Весілля. Смерть. День уродин.
Щодень буває всяке.
Сьогодні сонце крутить млин,
А завтра з хмари мряка.
Злітаєш нині, мов сапсан.
Мов соловей співаєш.
А завтра – сльози у диван,
В коробку сміх складаєш.
Нині в осяяні яснім,
В бурштиновім намисті.
А завтра в в’язці із вітрів,
У цвілім падолисті.
Нині шампанське, шоколад,
Срібло і позолота.
А завтра струни всі не в лад
І гіркота із рота.
Радій! Живи життям в житті.
Та пам’ятай одвічне.
Скінченне тіло на землі.
Лише душевність вічна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372067
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Леліють лякливі лелеки лілеї,
Лебідкою лине лімб*- липень, лестун.
Лущилися липи легенькі літайки,
Ліниво, ледь-ледь лупотячи, летять.
Літепло линУло! Лий, лий, літо-літо.
Люцерна лямує** люстерно лани.
Ласкаво, лакрично левадою линуть,
Любовно лікують льняні, лісові,
Любисткові ложе - лужки люпинові,
Литаврові, лЮтневі, любі, лункі.
*лімб – місце перебування душ, що не попали в рай;
**лямувати – обрамлювати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372195
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Я розчиняюся в родині,
У кожній ввіреній дитині,
В щоденних тяготах, турботі,
В цікавій і нудній роботі.
Я розчиняюся у слові,
В чужій, забитій тромбом крові.
Я розчиняюся у леті,
В думок суспільства вінегреті.
В ранковій несолодкій каві,
В вечірній червленій заграві.
Я розчиняюсь, розчиняюсь....
Та крайком серця сподіваюсь,
Що хтось розчиниться у мені
Хмільним вином в душі соленій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359921
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Люблю я вечір. Небо між домами
Рожево-жовте – спілий абрикос.
Вже день зовсім вузьким, тоненьким стане.
Он на даху – хмаринок рівний стос.
Всі справи вдень закінчені. Чи добре,
А чи погано їх зробили, що ж…
Вечеря у тарілці захолоне,
Бо ми так задивилися на дощ,
Що раптом, ніби з абрикоси соком,
Линув з солодким шумом, заспівав.
І так тихенько бризнув, ненароком: -
Співаймо разом, не ловіте гав!
Ми й не ловили. Не ловили, звісно.
А ну її, вечерю. Дощ – і ми.
Вечеря й дощ – поняття несумісні.
Любов тихенько зблиснула крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360118
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Зі всіх людей світу – вона найславніша.
Зі всього жіноцтва – вона найчистіша.
Зі всіх матерів, що були – найщиріша.
Зі всіх святих душ на землі – найсвятіша.
Зачаття її – у утробі старій.
Дитинство – в молитві при церкві святій.
ЇЇ материнство – в дівоцтва красі.
А смерть – не у тлінні, у вічнім житті.
Природні закони спливають, як мило.
Що є для нас диво, для Бога – можливо.
Для Бога це план, що приніс нам спасіння.
Вшануймо сьогодні Марії Успіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360373
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Я сердечко закрила своє,
Хоч просторі є двері у ньому.
Та не кожен в ті двері ввійде,
Бо межа є у світі усьому.
За дверима залишиться бруд
І бур'ян, що пшеницю він глушить,
Страх і жадність, пияцтво і блуд
Двері серця мого не порушить.
Лиш кохання у білім пальто
Шанс у нім оселитися має.
Ключ на в'язці чекає давно
Того, хто захистить, обласкає....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360520
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Доля – доленька нащось рахунків
Цілу купу мені накидала.
Напилася що гіркого трунку,
Хіба мало мені, хіба мало?
Як випробування, мені доля
Присилала біду без кур”єра, -
Покарання мені. О, сваволя
Долі дивної, чисто тер”єра.
Чи ж випробування – покарання?
Об питання спіткнулася чисто.
Може, це – із небес посилання
Без конверту? Калина намистом
Пересипала листя зомліле
Чи від спеки, а може, від вітру.
Я з питанням своїм наболілим
До калини прийшла, із нехитрим.
Шепотіла в задумі калина,
Що випробування, це – для того,
Щоб задуматися, чи ж то глина –
Почуття, де немає святого?
Ми рахунки сплатили сповна вже.
Доля – доленька, будь благодушна.
Може, доля нам коня запряже
Й спалить спогади ті осоружні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360377
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Не кради від неї світла,
Хай побачить цвіт калини.
Не кради від неї вуха,
Хай почує спів пташиний.
Не кради від неї радість,
Хай засяє, наче зірка.
Не кради від неї смуток.
Хай поплаче, коли гірко.
Не кради від неї роки.
Хай на кожную сходинку
Наступає, коли кроки
Робить вгору і крокинки.
Не кради від неї ласку,
Бо вона її рятує.
Не кради від неї казку,
Хай вона її чарує.
Не кради від неї мудрість,
Без якої не навчиться.
Не кради від неї силу,
Бо вона їй пригодиться.
Не кради від неї віру,
Бо без віри світ пустіє.
Не кради від неї міру,
Згорбиться або змаліє.
Не кради від неї мову,
Щоби рід не споганився.
Не кради від неї краю,
Бо це місце, де вродився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359656
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Ми в країні якихсь парадоксів живемо.
Виникають на рівному місці проблеми.
Ось – отруєна річка, і ліс, й мирне поле.
Я би бачить таке не хотіла б ніколи.
Все в нас є – чорноземи масні, ріки, гори,
І шепоче щось хвилями – мріями море.
І сусід мій, що гасить об стіну цигарку,
І дівчата, що, сидячи в чистому парку,
Із насіння лушпиння кидають під ноги.
Я люблю Україну, хоч мала я змогу
Десь поїхати в інше життя, щасливіше.
Та хто мОє життя на чужині напише?
Не поїхала. Боже, як можна покинуть
Землю цю? Тут – моє стародавнє коріння.
Потім жити, караючись, плачучи, що ви!
Та ж тут – рідні могили. І сосни – як щогли.
І лілеї замріяні сяють у річці.
У Карпатах далеких – величні смерічки.
А мій Київ – всіх міст руських лагідна мати.
Що ще кращого можу для серця я мати?
Не поїду. Хай там десь намазано медом.
Мені меду чужого (гіркого) не треба.
Бо у мене в саду он на соняхах – бджілки.
І з долоні горіхи беруть в парку білки.
Щирі люди, такі мелодійноголосі.
У озерах купають берізоньки коси.
І рідня моя – поруч. І це – Батьківщина.
Моя рідна країна, єдина. Єдина!
Парадокси здолаємо. Нам це – не вперше.
І нехай наша доля щось трохи прибреше.
А чи ж ми зрозуміти не годні – ми ж люди,
І життя без любові до краю не буде!
/З Днем Незалежності, який ми повинні зробити справжнім/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359549
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 26.08.2012
За рікою сонце тихо сіло,
Заховалося, як хліб – у піч.
(Як бабуся моя це робила,
Хліб пекти – була звичайна річ).
Золотаві хвилі так спокійно,
Щось шепочучи, у далину,
Як роки, тихесенько попливли.
Пахне з берега букетом полину.
Ой ти, річка, ти, моя подружка,
Я до тебе йду, як до сестри.
Прошепчи мені, сестра, на вушко,
Знаєш, де він? Може, знаєш ти?
А вона: - Не знаю я, не знаю,
Стерла хвилями його сліди.
Запитай у поля чи у гаю.
Не приходив більше він сюди.
Не згадаю, мила, не згадаю.
Бо у мене є й своя журба.
Бачу вже, ген – ген з-за небокраю
Підступає зимонька – зима.
А думки жалять, як скорпіони: -
Розійшлися як два береги?
Хоч ріка живе років мільйони,
Розказати їй не до снаги.
А за островом гуркоче місто,
За мостом – Хрещатик, Лавра ще.
Щось у серці спогадами стисло,
І сльоза непрохана пече.
Та мабуть, це рибкою злетіла
Мить з років і плюснула в лице.
А у небі осінню бриніла
Павутинка, здута вітерцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359696
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Мій оптимізм на дні бокалу,
Надію випито дощенту.
Маршу оркестри не заграли,
У серці, мов після абсенту.
Самотність вдерлася у хату.
Жену, впирається щосили.
Зі мною їсть, лягає спати,
Знайшла собі куточок милий.
Минають дні, минають ночі.
Спиваю їх, неначе каву.
А серце так літати хоче!
Та крила десь на дні Байкалу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359834
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Літо босими ногами ще ходило
І не знало, що вже осінь золотила
На городах листя кабачка і дині,
І квасолю на тичках у господині.
Де воно ступало, землі парували,
Трави шляпки оксамитові схиляли.
А берізки листя кремом намастили,
Щоб засмага їх занадто не вхопила.
Літо йшло, а осінь тінь уже кидала.
В свої руки жовті фарби хвацько брала.
Вміло, наче перукар, мелірування
Оксамитовим верхам робила зрання
І лила в повітря подих свій холодний.
А в обід вдягало літо одяг модний
Та й ішло, немов по подіумі, містом,
Підіймало настрій, наче дріжджі тісто.
Літо вдень - вночі на п’яти наступає
Пані осінь, що руде волосся має.
Як ним тільки поведе – туги насіє.
Літо зранку сміху кине – сум розвіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359812
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Заинтригованная стуком и вращением столов,
Я спиритизму посвятила время.
И неисправленных ошибок бремя,
Что канули в пространственные дыры, очаги миров,
Вытаскиваю, как учил Кардек,
Из времени течения на брег.
И ночь прошла, к закату – день, а мне бы счастья – хоть глоток.
Налей мне счастья ведьмовский напиток.
Ошибки времени мне заглушить бы.
