Пригорнувшись душею до рідного слова,
Я торую думок неосяжні стежки,
Звуки, серцю близькі, раз за разом готовий
Вимовляти крізь дні, місяці та роки.
Образ мами та стиглих листків конюшини,
Ось бабуся з промінчиком теплим в очах,
І барвінку квітки поміж ребрами тину,
І з пахучим вінком чорнобриве дівча.
Рідне слово у серце лилось в колисковій,
В груди маминим теплим ішло молоком,
З прадідівських степів увібралося кров"ю,
Долинало до вух з бузьких вод козаком.
Обійму ледь руками - воно чималеньке -
Слово тверде, мов сталь, - в нім Шевченко і Стус,
В нім Малишка "Рушник...", і палкий Симоненко,
Обійму і ніколи його не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443153
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Ти – не герой. Ти просто нині в моді.
Мабуть таки Фортуні до смаку.
А я – невчасно (ця бридка погода!)
Налий мені (без кави) коньяку…
Ти, може, і герой, але поганий…
(в таких, я знаю, більший гонорар)
У вазах і троянди, і тюльпани,
Уже й зав’яли (від твоїх сигар).
Ну що з тобою вдіяти? Любити? –
Ні… це банально! (просто надихай…)
Не хочу бути серед тих, кому ти
Білети діставав у платний рай.
Уже прощаюсь… (бо гостюю мало)
Ні, не залишусь (я – «пардон, мерсі…»)
Під вікнами у тебе мліють кралі.
І всі кохають. Але я – не всі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443882
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 17.08.2013
Смешно читать людскую тупость;
Где взялся в вас весь этот срам?
Зачем писать сей даме глупость,
Бесстыже прячась по углам!?
Зачем являть бесчеловечность,
Себя гноить в обрывках фраз?
Нельзя внушать сей даме вечность,
Она, ублюдки, не для вас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440911
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Я тебе цілував, обнімав і обманював
Повна крові тепер є душа
Я у тебе кохання благав і зраджував
Стогне й плаче тобою сльоза
Вік малий і малі в ньому виклади
Скрізь зі мною крокує журба
Ти навпомацки мріяла вірити
Я знав певно - що ти не одна
Фраз туманом повитих окрилених
Повно впало із уст і в уста
Поцілунки летючою хвилею
Полонив я тебе – насправді в полоні вже я
Можна тихо піти і зоставити
Сум не зборений у вухах гука
Тільки серце у крові знедолене
Повно знає – що йти вже пора
Залишити і будь - якось збудеться
Стерти номер і стерти чуття
Варто вірити ти невпокорена
І в усьому провина моя
Зайвим стати у днях понад місяцем
Лиш шукати колишню тебе
Віднайти незнайдену втішену
Уподоблену ж змити з себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436344
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 12.07.2013
"Ти прийди, але я не побачу"
Тетяна Луківська
Це -відповідь на вірш Т. Луківської:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428164#com1921500
Ти прийди! Тебе здалеку нині побачу,
Ти постукай! І я зразу відкрию тобі.
Все, що було колись я навіки пробачу,
Бо чекаю на тебе, похилившись в журбі.
Подзвони! За сотні миль тебе я почую.
Напиши! Я так довго... не читала листи.
Бо без тебе в сльозах я і тужу й сумую -
Все, що було між нами, розумієш лиш ти.
Ти поклич! Я ніза́що уже не спинюся.
За тобою піду на край любої землі.
Я за тебе завжди щиро Богу молюся -
Моє щастя у тобі і належить мені...
Прокричи! Що відстань, коли голос луною...
Ти мені лиш скажи, скажи - "Я вірно люблю!"
На плече я схилюся,.. застигну німою.
Прошепчи… Я ж поруч з тобою завжди стою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433539
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 05.07.2013
У зимову негоду, у віхолу снився нам сон цей:
Засніжило нас вмить - зледеніли палкі почуття.
З нетерпінням чекаємо сходу ранкового сонця,
Але ніч вже не та, ніч морозна. І пристрасть не та...
І ковтаючи біль, намагаємось бути відверті,
Та хіба заліковує душу ця правда гірка?
"Ти один був у мене завжди," - я повторюю вперто.
І відлуння вертає услід: "Ти у мене одна"
Усамітнено плаче безсила, незраджена вірність,
Сиротіло згасає обвуглена віха життя.
Запалити вогонь двох сердець радить мудрість і зрілість.
