварелей
ми суцільність з окремішніх винятків
сентиментів з тутешніх околиць
розпорядженням нитки червоної
зшиті міцно у літери
п о р я д
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428620
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Нещодавно, переглядаючи старий зошит із лекціями, знайшов свій вірш про нещасливе кохання. Так, саме про "нещасливе", бо як мені тоді здавалося, а я тоді був ще зовсім молодий юнак)), це було кохання на все життя...але воно залишилося без взаємності. Хоча майже кожен стикався з такою ситуацією, але мені приємно згадати почуття, які зародилися в моєму серці.
***********************
Моє серце без тебе не б'ється
І замовкли без тебе уста.
З почуттів уже щастя не ллєтья.
Знов душа моя стала пуста.
Від кохання до тебе я млію,
Та не знаю як далі прожити.
Мов красою твоєю п'янію.
Тебе вічно я буду любити.
Ти у сни прилітаєш до мене.
Не зникає твій образ чудовий з душі.
І кохання з роками не щезне.
Не забуду ніколи я очі твої.
26.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427529
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 27.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2013
інколи Мойри плетуть вінки
і коли вона шила квіти а з їх пелюсток скапувало холодне молоко хмар
довкола все перетворювалось на крапку
з них легко робити коми і з’єднувати розпечені долоні
в кулаки
а потім шиби венозно тріскались
палились мости
будувались нові продовження весен
таких же розпатланих і хмільних
таких же комусь писаних і продивлених зсередини
таких же димких і перенаповнених бузком
вона шила квіти
а він цілував повітря
що торкалось її рук
навзаєм люблячи ліхтарі старого міста
і в той час
її повіки здатні були розсікати простір
бо ж все справжнє
просто
коли вона шиє квіти
а він лише ними вміє дихати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422574
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 05.05.2013
Все маю, коли прокидаюсь повітря вдихаю,
Кохати можу, ходити по світу,
Кожного ранку заварюю каву
Радію сонцю, весняному цвіту.
Можу сміятись і можу мовчати,
Побачити сміх і сльози ковтати,
Тримати за руку і щиро боятись
Можу і щастя і біль відчувати.
Єдина проблема не мати тебе!
Шукати твій образ в нічному світлі!
шукати твій запах в пустому повітрі!
Прокинутись зранку і те все пусте,
Іти кудись бігти, і десь в інтернеті,
Слухати музику, сонце стрічати,
І навіть бувши уже на злеті
З усього люду тебе лиш шукати.
Нехай піде сніг чи мороз, чи розквітне..
Нікуди не йди, я благаю не йди,
Бо все в цьому світі нажаль колись зникне.
Насправді вже зникло, а ти віднайди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417945
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 16.04.2013
єдине, що вміє мовчати вголос - дахи багатоповерхівок.
вони надто окислені бібліотечними стінами неба
і цегляними меридіанами, з котрих проростають волошки.
там завше пахне жовтим,
мабуть, через те, що сонце
кожного ранку приходить туди на сніданок.
п’є каву, читає газету і падає ниць у руки усім перехожим,
аби поділитись надлишком кольору.
дахи медитують у контурах ліній життя на долонях,
танцюють із вітром в найближчому комині,
переїдаються солодом кроків напівбожевільних істот,
що мріють стати птахами.
вони такі рідні, торкаються шелесту серця
засмаглими лицями,
і кимось змайстрованими літаками…
єдине, що вміє мовчати вголос – дахи-капіляри,
де крутиться в сальсі травнева весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417662
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Не проганяй, бо я прийшла прощатися!
Із совістю, із юністю, з печаллю.
Мабуть,запізно в погляді купатися,
Своєю грішністю нашкодила коханню!
Не заспокоюй,я прийшла востаннє,
Аби рядки забрати ненаписані!
Дай відповідь на тихе запитання:
"Ми божевільні,чи життям залишені?"
Не відпускай, це ж я прийшла прощатися!
Скажи,що любиш, слова потребую!
Ми будемо в поезії кохатися,
За ніжністю твоєю так сумую!..
Не заспокоюй,я прийшла востаннє!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417014
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
І знову крах.
І знову ти мовчиш.
Твоя душа холодна і зимова.
Моя душа востаннє так кричить.
Квітневий сніг. І крижана розмова.
Як хочеться банального тепла.
Від сонця. І від тебе
(якщо можна).
А за вікном все та ж сумна краса.
Така безкрая і така тривожна.
Немов неска́зані слова летять -
Замерзлою водою неба сльози.
І так нестерпно аркуші мовчать -
Написані
Тобою
Вірші
В прозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415386
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2013
Обними меня крепче, любимый,
Мне не страшно с тобой ничего.
Заслони меня, милый, от мира,-
Не хочу без тебя я его.
Не хочу я ни солнца, ни счастья,
Если рядом будешь не ты.
И красивые сны пусть не снятся, -
Без тебя там зачем мне они?
Обними меня крепче, любимый…
Если вдруг я начну уходить,
Ты держи меня сильно, мой милый:
Друг без друга не сможем мы жить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412407
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 30.03.2013
мій дім надто круглий сьогодні
без гостро подібних кутів
які вчора розгладив праскою
його правиця тримає глобус
як доказ моєї ніжності
мій дім страждає на тишу
таку колючкову
що вночі прокидається
боячись аби мешканці його
не залишили
у його ребрах-цеглинах
надто багато порогів
йому паморочиться від
досконалостей
і він
радше стоятиме босий
аніж у скибах розтопленого мерехту
мій дім завжди пахне кавою
і свічками з гвоздикою
міцно заціплює долоні
аби не впустити
жодного голосу
жодного натяку
жодного шепоту кроків
йому інколи ніяково ось так стояти
під м'якістю неба
і тоді
він хапає руками повітря
уявляючи себе фортецею
мій дім надто круглий сьогодні
для сурм
холодного тіла снігу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413616
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013
Матусині теплії руки
І сині ті очі ясні
Усмішка чарівна прекрасна
Наснилася наче у сні
Слова такі щирі правдиві
Я буду на вік берегти
І ваше серденько матусю
Я буду завжди берегти
І слова лихого не скажу
І слухатись буду завжди
Щоб тільки не плакала мама
Щоб завжди сміялась вона
Слова мами щирі ласкаві
Я в серці з собою ношу
І кожної митті секунди
Матусю свою бережу
Вона в мене рідна єдина
Я серцем до неї іду
І тихо її теплі руки
До серця свого пригорну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410920
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
дивно коли ненаписані листи
в'януть
б'ються метастазами об стіни
і пересипають прозорість голосів
досі мені не чутних
їх вправно видзьобують горобці
гублять випадково їх лінії
здушують горло вбогістю
і залишають розбитих на ранок
а потім
вони спізнілі і надто поранені
починають кровоточити
падати чимдуж в тебе
тебе ж звідти виточувати
аби самоствердитись
зірваним з неба їм би хоч трохи теплості
а тут лише холодні шиби
металевих тролейбусів
дивно коли ненаписані листи
вміють сердитись
коли хтось
але не ти
зникає в контекстах інших облич
і завжди
опівночі
залишуючи їх на ручці дверей
нібито
забувши
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410789
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Мне кажется, что ты совсем чужой,
Мне кажется, что ты меня не слишишь.
Ты больше не кричишь мне в след "постой!"
От этого мне напрочь сносит крышу!
При каждой ссоре ты готов все выбросить, перечеркнуть,
Все что с тобой мы создавали эти пару лет.
И иногда мне хочется время назад вернуть,
И чтобы в моей жизни от тебя простыл и след.
А что если любовь живет три года?
Это невозможно,правда?Я в это верить не хочу!
Мне казалось, что у нас с тобою вечная дорога,
И что ты меня всегда поднимишь, если по пути я упаду.
А дальше что? Куда все счастье подевалось?
Что стало вдруг с твоей-моей любовью?
Хочешь сказать, что зря все это создавалось?
И если я уйду, то ты не поведешь и бровью?
19.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410586
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Я прошу, забери мене додому.
На теплий чай, якого не доп'єм.
Ми будем заціловувати втому,
Свою любов, якої не знайдем.
Я прошу, обійми мене сильніше.
В твоїх гарячих дотиках душі,
в маленьких кубометрах під горищем
я найщасливіша людина на землі.
Я хочу зупинити час назавжди.
Або ж принаймні на маленьку мить.
Замкну всі двері зсередини завше.
Відкрию серце - більше не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409952
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Це відчуття, що я літаю вище неба,
Зовсім скоро я торкнусь твоїх долонь,
Я вірю в щастя й неземний вогонь,
А більшого повір мені не треба!
Це відчуття п’янить без алкоголю,
І сяє радість у моїх очах глибоких,
Ти не казав, що любиш карооких,
Не хочу бути вільною, не ціную волю!
Це відчуття, мов шовк на моїй шкірі,
Лиш дотик, і я далеко, у нірвані,
Існуємо лиш ми шалені і кохані,
Прошу я про одне: «Не топчись по вірі!»
Ці почуття заполонили нас безмежно,
Тебе чекала, мабуть, півжиття,
Тепер ти мій, немає вороття,
Літаємо над небом обережно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392971
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 13.03.2013
Так, я наївна! Але я не вірю!
Не вірю в те, що серед нас є підлі люди…
І як колись я все ще мрію,
Що світ без зла й насильства буде.
Та все навколо кричить про протилежне!
Всі цінності ідуть чомусь у небуття…
Не думала, що підлість й егоїзм – це щось безмежне…
Чому ще не написано казку «Життя»?
Та мріяти мені ніхто не заборонить!
Віру в казку не вкрасти з душі.
Навіть якщо зло весь світ заполонить,
Добро буде й далі світити мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408669
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Коли зникає сенс буття,
Й навколо всі стають чужими,
Згадай, що в тебе лиш одне життя,
Борись за нього вперто і невпинно!
Твоє життя – це вибір твій.
Твої помилки, перемоги, досвід.
Дай волю мріям, ну хоча б одній
І смуток зникне не залише і слід.
Сльози, сміх, розчарування, біль…
Життя жорстоке, що не говори.
Та попри це постав перед собою мрію – ціль
І щоб не сталося до неї йди.
Хоч на твоїй дорозі будуть перешкоди,
Щоб не було не розчаровуйся в собі!
Йди до мети і радощів акорди
Лунатимуть у твоєму житті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408671
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
читай мене о 4 ранку
тоді мої вірші пахнуть мінорністю
згустками тиші
висот
і блакитним кольором
читай мене завжди пошепки
вони тривожаться голосу
вилітають через вікно
і падають додолу
злітаються тінями до когось на плече
і затягуються петлею з ворогом
читай мене без одягу
вони теплі
і тобі не буде холодно
читай їх в темряві
ти відчуватимеш пульс
кожного слова зірваного з дерева
чи стукіт його у двері
вони тупцюватимуть по твоїм тілі
босими ногами
ковтатимуть кожен твій порух
і підноситимуться кивками в стелю
читай їх повільно
і обов'язково з паперу
читай і не дихай
аби не сполохати
накрий їх ковдрою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407044
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 09.03.2013
колись вона перестане писати
бо збирати шрами
то стає симптомом
досі невіданої хвороби
висипати стуки на
мозольність задиханих клавіш
прориваючи панцир своєї суті
забруднює
будь-які зачини прогресу
загрузати у струмі
розп'ять
обтинати волосся
і лякати сутулістю погляду
що не має уже протидій
стомиться
колись вона перестане писати
шкіра дерев також відновлюється
вишневі кістки пройдуть
реінкарнацію
і прокислий часом годинник
забуде
читати її
необдумані
сни
що з очей випливають
якоїсь
буремної осені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404634
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Стільки хотілося тобі розповісти ,
За стільки літ я зсумувалась за тобою.
І вся любов давно сплелась з журбою.
Я пам’ятатиму тебе..а ти?
Побачити хотілося б тебе .
А знаєш,у нас знову осінь
Повіриш, пам’ятаю тебе й досі.
Та все вдивляюсь в небо голубе.
Ні, звідти я тебе вже не чекаю.
Не повертаються ж бо з тої далини.
І душу здавлює тяжкий ланцюг вини.
А так хотілося почуть: « Прощаю»..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401545
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 19.02.2013
то вже ближче до якогось психічного розладу
говорити щораз про присутність тебе під ребрами
і трощити мовчання якимсь розпачем
якоюсь дикістю
і купкою старих мемуарів
а що буде з тобою по той бік вродливості?
ти напевне залишишся хворою
відчайдушно любитимеш перехожих
і їх поздирані погляди
питимеш ту ж чорнотну ніч у горняті
слухатимеш скупі падіння листя
і писатимеш
про незакінчені початки руйнацій
і нехай я таки стану божевільним
щоб перебути твої дивацтва поруч
ти можеш записати мене у свої вірші
або носити на шиї
як намисто
ти можеш зв’язати мої зів’ялості
посадити в чуже тіло
а я все одно дихатиму
про те що іншим не під силу
розпливатися у твоїй ідеальності
то моя карма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399573
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Ночь не удержит его, едва ли
лишь силуэты забытых снов
остатки туши на покрывале
и вены рук, истерты в кровь
настанет утро пустым каскадом
дрожащих улиц и фонарей
ты проведешь печальным взглядом
его по комнате до дверей
когда любишь его. не зная сути
на войне все способы хороши
что же вы так строго судите люди
быть любимым, любить - не зная черты
он уходит уже безвозвратно
оставляя шлейф от духов
он ушел, туда - без обратно
словно странник, безумец, вор
покрывалом укутана гордость
пелена от слез на глазах
состоянье души - невесомость
состоянье сердец - в пух и прах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399551
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
у свій день народження
лютого місяця в очах котрого поселився сухий вітер
загуслого світу
що непевно переливає крізь сито світанки
і вагітніє спалахами хвостатих зірок
я тобі зроблю подарунок
залишу себе на полиці
у зеленій палітурці
останньої книжки
яку ти прочитав
солодко припадатиму пилюкою
обриватимусь потоком вічності
а грім
що сидітиме у кутку твоїх металевих хмар
витиратиме зайві крапки
нової сторінки
і то
мабуть
буде найкращий подарунок тобі
у мій день народження
навіть коли ти читатимеш
іншу книгу
я буду поруч
твоїх вій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399280
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
він сотий раз перепитував
про звуки
що гойдались на деревах
з чужого саду
крутив їм руки
і нервово погрожував пальцем
вчив розрізняти подерті серветки
на яких хтось залишив недоціловану помаду
від доріг
яким випала пікова дама
вбивав молотом суржикові будні
у стіни іржавої квартири
а десь за вікнами
скреготіли шини
його пройденої пристані
його неправд
і його пристрастей
холодно було залишатись сіллю власної тіні
і відроджуватись кактусами
на підвіконнях
вірності
коли вона фотографувала очі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399152
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Цінуй, прошу, поки живеш!
Цінуй, все, що зараз маєш!
Щоб потім так не шкодувати,
І вихід з горя не шукати.
Цінуй кожну краплину життя,
Кожну секунду свого буття.
Дякуй за сонце, дякуй за сніг,
за всякі дарунки до твоїх ніг
За рідних, за друзів -це головне
Також за радість і це основне
Цінуй бабусю, маму, тата
Не важко ж їх щиро кохати
Люби і вогники в серцях
Бо світ увесь в твоїх руках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399130
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Позволь мне нежно прикоснуться,
К рукам твоим… Я так устал…
И постепенно излечиться,
От ран, таких глубоких ран…
Любовь нас сделала чужими,
Ведь я пошел на тяжкий грех.
Хотел, что б ты осталась тою,
Что души выведет на свет.
Что б ненавидела меня ты,
Хочу всем сердцем потому -
Лишь так сумеешь жить ты,
На радость нашему врагу.
Но боль пронзает мое сердце,
От чувства неземной любви,
Когда я ясно понимаю,
Что ангел с демоном враги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383534
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 06.02.2013
падає лист
людопадом
тридцять другим
тридцять третім
градом
і хай екватор твій посивіє
і хай прийдеш до причастя в білому
генОцид (цить!) вже є
генотипом осені
у рамці терново зміреній
аптечно стерильний місяць
запрошує в гості інфарктну лампадку
щорічно
о шістнадцятій
і до світанку
і плаче місто скреготом та криком
десь дзвін скубе готичну тишину
нас ще лякають епідемією грипу
а там
лікують голодом весну
сумна фата побитих комарів
цілує скло вдовиних вікон
сортую душі…
великі та малі
голодні
висохлі
усіх за віком…
бадилля - замість колосків!
нестача крові у власних венах
мою молитву ти переступив
вбиваєш цвях у двері неба
ерозія розгніваних століть
змиває з себе сім мільйонів люду
і мати
край
дороги
ще
стоїть
примарою
припухлою
без бруду
падає лист
людопадом
тихо
на груди
градом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379037
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 04.02.2013
Циклічно втоптаний у метушню, у чорно-білі літери вчорашніх сновидінь, у дрімоту старого лісу, що без угаву пише тишу на стовбурах струхлявілих чекань, вплітався хворобливий місяць.
Надгробним каменем ставав в обійми неба і позначки робив у нього на руках, ткав простирадло на противагу супокою і перемелював ушкоджену розраду.
З лиця тамтешніх істин випивав росу і корчився у астматичних нападах талану, пречисто скелям розплітав косу і щось нашіптував в звірину яму, що вчора вполювала вовка.
Весна вбивала павутину в двері, і може, якби то все лиш було на папері…
Вона б на плакала навприсядки про осінь
Хниче!
Сердешна!
Вертання просить!
І місивом сміття орнаментує вічність якесь невідане та спилене крило на сходах язикатого вогню.
Суміжне римування вулиць на парне змінює старе хрипке чоло…
І якщо наголос весни походження осіннього, впаде на третій склад від невзаємностей… тоді ,мабуть, я стану дактилем трискладового відчаю і наголошуватиму лише початки синього листя… робитиму йому обрамлення,
а навзаєм
Воно любитиме
Мене чужу
І всі його октави відіслані будуть експресом у загубленість сорому,
А я підкидатиму хмизу.
Стрічатиму сонну, ніким не забинтовану, весну.
З червоними маками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398101
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2013
Чому скажи мій Господи, чому?
Приходиться нам гірко так страждати.
Що не бажаємо дарма дають.
До чого прагнемо так часто, не дістати.
Дарма то болі й підлість навкруги,
яких ніколи не зовем до хати.
Приходять самі слуги із пітьми,
не вміють помилок такі прощати.
А я так хочу ласки й теплоти,
щоб недолюблене, загублене пізнати.
Зігріти в грудях і піднять до хмар,
щоб не змогли вони його відняти.
Аби у злагоді й спокої жить,
я ладен серцем Всесвіт обійняти.
Простити грішникам їх гріх,
І на колінах Землю цілувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396850
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Для тебе день цей, запалю багровий
І чаєм з смаком меду напою.
Для мене ти неначе принц казковий,
Прошепочу, що так тебе люблю...
В твоїх очах іскринки наче зорі,
А усмішка неначе маків цвіт.
Про ту любов, шепочуть хвилі моря,
Хоч промайнуло вже багато літ...
Та що літа, їх нам не наздогнати,
Вони лиш в коси кинуть сивину.
Я буду все життя тебе кохати
І ти кохай в житті мене одну.
Зібрались в піднебессі білі хмари,
Вони нам нагадають ще не раз.
Як ми з тобою любий танцювали,
Свій перший і останній, ніжний вальс...
Ось на долоні падають сніжинки,
Стає навколо білосніжний світ.
З очей моїх покотяться сльозинки,
Лишаючи на них кохання слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396748
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Коли ти сидітимеш десь на краєчку Венеції , читатимеш ранкову пресу і питимеш каву , я сни твої позбираю в долоні і під ковдру сховаю.
Ненароком вимкну електрику у всіх аеропортах , щоб не тривожила твої очі . Думаю , тоді ні в кого не буде серцевих недостатностей і дефіциту «бути поруч хочу».
Нанизаю на спиці втомлені гори : в них багато спокою і затиші . А ти сиди там і допивай каву . Вони зовсім не заважатимуть.
Ти знову вдягатимеш життя у червоний . До біса ту меланхолійну Європу ! А я готуватиму нову прозу - таку ж відверто промоклу.
Купуватиму всі заборони світу на перевіз наркотиків чи зброї. І всі відбитки твоїх поглядів привию до власної скроні.
Навіть час спаралізується і впаде ниць до твоїх черевиків . Всі порти , материки і слова невимовлені на тебе дивитимуться.
Ось так ти питимеш каву . А я тобі набридатиму…
Ти малюватимеш жінку…
А я мінятиму зачіску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396707
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Ніколи не кидайте одне одного!
Діліте те,що вибороли ледве.
В теплі-добрі чи прожилках холодного
Відкрийте тим,хто стука в ваші двері...
Любіте ворогів за досвід прожитий!
Скупі не будьте,часом дайте більше!
Не бійтеся до храму йти за прощенням.