Я справлюсь. Пусть плывет из времени, ушедшего в судьбу, поток.
Приворожу я дугами бровей
И ясным взглядом. Счастья мне налей.
Чужие духи, помогите, вызываю, дайте знак.
Тарелка крутится, глухи все духи.
В отчаяньи я заломила руки.
Налей не слов пустых, а счастья до краев (не расплескать!).
О спиритизме напишу памфлет.
О счастье – тоже. Есть оно. И нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359897
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Відбувся Спас яблуком стиглим й медом.
А літо ще стоїть в своїм зеніті.
Чисту блакить дарує щедро небо,
Кидає промінь крізь озону сіті.
Ліси заросли, вже б їм поголитись,
Та не спішать у руки бритву брати.
Вони ще хочуть літечком упитись,
В м’яких зелених шатах постояти.
Стрімко птахи беруть небес висоти,
Землю крильми від осені ховають.
Із гнізд пожовклі витягають ноти,
Врочисто оду літечку співають.
Сонце проміння кидає нам жмуток,
Ще хоче теплим подихом зігріти.
А в погляді лелечому вже смуток,
Бо чують крила, скоро час летіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359396
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Хто розділить радість і тривогу,
Хто в біді підтримає і скруті,
Першим поспішить на допомогу,
Відігріє у морози люті,
Вимиє із твого серця тугу,
Дасть пораду, час свій у офіру,
Не рознесе на усю округу
Те, що ти йому лише довірив?
Заздрості очам його не знати,
Коли вийдеш на вершину щастя.
Порадіє, як за доню мати,
Як життя твоє нарешті вдасться.
Не прийде у дім з нечистим серцем,
Не обмовить, як впадеш в калюжу.
Ніж по рані - але скаже чесно,
Мазать медом тріщину не буде.
Прийме будь-коли тебе охоче,
Кави дасть і простирадло нове.
Кине промінь сонячний у очі.
Хто це зробить? Справжній друг, панове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358962
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Бачу на дикому коні я скакуна -
Міцного, завойовника - мужчину,
Що сміло в бій іде і битву виграє,
Що на льоту із неба зорі дістає,
В коралі їх вплітає, наче намистини.
Й цей зіркоряд ясний дарує він мені,
Злізши з коня й схилившись на коліно.
І у моїх очах світанок настає,
В серці застигла кров гарячою стає.
З собою в путь скакун бере... мене – єдину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358822
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 22.08.2012
А я своїм дітям – і батько, і мати,
Я, волею долі – обидва батьки.
І бУло би добре до смерті не знати,
Як муляють бік чоловічі кістки,
Хоч я – у спідниці (та іноді й в штанцях).
Як кінь, я скачу без підков і сідла.
І десять разів в день, а може, і двадцять
Я гирі тягаю (і як я змогла?).
О, ця бізнес – леді, мадам, а чи пані,
Із ранку й до вечора – дикий галоп.
Ще – біг зі стрибками, в болото пірнання.
О ні, не давай собі, мила, зарок,
Що буду я жінка – підбори високі,
Тихенька хода і стрункесенький стан.
Та хай йому, вже ті щоденні зароки,
То – завжди в самій собі хитрий обман.
Та ні: стан – стрункенький й підбори – високі,
Та повагом плентатись часу нема.
І знову – алюром, а потім – галопом,
Як сон, пролітають весна і … зима.
І знову – вперед. До вершин сподівання,
До самих високих вершин, йо-ма-йо!
Ну все, я побігла, бо не до зітхання.
(Чому ж у душі так бува порожньО?).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358994
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Я – не трибун, не критик, не політик,
Не Цицерон – ще «перли» з моїх вуст
Не здумали у простір полетіти,
І не акула я пера, як Прус.
Та я кричу – і сором не здолає
Мене, слабку, бо слабкість вже пройшла: -
В моїй країні, в ріднім милім краї
Настала дивна (чи дурна?) пора.
Піду я вивчу мову гагаузьку.
(Мо”, документ мені на ній пришлють?)
До стелі – словників, і труд – не людський
Всі мови світу вивчити. Та ж лють
Охоплює, що мова ця - «теляча»,
Затерта, ніби це – жупан, до дір.
Я з нею народилася! І плачу,
Так плачу, що порушився мій зір.
Піду до лікаря, хай окуляри
Пропише, щоби врешті я змогла
Читати й зрозуміти (чи ж нездара?)
Те, що спада з «високого пера».
Земля - велична, горда, неділима.
Не треба більш бездарних тих ідей.
Бо мова має бути лиш єдина,
Щоб об”єднала всіх своїх людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359109
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Я люблю Україну,
Над водою вербу,
У віночку калину,
Журавлину журбу.
Я люблю Україну,
Поле, річку і гай
І гірську полонину
У весняний розмай.
Я люблю Україну,
Щебет птиць у саду,
Золоту, солов’їну
Рідну мову свою.
Я люблю Україну.
Хто не любить її –
Той не корінь – пір’їна
На Тараса землі.
10.03. 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359138
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Що є чистіше і ніжніше,
Як те дитяточко мале -
Таке допитливе, цікаве,
Щире, ясне і нелукаве,
Мамине сонце золоте?
Що є вартніше і миліше,
Як той теплесенький клубок -
Такий м'який, такий тендітний,
Такий смачнючо-апетитний
Рідненький мамин колобок?
Що глибше за дитячі очі,
У яких тане цілий світ,
Солодше, ніж пухкенькі щічки,
Ніж губки - дві строкаті стрічки?
Яке тепло так топить лід?
Нема милішого на світі,
Як те дитяточко мале,
Якому так любові треба,
Душа якого - дар із неба,
В якому цілий Всесвіт є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358389
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я збудую дім
З сонцем угорі,
З тихим вітерцем,
Що не дасть згоріти.
З місяцем ясним,
Що зійде вночі,
З зорями, котрі
Сон будуть п’янити.
Я збудую дім
З святом на столі,
З медом на губах,
Що не висихає.
Мов в Едемі, в нім
Буде добре всім –
Тим, хто, наче птах,
Легкі крила має.
Я збудую дім,
Та не на піску –
На чомусь міцнім,
Що не розлетиться.
Небо замість стін,
У замку двернім
Серце. Лиш любов
Зайде й оселиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358508
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
А тут – ще не осінь, ще літо, та тиша.
Лиш мушлі пусті річка в хвилях колише.
І прибрані купи на березі смІття,
А зламане дикими сапієнс віття
ВербИ, що у дзеркало річки дивилась,
Вже й те потихеньку собі відновилось.
В густім очереті сидять черепахи,
В кущах знов з”явилися злякані птахи,
Куріпки та й ящірки швидкісні теж.
На озері – мирний качиний кортеж.
Колись було зелено, вільно і тихо,
Та берег спіткало невидане лихо –
Навала людей, шашликів і машин,
(Не можу згадати без сліз цих картин).
Зі псами і без, у купальниках й без.
Та літо минуло, і той безлад щез.
Ось мідії «вушка», намазані сріблом,
Чекають, пусті, чи зими, чи мене,
Щоб я з них картину зробила. Потрібно
Згадати, що літо завжди промайне
Секундою в вічності, наче хмарина,
Ось тільки була – і вже хмарки нема.
Ще гріє серпнева задощена днина,
Та там, за кущем, причаїлась зима.
А рибки під берегом, як цуценята,
Маленькі, грайливі, тулились до ніг.
Не слухають маму, не слухають тата,
Лиш ті відвернулись – і шасть за поріг!
Ще й музика змовкла в кафе біля річки!
О щастя, о тиша, лиш плюскотом хвиль
І шепотом верб розмовляє одвічне
Зі мною це щастя. Чи щастя, чи біль.
Я тут медитую вже двадцять пять років.
Беру я енергію річки і хмар,
Що мчать недалеко, за тисячу кроків,
І схожі на звірів, людей і примар.
Ось вітер повіяв, і смуток із серця
Втопився в прозорій холодній воді.
Вітаюся з річкою: - Люба, не сердься,
Тебе забуваю. Не так, як тоді, -
Із ним ми сиділи щовечора разом
І гладили хвилі, красиві й живі.
Та то було іншим життям, іншим часом.
Колись це було. Зараз ми вже чужі.
Я знову приходжу сюди споглядати
Природи красу та ще спокій води.
Ось поруч щось чайка хотіла сказати,
Мабуть, те, що осінь прийшла і сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358562
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Ще хочеться парфумів літа,
Тепла, цвірінькання пташок.
Та осінь, у пальтечко вдіта,
Вже вносить сум у рій думок!
Ще хочеться ясного неба,
Що в серці будить ніжний щем.
Та в гості вже спішить до тебе
Злотава пані під дощем.
Ще хочеться скупатись в сонці,
Пірнуть в його гарячий чан.
Та осінь вже морга в віконце.
Їй посох в руки дав рік-пан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358570
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Хіба ранок люблю я за те, що він – теплий, весняний, осінній?
Я ці ранки чекаю й люблю лиш за те, що приходять щоденно.
Чи люблю я тебе, бо ти – гарний, розумний, чи вільний, чи сильний?
Я люблю тебе, рідний, за те, що, як ранок, приходиш до мене.
Ти приходиш у сни і вриваєшся вітром в відкриту фіранку,
І дощем не сумним, прохолодним гарячим дощем обіймаєш так тепло.
Я у запаху айстр і у смаку вишневому тішуся зранку.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ… Що так плаче надворі нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358629
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
(почала писати 3 дні тому, як ще був дощ, а сьогодні закінчила)
Три дні дощило без зупину.
Ліс мало не потоп в воді.
Промерз, промок, гнійна ангіна
На стовбурах дерев в корі.
Поморщились, попліснявіли,
Потріскали подекуди.