Хоча ти вже не той, що колись... Та і я вже не та...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414440
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Нічого, крім злості, що ріже серця,
Нічого, крім погляду помсти сліпої,
Ти - стомлений списаний шмат папірця,
Який заховався в пергамент сувою.
Минулого плями зітерти б з листка ,
Життя засліпить білизною сторінки,
І щастя твого хоч броня нетривка,
Ти ловиш його неслухняні пір"їнки.
На спроби останні не жаль тобі сил,
Бо пізно - то краще, ніж зовсім ніколи.
Тягар помилок хто в собі не носив?
Вони обступають довкруг частоколом.
Пропащі лиш дивляться завше назад,
І хворі серця їм минуле стискає,
Упевнений погляд, хоча й навздогад -
Спрямує до мрії твого небокраю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404154
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Змінилися назавжди тиражі,
Які з мільйонних сотенними стали,
Однак поети роблять віражі,
Хоча помалу - все іде помалу.
Але ми пишемо в шухлядоньку собі -
Таки знаходяться навкруг авантюристи,
Які пускають в добру путь вірші,
Щоб нашу мову до вершин піднести.
17.02.2013 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402102
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
В житті,ми часу витрачаємо багато
І він виходить,марно десь у світ
За цей ми час,могли вже покохати
Лиш ми гадаємо,багато в нас ще літ
А час іде,за днем роки проходять
Ми молодими,більше не стаємо
По вулиці давно вже інші пари ходять
А ми і досі залишилися одними
Ми думала у нас і ще багато часу
Життя на потім,просто відкладали
Коли була можливість була бути разом
Ми весь той час зовсім не цінували.
(Ромасенко С.В.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395494
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Частина 6. «Тільки не грайся»
- Моментами здається, що я ще досі маленька дитина, котра перекрикує все навколо…
І вона навіть не підозрює, що комусь це справді не є «солодощами», а самій дитині, звісно ж хороше. В подібних випадках, абсолютно не грає ролі, що вона (дитина) «перепльовує» черговий рекорд по децибелах…
- У попередніх рядках я відображаю тебе, я згадую тебе. Я вкотре розумію, що ти стала мені дуже близькою. Проте, я зовсім не можу зрозуміти тебе в інших «профілях» життя. Знаєш, мабуть це схоже на ті моменти, коли дорослі запевняють, що вони розуміють дітей, а, насправді, лякаються і не знають, що робити з ними далі…
- Я вкотре згадую твою дитячу посмішку. Нагадує купівлю ляльки маленькій безгрішній дівчинці. Це порівняння є парадоксальним, але доволі влучним: твоя посмішка – щира, вона своя, така як в тої чотирьохрічної дівчинки, котрій дарують новокуплену у дитячому магазині ляльку…
- Але ж ти знаєш з дітьми я буваю моментами серйозний. Спочатку в думках, потім наяву лагідно кажу «Не грайся». Давай порівняємо це з іншою покупкою – дитячим фортепіано: коли батьки дитини дуже хочуть спати, а маленька дитинка насолоджується власною грою, принаймі, вона так думає…»
- З іншого боку, розумію, що ти вже прочитала чимало книг. Спонтанними миттями я буваю з тобою теж серйозний. Тут порівняємо з «улюбленицею» дитячого смаку – жувальною гумкою: «дитяча гра – це і є жувальна гумка, яка до певного часу є приємною і тобі це подобається, а пізніше якось щось не те…
- Просто не потрібно гратися. Так, я себе обмежую кордонами гетто і не знаю що далі з цим робити. Порівняння є влучним, але всередині блідим: я зараз не у Варшаві, я не є євреєм, і зараз не Друга Світова…»
- Але якщо казати попередню думку по-дитячому спробую так, порівнюючи ситуацію з моєю похресницею. Один день вона бушує: скакає, лазить по мені, б’є не рідко, мучить моє волосся. В інший день все по-іншому: вона сама у 2 рочки хоче мені винести їсти з холодильника, сама запрошує мене випити з нею чаю і це виходить незабутньо. Звісно мені подобаються обидва ці дні. Проте другий звісно ж приємніший. Але й без першого все було б не так різнобарвно…»
- Які метафори та порівняння тут не були, та суть не міняється: « Ангелику мій, не грайся, просто краще мене цінуй і цілуй , оберігай, віддавайся мені та й мене нікому не віддавай. Та самий кращий варіант – просто люби мене…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394535
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
[img]http://cs406417.userapi.com/v406417008/40f9/F9slRkvEF6c.jpg[/img]
Ти не любиш мене.