Разом ідіть по благодатню силу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396543
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Ми доволі часто можемо назвати якусь людину диваком, іноді ображаючи її цим. А чи правильно ми розуміємо значення слова «дивак»? Для багатьох – це якийсь ненормальний, який відрізняється від всіх чимось і не обов’язково хорошими якостями. Але знайдуться і такі, що скажуть що диваки – це такі індивіди, яких треба вважати аж ніяк не дивними, а унікальними, адже у повсякденних простих речах вони здатні побачити щось унікальне, іншими словами диво, чудо. Саме на таких неординарних і тримається світ, адже саме їм у голову приходять всі свіжі ідеї. Ці ненормальні дають нам поштовх жити, додаючи фарб у сіру розміреність нашого життя. Більшість скаже: «А що може зі мною трапитись? З такими як я несподіванок не може бути.», як би не так, часом одна хвилина може перевернути життя не тільки ваше, а і тих хто поруч. Уявіть, ви спізнюєтеся на роботу, а на світлофорі червоне, як завжди не вчасно, ви хочете перебігти дорогу, але якийсь дивак ненароком вас штовхнув і у вас з рук падає тека із важливими паперами. І коли ви нахиляєтесь щоб її підняти і зібрати розкидані папірці, проїздить авто, під яке б ви точно потрапили, якби не той роззява, який хвилиною раніше вас штовхнув. Ну, і хто тепер ненормальний? Ти чи той дивак, може твій сусід, який весь свій вільний час присвячує опануванню якогось виду мистецтва, може він давно став майстром, але його скромність не дає заявити про це світу.
Так останні три роки і жила Зоя, тобто нудно і розмірено, як всі нормальні люди, чим не щастя. Але ця робота, на якій вона і працює весь цей час, її дуже пригнічує. Від природи допитлива, жвава, розумна і творча людина, яку завжди все хвилює, від роботи коректора у маленькій скромній газеті зовсім занепала. Зоя завжди гарно і зі смаком вдягалася, її очі палали бажанням жити і творити, а що з нею зараз? На роботу вдягає практичний брючний костюм, навіть без підборів, своє розкішне довге волосся збирає у хвіст, або у пучок, макіяжу мінімум, або і зовсім немає, а їй же лише двадцять п’ять. Останні роки вона живе зі своїм хлопцем, але не хоче виходити заміж, вважає це простою формальністю, яка нічого не змінить, адже нікуди не подінеться щоденне стояння біля плити після роботи, прибирання, прання, коли він сидить біля телевізора і знічев’я перемикає канали, а потім обоє йдуть спати, а завтра те саме, навіть у вихідні, тільки спить вона на годину більше і раз на два тижні їздить відвідати батьків. Навіщо щось міняти, для чого той шлюб простим людям, які ледве для свого існування зарплату отримують, а тут ще і дитина з’явиться, як обов’язковий атрибут всіх нормальних сімей. Єдиний слід, який лишила по собі юність, це звичка читати. Зоя любила тримати у руках книгу, особливо свою, не бібліотечну, лише книзі вона могла передати все своє тепло, а та відповідала їй взаємністю, розкривала нові таємниці і секрети, робила її мудрішою. Ігор часто нарікав на те, що вільний час вона тратить на заняття з якого нема жодної користі, тільки очі псує, а вона його не слухала, це був єдиний простір, де він не мав над нею своєї влади, оскільки йому завжди було відомо про кожен її крок, оскільки був досить ревнивим. Йому навіть подобалось те, що вона себе занедбала, адже чоловіки на неї задивляються уже куди рідше, ніж пару років назад.
Зою нестерпно гнітила реальність, що ж далі, невже життя закінчилось, а далі буде тільки гірше: у них з’явиться дитина, вона зіпсує фігуру, швидше постаріє через потрачені нерви, можливо, перестане подобатися Ігореві і він знайде собі коханку, можливо, він її покине, а потім їй доведеться переїхати до батьківського дому, де у селі навряд матиме роботу за фахом і буде змушена виконувати грубу фізичну роботу і перетвориться на злу стару бабу. Ось чому її лякала думка про шлюб, у ньому вона бачила початок кінця. Всі ми хочемо стабільності, але коли отримуємо бажане, то часто кажемо: «Нехай гірше, та інше». Така вже непостійність людської душі. Зоя падала у власних очах через своє сіре життя, яке не приносило ніякої втіхи, навіть друзі почали запитувати, чи не захворіла вона часом.
Одного дня Зоя прийшла на роботу якась задумана. Все було як завжди: тісний кабінет із скрипучою кватиркою, яку кожного ранку вона з чималим зусиллям відкривала, чернетки статей для наступного номеру, кілька примірників останніх газет, легкий творчий безлад, шафа з деякою науковою літературою та словниками, запах типографської фарби, але її не покидало передчуття що має щось трапитись. Вона була у якомусь передчутті, що додавало їй хвилювання. Це нестерпно. Щоб якось себе відволікти, дівчина вирішила зайти заглянути на свою сторінку у соцмережі, на яку, доречі, звертала увагу дуже рідко, для того щоб її не заблокували. Зоя переглядала список друзів, хоча б для того щоб пригадати хто вони такі. Зовсім несподівано для неї – прийшло повідомлення:
- О, привіт, побачив тебе в онлайні і вирішив написати, дуже скучаю. Пройшло багато часу як ми не спілкуємося, я працюю вчителем у сільській школі після інституту, підшукую нову роботу. Так цікаво як ти, чим ти дишеш. Як я тільки скучив, якби ж ти знала, дуже хочу почути твій голос…
Все перевернулося у її голові. Чому він написав, крім того в кінці повідомлення ще й свій номер записав. Чому? Чому? Чому він отак брутально розбурхав те, що так давно і успішно спало. Навіщо він знову ятрить душу? Це нестерпно…
Коли вона була ще школяркою, то познайомилася з ним. Марк, саме таке ім’я у автора повідомлення, випадково набрав її домашній телефонний номер, саме вона підійшла до слухавки, але їй тоді здалося що вона знає його дуже давно, його голос мав такий приємний тембр, що мав властивість заспокоювати. Ось так юне дівчисько через випадковість закохалася у голос. Вони стали телефонувати одне одному, розказувати про все-все, думати, розмірковувати, у них було багато спільного. Потім вони вступили у виші, різні, але продовжували спілкуватись. Одного разу вони зустріли одне одного у Львові, куди влітку приїхали відпочивати, так уже склалося що вони давно мріяли побачити це древнє місто. Тиждень минув для них як один день: весь час разом вони ходили оглядати архітектуру міста, милувалися краєвидами, а також зоряним небом, яке всю ніч запалювало вогні тільки для них, а як же по-райському лунали звуки його гітари біля багаття, навіть пісню їй написав. Але все хороше швидко закінчується. Їх розділяла відстань, але вони так хотіли бути разом. Юнацьке кохання тривало 5 років. Вони спілкувалися у соцмережі, обмінювались фотографіями, але обоє постали перед реальністю. Обоє знайшли собі пару, хоч і не одразу у цьому зізналися, спілкувалися все рідше і рідше, доки зовсім перестали. Тепер вона працює у невеличкій газеті і живе зі своїм хлопцем, а він став учителем, але в особистому житті йому не пощастило, він самотній.
Він їй зовсім нічого не писав кілька років, а тепер хоче подзвонити. Але чому? Вона так довго старалася його забути, а тепер він знову так брутально заліз їй у душу і сколихнув усе що тільки можна було сколихнути. Переповнена почуттями голова не дає їй спокою, через цікавість Зоя тремтячою рукою набирає номер телефону. Йдуть гудки, перший, другий, третій, вона чує як калатає її серце, навіть чує як струмує її кров… Він заговорив… Як же їй приємно знову вслухатися у цей голос, здатний заспокоїти навіть розхвильоване море. Говорили довго і про все. Марк пропонує зустрітися. Зоя, сама не розуміючи як, погоджується. Весь день пройшов для неї як у тумані: вона робила свою роботу швидко і якісно, була дуже весела, нічого не бачила навколо. Сьогодні четвер, а вже завтра вона його побачить. Зоя ввечері повідомила Ігорю що завтра їде на вихідні до батьків. Ігор не заперечував, оскільки вона вже три тижні не була у них, а сам він працюватиме у суботу, тому не поїде з нею, може навіть у неділю буде зайнятий. Дівчина зібрала речі, коли знайшла у шафі шаль: легку, прозору, блакитну, яка так пасувала до її очей – подарунок Марка. Вона згадала той тиждень у Львові, коли вона була так щаслива, найщасливіша у світі.
У п’ятницю ввечері вони зустрілися. Вони поїхали за місто на базу відпочинку. Вони знову відчули себе вісімнадцятилітніми: він зовсім не змінився, такий же романтик, який грає на гітарі, вона та ж красуня, з якою можна поговорити про все на світі, нема таких речей, про які Зоя не знає. Вночі на березі озера проходить ніч. Було дуже тепло, але не спекотно, липень доносив запах польових квітів. Вони мовчки дивилися на зорі. Вони так давно просто так не дивилися в небо. Чому? Не відомо для чого людина шукає для себе завжди зайву рутину, не маючи часу насолоджуватися дрібницями життя, але потім зненацька озирнеться навколо себе і радіє як дитина звичайній зеленій траві чи розквітлим ромашкам.
- Зоє, знаєш чому я так ні з ким і не зміг бути разом?
- Звичайно знаю, бо ти дуже непосидючий і жодна жінка не може витерпіти твоєї енергетики, яка ллє через край.
- А ти у своєму сарказмі невиправна. Я тобі відповім. Усе своє життя я зміг кохати лише одну жінку. Зоє, я тебе кохаю, я нічого не можу з собою зробити, не можу бути з іншою, обнімати її, говорити гарні слова. Ти знаєш що я не лицемір, то ж і відкриваю тобі душу, бо тільки з тобою я такий, який я є.
Сміх молодої жінки змінився на паузу, їй стало сумно, по щоках швидко побігли сльози. Марк пригорнув її до себе і став цілувати її почервоніле обличчя. Ось воно щастя, зовсім поруч, треба його тільки не відпускати.
Вихідні минули наче сон. І знову робота, нудна рутина. Марк писав їй, дзвонив кожного дня, говорив ласкаві слова, зігрівав своєю увагою, все стало як колись. Аж раптом розміреність робочого дня зіпсувало повідомлення. Переглянувши свою пошту вона прочитала лист від жінки, яка представилась Інною і сказала що вона наречена Марка, порадивши не витрачати свій час на пусті інтрижки. В Зої земля вийшла з-під ніг, їй стало невимовно шкода свого життя, яке вона так надіялась прожити щасливо, але тепер усі надії розсипалися. Імпульсивно вона видалила номер Марка з телефону, а коли він почав їй дзвонити, то вимикала, нічого не прагнучи вислуховувати. Вона навіть з роботи відпросилася. Але вдома її чекав сюрприз. Ігор приготував вечерю і зустрів її оберемком квітів. Зоя оторопіла. Він простягнув їй коробочку з весільними каблучками і спитав чи подобаються вони їй і чи не проти вона щоб вони одружилися. Прибита всіма новинами, жінка і не помітила як погодилася.
Три місяці підготовки до весілля минули блискавично. І ось цей день настав. Зої здавалося що все це відбувається не з нею. Місто ще ніколи не бачило такої прекрасної нареченої. Особливої винятковості її образу додавала блакитна шаль, яка дивним чином так пасувала до цієї сукні…
Марк приїхав щоб зупинити її, дізнавшись від спільних знайомих що вона виходить заміж, але побачив як вона виходить із РАГСу. Спізнився… на все життя спізнився, так і не змігши їй розказати як кохає її, а те повідомлення, яке вона отримала три місяці тому, прислала його колишня дівчина, з якою він давно не спілкувався, але вона не змогла простити йому того, що він її не кохав і через це зруйнувала його мрію. Він так і залишився вірний Зої, своєму юнацькому коханню. Він дивився на неї здаля, на свою втрачену назавжди мрію, а по його щоках текли сльози і падали на сорочку…
Місто ще ніколи не бачило такої сумної нареченої…
Як же не вистачає цьому світу таких диваків, які залишаються вірні своїй мрії, світ занадто жорстокий до них, бо намагається підігнати під свої вигадані «норми».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355591
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 30.01.2013
Ти була колись платтям вечірнім,
Дорогим, діамантом оздобленим.
Зараз стала ти просто ганчір’ям,
І розтріпаним, і потоптаним.
В шафі довго висіла самотньою.
Виїдалися дирки комахами.
Так ставала на сито подібною.
Зачіпляли зазубринки цвяхами.
Тебе, люба, під ноги кид̀али,
Витирали взуття із грязюкою.
Полоскали і знов викидали.
Припадала гидкою пилюкою..
А коли ще здалося замало,
Безсердечно частинами рвали.
А де рвати погано вдавалось,
Гострим лезом живе дорізали.
А було, перед тобою божилися,
Милувались твоїми деталями.
Зараз, мила, ти просто зносилася.
Й перекочуєшся магістралями.
Порятунку щоразу шукаючи,
За всі тонкії гілки чіплялася.
Злі ж вітри до тебе доторкаючись
З них зривали і знову валялася..
Вийшла з моди, постарішала, вицвіла –
Перестали тобою цікавитись.
Вже не станеш такою, як ти була.
Вся синтетика встигла поплавитись.
Вже навіки усім чужа
Моя сукня – моя душа…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396342
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Повік забутий й невідомий
Цей острів в кризі віковій.
Тут час один лишень – зимовий,
Це пам’ять проклятій душі.
Вона жила й не знала страху,
Що дух життя їй готував.
І все ж тепер зазнала краху,
Що душу й серце їй скував.
Ввійшла у серце сила болю,
Що ти любов’ю називав,
Не знайдеш проти неї зброю
Бо це чуття ніхто ще не вбивав…
І так умерши, зникнувши, пропавши
Ти серце кригою повік скував
І кайдани важкі убравши
Повік в Антарктиці пропав.
3.12.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394389
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Небо повне крихт із раю,
Що тихо падають униз.
Я зірку свою там шукаю
Аби поринути увись.
Піти із нею в Царство Ночі,
У відблиски небесної імли,
Аби скоріш усе забути
Й лишитися в солодкій тьмі.
Заглянути до того ж раю,
А потім впасти просто вниз.
Відчути в тілі силу болю
І вогкий та спокійний бриз.
Хоч як не хочеться вертатись
На рідні терени Землі.
І часу цього дожидатись
Щоб знову зникнути в пітьмі…
24.09.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389204
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Усе життя – це течія,
Тієї річки, що не знає краю.
Вона несе в човні людину,
Що прокладає собі шлях в могилу…
І пропливає поміж хвиль,
Поміж порогів, рифів,
Лише для того, щоб дізнатись,
Що буде далі – кайф, чи біль,
Кохання щире, чи жахлива доля...,
Що кине десь на мілині
Й зупинить шлях її на півдорозі…
А що ж поробиш, все життя таке –
Не попадеш, невміло станеш
І за секунду ти – мерець,
Тому й не знаєш чи вгадаєш,
Чи прально станеш, чи впадеш,
Чи занесе до водоспаду,
Де страх і знову ж той кінець…
21.04.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388899
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 29.01.2013
Чому скажи мені, дівча,
Сльозинки в тебе на очах?
Розбили серце, вкрали ніч
В безмежнім світі протиріч?
Куди пропав твій сенс життя?
Комусь віддала почуття?
Чому сумна? Шукаєш сон
В безмежнім світі заборон?
----------------------------
Тепло душі погасло, спить?
Забудь усе хоча б на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396039
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2013
Пусті слова мені даруєш,
Надівши маску, вбила світ,
Той що в душі собі створила,
Не розгадавши сотні літ.
А може все-таки дізнатись,
Ввірватись в Всесвіт твій, знайти
Сузір'я в снах, щоб заховатись
В твоїх долонях і втекти???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394156
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Холодні очі, заметілі,
Скували серце юнаку.
Сніжинки впали сніжно - білі
І поселили самоту...
А десь в засніженій хатині,
Серед холодної зими.
Жила дівчина, очі сині,
Такі самотні і сумні.
Під Новий рік зимова казка,
До юнака сама прийшла.
Ну ось тобі любові ласка,
З тобою завжди щоб жила!!!
Дала вона клубок чарівний,
Щоб стежку він йому знайшов.
Бо там живе його царівна,
Послухав... взяв клубок... пішов.
Серед засніженого лісу,
Він пісню лагідну почув.
Зими розсунулась завіса,
Здолав без ліку кучугур...
І лише погляд очі-в-очі,
Зігрів холоднії серця.
Їм малувато бУло ночі,
Щоб зрозуміти до кінця...
Та не біда... Сказала казка,
Бо головне уже збулось.
Чарівника, злетіла маска,
Теплом кохання розлилось.
І поєдналися навіки,
Такі закохані серця.
Пішли обоє в світ великий,
За руки взявшись, до кінця...
Тепер в серцях живе кохання,
Приходить казка кожен рік.
Дитячий сміх і щебетання,
Продовжить довгий, довгий вік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393316
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Фальшива посмішка і кілограми туші,
І погляду не можеш відвести.
Я сотням інших нагло плюю в душі...
А мою душу полонив лиш ти.
Сережки срібні й зачіска в стиліста,
Глибоке декольте й нещира маска,
Фанатів в "Твітері" вже близько двісті...
Та іншого героя хоче казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392245
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Я вірю, в тебе, мій коханий.
З душі проженеш лютий холод.
Я знаю, час такий настане,
Коли ти завжди будеш поряд.
Ти візьмеш серце у долоні,
Цілунком будеш його гріти.
І затанцює кров у скронях,
І крикне тіло: «Хочу жити!»
Чай вистигатиме в горнятах.
Ми час сховаємо до скрині.
Ти щедро будеш дарувати
Усе, що втрачено до нині.
Я вірю в тебе, мій коханий.
Ти світ для мене розмалюєш.
Заживиш всі на серці рани,
Їх доторками зарубцюєш.
І під вікном заквітне слива,
Що майже всохла, бідолаха.
Нагуснуть пір’ям стерті крила
І я злечу, мов синя птаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391510
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 13.01.2013
В літню це було часину.
До Зімбабве подались
Подруги. Взяли машину –
І за місто. Напились.
Їх приперло – не стерпіти,
Вийшли з авта – й за кущі.
Тільки сіли. Що там світить
З непрохідної товщі?
А то були очі лева.
Тихо близився, мов вуж.
Біла, наче королева,
Що на троні – ані руш.
Та ж, котра темноволоса,
Глини взяла, кулаком
Леву кинула між коси,
Та й на дерево бігом.
Ну а та, що не брюнетка,
Досиділа до кінця.
З сумки витягла серветку,
Витерлася до пуття.
- Дрися вгору, щоб сховатись! –
Чорна їй, - мов гороб’я,
З’їсть.
- Чого мені боятись?
Глину кидала не я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392190
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Захороводило снігами,
Пухкої пудри намело
І над крутими берегами
Зими розпатлане крило
Творило магію казкову -
Сніжинок срібну пелену.
Залізну місяця підкову
Зимовий шалик огорнув.
Сховались зоряні світила
Під оксамитовим сукном,
Легкою шубкою накрила
Калини кущик за вікном
Ця незворушна королева
З холодним поглядом ясним.
Серпанком вкрилися дерева
І кришталеві бачать сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391818
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Кохання просять серце і душа,
Від пристрасті я хочу спопеліти
І голосно всім заявити, що жива
Й готова знову щиро полюбити,
І знов літать окрилена коханням,
Щоб очі сяяли, мов зорі уночі,
Й не залякати більш мене стражданням,
Чекаю знов на почуття нові.
Зашила я міцними нитками всі рани,
Зібрала всі шматочки серця і душі,
І слухаю поради тільки мами,
І навіть щиро полюбила я дощі.
Я вдячна тим, хто завжди був зі мною,
І тим, хто навіть боляче зробив,
Й забрав частинку серця із собою,
І все-таки кохати щиро так навчив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391686
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
І не слова виказують любов...
Коли тремтять сполохано повіки,
а два серця' від нині і навіки
у свій небесний падають полон.
І у незвичнім світлі сяє щастя,
від спогадів поштових голубів,
І від чужих...до стомлених рабів,
що ланцюгами здавлюють зап'ястя.
Чим глибша пам'ять,тим вона густіша,
душа летить під твій м'який покров,
Бо не слова виказують любов,
а ця солодка щемом звита тиша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391347
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Кружляє небом лебідь одинокий,
між хмар ховає сильний серця щем.
Не знає,сизий,як вернути спокій,
лебідку сво́ю жалібно зове.
Нестерпні стали вільні досі крила,
що так нестримно рвались до весни́.
Як жаль,що людям,так бува - несила,
кохати тільки раз і назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326582
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 10.01.2013
Привілейованим епохам,
Що народилися в гортані
Світа,
Свідомість інших
Була по коліна,
Як вікінгам їх здобич.
Фанфари, що проймалися
Крізь м’язи
Спустошеної тлінної пустелі,
Квадратом підповзали до
Скорботи
Поетового шліфування муз.
Глибоке переймання Ренесансу
Потоком нещодавної
Цунамі
Впивалось у роздвоїне начало
Здиханної невсущої Венери.