Дятли вп’ялись, мов знавісніли –
Бацили тягнуть із кори.
У жовтий лист земля убралась,
Смутком встелилася канва.
А пташки взяли й заспівали.
Знеслась їх пісня голосна
Увись до хмар, сонце збудила –
Відкрило очі, піднялось.
І в лісі наче просвітліло.
А, може, так мені здалось?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358768
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Не пахла в чашці вже застигла кава,
Та дівчина терпляче так чекала,
Бо він казав: - Чекай мене, кохана,-
Коли про зустріч домовлялись рано.
Вона сиділа, а його нема,
І душу огорта журба німа.
Перед очима – мила СМС: -
Моє кохання лине до небес!-
Та літери хитаються зі страху,
Чи ніби брейк вистрибують мурахи.
Чом не прийшов? Яка тому причина?
Ой лишенько, напала скарлатина?
А, може, ще (сказати я боюся)
Спинили його повінь, землетруси?
Розпочалася революція, війна?
Чи в лапи динозавру, що з Дніпра
Зненацька вискочив і з”їв його, попав?
Де милий мій, куди ж це він пропав?
Чекає довго. Вже й не в перший раз,
Шукаючи причини повсякчас,
Хоч знає, що причина там єдина –
У нього вдома діти і дружина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358139
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Сны умчались, педали крутя в велогонке,
Соревнуясь с Луною, известной в пространстве спортсменкой.
Мчат к финалу – развязке, а может, к рассвету.
Все тревожной растоптано тьмой,
А быть может, судьбой,
Которая тщетно искала кольцо или два у Сатурна, -
Чтобы ими украсить прозрачные пальцы,
Или, может, напялить на пяльцы,
Чтобы вышить саван.
А в глухих неземних закоулках,
Которые снами назвали,
Ходят те, что разденут тебя догола, кожу сняв.
А бывает, те сны забывают дорогу
И растают, приткнувшись вон там, за порогом,
Ничего не поведав о том, что Сатурны
Точно так же мертвы,
Как и сны (что о кольцах), сумбурны,
Будто тени, пугают за каждым кустом.
Но с Сатурна – немыслимый свет.
И сквозь голое серце
Проткнулось кольцо.
Что-то холод мне дышит в лицо.
И пятно на Луне мне напомнило крик среди ночи,
Когда сны
Из кошмарных провалов не могут добраться до света.
Разве это Луна? Нет, ловушка для душ,
Холодильник для голых сердец.
Хорошо, без колец.
Хорошо для холодных сердец,
Не проткнутых насквозь
Из холодного космоса облаком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358227
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Мое, я знаю, «завтра» - это вечность,
Которая черна и холодна, как правда.
А что оставлю – смех, росу в траве, рассветы,
Но встречу тишину. Мы там – бессмертны.
И это есть благая весть.
А все ясней прозрачные закаты,
Понятней грома мощные раскаты.
Внизу деревья шелестят листвою.
И короток их век из зелени, цветов и хвои, -
Живут они потом в угле
И шелестят душою.
А в отзвеневшем жаворонком небе,
Что расстилает комья ваты над людьми,
Парят, разморенные, в неге,
Как парусники в море, журавли.
Дождавшись ночи, шепчут звезды,
Которые сверкают краше бриллианта,
Что на твоей руке забыт,
Как крик, как стон, забыт, как шепот,
Как моря прошлогодний ропот.
Слеза твоя растает на реснице, как звезда
Исчезнет в предрассветной дымке.
На вкус та дымка сладка и горька,
Как смех, сомненья, разочарованья.
И растворяется, как вдохновенье.
А ночь уступит солнцу день,
Что вырвался из клетки снов и мрака.
И так до бесконечности шагов
По той дороге, что приводит в вечность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358330
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2012
Я з добрим настроєм устала.
Ніхто мене не розбудив.
Скільки хотіла, стільки спала.
Мозок спочив і купу сил
З’явилось. Ліжко застелила.
Каву з канапками взяла.
«Poetry-club» собі відкрила.
На вірші коменти дала.
А за вікном сіріло небо.
І дощ дрібненький стукотів.
Та що мені для щастя треба?
Минула ніч, день розсвітлів – .
І то вже добре. У квартирі
Сама собі належу я.
Мов у танку, у волі вирі
Кружляю. От таке життя...
Сиджу. П’ю каву тихо, гоже.
Балконні двері відхилила.
Та раптом, що за кара Божа?
За дверми стук якийсь. Зла сила?
І шурхотить ще. Що це? Що?
А це в прочинене вікно
До мене пташка залетіла.
Ну, слава Богу, не зла сила.
Пригледілась, ластівка, леле!
Як занесло її до мене?
Пробила в GOOGLE-і – є повір’я,
Як залітає на подвір’я
Чи в хату птах цей – на добро,
Щоб в когось весілля було.
Надія в мене появилась.
Лишила сайт, швиденько вділась,
В місто пішла, вся при красі,
Шукати принца на коні.
Йшла. В очі сильним заглядала –
Той злий, в того багато сала.
А той такий ніби нівроку,
Та в нього жінка от під боком.
Того не стріла, що шукала.
Ластівка дарма прилітала.
Плюнула я на ту прикмету,
Пішла по воду до бювету.
******
Стою. Ось черга добігає.
Чую, хтось за рукав хапає.
- Може пропустите мене?
Нагальні справи в мене є.
Справи! Нахаба! Ще й штовхає.
- А в мене, значить, їх немає?
Такі улізуть хоч би де.
Та пропускаю. Хай бере.
Набрав водиці повний жбан
І віддалився миттю пан.
Я також в дзбанок свій набрала,
Як звично, в дім пошкандибала.
Йду, чую хтось трубить з машини –
Джип, мабуть, бо великі шини.
Поглянула – та це той пан.
Що воду брав без черги в жбан.
- Сідайте, пані, підвезу.
Хоч справді дуже я спішу.
Та Ви мене чимось узяли.
Ви вільні чи обручку зняли?
- Я вільна. Та чи вільні Ви,
Що беретесь жінок везти?
- Вільний я. Та часу не маю.
На одну зустріч поспішаю.
Підвіз мене. Телефон взяв.
Але до вечора мовчав.
А я все думала про нього.
Давно хотіла я такого.
Світлий. Очі глибокі, щирі.
Гладенька шкіра. Ямки милі.
Вищий за мене. Худорлявий.
Таким Його і уявляла.
Я в нього гостя випадкова.
Щодня у нього, певно, нова.
Такий самотнім не буває.
Довкола не одна кружляє,
Мабуть. Та ввечері в дев’ятій
Затріскотів дзвінок завзято.
Це він. В тривозі номер збила.
І аж зі злості затремтіла.
Це ж більш не зателефонує.
Самій дзвонити не пасує.
Та він удруге задзвонив.
- Ал-ло! – мій голос десь поплив.
- Любцю, під домом вас чекаю.
Вам пів години вистачає,
Щоби зібратись?
- Зачекайте.
Куди зібратись?
- Поспішайте.
Столик замовлений уже.
У ресторані страва жде.
Крутивсь, мов білка на горісі.
Голодний, наче вовк у лісі.
- Добре, швиденько постараюсь!
А в мозку: «І куди збираюсь?
Знаю його якусь хвилину
І вже готова у машину
Сідати й мчати в ресторан.
Таки нахаба він – цей пан".
Вдягаюся, а серце тисне.
А може хмара знов нависне?
Знову буде розчарування?
А, може, все-таки кохання?
Ступила в двір, б’ється сердечко.
Виходить пан з машини ґречно.
Мені дверцята відкриває,
В салон сідати помагає.
Оце моє. Це те, що треба.
Невже мене почуло небо?
******
Ми довго з паном розмовляли.
Євгеном того пана звали.
Своя у нього є квартира.
Є дача. Два дорослих сина.
Робота, що дохід приносить.
Він вийти заміж мене просить.
Я вже не думаю про волю
(її наїлася уволю),
Що треба прати і варити –
Усе це хочу я робити
Для нього, бо його кохаю.
Мабуть, так в світі не буває.
Жили окремо – він і я.
Тепер удвох, і в нас – сім’я.
В нове життя я поринаю.
Подяку Богові складаю.
Ну, ось, нарешті, щастя є!
Бажаю Вам знайти своє!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357694
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Ви, що в політику так пнетесь!
Що вами двигає, веде?
Плазом повзете, спину гнете,
Лише б в гніздо попасти те,
Де смачні яйці золотенькі
Нестиме вам ваш обранець.
Ви ж відцураєтесь від неньки,
Лиш втиснуть в голову вінець.
Птахів вам не збагнуть польоту.
Корисні вам лиш їх плоди.
Політ - щоби здобути квоту,
Потім по крильцях можна йти.
Знайте, скільки б горох не вився,
Йому колись прийде кінець.
Зірвуть ті, кими він садився.
Де тоді буде ваш вінець?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357855
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Себе
Пізнати,
Зрозуміти,
Достукатись до свого Я,
Перемогти,
Перелетіти,
Перетворити на дитя,
Звершити,
Та не завершити,
Підняти
І не опустить.
Нести,
Тримати,
Не впустити,
Не малі дзуськи не розбить,
Пройти
І реалізувати,
Відчути,
Зважити,
Знайти,
Саму з собою поєднати,
В світогармонію вплести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357911
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Ось день пішов собі за обрій,
Сховалися дерева в морок.
А сонце, що зайшло за гори,
Запалює вогонь на морі.
І запалали раптом хвилі
Вогнем не жарким, та яскравим.
А хмари до вогню поплИвли
Погріти бік – і лівий, й правий.
Та тільки я туди погрітись
Не допливу, не стане сили,
А так же змерзла… Дивоцвіти
Вечірнє небо рясно вкрили.
Спокійне море стогне з жалю.