Я не люблю тебе.
Тільки знову здається ми в фальші.
Рік за роком іде,
а я знаю одне,
Що любов просто так не минеться.
Ти уже не одна,
але часто сумна,
Хоч смієшся на людях щоденно.
Уникаєш мене,
та і я тебе теж -
Боїмося зустрітись напевно.
А я втратив тебе,
хоч любив над усе,
І я знаю – любила не менше.
Тільки де та любов,
що була ніби сон,
Як дві краплі ранкового сонця.
Не змогли вберегти,
ці дві краплі води,
Що злилися колись випадково.
І збагнув лиш тепер –
(дощ так рясно іде)
Їх мільйони цих крапель навколо.
Пощастило обом.
Та не йшли напролом,
І ми здались так легко без бою.
Обійшли всі шляхи,
що тернисті були,
І знайшли, ніби кращу дорогу.
А на мОїх очах,
як у твОїх думках,
Тане сніг випадково в морози,
Я б повірити зміг,
але ж тане не сніг –
Це кохання прощається з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393090
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Оксамитовими пелюстками губ,
Тебе торкаюсь...
Дихання тремтить від передчуття,
У глибині погляду очей твоїх
Тону, розчиняюсь...
Краплинками роси переливається
ніжність моя до тебе.
Білою хмаринкою
Насолода ввижається...
Втома забирає тебе від мене...
Спи, любий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394062
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Розпустився жасмин -
Море білих хмарин...
І збудив чоловічу уяву...
Ніжний запах куща,
І букет з-під плаща
Розтривожив "принцесу" біляву...
Білосніжний жасмин -
Аромат для мужчин,
Творить чудо у серці жіночім...
І усмішка сія -
Теплі, ніжні слова
Розбудилися в серці дівочім...
Це буяння весни
Розтривожили сни
І несуть усі мрії у небо...
Теплі, ніжні слова,
Аж хмільна голова...
Як же мало для щастя нам треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340774
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 11.01.2013
Мовчки гуляю по вулицях міста,
Неможу знайти для себе я місця,
В серці вона, але біль розпирає,
гуляю вже сам, він її обіймає.
Що буде між нами я вже не знаю,
Та серце болить і крик розриває,
Так сумно мені, вона біля нього,
В душі так щемить, не зробиш нічого.
Хочу почути від неї кохаю,
Скажіть що робити, її я втрачаю.
І мрії, як дим, так болісно тануть,
Тебе я кохати не перестану,
Я мріяв про те, щоб бути з тобою,
Нема вже нічого у мене, крім болю,
Та прошу тебе, щоб була щаслива,
Бо ти моя рідна, бо ти моя мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382402
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Струмом пробіжить по тілу, по твоєму дотик
Не зупиниш ти долоню, а поглянеш в очі
Облягає ніжно плаття кругленький животик
Я вже скоро стану татом, я так цього хочу
ПРИСПІВ
Знає мабуть лиш Бог те, яка ти красива
Я у нього попрошу - дай же Боже нам сина
У молитві складу у єдине долоні
Знов у Бога попрошу - Дай же Боже нам доню
Я чекаючи на дату не знаходжу місця
А в тобі усе чіткіше б,ється друге серце
Нащо мені зорі в небі, нащо мені місяць
Якщо є моя родина, нащо мені все це
ПРИСПІВ
Знає мабуть лиш Бог те, яка ти красива
Я у нього попрошу - дай же Боже нам сина
У молитві складу у єдине долоні
Знов у Бога попрошу - Дай же Боже нам доню
Наче миттєвість хвилини, і дні
Так непомітно минають тижні
Скоро вже ти подаруєш мені
Крихітну і дуже бажану ніжність
І не важливо нам, що за вікном
Дощ а чи сніг, чи пекуче сонце
Я доторкнуся животика знову
Знову в полоні найкращих емоцій
ПРИСПІВ
Знає мабуть лиш Бог те, яка ти красива
Я у нього попрошу - дай же Боже нам сина
У молитві складу у єдине долоні
Знов у Бога попрошу - Дай же Боже нам доню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376771
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 28.10.2012
Азбука, абетка, алфавіт
Вже існує в мові сотні літ!
Букви нам допомагають -
Змалечку їх всі вивчають…
Здавна поселились в букварі,
Ніби тридцять три богатирі,
Букви голосні й не дуже,
Але завжди небайдужі!
