- Ти чуєш, любий? сурми грому...
В обіймах хмар народиться гроза...
Давай підем хутчіш додому...
Так лячно... дощ, немов сльоза...
- Не бійсь, кохана... я приго́рну...
До серця... там наш спільний дім...
І мить кохання неповторну...
В собі назавжди возлюбім...
- Гроза вже вщухла, мій коханий...
Та ти мене не відпускай...
Цілунок твій, як мед гречаний...
П"янкий, як росяни́й розмай...
- Моя лебідко, знаєш добре...
У світі більш любіш нема...
І твоє серденько хоробре...
Мене до неба підійма...
- Мій соколе, поглянь... веселка...
Вже зацвіла за небокрай...
Бери коня... і на сіделко...
Вези мене в кохання край...
- Рушаймо ж, мила, у дорогу...
Там де залишимось лиш ми...
Хай вкаже шлях нам до порогу...
де щастя... янголя крильми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434364
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Приспала душу... і в буденну круговерть…
Із дня у день... відомий кожен крок…
Враз зустріч поглядів... усе йде шкереберть…
Відчула серцем... він для неї – рок…
Життя вже навпіл… відлік – його очі…
Він став мелодією її днів…
Лиш ним одним вже марила щоночі…
Летіла водоспадом почуттів…
Серця кохались… пестились слова…
Торкались потаємних струн душі…
Наповнювались пристрастю тіла…
Та це був крок до прірви… до межі…
Та все ж літала… прагнула… ліпила…
Незчулась… як ВІН – істина життєва…
Не сонце… Він… для неї став світилом…
Вона ж для нього… Муза лиш миттєва…
І рвались струни… дощ в душі періщив…
Мовчанням по обличчю так шмагав…
І сни… які колись, здавалось, віщі…
Не снились вже… і сенс життя пропав…
Сніжило знову… і душа ридала…
Але той погляд… їй здаватись не давав…
Не була поруч… але все ж кохала…
Хоч він "коханою" вже іншу називав…
Вона ним лише сумно милувалась…
Таким далеким… і близьким таким…
А в серці безнадійно сподівалась…
Знов запалити… почуттям палким…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429598
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Я не планую віршувати сутри.
Слова втрачають важелі, проте
Лиши Священному Мовчанню* те,
Чого не в силі розум осягнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427124
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Щось, охорона, друзі, нікудишня!
Назлазилось непроханих гостей...
Пора б зібрати воленьку і лишніх
Таки змести з-перед своїх очей!
Пробралась в мене нишком криза вражень...
Відправила думки в анабіоз.
Гостила тижнями, а згодом й каже:
"Чи мала б я заколоситись повз?
У тебе ж тут така родюча нива!
Куди не плюнь - зійдуть мої плоди.
Не через те, що ти така лінива -
А через те, що надвразлива ти.
Не відаєш чого насправді хочеш,
Ні мрій, ні прагнень творчості, ідей...
А воля(?)- Тільки пір'ячком лоскоче...
То ж не дивуйся і чекай гостей" :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402312
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 23.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2012
Серце б'є повільніше,і тому я частіше рахую удари
Лиш би знати коли останній і піти не зарано
Ще так мало прожив а здається що вже забагато
Погано що тебе немає поруч та добре що живий ще тато
А ще маю Бога в душі і постійно до нього звертаюсь
Що б він повернув тебе,мамо,повір я намагаюсь
Та марно просив бо ж він далеко і мабуть мене не чує
Все стало ясно-жодна молитва рідним тебе не дарує
У мене є ліки-багато таблеток які дозволяють заснути
Я вип'ю усі і морфій дозволить болю мені не відчути
Ось шлях мій до тебе,мамо,я вже біля брами!
Але херувим мене не впустив "Вибач,тобі ще зарано".
"Це місце для праведних і саме тому його називають рай.
Вертайся на землю або йди до пекла,що хочеш вибирай".
Серце б'ється частіше і тому я вже не рахую удари
Я знаю це не останній і що буває зарано
Нас там ніхто не чекає всі ми потрібні тут
Заради чого-не знаю,мабуть нам цього не збагнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386098
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Как щедр ноябрь перед уходом,
Преподнося природе ценные дары...
Прощаясь с солнечным восходом,
Роняет слёзы на янтарные ковры...
И укрывая землю белой шалью,
Лаская золотые россыпи листвы,
Он - чередуя нежности с печалью,
Любя, природе дарит кружевные сны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381055
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 02.12.2012
Проста і невичерпна тиша
Проста... все геніальне - просто.
Ти, Споглядаючи цей простір,
Думками твориш найскладніше...
Просвітлення цієї миті -
Це Усвідомлення Себе....
Так просто - Розпочати жити,
Бо геніальне все просте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376423
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Божественну маючи форму природи,
У вічності силу творити дива -
Чому нас заковує страх і незгоди?