Та не жалій, пісок ще теплий.
Я дня нового почекаю.
Тепло на ранок сонце клепле.
Я чула, крила є у мрії.
І у любові є, - зростила.
Я не скажу, чи так. Не вірю.
Журба ж моя зростила крила.
Моя журба коли буває
Сидить в гніздечку, як лелека,
Тихенько крила поскладає
І не тікає десь далеко.
Пісок щось шепотів закляклий.
Слідів не видно, тільки крила
Зашерхотіли. Прогулятись
Журба без мене полетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358032
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Я знаю, я – не я, і воля не моя.
Хтось рухає мої нейрони і запускає серце, та не я.
Хтось каже: - Їсти.
І ключиком невидимим заводить,
Щоб йшли, куди не хочу, ноги.
А я – лиш тінь,
Крізь мене світло не проходить.
І завжди я була, і є, і буду,
Бо вже ж, як тінь, таки існую.
Лиш слід із серця на асфальті
Брунатний (зсохла в шкірку кров).
Йому є вирок – нові страти,
По - піонерськи будь готов!
А я згубила лік віків,
Відколи рани не загоєні щемлять.
Та хай.
За тисячі парсек - мій дім
Там не придумали ножів із лезом гострим,
З трьома рядами зубців акуратних.
Й брунатні плями неприємні
Не липнутимуть до підошв.
Бо там я – світло.
За тисячі парсек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357738
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
А хто сказав – самотності нема?
Вона ніколи не зникала. І не зникне.
Бува, якесь дивнюще почуття –
Любов (його так називати звикли)
Поманить пальцем, й поготів.
Бува, чіпляєшся за неї, бо хотів
Скупатися в ранкових пелюстках рожевих,
А пелюстки – із мертвого паперу.
Попити разом кави. Дивишся – не з тим
Ту каву замутили. Тільки дим
Лягає від колишніх тих пожеж.
Авжеж.
Родився сам і помираєш сам.
Старався збудувати з кимсь вігвам,
Де там!
Хтось поруч пробіжить – так гупа,
Що закладає просто вуха.
А хтось затримається трохи,
Поколупається у мозку, як в гороху.
Й піде собі. Із повним розумінням,
Що виконав свій борг. Насіння
Посіє десь комусь для чогось. І для кого
Просив ти милості і прощення у Бога?
А то ілюзія обійме – чисто мама,
І знов на двох – ранкова кава.
Та очі ширше, поруч – лиш фантом,
Зігнутих під кутом набір стрибучих хромосом.
І знову трагікомедіядрама.
Закрилась брама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357739
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2012
О, гарно як! Все – тільки вперше.
Цілунки матері, пізнання світу -
Вперше.
Потічки сліз, що виллються в ріку.
А потім вперше хтось набреше
(А ти ж іще не знав, правдиві брешуть),
Не знав, що час загубиться в піску.
А ще трава зелена вперше
М”якенька висохне, та так раптово
Здерши
Всю шкіру з ніг. Суха цупка стерня
Зітре надії всі на «легше».
І стомляться, як у пустелі вершник,
Всі спогади про лагідність буття.
Бувають вперше радість, муки,
Життя і смерть, і зустрічі, й розлуки,
Рани.
А потім і останнє
Першим стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357225
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
О, ваши очи! Не найду покоя,
В жару я мерзну, днем – неясен свет.
Хотел связать бы со своей судьбою
Я вашу. Дайте, дайте мне ответ!
А ваши очи – просто изумруды.
Но изумруды – холодны, как снег.
А ваши очи – теплые запруды,
Вглядеться – выше всех иных утех.
А ваши руки – всех снегов белее,
Не видел я нежнее тех снегов.
Я, как ребенка, буду их лелеять,
И целовать их с верностью готов.
А голос ваш, наверное, как песня
Звучит в ночи, как шепот тихих волн.
Я вас люблю, ведь вы – моя невеста?
В ответ:- Ах, бросьте и подите вон!
Вот вы пришли. То карканье вороны
Мне было слышать выше моих сил.
Тепер пришлось держать мне оборону,
А я быть нежной как же вас просил!
Я так хотел увидеть ваши чресла,
Увидеть стройный (как береза) стан.
Тепер сижу без сил я просто в креслах,
Душа скрипит (расстроенный баян).
Вы прямо в ухо что-то мне кричали,
Какая злая в девятнадцать лет!
Вы мне сказали:- Не было б печали,
Так вижу вас, столетний хитрый дед.
Мне – девяносто! Не сердись, молю я.
А Интернет – для всех, то – не секрет.
Найти себе невесту молодую
Мне все равно поможет Интернет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357226
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Ой, який ти соковитий!
Сонця променем налитий.
Є краса в тебе і сила.
Так і просиш, щоб вхопила.
Так і просиш, щоб зірвала,
Запах стиглий твій пізнала,
Щоб устами пригубила,
Щоб до краплі тебе спила.
Ти береш мене в полон,
Мов кіфару Аполон.
Органи чуття - за край,
Несуться, наче плай.
В животі щось закипає,
Тіло в танці вигинає.
Ну, ходи скоріш, дрімото!
Піднесу тебе до рота,
Персику мій, сонцем литий!
Ой, який ти соковитий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357276
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Те, що було, нам не змінити.
Кров із землі вже не зібрати.
Мертвих в гробах – не воскресити,
Минуле – не переписати.
Так, в серці слізьми буде литись,
В хрестах тугою розпинатись.
Пам’яттю слави колоситись,
Болем у кулаки стискатись.
Та лиш минулим не прожити.
В нинішнє треба заглядати.
Впились ненавистю досита.
Пора щось світле будувати.
Наразі поміж нами тиша.
Де мудрість є – не треба вила.
Давайте тягарі залишим,
В майбутнє знесемось на крилах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357309
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
В этот раз – с экраном.
Все хают телевиденье – атас!
Давай уничтожать его как класс.
Ведь там царят «порнуха» и разврат,
Ведь там с экрана «брешет» депутат.
А дети - то что смотрят, ой-ой-ой.
Что видят? Телевидению – бой!
Но выбор есть!
Однако же, беда –
Мы хаем все и вся, везде, всегда.
Нам не давай дышать, и есть, и спать,
Когда хотим мы покритиковать.
А свинтус грязь найдет всегда, увы.
И, как бы ни были светлы умы,
Что жаждут просветить «простой» народ,
Народ себе всегда, поверь, найдет,
Что интересно для ЕГО души,
Хоть запрети, хоть ты его души.
Не телевиденье – беда, а лень.
Когда ребенок с пультом целый день
Внимает не родителям, отнюдь,
Ведь папой с мамой выбран странный путь.
Чтоб дать ребенку пищу для ума,
Здесь мама, не экран, должна сама
Ребенку время, душу посвятить,
И, несмышленого, как нужно, просветить.
Пустая то затея – запрещать.
Нас выбирают, нам и выбирать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356859
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Коли тобі трохи за двадцять.
Та ще не долізло до ста,
Вже знаєш, що марна то праця –
Шукати комети хвоста.
Вона пролетіла – та й годі.
Красива була – та й усе.
Згоріла, хоч, може, в городі
Хтось з неї шматочка знайде.
Колись зі свідомістю разом
Піймати удачу за хвіст
Хотілося. Зась. Іншим часом.
І знов для душі – строгий піст.
Коли та свідомість залежна
Від правил, законів, ще від…
Неспішно вже і обережно
Шукаєш одвічний отвіт.
Коли тобі за …дцять, на небі
Комети хвоста поза тим
Шукаєш, та марно, далебі,-
Хвоста там нема, тільки дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356926
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
А я живу совсем одна.
Что мне субботние дела?
Когда хочу, я убираю,
Готовлю, мою и стираю.
Хочу - лежу, хочу - пою,
Нет сил готовить — кофе пью.
Гуляю в парке и в лесу.
В общем, живу, живу, живу.
Но все же иногда скучаю.
Ах, выпить бы из кем-то чаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357028
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Крізь ніч мозок мій, мов шахтар, дрелював.
Рядок за рядком "на гора" видавав.
В нірвані все тіло, лише не мізки -
Вив'язують слово, мов небо хмарки.
Світанок ступив, витвір весь розпустив.
Дощами дрібними розбавив, розмив.
Лиш вузликом спазмів у мізках зосталось,
Що щось там плелося, що щось там складалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357035
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Сьогодні падали зірки, як сливи,
А хто бажання загадав, щасливий.
Чи бачив хтось подібних див –
Той цілий кошик зір і слив?
Сто зір – та ж кошика і не підняти.
Чи можна так багато загадати?
Не справдилось очікування, злива
Ті сливи разом з зорями залила.
Ось дощ пішов – не зоряний, а справжній.
У зір вночі нагальні інші справи.
А дощик краплі всеньку ніч
Так щедро сипав навсібіч,
На спраглу землю розкидав, як милість.
Бажання ж нездійсненними лишились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357036
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Своє минуле я і вистраждала, й вистояла.
Зважила й висміяла
і падіння, й злет.
Стала вином, що у дубовій бочці вистояне.
Ніби готова вже
і хочу йти вперед!
Але чому
в політ так страшно
нестись, хоч крила
В мене є?
Але чому
Душі так важко,
Хоч тягарем
Ніхто не б’є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355794
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Час іде, час спішить.
Треба жить, треба жить!
День любити, що йде,
Й все, що Бог нам дає!
А дає день при дні.
Тільки ми, наче пні -
Без очей і без вух
І під коренем дух.
А якби ж то увись
Деревцем піднестись,
Можна сонце гойдать,
Можна зірку дістать.
Душу свою відкрий,
Серце смутком не мий.
Час іде, час спішить.
Треба жить, треба жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355760
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
***
По будням падают в чашку звезды,
Выплескивая сливки, застрявшие в кофе.