Букви розмістилися підряд -
Вони мають певний звукоряд.
Вас запрошую, малята,
Всю абетку прочитати!!
[b]P.S. Абетка з ілюстраціями знаходиться нижче у відгуках [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371160
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Не маючи учнів, не знаючи істини, йдеш
Назустріч каліці, неначе назустріч світлу.
Він буде повільно вмирати, зникати, а все ж
Нізащо тобі не дозволить себе зцілити.
А ти називаєш таємною кожну з вечерь,
Чекаючи Юду, неначе свого чоловіка,
А варто лише усвідомити сутність речей -
Ні плоті, ні крові твоєї не хоче каліка.
Твій сад вже дозрів до молитви або до пожеж,
І чаша тебе не мине — вона також із глини...
не схилиш коліна, бо раптом нарешті збагнеш -
не винна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369866
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Мов ходи чорно-білими шахами,
Ми відносини квапили здуру.
Розлетілися клятви всі птахами,
Ласим блиском твого манікюру.
І вдихаючи спраглими ніздрями
Аромати солодкі омани,
Ти впивалася гострими вістрями
В мою гендерність звабного стану.
Не страждали романтики прозою, -
В самій суті статевих досліджень
Досягали ми успіху дозами
в хтивих позах мізкових розріджень.
Лиш душі з прохолодою айсбергів
Не торкнеться колишня відлига.
Передбачливий Фрейд, що із Фрайбергу**
Вже давно присвятив тобі книгу.
* - на написання вірша надихнув вірш
Віктора Банара "Досліди"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370490
** - місце народження Зігмунда Фрейда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370781
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Згубились в серпні у вітрах твої слова
І трави не шепочуть теплі рими,
В жертовник сподівань накладені дрова,
Печаль із листям – почуття незримі.
Осінній вітер із дощу – й вогонь погас,
Намок вівтар і треба Купідону
І в мокрих крилах втомлений шукач-Пегас
Схилив чоло до Афродіти трону.
Благословення ж Сонця вимолить вона
І місяць зоряну ще ковдру встелить.
Можливо й так, чом ні. Проте, чекай, хто зна.
Шукаю складність-шлях в покрові Лелі.
25.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370137
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Що у нас було не має значення
Романтична зустріч чи побачення
Все немов сюжет із телебачення
Де головні герої я і ти
На березі кав,ярня, шелест хвилі
А я дивлюся в твої очі милі
Амур потрапив в серце і на виліт
Йому із цілями завжди щастить
ПРИСПІВ
А небеса над нами в синій колір
Твої зафарбувало очі Олю
І хоч з тобою ми уже не в школі
Навчи мене любити Олю, Олю
А небеса над нами в синій колір
А я не мріяв так іще ніколи
І романтична музика довколо
Для нас з тобою Оля, Оля, Оля
Що в моїй душі наразі коється
Серце рветься і не заспокоється
Така мені приємна мить з тобою ця
Та невгамовно час кудись летить
Не знав що сьоме небо попід хмарами
І навіть хмари в небі ходять парами
Я каву пив але напився чарами
Що посмішкою дарувала ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211285
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 10.10.2012
Знову сонце сяде а ти не зі мною
І новий світанок зустріну з журбою
Без твоїх очей марево ночей
Не дає мені сну
Хоч не знаю як але все ж я скажу
ПРИСПІВ:
Такі прості слова
Зірвуться з моїх вуст
Разом із теплого вітру тремтінням
Такі прості слова
Це сон чи на яву
І наче в єдине сплелись наші тіні
На клавішах ночі... нам зіграє... хтось дивний блюз
Я тобі прошепочу - Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ
Знаєш як тремтять у долонях долоні
Погляд єдиний і серце в полоні
Бачить навіть місяць
Що немає місця
В небі моєму для інших зірок
І для мене щастя назустріч твій крок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310228
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 09.10.2012
