Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Він, як та вісь, що мій обертає світ,
Ніби солодкий гріх, ніби щастя крадене,
Розуму – згуба, а серцю – принадний плід.
Сіль проступає в нього на гострих вилицях,
Ніби на скелях витесаних пісок…
Ну, а коли він спрагло у бік мій дивиться,
Я відчуваю, як затерпає крок.
Я з-поміж сотні звуків найперше вгадую
Поступ його і тембр такий терпкий,
Я відчуваю: кров закипає магмою,
Здавлює ребра тиском, немов гілки.
Я забуваю, що інші важливі речі є
В мить, коли він полює, мов хижий звір…
Погляд його палкий, мов індійські спеції,
Аж до молекул спалює, вір-не-вір.
Тож коли він так пильно у мене цілиться,
Пружно цупку натягує тятиву,
Я відчуваю, як сіпається вилиця,
Як від судоми зводить тонку брову.
Я вже готова здатися у полон його,
Із головою кинутися в імлу –
Так, мов нема нічого довкіл стороннього,
Тільки його присутність на дотик-слух.
Тільки його тепло, ніби щастя крадене,
На перехресті наших земних доріг…
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Мов найсолодший гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Я наче частина твого ребра.
Я відчуваю все так, неначе ти моя частина тіла.
Неначе ти був завжди, просто тимчасово відійшов.
Хоча ти і був завжди.
Список моїх чоловіків поповнено.
Ти знаєш, для мене вже нічого не має значення.
Кожен із них зникав з твоїм поцілунком
Доторком
Моїм тихим стогоном
І просто коли був ти.
А ти був завжди.
Отже їх не було ніколи. Як і мене
Є лише ніч.
Червона сорочка на білій шкірі
Шовкова білизна на не-нашому-столі
І твої руки на моєму тілі.
Ти бачиш? Можна я просто помру.
Отак просто на твоїх руках.
Стану тією, хто буде з тобою завжди.
Я буду йти.
Я буду чекати.
А чи хочеш ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752386
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Мне не важно, что будет там завтра.
Через день, через год или два.
Но не смей забывать, обещай мне!
Не смей обо мне забывать!
Пускай после и будут другие.
И встретишь ты сотни имён.
Но не смей забывать... МОЁ имя.
Всегда помни, всегда будь со мной.
Пусть не рядом, пусть это излишне.
В твоих мыслях хочу быть строкой.
Наша встреча, ведь не была лишней.
Сохрани это время с собой.
И хоть это, довольно капризно...
Но однажды, вспомни меня.
Я не жду ни звонков, а ни писем.
Просто помни... помни меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751438
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
[b][i][color="#cc00ff"]Крізь сон до тебе йтиму...
В мені горить бажання!
Волію я інтиму,
Набридло вже чекання!
Цілуй мене у губи,
Кордон цей перетни!
Розніж, приборкай, любо...
До себе пригорни!
Відчуй мене цнотливу
І трішки будь зухвальцем.
Пізнай мене...щасливу;
Вгамуй тремтіння пальців!
Вивчай мене, як мапу;
Будь, наче всюдихід...
Мої, зніми, всі лати,
Мій еротичний гід!
10 07 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741763
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 20.09.2017
А чи бувало в вас таке,
Що сенс життя кудись зникає?
Що відчуваєш ти пусте..
І світ навколо замовкає
Чи не хотілось вам тоді
Себе відверто запитати?
Чи варто жити у гнізді,
Якщо ви можете літати?
А ви питалися колись
Чого насправді серце хоче?
Чи з тими ви навік злились?
Душа ридає чи муркоче?
А намагались ви хоч раз
Себе почути й зрозуміти?
Поміж уїдливих образ
Пробаченням себе сповити
А віру ви колись втрачали?
Було так боляче, що аж тремтить?
А ви собі колись брехали?
Бо правда оченьки сліпить..
Якщо все це ви відчували,
Мої вітання - Ви живий!
Ви свою правду здобували,
Й розпочали етап новий
Трансформаційна сила - досвід
Баланс із часом прокладе,
Не випадкові ми тут гості,
Нас доля по життю веде
Із кожним висновком - можливість,
Із вдячністю - здійснення мрій,
Із прийняттям себе - сміливість
Свідомо йти без протидій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748477
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 20.09.2017
Справжня, прийди і врятуй від лукавих...
Лютий 2017
Ейфорія пройшла і ніхто не прийде,
Я поволі приходжу до тями,
Я замурований в товщі себе
На розтерзання спрагнених мавок.
Ні, це моє життя не пробудження псалм,
Але ігрища із нереальним,
У фантазій немає ні мір, ні числа,
І, здається, немає й моралі.