О, сонцекрій мого скрипучого
Памфлету,
Долоні піднеси до висоти,
Аби жилось недопоету,
Аби відмерзлися світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390291
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 06.01.2013
День догорів
беззвучно, дуже швидко.
І Вечір знову прилетів,
вже стукає у шибку.
А Місяць мандрує по небу,
це робить він вік за віком.
Розставляє зоряні тенета,
до людських заглядає вікон.
Усміхається,
тим дивним місячним сміхом,
бо ж спати не вкладається,
спостерігає, як землю притрушує снігом.
Та не вічне його панування.
Ніч промайнула без сліду.
Вже Ранок бере до рук керування,
веде із снігами тиху бесіду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388319
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Я не хочу возвращаться назад
И я вижу дорогу вперед...
Только что то ты милый не рад,
Повернув за крутой поворот.
*
И не знаю как можно скрывать
Столько времени вместе - но врозь
Я хотела давно все сказать
Тяжело нести - значит брось!
*
Мне казалось, что рухнут дома,
В море синем начнется шторм
Если вдруг я останусь одна,
Если вдруг ты покинешь мой дом...
*
Мне казалось, не будет весны,
Что мечты потускнеют навек,
И померкнут все сладкие сны,
Стихнут радости жизни и смех.
*
Мне казалось луна не взойдет,
Что слетят все планеты с орбит
Если вдруг он сейчас не придет
Если он вдруг мне не позвонит...
*
Но я чувствую теплый рассвет,
На душе только свет и покой
Были вместе...теперь больше нет -
Этот груз оставляю с тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387974
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Не шукай у мені ту примарну янгольську ніжність,
я черства мов каміння ,що лежить на твоєму шляху ,
погляд знову сумний і навіює дивну трагічність,
хочеться світу кричати "зачекайте!ось тут я зійду"
Все по колу й по колу блукаю мов в лабіринті ,
у думках все так гарно ,та чомусь не так у житті ,
кого стріну так хочеться душу відразу відмити,
а вони тільки зляться й говорять " не лізь ,ми святі!"
Їхня вичурна святість давно вже канула в Лету ,
залишились тільки якісь рвані шматки ,
щоб здаватись розумними беруть у руки газету,
це бездушні створіння - суто шкіра й кістки...
Я тікаю від них і коліна збиваю до крові ,
бо боюсь заразитись лицемірством та духом слабким ,
зовні милі вони й ідеально шовкові ,
всередині ж буяє підла спека та грім...
Хоч мене врятувати?то сховай у чарівному лісі
біля чистих озер та сприймай такою як є ,
полюби наче мед безкінечності цифру - вісім ,
безкінечно кохання твоє нехай до мене цвіте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387751
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Сніг...все падає немов в безодню...
а на душі мороз малює віражі.
Бажання, мрії - всі такі холодні -
усі вони скорилися зимі.
Чого чекати? Ти ще нам покажеш!
Не закінчила свій холодний фестиваль,
шибки на вікнах ще не раз розкрасиш,
і з холоду зів'єш собі вуаль.
Я дивлюсь в твої очі кришталеві -
що так ховаєш старанно на дні?
холодно-сніжні ніби металеві,
що ж там - на їхній глибині?
Там, може казка, що до нас лунає,
там, може диво, що заховане в кутку,
там тепле сонце з снігом виграває
В своєму дивному зимовому танку...
Там сміх і радість, віра і надії
І мрії наші там на білому листі
малює пензлем, як весняні квіти
зима...далеко в недосяжній пустоті.
О, королево! Де ж усі твої придворні?
Морозний погляд твій давно їх розігнав...
Але до тебе я не бачила ніколи
щоб холод цей так людям серце зігрівав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387492
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Очень понравилась характеристика ТИМа "Есенин". Отличное описание!
---------------------------------------------------------------
У Есенина есть одна очень характерная черта. Фактически у любого.
Видно это, правда, только при длительном общении.
Они любят, прямо-таки обожают, делать следующее - в объекты "любви" выбираются персоналии относящиеся к ним или равнодушно или плохо. Прикладываются огромные усилия, что бы это отношение к себе поменять.
В эти моменты более "прогибающегося" человека вы не увидите нигде.
В ход идет все. Дорогущие подарки, одолжения, любые услуги, многочасовые беседы с вами на только интересные вам темы, заверения в верности, дружбе, родстве душ и тд.
Когда цель достигнута - то случается то самое, о чем я, собственно, и говорю.
"Объект вожделения" становится для Еся "объектом экспериментов". На него "вдруг" и без причины вываливают огромный вагон агрессии или негатива. Полярность отношения к вам меняется на 180%.
Есь, если к нему начать относить с любовью, больше всего становится похож на второквадрового агрессора.
Если образном на примере, то это выглядит так
- Я тебя люблю, - наконец говорите вы Есю .
- Люююбишь ? Правда ? Да? - Есь белый и пушистый, как и был до этого всего, вдруг меняется и внезапно бьет вам совковой лопатой прямо по морде.
И пока вы валяетесь в грязи, выплевывая зубы, обязательно наклонится и спросит - И теперь любишь, да?
Автор Жуков (c).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387587
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Забываясь в потёмках пленных страстей,
Не забывайте своих матерей!
Между вами лежат километры морей?
Позвоните, ценнее нет в мире людей!
Скажите, что любите, ждёте той встречи,
Которая будет вот скоро, и прикоснуться
Хотите к рукам, что гладили плечи,
Но без всяких уловок будили проснуться..
Ведь это так важно и так непременно,
Дарить ей любовь не только на йоту,
Скажите что рядом она, вот в вашем сердце,
что помните, любите и бережёте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387429
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Так соромно дивитись в очі,
Коли не знаєш що сказать.
І серце виривається щоночі,
І хочеш лиш тікать, тікать…
Що коїться навкруг незрозуміло.
Удень ти сам, а ніч – зі мною.
Брехать виходить в тебе вміло,
Коли не поряд я з тобою.
Ми граємо у дивну гру.
Хто переможе з нас не знаю,
Бо й назви їй не підберу.
Від невідомості вмираю.
Хто я для тебе? Ким я є?
Ти відповідь ніяк не підбереш.
Залиш мене й усе як є,
Бо знов мені ти збрешеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386679
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Ти наповнюєш сонцем мої захололі долоні.
Я наповнюю синім твою чорно-білу печаль.
Я затримую подих в полинного неба в полоні.
Ти збираєш в кишені досвітнього світла кришталь.
Ти вирощуєш в грудях найперші осінні жоржини.
Я нанизую мрії на ряд електричних дротів.
Ти знаходиш в рапанах червоні суничні перлини.
Я ізнов підіймаю вітрила загиблих твоїх кораблів.
Я корінням своїм проростаю в твої горизонти.
Ти мій космос стискаєш в єдину напружену мить.
На твоїх аксіомах мій Всесвіт будує закони.
На моїх теоремах твоя імператорська воля стоїть.
19 вересня 2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365194
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 23.12.2012
Хотіли правди - вийшло, як завжди.
І навіть очі темні, як мара брехали.
О, Боже! Люди, ким же ми постали?
Любов ? Нема. Добро? Це не здійсниться.
Один на одного якогось лиха злиться,
бо все не так, дурня, брехня, але моліться.
Чи пил, чи ми? Яка тепер різниця?
Так сталось, що не так уже й різниться.
Так дивно, сильно ми себе забрали,
але тепер новими поставали.
Хоча й рабами, хоч не далеко до біди.
Хотіли правди - вийшло, як завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387186
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
на скрипці грав скрипаль серед пустої зали,
де вдалині сиділа лиш вона,
яка так поспішала до вокзалу,
щоб не залишитись сама.
він грав на нотах серця, нотах болю,
вводив в оману слух і зір.
вона все приміряла різні ролі,
вона чогось чекала до тих пір.
мовчання музика розбавила жалобнА,
палахкотіли свічі, мов вогні,
кохання мов лиха хвороба
забрала їхні долі і житті.
він грав як міг, немов в останнє,
немов останній день він проживає на землі.
вона ж лише тихесенько зітхає,
ховаючи уста свої німі.
в очах надія, віра, сподівання,
то музика, що лине до сердець
одного він не знав: що на прощання,
в останній раз він грає, на кінець...
вона сиділа стомлена ваганням:
куди іти, і далі що робить,
бо грала скрипка не гітара,
струна душі сполохано болить.
там є вокзал, перон і потяг унікуди,
там є майбутнє, тут його нема.
там є знайомі, некохані люди,
тут він один, вона одна
скрипаль все грав, очами грів підлогу,
він так і не зумів їх підвести..
вона ж лиш бачила дорогу,
багаття кличе із нікуди в Нікуди
мовчання душ скрипаль змінив на ноти,
що ладні були душу підпалить,
їй на хвилину треба спокій,
щоб зрозуміть як далі жить..
вже догорає свічка, ллєтся воском,
тмяніє її образ за столом,
водночас все так складно і так просто:
вони закохані, та один одному ніхто.
порвалася струна...душі, не скрипки,
по скрипці ж покотилася сльоза...
вона пішла, в туманах зникла
віднині сам, вона сама.
порожня зала ледь вловила стукіт
втомилось серце скрипаля..
додолу скрипка, на пероні чутно звуки
поїхав потяг...із-під ніг пішла земля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386945
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Попросим у неба добра мы и счастья,
И солнца лучи во все окна домов.
Чтоб не было горя,беды и ненастья
И души наполнить весенним теплом.
Попросим у неба здоровья для близких,
Побольше улыбок,добра на земле.
И искренних чувств,чрезвычайно глубоких
Чтоб радость дарили в ночной тишине.
Попросим,чтоб звезды нам ярче сияли,
А отблеск луны погружал нас в мечты,
И ангелы наши нам веру вселяли-
Что будет любовь. Расцветут все цветы.
Давайте попросим у неба,чуть слышно-
Храни нас Господь,береги и наш дом.
Дай жизнь нам прожить легко и неспешно-
Исполнить все то, что мечталось тайком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377361
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 22.12.2012
Вони зустрічались,
Він знав про її почуття.
Він плював їй у душу,
Вона пробачала…. Вважала коханням усього життя.
Вона помилилась, і дуже страждала
Він зрадив, пішов, і їй не дзвонив.
Вона не чекала, але пам’ятала…
Як боляче він їй зробив.
Вона розлюбила, а Він повернувся,
Він знову зламав їй життя,
Він благав про прощення, сказав, що не може…
Кричав про свої почуття.
Вона не простила, а просто забула,
Пішла, і не озирнулась назад.
А він пам’ятав, яка вона була…..
Коли кохала, а він не кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386481
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Відстань між нами завдовжки у зиму,
Завтовшки в гарячі долоні,
І завбільшки в несказану фразу.
І не треба залишати свій подих
По той бік мого ранку,
Розповідати про химерних істот,
Що живуть у моєму волоссі,
Чи про «планетника», втомленого груднем,
Про сталевий початок майбутнього твору
І його не закінчення.
Не потрібно стояти на лезі,
Готувати проїджений всесвіт,
Аби потім тихенько зникнути.
Краще очі заплющ,
Щоб твої намальовані вії
Все ж змогли на тебе
Крикнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386180
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012
О так!
Прийшла весна, розквітла знову
Духмяна сакура в садках.
П'янить вона усіх красою
Пишу про неї я в рядках:
Твій цвіт - неначе подих мрії,
Біло-рожеві пелюстки.
Вони - немов-би рай надії
Я їх піймаю залюбки.
О так!
Ця сакура в садках чарівна
Дарує радість навесні.
Чи застигає погляд? Вірно.
Приходить все ж таки ввісні.
Твої квітки - це щира досконалість,
І іх краса дивує завжди нас.
В тобі єдина сила - бездоганність
О, сакура, кружляє ніжний вальс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323802
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 18.12.2012
В ее глазах виднеется тоска
И кажется, вот-вот она заплачет.
О, так страдает сердце неспроста
В ее груди так громко скачет.
А от чего? Не от своей провины
И не от страха или от тоски.
Лишь взгляд его единственный и милый
Рвет душу так, как будто на куски.
Огонь в душе не затушить слезами,
Лишь времени подвластно все.
Но не забыть его, она прекрасно знает.
Таиственный лишь сон - он для нее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326927
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 18.12.2012
Краплини щастя у повітрі
Коли всі поруч-любі,рідні.
Коли сердечко спокій має
І скрипка весело заграє.
Коли здорові батько й ненька,
І як сніжок кружля тихенько-
То спокій на душі зимовий,
І ніжний сон-такий чудовий.
Коли кохання є в серцях,
Яскраві зорі в небесах,
Життя блискуче,безумовно-
Ти проживи його казково!!!:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366477
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 18.12.2012
...
- Яка в тебе тиша?
- Тепла.
- А в мене вона чорна. Я любив тишу до сьогодні. В неї очі зелені були і вона завжди вірші мені приносила. А зараз ті вірші так міцно вплелися в кров, що не можу вирвати з-під шкіри. Дивне щось відбувається зі мною: над головою півнеба, а друга половина в руках… І знаєш, мій вітер лимонного кольору, а ще він так несамовито б’є кулаками по шибах щоночі, що сон ховається під ліжко. І я годинників боюсь. Вони мовчать. І та тиша наповнюється ще літрами чорноти, яка чорніша за осад від моєї кави.
- Що ж це з тобою? - запитала вона, відчуваючи тривогу.
- Інфікований…зимою. Грудень вже впав на груди, і зрідка поколює внутрішню субстанцію, що душею зветься. Я добре вмію орієнтуватись в просторі і концентрувати увагу, але не здатен латати діри. Тому й та душа вислизає крізь сито спогадів. Тисне на день своїм шорстким подихом і важкою ходою.
- Але ж зима, то лише пора року. Чому ти називаєш її хворобою? - молитовно звертала до нього свої руки, одягнені в теплі рукавички. Вона знала всі його дивацтва, але інколи не могла зрозуміти крижаного погляду його очей… І в такі миті віддала б всю сонячну систему, щоб ті очі зігріти.
- Люба моя, то не просто пора року. Я тими порами болю, пропускаючи струм крізь себе. Мені вчувається звук сирен, від яких барабанні перетинки моєї мовчанки рвуться. .. А вчора бачив море посеред кімнати... воно випльовувало сіль. Моторошно так було і я ховався під ковдру, як в дитинстві. Пам'ятаєш? Боюся власної зими...
Дівчина міцно обняла його, намагаючись поділитись літом, що було в ній. Його голос починав пахнути серпнем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384795
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Сьогодні у Києві дощ!
І так тут самотньо… безпомічні ночі – не в двох.
Відбитки оголених площ
Залишать у пам'яті тепер сумний епізод.
Погода сьогодні лютує!
І холод проникнув мені навіть в скроні й до ніг.
А може вона ще сумує?
Просто заплуталась і серце не знає доріг.
Душа помирає від болю!
Та сліз не побачиш - не треба цієї краси.
Не зможу змінити я долю -
Твій подих для мене, як крапля живої води.
Ти завжди була мовчазною!
Та вечір осінній розставив всі крапки над «і».
В житті ти була лиш Любов’ю,
Для мене ж ти стала дорожча за весь земний світ.
А щастя текло мов рікою!
Ще вчора здавалося жити хотів не дарма…
Сьогодні здаються без бою,
Лиш ті, хто кохав досить ніжно лише на словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366832
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 06.12.2012
В моїй душі живе маленький Хтось,
Він вередливий дуже і ледачий...
Чия ж вина, що в нього така вдача,
Що виховати добре не вдалось???
От узялись за нього б хоч на мить,
То був би Хтось далеко не лінивий!..
А так, маленьке кучеряве диво
То вередує, то, згорнувшись, спить...
Хоч має справи безтурботний мій,
То байдикує, вереда ледача!..
Чия ж вина, що має таку вдачу
Маленький Хтось, що у душі моїй?..
30 листопада, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381959
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Ніжно торкається листя Подолу,
В легкому танці літає по-колу.
Золотим блиском вкриває дороги,
М’яким покривалом стелиться під ноги.
Небо вкривається сірими хмарами,
Парком ідуть самотні і парами.
Краплини холодні змочили дороги,
Вітер зірвав всі бажання під ноги.
Двоє зустрілись у тихій кав’ярні,
Коли за вікном дощ картини безбарвні,
Розписував мокрими пензлями вміло,
Та в їхньому серці тепло лиш горіло.
Милі слова із чашок ковтали,
З запахом кави у мріях літали.
Руки сплелись у дотиках ніжних -
Немає кохання за їхнє сильніше.
Ніжно торкається листя Подолу,
В легкому танці кружляє по-колу.
Повітря згадало відтінки зимові,
Та зараз ще тепло, ще осінь любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382654
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Якщо я скажу, що кохаю -
То це нічого не скажУ,
Ти зрозумій, що слів замало,
Щоб передати, як люблю.
А я життя не уявляю,
Без тебе і твого вогню,
Лиш в темноті пообіцяю,
Що збережу миттєвість ту.
Я простелю під ноги квіти,
Я подарую тобі дощ,
І, як дитина, буду бігти,
Поміж осінніх мокрих площ.
І дивний я в своїм зізнанні -
Любов таку не бачив в снах,
А ти ховаєш у мовчанні
Щасливі сльози на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363357
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 02.12.2012
Я вірила твоїм очам і поцілункам
І пристрасті, що осліпила нас
Я вірила усім твоїм словам-дарункам,
Не думавши про зміни і про час.
Лише твої обійми ніжні знала,
І рук твоїх хотіла дотик відчувати.
Тобі одному свою ніжність віддавала
Й від тебе звикла я її приймати.
Ти звичкою шкідливою для мене став
І ця залежність міцно так тримає.
Ти думаєш не так, та хочу щоб ти знав,
Що пристрасть ця й тебе не відпускає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332600
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 01.12.2012
Дощу! Дощу і дива
У перший день зими.
Тебе. Тебе і зливи
У мої постосінні сни.
Тепла! Тепла і снігопаду
У мої мрії малинові.
Тебе. Тебе і шоколаду
У перший день зимовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381635
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Давай смелее разожги во мне пожар!
Холодная ночь впереди. Мы согреемся.
К черту все стихи и туда же поэтов.
Последнии часы осени проведем
под одним одеялом.
Хоть это звучит похотно
после первого акта мне будет мало.
Возьмём антракт не надолго.
Я заварю чай из Китая …
Ты пока посчитай звезды моя муза.
Помнишь, знаешь я твоя обуза
Допустим убьешь меня в декабре,
а сейчас я твой феникс горю в огне.
Сделай мне больно, затем прижмись ко мне.
С постели слетает простынь, провожая осень
Давай ты будешь делать со мной что захочешь
а потом как я захочу,
Мы уснем в тепле а к утру
я превращусь лишь в пепел
который унесет далеко далеко в высоту
холодный декабрьский ветер.
Я верю ты будешь ждать моего возрождения
для музи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381544
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2012
Загубились стежки дрібним маревом,
Ти мене більше в них не шукай.
Я в майбутньому, десь поза хмарами,
Зачекай мене там, зачекай…
По маленьких спустошених вулицях,
Не блукай – розгубились сліди.
Я в майбутньому – серцем почується…
Ти мене лише трішки зажди.
На дорогах закиданих каменем -
Болю й заздрощів, ти не зважай, -
Ми з минулого вічність дістанемо…
Зачекай мене лиш, зачекай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380290
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Давай запомним этот день!
Давай запомним нашу встречу!
И снега белую метель
И этот теплый, нежный вечер.
Не будем время торопить!
Все сложится, давай поверим.
Тому, что суждено – бесспорно быть
И лишь тебе открою двери.
02.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304118
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 29.11.2012
Любовь, похоже, только сон,
Но только мой… всего лишь мой.
И зазвонил вдруг телефон -
Проснулся я... а мир иной.
Где нет любви, кругом тоска,
Но сердце бьется, чуть дыша,
Здесь аксиома непроста -
Любовь твоя лишь на словах.
Сколько слез …пролить мне надо?
Чтоб оживить твой зимний сад,
Сколько дней… любить нам рядом?
Чтоб разогнать хмельной закат.
Хоть чувства есть, но как вода,
Они бегут, куда не знают,
А время, словно, из песка,
Любовь нещадно убивает.
Сердца не бьются в унисон
И ум тоскливо не скребет.
О том, что был в тебя влюблен,
Мне даже ветер не поет.
Наши встречи отмечтались,
Наши будни сожжены,
Мы с тобою наигрались,
Но не чувствуем вины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365731
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 28.11.2012
По вашій статистиці кожна руда безсердечна сука,
що все псує,каламутить,надгризає й кида,
вміє професійно у очі напускати пилюку
й на по готові завжди носить кинджал...
По вашій статистиці кожна руда не вміє кохати,
тільки пограється й швидко каже "прощай",
думаєте,що такі навчені тільки ламати
й не світить з ними дорога у рай...
По вашій статистиці кожна руда ніколи не плаче,
завжди сміється й поруч всіх веселить,
а знаєте,в рудих серце собаче.
що зрадить не може та часто болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380668
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Сьогодні твоє волосся пахне по-особливому
здається то шоколад і мандарин,
а ці солодкі поцілунки ллються зливою,
ти ніжна,як на більшості світлин...