"Не можна оцінити всю красу лісу, оцінюючи лише одне дерево", колись я почув ці слова то не міг зрозуміти їх значення, але усвідомив головне, не можна поспішати з висновками. Тепер я знаю, людина не мов ліс, в якому дерева це його вчинки і якщо оцінити один вчинок, то не можна сказати напевно яка ця людина насправді. Кажуть вчинки людини говорять за неї, але так це? Перш ніж судити про когось, треба самому по бути на місці цієї людини, по бути в її шкурі. Але не всі це можуть, деяким достатньо того що вони бачуть зовні, але не те що всередені, в душі тієї людини, в її серці. Ми вважаємо якщо людина часто сміється і вона весела, то в неї все гаразд, але це не так, інколи ми вдягаємо маски, щоб інші не бачили що в нас відбувається в душі, і тому чим більше людина сміється тим більша в неї рана в серці. Людина намагається цю рану загоїти, забути про неї, але коли вона залишається на одинці, рана починає про себе нагадувати. Доки людина не поставить себе на місце іншої людини, доки не побачить світ з її сторони, її очима, вона не зрозуміє її вчинків та самої людини. Як що ти це робиш, то починаєш розуміти людину без слів. Кажуть "що нас не вбиває то робить нас сильнішими", так, ми стаємо сильнішими, але наше серце стає грубішим і хоч рани затяглись, шрами залишились. Гріх судити людину за її переповнені емоції. Хто пізнав біль самотності, той ніколи його не забуде, і як би сильно ти його не ховав, не намагався його позбутися, він залишається. Скажу чесно, я сам відчував цей біль, здається що в твоєму серці з'явилася діра, яка росте і пропалює тебе з середені, ти постійно відчуваєш холод в душі і здається, що тебе поглинає темрява, від цього болю хочеться кричати, тебе не мов розриває на шматки. Так, звучить це моторошно, але це правда, і хто це усвідомить, той ніколи не побажає такого, навіть ворогу. Я люблю читати японскі вірші хокку і танка, особливо мені запам'ятались вірші японського поета Ісікави Такубоку, в своїх віршах він писав про своє життя, і дуже багато було написано про його самотність і як він з нею боровся. Про самотність важко говорити, тому що згадуєш ті відчуття, і намагаєшся за допомогою творів до нести до читачя. А я хочу сказати головне, цінуйте тих, кому ви не байдужі, хто вас у всьому підтримує, для кого ви дорога людина, не мов рідна. Вони вірять в вас. Не забувайте їх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369024
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2012
Бєлому, Ольчі, Надюшці, Ромео, Валері, Юрі та Ігорю...вірним друзям, з якими я ніколи не попрощаюсь...
Я не вмію прощатись... Навіщо?
Шукати тебе своїм поглядом віщим...
Я ж нікому тебе не віддам!
Я не вмію прощатись...Навіщо?
У тебе весілля, у мене навчання ще...звісно
я ж нікому тебе не віддам...
Я не вмію прощатись...Навіщо?
Роздуми наші – не бачились майже вічність...
Я нікому тебе не віддам...
Я не вмію прощатись...Навіщо?
Твої магніти у кухні – і ти здаєшся вже ближче...
Я нікому тебе не віддам...
Я не вмію прощатись... Навіщо?
Потреба в тобі з кожним роком все вище...
Я нікому тебе не віддам!
Я не вмію прощатись...Навіщо?
Побачимось осінню...Чи знаєш, напевно, вже в січні...
Я нікому тебе не віддам!
Я не вмію прощатись...не треба,
Однак, коли в мене буде така потреба,
Я ховатимусь в зграї й спускатиму погляд униз...
Підійди, прихились, обійми,
Поцілуй, приведи на той берег знайомий лиш нам
І скажи: «Я нікому тебе не віддам...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355240
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 29.09.2012
Якби тобі моїх ідей,
Ти б теж була неадекватна,
Мільйони створених речей,
Мільйони створених й не вартих…
Якби тобі моїх віршів,
То ти б повірила в кохання,
Мільйони зайвих щирих слів,
Мільйони зайвих у зізнанні…
Якби тобі моїх чуттів,
Тих, що я сам не розумію,
Мільйони не забутніх днів,
Мільйони днів живу в надії…
Якби тобі себе віддать,
Хіба б не прийняла у руки,
Мільйони спроб подарувать,
Мільйони спроб, щоби відчути…
Якби тобі я міг сказать,
Як люблю твоє існування,
Мільйони хвиль моїх мовчать,
Мільйони зустрічей й бажання…
Якби тобі моїх думок,
Ти бачила б мене крізь зорі,
Мільйонний зроблений вже крок,
Мільйонний подих у розмові…
Якби тобі моїх ідей,
Ти б теж була неадекватна,
Мільйони створених речей,
Мільйони створених й не вартих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367551
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Стирай вірші пронизані дощем
І злизуй щастя із ковтком недуги.
Лиши лиш ті, що збуджуються в щем:
Ще трішки покататись в центрифузі.