Насолода розвіється, скінчиться мед,
Я потраплю в приціл роздоріжжя,
Проколоте серце-бурдяк знов пусте,
Я відкинутий, та не наріжний.
І коли ти так млосно муркочеш про те,
Що десь хтось роздягав тебе ніжно,
Розумію, що хочу грішить ще і ще,
Плачу в храмі Іштар безутішно.
Там тепло світиться тіло у жриць,
Але я вже байдужий до ласки,
Бо і ти вислизаєш дверми для лисиць,
Бо ти справжня... єгипетська маска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751231
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Я бачу твої сни
Сни у яких замало
Замало літа й весни
Весни взагалі бракувало
Холодна пуста зима
Крижані льодові пустелі
Сон де тебе нема
... Лиш довгі тіні на стелі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741556
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 18.09.2017
Пробач, але з тобою ми п... перегоріли
Все сталося не так, не так як ми хотіли
І повні пристрасті - "бажати" та "кохати"
Ми замінили на огидне - "вчитися прощати"
Пробач, я... так і не навчився хитрій тій науці
Ховав свій біль у стиснутім п'ястуці
А серце прагнуло літати в вишині
Та... Ні...
Пробач, що більше сил немає намагатись
Сліпим туманом після ночі прикидатись
І сподіватись, що колись повернеться вогонь
Щоб знову пить росу с твоїх долонь
Пробач, пробач... Пробач ще тисячу разів
Що я не зміг, не вибачив, не дотерпів
Та я не вмію жити не віддавши все
Хай попіл бора в море віднесе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748204
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 18.09.2017
Листами застелила осінь сквер
Жовто-багряні клаптики дерев
В обіймах вітру танцювали вальс
Весь світ завмер...
Зірвався вітер, підхопив листок
І ти мене запросиш у танок.
До серця пригорнеш немов свою
Щем до кісток...
Кокетливо всміхнуся тобі я.
В твоїх долонях вся душа моя.
І нас з тобою різко сполохне
Крик солов'я...
Гуляє осінь вітром поміж нас
Та нам з тобою розійтися час.
Тужливо посміхнешся, в очах - жаль.
Осінній джаз...
Ввімкне на небі ніч першу зорю.
І від бажання я уся горю.
Ледь чутно, мов відлуння, забринить
Твоє "люблю"...
Листами застелила осінь сквер,
Спадало листя із сонних дерев.
До ранку танцювали ми у двох
На тлі химер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750204
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 18.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2017
У меня баррикады, политика,
у тебя не снежинки зимой
у меня фотография с выдержкой,
две недели ангина с тобой.
На двоих пара фильмов о жизни,
километры бесед по сети
"За" и "Против" с тобою все взвесили,
Потеряли все сны по пути.
И все больше себе позволяем
друг о друге грустить и мечтать
я тобою давно вдохновляюсь,
и ангины мне не в схлопотать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751000
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2017
Коли немовлятком,
Голодним і босим,
Збирався прийти
На цей світ,
Дали мені в путь
Зі свободою розум,
І торбу малесеньку
Літ.
Були замість янголів
Сонячні зайці
(навіщо дитині складне?)
Сміявсь комірник
Із породи данайців,
Буття вихвалявши
Земне.
Чом ви не сказали мені про халепи,
Що душу чекали мою?
Сміється данаєць:
Чергова дурепа
Полишила місце
В раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751122
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Осінній дощ журби налив
І холодом у вікна дише,
Та для тепла не треба слів,
Достатньо коцику і тиші.
Думки одвічні та ясні
Нехай лежать між подушками,
Хай тішить пляцок запашний
Із соковитими грушками.
Хай тихо серце дріботить,
Нехай вода на підвіконнях,
Якщо є життєдайна мить
І філіжанка у долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750982
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750880
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Земля умытая дождем
Где утром мысли – иней.
Согретый солнечным лучом
Хрусталь росы - поныне.
Мне дарит милый образ твой,
Прекрасных тела – линий.
И твой портрет как лунный свет,
Ни кем, неповторимый.
Да поспешил за мной покой,
Готова жизни карта.
На севере моя судьба,
-Душа велит: на запад.
А в мыслях я давно с тобой,
Чего обманывать, я вольный.
Повелевать судьбой, собой,
Тобой повелевать невольный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750774
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Кохаємось, та не один вже рік,
Мій любий не в моїй живе країні.
Статечний, гарний, чуйний чоловік,
Дивлюсь – і в серці пісні солов’їні!
Сказав мені, що я його життя -
Я вірю цьому! Він – життя й для мене!
У серці й дусі є таке злиття,
Що думаю, воно благословенне!