Ти тепла і ніби трішечки шалена,
усе муркочеш наче кошеня,
куди поділась леді та сталева,
оте маленьке дике бісеня?
Куди поділись всі твої колючки,
усі черстві та грубії слова,
хтось зняв із тебе маску злючки,
й відкрилась світу квітка чарівна....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380330
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Прошу тебе, живи мій Світе,
Не помирай прошу тебе.
Хай знов весна розпустить віти,
А літо знову розцвіте.
Нехай течуть спокійно ріки
І буде прісною вода.
Мій Світе, ти такий великий,
Хай обмине тебе біда.
Настане ранок, промінь сонця,
Торкнеться ніжної душі.
І щебет птахів у віконці,
І теплі лагідні дощі.
Прошу тебе, живи мій Світе,
Не помирай прошу тебе.
Нехай народжуються діти
І небо буде голубе.
Нехай спокійні будуть хвилі,
Старий маяк освітить шлях.
І оченята ніжні й милі,
Ніколи не побачать страх.
Не треба нам страхіть, не треба,
Хай місяць й зорі світять нам.
Мій Світе я молюсь за тебе,
Хай буде спокій тихим снам.
Земля не згине, буде жити
І все, що є на ній живе.
Я буду Господа молити,
Щоб захистив і спас тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380188
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Спогади знову приходять у гості:
Перед очима минувша зима.
Ми не були тоді ще доростлі,
Та мрія наша справжня була.
Ми мріяли разом - так чесно та вірно,
Але намагались сховати усе.
Чи може боялись прийняти це гідно,
А може не знали, що все це піде.
Та час не зупиниш і мрія зосталась
Лиш мрією, в наших дитячих серцях.
Я мабуть до того ще так не спіткалась,
Не було ще смутку до того в очах.
Я згадую зараз усі ті моменти,
Що відбувались із нами в той час.
І бачу навколо лише силуети
Бажань тих, що доля забрала у нас.
Я думаю часто - чому так все сталось?
Чому все скінчилось, хоч і не почалось?
Чому ми спочатку так дзвінко сміялись,
А потім жорстоке життя полилось.
Мабуть, десь всередині я відповідь знаю.
Але я не всім про неї скажу.
Я в цих рядках себе всю лишаю,
Всі спогади бувші, які я люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379690
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Я сином безпутним вертався додому,
наганяючи сльози на чужих матерів.
Зрадливий жінкам присягався потому,
лицемірною прозою мужів-бунтарів.
Дописана п`єса, банальні всі ролі -
опальний коханець і невідомий поет.
Солдат безвідмовний баталій без крові,
патріот невимовний, як умовний багнет.
Моя квінтесенція. Заключна частина.
Життя не застигне - вислизає прудке.
Секунди і терції, та мабуть ще встигну,
ще будуть овації і квітів букет.
Годинника стрілки впинаються в серце.
Невпинно дописую завершальний свій акт.
Шукаю ще сенси, вже по інерції,
і жду за кулісами на довічний контракт.
Де масок не треба, все честно без гриму.
Де поденна оплата - справедливий тариф.
Де героям на сцені, суфлером незримим,
підкажуть пораду що добро, а що гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379558
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Рожеве мереживо у ранньому вікні
В моїй кімнаті хвилі метушні,
Але вони лише доповнюють
Настрій кімнатної нудьги.
І дарують тепло мені
Дивлюсь на небо сонного світанку
Все ніби тане у очах
І знову сонце на моєму ганку
Те що сіяло колись у ніжних снах
Цей світ доповнює мій день
Горить яскравими вогнями
Кімнатний звук тихесеньких пісень
Який лунає знов між нами
Багато явищ дивують людей
Вони їх просто не розуміють.
Чи просто радіють існуванню речей,
які навколо природньо старіють.
Час проходить та є щось вічне
заради цого варто тлумачити
все, що пров'язане з таємницями світу.
Жаль, що не всі їх можуть побачити.
У співавторстві з Тетянкою-Еволюціонеркою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308670
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 22.11.2012
Осіння погода: і дощ і туман…
Всі люди навколо насуплені й так.
А в дівчини очі не те що весна -
Виблискують щиро, хтось скаже: Смішна!
Не вірять ті люди у щирість очей,
А їй не байдуже, бо сильно пече.
Зневірені болем серця оживуть,
Як дівчина мовить: Пробач і забудь!
Куди не погляне - повсюди вже рай,
Якщо одинокий - ти спробуй, кохай!
Коли від розлуки стомлені очі -
Ну що ж - зустрічай гостей серед ночі.
А юна красуня - то ангел з небес,
Маленький промінчик казкових чудес,
Ніхто не помітив… самотньо іде,
Лиш вітер розвіяв волосся руде.
Він ніжно торкався тендітних плечей,
Як мама з любов'ю голубить дітей,
Тоді ще не знали та вірили в те,
Що доля навіки любов принесе.
Ангел - Олеся Шевчук
Вітер - Володимир Шевчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379435
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Я бачила людину, що наче вийшла з казки.
Вона ступала легко, немовби то пливла.
Її душа сплелася із доброти та ласки.
В очах любов іскристу людина та несла.
Вона не помічала буденності та смутку.
Вона ішла, ішла, одна в своїх думках.
Від світу не чекала людина ця прибутку,
Жила своїм життям, в своїх тяжких роках.
Людина не спинялася, ніде, ні на хвилину.
І не питала в нас: "А що таке любов?"
Вона писала кроками картину,
Щоб через сотні літ назад вернути знов.
Людина залишала свій слід завжди і всюди.
І впевнена у кроці своїм вона була.
Дивились, дивувались прості, звичайні люди.
А я хотіла бути такою як вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379262
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Дощ знову стука у вікно,
Він хоче щось сказати.
Я не люблю тебе давно.
І серце хоче спати
Воно втомилося саме,
Хоча й було з тобою.
Все що було - колись мине.
Дощ змиє все водою.
Вже все забулось - радість, біль.
Я вже не пам'ятаю.
І в даль летить автомобіль,
І музика лунає.
До мене більше не приходь.
Тепер тебе не знаю.
І сон ти мій тепер обходь.
Там місця вже немає.
Ти не любив мене, як я
Тебе кохала палко.
Тепер залишилась одна.
Але мені не жалко.
Я стала вільною сповна
Від страху, і від болю.
Я знаю що таке весна,
Я знаю, що це - воля.
Ти був, як сон в моїм житті -
Страшним нічним жахіттям.
Тепер пішов, і стали дні
Моїм новим століттям.
Тепер я сильна, наче сталь.
У лицаря на плечах.
Моє життя тепер - кришталь
І набагато легше.
Я навіть спомини зітру,
Про те що був ти в мене.
У день новий тепер ступлю.
І день цей вже без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379269
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Куди ти тікаєш,Мері?
у тебе ж на кухні чай
і нерви твої не сталеві,
в очах чомусь дивна печаль...
Не плач сьогодні,Мері!
ввімкни в навушниках джаз,
пиши життя на папері
та тільки без зайвих фраз...
І знов тобі сумно,Мері?
що,вляпалась в черговий раз?
полізла в трухляві двері
і цей казав " ти мій алмаз"?
Моя примхлива Мері,
на всі проблеми начхай
і досить сидіти в печері
йди щастя своє зустрічай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379411
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Вірю в існування янголів
Поза межами осені
Поза межами болю
Землі
Повітря
І здорового глузду
Де кути ностальгії округлюються
І червоний переливається у порожній
Де ім’я твоє сплетене із
Холодних піщинок
Єдино вічних
Єдино зелених
Єдино секундо хвиле хвилинок
Де жабри мої наливаються спрагою
Кольору спокою
І у ліжко твоє
Моя каро бісова
Я вкладатимусь знову
Голою
Вірю в існування янголів
На межі півсотні світлових кілометрів
Де на голосі твоєму
Розквітає
Папороть
Щоб до ранку
Мовчанкою вмерти
Де небесні сфери
На стінах твоєї кімнати
А паркет не скрипить
І вміє чекати
І там
Вертикально від інших сполохів
Проходить
Тераса
Язиками донорських спогадів
Обпечених тринадцятою вічністю
Які колись так багато важили
А зараз лише
Світлофорять важелем
Межі
Поза
Межами
Болю
Землі
Повітря
І
Здорового глузду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379391
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Я-не ангел с небес,
Впрочем, и не бес,
Но принадлежу ее весь.
Пришла поздняя весна,
и она, как хитрая змея,
в объятия поймала меня.
Объятия её нежные, как тиски,
Но боюсь отпускать её руки,
потому что умру я от разлуки.
И я, как многие с её рабов, готов,
Проливать свою и чужую кровь,
Потому что её имя -…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379144
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Не стримуй мрії, жадоби почуттів,
Бажання щастя, радості, кохання...
Я так, колись був, себе загубив,
Але життя дало все спробувать в останне.
Обличчям я до долі повернувся,
На зустріч їй зробив з проханням крок...
Їй руки простягнув, та щиро посміхнувся ,
Я зрозумів, повірь, минулий свій урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347251
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 21.11.2012
У грудях квітень з кожним подихом тепліша.
Високі пагони бруньками зодяглись.
Ногами босими торкнусь коври спори́шів -
і біль моя, хоч на хвилинку запізнись...
О, дай ковтати це повітря первозванне!
Як навіженій дай відчути цей міраж!
Любові - море, одиноке лиш кохання,
якщо ми порізно стаємо у пасаж...
Десь там далеко - в глибині ще тліє віра.
У грудях квітень, тільки квітень ожива.
Не дай же, болю, спочивати мені з миром,
бо я закохана, а значить я жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330748
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
Екран ряснів сузір‘ям псевдонімів,
Та лиш один піймав мою усмішку,
І замість слів - яскрава пантоміма,
Кумедні колобки уперемішку…
Слова лилися диво-ручаями,
Збігала ніч мов пишне тісто з діжки,
І небо зарум’янилось краями,
А зорі заховалися в нічліжки…
Ліричність обіймала ніжним словом,
А мудрість притягала, як магнітом!
Не вірилось, що все це тимчасово,
І що знайомство буде пустоцвітом…
Я віддалась в обійми віртуальні,
І розчинилась в мареві ілюзій,
На ранок все скінчилося банально,
Сказав – «Тепер ми віртуальні друзі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348688
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 19.11.2012
Літо настало. Хочеться тепла.
Хочеться, щоб поруч любов твоя була.
Щоб тихі розмови до ночі,
Поцілунки солодкі, ти мій хороший.
Щоб по місту лиш вдвох серед ночі,
Щоб дивились очі у очі,
Щоб щирими були почуття
Й незабутнім стало це відчуття.
Щоб разом були ми з тобою
Не розлучали нас ні сльози, ні горе.
Щоб кохання нас об\\\'єднало,
Емоцій чимало воно нам давало.
Хочу, щоб просто були ТИ і Я,
Щоб нарешті стала щасливою я,
Щоб нарешті стабільність настала:
Один одного щиро ми покохали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342736
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 19.11.2012
Ці очі... Дзеркало душі.
Якщо і на обличчі навіть маска,
Летять слова холодні і чужі -
Та погляд скаже все. Підступна пастка.
В них - тихий і пекучий сум,
Хоча і посмішка лягає на вуста.
Відбиток тих болючих дум,
Коли душа лишилася пуста.
В них грає пристрасть вогняна,
Хоча шепочемо тихенько "ні".
В очах завжди є щирість та німа,
Ніколи не обманюють вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342922
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 19.11.2012
З ракетниці хтось райдугу пустив.
Над домом пролягла, немов крило.
Дарма, що тихо дощик моросив
І сонце за хмарину утекло,
Зраділа, заяснилася душа,
Забилось серце трепетно пташам.
Здалось, не над будовою лягла
Веселка та, а над моїм життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378839
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Під ногами під босими сухо...
Під ногами під босими... мертво...
Не земля це, а дика розруха!
Це засухи улюблена жертва!..
Під ногами - з гербарію трави
Та із тріщин страшні лабіринти...
А термометра жила кривава
Лізе вгору!.. І ніяк спинити...
І земля заніміла... Не плаче...
Просто сонце забрало всі сльози!..
...Як же в цьому смертельному матчі
Виклик бажаний кинути грозам???
2 серпня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354744
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 19.11.2012
Ти йдеш по вулиці накрившись капюшоном
І ти вдаєш що від дощу сховавсь
Насправді йдеш ти на губах з прокльоном
Що десь з душі тихенько обізвавсь.
Ненавидиш людей що у машинах
Додому їдуть, хтось чека їх там.
Позамикаються в своїх квартирах,
А ти живеш підвладний лиш вітрам.
По суті, й дому ти свого не маєш
Спішиш під капюшоном у підвал
Та від безхатства свого зовсім не страждаєш
Бо це життя твоє - це лиш темний провал.
Ти знаєш добре,що ми всі помремо
Що всі однаково у забуття підуть
Тому й "живеш" собі ось так, окремо
Щоб ні за ким не пожаліти, як помруть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347713
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 18.11.2012
В любви тону.. любовью убиваюсь..
Возможно, я устала лгать..
Возможно, я устала слушать ложь..
Я не устала еще жить, прощать..
Но я устала, что ты все время врешь..
И тело стало больше не мое..
И не могу я прикоснуться к сердцу..
Моя душа пуста.. я отдала тепло..
И будто я мертвец.. я не могу согреться..
А вены разрывает изнутри
Осколок неба.. я умираю каждый час..
И говорю погибшей я звезде «Гори!!»,
Но это невозможно, всем все равно до нас..
В любви тону.. любовью убиваюсь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378679
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Немає нічого милішого-
ніж посмішка рідної мами.
Немає нічого яснішого-
коли її очі сонечком сяють
Нічого немає теплішого-
коли вона обіймає
коли вона ніжно цілує,
коли вона радість дарує.
Найбільше щастя на світі
з матусею поруч бути,
ніколи вона не зрадить
і це важливо збагнути.
Немає нічого страшнішого-
коли вона полишає.
коли вона світить зіркою.
коли її вже немає....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378627
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Я хочу бути ангелом,єдиним вічним ангелом,
З відбитком сонця,таєнством,відтінком ніжним --маревом,
Я хочу бути ангелом,і ввись далЕко-дАлеко,
Тонкі ніжніші пахощі,від прянощів згубних,
Я хочу бути ангелом, твого кохання зернятком,
І прорости крізь щирості слів теплих і простих.
Душа так прагне святості,молитви вкрита шепотом,
Так хочу бути янголом,цей дар буду нести.
Я хочу бути ангелом,віддатись серцю потайки,
Здобути скарб дитячості, прощення віднайти,
Я хочу бути янголом,омити плоть від грішності,
З облегшенням і зціленням ,сіяти і цвісти.
Я хочу бути янголом,єдиним вічним янголом,
З відбитком сонця,таєнством , з безмежжям доброти,
Я хочу бути ангелом ,сягти до істин зоряних,
І з розмахом душевних крил в безкрайності пливти.
Чи зможу бути ангелом, без крил злетіти соколом,
Пірнути в глиб реальності і чесність зберегти...
Я хочу бути янголом,нехай це буде загадка,
Чи ззовні , чи з середини ним зможу зодягтись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338246
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.11.2012
Маленький котик сів на призьбі коло хати,
собі купається у золоті промінь.
А біля нього розстелила осінь шати,
неначе світ належить лиш йому однім!
Своїми лапками і хвостиком так хоче
далеке сонце притулити, загорнуть.
А листя струшує себе, йому шепоче:
"Біжи до хати. Скоро вечір. Всі поснуть"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378587
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Сніжинки кружляють у легкім танці,
Хурделиця стелить білий сніг.
Танцює зима у білім вальсі,
Розсипує іскорки нам до ніг.
Партнером у неї ніжний вітер,
Він зиму тендітно тримає за стан.
Вальсують легенько поміж віти,
Зимові принади народжують нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307860
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 18.11.2012
Подаруй свою ніжність,
Намалюй в небесах,
Загорну в білосніжність,
Загойдаю в лісах...
Подаруй мені радість,
Закружляй у танку,
Ти отримаєш жвавість,
Мою пристрасть палку.
Подаруй мені дотик,
Як в небеснім раю...
Заспокою, мов котик...
Я ж тебе оживлю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378076
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Утро доброе! Утро приветное!
И настолько сегодня рассветное,
Что так хочется светом рассыпаться,
Звездной пылью, пусть воздух насытиться.
И сполна проникая в сознания,
Изменить почвенность мироздания,
Чтобы этого вдоха мгновения
Несло теплое умиротворение.
И тонкие каждой души оболочки,
Отбросив земные и все заморочки,
Слились в едином воздушном касании,
Не смотря на преграды все! И расстояния!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354885
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 17.11.2012
Моя рука на мужньому плечі,
Ми тихо відірвалися з підлоги.
Ти уяви, що під нами ножі,
І несуть кудись наївні ноги.
Кружляємо у танго почуттів,
І звуки пульсу зовсім не стихають.
Танцюйте вдвох, допоки, ще живі,
Коли серця ще гаряче кохають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378406
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
А за вікном вночі панують вже морози
І скоро холод нас до середини пробира.
Він не прийде, не подарує більш їй рози
І не сховає її руку, у кишені зігріва...
А що от ті морози, коли серце - Антарктида...
Що жалить губи, їх обпікає наче лід.
А почуття його були як піраміда
Щоб не зблукати в них - потрібен гід....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378408
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Ми в полоні в зими сніжнобілої!
Огортає нас ковдрою сніг...
І здається, що наш оберіг
після осені, після зрадливої.
Ми з тобою стоїм, мов укопані -
крок у ліво, у право - сліди.
Так стояти б всю вічність - не йти!
Тільки я! Тільки ти! Зачаровані...
Хай приходить весна - обвінчаємось!
Я для тебе залишусь одна!
І яка там на дворі пора,
всеодно ми рідніше єднаємось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308072
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 17.11.2012
Я іду кудись в далеч своїх снів ,
бо реальність лиш викликає гнів.
Правда зникла десь.Правди вже нема.
Захопила світ чорна Ніч німа.
І не зможем йти , і не зможем йти ,
бо кожен крок - це ще страшніший гріх.
І не зможем йти , і не зможем йти!
Ця Темрява забруднює нас всіх.
Брудне серце,брудні руки.
Совість спить , не знає муки.
Тиша відтепер негативний звук.
Я не хочу лиш більше знати мук.
Правду я молю повернутись знов,
бо без неї світ проливає кров.
І не зможем йти , і не зможем йти ,
бо кожен крок - це ще страшніший гріх.
І не зможем йти , і не зможем йти!
Ця Темрява забруднює нас всіх.
Брудне серце,брудні руки.
Совість спить , не знає муки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369734
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 16.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2012
Сердцем відчуваю, що в останнє
В очі тобі дивлюсь, посміхаюсь.
Завтра ти підеш й усе забудеш
Не зглянешся на мої прохання.
Не опустиш очі подивитись,
Як благаю я,та шаленію.
Не згадаєш ,як було нам добре,
Тет - а- тет сидіти на пісочку,
Малювати голубів у небі,
Цілуватит промені осінні,
По ночах співати під гітару.
Цінувати дотики легенькі.
Все пройшло; для тебе все минуло.
Але я нічого не забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337585
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.11.2012
В пространстве и во времени,
И даже когда Вечная Весна
Твой дух не отрекается
От бремени, несёт своё сполна -
И крест свинцовый, крест голгофский,
И древо жизни может посадить,
И черным камнем философский
Слова все в злато превратить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378088
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Кілька днів не виходила з дому,
Бо страждала від болю і втоми…
Вчора ввечері мала нагоду,
Побувати в обіймах погоди…
Завітала до ближнього лісу,
І зустріла там вітер-гульвісу…
Зимний подих торкався до гілок,
І лякав наполоханих білок…
Шепотіло недавно тут листя
З позолотою, різно-барвисте…
Вчора ліс був засмучений, голий,
Напівсонний і стомлений, кволий…
Прохолода шпиняла все тіло -
Це зима налякати хотіла…
Я закуталась в шалик старанно,
Але вітер проймав невблаганно…
І скарлючилось зоране поле,
Застогнало від смутку і болю…
Попереду мороз, заметілі –
Дуже швидко тепло відлетіло…
Не зважаю на грізні прогнози,
Хоч зима вже у нас на порозі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378086
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Як я помилялась в людях... чому? Чому я не хотіла їх розуміти, завжди уявляючи лише гірший варіант сценарію подій... а все ж то було по-іншому, скільки друзів і любові я втратила? Принципи, як могли вони вбити істину мою сутність ?!
Так і хочеться крикнути на весь світ: я інша.. я хочу любити, радіти, усміхатись, спілкуватись, підтримувати інших.
Сльози капають... чому ж я аж тепер це зрозуміла? Разом з тим, я вдячна Долі і всім тим, хто допоміг мені побачити справжній стан речей.
Я дякую всім, хто навіть на мить ввірвавшись в моє життя зумів змінити мій світогляд. Я вірю в Любов, Красу, Людину! Я люблю це життя, люблю людей і вірю.. вірю, що в житті ще лишилось щось святе..