Стирай вірші, що знищують тебе,
Не думай про буття, старі образи,
Шалене щастя істину знайде,
Але вже не сьогодні, не відразу.
Стирай вірші катовані бійцем,
Стирай, бо ти солдат на вічній службі.
Іди у бій - підрозділ твій іде...
Стирай вірші і лізь під дикі кулі.
23.09.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366047
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Хоч і не можу бачити очима
Та доторкнусь до тебе словом
Така прекрасна і далека
А ми розділені життєвим ровом
Так хочеться побачити тебе
І поглядом зіткнутися з тобою
Моя далека незнайомка
З величним та прекрасним словом
В словах обійми тобі шлю
Не хлопця, але друга
Твій голос сіє позитив
І спокій сіє, дає крила
Я хочу перепригнути той рів
І прикипіти поглядом до тебе
О най прекрасніша із дів
Моя посланнице із неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364638
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Старі сороки скрекотали,
Скорившись сну, солодко спали.
Симфонії свої співали
Самотні солов’ї… Світало...
Синички скрізь собі сідали,
Сумна симфонія і скали…
Судоми суть стирають справи,
Скуштую солодощі, страви.
Сумнівні спомини, страждання
Слизькими стали сподівання,
Складаю суєту у складки,
Стаю в страшну зі страхом схватку.
Спалило сірість сонце світлом,
Сичів скорило спритно, сліпо.
Сферичним сітчастим склепінням
Спираються суворі стіни.
Створити статую, скульптуру,
Спростить суху, складну структуру,
Спинить стривожену секунду,
Сказать слова скупі і скудні.
Сивіє серце… сніжні скроні,
Сторінки скінчуються скромно,
Скорив, стоптав свою стежину,
Стріляє старість стрімко в спину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363785
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Ідуть за поколінням покоління -
Ніхто не озирнувся ще з людей.
Прискорює швидке гріхопадіння
Підступний наш спокусник Асмодей.
Скупий Мамон жадає скрізь наживи,
В нутро старанно гроші напиха,
Не шкода Сатані для тебе гніву,
Тому на полі битви лиш труха.
В крові Левіафан лишає заздрість,
За чаркою стрічає Вельзевул,
Ще півбіди Люципера пихатість, -
Бо ледар Бельфегор стоїть впритул.
Гріхів низьких не плутай насолоду
Зі звуками церковних літургій -
Ріка розпусти доти повновода,
Поки мовчить розплати Везувій.
7 демонів уособлюють людські гріхи:
Асмодей - хтивість (розпуста);
Мамон - скупість;
Сатана - гнів;
Левіафан - заздрість;
Вельзевул - обжерливість (пияцтво);
Люципер - зарозумілість (гордість);
Бельфегор - ледарство (лінь).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364357
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Солодких снів тобі, коханий мій.
Нехай в ночі насниться мій дарунок-
Твоїх бажань яскравих, келих мрій,
Чарівно-пристрасний, медовий поцілунок.
Солодких снів. Нехай гойдає ніч,
У променях зірки плетуть кохання...
Все в погляді моїм, навіщо річ...
Нехай здійсняться всі твої бажання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348000
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 22.08.2012
Рядилась Кривда у Любов,-
цілУнками сліпила,
водила попелом в вогонь,
дні їла,
ночі пила...
ГостИла манною в медУ,
лоскОтно шепотіла:
"я знов прийду, я знов прийду",-
брехала...
знала...
вміла...
Одного дня-одного дня,
її не стало,
а Кривда з дзеркала
здаля
мені всміхалась,
дивилась в викривлений рот
чи то... оскалом,
і болю - море
навкруги
їй було мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358088
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Себе
Пізнати,
Зрозуміти,
Достукатись до свого Я,
Перемогти,
Перелетіти,
Перетворити на дитя,
Звершити,
Та не завершити,
Підняти
І не опустить.
Нести,
Тримати,
Не впустити,
Не малі дзуськи не розбить,
Пройти
І реалізувати,
Відчути,
Зважити,
Знайти,
Саму з собою поєднати,
В світогармонію вплести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357911
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Навіщо дарувати квіти, а потім їх м’яти,
Навіщо так хотіти жити, а потім зав’янути.
Я і ти – історія буденна, не примітна,
Раніше так була мені потрібна, як повітря.
Вітряки колишуть під собою трави,
Відчай, кинь, мене ти знову в чорний траур
Віднайдеш собі ти кращу – так усі казали
Я неначе біг у хащі, а не в просторні зали.
