Юля Новохацька: Вибране

Вячеслав Рындин

Будни

Краны…  Трубы…  Города…  
Керамзит…  Цемент…  Песок…  
Мастер  смотрит  свысока…  
Час  восьмой…  Гудит  гудок…

Трассы…  Улицы…  Вокзал…  
Светофоры…  Перекрёсток…
Едут  Ары  на  базар…
Центробежье  девяностых…  

Красный…  Жёлтый…  Ну  –  давай  
На  зелёный  разгоняйся!  
Двадцать  первый  век…  Трамвай…
Ужин…  Вечер…  Раздевайся…

29.  10.  18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811788
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


ni4lava

Щось не так

Це  дурне  відчуття,  
Наче  щось  не  так.
І  ніби  все  в  тебе  є:
Друзі,  сім"я,  універ,  бурхливе  життя...
А  все-таки  чогось  брак.

На  душі  дуже  виразно
Кігтями  шкрябають  кішки.
Алкоголь  не  допомагає.
А  хоча...Може,  трішки.

Ти,  забувши  про  душу,
Вже  хочеш  чогось  тілесного.
Серце  б"ється,  мов  Тайсон  грушу.
Емоційне  піднесення  -  за́вжди  чудесно.

Ніч  з  незнайомцем?  Ні,  дякую.
Краще  сама,  і  додому  пішки.
Він  точно  буде  не  в  захваті
Від  душі,  де  шребуться  кішки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421515
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 06.05.2013


Шон Маклех

Туман як гума

«Твій  син  повернеться  додому,  
   а  дому  нема…»
                         (Володимир  Цибулько)


А  насправді  весна.  Зрозумій.
Твоє  замкнене  коло  Спінози
Через  сірість  ґотичних  надій
Через  спроби  злетіти  у  небо
Таке  ж  сіре  як  місто.
Ні,  як  туман  –  сіро-біле.
Ти  тікаєш  від  сірих  людей
В  сіре  небо.  Твій  світ
Кольору  миші.  Недарма
Тобі
Так  до  вподоби  коти.
А  насправді  весна…
Руки  грієш  на  вогнищі  міста
Кожний  вогник  вікна
Вуглинкою  димної  варти
З  космосу  хтось
Думає  нишком  –  вогонь.
Він  не  знає,  що  згасло  
У  мокрому  місті  усе  –  
Навіть  серця.
Шкода,  що  смерті  немає  –  
Я  б  залюбки  полетів
У  вічне  ніщо.
Та  судилося  знову  вертатись
У  Всесвіт  асфальту  і  кави  –  
Сірим  котом,  жовтим  метеликом,
Білкою  чи  ескімосом,  поетом  чи  круком.
Навіть  віра  моя  охолола.
А  нині  весна!
Казку  Платона  читаю  шпакам.
Сон  мій  Лукрецієм  сивим
У  мрії  папуги.
А  за  вікном  –  все  той  же  туман.
І  люди  все  ті  ж.
Добре,  що  кіт  муркотів
Тихо  на  вухо:
«Нині  весна…»
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414568
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 12.04.2013


Яна Янчік

Наодинці

Нема  любові  і  кохання,
Немає  сліз,  нема  страждання,
Нема  l'amour  toujour,  love  story
І,  мовби  птах,  я  на  просторі.

Сама  зустріну  теплий  вечір,
Накину  светр  собі  на  плечі,
Піду  туди,  куди  захочу
І  закричу,  і  прошепочу…

Куплю  сама  собі  я  кави,
На  пари  гляну  я  лукаво,
Вони  радіють  обидвоє,
А  я  одна,  сама  з  собою.

Ніхто  не  пише  опівночі,
Віч-на-віч  не  погляне  в  очі
І  не  чекає  десь  з  вокзалу.
А  знаєш…  це  мене  дістало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408566
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013


Еріка

Я устала дышать этим воздухом…

Я  устала  дышать  этим  воздухом
Балансируя  на  краю  пропасти,
Задыхаясь  захвачена  омутом
Своего  страха  и  одиночества.

Я  хотела  бы  вернуть  прошлое,
Где  смогла  бы  я  измениться
И  свершить  все-то  невозможное,
Что  со  мной  уже  не  случиться.

Я  устала  выбирать  тот  путь
Где  судьбою  проложен  маршрут
Мне  бы  только  найти,  где  свернуть
Мне  бы  только  найти  свой  приют!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391562
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 18.01.2013