Якщо це так, то зійдуться шляхи,
І буде далі в нас одна дорога,
А поки що думки, як ті птахи…
Молюся, кличу Бога до порога!
14.09.2017
Картина із Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750575
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Лоскоче потилицю подих гарячий
І по хребцях хтось проводить пером,
Але повертаюсь - нікого не бачу,
Це так зі мною грається кров.
Це так зі мною грається розум,
Поки зі мною немає тебе,
Важко мені існувати у прозі,
До неіснуючих рима зове.
Кличе вона заціловувать шрами,
Постіль зім`яти, як свіжий папір,
Під час спокус мудрі йдуть у ашрами,
А я і не бог, а тоді, може, звір ?
Але скоріш я звичайна людина,
Трохи самотня, трохи сумна,
Тулиться мрія безбожно до спини,
Лиш повертаюсь - ховає стіна.
Кімнати порожні породжують мавок
Вони мене п`ють, наче добре вино,
Справжня, прийди та ізбав від лукавих,
А то ненароком я вийду в вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716039
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 14.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2017
Він прийняв її...
Увібрав її
кожним нерва чуттям,
клітиною.
Неприкаяну
в маятті своїм -
і коханкою,
і дружиною,
що коханою
і нестерпною
поривалася, дика,
птахою
до небес увись,
стрімко вперто і...
на плечі його
тихо плакала.
В божевіллі її
нескоренім
кров’ю був,
що шугала венами...
Став крилом,
і гніздом - опорою
і... мовчанням
у сокровенному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750505
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Пишу о вас, о вас скучаю,
о вас всегда могу мечтать.
Ах, если бы вы только знали,
как мне вас будет не хватать.
Души ни чем не успокоишь,
и так устроена судьба,
мне ничего не остаётся,
вы в сердце у меня одна.
И будет зимний день тянуться
и будет ночь томить меня;
и будет мне так часто грустно,
без вас желанная моя.
Бегут минуты ожидания,
на серенький тетрадный лист.
Я буду ждать вас, несомненно,
вы моё счастье!
Моя жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750368
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Потрібно зустріти тисячу чоловіків,
Пройтися вигинами їх губ,
Лініями їх рук,
Важкістю їх повік.
Видихнути їм в плече.
Розповісти їм все.
Все, тільки не те,
Що розказала тобі.
Викупати їх у воді
Своїх думок.
Викохати
Скільки стане у серця
Сил.
Виходити їх,
Наче карту світу.
Може,
Вміститися
У кутиках їх очей,
Може,
Просити їх
Взагалі
Заплющити очі.
Знаєш,
Навіть коли я справді хочу
Дати їм трохи любові,
Камінь твоєї душі
Висить на моїй шиї
І не пускає.
Знаєш,
Зараз я відчуваю,
Що таке викохати,
Але не кохати
Тисячу чоловіків.
Ніжно любити,
Але не розуміти
Одного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742002
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 12.09.2017
Бывают мужчины - рассказы,
Бывают мужчины - стихи.
Фальшивые яркие стразы
И с мощью великих стихий
Встречаются парни - романы
Доклады, эпиграф, эссе...
С хмельным ароматом дурмана,
Любители кофе-глясе
Бывают мужчины, как сказка,
Как байка, как притча ярки.
Безумно их нравится ласка
Во время реальной тоски...
Встречаются мальчики - строки
Буквально набор пары слов...
На полках стоят одиноких,
В разделе затертых томов
Прекрасные, милые, дамы!
Вчитайтесь в значение фраз,
Ведь главное, чтобы ОН самый
Был точно написан для вас.
А.В. (Июль. 2017 г.) #AnnVishtak #Annaslittlepoetry
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742696
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 12.09.2017
Коли в мені моє переболить,
Кубельце тиша заплете з мовчань,
Стара на порох розітреться хіть,
Від гіркоти оклигає гортань,
Коли струна утомиться моя,
Коли у слові посиніє лід,
Мені не вірте. То буду не я,
А просто тіло, кинуте у світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750197
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Все марно, не шукай в юрбі
Завзяття і бажання.
Хіба не чуєш, як в душі
Росте стіна мовчання?
Втомились від даремних смут,
Обіцянок примарних,
Жирує лише владний люд
І множить статки гарно.
Вже брехні звичними стають,
Хабарництво і жертви,
Всім байдуже – куди ведуть,
Що ще живі, не мертві.
Так всі навкруг, ще й в унісон…
Забули про що йдеться?
В патронник хто загнав патрон?
Невже так й обійдеться?
Руйнується в юрбі стіна,
Стіна протистояння.