А месяц, схватив отсыревшие весла,
Собрался за тучи уплыть, острым рогом
Грозя убежавшей бесстыдной Венере
(На кофе сбежала она к Ориону).
А птицы в присущей вечерней манере
Пищат полуписком, поют полутоном.
И с рокотом тихим колышется море.
Приливом накрыло прибрежные камни.
А крабы таращат глаза. На дозоре
Сканируют гальку, открыв в норках ставни.
По воскресеньям звезды – на месте.
Выискивают в небе, куда прицепиться,
Моргая с прищуром счастливой невесте, -
А вдруг упадут, пролетая, как птицы?
И лишь для того, чтоб желаниям сбыться
Счастливой невесты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355719
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Хотіла простору я з метр один на два
(Не про труну йде мова, а про ліжко),
Де б бути я без свого пів одна могла,
Щоб спала смачно, наче біля печі кішка.
Зараз у мене простір й не один.
Воля під ноги мені буйні трави стелить.
Та знов два метри хочу на один.
І так, щоб не сама вже на постелі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355711
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 07.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
Народжується щось - це так чудово.
Це як веселки барви кольорові.
Сім'я, мов з лялечки метелик - нова
Форма життя, що родиться з любові.
Й шлюб - лиш початок. Полотно і нитка.
Які узори вийдуть - невідомо.
Може за квіткою з'являтись квітка,
А, можуть, і хмарки влягтись на ньому.
Робота спільна. Й сил треба багато
Докласти, щоб рушник був, наче пісня.
Але як хтось візьметься хитрувати,
На нім зоставить лиш осіннє листя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355594
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Вдохнуло лето ведьмовские ароматы
Цветущего пьянящего дурмана.
И испекло в духовке вместе с нежной мятой
АртЫша ягоды. Действительность туману
Уподобляется, скрывая очертанья
Поникших стеблей трав, напившись яду,
Оставив в будущем воспоминанья
О снах, дарующих спокойствие, прохладу.
И мандрагора с человеческой фигурой,
Растущая в далеких Гималаях,
Околдовала Сурью (взяв рассудок),
О колдовстве своем, наверное, не зная.
А в мире Сурьи, о, как призрачна картина –
Дрожащий воздух, мир – в лимонных красках.
За горизонтом (может быть!) застыла
Окраску лета желтую сменить указка.
Дурман – ядовитая трава;
Артыш – кустарник (вид можжевельника), обладает психотропным действием;
Мандрагора – колдовская трава (трава-оклик), корень похож на человеческую фигуру;
Сурья – Солнце, солнечное божество в древнеиндийской мифологии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355521
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Скребет по тротуарам утром ветер,
Сметая пыль с тонированных автостекол.
Проснулись все счастливые на свете.
И ароматы кофе из раскрытых окон
Смешались с запахом пионов в вазах.
На волоске висит заплаканная туча.
Вдруг всхлипнула, зашлась в рыданьи. Сразу
Рассыпав пригоршню бусинок – капель. Лучше
Пусть дождь бежит, крутя свои педали,
И осень рассыпает листья по балкону.
В ушах твои настойчиво звучали
(Мной не услышаны…) звонки по телефону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355520
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Відлуння стогону змерзлих душ
Розтерзаних, зламаних, зраджених,
Загнаних, вигнаних в дику глуш,
Від сонця і місяця стомлених.
Як кинуте кимсь непотрібне дитя,
Біжить десь роздягнута, бідна, роззута.
І нАщо прощення, нащО каяття?
І в чому в розірванім серці спокута?
Навчилася плакати, змушена бігти,
Чіпляючись міцно за кожну гілляку,
Тримаючись ревно за зламані віти,
Заходячись з плачу, тремтіла від ляку.
І зраду у жменьку – «дарунок» від друга.
А очі холодні - хіба не наруга?
І щось у душі закипає, як пломінь,
Горить. Там згоряє загублений спомин.
Загублений, наче якась копійчина.
А вже зчервоніли кетяхи калини,
І осінь вже в стомлених душах
Розпалює вогонь.
Не стане осторонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355439
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 06.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2012
Ох, щастя, щастя! Де ти заблукало?
Подалось на Мальдиви чи в Париж?
Тебе в своєму місті я чекала,
Немов чека погоди чорний стриж.
Ох, щастя, щастя! Ти мені кидало,
Було, підківку з - під копит коня.
Та не таку, якої серце ждало -
Гартовану, з рук майстра-коваля.
Ох, щастя, щастя ти моє ледаче!
Я не стомлюся, ні, тебе чекать.
І хоч душа давно уже не плаче,
Та у надії витрішки болять!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355349
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
За черной пастью в дереве дупла
Лесные тайны спрятаны глубоко.
Луны всевидящее око
Пытается очистить добела
Весь мрак ночи в своем сияньи,
Чтоб изменить суть мирозданья.
Сомкнув ветвей столетних своды,
Дух леса требует свободы, -
То светлячки мерцают в темноте,
То хитрый гриб в бесстыдной наготе.
То крик совы, рыдающей о вечном,
Как плач по душам умершим, ушедшим.
Деревьев корни – будто кочерги.
Луна зашла за сосны.
И - ни зги
Не видно в очертаньях леса,
В родных чертогах лешего и беса,
Где в болотах застыли камыши,
Сидят на кочках толстые ужи.
Живет, наполненный не снами, мир.
А в шорохе листвы бушует пир.
И снова ловящих мышей на ужин зов
(Скребущих душу до основ) глазастых сов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355391
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Якщо знайдеш світло у тіні розлуки,
Якщо не відпустиш від себе цю пісню,
Мелодію ніжну, сплетемо ми руки,
Не йди. Бо в житті хочу дійсно
Тебе. І для тебе цю пісню.
Якщо ми сьогодні ще маємо змогу
Пірнути з фантазій, і зливи, і грому
У дійсність, в кохання, знайдемо дорогу
В тепер, у майбутнє. Додому.
У пісню. В життя. Вдвох із втоми.
Увечері не плач,
Не відпускай мене.
Увечері не плач,
Не відпускай мене.
Із згадок, зі спогадів, снів не забутих,
З мелодії викресли тугу і втому.
По вітру розвій. Нам вже не відіткнути
Від серця любов. У живому
Мелодія серці. Земному..
Увечері не плач,
Не відпускай мене
Не дозволяй мені піти
Не плач сьогодні
Savage – Don’t Cry Tonight
When you find the light to an upset shade away
If you never, never let me go with every melody
And you often went and leaving just my life
If you're really not to tug and
Buy too many fantasy... me too
When you need to get another chance today
For a thunder is the past a path we are human been
Do you rather like to feel what is my life
If you're really going to listen baby
At my fantasy... and me
Don't let me go
Don't cry tonight
Don't let me go
Don't cry tonight
Just a random access memories of dreams
As you're hangin' upon me, do you love melody
To be a golden toys to an upset time away
As we're human been at last we have the melody... we too
Don't let me go
Don't cry tonight
Don't let me go
Don't cry tonight
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355128
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Над крайчиком лісу обірвано хмари.
Без усмішки квіти, дерева і трави.
Пляшки і папери, а не печериці
Людським псоріазом лежать на землиці.
Ні жабки довкруж, ні дрібної мурахи,
Ні скрипу гілок, ні цвірінькання птахи –
Завмерло усе, мов пішло в вічний сон,
Неначе вогнем дихнув армагедон.
Людей ліс прийняв із обіймами, радо!
Над ним познущались, бо мають же владу.
Те серце, що спокій зсилало, зранили,
Легені, що киснем текли, забруднили.
Та знайте, що плата знайде свого ката.
Прийде. І не смійте тоді нарікати.
Спотворили ліс? Душу свою безсмертну.
А з нею і матір - зелену планету!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355005
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Поїхала я.
Втекла від себе далі.
А там – знову я.
***
Світлая душа
У темряві мороку –
Світлячок вночі.
***
Сутінки вагань
Печальних місяць в нОчі
Сяйвом освітить.
***
Пишу про любов,
У чорнила розлуки
Вмочую перо.
***
Білий сніг, чистий
І на пролісках лежить,
Й на мертвих квітах.
***
Місяць – так близько.
Йду до нього так довго,
Він все – далеко.
***
На що здатна я,
Не знала, аж ось життя
За горло взяло...
***
А музи, чомусь
Зранені, плачуть поруч,
Як сови вночі.
***
Тепер я знаю,
Як сумно, коли місяць
Сходить без тебе.
***
Помножу знання
Що можу отримати? -
Помножу печаль.
***
Не дивися у
Безодню довго, вона
На тебе гляне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355118
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Хтось стрічки шліфує, неначе алмази.
Міліметр кожен відточує.
Думки загортає в яскравії стрази,
Нейрони свої заморочує.
А хтось в підсвідомість, мов Фрейд, заглядає.
Йому рудиментом є рима.
Він з образу в образ вужем запливає,
В нім тяга така – незборима.
Й такі є, що пишуть лише почуттями.
Вся зброя їх – пінисте мило.
І це не суть важно, який ти є саме,
Аби лиш писалося щиро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355115
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
( Я вам пишу, чего же боле?
Что я могу еще сказать?...
А.С.Пушкин
«Евгений Онегин» )
Я вам писал – так трепетно, с надеждой.
Не видя вас, я вас обожествлял.
Я представлял овал лица ваш нежный,
Как персик или сливу, ваш овал.
Я вам писал, а вы не отвечали.
И телефона вашего не знал.
Но звал меня в неведомые дали.
В любовный рай овал. Я наповал
Сражен мечтою. Где вы, где вы, леди?
Пять тысяч роз я бросил бы к ногам
Прекрасным вашим. В том же я уверен,
Что вам не розы, жизнь свою отдам.