Любіть, вірте, будьте щасливі!! Ніколи не пізно повірити і змінитись!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317702
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 15.11.2012
Ні! Не тебе шукаю я в юрбі,
давно нема того, кого кохала.
І зміст, який знаходила в тобі
доля підступно з твого образу забрала.
Ти вибрав шлях холодний і чужий
і не тепло в твоїх очах, а крига...
той світ, в якім живеш, то світ не мій
в серці твоїм мороз, а не відлига.
Ні! Не тебе шукаю я в юрбі,
бо ти не той, кого я так чекала
шукаю своє серце, що тобі
я необачно так подарувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295780
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 15.11.2012
Відкрий вікно у "сіре місто",
розкрий можливості свої.
І привітайся з небом чистим, -
лаштуйся крилами в політ!
В рюкзак надії поклади,
і парасольку від печалі.
Не зупиняйся, сміло йди!
Та опановуй нові далі.
Ти в цьому світі - ясне сонце,
ти - чистий аркуш і кіно!
Не закривай своє віконце, -
Ти неповторний все одно.
Ти зможеш все, бо в серці мама,
в твоїх очах, і твоїй мові.
І заростуть болючі рани
за мить секунди від любові!
Та не забудь лиш батьківщину,
якщо пошкодиш ти крило.
Тебе зустріна Україна
і рідне місто, чи село!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244665
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 15.11.2012
До маминого 80-ліття.
Візьму у неба парасолю,
В Дніпра – славетні береги
Й піду шукати свою долю
І дивуватись навкруги.
Візьму від батьківської хати
Жарину рідного тепла,
Щоби кохання відшукати
Вона мені допомогла.
Візьму від дідового саду
Духм’яні пахощі весни,
Щоб все приємне, що позаду,
Мені нагадували сни.
Візьму від маминої вдачі
Найкращі в світі почуття…
Пісень моїх рядки гарячі
Зігріють мамине життя.
30.05.2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377999
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Світла смерть - народження і воля,
в потоці часу крила - це думки,
коли реалія розбила ніжні мрії
нещадно так - все на дрібні шматки...
То ось де крила - в серці без скорботи,
замріяному легше плинуть вдаль.
Там образ чийсь укаже мені стежку,
перетворивши в радість весь мій жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133774
дата надходження 14.06.2009
дата закладки 15.11.2012
Тримаю в руках чашку чорного чаю з корицею,
І фото твоє омиваю гіркими слізьми.
Не треба, щоб біль мій вертався тобі сторицею,
Лиш спогади нашого літа з собою візьми.
Тримаю в руках чашку чаю гарячого з м*ятою,
Про тебе усе нагадує....мелодія ночі...
А сніг вкриває землю білою ватою,
Якби ти знав, що я до тебе хочу!
Тримаю в руках чашку чаю уже з малиною,
І дивлюся крізь простір, не рахую час.
Відколи ти пішов зробивши мене винною,
Сказав, що вже ніщо не поєднає нас!
Тримаю в руках чашку чаю тепер зеленого,
І все ще надіюсь на диво чому не знаю,
Ех скільки в світі багато всього нездійсненного.
Чому не можу забути, чому досі кохаю.
І не вистачає того запаху кориці,
Погасла назавжди надія на спільне "ми",
Стараюсь не зважати на різні дрібниці.
Лиш спогади нашого літа з собою візьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330811
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 15.11.2012
Ты в этом мире самый нежный и родной.
Любовь не исчезает и не тает.
Я постоянно повторяю, что ты мой,
Но мне тебя безумно не хватает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377982
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Цілющий сон, і в небі сплять холодні зорі.
Спеко́ту в травах сповіщають цвіркуни.
І трошки галас, трошки тиша, наче в змові
бринчать не стомлено співучі дві струни.
Так ніжно плавиться Чумацький білий шлях.
Ковтає темряву потрохи сто світил.
Я подрімаю трішки на твоїх плечах
допоки сонце причарує небосхил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345355
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 14.11.2012
Останній лист додолу опадає,
Осіннім човником в повітрі він пливе,
Загибель від дощу його чекає,
Та поки що серденько ще живе.
Як той листок, так кожний рік злітає,
Зникає в таємничості буття.
Так в круговерті буднів і життя минає,
Неспішно йде кудись без вороття.
Та поки ми кружляємо у вальсі,
Триває наш осінній листопад,
Купаймось в золотавих митях щастя,
Все лиш вперед, не оглядаючись назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377711
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Роздався грім посеред тиші, -
сп'яніли очі і вуста.
Я відчуваю серце дише,
нехай навколо дрімота...
Ще сплять замріяні сади,
і не колишуться від вітру.
І, мабуть, спиш, мій ніжний, ти,
поки розводжу я палітру.
Моя душа, неначе ангел
оберігатиме твій сон, -
не перетнули ліжка фланги
кошмари темні із вікон.
Ти спи, коханий, спи, мій ніжний,
не відхрещусь від тебе я.
В спекотний день, чи нічку сніжну
вогонь і лід - душа моя!
А я не спатиму сьогодні,
щоб не злякався ти грози.
Мої вуста п'янкі-солодкі
пришлють промінчик теплоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257816
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 13.11.2012
Коли моя радість мене знайде??
Мабуть,коли все погане мине
Я буду чекати її увісні ....
Коли заспівають пташки голосні
Зірка ясно, ясно засіяє
Моя радість там мене впізнає
Небеса блакитні будуть там
Я тобі любов свою віддам
Сонце ясне буде з нами .
Закрите білими хмарками
Я буду разом із тобою
І літом теплим , і зимою !
Я буду тримати тебе за руку
І не переживу довгу розлуку
Там буде сад весь із квіток
Перлини щастя , в серцях зірок
Побачу посмішку твою я увісні
І подарую тобі ніжні я пісні
Я знаю все я обіцяю
Що буду я з тобою, знаю
Головне віра й спрвді буде так
Моє серденько- це для тебе знак .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305623
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 13.11.2012
Згубились кольори у коридорі,
І не освічений промінням більше дім.
Притихли звуки всі різкі надворі,
Втопились у нічному просторі німім.
Це час, коли всі образи заснули.
І облік зараз утрачає роль.
Здається, цілий світ перевернули
І над реальністю утрачений контроль.
Та тільки ніч нам душу відкриває -
Вона покаже справжню суть речей.
І все, що в серці гордо ми ховаєм,
Вночі говорим не ховаючи очей.
Ох, як багато зараз би сказати…
Наволю вириваються слова!
А ще про скільки просто помовчати.
Та відстань всі бажання розрива…
А, може, просто взяти й подзвонити?
Та ні… Вже пізно… Зранку наберу…
І, ненароком, щоб не розбудити,
Я телефон подалі приберу.
Я буду довго розглядати стелю
Через густу і тиху темноту.
Продовжу неможливого чекати
І, мовчки, убивати самоту.
Візьму старий і непотрібний зошит
І виллється все те, що на душі
Це так безглуздо : о півнапершу ночі -
Всі сплять, а я комусь пишу вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374787
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Сліпуче сонце цілувало вікна,
Блакить небесна милувала очі,
Осінній ранок, ніжний і привітний,
На землю завітав опісля ночі…
На небі хмари, білосніжна вата -
Здавалось літо повернулось знову,
І ліс зелений, пишно-кострубатий,
Пташино з сонцем вів свою розмову…
Аж раптом небо зовсім потемніло,
Сховалось сонце в хмари з переляку,
З‘явився вітер, листя затремтіло,
Прийшов на землю знов туман і мряка…
Так швидко зникло марево осіннє,
Та гріє спогад сонячним промінням…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376275
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Я грущу и ночью плачу -
Когда найду любовь свою?
Когда я обрету мечту?
Такую нужную мою.
Как я хочу тебя обнять,
Прижать к груди, не отпускать,
Потом еще поцеловать,
И нежно-нежно танцевать.
Хочу почувствовать тепло,
Что рвется от тебя волной,
И в зимний вечер всем назло,
Бежать по улицам с тобой.
А я живу лишь только днем,
Чтобы исполнился мой сон,
Чтобы пришла, взяла любовь,
Взяла всю жизнь мою в залог.
Но как смогу тебя узнать?
Ведь вас же тысячи девчат,
Боюсь немного опоздать -
Другой возьмет мой бриллиант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337190
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 07.11.2012
ти, як завжди, із полум'я зірвалась
у натовпі злетіла поміж небо,
твоє ім'я відлунням попід хмари
до мене в руки і назад до тебе.
в твоїх очах мільйон простих історій,
невигаданих, справджених тобою,
єдиним прикладом дарованих прискорень,
незмінних сил і чистої любові.
я просто простягну до тебе руки,
єдина із мільйона душ навколо,
із тисяч слів завжди впізнаю звуки -
моя зоря, що стала провідною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336574
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 07.11.2012
Побудь со мной еще немного
Возьми меня за руку, веди как слепого
Туда, где так близко далекие зори,
Где мир еще не совсем обездолен,
Где люди живут без тоски и без горя,
Где можно рукой прикоснуться прям к морю
И слиться с волнами. Веди.
Веди меня бережно, тихо и с нежностью,
Ты знаешь, я буду идти за тобой. С тихой
Мольбой, и со сладостной грустью,
С надеждой, что рук никогда не опустишь,
Я стану опорой тебе. Всегда и везде.
И если попросишь, я буду делить с тобой
Тяжкую ношу и радостей, горя,
И даже сквозь ссоры
Мы вместе с тобою пройдем.
Ты просто веди, а я позабочусь
О том, как родить тебе милую дочку,
Как сделать тебя самым сильным на свете,
О нашем красивом семейном портрете,
Что будет висеть на стене.
В общем, веди. Я всегда буду рядом,
и с любовью во взгляде тебя опьянять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322340
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 07.11.2012
Ще скрапує осінь дощами.
Падолист вирує щомить.
Чи хто знає
буде що з нами,
Коли листя останнє злетить?
Збери пелюстки хризантеми,
Молодого вина я наллю,
Залишимо клопіт щоденний
І присядемо біля вогню.
Розмови не треба словами,
Це питання в очах вже бринить:
- Чи ти знаєш,
що буде з нами
У той день, як вогонь догорить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376117
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Життя обірвалось і серце не б’ється,
В повітрі гарячому крик роздається,
Затихла на мить безжальна країна,
Душа полетіла і вмить стала вільна.
Покинула тіло, з життям не сумісна,
І вже не важливо чи та була грішна,
Людини не стало, а жила так мало,
Біда цього ранку на неї чекала.
Душа не вернеться - хай світ розіб'ється,
Тепер все скінчилось - ніхто не сміється,
Душа закричала і сльози пролила:
«Я жити хотіла, повірте, хотіла…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351140
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 07.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2012
Мы убивали, они убивали,
Мы умирали, они умирали,
И нет конца у этой войны,
Пока две правды на две стороны.
Поцелуй падших ангелов, терпкий от боли,
Он пронизан обидой и чувством вины,
Много тысяч веков им присвоены роли,
Негативных героев небесной войны.
И никто уж не помнит причины той стычки,
Позабыта вся правда, утеряна суть,
Они прокляты всеми давно по привычке,
Каждый выбрал тогда свой единственный путь.
Каждый выбрал дорогу, и выбрал ступени,
Кто-то вниз ,кто-то вверх вдоль небесных светил,
Но никто не додумался стать на колени,
И никто никогда никого не простил.
С той поры и живем, пряча совесть в одежды,
Соблазняясь на пряник, подставляясь под кнут,
А в глазах падших ангелов тлеет надежда,
Что их чувствам поверят, их души спасут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213966
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 07.11.2012
Ти дика мов сльза із ранньої роси,
Тебе ні приручити ні торкнутись.
Та й нащо? Ти - це тільки ти!!!
За щастя б мав тобою захлинутись.
Ти ніжна мов хмаринка на весні,
Що одиноко заблукала в небі.
А я стою, благаю ночі й дні.
Лишайся тут, бо світ ніщо без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375946
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Сегодня меня разбудил шум дождя.
Мне так хорошо! Нет только тебя...
Я встала, оделась, и снова к окну –
оно меня манит, уйти не могу.
И только под вечер смогу я уйти,
когда понимаю, что надо идти.
Куда? Я не знаю... А что меня ждет?
Неужто случится судьбы поворот?
Я и не надеюсь... Лишь молча встаю,
разделась, легла. Все тихо. Я сплю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374472
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 06.11.2012
Любите нас , пока мы живи!
Слезами мертвых не поднять.
Любите нас , пока красивы!
Учитесь ждать , не забывать,
Ведь времени закон не писан
Пройдет четвертая весна,
И на открытках в старых письмах
Останется любовь одна..
Любовь в которой только лето
Она живет в сердцах людей
И ни вопросов, ни ответов,
Когда у них много идей
Любите нас пока мы живи,
Пока любовь живет в душе
Пока улыбка с лиц не сходит
Глаза загорелись уже .
Любите нас пока мы живи
Храните в сердце , в небесах
Любите нас пока красивы
А мы останемся в мечтах .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324165
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 05.11.2012
Чекаю я на тебе,
Коханнячко моє,
Як сонечко те небо,
Що вранці устає.
Як квіточка червона,
Цілющого дощу.
Як вітра ті дерева,
Тебе я, милий, жду.
Як ночі, ясні зорі,
Чекають білим днем,
Як капелька прозора,
Бажає буть з дощем.
Отак і я бажаю,
З тобою буть завжди.
Тому, що я кохаю,
Й мене кохаєш ти.
24.03.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375615
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Два дні періщив дощ осінній,
В калюжах плавали листочки,
На третій день з‘явився іній,
Пустився вітер у таночок…
Кружляли в танці біля річки
Гнучкі і пишні верболози,
Вплітала осінь вербам стрічки
І придивлялась до прогнозів…
Про зиму віщувало небо,
Рожеві фарби розливало,
Зникала Ніч разом з Еребом,*
Ліниво сонце позіхало…
Вже проминули дні погожі,
Не раз зима лякала снігом,
Але в душі, на казку схожий,
Звучить мажорно «Ранок» Гріга… **
* Ереб – уособлення мороку разом зі своєю сестрою (Ніктою) Ніччю – діти Хаосу. Пізніше вони народили Гемеру (День) і Ефір
** "Ранок" Е. Гріга (Едвард Хагеруп Гріг, 15 червня 1843 — 4 вересня 1907) — норвежський композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375557
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Коли не чекаєш на щастя,
Воно ж приходить завжди.
Під небом, чарівного міста,
Над морем,де сяють зірки.
Кохання приходить так швидко.
Горить яскравим вогнем!
Забути його так не легко!
Давно,зачинилось ключем..
Я пам'ятаю наше море
Де сяяли яскраво зірки,
Як підіймалися у гори
Пам'ятаю дотик твоєї руки.
Так важко буває кохати!
Забути ,мабуть неможливо,
Але ж так хотілось пізнати
Пожити хоч трошки щасливо.
І так не хотілось втрачати
Твій образ в хвилину смеркання
Не легко так забувати
Своє нездійсненне бажання
Та ти не знайдеш ніколи радість,
Бо радість пройшла повз тебе!!
Шукатимеш своє сонце,
А я вже не буду світити для тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375421
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Це любов розумієш!
Ти чекаєш, бо його нема поруч,
А тоді він приходить,
А ти дивишся кудись праворуч,
І ніби цим собі шкодиш.
Це любов, розумієш?!
Бо зараз ось ти собі уявляєш,
А тоді все зникає…
Він приходить, але ти не знаєш
Чи справді його кохаєш.
Це любов, розумієш…
І хто б не говорив, що вже все стерте!..
Неправдиво! ти грієш
У своїх долонях його серце…
Бо це любов! Розумієш?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375037
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Обіймає небо сизими крильми -
Злякане довкілля подихом зими.
Причаїлось сонце в золоті дібров,
Листя червоніє, ніби свіжа кров.
Рожевіє обрій – незабаром сніг,
Знов зима казкова прийде на поріг.
Заспівало небо нотами дощу -
Я до себе холод в душу не пущу!
Голосним сопрано, ніби саксофон,
вітер завиває в позолоті крон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374910
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Ніколи вже снігу не буде..!
Його розтопили сльози мої,
В житті я тебе не забуду
Лиш мрію побачити очі твої.
Без тебе , так важко на світі
Без тебе , немає життя
Так мрію тебе повернути
Поринаю я в небуття..!
Любов до смерті бережу,
Тебе не відпускаю
З тобою в серці я живу
Тебе до безтями кохаю
І дощ за вікном без перестанку
Це небо все відчуває
І ллє свої сльози з ночі до ранку
Мене він не полишає ....
А зараз небо вкрите сірим ,
Безмежним простором забуття
Немає в ньому ні краплі щастя
Немає надії на нове життя
Та в серці вогник я збережу!
Подарунок Бога-це надія .
Віру небесну залишу
І можливо здійсниться мрія
Тільки благаю не залишай
Прилинь сонцем , чи зіркою в небі
І мій образ не забувай
Збережи мою долю в собі
Без посмішки в серці рана
Без голосу на очах сум
Я гину без тебе ти знаєш
А в голові сотні дум .
Хто пережив втрату знає,
Важко відкритися знов
Душа так легко занепадає
А допоможе тільки любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306011
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 01.11.2012
Люди часто питають,
Де відшукати кохання,
Шепочуть,кидають,співають
Пусті,наче вітер,зізнання.
Думають часто,що люблять,
Потім відверто ламають
Долі чужі,серця гублять,
А їм кохані прощають!
Прощають усе,навіть зраду?!
Усе,навіть зраду прощають.
Бо справжнє кохання-відрада,
І тільки кохані це знають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329586
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 31.10.2012
цей саркастичний вірш присвячується бідним студентам!:)
Шукати роботу - не вдячна то справа
Бо скрізь тільки досвід та "вишка".
А що нам робити,бідним студентам?
Армані купляти на знижках?!
Яке там Армані?Які Гуччі й Зара?
Забудьте про Найк,Адідас,
Ходіть і купуйте усе на базарах,
Якшо навіть то не для вас.
Не їжте котлети,біфштекси,тіфтєлі,
Забудьте дорогу в Макдональдс,
В кафе, і у клюб,і у парк на качелі,
Бо грошей нема на автобус.
Проте не здавайтесь, сидіть у контакті,
Без нього усім буде кришка.
Роботу шукати і не старайтесь,
Бо скрізь тільки досвід та вишка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366883
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 31.10.2012
Времени нет, а жизнь убегает.
Линия жизни становится точкой.
Как не беги, а смерть догоняет,
а мне бы любви хотя бы глоточек!
Кто не любил – впустую прожил,
ну а любил – измаялся только.
Если любовь на потом отложил, -
ты - существо и не стоишь нисколько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374473
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Если сможешь-живи
В этом мире без смысла.
Если хочешь -люби,
Не бросай только быстро.
Не приходит любовь
И в груди сердца нету...
Слёзы льются как кровь,
Крик души слышен где-то.
Улетают мечты,
Исчезают надежды.
Я прошу лишь прости.
Мир не будет как прежде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373455
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Ні'куди втікти-
Світ не безкінечний.
Далі лиш зірки,
Всесвіт небезпечний.
Темний небосхил,
Повний місяць тоне.
Не знайти вже сил,
Вітер в полі стогне.
Вже прийшов кінець,
Серце завмирає.
В грудях мов свинець
І життя щезає.
Коли зникне все:
Сонце, небо, квіти,
Не жалкуй про те,
Що хотів любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373341
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Черства скоринка хліба -
земля так виглядає,
Навколо наче пічка,
І сонце спопеляє…
Щодня спекотне небо
Шкварчить, немов пательня,
Схилили гілля верби -
Жара цей рік пекельна!
На вулицях, як сонні,
Так схожі на верблюдів,
Крокують на осонні,
Немов сновиди – люди…
Лиш ніч, як подарунок,
Коли спадає спека,
Найкращий порятунок -
Вода холодна з глека…
Молюся і питаю
Блакитну неба просинь:
"За що ти нас караєш?"
Я так чекаю ОСІНЬ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355964
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 25.10.2012
Будто зебра, полосатый,
Будто бочка, я пузатый,
Сочный, сладкий, будто мед.
Кто меня здесь назовет?
Очень я хорош на вкус,
Потому, что я - … (арбуз).
Вырос я на тонкой ножке,
Сосед редьки и картошки.
На зеленой спал подушке,
Рос я рядышком с петрушкой.
И в тарелке с давних пор
Друг мой лучший – помидор.
И в салате кто мне друг? –
Перец и капуста, лук.
Я – зеленый молодец,
Крепкий, сочный … (огурец).
Без меня так даже борщ
И на борщ-то не похож.
Любят меня жарить в жире,
Есть вареной и в мундире.
Поразмыслите немножко,
Кто я? – Правильно, … (картошка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372981
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Вона упевненою йде ходою,
В її очах - глибока неба синява,
Руде волосся по спині спада рікою,
Солодкі, наче мед, її слова.
Калинові вуста її п'янкі
Зчаровують своїм солодким трунком,
Округлі перса звАбливі й м'які,
Лиш вкриті павутиною-серпанком.
Вона то приласкає вмить теплом,
Щоки торкнеться ніжною рукою.