Втомилася людська душа
Йти на нові діяння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750199
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2017
стены пали теперь вокруг лишь горизонты
мне вперед бы лететь
но ведь мой кислород и озон ты
планы грезы воздушные замки мечты
это все была милая ты
всем была и похоже осталась
мне уйти бы с войны
мне нет сил наблюдать эту алость
отдохнуть бы хоть самую малость
ты ведь этого так добивалась
когда злилась драла́сь задыхалась
а вокруг полыхали фронты
я сжигал за тобой все мосты
жег безумно и самозабвенно
я не знал что конец это ты
да и знать не хотел откровенно
я тебя потеряв потерял своей центр вселенной
и себя потерял
в лабиринте
где рухнули
стены
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746190
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 11.09.2017
Колись сам Бог зібрав чоловіків
Їм вирішив подарувати свято,
І каже – Я жінок для вас зробив,
По одній, бо по дві це забагато.
І щоб вони для вас були як мед,
Щоб ви раділи, дивлячись на них,
Простий я проведу експеримент:
Чарівний цукор я приніс для всіх.
І Бог пішов, залишивши пісок:
Ось поділіть для кожної дівиці.
Поділим вранці - чувся голосок.
А вранці не було вже чим ділиться.
Хтось його зꞌів, чийсь хитрий чоловік
Схотів для себе найсолодшу жінку.
Бог розлютився дуже і прорік:
Шукайте все життя свою частинку.
Перемішав жінок – Воля моя!
Потім роздав , кому яка дісталась.
З тих пір завжди чоловікам здавалось,
Що чужа жінка краща, ніж своя.
І лиш один з них про жінок все знав,
Що всі вони одна на одну схожі.
Бо цукор той тоді для себе взяв…
***
Мужчини, це комусь не допоможе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643565
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 02.03.2016
Я сьогодні не той...
Не закохують квіти духмяні...
Мов програвшись в лото,
Я замішую бурю в стакані...
Наче жменя монет,
На долівку кохання упало...
Ти ще любиш мене?
Пригадай, як раніше бувало-
Ці польоти в пітьму,
У виснажливо- зоряне небо...
То не можу чому
Вимагати любові від тебе?
О, My Love, підійди,
Ці монети збери, мов намисто.
Хто сказав, що ТУДИ
Не літають удруге навмисно?
Зорепадом бажань
Уп"ємося, мов квіти дощами!..
...Недовір"я кажан
Наче привид, літає за нами...
Бо любов- Божий Дар,
І страждання, І втома, І кара,
Мов живильна вода
Хай для нас залишається Даром.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020100057
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641032
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 02.03.2016
Мы кусаем губы,и целуем фильтры
Между квартир бесконечных многоэтажек
Летят бумажки, но в них простые рифмы
И по рукам взрываются мурашки.
Может быть привычка или нечто больше?
Шнурками связывать холодные запястья
Мы стали ближе,и возможно проще
Поместив весь космос в замкнутом пространстве.
Зрачки все шире,и мы с тобой на ощупь
Считаем родинки на онемевших спинах
Остаться б здесь как можно бы подольше
Без всяких или,либо, беспричинно.
Вдыхая дым,рисуя мелом звезды
Держатся до конца и за мизинцы вместе
Запрыгнуть в лифт-мы больше не вернемся
Оставив прошлое в прокуренном подъезде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648361
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2016
– Моя незаймана, нічна,
Моя кохана!
Моя гаряча й крижана,
Моя остання!
– Долоня на моїм стегні –
Твій вдалий дослід.
Тебе заводить моє «ні»,
Мене – твій досвід.
Зухвалість маєш буть моїм
Цієї ночі!
– Ти – найп’янкіше з-поміж вин,
Я тебе хочу!
instagram: @j.s.garmasch
Надрукований у журналі "Дніпро" №11 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 29.02.2016
Я написала б тобі літер з п'ять
Жила би з тобою п'ять років
Вірила, що тобі достатньо п'ять кроків, аби до мене дістатися
Аби напитись чогось ілюзорного,
Напитися власних мук...
П'ять пальців тобі між ребра,
Це небезпечно
Та хіба я не маю права,
Хіба ж я отрута?
Я твоя Єва
Твоя незаконна дружина
Наречена твоїх легень
Дихай мною,
Я - повітря, ковтай мене...
Без обмежень
або вже стане остання збентежена муза
...танцює...
Ти або влучно стріляєш, щоб ми оживали,
Або змушуєш жити...
а поки лиш в вікнах війна,
і в мозку...холодні дощі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634514
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 29.02.2016
Рука по плоті кОвзне неквапливо.
Моториться й пронизує жага.
Володар хто сьогодні і слуга?
Даю все звичне, повертаю диво.
Між тонких ліній одягу і крил,
Твоїх, в ефір що тіло проливає...