Я вам писал. Но перестал. Простите.
А мне, увы, прощенья больше нет.
Меж нами оборвались резко нити.
Все. У меня «заглючил» Интернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354850
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Ці завчені фрази -
Це діти відрази
Застарілі шаблони,
Стратегічні ешалони
На все є талони -
Це наче полони
Тут правлять масони
А кажуть - гормони,
На все є закони
Й продажні барони
Ми - білі ворони
Не бачим корони
Ці завчені фрази...
Позбудьтесь зарази.
Львів. 28.07.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353705
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Найдобріше добро, найтепліше тепло,
Найсвітліше з світил усіх світло.
Найміцніше єднання із тих, що було,
Найяскравіших митей палітра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354411
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
До мене ти прийшов крізь сон,
Крізь ніч, крізь непроглядну тьму.
Посмів забратись на балкон,
Одежу замочив мою.
Ти щось співав? Скоріш гудів
Чи, пак, шипів, мов той гусак.
Розбурхать сон ти мій зумів!
А серце розтривожив як!
Я щось сказала? Ти почув?
Паскуда ти? Ні? Диво з див?
Вам знать цікаво, хто це був????
Це дощ у гості приходив...
(Проти перістого нічого я не маю.
Та не нього я щовечора чекаю...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354293
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Как дела? Да плевать на дела.
Как здоровье? Да кто ж им похвалится?
Стиснув рот, закусив удила
Пальцы сжав в кулаки до бела,
Так живу я , хоть многим не нравится.
Да не лезьте Вы в душу мою.
Не тревожьте пустыми расспросами.
Если боль на душе - я смеюсь!
Почему? Не скажу, если спросите...
Жизнь хлестала меня по щекам,
Неприятности сыпя на голову.
Но в обиду себя я не дам,
Душу черту свою не продам,
Будет плохо - кричать буду - "Здорово".
Никогда я не сдамся врагу,
Если буду врасплох им застигнутый.
В тишине никогда не умру,
Я споткнусь, упаду на бегу,
И так уйду, что мне все позавидуют..
Да не лезьте Вы в душу мою.
Не тревожьте пустыми расспросами.
Если боль на душе - я смеюсь,
Если радость в душе - я смеюсь,
Почему? Не скажу, если спросите...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135703
дата надходження 30.06.2009
дата закладки 31.07.2012
Ты – свет? Скажи, зачем тогда
Ты накрываешь меня тенью?
Я - как зажженная звезда,
Потерянная в заблужденьях.
Ты – рай? Скажи, тогда зачем
Ты сердце плавишь нежной мукой?
И наш придуманный тандем
Скреплен безвременной разлукой.
Ты – боль? Но почему тогда
Мне так легко, когда ты рядом?
По венам, как по проводам,
Течет любовная прохлада…
Ты – рок? Но почему, скажи,
Я выбрала тебя душою?
Опять жара… Надо спешить,
Сердце твое укрыть от зноя…
Ты – ад? Но как же объяснить,
Что лишь в твоих объятьях таю?
Тот миг, что нам дано прожить,
Я навсегда благословляю…
Ты – грех? О да! Как сладок ты
В своем немыслимом порыве…
Бреду по краешку мечты,
Канатоходец над обрывом.
Ты – чудо? Истина? Любовь?
Противоядие? Отрада?
Моя надежда? Моя кровь?
Ты – жизнь моя. Вот это – правда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354221
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Ми українці від прадіда і діда,
У наших жилах козацька грає кров,
Нас захищає Перуна сокира,
Калина, вишиванка й Мамина любов.
В нас трохи є від Скіфів і Сарматів,
Ми волелюбні усе своє життя,
Всі козаки нагадували Антів,
У нас була і є прадідівська земля.
Шануєм дім свій, друзів і родину
І звичаї прадавні щиро бережем,
В собі порядну виховуєм людину
І данину славетним предкам віддаєм.
21.10.11 Ілля Манченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289873
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.07.2012
Не мучте занадто свій мозок думками.
Виходьте надвір, розмовляйте з зірками.
Купайте свій смуток в дощах і у росах.
Хай вітер розчеше заплутані коси.
Хай сонце вас з ніг догори обцілує.
День кожен насущний мир, радість дарує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351946
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Літав лелека понад містом.
На мить із часу випала.
З грудей щось неслося, мов тісто
Із діжі – радість сипала.
Лелек чимало повидала.
Налюбувалась від душі.
Але оцього – не чекала
Зустріть на вулиць віражі.
Чого кружляв чорняво-сивий
В частині, де нема лугів?
Тут не знайти йому поживи,
Гнізда не звити з прутиків.
Чого, я так й не зрозуміла.
Над головою три круги
Окреслив. Й крила, мов вітрила
Сховались, мов в лісах вітри.
А я стояла і гляділа
На цятку, що в глибінь пішла.
Мені здавалось, це не крила
Неслись, а доленька моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353807
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 31.07.2012
тобто нічого не відбувалося,
люди дружили, почуття розбивалися.
клялися в дружбі в коханні клялися
потім ішли, як покручене листя.
дмухали пристрасно в вуха, кохалися,
люди дружили - почуття розбивалися
якось побачивши очі кохані,
власні ховали задумано-п'яні.
так все вертілося: діти, робота,
навчання у школі, по-хаті, по-плотах.
так ніби знову цензуру наклали
люди дружили, прощали, кохали.
кум до куми, кума десь у місто
кажуть же всі:"з одного ми тіста,
треба докупи його замісити
жити так жити, любити й любити"
дні пролітали, люди мінялися,
тобто нічого не відбувалося.
клялися в дружбі в коханні клялися
потім ішли, як покручене листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300593
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 31.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2012
Минулого торкаюсь...
Каюсь...
Щось Десь
Не склалось
В пазл.
Дірка,
Що утворилась,
Як рана.
Затягнулась,
Зарубцювалась...
Назавжди...
Майбутнього торкнуся...
Боюсь Я,
Що в пошуках
Марную
Надію
На той ПАЗЛ...
Lena Greys
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354183
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Якби ти знав,як я хвора тобою,
Як люблю мовчати про тебе...
Молюся за тебе,говорю з грозою,
Вдивляюсь в заплакане небо.
Якби ти знав,що не можу забути,
Що досі ти снишся ночами.
Буває,так хочу назавжди заснути,
Втекти з невідомими снами.
Втекти в нікуда,щоб ніхто не побачив,
Втекти від фальшивості,злоби,
Втекти у свій світ,тільки Бог щоб пробачив,
Злетіти із першої спроби.
Коли ти згадаєш,що я існувала,
Як прийду до тебе у сні,
У небі нічному побачиш ту зірку,
Яку я віддала тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354194
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Та все ж я вибачу тобі, тепер пробачу
За нелюбов чи за любові недостачу,
І за недбалість у стосунках (нестосунках?),
Бо вже заплуталася я в отих рахунках.
А я пробачила тобі слова нестиглі,
Як в перукарні лишнє пасмо, їх відстригла.
Я зрозуміла – несвобода – не дорога.
Нащо ж за гратами я скніла стільки років?
У кожного в житті бувають біль і втрата.
Та щастя віднайде завжди десь адресата.
І хай роки зцвіли – все пройдено й прожито.
Та як же радісно побачить в полі жито.
Є нагорода – діти, сонце, вітер, гори.
І забуваєш з ними всі оті докори.
А нелюбов зайшла, - то, певно, заблукала,
Засохла без води, як ніжна квітка кала.
Та в серці й інші розцвітуть прекрасні квіти.
Знайди й ти спокій і любов, яку згубив ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354158
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Надломлене небо на вістрі веж,
Висить на антенах, дахах без меж.
Ворожая сутінь, замерзла, чужа,
Як зранене серце на вістрі ножа.
Надломлені крила. Летіти вниз.
Складати на купу слова, як хмиз.
Затягнуті димом, палають слова.
Зоря народилась за небом нова.
Летіти за небо, не вниз, туди,
Де вже не зустріти біди. Зажди, -
Летіти без хмизу, летіти без…
До зірки, де правда, де кенкідес*.
(кенкідес (японською)-все добре)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354159
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Пишу просто,
Мені не треба порпатись в думках, як курці в землі.
За мене говорить простір.
Черкаю по папері,
Як моя надоїдлива кішка Макса гострими кігтями
Об вхідні двері.
Папір терпить.
А що йому, скажіть, ще залишається робити?
Хіба померти.
І він помирає,
Коли цокаючи по клавіатурі, мов кінь копитами по бруківці,
Написане набираю.
Ну, а я живу,
Допоки простір ще говорить моїми устами, навіть тоді,
Як сплю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353926
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
блискавки потрапляють в очі
як сигнали з долонь твоїх ефімерних,
заколисуючих і шукаючих.
плачі зосереджені на краєчку землі,
твого заасфальтованого ліжечка
і коливань рішучості.
квітучі пасма майже зустрічей
змітають з шляхів твоїх осінь,
розсипаючи натяк на спокій
і теревені тих, що трохи спізнились.
я снилась тобі всепрощаюча,
пильно збираючи блискавки у букети
і згадки раптові.
а потім мозаїки випивались безхмільно,-
аркуші чисті як доказ того,
що всесильновільна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353378
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Спека ця така неперебірлива –
Лізе прямо в очі без запрошення,
Ніби вже якесь лихе наврочення.
Що таке ужарить, аж не вірили.
Сонце смалить так же, як і в Африці.
Всі сидять під кондиціонерами.
Ну, а щоби прогулятись скверами,-
Зась! Хіба що тільки, може, в Арктиці.
Люди, запасаймося кокосами,
Скоро милуватимемось пальмами.