А потім охолодить вмить дощем,
І у тумані зникне десь імлою.
Своєю вродою і зрілістю краси
Заполонить усі думки й твої надії.
Буде приходити в твої солодкі сни.
Її ж не втримаєш. Піде. Лишивши тільки мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372829
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
Я буду в них ще теплим ранком жовтня.
Чому любов бува така самотня,
Як паде листя знову, поясни?
Так добре знати, що ти просто є.
Все інше раптом стало невагомим.
Чи є це почуття тобі відоме?
І чи ти знаєш, що воно моє?
П'янкий глінтвейн корицею запах,
Закутаємось теплим покривалом,
Поки зима своїм холодним жалом
Нам слідом не лишилась на вустах.
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
У них зостатися росою на троянді,
Щоби колись удвох нам на веранді
Щасливих днів згадати восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Блукає осінь в заспаних дібровах,
Для вишивання підбира нитки.
Яскрава гамма різнокольорова,
Лягає нотами в мої рядки.
І тихо так, заслухавшись в чеканні,
Притих і зажуривсь самотній ліс.
Слова палкі призначені коханій,
Як ніжні звуки арфи розлились.
Вони злетіли у блакитне небо,
Влилися в душу сонячним теплом.
Цілунком доторкнулися до тебе,
Лишились на устах п'янким вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363572
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 22.10.2012
Дітям кажуть-не грайтесь з вогнем,
дорослим-не грайтесь з коханням,
та чомусь з кожним днем
забуваєм про ці ми прохання...
Гра стає звичним розкладом дня,
не важливо що хтось там страждає,
стала нормою підла брехня
а в серцях лиш біль замерзає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371893
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Пробило сонце темно-сіру сферу,
Проміння злива, ніби стріли з висоти,
Солодким і терпким, густим лікером
Нас пригощає осінь щедро й залюбки…
Засяяли верхівки в позолоті -
Поодинокі жовтолисті острови,
Радіє сонцю очерет в болоті,
Дрімає падолист у залишках трави…
Чатує на рибин велика чапля,
Велично ходить довгонога по воді -
Маленьке озеро, як неба крапля,
Осінні промені танцюють золоті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371976
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Останнє листя впало нам до ніг,
Хмарини в небі стали сніговими.
Вже незабаром землю вкриє сніг,
Заснуть дерева, будуть мовчазними.
Лишивсь холодний вітер за вікном,
Йому погрітись в хаті є бажання.
Все шарпає віконниці кругом,
Дарує Ночі він свої зізнання.
А та мовчить, мабуть вже впала в сон,
Її коханий Місяць вберігає.
І лине в темінь, ніжний вальс - Бостон,
Його чаклунка - Осінь посилає...
Ти чуєш любий, може це для нас...
Торкнуться серця сокровенні ноти.
Зупиняться хвилини,стане час
І зорі заблукають у польоті.
А ми з тобою поруч в дві руки,
Мелодію дарує фортеп'яно.
І милозвучна течія ріки,
Допомагає нам вивчати гамми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371845
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Прошу тебе, ти тільки сильним будь,
сильнішим від печалі і розлуки.
Прошу тебе, мене ти не забудь,
не відпускай, прошу, ти мої руки.
Прошу тебе, сильнішим будь від болі,
сильнішим будь від віри і жалю,
від пам'яті, минулого, сердець в неволі,
сильнішим будь від мене, я молю...
Ти тільки будь сильнішим від образ,
від слів порожніх, що почуєш ехом,
сильнішим від незрозумілих фраз,
від злих думок, що майнули птахом.
Прошу тебе, ти тільки сильним будь,
прошу, сильнішим будь від мрії.
І я, повір мені, коли - небудь
сильніше сонця душу обігрію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371003
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 18.10.2012
А де підтримка молодих?
Чому таланти сплять глибоко?
Невже новаторський затих
Академічний дух притоку?
Дзвінкий струмок творців живе,
Та ми чекаємо підтримки.
Життя і далі так пливе
За безстрокової затримки.
По мимо всього, я б хотів
Допомогти звестись на ноги,
Тому, хто здавна й поготів
Лиш цілував чужі пороги.
І хоч принижений, але
Своє мистецтво рубом ставив.
Талантеня оте мале
Все доглядав, муз не проґавив.
Якщо охота ще на крок
Підняти рідну Альма-матер –
То дослухайтесь до цих строк,
Розширте для талантів кратер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322704
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.10.2012
Тарасе, голос твій пророчий
живий, у пам’яті народу, ще живий!!
зірками на скрижалях ночі
нам світять заповіді твої в час сліпий.
Кручі Дніпра, Карпати-гори
сумують у тумані, без ріки пісень
та на засніжені простори
весняний вітер нам надію принесе.
Стежину-доленьку заплутав
будяк колючий, в'ється буйно поміж нас.
Та розцвіте червона рута,
й воскреснемо, як вірив в це завжди Тарас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238843
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 18.10.2012
Я бачила тебе напевне вчора. Так! Ти зовсім іншим зараз став.
Ти став поважним, ти розумно ведеш мову і маєш більше, ніж раніше мав.
Тебе оточують лише ті люди, яких ще рік тому ти зневажав.
А зараз ти стоїш із ними в колі і байдуже, що ти раніше знав.
Ти посміхаєшся, хоча не пам'ятаєш. Ти посміхаєшся тепер усім завжди.
Немає радості, на жаль, вже на обличчі, немає щирості у погляді твоїм.
Я бачу, що життя тебе змінило, забув про принципи, про погляди свої.
В твоїх очах я бачу сильну втому. Скажи, за що з тобою так вони?
Ти зовсім іншим став.. Такий жорстокий і серце твоє наче крижане.
А пам'ятаєш день, як віддалився, день, як проміняв мене на це усе?
Надіюсь зараз ні про що ти не жалієш, хоча уже й нічого не вернеш.
Надіюся ти маєш все про що так мріяв. Цікаво куди далі ти підеш.
Що за успішністю скажи мені ховаєш? Образи, біль, самотність, сум?
А за посмішкою своєю що тримаєш? Вину за те, що принципи забув?
Та ти не бійся, ніхто це не помітить..Усім вже байдуже, головне, що ти є тут.
Нікого не цікавить, де ти вижив, нікого не цікавить, де ти був.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371700
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Ну..
Я напевно піду.
Ні..-
Не треба мене проводжати.
Так.
Я номер, змінила сьогодні.
Та не треба тобі його знати.
Бо я трубку вже більш не візьму.
Видаляй ти мене із контактів.
Вибач.
Я сьогодні піду назавжди.
Я до тебе вже більш не вернуся.
Любий.
Ні.
Не тримай,я прошу.
Так.
Кохаю,тебе до безтями.
Але сил більш немає триматись.
Ти вбиваєш словами в секунди.
І лікуєш годинами потім.
А душа все болить і болить.
Їй немає вже сил на страждання.
Прощавай.
Мій коханий.
Єдиний.
Що?
Ні,ми друзями бути не можем.
Як, чому?
Тут все ясно й без слів.
Бо кохання болюче.
Стражденне.
Й шалене.
Але ж воно є.
І нікуди його нам діти.
Я піду.
Прощавай.
Та завжди пам’ятай:
Що, кохаю тебе до безтями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368693
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Ніч розгорнула таємничості шатро.
Приглушені вогні і тихий-тихий тон.
Розкинула зірки на неба полотно.
Запанував у світі повелитель-сон.
Твій легкий подих на моїй щоці,
Вогонь цілунку обпікає губи.
Біжить по шиї, грудях і руці.
Його багаття відчуваю всюди.
Обіймів твоїх пристрасний полон,
До тебе притискаюсь все сильніше.
Тіла й серця - все б'ється в унісон.
І насолоди мить до нас все ближче.
Все тіло огорнули твої ласки,
Воно не хоче покидати цей полон.
Ми ще герої пристрасної казки.
Та прокидаюсь. Ранок. Це всього лиш сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342767
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 18.10.2012
Пробач за те, що я романтик,
За те, що в сни приходиш ти.
Нічого вдіяти не можу,
Від свого серця не втікти.
Хоча насправді я не знаю,
Яка в житті ти й навпаки
Не знаєш ти, що я кохаю,
Лиш вірять в це одні зірки.
І дивно якось та банально
Тікає спокій від душі,
Для мене ти є ідеальна,
Тому тобі пишу вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371563
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Тепер я інша. Розумієш?
Я не сама, не в самоті...
Тепер мене ти не зігрієш
Більше ніколи у житті.
Ось так. Пробач. Життя таке.
Воно не змушує чекати.
А мною інший вже живе,
Мене вже інший кличе з хати.
Чи я люблю? Так-так, його!
Тебе ж я відпускаю знову.
Іди, блукай, шукай її,
свою дівчину чорноброву.
Люби, як я колись тебе.
Цінуй, як я вже цінувала.
Даруй їй квіти і себе,
і будь таким, яким не знала!
Змінись! Життю радій!
Цілуй повільно, думай швидко.
Ніколи не впадай у хміль.
Кохай! Живи! Життя мчить стрімко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360617
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 17.10.2012
Знайди мене, якщо я загублюсь.
Твій аромат без помилки впізнаю.
В пітьмі страшній на тебе зачекаю...
А поки що нестримано молюсь.
Знайди мене, якщо я загублюсь.
Чи серед інших, чи в собі самій.
Ти відшукай мене серед надій,
Куди втечу від всіх перепитій.
А поки в очі пристрасно дивлюсь...
Знайди мене, якщо я загублюсь.
22.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370525
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Мені у небо хочеться стрибнути,
З розбігу! З льоту! Від душі...
Та так щоб все умить забути,
До нитки змокнувши в печальному дощі.
Пройтись по білочубих хмарах,
І солодко поцілувати вітер.
Зіграти на плаксивих зорях,
Мелодію із невідомих літер...
Завирувати безіменним ураганом,
Розбити градом кам*яні серця.
Для нього завершитися обманом
І стерти тугу гумкою з лиця.
Заплакати небесним зорепадом,
Та так щоб не зронити ні сльози.
Залити серце Ніагарським водоспадом
І гуркотом весняної грози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371130
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Куда тебе идти, забытый странник?
Что хочешь отыскать ты на краю?
Сирены, мои милые сестрицы,
Ему вы подарите песнь свою.
Пусть он услышит нас и позабудет
О том, что вмиг лишает его сна,
Забудет, как родился человеком,
Чья жизнь однообразна и пресна.
Уж лучше он погибнет в нашем царстве,
Чем просто волочится по земле.
Скиталец, не сочти это нахальством,
Но я побеспокоюсь о тебе.
Покуда твоё сердце будет биться,
В последние минуты для тебя,
Повсюду, непрестанно, еле слышно
Тебя сопровождает песнь моя.
Покуда наша песня не допета,
Покуда слышится её призыв,
Вам не постигнуть ни припева, ни куплета,
Не подхватить наш неземной мотив.
31.07.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279327
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 17.10.2012
Я буду щоранку тобі готувати сніданок.
Він буде солодким і сочним, приємним на смак.
Меню не складатиму різне (це ж ранок):
Цілунки і ласка, ніжність і пристрасті смак...
Обіймами сильними заміню теплу ватрушку,
Легкими дотиками втамую твій апетит.
І ти не захочеш тулити до себе подушку,
Мене ніжно-гарячу будеш до себе тулить.
Опущу підступно свої руки під ковдру,
Шаленими лоскотами тебе обіллю.
Ти не думай, що в мене руки холодні,
В полоні кохання вони тебе обпечуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356981
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 17.10.2012
Кохання помирає тихо
без попередження і телеграм,
у серці виникає вихор
засмоктує болючий хлам...
Кохання помирає страшно,
ще гірше ніж жахливий сон,
до нас колись прийшов невчасно
маленький , хитрий Купідон...
Кохання помирає раптом,
коли літаєш в небесах,
манило ніжним ароматом
тепер ж на інших берегах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371361
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Її вірші всі дихають весною.
В них легкий вітер, що торкається до щік,
Промінчик сонця, що ласкавою рукою
Приємно лине до примружених повік.
Її життя здається безтурботним,
Без колотнеч і без проблем мирських.
Наївна дівчинка, яка відкрила серце
Й дарунком щирим дала для усіх.
Й ніхто не знає, як тихенько плаче,
Ховає смуток у ясних очах.
І біль душі її ніхто не бачить.
Звичайна дівчинка із сонцем на вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317241
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 17.10.2012
І знову тимчасове потепління,
Кохання всюди квітне у віршах,
А я закохана в своє сумління,
І лине в небеса моя душа…
Забула про гріховне і тілесне,
Немов мережка все моє життя,
Минуле вже ніколи не воскресне,
Прийшла пора на сповідь-каяття...
Хотіла б завітати в царство раю,
В саду пройтися вранці по росі -
Гріхи мене поки що не пускають,
Але щодня літаю в космосі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371351
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012
В твоїх очах я врешті взнала ласку,
В диханні слів відчула теплоту,
В обіймах тих потрапила у казку,
Тобі віддавши всю свою красу.
З тобою разом в небесах літала,
В твоїх долонях щастя віднайшла.
Лише з тобою я любов пізнала
І мрію на твоїх устах знайшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371292
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Жизнь быстротечна как река,
Сплывают быстро дни и годы.
Не думаешь об этом ты пока
Весь полон жизненной энергии и молод.
Когда же зрелости приходит вмиг венец,
Иначе мыслить вдруг ты начинаешь:
Когда-то жизни будет и конец,
А я не сделал столько - понимаешь.
Цените жизнь свою, она так коротка,
Ловите каждое её мгновенье.
Чтобы сказать потом: " Ведь прожил я не зря!"
И вспомнить всё без сожаления.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307184
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 16.10.2012
Прощавай, розійшлися долоні,
Роз’єдналися лінії долі,
Щось стискає свинцево у скронях,
Я сама чи ще в тво́їм полоні?
Я не хочу в тобі відродитись,
Знову мрії отруйні плекати.
Я — сама і в собі хочу жити,
Я не зможу вже далі чекати.
Я згоріла, мов полум’я тьмяне.
Серце — в попіл і крихт не зібрати,
Я не Фенікс, я впала без тями,
Я не зможу все знов розпочати.
Прощавай — так суворо і карно,
Наче вирок злітає з вуст ката,
Почуття — то все тіні безбарвні,
За любов нездійсненну розплата.
Прощавай — розриваю обійми,
Що в тенета сплітали думки.
Я вдихаю слова в себе — «Вільна!»,
Відпускаю тебе навіки́́
26.05.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161427
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 16.10.2012
Азбука, абетка, алфавіт
Вже існує в мові сотні літ!
Букви нам допомагають -
Змалечку їх всі вивчають…
Здавна поселились в букварі,
Ніби тридцять три богатирі,
Букви голосні й не дуже,
Але завжди небайдужі!
Букви розмістилися підряд -
Вони мають певний звукоряд.
Вас запрошую, малята,
Всю абетку прочитати!!
[b]P.S. Абетка з ілюстраціями знаходиться нижче у відгуках [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371160
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
У ясну, тиху ніч зустрілися ми двоє
На місячній дорозі, де сильний зорепад.
Мовчання лиш моє, а погляд каже: " Твоя! ".
Не повернутися вже більше нам назад.
Твої вуста в полоні моїх губ пропали,
Їх пестощі не мають жодних меж.
Вони без слів тобі усе давно сказали,
Твій красномовний погляд мені теж.
Я поцілунками встелю тобі дорогу
До серця свого серед ясних зір.
Губами ніжними торкнешся тіла мого,
Тебе одного так жадає... Ти повір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358665
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 16.10.2012
Твои слова не властны надо мною,
Твои глаза пусть дальше врут не мне,
А я себя окутаю толпою,
И отдышусь в холодной тишине.
Не смей мне никогда во сны являться,
О, как ненавистно проснуться чуть дыша!
Я перепутала улыбку и злорадство,
Что ж, я в эмоциях не очень хороша.
Но я запомню все твои уроки,
Не думай, что они пройдут зазря.
Идущего вперед ведут дороги,
Пусть уведут меня подальше от тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334191
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 15.10.2012
Я протестую, протестую, протестую!
Слова кінчаються, нічого вже нема,
Останній подих злого вітру лиш почую,
А далі спокій... Ніч і тишина.
Я задихаюсь, задихаюсь, задихаюсь!
Пусті пориви ні до чого не ведуть
Весь час іду, злякаюсь і вертаюсь,
І всі не поруч - вони мимо просто йдуть.
Я пропадаю, пропадаю, пропадаю!
Мільйони душ - і жодна не моя,
Глуху безмежність пустоти я відчуваю
І всі, як всі - от тільки я не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371108
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
На скрипці про моє життя
Звучить сумна мелодія,
неначе сповідь-каяття –
Божественна рапсодія…
Тривожно, болісно звучить,
Кричить, аж серце крається,
Ридає, стогне, а за мить,
немов дитя, втішається…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362102
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 13.10.2012
Дозволь мені бути твоїм ловцем снів
обіцяю приносити
лише найприємніші сни
на пір*ях
легких дотиків щастя
Дозволь..
а я буду милуватись
посмішкою немовляти
на твоєму сонному обличчі
Дозволь мені бути твоєю музикою
я так боюсь cфальшивити
що граю подумки
але ти чуєш
я відчуваю
Дозволь..
а я торкнуся
невагомості нот
твоєї музики серця
Дозволь мені поглинути тебе
максимум мінімально
торкаючись недоторканістю
кожної секунди
цієї вічності
Дозволь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275371
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 11.10.2012
У тебе у душі то сонце, то гроза вирує,
На плечі тисне безлічі проблем тягар,
І серце осінь щось не радує, милує,
Серед життєйських загубилось десь примар.
Тебе обійму лагідно за плечі,
Огорну ніжністю і заберу печаль,
Цілунками покрию твої очі,
І поведу тебе у веселкову даль.
Своїми ласками я подарую тобі крила,
Ми злинемо до синєви небес,
Дороговказом буде нам любов безмежна, щира,
В країну помандруємо чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361957
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 11.10.2012
Думки розсипались дрібним намистом,
Слова заплутались у ранішнім тумані,
Лиш вітер шелестить опалим листом.
Душа блукає десь у почуттів омані.
Вона хотіла стільки ще сказати,
Словами полетіти за тобою,
Та дощ продовжує твої сліди змивати,
Залишивши її на самоті з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370132
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Плаче вивільга в діброві, в полі ворон кряче,
Струни порвані в бандури, деж ти дівсь козаче?
Невже досі все воюєш, чи коник підбився,
Чи в чужинки на перинах, назавше лишився?
А удома людолови, лишили нас крову,
Все порвали все забрали, навіть рідну мову.
Гола воля залишилась, нема про що дбати,
Лютий ворог в нашій хаті, пора вила брати.
Кобзарі десь забарились, щось не йдуть до хати,
По яругах чужинецьких, лягли спочивати.
Положили голівоньки, за нашую волю,
Світ жорстокий, не дай Боже, мати таку долю.
Когось вбили, когось судять вороги зухвалі.
Підкозачика купили, щоб їм мив сандалі.
Ті хто міг ще воювати , ті вже не почують,
Ті ж що можуть лиш махати , в подушках ночують.
Р.с.
Вчора вигналось пагіння, дощиком скропило.
То земелька горем вмита, козаків зродила.
Усміхається з причілка, доленька похмура,
Начувайтесь воріженьки, бо вже гра бандура .
Ви ж прийшли до нас, як зайди, ми вас не просили,
Мабуть досить спочивати, бо вже загостились.
Тож збирайте ви манатки, досить вам томитись,
Допоможем, дуже щиро, пора помолитись…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369777
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 11.10.2012
У пелені клубистого туману
Ми ніжномрійно танцювали вальс,
Мелодію нам трави нашептали
І непомітно зупинили час.
Нас у коханні покупали роси
І сонце цілувало у чоло.
Ми танцювали, танцювали, танцювали!
А зараз не згадаєм, що було...
Ледь-ледь до нас підкралась буйна осінь,
Зібравши від кохання всі плоди,
Вона втекла і вітру наказала
Пожовклим листям замести сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369654
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Моя рука на твоем сердце,
твоя – на плечике моем.
Сильны объятья, чтоб согреться
и чтоб не думать ни о чем.
Нас ночь окутала любовью,
и так нежна наша постель...
Сейчас в квартире нас лишь двое.
А за окном кружИт метель...
Приятно просто говорить,
так, ни о чем и обо всем.
Чудесно все же просто быть!
Любить! И знать, что мы вдвоем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369202
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Той час тягнувся якось довго,
Бо вже й ромашки встигли відцвісти,
По їх пелюстках відступало літо,
І осені виднілися сліди.
В садах потроху розпускались хризантеми:
Рожеві, білі, жовто-золоті -
І душу сповнили пусті надії,
Що ми зустрінемось у ті чарівні дні.
Гвоздики голови ще не хилили,
Та осінь розгулялась не на жарт,
З тобою ми побачитись хотіли,
Але почався зразу фінішем наш старт.
Зірвав пелюстки буйний свіжий вітер
Із зачісок тих панночок троянд,
І покружляв їх, наче ненароком,
І кинув вниз, чекаючи команд.