Воно так ніжно дотик відчуває,
Розслаблено-налите морем сил.
Напружений і стиснений контакт,
У ємність миті, паровім моторі...
Думки здорові... Ми залежно-хворі,
Від вибухів що сповняться у акт.
Все скинуто і одяг і та роль,
Що ми щоденно носимо за двері.
В міських просторах, сховані в химері.
Нас еротичний спрощує бемоль.
Дрижить у мозку місто за вікном,
Уміщене у цяточку зіниці.
Розшириться вона у таємниці,
Що схопить мене глибоко нутром.
Ти рухаєшся хтиво так, ігриво...
Тримаєш за нестримності рефлекс.
Весь світ парує щирістю у секс,
Слабкий і сильний... КОвзне неквапливо.
Олег Купрієнко (с) 26.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647082
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
«Ми помрем не в Парижі»
(Н. Білоцерківець)
Я помру не в Парижі. І в Римі, дасть Бог, не помру.
Перевага сумнівна - загнутися десь емігрантом.
Я волію кирилицю, мову, гранітну плиту,
Фотографію ту, що з полиці старого серванта.
Не почую, звичайно, знайому травневу грозу.
Не всміхнуся до вас – не до римлян же маю всміхатись.
Ланцюжком помандрую, яким усіх предків знайду.
І так легше буде традиційно в земельці лежатись.
Не працює «назавше тут спокій знайшли».
Бо минають віки - і ні сліду, ані тобі згадки.
Але вірю в петлю просторову і ще часову.
І бажаю кінець сумістити з наступним початком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579816
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 26.02.2016
Там, де кохання наше втратить силу,
Там буде ніч глуха із шерехом дощу,
І дощ шептатиме комусь "не відпущу"
Із присмаком вінтажного вінілу,
Там, де кохання наше втратить силу,
Там зійдуть квіти неприродніх кольорів,
Кремезніші за найстаріші з яворів,
Із ароматом пороху і пилу,
Там, де кохання наше втратить силу,
Там стане хмарочосів омертвілий ліс,
І лісом зграї сповнених очей коліс
Ганятимуть фантазію віджилу,
Там, де кохання наше втратить силу,
Там буде порожньо, ніяково, ніяк,
І вийде грізний незнайомий Зодіак,
Відкрає неба край від небосхилу...
...Там, де кохання наше втратить силу,
Ти зійдеш із трамвая, я - в могилу.
2014
*Малюнок: Зиновій Сидорів. Останній трамвай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532743
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 28.10.2015
Я маю бажання. Любити кохання.
Летіти у вирій небесного вбрання
Відчути всі вигини твого зітхання
Лишатися з вічністю без сподівання.
Я маю надію. Чекаю на мрію.
Живу одним днем, без відмови - старію
Стискай мене міцно своєю любов'ю
Пульсуюча сутність наповниться кров'ю.
Я маю тепло. В'ються гнізда думками.
Обійми палкіші лиш стали з роками
Стікатиме радість твоїми щоками
Останній, лиш перший, танок з язиками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579626
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 22.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
Мне письма нынче вовсе не приходят,
И бардака в столе давно уж нет,
И тишина вокруг ехидно бродит,
Пытаясь проглотить в туннеле свет.
Мне одиночество составило здесь службу,
Мы вместе пьём, гуляем, даже спим,
Меж нами что-то большее чем дружба,
Но вряд ли это нужно нам двоим.
И вместе с тем, когда в округе шумно,
И пачка писем прямо за столом,
Скучаю я за обществом безумным,
Где ты и я, и тишина кругом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613450
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Давай же! Смелее! Звони в колокольчик!
Хоть пальцы ослабли, а руки дрожат,
Но кто оживит этот сонный мирочек?
Уж мёртвые замки оплёл виноград…
Старинные книги истлели на полках,
Портретами принцев разводят костры.
И только на пыльных зеркальных осколках
Едва ли заметны живые черты…
Но всё же «живые»! Поверь мне, ─ живые!
И будто бы спят в дорогом хрустале.
Поверь мне, их души всегда молодые,
Как тихие лилии в чистой воде.
Пора разбудить их! Звони в колокольчик!
Пусть сладок их сон, но так тесен мирочек…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421717
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 20.11.2013
А на годиннику чотири вже нулі,
Не спиться цієї ночі щось мені.
У відчинене вікно вдивляюсь в зорі,
У місяць круглий, що сяє в небесах просторих.
Душею я закохуюсь у тиху ніч,
В ліхтар, що світить хмурно при дорозі.
Закохуюсь в цю тишу серед зір,
В чарівну й теплу червневу ніч.
Душа радіє, тішиться життям,
Стукоче серце вириваючись на волю.