І, щоб не сидіти у пустелі, ми
Їх посадимо в садочку вОсени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353511
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Приходи до мене в сни
Ти
Сонця променем ласкавим,
Ручаєм гірським весняним
Проклади у моє серце
мости.
Наче ніч зоря, чекатиму
я,
Мов весни пташа голодне,
Мов тепла земля холодна -
Наче матінку маленьке
дитя.
Приходи до мене, чуєш?
Молю.
Ріки ніжності й любові,
Барви літа веселкові -
Все віддам Тобі лише
без жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353033
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Когда приходит новый день,
И стрелка пик перевалила,
Когда отбрасывает тень
Все то, что Есть... Не То, что было.....
Когда ночная пелена
Сквозь цепи в форточке вползает,
Когда приходит время сна,
Когда звезда в ночи сияет......
Когда в закрытый кабинет,
Который Муза позабыла,
Вдруг проникает яркий свет,
Перо, бумага и чернила.....
Я со всех ног бегу туда,
Покуда мысль не завершилась.
Я думал – это навсегда,
Но вновь могу писать !!! Свершилось !!!!!!
Ночь на 6-7 декабря 2008 г.
После нашей первой встречи с автором.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107685
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 27.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2012
Набридло думці жити в голові.
Прибралася, пустилась світ за очі.
Її манили співом солов’ї
І зорі, що світили серед ночі.
В далеч подалась, де степи сухі,
Скупалася із чайками у морі.
Шукала - не знайшла житла собі
В степах пекучих, в морі, повнім солі.
Де сніг приліг, журливо побрела.
Гарячий пил свій зразу остудила.
Та в краї тім лишитись не змогла,
Бо надто тонкі були в неї крила.
Спинилася, помислила, як слід.
Що їй гулять? Уже ж вона не дівка.
Вернулася.
- Привіт тобі, привіт!
Пробач мене, прийми назад, голівко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352917
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Я можу жити в містах , чи селах
Бути ніким , або на іконах
Створити всесвіт , а можу й стерти в порох
Бажати всім миру й в ту ж мить я досконалий ворог
І вибір між першим та другим
Чи може між чорним та білим
Буде зовсім не випадковим
А свідомості й почуттів стиглим
Бо ж коли немає нічого й нікого
Що гріло би й тішило душу і серце
Тоді не важливо нічого
І просто життя не живеться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350897
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Ще не зайшлись нудним мотивом зливи,
Ще журавлиних не було прощань,
І паморозь була лише на сливах,
А позолота - лиш в огні світань.
Іще природа свій осінній подив
Не виразила в щемних почуттях,
Ще дні чекали теплої погоди,
Ще все попереду...
Окрім мого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352599
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
“Нічого вічного
під вічним небом -
сама лиш Вічність...” (Адель Станіславська)
Чи вічна в вічності
Любов?..
Вона згорить до тла
Немов
Сосна у полум’ї
І знов
Воскресне паростком
З основ
Для вічності таки
ЛЮБОВ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352378
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
На вазі його не зважиш,
Не потримаєш в долоні.
Просто слово, просто скажеш,
А воно вдаряє в скроні,
Душу, тіло наповняє,
Тисне груди, рве окови –
Отаку то силу має
Думка в звуках – просто слово.
Може до висот піднести,
Може кинути додолу,
Звабити, втягнути, звести,
Оживити душу кволу.
Має дію дуже різну:
Може рану загоїти,
Може, наче зброя грізна,
Зранити і навіть вбити.
З ним не можна жартувати,
Вилетить – не зловиш, пане,
Буде в просторі гуляти,
Поки дією не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351667
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Коли мене, матусю, ти лишила,
Пішла навіки у небесний край,
Я щоки слізьми довго свої мила.
Бо на землі закрився мені рай.
Я так благала, щоб мені з'являлась,
Не наяву, звичайно, уві сні.
І ти з'являлась, щиро усміхалась,
Біль танув мій, як крига навесні.
Мов ластівка, була трудолюбива,
Чесна, правдива, часом запальна.
Так мало в світі цьому ти прожила,
Та так багато світові дала.
Не залишила книг, полотен нових,
Скульптур, будівель, наукових праць.
Ти просто слала в простір добре слово,
Хіба з цим можна щось іще зрівнять?
Ти просто працювала і молилась
За рід, за світ і за мою сім'ю.
Нерукотворну спадщину лишила -
Божу опіку роду своєму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352583
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Цілющий сон, і в небі сплять холодні зорі.
Спеко́ту в травах сповіщають цвіркуни.
І трошки галас, трошки тиша, наче в змові
бринчать не стомлено співучі дві струни.
Так ніжно плавиться Чумацький білий шлях.
Ковтає темряву потрохи сто світил.
Я подрімаю трішки на твоїх плечах
допоки сонце причарує небосхил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345355
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 24.07.2012
Чому, дітей наших забрали?
За що, в чужу війну втягли.
З призову в бойню ту загнали.
Як ви посміли? Як могли?
Чужа війна, чужа країна.
Залиті кров’ю ордени.
Осиротілая родина.
До Бога, звернені мольби.
За що? Я вас питаю нині.
Дарма, що вже пройшли роки.
Дітей вернули в домовині.
Як ви посміли? Як могли?
Вже не розрадить, материне горе.
Не висушить, пролитих сліз.
Застигла кров, в скелястих горах.
Та пам’ятний посмертний, обеліск.
Усі хто вижив в страшнім бої.
Хто вистояв, у тій війні.
Для нас Ви, істині герої,
як ті, що спочивають у землі.
Простіть за ранню сивину,
за молодість, утоплену в крові́.
Простіть же їм, страшну війну,
та друзів, що вернулися в труні.
Простіть, як зможете простити,
хай Бог їм буде за суддю.
Простіть, та поспішайте жити,
бо ці́ну знаєте, свому життю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352584
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Як страшно чути це, що був Він, був...
Гігант, сценічний геній, геній слова!
Життя навік закрилось на засув.
Але душа живе - в кіногероях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352589
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Я на вустах твоїх не залишилась,
як і у серці – жодного сліда.
Чому ж тоді в душі не примирилась
і не почула як прийшла сама?
Я до колін твоїх лиш ніжно прихилилась
і тихо очі опустила до землі,
та не помітила, не захистила,
як смуток залишила у твоїй душі.
Я йду дорогою, та зовсім не прямою,
блукаю десь думками в далечі;
й хоча печаль мене не полишає,
я те кохання хочу віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346395
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 24.07.2012
А разве нужен повод, чтоб поверить?
Сомнения не покидают тело...
Сердце ставит штамп: "УВЕРЕНО"
А мозги кричат: "ПРОВЕРИМ".
Сущий бред, как мартовская стужа...
без ожиданий...просто невзначай -
начинаешь понимать: ОН нужен,
ошибаясь где-то изначально.
Иногда захлопываю двери,
Иногда беспочвенно мечтаю...
И очень часто строю стены,
Чтоб посмотреть
КТО их сломает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350543
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Тебе пізнаю серед тисячі облич.
Твій образ – нечіткий, незримий,
Та все ж нізащо я не пройду мимо,
Якщо побачу. Ти мене поклич,
Бо й ти пізнаєш. Десь серед світів,
Десь серед веж чи непримітних хиж,
Вдивляючись у небо, ти стоїш,
Серед самотності і стогнучих вітрів,
І просиш ти,
Щоб обійнЯло небо нас, закоханих безмежно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351885
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Вот дом, он стар и неказист,
В нем много трещинок опасных,
Кирпич разорванный, как лист,
А окна грустно-безобразны...
Давным-давно он возведен,
Простыми сильными руками,
Был блеск, шикарнейший неон,
И пена зелени ночами,
А рядом дам кабриолет,
На раут к князю доставляя,
Всё ждал – настанет ли рассвет,
Прохожих блеском удивляя…
Вот дом – истории он страж!
Дотронься к стенам осторожно
И сразу вспыхнет дней мираж
Из прежней жизни. Невозможно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352217
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
менше інстинктів
і більше емоцій
поглядом зваблюй
мовчанням тримай
рот лиш для слів
руки при собі
діям свободу
обмежену дай
у вічі, не нижче
дивись, розумій
мало кажи
і почуєш багато
слухай не голос
не чуй потік слів
шалено хочи
і ніжно благай
тілу інстинкти
душі - почуття
менше бажання
більше в вас буде
лиш відчувай
моє серцебиття
за руку тримай
лише спробуй відчути
ми не тварини
і маємо вибір
гола свідомість
наверх почуття
менше інстинктів
більше емоцій
слухай, дивись
розумій відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337567
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 22.07.2012
я не публічна й ніколи не стану
мене не цитують, моїми віршами
освідчень не роблять, мене не читають
тихо живу, і мало хто знає
і завжди хотіла триматися сЕбе
жити як хочу, а не як треба
все слухала їхні плітки упівтона
що знати не мають, то знають мільйони
і завжди хотіла щоб все лиш між нами
не треба оцінок, похвал чи несхвалень
не лізьте у душу, не треба порад
у мене все добре, хочу без вас
не хочу я поглядів в бік мій косих
пліток навкруг мене, обійдусь без них
це люди, це світ у якому живем
існуйте й любіть сьогоднішнім днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342003
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 22.07.2012
був вечір, дощ падав, по даху шумів
день тихо, повільно і солодко млів
і вечір задушливо з теплих полів
прозорим півсном усе місто накрив.
і грім голосний не порушив цей сон
і блискавка затишно била в вікно
і в темряві чути весняне тепло
тут ковдрою ніжною ляже воно.
і ніч відшуміла тим теплим дощем
очей не стулила, холодно вже
і ніч догорає і тане імла
в тумані прокинулась знову весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342004
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 22.07.2012
А душу,
Як грушу,
Трясуть негаразди.
Як газди,
В душі порядкують, хазяї.