Життя не пізнавши, людина вмира...
Коли ми почнемо по-справжньому жити,
Відкривши гармоній космічний закон?
Коли вже для нас, мої Божії діти,
Скінчиться ілюзія, марення, сон...
В мені проростають не зрілі ідеї
І мовить до мене квітка життя -
"Божественна форма твоя, Agnus dei,
Чого ж ти блукаєш, Дитино моя?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369303
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 10.10.2012
А ти люби…й не бійся жити далі,
Вогонь душі тебе не обпече.
Будуй свої, руйнуй старі моралі -
Забудь про все, бо час таки тече…
Спини і глянь на ту, котру кохаєш,
Врятуй того, хто вчив тебе любить.
Людина ти, а цього ще не знаєш…
Людина – значить вірить…значить жить.
Не накладай німий арешт на серце,
Не будь потворним, наче Доріан.
Душа навіки, а краса зітреться -
Все ж дзеркало не вилікує ран…
Пройдуть віки, помруть уже поети,
Чи буде ще Землею ця земля?
А люди затягнулися в корсети -
Байдужі вже до плачу скрипаля…
Одна любов зостанеться живою…
В казки і в диво вірить ще вона...
Її зуміли виростить ті двоє,
Які кохали… їх уже нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352547
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 08.10.2012
Загублений рай поринає у сон -
Не спиться спокійно йому, молодому…
І свище усюди змертвілий мусон…
Від нього не вкритись: ніде і нікому.
В цвітінні своєму вже згасли сади,
А пам’ять болить і серця все ще крає!
Домівка прохала родину– не йди...
А доля заплакала – місто вмирає!
*Сурмив третій янгол у темний свій ріг…
І зірка- полин в світі лихо збудила!
Господь нашу землю таки не вберіг-
Чорнобилем небо людей погубило…
В очах , повних сліз, вже немає життя
Отруєні, пали останні надії…
Сім'ю розділили...померло дитя
У місті лишились одні суховії…
Роки пролетіли…та сон лиш один
Чорнобиль , заснувши навік, споглядає:
У шибках ввижаються тіні родин…
А вітер у пустці кричить і ридає…
*Одкровення Іоана Богослова. Легенда про чотирьох янголів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368923
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Страшнее всего - тишина!
И если вдруг ты забыл слова,
Если вдруг ты решил заткнуться!
Я хочу, чтобы ты узнал,
Что назад тебе не вернуться.
Страшнее всего - тишина!
Приходя на безмолвный вокзал,
Попробуй назад обернуться -
Ах, если б там кто-то стоял,
Но увы, - только листья вьются.
Страшнее всего - тишина!
Не строй из безмолвия стены!
И не бойся вдруг закричать
Надрывая на шее вены.
Ведь страшнее всего - молчать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366311
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Мовчу - мовчатиме й осіння ніч...
Не рознесе таїн кармічний вітер,
Він тільки що сліди від протиріч
З очей турботливо і ніжно витер.
Вслухаюся до вітряних пісень,
Натхненність ледь вуста мені колише.
Зібралась ніч народжувати день,
А я мовчу... Я в цілковитій тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363764
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 13.09.2012
"Торкнувшись його, мої бархатні лапки
Відчули на дотик затаєну суть..."
Буває, прокинусь холодного ранку
І, молячись, мрію той час повернуть!
Щоб ще хоч на мить розділити єднання,
Я ноти згорну в кілька свиточок рун...
"До голосу твого тулилася сяйвом,
Що дотиком пальців пролився з-під струн..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326721
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 11.09.2012
Вранішнє сонце крилом оксамиту
Плавно гортає хвилястий трактат.
Берег. На березі птаху підбито...
Ранок тремтить від безвольних утрат.
Хто вона... Хто?! Та здається - нізвідки,
Наче ніколи її й не було...
Зорі у темінь сховались, як свідки,
Море сльозами з очей протекло.
Що за одна? Чи літала у хмарах,
Вітру в потік всю віддавши себе?
Марна надія, що феніксом стала -
Жар свій колодою в море несе.
Плавно гортає окрилене сонце
Хвилю за хвилею - інші світи...
Час пробіжить панівним охоронцем -
"Нащо затрималась? Ну ж бо... лети..."
Ялта 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350990
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 11.09.2012
Бо доля, то примхлива річка!
У парі ти, а я сама...
Ховаю вперто своє личко,
Дзюркочу крижані слова,
Щоб ти бува не здогадався,
Як стискувалось серце ледь
Мій погляд на тобі спинявся -
З-під ніг втікала земна твердь...
Закохана в твою харизму!
Змарную поклик у душі
На кілька тактів мелодизму,
Рядочків жменю у вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326196
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 08.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2012