Втекти від цього світу, втекти від цих думок,
Поринути у вітер, старатись, щоб не змок.
Засяяти, як свічка, проникнути в пісок,
А може просто кулею собі пошкодити висок?
Та ти не ідеальна, як і я, як всі,
Та іноді думки в голові: візьми таксі,
Поїдь до неї, у світло, із пітьми, та ні,
Навіть, якщо вона не скаже но, скаже сі.
Коли вже гарна усмішка замінить сіль,
Коли Ремарка книжка звільнить мій стіл.
Коли наповнена діжка вином не буде виною
У тім, що заливаю ним самотності своєї біль?
Іноді, часом, згадую те, як ми були разом,
З шостого класу і до кінця, до розбиття пазлу.
А скільки років від початку, тринадцять чи більше?
Залишилось писати лиш про ті часи вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304186
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 13.08.2012
Я буду тримати тебе, не відпущу,
Губи цілувати, ховати від дощу.
Хай буря не вщухне, і вітер не стихне,
Не дам тебе образити, від лиха захищу.
Як віщун, розповім про наше майбутнє,
Хочу щоб усе було незабутнім.
Чи то сірі будні, чи святкові дні,
Надіюсь скажеш так мені, а чи скажеш ні?
У вогні, наче, ми лише одні, значить
Це не лише сліпе кохання, хочу бути зрячим.
Але навряд чи град, чи може спека
Заставить відійти мене від тебе так далеко.
І мені вже не лячно, тобі завдячую
І дякую батькам твоїм за вдачу твою.
Здачі даю ворогам, зайчик, тебе люблю,
Про це усьому світу розкажу.
Світло чи темрява,
Байдуже, певно нам.
Суша чи океан,
Будь завжди поруч.
Одна ти на мільярд,
Одна ти із міріад
Зірка що сяє так,
Мов сонця обруч.
Я хочу, кохана, щоб квіти не в’яли,
Щоб наші поля не заросли бур’янами,
Щоб наші серця завжди бились в унісон,
Я ущипну себе за руку – а чи це не сон?
Наче сонце зійшло з небес, - сяєш поруч
Ти прекрасна в будь-яку пору.
Для тебе буду берегом, ти для мене морем,
Надіюсь, що кайдани почуттів не розірвем ніколи.
Хей-я, ти моє натхнення,
Радість моя, моє повсякдення,
Мої переживання, мої бажання та ідеї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356999
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Живіть з байдужістю в своєму серці,
Бо Україна - змучена фігня
Навіщо напрягатись знову в герці:
Нехай загине серед того ж дня!
А хата має бути завжди скраю:
Так легше вижити в пожовклім сні
Можливо швидше серце перекроїм -
Бо хочеться померти у брехні.
А нащо паритись - все Бацька зробить
І вирішить чи дати нам життя
А чи забрати тихо. Йдіть до гробу -
Він буде без сумління, каяття.
Живіть з байдужістю в своєму серці,
Допоки ешелони не прийдуть!
Ми заслужили в муках тут померти,
Бо вороги тебе навкруг знайдуть!
11.08.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356655
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
У тебе сьгогодні є свято –
А значить святкую я теж.
Бери від життя не багато –
Усього, на жаль, не візьмеш!
Хай пригорщі радості й сміху
На тебе впадуть з висоти.
Цей день подарує лиш втіху,
Щоб сяяв від успіхів ти.
Бери від життя скільки зможеш
Нести в своїм серці в путі.
Як буде замало – примножиш
Скарби свої всі золоті:
Здоров’я, і врода, і сила,
Талант… Дав Господь і ума!
Хай всі ці життєві вітрила
Завжди свіжий вітер здійма!
Бери від життя ту частину,
Щоб з друзями легко б ти зміг
Ділити хоча б половину
Ужинків щасливих своїх.
Бери досхочу лиш сьогодні,
Бо свято дарує ту мить,
Відкрить насолоди безодню,
Мов двері в Едем, прочинить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356357
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Мовчання струн хоч у руках гітара,
Не народилась пісня, а чи кара.
Поодинокії акорди по місцях,
Не ожива мелодія, бо підлий страх.
Юнак по-серед залу з інструментом,
Навколо люд зібрався і чека моменту.
Бажати й не змогти,одні експеременти,
Бо грати Дар- веління Божої руки.
А під будівлею, якийсь собі, скрипаль
На землю кинув капелюха.