Як вдома.
Утома.
Як грушу,
Не струшу.
Терпіти я мушу.
Не зрушу
Я цю здоровенну махину, гадаю,-
Не попіл.
Мій клопіт.
А стигле,
Яриле,
Колосся у полі,
Як доля,
То зашепотіло під вітром: -
Не здайся.
Змагайся.
Ти – сильна
І вільна.
І кожному Богом
Дорога
Лягає, осяяна світлом.
Дорога
Від Бога.
Моїй сестричці Innessanew присвячую
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352231
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Поезія як подих вітру, не стримує ні погляду ні слів.
Живими рухами із рук поета, зв’язались букви на листі.
Він і сльозу і радість втіхи, і посмішку дитячих літ.
Це диво змалював у слові, у стані паперових снів.
Народжена чорнилом не загине. Несе свому народу чудеса.
Невтомну вроду в ту природу. Вона живе як скажуть небеса.
Поезія, ти в світі безпритульна але твоя адреса кожного душа.
І в кожнім вислові як рідна, і в кожній фразі – кожен я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301375
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 22.07.2012
Періще дощь вночі по листях.
Ліхтар обличчя заховав.
І вітер як той циган свище,
мене одного обійма.
Вільний, Боже? Вільний?
Мов божевільний.
Так воно і є,
Біжу на поле
Там шукає,
Дружина-смерть яка мене
Ненавидить і в ту же мить кохає
яскраві жили небо розривають,
на клаптики які на мить
мені розбите скло нагадують
Що руки мої бороздить.
Бо вільний же!!! Вільний, Боже, вільний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199402
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 22.07.2012
Під колесами – місто
Над дорогою – небо
І слова, мов намисто
В вірш збираю для тебе
На зупинці кохання
Чекає маршрутку зелену
Ранній час до світання
І я їду до тебе крізь клени
Місто вкуталось в шати
В почуття із туманом та снігом
А кохання росте і крізь грати
паросток скресує кригу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340369
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 21.07.2012
В точній науці - математиці існує закон великих чисел. Видно, що в нашій буденній реальності він практично безпомилково спрацьовує. Кожному вболівальнику відомо, що навіть дуже хороший воротар може випадково пропустити мяч. Але якщо підряд пропущено десять легких мячів, то видно річ не у випадку а у воротареві...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271307
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2012
В тумані щирих мрій зоріють зайві дні,
А брама Всесвіту для почуттів відкрита.
Малює щастя візерунки на вікні,
Надія поруч. Ні, її не вбити.
І хочеться життя без прорахунків,
Таке, як є, - у вічності багате.
А ще пророчих долі поцілунків,
У ритмі щоб безхмарно пульсувати.
Сторінку досвіду написано не мною,
Проте вона немов шепоче у майбутнє:
"Мистецтво ніжності й ненависті двобою
Запалює в душі багаття незабутнє".
Чому всіх таємниць не розгадати?
Куди зникає істина раптово?
Чи треба сонцю спокою бажати,
Якщо вже не зустрінемося знову?
Суцільні пошуки гармонії тривають,
Збиваються шляхи, тривогою повиті.
Але не все, на жаль, свідомо обирають,
Тому серця бувають боляче розбиті.
У темряві трапляються небачені обмани,
Хоча прекрасні ночі ваблять ненароком.
Кохання може швидко зцілювати рани
І створювати диво-казку крок за кроком.
Ще чути голос десь за небокраєм -
То крізь століття грає ехо віри.
А людство сильне зовсім не вмирає,
Любові прагне, доброти і миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343742
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 21.07.2012
Кожен день згасає свічка волі,
Царство тіні - пагубний пророк.
Жарти роздратованої долі
Нас штовхають на злочинний крок.
Люди, схаменіться! Совість чиста
В тих, хто з Богом дивиться у future.
Їх веде дорога промениста,
Іншим же - поразка неминуча.
Боязко до смерті не дожити,
Часто прокидаємось в руїнах.
І не в змозі грішні плями змити,
Тонемо в образах і провинах.
Знаю, що приречені терпляче
Зносити війну сентиментально,
Що триває з перших слів, неначе
Гнів отруйний зранює кинджально.
Погляд прірви - каторга без крові,
Хижі мандри в пошуках свободи.
Місяць у німій своїй промові
Прагне давній відчай побороти.
Без упину привиди сумління
Між тисячоліттями зникають.
Істина в процесі скам’яніння,
Спогади безпомічно кружляють.
Хтось не повертається з уяви,
Бавлячись у сон без каяття,
Тільки б не дивитися вистави
Розміром з пошкоджене життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352000
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
мені так тісно
часом буває...
стіни так близько
і я просто тікаю.
до тебе, від себе,
бо тільки в тобі
починається небо.
і спокійно тоді.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334655
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 17.07.2012
Пахне кава терпкими словами,
Пахне згірклим світанком осіннім,
Пахне мо́роком сизих туманів,
А ще небом: таким світло-синім.
Вона мовчки холоне, без болю.
Тихо стигне, на когось чекає.
І так часто буває з любов'ю:
Вона просто стоїть й остигає.
А від кави йде спогадів запах...
Чи то спогади кавою пахнуть...
Ми цю терпкість залишим на згадку.
Ну а решту - відправим на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272552
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 17.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012
Я вмію читати думки,
Я вмію виконувать мрії,
Щасливими рОблю я інших,
Та де ж ти,моя alegria*?
Я вмію щасливою буть,
І я володар стихії,
Я знаю,що щастя десь поруч,
Та де ж ти,моя alegria?
Всі знають,чудес не буває,
Та треба лиш віра і мрія.
Я просто собі обіцяю:
Знайду я тебе,аlegria...
______________________
Alegria(порт.) - радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350720
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Дощ...
Ллє, буркоче з середини ночі.
Заливає душу смутком
І зрозуміти не хоче,
Що я ще надію маю,
Десь глибоко тримаю. Не відпускаю,
Як мати маленьку дитину
У серці гарячім, мов шина
У літню спеку від машини.
Не все ж
Лити дощу та гуляти тривозі.
Знаю, крила підняти,
Піднестись я ще в змозі.
Остання крапля дощу в повітрі повисне.
Сонце відкриє очі, руку потисне.
- Привіт! - скаже і підморгне жовтим оком.
- Як справи?
- Та, поки що одинока,
Але надії, звісно, не втрачаю, чекаю,
Хоча чого, і достеменно не знаю.
- Ну, що ж, хай щастить тобі, люба, удачі!
Покотиться, кине промінчик, мов м'ячик
У руки, не обпече, лиш зігріє.
Стрепенеться в серці, застрибає надія
І понесе мене така щира і красива
У те місце, де я буду до віку щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350458
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 17.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012
День випитий до дна. Ніч стукає в вікно.
Стомилася одна, і ледь гірчить вино.
Вже не зігріє кров чужих осель тепло.
Пережита любов, і наче не було.
Згоріло все до тла в трикуткику кохання.
Хай принесе зима на краще сподівання.
переклад. Оригінал російською тут http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197941
дата надходження 26.06.2010
дата закладки 17.07.2012
Такі різні віконниці світла
На них засушені квіти.
Постільна білизна чиста
Досить уже ревіти.
Босі з тобою голі
нас одягають зорі
мені б іще крок і дихати
дай мені дихати.
нас намалють
картини.
погляд іще дитини.
ти поспішаєш напевно
я б зупинила...
даремно.
твій шлях.
час уже вирушати,
а далі потрібно мати
квиток на інший маршрут,
ключі від інших дверей,
а я залишаюся тут.
у пошуках нових ролей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350929
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
В этом мире, где всем наплевать,
Где толпа распинает пророка,
Где вздымается водная гладь
Над разросшимся храмом порока.
Там, где снег выпадает весной,
Где бензином отравлен воздух,
Где встречают беду тишиной,
Где давно опустели гнёзда.
Там, где рекам дано высыхать,
Где ветра гонят облако пыли,
Где давно научились страдать,
Где не помнят, когда любили....
Где метают ножи в лебедей,
Где стреляют в спину внезапно-
Там мне свет улыбки Твоей
Освещает дорогу в завтра...... !!!!!!!
Ночь на 18 декабря 2008г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108787
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 17.07.2012
Кохання це важке страждання,
Загублене у вирії життя
Полонить душу и тіло,без вагання
І кидае у пріву забуття.
Та мабуть не чув він мої благання
У хвилини відчаю й небуття!
Забути цей біль, страждання
Кожен день - в минуле вороття.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350537
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Иди ко мне, ночная Муза,
Моя всегдашняя мечта,
Ведь нет естественней союза,
Чем сумрак ночи и звезда,
Чем майский дождь и цвет сирени,
Чем пульс Любви и первый стих.
Я преклоню свои колени
Пред дивным светом глаз Твоих.
Иди ко мне, мой Ангел Ночи,
Иди ко мне, мой Ангел Дня.
Пусть сон становится короче-
Не это страшно для меня,
А то, что ночь вонзает жало,
Морфей спускается с небес,
Меня сморит, и я устало
Усну без мысли о Тебе......
Ночь на 18 декабря 2008г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108780
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 17.07.2012
Может, я свою душу палю?
Но уж наверняка не старею.
Я сгораю в огне, Я Люблю !!!!
По-другому, увы, не умею...
Может, я слишком часто дышу?
Может, сердце свое не жалею?
Но пишу. Как могу, так пишу.
По-другому, увы, не умею...
Может, зря я спустил тетиву,
Дал свободу бумажному змею?
Я Люблю, я пишу, я Живу !!!
По-другому, увы, не умею...
Ночь на 19 декабря 2008г
(Спасибо автору за его Любовь ... !!!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108952
дата надходження 23.12.2008
дата закладки 17.07.2012