Я, наче, вперше покохав життя,
Життя, якого я не знав до цього.
Ця тиша огорнула так мене,
Втягнула цілого в свої тенета.
І я відчув життя нове,
Життя, яке було моє.
Я покидати цей спокій не бажав ніколи,
Це був той Рай, що зготував Господь.
Де я гуляв між зорями босоніж
І це не сон! Це був не сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433251
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
тепер усе інакше. не буде сліз і драми
тепер вже не притиснеш так легко до стіни
я більше не боюся. зубами чи губами
і руки мої білі вже звикли до синців
тепер ти милий слабший і ти між нами жертва
ти винен, не пробачу, тож кайся і терпи
тепер не в твоїй владі, хоч вдячна, що не мертва
любити ти не хочеш. а я не можу йти
трясуться руки. пальці, в яких мої запястя
холодний піт і погляд. аж закипає кров
екстаз, безвихідь, подив
отут я мала впасти
замало. я готова вмирати знов і знов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426078
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 21.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2013
Как сложно подбирать слова,
когда любимому спеша,
ты пишешь строки о любви,
о том, что у тебя в груди.
Он для тебя важнее всех.
Ты веришь в счастье, в ваш успех.
Друг другом вы увлечены
и вы живете для любви.
Для вас нет слова "не могу".
Вы верите в свою мечту.
Вы знаете - любовь живет,
она надежду вам несет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389407
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 08.01.2013
І піднявши вогонь у руках над собою,
я ним окропив обладунки зі сталі,
та ступаючи в землі, що сповиті журбою,
моє серце здолало темні сіті печалі...
Хоч і край цей живе у безплідній імлі,
я у нім ще не згас. І посіявши мрій,
буду жить на просторах ось цієї землі,
буду биться із часом в обладунках стихій.
Буду биться із часом, доки в світі живу,
і долатиму кроком всі життєвії милі,
я триматимусь моря, щоби знов — на плаву
протистоять його могутній силі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390323
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Подаруй мені квітку -
і я вирощу сад...
Подаруй мені ласку-
і я серце віддам...
Я тебе збережу,
від смутку й журби,
лиш сильніше й ніжніше
ти мене обійми....
Подаруй мені віру,
віру в мене і в нас,
і я знатиму ти -
ти мій світ й світ для нас...
Іра Завадська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382948
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Знаєш, мені трохи набридли вокзали,
Розділяючі мовчки нас,
Твій потяг у Київ, а звідти – в Оттаву,
А мені у свій приземлений час…
Знаєш, мені трохи набридли готелі,
Чужі незнайомі мости,
Прим’яті, хоч і чисті постелі,
І відчай, що підеш ти…
Знаєш, мені трохи набридло по світу
Пліток від чужих і своїх,
Моє щастя – точно наступним літом,
А в тебе крізь сльози сміх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376181
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Любов жива, та я її ховаю,
В очах її надія досі не згаса,
Тепер стояти бідному до краю
І говорити невмираючі слова.
Та я в таку наївність вже не вірю,
І може, краще відпустити в небеса,
Бо ця любов пробуджує лиш звіра,
Що розриває мою душу навмання.
Любов мізинцем трималась за будь-що,
Лиш би залишитись і жити у думках…
В моїх… в моїх дитячих. А навіщо?
Я все-одно тебе Всевишньому віддам!
В очах її благання. Скупі слова:
«Ти не вбивай мене, бо я іще твоя,
Невже згрішила, невже не дорога?
Колись же були, милий, тільки ти і я».
«Невже в холодні ночі я не гріла?
Мороз на дворі, а ти тримався сміло.
А в пристрасні хвилини не горіла?
Коли від божевілля палало тіло».
«Ну так для чого вбиваєш ти мене?
Невже любов небажане дитя твоє?
Не думай, що біль ось так, візьме, мине,
Якщо ти навіть і уб’єш чи варто це?»
Сльози солоні і мокрі лиш вії,
Це все на що здатен і глибоко вірив,
Вітер надії їм вже не повіє -
Залишився сам, бо стояв біля прірви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374848
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Вкотре я благаю допомоги,
Навіть гордість свою приховав,
Це життя із присмаком хвороби -
Не такого зовсім я шукав.
Кожним словом німим ти все душиш
Мої ніжні, терпкі почуття,
Сильну спрагу тоді ти відчуєш,
Коли мрії підуть в небуття.
Ти не любиш - тобі лиш здається,
Бо кохання трагічне у нас,
Не так просто у світі вдається
Знов любити, щоб вогник не згас.
Та не зможем з тобою кохати
Ніжно-віддано... до вівтаря,
Не зумів я, сліпий, розпізнати,
Що любов - не любов ти моя.