Той час тягнувся якось довго -
Вже квіти всі осінні відцвіли,
Далеко за горами бродить літо,
А де тепер є я, а де є ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368424
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Лети, лелеко-бусле,
У край, теплом нагуслий.
Там сонцем будеш митись.
Там є, чим підживитись.
Займи нового луга.
Але як буде туга,
Нехай тобі присниться
Твій рідний край, копиця,
Гніздечко біля хати –
Тепленьке, волохате,
Озерце при долині
У голубій кофтині,
Травиця оксамитна
І жабка апетитна,
І небо, вмите в морі,
І зорі кольорові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368413
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Мне ничего взамен не надо.
Я не прошу меня любить.
Я жажду лишь твоего взгляда
и своим взглядом твой словить.
Пусть будет так, пусть мы не вместе.
Пусть ты не мой, я не твоя.
Я не желаю твоей лести,
хочу лишь правды от тебя.
Пусть эта правда будет горькой,
пусть ненавидишь ты меня.
Но не жалею я нисколько,
ведь я люблю... любила я тебя.
Хочу правдивого я взгляда
и своим взглядом твой ловить...
Мне не правдивого не надо,
лишь посмотри - я буду жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368294
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Усе прекрасне має свій кінець.
Слова, думки, і мрії, і бажання...
Та, зрештою, все сходить на нівець,
Немає в світі вічного кохання.
Та як не хоче серце з цим миритись,
Нічого не поробить розум з ним,
Не хоче серденько йому коритись
І не приймає неминучих змін.
Розум наказує йому забути
Всю ніжність, ласки й дотик теплих рук,
Та серце не бажає їх позбутись
Й звільнитись від любовних ніжних мук.
Це ж так прекрасно - трепетно кохати!
Хоча би днину, хоч й не на роки,
Чекати зустрічі, і мліти, і бажати
Палких обіймів любого руки.
Так сперечається здоровий глузд із серцем
Вже безлік років, може вже й віки.
І так триватиме допоки світить сонце,
Й на світі є мужчини і жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363301
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 03.10.2012
Все тайны Мира соберу в себе,
Добавлю сладости пространства,
И оживлю дубовое в душе,
Соприкоснувшись взглядом с твоим царством...
А глубина полночной тишины
Укроет шелком мою душу.
И полетит она в шальные сны...
В их сказочность, покоя не нарушив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368285
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Уже не повернути час,
Усе минуло, втрачена надія.
Життя танцює елегантний вальс.
Й на кінчику тримається ще мрія.
На кінчику пера...Вона ось-ось й впаде
І мрія розіллється у сотні тисяч фраз
І дна у ній ти не знайдеш,
Тепер вона з життям уже танцює джаз.
Все швидше, швидше... та й не встигну
Я закружляти в вихорі бажань.
Вони кудись спішать, і ніби
Із них лунають тисячі зітхань
Й слова із присмаком забутої любові.
Солодкої такої, як медовий цвіт.
Знайоме, рідне все мені до болю
Розхлюпається як вода у світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367967
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012
У тебе непобрита щока -
І я згадую про Zz Top
Побритись - справа не важка,
Та ти мужик, брутальний хлоп.
Я руки чешу об твоє лице,
Неначе тереном колюся.
"Цілуй мене,цілуй мене!"
Від бороди я так тащуся.
Твоя борідка то для мене світ,
Без неї зовсім не цікаво.
Сховаюсь в ній від горя й бід,
Косичку заплету помалу.
Та ти будь ласочка не дуйся,
Коли не в очі, а на бороду,
Я так захоплено дивлюся.
Люблю її й тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368187
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
(от лица мужчины)
Я Вас помню и люблю.
И каждый день о Вас мечтаю.
В своих я мыслях Вам дарю
себя, и тихо расцветаю.
И не сравнен со мной поэт,
ведь любит он не Вас, другую.
Я, несомненно, жду ответ,
дарю Вам розу золотую.
Ну а Вы подумайте не в спешке,
поразмышляйте лучше долго.
В Вашей игре я - только пешка,
но не жалею я нисколько.
Я буду верен Вам хоть вечность,
хоть целый век я буду ждать.
Дарю Вам сердце, руку, нежность.
Я продолжаю все мечтать
о том, что встретимся мы с Вами,
что взгляните Вы на меня,
и Вы (!) поделитесь мечтами
со мной.., ни капли не тая.
Но остается лишь мечтать,
ведь Вы не рядом, но со мной.
Я так хотел бы Вам сказать,
что в моем сердце летний зной,
что мои чувства так пылают!
Хочу сказать: "Дышу ТОБОЙ",
но ВАШЕ сердце не растает...
Вы не со мной.
Но Вы со мной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368146
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
1
Бісять незакінчені думки,
Бісить слово, що звучить нещиро,
Бісять дії, вчинені наперекір,
Бісить моє "Я".
Та є ще сили всі ці
Дописать смішні слова.
У темряві душі і муза загубилась,
Серце з жорстокістю зріднилось,
Бо навколо жалюгідна лиш брехня
Відганяє в далечінь моє натхнення.
2
І скільки слів уже сказано,
А скільки марних сліз пролито,
І серце часто латане,
А досі таке всміхнене,
І холодом чужим пронизане
Крадеться подумки в розмову,
Й від цього відбирає мою мову.
Подумалось, а, може, вже кінець?
О ні, полізу знову на стілець,
Там ніби діти віршики говорять.
3
Повільно ступаю, не поспішаю,
Мої кроки довгі, чи, може, широкі.
Комусь це потрібно?
А боса душа говорити націлена.
Та рима безслідно зникає,
Сердиться, мабуть, чомусь.
Я ж причину цього відшукаю
І до душі на стільці відправляюсь.
Чекає розгублена вона у тиші,
А каву Вам налити?
4
Немає більше слів кохання,
Їх самолюбство моє з'їло,
Я чула у душі прохання,
Що жити так не сила.
Ось бачу янгола...
Чому ти вже не білий?
Ганявсь за добротою? Бідний.
Скажені люди тебе вбили.
Грубість, заздрість, злість
Світ наший вщент розбили.
5
Спіткнулась. Розгубила всі думки.
Не хочу більше говорити.
Погана, кажуть, звичка -
Думати, так голову собі ламати.
А, може, краще вже поспати?
Відвідати Країну Снів і знову
Усістись до своїх рядків,
На волю відпустити слово,
І хай воно пусте, без сенсу,
Та я лікуюсь так від стресу.
6
Беріть у руки чашку,
Холодна кава не смачна,
Нізвідки вибігли слова...
Врятують? Так, і я щаслива.
Хіба? Ну, може, лиш на хвильку.
А як же там моя душа?
І досі на стільці усміхнено кива.
Пора. Не треба більше почуттів,
Життя й без цього не просте.
Ви скажете - пусте? Ех, ні,
Воно таке барвисте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359097
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 02.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012
Дощ,
по той бік скла,
настирно, без упину,
зриваючись то в шквал,
то вже через хвилину
печально шелестить,
тереблячи осінній лист.
В його прощальну мить,
наводить сивий блиск
і після омовіння
журливо прошепоче
про вільні і невільні...
Сльозами землю змочить,
дахи, асфальт омиє,
заплаче над всім містом,
і сірим саваном покриє
скорботно та імлисто.
Тужливо пустить за водою
минулі радощі і болі,
і піде далі
невтішною ходою -
...у неба сліз
для нас
доволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367973
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Обійму тебе мій любий
І в осінній, ніжній тиші.
Враз зіллються наші губи,
Пригорни мене міцніше.
Загорнусь в твої обійми,
Ніби в шаль пухнасту й ніжну.
Почуття, як крила вільні,
Нас зігріють в зиму сніжну.
Я з тобою наче в казці,
Де добро перемагає.
Де живуть одні сміливці,
Лицарі, принцес спасають.
В серці нашому кохання,
Переливом линуть звуки.
Болем вирване чекання,
Не допустить душі муки.
Я і ти - то одне ціле,
Ти і я - бурхливе море.
Понесуть любов вітрила,
На широкії простори.
І в осінній день чудовий,
В срібних росах на світанні.
Буде щастя у любові,
Буде щастя у коханні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367896
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Відпусти, іди собі, забудь, -
Я тепер гартована зі сталі,
В мене протікає в жилах ртуть,
А думки – самотні вертикалі.
В мене радість – погляд з-під брови,
Йти вперед і більш не оглядатись.
Ти мене ніколи не любив?..
А мені тепер це навіть в радість!..
А тепер для мене все це гра;
І про друзів варто помовчати.
Думаєш, ти сенс життя забрав?
Чи про сенс тепер казати варто?
Я – залізна. В мене в грудях скло.
Зашкарубле серце біль не чує.
Краще, мабуть, статись не могло.
Я такого просто не вартую.
Не вагаюсь. Впевнена. Мабуть,
Ти мене такою ще не бачив.
Відпусти, іди собі, забудь,
Бо такі, як я тепер, не плачуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366927
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 30.09.2012
моєму волоссю сняться твої руки ,
а я ридаю після сну
і настрій цілий день гнітючий
а хтось так мріє про весну ...
ці сірі вулиці зимові
ховають очі від людей ,
я так замерзла у долоні ,
а в серці аж вогнем пече. ..
зігрій мене,навчи кохати
прийми таку,якою є
я хочу теж звичайне щастя мати ,
бо заслуговую на те...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367577
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 30.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2012
за 20 хвилин до осені я рахував сонячні плямки на твоєму обличчі...
цілував замучені вітром вуста так палко,
здавалося, що інші персонажі в моєму житті вже лишні,
є тільки та, що чимось схожа на мавку...
за 20 хвилин до осені я обіймав твої тендітні плечі,
пальці недбало заплутувались у кучерявому волоссі,
знаєш, моє серце вже зібрало свої речі,
і стукає до твого серед ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366902
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
З'явився ти нізвідки і ні з куди,
Десь виринув з колишніх моїх снів,
Торкнув цілунком ніжні мої губи
І нашу пристрасть повернути захотів.
Та в пристрасть ти поринеш не зі мною,
Вже не відчуєш дотик моїх рук,
Бо почуття... як листя за водою,
Твої слова для мене - пустий звук.
Бо серце не хворіє вже тобою,
Розвіявся любовний той дурман,
І не тобі залишитись зі мною,
Бо все прощається... Лиш тільки не обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366791
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2012
Деколи так важливо знайти тебе..
Ти в моїй душі ,але вживу........
Де ти ,я тебе ніяк не знайду ?
Твоя Vivo Per Lei шукає тебе...
Знайдися....прошу ...
Любов- тьмяна і безбарвна тиняється в мені...
По венах, по артеріях і не знайде шляху до серця..
Вона обов"язково навернеться до потрібного шляху....
Для цього і потрібен ти!
Прийди!
Подай же свою теплу руку..і подаруй хвилинку радості душі...
Серце плаче день за днем...Ти..приснишся уночі
Дарма? Дарма пишу? Це сенс мого життя...
Невже дарма живу...
Мені так нудно холодно без тебе..
Мерзну і чекаю , можливо я сама прийду?
сама ж візьму за руку і заплачу...
Від щастя...бо нарешті я побачу..
Тебе ...зітканого з добра й нап"юсь любові наче з джерела.
Прийшла зима....
А ось іще одна..
І рік за роком..а тебе нема..
Нема ..не було..І не буде?
Скажіть мені хоть хтось..хто знає..люди!
Брак слів...розбита як кришталь
І мою душу знов охопить жаль
І що ж тепер,чи вірити у долю?
Чи ж я приречена на безкінечну волю
на шлях де я залишуся сама?
Мени зима ,пройди моя зима!
Я вірю..долі. Я вірю і йому..
Він знає, що чекаю і знайду..
Лиш час...жорстоко натягнув струну і грає на моїх слабеньких нервах
Болить...та я переживу..
Мені ж ще дочекатись треба....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289672
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 25.09.2012
- Мамо, що за хлопчик це такий?
І чому убраний так негоже?
Одяг, он поглянь, який брудний,
Босий, що він взутися не може?
І чому у баках із сміттям,
Він без сорому, ввесь час "гребеться"?
Бачу тут його майже щодня,
Щось собі буркоче і сміється.
Що ж він так? Додому хай іде,
Вмиється, батьки його чекають.
Запитай його - живе він де?
Може всі його давно шукають…
- Ей, малий: – хлопчина той озвавсь, -
Вже сто літ немає в мене дому.
Я батькам давно до біса здавсь
І мені спокійніше самому.
Ти іди собі куди ішов,
Це за тебе можуть хвилюватись.
Вдалих Бог тобі батьків знайшов…
Йди, на мене досить озиратись…
Син поглянув й слова не сказав
І за руку взяв мене щосили…
Потім тихо-тихо "прокричав":
- Мамо, знаєш, я такий щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366347
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Чи то очі занадто зелені?
Чи душа занадто проста?
а коханням забиті легені,
і страждають зі мною міста...
Чи думки занадто шалені?
Чи в руках забагато тепла?
і здається,що стукаю в двері,
де давно живе пустота...
А коліна вже збиті до крові
від блукань ось цих по шляхах,
я несу тобі у долонях
лиш кохання нашого прах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366412
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Мені так прикро, ти пробач,
Бо ж не хотів завдати болю.
Я сльози витру, лиш не плач,
Не треба так картати долю.
Ти закохалася, сприйми,
Що я тебе також кохаю.
Уже три літа, три зими
Ці почуття в собі ховаю.
Від злих і заздрісних очей,
Хто не любив і вже не буде,
Не божеволів від ночей,
Коли стискало щемом груди.
Їм можна лиш поспівчувати,
Нещасні – треба їх жаліти,
Адже, щоб жити і кохати
Потрібно світ любити вміти!
Любити треба і цінити,
В житті щоденно кожну мить.
Як те, що ти могла любити,
І, що тебе могли любить!
07.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366387
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Ты разве рисуешь? Ты мир создаешь
своей не причудливой кистью.
В любовь превращаешь страданья и ложь.
Венчаешь с небесною высью.
Тревожен был путь твой в страну мастерства.
Искал терпеливо - не сдался.
Крылом распустилась в полете рука -
В искусстве навечно остался.
В единстве со светом, с печалью теней
Живет благородное чувство.
Наполнил любовью ты души людей,
Что есть неземное искусство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366256
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Не повертайтесь до життя анфас -
Спідлоба погляд і стійка в профіль.
Хай зловтішається воно із вас
Єхидством буденних філософій.
На штурхани буття - ваш контрудар,
Щоб мали право сказати - квити.
Кулак затисніть, як сталевий шар,
Бодай до крові він буде збитий.
Рукою іншою пишіть вірші,
Тримайте пензель і акварелі,
Як меч і панцир вашої душі,
У битві на другій паралелі.
Наполовину в шрамах і синцях,
На пів-обличчя вже лютий вищир.
Всі бачать вас - відважного бійця,
Ніхто не знає який ви інший.
Не повертайтесь до життя анфас,
А боком, де хижа половина.
Цей світ облудний і безжальний фарс,
Де у двобої
виграє
тварина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366169
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Курли, курли, курличуть журавлі,
У небі відлітаючи на південь.
Розвіє вітер смуток і жалі,
Лишивши на очах сльозинки срібні.
І залунає музика дощів,
Своїм дзвінким, співучим передзвоном,
Осіння гамма дивних кольорів,
Впаде на руки виноградним гроном.
Над берегами скупчений туман,
Лягає сонно на пожовклі трави.
Тендітний, верби, обіймає стан,
Їй намистинки ниже кольорові.
Мене за руку бережно візьмеш,
Підем з тобою в золотаву осінь.
Немає ні кордонів, а ні меж,
Лише повітря свіже межи сосен...
Ліс вже дрімає, але ще не спить,
Він у букети листячко збирає.
Над ним безмежна, голуба блакить,
Вже колискових лагідно співає.
Навколо тиша огортає край,
Синіє вись в глибокому просторі.
Нарешті влігся голосливий гай,
Сумує місяць і сумують зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366150
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Который раз ты смотришь на него,
Который раз целуешь его фото.
Тебе не нужно ничего,
Лишь значить для него хоть что-то.
Но это невозможно,
Ты для него одна из многих.
И с этим тебе жить так сложно,
Не избежать и взглядов строгих.
Ты так помешана на нем,
Ты подражаешь его вкусам.
И кровь твоя горит огнем
От этого тупого чувства.
Ты одеваешься как он,
Как он глаза свои ты красишь,
А в ушах стоит лишь звон:
"Для него ты ничего не значишь"...
Он даже и не знает о тебе
И никогда, похоже, не узнает.
Он - вся любовь в твоей судьбе.
И скатываясь с глаз слезинки тают.
Мечта всей твоей жизни -
Увидеть его вживую.
Но в этом ведь нет смысла,
Ты проклинаешь судьбу злую.
Я тоже такая как ты,
Я знаю, что вовсе не сладко.
(Все это - пустые мечты...)
Быть просто безликой фанаткой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366126
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Люби меня, твоя любовь лекарство,
Оно, как свет, излечит жизнь мою.
Люби меня, не вижу истинных препятствий
Я в чувствах так давно уж не тону.
Люби меня, я буду очень благодарна
За силу разума твоих глубоких глаз.
Люби меня, напоминай об этом постоянно
Чтоб я не забывала нежных фраз.
Люби меня, пусть это нелегко, я знаю.
Ты мне дари надежду жить в любви,
Когда твой образ в зеркале стухает -
Я вижу отражения свои.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365992
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Згадаймо запах фруктів – який же він приємний!
Як дивно пахли вишні, такі яскраво-темні.
А яблука, а груші, - смачні, рум”яні, гарні.
Приходиш до прилавків, у ятках – різнобарв”я.
А зараз? Не багатства купити нас запросять.
На них не спокушаються навіть хижі оси.
А ж тягне та краса, ще й вабить, як цукерка.
Та обережно, досить. Це – хитра табакерка,
З якої чортик раптом вискакує й кусає.
Отак і тут. Цей запах «фруктовий» вже вражає.
Отрутою ж бо пахне, аж в носі колупає.
Хазяїн фруктів хоче великого врожаю.
І травить. Травить. Травить. Звичайно, черв”ячками
Нас більше не лякають. Та бачу, день настане,
Що ми вже, як та гусінь, поляжемо в рядочок,
Наївшись груш і сливок, чи з’ївши огірочок.
Що коїться, не знаю. Ех, схаменіться люди.
Навколо повернітесь, ви, бізнесмені «мудрі».
Ваш бізнес на здоров”ї людей - о! - процвітає.
Та проти вас самих же ця підлість повертає.
Отруєні продукти своїм рідненьким дітям
Ви не дасте, звичайно. Це – правильно і вірно.
Та знайдуться на світі такі ж кмітливі хлопці,
Що вам підсунуть гарні цукерки у коробці,
Чи ковбасу з приємним і запахом, і смаком,
В яких ви ту ж отруту отримаєте з гаком.
Травімо і травімось! Ми – люди чи не люди?
А ми – чи не хазяї? А ми – якісь приблуди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366002
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Ми з ним удвох, ніхто про нас не знає.
Я лиш його, а він лиш мій - дурних питань не виникає.
Поняття "ми" для інших не існує:
Для когось одинока я. Та він мене цілує,
Він душу мою сповнює жагою, теплом й коханням,
Щирістю, весною. Відсутність сподівання -
Я точно знаю він жде мене, у нього є бажання
Побачити мене, дивитись мені в очі. Це зітхання.
Я відчуваю на собі його обійми, міцні й палкі,
Такі нестримні й божевільні. Власні і зовсім трохи ніжні.
Я падаю у бездну як дивлюсь в його зіниці
Та з нетерпінням я чекаю лиш цієї миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364429
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Є різна доля у речей:
Одні - стають нам не потрібні,
А інших за примхою людей,
Коли дістане скрута, злидні -
Несуть в ломбард, в комісіонку.
Біда збирає свій трофей -
Життям торгують по дисконту,
Щоб не потрапить на смітник -
Посланням археологам в майбутнє.
А решти, зовсім слід ізник -
Поглинув час їх всемогутній.
Але є речі обрані судьбою -
В музеях, на лаві свідків,
В суді перед сучасною добою -
Епох пройдешніх зібрані уривки.
Володарів портрети.
Пергаменту сувої.
Історії уроки - не вивчені помилки.
Тут все розкладене, підписане -
Таблички, ярлики,
Всьому поставлені оцінки,
Героям
Та прапорам повислим.
Є - інша доля у речей:
Вони в салонах антикварів.
І вартість їх - у кількості грошей,
Та стану і вигляду товарів.
Тут канделябри для свічей,
На шафі в стилі "Бідермеєр" -
Колись світили польскій пані...
Скарби й монети всіх імперій.
Намисто, брошки, персні філігранні
Виблискує каміння та перла біжутерій -
Хтось дарував своїм коханим.
У кольорі екрю - французький будуар:
Мадам любила шампанське і гламур.
Індійський столик, шовковий муар
І порцеляновий, із Мейсена, амур.
А ось із нашого життя:
На полицях є Ленін, Сталін -
Їх копійчані праці та дороге лиття.