Божественним смичком заворожив всіх, альт
Прохожі в захваті кидають гроші,кожен слуха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354937
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Постійні пошуки вкладаються в вірші,
Шалений стук шукає світлості дороги,
Мелодія строфи ховає в комиші
Щоденні трудності, вогненнії пороги.
А хочеться здобути шлях у цім житті,
Здобути шлях, яким назад колись вернешся.
Та буде все - крокуй упевнено вперед:
Колись на путь правдиву доберешся.
04.08.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355152
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Дай мені свою руку,
Щоб вище неба піднятись.
Будь моїм ліпшим другом,
Лишайся таким назавжди.
Здіймай свої очі в небо
Коли огортає туга.
Чіпляйся скоріш за мене,
Будь моїм ліпшим другом.
Нам у цілОму Світі
Ближче душей не знайти.
Ми зорями небо засвітим,
Ідучи разом до мети.
Будь моїм ліпшим другом,
Вагатись не треба тепер.
Ми разом з тобою будем
Цілісіньку вічність вже.
Дивися у мою душу,
Як хвора є твоя душа.
І я лікувати мушу,
Бо подруга твоя я.
Я, навіть, не мушу – хочу
Бути поряд, як болем дишиш,
Хто б якої біди не наврочив –
Тільки будь моїм другом ліпшим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196313
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 03.08.2012
Шанує влада поетів мертвих.
Себе поети приносять в жертву.
Живих поетів не любить влада.
Хіба що пишеш їм дифірамби.
Коли штампуєш лиш трафарети,
то ти ніколи й не був поетом.
Поет не завжди лиш лає владу,
та він відважно шукає правду.
В поета завжди мірилом – совість,
тому живуче й родюче слово.
Поет правдиво малює вади.
Тому поета й не любить влада.
Він відчуває усе красиве –
супроти зла добуває силу.
Жагучим словом лікує душі,
натхненно будить людей байдужих.
Добропорядність – першооснова.
І кажуть люди – «художник слова».
Якщо насправді він є Поетом,
тоді ніколи не зможе вмерти.
І, може, влада йому й не рада, –
живе Поетова щира Правда!
Олександр Печора
(Ромоданець)
pechora_ridnokray@mail.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353747
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Яка ж краса ці лілії червневі!
В пахучих квітах - неба Божество.
Строкатий ранок у садах вишневих
З дощу краплинок оживляв єство.
У літніх травах пелюстки з росою,
Скупали хмари кожне стебельце.
Ці квіти, мамо, схожі із тобою,
Коли любов до донечки несеш.
А друга квітка - то Свята Марія,
Пречиста Діва з голубих небес.
В саду розквітла квітонька лелія
І наче з нею світ увесь воскрес!
Лілея третя - Матір Україна,
Благослови Всевишній, ранній цвіт
Яка ж вона близька і серцю рідна,
Що виростають крила у політ.
Ці білі квіти, що ростуть в го́споді
У маминім улюбленім саду.
Три мами, три голубки, три Любові
Де більша є любов за цю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345813
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 29.07.2012
І прúйде час – і загорить
В твоїй душі іскра кохання.
Захочеш ти усе змінить,
А я згадаю всі страждання.
І будеш ти. І буду я.
Й твоє кохання. Й мої сльози.
В цю мить почуєш ти слова,
В яких сплелись вогонь й морози:
«Ти знаєш? Я вже не сама –
Стомилась плакать за тобою.
Ти знаєш? На душі – зима,
І льодом вкрилось все від болю.
Ти знаєш? Був там і вогонь,
Була там вірність і надія,
Була там мрія, що з долонь
На волю йти так не хотіла…
Ти знаєш, що твої слова
Іскру кохання загасили?
Ти знаєш, що твої діла
Всю душу льодом вмить покрили?
Ти знаєш? Я вже не сама –
Стомилась плакать за тобою.
Ти знаєш? На душі – зима,
Й немає місця там для болю.
Ти знаєш? Хочу я весни,
Тепла, кохання і надії.
Не повернéш мені їх ти.
Не повернéш мені ти мрії.
Ти знаєш? Зробить інший це.
А ти… іди й не повертайся.
Скажи, що думаєш, в лице
І за слова свої не кайся.»
І прúйде час – і ти підéш,
Ні слова не сказавши в очі.
Я з іншим буду. І ти теж.
Та снитимусь тобі. Щоночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351870
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 28.07.2012