А в осінньому парку шаліти
На пожовклому листі в ночі,
Будуть інші закохані пари,
Бо з тобою тепер ми чужі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364672
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 12.10.2012
будь моей панацеей на завтрашнее утро,
а после завтра просто уйди
у тебя есть не много не мало
всего лишь сутки
можешь даже с ума меня свести
ты знаешь как это делать
ты скажешь мне "молчи"
но я буду требовать продолжения
и прятать твои ключи
ты попросишь приготовить ужин
убраться в квартире, бросить курить
я скажу не хочу, не умею
и да, хорошей женой мне не быть
я убью твои нервы
согласна, странно звучит
но это будет плавно...постепенно...
я знаю, ты не сможешь такую забыть
ты придешь ко мне снова
через полгода, год, триста сорок два дня
ну и что, что ты будешь с другою?
футболки ты забываешь только у меня.
я расскажу тебе о политике
и о прочей другой ерунде
ты лишь грустно посмотришь
и выйдешь...
зная, что хочешь вернуться ко мне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345624
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 11.10.2012
если завтра меня не станет,
что изменится в твоей жизни?
звёзды разом светить устанут?
нет, конечно! шучу, как видишь.
зиму сменит опять лето,
реки так же - текут к морю.
небо будет черного цвета?
нет, по-прежнему - голубое.
будут так же бежать стрелки,
будет в сутках 24...
будет много других женщин
в элегантной твоей квартире.
будут цены расти на доллар,
будет в мире опять нестабильность...
и ты вряд ли меня вспомнишь...
или все же?.. признайся, милый.
в час, когда за окном полночь,
когда дождь ледяной ( или вьюга? ),
ты с тоской обо мне вспомнишь.
и о том, как любили друг друга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369965
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Ну ось і все...
мрячить до болю в скронях...
Давно у жовтні вже не було блискавиці,
А привид сонця десь в твоїх долонях...
З-під вій - сльозами дощ в розширених зіницях.
Думки - на клапті спогади розвіяли,
Тяжіють хмарами минулого дрібниці...
Я п"ю з відразою... (хіба про це ми мріяли?)
Самотню каву без смакУ і без кориці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368081
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Донечко рідна,
ти - сонечко красне,що світить і гріє серце матусі.
Ти - квіточка мила,
ти - зіронька ясна,ранкова роса на травичці у лузі.
Ти - струмочок весняний,що ніжно співає,водицю цілющу дає й напуває.
Ти - пташечка люба.що зранку цьвірінька.
Ти - золото,перли,з діамантами скринька.
Ти - радість,
ти - щастя,даруночок долі.
Ти - колос пшеничний на щедрому полі.
Ти - рибка чарівна у морі глибоко.
Ти - небо блакитне,що радує око.
Ці щирі слова,моя донечко рідна,
прийми.як дарунок,бо ти його гідна.
Богородиця Мати хай покриє Покровом,
а Ангели Божі співатимуть хором
молиту до Бога і будуть просити
здоров"я тобі, "Многа літ" й вічно жити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370264
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Обсипалась душа моя,
мов цвіт калини в бурю.
Смолою чорною стекла,
застигла у зажурі.
Обсипалась душа моя,
як листя в осінь мрячну,
Така беззахисно-мала,
змарніла, що аж лячно.
Обсипалась душа моя
Слізьми по скатертині,
Немов хмарина дощова
По скошеній хатині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368009
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Облако любви в небе тихо тает.
Дождь еще идет, но уже не ранит.
Разошлись пути, созданные болью.
Милый мой, ты иди своей судьбою.
За закрытой дверью слышу чьи-то звуки.
Знаю - это ты стучишь ко мне от скуки.
Ты пойми, что не игрушка я в твоих руках.
Отпусти и не являйся больше в моих снах.
Ты отпусти любовь и дай мне шанс пожить,
ведь хочется еще когда-то полюбить.
Пойми с тобою мы, как две большие птицы:
одна летит, вторая хочет приземлиться.
23.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359589
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 27.08.2012
ким ти хочеш мене побачити
у перерві, між рекламних роликів?
столичною лярвою
з машинізованим тілом, як в робокопа?
сезон на автоматичні вибрики
доходить до скону
виплюнь ці кляті забаганки
зі свого тіла, поки не приїхали медики
терапія олюднення,
дихай азотом, дихай
вражай мене кольором тіла
і псевдокудрявим волоссям
фемністки долають і не таких
збочених,тлілих
а що вже мені - систематично
знервованій жінці?