Тут нагороди бойові і трудові медалі -
Батьківські піт і кров зникає в забуття.
А поряд глечики, макітри і тарілі,
Рушник та вишиванки із села,
З пустих хатин осиротілих -
Естетів будуть звеселять.
На стінах шаблі поржавілі,
Пістолі з кремневим замком -
Козацький дух запліснявілий.
А ось онук, бабусині ікони,
Приніс, бо "ширки" вже нема.
І дивляться нам в очі -
Спас Нерукотворний
І Пресвятая Богородиця, німа,
І ангел закривається крилом.
Товар на торг перехрестили...
Вся Україна тут під склом.
Стоїть ціна... Аванс вже проплатили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365654
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Небесні сльози вдарились об тишу.
А мрії мої у чужих збувались.
На згадку я нічого не залишу.
Ми не змогли. Але хоч намагались.
Купи мені блакитні орхідеї.
Вони про тебе будуть пам'ятати.
Й коли натхнення вичахнуть ідеї,
Вони мене знов будуть надихати.
Давай підем. Під синім небом тиші
Пролиє дощ на нас небесні сльози.
Вже вкотре я про тебе не напишу,
Без тебе нереально, як без дози...
Чого тобі тепер бракує,з нею?
У неї там вже ледь не німб і крила...
Купи хоч їй блакитну орхідею,
Й люби її,як я тебе любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365518
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Раптом в лузі заплакала книга,
Мабуть з жалю, аж терен зацвів,
скинув квіт, засоромивсь сновига,
Від надміри своїх почуттів.
Закурликала птахом тривога,
В моїм серденьку ніжно щемить.
Кида листячко сумом під ноги,
Що в долині туманом лежить.
… Не сумуй моя птахо - тривого,
Нехай лине журавликом вись.
Я ще краплю крила золотого,
Притулю, обніму, опустись.
Заціловано вечір красою,
Зачарований в травах приліг.
Обійняв свою осінь рукою,
Цноту й ніжність для неї беріг.
В щасті жаль не бува безкінечно,
Бо не має кінця благодать.
Як краса не бува безсердешна,
Коли серцем її цілувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365425
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 20.09.2012
Як так сталось, що ти на узбіччі,
Тільки мить – і усе шкереберть…
Не дивися безодні у вічі,
Там лише – божевілля і смерть.
Час знімати старі черевики,
Бо день для змін, напевно, настав,
Тільки чути із безодні крики
Тих, хто здався, зневірився, впав.
Тих, хто зрадив своїм ідеалам,
Хто боявся йти до мети,
Їх, напевно, не так вже і мало
І невже там будеш і ти?
Адже завжди існує вихід,
Це ж не світ примарного раю,
Бережи лиш серце, крихітко,
Ти сильна. Ти зможеш. Я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362202
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 20.09.2012
мене тримати так ніхто й не зміг, -
то я сама, (сама!), чомусь трималась…
із вуст злітає сміх, болючий сміх
біжать кудись бездомні вертикалі…
і їм ти не несешся навздогін:
таке банальне вигадане щастя…
я так хотіла змін, хоч трохи змін,
сама створити, або в когось вкрасти
або розмалювати полотно,
отак без страху, болю… без оглядки
чому мені насправді все одно?..
я ж так хотіла все життя… спочатку…
а зараз хоч у безвість… ти прости
мене за всі страждання і тривоги…
не прошу все забути, - відпусти!..
бо так було завгодно навіть Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352028
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 20.09.2012
Я вдячна тобі за несхитне мовчання,
На відблиск очей моїх — стриману пристрасть.
За тінь почуттів, не воскреслих в зізнанні,
Придушених нашим логічним "ми різні".
Я вдячна тобі за спокій думок,
Втамованих ніжністю рідких побачень,
За той нездійсненний, сполоханий крок,
Насилу приборкане ближче — я вдячна.
Я вдячна тобі за гру на межі
Нестримного флірту, симпатій і більшого.
Я вдячна за те, що ми майже чужі,
Кохані, омріяні, обрані іншими.
Я вдячна тобі за п'янку недосказаність,
Серпанком іроній приховані значення.
Я вдячна тобі. Але...коли разом ми,
Чому мені боляче так бути вдячною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364340
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Я так любив, ти так любила,
Колись ось тут хай скаже став…
Печаль моя ж бо тут безкрила:
Любов мою , чужий украв .
Однак листочки, падають в любові,
Гай золотавий, в тиші завмира.
В роках минуле мою біль у схові ,
Ласкавий промінь, в тиші цілува.
А в нім печаль, туга опалим листям,
Під кленом тихо, спомином злягла.
В мої долоні порваним намистом,
Давно забуте, в крайці принесла.
А глід буян п’янить, осіннню тишу,
На узбережжі, дивних снів - уяв.
Плоди терпкі, печалі осінь рижу ,
Моє минуле, в гілках розіп’яв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362705
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Почему начинают новую жизнь? Ну, уж точно не от хорошей жизни. Наверно, потому что в предыдущей что-то не устраивало…
Страшно начинать новую жизнь? Очень.
И как это бывает? А как. Стоишь на руинах. Руины эти накрушил либо сам, либо кто-то другой, либо обстоятельства. Но чаще всего сам. От этого еще больней. Ведь все можно было оставить по-старому. Остаться в прошлом, где ты худо-бедно, но существовал. Вот именно, существовал. А хочется жить. Жить так, чтобы все, что тебя окружает приносило радость.
Так вот. Стоишь ты на руинах и думаешь: упасть рядом с ними или идти вперед. Что там впереди? Неизвестно. Страшно? Очень. Значит, надо как-то справиться с этим страхом. Это знаете, как в анекдоте: жили два брата – оптимист и пессимист. Пессимисту подарили игрушечную лошадку, а оптимисту – кучку навоза. Первый был недоволен, потому что лошадка ему не понравилась. А второй весело заявил: «А у меня живая была, но убежала!» Вот так.
Так что, если предыдущая жизнь разрушилась, значит, она была недостаточно крепка. И в любом случае, то, что случилось, уже случилось. И у вас есть только два пути: либо отчаяться и опустить руки, либо идти вперед и искать что-то новое. Нет, сначала, конечно, можно пострадать. Но недолго.
Вперед. Только вперед! Дорогу осилит идущий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365318
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Я изменилась, озверела,
Душою я заледенела
И все от лицемерия, обмана...
Душа без доброты устала.
Глаза наполнились тоской,
Безмолвно я кричу - постой,
Не лги, открой мне свою душу,
Клянусь! Покой твой не нарушу.
Я лишь побуду с тобой рядом,
Поговорю с тобою взглядом,
Уйду, прикрыв тихонько дверь,
Но буду рядом, ты только верь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364654
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 19.09.2012
Наше небо сьогодні далеко,
І на ньому чомусь ні зорі.
Пригадати всі мрії так легко,
Коли в місті вже сплять ліхтарі...
Я ловитиму бабине літо,
З нього пензлик змайструю прозорий.
А ти візьмеш фарби-самоцвіти,
І ми вдвох намалюємо зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289457
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 19.09.2012
Розкажу про те, хто я.
Чогось питаєте, хоча й самим відомо.
Мабуть, цікаве Вам моє життя.
Про нього все пишу, та, якось несвідомо.
Російське прізвище в долонях українки.
Кохаю степ, волошки, самоту.
Слова плетуть замріяні барвінки,
Ціную в людях щиру доброту.
Несу в думках синяво-жовту стрічку.
Цілую погляди, в яких лунає сміх.
Не вмію плавати, хоча й стрибаю в річку,
Писати вірші вітер допоміг.
Зірки плекаю у душі скаженій.
Ніяк не заспокоїться, болить,
Купається в крові печеній,
А та, замучена, немов вода, кипить.
Хворію краєм, що співає гарно.
Лікуюся погашеним вогнем.
Нещасні кажуть: "Насте, все це марно!",
А божевільні: "Дівко, ми живем!"
Шепочу долі, що кохати вмію,
А світові кричу: "Я не люблю!"
Ношу, насправді, зраджену надію,
Вклоняюсь прадідам, що виграли війну.
Так, дивна, лиш стражданням вію.
Від щасливіння, думаю, помру.
Свою Вкраїну місяцем зігрію,
Хоч, за неправду й Господа уб`ю.
Тепер, читачу, засудити можеш.
Перед Тобою радісна й сумна.
Здолай під сонцем, якщо хочеш,
Або врятуй, коли прийде весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327885
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 19.09.2012
Я - темрява, і я - світило ночі.
Без поспіху літаю в небесах.
Рятую почуття дівочі,
Зірками вишиваю власний шлях.
Я - тінь життя, і я - благання смерти.
Торкнися погляду. Нещасний, оживи!
Прощаю, бо не зміг померти,
Самотню віру серцем пригорни.
Я - грішниця, і я - земна богиня.
Ховаю вірші в квітах польових.
Лиш для кохання віддана рабиня,
Спасіння від негоди у святих.
Я - посмішка, і я - дощу сльозинка.
Кохай мене, немов би немовля.
Метеликом зробилася личинка,
Я - не людина, Янгол Я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363804
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Затерті рими, зовсім вже не нові.
А почуття горять, їм треба жити в слові.
Їм треба вирватись із закутків душі.
Папір і ручка – і мої вірші.
Банальні фрази, стерті до дірок.
Шлях до поезії – крізь терни до зірок.
А у душі кохання закипає.
Фантоми є, та слів, на жаль, немає.
***
Як страшно, коли хтось говорить те,
Що ти сама сказати не зуміла.
Коли початок є, нема кінця.
А ти хотіла, так цього хотіла.
Хотіла написати – та дарма.
Чужі слова написані гарніше.
У тебе біль. А в когось є слова.
Чужі слова – від цього навіть гірше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365234
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
НОЧНОЙ ЦВЕТОК НА СКАЛАХ РОС В ТЕНИ,
С ЛУЧАМИ СОЛНЦА ТЕЛО УМИРАЛО,
ЧТОБЫ ВОСКРЕСНУТЬ - ЗАБЕРИ,
ЧУЖУЮ ЖИЗНЬ, СВОЮ ПОПРАВИВ.
НОЧНАЯ ПРЕЛЕСТЬ. НЕЖНЫЙ АРОМАТ,
И БАБОЧКИ ЛЕТЯТ К НЕМУ НА СЛАДОСТЬ,
А ОН ИХ ЕСТ, НИКТО НЕ ВИНОВАТ,
ОБМАНЫВАЯСЬ, ПОЛУЧАЛИ РАДОСТЬ.
ВСЕМУ ЕСТЬ В ЖИЗНИ НУЖНАЯ ЦЕНА,
ПОДУМАЙ, ЧТО ГОТОВ ТЫ ЗАПЛАТИТЬ?
ВЕДЬ ЖИЗНЬ ТВОЯ, ОНА ОДНА.
НЕ СТОИТ МИГОМ СЛАДОСТИ ГУБИТЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365228
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
А серце б'є у скронях - барабан,
У голові і гучно, і оглушно.
Чи вартий ти усіх болючих ран?
Питання слушне.
Проходячи повз тебе знов і знов,
Я бачу тільки маску, не обличчя.
За тебе варто проливати кров?
Дивись у вічі!
Ну що, дитинко, скажеш "так" чи "ні"?
Минає час, та тільки я лишаюсь.
Від того й сумно, й боляче мені,
І ти це знаєш.
Та серце змовкне тільки в той момент,
Коли його з грудей моїх дістануть,
І влучним пострілом розіб'ють вщент...
Стріляй, коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313060
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 19.09.2012
Закутаний у зорі бачить вічність.
Я біля тебе. За спиною. Чуєш?
Кидаю на долоні ніжність,
Мовчанкою та поглядом хвилюєш.
Що кажеш? Хтось крильми шурхоче?
То,мабуть,сукня, всипана квітками.
Ніхто кохати Янгола не хоче,
Того не знаєш, бо живеш роками.
А як зізнатися? Так соромно і тихо
Розквітне вишня, як на неї гляну.
Закутане у зорі моє лихо,
Поетом лиш для тебе стану!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353286
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 19.09.2012
Ні ,не можна убити любов...
Я старалась.
Цілий день я її проклинала,
І від страху вночі прокидалась,
Цілувала її .Цілувала.
Навшпиньках утікала вона
Тихим ранком
І зникала в обіймах чужих,
А я присягала світанкам
Й гіркі сльози топила у них.
Височить ешафот.
Кат сокиру заніс
Понад ангельським ликом любові.
Хай помре!Я її прокляла!
Хай помре ...я спіткнулась на слові .
Увесь світ сполотнів.
Розкололась душа.
Дві нерівні крихкі половини.
Одна просить- прости !
І квилить - порятуй !
Я невинна,невинна,невинна.
А слабкий голосок
У закутку душі ;
Нерозумна , зуміеш простити ?
Знову фальш у коханих очах ожива.
Бачу це -та не можу його не любити!
Завтра -море страждань
І гірка самота,
А сьогогдні їй ліжко розстелюю знов;
Зневажаю себе.Зневажаю.
Я не вмію вбивати любов !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307266
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 19.09.2012
Я закохалася у шум дощу,
Краплини нам співають ноти
І вітер налітавшись досхочу
Нашкодивши, надав роботи.
Він на деревах з листячком погравсь
І нашумів у полі квітам.
Тоді грайливо в береги подавсь,
Хвилинку відпочив на вітах.
І знову до роботи і до гри,
Він високо піднявсь у хмари.
Симфонію заграв мені з гори,
І з шумом пролетів над нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269676
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 19.09.2012
Я так люблю осінню, дивну пору,
З опавшим листям, з цвітом хризантем.
І ностальгію ніжну і прозору,
Що не несе ні болю, ні проблем...
Яскравих барв палітра кольорова,
Лягла мазком на ніжне полотно.
Пора осіння, запашна, медова,
П'янить мене немов терпке вино.
Звисають й манять грона винограду,
Міняються на сонці янтарем.
Звучить мелодія чарівна з саду,
Донесена до серця скрипалем...
Стоїть і усміхається калина,
Обласкана осіннім, теплим днем.
Налиті свіжим соком намистини,
На землю упадуть рясним дощем...
І закружляє в вихрі листопаду,
Листків калейдоскоп, яскрава мить.
І спалахне небесним зорепадом,
Казковий світ довкола заблищить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365147
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Вона - володарка твоїх бажань,
Візмуть в полон вуста солодкі твої губи,
І тіло затріпоче від шаленства і жадань,
Коли до нього лиш торкнуться її груди.
Шовк тіла і майстерність її ласк
Доводять відчуття до божевілля.
Лиш пестощі... і жодних зайвих фраз...
Все без табу... Лиш пристрасне свавілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364737
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Я знаю, що на світі ти десь є...
І хоч в душі бушують суперечки й грози,
Прийдеш й до серця пригорнеш мене,
І ніжністю своєю висушиш всі сльози.
Я знаю, що до мене ти прийдеш,
Тендітно й ніжно візьмеш мою руку,
І тугу з серця поцілунком забереш,
І ласками ти згладиш цю розлуку.
Я знаю... ти мене теплом зігрієш,
Руками лагідними тіло й моє серце,
Так, як один лише ти це умієш,
І вимовиш своє: " Моє ти ясне сонце".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363800
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Не знаю чи існуєш ти насправді,
Така незвична рідна і чужа.
Я покохав тебе і це назавжди,
Кричить і плаче вся моя душа.
Пр-ів:
Ти приснилась мені серед ночі пустої,
Коли сутінки й морок обняли все навкруг.
Бачив я твої очі, ніжні, милі, дівочі,
Що гукали з собою у небачену путь.
Я син землі, а ти людина Сонця,
Між нами неосяжнії світи
Шукати шлях я буду серед ночі,
До тебе – незнайомка із роси.
Ти, як промінчик сонця серед ночі,
Дочка природи – ось, хто ти така,
Вінець творіння сонця і любові
Ти книжка без початку і кінця.
Нема ім’я у тебе і не дивно
Його не втиснеш в наші голоси
Відчути зможе лише та людина,
Яка полюбить разі назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365074
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Думки птахами крізь роки
У небо давніх неповторень.
Життя римується в рядки
Зі слів вчорашніх обговорень.
Пролита кава на столі
Несклеїні думками втрати
Яка є правда на землі -
Ненавидіти чи кохати?...
Любити щиро навіки?
Небесне щастя обіцяти?
Наївну душу роздягти
і диким полум'ям згорати...
Чи не любити... проклясти
Назавжди ці шалені мрії!
Вдягнути маску простоти
І захлинатись в безнадії...
Як бути? Де себе знайти?
Що правда? Що брехня і злочин?..
Роками стомлені рядки
Про правильність судити хочуть.
І лиш красою вкритий відчай,
Безвихідь - схована вустами..
І очі, ніби дивні свічі,
Для всіх розігрують виставу.
І тільки крізь роки птахами
Думки летять в старі світи.
В театрі долі - нові драми,
І з головною роллю - ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365065
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Мине цей день
і зникнуть марні сподівання.
Видима лиш грань
...того, що звалося кохання.
мине і біль,
та згаснуть марні мрії,
настане час...
і зміниш ти масштаб надії.
Сьогодні ти і я на зламі слова:
Крок вперед - це твоя воля...
Моя ж ступити крок назад і ще свобода!
О,Боже! вільна!
...та згасли зорі...
Пробач за біль... Пробач за всі надії,
Тепер лиш я... і ти окремо-
і якось завтра заживемо..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321349
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 18.09.2012
Сьогодні я святкую День Розлуки.
Від випитого - хочеться у космос.
Назавжди відпускаю твої руки -
Від зайвого відмовитись так просто.
Не бійся. Я війни не починала,
Хоча і розбомбила все навколо.
Я чиста. Я ніколи не кохала.
А все, що сталось - сталось випадково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353135
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 18.09.2012
Знову ніч – чарівниця розкриває вуаль
І на коси мої накидає,
Посилає у серце болючу струну
Й знов самотність мені обіцяє.
І шепоче на вухо спокусливо так
Так чуттєво, так ніжно зітхає...
Будить в мені заснулу жіночність мою
Й знов самотність мені обіцяє.
Розкриває назустріч обійми мені
І в політ до зірок посилає.
Ця розпутниця грішна вп’ялась в тіло моє
Й знов самотність мені обіцяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303110
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 18.09.2012
Із клітки випурхну несміло,
Та запах волі лиш вдихну.
Від трепету проймає тіло,
Крильми я тишу сколихну.
Політ збагачує творінням
І стрімголов несе у вир...
Тримають спогади корінням,
Воля – то мій орієнтир!
Не стримуй, сила ні до чого,
Зроби ти виняток мені!
Прошу у тебе лиш одного –
Вернутися лиш уві сні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360770
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 18.09.2012
Так больно, когда сердце плачет,
Когда душа страдает весной,
Когда всё самое хорошее
Происходит не с тобой.
Так больно, когда мечту разбивают,
И поранившись розовым стеклом,
Ты, как кровь, надежды теряешь,
Перевязку откладывая на потом.
Так больно, когда несправедливо
Обидели тебя унизив твою душу,
А ты чтоб не закричать и не заплакать –
Терпишь боль и приступы удушья… 31.03.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365012
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Неримована осінь болить з кожним днем все сильніше.
І її неповторність вже навіть потворна, на жаль.
Може, ти собі й думав: простіше - завжди щасливіше.
Та натрапив на виняток. Вже не кусає ця даль.
Неримована осінь до тебе стирає дороги,
Радить в сірості буднів шукати нові почуття.
Але не обіцяє у битвах уже перемоги,
Часто ділить все навпіл, ламаючи іншим життя.
Неримована осінь ласкава лише на початку.
Зігріває ще диханням літа чи твоїм теплом,
Але згодом усе перетворює вже на загадку,
Незважаючи вперто на те, що є там, за вікном.
Неримована осінь навчила тебе відпускати.
І хоча не назавжди, на кілька десятків лиш днів.
Все ж я досі не можу забути тебе й не чекати.
Все ж я досі не вирвалась із неримованих снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365006
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Яблуневим цвітом весна забуяла,
Тебе з нетерпінням весь вечір чекала,
Я знала, що зустріч буде остання,
Але серце мліло від мого кохання.
Навіщо зустріла тебе я не знаю,
Я долю свою за той день проклинаю,
Зустрілись з тобою в не добрий ми час,
Є сім`ї коханий давно вже у нас.
Весна буяє, мою душу крає,
Про наше кохання ніхто ще не знає,
Нічого не можна коханий змінити,
Заради дітей любов треба вбити.
З нами злий жарт доля зіграла,
Від неї такого я не чекала,
Назад двадцять років не повернути,
Про тебе я мушу навіки забути.
Як, любий, забути очі твої,
І ті поцілунки щирі палкі,
Той трепіт в душі, ту ніжну любов,
Чому ти так пізно до мене прийшов?
Сьогодні скажу для тебе прощай,
Про наше кохання завжди пам’ятай,
Воно, як той цвіт, що цвіте восени,
Не довго для нього чекати зими.
Холодним морозом вітер повіє,
Душа зачерствіє, окам’яніє,
Лиш іскра кохання в серці буде жити,
Тебе я у мріях буду любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364994
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012