я знаю, де кнопка "викл",
пройдемось іншими пунктами
покажись мені п'ятим колишнім,
що забув на тумбі пряності
терапія олюднення
дихай азотом, дихай
твій машинізований простір
не скоро з'явиться в наявності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355729
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Ти прокидаєшся зранку
Блакитні фіранки
Зі стелі – гуп-гуп
То сусіди – туп-туп
А поруч нікого
Холоднеє ліжко
Нічого дурного
В голові
Тишком-нишком
Народжується думка -
Чи вставати
Чи ще рано
Й помирає вона так само
Зухвало
Ти прокидаєшся о сьомій
У блакитній комі
І кави вже немає
І ніхто там не чекає
І поруч нікого
Холоднеє ліжко
Нічого простого
В голові
Ніжно-ніжно
Народжується думка –
Розправити крила
Летіти.
Все що треба тобі – це чиїсь поруч груди
Щоб лежати на них, щоб не дівалися нікуди
Все що треба тобі – це щоб за вікном вічно грудень
Щоби поруч хтось там був, це є щастя атрибути
Все що треба тобі, в цей синій ранок
Не чіпати тих фіранок
Не чіпай же тих фіранок
Відкрити очі й посміхнутись
Щоб все було, були звуки
Щоби поруч були груди
І вічний грудень
Сніг
Прокидатися так зранку
Засинати на підлозі
Мати чаю філіжанку
і тебе
на порозі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356332
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
....................................
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма -
В твій слід він кине сміх- погорду!
Ти зрікся мови рідної...
Дмитро Павличко
Вам українська мова заважає
У Києві, у Харкові, В Криму...
То бидло українську зневажає,
Її давно вже хоче бачити в труні.
Її давним-давно загнали в гетто,
Вагонами возили у Сибір,
В степу вбивали, мордували у Карпатах,
Гноїли в тюрмах, розпинали на позір.
Та рідна мова знову й знову оживала,
Чіплялася за скали, за ліси...
І від земельки сили набирала,
І сяяла, як мрія, нам віки.
В містечках озивалася несміло,
Та нею ще гордилося село,
Із ворогом на бій ставала сміло,
Поки до влади бидло не прийшло.
У міністерствах барани засіли,
Гарант - брехун і злодій у законі,
У владі і без честі, і без слави
Опричники керують, як на зоні.
Для чого ворогам вкраїнська мова?
Їм в голові лиш влада, гроші, гроші...
Готові Україну запродати
Особи ці: бандити, брехуни хороші.
Та мова вирветься живим протестом,
Вулкан кипить і скоро вже прорве,
Чорнобиль мовний стане для вас тестом,
Народ повстане - ворогів порве!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356922
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Скажіть, мій отче, - я не п'ю і не палю,
Від чоловіка прикрощі терплю,
Не зраджую йому і догоджаю,
Більше працюю, менш відпочиваю,
Щодня приношу Богу каяття -
Скажіть, чи праведне моє життя?
- Ну що тобі сказать, щоб було чемно?
Ти праведно живеш... Але даремно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356089
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 11.08.2012
В руке листочек у меня.
Красивый почерк не тая,
Пишу тебе, любовь моя,
как счастлива с тобою я.
Я напишу тебя - люблю.
Ты сладкий сон, лишь наяву.
Про все тебе я расскажу.
Ох, как же я тебя люблю.
Готова быть с тобой всегда.
И даже если вдруг беда.
Я помогу тебе, любя,
спасу тебя от горя я.
Я обниму тебя сильней.
Ты мне дороже всех друзей.
Ты для меня один такой -
мой ангел нежный и родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355622
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Наш Розум вірно серцю служить,
Все запевняє,що щастить,
Та почуттями Серце тужить,
А Розум лиш в тіні стоїть !
Він Серце палко запевняє :
«Послухай, друже , адже знаю!»
Та Серце слухать не бажає:
«Не хочу я ,ти зрозумій,
Я так бажав,я нею жив,її чекав…
Я так кричав і так страждав,
Але кохав ,життя віддав,
Життя віддав за ніжності запал !
Ти вибачай мене я сам не знав!
Але я так усмішку ніжну полюбляв , зорю стрічав,
Її я аж до рання цілував ,
Та самоцвіти сонця дарував!»
І навіть сам Господь не знав,як я кохав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294601
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 07.08.2012
Мовчи.Не треба...
Востаннє вдвох давай послухаємо ніч,
а потім я піду до себе,ти ж-на небо,
блукатимеш,проте не в цьому річ.
Я вже не той,без кого ти життя не уявляла,
бо снігом став холодним на землі,
та й інша серце насмерть розіп'яла,
залишивши згасати десь в пітьмі.
Прости.Ну ким я б міг для тебе бути,
коли злякався навіть вимовить"прощай"?
Я линув в пекло,а не в рай,
тож краще про любов тепер забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253591
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 02.08.2012